Практична реалізація основних напрямів профілактичної діяльності щодо ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі

 

Вступ

Сучасна наука розглядає здоров'я особистості як складній феномен глобального значення, котрий містить філософський, соціальний, економічний, біологічний, медичний аспекти і виступає як індивідуальна й суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, яке, у свою чергу, постійно змінюється. Тобто, за сучасними уявленнями, уже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, вважається, що комплекс медичних аспектів становить лише малу частину феномена здоров'я. Так, узагальнені підсумки численних наукових досліджень залежності здоров'я особистості від різних чинників впливу доводять, що рівень розвитку й стану системи охорони здоров'я у будь-якому суспільстві зумовлює, в середньому, лише близько 10 % всього комплексу впливів. Решта 90 % припадає на умови зовнішнього середовища (близько 20 %), на спадковість (близько 20 %) і найбільша - на спосіб життя (50 %). За оцінкою медиків, практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів. Останніми роками відбувається активний процес зменшення віку курців . Вже до 18 років 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід куріння, що не може не впливати на стан їхнього фізичного здоров'я та розвитку. Поступово зростає офіційно зареєстрований рівень споживання алкоголю. Тільки з 1995 по 2004 рр. кількість спожитого алкоголю на душу населення виросла на 88 %, тобто майже удвічі. Основні причини, які приводять до поширення шкідливих звичок є: просто зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись.

Дослідження останніх років показали, що середній вік в якому відбувається перший сексуальний контакт у юнаків - 16,5 років, а у дівчат - 17 років. Саме ранній початок статевого життя підвищує ризик зараження інфекційними хворобами. За останні роки спостерігається невтішна тенденція зростання вживання наркотичних речовин, оскільки з більш ніж 90 тис. зареєстрованих споживачів наркотиків 6 тис. - неповнолітні. Поширення наркоманії підвищує загрозу ураження ВІЛ-інфекцією та захворювання на СНІД. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих - молодь, відбувається зростання кількості ВІЛ-інфікованих підлітків. Здоров'я дітей - основа розвитку держави. Тому саме соціальні аспекти збереження здоров'я мають істотно більше значення в дитинстві, ніж у подальших вікових групах.

Урядом нашої держави серед пріоритетних напрямів у профілактиці ВІЛ/СНІДу визначена інформаційно-просвітницька робота з дітьми і молоддю. Як було зазначено, саме на цій категорії населення потрібно ставити основний акцент. Тому увагу в такій роботі школа і вчитель мають зосереджувати на формуванні в молодого покоління здорового способу життя, системи високих життєвих цінностей, як одного з пріоритетних напрямків виховної роботи школи у відповідності до концепції національного виховання. Вивченням явища профілактики ВІЛ/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі займалися такі сучасні вітчизняні вчені: О. Балакієва, Д. Варивончик, О. Ганюков, Г. Говорун, Л. Гриценюк, І. Звєрєва, М. Зимівець, В. Лях, В.Петрович. Зважаючи на теоретичну та практичну значущість даної проблеми, темою дослідження виступають: ,, Зміст, форми і особливості профілактики ВІЛ\СНІД молодіжному середовищі Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні різних форм і методів профілактики ВІЛ/СНІДу в загальноосвітніх інституціях. Завдання дослідження: - вивчити соціально-психологічні причини поширення ВІЛ-інфекції серед шкільної молоді; - структурувати та систематизувати інформацію про новітні стратегії , форми та методи соціальної роботи з профілактики ВІЛ/СНІД в учнівському та молодіжному середовищі; - аналізувати та розкрити сутність освіти „ рівний-рівному , як методу навчання навикам здорового способу життя; - вивчити основні ази профілактичної діяльності в системі соціальних служб та благодійних фондів.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІЛ-СНІДу В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

захворювання снід молодіжний профілактика

1.1 Соціальна профілактика негативних явищ як напрям соціальної роботи з молоддю

На сучасному етапі розвитку українського суспільства особливої актуальності набуває ввесь комплекс проблем, повязаних з соціальним здоровям людини, яке являється результатом певного етапу соціалізації і предметом подальшого особистісного росту та розвитку. Перехідний період у розвитку України призвів до зміни моральних загальноприйнятих норм і цінностей. Українське суспільство напряму зіштовхнулось з проблемою пошення шкідливих звичок в молодіжному середовищі, що є результатом швидких темпів розповсюдження захворювання ВІЛ-СНІДу. Дана проблема потребує невідкладного втручання державних соціальних служб, установ та інституцій щодо попередження поширення негативних явищ у молодіжному середовищі. Тому провідним напрямом в даній ситуації є профілактична робота [14].

Профілактика (у пер. з грецької - попередження) є складовою частиною будь-якої діяльності. Вона включає комплекс заходів, які повинні попередити погіршення стану обєкта діяльності й виникнення проблем. Особливо профілактика є актуальною щодо соціальних проблем та негативних соціальних явищ, запобігти яким часто простіше, ніж подолати їх негативні наслідки.

Соціальний педагог у своїй роботі застосовує такі види профілактики, як:

психолого-педагогічна профілактика - це система запобіжних заходів,

зв'язаних з усуненням зовнішніх причин, факторів і умов, що викликають ті чи інші недоліки в розвитку дітей. Здійснюється на тлі загальної гуманізації педагогічного процесу. Однак, досить часто порушуються елементарні права дитини, що передбачає включення в профілактичну роботу систему заходів для соціального захисту дитинства;

соціально-педагогічна профілактика - це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків і сприятливих проявів різних видів її активності;

- соціальна профілактика - діяльність, спрямована на попередження виникнення та розвитку негативних соціальних явищ, соціальних проблем і проблем особистості. Вона передбачає виявлення, усунення або нейтралізацію соціальних і психологічних чинників, що призводять до появи та загострення проблеми. Профілактика є одним з основних напрямів соціальної роботи й здійснюється як складовий елемент роботи з окремим випадком, як самостійна діяльність.

Соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля.

Метою соціальної профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі є створення умов для уникнення чи подолання проблем, для повноцінного розвитку і життєдіяльності молодих людей та задоволення ними своїх потреб у такий спосіб, що не призводить до негативних наслідків.

Обєктом (цільовими групами) профілактики виступають як окремі особи, соціальні групи, верстви населення, котрі страждають або можуть постраждати від проблем та негативних явищ, так і ті, що своїми діями, поведінкою, способом життя спричинюють проблеми, а також особи, соціальні групи і організації, від дій яких залежить подолання причин негативних явищ та їх наслідків.

Загальна профілактика охоплює широкі верстви не лише дітей та молоді, але й суспільства в цілому. Метою її є подолання загальних, універсальних причин негативних явищ. Спеціальна профілактика спрямовується на ті групи дітей і молоді, які знаходяться в особливих умовах, що збільшують ризик виникнення та загострення проблеми (групи ризику). Індивідуальна профілактика спрямовується на окрему особистість і має на меті подолання специфічних для неї чинників проблем.

Залежно від того, на якому етапі розвитку негативного явища та його впливу на представників цільової групи відбуваються профілактичні заходи, виділяють такі види профілактики:

? первинну профілактику - діяльність, спрямовану на попередження виникнення певного негативного явища та проблем, повязаних із ним, в середовищі певних груп дітей, підлітків та молоді;

? вторинну профілактику - діяльність, спрямовану на попередження загострення негативних явищ та їх наслідків серед дітей та молоді, які вже зазнали цього негативного впливу (наприклад, серед таких, яким властиві певні захворювання, котрі відрізняються ризикованою, адиктивною чи девіантною поведінкою);

? третинну профілактику - роботу, спрямовану на попередження рецидивів проблеми чи негативного явища в осіб, які постраждали від них і проходять реабілітацію (наприклад, лікуються від наркотичної залежності, відбули покарання за скоєний злочин тощо).

Розрізняють загальну та спеціальну профілактики. Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спря-мованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (профілактика, спрямована на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків). Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці людей (профілактика наркозалежної поведінки, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо).

Соціальна профілактика негативних явищ може здійснюватись на рівні всього суспільства, окремого регіону, макросередовища (макрорівень), окремої соціальної групи, установи, організації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень). Профілактична робота на макрорівні реалізовується у вигляді комплексних профілактичних програм, компаній у засобах масової інформації, масових заходів, координованої діяльності мережі установ та організацій. На мікрорівні профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів і окремих дій в межах установ, організацій та за місцем проживання. Індивідуальний рівень профілактики - робота, що проводиться спеціалістами та волонтерами з окремими особами.

Субєктами профілактики негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі виступають як спеціально створені організації, фахівці, так і будь-яка установа, окремі особи, зацікавлені у попередженні й подоланні проблем і наділені необхідними для цього ресурсами. Так, профілактикою негативних явищ у молодіжному середовищі займаються установи освіти, охорони здоровя, правоохоронні органи, соціальні служби для молоді та громадські організації. Проте профілактика буде ефективною лише тоді, коли обєкт профілактичного впливу (діти і молодь) сам виступить субєктом профілактики. Отже, необхідною умовою соціальної профілактики є комплексність і координованість дій всіх субєктів профілактики на всіх рівнях, залучення до попередження проблем представників цільових груп.

Основними формами організації профілактичної діяльності є профілактичні програми та профілактичні заходи. Профілактичний захід - спеціально організована взаємодія виконавців профілактичної роботи (фахівців або волонтерів) і представників цільової групи, спрямована на попередження соціальної проблеми чи подолання окремих її чинників. Профілактична програма - спеціально розроблений комплекс (система) заходів, спрямованих на попередження конкретної соціальної проблеми (або декількох повязаних між собою проблем). Профілактичні програми дозволяють у повному обсязі реалізувати технологію комплексної соціальної профілактики. Як правило, програмою передбачаються дії у різних напрямах профілактики та залучення до її реалізації фахівців різних спеціальностей, співпрацю установ та організацій, що зацікавлені у попередженні проблеми. Окремі профілактичні заходи дозволяють вплинути на обмежену кількість чинників проблеми. Здебільшого вони будуть ефективні лише у комплексі з іншими заходами у процесі реалізації профілактичної програми. Організовувати профілактичну роботу лише у формі окремих, не повязаних між собою заходів доцільно тоді, коли причини проблеми носять поверховий характер, не повязані зі світоглядом і способом життя цільової групи, а їх усунення не потребує значних змін соціального середовища.

Історично склалися кілька стратегій і моделей профілактики негативних явищ. Стратегії профілактики - це загальні підходи до визначення основних цілей профілактики певної проблеми і шляхів їх досягнення. Стосовно негативних явищ у молодіжному середовищі можна виділити такі стратегії:

. Стратегія боротьби (усунення негативного явища, проблеми, їх ризиків та наслідків). Проблема чи явище визнаються однозначно негативними і неприпустимими; профілактика спрямована на їх недопущення.

. Стратегія нормалізації (обмеження ризику, негативного впливу проблеми чи явища). Негативне явище, проблема визнаються небажаними, але припустимими (принаймні частково, за певних обставин); профілактика спрямовується на недопущення (обмеження) їх негативних наслідків. Моделі профілактики на основі певних наукових чи побутових уявлень щодо природи проблеми (негативного явища) визначають мету, зміст і методи її профілактики. У межах стратегії боротьби можна виділити такі моделі профілактики негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі:

. Модель стримування (репресивна модель). Вона базується на уявленні про схильність дітей, підлітків та молоді до всього поганого. Профілактика зводиться до заборони певних дій і видів поведінки дітей та молоді, обмеження їх особистої свободи (заборона відвідувати певні місця, займатися шкідливою діяльністю, читати певні книги чи дивитися телепрограми тощо). Основні методи - вимоги, розпорядження, вказівки, контроль і покарання. 2. Модель залякування. Як і попередня, базується на уявленні про схильність дітей та молодих людей до негативної, ризикованої поведінки, яка надає особливе задоволення. Робота проводиться у формі лекцій, бесід, кіно і відео лекторіїв, демонстрації документальних і художніх фільмів, соціальної реклами. Модель ефективна при роботі з дітьми молодшого шкільного віку. Підлітки і молодь, особливо ті, хто вже має досвід негативної поведінки, таку інформацію часто сприймають як тенденційну і не довіряють їй.

3. Модель ствердження моральних принципів. Причини негативних явищ прибічники моделі вбачають у розбещеності певної частини молодих людей, їхньої орієнтації на негативні цінності. Профілактика за цією моделлю будується на спробі переконати молодь в аморальності, гріховності певних видів поведінки (статевого життя поза шлюбом, вживання алкоголю чи наркотиків, насилля тощо). Профілактика проводиться у формі масових акцій, зібрань, компаній у ЗМІ (серії статей, теле- і радіопрограми). Модель ефективна стосовно молодих людей, орієнтованих на цінності добра, а також тих, хто легко піддається навіюванню.

. Модель поширення фактичних знань. Профілактична робота полягає в наданні підліткам і молодим людям обєктивної, коректної, емоційно нейтральної інформації щодо ризикованої поведінки для забезпечення можливості вільного, свідомого вибору свого способу життя. Профілактика проводиться за допомогою лекцій, бесід, дискусій, ігор, конкурсів, розповсюдження друкованих матеріалів (буклети, брошури), розміщення матеріалів у ЗМІ, навчання на рівних.

5. Модель навчання позитивній поведінці (афективного навчання). Профілактична робота спрямована на розвиток у людини вмінь задовольняти свої потреби і вирішувати проблеми за будь-яких обставин позитивним чином. Профілактика проводиться за допомогою ігор, тренінгів, індивідуальних і групових консультацій, психотерапії, розповсюдження профілактичної літератури, створення теле- і радіопрограм, навчання на рівних.

. Модель формування здорового способу життя. Профілактична робота за цією моделлю спрямована на формування у дітей і молоді цінностей повноцінного життя і здоровя, розвиток вмінь і навичок, на створення умов для ведення здорового способу життя. Основними методами профілактики виступають соціальна реклама, тренінги, робота спортивних, туристичних клубів та секцій, творчих гуртків.

7. Радикальна модель (модель соціального впливу). Побудована на уявленні про те, що саме суспільство провокує і посилює негативні явища у молодіжному середовищі. Основними засобами протидії негативним явищам виступають заборона чи обмеження шкідливої реклами (наприклад, тютюнових і алкогольних виробів), демонстрації викривлених сексуальних стосунків та насильства в ЗМІ, впровадження законодавства, яке захищало би права громадян на ведення здорового способу життя тощо.

До стратегії нормалізації можна віднести такі моделі:

. Модель контрольованого впливу. Вона виходить з уявлення про те, що є певні межі, залишаючись в яких будь-яка поведінка людини не призведе до шкідливих наслідків. Профілактика передбачає лібералізацію законодавства та інформування населення щодо безпечних норм, навчання самоконтролю.

. Модель зменшення шкоди. Метою профілактики виступає зниження ризику негативних наслідків від небезпечного способу життя як для самих молодих людей, яким він властивий, так і для оточуючих, без спроби змінити сам спосіб життя. Основними засобами зменшення шкоди є навчання більш безпечній поведінці, забезпечення запобіжними засобами (наприклад, презервативами, одноразовими шприцями), психологічна допомога і підтримка. Робота проводиться за допомогою інформування, консультування, навчання на рівних, створення груп самодопомоги. Модель зменшення шкоди ефективна лише для вторинної профілактики у середовищі осіб, які вже ведуть стійкий небезпечний спосіб життя. Переважна більшість стратегій і моделей ефективні для роботи з окремими категоріями дітей та молоді і для вирішення окремих завдань профілактики. Вони доповнюють одна одну, і тому можливе використання їх елементів у межах комплексної профілактичної програми.

Отже, соціальна профілактика - робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих психо-біологічних, психолого-педагогічних, соціальних умов, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку молоді, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.

1.2 Загальні відомості про ВІЛ-СНІД як захворювання

Відповідно до визначення Всесвітньої Організації з охорони здоровя ВІЛ/ СНІД - це вірусна хвороба, що перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань. Інфіковані ВІЛ люди легко піддаються опортуністичним (викликаються мікроорганізмами, які, як правило, не є патогенними) і загрозливим для життя хвороб. Ці хвороби найчастіше лікуються, однак успішних способів вилікування цих хвороб в умовах імунної недостатності, дотепер немає. Вперше інформація про СНІД (синдром набутого імунодефіциту) з'явилася в американській науковій літературі в 1981 р. Лікарі в Нью-Йорку й Лос-Анджелесі виявили в групи хворих незвичайну форму саркоми Капоші, а в іншої групи - рідку злоякісну форму пневмоцистної пневмонії. Захворілими були чоловіки-гомосексуалісти. До кінця 1981 р. таких хворих було зареєстровано вже більше ста. У багатьох з них був виявлений дефіцит клітинного імунітету. Надалі група ВІЛ-інфікованих збільшилася за рахунок, хворих, яким неодноразово переливали кров, наркоманів, що вводили наркотики за допомогою шприців.

В 1983 р. ученими у Франції й у США був виділений вірус ВІЛ, що викликає СНІД. Було встановлено, що він передається через рідкі середовища організму: кров, сперму, піхвовий секрет, материнське молоко. Дослідження показали, що вірус імунодефіциту втримується також у клітках мозку й спинномозкової рідини. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відноситься до сімейства ретровірусів, (повільних вірусів). У цей час виділяють два типи вірусу - ВІЛ-1 і ВІЛ-2, що розрізняються по своїх структурних й антигенних властивостях. Що ж стосується сприйнятливості людей до ВІЛ, то за всім даними вона загальна. Іншими словами, генетично обумовленою несприйнятливістю до цього вірусу жодна людська раса не володіє. ВІЛ має підвищену здатність до мутацій, що може приводити до появи нових штамів, стійких до наявних противірусних препаратів. ВІЛ надзвичайно чутливий до зовнішніх впливів. Він гине при використанні всіх відомих дезінфікуючих засобів навіть у незначній концентрації й губить активність при нагріванні вище 56°С у плин 30 хвилин, а при кип'ятінні - через одну хвилину. Згубними для ВІЛ є такі фактори, як сонячне й штучне ультрафіолетове випромінювання, а також всі види іонізуючого випромінювання. Є дані про те, що ВІЛ губить активність під впливом захисних ферментів, що втримуються в слині й поті. У той же час ВІЛ у деяких природні для нього ситуаціях виявляв тенденцію до відносно тривалого виживання. Інфікування ВІЛ відбувається при паданні інфікованого матеріалу або на слизові оболонки, або на пошкодженну шкіру людини. Також можливо внутрішньоутробне зараження плоду від інфікованої матері.

З огляду на те, що ВІЛ розмножується в лімфоцитах та інших клітинах організму, він міститься практично в усіх біологічних рідинах (крові, лімфі, виділеннях статевих органів, спермі, мочі, сльозі, слині, поті, а також у грудному молоці). Проте його кількість там не однакова. В поті, слині та сльозі його присутність незначна, і тому з ними вірус не передається. Отже, ані кашель, ані чхання ВІЛ-інфікованої людини не загрожує іншим бути зараженими ВІЛ, користування спільним посудом, лазнею, туалетами або ваннами, роздягальнями та спортивними залами також безпечно. Без страху заразитися, можна обійматися, штовхатися і торкатися один одного. Перші випадки ВІЛ-інфекції в Україні були зареєстровані в 1987 р., коли почалися дослідження населення на антитіла до ВІЛ. На кінець року було виявлено 6 ВІЛ-інфікованих громадян України і 75 іноземців, які, відповідно до чинного тоді законодавства, підлягали депортації. Щорічні числа зареєстрованих ВІЛ-інфікованих іноземних громадян до 1994 року мали чітку тенденцію до зниження, а громадян України коливалися від 6 до 40. Поширення ВІЛ до 1994 року (включно) можна характеризувати як повільне. Домінуючим шляхом передачі був статевий, переважно гетеросексуальний. Співвідношення виявлених ВІЛ-позитивних чоловіків і жінок було практично рівним. Усього за цей період зареєстровано 183 ВІЛ-інфікованих громадян України.

Наприкінці 1994 року були виявлені перші випадки ВІЛ-інфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків, які мешкали у м. Миколаєві. На початку 1995 р. було повідомлено про реєстрацію ВІЛ-позитивних споживачів наркотиків у м. Одесі. В подальшому кількість зареєстрованих ВІЛ-позитивних споживачів наркотиків стала збільшуватись в геометричні прогресії. В епідемічний процес залучалися представники цієї уразливої групи з інших областей, і в 1997 р. не залишилося жодного регіону країни, де б не були зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції за даними статистики найбільшу кількість ВІЛ-інфікованих було офіційно зареєстровано в 1997 р. (8934 осіб). За останні роки продовжується поширення ВІЛ-інфекції в Україні. Порівняно з 2000 р. показник захворюваності на ВІЛ в 2001 р. збільшився з 12,5 до 14,2 на 100 тис. населення. Секретар Ради національної безпеки і оборони України Андрій Клюєв, коментуючи внесення Кабінетом міністрів до парламенту двох законопроектів, які стосуються співпраці України з Глобальним фондом з боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, заявив, що кількість хворих на СНІД в Україні збільшується з кожним роком. Станом на початок 2012 року на диспансерному обліку перебувало понад 120 000 носіїв ВІЛ та майже 19 000 хворих на СНІД. Однак, за оцінками експертів, загальна кількість хворих значно перевищує офіційно зареєстроване. Секретар РНБО заявив, що за останні 25 років від СНІДу померло майже 25 000 українських громадян. У той же час Клюєв зазначив, що "рівень хворих перевищує епідемічний поріг в 2-3 рази. Це неприпустимо". Поширення ВІЛ-інфекції у регіонах України нерівномірне. Найбільше уражені регіони, розташовані на сході і півдні країни. Важливо відзначити, що саме схід і південь України лідирують за кількістю споживачів наркотиків, а також за рівнем захворюваності на гепатит В - хворобу, що має аналогічні з ВІЛ-інфекцією шляхи передачі. Найвищий рівень захворюваності відмічається в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській областях, м. Севастополі та Автономній Республіці Крим від 36 до 24 на 100 тис. населення. У цьому регіоні сконцентровано 72% загальної кількості ВІЛ-інфікованих в Україні. Таким чином, розповсюдження ВІЛ/СНІДу набуло епідемічного характеру з 1995 року. І, нажаль, з роками лише набуває свого поширення.

1.3 Аналіз проблеми профілактики ВІЛ-СНІДу

Одним із важливих напрямків діяльності соціального педагога в структурі соціальних служб для дітей та молоді є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи і, передусім, серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, на професійну допомогу, що надається педагогічним колективам навчальних загальноосвітніх закладів. Особлива увага приділяється молоді, схильній до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дітям. Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є:

-соціально-педагогічна профілактика;

-соціально-психологічна допомога;

соціальна адаптація і реабілітація.

Соціально-педагогічний характер діяльності спрямованої на попереджнння поширення ВІЛ/СНІДу активно реалізовується шляхом накопичення і удосконалення форм і методів первинної профілактики. У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів спеціалісти надають перевагу масовим формам роботи. Майже кожний четвертий масовий захід (акція, фестивалі, конкурси) був присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі. У діяльності соціальних педагогів поширені такі масові форми роботи, як акції Молодь - за здоровий спосіб життя, різноманітні конкурси, виставки, просвітницька робота, яка поєднує лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал молоді. Однією із найпоширеніших і ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка наповнюється новітніми технологіями та прийомами. Під час лекцій використовуються профілактичні програми вітчизняних та зарубіжних авторів, проводяться дискусії, вікторини, рольові ігри тощо. Із метою профілактичної роботи доцільно широко використовувати також масові профілактичні акції, які можна організовувати, наприклад, під час Всесвітнього дню боротьби зі СНІДом. До проведення масових профілактичних акцій соціальні педагоги можуть активно залучати різноманітні творчі колективи, котрі посилюють інформаційні матеріали емоційними чинниками. Одночасно фахівці та волонтери організовують роздачу памяток, буклетів, листівок профілактичного змісту, засобів контрацепції; проводять експрес-опитування, вікторини, конкурси малюнків, плакатів, спортивні змагання тощо. Нерідко практикується надання індивідуальних консультацій спеціалістами різного профілю: психологами, юристами, медичними працівниками, соціальними працівниками тощо.

Соціально-психологічна допомога молоді надається як в індивідуальній, так і груповій формах. Спеціалісти впроваджують у практику тренінги для молоді для формування здорових навичок і норм поведінки, як чинників попередження зараження ВІЛ-інфекцією. Тренінги досить часто проводяться працівниками центрів соціальних служб дітей та молоді у період функціонування літніх чи зимових таборів, у різних молодіжних і підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх тощо. Соціально-психологічна допомога клієнтам надається переважно через систему спеціалізованих служб центрів ССДМ: консультпункти (стаціонарні та виїзні), громадські приймальні, школи здорового способу життя, лекторії, Телефони Довіри, пункти медико-психологічного консультування. Стаціонарні консультативні пункти створюються як на базі центрів ЦССДМ, так і на базі закладів освіти (у школах-інтернатах, соціальних гуртожитках, гуртожитках навчальних закладів), у закладах Міністерства внутрішніх справ (приймальниках-розподільниках, виховно-трудових колоніях для неповнолітніх) тощо. Виїзні консультативні пункти створюються з метою надання консультативної допомоги в містах, районах та селах, віддалених від ЦССДМ та спеціалізованих закладів соціальноїдопомоги. Такі консультативні пункти залишаються ефективною і майже єдиною формою соціальної роботи в сільській місцевості, де потребується індивідуальна і групова допомога. До роботи консультативних пунктів залучаються висококваліфіковані фахівці: юристи, наркологи, сексопатологи тощо. Основне завдання спеціалізованих пунктів медико-психологічного консультування - це надати індивідуальну допомогу молоді, яка належать до груп ризику. Залучені фахівці проводять не лише медико-психологічні консультації, а й здійснюють психокорекцію, надають різноманітні види психологічної допомоги. Однією із форм соціально-психологічної допомоги молоді з груп ризику є залучення їх до роботи в різноманітних клубах. З метою активізації цієї роботи у системі центрів ССДМ створюється мережа різного типу молодіжних клубів та обєднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя, позитивно спрямованї поведінки. Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССДМ та соціальними педагогами надається і під час проведення спеціальних рейдів при виявленні бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність чи незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота.

Останнім часом одним із напрямків соціальної роботи з молоддю є запровадження патронажного обслуговування сімей, чиї діти перебувають на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх за епізодичне вживання алкоголю, наркотичних речовин чи за скоєні правопорушення. З батьками та дітьми проводяться індивідуальні бесіди, надається кваліфікована допомога соціальними педагогами, психологами, лікарями. Для категорії дітей та неповнолітніх та молоді, схильних до девіантної поведінки, спеціалісти центрів ЦССДМ створюють молодіжні табори соціально-психологічної реабілітації, спеціалізовані та профільні зміни тощо. Вихованці виховних трудових колоній та училищ соціальної реабілітації одержують медикосоціальну, педагогічну та інформаційну допомогу. Соціально-адаптаційне і реабілітаційне спрямування діяльності центрів ССДМ проблематиче, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотки, майже неможливо без медичного лікування. Хоча і не можна заперечувати той факт, що досвід такої роботи поступово накопичується. Найбільша увага приділяється активізації діяльності груп взаємопідтримки за програмою 12 кроків. Фахівці ЦССДМ виступили ініціаторами створення товариств, асоціацій, клубів, що сприяють соціальній адаптації молоді та неповнолітніх із груп ризику. Водночас, при деяких центрах почали створюватися терапевтичні групи соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію.

Переважно в профілактичній роботі по профілактиці ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі центри ССДМ надають перевагу масовим та груповим формам роботи, і, на жаль, значно менше індивідуальному підходу щодо соціально-психологічної допомоги молоді.

Висновки до першого розділу

На основі використаних джерел щодо теоретичного аналізу проблеми профілактики ВІЛ-СНІДу у молодіжному середовищі можна зробити висновок, що соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. Відповідно до визначення Всесвітньої Організації з охорони здоровя ВІЛ-СНІД - це вірусна хвороба, що перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань. Практично ВІЛ передається при: статевих контактах, при переливанні крові та її препаратів, ін'єкціях й інших втручаннях, від інфікованої матері до плода під час вагітності (при порушеннях плаценти), проходження дитини по родових шляхах і при грудному вигодовуванні. В поті, слині та сльозі його присутність незначна , і тому з ними вірус не передається. Аналіз опрацьованої літератури дає можливість стверджувати, що потреба у протидії епідемії ВІЛ/СНІД в Україні зростає з кожним роком. Дані, які свідчать про розвиток глобальної пандемії ВІЛ-інфекції вражають. Чисельність ВІЛ-інфікованих в Україні на сьогодні вже становить близько 190 тис. осіб. ВІЛ-СНІД є реальною загрозою для здоровя кожного, але найбільшу небезпеку вона становить для молодого покоління, тому одним із важливих напрямків діяльності соціального педагога в структурі соціальних служб для дітей та молоді є профілактика захворювання на ВІЛ-СНІД у молодіжному середовищі, як форма запобігання поширенню даної хвороби та соціальне благополуччя майбутнього покоління.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВІЛ/СНІД В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

.1 Зміст та форми реалізації профілактики поширення ВІЛ/СНІДу серед молоді

Оскільки причиною поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є наркотизація і проституція, слід активізувати інформаційну та розяснювальну роботу з питань здорового способу життя, профілактики раннього вживання наркотиків, хвороб, що передаються статевим шляхом. Ця робота повинна проводитись обдумано і цілеспрямовано з врахуванням вікових, психолого-фізіологічних особливостей учнів. Слід памятати, що некваліфікована, необережна інформація може викликати нездорову цікавість і стати умовою виникнення бажання спробувати, наприклад, дію наркотиків. Необхідно уникати докладного пояснення суті наркотизації організму людини, увагу варто зосередити на тому, як, і з ким треба говорити про подібні захворювання. Необхідне впровадження широкої та якісної освітньо-пропагандистської кампанії, як одного з найважливіших компонентів первинної профілактики - запобігання інфікування ВІЛ, формування толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, розуміння та підтримки всього спектру дій суспільства у боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІДу. Необхідно взяти до уваги такі поради:

подаючи інформацію про ВІЛ-інфекцію/СНІД не варто обмежуватися проведенням лише окремих бесід, спеціальних лекцій тощо, така робота має стати складовою частиною різноманітних виховних заходів;

- профілактична робота по боротьбі зі СНІДом, наркоманією повинна зосереджуватися не на фіксації шкідливих наслідків, наприклад, вживання наркотиків, психотропних речовин, а на реальних перевагах здорового способу життя;

повинен забезпечуватися комплексний і систематичний виклад усіх знань щодо активізації боротьби зі СНІДом та його профілактики;

- вся робота повинна підпорядковуватися основній і надто важливій меті: виховання у дітей та підлітків почуття відповідальності за стан власного здоровя і власну поведінку.

Пріоритетним напрямком профілактичної роботи залишається інформаційно-просвітницька робота з старшокласниками та учнівською молоддю.

Єдиним засобом профілактики ВІЛ/СНІДу на сьогодні залишається неспецифічна, тобто медико-соціальна профілактика, метою якої є запобігання ВІЛ-інфікування підлітків, і яка грунтується на таких принципах:

· підвищення рівня профілактичних знань та вмінь серед підлітків;

· зменшення соціально-психологічних факторів, які формують поведінку високого ризику ВІЛ-інфікування;

· профілактика виникнення, лікування та реабілітація у підлітків захворювань, які сприяють інфікуванню ВІЛ (захворювань, що передаються статевим шляхом; наркотичної залежності тощо).

Метою такої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах слід вважати:

- зміцнення морального та фізичного здоровя школярів;

- привернення уваги учнівської молоді до власного здоровя та розвиток умінь і навичок збереження його;

- постійна пропаганда принципів здорового способу життя , підготовка молодих волонтерів, які працюють з однолітками;

- інформування дітей та підлітків про негативні наслідки вживання наркотичних засобів (тютюну, алкоголю, наркотичних та психотропних речовин);

- залучення батьків та широкої громадськості до утвердження принципів здорового способу життя.

Реалізація даної мети передбачає організацію та проведення:

днів, тижнів, місяців профілактики шкідливих звичок;

-колективних, індивідуальних бесід, профілактичних консультацій;

-диспутів, дискусій, обміну думками та обговорення матеріалів преси, книг (за темою) , вечорів запитань та відповідей;

- круглих столів (діалог з проблеми);

- усних журналів (тематичних);

- анкетування (тестування);

- психологічних тренінгів;

- рольових вправ, комунікативних ігор;

- клубів за інтересами (КВК, ЩО? ДЕ? КОЛИ?);

- зустрічей з медичними працівниками, представниками правоохоронних органів;

- зустрічей (за бажанням та згодою) з тими, хто позбувся шкідливих звичок;

- конкурсів, виставок дитячих творчих робіт, залучення учнів до розробок інформаційних матеріалів (газет, буклетів тощо);

- семінарів для молодих волонтерів, які працюють з однолітками «рівний-рівному».

Медикам, педагогам, психологам доцільно використовувати у груповій та індивідуальній роботі з учнями навчально-методичні рекомендації щодо шляхів та методів формування у дітей та підлітків орієнтації на здоровий спосіб життя. Учні мають зрозуміти, що між захворюванням на СНІД, вживанням наркотичних речовин, правопорушеннями і злочинністю існує тісний звязок.

Навчальним закладам доцільно створитиі спеціалізовані центри по боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІДом під егідою «АнтиСНІД». Їх можна створювати як в кожному загальноосвітньому, спеціалізованому та вищому навчальному закладі, так і на базі декількох навчальних закладів (міжшкільні). Очолити центри мають вчителі-волонтери, учні-старшокласники, батьки, що мають певні здібності до роботи зі згаданої проблеми. Метою та завданнями діяльності центрів «АнтиСНІД» є:

профілактична робота щодо розповсюдження ВІЛ-інфекції, хвороб, що передаються статевим шляхом, наркоманії та інших соціально-небезпечних захворювань шляхом конкретного інформування та просвітництва дітей і підлітків;

- тестування серед учнів з проблеми ВІЛ/СНІДу;

- створення спеціалізованої бібліотеки, відеотеки зі згаданої проблеми;

підготовка та розповсюдження тематичних інформаційних матеріалів (стіннівок, плакатів, буклетів тощо);

- організація і проведення учнівських акцій і заходів, спрямованих на первинну профілактику і формування навичок здорового способу життя;

- підготовка волонтерів та інструкторів для інформаційної роботи в навчальних закладах.

Спеціалізовані центри «АнтиСНІД» можуть проводити лекторії для батьків з питань організації сімейного виховання щодо формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків, вечори знайомств, сімейного відпочинку, тематичні вечори, рольові ігри, обмін досвідом , тренінги, засідання «круглого столу». Особливу увагу в діяльності згаданих центрів слід приділити:

підготовці учнівської молоді до сімейного життя;

- роботі з дітьми девіантної поведінки, схильними до бродяжництва та жебрацтва - «дітей вулиці», для яких загроза зараження СНІДом досить висока;

- роботі з дітьми-сиротами, з дітьми, позбавленими батьківського піклування;

- роботі з дівчатами-підлітками групи ризику.

Профілактичну роботу доцільно проводити за принципом диференціації, тобто окремо з такими групами учнів, які:

- мають схильність до порушень правил поведінки та агресивності;

- вживають алкогольні напої, наркотичні, психотропні речовини та курять;

- мають певні ознаки наркоманії, перебувають на обліку у наркологічній службі;

- проживають у неблагополучних сімях.

Запровадити проведення акцій:

- в квітні місяці (7 квітня) до Всесвітнього дня здоровя;

-в травні місяці(31 травня) присвячені боротьбі з курінням;

- в червні місяці(26 червня) присвячені боротьбі з наркоманією;

-1 грудня - до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом.

В ході проведення акцій учні мають засвоїти, що:

вірус ВІЛ-інфекції поступово руйнує частини імунної системи, яка захищає організм від хвороб;

-СНІД - це завершальна небезпечна для життя, стадія зараження ВІЛ. СНІД означає, що вірус імунодефіциту людини спричинив сильні ушкодження імунної системи людини. Організм залишився беззахисним перед інфекціями, з якими бореться імунна система;

- шляхи зараження ВІЛ/СНІДом;

- коли ВІЛ/СНІД не передається;

симптоми і перебіг хвороби (постійне відчуття втоми, пітливість ніг, особливо в нічний час, безпричинне схуднення до 10 кг протягом місяця, відсутність апетиту, діарея тривалий час (більше місяця), сухий кашель, що не припиняється і не піддається лікуванню, задишка, підвищена температура тіла до 38 С тривалий час, збільшення лімфатичних залоз на шиї під пахвами або в паху, висипання на шкірі).

Крім того, молодь повинна памятати, що:

- страх - це не метод профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- за зовнішнім виглядом не можна визначити, хто заражений, а хто - ні;

хворі на ВІЛ-інфекцію інколи виглядають здоровими, хоч вони є вірусоносіями;

- ВІЛ-інфіковані часто самі не знають про свій стан, а ті, хто знають, часто приховують це;

- безпечний секс свідчить про бережне ставлення партнерів один до одного;

- необхідно дотримуватись правил безпечного сексу, бути обачним у виборі партнера;

ВІЛ-інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, шанобливого ставлення до людської гідності з боку суспільства;

- усвідомлення загрози ВІЛ/СНІДу, знання про основні шляхи поширення інфекції, правильна поведінка - основний вид захисту для всіх нас на сьогоднішній день;

- обережність має стати зброєю проти ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2.2 Технології виховної роботи в освітніх інституціях закладах , як форма протидії поширенню епідемії

Слід памятати, що будь-яка виховна робота, зокрема і з профілактики ВІЛ/СНІДу, передусім повинна мати інтегрований гатунок, тобто гармонійно поєднуватися з усіма іншими напрямами освітньо-виховної діяльності навчального закладу.

Реалізація програми профілактики ВІЛ/СНІДу у школі є дуже важливою, тому що основною мстою такої роботи є надання необхідної інформації старшокласникам. Зауважимо, що «надзавданням» профілактичної роботи, особливо серед учнівської молоді, є також створення у кожного власної моделі безпечної поведінки, спрямованої на зниження ризику зараження ВІЛ, формування зваженого ставлення до проблеми СНІДу. Тобто соціальний педагог має привернути увагу учнів до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, висунути аргументи на користь безпечної поведінки, допомогти виробити навички такої поведінки, створити ситуацію психологічного комфорту й захищеності, сформувати толерантне ставлення до людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом.

Щоб вирішити ці завдання, потрібно відшукати нові форми профілактичної роботи або використовувати традиційні форми, надаючи їм таких сучасних ознак, які відповідали б інтересам і потребам молоді, спонукали учнів осмислено діяти, сприяли формуванню особистої позиції щодо проблеми [1, С.7-12]. лллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллл У педагогічній практиці є багато різних форм і методів роботи з учнями. Учителям, психологам та шкільним, медичним працівникам, соціальним педагогам що проводять профілактичну роботу, слід, звертаючись до цих форм, проникати в емоційну, творчу, діяльнісну сфери дитини, намагатися зробити профілактику не формальною, а дієвою, продуктивною [8, с.52-64].

Розглянемо деякі форми організації виховної роботи у школі, що можуть стати доречними і в профілактичній роботі, якщо змістовно спрямувати їх на висвітлення теми здорового способу життя, проблем, що пов'язані з ВІЛ/СНІДом, та іншими негативними явищами.

В шкільній практиці варто використовувати театралізовані, інтерактивні, ігрові, інтелектуально - пізнавальні, тренінгові та інші форми виховної роботи, а також застосовувати таку форму профілактики, як інформаційна кампанія в нашому випадку -шкільна кампанія.

Так, до театралізованих форм належать: літературно-музична композиція, концерт, публіцистична вистава, змагання команд КВК, театралізована вистава тощо.

Театралізовані форми роботи - найскладніші й найцікавіші форми, які розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів. Під час їх підготовки відбувається колективна креативна діяльність учнів і педагога. Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією. Дані форми позакласної роботи потребують від педагога режисерських і навіть акторських здібностей.

Літературно-музична композиція - композиційне побудоване подання літературного матеріалу у музичному оформленні. На наш погляд, цей жанр дещо застарілий, але, з іншого боку, він традиційний для позакласної роботи у школі. Тому, використовуючи його, слід прагнути динаміки, дієвості, яскравої візуалізації, а також сучасного музичного наповнення. Варто намагатися подавати інформацію не в лекційній, розповідній манері, а за допомогою виразних сценічних прийомів. Можна спробуйте використовувати сучасні технічні засоби, художнє освітлення, шукайте цікаве мізансценічнс рішення (мізансцена розташування фігур на сцені). Слід прагнути максимального донесення змісту текстів, які промовляються зі сцени, до свідомості глядачів [4, c.66-75].

Концерт - поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі. Концерт є не зовсім вдалою формою для викладання профілактичної інформації про захворювання на ВІЛ/СНІД чи формування навичок безпечної поведінки. Цей жанр буде доречним тільки у тому випадкові, коли концерт присвячений Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом чи Дню пам'яті людей, що померли від СНІДу. За таких умов конферанс (текст ведучих, цю поєднує номери концерту) може містити інформацію про СНІД, про людей, що померли від СНІДу, про ставлення до ВІЛ-інфікованих. Концерт може також завершувати тиждень, присвячений темі СНІД, чи бути фінальним заходом у рамках одноденної акції, присвяченої боротьбі зі СНІДом. У такому разі на концерті доречно підбити підсумки роботи, нагородити переможців різноманітних конкурсів. Концерт може бути благодійним.

Публіцистична вистава (раніше дана форма роботи мала назву агітбригада) - цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів. Віршовані тексти, відомі пісні, які набули нового змісту, використання прийому «апорт» (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюри - ось ознаки цього жанру. У ньому документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм [13, 72-81].

Зрозуміло, що публіцистична вистава - найдоречніша форма профілактичної роботи, але наголошуємо: основна риса цього жанру - сучасність і актуальність, тобто зміст і сценічна дія мають відповідати часу. Публіцистична вистава - це монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний гатунок. У цілому, така вистава може стати насправді дієво-профілактичною, якщо інформація в ній буде викладена яскраво і переконливо.

Змагання команд КВК - найпопулярніший серед молоді жанр. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Але чи доречно, скажімо, жартувати на тему СНІД? Тож, однією з тем для КВК може бути тема здорового способу життя чи профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислення.

Театралізована вистава - дія цього жанру потребує певного сюжету, де дійові особи є носіями певних характерів, учинків, де напружено відбувається боротьба між позитивом і негативом. Цей жанр дуже цікавий школярам, бо дає можливість доторкнутися до таємниць театру. У профілактичній роботі цей жанр дає змогу донести не стільки важливу інформацію, оскільки нюанси теми, можуть вплинути на емоційну сферу, справити глибоке враження. Тут дія може розвиватися не так стрімко, але повинна бути присутня логіка сценічної дії. Важливо подумати про музичне, світлове оформлення, а також про оформлення сцени - декорацію. Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини, що живе з ВІЛ, чи вигадана історія. Це може бути також і притча, де розмова про СНІД ведеться в алегоричній формі. Важливо, щоб така вистава захоплювала глядача, а це можливо, коли актори на сцені самі розуміються на змісті того, що роблять, і переконані в необхідності про це говорити.

Пластично-хореографічна вистава - це вистава, де основним засобом вираження є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Така вистава ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, музичного супроводу, яскравих атрибутів (свічки, тканини, стрічки тощо). Дійовими особами такої вистави можуть бути як герої-люди, так і герої-символи: хвороба, душа тощо.

Ми, на основі проаналізованої літератури та практичних застосувань педагогами, також можемо порадити звертатися до інтерактивних, інтелектуально-пізнавальних, художніх та інших новітніх форм у профілактичній роботі, тому що вони досить легкі у підготовці й водночас ефективні в роботі.

Інтерактивні форми (interaction - взаємодія) передбачають обов'язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, учинків. Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так і перевіряти наявний рівень знань та вмінь. Створення ситуації змагання й можливість отримання зворотного зв'язку додають глядачеві зацікавленості, бажання взяти участь у дійстві.

До інтерактивних форм роботи належать ігрова програма, інтерактивна акція, ток-шоу, гра станціями, ігровий тренінг [додаток А].

Ігрова програма. Основним засобом вираження у цій формі є гра. Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації, у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички. Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми. Сюжет ігрової програми потребує певної логіки і сценічного рішення. В ігровій програмі допускається театралізація, тут обов'язково потрібен яскравий реквізит, відкритий контакт з аудиторією.

Інтерактивна акція, на відміну від ігрової програми, не має певного сценарію, а лише сценарний план. Акція - це низка заходів, у нашому випадкові профілактичних (розповсюдження спеціальної літератури, презентація організацій, що працюють над проблемою ВІЛ/СНІДу, тощо). Здебільшого акція спрямована на широкий загал зацікавлених темою людей.

Ток-шоу також є інтерактивною телевізійною програмою. Її використання у профілактичній роботі може бути доречним, якщо запросити до участі людей, які живуть із ВІЛ, чи спеціалістів із проблеми: психологів, медиків, юристів, чиє спілкування з аудиторією буде дійсно діалогічним, рухливим, цікавим.

Гра станціями - інтерактивний жанр, де учасникам пропонується рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички. Для проведення профілактичної роботи можна влаштувати станції, які за темою відповідають різним аспектам проблеми ВІЛ/СНІДу. Динамізм, яскравість, наявність ігрового моменту, ситуація змагання - дають змогу в рухливій, дієвій формі всебічно ознайомити із проблемою велику аудиторію [6, c.75-78].

Інтелектуально-пізнавальні форми. Частіше за все - це варіанти телевізійних програм: «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка» тощо. Можна підійти до цього жанру більш творчо і створити авторську за формою програму. Незмінним залишається зміст, основа якого «запитання - відповіді». Автори зауважують, що варто бути винахідливими не тільки у формах проведення таких програм, а й у постановці запитань (саме запитання може містити в собі часткову інформацію, воно може бути поставлене у формі малюнка, пантоміми, до запитання можна додати варіанти відповідей тощо). Загалом, оригінальних рішень може бути безліч, головне - щоб не було нудно учасникам програми і щоб це не нагадувало шкільний іспит. Спеціалісти також вважають, що дуже добре, якщо можна винайти форму, яка надасть можливість участі у програмі великої кількості людей, а не обмежуватиме учасників рамками двох команд, а іншим запропонуєте роль пасивних глядачів. Варто орієнтуватись на інтереси учнів, використовувати сучасні технічні засоби: відеомагнітофон, мультимедійний проектор тощо [10, c.123-134].

Художньо-прикладні форми. Ідеться про відомі конкурси малюнка, виставки квітів, захист технічних проектів, презентації музейних експозицій тощо. Ці форми здатні містити візуальну інформацію, впливати на свідомість завдяки образотворчим засобам, до того ж адресовані великій і різнорідній аудиторії. Потрібно знайти сучасні ідеї щодо художньо-прикладного жанру (це може бути створення авторських малюнків на футболках, проектів пам'ятника, зйомка рекламного ролика, конкурс графіті чи показ тематичної модної колекції тощо) і широко використовувати їх [4, c.74-76].

Дослідники звертають увагу на такі шкільні заходи, як ярмарок, спортивне свято, показ сценічних робіт класу, вечір зустрічі, наукова конференція, які також можуть бути присвячені темі СНІДу, містити профілактичну інформацію, демонструвати переваги здорового способу життя.

Особливо популярною серед старшокласників є дискотека. Доцільно спробувати провести дискотеку профілактичної спрямованості. Під час такого заходу можна поширювати інформацію, розповідати про відомих музикантів, які загинули внаслідок СНІДу чи активно виступають у боротьбі за безпечну поведінку. Під час дискотеки можна розповсюджувати плакати, буклети, інший роздатковий матеріал.

Ще одним видом профілактичної діяльності у школах є тренінгові форми роботи, які проводяться з батьками, адміністрацією школи, вчителями. Основною метою тренінгів є: підвести підлітків, до розуміння того що ВІЛ - інфекція/СНІД - це поведінкові ускладнення запобігти яким можна через формування власних навичок та відповідної поведінки. Завдання тренінгу полягає в тому, щоб ознайомити підлітків зі шляхами передачі ВІЛ та наслідками його впливу на організм, що сприятиме формуванню у старшокласників толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих, а також розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікування ВІЛ [додаток А].

Ми переглянули деякі організаційні форми, що можуть стати у пригоді для проведення профілактичної роботи. Пишуть, що завданням профілактичної роботи не є суто викладання необхідної інформації, а радше постійне розширення уявлень вихованців щодо проблеми ВІЛ/СНІДу. Тому, плануючи низку заходів у контексті профілактики ВІЛ/СНІДу, слід звертатися до різноманітних жанрів, глибше досліджувати тему, шукати в ній нюанси. Можна запропонувати зацікавленим вихованцям самостійну роботу, варто звертатися за допомогою до спеціалістів, залучати батьків. І головне - ам'ятати, що ця робота потребує певної системності й постійного розвитку [12, c.43-47].

Звернемо увагу також на дати. 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом (проголошено 00Н 1988 р.). Третя неділя травня - День пам'яті людей, що померли від СНІДу. У ці дні світова громадськість виражає свою підтримку щодо зусиль суспільства з боротьби зі СНІДом. Але профілактична робота не має відбуватися лише два рази на рік - це наша постійна турбота.

Отож, впровадження новітніх технологій у виховну роботу школи, співпраця педагогів із працівниками соціальних служб, сприятиме поширенню просвітницької діяльності серед шкільної молоді.

Інформаційна кампанія як система заходів.

Однією з форм профілактичної роботи щодо ВІЛ\СНІД та інших негативних явищ є інформаційна компанія - комплексна система заходів, обєднаних загальною стратегічною метою і проведених у визначений, обмежаний час. Інформаційна кампанія впливає на визначені групи населення (так звані цільові групи) за допомогою різних засобів і каналів масового й індивідуального інформування й навчання з метою спонукання до прийняття нових, корисних для них самих і для суспільства моделей поведінки у визначеній галузі життя [13, с.52-66].

Розробка інформаційної кампанії базується на моделі зміни поведінки, відповідно до якої нова значуща інформація стає для людини стимулом до зміни поведінки.

Інформування цільової групи впливає не тільки на рівень її поінформованості щодо деяких фактів, а на формування позитивного ставлення до пропагованих норм поведінки. Воно спонукає до зміни ризикованої поведінки (приміром, у плані інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)) на безпечнішу.

Інформаційні кампанії у сфері профілактики ВІЛ-інфекції мають три оновні цілі:

- передача достовірної інформації, тобто поліпшення знань у галузі ВІЛ\СНІДу;

- створення особистісного ставлення до проблеми (позитивного ставлення для збереження здоровя і безпечної поведінки, толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих людей);

- формування навичок і моделей безпечної поведінки [4, 35-42].

Крім того інформаційні кампанії стимулюють суспільні дискусії, ініціюють обговорення певних тем у засобах масової інформації, у владних стоуктурах, серед населення. Створене дискусійне поле сприяє інтенсивному обміну інформацією з проблем, що дає можливість інформувати більшу аудиторію. Проведення інформаційних кампаній стимулює інтерес окремих осіб і всього суспільства до одержання інформації про ВІЛ- інфекцію та СНІД і таких послуг, як діагностика лікування і профілактика інфекції, що передаються статевим шляхом. jjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjj Інформаційна кампанія обмежана в часі: результати кампанії оцінюються заздалегідь визначеними показниками; широке охоплення цільової групи в рамках кампанії забезпечується за рахунок використання різних засобів і каналів передачі інформації; кампанія складається з кількох елементів, що повязані однією загальною ідеєю й повідомленням кампанії; усі елементи кампанії (відеоролик, аудіоролик, брошури, плакати тощо) мають єдине дизайнерське рішення і звуковий супровід, що робить їх пізнавальними й цілісними; кампанія складається з комплексу взаємозалежних заходів, що виконуються у певній послідовності й підсилюють одне одного.

Під час кампанії використовуються різноманітні рекламні носії та канали передачі обраного повідомлення.

Вимоги до організації ефективної інформаційної кампанії.

Інформаційна кампанія має поглиблювати знання, впливати на поведінку і ставлення цільової групи до певного явища, що можна розпочати в конкретних ситуаціях. Слід чітко визначити цільову групу, на яку спрямована інформаційна кампанія. Сегментація (розподіл на дрібніші підгрупи) дає змогу розробити повідомлення, спрямовані на певні цільові аудиторії. Цільова група має залучатися до участі в розробці й реалізації інформаційної кампанії. Думки представників цільової групи обовязково мають враховуватися під час розробки послання кампанії, дизайну буклетів, плакатів, аудіо-і відеороликів, вибору інформаційних каналів. Їх можна залучати до проведення окремих акцій і заходів кампанії. Ідеї й послання (тексти, звернення, повідомлення) використані в інформаційній кампанії, мають бути зрозумілі адресантам. Вони повинні створюватися з урахуванням особливостей мови (жаргону, сленгу) , способу життя, мислення, ціностей й культурних традицій цільової групи. Загальне налаштування й основні послання інформаційної кампанії мають бути в позитивному ключі і спонукати до конкретних дій, спрямованих на збереження здоровя [3, c.11-15].

Під час інформаційної кампанії для поширення повідомлень і закликів слід задіяти кілька каналів комунікації. Приміром, трансляцію відеороликапо телебаченню можна поєднати з розміщенням інформації на рекламних вуличних щитах і поширення буклетів на молодіжних дискотеках і під час акцій.

Щоб кампанія була успішною, її цілі повинні бути реальними, досяжними, а залучені ресурси - достатніми для ефективного впливу на обрану цільову групу. Плануючи інформаційну кампанію, слід визначити її приблизну вартість, оцінити наявні ресурси й можливості для залучення додаткових коштів [5, c.124-126].

Залучення до розробки й реалізації кампанії максимальної кількості зацікавлених осіб (державні органи, ЗМІ, неурядові організації, фахівці, батьки) дає змогу підвищити ефективність кампанії, тому що створюється підтримуюче середовище. Представникам цільової групи буде легше перейти до практик безпечної поведінки , якщо вони відчують підтримку з боку свого отчення і суспільства в цілому.

Інформаційна кампанія щодо профілактики ВІЛ\СНІД потрібно планувати в рамках ширшої програми профілактики даного соціально небезпечного захворювання, підтягуючи,, й використовуючи всі наявні на тереторії проведення кампанії ресурси (сервіс, засоби масової інформації, просвітницькі програми тощо) . Заходи варто погоджувати сворювати єдине інформаційне поле.

Кампанія може бути:

Національною (охоплювати всю чи майже всю країну); міжрегіональною (охоплювати кілька областей); регіональною (на одну область); районною ( на один район області); міською (на місто), сільською (на одне село); шкільною, міжвузівською тощо.

Моніторинг й оцінювання ефективності кампанії мають плануватися з самого початку і планомірно здійснюватися у процесці її реалізації [7, c.72-79].

Таким чином, інформаційна кампанія , в нашому випадку, кампаня, що застосовується в навчальних закладах може:

- привернути увагу учнівської молоді та шкільного колективу до проблеми;

- підвищити рівень поінформованості;

- вплинути на погляди і ставлення до проблеми;

- продемонструвати чи проіліструвати навички безпечної поведінки.

2.3 Профілактика ВІЛ/СНІД рівними серед рівних шляхом освіти та поширення навичок здорового способу життя

Досвід щодо запобігання ВІЛ/СНІД та іншим проявам негативної поведінки неповнолітніх, нагромаджений громадськими організаціями за технічної підтримки міжнародних донорів, показує, що одним із найоптимальніших методів профілактичної роботи є навчання однолітків однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями , набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками.

Узагальнюючи такий підхід та виходячи із завдань реформування освіти щодо створення умов здорового способу житя в Україні, можна визначити мету освіти „ рівний -рівному.

Це сприяння підвищенню розуміння дітьми й молоддю переваг здорового способу життя, стимулювання молоді до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції, сприяння визначенню шляхів позитивної соціалізації молоді, формування знань, умінь та навичок здорового способу життя і запобігання негативній поведінці за допомогою методу освіти рівний-рівному [17, с.102-105].

Освіта „рівний-рівному„ спрямована на дітей та молодь віком 12-18 років різного соціального статусу. Серед них позитивно орієнтовані, допризовники, групи ризику.

У західній освітній практиці овіта рівний-рівному вже стала одним із базових методів, використовується в початкових та середніх школах, університетах за місцем проживання. Але особливо ефективно цей метод виявився в ході просвітницької роботи щодо запобігання негативним явищам у час, коли знизився інтерес до здорового способу життя, а знання, які поширювали дорослі залишилися лише гаслами, новий підхід до забезпечення рівня доступності превентивних знань за допомогою молоді став рятувальним [24, с.48-49 ].

Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягали в тому, що :

підлітки більше часу спілкуються один з одним;

- глибше розуміють потреби свого оточення;

- на відміну від дорослих розуміють субкультурну мову;

- більше довіряють одне одному, більше готові до розуміння й наслідування поведінки.

Існують й економічні переваги методу, оскільки однолітки, підготовленні за даним методом, надають значну кількість ефективних просвітницьких послуг безкоштовно.

Наш вітчизняний досвід овіти „рівний-рівному виріс із практики національної овіти в українських сільських школах, особливо малокомплектних, де вчитель вимушений працювати одночасно з кількома класами. Приділяючи увагу одній групі (класу), педагог змушений залучати учнів з інших класів, і роль наставників виконують кращі учні [1, с. 4-8]. Пошуки освітніх технологій на початку XX ст. викликали великий інтерес до методу освіти рівний-рівному у вітчизняних науковців і практиків. Теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л.С. Вигодського заклала основи широкого використання цього підходу, як педагогічного методу, починаючи з 20-х років XX ст.

Він набув своєї соціальної значущості завдяки практичному досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С. Макаренка в педагогіці людяності В.О. Сухомлинського. Метод освіти „рівний-рівному„ використовувався у вітчизняних навчальних закладах, у вихованні через колектив; при бригадному та груповому методах навчання; при закріпленні за невстигаючим учнем кращого учня; у формах роботи вожатих, учнівськох комісій, громадських дитячих організацій, а також у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.

Прийоми методу освіти „рівний-рівному щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів („Юні друзі міліції та „Юні інспектори дорожнього руху) [15, с.4- 7].

Отже метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах. Ознакою сучасної національної школи є розвиток самодіяльних спілок учнівської молоді, які популяризують здоровий спосіб життя. Це рух учнівського лідерства - лідер класу, лідер школи, що становлять організацію лідерів при районних відділах освіти. Нагромадженно досвід роботи учнівського самоврядування, діяльності позашкільних закладів як методичних центрів з підготовки учнів- лідерів у навчальний період та канікулярний час в одоровчих таборах учнівського активу. Серед молодіжних організацій, що опікуються проблемами розвитку національних традицій формування здорового способу життя серед однолітків, найактуальнішими є „ Січ, яка розвиває ідеї і методи здорового способу життя в Східній Україні, і „ Пласт (Українська скаутська організація) що охоплю молодь переважно західних регіонів України, активністю в поширенні ідеї здорового способу життя відзначається Асоціація гайдів України. Розвитку методу освіти „ рівний-рівному активно сприяє діяльність соціальних служб для молоді, особливо поширення волонтерського руху. Він активно використовується в консультуванні, патронажі, діяльності груп взаємопідтримки та ін. [3, с.21-26].

Проекти, над якими працюють громадські організації й використовують метод освіти „рівний-рівному в роботі з учнівською молоддю та групами ризику в Дніпропетровській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Чернівецький, Рівненській та інших областях , засвідчили його безперервну ефективність. Набутий досвід дає підстави стверджувати, що даний метод освіти вже має певні надбання в системі вітчизняної освіти і специфіку впровадження його в умовах України. Він сприятиме подальшій розбудові як національної овіти, так і демократичних та гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участі молоді в просвітницькому процесі означає новий етап підтримки реформування всієї системи національної освіти й превентивної діяльності. Визначення «освіта „рівний-рівному» набуло поширення в звязку з визначенням ефективності результатів упровадження проектів популяризації здорового способу життя в країнах Європейської співдружності та інших країнах світу. Поняття „ освіта рівний-рівному випливає з того, що головну участь у поширенні знань бере сама молодь.

Переваги методу освіти „рівний-рівному полягає у тому, що підліткове середовище є природним соціокультурним середовищем для однолітків, доступність до якого дорослим обмежана віком, соціальним статусом, мовою, сплями комунікації та ефективності впливів.

Нині в світі діє велика кількість проектів, в основі яких лежить метод освіти „рівний-рівному. Проте єдиного визначення цього поняття немає. Це зумовлено тим, що кожна з країн, яка впроваджує метод, орієнтується передусім на культурні традиції своєї системи освіти й особливості своєї нації. Тому кожна національна програма дає своє визначення даного методу [17, с.104-107].

Освіта рівний-рівному оцінюється як соціально-педагогічне явище. Тому згідно з Концепцією вона розглядається в кількох аспектах. Насамперед це соціальний підхід (політика) формування в молодої людини ідеалу здоровя та здорового способу життя через набуття превентивних знань, навичок, умінь, психологічних якостей і установок на соціально відповідальну поведінку. Це технологія, оскільки передбачає послідовну систему активних дій лідерів підлітків і тренерів педагогі , спрямованих на спростування міфів, уявлень, моделей поведінки, що ведуть до втрати здоровя, і на зміну їх позитивними орієнтирами життєвого вибору через поширення достовірної інформації, зразків особистого прикладу життєвої позиції лідерами.

Освіта рівних визначає засіб передавання достовірної інформації авторитетними особистостями довіра до яких є основною умовою опанування превентивних знань. Вона також є прийомом посилення доступності знань про здоровий спосіб життя, запобігання негативній поведінці і визначає форму організації превентивної діяльності, в процесі якої опановуються знання, уміння і навички, що сприяють формуванню установок, важливих для усвідомлення переваг здорового способу життя.

Рівний-рівному - це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню достовірних знань, умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, щодо здорового способу життя й запобігання негативним вчинкам [23, с.13-15].

Для спрощення сприймання підходу ми визначаємо освіту рівний-рівному„ як соціальний метод реалізації просвітницікої роботи. Національне визначення поняття апробовано в ході роботи міжнародного (Таллінн, 1999р.) та Національного (Тернопіль 1999р.) семінарів, присвячених розвитку методології освіти „рівний-рівному у країнах Центральної й Східної Європи, Співдружності незалежних держав і Балтійських країн.

Відповідно до методу просвітницька робота розглядається в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні - це просвітницька робота, щодо здорового способу життя у всіх сферах життєдіяльності молоді. Здоровий спосіб життя розглядаєтьсяю як стан духовного, психічного, фізичного і соціального розвитку, що має безперечну соціальну цінність і користь для самої людини. У вузькому значенні - це провітницька робота з певних проблем: ВІЛ/СНІД, навичок комунікації, розвитку особистості, формування лідерських якостей, знань прав і соціальних гарантій у збереженні здоровя [15 с.7-12].

Процес спілкування розглядається як оновна умова просвітницької роботи в міжособистісній, міжгруповій і соціальній комунікаціях. Результативність методу - це система закладених життєвих ціностей молодої людини на активну соціальну позицію, що виявляється в процесі просвітницької роботи серед однолітків, та здатність особи вести здоровий спосіб життя й особистим прикладом доводити його переваги. Реалізація методу базується на технології ступеневого навчання: підготовці педагогів-тренерів, навчання педагогами-тренерами підлітків-лідерів та веденні підлітками-лідерами просвітницької роботи серед ровесників віком 12-18 років. Метод відрізяється від традиційних превентивних підходів насамперед тим, що молодим людям надається роль експертів та ініціаторів профілактичного впливу на однолітків. Підлітки набувають доосвіду позитивного впливу на особистості й групи, зокрема недоступні для дорослих. Лідерські якості в колі підлітків завжди оцінювалися позитивно, а підлітки-лідери були зразком поведінки незалежно від своєї соціальної позиції.

Підліток-лідер - особистість, що є носієм знань, цінностей, які привабливі для однолітків і які вони бажають наслідувати. Відповідно до узагальненого поняття метод розглядає лідерів-підлітків як спеціально підготовлених непрофесійних педагогів, які навчають і мотивують своїх однолітків на здоровий спосіб життя.

Передумовою ефективності методу є висока цінність лідерських якостей фахівця (вчителя, лікаря, соціального працівника тощо) у вихованців. З точки зору учнівської молоді, такий фахівець має бути лідером; досконало володіти своїми фаховими знаннями; бути близьким до розуміння потреб молоді, її прагнень; не бути зверхнім, допомагати соціальному становленню не лише в межах своїх формальних функцій, а й виходячи з розуміння проблем підлітків. Сладовими цінностей, що сприймають підлітки, є висока духовність, без якої фахівеці втрачає свою привабливість, як людина і не може повноцінно виконувати свою просвітницьку місію. Виходячи з сучасних визначень, він має створити умови, щоб стати тренером соціальних умінь [7, с.15-18].

Отже, тренер-педагог - це фахівець який створює умови для ведення просвітницької роботи підлітками-лідерами серед своїх ровесників. Він користується незаперечним авторитетом серед підлітків, володіє технологіями соціального навчання і здатний відтренерувати інтелектуальні, вольові та емоційні якості підліткі-лідерів, необхідні для здійснення ними освіти рівний-рівному.

Завдання освіти „рівний-рівному, полягає в створенні соціально-педагогічних умов, сприятливих для позитивних змін у знаннях, уміннях , навичках, вчинках, в цілому поведінці дітей і молоді у ставленні до здорового способу життя; створенні організаційних умов для активної просвітницької роботи щодо здорового способу життя серед дітей і молоді через надання повноважень самим неповнолітнім; виявленні в молодіжному середовищі позитивних лідерів, а також спонукання осіб з „гру ризику щодо ураження ВІЛ-інфекції, до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні; підготовці лідерів-підлітків до просвітницької роботи серед ровесників щодо ВІЛ; підвищенні соціальної компетенції молоді в питаннях здорового способу життя; підвищенні рівня розуміння проблем молоді суспільством, розширенні нормативно-правової бази захисту здоровя; розвитку теорії і практики освіти рівний-рівному; впровадження освіти „рівний-рівному в навчальні заклади (школи, ПТУ, ВНЗ), позашкільні заклади, у діяльність соціальних служб для молоді і служб у справах неповнолітніх , в установи соціальної реабілітації неповнолітніх, у діяльність недержавних громадських організацій тощо [25 с. 4-6].

Технології методу освіти „рівний-рівному поділяються на:

§технології навчання;

§технології впровадження.

Вони спрямовані на створення умов для просвітницької роботи й передбачають відбір тренерів і підлітків-лідерів, розробку навчальних модулів для навчання тренерів і підлітків-лідерів, підготовку тренерів до навчання підлітків-лідерів, навчання даної категорії.

Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок формування здорового способу життя та формування превентивної поведінки. Навчання є провідною ланкою програми, яка має забезпечити якість досягнення мети програми.

Метод освіти рівний-рівному у своєму розвитку має орієнтуватися на такі принципи ступеневого навчання:

·відбір тренерів і лідерів-підлітків;

·навчання тренерів;

·навчання тренерами підлітків-лідерів;

·навчання підлітками-лідерами підлітків.

Навчання грунтується на модульному навчанні. Технології модульного навчання використовують взаємоповязану систему різних видів лекцій, практичних і самостійних занять. Навчальний модуль - це грунтовна розробка певної проблеми. Він визначається незалежністю змістового матеріалу й може розглядатися як окремий напрям у у реалізації методу. Технології навчання педагогів-тренерів і підлітків-лідерів базуються на формах і методах, до яких належать різновиди лекцій, бесід, диспутів, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові ігри, дебати, тренінги розвитку вмінь і навичок, „мозкові атаки тощо.

Серед модулів визначено такі:

. Методологія і методика рівний-рівному в просвітницькій роботі - здобуття методологічних знань щодо реалізації програми й досягнення ефективного результату.

. Психологія взаємодії та розуміння - володіння знаннями і вміннями з психології особистісного розвитку, культури спілкування, психологічної сумісності, практичних умінь контактувати із соціальними групами.

3. Школа лідера - розвиток особистих якостей лідера, навичок та вмінь проводити просвітницьку роботу з однолітками.

. Профілактика наркоманії серед учнівської молоді - забезпечує формування знань з питань профілактики куріння, алкоголізму та вживання наркотичних речовин, набуття навичок запобігання наркоманії.

. Профілактика СНІД серед молоді - формування знань про соціально небезпечні хвороби, моделі ризикованої поведінки, шляхи інфікування та запобігання цьому.

. Права дитини та захист її здоровя - здобуття знань з правових засад захисту права на збереження і розвиток здоровя згідно з міжнародним і вітчизняним законодавствоми

Технології впровадження - це сукупність впливів, які використовуються для досягнення мети методу освіти „рівний-рівному через педагогічну та просвітницьку роботу, спонтанне спілкування та мобілізацію ресурсів [13 с. 82-85].

Педагогічна технологія передбачає спільну роботу тренерів з підлітками-лідерами. Зміст роботи полягає у передаванні знань, інформаційній підтримці, консультуванні здебільшого в умовах навчально закладу, молодіжного центру або в оздоровчих закладах. Тренери виконують роль керівників, наглядачів. Вони створюють умови для повної доступності підлітків-лідерів до знань, засобів масової інформації,читання лекцій, проведення тренінгів, участі в семінарах, конференціях, „круглих столах та інших формах соціально корисної активності [7, с.54-58 ].

Просвітницька технологія спрямована напоширення знань, консультування підлітків-лідерів і педагогів тренерів у системі соціальних комунікацій. Просвітницька робота має вестись при індивідуальному, груповому, масовому спілкуванні в умовах навчального закладу, за місцем проживання, у місцях масових зборів і відпочинку молоді. У впровадженні просвітницької технології провідну роль відіграють підлітки-лідери, які працюють з однолітками. Тренери виконують роль консультантів, помічників. Вагомими є знання особливостей соціокультурної групи, з якими підлітки-лідери мають намір працювати [17, с.52-66].

Технологія спонтанного спілкування реалізується завдяки методу „снігової кулі в умовах випадкового спілкування як з референтними групами, так і з окремими особами. При цьому однолітки, які здобули просвітницьку інформацію, самі стають джерелом інформації для інших. Це створює для підлітків-лідерів і педагогів-тренерів умови для позитивного впливу на молодь через батьків, знайомих, під час виступів ЗМІ, телепередач, музичних акцій, перебування в оздоровчих закладах тощо.

Технологія мобілізації ресурсів полягає в залученні до просвітницької роботи державних і недержавних установ, соціальних служб, засобіб масової інформації, молодіжних обєднань, громадських і молодіжних організацій, груп населення, батьків і окремих осіб [18, с.38].

Напрями впровадження методу:

Øпід час викладання предметів гуманітарного та природничого циклів;

Øу процесі позакласної та позашкільної виховної роботи та в роботі з батьками;

Øчерез навчання та позашкільні заклади, соціальні служби, спеціальні заклади;

Øчерез організацію превентивної роботи в навчальних і позашкільних закладах, вищих навчальних закладах, передусім педагогічного профілю, соціальних службах, молодіжних і громадських обєднаннях;

Øчерез діяльність учнівського самоврядування ;

Øчерез законодавчу політику в галузі освіти, охорони здоровя, соціальної діяльності щодо превентивної роботи з молоддю.

Впровадження методу забезпечується зворотнім звязком (субєкт- субєктні стосунки учасників програм); трансформацією-коригуванням постійним оновленням методу новими прийомами роботи відповідно до особливостей залучення до програми груп ризику (безпритульні, засудженні, споживачі наркотиків, ВІЛ-інфіковані тощо); спрямованістю освіти „рівний-рівному на високу соціальну ефективність [4, с.44].

З всього вище зазначеного доцільно зробити висновок, що „рівний-рівному„ - це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню здорового способу життя й запобігання негативним явищам. Навчання здорового способу життя за даним методом - це суспільно-корисна діяльність молоді, яка полягає в передаванні знань, умінь і навичок здорового способу життя, що забезпечує запобігання ВІЛ/СНІДу та іншим негативним явищам.

Висновки до другого розділу

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що основними соціально-психологічними причинами поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі являються:

підвищені темпи наркотизації дітей, підлітків та молоді;

посилення соціальної дезадаптації підлітків та молоді;

повна або часткова їх виключність із освітньо-виховного процесу;

поширення ризикованих форм поведінки молодих осіб, ранньої сексуальної

активності цих категорій населення;

недостатня поінформованість про шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Також ми визначили, що до основних форм організації виховної роботи в навчальних закладах, які сприяють профілактиці ВІЛ/СНІДу є наступні:

* театралізовані форми;

* інтелектуально-пізнавальні;

* інтерактивні, ігрові;

* художньо-прикладні;

* тренінгові форми роботи;

* інформаційна кампанія.

У реалізації цих форм роботи безпосередню участь приймають працівники соціальних служб для дітей та молоді, соціальні педагоги.

Також в даному розділі нами описано та дослідженнно один із новітніх методів освіти навикам здорового способу життя - „рівний - рівному. Подана інформація дає чітке уявлення про цей освітянський метод навчання та голосить натсупне: освіта „рівний-рівному „ - це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню здорового способу життя й запобіганню негативним явищам.

Список використаних джерел

1.Пономаренко В.С. Воронцова Газета В. Проект „Школа проти СНІДу Інформаційний буклет для директорів шкіл, методитів, учителів і адміністраторів системи шкільної освіти.-К.:Алатон, 2004. - 16 с.

2.Вайнола Р.Х. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та практика. Навч. посіб. / Р.Х. Вайнола / За ред. проф. С.О. Сисової - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - 134 с.

3.Балакієва О.М., Ганюков О.А. Громадська думка щодо проблем СНІДу та ВІЛ-інфікції і Україні: ставлення, поінформованість, поведінка//Інформаційний бюлетень.-№12.-К.,1998.-43 с.

4. Кращі практики у вирішенні проблеми наркоманії та ВІЛ/СНІД: досвід України та Польщі/ За ред. Лазаренко Б.П., Ліщука Р. М.-К., 2004.-92 с.

5.Варивончик Д.В. Соціальні напрямки профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків // Сучасні методи залучення до здорового способу життя , профілактики шкідливих звичок та захворювань у дітей та підлітків .-К., 2001.- С.123-127.

6.Вместе против СПИДа: Пособие в помощь педроботникам и другим специалістам //Сост.В.М. Быкова и др. -Мн: Тонпик. 2003 .- 86 с. - (Здоровый образ жизни).

7.Профілактика ВІЛ/СНІДу, наркоманії, алкоголізму серед учнів і студентів: в 3-х т. за ред. В. Газета Панка, І.І. Цушка.-К.: Ніка-Центр, 2005.-Т.1.-248 с.

8.Догляд і підтримка дітей з ВІЛ-інфекцією: навчальний посібник для персоналу дитячих установ, батьків, опікунів, соціальних працівників та ін. осіб, що доглядають за ВІЛ-інфікованими дітьми.- К.: Кобза, 2003-168 с.

9.Соціальнапедагогіка: навч. посібник / А.Й. Капська, Л.І. Міщик, З.І. Зайцева, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола, І.М. Ковчина, О.А. Кузьменко, І.М. Пінчук, Н.П. Пихтіна;- К., 2000. - 264 с..

10. Педагогічним працівникам про ВІЛ/СНІД. Навчально-методичний посібник. В 2т/упоряд. Л.І. Гриценюк, А.С. Герніченко, І.І. Ткачук.-К.:Ніка-Центр, 2005.-т2.-204 с.

11.Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх: збірка інформаційних, методичних, ілюстративних матеріалів для спеціалістів / За заг. ред. Т.В. Журавель, Т.Л. Лях; Авт.упор.: Безпалько О.В., Виноградова О.А., Журавель Т.В., Лозован О.М., Лютий В.П., Лях Т.Л.К.:, 2004. - 103с.

12.Варивончик Д.В. Ризик ВІЛ-інфікування в соціальних групах підлітків в Україні//Стратегія формування здорового способу життя (Матеріали конференції).-К.,2000.-С.124

13.Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей та молоді.; Український інститут соціальних досліджень, 2002.-149 с.

14.Політична стаття: «Кількість хворих на ВІЛ/СНІД в Україні». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">ДОДАТКИ

Додаток А

Зупинимо СНІД, поки він не зупинив нас! (просвітницький тренінг)

Мета: підвести підлітків до розуміння того, що ВІЛ-інфекція, СНІД - це поведінкові ускладнення, запобігти яким можна через формування власних навичок відповідальної поведінки.

Завдання: 1.Ознайомити підлітків зі шляхами передачі ВІЛ та наслідками його впливу на організм.

.Формувати у підростаючого покоління розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікуватися ВІЛ.

.Формувати в молоді терпиме ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Хід проведення тренінгу:

Вступне слово:

- Привітання учасників тренінгу.

- Презентація мети та завдань тренінгу.

Вправа „Три символи

Мета: створити умови для пізнання учасниками один одного, показати важливість власного вибору та залежність здоровя від конкретних дій та

вчинків особистості.

Обладнання: аркуші паперу А4, маркери.

Хід вправи: кожен учасник отримує аркуш паперу А4, складає його навпіл таким чином, що можна було його поставити перед собою. Потім розкреслює аркуш за вказаною схемою. У першому віконичку учасник записує своє імя, у другому, третьому, четвертому, відповідно, малює символ, що передає індивідуальність; дії, які людина виконує, і які можливо шкодять її здоровю; дії, які людина виконує для поліпшення свого здоровя.

На нуступному етапі йде презентація учасників.

Під час презентації тренеру потрібно акцентувати увагу учасників на діях, які вони виконують, і які шкодять чи поліпшують іх здоровя.

Запитання для обговорення:

Які думки у вас виникали, коли ви виконували це завдання, під час

презентації колег?

-Хто або що може поліпшити (погіршити) ваше здоровя?

-Як ви розумієте вислів Здоровя не купиш, його розум дарує ?

Мозковий штурм „Шляхи передачі ВІЛ

Мета: визначити та обговорити шляхи передачі вірусу імунодефіциту людини.

Обладнання: ватмани, маркери.

Хід вправи: учасники спершу називають рідини, які є в людському організмі, тренер записує їх на ватмані. Далі їм пропонується дати відповіді на запитання : „ Які шляхи передачі ВІЛ вам відомі? Всі варіанти відповідей занотовуються на аркуші без обговорення. Далі тренер продовжує висвітлювати тему ( шляхи передачі ВІЛ), спираючись на записи, вказує у яких рідинах міститься достатня кількість вірусу для інфіекування (записи ведуться на ватмані).

Вправа „ Шляхи передачі ВІЛ

Мета : систематизувати отримані знання щодо передачі ВІЛ.

Обладнання: роздаткові картки із твердженнями про передачу ВІЛ, картки з написами „ТАК і „НІ.

Хід вправи: тренер ділить аудиторію умовно лінією навпіл. По один бік розташовує картку з написом „ТАК, по другий - з написом НІ. Кожен учасник отримує по одній картці із твердженнями про передачу ВІЛ. Після обдумування учасникам пропонується зайняти одну із позицій: „ТАК або „НІ. Той хто вагається, стає посередині й учасники обговорюють даний варіант, висловлюють свої думки.

Ролюва гра „Чорнильна пляма

Мета: закріпити знання про шляхи передачі ВІЛ, формування в учнів розуміння власної відповідальності за ризик інфікуватися ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Обладнання: картки для кожного учасника із позначками, ручки.

Хід вправи: кожному учасникові даєтьсю картка із спеціальними позначками та ручки. Значення позначок дітям не відомі, їм пропонують за одну хвилину завязати якомога більше знайомств з іншими гравцями та вписати іх імена у свої картки. Через зазначений час гра зупиняється, і розяснюють зачення кожної позначки, починаючи з V - ВІЛ-інфікованого. Учасник з цією позначкою очолює умовну колону. Після цього він зачитує імена тих, з ким встиг вступити в контакт. Це вказує на те, що ці особи могли інфікуватися. Якщо залишилися такі особи, хто не вступав у стосунки з ВІЛ-інфікованим, це не означає що вони не інфікувалися, оскільки теж „спілкувалися з учасниками які уже вважаються умовно інфікованими. Таким чином , через такі контакти могли інфікуватися усі гравці. Далі йде своєрідна розвязка. Тренер говорить, що учасники у яких на картках, позначка Х не інфікувались, бо вони не вступали у статеві стосунки, а обмежились спілкуванням; у кого О теж можуть бути спокійні, бо пристатевому контакті вони використовували засоби захисту; у кого І - також не повинні хвилюватися, бо вони одруженні, у них один статевий партнер, якому вони зберігають подружню вірність, і у стосунки з незнайомими не вступають. Щоб розрадити учасника , якому випало грати роль ВІЛ-інфікованого, треба сказати, що ця особа пройшла повторне тестування на виявлення антитіл до ВІЛ і результати виявилися негативними, він - здоровий. Після гри особливу увагу потрібно приділити обговорення відчуттів, що виникали в процесі роботи, акцентувати увагу на шляхах поширення ВІЛ та засобах попередження. Вправа „Інформаційний вісник

Мета: закріпити отримані знання про ВІЛ-інфекцію, шляхи передачі вірусу та способи захисту; зняти емоційне напруження.

Обладнання: газети, ножиці, стікери , маркери, ватмани, скотч.

Хід вправи: учасники обєднюються в 3-4 групи (щоб у кожній було не більше ніж 5 осіб). Кожній групі дають кілька газет, журналів. На підставі опублікованих матеріалів ім пропонується визначити який вид діяльності людини є ризикованим (стосовно інфікування ВІЛ) і наскільки, а також створити колаж на тему „Будь обережним!.

Після презентації усі роботи розміщуються у приміщенні.

Додаток Б

ТЕСТИ Що ти знаєш про ВІЛ- інфекцію

Для середнього шкільного віку

.СНІД-це.......... а) хвороба, якою можуть занедужати як дорослі так і діти;

б) рак крові;

в) твій варіант відповіді.

.Назви шляхи передачі ВІЛ.

.Джерело зараження Віл:

а) тварини; в) ВІЛ-інфіковані люди;

б) комахи; г) твій варіант відповіді.

.Виглядкати зовні добре ВІЛ-інфікована людина може:

а) так; б) ні ; в) не знаю.

.Віл знаходиться у :

а) воді ; б) крові;

в) слині; г) повітрі.

д) у всіх біологічних рідинах організму людини;

е) твій варіант відповіді.

.Чи існують ліки про ВІЛ-інфекції і СНІДу?

а) так; б) ні; в) не знаю.

.Чиможелюдина бути ВІЛ-інфікованою і не знати про це ?

а) так; б) ні.

. Назви засоби захисту від СНІДу.

Для старшого шкільного віку

.Моя життєва цінність-це:

а) цікава робота;

б) матеріально забезпечене житло;

в) щасливе сімейне життя;

г) здоровя;

д) свобода у вчинках і діях;

е) свій варіант.

.Яка ситуація стосовно ВІЛ-інфекції в Україні?

а) благополучна; б) неблагополучна.

.Чи допускаєте ви для себе можливість зараження ВІЛ?

а) так; б) ні; в) маю сумнів.

.Чи робите ви висновок про здоровя людини за її зовнішнім виглядом?

а) так; б) ні; в) іноді.

.Чи виліковна ВІЛ-інфекція?

а) так; б) ні ; в) не знаю.

.Назвіть шляхи передачі ВІЛ.

.Визначте варіант можливого зараження ВІЛ-інфекцією:

а) незахищенний сексуальний контакт;

б) користування посудом ВІЛ-інфікованого;

в) укуси тварин і комах;

г) переливання крові;

д) бійка з ВІЛ-інфікованим;

е) догляд за хворим на СНІД;

є) при спільному використанні нестерильних сприців , голок;

ж) при розмові, чханні, кашлянні.

. Оцініть ризик зараження ВІЛ при внутрішньовенному введені наркотиків: а) високий; б) низький; в) не знаю.

.Як ви вважаєте , через який період після зараження ВІЛ людина може

передати ВІЛ-інфекцію іншому?

а)ніколи; б) через кілька годин; в) через кілька тижнів;

г) через кілька місяців; д) через кілька років; е) не знаю.

.Якщо сьогодні результат аналізу крові негативний , то чи можна бути впевненим на 100% , що людина не ВІЛ-інфікована?

а) так; б) ні; в) не знаю.

.Через який час з моменту передбачуваного зараження варто пройти обстеження на ВІЛ-інфекцію?

а) через кілька днів; б) через місяць;

в) через три місяця; г) через півроку.

.Де можна обстежитись на ВІЛ-інфекцію?

а) у поліклініці;

б) у медичному пункті навчального закладу;

в) у центрі профілактики СНІДу;

г) у нашому місці не має таких місць;

д) не знаю.

.Чи завжди Віл-інфікована вагітна жінка передає вірус дитині?

а) так; б) ні; в) не знаю.

.СНІД і ВІЛ те саме?

а) так; б) ні; в) не знаю.

.Хворих на СНІД і ВІЛ -інфікованих людей краще ізолювати від суспільства? а) так; б) ні.

. Наскільки для вас важлива інформація про СНІД?

а) дуже важлива; б) не завадила б;

в) не замислювався про це; г) не цікавить взагалі. 17 .Із яких джерел ви одержуєте інформацію про ВІЛ/СНІД?

Додаток В

Що ти знаєш про ВІЛ-інфекцію та СНІД?

Оцініть рівень своїх знань на даний час з проблеми СНІДу.

.ВІЛ-інфекцція вірус, який викликає СНІД.

а) так; б) ні.

.За зовнішнім виглядом можна визначити , чи є людина носієм ВІЛ-інфекйії і хворою на СНІД.

а) так; б) ні.

.ВІЛ передається через слину і сльози.

а) так; б) ні.

.ВІЛ-інфекцією не можна заразитися , обіймаючи іншу людину.

а) так; б) ні.

.Людина може заразитися ВІЛ-інфекцією від комариного укусу.

а) так; б) ні.

.Невпорядковані статеві стосунки без використання презирватива можуть призвести до ВІЛ -інфікування.

а) так; б) ні.

.Люди піддають себе ризику заразитися ВІЛ-інфікцією використовуючи чужі голки при татуюванні.

а) так; б) ні.

.Молода людина не може заразитися ВІЛ-інфекцією.

а) так; б) ні.

. Заразитися на СНІД можна , користуючись громадським туалетом.

а) так; б) ні.

.Хворі на СНІД та інфіковані можуть відпочивати у звичайних санаторіях , будинках відпочинку, пансіонатах.

а) так; б) ні.

.Чимало симптомів СНІДу нагадують симптоми інших захворювань. а) так; б) ні.

.СНІД передається через усі рідкі віділення тіла.

а) так; б) ні.

.СНІД передається через сексуальні контакти, контакти з кровю, від матері до дитини під час внутрішньоутробного розвитку і пологів.

а) так; б)ні.

Вступ Сучасна наука розглядає здоров'я особистості як складній феномен глобального значення, котрий містить філософський, соціальний, економічний, біолог

Больше работ по теме: