Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

 

План

Вступ

Розділ 1. Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

.1 Економічний зміст загальновиробничих витрат

1.2 Характеристика обєктів загальновиробничих витрат підприємства

1.3 Планування загальновиробничих витрат підприємства

1.4 Контроль розподілу загальновиробничих витрат за обєктами калькуляції

Розділ 2. ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» як субєкт господарської діяльності та обєкт планування і контролю

.1 Організаційна характеристика підприємства, органів його управління, планування і контролю

.2 Оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства

.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

2.4 Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю загальновиробничих витрат ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій»

.1 Стан системи планування і контролю загальновиробничих витрат

.2 Шляхи удосконалення планування і контролю загальновиробничих витрат

.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування загальновиробничих витрат підприємства та на загальну господарську діяльність

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Ринкова орієнтація економіки характеризується більш детальним та вимогливим ставленням до питань прибутковості суб'єктів господарювання, саме тому важко переоцінити те значення, що має інформація про виробничі витрати для діяльності підприємства. Це пояснюється тим, що з одного боку витрати є складовою при визначенні фінансового результату, а з другого - собівартість як сукупність витрат є основним ціноутворюючим фактором. Порівняно з іншими об'єктами обліку, загальновиробничі витрати найбільшою мірою залежать від галузевої специфіки підприємства. Рівень досконалості діяльності залежить від наукового обґрунтування організаційного та методичного забезпечення обліку виробничих витрат.

Як відомо, основна мета підприємницької діяльності - одержання прибутку, резерви збільшення якої утворяться за рахунок зниження витрат. Тому однієї з основних задач сучасного обліку є формування інформаційної бази зі складу і характеру поводження витрат.

Дослідження організаційних елементів бухгалтерського обліку та аудиту загальновиробничі витрат та факторів які мають на них вплив є дуже актуальної проблемою. Це пов'язано з тім, що отримання оперативної інформації про структуру витрат і факторів їх змін, дає можливість керівництву швидше приймати рішення з усунення недоліків у роботі та підвищити її ефективність. Основу інформаційної бази аудиту загальновиробничих витрат є бухгалтерський облік, тому обрана тема курсової роботи спрямована на вивчення складових частин здійснення обліку цього елементу.

Мета курсової роботи - дослідження процесу організації аудиту загальновиробничих витрат на виробничому підприємстві та визначення пропозицій щодо раціоналізації організаційних заходів проведення планування і контролю загальновиробничих витрат підприємства.

Основними завданнями роботи є:

· дослідження організації виробництва та бухгалтерського обліку на базовому підприємстві;

· визначення аудиторського ризику та суттєвості;

· визначення об'єктів загальновиробничих витрат;

· аналіз методики складання планів та програм аудиту;

· дослідження методики загальновиробничих витрат;

· оцінка показників фінансово-господарської діяльності базового підприємства;

· вивчення розрахунків ліквідності та платоспроможності базового підприємства;

· оцінка фінансового стану базового підприємства;

· розгляд методики складання аудиторських звітів та висновків;

· розробка рекомендацій щодо удосконалення методики проведення аудиту на підприємстві.

Об'єктами дослідження є організація процесу планування і контролю загальновиробничих витрат .

Предметом дослідження є сукупність принципів та методів організації планування і контролю загальновиробничих витрат .

Методи дослідження - загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, моделювання, порівняння та ін.) та специфічні (нормативно-правовий аналіз, факторний аналіз, узагальнення та оцінка отриманих результатів та ін.)

Об'єктом дослідження виступає діяльність ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій».

Розділ 1. Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

1.1Економічний зміст загальновиробничих витрат

Найбільша кількість господарських операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язана з виникненням витрат.

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На основі згаданого вище стандарту, можна скласти схему визначення та виникання витрат згідно принципів, наведених у стандарті (рис. 1.1.1). П(С)БО 16 "Витрати" дає нам чітке уявлення про те що не завжди зменшення власного капіталу є витратами. Згідно даної схеми, витрати лише тоді визначаються, коли вони зменшують власний капітал через зменшення суми активів або збільшення суми зобов'язань.

Наприклад, до витрат, які виникають у звязку із зменшенням активів, належать:

§списання матеріалів у виробництво, для ремонту обладнання, на адміністративні цілі;

§нарахування зносу (амортизація);

§списання основних засобів, що стали не придатними і не використовуються, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів;

§витрати від знецінення запаси;.

§благодійні внески;

§визнані економічні санкції: штрафи, пені, неустойки в сплачення;

§інші витрати, пов'язані із зменшенням активів.

У свою чергу, витрати, що збільшують зобов'язання є нарахування:

§заробітної плати;

§податків, зборів, обов'язкових платежів;

§відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;

§транспортні витрати;

§оренди, комунальних послуг витрати зв'язку, послуг з реклами;

§інші нарахування витрат, пов'язані із збільшенням зобов'язань.

У результаті таких витрат збільшується, як вже згадувалося, власний капітал підприємства.

Згідно П(С)БО 16 "Витрати" витрати можна про класифікувати за видами діяльності, а саме виділяють витрати звичайної і надзвичайної діяльності. (Рис. 1.1.1). Згідно схеми класифікації витрат за видами діяльності вони поділяються на звичайні та незвичайні.

Звичайні витрати підприємство несе у зв'язку із здійсненням всіх видів діяльності, якими воно займається. Це основна діяльність підприємства (операційна), пов'язана з процесом виробництва та реалізації продукції, а також інші види діяльності, які мають місце на підприємстві: фінансова діяльність. інвестиційна, та інша звичайна діяльність (витрати від не операційних курсових різниць, оцінка необоротних активів тощо).

Як видно із схеми обєктів дослідження загальновиробничі витрати включаються у собівартість продукції і списуються на витрати діяльності (фінансові результати) в період реалізації виробничої продукції. Якщо продукція не реалізована в цьому періоді, коли вона виготовлена, то ці витрати разом та прямими матеріальними витратами, прямі витрати на оплату праці іншими прямими витратами формують собівартість виготовлених виробничих запасів (готової продукції. напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва).

До складу загальновиробничих витрат включаються:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи; й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології і організації виробництва (оплати праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращанням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування працівників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

планування контроль загальновиробничий витрати

Рис.1.1.1. Принципи визнання або невизнання витрат

Рис. 1.1.2 Схема класифікації витрат за видами діяльності

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Виходячи із загальної класифікації витрат можна зробити характеристику загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати мають такі ознаки:

·вони є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності;

·від економічної ролі в процесі виробництва;

·комплексними за своїм складом;

·непрямими в залежності від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

·за доцільністю загальновиробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Рис.1.1.3. Схема класифікації витрат за періодами віднесення на фінансові результати.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені на постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

Загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

1.2Характеристика обєктів загальновиробничих витрат підприємства

Методологію обліку витрат підприємства визначає НП(С)БО 16 "Витрати" він затверджений наказом Міністерства фінансів України від31 Грудня 1999 року №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року №27/4248.

Загальновиробничі витрати накопичуються та розподіляються між об'єктами обліку витрат відповідно до певного чинника. Об'єкти обліку витрат - це продукція, роботи або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат.

Першу тенденцію у підході до класифікації загальновиробничих витрат можна пояснити тим, що конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості підприємство може встановлювати самостійно. Другою - появою нових об'єктів обліку у відповідності до міжнародної практики.

Крім сказаного, зміни в складі загальновиробничих витрат полягають ще в тому, що на величину цих витрат не впливають лишки матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. Останні відносини на збільшення доходу підприємства.

Загальновиробничі витрати складаються з постійних і змінних витрат. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні та змінні витрати можна відобразити графічно (див. рис 1.2.1)

Рис. 1.2.1 Постійні та змінні загальновиробничі витрати

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати, які містять в собі постійну та змінну частини. Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину - оклад, та змінну частину - преміальні винагороди за збільшення обсягів виробництва понад певний показник - 95 (чим більший відсоток збільшення обсягів, тим вищі преміальні). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого - змінними. Підприємству буде надано право відповідно НП(С)БО 7 "Основні засоби" обрати прийнятний для нього метод нарахування амортизації основних засобів (з-поміж чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере виробничий метод, за яким сума амортизації визначається залежно від кількості виробленої продукції, то дані витрати будуть відноситися до змінних витрат. Якщо підприємство обере добре відомий в минулому прямолінійний метод, то витрати на амортизацію будуть відноситися до постійних витрат. Все вищезгадане стосується лише бухгалтерського обліку, в податковому обліку визначається відповідно до чинного законодавства.

Поділ витрат на змінні і постійні має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами обєктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Поведінку витрат в залежності від зміни об'єму виробництва представлено на Рис. 1.2.2.

Рис. 1.2.2. Поведінка статей накладних витрат.

Х0 - початковий стан виробництва;- об'єм виробництва після проведення певних ділових операцій;, Z1 - величина накладних витрат при відповідних обємах виробництва (Х0 і X1).

Поведінку окремих статей накладних витрат потрібно в першу чергу враховувати при плануванні цих витрат. В зв'язку із різною поведінкою статей накладних витрат ці витрати складніше контролювати ніж всі інші витрати. Труднощі контролю за цими витратами на думку В. Палія і Р. Вендера Віла полягають ще в тому, що не всі накладні витрати, які відносяться до виробництва чи збуту здійснюються одночасно з процесами виробництва і збуту. Деякі накладні витрати припадають на період більш ранній, ніж трапляються зміни у виробництві чи збуті. Інші накладні витрати припадають не суттєво більш пізній час після того як зміни у виробництві чи збуті вже пройшли [51, С. 118 ]. Якщо зробити порівняння адміністративних і загальновиробничих витрат, то адміністративні витрати, тобто загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємством.

.3 Планування загальновиробничих витрат підприємства

Вихідними даними для планування витрат є:

Øпланові обсяги виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах;

Øнорми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному виразі;

Øдоговори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва і встановлення господарських зв'язків, у яких позначені умови їх виконання та оплати;

Øнорми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються позитивними договорами і контрактами;

Øекономічні нормативи норми амортизаційних відрахувань, відрахування на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, тощо;

Øплани організаційно-технічних заходів, щодо технічного переоснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурси, поліпшення використання праці, спрямовання на усунення інших витрат і втрат.

Проводячи розрахунки витрат необхідно врахувати загальні умови і вимоги, зокрема:

Øоптимізацію структури і умов виробництва (розмір партії виробленої продукції, якісні показники, змінність, режим роботи устаткування тощо);

Øоптимізацію процесу виробництва, удосконалення його організації та управління, підвищення технічного рівня;

Øраціональний вибір матеріальних ресурсів, що використовуються (структури та якості сировини і матеріалів, умови постачання, транспортування, зберігання);

Øвзаємозв'язок витрат з продукцією, що випускається;

Øвирахування витрат, що не включаються до розрахунку собівартості продукції і відшкодовуються з прибутку та інших джерел;

Øрозподіл одноразового проведених витрат, що забезпечують виробництво протягом тривалого часу, за періодами пропорційно до обсягу продукції, що випускається в кожному періоді, або за іншими ознаками, що відповідають характеру витрат.

Залежно від мети планування тривалість планового періоду, етапів і стадій розробки планів, визначення номенклатури продукції, ступеня організаційно технічної підготовки виробництва, повноти вихідної інформації, та інших умов планування собівартості визначається виконанням укрупнених розрахунків зміни базового рівня витрат або кошторисно-нормативних розрахунків величини необхідних витрат.

Процес планування передбачає наявність виробничих потужностей, виходячи з яких розроблено виробничі завдання, норми і нормативи витрачення ресурсів на одиницю продукції, кошториси витрат на виробництво в розрізі виробничих підрозділів підприємства.

Отже, планування не є ведучою ланкою в системі управління, як зосереджувалося в плановій економіці, а виступає одним з елементів системи управління. З іншого боку необхідно застерегти від недооцінки планування в процесі управління. План, або прогноз для підприємства грає значну роль, показує ту мету, до якої прагне підприємство. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінки досягнутого фактичного рівня використання ресурсів випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

План виступає в ролі орієнтира господарської та фінансової діяльності, але він не повинен абсолютизуватися. План носить імовірний характер, ідеальний план в принципі не можливий і до нього не потрібно прагнути, але без плану роботи підприємство втрачає орієнтири, на які направлені його зусилля, щодо поліпшення своєї діяльності.

.4 Контроль розподілу загальновиробничих витрат за обєктами калькуляції

Калькуляція (від лат. саlсulаtіо - обчислення) - це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції:

*планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

*кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);

*нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

Перелічені види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису.

При калькулюванні встановлюють об'єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат та методики їх обчислення.

Об'єкт калькулювання - продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання належать основна та допоміжна продукція (інструмент, запасні частини), послуга і роботи (ремонт, транспортування тощо). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства споживачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групують за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за такими статтями калькуляції (типовими для більшості підприємств):

) сировина та матеріали;

) куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

) паливо й енергія на технологічні потреби;

) зворотні відходи (вираховуються);

) основна заробітна плата;

) додаткова заробітна плата;

) відрахування на соціальні заходи;

) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

) витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання;

) загальновиробничі витрати.

До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:

*витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо);

*амортизація основних фондів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного);

*витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних фондів загальновиробничого призначення;

*витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

*витрати на опалення, освітлення, водопостачання;

*витрати на обслуговування виробничого процесу;

*витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;

*інші витрати (витрати від браку, оплата простоїв тощо).

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. Пункт 16 П(С)БО 16 визначає, що змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва (інший об'єкт витрат) із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні витрати роздаються на кожну одиницю виробництва із використанням бази розподілів (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) при нормальній потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років дії операційного циклу з врахуванням запланованого обслуговування обсягу виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції ( робіт, результату ) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичного розміру.

Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.

У зв'язку з цим суми змінних витрати можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат розрахованих на одиницю продукції.

Підприємствам надане право самостійно встановлювати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, які слід відобразити в документі про облікову політику підприємства.

Про виборі бази розподілу слід звернути увагу на те, що зміною загальновиробничих витрат і відповідно змінною бази розподілу існує пропорційна або майже пропорційна залежність. Найчастіше в якості фази розподілу загальновиробничих витрат використовують :

üціну прямих матеріалів - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими проводиться відповідні технологічні операції типовим прикладом в цьому випадку може бути виробництво на якому тільки збір виробів:

üпрямі витрати на оплату праці - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною прямих витрат на оплату праці. Якщо наприклад, у виробництві для виготовлення певної продукції використовують складну техніку для управління якою наймають високооплачуваних кваліфікованих працівників, і одночасно для виробництва іншої продукції використовують працівників з більш низької кваліфікації, тоді використання витрат на оплату праці як бази розподілу приведе до того що велика частина загальновиробничих витрат припадає на виробництво ,для виготовлення якого використовують складну техніку:

üгодини праці - якщо немає різниці між величиною заробітної плати і вона майже для всіх однакова;

üмашино-години - якщо у виробництві використовують значні капіталовкладення і загальновиробничі витрати у більшій мірі зв'язані з використанням обладнання і техніки. Наприклад, значна ціна електроенергії для обладнання або ціна обслуговування обладнання і ін.

Схематично розподіл загальновиробничих витрат покажемо на рис.2.2.4.

Рис.2.2.4. Розподіл загальновиробничих витрат

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в наступній послідовності:

-й етап: всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що залежать від обсягу виробництва і змінні (безпосередньо пов'язані зі зміною обсягу діяльності).

-й етап: вибір бази розподілу. Підприємство самостійно вибирає базу розподілу, однак вибраний критерій обов'язково повинен вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожне підприємство вибирає за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат.

-й етап: визначення нормальної потужності підприємства і вираження її в одиницях виміру обраної бази розподілу. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції на продукції тощо.

-й етап: обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат всі умови досягнення підприємством нормальної потужності.

-й етап: розрахунок нормативу постійних та змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних постійних загальновиробничих витрат в розрахунку на одиницю бази на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

Розділ 2. ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» як субєкт господарської діяльності та обєкт планування і контролю

.1 Організаційна характеристика підприємства, органів його управління, планування і контролю

Завод розпочав свою діяльність у 1976 році. Четверте десятиріччя для підприємства - це показник зрілості, стабільності та усталених традицій. Це показник якості продукції. Це показник тривалих відносин із своїми клієнтами. За третину віку підприємство придбало свою міцність в сфері метало будівництва. Наше підприємство єдине на Україні, що було запроектовано під випуск легких каркасних будівель.

Значно збільшилась географія виконаних замовлень. Серед клієнтів підприємства є не тільки українські замовники. Значні обєми продукції поставлені на експорт, замовникам з Франції, Італії, Німеччини. Поставлені конструкції в Туркменію та Азербайджан.

Продукція підприємства застосовується при будівництві промислових, цивільних та сільськогосподарських споруд.

Сучасна продукція підприємства зазнала змін, як у кількісному переліку, так і в якісних показниках. Звертаючи увагу на найвищі вимоги наших клієнтів та проектних організацій, на підприємстві упроваджуються нові технології та технологічні процеси, які дозволяють виготовляти весь перелік будівельних металоконструкцій.

Підприємство знаходиться за адресою: вул. Баранова, 89, м. Житомир, 10001, Україна

Основний вид діяльності заводу:

виготовлення та постачання легких металоконструкцій на території України та країн СНД.

За цей час накопичено великий досвід з швидкого і якісного виготовлення легких металоконструкцій для будівель різного призначення - від складських приміщень і навісів до промислових підприємств-гігантів, а також споруд соціально-культурного та побутового призначення.

Завод має сучасне технологічне обладнання та висококваліфікованих інженерів та спеціалістів, що дає змогу якісно розробляти архітектурно-будівельну частину проекту споруд, виготовляти та постачати конструкції практично для будь-яких об'єктів.

Продукція:

структурні конструкції покрівель;

металеві панелі для стін і покрівель з мінераловатним утеплювачем;

легкі конструкції арочних будівель;

ворота промислові;

вікна металеві для промислових будівель;

деталі оснащення для монолітного домобудування;

ворота гаражні;

теплиці;

цвяхи будівельні, шиферні;

гаражі для легкових автомобілів.

Організація виробництва, його технологічне оснащення, висока кваліфікація виробничо-технічного персоналу, забезпечення якісних показників виготовлюваної продукції дозволило атестувати виробництво та випуск продукції відповідно до вимог Міжнародного Стандарту ISO 9001 - 2001.

Підприємство має унікальну випробувальну лабораторію по аналізу механічних і хімічних властивостей металопрокату, а також по випробуванню виготовлених металоконструкцій. Лабораторія має «Свідоцтво акредитації випробувальної лабораторії».

Виробництво сертифіковане в Держстандарті України, на що видані наступні сертифікати:

ØВідповідності зварних металоконструкцій та їх елементів згідно з додатком;

ØВідповідності профілів сталевих листових гнутих з трапецієвидними гофрами;

ØСертифікат на систему управління якістю;

ØЛіцензія на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві.

ØВиробництво укомплектоване повним набором технологічного обладнання та устаткування, яке дозволяє виготовляти, практично, повний перелік всіх видів будівельних металоконструкцій.

Товариство створене з метою здійснення пiдприємницької дiяльностi для отримання прибутку в iнтересах акцiонерiв товариства, а також його працiвникiв. Пiдприємство з колективною формою власностi об"єднує в однiй органiзацiйнiй структурi рiзнi ланки єдиного виробничо-технологiчного ланцюга:

Перший рiвень органiзацiйної структури ВАТ складають: - загальнi збори акцiонерiв; - спостережна рада; - Правлiння; - голова правлiння; - ревiзiйна комiсiя.

Другий рiвень структури: - вiддiли апарту управлiння.

Третiй рiвень структурнi пiдроздiли: -дiльниця пiдготовки металу -Дiльниця обробки металу -дiльницi зварки №1, №2, №3 та №4 -дiльниця готової продукцiї - iнструментально- механiчна дiльниця - енерго-механiчна дiльниця - транспортна дільниця.

Четвертий рівень структури: Соцiальна сфера - гуртожиток, база "Відпочинок", медпункт, їдальня, охорона, АГД Дочiрніх пiдприємств ВАТ"ЖЗОК" не має.

Рiшення про реорганiзацiю Товариства (злиття, подiл, приєднання, перетворення, видiл) не приймались. Змiн в органiзацiйнiй структурi пiдприємства у вiдповiдностi з попереднiм звiтним перiодом не вiдбувалось.

2.2 Оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства

Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Фінансування дiяльностi Товариства здiйснюється за рахунок отриманих коштiв вiд виконаних робiт, наданих послуг на умовах госпрозрахунку, крiм того, Товариством залучаються кредитнi кошти. Робочий капiтал достатнiй i в цiлому вiдповiдає поточним потребам пiдприємства, можливi шляхи покращення лiквiдностi полягають в проведеннi заходiв по збiльшенню об'ємiв реалiзацiї, вiдмови вiд зайвих витрат. Для забезпечення безперервного функцiонування пiдприємства як суб'єкта господарювання необхiдним є придiлення вiдповiдної уваги ефективнiй виробничiй дiяльностi, пошуку резервiв зниження витрат виробництва.

Таблиця 2.2.1

Характеристика майна підприємства за балансом

ПоказникиНа 31.12.2009р.На 31.12.2011р.Відхиленнятис. грн.питома вага, %тис. грн.питома вага, %+, -%пунк- тів струк-тури123456781. Необоротні активиЗ967735,63951033,4-167-0,4-2,21.1.Незавершене будівництво50034,551454,4+142+2,8-0,11.2. Основні засоби1958217,61927316,3-309-1,6-1,32. Оборотні активи2685324,13241127,4+5558+20,7+3,32.1.Виробничі запаси39423,5109239,2+6981+177,1+5,72.2.Товари00000002.3.Дебітрська заборгованість за товари,роботи і послуги27122,422551,9-457-16,8-0,52.4.Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом220,0200-220-0,022.5.Дебіторська заборгованість за виданими авансами00000002.6. Інша поточна дебіторська заборгованість84247,610750,9-7349-87,2-6,72.7. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті53404,876396,5+2299+43,01,7Разом111555100,0118231100,0+8975+180,6х

З даних таблиці видно, що найбільшу частку в структурі активів підприємства займають необоротні активи 35,6% або 39677тис.грн. в 2009р., в 2011р. 39510тис.грн. або 33,4%. А оборотні активи в 2009р. - 26853тис.грн., або 24%, в 2011р. - 32411тис.грн., або 27,4%. Якщо поглянути в цілому по балансу, то в 2009р. сума активів підприємства становила 111555тис.грн, в 2011р.-118231тис.грн. В цілому сума активів підприємства за 2009-2011рр. збільшилась на 6676тис.грн., це відбулось за рахунок, як збільшення значної суми оборотних активів.

Отже, з таблиці можна зробити висновок, що у 2011 році порівняно з 2009 спостерігається зростання обсягів оборотних активів підприємства, зокрема збільшилися обсяги виробничих запасів, обсяги грошових коштів.

Таблиця 2.2.2

Характеристика джерел формування майна підприємства за балансом

ПоказникиНа 31.12.2009р.На 31.12.2011р.Відхиленнятис. грнпитома вага, %тис. грн.питома вага, %+, -%пунк- тів струк-тури123456781. Власний капітал1.1. Статутний капітал26494,026493,700-0,31.2.Інший додатковий капітал2625339,62625336,900-2,71.3.Резервний капітал0013671,9+13670+1,91.4.Нерозподілений прибуток2733541,32780439,0+469+1,7-2,32. Довгострокові зобовязання36005,410001,4-2600-72,2-4,03. Поточні зобов'язання3.1. Короткострокові кредити банків-------3.2. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги11 0,0200-11-100-0,023.3. Поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з одержаних авансів49837,51081415,2+5831+117+7,73.4 Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом606210,9+615+10250+0.93.5. Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування1050,21820,3+77+73,3+0.13.6. Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці4150,65390,8+121+29,9+0,23.7. Інші поточні зобов'язання8521,300-852-100-1,3Разом66209100,071229100,0501710199,7х

З даних таблиці видно, що сума статутного, іншого додаткового капіталів в ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» за 2009-2011рр. залишалася незмінною. Найбільшу частку в структурі власного капіталу займає інший додатковий капітал та нерозподілений прибуток(непокритий збиток). Така ситуація призвела до того, що товариство в структурі пасиву має значні поточні зобов'язання, найбільша частка яких припадає на інші поточні зобов'язання за розрахунками одержаних авансів та поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом. Загалом сума пасивів в 2009р. становила 66209 тис.грн, в 2011р. - 71229тис.грн., тобто за останні 3 роки сума пасиву, як і активу збільшилася на 5017тис.грн. або на 7%.

Все це свідчить про ефективність діяльності підприємства і має позитивний вплив на нього. Також збільшується обсяг довгострокових і зобовязань, що є досить негативним, але підприємство в змозі погашати свої борги вчасно.

Таблиця 2.2.3

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

ПоказникиРокиВідхилення 2009р. до 20011р.200920102011+, -%1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.71422809811046503322846,52. Чистий дохід (виручка), тис. грн.5951867484872082769046,53. Валовий прибуток, тис. грн.7497369612937544072,54. Чистий прибуток, тис. грн.382303546-277-7,25. Середньооблікова чисельність працівників, чол.366354341-25-6,86. Середньорічна вартість, тис. грн.: - необоротних активів - оборотних активів - основні засоби 40236 23810,5 20398,5 40098 26998,5 18782 40014,5 29777,5 18600,5 -221,5 5967 -1798 -0,6 25,1 -8,87. Фондовіддача, коеф.2,93,64,71,862,18. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, коеф.2,52,52,90,4169. Продуктивність праці, тис. грн./чол.162,6190,6255,793,157,310. Рентабельність господарської діяльності, %8,12,38,90,8х11.Рентабельність власного капіталу6,806,1-0,7х12.Рентабельність необоротних активів9,508,9-0,6х13.Рентабельність оборотних активів16,1011,9-4,2х

Наведені в таблиці дані свідчать, що виручка від реалізації продукції у порівнянні з 2009 роком, у 2011 році збільшилася на 46,5 % і становить 33228 тис. грн. Це повязано з тим, що підприємство збільшило обсяги виробництва своєї продукції. У 2011 році порівняно з 2009 роком збільшився чистий дохід на 46,5%, так як збільшився дохід від реалізації продукції. Також протягом трьох років збільшувався валовий прибуток і у 2011 році становив 12937 тис. грн., а з чистий прибуток пішов на спад. Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Отже, на одиницю основних виробничих фондів у 2011 році вироблялося 4,7 одиниці готової продукції, що збільшилась на 1,8 порівняно з 2009р. Також можна побачити ,що зросла продуктивність праці на 57,3%. Рентабельність господарської діяльності,що аналізується зросла у 2001 р. та становить 8,9%. Зменшення рентабельність активів свідчить про зниження ефективності господарювання підприємства,але водночас показники рентабельності роботи підприємства забезпечують достатньо високі доходи працівникам і власникам.

2.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

План виробництва визначає генеральний напрямок перспективного зростання всіх підрозділів підприємства, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також головні цілі та завдання поточного планування, організації та управління виробництвом.

План виробництва продукції - один з центральних планів розвитку підприємства. На основі плану виробництва визначається потреба в обладнанні, матеріально-технічних ресурсах, чисельність працюючих і фонд їх заробітної плати в цілому та за категоріями, кошторису витрат на виробництво і т. д. [6, с. 143].

У плані виробничої діяльності кожного підприємства міститься:

Основна мета виробничої діяльності підприємства та її окремих підрозділів на плановий період;

Обсяги і терміни виробництва продукції, робіт і послуг із зазначенням конкретних кількісних і якісних показників по всій номенклатурі товарів;

Розрахунок виробничої потужності підприємства, цехів, і дільниць, які підтверджують її збалансованість з річними обсягами виробництва, рівновага попиту і пропозиції;

Визначення потреби ресурсів виконання річної виробничої програми підприємства та його підрозділів, розрахунок балансу напівфабрикатів і комплектуючих;

Розподіл планованих робіт по основних цехах - виконавцям ринкових замовлень, а також терміном виготовлення і постачання продукції на ринок;

Вибір засобів і методів досягнення запланованих показників, розрахунок обсягів незавершеного виробництва, коефіцієнтів завантаження технологічного обладнання та виробничих площ;

Обґрунтування методів і форм організації виробництва запланованих товарів, робіт і послуг та контролю виконання планів виробництва і реалізації продукції.

Кожне підприємство розробляє і взаємопов'язаних окремі плани в єдину комплексну систему і забезпечує збалансованість планових показників, як за видами застосовуваних ресурсів, так і за термінами виконання планів. В ході внутрішньо фірмового планування кожен структурний підрозділ, цех або відділ розробляють свої плани виробничої діяльності, які потім погоджують із загальним планом підприємства. Повне поєднання планів, а також методів обліку і контролю ходу їх реалізації досягається, як правило, тільки на завершальному етапі виробничої діяльності.

Планування завжди спирається на дані минулих періодів діяльності підприємства. Воно здійснюється для того, щоб визначати і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність плану залежить від точності фактичних показників минулих періодів. Тим не менш планування на будь-якому підприємстві базується на неповних даних, навіть якщо є добре налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку. Проблема полягає в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, наприклад дії конкурентів, економічні цикли, страйки, політична обстановка і т.п. Показники кон'юнктури ринку є вихідними для складання плану підприємства.

Звідси випливає, що систему планування на підприємстві необхідно структурувати таким чином, щоб використовувалися всі наявні чинники: економіко-управлінський інструментарій, досвід і знання співробітників.

Використання принципів планування є визначальним зміст і результати планування виробничої діяльності. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи підприємства та зменшує можливість негативних результатів планування. До числа основних принципів планування відносяться системність, участь, безперервність, гнучкість, ефективність (таблиця 1.1).

Таблиця 2.3.1

Принципи планування виробничої діяльності

ПринципиОпис Принцип системностіпередбачає, що планування на підприємстві повинне носити системний характер. Підприємство - це складна, багаторівнева соціально-економічна система. У кожній з підсистем здійснюється функція планування.Принцип участіозначає, що кожен член організації стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і виконуваної ним функції. Тобто процес планування повинен залучати до себе всіх тих, кого він безпосередньо зачіпає.Принцип безперервностіпроцес планування на підприємстві повинен здійснюватися постійно, а розроблені плани безперервно приходити на зміну один одному, перекривати один одного.Принцип гнучкостіЗдатність плану змінювати свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин.Принцип точностіВитрати на планування не повинні перевищувати ефект від його застосування, тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані настільки, наскільки це необхідно для управління за наявності відповідної планової служби, адже її зміст також вимагає засобів.

Контроль полягає в підтвердженні того, що все йде відповідно до затвердженого плану, існуючими директивними документами і діючими принципами. Іншими словами, контроль - це процес перевірки і зіставлення фактичних результатів із заданими. Підлягає контролю виконання всіх планових показників. [6, с. 103]

Конкретний обсяг, і зміст завдань контролю визначаються планами робіт, а також дорученнями вищестоящого керівництва. Інструментом контролю є також управлінський облік, який представляє собою основну систему комунікацій усередині підприємства. Тому в процесі планування керуючий повинен подумати про те, як він буде перевіряти (контролювати) виконання плану і як слід організувати облік, тобто збір інформації про фактичний стан виробництва.

Система контролю складається з людей, методів, організаційної та обчислювальної техніки, об'єднаних разом таким чином, щоб ефективно була виконана функція контролю. Для цього система контролю повинна бути простою і економічною; оперативно давати повну і точну інформацію; сприяти своєчасному виявленню відхилень, вузьких місць і проривів і повідомляти про необхідність коригувальних впливів; бути гнучкою, тобто такий, щоб в неї можна було швидко вносити поправки у зв'язку, із зміною умов виробництва.

Контроль - одна з функцій управління, що являє собою систему спостереження і перевірки функціонування керованого об'єкта з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, виявлення ступеня їхньої реалізації, виявлення та попередження відхилень і несприятливих ситуацій. Показники, отримані в ході контролю і аналізу виробничої діяльності служать базою для складання перспективних планів розвитку підприємства.

Таким чином, планування і контроль виробничої діяльності займають важливе місце в системі управління підприємством. Планування дозволяє намітити розвиток виробництва, і самого підприємства на тривалий термін, з урахуванням внесення в плани поправок в залежності від навколишнього середовища підприємства для досягнення своєї мети. Контроль охоплює всю виробничу систему. Одна з найважливіших причин необхідності здійснення контролю полягає в тому, що будь-яка організація, безумовно, зобов'язана мати здатністю вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей організації.

2.4 Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

Удосконалення контролю загальновиробничих витрат полягає у здійсненні організаційного і методологічного взаємозв'язку обліку і контролю; посилення оперативності виявлення, узагальнення і групування витрат і допущених відхилень в розрізі центрів відповідальності та за місцями виникнення витрат; організація планування та здійснення контролю на етапах постачання та реалізації; організація контролю в першу чергу на рівні стратегічного планування, де контроль дає значний ефект у підвищенні ефективності діяльності підприємств.

Зазначені проблеми є одними із основних, їх вирішення є першочерговим для сучасних підприємств, діяльність яких направлена на підвищення конкурентоздатності продукції та отримання прибутку.

Загальновиробничі витрати включаються до планової (нормативної) собівартості окремих видів продукції згідно з таким порядком:

а) виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або декілька років визначається нормальний та фактичний рівень виробничої потужності і сума змінних та постійних загальновиробничих витрат. При цьому треба враховувати технічні характеристики, змінний режим, експлуатаційне забезпечення, обсяг виробництва та інші умови залежно від особливостей вибраної бази розподілу. При цьому змінні та постійні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними минулих періодів. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних та змінних витрат, або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад, витрати на електроенергію при незмінних тарифах будуть рости прямо пропорційно до росту обсягу виробництва. У зв'язку з цим суми змінних витрат можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат, розрахованих на одиницю продукції;

б) розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних та змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу (на 1 машино-годину, 1 виріб тощо) шляхом ділення суми постійних та змінних загальновиробничих витрат при нормальному рівні потужності на кількість відпрацьованих машино-годин, кількість одиниць продукції чи інших величин залежності від вибраної бази розподілу;

в) розрахований коефіцієнт (норматив) на постійні загальновиробничі витрати помножується на фактичну величину вибраної бази розподілу за звітний період, одержана сума вважається розрахованою нормою постійних фактичних витрат звітного періоду;

г) розрахована норма постійних фактичних витрат звітного періоду порівнюється з сумою постійних фактичних витрат звітного періоду (яка, у свою чергу визначається як різниця між загальною сумою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період та сумою змінних фактичних витрат цього ж періоду, обчисленою прямим шляхом на підставі первинних документів).

Постійні фактичні витрати, що не перевищують розрахованої норми, вважаються розподіленими витратами і включаються до виробничої собівартості, а надлишок - нерозподіленими постійними витратами.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Суми змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат включаються до виробничої собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

Загальна величина загальновиробничих витрат, а також витрат на утримання та експлуатацію устаткування підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів).

У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи з тим, щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення. На період сезонних перерв у роботі всі витрати на обслуговування виробництва відносяться до витрат майбутніх періодів.

Якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включаються фактичні витрати.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції продукції, одержаної у комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиною технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів, і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується по передільне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.

Щодо будівельно-монтажних організацій, то методика планування виробничих втрат дещо інша. Орієнтиром у цій справі повинні служити Методичні рекомендації із формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16 лютого 2004 р. № 30.

Метою планування виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт є:

üвизначення витрат, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт у встановлені терміни за умови раціонального використання матеріалів, робочої сили, будівельних та інших виробничих ресурсів, дотримання правил технічної експлуатації будівельних машин і механізмів, а також дотримання безпечних умов праці;

üорганізація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у структурних підрозділах будівельної організації;

üвизначення ціни тендерної пропозиції, за якою будівельна організація спроможна збудувати об'єкт (виконати роботи), щодо якого провадяться торги (тендери).

Порядок і методи планування виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт встановлюють будівельні організації самостійно виходячи з умов та особливостей їх виробничої діяльності та з урахуванням зазначених методичних рекомендацій. Планування собівартості будівельно-монтажних робіт може здійснюватися за такими об'єктами витрат:

·окремими видами будівельно-монтажних робіт;

·об'єктами будівництва;

·будівельними контрактами.

Планова виробнича собівартість окремих об'єктів будівництва та видів будівельно-монтажних робіт може розраховуватися на основі техніко-економічних обґрунтувань та визначатися за статтями калькулювання витрат або за елементами витрат. Вихідними даними для таких розрахунків є:

програма робіт будівельної організації;

проектно-кошторисна документація об'єктів, що споруджуються;

фізичні обсяги видів робіт;

виробничі норми витрат на одиницю виміру відповідних видів робіт (конструктивних елементів).

Під час здійснення розрахунків враховуються: конкретні технологічні та організаційні умови роботи будівельної організації, передбачені проектами організації будівництва і проектами виконання робіт; результати аналізу рівня витрат у минулих звітних періодах, можливості інтенсифікації та підвищення ефективності будівельного виробництва.

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю загальновиробничих витрат ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій»

.1 Стан системи планування і контролю загальновиробничих витрат

Важливою складовою реалізації проекту являється також і планування витрат. Планувати витрати потрібно так, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього періоду реалізації проекту.

Метою планування витрат проекту є:

Ø економічно обґрунтоване визначення витрат на виконання проектних робіт та визначення життєздатності проекту;

Ø одержання фінансування та розподіл ресурсів;

Ø організація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у відособлених структурних підрозділах проектної організації;

Ø необхідність здійснення контролю;

Ø визначення реальної ціни, за якою проектна організація спроможна виконати проектні роботи, щодо яких провадяться торги (тендери).

Господарська діяльність підприємства потребує необхідних витрат, в тому числі і загальновиробничих витрат. У багатьох галузях промисловості вони становлять високу питому вагу у собівартості продукції. Тому аналіз витрат є важливим напрямком економічної роботи на всіх підприємствах.

Завданнями аналізу загальновиробничих витрат є перевірка обґрунтованості внутрішньовиробничих планових завдань і достовірності фактичної інформації, оцінка рівня і динаміки показників (витрат, розрахунок впливу факторів на аналізуючі показники. Основними джерелами даних аналізу загальновиробничих витрат є первинні бухгалтерські документи, регістри синтетичного та аналітичного обліку.

За своїм характером загальновиробничі витрати є непрямими. Аналіз починають із загальної їх оцінки. Використаємо дані по ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р. (таблиця 3.1.1).

Таблиця 3.1.1

Загальна оцінка загальновиробничих витрат на ПАТ "ЖЗОК" за 2011р. (тис. грн.)

№ з/пСтатті витратСума загальновиробничих витрат по кварталах рокуІ кв.ІІ кв.ІІІ кв.IVкв.1Витрати на управління4,805,095,354,752Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення14,7914,7914,7916,573Амортизація інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення2,442,442,4419,584Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення22,438,0438,8321,905Витрати на опалення, освітлення, водопостачання і інше утримання загальновиробничого призначення62,0393,594,961,046Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища0,030,020,020,037Інші витрати7,0110,9911,156,48Всього113,5164,87167,48130,4

Дані таблиці 3.1.1 свідчать, що загальновиробничі витрати в другому кварталі у порівнянні із першим кварталом збільшились на 51.37 тис. грн. Це пов'язано із збільшенням витрат на управління - 0,29 тис. грн., витрати на утримання, експлуатацію і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення - 15,69 тис. грн., витрати на опалення, освітлення і інше утримання загальновиробничого призначення збільшилися на 31.47 тис. грн., а також і інші витрати - на 3,68 тис. грн., витрати третього кварталу у порівнянні з другим кварталом збільшилися лише на 2.61 тис. грн. Витрати цих двох кварталів мало в чому змінилися.

Лише амортизація основних засобів і інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення на протязі трьох кварталів залишається незмінними. Загальновиробничі витрати четвертого кварталу у порівнянні з третім кварталом зменшились на 37.08 тис гри.

Це пов'язано із зменшенням таких статей витрат як: витрати на управління зменшилися на 0,6 тис. грн., витрати на управління, експлуатацію і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення на 16,93 тис. грн.. витрати на опалення, освітлення і інші утримання загальновиробничого призначення зменшилися на 33,86 тис. грн. і інші витрати - на 4.67 тис. грн. Але в четвертому кварталі збільшилась амортизація основних засобів на 1,78 тис. грн., амортизація інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення - на 17,14 тис. грн. за рахунок вибуття необоротних активів із балансу підприємства.

У подальшому аналізі визначено, які із статей витрат займають найбільшу і найменшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат. Для цього побудуємо таблицю структури загальновиробничих витрат на ПАТ «ЖЗОК» за 2011 р. (таблиця 3.1.2)

Таблиця 3.1.2

Структура загальновиробничих витрат на ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р.

№ з/пСтатті витратСума загальновиробничих витрат по кварталах рокуІ кв.ІІ кв.ІІІ кв.IVкв.1Витрати на управління4,23,83,193,642Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення13,038,98,812,73Амортизація інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення2,151,471,4515,024Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення19,7323,0723,1816,85Витрати на опалення, освітлення, водопостачання і інше утримання загальновиробничого призначення24,6556,7156,7146,826Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища0,030,010,010,027Інші витрати6,276,766,665,00Всього100100100100

Як показують дані таблиці 3.1.2 найбільша питома вага у складі загальновиробничих витрат, це витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід і інше утримання загальновиробничого призначення. Друге, місце в складі загальновиробничих витрат займають витрати на утримання, експлуатацію і ремонт основних засобів загального призначення. Найменшу частку у загальновиробничих витратах займають витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища. В другому і третьому кварталах статі витрат є більш постійні і коливаються в межах одиниці процента від суми витрат. А в першому і четвертому кварталах, ми бачимо, значні коливання статей витрат, це пов'язано з впливом багатьох факторів.

Так, загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, ціни і норми амортизації. Ціна устаткування може змінюватися за рахунок придбання більш дорогих транспортних засобів і їх переоцінки у зв'язку з інфляцією. Норма амортизації змінюється досить рідко, і тільки по рішенню керівника. Середня норма амортизації може змінюватися із за структурних змін в складі фондів. Частка амортизації на одиницю продукції залежить ще і від об'єму виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менша амортизація і інших постійних витрат припадає на одиницю продукції.

На величину експлуатаційних витрат припадає кількість експлуатаційних об'єктів, час їх роботи і витрати на одну машино-годину роботи.

Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт можуть змінитися і за обсягом ремонту робіт, їх складності, степеня зношення основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів економічного їх використання.

На суму витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання загальновиробничих приміщень впливає вартість комунальних послуг, які спрогнозувати на цілий рік неможливо. Також впливають обовязковим використання електроенергії, води і інше.

Аналіз загальновиробничих витрат по ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р. показав, що найбільшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат займають витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення і інше утримання виробничих приміщень, тобто більше 50% від загальної суми витрат загальновиробничого призначення. Дані проведеного аналізу свідчать про те, що сума загальновиробничих витрат зросла у другому, третьому кварталах це пов'язано із збільшенням обсягом виробництва у даний період, а в першому. четвертому кварталах сума загальновиробничих витрат менша в порівнянні з другим і третім кварталом на 88,5 тис. грн.

.2 Шляхи удосконалення планування і контролю загальновиробничих витрат

Одним із джерел покращення фінансових результатів діяльності підприємства є раціональне використання матеріальних, трудових ресурсів, та зниження рівня загальновиробничих витрат. Тому метою є дослідження проблем внутрішньогосподарського контролю за матеріальними, трудовими та загальновиробничими витратами.

Отже, першою проблемою, яку ми розглянемо є: проблема правильної організації контролю за здійсненням матеріальних витрат на підприємстві. При існуючій практиці організації контролю матеріальних ресурсів, основними центрами організації контролю стану і використання матеріальних ресурсів є відділ матеріально-технічного забезпечення, склади, структурні підрозділи, місця використання ресурсів, бухгалтерія та деякі інші функціональні підрозділи.

Слід відзначити, що поточний (оперативний) контроль використання матеріальних ресурсів в цехах підприємств, які мають широку номенклатуру статей матеріальних витрат, практично не ведеться. Лише послідуючий контроль згідно даних бухгалтерського обліку веде бухгалтерія після закінчення звітного періоду, а отже і терміну використання вказаних ресурсів.

Важливим етапом покращення контролю за матеріальними витратами є їх нормування, тобто використання елементів нормативного методу калькулювання витрат на собівартість продукції. Це є досить ефективним саме для контролю за матеріальними витратами, тому що при створенні одиниці продукції, як правило, відомі питомі витрати сировини та матеріалів. Норма забезпечує оцінку витрат на 1 одиницю виробництва, а кошторис - оцінку витрат на весь обсяг виробництва.

Недоліком даної системи контролю за матеріальними ресурсами є також те, що на сучасних підприємствах майже відсутній контроль за зовнішніми ресурсами, на ціну яких підприємство ніяк не може вплинути: газ, вода, пар, електроенергія та інше. Система обліку таких ресурсів також повинна контролюватись, тому що всі ці показники впливають на величину собівартості продукції.

Важливим показником, що підлягає контролю, є ефективне використання робочого часу. Тому наступною проблемою є: недостатність проведення контрольних заходів за використанням трудових ресурсів.

Важливою передумовою організації контролю є науково обґрунтована класифікація трудових ресурсів та заробітної плати. Однак, сучасні науковці виділяють досить різні принципи класифікації, які мають певні недоліки [ 4, с. 90; 5, с. 4]. Основними з яких є те, що вони не охоплюють всіх ознак, які характеризують витрати заробітної плати в господарській діяльності підприємства, об'єднують витрати різні по характеру і цільовому призначенню, не забезпечують необхідне групування витрат заробітної плати для контролю результатів діяльності окремих підрозділів і виявлення резервів їх зниження.

Отже, із-за складності об'єкту контролю та відсутності єдності думок щодо класифікації особового складу робітників і фонду заробітної плати підприємств, надзвичайно важко домогтися такої організації контролю трудових витрат, яка б найбільш точно розкривала всі сторони використання праці та заробітної плати.

Досить значним питанням в організації обліку витрат є правильний розподіл загальновиробничих витрат. Найголовнішим у цьому питанні є правильний вибір бази розподілу, що дозволяє тримати рівень собівартості продукції на найбільш оптимальному рівні. Це дозволить отримувати більший прибуток, а відповідно і чистий дохід підприємства.

Тому задачею контролю є встановлення правильної класифікації витрат на виробництво. Важливим недоліком є те, що на практиці планування витрат ведеться не на основі науково і технічно обґрунтованих норм, а по рівню витрат попереднього періоду. Особливо це стосується витрат на управління і обслуговування виробництва.

Удосконалення контролю загальновиробничих витрат полягає у здійсненні організаційного і методологічного взаємозв'язку обліку і контролю; посилення оперативності виявлення, узагальнення і групування витрат і допущених відхилень в розрізі центрів відповідальності та за місцями виникнення витрат; організація планування та здійснення контролю на етапах постачання та реалізації; організація контролю в першу чергу на рівні стратегічного планування, де контроль дає значний ефект у підвищенні ефективності діяльності підприємств.

Зазначені проблеми є одними із основних, їх вирішення є першочерговим для сучасних підприємств, діяльність яких направлена на підвищення конкурентоздатності продукції та отримання прибутку.

Аналіз визначення відхилень фактичних витрат виробництва від планових.

Оскільки витрати на обслуговування виробництва і управління є накладними, то вони не можуть бути прямо віднесені на собівартість конкретних видів продукції. На досліджуваному підприємстві згідно Інструкції по плануванню, обліку і калькуляції собівартості, витрати на обслуговування виробництва і управління розподіляються між видами продукції пропорційно випуску.

Розглянемо, як можна одержати кількісні показники витрат на продукт за планом, порівняти їх з фактичними витратами та визначити відхилення фактичних витрат від планових.

Розподіл здійснюється таким чином:

) загальновиробничі витрати (рахунок 25)

Загальновиробничі витрати / Випуск продукції = Коефіцієнт розподілу

Коефіцієнт розподілу * Вид продукту = Частка витрат, яка відноситься на даний вид продукції

,97/ 1329695=0,0827

,0827*746568,9=61781,22

Таким чином, по всіх видах продукції.

) Загальногосподарські витрати розподіляються аналогічно загальновиробничим:

,08/ 1329695 = 0,2309

,2309 * 746568,9 = 172416,73

Таким чином, по кожному виду продукції.

Вся решта витрат розподіляється між видами продукції згідно планової калькуляції по кожному вигляду і рецептурі, залежність від випуску.

Тобто витрати на одиницю продукції множаться на випуск певного виду продукції:

,08 * 746568,9 =2181534,05 тис. грн.

Таким чином, одержуємо витрати на продукт за планом і порівнюємо їх з фактичними витратами і визначаємо відхилення фактичних витрат від планових.

Оформляється розподіл у відомості розподілу витрат за місяць.

Далі, наприклад, для визначення собівартості продукції витрати на виробництво розподіляються по календарних періодах так, щоб частка витрат, що включається в собівартість продукції кожного періоду, відповідала кількості продукції, випущеній в цьому періоді.

Вказані витрати включаються в собівартість продукції кожного в перебігу року в розмірах, передбачених планом. Залежно від співвідношення між плановим і фактичним розмірами витрат, сума відхилень розглядається як залишок витрат майбутніх періодів, або як резерв майбутніх платежів. Таким чином, загальна сума витрат на виробництво в кожному періоді складається з поточних витрат і частини одноразових витрат, відношуваних на продукцію, що виробляється в даному періоді.

При цьому методі використовуються найважливіші елементи нормативного методу: своєчасне виявлення відхилень від норм і облік змін норм. В первинній документації і в оперативній звітності повинні відображатися (за зміну, добу, декаду) не тільки фактична витрата сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів і ін., але і витрата їх по нормах.

Аналіз звітних даних про фактичне використовування матеріальних цінностей у виробництві здійснюється завідуючим виробництвом, начальником цеху, плановим відділом і бухгалтерією.

Вказані працівники дають свій висновок про використовування сировини і матеріалів у виробництві, готують пропозиції по усуненню недоліків.

3.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування загальновиробничих витрат підприємства та на загальну господарську діяльність

Собівартість та витрати є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

В залежності від виду продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини використовують різні методи калькулювання (оцінки) витрат.

Проте основним завданням економіста є не тільки підрахування вже наявних витрат, але і знаходження все можливих шляхів зниження загальновиробничих витрат. В середині підприємства витрати можна знижувати за рахунок зміни норм використання сировини, зменшення витрат живої праці на одиницю продукції тощо. Для цього розроблено ряд показників (індексів), які нині широко використовуються на підприємствах.

Отже, кожен керівник закладу, а з ним і економісти, і бухгалтери безпосередньо включені у процес, пов'язаний зі шляхами зниження даних витрат.

Висновки та пропозиції

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Перехід підприємства на нову систему обліку, яка визначена Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", Національні положення (Стандарти) Бухгалтерського обліку, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій вимагає певних змін у методиці організації обліку витрат.

Одним із принципів ведення бухгалтерського обліку в нових умовах є обачність. У зв'язку із цим слід уникати заниження витрат. Це означає, що витрати потрібно відображати в обліку відразу ж після отримання відомостей про імовірність їх виникнення. Цього принципу потрібно дотримуватися при відображенні загальновиробничих витрат, які є об'єктами дослідження даної роботи.

В результаті проведених досліджень по плануванню і контролю загальновиробничих витрат зроблені такі висновки і пропозиції:

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

üнепрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

üза доцільністю, загальновиробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Що до можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві. Однак, на нашу думку є багато можливостей контролю за загальновиробничими витратами .

В складі загальновиробничих витрат відображаються витрати пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною що ці витрати є накладними з виробничими витратами одного і того ж виробничого підрозділу

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Особливістю обліку загальновиробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що має важливе заточення для ціноутворення.

Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його користування, затверджених Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 р. дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток).

Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши їх зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу.

Операційний контроль витрат від нестач і псувань товарно-матеріальних цінностей за причинами і винуватцями пропонується вести у спеціальний відомості, яка за будовою може бути подібною до відомості 14 за старою журнально-ордерною формою обліку.

Не зовсім правильною, на мій погляд, є методика розподілу постійних загальновиробничих витрат, а саме вона аналогічна методиці розподілу змінних витрат, пропонується наступна методика списання і розподілу постійних загальновиробничих витрат: на витрати виробництва (рахунок 23 "Виробництво") списується фактична сума постійних загальновиробничих витрат в межах планової величини, а перевищення фактичної суми над плановою відноситься на собівартість реалізованої продукції (рахунок 90 "Собівартість реалізації"). Між окремими об'єктами обліку витрат (видами продукції, робіт і послуг) списані постійні загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно до встановленої бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Саме така методика розподілу цих витрат, на нашу думку, і передбачена в пункті 16 П(С)БО 16 ""Витрати" разом з тим порядок розрахунку в додатку 1 є зовсім іншим.

Аналіз загальновиробничих витрат по ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р. показав, що найбільшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат займають витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення і інше утримання виробничих приміщень, тобто більше 50% від загальної суми витрат загальновиробничого призначення.

Зроблені висновки і пропозиції ще раз доказують, що об'єкт дослідження є складним і потребує постійного вивчення.

Список використаної літератури

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318

. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К.: Лібра, 2004. - 576 с.

. Лень В.С. Управлінський облік. - К.: Знання - Прес, 2003. - 287с.

. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль у ринковій економіці. -Дніпропетровськ: «Наука і освіта»., 2004. - 223с.

. Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006 р. - №9. - с. 3-5.

. Дорфман В. Облік матеріальних витрат у промисловості // Дебет - Кредит. - 2007 р. - №10.-с.35

. Чухліб О.А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції // Фінанси підприємств. - 2006 р. - № 2. - с. 129-137.

. Особливості обліку витрат па виробничих підприємствах II Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №28. - С.7-10.

. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. -640с.

. Бухгалтерський облік за національними стандартами. Практичний посібник. 2-ге видання доповнене І перероблене / Укладачі Я.Д. Крупка, З.В. Задорожній та інші. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 288 с.

.Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства.//Дебет-Кредит. - 2002. - №34

. Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. - К.: Т-во Знання, КОО, 2004. - 405 с.

. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. - К: Видавничий дім «Скарби», 2003. - 336 с.

. Адирова Т.І. Методи розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах виноробної галузі // Інноваційна економіка. - 2010. - №3.

. Бондаренко Т.Ю. Загальновиробничі витрати: проблемні питання визнання та класифікації / Т.Ю. Бондаренко // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук. праць. - Вип. 185. - Т. 2. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. - С. 316-320.

. Бондаренко Т.Ю. Вдосконалення управління загальновиробничими витратами через бюджетування / Т.Ю. Бондаренко // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук. праць. - Вип. 193. - Т. 5. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1460-1464.

. Бондаренко Т.Ю. Теоретичні питання розподілу загальновиробничих витрат / Т.Ю. Бондаренко // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 200. - Т. 4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 1049-1054.

18. Бутинець Т.А. та інші. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ЖІТІ, 2000. -672 с.

.Бутинець Ф. Чижевська Л Герасимчук Н. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності «облік І аудит».-Житомир: ЖІТІ. 2000.-448с.

. Максимова О. Постійні і зміні затрати // Баланс. - 1999. - №18. -С. 54 55.

План Вступ Розділ 1. Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства .1 Економічний зміст загальновиробничих витрат 1.2 Характерист

Больше работ по теме: