Основи економічної теорії

 

Тема 1. Вступ. Фактори виробництва. Центральні проблеми економічної організації


. Виникнення, еволюція і предмет економічної теорії як науки


Економічні явища і процеси завжди привертали до себе увагу вчених та всіх освічених людей, тому що давали можливість пояснити мотиви господарської діяльності людей.

Перші спроби вивчення економічних явищ, процесів мали місце ще в працях мислителів Давнього Єгипту, Вавилону, Китаю, Індії. Значний внесок у розвиток економічної думки зробили вчені Античної Греції та Риму. Отже, економічна теорія як наука зародилася ще у IV-ІІІ ст. до н. е. Зокрема, Ксенофонт вперше вводить поняття „ економія (oicos - домашнє господарство; nomos - закон, правило), що означало закони ведення домашнього господарства. Особливо слід підкреслити внесок Аристотеля в економічну теорію як науку. Він вказує, що економіка вивчає виробництво і споживання для задоволення потреб. Науку про багатство він розділив на економіку і хрематистика ( вчення про збагачення, накопичення грошей через лихварство).

Еволюція економічної думки, викликана історичним розвитком суспільства та його господарського середовища, змінювала і погляди на предмет економічної науки. Античні вчені (Ксенофонт і Аристотель) під економікою розуміли «науку про домашнє господарство».

Формування перших шкіл належить до часів нової історії, коли товарне господарство почало набувати загального характеру, в період зародження капіталізму. Меркантилісти - представники першої економічної теоретичної школи(XVI-XVII), які відображали інтереси торгівців епохи первісного нагромадження капіталу, предметом своїх досліджень вважали багатство (грошове, у золоті і сріблі), а його джерелом - торгівлю, насамперед, міжнародну.

Як дисципліна і предмет викладання економічна теорія виникла у кінці ХVII- на початку ХVIII ст., спочатку як політична економія. У 1615р. французький економіст А. Монкретьєн (представник школи меркантилізму) вводить термін „politicos оіconomia (рoliticos - державний, суспільний). Предметом політичної економії є організація і управління суспільним господарством, або закони ведення господарства у державі.

Економічна теорія сформувалась як суспільна наука, оскільки вона вивчає господарську діяльність людей. З часу її появи економічна теорія як наука значно еволюціонувала. До кінця ХІХ ст. вона існує як політична економія.

Школа фізіократів (ХУІІІ ст..)перенесла предмет дослідження у сферу виробництва. Згідно уявлень фізіократів, предметом політичної економії є національне багатство, під яким розуміли продукти землеробства.

Англійська класична політична економія (ХУІІІ-ХІХ ст..) розширила предмет науки до дослідження умов виробництва і нагромадження (А.Сміт), а також розподілу (Д.Рікардо) національного багатства, створюваного в усіх галузях матеріального виробництва, що проявляється в економічних законах і виробничих відносинах. К.Маркс і Ф.Енгельс (ХІХ ст..) предметом політичної економії вважали систему виробничих відносин - відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ і відповідну систему економічних законів.

У другій половині ХІХ ст. створюються передумови для зміни економічної науки. Зокрема сформувалася система ринкової економіки і економісти починають досліджувати конкретні проблеми економії і максимізації вигоди від використовуваних рідкісних ресурсів. При цьому залучають нові методи аналізу, такі як граничні величини, графіки, інтегральне та диференціальне числення.

У надрах маржиналізму, або неокласичної економічної теорії, в кінці ХІХ ст.. зявилась нова назва економічної науки. У 1890р. Альфред Маршалл вводить термін економікс у своїй праці „Principlles of Economics.

Економікс зосереджує увагу на зясуванні кількісних взаємозвязків між елементами господарської системи. Її предметом є дослідження багатства і економічної поведінки раціонального економічного субєкта щодо виробництва необхідних для споживання матеріальних і нематеріальних благ. Увага зосереджується на ізольованому субєкті економіки, його стимулах до дії, тобто підкреслювалась роль людини в економіці.

Дж. М. Кейнс (30-і роки ХХ ст..) значно розширив предмет економікс, перенісши центр досліджень на рівень всієї економічної системи, тобто на рівень макроекономіки.

Найпоширенішим визначенням предмету економічної теорії як науки є наступне: це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів для того, щоб виготовити різноманітні товари, розподілити їх зараз і в майбутньому для споживання поміж різними індивідуумами і групами людей для найповнішого задоволення потреб.

Розрізняють два рівні економічного аналізу: мікро- і макроекономічний. Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних субєктів, а макроекономіка - функціонування національної економічної системи, особливості ведення господарства в межах держави.

Економічний аналіз передбачає дві сторони - позитивну і нормативну. Позитивна сторона полягає у проведенні абстрактного (теоретичного) дослідження економічної системи та її елементів і виведення закономірностей, принципів, теорій, а нормативна сторона - у підготовці загальних рекомендацій для раціональної економічної поведінки усіх субєктів економічної системи. Нормативна політична економія є науковою основою для розробки економічної політики держави.


2. Економічні категорії та економічні закони


Результатом економічного аналізу, систематизації і узагальнення економічних процесів і явищ є виведення економічних теорій, категорій, законів.

Економічні категорії - це наукові терміни, узагальнюючі поняття, які відображають найсуттєвіші сторони реальних економічних явищ, процесів та предметів. Наприклад: товар, ринок, капітал, прибуток, робоча сила та ін.

Економічні закони - це найсуттєвіші, стійкі, причинно-наслідкові звязки в системі економічних відносин, між економічними процесами і явищами. Економічні закони - це суспільні закони, які діють через поведінку людей, які мають певні цілі, інтереси. Ці закони мають конкретно історичний характер, змінюються разом із зміною суспільства. Вони діють як тенденції, що виникають у результаті взаємодії різноспрямованих інтересів, цілей, як усереднення явищ, відхиляються у той чи інший бік. Економічні закони є умовними, тобто діють тільки за певних конкретних умов.

Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства, яка включає різні групи і види законів. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах), особливі (діють в частині економічних систем) і специфічні (діють в окремі економічній системі) економічні закони.


3.Методи мікро- і макроекономіки


Методологія - це комплекс способів, прийомів, засобів і принципів наукового дослідження.

Застосовуються як загальнонаукові, так і специфічні методи пізнання економічних процесів і явищ.

Основні методи:

·Діалектика;

·Наукова абстракція;

·Аналіз і синтез;

·Індукція і дедукція;

·Поєднання історичного і логічного підходів;

·Економічне моделювання;

·Економічний експеримент;

·Статистичний, математичний, порівняльний, графічний, системний, функціональний та інші прийоми аналізу.

Діалектика як метод - загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозвязку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Наукова абстракція, як метод, полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших, сталих сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і функціонування законів.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі обєкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається обєднання різних елементів, сторін обєкта в єдине ціле з урахуванням взаємозвязків між ними.

Індукція та дедукція. Індукція - це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція - метод пізнання від загального до одиничного, від теорії у вигляді гіпотези до фактів. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний звязок одиничного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає всі процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зиґзаґів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання - це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічні моделі дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального обєкта пізнання. Види економічних моделей: макро- і мікроекономічні; абстрактно-теоретичні і конкретно-економічні; статичні і динамічні; графічні, математичні, статичні, компютерні.

Економічний експеримент - штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.


.Суть і структура суспільного виробництва


Суспільне виробництво - це сукупність усіх сфер діяльності людей, які забезпечують стабільне функціонування суспільства, де створюються усі товари і послуги, необхідні для задоволення потреб людей.

Матеріальне виробництво - це сфера діяльності людей, результатом якої є конкретні матеріальні блага і матеріальні послуги. Воно обєднує промисловість, сільське господарство, будівництво, транспортний звязок тощо.

Нематеріальне виробництво - це сфера людської діяльності, результатом якої нематеріальні блага та послуги. Воно обєднує: освіту і науку; культуру і мистецтво; спорт і охорону здоровя; оборону і управління.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Життєве благо, створене у суспільному виробництві є продуктом виробництва.

Процес виробництва, який повторюється, поновлюється і є безперервним, називається відтворенням. Воно поділяється на три види: просте, розширене та звужене (спадне).

Просте відтворення - це таке, за якого обсяги виробництва залишаються незмінними, що відбувається тоді, коли в процес виробництва залучається незмінна кількість факторів виробництва.

Розширене відтворення має місце, коли відбувається збільшення обсягів виробництва у кожному наступному періоді. Воно характерне у період економічного зростання.

Залежно від шляхів здійснення є:

-інтенсивне розширене відтворення;

-екстенсивне розширене відтворення.

При інтенсивному розширеному відтворенні збільшення обсягів виробництва забезпечується підвищенням продуктивності праці на основі впровадження у виробництво НТП.

При екстенсивному розширеному відтворенні збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок залучення додаткової кількості ресурсів.

Звужене (спадне) відтворення характеризується зменшенням обсягів виробництва із кожним наступним циклом. Такий тип відтворення відбувається в період економічної кризи.


5.Фактори виробництва і ефективність їх використання


Процес виробництва можна представити як поєднання факторів виробництва.

Фактори виробництва - це всі чинники виробництва, що залучені до господарської діяльності людей, це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ. Вони - основа, причина і рушійна сила виробничого процесу. Суть виробництва полягає у використанні виробничих ресурсів і створенні на цій основі економічного продукту. (Слово „ресурс французького походження і означає „засіб, „запас, „можливість. Латинське „фактор перекладається як „ той, що здійснює, виробляє, тобто - це причина, чинник певного процесу.)

Для виробництва того чи іншого блага є свій набір факторів. Тому виникає потреба у їх класифікації, в обєднанні у певні групи. В економічній науці є різні підходи до класифікації факторів виробництва.

Марксистська теорія, наприклад, поділила фактори виробництва на речові і особисті. Під речовими факторами розумілась сукупність предметів праці, природних ресурсів та засобів праці, а під особистими - робочу силу як сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини. За цим підходом сукупність усіх ресурсів, що використовуються у господарській діяльності людей, становлять продуктивні сили суспільства, що обєднують засоби виробництва і робочу силу.

Такий розподіл факторів виробництва має яскраво виражену соціальну спрямованість, яка виходить з класового підходу до аналізу природного процесу виробництва. Відповідно до цього підходу єдиним фактором, що створює вартість та прибуток, є праця найманого робітника. Це занадто спрощений розподіл факторів виробництва, який не враховує тих змін, що відбулися в структурі факторів виробництва за останні півтора століття.

У другій половині ХІХ ст. ряд західних економістів всупереч марксистській класифікації ввели в науковий обіг три фактори виробництва: працю, капітал, землю, кожен з яких створює його власнику певний вид доходу. На початку ХХ ст. засновник неокласичної теорії А. Маршалл поряд з названими трьома факторами визначив четвертий - підприємницькі здібності щодо організації та управління виробництва.

Така класифікація елементів виробництва (праця, капітал, земля, підприємницькі здібності) довгий час в економічній науці вважалась класичною і завершеною. Однак економічна наука постійно розширює і доповнює класифікацію факторів виробництва.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: землю, капітал, працю, підприємницькі здібності, а також науку, інформацію, екологію.

Земля, як фактор виробництва - це всі природні ресурси, які використовуються під час виробництва. Цей фактор характеризується з трьох позицій:

1.Земля є безпосереднім ресурсом у сільськогосподарському виробництві (с/г угіддя);

2.Земля, як джерело мінеральних, водних, лісових, біологічних, рекреаційних ресурсів;

.Земля - місце для будівництва усіх обєктів виробничого невиробничого призначення.

При цьому сама земля в цій сукупності факторів розглядається як основоположний фактор виробництва, що має ряд специфічних ознак:

по-перше, земля є кількісно обмеженим фактором виробництва. Площа землі чітко обмежена поверхнею планети і становить лише 29% від її загальної площі. В Україні площа землі становить 61 млн. га, в тому числі площа сільськогосподарських угідь - 42 млн. га;

по-друге, земля є невідтворним фактором виробництва. Це дар природи й у разі втрати тієї чи іншої частини природного багатства його практично неможливо штучно відтворити;

по-третє, земля, на відміну від інших факторів виробництва, є фізично непереміщуваним фактором виробництва, що суттєво обмежує можливості вибору профілю сільськогосподарського виробництва для господарюючих субєктів;

по-четверте, земля як фактор виробництва при належному її використанні на основі досягнення науково-технічного прогресу та агротехніки має здатність не зношуватись фізично та не старіти морально;

по-пяте, земля широко використовується і в несільськогосподарському виробництві як територія для будівництва виробничих будівель, розміщення транспортних та інших комунікацій, добування корисних копалин та ін.

Все вищесказане дозволяє зробити висновок про те, що землю як специфічний та не відтворюваний фактор виробництва необхідно берегти та раціонально використовувати.

Капітал - це інвестиційні ресурси, тобто усі матеріальні чинники виробництва, що створені працею людей і використовуються ними для виробництва товарів і послуг. Цей фактор виявляється в основному в двох формах: натурально-речовій та грошовій. Натурально-речовий склад капіталу представлений машинами, станками, обладнанням, спорудами, транспортними засобами, сировиною, матеріалами, які задіяні у процесі виробництва. Крім того, капітал виступає у вигляді певної суми грошей, необхідної підприємцю, який розпочинає свою діяльність, для придбання матеріально-речових елементів виробництва та наймання робочої сили. У цьому випадку капітал опосередковано бере участь у процесі виробництва.

Праця як фактор виробництва - це сукупність усіх фізичних сил і розумових здібностей людей, що використовуються у виробництві життєвих благ, тобто здатність людей до праці. В економічній науці протягом останнього часу сформувалася концепція „людського капіталу, згідно з якою праця освіченого та кваліфікованого працівника розглядається як головний фактор економічного і соціального прогресу суспільства, особливий, специфічний фактор виробництва.

Людський капітал - сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною повний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій і стан здоровя, які доцільно й ефективно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного виробництва.

Підприємницькі здібності (хист) - це здатність людей організувати поєднання ресурсів для виробництва товарів і послуг, ухвалювати відповідні рішення, здійснювати інновації і йти на ризик. Підприємницькі здібності - особливий, специфічний фактор виробництва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Специфіка цього фактора полягає в особливому типі поведінки господарюючого субєкта, якому притаманні ініціатива, новаторство, гнучкість, певний ступінь ризику та відповідальності. Підприємницькі здібності керівника забезпечують розвиток та вдосконалення виробництва, цього постійне оновлення, створення інноваційного середовища, зміну традиційних стереотипів в управлінні процесом виробництва та відкривають дорогу новому. Підприємницька діяльність за своєю значущістю та результативністю порівнюється до витрат висококваліфікованої праці.

Наука - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Вона виступає як фактор, що інтегрує та постійно революціонізує всі інші фактори виробництва, збагачує їх якісно новим змістом.

Інформація в сучасних умовах є одним із найважливіших факторів суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері. Вона виступає опосередкованою ланкою між наукою та виробництвом і суттєво впливає на розвиток економічних процесів, тому значно зростає інформаційно місткість виробництва, праці та продукту.

У наш час стало зрозумілим, що науково-технічна революція поступово починає перевтілюватись у інформаційну, яка стає вирішальним фактором економічного і соціального розвитку сучасного суспільства. І в таких умовах саме те суспільство, котре перейшло до інформатизації і радикальних змін на її основі, прийде до успіху, а те, що не проводить змін - приречене на відставання та поступову деградацію.

Екологічний фактор виробництва. В другій половині ХХ століття у звязку зі змінами в навколишньому природному середовищі та якістю мінерально-сировинних ресурсів, а також створенням ринку екологічних послуг значно зросла роль екологічного фактора в процесі відтворення суспільного продукту та робочої сили.

Тривалий час природокористування здійснювалось людським суспільством нераціонально. Нині світове співтовариство усвідомило, що забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку неможливе без раціонального споживання, збереження та підтримання життєво необхідних екологічних процесів. Кінець ери дешевої сировини та безвідплатного споживання природних ресурсів призвів до зростання витрат в добувних та обробних галузях, збільшення витрат на впровадження очисних технологій, вжиття природоохоронних та природно відновлюваних заходів. Виходячи з викладеного, екологічний фактор можна визначити як систему спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення. Екологічний фактор у сучасних умовах набуває все більшого значення як на мікро - так і на макрорівні.

На мікроекономічному рівні господарювання екологічний фактор може або здешевлювати випуск конкретної продукції, або навпаки, значно збільшувати витрати виробництва. Практика господарювання показала, що впровадження дорогих за вартістю, але економно споживаючих дорогу сировину та природозаощаджуючих новітніх технологій, є, безумовно, економічно вигіднішим за всіма параметрами, ніж витрати підприємств на очищення та утилізацію відходів, що утворюються на кінцевій стадії виробничого процесу. На макроекономічному рівні стало очевидним, що зростання суспільних екологічних витрат справляє суттєвий вплив на динаміку окремих показників господарської діяльності держави - продуктивність суспільної праці, обсяги ВВП та національного доходу. Знаючи роль і значення вищенаведених факторів виробництва, потрібно зауважити, що вони переплітаються і взаємодіють один з одним. Жоден з них сам по собі не спроможний виробити продукт і принести дохід. Відсутність хоча б одного з них може призвести до руйнування системи і зробити неможливим сам виробничий процес.

Усі фактори виробництва є кількісно визначеними, обмеженими, рідкісними. Це виражається законом рідкості ресурсів. Ресурси є обмеженими насамперед відносно потреб суспільства. У звязку із цим перед суспільством постає проблема ефективного використання ресурсів. Ефективне використання ресурсів передбачає:

по-перше: повну зайнятість ресурсів, тобто залучення усіх наявних, придатних ресурсів у процес виробництва;

по-друге: повний обсяг виробництва, тобто ресурси повинні використовуватися у такий спосіб, щоб найповніше задовольняти потреби суспільства.

Ефективність характеризує звязок між кількістю отриманих благ і кількістю ресурсів витрачених у процесі їх виробництва, тобто, віддачу, результативність виробництва і визначається як відношення результату виробництва до витрат, що зумовили цей результат. Вона дозволяє показати, якою ціною досягається приріст обсягів виробництва, відображає якість економічного зростання.

Розрізняють економічну і розподільчу (соціальну) ефективність. Економічна ефективність - це досягнення виробництвом найкращих результатів за умови найменших витрат виробництва або зниження витрат виробництва на одиницю продукції. Розподільча (соціальна) ефективність - це ступінь відповідності результатів виробництва потребам суспільства загалом і кожної людини зокрема.

Ефективність виробництва визначається низкою показників, серед яких можна виділити: продуктивність праці (обсяг виробленої продукції у розрахунку на одного зайнятого у суспільному виробництві, або на одну людино-годину); трудомісткість (кількість праці, витраченої на виробництво одиниці продукції); фондовіддача (кількість продукції, виробленої з одиниці вартості основних виробничих фондів); фондомісткість (вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції); матеріаловіддача (обсяг виробленої продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів); матеріаломісткість; капіталомісткість.


6.Науково-технічний прогрес і його роль у підвищенні ефективності суспільного виробництва


Науково-технічний прогрес (НТП) забезпечує зростання ефективності суспільного виробництва. Його суть полягає у якісних змінах, що відбуваються в науці і техніці.

Наука - це особливий вид людської діяльності, спрямований на отримання нових знань про природу і суспільство.

Техніка - це сукупність усіх засобів праці, що використовується у виробничих цілях і для задоволення виробничих потреб.

НТП здійснюється у двох формах:

) еволюційна форма НТП - коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, вдосконалюються на снові уже відомих знань;

) революційна форма НТП - це перехід до технічних і технологічних засобів, що побудовані на принципово нових знаннях, наукових ідеях.

Науково-технічна революція (НТР) - це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил на основі докорінних зрушень у науці. Таким чином, наука перетворилася на безпосередній елемент продуктивних сил, вона є новим джерелом економічного зростання.


7.Фундаментальні проблеми організації економіки


Жодне суспільство не має безмежних можливостей. Блага є обмеженими, тоді як потреби є безмежними. Недостатність благ стосовно потреб людей зумовлена обмеженістю ресурсів. Іншими словами ресурси є рідкісними, тобто має місце закон рідкості (обмеженості) ресурсів. Згідно із ним блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для задоволення потреб. У звязку із безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів, перед будь-яким суспільством постає три фундаментальні, взаємоповязані проблеми організації економіки:

. Що і в якій кількості потрібно виробляти? Скільки кожного з товарів повинна виробляти економіка і які та скільки послуг має бути запропоновано? Які із благ слід виробляти негайно, сьогодні, які в майбутньому? Чи це мають бути блага для широкого кола споживачів, чи вишукані, дорогі товари і послуги? Чи слід виробляти більшу кількість товарів споживчого призначення чи виробничих товарів?

. Як виробляти? Хто повинен виробляти ті чи інші товари? Як процес виробництва впливатиме на довкілля? Це вибір технології виробництва, постачальників сировини, організаційно-правових форм підприємств, вибір організації виробництва. Вирішення даної проблеми сприятиме досягненню найбільшої ефективності виробництва.

. Для кого виробляти? Хто буде споживачем вироблених життєвих благ? Визначається система розподілу вироблених благ між різними людьми, сімями, підприємствами. Чи дане суспільство прагне мати більше багатих людей і менше бідних? Як забезпечити існування непрацездатних?

Що, як і для кого виробляти - це найважливіші, найуніверсальніші економічні проблеми, притаманні будь-якій економіці. усі вони повинні вирішуватись у виробництві, результативність якого значною мірою залежить від технології. При цьому різні суспільства використовують різні підходи для їх вирішення.

Шукаючи відповідь на ці питання, виникає проблема технологічного вибору.


8.Технологічний вибір у суспільстві. Крива трансформації


Невідповідність потреб людей і можливостей їх втамування внаслідок обмеженості виробничих ресурсів змушує усіх людей, їх груп, суспільства в цілому вирішувати, які потреби необхідно задовольнити негайно, а які можна відкласти на потім. Обмежені ресурси можна використати на задоволення різних потреб, тобто одні й ті ж фактори виробництва можна витратити на створення різних життєвих благ. Тобто виробничі ресурси є альтернативними. Це все створює проблему економічного (технологічного) вибору, суть якого полягає в тому, як слід розподілити обмежені ресурси, щоб виробити ті блага, які є найнагальнішими для суспільства сьогодні. Правильний економічний вибір дозволить найповніше задовольнити зростаючі потреби людей, а хибний приведе до значних втрат ресурсів і зниження рівня задоволення потреб. Ціною технологічного вибору є та кількість інших товарів і послуг, від яких ми відмовляємося в процесі вибору, ціна тих потреб, які залишилися невтамованими, від задоволення яких відмовились, надавши перевагу суттєвішим із них .Витрати також є альтернативними і кожне благо має альтернативну вартість.

Альтернативна вартість - це ціна тих благ, від яких слід відмовитися в процесі вибору на користь даного блага. Вона визначається тією кількістю одного товару, від якої слід відмовитися, щоб одержати додаткову кількість іншого товару.

Проблема економічного вибору і альтернативність витрат виробництва зумовлюють пошук способів використання виробничих можливостей підприємства, галузі, регіону, чи економіки загалом. Виробничі можливості суспільства визначаються:

1.кількістю і якістю виробничих ресурсів;

2.рівнем розвитку технологій та організації виробництва;

.вдалістю економічного вибору у суспільстві щодо розподілу наявних факторів;

.законом спадної доходності (віддачі) ресурсів. Згідно з цим законом збільшення кількості певного змінного ресурсу при незмінній кількості інших ресурсів веде до зменшення віддачі (кількості виготовлених благ) в розрахунку на кожну його додаткову одиницю.

Проблему технологічного вибору ілюструє крива виробничих можливостей, або крива трансформації.

Крива виробничих можливостей або трансформації показує різні комбінації виробництва двох альтернативних товарів за умов повної зайнятості ресурсів, повного обсягу виробництва при незмінній кількості ресурсів та незмінних технологіях.

Для ілюстрації технологічного вибору за допомогою кривої трансформації припускають, що:

1.економіка функціонує за умов повної зайнятості і досягає повного обсягу виробництва;

2.кількість і якість ресурсів залишається незмінною;

.технологія виробництва є постійною;

.в економіці виготовляється два продукти ( компютери і піца).

Крива відображає різноманітні варіанти вибору стосовно двох товарів(рис.1).

Будь-яка точка в середині кривої (точка К) показує можливий, але не ефективний варіант виробництва двох альтернативних товарів і говорить про неповне і нераціональне використання ресурсів, що зменшує виробничі можливості. Будь-яка точка поза кривою трансформації (точка N) відображає бажанішу альтернативу, але за цих умов ( в короткостроковому періоді за фіксованої кількості ресурсів) є недосяжною.


Рис. 1. Крива трансформації.


компютери




А


В N


К

С




D піцца


В майбутньому, у результаті збільшення кількості ресурсів та впровадження досягнень НТП у виробництво, можна збільшити виробництво обох альтернативних товарів, при цьому крива трансформації зміститься праворуч. Таке зміщення означає економічне зростання в суспільстві (рис.2).


Рис.2. Крива виробничих можливостей у динамічній економіці.

компютери компютери











піцца піцца

Динаміка трансформації суспільства (зміщення кривої трансформації) залежить від розподілу ресурсів між інвестиційними товарами, витратами на науку та споживчими товарами, витратами на поточне споживання.

Крива трансформації ілюструє, що за умов повної зайнятості збільшення обсягу виробництва одного продукту означає відмову від певної кількості іншого (крива нахилена вправо і вниз, опукла). Це повязано із дією закону зростання альтернативної вартості. Його суть полягає в тому, що із збільшенням виробництва одного блага (піцци) на додаткову одиницю, доводиться відмовлятися від щоразу більшої кількості іншого блага (компютерів).


9.Зростаючі витрати, закон спадної доходності. Фактори зростання доходності


Криву трансформації використовують для ілюстрації одного із найважливіших економічних законів, зокрема, закону спадної віддачі (доходності). Даний закон визначає залежність між витратами виробництва і його результатами. Згідно із законом спадної доходності послідовне збільшення кількості використовуваного одного із виробничих факторів при незмінній кількості інших, забезпечуватиме все менший приріст обсягу виробництва. Слід зауважити, що за незначних обсягів виробництва збільшення змінного ресурсу спричинятиме зростання приросту обсягу виробництва ( зростаючу віддачу), але тільки до певної межі. Тобто, закон спадної віддачі діє лише після залучення деякої кількості певного ресурсу і підтверджується для всіх технологій. Таким чином, закон спадної віддачі (доходності) вказує, що збільшення частки одного з факторів виробництва за решти незмінних факторів призводить до збільшення обсягів виробництва. Проте з деякого моменту зумовлений цим приріст обсягу виробництва стає все меншим і меншим. При цьому витрати виробництва зростають. Витрати зростають як за рахунок зміни структури виробництва, так і подорожчання факторів виробництва, а їх зменшення (зокрема за рахунок досягнень НТП), зумовлює зростання доходності.

Тема 2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага


1.Суть, функції, види та інфраструктура ринку


Ринок - це механізм, який забезпечує купівлю і продаж товарів і послуг та процес ціноутворення. З політекономічної точки зору ринок можна визначити як сукупність економічних відносин між людьми з приводу купівлі-продажу товарів та визначення їх ціни. Серед основних функцій ринку слід виділити:

визначає ціну товару;

-інформаційну функцію, тобто ринок несе інформацію про ціни, обсяг попиту і пропозиції певних товарів, про те, що вигідно виготовляти на ринок а що - ні;

-регулюючу функцію, тобто через процес ціноутворення ринок визначає пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- і макроекономічному рівні та кінцевих товарів серед усіх груп споживачів за рахунок зменшення або збільшення попиту і пропозиції;

контролюючу функцію, тобто ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів;

стимулююча функція, яка реалізується через механізм конкуренції. Ринок створює дієвий механізм стимулювання до зниження витрат виробництва, підвищення якості і споживчих властивостей товарів, мотивації до праці, впровадження у виробництво новітніх досягнень НТП і на цій основі підвищення ефективності економіки;

сануюча функція, тобто ринковий механізм конкуренції дозволяє очищати економічне середовище від неконкурентспроможних господарств і забезпечує підтримку найефективніших;

розподільчу функцію, тобто через ціни відбувається диференціація доходів виробників і споживачів, що зумовлює соціальне розшарування суспільства за доходами;

інтегруюча функція, тобто ринок обєднує економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних звязків, у тому числі і зовнішньоекономічних.

Для сучасного ринку характерні економічна свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, поінформованість субєктів, соціалізація та глобалізація економічних звязків.

Ринок є складним і різноманітним явищем економіч6ного життя. Тому для його структурування виділяють різні критерії.

Види ринку можна виділяти за:

§адміністративно-просторовою ознакою: місцевий; регіональний; національний; міжнародний; світовий;

§ступенем конкуренції: вільний ринок; ринок недосконалої конкуренції (олігополістичний, монопольний, монополістично конкурентний);

§субєктами ринкових відносин: ринок продавця; ринок покупця; ринок посередників; ринок державних установ;

§ступенем легальності, відповідності ринку до чинного законодавства: легальний (офіційний ринок); тіньовий.

§ознакою економічного призначення обєктів купівлі-продажу: ринок товарів і послуг (ринок споживчих товарів, засобів виробництва, послуг, ринок науково-технічних розробок та інформації); ринок ресурсів (ринок праці, капіталу, землі і нерухомості); фінансовий ринок (ринок цінних паперів, грошовий, валютний ринки).

Ринок товарів і послуг обєднує ринок споживчих товарів і ринок засобів виробництва.

Споживчий ринок - це той, на якому домашні господарства купують товари і послуги для задоволення власних потреб.

Ринок засобів виробництва - це той, де купуються і продаються засоби виробництва, тобто елементи фізичного капіталу, інвестиційні товари з метою задоволення виробничих потреб.

Ринок ресурсів обєднує:

-ринок землі, де купуються і продаються земельні ділянки і формується ціна землі. Ціна землі залежить від попиту на землю, оскільки пропозиція землі є абсолютно нееластичною.

-ринок праці, який забезпечує працевлаштування робочої сили. Ціною праці є заробітна плата, яка формується залежно від співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці. Попит на працю - це вакантні робочі місця. Попит на працю створюють підприємці. Його величина в першу чергу залежить від продуктивності праці. Пропозиція праці - це працівники певної кваліфікації, фаху, спеціальності, які хочуть і спроможні працювати за певного рівня заробітної плати.

Фінансовий ринок обєднує ринок грошей і капіталів, ринок цінних паперів і валютний ринок. Фінансовий ринок - це місце, де продають фінансові активи (гроші , векселі, облігації, іноземну валюту), у результаті чого формується процентна ставка, курс цінних паперів і валюти.

Ринок грошей - це ринок, де надаються короткострокові кредити з метою купівлі будь-яких товарів, перш за все споживчих.

Ринок капіталів - це ринок, де надаються довгострокові кредити терміном понад 1 рік з метою купівлі капітальних благ.

Спільним для цих ринків є те, що тут продається право використовувати певну суму грошей протягом певного періоду часу за відповідну плату.

Ціною на ринку грошей і капіталу є банківський відсоток.

Кредит - це надання грошей у позику на засадах терміновості, повернення і платності.

До фінансового ринку відносять ще ринок цінних паперів (фондовий) - це ринок, де купуються і продаються акції та облігації. Цінні папери - це кредитно-боргові зобовязання продавця цінних паперів перед покупцем. Вони представлені акціями, облігаціями, векселями, варантами, фючерсними контрактами, сертифікатами, чеками та ін. Основними видами цінних паперів є акції та облігації, всі інші - похідні від них.

Акція - це безтерміновий цінний папір, який засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, дає право на отримання прибутків у вигляді дивідендів, а також на участь в управлінні акціонерним товариством і розподілі майна при його ліквідації.

Акції бувають:

·прості - вони дають право на один голос і на відповідну частку активів компанії та її доходу, дивіденди залежать від суми прибутку товариства за підсумками року;

·привілейовані - дають гарантований дохід у вигляді фіксованих відсотків незалежно від розміру прибутку, але не дають права голосу на зборах акціонерів. Вони дають власнику право на отримання в першу чергу частини майна у разі ліквідації товариства і повернення йому номінальної вартості акції за вимогою. Певні акції цього виду дають право отримувати надприбуток (додатковий дивіденд) або заощаджений дивіденд (невиплачені дивіденди за кілька років). Такі акції називають кумулятивними;

·іменні - це грошовий документ, зареєстрований у книгах компанії на імя власника, продати їх можна лише з дозволу компанії, рух таких акцій реєструється у спеціальних книгах;

·на предявника - імя їх власника не вказується.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобовязання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін із виплатою фіксованого відсотка.

Ринок цінних паперів складається з:

-первинного ринку - тут здійснюється емісія та продаж державних облігацій, а також акцій і облігацій, які випускаються акціонерними компаніями, за номінальною ціною;

-вторинного ринку - тут відбувається перепродаж цінних паперів за курсовою ціною, яка формується під впливом попиту і пропозиції.

Курс акцій залежить від розміру дивідендів і банківського відсотка по депозитних вкладах:

= (D/R)*100%, де


КА - курсова ціна акції;- банківський відсоток;- розмір дивідендів.

До фінансового ринку також відносять валютний ринок - це система відносин щодо купівлі-продажу іноземних валют і визначення їх ринкової ціни (курсу) і платіжних документів у різних національних валютах за вільними ринковими.

Ринкова інфраструктура - комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які опосередковують, прискорюють і полегшують укладання і виконання ринкових угод. Оскільки будова інфраструктури ринку дуже складна, В. Д. Базидевич виділяю такі її елементи: організаційно-технічна, фінансово-кредитна, державно-регулятивна підсистеми і науково-дослідне та інформаційне забезпечення.

Найважливішими елементами ринкової інфраструктури є :

біржі;

інститути роздрібної і оптової біржі (аукціони, ярмарки та ін.);

банківська система.

Біржа (в перекладі „шкіряний гаманець) - це постійно діючий регульований ринок. Це торгівельний посередник між покупцем і продавцем, який виступає у формі обєднання фізичних і юридичних осіб, які розробляють правила, що сприяють проведенню торгівельних операцій. З організаційно-правової точки зору, біржі є акціонерними товариствами закритого типу.

Торгівля на біржі здійснюється за допомогою посередників. Такими посередниками є брокери, дилери, маклери.

Брокер - торговий посередник, який виступає агентом інвестора, укладає угоди за бажанням клієнтів і за його гроші. Їхньою винагородою є комісійні.

Дилери (джобери) - ті, що торгують на біржі від свого імені, на свій власний страх і ризик. Різниця між ціною купівлі і продажу є їхнім заробітком.

Маклери - працівники біржі, які забезпечують порядок проведення торгів на біржі.

На біржі укладаються угоди двох типів:

1.на реальний товар;

2.на термін (фючерсні і форвардні).

Розрізняють такі види біржі:

§товарна - це оптовий товарний ринок, для якого характерні: котирування (формування цін на основі співвідношень попиту і пропозиції), торгівля товарами за стандартами і зразками, регулярність торгів на основі певних правил, свобода вибору контрагента за угодою;

§фондова - це організований певним чином, постійно або регулярно діючий ринок цінних паперів. Він забезпечує мобілізацію грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку і фінансування державних програм;

§валютна - біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами;

§біржа праці - державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманими працівниками;

§фрахтова - постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та від фрахтування суден;

§універсальна - біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами і фрахтовими контрактами.

До елементів ринкової інфраструктури на лежить також банківська система. Це сукупність банківських і небанківських фінансово-кредитних установ у їх взаємозвязку.

Банки - фінансово-кредитні установи, що обслуговують рух грошей і капіталів.

В Україні банківська система є дворівневою і обєднує сукупність комерційних банків і центральний банк.

Комерційні банки - це комерційні фінансово-кредитні установи, метою діяльності яких є отримання прибутку. Вони виконують пасивні та активні операції. Пасивні операції - це операції по залученню тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб. Активні операції - це операції щодо розміщення коштів комерційних банків, тобто надання кредитів.

Комерційні банки обслуговують фізичні особи та підприємства, вони зберігають цінні папери, та інші цінності клієнтів, відкривають заощаджувальні рахунки тощо.

Центральний банк (ЦБ) є «банком банків» і його діяльність не повязана з отриманням прибутку. Він не має жодних стосунків із фізичними особами чи підприємствами, але працює із державними установами та комерційними банками.

Особливі функції ЦБ:

-емісія грошей;

-контроль за пропозицією грошей.

ЦБ регулює і контролює діяльність комерційних банків через видачу інструкцій. Він здійснює операції на ринку цінних паперів, а також зберігає обовязкові резерви комерційних банків, валютні резерви держави і проводить відповідні розрахунки держави, регулює норму облікової ставки тощо.


2. Попит, пропозиція та ціноутворення у ринковій економіці


Щоб зрозуміти як формуються ціни на товарному і ресурсному ринках слід зясувати суть механізму взаємодії попиту і пропозиції та їх законів.

Попит - це бажання і можливість споживачів купити певну кількість товару за того чи іншого рівня цін протягом певного періоду часу. Бажання людей забезпечені необхідною кількістю грошей перетворюються у попит. Отже попит можна визначити як платоспроможні потреби споживачів. Величина попиту - це та кількість товару чи послуги, яку готовий купити споживач за певного рівня його ціни.

Попит залежить перш за все від ціни товару, тому може бути представлений як функція від ціни:

=f (P).


Обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни. В цьому і полягає суть закону попиту. Він означає, що із збільшенням ціни товару попит на нього зменшується і навпаки. Тому крива попиту в графічній моделі є спадною кривою

Попит залежить не лише від ціни. Є ще інші нецінові чинники, що впливають на нього:

1.зміна доходів споживачів;

2.ціни на інші (взаємозамінні або взаємодоповнюючі) товари;

.мода, смаки, вподобання;

.очікування споживачів щодо зміни ціни товару;

.кількість покупців товару.

Під впливом даних факторів відбуваються зміни в попиті, міняється його структура, а крива попиту на даний товар зміщується або праворуч і вверх, або ліворуч і вниз ( рис. 6.2).

D1 D2 D0





Pn




0 Qd2 Qd0 Qd1 QD

Рис. 6.2. Зміщення кривої попиту.


Пропозиція - це бажання, можливість та готовність виробників запропонувати на ринок певну кількість товарів при кожному із рівнів цін протягом певного періоду часу.

Залежність пропозиції та ціни є прямою, отже із збільшенням ціни на товар величина пропозиції цього товару зростає, і навпаки. В цьому полягає суть закону пропозиції (рис. 6.3).

=f (P)


Р



Р2a

b

Р1

0 Qs1 Qs2 Q

Рис. 6.3. Крива пропозиції.

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

1.ціни на сировину, матеріали, ресурси;

2.рівень техніки і технологій;

.податки і субсидії;

.ціни альтернативних товарів;

.очікування продавців щодо зміни цін.

Під впливом цих факторів відбуваються зміни в пропозиції, а крива пропозиції зміщується або праворуч і вниз, або ліворуч і вверх (рис. 6.4).


Р S1


S0

S2






Рп



0 Qs1 Qs0 Qs2 Q

Рис. 6.4. Зміщення кривої пропозиції.


Співвідношення між попитом і пропозицією забезпечує встановлення ринкової ціни товару. Ринкова ситуація, коли обсяг попиту на товар дорівнює обсягові пропозиції на даний товар називається ринковою рівновагою. Ціна товару, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції називається ціною ринкової рівноваги. А кількість товару, яка при цьому продається і купується становить рівноважний обсяг продажу. На графіку ціна ринкової рівноваги визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції (рис. 6.5).

Р

S


надлишок


Р2



Р* E



Р1 дефіцит D

0 Q* Q

Рис. 6.5. Ціна ринкової рівноваги.


Якщо ціна нижча від рівноважної, то на ринку виникає дефіцит товарів; якщо ж ціна на товар вища від рівноважної, то на ринку виникає надлишок товарів.

В сучасних умовах в межах державного регулювання встановлюються верхні і нижні межі цін. Верхня межа ціни - це максимальна ціна, вище якої вона підніматися не може. Нижня межа ціни - це мінімальна ціна, встановлена державою, нижче якої вона опуститися не може, незалежно від конюнктури ринку.


. Еластичність попиту і пропозиції та методи їх визначення


Конюнктура ринку - це співвідношення між попитом і пропозицією на ринку певного товару чи товарів загалом. Міру чутливості попиту чи пропозиції щодо зміни ціни товару характеризує еластичність відповідно попиту чи пропозиції. Вимірюється еластичність за допомогою коефіцієнта еластичності (Е). Коефіцієнт еластичності показує на скільки відсотків зміниться величина попиту/ пропозиції, якщо ціна (або дохід, ціна інших товарів) зміниться на 1 %. Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходом і перехресну еластичність та еластичність пропозиції. Коефіцієнт цінової еластичності попиту і пропозиції визначається як відношення зміни обсягу попиту/пропозиції у % до зміни ціни у %.


Еpd = ?Qd, % / ?P,% ;= ?Qs, % / ?P,% , де


?Qd, % - відсоток зміни обсягу попиту;

?Qs, % - відсоток зміни обсягу пропозиції;

?P,% - відсоток зміни ціни товару.

Попит і пропозиція можуть бути еластичними і нееластичними.

Якщо коефіцієнт еластичності > 1, то попит/пропозиція еластичні; якщо коефіцієнт еластичності < 1, то попит/пропозиція нееластичні; якщо Еp = 1, то наявна одинична еластичність; якщо Еp рівне нескінченності, попит/пропозиція є абсолютно еластичними; якщо Еp = 0, то має місце абсолютно нееластичний попит/ пропозиція.

Цінова еластичність попиту залежать від ряду чинників, зокрема: значимості товару для споживача; наявності товарів-субститутів; питомої ваги даного товару у витратах споживача; фактора часу.

Перехресна еластичність попиту характеризує чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися у ціні супутнього товару В.

Еластичність попиту за доходом характеризує міру чутливості величини попиту щодо зміни доходу споживача.

Цінова еластичність впливає на обсяг доходу продавця, який визначається як добуток ціни за одиницю товару на кількість проданого товару.

Для еластичного попиту зменшення ціни на 1% викликає значніше зростання обсягу попиту, тому доходи від продажу зростають.

Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1% спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1%, тому загальний дохід від продажу зменшується.

Для одинично еластичного попиту зміна ціни зумовлює абсолютно однакову зміну попиту, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним.

Тема 3. ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА


І. Мета споживача. Кардиналістська модель


Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини. Потреба - це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи споживання благ.

Основною метою споживача, мотивом його поведінки є максимізація корисності.

Корисність - це задоволення, яке отримує людина від споживання благ. Корисність являє собою психологічно-субєктивну оцінку задоволення.

Термін «корисність» ввів англійський вчений Ієремія Бентам.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський або кількісний та ординалістський або порядковий.

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці - „ютиля (від англ. utility - корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально.

Основні форми корисності:

. Сукупна корисність (ТU) - це загальна величина задоволення, яку отримує споживач від всіх спожитих благ. Залежність сукупної корисності від кількості спожитих благ відображає функція: TU = f (X,Y,…), де Х, Y... - кількості споживаних благ.

Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощування споживання блага Х застосовують поняття „гранична корисність.

. Гранична корисність (MU) - це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю:


.


. Середня корисність (AU) - загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару


.


Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця блага приносить споживачу менше задоволення, ніж попередня. Це дало можливість німецькому економісту Г.Госсену сформулювати закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена): величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.



Крива сукупної корисності (рис. 1 а) представляє зростаючу опуклу вгору функцію, що є наслідком дії закону зростаючої сукупної корисності: з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає, але прирости корисності зменшуються. Графік граничної корисності (рис. 1 б) представлений гістограмою та спадною кривою.

Між кривими сукупної та граничної корисності існує геометричний звязок:

·сукупна корисність досягає максимального значення, коли гранична корисність стає рівною нулю;

·величину граничної корисності показує кут нахилу кривої сукупної корисності =

·за відємних значень граничної корисності крива відхиляється донизу, але цей відрізок (пунктир) не включається у функцію корисності.

Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення.


2. Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії


Кардиналістський підхід до аналізу рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями і цінами товарів.

Правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:



де - граничні корисності останніх спожитих одиниць відповідних благ, - ринкові ціни відповідних благ.

Загальне правило оптимізації вибору споживача можна сформулювати так: вибір є оптимальним, якщо в рамках бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їхніх цін:



Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані рівноваги. Рівновагу споживача описує другий закон Госсена: для максимального задоволення потреб в умовах обмеженості благ необхідно припинити споживання всіх благ у точках, де інтенсивність задоволення від споживання кожного блага стає однаковою.

Якщо умова рівноваги не виконується, наприклад, , споживач має стимул до зміни структури споживання. Він почне перерозподіляти бюджет на користь товару , при збільшенні споживання якого гранична корисність буде спадати, а гранична корисність товару , кількість якого зменшиться, буде зростати до відновлення рівноваги. При цьому сукупна корисність нового набору товарів в межах того ж самого бюджету зросте. Отже, рівновага у споживанні максимізує добробут споживача.


3. Мета споживача. Ординалістська модель


За ординалістською (порядковою) теорією споживач вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ. Виміру піддається тільки порядок надання переваг певним наборам благ, які споживач систематизує за рівнем задоволення потреби. Поведінка та рівновага споживача пояснюється за допомогою кривих байдужості та бюджетних прямих.

Отже, на споживацький вибір впливають: уподобання споживачів, ціни благ, доходи споживача.

Субєктивну інформацію про уподобання споживача містять криві байдужості.

Крива байдужості - це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.

Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному і тому ж рівні корисності, але може змінювати набір товарів у кошику. Опуклість кривих байдужості до початку координат означає, що збільшення в кошику кількості одного товару супроводжується зменшенням кількості іншого, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим.

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовується карта байдужості - сукупність кривих байдужості , кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 2.).




Гранична норма заміни (MRS) - кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого.

Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:



Узагальнимо властивості кривих байдужості:

§криві байдужості не можуть перетинатися;

§криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;

§криві байдужості мають відємний нахил для абсолютної більшості благ.

§в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється.

Споживач бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів. Однак, повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його дохід обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.




Бюджетне обмеження споживача формують його дохід і ціни товарів і послуг.

Загальні видатки на придбання товарів і в межах певного доходу споживача визначаються рівнянням бюджетного обмеження:


,


де - ціни товарів, - кількості товарів.

Бюджетна лінія - це лінія, яка показує всі комбінації двох благ, які споживач може купити за певного грошового доходу і певного рівня цін на них.

Розглянемо вплив зміни доходу на положення бюджетної лінії.

Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід зменшується - то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним (Рис.5.)



Якщо змінюється ціна на товар, то це призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії.

Узагальнимо властивості бюджетної лінії:

§бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків;

§бюджетна лінія має відємний нахил - це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів);

§зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача;

§зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача.


4. Оптимізація вибору на основі ординалістської теорії




За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного та „моделі можливого. Таке поєднання одержимо, сумістивши карту байдужості з графіком бюджетної лінії, як це зображено на рис. 4.7.

Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості.

Можна обґрунтувати рівновагу споживача алгебраїчно. Лише в точці , де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їх нахил однаковий. Як ми знаємо, нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміни , а нахил бюджетної лінії - співвідношення цін . Тобто в точці рівноваги


.


Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача, аналогічним одержаному за кардиналістською версією.

ТЕМА 4. ПІДПРИЄМНИЦТВО В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ


.Підприємницька діяльність та її види


Ринкова економіка базується на свободі підприємництва, конкуренції та вільному ціноутворенні. Підприємницька діяльність базується на економічному інтересі, тобто здійснюється з метою отримання прибутку. Вона охоплює такі сфери: виробничу, торгівлю, фінансову, посередницьку та страхову.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна діяльність, що спрямована на виробництво товарів і надання послуг з метою отримання прибутку і передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати.

Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний обєкт. Обєкт підприємництва - сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу. Субєкти підприємницької діяльності: приватні особи, група юридичних або фізичних осіб, держава.

Типи підприємницької діяльності:

-виробнича (виробництво товарів і послуг);

-фінансова;

торговельна;

інноваційна;

посередницька;

-страхова.

Підприємство - це відокремлена господарська одиниця, яка забезпечує поєднання факторів виробництва і виробництво на цій основі товарів і послуг з метою отримання прибутку.

Фірма - обєднує кілька підприємств. Це юридична особа, від імені якої підприємство здійснює свою господарську діяльність.

Види підприємств:

1.за формою утворення статутного капіталу:

-унітарні (1 особа власник);

-корпоративні (2 і більше осіб обєднують свою власність);

2.за організаційно-правовою формою:

-одноосібне володіння (індивідуальне) - це підприємство, власником якого є одна особа чи сімя, яка здійснює господарську діяльність від свого імені і на умовах повної відповідальності;

-товариство (партнерство) - 2 і більше осіб обєднують своє майно і зусилля з метою здійснення підприємницької діяльності на засадах розподілу доходу і ризику.

Види товариств:

Øповне товариство - співвласники несуть повну, необмежену відповідальність по своїх зобовязаннях, яка поширюється і на їх особисте майно, на однакових умовах.

Øтовариство з обмеженою відповідальністю - співвласники несуть обмежену відповідальність по своїх зобовязаннях, тобто лише майном підприємства.

Øтовариство з додатковою відповідальністю - співвласники ризикують майном підприємства і при потребі своїм власним майном.

Øзмішане (командитне) товариство - складається з дійсних членів, які несуть повну відповідальність за зобовязаннями товариства, та членів-вкладників, які відповідають за зобовязаннями товариства лише своїми внесками.

-корпорація (акціонерне товариство) - це підприємство, яке виникає шляхом обєднання капіталів великої кількості співвласників на основі випуску і розповсюдження акцій.

Види акціонерних товариств:

Øвідкрите (ВАТ) - це акціонерне товариство, акції якого вільно купують і продають на фондовому ринку;

Øзакрите (ЗАТ) - це акціонерне товариство, акції якого не випускаються або випускаються без права вільної купівлі/продажу.

3.за розміром ( насамперед за кількістю працівників ):

-малі;

-середні;

великі;

4.за формою власності:

-державні - повністю знаходяться у державній власності;

-колективні - знаходяться у власності колективу;

комунальні;

приватні.

5.за національною належністю капіталу:

-спільні - власниками є фізичні або юридичні особи;

-іноземні - належать іноземним власникам;

національні.

6.за метою та характером діяльності:

-комерційні;

-некомерційні.

Підприємства можуть обєднуватись у різні структури: асоціація, концерн, картель, синдикат, трест, консорціум, конгломерат, франчайзинг, фінансово-промислові групи.


2. Капітал підприємства, його кругообіг і обіг


Фактори виробництва, що перебувають у власності або розпорядженні підприємства становлять його кошти або капітал. Вони постійно перебувають у русі і проходять при цьому три стадії: дві з них - у сфері обігу і одна - у сфері виробництва:

І стадія - закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС) ), відбувається у сфері обігу. У цій фазі кошти підприємства набувають грошової форми;

ІІ стадія - виробництво визначених товарів, відбувається у сфері виробництва, а кошти підприємства набувають продуктивної форми;

ІІІ стадія - продаж створеної продукції, відбувається у сфері обігу, а кошти перебувають у товарній формі.

Таким чином, кругообіг коштів (капіталу) підприємства - це проходження ними трьох стадій та послідовне набуття трьох форм - грошової, продуктивної і товарної ( рис.6.6).

Кругообіг коштів (капіталу) як процес, що постійно повторюється називається оборотом коштів. Він характеризується часом та швидкістю.

Час обороту капіталу обєднує час виробництва і час обігу.

Залежно від особливостей участі різних складових капіталу підприємства у процесі виробництва розрізняють: основний і оборотний капітал.

Основний капітал підприємства - це частина продуктивного капіталу підприємства, яка бере участь у багатьох кругообігах і свою вартість переносить на новостворений продукт порціями, частинами. До основного капіталу відносять: машини, устаткування, інструменти тощо.

Процес перенесення вартості основного капіталу підприємства на новостворений продукт називається амортизацією. Вартість основного капіталу, що переноситься протягом року становить річні амортизаційні відрахування. Сума усіх амортизаційних відрахувань зосереджується в амортизаційному фонді, кошти якого використовується на капітальний ремонт чи зміну зношеного обладнання.

ЗВ


Г - Т ... В ... Т ' - Г '


РС



І стадіяІІ стадіяІІІ стадія

Рис. 6.6. Кругообіг коштів підприємства.


Річна норма амортизації визначається за формулою:


А' = (Ар / ОКзаг)*100%, де


А' - річна норма амортизації;

Ар - амортизаційні відрахування;

ОКзаг - загальна вартість основного капіталу підприємства.

Розрізняють різні методи амортизації, зокрема: лінійний метод, метод прискореної амортизації.

Оборотний капітал підприємства - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в одному кругообігу і свою вартість повністю переносить на новостворений продукт. До оборотного капіталу відносять: сировину, матеріали, комплектуючі тощо.

Час обороту основного капіталу визначають як відношення певної початкової його вартості до суми річних амортизаційних відрахувань.

Час обороту оборотного капіталу визначається як відношення разової вартості оборотних коштів до суми вартості перенесеної протягом року.

Основний капітал підприємства зношується фізично і морально. Втрата частини вартості основного капіталу, разом із втратою його техніко-експлуатаційних властивостей в процесі експлуатації чи бездіяльності називається фізичним старінням (зношенням).

Втрата вартості основного капіталу в результаті впровадження досягнень НТП у виробництво називається моральним старінням.

Формою руху авансованого підприємством капіталу є витрати виробництва.


3. Технологія виробництва


Модель поведінки фірми будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання. Мета фірми - одержання максимальної величини прибутку за даний період. Обмеженнями виступають продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції та попит на неї. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить від ринкової структури, в якій господарює фірма.

Модель фірми ґрунтується на припущенні раціональності її поведінки. Головна мета власника - максимізація вигоди у вигляді суми прибутку за певний період - визначає всі рішення фірми відносно того, що, як і для кого виробляти.

Пошук шляхів максимізації прибутку перш за все означає для фірми оптимізацію процесу виробництва. Виробництво розглядається як процес перетворення вхідного потоку затрат ресурсів, або факторів виробництва, у вихідний потік випуску готової продукції. Фактори виробництва, до яких належать праця, земля, капітал, підприємництво, час та технологія - розглядаються як блага, які повинна придбати фірма для забезпечення випуску інших благ - готової продукції.


ВХІД ПРОЦЕСОР ВИХІД

ресурси результат

Узагальнену інформацію про взаємозвязок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

Виробнича функція задає максимальний обсяг випуску , який може виробити фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів. В моделі поведінки фірми для спрощення аналізу розглядаються лише два ресурси для довгострокового періоду - праця і капітал , і тільки один змінний фактор - праця - для короткострокового періоду. Загальний аналітичний вираз виробничої функції можна записати:


або або


Першим, найбільш відомим варіантом виробничої функції була виробнича функція Кобба-Дугласа (1923 р.), яка описує залежність обсягів виробництва від двох факторів - капіталу і праці:

де - коефіцієнт пропорційності або масштабності; - коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують приріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1%.

Як правило, за величиною менші від одиниці і це узгоджується з тим, що гранична продуктивність кожного ресурсу при зростанні обсягу цього ресурсу зменшується.

Сума констант має особливе економічне значення:

якщо =1, то функція виробництва демонструє постійну віддачу від масштабів;

якщо >1, то функція виробництва демонструє зростаючу віддачу від масштабів;

якщо <1, то функція виробництва демонструє спадну віддачу від масштабів.

Слід розглянути поняття „короткостроковий і „довгостроковий періоди, які мають різний зміст для характеристики стану виробництва на фірмі і в галузі. Короткостроковий період (з точки зору фірми) - це період часу, в якому виробничі потужності фірми фіксовані, але обсяг виробництва можна розширити чи зменшити за рахунок більшої або меншої кількості живої праці, сировини тощо. Короткостроковий період (з точки зору галузі) - це період, протягом якого число діючих фірм в галузі не змінюється.

Довгостроковий період (з точки зору фірми) - це тривалий період часу, достатній для зміни кількості всіх ресурсів, в тому числі і виробничих потужностей. Довгостроковий період (з точки зору галузі) - це період, протягом якого діючі фірми можуть розформуватись і залишити галузь, водночас нові фірми можуть виникнути і увійти в галузь. Отже, у довгостроковому періоді число фірм в галузі є змінним.

економічний теорія попит капітал

4. Виробництво у короткостроковому періоді


У короткостроковому періоді фірма для збільшення виробництва може змінювати обсяги лише деяких ресурсів, інші є фіксованими.

Короткострокова виробнича функція має вигляд: .

Вона надає інформацію про внесок кожної одиниці змінного фактора у зростання загального обсягу випуску, який обчислюють у показниках сукупного, середнього та граничного продукту в фізичних одиницях.

Сукупний фізичний продукт або сумарна продуктивність змінного фактора - це загальна кількість продукції, виробленої всіма одиницями змінного фактора в умовах незмінності інших факторів.

Граничний фізичний продукт або гранична продуктивність змінного фактора - це приріст сукупного продукту, або додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора:


.


Середній фізичний продукт або середня продуктивність змінного фактора - це кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора:


.



5. Виробництво у довгостроковому періоді


У довгостроковому періоді фірма може змінити як технологію виробництв, так і його масштаб. Функція виробництва має вигляд:


.


Двофакторна виробнича функція може бути представлена у графічній формі - ізоквантою.




Ізокванта - це крива однакової кількості продукту, яка відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, що забезпечують певний фіксований рівень випуску (рис. 4). Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва.

Карта ізоквант - це набір ізоквант, який характеризує максимальний рівень виробництва, якого можна досягти за кожного набору вхідних ресурсів.

Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою.

Можна відмітити ще кілька властивостей ізоквант:

ізокванти, що відображають різні рівні випуску, не можуть перетинатися;

ізокванти опуклі до початку координат і не перетинають осі координат, а лише необмежено наближаються до них, оскільки фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна, як правило, неможлива, що відповідає припущенню про абсолютну необхідність для виробництва обох факторів.

За допомогою виробничої функції можна проаналізувати можливості зміни технології за умови збереження досягнутого рівня виробництва. Наприклад, якщо кількість капіталу зменшилась на , то таку саму кількість продукції за той же час можуть виробити додатково залучені у виробництво одиниць праці:


.


Показник, що визначає пропорції заміни факторів виробництва, називається граничною нормою технологічної заміни - .

Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.

Гранична норма технологічної заміни праці капіталом:


,


або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:


,

тобто .

Аналіз довгострокової функції виробництва має важливе практичне значення, особливо для планування розвитку фірми.

Випуск одного і того ж обсягу продукції технологічно ефективно можна забезпечити різними сполученнями факторів виробництва. Але з економічної точки зору кожна комбінація ресурсів обумовить для фірми різні витрати. Тому виникає проблема вибору економічно ефективної структури факторів, яка забезпечила б виробництво даного обсягу з мінімальними витратами.

Тому допустимі витрати на працю і капітал можна описати таким рівнянням:


,


де - ціна одиниці праці, -ціна одиниці капіталу.

Фірма може змінити співвідношення праці і капіталу, але так, щоб загальна сума витрат не змінилась. Розвязавши дане рівняння відносно L або К, можемо визначити всі можливі комбінації вхідних ресурсів, які не виходять за межі визначеного рівня витрат:


, або .


Графічно ці комбінації відображає ізокоста.



Ізокоста - це лінія незмінних витрат, що показує всі можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може придбати за даного рівня витрат.

Кожен фіксований рівень витрат зображає інша ізокоста. Множина ізокост, які ілюструють різні рівні довгострокових сукупних витрат, називається картою ізокост (рис. 7.5).

Зміна рівня сукупних витрат зміщує ізокосту паралельно вгору або вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі.

Нахил ізокости до відповідної осі визначається співвідношенням цін ресурсів: або . Одночасно він визначає пропорції взаємозаміни ресурсів, виражені в категоріях альтернативних витрат. Якщо заміна ресурсів відбувається за умови, що сукупні витрати повинні залишатися незмінними, то вірним буде рівняння:


, або звідси: .


Перед фірмою стоїть завдання знайти таку комбінацію праці і капіталу, яка за існуючих цін ресурсів забезпечила б мінімальні сукупні витрати на заданий фіксований обсяг виробництва. Технологічно ефективні комбінації для заданого рівня випуску показує ізокванта. Отже, геометрично задача зводиться до пошуку точки, яка знаходиться на фіксованій ізокванті і одночасно спільна з найменш віддаленою від початку координат ізокостою, що забезпечує найнижчу суму сукупних витрат виробництва.

Сумістивши карту ізокост з фіксованою ізоквантою (рис. 7.6), побачимо, що ізокоста з мінімальними витратами буде дотичною до ізокванти, а параметри точки дотику (Е) покажуть оптимальну комбінацію факторів виробництва. У цій точці кут нахилу ізокванти збігається з кутом нахилу ізокости. Оскільки кут нахилу ізокванти визначає граничну норму технологічної заміни факторів виробництва в категоріях їх продуктивності


,


а кут нахилу ізокости визначає заміну факторів у категоріях відносних цін , то в точці дотику гранична норма технологічної заміни факторів виробництва дорівнює їх відносним цінам. Ця точка є точкою рівноваги фірми.




Алгебраїчно точка мінімальних витрат знаходиться шляхом розвязку системи рівнянь:


.

Перше рівняння є рівнянням заданої ізокванти, а друге рівняння - це рівняння рівноваги, яке означає, що в точці дотику співвідношення граничних продуктів праці і капіталу дорівнює співвідношенню їхніх цін. Переписавши рівняння рівноваги як , одержимо умову рівноваги, відому під назвою еквімаржинального принципу або принципу рівності граничних величин.

І геометричний, і аналітичний методи розвязку задачі мінімізації витрат для фіксованого обсягу випуску продукції дають одну і ту ж умову рівноваги: мінімум витрат для заданого рівня виробництва досягається, якщо фірма використовує таку комбінацію ресурсів, для якої граничні продуктивності ресурсів пропорційні їхнім цінам, або відношення граничного продукту фактора до його ціни однакове для всіх вхідних ресурсів.


6. Віддача від масштабів


Якщо обсяги використання факторів виробництва змінюються не в протилежних напрямках, а в одному і тому ж, тобто коли фірма збільшує використання всіх вхідних ресурсів, відбувається зміна масштабів виробництва.

Довгострокова виробнича функція показує ефект масштабу, тобто співвідношення між зростанням затрат ресурсів і зростанням обсягів виробництва. Тут можливі три випадки:

§якщо темпи зростання обсягів виробництва перевищують темпи зростання обсягів ресурсів, має місце зростаючий ефект масштабу;

§якщо обсяги виробництва зростають тими ж темпами, що і обсяги використовуваних ресурсів, має місце постійний ефект масштабу;

§якщо зростання обсягів виробництва відбувається в меншій мірі, ніж зростають обсяги залучених ресурсів, має місце спадний ефект масштабу.

7.Витрати виробництва


Сучасні теоретики, розглядаючи витрати, в першу чергу зосереджують увагу на обмеженості ресурсів і можливостях їх альтернативного використання. Рідкісність ресурсів виробництва, їх дефіцитність означає неможливість виробництва одного товару, якщо ресурси розподілені на користь виробництва іншого. Тому в мікроекономіці всі витрати вважаються альтернативними. Альтернативні витрати в грошовій формі називаються економічними витратами.

Економічні витрати - це ті суми грошей, які фірма зобовязана виплатити кожному постачальнику ресурсів, щоб забезпечити їм такий рівень доходів, який дозволив би утримати ресурси в межах даного виду діяльності, відволікти їх від використання в альтернативних виробництвах.

Економічні витрати включають в себе зовнішні та внутрішні витрати.

Зовнішні (явні, бухгалтерські) витрати - це грошові платежі фірми стороннім постачальникам ресурсів. До них відносять витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, заробітну плату, орендну плату, амортизаційні відрахування на власне устаткування та ін.

Внутрішні (неявні) витрати - це витрати на власні ресурси підприємця. Вони дорівнюють грошовим платежам, які міг би одержати власник, якби використовував власний ресурс іншим, найкращим зі способів його застосування. До неявних витрат зараховують також так званий нормальний прибуток, який зараховують до постійних витрат. Нормальний прибуток - це мінімальний дохід, який дозволяє утримати ресурси власника в межах даного виду діяльності.

Бухгалтерський облік відносить до витрат виробництва лише зовнішні витрати і не визнає неявних витрат. Оскільки грошові потоки на покриття неявних витрат відсутні, бухгалтери зараховують весь надлишок сукупного виторгу над явними витратами до прибутку.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між сукупним виторгом і явними витратами:


.


Економічний прибуток - це різниця між сукупним виторгом та явними і неявними витратами:


.


Економічний прибутокЗагальний виторгБухгалтерський прибутокЕкономічні витратиНеявні витратиЯвні витрати Явні витрати

Бухгалтерські витрати менші за економічні на величину неявних витрат. Бухгалтерський прибуток більший за економічний прибуток на величину неявних витрат, тобто нормального прибутку.

Економісти вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої сукупний виторг перевищує всі альтернативні витрати, як явні, так і неявні.

Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат - постійні і змінні.

Постійні витрати - це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобовязання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. До постійних витрат відносять також всі неявні витрати. За нульового обсягу виробництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам фірми.

Змінні витрати - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників.




Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами . Вони включають постійні і змінні витрати: .

Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період :

середні постійні витрати - це співвідношення постійних витрат та обсягу виробництва; тобто це постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції:


,


середні змінні витрати - це співвідношення змінних витрат та обсягу виробництва; тобто це змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції:


,


середні сукупні витрати: - це співвідношення загальних витрат та обсягу виробництва; тобто це загальні витрати в розрахунку на одиницю продукції:


.


Оскільки сукупні витрати є сумою і , то середні сукупні витрати також можна представити як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:

Граничні витрати - це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю, або додаткові витрати, повязані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції: . Оскільки сукупні витрати змінюються в результаті приросту змінних витрат, то граничні витрати можна визначити також за показником приросту змінних витрат:


.


Оскільки в довгостроковому періоді фірма може здійснити всі необхідні пристосування до запитів ринку, у даному періоді не розрізняють постійних та змінних витрат. У довгостроковому періоді можна змінити кількість всіх ресурсів, тобто всі витрати є змінними.

Довгострокові середні витрати, тобто витрати на одиницю продукції, формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, її успіх на ринку. Якщо ціна виробника виявиться нижчою за ринкову ціну, фірма одержить економічний прибуток, в іншому разі вона матиме збитки і буде витіснена з ринку, тому мінімізація середніх витрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми.

Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний звязок. Крива довгострокових середніх витрат будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат . Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові мають U - подібну форму. Нижня точка кривої показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва.

За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були б мінімальними.



Крива довгострокових середніх загальних витрат складається з частин короткострокових АТС стосовно кожного розміру підприємства, вона вказує на необмежену кількість можливих розмірів підприємства. Якщо така кількість достатньо велика, крива довгострокових середніх загальних витрат є практично плавною лінією.

ТЕМА 5. Визначення ціни і обсягу виробництва фірмою в різних моделях ринку


Ринкова структура (модель ринку) - це середовище, в якому здійснюється підприємницька діяльність. Залежно від конкурентного середовища (умов вступу на ринок, контролю над ціною, кількості фірм-конкурентів) розрізняють чотири моделі ринку: чиста (досконала конкуренція), монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія. Їх характерні ознаки подано у таблиці 1.


Таблиця 1

Загальна характеристика ринкових структур

Характерні ознакиСтруктури ринкуЧиста конкуренціяМонополістична конкуренціяОлігополіяЧиста монополіяКількість та розміри фірмДуже багато дрібнихБагатоДекілька великихОднаТип продуктуОднорідний, стандартизованийДиференційованийСтандартизований або диференційованийУнікальнийКонтроль над ціноюВідсутнійДеякийОбмежений взаємозалежністю, значний при таємній змовіЗначний, або повнийУмови входження в галузьЛегкіВідносно легкіСерйозні перешкодиВходження заблокованеДоступність інформаціїОднаковаДеякі обмеженняНецінова конкуренціяВідсутняЗначний наголос на рекламу, торгові знаки, марки і т.д.Дуже типова, особливо при диференціації продуктуРеклама звязку фірми з суспільними організаціямиПрикладСільське господарствоВиробництво одягу, взуттяВиробництво автомобілів, сталіМісцеві підприємства комунальних послугЧисту конкуренцію та чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами, а олігополію та монополістичну конкуренцію - реальними. Роль ідеальних та реальних ринкових структур є різною. Перевагою ідеальних моделей ринку є можливість чітко визначити систему обмежень на шляху до максимізації прибутку, можна врахувати всі варіанти виробництва продукції порівняно з рівнем цін і встановити оптимальний варіант.

Основними методами визначення максимального прибутку фірми є:

  1. Порівняння загального доходу і загальних витрат.
  2. Порівняння граничного доходу і граничних витрат (MR=MC). Це рівняння називають правилом визначення обсягу виробництва.

В умовах ринку досконалої конкуренції MR=P, то для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні: MC=P.

Монопольна влада - це можливість монополіста встановлювати ціну на свій товар, змінюючи обсяг його продажу. Ця влада визначається трьома факторами: еластичністю ринкового попиту, кількістю продавців та взаємодією між фірмами. Ступінь монопольної влади вимірюється індексом Лернера:

= (P-MC)/ Р = - 1/ Ed,


де Ed - еластичність попиту фірми, Р - ціна, МС - граничні витрати.

Значення індексу Лернера перебуває в межах між нулем та одиницею. Більше значення L означає вищий ступінь монопольної влади.

Монопсонія - це ринок з єдиним покупцем. Монопсоніст максимізує свій прибуток, купуючи таку кількість товару, за якої його граничні витрати дорівнюють його граничній цінності.

Монопсонічна влада - це можливість покупця придбати товар за ціною, нижчою від граничної цінності товару для нього. Ступінь монопсонічної влади залежить від еластичності ринкової пропозиції, кількості покупців та взаємодії між фірмами.

Концентрація ринку - це ступінь домінування на ринку однієї або кількох великих фірм. Для виміру ступеня концентрації ринку використовують кілька показників. Найвідомішими серед них є коефіцієнт концентрації та індекс Герфіндаля.

Індекс Герфіндаля обчислюють через піднесення до квадрата відсоткової частки кожної з фірм та сумування отриманих результатів.


ТЕМА 6. ВИРОБНИЦТВО І ПОПИТ НА ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ


Необхідні для виробництва ресурси фірми купують на специфічних ринках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються попитом і пропозицією. Попит на будь-який ресурс є похідним від продукту, який виготовляють за його допомогою. Попит на ресурси залежить від: попиту на готову продукцію; технології, яку фірма обирає для виробництва продукції; співвідношення продуктивності і ціни ресурсу.

Граничний продукт у грошовому виразі, або гранична дохідність ресурсу (МRР) - це приріст загального виторгу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного вхідного фактора.

Граничнині витрати на ресурси (МRС) - це витрати на придбання кожної додаткової одиниці ресурсу.

Правило використання ресурсів: фірма буде мати прибуток при застосуванні додаткових одиниць ресурсу до тієї точки, в якій граничний продукт у грошовому виразі цього ресурсу дорівнює граничним витратам на ресурс, тобто МRР = МRС.

В умовах досконалої конкуренції крива МRР є кривою попиту на ресурс. Положення цієї кривої залежить від граничної продуктивності ресурсу і ціни продукту. Крива попиту на ресурс переміщуватиметься внаслідок змін у попиті на продукт, змін продуктивності ресурсу і змін у цінах інших ресурсів.

Еластичність попиту на ресурс буде тим нижчою, чим швидше зменшується граничний продукт; менша кількість замінників; нижча еластичність попиту на продукт; менший відсоток загальних витрат, що припадає на ресурс.

Пропозиція виробничих ресурсів на ринку залежить від рішень їх власників. Якщо ціна ресурсу вища від альтернативних витрат, то ресурси продаються на ринку.

У пошуку оптимальної комбінації вхідних ресурсів фірми повинні розвязати дві взаємоповязані проблеми: знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами; знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.

Правило мінімізації витрат: мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів:

/PL = MPK/PK = … = MPN/PN.


Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток.

Правило оптимального використання ресурсів:

= PL; MRPK = PK; … MRPN = PN.


У загальному вигляді це правило називається правилом оптимального співвідношення ресурсів:


.


За цієї умови фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними витратами.

Ринок праці - це сфера взаємовідносин продавців і покупців трудових послуг. Заробітна плата - це ціна, яку виплачують за одиницю часу послуг праці. На конкурентному ринку рівноважна ставка заробітної плати та рівень зайнятості визначаються у точці перетину кривих попиту і пропозиції.

Економічна рента - це ціна, яку платять за використання землі та інших природних ресурсів, сукупна пропозиція яких незмінна. Диференціація у розмірі земельної ренти пояснюється відмінностями у продуктивності земельних ділянок, що зумовлено їх родючістю, кліматичними умовами та місцем розташування.

Орендна плата - це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою. Ціна землі як форма доходу є похідною від величини ренти, що є ціною за право на тимчасове використання природних ресурсів. Ціна землі залежить від поточної вартості її граничного продукту і від вартості її граничного продукту у майбутньому. Це означає, що ціна землі є дисконтованою поточною ціною ренти.

Отже, ціна землі визначається за формулою:


Цз=(Р/БВ)*100 %,


де Р - рента; БВ - банківський відсоток.

Норма процентної ставки - це та сума грошей, яку треба заплатити із кожної позиченої грошової одиниці.

Рівноважна процентна ставка впливає на рівень інвестицій і допомагає розподіляти фінансовий та фізичний капітал між конкретними фірмами й галузями. Реальна процентна ставка є основою при ухваленні інвестиційних рішень.

Прибуток - це винагорода підприємця за його організаційні здібності, управління виробництвом, інновації і ризиковий характер діяльності.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між валовим доходом, отриманим від реалізації товарів і послуг, і сумою бухгалтерських (явних) витрат на виробництво і реалізацію цих товарів і послуг.

Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і сумою усіх економічних (явних і неявних) витрат виробництва.

Нормальний прибуток - це мінімальний дохід, який дає можливість підприємцю здійснювати виробництво без збитків і залишитися в галузі.

Балансовий прибуток - прибуток, одержаний за всіма видами господарської діяльності фірми.

Чистий прибуток - це та частина прибутку, що залишається після сплати обов'язкових платежів. Чистий прибуток є джерелом розширення і розвитку виробництва, поповнення страхових і резервних фондів, виплати дивідендів за акціями та процентів за облігаціями, задоволення соціальних потреб і стимулювання праці працівників.

Нерозподілений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується для інвестування виробництва, тобто є джерелом розширення, вдосконалення, оновлення виробництва.


Тема 7. Національний продукт


Проаналізувати результати суспільного відтворення дає змогу система національних рахунків (СНР), згідно з якою основним показником національного продукту є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний дохід (ВНД), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), використовуваний дохід (ВД).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сума вартості кінцевих товарів і послуг вироблених на території певної країни протягом певного періоду часу, здебільшого року.

Кінцеві продукти - це ті продукти, що остаточно покинули сферу виробництва і призначені для кінцевого споживання.

При визначенні ВВП не враховують вартість проміжного продукту. Проміжний продукт - це той продукт, який підлягає подальшій обробці, переробці чи перепродажу.

При визначенні ВВП не враховують вартість реалізації потриманих речей та операції з цінними паперами. ВВП є дуже важливим показником функціонування національної економіки. Проте він не враховує результатів економічної діяльності у тіньовому секторі економіки. За різними джерелами в тіньовій економіці України виробляється біля 50% усієї продукції. У ВВП не враховується обсяг продукції, виробленої домогосподарствами для власного споживання. Це дає підстави для висновку про те, що величина ВВП є заниженою.

З метою уникнення подвійного рахунку ВВП можна визначати як суму доданої вартості одержаної на всіх стадіях виробництва. Додана вартість - це різниця між виторгом фірми і сумою загальних витрат виробництва.

Крім вказаного методу визначення ВВП є ще два підходи:

1.Видатковий підхід, згідно з яким ВВП визначається як сума видатків на купівлю кінцевих товарів і послуг.

ВВП=С+І+G+Xn, де


С - видатки домогосподарств на споживчі товари,

І - інвестиційні витрати фірм,- витрати держави на купівлю товарів і послуг,- витрати іноземців на купівлю товарів і послуг, тобто чистий експорт. Це величина, на яку видатки іноземців на вітчизняні товари і послуги перевищують витрати вітчизняних споживачів на закупівлю імпортних товарів, тобто різниця між експортом і імпортом.

2.Дохідний або розподільчий підхід, згідно з яким ВВП є сумою доходів одержаних вітчизняними постачальниками ресурсів та інших платежів (амортизації та інших непрямих податків на бізнес).


ВВП=ЗП+ПЦ+ПБ+РП+А+НПБ, де


ЗП - заробітна плата найманих працівників;

ПЦ - проценти за кредит, одержані власниками грошового капіталу;

ПБ - прибуток підприємців;

РП - рентні платежі, одержані власниками землі;

А - амортизаційні відрахування;

НПБ - непрямі податки на бізнес.

Розрізняють номінальний і реальний ВВП.

Номінальний ВВП - це ВВП виражений у цінах поточного року.

Реальний ВВП - це номінальний ВВП, скорегований на індекс цін, тобто виражений у цінах базового року.

На основі ВВП визначають ряд інших взаємоповязаних макроекономічних показників.

Валовий національний дохід (ВНД) - це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених як правило за рік усіма факторами виробництва, що належать резидентам певної країни. ВНД відрізняється від ВВП на величину чистих факторних доходів з-за кордону. Щоб визначити ВНД треба додати до ВВП доходи від вітчизняних факторів виробництва, що використовуються за кордоном і відняти доходи, одержані іноземцями в даній країні.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і суми амортизації. Він вимірює загальний обсяг продукції, який економіка країни загалом може спожити, не погіршуючи своїх виробничих можливостей.

Національний дохід (НД) - визначається як різниця ВНД та амортизації і непрямих податків на бізнес. Це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, чи ці ресурси використовуються у власній країні чи за кордоном. Це означає, що НД можна вирахувати додаванням усіх факторних доходів - заробітної плати, прибутку, процента і ренти.

Особистий дохід (ОД) - дохід, одержаний домогосподарствами із урахуванням трансфертних платежів до сплати податків.

Трансфертні платежі - ті виплати, які одержує населення із бюджету, незалежно від безпосередньої участі у створенні ВВП (пенсії, стипендії, субсидії тощо).

Використовуваний дохід (ВД) - це особистий дохід за мінусом податків, тобто це та частина особистого доходу, яку використовують домогосподарства на свій власний розсуд. Він поділяється на споживання і на заощадження.


Тема 8. Економічне зростання. СУКУПНИЙ ПОПИТ І СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ


1.Економічне зростання та його чинники


Економічне зростання являє собою збільшення кількості матеріальних благ і послуг, що виробляється в країні. Це розвиток національної економіки протягом певного періоду, який вимірюється приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, національного доходу, або темпами приросту цих показників у розрахунку на душу населення. Показники абсолютного приросту використовують для оцінювання темпів зростання економічного потенціалу країни, а приріст на душу населення - для аналізу динаміки добробуту населення країни та порівняння рівнів життя в різних країнах.

Збільшення суспільного виробництва зумовлене зростанням потреб людей або збільшенням їх кількості.

В залежності від чинників, що зумовлюють зростання суспільного виробництва, розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.

Екстенсивний тип економічного зростання досягається шляхом залучення додаткової кількості виробничих ресурсів за їхнього незмінного технічного рівня. За таких умов обсяг ВВП зростає за рахунок збільшення чисельності працівників, обсягу капіталовкладень, сировини, ресурсів, продовження тривалості робочого часу та за незмінної ефективності виробництва.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення обсягів виробництва забезпечується шляхом впровадження новітніх технологій, раціонального використання ресурсів, удосконалення організації виробництва, тобто за рахунок підвищення продуктивності праці та ефективного використання усіх ресурсів.

2. Сукупний попит і його складові


Сукупний попит (АD) є сумою, або сукупною величиною обсягу продукції, яку готові і можуть купити всі споживачі за певного рівня цін та інших однакових умов. Це заплановані видатки в усіх секторах економіки: у споживанні (С), приватних внутрішніх інвестиціях (І), урядових закупівлях товарів і послуг (G) та чистому експорті (Nx).

Споживання визначається переважно використовуваним доходом. Аналіз сукупного попиту зосереджується насамперед на детермінантах реального споживання (тобто номінального споживання, поділеного на відповідний індекс споживчих цін).

Інвестиції залежать від обсягів виробництва, витрат на капітал, що визначається податковою політикою, процентними ставками та іншими фінансовими умовами. Основним каналом, через який економічна політика може впливати на обсяг інвестицій, є монетарна політика.

Урядові видатки прямо визначають урядовими рішеннями.

Чистий експорт - різниця між експортом та імпортом. Імпорт (М) визначається внутрішнім доходом країни та обсягом виробництва, відношенням внутрішніх цін до зовнішніх і обмінним курсом валюти. Експорт (X), що є імпортом інших країн, визначається доходами та обсягами виробництва в інших країнах.

Отже, сукупний попит може бути виражений такою тотожністю:


АD=С+І+G+Nx.


Сукупний попит має грошову форму. Якщо пропозиція грошей не змінюється, то між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва існує така залежність: чим нижчим буде рівень цін, тим, за інших однакових умов, більшу частину реального обсягу виробництва запрагнуть придбати споживачі всередині країни і чужоземці. i, навпаки, у разі зростання рівня цін закупівлі обсягу національного продукту зменшуватимуться.

Різні комбінації рівня цін (Р) і реального обсягу виробництва (Q) за умови незмінної пропозиції грошей ілюструє крива сукупного попиту, показана на рис. 1.



Рис.1. Крива сукупного попиту


Крива АD є спадною, оскільки зростання цін (Р) скорочує реальні запаси грошових засобів (M/P), де М - пропозиція грошей.

Отже, попит на товари і послуги скорочується. Цим пояснюється обернена залежність між АD і рівнем цін (якщо пропозиція грошей не змінюється).

Від'ємний нахил кривої АD пояснюють ще трьома ефектами:

  • Ефектом процентної ставки. Коли рівень цін підвищується, зростають і процентні ставки, а вищі процентні ставки призводять до скорочення споживчих видатків та інвестицій.
  • Ефектом багатства або реальних касових залишків (ефект Пігу). За вищого рівня цін реальна вартість усіх фінансових активів, зокрема активів із фіксованою вартістю грошей, зменшується. Населення стає біднішим, його видатки зменшуються.
  • Ефектом імпортних закупівель. Коли рівень цін у країні підвищується, населення та підприємці більше купують товарів за кордоном, де вони дешевші. Як наслідок, зменшується попит на вітчизняні товари. Усі ці чинники зумовлюють рух кривою АD.
  • Якщо центральний банк змінює пропозицію грошей, можливі комбінації між Р та Q змінюються, що означає переміщення кривої сукупного попиту на графіку праворуч, коли пропозиція грошей збільшується, або ліворуч, - коли вона зменшується.
  • Існує багато чинників, які, крім зміни пропозиції грошей, впливають на розмір сукупного попиту. Ці чинники подано в табл.1.
  • Таблиця 1
  • Нецінові чинники сукупного попиту
  • 1. Зміни у споживчих видатках
  • - зміни у розмірі використаного доходу
  • - очікування споживачів
  • - заборгованість споживачів
  • - податки та доходи населення
  • 2. Зміни в інвестиційних видатках
  • - зміна процентних ставок
  • - очікувані прибутки від інвестицій
  • - нові технології
  • - надлишкові потужності
  • - податки на підприємства
  • 3. Зміни у розмірі урядових видатків
  • 4. Зміни у обсягах виробництва в інших державах
  • - національний дохід в інших державах
  • - зміна валютних курсів
  • Аналізуючи вплив цих чинників на розмір сукупного попиту, необхідно пам'ятати, що вони переміщують криву АD праворуч або ліворуч. Отже, на сукупний попит впливає широкий спектр внутрішніх і зовнішніх чинників. Сила їхнього впливу різна в різні періоди.
  • 3. Сукупна пропозиція та її фактори
  • Сукупна пропозиція описує виробничу та цінову сфери економіки і є основою для розуміння еволюції ділової активності як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах. У короткотерміновому періоді взаємодія між сукупним попитом і сукупною пропозицією визначає обсяг виробництва, безробіття, використання виробничих потужностей, а також визначає рівень цін.
  • Сукупна пропозиція (АS) означає той сукупний обсяг продукції, що його готові і спроможні виробляти та продавати упродовж року фірми за кожного рівня цін (за інших однакових умов).
  • Залежність обсягів виробництва від загального (середнього) рівня цін називають кривою пропозиції.
  • Крива сукупної пропозиції (АS), як видно з графіка, формується з трьох сегментів, або відтинків. Горизонтальний (кейнсіанський) відтинок означає економіку неповної зайнятості. Коли існує безробіття і неповне використання виробничих потужностей, можна нарощувати обсяги виробництва, не збільшуючи витрат виробництва і підвищення цін.
  • Проміжний відтинок означає, що обсяги виробництва можуть бути збільшені, але це супроводжується деяким зростанням цін. Пояснюють це тим, що розширення виробництва відбувається у різних галузях нерівномірно і що підприємствам доводиться здійснювати додаткові витрати.
  • Відтинок вертикальний означає потенційний рівень реального обсягу національного виробництва за повної зайнятості. Якщо ж сукупний попит зростатиме далі, то наслідком буде лише підвищення рівня цін. Реальний обсяг виробництва не зростатиме, оскільки всі наявні ресурси вже використовуються.
  • Крім рівня цін, на сукупну пропозицію впливає багато інших чинників, які називають неціновими. Основні з них вказані в табл. 2.
  • Таблиця 2
  • Нецінові чинники сукупної пропозиції
  • - Зміна цін на внутрішні та імпортні ресурси (земля, капітал, трудові ресурси тощо)
  • - Зміна у продуктивності (відношення реального обсягу виробництва до витрат)
  • - Зміна правових норм (податки на підприємства і субсидії, державне регулювання економіки)
  • Усі ці чинники впливають на витрати виробництва, а, отже, і на обсяги сукупної пропозиції.
  • Нецінові чинники сукупної пропозиції переміщують криву пропозиції ліворуч і вгору або праворуч і вниз, залежно від вектора їхньої дії.
  • Переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч відображає зростання витрат виробництва на одиницю продукції і спричиняє інфляцію витрат. Переміщення кривої сукупної пропозиції праворуч відбувається у зв'язку зі зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції і означає збільшення реального обсягу ВВП та зростання зайнятості.
  • 4. Модель АD-АS
  • Перетин кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного виробництва. Рівноважний рівень реального обсягу національного виробництва означає, що плани всіх споживачів ВВП щодо розміру закупівель збігаються з планами виробників щодо випуску товарів та послуг. Тільки за цих умов відбувається реалізація ВВП за стабільними цінами.
  • Рівновазі економічної системи макроекономіка приділяє великої уваги, оскільки її порушення може перекреслити реалізацію таких цілей, як досягнення повної зайнятості, стабілізація цін та економічне зростання.
  • Макроекономічну короткострокову рівновагу ілюструє рис .3.
  • Рис. 3. Макроекономічна короткострокова рівновага в моделі АD-А5
  • Як видно з рисунка, макроекономічна короткострокова рівновага встановлюється у точці перетину кривих АD і АS.
  • За рівноважного рівня цін покупці прагнуть купити стільки, скільки фірми прагнуть продати. Рівноважним обсяг виробництва може бути як в умовах неповної зайнятості, так і в умовах повної зайнятості.
  • Переміщення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції впливає як на рівень цін, так і на реальний обсяг виробництва. Наприклад, на кейнсіанському відтинку, який характеризується високим рівнем безробіття і великим недовикористанням виробничих потужностей, розширення сукупного попиту призводить до зростай ня обсягу реального національного продукту без підвищення рівня цін. На проміжному відтинку розширення сукупного попиту призводить як до зростання обсягу виробництва, так і до підвищення цін. Збільшення сукупного попиту на класичному відтинку спричиняє лише підвищення рівня цін, тобто інфляцію попиту.
  • Сукупний попит може не лише зростати, а й зменшуватись. Зменшення сукупного попиту, як показує модель сукупного попиту і сукупної пропозиції, має такі наслідки:
  • на кейнсіанському відтинку реальний обсяг національного виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним;
  • на класичному відтинку ціни дещо знизяться, а реальний обсяг національного виробництва залишиться на рівні повної зайнятості;
  • на проміжному відтинку модель передбачає, що реальний обсяг виробництва і рівень цін знизяться.
  • Зниження цін у разі зменшення сукупного попиту на класичному і проміжному відтинках відбувається повільно. Життя показує, що ціни легко підвищуються і важко знижуються. Це явище отримало назву "ефект храповика". Причина цього ефекту - негнучкість цін і заробітної плати в короткі відтинки часу.

Із аналізу сукупної пропозиції можна зробити такий висновок: в короткотерміновому періоді, коли ціни негнучкі, крива сукупної пропозиції горизонтальна або висхідна, а зміни сукупного попиту впливають на обсяг виробництва товарів і послуг в економіці.

Рівень виробництва у довгостроковому періоді називають рівнем виробництва за повної зайнятості, або природним рівнем виробництва.

Природний рівень безробіття - це такий рівень виробництва, за якого усі ресурси використовують повністю, відсутнє циклічне безробіття.


ТЕМА 9. МАКРОЕНКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ


1.Циклічність економічного розвитку


Так само як в економіці може спостерігатися зростання обсягів національного виробництва, так і може мати місце зниження обсягів ВВП, тобто важливою особливістю сучасної економіки, яка базується на ринкових засадах, є нестабільність. Довгострокове економічне зростання переривається спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості та зростанням цін. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить хвилеподібно-зростаючий, циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку 19 ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва.

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто, це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, що характеризується коливаннями обсягу національного виробництва, доходів і зайнятості та постійно повторюється. Його ще називають циклом ділової активності або діловим циклом.

Циклічність як обєктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурна. Серед критеріїв класифікації циклів слід виділити тривалість, тобто час (місяць, рік) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками ділової активності. За тривалістю економічні цикли поділяють на малі (короткі) цикли, які продовжуються 3-4 роки; середні цикли - строком 7-11 років; великі цикли (довгі хвилі), періодичність яких становить 40-60 років.

У структурі циклічного економічного розвитку найбільш вираженими є середні промислові цикли. Історія середніх циклів починається із кризи перевиробництва 1825 р., що охопила Великобританію. Цей цикл тривав 12 років і закінчився кризою 1836 р., яка уразила економіку Великобританії та США. Через 11 років нова економічна криза охопила економіку Великобританії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857р.стала першою світовою циклічною кризою. Пізніше більшість криз були світовими. В цілому у 20ст. у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося 14 циклічних криз.

Кожен економічний цикл є унікальним. Але водночас усі цикли характеризують певні загальні ознаки. Насамперед, це загальна послідовність у зміні фаз циклу. Більшість учених - економістів поділяють цикли на чотири фази: пік, спад (рецесія), дно, піднесення. Пік або вершина є найвищою точкою піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. У цій фазі циклу рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності припиняється. Найнижча точка економічного спаду (дно) характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши найнижчого рівня, починають зростати (мал.1).



Мал. 1 Економічний цикл

Вихідною фазою економічного циклу є криза, спад виробництва, який ще називають рецесією. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза створює передумови для її власного відмирання та виникнення наступної фази. Фаза піднесення завершується і змінюється фазою кризи ( рецесії ) на так званій верхній поворотній точці піку чи вершини. Таким же чином фаза кризи ( спаду, рецесії ) завершується і створює умови для нового піднесення через фазу депресії на її поворотній найнижчій точці - на дні. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням, а глибокий і тривалий спад - депресією.

Внаслідок дії різноманітних факторів в економічному циклі досить складно виділити всі чотири фази. Відбувається поступове злиття фази кризи з фазою депресії, а фази пожвавлення - з фазою піднесення, і цикл функціонує як двофазний. Спад і піднесення є його головними фазами, а пік і дно позначають поворотні пункти циклу. Отже, діловий цикл триває від одного економічного спаду до іншого.

Основними індикаторами фази циклу виступають обсяг реального виробництва, рівень зайнятості і рівень безробіття.

Фазою, що формує і визначає характер і тривалість економічного циклу, фазою, яка є найвідчутнішою за своїми соціально - економічними наслідками, є фаза кризи або рецесії. Це період, протягом якого реальний ВВП скорочується протягом не менше як шести місяців. Рецесія починається від піку і закінчується найнижчою точкою спаду - дном. Для неї характерними є: перевиробництво товарів порівняно із платоспроможним попитом і зростання запасів нереалізованої продукції; падіння цін на товари; скорочення обсягів виробництва; масове банкрутство торгівельних, промислових фірм і банків; збільшення незайнятості виробничих потужностей; зростання безробіття; зниження рівня номінальної і реальної зарплати, прибутків підприємств та інших доходів; падіння курсу акцій; потрясіння кредитної системи; підвищення норми позичкового процента; зростання соціальної напруженості та ін.

Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях, у точці «дна», після чого починається пожвавлення і піднесення. Рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, скорочуються товарні запаси, відбувається значний приріст виробничих інвестицій. В міру економічного піднесення, зростають темпи приросту рівня цін. Піднесення - це фаза, яка характеризується збільшенням обсягів виробництва, зростанням добробуту, при цьому економіка виходить на рівень, який перевищує всі попередні. Різні сектори економіки по - різному підлягають циклічним коливанням. Найчутливішим до них є виробництво інвестиційних товарів, споживчих товарів довготривалого використання та будівництво.

Існує ряд теорій, які розглядають економічні цикли та їх причини. У другій половині ХІХ ст. англієць В. Джевонс пояснював циклічність появою плям на Сонці, американець Г. Мур - ритмічністю руху Венери, С. Сісмонді причиною криз вважав недостатнє споживання населення, український економіст М.І. Туган-Барановський - диспропорційність між галузями економіки. Інноваційні теорії, зокрема, Й. Шумпетер, А. Хансен, повязують циклічність із нерівномірністю НТП, стрибкоподібним характером оновлення основного капіталу. Дж. М. Кейнс та його послідовники Р. Харрод, Дж. Хікс та ін. розглядають цикл як результат взаємодії руху національного доходу, споживання і заощадження. Монетаристська теорія виходить із того, що головну роль у динаміці економічного циклу відіграє нестабільність грошової пропозиції .


2.Безробіття, його види та наслідки


Однією із складових ринкової економіки є ринок праці. Він охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Ринок праці є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями національної економіки з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників.

Головними елементами ринку праці є попит , пропозиція, ціна робочої сили. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою загальної потреби на робочу силу для випуску продукції, які забезпечені реальними робочими місцями. Пропозиція робочої сили - це працездатне населення, яке пропонує свою робочу силу за кожного рівня заробітної плати. Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів, зокрема, рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, характером і змістом праці, податковою системою тощо.

Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від конюнктури ринку. Якщо попит і пропозиція врівноважуються, потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально. Ситуації рівноваги ринку праці відповідає певний рівень заробітної плати. Слід зазначити, що обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який в свою чергу, залежить від загальної ринкової конюнктури та фази економічного циклу в країні. Коли економіка перебуває у стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає, а ринок праці розширюється. Якщо суспільне виробництво переживає кризу чи депресію, попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності та співвідношення між його складовими: зайнятими і безробітними.

Зайнятість населення, як економічне поняття - це сукупність економічних, правових, соціальних відносин, повязаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід. Зайнятість, як економічна проблема, - це співвідношення чисельності працездатного населення і кількості зайнятих, яке характеризує ступінь використання трудових ресурсів та ситуацію на ринку робочої сили. Зайняте населення - це люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, хто мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, відпустку, тощо. Зайняте населення є активною частиною трудових ресурсів, яка задіяна у суспільному виробництві.

Крім зайнятих в структурі працездатного населення виділяють безробітних і добровільно непрацюючих (незайнятих).

Безробітні - це громадяни, які не мають роботи, але активно шукають або очікують її і здатні приступити до неї. Згідно Закону України „Про зайнятість населення, безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи та зареєстровані у державній службі зайнятості.

Незайняті - це люди, що не працюють і не шукають роботу за даного рівня заробітної плати. Це частина дорослого населення, що навчається, перебуває на пенсії, є надто хворими, щоб працювати, або не потребує роботи, у звязку з наявністю інших джерел для існування.

Отже, люди, що мають роботу - зайняті; люди, які не мають роботи, але шукають її - безробітні; а ті, що не мають роботи і не шукають її - незайняті. Згідно методики МОП (Міжнародна організація праці - це спеціалізована установа, утворена в 1919 році, працює при ООН, що проголосила своєю метою вивчення і покращення умов праці і життя трудящин шляхом рекомендацій з питань трудового законодавства) усе населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне. Економічно активне - це частина населення, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно воно складається із чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних. Економічно неактивне населення - це особи у віці 15 - 70 років. Які не можуть бути кваліфіковані як зайняті або безробітні: учні, студенти, курсанти денної форми навчання, пенсіонери, зайняті домашнім господарством, особи, які не мають необхідності або бажання працювати.

Безробіття - соціально-економічне явище, повязане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї. Вонро відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер.

Безробітних у загальній чисельності робочої сили відображає рівень безробіття. Рівень безробіття - це відношення кількості безробітних до величини робочої сили (суми зайнятих і безробітних):


Рівень безробіття = Чисельність безробітних / кількість робочої сили х 100%


Серед основних чинників формування безробіття слід виділити:

недостатній рівень сукупного ефективного попиту;

негнучкість системи відношення цін і ставок заробітної плати;

недостатня мобільність робочої сили;

структурні зрушення в економіці;

дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національних меншин;

-демографічні зміни в чисельності і складі робочої сили.

Аналіз статистичних даних про зайнятість населення та безробіття показує, що на ринку праці щорічно відбувається певний приплив робочої сили та приріст вільних робочих місць. Пропозиція робочої сили, так само як і попит на неї, безперервно змінюються. Вільні робочі місця заповнюються безробітними, але частина працездатного населення лишається без робочого місця. Отже, зайнтість і безробіття є актуальними економічними проблемами.

У залежності від причин, які викликають безробіття, розрізняють декілька його видів.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок зміни робочого місця на краще, у зв'язку з переїздом з однієї місцевості до іншої та закінченням навчального закладу. Це «добровільне» безробіття, оскільки виникає з ініціативи самих працівників. Воно є неминучим, певною мірою бажаним і відносно короткочасним. Перехід із малооплачуваних, малопродуктивних робіт на продуктивніші сприяє підвищенню доходів і кращому розподілу трудових ресурсів.

Структурне безробіття спричинене структурними зрушеннями в економіці, закриттям старих підприємств і виробництв. В результаті змінюється попит на окремі професії і фахи та пропозиція робочої сили щодо них. Робоча сила повільно реагує на зміни в попиті на товари і послуги, зміни техніки і технології виробництва, тому й виникає безробіття. «Структурні» безробітні зможуть працевлаштуватися тільки в результаті перекваліфікації, перепідготовки чи зміни місця проживання.

Різниця між структурним і фрикційним безробіттям полягає в тому, що «фрикційні» безробітні мають навики і фах, які можуть продати на ринку праці, а «структурні» безробітні не можуть отримати роботи без попередньої додаткової перепідготовки, навчання чи зміни місця проживання. Фрикційне безробіття носить короткостроковий характер, а структурне - більш тривалий і тому вважається серйозною проблемою.

Циклічне безробіття - це вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва внаслідок циклічних коливань. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час кризи.

У ринковій економіці, в силу її динамізму, обовязково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття, при якій досягається довготривала рівновага, коли темпи інфляції дорівнюють очікуваному темпу зростання цін. Вважається, що наявність структурного і фрикційного безробіття є передумовою для розвитку економіки. Повна зайнятість визначається як зайнятість, що складає менше 100% робочої сили. Тому фрикційне та структурне безробіття називають природним безробіттям. Повна зайнятість, таким чином, це зайнятість при наявності природного безробіття. Природний рівень безробіття залежить від інформованості населення про можливості зайнятості, системи підготовки та перепідготовки кадрів, міграційних та демографічних факторів, тощо. Вважається, що в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5 - 6%. За умов, коли фактичний рівень безробіття дорівнює природному безробіттю, фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП. Потенційний ВВП - це максимальний його рівень, що може підтримуватись за даної технології, повної зайнятості, без прискорення інфляції.

Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою оскількипороджує цілий ряд негативних як економічних, так і соціальних наслідків.

За наявності циклічного безробіття в економіці виникають певні втрати. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від потенційного його рівня. Американський вчений А.Оукен виявив залежність, за якою кожен відсоток циклічного безробіття викликає 2,5% відставання ВВП фактичного від потенційного. Це отримало назву закону Оукена.

Поряд з економічними втратами безробіття має негативні соціальні і психологічні наслідки, а саме: відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення; втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне зниження зарплати чи нові звільнення; погіршення фізичного і психологічного стану робітників; падіння моральних підвалин; громадська і політична напруга в суспільстві.


3. Інфляція: суть, види та наслідки


Однією із найважливіших проблем багатьох країн світу, насамперед, тих, що переходять до ринкової економіки, є інфляція.

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу , що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами.

Інфляція вимірюється за допомогою індексів цін. Індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує як змінилися ціни в національній економіці за певний період.

Темп інфляції показує, прискорилась чи уповільнилась інфляція за певний період і визначається за формулою :


рівень цін у поточному періоді;

It-1- рівень цін у попередньому періоді.

Протилежним до інфляції є явище дефляції, яка спостерігається тоді, коли загальний рівень цін знижується .

Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція має місце тоді, коли річний приріст цін становить до 10%. За такої інфляції ціни відносно стабільні, що не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних субєктів; люди продовжують заощаджувати гроші. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли ціни зростаю на 20, 50,100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує грошей, а перетворює їх у товари. Ринки капіталів звужуються, а внутрішні інвестиції скорочуються. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження. Інфляція виходить з-під контролю держави.

Гіперінфляція характеризується зростанням цін на тисячі, десятки тисяч і більше відсотків за рік. Усі прагнуть при цьому позбутися грошей. Гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вона означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно - політичне безладдя. Така інфляція була характерна для економіки України в 1992-1993 рр.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту і інфляцію витрат ( пропозиції ).

Інфляція попиту виникає тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни зростають, щоб врівноважити попит і пропозицію. Виробництво не може швидко зреагувати на надлишковий попит збільшенням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені, тому зростають ціни.

Інфляція пропозиції (витрат) спостерігається тоді, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції. Ця інфляція з боку пропозиції, яка означає ріст витрат виробництва, що випереджає ріст реального доходу і продуктивності праці. Збільшення витрат на виробництво одиниці продукції зменшує прибутки та обсяги виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті пропозиція товарів зменшується, а рівень цін підвищується. Ціни при цьому зростають через зростання цін на сировину, паливо, енергоресурси, або коли номінальна зарплата зростає швидше, ніж рівень продуктивності праці.

Поєднання інфляції попиту та інфляції пропозиції утворює інфляційну спіраль.

Крім того інфляцію поділяють на передбачену - яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів, і непередбачену, коли вона є несподіваною для економічних субєктів, наслідком незапланованих змін в сукупному попиті і сукупній пропозиції.

За співвідношенням темпів зростання цін на товари розрізняють:

Збалансовану інфляцію - це інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів і послуг.

Незбалансовану інфляцію - це інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Серед головних причин інфляції слід виділити: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту; дефіцит державного бюджету; мілітаризація економіки; монополії та не обґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки і ін.

Інфляція, особливо коли вона досягає рівня галопуючої або гіперінфляції чи є непередбачуваною, негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни. Основними соціально - економічними наслідками інфляції є:

по-перше, зниження реальних доходів населення. Це стосується насамперед осіб, що одержують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери ін.). Реальні доходи цих людей зменшуються, а реальні доходи осіб, номінальні доходи яких зростають швидше, ніж рівень інфляції, збільшуються;

по-друге, відбувається випадковий перерозподіл доходу і багатства між різними верствами населення; між дебіторами і кредиторами;

по-третє, знецінюються фінансові активи із фіксованим доходом;

по-четверте, знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі;

по-пяте, спотворення відносних цін та обсягів виробництва різних товарів;

по-шосте, прискорюється матеріалізація грошей. Гроші стають „гарячими, від них намагаються якнайшвидше звільнитися;

по-сьоме, знижується мотивація до праці;

по-восьме, підривається управлінський механізм економіки, знижується ефективність інструментів державного регулювання, а часом навіть інфляція робить недоцільним їх використання.

Дослідження показали, що між безробіттям та інфляцією існує звязок. Збільшення безробіття зменшує інфляцію і навпаки. Взаємозалежність між безробіттям та інфляцією одержала своє наукове узагальнення у вигляді кривої Філліпса - англійського економіста, який вивчивши дані щодо безробіття і номінальної заробітної плати у Великобританії за останні 100 років, виявив обернений звязок між безробіттям і змінами в номінальній зарплаті і цінами, тобто інфляцією (мал.2).


Мал.2 Крива Філліпса.












Крива Філліпса відображає підхід, згідно з яким країна може мати нижчу норму безробіття, якщо є бажання заплатити таку ціну, як вищий темп інфляції.

Ця модель є корисною для аналізу короткострокових змін безробіття та інфляції. В межах тривалих інтервалів часу звязок між безробіттям та інфляцією має інший характер. Про це свідчить досвід багатьох країн світу в період 70-80-х р.р. ХХст., коли в економіці відбувалося одночасне зростання інфляції та безробіття - стагфляція. Стагфляція описує таку економічну ситуацію, в якій високий рівень безробіття супроводжується високим сталим темпом інфляції. Отже, в довгостроковому періоді не існує альтернативи між рівнями інфляції і безробіттям, а крива Філліпса набуває вигляду вертикальної прямої.

Тема 10. Монетарна і фіскальна політика держави. Світова економіка


1.Монетарна політика Центрального банку


Монетарна (грошово-кредитна) політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, високого рівня зайнятості та вирівнювання платіжного балансу. Це політика регулювання пропозиції грошей і відсоткової ставки. Монетарну політику в країні провадить центральний банк, який виступає «банком банків», що регулює пропозицію грошей в економіці. В більшості країн світу центральні банки є державними. В Україні центральним банком є Національний банк (НБУ).

Основні функціями центральних банків є:

·розробка і впровадження разом із Урядом ефективної грошово-кредитної політики;

·здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;

·здійснення міжбанківських розрахунків в тому числі і в міжнародних відносинах;

·продаж кредитних ресурсів комерційним банкам та кредитування уряду;

·регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та кредитних організацій;

·здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;

·зберігання та регулювання золотовалютних резервів;

·управління державним боргом.

Основними інструменти монетарної політики центрального банку є:

операції на відкритому ринку цінних паперів;

норма обовязкових резервів - це та частка банківських активів, яка передається на зберігання в центральний банк;

норма облікової ставки - це той відсоток, під який центральний банк надає позики комерційним банкам.

Центральний банк може купувати або продавати урядові цінні папери комерційним банкам, нефінансовим фірмам, населенню. В результаті він здатний збільшувати або зменшувати резерви в банківській системі і таким чином впливати на пропозицію грошей.

В умовах надто високих темпів економічного зростання та інфляції центральний банк проводить рестриктивну (стримувальну) політику. Для цього він повинен зменшити надлишкові резерви комерційних банків. Цього можна досягти шляхом продажу державних цінних паперів, підвищення норми обовязкових резервів, підвищенням облікової (дисконтної) ставки. Внаслідок цього пропозиція грошей зменшиться, а відсоткова ставка зросте. Гроші стануть «дорогими», умови надання кредиту - жорсткішими. Тому така політика називається політикою «дорогих грошей». В результаті сукупний попит зменшується і як наслідок - зменшуються доходи, обсяг виробництва, зайнятість та інфляція.

Якщо економіка перебуває в стані депресії, застою, провадиться стимулююча монетарна політика. Вона передбачає збільшення пропозиції грошей. Для цього центральний банк скуповує цінні папери, знижує норму обовязкових резервів і облікової ставки. Гроші стають «доступними», а політика називається політикою «дешевих грошей». Зниження ринкової відсоткової ставки в результаті таких дій центрального банку, стимулює зростання інвестицій та інших видатків, чутливих до відсоткових ставок. Це, в свою чергу, збільшує сукупний попит, що сприяє зростанню ВВП і зайнятості.


2.Фіскальна політика. Державний бюджет


Фіскальна (бюджетно-податкова) політика держави - система регулювання економіки шляхом використання державних витрат і податків. Основні цілі фіскальної політики: помякшення циклічних коливань; забезпечення стійкого економічного зростання; досягнення високого рівня зайнятості за помірних темпів інфляції. Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки. Регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток й стан державного бюджету і тому виконує дві взаємоповязані функції - стабілізаційну і фіскальну.

Фіскальна політика здійснюється у двох формах: дискреційної та недискреційної. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика не потребує спеціальних рішень уряду, тому що заснована на дії вмонтованих (автоматичних) стабілізаторів - механізмів, які підтримують економічну стабільність на основі саморегуляції. До них належать: прогресивна податкова система; виплати у разі безробіття, малозабезпеченості; субсидії фермерам; система участі у прибутках. У фазі циклічного підйому вмонтовані стабілізатори приводять до зростання податкових надходжень до державного бюджету, зменшення соціальних трансфертів і формування його профіциту. Під час спаду відбувається зворотній процес. Це пасивна фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика - політика уряду, спрямована на зміну у доходах та видатках державного бюджету з метою впливу на реальний обсяг національного виробництва, зайнятість, валютний курс та стан платіжного балансу. Термін дискреція означає, що зміна в податках і видатках залежить від свідомих рішень парламенту чи уряду, що приймаються на основі діючих законів. Це активна фіскальна політика уряду. У залежності від мети впливу на сукупний попит фіскальна політика може бути стимулююча та стримуюча. Експансіоністська (стимулююча) фіскальна політика здійснюється для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду. Уряд створює дефіцит державного бюджету на основі зростання державних видатків або зниження податків, або поєднання цих заходів.

Рестриктивна (стримуюча) проводиться в період підйому і цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок за рахунок зростання податків та зниження державних витрат, або поєднання цих заходів. Всі ці заходи здійснюють вплив як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. На проведення активної фіскальної політики впливають труднощі макроекономічного прогнозування, обумовлені недосконалістю економічної інформації, мінливості економічних очікувань, а також існування значного внутрішнього лагу (час від моменту зміни економічної ситуації до прийняття урядом відповідних рішень і навпаки).

Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Державний бюджет - фінансовий план доходів і видатків держави на рік. Державний бюджет виконує такі функції: розподільчу (забезпечує формування та використання грошових коштів держави на задоволення суспільних потреб), контрольну (гарантує формування грошових коштів та використання їх за передбаченими напрямками), стабілізаційну (регулює хід економічного циклу). Розмір державного бюджету, його структура, співвідношення між доходами і видатками визначає можливості фіскальної політики, яка, у свою чергу, впливає на стан державного бюджету. Бюджетні доходи:

звичайні: податки; збори (акцизні, мито); доходи від держаної власності та держаної торгівлі; внески в державні фонди соціального страхування;

надзвичайні: кошти від приватизації; кошти від поражу прав використання повітряного простору.

Основними джерелами доходів держави є податки (система обовязкових платежів субєктів господарювання державі) та надходження від зовнішньо-економічної діяльності. За економічним змістом податки - це система фінансових відносин між державою та платниками податків щодо наповнення державного бюджету. Податки складають близько 90% надходжень в державний бюджет.

Основними функціями податків є:

-фіскальна (централізація частини національного доходу в державному бюджеті на загальносуспільні та державні потреби);

-розподільча (перерозподіл національного доходу між галузями виробництва, підприємствами та фізичними особами);

регулююча (вплив податків на величину сукупних видатків і доходів платників).

Податки класифікуються за різними ознаками. Відповідно до порядку стягнення податки поділяються на прямі та непрямі. Прямі стягуються безпосередньо з доходів або майна юридичних та фізичних осіб. Непрямими податками є податки, якими обкладаються ціни на товари та послуги - акцизи, мито, податок на додану вартість. Чим біднішою є країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньоекономічної діяльності. З погляду зміни податкових ставок (розміру податку на одиницю оподаткування) у міру зростання доходу, вони поділяються на:

-прогресивні (середня ставка підвищується у міру зростання доходу);

-пропорційні (середня ставка податку залишається незмінною за будь-яких обсягів доходу);

регресивні (податкові ставки знижуються у міру зростання доходу).

Виходячи з того, в який бюджет скеровані податкові надходження, податки поділяються на загальнодержавні (надходять до державного бюджету) та місцеві (надходять до місцевого бюджету). Існують ще цільові податки, які стягуються цільовим призначенням на певні потреби (наприклад, будівництво доріг тощо).

Доходна частина державного бюджету є фінансовою основою здійснення соціальних програм підвищення життєвого рівня населення, проведення заходів щодо соціального захисту населення, розвитку освіти, науки, культури, охорони здоровя, соціального забезпечення, реалізації інших соціальних програм. Проте податки призводять до зменшення рівноважного обсягу національного виробництва.

Американський економіст А.Лаффер довів, що надмірний податковий тягар підриває стимули до інвестування, знижує трудову активність, сприяє тінізації економіки. Крива Лаффера показує залежність між податковими ставками ї податковими надходженнями до державного бюджету.

Обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку. За нульової ставки держава не отримує податків. Підвищення ставки до певного рівня m супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету, Подальше зростання ставки податку обумовить тінізацію економіки та їх скорочення. Ефект Лаффера полягає в тому, що зменшення податкових ставок викличе скорочення доходу держави. Проте таке скорочення буде нетривалим і у довгостроковій перспективі зниження податків буде сприяти зростанню заощаджень, інвестицій та зайнятості.

Державний бюджет має бути збалансованим, тобто видатки мають дорівнювати доходам. При перевищенні витрат над доходами має місце дефіцит державного бюджету. Якщо доходи перевищують витрати, то формується його профіцит (надлишок). Відношення суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках, називається рівнем дефіцитності бюджету. Безпечними для стабільності економіки вважаються 1-2%. Майже всі країни світу мають дефіцит державного бюджету. Причинами виникнення і зростання бюджетного дефіциту є: економічні кризи, мілітаризація економіки, економічна нестабільність, зростання заборгованості місцевих бюджетів, інші витрати державного бюджету. Зростання бюджетного дефіциту обумовлює інфляційні процеси, кризу державних фінансів, грошової системи, посилення податкового тягаря, зростання диференціації в доходах населення, послаблює мотивацію до праці.

В залежності від фази економічного циклу фіскальна політика обумовлює неоднакові бюджетні наслідки. Під час спаду виробництва ефективною вважається стимулююча (експансіоністська) політика - збільшення державних закупівель або зниження чистих податків, або застосування цих заходів одночасно. Наслідком такої політики є формування або збільшення бюджетного дефіциту. В умовах інфляції, обумовленої надмірним сукупним попитом, використовують стримуючу (рестриктивну) політику - зменшення державних закупівель, підвищення чистих податків, або застосування таких заходів одночасно. Наслідком такої політики стає скорочення бюджетного дефіциту або бюджетний профіцит.

Фінансування бюджетного дефіциту здійснюється шляхом запозичень у населення, у центрального банку, зовнішніх. Тому основними джерелами погашення дефіциту державного бюджету є підвищення податків, додаткова емісія грошей, державні позики.

Державний борг - заборгованість держави щодо внутрішніх та зовнішніх позик, які залишилися після відрахування погашеної їх частини; сума накопичених за попередні роки дефіцитів державного бюджету мінус його позитивне сальдо. Основними причинами формування державного боргу є: надмірні державні витрати; циклічні спади; скорочення податків без відповідного зменшення державних видатків; недостатні надходження від зовнішньої торгівлі; зобовязання за невиконаними кредитними угодами юридичних осіб, гарантом яких виступив уряд; вплив політичних факторів. Важливе значення має не стільки абсолютний розмір державного боргу (борг зростає у міру збільшення ВВП, на його величину впливає інфляція), скільки відносні показники заборгованості - відношення боргу до ВВП і суми обслуговування боргу до ВВП (так званий тягар боргу). Його величина залежить від рівня процентної ставки, що впливає на розмір виплат по боргу; темпів зростання реального ВВП та обсягу первісного бюджетного дефіциту.

3.Міжнародна економіка та основні форми міжнародних економічних відносин


Економіка більшості країн світу є відкритою економікою. Для сучасного світу характерною є взаємозалежність економік країн, які, вирішуючи свої проблеми, спираються не тільки на власні можливості але і на ті можливості, які пов'язані з їх участю у світовому господарстві.

Світове господарство - це внутрішньо суперечлива єдність національних економік, повязаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними звязками.

Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств окремих країн, об'єднаних всесвітнім поділом праці і системою міжнародних економічних відносин. Світове господарство можна розглядати і як сукупність світових ринків: ринку ресурсів, продуктів, фінансових ринків із відповідною світовою інфраструктурою.

Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці - це спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природнокліматичних, історичних та економічних умов.

Основними чинниками, що зумовили поділ праці між країнами, були відмінності у володінні природними ресурсами, у їх природно-кліматичних умовах, географічному розташуванні, історичних традиціях виробництва та інше. В сучасний період основний вплив на міжнародний поділ праці здійснює продовження поділу праці в середині країни, який охоплює різні види спеціалізації -- міжгалузеву, внутрішньогалузеву і технологічну.

Сучасний етап міжнародного поділу праці характеризується інтернаціоналізацією господарського життя та міжнародною економічною інтеграцією.

Інтернаціоналізація економіки - це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозвязків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Міжнародна економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Таким чинои, характерною особливістю сучасного світового господарства є його глобалізація.

Під глобалізацією розуміють широкий спектр процесів, що відбуваються в сучасному світі - інтеграцію ринків ресурсів, продуктів і капіталу, появу єдиних для цілого ряду країн валют, уніфікацію стандартів і споживчих смаків, лібералізацію руху капіталів між країнами, введення єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій та інше.

Глобалізація відкриває нові можливості для економічного розвитку країн. Разом з тим вона має і негативні сторони, зокрема, наражає національну економіку на небезпеку зовнішніх збурень, потрясінь та інше. Тому в сучасних умовах особливої ваги набувають питання захисту національних інтересів країн.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - економічні відносини в системі світового господарства.

Форми міжнародних економічних відносин:

-міжнародний рух капіталів;

-світова торгівля;

міжнародні валютно-фінансові відносини;

міжнародна міграція робочої сили;

міжнародне науково-технічне співробітництво.

Міжнародний рух капіталів (МРК) - переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Функції міжнародного руху капіталів:

1.забезпечення економіки готівкою;

2.надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів;

.перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.

Розрізняють експорт підприємницького капіталу (для одержання прибутку) і експорт позичкового капіталу (для одержання процента). Експорт підприємницького капіталу здійснюється у вигляді інвестицій, створення за кордоном спільних підприємств, дочірніх компаній або філій. Якщо експортер є повним власником підприємства або контрольного пакета акцій, то це прямі інвестиції; якщо ж повний контроль експортера над іноземним підприємством відсутній, то такі інвестиції називають портфельними.

Міжнародні кредити можна розглядати і класифікувати за різними ознаками. За цільовим призначенням розрізняють: комерційні кредити, які надаються іншим країнам під закупівлю певних товарів фірм, які визначає кредитор; інвестиційні кредити - надаються для будівництва певних обєктів або розширення діючих. За формами надання: фінансові кредити - вони не мають чіткого цільового призначення, позичальник може їх використати на погашення зовнішньої заборгованості, закупівлю засобів виробництва, інших товарів; товарні кредити - надаються у формі товарів і матеріальних цінностей; валютні кредити - надаються у вільноконвертованій валюті та у формі валютних цінностей. За строками: короткострокові - терміном до 1 року для закупівлі сировини та матеріалів; середньострокові - терміном від 1 до 5 років для придбання верстатів, обладнання, машин; довгострокові - на термін понад 5 років для будівництва суден, мостів, інших споруд.

Форми міжнародного науково-технічного співробітництва:

-створення спільних науково-співробітницьких центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки тощо;

-консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики;

організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників;

спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці.


4.Міжнародна торгівля та її теорії


Збільшення кількості товарів, що вивозилися за кордон зумовило утворення світового товарного ринку.

Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці. Головним змістом світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами, тобто міжнародна торгівля. Під міжнародної торгівлею розуміють сферу міжнародних товарно-гошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Світова торгівля - форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами. Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків - експорту та імпорту, різниця між якими складає торгівельне сальдо, а сума вартісних обсягів експорту та імпорту називається торговельним оборотом. Експорт - продаж товарів та послуг за кордон, а імпорт - купівля товарів та послуг з-за кордону.


5. Торгівельний та платіжний баланси. Валютний курс


Платіжний баланс - статистичний звіт за певний проміжок часу, який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кодону та платежами за кордон.

Платіжний баланс складається із двох головних статей: рахунку поточних операцій і рахунку руху капіталу. Рахунок поточних операцій включає експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від іноземних інвестицій та чисті грошові перекази. Його величина залежить від обсягу експорту, імпорту та валютного курсу. Сальдо цього рахунку - це чистий експорт NХ.

Рахунок руху капіталу включає приплив і відплив довгострокового і короткострокового капіталу в країну і з країни. Це пов'язано з кредитними відносинами, купівлею або продажем матеріальних та інших активів

Третьою частиною платіжного балансу є офіційні резерви. Офіційні резерви - - це запаси іноземної валюти, що їх тримають центральні банки для урегулювання збалансованості платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу означає, що населення країни, фірми та державні установи заплатили таким самим представникам інших держав більше, ніж отримали від них. Про величину дефіциту платіжного балансу можна судити із скорочення офіційних резервів (додатне значення у статті "Офіційні резерви"). Зростання офіційних резервів свідчить про активне сальдо платіжного балансу (від'ємне значення у статті "Офіційні резерви).

Торговельний баланс - статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.

Товарний і платіжний баланс складаються з кредитних і дебетових рахунків. Кредитні розрахунки забезпечують надходження іноземної валюти в країну. Дебетові розрахунки - повязані з витратами іноземної валюти. Різниця між кредитом і дебетом утворює сальдо зовнішньоторговельного балансу.

Валюта в широкому розумінні - це грошова одиниця країни; у вузькому - це грошова одиниця іноземних держав.

Національна валютна система - форма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством.

Валюта ділиться на національну та іноземну. Здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти називають конвертованістю валюти.

Розрізняють валюти вільно конвертовані, частково конвертовані, неконвертовані, а також резервні.

Вільно конвертовані - валюти, що їх вільно й необмежено обмінюють на інші валюти.

Частково конвертовані - валюти країн, в яких застосовуються певні валютні обмеження для резидентів і окремих видів обмінних операцій.

Валюта неконвертована - валюта країн, заборонена до обміну на інші валюти без спеціального дозволу державних органів.

Резервні валюти - вільно конвертовані валюти провідних країн, які використовують для розрахунків та визначення цін на світових ринках і зберігають в офіційних резервах центральних банків.

Зовнішня конвертованість - надання повної свободи іноземним фізичним та юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Внутрішня конвертованість - надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним та юридичним особам даної країни.

Курс валюти - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни.

Котирування - визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Фактори, які зумовлюють коливання курсів валют: співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках; співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Розрізняють номінальний і реальний валютні курси. Номінальний валютний курс - це курс, за яким обмінюються валюти. Реальний валютний курс - відносна ціна товарів, виготовлених у двох країнах. Він показує, в якому співвідношенні обмінюються товари однієї країни на товари іншої країни.

Існують три варіанти системи номінальних валютних курсів:

Система жорстко фіксованих валютних курсів характеризується тим, що через продаж іноземної валюти або скуповування власної утримує курс своєї валюти в певних межах стосовно законодавчо встановленого валютного паритету.

Гнучкі, або вільно плаваючі валютні курси складаються під впливом попиту і пропозиції на валюту.

Гнучкі регульовані валютні курси - це курси, які регулює держава для недопущення їх значних коливань.

Для досягнення певних економічних цілей держава може цілеспрямовано змінювати курс своєї валюти, якщо вона сама їх встановлює. Цілеспрямоване зниження державою курсу своєї валюти стосовно інших валют для досягнення певних проміжних цілей економічної політики називається девальвацією. Девальвацію проводять для стимулювання сукупного попиту в економіці і збільшення експорту товарів. Цілеспрямоване підвищення державою курсу своєї валюти стосовно чужоземних валют для досягнення певних проміжних цілей економічної політики називається ревальвацією. Ревальвація стримує експорт продукції і стимулює імпорт, сприяє відпливу капіталу з країни і гальмує його приплив. Девальвація і ревальвація проводяться переважно в умовах системи жорстко фіксованих валютних курсів.

В історичному аспекті розрізняють три валютних системи: систему золотого стандарту, Бреттон-вудську систему, Ямайську валютну систему.

Система золотого стандарту існувала протягом 1880-1913 рр. Вона передбачала наявність таких умов:

Кожна країна визначала золотий вміст своєї грошової одиниці.

2. Підтримка жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і внутрішньою пропозицією грошей.

. Вільний рух золота між країнами

За цих умов валютний курс дорівнює співвідношенню золотого вмісту валют.. Система золотого стандарту сприяла зниженню невизначеності та ризику в міжнародній торгівлі і тим самим стимулювала розвиток міжнародного товарообміну. Головним недоліком золотого стандарту було те, що його існування робило неможливим проведення країнами незалежної грошово-кредитної політики, спрямованої на розв'язання внутрішніх економічних проблем, робило міжнародний обмін залежним від видобутку золота..

Другою системою була Бреттон-Вудська система, яка існувала з 1944 по 1971 р. Її принципи: встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу американського долара; курс долара фіксований до золота (35 доларів за одну тройську унцію (31,1г. золота)); центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара; організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.

Третьою системою, яка існує сьогодні, є Ямайська система, започаткована в 1976р. В основі цієї системи лежать "плаваючі" курси валют. Ці курси змінюються у відповідь на ринковий попит і пропозицію. Ямайська система характеризується тим, що відмінено монетний паритет золота, країна сама обирає режим валютного курсу.


Тема 1. Вступ. Фактори виробництва. Центральні проблеми економічної організації . Виникнення, еволюція і предмет економічної теорії як науки Еконо

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ