Податки та їхній вплив на виробництво

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

УДК 336.2.027 : 658











Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Податки та їхній вплив на виробництво

. 04. 01 - фінанси, грошовий обіг і кредит



Мельник Віктор Миколайович







Київ - 1999


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Чернявський Олександр Павлович, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Полозенко Дмитро Васильович, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, завідувач відділу;

кандидат економічних наук Короткевич Ольга Василівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти України, кафедра фінансів, м. Київ

Захист відбудеться 23 березня 1999 року о 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 в Інституті економічного прогнозування НАН України за адресою: 252011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 252011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий: 22 лютого 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н. І.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Вступ. Напрямком розвитку української економіки сьогодні є перехід до ринку. Цей процес виявився надзвичайно складним і навіть болісним. Все ускладнили ще й прорахунки, допущені на початку реформи. Ілюзія саморегульованого стихійного ринку займала панівне місце в уявленнях нашого керівництва, в той час як країни з дійсно ринковими відносинами давно вже навчилися регулювати економічні процеси, визначаючи їм потрібний напрямок.

Одним із головних інструментів державної політики є податки. Слід підкреслити, що західні країни також не відразу дійшли цього висновку. Але там досить давно зрозуміли, що податки не повинні мати виключно фіскальний характер. Зменшення податкового тягаря є заходом, спрямованим на розширення податкової бази з метою покращання показників діяльності національного господарства. Але скорочення податків інколи може й завдати збитків економіці та суспільству. Це і доводить необхідність проведення дослідження з даної теми.

Актуальність теми. Наші знання у сфері податків є не досить широкими. Адже десятиріччями вважалося, що це архаїчна форма перерозподілу створеного продукту, яка відмирає. Податки з юридичних осіб було замінено на індивідуальні відрахування до бюджету, податки з фізичних осіб стягувались майже виключно через бухгалтерії підприємств і установ при виплаті заробітної плати. Потім всі ми водночас стали платниками податків, і, звичайно, виявилися непідготовленими до цього. Досить швидкими темпами було напрацьовано податкове законодавство, підготовлено фінансові кадри для підприємств, створено потужну податкову службу країни. Звичайно, це законодавство поки що недосконале і має вади. Але це природно за умови відсутності досвіду. Створення податкової системи вимагало вивчення закордонного досвіду, який довгий час висвітлювався у нас лише з негативної сторони. Поспішне його копіювання (у деяких випадках) також не дало позитивних результатів.

Таке складне економічне явище, як податки, слід розглядати з історичної точки зору, узагальнюючи досвід інших держав. Тим більше, що під час творення податкової системи постають проблеми, що притаманні економіці будь-якої країни світу. Це - протиріччя між потребами в податкових доходах і можливостями їх отримання. Вирішити цю проблему можна лише за умови вивчення впливу податків на ефективність та обсяги виробництва. Актуальність теми підтверджується також тим, що проблемам оподаткування присвячуються праці таких відомих в Україні вчених, як Федосов В. М., Василик О. Д., Кучерявенко М. П. та ін.. За кордоном аналіз таких питань провадився А. Лаффером, Д. Черніком, В.Родіоновою, А. Бризгаліним, П. Мостовим, Є. Єгоровим, Ю. Петровим та ін.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках комплексної науково-дослідної роботи Одеського державного економічного університету Методи діагностики та функціонування багаторівневого механізму підтримки розвитку підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства освіти №271 від 15.08.1996р. Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у аналізі вітчизняного та зарубіжного досвіду оподаткування і розробці на цій основі пропозицій щодо вдосконалення та посилення його регулюючого і стимулюючого впливу на виробництво.

Мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:

охарактеризувати сутність податків як механізму акумуляції доходів держави та регулювання економіки, дослідити розвиток теорії оподаткування;

проаналізувати розвиток вітчизняної системи оподаткування, порівняти її із зарубіжними та викрити сильні і слабкі сторони фіскального і регулюючого механізму;

проаналізувати відповідність вітчизняної системи оподаткування до теоретичних принципів побудови;

обґрунтувати звязок між податками і обсягами та ефективністю виробництва;

розрахувати та проаналізувати показники податкового тягаря як в цілому, так і на окремі підприємства виробничої сфери;

обґрунтувати необхідність продовження реформування податкової системи України в перехідний період і розробити пропозиції щодо цього.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концепції, виявленні тенденцій та визначенні перспектив розвитку податкової системи України. Найважливішими науковими результатами дисертаційного дослідження є: обґрунтування принципового підходу до аналізу відповідності вітчизняної податкової системи загальним теоретичним принципам оподаткування;

  1. визначення сильних та слабких сторін податкової системи України на підставі порівняння із зарубіжним досвідом та результатів аналізу відповідності цієї системи до теоретичних принципів оподаткування, що дозволило розробити напрямки її подальшого реформування;
  2. надання рекомендацій щодо вдосконалення методики аналізу рівня оподаткування юридичних та фізичних осіб, в яких запропоновано як базовий показник для нарахування ПДВ використовувати валовий внутрішній продукт замість валового випуску продукції, що дозволяє уникнути неточностей, спричинених впливом сум проміжного споживання на макророзрахунки;
  3. обґрунтування найбільш прийнятних у вітчизняних умовах методів аналізу податкового тягаря на підставі розрахунків його показників: долі прибутку, що спрямовується на сплату податків; показників рівня оподаткування юридичних та фізичних осіб, податкового тиску на окремих платників;
  4. обґрунтування прямого і зворотного звязку між рівнем податків та економічною ефективністю і обсягами виробництва;
  5. розробка та аргументація системи конкретних заходів щодо подолання надмірності податків та посилення їх регулюючого впливу на виробництво.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження використані в навчальному процесі Одеського державного економічного університету, Одеського державного університету імені Мечникова, Одеського фінансово-економічного коледжу при викладанні курсів Податки і оподаткування, Ревізія і контроль діяльності підприємств, Фінанси. Висновки дослідження розглядались Державною податковою адміністрацією Одеської області, а також на міжнародній науковій конференції Проблеми перехідної економіки (м. Кап-Дай, Французька Республіка) в рамках програми Європейської спільноти ТEMPUS-TACIS.

Пропозиції щодо вдосконалення механізму оподаткування можуть бути використані при проведенні вітчизняних реформ.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором дисертації самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення проведеного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри фінансів Одеського державного економічного університету, доповідались на трьох наукових конференціях того ж університету, на міжнародній науковій конференції Проблеми перехідної економіки (м. Кап-Дай, Французька Республіка) в рамках програми Європейської спільноти ТEMPUS-TACIS, представлялись на розгляд Державної податкової адміністрації в Одеській області.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 6 публікаціях загальним обсягом 2 д.а..

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та висновків. Повний обсяг дисертаційної роботи складає 178 сторінок машинописного тексту, включаючи 9 таблиць на 14 сторінках та 11 рисунків на 11 сторінках, список використаних джерел на 9 сторінках, який налічує 113 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

податковий ринковий економіка тягар

Дисертація ґрунтується на проведених автором дослідженнях з питань регулюючого та стимулюючого впливу податків на сферу виробництва.

У першому розділі йдеться про те, що нові умови як ніколи вимагають звернутися до теоретичних надбань та історичного досвіду і зробити висновки щодо впливу податків на виробництво.

Існує залежність між економічною ефективністю підприємств, національної економіки в цілому та рівнем оподаткування. Чим вищий рівень оподаткування, тим більша частина доходів піде на сплату податків, тим менші суми прибутків залишаються у розпорядженні підприємців. Проте, як відомо, підприємець оцінює ефект від свого виробництва за тими сумами прибутків, які залишаться у його розпорядженні після здійснення всіх обовязкових платежів. Але такий явний результат має лише дія прямих податків, платниками яких є підприємства. Непрямі податки, а також прямі з фізичних осіб, відрізняються прихованим впливом. Підвищення прямих податків з фізичних осіб призводить до скорочення номінальних, а разом з тим, і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих товарів, ціни на них неодмінно впадуть. Скоротяться й прибутки підприємств. Це означає, що підприємства будуть змушені пожертвувати частиною прибутків (якщо це можливо) і, задля збереження незмінного рівня прибутковості, будуть скорочувати загальні витрати через зменшення обсягів виробництва. В роботі розглядається ситуація й з іншого боку: оскільки ціна робочої сили визначається набором життєво необхідних благ, то задля забезпечення існування робітників зі збільшенням державних податків на їх зарплату підприємці будуть змушені підняти й саму зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, що знижуються внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих затрат. Прибутки починають також скорочуватись. Прагнучи запобігти цьому, підприємці будуть мінімізувати витрати шляхом скорочення обсягів виробництва. Як правило, при підвищенні податків з фізичних осіб мають місце обидві охарактеризовані ситуації одночасно. Аналогічно діють і непрямі податки, оскільки кінцевим їх платником також є населення.

Впливаючи на економічну ефективність виробництва, податки тим самим призводять до зміни його обсягів (згортання чи розгортання). Існуючи задля отримання прибутків, виробництво дуже чутливо реагує на їхнє скорочення, особливо через оподаткування. Така залежність між економічною ефективністю підприємств, обсягами виробництва та рівнем оподаткування дає можливість державі регулювати виробництво через свою податкову систему. Цей факт також означає, що при побудові податкової системи слід звернути увагу на те, в якому співвідношенні вона знаходиться з виробництвом.

В другому розділі період 1991 - 1997 р.р. в Україні характеризується як період пошуку шляхів оптимізації податкової політики держави. Основним його недоліком є те, що при проведенні будь-яких змін жодного разу поки що не були послідовно враховані принципи оподаткування, сформульовані ще А. Смітом. А їх дотримання є нагальною необхідністю, і особливо у сучасних умовах. Вони відображають тенденції сучасної податкової політики, продиктовані логікою розвитку економічного і суспільного життя, інтересами фіску, держави взагалі. У дисертації проведено теоретичний аналіз відповідності цим принципам української системи оподаткування.

Принцип перший. Його сутність полягає в тому, що податки повинні рівномірно розподілятись в залежності від розміру доходів.

Всі джерела доходів можна розділити на три основні групи: земельна рента; прибуток на капітал; заробітна плата.

До основних податків, якими в Україні оподатковуються доходи, отримані з названих джерел, відносяться (по групах відповідно): плата за землю; податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян (в частині оподаткування підприємців-фізичних осіб); прибутковий податок з громадян.

Крім того, всі три групи доходів як обєкти споживання оподатковуються непрямими податками (ПДВ, акцизний збір, мито).

Законом, що діяв в Україні до 1. 01. 1997 р., плата за землю встановлювалась за одиницю площі в залежності від родючості ґрунту та місця знаходження ділянки. У звязку з цим виникає декілька питань.

По-перше, законом була визначена диференціація ставок плати за землі сільськогосподарського призначення тільки по областях. Далі, згідно з прийнятим механізмом, обласні Ради диференціюють ставки за групами ґрунтів. При цьому абсолютно не враховувалось місце знаходження ділянки відносно ринків збуту продукції (а саме - віддаленість від великих міст). Диференційна рента першого порядку у господарств, що знаходяться у безпосередній близькості від обласних центрів, значно вища за те саме джерело доходів господарств, віддалених від названих населених пунктів. Ця різниця повинна долатися податковими методами. Для нашої країни в момент, коли для сільськогосподарських виробників гостро постало питання накопичення капіталу, така нерівність у розмірах ренти має велике значення. В майбутньому, в умовах посилення ринкової конкуренції, вона неодмінно виявить себе. З переходом до обчислення плати за землю в залежності від її грошової оцінки цей недолік можна подолати, але якщо оцінка буде враховувати місце знаходження ділянки повною мірою. Поки що цього сказати не можна. По-друге, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення відносно ділянок, розміщених у межах населених пунктів, диференціювались в залежності від кількості населення. Але за чисельності жителів в 1 тисячу чи 2-3 мільйони чоловік вони різняться всього у 3 рази, тоді як рента, що отримується від цих земель, відрізняється у десятки разів. Все це свідчить про нерівномірний розподіл податків при оподаткуванні земельної ренти. До речі, останню ваду не подолано і в новій редакції Закону, введеного в дію з 1. 01. 1997 р. (стаття 7 - відносно земель, грошову оцінку яких не встановлено).

Прибуток на капітал у нас також оподатковується нерівномірно. Будь-яка підприємницька діяльність (як з реєстрацією юридичної особи, так і без неї) потребує капіталовкладень. А прибуток, отриманий від них, оподатковується за різними ставками. У країнах з розвиненою економікою саме так воно і є. Але слід памятати, що для наших громадян зараз відбувається етап акумуляції капіталу для подальшого інвестування (його можна назвати первинним накопиченням). Від його результатів буде залежати подальший стан нашої економічної системи. Тому нам слід створити найбільш сприятливі умови для первинного накопичення.

Але, у разі реєстрації юридичної особи ставка податку на прибуток становить 30 відсотків, а підприємці - фізичні особи сплачують прибутковий податок за прогресивною шкалою, і його розмір може досягти 40 відсотків. Це створює труднощі при накопиченні капіталу, необхідного для реєстрації юридичної особи у майбутньому з метою організації серйозного виробництва, а значить, штовхає платників до приховування оподатковуваних доходів.

Щоправда, введення в 1998 р. фіксованого податку від 20 до 100 гривень на місяць є шляхом до вирішення проблеми, але, на наш погляд, лише часткового вирішення. Одним з найболючіших питань сьогодні є оподаткування заробітної плати. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: ми стягуємо податок вже з суми, що тільки перевищує 17 гривень, а із суми, що перевищує 1700 гривень, стягується аж 40 відсотків податку. Це унеможливлює залучення значних акціонерних капіталів від населення. Крім того, скорочується платоспроможний попит населення, а за ним і виробництво. Такий рівень оподаткування означає також зниження зацікавленості в результатах праці.

Все це призводить до того, що підприємства, які стимулюють працю своїх робітників, бажають підвищити їхню зацікавленість та продуктивність їхньої праці, змушені виплачувати заробітну плату з чорної каси, ховаючись від оподаткування.

Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито), повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача і його зарплату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але помякшити цей вплив можна, наприклад, за рахунок диференціації ставок ПДВ по групах товарів.

Принцип другий наголошує, що повинні бути точно визначені час сплати, спосіб стягнення і розмір податку.

Якщо дотримуватися дослівного формулювання, даного А. Смітом, то і час сплати, і розмір будь-якого податку, і порядок його обчислення визначені нашим законодавством та підзаконними актами. Але з часів А. Сміта пройшли сторіччя, протягом яких змінилося обличчя і економічних систем, і оподаткування. Виник цілий ряд нових проблем. Стосовно сучасного етапу, і зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, яке враховувалось багатьма теоретиками при його поясненні. Мова йде про завчасну визначеність - до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. Наша ж держава протягом усього періоду незалежності час від часу вводила у дію ставки податків заднім числом. Аналогічна ситуація складалася й з введенням чи скасуванням деяких пільг і т. ін.. Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були підготовлені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що становить великі труднощі в роботі фінансового апарату підприємств. Така невизначеність призводить до того, що платник віддається на сваволю збирача. Це - одна з причин корупції державного апарату. Навіть незначна невизначеність чи неясність у податках, за словами А. Сміта, спричиняє більші збитки, ніж їхній нерівномірний розподіл.

Принцип третій: час і спосіб стягнення податку повинні бути зручними для платника.

У питаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у нас порівняно непогані. Цьому сприяють і прийняті строки сплати, і механізм стягнення, і практика застосування податкового кредиту. Але з огляду на способи стягнення можна розглянути ще ряд питань щодо окремих галузей народного господарства. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам інколи достатньо важко своєчасно розрахуватись з бюджетом у грошовій формі. Ця проблема виникає через неплатежі покупців (в тому числі й самої держави), а також значною мірою через сезонність виробництва. За умов, що склалися, можна розглянути можливість натуральних поставок державі із зарахуванням податкових платежів. Це допомогло б вирішити зразу декілька проблем: більш повно та своєчасно забезпечити створення державних резервів продовольства; скоротити великі витрати бюджету на створення цих резервів (що також мають, здебільшого, сезонний характер); частково помякшити наслідки платіжної кризи шляхом усунення необхідності перерахування коштів до бюджету сільськогосподарськими підприємствами на сплату податків і, навпаки, з бюджету тим же підприємствам на оплату поставленої державі продукції. Але цей метод розрахунків слід застосовувати, використовуючи індивідуальний підхід (лише у випадку нестачі грошових коштів у платника).

Принцип четвертий: на стягнення податків повинно затрачуватись якомога менше грошей і вони якнайшвидше повинні потрапляти до казни. Формулюючи його, А. Сміт мав на увазі два моменти:

податок може вимагати від платника більшу кількість грошей, ніж та, що продиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;

високий рівень оподаткування може спричиняти обмеження виробництва і зайнятості, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існування значної частини населення.

І перше, і друге має місце в нашій дійсності. Штати деяких підрозділів податкової служби України занадто роздуті. Їхнє розширення, звичайно, мало обґрунтування. Одним з таких було збільшення кількості порушень податкового законодавства. Але, по-перше, дуже значна частина цих порушень повязана з невизначеністю в сфері податків, про яку згадувалось вище; по-друге, спокусу до обману з боку платників породжує надмірність податкового тягаря. Тобто, відповідальність за це практично цілком лягає на саму державу.

В роботі також проаналізовано діючий в Україні порядок справляння основних податків та наведено порівняння його із зарубіжним досвідом.

Оподаткування доданої вартості у зарубіжних країнах у порівнянні з Україною має такі основні відмінності:

нижчий рівень ставок, що забезпечує менший тиск на платників;

диференціація ставок та ширше застосування пільг, що робить дієвішим регулюючий та стимулюючий механізм.

Зміни й нововведення, проведені в Україні в 1997 році в частині оподаткування доданої вартості, на наш погляд, не привели до подолання основних проблем, що існували. Збереглися такі недоліки:

диференціація ставок дуже обмежена (можна сказати майже відсутня). Це не дає можливості вирішити проблеми посилення регулюючого та стимулюючого впливу цього податку;

існуючий рівень ставок є зависоким з огляду на можливості платників. Якщо все ж вирішено зберігати його надалі, то надто розширеним є оподатковуваний оборот, який включає складники, що не є доданою вартістю, - амортизацію, акцизний збір, збори до державних цільових фондів та інші податки, що включаються до собівартості продукції;

надвисокий тиск на фізичних осіб - платників ПДВ, який викликано відсутністю права вибору між ПДВ та податком на доходи (прибутковим), що надається у багатьох країнах світу.

Це заважає суттєвому зниженню рівня оподаткування, яке очікувалось. В той же час відміна ПДВ і заміна його іншим податком (наприклад, як пропонувалося - податком з продажу), є недоцільною. Адже цей податок є одним з основних джерел доходів бюджету. Його питома вага в загальній сумі доходів складала в 1992 р. - 39,6%; в 1993 - 34,7%, в 1994 - 24,8%; в 1995 - 21,9%; в 1996 - 20,7%; в 1997 - 28,0%. Правда, ці дані свідчать про деяке зменшення ролі ПДВ в доходах бюджету. Але ПДВ скорочувався й у відсотках до ВВП. Це означає, що його скорочення по відношенню до загальної суми доходів бюджету повязане зі зменшенням оподатковуваних оборотів внаслідок зростання тіньового сектора економіки, котре призводить до зменшення фактичного рівня збору цього податку.

Що стосується акцизного збору, то його часткою в доходах бюджету Україна значно поступається іншим країнам. Оскільки цей податок застосовується здебільшого до предметів розкоші, або предметів широкого вжитку, що не є життєво важливими, а деякі з них навіть справляють шкідливий вплив на здоровя, то тут є резерви підвищення ставок. Це сприяло б поповненню зведеного бюджету України. В цілому ж у результаті аналізу не виявлено суттєвих недоліків.

Третій вид непрямих податків - мито - має невисоку фіскальну ефективність щодо доходів зведеного бюджету. Натомість його регулююча роль одна з найвищих серед податків взагалі.

В результаті аналізу механізму справляння мита, що застосовується в Україні, можна зробити висновки, що він дійсно відповідає міжнародним стандартам, але, виходячи з українських умов, має ряд недоліків. Перш за все, він залишає шанси для несплати або несвоєчасної сплати акцизного збору та митних зборів. Для цього оформлюється, наприклад, транзит через територію України, хоча товар далі не вивозиться, а зберігається і реалізовується в Україні. Для подолання цього Урядом України впроваджено ряд заходів, виконання яких покликане перекрити шлях контрабанді та підвищити контрольну і регулюючу ефективність мита. Серед них основними є:

затвердження Положення про надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо доставки товарів до митниць призначення, згідно з яким введено фінансове забезпечення гарантій шляхом укладення страхового договору або шляхом отримання від перевізника застави;

впорядкування діяльності митних ліцензійних складів, затвердження їх переліку та введення щорічної перереєстрації, передача митним органам державних складів;

поширення умов, що стосуються суб'єктів підприємницької діяльності, на громадян, які перевозять транзитом горілчані вироби, вина, тютюнові вироби;

введення попередньої вантажної митної декларації на підакцизні товари та справляння належних платежів під час її оформлення.

Всі ці заходи позитивно вплинули на вітчизняного виробника. Адже, обмежуючи контрабанду та недобросовісну конкуренцію, держава захищає українські підприємства.

Проаналізувавши новий порядок справляння податку на прибуток, можна зробити висновки, що він має також ряд сильних і слабких сторін. Безумовно, прогресивним є затвердження таких положень, які суттєво зменшують податковий тягар і розширюють стимулюючий вплив:

виключення з валових доходів сум доходів, що накопичуються на пенсійних рахунках в межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

включення до складу валових витрат сум витрат минулих періодів, які не були враховані; сум безнадійної заборгованості; сум сплаченого ПДВ за товари для підприємств, які не є платниками ПДВ; сум витрат на гарантійний ремонт та заміну товарів до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, термін гарантії яких не минув; витрат на рекламу (без обмежень у відсотках, як це було раніше); витрат у звязку зі сплатою відсотків по боргах без обмежень по обліковій ставці НБУ;

надання платнику права вибору особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим контрактом;

звільнення від оподаткування прибутку від реалізації в Україні дитячого харчування, який спрямовується на розширення виробництва цього продукту;

пільгове оподаткування прибутку від реалізації продукту;

надання права зменшення суми валового доходу у разі затримки оплати покупцем;

визнання датою збільшення витрат не дату списання, а дату оплати чи оприбуткування товарів, робіт, послуг;

віднесення сум простроченої кредиторської заборгованості на державних підприємствах до валових доходів, а не повне вилучення їх до бюджету, як це було раніше;

надання права платникам самостійно проводити індексацію основних фондів у звязку з інфляцією.

Недоліками нового порядку оподаткування є:

малий відсоток дозволених витрат на покращання основних фондів (5 відсотків на рік від їх балансової вартості). Цей відсоток був би достатнім, якби парк обладнання не був настільки застарілим. Сьогодні він потребує покращання майже у повному складі. А при таких нормах цей процес затягнеться на десятиріччя. Тут, звичайно, можна зауважити, що витрати на покращання основних фондів можна відносити не тільки на валові витрати підприємств, - є й інші джерела. Але у наших підприємств вони надто обмежені. Податкові ж пільги чи податковий кредит на такі потреби не передбачені. Крім того, балансова вартість вже не визначається як первинна, а значить 5-відсотковий рівень через деякий час означатиме дуже малу суму. Тим паче, що нові основні фонди будуть вимагати покращення з плином часу, коли їхня балансова вартість, розрахована згідно з новим порядком (за мінусом амортизації) буде вже низькою. Разом з тим хотілося б зауважити, що новий порядок розрахунку балансової вартості фактично призводить до збільшення терміну амортизації, незважаючи на досить високі норми відрахувань. Це знову ж означає суттєве дестимулювання процесу оновлення парку обладнання. Скорочення названого терміну могло б досягатися при збереженні трактування балансової вартості основних фондів як первинної;

не передбачено інвестиційного податкового кредиту, а також пільг на частину прибутку, що інвестується (реінвестується) у виробництво. Це підкреслює слабкість регулюючого механізму;

оподаткування дивідендів за ставкою 30 відсотків, що дошкульно вдарить по дрібних акціонерах і відчутно вплине на їхню платоспроможність, скорочення якої в свою чергу вплине на попит, а значить і обсяги виробництва;

відсутність механізму стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

відсутність механізму стимулювання малого бізнесу, який застосовується в більшості країн (наприклад, знижені ставки податку);

введення нових норм амортизації на 1997-1998 р.р. не в повному обсязі, а із застосуванням коефіцієнту 0,7 та 0,6, що призводить до надмірного вилучення прибутку через оподаткування.

Податок на прибуток (доходи) має досить високу фіскальну ефективність. В 1993 р. він забезпечував 29,2% доходів зведеного бюджету, в 1997 - 21,0%. Скорочення питомої ваги вказаного податку в доходах зведеного бюджету пояснюється кількома причинами: скороченням оподатковуваного обороту внаслідок падіння виробництва і його ефективності; переходом від оподаткування доходів до оподаткування прибутку; деяким послабленням умов оподаткування прибутку. Слід також звернути увагу на те, що в 1993 р. питома вага надходжень від податку на доходи підприємств в доходах зведеного бюджету була вищою від аналогічного показника в 1992 р. (29,2% в 1993 р. і 22,7% в 1992 р.). Це пояснюється підвищенням ставок податку з 18% до 22%.

Дуже значний вплив на ефективність промислових підприємств справляють також збори до Фонду Чорнобилю, на обовязкове пенсійне та соціальне страхування. Вони мають і високу фіскальну ефективність. Наприклад, у доходах консолідованого бюджету 1995 р. надходження до Фонду Чорнобилю складали 5%, до Пенсійного фонду - 20,2%; в 1996 р. - відповідно 4,9% і 23,8%. Необхідно підкреслити, що ці збори мають непряму дію. Адже вони включаються до собівартості продукції, входять до ціни і перекладаються у її складі на населення. Завдяки цьому йде скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а значить, згортання виробництва і скорочення сукупних прибутків від нього. До аналогічних наслідків призводять і податки з населення. Відмінність лише в тому, що вони справляють пряму дію на доходи споживача.

Всі інші податки і збори мають невелику фіскальну ефективність і використовуються більше з метою регулюючого впливу. Причому більшість із них діють не на всі, а лише на частину субєктів господарювання і щодо вибраних обєктів.

Аналіз окремих податків не дає можливості робити висновки про їхній сукупний вплив на виробництво. Тому в роботі також розраховано і проаналізовано показники податкового тягаря.

Деякі економісти пропонують розуміти під податковим тягарем величину податкової суми, яка залежить від розмірів прибутку. Тобто, під цим терміном розуміють долю прибутку, що йде на сплату податків. Як показують розрахунки, такий показник в Україні протягом 1992-1997 р.р. невпинно збільшувався і склав в 1997 р. 56,7%. Якщо порівняти його із рядом розвинених країн, то він в Україні далеко не найвищий. Так, доля прибутку, що спрямовується на сплату податків, складає: в Німеччині - 70,8%; в Японії - 64,1%; у Франції - 60,9%; у Швеції - 58,0%; в Італії - 46,4%; в США - 45,3%; в Канаді - 44,4%; у Великобританії - 35,0%.

Але такий метод розрахунку податкового тягаря є вкрай недосконалим, не дає реальної оцінки стану справ в оподаткуванні і не може бути використаний для детального аналізу. Обсяги виробництва, а значить і обсяги прибутків, залежать не тільки від прямих податків, джерелом сплати яких є прибуток, а й від непрямих, що перекладаються на споживача і скорочують потенційний попит. Вони призводять до згортання потенційних обсягів виробництва і скорочення сукупних потенційно можливих прибутків підприємств. Аналогічно діють і податки з населення, різні збори, що застосовуються в Україні. В роботі проведено аналіз, заснований на використанні показника рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб (надалі - рівень оподаткування). Він залежить від жорсткості шкали оподаткування, яка визначається як середньозважене навантаження по основних податках, а також від рівня збору цих податків, який оцінюється їх сумарною часткою у ВВП. При розрахунку середньозваженого навантаження базовим показником для нарахування ПДВ (при розрахунках на макрорівні) запропоновано прийняти ВВП, а не валовий випуск продукції, який включає проміжне споживання. Проміжне споживання скоріше можна прийняти за базу визначення податкового кредиту по ПДВ (при розрахунках на макрорівні). Розраховано коефіцієнти рівня оподаткування, які склали: у 1992 р. - 0,462; у 1993 - 0,496; у 1994 - 0,633; у 1995 - 0,670; у 1996 - 0,934; у 1997 - 1,04. Як видно з наведених даних, за аналізований період цей показник постійно зростав. Темпи цього зростання в різні роки були неоднаковими, але до 1997 р. він зріс у порівнянні з 1992 р. в 2,25 раза. У той же час рентабельність промислових підприємств України знижувалась по мірі підвищення податкового тиску і характеризувалась такими рівнями: 1992 р. - 30,3%; 1994 - 24,7%; 1995 - 16,6%; 1996 - 8,9%. Зросла кількість збиткових підприємств. Причин цьому багато, і однією з них є високий рівень оподаткування. Паралельно йшло й скорочення обсягів виробництва промислової продукції - адже через оподаткування вилучається частина доходів підприємців. Чим вищий рівень оподаткування, тим менший приріст дає капітал підприємцям, а відтак, не отримуючи очікуваних прибутків, останні згортають виробництво. Тим більше, що за аналізований період рівень інфляції в багато разів перевищував рівень рентабельності (наприклад, у 1996 р. - в 4,5 раза). Тобто, реальний приріст фінансових ресурсів підприємств відсутній, навпаки - має місце їх скорочення. Все це не завжди означає зупинку виробництва, а частіше передбачає його перехід на нелегальні умови функціонування.

В роботі використовується ще один метод розрахунку податкового тиску на платників. Це - визначення показника рівня оподаткування на основі доданої вартості. Воно ґрунтується на тому, що джерелом усіх податків є саме додана вартість. Величина рівня оподаткування може бути визначена послідовним зменшенням доданої вартості пропорційно до податкових ставок.

Розрахунки показують, що вказаний показник в Україні за станом на 1996 р. склав 68,4%. Слід звернути увагу, що оптимальною в сьогоднішніх умовах провідні зарубіжні та вітчизняні вчені вважають величину рівня оподаткування, близьку до 40%. Ситуація в Україні повністю виключає можливість суттєвих інвестицій та розширення виробництва.

З метою більшого наближення аналізу до реальної дійсності в роботі пропонується також провести його на основі показників мікрорівня. Можна розрахувати податковий тиск на окремі підприємства як відношення нарахованих за період (рік) податків та зборів до виробленої доданої вартості (суми прибутку і витрат на оплату праці). При проведенні дослідження розраховано податковий тиск на три підприємства міста Одеси (відкрите акціонерне товариство Одеський коровай, Одеський науково-дослідний інститут (ОНДІ) телевізійної техніки, відкрите акціонерне товариство Стальканат). Розрахунки проведені на підставі даних річних звітів цих підприємств за 1996 - 1997 р.р..

У 1996 р. податковий тиск відносно ВАТ Одеський коровай склав 104,2%. Це означає, що на кожну гривню створеної на підприємстві доданої вартості необхідно було сплатити 1,04 гривні податків та зборів. У 1997 р. цей показник склав 68,9%. Таке суттєве скорочення повязане з двома подіями: проведенням змін у порядку оподаткування; розширенням асортименту продукції на підприємстві і, завдяки цьому, збільшення обсягу продаж. Друга подія призвела до того, що зменшився тиск таких податків, як плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших, які не змінюються при зростанні доданої вартості (постійні податки). ОНДІ телевізійної техніки піддається меншому податковому тиску завдяки деяким пільгам стосовно наукових досліджень. Цей показник у 1997 р. також скоротився з 62,1% до 56,4% завдяки змінам у податковому законодавстві.

Зовсім інша ситуація склалася відносно ВАТ Стальканат, де за аналізований період податковий тиск зріс з 87,5% до 90,3%. Це повязано з подальшим спадом виробництва на підприємстві. У звязку з ним додана вартість скоротилася з 9643,4 тис. грн. до 4963,0 тис. грн.. Вище вже згадувані постійні податки призвели до посилення податкового тиску. Це свідчить і про наявність зворотного звязку між ефективністю і обсягами виробництва та податковим тягарем (тиском).

Проведений аналіз знову свідчить про перевищення нормативного показника податкового тиску (як раніше згадувалось - 40%) і в 1996, і в 1997 р.. Це підтверджує висновок про недостатність змін в оподаткуванні, проведених у 1997 р.

У третьому розділі роботи на підставі раніше проведеного аналізу зроблені обгрунтовуючі розрахунки та приводяться доведення щодо вибору шляхів розвитку податкової системи, змін у ній з метою посилення регулюючого і стимулюючого впливу на виробництво. Розглядається та доводиться необхідність найскорішого вирішення проблем щодо юридичного оформлення податкових відносин в Україні. На основі цього побудована система пропозицій, основними з яких є наступні:

вилучення з оподатковуваного обороту по ПДВ акцизного збору, зборів на обовязкове пенсійне, соціальне страхування та до Фонду Чорнобилю;

диференціація ставок ПДВ (встановлення зниженої ставки на предмети першої необхідності та підвищеної - на предмети розкошу);

диференціація ставок податку на прибуток (встановлення знижених ставок для підприємств малого бізнесу);

зниження ставки податку на прибуток у частині оподаткування дивідендів;

введення податкових пільг на інвестування прибутку в реальний капітал (або забезпечення стимулів щодо такого інвестування шляхом своєрідного кредиту через надання відстрочки по сплаті частини податку на прибуток);

використання так званого механізму легального ухилення від оподаткування підприємців - фізичних осіб (надання їм права вибору - платити ПДВ чи прибутковий податок);

введення елементу регресу в шкалу прибуткового податку з населення задля стимулювання легалізації оборотів підприємців - фізичних осіб та виплат заробітної плати бізнесовими структурами;

запровадження системи індексації прибуткового податку.

Ці заходи можна провести у найближчі 3 роки. По закінченню цього періоду слід провести ще ряд заходів:

зниження ставок зборів на обовязкове пенсійне, соціальне страхування та до Фонду Чорнобилю до рівня, що в сумі не перевищує ставку податку на прибуток;

перехід від оподаткування сукупного доходу громадянина до оподаткування сукупного доходу сімї із застосуванням цільових пільг на придбання акцій та вимушені перекваліфікації.

Запропонована система змін є стимулюючою в напрямку розширення виробництва. Але зміни на першому етапі їх впровадження призведуть до деякого зростання дефіциту бюджету. Це повязано з існуванням часового лагу. На період його тривання держава має максимально задіяти неподаткові джерела коштів. Найбільшим з них в Україні є надходження від приватизації. Тобто, проведення податкових змін стимулюватиме ринкові реформи шляхом поглиблення приватизації, оскільки змусить Уряд підвищити її темпи.


ВИСНОВКИ


Проведений аналіз впливу податків на виробництво та діючої в Україні практики оподаткування дав змогу зробити такі висновки науково-методичного та практичного плану:

  1. основним недоліком у формуванні податкової системи України є те, що не були повною мірою враховані базові принципи її побудови. Податки зорієнтовані в основному на виконання фіскальної функції, що підтверджується результатами аналізу податкового тягаря;
  2. незадовільним є стан правового закріплення податкових відносин. Законодавство зазнає занадто частих змін та доповнень, досить часто мають місце відсутність системності та суперечливість. Покращити ситуацію у сфері формування та коригування законодавчого податкового поля в нашій країні може лише прийняття Податкового кодексу, що повинен перш за все стати основою врегулювання системи відносин платник - держава;
  3. основним завданням початкового етапу податкової реформи має бути легалізація існуючих оборотів. Задля цього Уряд повинен оголосити амністію щодо відповідальності за раніше припущені порушення податкового законодавства. Паралельно з цим має бути посилена відповідальність за пореформенні порушення;
  4. зменшення податків на незначні суми вже не дасть ефекту. Потрібні суттєві перетворення, здатні також змінити сформовані уявлення та переконання платників щодо оподаткування, змінити психологію приховувача;
  5. будь-які зміни в податковій системі мають провадитися на підставі ретельного аналізу показників податкового тягаря, які характеризують вплив податків на виробництво. Одним із них є рівень оподаткування. При його визначенні слід використовувати як базовий показник для нарахування ПДВ валовий внутрішній продукт замість валового випуску продукції, що використовується нині. Це дозволяє уникнути впливу сум проміжного споживання на макророзрахунки;
  6. зміни в податковій системі України сьогодні не можна проводити революційним шляхом. Це має бути поступова реформа еволюційного характеру, адже будь-які податкові зміни повинні опробовуватися на практиці. Найбільш прийнятним є запропонований в дисертаційній роботі варіант вдосконалення існуючих податків, який передбачає диференціацію ставок ПДВ і податку на прибуток, вдосконалення бази оподаткування ПДВ, перебудову шкали ставок прибуткового податку з населення, вдосконалення пільгового механізму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


1.Мельник В. М. До питання про податки // Фінанси України. - 1996. - №10. - С.93-98.

.Мельник В. М. Деякі питання податкової реформи // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем: Зб. наук. пр./ Колектив авторів під керівництвом В. П. Бородатого, д. е. н., професора, академіка. - Одеса: ІРЕНТ, 1997. - С.336-340.

.Мельник В. М. Вплив системи оподаткування на стан та розвиток ринкового середовища в Україні // Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін. Частина 1: Зб. наук. пр./ Колектив авторів під керівництво д.е. н., професора, академіка В. П. Бородатого. - Одеса: ІРЕНТ, 1997. - С. 292-296.

.Мельник В. М. Деякі питання вдосконалення податкового регулювання в Україні// Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 2 / Одес. держ. екон. ун-т; Редкол.: акад. В.П. Бородатий, та ін. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ, 1998, С. 112 - 116.

  1. Мельник В. М. Податковий тягар та податкове регулювання в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998. - №2. - С. 76 - 79.
  2. Мельник В. Н. Налоговое регулирование в Украине: состояние и перспективы развития// Проблеми перехідної економіки. Матеріали міжнародної наукової конференції / Відп. ред. Л. Х. Доленко, - Одеса: Астропринт, 1998. - С. 44 -49.

АНОТАЦІЇ


Мельник В. М. Податки та їхній вплив на виробництво. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 1998.

В дисертаційній роботі розкрито сутність податків, їхні функції і значення в ринковій економіці. Досліджено історичний розвиток податкової теорії та розвиток оподаткування в Україні в перехідний період, починаючи з набуття незалежності. Проаналізовано відповідність податкової системи України теоретичним принципам побудови і проведено порівняння із досвідом розвинених країн. Зроблено розрахунки податкового тягаря за різними методиками (доля прибутку, що спрямовується на сплату податків; показники рівня оподаткування юридичних та фізичних осіб, податкового тиску на окремих платників) та одержав подальший розвиток його аналіз. Досліджено звязок між рівнем податків та економічною ефективністю і обсягами виробництва. Обґрунтовано та запропоновано конкретні заходи щодо подолання проблем, повязаних з надмірністю податків, і посиленням їхнього регулюючого та стимулюючого впливу на виробництво.

Ключові слова: податки, податкова система, податковий тягар, рівень оподаткування, податковий тиск, рентабельність, регулювання, стимулювання.

Мельник В. Н. Налоги и их влияние на производство. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 1998.

В диссертационной работе раскрыта сущность налогов, их функции и значение в рыночной экономике. Исследовано историческое развитие налоговой теории и развитие налогообложения в Украине в переходный период начиная с обретения независимости. Проанализировано соответствие налоговой системы Украины теоретическим принципам построения и проведено её сравнение с опытом развитых стран. Произведены расчёты налогового бремени по различным методикам (доля прибыли, направляемой на уплату налогов; показатели уровня налогообложения юридических и физических лиц, налогового давления на отдельных плательщиков) и получил дальнейшее развитие его анализ. Исследована связь между уровнем налогов и экономической эффективностью, а так же объёмами производства. Проведенные расчёты свидетельствуют о том, что в Украине за период с 1992 по 1997 г. показатель уровня налогообложения юридических и физических лиц, зависящий от средневзвешенной нагрузки по основным налогам и от уровня сбора этих налогов, возрос в 2,25 раза. В то же время рентабельность промышленных предприятий только за период 1992 - 1996 г.г. сократилась в 3,4 раза. Возросло количество убыточных предприятий. Параллельно шло и сокращение объёмов производства промышленной продукции - ведь через налогообложение изымается часть доходов предпринимателей. Чем выше уровень налогообложения, тем меньший прирост даёт вложенный капитал. Не получив ожидаемые прибыли, предприниматели сворачивают производство. Тем более, что за анализируемый период уровень инфляции значительно превышал уровень рентабельности (в 1996 г. - в 4,5 раза). То есть, никакого прироста финансовых ресурсов предприятий не было, наоборот - налицо их сокращение. В работе также рассчитан уровень налогообложения на основе показателя добавленной стоимости. Это аргументируется тем, что источником всех налогов является именно добавленная стоимость. В 1996 г. этот показатель в соответствии с расчетами составил 68,4%. Ведущие зарубежные и отечественные учёные считают оптимальной величину уровня налогообложения 40%. Поэтому ситуация в Украине препятствует расширению производства.

Расчёт налогового давления на отдельные предприятия также свидетельствует о превышении фактического уровня налогообложения над нормативным (расчёт осуществлён на базе трёх предприятий города Одессы).

Проведенный анализ влияния налогов на производство и действующей в Украине практики налогообложения позволил сделать в работе следующие выводы:

  1. основным недостатком является то, что при построении налоговой системы нашей страны не были учтены в полной мере основные теоретические принципы. Налоги ориентированы только на удовлетворение потребностей государства, то есть на выполнение фискальной функции;
  2. неудовлетворительным является состояние правового оформления отношений налогообложения. Законодательство слишком часто подвергается изменениям и дополнениям, достаточно часто в нём встречаеются отсутствие системности и противоречивость. Ситуацию может изменить только принятие Налогового кодекса, который урегулирует систему отношений плательщик - государство;
  3. изменения в налоговой системе Украины сегодня невозможно проводить революционным путём. Это должна быть постепенная реформа эволюционного характера;
  4. в Украине наступил этап, когда незначительные уменьшения налогов не дадут эффекта. Нужны существенные сокращения, способные изменить сформированные представления и убеждения плательщиков относительно налогообложения;
  5. главной задачей начального этапа налоговой реформы должна быть легализация существующих оборотов. Для этого Правительство должно пойти на объявление амнистии относительно ответственности за ранее допущенные нарушения налогового законодательства. Параллельно должна быть усилена ответственность за нарушения послереформенные.

Обоснованы и предложены конкретные мероприятия по усилению регулирующего и стимулирующего влияния налогов на производство.

Ключевые слова: налоги, налоговая система, налоговое бремя, уровень налогообложения, налоговое давление, рентабельность, регулирование, стимулирование.V.N. For Taxes and their influence on production. - Manuscript.scientific degree of candidate of economic sciences on specialty 08.04.01 - finance, money circulation and credit. - Institute for economic forecasting, Ukrainian National Academy of Sciences (UNAS), Kyiv, 1998.thesis reveals the essence of the taxes, their function and significance in market economy. The historical development of the tax theory and development of the taxation in Ukraine in transitional period is investigated, beginning from the date of independence. The correspondence of this countrys tax system to the theoretical principles is analyzed and comparison with the experience of developed countries is conducted. The author calculates taxation burder with the help of various techniques (share of the profit directed on tax payment; the parameters of taxation level for legal and natural persons, tax pressure on individual payers) and further analyses its development. The connection between tax level and economic efficiency, and output is investigated. The concrete measures to overcome the problems connected with excessive tax level, and increase their regulating and stimulating influence on the production are justified and proposed.words: the taxes, tax system, of taxation burden, of the taxation level, tax pressure, profitability, regulation, incentives.


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ УДК 336.2.027 : 658 Автореферат дисерт

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ