Організація захисту інтелектуальної власності на підприємстві (на прикладі ПП "Домосвіт")

 

Вищий навчальний заклад

«Університет економіки та права «КРОК»

Навчально-науковий Інститут менеджменту безпеки

Кафедра управління фінансово-економічною безпекою

.18010014 Управління фінансово-економічною безпекою

Дипломна робота (проект)

на тему Організація захисту інтелектуальної власності на підприємстві (на прикладі ПП Домосвіт)

Виконав студент

Степанчук Володимир Миколайович

Керівник к.е.н., доцент

Тринька Людмила Ярославівна

Київ - 2014 року

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Грн. - гривні

ЕОМ - електронні обчислювальні машини- інформаційні технології

Млн. - мільйони

Млрд. - мільярди

ОЗ - основні засоби

ОСУ - організаційна система управління

ОТСУ - організаційно-технічна сторона управління

Рис. - рисунок

Рр. - роки

СЕСУ - соціально-економічна сторона управління

СОТ - Світова організація торгівлі

СУ - система управління

Табл. - таблиця

Тис. - тисячі

ПП - приватне підприємство

ІВ - інтелектуальна власність

ОІВ - обєкт інтелектуальної власності

ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної власності

СБ - служба безпеки

ВСТУП

Актуальність теми. Перспективи розвитку України у європейському просторі, набуття чинності нових нормативно-правових актів з питань захисту прав інтелектуальної власності обумовлює необхідність оновленого погляду на систему економічної безпеки підприємств, і перш за все, охорони обєктів права інтелектуальної власності. Це має логічне пояснення, оскільки володіння правами інтелектуальної власності забезпечує національну безпеку країни та міцність конкурентних позицій в набагато більшому ступені, ніж виробництво товарів і послуг, та має в умовах світової економічної кризи найвищу цінність.

В сучасних економічних відносинах, основними принципами яких є інформація та знання, інтелектуальна власність є важливим ресурсом підприємства, що забезпечує стабільний інноваційний розвиток та ряд конкурентних переваг. Більшість сучасних підприємств-лідерів мають у своєму активі нові технології, знання, торгові марки. В умовах жорсткої конкуренції впровадження нових наукомістких технологій виробництва, створення нових продуктів є необхідною передумовою для забезпечення стійких конкурентних позицій на ринку, дає можливість обмежити коло конкурентів та забезпечувати лідерські позиції у завойованому сегменті ринку. Це вимагає від фахівців з економічної безпеки здатності орієнтуватися в таких нових областях діяльності, як організація захисту обєктів права інтелектуальної діяльності.

Недостатньо досліджені питання щодо ідентифікації загроз, небезпек та ризиків в діяльності вітчизняних підприємства та необхідність розробки практичних рекомендацій щодо організації захисту інтелектуальної власності обумовили вибір теми дипломної роботи, дозволили сформулювати мету та завдання даного дослідження

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні наукового підходу до організації захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства та розробці практичних рекомендацій її реалізації в сучасних умовах господарювання.

Відповідно до мети дипломної роботи поставлені наступні завдання:

визначити сутність та місце захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства;

провести аналіз правового забезпечення захисту інтелектуальної власності в Україні;

дослідити міжнародний досвід захисту інтелектуальної власності;

аналізувати організаційно-економічну характеристика господарської діяльності ПП "Домосвіт";

провести інформаційно - аналітичне забезпечення управління інтелектуальною власністю у ПП "Домосвіт"

провести аналіз загроз інтелектуальної власності як обєкта економічної безпеки приватного підприємства "Домосвіт";

дослідити імплементацію міжнародної практики захисту інтелектуальної власності на вітчизняних підприємствах;

розробити стратегію і тактику захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки на підприємстві;

розробити організаційну модель системи захисту інтелектуальної власності як обєкта економічної безпеки ПП "Домосвіт";

охарактеризувати систему управління охороною праці та безпекою в надзвичайних ситуаціях на підприємстві;

розробити рекомендації щодо покращення умов праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях.

Обєктом дослідження є інтелектуальна власність на підприємстві.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні підходи до організації захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки ПП Домосвіт».

Методи наукового дослідження. Теоретичною та методичною основою роботи є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економічні закони та закони суспільного розвитку, а також наукові праці відомих вчених в галузі інтелектуальної власності, охорони та управління інтелектуальної власності, з питань забезпечення економічної безпеки підприємництва. Використано загальнонаукові та спеціальні методи. Робота базується зокрема, на використанні таких методів: аналізу і синтезу, спостереження, порівняння, узагальнення та формалізації - для аналізу понятійного апарату та існуючих підходів до захисту інтелектуальної власності, розробки системи захисту інтелектуальної власності підприємства та її економічної оцінки; експертних оцінок - для визначення питомої ваги показників оцінки системи захисту інтелектуальної власності підприємства; аналізу ієрархій - для розробки механізму прийняття рішень у процесі захисту портфелю обєктів інтелектуальної власності підприємства; логічного і історичного аналізу; системного підходу та економічного аналізу; причинно-наслідкового та функціонального аналізу при дослідженні підприємства та його системи захисту інтелектуальної власності;

Інформаційними джерелами дослідження стали офіційні матеріали Державних органів України та Державного департаменту інтелектуальної власності України, інші законодавчі та нормативні акти, інформаційно-аналітичні матеріали, праці вітчизняних та зарубіжних науковців тощо.

Практичне значення полягає втому що сформульовані в роботі теоретико - методичні положення та запропоновані практичні рекомендації є основою для удосконалення процесу захисту інтелектуальної власності на підприємстві. Методичні підходи до прийняття рішень щодо напрямів захисту інтелектуальної власності, сприятимуть досягненню оптимального складу портфеля інтелектуальної власності підприємства та підвищенню ефективності його використання. Методичні рекомендації по захисту інтелектуальної власності підприємства дають можливість виконання достовірного аналізу системи в цілому та виявлення тих складових, що викликають зниження ефективності функціонування системи та потребують удосконалення.

Основні результати досліджень одержали практичне застосування на приватному підприємстві «Домосвіт» при проведенні аудиту системи захисту інтелектуальної власності та здійсненні економічної оцінки ефективності функціонування системи управління інтелектуальною власністю ПП Домосвіт».

Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

.1 Сутність та місце захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства.

Поступальний розвиток науки, техніки, культури - найважливіший критерій цивілізаційного прогресу в історії людства. Цей критерій відзеркалює інтелектуальний потенціал суспільсьтва, результати творчої діяльності людей. Творчість є однією із найбільш характерних рис людини, це її невід'ємна властивість. Складовою частиною творчої діяльності є інтелектуальна діяльність. Однак, результати інтелектуальної діяльності повинні обов'язково відповідати вимогам встановленим законом. Лише за цих обставин результати інтелектуальної діяльності можуть отримати правову охорону і відповідно стати об'єктами інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, що відповідає вимогам чинного законодавства, і якій надається правова охорона.

Управлінню та економіці інтелектуальної власності на підприємстві була приділена велика увага вітчизняних і закордонних учених, у тому числі як С.О. Мосов, Т.В. Запорожець, С.О. Петраченко, М.М. Крітський,, В.І. Мунтіян, К. Свейбі, Т. Ллойд, К.Віг, І.Нонака, Б.Мільнер, Д.Стоунхауз, Л.Федулова тощо. Питання, повязані із захистом прав інтелектуальної власності на такі обєкти, як нерозкрита інформація, комерційна таємниця тощо, розглядають у своїх роботах такі вчені, як О. Підопригора, О. Амосов, О. Святоцький, М. Вачевський та інші.

Вперше термін «інтелектуальна власність вжив ще у 1845 р. Чарльз Вудбарі, суддя окружного суду штату Масачусес (США). У законодавчих актах цей термін вперше зявився у Франції за часів буржуазної революції (1789-1794 р.р.), коли поширення набула теорія природного права [1, ст. 9 ].

Теоретико - методологічні функції інтелектуального капіталу досліджувалися в багатьох роботах зарубіжних та вітчизняних вчених. Такі дослідники як Л. Едвіссон, Л. Прусак, Д. Клейн, Т. Стюарт, І. Роос, М. Мелоун розглядали економічні показники інтелектуального капіталу та наголошували на існуванні взаємозвязку між нагромадженими підприємством знаннями та його майбутніми можливостями у формуванні ринкової вартості.

Сучасний етап розвитку економіки та науково-технічний прогрес знаходить своє відображення в якісних змінах структури необхідних ресурсів підприємства; відбувається підвищення ролі нематеріальних активів підприємства, інтелектуального капіталу; розвитком інформаційного простору та економічних знань.

Нематеріальні активи є складовою частиною ресурсного капіталу підприємтва, для якого характерні: можливість приносити дохід протягом тривалого періоду часу, відсутність матеріальної основи, складність визначення вигоди (прибутку) в майбутньому.

Успішний розвиток підприємства та його високі фінансові результати перебувають у прямій залежності від інноваційних заходів, впровадження яких забезпечується наявністю відповідних ресурсів. Такими, зокрема, є інтелектуальні ресурси підприємства. При цьому як для дослідження процесів створення та використання інтелектуальних продуктів, так і для управління даними процесами на підприємствах необхідно мати в своєму розпорядженні чітко окреслений понятійний апарат.

Поняття інтелектуальний капітал розглядається дослідниками з різних позицій: як сума всіх знань працівників підприємства, які можна оцінити, інтелектуальні ресурси, що використовуються для підвищення вартості активів підприємства, знання, що є джерелом інноваційного розвитку підприємства та його майбутніх фінансових результатів тощо. Результатом узагальнення існуючих підходів до трактування змісту поняття інтелектуальний капітал є визначення, що враховує його статичні та динамічні властивості. Інтелектуальний капітал пропонується визначити як усі наявні інтелектуальні ресурси підприємства, в тому числі й людський капітал, що є джерелом майбутніх доходів підприємства та його додаткової вартості. Інтелектуальні активи визначено як частину інтелектуального капіталу, що належним чином ідентифікована, зафіксована і може бути використана з метою отримання майбутніх доходів, формування унікальних конкурентних переваг та підвищення ринкової вартості підприємства.

Так, поняття «захист інтелектуального капіталу» зустрічається в роботі Е. Брукінг «Інтелектуальний капітал: ключ до успіху у новому тисячоріччі». При цьому Е. Брукінг наводить таке визначення цього поняття: «Захист інтелектуального капіталу розуміє під собою захист інтелектуальних, ринкових, людських та інфраструктурних активів. Інтелектуальний капітал кожного типу потребує специфічного варіанту захисту…» [31, c. 203]. Погоджуюся з думкою Е. Брукінг про те, що кожна складова інтелектуального капіталу потребує свого механізму захисту. Так, захист активів піприємства необхідно здійснювати завдяки правам на інтелектуальну власність та механізмам їх підтримки. Інтелектуальні активи слід захищати шляхом реєстрації патентів, торгівельних знаків, дизайнерських прав, авторських прав, тощо.

Отже, під інтелектуальним капіталом розуміються обєкти промислової і інтелектуальної, інших аналогічних майнових прав, які визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства. Стосунки щодо володіння, користування, розпорядження ресурсами, що утілюють науково-технічну, літературну та іншу творчість, формують поняття інтелектуальна власність. Цей термін був визначений конвенцією, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності в Стокгольмі 14 липня 1967 року (Україна приєдналася в 1999 році).

Трактування таких ключових понять, як інтелектуальний капітал, інтелектуальні активи, інтелектуальна власність у різних авторів неоднозначне.

Інтелектуальна власність - це частина інтелектуальних активів, що характеризується виключним правом власності, захищеним відповідними законодавчими актами.

Отже, під інтелектуальною власністю розуміють виняткові права власника на використання в комерційних цілях продукції творчої діяльності: літературних, художніх, музичних, наукових творів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків, комп'ютерних програм, географічних позначень, інформаційних баз даних, та ін.

Поняття нематеріальні активи включає в себе обєкти інтелектуальної власності та інші нематеріальні ресурси підприємства, такі як права користування майном, природними ресурсами. Звідси, нематеріальні активи є складовою частиною ресурсного потенціалу підприємства, які приносять дохід протягом тривалого періоду часу, мають відсутність матеріальної основи, і є складність у визначенні майбутньої вигоди (прибутку). Отже, „інтелектуальний капітал, „інтелектуальні активи та „інтелектуальна власність взаємоповязані [2, ст. 5, 6 ].

Зміст майнового права інтелектуальної власності складають права володіння, користування та розпорядження власністю (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Зміст майнового права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності виникає шляхом створення твору, винаходу і т. д. Право інтелектуальної власності може виникати шляхом укладення цивільно - правових угод. Право інтелектуальної власності встановлюється на визначений термін. Для отримання права власності потрібно пройти віповідну кваліфікаційну процедуру.

Таким чином, інтелектуальну власність складають особисті немайнові права інтелектуальної власності і майнові права інтелектуальної власності, зміст яких визначений законодавством (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Поділ права інтелектуальної власності на групи.

Отже, право інтелектуальної валсності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт інтелектуальної власності, визначений законодавством. Однією з основних проблем будь - якої економічної системи є забезпечення її ефективної та стабільної діяльності. Безпека підприємства є однією з головних умов успішного функціонування бізнесу. Сьогодні на підприємствах склалася певна система безпеки їх діяльності, яку можна розглядати як стан стійкої життєдіяльності, за якого забезпечується реалізація основних інтересів, пріоритетних цілей, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов їх функціонування. Основним критерієм ефективності безпеки підприємства є стабільність фінансового і економічного стану підприємства.

Безпека не будучи обєктом, не може функціонувати, і не може бути повністю керованою. Безпека - свідомий, цілеспрямований вплив на загрози та небезпеки, за якого створюються принципи та механізми захисту обєкта.

Економічна безпека охоплює: економічну безпеку окремого громадянина, підприємців, підприємств, організацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави тощо.

В той же час сьогодні не існує єдиної позиції щодо розуміння поняття «економічна безпека підприємства». (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Визначення поняття економічна безпека підприємства

Автор, джерело Визначення Бєндіков М. [6]Економічна безпека підприємства - стан захищеності науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу підприємства від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз.Воронович Л. [7]Економічна безпека підприємства - стан незалежності субєктів підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції підприємств-монополістів, непередбачуваних договорами дій підприємств-постачальників і торгівельних організацій, від нераціональної економічної і правової політики держави та інших чинників, яка дає змогу привласнювати більшу частину законних прибутків.Гапоненко В., Беспалько А., Власков А. [8]Економічна безпека підприємства - це такий стан суб'єкта господарювання, за якого він при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів досягає запобігання, послаблення чи захисту від існуючих небезпек та загроз чи інших непередбачуваних обставин та в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та господарського ризику.Дубецька С. [9]Економічна безпека підприємства - стан обєкта в системі його звязків з точки зору його стійкості (самовиживання) та розвитку в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, непередбачуваних дій та складно прогнозованих чинників.Забродський В., Капустін Н. [10]Економічна безпека фірми - кількісна та якісна характеристика властивостей фірми, яка відображає здатність «самовиживання та розвиток в умовах виникнення зовнішньої та внутрішньої загроз.

З таблиці видно, що чіткого визначення «економічна безпека підприємства не має. Автори вищевказаних виначень роблять акцент на управлінських функціях безпеки, на виконанні статутних завдань, захищеності ресурсів.

Найбільш обгрунтованим є визначення авторів Зубок М.І., Рубцова В.С., Яременко С.М., Гусарова В.Г., Чернова під загальною редакцією кандидата воєних наук, професора Зубка М.І., Економічна безпека субєктів підприємництва: навчальний посібник [3], на думку яких під економічною безпекою субєктів підприємництва розуміється стан, за якого забезпечується економічний розвиток і стабільність діяльності підприємства, банку, гарантований захист їх ресурсів, здатність адекватно і без суттєвих втрат реагувати на зміни внутрішньої і зовнішньої ситуації.

Як зазначають Мішин О.Ю., Мішина С.В. [5], в своїх дослідженнях щодо сутності поняття «економічна безпека підприємства», досліджуючи поняття економічної безпеки вказали, що більшість економістів розглядає його з позицій практичного підходу, тобто з урахуванням особливостей функціонування субєктів господарювання, яких обрано в якості інформаційної бази дослідження. В рамках конкретного дослідження такий підхід виправданий, проте універсальність трактування не досягається. Тому, метою даного дослідження є уточнення сутності та визначення поняття економічної безпеки підприємства. Як справедливо стверджує Шемаєва Л. [4], зміст економічної безпеки підприємств розкривається через забезпечення реалізації стратегічних інтересів підприємства на основі використання можливостей зовнішнього середовища із застосуванням продуктивної взаємодії із субєктами зовнішнього середовища. Проте, слід проаналізувати, чи у всіх існуючих визначеннях враховано необхідність спрямованості системи економічної безпеки на реалізацію цілей підприємства. Перелік визначень поняття економічна безпека підприємства наведений в табл. 1.1, додатку А [ 5 ], запропонований Мішиним О.Ю., Мішиною С.В.

Таким чином, економічна безпека субєкта господарювання - стан інтелектуальної безпека підприємства, який гарантує стабільну та максимально ефективну діяльность підприємства, здатність протистояти будь - яким загрозам, і має на меті підвищення його ефективності в майбутньому.

Забезпечення захисту інтелектуальної власності підприємств це дуже складний, багатогранний та не до кінця вивчений і зрозумілий процес. На сьогоднішній день у науковій літературі визначення сутності економічної безпеки в частині захисту інтелектуальної власності дається вкрай рідко, та не завжди чітко, відкритими залишаються питання захисту інтелектуальної власності підприємства. Фактично захист інтелектуальної власності зводиться до отримання захисних документів та у випадку порушень ініціювання судових справ.

В літературі часто замісь захист інтелектуальної власності вказується інтелектуальна безпека підприємства. Потрібно визначитись з поняттями «інтелектуальна безпека та «захист інтелектуальної власності.

Теоретичних досліджень щодо інтелектуальної безпеки майже не існує, загальновживаного визначення не має. Можна узагальнити, що інтелектуальна безпека підприємства є захист розумової діяльності людей на підприємстві, метою якої є гарантія стабільної та максимально ефективної діяльності підприємства, підвищення його ефективності в майбутньому та здатність протистояти загрозам.

Інтелектуальна безпека значно ширше поняття ніж захист інтелектуальної власності. В систему інтелектуальної безпеки входять такі елементи, як інтелектуальний потенціал, інтелектуальний капітал, інтелектуальна власність, інформаційний ресурс, захист економічної безпеки.

Можна узагальнити, що інтелектуальна безпека, захист інтелектуальної власності, економічна безпека субєкта господарювання взаємоповязанні.

Захист інтелектуальної власності перебуває в системі економічної безпеки, натомісь як економічна безпека є складовою інтелектуальної безпеки.

Забезпечення безпеки інтелектуальної власності підприємства є система організаційних та правових заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, нейтралізацію та ліквідацію загроз інтелектуальній власності підприємства.

Головною метою захисту інтелектуальної власності є гарантія стабільної та максимально ефективної діяльності підприємства на даний час та можливості розвитку та ефективного функціонування в майбутньому.

Однією з головних умов забезпечення захисту інтелектуальної власності підприємства є здатність протистояти загрозам, що існують та які можуть виникнути, і які можуть завдати шкоди підприємству; та підприємство може понести збитки; підприємство може знизити темпи свого розвитку та зменшити капітал.

Загрози інтелектуальній власності на підприємстві можуть бути як ззовнішні так і внутрішні. Внутрішні загрози можуть виникати зі сторони працівників підприємства, діяльність яких спрямована на зниження можливостей використання інтелектуальної власності.

Зовнішні загрози можуть виникати зі сторони конкурентів, дії яких мають мету переманювати персонал, який має потужний інтелектуальний потенціал та володіє інформацією про інтелектуальну власність підприємства.

Усе вищенаведене дозволяє зробити висновок, що забезпечення безпеки інтелектуальної власності на підприємстві є вкрай важливою умовою його подальшого ефективного функціонування. Це пояснюється наступними причинами: високою конкуренцією серед підприємств; необхідністю постійного вдосконалення існуючих технологій та процесів на підприємстві; появою інформаційного, обчислювального та телекомунікаційного обладнання, яке вимагає особливого відношення до захисту; необхідністю використання підприємствами найновітніших інформаційних технологій; необідністю досліджень та розробок в частині створення нових продуктів, товарів тощо; неможливістю стабільної діяльності підприємства без забезпечення належного рівня безпеки інтелектуальної власності.

Створення системи забезпечення безпеки інтелектуальної власності на підприємстві вимагає вирішення комплексу заходів економічного, правового, інформаційного і правоохоронного характеру з метою захисту економічних інтересів та прав власності підприємства.

Отже, метою формування забезпечення захисту інтелектуальної власності на підприємстві є: сворення умов для надійної роботи та розвитку підприємства; запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам; захист інтересів підприємства від протиправних посягань; забезпечення схороності нематеріальних ресурсів; створення умов для нормального функціонування всіх підрозділів підприємства.

В сучасних умовах господарювання підприємства повинні створювати систему захисту інтелектуальної власності. Система захисту інтелектуальної власності це комплекс управлінських, правових, економічних, охоронних, судово-правових дій, що забезпечують безпеку підприємства в системі економічної безпеки підприємства.

Зазвичай діяльність щодо захисту інтелектуальної власності покладається на службу безпеки підприємства. Служба безпеки підприємства повинна здійснювати контрольні та координуючі функції з метою забезпечення узгодженої роботи всіх працівників та підрозділів.

Для забезпечення ефективної системи захисту інтелектуальної власності на підприємстві необхідно враховувати:

специфіку, структуру підприємства, вид діяльності;

кількісний та якісний склад менежменту, персоналу;

зовнішнє та внутрішнє середовище, в яких працює підприємство;

необхідність чіткої координації дій, які спрямовані на адекватну реакцію на загрози;

планування, розробка та впровадежння планів та рішень;

оптимальний розподіл та використання ресурсів;

удосконалення застосування вже існуючих на підприємстві засобів захисту інтелектуальної власності;

постійний контроль та захист прав інтелектуальної власності.

Крім того, з метою зменшення внутрішніх загроз, потрібно приділити увагу розвитку корпоративного духу працівників підприємства, впровадженню механізмів стимулювання працівників, розвитку управлінню знаннями на підприємстві, підвищенню рівня дисципліни та відповідальності за порушення нормативів підприємства. Людські активи потребують захисту у вигляді можливостей службового росту. Інфраструктурні активи можуть частково захищатися керівництвом організації, яке визначає філософію та характер управлінських процесів та корпоративну культуру [31, c. 203-204].

Таким чином, забезпечення захисту інтелектуальної власності є важливим, складним напрямом діяльності підприємства, без реалізації якого неможливе його ефективне функціонування та розвиток в сучасному світі.

.2 Аналіз правового забезпечення захисту інтелектуальної власності в Україні

Проблема правого захисту обєктів інтелектуальної власності є надзвичайно актуальною. В той же час інтелектуалізація виробництва, ускладнення систем управління підприємством призводить до збільшення несанкціонованих та злочинних дій щодо порушення прав інтелектуальної власності, привласнення окремих видів нематеріальних активів, тощо. Це зумовлює те, що в умовах сучасного розвитку підприємництва зростає необхідність у захисті інтелектуальної власності, в тому числі на такі обєкти, як нерозкрита інформація, комерційна таємниця тощо, та її доскональному врегулюванні у нормативно- правових актах.

Відповідно до Цивільного Кодексу україни до обєктів права інтелектуальної власності (Рис. 1.3.) відноситься:

об'єкти промислової власності - наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування, торгівельні марки, торгівельні знаки для товарів і послуг, географічні позначення, комерційна таємниця;

об'єкти авторського права - літературні і художні твори, комп'ютерні програми, інформаційні бази даних;

інші об'єкти права інтелектуальної власності - сорти рослин, породи виведених тварин.

У четвертій книзі Цивільного Кодексу України визначені суть, суб'єкти і об'єкти інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законодавством України.

Право інтелектуальної власності складають особисті майнові права інтелектуальної власності і майнові права інтелектуальної власності, зміст яких встановлюється законодавством України.

Ніхто не може бути позбавлений інтелектуальної власності або обмеженим в його здійсненні, окрім випадків, передбачених законодавством України.

Рис. 1.3 Об'єкти права інтелектуальної власності

Субєктами права інтелектуальної власності є творець обєкту інтелектуальної власності (автор, винахіник, виконавець) і інші особи (також підприємства і організації), яким належать особисті майнові або немайнові права.

Об'єкти права інтелектуальної власності об'єднує наступне: вони є результатом творчої діяльності, в них виявляється людський інтелект; вони мають вартісну оцінку і можуть бути предметом купівлі-продажу, передачі; можуть використовуватись іншими господарюючими суб'єктами, можуть використовуватись в комерційних цілях; можуть одночасно використовуватися необмеженим колом осіб; між ними існує тісний взаємозв'язок; будучи переведенні у відповідну форму (статті, звіти, описи винаходів) можуть бути включені в комерційний оборот як інтелектуальний продукт; є предметом правового регулювання.

На підприємствах все більше застосуваються всі види інтелектуальної власності. Вони є часткою майна (ресурсним потенціалом) підприємства і можуть протягом тривалого періоду часу забезпечувати отримання прибутку від їх правильного використання.

Нормативно - правова база у сфері інтелектуальної власності постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення дійових правових механізмів, які б дозволили максимально захистити підприємство, національного товаровиробника та іноземного інвестора від правопорушень та порушень у цій сфері. Основні засади законодавства України з питань інтелектуальної власності базуються на Конституції України, Цивільному кодексі України та спеціальних законах.

До загальних нормативно-правових джерел належать:

Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV із змінами та доповненнями;

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618 IV із змінами та доповненнями.

Так, книга четверта ЦК України «Право інтелектуальної власності» складається з 12 глав, що обєднують 90 статей (ст. ст. 418-508). Всі сттатті ЦК України мона поділити на чотири блоки. Перші три з них складають главу 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» із 14 статей. У цій главі містяться норми, що в тій чи іншій мірі стосуються усіх видів права інтелектуальної власності (поняття, види прав інтелектуальної власності, обєкти, субєкти, строки чинності, виникнення та здійснення прав інтелектуальної власності, їх захист тощо).

Другий блок «Авторське право і суміжні права» складається з двох глав (36, 37), що містять 24 статті (16 - авторське право, 8 - суміжні права).

Третій блок «Патентне право» або, як його зараз називають, «Право промислової власності», складається з чотирьох глав: 1) глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» - 12 статей; 2) глава 40 «Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми» - 10 статей; 3) глава 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» - 4 статті; 4) глава 42 «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин - 4 статті.

Четвертий блок у спеціальній літературі називають «Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг». Він складається з трьох глав (43, 44, 45): глава 43 - «Право інтелектуальної власності на комерційне найменування» - 3 статті; глава 44 - «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» - 9 статей; глава 45 - «Право інтелектуальної власності на географічне зазначення» - 4 статті.

Окремими є дві глави книги четвертої: глава 38 - «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття» - 2 статті; глава 46 - «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» - 4 статті.

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III із змінами та доповненнями;

Кримінально - процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI із змінами та доповненнями;

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI із змінами та доповненнями;

Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV із змінами та доповненнями;

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII із змінами та доповненнями;

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII із змінами та доповненнями;

До спеціальних нормативно-правових джерел належать:

Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;

Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»;

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг;

Закон України «Про племінне тваринництво»;

Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

Закон України «Про видавничу справу»;

Закон України « Про телебачення і радіомовлення»;

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

Вищевказані нормативно - правові акти постійно змінюються та доповнюються, тому найновішу інформацію про зміни в законодавстві можна отримати на веб - сайті Верховної Ради України.

Важливими джерелами права інтелектуальної власності є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Україна.

Міжнародні договори:

Бернська конвеція по охороні літературних та художних творів (1886 p.);

Всесвітня (Женевська) конвенція по авторському праву (1952р);

Римська конвенція по охороні прав артистів-виконавців, виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961p.);

Стокгольмська конвенція про створення всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.);

Женевська конвенція по охороні інтересів виготовлювачів фонограмм (1971 p.).

Міжнародні угоди гарантують отримання та захист прав інтелектуальної власності в інших країнах.

Це дає можливість національним завникам забезпечувати охорону прав інтелектуальної власності у ряді держав з мінімальними формальностями та витратими.

Держава регулює відносини інтелектуальної власності через відповідні органи та нормативне регулювання. Таке регулювання фактично передбачає стимулювання створення прав на нематеріальні активи. Такі дії та заходи формують державну стимулюючу регуляторну політику відносин з приводу інтелектуальної власності.

Верховна Рада України здійснює політику в сфері інтелектуальної власності приймаючи закони та постанови. Кабінет Міністрів України приймає постанови щодо інтелектуальної власності.

За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Державна служба інтелектуальної власності, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. Державна служба входить до системи органів державної влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. Державна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та кабінету Міністрів України.

Український інститут промислової власності є державним підприємством, головними завданнями якого є:

прийом заявок на видачу охоронних документів на обєкти промислової власності;

прийом заявок на проведення експертизи на обєкти промислової власності на відповідність їх умовам надання правової охорони;

забезпечення здійснення державної реєстрації обєктів промислової власності і змін їх правового статусу та офіційної публікації відполвідних відомостей.

Український центр інноватики та патентно - інформаційних послуг створений в 2011 році. Центр є філією Державного підприємства «Український інститут промислової власності». Головна мета центру - забезпечення реальних механізмів сприяння винахідницькій та інноваційній діяльності. Робота центру полягає у наданні різноманітних послуг у сфері інтелектуальної власності.

ДП «Інтелзахист створено відповідно до наказу МОН України від 06 серпня 2002 року №449, засновано на державній власності, підпорядковано Державній службі інтелектуальної власності України. Підприємство створено з метою удосконалення організзації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Державна організація «Українське агенство з авторських та суміжних прав» є єдиним державним органом захисту авторських і суміжних прав.

Будь-яка власність має потребу в охороні, інтелектуальна власність не є виключенням. Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому субєкту права обєкта інтелектуальної власності охоронного документа; патенту чи свідоцтва.

Суть охорони прав на обєкти інтелектуальної власності полягає в тому, що автор (розробник) обєкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений обєкт інтелектуальної власності на визначений період часу, які забезпечуються охоронним документом, що видається власнику обєкта інтелектуальної власності.

Закріплене охоронним документом право інтелектуальної власності, а також майнових прав сприяє використанню обєкта інтелектуальної власності, власник може отримувати вигоду, отримати ряд переваг над конкурентами.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном «захист прав інтелектуальної власності. Поняття «правова охорона і «правовий захист є різними, мають різні цілі, вирішення цих понять здійснюються різними організаційними структурами.

Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні, правохоронні та судові органи.

Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу

(корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування

його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Субєкт, права якого порушені, може вимагати: визнання цього права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд також може захистити право інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.

Спори щодо інтелектуальної власності поділяються на дві групи.

До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної діяльності обєктом інтелектуальної власності.

Стосовно обєктів промислової власності це спори: повязані з відмовою у видачі патенту; по запереченнях третіх осіб проти видачі патенту; про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться спори, що стосуються порушення прав: про заборону дій, що порушують права на патент; про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав; про визнання дій, що не порушують патент; про післякористування винаходів, повязане з укладанням чи використанням ліцензійних угод; про надання примусової ліцензії; про виплату винагороди автору роботодавцем; про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: спеціальний (адміністративний) та загальний (судовий). Загальний порядок захисту здійснюється в судовому порядку.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління з питань регулювання інтелектуальної власності, інших органах (Державна служба захисту прав споживачів, місцеві адмдіністрації) або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки державним органом. Процедура розгляду набагато простіша, ніж в судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції, «Про авторське право і суміжні права, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», Закон Укаїни «Про рекламу», Закон України «Про захист прав споживачів» тощо.

Наприклад, здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться: неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок; введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника; відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого субєкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот; неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії. Антимонопольним комітетом України розглядаються скарги щодо дій після вводу обєктів права інтелектуальної власності до господарського обороту.

Отже, адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності - це система активних адміністративних заходів, які застосовують компетентні органи держави, спрямованих на попередження порушення прав на інтелектуальну власність, захист та поновлення порушеного права, усунення порушень права інтелектуальної власності, притягнення порушшника до відповідальності, та створення умов щодо відшкодування порушником збитків.

Захист авторського права і суміжних прав встановлений Конституцією України, чинним Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права та іншими законодавчими і нормативними актами. Основу цієї системи, безперечно, складають ЦК України та Закон України «Про авторське право і суміжні права», зокрема його розділ V «Захист авторського права і суміжних прав».

Захист патентних прав засобами цивільного права здійснюється передусім патентними законами України - «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про промислові зразки», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» тощо.

Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» на відміну від інших патентних законів передбачає, що суд має право ухвалити рішення про встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення, аналогічні тим, що визначені Законом України «Про авторське право і суміжні права» та про вилучення чи конфіскацію матеріалів і (або) обладнання, використаного для незаконного виробництва матеріалів сорту.

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» також будь-яке посягання на права власника зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми визнає порушенням його прав.

Отже, наведені закони порушенням визнають будь-яке посягання на права субєкта права промислової власності.

Захист прав на торговельну марку здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зі змінами і доповненнями. Як і патентні закони, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також порушенням прав на торговельну марку визнає будь-яке посягання на ці права з боку інших осіб. Закон визначає, що будь-яке порушення спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобовязаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Проте особливістю захисту торговельної марки є обовязок порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використану марку або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва має право також вимагати знищення виготовлених зображень марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Усі наведені способи використання торговельних марок можуть відтворюватися, виготовлятися і використовуватися зловмисниками, тому власник свідоцтва повинен мати право вимагати від зловмисника знищення незаконно виготовлених чи відтворених позначень, що використовуються в будь-якій документації, на виставках чи ярмарках.

Захист прав на використання географічного зазначення походження товару здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. зі змінами та доповненнями. Зазначений Закон містить норми про захист права на географічне зазначення походження товарів. Закон визначає порушенням прав на використання географічного зазначення походження товару також використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого географічного зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару.

Законодавство України передбачає також санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток субєкту підприємницької діяльності.

Комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але незважаючи на високу і безупинно зростаючу значимість цього обєкта інтелектуальної власності, відсутня його пряма правова охорона. На цей час немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно.

Частково правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках законів України «Про інформацію» і «Про науково-технічну інформацію» у частині, що стосується нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути обєктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність. Більш надійним способом охорони такої інформації може бути застосування заходів, що гарантують збереження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть охоронятися договором.

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачено захист в кримінальному судочинстві.

За Кримінальним кодексом України (далі - КК України), який набрав чинності з 1 вересня 2001 p., кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності здійснюється статтями 176-177 цього Кодексу.

Стаття 176 КК України присвячена захисту авторського права і суміжних прав. Вона має назву «Порушення авторського права і суміжних прав».

Стаття 177 КК України «Порушення прав на обєкти промислової власності» має своїм призначенням кримінально-правовий захист патентних прав.

Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції.

Встановлено, що захист прав інтелектуальної власності становить встановлену законодавством діяльність відповідних державних органів щодо визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів субєктів права інтелектуальної власності, та безпосередньо повязанні з економічсною безпекою піприємства. Натомісь система економічної безпеки підприємства повинна бути побудована в такий спосіб, щоб ефективно управляти інтелектуальною власністю, виявляти порушення та захищати порушення прав.

Очевидно, що найбільша відповідальність у забезпеченні належної якості захисту інтелектуальної власності лежить на державі.

Разом з тим, головна нормативна мета державного регулювання інтелектуальної власності в Україні повинна полягати в розширенні збуту наукомісткої продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках на засадах підвищення конкурентоспроможності товарів кінцевого використання та виробництв, при максимально можливому поєднанні загальнодержавних інтересів та підприємств.

Стратегічна мета захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки на підприємстві, є інноваційний розвиток підприємства.

Вирішальним чинником інноваційної економіки є обєкти права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, компютерні програми, бази даних, твори науки, літератури та мистецтва тощо. Введені у господарській обіг, вони не лише приносять прибутки, але й значно підвищують конкурентоспроможність підприємства.

Тому питання захисту інтелектуальної власності як складової економічної безпеки відіграють дедалі важливішу роль у господарській діяльності підприємства. Відповідно зростає потреба роботодавців у кваліфікованих спеціалістах з економічної безпеки бізнесу, які спеціалізуються на захисті прав інтелектуальної власності.

.3 Міжнародний досвід захисту інтелектуальної власності

Світовий досвід свідчить, що багато проблем щодо порушених прав на інтелектуальну власність можна вирішити через міжнародні організації. Зростання ринків, міжнародної торгівлі, інвестицій, руху капіталів, потребують міждержавної співпраці у сфері інтелектуальної власності.

Насамперед, це узгодження національного законодавства і процедур регулювання прав інтелектуальної власності. Найвпливовішими є Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) та світова організація торгівлі (СОТ).

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) була заснована у 1967 році на дипломатичній Конференції в Стокгольмі. Головний офіс знаходиться в Женеві. Основною метою є сприяння «охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співробітництва держав та, у відповідних випадках, у взаємодії з будь - якою іншою міжнародною організацією».

ВОІВ надає консультаційні та реєстраційні послуги щодо отримання прав на обєкти інтелектуальної власності, обробляє міжнародні заявки та веде міжнародну реєстрацію знаків і промислових зразків. Найважливішим пріоритетом є інформаційна діяльність. ВОІВ збирає і розповсюджує інформацію, яка відноситься до охорони інтелектуальної власності, заохочує дослідження в цій сфері, та публікує результати цих досліджень. ВОІВ володіє великими базами даних в сфері захисту інтелектуальної власності, є центром обміну цією інформацією.

ВОІВ є розробником багатьох міжержавних програм у сфері інтелектуальної власності. Також за запитами держав ВОІВ розробляє програми розвитку авторського права і суміжних прав, проволдить зустрічі, семінари, навчальні курси, займається активною видавничою діяльністю тощо.

ВОІВ виконує аддміністративені функції щодо міжнародних угод та договорів в сфері інтелектуальної власності.

Світова організація торгівлі (СОТ) була створена 01 січня 1995 року. СОТ постійно діюча міжнародня організація, є юридичною особою, і має статус спеціалізованої установи ООН.

Головним документом СОТ в частині врегулювання інтелектуальної власності є угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (англ. абріватура - TRIPS, українською - ТРІПС), яка набрала чинності з 1 січня 1995 року. Угода врегульовує питання інтелектуальної власності в частині торгівльних відносин.

Першим міжнародним документом з захисту промислової власності є Паризька конвенція про охорону промислової власності, підписана 20 березня 1883 року. Головна мета ствопення органів для хахисту та контролю прав промислової власності, забезпечення міжнародної охорони обєктів промислової власності.

Першою міжнародною угодою з питань врегулювання та захисту авторського права була Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, яку підписали 09 вересня 1886 року представники десяти країн Европи. Угода врегульовує питання взаємовідносин та захисту будь - яких творів літератури, науки, мистецтва.

В 1928 році було підписано Всесвітню конвенцію про авторське право. Дана конвенція врегульовує авторські.

жовтня 1961 року прийнято Міжнародну конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і органів мовлення (Римська конвенція). Це перша міжнародна конверція з суміжних прав.

жовтня 1971 року було підписано Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм. Конвенція врегульовує захист виробників фонограм від незаконного їх копіювання.

В 1974 роув підписано Брюсельську конвенцію про розповсюдження програм - носіїв сигналів, що передаються через супутники. Конвенція запобігає незаконному розповсюдження програм носіїв через супутники.

грудня 1996 року підписано договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми. Договором врегульовуються цифрові технології та інтернет.

грудня 1996 року було прийнято договір ВОІВ про авторське право. Цей договір більш конкретизував Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів та Всесвітню конвенцію про авторське право.

Є й інші міжнародні договори та конвенції. Мета цих документів сприяти розвитку інтелектуальної власності, створення єдиної процедури реєстрації обєктів інтелектуальної власності, розвитку процедур захисту прав власності.

Встановлено, що в умовах глобалізації світового ринку товарів і знань системні методи досягнення цілей економічної політики національними урядами включають: раціоналізацію втручання у ринок та виробництво у місцях, де вони неналежно функціонують; регулювання підтримки інституційних та інфраструктурних вимог для забезпечення ефективної конкурентоспроможності; підтримку комерціалізації інтелектуальної власності; популяризацію розвитку підприємництва; розвиток фінансових ринків; лібералізацію ринку робочої сили.

При узагальненні світового досвіду розвитку державного регулювання ІВ встановлено, що у світових масштабах формується багаторівнева система регулювання проблем захисту, повязаних з інтелектуальною власністю, що характеризується: розширенням сфери її регулюючої дії; зростаючою адаптацією до міжнародних норм регулювання; посиленням концентрації на тих обєктах охорони, що зазнають найбільшого впливу новітніх технологій; запровадженням єдиного підходу до вирішення існуючих проблем. Аналіз такого досвіду в Україні продемонстрував, що попри певну активізацію процесу входження у світові структури, що регулюють інтелектуальну власність. Саме ефективна підтримка інноваційної діяльності та комерціалізація інтелектуальної власності можуть забезпечити Україні стрімке економічне зростання.

Зазначені заходи забезпечують ефективний міждержавний захист інтелектуальної власності, створюючи інвестиційний клімат для вклаення коштів підприємствами в інновації, що призводить до стимулювання розвитку економіки.

З розвитком міжнародної торгівлі, збільшенням значення соціальної функції бізнесу і, як наслідок, все більшої орієнтації розвинених країн на захист інтересів споживачів, принцип національного вичерпання прав перестає відповідати потребам міжнародного ринку. Все більше з'являється транснаціональних компаній, що здійснюють свою діяльність по всьому світу. Особливості світової економіки - рознесення по різних країнах центрів виробництва і ринків збуту. Основні засоби виробництва великих компаній перенесені в країни третього світу, в той час як основними ринками збуту залишилися розвинені країни. Захист інтелектуальної власності в системі економічної безпеки набуває нового значення, та виходить за межі країни.

Висновки до розділу 1

Захист інтелектуальної власності на підприємствах є складовою частиною економічної безпеки підприємства. Втім, до останього часу цій проблематиці приділялось недостатньо уваги як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із творчою діяльністю, і які потрібно постійно охороняти та захищати.

Аналіз різних точок зору на проблему забезпечення захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства дозволив виділили наступні її ключові риси:

забезпечує рівноважний та стійкий фінансовий стан;

нейтралізує кризи та сприяє ефективній діяльності підприємства;

дозволяє на ранніх стадіях визначити проблемні місця в діяльності підприємства;

запобігає порушенням на права інтелектуальної власності.

Базуючись на ключових характеристиках економічної безпеки, в роботі запропоновано трактування сутності економічної безпеки підприємства, яка гарантує стабільну та максимально ефективну діяльність підприємства, здатність протистояти будь - яким загрозам, і має на меті підвищення його ефективності в майбутньому.

Визначено роль та функції забезпечення захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства, якими є система організаційних та правових заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, нейтралізацію та ліквідацію загроз інтелектуальній власності підприємства.

Встановлено мету захисту інтелектуальної власності, відповідно до якої це здатність протистояти загрозам, що існують та які можуть виникнути, і які можуть завдати шкоди підприємству, і підприємство може понести збитки, а також це гарантія стабільної та максимально ефективної діяльності підприємства та можливості розвитку та ефективного функціонування в майбутньому.

Дослідження сутності та причин виникнення загроз безпеці інтелектуальної власності показали, що вони є наслідком зовнішніх, а частіше внутрішніх факторів, що діють на підприємство. Негативний вплив цих факторів може призвести до дисбалансу в діяльності підприємства і втрати ним стійкого стану (фінансової рівноваги), необхідного для нормального стабільного розвитку.

Проведені дослідження показують, що знання по захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства можна розділити на кілька частин:

діагностика стану підприємства з метою оцінки ймовірності насання небезпеки та висновків щодо ефективності діяльності підприємства;

механізми і методи забезпечення безпеки інтелектуальної власності;

методжи контролю й оцінки ефективності заходів щодо забезпечення безпеки інтелектуальної власності.

Оцінка рівня теоретичної бази, необхідної для побудови системи захисту інтелектуальної власності показала, що існує хороша можливість побудови стстеми захисту. Головні проблеми - відсутність чіткої систематизації знань, а також їхньої адаптації до умов сучасного розвитку підприємництва.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДОМОСВІТ

.1 Організаційно-економічна характеристика господарської діяльності ПП "Домосвіт

Приватне підприємство Домосвіт», створене 24 вересня 2007 року, фізичною особою, громадянином України, та зареєстроване Оболонською районною у м. Києві Державною адміністрацією 28.09.2007 року, є юридичною особою за законодавством України, має ідентифікаційний код юридичної особи 35437178 (Додаток Б).

Цілі та місія підприємства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів працівників та власника.

Підприємство може набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобовязання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України.

Знак для товарів і послуг (Торгова марка) Домосвіт зареєстровано в клас 36 Державним департаментом інтелектуальної власності (Додаток В).

Відповідно до КВЕД - 2010 основними видами діяльності підприємства є:

.10 Діяльність у сфері права.

.22 Діяльність страхових агентів і брокерів.

.31 Агенства нерухомості.

.22 Консультування з комерційної діяльності й керування.

.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

.91 Діяльність агенств зі сягування платежів і бюро кредитних історій.

ПП «Домосвіт» надає широкий спектр юридичних послуг громадянам та субєктам господарювання, а саме: консультації з цивільного, сімейного, трудового, земельного, господарського права, представництво інтересів та прав клієнтів у всіх судових інстанціях на території України, представляє інтереси громадян в державних органах, надає послуги по складанню та аналізу документів, договорів тощо. Крім цього, надаються послуги, повязані з супроводженням угод з нерухомістю.

ПП «Домосвіт» надає послуги юридичним та фізичним особам в питаннях посередництва з купівлі - продажу, оренди, нерухомості (земельних ділянок, квартир, будинків); надання інформаційно - консультаційних послуг в нерухомості; надання маркетингових послуг з дослідження ринку нерухомості; оцінка нерухомості; надання послуг щодо інвестування в нерухомість.

ПП «Домосвіт» надає послуги зі стягнення боргів. Послуги зі стягнення боргів включають:

аналіз можливості позасудового вирішення питання, а також послуги медіації;

аналіз наявних документів кредитора, вивчення документів боржника з метою визначення перспективності процесу, збір додаткових документів;

складання позовної заяви та інших процесуальних документів, подання їх до суду;

участь в судових засідання у справах по стягненню заборгованості;

супроводження виконавчого провадження;

участь в процедурах банкрутства боржника;

ПП «Домосвіт» надає послуги юридичним та фізичним особам посередницькі послуги із страхування майна, а також споживчого та іпотечного кредитування.

Клієнтами та контрагентами підприємства є фізичні та юридичні особи. Клієнти фізичні особи, громадяни України, особи без громадянства, та іноземні громадяни. Серед юридичних осіб ПП «ВЛАСТ», Товарна біржа «Оболонь», ПП «Спайк - ріелті», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Універсалбанк», ПАТ «Фідобанк», ПАТ «Євробанк», ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Сбербанк Росії», Київське УВП №3 УТОС, Фонд державного майна України, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, ТОВ «БК «Забудова», ТОВ «Хумел Україна», ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ТОВ «Зелат», ФО-П Пайкін О.Л., ФО-П Саров С.Б. та інші.

Стабільна робота та розвиток ПП «Домосвіт» залежить від організаційної структури підприємства та механізму управління підприємством. Організаційна структура підприємства ПП «Домосвіт» наведена рис.2.1.

Рис. 2.1 Структура приватного підприємства Домосвіт

Власник підприємства є генеральним директором. В підпорядкуванні генерального директора перебуває виконавчий директор та директор з розвитку. Виконавчий директор фактично є заступником генерального директора (Власника) з питань діяльності підприємства, та його загального керівництва. Директор з розвитку є керівником відділів, є особою на яку покадено контроль за відділами.

За економічну безпеку, в тому числі безпеку та захист інтелектуальної власності відповідає Генеральний директор (Власник).

Одним із факторів ефективного управління підприємством, а отже і його ефективного розвитку, є якісний і своєчасно проведений фінансовий аналіз діяльності ПП Домосвіт».

Аналіз фінансового стану ПП Домосвіт» проведемо з використанням аналітичних таблиць (2.1, 2.2, 2.3). Джерелами інформації аналізу фінансового стану підприємства є форми фінансової звітності. (Додаток Г, Додаток Д).

Таблиця 2.1

Агрегований звіт про фінансовий стан ПП Домосвіт» за 2013р.

Статті активутис. грн.Статті пасивутис. грн.1.Мобільні засоби, всього У тому числі:131,11.Термінові зобовязання, всього, У тому числі66,81.1. Грошові кошти14,41.1.Поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці16, 11.2. Короткострокові фінансові вкладення-------1.2.Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги32, 71.3.Дебіторська заборгованість77, 41.3.Інші поточні зобовязання і забезпечення18, 01.4. Запаси і витрати39, 32. Кредити та інші позикові кошти, у тому числі:27,11.5. Інші мобільні активи------2.1.Короткострокові кредити і позикові кошти27,12.2.Довгострокові кредити і позикові кошти------2.3.Інші довгострокові зобовязання і забезпечення-----2. Іммобілізовані засоби, всього У тому числі88, 93. Власні кошти (капітал) У тому числі126, 12.1.Нематеріальні активи------3.1.Зареєстрований капітал 50,02.2. Основні засоби84,93.2. Додатковий капітал------2.3.Довгострокові фінансові інвестиції4, 03.2.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)76, 12.4.Інші іммобілізовані засоби------3.4.Резервний капітал і коригування величини власного капіталу------3.Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття------4. Зобовязання, повязані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття------Баланс220Баланс220

Проаналізувавши баланс підприємства та перевіривши його показники за агрегованим звітом встановлено, що підприємство складає фінансову звітність відповідно до НП(С)БО. Статутний капітал сформовано повністю. Є кредиторські зобовязання, але як видно з звітності дебіторська заборгованість значно більша кредиторської, і є реальна можливість розрахуватись з боргами. Підприємству потрібно приділити увагу щодо проведення роботи з дебіторами по стягненню заборгованості, з метою уникнення безнадійності та прострочення строків позовної давності. За рахунок стягнутою дебіторської заборгованості можна фактично погасити кредиторську заборгованість, а залишшки направити на покриття збитків.

Таблиця 2.2

Агрегований звіт про фінансові результати ПП Домосвіт» за 2012 р.

Назва статтіТис. грн.Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)827, 2Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)755,1Валовий прибуток (збиток)72,1Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування72,1Податок на прибуток11,4Чистий прибуток (збиток)60,7

Таблиця 2.3

Агрегований звіт про фінансові результати ПП Домосвіт» за 2013 р.

Назва статтіТис. грн.Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)780, 2Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)764,9Валовий прибуток (збиток)15,3Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування15,3Податок на прибуток5,5Чистий прибуток (збиток)9,8

Незважаючи на те, що підприємство не надало інформації та звітність про результати фінансової діяльності від операційної діяльності, з аналізу звітності видно, що витрати зростають, через що чистий дохід та валовий прибуток в 2013 році порівнято з 2012 роком зменшились. Підприємство не надало причин збільшення витрат. Зважаючи на те, що підприємство «Домосвіт» в основному надає послуги в сфері права, в сфері нерухомості можу вказати, що ці витрати повязанні з витратами на забезпечення діяльності, адміністративні витрати, витрати на платню та преміювання працівників.

В даному випадку потрібно переглянути штатну чисельність працівнитків, залучати для виконання робіт громадян за цивільно - правовими договорами, переглянути офісні витрати. Щодо збільшення доходної частини, то потрібно більш предметно поставитись до маркетингових та рекламних стратегій для збільшення позиціонування себе в кожному напрямку діяльності. Можливо потрібно більшше приділити уваги рекламі в інтернет, розвитку сайту підприємства, застосування «облачних технологій, створення замкнутого інформаційного простору всередині підприємства. Хорошим маркетинговим ходом є видання свого нішового журналу.

2.2 Інформаційно - аналітичне забезпечення управління інтелектуальною власністю у ПП "Домосвіт"

Активи підприємства складаються з матеріальних активів та нематерівальних активів. Насамперед, це права власності на обєкти інтелектуальної власності, у даному випадку знак для товарів і послуг, а також гудвіл (ділову репутацію), комерційну таємницю, списки клієнтів.

Нематеріальні активи - це принципово новий обєкт фінансового обліку для України, що узагальнює особливі види капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність.

ПП Домосвіт» є власником знаку для товарів і послуг (торгової марки), та здійснюючи продуману маркетингову політику в своїй діяльності, маючи базу та списки клієнтів, сформовало в такий спосіб ділову репутацію (гудвіл), яка охороняється комерційною таємницею.

В Україні основними нормативно - правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються обліку нематеріальних активів є:

Податковий кодекс України від 02.12.2010 року;

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (1999 р.);

Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 8 «Нематеріальні активи (1999 р.);

Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 19 «Обєднання підприємств (1999 р.);

Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності (2013 р.);

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського оліку 8 «Нематеріальні активи (1999 р.) нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Група нематеріальних активів - сукупність однотипних за признаенням та умовами використання нематеріальних активів. Бухгалтерський облік ведеться щодо кожного обєкта нематеріального активу.

Відповідно до цього положення нематеріальними активами є:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

права на обєкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таєиниці, у тому числі ноу - хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

авторське право та суміжні права (право на літературні, художні, музичні твори, компютерні програми, програми для електронно - обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фотограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовелння тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Придбаний, розроблений нематеріальний актив, якщо є ймовірність отримання економічної вигоди, ставиться на облік, та обіковується на підприємстві, про що відоббражається в балансі підприємства.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо повязаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому від придбаний для використання за призначенням.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рухунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати).

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданного нематеріального активу. Якщо залишковавартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього Положення (стандарту).

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати: строки корисного використання подібних активів; моральний знос, що передбачається; правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання; очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання в кінці кожного року також оцінюються на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання та за відсутності таких ознак підприємством установлюється строк корисного використання таких нематеріальних активів.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю. Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об'єктів.

Відповідно до Додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Обєднання підприємств (Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань) визначено визначення справедливої вартості нематеріалих активів (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4

Визначення справедливої вартості нематеріальних активів

Об'єкти визначення справедливої вартостіВизначення справедливої вартостіНематеріальні активиПоточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації.Відповідно до П(С)БО 19 Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придання ідентифікованих активів, зобовязань і непередбачених зобовязань на дату придбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України визначено, що комерційна таємниця є обєктом права інтелектуальної власності. Чіткого переліку складових комерційної таємниці, на жаль, українське законодавство не містить. Проте, ст. 505 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) визначає, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною, є невідомою та не є легкодоступною для інших осіб, у звязку з цим має комерційну цінність, та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щоо збереження її секретності, вжитих особою, яка аконно контролює цю інформацію. Згідно Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Відповідно ЦКУ до комерційної таємниці не можна віднести товар або якийсь інший матеріальний обєкт. Підприємства мають майнові права на комерційну таємницю та мають право на використання комкерційної таємниці, виключне право дозволяти використання комерційної таємниці, та виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.

Отже, комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Тобто, керівництво будь-якого підприємства може самостійно визначити склад та обсяг інформації, яка становитиме комерційну таємницю, затвердивши на підприємстві відповідний внутрішній документ - "Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства".

Для відображення комерційної таємниці у звіті про фінансовий стан (балансі) підприємства, її слід достовірно оцінити згідно норм НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності.

Права на обєкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік. Для цього, принаймні, необхідно виконати дві умови: встановити ціну прав і термін їх служби. Для встановлення ціни проводиться аудит та оцінка. Обєкти інтелектуальної власності становляться на облік та водяться в дію актом. До акта додаються технічні документи, що характеризують обєкт інтелектуальної власності та інформаційні матеріали.

Вищевказані обєкти інтелектуальної власності поставлено на облік в ППДомосвіт та проводиться контроль та інвентаризація цих нематеріальних активів, у відповідності до податкового кодексу України та НП(С)БО. Постановка на облік нематеріальних активів проводиться наказом генерального директора про що повідомляються відповідальні особи, які розписуються в наказі, та положенні про конкретний нематеріальний актив. На підприємстві є положення про відомості, що становлять комерційну таємницю. Особи, що онайомоленні з відомостями, що становлять комерційну таємницю підписуються про онайомлення з положенням та укладають з підприємством відповідні угоди, в яких чітко визначено які відорморсті є комерційною таємницею, та відповідальність за розголошення комерційної таємниці.

Мета аналізу та внутрішнього аудиту нематеріальних активів - встановити достовірність даних про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємств, відповідність фінансових та господарських операцій чинному законодавству. Завдання - встановити: правильність віднесення обєкта до нематеріальних активів; достовірність інформації про нематеріальні активи; достовірність у облліку витрат на купівлю нематеріальних активів; правильність нарахування амортизації; дотримання законодавства і НП(С)БО тощо.

В ПП Домосвіт» аналіз використання нематеріальних активів ведеться головним бухгалтером та нематеріальні активи, особливо їх вибуття, перебуває під контролем генерального директом (власником).

З метою ефективного використання інтелектуальної власності на підприємстві та ефективного захисту цих прав, потрібно вчасно проводити аналіз та аудит обєктів інтелектуальної власності.

Підприємство повинно знати вартість своїх нематеріалих активів.

Так, вартість комерційної таємниці як обєкта інтелектуальної власності можна визначити за методом надлишкового прибутку.

Під «надлишковим прибутком розуміють різницю між прибутком, отриманим з використанням обєктів інтелектуальної власності та прибутком, отриманим від реалізації продукції без використання обєктів інтелектуальної власності. Цю щорічну перевагу в прибутку дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання. «Чистим розумієть прибуток після оподаткування.

Вартість прав на торговельну марку можна розрахувати за допомогою емпіричного рівняння, що є комбінацією витратного та дохідного підходів:

(2.1)

де С - собівартість розробки знака для товарів і послуг, отримання правової охорони та витрат на рекламу і використання, грн.;

(2.2)

де - коефіціент, що враховує строк використання торговельної марки (з моменту початку широкомасштабної реклами з використанням знака).

- коефіціент, що враховує термін функціонування фірми (підприємства) на ринку.

Таблиця 2.5

Коефіціенти, строку використання торгової марки та функціонуванн фірми

Роки 1 2 3............... 3 тва ності.їх10 і більше 1,0 1,2 1,3 2,0

- масштабність використання знака для товарів і послуг у залежності від розміру товарообороту.

Таблиця 2.6

Масштабність використання торгової марки

Величина товарооботу на місяць, тис.грн.\ дол. До 1010- 5050-100100-500500-1000більше 1000 1,0 1,2 1,4 1,6 1,8 2,0

- константа, що враховує інші невраховані, в параметри.

.

Захист інтелектуальної власності в ПП Домосвіт», яка є підприємством з надання послуг, у випадку порушення прав інтелектуальної власності, проводиться в першу чергу в позасудовому порядку.

Збираються докази порушення прав інтелектуальної власності, проводяться службові розслідування всередині підприємства, проводяться переговори з порушниками прав.

Працівники підприємства винні в порушенні прав власності, після проведення службового розслідування (перевірки) звільняються, і щодо них подаються заяви в правоохоронні органи та позови до суду щодо стягнення завданих майнових збитків.

Щодо зовнішніх порушників прав інтелектуальної власності подаються заяви до правоохонних органів та позови щодо заборони порушення прав інтелектуальної власності, відновлення порушених прав та стягнення завданих підприємству майнових збитків. Також проводяться процедури медіації, та переговори з метою в позасудовому порядку усунути порушення інтелектуальної власності. Керівництво ППДомосвіт постійно моніторить інформаційний простір щодо виявлення загроз інтелектуальній власності підприємства.

.3 Аналіз загроз інтелектуальної власності як обєкта економічної безпеки приватного підприємства «Домосвіт»

Аналізуючи потенційні - реальні загрози безпеці та інтелектуальній власності ППДомосвіт, потрібно звертати увагу на внутрішні та зовнішні фактори, а також ризики в діяльносі підприємства.

Невизначеність, що повязана з можливістю виникнення в ході діяльності підприємства несприятливих умов, ситуацій та наслідків, називається ризиком. Ризики є загрозою ефективній діяльності підприємства.

У найбільш загальному вигляді, основним джерелом загроз інтелектуальній власності є внутрішня та зовнішня загрози та невизначеність, які виникають за таких основних причин:

раптове настання непередбачених змін у зовнішньому середвищі, які

відображаються (або можуть відобразитися) на діяльності суб'єкта господарювання (зміна цін, зміни у податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни соціально-політичної ситуації та ін.);

зміни відносин суб'єкта господарювання з його контрагентами.

Ці зміни можуть бути викликані як самим суб'єктом, і безпосередньо

його партнерами (можливістю укласти вигіднішу угоду, збільшення або зменшення строку угоди, вигідніші умови діяльності, зміни за умов переміщення товарних, фінансових та трудових ресурсів та інші), що призведе до перегляду досягнутих домовленостей або відмови від них;

зміни, що відбуваються в межах самого суб'єкта господарювання, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації персоналу запланованим завданням, раптовий вихід із ладу основних виробничих фондів та ін.);

зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміна ставлення до ручної праці після виникнення машинної).

Існують загальні зовнішні джерела загрози функціонуванню підприємства, в тому чисі загрози інтелектуальній власності, а саме:

несприятлива для підприємства економічна політика держави.

маніпулювання (з метою регулювання економіки) валютним курсом, ставками митного тарифу, податків і т. ін. можуть вступати у

протиріччя виробництву, комерційній і фінансовій політиці держави.

Крім вищезгаданого, реальну загрозу для інтелектуальної власності підприємства становлять адміністративні дії влади, порушення (з боку державних органів) законів, що регламентують підприємницьку діяльність, перевищують встановлену компетенцію у взаємовідносинах із підприємством, необґрунтоване втручання в його виробничу, фінансову і комерційну діяльність, зазіхання на власність підприємства і т. ін.

При виході на зовнішні ринки підприємство може також зазнавати загально - негативного впливу внаслідок несприятливої економічної політики іноземних держав.

Джерелом зовнішньої загрози щодо інтелектуальної власності підприємства є дії конкуруючих господарчих суб'єктів. Насамперед ідеться про недобросовісну конкуренцію.

Джерелами зовнішніх загроз також є руйнації, пов'язані із землетрусом, повінню (затопленням), пожежею, аваріями енергопостачання, радіаційною небезпекою, небезпекою від впливу сильних акустичних і електромагнітних полів.

При аналізі діяльності Підприємства можна виділити такі групи зовнішніх ризиків, яким підвергнута діяльність підприємства.

.Непередбачувані зовнішні ризики:

заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, землекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навколишнього середовища, вплив органів експертизи та ін.;

природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);

кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та ін.);

зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність тощо);

економічні (зрив постачання, банкрутство партнерів, клієнтів);

екологічні (аварії), соціальні (страйки) і т.д.

.Передбачувані зовнішні ризики:

ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів, конюнктури, конкуренція, інфляція та ін.);

операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил експлуатації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочого стану обладнання, споруд і т.д.).

Виходячи, з викладеного можна зробити висновок, що основними зовнішніми загрозами, які на сьогоднішній день мають найбільший вплив на ситуацію є реальні загрози прамого впливу.

Зменшення ступіню впливу даних ризиків можливе у випадку пошуку та залученні інфесторів та нових клієнтів, замовників, розширення спеціалізації підприємства або вихід на нові ринки, в тому числі в інші країни.

В ході аналізу діяльності підприємства та досліження інтелектуальної власності підприємства, можна виділити такі групи внутрішніх ризиків, які притаманні та поділяються на:

.Внутрішні організаційні ризики:

зриви робіт через нестачу робочої сили, матеріалів, затримку постачань помилки у плануванні та проектуванні, незадовільне оперативне управління, зміну раніше узгоджених вимог та появу додаткових вимог із сторони замовників та партнерів, ін.;

перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низької кваліфікації розробників проекту, помилок в складанні кошторисів та бюджетів, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлення претензій зі сторони партнерів, постачальників та споживачів.

.Внутрішні технічні ризики:

зміна технології виконання робіт;

помилкові технологічні рішення;

помилки в проектній документації;

невідповідність проектним стандартам;

поломки техніки тощо.

До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики повязані зі здоровям людей, пошкодженням майна та правові, які виникають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав та ін.

З перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути застраховані.

До таких ризиків можна віднести: прямі майнові збитки, повязанні з перевезенням, поставкою матеріалів; непрямі збитки, що спричиннні демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, неодердавної заробітної плати, повторним встановленням обладнання; ризики, що підлягають обовязковому страхуванню (від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещасних випадків на виробництві, від захворювань).

Внутрішні ризики поділяються на ризики в основній і допоміжній діяльності.

Ризики в основній діяльності являють собою розповсюджену групу видів: кредитний, відсотковий, валютний, ризик з факторингових та лізингових операцій, ризик з розрахункових операцій й операцій з цінними паперами.

Ризики в допоміжній діяльності включають збитки з формування справ клієнтів, ризики зловживань, ризики з поза балансовими операціями, ризики втрати позицій підприємства на ринку, втрати репутації, складу його клієнтів, ризик зниження рейтингу і т.ін. Вони відрізняються від ризиків з основної діяльності тим, що найчастіше мають лише умовну, непряму оцінку і виражаються у втраченій вигоді.

З попередніх теоретичних роздумів зрозуміло, що насамперед важливою є класифікація загроз за походженням їх субєктів, де загрози класифікуються як внутрішні та зовнішні.

Сукупність методів механізму управління економічними ризиками підприємства в посткризових умовах є дуже різноманітною, і має велику кількість варіантів їх комбінування, які залежать від виробничо-господарського, фінансового, ринкового становища підприємства і його специфіки. Як вказав Олексюк М.І. [32] механізм управління ризиками можуть бути ефективним, якщо вони передбачають застосування адаптивного підходу до управління ризиками в сукупності із інструментами процесного, антикризового та інноваційного підходів (рис. 2.2). Олексюк М.І. вивчав кризові явища в торгових підприємствах. Дослідивши його роботу, рис. 2.2. вказує на те, що система та механізми управління економічними ризиками можуть бути примінені до будь - яких підприємств в Україні.

Методи адаптивного управління економічними ризиками використовується у випадку необхідності швидкого реагування на різкі зміну зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Цей метод моджуть використовувати спеціалісти з економічної безпеки підприємства, що спеціалізуються на захисті інтелектуальної власності. Основна його мета - усунення або зменшення несприятливих впливу цих змін. Загалом, адаптивний підхід можна вважати розвитком ситуаційного. Він характеризується значною гнучкістю, нетривалим часом управління об'єктом, наявністю ефективного зворотного зв'язку.

Натомість, антикризовий підхід полягає в тому, щоб мінімізувати ймовірність появи і наслідки можливих кризових явищ на підприємстві через порушення прав інтелектуальної власності. Він являє собою систему заходів, досліджень та аналізу, спрямованих на попередню діагностику банкрутства і фінансову стабілізацію. Ці заходи повинні включати поряд з управлінням ризиками, динамічну оптимізацію фінансових, матеріальних та інформаційних потоків, вибір стратегії фінансування, а також комплекс організаційних та юридичних заходів щодо захисту бізнесу.

Рис. 2.2 Функціонально-економічна схема системи управління економічними ризиками підприємства

Джерелом внутрішніх загроз приватного підприємства «Домосвіт» є персонал, особи, що залучені до забезпечення його діяльності, володіння значними базами даних про клієнтів та контрагентів, а також технології. Внутрішні загрози обумовлені непрофесійною діяльністю його працівників, недобросовісною, конфліктною, злочинною їх поведінкою. Також, внутрішніми загрозами є недосконалі, неефективні технології / процедури виробництва (надання послуг), інформаційного забезпечення, недосконалого внутрішньо-об'єктового режиму.

Основними субєктами зовнішніх загроз для підприємства є різні фізичні та юридичні особи:

конкуренти;

кримінальні елементи та кримінальні угруповання;

клієнти та партнери банків;

органи контролю та нагляду;

окремі недобросовісні працівники державних установ, правоохоронних органів та органів влади;

засоби масової інформації;

колишні працівники;

спецслужби іноземних держав та повязані з ними субєкти, метою яких є добування економічної інформації;

незаконні судові рішення;

рейдери;

особи та організації, в діях яких є ознаки терористичної діяльності.

Крім того, зовнішні загрози можуть виникати внаслідок стихійних лих,

техногенних аварій, катастроф, що можуть виникати поблизу місцезнаходження субєкта господарювання і загрожувати їм своїми уражаючими факторами.

Особливі види загроз можуть створюватися через певну економічну, політичну, соціальну ситуацію в країні та в окремих її регіонах. Розбалансованість у діяльності органів влади, негативні наслідки реформування економіки, корупція, загострення кримінальної ситуації, обмеження демократичних досягнень суспільства можуть створювати ситуації тривалого чи навіть постійного підвищеного ризику в діяльності субєкта господарювання, агресивної поведінки з боку їхніх клієнтів, недовіри населення до субєкта господарювання.

В діяльності субєкта господарювання можуть проявитися такі зовнішні загрози як недобросовісна конкуренція, розбійні напади на установи, філії з метою заволодіння його коштами, розголошення інформації з обмеженим доступом, неповернення (несвоєчасне повернення) оплата за договорами, контрактами, створення несприятливої моральної обстановки навколо субєкта господарювання поширенням негативної інформації про його діяльність, дестабілізація роботи від чисельних перевірок, примушення до проведення неефективних, збиткових операцій, незаконне поглинання іншими субєктами господарювання чи організаціями, включаючи рейдерські захвати, замахи на працівників та захоплення їх у заручники, обмеження діяльності певними актами органів влади чи іншими державними органами, руйнування будівель, виведення з ладу їх обладнання і т.п.

Узагальнюючи інформацію розділу, зважаюючи на види діяльності, можливо перелічити види діяльності, для яких можуть існувати реальні загрози, а саме:

інформація про технології, майно, патенти, кошти;

інформація про клієнтів та контрагентів;

технологічний процес, саботування, неякісне надання послуг;

не професіоналізм персоналу;

операції з готівкою;

залежність від інформаційних ресурсів;

відсутність піар та промо акцій щодо діяльності групи;

операції з коштовностями, активами, матеріальними ціностями;

Слід зазначити, що ці види діяльності підпадають як під внутрішні так і

під зовнішні загрози.

Непрофесіонвалізм працівників, його злочине налаштування може створювати загрози в абсолютно в усіх видах діяльності, зсередини та створювати передумови для реалізації загроз ззовні.

Висновки до розділу 2

Приватне підприємство «Домосвіт» є активним учасником ринкових відносин. Аналіз його господарської діяльності показує, що піприємство має різні види діяльності, має значний обєм нематеріальних ресурсів, серед яких знак для товарів і послуг, гудвіл, комерційна таємниця. Загрози інтелектуальній безпеці підприємства можуть виникати як ззовні так і зсередини підприємства.

Зсередини підприємства загрози можуть виникати зі сторони працівників підприємства, діяльність яких спрямована на зниження можливостей використання інтелектуального потенціалу підприємства.

Ззовні загрози можуть виникати зі сторони фірм-конкурентів. Також загрозами для інтелектуальної безпеки підприємства можуть бути недооцінка значення праці фахівців, заниження їх значення для роботи підприємства.

Усе вищеперелічене дозволяє зробити висновок, що визначення ризиків та загроз в захистті інтелектуальної власності, дозволяє більш ефективно забезпечувати захист інтелектуальної власності.

Створення системи інтелектуальної безпеки вимагає вирішення комплексу завдань економічного, правового і правоохоронного характеру щодо захисту економічних інтересів та прав власності підприємства. Перехід до управління ризиками в системі захисту інтеллектуальної власності дозволить підприємству набагато швидше реагувати на зміни та загрози, при цьому дотримуючись розумного співвідношення між внутрішніми і зовнішніми умовами. Це забезпечить інформаційну прозорість бізнесу, заощадить ресурси, дозволить приймати адекватні управлінські рішення для захисту інтелктуальної власності в ситсетмі економічної беззпеки, відповідно до цілей підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ДОМОСВІТ

.1 Імплементація міжнародної практики захисту інтелектуальної власності на вітчизняних підприємствах

Прагнення підприємств до зовнішньоекономічної діяльності зумовлює врахування ними норм міжнародних відносин, торгівлі, дотримання міжнародного законодавства. Держава при цьому прагнучи до європейської та міжнародної інтеграції, повина врахувати позитивний дослід відповідних міжнародних законодавчих актів при розробці своїх законопроектів та нормативно - правових актів. При цьому мають бути враховані механізми лібералізації економіки, захисту бізнесу, захисту інтелектуальної власності. Отже, заходи підприємства спрямовані на ефективну діляьність підприємства повинні бути направленні на чітке дотримання законодавства щодо інтелектуальної власності.

Вирішальним чинником інноваційної економіки є обєкти права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, компютерні програми, бази даних, твори науки, літератури та мистецтва тощо. Введені у господарській обіг, вони не лише приносять прибутки, але й значно підвищують конкурентоспроможність вітчизняних субєктів господарювання на світовому ринку. Тому питання охорони й використання інтелектуальної власності починають дедалі відігравати важливішу роль у господарській діяльності підприємств та установ усіх форм власності. Відповідно зростає потреба роботодавців у кваліфікованих спеціалістах, які спеціалізуються у цій галузі, добре розуміють сутність прав інтелектуальної власності, механізми їх захисту та суттєвість матеріальних збитків, до яких може призвести порушення прав власників.

Дослідження міжнародної практики бізнесу, показують, що на підприємствах усвідомлють важливість дотримання законодавства про інтелектуальну власність, та захист прав інтелектуальної власності, як особливих компонентів стратегії управління, особливість яких, полягає в їх спрямованості на збільшення капіталу або акціонерної вартості піддприємств. Проблема в управлінні інтелектуальною власністю підприємства в контексті оперативного реагування на ризики та підвищення вартості підприємства стає настільки ж необхідною, як і в контексті ідентифікації та запобігання ризиків. Можемо стверджувати, що відбувається зміна концепцій. На зміну концепції управління інтелектуальної власності, приходить концепція активного динамічного використання заходів щодо захисту інтелектуальною власністю як можливість збільшити прибутки підприємства та його вартості.

Світові стандарти захисту інтелектуальної власності базуються на наданні єдиного правого режиму щодо захисту прав інтелектуальної васності як для громадян певної держави, так і для іноземних громадян.

Це дозволяє громадянам України та підприємства розповсюджувати свою інтелектуальну продукцію на світовому ринку з гарантією захисту. Для іноземних громадян та підприємств це також є стимулом для вкладення інвестицій в економіку України.

Україна активно налагоджує співробітництво з різними міжнародними, міжурядовими, неурядовими, регіональними організаціями з питань забезпечення захисту прав інтелектуальної власнсті.

Найбільший вплив на Україну в сфері інтелектуальної власності, в тому числі захисту інтелектуальної власності:

Світова організація торгівлі (СОТ);

Структури Європейського Союзу (Європейська комісія, європейська асоціація вільної торгівлі);

Всесвітня організація інтелектуальної валсності (ВОІВ);

Міжнародні судові органи (Європейський суд з прав людини).

Світова спільнота маючи проблеми в міжнародній торгівлі, порушенням прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через кордони, та під час митних процедур, в 1994 році створили світову організацію торгівлі (СОТ). Під час створення СОТ було досягнуто угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (угода ТРІПС). 05 лютого 2008 року Україна вступила до СОТ та підписала угоду ТРІПС.

Важливість угоди ТРІПС важлива, так як це єдина угода щодо охорони прав на обєкти інтелектуальної власності. В межах цієї угоди встановлено адміністративні, цивільно - правові, кримінально - процесуальні, митні процедури щодо захисту порушених прав на обєкти інтелектуальної власності. Угода ТРІПС більтш конкретизує та доповнює всі інші удоми, конвенції ВОІВ та інших міжнародних установ.

Угода ТРІПС зобовязує держави не дискрімінувати власних та іноземних громадян щодо набуття прав на обєкти інтелектуальної власності та захисту цих прав (тобто режим найбільшого сприяння). На відміну від інших угод, угода ТРІПС має механізм тиску на держави порушників прав інтелектуальної власності.

Україна співпрацює з Міжнародною організацією зі стандартизації, ЮНЕСКО, міжнародною організацією праці, різними міжурядовими та неурядовими організаціями.

Великий вплив на національну ситстему захисту інтелектуальної власності має Міжнародний альянс інтелектуальної власності ІІРА (США). Ця організація постійно вносить Україну в списки найбільших порушників інтелектуальної власності. Це є однією причин «поганої» інтеграції України і світову спільноту та міжнародну торгівлю. Слід зазначити, що міжнародні організації мають претензії не до законодавства України, а власне до процедур застосування та реалізації прав, вимагають боротьби з піратством, створення ефективної судової системи, створення спеціалізованих судів, якість проведення патентних експертиз, надійність охоронних документів тощо.

Імплементація міжнародних законодавчих норм захисту інтелектуальної власності на підприємствах є вкрай важливою для підприємств які мають на меті зовнушньоекономічну діяльність та міжнародну торгівлю. Чітке дотримання підприємством прав на обєкти інтелектуальної власності, захист цієї власності, сприяє підвищенню конкурентоспроможності субєктів зовнішньоекономічної діяльності, надає ряд конкурентних переваг. Доведено, що результатом ефективного розвитку та використання інтелектуального капіталу є інтелектуальна власність, обєкти якої створюють технологічні (сучасні технології, ефективність НДДКР, патенти, ноу-хау) та виробничі (наявність висококваліфікованої робочої сили, універсальність обладнання, короткий виробничий цикл) конкурентні переваги, реалізація яких в міжнародній торговельно-економічній діяльності формує фінансові (прибутковість, висока рентабельність капіталу, відсутність довгострокової заборгованості), маркетингові (репутація товарного знаку, креативність реклами, товарний асортимент) та організаційно-адміністративні (місцеположення фірми, ефективна обробка замовлень, сервісне обслуговування) переваги на макрорівні. Використання цих переваг субєктами міжнародної економічної діяльності обумовлює виникнення макрорівневих конкурентних переваг, які сприяють інноваційному розвитку як підприємств.

Сучасні умови господарювання вимагають створення власної системи інтелектуальної безпеки на підприємстві. Проте, незважаючи на таку необхідність, більшість українських підприємств не мають власної системи захисту інтелектуальної власності. Систему захисту інтелектуальної власності можна охарактеризувати, як комплекс управлінських, правових, економічних, охоронних, судово-правових та інших заходів, що забезпечують безпеку підприємства та захист від неправомірних посягань, від зниження рівня можливих втрат.

Основними принципами, які необхідно враховувати при формуванні системи захисту інтелектуальної власності, та імплементуванні її з міжнапродних законодавством, повинні бути: усвідомлення необхідності захисту інтелектуальної власності; визначення відповідальності за інтелектуальну власність; підвищення соціальних цінностей; активне запобігання та виявлення порушень захисту інтелектуальної власності; постійний контроль за рівнем існуючої інтелектуальної безпеки та внесення необхідних змін та оновлень; чітке визначення функцій кожного працівника та їх безперебійне виконання; співпраця з іншими підприємствами та обмін досвідом у питаннях інтелектуальної безпеки; обєднання зусиль всіх працівників підприємства для досягнення спільної мети.

.2 Формування стратегії і тактики захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки на підприємстві

Зміст захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства розкривається через забезпечення реалізації стратегічних інтересів підприємства на основі використання можливостей персоналу підприємства та зовнішнього середовища із застосуванням продуктивної взаємодії із субєктами зовнішнього середовища. Тобто, безпеки інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства є характеристикою субєкта господарювання, яка відображає його здатність реалізувати власні стратегічні економічні інтереси при певних зовнішніх умовах завдяки захисту від існуючих і потенційних загроз та використанню можливостей, що надає зовнішнє середовище.

Враховуючи спектр можливих загроз безпеці інтелектуальній власності підприємства, захисту підлягають всі види інтелектуального капіталу, що залучаються для досягнення економічної і соціальної мети організації.

Виділяють такі напрями в захисті інтелектуальної власності:

забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

До основних завдань системи захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства належать:

захист законних прав і інтересів підприємства і його співробітників;

збір, аналіз, оцінка даних і прогнозування розвитку обстановки;

вивчення партнерів, клієнтів, конкурентів, кандидатів на роботу;

виявлення, попередження і припинення можливої протиправної та іншої негативної діяльності співробітників підприємства на шкоду його безпеці, в тому числі обєктам інтелектуальної власності підприємства;

забезпечення збереження матеріальних цінностей, відомостей, обєктів інтелектуальної власності;

отримання необхідної інформації для розроблення найбільш оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності компанії тощо.

Основними принципами, впровадження яких у систему безпеки підприємства підвищить її ефективність з захисту інтелектуальної власності підприємства, є:

системність - створення такої системи безпеки, яка забезпечила б захищеність підприємства, його майна, персоналу, інформації, різних сфер діяльності від небезпек і загроз, форс-мажорних обставин. У забезпеченні безпеки підприємства повинні брати участь всі співробітники підприємства. Організаційною формою комплексного використовування сил і засобів повинна стати програма забезпечення безпеки підприємства;

своєчасність - виявлення різних деструктивних чинників, вживання заходів щодо запобігання їхній шкідливій дії і нанесення збитку підприємству;

безперервність - система безпеки повинна бути побудована так, щоб вона діяла постійно, захищаючи інтереси підприємства в умовах ризику;

плановість - організованість у функціонування системи безпеки.

Діяльність щодо забезпечення безпеки інтелектуальної власності організовується на основі єдиного задуму, визначеного в комплексній програмі економічної безпеки підприємства та конкретних планах за окремими напрямками і підвидами безпеки.

Система безпеки може бути побудована на основі таких принципів:

.Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій та передумов, що сприяють розвитку загроз.

. Законність. Заходи безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів.

.Комплексне застосування сил та коштів. Для забезпечення економічної безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

.Координація та взаємодія ззовні та всередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки обєднанню зусиль усіх підрозділів та служб субєкта господарювання.

. Компетентність. Працівники повинні вирішувати питання безпеки на професіональному рівні.

. Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення економічної безпеки не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

.Планова основа діяльності. Діяльність по забезпеченню безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки, підпрограм забезпечення безпеки по основним її видам та розроблених для їх виконання планів роботи підрозділів субєкта господарювання.

.Системність. Цей принцип припускає врахування усіх факторів, здійснюючих вплив на безпеку субєкта господарювання.

До основних елементів системи безпеки інтелектуальної власності

підприємства належать:

) захист комерційної таємниці і конфіденційної інформації;

) комп'ютерна безпека;

) внутрішня безпека;

) безпека інформаційних ресурсів;

) безпека будівель і споруд;

) фізична безпека;

) технічна безпека;

) безпека зв'язку;

) безпека перевезень (пересилання) вантажів;

) безпека перевезень осіб;

) екологічна безпека;

) безпека зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі;

) безпека розробок та інновацій;

) конкурентна безпека;

) конкурентна розвідка тощо.

Методика побудови системи захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства включає такі етапи:

вивчення специфіки бізнесу підприємства, склад матеріальних та нематеріальних активів, сегмента, який воно займає на ринку, штатного розпису, а також знайомство з персоналом;

аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства та вивчення інформації про кризові ситуації, їхні причини і шляхи врегулювання;

аудит наявних засобів із забезпечення безпеки й аналіз їх відповідності виявленим загрозам;

Одним з найбільш серйозних недоліків в здійсненні діагностики економічної безпеки є відсутність достовірних методик прогнозування ймовірності настання кризових явищ та можливого банкрутства підприємства.

В даний час діагностика на підприємстві зводиться, в основному, до ретроспективного аналізу виробничо-фінансової звітності, і, у кращому випадку, завершується оцінкою прогнозування ризику банкрутства підприємства. Більш того, викликає деякий сумнів щодо відповідності власне, методики прогнозування банкрутства, методів та моделей, перейнятих із зарубіжного досвіду, їх адаптивності до вітчизняної економіки. Вивчаючи окреслену проблему, ми не ставимо собі за мету дати критичну оцінку тим методам і моделям, які використовуються в українській практиці підприємств, а звернути увагу на забезпечення планування результатів діяльності та прогнозування ризику банкрутства підприємства з метою забезпечення їх економічної безпеки.

Доступні для застосування методи і моделі прогнозування банкрутства, побудовані на основі мультиплікативного дискримінантного аналізу, множинного регресійного аналізу, логлінійного аналізу тощо. Як показує практика, найбільшу популярність набули моделі прогнозування банкрутства, які побудовані на основі дискримінантного аналізу, серед них: моделі Е.Альтмана (двох-, чотирьох-, пятифакторні), У.Бівера, Р.Ліса, Р.Таффлера і Г.Тішоу, Г.Спрінгейта, Ж.Лєго, Дж.Фулмера, Ж.Конана і М.Голдера, Де Паляна, Г.Давидової і А.Бєлікова, О.Зайцевої, А.Шеремета і Р.Сайфулліна, тощо, всього яких налічують більше ста. Дослідження змісту цих моделей, показує що найбільшу частоту повторювання мають близько 20 показників (фінансових коефіцієнтів), зокрема: показник ваги ліквідності активів, (визначається як частина власних оборотних коштів в активах підприємства); показник виручки від реалізації (в іншому варіанті - прибутку до сплати податків і відсотків) в загальній вартості активів; показник рентабельності сукупного капіталу; коефіцієнт концентрації позикового капіталу та інші. Розрахунок виокремлених показників базується на використанні фінансової звітності підприємства, від якості та достовірності якої буде залежати точність прогнозу ймовірності банкрутства.

Таким чином, у контексті забезпечення прогнозування ризику банкрутства підприємства, виділяємо дві проблеми:

перша - облікового характеру, суть якої зводиться до використання даних фінансової звітності для розрахунку тих самих показників. Особливу увагу привертають принципи складання фінансової звітності, остання може бути складена згідно Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО) чи Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Це особливо актуально у світлі останніх законодавчих змін, які агресивно пропагують перехід субєктів господарювання до подання звітності, складеної згідно МСФЗ, для визначених категорій - в обовязковому порядку, всіх інших - у добровільному. Враховуючи особливості формування звітностей за П(с)БО і МСФЗ, можна передбачити, що можливі розбіжності в результативному показнику прогнозу банкрутства. Перш за все, тому, що вони визначають застосування різних видів оцінок активів та капіталу підприємства, а це відібється на загальній вартості майна підприємства, і, відповідно, на значенні показників. Разом з тим, звітність П(с)БО зорієнтована, у більшій мірі, на задоволення інформаційних потреб держави, податкових служб - в її особі, і використовує дані, за історичними оцінками, тоді як звітність МСФЗ націлена на інвесторів і кредиторів, і використовує дані, переведені в ринкові показники на момент складання звітності.

Звісно, можна говорити про те, що у моделях прогнозування ймовірності банкрутства використовуються відносні показники, а тому розбіжності в результативному показнику будуть незначними, з чим нам досить важко погодитись. Але, у цьому випадку, перша проблема породжує другу проблему;

друга - аналітичного характеру, суть якої зводиться до застосування єдиного підходу у методиці розрахунку відносних коефіцієнтів. У випадку, коли автор у моделі чітко прописує її складові (наприклад, показник виручки від реалізації в загальній вартості активів), проблема дещо згладжується, але щодо інших - фінансових коефіцієнтів (наприклад, коефіцієнт концентрації позикового капіталу) - проблема залишається відкритою, оскільки відомі декілька підходів до розрахунку цього коефіцієнта. За даних умов вести мову про обєктивність показнику прогнозу банкрутства, втрачає будь-який зміст.

Крім виділених нами проблем методичного характеру, можна додати і наступні: застосування загального підходу, без «галузевої ідентифікації»; «приміряють» закони «правильного» ринку, без урахування особливостей національної економіки; недостатньою є прогнозна точність, що позбавляє можливості оцінити зміну показників у динаміці за декілька років та інші. З цих міркувань, розділяємо думку економістів, котрі вважають за доцільне застосовувати метод логістичної регресії для оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Перші наукові обґрунтування щодо практичного використання логістичної регресії (logit-моделі), як такої, датовані 50-ими роками минулого століття, а її сучасний вигляд був сформульований у середині 60 - х років:

, (3.1)

де P - імовірність ризику банкрутства підприємства, е - число Ейлера

Вперше, logit-модель для окреслених цілей застосував Дж.А. Ольсон. Протягом останнього десятиліття питання обґрунтування logit-моделей для діагностики ризику банкрутства набули подальшого розвитку. (табл.3.1).

На практиці logit-моделі дозволяють зробити висновки не лише щодо відношення підприємства до групи банкрутів, але й отримати значно ефективні оцінки ймовірності ризику банкрутства, ніж моделі багатофакторного дискримінантного аналізу. До основних переваг logit-моделей також, відносимо: достатньо високу точність результатів; можливість урахування галузевої специфіки діяльності підприємства; «помірні вимоги до нормальності вхідних даних, (у порівнянні з моделі багатофакторного дискримінантного аналізу); у тому числі, простота інтерпретації результатів оцінки для управління підприємством.

інтелектуальна власність економічна безпека

Таблиця 3.1

Сучасні зарубіжні logit-моделі діагностики ризику банкрутства

Автор(и) моделі, рік, країнаZ (F) - модель діагностики ризику банкрутстваOhlson,1980 Z = -1,3 - 0,4X1 + 0,6X2 - 1,4X3 + 0,1X4 - 2,4X5 -1,8X6 + 0,3X7 - 1,7X8 - 0,5X9Joo-Ha,Tachong,2000, Південна КореяF = 0,1062 x INT/TR - 0,00682 x EBIT/TL -0,1139 x TR/RECGruszczynski, 2003, ПольщаF = 1,3508 + 7,5153 x OP/AT - 6,1903 x TL/ATLin, Piesse, 2004, ВеликобританіяF = 0,2 - 0,33 x NP/AT - 0,17 x CASH/TL - 0,95 x (AC-SL) /ATAltman, Sabato, 2007, СШАF = 4,28 + 0,18 x EBIT/AT - 0,01 x SL/EQ + 0,08 x NP/AT + 0,02 x CASH/AT + 0,19 x EBIT/INT

Таким чином, виокремлені нами проблеми забезпечення прогнозування ймовірності банкрутства підприємств є цілком аргументовані, вирішення їх дозволить наблизитись до реальності показнику прогнозу банкрутства, посилить обєктивність оцінки динаміки його та побудову тренда, що, в свою чергу, відобразиться на якості управлінських рішень тактичного та стратегічного характеру.

При побудові моделі економічної безпеки необхідно використовувати якісні методи діагностики та зважати, що складовими частинами фінансової безпеки є теорія життєвого циклу субєктів підприємництва. Оскільки вплив на організацію тих самих факторів на різних стадіях її життєвого циклу є різним, дуже важливо знати, на якій фазі підприємство перебуває в теперішній момент і до якої рухається. Все це стосуєтся і повсякденої життєдіяльності підприємства. Потрібно зважати і на те, що обєкт інтелектуальної власності також має цикл життєдіяльності та практичного використання.

Моделювання нової системи економічної безпеки підприємства, в яку включено систему та механізми захисту інтелектуальної власності, складають:

розроблення плану усунення виявлених під час аудиту недоліків;

підготовка пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки (у т.ч. створення служби безпеки на підприємстві, якщо такої не існувало, чи системи безпеки на її базі, визначення механізмів її забезпечення та розроблення організаційної структури управління системою), розрахунок усіх видів необхідних ресурсів;

планування щомісячних витрат на забезпечення функціонування системи економічної безпеки (бюджет);

затвердження керівництвом моделі нової системи та бюджету на її утримання;

формування нової системи економічної безпеки;

оцінка ефективності сформованої системи, а також її удосконалення.

Виходячи з можливих ризиків і загроз формується політика і стратегія захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємтва.

Політика захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки - це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих орієнтирів необхідно спершу сформулювати цілі забезпечення безпеки.

Такими цілями можуть бути:

зміцнення дисципліни праці і підвищення її продуктивності;

захист законних прав та інтересів;

зміцнення інтелектуального потенціалу;

збереження та примноження інтелектуальної власності;

підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;

максимально повне інформаційне забезпечення діяльності та підвищення ефективності;

орієнтація на світові стандарти на та лідерство в розробці й освоєнні нових технологій виробництва продукції;

виконання виробничих програм;

недопущення залежності від випадкових та нестійких ділових партнерів.

При побудові моделі економічної безпеки необхідно використовувати якісні методи діагностики та зважати, що складовими частинами економічної безпеки є теорія життєвого циклу підприємситва. Оскільки вплив на організацію тих самих факторів на різних стадіях її життєвого циклу є різним, дуже важливо знати, на якій фазі підприємство перебуває в теперішній момент і до якої рухається.

Все це стосуєтся і повсякденої життєдіяльності підприємства. Потрібно зважати і на те, що обєкт інтелектуальної власності також має цикл життєдіяльності та практичного використання.

Моделювання нової системи економічної безпеки підприємства, в яку включено систему та механізми захисту інтелектуальної власності, складають:

розроблення плану усунення виявлених під час аудиту недоліків;

підготовка пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки (у т.ч. створення служби безпеки на підприємстві, якщо такої не існувало, чи системи безпеки на її базі, визначення механізмів її забезпечення та розроблення організаційної структури управління системою), розрахунок усіх видів необхідних ресурсів;

планування щомісмячних витрат на забезпечення функціонування системи економічної безпеки (бюджет);

затвердження керівництвом моделі нової системи та бюджету на її утримання;

формування нової системи економічної безпеки;

оцінка ефективності сформованої системи, а також її удосконалення.

Найбільш важливою складовою в діяльності підприємств є трудові ресурси. Саме людський потенціал в остаточному підсумку визначає успішність підприємства. Особливу роль він здобуває при виникненні кризових ситуацій. Людський фактор є вирішальним у процесі формування захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства. На жаль, теоретична база ролі і місця людського фактору щодо зазисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства розроблена дуже слабко. Саме людський фактор в захисті інетелектуальної власності є фундаментом успіхів фірми у всіх інших аспектах управління. Що стосується ролі людського фактора при формування системи економічної безпеки підприємства, то слід зазначити, що в кожен окремий момент часу підприємство прагне до досягнення стану економічної рівноваги та заххищеності інтелектуального ресурсу. Але оскільки постійно змінюється зовнішнє середовище підприємства, міняється і якість рівноважного стану, а, отже, повинне змінюватись і внутрішнє середовище.

Проблеми, пов'язані з людським фактором, можуть бути наступними:

головною проблемою, звичайно ж, є недостатньо ефективна діяльність підприємства, як наслідок його неконкурентноздатність і виникнення різного роду проблем, що можуть спричинити втрату фінансової стабільності.

часто першими кроками в подоланні кризи є звільнення працівників, припинення виплат, винагород, тобто фактично роль людського фактора зводиться в кращому випадку до нуля, а часом і, навпаки, ще сильніше погіршує ситуацію;

працівники, що не відчувають відповідальності за фірму, з появою загрози кризи звільняються, а частіше переходять до конкурентів із усіма наслідками, що з цього випливають, для підприємства. В результаті підприємство залишається фактично беззбройним перед обличчям поточних і майбутніх проблем, у той час як конкуренти підсилюють свої позиції.

Кадрова безпека є комбінацією складових повязаних між собою складними і часто завуальованими звязками:

безпека життєдіяльності;

безпека здоров`я (створення певних умов праці працівникам по запобіганню травматизму, захворювання на підприємстві);

фізична безпека (виконання комплексу заходів, щодо недопущення порушень правил безпеки);

соціально-мотиваційна безпека;

фінансова безпека (фінансова, грошово-кредитна платоспроможність працівників; впевненість в своєму робочому місці; оплата праці, яка враховує обсяг, кваліфікацію, професіоналізм і якість виконаної роботи);

кар`єрна безпека (професійно-кваліфікаційне та посадове просування працівників, заохочення в пристосуванні своєї кваліфікації до вимог робочого місця, в гарантіях виробничого зростання (планування кар'єри): підвищення особистої мобільності на ринку робочої сили;

отримання шансів для самореалізації на робочому місці;

естетична безпека (проведення загальноосвітніх семінарів, конференцій, групових дискусій; мотивація задоволення персоналу своєю роботою; поліпшення власного іміджу кожного працівника);

адміністративно-незалежна безпека (створення умов для відсутності можливості призначення непідготовлених і некомпетентних кадрів, що знаходяться у «родинних стосунках з власниками, засновниками, акціонерами підприємства до керівництва трудового колективу персоналу);

професійна безпека:

безпека праці (система принципів, підходів, дій направлена на створення певних умов праці (рівень оплати праці, посада, обладнання робочого місця), з урахуванням новітнього, передового досвіду на ринку праці);

інформаційна безпека (прогнозування структури персоналу, визначення потреби в кадрах, планування, залучення та розміщення персоналу; оцінювання результатів праці для виявлення потенціалу кожного працівника);

пенсійно-страхова безпека (соціальний захист працівників (страхування, медичне обслуговування);

безпека володіння сучасними знаннями (впровадження новітніх технологій у розвиток персоналу, удосконалення рівня професійних знань, навичок, умінь, здібностей у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу).

антиконфліктна безпека:

патріотична безпека (створення психологічного клімату в колективі на основі позитивного відношення до підприємства, що характеризується психологічними показниками обєднаності працівників, яка забезпечує узгодженість, безконфліктність спілкування, відповідальність та обовязок, товариську допомогу, вимогливість до себе та іншого в інтересах виробництва);

психолого-комунікаційна безпека (сприяння міжособистісним комунікаціям і створенню сприятливого мікроклімату; врахування інтересів і побажань працівників, його особистого потенціалу; задоволеність міжособистісними стосунками по вертикалі (керівник-підлеглі) та горизонталі (виконавці)).

Тому при формувані моделі захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки необхідно більш детально проаналізувати деякі аспекти ролі людського фактора в забезпеченні економічної безпеки підприємства.

Основне значення захисту інтелектуальної власності системи економічної безпеки підприємства полягає в тому, що вона повинна мати попереджувальний характер, а основними критеріями оцінки її надійності та ефективності є:

забезпечення стабільної роботи підприємства, збереження і примноження фінансів і матеріальних цінностей;

ефективне управління інтелектуальною власністю;

розвиток управління знаннями;

ефективна діяльність працівників;

попередження кризових ситуацій, у тому числі різних надзвичайних подій, пов'язаних з діяльністю «зовнішніх» або «внутрішніх супротивників».

.3 Розробка організаційної моделі системи захисту інтелектуальної власності як обєкта економічної безпеки ПП Домосвіт»

Розробляючи модель захисту інтелектуальної власності в системі економічнолї безпеки підприємства, потрібно розуміти, що будь - які зміни будуть важко сприйняті працівниками підприємства.

Для удосконалення моделі захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки, потрібно пройти такі етапи як, організаційний, юридичний, кадровий, технічний та економічний.

Організаційними заходами, що забезпечують реалізацію стратегії захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки, є:

) створення координаційного центру на чолі з керівником організації, оперативним органом якого є служба безпеки;

) розроблення і затвердження наказом по підприємству нормативно-методичного забезпечення стратегії;

) ресурсне забезпечення і цільове використовуванням ресурсів.

Комплексна система захисту інтелектуальної власностті в системі економічної безпеки підприємства має включати в себе комплекс взаємозвязаних заходів організаційно-правового характеру, що здійснюються спеціальними органами, службами, підрозділами субєкта господарювання, спрямованих на захист життєво важливих інтересів підприємства від протиправних дій з боку реальних або потенційних фізичних або юридичних осіб, що можуть призвести до істотних економічних утрат та забезпечення економічного зростання в майбутньому.

Необхідно зазначити, що основними заходами, які необхідно здійснювати керівництву підприємства в процесі управління захистом інтелектуальної власністю в системі економічнї безпеки, є наступні: формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав інформації, прав інтелектуальної власності, технології та устаткування); загальностратегічне прогнозування та планування захисту інтелектуальної валсності в системі економічної безпеки за функціональними складовими; стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; загально-тактичне планування управління та захист інтелектуальної власності в системі економічної безпеки за функціональними складовими; тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства; здійснення функціонального аналізу рівня захисту інтелектуальної власності та загалом економічної безпеки; загальна оцінка досягнутого рівня захисту інтелектуальної власності та економічної безпеки.

Коли ми маємо на увазі юридичні удосконалення та зміни то перш за все маємо на увазі приведення у відповідність всіх внутрішніх документів до вимог економічної безпеки, вимог законодавства, створення концепції економічної безпеки підприємства, створення концепції захисту інтелектуальної власності на підприємстві, в яких будуть відображені теоретичні аспекти діяльності працівників відповідальних за економічну безпеку та захист інтелектуальної власності на підприємстві. Потрібно постійно доопрацьовувати документи з безпеки підприємства та захисту інтелектуальної власності. Також потрібно постійно проводити моніторинг діючого законодавства.

Після юридичних процедур потрібно привести організаційну структуру підприємства у відповідність до статуту, штатного розпису та концепції економічної безпзеки підприємства.

Відповідними положеннями та інструкціями виписати права та обвязки працівників підприємства, їх дій в кризових ситуаціях, та взаєвідносини між собою, з зовнішніми факторами.

Дані взаємовідносини дуже важливі під час побудови комплексної системи економічної безпеки, оскільки у підприємства появляються додаткові важелі впливу на загрози та ефективніші можливостті їм протистояти.

Ефективна економічна безпека та захист інтелектуальної власності - це результат діяльності всього колективу підприємства. Не може бути якісною безпека на підприємстві, де вона є справою тільки одного підрозділу. Безпеку та захист інтелектуальної власності забезпечує кожен підрозділ, кожен працівник підприємства, в межах встановлений правил та інструкцій.

На підприємстві потрібно створити окремий відділ економічної безпеки, який підпорядкувати власнику підприємства. Відділ безпеки очолює керівник, якого призначає власник підприємства. Також створюється рада безпеки підприємства, в яку входять керівники внутрішніх пірозділів, керівник юридичної служби, керівник відділу безпеки, та очолює раду власник підприємства. На засіданнях ради розробляються стратегічні плани діяльності піприємства, зовнішньоекономічної діяльності підприємства, вирішуються плани щодо безпеки підприємства, та прийняття рішень щодо дій по вже існуючих небезпеках. Потрібно зазначити, що інформаційно - аналітичний відділ підпорядковується відділу безпеки підприємства та підзвітний раді безпеки.

Ефективне функціонування комплексної системи захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки має бути забезпечено за рахунок якісної її організації. Мається на увазі те, що організація комплексної системи економічної безпеки розглядається як певний процес, який має власну структуру із взаємоповязаних елементів (рис 3.1). Дана організація комплексної безпеки запропонована керівництву ПП Домосвіт» та прийнята до реалізації.

Кожен з елементів є базовим для наступного і формує певне підґрунтя для створення, становлення та розвитку системи безпеки.

Рис. 3.1 Структура процесу організації функціонування комплексної системи економічної безпеки підприємства Домосвіт»

Разом з тим, процес організації комплексної системи економічної безпеки має базуватися на певній інформаційній базі, яку будуть становити: результати аналізу загроз, рішення керівника установи щодо організації безпеки, існуючі правові норми чинного законодавства щодо захисту господарської діяльності, основні завдання діяльності підприємства і його можливості щодо створення комплексної системи економічної безпеки.

Комплексний підхід припускає включення в систему безпеки всіх корпоративних ресурсів, а також потенціалу зовнішніх взаємодіючих державних і недержавних організацій. Особлива роль у комплексній системі безпеки належить штатній службі безпеки. На неї покладає плануюча, організуюча, координуюча й інформаційно-забезпечувальна функції. Запропонована модель комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємства (рис. 3.2) найбільш підходить для ПП «Домосвіт».

Водночас, ураховуючи різноманітність завдань економічної безпеки та комплексний її характер підрозділи економічної безпеки повинні мати у своєму складі фахівців різного професійного спрямування, з тим щоб їх функції були реалізовані найбільш ефективно. Зокрема, до складу таких підрозділів доцільно включати фахівців з фінансової справи, економістів, фінансового та господарського права, фіхівців з інтелектуальної власності, аналітичної та інформаційної роботи, менеджменту безпеки, психології, соціології та менеджменту персоналу. Зважаючи на те, що захист інтелектуальної власності на підприємстві є основним завданням для ефективної діяльності підприємства, працівник підрозділу безпеки повинен розумітись на нематеріальних активах, на інтелектуальній складовій підприємства.

Підприємство забезпечує постійний контроль за виконанням поставлених завдань, проводить навчання, курси, семінари, участь в конференціях, виставках. Все це забеззпечує підвищення рівня знань працівників підрозділу беззпеки.

Контроль функціонування комплексної системи економічної безпеки має носити постійний характер.

Рис.3.2 Модель комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємства "Домосвіт»

Модель економічної безпеки приватного підприємства «Домосвіт» є найбільш дієвою та ефективною. Керівнику підприємства підконтрольний підрозділ безпеки, який здійснює безпосередню, оперативний та операційний захист підприємства, здійснює іншші дії щодо забезпечення безпеки підприємства, в т. ч. захистом інтелектуальної власності підприємства.

Також керівник підприємства (який в даному випадку є власником підприємства) керує радою безпеки підприємства. Рада безпеки підприємства не виконує операційних функцій щодо захисту та економічної бепеки підприємства. Рада безпеки виконцує стратегічне управління економічною безпекою підприємства. В Раду безпеки підприємства входять власники підприємства, вище керівництво підприємства, керівник бухгалтерії, керівник юридичної служби, керівник підрозділу безпеки тощо.

Контроль проводиться шляхом перевірок та звітності. Ці форми дають змогу реагувати на діяльність сил безпеки в поточній діяльності, але мало забезпечують розвиток стратегічних напрямів забезпечення економічної безпеки.

Доцільно періодично проводити аналіз результатів виконання завдань безпеки за певний період, насамперед щодо певних показників економічної безпеки підприємства, щодо наявності нематеріальних активів, захисту обєктів інтелектуальної власності.

Крім того, при підведенні підсумків діяльності підприємства доцільно було б визначати вклад системи економічної безпеки в досягнення, визначати їх роль у формуванні прибутку, тобто розглядати результати діяльності сил безпеки не тільки в масштабі виконання конкретних операцій, а й у більш глобальному порядку - забезпеченні розвитку підприємства.

Внутрішня складова механізму взаємодії в системі забезпечення економічної безпеки включає керівників (власників) підприємства і його структурних підрозділів, керівника й фахівців служби безпеки, накази, розпорядження й інструкції з безпеки, систему керування підприємством і його структурними підрозділами, систему зовнішніх зв'язків підприємства, система фінансування й матеріально - технічного забезпечення.

На Рис.3.4. визначено структуру підрозділу економічної безпеки підприємства та вказано місце структурної одиниці яка займається захистом нематеріальних активів та інтелектуальної власності.

В умовах глобалізації економічних процесів універсальними напрямами вдосконалення систем регулювання прав інтелектуальної власності підприємства мають стати: створення систем протидії недобросовісній конкуренції в цій сфері, забезпечення захисту обєктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на обєкти інтелектуальної власності.

Другим пріоритетним напрямом удосконалення систем регулювання інтелектуальної власності в роботі визначено забезпечення захисту в інформаційних мережах. Доведено, що захист «нових обєктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних та доменні імена) має враховувати їх специфіку: екстериторіальність, віртуальний характер, мобільність, можливість створення за допомогою не тільки інтелектуальної праці (нетворчі бази даних), проблематичність доведення їх неправомірного використання та неможливість точного визначення країни, юрисдикція якої повинна бути використана для захисту інтелектуальної власності в глобальних мережах.

Слід відзначити, що втрата контролю над станом кризового середовища приводить до розвитку кризових ситуацій на субєкті підприємництва, в остаточному підсумку може спричинити його банкрутство.

Головною проблемою, на наш погляд, є те, досить часто про необхідність захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки згадують вже за фактом виникнення кризових ситуацій. Тому ми вважаємо, що необхідно інтегрувати механізми захисту інттелектуальної власності в систему економічної безпеки безпосередньо у господарський механізм підприємства.

Це дасть можливість здійснювати не тільки заходи з нейтралізації криз, попередження банкрутства підприємства, але і здійснювати поточний моніторинг його кризового середовища з метою максимально швидкого реагування на виникаючі загрози. Також це дає можливість впливати на ефективність діяльності підприємства шляхом оптимізації фінансового управління.

Тому, тільки при комплексному здійсненні в необхідному обсязі зазначених заходів підприємства зможуть досягти належного рівня захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства.

Висновки до розділу 3

Активний розвиток інтелектуальної власності, розвиток міжнародного вироббництва, торгівлі, ринку праці, вимагають створення власної системи інтелектуальної безпеки на підприємстві. Проте, незважаючи на таку необхідність, більшість українських підприємств не мають власної системи захисту інтелектуальної власності.

Розроблені в роботі механізми впровадежння захичсту інтелектуальної власності в систему економічної безпеки представляють собою сукупність взаємоповязаних елементів діагностики небезпек і ризиків внутрішнього і зовнішнього середовища.

Впровадження в систему управління підприємством, механізмів захисту інтелектуальної власності в структурі економічної безпеки підприємства, є гарантією ефективного розвитку підприємства.

Метою системи захисту інтелектуальної власності підприємства є забезпечення стабільної, безкризової та ефективної діяльності підприємства.

Для досягнення мети система має визначати потенційні загрози та проблеми в діяльності підприємства, усувати їх та здійснювати контроль за результативністю тих чи інших заходів із забезпечення економічної безпеки та ефективного захисту інтелектуальної власності.

Пропонована система захисту інтелектуальної власності в системі екорномічної безпеки підприємства базується на принципах об'єктивності, обачності, безперервності й оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності в інтерпретації результатів.

Також підприємство має оцінювати ефективність використання інтелектуальних ресурсів та діяльності підприємства в цілому.

Практична цінність запропонованої системи економічної безпеки підприємства та захисту інтелектуальної власності була підтверджена шляхом її впровадження на підприємстві Домосвіт».

Таким чином, роботу було присвячену розвитку системи безпеки інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства.

Вона має запобігти настанню порушень прав на обєкти інтелектуальної власності на підприємствах шляхом раннього попередження негативних тенденцій та нейтралізувати можливі проблемні аспекти в поточній діяльності компанії.

Крім того система захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки на підприємстві має забезпечити ефективну та стабільну фінансову діяльність підприємства, оптимізуючи використання фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 Характеристика системи управління охороною праці та безпекою в надзвичайних ситуаціях на підприємстві

Право на безпечні та нешкідливі умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Відповідно до Конституції України і Закону України «Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Виходячи із загальних завдань охорони праці, мета даного розділу полягає у розробці ефективних заходів покращання умов праці співробітників служби економічної безпеки підприємства.

Обєктом дослідження є умови праці співробітників служби економічної безпеки підприємства.

Предметом дослідження є формування системи праці та безпеки на підприємстві, зокрема в службі економічної безпеки підприємства.

Законодавчі та нормативно правові акти з охорони праці та безпеки, що регламентують діяльність підприємства.

Діяльність будь-якого підприємства повинна відбуватися в межах чинного законодавства України. Складовою частиною управління підприємством є система управління охороною праці. Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоровя та працездатності людини у процесі праці.

Проведений аналіз дозволив визначити ті основні законодавчі та нормативно-правові документи, що мають регулювати управління охороною праці на створюваному підприємстві; визначити права, обовязки та відповідальність керівника за додержання законодавства про охорону праці.

В ході аналізу стало можливим окреслити такі групи законодавчих та нормативно-правових документів:

Документи зовнішнього походження:

Кодекс законів про працю України;

Закон України "Про охорону праці";

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

Закон України "Про пожежну безпеку";

Закон України "Про Основи законодавства України про охорону здоровя";

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Галузеві документи, стандарти:

Закон України "Про Національний банк України";

Інструкція про порядок придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання бойової вогнепальної зброї та боєприпасів у системі Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.05.2010 N 229;

Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами ЕОМ;

Положення про розробку інструкцій з охорони праці.

Внутрішні документи підприємства (накази, розпорядження, положення):

Положення про систему управління охороною праці на даному підприємстві;

Положення про організацію первинного і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства санітарним спеціальним одягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Інші документи (інструкції, журнали інструктажів, тощо):

Інструкція з охорони праці для керівника та співробітників служби економічної безпеки;

Журнал реєстрації інструктажів з техніки безпеки;

Журнали реєстрації вступного та повторних інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки;

Перелік посадових осіб підприємства, які зобовязані проходити періодичну перевірку знань з охорони праці;

Інструкція про заходи пожежної безпеки.

Таким чином, нормативно-правова документація з охорони праці на підприємстві має чотири рівні - Закони України, що регулюють питання, повязані з охороною праці; галузеві нормативи та стандарти; накази та розпорядження керівництва підприємства; інструкції з охорони праці та техніки безпеки.

Діяльність відділу охорони праці на підприємстві.

Організаційно-методична робота по управлінню охороною праці на підприємстві, підготовка управлінських рішень та контроль за їх реалізацією здійснюється відділом охорони праці, підпорядкованим безпосередньо керівнику підприємства.

Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів.

В ході повсякденної діяльності обовязки по управлінню охороною праці, організації умов праці співробітників та контрою за виконанням нормативно-правових актів з охорони праці покладаються на керівників підрозділів підприємства. Загальне керівництво охороною праці здійснює генеральний директор через своїх заступників. Організація роботи з охорони праці у відокремлених структурних підрозділах підприємства покладається на позаштатних призначених відповідальних осіб, які здійснюють цю діяльність під безпосереднім керівництвом керівників відокремлених підрозділів підприємства.

.2 Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці керівника ПП Домосвіт»

Вибір робочого місця.

Вибір робочого місця здійснюється відповідно до завдань служби економічної безпеки підприємства, функціональних обовязків співробітників, аналізу трудового процессу, вимог керівних документів щодо збереження комерційної таємниці, щодо охорони праці та реальних можливостей підприємства забезпечити відповідні умови.

Аналіз трудового процесу.

Проведемо аналіз умов роботи працівників служби економічної безпеки, до якої включено 2 співробітника. Кожен співробітник має своє робоче місце, за яким проводить цілий робочий день, тому воно має бути зручним та обладнане всіма необхідними пристроями для роботи.

Офіс служби має 3 кімнати, розташований на 1 поверсі шести поверхової будівлі, яка знаходиться поблизу автомобільних доріг з підвищеним рівнем запиленості, вібрації, шуму. Поряд будівлі наявні високі дерева, які закривають небосхил, зменшуючи природну освітленість.

Загальна площа кожної кімнати 26 кв.м, з висотою стелі 2,4 м. Кімнати обладнані 6 лампами загального освітлення, системою пожежогасіння, системою кондиціювання та вентиляції. Три стіни глухі, а на четвертій розташоване вікно. В проектному офісі розташований кондиціонер, який регулює температуру та вологість повітря, кожен співробітник може сам користуватися кондиціонером, включати чи виключати його.

Робоче місце кожного співробітника складається зі спеціального столу, на якому розміщений комп'ютер, стільця для сидіння співробітника. Також у кабінеті розміщенні шафи, де можна зберігати папки з документами та особисті речі. Робочі місця не відгороджені одне від одного роздільними перегородкам.

Аналіз основних посадових обовязків працівників, що проведений в розділі 2, показує що більшість робочого часу більшість з них проводить за компютером. При тривалому використанні комп'ютерів співробітниками служби та значним розумовим напруженням можуть виникати наступні розлади здоров'я: психофізіологічні порушення (роздратування, нервозність, нерішучість тощо), зоровий дискомфорт, перенапруження скелетно-м'язової системи, розлади центральної нервової системи, порушення репродуктивної функції.

Також співробітники проводять робочий день у сидячому положенні і це також негативно впливає на стан здоров'я працюючого.

Аналіз шкідливих виробничих факторів та джерел їх виникнення.

При проведенні аналізу враховуємо всі можливі виробничі фактори:

фізичні (підвищений рівень шуму, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, підвищений рівень статичної електрики, недостатня концентрація негативних іонів у повітрі, підвищений рівень електромагнітного випромінювання, підвищена напруженість електричного поля, прямий та відбитий від екранів блиск, несприятливий розподіл яскравості в полі зору, недостатня освітленість на робочому місці);

хімічні (підвищений вміст в повітрі робочої зони пилу, озону, оксидів азоту);

психофізіологічні (фізичні перевантаження статичної та динамічної дії, нервові та нервово-психічні перевантаження, перенапруження зорового аналізатора, розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Кількісна оцінка умов праці.

Для кількісної оцінки умов праці визначаємо оцінку балах елементів умов праці для кожного фактора. Результати заносимо в таблицю 4.1.

Оскільки частина факторі впливає на співробітників не повний робочий день, а лише частково, елемент оцінюється його тривалістю і визначається за формулою.

, (4.1)

де Хфакт, Хвим - ступінь шкідливості фактора фактичного та виміряного, бали;

Т - час дії даного фактора до тривалості зміни в годинах.

Таблиця 4.1

Характеристика умов праці в проектному офісі і оцінка в бальних елементах

Умови праціФакторXiЗначеннятермін дії,годXвимXфак12345Температура повітря на робочих місцях в теплий період року Т,оС22822Відносна вологість повітря , %40811Швидкість руху повітря, м/с0,65833Рівень шуму L, дБ А60844Освітленість приміщення Е,лк200431,5Категорія (точність) зорових робіт, Зор. Г (висока)643Тривалість зосередженого спостереження, Дл., %70632,5Кількість важливих обєктів спостереження,Об, од.5621,5

Інтегральну бальну оцінку важкості праці Iп для першої проектної групи на конкретному робочому місці можна визначити за такою формулою

, (4.2)

де Хоп - елемент умов праці, який одержав найбільшу оцінку, Хоп = 4;

- середній бал усіх елементів умов праці крім визначаючого Хоп, що дорівнює: ;

- сума всіх елементів крім визначаючого Хоп;- кількість врахованих елементів умов праці.

Інтегральна бальна оцінка важкості праці Iп для першої проектної групи на конкретному робочому місці

.

Значення інтегральної оцінки важкості праці 43,45 відповідає III категорії важкості праці - роботи з умовами праці, що відхиляються від ГДК і ГДР та допустимих величин психофізіологічних елементів.

Коефіцієнт умов праці характеризує відповідність фактичних умов праці до нормативних. При розрахунку коефіцієнта умов праці необхідно брати ті елементи, які можна виразити визначеною числовою величиною та для яких є нормативне значення (освітленість, температура, вологість, швидкість руху повітря, шум). Коефіцієнт умов праці визначається як середньо геометрична величина показників, що характеризують умови праці, за такою формулою,

,(4.3)

де а1, а2,..., аn - індекс відхилення фактичних елементів праці від нормативних за відповідними показниками; - кількість показників, що характеризують елементи умов праці, за якими проводилися заміри.

Для розрахунку індексу відповідності до фактичного освітлення використовуємо формулу , де Уф і Ун - відповідні до фактичного та нормативного значення показників елементів умов праці в існуючих одиницях виміру, через те, що підвищення рівня освітлення робочого місця сприяє поліпшенню умов праці. Індекс відхилення в цілому складає . Для розрахунку індексу відповідності для шуму, температури, швидкості руху повітря використовуємо формулу через те, що підвищення рівня шуму і температури (в теплий період року) сприяє погіршенню умов праці. Індекси відхилення складають: ;

Визначені індекси вказують на те, що вони мають значне відхилення від нормативного. Значення вологості не виходить від нормативних.

Коефіцієнт умов праці дорівнює

Визначений коефіцієнт умов праці вказує на необхідність проведення заходів з охорони праці. Напрями заходів визначаються відповідно до значень індексів відхилення. У нашому випадку це - збільшення освітленості робочих місць, зменшення швидкості руху повітря та рівня шуму.

Коефіцієнт безпечності обладнання. Оцінка безпеки обладнання є важливою складовою частиною атестації робочих місць. Вона дозволяє визначити послідовність заміни обладнання на нове, або послідовність його модернізації з метою досягнення відповідності стану безпеки вимогам стандартів. Крім того, кількісна оцінка рівня безпеки обладнання дозволяє розробити й обґрунтувати заходи щодо підвищення безпеки робочих місць співробітників служби.

Коефіцієнт безпеки конкретного обладнання Кб визначається за формулою:

, (4.4)

де - сума коефіцієнтів вагомості виявлених порушень вимог безпеки для даного обладнання.

Аналіз фактичного стану робочих місць співробітників у офісі виявив порушення вимог безпеки на робочих місцях: відсутність захисного екрана від випромінювання; невідповідний рівень освітлення робочої поверхні; відсутність потрібного місця на робочому столі; незручне розташування робочого місця в приміщенні та відсутність захисного екрана від випромінювання; незручне розташування робочого місця в приміщенні.

Ранжирована послідовність порушень згідно з нашою експертною оцінкою і коефіцієнт вагомості кожного порушення представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Ранжирована послідовність порушень вимог безпеки роботи обладнання

Порушення вимог безпекиОцінка, бал.Коефіцієнт вагомості123Відсутність захисного екрана від випромінювання 1010 / 30 = 0,333Відсутність потрібного місця на робочому столі 99 / 30 = 0,30Незручне розташування робочого місця в приміщенні44 / 30 = 0,133Невідповідний рівень освітлення робочої поверхні77 / 30 = 0,233Разом301

Визначаємо коефіцієнт безпеки для кожного робочого місця з ПК:

№ 1 - Кб = 100 (1 - 0,333) = 66,7 %; № 2 - Кб = 100 (1 - 0,233) = 76,7 %;

№ 3 - Кб = 100 (1 - 0,30) = 70,0 %; № 5 - Кб = 100 (1 - 0,133) = 86,7 %;

№ 4 - Кб = 100 (1 - (0,333 + 0,133)) = 53,4 %.

Відповідно до одержаних коефіцієнтів безпеки визначаємо послідовність модернізації відділу.

Оцінка ступені стомлення та працездатності співробітників. Інтегральна бальна оцінка важкості праці Іп дозволяє визначити вплив умов праці на працездатність людини. Для цього спочатку визначаємо ступінь стомлення в умовних одиницях: , де 15,6 и 0,64 - коефіцієнти регресії.

Працездатність людини визначається як величина, протилежна стомленню (в умовних одиницях): R = 100 - Y= 100 - 43,5 = 56,5

Результати аналізу робочого місця працівника заносяться в Карту умов праці робочого місця працівника підприємства (табл.4.5).

Аналіз Карти умов праці працівника підприємства дозволяє визначити ризики небезпеки виробничих умов для життя та здоровя працівників та розробити рекомендації по покращенню умов праці.

.3 Розробка рекомендацій щодо покращення умов праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях

Ранжирування шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Управління ризиками виникнення небезпеки для життя та здоровя співробітника - це ітеративний процес з чітко визначеними етапами: встановлення небезпек; аналіз небезпек, їх ймовірність і тяжкість наслідків; оцінка - кількісне значення виявлених ризиків; ранжування і визначення ступеня важливості ризиків; вплив на ризик для його усунення (недопущення) або зменшення.

Таблиця 4.3

Карта умов праці робочого місця співробітника служби

Чинники виробничого середовища і процесу праціЗначення чинникаТривалість дії чинника за зміну, годОцінка факторів умов праці, балиНормаФактТемпература повітря на робочих місцях в теплий період року Т,оС252282Відносна вологість повітря , %404081Швидкість руху повітря, м/с0,6583Рівень шуму L, дБ А506084Освітленість приміщення Е,лк30020041,5Категорія (точність) зорових робіт, Зор. малависока63Тривалість зосередженого спостереження, Дл., %507062,5Кількість важливих обєктів спостереження,Об, од.5561,5Інтегральна бальна оцінка важкості праці 43,45Категорія важкості праці - IIIКоефіцієнт умов праці Ку = 0,686Ступінь стомлення 43,5Працездатність робітників 56,5Обладнання, що використовується наКоефцієнт безпеки КбПорушення правил безпекиробоче місце №166,7 % відсутність захисного екрана від випромінюванняробоче місце № 276,7 %невідповідний рівень освітлення робочої поверхніробоче місце № 370,0 % відсутність потрібного місця на робочому століробоче місце № 453,4 %незручне розташування робочого місця в приміщенні та відсутність захисного екрана від випромінюванняробоче місце № 586,7 %незручне розташування робочого місця в приміщенні

Проводимо первинний аналіз шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які негативно впливають на життя та здоровя співробітників. Шкідливі та небезпечні виробничі фактори оцінюються за трибальною шкалою від 1 до 3. Результати заносяться в «Реєстр шкідливих та небезпечних виробничих факторів (табл. 4.6).

Оцінка рівня небезпеки визначеного фактора визначається за формулою:

Оцінка значущості = (Р + З + С + М + Ф + Т). У (4.5)

де Р - ризики, З - закони, нормативи, С - суспільна думка, М - масштаб, Ф - фінансові витрати, Т - нова технологія, У - здатність управляти.

Таким чином, більше значення наберуть ті небезпечні фактори, які можуть заподіяти більшу шкоду життю та здоровю працівника і на які підприємство може впливати.

Оцінка ризиків небезпеки умов праці на підприємстві для життя та здоровя працівників. Враховуються показники: очікуваний обсяг шкоди (S); час дії, експозиція небезпеки на працівника (Е); ймовірність виникнення небезпеки (Р).

Оцінка ризиків небезпеки умов праці на підприємстві для життя та здоровя працівників виконується тільки тих небезпек, що пов'язані з порушенням умов безпечної експлуатації об'єкта і мають найбільшу підсумкову оцінку - підвищення рівня шуму (24 балів), недостатня освітленість на робочому місці (22 балів) та підвищене значення напруги в електричному ланцюзі (28 балів). Категорія ризику робочого місця визначається за найвищим його значенням по обстежених факторах.

За результатами ранжирування шкідливих та небезпечних виробничих факторів (табл. 4.6) визначаємо можливі травми, аварії, професійні захворювання та нещасні випадки, що можуть виникнути внаслідок дії цих небезпечних та шкідливих факторів. Визначити сценарії розвитку можливих наслідків для здоровя працівників, результати занести в таблицю 4.5.

Оцінка ризику здійснюється за формулою 4.6:

= S *. Е *. Р, (4.6)

де R - ризик; S - очікувана шкода; Е - час дії, експозиція небезпеки; В - захист від небезпеки; Р - ймовірність дії небезпеки.

Таблиця 4.5

Сценарії розвитку можливих наслідків для здоровя співробітників

№ з/пНебезпечний або шкідливий факторСценарії розвитку можливих небезпечних наслідків для здоровя співробітників1231Підвищений рівень шумуЗниження рівня зосередженості. Підвищення дратливості. Зниження рівня обміну інформацією між працюючими Професійне захворювання - неврит слухового нервуЧасткова або повна втрата слуху2Недостатня освітленість на робочому місціПогіршення гостроти зору. Зоровий дискомфортЗниження рівня зору, стійкості ясного бачення, контрастної чутливості, зорової працездатності.3Підвищене значення напруги в електричному ланцюзіВраження електричним струмом внутрішніх органів, дія струму на нервову систему, на м'язи.Судома (судомне скорочення м'язів (фібріл) без втрати свідомостіВтрата свідомості з порушенням серцевої діяльності або дихання.Судома з втратою свідомості Клінічна смерть

За результатами оцінки ризику (табл. 4.5 - 4.6) розробляються заходи щодо його зниження до припустимого рівня.

Таблиця 4.6

Карта оцінки ризиків небезпечних наслідків для здоровя співробітників

№ з/пСценарії розвитку можливих небезпечних наслідків для здоровя працівниківВартість очікуваної шкоди (S)Час дії, експозиції небезпеки (Е)Ймовірність дії небезпеки (Р)Оцінка ризику (R)Категорія ризику12345671Зниження рівня зосередженості. Підвищення дратливості. Зниження рівня обміну інформацією між працюючими 11010100Середній. Необхідні заходи2Професійне захворювання - неврит слухового нерву33654Низький. Необхідно звернути увагу3Часткова або повна втрата слуху71321Низький. Необхідно звернути увагу4Погіршення гостроти зору. Зоровий дискомфорт161060Низький. Необхідно звернути увагу5Зниження рівня зору, стійкості ясного бачення, контрастної чутливості, зорової працездатності.23636Низький. Необхідно звернути увагу6Враження електричним струмом внутрішніх органів, дія струму на нервову систему, на м'язи.3610180Середній. Необхідні заходи7Судома (судомне скорочення м'язів (фібріл) без втрати свідомості131030Низький. Необхідно звернути увагу8Втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності або дихання.32636Низький. Необхідно звернути увагу9Судома з втратою свідомості 71321Низький. Потрібно звернути увагу10Клінічна смерть70,5310,5Помірний. Жодних заходів не потрібно

Для найбільших значень ризиків небезпеки для життя та здоровя працівників умов виробничої діяльності - зниження рівня зосередженості, підвищення дратливості, зниження рівня обміну інформацією між працюючими від дії шуму (оцінка ризику 100) розробляємо план управління ризиками в проекті, який включає методи попередження ризиків і реагування на них, якщо вони все ж виникли. Результати заносимо в табл. 4.7.

Таким чином, оцінка ризиків небезпеки для життя та здоровя працівників умов праці при розробці проекту дозволяє здійснювати управління ризиками в проекті, що включає методи попередження ризиків і реагування на них, якщо вони все ж виникли.

Таблиця 4.7

План реагування на ризики небезпеки для життя та здоровя працівників умов праці при розробці проекту

Ризик ВідповідальнийПлан попередження / реагуванняСтратегія попередження / реагування План попередження ризикуПлан реагування при виникненні ризику Бюджет на роботу з ризиком, грнЗниження рівня зосередженості при постійному монотонному шумі. Підвищення дратливості. Зниження рівня обміну інформацією між працюючимиКерівник проектуСтратегія реагування - мінімізація ризикуУдосконалення звукоізоляції; встановлення звуопоглинаючих матеріалів. Індивідуальні засоби: вкладиші, навушникиДодатковий відпочинок, перерви по 15 хв. через кожні 2 години роботи5000

Проведення заходів покращання умов праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях.

Політика в сфері охорони праці є основою діяльності підприємства, включає наступні зобовязання і спрямована на:

комплексне розв'язання завдань охорони праці згідно вимог законодавства України та міжнародного стандарту OHSAS 18001, економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворювань;

пріоритету життя і здоров'я співробітників, повної відповідальності керівників вищої та середньої ланки за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції вживання всіх заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

інформування, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації співробітників з питань охорони праці.

Політика щодо охорони праці служить вихідним стержнем для встановлення цілей та задач в загальному для підприємства. Дана політика включає обов'язки щодо постійного покращення, періодично переглядається з ціллю забезпечення відповідності до потреб підприємства. Основні цілі, завдання, програма дій, спрямованих на покращання умов праці (табл. 4.8).

Таблиця 4.8

Цілі та завдання в області охорони здоровя та безпеки праці

ПолітикаЦіліЗавдання1231. Створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворювань1.1. Досягнення відповідності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу нормативним вимогам1.1.1. Досягнення відповідності параметрів мікроклімату, рівня запиленості нормативним вимогам 1.1.2. Удосконалення звукоізоляції через встановлення звукопоглинаючих матеріалів1.1.3. Зниження рівня психофізіологічних небезпечних факторів до нормативних норм1.1.4. Підвищення рівня освітленості на робочому місці1.2. Впровадження заходів щодо організації робочого місця 1.2.1. Організація робочого місця співробітників служби відповідно вимогам до організації робочих місць3. Адаптація трудових процесів до можливостей працівників з урахуванням їхнього здоров'я та психологічного стану3.1. Впровадження заходів щодо забезпечення режиму праці 3.1.1. Розробка інструкцій з охорони праці для співробітників3.1.2. Проведення аналізу можливостей співробітників виконувати роботу відповідно вимогам виробництва з урахуванням їхнього здоров'я та психологічного стану3.2. Впровадження заходів щодо забезпечення режиму відпочинку3.2.1. Впровадження режиму 15 хв відпочинку через кожні 2 год роботи

На основі політики підприємства в галузі охорони праці та виробничої безпеки встановлені цілі в області охорони здоровя та безпеки праці. На основі визначених цілей, розроблені завдання щодо поліпшення умов праці в області охорони здоровя та безпеки праці на підприємстві, представлені в таблиці 4.8.

Для реалізації завдань розробляємо програму для досягнення цілей, що включає:

удосконалення звукоізоляції через встановлення звукопоглинаючих матеріалів;

підвищення рівня освітленості на робочому місці.

Умови праці працівників проектного офісу після впровадження заходів охорони здоров'я та забезпечення безпеки праці представлені в таблиці 4.9.

Таблиця 4.9

Характеристика умов праці в проектному офісі і оцінка в бальних елементах до і після впровадження заходів

Умови праціДо впровадження заходів Після впровадження заходівФакторXiФакторXiЗначе ннятермін дії, год.XвимXфакЗначе ннятермін дії, год.XвимXфакТемпература повітря на робочих місцях в теплий період року Т,оС2282222822Відносна вологість повітря ?, %4081140811Швидкість руху повітря, м/с0,658330,35822Рівень шуму L, дБ А6084440822Освітленість приміщення Е,лк200431,5200431,5Категорія (точність) зорових робіт, Зор. Г (висока)643Г (висока)442Тривалість зосередженого спостереження, Дл., %70632,570431,5Кількість важливих обєктів спостереження,Об, од.5621,55621,5

Висновки до 4 розділу

Нормативно-правова документація з охорони праці на підприємстві має чотири рівні - Закони України, що регулюють питання, повязані з охороною праці; галузеві нормативи та стандарти; накази та розпорядження по підприємству; інструкції з охорони праці та техніки безпеки. Обовязки по управлінню охороною праці, організації умов праці співробітників та контрою за виконанням нормативно-правових актів з охорони праці покладаються на керівника підприємства.

Аналіз умов праці співробітників служби економічної безпеки дозволив визначити значення інтегральної оцінки важкості праці 43,45, що відповідає III категорії важкості праці - роботи з умовами праці, що відхиляються від ГДК і ГДР та допустимих величин психофізіологічних елементів. Коефіцієнт умов праці Ку = 0,686. Ступінь стомлення 43,5. Працездатність співробітників 56,5.

Оцінка ризиків небезпеки умов праці для життя та здоровя співробітників виконувалась тільки тих небезпек, що пов'язані з порушенням умов безпечної експлуатації об'єкта і мають найбільшу підсумкову оцінку - підвищення рівня шуму (24 балів), недостатня освітленість на робочому місці (22 балів). Для найбільших значень ризиків небезпеки для життя та здоровя працівників умов виробничої діяльності - зниження рівня зосередженості, підвищення дратливості, зниження рівня обміну інформацією між працюючими від дії шуму (оцінка ризику 100) розроблено план управління ризиками в проекті, який включає методи попередження ризиків і реагування на них, якщо вони все ж виникли.

Оцінка ризиків небезпеки для життя та здоровя співробітників умов праці при розробці проекту дозволяє здійснювати управління ризиками підприємства, що включає методи попередження ризиків і реагування на них, якщо вони все ж виникли. Карта оцінки ризику може бути додатком до Карт умов праці, які зараз використовуються для встановлення пільг і компенсацій співробітникам. Карта оцінки ризику є механізмом усунення небезпек на робочих місцях.

Впроваджені заходи щодо покращання умов праці на підприємстві дозволять знизити інтегральну оцінку важкості праці на 34%. При цьому категорія важкості праці - ІІ. Ступінь стомлення працівників знизиться на 53%, що підвищить працездатність співробітників служби економічної бепеки на 8%.

ВИСНОВКИ

Інтернаціоналізація прав інтелектуальної власності обумовлена формуванням міжнародного ринку товарів, поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсифікацією торговельно-економічних відносин між розвиненими країнами, підприємствами.

Основними чинниками інтернаціоналізації інтелектуальної власності є підвищення темпів розвитку інноваційної діяльності; загострення міжнародної конкуренції; підвищення ролі нематеріальних активів в інтенсифікації інноваційної діяльності; інформатизація суспільства, поглиблення міжнародного поділу праці та збільшення кількості бізнес-структур, що розташовані на територіях декількох країн; зміни в характері процесу створення обєктів інтелектуальної власності. Їх системна дія обумовлює макрорівневі (збільшення обсягів трансферу прав інтелектуальної власності, розвиток міжнародного ринку ліцензій, виникнення нових обєктів інтелектуальної власності тощо) та мікрорівневі (поширення практики недобросовісної конкуренції, прискорення комерціалізації інтелектуальної власності, підвищення значущості товарних знаків та фірмових найменувань тощо) прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності. Сукупність перших виступає імперативами створення торгових політик країн, а других - орієнтирами для розробки міжнародних корпоративних стратегій.

Лібералізація міжнародних ринків товарів і послуг обумовила необхідність створення міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності, що охоплює національний, регіональний та глобальний рівні. Перетворення повязаних з торгівлею прав інтелектуальної власності на обовязкову сферу багатостороннього регулювання в СОТ завершило становлення міжнародної системи їх регулювання, яка на сьогодні характеризується наявністю низки правових та організаційних проблем на національному і регіональному рівнях, а також апробацією першої в історії міжнародних економічних відносин Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Удосконалення міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності відбуватиметься при посиленні ролі та впливу багатосторонніх домовленостей у межах глобальної торгової системи СОТ.

В умовах подальшого розвитку глобальної торгової системи пріоритетними напрямами вдосконалення систем регулювання прав інтелектуальної власності є створення систем протидії недобросовісній конкуренції, забезпечення захисту обєктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на обєкти інтелектуальної власності для міжнародного торговельного обміну. Недобросовісна конкуренція в сфері інтелектуальної власності проявляється у неправомірному використанні ділової репутації інших субєктів ринку; відтворенні зовнішнього вигляду виробів конкурентоспроможних фірм; неправомірному збиранні, розголошенні та використанні комерційної таємниці. Найбільш дієвим методом протидії недобросовісній конкуренції є гармонізація національних регулятивних механізмів конкурентної політики. Наслідком інформатизації сучасної економічної системи стало виникнення «нових обєктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних, доменні імена), захист яких має здійснюватися шляхом поєднання правових методів та методів інформаційної безпеки. Оцінку вартості прав на обєкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі доцільно здійснювати завдяки селективного застосування існуючих в світовій практиці порівняльного, дохідного та витратного підходів з комплексним урахуванням вихідних умов (специфіка обєкта, мета, цільовий вид вартості, інформаційна забезпеченість методів оцінки).

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1.Пономарьов В.П. Формування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства /Східноукраїнський держ. ун-т-Луганськ, 2000 р.

.Саржан А.О. Інтелектуальна власність: навчальний посібник. -

.Донецьк. Дон. НТУ, 2007.- с.

.Зубок М.І., Рубцов В.С., Яременко С.М., Гусаров В.Г., Чернов, під загальною редакцією кандидата воєних наук, професора Зубка М.І., Економічна безпеки субєктів підприємництва: навчальний посібник. - К,: ___, 2012 - 226 с.

.Шемаєва Л.Г. Економічна безпека підприємств у стратегічній взаємодії з суб'єктами зовнішнього середовища: автореф. дис.... д-ра. екон. наук / Л.Г. Шемаєва. - К., 2010. - 39 с.

.Мішин О.Ю., Mishin O. J. к.е.н., доц. кафедри економічного аналізу ХНЕУ, Мішина С.В., Mishina S.V., к.е.н., доц. кафедри управління та економіки праці. УДК 658.15:005.934. Сутність поняття економічна безпека підприємства.

.Бендиков М.А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития // Менеджмент в России и за рубежом. - 2002. - № 2. - С.17-29.

.Економічна енциклопедія. За ред. Л. М. Воронович. - К.: Видавничий центр Академія, 2000. - 1350с.

.Гапоненко В.Ф. Экономическая безопасность предприятий. Подходы и принципы / В.Ф Гапоненко, А.Л. Беспалько, А.С. Власков. - М.: Изд-во "Ось-89", 2007. - 208 с.

.Дубецька С.П. Економічна безпека підприємств України // Недержавна система безпеки підприємництва як субєкт національної безпеки України: Збірник матеріалів наук.-практ. конф.- К.: Вид-во Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2003. - С.146-172.

.Забродский В. Теоретические основы оценки экономической безопасности отрасли и фирмы / В. Забродский, Н. Капустин // Бизнес. - 1999. - № 13. - С. 27-30.

.Зубок М. І. Безпека підприємницької діяльності: Нормативно-правові документи комерційного підприємства, банку / М. І. Зубок, P. M Зубок. - К.: Істина, 2004. - 144 с.

.Ильяшенко С.Н. Составляющие экономической безопасности предприятия и подходы к их оценке // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 3(21). - С. 12-19.

.Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес- информ. - 1999. - № 11-12. - С. 45-47.

.Ковалев Д. Экономическая безопасность предприятия / Д. Ковалев, Т.Сухорукова // Экономика Украины. - 1998. - № 10. - С. 48-52.

.Стратегии бизнеса: справочник / под ред. Г.Б. Клейнера. - М.: Изд-во КОНСЭКО. - 1998. - 288 с.

.Козаченко Г.В. Экономическая безопасноть: сущность и механизмы обеспечения: монография / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарев, О.М. Ляшенко. - К.: Либра, 2003. - 280с.

.Экономическая безопасность хозяйственных систем / [под общей редакцией А.В. Колосова]. - М.: Изд-во РАГС, 2001. - 446 с.

.Корієнко А.В. Механізм досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства: автореф. дис.. канд.. екон. наук.: 08.06.01 / А.В. Корієнко. - К., 2000. - 19 с.

.Лянной Г. Система экономической безопасности предприятия// BOS - журнал о личной и коммерческой безопасности. - 2006. - №7.-С.16-19.

.Мелихов А. А. Эволюция подходов к содержанию категории «экономическая безопасность предприятия / А. А. Мелихов, Э.В. Камышникова // Вісник Приазовського державного технічного університету. - 2009. - № 19. - С. 316-319.

.Основы экономической безопасности (Государство, регион, предприятие, личность): Учеб.-практ. пособие / Российская экономическая академия им. Г.В. Пле-ханова Е.А. Олейников (ред.) - М.: Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1997. - 288 с.

.Пілова Д.П. Формування та оцінка економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами / Д.П. Пілова. - Кривий Ріг, 2007. - 20 с.

.Грещак М.Г. Економіка підприємства: підручник / М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.П. Наливайко та ін.; [за заг. ред. С.Ф. Покропивного]. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

.Половнев К.С. Механизм обеспечения экономической безопасности промышленного предприятия: дисс. канд. экон. наук. - Екатеринбург, 2002. - 177 с.

.Раздина Е.В. Экономическая безопасность (сущность и тенденции развития): дис. канд. экон. наук: 08.00.01/Е.В. Раздина.-М.,1998.-164 с.

.Салли В.И. К созданию системы оценки состояния угольных шахт / В.И. Салли, С.В. Салли // Уголь Украины. - 2009. - № 6. - С. 35-38.

.Соколенко Т.М Економічна безпека підприємства в умовах транзитивної економіки // Сучасна наука ХХІ століття: сьома міжнародна наук.-практ. інтернет-конф.: матеріали конф. - Київ, 2011.

.Судоплатов А. П. Безопасность предпринимательской деятельности / А.П. Судоплатов, С.В. Лекарев.-М.: Изд-во ОЛМА-ПРЕСС, 2001-382с.

.Шалагин Д. А. Методологические основы формирования экономической безопасности предприятия // Вестник Белорусского национального технического университета. - 2009. - № 1. - С. 98-102.

.Шлыков В. В. Комлексное обеспечение экономической безопасности предприятия / В. В. Шлыков. - СПб: 1999. - 138 с.

.Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин Питер, 2001. - 288 с.

.Олексюк М.І. Адаптивний підхід до управління ризиками торгівельних піддприємств. М. Львів, львівська комерційна академія.

.Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Экономика, 1989. - 89с.

.Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление. Принципы и международная практика. - К.: Абсолют - В, 1998.

.Володькина М.В. Стратегічний менеджмент. - К.:Знання - Прес, 2004.

.Забродська Л.Д. Стратегічне управління: реалізація стратегії. - Х.: Консул, 2004.

.Игнатьева А.В., Максимцов М.М. Исследование систем управления: Учебное пособие. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 473 с.

.Пучков С.И., Кузнецов С.А Управление системой безопасности фирмы. Москва АСТ-ПРЕСС 2001 г. 128 ст.

.Тринька Л.Я. Проблеми обліково - аналітичного забезпечення прогнозування ймовірності банкрутства підприємств / Л.Я. Тринька/ Теорія і практика сучасної економіки: матеріали ХІІІ міжнародної науково-практичної конференції, (м. Черкаси, 10 листопада 2012р.) тези конференції: Черкаси: ЧДТЕУ, - 2012.

.Тринька Л.Я. Logit - моделі як альтернативні методи діагностики ризику банкрутства підприємства / Л.Я. Тринька / Актуальні проблеми економіки і управління в сучасних соціально-економічних умовах: матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет - конференції, Дніпропетровськ: Дн.У ім. А Нобеля, 2-3 жовтня 2012р., с. 316-318

.Тринька Л.Я. Дискримінантні моделі прогнозування банкрутства як інструмент оцінки фінансової безпеки підприємства / Л.Я. Тринька/ Вчені записки Університету «КРОК / ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК. -Вип.1(1997). - Вип. 27: у 2-х т. - К., 2012. Т ІІ, с. 93 - 98.

.Слатвицька А.В., Кульчій І.О. Конспект лекцій із дисципліни «Інтелектуальна власність для студентів.-Полтава: ПолтНТУ.2010р.

.Гусаковська Т.О. Автореферат дирертації на здобуття наукового ступення кандидата економічних наук «Управління інтелектуальною власністю підприємства. УДК 65.012. НТУ «Харківський політехнічний інститут. Харків - 2009 р.

.Капустін М.П. Моделювання систем управління економічною безпекою підприемства./Донецкий держ. ун-т. -Донецк 1999. 18ст.

.41.Федулова Л. І. Економіка знань: підручник / Л. І. Федулова.- К.,2009.600 с.

.42. Мельник С. Економіка знань: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні / С. Мельник, В. Матросов // Вища школа. -2009. - № 10.- С. 14-25.

.43. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: підручник для студентів вищих навч. закладів / О. А. Підопригора, О. Б. Бутнік- Сіверський, В. С. Дробязко та ін.; за ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл. та доп. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 672 с.

.44. Цивільний кодекс України. Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

.45. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // ВВР України. - 1992. - № 48. - С. 1. 7. Про обмеження монопольної діяльності: Закон України від 18.02.92 // ВВР України. - 1992. - № 23. - С. 1.

.46. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. // ВВР України. - 1994. - № 16. - С. 1.

.47. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 01.07.1996 р. // ВВР України. - 1996. - № 16. - С. 1.

.48. Про комерційну таємницю: Проект Закону [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

.49. Пристайко В. Поняття та ознаки комерційної таємниці / Пристайко В. // Бизнес и безопасность. - 2007. - № 1(57). - С. 23-24.

.50. Офіційний сайт Державного департаменту інтелектуальної власності. - Режим доступу: www.sdip.gov.ua.

.51. Добринь С.В., Убілава І.Б., Аналіз впливу факторів фінансової безпеки на фінансову стійкість банків / Вісник економіки транспорту і промисловості №29 - 2010

.52. Ситниченко В., Кісельова Г., Стоякін Є., Формування інформаційної безпеки на снові стандарту ISO/IEC 27001:2005 / Науково-технічний журнал «Стандартизація, сертифікація, якість №2 (63) - 2010

.53. Захарчин Г. Механізм формування організаційної культури на підприємстві / Формування ринкової економіки в Україні, вип. 19 -2009р.

.54. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. - К.: Ін- ст. інт. власн. і права, 2004. - 296 с.

.55. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. - К.: Ін-ст. інт. власн. і права, 2004. - 64 с.

.56. Крижна В.М. Право інтелектуальної власності України: конспект лекцій. Х.: Право, 2008. - 111 с.

.57. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності: навчальний посібник для студентів вузів К.: Ліра-К, 2008. - 231 с.

.58. Право інтелектуальної власності: академічний курс / О.П. Орлюк, О.Д. Святоцький - К.: Видавничий дім «ІнЮре, 2007. - 696 с.

.59. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618 IV із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Кримінально - процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI із змінами та доповненнями //[Електронний ресурс].Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII із змінами та доповненнями //[Електронний ресурс].-Режим доступу доступу: zakon.rada.gov.ua;

.Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII із змінами та доповненнями // [Електронний ресурс ].-Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;

ДОДАТОК А

Таблиця 1.1

Визначення поняття економічна безпека підприємства

Автор, джерело Визначення Бєндіков М. [6]Економічна безпека підприємства - стан захищеності науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу підприємства від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз.Воронович Л. [7]Економічна безпека підприємства - стан незалежності субєктів підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції підприємств-монополістів, непередбачуваних договорами дій підприємств-постачальників і торгівельних організацій, від нераціональної економічної і правової політики держави та інших чинників, яка дає змогу привласнювати більшу частину законних прибутків.Гапоненко В., Беспалько А., Власков А. [8]Економічна безпека підприємства - це такий стан суб'єкта господарювання, за якого він при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів досягає запобігання, послаблення чи захисту від існуючих небезпек та загроз чи інших непередбачуваних обставин та в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та господарського ризику.Дубецька С. [9]Економічна безпека підприємства - стан обєкта в системі його звязків з точки зору його стійкості (самовиживання) та розвитку в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, непередбачуваних дій та складно прогнозованих чинників.Забродський В., Капустін Н. [10]Економічна безпека фірми - кількісна та якісна характеристика властивостей фірми, яка відображає здатність «самовиживання та розвиток в умовах виникнення зовнішньої та внутрішньої загроз.Зубок М.І., Зубок Р. [11]Економічна безпека - стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).Ілляшенко С. [12]Економічна безпека підприємства - стан ефективного використання ресурсів підприємства і існуючих ринкових можливостей, який дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам, і забезпечує його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії.Капустін Н. [13]Економічна безпека - сукупність чинників, які забезпечують незалежність, стійкість, здатність до прогресу в умовах дестабілізуючих факторів.Ковальов Т. Сухорукова Т. [14]Економічна безпека підприємства - стан захищеності діяльності підприємства від негативного впливу зовнішнього оточення, а також здатність своєчасно усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, які не відображуються негативно на його діяльності.Клейнер Г. [15]Економічна безпека підприємства (фірми) - це такий стан певного господарюючого суб'єкта, за якого життєво важливі компоненти структури та діяльності підприємства характеризуються високим ступенем захищеності від небажаних змін.Козаченко Г. [16]Економічна безпека підприємств - міра гармонізації в часі і просторі економічних інтересів підприємства з інтересами повязаних з ним субєктів зовнішнього середовища, що діють поза межами підприємства.Колосов А. [17]Економічна безпека підприємства - стан захищеності життєво важливих економічних інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх джерел небезпекиКорієнко А. [18]Економічна безпека підприємства - стан оптимального для підприємства рівня використання його економічного потенціалу, за якого реальні та/або можливі збитки виявляються нижчим за встановлені підприємством межі.Лянний Г. [19]Економічна безпека підприємства - це стан його захищеності від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, дестабілізаційних чинників.Мелехов А., Камишніко- ва Е. [20]Економічна безпека підприємства - це стан ефективного використання ресурсів підприємства (капіталу, персоналу, інформації, технології, техніки тощо) та наявних ринкових можливостей, що дозволяє попередити негативний вплив внутрішніх і зовнішніх загроз та забезпечити його довгострокове виживання й стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії (статутних завдань).Олейніков Є. [21]Економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам та забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому.Пілова Д. [22]Економічна безпека підприємства - здатність підприємства досягти певної мети в умовах макросередовища та мікросередовища, що склалися.Покропивний С. [23]Економічна безпека підприємства - це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому.Половнєв К. [24]Економічна безпека промислового підприємства - це безперервний процес забезпечення на промисловому підприємстві, яке знаходиться в визначеному зовнішньому середовищі, стабільності його функціонування, фінансової рівноваги та регулярного отримання прибутку, а також можливості виконання поставлених цілей та задач, можливості до подальшого розвитку та вдосконалення на різноманітних стадіях життєвого циклу підприємства і в процесі визначення конкурентних ринкових стратегій.Раздіна Є. [25]Економічна безпека - комплекс заходів, які сприяють підвищенню фінансової стійкості господарюючих субєктів за умов ринкової економіки, які захищають їх комерційні інтереси від впливу негативних ринкових процесів.Саллі В., Саллі С. [ 26]Економічна безпека підприємства - стан, що визначається керівництвом і власниками підприємства як задовільний (прийнятний, бажаний, цільовий), і може проявлятися у досягненні певного рівня виробництва та бажаного рівня економічних показників та підтримуватися протягом певного періоду часу.Соколенко Т. [27]Економічна безпека підприємства - стан, при якому стратегічний потенціал підприємства знаходиться поблизу адаптивності, а погроза втрати економічної безпеки наростає в міру наближення ступеня адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони.Судоплатов А. Лєкарєв С. [28]Безпека підприємства - це такий стан його правових, економічних та виробничих відносин, а також матеріальних, інтелектуальних та інформаційних ресурсів, який виражає здатність підприємства до стабільного функціонування.Шемаєва Л.Г. [4]Економічна безпека субєкта господарювання - характеристика субєкта господарювання, яка відображає його здатність реалізувати власні стратегічні економічні інтереси при певних зовнішніх умовах завдяки захисту від існуючих і потенційних загроз та використанню можливостей, що надає зовнішнє середовище.Шалагін Д. [29]Економічна безпека підприємства - стан, у якому забезпечується мінімальний негативний вплив внутрішніх і зовнішніх загроз на діяльність та економічний результат підприємства.Шликов В. [30]Економічна безпека підприємства - стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних та потенційних джерел небезпеки або економічних загроз.МішинО.Ю., Мішина С.В. [5]Економічна безпека підприємства - стан захищеності бізнес-процесів та їх ресурсного забезпечення, що сприяє уникненню або попередженню внутрішніх і зовнішніх загроз і дозволяє забезпечити стабільне функціонування та розширене відтворення з мінімальними втратами для підприємства.

Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК» Навчально-науковий Інститут менеджменту безпеки Кафедра управління фінанс

Больше работ по теме: