Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі

 

Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі

Зміст

Вступ

Розділ 1. Лінгвістичні особливості словникової статті політичного характеру як типу тексту

.1 Тлумачні та енциклопедичні словники в англомовній лексикографічній традиції

.2 Словникова стаття як особливе лексикографічне утворення

1.3 Явище лінгвістичної компресії у словниковій статті та її вплив на переклад

Розділ 2. Словникова стаття політичного характеру як обєкт перекладознавства

.1 Прагматична адаптація тексту при перекладі

.2 Концепція моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики

.3 Аналіз перекладів американських словникових статей політичного характеру українською мовою

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Переклад культурно зумовлених типів текстів, а саме прагматичних типів текстів, належить до найактуальніших проблем сучасного перекладознавства та міжкультурної комунікації. Процес перекладу ускладнюється тим фактом, що адекватне сприйняття тексту перекладу залежить від того, наскільки він відповідає стереотипам очікування цільової аудиторії. Зрозуміло, що тут йдеться про текст-типологічні стереотипи очікування, які в обох культурах мають певні конвергентні та дивергентні ознаки.

Виокремлення конвергентних та дивергентних ознак типів текстів в зіставлюваних культурах убачається необхідним саме для практики перекладу, оскільки впливає на вибір перекладацьких тактик у процесі роботи з текстами. Домінування конвергентних ознак свідчить на користь збігу в текст-типологічних стереотипах очікування аудиторій відправника й одержувача, і навпаки, вищість дивергентних ознак заздалегідь доводить, що стереотипи очікування розходяться і чим більше таких ознак, тим більше відчутним є культурно зумовлене текст-типологічне розходження у сприйнятті зазначених аудиторій.

Порівняння стереотипів, властивих культурі оригіналу, з тими, що функціонують у культурі перекладної мови, демонструє всі типи опозицій картин світу: етнічної та індивідуальної, загальнолюдської та індивідуальної, узагальненої загальнолюдської та національно-етнічної. Остання опозиція вбачається актуальною, оскільки найбільш виразно виявляється в прагматичних текстах, що належать до такого апелятивного дискурсу як політичний [19].

До парадигми прагматичних текстів політичного дискурсу належать й словникові статті тлумачних й енциклопедичних словників політичного характеру.

Словникова стаття є неоднорідною структурою, і її лінгвістичний статус викликає певні дискусії серед дослідників. Вивченням різних аспектів особливостей перекладу цього типу тексту займалися

В. Демецька [19], Н. Гарбовський [13] та інші перекладознавці. Формуванню основних принципів створення словникових статей присвячені праці І. Вихованця [10], Н. Неровні [55], О. Ткаченка [72]. Концепцію та принципи укладання статей подано у монографії О. Тараненка [71]. Праці П. Горецького [16], А. Москаленка [54],

Л. Паламарчука [59; 60] присвячені історії укладання тлумачних словників та написання статей. Також В. Дубічинський [22] вивчав питання про створення словникової статті. Особливого значення учений надавав семантичній структурі слова та проблемі додаткового значення. Визначення ролі тлумачного словника присвячена монографія Р. Будагова [8].

Варто підкреслити, що, на жаль, немає жодного англо-українського словника політичної тематики, який би пропонував крім перекладного еквівалента додаткову довідку про семантику слова у вихідній мові та його особливості в мові перекладу, культурологічну довідку, а також ілюстративні приклади, колокації тощо. У звязку з цим розробка детальної концепції перекладу словникових статей політичного характеру представляється актуальною і важливою.

Актуальність дослідження повязана з недостатньою кількістю наукових досліджень, присвячених перекладацьким проблемам відтворення словникової статті політичного характеру.

Мета роботи - проаналізувати специфіку перекладу словникових статей політичного характеру.

Мета дослідження зумовлює обґрунтування таких завдань:

·Дослідити специфіку тлумачних та енциклопедичних словників в англомовній лексикографічній традиції.

·Розглянути словникову статтю як особливе лексикографічне утворення.

·Окреслити явище лінгвістичної компресії у словниковій статті та її вплив на переклад.

·Зясувати сутність прагматичної адаптації тексту при перекладі.

·Описати концепцію моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики

·Проаналізувати особливості перекладу американських словникових статей політичного характеру українською мовою.

Обєкт дослідження - словникові статті суспільно-політичного характеру.

Предмет дослідження - особливості перекладу англомовних статей політичної тематики.

Матеріалом дослідження слугували низка сучасних британських та американських тлумачних й енциклопедичних лексикографічних видань, модель електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики, тлумачно-енциклопедичний словник Dictionary Of Comparative Politics And Political Science by Palgrave Macmillan та статі з нього в українському перекладі.

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: концептуального аналізу, описовий, компаративно-аналітичний, лексикографічний.

Теоретична новизна дослідження полягає в систематизації уявлень стосовно специфіки словникової статті як типу тексту й особливостей її перекладу.

Практичне значення роботи - результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення даної теми, розробки навчальних курсів з перекладознавства, а також посібників для перекладачів, які працюють з текстами словникових статей.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики, Херсонського державного університету. Змістовні положення роботи ввійшли до наукової статті «Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі», що була опублікована у збірнику «Магістерські студії» (Херсон, 2013).

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Лінгвістичні особливості словникової статті політичного характеру як типу тексту

.1 Тлумачні та енциклопедичні словники в англомовній лексикографічній традиції

Перекладознавчі дослідження неможливо здійснювати без звернення до значення слова, зокрема до словника, оскільки словник, в особливості авторитетне видання, є надійним і обєктивним реєстратором як словникового складу мови, так і власне значення слів. Словник розглядається, за виразом В. Кабакчі, як «істина в останній інстанції» [31, с. 74].

Піонером використання англомовного словника як обєкту лінгвістичного та перекладознавчого дослідження у вітчизняній науці, в першу чергу - словникових дефініцій, слід вважати І. Арнольд [3].

Словник, а саме тлумачний словник (a general purpose dictionary), - це довідник (a reference book), в якому в алфавітному порядку наводиться словниковий склад («словник», word list) і розкривається значення слів. Лінгвістична дисципліна, що займається теорією і практикою складання словників, називається лексикографією (lexicography) (класичними представниками лексикографії є Л. Щерба [75], С. Ландау [83], Л. Згуста [89] та інші науковці). Енциклопедію можна розглядати як різновид словника. Саме в словниках та енциклопедіях (останнім часом все більшу популярність має гібрид - енциклопедичний словник) упорядники здійснюють на практиці вербальний опис значення слова [3, с. 272-285].

Словник в англосаксонській культурі традиційно займає особливе місце. Зокрема, американський лінгвіст Дж. Елджео зазначає, що словник - це книга, що обовязково присутня в будь-якому американському будинку [79, с. 36]. Укладачі авторитетного словника Random House Dictionary (RHD) у передмові пишуть про те, що англо-американської традиції властиво з повагою ставитися до словника, вважаючи, що лексикографи є законодавцями мови (legislators of language) [100, с. 33].

Історія англо-американської лексикографії починається зі словника Р. Ковдрі (1538? -1604?) з довгою назвою обсягом у 86 слів. Зазвичай словник відомий за своїми початковим словами - A Table Alphabeticall (1604). Він адресувався в першу чергу «ladies, gentlewomen, or any other vnskilfull persons». Словник складався з так званих «hard words» і включав спочатку 2543 слова. Словник мав успіх і витримав за життя автора чотири видання, а словник останнього, 4-го видання, який вийшов в 1617 році, вже містив 3264 слова [31, с. 75].

Першою серйозною академічною лексикографічною працею прийнято вважати словник С. Джонсона A Dictionary of the English Language (1755). Приступивши до роботи над словником, С. Джонсон поставив завдання стандартизувати і закріпити назавжди тодішню форму англійської мови, однак під кінець своєї праці переконався в неможливості виконання такого завдання, оскільки мова перебуває в постійному розвитку.

У 1928 році зявляється повний академічний словник англійської мови (в 12 томах), відомий усьому світу як Oxford English Dictionary (OED), а в 1989 році виходить його друге видання вже в 30 томах, яке укладачі присвятили королеві Єлизаветі Другій [70, с. 28].

Початок лексикографії США тісно повязаний з іменем Н. Вебстера, який був великим патріотом своєї країни і спочатку видав невеликий пілотний словник A Dictionary of the American Language. Втім, згодом, у 1828 році, у віці 70 років, він опублікував той варіант словника, з яким й увійшов в історію. Ця версія мала менш екзотичну назву: An American Dictionary of the English Language. Слово Webster згодом стало загальним, однак компаніям «Merriam», що купила ексклюзивні права на видання цього словника, не придбала ексклюзивні права на імя «Webster». Тому в даний час використовується найменування Merriam-Webster, щоб відрізняти сучасні словники цієї компанії від конкурентів (серед яких найбільш відомим є словник Websters New World Dictionary) [80, с. 21].

Тлумачні словники, які в англійській мові мають назву «general purpose dictionaries», протиставляються спеціалізованим (specialized) словникам і можуть бути різних видів: повні та скорочені, академічні та популярні, лінгвістичні й енциклопедичні, адресовані носіям мови й іноземцям. Істотну частину сучасних англомовних тлумачних словників складають навчальні словники [85, с. 267].

Енциклопедії, на відміну від тлумачних словників, не розглядають лінгвістичну сторону мови. Їх, наприклад, не цікавить, чи є певне дієслово перехідним або неперехідним і з якими прийменниками воно вживається. До того ж енциклопедії розглядають, як правило, лише одну частину мови - іменник і, на відміну від словників, містять велику кількість власних назв. До останнього часу британські словники були в основному лінгвістичними [22, с. 31].

Проведене дослідження наукової літератури з лексикографії виявило, що довгий час лексикографи сперечалися, чи є енциклопедії словниками. Так, наприклад, Дж. Хейман в своїй роботі «Словники і енциклопедії» виділяє пять параметрів, за якими протиставляються словники енциклопедіям:

) енциклопедія характеризує слово з точки зору його співвіднесеності з екстралінгвістичною реальністю, словник - з точки зору співвіднесеності з іншими словами;

) словник та енциклопедія припускають різні типи дефініцій одних і тих же понять: в той час, як енциклопедія дає наукове визначення слів «світло», «ніч», «верх» і «низ», словник наводить їх «побутове» розуміння;

) енциклопедична інформація є надлишковою, словникова ж містить лише необхідні відомості;

) словник відображає семантику слова (відношення між знаком і змістом), енциклопедія містить, окрім цього, прагматику слова (відношення між знаком і людьми, які його використовують), розширюючи її до значного екстралінгвістичного контексту;

) на відміну від словника, енциклопедія містить власні назви.

Утім, науковець зазначає, що ці протиставлення досить умовні і в багатьох випадках не діють [81, с. 336].

З одного боку, дослідники, наприклад В. Дубічинський, відмічають, що кожен словник зазвичай оперує певною енциклопедичної інформацією, і в даний час енциклопедичність лексикографічних творів зростає [22, c. 13]. На думку І. Ольшанського, ідеал лексикографії - це універсальний тлумачно-енциклопедичний словник з енциклопедичною, етнолінгвістичною та культурознавчою інформацією [58, с. 45-46]. З іншого, за висловом Н. Котєлової, «енциклопедія - не словник і не має відношення до лексикографії. Єдиний привід вважати її словником - розташування позначень описуваних реалій в алфавітному порядку» [42, с. 33].

Дискусії щодо розмежування словників та енциклопедій, викликають багато сумнівів, наприклад, з приводу того, як відокремити логічне визначення поняття від тлумачення значення слова [36], розмежувати слова в їх значеннях і предмети, що ними позначаються [12], надати визначення слова, яке не спирається на екстралінгвістичні відомості, а є побудованим лише на основі відношення слова до інших слів мови.

Заслуговує на увагу також точка зору Дж. Хеймана, який всупереч традиційній думці вважає, що, в принципі, словник - це і є енциклопедія [81, с. 331]. Дійсно, доволі важко чітко визначити межу між словом і обєктом, що ним позначається.

У сучасній зарубіжній лексикографії спостерігається тенденція до енциклопедизації тлумачних словників, хоча варто зазначити, що такий процес і раніше був характерним для американської словникової індустрії. Про це писав Л. Ступін: «Словник Вебстера - це свого роду тлумачно-енциклопедичний словник сучасної англійської мови, в якому поряд з чисто філологічної довідкою можна отримати інформацію, яка зазвичай властива енциклопедії або спеціальним галузевим словникам» [70, с. 37-38].

Г. Бежуа також відзначає, що більшість американських словників для загальних цілей (general-purpose dictionaries) мають в більшій чи меншій мірі енциклопедичну макроструктуру. Енциклопедичність американських словників варіюється від включення назв до енциклопедичних дефініцій (encyclopedic-type definitions). На думку автора, даний тип словників є багатоцільовим довідником (all-purpose reference book) [80, с. 48-49].

Однак включення енциклопедичної інформації в тлумачні словники стає популярним і в британській словниковій індустрії. Наприклад, словники Longman Dictionary of English Language and Culture, Collins Concise English Dictionary, Collins COBUILD English Dictionary, Longman Dictionary of the English Language містять найрізноманітнішу енциклопедичну інформацію, починаючи від назв газет та журналів, організацій і компаній, магазинів і банків до імен біблійних персонажів, біографій знаменитостей тощо [41].

Серед словників американської лексикографії, гідних для залучення до дослідження, в першу чергу варто згадати такі: Merriam-Websters Third New International Dictionary of the English Language (1961), прямий нащадок першого словника Webster, фактично восьмий словник з часу опублікування родоначальника цієї серії в 1828 році, а також Websters New Collegiate Dictionary - його скорочена версія; The Random House Dictionary of the English Language (RHD; 1966, 1987, 1993), останнім часом на багатьох словниках видавництва Random House використовується назва Random House Websters. Згадаємо також словники The American Heritage Dictionary of the English Language (AHD; 1969, 4 видавництва. 2000). Зі словників, що використовують імя Websters за межами компанії «Merriam» необхідно відзначити Websters New World Dictionary, 1-е вид. - 1951 рік, останнє, 4-е вид., що містить 160,000 слів, було опубліковано в 1998 році [4, с. 16].

Варто звернути увагу на те, що в англо-американській лексикографії всі найбільш авторитетні словники мають загальноприйняті скорочення, якими ми й користуємося.

В. Дєвкін відзначає, що обсяг словника залежить від тієї мети, яку перед собою ставлять його укладачі (compilers), але більш за все, звичайно, від розміру фінансування. Сучасні словники можуть містити від декількох тисяч (pocket dictionaries) до 600 тисяч слів (OED) і більше. Зазвичай читачі користуються скороченими варіантами повних академічних словників («desk» або «college-size» dictionaries) або навчальними словниками обсягом у 70-80 тисяч слів. Оскільки більша частина словників має суто комерційний характер, укладачі нерідко пускаються на хитрощі при вказівці числа слів, приводячи не стільки число словникових статей, скільки загальне число слів, у тому числі й похідні (derivatives), які наводяться в статті без будь-якого пояснення (не враховуючи вказівки приналежності до певної частини мови). До повних (unabridged) словників відносяться OED, Websters Third International; RHD; AHD. Всі вони мають скорочені (abridged) версії, нерідко в мяких дешевих виданнях. Останнім часом такі видання, як правило, мають електронні версії [18, с. 35].

В. Кабакчі виділяє три частини словникового значення: мікро-, міні-та макро-значення. Макро-значення представляє собою суму знань людини на даному етапі про конкретні речі або ідеї і тому важко піддаються фіксації в рамках окремої публікації; лінгвісти говорять про те, що зовнішні кордони значення «розмиті». Мікро-значення представлено в словниковій дефініції, а міні-значення - наводиться в енциклопедичній статті. Міні-значення можна також розглядати як енциклопедичне розширення дефініції [31, с. 80].

Таким чином, при складанні словникових дефініцій лексикографи намагаються знайти баланс між описом значення слова і створенням лексико-граматичного субституту, достатнього для ідентифікації даного обєкта.

М. Колеснікова стверджує, що в значенні будь-якого слова присутні як експліцитні, так і імпліцитні компоненти, причому останні можуть представлятися настільки очевидними, що їх не вважають за потрібне вербалізувати. Не випадково, британська лексикографія починалася з тлумачення винятково «важких слів» (hard words). Логіка лексикографів зрозуміла: навіщо пояснювати, скажімо, слова небо, річка, мати тощо, якщо всі знають їх значення. Саме тому в словнику Р. Ковдрі слово horse присутнє тільки як морський термін [37, с. 24].

У результаті, значення будь-якого слова є складною структурою, яка в повній мірі доступна лише високо освіченим людям, в той час як в побутовому спілкуванні люди зазвичай обходяться найбільш елементарними уявленнями про речі та ідеї. Чим складніше значення слова, тим менша кількість людей знає його в повній мірі. Ця точка зору частково перегукується з поділом значення на найближче і подальше значення слова, яке проводив А. Потебня [64, с. 19].

Таким чином, доводиться робити істотну поправку при аналізі текстів, в яких мова є орієнтованою на іншомовну культуру. Результатом тривалого періоду міжкультурної комунікації стають двомовні словники, в яких читач знаходить традиційні міжкультурні відповідності. Вони, як правило, досить приблизні, особливо в словниках, адресованих широкій аудиторії. Це веде до значних спотворень в сприйнятті іншомовної культури. Вже Г. Пауль відзначав: «Коли значення якогось іноземного слова збігається зі значенням слова рідної мови, але лише частково, ми часто схильні приписувати іноземному слову повний обсяг значення, яким володіє рідне слово» [62, с. 470]. Так, в рамках англо-українського міжкультурного спілкування слово glass механічно асоціюється зі словом склянка. У романі американського письменника, місце дії якого відбувається в Радянському Союзі, один з персонажів відмічає: «My breakfast is simply a cup of tea,» Harvard said. «A glass of tea here...» [87, с. 148]. Як бачимо, значення слова модифікується, адаптується у відповідності зі специфікою іншомовної культури. Це призводить до найрізноманітніших казусів. Зокрема, один експатріант так описує відвідування ресторану: [Our soups] came with a shot of vodka (or as the English version of the menu frighteningly had it, a glass) [87, с. 131].

Гнучкість значення слова, наявність в ньому імпліцитних компонентів є одночасно і сильною і слабкою стороною мовного спілкування. З одного боку, це дозволяє використовувати слово в найнесподіваніших комунікативних ситуаціях. В. Кабакчі доводить, що переважна частина словникового складу з легкістю змінює, у випадку комунікативної необхідності, свою культурну орієнтацію. Зокрема, речення It is early Sunday morning, and I am looking through my window at the street below може бути реалізованим в найрізноманітніших ситуаціях, по відношенню до різних культур і епох. Так Sunday люди проводять по-різному в християнських і мусульманських країнах. Обриси і розташування вікон може бути різним у залежності від клімату, а вулиці бувають з правостороннім і лівостороннім рухом. Між тим, словникові дефініції про це мовчать, і користувачі отримують відомості про ці деталі лише зі свого життєвого досвіду і книг [31, с. 81].

Істотним фактором при вивченні значення варто вважати мовну діахронію. Не можна вивчати твори письменників минулого з використанням сучасних словників [38, с.215]. Мова постійно змінюється, в цьому в середині 18-го століття переконався С. Джонсон, і в цьому постійно переконуються люди похилого віку, які часто не розуміють мову молодшого покоління. Наприклад, у 2-му виданні словника Merriam-Websters New Collegiate Dictionary (1956), яким користувався В. Набоков при написанні своїх англомовних книг відсутня стаття (entry) computer, а є лише дієслово compute в значенні to determine by calculation; немає ще слів sputnik і beatnik, вони зявляться в кінці 1950-х рр.., і, звичайно, немає поняття globalization, а лише прикметник global зі значенням spherical, природно при цьому, що слово file це лише an orderly collection of papers, а не information on a computer that you store under a particular name [88].

Сучасна мова міжнародного спілкування в значній мірі мультилінгвістична, її містить безліч ксенонімів (іншомовних реалій), а її словниковий склад значною мірою орієнтований, в тому числі, й на зовнішній світ. Англійська мова більше за інших насичена елементами різних культур. На думку Е. Вейнера, кожен англомовний носій (English speaker) в певній мірі є «мультилінгвістичним» в межах англійської мови («multilingual» within English) [86, с. 501]. Тому при аналізі слів необхідно мати на увазі всі компоненти його значення, як експліцитні, так й імпліцитні. Значення, вербалізовані сучасними довідковими посібниками, в тому числі словниками, не слід механічно поширювати на здатність людини сприйняти його в повному обсязі. Словникові дані можна розглядати як важливий матеріал при дослідженні значення, проте не варто сприймати його в якості беззаперечного джерела вивчення значення.

Обєднання ознак лінгвістичних та енциклопедичних словників на сучасному етапі розвитку теоретичної та практичної лексикографії все частіше вважається природним. На наш погляд, відображення в тлумачному словнику необхідної екстралінгвістичної інформації лише збільшує інформаційний потенціал словникової статті.

Таким чином, перекладач має все це враховувати в процесі перекладу словникових статей, оскільки аналізована вище сукупність лінгвальних та позалінгвальних чинників наносить істотний відбиток на сприйняття тексту перекладених словникових статей читачем перекладу.

.2 Словникова стаття як особливе лексикографічне утворення

Аналіз наукових джерел з теми доводить, що у сучасній лексикографії можна простежити дві основні тенденції, означені Ю. Карауловим як «відцентрова» та «доцентрова» [34, с. 59]. У лексикографічній практиці ці різнонаправлені тенденції знаходять вираження у створенні «однопараметрових» (орфографічних, акцентологічних, синонімічних тощо) та «багатопараметрових», комплексних словників. Кінцевою метою виділення, опису та групування лексикографічних параметрів є створення універсального словника. Універсальним, за Ю. Карауловим, слід називати такий словник, в якому «рівною мірою, на достатню та однакову глибину експлікуються всі параметри даної мовної структури» [34, с. 48].

І. Мейзерська вважає, що для всебічного та релевантного подання мовних одиниць у тлумачному словнику слід спиратися не лише на структурний лінгвоцентричний принцип (традиційний та основоположний для лексикографії), але й залучати антропоцентричний підхід. Обидві ці парадигми мають давню традицію і є продуктивними для сучасного мовознавства, тому слід не протиставляти їх як взаємозаперечні, а синтезувати їх напрацювання для створення комплексної, цілісної картини [52, с. 152].

За словами Н. Гордієнко, сучасне розуміння завдань тлумачного словника не обмежується лише повним відображенням лексичної системи мови та семантичної структури слова (хоча саме цей принцип є основоположним для тлумачної лексикографії). Формат тлумачного словника дозволяє створити модель мовної системи в цілому, здатну відтворити не лише семантичну структуру слова, а і його парадигматичні та синтагматичні відношення, сполучуваність та словотвірний потенціал, тим самим реалізуючи його комунікативну функцію. Такий системний підхід робить тлумачні словники надзвичайно продуктивними для всебічного опанування мови як її носіями, так і при вивченні мови як іноземної [15, с. 16].

На думку П. Денисова, структурний принцип знаходить своє лексикографічне відображення у словнику на макроструктурному (загальний принцип побудови словника, реєстр) та мікроструктурному (будова дефініцій, добір та спосіб репрезентації параметрів, відображення семантичної структури та ін.) рівнях. Антропоцентричний компонент словника - це його функціональний аспект, «обличчя» словника, яким він звернений до користувача. Йдеться про такий спосіб опису лексикографічних параметрів, добору та подачі матеріалу, щоб «у словнику активного типу (в словнику для синтезу мовлення) прочитання словникової статті призводило до правильного вживання описуваного слова у мовленні, а в словнику пасивного типу (словнику для аналізу мовлення) давало можливість точного розуміння слова в контексті на фоні всіх його парадигматичних, синтагматичних, дериваційних та інших властивостей)» [20, с. 214].

Традиційні тлумачні словники, за словами Е. Мєднікової, базуються на принципі «лексемоцентричної семасіології» [51, с. 128]. У фундаментальних словниках велика увага приділена формуванню реєстру та розробленню семантичної структури слова. Ретельно розроблено систему ремарок, скорочень та позначок. Значення ілюструються прикладами, дібраними з багатої лексичної картотеки, що збиралася впродовж десятиліть і постійно поповнюється.

У сучасній лексикографії відчувається тенденція до кількісного та якісного розширення набору параметрів та універсалізації словника. Ця тенденція виявляється при створенні як багатотомних лексикографічних праць, так і однотомних універсальних словників-довідників. Так, за О. Тараненком, словник нового типу повинен бути реєстраційно-нормативним, дескриптивно-прескриптивним, різноаспектним, активного типу, тобто орієнтованим на активне засвоєння мови шляхом найширшого опису реального функціонування мовних одиниць, а також багатоцільовим та універсальним [71, с. 3]. Нові однотомні словники, що вийшли в останні роки, є продуктом переосмислення традиційних підходів до лексикографування, нового розуміння функцій словника, поєднання структурного та антропоцентричного принципів.

Основною структурною ланкою будь-якого словника, як електронного, так і паперового, безсумнівно, є словникова стаття, яку Л. Столярова визначає таким чином: «стаття, що розяснює заголовне слово в словнику» [68, с. 119].

На думку І. Заваруєвої, основні функції мови - комунікативна і когнітивна. Основною функцією словникової статті є саме когнітивна, тобто передача необхідної інформації, причому робити це необхідно швидко, щоб не затримувати розумовий процес користувача, і економно, щоб не перевантажувати обмежений обсяг словника [28, с. 126].

Наприклад, у різних видах словникових статей в найбільш популярних тлумачних електронних словниках існують різні способи досягнення ступеня стиснення, використовуються такі способи компресії, як використання графічних скорочень, особливі відмітки, еліпсис тієї чи іншої частини речення тощо.

За твердженням В. Морковкіна, «мова є семіотичною системою, основні референційні точки якої безпосередньо співвіднесені з індивідом - мовцем» [53, с. 62]. Лексична система мови є надзвичайно динамічною та гнучкою, а, за словами Н. Стратулат, «словниковий склад мови найбільш чутливий до всіх зовнішніх факторів впливу, на ньому активно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови» [69, с. 69-70]. Водночас лексична система є більш імпліцитною та складною для безпосереднього спостереження, ніж, скажімо, фонетична чи граматична система. Її рухливість, змінність зумовлена багатьма внутрішньомовними та позамовними чинниками, а також величезний обєм роблять її недоступною для спостереження у повному обсязі. Тому, як і будь-який недоступний для спостереження обєкт, «вона може бути представлена для розгляду лише у вигляді певної моделі» [53, с. 73]. Найбільш придатним для створення гармонійної моделі лексичної системи є формат тлумачного словника. Специфіка мовного матеріалу при цьому вимагає, як уже зазначалося, поєднання структурного та функціонального (антропоцентричного) підходів.

Словникова дефініція виступає основним способом репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результатом абстрагування від численних контекстних вживань конкретного значення слова. Словникові дефініції широко використовуються в сучасній науці для вивчення різних аспектів лексичної семантики. Конкретні схеми побудови лексикографічних дефініцій можуть бути досить різноманітними (за даними П. Денисова, вони можуть налічувати до 50-60 різновидів [21, с. 80]). І. Заваруєва зводить ці різновиди до трьох основних видів: 1) описові, 2) синонімічні з) відсильні (дериваційні) [28, с. 127].

На думку В. Кабакчі, словникова дефініція - це не констатація повного значення слова, а словосполучення чи речення, основна функція якого надати найзагальніше уявлення про значення, а також виступити в якості лексико-граматичного субституту даного слова. Словникова дефініція в якості вербалізації значення слова може розглядатися лише як приблизний орієнтир. Фактор субєктивності укладачів словників відіграє значну роль [31, с. 81].

За необхідності визначити значення слова з високою точністю необхідно брати до уваги дефініції різних словників з урахуванням можливої ??багатозначності значення слова. Корисним є залучення енциклопедичних словників та енциклопедій.

При використанні словникових даних в ході дослідження значення слова варто враховувати спеціалізацію тлумачного словника. Учбові словники, орієнтовані на тих, хто вивчає мову, найчастіше - іноземців, гранично спрощують дефініції, звільняючи їх при цьому від багатьох важливих семантичних компонентів [31, с. 82].

Слідом за О. Панченко вважаємо, що словникова стаття представляє собою особливий мовленнєвий твір, який можна вважати стислим текстом: «стислий текст - це повідомлення, побудоване шляхом скорочення повного тексту або створене як спочатку короткий, що призначається при необхідності для подальшого розгортання у більш обємний текст. Стислий текст має підвищену інформативну насиченість у порівнянні з первинним повним варіантом або текстом такого ж обсягу, що досягається завдяки різноманітним обовязковим і факультативним засобам всіх рівнів мови» [61, с. 306].

І. Заваруєва наводить таку структуру словникової статті. Після заголовного слова в тлумачних словниках, як правило, наводяться його граматичні форми (не повністю, а в їх кінцевій, змінюваній частині). Належність слова до тієї чи іншої частини мови позначається відповідною позначкою або зазначенням характерних граматичних форм [28, с. 127].

Слідом за цими показниками подаються особливості синтаксичного управління, якщо вони надають значиму характеристику слова. За цими відомостями слідує стилістична характеристика слова (стилістичні відмітки) і вказівки на особливості його вживання в мові (якщо вони є). Основний зміст словникової статті містить тлумачення значень слова та приклади (цитати або вислови). Значення позначаються арабськими цифрами і подаються з абзацу, їх смислові відтінки виділяються за допомогою двох паралельних рисок | |.

Особливості вживання слова, характерні для того чи іншого його значення, традиційно подаються за знаком | з відповідною вказівкою на цю особливість. Наприклад, при дієсловах за знаком | вказуються випадки безособового вживання, при прикметників за знаком | - випадки їх субстантивації (якщо немає зміни в значенні слова), при іменниках - вживання з збірним значенням, випадки поширювального вживання тощо [28, с. 128].

Словникова стаття повинна бути побудована таким чином, щоб вона могла адекватно задовольняти комунікативні потреби користувача. Спробуємо проаналізувати статтю, характерну для української лексикографічної традиції, на прикладі ВТС СУМ з цієї точки зору. Для цього слід визначитися, які саме параметри є релевантними для обраної нами лексикографічної моделі. Згідно з П. Денисовим, «ідеальна універсальна словникова стаття повинна містити, щонайменше, такі компоненти: 1) заголовне слово; 2) його формальні характеристики (граматичні, орфографічні, орфоепічні та ін.); 3) його семантизацію; 4) вибірки з текстів, які ілюструють ту чи іншу формальну або семантичну особливість заголовного слова; 5) вказівки на «сусідів» заголовного слова в лексичній системі мови; 6) відсилки й довідки різного характеру й призначення. Кожен із цих пунктів має свій характер розгортання» [21, с. 217]. Ще більш розгалужену та ретельно розроблену схему параметризації пропонує В. Морковкін. Слово як лексикографічний обєкт характеризується таким набором властивостей: 1) властивості плану вираження (написання, вимова, акцентологічна характеристика, морфологічна характеристика); 2) властивості плану змісту (характер семантичної структури, характер значення кожного лексико-семантичного варіанта; синонімічна цінність, антонімічна, омонімічна, паронімічна, гіперо-гіпонімічна, стилістична цінність; приналежність до певного понятійного класу; сполучувальна цінність (синтаксична та лексична сполучуваність); 3) здатність функціонувати у складі фразеологічних одиниць; 4) словотвірна цінність (морфемна структура, словопороджуючі властивості, наявність твірного слова); 5) етимологічна цінність [53, с. 155-156].

Властивості плану вираження, виділені у наведеній схемі, подані у більшості словників стандартно. Так, наприклад, прикметник революційний вводиться у ВТС СУМ таким чином: РЕВОЛЮЦІЙНИЙ, -а,-е, де ми бачимо такі характеристики: написання, наголос, родові закінчення. Орфоепічної інформації (про наближення ненаголошеного е до и) словник не дає.. Наведемо основні номерні значення з ВТС СУМ: 1) Стос. до революції (у 1). || Повязаний з проведенням революції (про місце, час і т. ін.). || Який здійснює революцію або стоїть на її боці, обстоюючи її ідеї, принципи. || Пройнятий духом, ідеями, настроями революції. Революційні пісні. || Який є наслідком революції, викликаний, зумовлений нею. 2) Який може викликати докорінні зміни, перетворення в якій-небудь галузі або веде до них. 3) Який характеризується докорінними змінами, перетвореннями в якій-небудь галузі.

Ретельний добір синонімічних, антонімічних, омонімічних та ін. відповідників або, за П. Денисовим, «сусідів заголовного слова» [21, с. 217], поглиблює розуміння значення слова (або лексико-семантичного варіанту), вказує на його місце у лексичній системі, збагачує можливості створення власного контексту користувачем. Але не для кожного лексико-семантичного варіанта можна дібрати відповідники. Тому цей параметр не можна вважати універсальним для всіх випадків слововживання. Проте, як уже було сказано, важливість його для експлікації плану змісту лексеми є значною, і потребує за необхідності обовязкового розроблення.

На думку І. Мейзерської, окремої уваги заслуговує такий параметр, як сполучувальна цінність лексеми. Цей параметр є найбільш антропоцентричним з усіх, оскільки відбиває природні процеси породження мовлення, їх закони та особливості. Без детального розроблення сполучуваності заголовних одиниць словник не може виконувати своє функціонально-комунікативне призначення, обмежуючись суто структурним аналізом лексико-семантичних та граматичних характеристик. Специфіка цього параметра полягає в його зумовленості частиномовною приналежністю заголовного слова [52, с. 153]. В лексичній сполучуваності особливо яскраво відбиваються, за словами П. Денисова «узагальнені значення частин мови та синтактико-семантичних класів» [21, с. 231], і зумовлюється вона значною мірою категоріальним значенням різних частин мови. Аналізована вище лексема революційний є якісним прикметником, який вказує на ознаку і потенційно може модифікувати певну кількість іменників. Цим зумовлюється відносна прозорість сполучуваності прикметників. Залежачи від іменника, прикметник сполучається з ним граматично (за родом, числом, відмінком) та семантично (за наявністю співвідносних сем). Значення прикметника революційний розподіляється за такими характеристиками, як масштаб, вік, значущість, знаменитість, складність тощо, і сполучуваність його обмежується лише особливостями означуваного обєкта, його співвідносністю із зазначеними категоріями.

І. Мейзерська вважає, що зовсім інша ситуація виникає, наприклад, із дієсловом, що групує навколо себе інші слова в реченні та підпорядковує їх собі. В цьому разі словник повинен забезпечувати якомога глибше представлення сполучуваності слова. Тому варто використовувати лексикографічну модель, що здатна експлікувати сполучуваність лексеми у вигляді конкретних граматичних структур, які накладаються на лексичний матеріал і заповнюються ним [52, с. 152].

Другим невідємним компонентом словникової статті є той чи інший вид дефініції. Як відзначав JI. Щерба, «правила словника подаються зазвичай у вигляді «значень слова». Всім, проте, відомо, як важко формулювати ці значення у тлумачних словниках: це здавна становило найслабше їх місце, і здавна ведуться суперечки про найкращі методи визначення значень» [75, с. 69]. Набір визначень типологічно набагато більш різноманітний, ніж це передбачено інструкціями сучасних словників. Одні типи визначень побудовані на підставі інтерпретації одного знака в іншому знаці, тобто суто лінгвістичним шляхом (дериваційний, синонімічний, а головне - ідентифікуючий). Інші співвідносять знак з позамовною дійсністю і нашим знанням про неї (декілька типів логічних визначень). Треті орієнтують його в системі прийнятих словником способів опису (безліч відсилань і формально-граматичних визначень). Четверті представляють собою численні комбінації, утворені з вищеназваних трьох. Визначення як структура мови опису складається з двох частин: лівої (визначеного) і правої (визначального), між якими - в ідеалі - стоїть знак рівності. На думку Л. Трофімової, це означає, що комбінація відібраних абстрактних властивостей предмета, (при правильному заміщенні позицій) у правій частині повинна становити вказівний мінімум, який дозволяє «впізнати» предмет, позначений визначенням [73].

Практично у всіх роботах, повязаних з лексикографією, розглядаються різні види дефініцій. Згідно Л. Капанадзе, словникова дефініція може бути: 1) логічною (значення слова визначається через родо-видові, частинні, предметні, узагальнено класифікуючі відмінності); 2) лінгвістичною як наслідок лінгвістичних операцій аналізу, іноді цей тип називають структурним [33].

Логічні визначення (дефініції) є досить важливим і дуже широко вживаним способом розкриття значень слів та термінів у словниках як енциклопедичних, так і тлумачних.

На думку Ф. Сороколєтова, вагоме значення для тлумачного словника має ефективне використання відсильних визначень, які дозволяють уникнути непотрібних повторів, значно скорочують обсяг словника без зменшення його змістовності [67, с. 21].

Як стверджує І. Заваруєва, у тлумаченні значень слів найбільш виразно відбиваються спроби укладачів словників систематизувати смислові, словотворчі та інші звязки і відносини лексичного складу мови, а також співвідношення слів і охоплення ними предметів і явищ реальної дійсності. Це призводить до широкого використання такого способу тлумачення, як синонімічний.

Слова регіональні, застарілі, просторічні, а також слова з різкою стильової обмеженістю вживання, визначаються за допомогою тих слів живої літературної мови, синонімами яких вони є [28, с. 126].

В останні роки зявляються нові види словників, які намагаються подолати недоліки, що були притаманні традиційним словникам - старіння значень тощо. Електронний словник має значно більші можливості для використання в дефініції різних видів ілюстрацій (картинок, схем, анімації, звукового супроводу), таким чином, словникова дефініція перетворюється в креолізованний текст. Під даним терміном розуміється, за Ф. Смирновим, «текст, фактура якого складається з двох негомогенних частин: вербальної (мовної та мовленнєвої) та невербальної (належить до інших знакових систем аніж природна мова)» [66]. Ці дві частини креолізованного тексту, семіотично складного, різноспрямовані за своїми функціями. Постає питання про оптимізацію дизайну тлумачення, і тут електронний словник має переваги: різноманітні можливості варіації розміщення елементів слів, ілюстрацій, кольору, шрифту тощо.

Крім зазначених необхідних компонентів, словникові статті в різних тлумачних та енциклопедичних словниках містять або можуть містити різні факультативні компоненти.

Таким чином, очевидно, що в українській традиції лексикографічна параметризація повинна відбивати не лише системно- структурні показники описуваних одиниць, але і їх власне антропоцентричні, функціонально-комунікативні характеристики. Розглянута схема параметризації є релевантною для моделі лексичної системи в цілому, але окремі параметри здатні актуалізуватися, або навпаки, відходити на другий план, залежно від внутрішніх особливостей аналізованої одиниці.

1.3 Явище лінгвістичної компресії у словниковій статті та її вплив на переклад

Проблема побудови стислого, компресованого тексту є актуальною в наш час певного перевантаження усіма видами інформації. Наявність у мові достатньо високої надмірності та прагнення до мовної економії у певних комунікативних ситуаціях може призвести до стиснення тексту та появи мовної компресії. Останнім часом лінгвістична компресія почала дуже широко вживатись також і у письмовій мові. Вплив тенденції до економії та наявність компресії стають помітними практично в кожному функціональному стилі сучасної літературної мови, у тому числі і при побудові словників. Як зазначає І. Мейзерська, формат тлумачного словника дозволяє створити модель мовної системи в цілому, здатну відтворити не лише семантичну структуру слова, а і його парадигматичні та синтагматичні відношення, сполучуваність та словотвірний потенціал, тим самим реалізуючи його комунікативну функцію. Такий системний підхід робить тлумачні словники надзвичайно продуктивними для всебічного опанування мови як її носіями, так і при вивченні мови як іноземної [52, с. 151].

Словникова стаття у тлумачному словнику - це порівняно автономний розділ словника, що відноситься до заголовного слова, і де наводиться лінгвістична характеристика цього слова та його похідних [61, с. 151], наприклад:

(INFORMATION) n [C] a separate piece of information that is recorded in a book, computer, etc: Theyve updated a lot of the entries in the most recent edition of the encyclopaedia. As his illness progressed, he made fewer entries in his diary [RHW].

Як стверджує Л. Ступін, дефініція слова є його коротким тлумаченням, що повинно бути точним й інформативним та представляти значення слова у всій його повноті та обсязі складових компонентів. У більших за обсягом словникових статтях дефініції багатозначного заголовного слова, як правило, розділяються арабськими цифрами, а ближчі за значенням - прописними літерами [70, с. 24], наприклад:

/skreul/ n 1. (a) a roll of paper or parchment for writing, etc on: Chinese scroll paintings, (b) an ancient book written on such a roll: the Dead Sea Scrolls. 2. anything curved as though it has been rolled like a scroll, esp an ornamental design cut in stone or wood [RHD].

На думку А. Вейзе, специфічною рисою словникової дефініції є тенденція до стиснення, компресії інформації, що викликана декількома факторами:

1)прагненням до економії місця у словнику та економії матеріальних ресурсів;

2)бажанням вмістити у обмежений простір найбільшу кількість корисної інформації;

)необхідністю подати відомості так, щоб їх можна було легко зрозуміти та засвоїти [9, с. 37].

М. Дудченко та Л. Байдак відзначають, що лінгвістична компресія у словниковій дефініції, як і в багатьох інших жанрах та стилях сучасної письмової комунікації, може проявлятись по-різному на всіх мовних рівнях. Компресія у словниковій дефініції, як правило, здебільшого є форсованою, або ненормативною, що спричинено її специфічним призначенням у найменшому обсязі передати якнайбільший обєм корисної інформації [23, с. 29].

У письмових творах компресія інформації може відбуватись на графемному рівні. Найбільш поширеним засобом стиснення тексту на цьому рівні можна вважати різні види графічних скорочень, тобто умовних скорочень слів, що зустрічаються лише на письмі й розшифровуються під час прочитання уголос. Прикладами таких скорочень можна назвати загальноприйняті скорочення сторін світу (S, N, SE), вимірювань (ft, in) та ін. (etc.) В словниковій дефініції на графемному рівні О. Панченко виділяє такі сфери прояву мовної компресії:

·буквені скорочення;

·специфічне застосування розділових знаків;

·система розташування матеріалу [61, с. 29].

У словниковій дефініції скорочення та пропуск певних літер зумовлені прагненням створити максимально стислий текст. Такі скорочення не є особливими лексичними одиницями, оскільки вживаються лише письмово. Скорочення букв, що існують у словниковій дефініції, Ю. Горшунов розподіляє на такі дві великі групи:

1)традиційні буквені скорочення, які можуть зустрічатися в усіх жанрах та стилях мови: А. D. (Anno Domini), B. C. (before Christ), etc. (et cetera), i.e.(id est = in other words)

2)специфічні буквені скорочення, типові для словників: cf. (confer = compare), S - spoken, W - written, pp (past participle or pages) тощо [17, с. 19].

У багатьох словниках основні скорочення, які в них вживаються, наводяться в спеціальному розділі, котрий, зазвичай, носить назву «Перелік основних скорочень» або «Скорочення та символи», що значно полегшує роботу читача зі словником. До таких переліків, зазвичай, надходять скорочення, що позначають граматичні (pp, Gp, v, adj., fem, Vnn), стилістичні (arch., fig, joc, sl) особливості вживання слова, джерело походження або варіант мови, де вживається слово (AmE, BrE, NZ - New Zealand, MFr - Middle French), та багато інших.

Графічні скорочення також не можна вважати цілком однорідними з погляду частин, що підлягають скороченню. К. Єльцов виділяє такі їх різновиди:

1)виключаються всі літери слова, окрім першої: v - verb, n - noun; C - countable noun, U - uncountable noun;

2)скорочується середина та кінець слова, а лишаються перші 2-3 літери: usu - usually, esp - especially; obs. - obsolete, sl - slang; unc. - uncertain. Скорочення такого типу можна вважати більш автономними, оскільки більшість з них може бути зрозуміла навіть поза контекстом.

3)ненормативні скорочення, коли «виключаються» лише деякі літери із середини слова (переважно ті, що позначають голосні): fml - formal, infml - informal; Gmc - Germanic; bk - book, ft - feet.

4) скорочуються частини складного слова або фрази: sb - somebody, sth - something [24, с. 41]

О. Селівнова наголошує, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, А.С. - alternating current - «змінний струм», H.P - horse power - «кінські сили» [65, с. 124].

Абревіатури під час перекладу наводять у вигляді загальноприйнятих еквівалентів мовою перекладу, якщо такі існують. За відсутності еквівалента абревіатура пишеться мовою перекладу за першими літерами її повного перекладу, який при першому згадуванні в тексті наводиться в дужках. Якщо абревіатура не піддається розшифровці, то її залишають мовою оригіналу й у примітці обовязково вказують, що це скорочення розшифрувати не вдалося. Під час перекладу абревіатур, які є термінами, особливе значення набуває «дешифрування» абревіатури.

Ю. Лабенська пропонує такі шляхи перекладу абревіатур.

) Повне запозичення англійського скорочення в латинських літерах. Цей засіб, зазвичай, використовується для передачі номенклатурних позначень. Наприклад: DVD-digital video disk (цифровий відеодиск), в українській мові може бути переданий як DVD.

) Транслітерація. Скорочення NATO (North Atlantic Treaty Organization) Організація Північноатлантичного Договору українською мовою передається як НАТО.

3) Транскрибування. Cкорочення VDS (Virtual Disk Service), служба віртуальних дисків або служба ВДС.

) Звуко-літерне транскрибування. Наприклад, абревіатура BBC - British Broadcasting Corporation (Британська радіомовна корпорація) - передається українською мовою як Бі-Бі-Сі.

) Переклад і транскрибування. POINTER-Partial Orientation Interferometer - передається українською мовою як інтерферометр із частковою орієнтацією ПОЙНТЕР.

) Переклад повної форми та створення на його основі українського скорочення. LSI - large scale integral (велика інтегральна схема - ВІС).

) Експлікація (описовий переклад). CSMA/CA - Carrier Sense Multiple Access/collision Avoidance (колективний доступ із контролем носіїв інформації і вилученням конфліктів) [44, c. 247].

О. Панченко зазначає, що розділові знаки у стислому тексті можуть мати значне інформаційне навантаження. Так у словниковій дефініції, зокрема, значну роль відіграють різні види дужок, різноманітні математичні й графічні символи та ін. Наприклад, дужки застосовуються з метою виділення певної інформації задля привернення до неї уваги читача. В дужках, зазвичай, наводяться:

1)транскрипція слова: flay /flei/ v; ob-tai-na-ble / ?bteind ?d/ adj;

2)інформація етимологічного характеру: burglar n [< Ofr. < Anglo-L. < LL. burgulator; ? < Gmc. burg, a dwelling + L. latro, robber];

3)інформація щодо граматичних, стилістичних та ін. особливостей вживання слова у мові;

4)інформація про варіанти слова та його словоформи або похідні [61].

А. Герд наголошує, що у словниковій дефініції широко використовуються також різноманітні символи. Так, наприклад, при наведенні інформації щодо етимології слова, застосовуються наступні знаки:

< - для позначення джерела походження та попередньої форми даного слова (derived) from);

? - вказує на те, що джерело походження слова лишається не визначеним, або існують сумніви щодо нього, оскільки не існує прямих доказів (uncertain);

+ - для вказівки на те, що слово є складним і складається з частин, що поєднані знаком «плюс» [14, с. 67].

Широкого використання також отримує у словниковій дефініції й знак «-» (дефіс), котрий вживається з метою скорочення повної форми слова при зазначенні особливих форм слова або його похідних: e.g. liquify v (pt, pp -fied); specialize, -ise v; tatty adj (-ier, -iest). У даному випадку дефіс замінює спільну частину слів, а після нього наводиться лише диференціююча частина.

Також дуже широко в словниковій дефініції застосовуються такі знаки, як:

= - позначає «the same as»; замінює заголовне слово у прикладах його вживання та фразеологічних висловах;

/ - вживається замість слова «or» [14, с. 68].

На морфологічному рівні лінгвістична компресія найбільш яскраво виявляється у вживанні скорочених слів та різних видів абревіатур. В словнику М. Ярмашевич виділяє такі види скорочень:

1)абревіатури ініціального типу, що складаються з перших літер слів, які входять до її складу. Частіше за все до словарної дефініції входять ініціальні абревіатури, що є еквівалентами заголовного слова та наводяться у дефініції як синоніми: personal computer n [C] a PC; a small computer that is used by one person for business or at home;European Currency Unit n [C] an ecu; European Exchange Rate Mechanism n [singular] the ERM; a system for controlling the Exchange rate between the money of the different countries of the European Union;

2)традиційні трилітерні скорочення місяців, днів тощо, які подаються в структурі словникової статті разом із дефініцією поняття: April /eipril/ n [U, C] (abbr Apr) the fourth month of the year, next after March: She was born in April \ April Fool n a person who is the target of a practical joke (practical) traditionally played on 1 April (April Fool»s Day); Saturday n [C, U] (abbr Sat) the 7th and last day of the week, next after Friday;

3)традиційні загальноприйняті скорочення фізичних величин: kilogram (kg), farengheit (F);

)традиційні скорочення сторін світу: Bordeaux n red or white wine from the Bordeaux district of SW France; cinnamon n a spice made from the inner bark of SE Asian tree;

5) неологічні скорочення, що дуже широко вживаються у повсякденній мові: CD; demo [77, с. 151].

Особливість компресованих текстів на морфологічному рівні полягає в обмеженому вживанні певних частин мови, який зумовлено специфікою матеріалу, що наводиться у словнику, та способу його викладення. Як правило, у сучасних тлумачних словниках існує спеціальний розділ, де наводиться перелік усіх слів, які вживаються для побудови словникової дефініції. Найчастіше це 2000 найбільш уживаних у мові слів, що складають основний вокабуляр користувача, вони значно полегшують користування словником [39, с. 62].

В. Постнікова доводить, що на лексичному рівні лінгвістична компресія у словниковій дефініції проявляється здебільшого у вживанні більш коротких синонімів. Так, прийняті у офіційно-діловій мові словосполучення типу to make a decision, to make a suggestion дуже часто у компресованому тексті замінюються на простіші форми to decide, to suggest, що мають те ж саме семантичне навантаження, хоча дещо й відрізняються у плані стилістичного забарвлення [63, с. 26].

Лінгвістична компресія на лексико-синтаксичному рівні мови здебільшого виявляється у пропусканні окремих службових частин мови та допоміжних слів. Серед частин мови, що підлягають елімінації, можна назвати прийменники, сполучники, допоміжні дієслова, частку to перед інфінітивом та інші. Так, наприклад, дуже часто в структурі словникової дефініції опускаються різного типу сполучники, якщо вони не є абсолютно необхідними для розуміння даного поняття. Розповсюдженим є пропускання сполучників and та or між однорідними членами речення під час переліку відповідних понять, оскільки вони можуть бути легко замінені безсполучниковим звязком або спеціальним графічним символом без втрати свого значення: goodwill n friendly, helpful, cooperative feelings; cleanse v to make sb/sth thoroughly clean [25, с. 29].

В електронних словниках О. Пачненко відзначає ще більший ступінь компресії інформації, що повязано з технічною стороною подачі матеріалу та обмеженим простором. Саме в таких словниках можна нерідко зустріти пропускання артикля (означеного та неозначеного) у структурі словникової дефініції [61].

Так слово sacrilege має у різних словниках такі визначення, що в певній мірі відрізняються одне від одного в структурному плані:

n an act of disrespect or impiety toward something regarded as sacred (Oxford Advanced Learners dictionary); sacrilege n (an act of) treating something holy or important without respect (Cambridge Advanced Learners dictionary); sacrilege n blasphemous behavior; act of depriving something of its sacred character (WordNet).

Також дуже часто в дефініціях, що належать до заголовного слова, яке подано дієсловом, пропускається прийменник to перед інфінітивом. Це повязано з тим, що сама позначка v вказує на характер слова і прийменник у цьому випадку виявляється зайвим. Так, наприклад, одне й те ж слово у друкованому словнику (Oxford Advanced Learners dictionary) та у електронному (WordNet) тлумачиться по-різному та з різним ступенем компресії дефініції: disavow v to say that you know nothing about something, or that you have no responsibility for or connection with something.

Мовна компресія також зберігається у перекладі з метою уникнення повторень, надлишкових вставних конструкцій, або якщо дефініцію можна висловити за допомогою меншої кількості слів. Можна стверджувати, що основна проблема застосування механізму мовної компресії полягає в тому, що перекладачі у процесі своєї діяльності часто не використовують прихованих резервів мови перекладу, а просто калькують структури мови оригіналу. Також, для адекватного перекладу словникових статей, перекладач має розуміти наявні скорочення графем, елімінацію службових частин мови та допоміжних слів. Усе це суттєво впливає на результат перекладу. Таким чином, подальші майбутні дослідження у цій галузі могли би суттєво підвищити рівень підготовки та якість роботи перекладачів.

Розділ 2. Словникова стаття політичного характеру як обєкт перекладознавства

.1 Прагматична адаптація тексту при перекладі

З урахуванням того факту, що словникова стаття є одним з прагматичних типів текстів, вважаємо за необхідне розглянути проблему прагматичної адаптації при перекладі.

Переклад як своєрідний тип міжмовної та міжкультурної комунікації, наділений багатогранним характером і відповідно може оцінюватись з різних точок зору, - перш за все, з точки зору відповідності оригіналу (незважаючи на ефект, створений перекладом) або з точки зору комунікативного ефекту, досягнутого за допомогою перекладу (його прагматичною адекватністю).

Становлення самостійної наукової дисципліни - перекладознавства передбачає і термінологічну визначеність базових перекладознавчих понять щодо різновидів вторинних текстів, до яких поза сумнівом можна віднести і поняття «адаптації» [32, с. 206].

Фактично, адаптивна модель перекладу, адаптивна теорія перекладу діє на суміжжі редактури перекладу, власне перекладу й теорії комунікації. Теорія комунікації розглядає проблеми адаптації певного повідомлення в межах однієї культури до різних адресатів, тому, з цієї точки зору, адаптація - це галузь перекладознавства. Та для перекладознавства адаптація теж постає суміжною зоною хоча б тому, що здебільшого передбачає елімінування або межеву трансформацію елементів, що зрештою спричиняє повну видозміну тексту, яка, як правило, не визнається перекладом більшістю науковців.

Проте на наш погляд, перекладацька адаптація як проміжна зона, має свою принадливу силу, яка полягає в тому, що адаптивні моделі прагматичних типів текстів пояснюють необхідність застосування трансформацій і таким чином, змикають теорію комунікації, прагмалінгвістику й теорію перекладу. Адаптивні перекладацькі моделі покликані розкрити причини змін тексту в процесі (його) переходу з дискурсу в дискурс, з одного типу тексту в інший або переходу від однієї ідеології до іншої. Ці самі моделі пояснюють трансформаційні зміни під час перекладу з мови в мову, з культури в культуру.

В окремих випадках перед перекладачем постає завдання не лише перекласти, а й опрацювати текст. У сучасних дослідженнях, наприклад праця І. Алексєєвої, дедалі частіше простежуються судження про те, що тексти, які потребують супровідного опрацювання, слід вважати фактами не так перекладу, як мовного посередництва, до якого належить і адаптація. І тому, якщо перед перекладачем постало завдання досягти заданого комунікативного ефекту, що звичайно передбачає прагматичну адаптацію, то цей вид діяльності «виходить за межі перекладу як процесу створення тексту, комунікативно рівноцінного оригіналу» [2, с. 24]. Коментуючи поняття «істинний переклад», Т. Гаврилів зазначає, що без чіткого розуміння своїх завдань перекладач, навіть діючи абсолютно щиросердо, «може фактично підмінити істинний переклад адаптацією або парафразою, … або певним поєднанням цих елементів», які, на думку дослідника, не мають нічого спільного з власне перекладом. Далі більш різко - «коли йдеться про підміну істинного перекладу адаптацією (adaptation), мається на увазі наведення більш вільної версії, тобто такий переклад, коли перекладач відступає від тексту далі припустимих меж» [11, с. 56]. Подібні міркування точаться здебільшого навколо проблем, повязаних з усвідомленням перекладачем своєї відповідальності не лише перед оригіналом і його автором, а й перед читачами перекладу. Проте, зазначені праці не містять нічого суттєвого, лише вказівки на деякі неозначені «високі професійні вимоги до перекладача», необхідні йому для повноцінного відтворення «духу й букви» оригіналу.

Іншими словами, адаптація й переклад репрезентують принципово відмінні види практичної діяльності, причому на відміну від перекладу адаптація рівносильна руйнації та перекрученню джерельного тексту. Тому деякі вчені, наприклад О. Брандес, вважають, що адаптація як один із різновидів мовного посередництва перш за все «полягає у спрощенні тексту, як формальному, так і змістовному» [7, с. 72]. Є. Бортничук погоджується з тим, що переклад з адаптацією - це подвійний процес і, що адаптація ступенюється і може бути стадіальною. Але знов-таки адаптація оцінюється автором негативно, оскільки порівнюється з «чорно-білою графічною мініатюрою з великого художнього полотна», яка хоч і упізнається, але це лише копія та ще й «здешевлена» [6, с. 60]. Інша крайність у розумінні явища адаптації виявляється іноді в тому, що адаптацію дорівнюють коментуванню. Так, наприклад, О. Якименко зауважує, що «на данному етапі…універсальна стратегія коментування/адаптації перекладного тексту знаходиться у стадії розроблення» [76, с. 123]. «Пристосування» перекладного тексту для «полегшення» розуміння смислів оригінального тексту «збіднює міжкультурну комунікацію, нівелює міжкультурні розбіжності, створює хибне уявлення про те, що «всюди все так само» і тому вимагає «неабиякої обережності» під час застосування [57, с. 37]. Щоправда, тепер уже йдеться не про міжмовні відмінності, що принципово вирішуються засобами власне перекладу, а про міжкультурну асиметрію, однак Н. Гарбовський застерігає від застосування адаптації, оскільки вона значною мірою деформує уявлення про іншу культуру й тому вважається «найбільш кардинальним перекладацьким перетворенням» [13, с. 65]. Вперше висловлена О. Каде думка про те, що переклад - лише один із видів мовного посередництва, надає можливість під час зіставлення з іншими його видами виразніше виявити його специфіку. Те саме можна стверджувати й про адаптацію: визначення поняття «адаптація» неможливе без попереднього аналізу як самого поняття «адаптація», так і суміжних з ним видів мовного посередництва. Проте той самий О. Каде, описуючи радикальні компенсуючі розбіжності, заборонені в перекладі, наголошує на тому, що їх застосування перетворює продукт мовного посередництва на «адаптивне перекладення», яке відповідно не може мати нічого спільного з перекладом [57, с.78].

Щодо видів міжмовного посередництва можна погодитись із тим, що трансляція текстів поєднана не лише з подоланням міжмовних і міжкультурних барєрів, а й з нейтралізацією субєктивно-особистісного ставлення перекладача до тексту оригіналу. Сучасна норма перекладу досить суворо ставиться до вирішення питання про вияв творчої свободи перекладача. Вона передбачає мінімум утручання перекладача у вихідний текст, максимальне «знеособлення» перекладу. Остаточна «прагматична» нейтралізація перекладацької позиції неможлива з причин, обумовлених специфічною «читацькою» субєктивністю перекладача, неминучістю перекладацьких рефлексій, тобто виникненням певних внутрішніх смислів та індивідуальних оцінок, опосередкованих особистісною картиною світу з притаманною їй системою цінностей. Перекладач, у яких би умовах він не працював, перш за все є комунікантом і відноcно тексту оригіналу він є адресат. Під час перекладу, коли виникає потреба розмежування, що необхідно зберегти, а чим можна пожертвувати, добираючи для одних компонентів тексту відповідності, а для інших - трансформації, текст постає процесом, а сам перекладач - автором тексту-процесу, адресантом. Таким чином перекладач поєднує в собі й адресанта, й адресата.

На думку Ю. Жлуктенко, інтерпретаційна настанова перекладача простежується вже тоді, коли «оригінал ще тільки-но сприймається своїм майбутнім перетворювачем» [26, с. 34]. У цьому сенсі й у контексті визначення адаптації ми не можемо не згадати про вільний переклад та інші види мовного посередництва або види адаптивного перекладу.

Причини застосування адаптації найчастіше полягають не у власне мовній зоні, а в зоні культури. Явища асиметрії культур детально описані Ю. Найдою [84, с.213]. Не випадково Ю. Найда виокремлює формальну й динамічну еквівалентності, що набули вже хрестоматійного характеру. Формальна еквівалентність орієнтована на переклад і базується на відповідності планів змісту й вираження одиниць оригіналу й перекладу. Динамічна еквівалентність ґрунтується на принципі рівнозначного ефекту, відповідності реакції читачів оригіналу й перекладу. Зазначений тип еквівалентності підпорядковує всі перетворення знаку орієнтації на рецептора, що передбачає адаптацію лексики й граматики ВТ і ПТ.

Дж. Чівер виголошує думку про те, що досвідчений посередник-перекладач «у певних ситуаціях» застосовує прагматичну адаптацію або «радикальні перероблення оригіналу» з тим, щоб досягти бажаного прагматичного ефекту [85, с. 259]. У таких випадках перекладознавці схиляються до визнання необхідності часткового використання елементів адаптивного обробляння, проте уточнюють, що в процесі перекладу слід відмежовувати ці аспекти його діяльності від виконання ним власне перекладацьких функцій. Однак програмний висновок полягає в тому, що більшість видів «адаптивного транскодування» не узгоджуються навіть з частковим функціональним або структурним ототожненням вихідного й кінцевого текстів.

Наведені твердження приводять нас до таких висновків: по-перше, з огляду на співвіднесення адаптації й перекладу дослідники акцентують принципову відмінність обох понять, хоча й визнають оказіональну необхідність застосування адаптації; по-друге, маргінальний характер адаптації спричиняє нестачу не лише термінологічної визначеності адаптації, а й окреслення системи адаптивних методів для різних типів текстів, що в свою чергу викликає неминучість наступного висновку - під фрагментарною прагматичною адаптацією тексту по суті вчені розуміють індивідуальну інтерпретацію тексту перекладачем.

Усі теоретичні й критичні міркування про переклад протягом двох тисячоліть здебільшого точилися навколо питання про ступінь повноти й точності відтворення в перекладі системи смислів оригіналу. В. Комісаров зазначає, що усвідомлення частковості перекладу, неминучості втрат під час відтворення системи смислів оригіналу постає підґрунтям апологій «перекладацької вольності» [40, c. 98] або права перекладача на вільне поводження з оригіналом, на будь-які перероблення, виправлення, наслідування тощо.

Вирізнення виду мовного посередництва будь-якого вторинного тексту є можливим за умов урахування критерію стилю перекладача. Атрибуція перекладного тексту до певного виду мовного посередництва залежить від реалізації в цьому тексті опозиції «автор оригіналу - автор перекладу». Інакше кажучи, мінімальний ступінь вияву стилю автора перекладу свідчить на користь власне перекладу, тоді як максимальний ступінь - на користь перекладу за мотивами.

Як відомо, коментарі й тексти за мотивами не підлягають зіставленню з ВТ. Адаптивні тексти необхідно звіряти з ВТ тому, що перекладацькі й адаптивні стратегії, використані для даного типу тексту, мають комплементарний характер. Комплементарність перекладацької та адаптивної стратегій обумовлена обєктивними методологічними й лінгвокультурними основами, які ми й спробуємо описати.

Акт перекладу прагматично зорієнтований у двох напрямах. По-перше, як ми вже наголошували, він полягає в оцінюванні ступеня присутності автора перекладу. По-друге, переклад прагматично зорієнтований на рецептора або, інакше кажучи, переклад аналізується за ступенем орієнтації на читача перекладу. На думку перекладознавців, відмінність перекладу від інших видів міжмовного посередництва полягає в тому, що переклад прагне до максимально повного й точного відтворення всієї системи смислів, що містяться у вихідному повідомленні. Дійсно, часто стверджується, що вдалий переклад - це такий переклад, який має вигляд або звучить немов оригінал, але з одним уточненням - текст перекладу повинен бути комунікативно рівнозначним оригіналу, причому його комунікативна рівність проявляється в ототожненні рецептором перекладу з оригіналом у функціональному, змістовному та структурному відношенні. На думку Р. Зорівчак ця тотожність значною мірою залежить від «корекції на інший культурний універсум», корекції як відповіді на виклик міжкультурної асиметрії [30, с. 143]. А це передбачає, що від перекладача очікують активного втручання для досягнення цієї мети. Наведене змушує говорити про головні критерії теорії перекладу й теорії адаптації, а саме - еквівалентності й адекватності.

Категорії еквівалентності й адекватності неодмінно передбачають урахування реакції аудиторії на переклад, що свідчить про нормативний характер зазначених категорій. Норма, в свою чергу, безпосередньо реалізується оцінюванням тексту перекладу - «вдалий, невдалий». У певні історичні періоди оцінювання якості перекладу чималою мірою було зумовлено вельми жорсткими нормами, продиктованими літературними, культурними й навіть соціальними перевагами.

Сучасний читач вельми віддалився від тих читачів, що сліпо вірили в усе написане, наприклад, лютерівську Біблію, а після розпаду тоталітарної монолітності Радянської держави поступово адаптувався до національного, культурного, політичного різнобарвя. В. Комісаров вважає, що розширений горизонт читацьких очікувань обумовлює зростання сприйнятливості до будь-яких нововведень і забезпечує готовність читача «брати участь у перекладацькому експерименті - реалізації тексту» [40, с. 59]. На перший погляд, з таким твердженням можна погодитись, проте кожна адресна група за своїм типом і складом потребує свого, іноді індивідуального, підходу, що особливо помітно, коли йдеться про типи тексту й дискурси, що, на перший погляд, ідентичні за структурною, функціональною та комунікативною специфікою. Саме тут і виявляється своєрідність сприйняття певної культури, або багатогранність відтінків картин світу, які певним чином впливають на якість перекладу.

Поняття про одні й ті самі, тобто еквівалентні, предмети та явища дійсності в різних мовах відмінні, оскільки ґрунтуються на різних уявленнях у національно-відмінних свідомостях. Це цілком природно й закономірно, тому що різняться способи життя, світобачення, звички, традиції, ті нескінченні й різноманітні умовності, що визначають національну культуру в емному значенні слова. Зважаючи на міжмовну й міжкультурну асиметрії, перекладач вимушений практично в кожному випадку перетворення системи смислів додавати або усувати певні елементи смислу.

Як зазначає Д. Жуков, в еквівалентному перекладі всі перетворення смислів, що містяться у вихідному повідомленні, мають раціональний характер і не підпорядковані безпосередньо волі перекладача [27, с. 56].

Відмінність перекладу-адаптації від перекладу-репродукції та інших різновидів інтертекстів або видів (між)мовного посередництва полягає в тому, що перекладацька адаптація свідомо зорієнтована на зіставлення й перевірку текстом оригіналу. Перекладацька адаптація не суперечить перекладу-репродукції, а є комплементарним типом перекладу.

Адекватний переклад у будь-якому разі передбачає адаптацію. Інша річ, що пропорції власне перекладацьких і адаптивних стратегій підпорядковані типові тексту, та не просто умоглядному типові тексту, а прагматичному. Чим ближче прагматична функція тексту до домінантних, тим більше адаптивних стратегій необхідно застосовувати, але не забуваючи про власне перекладацькі. Іншими словами, головний критерій адаптації тексту - це його прагматична орієнтація. Саме це ми будемо враховувати, аналізуючи переклади словникових статей політичного характеру.

.2 Концепція моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики

Суспільно-політичні події сьогодні відіграють значну роль в життєдіяльності людини. Тенденція до міжнародної глобалізації, інтеграції у більш великі соціально-економічні та політичні спільноти та обєднання з одного боку, і прагнення зберегти національну ідентичність і унікальність з іншого, мають відчутний вплив на людей. У ЗМІ широко обговорюються політичні перевороти і дебати, зміни соціально-економічних формацій, громадські демонстрації і руху, природні явища і стихійні лиха, спортивні досягнення і невдачі тощо, які сприяють становленню іміджу держави. Безумовно, мова, що використовується для опису цих реалій, складна для розуміння в силу значної спеціалізації / термінологічності, а також культурологічної / ідеологічної забарвленості [47].

На даний момент репертуар словників, що фіксують лексику суспільно-політичного життя, є досить багатим. Це спеціальні одномовні словники, перекладні словники, навчальні посібники, глосарії, що існують у різних формах: друковані, на електронних носіях, у мережі Інтернет тощо (наприклад: [90; 92; 95; 96; 97; 102; 103]).

Порівняльний аналіз цих видань дозволяє зробити висновок, що охоплення лексики в зарубіжних довідниках є значно вужчим за уявлення вітчизняного користувача щодо суспільно-політичної лексики (СПЛ). Основний обєкт лексикографічного опису - політична лексика. О. Карпова включає в лексику суспільно-політичного життя безпосередньо політичні терміни, терміни військової справи, антитерористичних дій, термінологію, повязану з боротьбою з піратством, з національно-визвольним рухом, процесом роззброєння, лексику, що описує соціальне життя, проблеми охорони здоровя, назви міжнародних (не)державних організацій, документів, угод, імена видатних і впливових політичних та громадських діячів тощо [82, с. 174]

У звязку з посиленням ролі соціальних факторів активізується розвиток суспільно-політичної лексики, що проявляється не лише в значному розширенні складу соціально-оцінних слововживань, але і в якісній зміні лексики, що, безсумнівно, знаходить подальше відображення в словниках

Dictionary Companion, Dictionary of the English Language and Culture, The American Political Dictionary, Dictionary of American Political Terms, Encyclopedia of Terrorism and Political Violence, Dictionary of Third World Terms, International Relations: a Political Dictionary, Safires New Political Dictionary: the Definitive Guide to the New Language of Politics, the Macmillan Dictionary of Political Quotations.

Освоєння цих інновацій залежить від соціально-ідеологічної диференціації їх значною частини, від появи класової оцінності [48].

На думку Г. Аббакумової, притаманна СПЛ властивість ідеологізованості, яка зумовлюється характером ідеологічного відображення дійсності (прояв субєктивного в ідеологічному пізнанні, тобто оцінки) відрізняє її від загальновживаної [1, с. 56].

На думку дослідниці, в даний час в лексикографічній практиці акцент робиться на створенні та перекладі спеціальних словників різноманітних типів і розмірів у друкованій та електронній формі, що описують СПЛ. Соціально-політичні та лінгвістичні чинники зумовлюють необхідність створення спеціальних словників, у завдання яких входить максимально повне і точне відображення в мові явищ і катаклізмів суспільного життя, накладення ідеологічно-оцінних характеристик на нейтральні загальновживані лексичні одиниці, а також появи нових спеціальних термінів політичної дійсності. Відповідно актуалізується й завдання перекладача, який повинен відтворити словникові статті відповідної тематики іншою мовою [1, с. 58].

Процеси суспільно-політичного життя знаходять певне відображення в мові, в зміні якісного і кількісного лексичного складу. Соціальна та ідеологічна оцінність має помітний вплив на лексико-семантичну систему. Це явище проявляється неоднаково і суперечливо в різні періоди історії мови. Воно є особливо відчутним під час політичних переворотів, зміни напрямків економічного розвитку країни, зміни ідеологічних установок тощо [29, с. 83].

Л. Крисін вважає, що оцінність СПЛ стає такою категорією, яка набуває визначального значення для розуміння і вживання відомої частини лексики. Причини її появи полягають у впливі соціальних факторів, у взаємодії мови і суспільно-політичного життя. Її результати - в історії мови, коли значення поняття може змінюватися або отримувати додаткові відтінки. Тому перед лексикографами постає проблема всебічного опису взагалі і опису суспільно-політичної лексики, що володіє ідеологічної оцінкою, зокрема. Перекладачі ж мають відчувати таку відносність словникових значень, розуміти та інтерпретувати їх під час перекладу, з метою створення необхідного комунікативного та прагматичного ефекту читача МП [43, с. 47].

Під СПЛ І. Бобирь розуміє сукупність лексичних одиниць, які називають поняття суспільної, політичної і соціальної реальності, повязані з ідеологією і вживаються майже у всіх сферах щоденної комунікації [5, с. 194].

За твердженням В. Дубичинського, оцінка є неминуче присутньою в будь-якому словниковому виданні. Вона може проявлятися експліцитно або в дефініції, або одночасно в дефініції і позначках. Більше того, як засвідчив аналіз словників, оцінка може виражатися на всіх мовних рівнях. Тому перед лексикографом постає проблема розробки такої системи позначок, яка б адекватно і достовірно передавала користувачеві інформацію про оцінний відтінок одиниці, навіть потенційний, який є можливим в процесі комунікації, а також про те, хто є обєктом і субєктом оцінювання в даній ситуації вживання заголовного слова [22, с. 74].

Як зазначає Дж. Елджео, ідеологія вербально зміцнюється в мові, слово отримує ідеологізованість, що відрізняє його від класу загально вживаних лексичних одиниць, а, отже, згодом воно знаходить відображення в словниках. Вона проявляється на макро- і мікрорівні словника. Перше - у включенні / невключенні слів, що позначають негативне або небажане ставлення суспільства, в корпус, останнє - в лексикографічній формі опису заголовних слів (добір слів у дефініцію, поноси, ілюстративні приклади). Завдання лексикографа - нейтрально і повно відобразити ідеологічно забарвлений вокабуляр, що відображає специфіку суспільного життя, завдання перекладача - адекватно відтворити засобами МП. Один із прийомів відображення різних якостей, характерних американській лексикографії, у тому числі оціночних і ідеологічних, - лексична косметика, тобто використання лексичних одиниць таким чином, щоб сфокусувати увагу читача радше на позитивних, ніж негативних сторонах поняття [78, с. 46].

Отже, сучасний ліберальний підхід до формування словника зумовлює пошук нових можливостей інформування користувача про специфіку вокабуляру, що володіє ідеологічно-оцінним компонентом.

О. Карпова підкреслює, що вітчизняна і західна лексикографічна школи відрізняються критеріями відбору та принципами опису вхідних одиниць. Аналіз обох напрямів дозволив зіставити, як вирішується питання реєстрації слів, які мають ідеологічну оцінку, в корпусі (це важливо, оскільки англійська та українська мови відносяться до різних видів (аналітичний та синтетичний), отже, існують відмінні шляхи їх фіксування) [35, с. 30].

Проаналізуємо концепцію моделі електронного англо-російського тлумачного словника політичної тематики, запропонованого С. Манік [47]. Адресатом може бути будь-хто, хто вивчає англійську мову, оскільки довідник відображає сучасний етап розвитку мови. Словник буде корисний, оскільки сфера суспільно-політичного життя охоплює майже всі області знання, отже, лексика, що позначає її явища, вживається в щоденній комунікації [47, с. 621].

Словник виконано згідно традиції уніфікації словникової статті, оскільки крім лінгвістичної інформації реєструються екстралінгвістичні дані, необхідні користувачу для розуміння суперечливих явищ суспільного життя. Джерела словника - випуски англомовних новин (CNN, ВВС, Yahoo! News), Інтернет та лексикографічні проекти в мережі, існуючі друковані та електронні словники, що містять у корпусі слова суспільно-політичного життя [49, с. 152].

Необхідно відзначити, що під час роботи над моделлю автор розробила принципи включення та опису вхідних одиниць, які лягли в основу лексикографування: частота та актуальність явища, що позначається словом, для західної та російської дійсності, а також наявність письмових підтверджень, у тому числі електронних; лібералізм при включенні лексичних одиниць в корпус; набір функціональних поміток, що попереджають користувача щодо нерозбірливого вживання вхідних одиниць; реєстрування всіх можливих маркерів заголовного слова, що дає можливість представити різні ідеологічні оцінки відмінних один від одного суспільств та їх відносини до цих реалій; вибір ілюстративних прикладів визначено завданням забезпечити додаткову семантичну інформацію або продемонструвати синтаксичну поведінку словникової одиниці в мові; толково-енциклопедичний характер дефініції [46, с. 34].

Такий лексикографічний підхід зумовлює структуру словникової статті: заголовне слово, фонетична транскрипція, граматична характеристика, російський переклад, довідковий розділ та ілюстративний матеріал [45, с. 52].

В основі формування корпусу, відбору слів в корпус лежить вивчення способів функціонування СПЛ в текстах сучасних англо- і російськомовних періодичних видань новин за останні 10 років з подальшим представленням їх у пропонованій моделі довідника, заснованому на частотному, культурологічному та ідеологічному принципі. Регулярна вибірка лексичних одиниць з випусків англо- і російськомовних ЗМІ дозволяє детально описати і сформувати багатогалузевий пласт спеціальної лексики суспільно-політичного життя в англійській і російських мовах. Це також важливо для поновлення корпусу, доповнення культурологічного коментаря, ілюстративних прикладів, колокацій. Так, наприклад, за останній час в корпус були внесені наступні лексичні одиниці (як в якості заголовних слів, так і в інші інформаційні розділи):

to depose, deposed leader, ousted president, antigovernment riot, ash cloud disruption, air travel chaos, current blanket restrictions on airspace, bailout, stimulus plan, job cuts, low consumer confidence, restructuring of AIGs operations, financial retrenchment, crusaders assault тощо [47, с. 622].

Робота з англо- і російськомовними випусками новин дозволяє визначити збіги / розбіжності у термінологічному апараті двох мов (суспільств) при найменуванні одних і тих же подій, зумовлені ідеологічними підвалинами цих суспільств. Ця інформація є особливо корисною для автора при складанні культурологічного розділу Interesting!, в якому дані будуть зафіксовані. Вони становлять великий інтерес для професійного перекладу, особливо з позиції стандартизації перекладу термінології [47, с. 623]. Наприклад:

- протекціонізм; политика протекціонізму

Interesting!

Экономическая и правовая политика государства, направленная на защиту национальной экономики или какого-либо ее слабого сектора, находящегося в критическом состоянии, от более дешевого или лучшего по качеству импорта. Она реализуется посредством введения более высоких таможенных пошлин, квот, специальных проверок качества на соответствие национальным ГОСТам и т.п., тем самым ограничивая импорт и поощряя отечественного производителя аналогичной продукции.

В современных условиях мирового экономического кризиса страны консолидируют усилия для его преодоления и декларируют политику «нет протекционизму». С другой стороны, любое государство в той или иной степени практикует политику протекционизма для поддержки национальной экономики. Поэтому появилось понятие «национального протекционизма» (national protectionism) [47, с. 623].

Інше джерело відбору лексичних одиниць з урахуванням семантики слова, частоти його вживання й ілюстративних прикладів в електронну картотеку - корпуси національних мов (Bank of English; the British National Corpus; Longman Mini Concordance; the Corpus of Contemporary American English; тощо.). Вони є авторитетними порадниками і реєструють літературну норму мови [50, с. 262].

В основу авторської концепції перекладного словника ОПЛ дослідниця поклала такі принципи відбору та опису лексики.

1)Культурологічний / ідеологічний фактор впливає на фіксований матеріал і проявляється імпліцитно, а не експліцитно, тобто (якщо необхідно) в описовому доповненні до перекладного еквіваленту в дужках або в довідковому розділі Interesting!, подається коментар, який пояснює розбіжність або подібність моментів культурологічних характеристик російського й американського суспільства. Так, для заголовного слова Obamas plan зафіксовано такий еквівалент перекладу: Obamas plan - план Обамы (о пакете антикризисных реформ для поддержания экономики и по выведению страны из кризиса, предложенных американским президентом Бараком Обамой, 2009).

2)Питання включення / невключення у словник частини вокабуляру СПЛ вирішується з позицій більшого лібералізму, щоб запобігти спотворенню відображення підсумкової мовної картини. У цьому звязку в корпус включено багато метафоричних лексичних одиниць: crusaders assault, kickback,rescue package, breakaway republic, to hunt down terrorist organization, anti-smuggle efforts тощо.

)Існує багато способів, завдяки яким перекладач може представити образливе слово менш образливим (наприклад, слово може бути витлумачене через синонім або антонім, який сприймається як більш респектабельний, пристойний; за допомогою різних позначок тощо) (наприклад, bureaucrat - на пострадянському просторі сприймається обовязково негативно і розуміється як чиновник, чинящий преграды в исполнении какого-либо закона, приказа, акта и т.п. с целью извлечения из этого личной выгоды. Однак основний перекладний еквівалент - государственный чиновник, що варто зареєструвати в словниковій статті, оскільки чиновник не обовязково є бюрократом.

4)Щоб попередити або застерегти користувача від нерозбірливого використання слова, лексикографи реєструють помітки вживання («образливе», «зневажливе» тощо). Разом з тим, коли нейтральне або позитивне вживання стає все більш обгрунтованим, укладачі словників можуть надати відповідну помітку про такий розвиток значення (так зване «помякшення» значення слова - «reclaiming of words») [56, с. 151]. Наприклад, marginalised - при визначенні значення необхідно чітко позначити соціальний статус даної групи, оскільки у читача російського перекладу поняття маргинал може асоціюватися з образою.

5)В залежності від того чи іншого ставлення суспільства до суспільно-політичних реалій, багато слів можуть визначатися з позицій різних ідеологічних, політичних або моральних засад (наприклад, дефініції abortion, pro-life, pro-choice тощо). Отже, необхідно реєструвати всі можливі маркери мовної одиниці. Наприклад, при перекладі тлумачення tax evasion варто підкреслити, що ухилення від сплати податків карається законом, однак це явище широко поширене в російському суспільстві і не розглядається його членами як нехтування законом.

)Лексичне значення суспільно-політичного поняття, як правило, є розмитим у своїх межах, а його актуалізація зумовлюється мовною ситуацією, що, в свою чергу, підтверджує необхідність ілюстративних прикладів. Вибір прикладів спочатку визначається завданням забезпечити додаткову семантичну інформацію або проілюструвати синтаксичну поведінку цієї одиниці. Наприклад, заголовне слово abuse ілюструється такими прикладами: - He also pledged higher compensation payments for victims of other types of sexual assault, child abuse and violence leading to multiple injuries (BBC, Mr. Djindjic, in comments made just before Christmas, said Mr. Milosevic would first face charges of corruption and abuse of power and could later answer to war crimes allegations (BBC). Мета ілюстрацій - показати специфіку вживання слова abuse, яке може використовуватися атрибутивно (child abuse) і з присвійними займенниками (abuse of power).

)Інформаційний розділ колокацій є необхідним, оскільки в кожній мові існують «готові» словосполучення, які використовуються носіями даної мови. Мова не йде про фразеологічні одиниці або розмовні кліше, оскільки введення в них додаткових слів або заміна одного з компонентів не змінює сенсу. Тому всередині словникової статті важливо зафіксувати словосполучення, близькі за значенням, що використовуються в схожих контекстах, а також запропонувати посилання на ці слова / словосполучення як на окремі словникові статті [74, с. 195]. Так, наприклад, у розділі «Collocations» біля вхідної одиниці rally зафіксовано такі слова й словосполучення: protest, civil unrest, demonstration, rally of supporters, a new wave of unrest, to hold a rally, pro- and anti-.... rallies.

Таким чином, у проаналізованій концепції електронного перекладного тлумачно-енциклопедичного (гібридного) словника політичної лексики робиться спроба всебічно описати семантичні, стилістичні та культурологічні особливості лексичних одиниць суспільно-політичного життя. Тексти статей на обох мовах прагматично адаптовано з урахуванням читацької аудиторії. Зручність такого видання полягає ще й у тому, що окрім вивчення спеціальної лексики політичного характеру, користувачі словника, що навчаються іноземним мовам, зокрема перекладу, можуть аналізувати межі адаптації, застосованої при відтворенні словникових статей, а також потенційні труднощі, що можуть виникати у перекладача.

.3 Аналіз перекладів американських словникових статей політичного характеру українською мовою

Протягом дослідження було виконано аналіз перекладів словникових статей політичного характеру, взятих шляхом випадкової вибірки з американського словника «Dictionary Of Comparative Politics And Political Science» (2010 рік) видання «Palgrave Macmillan». Переклади було виконано колективом фахівців відповідної галузі і адаптовано до українських лексикографічних та політологічних традицій. У деяких випадках для кращого розуміння необхідності перекладацької адаптації при відтворенні даних типів текстів, ми наводимо власні переклади, які максимально наближені за змістом та формою до оригіналу і в яких лексико-граматичні трансформації зумовлені лише лінгвістичними чинниками.

Розглянемо низку прикладів:

) Важливим поняттям, що позначає одну з основних форм політичного правління є authoritarian rule [101, с. 125] (букв. авторитарне правління). У східнословянській свідомості такий режим відомий під назвою авторитаризм [92, с. 18] і не має такого радикально негативного значення, як в атлантичній культурі, де політичним ідеалом уважається демократія, оскільки він був характерний для країн колишнього СРСР у переважній частині історичних періодів. При перекладі англомовної словниковій статті перекладач має звертати увагу на такі основні комунікативні елементи як non-democratic - недемократичний, form of rule - форма правління, rulers stand above the law - правителі знаходяться над законом, political participation is usually limited - участь у політичному житті обмежена, no meaningful choice - не надають значущого вибору [101; 92].

В адаптованій версії перекладу вжито такі характеристики: особиста диктатура однієї людини або вузької групи осіб; зосередження влади в руках лідера; влада, заснована на авторитеті; рекрутування політичної еліти шляхом кооптації [92, с. 18]. Як в українській, так і в американській політичній культурі основною ознакою цього поняття є недемократичність (non-democratic). Варто зазначити наявність в обох текстах порівняння з поняттям тоталітаризму (totalitarian rule), посилання на яке зберігає перекладач оскільки воно у певному сенсі є синонімічним авторитаризму. В оригіналі також ужито назву режиму illiberal democracy [101, с. 126] (букв. неліберальна демократія, адапт. авторитарно-демократичний режим), який у західній політології уважається окремим перехідним етапом між двома формами правління, у той час як вітчизняні дослідники вважають його різновидом авторитаризму, тому перекладач вирішив додати інши типи для кращого сприйняття тексту словникової статті: традиційно-авторитарні, військово-авторитарні, військово-бюрократичні, авторитарно-бюрократичні, популістські, авторитарно-демократичні режими \.

2) Наступним прикладом відтворення у перекладі словникової статті є дефініція ключового поняття політології power [101, с. 625] - влада [92, с. 38]. В оригіналі в якості головних характеристик наведено capacity - правоздатність, influence - вплив та modes of influence - способи впливу. Український перекладач використав відповідники, що традиційно вживаються у вітчизняній науці: здатність і можливість й засоби та канали впливу.

Відзначимо, що визначення цього терміну в англомовному варіанті будується на протиставленні різних смислів поняття влада в залежності від сфери його використання: 1) In its most general sense, power is the capacity to bring about intended effects. - букв. У найзагальнішому значенні влада є правоздатністю досягати бажаних результатів. 2) In this broad sense (the impact of one actor on another), such benign mechanisms of influence as persuasion and commitment are forms of power. - букв. У цьому широкому сенсі (дія одного суб'єкта на іншого), такий доброякісні механізми впливу як переконання і зобов'язання є одними з форм влади. 3) In this narrower sense - the threat or use of sanctions - power is treated as a means of influence rather than as a synonym for it. - букв. У цьому вузькому сенсі - погроза або застосування санкцій - влада розглядається як засіб впливу, а не як його синонім. Ураховуючи той факт, що в східнословянському правознавстві цей термін характеризується дещо меншою кількістю ознак (частина з них позначається іншими поняттями), тобто має вужчу конотацію, перекладач зберіг лише деякі з них, застосувавши при цьому певне додавання інформації, зберігаючи обсяг дефініції та відповідність її вітчизняній науці: здатність і можливість провадити свою волю через певні засоби та канали впливу; відносини управління (керівництва), панування, підпорядкування, покори; найбільш впливовою у суспільному процесі є державна В., яка здійснюється в порядку, передбаченому конституцією та законами, домагається своїх цілей економічним стимулюванням, ідеологічним впливом, примусом і т. ін.; комплекс органічно повязаних між собою державних органів, політичних партій, закладів і осіб, наділених певними повноваженнями. Останній фрагмент повязується в західній традиції з поняттям authorities, посилання на яке наводиться у кінці словникової статті.

Варто зазначити, що перекладач вирішив за необхідне застосувати розширення змісту дефініції, оскільки в англомовному варіанті згадуються деякі автори (some authors), які в перекладі замінено на імена конкретних західних науковців, що досліджували даний аспект політології і поділяли вказану в оригіналі точку зору: М. Вебер, Т. Парсонс, А. Турен, Е. Гідденс.

3) Розглянемо переклад словникової статті autonomy [101, с. 161] - автономія [92, с. 11]: Self-determination. The capacity of a group or country to shape its own destiny. - букв. Самовизначення. Здатність угрупування або країни визначати свою власну долю.

У даному випадку навіть особа, яка не є фахівцем з галузі політології або правознавства, може помітити невідповідність розуміння поняття автономії атлантичною та східноєвропейською культурами. В українській свідомості це поняття асоціюється, перш за все, зі спеціальним адміністративно-територіальним або національним утворенням (політична географія) та певною ступінню самостійності субєкта по відношенню до іншого (загальна сфера вживання). Саме тому перекладач, адаптуючи словникову статтю відповідно до вітчизняної традиції, окремо додає визначення, що більш близькі читачеві перекладу, при цьому розяснюючи оригінальну дефініцію: 1) повна або визначена ступінь самостійності частини повідношенню до цілого; 2) несуверенне утворення, сконструйоване державою, якому делегована частина власних та управлінських повноважень; 3) право угрупування або країни самостійно розвязувати питання в рамках конституції та законів держави.

4) Наступним прикладом є переклад статті command economy [101, с. 261]. В східнословянській традиції стійким еквівалентом перекладу є адміністративно-командна економіка [92, с. 19], поняття яке виникло й набуло найбільшого розвитку за часів існування СРСР. В атлантичній свідомості цей термін нерозривно пов'язаний з означенням communist - комуністичний, що нехарактерно для української традиції. Іншою важливою ознакою є centrally planned economy (букв. централізована планова економіка), яку перекладач відтворив як централізоване планування в системі господарювання, застосувавши прийом модуляції. Складений термін state-owned production units (букв. державні виробничі одиниці) було адаптовано відповідно до вимог вітчизняного економічного понятійного апарату - господарчі субєкти суспільної власності.

При перекладі фрагменту The bureaucracy then implemented the plan (букв. Чиновники потім реалізовували план), з метою створення в українського читача адекватного сприйняття, було застосовано низку лексико-граматичних трансформацій - Державні органи отримують плани-накази, обовязкові до виконання. Так, термін bureaucracy зазнав смислового розвитку і конкретизації, внаслідок чого було створено варіант державні органи. Одне з ключових понять поданої економічної системи plan в українській мові (в цьому значенні) має історично сформований перекладацький еквівалент - план-наказ, що є прикладом додавання, де елемент наказ дозволяє зрозуміти специфіку значення цієї лексеми.

Варто відзначити, що в оригіналі увагу акцентовано на негативних рисах цієї системи: 1) the political and human price is considerable - потребуються значні політичні й людські затрати; 2) productivity (as opposed to production) remains low - продуктивність (на відміну від виробництва) залишається на низькому рівні; 3) Private ownership and market mechanism played little if any role. - Приватна власність і ринкові механізми не грали практично ніякої ролі. Причиною цього є критичне відношення західного суспільства до цієї система в цілому та Радянського Союзу зокрема, що зумовлено історичними та політичними чинниками. В українському варіанті, перекладач, який також є фахівцем з економіки та політології, додає позитивні характеристики цього типу господарювання, оскільки вони є відомими вітчизняному читачеві, тому їх відсутність може бути сприйнята як недостатня компетентність автора: високий ступінь соціального захисту громадян; повна зайнятість населення; безкоштовні освіта, медичне обслуговування, послуги сфери культури, мистецтва, спорту; відсутня диференціація населення на бідних та багатих.

5)Переклад словникової статті bureaucracy [101, с. 211] - бюрократія [92, с. 21] потребує особливої уваги, оскільки в східнословянській свідомості це поняття має стійкі негативні конотації, хоча в політології воно означає спосіб керування державними процесами (в українській науці) та апарат чиновників, які здійснюють це управління (в обох традиціях). Відзначимо, що в оригінальній дефініції значна увага приділяється етимології лексеми, у той час як в українській лексикографії зазвичай для цього використовується лише кілька слів у дужках, що й зумовлює відповідну адаптацію при перекладі: The word bureau comes from the Old French term la bure, meaning the brown woollen cloth on which the kings administrators laid out their accounts. The second half of the word comes from the Greek kratos, meaning rule, just as in democracy. - букв. Слово "бюро" походить від давнього французького поняття la bure, тобто коричневої вовняної тканини, на яку діловоди короля викладали свої рахунки. Друга половина цього терміну походить від грецького kratos, тобто влада, як і в слові «демократія». - адапт. Бюрократія (від. фр. la bure - тканина для запису рахунків та давньогр. kratos - влада).

В американській традицій цей термін застосовуються лише на позначення чиновників, які займаються державним управлінням, в українській головним значенням є спосіб управління соціальними системами, який передбачає розподіл на основі певних правил (формалізація), функцій, прав, обовязків, відповідальності щодо використання ресурсів певної соціальної системи між посадами (розподіл праці) і між рівнями влади (ієрархія); виконання посадових функцій на постійній основі (спеціалізація) за наявності спеціальних знань та вмінь (професіоналізація), яке й додає перекладач, щоб доповнити дефініцію даної лексеми та запобігти хибному тлумаченню поняття вітчизняним читачем.

6) Розглянемо переклад словникової статті multiparty system [101, с. 361] - багатопартійна система [92, с. 25]:

a multiparty system, more than two parties are serious contenders for power. The legislature is composed of several minority parties, usually leading to government by coalition. Multiparty systems are encouraged by proportional representation and are characteristic of democracies in Western Europe and Latin America. See dominant and two-party systems. - букв. При багатопартійній системі, більш ніж дві партії є серйозними претендентами на владу. Законодавча влада складається з кількох партій меншості, що, як правило, призводить до утворення уряду шляхом коаліції. Багатопартійні системи ґрунтуються на системі пропорційного представництва та характерні для демократій Західної Європи та Латинської Америки. Див. однопартійна та двопартійна системи. - адапт. Багатопартійна система передбачає конкуренцію і взаємодію партій у боротьбі за державну владу. Жодна партія, яка входить до таких систем, зазвичай не може самостійно перебувати у владі, і тому виникає необхідність створення коаліції для формування уряду. Б.с. характеризуються пропорційним представництвом та поширені у Західній Європі та Латинській Америці. Дж. Сарторі виділяє також однопартійну та двопартійну системи.

Уже в першому реченні, перекладач трансформує низку елементів вихідного тексту з метою досягнення адекватного для вітчизняної політологічної культури варіанту перекладу. Так, обставина місця in a multiparty system перетворюється на підмет багатопартійна система, more than two parties звужуються та генералізуються у додаток партій, англійське дієслово are внаслідок смислового розвитку стає дієсловом передбачає. Фрагмент речення serious contenders for power зазнає значного граматичного і семантичного розширення - конкуренцію і взаємодію у боротьбі за державну владу. Відзначимо, що при перекладі терміну power до прямого еквіваленту влада додається атрибутив державна, тобто перекладач конкретизує це поняття, оскільки в східнословянській політологія існують різноманітні класифікації типів влади і тому необхідно зазначати, за яку саме владу конкурують партії.

Український варіант складається з кількох партій меншості, що є буквальним перекладом текстового фрагменту composed of several minority parties, не відповідає вітчизняній науковій традиції і тому не може вважатися адекватним. Перекладач знову дещо змінює синтаксичну та лексичну структуру речення, переставляючи місцями підмет та обставину й елімінуючи означення minority - жодна партія, яка входить до таких систем. Важливою умовою відтворення оригінального тексту мовою перекладу є збереження ключової ознаки багатопартійної системи: leading to government by coalition - створення коаліції для формування уряду.

Адаптуючи статтю до традицій української лексикографії, перекладач використовує скорочення Б.с. замість повної форми вихідного поняття, тим самим дотримуючись вимоги словникової текстової компресії. Іншим важливим елементом адаптації є додавання при міжмовній трансляції імені науковця, який запропонував класифікацію партійних систем на однопартійну, двопартійну та багатопартійну - Дж. Сарторі.

7) Важливим поняттям сучасної світової політики є багаторівневе врядування [92, с. 23] (multilevel governance [101, с. 361]). Його специфіка полягає в тому, що воно було створене для позначення реалій Європейського Союзу і саме на цьому необхідно акцентувати увагу при перекладі словникової статті українською мовою, оскільки вітчизняний читач знайомий з ним менше ніж західний і потребує додаткової інформації.

governance emerges when experts from several tiers of government share the task of making regulations and forming policy, usually in conjunction with relevant interest groups. The term is commonly used in the European Union, whose presence adds a supranational tier to existing national, regional and local levels within most member states. See intergovernmental relations. - букв. Багаторівневе врядування виникає тоді, коли фахівці з декількох рівнів влади розподіляють обов'язки зі створення положень і формування політики, як правило, відповідно до інтересів певних груп. Цей термін широко використовується в країнах Європейського Союзу, чиє сусідство додає наднаціональний рівень до національного, регіонального та місцевого рівнів у більшості держав-членів. Див. міжурядові відносини. - адапт. Багаторівневе врядування (MultiLevel Governance) - новий підхід у теорії європейської інтеграції, що виник у 1990 р., який розглядає інтеграцію як процес неієрархічного мережевого управління у ЄС, що характеризується широким залученням урядів держав-членів, регіональних та місцевих органів влади до процесів прийняття рішень та вироблення політики в інтересах відповідних груп. Див. міжурядові відносини

Як бачимо, перекладач наводить в дужках вихідне поняття англійською мовою, розяснюючи спочатку час та місце його виникнення: новий підхід, що виник у 1990 р.; процес неієрархічного мережевого управління у ЄС. Таким чином, змінюється сама структура статті та порядок подання інформації відповідно до вітчизняної лексикографічної культури, і лише потім подається характеристика сутності багаторівневого врядування. При цьому, смислові компоненти several tiers of government share the task of making regulations and forming policy та supranational tier to existing national, regional and local levels within most member states обєднуються в одну характеристику широким залученням урядів держав-членів, регіональних та місцевих органів влади до процесів прийняття рішень та вироблення політики. Варто відзначити, що перекладач вирішив за необхідне розширити словникову дефініцію і додати визначення, яким послуговуються в українській політологія в якості синонімічного вихідному означуваному поняттю - процес неієрархічного мережевого управління. В англомовному варіанті таке визначення відсутнє і наводиться лише опис найзагальніших ознак терміну.

) Проаналізуємо переклад словникової статті electoral system [101, с. 293] - виборча система [92, с. 31]:

set of rules for conducting an election, with specific reference to the ballot structure and electoral formula. See proportional representation. - букв. Набір правил проведення виборів, з конкретними вказівками на структуру голосування та виборчу формулу. Див. пропорційне представництво. - адапт. Виборча система - сукупність установлених законом правил органiзацiї та проведення політичних виборів, критеріїв визначення структури голосування та формули виборів. Див. пропорційне представництво.

Можемо виділити тенденцію до розширення фрагментів статті при перекладі, оскільки для української наукової традиції є характерним більш детальне визначення ключових елементів понять, на відміну від американської, де наявна значна змістова компресованість. Так, set of rules відтворюється шляхом модуляції (set - сукупність) та додавання означення установлених законом, внаслідок чого отримуємо варіант сукупність установлених законом правил. Такий смисловий розвиток спричинено вимогами культури мови перекладу, оскільки інформацію, що мається на увазі в атлантичній свідомості, треба втілювати у вербальну форму в східнословянській.

Переклад поняття election уточнюється за допомогою атрибутива політичні. Така трансформація є необхідною, тому що лексема вибори в українській мові має ширше значення ніж англійська election, яка застосовується лише в політичній тематиці, що й зумовлює використання словосполучення політичні вибори як перекладацького еквівалента.

Модуляцію спостерігаємо й при перекладі синтаксичної одиниці specific reference, оскільки словниковий відповідник конкретні вказівки видається у даному випадку недоречним, оскільки він порушує логіку думки в українському варіанті. Тому перекладач використав поняття критерії визначення, яке й адаптує статтю до вітчизняного політологічного характеру.

9) Черговим прикладом, який вартий особливої уваги є адаптаційний переклад словникової статті free trade area [101, с. 672] - вільна економічна зона [92, с. 25]:

free trade area permits the free flow of goods and services within a group of countries, usually in the same region. However, members continue to follow their own policies on trade with external countries. Free trade agreements offer gains from trade without the loss of sovereignty involved in a federation. However, free trade agreements are sometimes for show; they are rarely fully implemented; and they complicate the task of developing a multilateral regime policed by intergovernmental organizations. - адапт. Вільна економічна зона (Free trade area, Free economic zone; Free economic area, Free trade zone) - обмежена територія з пільговими економічними умовами для національних та іноземних підприємців, відособлена частина території країни або групи країн, що розглядається як субєкт господарської діяльності, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля промисловими товарами В.е.з. має особливий юридичний статус. Як правило, В.е.з. - це в тому чи іншому ступені відособлена географічна територія, на зразок федерації. Тим не менш, часто угоди про В.е.з. є суто показовими і фактично являють собою своєрідні пастки для мігруючих у масштабах світового господарства капіталів.

Поряд з означуваним словом перекладач наводить у дужках усі його еквіваленти англійською мовою: Free trade area, Free economic zone; Free economic area, Free trade zone. Фрагмент a group of countries, usually in the same region, який позначає територію дії зон вільної торгівлі у перекладі розширено відповідно до визначень, що існують в українській політології, додано такі основні ознаки: обмежена територія; пільгові економічні умови; відособлена частина території країни або групи країн. Характеристику the free flow of goods and services розкрито за рахунок опису означення free як вільної від митних і кількісних обмежень, що дозволяє зрозуміти сутність вільної торгівлі, а також завдяки експлікації поняття flow як міжнародна торгівля, яке позначає масштаби такої діяльності.

Що стосується правового статусу даних зон, в оригіналі вжито ознаку without the loss of sovereignty involved in a federation. Перекладач вилучає поняття суверенітету, оскільки в українській політологічній термінології воно має інші конотативні значення, натомість додає характеристики, які офіційно закріплені у вітчизняній науці: субєкт господарської діяльності; особливий юридичний статус; відособлена географічна територія, на зразок федерації.

Перекладацьку адаптацію спостерігаємо також при відтворенні негативної ознаки цього економічного явища, а саме в тому факті, що в англомовній версії вона лише називаються, а в українській - розкрито зміст небезпечності такого явища для політичної та економічної діяльності: they complicate the task of developing a multilateral regime policed by intergovernmental organizations. - адапт. В.е.з. являють собою своєрідні пастки для мігруючих у масштабах світового господарства капіталів. Варто відзначити використання абревіатури означуваного слова В.е.з. в тексті перекладу, чого не зустрічаємо в оригіналі статті, що характеризує відмінність між українською та американською лексикографічними традиціями.

) Розглянемо англомовну та україномовну версії словникової статті balkanization [101, с. 201] - балканізація [92, с. 19]:

Balkanization involves dividing a state into smaller, independent and often hostile units, usually with the aim of reducing the military threat posed to an external power by the original, undivided entity. - адапт. Балканізація (за назвою Балканського півострова) - політичний та етнокультурний феномен неперервного дроблення колись єдиної області на менші, незалежні і часто ворожі частини, зазвичай з метою уникнення зовнішньої загрози первісному утворенню. Термін став особливо популярним після статті прем'єра Великої Британії Гордона Брауна, присвяченої трьохсотліттю об'єднання Англії та Шотландії. В ній він пообіцяв не допустити балканізації Об'єднаного Королівства.

словникова політична стаття переклад

Перекладач вирішив за необхідне подати в дужках етимологію означуваного слова, оскільки це поняття ще не набуло значного поширення на пострадянському просторі, та й взагалі є лексичним неологізмом. Слово dividing при перекладі зазнало значної експлікації, внаслідок чого було додано його основні ознаки та краще, ніж в оригіналі, розкрито сутність поняття, тобто ми бачимо черговий приклад розширення дефініції терміна, який може бути недостатньо відомим вітчизняному читачеві: політичний та етнокультурний феномен неперервного дроблення. Лексема state зазнала смислового розвитку та смислового розширення і тому при перекладі використано варіант колись єдиної області, який значно повніше передає зміст означуваного слова ніж просто держава.

Відзначимо, що український перекладач додав коментар, який пояснює причину виникнення та поширення поняття аналізованої словникової статті: термін став особливо популярним після статті прем'єра Великої Британії Гордона Брауна, присвяченої трьохсотліттю об'єднання Англії та Шотландії. В ній він пообіцяв не допустити балканізації Об'єднаного Королівства.

Таким чином, аналіз перекладів словникових статей політичного характеру зазначив недопустимість буквального відтворення словесної форми даного типу тексту, оскільки сприйняття значної частини понять та явищ політичної реальності атлантичною та східнословянської свідомістю часто значно різняться через низку історичних, політичних, соціокультурних та наукових причин. Необхідність ґрунтовної адаптації при перекладі також зумовлена розбіжністю американської та української лексикографічних традицій, а саме потребою більш детального та послідовного викладення матеріалу у вітчизняній науковій традиції, з використанням етимології термінів, наведенням додаткових фактів та пояснень, згадування науковців, які займалися розробкою тієї чи іншою проблеми тощо. Відповідно адекватність при перекладі словникових статей може досягатися шляхом смислового розвитку ключових понять та ознак в залежності від лінгвальних та екстралінгвальних норм культури мови перекладу, а також завдяки експлікації маловідомих лексем через описовий переклад або перекладацький коментар.

Висновки

Результати проведеної роботи засвідчують, що перекладознавчі дослідження неможливо здійснювати без звернення до значення слова, зокрема до словника, оскільки авторитетне видання, є надійним і обєктивним реєстратором як словникового складу мови, так і власне значення слів.

Було виявлено, що словник в англосаксонській культурі традиційно займає особливе місце, оскільки вважається, що лексикографи є законодавцями мови. Тлумачний словник - це довідник, в якому в алфавітному порядку наводиться словниковий склад і розкривається значення слів. Тлумачні словники протиставляються спеціалізованим і можуть бути різних видів: повні та скорочені, академічні та популярні, лінгвістичні й енциклопедичні, адресовані носіям мови й іноземцям. Істотну частину сучасних англомовних тлумачних словників складають навчальні словники. Енциклопедії, на відміну від тлумачних словників, не розглядають лінгвістичну сторону мови і містять велику кількість власних назв. У сучасній зарубіжній лексикографії спостерігається тенденція до енциклопедизації тлумачних словників, хоча варто зазначити, що такий процес і раніше був характерним для американської словникової індустрії.

Визначено, що основною структурною ланкою будь-якого словника, як електронного, так і паперового, є словникова стаття, тобто текст, що розяснює заголовне слово в словнику. Основною функцією словникової статті можна вважати когнітивну, а саме передачу необхідної інформації. Ключовою складовою словникової статті виступає дефініція - основний спосіб репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результат абстрагування від численних контекстних вживань конкретного значення слова. Конкретні схеми побудови лексикографічних дефініцій можуть бути досить різноманітними, основними є описові, синонімічні та відсильні.

Зясовано, що лінгвістична компресія у словниковій дефініції може проявлятись по-різному на всіх мовних рівнях. Компресія у словниковій статті, як правило, здебільшого є форсованою, або ненормативною, що спричинено її специфічним призначенням у найменшому обсязі передати якнайбільший обєм корисної інформації. Мовна компресія також зберігається у перекладі з метою уникнення повторень, надлишкових вставних конструкцій, або якщо дефініцію можна висловити за допомогою меншої кількості слів. Можна стверджувати, що основна проблема застосування механізму мовної компресії полягає в тому, що перекладачі у процесі своєї діяльності часто не використовують прихованих резервів мови перекладу, а просто калькують структури мови оригіналу. Також, для адекватного перекладу словникових статей, перекладач має розуміти наявні скорочення графем, елімінацію службових частин мови та допоміжних слів. Усе це суттєво впливає на результат перекладу. Подальші майбутні дослідження у цій галузі могли би суттєво підвищити рівень підготовки та якість роботи перекладачів.

Доведено, що адекватний переклад словникових статей у будь-якому разі передбачає адаптацію. Пропорції власне перекладацьких і адаптивних стратегій підпорядковані прагматичному типові тексту. Чим ближче прагматична функція тексту до домінантних, тим більше адаптивних стратегій необхідно застосовувати, не забуваючи про власне перекладацькі. Іншими словами, головний критерій адаптації тексту - це його прагматична орієнтація. Саме цей аспект було враховано при аналізі перекладів словникових статей політичного характеру.

Варто зазначити, що у звязку з посиленням ролі соціальних факторів активізується розвиток суспільно-політичної лексики, що проявляється не лише в значному розширенні складу соціально-оцінних слововживань, але і в якісній зміні лексики, що, безсумнівно, знаходить подальше відображення в словниках. Освоєння цих інновацій залежить від соціально-ідеологічної диференціації їх значною частини, від появи категорії оцінності. Тому перед лексикографами постає проблема всебічного опису взагалі і опису суспільно-політичної лексики, що володіє ідеологічної оцінкою, зокрема. Перекладачі ж мають відчувати таку відносність словникових значень, розуміти та інтерпретувати їх під час перекладу, з метою створення необхідного комунікативного та прагматичного ефекту читача МП.

У розглянутій концепції електронного перекладного тлумачно-енциклопедичного (гібридного) словника політичної лексики робиться спроба всебічно описати семантичні, стилістичні та культурологічні особливості лексичних одиниць суспільно-політичного життя. Тексти статей на обох мовах прагматично адаптовано з урахуванням читацької аудиторії. Зручність такого видання полягає ще й у тому, що окрім вивчення спеціальної лексики політичного характеру, користувачі словника, що навчаються іноземним мовам, зокрема перекладу, можуть аналізувати межі адаптації, застосованої при відтворенні словникових статей, а також потенційні труднощі, що можуть виникати у перекладача

Проведений в ході дослідження аналіз перекладів словникових статей політичного характеру зазначив недопустимість буквального відтворення словесної форми даного типу тексту, оскільки сприйняття значної частини понять та явищ політичної реальності атлантичною та східнословянської свідомістю часто значно різняться через низку історичних, політичних, соціокультурних та наукових причин. Необхідність ґрунтовної адаптації при перекладі також зумовлена розбіжністю американської та української лексикографічних традицій, а саме потребою більш детального та послідовного викладення матеріалу у вітчизняній науковій традиції, з використанням етимології термінів, наведенням додаткових фактів та пояснень, згадування науковців, які займалися розробкою тієї чи іншою проблеми тощо. Відповідно адекватність при перекладі словникових статей може досягатися шляхом смислового розвитку ключових понять та ознак в залежності від лінгвальних та екстралінгвальних норм культури мови перекладу, а також завдяки експлікації маловідомих лексем через описовий переклад або перекладацький коментар.

Список використаних джерел

1.Аббакумова Г.А. О некоторых тенденциях развития современной общественно-политической системы / Г.А. Аббакумова // Научно-техническая терминология. - Выпуск 2. - М., 2000. - c. 56-63.

2.Алексеева И.С. Введение в переводоведении / И. С. Алексеева. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 352 с.

3.Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка: 3 изд. перераб / И.В. Арнольд. - М.: Высшая школа, 1986. - 487 с.

4.Берков В.П. Двуязычная лексикография / В. П. Берков. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 1996. - 248 с.

5.Бобырь И.В. Роль прагматических факторов при оценочной номинации (язык пропаганды) / Бобырь И. В. // Актуальные проблемы русистики. - Екатеринбург, 1997. - с. 17-25.

6.Бортничук Е.Н. Теорія і практика перекладу / Е. Бортничук. - К.: Вища школа, 1981. - С. 35-43.

7.Брандес О.П. Прагматика языка как переводческая проблема /

.О.П. Брандес // Тетради переводчика.- Вып.16. - М.: Международные отношения, 1989. - С. 65-71.

9.Будагов Р. А. Толковые словари в национальной культуре народов / Р. А. Будагов. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 151 с.

10.Вейзе A.A. Смысловая компрессия текста в учебных целях /

11.A.A. Вейзе. - Минск: Вышэйшая школа, 1982. - 128 с.

12.Вихованець І.K. Про новий тлумачний словник української мови / Вихованець І., Непокупний А., Ткаченко О. // Мовознавство: Доповіді та повідомлення на ІV Міжнародному конгресі україністів. - К., 2002. - С. 17-21.

13.Гаврилів Т. М. Роздуми про переклад [Електронний ресурс] /

14.Т. Гаврилів. - 2010. - Режим доступу: #"justify">15.Гак В. Г. Проблема создания универсального словаря (энциклопедический, культурно-исторический и этнолингвистический аспекты) / В. Г. Гак // Национальная специфика языка и ее отражение в нормативном словаре. - М.: Наука, 1988. - С. 47-61.

.Гарбовский Н. К. Теория перевода / Н. К. Гарбовский. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. - 544 с.

17.Герд А. С. Словарное значение слова и смисл / А. С. Герд // Актуальные проблемы теоретической и прикладной лексикографии. - вып. 7. - Иваново, 2007. - C. 67-75.

18.Гордієнко Н. Р. Українська тлумачна лексикографія: сучасний стан і перспективи розвитку / Наталія Гордієнко // Лінгвістика. - вип. 9. - Х.: Вид-во Харківського університету, 2010. - С. 15-21.

19.Горецький П. Й. Історія української лексикографії /

20.П. Й. Горецький. - К.: Видавництво АН УРСР, 1983. - 241 с.

21.Горшунов Ю. В. Прагматика аббревиатуры: автореф. дис..док. филол. наук: 10.02.04 / Ю. В. Горшунов. - М., 2000. - 32 с.

22.Девкин В. Д. Очерки по лексикографии / В. Д. Девкин. - М.: Прометей, 2000. - 395 с.

23.Демецька В. В. Міжкультурні проблеми сприйняття та перекладу політичних лінгвоконцептів / Владислава Демецька // Лінгвокультурні, соціокультурні та міжкультурні проблеми перекладу. - Кіровоград, 2009. - С. 89-92.

24.Денисов П. Н. Лексика русского языка и принципы её описания / П. Н. Денисов. - М.: Русский язык, 1980. - 253 с.

25.Денисов П. Н. Энциклопедистика и лексикография: опыт истории, теории и практики / П.Н. Денисов - М.: МГУ, 1990. - 586 с.

26.Дубичинский В. В. Искусство создания словарей: Конспекты по лексикографии / В. В. Дубичинский. - Х.: Харьк. гос. ун-т., 1994. -

27.102 с.

28.Дудченко М. Н. К вопросу о лексической компрессии /

29.Дудченко М. Н., Байдак Л. И. // Структурно содержательные аспекты коммуникативных единиц. - Сумы: Сумский гос. пед. институт им.

.А. С. Макаренко, 1992. - С. 26-34.

.Ельцов К. А. Стратегия перевода аббревиатур: дис..канд. филол. наук: 10.02.04 / К. А. Ельцов. - М., 2005. - 299 с.

.Жилин И. М. Синтаксическая компрессия в новых германских языках / И. М. Жилин // Иностранные языки в школе. - № 5. - М., 1981. - С. 28-32.

.Жлуктенко Ю. О. Проблеми адекватності перекладу /

.Ю. О. Жлуктенко // Теорія і практика перекладу. - Вип. 6. - К.: Вища школа, 1981. - С. 85-94.

.Жуков Д. А. Мы - переводчики / Д. А. Жуков. - М.: Знание, 1985. - 112 с.

36.Заваруева И. В. Словарная статьякак особое лексико-графическое построение (на примере электронных словарей) /

37.И. В. Заваруева // Філологічні науки. - Вип. 9. - Донецьк: ДонНУ, 2011. - С.125 -128.

38.Земская Е. А. Активные процессы современного словопроизводства / Е. А. Земская // Русский язык конца XX столетия (1985-1995). - М.: МГУ, 1996. - с. 53-61.

39.Зорівчак Р. П. Реалія і переклад / Р. П. Зорівчак. - Львів: Вид-во Львівського державного університету, 1989. - 212 с.

40.Кабакчи В. В. Значение, словарь и лингвистическое исследование / Кабакчи В. В. // Studia Linguistica - вып. XVIII. - СПб., 2009. - С. 74-89.

41.Кальниченко О. А. Переклад та адаптація / Кальниченко О. А., Подміногін В. О. // Вісник Харківського нац. у-ту ім. В. Н. Каразіна. - № 636. - Х.: ХНУ, 2004. - С. 201-206.

42.Капанадзе Л. А. Структура и тенденции развития электронных жанров [Электронныйресурс] / Капанадзе Л. А. - 2002. - Режим доступа: http:www.1 september.ni/2002/21/7.htm.

43.Караулов Ю. Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка / Ю. Н. Караулов. - М.: Наука, 1981. - 363 с.

44.Карпова О. М. Новые тенденции в современной английской лексикографии: словари серии Collins COBUILD / Карпова О. М. // Актуальные проблемы коммуникативной грамматики. - вып. 4. - Тула: Тульски национальный университет, 2000. - С. 29-35.

45.Киселевский А. И. Языки и метаязыки энциклопедий и толковых словарей / А. И. Киселевский. - Минск: Высш. школа, 1987. - 361 с.

.Колесникова М. С. Лексикографический аспект лингвострановедения: автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 /

.М. С. Колесникова. - М., 2004. - 41 с.

.Колесникова М. С. Проблема типологического описания культурологических словарей в контексте диалога культур /

.М. С. Колесникова // Сборник научных статей по материалам докладов и сообщений конференции. - вып. 11. - Смоленск: СГПУ, 2001. - С. 214-219.

50.Комарова С. С. Семантическая компрессия в прагматике высказывания: дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / С. С. Комарова. - Самара, 2005. - 175 с.

51.Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода / Комиссаров В. Н. - М.: ЛКИ, 2007. - 176 с.

52.Коробейникова О. В. Об особенностях толкований в энциклопедических словарах / О. В. Коробейникова. - М.: ЛКИ, 2007. - 161 с.

53.Котелова Н. З. Семантическая характеристика терминов в словарах / Н. З. Котелова. - М.: Наука, 1986. - 93 с.

54.Крысин Л. П. Оценочный компонент в семантике иноязычного слова / Л. П. Крысин // Русский язык. Проблемы грамматической семантики и оценочные факторы в языке. - вып. 6. - М.: МГУ, 1992. - с. 94-98.

55.Лабенська Ю. Г. Особливості використання перекладацьких засобів англомовної технічної документації українською мовою /

56.Ю. Г. Лабенська // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - № 9. - Луцьк, 2010. - с. 245-248.

57.Маник С. А. Идеологически-оценочная лексика в словаре /

58.С.А. Маник // Актуальные проблемы теоретической и прикладной лексикографии. - вып. 8. - Иваново, 1997. - с. 52-58.

.Маник С. А. К проекту словаря общественно-политической лексики / С. А. Маник // Молодая наука XXI веку. Тезисы докладов международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. - вып. 4. - Иваново, 2001. - с. 34-41.

60.Маник С. А. Концепция электронного переводного словаря общественно-политической лексики / С. А. Маник / Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. - № 4. - Нижний Новгород, 2010. - с. 621-624.

61.Маник С. А. Общественно-политическая лексика (оценочный аспект) в словарях различных типов: автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.05 / С. А. Маник. - Иваново, 2001. - 25 с.

62.Маник С. А. Словари политической лексики в Интернет /

.С. А. Маник // Словарь в современном мире. - вып. 3. - Иваново, 2000. - с. 152-159.

.Маник С. А. Словарь и идеология / С. А. Маник // Сборник научных статей аспирантов и студентов Ивановского государственного университета. - вып. 3. - Иваново, 2001. - с. 261-267.

65.Медникова Э. М. Проблемы и методы исследования словарного состава / Э. М. Медникова. - М.: Наука, 1982. - 286 с.

66.Мейзерська І. В. Лексикографічна параметризація: структурний та функціональний аспекти / І. В. Мейзерська // Вісник СумДУ: Сер. Філологія. - № 1. - Том 1. - 2007. - С. 151-155.

67.Морковкин В. В. Русские агнонимы (слова, которые мы не знаем) / Морковкин В. В., Морковкина А. В. - М.: ЛКИ, 1997. - 414 с.

68.Москаленко А. А. Нарис історії української лексикографії /

69.А. А. Москаленко. - К.: Рад. школа, 1981. - 161 с.

.Неровня Н. K. Принципи створення нового загальномовного тлумачного словника / Н. K. Неровня // Лексикографічний бюлетень. - Вип. 11. - К., 2005. - С. 37-47.

71.Нестерова О. А. Логика построения системы помет в учебных словарах / О. А. Нестерова // Актуальные проблемы теоретической и прикладной лексикографии. - Иваново, 1997. - c. 151-158.

72.Новикова М. А. Прекрасен наш союз. Литература - переводчик - жизнь / М. А. Новикова. - К.: Рад. письменник, 1986. - 224 с.

73.Ольшанский И. Г. Лингвокультурология в конце XX в.: итоги, тенденции, перспективы / И. Г. Ольшанский // Лингвистические исследования в конце XX в. - вып. 4. - М., 2000. - C. 59-67.

74.Паламарчук Л. С. Тлумачний словник української мови в колі словянських словників цього типу / Л. С. Паламарчук // Міжнародний зїзд славістів. - № 7. - К.: Наукова думка, 1983. - с. 78-84.

75.Паламарчук Л. С. Українська радянська лексикографія /

.Л. С. Паламарчук. - К.: Наук. думка, 1988. - 202 с.

77.Панченко Е. И. Лингвистика сжатого текста: дис....д-ра филол. наук: спец.: 10.02.02. / Панченко Е. И. - Днепропетровск, 1998. - 371 с.

78.Пауль Г. М. Избранные работы / Г. Пауль. - М.: УРСС, 2006. - 500 с.

79.Постникова В. В. Словарная статья словарей словоупотребления как особый тип текста / В. В. Постникова // Теоретические и практические аспекты лексикографии. - вып. 4. - Иваново, 1997. - C. 241-246.

.Потебня А. А. Из записок по русской грамматике / А. А. Потебня. - М.: УРСС, 2010. - 320 с.

81.Селиванова Е. А. Основа лингвистической теории текста и коммуникации / Е. А. Селиванова. - К.: Фитосоциоцентр, 2002. - 336 с.

82.Смирнов Ф. О. Навигация веб-сайта: лингв о культурные особенносто. [Электронныйресурс] / Смирнов Ф. О. - 2001. - Режим доступа: #"justify">83.Сороколетов Ф. П. О словаре современного русского литературного языка / Ф. П. Сороколетов // Национальная специфика языка и её отражение в нормативном словаре. - М.: Просвещение, 1988. - С. 20-24.

84.Столярова Л. П. Базовый словарь лингвистических терминов / Столярова Л. П., Пристайко Т. С., Попко Л. П. - К.: Перун, 2009. - 192 с.

85.Стратулат Н. В. Лексико-семантичний розвиток мовної системи (на матеріалі тлумачного словника української мови в 20 томах) /

86.Н. В. Стратулат // Актуальні проблеми словянської філології. - Вип. ХІ: Лінгвістика і літературознавство. Ч. І. - К., 2006. - С. 69-75.

87.Ступин Л. П. Словари современного английского языка /

88.Л. П. Ступин. - М.: Высшая школа, 1993. - 168 с.

.Тараненко О. О. Новий словник української мови (концепція і принципи укладання словника) / О. О. Тараненко. - К.: Камянець-Подільський, 1996. - 170 с.

.Ткаченко О. Б. До концепції нового «Словника української мови» (Перевидання з додатками чи новий словник?) / Ткаченко О. Б. // Урок української. - № 4. - К., 2003. - С. 16-19.

91.Трофимова Г. Н. О языке коллективного разума [Электронный ресурс] / Г. Н. Трофимова. - 2000. - Режим доступа: /#"justify">92.Шведова Н. Ю. Парадоксы словарной статьи / Н. Ю. Шведова // Национальная специфика языка и ее отражение в нормативном словаре. - вып. 7. - М., 1988. - с. 194-199.

93.Щерба Л. В. Опыт общей теории лексикографии // Избранные работы поязыкознанию и фонетике / Л. В. Щерба. - Л.: ЛГУ, 1985. - Т.1. - С. 54-92.

94.Якименко О. А. Перевод и комментарий: пределы адаптации /

95.О. А. Якименко // Матер. VI Междунар. науч. конф. по переводоведению «Федоровские чтения» - СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2005. - С. 508-514.

.Ярмашевич М. А. Аббревиация в современных европейских языках: дис. док.. филол. наук: 10.02.05 / М. А. Ярмашевич. - Саратов, 2004. - 481 с.

.Algeo J. American Lexicography / Algeo J. - NY: Ass. Ed., 1991. - 183 p.

98.Algeo J. English in North America / John Algeo. - Cambridge: Cambridge University Press, 2001. - 251 p.

99.Béjoint H. Traditions and Innovations in Modern English Dictionaries / H. Béjoint. - Oxford: Oxford University Press, 1994. - 162 p.

.Haiman J. Dictionaries and encyclopedias / J. Haiman. - NY: Lingua, 1989. - 450 p.

101.Karpova O. S. Public Political Vocabulary: Model of a Dictionary / Karpova O., Manik S. // Lexicographica Series Major. Symposium on Lexicography X. - Copenhagen, 2000. - P. 173-184.

102.Landau S. I. Dictionaries: The Art and Craft of Lexicography / Landau Sidney. - Cambridge: Cambridge University Press, 1989. - 370 p.

103.Nida E. Towards a Science of Translating / E. Nida. - Leiden, 1984. - 178 p.

.Ter-Minasova S. G. The Lexicographic Basis of Foreign Language Teaching / S. G. Ter-Minasova // Лексика и лексикография. Сб. научных трудов. - М., 1996. - P. 256-271.

105.Weiner E. S. C. The Federation of English / E. S. C. Weiner // State of the Language. - Faber& Faber: London, 1990. - pp.500-507.

106.Wilson M. Meeting at a Far Meridian / M. Wilson. - NY: Doubleday, 1981. - 191 p.

107.Workbook on Lexicography. A course for dictionary users with a glossary of English lexicographic terms / R.R.K.Hartman (editor): By Barbara Ann Kipfer (with contributions by J.Robinson (Glossary). - Exeter: University of Exeter, 1984. - 245 p.

108.Zgusta L. Ornamental pictures in Dictionaries / L. Zgusta // Lexicographers and their works. - Exeter: University of Exeter, 1989. - pp. 215-223.

Список лексикографічних джерел та ілюстративного матеріалу

109.Васильева В. И. Словарь иностранных и общественно-политических терминов / В. И. Васильева. - М.: Эксмо, 2005. - 729 с.

110.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СБ) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.: іл.

111.Словник політичної тематики (окремі статті) «Пелгрейв Макмілліан» / укл. Р. Скраттон: пер. з англ. - К.: ВТФ «Перун», 2011. - 153 с.

112.American Heritage Dictionary of the English Language. - The. 3rd edition. - Boston, New York, London: Houghton Mifflin Company, 1992. - 1055 p.

.Cambridge International Dictionary of English. - Cambridge University Press, 1995. - 1631 p.

.Collins COBUILD Dictionary of Social Work. - Glasgow: Collins Ed., 2006. - 1041 p.

.Dictionary of Political Biography: Whos Who in Twent. - Oxford: Oxford University Press, 1998. - 1096 p.

.Johnson A. G. The Blackwell Dictionary of Political Science / Johnson A.G., Bealey F. - NY.: Dict. Press, 1999. - 994 p.

117.Longman Dictionary of Contemporary English. - London: Pearson Education Limited, 2003. - 1950 p.

.Oxford Encyclopedic English Dictionary / J. M. Hawkins, R. Allen (eds). - Oxford: Clarendon Press, 1991. - 1093 p.

.Random House Dictionary of the English Language. - 2nd unabridged edition. - NY: Random House, 1987. - 1056 p.

.Scrutton R. The Palgrave Macmillan Dictionary of Political Thought / R. Scrutton. - NY: Palgrave MacMillan, 2007. - 1045 p.

.The Oxford Dictionary of American Political Slang. - Oxford: Clarendon Press, 2006. - 1051 p.

.The Oxford Dictionary of Political Quotations. - Oxford: Clarendon Press, 2006. - 1183 p.

.Websters New World Dictionary / ed. by M. Agnes. - 4th ed. - Cleveland & New York: Webster, 2000. - 1062 p.

Перекладацькі проблеми відтворення словникової статті політичного характеру в перекладі Зміст Всту

Больше работ по теме: