Пейзаж "Осіннє місто" та методика роботи над пейзажною композицією в загальноосвітніх школах

 

Пояснювальна записка

до дипломного проекту

бакалавра

на тему

Пейзаж Осіннє місто та методика роботи над пейзажною композицією в загальноосвітніх школах

ВСТУП

пейзажний живопис образотворчий урок

Актуальність дослідження. Образотворче мистецтво - унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчої реалізації, розвитку здатності до життєвого самовизначення, дає змогу розкрити потенціал до різних творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста з компютерної графіки.

Засвоюючи такі навчальні поняття, як композиція, форма, колір, простір та обєм, школярі вчаться створювати образи на рівні переосмислених в емоційно-естетичному ключі уявлень про навколишній світ, за допомогою засобів образотворчого мистецтва.

Звичайно, результативна робота з впровадження нових механізмів викладання мистецьких дисциплін може здійснюватись, передусім, за умов й оптимальної організації, і тому найбільш успішно вона проходить там, де наполегливо працюють справжні ентузіасти своєї справи. Вони вдосконалюють мистецьку освіту, орієнтуючи її на формування творчої, естетично-ерудованої, цілісної особистості., використовуючи своєрідний вид людської діяльності - образотворче мистецтво.

Докорінна перебудова суспільного життя вимагає від загальноосвітньої школи термінового вирішення такої проблеми, як формування духовної культури учнів, що тісно пов'язане з необхідністю значного поліпшення художньої освіти і естетичного виховання молодших школярів.

Навчання образотворчому мистецтву дитини вимагає кваліфікованого керівництва. Але для того, щоб розвинути у кожного учня творчі здібності, закладені природою, вчитель повинен сам розуміти образотворче мистецтво, дитячу творчість, володіти необхідними засобами художньої діяльності. Отже, дитяча творчість може успішно розвиватись тільки за умови цілеспрямованого керівництва педагогом творчого процесу. Таке керівництво може здійснюватись у разі володіння вчителем методикою викладання, навичками та знаннями з образотворчого мистецтва.

Мета: розробити й обгрунтувати методику формування навичок живопису в процесі малювання пейзажу в загальноосвітніх школах.

Завдання проекту:

·проаналізувати психолого-педагогічну, мистецтвознавчу та спеціальну літературу з питань історії та технології виконання пейзажного жанру. Розробити колористичне і композиційне рішення пейзажу "Осіннє місто". Виконати пейзаж у живописній техніці;

·визначити мету та завдання навчання пейзажного живопису на уроках образотворчого мистецтва;

·виокремити методи навчання мистецтва пейзажного живопису учнів загальноосвітніх шкіл;

Обєкт: процес навчання образотворчого мистецтва учнів середніх загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження - методика навчання учнів 1-7 класів пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва.

Методи дослідження:

·порівняльно-історичний - для вивчення мистецтвознавчої, психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми;

·мистецтвознавчий - для виявлення стилістичних особливостей пейзажного живопису;

·систематизація, класифікація та узагальнення - для визначення мети та змісту пейзажного живопису в загальноосвітніх школах;

·спостереження - для виявлення рівня підготовленості дітей до малювання з натури.

Наукова новизна одержаних результатів:

·вперше розроблені ефективні методи навчання пейзажного живопису в загальноосвітній школі, розроблено інтегрований урок для учнів 7 класу та створено пейзажну композицію «Осіннє місто» в живописній техниці; (Додаток В)

·уточнено мету і зміст навчання пейзажного живопису учнів молодших та старших класів;

·конкретизовано методи навчання пейзажного живопису учням загальноосвітніх шкіл;

·подальшого розвитку набули знання про вплив образотворчого мистецтва на формування особистості учнів.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть стати складовою вивчення проблем сучасного образотворчого мистецтва в школі. Матеріали дослідження можуть бути використані у професійній підготовці вчителів образотворчого мистецтва, у перепідготовці кадрів зазначеної кваліфікації, у розробці навчальних програм і посібників, у практичній роботі вчителів загальноосвітніх шкіл.

1.Історія розвитку пейзажного жанру

Одне з найважливіших місць серед жанрів живопису займає пейзаж. Я вважаю, що кожну людину повинні приваблювати краєвиди рідного краю, довершеність природи, безмежність панорам.Слово пейзаж, походить від французького pays - країна, місцевість. Це жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення природа. В пейзажі відтворюються реальні або видумані види місцевостей. Часто пейзаж служить фоном, в живописних, графічних, скульптурних, творів інших жанрів. Зображаючи явища і форми природного оточення значний ідейний зміст. Зображення природи зустрічались ще в епоху неоліту (умовні позначення небесного склепіння, сторін світу, земної поверхні). В рельєфах і розписах країн Древнього Сходу переважно в сценах війн, полювання і рибалки, містять окремі елементи пейзажу, особливо конкретизовані в древньо-єгипетському мистецтві епохи Нового царства. Широке поширення пейзажні мотиви отримали в мистецтві Крігу 16-15 ст. до н.е., де вперше досягнулось враження емоційно впевненої єдності фауни, флори і природних стихій. Пейзажні елементи древньо-грецького мистецтва невіддільні від зображення людини. Для цієї епохи характерний образ природи, який сприймається як сфера ідилічного існування людини і богів. В середні віки в мистецтві Європи елементи пейзажу нерідко служили засобом умовних просторових побудов.

В середні віки в мистецтві країн мусульманського Сходу елементи пейзажу були представлені досить скупо, якщо не рахувати деяких образців, заснованих на елліністичних традиціях. З 13-14 ст. вони займають все більш значне місце в книжковій мініатюрі, де в 15-16 ст. В мистецтві тебрізької і чератської школи пейзажні фони, які відрізняються сяючою чистотою фарб, навівають уявлення про природу як замкнутий казковий сад.Виключно важливе положення займає пейзаж. Як самостійний жанр в живописі середньовічного Китаю, де вічно оновлена природа рахувалась найбільш наочним зразком світового закону (дао). Серед великих майстрів китайського пейзажу Го Сі (11 тис.) Ся Гуй (кін.12-1 пол. 13 ст.).В західно-європейському мистецтві 13-15 ст. Тенденція до пейзажного фону починає осмислюватись як принципово важлива частина творів образотворчого мистецтва. Умовні фони зміцнюються пейзажними, нерідко перетворюються в широку панораму світу (Джотто). Художники Відродження звертались до безпосереднього вивчення натури, створювали начерки і акварельні етюди, розробляли принципи перспективної побудови пейзажного простору, керуючись концепціями про раціоналістичність законів світосприйняття і відроджуючи уявлення про пейзаж, як реальне середовище життя людини. Важливе місце в історії пейзажу займає мистецтво А.Мантеньої, П.Уч Леонардо да Вінчі в Італії, Хуго Ван де Гуса, Х .Босха в Нідерландах, А.Дюрера в Німеччині. Якщо італ. Художники старались підкреслити гармонійну співзвучність людського і природннього начал (Джорджоне, Тіціан а в міських пейзажних фонах показати уявлення про ідеальне архітектурне середовище (Рафаель), що німецькі майстри, особливо доброзичливо звертались до дикої природи, нерідко надаючи їй катастрофічно-бурхливий вигляд. До поч.. 17 ст. В творчості італійця А. Карраччі, нідерландця П. Брилля, німця А.Ельсхаймера оформляються принципи "ідеального" пейзажу, який підчинився ідеї розумного закону, скритого під внутрішнім багатством різних аспектів природи.

В мистецтві класицизма закріплюється система умовної трипланової композиції, затверджується принципова різниця начерка або етюда і закінченого пейзажу-картини. Елементи живопису з натури, на відкритому повітрі появляються у відміених свіжістю сприйняття пейзажах В. Веласкеса.З 17 ст. широко поширюється топографічний видовий пейзаж, розвитку якого було визначено приміненням камери-обскури, яка дозволила з небаченою до цього часу точністю переносити окремі мотиви на полотно чи папір. Видовий пейзаж в 18 ст. Зіграв вирішальну роль в становленні пейзажу в тих європейських країнах, де до 18 ст. Не було самостійного пейзажного жанру. В кін. 18-1 пол. 19 ст. в пейзажі переважають тенденції романтизму. Важливе значення пейзажу в художній системі романтизму пояснюється тим, що романтики зближували життя людської душі з життям природи. Вони проявляли особливу чуйність до індивідуальної неповторності окремих станів природи. Пейзажисти цього періоду Емо, добивались ясності і простоти композиції детально розробляли світлотіньові і валерні відношення, які дозволяли передати матеріальну відчутність природного середовища. В російському пейзажі 19 ст. романтичні традиції відіграють важливу роль в творчості М.Н. Воробйова і І.К. Айвазовського. На 2-у пол. 19 ст. Приходиться розквіт реалістичного пейзажу, тісно зв'язаний з діяльністю передвижників. Тенденція до зображення перехідних станів природи, лірична насиченість, характерна творчості А.К. Саврасова. Домінуюче значення пейзажу у майстрів імпресіонізму (К. Моне, К. Піссарро, А. Сіслей), які рахували роботу на пленері обов'язковою умовою створення пейзажного образу. На рубежі 19 і 20 ст. В пейзажі складаються декілька напрямів, розвиваючих принципи імпресіоністичного пейзажу і одночасно вступаючих в антагоністичні відношення з ними.

В мистецтві 20 ст. ряд майстрів старається знайти найбільш стійкі риси того чи іншого ландшафтного мотиву, очищаючи його від всього "переходящего" інші за допомогою лікуючих або драматично напружених кольорів співзвучностей підкреслюють внутрішню динаміку ландшафта, а деколи і його національну своєрідність, треті, під впливом художньої фотографії, переносять основний акцент на причудливість і психологічну виразність мотиву.В 20 ст. В Європі і Америці отримала широке поширення індустріальний пейзаж, який нерідко трактував світ техніки як свого роду анти природу (Ч. Демут, Н. Спенсер, Ч. Міллер в США). Міський пейзаж футуристів і експресіоністів часто приймає загострено агресивний або відчуджений вигляд, проникнутий настроями трагічної безвихідності або жалю. Український живопис останньої третини ХІХ- поч.. ХХ ст.. в своєму розвитку спирався на досягнення національних митців попередньої доби і передусім на творчість Шевченка, з іменем якого пов'язане ставлення і утвердження реалізму. В середині 1880-х років в український пейзажний живопис прийшли талановиті митці, серед яких одне з найпочесніших місць належить С.І. Світославському (1857-1931). Внутрішній вигляд селянського двору, глуха вулиця провінційного містечка, тихий закуток передмістя - такими були сюжети багатьох живописних полотен цього майстра. Чим далі, тим пейзажі С.І. Світославського набувають все відчутнішого соціального звучання, про що свідчать, зокрема, картини "Вулиця повітового міста" та "Миргород". Одним з найбільш улюблених його мотивів було зображення київських передмість, який він майстерно розробив, зокрема, у картинах "Зими. Околиця Києва" та "Околиця Києва. Літо".Видатним майстром пейзажу був і сучасник Світославського П.О. Левченко (1856-1917). Він теж любив зображувати прості невибагливі сюжети: глухі куточки сіл і провінційних містечок, похилені хати, старі вітряки".В картинах і етюдах такого плану як "Стара хата" ,"Блакитна хата", "Опівдні. Хата", проявилося неабияке живописне обдарування Левченка. Він успішно ро'язує в них складні завдання, зв'язані, зокрема, з передаею яскравого сонячного освітлення, з чим не завжди могли впоратися навіть найвидатніші пейзажисти.

Для його робіт характерне органічне поєднання, чіткості і ясності створюваного образу з витонченою, неначе вібруючою кольроовою гамою, де кожен колір трактується з найтоншими градаціями", а "кожний мотив, не втрачаючи своєї безпосередності і конкретності, набуває узагальненого звучання, осмислюється як глибокий історичний образ". С.І. Васильківський (1854-1917) відомий передусім як тонкий лірик, співець чаруючої, неповторної краси рідного краю. Багато уваги він приділяв зображенню природи в її перехідних, мінливих станах. Він володів неабияким хистом живописного синтезу, умінням творити узагальнюючі, типові образи рідної природи. Щодо цього ніхто з українських живописців зрівнятися з ним не міг. Прекрасним зразком синтетичного живописного образу великої художньої сили є, зокрема, картина "Козача Левада" - справжня перлина українського національного мистецтва. Картина відзначається багатством кольорових градацій і рефлексів, бездоганністю в передачі тонових відношень. Звертає увагу продумане поєднання детально виписаних предметів переднього плану, яке посилює відчуття просторовості, повітряності пейзажу.

Поряд з Орловським, Світославським, Левченком та Васильківським - найвидатнішими українськими пейзажистами останньої третини 19 - поч. 20 ст. - успішно виступали в галузі пейзажного живопису М.І. Мурашка, Ткаченка М.С. і т.д. М.І. Мурашко (1844-1909) належав до старшого покоління українських митців, творчість яких розвивалась під безпосереднім впливом передвижників, зокрема І. Репіна. Живописна манера М.І. Мурашка, його підхід до трактування образів природи найповніше розкривається в пейзажах "Над Дніпром" та "Дніпро", в яких зображено велику українську ріку в околицях Києва. В картині "Над Дніпром" композиція побудована на ритмічному чергуванні й контрасному зіставленні розміщених по діагоналі великих кольорових плям. В картині "Дніпро" композиція побудована на гармонійному поєднанні великих кольорових площин. В картині добре передано відчуття спокою, що панує в природі. В російському пейзажі 19-20 ст. реалістичні традиції 2-ї пол. 19 ст. переплітаються з впливом імпресіонізму і "модерну". Близькі до пейзажу настрою Левітана, але більш камерні по духу твори В.А. Серова, П.І. Петровичеві, Л.В. Туржанського.

.1 Аналіз образотворчих аналогів і джерел

З дитинства нас супроводжують картини природи, відображені відомими художниками. Усім відоме монументальне полотно пейзажиста І.І. Шишкина "Жито" (1878): безкрає поле достигаючого жита, обрамлене ланцюгом могутніх сосен на горизонті, сприймається як епічний образ безкрайніх просторів рідної землі. Серед інших образів природи й тихі сумні літні вечори, і прозора водна гладь, і невичерпна глибина фарб золотої осені. Це картини І.І. Левітана. Його картини настільки глибоко увійшли до нашого життя, що ми часто говоримо: "левітанівський куточок", "левітанівський настрій". Художник зумів розкрити своєрідний ліризм природи, показати її красу [50, 112].

На прикладі творів Шишкіна і Левітана видно, що в зображеннях природи виражається світогляд художника і його епохи, національні, історично обумовлені особливості сприйняття природного світу.

Пейзажі Ісаака Левітана часто називають шедеврами. Він не просто зобразив знайомі багатьом пейзажі. Іноді говорять: "Художник оспівав красу природи". Цей вираз означає, що у своїх картинах він вклав всю силу любові. Картини Левітана дійсно повні любові до рідного краю. Вони схожі на гарну музику й на витончену поезію. Дивлячись на картину Левітана "Золота осінь", згадуєш і музику російських композиторів, і кращі рядки російської поезії про осінь: "Очей зачарування", "у багрець і золото одягнені ліси" - ці слова Пушкіна дуже підходять до "Золотої осені".

На полотні ми бачимо характерний російський пейзаж. Спокійний день у середині осені. Сонце світить, але вже не так яскраво. Перед очима відкривається російський простір: поля, гай, ріка. Синє з білими хмаринами небо на обрії сходиться з лінією лісу. Вузька річка з невисокими берегами перетинає картину вертикально, допомагаючи окові глядача побачити перспективу. Чіткими вертикальними мазками художник показує рух води.

Перед нами березовий гайок, береза - дуже мальовниче дерево. Левітан, як і багато художників, любив берези, і часто зображував їх у своїх пейзажах. Осінь вже розфарбувала природу у свої осінні кольори: жовтий, охристий, жовтогарячий. Вони такі яскраві, що спочатку здається: вся картина написана різними тонами жовтого кольору, але це лише на перший погляд. Придивившись, ми бачимо, що й трава на передньому плані ще зелена, тільки починає жовтіти. І далеке поле, за яким видніється кілька сільських будинків, ще зелене. Але наша увага прикута саме до жовтих берізок, їхнє листя тріпотить на вітрі, переливається як золото в сонячному світлі. Загальний настрій пейзажу врівноважений і спокійний.

Видатним майстром пейзажу був сучасник Левітана - Василь Полєнов (1844-1927). Його роботи відзначаються складними продуманими сюжетами. Пейзажі майстра завжди прописані до дрібниць, ними можна милуватися годинами і знаходити все нові й нові деталі. Він майстерно зображував світло і повітря, розкішно малював зелень, успішно розвязував складні завдання, повязані з передачею яскравого сонячного освітлення, з чим не завжди могли впоратися навіть найвидатніші пейзажисти. Вся його майстерність прослідковується у видатному пейзажі «Золота осінь» (Додаток А).

Сергій Васильківський - один з видатних українських живописців кінця ХІХ - початку ХХ століття. Свою майстерність художник повністю віддає Україні: він пише пейзажі Подніпров'я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам'ятники, жанрові картини, історичні полотна. За надзвичайно яскраву колоритність Васильківського вважають найбільш «сонячним художником» свого часу. Картина «Козача левада» є однією з найбільш відомих робіт художника, левадою в Україні звуть затишний зелений куточок рівнини побіля водойми. Колись у таких місцях охоче спинялися на перепочинок козаки та чумаки: тут можна було напоїти та попасти коней та волів. Часом поблизу левад люди оселялися назавжди.

Для С.Васильківського такі місця мали велику вагу. Він вбачав у левадах, як сам казав, людські гнізда, образ України. Композицію (побудову) картини художникові підказав вигляд реальної левади, яких багато колись було поблизу Харкова. Писав художник з натури, навіть уже готовий твір виносив на луки, щоб ще раз перевірити окремі деталі. Працював без підмальовка, виключно кольором, що є ознакою найвищої майстерності. Писав картину протягом шести років. (Додаток А).

Цікавою для себе я відмітила творчість Чередниченка, який тяжіє до академічної школи. За сприйняттям і утвердженням дійсності - він романтик. Романтизм, красиве й доречне перебільшення реальності, й тепер не втратив своїх блискучих можливостей у живописі, і сьогодні, в час усяких екзотизмів та інших "ізмів", культ піднесеної краси робить його оригінальною, яскравою особистістю, художником зі своєрідним світобаченням, глибоким відчуттям кольору та форми у мистецтві. Природна стихія художника - пейзажі Сумщини, Харківщини, де він продовжує плідні традиції своїх великих попередників: Сергія Васильківського, Василя та Федора Кричевських, Антона Лосенка. Етапною роботою Олександра Чередниченка правомірно вважати символічне для нього полотно "Шлях. Сіль степів", де між небом і землею іде валка волів. У цій роботі відчувається трактування художника прадавньої слов'янської культури та її внутрішніх суперечностей, а водночаз пошук і утвердження перспектив та гармонії Всесвіту, торжество світлих сил природи.

У XVII і XVIII ст. розповсюджується пейзаж, з топографічною точністю відтворюючи види окремих місцевостей і особливо міст. Чудовими майстрами топографічно точних міських видів були італійці Каналетто і Б. Беллотто. У багатьох музеях світу можна побачити їх картини з видами міст Європи. У Росії представником даної техніки був живописець Ф.Я. Алексєєв, що створив численні картини з видами Петербургу і Москви, серед яких особливо виділяється "Вид Палацової набережної від Петропавлівської фортеці" (1794).

Пленерний живопис, інтерес до мінливого світлоповітряного середовища яскраво виявилися в творчості майстрів імпресіонізму. Вони "портретували" не тільки сільську, але й міську місцевість, створили багатогранний і динамічний образ сучасного міста ("Бульвар капуцинів в Парижі" К. Моне). Майстри постімпресіонізму змінюють принципи імпресіоністів. П. Сезанн утверджує монументальність, первісну силу природи ("Гора Сент-Віктуар"), а Вінсент ван Гог наділяє пейзажні образи тривожним, нерідко трагічним емоційним значенням «Нічна тераса кафе» була написана художником в Арлі в вересня 1888 (Додаток А).

Для творчості Ван Гога ця картина є унікальною. Вінсенту Ван Гогу була чужа буденність, і в цій картині він її майстерно долає. Як він потім написав своєму братові: «Ніч набагато жвавіше і багатше фарбами, ніж день». Цікавою особливістю є те, що при написанні картини художник не використав ні грама чорної фарби, і тим не менше, йому вдалося майстерно зобразити нічне небо і незвичайне сяйво зірок. У композиції картини дослідники вбачають вплив роботи Луї анкети «Авеню де Кліші ввечері». Ван Гог писав своїй сестрі:

«По-правді кажучи, я відволікся від всіх інших справ і тепер працюю над новою картиною, що зображає зовнішню частину одного нічного кафе: крихітні фігури випиваючих на терасі людей, величезний жовтий ліхтар висвітлює терасу, будинок і тротуар, і навіть надає деяку яскравість мостовій, яка забарвлена в розоватово-фіолетові тони. Трикутні фронтони будівель на втікаючий вдалину вулиці під синім небом, посипаним зірками, здаються темно-синіми або фіолетовими, і там ще зелене дерево».

Основною рисою Арльского періоду є використання у великій кількості жовтої фарби, яка переважає в палітрі в таких насичених і яскравих тонах, як на полотнах «Соняшники», «Червоні виноградники в Арле» - колір набуває особливого сяйва, ніби вириваючись з глибини зображення.

Для жанру пейзажу, що розвинувся на теренах колишнього СРСР, властиві життєстверджуючі образи, що оспівують красу рідної природи і красу перетвореної працею людей землі. Вже в 1920-і рр. зародився індустріальний пейзаж (Б.Н. Яковлєв "Транспорт налагоджується", 1923), виник тип пейзажу із зображенням памятних місць. У 1930-1950-і рр. були створені узагальнюючі пейзажі нової держави (У. Тансикбаєв "Ранок Кайрак-Кумської ГЕС", 1957; Ю.І. Піменов "Нова Москва", 1937, й ін.). Вражаючі образи природи створили Л.І. Бродська, А.М. Грицай, Н.М. Ромадін в Росії, З.А. Чуйков в Киргизії, І.І. Бокшай, А.А. Шовкуненко, Н. Яблонська в Україні, Т.Т. Салахов в Азербайджані і ін. Активно працюють у області пейзажу В. Вітрогонський, Р. Зазаров, А. Пантелєєв (індустріальний і міський пейзаж), Е. Калнинь (марина) [12, 46].

.2 Творча робота над художнім образом, композиційним і колористичним вирішенням

Підхід до теми.

Думаю, що художник, який хоче зобразити красу природи, неодмінно керується тим, що найбільше йому до вподоби, те що надихає і захоплює. Сюжетом свого дипломного проекту я обрала осінній Львів. Осінь, на мою думку, це найпрекрасніша пора року, яка неначе створена для того щоб насолоджуватися її барвами і зображувати на полотнах. Хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці, а я люблю осінь. Це така красива пора року! Дерева одягнулися в рум'янець, вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень, іноді тихенько скидаючи своє різьблене листя.

А якщо це осінь у Львові - то чи можна тут встояти перед цією несамовитою зачаровуючою красою? Саме тому захотілось зобразити це поєднання численних архітектурних споруд в обіймах зототої осені, передати осінній настрій та різнобарвну палітру кольорів.

Концепція та композиційно-колористичне рішення пейзажу

Я вважаю, що для того, щоб навчитися зображувати природу, для художника дуже важливо писати пейзажі з натури, тому на етапі пошуку сюжету і композиції, було зроблено багато замальовок з натури. Перед початком роботи над пейзажем з натури, потрібно було вибрати гарні краєвиди для етюдів. Львів дуже багатий на мальовничі та різнопланові архітектурні споруди, тому я вибрала гарні місця, де в пейзажах поєднуються окремі архітектурні споруди з осінніми деревами. Для етюдів я вибрала найбільш вдалі точки зору для малювання. Велике значення при виборі точки зору має розподіли великих тональних мас. Силуети темних дерев на світлому небі, різні за тоном. Важливу роль при цьому відіграє освітлення.Пошуки композиційного рішення, визначення пропорцій, побудова, перспективи, знаходження тональних співвідношень - все це необхідні елементи в роботі над пейзажем. Кожна робота була етюдно виконана в декількох варіантах при різному стані, освітленні, в різних кольорових гамах.

З ескізного матеріалу відбирались найбільш вдалі вирішення, на основі цих етюдів створювалася робота більшого формату з більш виписаними деталями. Членування композиції на плани створює глибину, горизонтальний ритм нібито переходить в нескінченність, за рамку картини, тим самим ще сильніше змушує відчути простір. У роботі використаний просторовий принцип побудови композиції, заснований на законах пленерного живопису.

Після завершення композиційної побудови, уточнення деталей, можна перейти до вирішення роботи в матеріалі. Витонченість колористичного рішення картини розкривається в багатстві та розмаїтті колірних відтінків, витканих з теплих тонів першого плану і вишукано-холодних дальніх. На першому плані ви побачите дівчину, вона продає цукерки, прогулюючись центральною площею міста, та інших людей, які уводять погляд у глиб картини і слугують «введенням в композицію». Це допомагає направити увагу глядача на головний обєкт зображення, на композиційний центр зображення - центральної будівлі і силует церкви на задньому плані. Грайливі силуети архітектурних споруд Львова - змушують зупинити на собі погляд. Поруч майорять освітлені сонцем золоті листя дерев, розсіюючи увагу глядача. Права частина картини- тіньова, на якій зображені будинки в контражурі, від яких падає тінь.

Працюючи в кольорі спочатку потрібно вірно виявити відношення кольору неба до відтінку землі, щоб передати всі ефекти загального освітлення і знайти кольоровий відтінок, пануючий в мотиві (зранку він буде один, а ввечері - інший, сірий дощовий день неможливо сплутати з золотистим сонячним полуднем). Поступово, крок за кроком, у роботі з кольором, вимальовується колорит пейзажу. Зі всіма елементами картини треба працювати одночасно, не зациклюючись на чьомусь одному. Підбираючи колір і тон архітектурних споруд, треба одразу вирішувати зображення дерев, враховуючи освітлення, можливі кольорові рефлекси - від неба, від сусідніх предметів, від землі, що надають листю кожний раз особливий відтінок. Якщо на першому плані вибраного мотиву є церква, будівля, стовбур дерева чи інший великий об'єкт, то я брала відношення переднього плану до землі і неба, але в кожному конкретному випадку потрібно вирішити з чого почати визначення живописного рішення. Потрібно пам'ятати про повітряну перспективу: те, що знаходиться далі прозоріше і холодніше по кольору, а те що ближче, навпаки тепліше і контрастніше. На колорит великий вплив дає колір неба, особливо тих частин, на які потрапляють його рефлекси чи відображення, голубовате повітря збагачує всі відтінки.

Велике місце в пейзажі займає зображення хмар, форми яких дуже різноманітні. І, перш ніж писати, треба добре вивчити їх структуру. Хмари можуть мати вертикальний і горизонтальний розвиток, розміщуватись у верхньому середньому чи нижньому ярусі. Треба звернути увагу й на те, що кожне дерево повинно мати свою кольорову і тональну характеристику.Купол неба посилає рефлекси, які особливо помітні на випуклостях землі і на покрівлях споруд. Дуже цікаві та багатоколірні тіні, які видно при сонячному світлі на будівлі, надають певного настрою.

Конструктивно-технологічні особливості і специфіка виконання роботи

Полотно як основа для живопису в наш час набуло великого поширення. Для своєї роботи я обрала достатньо міцне, легке, густе, яке має добру фактуру, зіткане із рівних довгих ниток без вузлів і потовщень, з слабо вираженою зернистістю поверхні.

Від якості виконання підрамника, його матеріалу, а також натяжки полотна залежить збереженість картини. Підрамник я обрала міцний і водночас легкий, без дефектів (тріщин). Бруски, які були обрані для підрамника, мають фаски-скоси на лицьовій поверхні, щоб полотно не торкалося до бруска, а утримувалося його гранями. Нове негрунтоване полотно натягуємо на підрамник. Підрамник ставим на стіл, потім зверху кладєм і вирівнюєм полотно, злегка натягуючи його по діагоналі і закріплюючи скобами по кутам, а потім по всьому підрамнику, починаємо від центру.

Після того як полотно добре натягнуто на підрамник, його слід проклеїти.

Мета проклейки:

ізолювати полотно (картон, папір, дошку) від масляної фарби, так як клейова плівка не розчиняється в маслі і розчинниках. На непроклеєнній основі масло з фарби проникає в целюлозу, вільні жирні кислоти, що містяться в олії, частково руйнують її. Від цього целюлоза стає крихкою і при механічних впливах легко ламається.- якщо тканина має рідкісне переплетення, то клейова плівка додатково закриває отвори між нитками. Це досягається нанесенням декількох проклйок 2-4. При приклеюванні полотна ставиться завдання не промочити (просочити) його наскрізь, а нанести захисну плівку на лицьову сторону. Тому використовують розведений желатин, який при кімнатній температурі (20-22) має консистенцію холодцю, при такій в'язкості він незначно вбереться в нитки, але достатньо для міцного зчеплення з ними. Охолоджений , желатин наносять широким пензлем, щіткою або столовим ножем з округленим кінцем. Надлишки желатину відразу знімають з полотна ребром ножа або мастихіном. При цьому стежать, щоб клей не проникав крізь пори на зворотну сторону полотна, тобто тримати ніж потрібно більш вертикально. Товсті шари проклейки схильні до розтріскування. Після першої проклейки треба дати полотну добре просохнути при кімнатній температурі. Ні в якому разі не можна прискорювати просушку нагріванням у батареї або на сонці. Розташовуватися полотно може як горизонтально, так і вертикально, головне щоб повітря надходило рівномірно з обох сторін.

Після першої та другої проклейки висохше полотно потрібно обробити наждачним папером. Шліфувати треба легко, щоб тільки прибрати волокна, які виступають після проклейки, сильно виступаючи вузлики можна зрізати ножем.

Висохше після проклейки полотно, потрібно загрунтувати. Грунтують полотно для того, щоб нанесена фарба добре лагала на поверхню полотна і з часом не осипалась. Варто зауважити, що можна писати на проклеєному, але на незагрунтованій основі. Правда з часом, коли фарба твердітиме (а вона твердіти продовжує постійно - роками), у неї поступово знижується адгезія (прилипання) до основи, і підвищується небезпека осипання фарб при сильних вигинах основи. Якщо не згинати, не піддавати різким змінам вологості і зберігати в нормальних кімнатних умовах, то термін зберігання творів не обмежений. Чим менше коливаються розміри основи, тим краще. Так багато художників писали етюди та ескізи до картин олійними фарбами на негрунтованому, а тільки по проклеєнному желатином папері. Надалі цим роботам не надавали ніякого значення. Наносіть грунт треба флейцом, щіткою або тим же ножем. Ні в якому разі не можна проводити пензлем кілька разів, по одному і тому ж місцю, інакше грунт відклеїться місцями і не дасть рівного покриття. Після висихання першого шару грунту наносять другий, а якщо необхідно, і третій, але, стежачи за тим, щоб не забивався фактура полотна. Або наносять четвертий, п'ятий, енні шари, щоб навпаки пом'якшити фактуру полотна або звести її майже нанівець, якщо цього вимагає художній задум майбутньої картини. При цьому заповнюється тільки простір між нитками, а на виступах шар грунту залишається тонким. Для рівномірного грунтування краще наносити більше тонких шарів рідким грунтом, ніж один - два товстим, густим. При нанесенні ножем, грунт доводять до консистенції сметани. Спочатку флейцом наноситься рясний мазок, і потім розмазує його ножем, поки він не закінчиться. Носик ножа повинен йти попереду, тоді маса грунту буде накопичуватися внизу для зворотного проходу ножа. Поверхня виходить практично рівною і не вимагає додаткового шліфування.Грунтоване полотно не повиненно розтріскуватися, якщо провести із зворотного боку нігтем. Грунт повинен бути рівним, який зберігає фактуру переплетень ниток.

Етапи виконання дипломної роботи

Для роботи над пейзажем, перш за все потрібно вибрати найбільш вдалий мотив. Для цього потрібно написати не один етюд.

Живописне зображення пейзажу створюється на основі знань, законів лінійної, повітряної і колірної перспективи, треба пам'ятати і про цілісність бачення, і метод роботи з відношеннями. В етюдах я намагалася передавати основні колірні розходження між об'єктами пейзажу: силуетами будинків, загальною площиною землі, хмарами і т.д. Успіх багато в чому залежить від уміння бачити в натурі і знаходити на етюді відносини великих колірних плям. Працюючи над пейзажем, неможливо його просто "зрисовувати". І. Левітан часто повторював слова І. Гончарова: "Из непосредственного снимка с природы выйдет жалкая, бессильная копия. Природа позволяет приблизиться к себе только путем творческой фантазии. Иначе было бы слишком просто быть художником".

Пейзаж вимагає від художника схвильованого, поетичного відношення до дійсності. Живописець передає не тільки видимий "предметний сюжет", красу пейзажу, але й той настрій, котрий викликнув в його душі мотив, що зображається. Якщо ж він залишив художника байдужим, це неминуче проявиться на роботі. Без любові до природи не може бути істинного художника-пейзажиста. Для того, щоб передати той стан природи, який я прагнула, мені довелося написати серію етюдів, які були виконані при різному стані освітлення, в різних кольорових гамах, з різних точок зору. З ескізного матеріалу відбирала найбільш вдале вирішення (Додаток Б). Після узагальнення пройденої роботи і остаточного вирішення композиції, я почала роботу на великому форматі. Формат було обрано 80х100. Я зробила начерк вугіллям на полотні, проробила деталі, після чого закріпила конструктивний малюнок рідкою фарбою темного кольору. Потім почала роботу в кольорі, спочатку узагальненими масами поступово переходячи до деталей (Додаток Б).

Однією з необхідних умов для успішної роботи є уміння сприймати натуру в цілому. Колірні відношення визначаються практично миттєво - це перше враження, але при подальшому спостереженні через адаптацію зору та константність сприйняття вони можуть трохи викривлятися. Тому реакція художника на вибір фарб на палітрі повинна випереджати такі дії, як аналіз форми, її лінійно-конструктивну побудову. Локальний колір предметів, які знаходяться на різній відстані від глядача, суттєво змінюється внаслідок явища повітряної перспективи, що обумовлена голубуватим кольором повітря з частками пилу між предметом та оком спостерігача. Уміння бачити обумовлений колір дає можливість правильно обирати основну групу фарб для даної картини. Знання з кольорознавства допомагають професійно підходити до створення колірного ладу пейзажного етюду. Необхідно пам'ятати, що колірна єдність пейзажу багато в чому створюється за рахунок кольору освітлення. Ранком у натурі переважають золотаво-рожеві відтінки, ввечері - жовті, жовтогарячі, у похмурий день - сіро-сріблисті, при світлі місяця - блакитні і зеленуваті кольори. Усі часи року мають свої характерні кольори в пейзажі. Палітра їх різноманітна. От наприклад, в моїй роботі осінню палітру складають фарби з теплими відтінками: кадмій жовтий середній, кадмій жовтогарячий, кадмій червони світлий, охра золота, англійська червона та інші. Дуже ефектно виглядають композиції, побудовані на контрастах синього і жовтогарячого, жовтого і фіолетового, червоного і жовтого; темні: червоно-коричневий, бордовий і фіолетовий кольори яскравіші, помітніше в сполученні зі світлими вохристими тонами. Основну колірну гаму доповнюю зеленим кольором інших дерев, а для неба використовую синій кобальт, небесно-блакитну, ультрамарин, церуліум, білила, охру, фіолетову.

На останній стадії роботи основну увагу зосередила на кінцевому узагальненні тонових і кольорових відношень(Додаток Б).

Таким чином я намагалася дотримуватися правил та не робити часто вживаних помилок:

випадковість у виборі мотиву;

невизначеність композиційної побудови за відношенням до формату;

плутанина у відношеннях співвідношеннях елементів;

шаблонність у використанні одного технічного засобу або матеріалу;

незакінченість роботи на першому плані та надмірна деталізація дальнього плану;

відсутність домінуючого кольору в етюді, ізольованість кольорів предметів від оточуючого середовища;

перенасиченість колірних відношень, велика кількість "відкритого" кольору, отрутні сині або фіолетові тіні, відсутність рефлексів та теплохолодності на предметах.

2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ З ПЕЙЗАЖНИМ ЖИВОПИСОМ

.1 Мета і зміст пейзажного живопису в програмі загальноосвітньої школи

В умовах сучасного розвитку освіти є проблема залучення молодших школярів до мистецтва живопису. Ця проблема є вкрай важливим напрямком педагогіки і має багато не досліджених аспектів. Оскільки наше життя не можливе без мистецтва, тому в сфері освіти на сьогодні приділяється значна увага вивченню і особистісного ставлення до мистецтва взагалі, і живопису зокрема.

Кожна дитина полюбляє змалечку творити, зокрема, малювати. Неважливо, що вона малює і чим. Завдання кожного вчителя і батьків зберегти і розвинути дитячу зацікавленість, активність і привити любов до мистецтва та пробудити естетичні почуття. Головним завданням в школі - є навчання учнів основам реалістичного малюнка. Зазвичай вчитель будує свою роботу на спостережені і вивчені навколишнього середовища.

Основне завдання вчителя - знайти індивідуальний підхід до кожного з учнів, адже діти, які приходять до школи мають різний рівень підготовки, допомогти освоїти вміння спостерігати, аналізувати, передавати обємні предмети на площині, одним словом навчити малювати. Проте разом з цим педагог розвиває у дітей зорову пам'ять, образне мислення, уяву, також дає можливість передати свій настрій, емоції: радості, смутку, печалі, тривоги та інші. Адже малюнок для дитини спосіб самовираження, можливість заявити про себе за допомогою пензля та фарби.

Якщо розглядати мистецтво як засіб впливу на формування естетичних почуттів і естетичного ставлення до мистецтва, на мою думку, краще, ніж пейзажний живопис, цього зробити не може жоден жанр образотворчого мистецтва. Картини, на яких зображена природа, дають естетичну насолоду, посилюють любов до рідного краю. Ще одним доказом цього являється величезна скарбниця нашого народу, яка налічує тисячі найкращих робіт, пейзажистів, які передали як найкраще велич і могутність, красу та чарівність нашої землі. Не випадково пейзаж являється одним з найпопулярніших жанром образотворчого мистецтва у дітей.

Кожна дитина так само як і доросла людина, сприймає кожний витвір мистецтва порізному. Причиною є різні точки зору, характер, мислення, естетичні погляди та ставлення до мистецтва. Щоб допомогти дитині краще зрозуміти твори мистецтва, потрібно враховувати вікові етапи розвитку і особливості естетичного сприймання в різні періоди. Звернемо увагу, на те, що учням початкової школи достатньо просто красивої картинки: привабливих кольорів, цікавих форм, великих розмірів, загальної розповіді про картину для того, щоб робота вразила їх. Проте, учням середніх класів цього вже не достатньо, їм вже цікаво слухати розповідь про обєкти, предмети, які зображені на тій чи іншій картині, їх цікавлять міркування: чому саме цей предмет, а не інший. Часто буває так, що діти використовують предмет, що їх зацікавив у своїх роботах, уже співставляючи зі своїми образами.

Послідовність вивчення пейзажного живопису учнів в загальноосвітніх школах

Розкриваючи мету та завдання, а також методику образотворчої діяльності у школі слід зазначити, що основним завданням вчителя є формування творчої особистості, надання розширених знань про мистецтво вцілому. Велику увагу у шкільних закладах приділяють саме вивченню пейзажу, оскільки саме за допомогою цього жанру живопису діти відкривають для себе красу рідного краю. За допомогою цього дитина усвідомлює, що вона може передати всю красу навколишнього світу, своє ставлення та емоції.

Для розвитку естетичного сприймання і дитячої творчості використовують основні методи: спостереження та аналіз явищ та обєктів природи, які дитина може спостерігати навколо себе, бесіда про побачені образи, розповідь, демонстрування наочного матеріалу, майстер-клас декількох варіантів прийомів виконання, стимулювання творчої активності учнів, індивідуальне консультування, аналіз робіт. Для кращого сприйняття наочності використовується супровід музики, літературні твори, розповіді, легенди, ігри.

Важливим методом у вивчені пейзажу в школі є спостереження. Для здійснення цього методу використовується екскурсії в ліс, парк, просто вулицями села чи міста. Також обовязково екскурсії проводяться в різні пори року, це дає можливість дітям зосередити свою увагу на мінливості природи, аналізувати форми, співставляти кольорові плями. Спостереження природи здійснюється не тільки для отримання знань про неї, для розвитку естетичного сприйняття, а й для порівняння живих пейзажів і намальованих. Методику спостереження потрібно розпочинати з окремих образів, які описані в творі: сосна, береза і т.д. При цьому потрібно задавати запитання, які допомагають розкриттю образу. Наприклад, березу можна порівняти зі стрункою дівчиною. Потрібно дати дітям відчути так званий «ефект присутності», який можна отримати за допомогою наочного матеріалу, репродукцій картин, фотокарток, роботи які створили школярі. Добре впливають на розвиток памяті, уяви й мислення фрагменти, деталі творів образотворчого мистецтва, які дають можливість аналізувати, фантазувати. Для кращого сприймання творів пейзажного жанру необхідно активізувати увагу учнів. Існує безліч способів: цікава розповідь і одночасний перегляд творів, здійснення демонстрування за допомогою сучасних технологій ну і, звичайно, гра, на мою думку, найбільш ефективний метод, його можна поєднати з репродукціями чи фрагментами картин.

Завданням вчителя - являється вміння відрізняти естетичне від неестетичного, якому він повинен навчити дитину. Це дозволяє розкрити кругозір дітей, відкриває світ повний духовного і емоційного життя. Учні навчаються розрізняти особливості природи в різний час дня, пори року, бачити характерні особливості, передавати їх на площині. Вчаться правилам компонування у форматі, вірно бачити і аналізувати форму, створювати власні композиції, а не шукати готові композиції у природі. Звичайно, їх можна знайти, намалювати, але це дуже важко зробити навіть професіоналам, не те що учням.

Викладаючи пейзажний живопис, перш за все, потрібно враховувати вік учнів. Дітям початкових класів не бажано загадувати малювати з натури, оскільки вони малюють те, що бачать, а не те, що знають про предмет чи явище. Зазвичай діти цього віку малюють по памяті, вони не можуть ще аналізувати і робити висновки форми того предмету, Що знаходиться перед ними. Саме малювання з натури допомагає формувати у дітях спостерігаючи навички, виділяти основне і другорядне, передавати величину, лише згодом діти приходять до зарисовок натури, що допомагають передати форму, будову, забарвлення, нахил та інше.

Вчитель повинен усвідомлювати, що коли діти беруть до рук пензлик чи олівець у них виробляються навики, які він повинен контролювати, щоб потім не довелося перевчати. Для того, щоб дитина надалі усвідомлювала з чого складається форма предмета, вона повинна вміти в цьому віці малювати і поєднувати прості предмети (округлі, квадратні, циліндричні, конусоподібні, кулясті та інші). Цей матеріал повинен вивчатися і закріплюватися на простих і доступних для дитини предметах.

Перш за все, завдання для дітей повинні бути цікаві та творчими і з урахуванням можливостей використання різних матеріалів. Ми добре знаємо, що один і той самий матеріал може використовуватися в різних техніках, вчителі повинні звертати на це увагу, оскільки не кожна дитина може працювати в тій чи іншій техніці. На прикладі роботи з акварельними фарбами розглянемо такі техніки, як робота по сухому та по сирому.

Розглянемо детальніше метод малювання по сирому. Дуже добре використовувати цю техніку при зображенні весняного чи осіннього пейзажу, оскільки можна отримати безліч чудових, насичених кольорів та ефектів. Перш за все, потрібно розвести потрібні нам фарби в ємкості. Зволожити папір і легкими, не вимушеними мазками наносити різні кольори на папір, даючи змогу кольору перетікати в інший. Отримані індивідуальні ефекти дають змогу дітям замислитися і побачити образи, що виникли. Ця техніка чудово розвиває уяву, мислення та піднімає настрій.

Що до техніки по сухому, то вона більш спокійна та розсудлива. Я вважаю, що цю техніку краще давати в старших класах. Проте, вона добре навчає мислити, аналізувати і бути охайним. На сухий папір наносимо послідовно мазки. Спочатку прописуємо тіні, потім світло. Враховуємо, що під час перекриття того чи іншого кольору виникає інший і він повинен бути чистим та прозорим.

Для подальшого зацікавлення та прагнення досягати успіхів проводять колективне оцінювання, обговорення недоліків та успіхів. Потрібно памятати, що в цьому процесі діти теж повинні брати участь.

Методика викладання пейзажного живопису в старших класах відрізняється від методики викладання у початковій школі. Діти обирають тему пейзажу, якщо вона не оголошена вчителем. Вони повинні зосередити свою увагу на обраному мотиві, визначити головне і другорядне. Визначитися з композицією вертикальною чи горизонтальною. Визначити точку зору, лінію горизонту, памятаючи, що потрібно уникати поділу етюду по горизонталі і по вертикалі навпіл. Визначати сюжетно композиційний центр композиції, колористичне вирішення. Не забувати про лінійну і повітряну перспективу.

Виконавши малюнок олівцем, приступаємо до написання кольором. На даному етапі головною вимогою є гармонія, співвідношень великих мас, обєктів по тону і кольору. Спочатку прописуються співвідношення води,землі, дерев, неба, і тільки після цього робиться необхідна конкретизація форми.

Після виконання прописки великих тонально-колірних відносин, переходимо до моделювання і виявлення форми предметів за допомогою кольору. Не забувати при цьому про світло, з якої сторони освітлюється предмет. Вміти підпорядкувати другорядне основному, тобто пожертвувати чи навпаки відштовхнутися від вдалого моменту, писати узагальненими рисами, тобто іти від цілого, а не займатися перерахуванням окремих елементів. Памятати про плановість, передній план насичений, енергійний контрастний, насичений деталями, задній - прозоріший, холодний, узагальнений. Наносячи фарби, враховуємо чим саме ми будемо малювати, якщо аквареллю, то мазки повинні бути легкими, прозорими, чистого кольору, якщо ж гуашшю - насичені, масивні, з декількох кольорів. І останнє, що повинен вміти кожен учень завершувати роботу. Це дуже важливий етап у створені пейзажу, і будь - якої іншої роботи, оскільки роботу може зіпсувати, як не довершеність так і досконалість.

.2 Методи вивчення пейзажного живопису в школі

Розкриваючи суть, мету та завдання, а також методику образотворчої діяльності у школі слід вказати, що основним завданням педагога є розширення знання про мистецтво, його особливості, виражальні засоби, сформувати творчу особистість. За допомогою пейзажного живопису діти поступово звикають бачити красу природи і розкривають для себе безмежну красу лісів, полів, рік, озер, рідного краю. Все це допомагає розвивати в дитини почуття тонкого розуміння того, що вона відображає життя, що мистецтво пробуджує у людині найкращі почуття і наштовхує до активної цілеспрямованої діяльності.

Основним методом розвитку естетичного смаку за допомогою пейзажного мистецтва є різноманітні екскурсії: в ліс, на озеро або просто вулицями міста чи селища. Прекрасним варіантом є екскурсія до парку в різні пори року. Вона дає можливість дітям звернути увагу на нюанси які відбуваються в природі, також порівняти свої враження з картинами великих художників. Оскільки це перше спілкування дітей з пейзажним живописом його потрібно всесторонньо розвивати, звертати увагу на архітектурні споруди, парки, площі, будинки, дерева, вулиці та інші нюанси тієї чи іншої місцевості.

Кожен педагог використовує основні методи для розвитку естетичного сприйняття та дитячої творчості. Основними методами являються: спостереження явищ та обєктів природи, які дитина спостерігає навколо себе, бесіда про побачені образи, розповідь, коментар, розглядання відповідних ілюстрацій та картин природи, тобто демонстрування наочності; організація сприймання пізнавальної, ігрової, практичної діяльності учнів; показ декількох прийомів зображення; стимулювання творчої активності учнів; індивідуальне консультування; аналіз малюнків.

Методика спостереження проводиться не тільки для розвитку естетичного сприйняття, але й з метою порівняння пейзажів, які зображенні на картинах, з існуючими у природі. Методика спостереження ускладнюється в залежності від віку і досвіду дітей та завдань. Розпочинати потрібно з окремих образів природи: береза, сосна, кульбабка та інші, при цьому треба максимально активізувати мову дитини питаннями, які допомагатимуть розкриттю образу, збагачуючи її порівняннями. Наприклад, ялинка може порівнюватися з листям кульбаби, їжачком та ін.

Для організації сприймання творів пейзажного жанру необхідно активізувати увагу учнів, забезпечити їх достатньою кількістю репродуктивного матеріалу, здійснити демонстрування за допомогою ТЗН необхідної наочності. При демонструванні наочності слід показувати не лише репродукції відомих картин, а й самі картини, фотографії живописних краєвидів. Це дасть змогу активізувати процес сприйняття і відчути так званий «ефект присутності», який виникає, коли враження від побаченого у дійсності збігається з тим, що відтворено художником.

Вміти самостійно знаходити цікаві мотиви, сприймати світ по-своєму - найважливіше учбове і творче завдання. Безумовно в природі є мотиви, які виглядають ніби скомпонованими. Проте, щоб побачити мотив таким, потрібен великий досвід, якого ,на жаль, учень ще не здобув, тому школярі малюючи пейзажі, іноді шукають «готові композиції» в природі. Частіше це роблять під впливом бачених картин художників, тому потрібно виховувати у собі вміння помічати в непомітному мотиві щось цікаве, красиве, характерне.

Під час навчання дітей вчать розрізняти особливості станів природи в різні пори року, працювати різними матеріалами, вірно компонувати предмети на листі паперу, бачити і характеризувати особливості і передавати їх величину, використовувати основні кольори та їх відтінки.

У перший клас діти приходять вже з розумінням особливостей образотворчих прийомів кодування інформації на листі. І хоча надалі ці прийоми будуть переплітатися, впливати один на іншій (не завжди благотворно), усе-таки діти повинні чітко відрізняти малювання від інших способів графічного закріплення інформації.

Малюнки молодших школярів завжди несуть змістовне навантаження, пояснюють щось. Часто вони бувають схематичні. Спостережливість у дитини в цей час слабко розвита, але вона уже знає істотні ознаки предметів і намагається закріпити їх у малюнку. Діти, як прийнято зараз говорити, дають «відкритий» колір, тобто користаються чистою фарбою, що, звичайно, передає не конкретний відтінок, а колір у принципі (червоний, жовтий і т.д.). Просторові ж відносини на площині передаються за допомогою до перспективних прийомів. При малюванні по пам'яті і з уявлення, діти можуть легко переходити від одного сюжету до іншого, змінювати задум.

Усі ці особливості творчих робіт пояснюються: недостатніми знаннями дитини, мінливою увагою, невмінням цілеспрямовано спостерігати, а також швидкою стомлюваністю [40, с.251].

Одна із загальноосвітніх задач уроків образотворчого мистецтва навчити дітей спостерігати навколишню дійсність, усвідомлювати зорові враження і розвивати спостережливість. Усе це дуже важливо і для загального розумового розвитку людини. Хочеться особливо підкреслити значення розвитку зорової системи дитини, оскільки, згідно даним науки, понад 90% інформації про навколишній світ ми одержуємо саме через неї.

Образне мислення, розвиток якого стимулюється заняттями образотворчим мистецтвом, сучасна наука розглядає не як нижчу ступінь мислення, а як найважливіший компонент вищої інтелектуальної діяльності.

Особливості образотворчої творчості в школі, необхідно враховувати в процесі викладання. Крім того, тією ж мірою, як і на інших уроках, учитель повинен враховувати особливості розумового й фізичного розвитку дітей даного віку. Саме знання психології молодших школярів, уміння знайти підхід до дитини і допомогти їй перебороти виниклі труднощі дають учителям початкових класів незаперечні переваги перед фахівцями-художниками, що не одержали спеціальної психолого-педагогічної підготовки, у справі навчання образотворчому мистецтву.

Емоційність, зацікавленість, захопленість - обов'язкові компоненти уроків образотворчого мистецтва. Але, захоплюючись, дитина часто не може стриматися; малюючи, вона щось розповідає про себе, сміється, радується, дивується. Що у таких випадках робити вчителю? Звичайно, необхідно дотримуватися дисципліни, але необхідно усе-таки відрізняти робочий шум від порушень дисципліни. Якщо ж хто-небудь, захоплюючись, заважає товаришам, йому потрібно нагадати, що працює він не один. Однак, у цьому випадку треба бути гранично делікатним, щоб не перервати хід думок дитини. Найкраще спочатку тихенько запитати учня, що він малює, як посувається робота. Дати пораду і тільки після цього нагадати, щоб він не шумів. Часто тихий голос учителя, неголосна бесіда з учнем про його роботу самі по собі впливають на дитину: він переходить на шепіт і поводиться більш стримано [21,с.128].

Захоплена робота дітей додає урокам образотворчого мистецтва свою специфіку. Діти почувають себе розкутими, впевненими. Не треба їх стримувати, коли, дивлячись на комічну ілюстрацію, вони дружно сміються. Учитель повинен у подібних випадках пам'ятати - найголовніша мета досягнута, витвір вразив учнів, і подальшою задачею буде більш повне ознайомлення з ним, формування усвідомленого відношення до нього, включення художнього твору в духовний світ дитини.

Зоровий образ, який формується в процесі зображення, має тенденцію до зміни, доти, поки він не буде максимально повно відображати реальну дійсність, тобто доти, поки малюнок не стане найкраще відображати зображувальний предмет.

Кінцевою метою в процесі зображувальної діяльності є такий розвиток пам'яті, при якому один раз спостерігаючи, школяр зміг би міцно закріпити у пам'яті і за надібністю відобразити на папері.

Велику користь приносить малювання по пам'яті чи за уявою, коли заздалегідь проводяться спеціальні спостереження предмету, що зображується на протязі якогось часу (1-5 хвилин). У молодшому шкільному віці пам'ять розвивається в умовах систематичного цілеспрямованого навчання, це значно прискорює та підвищує рівень розвитку пам'яті дітей. Участь у грі, порівняно тривалі заняття малюванням, ліпленням потребують постановки певних цілей, у відповідності до яких школяр повинен планомірно запам'ятовувати те, що пов'язано зі змістом гри, чи заняття. Малювання по пам'яті та за спостереженням, дуже важливі види тематичного малювання для молодших школярів. Під час їх застосування розвиваються такі психологічні механізми дитини як пам'ять, спостереження. Діти також вчаться не тільки спостерігати та запам'ятовувати певний об'єкт, а й аналізувати його, порівнювати його характерні властивості [15,с.151].

Дітей треба не тільки вчити створювати нові зображення, але й озброювати досвідом творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні методи. Розглянемо декілька з них - евристичний та дослідницький методи. Ці методи спрямовані на навчання пошукам самостійного рішення зображувальної задачі, можливих варіантів, розвиток творчого мислення, уяви. Ці методи можна використати, коли вчитель пропонує дітям виконати якесь творче завдання, створити щось по своєму замислу.

Робота з розвитку образотворчої діяльності в малюванні природи повинна будуватися у відповідності з вимогами програми виховання і навчання в школі, які націлюють на формування в кожної дитини морально-естетичних почуттів під час зустрічі з прекрасним у природі та мистецтві.

Програма ставить задачу розвитку поетичного слуху і естетичного сприйняття школярів, вміння розрізняти та розуміти своєрідне використання тих чи інших художніх засобів у витворах мистецтва.

Однією з форм систематичної роботи по естетичному вихованню є заняття сюжетно-тематичним малюванням. Основною метою яких є - розвиток розумової активності і творчої уяви дітей. Ці заняття включають і малювання творів про природу, тобто пейзажу. Педагог вчить дітей відображати на папері побачене, почуте, т.т. відомий зміст у новій трактовці. Без допомоги дорослого у дітей часто виникають труднощі у визначенні художнього засобу, який поет використовує при описі природи, або не приділяє їм належної уваги, що у свою чергу призводить до невиразності образів. Іноді діти навпаки, відчувають і розуміють, що і як хотів показати поет, але у них немає достатнього досвіду в передачі вражень у своєму малюнку, часто вони просто погано володіють засобами зображення описаних в стилі картин природи.

Існують основні методи якими педагог користується для розвитку естетичного сприймання і дитячої творчості.

До них належать:

. Спостереження явищ та об'єктів природи, які описані в поетичному витворі; бесіда о поетичних образах; розглядання відповідних ілюстрацій та картин о природі;

. Показ декількох прийомів зображення;

. Аналіз малюнків, які виявляють ступінь творчості дитини при передачі поетичного образу.

Роздивимося специфіку кожного методу.

Спостереження природи здійснюються не тільки для отримання дітьми знань про неї, для розвитку естетичного сприйняття, але й з метою порівняння пейзажів, які описані в поетичному творі, з існуючими у природі. Методика проведення спостережень ускладнюється в залежності від досвіду дітей та задач кожного заняття. Починати треба з розглядання окремих образів природи, які описані в творі: ялинка, кульбабка і т.д. при цьому треба максимально активізувати мову дитини питаннями, які допомагають розкриттю образу, збагачувати її поетичними виразами, порівняннями. Наприклад, кульбабку можна порівняти з сонечком, кулькою, сніжинкою, лист кульбаби - з ялинкою. Потім вчитель намагається забезпечити рухову і словесну діяльність дітей: на основі розуміння твору діти повинні знайти об'єкти, які описані у ньому, поторкатися, роздивитися їх, прочитати рядки вірша, які відображають відповідну картину природи, спостереження сприяють розвитку чуттєвості, трепетного ставлення до поетичного опису пейзажів. "Художник за допомогою створюваних ним образів бачить в житті важливе, істотне, значне й уміє яскраво, образно показати це невидиме, разом з тим, важливе для всіх. Це розуміння вже відкритого художником - складний і багатоступінчастий процес. Глибоко зрозуміти його суть, уміло відібрати витвори мистецтва для розуміння їх дітьми, врахувати у зв'язку із специфікою мистецтва специфіку форм і методів учбової роботи в школі - все це необхідно для підвищення ідейно-естетичного виховного впливу літератури і мистецтва на дітей" [15; с.14].

По мірі того як розвивається у дітей сприймання їм пропонують поспостерігати за картиною природи, не співпадаючу повністю з її поетичними описами. Це розвиває загальні уявлення дітей, на основі яких вони потім малюють певні пейзажі. Для більш цілеспрямованого знайомства дітей з творами про природу проводяться бесіди про їх зміст та різні засоби виразності.

Якщо художній твір невеликий по об'єму, містить опис одного конкретного образу або нескладної картини природи та бесіда про нього займає небагато часу, то вона може проводитись безпосередньо на уроці малювання. Іноді пейзажне малювання проводиться на основі віршів, яке складається з кількох частин, відображаючи різні картини природи, як наприклад в „Пісні про весну" Я. Колеса. В даній ситуації познайомити дітей з твором краще у вільний час або на уроці читання, а на уроці малювання його вже не аналізувати, оскільки сприйняття поетичного твору є достатньо сильним подразником, ображаючим номінальний очам збудження і визиваючим певні почуття. Перебудова уваги відразу ж на іншу діяльність (малювання) викликає гальмування, яке робить цю діяльність недостатньо продуктивною [9, с.230].

Прочитавши твір виразно, вчитель задає дітям питання, які допомагають уявити зміст малюнка. Щоб не порушити безпосередність, емоційність сприйняття поетичного твору, питання слід задавати лише після повторного виразного його читання. Вони повинні стимулювати живий обмін уявленнями, сприяти розумінню виразних рис образів природи, які можна зобразити, опираючись на сюжет вірша. З дітьми також рекомендується проводити заняття по малюванню на теми двох творів, в яких описана природа в ту саму пору рока. На початку уроку треба провести бесіду про їх зміст і засоби виразності. Щоб засоби виразності стали для дітей зрозумілими з ними треба розглянути картини або ілюстрації, які виділяють основні моменти тексту, тобто забезпечують взаємодію зорового та слухового сприйняття.

Художні ілюстрації знайомлять дітей з різними засобами зображення природи. Також корисно знайомити дітей з двома ілюстраціями до одного вірша. Дуже своєрідно та характерно передані зимові пейзажі в ілюстраціях художників Г. Нікольського, А. Парамонова до віршів С. Єсеніна „Поет зима аукает", „Черемуха". Діти сприймають їх дуже емоційно і потім використовують подібні зображувальні засоби у своїй творчості.

У вільний час можна організувати роботу по поглибленому знайомству дітей з засобами виразності, якими художники створюють образи і картини природи: ліс, дерева різних порід, стан погоди. Діти повинні навчитись зображати окремі об'єкти природи. Це доречно здійснювати на уроках предметного малювання яке передує сюжетно-тематичному. Для зображення пейзажу діти можуть використовувати гуаш, акварель також можливе використання таких зображувальних матеріалів як вугляний олівець, сангіна, воскові крейди, пастель. Вони вже знають, що на темному фоні світлі кольори здаються світлішими, і навпаки.

Колористичному рішенню пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників - пейзажистів. Живописний малюнок, виконаний вчителем по мотивам якого небудь твору про природу, також допоможе дітям зрозуміти красу та доступність того чи іншого засобу передачі певної кольорової гами. Для розвитку гостроти сприйняття насиченості кольору можна використовувати ігрові завдання типу: „Знайди відтінки кольору на картинці", „Склади смужки синього кольору так, щоб зліва була сама темна, а праворуч - найсвітліша" і т.д. [30, с.80].

Приклади подібних ігор, вправ, а також поради вчителям про засоби роботи з різними зображальними матеріалами можна знайти в спеціальній методичній літературі. Вчитель перш ніж навчати дітей, повинен сам оволодіти засобами роботи з різними фарбами - гуашшю, аквареллю...

Школярі вже вчаться співставляти відтінки кольорів з фоном малюнка: жовто-зелені листя гарно співпадають з блакитним фоном, на сірому фоні, світло-зелений окрас стебелинки. Можна навчити дітей використання різних засобів замальовування фону і за допомогою ватного тампону розбризкування фарби, розливу і т.д. Для цього вчитель підбирає різні за розміром пензлики, організовує роботу дітей в класі так, щоб діти самі обрали потрібні кольори фарб, пензлики, підготували їх до використання і т.д.

Якщо гуашеві фарби краще давати дітям для зображення таких пір року як зима, осінь, то для літніх та весняних пейзажів можна використовувати акварель. Вчитель навчає дітей розводити фарби водою, отримуючи потрібні відтінки для малювання ніжної весняної зелені, легких пелюстків і т.д.

Дуже важливо при зображенні пейзажу уникати штампів в зображенні неба та землі. У цьому допоможе накладання фарби на кольоровий фон, на іншій колір та засіб промальовки кольорових плям, отриманих шляхом розмивки, мазків. Іноді вчитель дає для малювання готовий фон, використовуючи кольоровий папір. Але більшої виразності набувають малюнки, на яких фон зображень самими дітьми, у відповідності з темою та змістом роботи.[16, с.64]. Колір фона різної насиченості створює настрій у дітей. До такого заняття не потрібно спеціально розташовувати баночки з певними кольорами фарб, діти обирають їх самі перед заняттям [22,с.58].

Малювання по мокрому фону аквареллю можна проводити при зображенні осіннього або весняного пейзажу. Перехід одного кольору в інший у вологому мазку рекомендується використовувати для малювання кольорів, листя, а контрастні кольори використовуються для вираження роззагальненості предметів у малюнку (осінні листя на фоні блакитного неба).

Важливим прийомом навчання є також аналіз дитячих малюнків, який можна трактувати по різному. Діти читають одну чи декілька рядків з твору та відмічають, як цей епізод відображено у малюнку. Або в результаті аналізу малюнків діти створюють книгу-ширму, яка розкриває послідовно поетичні строки. Можна проводити спеціальні заняття по розгляданню дитячих малюнків на теми віршів про природу, де діти згадують, якому твору вони відповідають, читають цей вірш або згадують уривки. В подальшому з школярчих малюнків можна створити тематичні альбоми: „Зима (весна, літо, осінь) в малюнках дітей", періодично їх розглядати, розміщувати в кутки для батьків, дарувати дітям.

При оцінці дитячих малюнків вчитель дотримується певних критеріїв:

передача кольорових відтінків, різнобарвності образів природи, загального;

різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);

зображення форми, її характерних ознак, деталей;

передача пропорцій предмета, його розмірів;

наявність виражальних образів вірша, відповідність зображення в малюнку поетичного опису.

Завдяки аналізу робіт дітям стає більш зрозуміти поетичний образ, розвивається аналітико-синтетичне мислення, яке забезпечує більш глибше сприйняття поетичного тексту.

Використовування цих методів з метою розвитку дитячої творчості на основі пейзажної лірики в різних класах має свою специфіку. Наприклад, діти 6-7 років вже мають певний досвід сприйняття природи та художнього її опису у віршах. Вони вже можуть уявити зміст твору, підкреслити спільність та різницю в описи явищ або образів природи, давати їм точну характеристику. Знайомлячи дітей з пейзажними творами, вчитель націлює їх на сприйняття та зображення цілісної картини природи, в якій органічно пов'язано уявлення про декілька її образів. Цьому сприяє і використання не тільки ілюстрацій до певного вірша, але й репродукцій з картин видатних художників, які посилюють уявлення. Бесіди о поетичних творах проводяться до занять з малювання, оскільки діти малюють на теми складних віршів. Кожна дитина під впливом спеціального навчання починає проявляти чуйність до поетичного слова, розуміти зображувальний зміст засобів художньої виразності вірша. Вона вже самостійно відображає в малюнку ті картини природи, які чує у вірші, тобто посилюється вплив поетичного образу на творчість дитини.

У першому класі перед живим спостереженням можна організовувати розглядання ілюстрацій до вірша, в якому описаний певний пейзаж. Діти наочно впевняться, що художник, та поет беруть уявлення з оточуючій діяльності. Постановка теми повинна настроювати дітей не тільки на зображення ряду предметів, але й на передачу в малюнку певної ситуації, спрямовувати на пошук різноманітних варіантів її виконання.

Малюючи по літературному твору, дитина згадує послідовність подій, намагається передати характеристику основних образів, відтворити опис деталей пейзажа, тобто вона активно мислить і при цьому творчо підключає свої уявлення отримані в результаті попередніх спостережень. Спрямовано на накопичення дітьми досвіду сприйняття поетичних рядків. Спостереження рекомендується максимально приблизити до процесу зображення. Спостерігаючи за природою, діти отримують яскраві зорові уявлення, які співпадають з сприйняттям поетичних образів. А придивляння ілюстрацій сприяє поясненню прийомів передачі виразного образу художником (колір, пропорції, розміщення предметів), про які у вірші говориться узагальнено, за допомогою метафор, порівнянь епітетів.

На другому етапі важливо стимулювати більш глибше розуміння дітьми зображувального значення поетичного твору. Деякі прийоми передачі художньої виразності можна показати: малювання по-різному крони дерев, створення фарб для отримання потрібного тону, добір фону для малюнка, компонування на листі образів, які описані у вірші.

Для розвитку творчості бажано використовувати мотиви двох творів про одне явище природи, але по-різному представлене у цих віршах. Також для розвитку творчості важливо проводити бесіди по задуму малюнку, про головний образ, про засоби найбільшої виразності малюнків. Діти вже можуть уявити картину природи без попереднього спостереження, лише на основі художнього опису: поетичне слово підказує необхідні образи пейзажу. В цьому виді достатньо розвинуті чуйність до поетичного слова, вміння співвідносити картини природи з її описом, переносити свої уявлення в малюнок.

В результаті таких занять діти частіше починають розмовляти один з одним про те, як гарно навколо, їх словник збагачується поетичним виразами. Вірші за їхньою думкою, допомагають їм створювати „кольорові малюнки". Діти вже не затрудняються у пошуку сюжету для зображення, їм „зрозуміло про що малювати".

Бажано використовувати в педагогічній роботі сукупність методів і прийомів роботи, які спрямовані на поглиблення сприйняття дітьми пейзажної поезії в наступній послідовності:

спостереження з читанням твору, розглядання ілюстрацій, малювання;

читання твору, розглядання 1 -2 картин, бесіда, малювання;

читання твору, бесіда, малювання.

Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов'язаної з розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що діти успішно справляються з поставленими перед ними програмними задачами. Під впливом навчання розвивається творчість і у дітей 8-9 років життя. Накопичення досвіду сприйняття віршів про природу, спостереження явищ, образів, які описані в них, сприяють тому, що діти постійно проявляють особливу чуйність до оточуючий природи, намагаються самостійно знайти поетичну її характеристику.

В цій віковій групі дітей є певний запас естетичних знань. Вони проявляють самостійність у виборі теми, образів. В їх малюнках проявляються узагальнені образи, картини природи. Поруч з цим вони намагаються зобразити індивідуальні якості предмета, тієї чи іншої пори року, які описані в поетичних рядках.

Методика використання поезії з метою розвитку виразності малюнків ускладнюється. Як і раніше приділяється велика увага спостереженням, але вони можуть давати узагальненні уявлення про ту чи іншу картину природи, яка описана у віршах. Постановка теми в цьому віці повинна спонукати дитину до прояву фантазії. Творча уява, яка розвивається у дітей в цьому віці, допомагає уявити надзвичайні образи, обрати оригінальні способи їх зображення.

Як підсумок попередньої роботи можна провести з дітьми колективне заняття на тему „Зимова казка" або „Золота осінь". Це допомагає повніше дітям виявити свої емоції, почуття. Таку велику роботу слід ретельно підготувати. Бажано спочатку зробити нариси простим олівцем, а вже потім виконувати малюнок у кольорі. Під час творчої колективної роботи діти проявляють активність, взаємодопомогу, зацікавленість в успіху кожного, що сприяє не тільки естетичному та розумовому але й моральному вихованню дітей.

Отже, відображення поетичних образів в малюнках доступно дітям молодшого шкільного віку, воно має велике значення для їх морально - естетичного виховання, для розвитку творчих здібностей. Поезія і образотворче мистецтво, а також образотворча діяльність самих дітей допоможе вчителю закріпити та поглибити, елементарні, але дуже важливі знання про рідну природу.

При навчанні першокласників слід памятати, що малювати з натури вони ще не вміють, оскільки малюють не те, що бачать, а те що знають про даний предмет, явище. В основному діти цього віку малюють по памяті. Тому, так зване «малювання з натури» - вміння спостерігати, виділяти основні особливості, лише згодом робити зарисовки, передавати схожість з предметом чи явищем, яке бачить перед собою. Ці діти повинні малювати знайомі, доступні їм і цікаві предмети, спочатку прості, а потім складні. Основні заняття на першому році навчання у школі - це творчі та тематичні роботи, які цікаві і корисні дітям: «Осінь», «Казкова зима»… Заняття базуються на необхідності виробляти правильні навички користування фарбами, олівцями та іншими матеріалами. В цей період учням пояснюється принцип роботи з різними матеріалами та техніки виконання.

Постановка теми в цьому віці повинна спонукати дитину до прояву фантазії, розвитку уяви, адже вона допомагає уявити надзвичайні образи, обрати оригінальні способи їх зображення. Діти цього віку з радістю проявляють самостійність у виборі теми, образів. В малюнках проявляються узагальнені образи, картини природи. Поруч з цим вони намагаються зобразити індивідуальні якості предмета, тієї чи іншої пори року.

Розглянемо методику викладання пейзажу в старших класах. Зрозуміло, що вона базується на удосконалені передання форм, настрою,стану природи. Першим етапом являється «написання» етюда - продумати і узагальнити риси мети, завдання, відбір головного і другорядного. Визначення точки зору, лінію горизонту, співвідношення землі до води чи неба. Також слід памятати, що при компонуванні слід уникати лінії горизонту, що ділить формат навпіл, та інших предметів(дерев, стовпів, будинків), які б ділили етюд на дві рівні частини. Уявлення про свою роботу слід зафіксувати в ескізі невеликого розміру. В ньому повинні бути знайденні композиційне вирішення, колористичне, планове.

Етап другий включає в себе роботу з фарбами. Після виконання малюнка починаємо писати етюд від знаходження загального кольору та мас (відношення землі, води, дерев, неба). Головне - досягти гармонії цілого, співвідношення великих мас, обєктів по кольору та тону.

Виконавши прописку великих тональних мас переходимо до моделювання і виявлення форми предметів кольором, особливо тих, які знаходяться на першому плані пейзажу. Деталі потрібно опрацьовувати поступово, не втрачаючи відчуття цілісності. У пейзажі безумовно повинен бути побудований і виражений простір як за допомогою повітряної перспективи, так і кольорової. Саме у пейзажі видно як предмети, обєкти, плани у міру віддалення поступово ніби поглинаються повітряним середовищем. Саме тому використовується кольорова перспектива. Передній план прописується, як правило,більш енергійно за кольором, контрастом, деталями, подальші плани стають менш вираженими. Також слід памятати, що дальні плями, предмети за лінією горизонту набувають характеру плоскої плями з холодним голубуватим,фіолетово-блакитним відтінком. Однією з важливих памяток являється написання дерев. Оскільки часто діти забувають, що дерева потрібно писати у загальних рисах, йти від цілого, а не захоплюватися промальовуванням численних листків. Фарби класти тонким, можливо навіть напівпрозорим шаром.

ВИСНОВКИ

Пейзаж надає людині естетичну насолоду і посилює любов до рідної землі, до її чарівної краси. Працюючи над пейзажем, художник створює образ природи, ставлення людини до природи. Художній пейзаж відображає не просто ті чи інші види природи, а насамперед сприйняття природи людиною, певне ставлення до неї, яке завжди повязане з світоглядом художника, певним колом ідей, переживань тощо. Художній задум розкривається в творі з явним розрахунком на пригадування і асоціації, що повинні виникати в глядача.

. В процесі підготовки дипломного проекту я проаналізувала мистецтвознавчу та психолого-педагогічну літературу з питань історії та жанрів пейзажного живопису. Аналіз цього матеріалу, а також власні пошуки, дали змогу мені встановити, що живопис пейзажу є актуальною і необхідною темою малювання в загальноосвітніх школах. Оскільки пейзаж як і інші види мистецтва має свою мету і завдання: виховувати в учнів почуття краси, любові і шанобливого ставлення до природи рідного краю та середовища взагалі.

. Мною було розроблено колористичне і композиційне вирішення осіннього пейзажу. Виконано пейзаж у техніці олійного живопису. Виконання практичної частини дипломного проекту складається з 3-х етапів: створення етюду, композиційне та кольорове вирішення роботи.

. Під час дослідження було встановлено головну мету, завдання та зміст навчально-виховної діяльності школярів, розроблено урок на дану тему(Додаток В). Отже, головною метою було створити міський осінній пейзаж у гуашевій техніці, дослідити методичну літературу навчання у школі. Завданнями дипломного проекту було розробити методи навчання пейзажного живопису на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі. Зміст навчання школярів полягає у поетапному вивченні теми, ознайомленні з основами пейзажного живопису, з його видами та закріплення цих знань на практиці.

. Проаналізовані ефективні методи навчання основ пейзажного живопису учнями загальноосвітніх шкіл, а саме : пояснювально-ілюстративний метод, репродуктивний метод, евристичний метод, дослідницький метод, метод спостереження, екскурсії, бесіди, розповіді, гри. Зазначені методи дозволяють розвинути у дітей самостійність та незалежність у навчальному, а в майбутньому і в професійному процесі. Дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей зацікавленність до навчання.

. Важливо, що проведені дослідження під час створення дипломного проекту, мають не лише теоретичне значення, а й практичне. Теоретичне значення дипломної роботи полягає в описанні методики навчання основам пейзажного живопису, описанні послідовності та техніки виконання, визначенні необхідності навчання пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва. А практичне значення полягає в тому, що його результати можуть бути використані під час читання шкільних курсів, гуртків, практичних занять, а також при подальшому теоретичному опрацюванні проблем навчання дітей у загальноосвітній школі. Дослідження показало, що пізнавальний інтерес до мистецтва у школярів досить великий, а наявність інтересу - це перше з умов успішного виховання. Крім того, матеріал по мистецтву володіє великим емоційним потенціалом. Саме сила емоційної дії є шляхом проникнення в дитячу свідомість, і засобом формування естетичних якостей. На мій погляд, реалізовуючи повноцінне естетичне виховання школярів в шкільному віці, засобами пейзажу, вчитель забезпечує в майбутньому становлення такої особи, яка поєднуватиме в собі духовне багатство, дійсні естетичні якості, етичну чистоту і високий інтелектуальний потенціал.

Робота над дипломним проектом, допомогла мені реалізувати та удосконалити свої творчі та педагогічні здібності. В дипломній роботі представлений аналіз процесу творчої роботи над картиною «Осіннє місто». Здійснено теоретичне узагальнення методів і форм, вдосконалення змісту навчання пейзажного живопису в загальноосвітніх школах. Досліджено проблему залучення школярів до мистецтва живопису в умовах сучасного розвитку освіти.

Я пересвідчилась в тому, що пейзаж являється одним з найпопулярніших серед дітей жанром живопису. Оскільки, працюючи над пейзажем, дитина втілює своє ставлення, бачення природи, висловлює думки і своє «Я».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Аксенов Ю.Г. Цвет и линия / Ю.Г. Аксенов. - М.: Сов. худ., 1986. - 236с.

2.Алпатов М.В. Искусство. Живопись. Скульптура. Архитектура. Графика. В 3-х статтях-сост.. - 4-е изд. испр. и доп. / М.В. Алпатов, Н. Н. Ростовцев . - М.: Просвещение, 1989.- с.

.Андреева В.В, Что такое искуство / Андреева В.В. - М.: Сов. худ., 1973. - 254с.

.Аронов В.Р. Художник и предметное творчество: Проблема взаимодействия материальной и художественной культуры CCв. / Аронов В.Р. - М.: Советский художник, 1987. - 230с.

.Асеева Н.Ю. Українське мистецтво і європейські художні центри / Асеева Н.Ю. - К.: Наукова думка, 1989 - 385с.

.Асеева Н.Ю. Українсько-французькі художні звязки 20 - 30-х р. CCст / Асеева Н.Ю. - К.: Наукова думка, 1984. - 125с.

.Багдасарян В.Э. Энциклопедия символы, знаки, эмблемы / Орлов И.Б., Телицын В.Л. - М.: Локид-Пресс, 2005. - 494с.

.Базилевский Повесть о вечном без временне / А. Виткевич:. М., 2000

.Барановський М.И. Ваше жилище / Барановський М.И - К.: Будівельник, 1987. - 400с.

.Беда Г. В живопись и ее изобразительние средства / Беда Г. В. - М.: Просвещение, 1977. - 85с.

.Беда Г. В. Основы изобразительной грамоты / Беда Г. В. - М. : Просвещение, 1981. - 178с.

12.Белютин Э.М. Основы изобразительной грамоты / Белютин Э.М. М.: Советская Россия, 1961.

13.Бергер Э. История развития техники масляной живописи / Бергер Э. М.: Академия художеств СССР, 1961.

14.Битинський М. Українське малярство / Битинський М. - Торонто, 1970 - 24с.

15.Богемская К.Г. Пейзаж: страницы истории / Богемская К.Г. - М.:Галактика, 1992 - 336с.

.Борисовская Н.А. Энциклопедия живописи / Борисовская Н.А. - М.: АСТ, 1997. - 799с.

17.Богемская К.Г. Пейзаж. Страницы истории / Богемская К.Г ? М.: Галактика, 1992.

.Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи / Вільчинський В.М. - К. : Рад. шк., 1991. - 128с.

19.Випер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства.- 2-е испр. и доп. / Випер Б.Р. - М. : Изобраз. искусство, 1985. - 120с.

.Вибер Ж. Живопись и ее средства / Вибер Ж. - М.: Б.и., 1991 - 68с.

.Волков Н.Н. Композиция в живописи / Волков Н.Н. - М.: Искусство, 1977 - 263с.

.Волков Н.Н. Восприятие картины / Волков Н.Н. - М.: Просвещение, 1976 - 32с.

.Волков Н.Н. Мысли об искусстве / Волков Н.Н. - М.: Современный художник, 1973 - С. 7 - 23

.Волков Н.Н. Цвет в живописи / Волков Н.Н. - М. : Искуство, 1984.- 145с.

.Гандзій П.А. Уроки малювання: Посібник для вчителя / П.А Гандзій, Ф.Д. Левицький. - К. : Рад. школа, 1975. - 224с.

.Говдя П. І. Українське мистецтво др.пол. XIX - поч. XX ст. / Говдя П. І. - К.: Мистецтво, 1964. - 43с.

.Даниленко В.Я. Майбутнє європейського дизайну: Чехія, Польща, Україна / Даниленко В. - Х.: Колорит, 2007. - 197с.

.Долгополов И.В. Мастера и шедеври. В 3-х т. / Долгополов И.В. - М.: Изобр. искусство, 1987. - 325с.

.Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини XIX - поч. XX ст. / Жаборюк А.А. - К.: Либідь, 1990. - 310с.

.Жердзинський В.Е. Живопись: техника и технология / Жердзинський В.Е. - Х.: Колорит, 2006. - 327с.

.Затецький Я.Г. Українське мистецтво першої половини ХХІ століття / Затецький Я.Г. - К.: Мистецтво, 1965. - 143с.

.Кальнинг А.К. Акварельная живопись / Кальнинг А.К. - М.: Искусство, 1968. - 76с.

.Ковальев Ф.В. Золотоесечение в живописи: Учбовое пособие / Ковальев Ф.В. - К. : Выщая. шк., 1989. - 89с.

.Концепція національного художнього виховання дітей, учнівської та студентської молоді в умовах відродження української національної культури // Освіта. - 1995. - №6 - С. 15 - 20.

.Концепція загальної середньої освіти // Педагогічна газета. - 2002. - Січень. - №1. - С. 4 - 7.

.Кох Р. Книга символов. Эмблемата / Кох Р. - М.: Золотой век, 1995. - 368с.

37.Кубланов Б.Г. Мистецтво як форма пізнання дійсності / Кубланов Б.Г. - К. : Мистецтво, 1967. - 45 с.

38.Кирцер Ю.М. рисунок и живопись. Практическое пособие / Кирцер Ю.М. М.: Высшая школа, 1992.

.Маслов Н.Я. Пленэр / Маслов Н.Я. М.: Просвещение. 1984.

40.Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів /Л.М. Масол, О.В. Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В. Калініченко, І.В. Руденко. - К.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. - 256 с.

.Лильо-Откович З. Український пейзажний живопис XIX - початку XX ст. / Лильо-Откович З. - К.: Балтія-Друк, 2007. - 120с.

42.Национальная доктрина развития образования // Освита. - 2002. - №26. - 96 с.

.Недошивин Г.А. Теоритические проблеми современного изобразительного искуства / Недошивин Г.А. - М. : Сов. художник, 1972. - 75 с.

.Ночвінова О.В. Образотворче мистецтво. 5 клас: Тематичне планування в розробки уроків / О.В. Ночвінова, Ж. С. Марчук, Хребто Т. С. - Х. : Веста, 2009. - 192 с. - (Майстер-клас).

.Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання / Пилипенко Д.Г. - К. : НДПІ, 1971. - 135 с.

.Полевой В. М. Популярная художественная енциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративно еискусство / Полевой В. М. - М. : Сов. енциклопедия, 1986. - 525 с.

47.Претте М.К. Творчество и выражение. Курс художественного воспитания / Капальдо А.М.: Советский художник, 1981-1986, Т 1,2.

.Рисунок и живопись. Руководство для самодеятельных художников. 3-е (сокр.) узд. - М. : Искуство, 1976. - 325 с.

.Рисунок. Живопись. Композиция: Хрестоматия. Учебное пособие для студентов художественно-графических факультетов / [упорядкув. Ростовцев Н.Н.]. - М.: Просвещение, 1989.

.Смольников И. Ф. Природа в системе эстетического воспитания / Смольников И. Ф. - М. : 1984. - 213 с.

51.Стасевич В.Н. Пейзаж. Картина и действительность / Стасевич В.Н. - М. : Просвещение, 1978. - 163 с.

.Федоров-Давидов А.А. Руський пейзаж 18 - 20 ст. / Федоров-Давидов А. А - М.: 1986. - 96 с.

.Фізер І.В. Колір в інтер'єрі житлових приміщень. Методичні вказівки до вивчення курсу "Кольорознавство" / Фізер І. В. - Ч.: ЧНУ, 2005. - 40с.

.Шаров І. С. Художники України. 100 видатних імен / Толстоухов А.О - К.: АртЕк, 2007. - С. 444 - 472.

.Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов / Шейнина Е.Я. - М.: Торсинг, 2003. - 577с.

56.Шорохов Е.В. Композиция / Шорохов Е.В. М.: Просвещение 1986.

.Яшухин А. П. Живопись / Яшухин А. П. - М. : Просвещение, 1985. - 112 с. Беда Г.В. Живопись. М.: Просвещение, 1986.

58.Електронна бібліотека електронні ресурси в науці, культурі та освіті : (бібліофонд) [Електронний ресурс] Режим доступу до каталогу. : .bibliofond.ru

59.Електронна енциклопедія Вікіпедія : (Материал из Википедии - свободной энциклопедии) Режим доступу до енциклопедії. : #"justify">Додаток А

Василь Полєнов Золота осінь. 1893. Полотно, олія. 77 х 124.

Сергій Васильківський «Козача левада»1893. Полотно, олія. 133х99

Вінсент Ван Гог « Нічна тераса кафе» 1888. Полотно, олія 81 × 65.5

.3.1. Ескіз.

Перша прописка в кольорі.

Кінцевий результат роботи.

Додаток В

Інтегрований урок з образотворчого мистецтва 7 клас

Тема: Пейзаж «Осіннє місто».

Мета: Навчальна: розширити знання учнів з кольорознавства. Дати поняття про «повітряну перспективу», «пряму лінійну перспективу»,«колорит». Урізноманітнити технічні навички роботи з гуашевими фарбами. Розвивальна: розвивати спостережливість, зорову пам'ять, уміння вирішувати загальний тоновий і колірний стани пейзажу, творчу уяву, образне мислення, фантазію. Виховна: виховувати любов до природи, вміння бачити прекрасне, розвивати інтерес до пейзажного живопису. Виховувати охайність, старанність. Тип уроку: комбінований. Вид уроку: малювання з фотографії по памяті та за уявою. Міжпредметні звязки: музика Обладнання: Матеріали: : ПК, папір, гуашеві фарби, пензлики, простий олівець, гумка, стаканчик з водою, палітра, серветка. Зоровий ряд: репродукції міських осінніх пейзажів , фоторепродукції, дитячі роботи - міські пейзажі, виконані у гуашевій техніці, та ілюстрації творчі роботи вчителя, таблиці з кольорознавства. Музичний ряд: Й.С. Бах Сонет №18, Вівальді Очікуваний результат: розширення знань з кольорознавства, засвоєння понять «повітряна перспектива», «колорит», проявлення творчості у роботі учнів. Оформлення класної дошки: З правої сторони: репродукції міських осінніх пейзажів, фоторепродукції. З лівої сторони, у верхній частині: дитячі роботи - міські осінні пейзажі, виконані у гуашевій техніці. Нижня частина цієї половини дошки залишається чистою, щоб мати можливість по ходу уроку зробити педагогічний малюнок. Поняття: Колорит (італ. Colorio - забарвлений) - загальне кольорове рішення, система сполучення кольорів та їх відтінків у художньому творі. Репродукція - відтворення художнього оригіналу поліграфічним або фотографічним способом.

Пряма лінійна перспектива - це віддалення предметів, зменшення їх у розмірі, характер ракурсного скорочення, а також перетин в композиційному та перспективному центрі основних горизонталей та вертикалей.

Повітряна перспектива характеризується зникненням чіткості й ясності контурів предметів у міру їх віддалення від очей спостерігача. При цьому на дальньому плані насиченість кольору зменшується (колір втрачає свою яскравість, контрасти світлотіні помякшуються)

План заняття:

2.Організаційна частина (1 - 2 хв.)

.Актуалізація опорних знань і вмінь учнів (3 - 4 хв.)

4.Мотивація навчальної діяльності (1 - 2 хв.)

.Повідомлення теми, мети і завдань уроку (1 - 2 хв.)

.Самостійна робота учнів (25 - 30 хв.)

.Підведення підсумку уроку (2 - 3 хв.)

.Рефлексія (1 - 2 хв.)

.Домашнє завдання, прибирання робочих місць (1 - 2 хв.)

Хід заняття

І. Організаційна частина 1. Встановлення дисципліни в класі.Всі сідайте тихо, діти,Домовляймось не шуміти,Тож гаразд, часу не гаємоІ урок розпочинаємо!

. Організація робочих місць. ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів 1.Згадаймо: що ми знаємо про живопис та живописні техніки? (Живопис - це вид образотворчою мистецтва, художнє зображення, створене фарбами на площині - папері, полотні, картоні, дошці, стіні, склі). 2. Групова робота

Вправа «Криголам» Метою нашого завдання буде перевірка теоретичних знань з образотворчого мистецтва.

Без чого неможливо намалювати живописний пейзаж? (колір, пензлик, фарба ) Тести 1.Вид образотворчого мистецтва, основним засобом зображення в якому є колір:а) живопис;б) скульптура; в) графіка.

. До теплих кольорів належать:а) червоний, оранжевий, жовтий;б) зелений, синій, фіолетовий;в) білий, сірий, чорний.3. До холодних кольорів належать:а) рожевий, коричневий;б) червоний, оранжевий, жовтий;в) голубий, синій. 4. Жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображеннюприроди, краєвидів міст і сіл:а) портрет;б) пейзаж;в) натюрморт. 5. Основним виражальним засобом графіки є…а) тон;б) крапка, лінія;в) акварель. 6. Художник-мариніст малює…а) портрети;б) морський пейзаж;в)тварин. Підніміть руки ті, хто отримав: 10-12б., 7-9б., 4-6б., 1-3б. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності Митець за допомогою своїх специфічних засобів передає красу природи. Для хужожника - це фарби, для композитора - це звуки, а для письменника - це слово. Сьогодні на уроці ми будемо художниками і малюватимемо прекрасну пору року - осінь. IV. Повідомлення теми, мети і завдань уроку 1. Слово вчителя Подібно до того, як звуки в музиці народжують мелодію (радісну, ніжну, спокійну, тривожну, урочисту), так усі кольори, їх гармонійне поєднання в живописному творі створюють колорит, який підкреслює певний настрій, емоції та почуття. Тому за характером колорит може бути спокійний або напружений, яскравий або стриманий. У колориті можуть переважати певна кольорова гама (тепла або холодна) та тональність (світла або темна). Художники-живописці працюють різними фарбами, обираючи різноманітні матеріали та техніки, які дозволяють краще реалізувати творчий задум. Художня техніка - це спосіб нанесення фарб на площину, що залежить від стилю художника та властивостей фарб. Ми вже знайомі з акварельною та гуашевою техніками, тому можемо порівняти їх між собою. 2. Словникова робота (Використання ПК) Сьогодні ми поповнимо свій словник такими термінами: колорит, повітряна перспектива, пряма лінійна перспектива,репродукція. 3. Педагогічний малюнок

Найбільш цікаві обєкти малювання, як правило повязані з середовищем, в яке включена архітектурна форма. В цьому пункті художник придивляється до пропорцій, які визначають образний початок будь-якої архітектури, а також до найбільш виразних елементів архітектурної форми та до особливостей ландшафтного планування. Це все дозволяє розвинути в собі образне мислення панорамне бачення середовища. Сьогодні ми будемо зображувати красу осіннього міста. Перед вами фоторепродукції та репродукції картин різних осінніх пейзажів На дошці прикріплений аркуш паперу, на якому вчитель поетапно показує приклад малюнку «Осіннє місто».

Технологічна картка 1. Композиційна побудова малюнку. Роблю ескізний нарис за допомогою легких ліній, для вибору найбільш вдалої композиції в форматі листа; 2. Визначення перспективи основних форм (перспективна побудова малюнку <#"justify">VIII. Домашнє завдання, прибирання робочих місць.

Пояснювальна записка до дипломного проекту бакалавра на тему Пейзаж Осіннє місто та методик

Больше работ по теме:

Первый педагогический опыт как условие формирования предпосылок к профессионально-педагогическим деформациям
Диплом
Письменная деловая коммуникация в условиях современных форм социального взаимодействия
Диплом
Підвищення якості знань учнів засобами проблемних ситуацій на уроках трудового навчання з варіативної частини "Технологія оздоблення виробів бісером 7 клас"
Диплом
Повышение двигательной активности детей старшего дошкольного возраста на физкультурном занятии
Диплом
Правовая культура школьников, как фактор предупреждения девиации
Диплом