Особливості ринку праці

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика прожиткового мінімуму в Україні

Розділ 2. Абсолютні показники природного руху населення у Ізюмівському районі Харківської області

Висновки

Cписок використаних джерел

Вступ

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці - це передусім система суспільних відносин, повязаних із купівлею і продажем товару "робоча сила. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару "робоча сила, а й сферу виробництва, де найманії й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

Розділ 1. Загальна характеристика прожиткового мінімуму в Україні

Пропозиція робочої сили в Україні, незалежно від економічної ситуації, визначається демографічними чинниками, передусім чисельністю населення віком 20-65 років. Саме ці вікові рамки всупереч законодавству реально окреслюють економічно активний вік в Україні - до 20 років молодь переважно навчається і не виходить на ринок праці, а по досягненні пенсійного віку населення, як правило, не припиняє трудової діяльності. Водночас пропозиція робочої сили, особливо її якість, може стати або додатковим чинником прискорення, або барєром економічного зростання.

Чисельність та віковий склад економічно активного населення. Зрушення вікової структури і їх вплив на ринок праці. Сучасний рівень економічної активності населення України, попри значно нижчий, ніж у більшості країн світу пенсійний вік, є досить високим за міжнародними масштабами. Це пояснюється головним чином активністю жінок 20-49 років. Найвищі рівні економічної активності населення характерні для Волинської, Вінницької областей та м. Києва, найнижчі - для Тернопільської, Чернівецької та Івано-Франківської областей.

Загальна чисельність економічно активного населення останніми роками залишається практично незмінною, однак високий і постійно зростаючий ступінь старіння робочої сили (у середньому по Україні кожна пята економічно активна особа - старша 50 років, а кожна чотирнадцята - старше працездатного віку) створює певні перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили, для запровадження новітніх технологій і відповідної перекваліфікації працівників.

Особливо гострою є проблема старіння робочої сили у сільській місцевості, передусім у Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській областях. Це може стати непереборним барєром розвитку нових відносин у аграрному секторі цих регіонів.

Освітня та професійна підготовка робочої сили. Якість підготовки робочої сили має першочергове значення саме у період економічного зростання в звязку з необхідністю запровадження нових технологій, схем організації виробництва, коли майже вичерпано екстенсивні чинники економічного зростання і необхідна інтенсифікація як виробництва, так і надання послуг. У цьому контексті слід позитивно оцінити невпинне зростання питомої ваги осіб з вищою (повною та базовою) освітою у складі робочої сили. Проте у розвитку сучасної системи освіти, передусім вищої, спостерігаються значні диспропорції. Триває тенденція випереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів (відповідно на 36,2 та 43,6%), обумовлена, насамперед, інерцією високої престижності отримання спеціальностей, які гарантували в недавньому минулому досить високі та стабільні доходи, і адекватною реакцією ринку освітніх послуг. Однак практична насиченість національного ринку праці економістами та юристами неминуче позначиться на працевлаштуванні фахівців з цих спеціальностей. Натомість всупереч необхідності забезпечення економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційні принципи економічного зростання, і змінам у попиті на робочу силу, що вже відбуваються і вочевидь посиляться у найближчому майбутньому, протягом останніх років обсяги випуску таких фахівців практично не змінилися, а їхня питома вага у складі випускників вузів знизилася.

Таким чином, нажаль, здобуття вищої освіти в Україні не гарантує зайнятості. З одного боку, збереження високого ступеня монополізації економіки обумовлює існування значної частки технологічно відсталих виробництв, що суттєво обмежує можливості застосування отриманих знань та навичок безпосередньо у виробничому процесі. З другого - якість отриманих у процесі навчання знань часто не відповідає вимогам до робочої сили, які висуваються з боку високотехнологічних виробництв. Дається взнаки і стрімке старіння знань, обумовлене швидкими економічними зрушеннями, зокрема економічним піднесенням. Тому для забезпечення належної якості професійно-освітньої підготовки робочої сили необхідно запроваджувати систему освіти протягом всього трудового життя.

Після тривалого скорочення стабілізувалися обсяги підготовки кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти. Є позитивні тенденції розвитку закладів професійно-технічної освіти, зорієнтованих насамперед на підготовку спеціалістів для аграрного сектору економіки. Збільшення обсягів виробництва і надання послуг створює обєктивні передумови для зростання потреби в кваліфікованих робітниках, а отже, нагальною потребою стає реформування системи професійно-технічної освіти відповідно до нових вимог. Аналіз і прогноз потреби в робочій силі за професіями та рівнями кваліфікації має стати дієвим інструментом реформування системи професійної підготовки.

Зовнішня трудова міграція. При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці 20-49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграцій не мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачуваних відпустках.

Отримання можливостей роботи за кордоном хронологічно збіглося з початком економічного спаду і стало засобом поліпшення не тільки економічного становища, а й соціального статусу, особливо у сільській місцевості та невеликих містах західних регіонів. Не змінилася на краще ситуація з працевлаштуванням і з початком економічного зростання. Понад те, за оцінками Нацбанку, обсяги переказів заробітної плати робітників, які працюють за кордоном менше 1 року, останніми роками збільшилися у 2,2 рази, а тих, хто працює за кордоном більше 1 року, - вдвічі. Тимчасові поїздки українських громадян за кордон стали обєктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем, масштаби якого, за оцінками, становлять близько 2 млн. осіб на рік. При цьому за сприянням офіційних посередників за кордоном працевлаштовано лише трохи більше 40 тис. осіб. Водночас, виходячи з фінансових потоків, зменшується зайнятість іноземної робочої сили в Україні.

Найчастіше трудовими мігрантами стають особи з професійно-технічною та повною середньою освітою. Малоосвічені люди через низьку кваліфікацію мають заздалегідь невеликі шанси працевлаштування за кордоном, а високоосвічені прошарки менше зацікавлені в цьому через кращі можливості працевлаштування в Україні. Українські трудові мігранти-чоловіки зайняті переважно малокваліфікованою працею, зокрема на будівництві, сільськогосподарських роботах тощо. Галузева структура зайнятості жінок-мігрантів у різних країнах різна залежно від потреб національних економік. Загалом наші співгромадяни займаються переважно роботами, які мало сприяють підвищенню їхньої кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності в Україні.

Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). У цілому понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія і частково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Словакія, Чехія, Угорщина) та держави Південної Європи.

Тривалість перебування наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близько шести місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічно активного населення, то пропозиція робочої сили громадян України за межами нашої держави складає 5% від загальної пропозиції робочої сили. Таким чином, сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили на українському ринку праці, а й знижує її якість.

Ситуація, ймовірно, істотно зміниться вже найближчим часом у звязку зі вступом до ЄС західних сусідів України. Поліпшення можливостей зайнятості в країнах Південної Європи (Португалія, Греція) не компенсує втрати таких можливостей у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині. Менше 10% колишніх трудових мігрантів відкриває в Україні власну справу, і лише окремі особи створюють робочі місця для найманих працівників - переважна частина після повернення працює за наймом. Отже, ймовірне зменшення масштабів трудової міграції викличе певне посилення навантаження на вітчизняний ринок праці.

Отже, основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є:

а) невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками;

б) високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості;

в)"вимивання" через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною

Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за видами економічної діяльності у 2012 році

Працевлаштовано державною службою зайнятостісічень - березеньсічень - червеньтис. осібу % до відповідного періоду 2011р. тис. осібу % до відповідного періоду 2011р. Всього154,194,1402,395,2Сільське господарство, мисливство та лісове господарство34,6108,0113,899,6Промисловість39,089,398,291,1добувна промисловість4,573,410,076,5переробна промисловість30,891,479,992,8виробництво та розподілення електроенергії, газу та води3,796,18,396,9Будівництво5,0100,614,497,2Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку35,791,478,294,7Діяльність готелів та ресторанів4,0107,311,2109,0Діяльність транспорту та звязку8,491,720,397,2Фінансова діяльність1,073,82,280,2Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям6,082,713,793,0Державне управління5,189,010,687,0Освіта4,297,28,597,5Охорона здоровя та надання соціальної допомоги6,990,920,699,0Інші види економічної діяльності4,286,910,683,5

Розділ 2. Абсолютні показники природного руху населення у Ізюмівському районі Харківської області

Показники2008 р. 2009р. 2010 р. 2010 р. у % до 2008 р. Чисельність народжених182193203111,5Чисельність померлих51550448193,4Природне скорочення-333-311-27883,5Середня тривалість життя, років65686396,9Кількість зареєстрованих шлюбів59635389,8Кількість розлучень56535089,3Загальна чисельність населення19211189081868497,3

Висновки: Аналіз даних таблиці свідчить про темпи підвищення в 2010 році порівняно з 2008 роком чисельності народжених (11,5%) над зростанням чисельності померлих (6,6%), що в результаті призводить до зменшення природного населення (-16,5%). Також зростає кількість зареєстрованих шлюбів (10,2%) та зменшується кількість розлучень (10,3%). Незважаючи на наведені дані загальна чисельність населення в 2010 році скоротилася на 2,7% порівняно з 2008 роком.

ринок праця робоча сила

Відносні показники природного руху населення у Ізюмівському районі Харківської області

Показники2008 р. 2009 р. 2010 р. Коефіцієнт народжуваності9.4710.2110.86Коефіцієнт смертності26.8126.6625.74Коефіцієнт шлюбності3.073.332.84Коефіцієнт розлучень2.912.802.68Коефіцієнт природного скорочення населення-17.33-16.45-14.88Показник життєвості населення35,3438,3942, 20

Висновки: На основі даних таблиці було встановлено, що незважаючи на складну демографічну ситуацію в Ізюмівському районі, як і в Україні в цілому, коефіцієнт народжуваності в 2010 році зменшується і становить 10.86 що свідчить про скорочення народжуваності в розрахунку на загальну чисельність населення, в цей же час скорочується коефіцієнт смертності і становить у 2010 році 25.84 що в результаті призводить до коливання коефіцієнта природного скорочення. Коефіцієнти шлюбності та розлучень спадають. Спад показника життєвості населення свідчить про спад чисельності народжених в розрахунку на 100 померлих осіб до рівня 42, 20.

Абсолютні показники механічного руху населення у Ізюмівському районі Харківської області

Показники2008 р. 2009 р. 2010 р. 2010 р. у % до 2008 р. Число прибулих на дану територію за рік374401487129,4Число вибулих із даної території за рік48239343089,2Сальдо міграції-108857-52,8Міграційний оборот856794914106,8Середньорічна чисельність населення19431190601879696,7

Висновки: На основі даних таблиці було виявлено, що в 2010 році порівняно з 2008 чисельність прибулих збільшилась на 29,4%, в той же час чисельність вибулих зменшилася на 10,8%, в той же час міграційний оборот зменшується на - 52,8%, все це призводить до збільшення середньорічної чисельності населення 3,3%.

Відносні показники механічного руху населення у Ізюмівському районі Харківської області

Показники2008 р. 2009 р. 2010 р. Коефіцієнт прибуття19,2521,0425,91Коефіцієнт вибуття24,8120,6222,88Коефіцієнт механічного приросту-5,560,423,03Коефіцієнт механічного обороту44,0544,6648,77Коефіцієнт приросту населення-22,70-15,90-11, 19

Висновки: Дані таблиці свідчать, що коефіцієнт прибуття у 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився і становить 25.91. коефіцієнт вибуття зменшився і становить 22,88. А коефіцієнт механічного приросту збільшився і становить 3,03. Коефіцієнт механічного обороту збільшився до 48,77. А коефіцієнт приросту населення зменшився і становить - 11, 19.

Висновки

В даний час попит на працю головним чином визначається: державною політикою стосовно низькорентабельних і збиткових підприємств; розмірами державних, приватних і іноземних інвестицій; активністю і позицією профспілок; масштабами тіньової економіки.

На пропозицію праці може діяти такі фактори, як падіння рівня життя в результаті інфляції (за інших рівних умов пропозиція праці росте); появу альтернативних джерел доходу у визначеної частини населення (за інших рівних умов пропозиція праці скорочується); природні темпи приросту трудових ресурсів; міграція населення; демографічна і соціальна політика держави.

Падіння рівня життя в Україні приводить до обмеження споживчого попиту, що стримує пропозицію товарів і послуг. Співвідношення попиту та пропозиції товарів і послуг у країнах з розвитий ринковою економікою характеризується, принаймні, трьома обставинами:

. Обсяги пропозиції товарів і послуг на ринку, цілком задовольняючий платоспроможний попит, дуже близькі чи навіть вище раціональних норм споживання на душу населення.

. Рівень оплати праці визначається вартістю робочої сили і забезпечує купівельну спроможність на дуже високому рівні задоволення потреб.

. Антимонопольні міри ефективно забезпечують наявність твердої конкуренції між продавцями (виробниками) за покупця (замовника).

Дія цих трьох факторів визначає таке співвідношення попиту та пропозиції, при якому ціни на основні споживчі товари і послуги загальнодоступні. В Україні в даний час не діє жоден з названих факторів.

Як показав аналіз, що формується в Україні ринок праці має складну структуру. Відбувається поглиблення його сегментації по ряду критеріїв: формам власності (альтернативні форми зайнятості), фондоємкості і трудомісткості виробництва (різні темпи вивільнення і якісний склад працівників), особливостям технології виробництва, кваліфікації зайнятих, рівню поділу й усуспільнення праці, історично сформованим формам організації і стимулювання праці, традиціям у мотиваційному поводженні трудящих.

Формування ринку праці в Україні, його прогнозування, є невідємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямками його регулювання повинні стати: боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; уживання заходів по підвищенню рівня життя населення й ін.

Що ж стосується рівня заробітної плати, те очевидно, варто було б зосередиться на наступних мірах, що представляються першочерговими: перегляд мінімального розміру оплати праці як у якісному аспекті (звільнення цього показника від фіскальних функцій), так і в кількісному; зміна тарифної системи, прийняття законів про державну службу і регулювання трудових відносин у приватному секторі тощо.

Cписок використаних джерел

1.Статистично-аналітичний огляд ринку праці у 2012 році. Державний комітет статистики України, К., 2012.

2.Інтернет джерело, Стан ринку праці в сільській місцевості: <http://agroua.net/economics/documents/category-58/doc-24/>

.Ярошенко В. Державні механізми регулювання ринків праці в Україні // Україна: аспекти праці. - 2010. - № 8.

.Горловський Р. Мінімальна заробітна плата як інструмент мотивації праці // Україна: аспекти праці. - 2010. - №2.

.Головко В., Григорович Н. Реформування статистики праці: досягнення та перспективи // Україна: аспекти праці. - 2009. - №3.

.Інтернет джерело, http://www.niss.gov.ua/Monitor/Monitor21/02. htm. <http://www.niss.gov.ua/Monitor/Monitor21/02.htm.>

Больше работ по теме: