Особливості перекладу наукової статті

 

Особливості перекладу наукової статті

ВСТУП

перекладознавство технічний текст науковий

Переклад належить до одного з найдавніших видів людської діяльності, це складний і багатогранний процес. Завдання будь-якого перекладу - передати засобами іншої мови цілісно й точно зміст оригіналу та зберегти його стилістичні та експресивні особливості. Процес перекладу - своєрідна мовна діяльність, спрямована на найбільш повне відтворення змісту й форми тексту іншою мовою. Відзначимо, що базовим у теорії перекладу є поняття еквівалентності або адекватності, під яким розуміють збереження відносної рівності змістовної, семантичної, стилістичної та функціонально-комунікативної інформації, що міститься в оригіналі та перекладі.

Науково-технічний прогрес сьогодення та інтенсифікація міжнародного економічного і технічного співробітництва підвищують роль термінологічної лексики в сучасних мовах. У звязку з цим виникає гостра необхідність перекладу великого обсягу науково-технічної літератури, зокрема наукових статей, чим і пояснюється нагальна потреба дослідження терміносистеми як каркасного словника мови спеціальностей, зясування питань загальної теорії термінології, особливостей утворення таких мовних одиниць як терміни, та - що найголовніше для перекладача - особливостей їхнього перекладу, їхнього розвитку та взаємодії з розмовною і літературною мовами. Різні аспекти перекладу статей наукового стилю представлено в працях таких науковців, як М. Аполова [2], Л. Борисова [6], В. Карабан [21; 22; 23], Р. Проніна [54], В. Судовцев [61], Л. Філатова [66] та ін.

Важливим аспектом при перекладі наукових статей є досягнення еквівалентності. Саме тому вважаємо за необхідне окремо розглянути у нашому дослідженні цю проблему. Еквівалентність в перекладі вивчають дослідники сучасних літературних мов, стилістики, контрастивної лексикології, теорії та практики перекладу, лінгвокраїнознавства, етнолінгвістики тощо. Дослідженням даної теми займалися зарубіжні вчені М. Бейкер [93], Е. Гатт [72], С. Гелверсон [73] та багато вітчизняних дослідників, серед яких варто відзначити Л. Бархударова [5], В. Виноградова [9], Р. Зорівчак [18], В. Комісарова [28; 29; 30; 31], Л. Латишева [38; 39], Я. Рецкера [56; 57], А. Швейцера [68] тощо.

Поняття еквівалентності в перекладі та її специфіка вивчені досить глибоко, але на наш погляд, актуальність дослідження полягає, по-перше, в тому, що в сучасному перекладознавстві адекватність належить до одного з найбільш дискусійних понять, визначення якого залишається однією з до кінця не розвязаних задач теорії перекладу. Перш за все, при формуванні перекладацької компетенції майбутніх спеціалістів величезне значення має уявлення про ступінь глибини або достовірності звязку тих чи інших перекладних еквівалентів. Без знання відповідних конотацій, присутніх в іноземній мові, неможливо повністю зрозуміти весь зміст. На сьогоднішній день науково-технічні тексти різного спрямування є надзвичайно поширеними й охоплюють різні сфери життя - від технічних інструкцій до наукових монографій, а, отже, питання перекладу англомовних наукових статей також є актуальним. Також актуальність дослідження полягає в тому, що незважаючи на існування великої кількості розвідок стосовно питань перекладу науково-технічної літератури, недостатньо уваги приділялося саме особливостям перекладу наукової статті як типу тексту.

Мета роботи полягає у вивченні особливостей перекладу англомовних статей науково-технічного спрямування українською мовою.

Мета роботи досягається вирішенням таких завдань:

·зясувати сутність поняття еквівалентність та теорії її рівнів;

·вивчити способи та прийоми досягнення адекватності перекладу науково-технічних текстів;

·окреслити жанрово-стилістичні властивості наукової статті;

·описати граматичні особливості перекладу наукових статей;

·проаналізувати особливості досягнення еквівалентності при перекладі англомовних наукових статей українською мовою.

Обєкт дослідження - переклад науково-технічних текстів.

Предмет дослідження - способи досягнення еквівалентності при перекладі англомовних наукових статей українською мовою.

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичний, описовий, компаративно-аналітичний.

Матеріалом дослідження слугували англомовні наукові статті видання National Geographic, а також праці відомих зарубіжних науковців та їх українські переклади.

Теоретична новизна дослідження полягає в систематизації уявлень стосовно специфіки наукової статті як типу тексту й особливостей її перекладу українською мовою, зокрема шляхів досягнення еквівалентності.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріал можна використати при підготовці до практичних занять та семінарів з курсів вступу до перекладознавства, теорії та практики перекладу, науково-технічного перекладу, термінології.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ТА АДЕКВАТНІСТЬ У ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ

1.1Наукові підходи до визначення поняття еквівалентність у сучасному перекладознавстві

Вивчення наукових джерел за темою дослідження виявило, що одне з головних завдань перекладача полягає в максимально повній передачі змісту оригіналу, і, як правило, фактична спільність змісту оригіналу та перекладу є дуже значною. Таким чином, поняття еквівалентність є центральним у теорії та практиці перекладу.

Необхідно зауважити, що в сучасному перекладознавстві можна знайти три основних підходи до визначення поняття еквівалент. Деякі дослідники, наприклад М. Брандес та В. Провоторов, надаючи визначення перекладу, фактично підмінюють еквівалентність тотожністю, стверджуючи, що переклад повинен повністю зберігати зміст оригіналу [7, c. 117].

Другий підхід у вирішенні проблеми перекладацької еквівалентності, представником якого можна вважати В. Комісарова, полягає в спробі знайти в змісті оригіналу певну інваріативну частину, збереження якої є необхідним і достатнім для досягнення еквівалентності перекладу. Іншими словами, якщо переклад може виконати одну й ту ж саму функцію або описує ту ж саму реальність, то він є еквівалентним [31, с. 74].

Третій підхід до визначення перекладацької еквівалентності можна назвати емпіричним. Згідно Л. Латишеву, сутність його полягає в тому, щоб не намагатися вирішувати, в чому повинна полягати спільність перекладу й оригіналу, а зіставити велике число реально виконаних перекладів з їх оригіналами й подивитися, на чому ґрунтується їх еквівалентність [38, c. 21].

Л. Бархударов уважає, що про повну відповідність можна говорити лише відносно, адже за словами дослідника при перекладі уникнути втрат неможливо, тобто має місце неповна передача значень, які містить текст оригіналу [5, с. 12]. Виходячи з цього, вчений робить закономірний висновок, що текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу.

Схожої думки дотримується і В. Комісаров, за словами якого намагання досягти еквівалентності може призвести до значного відступу від оригіналу. Еквівалентність виступає в якості основи комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом [29, с. 62].

В. Виноградов зазначає, що еквівалентність перекладу по відношенню до оригіналу завжди є відносним поняттям. І рівень відносності може бути вельми різним. Ступінь зближення з оригіналом залежить від багатьох чинників: від майстерності перекладача, особливостей мов та культур, що зіставляються, епохи створення оригіналу й перекладу, способу перекладу, характеру текстів, що перекладаються тощо [9, с. 20].

Варто зазначити, що в теорії і практиці перекладу оперують такими схожими поняттями, як еквівалентність, адекватність і тотожність. У широкому плані еквівалентність розуміється як щось рівноцінне, рівнозначне чому-небудь, адекватність - те, що є повністю рівним, а тотожність - те, що володіє повним збігом, схожістю з чим-небудь. Можливо, менша семантична категоричність слова еквівалентність і зробила його переважаючим у сучасному перекладознавстві. Хоча, звичайно, поняття адекватності, тотожності, повноцінності й навіть аналогічності залишаються в тому ж семантичному полі, що й термін еквівалентність інколи дублюють одне одного. На думку В. Виноградова, під еквівалентністю в теорії перекладу слід розуміти збереження відносної рівності змістовної, смислової, семантичної, стилістичної і функціонально-комунікативної інформації, що міститься в оригіналі та перекладі [9, с. 24].

Необхідно особливо підкреслити, що еквівалентність оригіналу й перекладу - це перш за все спільність розуміння інформації, що міститься в тексті, включаючи й ту, яка впливає не лише на мислення, а й на відчуття реципієнта, і яка не лише експліцитно виражена в тексті, а й імпліцитно віднесена до підтексту.

На думку Н. Гарбовського, еквівалентність перекладу залежить також від ситуації появи тексту оригінала та його відтворення в мові перекладу. Таке трактування еквівалентності відображає повноту й багаторівневість цього поняття, повязаного з семантичними, структурними, функціональними, комунікативними, прагматичними, жанровими та іншими характеристиками. Причому всі вказані в дефініції параметри повинні зберегтися в перекладі, але ступінь їх реалізації буде різною залежно від тексту, умов та способу перекладу [11, c. 163].

Таким чином, під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, що міститься в тексті, включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Отже, еквівалентність - поняття ширше, ніж «точність перекладу», під яким зазвичай розуміють лише збереження «предметно-логічного змісту» оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.

Необхідно зауважити, що, як стверджує В. Комісаров, адекватний переклад є за визначенням еквівалентним, хоча ступінь смислової спільності між оригіналом та перекладом може бути різною. Найбільш повна еквівалентність (на рівні мовних знаків) означає максимально можливу наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний переклад не завжди буде вважатися адекватним, через те, що він буде лише задовольняти вимогу смислової наближеності до оригіналу [28, с. 120].

Р. Зорівчак вражає, що завдання будь-якого перекладу - передати засобами іншої мови цілісно й точно зміст оригіналу, зберігаючи при цьому його стилістичні й експресивні особливості. Переклад повинен передавати не лише те, що виражене оригіналом, але й те, як це виражено в ньому. Ця вимога відноситься як до всього перекладу певного тексту, так і до окремих його частин [18, c.17].

За визначенням Р. Белла, переклад є заміною репрезентації певного тексту в одній мові репрезентацією цього тексту в іншій [70, с. 20]. Проте, процес перекладу не може обмежуватися тільки мовою, він є діяльністю, що включає вербальну комунікацію, тісно повязану з поняттями норми і культури. Слід також визнати, що переклад - це явище комунікативне й культурне, важлива роль у якому відводиться мові. Очевидно, що письмовий текст не обовязково зводиться до свого мовного компоненту. С. Гелверсон зазначає, що важливу роль у «перекладній» комунікації, в якій задіяні образи реального й вигаданого світу, відіграє семіотика простору й жестів [73, p. 214]. У свою чергу О. Каде додає, що переклад може вважатися успішним у тому випадку, коли він відповідає певним вимогам, зокрема, він повинен виконувати функцію, ідентичну функції оригіналу, й ідентично впливати на реципієнта [19, c. 70].

Аналіз наукових праць, зорієнтованих на дослідження явища перекладацької еквівалентності, дозволяє стверджувати, що в сучасному перекладознавстві еквівалентність залишається одним із найбільш дискусійних понять, визначення якого залишається однією з до кінця не розвязаних задач теорії перекладу. Так, наприклад, М. Шаттлворт і М. Коуї відзначають складність наукового визначення еквівалентності й намагаються уникати категоричних формулювань: «термін використовується багатьма авторами для опису природи й міри відносин, що існують між мовами оригіналу та перекладу або меншими одиницями мови» [91, с. 49]. Аналогічної точки зору дотримуються М. Бейкер і К. Мальмчер, відзначаючи, що хоча поняття еквівалентності й є центральним для теорії перекладу, воно водночас залишається одним із найбільш суперечливих. Таким чином, у поглядах цілої низки перекладознавців еквівалентність виступає «необхідною умовою перекладу, перешкодою здійснення процесу перекладу, або корисною категорією для опису перекладів» [93, с. 77].

С. Гелверсон вважає, що еквівалентність можна визначити як стосунки, що існують між двома або більше спільнотами, які можуть бути описані як стосунки подібності, схожості, рівності з погляду будь-якого набору можливих якостей [73, с. 207]. Ці дві (або більше) спільноти є культурою оригінала й культурою перекладу, між якими в процесі адаптації перекладу має бути досягнутий певний ступінь відповідності за допомогою перенесення змісту й знаків у культуру перекладу. При цьому деякі деталі оригіналу можуть бути втрачені, проте, спільний ефект перекладеного повідомлення має бути еквівалентним ефекту оригіналу внаслідок вибору знаків і їх значень.

Для опису еквівалентності в теорії перекладу використовуються різні терміни. П. Ньюмарк використовує термін динамічної еквівалентності й описує це явище як «принцип схожої або еквівалентної реакції й ефекту, або принцип функціональної еквівалентності». Еквівалентним у даному випадку може бути як когнітивний зміст, так і формальний аспект (форма). Елементи повідомлення в мові перекладу повинні і за формою, і за змістом відповідати елементам повідомлення оригіналу [74, с. 80].

За визначенням І. Гатта успішність перекладу визначається природністю використання мовних засобів і легкістю сприйняття перекладеного повідомлення. Поняття динаміки означає, що переклад природним чином використовує мовні структури, а також, що реципієнти в культурі перекладу не зазнають труднощів при його сприйнятті [72, с. 68].

О. Швейцер уважає, що якими б суперечливими не були вимоги, які ставляться до перекладу, не можна не визнати, що переклад є цілеспрямованою діяльністю, що відповідає певним критеріям оцінювання. Однією з вимог, що звичайно висуваються теорією і практикою перекладацької діяльності, є вимога еквівалентності текстів - початкового й кінцевого [68, с. 89].

Спираючись на дослідження одного з піонерів лінгвістичного перекладознавства в нашій країні, Я. Рецкера, поняття еквівалентності розповсюджувалося лише на стосунки між мікроодиницями тексту, а не на міжтекстові відносини. При цьому еквівалент розуміється як постійна рівнозначна відповідність, як правило, не залежна від контексту [56, с. 10-11]. На думку Я. Рецкера, коли слово багатозначне, як, наприклад, іменник pin, і навіть у техніці має велику кількість значень: «палець», «штифт», «шпилька», «шплінт», то жодне з них не можна вважати еквівалентним. Це - варіантні відповідності [56, с. 11- 12].

Насправді, для перекладача відмінність між «частковим еквівалентом» і «варіантною відповідністю» є неістотною. І в тому, і в іншому випадку він має справу з неоднозначною відповідністю: одному слову в вихідній мові відповідає декілька слів у мові перекладу. Що ж до повних еквівалентів, то вони зустрічаються, як відзначає Я. Рецкер, головним чином серед географічних назв, власних імен і термінів і, отже, є не настільки частим явищем [56, с. 13].

Більш того, «часткові еквіваленти» ніяк не підпадають під наведене вище їх визначення як рівнозначних відповідностей, не залежних від контексту, оскільки зясувати, як слід перекласти багатозначне слово, можна тільки з контексту (приклад: the shadow of the house - «тінь від будинку» і the shadows lengthened - «сутінки згустилися») [57, c. 92].

Отже, у визначенні еквівалентності Я. Рецкера чітко простежуються вихідні позиції «теорії закономірних відповідностей», побудованої в основному на співвідношенні окремих одиниць. Мова йде фактично про співвідношення мов, а не про співвідношення текстів.

Дослідник Ю. Найда висуває концепцію «динамічної еквівалентності», в якій робиться спроба здолати обмеженість чисто семантичного підходу до еквівалентності. Наявність семантичної подібності між двома текстами не розглядається більше як достатня умова еквівалентності. «Динамічна еквівалентність» визначається як «якість перекладу, при якому смисловий зміст оригіналу передається на мові-рецепторі таким чином, що реакція рецептора перекладу в основному подібна до реакції вихідних рецепторів» [75, с. 202]. При цьому під реакцією мається на увазі спільне сприйняття повідомлення, що включає розуміння його змісту та емоційних установок.

Таким чином, зазначає Л. Латишев, у визначення еквівалентності вводиться прагматичний вимір - установка на реципієнта. Поняття «динамічна еквівалентність» протиставляється поняттю «формальна відповідність», тобто та якість перекладу, при якому ознаки форми вихідного тексту механічно відтворюються в мові-рецепторі, вносячи викривлення в зміст повідомлення, що спричиняє його неправильне сприйняття [39, с. 113].

Поняття динамічної еквівалентності, у визначенні Ю. Найди, враховує ще один істотний компонент перекладу - комунікативну ситуацію. Отже, на перший план виходить наявність у процесі перекладу двох комунікативних ситуацій і необхідність узгодженості вторинної комунікативної ситуації з первинною [75, с. 203].

На думку О. Зарівної, головне в будь-якому перекладі, у тому числі наукової статті, - це передача змістової інформації тексту. Всі інші її види й характеристики (функціональні, стилістичні (емоційні), стильові, соціолокальні і т.п.) не можуть бути передані без відтворення змістової інформації, тому що весь інший зміст компонентів повідомлення нашаровується на змістову інформацію. Еквівалентність виступає як основа комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом [16, с. 98].

Таким чином, поняття еквівалентності перекладу можна визначити як відтворення при перекладі змісту оригіналу, сукупність інформації, що міститься в тексті, у тому числі емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Еквівалентність - поняття ширше, ніж «точність перекладу», що, зазвичай, означає лише збереження «предметно-логічного змісту» оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал. Адекватний переклад є, по суті, еквівалентним, хоча рівень відповідності між оригіналом і перекладом може різнитися. Найповніша еквівалентність розуміється як максимально можлива наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний переклад не завжди вважається адекватним, оскільки у певних випадках він задовольняє лише вимогу смислової наближеності до оригіналу.

1.2Типи і рівні перекладацької еквівалентності

Аналіз наукової літератури з перекладознавства дає підстави стверджувати, що відмінності в системах мови оригіналу та мови перекладу, а також у особливостях створення текстів кожною з цих мов, певним чином можуть обмежувати можливість повного збереження в перекладі змісту оригіналу. Тому, вважає В. Коптілов, перекладацька еквівалентність може ґрунтуватися на збереженні (і відповідно - втраті) різних елементів змісту, що містяться в оригіналі [32, с. 38]. Залежно від того, яка частина змісту передається в перекладі для забезпечення його еквівалентності, розрізняються різні рівні (типи) еквівалентності. На будь-якому з цих рівнів переклад може забезпечувати міжмовну комунікацію.

Слід зазначити, що вид еквівалентності уточнюється шляхом указівки на ті аспекти, в яких застосовується це нормативне поняття. Іншими словами, мова йде про ті конкретні властивості оригіналу, які мають бути збережені в процесі перекладу. Так, Л. Латишев розрізняє пять видів еквівалентності:

) денотативну, що передбачає збереження наочного змісту тексту (в перекладацькій літературі вона іменується «змістовною інваріантністю» або «інваріантністю плану змісту»);

) конотативну, що передбачає передачу конотацій тексту шляхом цілеспрямованого вибору синонімічних мовних засобів (у перекладацькій літературі вона зазвичай відноситься до стилістичної еквівалентності);

) текстуально-нормативну, яка орієнтована на жанрові ознаки тексту, на мовні норми (в перекладацькій літературі вона називається інколи «стилістичною еквівалентністю»);

) прагматичну, що передбачає певну установку на одержувача (в перекладацькій літературі вона також іменується «комунікативною еквівалентністю»);

) формальну, зорієнтовану на передачу художньо-естетичних, каламбурних, індивідуалізуючих та інших формальних ознак оригіналу [38, с. 80].

Науковець відзначає, що еквівалентність є нормативним, а не дескриптивним поняттям. У переліку видів еквівалентності, що приводиться ним, знаходять своє віддзеркалення нормативні вимоги, які предявляються до перекладу. Співвідношення між різними вимогами, що висуваються до перекладу, є змінною величиною. Проте вимога комунікативно-прагматичної еквівалентності за всіх умов залишається найголовнішою, оскільки саме вона передбачає передачу комунікативного ефекту вихідного тексту та має на увазі визначення того його аспекту або компоненту, який є провідним в умовах даного комунікативного акту [38, с. 80]. Іншими словами, саме ця еквівалентність і задає співвідношення між рештою видів еквівалентності - денотативною, конотативною, текстуально-нормативною і формальною.

Це положення цілком узгоджується з положенням про функціональний інваріант перекладу, що визначається функціональними домінантами тексту та їх конфігурацією, й охоплює випадки, коли первинного значення набуває вимога денотативної еквівалентності, а також ті, коли комунікативна установка мовного акту висуває на перше місце інші функціональні характеристики тексту, що перекладається [38, с. 81].

В. Комісаров розрізняє наступні рівні (типи) еквівалентності, маючи на увазі різні ступені змістової спільності між перекладом і оригіналом:

) цілі комунікації;

) ідентифікація ситуації;

) спосіб опису ситуацій;

) значення синтаксичних структур;

) словесні знаки [30, с. 92].

Якщо в Л. Латишева всі види еквівалентності розташовані в одній площині, то у В. Комісарова вони утворюють ієрархічну структуру. На думку автора, запропонована ним раніше ієрархічна модель еквівалентності була спрощеною. «Очевидно, що тут ми маємо справу з іншим типом ієрархії, компоненти якої не організовуються в багатоярусну систему, де одиниці кожного рівня включають одиниці рівня нижченаведеного» [30, с. 100].

А. Горбачевський зазначає, що найменшим ступенем смислової спільності характеризуються відносини між оригіналом і перекладом на рівні мети комунікації. Сюди відносяться такі випадки, як: Maybe there is some chemistry between us that does not mix - «Буває, що люди не сходяться характерами»; Thats a pretty thing to say. - «Посоромився б!» [12, с. 59].

Другий тип еквівалентності (на рівні ідентифікації ситуації) відрізняється від першого тим, що тут зберігається додаткова частка змісту оригіналу, яка вказує, про що повідомляється в вихідному повідомленні. Іншими словами, в тексті відбивається та ж наочна ситуація, хоча й змінюється спосіб її опису: Не answered the telephone - «Він зняв трубку»; You are not fit to be in a boat. - «Тебе не можна пускати в човен» [12, с. 60].

Третій тип еквівалентності (рівень «способу опису ситуації») характеризується збереженням у перекладі спільних понять, за допомогою яких описується ситуація («способу опису ситуації»): Scrubbing makes me bad-tempered - «Від миття підлоги в мене псується настрій»; London saw a cold winter last year. - «Торік зима в Лондоні була холодною» [12, с.60].

У четвертому типі еквівалентності (рівень синтаксичних значень) до вказаних вище рис спільності додається ще одна - інваріантність синтаксичних структур оригіналу й перекладу: I told him what I thought of him - «Я сказав йому свою думку про нього» [12, с. 61].

До пятого типу еквівалентності (на рівні словесних знаків) відносяться ті випадки, коли в перекладі зберігаються всі основні частини змісту оригіналу. Тобто досягається максимальний ступінь близькості змісту оригіналу й перекладу, що може існувати між текстами в різних мовах. Сюди відносяться такі випадки: I saw him at the theatre - «Я бачив його в театрі»; The house was sold for 10 thousand dollars. - «Будинок був проданий за 10 тисяч доларів» [12, с. 61].

Перевагою концепції В. Комісарова в порівнянні з викладеною вище концепцією Л. Латишева є те, що тут в поняття еквівалентності вкладається достатньо конкретний зміст. Як обовязкова умова еквівалентності постулюється «збереження домінантної функції вислову» [29, с. 71]. В. Комісаров відзначає провідну роль мети комунікації у встановленні еквівалентних стосунків між оригіналом і перекладом. Оскільки мета комунікації відноситься до категорії прагматичних чинників, це рівноцінно визнанню домінуючого положення прагматичної еквівалентності в ієрархії вимог, що предявляються до перекладу [31, с. 135].

Менш обґрунтованим видається твердження про те, що відмінність між типами еквівалентності зводиться до ступеня спільності змісту оригіналу і перекладу. Наприклад, різниця між третім і четвертим типами еквівалентності аж ніяк не зачіпає їх змісту, а стосується лише їх синтаксичної форми. Четвертий тип характеризується більшим ступенем синтаксичної (але не семантичної) подібності, ніж третій. Те ж саме відноситься і до різниці між пятим типом і, скажімо, четвертим і третім. Різниця тут також характеризується ступенем формальної (але не смислової) подібності. Тому немає достатньо переконливих підстав стверджувати, що лише пятий тип еквівалентності забезпечує «найбільший ступінь смислової спільності, яка тільки може існувати між текстами на різних мовах» [29, с. 95].

До пропонованої ієрархічної моделі еквівалентності ближче примикає схема В. Гака і Ю. Львіна, в якій розрізняються три види еквівалентності: формальна, смислова і ситуаційна. При формальній еквівалентності загальні значення у двох мовах виражаються аналогічними мовними формами. Смислова еквівалентність передбачає вираження одних і тих самих значень різними способами. І нарешті, особливістю ситуаційної еквівалентності є те, що одна і та ж ситуація описується не лише за допомогою різних форм (як при смисловій еквівалентності), але і за допомогою різних елементарних значень (сем), що виражаються цими формами. [44, с. 10]. При формальній еквівалентності спостерігається подібність слів і форм при подібності значень. Відмінності засобів вираження проявляються лише в загальних структурних відмінностях двох мов (наявність артикля у французькій мові при відсутності відмінкових форм тощо). При смисловий еквівалентності сукупність сем, що становлять загальний зміст обох фаз, однакова. Варіюються лише мовні форми їх вираження.

На думку Я. Рецкера, якщо трансформації, що відповідають семантичному рівню, порівняно легко укладаються в певні моделі (тут ми знаходимо семантичні зрушення описаних вище типів), то на прагматичному рівні зустрічаються трансформації, які не зводяться до єдиної моделі (опущення, додавання, повне перефразування тощо.) [57, с. 134].

Звідси можна дійти висновку, що прагматичний рівень, який охоплює такі життєво важливі для комунікації фактори, як комунікативна інтенція, комунікативний ефект, установка на адресата, керує іншими рівнями. Прагматична еквівалентність є невідємною частиною еквівалентності взагалі і нашаровується на всі інші рівні і види еквівалентності.

Таким чином, можна зазначити, що типологія перекладацької еквівалентності може бути представлена як у вигляді ієрархічної, так і в вигляді одновимірної структури. Найголовнішим фактором, що визначає ступінь близькості між оригіналом та текстом перекладу, тобто власне еквівалентність, на думку вчених, є мета комунікації, тобто прагматика тексту.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ТРАНСФОРМАЦІЙ ТА ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ

2.1Досягнення еквівалентності шляхом перекладацьких трансформацій при відтворенні наукових статей

На думку Т. Казакової, трансформація полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних <../../../Алискины файлы/franko/glossary.htm> (семантичні трансформації) компонентів при збереженні інформації [20, c. 60].

І. Корунець вважає, що термін трансформація використовується в перекладознавстві в метафоричному значенні. Насправді йдеться про відношення між початковими й кінцевими мовними виразами, про заміну в процесі перекладу однієї форми висловлювання іншою, яку можна образно назвати перетворенням або трансформацією. Таким чином, описані нижче операції (перекладацькі трансформації) є по суті міжмовними операціями «перевираження змісту» [34, c. 76].

За визначенням вітчизняного перекладознавця Л. Бархударова, перекладацькі трансформації - це такі перетворення, за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу, при цьому він підкреслює, що сам термін трансформація не слід розуміти в буквальному сенсі, оскільки оригінальний текст не змінюється сам по собі. Він залишається незмінним, але поряд з ним, на його основі створюється інший текст іншою мовою [5, c.103].

Залежно від характеру мовних одиниць, П. Топер поділяє трансформації на лексичні, граматичні та лексико-граматичні. Також виділяють семантичні та стилістичні трансформації [63, с. 89].

Розглянемо зазначені перекладацькі трансформації більш детально. За В. Коптіловим лексична трансформація полягає в відхиленні від прямих словникових відповідників та, зокрема, передбачає вибір варіанту перекладу слова з ряду синонімів, тобто відповідника, що найбільше розкриє суть оригіналу в мові перекладу. Граматична трансформація - це перекладацька заміна, в результаті якої при перекладі змінюється порядок слів або словосполучень у реченні. Зокрема граматичні трансформації поділяють на морфологічні та синтаксичні. Морфологічна трансформація представляє собою заміну однієї частини мови іншою (або кількома). Суть синтаксичних трансформацій полягає в зміні певних синтаксичних функцій слів та словосполучень, що супроводжується перебудовою синтаксичних конструкцій у реченні. Лексико-граматична трансформація - це заміна, в результаті якої при перекладі збільшується кількість слів або частин речення. Можуть додаватися іменники, дієслова, прикметники, прийменники, словосполучення [33, c. 97].

В. Комісаров виділяє такі типи лексичних трансформацій, які вживаються в процесі перекладу:

1.перекладацьке транскрибування й транслітерація;

2.калькування;

.лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізація, модуляція) [29, c. 76].

За визначенням Т. Левицької та А. Фітермана, транскрипція і транслітерація - це способи перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за допомогою букв мови перекладу. При транскрипції відтворюється звукова форма іншомовного слова, а при транслітерації його графічна форма (буквений склад). Провідним способом у сучасній перекладацькій практиці є транскрипція із збереженням деяких елементів транслітерації [40, c. 50]. Наприклад: hacker - хакер, interface - інтерфейс, computer - компютер. Для прикладу чистої транскрипції можна навести терміни cache - кеш, slash - слеш. Розрізняють три типи транскрипції:

1)фонетична: macroblock - макроблок, electroreactor - електрореактор;

2)фонематична: autocylinder - автоциліндер, autofocus - автофокус;

3)практична: multiperforator - мультиперфоратор.

Приклади транслітерації більш чисельні: port - порт, adapter - адаптер, assembler - асемблер, electromagnet - електромагніт.

З. Львовська стверджує, що калькування - це спосіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин - морфем або слів (у разі стійких словосполучень) їх лексичними відповідностями в мові перекладу. Суть калькування полягає в створенні нового слова або стійкого поєднання в мові перекладу, що копіює структуру початкової лексичної одиниці [45, c. 145]. Наприклад: junction- field-effect transistor - площинний канальний транзистор, heavy duty battery - акумуляторна батарея підвищеної потужності.

Лексико-семантичні заміни - це спосіб перекладу лексичних одиниць оригіналу шляхом використання в перекладі одиниць мови перекладу, значення яких не співпадає із значеннями вихідних одиниць, але може бути виведене з них за допомогою певного типу логічних перетворень. Основними видами подібних замін є конкретизація, генералізація й модуляція (смисловий розвиток) значення початкової одиниці [45, c. 148].

На думку А. Лілової, конкретизація - це заміна слова або словосполучення мови оригіналу з ширшим значенням словом або словосполученням мови перекладу з вужчим значенням. У результаті застосування цієї трансформації створена відповідність і початкова лексична одиниця опиняються в логічних відносинах включення: одиниця мови оригіналу виражає родове поняття, а одиниця мови перекладу - видове поняття, що входить у неї [42, c. 94].

Генералізацією К. Кириленко називає заміну одиниці мови оригіналу, що має вужче значення, одиницею мови перекладу, яка має ширше значення, тобто перетворення, зворотне конкретизації [25, c. 184].

Відповідно до Дж. Катфорда, модуляцією або смисловим розвитком називається заміна слова або словосполучення вихідної мови одиницею мови перекладу, значення якої логічно виводиться із значення початкової одиниці. Найчастіше значення співвіднесених слів у оригіналі й перекладі повязані причинно-наслідковими звязками [24, c. 73].

Проте, крім лексичних трансформацій, І. Лєвий виділяє такі граматичні та лексико-граматичні форми трансформацій:

)перестановка - це граматична трансформація, в результаті якої при перекладі змінюється порядок слів або словосполучень у реченні: Since he lived on the top floor, his voice fell through the whole house, exasperated and stern. - Він мешкав на першому поверсі, і голос його, суворий та сердитий, було чутно по всьому дому [41, с. 121];

)додавання - граматико-лексична трансформація, в результаті якої збільшується кількість слів або частин речення. Можуть додаватися іменники, дієслова, прикметники, прийменники, словосполучення: I am always drawn back to places where I have lived, the houses and their neighborhoods. - Мене завжди тягне до тих місцевостей, де я колись мешкав, до домівок, вулиць, цілих районів і кварталів [41, с. 122];

)вилучення - граматико-лексична трансформація, в результаті якої під час перекладу деякі слова, частини речення вилучаються. Це є результатом різниці в структурах англійських та українських речень. Найчастіше вилучаються присвійні займенники, прикметники: … and closed his door. - … та зачинив двері [41, с. 123];

)заміна - граматико-лексична трансформація, яка вживається при перекладі в випадку нестачі прямих еквівалентів: The crash killed 20 people. - Внаслідок катастрофи загинуло 20 чоловік. It was so dark that I couldnt see her - Я не побачив її у такій темряві [41, c. 123].

До комплексних лексико-граматичних трансформацій А. Федоров відносить:

) антонімічний переклад;

) експлікація (описовий переклад);

) компенсація [65, c. 147].

Л. Латишев відзначає, що при антонімічному перекладі відбувається заміна стверджувальної форми в оригіналі на заперечну форму в перекладі або, навпаки, зміна заперечної на стверджувальну. Цей процес супроводжується заміною лексичної одиниці мови оригіналу на одиницю мови перекладу з протилежним значенням [39, c. 88].

Експлікація або описовий переклад - це лексико-граматична трансформація, при якій лексична одиниця мови оригіналу замінюється словосполученням, експлікуючим її значення, тобто тим, що надає пояснення або визначення цього значення мовою перекладу. За допомогою експлікації можна передати значення будь-якого безеквівалентного слова в оригіналі. Недоліком описового перекладу Т. Левицька вважає його громіздкість і багатослівність. Тому найуспішніше цей спосіб перекладу застосовується в тих випадках, де можна обійтися порівняно коротким поясненням [40, c. 14]. Тим не менш, цей вид перекладу вважається одним із найефективніших, адже не завжди в мові перекладу існує повний відповідник лексичній одиниці мови оригіналу. Наприклад: power saver - режим енергозбереження, majority-carrier transistor - транзистор із накопичувачами переносного струму.

Компенсація - це спосіб перекладу, при якому елементи змісту, втрачені при перекладі одиниці мови оригіналу, передаються в тексті перекладу яким-небудь іншим засобом, причому необовязково в тому ж самому місці тексту, що й у оригіналі. Таким чином, на думку М. Аполлової, заповнюється (компенсується) втрачений зміст і, в цілому, зміст оригіналу відтворюється з більшою повнотою. При цьому нерідко граматичні засоби оригіналу замінюються лексичними й навпаки [2, c. 49].

Варто зауважити, що вибір трансформації при перекладі здебільшого залежить від перекладача та зумовлений стилістичними особливостями та комунікативною метою тексту оригіналу.

2.2Лінгвостилістична специфіка англомовних науково-технічних текстів

Оскільки обєкт нашого дослідження відноситься до наукової літератури, необхідно розглянути її лінгвостилістичні особливості. Перш за все, як стверджує О. Пономарів, вона охоплює такі види текстів, як: власне науково-технічна література, тобто, монографії, збірники та статті з різних проблем науки і техніки; навчальна науково-технічна література (підручники, довідники тощо); науково-популярна література з різних галузей техніки; технічна й супровідна документація; технічна реклама, патенти та інше [53, c. 72].

С. Федоренко зазначає, що науковий текст створюється з метою формування певної системи та є описом результату дослідження у сфері науки з притаманним йому віддзеркаленням дійсності. Він характеризується повідомленням нової інформації у чіткій, логічно організованій формі. Важлива особливість міжкультурної комунікації у сфері науки пояснюється її домінуючим письмовим каналом комунікації, що належить до найпоширенішого способу передачі інформації в науковому співтоваристві. Залежно від стилю, форми спілкування жанри розрізняються за тематикою та структурними особливостями [64, c. 123].

В основі спілкування у сфері науки знаходиться отримання нового знання про світ. На думку Л. Новікової, одним з основних результатів цієї діяльності є створення певного тексту, що подає обєктивну інформацію про навколишній світ. Високий ступінь соціальної орієнтації даного виду діяльності веде до обовязковості її соціальної регламентації, яка розповсюджується і на соціальні та статусні ролі комунікантів, і на характер того, що повідомляється, на стиль спілкування [48, с. 128].

В. Перебийніс вважає, що науковий текст визначається такою організацією мовного матеріалу, яка слугує, перш за все, послідовному і систематичному викладу наукових питань; точній передачі результатів спостереження, експерименту, аналізу; розкриттю загальних закономірностей управління життям суспільства та навколишнього світу в цілому; доказу правильності або помилковості тієї чи іншої теорії, концепції тощо [51, с. 81].

Отже, відповідно до основного завдання зазначеного функціонального стилю визначають такі його універсальні риси, як точність, абстрактність, логічність та обєктивність.

Як зазначає Л. Філатова, у процесі комунікації у науковій сфері проблеми відмінностей у культурах нейтралізуються, оскільки корпоративне наукове середовище складалося впродовж декількох сотень років як інтернаціональне, що і знайшло відображення в мові науки. В багатьох культурах сьогодення простежується паралельне використання і специфічної національної, й інтернаціональної лексики в сфері науки, призначеної для експлікації наукової інформації, що призводить до труднощів при перекладі [66].

Мова науково-технічних текстів має свої особливості: граматичні, лексичні, фразеологічні, окреме місце посідають характерні скорочення.

За словами Н. Валєєвої, граматична структура речення науково-технічних текстів має низку особливостей:

. Наявність довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорідних членів. При цьому залежні від підмета й присудка слова часто стоять на відстані від того слова, яке вони визначають: This approach possesses the advantage over the experimental method of greater flexibility;

. Вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень:microwave radar station; airfield surface movement indicator, etc;

. Вживання означень, утворених шляхом стяжки цілих синтаксичних груп: Temperature dependent замість dependent on temperature. Circulation induced effects замість effects induced by circulation;

. Вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів (обєктний відмінок з інфінітивом, називний відмінок з інфінітивом): The application of electronics was changed due to some factors.

. Наявність пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів) особливо в таблицях, графіках, специфікаціях [8].

Найбільш типовою лексичною ознакою науково-технічної літератури є насиченість тексту спеціальними термінами та словосполученнями. За визначенням С. Тер-Мінасової, терміни виражають поняття наукового спрямування і властиві лише конкретній галузі науки і техніки. В лінгвістичному аспекті терміни, як і інші слова мови, мають явище багатозначності. В деяких випадках один і той же термін має різні значення в межах різних наук. Наприклад, у машинобудуванні valve - клапан, а в радіотехніці - електронна лампа. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли один і той же термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Наприклад, термін key - ключ, шпилька, кнопка, перемикач та інші. Вирішальним при перекладі багатозначного терміна є контекст [62, с. 203].

Терміносистема мови перекладу є принципово неповторною, як і лексична система в цілому. Л. Борисова повязує це з такими причинами:

1)терміносистема є частиною лексичної системи національної мови, отже, вона в тій чи іншій мірі відображає її національно-культурну специфіку;

2)терміносистема відображає наочно-понятійну область знань у конкретній дисциплінарній сфері, яка також може відрізнятися в різних культурах;

3)терміносистема завжди динамічна, вона постійно змінюється як в системних відносинах між одиницями, так і відносно плану змісту окремої термінологічної одиниці [6, c. 176].

О. Зарівна відмічає, що питання про специфіку термінів і проблему їх перекладу завжди займало особливе місце в перекладознавстві. Якщо завдання перекладу - забезпечення еквівалентності текстів оригінала та перекладу, то при перекладі спеціальних текстів термінам слід приділяти особливу увагу: саме вони визначають інформаційний зміст спеціального тексту, будучи своєрідними ключами, що кодують спеціальну інформацію. Отже, питання про можливість досягнення еквівалентності при існуванні відмінності кодових одиниць найгостріше встає саме стосовно термінів [16, c. 99].

Характерною особливістю наукового-технічного стилю є його інформативність, логічність (строга послідовність, чіткий звязок між основною ідеєю та деталями), точність, обєктивність, зрозумілість. Окремі тексти, які відносяться до цього стилю, можуть володіти цими характеристиками в більшій чи меншій мірі, однак всім таким текстам властива спеціальна лексика та терміни.

Обовязковою умовою повноцінного перекладу науково-технічного простого терміну є повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення в їхню сутність, без знання самих явищ, процесів і механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі.

Р. Проніна усі терміни за своєю будовою поділяє на прості: monitor - монітор, feeder - фідер; складні: clock-work - годинниковий механізм; терміни-словосполучення: earth fault - замикання на землю, circuit breaker - вимикач, автомат [54, c. 9].

У свою чергу, Г. Наконечна усі складні терміни та терміни-словосполучення за кількістю компонентів поділяє на однокомпонентні, а саме: multicarrier - багатофункціональний носій передачі даних, ultrasensor - ультрасенсор; двокомпонентні: прикметник + іменник: diffused-collector transistor - транзистор із дифузійним колектором; трикомпонентні або полікомпонентні: іменник + іменник + іменник: hook - collector transistor - транзистор із колекторною пасткою; прислівник + іменник + ... + іменник: crossed-coincident microphone system - система обєднаних мікрофонів; прикметник + іменник + ... + іменник: magnetic cable-circuit cable - магнітна схема розміщення кабелів [47, c. 67].

Е. Скороходько вважає, що деякі прості терміни мови оригіналу та мови перекладу, що традиційно розглядаються як еквівалентні, є «відносними еквівалентами», тобто мають певні семантичні розбіжності, які реалізуються в різних сферах використання термінів. Розбіжності можуть бути незначними при перекладі тексту (що і дозволяє розглядати такі одиниці в двомовних словниках як еквівалентні), але в певному контексті можуть перешкоджати точності перекладу [60, с. 46].

Констатуючи диференційні семантичні ознаки, при перекладі науково-технічних простих термінів слід враховувати тип словника: у спеціальному термінологічному словнику дефініція терміна міститить більшу кількість диференційних семантичних ознак, ніж дефініція того ж терміна у словнику загальнолітературної мови.

Тому не можна не погодитися з думкою О. Баловнєвої про те, що головною умовою правильного перекладу простих науково-технічних термінів, тобто вибору потрібного слова з числа тих, що слугують для передавання терміном змісту поняття в різних його значеннях, є розуміння змісту тексту, знання явищ дійсності та їх назв. Тобто перекладач повинен бути ознайомленим із відповідною сферою науки чи техніки та володіти спеціальною термінологією [4, с. 80].

Певні семантичні розбіжності між термінами мови оригіналу та мови перекладу, як правило, викликані відмінностями в точному обсязі понять, у диференціації понять. По суті, їх можна розглядати як відмінності в мовній картині світу. Фундаментальні відмінності в термінологічних системах понять мови оригіналу та мови перекладу можуть реалізовуватися і при повній відсутності еквівалентів.

А. Коваленко визначає два етапи у процесі перекладу простого терміну: 1) це зясування значення терміну в контексті, 2) переклад значення рідною мовою [27, с. 257].

Перед тим як перекладати, термін необхідно розпізнати в тексті, відрізнити від елементів загальної лексики. Труднощі можуть виникнути, головним чином, із-за омонімії (між терміном та простим словом), внаслідок приписування звичайній чи фразеологічній одиниці - іноді «минулому терміну» - термінологічного статусу, а також у звязку з «прозорою» внутрішньою формою терміна. Прості англійські терміни не викликають таких труднощів при перекладі в порівнянні зі складними термінами та термінами- словосполученнями. Для перекладу простих термінів використовується значно менша кількість міжмовних трансформацій.

І. Алєксєєва зазначає, що головним прийомом перекладу англійських простих термінів українською мовою є переклад за допомогою лексичного еквіваленту, тобто передача постійної лексичної відповідності, яка точно співпадає зі значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість зясувати характер тексту. Заміна термінів близькими по значенню словами недопустима [1, с. 167].

За словами В. Карабана, еквівалентні одиниці поділяються на одноеквівалентні (тобто, такі, що мають тільки один перекладацький відповідник) і багатоеквівалентні (тобто такі, що мають два або більше перекладних відповідників). Неоднозначні прості терміни мають декілька способів перекладу відповідно до кількості їхніх значень. Відповідник неоднозначного слова називається варіантним відповідником, який передає якесь одне значення слова вихідної мови, тобто є перекладним еквівалентом якогось одного лексико-семантичного варіанта багатозначного терміну. Варіантні відповідники можуть бути зафіксовані в перекладних словниках. Але трапляється так, що словники не містять деяких відповідників неоднозначного слова, тому у цих випадках перекладач спочатку повинен точно визначити, в якому значенні вжито багатозначний термін, а потім вже перекласти його [23, с. 19].

На думку В. Судовцева, найбільшу складність для перекладу представляють терміни-неологізми. Вони, як правило, не відображені в словниках. Особливо багато неологізмів серед фірмових назв, тобто назв тих чи інших виробів, які випускає фірма. Крім термінів, у технічних текстах особливе місце займають стереотипні слова й фрази (кліше). Кліше включають ідіоми, усталені вирази, набір готових фраз. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї труднощі полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і, перш за все, у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу може надати тут консультація фахівця у цій галузі. Спочатку необхідно точно встановити, у чому полягає описувана в іншомовному перекладі проблема і в чому полягають проблеми її викладу в перекладі. Як уже вказувалося, проблема може полягати в описі нових процесів або найновішої апаратури. Перекладач повинен уважно співставити всі випадки вживання нових термінів, які важко передаються засобами української мови, щоб із загального змісту тексту скласти чітке уявлення про описувану проблему [61, c. 97].

О. Селіванова підкреслює, що характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є широке використання різних скорочень і абревіатур. Слід памятати, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати. Наприклад, А.С. - alternating current - «змінний ток», H.P - horse power - «кінські сили» [58, с. 124].

Абревіатури під час перекладу наводять у вигляді загальноприйнятих еквівалентів мовою перекладу, якщо такі існують. За відсутності еквівалента абревіатура пишеться мовою перекладу за першими літерами її повного перекладу, який при першому згадуванні в тексті наводиться в дужках. Якщо абревіатура не піддається розшифровці, то її залишають мовою оригіналу й у примітці обовязково вказують, що це скорочення розшифрувати не вдалося. Під час перекладу абревіатур, які є термінами, особливе значення набуває «дешифрування» абревіатури.

Ю. Лабенська пропонує такі шляхи перекладу абревіатур.

) Повне запозичення англійського скорочення в латинських літерах. Цей засіб, зазвичай, використовується для передачі номенклатурних позначень. Наприклад: DVD-digital video disk (цифровий відеодиск), в українській мові може бути переданий як DVD.

) Транслітерація. Скорочення NATO (North Atlantic Treaty Organization) Організація Північноатлантичного Договору українською мовою передається як НАТО.

) Транскрибування. Cкорочення VDS (Virtual Disk Service), служба віртуальних дисків або служба ВДС.

) Звуко-літерне транскрибування. Наприклад, абревіатура BBC - British Broadcasting Corporation (Британська радіомовна корпорація) - передається українською мовою як Бі-Бі-Сі.

) Переклад і транскрибування. POINTER-Partial Orientation Interferometer - передається українською мовою як інтерферометр із частковою орієнтацією ПОЙНТЕР.

) Переклад повної форми та створення на його основі українського скорочення. LSI - large scale integral (велика інтегральна схема - ВІС).

) Експлікація (описовий переклад). CSMA/CA - Carrier Sense Multiple Access/collision Avoidance (колективний доступ із контролем носіїв інформації і вилученням конфліктів) [37, c. 247].

Патентна література відрізняється значною своєрідністю серед інших жанрів науково-технічної літератури, яка полягає в канонічній формі опису патентів. Мова опису винаходів уміщує особливості двох стилів: науково-технічного й офіційного, тому переклад патентів викликає певні труднощі.

Відомо, що основною функцією технічної літератури є повідомлення. Цим і визначається інформативна функція мови науково-технічної літератури [54, c. 75-76].

Ж. Зєніна виділяє декілька видів науково-технічного перекладу. Наприклад, вільний переклад, тобто розуміння й передача загального змісту тексту. Цей вид перекладу вживається в формі перекладу-конспекту, реферату, анотації тощо. Крім знання граматики і лексики, він потребує певного обсягу знань з науки і техніки [17, c. 93].

Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми.

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу В. Карабан виокремлює багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальних слів у науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі «фальшиві друзі» перекладача, як псевдоінтернаціоналізми, лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика й етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова й терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена й назви (фірм, установ і організацій) тощо [21, с. 128].

До граматичних відмінностей автор відносить особливості граматичної будови мови, форми й традиції письмового наукового мовлення: «Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, уживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо» [21, c. 130].

Ю. Лабенська вважає переклад синтаксичних структур чи не найскладнішим, адже перекладачеві потрібно не лише передати зміст тексту оригіналу й намагатися зберегти всі компоненти відповідного речення згідно з правилами мови перекладу. Науково-технічний переклад характеризується заміною англійського дієслова в активній формі іншим за змістом українським зворотним дієсловом, наприклад: Each new technological breakthrough has seen a corresponding increase in the number of defibrillators and the situations in which they are used. (Кожний технологічний стрибок супроводжувався відповідним зростанням кількості дефібриляторів і ситуацій, у яких їх використовували). Найчастотнішим прийомом перекладу англійських речень із пасивною формою дієслова є використання українського складнопідрядного речення: These chemicals are thought to have produced detectable holes in the ozone layer at both poles, and thinning everywhere. (Уважається, що ці хімічні речовини утворили в озоновому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його).

Прийомом перекладу українською мовою англійських препозитивних номінативних абсолютних конструкцій у науково- технічному перекладі є дієприслівниковий зворот: With their matrix arrangement of cells, lack of a single, primary set of electron beams and slower response speeds that cathode-ray tubes, flat-panel displays cannot use the raster technique. (Маючи матричну будову комірок, відсутність єдиного початкового набору електронних пучків і повільнішу реакцію, ніж електронно-променеві трубки, дисплеї з плоскими екранами не можуть використовувати растрову техніку).

Складний герундіальний зворот може перекладатися дієприслівниковим зворотом, підрядним реченням й особовою формою, відповідною за часовою характеристикою контексту: Нe insists on the contract being signed immediately. (Він наполягає на тому, щоб договір був підписаний негайно). Слід зазначити, що герундіальний зворот не завжди перекладається підрядним реченням, у наступному випадку герундій перекладається іменником: Пє possibility of ethylene being converted into aromatic hydrocarbons is slight. (Можливість того, що eтилен перетвориться в ароматичні поєднання, незначна, або: можливість перетворення eтилена в ароматичні поєднання незначна) [37, c. 247].

На думку І. Гальперина [10, с. 424], образність не властива стилю наукової прози. Однак, це не означає, що в наукових текстах не зустрічається образна мова. На відміну від стилю ділових документів, де образність виключається як явище, що порушує стиль, і на відміну від стилю художньої мови, в якому образність стає найбільш характерною ознакою, в стилі наукової прози - це необовязковий допоміжний засіб. Образність у науковій прозі - це засіб виявлення індивідуальної манери викладу інформації, що саме по собі не являється обовязковим для цього стилю. Образність зазвичай посилює та відтіняє уже аргументовану логічну думку.

Під час аналізу образності у науковому стилі необхідно мати на увазі її суто раціональний характер, який проявляється в наявності специфічних обмежень у використанні образного слововживання. Як вважає Н. Разінкіна, ці обмеження виявляються, насамперед, у тому, що наукова проза має тенденцію до використання мовної образності, що не викликає будь-яких додаткових емоційно-забарвлених асоціацій [55, с. 160]. Використання мовної образності суворо обмежене функціями її вживання.

У тексті образність уособлюється за допомогою тропів. На думку І. Арнольд, суть тропа полягає у співставленні поняття, представленого у традиційному значенні лексичної одиниці, та поняття, представленого тією ж самою одиницею, що виконує спеціальну стилістичну функцію. Тропи відіграють важливу, хоча і додаткову роль в інтерпретації тексту [3, с. 59]. П. Пахуткін відзначає, що образні метафори, метонімії та порівняння, що створюються і використовуються в науковій мові, вносять в неї певні емоційно-оцінні, експресивні і естетичні елементи, а за умови обґрунтованого вибору агента образу, здатні ефективно брати участь у процесі наукового пізнання і передачі інформації про пізнане, і часто виявляються єдино можливим способом вираження поняття про явище, що пізнається [50, с. 200].

Важливим засобом відтворення образності в науковому тексті є епітет. Він дозволяє дати яскраву емоційну характеристику предмету або явищу. Образність епітета неабиякою мірою визначається його мовним оточенням. Емоційне значення в епітеті може супроводжувати наочно-логічне значення, або існувати як єдине значення в слові. І. Гальперін підкреслює, що у науковому тексті епітет набуває нейтрального мовного забарвлення, виступаючи, як правило, у складі термінологічних поєднань [10, с. 138]. Про наявність епітетів у науково-тех-нічному тексті свідчать наступні приклади:

A number of the menu entries have an hot key associated with them. - За більшість входів у меню відповідають «швидкі» клавіші. The results of Prof. Gregorys happy experiments. - Результати успішних досліджень професора Грегорі.

Іншим не менш важливішим засобом образності у науково-технічному тексті є метонімія. За визначенням О. Пономаріва, метонімія - це троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі тісного внутрішнього чи зовнішнього звязку між зіставлюваними поняттями [53, с. 45]. Прикладами відтворення образності у науково-технічному тексті галузі компютерних технологій є: The DMA controller has automatic priority logic built into its design. - У контролер прямого доступу до памяті вбудований логічний блок автоматичного управ-ління пріоритетами. Industry looks at the expense of a large-scale system for testing microprocessors and says its too costly. - Представники промислової фірми вважають, що ціна великої системи для тестування мікропроцесорів є занадто високою.

У наукових текстах свідомо уникають прихованої образності, оскільки вона породжує зайві асоціації, ускладнює розуміння сутності. Образи використовують для формулювання наукових понять, у нових галузях знань, у тих частинах тексту, де викладено не власне наукові дані, наприклад, у відступах. Г. Дядюра висловлює думку, що використання засобів образності в науковому тексті принципово відрізняється від їх використання у художній літературі: у художньому творі метафора - це важливий елемент системи образів; у науковій мові багато з них виступають у допоміжній функції - для пояснення, популяризації; вони є своєрідними інструкціями, не звязаними із загальною мовленнєвою системою; їх використовують як прикрасу; вони є чужорідними елементами і вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому [13, с. 4].

Науковець стверджує, що метафора та її роль у пізнанні викликають дедалі більший інтерес у представників різних філософських, логічних, лінгвістичних, риторичних та інших шкіл. Новий погляд на метафору став відправним пунктом досліджень у цілому ряді лінгвістичних праць. Усвідомлення того, що метафора - це явище семантики і продукт прагматики, психологічний і когнітивний феномен, дало змогу по-новому підійти до зясування ролі та місця образних засобів у науковій діяльності і в реальному продукті цієї діяльності - науковому тексті [13, с. 4-5].

За визначенням В. Петрова, наукові метафори - слова чи словосполучення, які вживаються у переносному значенні для назви поняття в науковій терміносистемі за подібністю певних ознак [52, с. 166]. Вони поділяються на:

1)номінативні, що не мають стилістичного забарвлення. Вони призначені називати обєкти чи феномени дійсності, наприклад: body - тіло (набір операторів усередині певної структури), piracy - піратство (незаконне використання програмного забезпечення);

2)когнітивні, що базуються на переносі якостей одного предмета на інший. Будучи джерелом лексичної полісемії, когнітивні метафори не марковані стилістично, наприклад: The machine designated by the complete address, 130.92.6.97, didn t answer, or didn t exist, at least not now. - Машина, призначена повною адресою 130.92.6.97, не відповідала на запити або взагалі не існувала, принаймні в даний момент. The BIOS reads the first sector of the floppy and starts executing it. - BIOS зчитує перший сектор дискети і перелає йому керування;

3)образні метафори найбільш виразні з точки зору стилістики. На думку Л. Єфимова, вони виникають внаслідок метафоризації ідентифікуючої назви у позиції предиката, віднесеного до іншого, вже названого предмета або класу предметів [15 с. 54-55], наприклад: I fixed some bugs, like the one that caused it to lock up when it ran out of memory. - Я виправив деякі дефекти (наприклад, система не зависала, коли був вихід за межі памяті). Each job in the same priority level is given bandwidth via time slices of about five minutes, in a round-robin fashion. - Кожна функція в тій же рівневій послідовності - дана пропускна спроможність за певні проміжки часу близько п яти хвилин, методом «каруселі».

Слід зазначити, що метафора є одним з головних шляхів утворення термінів. Наприклад, computer _ family - родина комп ютерів, directory tree - дерево каталогів, infrared mouse - інфрачервона миша.

Образне порівняння - стилістичний прийом, що полягає у частковому уподібненні двох обєктів дійсності (або їх якостей), які належать до різних класів. Предмети, які порівнюють, не є повністю ідентичними, вони лише дещо нагадують одне одного. Даний троп полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників as та like.

Залежно від складності асоціацій, покладених в основу образних порівняльних зворотів, Т. Павлюк поділяє їх на [49]:

·неметафоричні, в основу яких покладено просту асоціацію, що ґрунтується на нескладних, прозорих ознаках, наприклад, An exchange functions somewhat like a mailbox in that messages are deposited there by one task and collected by another. - Функції обмінника в деякому розумінні подібні до функцій поштової скриньки: повідомлення поміщаються в неї за допомогою одного завдання, а одержують за допомогою іншого;

·метафоричні, складні асоціації яких передбачають багатоступеневість розумових операцій. Таким порівнянням властива найвища абстрактність, оскільки в них встановлюється звязок між абстрактними поняттями. Наприклад, A microprocessor without development tools is like a fish out of water - dead. - Мікропроцесор без засобів проектування подібний до риби, яку витягли з води - він нежиттєздатний.

Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Сюди також відносяться випадки, коли загальновживане слово в певних словосполученнях набуває термінологічного значення.

За визначенням М. Кочергана, фразеологізм - це відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою. Фразеологізми є знаками вторинної номінації, де образ словосполучення, його первинна мотивація переноситься на іншу ситуацію. Через це фразеологізмам притаманна образність [35, с. 242].

Як мовна одиниця вищої організації, фразеологізм здатен повніше (а отже, точніше) передати те чи інше поняття, ніж слово. Адже, позначаючи предмет або особу, ознаку, спосіб дії тощо, фразеологічна одиниця дає ще й додаткову інформацію про них. Крім того, фразеологічний вираз набагато експресивніший від лексичного, адже, як стверджує Г. Лукянова він часто має образний або порівняльний характер [43, с. 40]. Прикладами образних фразеологічних одиниць науково-технічних текстів є: As a parallel computers become more common, and as common computers become more parallel, it is important that the programmer cast off shackles of sequential thought. - У той час як паралельні компютери стають усе звичнішими, а звичні компютери більш паралельними, програміст просто зобовязаний скидати із себе кайдани послідовного мислення. It was a capability that became known as WYSIWYG and it open the door to the desktop publishing industry. - Це був режим, що одержав назву WYSIWYG і став першоосновою настільних видавничих систем. В. Карабан наводить такі приклади фразеологізмів у науково-технічних текстах: to read between the lines - читати поміж рядків, to acquire currency - набувати поширення, trial balloon - пробна куля, plain as a pikestaff - абсолютно зрозумілий, as matters stand - за існуючого стану речей [22, с. 199-200].

Таким чином, бачимо, що серед труднощів, повязаних з перекладом науково-технічної літератури, і зокрема наукової статті, виділяють ті, що повязані з лексичними та граматичними особливостями, які є характерними для стилю цих текстів. Серед найпоширеніших зазначимо такі: багатозначність слів, насамперед термінів, та, відповідно, вибір адекватного варіанту його перекладу; переклад термінів-неологізмів та абревіатур; переклад специфічних граматичних структур та конструкцій з формами пасивного стану, інфінітивними та дієприкметниковими зворотами тощо.

Сьогодні технічний переклад - це демонстрація високої лінгвістичної майстерності. Завдяки своїй вузькій специфіці цей вид перекладу, як правило, звязаний із застосуванням спеціальних знань в галузі різних технологій, розібратися в яких під силу лише фахівцям, що мають значний практичний досвід у цій сфері.

РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ВІДТВОРЕННЯ АНГЛОМОВНИХ НАУКОВИХ СТАТЕЙ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

.1 Аналіз перекладацьких помилок при перекладі наукових статей

Проблема оцінки якості перекладу виникла одночасно із практикою перекладу, який є засобом спілкування між мовами і культурами. Думки щодо вимог до перекладу та оцінки його якості можна знайти ще в античних філософів та письменників, які займалися проблемами перекладацької діяльності. Водночас, проблема оцінки якості перекладу є одним із аспектів загальної проблеми оцінки людської діяльності.

Як зазначає С. Кузнєцов, переклад, як і будь-яка інша діяльність, має багатобічний характер і може бути оцінений з різних поглядів - перш за все, з погляду відповідності оригіналу, або з позиції комунікативного ефекту чи його прагматичної цінності, яка має бути відтворена у перекладі. Ці підходи не можуть призводити до взаємовиключних оцінок, однак оцінка може виявитися різною, залежно від установки оцінюючого і намірів самого перекладача [36, c. 45].

При редагуванні текстів практичного призначення перед редактором - людиною, до компетенції якої входить оцінка якості перекладів - постає ціла низка складних завдань, вирішити які неможливо без формулювання обєктивних критеріїв оцінки перекладу. Незважаючи на той факт, що ці критерії базуються на єдиних принципах, вони не можуть бути тотожними для різних видів перекладацької діяльності. Зокрема, такі критерії формулюються і застосовуються неоднаково у практиці літературно-художнього перекладу, у науково-інформаційному перекладі, у перекладі документальних матеріалів. Навчально-педагогічна практика має власні критерії оцінки, які залежать від форм та цілей навчання.

Накопичений досвід і загальновизнані погляди на оцінку перекладу, як і більшість робіт з теорії перекладу, не дають чіткої відповіді на питання про можливість визначення універсальних критеріїв. Одна крайність представлена у літературно-критичній оцінці перекладів, при якій критерії якісного перекладу часто заміщуються художньо-естетичними та психологічними роздумами, що містять велику частку субєктивізму. Іншою крайністю можна вважати формально-кількісний метод оцінки, який широко вживається у педагогічній практиці і навіть у діяльності деяких перекладацьких фірм.

П. Біцель та Б. Герцберг схильні вважати природним критерієм оцінки перекладу повноту передачі інформації оригінала. Незважаючи на простоту, цей критерій навряд чи можна застосовувати на практиці - інформація, що міститься у будь-якому тексті, є фактично невичерпною. Втрати інформації абсолютно неможливо уникнути, адже при перекладі втрачається вся інформація про матеріальну форму вираження змісту, частка якої в загальній сумі одиниць інформації занадто велика [71, c. 116].

В. Коміссаров зазначає що, існує два ряди критеріїв оцінки перекладу - один із них базується на власне лінгвістичній основі (еквівалентність перекладу), інший - на прагматичній (цінність перекладу). Згідно із першим критерієм аналіз зводиться до пофразового, послівного, а іноді, навіть, поморфемного порівняння тексту перекладу з оригіналом, іноді із поправками на перекладацькі трансформації й інші форми компенсації «неперекладних» одиниць. Стилістична оцінка якості перекладу при цьому або взагалі не формалізується, або просто є вибором варіанта із ряду стилістичних синонімів. Ця методика у спрощеному вигляді часто вживається у практиці викладання. Другий критерій - прагматичний - спирається безпосередньо на реальну комунікативну ситуацію. Під ним слід розуміти виникнення адекватної дієвої реакції з боку реципієнта перекладу. На жаль, цей критерій не піддається формалізації, не розповсюджується на ситуації непредметного характеру й ускладнюється можливістю використання реципієнтом свого досвіду та екстралінгвістичної інформації. Існує ще один фактор, який треба враховувати при формулюванні критеріїв оцінки перекладу - це форма й умови його виконання (усний переклад - синхронний і послідовний, письмовий - робочий і офіційний і т. д.) [31, c. 6].

Як для перекладу, так і для редагування велике значення мають, окрім іншого, теорія еквівалентності і добре володіння лексичними та граматичними трансформаціями. Цей аспект теорії перекладу у поєднанні зі стилістикою складають основні принципи, якими слід керуватися під час оцінки якості перекладу. Теорія еквівалентності дозволяє оцінити вірність тексту перекладу оригіналу, виявити перекладацькі помилки і знайти можливі шляхи їхнього виправлення.

Перекладач і редактор мають добре володіти стилістикою - фундаментальною лінгвістичною дисципліною, положення якої використовуються при оцінці якості перекладу. І. Арнольд вважає, що перекладачу вона потрібна для правильного вибору мовних засобів у перекладі, оскільки нормативність обраного стилю мови накладає суворі обмеження на вибір мовних елементів. Він має дотримуватися у перекладі стильової норми, адже використання у перекладі елементів іншого стилю є неприпустимим, і вважається серйозною помилкою. Окрім того, перекладач є першим редактором свого перекладу - саме він повинен вичитати його перед тим, як здати замовнику. Під час оцінки власного перекладу стилістика виходить на перший план, тому що перекладач, як правило, вже не порівнює свій варіант із оригіналом, а лише працює із мовою перекладу. Редактор використовує стилістику для того, щоб оцінити, наскільки правильно перекладач обрав мовні засоби, характерні для даного стилю, тобто, він чи вона контролює дотримання у тексті перекладу стильової норми [3, c. 13].

Отже, оцінюючи якість перекладу, як і будь-якої іншої складної людської діяльності, необхідно ввести до єдиної шкали різнорідні фактори. Виникає проблема «зведення до одного знаменника» лінгвістичних, прагматичних та інших критеріїв, із загальної суми яких і робиться оцінка. Слід зауважити, що при оцінці письмових перекладів лінгвістичні критерії частіше виходять на перший план. їхнє застосування являє собою визначення у перекладі тих мовних одиниць, які передають релевантну інформацію вихідного тексту. Це зовсім не значить, що таку інформацію слід передавати виключно ізоморфними одиницями. Навпаки, необхідно використовувати широкий набір трансформацій на всіх рівнях транспозиційних та компенсаційних прийомів.

Складність проблеми полягає в тому, що судження про відсутність чи наявність помилки спочатку робиться редактором на основі свого субєктивного відчуття, а лише потім піддається спробі раціонального пояснення. Спроби подолати подібний неминучий субєктивізм за допомогою суворих нормативів чи еталонів приречені на провал, оскільки такі норми або не зможуть відобразити всю безліч і різноманітність реальних перекладацьких помилок, або повинні будуть мати настільки узагальнений характер, що їхнє конкретне застосування в кожному окремому випадку все одно буде здійснюватися крізь призму субєктивного сприйняття редактора.

С. Кузнєцов впевнений, що подолати подібний підхід можна за допомогою визначення тих закономірностей, які складають основу субєктивних суджень, і розробки комплексу заходів, спрямованих на зменшення їх хаотичності. Для цього спід використовувати методику, яка широко застосовується у соціологічних, соціально-психологічних і соціально-лінгвістичних дослідженнях [36, c. 46].

Практичне застосування запропонованої методики визначення критеріїв оцінки перекладу стає можливим завдяки експериментальному аналізу перекладів та редагуванню текстів наукового, офіційного, офіційно-ділового, художнього та інших стилів, у ході якого зявиться можливість поступово конкретизувати вимоги до оцінки перекладів текстів аналогічної тематичної спрямованості, і встановити відносний коефіцієнт відхилення від еквівалентності на лінгвістичному і прагматичному рівнях.

Д. Єрмолович особливу увагу звертає на важливість практики редагування в навчальних курсах перекладу. При обговоренні варіантів перекладу на практичних заняттях студенти, так чи інакше, мають справу із редагуванням: фактично це те, що робить викладач при обговоренні і виправленні їхніх помилок. Відповідна аргументація викладача певною мірою привчає їх до редакторського мислення [14, c. 94]. Однак навчання навичкам редагування не завжди відокремлюється у специфічний вид роботи з курсу письмового перекладу, хоча така задача існує і полягає в тому, щоб навчити майбутніх перекладачів робити правильний вибір між стилістично та функціонально нерівноцінними варіантами виразних засобів, підпорядковувати окремі елементи загальній комунікативній функції тексту. З огляду на те, що це вміння не досягається автоматично в процесі тренування перекладу, для його розвитку необхідна розробка певних методологічних принципів. Зрештою, студенти мають не тільки вміти якісно перекладати, а і кваліфіковано оцінювати інші переклади [14, c. 96].

Робота редактора над мовою текстів наукових статей складається з двох основних моментів: 1) робота над власне науковим стилем, тобто, над стильовою диференціацією мовних засобів, над посиленням їхньої стильової однорідності; 2) виправлення стилістичних помилок. Посилення стильової однорідності супроводжується відмовою від нехарактерних для даного стилю мовних засобів. Таким чином, скорочується інвентар мовних засобів, і водночас посилюється рівень обовязковості засобів, які складають цей інвентар. Відбувається зростання внутрішньої стильової нормативності. Зменшення варіативності залишає менше можливостей для вільного вибору необхідного мовного засобу; зростає автоматичність вибору [36, c. 47].

Під час редакторської правки наукової статті можуть мати місце упередженість і субєктивізм, але індивідуальна манера редактора все ж має бути підпорядкована посиленню однорідності мовних засобів цього стилю. За твердженням М. Цвіллінга та Г. Туровера, для перекладів наукових статей характерні два протилежних за змістом, але тісно повязаних між собою типи редакторської правки - спрощення (полегшення конструкції) і її ускладнення [67, с. 155]. Обидва типи правки є наслідком загальної тенденції наукового стилю до максимальної точності, пружності, лаконічності опису, що не завжди дотримується у перекладах. При ускладненні конструкції редактор додає відсутні у перекладі, але необхідні у контексті для точності розуміння елементи. Спрощення конструкції - це дзеркальне відображення процесу ускладнення. Ці типи правки особливо наочно можна дослідити у сфері синтаксису.

Для проведення аналізу було відібрано статтю наукового стилю міжнародно-правової тематики «Процедури на основі Угод для подання скарг у структурі ООН» [78]. Англійський текст був перекладений українською мовою [56], а потім переклад був відредагований професійним редактором. Правки були зроблені методом накладання за допомогою функціональних можливостей лінгвістичної обробки текстового редактору для того, щоб у тексті можна було прочитати обидва варіанти. Варіант перекладача у тексті перекладу закреслено, а остаточний варіант (редакторський) виділено за допомогою жирного шрифту.

Для наукового тексту характерна велика кількість складних речень різних типів, які іноді перенасичують текст й ускладнюють його розуміння. Звідси виникає необхідність у заміні складних речень (там де це можливо і необхідно) простими, у розєднанні частин складного речення і створенні двох нових речень, при збереженні між ними тих самих семантичних звязків, тобто використовується правка спрощення: CERD is similar in many respects to the Human Rights Committee. It consists of eighteen experts of high moral standing and acknowledged impartiality, elected from among the state parties, who act in their personal capacities [78]. - КСРД дуже схожий в багатьох відношеннях на Комітет з прав людини. Він складається з вісімнадцяти експертів, вибраних обраних із числа держав, які є сторонами Угоди. Це фахівці з високими моральними якостями та загальновизнаною неупередженістю, які діють відповідно до своєї персональної компетенції [76].

Досягнути спрощення речення можна за допомогою відмови від малоінформативної частини речення і від слів, що мають зайве з погляду наукового стилю і контексту навантаження. Також це можна зробити шляхом вилучення надлишкових вставних слів і речень, семантично послаблених дієслівних форм, які утворюють прислівникові і дієприслівникові звороти, розділових й уточнюючих сполучників і т. д. Інформація вихідної і кінцевої конструкції при такій правці еквівалентна, зміст оригіналу не перекручується, хоча синтаксична характеристика речення і синтаксичні відносини окремих його членів можуть змінюватися, наприклад: At the same time, however, any international procedure must be seen as a last resort [78]. - Водночас, будь-яка міжнародна процедура має розглядатися як останній засіб [76].

Правка спрощення може бути повязана із трансформацією пасивного стану в активний, оскільки перекладач не завжди дотримується того принципу, що для української мови характернішими є активні конструкції, а для англійської - пасивний стан. При подібній правці можна досягнути значного спрощення речення і полегшити його читабельність. Досягнути спрощення можна також за допомогою перефразування і побудови нового речення за принципом схожості ознак, наприклад: The more complete the information given in the original application, the faster it will be processed... [78] - Чим повнішу інформацію подано в первісній заяві, тим швидше її розглянуть [76]; Communications concerning the systematic practice of torture should be as thorough as possible, with as much supporting documentary and other evidence as is available. - Скарги, які стосуються систематичної практики тортур мають бути написані максимально докладно, і до них треба подавати всі доступні документи і свідчення.

Отже, при використанні правки спрощення редактор може використовувати різні засоби, серед яких особливо виділяються перефразування, лексичні і граматичні трансформації - генералізація, смисловий розвиток, цілісне перетворення, переміщення, заміщення й опущення. При цьому необхідно памятати про відповідність відредагованого варіанта англійському оригіналу і дотримання еквівалентності на семантичному і прагматичному рівнях.

Другий тип правки синтаксису наукового стилю - його ускладнення. У цьому полярному за формою (порівняно з процесом спрощення) процесі ускладнення синтаксичної конструкції редактору доводиться додавати відсутні у тексті перекладу, але необхідні для точного опису, компоненти. Ця правка може застосовуватися як на рівні речення, так і на рівні абзацу. Відновлюючи відсутні елементи у ланцюгу окремих речень, редактор робить необхідні уточнення, що надають змістовну завершеність реченню чи абзацу. Іноді ускладнення речення мотивується неточним перекладом або необхідністю уникнути двозначності. Використовуються трансформації конкретизації, антонімічного перекладу, додавання, наприклад: The Committee тау receive and consider applications from or on behalf of individuels subject to the jurisdiction of a state which has made a déclaration under article 22, when that individuel claims to be a victim of a violation of the Convention. [78] - Комітет може отримувати і розглядати скарги від індивідуумів та зроблені від їх імені, які підлягають під юрисдикцію держави, що зробила заяву відповідно до Статті 22, коли індивідуум стверджує, що він є жертвою порушення Конвенції [76]; A communication should be submitted to CERD within six months after ail available domestic remedies have been exhausted. This condition may be waived, but only when circumstances have been «duly verified» as exceptional [78]. - Скарга має бути подана до КСРД протягом шести місяців після того, як усі доступні внутрішні засоби вичерпані. Від цієї умови можна ухилитися, але лише тоді, коли обставини справи «належним чином» перевірені і визнані винятковимй [76].

Таким чином, правки спрощення й ускладнення найчастіше пояснюються необхідністю економнішого вираження інформації. М. Сенкевич зазначає, що робота редактора у цьому напрямі дуже важлива при редагуванні текстів наукових статей. Другий момент роботи редактора над мовою і стилем наукової прози повязаний безпосередньо із виправленням власне стилістичних помилок та недоліків. Помилки можна розглядати на рівні слова, словосполучення, речення й абзацу. Основними помилками, що зустрічаються у перекладі іноземного тексту наукового стилю, можна вважати наступні: порушення лексичної сполучуванності (валентності), стильовий різнобій, плеонастичні сполучення і мовна надлишковість, алогічні звязки та неправильна побудова речень, невмотивоване ускладнення речень і т. д [59, c. 150]. Для кращого розуміння природи цих помилок доцільно навести декілька прикладів: There is no time limit for the submission of applications under the Optional Protocol, although it is generally in the interests of the complainant to submit a communication in a timely fashion [78]. - Немає певного терміну для подання заяв відповідно до Факультативного Протоколу, хоча вчасно подати скаргу - в інтересах позивача [76] (Для усунення мовної надлишковості редактор використовує правку спрощення). Плеонастичні сполучення обраний із числа держав-членів і немає ніякого певного строку ускладнюють розуміння речення). A gеnеral description of remedies provided under the law, without linking them to the specific circumstances of the complaint, has been deemed insufficient [78]. - Загальне описання засобів, гарантованих відповідно до закону, без повязування їх зі специфічними обставинами позивача, вважається недостатнім (алогічні звязки у реченні) [76].

При редагуванні тексту перекладу доводиться звертати увагу не лише на стилістичні, а й на інші аспекти, наприклад, виправляти смислові помилки, які іноді виникають через нестачу фонових знань. Таким чином, застосування всього арсеналу перекладацьких прийомів з метою досягнення еквівалентності на всіх рівнях і є у повному розумінні «редагуванням». Редактор перекладів має добре орієнтуватися у мові оригіналу, а в ідеалі - сам бути перекладачем. Визначення критеріїв оцінки якості перекладів текстів наукових статей є актуальною проблемою сучасного перекладознавства і вимагає подальшого дослідження.

3.2 Граматичні особливості перекладу англомовних наукових статей українською мовою

перекладознавство англійський текст мова

Відомо, що повнота, точність і правильність перекладу науково-технічних статей значною мірою залежить від того, наскільки правильно перекладач визначає і розуміє граматичні форми, синтаксичні конструкції та структуру речення. Користуючись думкою В. Карабана, можна сказати, що для виконання перекладу знання граматики та способів передачі граматичних явищ важливіше за знання термінології, тому що відповідники термінів можна достатньо швидко знайти у спеціальному перекладному словнику, тоді як пошук відповідника граматичної форми або синтаксичної конструкції може виявитися досить довгим, якщо не знати перекладного відповідника певного граматичного елементу [21, c. 16].

Між науковим статтями, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслів, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні йномінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими науково-технічними текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлених особливостями побудови цих мов. Так, в українській мові відсутні неозначений та означений артиклі, що вживаються в англійській мові не тільки як певні означення, а й сигналізують особливості розподілу інформації у англійському реченні [22, c. 16].

Обовязковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Природно, що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу повязаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації [23, c. 34].

Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша - до германської, друга - до словянської), а й до різних структурних типів мов: перша - переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга - флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою звязаних граматичних морфем - флексій. На думку К. Кириленко, саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику группу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних інфінітивних конструкцій з підметом і додатком, а в англійській мові - дієприслівників, категорії роду іменників і прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі [25, с. 23].

Друга група граматичних труднощів перекладу повязана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм і конструкцій. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite. Present Continuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичнимзначенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції «of + N» або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

Третю групу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини і множини іменника наявні ів українській, і в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою і однини, і множини) [27, с. 31].

Ще одна група граматичних труднощів перекладу складається з тих граматичних явищ, що мають різні частотні характеристики в англійській та українській науково-технічній літературі. Так. у першій частотність форм пасивного стану дієслова-присудка значно більша, ніж у другій, тому в перекладі такі форми нерідко доводиться замінювати наформи активного стану. Такі труднощі викликані розбіжностями у мовностилістичних нормах текстів мовами оригіналу й перекладу [27, с. 32].

Також, існує низка перекладацьких складнощів, повязаних з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета і присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані «формальний підмет» й «формальний додаток», неможливі уструктурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів і тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій [21, с. 14].

Проведений нами аналіз прикладів перекладів засвідчує, що в науково-технічному перекладі в більшості досліджених випадків перекладу форми числа англійських та українських іменників збігаються: The research was set up with a number of definite hypotheses in view [81, с. 14] - Дослідження було розпочато за наявності кількох конкретних гіпотез. Проте особливий інтерес з точки зору перекладу становлять випадки, коли такої відповідності форм числа немає. Наприклад, при відтворенні форм множини деяких англійських іменників, українські відповідники яких не вживаються у формі множини, звичайно використовується сполучення іменника, що має форму множини, з відповідним іменником у формі однини: The graphs of Figures 2-3 present some important applications of PPFs [87, с. 46] - Графіки 2-3 ілюструють деякі важливі напрямки застосування МВМ.

На думку О. Мушніної, при відтворенні контекстуальних значень означеного та неозначеного артиклів у ролі їх українських еквівалентів, крім випадків, коли вони в перекладі вилучаються, переважно застосовуються такі засоби: 1) синтаксичні, насамперед порядок слів (препозиція і постпозиція підмета стосовно присудка), 2) морфологічні (заміна форм однини англійських іменників формами множини українських іменників); 3) лексико-граматичні (займенники, числівники, прикметники, частки тощо) [46, с. 8], наприклад: 1) A historical outlook is often essential in sociological research [81, с. 15] - У соціологічних дослідженнях часто має важливе значення історична перспектива (постпозиція підмета стосовно присудка); 2) Shaynes evidence supports the hypothesis [84] - Дані Шейна підтверджують гіпотезу; 3) But researchers have now demonstrated the feasibility of the approach [82] - Але нещодавно дослідники продемонстрували можливість реалізації цього підходу.

Труднощі перекладу прислівників на -ly зумовлені проблемою визначення їх функції в реченні - детермінанта чи обставини. І в англійській, і в українській мовах деякі прислівники, хоч і належать до речення за своїм змістом, синтаксично не повязуються з жодним членом такого речення і, таким чином, залишаються поза синтаксичними звязками між членами речення. Такі прислівники виконують функцію детермінантів речення, що звичайно розташовуються на початку речення, але й можуть змінювати свою позицію. Найпоширенішим способом перекладу прислівників-детермінантів є їх відтворення парентетичним словом (висловом): Firstly, the Alliance must fulfill its fundamental and continuing responsibility to its members by guaranteeing their security and independence [85, с. 32] - По-перше, Альянс повинен виконувати головний та постійний обовязок перед своїми членами, гарантуючи їхню безпеку та незалежність. Іншими прийомами перекладу прислівників-детермінантів є вживання головного безособового речення у складі складнопідрядного речення, відповідного українського прислівника, іменникового словосполучення, умовного підрядного речення, морфологічних трансформацій та дескриптивного перекладу [21, с. 175].

Дещо відмінними від прийомів перекладу прислівників-детермінантів є способи перекладу прислівників-обставин, що передаються відповідними українськими прислівниками, іменниковими словосполученнями, описово, із заміною прислівника українським дієсловом, дієприслівником, прикметником: This property makes laser light very easy to control precisely [89, с. 36] - Ці властивості лазера роблять його дуже потужним засобом точного контролю.

Звичними для перекладу наукових статей українською мовою є прийоми відтворення синтетичних форм наказового способу англійського дієслова-присудка 1) формою першої особи множини наказового способу та 2) формою другої особи множини наказового способу. Для відтворення форм наказового способу дієслова в науково-технічних текстах доцільно використовувати українське словосполучення слід + неозначена форма дієслова або неозначено-особову форму дієслова на -ся: Assemble the pipes in the following order. - Труби монтуються в такому порядку [21, с. 145].

Аналітичні форми наказового способу дієслова відтворюються переважно формами першої особи множини наказового способу, першої особи множини майбутнього часу дійсного способу, сполученнями (не)хай + форма майбутнього часу дієслова, давай(-те) + форма майбутнього часу дієслова, наприклад: Lets pause to discuss the crucial role played by competition in the market system [87, с. 46] - Давайте зясуємо ту вирішальну роль, яку відіграє конкуренція в ринковій економіці.

Серед прийомів та способів перекладу двокомпонентних атрибутивних словосполучень частотнішими в науково-технічному перекладі є перестановка означального та означуваного компонентів, компресія та декомпресія (site frequency - частота відвідування сайту [90]). Прерогативою науково-технічного перекладу є використання калькування та різних видів транскодування (fund-raising campaigns - фандрейзингові кампанії [90]).

Набір прийомів перекладу трикомпонентних атрибутивних груп, подібний до прийомів перекладу двокомпонентних словосполучень, є спільним для обох видів перекладу, але частотність їх використання варіюється в залежності від норм цих функціональних стилів та характеру завдань, що стоять перед перекладачем науково-технічного або художнього тексту.

Відтворення багатокомпонентних груп становить більші труднощі, зумовлені надзвичайною складністю їх синтаксичної структури та міжкомпонентних звязків: bandwidth-hungry high-definition television system [84] - система телебачення високої чіткості, що потребує широкої смуги частоти.

Як вважає О. Мушніна, прийомами, найпоширенішими при передачі багатокомпонентних атрибутивних груп є компресія і декомпресія, перестановка компонентів групи, використання прикладки, аналогічної препозитивної атрибутивної групи, підрядного означального речення, описового перекладу. Науково-технічний переклад, крім того, характеризується також вживанням прийменниково-іменникового словосполучення та дієприкметникового звороту [46, с. 12].

При перекладі наукових статей переважна більшість англійських речень з агентивним підметом, вираженим іменником-неістотою, відтворюється без зміни їх синтаксичної структури. Відповідним українським реченням з ідентичною структурою передається більше таких речень у перекладі науково-технічних текстів. Науково-технічний переклад характеризується також заміною англійського дієслова в активній формі іншим за змістом українським зворотним дієсловом, наприклад: Each new technological breakthrough has seen a corresponding increase in the number of defibrillators and the situations in which they are used [80, с. 150] - Кожний технологічний стрибок супроводжувався відповідним зростанням кількості дефібриляторів і ситуацій, у яких їх використовували.

Важливою рисою науково-технічного перекладу є заміна в українському перекладі англійського агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, підметом, вираженим іменником-істотою. Синтаксична трансформація агентивного підмета, вираженого іменником-неістотою, в обставину часто здійснюється при відтворенні наукових статей [21, с. 264].

Певні труднощі становить переклад англійських субєктно-предикативних інфінітивних зворотів залежно від форми (активної чи пасивної) дієслова-присудка. Найчастотнішим прийомом перекладу англійських речень з пасивною формою дієслова є використання українського складнопідрядного речення: These chemicals are thought to have produced detectable holes in the ozone layer at both poles, and thinning everywhere [81, с. 14] - Вважається, що ці хімічні речовини утворили в озоновому шарі значні діри над обома полюсами, а в інших місцях потоншили його. Характерним для науково-технічного перекладу є прийом відтворення субєктно-інфінітивних зворотів з пасивною формою дієслова за допомогою різних за семантикою парентетичних слів (виразів). Прерогативою науково-технічного перекладу є використання внутрішнього членування речення.

Найчастотнішими способами перекладу англійських субєктно-інфінітивних конструкцій з активною формою дієслова-присудка є їх відтворення за допомогою парентетичних слів, словосполучень і речень та складнопідрядних речень: This controversy is unlikely to be ever fully resolved [81, с. 15] - Малоймовірно, щоб це протиріччя колись було остаточно розвязане. Також часто в науково-технічному перекладі використовуються прийоми передачі цих конструкцій неозначено-особовою формою дієслова, складним модальним присудком, за допомогою морфологічних трансформацій порівняно з перекладом художньої літератури, в якому переважають при відтворенні таких конструкцій простий дієслівний присудок, модальні частки та частіше виникає необхідність використання перекладачем індивідуальних рішень.

За О. Мушніною, характерними для перекладу наукових статей є такі способи перекладу каузативних конструкцій: 1) подібною каузативною конструкцією; 2) частиною складнопідрядного речення; 3) за допомогою синтаксичних трансформацій членів конструкції; 4) іменником [46, с. 14]: Such warming at low latitudes would enable water to evaporate more quickly there [77, с. 23] - Таке ж підвищення температури у низьких широтах призводить до швидшого випаровування води.

Одним із найбільш поширених є прийом перекладу ініціальних та прикінцевих абсолютних конструкцій з дієприкметником І українським підрядним обставинним реченням: And that being so, all receive the same protections of the public principles of justice [85, с. 33] - Коли ж це так, то всі отримують той самий захист громадських принципів справедливості.

Прийменниково-іменникове сполучення використовується при передачі ініціальних абсолютних конструкцій саме в перекладі науково-технічних статей, що зумовлено наявністю в українській науковій мові їх сталих відповідників. Абсолютна конструкція може мати декілька рівноеквівалентних відповідників, але у випадку, де вона виражає окрему думку, її краще відтворювати окремим реченням для запобігання переобтяження синтаксису перекладу надмірною кількістю складних речень [46, с. 15].

При відтворенні абсолютних конструкцій з дієприкметником ІІ дієприслівниковий зворот є українським відповідником, найбільш вживаним перекладачами науково-технічних текстів. Підрядні обставинні речення в обох видах перекладу є другим за частотністю вживання прийомом перекладу зворотів цього типу: With these conceptions and their connections understood, I recall the combined question that political liberalism addresses [85, с. 34] - Коли вже осягнуто ці концепції у всіх їхніх звязках, я пригадую те поєднане питання, до якого звертається політичний лібералізм. Українські прийменниково-іменникові словосполучення вживаються в науково-технічному перекладі для відтворення англійських препозитивних абсолютних конструкцій. Лише в цьому виді перекладу перекладачі вдаються до заміни субєкта абсолютної конструкції субєктом або обєктом головного речення. Англійські інтерпозитивні абсолютні конструкції можуть передаватися в перекладі відокремленою прикладкою.

Найпоширенішим прийомом перекладу українською мовою англійських препозитивних номінативних абсолютних конструкцій у науково-технічному перекладі є дієприслівниковий зворот: With their matrix arrangement of cells, lack of a single, primary set of electron beams and slower response speeds that cathode-ray tubes, flat-panel displays cannot use the raster technique [88, с. 18] - Маючи матричну будову комірок, відсутність єдиного початкового набору електронних пучків і повільнішу реакцію, ніж електронно-променеві трубки, дисплеї з плоскими екранами не можуть використовувати растрову техніку. Підрядні та сурядні речення, а також іменникові сполучення використовуються при передачі ініціальних та прикінцевих абсолютних номінативних конструкцій. Ці прийоми характерні також і для перекладу інтерпозитивних конструкцій. Прийом зовнішнього членування вживається лише при відтворенні українською мовою англійських кінцевих номінативних зворотів.

Для комунікативно-логічного виділення певного члена речення в англійській мові застосовуються інверсійні конструкції, а також конструкції емфази. Стилістично значуща в перекладі текстів наукових статей фразопочаткова інвертована обставина в більшості досліджених випадків перекладу зберігає свою позицію на початку речення: Never before has the intelligence community worked with a group of scientists with the kind of scale [86, с. 26] - Ще ніколи розвідка так тісно не співпрацювала з ученими у такому масштабі. У решті випадків інвертована обставина переноситься в позицію після присудка. Інверсію додатка можна відтворювати в українському перекладі в аналогічній початковій позиції, хоча часто інвертований додаток переноситься у позицію після присудка: This I believe I have already shown not to be the case. Вважаю, я вже показав, шо це не так. - This we do in the following way. Це ми робимо наступним чином [21, с. 264].

Інверсія складного номінативного присудка передається в перекладі із збереженням порядку слів оригіналу: Implicit in this assumption is another assumption about what is «simple» [86, с. 27] - Неявно вираженим у цьому припущенні є інше припущення про те. шо означає саме слово «простий».

В англійській мові для комунікативно-логічного виділення певного члена речення використовується переважно три синтаксичні конструкції, емфатичне значення яких передається українською мовою так: 1) Значення емфази конструкції «It is... that...» передається за допомогою таких слів, як «саме ... (й/і)», «якраз (і)» тощо: It is this principle that will be the focus of our discussion [86, с. 31]. - Саме цей принцип буде в центрі нашого обговорення. And it is here that Fromm has exercised an unprecedented influence on all activities in the field [85, с. 29]. - І саме тут Фромм здійснив безпрецедентний вплив на всі види діяльності у цій галузі; - It is this central concept of Barths, also adopted by Purdew, which is weak [87, с. 51]. - Саме це головне поняття Барта, запозичене й Пердю, і є слабким.

) Емфатичне значення конструкції «This is what (where, when, why, how тощо)» передається у перекладі такими лексичними засобами, як «ось», «саме (й/і)» тощо: This is just what his and his colleagues smdies have clearly shown [85, с. 32] - Саме це чітко показали його дослідження та дослідження його колеги. This is where I find the first problem with this approach [85, с. 33] - Саме в цьому, мені здається, й полягає перша проблема з цим підходом.

) Значення емфази конструкції «It was / did not... until... that...» передається у перекладі за допомогою слів «(і) лише»,» (й) тільки» та ін.: It was not until very recently that the basic assumptions of this theory have been seriously called into question [84] - Й тільки нещодавно основні постулати цієї теорії було піддано серйозному сумніву.

Подальшою перспективою наукового пошуку в обраному напрямку може бути дослідження особливостей відтворення в українських перекладах англійських герундіальних конструкцій, субєктно- та обєктно-предикативних дієприкметникових зворотів, речень з груповим і розщепленим підметом та інших граматичних явищ, що становлять найважливіші проблеми перекладу текстів наукових статей.

3.3Аналіз лексичних, граматичних та жанрово-стилістичних особливостей перекладу наукової статті «Hothouse Earth»

Вивчення наукової літератури за темою даного дослідження виявило, що переклад тексту будь-якої тематики та спрямування має характерні особливості. Також слід зазначити, що основною вимогою, що стоїть перед перекладачем при виконанні перекладу, є адекватність, яка досягається шляхом умілого використання необхідних перекладацьких трансформацій. На прикладі статті Р. Кунцига «Hothouse Earth» з журналу «National Geographic» можна проаналізувати лексичні, граматичні та жанрово-стилістичні особливості перекладу науково-технічних текстів.

Перш за все розглянемо лексичні особливості досліджуваного наукового тексту. Як уже було зазначено, лексичні трансформації полягають у відхиленні від прямих словникових відповідників та застосовуються в тому разі, коли обсяг значень лексичних одиниць вихідної мови та мови перекладу не співпадає [69, с. 18]. Наприклад, The PETM «is a model for what were staring at - a model for what were doing by playing with the atmosphere,» says Philip Gingerich, a vertebrate paleontologist at the University of Michigan [83, с. 18] - ПЕТМ - «це модель, яку ми спостерігаємо зараз, модель, яку ми створюємо, граючись з атмосферою», - говорить Філіп Джинджерич, палеонтолог з Мічіганського університету, який досліджує хребетних. У даному прикладі слово stare at - пильно дивитись, витріщатись ми переклали як спостерігати, що, на нашу думку, є більш виграшним і з точки зору передачі змісту, і для стилістичного забарвлення тексту.

Серед лексичних особливостей статті виявлено велику кількість власних назв, зокрема географічних, при перекладі яких було застосовано транслітерацію та транскрипцію, що допомагають відтворити оригінальне звучання іншомовного слова. Наприклад, Bighorn Basin - басейн Бігхорн, Yellowstone National Park - Єллоустонський національний парк, Polecat Bench - Поулкет-Бенч, the Atchafalaya or the Okefenokee - Атчафалайа або Окефеноке, Walvis Ridge - Уелвіс-Рідж, the Shoshone River - ріка Шошон.

Цю ж лексичну трансформацію було використано й при перекладі деяких специфічних термінів, зокрема з галузі геології, хімії та біології: Paleocene - палеоцен, Eocene - еоцен, Foraminifera - форамініфери, Phenacodus - Фенакодус, Perissodactyls - періссодактилі, Artiodactyls - артіодактилі, dinoflagellate - дінофлагеляти, methane hydrate - гідрат метану тощо.

Також при перекладі термінів доречним виявився прийом калькування, що передає оригінальний зміст вислову мовою перекладу: the Paleocene-Eocene Thermal Maximum, or PETM - Палеоценово-еоценовий термальний максимум або ПЕТМ.

Проте разом із цим у деяких випадках довелося вдатися до більш складних прийомів, а саме: конкретизації та додавання. Наприклад, коли зазначений термін the Paleocene-Eocene Thermal Maximum, or PETM - Палеоценово-еоценовий термальний максимум або ПЕТМ - зявляється в тексті вперше, ми поряд із калькуванням використали додаткове пояснення на рубежі палеоцену-еоцену, що продиктоване прагненням якомога точніше розкрити зміст терміну для читача, а вислів the Paleocene-Eocene transition було перекладено як доба переходу палеоценової ери в період еоцену. Аналогічна ситуація простежується й у випадку з географічної назвою Clarks Fork of the Yellowstone River, яку ми переклали як притока ріки Єллоустон, Кларкс Форк. Використання прийому додавання видається нам обґрунтованим, оскільки маємо справу з перекладом реалії: як пояснює електрона енциклопедія Wikipedia: The Clark Fork is a river in the U.S. states of Montana and Idaho, і потім уточнює: The Clark Fork should not be confused with the Clarks Fork of the Yellowstone River, which is located in Montana and Wyoming [79]. Оскільки в тексті вказані географічні дані, а саме: Wyoming - Вайомінг, стає зрозумілим, що мається на увазі другий варіант - притока ріки Єллоустон.

Прийом конкретизації було використано й при перекладі деяких термінів. Наприклад, Apectodinium - мікроскопічні морські водорості Apectodinium: оскільки словники не дають україномовного еквівалента чи пояснення даному феномену, його суть стає зрозумілою з контексту, а, отже, коментар з розшифруванням латинського терміну вважаємо доречним. Слово «mesa» може розцінюватися як виключно американська реалія, оскільки використовується по відношенню до гір та скель з пласкою верхівкою, що розташовані на південному заході США. Словник Longman dictionary of contemporary English дає поняттю таке визначення: an elevated area of land with a flat top and sides that are usually steep cliffs; takes its name from its characteristic table-top shape; characteristic landform of arid environments, particularly the Southwestern United States [92, с. 663]. Отже, в мові перекладу ми використали коментар: вузька столова гора (узгіря з пласкою вершиною).

В епізоді, де йдеться про поїздку до Поулкет-Бенч, автор декілька разів згадує автомобіль професора Джинджерича: Gingerich and I drove in his sky blue 78 Suburban up a dirt track to the top of the bench [47, с. 19]. При перекладі ми застосували конкретизацію: в його небесно-блакитному позашляховику Chevrolet Suburban 78 року випуску.

Складність також викликав переклад спеціалізованого багатозначного терміну pump jack. Серед варіантів «промисловий насос», «станок-качалка», «качалка спрощеного типу для глибинних насосів», «нафтогазова техніка» тощо ми обрали варіант «штангова нафтовидобувна помпа», який, виходячи з контексту, виявився найбільш точним [90, с. 512].

Варто зазначити, що, оскільки досліджуваний текст присвячено проблемі глобального потепління, в ньому багаторазово використано термін carbon dioxide, при перекладі якого ми застосували декілька варіантів перекладу, що є абсолютно синонімічними та рівнозначними: двоокис карбону/вуглецю, діоксид вуглецю/карбону, вуглекислий газ, що видається виправданим, оскільки ці еквіваленти дозволяють уникнути тавтології в перекладі.

Розглянемо граматичні особливості перекладу науково-технічних текстів на прикладі досліджуваної статті. Оскільки граматичні структури англійської та української мов є дещо різними, це може спричинити певні складнощі при перекладі. Особливі труднощі становлять випадки з використанням пасивного стану, герундію, інфінітивних конструкцій, а також використання довгих складнопідрядних речень описового характеру, що є типовим для наукових текстів. Отже, в процесі перекладу необхідно звертатися до використання перекладацьких трансформацій [26, с. 46].

Наприклад, у тексті вжито багато речень з пасивним станом. У деяких випадках для досягнення адекватного перекладу було здійснено заміну пасивного стану дійсним: Over the millennia its flanks have been sculpted by winter wind and summer gully washers into rugged badlands, exposing a layer cake of sediments [83, с. 19] - Протягом тисячоліть зимові вітри та літні зливи висікали її схили, перетворюючи їх на пересічені неродючі землі та залишаючи на поверхні шар осадочних порід. Але варто зазначити, що в деяких випадках було, навпаки, здійснено заміну дійсного стану пасивним: On distant slopes you could see the neat horizontal stripes of red, interspersed with gray and yellow, that identify that earth as dating from the PETM [83, с. 20] - На віддалених схилах були помітні чіткі горизонтальні червоні смуги з сірими та жовтими вкрапленнями, що вказує на те, що вони відносяться до доби ПЕТМ.

Підкреслимо, що іншу складність у процесі перекладу наукових текстів становлять речення з інфінітивними конструкціями. Наприклад: The drop in rainfall also gave the soil a chance to dry out every year and the iron in it to oxidize and turn rust red [83, с. 20] - Зменшення опадів також призвело до того, що ґрунт ставав сухішим з кожним роком, і залізо в ньому окислювалося й ставало іржаво-червоного кольору. В цьому випадку використано такий прийом як членування речення. В першій частині ми вдалися не тільки до синтаксичної, але й до лексичної заміни: вираз gave a chance перекладено як призвело до того, в результаті чого було змінено структуру речення з простого на складнопідрядне (що ґрунт ставав сухішим). У другій частині замінено інфінітивну конструкцію на самостійне сурядне речення: і залізо в ньому окислювалося й ставало іржаво-червоного кольору. Як бачимо, в результаті замін структура речення в мові оригіналу та перекладу значно відрізняється, але вважаємо використання таких трансформацій доцільним, оскільки вони роблять переклад адекватним та прийнятним для української мови. В разі ж намагання зберегти оригінальну конструкцію речення, дослівний переклад був би невдалим та не зовсім адекватним варіантом: Зменшення опадів також давало ґрунту можливість висихати з кожним роком, а залізу в ньому окислюватися й ставати іржаво-червоного кольору.

У процесі перекладу тексту поширеними виявилися прийоми синтаксичних замін та членувань речень. Наприклад: The clay stood out because of what it lacked: the white ooze of calcium carbonate that brightens the sediments above and below the PETM [83, с. 21] - Глина так вирізнялася через те, що їй бракувало білого мулу карбонату кальцію. Саме він надає блиску осадочним породам до та після ПЕТМ. Довге складне речення в мові оригіналу розбито на 2 окремих коротших речення в мові перекладу. Такий варіант видається нам більш вдалим, оскільки намагання зберегти первісну структуру англійського речення зробило б переклад більш складним для сприйняття: Глина так вирізнялася через те, що їй бракувало білого мулу карбонату кальцію, який надає блиску осадочним породам до та після ПЕТМ.

Ще одним прикладом поширеної синтаксичної заміни є використання в мові перекладу дієприслівникових та дієприкметникових зворотів. Наприклад: … it (carbon dioxide) would have trapped solar heat and warmed the planet [83, с. 19] - … він (вуглекислий газ) поглинав сонячне тепло, нагріваючи земну кулю. В цьому прикладі бачимо, що простий присудок warmed було замінено на дієприкметник нагріваючи, в результаті чого просте речення з двома однорідними присудками змінило структуру на просте речення з одним присудком, поширене дієприкметниковим зворотом, що, на нашу думку, є більш вдалим та адекватним варіантом перекладу. Наведемо ще один приклад синтаксичної зміни структури речення оригіналу в мові перекладу: But how to test the models? [83, с. 21] - Але як перевірити, наскільки вірні ці моделі? В перекладі додано підрядне речення, щоб більш конкретизувати ситуацію, що розуміється з контексту, оскільки йдеться про прогнозування моделей глобальних кліматичних змін.

Наведемо приклад морфологічної заміни. Речення Its the idea of triggering something that runs away from you and takes a hundred thousand years to reequilibrate [83, с. 18] перекладено як Це значить спричинити щось таке, що ти не в змозі контролювати й на що підуть сотні тисяч років, щоб повернутися до первісної рівноваги. Бачимо, що вислів its the idea of виражений українською за допомогою виразу це значить, а герундій triggering, який неможливо передати відповідною частиною мови, оскільки її не існує в українській, виражено за допомогою інфінітиву спричинити. При перекладі наступного речення замінено частину мови вихідного тексту на іншу в мові перекладу, при цьому зміст висловлювання залишився незмінним: The hypothesis is alarming [83, с. 21] - Гіпотеза викликає занепокоєння.

Наведемо декілька прикладів використання такої лексико-граматичної трансформації як перестановка. But they estimate it was roughly the amount that would be injected today if human beings burned through all the Earths reserves of coal, oil, and natural gas [83, с. 22] - Але вони приблизно підрахували, що це була така ж кількість, яка б потрапила в атмосферу, якщо б сьогодні люди спалили всі запаси вугілля, нафти та природного газу, що є на Землі. Або: Halfway down the slope a band of red sediment, about a hundred feet thick, wraps around the folds and gullies, vivid as the stripe on a candy cane [83, с. 17] - На півдорозі схилом смуга червоних осадочних порід, яскрава, як смуга на карамельній паличці, приблизно 100 футів у товщину, огортає западини та яри.

Fossil fuel burning has released more than 300 billion tons of carbon since the 18th century - probably less than a tenth of whats still in the ground or of what was released at the PETM [83, с. 22] - З 18-го століття спалення викопного палива призвело до викидання в атмосферу більш ніж 300 мільярдів тон карбону - це менше десятої частини того, що все ще є в землі, та того, що потрапило в атмосферу за доби ПЕТМ. У даному прикладі бачимо, що в першій частині речення не тільки використано перестановку, але й прийом додавання: дієслово released перекладено українською як призвело до викидання, що робить переклад адекватним. Аналогічна ситуація простежується й у наступному реченні: Many sources have been suggested for the PETM carbon spike, and given the amount of carbon, it likely came from more than one [47, с. 20] - Було висунуто думку про те, що характерна для ПЕТМ сполука карбону, й відповідно, його кількість, що потрапила до атмосфери, мала, ймовірно, більше, ніж одне джерело.

Вважаємо необхідним наголосити на тому, що під час перекладу нам довелося звернутися й до певних стилістичних видозмінень одиниць вихідного тексту з метою відтворити в тексті перекладу характерні риси наукового стилю, до якого відноситься досліджувана стаття. Наведемо приклад: But there were no humans around 56 million years ago, much less cars and power plants [83, с. 19] - Але 56 млн. років тому ще не було ні людей, ні машин, ні електростанцій. Варіант дослівного перекладу Але 56 млн. років тому ще не було людей, набагато менше машин та електростанцій видається нам менш адекватним, оскільки створює певний комічний ефект, що не є типовим для наукового стилю.

Розглянемо ще один приклад. Речення оригіналу розпочинається емфатичною інверсією, яку ми відповідним чином передаємо в мові перекладу. But come July hes back digging again, hoping, as he puts it, «that lightning will strike» [83, с. 20] - Але як тільки наступає липень, він знов починає розкопки, сподіваючись, як він каже, що «блискавка вдарить у потрібному місці». Крім того, вислів lightning will strike передано в мові реципієнту за допомогою прийому додавання: блискавка вдарить у потрібному місці. Оскільки йдеться про розкопки, такий варіант видається вдалим.

Отже, дослідження лексичних, граматичних та жанрово-стилістичних особливостей перекладу науково-технічних текстів на прикладі статті «Hothouse Earth» уможливлює певні висновки. Можна констатувати, що текст будь-якого стилю та жанру має певні специфічні риси, для найповнішої та найбільш адекватної передачі яких перекладач удається до різноманітних лексичних та граматичних трансформацій. Вибір перекладацьких засобів та прийомів зумовлюється прагненням перекладача досягти найповнішої адекватності перекладу тексту зі збереженням його жанрово-стилістичних особливостей. У нашому випадку можемо констатувати, що серед найпоширеніших прийомів перекладу використано такі: транслітерація й транскрипція, калькування, конкретизація та додавання, синтаксичні й морфологічні заміни, членування речень, перестановка.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

.Встановлено, що поняття еквівалентності є тотожним поняттю адекватності. Досягнення адекватності є головним завданням перекладача. Адекватний переклад можна визначити як такий, що передає зміст оригіналу з дотриманням існуючих норм мови перекладу, що досягається за допомогою вдалого застосування різних перекладацьких трансформацій.

У результаті критичного аналізу наукової літератури з проблеми дослідження встановлено, що, незалежно від бажання та намагань перекладача якомога точніше відтворити змістову, експресивну й естетичну цінність оригіналу та досягти рівнозначного з первинним текстом впливу на читача, він може розраховувати лише на відносну еквівалентність перекладу тексту оригіналу.

.Аналізу жанрової специфіки наукових статей та особливостей їх перекладу дозволив стверджувати, що серед синтаксичних та граматичних особливостей найбільш поширеними є такі: довгі складні речення, часто з наявністю великої кількості другорядних та однорідних членів, уживання багатокомпонентних атрибутивних конструкцій, складних конструкцій з герундієм та інфінітивом, а також уживання пасивного стану, який уважається ознакою більшої обєктивності викладу інформації, що є принциповим для текстів наукового стилю.

Певну складність при перекладі текстів науково-технічного спрямування складають лексичні особливості, а саме: використання загальних термінів, спеціальної термінології та термінологічних словосполучень, які в певних випадках, так само як і слова загального вжитку, набувають багатозначності. Зазначимо, що інколи в межах різних наук один і той же термін може мати різні значення. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Тоді вирішальним при виборі еквіваленту для багатозначного терміна стає контекст.

Характерною рисою наукових статей є широке використання різних скорочень і абревіатур, при перекладі яких слід памятати, що вони є офіційними, загальноприйнятими та їх не можна довільно змінювати та замінювати.

.Встановлено, що з позицій функціональних стилів мовлення науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. Основною функцією наукових статей є повідомлення, це визначає інформативну функцію мови цього різновиду літератури. Отже, при перекладі науково-технічних текстів необхідно відобразити саме обєктивний, неупереджений, позбавлений будь-якого емотивного забарвлення стиль.

.Вивчення явища перекладацьких трансформацій дозволяє зробити висновок, що це - особливий вид перефразування, за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу. При цьому розуміємо, що вихідний текст залишається незмінним, але поряд з ним на його основі створюється інший текст мовою перекладу.

Залежно від характеру мовних одиниць оригіналу, перекладацькі трансформації поділяють на лексичні, граматичні, стилістичні, виділять також лексико-граматичні трансформації.

Лексичні трансформації полягають у відхиленні від прямих словникових відповідників і застосовуються, коли обсяг значень лексичних одиниць мови оригіналу та перекладу не співпадає.

Граматичні трансформації поділяють на 2 групи: морфологічні - ті, що припускають заміну однієї частини мови іншою, і синтаксичні, суть яких полягає в зміні певних синтаксичних структур та конструкцій.

Стилістичні трансформації мають на меті змінення стилістичного забарвлення одиниці перекладу, що робиться для надання тексту більшої виразності.

Вивчення наукової літератури дає підстави стверджувати, що в процесі перекладацької діяльності найчастіше зустрічаються трансформації змішаного типу, оскільки, як правило, трансформації застосовуються разом, тобто поєднуються одна з одною.

.У результаті перекладу наукової статті «Hothouse Earth» можна констатувати наступне. Найголовнішим завданням було досягнення еквівалентності, що здійснювалося шляхом застосування та поєднання різноманітних трансформацій. Оскільки обраний нами текст є науковим, його лексичний склад характеризується поєднанням загальновживаної лексики та спеціальної термінології, що є особливо помітним на прикладі термінів та понять, які відносяться до царини геології, хімії та біології. Отже, серед використаних лексичних трансформацій, зазначимо такі: транскрипція та транслітерація, що простежуються на прикладі перекладу власних назв, які в великій кількості налічуються в статті, та певних термінів, особливо біологічних та хімічних; калькування та заміна, що більш застосовувалися для перекладу слів та виразів загального вжитку. В певних випадках було вжито прийоми додавання та конкретизації, що було продиктоване прагненням зробити переклад більш точним та, найголовніше, - зрозумілим для будь-якого читача, навіть не дуже обізнаного з проблемою, якої торкається стаття.

З урахуванням певних граматичних та синтаксичних особливостей науково-технічного тексту, нами були застосовані й певні граматичні трансформації - як морфологічні, так і синтаксичні. До найбільш уживаних належать такі: членування речень, оскільки характерним для наукових текстів є використання складносурядних та складнопідрядних речень, ускладнених інфінітивними, дієприкметниковими та герундіальними конструкціями, відтворення оригінальної структури яких ускладнювало би сприйняття в мові перекладу - натомість зворотню трансформацію, обєднання речень, не було використано. В перекладі були застосовані різноманітні морфологічні заміни: зокрема, в деяких випадках пасивний стан було замінено на дійсний та навпаки, в інших виникала необхідність звернутися до заміни частин мови.

Щодо жанрово-стилістичних особливостей перекладу досліджуваної статті, слід наголосити на тому, що прагматикою наукових текстів є інформативність, тобто донесення до читача обєктивної, конкретної, чітко сформульованої інформації, позбавленої емоційного забарвлення. А тому вживання будь-яких стилістичних тропів та засобів є не типовим для текстів даного спрямування. Отже, нам практично не довелося вдаватися до стилістичних видозмінень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Алексеева И.С. Профессиональное обучение переводчика / Алексеева И.С. - СПб. : Издательство «Союз», 2001. - 288 с.

2.Аполлова М.А. Specific English (Грамматические трудности перевода) / М.А. Аполлова. - М. : Международные отношения, 1977. - 132 с.

3.Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык : учебник для вузов / И.В. Арнольд. - 5-е изд., испр. и доп. - М. : Флинта, 2002. - 384 с.

4.Баловнєва О.О. Особливості перекладу англійської науково-технічної термінології/ О.О. Баловнєва // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. - 2004. - Вип. 14. - С. 79-81.

5.Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода / Л.С. Бархударов. - М. : ЛКИ, 2008. - 240 с.

6.Борисова Л. . Лексические трудности перевода научно-технической литературы с английского языка на русский / Л.И. Борисова. - М. : ВЦП, 2001. - 135 с.

7.Брандес М.П., Провоторов В.И. Предпереводоведческий анализ текста / М.П. Брандес, В.И. Провоторов. - М. : Тезаурус, 2001. - 240 с.

8.Валеева Н.Г. Жанрово-стилистическая характеристика научных текстов. [Електроний ресурс] / Валеева Наиля Гарифовна // Введение в переводоведение. - М.: Изд-во РУДН, 2006 - Режим доступа: // #"justify">ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

76.Кузнецов С.Ю. Процедури на основі Угод для подання скарг у структурі ООН : пер. з англ. [Електорнний ресурс] / С.Ю. Кузнецов. - 2012. - Режим доступу: #"justify">ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

90.Англо-російсько-український словник науково-технічної термінології: Близько 22 000 термінів / С.М. Андрєєв (уклад.). - Х.: Факт, 1999. - 703 с.

91.Dictionary of Translation Studies / Mike Shuttleworth and Moira Cowie. - Manchester: St. Jerome Publishing, 1999. - 233 p.

92.Longman dictionary of contemporary English: The complete guide to written and spoken English / Lord Quirk (chair). - 3. ed. - Harlow, Essex: Longman, 2000. - XXII, 1668 p.

93.Routledge Encyclopedia of Translation Studies / Ed. by Mona Baker - NY: Routledge, 2001. - 654 p.

Особливості перекладу наукової статті ВСТУП перекладознавство технічний текст науковий Переклад

Больше работ по теме: