Оцінка ефективності використання основних фондів на підприємстві

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І МАРКЕТИНГУ

Кафедра економічної теорії та економіки сільського господарства







КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: Оцінка ефективності використання основних фондів на підприємстві



Студентки III курсу МТ-2-11 групи

галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування»

напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Миронено Т.П.

Керівник ас. Іванченко Н.М.






м. Дніпропетровськ - 2013 рік


ВСТУП


Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється основним засобам як головному елементу матеріально-технічної бази підприємства. Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель і т.п.. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність. Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні складу, структури, і оцінки ефективності використання основних фондів на підприємстві ПП «Оріон - Агрос». Завданням курсової роботи є: вивчення та оцінка ефективності основних фондів, дослідити організаційно-економічну характеристику діяльності ПП «Орін - Агрос», проаналізувати основні засоби ПП «Оріон - Агрос». Об'єктом дослідження курсової роботи є ПП «Оріон - Агрос». Предметом дослідження курсової роботи є аналіз ефективності використання основних засобів на ПП «Оріон - Агрос» та дослідження шляхів підвищення ефективності використання основних фондів. Курсова робота складається з 3 розділів :



РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ


.1 Економічна суть основних виробничих фондів та їх класифікація


Фонди підприємства - це матеріальні та грошові ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства.

Виробництво здійснюється тільки за наявності фондів, насамперед виробничих: якість фондів відображує рівень використання досягнень науково-технічного прогресу. Ефективне використання фондів - це нагальна потреба економічного розвитку суспільства, будь-якого підприємства.

Структуру фондів підприємства зображено на рис. 1.1.


Рис. 1.1 Фонди підприємства


Процес виробництва на підприємствах усіх форм власності передбачає наявність такого фактора виробництва, як основні фонди.

Основні фонди(ОФ) - це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні фонди - це фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. Класифікація основних виробничих фондів показано на рис. 1.2


Рис.1.2 Класифікація основних виробничих фондів


До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва, як показано на рис. 1.2.

Невиробничі основні фонди - це фонди, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші фонди, що використовуються в невиробничій сфері.

За галузевою належністю основні фонди поділяються на фонди промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі фонди поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні фонди.

Головною особливістю основних фондів підприємств є специфічний характер перенесення своєї вартості на продукт. ОФ переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Другою особливістю ОФ є те, що вони використовуються у виробництві в незмінній натуральній формі.

Основні фонди - це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. В промисловості ОФ складають приблизно 80%.

За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди - це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції - машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва - будівлі, споруди). Проте віднесення обєктів до активної чи пасивної частини залежить від специфіки галузі. Так, для машинобудування машини і обладнання - активна частина. У нафтодобувній промисловості активною частиною є споруди (наприклад, свердловини).

Основні невиробничі фонди - це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.

Основнi засоби вiдображаються в балансі i звiтностi в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складі окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економичних показникiв.

За рiвнем використання основнi засоби подiляються на дiючi i недiючi. З економiчної точки зору така класифiкацiя дозволяє правильно органiзовувати нарахування амортизації (зносу) та включати витрати у собiвартiсть продукцiї. Якщо амортизація на дiючi основнi засоби нараховується то на засоби, якi знаходяться в процесi реконструкції, модернiзацiї, добудови, дообладнання та на консервацiї, не нараховується.

Залежно вiд права власностi основнi засоби подiляються на власнi й орендованi. Власнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi даного пiдприємства, орендованi - в них не показуються.

Основнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi в грошовому вимірнику, що дає можливiсть визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складi окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економичних показникiв.

Облік і оцінка необоротних активів здійснюється в натуральній і вартісній грошовій формі. Оцінка матеріальних необоротних активів в натуральних показниках використовується для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів обладнання, для визначення рівня його використання і т.д.

Вихідним документом при цьому є паспорти робочих місць, устаткування і підприємств в цілому.

Вартісна оцінка необоротних засобів здійснюється за первісною вартістю або переоціненою вартістю.

Первісна вартість - це фактична сума коштів, витрачених на придбання або створення необоротних активів.

До первісної вартості необоротних активів включають такі витрати:

·суми (без непрямих податків), що сплачують постачальники активів;

·суми, що сплачують підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

·реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

·суми ввізного мита;

·суми непрямих податків;

·витрати із страхування ризиків, повязаних з доставкою основних засобів;

·витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

·інші витрати.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості необоротних активів, придбаних або створених повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісною вартістю необоротних активів, що віднесені до статутного капіталу підприємства, є погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинна вартiсть основних засобiв показує вартiсть кожного обєкта в момент його введення в експлуатацiю. Данi про вартiсть обєкта записуються в актi приймання основних засобiв, а також в iнвентарнiй картцi, звiдки й походить назва цiєї вартостi - iнвентарна. Первинна вартiсть може змiнюватись лише при переоцiнцi, добудовi, модернiзацiї i реконструкцiї обєкта в порядку проведення робiт за рахунок капiтальних iнвестицiй. Такий порядок забезпечує стабiльнiсть оцiнки засобiв працi i дає можливiсть проведення аналiзу їх використання у порiвняльних цiнах.

Залишкова вартiсть основних засобiв - це рiзниця мiж первинною вартiстю обєктiв i нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського облiку. Знос визначається бухгалтером виходячи зi строку i норм амортизації.

Залишкова вартiсть показує ту частину вартостi, яка ще залишилась пiсля перенесення на готовий продукт вартостi обєкта внаслiдок використання у виробничому процесi. Чим довше служить обєкт i бере участь у виробництвi, тим менша залишкова вартiсть.

Справедливою вартістю необоротних активів звичайно є їх ринкова вартість, визначена експертами або фахівцями підприємства. Справедлива (реальна) вартiсть обєкту основних засобiв дорiвнює сумi, за якою актив може бути обмiняний при здiйсненнi угоди мiж компетентними, обiзнаними, зацiкавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартiстю в бiльшостi випадкiв є ринкова вартiсть за умови тривалого збереження способу господарського використання вiдповiдних обєктiв, тобто використання для ведення одного i того ж або аналогiчного виду дiяльностi. Ринкова вартiсть визначається професiйними оцiнювачами. При неможливостi отримання iнформацiї про ринкову вартiсть яких-небудь обєктiв через їх специфiчний характер, вони переоцiнюються за вiдновленою вартiстю з врахуванням фактичного зносу.

Вiдновлювальна вартiсть основних засобiв - це вартiсть вiдтворення обєктiв в сучасних умовах виробництва i дiючих у даний момент цiнах. Вiдновлювальна вартiсть вимагає переоцiнки основних засобiв на певну дату. Вiдомо, що при оцiнцi основних засобiв за початковою вартiстю в рiзний час дiють рiзнi цiни, отже у балансi вони показуються у непорiвнянному виглядi.

Лiквiдацiйна вартiсть визначається як чиста сума, яку пiдприємство розраховує отримати за обєкт основних засобiв в кiнцi перiоду використання, що передбачений, за вирахуванням очiкуваних витрат на лiквiдацiю цього обєкту.


.2 Система показників та методика аналізу основних фондів


Основні виробничі фонди підприємств, які беруть участь у процесі виробництва, підлягають фізичному та моральному зносу, старіють, в результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан і використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його ефективності. Тому на підприємствах важливу роль грає проведення систематичної оцінки стану основних фондів і аналіз ефективності їх використання.

Показниками, що характеризують стан основних фондів та ефективність їх використання, можуть бути такі, які характеризують:

рівень забезпечення підприємства основними фондами;

стан основних виробничих фондів;

ефективність використання основних фондів.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами, відносяться: питома вага основних виробничих фондів у майні підприємства; фондоозброєність і фондомісткість.

Питома вага вартості основних виробничих фондів у майні підприємства визначається відношенням вартості цих фондів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) повинно складати не менше 0,5.

У цьому випадку процес виробництва на підприємстві буде забезпечуватись нормальними основними виробничими фондами. Якщо ж співвідношення (коефіцієнт) буде нижче 0,5, то на підприємстві буде загроза зривів нормального забезпечення процесу виробництва, а відповідно, невиконання планів виробництва.

Фондоозброєність - показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується фондоозброєність праці (Фозбр.), грн., за такою формулою:


Фозбр.=ОсФ :Р(1.1)


де, ОсФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Р - середньорічна чисельність робітників.

Зростання рівня фондоозброєності - шлях до підвищення продуктивності праці. Але, необхідно слідкувати за тим, щоб темпи росту фондоозброєності не випереджали темпи росту продуктивності праці.

Фондомісткість - показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість продукції (Фмістк.), грн., за такою формулою:


Ф містк. = ОсФ : ВП(1.2)


де, ВП - вартість виробленої валової продукції;

ОсФ - середньорічна вартість основних фондів;

Вважається нормальним, коли фондомісткість має тенденцію до зниження. Але зниження коефіцієнта фондомісткості повинно проходити не за рахунок зниження вартості основних виробничих фондів та зниження вартості виробленої валової продукції, а за рахунок більш низьких темпів росту вартості основних виробничих фондів порівняно з темпами росту вартості валової продукції.

Стан основних виробничих фондів характеризується такими показниками: коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; співвідношенням основних виробничих та невиробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - показник, який відображає частку знову введених цих фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів (Ко) можна провести за такою формулою:


К0= вфзв : ОсФк(1.3)


де, вфзв - вартість знову введених в експлуатацію основних виробничих фондів у звітному році;

ОсФк - вартість основних виробничих фондів на кінець звітного року.

Збільшення коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів - явище позитивне. Однак це збільшення повинно супроводжуватися ростом фондовіддачі цих фондів.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів - показник, що відображає частку вибулих у звітному році фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт показує рівень вибуття фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю для подальшого використання у виробничому процесі. Розрахунок коефіцієнта вибуття (Кв) основних виробничих фондів проводиться за такою формулою:


Кв = ВФВ : вфпр(1.4)


де, вфв - вартість основних виробничих фондів, що вибули, у звітному році;

вфпр - вартість основних виробничих фондів на початок звітного року.

Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію цих фондів у цьому році.

Відносне збільшення основних виробничих фондів порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта їх приросту (кпр):


КПР = (вфзв - вфв): вфкр(1.5)


де, вфзв, вфв, вфкр - вартість основних виробничих фондів: знову введених, тих, що вибули, і на кінець звітного року відповідно.

Ефективність використання таких виробничих фондів визначається розрахунком таких показників: фондовіддачі, рівня рентабельності фондів; розміру прибутку на одиницю середньорічної вартості фондів.

Фондовіддача основних виробничих фондів - показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному виразі на одиницю (гривню) середньорічної вартості основних виробничих фондів, які беруть участь у виробництві необхідного обсягу продукції. Цей показник є найбільш узагальнюючим показником, що характеризує ефективність використання основних виробничих фондів. Фондовіддача(Фвід.) розраховується за такою формулою:


Фвід. = ВП : ОсФ(1.6)


де, ВП - вартість виробленої валової продукції;

ОсФ - середньорічна вартість основних фондів;

Збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів показує на підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в економіці підприємств. Для підвищення фондовіддачі основних виробничих фондів необхідно збільшувати обсяг виробництва валової (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного використання названих фондів, з одного боку, та знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у виробництві основних засобів, з іншого.

Рентабельність основних виробничих фондів - це відносний показник, який характеризує рівень ефективності використання цих фондів. Розраховується він відношенням загального прибутку, отриманого за звітний рік, до середньорічної вартості основних виробничих фондів за той самий рік. Розрахунок рівня рентабельності основних виробничих фондів (ровф), %, можна провести за такою формулою:


Ровф= (Пб :свовф) х100%(1.7)


де, ПБ - балансовий прибуток.

Абсолютним показником, що характеризує ефективність використання основних виробничих фондів, є сума прибутку, яка приходиться на одиницю (гривню) середньорічної вартості цих фондів. Цей показник відображає рівень окупності використаних у виробництві основних виробничих фондів.

Норма прибутку розраховується за такою формулою:


НП = П : (ОсФ + ОбФ) *100%(1.8)


Де П - прибуток;

ОсФ + ОбФ - сума вартості основних виробничих і оборотних фондів.

Прибуток - це різниця між виручкою та повною собівартістю продукції.



РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ


.1 Організаційно - економічна характеристика обєкта дослідження


Субєктом дослідження є ПП "Оріон - Агрос"

Вид діяльності : Вирощування зернових та технічних культур.

ПП «Оріон - Агрос» - приватне сільськогосподарське підприємство,яке відноситься до Могилівської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області. Розташоване в центральній частині селища на правому березі річки Орелі, за 10 км на південь від районного центру і за 45 км від залізничної станції Балівки. Сполучення - автомобільне. Відстань до обласного центру м. Дніпропетровськ - 80 км. Загальна площа землі, що закріплена за товариством складає 377 га, в т.ч. сільгоспугідь - 377 га,в т.ч. ріллі 377 га. Загальний напрямок господарства - зернова продукція. Середньорічна чисельність працівників - 6 чоловік,в т.ч. зайнятих в сільгоспвиробництві 6чоловік.

Земельні ресурси - багатство країни,важлива умова життя і діяльності суспільства,база для розміщення і функціонування підприємств всіх галузей,основа розвитку сільського господарства. Роль і значення землі в різних галузях неоднакова. У сільському господарстві земля є основною продуктивною силою та головним засобом виробництва. Правильне та раціональне використання землі дозволяє виконати головне завдання сільського господарства - забезпечити населення продуктами харчування, а промисловість сировиною.

Земельні ресурси мають низку специфічних особливостей, які суттєво відрізняють її від інших засобів виробництва і значно впливають на економіку аграрних підприємств. Земля як економічний об'єкт - це частина земної поверхні, в межах якої здійснюється виробничо-економічна діяльність населення і формуються його життєві умови.

Для аграрних підприємств поняття "земля" збігається з поняттям "ґрунт", тобто верхній родючий шар, на якому вирощують різні сільськогосподарські культури. Розглянемо аналіз земельних ресурсів ПП «Оріон - Агрос» в таблиці 2.1та в таблиці 2.2


Таблиця 2.1

Склад і структура земельних угідь, землезабезпеченість

Показники201020122012у % до 2010га%га%Загальна земельна площа,377100377100100В т. ч. с-г угіддя377100377100100з них :рілля377100377100100Коефіцієнт с.-г. освоєння1Х1Х100Коефіцієнт розораності1Х1Х100Кількість робітників6Х6Х100Припадає на 1 працівника:С.-г. угідь62,83Х62,83Х100ріллі62,83Х62,83Х100

Висновок до таблиці 2.1: Загальна земельна площа підприємства ПП «Оріон - Агрос» за досліджуваний період не змінилась, оскільки залишаються сталими показники площі ріллі та чисельності працівників. Підприємство працює стабільно.

Коефіцієнти сільськогосподарського освоєння (використання) складає 1, це свідчить про досить високий рівень залучення земель в господарський оборот, і за досліджуваний період цей показник не змінився.

Коефіцієнт розораності свідчить про рівень розораності сільськогосподарських угідь і він є сталим за досліджуваний період. Даний показник дорівнює 1, що свідчить про розораність всієї площі підприємства.

Землезабезпеченість підприємства складає 62,83 сільськогосподарських угідь та 62,83 га ріллі. Ці показники є однаковими тому, що загальна земельна площа, площа сільськогосподарських угідь, площа ріллі та кількість працівників за досліджуваний період не змінилися.


Таблиця 2.2 Структура посівної площі підприємства

Показники201020122012 у % до 2010Зібрана площа, га%Зібрана площа, га%Зернові та зернобобові- всього З них:28675,8614548,82 50,7Пшениця озима6015,924013,4766,67Ячмінь ярий7118,83206,7328,17Кукурудза на зерно15541,118026,9451,61Гречка--51,68-Соя41,063511,78875Соняшник8723,0811739,39134,48Загальна посівна площа37710029710078,78

Висновок до таблиці 2.2 : Загальна посівна площа за досліджуваний період зменшилась на 21,22 %, що складає 80 га за рахунок зменшення посівів зернових та зернобобових (пшениця озима зменшилась на 20 га порівняно з 2010 роком, кукурудза на зерно - на 75 га, ярий ячмінь - на 51 га)

У 2012 році ПП «Оріон-Агрос» засіяло 5 га своїх угідь гречкою. Значно збільшилися посіви сої в 2012 році, а саме на 31 га, що у відсотковому співвідношенні складає 875%. У порівнянні звітного та базисного років збільшилась площа посіву соняшнику на 34,48%, а це становить 30 га.

Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України. Розглянемо ефективність використання землі ПП «Оріон - Агрос» в таблиці 2.3


Таблиця 2.3. Ефективність використання землі

ПоказникиВсьогоНа 100 га2012 у % до 20102010201220102012Натуральні, ц:Зернові та зернобобові-всього з них759226782013,79710,3435,27Пшениця озима1507688399,73182,4945,65Ячмінь ярий905335240,0588,8637,02Гречка-55-14,59-Кукурудза на зерно518016001374,01424,4030,89Соняшник15332156406,63571,88140,64Соя5617514,8546,42312,59Вартісні, тис. грн. :Валова продукція995,31615,5264,01428,51162,31Товарна продукція1452,42735,9385,25102,1926,53Прибуток457,11120,4121,24-326,32-447,56

Висновок до таблиці 2.3 : В даній таблиці я визначила економічну ефективність використання землі в натуральних і вартісних показниках. Найбільше зросла ефективність використання землі під сою - 212,59%, що становить 31,57 ц на 100 га. На другому місці по збільшенню ефективності - соняшник, що складає 40,64% тобто 165,25 ц на 100 га. Зменшилась ефективність використання земель під зернові та зернобобові всього на 64,73% , що складає 1303,45 ц на 100 га. При визначенні вартісних показників спостерігається збільшення валової продукції на 62,31% , а товарна продукція зменшилась на 73,47%. У порівнянні з базовим роком прибуток зменшився на 447,56 тис. грн..

Трудові ресурси найбільш активний елемент продуктивних сил суспільства. До трудових ресурсів відносять населення в працездатному віці(чоловіки від 16 до 60, жінки-від 16 до 55 років), осіб пенсійного віку та підлітків до 16 років,а також інваліди I та II груп,які беруть участь в суспільному виробництві.

Трудові ресурси є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання кожного багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоспроможність. Відмінність трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає в тому, що кожен найманий робітник може відмовитися від запропонованих йому умов праці, переучуватися іншим професіями і спеціальностям, може звільнитися з підприємства за власним бажанням.

Продуктивність праці характеризує ефективність, результативність затрат праці і визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції або виконаних робіт.

У таблиці 2.4 розраховано показники забезпеченості та рівня використання трудових ресурсів.


Таблиця 2.4. Рівень забезпеченості та використання трудових ресурсів

Показники201020122012 у % до 2010Середньорічна чисельність робітників -всього, осіб66100Площа с/г угідь, га377377100Длл Затрати праці - всього, тис. люд.-год.9,79,7100Трудозабезпеченість2,02,0100Відпрацьовано 1 робітником за рік -всього, люд.-год.1,61,6100Нормативний запас праці, тис. люд-год11,5511,55100Коефіцієнт використання фонду робочого часу0,840,84100

Висновок до таблиці 2.4 : Трудозабезпеченість за досліджувальний період залишається сталою, завдяки незмінній середньорічної кількості працівників на підприємстві та площі сільськогосподарських угідь. Затрати праці також залишаються незмінними і становлять 9,7 тис. люд.- год.. Нормативний запас праці сталий і складає 11,55 тис. люд. - год. у звязку з тим, що чисельність робітним є незміною і складає 6 чоловік. Коефіцієнт робочого фонду складає 0,84 за звітний та базисний періоди.

Продуктивність - це ефективність використання ресурсів - праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації під час виробництва різних товарів і надання послуг. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи з використаними ресурсами.

Рівень продуктивності праці визначають системою основних і додаткових показників. Перші відображають співвідношення між кількістю продукції і робочим часом, затрачених на їх виробництво.

Другі характеризують співвідношення обсягу виконаних робіт і конкретних затрат праці. Основні показники поділяються на натуральні і вартісні. За допомогою натуральних показників визначають рівень продуктивності праці в галузях, які виробляють однорідну продукцію. Розраховують такі натуральні показники продуктивності праці: обсяг виробленої продукції (ц, кг, шт.) в розрахунку на 1 люд.-год., на 1 середньорічного працівника. Вартісними показниками продуктивності праці є : вартість всієї валової продукції сільського господарства (грн.) в розрахунку на 1 люд.-год., затрачену в галузі або в цілому по господарству, в розрахунку на 1 середньорічного робітника. Рівень річної продуктивності праці можна побачити в таблиці 2.5


Таблиця 2.5 Рівень річної продуктивності праці

Показники201020122012 у % До 2010Валова продукція в порівняних цінах, тис.грн:Всього995,31615,5162,31В т.ч. рослинництво995,31615,5162,31Затрати праці, тис.люд.-год.:всього9,79,7100В т.ч. рослинництво9,79,7100Вироблено за 1 люд.-год.,грнвсього102,61166,55162,31В.т.ч. рослинництво102,61166,55162,31Вироблено продукції на 1 середньорічного працівника за рік, грн.всього165883,33269250162,31В т.ч. рослинництво165883,33269250162,31

Висновок до таблиці 2.5 : Валова продукція всього за досліджуваний період збільшилась на 62,31 %, що складає 620,2 тис. грн . Такий самий показник буде спостерігатися і в рослинництві, оскільки дане підприємство займається лише вирощуванням культур, а галузь тваринництва - відсутня. Затрати праці не змінилися і складають 9,7 тис. люд. - год. Продукція, яка вироблена за 1 люд. - год. збільшилась на 62,31 % за досліджуваний період, що складає 63,94 грн. Продукція, яка вироблена на одного середньорічного працівника збільшилась на 62,31 %, а саме на 103366,67 грн., збільшення є досить значним.


2.2 Забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання


Для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємству необхiднi засоби виробництва: будiвлi, машини, обладнання, сировина, матерiали, паливо тощо. У сукупностi вони складають виробничi засоби пiдприємств. Виробничi засоби пiдприємств знаходяться в постiйному русi - кругообiгу, в процесi якого вони проходять три стадiї. Перша стадiя - придбання необхiдних для здiйснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалi придбанi засоби беруть учать у процесi виробництва нового продукту (виробнича стадiя). На третiй стадiї кругообiгу вироблений продукт реалiзується, пiдприємству повертаються грошовi кошти за реалiзовану продукцiю (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадiй кругообiгу перша i третя проходять у сферi обiгу, а друга - в сферi виробництва. Залежно вiд характеру обороту виробничi засоби пiдприємства подiляються на основнi та оборотнi.

Основні виробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму. Основні виробничі фонди є основою виробничого процесу.

Основні виробничі фонди - складова частина засобів виробництва, які зберігають свою речову форму та приймають участь у багатьох виробничих циклах і свою вартість на виготовлену продукцію переносять частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Структурою основних виробничих фондів - співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості. Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства.

Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напрямку, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі.

Основні фонди підприємств - це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Стан та ефективнiсть використання основних засобiв безпосередньо впливає на виконання виробничої програми пiдприємства й можливiсть отримання прибутку. Дiяльнiсть промислових та iнших пiдприємств значною мiрою залежить вiд їх забезпеченостi основними засобами та ефективностi їх використання.

Основнi засоби, будучи матерiально-технiчною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення i розвитку. Цей процес вiдбувається як шляхом збiльшення кiлькостi обєктiв основних засобiв (екстенсивний шлях), так i за рахунок пiдвищення ефективностi їх використання (iнтенсивний шлях). При цьому економiчно виправданим є збiльшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, квалiфiкований догляд i ремонт тощо.

Мета економiчного аналiзу ефективностi використання основних засобiв полягає у визначеннi забезпеченостi основними засобами за умови найбiльш iнтенсивного їх використання та пошуку резервiв пiдвищення фондовiддачi.

Розглянемо наявність та забезпеченість підприємства основними виробничими фондами розглянемо у таблиці 2.6 , а також ефективність використання основних виробничих фондів, що представлено в таблиці 2.7



Таблиця 2.6

Наявність та забезпеченість підприємства основними фондами

Показники201020122012 у % до 2010Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.496,71126,7226,84Площа с.-г. угідь, га377377100Середньорічна чисельність робітників, осіб66100Фондооснащеність, тис. грн.1,322,99226,52Фондоозброєність, тис. грн.82,78187,78226,84

Висновок до таблиці 2.6 : Середньорічна вартість основних фондів за досліджуваний період збільшилася на 126,84%, що в свою чергу складає 630 тис. грн.. Площа сільськогосподарських угідь так як і середньорічна чисельність робітників не змінилась і складає 377 га. і 6 чоловіків відповідно. Фондооснащеність і фондоозброєність значно збільшились на 126,52 % і 126,84 % відповідно.

Висновки до наведеної нижче таблиці 2.7 : В даній таблиці я досліджую ефективність використання основних виробничих фондів ПП «Оріон - Агрос». Спостерігається збільшення за досліджуваний період середньорічної вартості основних виробничих фондів на 126,84 %, що складає 630 тис. грн.. Середньорічна вартість оборотних фондів є значно більшою від середньорічної вартості основних виробничих фондів у звязку з тим, що в 2010 році було придбано 1 сівалку, а у 2012 році борони дискові - 1 шт. та сівалку - 1шт. Середньорічна вартість оборотних фондів збільшилась на 86,52%, що складає 857,2 тис. грн.. Валова продукція збільшилася на 62,31% - 620,2 тис. грн.. Виручка від реалізації продукції збільшилась на 88,37% і склала 1283,5 тис. грн.. Повна собівартість за досліджуваний період зросла 205,7%, тобто на 2389,8 тис.грн.. Фондомісткість зросла на 40%, а це свідчить про те, що темпи приросту продукції нижче темпів росту фондозабезпеченості господарства. Фондовіддача за досліджуваний період зменшилась на 28,5%. Норма прибутку на даному підприємстві зменшилась на 47,2 %.

Таблиця 2.7 Ефективність використання основних виробничих фондів

Показники201020122012 у % до 2010Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.496,71126,7226,84Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.990,751847,95186,52Валова продукція, тис. грн.995,31615,5162,31Виручка від реалізації продукції, тис. грн.1452,42735,9188,37Повна собівартість продукції, тис. грн.1154,43544,2305,07Фондовіддача, тис. грн.2,01,4371,50Фондомісткість, тис. грн.0,50,7140Припадає оборотних фондів на 100 грн. основних, грн.2,01,680Норма прибутку, %20,03-27,17-47,2

Витрати в економіці - зменшення економічних вигод в результаті вибуття грошових коштів або іншого майна.

Витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період.

Витрати виробництва - (П(С)БО 1) - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Витрати бувають :

-Постійні витрати

-Прямі витрати

-Витрати виробництва

-Витрати на інновацію

-Витрати страховика

-Поточні витрати

-Перемінні витрати

-Капітальні витрати

-Витрати на капітал

-Альтернативні витрати

-Середні витрати

-Приведені витрати

-Витрати майбутніх періодів

-Витрати на будівництво

Структуру витрат на виробництво сільськогосподарської продукції ПП «Оріон - Агрос» розглянемо в таблиці 2.8, висновки до якої приведені нижче.

Оскільки підприємство займається лише рослинництвом , то структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції має такий вид як показано в таблиці . оплата праці за 2010 рік становить 58,4 тис. грн., що складає 5,87% від загальної суми витрат, а в 2012 році - 81,1 тис. грн. Соціальні відрахування в 2010 році - 23,8 тис. грн., в 2012 році - 30,2 тис.грн.. Матеріальні витрати, які включають витрати на насіння, добрива, нафтопродукти, запчастини та інші витрати складають всього 711,2 тис. грн. (71,44%), 1109,8 тис. грн. (68,7%) відповідно за 2010 і 2012 роки. Амортизація складає 18,6 тис. грн. (2010р.) і 68,6 тис. грн. (2012р.), що становить 1,87% і 4,25% відповідно. Витрати на виробництво сільськогосподарської продукції всього складають 995,3 тис. грн. за 2010 рік та 1615,5 тис. грн. за 2012 рік.


Таблиця 2.8

Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції

ВитратиРослинництво20102012тис. грн%тис. грн%Оплата праці58,45,8781,14,96Соц. відрахування23,82,3930,21,87Матеріальні витрати всього711,271,441109,868,7В т.ч. - насіння118,811,94134,58,33-добрива277,727,9344,821,34-нафтопродукти241,624,27372,523,06-запчастини59,65,99224,113,87-інші13,51,3633,92,1Амортизація18,61,8768,64,25Інші витрати183,318,42325,820,17Витрати всього995,31001615,5100

Інтенсифікація сільського господарства, послідовне зростаюче вкладення засобів виробництва і праці на одиницю земельної площі, а в тваринництві на голову худоби, вживання досягнень науки і передового досвіду, поліпшення методів господарювання і технології виробництва для систематичного підвищення продуктивності тварин, землі і здобуття з кожного гектара найбільшої кількості продукції при найменших витратах праці і засобів на одиницю продукції.

Інтенсифікація сільського господарства - зростання сільськогосподарського виробництва внаслідок продуктивнішого використання оброблюваних земель та інших ресурсів завдяки додатковим витратам і застосуванню нової техніки й технологи, сучасних форм організації виробництва і праці. На відміну від екстенсивного розвитку, коли виробництво зростає внаслідок розширення посівних площ, збільшення поголів'я худоби, птиці тощо, інтенсифікація сільського господарства є таким розвитком виробництва, за якого обсяг виробленої продукції забезпечується на основі підвищення родючості ґрунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва. На практиці ці два способи збільшення виробництва продукції поєднуються. Тривалий час в економічній науці панував погляд на інтенсифікацію сільського господарства як на процес, пов'язаний лише із зростанням поточних витрат на одиницю сільськогосподарських угідь, ріллі. Вважалося, що із зростанням витрат на одиницю земельної площі автоматично збільшується вихід продукції.

Найпоширенішими показниками рівня інтенсифікації сільського господарства є:

-сума виробничих фондів, а також поточних витрат на одиницю земельної площі,

-фондо-, енерго-, електроозброєність праці,

-вихід продукції в натуральних і вартісних показниках.

Інтенсифікація сільського господарства сприяє збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, однак нерідко негативно впливає на агросистему, навколишнє природне середовище та здоровя населення. Усунути негативний вплив на природні ресурси можна переведенням підприємницьких структур аграрного сектора економіки на екологобезпечний напрям розвитку з використанням природозберігаючих техніки, технології та організації виробничих процесів

Побачити рівень інтенсифікації ПП «Оріон - Агрос» можна побачити в таблиці 2.9, яка наведена нижче після висновків аналізу самої таблиці.

Дані таблиці 2.9 свідчать, що виробництво сільськогосподарської продукції ПП «Оріон - Агрос» в галузі рослинництва за період 2010-2012 років розвивалось в умовах підвищеного рівня його інтенсифікації.

Так за період з 2010 по 2012 роки фондозабезпеченість ПП «Оріон-Агрос» зросла більш ніж у 2.98 рази. При цьому річні витрати рослинництва в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в досліджуваному підприємстві зросли з 264.01 до 428.51 грн. або на 126.84%.

Підвищення рівня інтенсифікації виробництва сприяло збільшенню валової і товарної продукції , валова продукція з 306.2 у 2010 до 940.11 у 2012 роках (107.02%), і товарна продукція з 385,25 у 2010 до 725,71 у 2012 роках(188.37%).

Процес інтенсифікації виробництва продукції рослинництва здійснювався в умовах підвищення його економічної ефективності. Так вартість валової продукції з розрахунку на 1 робітника зайнятого в галузі рослинництва у ПП «Оріон - Агрос» зросла з 192.4тис.грн. у 2010 році до 590.7тис.грн. у 2012 році, що становить 207.02%.

З таблиці 2.9 помітне, збільшення поточних виробничих витрат з 2.64тис.грн. у 2010 до 4.29тис.грн. у 2012 роках, підвищення складає 62.5%.

Як бачимо прямі затрати праці, тис. люд. - год. не змінилися. А вартість добрив знизилась з 3.05тис.грн. у 2010 році до 1.17 тис. грн. у 2012 році, що становить 61.64% це може бути через зменшення використання добрив.

Негативним є той факт, що у ПП «Оріон - Агрос» не дивлячись на зростання рівня інтенсифікації, спостерігається зниження рівня економічної ефективності виробництва. Так розмір прибутку з 39.6% у 2010році скоротився до 31.61% у 2012 році, що складає зменшення у розмірі 20.18%


Таблиця 2.9 Рівень інтенсифікації

Показники201020122012 у % до 20101. Припадає на 100 га с.-г. угідь, тис.грн:1.1. основних фондів131,75298,86226,841.2. виробничих витрат264,01428,51162,312. Одержано на 100 га с.-г. угідь, тис.грн:2.1. валової продукції306,2940,11307,022.2. товарної продукції385,25725,71188,373. Одержано валової продукції, тис. грн..:3.1. на 1 люд.-год.119,01365,38307,023.2. на 1 робітника192,4590,7307,024. Припадає на 1 га ріллі:4.1. поточних виробничих витрат, тис.грн2,644,29162,54.2. затрат праці, тис. люд.-год.0,030,031004.3. вартість добрив,тис. грн.3,051,1738,365. Одержано на 1 га ріллі, грн.:5.1 валової продукції рослинництва2,644,28162,125.2 товарної продукції рослинництва3,857,26188,576. Рівень рентабельності, %39,6031,6179,82


РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ


3.1 Удосконалення структури основних фондів


Основні фонди є найважливішою частиною національного багатства суспільства і мають вирішальне значення в економіці будь-якої країни. Проблема удосконалення структури і підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей займає центральне місце в ринковій економіці України. Від вирішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентоздатність на ринку.

В законі України «Про підприємства» в розділі 3, ст.10 сказано, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Основні фонди ? це вартість сукупності засобів праці, необхідних для раціонального і планомірного виробництва продукції (робіт) і використовуються підприємством протягом тривалого часу (більше року). Вони переносять свою вартість на створений за їх допомогою продукт частками по мірі використання і зберігають свою матеріальну форму.

Основні фонди можна поділити на дві групи: виробничі ОФ, що беруть безпосередню участь у процесі виробництва; невиробничі ОФ, що мають непряме відношення до виробництва і виконують допоміжну функцію ? створення сприятливих умов для організації виробництва (обєкти харчування, житловий фонд, підсобні господарства та ін.). Склад основних виробничих фондів (ОВФ) створює у сукупності структуру ОВФ. Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.).

В даний час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних групах: 1) будівлі; 2) споруди; 3)передавальні пристрої; 4) машини й устаткування; 5) транспортні засоби; 6) інструмент; 7) виробничий інвентар; 8) господарський інвентар. Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту, сьому та восьму групи, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більше 1000 грн. за одиницю.

Користуючись цією класифікацією, можна визначити виробничу структуру основних фондів. Виробнича структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальній їхній вартості по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну одиницю основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, а також капітальне будівництво. Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування.

Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.

Технологічна структура основних фондів змінюється під впливом багатьох факторів: виробничо-технологічних особливостей підприємства; науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; ступеня розвитку різних форм організації виробництва; відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; територіального розміщення підприємства та ін.

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхнього використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності.

Основні фонди, зазнаючи в процесі виробництва фізичного зносу, щорічно втрачають частину своєї вартості, рівну тій її величині, що перенесена на виготовлену протягом цього року продукцію.

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються не тільки фізичному, але і моральному зносу. Моральний знос має дві форми. Перша форма морального зносу полягає в тому, що з упровадженням нових машин, з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва. Друга форма морального зносу має місце тоді, коли машина технічно застаріла і заміняється більш досконалою. Відомо, що під час експлуатації основних фондів наступає період, коли їх необхідно ремонтувати, удосконалювати або заміняти новими. Для ремонту старої або покупки нової машини потрібні кошти. Вони створюються і накопичуються при експлуатації машини, тому що в процесі праці частина вартості її переноситься на знову створений продукт. Зазначена частина вартості машини включається у витрати на виробництво продукції у виді амортизації.

Амортизація в грошовій формі виражає знос основних фондів. Вона може не збігатися з розміром зносу в окремі проміжки року, тому що основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягом року.

Амортизація в промисловості - це планове погашення вартості основних фондів (у міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на виготовлену продукцію. Вона виконує такі основні задачі:

) дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій ролі амортизація необхідна для обчислення обсягу і динаміки національного доходу в країні;

) характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основних фондів, що необхідно для планування процесу їхнього відтворення;

) створює грошовий фонд для заміни засобів праці, що зносилися, і їхнього капітального ремонту.

Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є підвищення ефективності виробництва і більш повне використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди, удосконалювати їх структуру та покращувати процес їх відтворення.

Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ), комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства здійснюється повним або частковим переобладнанням виробництва. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальшу експлуатацію яких визнано недоцільною.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів - екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50- 55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передусім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці, удосконалення структури основних фондів. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

-усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування;

зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування - виробництво - розподіл - запровадження - експлуатація нової техніки;

дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування; механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибутки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством.


3.2 Підвищення ефективності використання основних фондів


Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності. Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій. Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд із тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів. Інтенсифікація використання основних засобів підприємств дає змогу значно знизити витрати, повязані з моральним зносом машин і устаткування, сприяє прискоренню їх оновлення, що в кінцевому результаті позитивно позначається на фондоозброєності праці працюючих та зростанні її продуктивності.

А в кінцевому підсумку зростає і фондовіддача на підприємствах.

Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі в сучасних умовах розвитку економіки. В Україні розвиток ринкових відносин підвищує рівень відповідальності суб'єктів господарювання за результатами своєї діяльності. Тому актуальною проблемою є визначення ефективності використання основних засобів виробництва з урахуванням оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних фондів субєктами господарювання.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва - основних фондів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних фондів. Отже, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічним фундаментом здійснення дослідження даної тематики стали праці науковців різних напрямів. Проблему щодо пошуку шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства досліджували і описали у своїх роботах такі економісти, як В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Л. О. Пашнюк, С. Ф. Покропивний, А. М. Турило, І.В. Ковальчук та інші.

Будь-який виробничий процес може здійснюватися лише за допомогою певних машин, обладнання, які розташовуються в певних приміщеннях. Матеріальною основою цього процесу виступають, насамперед, засоби праці, які характеризують технічний та економічний рівень розвитку суспільства й виступають необхідним елементом виробництва, обігу та надання послуг. На підприємствах сукупність застосовуваних засобів праці набуває економічної форми основних виробничих засобів. Основні фонди - одна з найважливіших частин і засобів виробництва. Сучасна наука виробила велику кількість підходів до оцінювання ефективності використання основних фондів, які зведені у таблиці 3.1



Таблиця 3.1 Підходи різних авторів до оцінювання ефективності використання основних фондів

АвториПідходи до оцінювання ефективності використання основних фондівС.Ф. Покропивний, П.В. Круш, В.І. ПодвійнаНаголошують дві підсистеми показників: 1.показників ефективності відтворення ОФ; 2. показників використання ОФ;Бондар Н. М.Наголошу чотири підсистеми показників основних фондів: 1. показники стану та руху ОФ; 2.показники завантаження ОФ; 3.показники технічного оснащення підприємства; 4.показники ефективності використання ОФ;В.К. Скляренко та В.М. ПрудніковВ.К. Скляренко та В.М. Прудніков Виділяють чотири групи показників основних фондів: 1.показники ексте¬нсивного використання ОФ; 2.показники інтенсивного використання ОФ; 3.показники інтегрального використання )Ф; 4.узагаль¬нюючі показники використання ОФ,які хара¬ктеризують ремонтні аспекти використання ОФ в цілому по підприємствуВ.І. Мацибора та В.К. збарськийВиділяють три групи показників ОФ: 1.показники, які характеризують відтворення ОФ, тобто їх технічний стан; 2.показники, які характери¬зують оснащеність підприємства ОФ; 3.показники, які характеризують ефективність використання основних виро¬бничих фондів підприємства.

Таким чином, наведені сучасні підходи до оцінювання ефективності використання основних фондів досить різноманітні, але в переважній більшості ґрунтуються на одних оціночних показниках. В сучасних умовах кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на рівень конкурентоздатності на ринку через призму своєї самостійності танезалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та макроекономічного впливу держави, з іншого. Для того, щоб фірма була найприбутковішою, необхідно звернутися до кількісного і якісного вдосконалення основних виробничих фондів. Поряд з цим одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Успішність управління основними засобами підприємства можна розглядати з позиції ефективності їхнього використання в господарському обороті. Через те, що основні фонди експлуатуються тривалий час, вони поступово втрачають свою вартість за рахунок фізичного зносу, а перенесення вартості основних фондів на продукцію, що виготовляється, виконувані роботи, надавані послуги відбувається за рахунок нарахування амортизації. Тут слід звернути увагу на цільове використання амортизаційних потоків, які формуються в результаті виробничої діяльності.

Ефективність основних фондів - результат у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту. Таким чином, ефективність використання основних фондів відіграє важливе значення для розвитку діяльності підприємства, оскільки збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, підвищується технічний рівень виробництва та збільшуються темпи зростання продуктивності праці, поліпшення якості промислової продукції та інших показників. Для вирішення завдання підвищення використання основних фондів та отримання бажаних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні шляхи, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності, а також визначити основні чинники, що сприятимуть цьому.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів підприємства є зростання обсягу виробництва продукції.

Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

) збільшення екстенсивного завантаження;

) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, зазвичай, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окуповуються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Також поліпшити використання основних фондів та виробничих потужностей на підприємствах можна завдяки: підвищенню використання виробничих потужностей і основних фондів у інтенсивності; підвищенню їх навантаження у екстенсивності; дотриманню пропорційності і змінності у роботі основних фондів (обладнання); активно виконаному процесу контролювання.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Значення речових факторів виробництва основних фондів останніми роками збільшилось. Головними проблемами є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних фондів. Таким чином, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств. Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить пять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

Отже, на сьогоднішній день спостерігається безліч проблем використання основних засобів підприємств. Підвищення ефективності використання основних засобів в даний час має величезне значення. Підприємства, що мають в своєму розпорядженні основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати склад, структуру і склад основних засобів, але і максимально підвищувати ефективність використання того, що є із застосуванням переважно інтенсивних методів. Тому, щоб використання основних фондів було справді економічно вигідним та ефективним, необхідно стежити за його технічним станом; залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації виробництва; усувати простої; модернізувати устаткування; поліпшувати склад, структуру й стан основних фондів підприємства; удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва; знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці на підприємстві.

Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентоздатності та економічної стабільності.

Основна мета ринкової економіки - задовольнити потреби споживачів шляхом нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства (фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство повинно мати прибуток, розміри і способи одержання якого залежать від знань та досвіду, що набуваються поступово.

Для того щоб вивести підприємство у ранг прибуткової часто звертаються до кількісного ї якісного вдосконалення основних виробничих фондів шляхом введення нових фондів та модернізацію устаткування, використовуючи, при цьому, здобутки науково-технічного прогресу, але одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Для цього необхідно провести серйозний аналіз складу та структури основних фондів, їх технологічного стану, резервів покращення використання основних фондів та їх ефективності.

Методологічним фундаментом здійснення дослідження даної тематики стали праці науковців різних напрямів. Дослідженню актуальних проблем покращення використання основних фондів присвячено роботи В.А.Ткаченка, Е. Тарасенко, А. Поддерьогіної, Я. Манівчука, С. Мочерного, В.П. Вихрущ, І.В.Тирпак та інших.

В сучасних умовах кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на рівень конкурентноздатності через призму своєї самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та, зокрема, макроекономічного впливу держави з іншого.

Для того, щоб підприємство було найприбутковішим , необхідно звернутися до кількісного і якісного вдосконалення основних виробничих фондів, але одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці.

Щоб вирішити це важливе питання необхідно звернутись до методів наукового пошуку оптимальних шляхів розв'язання цієї проблеми, ґрунтовного економічного аналізу підприємницької діяльності та ринкової ситуації в цілому, методів планування та прогнозування.

Виявлення нових шляхів щодо покращення ефективності використання основних фондів, їх аналіз та оцінка.

Викладення основного матеріалу. Основні фонди - це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи: натуральні і вартісні.

Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (Інт./год; км/год; т/год). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно натуральні показники, їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів - продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша - збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис. 3.1).


Рис. 3.1 Шляхи кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства


При цьому треба відзначити дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними.

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв.

На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15- 20% загального його парку, а внутризмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо. Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутризмінних простоїв ще менше - всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30% . Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування.

За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість значно підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавлення сталі у чорній металургії; різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробки металу тиском, точних методів литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів Організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і моторно- конвеєрних ліній), що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно і технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей мають бути реалізовані шляхом освоєння у стислі строки проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.

За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Разом з тим технічно і економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ


У сучасних умовах, коли в сільськогосподарське виробництво залучені значні матеріальні ресурси, одним із напрямів кращого використання фондів є додержання режиму економії в кожному господарстві. Зниження річного розміру витрат на виробництво продукції рослинництва і тваринництва на підприємствах АПК України означає збільшення суми чистого доходу, від якого, в свою чергу, залежить рівень одного з найважливіших показників ефективності використання фондів - норми прибутку. Режим економії супроводжується зниженням затрат на формування власних і оборотних фондів (молодняку і продуктивної худоби, насіння і посадкового матеріалу), а тому підвищує рівень фондовіддачі та коефіцієнт оборотності.

Отже, підвищення дефективності використання основних і оборотних фондів - проблема комплексна. Її успішне розв'язання потребує найбільш повного використання всіх елементівматеріально-технічної бази сільського господарства, вдосконалення структури фондів, суворого режиму економії на всіх стадіях виробничого процесу

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибутки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, як саме реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення частки діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основні напрями збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Важливим напрямом підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування. Слід сказати, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, встановлення оптимального режиму їхньої роботи

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки в провідних основних цехах, то важливо підвищувати їхню частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але й без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства - важливий напрямок кращого використання основних фондів. Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

Аналіз процесу відтворення виробничого апарату в Україні показує, що саме ця сфера виявилася найбільш вразливою в період економічної кризи. На сьогоднішній день стан основних фондів підприємств України знаходиться на дуже низькому рівні. Більше 80% основних виробничих фондів на більшості підприємств є застарілими і зношеними як морально, так і фізично. Таким чином, у даний час найважливішою задачею стає покращення, удосконалення структури та підвищення ефективності використання основних фондів, формування механізму державного регулювання інвестицій і відтворення основних фондів.

Отже, виконання цих задач приведе до ефективної діяльності підприємств, до їх успішного функціонування і розвитку надалі, а ,отже, і до розвитку національної економіки в цілому.

Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування; механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Основними шляхами підвищення ефективності використання основних фондів, зокрема її основного показника - фондовіддачі - є збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у процесі діяльності підприємства основних засобів.

Однією з головних умов підвищення ефективності використання основних засобів та їх відновлення є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум. Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва и управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників.

Напрямки підвищення ефективності використання основних фондів повинні визначатися існуючим станом підприємства, зумовленим впливом зовнішніх і внутрішніх факторів середовища його функціонування.

Основні фонди створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу, як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу виробничих основних фондів, удосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці, підвищення її продуктивності. Зростання основних виробничих фондів, їх удосконалення є з головною метою розвитку господарства.

В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого розвитку. Цьому сприятимуть: широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва - більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка здійснюваних великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Зміни в інвестиційній політиці значною мірою сприяють зростанню виробничого апарату, а отже і активної частини засобів праці, приводять до зміни галузевої структури основних фондів у бік підвищення частини тих галузей, що сприяють розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню добробуту населення.

ефективність основний виробничий аналіз


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. - К.: Знання, 2005. - 431с.

. Волков О.І., Скляренко В.К. Економіка підприємства: Курс лекцій. М: Инфра-М, 2003. - 280 с.

. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид.,

доп. і перероблення / В.Г.Андрійчук, - к,: КНЕУ , 2002. - 624с.

. Малік М.Й., Зіновчук В.В., Луценко Ю.О. Основи аграрного підприємства За ред.. М.Й. Маліка, - к. : ІАЕ, 2001. - 582с.

. Бова Т. В. Підвищення ефективності використання основних засобів підприємства / Т. В. Бова // Економіка. - 2010. - № 9. - С. 15 - 21.

. Економіка підприємства : підруч. / за ред. С. Ф. Покропивного. - К. : КНЕУ, 2006. - 528 с

. Мацибора В. І. Економіка підприємства : навч. посіб. / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора. - К. : Каравела, 2008. - 312 с.8. СкляренкоВ.К.,Прудников В.М. Економіка підприємства.ИНФРА - М.: 2008. 528с.

. Титов В.І. Економіка підприємства. - М.:Эксмо, 2007. -416с.

. Шеремет А.Д. Комплексний аналіз господарську діяльність. -М.:КНОРУС, 2008. -416с.


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ФАКУЛЬТЕ

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2018 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ