Переоснащення процесу пакування продукції з використанням інноваційних технологій

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Загальні основи бізнес-планування на діючому підприємстві

1.2 Технічне переоснащення підприємства із застосуванням інноваційних технологій

.3 Особливості бізнес-планування технічного переозброєння підприємства інноваційним обладнанням

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ПЛАНУ ЗАХОДІВ ПО ВВЕДЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЛІНІЇ ПАКУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ОРЕОЛ-1»

.1 Загальний аналіз діяльності підприємства

2.2 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції в умовах стандартизації виробничих процесів

2.3 Переоснащення процесу пакування на підприємстві

2.4 Аналіз економічної доцільності переоснащення

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Актуальність обраної теми в умовах динамічного розвитку науки і техніки полягає в тому, що все більше підприємств постають перед проблемою морального старіння власних основних фондів та необхідністю їх заміни новітнім обладнанням. Також, враховуючи світові тенденції розвитку економіки, все більше уваги приділяється введенню інноваційних технологій як способу підвищити власну конкурентоспроможність. І в той час, коли фонди, задіяні в основному виробництві продукції постійно оновлюють (внаслідок того, що лише за таких умов можливо дійсно ефективно конкурувати в умовах ринкової економіки), решта фондів дуже часто залишається дещо збоку. Проте не слід забувати, що виробництво продукції є системним процесом. Всі операції, що беруть участь у створенні матеріальних та нематеріальних благ залишають свій відбиток на їх собівартості. Пакування продукції не є винятком, адже сьогодні важко уявити собі товар, який би не був поміщений в певну тару для більш зручної реалізації, зберігання, перевезення, тощо. До того ж, пакування є дуже вагомою ланкою операційного ланцюга підприємства, напряму впливаючи на продуктивність випуску продукції. Досить часто вітчизняні підприємства стикаються з тим, що вони не здатні використовувати власні виробничі потужності через недостатню пропускну спроможність власних пакувальних цехів.

Не варто забувати, що в підприємницькій діяльності для досягнення мети, поставленої перед організацією, необхідно спочатку провести детальний аналіз ситуації, що склалася, та чітко спланувати власні дії. Бізнес-планування на підприємстві дає змогу розробити ефективний шлях до досягнення поставлених цілей, в максимально прийнятні строки та мінімізуючи потенційні ризики. Для нашої країни на даному етапі є характерним явище деякого нехтування бізнес-плануванням. Керівництво багатьох підприємств вважає це скоріш формальністю, ніж життєвою необхідністю. Як наслідок, ділові плани найчастіше складаються у тому разі, коли організація бажає залучити інвестиції. Проте недостатня кваліфікація та деякі прогалини в практичних навичках часто створюють прірву непорозуміння між підприємцем та інвестором.

Професійний та творчий підхід до бізнес-планування дасть змогу підприємству максимізувати економічний ефект від своєї діяльності, отримати цілу низку конкурентних переваг, тощо.

Питання бізнес-планування та проблеми, повязані з ним, досить широко висвітлені в працях багатьох вітчизняних вчених, серед них: Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швидаденко Г.О., Кучеренко В.Р., Череп А.В., Агафонова Л.Г., Рога О.В., Должанський І.З., Загорна Т.О. Круш П.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О. та інші.

Попри це, більшість дослідників надають майже всю увагу бізнес-плануванню загалом, ставлячи наголос на методиці його розробки та оформлення, вимогам до структури, тощо. В той же час питання технічного переоснащення підприємства з точки зору менеджменту розглянуто недостатньо, що залишає простір для досліджень та детального аналізу.

Метою роботи є розробка економічно ефективного способу технічного переоснащення процесу пакування продукції з використанням інноваційних технологій.

Для досягнення даної мети необхідно:

Дослідити поняття бізнес-планування діючих підприємств;

Детально розглянути особливості бізнес-планування технічного переоснащення підприємств;

Виявити особливості оновлення технологій на підприємстві, введення інноваційної техніки та технологій;

Здійснити характеристику діяльності підприємства, проаналізувати його фінансовий стан;

Дослідити процес виготовлення продукції на підприємстві;

Аргументувати важливість переобладнання процесів, що не повязані безпосередньо із виготовленням продукції;

Дослідити стан пакування продукції на підприємстві;

Проаналізувати можливі технології переоснащення процесу пакування, матеріали та устаткування, необхідне для цього;

Обрати найбільш доцільну технологію пакування;

Розробити план заходів по технічному переоснащенню процесу пакування продукції на підприємстві, провести аналіз його ефективності.

Обєктом дослідження є процес планування оновлення діяльності підприємства.

Предметом дослідження є процес планування технічного переоснащення окремих ланок випуску продукції на діючих підприємствах.

Базою дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Ореол-1».

В процесі виконання дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» застосовувалась сукупність загальних та специфічних наукових методів: метод системного аналізу при оцінці діяльності підприємства, конкретизовано фінансові показники господарської діяльності, метод індукції при розгляді особливостей бізнес-планування технічного переоснащення підприємства, метод дедукції, метод порівняльного аналізу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Загальні основи бізнес-планування на діючому підприємстві

Бізнес-план (англ. Business plan) - це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності; він характеризує модель підприємства в майбутньому. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, для нового підприємства. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період [1].

Бізнес-план - це всебічно обґрунтована послідовність управлінських рішень, спрямованих на вирішення завдань, передбачених стратегією розвитку підприємства і оформлених у вигляді відповідного планового документа [2].

Бізнес-план - це всебічний опис діяльності (майбутньої діяльності) підприємства (підрозділу), аналіз проблем, що можуть виникнути при здійсненні цієї діяльності, та рекомендації щодо їх подолання. Відповідно до цілей планування вони поділяються на бізнес-плани для започаткування (або розширення) власної справи (чи нового проекту), бізнес-плани за лініями (продукція, робота, послуги, технічні рішення) та бізнес-плани виробничо-господарської діяльності вже існуючих підприємств. Залежно від того, для кого складається бізнес-план, і від мотивів його написання, бізнес-плани поділяють на внутрішній та зовнішній [3].

Бізнес-планування є однією з найважливіших складових системи фінансового планування на підприємствах, які функціонують в умовах конкурентного середовища, оскільки воно не тільки забезпечує внутрішні потреби підприємства в обґрунтованих кількісних оцінках майбутніх капіталовкладень, а й сприяє залученню надійних інвесторів для їх фінансування.

Розрізняють бізнес-план підприємства та бізнес-план інвестиційного проекту. Перший складають при створенні нового підприємства. Він розкриває всі напрями його майбутньої діяльності. Другий обґрунтовує доцільність реалізації вже існуючим підприємством окремого інвестиційного проекту. Розкриємо зміст та основні структурні елементи бізнес-плану інвестиційного проекту.

У бізнес-плані інвестиційного проекту обґрунтовують доцільність реалізації певного інвестиційного проекту, формулюють цілі, яких треба досягти в процесі його реалізації, розкривають плани дій за всіма видами діяльності (виробничою, інвестиційною, фінансовою), оцінюють ефективність проекту та ризики, які його супроводжують [1].

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом, що використовується у всіх сферах підприємництва. Багато бізнесменів його недооцінюють. Вони не уявляють, наскільки наявність вдалого бізнес-плану здатна допомогти новому бізнесу добути капітал, визначити плани на майбутнє, скласти аналітичні таблиці, за якими можна буде оцінювати, як розвивається справа. Бізнес-план спонукає підприємство ретельно вивчити кожний елемент передбачуваного ризикового ринкового заняття. Напевно в цьому процесі виявиться безліч слабких місць і прогалин, усуненню яких доведеться приділити значну увагу. Там, де з такими проблемами справитися неможливо, сам факт їх виявлення дозволить прийняти рішення про відмову від проекту ще до того, як у нього будуть вкладатися кошти [3, с. 123].

Ціль розробки бізнес-плану - спланувати діяльність організації на найближчий і віддалений періоди відповідно до потреб ринку і можливостей одержання необхідних ресурсів. Бізнес-план допомагає вирішити такі основні задачі [3, с. 124]:

визначити конкретні напрями діяльності підприємства, цільові ринки і місце на цих ринках;

сформулювати довгострокові і короткострокові цілі, стратегію і тактику їхнього досягнення. Визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії;

вибрати склад і визначити показники товарів та послуг, що будуть запропоновані споживачам. Оцінити витрати щодо їхнього створення й реалізації;

виявити відповідність існуючих кадрів фірми, умов мотивації їх праці предявленим вимогам для досягнення поставлених цілей;

визначити склад маркетингових заходів щодо вивчення ринку, реклами, стимулювання продажу, ціноутворення, каналів збуту тощо;

оцінити фінансове положення підприємства і відповідність наявних фінансових та матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставлених цілей;

передбачити труднощі, «підводні камені», що можуть перешкодити практичному виконанню бізнес-плану.

Бізнес-план призначається для опису безпосередньо бізнесу, а не обіцянок майбутніх високих прибутків. Необхідно чітко зрозуміти, що будь-яка цифра у плановому документі належить до категорії прогнозованих величин, а тому є величиною змінною. А ймовірність досягнення позитивного результату залежить передусім від [4, с. 67]:

перспективності комерційної ідеї;

достатнього забезпечення ресурсами;

професійного рівня виконавців проекту.

Процес розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбутнього бізнесу.

Інформаційне поле бізнес-плану - це сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану.

Підприємницька ідея, втілена в будь-якій продукції, може бути успішною лише тоді, коли ця продукція знайде споживача. За умов ринкової економіки споживачам неможливо продати товар, який вони не хочуть купувати. очевидним є й протилежне - легко продати те, чого люди бажають і що можуть купити. Саме для цього збирають маркетингову інформацію, тобто інформацію про [5, с. 16]:

потенційних споживачів продукції майбутнього бізнесу, їхні запити і незадоволені потреби;

технічні, експлуатаційні та споживчі якості аналогічних видів продукції й ціни на них;

особливості просування даної групи продукції на споживчий ринок, інші відомості, що характеризують ринок майбутнього бізнесу.

Основними джерелами інформації для опрацювання бізнес-плану, як правило, є [5, с. 18]:

власний досвід практичної діяльності;

безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками, торговими агентами;

відомості про конкурентів, які отримують, збираючи всі наявні дані про них, контактуючи з їхніми працівниками;

статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі (сфери майбутньої діяльності);

поточні аналітичні огляди економічної та ринкової ситуації;

рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали виставок, ярмарків та науково-практичних конференцій;

публікації з питань підприємництва тощо.

Для більш наглядного відображення інформаційного поля бізнес-плану використовують схему, подану в Додатку А [5, с. 19]

Отже, як видно з вищенаведених даних, бізнес-план в умовах сьогодення є невідємною частиною підприємницької діяльності. Слід зазначити, що вирізняють також [2] внутрішні та зовнішні бізнес-плани. Внутрішній бізнес-план складається, в першу чергу, для аналізу керівним персоналом підприємства з метою оцінки доцільності впровадження проекту. Зовнішній бізнес-план розробляється для представлення потенційним інвесторам, партнерам, тощо. Грамотно складений зовнішній бізнес-план дасть змогу підприємству отримати необхідне фінансування, залучити необхідних постачальників, провести виробничу інтеграцію з партнерами по галузі. Слід зазначити, що для кращого розуміння вищеназваною аудиторією зовнішній бізнес-план повинен відповідати ряду вимог, зокрема він має обовязково містити цілий ряд інформації про діяльність підприємства (фінансові показники, інформацію про положення на ринку, тощо), аргументовані прогнози попиту на продукцію, маркетингову стратегію, тощо. Кожна цифра бізнес-плану повинна мати під собою чітке підґрунтя, бути зваженою.

Також бізнес-плани поділяються в залежності від кола завдань, що вони переслідують. За названим критерієм виділяють наступні види бізнес-планів [6, с. 27-28]:

Комерційно-виробничий бізнес-план. Він необхідний для розв'язання проблем комерційної і виробничої діяльності в процесі досягнення цілей розвитку підприємства. Для такого типу бізнес-плану характерне обґрунтування шляхів досягнення цілей розвитку з найменшими витратами. У даному випадку можна говорити і про бізнес-план розвитку підприємства, який передбачає викладення перспектив діяльності підприємства на майбутній плановий період для презентації раді директорів або зібранню акціонерів із зазначенням основних бюджетних витрат і числових значень економічних та фінансових показників, для обґрунтування залучення необхідних інвестицій і ресурсів.

Інвестиційний бізнес-план. Він є інструментом заохочення інвесторів. Метою такого плану є будівництво нового об'єкта або кардинальні зміни технології виробництва, яка застосовується, тобто використання економічних категорій, пов'язаних з поняттям капітальних вкладень. Бізнес-план такого типу передбачає посилення акценту на таких питаннях, як забезпечення повер нення кредитів і своєчасної оплати відсотків за їх використання. Існують певні стандарти інвестиційних бізнес-планів, розроблені банками та інвестиційними структурами.

Бізнес-план фінансового оздоровлення. Він складається підприємством, яке перебуває в стані неплатоспроможності. Для такого типу бізнес-плану характерна складна процедура погоджень розрахунків з кредиторами і власником підприємства, який є потенційним банкрутом.

Бізнес-план для отримання кредиту. Він розробляється з метою збільшення оборотного капіталу для здійснення широкомасштабних цілей діяльності, які можуть бути не пов'язані з основним виробництвом, а спрямовані на диверсифікацію роботи.

В Україні такий бізнес-план часто розробляється підприємствами, які починають свій бізнес. Закордонні фірми переважно складають їх на окрему угоду. Такий підхід близький до поняття класичної ролі бізнес-плану, який зазвичай відображає розвиток одного напрямку в діяльності підприємства. Хоча, якщо у підприємства є декілька напрямків, то воно може мати декілька бізнес-планів одночасно.

Бізнес-план структурного підрозділу - викладення вищому керівництву підприємства розробленого плану розвитку господарської діяльності підрозділу, метою якого є обґрунтування обсягів і ступеня пріоритетності централізованого виділення ресурсів або величини прибутку, що залишається в розпорядженні кожного окремого підрозділу. Такий бізнес-план особливо важливий для підприємства, яке входить до складу холдингової компанії.

Бізнес-план заявки на грант складається з метою отримання фінансових коштів з державного бюджету або благодійних фондів для розв'язання соціально-політичних та наукових проблем. Він супроводжується обґрунтуванням прямих та непрямих економічних і соціальних вигод для регіону або для суспільства в результаті виділення коштів або ресурсів під запропонований бізнес-проект.

Бізнес-план розвитку регіону - обґрунтування перспектив соціально-економічного розвитку регіону і обсягів фінансування відповідних програм для органів, наділених необхідними бюджетними повноваженнями.

Бізнес-план освітньої установи - обґрунтування перспектив соціального, економічного розвитку освітньої установи (наприклад, державного вищого навчального закладу або недержавної освітньої установи) і визначення потреби в обсягах фінансо вих ресурсів за плановими періодами (наприклад, за навчальними роками п'ятирічного плану) для здійснення на сучасній науковій основі і матеріально-технічній базі навчального і виховного процесу в умовах соціальної захищеності професорсько-викладацького складу та студентів.

Структура бізнес-плану містить такі розділи [7]:

. Інформація про виконавця проекту;

. Резюме;

. План маркетингу;

. Виробничий план;

. Організаційний план;

. Інвестиційний план;

. Фінансовий план;

. Спрямованість та ефективність;

. Ризики та гарантії;

. Додатки.

. Інформація про виконавця проекту містить його назву, юридичну адресу, досвід виконання подібних робіт та інші відомості.

. У резюме наводять короткий опис бізнес-плану. Його зміст має викликати заінтересованість потенційних інвесторів і бажання уважно вивчити і проаналізувати всі наступні розділи плану. Як правило, резюме містить не більш як 2-3 сторінки і складається в останню чергу після написання всіх інших розділів.

. У плані маркетингу аналізується ринкова кон'юнктура і розкривається механізм просування продукції на ринок, зокрема:

надається характеристика товарів чи послуг, що впроваджуються;

здійснюється загальний опис ринку, наводиться характеристика відповідного сегмента ринку, а також основних і потенційних конкурентів, основних та потенційних споживачів продукції, що впроваджується;

розкривається стратегія збуту та просування продукції на ринок;

визначається потреба у фінансуванні маркетингових та рекламних заходів протягом здійснення проекту.

. Виробничий план містить описання виробничого процесу із зазначенням "вузьких" з технологічного погляду місць та шляхів їх подолання. У плані визначають:

обсяги реалізації продукції у кількісному вираженні впродовж періоду, що планується (відповідно до результатів маркетингового дослідження);

необхідні виробничі потужності;

ресурси, найбільш потрібні для виробничого процесу, і джерела їх постачання;

режим постачання ресурсів та умови оплати, можливість залучення інших джерел постачання;

можливість кооперації та характеристика ймовірних партнерів.

На основі виробничого плану визначають обсяг необхідних інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції.

. В організаційному плані наводять оптимальну організаційну структуру виробництва, розраховують чисельність працюючих та фонд заробітної плати. Цей розділ висвітлює:

структуру підрозділів, які здійснюватимуть реалізацію проекту;

потребу в створенні додаткових служб і підрозділів для реалізації проекту;

процес контролю за роботою;

потребу в робочій силі та додаткових працівниках, вимоги до їх кваліфікаційного рівня, потребу в перекваліфікації, продуктивність праці;

дані про чинну систему заробітної плати, механізм її нарахування різним категоріям працівників підприємства, систему стимулювання;

умови праці.

. В інвестиційному плані, на відміну від виробничого, в якому надається інформація про кількісні та якісні показники виробничого процесу, відображують витрати, які необхідно здійснити для організації процесу виробництва. Основними документами інвестиційного плану є:

кошторис витрат за проектом;

перелік джерел фінансування проекту;

календарний план-графі к виконання робіт за проектом.

У кошторисі витрат відображують загальні витрати за проектом, а саме:

передінвестиційні витрати;

інвестиційні витрати;

податки та збори;

початкові витрати на виробництво.

До передінвестиційних витрат включають витрати, пов'язані з підготовкою проекту, а саме: маркетингові та організаційні витрати, які здійснюються на попередній і підготовчій стадіях проекту; витрати на розробку техніко-економічного обґрунтування, програмних продуктів, бізнес-плану; витрати на проведення науково-дослідних робіт, розробку проектної, конструкторської, технологічної документації тощо.

Інвестиційні витрати пов'язані з формуванням виробничих фондів, які використовуватимуться в процесі виробництва і підлягати амортизації. Вони складаються з витрат на придбання або зведення будівель та споруд" проведення будівельно-монтажних робіт, придбання устаткування та введення його в експлуатацію.

Податки та збори включають податок на додану вартість, нарахований на вартість закупленого устаткування, мито, нараховане на вартість устаткування, що перетнуло митний кордон України, інші платежі і збори, що мають сплачуватись у зв'язку із закупкою устаткування, будівельними, монтажними та пусковими роботами за проектом.

До початкових витрат на виробництво відносять витрати, які здійснюються на початку реалізації проекту і не можуть бути покриті за рахунок доходів від виробничої діяльності в цьому періоді. Такі витрати можуть включати купівлю ліцензій і патентів, оплату праці, витрати на матеріали, електроенергію тощо на початковому етапі виробництва. Визначення обсягу початкових витрат на виробництво дає змогу об'єктивно оцінити потребу в додатковому фінансуванні та запобігти виникненню дефіциту грошових коштів на початку реалізації проекту.

Перелік джерел фінансування проекту містить назви внутрішніх і зовнішніх джерел, які будуть використані для фінансування проекту, їх обсяг та умови залучення. Обсяги джерел фінансування мають відповідати обсягам витрат, передбачених кошторисом витрат за проектом.

У календарному плані-графіку виконання робіт за проектом визначають та узгоджують в часі види й обсяги робіт, пов'язані з придбанням і введенням в експлуатацію необхідного для реалізації проекту обладнання та устаткування.

. Фінансовий план узагальнює результати попередніх розділів і є заключним розділом бізнес-плану.

. Спрямованість та ефективність. Чим більше напрямків отримання ефекту від реалізації виявить підприємець, тим більше в проекту буде потенційних інвесторів. У цьому розділі повинні бути зазначені:

спрямованість проекту (експорт, імпортозаміщення, створення нових робочих місць, енергозбереження, екологічність тощо);

значущість (масштабність) проекту;

показники ефективності реалізації проекту (термін окупності, прибутковість, рентабельність).

. Ризики та гарантії. Необхідно одразу виявити складнощі, які можуть виникнути при реалізації проекту. Для запобігання негативних наслідків від зайвих ризиків передбачають альтернативні стратегії підприємства та інші заходи, спрямовані на зниження ризиків, наприклад страхування. У цьому розділі мають бути вказані:

ризики підприємства і запобіжні заходи;

форс-мажорні обставини;

гарантії інвесторам і партнерам.

. Додатки. У додатки вносять документи і розрахунки, що мають допоміжне значення: план розташування підприємства, його дизайн, проекти контрактних угод, результати анкетування, потенційна клієнтура, технічні характеристики обладнання тощо.

Вимоги до складання бізнес-плану визначаються двома основними факторами [4]. По-перше, складання плану необхідне для кращого розуміння свого бізнесу та відпрацювання майбутніх дій щодо ефективного управління в умовах реалізації бізнес-ідеї. По-друге, він має надати інвесторам повну інформацію про сутність комерційної ідеї, а також конкретних дій фірми щодо її реалізації.

Існує думка [4], що найкращим бізнес-планом є той, що складений безпосередньо керівництвом підприємства. Досить часто організації при виникненні необхідності у складанні бізнес-плану звертаються до консалтингових та інших фірм, що надають кваліфіковані послуги. Дійсно, вони можуть скласти доволі непоганий план, який, проте, буде «далеким» від підприємства. Тобто, «кістяк» плану, саму бізнес-ідею, повинне розробити саме підприємство, та на ній необхідно базуватися при розробці решт плану. Інша справа, що за відсутності належного досвіду в окремих питаннях планування, маркетингу, фінансів тощо без допомоги фахівців впоратися з цією роботою буде досить важко.

Отже, самостійна розробка бізнес-плану є першою вимогою до його складання. Тільки в цьому разі бізнес-план може найбільш повно висвітлити основну ідею, яка здатна привести до підприємницького успіху. Крім того, самостійно складений діловий план дає змогу перетворити процес планування в ефективний метод управління, при здійсненні якого народжуються раціональні ідеї у різних галузях бізнесу. їх здійснення при реалізації плану дасть змогу отримати найбільш високий результат [4].

Добре розроблений діловий план має бути гранично правдивим: тільки в цьому випадку він виявиться корисним робочим інструментом. Цієї вимоги необхідно дотримуватися навіть під загрозою можливого "холодного" ставлення до проекту з боку інвесторів. Адже прикрашання ситуації з метою отримання інвестицій може значно ускладнити життя при настанні термінів розрахунків з кредиторами. Крім того, неправдивий бізнес-план виявляється непридатним для навчання, а отже, втрачає найбільшу свою цінність.

Додержуватися цієї вимоги дуже просто. Для цього достатньо за будь-якого висновку ставити собі питання: а що буде, якщо події будуть розгортатися не за планом? Якщо ринкова ситуація дозволяє дати кілька оцінок, то головну увагу потрібно приділити найбільш песимістичній із них.

Отже, необхідно чітко зрозуміти, що бізнес-план - це не формально складений документ, призначений для підкреслення важливості фірми. У першу чергу це робочий матеріал, необхідний для практичної діяльності. Його розробка буде абсолютно непотрібною, якщо здійснюватиметься "на вимогу інвесторів", а не за внутрішньою потребою фірми. Для того щоб шляхом планування досягти підвищення ефективності функціонування фірми, необхідно зробити цей процес безперервним. Найчастіше по закінченні певного проміжку часу раніше складений план виявляється не зовсім правильним. І це абсолютно нормально, це не помилка при складанні плану, бо можуть відбуватися різні події, а ринкова кон'юнктура настільки непередбачувана, що окремі деталі просто не можуть не змінюватися. Головне - постійно стежити за цими змінами і вчасно вносити необхідні виправлення. Якщо це робиться, то можна бути впевненим, що помилки більше не повторяться. А набутий таким чином досвід значно покращить ефект від управління фірмою.

Дуже часто трапляється, що початкова ідея розвивається, доповнюється і навіть змінюється упродовж процесу розробки та виконання планів. Це нормально, тому що, як уже підкреслювалося, головною метою ділового планування є підвищення якості бізнесу. Комерційна ідея при цьому є поштовхом до плідної роботи з творчого осмислення бізнесу, пошуку напрямків його покращення [4].

1.2 Технічне переоснащення підприємства із застосуванням інноваційних технологій

Технічне переоснащення діючих підприємств - комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування на нове більш продуктивне. Технічне переоснащення здійснюється без розширення виробничих площ [8].

Виходячи з даного визначення, переоснащення підприємств тягне за собою цілу низку факторів, які потрібно проаналізувати перед тим, як його проводити. Найвагомішими з них є:

Необхідність вкладення грошових коштів у здійснення проекту переоснащення підприємства;

Придбання ліцензій та патентів (в разі потреби) на застосування нових технологій;

Проектування розміщення нового обладнання та схеми його обслуговування на уже існуючих виробничих площах;

Підготовка наявного чи набір нового персоналу, кваліфікація якого дозволяє працювати за нових умов;

Аналіз економічної доцільності та прогнозування економічного ефекту від переснащення;

Утилізація чи перепродаж технічного забезпечення, що використовувалося раніше.

Інтенсифікація - відтворювальний процес, що сприяє виявленню нових виробничих можливостей, наявних і знову впроваджених коштів виробництва. К. Маркс, характеризуючи розширене відтворення, писав: "Через певні проміжки часу відбувається відтворення, і до того ж - якщо розглядати його з суспільної точки зору, - відтворення в розширеному масштабі: розширеному екстенсивно, якщо розширюється тільки поле виробництва; розширеному інтенсивно, якщо застосовуються більш ефективні засоби виробництва [9, с.193]. Це положення розкриває сутність двох способів розширеного відтворення: на основі техніки і технології з незмінними характеристиками і на основі більш досконалої і продуктивної техніки і технології.

Таким чином, інтенсифікація виробництва являє собою двоєдиний процес, вихідним моментом якого виступає впровадження нових засобів виробництва з подальшим зростанням ступеня використання всієї сукупності елементів продуктивних сил, що знаходить вираз у підвищення ефективності виробництва.

Характерною особливості інтенсифікації в сьогоднішніх умовах є не лише підвищення продуктивності виробництва. Новітні технології все частіше передбачають собою якомога більшу економію електричної та інших видів енергії, екологічність процесу виробництва та суміжних з ним процесів, максимальну безпечність для виробничого персоналу, тощо.

Варто також зазначити, що використання нової техніки не завжди передбачає застосування нової технології. В світовому досвіді інколи навіть були випадки, коли нову технологію застосовували на старому обладнанні.

Техніко-технологічна база підприємства - це сукупність найбільш активних його елементів, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, що здійснюється за допомогою машинної техніки (обладнання, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних, інформаційних засобів, організованих у технологічні системи (лінії) виробничих підрозділів і підприємства вцілому [10, с. 196].

Оновлення техніко-технологічної бази часто може торкатися лише певних родів його діяльності, чи ж якихось окремих операцій в ланці виготовлення продукції. Частіше всього, підприємство модернізує свої, так звані, «слабкі місця», за рахунок чого відчутно підвищується загальна ефективність та продуктивність виробничо-збутового процесу.

Враховуючи сучасні умови діяльності підприємства (динамічність середовища, стрімкий розвиток науки, тощо), варто враховувати наступні тенденції, що прослідковуються в якісному розвитку виробництва 1[10, с. 196]:

Підвищення наукоємності засобів праці;

Зростання масштабів і розширення спектру застосування сучасної мікроелектронної техніки та компютерних технологій, устаткування;

Перетворення засобів праці на цілісність більш високого порядку й трансформація в усе більш універсальні системи (гнучкі виробництва);

Поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

Підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, перехід до гнучкої і повної автоматизації всього виробничого процесу, що зумовлено їх кількісним різноманіттям та зменшенням серійності.

На мою думку, слід розглянути більш детально кожну із перерахованих тенденцій.

З економічної точки зору, підвищення наукоємності засобів праці викликає за собою цілий ряд факторів, які можна назвати деякими «незручностями». Це, наприклад:

Значно підвищує вартість засобів праці;

Викликає необхідність залучати дорогий висококваліфікований персонал для обслуговування;

Складність монтажу та демонтажу;

Часто тягне за собою зменшення надійності, підвищену чутливість до зовнішніх негативних факторів (запиленість приміщень, вібрації, тощо);

Висока вартість предмету праці безперечно викликає за собою високу вартість обслуговування та ремонту, заміни комплектуючих, тощо.

Хоча, в той же час, вища наукоємність призводить до підвищення продуктивності праці, зменшенню негативного впливу устаткування на екологію, підвищення безпеки праці та обслуговування, тощо.

Наступні дві тенденції безпосередньо та логічно випливають з першої. Компютеризація обладнання, підвищення його технологічності дає змогу більш гнучко та точно його налаштовувати, виконувати декілька видів операцій на одному й тому ж обладнання, підвищує ступінь його взаємозамінності та універсальності.

Автоматизація виробничих процесів, перехід більшої частини на потокове виробництво викликають за собою все більшу інтеграцію обладнання. Все частіше можна спостерігати, що конвеєрні лінії одночасно виконують цілу низку операцій, починаючи з виробництва продукції, закінчуючи її сортуванням та пакуванням. Особливо помітним це є в харчовій галузі.

Під автоматизацією виробництва розуміють процес, під час якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду і контролю [11, с. 344].

При цьому виділяють наступні етапи автоматизації виробництва [11, с. 345]:

Перший етап характеризується автоматизацією окремих операції або їх групи з повним або частковим вивільненням робітника від виконання трудомістких, шкідливих, монотонних операцій. Для цього створюються напівавтомати й автомати;

Другий етап розвитку автоматизації характеризується впровадженням автоматичної лінії - автоматичної системи машин, що розташовані за ходом технологічного процесу, яка здійснює без безпосередньої участі людини у визначеній послідовності і в заданому ритмі технологічні операції з виготовлення продукції. За робітником залишається виконання функцій налагодження та управління;

Для третього етапу розвитку автоматизації характерна поява електронно-програмного управління: були створені верстати з ЧПУ, обробні центри і автоматичні лінії, оснащені обладнанням з програмним управлінням;

Четвертий етап розвитку автоматизації повязаний з новими можливостями ЧПУ, які базуються на застосуванні мікропроцесорної техніки, що дало змогу створити принципово нову систему машин, яка поєднує в собі високу продуктивність автоматичних ліній з вимогами гнучкості виробничого процесу;

Пятий етап автоматизації характеризується створенням комплексно-автоматизованих дільниць, цехів і заводів у цілому з використанням електронно-обчислювальної техніки та компютерних систем.

Для більш поглибленого розуміння наведеної класифікації необхідно розглянути наступні визначення[11, с. 345]:

Напівавтомат - машина, цикл роботи якої переривається автоматично після завершення виконання операції і для його поновлення необхідно втручання робітника;

Автомат являє собою саморегулюючу робочу машину, що здійснює всі елементи обробки, крім контролю і налагодження;

Автоматична лінія - це система керуючих пристроїв та машин-автоматів, які розміщені за ходом технологічного процесу й обєднані автоматичними механізмами та пристроями для транспортування, накопичення заділів, усування відходів, зміни орієнтації. Можливі варіації організації лінії, в залежності від жорсткості звязку окремих її елементів, тощо.

При застосуванні автоматів і напівавтоматів для виконання окремих операцій створюється частковий автоматизований виробничий процес з використанням принципів непотокових методів організації виробництва, організується багатоверстатне обслуговування.

Логічним також є те, що при модернізації окремих ланок виробничого процесу є недоцільним розглядати економічний ефект лише для неї. Виробництво (а з даної точки зору, перетворення) є цілісною підсистемою більш загальної динамічної системи, яку являє собою підприємство. Тобто, плануючи нововведення, переоснащення чи модернізацію окремої ланки процесу, необхідно детально розглянути вплив наших дій на систему загалом. Для подібного аналізу доцільно обрати декілька варіантів оновлення, та, внаслідок даних, отриманих в результаті аналізу, обрати найбільш доцільний із них [12, с. 216-217].

Як вже говорилося вище, переоснащення підприємства обовязково тягне за собою економічні затрати. Виходячи з цього, постає ще один, та, мабуть, один із самих важливих, економічний аспект. Для фінансування діяльності необхідні певні стабільні джерела коштів. Відомо, що є два типи джерел: власні та залучені. Для того, щоб обрати тип фінансування, необхідно детально оцінити масштаби змін та повязаних з ними затрат, можливі ризики, тощо. Безперечно, заміна устаткування всього виробничого процесу вимагає значних капіталовкладень, що робить доцільнішим залучення коштів зі сторонніх джерел; в той же час, оновлення лише певної ланки виробничого ланцюга підприємство може здійснити за рахунок власних коштів, отриманих внаслідок здійснення господарської діяльності.

Ще одним немало важливим аспектом є фактор часу. Розглядаючи витрати часу з даної точки зору, його можна розподілити на наступні складові:

Час на проектування нововведення (сюди також можна віднести час на планування, аналіз доцільності, тощо);

Час на безпосереднє проведення переоснащення;

Час, необхідний на те, щоб економічний ефект від переозброєння перевищив затрати на нього (іншими словами, термін окупності проекту).

Відповідно, у випадку занадто великих планових затрат часу, варто детально розглянути доцільність проведення переоснащення обраним способом. З цією метою необхідно проаналізувати потенціал розвитку наукової думки даної сфери, швидкість зміни технологій; іншими словами, слід дослідити, наскільки швидко нове обладнання стане морально застарілим.

Великі затрати на безпосереднє проведення переоснащення потребує окремого аналізу. До питань, що розглядатимуться, необхідно включити наступні аспекти:

Наявність необхідності зупиняти виробничий процес;

Час на демонтаж обладнання, що замінюється;

Час на монтаж нового устаткування;

Одним із головних чинників, що впливає на демонтаж та монтаж обладнання є інтеграція ланки виробничого процесу в загальний операційний ланцюг. Чим глибше інтеграція - тим більше часу необхідно. До того ж с підвищенням інтеграції виростає вірогідність того, що буде необхідно повністю зупинити процес виробництва продукції, що, безперечно, тягне за собою вагомі збитки.

Вагомим чинником, що впливає на доцільність переоснащення також є взаємна сумісність технологій різних ланок. При цьому, сумісність повинна бути не лише безпосередньо в технологічному плані, а й з точки зору логіки. Наприклад, немає ніякого сенсу встановлювати високотехнологічну лінію допоміжного виробництва, коли основна лінія морально застаріла та випускає низько технологічну продукцію [13].

1.3 Особливості бізнес-планування технічного переозброєння підприємства інноваційним обладнанням

Для здійснення своєї ефективної діяльності виробничі об'єднання і підприємства повинні періодично робити заміну використовуваного ними устаткування. При цій заміні враховується продуктивність використовуваного обладнання і витрати, повязані з утриманням і ремонтом обладнання. Задача про його заміну у визначенні оптимальних термінів заміни старого обладнання. Старіння устаткування включає його фізичний і моральний знос. У результаті чого збільшуються виробничі витрати, зростають витрати на обслуговування та ремонт, знижується продуктивність праці і ліквідна вартість. Критерієм оптимальності є або прибуток від експлуатації устаткування, або ж сумарні витрати на експлуатацію протягом планового періоду.

У бізнес-плані технічного переозброєння звичайно обґрунтовуються інвестиції у придбання більш нового обладнання, впровадження новітніх технологічних процесів тощо. Метою таких проектів можуть бути підвищення якості вже відомих на ринку продуктів, поліпшення їхніх споживчих властивостей, зменшення собівартості одиниці продукції. При розробці планів цього типу центральним є розділ, в якому обґрунтовується виробничо-комерційна стратегія фірми, характерними для якої є значні обсяги первісних інвестицій та більш високі терміни їхньої окупності.

Водночас передбачувані інвестиції, як правило, є менш ризиковими внаслідок більш ясної ринкової ситуації з уже відомим продуктом. Крім того, здійснюючи інвестиції в основні засоби, інвестори тим самим певною мірою формують заставу на випадок невдачі. Якщо план не дасть бажаних результатів, то є надія повернути хоча б частину коштів за рахунок продажу майна, яке придбано за інвестиції.

Найбільшого поширення ці плани отримали в середніх і великих фірмах, що працюють у виробничій сфері. Ця обставина визначена двома основними чинниками. По-перше, в цьому випадку інвестори приділяють основну увагу виробничому досвіду роботи фірми, а він може бути тільки у досить міцних підприємницьких структурах. По-друге, як правило, великі обсяги вкладень та відповідний ризик змушують інвесторів вимагати поділу цього ризику. Частіше за все вони вимагають, щоб власник (підприємець) забезпечив не менш як ЗО-50 % від загальної потреби в інвестиціях за рахунок власних джерел. Зрозуміло, що виконати цю вимогу малим підприємствам дуже важко.

Завданням обґрунтування є отримання даних про додаткові прибутки, які можуть бути отримані після здійснення фінансових операцій, і їх подальше порівняння із загальним обсягом інвестицій. Частіше за все джерелом додаткових прибутків у цьому випадку є використання переваг кожної зі сторін угоди, економія на загальногосподарських та управлінських витратах тощо [4].

Планування технічного розвитку виробництва складається з комплексу технічних, організаційних, планово-економічних і соціальних заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва, збільшення випуску високоякісної продукції, зростання продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, вдосконалення внутрішньозаводський системи управління, планування, економічного стимулювання, поліпшення умов праці [6].

Технічний прогрес пов'язаний у першу чергу з утворенням складних, досконалих машин і приладів, з постійним підвищенням вимог до їх характеристик та необхідністю об'єднання в єдиний комплекс різноманітних технічних пристроїв.

Усе це обумовлює виникнення нових науково-технічних проблем, розв'язання яких виявляється необхідною умовою для подальшого розвитку продуктивних сил суспільства.

Однією з основних проблем техніки і технологій є проблема надійності [14].

Проблема надійності є не тільки технічною, але й важливою економічною проблемою, що забезпечує зростання продуктивності праці і зниження собівартості виробів.

Для сучасних машин характерні такі напрямки розвитку [14, с. 72]:

збільшення ступеня автоматизації;

підвищення робочих параметрів машин і механізмів;

боротьба за малі габарити і масу;

підвищення точності і надійності їх функціонування;

ефективність роботи;

об'єднання машин у системи з єдиним управлінням.

Ускладнення технічних характеристик машин і певних вимог до них привели до необхідності підвищення вимог до їх надійності та довговічності.

Надійність відображає властивість машин зберігати потрібні показники протягом всього періоду експлуатації.

Кожна зупинка машин через пошкодження окремих елементів або зниження технічної характеристики нижче допустимого рівня, як правило, спричинює великі матеріальні збитки, тому така машина не може ефективно функціонувати.

У наш час промисловість навіть у передових країнах зазнає великих збитків через недостатню надійність і довговічність машин. Так, за весь період експлуатації затрати на ремонт і технічне обслуговування машин за час роботи в декілька разів перевищують вартість нової машини. Суттєве невикористання потенціальних можливостей має місце для машин і агрегатів, до яких висуваються високі вимоги безвідмовної роботи. Вони, як правило, знімаються з експлуатації набагато раніше того терміну служби, який могли б відпрацювати більшість таких виробів [14, с. 73].

У нашій країні проблемам якості і надійності саме і не надається достатньої уваги. Ось чому головним завданням має стати підвищення технічного рівня, економічності і якості усіх видів продукції. При цьому першочергове значення повинно надаватись надійності машин, продовженню їх ресурсу, зменшенню трудовитрат на ремонт і технічне обслуговування.

Проблема надійності комплексна. Вона стосується сфери виробництва і експлуатації машин, до її вирішення залучаються різні галузі знань, вона потребує прийняття нових організаційно-технічних рішень [14, с. 73].

З економічної точки зору одним з найважливіших питань при розробці бізнес-плану технічного переоснащення є питання надійних джерел фінансування проекту. Практична реалізація інвестиційних проектів залежить від забезпечення фінансовими ресурсами, проблема залучення яких у діяльність конкретного підприємства залишається невирішеною. Можливість формування достатнього обсягу джерел фінансування повинна бути підкріплена ефективною господарською діяльністю, стійким фінансовим станом підприємства [2]. Проте з цього випливає досить важливий факт. Підприємство, яке бажає провести переоснащення, є більш бажаним клієнтом для інвесторів, ніж проекти, які необхідно реалізовувати, що називається, «з нуля». Адже таке підприємство вже має базу клієнтів, постачальників, можна чітко прослідкувати динаміку його розвитку та потенціал, а на базі цих досліджень зробити більш чіткі прогнози, які мають значуще підґрунтя для того, щоб збутися. Також будь-яке підприємство має капітал, за рахунок реалізації якого інвестори зможуть відшкодувати свої витрати в тому випадку, якщо проект виявиться все-ж таки невдалим [15].

Загалом, план технічного переозброєння окремої ланки виробництва продукції може дещо відрізнятися від бізнес-плану. Його можна назвати дещо «простішим», адже він вимагає меншої кількості даних для аналізу, менш глибокого аналізу загальної діяльності підприємства та галузі загалом. В той же час модернізація та переоснащення викликає також додаткові необхідні аспекти аналізу. Адже, в разі переозброєння певної ланки виробництва (окремого цеху) існують певні константи, що випливають безпосередньо із самого визначення поняття переозброєння. До них можна віднести [16]:

виробничі площі;

технологічний уклад підприємства;

територіальне розміщення цеху.

Виходячи з цього, слід вказати на можливі організаційні та технологічні труднощі при підборі варіантів переоснащення. Деякі технології можуть вимагати глибокої інтеграції в загальний процес виробництва, деякі вимагатимуть більших виробничих площ, тощо.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик), існуючих засобів праці (машини, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи і раціоналізаторські пропозиції [17]. На основі виділених напрямків технічного переозброєння промислових підприємств формуються проміжні варіанти заміни устаткування по вдосконаленню виробництва, які в значній мірі враховують специфічні особливості галузей, конкретні і детальні, "жорстко" пов'язані з обмеженнями практично всіх видів ресурсів і орієнтовані на досягнення заздалегідь сформульованих цілей. Реалізація під варіантів спрямована на вдосконалення окремих робочих місць або технологічних ланок процесу виробництва. Процес формування варіантів розбивається на два відносно самостійних етапи: складання під варіантів заміни устаткування по розвитку окремих технологічних ланок і побудова алгоритму, дозволяє синтезувати безліч підваріантів і допустимі варіанти технічного переозброєння промислового підприємства.

Розробці варіантів заміни обладнання повинен передувати їх аналіз в такій послідовності:

визначається в базах даних наявність заходів по реалізації намічуваних технічних, технологічних та організаційних рішень про заміну обладнання;

при наявності в базах даних готових заходів уточнюється їх взаємозв'язок з іншими заходами, оцінюється можливість використання заходів в існуючому вигляді;

визначається складність і трудомісткість розрахунків для встановлення необхідності орієнтуватися на ЕОМ або, якщо можливо і доцільно, скористатися ручним рахунком;

оцінюється точність кількісних характеристик заходів і робиться висновок про доцільність використання ЕОМ або пропонуються інші наближені експрес-методи, засновані на спрощення розрахунків, що випливають з відомої похибки вихідних даних;

На наступному етапі відбувається формування наборів заходів технічного переозброєння, що дозволяють розширити "вузькі місця" і досягти цільових нормативів окремих стадій виробничого процесу. Формування наборів заходів здійснюється шляхом вбудовування в діючу систему певних технічних нововведень з банку заходів.

З урахуванням сформованих заходів розраховується перспективна виробнича потужність на кінець планового періоду, перераховуються показники техніко-економічного рівня та формується варіант технічного переозброєння. Так як серед заходів технічного переозброєння є альтернативні, то одному варіанту виробничої програми відповідає декілька варіантів технічного переозброєння.

При стабілізуванні структури виробничої програми "вузькі місця" відомі і визначаються коефіцієнтом інтегрального завантаження одиниць обладнання, технологічних операцій (ділянок), технологічних переділів (цехів) за результатами атестації відповідних стадій виробничого процесу. При плануванні технічного переозброєння в умовах істотної зміни структури продукції аналіз "вузьких місць" доцільно проводити на основі розрахунків виробничої потужності стадій виробничого процесу. За остаточним набором заходів визначаються витрати необхідних ресурсів і формується варіант технічного переозброєння, що включає мету та способи досягнення цілей (набір заходів), необхідні ресурси [18].

Бізнес-планування є одним із ключових аспектів ведення господарської діяльності, адже саме бізнес-план містить в собі технічно та економічно обґрунтовані цілі діяльності підприємства, перспективи його розвитку, тощо. Загалом, бізнес-план можна розглядати двояко. З одного боку, це документ, який показує інвесторам та партнерам ваші плани діяльності, аргументує обрані вами шляхи розвитку, проекти, які ви плануєте ввести, та дає змогу вирішити, чи є доцільною співпраця між організаціями. З іншого ж боку, бізнес-план - це ефективний інструмент менеджменту, що дозволяє направити діяльність підприємства в необхідне русло, забезпечити якомога економічно доцільне досягнення поставлених цілей, тощо. В сучасних умовах, в звязку із стрімким розвитком наукової думки, підприємства все частіше стикаються із необхідністю технічного переозброєння, модернізації власного виробничого процесу.

Проекти переоснащення потребують глибокого попереднього аналізу, дослідження потреб ринку. Логічним є розроблення чітких економічно обґрунтованих планів введення даних проектів в життя, з аналізом необхідних ресурсів, можливостей їх залучення, дослідження ефективності, врахування ризиків, тощо.

При цьому, для технологічного переоснащення характерний ряд відмінностей від звичного бізнес-планування, ключовими з яких є:

більша привабливість для інвесторів в звязку з меншою ризикованістю та вагомими гарантіями повернення вкладених коштів;

технічне переозброєння орієнтоване на інтенсифікацію виробничого процесу шляхом використання інноваційних технологій;

підпорядкування планів технічного переоснащення ключовим аспектам діяльності підприємства та стратегії його розвитку;

короткостроковий характер планування.

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ПЛАНУ ЗАХОДІВ ПО ВВЕДЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЛІНІЇ ПАКУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ОРЕОЛ-1»

.1 Загальний аналіз діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Ореол-1» займається виробництвом та реалізацією євроруберойду високої якості. Частина продукції реалізовується компаніям-учасникам промислово-виробничої групи «Ореол-1», до складу якої входять [19]:

ТОВ «Ореол-1» - виробництво мастик;

ТОВ «ВБК Ореол-1» - ремонтно-будівельні роботи;

ТОВ «ТД Ореол-1» - реалізація матеріалів.

Решта продукції реалізовується роздрібним та оптовим клієнтам. Також підприємство користується послугами дилерів, основні з яких знаходяться у містах Івано-Франківську та Артемівську.

З 1990 року й до недавнього часу завод був дочірнім підприємством ЗАТ «Ореол-1», що надавав необхідну сировину для здійснення з послуг по покрівлі та гідроізоляції, що пропонувалися клієнтам. Самостійну діяльність підприємство розпочало з 2008.

Характерними рисами діяльності заводу на сьогодні можна назвати активний розвиток, поступове розширення діяльності, знаходження нових клієнтів, оновлення технічної бази, закріплення позицій на ринку. Постійно вдосконалюється якість продукції, кваліфікація персоналу, ведеться розробка нових найменувань продукції та послуг.

Підприємство є колективною власністю без залучення державного капіталу. Штат складає 43 особи. В своїй діяльності завод орієнтується на споживачів, що відносяться до середніх та малих підприємств, фізичних осіб.

Товариство має лінійно-функціональну структуру (рис. 2.1), з чітким розподілом праці, відділами, що виконують певні види робіт чи відповідають за забезпечення раціонального виконання тих чи інших функцій.

Також доволі чітко можна прослідкувати ієрархію керівного персоналу підприємства. Головний енергетик, механік та інженер слідкують за станом відповідних їм сфер діяльності підприємства та звітують перед заступником директора.

Економічний відділ включає в себе головного бухгалтера, менеджера зі збуту, економіста. Відділ звітує комерційному директору.

Обслуговуючий відділ виконує функції з прибирання виробничих приміщень, охорони території заводу, тощо.

Рисунок 2.1 - Організаційна структура підприємства [20]

Підприємство займається виробництвом євроруберойду наступних торгових марок:

Пластобіт (гідроізоляційний);

Бітумакс (покрівельний);

Евроруберойд - міцний і легкий матеріал який знаходить широке застосування в сучасному будівництві. Цей матеріал використовується для покриття плоских покрівель, гідроізоляції фундаментів, басейнів, підвалів і т.д..

Евроруберойд - це полімерно-бітумний покрівельний матеріал з різними видами армування й поверхневою обробкою. Сучасні наплавлювальні рулонні покрівельні матеріали мають технічні параметри, які пред'являються до покрівельних покриттів на світовому ринку, що дозволяє використовувати їх без залучення інших супутніх матеріалів. Використовується в будівництві як звичайних житлових, так і промислових об'єктів, причому Евроруберойд може використовуватися не тільки при будівництві нових будинків, але й при ремонті старих.

Рулонні бітумно-полімерні наплавлювальні матеріали виготовляються шляхом двостороннього нанесення бітумно-полімерного в'язкого матеріалу на негниючу основу: склополотно, склотканина, поліестер. Матеріали для верхнього шару покрівельного килима зверху захищені сланцевою, гранітною або базальтовою посипкою, а знизу поліетиленовою плівкою. На матеріали, які використовуються для нижніх шарів покрівель та гідроізоляції, нанесена поліетиленова плівка з обох сторін [21].

Велика товщина готового матеріалу (3 мм і більше) дозволяє істотно знизити кількість шарів покрівлі в порівнянні з руберойдовою. Приклеюється він за допомогою пропанового (або іншого) пальника шляхом підплавлення нижньої поверхні. І не потрібно ніякого додаткового обладнання для розігріву і подачі гарячих клеючих мастик, як це потрібно при використанні руберойду. Як наслідок, знижується вартість монтажу і підвищується безпека робіт [22].

До переваг евроруберойду слід віднести досить просте укладання й транспортування. Матеріал зберігається в рулонах, легко ріжеться підручними інструментами.

Перед укладанням матеріалу, поверхня покрівлі повинна бути повністю вирівняна й очищена. При наявності старого покрівельного килима його слід вилучити або зробити відбудовний ремонт. Якщо укладання проводиться на бетонну поверхню або стяжку, то перед укладанням покрівельного матеріалу слід обробити бетонну поверхню або стяжку розчином праймера. Тому що даний розчин має малу в'язкість, то він проникає через пори поверхні й зв'язує пил, який звичайно залишається після очищення. Дана підготовка гарантує оптимальне зчеплення (адгезію) матеріалу з основою. Після висихання праймера можна робити роботи з укладання матеріалу, використовуючи газовий або рідкопаливний пальник. Перед початком укладання матеріалу слід зробити його приміряння. При необхідності здійснити припасування, використовуючи покрівельний ніж. Далі слід скрутити матеріал назад у рулон.

Поступово розігріваючи нижній покривний (що приклеюється) шар наплавлювального рулонного матеріалу з одночасним підігрівом основи (або поверхні раніше наклеєного ізоляційного шару), рулон розгортають і щільно притискають до основи. Слід пам'ятати, що при надмірному нагріванні матеріал можна зіпсувати, тому рекомендується застосовувати насадки для пальника різної потужності, залежно від температури навколишнього середовища й товщини матеріалу. Рулонний матеріал укладається внахлест. При цьому бічні нахльости повинні бути шириною 8 см., торцеві від 10 до 15 см. Для реалізації бічних нахльостів на матеріалі з посипкою передбачена не посипана крайка уздовж усього полотна завширшки 8 см. Для реалізації торцевих нахльостів буде потрібно попередньо вилучити посипку в передбачуванім місці шляхом розігріву даної ділянки пальником. Рекомендується після основного укладання матеріалу зробити повторний прогрів швів, що утворилися, і переконатись в їх герметичності.

Продукція має досить широкий спектр найменувань від 1,5 до 5,0 кг/м2, як підкладочного так матеріалу для верхніх шарів гідроізоляції. Основа склохолст, склотканина, поліестр. Вся продукція виробляється, згідно Технологічних умов та має всю необхідну документацію та сертифікати.

Основними споживачами продукції заводу є:

ТОВ «ВБК Ореол-1»;

ПП «Астро-с»

ПП «Еко-продукт»

ТОВ «Ніка-СС»

ПП «Васильківбуд»

Виробництвом рулонних покрівельних матеріалів на основі бітуму в Україні займаються більше 30 підприємств. Найкрупнішим виробником традиційного руберойду вважається Луцький картонний-руберойдовий комбінат. Потужність підприємства складає 60 млн. кв.м. Також виробництвом руберойду в Україні займаються: Житомирський завод покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, ТОВ "Камелот" (Северо-донецк), ВАТ "Комбінат Будіндустрії" (Київ), "Промтех" (Харків), ТОВ "Рубітел" (Одеса), ПП "Рубікон" (Харків) і ін.

На ринку євроруберойду в числі лідерів закріпилися три основні виробники [23]:

корпорація "ТЕХНОНИКОЛЬ" (ТМ "ТЕХНОНИКОЛЬ", завод в Дніпродзержинську, 30-32%);

Славутський руберойдовий завод (ТМ "СПОЛИ",г.Славута Хмельницькою обл., ринкова частка, по різних оцінках, складає 25-31%);

завод покрівельних матеріалів "Акваїзол"(ТМ "Акваїзол", Харківська обл., 14-20%).

Решту частини ринку ділять між собою дрібні і середні підприємства, продукція яких розрахована в основному на регіональні ринки: КП "Аркон" (Запоріжжя), 000 "БЛАСТО" (Кременчук, ТМ "Крембіт"), 000 «Завод органічного синтезу» (Луганська обл., ТМ "Рубіж"), ВАТ " Комбінат Будіндустрії " (Київ), ЗАТ "ОРЕОЛ-1 (Київ, ТМ "Пластобіт", "Бітумакс"), 000 "Промтех" (Харків, ТМ "Промізол"), ЗАТ "Стройінвест" (Харків), ВАТ "Склопластик" (Бердянськ, ТМ "Стеклорубероїд"), "Українська інструментальна компанія" (ТМ "Армоїзол"), СП "Фібребіт" (Київ, ТМ "Фібребіт") та інші.

Виходячи з цього, основними конкурентами є:

ВАТ «Комбінат Будіндустрії»;

ТОВ «Завод органічного синтезу»;

ТОВ «Промтех»;

ЗАТ «Стройінвест»;

Для більш детального аналізу конкурентного середовища слід розглянути ключові фактори конкурентної боротьби (шкала оцінок 1-мінімум, 5-максимум):

Таблиця 2.1 - Ключові фактори конкурентної боротьби

КФУВагаПідприємствоВАТ «Комбінат Будіндустрії»ТОВ «Завод органічного синтезу»;ЗАТ «Стройінвест»ТОВ «Промтех»Ціна0,240,85140,830,640,8Технічна оснащеність виробництва0,330,941,241,230,941,2Якість супутнього сервісу0,140,440,440,430,350,5Доставка продукції0,150,550,530,340,420,2Якість продукції0,351,551,541,241,241,2Сума1-4,1-4,6-3,9-3,4-3,9

Як бачимо, позиції підприємства доволі міцні. Основним слабким місцем є технологічна оснащеність виробництва.

На підприємстві встановлена лінія по виробництву бітумно-полімерних матеріалів з наступними характеристиками (табл. 2.2).

Процес виробництва складається з наступних етапів:

Приймання, зберігання та транспортування компонентів;

Підготовка та виготовлення покрівельної маси;

Формування та пакування матеріалу.

Таблиця 2.2 - Характеристика виробничої лінії

Найменування показникаЗначенняПродуктивність технологічної лінії за зміну (8 год.) за год, м2450тис.-2млн.Спосіб виробництваКонвеєрнийПерсонал, чол.10 чоловікПотужність лінії, стартова, кВт/год.100Потужність лінії, робоча, кВт/год.15-20

Опис технологічного процесу:

Бітум надходить на виробництво в бітумовозах при температурі 140-1700С і подається бітумним насосом.

Основа в рулонах повинна зберігатись на піддонах таким чином, щоб не було пошкоджень торцевої частини рулону і подаватись на лінію погружчиком.

Наповнювачі (тальк, доломіт, зола, тощо) зберігаються в спеціальній тарі і подаються в змішувач.

Полімери-модифікатори (DST, SBS, тощо) подаються зі складу мішками, які розтарюються безпосередньо на змішувачі в процесі загрузки.

Посипка крупнозерниста подається погрузчиком на лінію формування та засипається у робочий бункер.

Підкладочну та кромочну плівку поставляють зі складу і встановлюють на лінії формування по схемі, в залежності від марки матеріалу, що буде виготовлятись.

Безпосередньо сам виробничий процес можна подати наступною схемою:

Рисунок 2.2 - Технологічний процес по виробництву БПМ

Процес пакування продукції проводиться вручну в окремому цеху. Піддон, на якому знаходяться готові рулони, обмотується термозбіговою плівкою, яка, під дією високих температур, стискається.

Для більш детального аналізу діяльності підприємства слід також врахувати собівартість продукції та те, як вона формується. Калькуляція собівартості (табл. 2.3, 2.4)продукції є невідємною частиною моніторингу діяльності підприємства, відображаючи значну частину глибинних процесів, що мають місце.

Таблиця 2.3 - Калькуляція собівартості Пластобіт ПГ-СХ-4,0 на м²

Найменування матеріалівОдиниці вимірюванняЦіна без ПДВ, грн.КількістьСума, грн.Бітум БНД 90/130кг3,40502,07377,061Цемент 400кг0,63090,77880,491СБС-Кратонкг21,35000,10672,278ІПП (ПЕ, ПП)кг3,08970,09030,279Всього суміші: 3,049510,109Склохолст ХСН-50а-100м0,90001,00000,900Плівка (з логотипом) 106 смм0,19201,05000,202Плівка кромочна 10 смм0,02201,05000,023Посипка гранітнакг0,24701,15000,284Етикетка Євроруберойдшт.0,03000,10000,003Скотч пластобіт коричневийшт.11,25000,00230,026Газл3,07500,00500,015Плівка упаковочна п/ет термозбіговакг14,16700,01200,170Піддон дерев'янийшт.17,20000,00410,071Уголок картон 50*4м.1,55000,00750,012Стрічка бандажна 16м.0,07500,05630,004Скоба металічна 16шт.0,04000,00830,000Всього матеріалів: 11,819Втрати від браку (від кіль-ті суміші) 5,30% 0,536Паливо, енергія (від кіль-ті суміші) 8,50% 0,859Основна ЗП (від кіль-ті суміші) 6,15% 0,622Відрахування на соціальні заходи 38,28% 0,238Всього прямих витрат: 14,074Накладні витрати (від осн. ЗП) 280,00% 1,740Повна собівартість 15,810Рентабельність 2,59%0,41Оптова ціна без ПДВ 16,22ПДВ 20,00% 3,24Оптова ціна з ПДВ 19,46

Таблиця 2.4 - Калькуляція собівартості на Бітумакс Ізол на м²

Найменування матеріалівОдиниці вимірюванняЦіна без ПДВ, грн.КількістьСума, грн.Бітум БНД 90/130кг3,40501,24124,226Цемент 400кг0,63090,39490,249СБС-Кратон кг21,35000,02120,453ІПП (ПЕ, ПП)кг3,08970,10580,327Всього суміші: 1,76315,255Склохолст ХСН-50а-100м²0,90002,00001,80012345Плівка (без логотипу) 106 смм0,14702,10000,309Етикетка Євроруберойдшт.0,03000,10000,003Скотч бітумакс зелений шт.11,25000,00230,026Газл3,07500,00250,008Плівка упаковочна п/ет термозбігова кг14,16700,00600,085Піддон дерев'янийшт.17,20000,00200,034Уголок картон 50*4м.1,55000,00370,006Стрічка бандажна 16м.0,07500,02810,002Скоба металічна 16шт.0,04000,00410,000Всього матеріалів: 7,528Втрати від браку (від кіль-ті суміші) 5,30% 0,279Паливо, енергія (від кіль-ті суміші) 8,50% 0,447Основна ЗП (від кіль-ті суміші) 6,15% 0,323Відрахування на соціальні заходи 38,28% 0,124Всього прямих витрат: 8,701Накладні витрати (від осн. ЗП) 280,00% 0,900Повна собівартість 9,600Рентабельність 2,71%0,26Оптова ціна без ПДВ 9,86ПДВ 20,00% 1,97Оптова ціна з ПДВ 11,83

На базі даних, вказаних в табл. 2.5 та використовуючи формули 2.1 - 2.8 [24], були підраховані ключові фінансові показники діяльності підприємства (табл. 2.6).

Таблиця 2.5 - Вихідні данні для підрахунку показників фінансового стану підприємства [Додаток B, C]

Показник20092010Чистий прибуток8271355Виручка від реалізації1648833630Власний капітал8801408Капітал624614161Поточні зовобязання 536612753Оборотні кошти615914014Грошові кошти121Активи624614161Дебіторська заборгованість574713157Знос 929Первісна вартість90168Рентабельність діяльності:

(2.1)

Рентабельність власного капіталу:

(2.2)

Рентабельність капіталу

підприємство інноваційний технологія конкурентоспроможність

(2.3)

Коефіцієнт покриття

(2.4)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

(2.5)

Частка оборотних коштів в активах:

(2.6)

Коефіцієнт зносу основних засобів:

.

Таблиця 2.6 - Показники фінансового стану підприємства

Показник20092010Зміна показникаПоказники рентабельностіРентабельність діяльності0,05020,0403-0,0099Рентабельність власного капіталу0,93980,96240,0226Рентабельність капіталу0,13240,0957-0,0367Показники ліквідностіВеличина власних оборотних коштів793,00001261,0000468,0000Коефіцієнт покриття1,14781,0989-0,0489Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,00020,00160,0015Частка оборотних коштів в активах0,98610,98960,0035Коефіцієнт критичної оцінки1,07121,0333-0,0379Показники оцінки майнового стану підприємстваКоефіцієнт зносу основних засобів0,10000,17260,0726

Як бачимо, показники рентабельності капіталу та діяльності доволі низькі, до того ж спостерігається тенденція до ще більшого їх зниження.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності значно менший за нормативне значення, до того ж він зменшився протягом періоду, щоб аналізувався.

Як бачимо, підприємство має значну кількість оборотних активів відносно активів загалом, що є позитивно.

Підприємство має достатній рівень активів для покриття своїх поточних зобовязань, що є позитивно для його іміджу, залучення партнерів, тощо.

В той же час, коефіцієнт зносу дещо зріс, що є негативним явищем. Підприємству в сучасних умовах необхідно постійно оновлювати свою технічну базу.

2.2 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції в умовах стандартизації виробничих процесів

Як вже було сказано, перед проведенням технічного переозброєння підприємства слід, в першу чергу, звертати увагу на «вузькі місця» виробничого процесу, та ті ланки, де оновлення технічного забезпечення принесе дійсно значні вигоди.

Слід зазначити, що євроруберойд є новітнім матеріалом, експлуатаційні показники та технологічний процес виготовлення якого фактично не залежать від устаткування, на якому він виготовляється. Тобто, на даний момент, всі компанії-виробники володіють майже ідентичними засобами виготовлення даного виду продукції, а сама вона є стандартизованою. До того ж, продукція призначена для подальшого використання при наданні послуг, тобто, вона реалізовується на промисловому ринку. Це накладає певні обмеження на можливості конкурентної боротьби.

В той же час, враховуючи споживачів даного товару, якими є будівельні компанії та компанії, що надають широкий спектр послуг з покрівлі, гідроізоляції та ремонту, можна сказати, що доволі важливим питанням є транспортування продукції, адже процес надання даних послуг вимагає постійного переміщення виробничих потужностей. В разі, якщо товар недостатньо надійно упакований, він може бути пошкодженим, що призведе до неможливості його експлуатації. До того ж, євроруберойд є вогненебезпечним продуктом для якого необхідні особливі умови зберігання.

Як наслідок, виробники євроруберойду змушені вибирати максимально надійні способи упаковки, які забезпечують термо- та гідроізоляцію, ударостійкість, попередження випадіння продукції з піддонів. На даний момент найбільш доступним є ручне пакування руберойду на піддонах із застосуванням термозбігової плівки. Даний вид упаковки забезпечує надійний захист, проте є дещо застарілим та шкідливим як для екології, так і безпосередньо для працівників.

На даний момент більшість виробників продукції орієнтуються на екстенсивний розвиток своїх засобів пакування, тобто, в разі виникнення необхідності, закупляють додаткове обладнання, яке працює за технологією, ідентичною до наявної. Підприємства не надають достатньої уваги можливостям інтенсифікації процесу, орієнтуючись на зниження собівартості шляхом залучення дешевшої сировини, тощо. До того ж, підприємства схильні більше застосовувати ручну працю людей, ніж встановлювати компютеризоване обладнання з високим ступенем автоматизації.

Логічним підсумком вищесказаного є те, що доволі ефективним методом покращення конкурентних позицій може стати технічне переоснащення процесу пакування продукції із застосуванням інноваційних технологій. Оновлена високотехнологічна упаковка не лише дасть змогу знизити собівартість, а привабить увагу клієнтів. До того ж, введення інноваційної лінії пакування відкриє простір для розширення обсягів випуску товарів.

Технологічна ділянка групової упаковки великогабаритної продукції на сучасних потокових виробництвах складається зі станцій формування палет (де відбувається послідовна укладання виробів у шар, а потім у штабелі) та упаковки в полімерну (еластичну або термоусадочну) плівку. Зрозуміло, високої швидкості обробки вантажів важко досягти без різних підвідних і сервісних пристроїв: ланцюгових і роликових транспортерів, похилих конвеєрів, поворотних столів, модулів кутового переміщення і т. д.

Високопродуктивне обладнання для складання та упакування великогабаритних вантажів (мішків вагою від 25 кг і вище, пластикових і металевих бочок, будматеріалів, картонних коробів, побутової техніки) займає особливу нішу на ринку спеціалізованих пакувальних машин і ліній. Перш за все це технологічно необхідна ланка цілісного виробничого ланцюга по фасуванню, закупорюванню та формуванню транспортної тари. Промислові системи подібного класу проектуються під конкретне замовлення з урахуванням виробничих умов, необхідної потужності і специфіки продукції.

Найбільш активне освоєння технологій групової упаковки спостерігається в тих галузях вітчизняної економіки, де зростання товарного виробництва має позитивну динаміку, а учасники ринку мають у своєму розпорядженні достатніми фінансовими засобами, щоб купувати пакувальне обладнання, відповідне найвищим світовим стандартам. Зокрема, це стосується виробників алкогольних і безалкогольних напоїв, цукрових і пивоварних заводів, більшості великих підприємств хімічної, целюлозно-паперової промисловості, а також компаній, що спеціалізуються на випуску лакофарбових, мастильних та будівельних матеріалів, меблів.

Імпортне обладнання та технології в цьому секторі ринку - переважно родом з Європи, від фірм, що спеціалізуються в області великогабаритної упаковки не один десяток років. Це важливо, адже пакувальні лінії такого роду повинні забезпечувати високу продуктивність і ефективність процесів, мати заданий рівень автоматизації і величезний запас надійності при інтенсивній (у кілька змін або цілодобово) експлуатації. Серед інших вимог до пакувальним системам - вбудованість в загальний виробничий цикл, гнучкість при переході на інші формати упаковувати продукцію, простота в управлінні і обслуговуванні [25].

Проте не слід забувати, що технологія загалом та, безпосередньо, обладнання, що буде використовуватися, напряму залежить від матеріалу, яким буде проводитися пакування. Далі буде розглянуто деякі можливі новітні види матеріалів та технології, що повязані з їх використанням.

Використання стретч-плівки.

Транспортні пакети із стретч-плівок добре захищають вантаж від можливих механічних впливів при перевалці і зберіганні. Огортання в стретч-плівку, на відміну від термоусаджування, не вимагає теплової енергії, більше екологічно і особливо ефективно при великих обсягах виробництва. З огляду на все час зростаючі ціни на енергоносії, для Росії цей спосіб упаковки дуже актуальне.

Стретч плівка (промислова плівка, технічна плівка) - це пакувальний матеріал, що має здатність зворотньо розтягуватися з більшим подовженням. Така плівка має, у порівнянні з іншими плівковими матеріалами, підвищену міцність, стійкість до розриву, проколу, удару і продавлюванню, вона відрізняється липкістю шарів плівки по відношенню один до одного.

Завдяки еластичному розтяганню стретч-плівки в процесі упаковки і за рахунок її прагнення повернутися у вихідний стан, виникає «утримувальна» сила, яка забезпечує стійку фіксацію продукції зі збереженням захисної функції упаковки.

Унікальною властивістю стретч-плівки є липкість шарів по відношенню один до одного. За рахунок цього шари щільно прилягають друг до друга під час обмотки, утворюючи герметичну упаковку.

В основному, стретч-плівка використовується для упаковки і фіксації вантажів на палетах, а також для упаковки довгомірних виробів шляхом ротаційного спіралеподібного обмотування.

В залежності від застосування обладнання палетна стретч-плівка поділяється на ручну та машинну. Ручна стретч-плівка застосовується на ручних пристроях (диспенсерах), а машинна стретч-плівка - на спеціальних машинах (палетопакувальниках), обладнаних різними системами розтягнення плівки.

Однією з важливих експлуатаційних характеристик палетної стретч-плівки є величина попереднього розтягу (попередній стретч), тобто величина, на яку може бути розтягнута плівка при обгортанні палет з забезпеченням гарантованого скріплення і цілісності вантажу без пошкодження плівки. В основному, ручні палетні стретч-плівки мають попередній стретч 70÷100%, а машинні палетні стретч-плівки - 100÷300%.

Для того, щоб вибрати найбільш підходящу стретч плівку для пакування вантажу, необхідно звернути увагу на наступні фактори:

тип вантажу (розмір, форма, вага);

спосіб пакування;

тип обладнання, що застосовується;

засоби транспортування і особливості завантаження;

вимоги до утримувальної сили та сили стискання при завантаженні;

фактори удару при завантажені.

Технічна стретч плівка - це надійний захисник продукції. Стретч-плівка призначена для упаковки вантажу на палетах, як ручним способом, так і за допомогою палетопакувальних машин. Палетний стретч служить для оберігання товарів від пилу та бруду, а також скріпляє вантажі на піддонах при складанні і під час транспортування. Характеризується високим ступенем прозорості, високими показниками розтягування (попередній стретч), одночасно після декількох хвилин обгортання товару плівка стягується, намагаючись повернутися в первинне положення, внаслідок чого відбувається щільне стиснення і максимальне покриття вантажу (ширина рулону 50 см), готового для переміщення [26].

З метою формування великогабаритної транспортної упаковки шляхом обмотки стрейч-плівкою застосовуються автоматизовані ротаційні палетообмотувальні машини портального типу або автомати для надягання чохлів.

У ротаційних палетообмотувальників в залежності від типу продукції і передбачуваних умов складування (на відкритих майданчику або в приміщенні) передбачається кілька видів обмотки: спіралеподібна, з накладенням плівки зверху або комбінована. Наприклад, портальні обмотувальники, в основному, розраховані на роботу з палетованими вантажами вагою до 1800 кг при продуктивності до 60 палет/годину залежно від моделі. З моменту подачі вантажу по транспортеру або рольгангом в робочу зону машини всі операції (попереднє натягнення плівки, ротаційна обмотка, відвід готового пакета) виконуються без участі оператора. Однак машини даного типу мають недостатню пропускну здатність в умовах швидкого і ємкого вантажопотоку. Продуктивність пакувальних процесів істотно збільшується, якщо застосувати автомати для надягання чохлів з розтягнутої плівки.

Автоматичні установки по надяганню чохлів в основному розраховані на поперемінне застосування різних сортів стретч-плівки, а також плівки термоусадочної. За допомогою укороченого зварювального головного шва (приблизно 92% довжини штабеля) автомат забезпечує рівномірне натягування плівки.

Вся операція упаковки виглядає так. На першому етапі відбувається розкриття і розрівнювання рукавної плівки розрівнювальними стрічками, підведення до розтягуючих пристроїв, зварювання плівки на 92% від ширини штабеля і відділення чохла. Далі здійснюється розтягування чохла а потрібний розмір за допомогою варіативно встановлених діагональних систем розтягування. Піддон підводиться з транспортною стрічки для підготовки натягування стретч-плівки знизу. Натягування відбувається з контурним управлінням чохла на вантаж по всій поверхні без складок, причому плівка стягується без накопичень, по напрямних рулонів. На завершальній стадії операції палет обтягується знизу для стискання упакованого вантажу і піддону. Подібні автомати можуть бути встановлені в єдину автоматизовану лінію укладання упаковки вантажів. До складу лінії входять модуль укладання вантажів на піддони і автомат для натягування чохлів із стретч-плівки.

Чохли з термоусадочної плівки виготовляються за допомогою з'єднання зварним швом верхніх країв відрізків рукави. Сформований чохол розправляють по периметру в прямокутник і надягають зверху на завантажений палет (при цьому нижній край плівки знаходиться нижче піддона). Після термоусаджування плівки нижній край чохла затягується під палет, міцно скріплюючи пакет з усіх сторін. Сучасне устаткування такого типу, в залежності від комплектації та моделі, здатне упаковувати до 60 піддонів на годину (масою від 500 кг і вище, висотою до 2,5 м), працюючи з плівками товщиною від 70 до 200 мкм. Такі установки можна використовувати як окремо, так і в складі потокової автоматизованої лінії. Конструктивно обладнання такого роду складається з трьох основних вузлів: рами з термоусадочним кільцем, машиною одягання пакетів і системою нижньої підусадки. Рама з термоусадочним кільцем виробляє нижню, бічну і верхню усадку по черзі. Термоусадочне кільце зі спеціальною системою низькотемпературної суміші садовить пакет рівномірно, в тому числі і в разі застосування дуже тонких плівок.

Машина для одягання пакетів забезпечує процес відкриття і захоплення плівки, завдяки чому рукавна плівка постійно відкрита, і плівка саме одягається, а не насувається, деформуючи вантаж або стикаючись з ним. Довжина пакету встановлюється автоматично відповідно до висоти вантажу. Використовуваний "принцип парашута" дозволяє надіти пакет навіть на вантажі зі складною конфігурацією, наприклад з гострими кутами. Рівномірна усадка плівки здійснюється за допомогою системи нижньої підусадки.

Упаковці з застосуванням усадки піддаються і м'які вантажі (пакети) в поліетиленовій оболонці. Тут важливо, щоб конструкція пакувального агрегату передбачала наявність антиколажної системи. Вона попереджає склеювання пакету з поліетиленовою оболонкою самого товару, а виходить, відпадає необхідність у дорогих плівках-прокладках. Термоусадочне пакувальне обладнання передових фірм галузі забезпечується подібною системою, дозволяючи обробляти не тільки штабелювати будматеріали, бочки, мішки, пакети, а й продукти харчування, скло, побутову техніку.

Вперше застосування піддонів для пакування усадочної плівкою було введено в сімдесятих роках на підприємствах промисловості будівельних матеріалів, де обсяги виробництва порівняно високі. Термоусаджувальний чохол забезпечує високу стабільність готового пакету в умовах частої перевалки вантажів і великих навантажень в процесі вантажно-розвантажувальних робіт, одночасно оберігаючи чутливий до вологи продукт від атмосферних впливів.

Як наслідок, маємо три види матеріалів, що можуть бути використані сучасними підприємствами для пакування продукції на піддонах (палетах). Для обрання найбільш підходящого необхідний порівняльний детальний аналіз, наведений в табл. 2.1. Порівняння відбувається за 3-ох бальною шкалою (1-мінімум, 3-максимум). Критерії для аналізу та їх значення обрані на базі даних, наданих виробниками матеріалів [28].

Таблиця 2.7 - Порівняння матеріалів для пакування палет

ПоказникСтретч-плівкаТермоусадочна плівкаЧохли із термоусадочної плівки1234Вартість матеріалу, необхідного для упаковки одиниці продукції312Вагомість0,15Затрати енергії312Вагомість0,15Вартість обладнання231Вагомість0,15Екологічність процесу пакування312Вагомість0,05Екологічність матеріалу (можливості по утилізації, тощо)123Вагомість0,1Складність технології231Вагомість0,1Стійкість до пошкоджень231Вагомість0,15Ступінь захищеності продукції (аероізоляція, гідроізоляція, тощо)231Вагомість0,15Зважена оцінка2,252,21,55Як бачимо із порівняння, найкращим варіантом за даних умов є пакування за допомогою стретч-плівки. Загалом, стретч-плівка є також найновітнішим із матеріалів, що розглядались. Варто також зазначити, що даний вид матеріалу відкриває також деякі додаткові переваги, порівняно із конкуруючими технологіями [28]:

відсутня необхідність по спеціальному замовленню обладнання (обладнання має гнучкі налаштування, що дозволяє підприємствам-виробникам виготовляти його серійно, а не під замовлення, як у випадку із термоусадочною плівкою);

обладнання не вимагає значних площ для своєї діяльності;

висока ступінь автоматизації;

значні перспективи розвитку галузі по виробництву технологій.

Наступним логічним кроком по обранню варіантів переоснащення є обрання обладнання по пакуванню продукції в обраний матеріал (стретч-плівку). Обладнання, що застосовується для пакування продукції, розміщеної на палетах стретч-плівкою має загальну назву «палетопакувальники».

Палетопакувальники (палетообмотувальники) - машини для обмотки вантажу на піддоні стретч-плівкою. Продукція упакована ними утворює палет на якому вантаж щільно утримується стретч-плівкою.

Таким чином закріплена продукція захищена від вологи, механічних, атмосферних та інших впливів. Спрощуються вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, транспортування, облік продукції.

Палетопакувальники (паллетообмотувальники) можуть додатково комплектуватися під'їзної рампою для установки палети з вантажем на поворотний стіл і знімання упакованої палети для подальшого транспортування.

Апарат має наступний принцип роботи: палет з вантажем обертається на столі, а стретч-плівка розташована на рухомий каретці переміщається вгору-вниз по стійці, за рахунок цього і відбувається упаковка палети стретч-плівкою. Палетопакувальники вибираються тій чи іншій моделі в залежності від характеру вантажів і умов праці на складі.

При великих обсягах виробництва використовуються палетообмотувальники, які можуть бути напівавтоматичними, де кожна операція контролюється оператором, так і повністю автоматичними.

Палетопакувальники різного рівня відрізняються один від одного ступенем автоматизації, продуктивністю, заснованою на швидкості роботи, і, природно, ціною [29].

Палетопакувальники мають різну конструкцію. Існують як повністю автоматичні палетообмотувачі, здатні працювати без участі людини в складі автоматичних пакувальних ліній, так і напівавтоматичні, які потребують участі оператора.

Автоматичні паллетопакувальники коштують трохи дорожче, але зате дають можливість заощаджувати плівку за рахунок попереднього розтягування. Двоступінчаста система розтягування стретч-плівки дозволяє досягти великого ступеню попереднього розтягування. У деяких моделей паллетопакувальників попереднє розтягування сягає 300%, тобто плівка розтягується по довжині в чотири рази, не змінюючи своєї ширини. Деякі паллетообмотувачі дають можливість точно регулювати натяг стретч-плівки в процесі намотування. Практично всі автоматичні паллетообмотувачі мають можливість роботи в ручному режимі.

Новітні моделі паллетообмотувачів оснащені такими корисними функціями, як програмування кількості додаткових витків зверху і знизу, автоматичне визначення висоти палети з вантажем, що виконується за допомогою фотодатчика, м'який старт обертання і плавна зупинка платформи, регулювання швидкостей обертання платформи і переміщення каретки, автоматична обрізка стретч-плівки після обмотування. Палетопакувальники з кареткою відкритого типу забезпечують швидку і легку заміну стретч-плівки.

Палетопакувальники розрізняються по швидкості обмотки і спектру вантажів, що обмотуються. Різноманітність палетопакувальників дає можливість вибрати оптимальний варіант, з огляду на характер товару, що обмотується, і об'єм упаковки [30].

2.3 Переоснащення процесу пакування на підприємстві

В процесі дослідження матеріалу (різноманітних пропозицій, що представлені на ринку виробниками обладнання) було обрано наступні варіанти обладнання для упаковки, що відрізняються застосуванням передових технологій, гнучкістю налаштувань, значним рівнем автоматизації, прийнятною ціною, тощо.

. Пересувний палетопакувальник «MW2».

Технічні характеристики [29]:

Можливість роботи в ручному режимі;

Можливість роботи в автоматичному режимі c вибором однієї з 4 програм обмотування: подвійний цикл обмотування (вгору-вниз); односпрямоване обмотування (тільки вгору); подвійний цикл обмотування (вгору-вниз) з перервою для накриття верху піддону; односпрямоване обмотування (тільки вгору) з перервою для накриття верху палети;

Можливість програмування кількості витків обмотки внизу і вгорі палети;

Автоматичне визначення висоти вантажу («фото-око»);

Регулювання швидкості руху палетопакувальника від 0 до 1,5 м в секунду;

Регулювання швидкості підйому каретки;

Натяг плівки здійснюється кареткою з моторизованим попереднім розтягненням плівки;

Наявність датчика визначення перешкод;

Наявність системи автоматичного визначення габаритів вантажу;

Наявність звукового та світлового сигналізаторів роботи;

Джерело живлення - акумуляторна батарея з вбудованим зарядним пристроєм і автономною системою контролю зарядки;

Розміри стретч плівки: максимальна ширина рулону - 500 мм; максимальний діаметр рулону - 300 мм.

Розміри піддону: довжина 600 мм. і більше, ширина 600 мм. і більше, висота 300 мм. - 2100 мм.

. Палетопакувальник «SFERA EASY» фірми ATLANTA (Італія)- напівавтоматичний мобільний робот-обмотувальник. Він ідеально підходить для застосування в складських приміщеннях для пакетування великогабаритних, важких вантажів. Володіючи можливістю автоматичного визначення габаритів вантажу і завдяки своїм компактним розмірам, машина може переміщатися по периметру предмета, що потребує в упаковці. Єдина вимога - наявність вільного доступу навколо палету в радіусі 1350 мм. Каретка з плівкою підіймається за допомогою підйомного циліндра, який вирізняється надійністю і довговічністю. Палетопакувальник «SFERA EASY» легко переміщувати від однієї палети до іншої. Слід також зазначити, що, оскільки, піддон із продукцією розміщується на підлозі, то обмежень по вазі вантажу немає. Єдине габаритне обмеження - висота палету [30].

Таблиця 2.8 - ТХ «SFERA EASY»

ВантажопідйомністьНе обмеженаКолісний привідмоторизованийДіаметр обкатувального колеса, мм.390Фотоелемент для визначення габаритів вантажуПрисутнійРегулювання натягнення плівкиМеханічне щепленняПрограми обмоткиВверх, вверх-вниз, вверх з затримкою зверху для укладки плівки, вверх-вниз з затримкою наверху для укладки плівкиПрограмування кількості витків зверху та знизу палетуПрисутнєЗахисний кінцевий вимикачРозташований внизу кареткиНаявність колониВідсутняМаксимальна висота палету, мм.2100Плавний стартПрисутнійРегулювання швидкості руху роботаПрисутнєФіксована зупинкаПрисутняПанель управлінняРучна та автоматичнаЗасіб для притисканняВідсутнійЖивлення АкумуляторГабаритні розміриДовжина, мм.1400Ширина, мм.850Висота, мм.1350Вага, кг.350

. ATLANTA «STRETCH OMEGA» виробництва ATLANTA (Італія) - найшвидший у світі автоматичний палетопакувальник, з кареткою, що обертається разом з кільцем навколо палети з вантажем. Швидкість: 70 обертів на хв. Продуктивність: до 140 палет у годину.

Переваги автоматичного палетопакувальника «OMEGA» [30]:

унікальна продуктивність до 140 палет/год. і швидкість до 70 оборотів/хв. Запатентована зовнішня система попередньої розтяжки плівки без електричних контактів на кільці та інших складних та ненадійних рішень.

Двигун розташований на нерухомій частині машини, що виключає необхідність використання балансового вантажу; до того ж це забезпечую значну швидкість обертання;

Висока надійність і стабільність в роботі;

Можливість використання «дамбо» рулону з плівкою до 40 кг., що дозволяє машині працювати в 3 рази довше без заміни плівки, ніж при використанні стандартної бобіни.

Технічний опис:

Стандартна висота установки полети 500 мм., що є перевагою, адже підняти її на таку висоту не є складним;

Максимальна швидкість обертання кільця: 70 оборотів на хвилину;

Не вимагає присутності оператора;

Спеціальна система відрізання та зварювання плівки;

Загальна встановлена потужність: 8 кВт.;

Захист електричних компонентів і моторів: IP 55;

Робочий тиск: 6 бар.;

Максимальний розмір полети: 1200 мм. на 1200 мм., висота від 500 до 2300 мм. при вазі 1000 кг.

. Палетопакувальник "PAKLET F1" виробництва компанії "Siat-M.J.Maillis Group" (Італія) являють собою напівавтоматичні пакувальні машини для пакування вантажів на палетах у стретч-плівку.

Палетопакувальники "PAKLET F1" управляються оператором, можуть працювати у ручному або автоматичному режимах. Упаковка здійснюється шляхом обертання платформи з встановленою на ній палетою з вантажем та переміщення каретки зі стретч-плівкою вгору-донизу.

Процес пакування в ручному режимі керування палетопакувальниками відбувається наступним чином: попередньо задавши натяг стретч-плівки, оператор встановлює палету з вантажем на обертову платформу, прикріплює стретч-плівку до основи палети та запускає рух обертової платформи, натиснувши на кнопку «старт». З допомогою кнопки керування кареткою зі стретч-плівкою «вгору-донизу» оператор задає рух каретки та пакує палету. Після завершення пакування оператору слід обрізати стретч-плівку та зняти палету з обертової платформи.

Процес пакування в автоматичному режимі керування палетопакувальником відбувається наступним чином: оператор встановлює палету з вантажем на обертову платформу, прикріплює стретч-плівку до основи палети та запускає рух обертової платформи, натиснувши на кнопку «старт». Далі процес пакування відбувається у відповідності із заданими налаштуваннями палетопакувальників (часом додаткового обмотування нижньої та верхньої частин палети, натягом плівки, швидкістю руху обертової платформи та каретки з плівкою). Після завершення пакування оператору слід обрізати стретч-плівку та зняти палету з обертової платформи. Основні властивості [28]:

Робота в ручному режимі;

Робота в автоматичному режимі з вибором однієї з двох програм обмотування: подвійний цикл обмотування (вверх-вниз); однонаправлене обмотування (тільки вверх);

Установка часу додаткової обмотки внизу та вверху палети;

Автоматичне визначення висоти палети з вантажем за допомогою фотодатчика;

Мякий запуск та зупинка поворотної платформи на початковому та кінцевому етапах обмотки;

Регулювання швидкості обертання поворотної платформи;

Регулювання швидкості руху каретки;

Зупинка поворотної платформи у фіксованій позиції (позиціонування);

Ланцюговий привід обертання повторної платформи;

Пасовий привід руху каретки з плівкою;

Таблиця 2.9 - ТХ "PAKLET F1"

Максимальна висота палети2200/2500 ммМаксимальна вага палети2000 кгДіаметр поворотної платформи1.5/1.65/1.8 мВисота поворотної платформи75 ммНапруга живлення380 В, 50 ГцУстановлена потужність0.7 кВтРозміри рулону плівки стретч: - ширина - зовнішній діаметр - внутрішній діаметр 500 мм 250 мм 76 мм

Як можна побачити, обладнання досить сильно відрізняється як за своїми ТХ, так і за самим способом пакування. Для обрання необхідного варіанту слід розглянути основні вимоги для устаткування, що актуальні на ТОВ «Завод «Ореол-1». Виходячи із умов діяльності підприємства, специфіки виробничого процесу та можливостей складено ряд показників. Далі (табл. 2.10) наведено ці показники та відносна ступінь відповідності обладнання, що розглядається, висунутим вимогам. Шкала оцінювання від 1 (найменш прийнятно для підприємства) до 4 (найбільш прийнятно)При складанні вимог та оцінюванні були прийняті до уваги особливості діяльності підприємства:

Процес виробництва продукції та її пакування проходить в різних приміщеннях. Це накладає обмеження по інтеграції процесів;

Приміщення для пакування має досить невелику площу;

Підприємство має досить невеликі виробничі потужності, що викликає невеликі вимоги до пропускної спроможності пакувального обладнання;

Обмеженість коштів. Оскільки завод не є великим, керівництво не може собі дозволити залучення значних коштів на переснащення;

Підприємство зорієнтоване на якомога більшу економічність та екологічність обладнання.

Таблиця 2.10 - Порівняльний аналіз пакувального обладнання

КритерійMW2SFERA EASYSTRETCH OMEGAPAKLET F1Ціна (включаючи транспортування)3214Вагомість0,16Ступінь автоматизації2341Вагомість0,1Гнучкість налаштувань2341Вагомість0,07Складність монтажу4312Вагомість0,11Площа, необхідна для експлуатації3412Вагомість0,17Пропускна спроможність1243Вагомість0,07Кількість необхідного обслуговуючого персоналу4231Вагомість0,1Затрати енергії3412Вагомість0,1Швидкість зносу деталей, витрати на амортизацію2431Вагомість0,12Зважена оцінка2,783,062,162

Як бачимо, найбільш прийнятним для підприємства є використання новітніх напівавтоматичних пакувальних роботів SFERA EASY. Вони відносно не дорогі, мають достатню для потреб підприємства пропускну спроможність, компактні, прості у використанні, мають мінімальні вимоги до габаритів продукції, високий ступінь економічності та екологічності, ергономічний дизайн. Все це робить їх майже ідеальним устаткуванням для невеликих підприємств.

Після розгляду та аналізу технічних аспектів, що стосуються технічного переозброєння було отримано базу для розробки плану проведення заходів по його проведенню. Слід зазначити, що обрана технологія пакування та обладнання, необхідне для цього, дають змогу підприємству провести переоснащення за рахунок фінансування власними коштами, що вносить певні корективи в планування введення проекту в діяльність. Тобто, план призначений лише для внутрішнього застосування. До того ж, переозброєнню підлягає виключно процес пакування продукції. Все це робить дещо недоцільним розробку детального опису діяльності підприємства та стан галузі, маркетингового плану, оцінки ризиків. Обґрунтуванням цього є наступні фактори:

Діяльність підприємства не змінює своєї суті;

Відсутня необхідність пошуку нових споживачів та перепозиціонування продукції;

Дане переоснащення не вплине на можливі ризики діяльності;

Для обслуговування ТТП цілком підходить кваліфікація вже наявного персоналу;

Відсутні зміни безпосередньо в процес виробництва продукції та його технологію. Змінено лише процес пакування.

Процес переоснащення процесу пакування продукції інноваційним обладнанням на ТОВ «Завод «Ореол-1» можна відобразити із послідовності наступних заходів:

Розміщення замовлення на обладнання у диллера;

Оформлення необхідних документів;

Розробка та підписання контрактів на поставку стретч-плівки, що необхідна для процесу пакування;

Доставка та прийом обладнання, демонстрація;

Інструктування відповідального за пакування продукції на заводі представниками фірми-виробника обладнання;

Інструктаж та ознайомлення із обладнанням операторів;

Очищення площ, необхідних для обладнання. Введення в експлуатацію.

Більш детальний огляд необхідних заходів та час, необхідний на їх проведення, подано в табл. 2.11.

Таблиця 2.11 - Заходи, необхідні для переоснащення процесу пакування на ТОВ «Завод «Ореол-1»

ЗахідНеобхідні витрати часу, днівПриміткиРозміщення замовлення на обладнання у дилера1Серед розглянутих варіантів постачальника найбільш прийнятним можна назвати ТОВ «Пакувальні рішення». Більш детальну інформацію про дане підприємство можна отримати за електронною адресою: #"justify">язані з транспортуваннямІнструктування відповідального за пакування продукції на заводі представниками фірми-виробника обладнання1Обладнання доволі просте у використанні, в звязку з чим інструктаж не займе багато часуІнструктаж та ознайомлення із обладнанням операторів1-2Важливо проводити інструктаж не зупиняючи виробничий процес, тобто інструктувати лише частину задіяного персоналуОчищення площ, необхідних для обладнання. Введення в експлуатацію1Позитивним моментом на даному етапі є те, що на підприємстві не встановлено габаритне обладнання, яке б необхідно було демонтувати. Розміщення полягатиме в очищенні площі від сторонніх предметів, оформленні підїздів, тощо

Отже, процес переоснащення загалом, по прогнозам, займе від 11 до 25 днів. Фактор часу не є першозначущим для заводу, оскільки відсутня необхідність у зупинці виробництва. Оскільки на підприємстві на даний момент застосовується ручне упаковування продукції термоусадочною плівкою без застосування стаціонарного обладнання, відсутня необхідність демонтажу обладнання. Враховуючи ж особливості нового устаткування, його монтаж та введення в експлуатацію займе мінімум часу.

2.4 Аналіз економічної доцільності переоснащення

Для оцінки ефективності та доцільності переоснащення процесу пакування на ТОВ «Завод «Ореол-1» необхідно, для початку, розрахувати економічний ефект від введення інноваційної технології. В першу чергу, необхідно визначити, яким чином пакування продукції впливає на собівартість продукції. Загальну калькуляцію собівартості двох основних найменувань євроруберойду було надано в табл. 2.3 та 2.4.

На даний момент, як вже зазначалося, на підприємстві пакування продукції проводиться вручну. Безпосередньо в процесі пакування задіяні 4 працівники. На пакування витрачається доволі багато термоусадочної плівки та паливо, необхідне для самої термоусадки плівки. Як наслідок, крім значних затрат ресурсів, умови праці є шкідливими, що викликає необхідність доплати за шкідливі умови роботи. Все «залишає відбитки» на собівартості продукції.

Отже, вклад пакування у собівартість 1 м2 руберойду такий (на прикладі ТМ Пластобіт ПГ-СХ-4,0) (таблиця 2.12)

Таблиця 2.12 - Вплив упаковки на собівартість продукції

Найменування матеріалівОдиниці вимірюванняЦіна без ПДВ, грн.КількістьСума, грн.Плівка (з логотипом) 106 смм0,19201,05000,2020Плівка кромочна 10 смм0,02201,05000,0230Етикетка Євроруберойдшт.0,03000,10000,0030Скотч пластобіт коричневийшт.11,25000,00230,0260Газл3,07500,00500,0150Плівка упаковочна п/ет термозбіговакг14,16700,01200,1700Піддон дерев'янийшт.17,20000,00410,0710Уголок картон 50*4м.1,55000,00750,0120Стрічка бандажна 16м.0,07500,05630,0040Скоба металічна 16шт.0,04000,00830,0003Всього матеріалів: 0,526Основна ЗП (від кількості суміші) 20,00% 0,110Відрахування на соціальні заходи 38,28% 0,042Загальний вплив на собівартість 0,680

Слід зазначити, що в результаті переоснащення не планується перепозиціонування продукції. Іншими словами, маркування та зовнішній вигляд рулонів руберойду залишається незмінним. Звідси висновок, що певні елементи пакування залишаються незмінними.

Отже, після переозброєння процесу пакування продукції вплив її на собівартість буде таким (табл. 2.13):

Таблиця 2.13 - Зміна впливу вартості упаковки на собівартість після переозброєння

Найменування матеріалівОдиниці вимірюванняЦіна без ПДВ, шт.КількістьСума, грн.12345Плівка (з логотипом) 106 смм0,19201,05000,2020Плівка кромочна 10 смм0,02201,05000,0230Етикетка Євроруберойдшт..0,03000,10000,0030Скотч пластобіт коричневийшт..11,25000,00230,0260Стретч-плівкакг18,00000,00100,018Піддон дерев'янийшт.17,20000,00410,0710Уголок картон 50*4м.1,55000,00750,0120Стрічка бандажна 16м.0,07500,05630,0040Скоба металічна 16шт.0,04000,00830,0003Всього матеріалів: 0,359Основна ЗП (від кіль-ті суміші) 20,00% 0,070Відрахування на соціальні заходи 38,28% 0,027Загальний вплив на собівартість 0,460

Слід зазначити, що пропускна спроможність процесу пакування від введення нового обладнання не зміниться.

Далі слід врахувати загальний ефект зниження собівартості для піддону продукції (формула 2.9). На одному піддоні розміщують 25 рулонів руберойду по 10 м2 в кожному. Іншими словами, на піддоні знаходиться 250 м2 руберойду.

де: E грошовий від введення нового обладнання;, C2 - вплив пакування на собівартість до та після переоснащення відповідно;- кількість продукції на піддоні.

Для розрахунку річного ефекту від переоснащення скористаємося формулою 2.2.

(2.10)

де Ep - річний ефект від переоснащення;- максимальна річна потужність випуску продукції.

(2.11)

де Q1- продуктивність виробничої лінії на хвилину;- кількість робочих днів у році (робочих змін).

Вартість обладнання (разом з доставкою) складає 315 тис. грн. Виходячи з цього, необхідно розрахувати термін окупності проекту (формула 2.4):

де T - термін окупності проекту;- грошові вкладення, зроблені в проект.

Отже, оскільки термін окупності є цілком прийнятним, проект заслуговує на впровадження.

Слід зазначити, що введення проекту в експлуатацію має цілу низку позитивних сторін, окрім фінансових:

Висока екологічність процесу пакування;

Значна економія сировини та матеріалів;

Застосування сучасних матеріалів для пакування, які, окрім надійності та практичності, фактично не забруднюють навколишнє середовище;

Відсутність негативного впливу на життя та здоровя працівників;

Обладнання високотехнологічне, що дає йому достатньо великий запас «морального віку»;

Обладнання дуже просте в налаштуванні та експлуатації, що виключає необхідність додаткового навчання персоналу;

Дуже високий рівень автоматизації процесу, який, проте дозволяє ефективно контролювати процес пакування в будь-який момент часу. В разі збою, обладнання дуже швидко зупиняє роботу;

Високий ступінь надійності обладнання. Комплектуючі зношуються дуже повільно, виготовлені з надсучасних матеріалів за новітніми технологіями.

Підприємство ТОВ «Завод «Ореол-1» на даний момент дуже близько підійшло до необхідності оновлення власної техніко-технічної бази. Це зумовлено цілим рядом чинників, серед яких основними є:

Максимальне використання виробничих потужностей;

Постійне та стабільне покращення показників збуту продукції діяльності;

Моральне застаріння окремих технологій підприємства.

Виходячи з цього було проведено аналіз сьогоднішнього стану діяльності підприємства, та, відповідно до теми дослідження, було розроблено методи для технічного переоснащення процесу пакування підприємства.

В процесі розробки плану по переозброєнню було детально проаналізовано процес виробництва та пакування продукції на підприємстві, можливі матеріали для її упаковки. В результаті було обрано сучасний матеріал, який є одночасно й економічно вигідним, і екологічним. Стретч-плівка на сьогоднішній день фактично переживає «друге народження» на теренах Європи та України. Вона на 80% практичніше, ніж термоусадочна плівка, яка використовувалася на більшості підприємств до цього.

Відповідно до обраного матеріалу було зроблено аналіз можливих варіантів технологій та обладнання. Внаслідок аналізу було вияснено, що найбільш ефективним для малих та середніх підприємств із виготовлення євроруберойду (в тому числі і для ТОВ «Завод «Ореол-1») є застосування невеликих роботів-пакувальників, перевагами яких перед іншим обладнанням є:

Висока надійність комплектуючих, мало деталей, які підлягають активному зносу;

Простота монтажу та налаштування;

Відсутність необхідності в попередній погрузці продукції на конвеєр;

Непотрібно вмонтовувати в загальну лінію виробництва продукції;

Вигідна ціна.

Як наслідок, було обрано самохідний робот «SFERA EASY», який має значні показники економічної ефективності введення та задовольняє всі вимоги підприємства.

ВИСНОВКИ

1. Бізнес-план підприємства є одним із ключових факторів в ефективності та стабільності його діяльності. Він дає змогу підприємству чітко та реально оцінити свої можливості та потреби, встановити досяжні цілі на базі доступних ресурсів; розглянути шляхи фінансування проектів. Бізнес-план дуже корисний для контактів із інвесторами та партнерами, адже він надає чітку інформацію про те, на які прибутки ви розраховуєте та чи буде співпраця з вами вигідна безпосередньо для них. В сучасному динамічному світі фактично не можливо довго протриматися на ринку без ефективного та кваліфікованого бізнес-планування.

. Технічне переоснащення підприємства - це ціленаправлена діяльність, метою якої є заміна фізично та морально зношеного устаткування на сучасне. За рахунок оновлення, модернізації та реструктуризації свого виробництва субєкти господарської діяльності підвищують продуктивність праці, покращують показники рентабельності, екологічності, безпеки, тощо. До того ж, переоснащення підприємства інноваційним обладнанням дає йому змогу завоювати нові ринки, здобути ключові фактори конкурентоспроможності, реабілітувати продукцію на ринку.

. Технічне та технологічне переоснащення діючих підприємств передбачає собою ряд відмінностей, порівняно із «звичайним» бізнес-плануванням. В першу чергу, даний вид планування більше розрахований на внутрішнє використання. До того ж, при розробці плану технічного переозброєння необхідно враховувати цілий ряд констант. Більшість із них є унікальними для кожного окремого підприємства, проте є ряд загальних, як-то:

Переоснащення не передбачає собою нарощування виробничих площ;

Ризики переозброєння набагато нижчі від ризиків початку діяльності;

Проекти по технічному переоснащенню є привабливішими для інвесторів внаслідок більших гарантій повернення капіталу.

. Опираючись на дані, отримані внаслідок дослідження діяльності підприємства ТОВ «Завод «Ореол-1», було проведено аналіз сучасного технологічного стану галузі виготовлення гідроізоляційних та покрівельних матеріалів на основі бітуму; а також окремо - новітні технології по його пакуванню. Відповідно до вимог виробництва та обставин, що склалися на підприємстві, було проведено аналіз можливих шляхів та технологій модернізації виробництва.

. З використанням методів порівняльного аналізу було обрано матеріал та технологію, яка є найбільш підходящою для підприємства ТОВ «Завод «Ореол-1» та, окрім цього, цілком може застосовуватися іншими підприємствами галузі. Враховуючи розраховані показники, слід сказати, що переоснащення процесу пакування продукції на сучасних підприємствах будівельної галузі є аргументованим, адже це дає значне

. В ході дослідження було виявлено ряд чинників, окрім суто технологічних та економічних, що також впливають на вибір можливих способів пакування продукції. Для сьогоднішнього світу питання екології та захисту природи стоять особливо гостро, в звязку з чим все більша частка підприємств переходить на ресурсозберігаючі та екологічно безпечні технології. В сфері пакування крупно габаритної продукції на піддонах на даний момент найбільш екологічно безпечним є якраз обраний метод - пакування в стретч-плівку, яка розроблена з матеріалів, що легко розкладаються природнім шляхом.

. Враховуючи проаналізований матеріал, було визначено, що для пакування продукції на піддонах на сьогоднішній день найбільш доцільно використовувати компютеризованих та автоматизованих роботів-палетообмотувальників із застосуванням стретч-плівки помірного попереднього розтягу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник / В.М. Шелудько - К.: Знання, 2006. - 439 с. ISBN 966-346-084-9.

2.Банківський менеджмент: [навчальний посібник] / [Кириченко О.А., Гіленко І.В., Роголь С., та інш.]; під ред. О.А. Кириченка - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 c. ISBN 966-70-21-13-0.

.Бізнес-планування фірми [Текст]: навч. посібник / В.Р. Кучеренко, В.А. Карпов, О.С. Маркітан. - К.: Знання, 2006. - 423 с. + Електрон. зміст. - На укр. яз. - ISBN 966-346-086-5.

.Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування: [Навч. Посібник]. - К.: КНЕУ, 1998. - 208 с. ISBN 996 - 574 - 046 - 5.

.Македон В.В. Бізнес-планування [Текст]: навч. посібник / В.В. Македон. - К.: ЦУЛ, 2009. - 236 с. ISBN 978-966-364-775-3.

.Кабінет міністрів України Постанова Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва (Порядок, п.2) від 27 грудня 2001 р. N 1764 м. Київ.

.Маркс К. Капитал. в 4 т. / [К. Маркс и Ф. Энгельс]. - М., 1961. - ISBN 966-03-1384-5. Т. 2. Критика политической экономии - 648 с. - ISBN 966-03-1384-Х.

.Організація виробництва: Навч. посібник / В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. - М.: Лібра, 2003. - С.253-286. - ISBN 966-7035-71-9.

.Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 524 с. - ISBN 966-574-474-7.

.Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - Київ.: КНЕУ, 2003. - 504с. - ISBN 966-574-524-7.

.Рябинин А.В., Калашникова Л.М., Фирсаева Т.С. К вопросу эффективности использования и обновления основных фондов // Машиностроитель. - 2000. - №10.- с.61-66.

.Економіка розвитку [Текст]: підручник / О.М. Царенко [та ін.]. - Суми: Університетська книга, 2004. - 590 с. - ISBN 966-680-150-7.

.Чорна А.В., Метошоп І.М. Планування діяльності підприємства. Конспект лекцій для студентів спеціальності Менеджмент організацій. - Івано-Франківськ: Факел, 2001.

.Гриньова, В.М. Організація виробництва [Текст]: підручник / В.М. Гриньова, М.М. Салун. - К.: Знання, 2009. - 582 с. - На укр. яз. - ISBN 978-966-346-508-1.

.Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / [П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк та ін.; за заг. ред. П.В. Круша та ін.]; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., стер. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2009. - 780 с. - ISBN 978-966-373-503-0.

.Ореол-1. Виробничо-покрівельна компанія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Дом 2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Євроруберойд. Інформаційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <#"justify">.Прес-реліз виставки УпакІталія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Довідник пакувальника. Пакування в стретч-плівку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Козак-М. Гарантія правильного вибору [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kozak-m.ru/peredvignoy_palletoypakovshik_mw2_ru.htm.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА .1 Загальні основи бізнес-планування на діючому підприємстві 1.2 Т

Больше работ по теме: