Особливості міжособистісних стосунків у молодих сім'ях

 

Особливості міжособистісних стосунків у молодих сімях

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика міжособистісних стосунків у молодих сімях

1.1 Різновиди стосунків у молодих сімях на різних етапах шлюбу

1.2 Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сімях

2.1 Обґрунтування методів дослідження

2.2 Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність проблеми. Молода сімя - це особливий світ, який своєрідно повязаний з різними проблемами, що торкаються подружньої пари.

Молода сімя може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд наступних функцій: репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна; усі вони важливі для суспільства в цілому й для кожної людини зокрема, адже сімя - це мала соціально-психологічна група, в якій, за висловом, О.М. Здравомислевої, з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші індивідуально-особистісні потреби людини [10]. Саме у власній батьківській сімї молоді люди набувають необхідних соціальних навичок, оволодівають певними стереотипами поведінки й культурними нормами, проявляють емоційну прихильність, або, навпаки, відчувають певні негативні емоції до близьких членів родини, отримують психологічну підтримку та захист від стресів, перенавантажень, які спрямовані із зовнішнього світу.

Початок сімейного життя молодят повязаний з багатьма несподіваними й важкими моральними, психологічними, матеріальними та іншими проблемами. Це саме той час, коли виникає або не виникає сумісність - психологічний стрижень сімї, відбувається адаптація до інтимного спілкування; час, коли створюється матеріальна база сімї, плануються й народжуються діти. Це також період бурхливих змін у житті людей, що супроводжується набуттям нових життєвих ролей. Із утриманців батьківської сімї молоді люди стають господарями власної сімї. Якщо в дошлюбний період у них було більше прав, ніж обовязків, то в шлюбі цих свобод стає менше, а кількість обовязків більшає. У нашій роботі ми детально розглядаємо специфіку різноманітних змін на початку сімейного життя молодят.

Обєкт дослідження: сімейні стосунки у молодих сімях.

Предмет дослідження: чинники, що впливають на становлення та розвиток міжособистісних стосунків у молодих сімях.

Мета дослідження: визначити основні етапи становлення міжособистісних стосунків у молодих сімях та їхніх чинників.

Завдання:

) на базі вивчення наукової літератури здійснити теоретичний аналіз проблеми становлення міжособистісних стосунків у молодих сімях;

) проаналізувати чинники, що впливають на становлення та динаміку міжособистісних стосунків;

) зробити емпіричний аналіз особливостей міжособистісних стосунків на різних фазах (етапах) життя молодят.

Робочі положення:

1. Чим більшим є стаж сімейного життя, тим більш гармонійними постають міжособистісні стосунки у подружжі.

. Конструктивний стиль вирішення конфліктів є одним з найважливіших чинників гармонійних взаємин у молодій сімї.

Методики дослідження:

1) методика визначення типу конфліктної поведінки Томаса-Кілмена;

) тест на задоволеність шлюбом (за Г.І. Лакі);

) тест "діагностика емоційних бар¢єрів у міжособистісному спілкуванні" (за В.В. Бойком).

Розділ 1. Загальна характеристика міжособистісних стосунків у молодих сімях

1.1 Різновиди стосунків у молодих сімях на різних етапах шлюбу

Процес сімейного життя складається з декількох стадій.В.А. Сисенко виділяє наступні групи розвитку шлюбів: зовсім молоді сімейні пари (від 0 до 4 років сумісного життя), молоді пари (від 5 до 9 років), середні (від 10 до 19 років) та похилі (від 20 років і більше) [23].

Для зовсім молодих шлюбів характерно вивчення "світу" один одного, розподіл праці та обовязків у сімї, вирішенні житлових, фінансово - господарських і побутових проблем, входження у роль чоловіка та жінки, доформування особистості, процес отримання життєвого досвіду, дорослішання (змужніння). Цей період шлюбного життя являється самим складним та загрозливим із точки зору стабільності сімї.

Молодим сімям властиві повязані з народженням і вихованням дітей напруга бюджету часу, різке обмеження розваг, відпочинку, дозвілля, вікова, фізична та нервова втома. Все це наскладається на загострення проблем професійного просування й досягнення суспільного статусу, а з боку власне шлюбу - на зміну любові й формування подружньої дружби.

Середні шлюби являють собою вже іншу, більш тиху та спокійну картину. Відбувається стабілізація сімейних взаємин: подружня дружба вже склалася, взаємна підтримка вже зміцнилася, у домашньому побуті встановився розподіл праці й обовязків, зміцнився матеріальний стан, подорослішали й стали достатньо самостійними діти.

Нарешті, на похилі шлюби наскладається певне загострення подружніх проблем, що повязані з набуттям дітьми самостійності та незалежності, певною втомою партнерів один від одного, дисгармонією сексуальних потреб і можливостей, психологічним відчуженням.

сім'я міжособистісний молода шлюб

В.А. Сисенко сформулював основні характеристики конфліктних подружніх пар [23]. На його думку, подібні пари мають наступні особливості:

впродовж шлюбного життя у них тривалий час зберігається занадто висока автономія потреб, інтересів, намірів, бажань, основних поглядів та життєвих настанов; процес їхнього ототожнення й сумісності через певні причини ускладнюється;

автономні потреби подружжя, що є конфліктним, надто часто конфронтують, призводячи до стресових ситуацій;

любов між чоловіком та жінкою поступово згасає, не переходить у стійку подружню дружбу;

не встановлюються взаєморозуміння, обопільна психічна підтримка, зростає замкнутість і відчуженість;

часто втрачається взаємоповага;

спостерігається розходження у сфері домашніх справ;

відбувається накопичення негативних почуттів та емоцій, які значно перевищують позитивні емоції.

Обговорення вищевказаного дозволяє перейти до питання про етапи адаптації сімейних пар. Справа в тому, що двом першим стадіям життя сімї (зовсім молодим і просто молодим шлюбам) відповідають два полярних етапи прилаштування: первинна й вторинна (негативна) адаптація.

За своїм психологічним змістом первинна адаптація здійснюється у двох провідних видах їх відношень: рольових та міжособистісних.

Т.С. Яценко розглядає наступну класифікацію сімейних ролей: це сексуальний партнер, друг, опікун, покровитель [19]. Під час їхньої реалізації актуалізуються чотири відповідні потреби: сексуальна, потреба в емоційному звязку та теплоті у стосунках, потреба в піклування та побутові потреби.

Отже, характер подружніх стосунків визначається трьома наступними моментами: по-перше, компонуванням цих ролей, їхньою здатністю до взаємодоповнення (так, якщо у дружини дуже сильна потреба в емоційному звязку та теплоті у взаєминах, то чоловік повинен бути для неї у ролі Друга, щоб ця потреба була задоволена); по-друге, наявністю усіх цих чотирьох рольових позицій (хоча якась з них може домінувати), адже в протилежному випадку шлюбні стосунки стають неповноцінними; а по-третє, виключенням додаткових ролей (якщо лише їхнє введення неузгоджене між партнерами і приносить їм задоволення).

Міжособистісна адаптація у подружжі має три базових аспекти: афективний (емоційна складова стосунків), когнітивний (ступінь їхнього розуміння) й поведінковий (той, що безпосередньо втілюється в їхній поведінці). Успішна міжособистісна адаптація передбачає емоційну близькість (на жаль, вона не завжди залишається у стосунках подружжя), вискоку ступінь взаєморозуміння, розвинуте вміння організації поведінкових взаємодій, наприклад, відомі здатності слухати, не перебиваючи, й взаємодіяти на рівних.

Любов підвладна впливові загального для усіх почуттів психофізіологічного закону адаптації, згідно з яким величина будь-якого почуття знижується впродовж постійного впливу одного й того самого подразника. Причиною адаптації постає зниження ступеня новизни цього подразника, у звязку з чим для уникнення адаптації (тобто, для підтримання величини відчуття на високому рівні) необхідно: підвищити сил подразника або здійснювати перерви у подразненні, також змінювати якість подразнення.

Проявом вторинної адаптації є послаблення почуттів, їх знебарвлення, перетворення у звичку, виникнення байдужості. Вона реалізує себе в наступних планах [18]. Перший з них - інтелектуальний. Тут відбувається зменшення інтересу до іншого партнера як до особистості (своєрідне вичерпання) внаслідок повторення ним у спілкуванні одних і тих самих думок, міркувань, оцінок тощо. Загроза інтелектуальної негативної адаптації існує для будь-якого шлюбу, адже визначається щоденним спілкуванням чоловіка та жінки, що, зазвичай, призводить до так званого "перенасичення" одне одним.

Наступна сфера вторинної адаптації - моральна. Саме тут найбільш часто спостерігається негативна дія відомого "ефекту спідньої білизни": необдуманого розсекречення учасників подружжя одне перед одним, коли вони починають демонструвати далеко не кращі свої якості, думки та вчинки, використовувати під час спілкування неприйнятні жести та інтонації та загалом показуватися одне одному у такому вигляді, у якому ніколи не ризикнули б прийти на побачення у період дошлюбного залицяння.

Нарешті, третя сфера вторинної адаптації - сексуальні стосунки у подружжі. Як справедливо зазначають різні автори [4, 9, 13], низка культура інтимного життя, легка доступність близькості й одноманітність стосунків можуть викликати зниження взаємної привабливості й падіння статевого потягу, що досить часто інтерпретується подружжям з точки зору властивих іншому недоліків і в плані можливих зрад.

У практичному плані успішність подолання подружжям випробування вторинною адаптацією визначається двома факторами: постійної новизною інформації і міжособистісної сумісністю.

Характеризуючи різновиди стосунків між членами сімї слід вказати на їх відмінності від типу та складу сімї. Так у повних сімях панує атмосфера комфорту, сімейного вогнища, де обоє батьків беруть участь у вихованні своїх дітей, де діти відчувають ніжну ласку мами, та теплу руку й сильне плече батька. У даній сімї дитина почуває себе захищеною, вона не є обділена у батьківській чи материнській любові, підтримці, якщо це звичайно дбайлива і благополучна сімя.

Також виділяють неповні сімї [1], які характеризуються присутністю у сімї одного із батьків і дітей, або ж з бабусею, дідусем та онуками. У даній сімї як правило, дитина відчуває відсутність одного із батьків. Дуже часто така дитина може бути роздратованою, в неї може виникнути комплекс неповноцінності, тому що зазвичай вона може почути неприємну репліку чи вислів від оточуючих, а також близькі їй люди можуть "пришивати ярлики", згадуючи того із батьків, хто є відсутнім.

Наукове і практичне значення має класифікація сімей за віком подружжя. Перший рік існування сімї характерний для молодят; вік до 28 років обох подружжів - властивий для молодої сімї; приблизно до 50-річного віку - сімї середнього подружнього віку; старше 50-річного віку - сімї старшого подружнього віку.

За географічною ознакою виділяють міські та сільські сімї.

За особливими характеристиками, умовами життя можна виділити студентські сімї. Дуже часто двоє молодих людей, які ще навчаються, а їх називають студентами, створюють сімю, яка отримує назву студентська.

Як правило, ні з однієї, ні з другої сторони немає повного джерела звідки би формувався сімейний бюджет. І зазвичай таких молодих людей утримують батьки. І дуже часто їм може не вистачати коштів, можуть бути випадки, які торкають проблему житла. Навчаючись, молоді люди рідко бачаться, мало прислухаються один до одного, мало допомагають, підтримують один одного у скрутний момент. І як правило такі необдумані моменти і несподівані подарунки сімейного життя можуть призвести до неочікуваних результатів.

Для аналізу психологічного сімейного клімату сімї також класифікують за різними критеріями. За ознакою координації зусиль подружжя поділяють на колективістські сімї, в яких партнери вважають однаково необхідний успіх у роботі, навчанні, самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власними інтересами заради партнерства.

Традиційні сімї, в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сімї.

Індивідуалістські, в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу про власну карєру та ділові успіхи.

За типом лідерства або головування у сімї можна виділити авторитарні сімї, в яких явно лідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшості випадків погоджується з таким становищем; бархатні сімї, в яких існує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу; сімї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому ґрунті.

Для соціальної і психотерапевтичної роботи з сімями важливу роль відіграє їх класифікація за параметром того стану, який називають психічним здоровям сімї. Тут виокремлюють здорові сімї, невротичні сімї, в яких існують постійні конфлікти на ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когось із членів сімї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера.

В деяких роботах, переважно психотерапевтичного спрямування, сімї поділяють на два таких типи як нормально функціональні сімї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всі сімейні функції; дисфункціональні сімї, в яких окремі функції виконують незадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках [8].

Охарактеризувавши класифікацію сімейних стосунків, варто сказати про те, що кожен момент даної класифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках і впливає на взаєморозуміння та взаємопідтримку одне одного.

В шлюбі існує 7-8 проблем, які так чи інакше впливають на благополуччя сімї (житлова проблема, стосунки з батьківськими сімями, господарські та фінансово-матеріальні труднощі, дозвілля, професійне становлення, психологічні і сексуальні проблеми).

Усі ці проблеми у деякій мірі впливають на гармонію і комфорт подружніх стосунків у молодій сімї, і тому дуже важливо членам молодого подружжя розумно підходити до цих проблем, і якщо навіть виникнуть невеликі труднощі, то розвязати їх так, щоб вони були непомітними і не дали негативного забарвлення у стосунках між членами подружжя.

Подружнє життя багато в чому залежить від взаємин молодих з батьками. На фоні наростаючих труднощів і несподіваних турбот дуже важливо зберегти хороші контакти з батьками: часто бувати один у одного, як і раніше ділитись новинами; цікавитись життям батьків, підтримуючи рівноцінне ставлення як до своїх батьків, так і до батьків партнера; зрозуміти психологічний стан батьків: була дитина і раптом її наче не стало; звертатись до батьків за порадою і допомогою, а в разі необхідності надавати допомогу.

Взаємини молодої і батьківської сімї, що приймає в своїй квартирі молодих, значною мірою визначається тим, чи було батьківське благословення даного союзу, чи була їх згода на даний шлюб, чи схвалюють вони вибір своєї дитини. І тут, мабуть, доцільно розглянути два можливих варіанти.

Перший - це є батьківська сімя, яка "приймає" шлюбного партнера своєї дитини. В цьому випадку батьки намагаються взяти активну участь в "сімейних справах", порадою і практично допомагають молодим робити перші кроки в сімейному житті. Як правило, батьки готові все зробити для далеко ще не самостійних молодих наречених.

Другий випадок нам говорить про те, що батьківська сімя не приймає шлюбного партнера своєї дитини. Тут є ряд моментів: коли батьки не схвалюють вибір своєї дитини, житлові умови не дають змоги нормально співіснувати двом сімям.

В цьому випадку варто розглянути кілька видів проблем спілкування в дворівневій сімї: свекруха - невістка і теща - зять.

а) свекруха - невістка: причиною поганих стосунків є не трагедія ненависті, а трагедія любові: матері до сина, а молодої дружини - до чоловіка;

б) теща - зять: у системі стосунків між цими двома членами сімї не рідко вирішальну роль відіграє саме професійно-посадовий статус зятя. Частіше від інших членів сімї теща виміряє подружнє життя своєї дочки цілком матеріальною мірою;

в) зять - тесть: звичайно, якщо зять тримає себе "в рамках": не пє, не буянить, не ображає молоду дружину, то часто зять з тестем навіть обєднується чоловічою солідарністю;

г) свекор - невістка: свекор, як правило, більш доброзичливо буває настроєний до невістки, ніж свекруха, і в той же час має великий вплив на власну жінку. Найчастіше свекор гасить "вогні напруженості" в сімї, виконує функції громовідводу, що вміє жартом погасити різкість, розрядити хмари взаємного невдоволення. Повинен, вміє, але часто цього не хоче робити.

Часто сімейні конфлікти починаються з того, що батьки ніяк не можуть примиритися з вибором сина чи дочки; буває, шлюб сина чи дочки ніяк не вкладається в ті плани, які батьки їм самі складають; часто сварки виникають через побут; причиною конфліктів молодих і батьків є й те, що батьки часто втручаються у сварки молодого подружжя; нова серія суперечок і сварок може початися у двопоколінні сімї, коли мова піде про виховання дітей.

Ще одним різновидом сімейних стосунків, є сексуальні стосунки в молодій сімї.

Еволюція сексуальних стосунків в кожній сімї проходить три основних етапи. Перший з них охоплює період фактичного початку подружніх стосунків, що може і не співпадати з моментом реєстрації шлюбу. На цьому першому етапі, у молодої пари, реалізується перехід від романтичного шлюбного залицяння до сексуального партнерства.

Другий етап, що триває, як правило, один-два роки, є етапом прогресуючої адаптації. На цьому етапі характерне інтенсивне статеве життя.

Наступний, третій етап стабільної адаптації характеризується стабілізацією статевої активності чоловіка. Чоловік повинен вміти "володіти мистецтвом кохання", але і жінка адаптується до окремих чоловічих сексуально-індивідуальних особливостей.

Також важно відмітити, що у перший період існування молодої сімї подружжя зустрічається з явищем, яке психологи називають "зняття масок" [14]. Це означає, що людина перестає характеризуватися тими стереотипами залицяння які прийняті в її середовищі. Наприклад, юнак не забував дарувати квіти коханій дівчині при зустрічі. Дівчина приймала цей жест як вираз кохання. Однак, після одруження, все змінюється. Молодий чоловік чомусь перестає дарувати квіти з усталеною регулярністю. Тобто, дві людини починають спільне життя з цілком різними "сценаріями сімї". І все у поведінці партнера викликає дратівливість, здається, що він робить не так. А той вважає, що це він робить правильно - адже він поводить себе у відповідності із своїм "сценарієм". Наслідком цього є сварки, скандали.

Із вступом у шлюб змінюється структура спілкування молоді.

Існують різні рівні і різні типи спілкування. Існує рівень діловий: ти - мені, я - тобі, все по справедливості. Існує ігровий: я обманюю тебе, ти намагаєшся обманути мене і виграти. Є нормативні: ти повинен поводити себе таким чином, а я повинна - таким чином. І є рівень спілкування духовний: ми рівні один одному, і я в своїй поведінці буду враховувати не лише свої, але й твої бажання.

Саме тому, у сучасній соціальній психології усі види взаємин між людьми поділяють на: співробітництво, змагання, конкуренцію, антагонізм, паритет [8]. Співробітництво - це ідеальний випадок стосунків, що передбачає взаєморозуміння й взаємопідтримку. Паритет - це рівні "союзницькі" стосунки, що базуються на взаємній користі членів союзу. Змагання - це бажання досягнути більшого й кращого у суперництві. Конкуренція - це прагнення головувати над іншими, тиснути на них в будь-яких сферах. І, нарешті, антагонізм - це різкі протиріччя між членами групи, при котрих їх обєднання має явно вимушений характер, зберігається через сильний тиск із-зовні. Зрозуміло, що найкращим видом стосунків постає співробітництво.

Спілкування та його гармонійність є визначальними для побудови міцної сімї. Так, в результаті опитувань 266 іноземних сімейних консультантів виявилося, що девять з десяти сімейних пар, які зверталися за допомогою були знайдені складності у спілкуванні. Загалом, проблеми подружжя розмістилися наступним чином: складності комунікації (86,6 %); проблеми, повязані з дітьми та їхнім вихованням (45,7 %); сексуальні проблеми (43,7 %); фінансові проблеми (37 %); дозвілля (36,6 %); стосунки з родичами (28,4 %); подружня зрада (26,6 %); домашнє господарство (16,7 %); фізична образа (15,6 %); інші проблеми (8 %) [11].

Наступний висновок із результатів цього опитування про важливу (якщо не виключну) роль комунікацій у сімї підтверджується даними американських дослідників В. Метьюза та К. Міхановіча, які внаслідок вивчення дуже широкого спектру реальностей сімейного життя встановили 10 найбільш важливих відмінностей між щасливими й нещасливими сімейними союзами [2]. Зясувалося, що у нещасливих сімях чоловік і жінка:

не думають однаково щодо багатьох питань та проблем;

-погано розуміють почуття одне одного;

дозволяють собі слова, котрі роздратовують іншого;

часто відчувають себе нелюбимими;

не звертають уваги на іншого;

відчувають незадоволену потребу у довірі;

відчувають потребу у людині, якій можна відкритися;

рідко роблять компліменти одне одному;

змушенні часто поступатися думкою;

бажають більшою любові.

Можна також додати, що за думкою багатьох психологів, для щастя сімї необхідний достатньо обмежений комплекс чисто психологічних умов. Це: нормальне безконфліктне спілкування; довіра й емпатія (нагадаємо, що під цим терміном психологи розуміють дієве співчуття іншому, емоційний відгук на його негаразди, що стимулює до конструктивних дій); міжособистісне розуміння; нормальне інтимне життя; наявність Дому (саме з великої літери: не житлової площі, а місця, де можна відпочити від складнощів життя). Також для більшості неблагополучних шлюбів властиво бідність захоплень, як індивідуальних, так і загальносімейних.

Отже, спілкування в сімї - важлива умова її життєдіяльності. І якщо воно ненормальне, то результатом його можуть бути і безсонні ночі, і головні болі, неврози; алкоголізм і наркоманія, зрештою і самогубство.

Саме ці рівні та їх взаємозвязок і визначає тип та динаміку протікання конфліктів між подружжям. Розглянемо їх більш детально.

1.2 Конфлікти у подружжі та шляхи їхнього подолання

Слово "конфлікт" (від лат. conflictus) в перекладі буквально означає "зіткнення" [19, c.7]. Конфлікт - це ситуація, що виникає в результаті існування суперечливих чи взаємовиключних думок, спонукань, бажань, інтересів, потреб [14]. Виникнення конфліктів повязано з прагненням людей задовольнити ті чи інші потреби або скласти умови для їх задоволення без врахування інтересів іншої людини, членів сімї.

Виділяють основні причини подружніх конфліктів:

психосексуальну несумісність подружжя;

незадоволення потреби в значимості свого "Я", неповага почуття гідності з боку партнера;

незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);

незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;

розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфликтність подружніх стосунків. До них відносять кризові періоди в розвитку родини.

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два "Я" стають одним "Ми". Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів.

Другий кризовий період зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система "Ми" піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?

Погіршуються можливості професійного росту подружжя.

У них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хоббі).

Можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень у подружжя настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли настає "ситість" від старих вражень і "голод" по новим.

Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18-24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, "поки не пізно.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін.

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки; зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

Дослідження психологів показують, що в 80-85% родин є конфлікти. Що залишилися 15-20% фіксують наявність "сварок" з різних приводів. У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини.

Кризова родина. Протистояння інтересів і потреб подружжя носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займає непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню одне до одного, не погоджуючись ні на які компроміси. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.

Конфліктна родина. Між подружжям існують постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з подружжя, відсутність засобів на утримання родини, осуд на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох партнерів.

Невротична родина. Тут основну роль грають не спадкові порушення в психіці партнерів, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими зустрічається родина на своєму життєвому шляху. У партнерів відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність і т.д.

Конфліктна поведінка партнерів може виявлятися в схованій і відкритій формах. Показниками схованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у стосунках. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін.

Отже, передумовами виникнення конфліктів у сімї можуть виступати різні ціннісні погляди учасників конфлікту, захист власних інтересів, повстання проти прийнятих норм та правил

Ціннісні конфлікти - це конфліктні ситуації, в яких розбіжності між учасниками повязані з тими їх уявленнями, що суперечать один одному або несумісними уявленнями, що мають для них особливо значущий характер. Система цінностей людини відображає те, що є для неї найзначнішим, виконаним особового значення, змістоутворюючим. Наприклад, якщо йдеться про роботу, цінністю буде те, в чому людина бачить для себе основне значення роботи (чи є вона для неї джерелом засобів існування, можливістю самореалізації і ін.); цінностями сімейних стосунків буде те, в чому подружжя бачить для себе значення існування сімї і який відповідно вона повинна бути, і т.д. Нарешті, в систему основних цінностей людини можуть входити її світоглядні, релігійні, етичні і інші значущі для неї уявлення.

Відмінності в цінностях, проте, не обовязково ведуть до конфліктів, і люди різних переконань, політичних і релігійних поглядів можуть успішно працювати разом і мають добрі стосунки. Конфлікт цінностей виникає тоді, коли ці відмінності роблять вплив на взаємодію людей або ж вони починають "робити замах на цінності один одного. Домінантні цінності виконують регулятивну функцію, направляючи дії людей і створюючи тим самим певні моделі їх поведінки у взаємодії. Якщо в основі поведінки учасників взаємодії різні домінуючі цінності, вони можуть приходити в суперечність один з одним і породжувати конфлікти. Нарешті, люди нерідко схильні переконувати один одного, навязуючи свої погляди, смаки, точки зору, що також може вести до конфліктів [4].

Конфлікти інтересів - це ситуації інтересів, цілей, планів, прагнень, мотиви учасників, які виявляються несумісними або суперечать один одному. Інтереси людей суперечать один одному, але, можливо, їм вдається знайти варіант їх поєднання. Інший різновид конфлікту інтересів торкається випадків, де вони виявляються несумісними. Такі ситуації часто називаються ресурсними конфліктами, оскільки їх учасники претендують на один і той же ресурс - матеріальний предмет, фінанси, одну і ту ж посаду і т.д. Кожна сторона зацікавлена в отриманні потрібного їй ресурсу або більш вигідної частини загального ресурсу. Вони прагнуть одного і того ж, у них однакова мета, але в силу одиничності ресурсів їх інтереси суперечать один одному. З проблемами такого роду ми постійно стикаємося у сімї: наприклад, єдиний телевізор в кімнати - це неподільний ресурс, і тому в суперечці про те, яку програму дивитися, перевагу можна віддати тільки одному.

Ще один вид поширених міжособистісних конфліктів - це конфлікти, що виникають через порушення норм або правил взаємодії. Норми і правила сумісної взаємодії є його невідємною частиною, виконуючої функції регуляції цієї взаємодії, без яких воно виявляється неможливим. Вони можуть мати імпліцитний (прихований) характер (наприклад, дотримання норм етикету, про що необовязково домовлятися, проходження ним вважається саме собою розуміючим) або бути результатом особливих домовленостей, іноді навіть письмових, але у будь-якому випадку їх порушення може спричинити за собою виникнення розбіжностей, взаємних претензій або конфліктів між учасниками взаємодії.

Причини порушень норм і правил можуть мати різний характер. Хтось може мимовільно порушити прийняті в сімї правила просто тому що він їх ще не усвідомлює. Свідоме порушення норм або правил у сімї повязано з бажанням їх перегляду.

Розкривати характер конфлікту - чи звязаний він з цінностями людей, їх інтересами або правилами взаємодії - вважається важливим, оскільки це багато в чому визначає і характер їх вирішення.

Взагалі існує пять основних стилів розвязання конфлікту [16]. Це - конкуренція, ухилення, пристосування, співпраця та компроміс. Серед цих пяти стилів конструктивними можна вважати співпрацю та компроміс. Всі інші можна віднести до деструктивних, тому що тим або іншим чином вони призводять до ущемлення інтересів когось з подружжя. Вони описані і широко використані в програмах навчання керування справами, в основу яких покладена система, названа методом Томаса-Кілмена.

Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації повязані з загальним джерелом будь-якого конфлікту - розбіжністю інтересів двох або більше сторін. Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, у якій чоловік і жінка хочуть задовольнити власні інтереси (діючи пасивно або активно) і інтереси іншої сторони (діючи спільно або індивідуально) [19, с.116].

Схема 1.1.

Сітка Томаса-Кілмена

Ця сітка може допомогти визначити стиль поведінки чоловіка і жінки в процесі конфлікту. Почати можна з боку, на якій відзначені активні і пасивні дії. Якщо реакція пасивна, то чоловік буде намагатися вийти з конфлікту; якщо вона активна, то почне спроби дозволити його. Такі оцінки можна зробити для всіх членів родини, що беруть участь у конфлікті.

Верхня частина сітки відноситься до спільних дій. Людина, що обирає спільні дії, буде намагатися розв'язати конфлікт разом з іншими членами родини. Якщо воліє діяти індивідуально, то буде шукати свій власний шлях рішення проблеми або шлях відхилення від її рішення. Ступінь співробітництва у поведінці також легко може бути оцінена для всіх приймаючих участь у сімейному конфлікті.

Якщо скласти разом ці дві частини сітки, одержуємо матрицю з п'яти стилів зі стилем компромісу в середині. Він у рівних мірах включає спільні й індивідуальні дії, а також пасивну й активну поведінку. Уважний розгляд різних стилів допоможе визначити, до якого стилю звичайно прибігає в конфліктних ситуаціях кожен член родини. Кожна людина може в якомусь ступені використовувати всі стилі, але звичайно використовує пріоритетні [17].

Отже, всі види конфліктів відрізняються тим, саме яких аспектів міжособистісних стосунків або міжособистісної взаємодії торкаються конфлікти. При цьому одні і ті самі причини можуть породжувати різні види конфліктів. Наприклад, така повсякденна конфліктна ситуація, як сварка через те, що хтось не прибирає за собою, не тримає в порядку свої речі, може мати різний характер - порушення норм і правил взаємодії, суперечність інтересів або ціннісних розбіжностей.

Таким чином, характер конфлікту визначається характером проблеми, що породжує суперечність між учасниками ситуації, а причина його виникнення - конкретними обставинами його взаємодії. Разом з цим чинниками виникнення конфлікту доцільно згадати так само і мотив виникнення конфлікту, що є конкретною подією, що переводить приховані труднощі в пласт відкритої конфліктної взаємодії. Мотив нерідко присутній в тих ситуаціях, де конфлікт розвивається поступово, іноді у формі наростаючої прихованої напруги, і переходить у відкрите зіткнення під впливом події, яка як "остання крапля переповнює чашу терпіння або навмисно використовується як привід для "нападу на партнера [4].

Гострота конфлікту залежить від ряду чинників, серед яких можливо відзначити найістотніші. До них відноситься перш за все вже згадуваний характер проблем, що зачіпає конфлікт.

Далі важливу роль грає ступінь емоційної залученої людини в конфлікт. Вона, у свою чергу, залежить від значущості проблеми, але визначається і особовими особливостями учасників конфлікту. На поведінку людини в конфлікті може вплинути і досвід її колишніх стосунків з опонентом даної конфліктної ситуації.

Тобто, конструктивність усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

Одною з умов завершення конфлікту люблячого подружжя - не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини важко назвати досягненням. Важливо поважати іншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе (і головне, чесно відповісти собі), що ж тебе насправді хвилює. При аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої конфлікти інших - батьків, дітей, друзів і знайомих. Тільки від самого подружжя залежить благополуччя родини.

Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі усунення подружніх конфліктів, як розлучення. На думку психологів, йому передує процес, що складається з трьох стадій: а) емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужності партнерів одне до одного, втрата довіри і любові; б) фізичне розлучення, що приводить до роздільного проживання; в) юридичне розлучення,що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.

Багатьом розлучення приносить рятування від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні наслідки. Вони різні для тих хто розлучається, дітей і суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.

Негативні наслідки розлучення для дітей набагато значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного (часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу відсутності в нього одного з батьків, що позначається на його нервово-психічному стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину, збільшується число підлітків з поведінкою, що відхиляється, росте злочинність. Це створює для суспільства додаткові труднощі.

Всі ці аспекти стосунків молодих пар були враховані при підборі методик для емпіричного дослідження.

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків у молодих сімях

2.1 Обґрунтування методів дослідження

За допомогою нижченаведених методик ми можемо перевірити висунуті раніше робочі положення про те, що стаж подружнього життя впливає на стосунки у молодій сімї, й що чим більшим він є, тим конструктивніший стиль вирішення конфліктів у подружжі.

Використані методики:

Тест "Шкала задоволеності шлюбом".

Однією з найважливіших проблем у психології сімейних стосунків є питання гармонійності шлюбу й чинників, на неї впливають. Без урахування цього параметру неможливе проведення жодного скільки-небудь серйозного дослідження у галузі психології сім'ї; не звертаючись до проблематики злагодженості взаємин, важко визначити, як саме подружжя оцінює власний шлюб, і ефективно діагностувати особливості подружніх стосунків. Запропонований у даній роботі тест складається з шістнадцяти питань. Як і у відомому тесті, розробленому Г.І. Лакі, у даному випадку задоволеність шлюбом вважається такою, що корелює зі здатністю обох партнерів домовлятися з приводу різноманітних важливих для них питань сумісного життя. Питання тесту підбиралися таким чином, щоб вони максимально відображали оцінний компонент настанови респондента на свій шлюб (саме це покладається нами в основу задоволеності шлюбом). Цей варіант тесту був отриманий внаслідок ретельного відбору шістнадцяти з сорока чотирьох питань. Всі 16 фінальних шкал (питань) у достатній мірі відображають явище, яке ми досліджуємо (а саме, задоволеність шлюбом) і відповідають вимогам стандартизації (дають розподіл, близький до нормального).

Результат за тестом був отриманий шляхом сумації відповідей на кожне запитання. При цьому, першій альтернативі привласнювався нульовий бал, другій - бал "1", третій - бал "2", четвертій - бал "3" (за умови, що вага питань - рівновелика). Індекс задоволеності шлюбом вираховувався за наступною формулою: - 1 + 2 + 3 - 4 +5 - 6 + 7 - 8 - 9 + 10 - 11 + 12 - 13 + 14 - 15 + 16.

Ступінь задоволеності шлюбом (відповідно до даного тесту) міг варіювати у межах значень від 0 до 51. Середнє у вибірці, утвореній з 60-ти досліджуваних у віці від 21 до 54 років (середній вік чоловіків - 32,8, жінок - 27,8), відповідало показнику 29. Стандартне відхилення дорівнювало 9,9.

Час, що відводився на заповнення тесту, складав 5-10 хв.

Слід зазначити, що тест витримав перевірку на ретестову валідність: стійкість результатів за критерієм повторного тестування на 30 випробовуваних дорівнювала 0,765. Таким чином, дані тестування можуть вважатися достовірними.

Що ж до статистичних показників валідності, то вони підраховувалися шляхом порівняння результатів між двома групами: групою респондентів, що перебували на момент дослідження у шлюбі, та групою, що складалася з розлучених досліджуваних. Кількісний склад кожної групи - 30 чоловік (середній вік одружених респондентів не відрізнявся від середнього віку розлучених і відповідав 33 рокам). Так, були підраховані t-критерій Стьюдента і f-критерій Фішера, які наступними: t = 2,24; f = 1,497.

Наведене значення t-критерію означає, що наш тест дійсно дискримінує групи розведених і сімейних респондентів. Отримана величина f-критерію свідчить про те, що, як ми й очікували, розкид значень рівня задоволеності шлюбом серед "сімейних" респондентів вищий, ніж серед розлучених. Отже, висновок про валідність тесту є цілком обґрунтованим.

На такий тип валідності, як логічна валідність, було звернено особливу увагу. Зокрема, було залучено 10 експертів (практикуючі психологи, які займаються вивченням проблем сім'ї); спершу, вони заповнювали тест таким чином, як би це могла зробити задоволена шлюбом людина, іншим разом експерти заповнювали тест, уявляючи, що вони є незадоволеними шлюбом. Врешті-решт, підраховувався показник відмінностей між результатами дворазового експертного заповнення та заповнення досліджуваними з високим і низьким рівнем задоволеності шлюбом. Різниця середніх значень виявилася незначною: 0,001, що нас цілком влаштовувало. Таким чином, тест виявився надійним за критерієм логічної валідності.

Перейдемо до розгляду процедури зясування гомогенності тесту. Цей критерій підраховувався за результатами відповідей 30 респондентів. Показник дорівнював 0,73; оскільки він потрапляє в оптимальний інтервал значень 0,4-0,9, ми можемо стверджувати, що тест є надійним з огляду на критерій гомогенності.

У цілому, шкала тесту є адекватною для вивчення такого виміру сімейної проблематики, як задоволеність шлюбом. Вона достатньо зручна у використанні, адже не вимагає від дослідника спеціальної підготовки. Сформульовані запитання стосуються різних аспектів задоволеності шлюбом, отож дають певні можливості й для якісного аналізу результатів.

Тест "Діагностика емоційних бар¢єрів у міжособистісному спілкуванні" (за В.В. Бойком).

Опитувальник має достатньо відомим, отож ми не зупинятимемося на його детальній характеристиці. Результати опитування оброблялися за допомогою нище наведеного ключа.

"Перешкоди" у встановленні емоційних контактівНомери запитань і відповіді згідно з ключем1. Невміння керувати емоціями, "дозувати" їх. +1, - 6, +11, +16, - 212. Неадекватний прояв емоцій. -2, +7, +12, +17, +223. Негнучкість, недорозвиненість, невиразність емоцій. +3, +8,+13, +18, - 234. Домінування негативних емоцій. +4, +9, +14, +19, +245. Небажання зближуватися з людьми на емоційній основі. +5, +10, +15, +20, +25

Сума набраних респондентом балів може коливатися у межах від 0 до 25. Чим більше балів отримує досліджуваний, тим ймовірніша емоційна проблема у повсякденному спілкуванні. Якщо респондент набирає дуже мало балів (від 0 до 2), то він вважається нещирим у своїх відповідях, або нездатним бачити себе "з боку оточуючих". Якщо досліджуваний набирає від 3-х до 5-ти балів, це вказує на те, що його емоції зазвичай не заважають спілкуватися з партнерами; набрані 6-8 балів вказують на те, що у респондента присутні деякі емоційні проблеми у повсякденному спілкуванні; 9-12 балів - це свідоцтво того, що неконтрольовані емоції певною мірою ускладнюють взаємодію з партнерами; 13 балів і більше вказують на те, що емоції відчутно заважають встановлювати контакти з людьми; можливо, у людини є схильність до яких-небудь дезорганізуючих реакцій або станів.

Тест "Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса" (адаптація Н.В. Грішиної).

Існують пять стилів розвязання конфлікту. Вони детально описані й широко використовуються у спеціальних навчальних програмах, в основу котрих покладено систему, що має назву "метод Томаса-Кілмена" (сам метод розроблений Кеннетом У. Томасом і Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Система дає змогу кожній людині виявити (й навіть розробити) свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки у конфліктній ситуації повязані з загальним джерелом будь-якого конфлікту - розходженням інтересів двох і більше сторін.

Використана методика була перевірена на надійність за низкою критеріїв. Стійкість тесту вимірювалася за параметром повторного тестування 30-ти досліджуваних, які заповнювали методику щодо знайомої людини, яка була вказана експериментатором. В результаті було отримано наступні показники:

·за шкалою компромісу: p=0,81;

·за шкалою ухилення: p=0,64;

·за шкалою пристосування: p=0,80;

·за шкалою конкуренції: p=0,75;

·за шкалою співробітництва: р=0,79;

·за загальним балом: p=0,93.

Таким чином, тест можна вважати високостійким.

2.2 Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Вибірка складалася з 80-ти респондентів (40 сімейних пар: 40 чоловіків та 40 жінок віком від 22 до 38 років). Ці групи були розбиті за показником 1-го та 3-х років спільного подружнього життя, а також за статтю (№1 - група чоловіків, №2 - група жінок). Тестування проводилася на базі психологічного центру "Світ сімї".

Таблиця 2.2.1.

Кореляційна матриця тривалості спільного життя й задоволеності шлюбом

Відповідно до таблиці 2.2.1 існує середня кореляція (0,556) між задоволеністю шлюбом та тривалістю спільного життя. Це означає, що за умов збільшення часу спільного життя учасників подружжя, вони скоріш за все будуть відчувати більшу задоволеність шлюбом. Можлива й інша ситуація, більш ймовірна: задоволеність шлюбом сприятливо впливає на збільшення тривалості шлюбу.

Таблиця 2.2.2.

Кореляційна матриця стилів конфліктної поведінки у шлюбі та проявів емоцій, задоволеності шлюбом та тривалості спільного життя

Згідно з таблицею наявна зворотна кореляція між тривалістю спільного життя та уникненням конфліктної поведінки (-0,555). Це означає, що на початку подружнього життя щойно одружені намагаються не вступати у відкриті конфлікти, надто емоційно не обговорювати серйозні проблеми (фінансову сторону життя та розподіл домашніх функцій). У той же час, збільшення стажу сімейного життя призводить до вирішення проблем, що виникають у сімї, за допомогою співробітництва (кореляція дорівнює 0,427). Також присутня трохи нижча за середню кореляція між стратегією пристосування та невмінням керувати власними емоціями (кореляція дорівнює 0,354). Тобто, тут партнерам легше "випустити" пар, ніж конструктивно вирішувати нагальні питання. Також спостерігається тенденція, що при високому рівні співробітництва у подружній парі зростає рівень задоволеності шлюбом (кореляція дорівнює 0,452).

Таблиця 2.2.3.

Кореляційна матриця між проявами емоцій, задоволеністю шлюбом та періодом спільного життя

У таблиці 2.2.3 ми можемо спостерігати середній рівень кореляції між тривалістю спільного життя та домінуванням негативних емоцій. Кореляція непряма й дорівнює - 0,523. Це свідчить про зниження прояву негативних емоцій при зростанні стажу подружнього життя.

Діаграми 2.2.1-2.2.2.

Порівняльна характеристика сумарних середніх значень задоволеності шлюбом, типу поведінки співробітництва у конфлікті та статі людини

Відповідно до діаграм, задоволеність шлюбом більшою мірою виражена у чоловіків (стать 1) за сумарними значеннями цієї шкали (1356 > 1228). Також ми можемо зробити висновок, що жінки (стать 2) більше схильні до співробітництва як способу вирішення гострих проблемних ситуацій, аніж чоловіки (299 > 266).

Діаграми 2.2.3-2.2.4.

Порівняльна характеристика сумарних середніх значень типів вирішення конфліктної поведінки та тривалості спільного життя подружжя

На поданих діаграмах показано, що уникнення як стиль конфліктної поведінки варіює в залежності від тривалості спільного життя. На першому році сімейного життя уникнення як спосіб поведінки переважає порівняно з 3-м роком (200 > 53). Пристосування як спосіб вирішення конфліктної ситуації майже не зазнає змін при збільшенні тривалості подружнього життя (273 > 239).

Діаграми 2.2.5-2.2.6.

Порівняльна характеристика сумарних середніх значень типів конфліктної поведінки та тривалості спільного життя сімейних пар

На діаграмах показано, що компроміс як стиль конфліктної поведінки майже не змінюються зі збільшенням стажу сімейного життя (343 > 307), у той же час, співробітництво частішає зі збільшенням тривалості життя у сімї (319 > 246).

На діаграмах 2.2.7-2.2.8 висвітлено, що конкуренція як стиль конфліктної поведінки майже не змінюються зі збільшенням стажу сімейного життя (267 > 232), однак показники задоволеності шлюбом підвищуються зі збільшенням тривалості подружнього життя (1405 > 1179).

Діаграми 2.2.7-2.2.8.

Порівняльна характеристика сумарних середніх значень типу вирішення конфлікту (конкуренція) та задоволеності шлюбом з періодом спільного життя сімейних пар

Отже, на усіх цих діаграмах видно, що неадекватність прояву емоцій, недорозвиненість емоцій, а також домінування негативних емоцій набагато чисельніші у перші роки спільного життя; надалі сімї стають набагато більш зрілими емоційно.

Задоволеність шлюбом найвища у старших за стажем сімейних пар. А майже всі показники незрілих або негативних форм прояву емоцій ("емоційні перешкоди") характеризують пари з невеликим стажем подружнього життя.

Висновки

1. Під час теоретичного аналізу проблематики стосунків щойно одружених чоловіка та жінки ми визначили, що саме моральні норми регулюють сімейні протиріччя. Основні з них: любов у подружжі; визнання рівності між партнерами, неприпустимість підпорядкування одного з них іншому або спроб "командування" іншим; турбота і чуйність у взаєминах всіх членів родини; любов до дітей та виховання й підготовка їх до соціально корисного життя; тактовності у вирішенні протиріч, які зустрічаються в родині; взаємодопомоги в усіх видах діяльності, у тому числі, у побутовій праці.

. Значущість гармонійної родини в житті суспільства важко переоцінити, так само, як неможливо не побачити зв'язку між сімейними конфліктами й ростом пияцтва, злочинності, наркоманії, бродяжництва і, зрештою, великими економічними та соціальними кризами суспільства. Тому для стабілізації, укріплення сімї терміново необхідні державні, суспільні заходи, стабільні умови економічного, соціально-політичного, ідеологічного та побутового характеру.

. У попередженні й подоланні сімейних конфліктів дуже багато що залежить від мистецтва спілкування в родині, основу якого складає прагнення конструктивно розвязати назріваючий сімейний конфлікт, а не розпалювати його; уміння сприймати свою "половинку" такою, якою вона є, бачити у ній насамперед позитивне, не випинати її недоліки, перебільшуючи їхнє значення; прагнення бачити джерело свого роздратованого стану насамперед у собі самому, а не у партнері. Також дуже важливо не дозволяти собі вживати образливі вирази стосовно близької людини.

Список використаних джерел

1.Антонова - Турченко О.Г. Від конфлікту до взаєморозуміння, К., 1992, 36 с.

2.Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи, М., 1996, 226 с.

.Анцупов А.Я., Шипилов А. И Конфликтология: Учебник для вузов, М. 1999, 370 с.

.Буртова Е.В. Конфликтология. Учебное пособие. М., 2002, 320 с.

.Гридковець Л.М. Світ подружнього життя. Навчально-практичний посібник.К., 2004, 169 с.

.Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2006 - 464 с.

.Дружинин В.Н. Психология семьи, Екатеринбург, 2000, 208 с.

.Жигалова І.В. Конфлікти в молодій родині, Петрозаводськ, 1994, 115 с.

.Земская М. Семья и личность, М., 1986, 133 с.

.Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Аспект Пресс, 1996 - 317 с.

.Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины, - СПб., 2003, 544 с.

.Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода: Основи когнітивної теорії конфліктів - К., 1996, 184 с.

.Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие., К., 2000, 256 с.

.Майерс Дж. Социальная психология, Питер, 1997, 688 с.

.Мацковский М.С. Социология семьи. Проблемы, теории, методологии и методики, под ред. Г.С. Батыгина., М., 1989, 240 с.

.Митрикас А.А. Семья как ценность: состояние и перспективы ценностного выбора в странах Европы, М., 2004, 155 с.

.Навайтис Г. Семья в психологической консультации, М., 1999, 224 с.

.Основи практичної психології. під ред.В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєвої та ін.: Підручник., К., 1999, 536с.

.Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник, К., 2003, 360 с.

.Райгородский Д.Я. Психология личности. Хрестоматия. т.1, Самара, 2002, 415 с.

.Сатир В. Вы и ваша семья. Руководство по личностному росту, М., 2000, 320 с.

.Сысенко В.А. Супружеские конфликты. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Мысль, 1989 - 173 с.

.Сысенко В.А. Стойкость брака: проблемы, факторы, условия, М., 1981, 265 с.

.Солодовников В.В. Социально дезадаптированная семья в контексте общественного мнения. М., 2004, 114 с.

Додатки

Додаток 1

Тест на задоволеність шлюбом.

Інструкція: Виберіть один з варіантів, поряд підкреслюючи його.

1) Як змінилося Ваше почуття любові до дружини (чоловіка) за час сімейного життя?

. посилилося

. залишилося тим самим

. послабилося

. зникло

) Якби можна було повернути минуле, то Ви:

. не одружувалися б взагалі

. обрали б зовсім іншу людину

. віддали б перевагу схожій на Вашого партнера людині

. знову обрали б справжню дружину (чоловіка)

) Чи можна сказати, що у Вас дружна сім'я?

. ні

. скоріше ні, аніж так

. скоріше так, ніж ні

. так

) Чи можна сказати, що Ви завжди згодні з дружиною (чоловіком) в оцінці більшості Ваших друзів?

. так

. скоріше так, аніж ні

. скоріше ні, аніж так

. ні

) Як часто Ви не згодні з дружиною (чоловіком) в тому, які стосунки підтримувати з її (його) й Вашими родичами?

. ніколи не погоджуємося

. досить рідко погоджуємося

. достатньо часто погоджуємося

. завжди погоджуємося

) Чи бували у Вас конфлікти, які призводили до серйозних і тривалих наслідків?

. ніколи

. один раз

. двічі

. три рази й більше

) Як часто Ви не задоволені тим, як Ваша дружина (чоловік) виконує свої домашні обов'язки?

. ніколи не задоволений

. рідко задоволений

. часто задоволений

. завжди задоволений

) Як часто Ви не погоджуєтеся один з одним, коли й на що витрачати гроші?

. завжди погоджуємося

. достатньо часто погоджуємося

. досить рідко погоджуємося

. ніколи не погоджуємося

) Як часто Ви роздратовуєте один одного?

. ніколи

. достатньо рідко

. досить часто

. завжди

) Чи часто Вам не хочеться повертатися додому після роботи?

. так буває майже щодня

. так буває достатньо часто

. так буває досить рідко

. такого практично не буває

) Чи з'являються у Вас коли-небудь думки про розлучення?

. ніколи

. досить рідко

. досить часто

. постійно

) Чи можна сказати, що Ви відчуваєте себе удома спокійно, затишно?

. ні

. скоріше ні, ніж так

. скоріше так, аніж ні

. так

) Чи часто Ви виявляєте ніжність, пестощі стосовно дружини (чоловіка)?

. постійно

. досить часто

. досить рідко

. ніколи

) Чи часто Ваша дружина (чоловік) виявляє ніжність, пестощі стосовно Вас?

. ніколи

. достатньо рідко

. досить часто

. постійно

) Чи хочеться Вам виїхати куди-небудь одному (одній) на якийсь час?

. ні, ніколи

. достатньо рідко

. досить часто

. постійно

) Як ви оцінюєте свій шлюб?

. невдалий

. швидше невдалий, ніж вдалий

. швидше вдалий, ніж невдалий 4. вдалий

Додаток 2

Тест: Діагностика емоційних бар¢єрів у міжособистісному спілкуванні.

Інструкція: Уважно прочитайте запитання. Відповідайте "так" (+) або "ні (-). Відповідайте швидко, не задумуючись, тому що правильних або неправильних відповідей тут немає.

1. Звичайно до кінця робочого дня на моєму обличчі помітна втома.

. Трапляється, що при першому знайомстві емоції заважають мені виказати більш сприятливе враження на партнерів (втрачаюся, хвилююся, замикаюся або, навпаки, багато говорю, перезбуджуюся, поводжуся неприродно).

. У спілкуванні мені часто бракує емоційності, виразності.

. Мабуть, я видаюся оточуючим дуже суворим.

. Я проти того, щоб зображати чемність, якщо тобі не хочеться.

. Я звичайно вмію приховати від партнерів спалахи емоцій.

. Часто в спілкуванні з колегами я продовжую думати про щось своє.

. Буває, я хочу виявити емоційну підтримку до партнера (увагу, співчуття, співпереживання), але він цього не відчуває, не сприймає.

. Частіше всього в моїх очах або у виразі обличчя видно заклопотаність.

. У діловому спілкуванні я прагну приховувати свої симпатії до партнерів.

. Усі мої неприємні переживання звичайно написані на моєму обличчі.

. Якщо я захоплююся розмовою, то міміка стає надмірно виразною, експресивною.

. Мабуть, я дещо емоційно скутий.

. Я звичайно знаходжуся в стані нервової напруги.

. Звичайно я відчуваю дискомфорт, коли доводиться обмінюватися рукостисканнями в діловій обстановці.

. Іноді близькі люди говорять мені: розслаб м'язи обличчя, не скривлюй губи, не роби зморшки.

. Розмовляючи, я надмірно жестикулюю.

. Звичайно в новій ситуації мені важко бути розкутим, природним.

. Мабуть, моє обличчя часто виявляє печаль або заклопотаність, хоча на душі спокійно.

. Мені важко дивитися в очі при спілкуванні з малознайомою людиною.

. Якщо я хочу, то мені завжди вдається приховати неприязнь до поганої людини.

. Мені часто чомусь весело без жодної причини.

. Мені дуже просто зробити різні вирази обличчя за власним бажанням: зобразити печаль, радість, переляк, відчай тощо.

. Мені говорили, що мій погляд важко витримати.

. Мені щось заважає проявляти теплоту, симпатію до людині, навіть якщо я переживаю ці почуття до неї.

Додаток 3

Методика диагностики предрасположенности личности к конфликтному поведению К. Томаса

Інструкція: Виберіть один з двох варіантів.

1

А/ Иногда я предоставляю другим возможность взять на себя ответственность за решение спорного вопроса.

Б/ Чем обсуждать то, в чем мы расходимся, я стараюсь обратить внимание на то, в чем согласны мы оба.

А/ Я стараюсь найти компромиссное решение.

Б/ Я пытаюсь уладить дело с учетом всех интересов другого и моих собственных.

А/ Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

Б/ Я стараюсь успокоить другого и стремлюсь, главным образом, сохранить наши отношения.

А/ Я стараюсь найти компромиссное решение.

Б/ Иногда я жертвую своими собственными интересами ради интересов другого человека.

А/ Улаживая спорную ситуацию, я все время стараюсь найти поддержку у другого.

Б/ Я стараюсь сделать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

А/ Я стараюсь избежать возникновения неприятностей для себя.

Б/ Я стараюсь добиться своего.

А/ Я стараюсь отложить решение сложного вопроса с тем, чтобы со временем решить его окончательно.

Б/ Я считаю возможным в чем-то уступить, чтобы добиться чего-то другого.

А/ Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

Б/ Первым делом я стараюсь ясно определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы.

А/ Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за каких-то возникающих разногласий.

Б/ Я предпринимаю усилия, чтобы добиться своего.

А/ Я твердо стремлюсь достичь своего.

Б/ Я пытаюсь найти компромиссное решение.

А/ Первым делом я стараюсь ясно определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы.

Б/ Я стараюсь успокоить другого и стремлюсь, главным образом, сохранить наши отношения.

А/ Зачастую я избегаю занимать позицию, которая может вызвать споры.

Б/ Я даю возможность другому в чем-то остаться при своем мнении, если он также идет навстречу мне.

А/ Я предлагаю среднюю позицию.

Б/ Я пытаюсь убедить другого в преимуществах своей позиции.

А/ Я сообщаю другому свою точку зрения и спрашиваю о его взглядах.

Б/ Я пытаюсь показать другому логику и преимущество своих взглядов.

А/ Я стараюсь успокоить другого и стремлюсь, главным образом, сохранить наши отношения.

Б/ Я стараюсь сделать все необходимое, чтобы избежать напряженности.

А/ Я стараюсь не задеть чувства другого.

Б/ Я пытаюсь убедить другого в преимуществах моей позиции.

А/ Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

Б/ Я стараюсь сделать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

А/ Если это сделает другого счастливым, я дам ему возможность настоять на своем.

Б/ Я дам возможность другому в чем-то оставаться при своем мнении, если он также идет мне навстречу.

А/ Первым делом я стараюсь ясно определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы.

Б/ Я стараюсь отложить решение сложного вопроса с тем, чтобы со временем решить его окончательно.

А/ Я пытаюсь немедленно разрешить наши разногласия.

Б/ Я стараюсь найти наилучшее сочетание выгод и потерь для нас обоих.

А/ Ведя переговоры, я стараюсь быть внимательным к желаниям другого.

Б/ Я всегда склоняюсь к прямому обсуждению проблемы.

А/ Я пытаюсь найти позицию, которая находится посередине между моей и той, которая отстаивается другим.

Б/ Я отстаиваю свои желания.

А/ Как правило, я озабочен тем, чтобы удовлетворить желания каждого из нас.

Б/ Иногда я предоставляю другим возможность взять на себя

ответственность за решение спорного вопроса.

А/ Если позиция другого кажется ему очень важной, я постараюсь пойти навстречу его желаниям.

Б/ Я стараюсь убедить другого в необходимости прийти к компромиссу.

А/ Я пытаюсь показать другому логику и преимущество своих взглядов.

Б/ Ведя переговоры, я стараюсь быть внимательным к желаниям другого.

А/ Я предлагаю среднюю позицию.

Б/ Я почти всегда озабочен тем, чтобы удовлетворить желания каждого.

А/ Зачастую я избегаю занимать позицию, которая может вызвать споры.

Б/ Если это сделает другого счастливым, я дам ему возможность настоять на своем.

А/ Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего.

Б/ Улаживая спорную ситуацию, я обычно стараюсь найти поддержку у другого.

А/ Я предлагаю среднюю позицию.

Б/ Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за каких-то возникающих разногласий.

А/ Я стараюсь не задеть чувств другого.

Б/ Я всегда занимаю такую позицию в спорном вопросе, чтобы мы могли совместно с другим заинтересованным человеком добиться успеха.

Особливості міжособистісних стосунків у молодих сімях Зміст Вступ Розділ 1. Загальна характеристика

Больше работ по теме: