Право на товарні знаки та торгові марки

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

.1 Історія виникнення та розвитку товарного знаку

.2 Роль та практика використання торговельної марки в сучасності

РОЗДІЛ 2. ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ

.1 Поняття торговельна марка, її обєкти та умови надання правової охорони

.3 Види торговельних марок та їх правове значення

РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ РЕЄСТРАЦІЇ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

.1 Реєстрація та захист прав на торговельну марку в Україні

.2 Реєстрація торговельних марок в розвинутих країнах світу. Юридичний механізм узагальненої марки в рамках Європейського Союзу

РОЗДІЛ 4. ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОВАРНИЙ ЗНАК

.1 Загальні положення щодо захисту права інтелектуальної власності на товарні знаки

.2 Міжнародно-правова охорона права інтелектуальної власності на товарні знаки та способи охорони інтелектуальної власності на товарний знак

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

торговельний марка реєстрація захист

Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності використання інтелектуальної власності. З плином часу цінність інтелектуальної праці зростає, і сьогодні без його застосування неможливо уявити собі подальше існування і розвиток більшості галузей людського життя. Результатом такої діяльності прийнято вважати не тільки художні або музичні твори, створення яких, безумовно, є однією з найбільш важливих рушійних сил прогресу в сьогоднішньому суспільстві. Крім цього плодами розумової праці є наукові розробки, концепції, що оптимізують виробництво, товарні знаки, бренди, логотипи, бізнес-моделі та багато іншого.

Товарний знак - це спосіб виділити власний товар з ряду інших аналогів, винайдений людьми. Завдання товарного знака - показати переваги і «родзинку» того чи іншого товару, щоб він став затребуваним серед цільової аудиторії. Товарний знак виник після того, як ринкові відносини досягли високого розвитку, і виникла необхідність індивідуалізації товару. В умовах конкуренції на сьогоднішній день, без товарного знака складно уявити який-небудь продукт, адже він вирізняє продукт одного виробника від подібного продукту іншого виробника, та часто є ознакою якості товару.

Статистика свідчить, що у світі зареєстровано понад 30 млн товарних знаків і, на думку експертів, ця цифра зростатиме щорічно приблизно на 1 мільйон. В умовах конкурентної боротьби в промислово розвинених країнах маркується від 60-ти до 80 % виробів. За існуючими оцінками, майже 35 % вартості бізнесу складають нематеріальні активи, в тому числі товарні знаки. Вони вирізняють фірмові товари на ринку однорідних виробів, що дає можливість продавати їх за цінами на 20-40 % вищими за ціни немаркованих. Отже, відсутність товарного знаку на продукції, анонімність її виготовлення обєктивно призводить до зниження її ціни на 10-20 %. За останніми 90 % усіх нових товарів з новими товарними знаками, які підприємці просувають на ринок, не мають успіху на ринку однорідних товарів.

Зростаюча значимість товарних знаків у комерційній діяльності обумовлена посиленою конкуренцією між фірмами, що здійснюють бізнес у більш ніж одній країні. Товарні знаки використовуються для того, щоб полегшити споживачам ідентифікацію самих товарів і послуг, а також їх якості та вартості. Товарний знак можна розглядати як інструмент, який використовується виробниками для залучення клієнтів. Так само, як і власне ім'я індивіда ідентифікує і відрізняє його від інших індивідів, товарний знак виконує основну функцію ідентифікації джерела продукту і відмінності цього продукту від продуктів з інших джерел.

Метою курсової роботи є висвітлення засад правового регулювання торговельної марки як окремого обєкта права інтелектуальної власності.

Завдання курсової роботи: проаналізувати історичне походження та сучасну роль торговельної марки в умовах ринкових відносин, визначити положення товарних знаків в національному та порівняльно-правовому міжнародному аспекті, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із створенням, реєстрацією і використанням торговельних марок а також визначити порядок та способи здійснення міжнародно-правової охорони права інтелектуальної власності на товарні знаки.

Обєктом дослідження курсової роботи є правовідносини, які регулюються інститутом інтелектуальної власності на товарні знаки.

Предмет дослідження - нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в сфері товарних знаків.

Серед методів дослідження використано логічний метод, пошуковий, системний, функціональний, описовий та спеціально-юридичний.

При написанні курсової роботи було використано Конституцію України, міжнародні конвенції якими здійснюється регулювання правового положення товарних знаків, цивільний та господарський кодекси України, закони України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", наукова література, інтернет-статті та публікації, інші нормативно-правові акти, а також навчальні підручники.

Структуру курсової роботи складають: вступ, чотири питання, висновок, список використаної літератури та посилань. Загальний обсяг курсової роботи становить 56 сторінок, з них основний текст займає 43 сторінки, вступ, висновок, зміст, список використаних джерел (25 найменувань).

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

1.1 Історія виникнення та розвитку товарного знаку

Історія розвитку товарного знаку налічує тисячі років, перші спроби виробників індивідуалізувати свої товари, виділити їх серед подібних сягають у стародавні часи. Розвиток торгівлі дуже рано привів виробників різних товарів до висновку про те, що маркування власного товару є досить ефективним засобом захисту своїх економічних інтересів. І дійсно, саме за допомогою маркування покупець серед великої кількості однорідних товарів може знайти і купити товар певного виробника. Так, археологи знайшли маркований посуд, вироблений ще в кам'яному віці, тобто 5000 років тому.

Стародавні греки і єгиптяни користувалися ярликами ремісників і художників, які служили зазначенням походження виробу з якої-небудь майстерні чи міста. Майже за 4000 років до н.е. майстри Ассирії та Вавилону вирізали на камені, з якого згодом зводили споруди, свої "фірмові знаки", які, по суті, можна вважати "попередниками" торгових марок. У середні віки в німецьких містах існували марки будинків та подвір'їв, з допомогою яких окремі особи чи сім'ї відзначали приналежність товарів і предметів торгівлі. При розкопках у Помпеї були знайдені: вивіска з "клеймом" м'ясника, на якій зображені п'ять окороків, вивіска молочника з барельєфом кози, пекаря - із зображенням млина і т.д. Кам'яні печатки такого ж віку виявлені на грецькому острові Крит, а біля Коринфа при розкопках знайшли глиняні чаші і тарілки, помічені маркуванням. Їхній вік-2000 років до н.е [24].

На теренах України праобрази торгових знаків зявилися ще в ХІV сторіччі до н. е, про це свідчать знайдені археологами багато бронзових підвісок-оберегів у формі хреста або кола. З VІІІ століття у якості ремісничих знаків в Україні вживались різновиди тризубу і двозубу. Ці символи були нанесені на цеглу, керамічні і металеві вироби. Велику кількість клейм на гончарних виробах та інших предметах побуту було знайдено під час археологічних розкопок у районі Північного Причорноморя. Більшість з них належали виробникам посуду, черепиці, а також їх власникам [17, c. 14].

У Римі використання товарних знаків було вже не епізодичним, а постійним явищем. Латиномовна література містить згадки про маркування виробниками сиру, вина, ламп, ліків, мазей, металевого орнаменту, посуду зі скла і т.д. Любили римляни маркування у вигляді бджоли, серця, тварин, ініціалів. Звичайно, такі відмітки носили характерні функції відокремлення "своїх" речей від "чужих". Люди, які користувалися чужими позначеннями, піддавалися суворим покаранням [24].

Про період, що наступив після розпаду Римської імперії і який на Заході відомий як "Темні століття" (V-XI століття н.е.), збереглося мало інформації про торгові марки.

Свого подальшого розвитку торгові марки набули в період середньовіччя. Гордість за свою майстерність примушувала ремісників позначати своїми ініціалами гончарні та інші вироби. З поширенням чуток про майстерність того чи іншого ремісника покупці стали шукати на виробах його індивідуальні позначки, точно так, як сьогодні споживачі керуються торговою маркою як "візитною карткою" того чи іншого підприємства. Свої позначки використовували і купці, причому застосування торговельних марок часто було примусовим. Протягом XIV-XVII ст. купецькі оцінки були навіть поширеними, ніж позначки виробників. Важливо відзначити, що в ті часи крім рекламної функції торговельна марка мала і інше призначення, а саме: охороні виробників від порушення їх права на торговельну марку. У цей період маркування товарів керувалося головним чином правилами цехової регламентації. Тобто, мало за мету вказати на приналежність виробника до цехової регламентації - цеху ремісників або гільдії купців і тим самим підтверджує, що зазначений виробник має право на виробництво і продаж даного виду товару, і що дотримується певних правил гільдії при виробництві та здійснення продажу товару. Оскільки сама така можливість надавалася тільки члену гільдії. Отже, вказана відмітка виконувала роль більше знаку якості ніж торговельної марки.

Зростання важливості товарного знаку в торгівлі зумовило необхідність правового регулювання відносин повязаних з його застосуванням. Перший закон про торгову марку був виданий в Англії в 1875р., який надавав власникові зареєстрованого знаку монопольні права, а також право на його захист у суді. В російській імперії початок правового регулювання товарного знаку пов'язаний з прийняттям закону Про товарні знаки (фабричні і торговельні марки і клейма) 1896 року, цей законодавчий акт містив визначення торговельної марки, суть якого збереглася і в наші часи - це будь-якого роду позначення, їх ставлять промисловці і торговці на товарах або упаковці і посуді, на яких вони зберігаються для відмінності їх від товарів інших промисловців і торговців. Виникнення виключного права на торговельну марку пов'язувалося з її реєстрацією в уповноваженому органі - Міністерстві торгівлі і промисловості, і діяло протягом 10 років та при деяких обставинах могло бути відновлено. Згідно з положеннями цього закону поступка торговельної марки була можлива тільки разом з передачею самого виробництва (підприємства) [12].

1.2Роль та практика використання торговельної марки в сучасності

Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності використання інтелектуальної власності. З плином часу цінність інтелектуальної праці зростає, і сьогодні без його застосування неможливо уявити собі подальше існування і розвиток більшості галузей людського життя. Результатом такої діяльності прийнято вважати не тільки художні або музичні твори, створення яких, безумовно, є однією з найбільш важливих рушійних сил прогресу в сьогоднішньому суспільстві. Крім цього плодами розумової праці є наукові розробки, концепції, що оптимізують виробництво, товарні знаки, бренди, логотипи, бізнес-моделі та багато іншого.

Сучасна торговельна марка значною мірою втратила своє призначення як вказівку на джерело походження товару, що було важливою функцією таких товарних позначень у середньовіччі. З розширенням ринків і зміною структури виробництва і розповсюдженням товарів і послуг торговельні марки почали ідентифікувати саме товари і згодом вже не вказували на джерело походження. Торговельна марка служить для персоніфікації товарів або послуг виробника щодо аналогічних товарів (послуг) іншого виробника. Відповідно вона також є об'єктом інтелектуальної та нематеріальної власності. Пізнавана і добре розкручена торговельна марка здатна без додаткових слів заявити щодо популярності та якості тієї чи іншої продукції. Відома торгівельна марка - це навіть своєрідна форма самореклами, що вже саме по собі збільшує її значимість. Це один з безпрограшних способів залучення споживача. У сучасному світі компанія може володіти необмеженою кількістю торгівельних марок, які часто називають "брендом". На упаковці ж торговельна марка виступає як носій інформації, гарант якості продукції. Практика присвоєння марочних назв отримала настільки широке поширення, що сьогодні їх має майже будь-який товар. Сіль виробники упаковують в оригінальну тару, на апельсинах ставлять штамп з іменем того, хто їх виростив, звичайні гайки і болти поміщають у целофанові пакети з етикеткою дистриб'ютора, а запасні частини до автомобілів свічки, шини і фільтри несуть на собі марочні назви, що відрізняють їх від аналогічних товарів інших автомобільних фірм.

Зараз життя бізнесу набагато складніше і багатогранніше ніж раніше. Потреба у власній торговій марці виникає у виробника, коли він розуміє, що вже не монополіст, і навколо його товару на ринку склалася вельми жорстка конкурентна ситуація. Ринок переходить у стадію товарної концентрації, і тут важливу роль набуває ім'я. Місією торговельної марки сьогодні є відсторонення товарного ряду від продуктів - конкурентів за допомогою словесного або візуального образу. Іншими словами, купують те, про що знають і чому вірять. Але для цього недостатньо просто мати якусь назву - торговельна марка, яка потребує реклами. Лише в умовах проведення комплексної кампанії по просуванню у торговельної марки з'являються шанси стати справжнім брендом, тобто придбати популярність і довіру покупців, сьогодні просуванням торговельних марок займаються спеціально створені маркетингові агентства, які допомагають компаніям розробити стратегію просування їх продукту на ринку, за допомогою рекламних акцій та правильно розроблених торгових марок [16].

При розробці стратегії маркетингу конкретних товарів продавець або виробник повинен вирішити, чи буде він пропонувати їх як марочні. Представлення товару як марочного може підвищити його ціннісну значимість, і тому подібне рішення є важливим аспектом товарної політики. Особливо це момент відноситься до підприємств працюють у сфері промислового маркетингу, оскільки ціннісна значимість грає тут особливу роль, через гострої конкуренції, широкого асортименту.

Нещодавно намітилася тенденція до відмови від товарних марок для ряду основних споживчих товарів та лікарських засобів. Ці товари продають під їх родовими назвами в простій одноколірної упаковці, на якій відсутнє позначення виробника. Сенс пропозиції товарів без марочних позначень - знизити їхню ціну для споживача завдяки економії на упаковці та рекламі, проте такі товари вважаються менш якісними, та викликають підозри у споживачів. Так що проблема наявності чи відсутності на товарі марочних позначень стоїть на порядку денному і сьогодні.

Таким чином, в результаті дослідження історичного розвитку поняття торговельної марки, її основних функцій та сучасної ролі в торгівлі дає можливість зробити висновок про те, що марка як соціальна реальність постає в епоху середньовіччя, як правова категорія стає відомою у другій половині XIX століття, юридично відокремившись серед інших засобів індивідуалізації товару і товаровиробника таких, як підпис, клеймо і т.п. Торговельна марка виникла в той період, коли в ній відчувалася потреба, коли культурна сфера економіки, яка базувалася на принципах конкуренції, вже не могла без неї обійтися. Зростання ролі і значення торговельної марки зумовило необхідність створення системи правового регулювання суспільних відносин у сфері здійснення та захисту права на торговельну марку. Отже, торговельну марку можна назвати соціокультурним явищем, і виділення цього поняття, розвиток торговельної марки відбувалися поступово, разом з розвитком самого суспільства. І сьогодні торговельна марка є важливим інструментом будь-якої компанії, який є її характерною відзнакою та гарантом якості, що формує образ підсвідомості кожної людини, та гарантує популярність її товарів.

Таким чином, аналізуючи все вищевикладене, можна дійти висновку, що торговельна марка має давнє історичне походження та виникла тисячі років тому, як засіб персоніфікації товаровиробниками своєї продукції. Проте з плином часу торговельні марки набули й інших функцій, зокрема стали ознакою не тільки певного товаровиробника, а й стали характеризувати якість продукції. Сьогодні товарна марка має вагоме значення для товаровиробників, так як вона є орієнтиром для покупця, який обираючи товар насамперед шукає його за візуальними ознаками, ключовою з яких є саме торговельна марка.

РОЗДІЛ 2 ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ

2.1 Поняття торговельна марка, її обєкти та умови надання правової охорони

Поняття торговельна марка, торговий знак є варіантами перекладу англомовного слова «trademark». «Trademark» (торговельна марка, торговий знак, товарна марка) - те ж, що і товарний знак, тобто позначення, здатне відрізняти товари одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів інших юридичних або фізичних осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін «торговельна марка» [5]. Термін «торговельна марка» є прямим запозиченням із англійської мови. По суті термін «знак для товарів і послуг» та «торговельна марка» означають одне і те саме поняття і тому можуть вживатися як рівнозначні.

Наука цивільного права безпосередньо торговельну марку не вивчає. Норма права тільки враховує ті чи інші її природні властивості, які встановлюються іншими науками, і пов'язує з ними виникнення, зміну або припинення певних прав та обов'язків. Врахування тих чи інших властивостей торговельної марки допускає наявність її визначення [25, c. 433]. На даний час не існує єдиного визначення торговельної марки. І це зрозуміло, торговельна марка - явище містке і багатостороннє. Перш за все розглянемо визначення торговельної марки в нормативних актах. Необхідно відзначити, що визначення не залишалося незмінним у міру вдосконалення принципів правової охорони марок. У Положенні про товарні знаки, затвердженого Постановою Комітету у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР від 23 липня 1962, давалося таке визначення: це оригінально оформлене художнє зображення (оригінальні назви і слова, окремі поєднання букв, цифр, різні види упаковок, художні композиції і малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами або без них тощо), що служить для відмінності товарів і послуг одного підприємства від однорідних товарів і послуг інших підприємств і для їхньої реклами [11, c. 217]. Неважко помітити, що в цьому визначенні було кілька слабких місць.

По-перше, визначення "оригінально оформлене художнє зображення" формально виключало з кола об'єктів, що підлягають охороні як торгові марки, поширений світі її вид - словесні в стандартному шрифтовому виконанні. По-друге, сприйняття даного визначення викликає певні складнощі, адже список у ньому конкретних різновидів торгових марок є в принципі невірним, оскільки мова йде про визначення поняття. А пізнавальна цінність поняття полягає в тому, що воно має виділяти в предметі істотне, загальне (властивість, ознака, функцію і т.д.), абстрагуючись від індивідуального, приватного; завдяки цьому поняття зазвичай характеризує не той чи інший окремий предмет, а цілий клас предметів, які об'єднуються певною ознакою. До того ж закінчувати формулювання невизначеним "і т.д." взагалі неприпустимо.

Наступне за часом визначення торговельної марки містилася в п. 13 Положення про товарні знаки, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 січня 1974. У ньому говорилося, що торговельна марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, що служить для відмінності товарів (послуг) одних підприємств від однорідних товарів (послуг) інших підприємств. Як бачимо, в порівнянні з попереднім визначенням відсутня зовнішня характеристика торговельної марки, а також не йдеться про її рекламну функцію [11, c. 220].

Стаття 1 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб [7]. Також необхідно зауважити, що схоже визначення міститься і в ст. 492 ЦК України де вказано, що це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для відмінності товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами [5]. Порівнюючи дані твердження неважко помітити, що в легальному визначенні торговельної марки підкреслюється важливість тільки її однієї функції - відмінної. Але є і дві інші, не менш важливі.

Учені також не обходили стороною проблему визначення поняття торговельної марки. Так, М.О. Алієв визначає торговельну марку як зареєстроване в належному порядку позначення, призначене для індивідуалізації і для відмінності продукції або послуг одних підприємств від однорідної продукції або послуг інших підприємств [10]. На погляд автора курсової, немає необхідності виділяти окремо індивідуалізуючу і відмінну функцію торговельної марки, тим більше, що підстав для такого розділу немає. Необхідно згадати також визначення, дане С.О. Бондаренком, що це марки, які використовуються в установленому порядку підприємствами та організаціями для позначення певних видів товарів (послуг) з метою їх реклами та відмінності від однорідних товарів (послуг) інших підприємств [13]. На думку автора, таке визначення, з одного боку, відображає можливість охорони марки не тільки на основі законодавства в певній країні, але й на основі міжнародних угод, з іншого боку, підкреслює правове значення використання марки в господарському обороті. Але й у цьому визначенні є певні суперечності. По-перше, з даного визначення можна зробити висновок, що підставою виникнення права на марку є її застосування в господарському обороті. Бажання автора відобразити у визначенні саме важливість використання марки призведе до виникнення двозначності неприпустимої в нормативному визначенні. Взагалі немає необхідності включення в легальне визначення торговельної марки підстав набуття права на марку, достатньо, щоб визначення включало вказівку на те, що марка є охоронним об'єктом.

А.А. Герц пропонує розділити визначення торговельної марки як соціальної реальності і як правового явища. Торговельної марки як соціальної реальності пропонується наступне визначення: торговельна марка - це відображення в громадській уяві об'єктивно існуючого стійкого зв'язку між специфічними споживчими властивостями товару певного роду і характерною рисою зовнішньої цього товару або його упаковки [15]. В цьому визначенні є деякі спірні моменти так як з нього випливає, що торговою маркою буде те, що визнає таким споживач, а не обов'язково те, що пропонує для цієї ролі виробник, оскільки споживач може виділити в товарі деякі інші риси, за якими він буде його дізнаватися: колір , особливості форми і т.д., але це вже не буде торговельною маркою в загальноприйнятому і в легальному сенсі цього поняття. Це можна пояснити тим, що виробник як активний елемент випав з визначення.

Одне з сучасних визначень торговельної марки, сформульоване Є.Л. Головлевою визначає торговельну марку як засіб індивідуалізації результатів господарської діяльності суб'єктів господарювання за допомогою використання певних символів, здатних викликати у споживача певні асоціації з особою товаровиробника, або особою, яка надає послуги [16, c. 12]. З яким також не можна погодитися, оскільки призначення торговельної марки полягає у відмінності певних однорідних товарів (послуг), а не джерела їх походження, тобто товаровиробників. Тому включати в визначення торговельної марки функцію ідентифікації джерела походження товарів, вважаємо, є не доречно.

В цілому можна зазначити, що існує багато різних визначень марки, але всі вони схожі за своєю суттю, тому досить навести одне з них, а саме: марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Семіотика виділяє в марці план вираження і план змісту. У торговій марці планом вираження є чуттєво-прийнятною об'єкт, що складається в ролі торговельної марки, а компонентами плану змісту можуть бути марковані товари і їхні властивості, а іноді і їх виробник. Кожна марка являє собою єдність плану вираження і плану змісту. Природно, що марка має значення тільки в тому випадку, коли існує й інший невід'ємний елемент знакової ситуації - той, кого марка відсилає, у нашому випадку - людина.

Отже, що стосується відмінностей у визначенні торговельної марки як соціальної реальності і як правового феномена, на думку автора, єдиною відмінною рисою останнього повинно бути відображення в ньому факту визнання, тоді як для торговельної марки як соціальної реальності факт визнання не є суттєвим.

2.2 Види торговельних марок та їх правове значення

Загальне визначення поняття торговельної марки не може бути сформульовано без встановлення і дослідження різних видів торговельних марок і значення видової класифікації торгових марок для застосування правової і нормотворчої практики. Торгові марки можуть бути класифіковані за видами залежно від їхнього зовнішнього оформлення, а також залежно від суб'єктів права на торговельну марку. І це знаходить відповідне відображення в чинному законодавстві України. Так, ст. 492 ЦК України передбачає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або комбінація позначень, а саме: слова, букви, цифри, зображувальні елементи, кольори, комбінації кольорів [5].

Торговельна марка може бути представлена будь-яким позначенням, яке виконано графічним способом, "особливо слова, включаючи імена, малюнки, літери, цифри, форму товарів або їх упаковку". Умовою охорони таких позначень в якості марок є їх здатність відрізняти товари або послуги одного виробника від однорідних товарів і послуг іншого виробника. Головним є те, що позначення, яке представлене на реєстрацію в якості торговельної марки, повинно бути представлене графічно і сприйматися споживачами візуально. Зовнішня форма вираження ідеї, закладеної в марці, може бути різною. Але при всій різноманітності видів торговельних марок можна стверджувати про п'ять груп торгових марок, що допускаються законами практично всіх держав, у тому числі й України, а саме: 1) словесні, 2) образотворчі, 3)об'ємні, 4) комбіновані (тобто різні елементи вищезазначених видів, які поєднують у собі) та 5) марки особливого роду - звукові, світлові, запах і т.д.

Проте жоден закон не містить вичерпного переліку, який би вказував на конкретні способи зовнішнього оформлення. Наприклад, законодавство США крім вживання понять "слово" і "ім'я" оперує тільки родовими поняттями - символ, емблема і їх з'єднання, але саме вони охоплюються п'ятьма останніми видами. У Великобританії в якості торгових марок можуть розглядатися всі позначення, які можуть бути представлені графічно і мають можливість відрізнити товари або послуги одного підприємства від аналогічних інших підприємств[15, c. 94].

Найбільш широкий перелік видів матеріального втілення марки міститься в новому німецькому законі "Про реформу законодавства про торгові марки" згідно з яким, торгові марки - це позначення, зокрема, слова, включаючи імена, малюнки, літери, числа, акустичні сигнали, зображення в трьох вимірах , включаючи форму товару або його упаковку, а також інші властивості зовнішнього вигляду, включаючи колір, або поєднання кольорів, які можуть відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства [15, c. 97].

Слід зазначити, можливість тільки візуального сприйняття торговельної марки звужує обсяг правової охорони марки. А як же бути зі звуками, запахами? Звуки можна визначити не тільки як музичні фрази, але і як шуми будь-якого походження які не можуть бути виражені нотами (наприклад, гарчання лева для відомого кінематографічного підприємства, шум води, тощо). Звичайно, виникають і труднощі у графічному відтворенні таких позначень.

Найбільш різноманітно відрізняються словесні марки. Без сумніву, саме словесні торговельні марки мають перевагу через найбільшу простоту розробки та виконання. Відмінна сила словесної марки представлена як семантикою слова (смисловим значенням), так і фонетичним звучанням. Словесна марка індивідуалізується саме цими ознаками, незалежно від зовнішнього художнього (графічного) її виконання. У світовій практиці словесні торговельні марки становлять близько 80% всіх використовуваних марок. В якості торговельної марка може бути використано не тільки вигадане, але і будь-яке відоме слово; важливо лише, щоб воно не було звичайним щодо маркованого об'єкта і мало елемент оригінальності. Значна кількість торговельних марок є словесними позначеннями, але використовуються вони довільно і з таким змістом, що не виникає безпосередньо між значенням слова в словнику і товарами, щодо яких дана марка застосовується. Взагалі, всі слова, які можуть бути зареєстровані як торговельна марка, поділяються на чотири категорії:

Слова, які не несуть в собі інформацію про товар (довільні, фантазійні), а значить їм внутрішньо притаманний розрізняльний характер. Це можуть бути як реально існуючі слова, так і вигадані.

Слова, які натякають на природу товару (асоціативні). Спочатку вони не мають розрізняльного характеру, але можуть набути його завдяки тривалому і широкого використанню;

Слова, які надають пряму інформацію про товар опису. Завдяки довгостроковому і тривалому використанню, можуть стати придатними для реєстрації;

Слова, які представляють собою загальні терміни (родові), що просто називають товари. Вони взагалі не підлягають захисту як торговельні марки [22].

Досить широко в торгових марках застосовуються прізвища. Якщо прізвище застосовується разом з іншими оригінальними словами або зображеннями, тоді питання про дійсність такої комбінованої марки не виникає. Складніше вирішується питання про використання прізвища як єдиного елемента марки, оскільки визнання дійсності такої марки може стати перешкодою до використання прізвища у комерційному обороті усіма однофамільцями.

Об'єкт, який може виступати в якості торговельної марки з позиції законодавства про торговельні марки, може одночасно бути трохи іншим, якщо його розглядати в іншому аспекті. Цей факт робить його об'єктом подвійного правового режиму. Якщо, наприклад, підприємець використовує своє прізвище в якості торговельної марки, то це прізвище в рамках одного правового режиму є об'єктом регламентації в якості торговельної марки, а в рамках іншого - в якості прізвища. Ці правові режими існують незалежно один від одного, і якщо, наприклад, підприємець змінює свою торгову марку, то це не означає, що він повинен змінити і своє прізвище. Теоретично права і обов'язки торгових марок не повинні впливати на права та обов'язки, що існують в рамках інших інституті права.

У Цивільному праві України простежується тенденція по захисту інтересів споживача від змішування або обману, коли особа, яка претендує на торговельну марку, створила ситуацію, за якої марка складається з його прізвища і ідентифікує та відрізняє його товари. Такі обмеження і правила щодо використання прізвищ у якості торговельної марки мають на меті захист інтересів майбутніх підприємців, пов'язаних з виготовленням однорідних товарів, щодо використання їх прізвищ у процесі здійснення виробництва або торгівлі [25, c. 423].

В принципі будь-який громадянин може зареєструвати своє ім'я, прізвище, по батькові та зображення (портрет) як торгову марку в тому випадку, якщо виключне право на них не належить іншій. В іншому випадку необхідно отримати згоду того, хто "підписався" першим або якщо цією людиною виявиться відома особа. Згідно Закону Про охорону прав на знаки для товарів і послуг не реєструються як марки позначення, які відтворюють прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди і які не мають розрізняльної здатності, або якщо ці позначення є надбанням історії і культури держави (наприклад, позначення "Тарас Шевченко") [7].

Щодо розрізняльної здатності прізвищ то можна стверджувати наступне. Прізвищам як торговельній марці може бути надана правова охорона в тому випадку, коли вони є не тільки власним ім'ям, а й мають смислове, словникове значення. Якщо позначення є тільки прізвищем і не має іншого значення, розкритого в словниках, довідниках, енциклопедіях і т.п., то можна зробити висновок про те, що прізвище не має розрізняльної здатності. Такий висновок є більш переконливим, через поширення заявленого на реєстрацію прізвища. При цьому висновок про відсутність розпізнавальної здатності не може залежати від того, що прізвище зазначене у множині, наприклад "Сурмачі", або в будь якому відмінку з прикметником, наприклад, "Від Фесенко". У тому випадку, коли позначення складається з прізвища та інших елементів, необхідно оцінити його значення і положення в просторі (займає воно домінуюче або не домінуюче положення) і відмінну здатність в цілому. При цьому слід враховувати, що включення в позначення поруч із прізвищем імені посилює відмінну здатність позначення. Можуть підсилити відмінну здатність позначення, що містять прізвища, образотворчий елемент або опис товарів в оригінальній графічній манері, зменшуючи при цьому домінуючий вплив прізвища. Що стосується відомих прізвищ, то такі позначення не підлягають реєстрації, якщо відсутній дозвіл особи, якій воно належить. Так, Верховний суд Онтаріо заборонив використання відомого імені Rothschild торговцю тютюном Th. Hinds, який назвав свій магазин Rothschild at Yorkville. Th. Hinds знав, що прізвище Rothschild асоціюється з багатством і є всесвітньо відомим. Щоб продемонструвати якість і престиж своєї продукції, він дав магазину назву Rothschild at Yorkville. Суд визнав дії Th.Hinds протизаконними [21, c. 57].

Якщо в якості торговельної марки використовуються окремі літери, то до них застосовуються загальні вимоги, але з деякими застереженнями. Можлива реєстрація позначень в якості торговельної марки, якщо вони є легко вимовними словами мають спеціальне концептуальне значення, а також, коли вони набули іншого значення внаслідок використання. Крім того, реєстрація букв в якості торговельної марки не виключає можливості використання цих букв у словах чи у вигляді абревіатур. Складність для майбутнього власника марки може виникнути тоді, коли абревіатура з'явилася в словнику раніше заявки і було подано на реєстрацію аналогічне поєднання букв. Можливим виходом із цієї ситуації може бути перетворення марки у вільну марку, яка використовується всіма. У Великобританії поєднання трьох або більше букв реєструється тільки за умови доведеного стороною розрізняльного характеру. У справі Vuitton "була визнана розрізняльна здатність окремих букв LV в якості торговельної марки [21, c. 66]. Якщо особа доведе, що тривалий час використовувала торговельну марку на території всієї країни, і вона мала інше значення, то позначення з двох або більше букв має право на існування.

Особливу складність серед словесних торгових марок являють собою географічні зазначення. Згідно загальним правилом, географічні терміни не підпадають під захист законодавства про торгові марки. Така заборона спрямована на обмеження переважного права окремої особи використовувати географічні назви, які є суспільним надбанням. Але цілком можливо, що їх тривале використання може призвести до того, що географічна марка придбає вторинне значення. Для реєстрації в якості торговельної марки можуть допускатися такі географічні зазначення:

Якщо географічне зазначення використовується як торговельна марка довільно і з фантазією щодо певних товарів, то немає причин для відмови (наприклад, "Полюс" для шоколадних батончиків);

- Коли географічне зазначення є назвою маленького села чи міста, що не має промислових підприємств;

Коли географічне зазначення набуде вторинного значення, що значно відоміше, ніж географічна назва. У країнах континентального права у разі набуття торговою маркою, що складається з географічного найменування, вторинного значення в результаті широкого виключного використання, право заявника може бути визнано. У Німеччині не реєструються марки, які складаються виключно з вказівок на місце виробництва, оскільки всі виробники і продавці, що знаходяться в цьому місці, повинні мати право використовувати дане найменування [8].

Використання таких найменувань створює дуже точне уявлення про місце походження товару і певних його якостей. Маркування такими марками товарів, вироблених в іншому місці, вводило б споживачів в оману, була б, власне кажучи, помилковим чи обманним. Але якщо таке позначення правдиво відображає місце походження, то не можна допустити, щоб його використання для маркування товарів було монополізовано одним підприємством на шкоду всім іншим, розташованим у даній місцевості. Так, мер французького міста Ванс подав позов про заборону використання назви міста в серії торгових марок, заявлених підприємцем у реєстрації, обґрунтовуючи це тим, що в якості торговельної марки не може бути зареєстрована назва міста, яка представляє собою географічну назву, яка пов'язана з репутацією марки [21, c. 112].

Торгові марки можуть іноді використовуватися як певні фрази - рекламні гасла, що містять звернення, оригінально сформульовану ідею, що стосується товару. На товарах такі гасла використовуються рідко, зазвичай - у рекламі. Однак реєстрація їх в якості торговельної марки допускається тільки за умови розрізняльної здатності.

До образотворчих торговельних марок пред'являються ті ж вимоги, що й до словесних. Французьке законодавство визначає образотворчі позначення як малюнки, етикетки, друку, клейма, рельєфи, голограми, логотипи, синтетичні зображення форми, зокрема форми товарів або їх упаковки, або форми, що характеризують послуги; розташування, комбінації або поєднанню кольорів і їх відтінків.

Контурні зображення і креслення повинні мати також розрізняльну здатність. Звичайні географічні креслення не можуть бути визнанні в якості торговельної марки. Відносно образотворчих торгових марок іноді виникають колізії, може зображення розглядатися як торговельна марка, або ж це просто елемент, який прикрашає. У справі In re Schenectady Varnish Company, Inc. заявник подав на реєстрацію в якості торговельної марки для синтетичної смоли зображення, що складається із хмари та освітлення на ній і слова "Schenectady", написаного великими буквами через центральний горизонтальний відрізок освітлення. Відмовляючи в реєстрації, Апеляційна судова комісія з торгових марок заявила, що "фон разом зі словом" Schenectady "настільки змішуються, що вони здатні робити тільки одне враження, і споживач не буде розглядати образотворчий фон як окремий засіб ідентифікації. Однак на прохання заявника, одинадцять осіб з його промислових покупців заявили, що вони сприймають зображення, що використовується протягом багатьох років заявником, як торговельна марка, що ідентифікує виключно товари заявника. Крім того, ряд покупців здійснювали вибір товарів заявника, орієнтуючись на це зображення. Апеляційний суд визнав інше значення і право заявника на реєстрацію зображення [21, c. 78].

Кольори повинні виключатися з охорони в якості торговельної марки, тобто не можуть бути ким завгодно монополізовані. Але допускається реєстрація колірних сполучень і поєднань кольору з іншими зображеннями. Однією з умов надання охорони є доказ того факту, що споживачі ідентифікують товар завдяки даному кольоровому оформленню. Колір у поєднанні з будь-якою емблемою цілком прийнятно для реєстрації: блакитний колір, червоний трикутник. Так, у справі "Smith, Kline and French Laboratories Ltd." проти "Sterling-Winthrop Group Ltd." позивачу дозволили зареєструвати 10 характерних колірних комбінацій для торговельної марки на знеболювальний засіб тривалої дії, який продається в круглих капсулах, ухваливши, що саме колір, а не форма капсули є відмінною ознакою ліків [21, c. 68].

Що стосується об'ємних позначень, то в цій сфері підходи правових систем дуже відрізняються. У Франції оригінальна і здатна розрізняти товари форма підлягає захисту, за умови, що вона не пов'язана з функціональними характеристиками товару. У Великобританії упаковка не реєструється як торговельна марка, але допускається реєстрація емблеми у вигляді оригінальної форми пляшки або іншої упаковки, як таке, що може мати розрізняльну здатність може бути придбана [16, c. 62].

Форма тари для продукції, хоча і не має функціонального значення, але може бути зареєстрована, якщо вона ідентифікує продукт і виділяє його з аналогічної продукції інших виробників. Так, у справі "Haigand Haig Ltd." відома пляшка для віскі з заглибленнями була визнана відмінною внаслідок набуття іншого значення. Отримання захисту у вигляді торговельної марки залежить від наявності пізнавальних властивостей, тобто від здатності зразка або його окремих рис вказувати на походження товару, пов'язаного з певним джерелом [21, c. 45].

Форма товару не охоплюється визначенням торговельної марки. Форма згідно з законодавством України взагалі не може бути зареєстрована як торговельна марка. Оскільки функція правового захисту, що надається реєстрацією, - забезпечення захисту марки, але не маркованого нею товару або його упаковки, не може бути монополізована. Торговельна марка повинна бути такою, щоб була можливість представити її візуально і використовувати на поверхні товару або включити в структуру товару.

Так, у справі "In re James Mark" позивач продавав графіт в різній формі, в тому числі і куполоподібної, яка була найбільш популярною у покупців. На етикетках фірми стали зображати чорний купол. Позивачеві дозволили зареєструвати торгову марку з чорним куполом, відмовивши у реєстрації реальної форми самого виробу. Схожим було рішення Палати лордів від 8 травня 1986 про відмову в реєстрації фірмі «Coca-Cola» в якості торговельної марки пляшки для свого знаменитого напою, оскільки сама пляшка не має розрізняльної здатності і, отже, не може бути монополізована [21, c. 47].

Крім вказаних вище видів торговельних марок в деяких країнах допускаються до захисту марки особливого виду - звукові, запахи, світлові та ін. Практично отримали визнання звукові марки, причому тільки в США - застосовується до марок обслуговування. Спеціальні позивні ідентифікують радіостанцію NBC і зареєстровані як торговельна марка, а квітковий запах виступає як торговельна марка для ниток і шиття. Звукові знаки визначаються як звуки і музичні фрази. Аудиопозначення визнаються і у Франції, де підлягають реєстрації як торгові марки, звуки і музичні фрази. В Німеччині звукові позначення можуть бути зареєстровані як торгові марки, якщо вони мають необхідну відмінну здатність [15, c. 88].

Залежно від суб'єкта права на позначення, торговельні марки можуть бути індивідуальними або колективними. Індивідуальна марка - це позначення, зареєстроване на ймення окрема юридична або фізична особа.

Колективна торговельна марка - це позначення, використовуване членами будь-якого об'єднання виробників товарів і послуг (ст. 7bis Паризької конвенції). Під колективним позначенням розуміють марки союзу, асоціацій, тобто об'єднань, що мають правоздатність і є комерційними або юридичними особами публічного права (Торговельно-промислові палати і тому подібне), товарів, що служать для позначення, і послуг, суб'єктами, які їх виготовляють. При цьому торговельна марка служить для позначення товарів і послуг підприємств всіх членів асоціації. Положення асоціації про колективну марку повинне надавати відомості про найменування, місцезнаходження, цілі і представництва асоціації, коло осіб, які мають право на використання торговельної марки , про умови використання.

Міжнародними нормами передбачено класифікацію товарів, які можуть підлягати маркуванню, проте класифікація має в кожній з країн таке значення, яке надається їй у цій країні, зокрема класифікація не зв'язує країни ні щодо визначення обсягу охорони знака, ні щодо визнання знаків обслуговування [4].

Щоб торговельна марка виконувала свої функції, вона повинна бути оригінальною і виразною. По своєму ж вигляду вона може бути будь-якою. Умовно торговельні марки можна розділити на словесні, образотворчі, об'ємні, комбіновані та ін.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що з розвитком торговельної марки, як засобу індивідуалізації товару, та набуття нею популярності серед субєктів підприємницької діяльності виникла потреба в точному визначенні її правового статусу та закріплення єдиного формулювання її поняття. Також з розвитком торговельної марки зявилася велика кількість її видів, які відрізняються один від одного та також є окремими обєктами правового регулювання як національного так і міжнародного законодавства.

РОЗДІЛ 3 ЕТАПИ РЕЄСТРАЦІЇ ТОВАРНОГО ЗНАКУ

3.1 Реєстрація та захист прав на торговельну марку в Україні

Реєстрація торговельної марки необхідна для того, щоб можна було відокремлювати товари і послуги, що виробляються (надаються) однією особою від, товарів і послуг, що виробляються (надаються) іншими особами. Торговельна марка - це будь-яке позначення або система позначень фірми або її товарів і послуг, виконаних в певному графічному стилі. Зареєстрована торговельна марка є важливим чинником для виживання на споживчому ринку і процвітання бізнесу. За наявності розкрученої торговельної марки підвищується і, відповідно, збільшується об'єм продажів, не дивлячись на високу ціну. Цінність зареєстрованої торговельної марки полягає в тому, що вона створює додаткові грошові потоки в порівнянні з іншими товарами або послугами, що не асоціюються з розкрученою торговельною маркою.

З 2004-го, року в Україні вступив в силу Цивільний кодекс, де вперше в українському законодавстві з'явився термін «Торговельна марка» (укр.) від англійської "trade mark". У народі, найбільш поширені вирази товарний знак, логотип і т.д. Але все таки, загальноприйнятий світовий термін це торговельна марка. Торговельна марка - засіб індивідуалізації підприємства, а також товарів або послуг, що ним виробляються, головний елемент іміджу фірми і гарантія якості для споживача. Виходячи з даного визначення, торговельна марка це «обличчя» підприємства (товару, що виробляється), тобто головний елемент бізнесу. Саме тому вона потребує надійного захисту [20].

Захист торговельної марки надається після її реєстрації в установленому порядку і, відповідно придбання права інтелектуальній власності на торговельну марку. Необхідність реєстрації торговельної марки продиктована різними чинниками, зокрема тими, що можуть призвести до дуже великих збитків, аж до втрати бізнесу. Підприємство, яке тривалий час успішно працює під незареєстрованою назвою, проводить високоякісні товари або надає послуги під незареєстрованою торговою маркою ризикує стати жертвою недобросовісної конкуренції, оскільки будь-яка фізична або юридична особа може зареєструвати його торгову марку на себе, привласнивши тим самим не тільки репутацію, але і його марку. При цьому новий "власник" матиме право обмежити об'єми виробництва дійсного власника торговельної марки, притягти його до цивільної або кримінальної відповідальності. Крім вищесказаного, можлива протилежна ситуація, коли підприємство в своїй комерційній діяльності використовує торговельну марку (товарний знак), що належить іншій особі або схожу з нею. В цьому випадку воно, може бути і неусвідомлено, ризикує стати порушником права законного власника цієї торговельної марки (товарного знаку) зі всіма витікаючими наслідками, включаючи обов'язок відшкодувати нанесені незаконним використанням збитки. Нарешті, дуже поширені випадки, коли після декількох років роботи на ринку компанія, через внутрішні суперечності, ділиться на декілька підприємств, що займають одну складову структури ринку. Так, часто колишні партнери по бізнесу перетворюються на конкурентів. При цьому кожний з них вважає себе правонаступником і претендує на вже відому споживачам торговельну марку, товарний знак, логотип, що запам'ятався, і т.п [20]. У всіх описаних випадках витрати матеріальні і моральні, пов'язані з відновленням справедливості, можуть виявитися значно більшими, ніж витрати, потрібні для своєчасної реєстрації торговельної марки і отримання свідоцтва на неї, що засвідчує Ваші права законного власника на торговельну марку. Також, реєстрація торговельної марки необхідна для подальшого її використання в комерційній діяльності. Наприклад, для оцінки вартості торговельної марки з метою внесення її в статутній капітал, здійснення операції купівлі-продажу торговельної марки, при здійсненні операції купівлі-продажу підприємства (оцінка ринкової вартості торговельної марки може значно вплинути на вартість всього підприємства), для укладення ліцензійних договорів, а також визначення збитку від фальсифікації товарів і послуг. Таким чином, торговельна марка це товар, який можна вигідно продати, передати у використання, значно збільшити ринкову капіталізацію компанії. Реєстрація доменного імені в зоні UA - це ще одна причина для реєстрації торговельної марки. Згідно діючим правилами домена UA, доменні імена виду firma.ua делегуються тільки власникам прав на відповідні торговельні марки. Таким чином, для реєстрації домена в зоні UA обов'язково наявність свідоцтва України на знак для товарів і послуг (торговельну марку). Причому інших варіантів немає. Вищевикладене свідчить про крайню необхідність своєчасного придбання прав на торговельну марку за допомогою її реєстрації.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом [6].

Основним документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з придбанням або реалізацією права власності на торговельні марки, є Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", введений в дію з 01.07.1994 р. Також важливе значення мають Правила складання, подачі і розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, зареєстровані Мінюстом України 02.08.1995 №276/812, які визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подачі і процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг. Торговельну марку розміщують на продукції, що випускається, та застосовують в якості позначення послуг фірм, підприємства і організації сфери обслуговування, чия діяльність полягає не у випуску продукції, а в наданні послуг, як населенню, так і підприємствам. Деякі позначення не реєструються як торговельні марки наприклад: через їх специфіку, відсутності вирізняльних особливостей або необхідності залишатися вільними для використання всім суспільством. Закон встановлює, що не допускаються до реєстрації як знаки позначення:

1)які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою;

2)які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності. Дані позначення, окрім тих, які можуть ввести покупця в оману щодо товару, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. на які зважаючи на їх специфіку не може бути представлене виняткове право користування, зокрема: що полягають частково або повністю з географічних назв, які можуть бути сприйняті як вказівки на місце знаходження виробника товару;

3)які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв) [2], що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;

4)які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди;

Для реєстрації торговельної марки в Україні необхідно подати заявку до Державного Департаменту інтелектуальної власності при Міністерстві Освіти і науки України. Заявником, може бути фізична особа (громадянин України), організація або іноземна організація, а також іноземець - фізична особа. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака бути складена українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікація товарів і послуг. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, ним можуть висуватися й інші вимоги [9].

За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів передбачених Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг(МКТП) якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу Заявка підписується заявником або його представником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним), скріпляється печаткою підприємства або організації. До заявки також додається державний збір за подачу заявки. Заявка на реєстрацію торговельної марки подається в Укрпатент, який перевіряє відповідність заявки встановленим вимогам, класифікує перелік товарів і послуг відповідно до міжнародної класифікації і направляє заявнику рішення про встановлення дати подачі заявки. Далі по заявках Укрпатент проводить експертизу на відповідність вимогам, що пред'являються до торговельних марок, а також перевіряє тотожність і схожість з раніше заявленими і зареєстрованими в Україні торговельними марками. За наслідками експертизи ухвалює рішення про реєстрацію і видачу свідоцтва або про відмову в ньому. При позитивному рішенні необхідно сплатити мито за видачу свідоцтва. Після оплати мита торговельна марка вноситься в Державний реєстр торговельних марок України, далі Департамент проводить публікацію про реєстрацію в офіційному бюлетні і видає заявнику свідоцтво на торговельну марку. Свідоцтво діє 10 років з дня подачі і може бути продовжено на наступні 10 років до закінчення попереднього терміну дії [9].

Якщо торговельна марка не використовується повністю або використовується частково на території України щодо товарів і послуг, вказаних в свідоцтві протягом 3 років від дати публікації або від іншої дати після публікації, то дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково рішенням суду на підставі звернення зацікавлених осіб.

3.2 Реєстрація торговельних марок в розвинутих країнах світу. Юридичний механізм узагальненої марки в рамках Європейського Союзу

Реєстрації марки передує її вивчення, що виключає використання назв і логотипів, які вже використовуються іншими фірмами. Таке вивчення, як правило, проводиться спеціалізованими фірмами, що надають консультаційні послуги з питання промислової власності. Звичайно, за це доводиться платити, але гра коштує свічок, оскільки вдається уникнути дублювання і навіть судових справ з приводу використання вже діючої марки. Іноді великі компанії стикаються з тим, що вибрана ними назва торговельної марки вже використовується якою-небудь малою фірмою. В цьому випадку з цією фірмою можуть вестися переговори про поступку назви за певну ціну, яка звичайно складає 1-3% від величини оборотів фірми-продавця.

Коли потрібно зареєструвати торговельну марку за кордоном, консультаційна фірма працює з відповідними органами інших країн, щоб уникнути дублювання в назві торговельної марки і оцінити можливість успіху просувної марки в тій або іншій країні, враховуючи місцеві умови, історичні, культурні і мовні особливості. Це пов'язано з тим, що деякі назви можуть звучати в інших країнах немилозвучно, двозначно і викликати асоціації, на які власники торговельної марки зовсім і не розраховували. Так, споживач коньяку марки "Наполеон" у Франції, навіть не будучи в душі бонапартистом, розуміє історичний сенс даної назви. Для споживачів даного коньяку в інших країнах Європи його назва часто не має того ж сенсу, а в країнах Азії - може бути і зовсім незрозумілим. При впровадженні торговельної марки на ринок іншої країни слід враховувати місцеві звичаї і звички і психологічні особливості споживачів. Французький експерт Ж.-Н. Капфере, приводить приклад проникнення на ринок Росії в кінці 90-х років сигарет однієї найбільш відомих в світі марок - ПАТ (British American Tobacco). Керівники фірми вирішили використовувати широко відому на російському ринку марку "Ява", випустивши на ринок сигарети під маркою "Ява Золота", які мали набагато більший успіх, чим сигарети марки ПАТ. Ж.-Н. Капфере вважає таку політику цілком виправданою в країні, для якої "питання національної величі і національної гордості вельми чутливі". І в цілому, використання місцевих, добре відомих торговельних марок може розглядатися як один з найбільш успішних способів проникнення на зарубіжні ринки, оскільки відомі марки народжують у споживачів відчуття приналежності до місцевої культури. Фахівці вважають, що у принципі ніщо не заважає використовувати ідентичні марки для абсолютно різних продуктів. Так, у Франції марка Montblanc ("Монблан") одночасно використовується для авторучок і десертного крему. Проте слід пам'ятати, що власник широко відомої марки може розцінити її використання, що завдає йому збитку паразитизм зі всіма витікаючими з цього наслідками. Отже при виборі назви торговельної марки слід вибирати ще невикористані поняття. Назва торговельної марки не повинна вводити майбутнього покупця в оману щодо походження або особливостей продукції. Торговельна марка може мати різну форму: найчастіше це словесна назва, але нею можуть бути і абстрактні малюнки (шеврон у фірми "Сітроен") або різні зображення (крокодил у фірми "Лакост"). Класичним став приклад появи лева, що гарчить, в перших кадрах фільмів, знятих компанією Metro-Goldwyn-Mayer, який став торговельною маркою цієї компанії. Останнім часом широке розповсюдження, особливо в країнах Північної Європи, одержують так звані "нюхові" марки. В деяких випадках використовуються також звукові марки - невеликі музичні уривки на початку радіо або телепередачі можуть розглядатися як торговельні марки. Творці торговельної марки повинні проявляти максимум уяви, щоб добитися головного - відмінності його марки від інших [22].

Після реєстрації торговельна марка набуває цінності, яка може бути об'єктом тих або інших операцій. Після реєстрації в своїй країні торговельна марка може бути зареєстрована і в інших країнах. Так, реєстрація торговельної марки у Франції, здійснювана Національним інститутом промислової власності (IN PL), дає можливість користуватися захистом, який передбачається різними міжнародними конвенціями, - Паризькою конвенцією по охороні прав промислової власності (що полегшує реєстрацію в 160 країнах), Мадридським протоколом (розповсюджується на 66 країн) і т.д. В даний час у Франції зареєстровано 92366 торговельних марок [14].

В 1996 р. в рамках Європейського союзу (ЄС) був введений юридичний механізм єдиній для всіх 15 країн-учасниць узагальненої марки, яка повинна реєструватися в Управлінні по гармонізації на внутрішньому ринку OHMI), розташованому в іспанському місті Аліканте. Реєстрація торговельної марки в OHMI обходиться в 1100 євро, при цьому сама процедура займає близько двох років, протягом яких вивчається представлене досьє, здійснюється його переклад на 11 офіційних мов ЄС [18, c. 23]. За три з невеликим року з моменту введення єдиної узагальненої марки в ОНMI було зареєстроване 140 тис. торговельних марок, з яких 2/3 припадає на частку підприємств з країн ЄС. Це більше, ніж передбачалося при створенні OHMI, що також зумовило затягування процедури реєстрації. Серед країн ЄС перше місце по числу зареєстрованих марок займає Німеччина (17%), за нею слідує Великобританія. Франція займає лише п'яте місце. Серед підприємств країн, що не є членами ЄС, найбільшу частку (28%) займають фірми США, за ними з великим відривом слідують японські (3%) і швейцарські (близько 2%) компанії. Найбільша частка торговельних марок (12%) доводиться на підприємства електроніки і інформатики, друге місце займають фірми, які надають юридичні послуги, третє місце - компанії, що займаються ресторанною справою. Активна участь фірм, особливо американських, в процесі реєстрації торговельних марок в OHMI, пояснюється тим, що вони прагнуть закріпитися не тільки на нинішньому, але і на майбутньому ринку ЄС, який значно розшириться після майбутнього вступу в ЄС нових країн [14].

Досить цікавою є процедура реєстрації товарного знаку в Російській Федерації. Виняткові права на товарний знак в Російській Федерації виникають лише після його реєстрації в уповноваженому державному органі. Використання замість товарного знаку незареєстрованого позначення допускається, але ніяких виняткових прав в цьому випадку не виникає. В Росії орган, який реєструє товарні знаки, є Федеральна служба по інтелектуальній власності, патентам і товарним знакам (Роспатент). Кожен товарний знак реєструється відносно певних товарів і послуг, розподілених по класах (чим більше класів, тим дорожча реєстрація). Всього таких класів на сьогодні 45 (34 товарів і 11 послуг), вони встановлені Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТУ). Далеко не будь-які тексти і зображення можуть бути зареєстровані як товарний знак. Тут є цілий ряд обмежень передбачених ст. 1483 Цивільного кодексу Російської Федерації. Одне з обмежень таке: не може бути зареєстровано як товарний знак позначення, що увійшло у загальний вжиток для вказівки товарів певного вигляду, такими товарами є, наприклад, термос, макінтош, ксерокс. Є обмеження відносно прямої вказівки на вигляд, якість і властивість товару. Наприклад, не можна зареєструвати товарний знак «комп'ютер» для обчислювальної техніки. Але при цьому можна зареєструвати такий товарний знак для інших класів, наприклад, для одягу, за умови, проте, що він не буде помилковим для подібних товарів, тобто вводити споживача в оману щодо товару або його виробника.

Розробка і подальша реєстрація товарного знаку має декілька чітко виділених етапів: постановка мети позиціонування товару на ринку; визначення основних елементів знаку як символів галузі або фірми; вибір з ряду виконаних серій ескізів позначення двох-трьох варіантів для проведення фокус-групи та ін. Свідоцтво на товарний знак видається в РФ строком на 10 років. Надалі воно може бути за відповідною заявою в реєструючий орган і сплати відповідного державного мита продовжено ще на 10 років, і так необмежене число раз. Організація може самостійно подати заявку на реєстрацію. Після подачі заявки Роспатент проводить попередню експертизу і виносить ухвалу про ухвалення до розгляду матеріалів заявки по товарному знаку. За реєстрацію знаку в Роспатенте стягується державне мито. Реєстрація товарного знаку може проводитися протягом 1,5 років з дати подачі заявки. Роспатент виносить ухвалу про реєстрацію, або про відмову в реєстрації товарного знаку. У разі винесення позитивної ухвали товарний знак вноситься в Державний реєстр товарних знаків і знаків обслуговування РФ і публікується в бюлетені "Товарні знаки", що видається Роспатентом. На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво, що засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, вказаних в свідоцтві. Видача свідоцтва проводиться протягом трьох місяців з дати реєстрації товарного знаку в Державному реєстрі. Реєстрація товарного знаку діє протягом десяти років, починаючи з дати надходження заявки в Патентне відомство. Термін дії реєстрації товарного знаку може бути продовжений за заявою власника кожного разу на десять років [10].

Найбільш загальноприйнятим способом захисту товарного знаку є його реєстрація в Реєстрі товарних знаків, і велике число країн ставить цю реєстрацію умовою захисту товарних знаків. Спочатку знак повинен бути зареєстрований, і як тільки він зареєстрований, він охороняється, і його власник має право перешкодити іншим особам в його використанні. Проте реєстрація не є єдиним способом захисту товарного знаку. У деяких країнах також охороняються незареєстровані товарні знаки, проте це менш надійна форма захисту, оскільки незареєстрований товарний знак не захищений до тих пір, поки він не придбав достатню впізнаванність і репутацію на ринку, на що може піти значний час після первинного випуску на ринок. Якщо пропонуються на ринку продукти під новим товарним знаком, про який ніхто не знає, цей товарний знак буде дуже вразливим. Можна претендувати на захист, що надається законами про недобросовісну конкуренцію, проте в цьому випадку найбільш важливим моментом є те, що знак повинен набути репутацію.

Попереджувальне маркування є спеціальним позначенням, що свідчить про те, що товарний знак зареєстрований. Як знаки попереджувального маркування в світовій практиці набули поширення буквені поєднання "ТМ" (скорочення від trademark), "SM" (скорочення від service mark), а також слова "Trademark", "Registered Trademark", "зареєстрований знак", "Marque deposee", "Marca registrada". Нанесення такого позначення є правом, а не обов'язком власника знаку, що підкріплюється статтею 5D Паризької Конвенції [2]. У Російській Федерації правовласник може проставляти поряд з товарним знаком попереджувальну маркіровку (знак охорони) у вигляді латинської букви "R" або латинської букви "R" в колі або словесного позначення "товарний знак" або "зареєстрований товарний знак, вказуючу на те, що вживане позначення є товарним знаком, зареєстрованим в Російській Федерації. Маркування "ТМ" згідно законодавству РФ не має правового захисту, таке маркування виконує лише інформативну функцію.

Для порівняння можна звернути увагу на особливості реєстрації торговельної марки в Китаї Реєстрація товарних знаків, та знаків обслуговування є важливою частиною ведення бізнесу в Китаї. Китай є стороною багатьох міжнародних конвенцій з питання стандартизації загальних процедур і умов міжнародного захисту торговельних марок. Це такі документи, як "Докладні угоди про міжнародні класифікації товарів і послуг", що виділяють 42 різні категорії, по яких класифікуються практично всі можливі продукти і послуги, "Мадридські правила міжнародної реєстрації марок", які стандартизують і приводять у відповідність з єдиним форматом реєстрацію марок в різних країнах, і "Паризька конвенція про захист інтелектуальної власності", яка є угодою між її учасниками про захист прав на зареєстровані торговельні марки на рівних підставах. Китай розробляє поправки до своїх нормативно-правових актів, що стосуються питань захисту права інтелектуальній власності. Також обумовлено, що Китай зобов'язується діяти відповідно до угод про заходи захисту торговельної інтелектуальної власності і про розгляд спорів. І це серйозно робить Китай членом світової спільноти із зобов'язаннями по захисту права власників торговельних марок зі всього світу. Існують критерії, за якими визначається, чи підлягає торговельна марка міжнародному захисту.

Вони зводяться до того, чи можна підтвердити, що бізнес здійснюється більш ніж в п'яти країнах і, отже, торговельна марка, або фірма, сприймається як міжнародний символ. Проте той факт, що, наприклад, зареєстрована марка "Ресторани Червоний Півень" в Техасі, не дає право вимагати заборони використання марки "Ресторани Червоний Півень" в Шеньчжені до тих пір, поки не буде доведено, що "Червоний Півень" є міжнародна мережа ресторанів, і що опонент отримує незаконні доходи від використання цього імені. Навіть у такому разі було б краще зареєструвати це ім'я в кожній країні, де товари або послуги продаються під цією маркою. Для міжнародних торговельних марок існує процедура "Пріоритетної реєстрації", яка дозволяє поводитися із заявою про реєстрацію марки в іншій країні протягом шести місяців після того, як вже зареєстрували цю марку в якому-небудь місці.

Процедури по реєстрації будь-якої торговельної марки, яка не була раніше зареєстрована де-небудь, що мають місце в Китаї, будуть автоматично припинені, якщо буде отримано пріоритетну заяву про реєстрацію такої ж торговельної марки, зареєстрованої в іншій країні протягом шести місяців до даного звернення. Процедура реєстрації торговельної марки порівняно проста і недорога. Визначивши під яку категорію потрапляє продукція або послуга, можна подавати на реєстрацію торговельну марку, яка може включати як фірмовий знак, так і найменування компанії. Розмір мита за реєстрацію залежить від категорії товарів (послуг). На первинному етапі, якщо перевірка в центральному бюро товарних знаків в Пекіні покаже, що така марка ще не зареєстрована під даною категорією, приймається рішення про попереднє затвердження і публікується офіційне оголошення про це. Деякі слова і графічні зображення не можуть використовуватися як торговельні марки, наприклад слово "Китай" або найменування інших держав або місць, деякі загальновідомі поняття і тому подібне. В разі реєстрації торговельна марка стане інтелектуальною власністю. Наприклад, "Ресторан Червоний Півень" в Шеньчжені зареєстрував свою торговельну марку під категорією "ресторани" для використання в Китаї. Це не означатиме, що використання аналогічної торговельної марки сірників "Сірника Червоний Півень" вважатиметься порушенням прав власника першої торговельної марки, оскільки категорія, під якою зареєстрована друга марка "займисті матеріали і матеріали", що світяться, - інша. І в цьому є здоровий глузд і справедливість. Після ухвалення рішення про попереднє твердження торговельної марки проходить 12-місячний період очікування до моменту її твердження і реєстрації, коли торговельна марка нарешті стає інтелектуальною власністю. Існують певні заходи захисту на той випадок, якщо хто-небудь копіює торговельну марку протягом періоду очікування. Порушнику направляється попередження про те, що марка в даний момент знаходиться в процесі реєстрації і вимагати припинення її використання. Якщо порушення не припиняться, то збитки викликані цим можуть бути визначені після затвердження і реєстрації марки, і обчислюватимуться з моменту даного попередження.

Набагато легше підстрахуватися і виконати необхідні процедури по реєстрації торговельної марки заздалегідь, чим вирішувати проблеми після того, як вони виникли. Вести справу в суді також набагато легше, якщо відповідно вже є свідоцтво про реєстрацію торговельної марки. Так прикладом є випадок, коли одна французька компанія з міжнародною сферою діяльності почала імпортувати свою продукцію до Китаю для продажу на внутрішньому ринку. Вона найняла місцевого агента в Шанхаї для організації імпорту. Компанія почала досить швидко проникати на ринок з масою продуктів під одним товарним знаком. Товарообіг компанії досяг $250.000 в місяць. Проте компанія звільнила місцевого агента за порушення в роботі. Тоді цей колишній агент зареєстрував товарний знак компанії в місті Циндао і оформив в Бюро товарних знаків в Пекіні документи про право його інтелектуальної власності на дану торгову марку. Після остаточної реєстрації товарного знаку на своє ім'я, він звернувся до суду міста Циндао з позовом про накладення арешту на партію товару, що імпортується з Франції до Шанхаю, і арешті банківських рахунків компанії і її нового агента в Шанхаї. Позов був задоволений. Товари, з яких складалася партія, що належить французькій компанії, були такими, що швидко псуються. Їх вартість складала $250.000. Для вирішення даної справи і анулювання реєстрації торговельної марки було потрібно терміновий виліт французьких юристів з Парижа до Шанхаю, Циндао і Пекін. Прямі витрати, пов'язані з дозволом справи, склали $500.000, без урахування додаткових витрат, зв'язаних із затримкою постачань і виконанням існуючих зобов'язань. Питання не в тому, що французька компанія піддалася явному шахрайству, а в тому, що таку небезпеку легко могли забути. Звичайна вартість професійних послуг з реєстрації торговельної марки в Китаї складає біля US$2000, з невеликими щорічними реєстраційними платежами.

Також існує порядок міжнародної реєстрації товарних знаків, що регулюється Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків, відповідно до неї громадяни кожної Договірної країни можуть забезпечити в

усіх інших країнах-учасницях цієї угоди охорону своїх знаків, що застосовуються для товарів чи послуг і зареєстровані в країні походження, шляхом подання заяв на зазначені знаки до Міжнародного бюро інтелектуальної власності, згаданого в Конвенції, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, при посередництві відомства зазначеної країни походження.

Таким чином можна дійти висновку, що реєстрація торговельної марки є основною процедурою, яка надає субєкту господарювання виключне право на її використання при виробництві продукції. Проте в кожній країні існує своя процедура реєстрації торговельної марки, що звичайно створює перепони для підприємств в поширенні своєї продукції в інших країнах. Саме тому сьогодні існує тенденція синтезу правових норм національних законодавств різних країн в єдині міжнародно-правові документи, що регулюють питання реєстрації права інтелектуальної власності на товарні знаки.

РОЗДІЛ 4. ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОВАРНИЙ ЗНАК

4.1 Загальні положення щодо захисту права інтелектуальної власності на товарні знаки

Інтелектуальна власність є інформацією, що має цінність завдяки тому, що в неї закладені творчі ідеї. Ця інформація містить комерційну цінність.

Основними юридичними інструментами захисту прав інтелектуальної власності є патенти, авторські права, товарні знаки, промислові зразки, вказівки на географічну приналежність. У багатьох країнах також захищається комерційна таємниця, що є нерозкриваною інформацією, яка дає конкурентні переваги її власникові. Перші міжнародні угоди у сфері прав інтелектуальної власності - Паризька конвенція по захисту промислової власності і конвенція Берна по захисту літературних і художніх творів - з'явилися в 1880-і рр. З тих пір вони неодноразово переглядалися, з'явилися і інші угоди. За їх виконанням стежить Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОЇС), що в 1967 р. підрозділом ООН. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків була підписана в 1891 р. Близько 100 років її дія розповсюджувалася тільки на європейські країни. Але після підписання додаткового протоколу до угоди (1989 р.) процедури почали влаштовувати більшість країн, і число учасників угоди почало рости. Зокрема, до Мадридського протоколу приєдналися США, Великобританія і Японія, які довго відмовлялися стати членами Мадридської угоди. Україна є учасником Мадридської угоди з 1991 р., а протоколу до нього - з 2000 р [18, c. 43].

Існування будь-якої, навіть високорозвинутої системи правового захисту тих або інших об'єктів, втрачає свій сенс, якщо їх власникам не буде забезпечена реальна можливість здійснювати захист своїх прав. В зв'язку з цим, завжди існує необхідність чіткого врегулювання на законодавчому рівні питань, пов'язаних з реалізацією власником свого права на захист. Тому, висвітлюючи проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки міжнародних норм, не можна обійти увагою вивчення тієї правової ситуації, яка склалася в чинному вітчизняному законодавстві по захисту права власності на товарний знак.

Аналіз зарубіжної законодавчої і судової практики свідчить про те, що для здійснення ефективного захисту прав власника позначення, що охороняється законом, законодавець повинен визначити принаймні які саме дії слід вважати порушенням його прав, передбачити дієвий механізм по припиненню досконалого правопорушення, надати власникові можливість отримати компенсацію втрат майнового і немайнового характеру, а також забезпечити останньому можливість приймати заходи по запобіганню подальшому порушенню його права власності на знак з боку третіх осіб. Основні міжнародні документи, норми яких стосуються правової охорони товарних знаків, або взагалі не вказують в яких формах може бути неправомірне використання товарного знаку (Угода TRIPS), або містять надзвичайно узагальнений перелік тих дій, здійснення яких слід розцінювати як порушення прав власника свідоцтва на знак (Директива ЄС про товарні знаки). При цьому жоден з них не містить вказівок на те, чи слідує взагалі країнам-учасницям передбачати вищезазначений перелік у власному законодавстві. Як наслідок, в зарубіжній законодавчій практиці відсутній єдиний підхід до врегулювання цього питання. Але у всіх випадках загальним є те, що навіть за умови існування такого переліку, він не носить вичерпного характеру.

У деяких країнах правові норми, регулюючі досліджувані відносини, є простим відтворенням ст. 5 Директив ЄС по товарних знаках, присвяченою вирішенню даної проблеми. Такий підхід характерний, зокрема, для німецького законодавства. Якщо проаналізувати зміст заборонених можливостей власника знаку, які викладені в п.3 § 14 Закону Німеччини "Про товарні знаки", то порушенням прав власника на позначення, що охороняється, слід вважати: нанесення тотожного або схожого позначення на товарах або їх упаковці; пропозиція товарів під таким позначенням, введення в обіг або зберігання з цією метою; пропозиція або надання послуг під таким позначенням; експорт і імпорт товарів під таким позначенням; використання такого позначення в діловій документації або рекламі. Інші форми порушення права на знак зустрічаються в тих країнах, де при розробці відповідних правових норм законодавець виходить перш за все з узагальнення власної судової практики. Прикладом можуть бути Кодекси інтелектуальної власності Франції, згідно яким порушенням прав власника товарного знаку визнається: абсолютне (повне) або часткове відтворення знаку; нанесення знаку на продукцію, на яку третя особа не має права наносити таке позначення; імітація знаку; незаконне використання знаку; зберігання, продаж або виставляння на продаж товару або послуги, позначеної підробленим знаком; заміна позначеною знаком товару або послуги, а також знищення чужого товарного знаку [18, c. 54].

4.2 Способи охорони інтелектуальної власності на товарний знак, здійснювані українськими та іноземними компаніями

Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власникові зареєстрованого позначення надаються надзвичайно широкі можливості реагувати на порушення його права власності на знак з боку третіх осіб. Відповідно до цього Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва вважається порушенням його прав, тягне відповідальність згідно норм чинного законодавству України [7]. Таким чином, національний законодавець не обмежується вказівкою на які конкретні види порушень права власності на знак, з одного боку, є позитивним чинником, оскільки власник має реальну можливість протидіяти дуже широкому кругу незаконних дій. Разом з цим, така законодавча позиція ускладнює правозастосовуючу практику, оскільки досить часто навіть самі власники не усвідомлюють, що ті або інші дії, здійснені третіми особами, вже зачіпають їх виняткові права на зареєстроване позначення. Враховуючи ці обставини, для вдосконалення практики застосування даної законодавчої норми необхідно доповнити її приблизним переліком конкретних форм порушення права власності на знак, передбачених, зокрема, Директивою ЄС про товарні знаки. Це дозволить здійснювати швидший і ефективний захист прав власників знаків для товарів і послуг. Проте для запобігання можливим зловживанням такий перелік повинен містити обов'язкову вказівку на те, що "... посягання в будь-якій іншій формі, окрім тих, які прямо передбачені в законі, тягне відповідальність згідно чинному законодавству України". Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" зобов'язує порушників права власності на зареєстрований товарний знак відшкодувати власникові свідоцтва на цей знак заподіяні збитки. Оскільки вищезазначений Закон не уточнює які саме збитки повинні відшкодовуватися у разі порушення права власності на товарний знак, для вирішення цього питання слід звернутися до загальних норм про відшкодування шкоди, які закріплені в Цивільному кодексі України [11 c. 258]

Стаття 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнає будь-яке посягання на права власника свідоцтва порушенням його прав [7]. Отже, Закон не містить переліку дій, які можна вважати порушеннями. Він посилає до ст. 16, приводить перелік прав, якими наділяється власник свідоцтва і порушення яких тягне за собою цивільно-правову відповідальність. Закон не визначає, яку саме відповідальність повинен нести порушник права на товарний знак. У нім лише наголошується, що порушення прав на знаки тягне відповідальність згідно норм чинного законодавства України. Все ж таки Закон в п. 2 ст. 20 встановлює наслідки правопорушення. Зокрема, на вимогу власника дане порушення повинне бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові свідоцтва заподіяні збитки. Закон наділяє власника правом вимагати від порушника усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знаку або позначення, схожого з ним до ступеня змішення, або знищення виготовлених зображень знаку або позначення схожого з ним до ступеня ототожнення. Вимагати відновлення порушених прав власника свідоцтва може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачене ліцензійним договором.

Приведені норми про захист права на товарний знак викликають окремі критичні зауваження. Вони, власне кажучи, не встановлюють належної відповідальності за порушення прав на названий знак. Перш за все, виникає питання: що слід розуміти під поняттям Будь-яке посягання на права власника свідоцтва. Термін «посягання» в приведеному контексті є нечітким, розмитим, в нього можна вкладати різний сенс, що може привести до неоднозначного тлумачення. Так, по словниках посяганням є «спроба оволодіти чим-небудь, заподіяти шкоду кому, чому-небудь, позбавити кого-небудь чого-небудь». Цим висловам відповідає слово «замах», оскільки вони, окрім бажання, наміри і тому подібне зробити певну дію, містять ще і значення старання, реальної спроби це зробити. Приведене свідчить не тільки про різноманітність змісту терміну «посягання», але і про те, що він не охоплює всіх дій, які можуть бути визнані порушеннями права на товарний знак. Посяганням завжди є намір, умисна дія. Але порушенням даного права можуть бути і ненавмисні дії. Тому в Законі слід чітко було б визначити, які конкретні дії визнаються порушеннями права на товарний знак, як це зроблено в законодавстві багатьох зарубіжних країн.

Так, згідно Закону Франції про товарні знаки як основні види порушень права на вказаний знак встановлені:

Контрафакція - відтворення чужого знаку, зареєстрованого для тотожних або схожих товарів і послуг;

Обманна імітація - схожі відтворення чужого знаку, здатного викликати небезпеку змішення між оригіналом і імітованим знаком;

Використання знаків без дозволу зацікавлених осіб і застосування імітованих товарних знаків;

Оманливе маркування: використання особою, що не має має рацію, в комерційних цілях сьогодення, оригінального знаку іншої особи для позначення ним своїх товарів і послуг;

Підміна товарів і послуг: постачання товарів або пропозиція послуг інших, ніж ті, які були заявлені в зареєстрованому знайомий;

Незаконне зберігання контрафактних, обманним шляхом маркірованих і імітованих товарних знаків, продаж, введення в обіг, постачання або пропозиція постачання товарів або надання послуг, позначених вказаними знаками [15, c. 54].

Закон Японії про товарні знаки окрім загальновизнаних дій тих, що є порушеннями права на такі знаки, визнає ними також:

Дії, пов'язані з володінням вказаним або схожими товарами з метою передачі або доставки, на яких або на упаковці яких використовується зареєстрований або схожий знак;

Дії, пов'язані з володінням товарами, містять зображення зареєстрованого або схожого знаку, з метою його використання на вказаних або схожих товарах;

Дії, пов'язані з передачею, постачанням або володінням з метою передачі або постачання товарів, що містять зображення зареєстрованого або схожого знаку в цілях сприяння його використанню на вказаних або схожих товарах;

Дії, пов'язані з виробництвом або ввезенням товарів, що містять зображення зареєстрованого або схожого знаку, з метою його застосування або сприяння використанню на вказаних або схожих товарах;

Дії, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням або ввезенням предметів, використовуваних виключно для виробництва товарів, що містять зображення зареєстрованого знаку або схожого з ним [15, c. 66].

Цікаву норму про порушення прав на товарний знак містить Закон США про товарні знаки. Будь-яка особа, без дозволу власника проводить, підробляє, копіює або імітує зареєстрований товарний знак і використовує таке виробництво, підробки, копії або імітації на етикетках, написах, відбитках, упаковці, обгортці, сумках, або у зв'язку з продажем, пропозицією продажу, розповсюдженням або рекламою товарних послуг або у зв'язку з чим використання може викликати помилку, змішування або ввести в оману може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності. Такі деталізовані норми, що визначають перелік дій, які визнаються порушеннями права на вказані знаки, що містять і інші закони про товарні знаки.

Приведені норми зарубіжного законодавства про товарні знаки щодо дій, які визнаються порушеннями прав на них, свідчать, що вказані протиправні дії не можуть бути охоплені одним терміном «посягання», як це зроблено в Законі України про товарні знаки. Проте важливо не тільки визначити перелік вказаних правопорушень, але і встановити ефективну відповідальність за них. Посилання Закону України про товарні знаки з чинним законодавством здається декілька наївною. Це не є відповідальністю за порушення прав на названі знаки. Коли Закон зобов'язує припинити порушення або навіть відшкодувати заподіяні ним збитки, то це не є відповідальністю. Якщо, наприклад, боржника примушують повернути борг, то хіба це відповідальність. Це - лише примушення виконати зобов'язання. Та все ж чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність за порушення прав на товарні знаки. Нею може бути кримінальна, адміністративна або цивільно-правова.

Законодавство України не передбачає кримінальної відповідальності за назване порушення. Встановлювати відповідальність за порушення прав на товарні знаки, очевидно, необхідно з кримінальної відповідальності. Зараз істотно зросла кількість порушень вказаних прав. Насиченість ринку товарами спонукає порушників шукати винахідливі способи скористатися чужим товарним знаком, який отримав широке визнання у споживачів. Це зумовлює необхідність підсилити відповідальність за такі порушення, у тому числі і кримінальну. Так, остання встановлена законами про товарні знаки Франції, Німеччини, Російської Федерації і інших країн. Закон Німеччини за порушення прав на знаки передбачає позбавлення волі на строк до трьох років або грошовий штраф. Якщо проведено промисловим способом, то термін позбавлення волі може досягати п'яти років. За законом Австралії 1995 штраф складає за одну продану, виставлену для продажу, виготовлену з метою торгівлі або одиницю товару, що імпортується, маркіровані підробленим товарним знаком, 500 доларів, але не більше 50 000 доларів. За законом Австрії про товарні знаки за неправомірне використання зареєстрованого товарного знаку або позначення, схожого з таким знаком, для позначення товарів і послуг, щодо яких знак зареєстрований, або однорідних товарів і послуг, пропозиція до продажу або введення в обіг маркірованих таким чином товарів карається штрафом до 360 денних ставок [18, c. 86].

З приведеного вбачається, що в зарубіжних країнах законодавство про товарні знаки встановлює строго відповідальність за порушення прав на них в порівнянні із законодавством України. Обґрунтовувати більш беззубу ефективність системи захисту прав на товарні знаки за законодавством України тим, що в ній вказані права не порушуються або їх порушення не має масштабний характер, було б більш ніж наївно. Права на товарні знаки в Україні мають потребу надійного і ефективного захисту. Останній повинен мати на меті не тільки відновлення порушених прав. Адже відшкодування заподіяних збитків по юридичній природі є не що інше як відновлення порушених прав. Захист прав на товарні знаки повинен мати і каральний характер. Це повинно бути передбачено кримінальним і цивільним законодавством.

Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, які вирішуються в судовому порядку. Стаття 21 його встановлює: спори, зв'язані із застосуванням справжнього Закону, вирішуються судом в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Проте п. 2 даної статті приводить перелік тих спорів, а саме які розглядаються судами:

Встановлення власника свідоцтва;

Укладання і виконання ліцензійних договорів;

Порушення прав власника свідоцтва [7].

Розпорядження та захист права на товарний знак в адміністративному порядку є спеціальним порядком захисту.

Загальним порядком захисту порушених прав на товарний знак вважається їх цивільно-правовий захист, що реалізовується в рамках загального, тобто судового порядку. В даний час всі спори, пов'язані з порушенням даних прав відносяться до компетенції судів, що вирішують всі спори, пов'язані з підприємницькою діяльністю. За угодою сторін можлива передача суперечки на розгляд третейського суду.

Таким чином, провівши аналіз способів правового захисту права інтелектуальної власності на товарні знаки, можна зробити висновок, що з поширенням застосування торговельної марки виникла необхідність її захисту власниками від різного роду посягань, в тому числі антиконкурентних дій, з боку інших субєктів підприємницької діяльності. На сьогоднішній день в світовій практиці існує багато способів захисту права на товарні знаки, проте на думку автора ключову роль повинно грати встановлення жорстких санкцій, в тому числі й передбачених кримінальним законодавством, яке б забезпечило надійний захист від фальсифікації та іншого роду антиконкурентних дій.

ВИСНОВКИ

На підставі вищевикладеного матеріалу можна зробити висновок, що торговельна марка, як окремий елемент права інтелектуальної власності має глибоке історичне коріння, та існувала ще в стародавні часи. ЇЇ виникнення повязане з розвитком товарних відносин, коли на ринку зявилася велика кількість товаровиробників, які потребували якогось засобу індивідуалізації свого товару, таким засобом стала торговельна марка. На той час вона мала примітивну форму та мала лише одну функцію - показати приналежність товару до певного товаровиробника. З розвитком ринкових відносин відбувся розвиток товарної марки та трансформація її функцій, торговельна марка почала характеризувати не тільки приналежність товару, а й стала ознакою якості товару, та почала відігравати функцію реклами товару, гарантії його якості.

Після поширення використання торговельної марки як засобу просування товару на ринку, виникла необхідність правового регулювання відносин, що повязані з її використанням. Перші нормативні акти, що закріплювали правовий статус торговельної марки лише регулювали відносини щодо її застосування, але не містили механізмів її захисту від недобросовісної конкуренції. З часом недоліки законодавства були усунуті, та було закріплено процедуру набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка полягала в аналізі всього обєму торговельних марок, які були зареєстровані у відповідному порядку, та усуненні можливості її копіювання іншими субєктами господарської діяльності.

Сьогодні правове регулювання права інтелектуальної власності на торговельну марку здійснюється як на національному так і на міжнародному рівні. Міжнародні нормативні акти закріплюють загальні положення щодо використання права інтелектуальної власності на товарні знаки, та на торговельну марку зокрема та встановлюють процедуру реєстрації товарних марок на міжнародному рівні. Національним законодавством регулюються відносини щодо використання торговельної марки в середині кожної країни, при цьому, порядок її реєстрації та використання відрізняється, також відрізняються вимоги встановлені до субєктів підприємництва при набутті права власності на торговельну марку, та строки, на які видається свідоцтво на виключне право її використання. За загальним правилом право інтелектуальної власності на торговельну марку субєктами міжнародного підприємництва повинне реєструватися в кожній країні, де вона буде використовуватись, окремо та відповідно до положень національного законодавства кожної країни, в країнах де дана торговельна марка не зареєстрована субєктом міжнародного підприємництва, будь-який субєкт підприємництва має право зареєструвати дану марку, та використовувати її як законний володілець даного права.

Саме через випадки недобросовісної конкуренції, які полягають в копіюванні торговельних марок субєктів підприємництва, що мають свідоцтво яке надає їм виключне право її використання, іншими субєктами підприємницької діяльності, виникла необхідність захисту виключного права інтелектуальної власності на торговельну марку його законними володільцями. На сьогодні існують заходи щодо надання можливості реалізації права на захист та охорону права інтелектуальної власності на товарні знаки, вони визначаються як внутрішніми так і міжнародними нормами права. Метою цих заходів є визначення найбільш ефективного способу захисту права на товарні знаки. Сьогодні існують міжнародні установи, в яких законний володілець права на торговельну марку може оскаржити незаконні дії, які перешкоджають чи порушують дане право. На національному рівні захист здійснюється органами визначеними законодавством.

Проте, існування будь-якої, навіть високорозвинутої системи правового захисту тих або інших об'єктів, втрачає свій сенс, якщо їх власникам не буде забезпечена реальна можливість здійснювати захист своїх прав. В зв'язку з цим, завжди існує необхідність чіткого врегулювання на законодавчому рівні питань, пов'язаних з реалізацією власником свого права на захист. Тому, висвітлюючи проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародними нормами, не можна обійти увагою вивчення тієї правової ситуації, яка склалася в чинному вітчизняному законодавстві по захисту права власності на товарний знак. Так сьогодні не існує чіткого визначення відповідальності за порушення права на товарні знаки, а положення, які передбачають дану відповідальність не забезпечують достатньої його охорони, та передбачають лише заходи економічного та адміністративного впливу.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що правове регулювання статусу торговельної марки попри її глибоке історичне походження, на сьогодні ще не є досконалим, і потребує подальшого розвитку та модернізації для забезпечення більш ефективних способів та методів правового регулювання

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавство

.Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">2.Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">3.Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">4.Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 року з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">.Господарський кодекс України 16.01.2003 № 436-IV знаступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">.Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15.12.1993 № 3689-XII з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">.Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16.06.1999 № 752-XIV з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">.Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг затверджені Міністерством юстиції України від 2 серпня 1995 р. N 276/812 з наступними змінами та доповненнями [Електронний ресурс] URL - #"justify">Література:

10.Алієв М.О. Реєстрація торгової марки (товарного знака), процедура і терміни [Електронний ресурс] - URL: <#"justify">11.Андрощук Г.А. Правова охорона загальновідомих товарних знаків: зарубіжний досвід і вітчизняна практика // Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики: 36. наук. Статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького, - К: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: ТОВ Видавництво Юридична думка, 2010. - 577 с.

12.Андрощук Г.А., Історія формування правової охорони товарних знаків [Електронний ресурс] - URL: <#"justify">13.Бондаренко С.О., Право на торговельну марку. Класифікація торговельної марки [Електронний ресурс] - URL: #"justify">15.Герц в А.А., Порівняльне право про торговельні марки // Навчально-методичний посібник Х: ТОВ Видавництво 2013 - 110 с.

16.Головлєва Є.Л., Торговельна марка: теорія та практика управління. Навчальний довідник: ТОВ Вершина 2012 - 176с.

17.Закалюжна Л.В., Розвиток торгової марки в Україні // Вісник Харківської академії мистецтва та дизайну - Харків, 2002. - 310 c.

18.Кожарська І. О., Охорона знаків для товарів та послуг в Європейському співтоваристві // Інтелектуальна власність. - №6. - 2008. - С. 44

19.Кожарська І.О., Пейкрішвілі М.А. Співвідношення правової охорони промислових зразків і знаків для товарів і послуг // Інтелектуальна власність. - №1. - 2003. - С. 56

20.Коташевський М.О., Несумлінна конкуренція с використанням «розкрученої» торговельної марки [Електронний ресурс] - URL: <#"justify">21.Мельников В.М Охраноспособность товарных знаков в свете решений зарубежных ведомств и судов - М.: ПАТЕНТ, 2007. - 205 с.

22.Романюк О.І., Журба Т.О., Знаки для товарів та послуг як обєкт інтелектуальної власності та спадкування прав на них [Електронний ресурс] - URL: <#"justify">25.Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - 696 с.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ТОВАРНОГО ЗНАКУ .1 Історія виникнення та розвитку товарного знаку .2 Роль та практика використання торговельної ма

Больше работ по теме: