Педагогічні засади роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

 

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Природничо-гуманітарний ННІ

Педагогічний факультет

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

(пояснювальна записка)

На тему: «ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО ОБДАРОВАНОЮ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ»

Напрям підготовки 1801 Специфічні категорії

Спеціальність 8.18010021 Педагогіка вищої школи

Спеціалізація виробнича

Магістерська програма «Мeтoдикa нaвчaння циклу соціально педагогічних дисциплін »

Виконала Павловська Є.Ю.

КИЇВ - 2013

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

1.1Екскурс в історію вивчення обдарованості

1.2Сучасне розуміння поняття «обдарованість»

1.3Міжнародний досвід роботи з обдарованою молоддю

1.4Інтелектуальна обдарованість: сутність, структура, ознаки

Розділ ІІ. Методичні аспекти організації роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

.1 Організація роботи з обдарованою молоддю

.2 Робота з обдарованими студентами у Коростишівському педагогічному коледжі імені І.Я. Франка

.3 Організація діяльності наукового гуртка «Ми майбутнє!!!»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток світової цивілізації характеризується швидкими темпами впровадження нових інформаційних технологій та процесів глобалізації. За таких умов найбільшого успіху досягають ті держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Прогрес практично всіх галузей людської діяльності залежить від людей, які нестандартно сприймають навколишній світ, надзвичайно діяльні, енергійні, працездатні, і можуть досягати в обраній ними сфері діяльності високих результатів.

Отже на передній план у державній політиці виходить проблема обдарованості, творчості, інтелекту, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.

У різних державах означену проблему розвязують по-різному, проте як правило, процес залучення до діяльності обдарованих спеціалістів відбувається двома шляхами: або у державі створюються умови для розвитку здібностей, підтримки обдарованості; або запрошуються до співпраці вже підготовлені в інших державах обдаровані фахівці. Довгий час в Україні переважав перший шлях. Проте в останні десятиліття сотні, тисячі надзвичайно обдарованих людей з унікальними здібностями залишалися нереалізованими і залишали нашу країну, не знайшовши застосування своїм талантам.

Однак досвід та успіхи найбільш розвинених країн світу у галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій, культури та освіти свідчать про необхідність радикальної перебудови системи навчання у напрямку створення умов для обдарованої дитини вільно проявляти свої особливості, розвиватися відповідно своїм нахилам як унікальної особистості. Проте у нашій країні до останніх років виявлення та розвиток обдарованої молоді здійснювалися стихійно, спираючись лише на регіональні можливості та на власну ініціативу окремих учителів, вчених, митців.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідженню проблеми обдарованості надається належна увага, зокрема таким її аспектам як проблема індивідуальних відмінностей (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін.); визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури обдарованості (Дж. Гілфорд, Ж. Піаже, В. Сиервальд, К. Перлет, Б. Скіннер, К. Тейлор, К. Хеллер, Г. Холл, Р. Уайт, Л. Венгер, Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Моляко, А. Петровський, К. Платонов, С. Рубінштейн, Т. Сущенко, П. Торранс, Б. Шадріков та інші); психологічні концепції інтелекту і творчості (Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, М. Смульсон, Д. Ушаков, К. Хеллер та інші); розвиток інтелектуального і творчого потенціалу особистості (Д. Богоявленська, В. Дружинін, С. Максименко, О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, С. Сисоєва, О. Кульчицька та інші); виділення сфер та видів обдарованості (С. Гончаренко, Г. Бурменська, Ю. Гільбух, М. Гнатко, В. Слуцький та інші); розвиток обдарованості на різних вікових етапах (А. Брушлінський, В. Давидов, Д. Ельконін, Н. Лейтес, О. Кульчицька, В. Паламарчук, В. Штерн та ін.); питання виявлення і розвитку обдарованості учнів (Г. Айзенк, В. Крутецький, О. Кульчицька, Б. Тєплов, Є. Щебланова та інші).

Обєкт дослідження: педагогічна діяльність з обдарованою молоддю у ВНЗ.

Предмет дослідження: педагогічні засади роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю.

Мета дослідження: Проаналізувати досвід роботи ВНЗ з обдарованою молоддю та запропонувати дієві форми роботи з ними.

Для досягнення поставленої мети вважаємо необхідним розвязати такі завдання:

1.Здійснити ретроспективний аналіз понять «обдарованість», «інтелектуально обдарована особистість».

. Проаналізувати досвід роботи з обдарованою молоддю за кордоном.

. Розкрити особливості роботи з обдарованою студентською молоддю.

. Проаналізувати навчально-методичне забезпечення та практиктичну роботу з обдарованими студентами на базі Коростишівського педагогічного коледжу імені І.Я. Франка.

. Провести емпіричне дослідження щодо зясування відношення обдарованої молоді до організаційних форм роботи з ними.

. Розробити науковий гурток, як форму роботи з інтелетуально обдарованою студентською молоддю.

Для розвязання поставлених завдань і досягнення мети використано комплекс методів, зокрема:

·теоретичні методи: порівняння, аналіз, синтез та узагальнення;

·емпіричні методи: аналіз документації та результатів педагогічної діяльності, спостереження, методи опитування (бесіда, анкетування).

Розділ І. Теоретичні аспекти роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

.1 Екскурс в історію вивчення обдарованості

Сьогодні обдарованість розглядають як цілісну інтелектуально-особистісну характеристику. Але, не зважаючи на досить широкий практичний та теоретичний досвід вивчення проблеми, без відповіді залишається багато питань, кого вважати обдарованим, що впливає на розвиток обдарованої особистості, за якими критеріями діагностувати та диференціювати обдарованість. Якщо прослідкувати історію розвитку цивілізації, то не можна не помітити одного цікавого факту: генії та видатні особистості з'являлися групами, в один і той же час. Такий сплеск, наприклад, відбувся у золоте століття часів Перикла. Цьому державному діячеві слугували такі визнані в усьому світі генії як скульптор Фідій, творець невмирущих трагедій Софокл, видатні філософи Сократ, Платон, Анаксагор, Зенон і Протагор. Майже всі вони були громадянами Афін і сформувалися саме в цьому середовищі. Ми не маємо інформації генетиків про спадкові переваги жителів Афін. Як здається, причина в середовищі, яке стимулює той чи інший вид діяльності,творчості, обдарування. Всі ці люди належали до однієї соціальної верстви зі стійкими традиціями, які підкріплювалися соціальною наступністю. У спілкуванні один з одним, у взаємовпливі одне на одного, а також, завдяки тому, що їхня творчість була необхідна не тільки вузькому колу фахівців, але й широкому загалу, усі вони змогли реалізувати свої природні задатки [7, c. 375].

В Італії ХІV ст. торговці та ремісники напередодні домоглися відміни кріпосного права та утворили могутній прошарок міського населення, який вже був здатен сприймати живопис, архітектуру, музику (люди по декілька годин щотижня проводили у храмах - католицька церква окрім 52 неділь має більше півсотні релігійних свят). У церкві міський людспочатку просто дивився, не сприймаючи нічого навкруги, а вже потім почав слухати, сприймати музику та шедеври мистецтва.

У ХІV столітті у Флоренції від восьми до десяти тисяч людей відвідували початкову школу, не менше тисячі ходили в середню та від п'ятисот до шестисот парубків щорічно відвідували вищі навчальні заклади. Так логічно настала епоха Відродження [11, c. 6].

Епоха Відродження - це епоха массового захоплення культурою, знаннями, мистецтвом, широкого попиту на живопис та живописців не тільки з боку меценатів. У великій кількості майстерень обдаровані учні, обговорюючи, змагаючись, сперечаючись, навчаючись, створювали ту неповторну атмосферу, в якій розпочинався процес творчості, завдяки чому обов'язково повинен був розкритися особливо обдарований та цілеспрямований геній на зразок Мікеланджело та Леонардо да Вінчі.

Найдавніші філософські роздуми з приводу обдарованості стосувались природи цього феномену. Протягом тривалого часу філософів і вчених турбувало питання: Звідки у людини береться унікальний дар та чому він проявляється далеко не у кожного? Ніяких інших ояснень, окрім «божественного осяяння», не існувало. Водночас, поняття «обдарованість» до ХІХ століття не вживалось. Широкого розповсюдження набув термін «геній». Як підкреслює А. Савєнков, в античній культурі «геній» сприймався як фігура міфологічна, яка поєднує в собі безсмертне божество та смертну людину. Саме це сприйняття про поєднання божественного духу з людиною і було основою поняття генія в європейській філософії та в повсякденній свідомості аж до кінця ХІХ століття. З прадавніх часів геніальність асоціювали з її проявами переважно в мистецтві. Державні діячі, воєначальники і навіть учені не могли називатися геніями, хоча спроби поставити під сумнів таку точку зору висувалися [49, c. 58]. Перед посиланнями потрібно робити інтервали

Погляди представників античної філосо фії можна розділити на два полюси. Перші (Платон, Посідоній, Сенека, Плотін) заперечують існування свободи. Вони стверджують зумовленість розвитку людини, існування долі, детермінованість людських проявів. Для них обдарованість - дар вищих сил, уособлення божества в людині. Для Платона, наприклад, джерелом творчості є одержимість, яка виникає від вищих сил і непідвладна ніякому впливові з боку людини - ні викликати натхнення, ні відмовитися від нього неможливо. Так само неможливий і розвиток обдарованості. Більш того, Платон вважав, що розвиток може перетворити творчість у ремесло [11, c. 7-8].

Представники другого табору (Геракліт, Епікур, Аристотель) наголошують на активності волі людини, яка проявляється у здатності керувати своїми талантами. Геракліт вважав, що всі люди мають здібність до істинного пізнання, але користується цією здібністю меншість. Людина, за висловом Аристотеля, сама вирішує, на що спрямовувати свою діяльність. Спрямувавши її на досягнення моральної досконалості, людина відкриває істину та стає мудрецем. В епоху класицизму має місце більш активне обговорення божественної та земної природи походження художніх талантів.

У вивченні проблем обдарованості епохи філософії Нового часу окреме місце посідає постать Джона Локка, який висунув низку фундаментальних теоретичних положень. Головними з них можна назвати такі: знання загального та істина побудовані на досвіді; розум людини спочатку є «чиста дошка» («tabularasa»); немає нічого в розумі, чого не було до цього у відчуттях [25, c. 139].

Багато вчених підкреслюють суперечливість поглядів теоретиків епохи Просвітництва. З одного боку, Ф. Хатчесон, Г. Лейбніц, Р. Декарт вважали обдарованість феноменом, зумовленим природою. З іншого, К. Гельвецій, Д. Дідро стверджували, що природа свої дари розподіляє порівну. Звідси випливає необхідність загальної освіти та виховання.

Таким чином основною ідеєю епохи Просвітництва є твердження про те, що кожна людина здатна досягти будь-якого рівня геніальності, їй лише необхідні завзятість і сприятливий вплив навколишнього середовища.

Представники німецької класичної філософії також мають наукові роботи стосовно походження обдарованості. Так, І. Кант вважав, що геній - це здатність створювати те, до чого немає певних правил. Геній є протилежністю наслідуванню, і те, що ми називаємо «академічною обдарованістю» (або здатність легко засвоювати навчальний матеріал), протилежне обдарованості. Для А. Шопенгауера геній - той, хто здатен до «активної уяви», створення нових образів. Суть геніальності - це здібність до пізнання головного і загального, що існує. Геній об'єктивний, присвячує себе розв'язанню загальнолюдських проблем, відкинувши особисті. У зв'язку з тим, що І. Кант й А. Шопенгауер талант пов'язували саме зі здатністю до пізнання, їх можна вважати родоначальниками когнітивного напряму у вивченні обдарованості. Головна властивість генія не тільки вдосконалення старого, але й породження нового [49, c. 62].

Як розділ науки психологія здібностей сформувалась у ХІХ ст. ЇЇ засновником став Ф. Гальтон, який досліджував проблему походження таланту. Він вважав, що талант є спадковою рисою. На його думку, є очевидним той факт, що на розвиток обдарованості впливають два чинники: спадковість і середовище.

Гальтон Ф. намагався виявити їх співвідношення. Він запропонував методику близнюкового методу (виховання близнюків разом і окремо один від одного). Структуру обдарованості Ф. Гальтон називає триєдиною. Спадково може передаватися сполучення обдарованості (розум, талант) енергії та здатності до важкої наполегливої праці. Останній складник будь-якої обдарованості визнавали багато відомих дослідників.

Так, В. Бадрак у своїй книзі «Антологія геніальності» наводить біографічні відомості видатних людей різних історичних епох, таких як Демосфен, Т. Едісон, А. Ейнштейн, М. Ломоносов, В. Ван Гог та ін., і тим самим доводить, що всі ці безумовно талановиті особистості вирізняються несамовитою завзятістю та працьовитістю [11, c. 9].

Наступним вирішальним кроком на шляху розвитку уявлень про геніальність є початок ХХ століття - період розробки ідей інтелектуальної обдарованості. Поняття «інтелект» та «інтелектуальна обдарованість» спочатку в психології, а потім і в педагогіці набули певного значення в результаті розвитку у цей період психодіагностики та психометрії. Роботи Ф. Гальтона дали основу для створення першої тестової методики, вивчення інтелекту (А. Біне, Т. Сімон). Так у розвитку науки про обдарованість виник новий напрям дослідження - інтелектуалістичний. Ця практика викликала багато суперечок насамперед тому, що цей показник мало говорив про можливості досягнення успіху в житті, особливо, у творчій діяльності. У цей час у рамках асоціативної психології створюють функціональний підхід до обдарованості. В. Вундт, Д. Міль, Г. Спенсер та ін. вважали, що душі властиво три якості: чуттєвість, воля і мислення. Велике місце в асоціативній психології займала проблема пізнавальних процесів, до яких, окрім мислення, були віднесені увага, пам'ять, сприймання. На основі цих досліджень почали розроблятися методики вимірювання індивідуальних відмінностей, які були покликані ідентифікувати обдарованість.

По суті одночасно розвивався інший підхід, який отримав назву інтегративного, в руслі якого обдарованість розглядалася не як особливе поєднання різних психічних функцій, а як інтегративна особистісна характеристика. Таким чином, у наукову термінологію увійшло поняття «загальна обдарованість» [25, c. 145-149].

Водночас починає відроджуватися вихідне положення про розумові здібності, а, відповідно, і про розумову обдарованість. Як відомо, розумом традиційно вважали, в першу чергу, не дії на основі наслідування або алгоритму рішень, а самостійне надбання нових знань, їхнє перенесення в інші ситуації, розв'язання нових проблем. Як наслідок, більшість дослідників схиляються до думки, що головну характеристику, яка визначає потенціал особистості, є не інтелект у його усталеному сприйнятті, а здатність до творчості.

Таким чином розпочався концептуальний напрям дослідження, який включає розробку системи поглядів на обдарованість як інтегральне явище. В рамках цього напряму знаходять своє вирішення проблеми виникнення, розвитку та формування обдарованості; навчання талановитих дітей; самореалізації обдарованих дітей і дорослих.

.2 Сучасне розуміння поняття «обдарованість»

Важливим етапом вивчення будь-якої проблеми є чітке визначення категорійного аппарату дослідження. До базових понять нашого дослідження слід віднести такі: «обдарованість», «талант», «геніальність» та низку підпорядкованих понять, серед яких: «здібності», «задатки» [15, c. 151].

Зазначимо, що на сьогодні не існує універсального, визнаного і прийнятого всіма дослідниками визначення поняття «обдарованість». Найвідомішим і найпоширенішим у західній науці є визначення, запропоноване В. Штерном, який розумів обдарованість як загальну здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги, як загальну здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя. І хоча цей підхід зазнав критики ще на початку ХХ століття, запропоноване В. Штерном визначення залишається одним із провідних у сучасному трактуванні проблеми обдарованості.

У філософських трактатах минулого, у художніх творах і побуті на перших етапах становлення проблеми вивчення здібностей та обдарувань людини частіше використовують не термін «обдарованість», а поняття - «геній» (від латинського - genius - дух). У давньоримській міфології генієм називали доброго Духа, який формує характер людини та оберігає її впродовж життя [49, c. 98-102]

Визначень поняття «геніальність» існує безліч. Вивчаючи це питання, В. Ефроїмсон зазначав, що геніальність визначають і як «здатність у період дозрівання ідеї повністю ігнорувати все, що не стосується досліджуваної проблеми», і як «здатність до концентрації, що переходить у транс», і як «природну інтелектуальну силу дуже високого рівня, виняткову здібність до творчості, що вимагає уяви, оригінального мислення, винаходу чи відкриття».

Філософська думка розуміє під геніальністю (від лат. genialis - властивий генієві, плідний) найвищий прояв творчих сил людини, діяльність якої має всесвітньо історичне значення. Термін «геніальність» уживають як для позначення здібності людини досягти видатних результатів у певній галузі, так і для оцінки результатів творчості [15, c. 167].

Тлумачення природи геніальності завжди були неоднозначними. Давньогрецький мислитель Платон видатні здібності вважав даром божого Еросу; Аристотель геніальність людини пояснював природним даром. У платонізмі і неоплатонізмі геніальність розглядають як «божественне натхнення». Видатний німецький філософ І. Кант також схилявся до думки, що геніальність надається від природи, адже геній творить своє розуміння свободи, створюючи при цьому принципово нові цінності.

Для поглядів Т. Карлейля і Ф. Ніцше характерні культ генія, протиставлення його звичайним людям. Ж. Руссо одним із перших виступив проти фетишизації таланту, порушивши проблему егоїзму генія (егоїзм він вважав за найбільше моральне зло). Проте ця позиція не має нічого спільного зі спробою дискредитувати талант, яку здійснив Ч. Ломброзо, ототожнюючи геніальність із безумством, позбавляючи її будь-якого змісту. Наполеон стверджував, що геніальність полягає в умінні відрізняти важке від неможливого. А. Камю вважав, що геній - це розум, який знає свої межі, людина, яка усвідомлює свої можливості, тобто особистість, яка пізнала себе і змогла реалізувати свої потенції, свій дар [47, c. 17].

У XIX-XX ст. геніальність стає предметом психологічних, соціально-психологічних, соціологічних досліджень, в яких виявилася наукова неспроможність виділити загальні психологічні або патопсихологічні риси геніальності, неправомірність розгляду генія як особливого типу особистості.

Дослідники в галузі фізіології мозку стверджують, що у мозку геніїв проходять дуже швидкі хімічні процеси, які стимулюють розвиток логіки мислення. І таланту, і геніальності допомагає своєрідна функціональна будова мозку. Всі клітини мозку тісно повязані між собою, і що швидше встановлюються звязки між ними, то талановитіша особистість.

У психологічній науці під геніальністю розуміють «особистісну характеристику людини, найвищий ступінь розвитку її обдарованості, таланту»; «найвищий ступінь розвитку здібностей, що проявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення у житті суспільства, розвитку літератури, науки і мистецтва» [30, c. 387].

Отже, геніальність людини проявляється у творчій діяльності, результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість.

Якісний стрибок у діяльності індивіда, що підносить його творчість на рівень геніальності, настає внаслідок величезного напруження всіх фізичних і нервово-психічних зусиль у поєднанні з обєктивними потребами і закономірностями розвитку історичної практики певного класу, народу. Тобто загальною тенденцією у дослідженні феномена геніальності є думка про те, що сутність генія неможливо зрозуміти, якщо ігнорувати продукти його творчості, а також епоху, в яку він жив і творив.

Довгий час вважалося, що, створюючи дитині можливості для всебічного розвитку, можна виховати з неї геніальну особистість. Однак усебічний розвиток особистості ще не означає її геніальності. Майже всі генії доби Відродження, незважаючи на різнопланову обдарованість, увійшли до історії лише завдяки якомусь одному своєму виду діяльності.

Наприклад, Леонардо да Вінчі - геніальний учений і винахідник, відомий глибокими працями у галузі анатомії, ботаніки, математики, картографії, геології, аеронавтики, оптики, механіки тощо, однак людство памятає його перш за все як художника. Й. Гете був державним діячем і працював у галузі математики, але відомий нам як письменник, видатними творами якого захоплюються і сьогодні [10].

Можливо, розквіт геніальності, таланту, обдарувань відбувається лише за умови, що людина займається саме тим видом діяльності, що призначений їй долею. Ймовірно, саме тоді встановлюється рівновага з собою, що сприяє розвитку й утвердженню особистості.

Геніальність - це максимальний прояв творчої обдарованості. Цим даром, безумовно, володіє далеко не кожний, хоча Ш. Фурє мріяв про суспільство, в якому такий унікальний феномен, як геніальність, стане масовим явищем.

Американський учений-психолог Р. Ельберт виділив чотири ознаки генія, серед яких:

·величезна продуктивність праці;

·розробка стрижневої проблеми;

·довговічність соціального визнання;

·наявність прихильників і послідовників, нерідко після смерті.

Саймонтон Д. (США) виділив сім чинників, які сприяють прояву геніальності. Серед них особливе місце посідає «дух часу», соціальний клімат, наявність потреби у таланті. Із психологічної точки зору творчий процес генія принципово не відрізняється від творчого процесу інших обдарованих людей [14, c. 77].

Відмінність геніальної людини від талановитої полягає у більшій суспільній значимості діяльності генія, який створює нову епоху у своїй сфері діяльності. Існує формула розмежування генія і талановитої людини: «Геній робить те, що повинен, талант - те, що може». Ця формула підкреслює підкореність генія тому завданню, яке ставить перед ним його внутрішня сутність, його захопленість своєю творчістю, неминучість напруги всіх сил для досягнення поставленої мети, для вирішення поставленого завдання. На думку В. Ефроїмсона, якби в геніїв не було цього фанатичного прагнення, то вони (при всіх своїх здібностях), народившись вундеркіндами, так ними б і лишалися [44, c. 16].

Отже, геніальність, як вищий рівень творчих проявів людини, відображається у творчості, яка має видатне значення для життя суспільства. Геніальна людина впродовж тривалого часу виконує величезну працю, яка суттєво впливає на інших людей протягом багатьох років. Для генія характерний надзвичайно високий рівень розвитку всіх природних можливостей до виконання певного виду діяльності, величезна суспільна вагомість результатів творчості, що передбачає одночасне використання всього потенціалу людини.

Наступним за термінами «геній» і «геніальність» широко розповсюдженим є поняття «талант» (від грецького - tаlantоn,- терези). Талантом називають високий ступінь розвитку здібностей, а геніальністю - вищий ступінь прояву таланту. Отже, геніальність є талантом най вищого рівня. Талант у свою чергу, є обовязковою підструктурою геніальності [17, c. 38].

М. Бердяєв, порівнюючи талант і геніальність, зазначав, що у таланті є помірність і поміркованість - геніальність є завжди безмірна. Природа геніальності завжди революційна. Талант діє всередині культури з її науками і мистецтвом. Геніальність не знає обмежень. Талант є дисциплінованість, геніальність - це зухвалість. Талант - від цього світу, геніальність - від світу іншого. У долі геніальності присутня святість жертовності, якої позбавлена доля таланту [3, c. 16].

Філософи називають талантом високий рівень обдарованості людини до певного виду творчості (діяльності). Талант характеризується здібністю до творчих досягнень, які залишаються, за словами В. Бєлінського, «у межах сфери, відкритої генієм».

У психологічній науці талант визначають як «природний хист, обдарованість, вища здібність людини до певного виду діяльності (творчої, наукової, політичної, виробничої)»; «видатні здібності в одній або кількох галузях діяльності»; «здібності, які виявляються у суспільно визнаних здобутках».

Деякі сучасні дослідники, зокрема Є. Рапацевич, стверджують, що талант не стільки наукове, скільки побутове поняття, оскільки не існує теорії і методів діагностики талановитості. Навіть значення терміну «талант» цей учений визначає досить нечітко. Воно вживається або як синонім «обдарованості» - високий рівень розвитку здібностей, який проявляється у творчих досягненнях; або як соціальна характеристика людини, що зробила значний внесок у розвиток культури, промисловості тощо (тобто, поняття близьке до терміну «геніальність»). Сучасна педагогіка під талантом розуміє якісно вищий рівень здібностей особистості [3, c. 14].

Передумовою розвитку таланту є задатки людини, які можуть перетворюватися на реальність за наявності сприятливих соціальних чинників. На думку академіка С. Гончаренка, талант - це поєднання певного ступеня генетично зумовленої обдарованості з працею [17, c. 240].

Формування таланту розпочинають з раннього дитинства, спочатку як психологічне визначення природних задатків і схильностей до певного виду діяльності, пізніше як закріплення здібностей і, нарешті, як високий вияв творчості у зрілому віці. Талановитість щодо окремих видів творчості (музики, співу, складання віршів, малювання, конструювання) може виявлятися вже в дошкільному віці. Тому завданням батьків, вихователів, учителів є вчасна ідентифікація таланту і сприяння його становленню. Так, у музиці, малюванні, математиці, лінгвістиці, техніці талант проявляється, як правило, у ранньому віці; літературні, наукові, організаторські таланти - у більш пізньому. Нерівномірною є і продуктивність талановитих людей упродовж життя. Існують навіть 6-7 річні цикли змін творчої продуктивності, а також вікові максимуми («вершини»). При цьому у різних творчих людей є різна кількість таких вершин. Зазвичай перший максимум творчої активності має місце в науці у віці 35-40 років, у поезії - у 24-30 років і т.ін. [44, c. 79].

Широке використання у науковій літературі терміна «обдарованість» повязано з періодом утвердження педагогіки, а потім і психології як самостійних наук. Коренем слова «обдарованість» є «дар», тому як в українській, російський, так і в англійській (giften) мовах це поняття має однозначне трактування - подарунок. Цим ніби підкреслюють, що людина володіє чимось таким, що нею не заслужено, не зароблено, а тим, що їй подаровано від народження. Визнаючи можливість існування такого дару, ми визнаємо факт існування індивідуальних відмінностей між людьми, які зумовлені не тільки впливом навколишнього середовища та виховання, але й іншими, можливо, на сьогодні ще не відомими чинниками. Природно, що одним із найважливіших питань, яке хвилювало вчених протягом багатьох століть, була проблема походження цього дару. Більшість сучасних вітчизняних дослідників схиляється до думки, що основою обдарованості є здібності - сукупність індивідуально-психологічних особливостей, які є умовою успішного, високоякісного виконання людиною певної діяльності і зумовлюють різницю в динаміці оволодіння потрібними для неї знаннями, вміннями та навичками. Ступенями розвитку здібностей є обдарованість, талант і геніальність. І якщо геніальність - це доля небагатьох, то здібностями до певних видів діяльності і здатністю до творчості може і повинен оволодіти кожний [48, c. 78].

Рис 1.1. «Взаємозалежність основних категорій»

Обдарованість - це природні схильності до певного виду діяльності: задатки, розвинуті відповідним вихованням, високий рівень розвитку здібностей людини; завдяки чому вона досягає значних успіхів у певних галузях діяльності. Розрізняють обдарованість технічну, художню, артистичну та ін [17, c. 243].

Обдарованість розвивається у процесі виховання, навчання, трудової діяльності. Розвиток обдарованості людей залежить від умов матеріального життя суспільства, його культури, панівних у ньому суспільних відносин.

Незважаючи на значний досвід роботи обдарованими дітьми, у світовій науці немає єдиного підходу, по-перше, до визначення самого поняття «обдарованість», а по-друге, до розробки загальноприйнятої концепції обдарованості. На сьогодні існує більше ставизначень поняття «обдарованість». Довгий час головним показником обдарованості визнавався здебільшого інтелект. Фундаментальні дослідження Л. Термана (1959), спрямовані на доведення стабільності показників інтелекту, призвели до того, що протягом багатьох років у ролі робочого визначення обдарованості, її еквівалентом був рівень інтелекту, визначений і оцінений за відповідними тестами.

Останнім часом для визначення обдарованості і талановитості застосовують формулу, запропоновану Комітетом із питань освіти США, яка враховує також академічні успіхи особистості. За їхнім визначенням (Marland, 1977), «обдарованість - це якість людської особистості, яка може бути виявлена професійно підготовленими людьми, і визначається трьома взаємоповязаними параметрами: випереджальним розвитком пізнання, психологічним розвитком та фізичними даними» [40].

Згідно такого підходу обдарованими і талановитими дітьми можна назвати тих, хто, «за оцінкою досвідчених спеціалістів, через видатні здібності демонструє високі показники в одній або кількох сферах: інтелектуальній; академічних досягнень; творчого або продуктивного мислення; спілкування і лідерства; художньої діяльності; рухової активності». Така формула визнає, що індивід може відзначатися функціональними або потенційними можливостями у низці сфер: інтелектуальній, художній, психомоторній, у сфері спілкування. Таке вузько психологічне визначення обдарованості деякі американські вчені сприйняли критично, оскільки воно не враховує однієї з найважливіших характеристик обдарованості, яка суттєво впливає на ефективність виконуваної діяльності - мотивацію.

Костюк Г. тлумачив обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної особистості як сили, яка є вихідною внутрішньою спонукою розвитку здібностей. При цьому під здібностями він розумів істотні властивості людської особистості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності та зумовлюють її успіх. Природними можливостями розвитку, які створюють внутрішні умови для розвитку здібностей людини до певних видів діяльності, він визнавав задатки, розглядаючи здібності як реалізовані певною мірою задатки [3, c. 11].

Лейтес М. під терміном «обдарованість» розумів набір здібностей. Він вважав, що дитяча обдарованість виявляється у схильності до праці, у гострій потребі дитини займатися певним видом діяльності. До того ж не будь-яка діяльність розвиває, а лише та, у процесі якої виникають позитивні емоції [5, c. 271].

Саме емоційні реакції і стан дитини є, на думку Є. Яковлевої, основними формами усвідомлення нею своєї індивідуальності. За Л. Слободенюк, обдарованість - це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її особистісних характеристик. В. Чудновський і В. Юркевич визначають обдарованість як високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей [5, c. 319-321].

На думку російського дослідника О. Матюшкіна, обдарованість є комплекс інтелектуальних, творчих та мотиваційних чинників. У структурі творчої особистості він виокремлює пять структурних компонентів:

·домінуюча роль пізнавальної мотивації;

·дослідницька, творча активність, яка проявляється у знаходженні нового, у постановці й розвязанні проблем;

·можливості досягнення оригінальних рішень;

·можливості прогнозування і передбачення;

здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки [16, c. 113].

При цьому цей дослідник відзначає принципово важливий, на його думку, момент: обдарованість, талановитість необхідно повязувати з особливостями власне творчої діяльності, проявами творчості, функціонування «творчої людини».

Богоявленська Д. зазначає, що поняття «обдарованість» можна розкрити лише у межах системного підходу, розуміючи її як системну якість психіки (чи особистості), що має здатність розвиватися впродовж життя людини. При цьому, спираючись на думку Б. Теплова, вона зазначає, що обдарованість не можна сприймати як просту суму здібностей: порівняно із здібностями вона постає як нова якість. Дослідниця запропонувала термін «інтелектуальна активність» як інтегральна властивість певної системи, основними компонентами якої є:

·інтелектуальні чинники розумової діяльності (загальні розумові здібності);

·неінтелектуальні чинники розумової діяльності (насамперед мотиваційні).

При цьому «інтелектуальна активність» не зводиться ані до перших, ані до других чинників окремо [5, c. 289].

Український педагогічний словник (1997 р.) пропонує визначати обдарованість як «індивідуальну потенційну своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягнути значних успіхів у певній галузі діяльності».

Кульчицька О. стверджує, що обдарованість - це явище складне, комплексне, яке включає набір когнітивних, сенсорних та особистісних якостей людини. На її думку, поняття обдарованості містить такі основні компоненти: високий інтелектуальний рівень, здібність людини до творчості та наполегливість, яка становить основну якість особистості, своєрідний «сплав» бажання досягти успіху, емоційну захопленість справою та інтерес до тієї галузі знань, якою займається людина [3, c. 21].

Досліджуючи структуру творчої обдарованості, В. Моляко виокремлює шість її основних параметрів, а саме:

) сферу реалізації обдарованості, її переважаючий тип;

) вияви творчості;

) вияви інтелекту;

) динаміку діяльності;

) рівні досягнень;

) емоційну забарвленість.

Серед сучасних концепцій обдарованості найбільш визнаною є модель, яка складається з трьох компонентів: здібностей (загальних і спеціальних), що сягають рівня розвитку, вищого за середній, креативності особистості; мотивації (спрямованості, наполегливості) особистості до певного виду діяльності [16, c. 101].

Отже, підходів до розуміння і визначення поняття «обдарованість» на сьогодні існує безліч (за даними деяких дослідників - більше 100). Аналіз педагогічної й психологічної літератури, зокрема розробок вітчизняних (Г. Бурменської, Ю. Гільбуха, М. Гнатка, С. Гончаренка, О. Кульчицької, М. Лейтеса, О. Матюшкіна, В. Моляка, О. Музики, А. Петровського, С. Рубінштейна, В. Слуцького, Б. Теплова та ін.) та зарубіжних (Б. Блума, Дж. Гілфорда, Ф. Монкса, Дж. Рензулі, А. Танненбаума, Л. Термана, П. Торранса та ін.) дослідників дозволив нам визначити основні суттєві ознаки поняття «обдарованість».

Таблиця 1.1. Основні ознаки поняття «обдарованість»

№ п\пКатегорійні ознакиКількість авторів у %1Наявність видатних здібностей(загальні здібності) розвиток яких перевищує рівень вище462Високий рівень розвитку інтелекту423Можливість досягнення видатних успіхів у тому чи іншому виді діяльності, спрямованість на певний вид діяльності424Наявність творчих здібностей (креативності)335Наполегливість ,висока працездатність, захопленість проблемою(мотивація спрямована на завдання)336Наявність здібностей до виконання певного виду діяльності (спеціальні здібності)257Позитивне емоціфне ставлення до виконуваного виду діяльності178Внутрішні властивості особистості, що базуються на генетичних умовах12,59Сприятлине навколишнє середовище810Рівень самоповаги, «Я»-концепція811Наявність ціннісних змістів індивідуальної свідомості412Фактор удачі(щасливий випадок)413Знання (ерудиція)414Рівень досягнень (вища за середній)4

Результати аналізу засвідчили, що поняття обдарованість окреслює значне коло різних значень, а саме:

·системна якість психіки, яка розвивається впродовж усього життя, визначає можливість досягти людиною винятково високих результатів в одному чи декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми;

·спадкові передумови рівня розумового розвитку, що характеризує кожну людину;

·здібність до видатних досягнень у будь-якій соціально значимій сфері людської діяльності, а не тільки в академічній галузі;

·ступінь вираження таланту;

·одна з головних субєктних детермінант активності людини, що забезпечує високий рівень цієї активності;

·досягнення і можливість досягнень (тобто необхідність урахування і тих здібностей, що вже проявилися, і тих, які можуть проявитися).

Здійснений нами контент-аналіз поняття «обдарованість» дає підстави виокремити провідні ознаки, що характеризують його сутність, а саме:

1) наявність видатних загальних (спеціальних) здібностей, розвиток яких перевищує середній рівень; якісно своєрідне їх поєднання, що забезпечує успішність виконання одного чи кількох видів діяльності (спільна дія здібностей становить певну структуру, дає змогу компенсувати недостатність окремої здібності за рахунок переважного розвитку інших);

) наявність передумов для розвитку творчих здібностей (креативність), що зумовлює здатність особистості до творчого пошуку, до генерування нових, оригінальних ідей, знаходження нетрадиційних способів розвязування проблемних ситуацій і задач;

) значний розумовий потенціал або високий інтелектуальний рівень; цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання;

4) сукупність задатків, природних даних, які характеризують ступінь прояву та своєрідність вроджених передумов здібностей.

5) наявність зовнішніх та особистісних передумов для визначних досягнень у діяльності; позитивне емоційне ставлення до виконання діяльності, що надає їй розвивального характеру;

6) розвиток наполегливості, мотивації, спрямованої на вирішення певних завдань;

7) наявність ціннісних змістів індивідуальної свідомості.

Отже, на основі проведеного категорійного аналізу можна зробити висновки що, обдарованость це сукупність спадкових, соціальних та особистісних передумов завдяки яким особистість може досягнути значних успіхів у певній галузі діяльності.

.3 Міжнародний досвід роботи з обдарованою молоддю

Для підвищення ефективності роботи щодо виявлення, навчання та виховання обдарованих дітей важливого значення набуває вивчення зарубіжного досвіду в цій сфері. Виявлення та розвиток обдарованих дітей і молоді займає чільне місце в освітній політиці розвинутих країн світу, оскільки талант не лише величезне суспільне багатство, але й основа науково-технічного і економічного прогресу.

У більшості розвинених країн світу давно зрозуміли, що успіх нації все більше залежить від обдарованих учнів і студентів, незважаючи на їх походження чи соціальну належность. Часи «продажу» місць до престижних вищих шкіл (Оксфорд, Кембридж тощо) дітям багатіїв проходять, адже діти можновладців не завжди обов'язково розумні й здібні. У розвинених країнах уже не задовольняються лише пошуком обдарованих дітей, але й докладають зусиль для створення у суспільстві відповідної атмосфери, що сприяє їхній самореалізації [29, c. 64].

Аналіз досліджень із порівняльної педагогіки, зокрема робіт М. Бургіна, О. Васюк, Н. Воскресенської, К. Корсака, Т. Кошманової, В. Кравця, Л. Михайлюка, В. Оконя, Л. Пуховської, А. Сбруєвої, Н. Сергеєвої, Г.Степенко, Н. Теличко, Н. Яковець та ін., дав нам змогу виокремити особливості навчання і виховання обдарованих дітей і молоді у провідних країнах світу, зокрема у США, Ізраїлі, Японії та країнах Західної Європи.

Перші кроки у розробці проблеми виявлення та навчання обдарованих дітей були зроблені у країнах Європи та США ще на початку ХХ століття. Варто лише згадати наукові розвідки Ф. Гальтона та С. Берта (Великобританія), широкомасштабні дослідження Л. Термана (США), розробку психометричних методик А. Біне та Т. Симоном (Франція), створення оригінальних систем навчання Р.Штайнером та А. Зіккінгером (Німеччина) тощо [9, c. 217-219].

Однак інтенсивно цей процес почав розвиватися лише після ІІ Світової війни, особливо у 1960-х pp. у наслідок технологічних змагань із колишнім Радянським Союзом за перевагу в космосі, коли суттєво зріс інтерес до фізичних і технологічних наук, а також і до студентів, які мали особливі обдарування у цих сферах. Так, у США це явище відоме як «ера супутника». У 1958 році конгрес США оголосив так званий «Освітній Акт Національної Оборони», завданням якого було надання допомоги вчителям у створенні програм виховання обдарованих дітей.

Американці створили програму розвитку інтелектуального потенціалу країни - програму «Меріт», суть якої полягала у відборі найперспективніших старшокласників, орієнтуючись на відгуки вчителів про зацікавленість дітей у науках, нестандартність їхнього мислення. Щороку відбирали близько 600 тисяч учнів, серед яких за допомогою спеціальних тестів виділяли вже близько 35 тисяч осіб з найкращими показниками і забезпечували їх субсидіями, стипендіями, приймали без екзаменів у найкращі коледжі, створювали для них найсприятливіші умови (їм оплачували наукові експерименти, після закінчення освіти запрошували на роботу до провідних фірм країни). Витрати на створення інтелектуального потенціалу взяла на себе країна. Якими були наслідки реалізації цієї програми добре відомо з успіхів американців у галузі науки і техніки, зокрема в освоєнні космосу [38, c. 56].

Отже, з середини 50-х років ХХ століття в розвинутих країнах розпочалися інтенсивні дослідження проблеми обдарованості. Так, у Великобританії 1950 року було засновано Національну Асоціацію обдарованих дітей, створено Центр досліджень обдарованих дітей та молоді. Подібна асоціація була створена у Франції 1971 року, у Канаді - 1975 року. У США 1972 року Державний Комітет з освіти запропонував ученим розробити Програму з розвитку обдарованості й дати її визначення.

У Німеччині впроваджено особливу службу консультацій з питань соціального навчання найздібніших учнів. У Франції з середини 80-х років у деяких навчальних закладах з'явилися класи для обдарованих учнів. У квітні 1989 року в Москві при Інституті психології АПН Росії відкрито Центр творчої обдарованості, на базі якого стали з'являтися школи для обдарованих дітей.

На початку 1980-х pp. у США та європейських державах було започатковано розвиток нової прикладної галузі психології - психології талановитих і обдарованих, до завдань якої належать вивчення психологічних особливостей прояву обдарованості, причин затримки у розвитку таланту в дитячі роки, а також розробка методів організації психологічної допомоги обдарованим дітям.

З 1975 року існує Всесвітня Рада для Обдарованих і Талановитих Дітей (WCGTC). Ця глобальна організація виникла завдяки ідеям Генрі Колінса, видатного Британського педагога, що працював з обдарованою молоддю. Завдяки його зусиллям Перша Світова Конференція відбулася в Лондоні у вересні 1975 року. Були присутні понад 500 учасників з п'ятдесяти трьох держав. Протягом Лондонської конференції, учасники запропонували створити постійну організацію, з метою подальшого розвитку обдарованої молоді в усьому світі.

Місія Всесвітньої Ради для Обдарованих і Талановитих Дітей - сконцентрувати увагу світового співтовариства на обдарованих і талановитих дітях та гарантувати реалізацію їхнього потенціалу на благо всього людства [38, c. 37].

Для реалізації поставленої мети, Всесвітня Рада здійснює такі заходи:

об'єднує організації та людей у всьому світі, що займаються питаннями обдарованих дітей та молоді;

формує громадську думку щодо розуміння того, що обдаровані і талановиті діти та молодь - цінний глобальний актив, який може спільними зусиллями докорінно змінити ситуацію в світі;

ініціює, проводить і підтримує дослідження природи обдарованості, талантів, творчого потенціалу, освіти і розвитку обдарованих і талановитих дітей;

створює можливості для міжнародного обміну ідеями, методиками роботи з обдарованою молоддю;

впливає на уряди країн з метою створення для обдарованих дітей і молоді спеціальних освітніх програм та надання можливостей для розвитку їхніх здібностей;

переконує, щоб уряди держав співпрацювали з національними організаціями, що займаються проблемами обдарованості;

здійснює проекти, які об'єднують обдарованих і талановитих дітей і молодь у всьому світі;

заохочує батьків підтримувати та розвивати потенціал обдарованих дітей і молоді.

Всесвітня Рада співпрацює з провідними всесвітніми, регіональними і національними організаціями, консультує уряди країн щодо питань освіти, встановлює і присуджує міжнародні нагороди, організовує всесвітні конференції. Азіатсько-Тихоокеанська і Латиноамериканська Федерації, Європейська Рада високо-здібних (ECHA), Євроталант (Eurotalent) та Національні союзи США, Великобританії і інших провідних країн є членами Всесвітньої Ради.

У червні 2007 року єдиним представником Всесвітньої Ради для Обдарованих і Талановитих Дітей в Україні завдяки своїй діяльності стала Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Союз обдарованої молоді».

У школах Англії можна виділити два типии диференціації навчання: навчання різних груп учнів знанням, умінням і навичкам неоднакового рівня та обсягу залежно від їхніх здібностей (групування за здібностями); поглиблене вивчення низки предметів або циклів предметів.

У США виокремлюють такі форми диференційованого навчання: групування за рівнем викладання того чи іншого предмета (поділ на потоки); варіювання складом учнів від предмета до предмета залежно від рівня знань, якого вони досягають (тимчасові навчальні групи) [12].

Учнів поділяють на «потоки», «стрічки», «сети» з метою створення гомогенних груп, у яких можна набагато ефективніше організувати навчання дітей усіх рівнів здібностей, а особливо обдарованих: потоки - групи за здібностями; стрічки - більш великі групи за здібностями (три-чотири групи по 120-140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання); сети - змінні групи учнів, які виявили здібності у вивченні одного предмета. Відповідно, один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет - в іншій, яка працює з іншою швидкістю). В окремих школах створюють спеціальні потоки для обдарованих дітей (Express Stream), де навчання здійснюється на високому рівні складності. Існують і змішані групи - класи, що охоплюють учнів із різними здібностями [12, c. 46].

Цікавим є досвід «відкритих шкіл» у Франції, в основу навчально-виховного процесу яких покладено принцип «поваги до індивідуального ритму розвитку кожної дитини», що передбачає поділ учнів на групи за здібностями. «Сильні» учні вивчають шкільну програму більш ґрунтовно і здобувають більший загальноосвітній мінімум, ніж «слабкі».Тут немає невстигаючих, адже перед кожним ставляться вимоги, відповідні до його сил і здібностей. У старшій середній школі навчання, як правило, профільне. Так, навчання дітей у середній школі Франції здійснюють за програмами різного рівня - «полегшеною», «звичайною» і «поглибленою». Вони не мають жорстко окреслених меж, як спеціалізовані напрямки навчання. Створюють так звані «різнорідні класи», де невстигаючі і сильні учні вивчають програму індивідуальним темпом. Із викладачів одного класу формують раду викладачів, функція якої - виявлення схильностей учнів, вироблення пропозицій щодо профорієнтації кожного з них.

У Франції створено чи не найкращу у світі систему профорієнтації. Вона спрямована на виявлення здібностей учнів та допомогу у виборі подальшого шляху навчання. Робота з орієнтації складається з вивчення особистості учня, виявлення його здібностей, рівня підготовки, визначення потреб економіки конкрет них спеціалістах, інформування батьків та учнів про наявні можливості продовження професійного навчання і працевлаштування.

Участь у ній беруть учителі, радники з орієнтації, шкільні психологи та медики, працівники служби соціального забезпечення.

Центральним органом орієнтації є Національне бюро інформації з питань освіти та професій, існують департаментська рада з орієнтації, рада викладачів, класу. Основними етапами, коли вказані органи орієнтують, тобто рішуче впливають на долю дитини, є V і III класи середньої школи. Після V-го класу учні, залежно від здібностей: ідуть учитися до IV гo класу коледжу середньої освіти; залишаються у V-му класі на наступний рік; за згодою батьків ідуть учитися у професійні класи, де готуються до вступу у професійний або загальноосвітній навчальний заклад; ідуть учитися до професійного ліцею. Після ІІІ-го класу: йдуть учитися до ІІ-го класу ліцею; вступають до професійного ліцею; стають до учнівства на виробництві [38].

У ліцеї теж є диференціація навчання за трьома секціями: гуманітарна (А), природничо-математична (С), технічна (Т) - 1 і 2 класи. В останньому класі навчання організовано за 9 секціями: А - філософія і філологія, В - економічні та соціальні науки, С - математика і фізика, Д - математика і природничі науки, Е - агрономія і техніка, Є - математика і техніка, І - промисловість, К - економіка, H - інформатика. Для продовження освіти у ВНЗ кращі шанси мають секції А, С і Д, найбільш підготовленими для трудової діяльності є випускники секцій І, Е і Н. Найбільшим престижем користуються секції, які дають серйозну природничоматематичну підготовку, перш за все секції «С» і «Д», на які орієнтуються кращі учні. Вирішальне слово при направленні ліцеїста в одну з цих секцій належить шкільній раді з орієнтації.

Навчання у старшій середній школі Японії починається із вступних іспитів у вигляді тестів, що визначають успішність навчання учнів з окремих предметів та коефіцієнт розумової обдарованості. Після восьми років, протягом яких здібні і не дуже здібні рухаються вперед однаковими темпами, дев'ятикласники проходять через дуже суворі випробування, щоб визначити, хто може вступити до першокласної загальноосвітньої школи, хто піде до хорошої приватної школи, а кого направлять до професійно-технічного училища.

Отже, навчання стає диференційованим, із поділом на потоки та профілі. Виділяють два відділення: загальноосвітнє та професійне. Перше відділення поділяється на академічний (гуманітарний та природно-математичний) та загальний профілі. Друге відділення - на сільськогосподарський і риболовний, промисловий, комерційний, домогосподарський профілі та на цикли більш вузької спеціальності.

Академічний профіль готує учнів до вступу в університет. На загальному профілі знання мають більш прикладний характер. Тут вивчають ті ж предмети, що і на академічному, але на нижчому рівні. Загальноосвітня программа професійного відділення зведена до мінімуму, оскільки воно готує учнів до праці з певної спеціальності.

У США виділяють три профілі: академічний, загальний та виробничий (трудовий). Відбір учнів до відповідного потоку здійснюють дуже ретельно. Враховують середній бал, думку вчителів, рекомендації тестів щодо IQ учня (інтелектуальні здібності), рекомендації працівника профорієнтаційної служби. Навчання на академічному профілі є підготовкою до вступу у вищий навчальний заклад і дає оптимальні результати, оскільки забезпечує максимальні можливості отримання знань високої якості, що корелюють з особистісними властивостями і професійними планами школярів. У цьому зв'язку заслуговують на увагу різні види індивідуальних програм, що запроваджують на академічних потоках: незалежні, збагачені, прискорені, просунуті, професійно спрямовані, еклективні. Залежно від подальшого професійного вибору школяра навчання може мати гуманітарну, суспільствознавчу, природничу або іншу орієнтацію. Для того, щоб закріпитися у привілейованій групі «академічно здібних», бажані такі характеристики: невимушеність спілкування з дорослими; високий рівень вербальних навичок; лідерські якості; охайна зовнішність; здатність адаптуватися у групі.

В Японії, як і в інших розвинутих країнах, діє принцип «якісна освіта - престижна робота». Однак японцями до цієї формули внесені певні корективи: «здібності + наполеглива навчальна праця = відмінні показники успішності = статус еліти» [5, c. 211].

Провідне місце серед методів навчання належить проблемному і дослідницькому підходам, застосування яких у поєднанні з іншими сприяє творчому розвитку обдарованих учнів, зростанню їхнього інтелектуального потенціалу. Великі можливості для застосування дослідницького методу надає навчання у межах інтегрованого курсу за допомогою методу проектів. В англійській школі на старшому етапі широко застосовують метод самостійних розробок проектів, при якому учні, користуючись лише консультаціями вчителя, самі визначають предмет дослідження, складають план його реалізації, підбирають необхідні джерела і здійснюють дослідження. У цій роботі великої допомоги надають викладачі вищих навчальних закладів, працівники бібліотек, музеїв та інші.

Проблемі обдарованості приділяють велику увагу і у вищих навчальних закладах розвинутих країн. Так, у ВНЗ Німеччини традиційним є заохочення обдарованих студентів і молодих учених, яке розпочинається з ґрунтовного відбіркового конкурсу, що проводиться серед абітурієнтів, чиї кандидатури запропоновано школою, переможців усіляких конкурсів, учнів початкової і середньої, художньої і музичної шкіл, а також серед інших кандидатур (скажімо, докторанти можуть самі висунути свою кандидатуру). Стипендіати заохочуються не тільки матеріально. Їм допомагають особисті консультанти, для них організовують мовні курси, влітку вони мають можливість проходити практику на підприємствах, відряджаються за кордон. Також інтенсивно, хоча і не в такому обсязі, надають матеріальну допомогу обдарованим студентам благодійні громадські організації.

Обдаровані учні Ізраїлю, які складають, за підрахунками чиновників від освіти, 23% від усіх школярів, після відповідного тестування навчаються за більш складними програмами у спеціалізованих школах або відвідують додаткові заняття, навчаючись у звичайній школі. Для вступу до ВНЗ необхідно пройти загальний психометричний іспит. Він складається з тестів на перевірку обсягу словникового запасу, здібностей до логічного мислення, рівня знання математики і володіння англійською. Психометричний тест проводять у жорстко встановлений термін незалежним Ізраїльським центром тестування й оцінки. До кожного питання надається кілька варіантів відповідей, з яких необхідно обрати правильний. Результати оцінюють за шкалою від 200 до 800 балів і дійсні протягом семи років. Перевага надається спеціальним классам для обдарованих дітей, що функціонують у структурі загальноосвітньої школи. Такі класи не відгороджують цих дітей від інших школярів, крім того, надають їм можливість учитися з такими самими або ще більш обдарованими учнями. Другим важливим напрямом є функціонування різних факультативних програм і курсів, проведення творчих конкурсів та олімпіад [38, c. 61-65].

Отже, підсумовуючи досвід роботи з обдарованою молоддю в розвинутих країнах, можна виділити три основні підходи, які широко використовують:

перший підхід полягає в тому, що обдаровані діти навчаються і виховуються в умовах звичайного класу, однак за індивідуальними програмами, які містять елементи «збагачення» і «прискорення».

другий підхід - створення для обдарованих дітей особливих класів у структурі звичайної школи.

третій підхід - організація для цього контингенту учнів спеціальних шкіл.

Усі три підходи передбачають надання учням можливості витрачати частину навчального часу на самостійну роботу у бібліотеці, яка має бути забезпечена для цього всім необхідним.

У роботі з обдарованою молоддю беруть участь не лише навчальні заклади. Ця функція покладена також на батьків, розгалужену мережу різних консультаційних агентств і служб, державні освітні органи, велику роль відіграють громадські організації.

1.4 Інтелектуальна обдарованість: сутність, структура, ознаки

Обдарованість багатогранна, її прояви залежать від віку, індивідуальних особливостей особистості, внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на розвиток і реалізацію здібностей людини. Сучасні дослідники припускають існування не лише загальної обдарованості, як інтегральної якості особистості, а й часткових проявів (видів) обдарованості, тому у 1998 році російські вчені-психологи спробували узагальнити світовий і вітчизнний досвід та розробили «Робочу концепцію обдарованості». Авторський колектив (Д. Богоявленська, В. Шадріков, В. Дружинін, Н. Лейтес, А. Матюшкін, М. Холодна, В. Юркевич та ін.) виходили з того, що існуючі в світі на сучасному етапі розвитку психології різноманітні або навіть суперечливі моделі обдарованості створюють певні труднощі у роботі з талановитими дітьми [37, c.24].

У «Робочій концепції обдарованості» названі такі критерії класифікації видів обдарованості:

·вид діяльності та відповідні їй сфери психіки: інтелектуальна, творча, художня, спортивна, конструкторська, організаторська; сфери психіки представлені інтелектуальною, емоційною, мотиваційно-вольовою.

Згідно цього підходу можуть бути виділені такі види обдарованості:

у практичній діяльності: обдарованість у ремеслах (професійна), спортивна (психомоторна), організаційна (лідерська);

у теоретичній діяльності:інтелектуальна обдарованість різної спрямованості;

у художньо-естетичній діяльності: хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворча, музична;

у комунікативній діяльності: лідерська, атрактивна;

у духовно-ціннісній діяльності: створення нових духовних цінностей і змістів, служіння людям.

·ступінь сформованості обдарованості: потенційна та актуальна обдарованість.

Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика особистості, що підтверджує наявність певних визначених психічних можливостей (потенціалу) для високих досягнень у тому чи іншому виді діяльності, який не може бути реалізованим на цей момент часу з причини їхньої функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися рядом несприятливих причин (важкими сімейними обставинами, недостатньою мотивацією, низьким рівнем саморегуляції, відсутністю необхідного освітнього середовища і т.д.).

Актуальна обдарованість - це психологічна характеристика особистості, яка демонструє наявність таких показників її психічного розвитку, що проявляються у більш високому рівні виконання людиною діяльності у конкретній предметній галузі порівняно з віковою і соціальною нормою.

·форма прояву: наявна та прихована обдарованість.

Наявна обдарованість проявляється у діяльності особистості досить яскраво і чітко навіть у несприятливих умовах. Досягнення настільки очевидні, що обдарованість не викликає сумніву.

Прихована обдарованість проявляється у діяльності менш виражено, у замаскованій формі. Це створює небезпеку помилкових висновків про відсутність обдарованості взагалі.

·широта прояву в різноманітних видах діяльності: загальна і спеціальна обдарованість [33].

Ці види обдарованості виокремлюються відповідно до того, що у конкретно-психологічній характеристиці різних здібностей виділяються як загальні якості, що відповідають вимогам кількох видів діяльності, так і специфічні, які відповідають вузькому колу вимог певної діяльності. Загальна обдарованість проявляється стосовно різних видів діяльності і виступає як основа їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (чи загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні і вольові якості особистості.

Спеціальна обдарованість проявляється у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише щодо окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.).

·особливості вікового розвитку: стабільний та віковий згасаючій з часом); рання і пізня обдарованість.

Існує певна залежність між віком, у якому проявляється обдарованість, і сферою діяльності. Раніше за всі інші обдарування проявляються у мистецтві, особливо в музиці. Пізніше обдарованість проявляється у сфері образотворчого мистецтва. Досягнення значимих результатів у науці (видатні відкриття, створення нових галузей і методів дослідження тощо) відбувається звичайно пізніше, ніж у мистецтві [27, c. 10-12].

Серед сфер прояву обдарованості окремо виділяється інтелектуальна.

Поняття «інтелектуальна обдарованість» тісно повязано з поняттями «інтелект» та «інтелектуальні здібності» Вважаємо за доцільне докладніше проаналізувати ці категорії для обґрунтування робочого визначення поняття «інтелектуальна обдарованість».

Поняття «інтелект» (лат. intellectus - розум, розсудок, пізнання, розуміння), визначається у педагогіці через розумові здібності людини і означає здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможність розв'язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати. До структури інтелекту належать такі психічні процеси, як сприймання і запамятовування, мислення й мовлення та ін. Розвиток інтелекту, як зазначає С.У. Гончаренко, залежить від природних задатків, можливостей мозку й від соціальних факторів - активної діяльності, життєвого досвіду [18,с. 146].

На перших етапах дослідження проблеми обдарованості провідним чинником у виявленні наявного потенціалу у людини вважався інтелект. «Інтелектуальні здібності» наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття розуміли як здатність самостійно набувати знання, відкривати їх, переносити у нові умови, знаходити оригінальні шляхи розвязування проблем на противагу діям за зразком на основі алгоритму чи наслідування. Вчені того часу вважали, що інтелектуальна людина здатна правильно оцінювати, розуміти і думати, завдяки своєму «здоровому глузду» та «ініціативності» може «пристосуватися до умов життя». Тобто «інтелект - це глобальна здатність розумно діяти, раціонально мислити і добре справлятися з життєвими обставинами», «успішно мірятися силою з навколишнім світом» [38, с. 9-13]. Сьогодні більшість психологів погоджуються з розумінням інтелекту як здатності індивіда адаптуватися до навколишнього середовища. У широкому значенні поняття «інтелект» характеризує всю пізнавальну діяльність особистості, у вузькому -це найбільш узагальнене поняття, яке охоплює сферу розумових здібностей людини [32].

У психологічній науці під інтелектом часто розуміють здатність людини до навчання і осмислення досвіду, здатність сприймати і засвоювати знання. Так, Р. Стернберг використовує поняття успішного інтелекту, як здатність індивіда розвивати своє мислення і здібності, а також досягати успіху у своїй справі [44, с. 82]. Він пропонує триархічну структуру інтелекту, яка складається з таких його видів [36, с. 13]:

·аналітичний інтелект - здатність аналізувати проблеми, знаходити їх рішення та обговорювати їх;

·креативний інтелект - здатність формулювати нові ідеї, які стають підґрунтям для розробки нових оригінальних підходів для розв'язування завдань у різних сферах;

·практичний інтелект - здатність ефективно застосовувати нові ідеї у практичній діяльності.

Плинним називається інтелект, який характеризується, в основному, швидкісними характеристиками, зокрема, швидкістю запамятовування, а також індуктивним мисленням, оперуванням просторовими образами. Поступовий розвиток плинного інтелекту продовжується до закінчення юності, а потім знижується в дорослому та похилому віці, тому що цей тип інтелекту відображує в основному фізіологічні можливості нервової системи. Кристалізований інтелект - це форма інтелекту, яка приходить з досвідом і освітою, спирається на знання і вміння, які накопичені впродовж тривалого часу. Це здатність встановлювати відношення, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні стратегії для розвязування задач. Ця форма інтелекту набувається шляхом інтенсивних контактів з культурним середовищем. Кристалізований інтелект часто підвищує свої показники протягом всього життя людини, поки вона зберігає здатність одержувати і опрацьовувати інформацію. Тести вербальні, словникові, розуміння соціальних вимог тощо вимірюють, в основному, саме інтелект кристалізований. За цими показниками люди в 50 років часто демонструють вищі результати, ніж в юності. Кристалізований інтелект є підґрунтям розвитку мудрості, тобто експертної системи знань, орієнтованої на практичний бік життя [4, c. 42-49].

Прояви інтелекту можуть бути зафіксовані у функціонуванні розуміння та структуруванні конкретної інформації; постановці завдань; пошуку і конструюванні розвязань; прогнозуванні рішень, гіпотез, задумів.

Для виявлення структури інтелекту Г. Айзенком [1] було проведено спеціальне дослідження, коли 600 фахівцям запропонували скласти перелік найважливіших його складників. Близько 99% опитуваних назвали здатність до абстрактного мислення та вміння логічно розмірковувати; 98% - здатність до розв'язування задач; 90% - здатність до набуття знань. Саме ці якості, на його думку, відображають сутність інтелекту [2, с. 6].

Рис.1.2. «Структрура інтелекту (за Г.Айзенком)»

Г. Айзенк запропонував розрізняти три види інтелекту: біологічний, психометричний і соціальний.

Ґ. Гарднером [23, c. 244] було виокремлено такі типи (аспекти) інтелекту.

Вербально-лінгвістичний інтелект - це здатність ефективно застосовувати слова в усній (ведучий, оратор, політик, оповідач) або в письмовій формі (журналіст, драматург, поет, редактор). Студент, який володіє високим рівнем вербально-лінгвістичного інтелекту, любить читати, розповідати історії та насолоджується грою у словесні ігри;

любить виконувати творчі письмові роботи;

-розказує історії, бувальщини, жарти;

-володіє гарною памяттю на імена, назви міст, дати;

-читає для задоволення;

-подобаються римовані мініатюри і скоромовки;

-любить розгадувати кросворди;

-одержує задоволення від слухання радіопередач, історій;

має пристойний набір слів для свого віку.

Логіко-математичний інтелект - це здатність використовувати індуктивний і дедуктивний умовиводи, вирішувати абстрактні проблеми та логічні головоломки, розуміти складні відносини взаємозалежних концепцій, ідей і речей, ставити запитання, експериментувати, підраховувати тощо. Даний інтелект також охоплює навички класифікування, прогнозування, виділення першорядної важливості, формулювання наукових гіпотез, а також

розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Такі навички критичного мислення передбачені майже всіма навчальними програмами.

швидко розвязує математичні задачі усно;

-із задоволенням використовує комп'ютерні програми;

-ставить запитання, подібні до: «Де закінчується Всесвіт»;

добре грає в шахи, шашки або інші логічні ігри;

-логічно мислить при розв'язуванні задач;

-проводить експерименти для того, щоб перевірити незрозумілі питання;

-проводить багато часу за логічними головоломками;

-намагається робити розподіл речей і понять за категоріями;

-має добре розуміння причинно-наслідкового звязку [24, c. 9-11].

Візуально-просторовий інтелект - інтелект, задіяний для розуміння картин та образів, передбачає здатність уявляти, машинально малювати, працювати над проектом дизайну тощо. Даний інтелект розвивається шляхом загострення сенсомоторного сприйняття. Художник, скульптор, архітектор, садівник, інженер - усі вони переносять свої уявні образи на створювані або змінювані ними предмети. Зорові сприйняття комбінуються з попередніми знаннями, досвідом, емоціями й образами, що дозволяє створювати нове бачення для інших. Студент з розвиненим візуальним інтелектом здатен тонко сприймати кольори, лінії, форми та взаємозв'язки, що існують між цими елементами:

точно відтворює образи людей і різні предмети на папері;

розказує про чіткі візуальні образи, коли думає про що-небудь;

-з легкістю читає карти, схеми, діаграми;

- ходить у школу мистецтва;

-подобається складати картинки з розрізаних елементів;

-багато мріє;

-створює цікаві тривимірні конструкції;

-робить рисунки і замітки на клаптиках паперу та зошитах;

-коли читає, то більше довідується з ілюстрацій, ніж із описів.

Кінестетичний інтелект - свідомість усього тіла, дає можливість контролювати й інтерпретувати рух, танцювати, бігати, стрибати, торкатись, жестикулювати, керувати фізичними предметами, установлювати гармонію тіла й розуму. Даний інтелект містить у собі такі фізичні якості, як координація, баланс, спритність, сила, гнучкість, а також дотикальні здібності. Він властивий не тільки спортсменам, оскільки містить у собі навички, необхідні, наприклад, у роботі хірурга при проведенні складної хірургічної операції.

-любить займатися спортом;

-сидячи у кріслі, постійно знаходиться в русі;

-займається плаванням, велосипедним спортом, любить турпоходи;

-йому необхідно доторкнутися до речей, щоб більше довідатися про них;

-любить бігати, боротися або займатися іншою руховою діяльністю;

-виявляє майстерність у ручній праці, яка зводиться до обробки дерева, різьи по дереву, скульптури, шиття;

-дуже виразно і точно копіює жести, манери і поведінку інших людей;

-любить ліпити з пластиліну, глини, займатися розписом.

Міжособистісний інтелект - представлений здатністю швидко розпізнавати й оцінювати настрої, наміри, мотивації та почуття інших людей. Даний інтелект містить у собі сприйнятливість до виразу обличчя, до голосу й жестів, здатність розпізнавати безліч різних міжособистісних сигналів і вміння точно реагувати на ці сигнали з точки зору прагматики.

Міжособистісний інтелект включає навички вербальної та невербальної комунікації, навички спільної роботи, уміння згладжувати конфліктні ситуації, уміння досягати консенсусу, здатність довіряти, поважати, керувати та мотивувати інших до досягнення взаємовигідної мети. Більш комплексні міжособистісні навички представлені здатністю розпізнавати й інтерпретувати приховані наміри інших.

має багато друзів;

-багато і часто спілкується з однолітками та з сусідами;

-проявляє вигадку у випадкових контактах повсякденного життя;

-бере участь у діяльності різних позанавчальних заходів;

-виступає у ролі посередника в сімейних конфліктах;

-любить грати в ігри з великою кількістю учасників;

-володіє даром співпереживання;

-його допомогу в якості «радника» або «судді» цінують ровесники;

-любить повчати інших;

створює враження природженого лідера.

Внутрішньообистісний інтелект - представлений здатністю чітко сприймати себе (бачити власні переваги та недоліки), свідомо помічати внутрішній настрій, наміри, мотивації, темперамент і бажання; здатністю самодисципліни, саморозуміння й самооцінки. Людина, яка має даний тип інтелекту, почуває себе краще, якщо має можливість обмірковувати дії й учинки та робити самооцінку. Потреба в самоаналізі робить даний тип інтелекту найбільш особистим. За словами Гарднера, «внутрішньоособистісний інтелект означає здатність відрізняти почуття задоволення від почуття болю і, ґрунтуючись на цьому розходженні, або далі

захоплюватися ситуацією, або виходити з неї» [19, c. 115].

проявляє незалежність і сильну волю;

-реально оцінює свої сильні і слабкі сторони;

-висловлює чітку думку, коли обговорюються дискусійні питання;

-з однаковим задоволенням працює і вчиться сам;

-володіє почуттям упевненості у власних силах;

-має власні переконання і принципи;

-вчиться на своїх помилках;

-вміє точно виражати свої внутрішні відчуття;

-цілеспрямований;

-захоплюється проектами, які сприяють самовдосконаленню.

Натуралістичний інтелект - передбачає здатність навчатися за допомогою природи. Такі учні одержують задоволення від дій, пов'язаних із природою, наприклад, спостереження за птахами, колекціонування метеликів і комах, дослідження дерев або догляду за тваринами. Вони також люблять ходити в гори, у походи. Їм подобається вивчати екологію, природу, рослини і тварин. Для них важливо, щоб навчання проходило на відкритому просторі.

- прихильний до домашніх тварин;

любить бувати на природі, відвідувати зоопарк;

-любить порядкувати в саду, на городі або просто бути там;

-виявляє зацікавленість екологічними проблемами;

-вірить у те, що тварини мають певні свої права;

веде записи про поведінку тварин, рослин, про природні явища.

Численні наукові дослідження доводять, що основою розвитку здібностей є діяльність. Певні здібності виявляються і розвиваються лише у діяльності спільно з іншими здібностями [29, с. 87].

Інтелектуальні здібності розвиваються у процесі розумової діяльності, яка являє собою цілеспрямований процес переробки інформації, до якого належить розумова переробка і класифікація досвіду, знань, навичок, умінь, нових установок, інших ціннісних орієнтації, а також їх обґрунтовування. Основні прояви інтелектуальної обдарованості, на думку більшості зарубіжних і вітчизняних дослідників, можуть бути представлені на трьох рівнях, які характеризують різні аспекти роботи інтелекту:

а) інтелектуальних здібностей (проявляються у показниках інтелектуальної продуктивності, індивідуальної своєрідності інтелектуальної діяльності та креативності);

б) інтелектуального контролю (у вигляді метакогнітивних здібностей, повязаних із усвідомленням власних інтелектуальних якостей та із сформованістю регулятивних процесів);

в) інтелектуальних критеріїв (у вигляді інтелектуальних інтенцій субєкта) [45].

Отже інтелектуальна обдарованість являє собою високий рівень розвитку інтелектуальних здібностей, що дозволяє особистості швидко оволодівати поняттями, легко запамятовувати та зберігати інформацію, встигати у багатьох галузях знань. Свого розвитку інтелектуальні здібності набувають у процесі навчання.

Ознаки обдарованості - це ті особливості, які виявляються у реальній діяльності і можуть бути оцінені на рівні спостереження [45,с. 39]. Разом з тим обдарованість потрібно розглядати в єдності двох аспектів її поведінки - інструментального і мотиваційного. Перший характеризує способи діяльності, другий відношення до певної сторони дійсності. З позицій дидактики важливо зазначити, що інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується такими ознаками:

-наявність специфічних стратегій діяльності (швидке засвоєння діяльності і висока успішність її здійснення; віднайдення нових оригінальних способів діяльності в умовах пошуку вирішення проблеми, адже індивідуалізація діяльності відбивається й на унікальності її продуктів; новаторство як вихід за межі вимог щодо виконання завдань);

-сформованість індивідуального стилю роботи («все робити по-своєму») з саморегламентуванням і самоуправлінням;

-висока структурованість знань, уміння бачити те, що вивчається у системі, згортати способи дій у відповідній галузі знань, миттєво визначати і виокремлювати суттєві узагальнення;

-особливий вид опанування знаннями, що може виявлятися як у високій швидкості навчання, так і в уповільненій (але міцних знаннях) з наступним різким стрибком до перетворення знань.

Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується:

-підвищеною вибірковою чутливістю до певних явищ дійсності - символів, звуків, кольорів, біологічних обєктів, технічних пристроїв тощо, або до певних форм власної активності (пізнавальної, фізичної тощо);

-яскраво вираженим стійким інтересом до творчості, певних занять або сфер діяльності, захопленістю предметом, зануреністю в справу, працелюбністю;

-підвищеною пізнавальною потребою, що проявляється у великій зацікавленості, багатій фантазії, схильності до абстрактного мислення, готовності з власної ініціативи виходити за межі вимог діяльності, розумінні інструментального характеру знань, незалежності суджень;

-перевагою в уподобаннях щодо парадоксальної, суперечливої інформації, неприйняттях типових завдань і готових відповідей, високим рівнем самодостатності й автономії, самоуправлінням, емоційною стабільністю;

-високою критичністю в оцінці результатів власної праці, невдоволеністю собою, схильністю ставити надскладні цілі, прагненням до досконалості [24, с. 10-11].

Так, інтелектуально обдарована особистість вирізняється міцною памяттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розвязує різні задачі, звязано викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань. Ця молодь, як правило, має дуже значні, глибокі знання, часто вміє самостійно їх отримувати - шляхом опрацювання додаткової інформації.

Високий інтелект, розвинутий розум дозволяють їм достатньо легко засвоювати різну інформацію, однак диференційоване ставлення призводить до суттєвої відмінності у результатах навчання. Можна виокремити два основних підтипи інтелектуальної обдарованості: коли виявляються, насамперед, загальні розумові здібності і немає певної спеціалізації і коли, навпаки, високі здібності виявляються у спеціальній галузі знання. Пізнавальна потреба, яка є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме у цих студентів виявляється найбільш чітко і виразно. Як правило, цей тип обдарованості відрізняє стійка система пізнавальних інтересів.

Успішність інтелектуально обдарованої молоді не завжди співпадає з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є блискучі студенти, а є й трієчники, і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання взагалі.

обдарованість молодь студент

Розділ ІІ. Методичні аспекти організації роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

.1 Організація роботи з обдарованою молоддю

Кожна цивілізована держава дбає про своє майбутнє, підвалини якого започатковують молоді громадяни. Прямий зв'язок виховання з процесом державотворення та національного відродження України надає йому особливої актуальності. Для того, щоб людина навчилася мислити і діяти по-новому, необхідно вже з ранніх років зорієнтувати її на самооцінку, самостійність, саморозвиток й самореалізацію. Тому особистісно орієнтоване виховання у наш час - це не лише висока гуманістична мета, а й передусім потужна сила соціально-економічного розвитку на шляху євроінтеграції України.

Одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики є турбота про обдаровану і талановиту молодь, її творчий, інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток. Адже молодь - це той потенціал держави, який буде визначати шляхи розвитку науки, техніки, економіки, мистецтва [21, c. 55].

Усі розвинуті країни світу багато роблять для підтримки обдарованої молоді. Так, наприклад, у 2000 році було прийнято «План економічного і соціально оновлення Європи» так звану Лісабонську стратегію, якою передбачається перетворити економіку Європейського Союзу на найефективнішу у світі структуру. За підрахунками експертів одним з важелів успіху у цьому напрямі є підготовка у найкоротший термін додатково 700 тисяч молодих науковців. Як показує практика багатьох держав, за такою схемою діють більшість європейських освітніх проектів, на які країни-члени Європейського Союзу не шкодують мільйонних коштів для стимулювання молоді до науково-дослідницької роботи. Державна підтримка обдарованої молоді активно здійснюється також і в країнах ближнього зарубіжжя - Росії, Білорусі, Казахстані.

За даними Міністерства освіти і науки України, щороку близько 1,5 млн. студентської молоді (20% від загальної кількості) залучаються до участі у Всеукраїнських олімпіадах, які проводять із 15 дисциплін, що вивчаються у вищих навчальних закладах. Студенти змагаючись в особистій першості, виявляють самобутні таланти, нестандартні підходи до розв'язання творчих завдань і вміння застосовувати набуті знання [28, c. 4].

В Україні для покращення роботи з обдарованою молоддю Міністерством освіти і науки України за участі Всеукраїнської молодіжної громадської організації розроблена Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на наступні роки. Реалізація програми передбачається на двох рівнях: національному та регіональному. На національному рівні передбачено: удосконалення нормативно-правової бази щодо підтримки обдарованої молоді, робота з громадськістю зі створення сприятливого середовища для розвитку та самореалізації обдарованої молоді; створення та систематичне поповнення банку даних «Обдарованість»; здійснення науково-методичного та психолого-педагогічного супроводу виявлення, відбору та підтримки обдарованої молоді; розроблення індивідуальних програм їх супроводу; пошук альтернативних шляхів ефективної реалізації творчих здібностей обдарованої молоді в усіх сферах життя; створення Української спеціалізованої школи-інтернату для інтелектуально обдарованих як навчального закладу, координаційного центру з науково-методичної роботи відповідних обласних навчальних закладів, вирішення питання його розміщення; удосконалення професійної підготовки (перепідготовки) педагогічних працівників, зокрема щодо методологічних основ роботи з обдарованою молоддю; реалізація системи соціальної підтримки та заохочення обдарованої молоді [28].

Відповідно Програма вирішує проблему забезпечення ефективної діяльності вищих навчальних закладів із метою створення умов для розвитку особистості та вироблення в неї самобутніх професійних якостей; розширення системи підготовки (перепідготовки) педагогічних працівників, які працюють з обдарованою молоддю; популяризація здобутків обдарованої молоді, кращого педагогічного досвіду роботи з обдарованою молоддю; сприяння підвищенню кваліфікації педагогічних працівників із питань роботи з обдарованою молоддю; створення дієвої системи стимулювання обдарованої молоді та її наставників.

На основі багаторічного наукового аналізу запитів батьків, студентів, зацікавленості представників педагогічної громадськості, працівників науки, освіти та суспільства в цілому, на сучасному етапі відпрацьовані основні засади державної політики щодо підтримки обдарованої молоді в Україні. Ця політика здійснюється на таких принципах:

доступності наукових, мистецьких і спортивних закладів для обдарованої молоді незалежно від місця її проживання, етнічного і соціального походження, мовних та інших ознак;

індивідуалізації роботи з обдарованою молоддю відповідно до її інтересів;

самореалізації та самоактуалізації;

добровільності;

достатності організаційного, науково-методичного забезпечення;

правового захисту інтересів обдарованої молоді.

Аналіз державної політики у сфері роботи з обдарованою молоддю дає змогу визначити її головні соціально значущі завдання:

громадянське виховання особистості;

пошук, розвиток і державна підтримка здібної, обдарованої, талановитої молоді;

формування соціально адаптованої особистості та її громадського досвіду;

-пропаганда важливості наукових досліджень, мистецьких пошуків молодих людей та захист їхніх авторських прав;

-задоволення молоді у професійному самовизначенні та творчій самореалізації [26, c. 11-15].

Українськими науковцями і педагогами розроблена широка палітра освітніх технологій, які сприяють становленню обдарованої молоді через конкретно продуктивні чи конструктивно продуктивні форми і методи навчання і виховання відповідно напрямів, що визначені навчально-виховними програмами.

Усім відомо, що для багатьох обдарованих молодих людей успіхи приходять через кропітку нелегку працю, інші припиняють її вже на початкових етапах, і лише небагато з них досягають справжніх успіхів. Одним із складників такого успіху є намагання педагогів створити індивідуальну програму розвитку, за якою кожна дитина має можливість розкривати свої природні задатки та обдарування в індивідуальному темпі.

Як свідчить приклад Малої Академії наук України це не гра у науковців, а серйозна копітка робота з студентською молоддю, яка має конкретні результати, що здебільшого формують вагомий соціальний і економічний ефект і мають велике соціальне значення [31, c. 84].

Вивчення досвіду виховної діяльності обдарованої молоді підтверджує, що засобами позавузівської освіти можливо оптимально задовольнити потреби особистості, яка робить крок у велику науку. Аналіз тематики наукових праць молодих дослідників, які подають на щорічний Всеукраїнський конкурс-захист, свідчить, що перевагу вони надають таким питанням як :

·нові та недосліджені сторінки історії України,

·української державності,

·української культури і літератури;

·розвиток економіки в Україні;

·підготовка молоді до життя в ринкових умовах господарювання;

·розвиток держави і права;

·комп'ютеризація та використання обчислювальної техніки;

·розвиток таких наук як психологія, математика, фізика, хімія, біологія, медицина, мовознавство тощо.

Юні науковці, як правило, вибирають тематику наукового дослідження переважно з проблеми, вивчення якої допоможе їм обрати майбутню професійну діяльність [35].

Важливим питанням державної ваги у справі роботи з обдарованими студентів є також проведення та впровадження фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розв'язання теоретичних, методологічних і практичних проблем виявлення та розвитку творчих обдарувань молоді, які сприятимуть соціально-економічному, політико-правовому та духовно-культурному розвитку громадянина, суспільства, держави.

Поряд із науковим дослідженнями вищих навчальних закладах має вестись різностороння і глибока практична робота щодо підтримки ініціатив обдарованої молоді. Тому саме зміст роботи з обдарованими студентами у ВНЗ ІІ рівня акредитаїї містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування і максимальне сприяння її розвитку.

Із цією метою впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю. Важливим фактором для цього є використання різноманітниїх методик для виявлення уподобань та здібностей молоді, спостереження за їхніми подальшими успіхами.

На першому етапі виявлення обдарованих студентів враховуються відомості про досягнення в певній сфері діяльності, надані батьками, педагогами і кураторами груп. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло осіб, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.

Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання психологом та викладачами творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу студента. З огляду на результати першого етапу, обстеження обдарованих проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й студент легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення когнітивних і мовленнєвих параметрів, наприклад методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо [50, c. 48-54].

У студентів, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до вивчення мов, економіко-математичного моделювання або фізико-хімічного спрямування. Тому завдання психолога - не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку, але й дати оцінку типу мислення. У пригоді може стати «Стенфордський тест досягнень».

Особи з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю.

Таке творче спрямування обдарованості особистості передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К. Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін.

Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві студенти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі у ході занять. Під час досліджень таких студентів використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна [43].

Якщо ж у студента переважають художні здібності, він з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки такий студент дуже вразливий і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок. Зазвичай такі студенти професійо займаються певними видами спорту та приймають участь у спортивних змаганнях, спартакіадах тощо.

Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації (наприклад «Тест творчих здібностей у дії та русі» Торренса).

Багато студентів виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку поліобдарованість, але й удосконалювати, розвивати її.

Психорозвивальна робота з обдарованими, може проводитися за такими напрямами:

розвиток інтелектуальних здібностей; формування адекватного самосприйняття;

допомога студентам адаптуватися а соціумі;

·засвоєння конструктивних форм спілкування з однолітками й дорослими;

допомога батькам, викладачам і студентам в організації навчальної діяльності.

Спеціальні програми для роботи з обдарованими студентами сприяють реалізації цих напрямів.

На третьому етапі роботи з обдарованими студентами основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких - формування і поглиблення здібностей.

Робота з обдарованими студентами вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до своєї дисципліни викладачам [42, c. 301; 314].

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття під час проведення занять в позанавчальний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші студенти, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих студентів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер [8, c. 7].

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в ході проведення заняття, доповнюються системою позанавчальної роботи: виконання студентом позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позанавчальної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Викладачі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів студентів, допомагати їм в обранні профілю позанавчальних занять.

На сучасному етапі надзвичайно важливою є справа подальшої державної підтримки розвитку обдарованої молоді України. На цьому шляху залишається ще багато невирішених питань, серед яких першочерговими є такі:

·пошук нових структур, механізмів управління освітою обдарованої молоді;

·фінансування наукових досліджень, творчих і спортивних заходів обдарованої молоді;

·створення рівних можливостей для розвитку обдарованості молоді з різних верств і регіонів;

·адресна соціально-економічна підтримка обдарованих сиріт, молоді з багатодітних родин, із неблагополучних сімей, з особливими потребами та обдарованої молоді з сільської місцевості.

Отже, робота з обдарованими студентами повинна відбуватися за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості, або на слабких (коригуючи її), посилювати сильні сторони, щоб компенсувати слабкі. Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, але найдоцільнішими на нашу дуку є:

. Введення нових розвивальних курсів.

.Організація відкритого захисту власних проектів із організації роботи з обдарованою молоддю.

. Проведення студентських науково-практичних конференції, конкурсів.

. Розробка авторських програм спецкурсів у системі факультативних занять із врахуванням індивідуальних здібностей обдарованої молодді.

. Організація і проведення творчих звітів за результатами роботи факультативів, наукових гуртків, студій.

. Забезпечення участі обдарованої молоді у міських, районних, республіканських конкурсах різного напряму.

. Розробка пам'яток. алгоритмів для обдарованих студентів, методик самостійної дослідницької діяльності.

. Створення в навчальних кабінетах картотеки матеріалів підвищеного рівня складності.

Тим самим стимулюючи їх когнітивні здібності, індивідуальні особливості кожної особистості. Розвивальний і соціалізуючий вплив роботи з обдарованою молоддю, насамперед, виявляється в розкритті індивідуальних якостей особистості, розширенні соціального досвіду через набуття додаткових знань, умінь і навичок.

2.2 Робота з обдарованими студентами у Коростишівському педагогічному коледжі імені І.Я. Франка

Основною метою системи освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, які зможуть навчатись протягом усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Саме тому виховання та розвиток творчих здібностей особистості є одним з важливих завдань вищої освіти. Важливо розвивати творчий потенціал студентів, вчити їх критично мислити, швидко орієнтуватися у складних професійних ситуаціях і знаходити єдино правильні рішення.

Розвивати творчість - це виховувати у студентів інтерес до знань, самостійність у навчанні, розширювати світогляд, формувати наполегливість у досягненні поставленої мети.

Основним завданням освіти є те, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній є якийсь талант, то треба, щоб він розкривався на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В. Сухомлинський мудро підкреслив, що, виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності.

У психологічній літературі немає єдиної думки щодо обдарованості. Вивчення її відбувалося з позицій філософії, медицини, педагогіки, психології.

Обдаровані студенти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.

Тому в умовах вищої школи важливо правильно організувати роботу викладача з обдарованими студентами, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання. Прикладом такої організації є психолого-педагогічна програма роботи з обдарованими студентами у Корсотишівському педагогічному коледжі. Завдання програми коледжу полягає у тому, щоб:

1. Виявити рівень розвитку обдарованого студента та його потенційні можливості.

. Допомогти молодій людині усвідомити себе.

. Створити умови мобілізації особистісних ресурсів (психологічна мобілізація) - допомогти створити себе.

При цьому застосовуються такі форми роботи, як:

. Психологічне збагачення молодої людини:

«горизонтально» - розширення об'єму знань про психологію людини;

«вертикально» - поглиблене вивчення власної особистості.

2. Евристичні технології:

науково-пошукові роботи;

доповіді;

повідомлення;

реферати.

3. Розвиваючі програми, в тому числі міжнародні, які задовольняють:

інформаційні потреби сучасної людини;

-комунікативну адаптацію;

-розвиток самосвідомості.

. Тренінг творчих здібностей.

. Інтелектуальні ігри.

Серед вказаних форм роботи з обдарованими студентами найбільшої популярності у Коростишівському педагогічному коледжі набула евристична технологія, яка реалізується у форму науково-дослідницької роботи. Вона враховує інтереси студентів, забезпечує позитивну мотивацію, вчить працювати з науковою літературою, має практичну реалізацію в майбутній професійній діяльності.

Для того, щоб кожен студент міг розвинути свої творчі можливості, необхідне продумане керівництво з боку викладача. Велике значення має розвиток психічних процесів - пам'яті, уваги, уяви - для розвитку творчих здібностей. Саме ці якості, за даними психологів, - основа розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей студентів.

Викладач виконує щодо студентів певні визначені функції, та основною функцією талановитого вчителя має бути триєдиною: навчати, виховувати, розвивати.

Студент як творча особистість розкривається під час написання творчих робіт, які є результатом довгої й серйозної інтелектуальної праці. Під час підготовки до написання роботи студент опрацьовує багато наукової літератури, отримує нові знання, аналізує, класифікує, систематизує їх. Повноцінний розвиток творчих здібностей вихованців може забезпечити така організація навчання, яка передбачає залучення їх до наукового пошуку й використання отриманих знань на практиці.

Обсяг науково-пошукової роботи - близько 25-30 друкованих сторінок, тематика робіт тісно пов'язується з практичними потребами конкретного фаху, затверджується наказом по коледжі, термін виконання визначається графіком та планом, що складається на семестр. Методичні рекомендації щодо оформлення робіт є розроблені.

У кінці навчального року у педколеджі проходить науково-дослідницька конференція, де кожен студент презентує та захищає результати пошуково-дослідницької роботи.

Результат роботи з обдарованими студентами педагогічного коледжу засвідчує, що майбутні викладачі привчаються самостійно вирішувати педагогічні та життєві проблеми, навчаються працювати з довідковою літературою, проводити науково-дослідницьку роботу, реалізувати себе як педагоги-дослідники, педагоги-новатори, педагоги-вчені. Проаналізуваши роботу коледжу можна зробити наступні висновки, що: навіть при використанні еврестичних технологій, всіляких розвиваючих програм, іграх та проведення творчих тренінгів, не є достатнім переліком заходів, для ефективної роботи обдарованої студентської молоді

Отдже, для отримання остаточних результатів ми запропонували провести анкетування серед обдарованих студентів та їх наставників для того, щоб зясувати, чого саме потребують обдаровані студенти навчального закладу. Відповідно було розроблено дві анкети в кожній з яких передбачено 10 запитань.

У процесі дослідження було опитано 35 молодих людей усіх курсів та фікультетів коледжу віці від 15 до 19 років, що мають досягнення у мистецтві, науці або спорті. Наводимо окремі результати обробки отриманих даних.

Відповіді на перше питання «Кого Ви могли б назвати обдарованою людиною?» виявились дуже цікавими. Так виглядають десять найбільш часто повторюваних ознак (у порядку зменшення частоти згадування):

) людина, що здатна творити;

2) всебічно розвинута людина;

) людина, що має природний дар;

) людина, що досягла успіху в своїй справі;

) людина, що вміє використовувати природні задатки;

) людина, що вірить у свої сили;

) людина, що живе заради інших;

) людина - оптиміст;

) людина, яка може щось змінювати (удосконалювати);

) людина, що має нагороди (премії, іменні стипендії тощо).

Відповіді на другий пункт анкети «Зазначте, будь ласка, сферу Ваших інтересів» підтвердили загальновідому тезу: талановита людина - талановита у всьому. Жодний із респондентів не вказав менше трьох сфер інтересу. Досить часто зустрічались відповіді на зразок: «Психологія, географія, театр, поезія, туризм, велоспорт, молодіжне громадське життя». Визначена десятка найбільш часто згадуваних захоплень (у порядку зменшення частоти згадування), які ми дозволили собі згрупувати у загальні поняття, виглядає таким чином:

) гуманітарні науки;

) література (проза та поезія) ;

) спорт;

) громадське життя;

) точні науки;

) образотворче мистецтво;

) музичне мистецтво;

) хореографія;

) туризм;

) природничі науки.

Отже такі дані свідчать про різносторонність інтересів у обдарованої молоді.

Відповіді на третє запитання анкети «Чи існував (існує) у Вас ідеал для наслідування. Якщо так, то хто це?» згрупувати досить важко. Цікаво, що 47,5% респондентів відповіли на це питання негативно. На другому місці серед відповідей були названі батьки і конкретні вчителі (викладачі) - 37%. Лише 15,5% назвали відомих особистостей («зірок») у якості ідеалу для наслідування.

Четверте запитання звучало так «Чи відчували Ви свою несхожість з однолітками, під час навчання (у школі, коледжі)?»

а) так - 23%;

б) ні - 70%;

в) не звертав уваги - 5%;

г) інший варіант - 2%.

Отже, більшість обдарованих студентів не вирізняються від членів групи та легко пристосовуються до середовища у якому вони знаходяться.

Відповіді на п'яте запитання «Хто Вас найкраще підтримує(вав)?» розподілилися наступним чином:

а) батьки - 74,9%;

б) викладачі- 14%;

в) адміністрація навчального закладу - 2,8%;

г) інший варіант - 8,3%.

Цей показник свідчить про те, що обдарованим студентам важко реалізовувати себе у стінах даного навчального закладу.

Показовими є результати відповідей на шосте запитання «Чи актуально, на Вашу думку, створити нові факультативні заняття або наукові гуртки у Вашому ВНЗ?» були такі:

а) так -71,5%;

б) ні - 11,5%;

в) не має значення - 9,5%;

г) інший варіант-7,5%.

Зазначений відсоток відповідей вказує на те, що студенти виявляють не бажання, а необхідність відвідувати факультативні заняття з певних предметів.

Відповіді на сьоме запитання анкети «Які якості допомогли реалізуватися Вашим талантам?» були згруповані і розташовані у порядку зменшення частоти згадування і набули такого вигляду:

1) наполегливість;

) активність;

) старанність;

) життєрадісність;

) працелюбність;

) відповідальність;

) віра в себе;

) оптимізм;

) комунікабельність;

) нестандартність мислення.

На восьме запитання «Які заходи, на Ваш погляд, необхідно проводити з обдарованими студентами та молоддю для реалізації їх талантів?» були згруповані і розташовані у порядку зменшення частоти згадування і набули такого вигляду:

) навчальні гуртки, тренінги, семінари, конференції;

) сприяти розвитку молодіжних громадських організацій;

) проводити прозорі конкурси, змагання;

) забезпечувати спілкування молоді з ровесниками з інших країн;

) популяризувати досягнення молоді у різних сферах.

Цей показник засвідчує те, що педагогам даного навчального закладу вкрай необхідно запропонувати нові форми роботи з обдарованими студентами.

Відповіді на дев'яте запитання «Чи відчуваєте Ви підтримку з боку держави?» розподілились так:

а) так - 15,5%;

б) ні -82,5%;

в) не має значення - 1,3%;

г) інший варіант - 0,7%.

Вищевказане свідчить про те, що на даному етапі держава тільки розпочинає виокремлювати обдарованому молодь як окерму групу студентів.

Серед відповідей на десяте запитання «Чи перешкоджає щось реалізовуватись Вашій обдарованості?»:

а) так - 80,4%;

б) ні - 4,4%;

в) не звертав уваги - 14%;

г) інший варіант - 1,2%.

З числа викладацького складу було опитано 20 осіб, наставників, кураторів груп та викладачів, що займаються розвитком обдарованої молоді.

Найчастіше відповіді на перше запитання анкети «Якого студента Ви могли б назвати обдарованим?» були такими:

) має успіхи у певному виду діяльності;

) має творчі здібності;

) має нестандартне мислення;

) перемагає на олімпіадах, конкурсах-захистах МАН;

) легко засвоює основний і додатковий матеріал уроку;

) вирізняється допитливістю;

) успішно навчається і відвідує позаурочні заходи;

) має великі природні здібності;

) успішно бере участь в учнівських конференціях;

) має гарних батьків, що слідкують за розвитком своєї дитини.

Відповіді на друге запитання «Чи відрізняється обдарована молодь від інших студентів? Якщо так, то чим саме?» виглядали так:

а) ні, не відрізняються - 7%;

б) так, відрізняються - 93%

Відрізняються:

) творчим підходом;

) старанністю;

) активністю;

) успішністю;

) цілеспрямованістю.

На відміну від самих студентів, викладачі чітко диференціюють обдаровану молодь.

Третє запитання «Які, на Ваш погляд, найкращі форми і методи роботи з обдарованими студентами?» продемонструвало такі результати:

а) участь у конкурсах, вікторинах, олімпіадах тощо - 25%;

б) додаткові завдання з предметів, що цікавлять -7%;

в) навчання за індивідуальними планами - 20%;

г) відвідування позааудиторних заходів (гуртки, секції, групи за уподобаннями тощо) - 45%;

д) інший варіант - 3%.

Відповіді на четверте запитання «Чи існують у обдарованих, на Вашу думку, проблеми? Якщо «так», то які?» були такими:

·9% респондентів вказали, що у обдарованих не має специфічних проблем;

·91% зазначили про наявність таких проблем. Найчастіше проблемами є:

·замкнутість в собі,

·неприйняття однолітками,

·нерозуміння батьками,

·формальне ставлення педагогів та адміністрації навчального закладу тощо.

П'яте запитання анкети «Чи проводиться у Вашому закладі планомірна робота щодо виявлення та підтримки обдарованих студентів?» після обробки дало такі результати:

а) ні, не проводиться - 50%;

б) проводиться з ініціативи педагога - 25%;

в) проводиться з ініціативи психолога -10%;

г) проводиться з ініціативи керівництва -15%.

Тому і не дивно, що студенти надали майже однакові відповіді.

Відповідаючи на шосте запитання «Які здібності та вміння, на Ваш погляд, необхідно розвивати у обдарованої молоді» наставники вказали наступне:

) упевненість у власних силах;

) уміння доводити справу до кінця;

) цілепокладання;

) аналітичні здібності;

) критичне мислення.

Аналіз відповідей на сьоме запитання «Які якості особистості притаманні обдарованому студенту?» дало наступні результати:

) активність;

) наполегливість;

) цілеспрямованість;

) бажання бути кращим;

) працелюбність.

Відповідаючи на восьме запитання «Яким, на Вашу думку, повинен бути педагог, що працює з обдарованими студентами?» педагоги найчастіше вказували такі якості:

) бути творчим;

) бути небайдужим;

) мати психологічну підготовку;

) бути чуйним;

) бути терплячим.

Серед відповідей на дев'яте запитання «Які заходи, на Ваш погляд, необхідно проводити для розвитку обдарованої молоді?» найчастіше називались такі:

) проведення олімпіад, конкурсів-захистів МАН, турнірів тощо;

) літні школи для обдарованих;

) спеціалізовані оздоровчі табори;

) оплата додаткових годин педагогічним працівникам для роботи із обдарованими;

) підвищення кваліфікації вчителів і психологів;

Показовим є розподіл відповідей на останнє десяте запитання «Чи достатньо уваги приділяється, на Вашу думку, обдарованості у нашій державі?»:

а) так, достатньо -5%;

б) не зовсім приділяється - 10%;

в) важко сказати -10%;

г) недостатньо - 60%;

д) зовсім не приділяється - 20%.

Отже, викладачі вважають, що держава не достатньо приділяє уваги образованим молодим людям.

Аналіз досвіду роботи навчального закладу та емпіричне дослідження щодо відношення обдарованої молоді до організаційних форм роботи з ними дають нам підстави до розробки конкретних заходів, таких як створення наукового гуртка «Ми майбутнє».

Отже, результати проведеного опитування дозволяють зробити висновок про те, що представники обдарованої молоді та їх наставники мають приблизно одинаковий погляд на різні аспекти проблеми обдарованості, вказують конкретні форми та методи, яким вони надають перевагу, одержані дані свідчать про те, що в Україні на сучасному етапі розвитку державна політика щодо підтримки обдарованої молоді потребує докорінних змін та вдосконалення. Адже саме інтелектуальна еліта нації, нова генерація громадського суспільства здатні у найближчому майбутньому покращити соціально-економічний стан нашої держави та істотно змінити її рейтинг у світі.

.3 Організація діяльності наукового гуртка «Ми майбутнє!!!»

До роботи у науковому гуртку залучаються студенти, які виявили бажання взяти участь в науковій діяльності за визначеною тематикою. Науковий гурток організовує свою роботу згідно з графіком і планом, затвердженим на засіданні кафедри. Діяльність гуртка направлена на поглиблення знань з фахових дисциплін, дослідження актуальних проблем в цій сфері, а також активізацію наукової роботи студентів. Вона має на меті процес розвитку інтелектуальних здібностей та прищеплення студентам навичок щодо проведення наукових досліджень, написання наукових доповідей, участі в конференціях, семінарах тощо. Крім того, заняття гуртка є допоміжними для підготовки до іспитів і заліків, а також написання курсових і дипломних робіт з дисциплін, теми яких виносяться на розгляд за планом. Студентам, які беруть участь у роботі гуртка, пропонуються на вибір теми і плани до них. Заняття гуртка проводяться за темами, обраними студентами. Крім того, за ініціативою студентів на розгляд і обговорення можуть бути винесені питання поза планом. Заняття гуртка є додатковими і не входять до обов'язкового навчального навантаження. Періодичність проведення занять - два рази на місяць (крім часу здачі сесії і часу канікул). Відвідування занять рекомендується інтелектуально обдарованим студентам 3-4 курсів, але в роботі гуртка можуть брати участь студенти будь-якого курсу і форми навчання. Керівництво гуртка здійснюється ст.викладачем, куратором або науковим керівником студентських робіт.

Форма роботи студентського наукового гуртка - тренінги та круглі столи, під час проведення яких обговорюються актуальні проблеми у певних галузях знань. До участі в роботі наукового гуртка залучаються практики і науковці - фахівці у відповідній галузі. Круглий стіл починається з доповіді (до 15 хвилин) та співдоповідей (до 10 хвилин) і подальшим обговоренням визначеної проблематики всіма учасниками засідання. Тренінг проходить за спеціальним шаблоном проведення та включає у себе ряд різноманітних форм за допомогою яких члени групи стають більш активні і відверті, що дає змогу більше дізнатися один про одного. Склад гуртка - формується за добровільним бажанням студентів і кількістю не обмежується.

Термін проведення засідань - засідання проводяться двічі на місяць. Про дату, час та місце проведення засідання наукового гуртка розміщується інформація на дошці об`яв кафедри дисциплін не пізніше ніж за 5 днів до дня проведення засідання. Час проведення засідання не повинен співпадати з часом проведення занять згідно з затвердженим розкладом занять академічних груп. Термін проведення круглого столу часом не обмежується.

Під час засідання практикується - відкрите і вільне обговорення нагальних проблем, вільне поширення отриманої інформації згідно з тематикою засідання, створення умов для отримання студентами навичок наукової діяльності (підготовка наукових доповідей, оформлення наукових публікацій та інші).

Результати роботи - оформляються науковими доповідями, які рекомендуються для участі у науково-практичних конференціях.

Пропонуємо орієнтовний графік накового гуртка, який представлений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 План-графік роботи наукового гуртка «Ми майбутнє!!!» на І семестр 2013-2014 навч.р.

№ п.пЗаходиДата проведенняМісце проведенняВідповідальний1Ознайомчий тренінгВересень 2014р.навч. корп. 1, ауд 43куратор2Засідання круглого столу «Методика вивчення особистості студента та студентського колективу»Жовтень 2014р.навч. корп. 1, ауд 43керівник наукового гуртка3Підготовка наукових статей для участі в науково-практичній конференціїЖовтень 2014р.кафедра педагогікинаукові керівники студентських робіт4 Тренінг«Актуальні проблеми освіти»Листопад 2014р.навч. корп. 1, ауд 43керівник наукового гуртка5Участь у міжвузівській науково-практичній конференціїЛистопад 2014р.навч.корп. 2, актова залакерівник наукового гуртка6Круглий стіл «Болонський процес за і проти»Грудень 2014р.навч. корп. 1, ауд 43керівник наукового гуртка7Допомога у роботі з відсталими студентамиГрудень 2014р.навч. корп. 1, ауд 43керівник наукового гуртка8Звіт роботи членів наукового гурткаГрудень 2014р.кафедра педагогікикуратор, кер. наук. гуртка

Методика проведення «ознайомчого тренінгу»

Мета: формування у студентів знань, умінь і навичок організації різних видів педагогічної діяльності; виховання особистісного ставлення до складових майстерності педагога.

Завдання полягає у формуванні:

умінь організації позитивної міжособистісної взаємодії у спільноті;

- нових знань стосовно майбутньої професії;

умінь і навичок виконання різних видів педагогічної діяльності у стандартних і нестереотипних навчально-виховних ситуаціях;

умінь критичного і творчого мислення у процесі вирішення професійних завдань;

умінь аналізу і вибору педагогічних дій у навчально-виховних ситуаціях;

особистісних суджень, оцінок стосовно майбутньої професії;

навичок роботи у команді.

Мета: максимально сприяти психічному й особистісному розвитку кожної дитини; допомогти учням розкрити свій життєтворчий потенціал, навчитися бачити проблему й шукати її різностороннє вирішення; розвивати пізнавальні і творчі здібності учнів, навики спілкування у навчально-ігровій діяльності, вміння знаходити шляхи попередження конфліктів.

Умови проведення: класна аудиторія або будь-яке інше просторе приміщення.

Матеріали: папір, маркери, клей, ножиці, набір кольорових стікерів, дидактичні матеріали для виконання тренінгових вправ під час роботи в групах.

Хід тренінгу

. Вступ. Повідомлення теми тренінгу, його мети (5 хв.)

. Вправа на знайомство «Імя + якості»

Мета: розвиток відчуття приналежності до групи; зближення один з одним.

Умова: учасникам тренінгу пропонується написати своє імя і на кожну літеру імені придумати слова, що характеризують ваші найкращі якості (наприклад, Іра - індивідуальність, розумна, активна).

Час: 10 хв.

. Вправа «Дерево очікувань»

Мета: усвідомити і визначити, що кожен учасник сподівається від тренінгу та порівняти своє очікування з іншими.

Час: 10 хв.

Інструкція. Учасникам роздаються різнокольорові стікери, на яких кожен робить записи, чого саме він чекає від тренінгу. Після цього папірці прикріплюються на плакаті із зображенням дерева.

. Правила роботи групи

Мета: формування єдиного робочого простору й створення правил поведінки в групі упродовж усього тренінгу.

Група визначає для себе умови, за якими спілкування в групі буде найбільш продуктивним та комфортним. Пропозиції учасників записуються на аркуші і прикріплюються на видному місці.

Час: 5 хв.

Інформаційне повідомлення на тему «Обдаровані. Хто вони?» (5 хв.)

Численні дослідження, проведені як у нашій країні, так і за кордоном, свідчать, що завжди народжується однакова кількість обдарованих, талановитих і геніальних людей. Обдаровані діти - унікальні. Їм нелегко в цьому неспокійному світі. Вони надзвичайно вразливі, тому потребують особливої уваги. Обдарованих студентів, а особливо геніальних чи талановитих, які виділяються з-поміж своїх однолітків високим потенціалом, інтелектуальною розкутістю, схильністю до нестандартного розвязання проблем, неординарністю сприйняття світу, - небагато. Вони завжди виділяються і запамятовуються, бо вимагають від більшості викладачів напруження усіх зусиль, уміння піднятися до розуміння своєї незвичайності, спонукають розвивати свою особистість, бажання довести його індивідуальні досягнення до максимального рівня..

. Вправа «Різні поняття» (5 хв.)

Мета: встановити значення понять «здібності», «обдарованість», «талант», «геніальність», продемонструвати відмінності у сприйнятті людьми того самого поняття.

Умова: учасники обєднуються у робочі групи за кольором картки, на якій вони робили запис своїх очікувань від тренінгу (жовта, червона, синя, зелена). Колір відповідає одному з понять: «здібність», «обдарованість», «талант», «геніальність». Кожна група записує (згідно поняття на картці) 5 характеристик людини, яку можна назвати здібною, обдарованою, талановитою, геніальною особистістю, презентує записи.

Обговорення:

Які риси схожі, а які відмінні в здібної, обдарованої, талановитої, геніальної особистості?

Чи можна одночасно бути здібним, творчим і обдарованим?

Після цього кожна група отримує конверт, у якому міститься 4 картки з написами «здібність», «обдарованість», «талант», «геніальність». Завдання учасників - розкласти картки з написами у порядку зростання.

Обговорення результатів роботи робочих груп, коментар і інформаційне повідомлення тренера.

·здібності - індивідуальні риси особистості, які дають змогу за рівних умов успішніше опанувати певну діяльність, розвязувати завдання, проблеми; характерні практично для кожної людини;

·обдарованість - специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно високому рівні; характерна для невеликого кола людей;

·творча обдарованість дає змогу успішно розвязувати завдання, виконувати діяльність творчим, оригінальним шляхом, тобто нетрадиційно, не так, як інші; таких людей ще менше;

·талант - система рис, які дають змогу особистості досягати значного успіху в оригінальному виконанні творчої діяльності; таких людей дуже і дуже небагато, декілька тисяч на покоління;

·геніальність - найвища форма таланту, системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальні досягнення, що суттєво переважають «звичайну» і навіть творчу діяльність; винятковий випадок, таких людей народжується не більше 30 на рік.

. Вправа «Загадка семи мудреців» (10 хв.)

Мета: формувати самостійність мислення, уміння відстоювати власну точку зору на основі авторитетних думок та гармонійно поєднувати елементи системи.

Кожна робоча група отримує набір карток із записаними на них висловлюваннями відомих давньогрецьких філософів:

Ніколи не перебільшуй (Солон).

Усьому знай міру (Клеобул).

Важкий тягар - невігластво (Фалес).

Усе своє носи з собою (Біант).

Обмірковуй усе заздалегідь (Періандр).

Не поспішай у дорозі (Хілон).

Важко людині бути хорошою (Піттак).

Інструкція: перед вами - висловлювання семи видатних мудреців світу. Вони були їхнім життєвим кредо, в якому кожен намагався викласти своє бачення сенсу життя. Ці сім мудреців жили приблизно в один час - у ІV ст. до РХ. Можливо, логічне й гармонійне обєднання таких висловлювань у єдину максиму і є розгадкою сенсу життя. Спробуйте їх скласти! При потребі можна використати й інші слова, але мінімально.

Не переставляйте місцями слова у фразах, можна лише змінювати відтінки й порядок самих висловлювань.

Обговорення:

Що означає для людини «бути гарною»?

У чому проявляється самовиховання?

Чи є дорога єдиною метафорою життєвого шляху людини?

У чому сенс життя людини, відповідно до використаних вами висловів і створених історій?

. Розвиваюча гра «Агент 007» (5 хв.)

Мета: розвиток уваги і зорової памяті.

Хід гри: з числа учасників тренер призначає «Агента 007». Іншим дітям пропонує, тримаючи в руках іграшки, предмети, здійснювати довільні рухи по аудиторії. «Агент 007» намагається запамятати, який предмет знаходиться в руках кожного учасника. За сигналом: «Звязковий, на зустріч!», всі повинні стати в коло, тримаючи іграшки в руках за спиною. «Агент» стоїть у колі і на слова: «Ваш звязковий тримає в руках прапорець (кубик, ручку та ін.), назвіть його імя», виконує завдання тренера.

Час на обдумування 10-20 секунд. У випадку правильної відповіді «007» йде на «підвищення» - стає ведучим. Якщо ж «Агент» не відгадав, то стає «звязковим», а «звязковий» - «агентом». Учасники групи обмінюються розпізнавальними предметами і гра продовжується.

. Художня розминка. Вправа «Сніговик» (5 хв.)

Мета: формування чіткості рухів, тренування стійкості та міцності памяті.

Завдання: сформувати нові групи.

Учасники тренінгу (четверо чоловік на вибір тренера) малюють із завязаними очима Сніговика. Той, чий малюнок найбільш точно передає зображення на зразку, визначається лідером і формує команду із чотирьох чоловік. Послідовність вибору визначається якістю малюнка.

Перерва (30 хв.)

. Розвиваюча гра «Не все те золото, що блищить» (10 хв.)

Мета: створення умов, які наочно показують залежність сприймання і асоціацій від психологічних особливостей особистості; відпрацювання навиків безконфліктного сприйняття альтернативної думки співбесідника.

Інструкція учасникам: ви отримаєте аркуші з невеликою діалоговою інформацією. Спробуйте визначити, в якому емоційному стані знаходилися люди, які брали участь у діалозі, хто ці люди, їх стать, професія, вік.

На листку відповіді позначте це так:

Аркуш №1:

Я. - стан радості.

А. - стан невпевненості.

Обговорення результатів роботи: пригадайте ситуацію, коли ви залишилися незадоволеними думкою, поведінкою співбесідника. Враховуючи те, що ваших знань та інтуїції не завжди достатньо для правильного розуміння емоційного стану співбесідника, спробуйте припустити, що ваш співбесідник відноситься до вас доброзичливо, і під цим кутом переосмисліть те, що відбувалося.

. Інтелектуальна розминка «Запитання на кмітливість» (5 хв.)

Відповідати можна командно або індивідуально.

Чи може чоловік одружитися із сестрою своєї вдови? (Ні, вдова - та, в якої помер чоловік).

У фермера було 10 овець. Усі, крім 9, померли. Скільки залишилося овець? (Девять).

Ви - пілот літака, що летить із Гавани до Москви із двома посадками в Алжирі. Скільки років пілотові? (Стільки ж, скільки й вам).

Ви заходите в темну малознайому кімнату. У ній є дві лампи: гасова і бензинова. Що ви запалите в першу чергу? (Сірник).

Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки ви зробите розпилів? (11).

Самотній нічний сторож помер удень. Чи дадуть йому пенсію? (Ні, він помер).

У 12-поверховому будинку є ліфт. На першому поверсі живе двоє, від поверху до поверху кількість мешканців збільшується удвічі. Яку кнопку в ліфті цього будинку натискають найчастіше? (Кнопку «1»).

Назвіть пять днів, не називаючи чисел (наприклад, 1, 2, 3) і днів тижня (понеділок, вівторок, середа). (Позавчора, учора, сьогодні, завтра, післязавтра).

О 12-й годині ночі падає дощ. Чи можна очікувати, що через 72 години буде сонячна погода? (Ні, через 72 години буде знову північ).

Коли чорній кішці найкраще пробратися до темного будинку? (Коли відчинені вхідні двері будинку).

. Вправа «Квота творчих ідей»

Мета: стимулювання творчої уяви й фантазії, розвиток оригінальності, швидкості та гнучкості мислення.

Звучить музика Ф. Шопена «Фантазія».

Час: 5 хв.

Інструкція: подумайте, обговоріть у групі і запишіть, якомога більше способів використання звичайного предмету (наприклад, ручки, зошита тощо) і його нових призначень. Оцінюються: продуктивність використання завдань шляхом підрахування кількості відповідей за певний інтервал часу; гнучкість - кількість переключень з одного обєкта на інші; оригінальність - за частотою такої відповіді в однорідній групі.

Обговорення:

Чи складно було виконувати вправу? Що заважало?

Як швидко виникали оригінальні ідеї?

У кого у вашій групі було найбільше пропозицій?

. Психологічна гра «Золота рибка» (10 хв.)

Мета: показати її учасникам недостатність інформаційної частини висловлювань, що часто проявляються в міжособистісному спілкуванні; неоднозначність сприйняття, розуміння інформації; різноманітність способів (у тому числі не завжди бажаних) вирішення поставлених задач.

Група за власним бажанням ділиться на гравців (2 людини) та експертів. Інструкції гравцям та експертам даються окремо.

Інструкція експертам: вам у грі відводиться найбільш складна роль. Ви будете спостерігати за тим, як «Золота рибка» виконає три бажання людини, яка її спіймала. Ваше завдання - безпристрасно, не піддаючись власним емоціям та почуттям, оцінити законність чи незаконність того, що відбувається.

Законно для людини:

почергово загадувати три бажання;

загадувати перше бажання не більше 3-х секунд з моменту початку гри;

емоційно переживати з приводу виконання бажання і загадувати наступне не більше 10-ти секунд.

Моральний кодекс людини вважає недостойним (незаконним):

засмучуватися, якщо бажання виконане (людині властиво радіти);

висловлювати незадоволення «Золотою рибкою» з приводу способів виконання бажань.

Законно для «Золотої рибки»:

після того, як людина загадає бажання, впродовж 10 секунд встигнути «створити» чудо, надавши спосіб його виконання усно.

Незаконно для "Золотої рибки":

виконувати бажання без врахування законів природи, тобто чудеса повинні мати реальний спосіб реалізації.

Інструкція «Золотій рибці»: зараз ви «Золота рибка», яку спіймала людина.

Для отримання свободи ви повинні виконати три бажання рибака, викликавши у нього при цьому найбільші сильні емоційні переживання (не позитивні чи негативні, а саме сильні; що для людини добре, а що погано, вирішувати не вам, а їй). За вашою роботою будуть слідкувати незалежні експерти, які визначатимуть законність чи незаконність ваших дій (зачитуються вищеназвані закони для «Золотої рибки»). Головне - не порушувати Законів гри і природи. Якщо при цьому людина залишиться чимось незадоволеною, хоча її бажання в точності виконане, - це проблема людини. Наприклад, якщо людина хоче, щоб «мені не заважали»: а) її можна відправити по виграному лотерейному білету в морську подорож, у результаті якої вона потрапить на безлюдний острів, де їй ніхто не буде заважати, тому що там немає ні флори, ні фауни; б) її можна покласти в закритий психоневрологічний диспансер по невірному діагнозу або посадити в одиночну камеру за фальшивим звинуваченням і т.д. Емоції при цьому, напевно, будуть сильними.

Інструкція людині: надається в останню чергу при всіх і вголос. Після закінчення інструкції дається команда: «Почали!» - і людина протягом 3-х секунд повинна вимовити своє перше бажання.

За вами слідкують незалежні експерти. Ви можете загадати «Золотій рибці» три бажання, дотримуючись Законів (зачитуються Закони для людини). По шкалі від -100 до +100 ви повинні оцінити і записати на аркуші, яку емоцію викликало у вас виконання бажання.

Після виконання (не виконання) трьох бажань людина і експерти відкривають свої бланки, виносять рішення про законність виконання бажання і про їх емоційну оцінку. Якщо всі бажання виконано без порушення законів природи, «Золота рибка» отримує свободу.

Якщо під час виконанні бажань вона витратила більше 10 секунд на обдумування способів реалізації, їй вказується на недостатність професіоналізму. При отриманні «Рибкою» високої бальної оцінки (по модулю) за шкалою «емоцій», вона отримує звання «Заслужений чарівник».

Якщо людина під час загадування бажання використала більше часу, ніж передбачено Законом, їй вказується на те, що необхідно навчитися бути людиною. Якщо ж рибаком було порушено моральний кодекс, то він оголошується «не достойним носити імя Людина».

Гра закінчується обговоренням. Групова дискусія з приводу гри, взаємна оцінка і самооцінка гравців є обовязковим її етапом.

. Образна розминка «Асоціації» (5 хв.)

Після короткого пояснення групі, що таке асоціації, тренер пропонує слова-стимули в такому порядку, щоб шаблонні (установчі) асоціації чергувалися зі словами-стимулами, здатними викликати різноманітні нестандартні асоціації.

Наприклад:

Квітка (частіше за все: троянда).

Дитинство.

Пора року (зима, весна, літо, осінь).

Радість.

Сонце (найчастіше: тепло, світло).

Любов.

Домашня тварина (найчастіше: собака, кішка).

Страх.

Інструкція групі: я буду називати вам пронумеровані слова, наприклад: «Один - квітка, два - дитинство і т.д.». Ви повинні якомога швидше записувати в стовпчик першу думку, яка вам прийшла. Прочитане слово записувати не треба, ставте тільки його номер.

Після того, як кожен запише свої вільні асоціації, тренер називає слово-стимул і кожен з учасників почергово повідомляє, яку асоціацію у нього викликало це слово.

Дискусія за результатами гри є обовязковим елементом комплексу психопрофілактичних заходів по попередженню конфліктів.

Запитання, які пропонуються учасникам тренінгу:

·Чи вважаєте ви, що відмінності асоціацій викликані тим, що не всі мене правильно зрозуміли?

·Чи думаєте ви, що асоціації залежать від того, як людина налаштована емоційно - «позитивно», «негативно» чи «нейтрально»?

·Чи вважаєте ви, що асоціації можуть бути «правильними» і «неправильними»?

·Чи можете ви оцінити людину, «погана» вона чи «хороша» по її асоціаціях?

. Вправа «Картинна галерея»

Мета: розвивати навички творчого самовираження, креативне мислення, вміння співпраці та конструктивну взаємодію в малих групах.

Час: 10 хв.

Матеріали: крупи: рис, манка, гречка; фарби, маркери, нитки, клей, кольоровий папір.

Кожна група отримує однаковий набір матеріалів для роботи.

Інструкція: учасникам групи потрібно створити за допомогою наявних матеріалів картину, на якій буде зображено креативність усієї групи в образах та символах (груповий автопортрет). Дати назву своєму груповому портрету. Після завершення відбувається презентація картин і розміщення їх в імпровізованій картинній галереї.

Інформаційне повідомлення тренера: поняття «креативність» походить від слова «create» (створювати) - створювати нове. Цим новим може бути новий продукт, нова властивість, нове рішення, новий напрямок, нове бачення.

Обговорення:

Які були відчуття під час роботи?

Чи складно було працювати у групі?

Які виникали образи та символи?

. Вправа «Коло вражень»

Мета: зворотній звязок, завершення тренінгу.

Час: 10 хв.

Процедура проведення: всі учасники сідають у коло, згадують «Дерево сподівання», де кожен написав на листочках сподівання від тренінгу, кожен по черзі висловлює свої враження від тренінгу.

Обговорення:

Що нового я відкрив для себе, чого навчився?

Які почуття викликала в мене співпраця з іншими учасниками заняття?

Які висновки про обдарованість ви для себе зробили?

Заключні слова тренера (5 хв.)

Висновки

.Здійснений ретроспективний аналіз понять «обдарованість», «інтелектуально обдарована особистість» дозволив зясувати, що дослідженню проблеми обдарованості надається належна увага вітчизняних та зарубіжних вчених таких як: Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Б. Теплов, Дж. Гілфорд, Ж. Піаже, В. Сиервальд, К. Перлет, Б. Скіннер, К. Тейлор, К. Хеллер, Р. Уайт, О. Кульчицька, В. Паламарчук, В. Штерн.

На сьогодні не існує універсального, визнаного і прийнятого всіма дослідниками визначення поняття «обдарованість». Найвідомішим і найпоширенішим у західній науці є визначення, запропоноване В. Штерном, який розумів обдарованість як загальну здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги, як загальну здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя. І хоча цей підхід зазнав критики ще на початку ХХ століття, запропоноване В. Штерном визначення залишається одним із провідних у сучасному трактуванні проблеми обдарованості.

«Інтелектуальна обдарованість» являє собою високий рівень розвитку інтелектуальних здібностей, що дозволяє особистості швидко оволодівати поняттями, легко запамятовувати та зберігати інформацію, встигати у багатьох галузях знань. Свого розвитку інтелектуальні здібності набувають у процесі навчання. Так, інтелектуально обдарована особистість вирізняється міцною памяттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розвязує різні задачі, звязано викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань. Ця молодь, як правило, має дуже значні, глибокі знання, часто вміє самостійно їх отримувати - шляхом опрацювання додаткової інформації.

Аналіз наукового доробку вітчизняних та зарубіжних вчених дозволив нам обґрунтувати низку положень, які складають теоретичне підґрунтя для подальшої дослідницької роботи.

. Проаналізувавши досвід роботи з обдарованою молоддю за кордоном ми дійшли висновку, що проблемі обдарованості приділяють велику увагу у ВНЗ таких розвинутих країн, як : США, Ізраїль, Японія, Франція, Німеччина та країни Західної Європи.

Підсумовуючи досвід роботи з обдарованою молоддю в розвинутих країнах, можна виділити три основні підходи, які широко використовують:

перший підхід полягає в тому, що обдаровані діти навчаються і виховуються в умовах звичайного класу, однак за індивідуальними програмами, які містять елементи «збагачення» і «прискорення».

другий підхід - створення для обдарованих дітей особливих класів у структурі звичайної школи.

третій підхід - організація для цього контингенту учнів спеціальних шкіл.

Усі три підходи передбачають надання учням можливості витрачати частину навчального часу на самостійну роботу у бібліотеці, яка має бути забезпечена для цього всім необхідним.

У роботі з обдарованою молоддю беруть участь не лише навчальні заклади. Ця функція покладена також на батьків, розгалужену мережу різних консультаційних агентств і служб, державні освітні органи, велику роль відіграють громадські організації.

3. До особливостей роботи з обдарованою студентською молоддю нині можна віднести спеціальні програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості, або на слабких (коригуючи її), посилювати сильні сторони, щоб компенсувати слабкі. Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, але найдоцільнішими, на нашу дуку, є:

. Введення нових розвивальних курсів.

. Організація відкритого захисту власних проектів із організації роботи з обдарованою молоддю.

. Проведення студентських науково-практичних конференції, конкурсів.

. Розробка авторських програм спецкурсів у системі факультативних занять із врахуванням індивідуальних здібностей обдарованої молодді.

. Організація і проведення творчих звітів за результатами роботи факультативів, наукових гуртків, студій.

. Забезпечення участі обдарованої молоді у міських, районних, республіканських конкурсах різного напряму.

. Розробка пам'яток, алгоритмів для обдарованих студентів, методик самостійної дослідницької діяльності.

. Створення в навчальних кабінетах картотеки матеріалів підвищеного рівня складності.

Тим самим стимулюючи їх когнітивні здібності, індивідуальні особливості кожної особистості. Розвивальний і соціалізуючий вплив роботи з обдарованою молоддю, насамперед, виявляється в розкритті індивідуальних якостей особистості, розширенні соціального досвіду через набуття додаткових знань, умінь і навичок.

. Проаналізувавши навчально-методичне забезпечення та практиктичну роботу з обдарованими студентами на базі Коростишівського педагогічного коледжу імені І.Я. Франка можна зробити висновки, що головним завданням програми коледжу є:

1. Виявлення рівня розвитку обдарованого студента та його потенційні можливості.

. Допомога молодій людині усвідомити себе.

. Створення умов мобілізації особистісних ресурсів - допомогти створити себе.

При використанні даних завдань застосовуються такі форми роботи, як:

. психологічне збагачення молодої людини;

2. евристичні технології;

3. розвиваючі програми, в тому числі міжнародні, які задовольняють;

4. тренінг творчих здібностей;

5. інтелектуальні ігри.

Серед вказаних форм роботи з обдарованими студентами найбільшої популярності у Коростишівському педагогічному коледжі набула евристична технологія, яка реалізується у форму науково-дослідницької роботи. Під час підготовки до написання роботи студент опрацьовує багато наукової літератури, отримує нові знання, аналізує, класифікує, систематизує їх.

Методичні рекомендації щодо оформлення робіт є розроблені. У кінці навчального року у пед. коледжі проходить науково-дослідницька конференція, де кожен студент презентує та захищає результати пошуково-дослідницької роботи.

Результат роботи з обдарованими студентами педагогічного коледжу засвідчує, що майбутні викладачі привчаються самостійно вирішувати педагогічні та життєві проблеми, навчаються працювати з довідковою літературою, проводити науково-дослідницьку роботу, реалізувати себе як педагоги-дослідники, педагоги-новатори, педагоги-вчені.

Проаналізуваши роботу коледжу можна зробити наступні висновки, що: навіть при використанні еврестичних технологій, всіляких розвиваючих програм, іграх та проведення творчих тренінгів, не є достатнім переліком заходів, для ефективної роботи обдарованої студентської молоді.

. Провівши емпіричне дослідження щодо відношення обдарованої молоді до організаційних форм роботи з ними дозволяють зробити висновок про те, що представники обдарованої молоді та їх наставники мають приблизно одинаковий погляд на різні аспекти проблеми обдарованості, вказують конкретні форми та методи, яким вони надають перевагу, одержані дані свідчать про те, що в Україні на сучасному етапі розвитку державна політика щодо підтримки обдарованої молоді потребує докорінних змін та вдосконалення. Адже саме інтелектуальна еліта нації, нова генерація громадського суспільства здатні у найближчому майбутньому покращити соціально-економічний стан нашої держави та істотно змінити її рейтинг у світі.

6. Розробивши науковий гурток, ми хотіли показати, що діяльність гуртка може бути направлена на поглиблення знань з фахових дисциплін, дослідження актуальних проблем в цій сфері, а також активізацію наукової роботи інтелектуально обдарованих студентів. Його мета - розвиток інтелектуальних здібностей та прищеплення студентам навичок щодо проведення наукових досліджень, написання наукових доповідей, участі в конференціях, семінарах тощо. Крім того, заняття гуртка є допоміжними для підготовки до іспитів і заліків, а також написання курсових і дипломних робіт з дисциплін, теми яких виносяться на розгляд за планом.

Форма роботи студентського наукового гуртка - тренінги та круглі столи, під час проведення яких обговорюються актуальні проблеми у певних галузях знань. До участі в роботі наукового гуртка залучаються практики і науковці - фахівці у відповідній галузі.

Під час засідання практикується - відкрите і вільне обговорення нагальних проблем, вільне поширення отриманої інформації згідно з тематикою засідання, створення умов для отримання студентами навичок наукової діяльності. Результатом роботи є оформлення наукових доповідей, які рекомендуються для участі у науково-практичних конференціях.

У цілому, аналіз наукової літератури засвідчує, що проблема обдарованості сьогодні набула статусу державно важливої в Україні. Здатність до збереження і примноження інтелектуального потенціалу є визначальним чинником розвитку суспільства, яке існує в умовах глобалізації та інформатизації ХХІ століття.

Список використаних джерел

1. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд / Г.Ю. Айзенк // Вопросы психологии. - 1995. - № 1. - 131c.

2. Актуальні проблеми психології : проблеми психології творчості та обдарованості : [зб. наук. праць / за ред. В.О. Моляко]. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. - 264 с.

3. Актуальні проблеми психології : Т. 6. Обдарована особистість : пошук, розвиток, допомога : [зб. наук. праць / за заг. ред. С. Д. Максименка]. - К. : BONA MENTE, 2002. - Вип. 3 (1 частина). - 226 с.

4. Актуальні проблеми психології : Проблеми психології обдарованості : зб. наук. пр. [ за ред. С.Д. Максименко та Р.О. Семенової]. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - Т. 6. - Вип. 3. - С. 48-51.

5. Антонова О.Є. Обдарованість : досвід історичного та порівняльного аналізу: [монографія] / О Є. Антонова. - Житомир : Житомир. держ. ун-т, 2005. - 456 с.

6. Антонова О.Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів : [монографія] / О.Є. Антонова. - Житомир : Вид-во ЖДУ, 2007. - 472 с.

. Аристотель. Политика / Аристотель // Собрание сочинений : в 4 т.; [пер. с древнегреч.] / общ. ред. А.И. Доватура. - М. : Мысль, 1983. - Т. 4. -1983. - 644 c.

. Бабаєва Ю. Пошук і диференціація обдарованих дітей / Ю. Бабаєва // Завуч. - 2003. - № 17-18. - С. 7-8.

9. Бине А. Измерение умственных способностей / А. Бине ; [пер. с фр.] / изд. подгот. Вал. А. Луков, Вл. А. Луков. - СПб. : Союз, 1998. - 432 с.

10. Богоявленская Д.Б. Еще раз о понятии „одаренность [Електронный ресурс]: устное выступление Д.Б. Богоявленской на конференции „Творчество : взгляд с разных сторон / Д.Б. Богоявленская. - М.-Звенигород, 2005.

11. Брюно Ж. Одарённые дети : психолого-педагогические исследования и практика / [Ж. Брюно, Р. Малви, Л. Назарет, Р. Патес, Ж.-Ш. Террассье, Д. В. Ушаков] // Психологический журнал. - М., 1995. - Т. 16. - № 4. - 36 с.

. Васюк О.В. Порівняльна педагогіка : навчальний посібник / О.В. Васюк. - К.: НАКККіМ, 2012. - 360 с.

.Вікова та педагогічна психологія : [навч. посібник / О.В. Скрипченко, Л. В. Долинська]. - К. : Каравела, 2006. - 344 с.

14. Волчанова Н. Індивідуальна робота з обдарованими дітьми /Н. Волчанова // Рідна школа. - 2000. - № 6. - С. 72-79.

15. Гильбух Ю.З. Феномен умственной одарённости / Ю.З. Гильбух, О. Н. Гарнец, С.Л. Коробко // Вопросы психологии. - 1990. - № 4. - С. 147-155.

16. Гнатко М.М. Деякі особистісно-когнітивні особливості творчо обдарованих підлітків / М.М. Гнатко // Педагогіка і психологія. - К.: Педагогічна думка, 2001. - № 2. - С. 101-108.

17. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

18. Грабовський А. Види дитячої обдарованості / А. Грабовський // Обдарована дитина. - 2004. - № 1. - С. 38-47.

19. Деякі аспекти вирішення проблем навчання обдарованих дітей // Педагогічна підтримка обдарованості. - К. : Вид. дім „Шкільний Світ, 2005.

128 с.

20. Клименюк Ю.М. Підготовка майбутнього вчителя до розвитку інтелектуальної обдарованості учнів початкової школи: Монографія. - Житомир: Житомир. держ. ун-т, 2011. - 263 с.

. Клименюк Ю.М. Особливості навчання інтелектуально обдарованих учнів / Ю.М. Клименюк // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2007. - Вип. 33. - С. 55-58.

. Коменский Я.А. Педагогическое наследие / [Я.А. Коменский, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И.Г. Песталоцци; cост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский]. - М., 1989. - 416 с.

23. Кошманова Т. С. Теорія множинного інтелекту / Т.С. Кошманова // Обдарована дитина. - 2006. - № 10. - С. 11-23.

24. Липова Л. Діагностика дитячої обдарованості та психолого- педагогічні особливості обдарованих дітей / Л. Липова та ін. // Рідна школа. - 2003. - № 5. - С. 9-12.

25. Локк Д. Мысли о воспитании / Д. Локк // Педагогическое наследие. Я.А. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И.Г. Песталоцци. - М.,1987. - С. 145-179.

26. Моляко В.О. Проблема обдарованості : нові етапи психологічних досліджень та їх практична реалізація / В.О. Моляко // Актуальні проблеми психології : т. 6. Обдарована особистість : пошук, розвиток, допомога : зб. наук. праць / За заг. ред. С. Д. Максименка. - К. : BONA MENTE, 2002. - Вип. 3 (1 частина). - С. 11-15.

27. Морозова Л. Концепція обдарованості та її види / Л. Морозова // Рідна школа. - 2003. - № 4. - С. 10-12.

28. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті: затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002 // Освіта України. - 2002. - 23 квітня. - С. 4-6.

29.Обдарована молодь України : оцінка сучасного стану та поширеного досвіду роботи з обдарованою молоддю в регіонах України / [Терепищий С.О., Антонова О.Є., Науменко Р. А. та ін.]. - К. : ВМГО „Союз обдарованої молоді, 2008. - 156 с.

30. Облицова З. Г. О некоторых признаках одрённости / З.Г. Облицова // Нові технології навчання : зб. наук. праць. Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг // Спец. випуск № 48. Частина 1. - Київ-Вінниця : Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти МОН України ; Вінницький соціально-економічний ін-т Університету „Україна, 2007. - С. 387-390.

31. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала / В.Ф. Паламарчук. - Тернопіль: „Навчальна книга - Богдан, 2000. - 152 с.

32. Педагогика: Большая современная энциклопедия / [сост. Е.С. Рапацевич]. - Мн. : Современное слово, 2005. - 720 с.

33. Підтримка обдарованих дітей та молоді. Розвиток креативного мислення в умовах стандартизації освітнього процесу : тези доповідей. Щорічний освітній форум „Артеківські діалоги, 18-21 вересня 2008 р. - Крим : Артек, 2008. - 146 с.

34. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс : учебник : в 2 кн. / И. П. Подласый. - М. : Изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1 : Общие основы. Процесс обучения. - 1999. - 576 с.

35. Попова Л. Основні уявлення про обдарованість / Л. Попова, Ю.Бабаева // Завуч. - 2003. - № 17-18. - С. 4-6.

36. Психологічна підтримка творчості учня / [упоряд. О. Главник, В.Зоц]. - К.: Редакція загальнопед. газет, 2003. - 128 с.

37. Савенков А.И. Основные подходы к разработке концепции одарённости / А.И. Савенков // Педагогика. - М., 1998. - № 3. - С. 24-29.

38. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник. - Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. - 300 с

39. Семьонова І.К. Навчання і виховання обдарованих дітей - нелегка справа / І.К. Семьонова // Обдарована дитина. - 2001. - № 1. - С. 38-43.

40. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості : [підручник] / С.О.Сисоєва. - К. : Міленіум, 2006. - 346 с.

41. Теплов Б.М. Способности и одаренность / Б.М. Теплов // Избранные труды : в 2 т. - М. : Педагогика, 1985. - Т. 1. - 1985. - С. 15-41.

42. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми // Соціальна робота: технологічний аспект / за ред. проф. А.Й. Капської. - К. : ДЦССМ, 2004. - С. 301-324.

43. Федоров М.П. Педагогічні умови підготовки студентів до роботи з обдарованими дітьми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки / М. П. Федоров. - Луганськ, 2000. - 21 с.

44. Филимоненко Ю.В. Руководство к методике исследования интеллекта для взрослых Д. Векслера (WAJS) / Ю. Филимоненко, В. Тимофеев. - СПб., 1992. - 111 с.

45. Холодная М.А. Психологические механизмы интеллектуальной одарённости / М.А. Холодная // Вопросы психологии. - 1993. - № 1. -39 с.

46. Шадриков В.Д. О содержании понятий „способности и „одарённость В. Д. Шадриков // Психологический журнал. - 1983. - Т. 4. - № 5. - С. 3-10.

47. Шадрук С. Діагностика загальної обдарованості / С. Шадрук // Рідна школа. - 1995. - № 4. - С. 61-62.

48. Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої молоді : наук.-метод. зб. / [за заг. ред. І. І. Якухна, Л.В. Корінної]. - Житомир : ЖОІППО, 2008. - С. 78-89.

. Юркевич П.Д. Философские произведения / М. :Правда, 1990. - 420 с.

. Янковчук М.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід / М. М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2007. - № 9. - С. 48-54.

Додаток А

Анкета для потреб обдарованих студентів

Шановний студенте !!!!!!!!! Ви берете участь у емпіричному дослідженні, метою якого є вивчення потреб обдарованих студентів Вашого ВНЗ. Просимо відповісти на всі питання анкети. Анкета є анонімною. Поставте «хрестик» або «галочку» в тих графах, де є запропоновані відповіді. У всіх інших варіантах - особисту відповідь.№ ПитанняВаша відповідь1.«Кого Ви могли б назвати обдарованою людиною?»2.«Зазначте, будь ласка, сферу Ваших інтересів»3.«Чи існував (існує) у Вас ідеал для наслідування. Якщо так, то хто це?»4«Чи відчували Ви свою несхожість з однолітками, під час навчання (у школі, коледжі)?»а) так ; б) ні ; в) не звертав уваги ; г) інший варіант .5.«Хто Вас найкраще підтримує (вав)?» а) батьки; б)викладачі; в) адміністрація навч. закладу; г) інший варіант. 6.«Чи актуально, на Вашу думку, створити нові факультативні заняття або наукові гуртки у Вашому ВНЗ?»а) так ; б) ні ; в) не має значення ; г) інший варіант .7.«Які якості допомогли реалізуватися Вашим талантам?»8.«Які заходи, на Ваш погляд, необхідно проводити з обдарованими студентами та молоддю для реалізації їх талантів?»1) навчальні гуртки, тренінги, семінари, конференції; 2) сприяти розвитку молодіжних громадських організацій; 3) проводити прозорі конкурси, змагання; 4) забезпечувати спілкування молоді з ровесниками з інших країн; 5) популяризувати досягнення молоді у різних сферах.9.«Чи відчуваєте Ви підтримку з боку держави?»а) так ; б) ні ; в) не має значення ; г) інший варіант10.«Чи перешкоджає щось реалізовуватись Вашій обдарованості?»а) так; б) ні ; в) не звертав уваги; г) інший варіантДякуємо за співпрацю!!!

Додаток Б

Анкета для наставників, щодо їхньої діяльності з обдарованими студентами

Шановні викладачі !!!!!!!!! Ви берете участь у емпіричному дослідженні, метою якого є вивчення потреб обдарованих студентів Вашого ВНЗ. Просимо відповісти на всі питання анкети. Анкета є анонімною. Надайте особисту відповідь на запропоновані запитання. У інших варіантах, де є запропоновані відповіді - поставте «хрестик» або «галочку». № ПитанняВаша відповідь1.«Якого студента Ви могли б назвати обдарованим?»2.«Чи відрізняється обдарована молодь від інших студентів? Якщо так, то чим саме?»3.«Які, на Ваш погляд, найкращі форми і методи роботи з обдарованими студентами?»а) участь у конкурсах, вікторинах, олімпіадах тощо; б) додаткові завдання з предметів, що цікавлять; в) навчання за індивідуальними планами ; г) відвідування позашкільних закладів освіти.4«Чи існують у обдарованих, на Вашу думку, проблеми? Якщо «так», то які?»а) так ; б) ні ; в) не звертав уваги ; г) інший варіант .5.«Чи проводиться у Вашому закладі планомірна робота щодо виявлення та підтримки обдарованих студентів?»а) ні, не проводиться; б) проводиться з ініціативи педагога; в) проводиться з ініціативи психолога; г) проводиться з ініціативи керівництва.6.Які здібності та вміння, на Ваш погляд, необхідно розвивати у обдарованої молоді»7.«Які якості особистості притаманні обдарованому студенту?»8.«Яким, на Вашу думку, повинен бути педагог, що працює з обдарованими студентами?»9.«Які заходи, на Ваш погляд, необхідно проводити для розвитку обдарованої молоді?10.«Яким, на Вашу думку, повинен бути педагог, що працює з обдарованими студентами?»

Національний університет біоресурсів і природокористування України Природничо-гуманітарний ННІ Педагогічний факультет

Больше работ по теме: