Особливості перекладу краєзнавчої лексики (на матеріалі туристичного рекламного проспекту)

 

Особливості перекладу краєзнавчої лексики (на матеріалі туристичного рекламного проспекту)

ВСТУП

переклад туристичний рекламний краєзнавчий

Комплексний багатоаспектний підхід до вивчення краєзнавства формує новий напрям - краєзнавство в перекладі, у межах якого дискусійними залишаються проблеми вичленування й диференціації типів краєзнавчої лексики, а також виявлення способів їх адекватної й еквівалентної передачі при перекладі з урахуванням функціональних і текст-типологічних стереотипів очікування цільової аудиторії.

На сучасному етапі розвитку перекладознавства особливої ваги набуває вивчення нехудожніх типів текстів. Центр тяжіння перекладацької діяльності посунувся у бік вивчення прагматичних текстів, до яких відносяться туристичні рекламні проспекти. Дух національно-культурного відродження, прагнення до ствердження національної ідентифікації сприяє вивченню власної історії та поширенню знань про власну країну і свій рідний край.

Переклад краєзнавчої лексики становить частину проблеми передачі національного та історичного колориту певної країни. Краєзнавча лексика - це поняття матеріальної культури, які характерні для того чи іншого народу, національності чи общини та виражають національну самосвідомість і колорит.

Дослідження лексики в ракурсі представлення нею культурних цінностей з точки зору перекладознавства є винятково важливим. Ця проблема отримала ґрунтовне відображення у працях вітчизняних і зарубіжних учених, таких як І. Алексєєва [3], Н. Гарбовський [13], В. Демецька [15], Р. Зорівчак [18], В. Зусман [`9], С. Перкас [46] тощо.

Актуальність вивчення краєзнавчої лексики саме в туристичних проспектах повязано з тим, що у сучасній прагмалінгвістиці, перекладознавстві та міжкультурній комунікації спостерігається певний брак теоретико-практичних досліджень цієї проблематики. Окрім цього, подібні дослідження важливі для розвитку перекладознавства та вдосконалення процесу адекватного відтворення прагматичних текстів різних типів, зокрема рекламних туристичних проспектів.

Мета цієї роботи полягає у визначенні певних проблем, повязаних з перекладом краєзнавчої лексики з англійської мови на українську, а також дослідженні текст-типологічних та лексико-семантичних особливостей перекладу туристичних рекламних проспектів.

У відповідності з поставленою метою формулюються такі завдання:

·Окреслити коло актуальних проблем краєзнавства в сучасному вітчизняному й зарубіжному перекладознавстві.

·Розкрити поняття рекламного проспекту в туристичній галузі.

·Виявити специфіку перекладу різних типів краєзнавчої лексики з урахуванням текст-типологічних особливостей текстів туристичних рекламних проспектів.

·Описати шляхи відтворення у перекладі різних типів краєзнавчої лексики

·Проаналізувати переклади англомовних туристичних рекламних проспектів українською мовою.

Обєктом дослідження є специфіка перекладу краєзнавчої лексики в текстах туристичних рекламних проспектів.

Предмет дослідження - типи краєзнавчої лексики та туристичний рекламний проспект як прагматичний текст краєзнавчого характеру в перекладі.

Поставлена мета і висунуті завдання визначили використання таких методів дослідження: метод лінгвістичного опису, наукового аналізу (спостереження, узагальнення, порівняння), тезаурусний метод аналізу, дистрибутивний метод, дефінітивний метод, а також методика символічної інтерпретації.

Матеріалом дослідження слугували 25 англомовних рекламних туристичних проспектів та їх переклади українською і російською мовами, підібраних шляхом тематичної вибірки.

Теоретичне значення роботи визначається внеском у розробку питань перекладу нехудожніх текстів краєзнавчого характеру. Також це дослідження збагачує знання про рекламний туристичний проспект як тип тексту, його характеристики та особливості перекладу.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що загальні висновки роботи можуть бути використані в теоретичних курсах і спецкурсах з перекладознавства, лексикології, у викладанні мовних дисциплін у вузі та безпосередньо в перекладацькій практиці.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики, Херсонського державного університету. Змістовні положення роботи ввійшли до наукової статті «Особливості перекладу краєзнавчої лексики», що була опублікована у збірнику «Магістерські студії» (Херсон, 2013).

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, а також висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ КРАЄЗНАВЧОЇ ЛЕКСИКИ

1.1Краєзнавство як обєкт теорії та практики перекладу

Термін «краєзнавство», популяризований в наш час, затвердився в словниковому складі мови лише на початку ХХ століття. Історія цієї науки своїм корінням сягає ХVІІІ сторіття, коли її обєкт і предмет визначалися термінами «вітчизнознавство» і «батьківщинознавство» [98, с. 361].

У XVIII ст. з огляду на введення географії як навчальної дисципліни М. Ломоносовим (1761 рік) уперше було здійснено спроби крайових досліджень «із залученням дітей і за сприяння населення на місцях проживання» [8, с. 15]. Збір інформації неекспедиційного характеру про міста, губернії та провінції держави відбувався за анкетою з 30 питань, укладеною М. Ломоносовим [8]. Ця анкета була першою програмою з вивчення краєзнавчих особливостей території країни й була безпосередньо зумовлена педагогічними цілями. Таким чином, у XVIII ст. вперше було висунуто краєзнавчий принцип у навчанні географії.

В умовах економічного підйому й розширення внутрішньополітичного впливу в Російській імперії другої половини ХІХ ст. підвищується інтерес до пізнання своєї країни, що отримало конкретне вираження у створенні руху, названого вітчизнознавством.

На основі «вітчизнознавства» створюється спілка «батьківщинознавства», основною галуззю досліджень якої було вивчення малих територій. «Батьківщинознавство» спричинило створення окремого напряму географії як шкільного предмета, що визначалось відомим методистом географії А. Соколовим як «географія рідної місцевості, на прикладах якої діти практично й наочно знайомляться з основними географічними поняттями» [17]. На думку А. Баркова, сучасний термін «краєзнавство» означає те саме, що й батьківщинознавство. Останнє передбачало практичний підхід до шкільного ознайомлення з географією навколишньої місцевості [45].

Прикладний характер краєзнавства в географії набув великого значення в педагогіці. Визначення «краєзнавства» як педагогічного поняття вперше подав видатний педагог К. Ушинський. Він наголошував на необхідності розвитку в дітей «інстинкту місцевості», накопичуванні знань у різних галузях (історичних, географічних, природознавчих тощо) у виховному й освітньому процесах [16].

Починаючи з XVIII ст. і до сучасності краєзнавство як громадський рух, загальноосвітній напрям і наука пройшло стадії розквіту й абсолютного ігнорування. Незважаючи на тривале існування краєзнавчих досліджень у різних наукових галузях, варто відзначити той факт, що все ще дискусійними залишаються питання теоретичного характеру, а саме, питання його предмета й обєкта, методів і завдань, параметрів і функцій.

Краєзнавство в Росії та Україні має глибоке коріння й давні традиції. В Україні наприкінці ХІХ ст. І. Франко був першим, хто надав наукове обґрунтування краєзнавства. У праці «Галицьке краєзнавство» І. Франко подає систематизований краєзнавчий матеріал і методики, створені на основі ретельного опрацювання теоретичних і практичних доробків у різних галузях наукових знань [64]. Ця наукова розвідка вважається першою бібліографією до українського краєзнавства.

На початку ХХ ст. поширюється «наукове краєзнавство», запропоноване українцем П. Тутковським, який у праці «Задачи и пределы географии» визначає предмет і методи дослідження географії. П.Тутковський був одним з авторів теорії монізму природних і суспільних наук, яка передбачає тісний взаємозвязок і взаємозалежність розвитку природи й природних ресурсів від людини та її діяльності [17].

Про те, що краєзнавство може бути інтерпретованим у широкому й вузькому значеннях цього слова, говорив С. Рудницький, видатний учений-енциклопедист, академік, основоположник української географії та наукового географічного краєзнавства. Вузьке розуміння краєзнавства трактується С. Рудницьким як етнографічне, історичне, літературне краєзнавство, що в широкому смислі розуміється як географічне краєзнавство. У фундаментальних працях з географії та краєзнавства С. Рудницький акцентував увагу на тому, що пізнання своєї країни як цілісної географічної одиниці починається з вивчення свого краю. Він неодноразово відзначав, що критерій національної території є основою нації, обєднаної етнічними ознаками, рідною культурою й мовою, єдиними історико-політичними традиціями. Отже, зазначений теоретичний підхід окреслює обєкт географічного краєзнавства і є його методологічною основою [69].

Період 1920-х початку 1930-х років вважається «золотим часом краєзнавства» [98]. У цей час створюються краєзнавчі науково-дослідні центри, науково-методологічні й громадські організації. Увага вчених, зосереджена на теоретичних аспектах краєзнавства, мала суто академічний характер. Недостатня розробка теоретичних і методологічних принципів «краєзнавства» спричинила появу численних інтерпретацій і підходів до вивчення молодої науки. Так, одні вчені вважали краєзнавство «науковою дисципліною» і навіть «методом дослідження», інша - «дидактичним принципом», «навчальним предметом», «методом навчання й виховання» [98].

Різні підходи до краєзнавчих досліджень спричинили й наявність різних, іноді, навіть суперечливих, визначень, наприклад: «Краєзнавство - це: 1) наука, що обєднує природничі та гуманітарні дисциплінарні цикли і спрямована на вивчення певного географічного та історичного регіонів країни, або частина фундаментальних наук; 2) особлива методична дисципліна; 3) науково-педагогічний метод, що дає змогу вивчати батьківщину; 4) виховний засіб у формуванні нової людини та громадянського суспільства; 5) наукове всебічне пізнання краю; 6) форма масової діяльності у вивченні рідного краю» [58, с. 87].

Незважаючи на багатоаспектний характер досліджень, основні теоретичні питання про предмет, зміст і обєкт краєзнавства на кінець 20-х років ХХ ст. залишались відкритими. На початку 30-х років інтерес до краєзнавства згас, а загальнодержавна настанова на розвиток соціалістичного суспільства надала краєзнавству ідеологізованого ухилу.

Новий оберт в історії розвитку українського краєзнавства зумовлений геополітичною ситуацією, що виникла на початку 90-х років ХХ ст. Проголошення України незалежною державою стало новим етапом відродження національної духовної самосвідомості. Інтерес до духовних, культурних, історичних цінностей нації вплинув на те, що сучасне краєзнавство переживає стадію відродження.

Сьогодні краєзнавство є універсальною дисципліною, заснованою на різних підходах до її вивчення. Система знань про краєзнавство та його складові, сформульована радянськими, російськими та українськими вченими, сприяла розробці науково-методичного й понятійно-термінологічного апарату, що розкриває як внутрішню краєзнавчу структуру, так і зовнішню обєктно-предметну спрямованість у системі суміжних наук.

Голова Всеукраїнської спілки краєзнавців академік П. Тронько, досліджуючи історичне краєзнавство і, розглядаючи його з позицій структурних засад, зазначає, що «краєзнавство - це: 1) сукупність наукових дисциплін, різних за змістом і окремих за методами дослідження, які вивчають конкретний регіон, район, місцевість в історичному, географічному, геологічному, етнографічному, археологічному та інших аспектах; 2) могутній науковий рух по популяризації знань про край, регіон, село та залученню широких мас населення до активної участі в дослідженні місцевої історії, створення її літопису; 3) громадський рух, основними завданнями якого є практичні дії по збереженню історико-культурної спадщини краю, відродженню духовності, історичної памяті; 4) формування національної самосвідомості та національної гідності, активізація громадської позиції людини» [17, с. 275].

Різноманітні складові краєзнавства свідчать про його міждисциплінарний характер. На науковій складовій краєзнавства на початку ХХ ст. наголошував і П. Тутковський [17]. Чимало праць В. Кубійовича були присвячені обґрунтуванню теоретичних засад краєзнавства, що стало підтвердженням важливості існування цього наукового напряму [31].

До не менш важливих складників краєзнавства (порівняно з науковим і науково-популярним) належить і шкільне краєзнавство. Його засади були закладені ще у працях С. Рудницького [69]. Необхідність викладання цього предмету (існування такого напряму) в школі обґрунтовувалась С. Русовою [14]. У наш час шкільному краєзнавству приділяється значна увага, оскільки воно вбачається дієвим засобом патріотичного виховання учнів [9].

Крім наукового, науково-популярного і шкільного краєзнавства виокремлюють напрям, який відзначається своєю практичною спрямованістю. Так зване «виробниче краєзнавство», яке вивчає продуктивні сили свого краю, було запропоноване й описане К. Дубняком [17]. Своєрідним різновидом «виробничого краєзнавства» є конструктивне економіко-географічне краєзнавство, на необхідності вичленування якого наголошував О. Тімець [60].

Хоча географічне краєзнавство формально виступає основою загального краєзнавства, найрозвиненішим вважається його історична складова. У межах інтенсивного галузевого вивчення історико-географічного напряму самостійно відгалужується археологічне краєзнавство, яке виступає складовою історичного краєзнавства.

Виділення складових краєзнавства дозволило дослідникам окреслити предмет і обєкт його дослідження. Так, за твердженням П. Тронько, «предметом досліджень краєзнавства є конкретний регіон, а обєктом - його історія, природа населення, господарство, культура, памятки матеріальної та духовної культури» [17, с. 251].

На думку Я. Жупанського і В. Круля, територія для краєзнавства виступає в ролі стрижня, на який нарощується все інше - природа, населення, господарство, історія, мистецтво, література, архітектура тощо. Тому ці складники повинні оцінюватися за своїми сталими характеристиками. У цьому полягає особливість обєкта вивчення краєзнавства, яке розглядається як специфічне територіальне утворення, універсальне за своєю суттю, що обєднує різні за походженням складові, що разом становить природно-історично-соціально-територіальний комплекс [17].

За Я. Жупанським і В. Крулем, складові краєзнавства виокремлюються на підґрунті тривимірної моделі, яка передбачає єдність території, часу і людини [17]. Причому, єднальним елементом цієї моделі виступає «територіальний», що характеризує географічне краєзнавство як стрижневе для загального (національного) краєзнавства.

За єднальним елементом загальне національне краєзнавство диференціюється на географічне, історичне і соціальне краєзнавство [31]. Кожна з трьох основних категорій загального краєзнавства - територія, час і людина - передбачає свій набір методологічних і методичних принципів дослідження, сукупність яких і формує краєзнавство як комплексну науку.

Найбільш наближеними до краєзнавства є географія та історія, поєднані спільною географічною ознакою. Проте географія, на відміну від історії, яка значну увагу приділяє «окремим видатним людям, історії літератури та мистецтва в місцевих умовах», залишається наукою неупередженою та сухою [17, с. 45].

Краєзнавство ж за своєю суттю є популярним, оскільки є тією галуззю знань, у створенні якої беруть участь як учені-фахівці, так і широкі маси. «У цьому відношенні краєзнавство в системі наук посідає особливе місце. Воно вчить людей не лише любити свої місця, а й любити знання про свої (і не лише «свої») місця» [17, с. 41].

Міждисциплінарні знання, що поєднують географічні, історичні, біографічні, демографічні, фольклорні, літературознавчі, екологічні, соціологічні, лінгвістичні, економічні аспекти, наділені надзвичайним інтегративним потенціалом, що дозволяє висвітлити краєзнавче начало. Ідею про краєзнавство як про комплексну науку підтримують академік Д. Ліхачов і відомий російський історик, голова Спілки краєзнавців Росії С. Шмідт [38; 69].

Такої ж думки дотримується і більшість українських учених, які пропонують таке визначення краєзнавства: «краєзнавство - це комплексне, наукове й усебічне вивчення певної території (села, міста, області, краю), це - популяризація і використання цього пізнання з метою наближення життя до науки, це - засіб навчання і виховання національно-свідомих громадян» [17, с. 67].

Спираючись на теоретичні й практичні здобутки у різних галузях цієї науки, дослідники формують нові напрями краєзнавства. На сучасному етапі вивчаються туристичне краєзнавство, церковне краєзнавство, екологічне краєзнавство тощо.

Для філологічних досліджень краєзнавчий аспект убачається актуальним і з позицій культурології. Про культуроформувальну й культуропоєднувальну функції краєзнавства свого часу говорив академік Д. Ліхачов, виділяючи в краєзнавстві таку категорію як «екологія культури, без якої для людини неможливе культурне, духовне життя - життя, яке виховує в ній духовність, повагу до навколишнього, до минулого, турботу про майбутнє» [38, с. 126]. Говорячи про екологію культури, він виокремив два її розділи: біологічна (природна) і культурна (духовна). Д. Ліхачов стверджував, що між природою і культурою практично немає чіткого розмежування, оскільки дотримання / недотримання законів людиною призводять до однакових наслідків - розвитку / спаду природних ресурсів і культурних цінностей. Проте принципово суттєвою різницею між біологічною і культурною екологією він вважав те, що «втрати в природі, до певних меж, відновлювані», а втрата памяток культури не відновлювана, оскільки памятка культури завжди індивідуальна й повязана з певною епохою; «кожна памятка руйнується навіки, спотворюється навіки, раниться навіки. І вона абсолютно беззахисна, вона не відновить себе сама» [38, с. 127]. Те саме можна сказати і про культурні цінності того чи іншого краю, позаяк культура в усіх своїх проявах не може зберігатися «поза людськими знаннями» [38, с. 128].

Стан і ставлення суспільства до памяток культури є одним з показників рівня його цивілізованості й безпосередньо повязані з проблемою розвитку туризму. Туризм, за своєю суттю, є особливою галуззю краєзнавства, у якій переплетені інтереси економіки, політики, екології, зайнятості населення, готельного бізнесу й санаторно-курортного комплексу [23]. У звязку з цим особливої ваги набуває такий напрям як культурне обслуговування туризму, що передбачає грамотну екскурсійну роботу, засновану на знанні історії та традицій певного краю. Саме краєзнавча інформація дозволяє повною мірою оцінити історико-культурний потенціал краю та нації в цілому.

Грамотний виклад інформації краєзнавчого характеру є передумовою розвитку міжнародних відносин у цілому й внутрішнього туризму зокрема. Певною мірою розвиток ринку зовнішнього туризму, тобто міжнародного туризму, залежить від грамотного відтворення краєзнавчого матеріалу в межах мови іншокультурного туриста / реципієнта. Іншими словами, перекладознавчий і перекладацький аспекти в краєзнавстві передбачають вирішення завдань адекватного й еквівалентного відтворення краєзнавчого матеріалу з урахуванням відмінностей мов і симетрії / асиметрії культур.

Вочевидь, сучасне вітчизняне й зарубіжне перекладознавство спираються на принципи перекладності будь-якого тексту засобами мови перекладу (далі -ПМ) [2; 6; 10; 11; 21; 24; 25; 26; 39; 42; 52; 54; 58; 59; 61; 68; 72; 75; 77; 79-82; 85; 86].

Проте з цієї позиції ми змушені констатувати лакунарність теоретичних, методологічних і практичних досліджень у перекладі як типів текстів краєзнавчого характеру, так і краєзнавчої лексики. У звязку з цим відкритими для обговорення залишаються такі питання перекладу: 1) як впливає обсяг типу тексту на вибір того чи іншого способу перекладу безеквівалентної / неповноеквівалентної лексики краєзнавчого характеру; 2) чи враховуються при перекладі текстів краєзнавчого характеру текст-типологічні моделі аудиторії мови перекладу ( далі - ПМ); 3) чи залежить вибір перекладацької стратегії від прагматичного потенціалу вихідного тексту (далі - ВТ); 4) чи зумовлюється прагматична заданість ВТ характером і частотністю функціонування краєзнавчої лексики. І, нарешті, які типи лексики формують краєзнавчу специфіку ВТ. Від правильності вирішення поставлених завдань прямо залежить успішність / неуспішність перекладу чи, говорячи термінами перекладознавства, адекватність / неадекватність текста перекладу (далі - ПТ) не так для іншомовної, як для іншокультурної аудиторії.

1.2Краєзнавча лексика в перекладі

Краєзнавчу концептуальну картину світу ВТ формує група лексики, поєднана облігаторним краєзнавчим компонентом. Зважаючи на ядерні критерії краєзнавства в перекладознавчому аспекті, до цієї групи ми зараховуємо такі лексичні одиниці як краєзнавчий символ, краєзнавча реалія та аксіологема.

Послідовне системне зіставлення обєктивної реальності та відтворюючих її мовних форм, метою якого є визначення лексичних одиниць, що відображають специфічні риси конкретної національної культури, вимагає формування особливого понятійного й термінологічного апарата, придатного як для опису реальної дійсності, так і для роботи з текстами в перекладі [39].

Дослідження лексики в ракурсі представлення нею культурних цінностей є винятково важливим. Ця проблема отримала ґрунтовне відображення у працях вітчизняних і зарубіжних учених [42; 52; 54; 58; 59; 61; 68; 72; 75; 77; 79-82].

Символи чи слова з символічним значенням є тією групою лексики, яка сприяє формуванню культурно-ціннісної картини світу в процесі концептуального розвитку лінгвоконцепту [35]. Поняття «символ» одне з найбагатозначніших у системі семіотичних наук. Досліджуючи символ у системі культури, Ю. Лотман говорить про те, що і в плані змісту, і в плані вираження символ становить собою текст. Ця позиція базується на глибоко архаїчній природі символу, оскільки «здатність зберігати у згорнутому вигляді винятково великі й значні тексти» залишилась в основному тільки в символах [36, с. 213; 37, с. 156].

Ще одна архаїчна риса символу виявляється в тому, що він, являючи собою замкнений текст, наділений смисловою і структурною самостійністю, що дозволяє йому легко вийти з семіотичного оточення, і так само легко увійти в інше текстове оточення [98, с. 213]. Звідси визначальною рисою символу є його діахронічність.

Память символу завжди давніша, ніж память його несимволічного текстового оточення [29, с. 278]. Будучи самостійною смисловою і структурною одиницею, і легко переміщаючись з тексту в текст та інші семіотичні утворення, символ як механізм памяті культури пронизує хронологічні шари культури по вертикалі, уособлюючи пам'ять культури в собі.

Проте це зовсім не означає, що символ - це застиглий згусток культури, який не підпорядковується екстралінгвальним чинникам мінливості тієї чи іншої лінгвокультури. Зовсім навпаки, саме символ, що активно взаємодіє з усіма елементами широкого культурного контексту, не лише трансформується сам, а й трансформує навколишній час і простір.

У такому сенсі символи становлять один з найбільш стійких і впливових елементів культури. Тож, якщо ми говоримо про національно-культурну своєрідність тієї чи іншої лінгвокультурної традиції, ми маємо перш за все звернутися до ключових для цієї традиції символів, їх значень, адже інваріантна сутність символу завжди реалізується в його варіантах. І, як справедливо зауважив Ю. Лотман, «єдність основного набору домінантних символів і тривалість їх культурного життя значною мірою визначають національні та ареальні межі культури» [29, с. 214].

У дихотомії «національні символи - ареальні символи», вивчення варіантів інваріантної сутності символу великою мірою сконцентровано в царині виявлення його національної специфіки, водночас, ареальні особливості символу залишаються поза увагою філологів, і зокрема, перекладознавців.

Отже, краєзнавчі символи - це слова, загальнокультурне символічне значення яких відображає специфіку ареальних національно-культурних цінностей певного етносу. Крім власне краєзнавчих символів, символічне значення в тексті формується за допомогою краєзнавчих реалій і аксіологем (лексичних одиниць з оцінною семантикою).

Для того щоб висвітлити краєзнавчу специфіку реалії, варто детальніше розглянути поняття «реалія», що є ключовим для філологічних наук і, зокрема, для лінгвокраїнознавства й перекладознавства, першочерговим завданням яких є і вияв національно-культурної складової мовних одиниць.

Термін «реалія» в аспекті лінгвокраїнознавства всебічно розглядався Є. Верещагіним і В. Костомаровим, дослідження яких присвячені вивченню іноземної мови крізь призму культури. Учені виділяють культурний компонент значення слова, наявність якого дозволила їм виділити лексику з краєзнавчим культурним компонентом, до якої належать безеквівалентна лексика (у тому числі реалії), конотативна лексика й фонова лексика [9].

З позицій лінгвокраїнознавства під реаліями розуміють як предмети і явища культури, так і слова, що їх позначають. У плані змісту реалії становлять факти, повязані з державним устроєм певної країни, її природними особливостями, історією та культурою. У плані вираження реалії актуалізуються широким колом мовних засобів, до яких, здебільшого, відносять слова, словосполучення, речення і скорочення [8].

У перекладознавстві поняття «реалія» вивчалося такими вченими як Л. Бархударов, Я. Рецкер, А. Федоров, О. Чередниченко, А. Швейцер. У сучасних перекладознавчих дослідженнях найчастіше цитують визначення реалії, запропоноване С. Влаховим і С. Флоріним, а також Р. Зорівчак.

Так, С. Влахов і С. Флорін пропонують власне визначення реалії як особливої категорії засобів вираження, що містить «слова (і словосполучення), які називають обєкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального й історичного розвитку) одного народу й чужі для іншого». Здебільшого реалії, будучи носіями національного і / або історичного колориту, не мають точних відповідників (еквівалентів) у інших мовах і, відповідно, не підлягають перекладу «на загальних підставах», вимагаючи особливого підходу [10, с. 55].

По суті С. Влахов і С. Флорін подають два визначення реалії, одне з яких розкриває національну специфіку цих лексичних одиниць своєї мови щодо іншої. За окресленим принципом вичленовуються «винятково свої» реалії з одновекторною, але не бінарною направленістю їх перекладу в інші лінгвокультури. Власне кажучи, ця частина визначення співвідноситься з дефініцією до поняття «безеквівалентна лексика», запропонованого Є. Верещагіним і В. Костомаровим. Згідно з цим визначенням, до безеквівалентної лексики належать слова «план значення яких неможливо зіставити з будь-якими іншомовними лексичними поняттями», які у строгому смислі слова є неперекладними [8, с. 56]. Друга частина дефініції розкриває вже власне перекладознавчі аспекти цього поняття.

У межах нашого дослідження таке визначення реалії вбачається актуальним, оскільки воно допомагає, по-перше, вичленувати реалію за мовною ознакою в площині одного і / або пари мов. А, по-друге, за критерієм розповсюдженості й уживаності воно дозволяє виявити краєзнавчий компонент реалії.

Згідно запропонованої С. Влаховим і С. Флоріним класифікації реалій, краєзнавчі реалії входять у всі виділені групи реалій, класифікованих за критерієм предметного поділу. Ознака місцевого поділу (залежно від національної та мовної приналежності) вбачається облігаторною для виявлення краєзнавчого компоненту. Так, за місцевим поділом краєзнавчі реалії належать до групи мікролокальних, оскільки вони вербалізують соціальні й територіальні обєкти та явища, характерні не так для регіону, як для міста або селища, що прогнозує і певні труднощі при перекладі такого типу реалій [10, c. 71]. Виділяючи цю групу реалій, автори класифікації зауважують про певну умовність цього терміну, що, на наш погляд, зумовлено відсутністю перекладознавчих розвідок зі специфіки перекладу текстів саме краєзнавчого характеру на момент виходу (тепер уже хрестоматійної) монографії. Проте для нас мікролокальна група реалій уповні відповідає цілям нашого дослідження. Крім того, саме поняття «реалія» невідємне від поняття локальної співвіднесеності, яке фіксує ту чи іншу ділянку дійсності, у межах якої поширена ця реалія. Сема «локальності» у структурі реалії становить відображення важливого моменту в пізнанні обєктивної дійсності та є невідємним семантичним компонентом лексичного значення реалії.

Дефініція, запропонована Р. Зорівчак, базується на лінгвокраїнознавчій теорії слова Є. Верещагіна та В. Костомарова й перекладознавчій природі слова, запропонованої В. Виноградовим. За Р. Зорівчак «реалії - це моно- й полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для обєктивної дійсності мови-сприймача» [18, с. 58].

Це визначення становить для нас інтерес з двох причин: по-перше, воно охоплює всі текстові прояви варіативних форм реалій і дозволяє відмежувати реалії від суміжних явищ, таких як, наприклад, неологізми, терміни, діалектизми, символи; і по-друге, виходячи з твердження, що реалія являє собою комплекс етнокультурної інформації, можна припустити, що «реалія … може набути в контексті будь-якої стилістичної функції, певної адгерентної конотативної семантики, більше того - стати ключовим словом» що у свою чергу не може не вплинути на способи перекладу, до яких повинен удатися перекладач у вирішенні відомого питання: «або показати специфіку і впасти в екзотику, або зберегти звичність і втратити специфіку» [18, c.85].

Усе викладене дозволяє нам стверджувати, що краєзнавчі реалії - слова-референти, у номінації яких семантично відображено весь комплекс етнокультурної інформації локального характеру, відсутні в ареалі іншої лінгвокультури.

Окремі реалії наділені ознаками власних назв, а для нас - це топоніми й антропоніми, що функціонують у тексті в статусі реалії. Ці лексичні одиниці зумовлені певною національно-культурною фоновою інформацією чи мають велику національно-культурну значущість, і, відповідно, відомі більшості представників певної лінгвокультурної традиції.

У межах нашого дослідження критерій «відомості» чи «знайомості / незнайомості» (термін С. Влахова та С. Флоріна) відіграє важливу роль, оскільки він уточнює ареал поширеності й уживаності реалії. На думку С. Влахова та С. Флоріна, цей критерій принципово важливий саме для мікролокальних реалій [10, c. 71]. Для того, щоб віднести ту чи іншу власну назву (топонім, антропонім) до низки краєзнавчих реалій, ця лексична одиниця має відображати таке національне забарвлення (колорит), яке не співвідноситься з національними особливостями культури будь-якої іншої локальної території, крім тої, етнокультурний простір якої його породив.

На сьогодні ученими-перекладознавцями визначено базові прийоми відтворення реалій у перекладі, а також вироблено критерії, що дозволяють перекладачеві визначити, який із прийомів максимально розкриє значення реалії, зводячи втрати до мінімуму, що спричинить адекватне сприйняття тексту і його колориту. Проте необхідно відзначити той факт, що ці концепції розроблено винятково на матеріалі художніх текстів [8; 10; 13; 18; 21; 25; 39; 79; 81]. У межах нашого дослідження краєзнавчі реалії становлять особливий інтерес у звязку з вирішенням проблем відбору прийомів і способів їх перекладу в нехудожніх прагматичних типах текстів краєзнавчого характеру.

З позицій перекладознавства від збереження / незбереження експліцитності / імпліцитності й відтворення / невідтворення позитивної / негативної конотації залежить ступінь адекватного / неадекватного відтворення краєзнавчої лексики згідно зі стереотипами очікування аудиторії іншої лінгвокультури.

Варто також зазначити, що важливу роль відіграє критерій частотності реалізації певного типу краєзнавчої лексики в конкретному типові тексту краєзнавчого характеру. Цей параметр допомагає побудувати ієрархію типів краєзнавчої лексики для кожного типу тексту, що у свою чергу, окреслює для перекладача галузь облігаторно інваріантного й облігаторно варіативного відтворення краєзнавчої лексики певного типу.

РОЗДІЛ 2. МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ПРОСПЕКТУ ЯК ТИПУ ТЕКСТУ

2.1 Прагматична спрямованість туристичних рекламних текстів

При сучасному зростанні ролі комунікативної ефективності газети, радіо, телебачення, їхнього максимального пристосування до реалізації конкретних потреб комунікації, що простежуємо в суспільстві, зростає роль лінгвістичних розвідок, спрямованих на вирішення проблем функціонування мови як інструмента переконання та спонукання.

Н. Новікова зазначає, що реклама є видом масової комунікації і створюється за особливими законами, характерними для масово-комунікативного процесу, що відбувається в масштабах суспільства, має семіотичний характер, є організованим, систематичним спілкуванням, яке здійснюється за допомогою різних каналів комунікації: преса, телебачення, радіо, Інтернет [41, c. 24].

Із позицій функціонального підходу В. Лейчик трактує рекламний дискурс як різновид інституційного, тобто як комунікативно-прагматичний зразок мовленнєвої поведінки, що реалізується у формі рекламного тексту, має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), регулюється специфічними стратегіями і тактиками учасників рекламного процесу [34]. Крім того, дискурс може якоюсь мірою зближуватися з поняттям «функціональний стиль» у його сучасному розумінні, в якому відображені не тільки мовні форми висловлень, але й емоційно-аксіологічна з інформація, характеристики комунікантів, комунікативні наміри і загальна соціокультурна ситуація.

На думку А. Устінова, основна прагматична мета адресанта рекламного дискурсу - виокремлення обєкта серед обєктів-конкурентів та акцентування його привабливих для адресата якостей - виявляється у своєрідній текстовій організації [63]. Перш за все спробуємо визначити природу рекламного тексту. У статті К. Райс [51] «Класифікація текстів і методи перекладу» наводяться наступні класифікації: I - а) технічні тексти і тексти природничих наук, б) філософські, в) літературні; II - а) інформаційні, документальні та наукові, б) суспільно-політичні, в) художні; III - а) прагматичні, б) літературні (художні); IV - а) прагматичні, б) естетико-художні, в) лінгвістичні, г) етнографічні; V - а) релігійні, 6) літературні, в) ділові, г) офіційні; VI - а) релігійні, б) художні, в) віршовані, г) дитяча література, д) драматургічні, е) тексти кінофільмів, ж) технічні. Сама Катаріна Райс пропонує свій поділ: а) тексти, орієнтовані на зміст (повідомлення преси, репортажі, комерційні тексти, офіційні документи, навчальна і спеціальна література, звіти, трактати, гуманітарні, природничі та технічні тексти і т. п.), б) тексти, орієнтовані на форму (художня проза, поезія, есе, життєпису і т. п.); в) тексти, орієнтовані на звернення (реклама, агітація, проповідь, пропаганда, полеміка і т. п.); г) аудіо-медіальні тексти (радіо-та телепередачі, сценічні твори, всі тексти, які супроводжуються позамовним оформленням, - музичним, декоративним і т. п.). Якої б класифікації ми не дотримувалися, одразу помітно, що рекламний текст містить риси декількох типів, адже у рекламному дискурсі цілісність текстів на прагматичному рівні формується завдяки реалізації двох комунікативних стратегій - інформування і впливу.

Загальна комунікативно-прагматична мета рекламних текстів, комунікативні стратегії і тактики рекламного дискурсу зумовлює їх своєрідну синтаксичну організацію. Вони становлять сукупність одиниць різних знакових систем: вербальної (текст, який може складатися з назви (заголовка) та особливих одиниць (надфразних єдностей), має певну цілеспрямованість і прагматичну настанову) та невербальної (зображення, відеоряд, аудіочастина тощо).

Як зазначає О. Ксензенко, обєкт туристичної реклами має нематеріальний характер, що багато в чому визначає специфіку аргументативного впливу, система якого складається з характерних для даного виду реклами інтенцій, споживчих мотивів і прагматично заряджених мовних одиниць, призначених для реалізації цих мотивів [30].

Д. Аветсова вважає, що туристична реклама - це частина успіху та одержання прибутку будь-якого туристичного агентства. Сьогодні вона являє собою одну з найважливіших функціональних сфер у житті людини, призначення якої - сприяти продажу продукту чи популяризувати послуги методом інформування громадськості про них і, нарешті, спонукати споживачів реагувати на обєкт, що рекламується. Являючи собою найцікавіший різновид масової комунікації, реклама активно впливає на свідомість сучасної людини та її поведінку [1, с. 2].

За визначенням Л. Кочетової, текст рекламного типу - це текст, який за своїм призначенням має схилити аудиторію до дії або вплинути на її підсвідомість [28, с. 7]; О. Ільїнова у свою чергу додає, що це текст, в основі якого лежить не лише інформування адресата про товар, а й переконання в необхідності його купівлі, це не тільки засіб самовираження, це продукт свідомості, який здатний програмувати людську поведінку [20].

Д. Аветсова вважає, що з функціонального погляду текст рекламного типу виконує цілий ряд функцій, домінуючими з яких можна вважати аферентну (інформативну) функцію, виконуючи яку рекламний текст надає інформацію для прийняття певних рішень, контактну функцію, яка полягає в тому, щоб встановити контакт з читачем, організаційну функцію, що застосовується для підтримування зацікавленості протягом усього тексту. Крім того, текст рекламного типу виконує регуляторну функцію, тобто регулює поведінку та дії адресата, апелятивну функцію, тобто закликає до певної дії, та оцінну функцію, тобто формує в адресата певне ставлення до товару чи послуги, що рекламуються [1, с. 4].

Дослідниця підкреслює, що текст рекламного типу відображає реальний світ, тісно повязаний з реальністю, йому притаманні такі риси, як документальність і динамізм сприйняття. У текстах рекламного типу комунікантами є реальні особи. Автор тексту рекламного типу, з одного боку, говорить від свого імені, виражає свої почуття, думки, що породжує особливе почуття близькості, довіри з боку читача, тому рекламний твір вважається субєктивно забарвленим. З іншого боку, автор тексту рекламного типу виконує певну суспільну місію: переконує в необхідності купівлі того чи іншого товару, у використанні тієї чи іншої послуги та прагне вплинути на формування думок і виразити настанови тієї соціальної групи, яку він представляє, звідси рекламний твір вважається обєктивно забарвленим. Вибір автора тексту рекламного типу обмежений дійсністю. Він добивається дійсності, документальності зображуваного й описуваного. Адресат тексту рекламного типу - широка і різнорідна аудиторія з різними смаками, рівнем освіти тощо. Адресат тексту рекламного типу як обєкт зображення являє собою людину як представника суспільства, влади, певної соціальної групи та ін. [1, с. 3]

У цьому дослідженні слід розглядати рекламу як вид інституційного та аргументативного дискурсів. Під інституційним спілкуванням розуміється комунікація, учасниками якої є представники суспільних інститутів. Реклама являє собою різновид інституційного дискурсу, що організовується набором типових для цієї сфери ситуацій спілкування (мовних подій). За визначенням Л. Кочетової, рекламний дискурс - це текст, зумовлений ситуацією рекламного спілкування. Він є засобом соціального регулювання і впливу на різні соціальні групи, пропонуючи той напрям думок і той стиль життя, що цінуються на сьогодні і є відображенням розвитку культури [28, с. 7].

Науковець виділяє такі конститутивні ознаки рекламного дискурсу як різновиду інституційного дискурсу:

1.Мета рекламного дискурсу - продаж товару чи послуги. Мета впливає на подачу інформації.

2.Прототипні учасники рекламного дискурсу - продавець і покупець. Однак у сучасному соціумі їх спілкування є дистант- ним, опосередкованим у часі і просторі та здійснюєть за допомогою особливих текстів. Тому як учасників рекламного дискурсу виділяють авторитети, типи яких залежать від особливостей тієї чи іншої культури.

3.Прототипний жанр рекламного дискурсу - рекламна стаття. Цей тип жанру передує всім іншим видам жанрів, які використовуються у рекламних цілях [28, с. 12].

В основі реклами як різновиду аргументативного дискурсу лежить не лише інформування адресата про товар, а й переконання в необхідності його купівлі. Названі інтенції в рекламному дискурсі реалізуються завдяки логічній та/або емоційній аргументації, яка утворює його прагматичний компонент. К. Серажим під аргументацією розуміє сукупність форм та засобів апелювання комунікантів до різних категорій цінностей (емоційних, пізнавальних, етичних тощо) з метою переконання шляхом формування нового знання на основі вже відомих положень [55, с. 179]. Домінантою рекламного дискурсу з логічною аргументацією визнається поняття цінності, тоді як домінантою рекламного дискурсу з емоційною аргументацією виступає експресивність. Рекламний дискурс з логічною аргументацією орієнтується на спільні цінності та їх ієрархії в системі адресант-адресат. За такої аргументації система цінностей адресата не змінюється, і для успішної дії рекламної аргументації адресанту слід апелювати до цінностей, які посідають однакові місця в ієрархічних системах адресата і адресанта. О. Мосієнко характеризує емоційну аргументацію в рекламному дискурсі складною природою, яка включає два компоненти: переконання та навіювання, що в сучасній рекламі здійснюються за рахунок її вербальних та невербальних компонентів [40].

Враховуючи той факт, що з рекламованим обєктом адресат не може познайомитися до тих пір, поки не скористається рекламною пропозицією, копірайтери використовують насамперед доводи, які надають мові підвищеної емоційності. Використовуючи емоційно-експресивну лексику, автори текстів звертаються не стільки до свідомості, скільки до підсвідомості адресата, активізуючи природну потребу людини у відпочинку, зміні оточення і т.д. Судячи зі змісту туристичних рекламних текстів, майбутній відпочинок обіцяє бути незабутнім і розкішним, з чого випливає висновок про соціальну маркованість реклами туризму і відпочинку, розрахованої в першу чергу на досить заможних споживачів [41].

Часто рекламна пропозиція побудована за допомогою прийому контрасту - спокій і насолода, яку отримає споживач, скориставшись нею, протиставляється сірим будням і нескінченним турботам. На думку багатьох науковців, таких як Г. Атакьян та Л. Геращенко, такі елементи смислової структури рекламного тексту, як відхід від дійсності з її вічними проблемами, оспівування зовнішньої краси обєкту рекламування, концентрація уваги на відчутті задоволення, щастя і т.п., стають знаряддям маніпулювання цільовою аудиторією [5; 12]. Таким чином, саме навіювання як засіб впливу лежить в основі загальної комунікативної стратегії мови туристичної реклами, переважно зверненого до почуттів споживача .

Визначальною рисою прагматичної структури рекламного дискурсу, за визначенням Е. Кара-Мурзи, є дотримання логіки викладу, відносна простота [22]. Комунікативно-прагматична мета інформативного типу - інформування про рекламований обєкт. Саме тому вони мають найнижчу ілокутивну силу і формуються переважно з констативів та директивів. У рекламних текстах сугестивного та маніпулятивного типів основним завданням є інформування про рекламований обєкт та прямий і прихований вплив на адресата, що значно урізноманітнює їхню прагматичну структуру.

У процесі аналізу основних вербальних засобів впливу А. Кирилов встановив, що адресату туристичної реклами наполегливо пропонується все найкраще, про що свідчить висока частотність вживання прикметників у простій або складеній формах найвищого ступеня порівняння. Звичайно, такі прикметники становлять ядро лексичної бази будь-якої реклами, але в туристичній рекламі вони звертають на себе особливу увагу, оскільки використовуються не тільки в багатьох заголовках, але і самих текстах, утворюючи кільцеві повтори [23].

Ключова лексика реклами несе велике прагматичне навантаження: з одного боку, вона психологічно розслабляє адресата, емоційно налаштовуючи його на прийняття пропозиції, а з іншого - стилістично забарвлені одиниці сприяють підвищенню самооцінки адресата, так як висока оцінка обєкта рекламування автоматично переноситься на адресата.

Підвищення самооцінки адресата тісно повязане з мотивами престижу, винятковості, обраності, що часто відбувається внаслідок активного використання прецедентних імен (імена історичних діячів, політиків, письменників, музикантів, акторів, мандрівників), здатних вплинути на рішення цільової аудиторії. Типовою особливістю мови туристичної реклами є активне вживання прецедентних антропонімів, що виступають у ролі емоційних аргументів.

Н. Новікова стверджує, що лексичний склад туристичної реклами, включений у механізм впливу на цільову аудиторію, створюється не тільки за допомогою загальновживаної ономастичної та номінальною, але й спеціальної лексики. Причому прагматичний потенціал спеціальних одиниць, серед яких зустрічаються терміни, теж є високим, бо більшість з них, будучи запозиченими словами, продовжують залишатися неологізмами, що привертають увагу в першу чергу тих споживачів, кому добре відомий зміст позначених ними понять [41, с. 251].

Синтаксичні особливості мови туристичної реклами також відображають її характерні прагматичні установки. Прагнення зацікавити аудиторію реалізується за допомогою вживання різного роду питальних речень, завдяки чому рекламний дискурс набуває такої важливої для ефективної комунікації риси, як діалогічність. Ще однією особливістю синтаксису туристичної реклами є поєднання різних конструкцій, наприклад, активне вживання неповних речень, що притаманні розмовному стилю, разом з ускладненими реченнями, характерними для докладного опису.

У мові туристичної реклами опис насичений метафоричною лексикою, що виконує не лише функцію впливу, але й образотворчу, обумовлену стилістичними властивостями метафоричних одиниць. Широке використання метафор, метонімій, епітетів, гіпербол, порівнянь і перифраз слід вважати типовою особливістю реклами, що представляє туристичну індустрію [41, с. 311].

Таким чином можемо стверджувати, що реклама як вид масової комунікації має своєрідну структуру; чітко окреслену комунікативну роль і комунікативно-прагматичну мету - спонукати адресата до потрібної дії. Планом вираження рекламної комунікації є семіотично ускладнений продукт - рекламний текст. Цей експліцитний компонент дискурсу є полікодовим знаковим посередником у спілкуванні між комунікантами. Туристичні рекламні тексти є видом комерційної реклами, за функціональним призначенням - змішаного престижно-споживацького типу; за способом подачі рекламної інформації рекламний текст може бути як усним, так і письмовим (підвиди - друкований та електронний); залежно від мети - найчастіше інформативний; за методом викладу рекламного матеріалу - описовий, називний (номінативний), статистичний; за характером змісту - аргументований та неаргументований; за формою подачі інформації - діалог та монолог; за охопленням території - міжнародний, національний, регіональний; за способом передачі оцінної інформації та характером емоційного впливу - емоційний (асоціативний).

.2 Адаптація туристичної реклами як прагматичного типу тексту при перекладі

Однією з основних перекладацьких проблем була і залишається проблема «неперекладного в перекладі». На думку Н. Потреби, причини цього феномену криються як у неідентичності структури різних мов, так і у відмінностях способів концептуалізації світу, у тому числі в специфіці національних культур [49, c. 79].

Мовні перекладацькі труднощі можна розділити на «очевидні» і «приховані». До очевидних мовних труднощів С. Тер-Мінасова відносить: різницю в граматичній будові мови і різницю у фонетиці і орфографії, а до прихованих - обєм значення одиниць, що зіставляються, їх стилістичні конотації, лексико-фразеологічну сполучуваність, а також феномен «неправдивих друзів перекладача». Разом з вище переліченими складнощами перекладу, існують також позамовні, соціокультурні труднощі, до яких відносяться: безеквівалентна лексика; соціокультурні конотації; соціокультурний контекст, що відповідає узусу мови перекладу; переклад власних назв [59, с. 34].

Зважаючи на мовні і культурні відмінності оригінала й перекладу та необхідність «вписування» оригіналу в чуже йому мовне і культурне середовище, при перекладі відбувається деформація початкового тексту. Такій деформації може піддаватися або форма оригіналу, або його семантичний рівень. В основі деформації, за словами Н. Гарбовського, лежить певна перекладацька концепція, яка «припускає усвідомлення мети перекладу і вибір відповідно до цієї мети певної генеральної лінії поведінки - стратегії перекладу». Стратегію перекладу визначає характер перекладацьких втрат, оскільки «переклад - це постійне жертвопринесення, питання лише в тому, що виявляється жертвою і в імя чого ця жертва приноситься» [13, с. 508].

Останнім часом, як зазначає О. Падучева, у сферу інтересів лінгвістики все частіше включаються питання, повязані з поведінкою лексичних одиниць в конкретних контекстах [43]. З цієї точки зору, аналіз перекладів заданого тексту на різні мови виявляється потужним діагностичним інструментом. Контекстне варіювання лексичної семантики особливо наочно виявляється при розгляді перекладів відповідних контекстів на інші мови, оскільки підбір еквівалентів часто залежить від контекстного оточення.

Варто зауважити, що більшість авторів розглядають адаптацію як крайню ступінь зміни оригіналу щодо текстів художнього дискурсу, не приділяючи належної уваги питанню про ступінь перекладацької адаптації в інших типах текстів і дискурсів.

Перекладацька адаптація має свою принадливу силу, котра полягає в тому, що адаптивні моделі текстів пояснюють необхідність застосування трансформацій.

Перекладний текст визнають високоякісним у тому разі, коли він відповідає традиціям типології текстів у культурі суспільства перекладної мови, тобто тим традиціям, що добре відомі адресату й він очікує на них за певних умів спілкування. Перекладацька адаптація свідомо зорієнтована на зіставлення та перевірку текстом оригіналу та демонструє вияви власного стилю перекладача. Вона є комплементарним типом перекладу.

Адекватний переклад у будь-якому разі передбачає адаптацію. Пропорції власне перекладацьких і адаптивних стратегій підпорядковані типові тексту, та не просто умоглядному типові тексту, а прагматичному. Чим ближче прагматична функція тексту до домінантних, тим більше адаптивних стратегій необхідно застосовувати, але не треба забувати про власне перекладацькі. Таким чином, головний критерій адаптації тексту - це його прагматична орієнтація.

Також необхідно поглянути і на структуру тексту, його обсяг може розширюватись / скорочуватись, що відповідно прогнозує застосування редукції / ампліфікації / елімінації. Послідовність інформації також може підлягати транспозиції, уключаючи реверс сильних позицій тексту. З точки зору лексико-семантичної специфіки тексту, можна говорити про застосування лексико-семантичних трансформацій різного рівня складності. Наприклад, збільшення кількості синонімічних відповідників, у тому числі контекстуальних синонімів (термін Р. Зорівчак) [18], призведе до залучення таких «складних» трансформацій, як розвиток значення, цілісна заміна висловлення. Перекладення символіки вихідного тексту (у випадку високого рівня варіативності оцінної семантики) потребує адекватного вибору серед символічних варіантів, які представлені в культурі тексту перекладу.

Перекладач реально працює з двома типами інформації в тексті - предметною (власне фактуальною) і оцінною. У процесі перекладу тексту різні типи інформації визначають схему перекладацьких дій у виборі репродуктивного, або адаптивного перекладу. Для репродуктивного перекладу домінантною є предметна інформація. Адаптивна схема перекладу передбачає: 1) використання мовних і культурних моделей реципієнта й 2) орієнтацію текстів перекладу на свою іншомовну й іншокультурну аудиторію. Тому можна говорити про те, що чим менше культурного компонента в тексті, тим більше необхідно стратегій репродуктивного перекладу й, відповідно, менше адаптивних стратегій і навпаки.

Швидкий розвиток міжнародного туризму вніс значні корективи у мовну картину світу. Так, пропозиції туристичних послуг доступні в проспектах туристичних компаній, періодичних туристичних виданнях, по телебаченню, а також в Інтернеті. Це спонукає представників туристичної промисловості пропонувати свій продукт не тільки мовою оригіналу, але й мовою чи мовами цільової аудиторії, адаптуючи його до її вимог [57].

Електронний словник The trans-k Glossary of Translation and Interpreting Terminology надає наступне пояснення терміну адаптація: «це зміна тексту з метою його відповідності різним цілям та розумінню цільовою аудиторією, регіоном чи країною. При перекладі адаптація може виконуватись, наприклад, перекладачем, редактором чи коректором. Адаптувати текст оригіналу чи текст перекладу, залежить від ситуації» [9].

Значну проблему для адаптації становить переклад так званої безеквівалентної лексики, до якої входять власні назви, скорочення, елементи розмовної лексики, сленгу та реалії. Саме на труднощах, які постають перед перекладачем при адаптації останніх, ми й зупинимось.

Реаліями є слова чи словосполучення, що відображають обєкти (предмети, явища), характерні для однієї нації та не чужі для інших, навіть генеалогічно споріднених. Реалії відображають аспекти матеріального та духовного життя нації, її культурний та історичний розвиток. Така лексика звичайно не має точних еквівалентів у інших мовах. Приклади туристичних реалій можуть охоплювати різноманітні сфери існування тієї чи іншої нації від культурних чи релігійних традицій, їжі, свят до урядових установ та грошових одиниць (kayak, kilt, pagoda, chateaux, ginger ale, bulls eye, fjord тощо).

Цінність реалій полягає у відображенні ними інформації про історичний та культурний розвиток народу, його колориту та світогляду. Отже, при перекладі необхідно враховувати функціональну роль реалії та її інформативне наповнення з метою вірної її адаптації. Спорідненість реалій з власними назвами ускладнює їх розпізнавання та становить додаткові труднощі при адаптації. Деколи відрізнити реалію можна тільки за формальними, наприклад, орфографічними, ознаками, які також не є надійними. Тому, щоб визначити та відрізнити реалію від власної назви, необхідно опиратись ще й на денотативне та конотативне значення слова чи словосполучення. Реалія відрізняється не тільки яскравим конотативним значенням, але й передачею культурного чи історичного колориту [4, c. 14].

Методи перекладу реалій залежать від ступеня новизни тієї чи іншої реалії в мові оригіналу, а також від рівня її розповсюдження серед мовців цільової країни. Не останнє місце тут посідає також чинник перекладача та мета перекладу. І. Корунець [27] пропонує такі способи перекладу реалій, що допоможуть перекладачу в процесі адаптації туристичних текстів, як транскрипція чи транслітерація; транскрипція (транслітерація з наступним поясненням); описовий переклад; калькування з поясненням; дослівний переклад (калькування); переклад з допомогою семантичних аналогій.

Не завжди перекладач може зберегти реалію або підібрати еквівалент її в іншій культурі. Однак її опущення позбавляє текст перекладу автентичності та знижує його художню цінність порівняно з оригіналом.

Таким чином, ми розуміємо, що перекладач, працюючи з туристичними текстами, повинен приділяти значну увагу адекватній передачі реалій засобами мови перекладу. Прагматична адаптація відіграє тут важливу роль та вимагає від перекладача знань культури та історії не тільки народу мови перекладу, але й нації мови оригіналу. Методи та способи перекладу реалій можуть бути різними та у великій мірі залежать від вибору перекладача, але адекватність перекладу вимагає відповідної прагматичної адаптації текстів та їх лексичних складових.

Таким чином, свідомий вибір перекладачем на користь адаптивних стратегій, передбачає, по-перше, використання переважно мовних і культурних моделей й, по-друге, відтворення прагматичного потенціалу оригінального тексту в перекладі, що призводить до адекватної ідентифікації типу тексту та дискурсу в перекладі.

Обєктивна відмінність граматичного і лексичного рівня мов і рівнів культур робить недосяжним абсолютно точний переклад. Це призводить до необхідності лінгвокультурної адаптації тексту, що народжується в процесі перекладу, при цьому адаптація може бути орієнтована як на початкову лінгвокультуру, так і на ту, що приймає. Реалізується лінгвокультурна адаптація за рахунок вибраної перекладачем стратегії і методів перекладу, що знаходять вираження в конкретних перекладацьких рішеннях. У виборі способу перекладу проявляється творче кредо перекладача, його розуміння свого завдання. Різні способи ведуть до появи текстів перекладу, що значно відрізняються один від одного ступенем формальної і смислової близькості до оригіналу.

.3 Поняття рекламного проспекту у туристичній галузі та його специфіка

Щодо визначення туристичного рекламного проспекту як надрукованої форми туристичної інформації, насамперед, слід виходити від загального поняття «Проспект». За Г. Гокертом [76, с. 269] проспекти - це рекламні тексти, направлені на певну цільову групу. М. Везалаінен визначає проспекти як форму бандерольної реклами і тлумачить: «У проспекті, який як правило охоплює більше сторінок, зображуються рекламні товари, точніше послуги з картинками та писемним коментарем. Рекламний агент може сам визначити, скільки сторінок охоплюватиме проспект, і це звичайно дає можливість також додати, наприклад, числені зображення чи фотографії» [87, с. 59].

Виходячи з цього, ми намагаємося вказати на безособовий характер проспекту як засобу комунікації. Туристична реклама згідно Б. Шовінскі займає головну позицію в рекламі послуг [37, с. 9]. Центральними в цій галузі є багаті на картинки проспекти, які «пропонуються великими та маленькими підприємствами, а також ландшафтними службами іноземного туризму і місцевими, такими як залізничні, автобусні, кораблеві підприємства та авіакомпанії» [84, С. 9-10].

На схожі можливості визначення вказує М. Натунен [78] у своїй роботі про переклад проспектів туризму. На думку науковця, розподілення реклами можливе за такими критеріями: 1) предмет (ціла країна, регіон, окрема ціль відпочинку або підприємство); 2) замовник (центральний орган управління туризмом, бюро іноземного туризму, підприємство), цільовою групою (кінцевий споживач туристичного бюро та інші туристичні посередники); 3) за потребою (міцне виділення інформативності реклами) [78, с. 90-91]. М. Везалаінен виділяє різні види та типи проспектів за їх зовнішнім виглядом, а саме проспектний лист, маленький проспект, згорнутий папір, проспектний зошит [84, с. 59-60]. Відносними для цієї роботи є категорії згорнутих листів, які, залежно від обсягу та величини, можуть бути згорнуті від одного до шести разів. Формат можна варіювати, можливими є, наприклад, великий формат або вузький високий формат. Згідно з Г. Артманом та М. Боксбергом [73, с. 22], виділяються формати A5, A4 і одна третя сторінки A4 як стандартні проспектні величини.

Л. Фещенко розглядає рекламний проспект як друковане фальцоване видання довільного формату, що містить ілюстрації, що характеризує товари і послуги, а також інформує про діяльність підприємства, його історію, виробничі потужності, успіхи і досягнення тощо. Проспекти використовуються на презентаціях, виставкових заходах, поширюються за допомогою «Direct mail», через торгівельні й обслуговуючі організації.

На першій сторінці зазвичай розміщується назва організації і надається торгова марка. Якщо бренд відомий всьому світу, то назва підприємства не вказується. У висновку розміщується повна назва організації та конкретні реквізити, дані філій, але вони можуть бути розміщені і на першій сторінці. Видання містить зображення, фото, таблиці для більш точного сприйняття позитивних характеристик рекламованого виробу або послуги. Текст докладно розкриває повну картину про переваги товару. Словесна форма і дизайн проспекту, як правило, залежить від цільової аудиторії і спеціалізації підприємства, яке рекламує свою продукцію.

Даний вид поліграфії має ряд переваг в порівнянні з рекламними листівками, оскільки надає більш точну і впорядковану інформацію про вироби чи послуги організації. Крім того, зовнішній вигляд виробу традиційно більш представницький, а фінансові витрати незначно різняться з витратами на листівки. При цьому вартість проспекту значно нижче виготовлення каталогів або брошур, оскільки не використовуються зєднуючі елементи: затискачі, скоби, клей та ін. [66, с. 23].

Проспект виконує в галузі туризму як інформативну, так і прагматичну функції. Проспекти у сфері послуг мають містити достатню інформацію для іноземних читачів, текст має бути коректним і зручними для читання, картинки - актуальними та гострими, визначення цін - чіткими та правдивими, а контактна адреса для подальшої інформації повинна знаходиться на зворотній сторінці.

Для того, щоб проспекти сподобались іноземним туристам, вони повинні бути перекладені. Складнощі перекладу, зазвичай, виникають на основі розбіжності між вихідною, точніше, цільовою ситуаціями, культурами та мовами.

Одна з найважливіших проблем полягає у тому, що текст у деяких місцях може погано читатися. При цьому, важливу роль відіграють структури та способи вираження. У багатьох місцях, де майже непомітно помилок, можуть виникнути які-небудь мовні дефекти, що виявляються, як правило, тільки при перекладі.

Згідно з Г. Пеш, туристичні проспекти повинні, перш за все, викликати інтерес і полегшувати початок контактів; разом з тим, вони мають інформативну функцію і є засобом для конкуренції [85, с. 49-50]. З точки зору К. Гаапаніемі та Т. Лукандер, першочерговою їх ціллю є створення попиту та зробити агенцію відомою [83, с. 14]. Тому проспект повинен привертати увагу, щоб спокусливим способом інформувати про послуги і переконувати споживачів про дивовижність пропозиції, яка не повинна містити жодних негативних ознак [83, с. 6]. Для того, щоб ефективно діяти та виконувати свою ціль, туристичний рекламний проспект повинен, наскільки це можливо, йти на зустріч цільовим груповим специфічним очікуванням сприймачів. І тоді, на думку науковців, вдалий проспект буде активно випрошуватись туристами [83, с. 47-49].

Отож, закономірно, що світова туристично-рекреаційна галузь дуже активно розвивається і залучаються все більше інвесторів. Рекламні проспекти з туризму використовують для успішної комунікації, а також заради полегшення контактних звязків із закордонними бізнесменами, туристами.

Аналіз наукової літератури з даної тематики засвідчив, що туристичний рекламний проспект обовязково містить пряму експліцитну інформацію економічного характеру (харчування готелі, торгівельні центри, магазини, послуги тощо). Як рекламний тип тексту, він повідомляє також про ціни, сезонні пільги, знижки тощо. Але водночас, проспект прагне формувати у свідомості одержувачів інформації певну ієрархію культурних цінностей. Вже сама назва даного типа тексту передбачає наявність у ньому елементів рекламного типу тексту. Отже, економічна тема в туристичному рекламному проспекті також міститиме елементи реклами. Зупинимося детальніше на засобах реалізації рекламних елементів у туристичному проспекті.

Важливою складовою реклами є рекламний слоган-девіз. Наприклад, інформація про готель «Blackpool» починається наступним слоганом: «Superior accommodation at affordable prices» [94]. Вже тут лексеми економічного характеру accommodation та prices мають яскраве експресивне забарвлення завдяки супутнім епітетам superior та affordable. При перекладі слід зберегти не лише сам слоган готелю, але також передати його емоційне забарвлення. А ось приклад іншого слогану, тепер вже готель розташований в тихому куточку Чешира і має назву «The Pheasant Inn». Слоган цього готелю звучить таким чином: «Historic inn tucked away in rural Cheshire» [94]. Назва і слоган цього готелю створюють образ чогось спокійного. Завданням перекладача в цьому випадку є відтворення сільської асоціативності.

У тексті самого туристичного проспекту активно використовуються рекламні прийоми і засоби переконання. Так, епітети, порівняння, прикметники найвищого ступеня, фігури порівняння використовуються для створення привабливого образу рекламованого обєкту. Наприклад, опис самого готелю «The Pheasant Inn» містить наступні фрази: charming 300 year old inn, boasting stunning views across the Cheshire plains, a cosy retreat for a long, lazy lunch, luxurious superior rooms [94]. Таким чином, для адекватного перекладу перекладачеві необхідно зберегти експресивність опису готелю, використовуючи при цьому засоби образної характеристики мови перекладу (далі МП).

Одним з елементів стратегічністі при роботі з рекламними текстами є спонукальні конструкції і модальні дієслова. Вони впливають на читача, підштовхують його до дій, радять йому що-небудь зробити. Таку ж роль відіграють займенники та звернення, які створюють ілюзію безпосереднього контакту з читачем. Наприклад, в описі готелю «Blackpool» відразу за слоганом слідує спонукальна конструкція: Stay at a superior luxury Hotel with great sea views which is only one of three 3 star hotels in Blackpool, out of over 1900 [94]. Збереження спонукальної конструкції у перекладі створює ілюзію вільного діалогу між читачем та рекламодавцем. Проте, під час перекладу подібних конструкцій слід уникати зайвої категоричності, щоб у читача не склалося враження тиску на нього.

Таким чином, економічна тема у туристичному рекламному проспекті містить елементи емоційності, стратегічності, асоціативності. Саме ця інформація найважча, але найважливіша при перекладі лексичних (далі - ЛО) та фразеологічних одиниць (далі - ФО) у даному типі тексту

Путівник також може надавати інформацію про запропонований сервіс, проте для нього вона буде факультативною. Згідно з великим тлумачним словником сучасної української мови путівник - це «довідник, що містить дані, які допомагають орієнтуватися в певному місці, під час подорожі тощо» [96].

На думку А. Протченко, туристичний проспект є важливим елементом культури будь-якої країни, оскільки він забезпечує звязок між представниками різних народів у тому чи іншому культурному просторі [50].

А. Семіна вважає, що специфікою ЛО та ФО у проспекті є такі тематичні текстові блоки: 1) співвідношення економіки та природних ресурсів, історичні дані про історію місцевості та/або країни; 2) переважаючий тип господарювання; 3) економічні показники місцевості та/або країни; 4) продукти й обєкти господарювання. ЛО та ФО у цьому типі тексту представлено а) термінами, б) реаліями, в) символами та г) концептами [56]. Причому кількісне домінування тих чи тих одиниць залежить від тематичного блоку, який вони представляють.

Наприклад, читаючи розгорнутий туристичний рекламний проспект Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ми отримуємо наступні дані про країну:

) Перший текстовий блок: «The first farmers (Neolithic or late stone-age people) arrived in this area around 4,000 BC. The landscape into which they introduced agricultural techniques was an entirely forested wilderness. Clearings soon began to appear as knowledge of farming spread and the population grew». «Yew woods from which Youghal derived its name were used to feed the ironworks of Richard Boyle during the 17th century» [93].

Другий текстовий блок: «The UK is a member of the G8 group of the worlds leading industrial nations» [47].

Третій текстовий блок: «Among service industries, tourism, media, retail, financial services, telecommunications and computer services are the most important and have undergone rapid growth, while heavy industries have suffered relative decline. Unemployment in 2006 stood at 2.8%» [95].

Четвертий текстовий блок: «Engineering (especially of military products), chemicals, electronics, construction and textiles are the main components of the industrial sector» [95].

Інформація, що міститься у першому текстовому блоці, є непрямою з імпліцитно культурним забарвленням. Аналіз лексики цього текстового блоку демонструє, що разом із загальновживаною лексикою тут також зустрічаються реалії (clearings - ділянка землі, очищена від дерев та чагарнику) та символи (yew woods). Yew wood (тисове дерево) недаремно дало назву цілому місту, адже впродовж багатьох століть тис і дуб були основними обєктами експорту; символізуючи таким чином, не лише обширні ліси Ірландії, які піддавалися знищенню заради лісоматеріалів, але і промисловість цього краю.

Лексика другого, третього та четвертого текстових блоків містить терміни media, retail, financial services, telecommunications, engineering, chemicals, electronics, construction, textiles. У звязку з тим, що проспект не розрахований на читача - фахівця у сфері економіки, терміни хоч і несуть основну корисну інформацію, але функціонують лише у поєднанні із загальновживаною лексикою.

Таким чином, у відомостях про промисловість, сільське господарство та інші види господарювання (блок 2, 3 та 4) зустрічаються переважно економічні терміни. В цьому випадку необхідно передати вихідний зміст тексту за допомогою терміносистеми МП. Переклад такого текстового блоку зорієнтовано на прямі інваріантні відповідники.

Якщо йдеться про місцеві господарські умови, традиції та звичаї, а також історію економіки цього краю (блок 1), домінуватимуть реалії, а дуже часто і символи. Відтак, ЛО та ФО набувають культурної детермінованості. Перекладати їх доводиться вже за допомогою не стільки за рахунок прямих інваріантних відповідників, скільки за допомогою варіативних та контекстуальних (оказіональних) відповідників, а також різних видів лексико-семантичних трансформацій [47].

Н. Бондарєва наголошує, що цікавою особливістю функціонування ЛО та ФО в проспекті є наявність експресивних стилістичних засобів. У представленому вище прикладі до таких засобів можна віднести епітети rapid та relative у поєднаннях rapid growth та relative decline, а також метафору heavy industries have suffered. Причому, ці лексично забарвлені одиниці допомагають реалізувати одну з основних функцій рекламного проспекту: підкреслити все краще і зменшити всі негативні сторони, хоча, при цьому, можливо, почасти втрачається обєктивність інформації. Це стилістичне забарвлення варто передати в МП, зберігаючи, таким чином, функцію прагматичного впливу на читача.

Культуроорієнтовані тексти можуть містить елементи різних дискурсів, причому переважання елементів того чи того дискурсу залежить від типа тексту і визначається його цільовою установкою. ЛО та ФО у рекламному туристичному проспекті містять елементи емоційності, стратегічності, асоціативності.Кореляція типів тексту, тематичних текстових блоків усередині тексту і домінантних ЛО та ФО у культуро-орієнтованих текстах визначають і конкретні стратегії перекладу цих текстів і текстових блоків [7, с. 55].

С. Погодаєва зазначає, що протягом багатьох років проспекти, що видаються туроператорами, залишалися найважливішим маркетинговим інструментом і мали серйозний вплив на вибір клієнта. Продукт туристичного бізнесу є невідчутним, тому споживач змушений здійснювати покупку, не маючи можливості переконатися в її якості, причому часто рішення приймається на основі не зовсім адекватних даних. У цій ситуації, коли особисто перевірити характеристики продукту неможливо і доводиться покладатися на рекомендації турагента, проспект стає основним джерелом інформації і засобом впливу на вибір споживача. Виходячи з цього, стає ясно, чому багато компаній як і раніше вкладають серйозні суми як у підготовку самих проспектів, так і на рекламні акції, покликані переконати потенційних туристів зайти в агентство і вибрати відповідний тур. Слід зазначити, що на видання рекламних проспектів іде досить значна частина коштів, що виділяються на маркетинг, провідні оператори витрачають на видання подібної літератури десятки мільйонів фунтів (середня собівартість одного примірника досягає 1 фунта) і природно хочуть отримати відповідний результат. Між тим, доводиться визнавати, що великі суми викидаються на вітер. За даними дослідження, проведеного екологічною організацією «Грін Флег Інтернешнл», зі 120 млн брошур, які щорічно видаються в Британії, 48 млн виявляються непотрібними. Зазначена норма втрат, а також досить висока собівартість проспектів, які розповсюджуються безкоштовно, перекладається на плечі покупця (у результаті ціна кожного пакета зростає в середньому на 20 фунтів) [48, с. 152].

Сьогодні традиційна рекламна література вже не відіграє такої ролі, як раніше, оскільки багато операторів продають свої тури через Інтернет, а дрібні компанії взагалі відмовилися від проспектів, і якщо клієнт бажає отримати документальне підтвердження домовленостей, відповідна інформація просто роздруковується з веб-сайту. Але, незважаючи на зростання популярності прямих продажів, у найближчому майбутньому проспекти все ж навряд чи зникнуть, тому не приділяти їм уваги не можна.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ КРАЄЗНАВЧОЇ ЛЕКСИКИ

.1 Шляхи відтворення краєзнавчих реалій у перекладі

Переклад краєзнавчих реалій становить певні труднощі для перекладача, тому що повних еквівалентів на орфографічному, тим більше, на фонологічному рівні у таких випадках майже не буває.

Реалії належать до мовних одиниць із національно-культурною інформацією, яка притаманна лише одній конкретній мові, позначають поняття, чужі для інших культур і завжди створюють особливі труднощі при перекладі через необхідність їх тлумачення. З іншого боку це викликає цікавість до цієї проблеми. Реалії відіграють дуже важливу роль у пізнанні іншої культури, оскільки предмети, які вони позначають, є знаннями про іншомовну культуру, особливості життя певних народу чи країни (такі як природні умови, географічне положення, хід історичного розвитку, характер соціального устрою, тенденція суспільної думки, науки мистецтва) та неодмінно знаходять відображення їхній мові. Кожного разу елементи таких знань або відомостей унікальні й різноманітні, але мають притаманні тільки їм подібності та розбіжності, характерні для цієї культури і несуть у собі національно-культурний код певної спільноти. У значенні таких слів може бути виділена особлива частина, що відображає звязок мови й культури, а також найповніше втілює в собі суттєві відомості про специфіку країни, її національну культуру, менталітет народу, національні особливості вербальної та невербальної поведінки, а також охоплює всі рівні культури певного соціуму чи культурно-етнічної спільності [33, c. 97].

Варто зазначити, що такі мовні одиниці досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Такі вчені, як С. Влахов і С. Флорін [10, с. 58], звернули увагу на ці неперекладні елементи у своїй книзі Непереводимое в переводе. Автори подали повну характеристику, класифікацію і способи перекладу реалій. У працях А. Федорова [65, с. 175] та Р. Зорівчак [18, с. 13] також представлена інформація про культурно-марковані слова. Питання про реалії, що є складовою частиною художнього твору, викликає особливий цікавість, оскільки дотепер такі елементи розглядалися як лінгвістичні одиниці художнього тексту без урахування їх ролі. Тому дослідження різних способів перекладу краєзнавчих слів-реалій з точки зору їхнього функціонування у художніх творах, а також відображення етнокультурного фону країни, іманентного їм, представляє основну проблему для досліджень.

Під час зіставлення двох мов національно-культурні відмінності спостерігаються практично на всіх рівнях, але особливо яскраво - на лексичному й фразеологічному. Що самобутніші мови, які порівнюються, то менше в них спільностей і більше вони різняться в цілому та за елементами. Семантика реалій базується на особливостях звязку мови з мисленням певної етнокультури. Реалії належать до безеквівалентної лексики, яку утворюють слова чи словосполучення, які не мають ні повних, ні часткових відповідників у словнику іншої мови [33, с. 100].

Безеквівалентну лексику краєзнавчого характеру можна умовно розподілити на дві групи:

1.власні імена (особові імена, географічні назви, назви установ, організацій, газет тощо): Stanislaus Katczinsky - Станіслаус Качинський, Thurmer - Термер, Jaguar - Ягуар, Pomerania - Помор'я (історична область вздовж узбережжя Балтійського моря між ріками Одер і Вісла);

2.слова-реалії - словникові одиниці, які означають предмети, поняття та ситуації, що не існують у практиці іншомовного соціального колективу: get in a half nelson - зробити напівнельсон, those fitty looking Tattersal vests - фартова жилеточка, causeway - дорога по насипу, vote of no-confidence - вотум недовіри. В цю групу входять слова, які називають різного роду предмети побуту, матеріальної та духовної культури, властивої тільки певному народові [66, с. І75].

Отже, за визначенням Р. Зорівчак: Реалії - це монолексемні і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких уміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для обєктивної дійсності мови-сприймача [18, с. 13]. Згідно з цією ж концепцією до реалій можна зарахувати не тільки слова й словосполучення на рівні мовлення, а й фразеологізми, що за семантикою є історичними, побутовими чи етнографічними реаліями. Окремі дослідники (К. Шахова і А. Баканов [70, с. 95]) зараховують до реалій топоніми й антропоніми. На наш погляд, вони мають рацію, оскільки такі слова сприяють створенню національного колориту, в них чути відгомін історії.

Найчастіше дослідники вдаються до предметної, зовнішньої, позамовної класифікації реалій, і найпослідовніше, найґрунтовніше провели її С. Влахов і С. Флорін [10, с. 47].

З історико-семантичного погляду виокремлюються:

1)власне реалії (при існуючих референтах): Broadway - Бродвей, Brown Betty - руда Бетті - листковий пудинг із сухарів із яблуками;

2)історичні реалії - семантичні архаїзми, які внаслідок зникнення референтів входять до історично дистантної лексики, втратили життєздатність: The Revolutionary War - Війна за незалежність, Vogue - Вог (журнал для жінок), Benedict Arnold - Бенедікт Арнольд (американський генерал часів війни за незалежність, який перейшов на бік англійців). Реалії вміщують фонові знання культурної спадщини. Крім національного, для них характерний хронологічний колорит.

З точки зору структури реалії розподіляються на:

1)реалії-одночлени: Princeton - коледж у Прінстоні, Quaker - квакер (Квакери - релігійна секта в Америці);

2)реалії-полічлени: Pencey Prep - Пенсі (закрита школа інтернат для хлопців); Brin Mawr College and Shipley - Брін Мор, Шіплі - жіночі коледжі в штаті Пенсільванія;

3)реалії-фразеологізми: to reach the woolsack - дуже пощастити.

Реалії не залежать від уподобань мовного колективу, а виникають унаслідок специфічних географічних умов, а також особливостей мислення та культури нації. Таким чином, у випадку реалій доцільніше вести мову не про переклад у прямому розумінні (віднайдення еквівалента), а про відтворення, тобто віднайдення лексеми, близької за значенням до лексеми мови-джерела, - трансляційне перейменування [33, с. 101].

Отже, стосовно краєзнавчих реалій виділяються такі способи трансляційного перейменування:

1)транскрипція - передача слів мови-джерела через запис їх звучання графемами мови перекладу: Saxon Hall - Сексон-Хол; Selma Thurner - Сельма Тернер (у контексті слів української мови транскрибоване слово-реалія виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає, конотацій небуденності, оригінальності, що сприяє перенесенню читача в атмосферу чужої мови, а не перекладу з однієї мови на іншу) [3];

2)гіперонімічний переклад - видове поняття мови-джерела передається родовим поняттям мови перекладу: some Indian in Yellowstone Park - індіанець племені Навахо у Єллоустонському Парку (у вказаному прикладі застосовується такий спосіб перекладу реалій, як гіперонімічне перейменування саме з метою конкретизації значення тих відомостей, які не відомі читачу, але мають неабияке значення для героїв твору та правильного сприйняття ходу їх думок), Navajo blanket - індіанська ковдра (у перекладознавчій практиці досить поширеним методом є переклад реалій, пов'язаний із основоположними поняттями лексичних трансформацій, категоризацією денотата, визнанням ізоморфізму частини і цілого, генералізацією) [44, с. 53];

3)дескриптивна перифраза - описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називається не прямо, а описово, через характерні їй риси: Central Park South - Південні ворота (у наведеному випадку спосіб транскрипції був би недоречним через те, що читачу транскрибована назва є малозрозумілою, а за допомогою описового перекладу читачу все стає зрозумілим і він легко може уявити собі місце, де відбувається дія, а також всі обставини, які цьому сприяють), Princeton - коледж у Прінстоні (для українського читача затранскрибована назва Прінстоні нічого не скаже, натомість пояснення, надане стосовно коледжу, який там знаходиться сприятиме вірному розумінню сенсу описуваних подій читачем) [67, с. 123];

4)комбінована реномінація - спосіб максимальної передачі семантики реалій, повязаний з лінійним розширенням тексту. При цьому способі найчастіше використовується транскрипція з описовою перифразою (значно рідше з гіперонімом): Vogue - „Вог (журнал для жінок), Quaker - квакер (Квакери - релігійна секта в Америці) (у наведених прикладах переклад способом комбінованої реномінації є дуже вдалим, оскільки мало хто з українців має уявлення про існування та діяльність такої релігійної секти в Америці як Квакери, або про журнал для жінок Вог), Tom Collinss - Том Коллінз - прохолодний коктейль із льодом; Brown Betty - руда Бетті - листковий пудинг із сухарів з яблуками (у даному випадку перекладач застосував спосіб комбінованої реномінації, а саме калькування + описова перифраза, що дало можливість і передати етносоціокультурний компонент та потенціал фонових знань, й одночасно пояснити читачеві значення реалії за допомогою добре відомих назв продуктів харчування, які часто використовуються але не у такій суміші) [62, с. 14];

5)калькування - особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови перекладу. В ході аналізу калькування як способу перекладу, ми дійшли висновку про те, що цей метод відтворює внутрішню форму слова, а разом з нею - структуру образного переносу значень: Vicks Nose Drops - краплі Вікса від нежиттю, the Lavender Room - Лавандова зала, in this La Salle convertible the had - у своєму кабріолеті ласаль (у наведених прикладах калькування виявилось вдалим способом перекладу назв установ, навчальних закладів, фірм та визначних місць; тут має яскравий вияв притаманна калькуванню механістичність) [71, с. 23]

6)міжмовна конотативна транспозиція - заміна реалії мови-джерела одиницею мови перекладу з іншим денотативним але співвідносним конотативним значенням: quiver - сагайдак [13];

7)метод уподібнення - відтворення семантико-стилістичних функцій реалії мови джерела реалією мови-перекладу: cricket - лапта, few pounds - небагато [32, с. 59].

8)контекстуальне розтлумачення реалій - цей вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов'язаний із цілісністю художнього тексту і полягає у розясненні суті реалії у найближчому контексті: Its the opening night of the Ziegfield Follies.- Сьогодні ввечері премєра в Зігфельда (Щорічний музикальний огляд на Бродвеї) (переклад цієї реалії способом контекстуального розтлумачення дає читачеві змогу дізнатися про те, як проходить премєра якого-небудь видатного фільму, де збираються багато знаменитих осіб і куди мріють потрапити школярі), to grab for the gold ring - схопити золоте кільце (Той, хто схопить підвішене т. зв. золоте кільце, одержує приз) (використаний у цьому випадку спосіб контекстуального розтлумачення дає яскраве уявлення про те, як виховуються діти в англомовних країнах, та те, що їм із раннього дитинства прищеплюють прагнення бути першими, а також з усіх сил прагнути досягнення своєї мети). Перекладач використовує спосіб контекстуального розтлумачення для пояснення сфери уявлення маленьких дітлахів та той вплив на їх свідомість, який справляє те саме золоте кільце, що є стимулом для їх дій або якимось заохоченням для вправності як у грі, так і у подальшому житті - саме тому це золоте кільце є символічним [65];

9) антонімічний переклад - заміна того чи іншого поняття протилежним йому: peace movement - антивоєнний рух [10, c. 22].

Отже, як правило, власне реалії знаходяться у постійному вжитку людського суспільства, тому поелементне їх відтворення не введе читача в оману й не спотворить зміст тексту оригіналу. У свою чергу реалії-полічлени складаються, у своїй більшості, з відомих читачу понять, тому механічне їх відтворення частинами за допомогою перекладацьких відповідників не завдасть труднощів читачу. Реалії-одночлени, також як й історичні реалії, характеризуються тим, що їх поняття вже закріпилися в уяві та мовленні людей, тому, коли читач стикається з транскрибованим позначенням знайомого йому поняття, він одразу ж розуміє зміст викладеного.

Перспективами подальших пошуків у цьому напрямі вважаємо дослідження краєзнавчих реалій із погляду відображення національно-специфічних концептів з огляду на їх роль у лінгвістичній картині світу, а також подальше дослідження безеквівалентної лексики взагалі і реалій зокрема з точки зору їх надходження в мову і функціонування як запозичених елементів. Також доцільним вважаємо дослідження проблеми переходу реалій у інші пласти лексики.

.2 Складнощі перекладу англомовних туристичних рекламних проспектів українською мовою

При перекладі туристичних рекламних проспектів, як і при перекладі будь-яких типів текстів, перекладач стикається з певними перешкодами та труднощами. Однією з таких перешкод та труднощів є те, що туристичні проспекти (брошури, журнали тощо), як правило, публікуються одночасно кількома мовами (наприклад, англійська, німецька та російська (українська)) з однаковими фотографіями та однаковим місцем, відведеним для тексту. Часто вони навіть створюються двомовними паралельними виданнями, з текстом, поділеним на колонки (одна мова зліва, інша справа) чи на сторінки. Такі видання вимагають, щоб тексти різними мовами були однакової довжини та збігалися з надрукованими фотографіями.

Інші труднощі можуть стосуватись фактору замовника перекладу чи особи, яка наглядає за виконанням перекладу. Проте, оскільки дане ускладнення стосується більше в галузі психології, ніж перекладознавства, тут ми не будемо його детально розглядати.

Ще одна проблема роботи перекладача лежить у практичній площині. Багато туристичних текстів є путівниками, які використовуються читачами в країні перебування для орієнтування на місцевості. Вони повинні бути створеними з урахуванням тієї візуальної інформації, яку отримає турист на місці (знаки на дорогах та вулицях, надписи, оголошення на памятках чи визначних місцях тощо). Як правило, така візуальна інформація подається лише мовою країни перебування. Тому перед перекладачем постає необхідність включати в текст лексичні одиниці мови оригіналу в їх первинній формі там, де за звичайних обставин це було б порушенням норм і правил перекладу та узусу мови перекладу. Вищезазначене стосується також кулінарних текстів, що, як правило, насичені реаліями (не завжди лише англомовними), які полегшують туристу розпізнання та знаходження в меню тієї чи іншої страви, зазначеної у путівнику. Переклад меню та кулінарних текстів є окремою темою для дослідження труднощів, що постають перед перекладачем через велику кількість реалій та кулінарних термінів і малий обсяг частини проспекту, відведеної для тексту, що унеможливлює надання достатньо пояснень і приміток [79, с. 25].

Надалі ми наведемо кілька прикладів англомовних уривків туристичних текстів та проведемо аналіз їх українських чи російських перекладів. Таким чином ми більш детально розглянемо недостатню прагматичну адаптацію тексту оригіналу, яка призводить до невиконання текстом перекладу інформативної та спонукальної функції та зниження бажаного впливу на цільову аудиторію.

Вибір англомовних уривків та їх перекладів носить випадковий характер, що додатково підкреслює поширеність та розповсюдженість проблеми недоліків у перекладі туристичних текстів. Звідси випливає гостра необхідність у більш детальному вивченні даної проблеми та залучені професійно тренованих перекладачів для виконання тієї роботи, яку зараз переважно виконують некваліфіковані працівники сфери туризму.

Деякі розглянуті нами тексти містять помилки, що виникають через недостатнє володіння перекладачем цільовою мовою, однак ми не будемо на них окремо зупинятись, обмежившись лише тими помилками, які належать до сфери власне перекладознавства з оглядом на прагматичну адаптацію чи неадаптацію тексту.

Наступний уривок є ілюстрацією втрати частини інформації в тексті перекладу через перенесення лексичної одиниці мови оригіналу:, 24-hour exchange machines offer convenience as well as good bank rates. Such machines can be found at (F-1), II. Margit krt. 43-45, (C-4), V. Karoly krt. 20, (B-5) V. Vaci u. 40, (D-2), VI. Andrassy ut. 49, and elsewhere.

Крім того, зручними також є цілодобові обмінні автомати, які пропонують вигідний банківський курс. Їх можна знайти на (F-1), II. Margit krt. 43-45, (C-4), V. Karoly krt. 20, (B-5) V. Vaci u. 40, (D-2), VI. Andrassy ut. 49 тощо [88, с. 11].

Даний уривок ми знайшли в двомовному путівнику по Будапешту, виданому у 2002 році. Тут ми бачимо приклад перенесення інформації, відомої читачу мови оригіналу ((F-1), II. Margit krt. 4345, (C-4), V. Karoly krt. 20, (B-5) V. Vaci u. 40, (D-2), VI. Andrassy ut. 49), однак незнайомої для читача мови перекладу, що може стати причиною прогалин у комунікації. У даному випадку варто було б насамперед зазначити, що йдеться про адресу, за якою можна знайти вищевказані автомати. І хоча при перекладі туристичних текстів перенесення лексичних одиниць в їх первинній формі та написанні може бути виправданим з огляду на необхідність ідентифікації даної реалії на місці, все ж існує небезпека того, що реципієнт тексту перекладу може взагалі не зрозуміти, що це адреса, та не усвідомити, про що йдеться, - вулицю, автобусну зупинку, площу чи станцію метро. Тому ми вважаємо, що тут варто зазначити, що krt - це бульвар, u - вулиця, а ut - проспект та транслітерувати назви бульварів, вулиць та проспектів і надати їх оригінальне написання в дужках. Крім того, в тексті оригіналу ми знайшли пояснення певних скорочень (які містять у собі й вищезазначені), однак у тексті перекладу дана інформація була відсутня.

У цьому ж путівнику ми знаходимо уривок, який може слугувати ілюстрацією ще однієї помилки при перекладі - відсутності пояснення інформації, яка є незрозумілою для читача МП:doesnt look like it, but Andrassy was once a state-owned hotel hosting delegations of foreign Communists - yep, Brezhnev and Gorby both stayed here.був колись державним готелем і сюди приїжджали делегації іноземних комуністів. Тут зупинялись Брежнєв та Горбі [88, с. 12].

Даний уривок має на увазі інформацію, котра відома багатьом жителям пострадянських країн - «Горбі» в народі називали останнього генерального секретаря та першого (і єдиного) президента СРСР М. С. Горбачова. І хоча текст перекладу створений для україномовного читача, з таким народним прізвиськом Горбачова знайомі не всі. Крім того, сам стиль тексту оригіналу є достатньо розмовним та іронічним, що, проте, не було відображено при перекладі уривку. Такі помилки при перекладі можуть стати причиною послаблення інтенційного прагматичного впливу на читача та спричинити зниження ілокуливної сили тексту.

Наведені нижче уривки служать свідченням такої прагматичної помилки при перекладі як відсутність конвертації одиниць вимірювання:

. Returning to Dheli for the night train to Himachal, you will feel the cooler air of the hills as you climb towards Dharamsala (5000ft) on the following day .

4.Наступного дня після повернення у Делі вас очікує підйом на вершину Дхарамсала (5000 футів). Після цього нічний переїзд потягом до Хімачалу [53, с. 29].

5.All placements are at or above 4000ft so the climate is cool, even cold initially.

1.Всі селища розташовані на висоті 4000 футів, отже, клімат прохолодний, ближче до холодного [92].

2.BEDROOM: one bed and one 3 single bed, wardrobe, hand basin with shaver point above, colour television [91, с. 8].

3. СПАЛЬНЯ: одна 46 кровать и одна 3 одноместная кровать, гардероб, умывальник с розеткой для бритвы, цветной телевизор [91, с. 9].

В україномовних уривках 1 та 2 висота над рівнем моря зазначена у футах, як і в тексті оригіналу. Однак для цільової аудиторії більш звична метрична система вимірювання, тому в даному випадку варто було б провести конвертацію одиниць і зазначити відповідні цифри в метрах. Альтернативно можна було б зберегти висоту, зазначену у футах, і подати в дужках відповідник у метрах: 5000 футів (1524 м) та 4000 футів (1219 м).

В останньому ж уривку перекладач не лише не конвертував розміри в більш близькі та зрозумілі для україномовного читача, але й не розшифрував позначення (46, 3 ), що, безумовно, негативно впливає на інтенційний зміст і прагматику тексту перекладу та ускладнює розуміння тексту читачем цільової мови.

Нижченаведені англомовні уривки та їх переклади слугують ілюстрацією переобтяження читача тексту перекладу зайвою інформацією, яка ускладнює сприйняття тексту оригіналу, що можна було б вирішити з допомогою таких перекладацьких прийомів, як випущення чи генералізація:

1.Outside, our streets, viewpoints and waterfronts can be as inspirational as our galleries. Sir John Betjeman described the graceful curve of Newcastles Grey Street as finer than Londons Regent Street, and the iconic Gateshead Millenium Bridge has won a clutch of awards including the RIBA Stirling Prize for architecture - strolling across when its lit up at night is truly magical [90, с. 107].

2.За красою наші галереї можуть зрівнятись хіба що з нашими вулицями та краєвидами. Сер Джон Бетжеман порівняв граційний вигин вулиці Грей у Ньюкаслі з вулицею Регент у Лондоні, а міст Гейтсхед Мілені-ум, що завоював безліч винагород, серед яких і RIBA Stirling Prize за архітек-туру, є незамінним для нічної прогулянки під світлом ліхтарів [91, с. 107].

Даний уривок узятий з туристичного проспекту північного сходу Англії [91]. Очевидно, що україномовний переклад складний для сприйняття, оскільки містить достатньо багато незнайомих пересічному читачу реалій, деякі з яких мають невикористані перекладачем сталі відповідники в українській мові: Ріджент стріт (за аналогією з нею можна було б перекласти й вулиця Грей стріт, щоб підкреслити порівняння, зроблене сером Джоном Бетжеменом). Загалом сприйняття даного уривку можна було б полегшити, вдавшись до ряду перекладацьких трансформацій: випущення - придворний поет сер Джон Бентжемен є не надто відомою особою в нашій країні і згадування про нього не несе такого ж прагматичного навантаження, як і в тексті оригіналу. Крім того, архітектурна премія Королівського інституту британських архітекторів RIBA Stirling Prize також відома не надто широкому колу читачів, тому згадування про неї теж варто вилучити з тексту перекладу, обмежившись згадуванням про безліч нагород та премій, таким чином застосувавши прийом генералізації. Тут варто розділити одне складне речення, котре ми бачимо в тексті оригіналу на два простих, розмежувавши тим самим інформацію та полегшивши її сприйняття цільовою аудиторією.

Звичайно, рішення в даному випадку залишається за перекладачем, однак ми вважаємо, що прагматика перекладу туристичних проспектів вимагає в даному випадку застосування вищевказаних перекладацьких трансформацій.

. Visitors to Canada may require a passport or a valid visa to enter the country and it is recommended that you also contact your countrys Customs/Immigration office for information on identification required to re-enter the country when you return home.January 23, 2007, citizens of the United States (U.S.) travelling by air between the U.S. and Canada will require a valid U.S. passport, Air NEXUS card or U.S. Coast Guard Merchant Mariner document [89, с. 33].

. При вїзді в Канаду вам знадобиться паспорт або дійсна віза. Також вам потрібно звернутись у митні/імміграційні органи для отримання інформації щодо документів, які необхідно предявити при поверненні додому.

З 23 січня 2007 року всі громадяни Сполучених Штатів (США), котрі подорожують літаком зі США до Канади, повинні мати при собі дійсний паспорт США, картку Air NEXUS або документ U.S. Coast Guard Merchant Mariner [89, с. 457].

Даний уривок, що надає інформацію для туристів, які подорожують до Канади, відповідає вимогам до перекладу текстів, нормам та узусу мови перекладу. Однак він не є в жодному випадку корисним для україномовних туристів, які мають намір відвідати Канаду, оскільки не містить необхідної для громадян України інформації щодо правил вїзду в країну. В даному випадку слід було випустити всю нерелевантну для українців інформацію (те, що стосується громадян США) і надати необхідні для україномовного туриста поради з отримання візи чи вказати адресу та телефон відповідної установи (посольства чи консульства), де можна дізнатися потрібну інформацію.

Отже, ми надали короткий огляд деяких аспектів перекладу та розглянули основні труднощі, з якими зіштовхуються перекладачі туристичних текстів. Розглянувши відібрані уривки англомовних туристичних текстів та їх перекладів, ми проаналізували найбільш характерні для них помилки. Очевидним є те, що ці помилки є результатом того, що переклад часто здійснюється не професійними перекладачами, а працівниками зі сфери туризму, які більш чи менш досконало володіють іноземною мовою. Оскільки переклад туристичних текстів орієнтований на цільову аудиторію і тому детермінується мовою перекладу, варто більше уваги звертати на прагматичну адаптацію текстів у процесі їх передачі засобами цільової мови. Вирішальним тут є вплив тексту перекладу на читача, а отже, комунікативна інтенція автора та ілокутивна сила тексту повинні бути збережені та адекватно передані при перекладі.

3.3 Аналіз особливостей відтворення краєзнавчої лексики при перекладі туристичних рекламних проспектів

У процесі виконання роботи, ми дослідили англомовні туристичні рекламні проспекти, розміщенні на веб-проекті «World Travel Guide», що належить туристичній компанії «Коламбус Тревел Медіа Лімітед», Англія. Було виконано переклад низки проспектів з метою виявлення особливостей відтворення краєзнавчої лексики. Розглянемо переклад тексту, присвяченого Відню.

1) A walk through Vienna is a journey through time into the citys imperial past. There are dozens of castles here and over 150 palaces. And the historic city center is a UNESCO World Heritage site. What was once collected by the emperors is now there for you to marvel at. Such as the worlds biggest Breugel collection in the Kunsthistorisches Museum or Gustav Klimts The Kiss, on exhibition in the Belvedere. Another unique experience in Vienna is the dense juxtaposition of Baroque opulence and cool avant-garde [95].

Прогулянка Віднем - це як подорож у часі в імперське минуле міста. Тут знаходяться десятки замків і більше 150 палаців. Історичний центр міста є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Те, що колись збирали імператори, зараз виставляється для вашого захоплення. Наприклад, найбільша в світі колекція картин Брейгеля в Художньо-історичному музеї та полотно Густава Клімта «Поцілунок» на виставці в Бельверде.

Проспект починається описом основних відомостей про Відень, підібраних таким чином, щоб зацікавити читача, привернути його увагу та мотивувати розглянути усю інформацію, що подається в тексті. Переважно використовуються загальні поняття «приправлені» стилістичними засобами. При перекладі з метою уникнення надлишковості тексту переклад вилучено частину даних, оскільки навряд чи українського читача зацікавить контраст барокової архітектури з авангардною, враховуючи той факт, що більшість пересічних громадян нашої країни не володіють знаннями стосовно специфіки згаданих стилів.

До країнознавчої лексики у даному фрагменті варто віднести згадування імені відомого голландського художника епохи Відродження Пітера Брейгеля worlds biggest Breugel collection - найбільша в світі колекція картин Брейгеля. Перекладач додає компонент картин, таким чином вирішуючи дві задачі: створює еквівалент перекладу, який відповідає традиції української мови, та уточнює саме поняття і тому навіть читачі, які не знають про тип діяльності Брейгеля, здогадаються про його відношення до світу образотворчого мистецтва. В оригіналі також наводиться в якості прикладу робота Густава Клімта, художника, що відіграв значну роль в австрійському та західноєвропейському модернізмі, Gustav Klimts The Kiss - полотно Густава Клімта «Поцілунок». Імя митця транскрибується, назва його картини перекладається словниковим відповідником з додаванням, по аналогії з попереднім випадком, уточнюючого компоненту полотно. Іншим можливим шляхом перекладу може бути вилучення інформації стосовно цього художника в перекладі, оскільки він є маловідомим серед більшості вітчизняних читачів.

В англійському варіанті вживаються назви культурно значимих обєктів, а саме музеїв, німецькою мовою, тобто застосовуються іншомовні вкраплення. Назва Kunsthistorisches Museum відтворена шляхом калькування, внаслідок чого утворюється онім, характерний для української традиції позначення закладів подібного типу, - Художньо-історичний музей, найменування іншої краєзнавчої лексеми транскрибовано: Belvedere - Бельверде.

) Vienna is the world capital of music: every evening, 10,000 music enthusiasts listen to live classical music. No other city can boast so many composers: Mozart, Mahler, Haydn, Beethoven and the King of Waltz, Johann Schani Strauss. A tradition that lives on - after all, the Vienna Sound of local top DJs enjoys international success [95].

Відень є світовою столицею музики: щовечора, 10 000 любителів музики слухають живу класичну музику. Жодне інше місто не може похвалитися такою кількістю композиторів: Моцарт, Малер, Гайдн, Бетховен і король вальсу Йоганн Штраус.

У цьому уривку необхідно звернути увагу переклад символу, який характеризує Відень - the world capital of music. Це краєзнавче поняття зберігається і в українському варіанті, тому що у свідомості не тільки західноєвропейського, а й вітчизняного читача Відень також асоціюється з музикою, та й подальша аргументація дійсно доводить право столиці Австрії мати такий титул - світова столиця музики. Як бачимо, цей вираз було кальковано мовою перекладу.

Далі автор проспекту наводить імена видатних всесвітньо відомих композиторів Mozart, Mahler, Haydn, Beethoven and the King of Waltz, Johann Schani Strauss, усі з яких мають сталі відповідності в українській мові й тому повністю відтворюються, окрім австрійського прізвиська Штрауса, яке є значущим для вихідної культури, але не має емоційного відклику з боку українського реципієнта (Schani - з нім. помічник офіціанта): Моцарт, Малер, Гайдн, Бетховен і король вальсу Йоганн Штраус.

) Enjoy Viennese cuisine in all its variety: the spectrum ranges from simple food in the typical Beisl, or bistro, to refined creations in the gourmet restaurant to the exclusive Art and Enjoyment packages offered by a number of museums, where feasts for the eyes and delights for the palate are ideally combined. As popular as ever is the Viennese coffee house, which youll encounter here in the guise of both a traditional oasis of gemütlichkeit and as a modern, stylish café bar. Viennese wine also has not only a long tradition, but also a young, urban face - with new cellar buildings, modern wine bars and hip wine taverns [95].

Насолоджуйтесь віденською кухнею у всьому її різноманітті: спектр простягається від простої їжі в звичайному бістро до вишуканих творінь в ресторані високої кухні. Завжди залишаються популярними Віденські кав'ярні, що представлені в образі як традиційних оазисів затишку, так і сучасних стильних кафе-барів. Віденське вино також має не лише давні традиції, а й молоде обличчя - нові погреби, сучасні винні бари й модні таверни.

Краєзнавчі лексеми цього фрагменту повязані тематикою австрійського ресторанного бізнесу і тому є специфічними поняттями, реаліями, що потребують низки трансформацій при перекладі. Так німецькомовне вкраплення Beisl позначає австрійський заклад громадського харчування, «байзль» (на зразок українського шинка). У будь-якому разі як транскрипція, так і наближений переклад були б недоречними в цьому випадку, тому переклад вилучає цю реалію та залишає відомий українцям тип закладу: Beisl or bistro - бістро. Поняття gourmet restaurant відтворюється прийомом дескриптивного перифразу, оскільки калькований варіант «ресторан для гурманів» мав би надто розмите та субєктивне значення, тому вираз ресторан високої кухні можна вважати повністю адекватним і таким, що відповідає прагматиці та апелятивності тексту проспекту.

Поняття Viennese coffee house - Віденські кав'ярні, яке є предметом гордості жителів міста та носієм краєзнавчої інформації (Відень - перше європейське місто, де зявилася кава і тому якість цього напою в столиці Австрії вважається еталонною), перекладається шляхом застосування безпосередніх словникових відповідників. Назви типів закладів, що поширюють алкогольні напої відтворено способом наближеного перекладу new cellar buildings, modern wine bars and hip wine taverns - нові погреби, сучасні винні бари й модні таверни, що є досить вдалим прийомом, оскільки українські читачі з легкістю сприймуть цю важливу інформацію.

) It all adds up to a pure culture of enjoyment - in front of a constantly changing, constantly growing backdrop of first-class cultural and musical offerings. New venues are set to enrich this joyous ambience from 2013: you can marvel at the treasures of the former Chamber of Art and Wonders of the Habsburg emperors - in the renovated Kunstkammer in the Kunsthistorisches Museum, visit the Vienna Boys Choir in the new Augarten Music Center and enjoy the Biedermeier and Classicism periods in the restored Stadtpalais Liechtenstein in the Old City [95].

З 2013 року стають доступними нові цікаві можливості: ви можете помилуватися скарбами колишньої «Палати мистецтв і чудес» династії Габсбургів - в оновленій Кунсткамері в Художньо-історичному музеї, відвідати Віденський хор хлопчиків, а також насолодитися відреставрованим Ліхтенштейнським палацом.

Ця частина тексту характеризується наявністю краєзнавчих реалій та власних назв культурологічної та мистецької тематики. Так, поняття Chamber of Art and Wonders перекладено шляхом калькування - «Палата мистецтв і чудес», у виразі the Habsburg emperors, онім транслітерується, а загальний компонент зазнає смислового розвитку відповідно до історичної традиції позначення королівських родин в українській мові - династія Габсбургів.

Установа Kunstkammer має стійкий відповідник Кунсткамера, що було утворено шляхом транскрипції; Kunsthistorisches Museum перекладається дослівно, оскільки такий тип установ є універсальним різновидом, що зустрічається як у західноєвропейській, так і в українській культурах: Художньо-історичний музей. Подібним чином відтворено і реалію the Vienna Boys Choir - Віденський хор хлопчиків.

Вираз Classicism periods in the restored Stadtpalais Liechtenstein in the Old City зазнав відчутною компресії, оскільки перекладач вирішив не зберігати дані, повязанні з часом побудови та місцем знаходження памятки, а лише відтворити її назву - Ліхтенштейнський палац. Згадки про такі памятки як Augarten Music Center та Biedermeier взагалі вилучено, що є доречним для перекладу такого типу тексту як туристичний проспект, оскільки вони маловідомі вітчизняному споживачеві.

) Shopping is also a pleasure in Vienna. Great international brands can be found in the city center and in the Mariahilfer Strasse shopping area, whose side streets are waiting for you to discover the many small shops offering young fashion and creative ideas. The shops of the former purveyors to the imperial and royal court in the Old City attract with elegant goodies, while tasteful handicrafts blossom in between. And from 2013, the luxury shopping area on the Tuchlauben will offer exclusive shopping pleasure [95].

У Відні саме задоволення ходити за покупками. Великі міжнародні бренди можна знайти в центрі міста і в районі вулиці Марія Гільфер Штрассе, де на вас чекає багато невеличких магазинів, які пропонують модні речі та творчих ідей. Крамниці колишніх постачальників імператорського і королівського дворів у Старому місті заманюють елегантними ласощами, а між ними процвітають вишукані ремісничі майстерні. З 2013 року починає діяти зона розкішних магазинів елегантних товарів в Тухлаубені.

Місця можливого здійснення покупок представляють собою прагматичний тип інформації і тому мають збереженні максимально повно: Mariahilfer Strasse shopping area - район вулиці Марія Гільфер Штрассе - при перекладі додано уточнюючий компонент вулиця, що допомагає українському реципієнту зрозуміти сутність поняття Марія Гільфер Штрассе. Вираз The shops of the former purveyors to the imperial and royal court in the Old City відтворюється шляхом безпосереднього перекладу усіх структурних елементів за допомогою словникових відповідників: Крамниці колишніх постачальників імператорського і королівського дворів у Старому місті. Назва району Відня Tuchlauben транскрибується Тухлаубен.

) Schönbrunn is considered to be one of the most magnificent Baroque palaces there is. Most of its 1,441 rooms can still be marveled at today. As can the Palace Gardens with the Palm House and the zoo, the best in Europe. Viennas extensive and magnificent Imperial Palace in the Old City was once the residence of the emperors. Today, it is home not only to the Sisi Museum , which gives you an insight into the private life of the legendary wife of Emperor Franz Joseph, but also the National Library , which has one of the most beautiful Baroque rooms in the world. The Vienna Boys Choir sings in the Burgkapelle chapel on Sundays, the Lipizzaners show off their skills in the Spanish Riding School, and the emperors have their final resting place in the nearby Imperial Crypt [95].

Шенбрунн вважається одним з найбільш розкішних існуючих палаців в стилі бароко. Продовжує дивувати Садовий палац з пальмовим будинком і найкращим в Європі зоопарком. Величний Імператорський палац Відня у Старому місті колись був королівською резиденцією, а сьогодні вміщує Національну бібліотеку. Поруч знаходиться імператорський склеп, де знайшли свій останній спочинок царські особи Австрії.

У цьому фрагменті проспекту спостерігаємо значну перекладацьку адаптацію тексту відповідно до вимог та очікувань україномовної аудиторії. Так, краєзнавча лексика представлена тут переважно назвами палаців й обєктів та реалій, що до них відносяться. Переважну більшість такої інформації перекладач елімінує, оскільки вона надмірно навантажує текст історичною та культурною інформацією. Як зазначалося раніше, основними ознаками туристичного рекламного проспекту є прагматичність та апелятивність, саме тому такі вилучення можна вважати виправданими, тому що поняття на зразок the Sisi Museum; the legendary wife of Emperor Franz Joseph; the Lipizzaners the Spanish Riding School унікальні та потребують особливих фонових знань, коментарів, які відповідно до специфіки аналізованого типу тексту не вживаються тут апріорі. Реалію the Vienna Boys Choir було, вочевидь еліміновано через те, що вона зустрічалася раніше, і зважаючи на те, що вона не є ключовою, не повторюється перекладачем.

Найбільш відомі краєзнавчі реалії та назви, без яких текст втрачає свою туристичну привабливість, відтворено шляхом транскрипції або ж калькування: Schönbrunn - Шенбрунн; the Palace Gardens - Садовий палац; Imperial Palace - Імператорський палац; the National Library - Національна бібліотека; Imperial Crypt - імператорський склеп

) The Albertina serves up one of the most important collections of art in the world: Matisse, Renoir and Miro can be seen here, along with outstanding special exhibitions. The Kunsthistorisches Museum presents art treasures from all major epochs, including Rubens, Titian, Rembrandt, Raffael and the worlds biggest collection of Bruegel. Gustav Klimts famous The Kiss is exhibited in the Belvedere Palace, his Beethoven frieze in the Secession. Famous artists of the 20th century are represented by their works in the MuseumsQuartier. Such as in the Museum of Modern Art (mumok) and in the Leopold Museum (Schiele!). Shooting stars of the Austrian and international scenes are present at numerous exhibitions in galleries, as well as at the Viennafair art fair and in the MAK , the Austrian Museum of Applied Arts/Contemporary Art [95].

У кварталі музеїв можна зустріти найповніші світові колекції творів найкращих представників усіх видів образотворчого мистецтва: починаючи з Рубенса, Тиціана, Рембрандта, Рафаеля і закінчуючи Матіссом, Ренуаром, Міро та відомими художниками 20-го століття.

Розділ, присвячений світу віденського живопису та музеїв, зазнає найбільшої компресії при перекладі порівняно з іншими частинами проспекту. Для позначення установ перекладач використовує лише генералізоване поняття the MuseumsQuartier - кварталі музеїв; імена художників в українській версії обєднуються в один ряд: Rubens, Titian, Rembrandt, Raffael, Matisse, Renoir, Miro - Рубенс, Тиціан, Рембрандт, Рафаель, Матісс, Ренуар, Міро. Зазначимо, що в цій частині перекладач вилучає згадки про Брейгеля та Клімта, вочевидь з тієї ж причини, що і в попередньому прикладі. Зайвий повтор краєзнавчої лексики обтяжує текст та розсіює увагу читача, що є недопустимим з точки зору рекламної прагматики. Незважаючи на значні втрати змісту, переклад зберігає необхідну функціональність і передає реципієнту у якості краєзнавчого символу відомості про Відень як центр образотворчого мистецтва.

) The New Year Concert of the Vienna Philharmonic Orchestra inspires millions of TV viewers in more than 50 countries each year, the Vienna Boys Choir celebrates successes on all continents, and the Vienna Symphony Orchestra causes a sensation. The Viennese waltz, which is danced during the ball season at hundreds of balls - particularly the Opera Ball - has conquered the world [95].

Новорічний концерт Віденського філармонічного оркестру надихає мільйони телеглядачів у більш ніж 50 країнах світу щороку, а від музики Віденського симфонічного оркестру збурюються почуття в душі кожного слухача. Ну а славетний Віденський вальс вже давно покорив світ.

У фрагменті, присвяченому музиці, краєзнавчі назви the Vienna Philharmonic Orchestra та the Vienna Symphony Orchestra можна вважати універсальними, оскільки такі різновиди оркестрів зустрічаються у багатьох містах світу, й тому перекладачеві для досягнення адекватності вистачило застосування калькування Віденський філармонічний оркестр та Віденський симфонічний оркестр. Ще більше це стосується оніму The Viennese waltz, який уже давно став всесвітньо відомим і поширеним за межами Австрії і для якого існує сталий еквівалент українською мовою - Віденський вальс. Необхідно акцентувати увагу на необхідності збереження цих понять при перекладі, оскільки вони символізують Відень у свідомості вітчизняного споживача, і саме ця впізнаваність робить їх ключовими.

Перекладач знову вирішив за доцільне вилучити реалію the Vienna Boys Choir через розглянуту вище причину; елімінація краєзнавчих явищ the ball season at hundreds of balls та particularly the Opera Ball була викликана, вочевидь, перекладацького коментарю стосовно цих понять, що недопустимо при відтворенні туристичного проспекту, зважаючи на обмеженість текстового обсягу.

) With the Musikverein and the Konzerthaus , which will turn one hundred years old in 2013, the city has two concert halls of international stature. And with the world-famous Vienna State Opera, the Theater an der Wien, the Vienna Chamber Opera and the Volksoper, four opera houses bring all aspects of this genre to the stage. Vienna has the best conditions for top-class festivals: whether early music at Resonanzen or contemporary compositions at Wien Modern, whether OsterKlang or Spring Festival, the Vienna Festival or Jazzfest [95].

У місті нараховується два концертних зали міжнародного рівня, одному з яких виповнюється 100 років, чотири всесвітньо відомі оперних театри (Віденська державна опера, Театр ан дер Він, Віденської камерна опера та Народна опера). Відень ідеально створений для проведення різних топ-фестивалів класичної та сучасної музики, на зразок Resonanzenабо «Wien Modern».

У наступному розділі серед прикладів краєзнавчої лексики зустрічаємо назви всесвітньо відомих оперних театрів, що мають стійкі, історично сформовані еквіваленти в українській мові, які перекладач й використав при перекладі: Vienna State Opera - Віденська державна опера; the Theater an der Wien - Театр ан дер Він; the Vienna Chamber Opera - Віденської камерна опера; the Volksoper - Народна опера. Поняття Musikverein and the Konzerthaus було відтворено шляхом генералізації та деномінації - концертний зал.

Серед численних прикладів назв музичних фестивалів, що присутні в англомовній версії, в українській перекладач відтворює лише Resonanzen та Wien Modern, зберігаючи їх оригінальне написання та протиставляючи одна одній з метою передачі самої ідеї повідомлення. Вилучення інших краєзнавчих лексем цієї тематики можна вважати виправданим, оскільки вони є унікальними і фактично не сприймаються читачем, що не володіє відповідною інформацією

) Наведемо переклад елементів туристичного рекламного проспекту, де поруч з картографічним зображенням описується найкращий шлях для прогулянки столицею Австрії. Специфіка відтворення цього фрагменту, на відміну від попередніх, полягає в необхідності повного відтворення усіх краєзнавчих лексем: the Vienna State Opera (1) - Віденська державна опера (1); the gothic St. Stephens Cathedral (2) - готичний собор Святого Стефана (2); the Mozarthaus Vienna (3) - дім Моцарта (3); the imperial Hofburg (4) - імперська резиденція Гофбург (4); the Museum of Fine Arts (5) - Музей образотворчих мистецтв (5); MuseumsQuartier (6) - Квартал музеїв (6); Secession (7) - Будівля Сецессіону (7); Musikverein (8) - будинок Віденського філармонічного оркестру (8); the Baroque St. Charles Church (9) - церква Святого Карла в стилі бароко (9); Konzerthaus (10) Концертний зал (10); golden Johann Strauss monument (11) - золотий пам'ятник Йогану Штраусу (11); the House of Music (12) - Будинок Музики (12); Albertina (13) - галерея Альбертіна (13) [95].

Як бачимо переважна більшість назв, у тому числі тих, що представляють собою німецькомовні вкраплення, відтворюються шляхом калькування (1, 2, 3, 5, 6, 10, 11, 12). Краєзнавчі лексеми, які підлягають транскрибуванню потребують додавання уточнюючого компонента (4, 7, 13), що пояснює їх сутність. В одному з випадків перекладач був змушений вдатися до експлікації (8).

Таким чином, проведений аналіз засвідчує, що туристичні рекламні проспекти при перекладі зазнають певної адаптації, зумовленої особливостями вживання краєзнавчої лексики. В залежності від того, чи є подібні поняття універсальними, специфічними або унікальними, вони можуть безпосередньо перекладатись (транскодуватись), зазнавати трансформацій або взагалі вилучатись. Головною причиною елімінації та компресії уважаємо специфіку туристичного проспекту як типу тексту, обмежений обсяг і прагматична спрямованість якого практично не дозволяють використовувати перекладацький коментар та опис, які б могли подолати відсутність фонових знань, що зумовлена культурологічними розбіжностями, оскільки такий текст має бути максимально інформативним та зрозумілим українському читачеві.

ВИСНОВКИ

Під час дослідження ми зясували, що грамотний виклад інформації краєзнавчого характеру є передумовою розвитку міжнародних відносин у цілому й внутрішнього туризму зокрема. Певною мірою розвиток ринку зовнішнього туризму, тобто міжнародного туризму, залежить від грамотного відтворення краєзнавчого матеріалу в межах мови іншокультурного туриста / реципієнта. Іншими словами, перекладознавчий і перекладацький аспекти в краєзнавстві передбачають вирішення завдань адекватного й еквівалентного відтворення краєзнавчого матеріалу з урахуванням відмінностей мов і симетрії / асиметрії культур.

Було виявлено, що сучасне вітчизняне й зарубіжне перекладознавство спираються на принципи перекладності будь-якого тексту засобами мови перекладу. Проте з цієї позиції ми змушені констатувати лакунарність теоретичних, методологічних і практичних досліджень у перекладі як типів текстів краєзнавчого характеру, так і краєзнавчої лексики. У звязку з цим відкритими для обговорення залишаються такі питання перекладу: 1) як впливає обсяг типу тексту на вибір того чи іншого способу перекладу безеквівалентної / неповноеквівалентної лексики краєзнавчого характеру; 2) чи враховуються при перекладі текстів краєзнавчого характеру текст-типологічні моделі аудиторії мови перекладу; 3) чи залежить вибір перекладацької стратегії від прагматичного потенціалу вихідного тексту; 4) чи зумовлюється прагматична заданість ВТ характером і частотністю функціонування краєзнавчої лексики. І, нарешті, які типи лексики формують краєзнавчу специфіку ВТ. Від правильності вирішення поставлених завдань прямо залежить успішність / неуспішність перекладу чи, говорячи термінами перекладознавства, адекватність / неадекватність текста перекладу (далі - ПТ) не так для іншомовної, як для іншокультурної аудиторії.

Було визначено, що краєзнавчу концептуальну картину світу ВТ формує група лексики, поєднана облігаторним краєзнавчим компонентом. Зважаючи на ядерні критерії краєзнавства в перекладознавчому аспекті, до цієї групи ми зараховуємо такі лексичні одиниці як краєзнавчий символ, краєзнавча реалія та аксіологема. З позицій перекладознавства від збереження/ незбереження експліцитності / імпліцитності й відтворення / невідтворення позитивної / негативної конотації залежить ступінь адекватного/ неадекватного відтворення краєзнавчої лексики згідно зі стереотипами очікування аудиторії іншої лінгвокультури.

Варто також зазначити, що важливу роль відіграє критерій частотності реалізації певного типу краєзнавчої лексики в конкретному типові тексту краєзнавчого характеру. Цей параметр допомагає побудувати ієрархію типів краєзнавчої лексики для кожного типу тексту, що у свою чергу, окреслює для перекладача галузь облігаторно інваріантного й облігаторно варіативного відтворення краєзнавчої лексики певного типу.

Ми зясували, що проспекти - це рекламні тексти направлені на певну цільову групу. Проспекти виконують в галузі туризму як інформативну, так і рекламну функції. Вони мають містити достатню інформацію для іноземних читачів, текст має бути коректним і зручним для читання, картинки - актуальними та гострими, визначення цін - чіткими та правдивими, а контактна адреса для подальшої інформації повинна знаходиться на зворотній сторінці. Характерною рисою туристичного рекламного проспекту є те, що він містить пряму експліцитну інформацію економічного характеру (харчування, готелі, торгівельні центри, магазини, послуги тощо). Як рекламний тип тексту, він повідомляє також про ціни, сезонні пільги, знижки тощо. Але водночас, проспект прагне формувати у свідомості одержувачів інформації певну ієрархію культурних цінностій. У тексті самого туристичного проспекту активно використовуються рекламні прийоми і засоби переконання. Так, епітети, порівняння, прикметники найвищого ступеня, фігури порівняння використовуються для створення привабливого образу рекламованого обєкту.

Дослідження засвідчило, що стосовно краєзнавчої лексики виділяються такі шляхи перекладу: транскрипція, гіперонімічний переклад, дескриптивна перифраза, комбінована реномінація, калькування, міжмовна конотативна транспозиція, метод уподібнення, контекстуальне розтлумачення реалій, антонімічний переклад

Під час роботи ми надали короткий огляд деяких аспектів перекладу та розглянули основні труднощі, з якими зіштовхуються перекладачі туристичних проспектів. Розглянувши відібрані уривки англомовних туристичних текстів та їх перекладів, ми проаналізували найбільш характерні для них помилки.

Очевидним є те, що ці помилки є результатом того, що переклад часто здійснюється не професійними перекладачами, а працівниками зі сфери туризму, які більш чи менш досконало володіють іноземною мовою. Оскільки переклад туристичних проспектів орієнтований на цільову аудиторію і тому детермінується мовою перекладу, варто більше уваги звертати на прагматичну адаптацію текстів у процесі їх передачі засобами цільової мови. Вирішальним тут є вплив тексту перекладу на читача, а отже, комунікативна інтенція автора та ілокутивна сила тексту повинні бути збережені та адекватно передані при перекладі.

Проведений аналіз перекладів засвідчив, що туристичні рекламні проспекти при перекладі зазнають певної адаптації, зумовленої особливостями вживання краєзнавчої лексики. В залежності від того, чи є подібні поняття універсальними, специфічними або унікальними, вони можуть безпосередньо перекладатись (транскодуватись), зазнавати трансформацій або взагалі вилучатись.

Головною причиною елімінації та компресії уважаємо специфіку туристичного проспекту як типу тексту, обмежений обсяг і прагматична спрямованість якого практично не дозволяють використовувати перекладацький коментар та опис, які б могли подолати відсутність фонових знань, що зумовлена культурологічними розбіжностями, оскільки такий текст має бути максимально інформативним та зрозумілим українському читачеві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Аветсова Д.С. Комунікативні аспекти англомовної туристичної реклами / Д.С. Аветсова // Гуманітарні науки. - вип. 8. - К.: вид. КПУ, 2008. - с. 1-8.

2.Ажнюк В.В. Українські власні назви в англійському написанні/ В.В. Ажнюк // Мовознавство. - № 1. - К., 1993. - с. 14-19.

3.Алексеева И.С. Введение в переводоведение / И.С. Алексеева. - М.: Изд. Центр «Академия», 2004. - 347 с.

.Антонюк С.М. Прагматична адаптація при перекладі (на матеріалі кінофільму «Family Man») / С.М. Антонюк // Актуальні проблеми філології та перекладознавства. Збірник наукових праць. - К., 2007. - Ч.1. - с.13-16.

5.Атакьян Г.С. Эмоциональная стратегия и приемы ее реализации в туристической рекламе / Г.С. Атакьян// Вестник Ленинградского государственного университета им. А.С. Пушкина. Сер. Филология. - СПб., 2008. - № 5 (19). - С. 93-100.

.Бархударов Л.С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода / Л.С. Бархударов. - М. : УРСС, 2010. - 240 с.

.Бондарєва Н.В.Економічна тема у регіональних культуро-орієнтованих текстах: особливості функціонування та перекладу / Н.В. Бондарєва // Вісник Харківського національного університет імені В.Н. Каразіна. - № 848. - Х., 2009. - с. 54-59.

8.Верещагин Е.М. Лингвострановедческая теория слова / Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. - М.: Русский язык, 1980. - 320 с.

9.Верещагин Е.М. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного / / Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Рус. яз., 1990. - 246 с.

10.Влахов С.И. Непереводимое в переводе / Влахов С.И., Флорин С.П. - М. : Р. Валент, 2006. - 448 с.

11.Гак В.Ю. Курс перевода. Французский язык / Гак В., Левин Ю. - М. : Межд. отношения, 1980. - 237 с.

12.Геращенко Л.Л. Манипуляции в современной рекламе/ Л.Л. Геращенко. - М.: Диаграмма, 2006. - 192 с.

13.Гарбовский Н.К. Теория перевода / Гарбовский Н.К. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. - 544 с.

14.Гонюкова Л.В. Спогади Софії Русової/ Л.В. Гонюкова// Український історичний журнал. - К., 1999. - № 5. - с. 133-148.

15.Демецька B.B. Теорія адаптації: крос-культурні та перекладознавчі проблеми: Монографія / B.B. Демецька. - Херсон: МЧП «Норд», 2006. - 378 с.

16.Днепров Э.Д. Ушинский и современность / Э.Д. Днепров. - М.: Издательский дом ГУ ВШЭ, 2007. - 232 с.

17.Жупанський Я.В. Географія рідного краю / Жупанський Я., Круль В. - К.: Наука, 1999. - 352 с.

18.Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (На матеріалі англомовних перекладів української прози) / Р.П. Зорівчак. - Львів : Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. - 216 с.

19.Зусман В.Г. Концепт в культурологическом аспекте / В.Г. Зусман // Межкультурная коммуникация: Учеб. пособие. - Нижний Новгород: Изд-во «Деком», 2001. - С.38-53.

20.Ильинова Е.Ю. Лингвокогнитивное обоснование характеристики ассимиляций и культурной экспансии рекламного дискурса [Электронный ресурс] / Е.Ю. Ильинова. - 2012. - Режим доступа: www.iinguists.narod.ru.

21.Казакова Т.А. Практические основы перевода / Т.А. Казакова. - СПб. : Изд-во «Союз», 2000. - 320 с.

22.Кара-Мурза Е.С. Язык современной рекламы / Е.С. Кара-Мурза // Язык массовой и межличностной коммуникации. - М.: Медиамир, 2007. - 479 с.

23.Кириллов А.Т. Реклама в туризме / А.Т. Кириллов, Е.В. Маслова. - СПб. : Изд-во СПбГУ, 1998. - 142 с.

24.Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Учебное пособие / Комиссаров В.Н. - М. : Высш. шк., 2000. - 348 с.

.Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу / Коптілов В.В. - К.: Вид-во при Київському університеті, 2001. - 166 с.

26.Корунець І. Принципи і способи перекладу українських особових і географічних назв англійською мовою/ І.В. Корунець// Мовознавство. - К., 1993. - № 3. - с. 245-251.

27.Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / Корунець І.В. - Вінниця : Нова Книга, 2003. - 274 с.

28.Кочетова Л.А. Лингвокультурные характеристики английского рекламного дискурса : автореф. дис. на соискание научной степени канд. филол. наук : 10.02.04 / Л.А. Кочетова. - Волгоград, 1999. - 18 с.

29.Кошарная С.А. Миф и язык: Опыт лингвокультурологической реконструкции русской мифологической картины мира/ С.А. Кошарная. - Белгород: Изд-во Белгородского госуниверситета, 2002. - 288 с.

30.Ксензенко О.А. Прагматические особенности рекламных текстов / О.А. Ксензенко// Язык СМИ как объект междисциплинарного исследования. - М. : Изд-во МГУ, 2003. - С. 334-353.

31.Кубійович В.Л. Вибрані праці / Упорядн. О.І. Шаблій. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - 354 с.

32.Латышев Л.К. Технология перевода / Л.К. Латышев. - М.: Академия, 2007. - 320 с.

33.Левітін Т.Л. Структурні й семантичні особливості відтворення німецько- та англомовних реалій українською мовою / Левітін Т.Л. // Вісник Київського національного університету. - № 1. - К., 2012. - с. 96-102.

34.Лейчик В.М. Реклама как дискурс / В.М. Лейчик// Вопросы лингвистики, педагогики и методики преподавания иностранных языков. - Ижевск : Изд-во Удмурт. гос. ун-та, 2006. - С. 180-204.

35.Лотман Ю.М. Несколько мыслей о типологии культур / Лотман Ю.М. // Языки культуры и проблемы переводимости. - № 4. - М., 1987. - с. 351-359.

.Лотман Ю.М. Культура и взрыв / Ю.М. Лотман. - М.: Прогресс, 1992. -479 с.

.Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров: Человек - Текст - семиосфера - история / Ю.М. Лотман. - М.: Языки русской культуры, 1996. - 447 с.

38.Луков В.А., Д. Лихачев и его теоретическая история литературы / В.А. Луков // Знание. Понимание. Умение. - М., 2006. - № 4. - С. 124-134.

39.Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода / Р.К. Миньяр-Белоручев. - М.: Московский Лицей, 1996. - 298 с.

40.Мосієнко О.В. Реклама як вид аргументативного дискурсу [Електронний ресурс] / О.В. Мосієнко. - 2007. - Режим доступу : www.iinguists.narod.ru.

41.Новікова Н.Г. Комунікативно-прагматичні особливості туристичних рекламних текстів/ Н.Г. Новікова // Наукові записки. Серія Філологічна. - Острог : Видавництво Національного університету Острозька академія. - Вип. 29. - 2012. - 402 с.

42.Основи перекладу / Г.Є. Мірам, В.В. Дайнеко та ін. - К.: НікаЦентр, 2002. - 467 с.

43.Падучева Е.В. Динамические модели в семантике лексики/ Е.В. Падучева. - СПб. : Экополис и культура, 2004. - 608 с.

44.Паморозская Н.И. Роль слов-реалий в создании культурного фона художественного произведения / Н.И. Паморозская. - М. : Высшая школа, 1990. - 351 с.

45.Пеньков В.В. Географ, педагог, методист: Александр Сергеевич Барков (1873-1953) / Пеньков В.В. // Гордость земли Тульской. - Тула, 1991. - Т. 2. - С. 136-142.

46.Перкас C.B. О некоторых особенностях учебных текстов, содержащих страноведческую информацию / C.B. Перкас // Учебный текст в методике преподавания иностранных языков: Межвуз. Зб.науч.тр. - Челябинск : ЧГПИ , 1989. - С. 67-74.

47.Пилипенко Р.Є. Німецький економічний дискурс: методологія, моделі, жанри / Р.Є. Пилипенко. - К : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - 316 с.

48.Погодаева С.А. Языковые средства аргументации во французском туристическом дискурсе : дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Погодаева Светлана Александровна. - Иркутск, 2008. - 234 с.

.Потреба Н.А. Лінгвокультурна адаптація художнього тексту / Н.А. Потреба // Філологічні трактати. - 2012. - Т. 4, № 2. - С. 78-81.

50.Протченко А.В. Типологические и функционально-стилистические характеристики англоязычного путеводителя автореф. дис. на соискание уч. степени канд. філол. наук: спец. 10.02.04 - «Германские языки» [Электронный ресурс] / А.В. Протченко. - Самара, 2006. - Режим доступа : #"justify">ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

88.Budapest in your Pocket // Essential City Guides. - №15. - 2002. - Budapest : Offset and Playing Cards Printins House, 2002. - 10 p.

89.Doers and Dreamers 2007 Guide. This is Nova Scotia Canadas Seacoast. - Nova Scotia : Metro Guide Publishing, 2006. - 15 p.

90.Find your Passion in North East England. Holiday and Short Breaks Guide 2007. - Durham : One NorthEast, 2006. - 14 p.

91.Home from Home Holidays. Self Catering Holidays and Short Breaks on the Isle of Wight 2008 // Countrywide Residential Lettings. - Worcestershire : Property Print Services Ltd, 2007. - P. 17-24.

92.Total Adventure... with a Purpose. - Wiltshire : Africa and Asia Venture, 2006. - 19 p.

93.The best holidays in Ireland [Электронный ресурс]. - Режим доступу : #"justify">ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

96.Великий сучасний німецько-український українсько-німецький словник / Уклад. О.В. Чоботар, В.Д. Каліущенко, В.В. Оліфіренко. - Донецьк : БАО, 2009. - 944 с.

97.Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн [ Электронный ресурс]. - Режим доступу : http:/ /www.slovnyk.net/2.

98.Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческий словарь / Л.Л. Нелюбин. - М. : Флинта, 2003. - 320 с.

99.Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. - 2-е изд. - М. : Большая Российская энциклопедия, 2000. - 688 с.

100.The trans-k Glossary of Translation and Interpreting Terminology [Electronic source]. - Access Mode : www.trans-k.co.uk.

Особливості перекладу краєзнавчої лексики (на матеріалі туристичного рекламного проспекту) ВСТУП

Больше работ по теме:

Особливості перекладу поетичних текстів з англійської на українську мову
Диплом
Особливості перекладу фразеологічних одиниць на українську та російську мови
Диплом
Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю
Диплом
Перевод английских газетных статей
Диплом
Перевод английской технической терминологии в области химической промышленности
Диплом