Організація використання сільськогосподарської техніки при вирощуванні великої рогатої худоби та розрахунок економічної частини її впровадження

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УHІВЕРСИТЕТ

Факультет механізації сільського господарстваКафедра: організація агробізнесу

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Організація використання сільськогосподарської техніки при вирощуванні ВРХ та розрахунок економічної частини її впровадження»

(на матеріалах СТОВ «Писарівка» с. Пиарівка Ямпільського району Вінницької області)

Виконав : студент групи 51-М

денної форми навчання

Олійника Віталія

Віталійовича

Перевірила: доц. Скорук О.П.

Вінниця 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ВРХ

1.1Організація виробничих процесів при вирощуванні ВРХ

.2Принципи раціональної організації виробничих процесів у тваринництві

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОВ «ПИСАРІВКА»

2.1SWOT - аналіз підприємства

.2Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання

.3Економічна ефективність виробництва

.4Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки у господарстві

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

3.1Вдосконалення технічної характеристики сільськогосподарської техніки

.2Економічний ефект від впровадження сільськогосподарської техніки та прийняття управлінського рішення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Найважливішим напрямком аграрної політики на сучасному етапі являється підкріпленням матеріально-технічної бази сільського господарства, подальший розвиток механізації і індустріалізації сільськогосподарського виробництва. Взятий напрямок на рішуче прискорення науково-технічного процесу, на широке впровадження сучасних технологій виробництва продукції землеробства і тваринництва, впровадження сучасних інтенсивних технологій виробництва продукції сільського господарства, впровадження нових прогресивних форм госпрозрахункового підряду.

Існуючим фактором індустріалізації тваринництва являється покращення технологічного обладнання ферм і комплексів, впровадження прогресивних поточних технологій виробництва молока та другої продукції тваринництва, застосування всебічної комплексної механізації та автоматизації ферм.

Комплексна механізація та автоматизація ферм передбачає впровадження цілої системи машин призначених виконувати всі основні і допоміжні виробничі процеси, перейти від окремих машин в тваринництві до систем взаємозвязаних потоково-технологічною лінією.

Ефективний розвиток <#"justify">Завданням даної курсової роботи є ефективна організація виробництва ВРХ, а саме: вибір технології вирощування, правильна комплектація агрегатів, відповідно до часу виконання робіт, за санітарно-ветеринарними вимогами. Крім того проведення аналізу енергетичних потужностей та використання машинно-тракторного парку і розрахунок економічної ефективності сільськогосподарської техніки.

Метою курсової роботи є вивчення організації використання сільськогосподарської техніки при вирощуванні ВРХ і розрахунок економічної ефективності впровадження на прикладі СТОВ «Писарівка». Тобто ми маємо якомога ширше дослідити дану тему і висвітлити її в даній роботі.

Поряд із основною метою дослідження, необхідно на основі отриманих результатів дослідження розробити ряд пропозицій щодо підвищення ефективності організації основних виробничих процесів при вирощуванні ВРХ, а також обґрунтування ефективності впровадження нової техніки порівняно з використанням наявної на підприємстві.

Обєктом дослідження виступає СТОВ «Писарівка». Предмет дослідження - фінансова звітність підприємства за 2009-2011 роки, де відображено основні фінансово-економічні показники діяльності та баланс.

Вивчення даної теми проведемо за допомогою розрахункового методу та методу порівнянь звітного року з базовим, дослідної техніки з еталонною.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ВРХ

1.1 Організація виробничих процесів при вирощуванні ВРХ

Виробництво молока і м'яса передусім залежить від оптимальні структури стада та правильної організації відтворення. Під структурою стада розуміють співвідношення у відсотках статевих і вікових груп тварин. У стаді повинні бути такі групи: корови, нетелі телиці старші від року і до року, бички старші від року й до року і група тварин на відгодівлі.

Структуру стада визначають на початок року, оскільки співвідношення груп змінюється в результаті одержання приплоду, пер ведення тварин із групи в групу, вибракування і здавання худоби на забій. У господарствах, які самі впрошують ремонтний і над ремонтний і ремонтний молодняк, частка корів у стаді становить 40 - 50 %.

З поглибленням спеціалізації молочного скотарства і вирощуванням ремонтного молодняку в спеціалізованих господарствах частку корів в стаді доводять до 80 - 85 %, що дає можливість різко-підвищити товарність молока. У племінних господарствах молодняк реалізують у 12-місячному віці, тому на частку корів у стаді мг припадати 40 - 50 %.

Для забезпечення нормального відтворення з часткою корі 60 - 65 % необхідно мати на 100 корів 15 - 17% нетелей, 18 - 20 - телиць старших від року і 20 - 25 % теличок до року. Щоб прискор-ти поліпшення якості стада, доцільно збільшити кількість ремонтного молодняку з розрахунку щорічного введення в групу корів 20 25 % первісток, що дасть можливість більше вибракувати низько продуктивних тварин, обновити стадо за 4 - 5 років і підвищити його продуктивність.

Для розвитку молочного і м'ясного скотарства та підвищені продуктивності тварин насамперед необхідно забезпечити високу плодючість маточного поголів'я. У досягненні цього велике значення має правильна організація відтворення худоби.

Велика рогата худоба відрізняється від інших видів сільськогосподарських тварин тривалістю періодів статевого і господарського дозрівання, охоти і тільності. Вік статевої та господарської зрілості у неї залежить від спадковості, породних особливостей, рівня годівлі, умов утримання, а також від кліматичних чинників. Тварини м'ясних порід скороспіліші, тому статева зрілість у них настає на 2-3 міс раніше порівняно з худобою молочних порід. Недостатня або неповноцінна годівля затримує ріст молодняку, і він у більш пізньому віці досягає господарської зрілості. Тварини південних широт скороспіліші, ніж північних.

За нормальних умов вирощування статева зрілість у телиць настає у віці 6 - 9, а в бугайців - 7-8 міс. Осіменяти телиць потрібно з досягненням ними господарської зрілості. Такий період для тварин молочного і комбінованого напрямів продуктивності настає в 17-20, а для м'ясних порід - у 16-18 міс. Крім того, телиці до цього віку повинні мати не менше ніж 70 % живої маси повновікової тварини. Щоб осіменити телиць в оптимальні строки, їх потрібно вирощувати в належних умовах і на фізіологічно обґрунтованому рівні годівлі. Осіменіння у ранньому віці зумовлює тяжкі отелення, народження слабких телят і зниження молочної продуктивності корів, особливо первісток.

Вирощування телиць в умовах недостатньої годівлі не дає їм можливості досягти у період господарської зрілості відповідної живої маси. Таких телиць осіменяють у більш старшому віці, а це затримує ріст поголів'я худоби, збільшує кількість повторних осіменінь, знижує надій упродовж життя і збільшує витрати кормів на вирощування корови. У телиць старшого віку більше перегулів, ніж у 18-місячних тварин. За даними О.П. Бегучева, на вирощування корови, яка перший раз отелилась у віці 28 міс, витрачається 3700, а 36 - 4500 к. од. Недостатня годівля телиць під час вирощування їх збільшує й інші витрати на 25 - 30 %.

Осіменяють телиць і корів у період настання охоти. Проявами її с неспокій тварин, втрата апетиту, у корів знижуються надої, вони стрибають одна на одну, спостерігаються набрякання зовнішніх частин статевих органів, їх почервоніння та виділення слизу. В середньому охота триває 12 - 18 год. із коливаннями 6 - 36 год.

Через 24 год. після початку охоти відбувається овуляція, тобто вихід яйцеклітини з фолікула. Враховуючи те, що спермії у статевих шляхах самки здатні до виживання протягом 8-24 год., осіменяти тварин потрібно два рази з проміжками 10 - 12 год. увечері та вранці або ж навпаки.

Низькопродуктивних корів, які не запліднилися протягом 5 - осіменінь, вибраковують із стада, а високопродуктивних піддають ретельному ветеринарному обстеженню і лікуванню. Основними причинами вибракування корів із стада є інфекційні та незаразні хвороби, порушення відтворних функцій, захворювання вим'я, вік низька продуктивність тощо.

Після запліднення самки у яєчнику на місці фолікула, який лопнув, розвивається жовте тіло, що виділяє гормон прогестерон Останній гальмує настання охоти. За його наявністю у крові встановлюють тільність самок.

Тривалість тільності у корів залежить від умов годівлі, скороспілості худоби, статі новонародженого, кількості приплоду, період; року та індивідуальних особливостей самок. Недостатня годівля подовжує ембріональний період розвитку теляти. Тварини скороспілих м'ясних порід виношують плід меншу кількість днів. Ембріональний період розвитку бичків довший на 1 - 3 дні. Близнят коре ви народжують на 3 - 4 дні раніше. Взимку тільність триває довше на 2 - 2,5 дні.

За 2 міс до отелення корів перестають доїти, їх запускають, зменшуючи кількість доїнь і даванку соковитих та концентрованих кормів.

Годівля нетелей і тільних корів має бути достатньою й повноцінною, особливо їх треба забезпечувати протеїном, мінеральними речовинами та вітамінами. Норми годівлі для таких тварин визначають залежно від їхньої живої маси, вгодованості й планового надою.

Годують тільних корів три рази на день із постійною подачею води в автонапувалки. Кращими кормами в стійловий період є злаково-бобове сіно, сінаж, силос, коренеплоди, комбікорм; а в літній - зелені корми і 1,5-2 кг концентрованих з урахуванням планове продуктивності.

На 100 кг живої маси грубих кормів дають 2 - 2,5, соковитих -4-5 кг. Тільній корові живою масою 500 - 550 кг із плановим річ ним надоєм 4500-5000 кг за добу згодовують, кг: сіна - 8-1С кормових буряків - 5-6, силосу - 10-12 і концентрованих кормів - 2,5-3

За 7-10 днів до отелення з раціону вилучають соковиті корми (силос, коренеплоди), а за 2 - 3 дні припиняють давати і концентровані. За два тижні до отелення корів переводять у родильне відділення, в якому бажано мати клітки-бокси. Тут самки теляться і перебувають із телям 1-3 доби. Таких боксів має бути 0,5 - 0,6 % від кількості корів у стаді.

Новонароджене теля зважують перед першою годівлею й складають акт оприбуткування приплоду, де зазначають кличку та ідентифікаційний номер матері й батька, масу і кількість приплоду, присвоєний ідентифікаційний номер і кличку. Дані акта заносять до форми № 3-мол - журналу реєстрації приплоду та вирощування молодняку великої рогатої худоби.

Телят мітять татуюванням за допомогою спеціальних щипців із металевими голчастими цифрами, вищипами на вухах за умовним ключем, бирками з номерами, а дорослих тварин - ошийниками, спеціальними таврами з використанням холоду і випалюванням номерів на рогах.

Цифрове значення мічення вищипами таке: верхній край правого вуха - 1, лівого - 10, нижній край правого вуха - 3, лівого - 30, кінчик правого вуха - 100, лівого - 200, круглий вищип посередині правого вуха - 400, лівого - 800, круглий вищип ближче до кінчика правого вуха - 1000, лівого - 2000. Сума всіх чисел на обох вухах, починаючи з великих, і становитиме ідентифікаційний номер тварини.

Принцип мічення холодом ґрунтується на знебарвленні волосу під дією низьких температур. Після прикладання до тіла тварини охолодженого тавра у твердому двоокисі вуглецю чи рідкому азоті під дією низьких температур руйнуються клітини, що зумовлюють забарвлення волосяного покриву, і на цьому місці росте знебарвлений волос. Так мітять тварин із темним кольором волосяного покриву.(14 ст 154).

Вирощування молодняку. Основна мета вирощування молодняку - поповнення стада високопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б повною мірою виявляла генетично закладені можливості продуктивності, необхідно з перших днів вирощування телят створювати оптимальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Телята, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, надходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк :- це тварини, отримані від корів із невисокою продуктивністю і призначені для вирощування на м'ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: молозивний, молочний і післямолочний. Молозивний період триває 7-10 днів. Теля через ЗО - 60 хв. після народження повинно отримати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може спричинити розлади у травному каналі. Потім кількість молозива й молока поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти.

У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потрапляють у кров і спричинюють різні захворювання, тому що в кров; телят немає білка глобуліну - носія імунних тіл. Глобулін над ходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розвиток захисних імунобіологічних властивостей.

Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також 305'джує перистальтику кишок, сприяє вивільненню їх віт первородного калу, виявляє послаблювальну дію. Воно містить майже у два рази більше сухої речовини, в 4 - 5 разів - загального білка, у 12 разів - альбуміну та глобуліну і в 1,5 рази більше мінеральних солей порівняно з молоком.

Протягом 10-15 днів телят утримують в індивідуальних клітках. Найдоцільнішими і найбільш економічними є клітки Еверса завдовжки 1,5 м, завширшки 0,4 м і заввишки 1м.

Підлога й стіни у них дерев'яні, що дає можливість створювати нормальні санітарно-гігієнічні умови утримання. Якщо телят утримують у профілакторії до 10-денного віку, то для них необхідно мати 65 - 70 % місць від наявності їх кількості у родильному відділенні, а в разі подовженого строку (до 20 днів) - 80 - 90 %. Із профілакторію родильного відділення телят переводять у телятник, де їх утримують у групових клітках по 10 -15 голів із розрахунку 1,5-2 м2 площі клітки на одну голову. У молочному та молочно-м'ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змінно групове під коровами-годувальницями.

За групового утримання використовують групові напувалки з фіксацією телят, що дає можливість індивідуально нормувати молочні корми. Молоко розливають за допомогою мобільних і стаціонарних установок. Перші 30 - 40 днів телятам випоюють молоко від здорових корів у кількості 1/5 - 1/6 живої маси новонародженого, потім поступово його замінюють збираним молоком, яке дають до 4-5-місячного віку.

Племінним теличкам за молочний період випоюють 300 - 400 кг незбираного молока і 500 - 800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10- 12 кг молочного жиру. Надремонтному молодняку незбираного молока випоюють 200 - 250 кг а збираного - 500 - 700 кг.

Використовують також замінник незбираного молока (ЗНМ), що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг і заощадити на вирощуванні одного теляти 240 кг цього цінного продукту харчування. Молочні корми згодовують два рази на добу.

Із 7 - 10-денного віку телят привчають до поїдання сіна. Концентровані корми починають давати з 15-20-го дня, а соковиті - на другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 - 225 кг. Ц У зимовий період телятам дають 2 - 3 кг сіна, 5 - 6 - силосу і 1-1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її згодовують 3 - 4 кг, 4 - 10 - 12 і в 6 міс - 18 - 20 кг.

Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку його бажано утримувати в таборах групами по 25 - ЗО голів. Можна вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами - годувальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою продуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2 - 4 голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період триває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6 - 10 телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля 200 - 350 кг.

Приміщення для утримання молодняку обладнують станками, які відповідно до його ширини розміщують у 2 - 3 ряди.

Місткість телятника має становити 25 % від "поголів'я корів на фермі. Якщо їх небагато (менше ніж 500), телятники блокують із родильним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи. Температура в телятнику має бути 8- 16 °С, оптимальна вологість повітря - 70-75 %, вміст у повітрі вуглекислоти - 0,2 - 0,3, аміаку - 0,026, сірководню - 0,01 %. У 3-місячному віці телят формують у групи й утримують їх по 25 - ЗО голів.(14 ст. 162)

Утримання корів. У тваринництві рік поділяють на два періоди: зимово-стійловий (205-210 днів) і літній (150-155 днів). У молочному і молочно-м'ясному скотарстві залежно від природно-економічних умов господарства застосовують такі системи утримання корів: цілорічну стійлову, стійлово-пасовищну та стійлово - табірну.

У районах з великою розораністю земель практикують стійлову чи стійлово-табірну систему. В разі першої тварин цілорічно утримують на прив'язі в закритих приміщеннях з обов'язковими щоденними прогулянками на вигульних майданчиках, споруджених біля, приміщень. Друга система передбачає утримання в стійловий період у капітальних приміщеннях на прив'язі, а влітку тварин переводять до таборів, розміщених біля полів кормової сівозміни з культурами зеленого конвеєра. Протягом доби їм надають активний моціон.

Стійлово-пасовищну систему застосовують у господарствах, які мають природні та штучні пасовища. Тварин утримують у приміщеннях, а влітку їх випасають на пасовищах неподалік від ферм.

У товарних і племінних господарствах для худоби молочних та комбінованих порід застосовують прив'язну систему утримання. Корівники будують дворядні на 100 і чотирирядні на 200 голів (рис 1.5). Залежно від способу роздавання кормів корів розміщують приміщенні за двома варіантами.

Рис. 1.5. Розріз 4 рядного корівника із привязним утриманням корів на 200 голів: 1 - гнойовий прохід; 2 - стійла; 3 - годівниці; 4 - кормовий прохід.

Якщо використовують мобільні засоби роздавання кормів, то корів ставлять головами до кормового проходу. У корівниках на 100 голів є один центральний прохід для роздавання кормів і два гнойових, розміщених із протилежного боку приміщень,

У разі використання стаціонарних роздавачів кормів РВК-Ф-74 корів розміщують головами у протилежні боки, тоді центральний прохід буде гнойовий, а з протилежних боків обладнують годівниці з конвеєрами для переміщення кормів вздовж годівниць.

У приміщенні для кожної корови обладнують стійло, годівницю і автонапувалку ПА-ІА або АП-ІА одну на два суміжні стійла (12 ст. 392). Найбільш поширені годівниці із задньою стінкою заввишки 70 см і передньою 20 - 30 см. їхні переваги перед низькими полягають у тому, що корови не викидають кормів, не проходять уперед і не топчуть їх. Довжину стійла визначають вимірюванням косої довжини тулуба (від плече - лопаткового з'єднання до сідничних горбів) плюс 7,5 см. а ширина становить 80 % його довжини.

Найчастіше застосовують вертикальну ланцюгову прив'язь, яка складається з двох ланцюгів завдовжки 155 і 50 см. Короткий ланцюг закінчується кільцями й надівається на довший, який знизу кріпиться до годівниці, а зверху кільцем начіплюється на гак.

Останнім часом: на фермах із прив'язним утриманням почали використовувати прив'язь типу ОСП-Ф-26, яка дає можливість автоматизувати процес прив'язування та відв'язування корів. На шию тварин надівають ошийник із ланцюжком і гумовою грушею, а на годівницях прикріплюють металеву пластинку з прорізами. Коли корова заходить у стійло і опускає шию в годівницю, відбувається її самофіксація. Поворотом важеля, що розміщений над годівницями у кінці приміщення, зміщується пластинка, і корова розфіксовується.

Найбільш поширена у стійлах дерев'яна підлога. Для утепленню стійл і поліпшення гігієнічних умов утримання використовують підстилку (солому, торф, тирсу) з розрахунку 2 - 4 кг на корову за добу яка вбирає вологу, шкідливі гази та запобігає забрудненню тварин.

Над стійлом кожної корови має бути табличка із зазначенням клички, ідентифікаційного номера, породи і породності, походження, дати народження, чергового отелення та продуктивності.

Біля приміщення влаштовують вигульні або вигульно - кормові майданчики. Останні обладнують годівницями з невеликими навісами над ними, а посередині - напувалками АГК-4А (одна на 10 корів). Майданчики будують-із розрахунку 8 м2 площі з твердим покриттям і 12-15 м2 без покриття на кожну корову. Прогулянки тривають 2-4 гол на добу, бажано практикувати й активний моціон. Одним із елементів догляду за тваринами є щоденне їх чищення.

Прив'язне утримання дає можливість ретельно нормувати годівлю, роздоювати корів, спостерігати за станом здоров'я, проявом охоти, здійснювати догляд з урахуванням індивідуальних особливостей. Проте воно потребує значно більших затрат праці на роздавання кормів, доїння, видалення гною, проведення прогулянок.

На молочній фермі застосовують одно- і двозмінну організацію праці. Групу корів за умов однозмінної роботи доглядає одна доярка. яка протягом дня має дві перерви. У разі двозмінної роботи групу корів обслуговують дві доярки, кожна з яких працює - 7 год. Така форма організації праці є найпрогресивнішою і відповідає вимогам сучасних механізованих сільськогосподарських підприємств.

Навантаження на одну доярку за прив'язного утримання становить 20 - 25 корів, а затрати праці на 1 ц молока - 3 - 4 люд.год. Отже, навантаження на одного працівника менше, а затрати праці на 1 ц молока з однаковими надоями в 1,3 - 1,6 рази більші, ніж . безприв'язного утримання.(9 ст. 124)

Прив'язне утримання не дає повною мірою створити для тварин нормальний повітряно-світловий режим у приміщенні й забезпечити їх активним моціоном. Недосконалі конструкція будівель, обладнання вентиляції,каналізації та неправильна їх експлуатація зумовлюють у корівниках підвищену вологість, а повітря містить більше від норми вуглекислоти та аміаку. Корови піддаються ультрафіолетовому опроміненню, під дією якого в організмі утворюється вітамін Б, що бере участь у регулюванні мінерального обміну.

На фермах із прив'язним утриманням гній видаляють конвеєрами ТСН-2, ТСН-3,0Б, ТСН-160А, ТШ-ЗОА (10 ст. 34). Корми роздають мобільними кормороздавачами КТУ-10А, КПТ-ІО, КРС-15А або стаціонарним РВК-Ф-74 (13 ст. 232)

Годівля тварин. Ефективне використання великої рогатої худоби передусім залежить від умов годівлі. В період доместикації вона пристосувалася до споживання і перетравлювання великої кількості соковитих і грубих кормів із значним умістом клітковини. Основними соковитими кормами є силос, коренебульбоплоди, грубими - солома, сіно (лучне, злакове, бобове), сінаж.

Тварини краще й апетитніше поїдають і перетравлюють соковиті корми. Поєднання їх із сіном сприяє оцтовокислому бродінню в рубці, завдяки якому підвищується вміст жиру в молоці. Згодовування великих даванок концентрованих кормів зумовлює підвищення інтенсивності пропіоновокислого бродіння і збільшення кількості пропіонової кислоти в рубці, що призводить до зниження жирності молока.

У випадку, коли раціон великої рогатої худоби містить недостатню кількість перетравного протеїну, його поповнюють синтетичними сполуками (сечовина, амонійні солі тощо). Так, дійним коровам їх дають із розрахунку 100-150 г. молодняку старше від 6-місячного віку - 40 -50. молодняку на відгодівлі - 50 - 80 г на добу.

З метою забезпечення продуктивності корів 3500 - 4000 кг молока на стійловий період необхідно заготовити кормів, у середньому на голову: грубих - 14 ц. соковитих - 80 - 120, концентрованих -12-14 ц.

Послідовність роздавання кормів може бути різною. Проте найдоцільніше згодовувати спочатку концентровані, потім коренеплоди й силос і в останню чергу грубі корми. Невелику кількість певного корму розділяють на одну-дві даванки. Якщо в господарств є в наявності кормоцех то корми змішують і видають порціями в співвідношенні 30-40-30%. (14 ст. 123).

Годівля дійних корів. На фермах застосовують групову годівлю корів, а для високопродуктивних - індивідуальну. Відповідно до раціону корми видають на групу тварин і роздають залежно від продуктивності кожної. Даванки грубих і силосу за кількістю орієнтовно однакові, а концкормів та коренеплодів - згідно з рівнем надоїв. В основному поширене триразове роздавання кормів упродовж дня до або після доїння.

Норми годівлі дійним коровам визначають залежно від живої маси, продуктивності, віку й вгодованості. Після проведення контрольного доїння їх коригують відповідно до продуктивності тварин.

У виробничих умовах раціони для дійних корів складають за такими показникам и: кормові одиниці, перетравний, протеїн, кальцій фосфор, каротин і кухонна сіль.

У годівлі дійних корів дуже важливою є збалансованість раціону за перетравним протеїном. Його нестача спричинює збільшення витрат кормів на одиницю продукції, зниження продуктивності й вмісту жиру в молоці. Тварині з добовим надоєм 10 кг на 1 к. од. необхідно 95 г, а з надоєм 20 кг і більше - 105 - 110 г перетравного протеїну. Нестачу в раціоні протеїну поповнюють за рахунок сіна бобових та макухи олійних культур.

Травлення в рубці корів відбувається нормально за відповідного співвідношення протеїну й вуглеводів, які контролюються цукрово-протеїновим співвідношенням. На 100 г перетравного протеїну в раціоні корів має бути 100 - 130 г, або на 1 кг живої маси 3 - 4 г цукру, співвідношення крохмалю і цукру 1,3 - 1,5 : 1.

Недостатня кількість жиру в раціонах призводить до зниження його вмісту в молоці, оскільки жир кормів є джерелом високомолекулярних ненасичених жирних кислот. Норма даванки жиру становить 60 - 65 % загального вмісту його в добовому надої.

Із розрахунку на суху речовину в раціоні корів має бути: сирого протеїну - не менше ніж 14 %, клітковини - 16 - 28, жиру - 2-3, цукру - 11-15 %. Зниження сирого протеїну менше ніж 12 % зумовлює зростання витрат азотистих речовин на утворення молока. Збільшення клітковини в кормі на 1 % понад норму знижує перетравність сухої речовини на 0.88 %. Рівень цукру в раціоні вище ніж 15 % погіршує використання азоту й засвоєння клітковини в рубці тварини, її вміст у раціоні для корів із надоєм до 10 кг має досягати 28 %, із надоєм 30 кг і більше - 18-16 %.

Раціон збалансовують за основними макроелементами (кальцій, фосфор, натрій, хлор, магній, калій, сірка). На 100 кг живої маси коровам забезпечують: кальцію - 5, фосфору - 0,7 г; на 1 кг молока відповідно 4 та 3,2. Нестача в раціоні мікроелементів (марганець, йод, кобальт, мідь, цинк) спричинює затримку в рості, шлунково-кишкові розлади, порушення відтворних функцій.

Для нормалізації обмінних процесів та відтворних функцій корів необхідно забезпечувати каротином і вітамінами Б та Е. Каротин нормують із розрахунку 30 мг на 100 кг живої маси і 25 мг на 1 кг молока. У літній період основними в раціонах є зелені, яких згодовують залежно від рівня молочної продуктивності 40 - 70 кг за добу, та концентровані корми.

Доїння корів. Правильна організація й техніка доїння забезпечують найповніше виведення молока з вим'я і посилене його утворення в проміжках між доїннями. Процес доїння складається з підмивання вим'я, витирання з легким масажуванням, здоювання перших цівок молока, власне доїння й додоювання.

Вим'я корів підмивають із відра, використовуючи кухоль, або водою зі шланга з розпилювачем із посудини, розміщеної на дроті для вільного пересування вздовж приміщення. Після підмивання вимя витирають чистим рушником або спеціальною серветкою, бажано змоченою у дезінфікуючому розчині (0,5 - 0,75%-й розчин гіпохлориту йоду, 1%-й розчин хлораміду Б, 4%-а водна суміш 20 % гексахлорофену та 80 % триетаноламіну). Такий спосіб підготовки запобігає бактеріальному забрудненню молока.

Операції з підготовки до доїння зумовлюють рефлекс молоко віддачі. У випадку, коли молоко не виділяється, частки вим'я злегка масажують, погладжуючи їх пальцями зверху вниз. Після цього здоюють перші 2-3 цівки молока у спеціальний кухоль для виявлення маститу у корів, а також із метою зменшення бактеріальної забруднення. Тільки тоді, коли корова припустила молоко, оператор надіває на дійки доїльні стакани. Тривалість підготовки корови д доїння - не більше ніж 1 хв, оскільки час від початку підготовки вим'я до моменту припускання молока становить усього 40 - 80 с.

У практиці скотарства використовують ручне (частіше в невеликих фермерських господарствах) і машинне доїння. За ручного доїння дійку захоплюють усіма пальцями з подальшим натискання: почергово пальцями руки. Під тиском молока сфінктер дійки відкривається і молоко виводиться з частки вим'я. Доїти корову треб швидко, здійснюючи 80 - 100 стискань за 1 хв.

У кінці доїння проводять заключний масаж вим'я, після чого корову додоюють. Щоденний масаж вим'я сприяє підвищенню надою на 10 - 14 %.

Основним способом є машинне доїння корів, яке полегшує праці оператора і дає можливість обслуговувати поголів'я у 2 - 3 рази більше, що підвищує продуктивність праці та знижує собівартість молока.

Доїльні стакани на дійки вим'я надівають у такій послідовності спочатку на задню ліву, потім передню ліву, задню праву й передні праву, або спочатку на задні, а потім передні дійки. Передчасне ї надівання спричинює затримку молоковіддачі, а запізнення - не повне видоювання молока.

Активна молоковіддача у корови триває 5-6 хв, але основна частина молока видоюється протягом 2 - 4 хв. Тривале доїння (7 хв. більше) спричинює неповне видоєння молока, оскільки гормон окситоцин впливає на молоковіддачу впродовж 3-6 хв.

Під кінець доїння проводять заключний масаж легким прогладжуванням і здавлюванням окремих часток вим'я. Далі застосовують машинне додоювання, відтягуючи колектор однією рукою вперед і вниз, а другою зверху вниз погладжуючи окремі частки вим'я. Вручну тварину не додоюють, бо це призводить до порушення нормального рефлексу молоковіддачі й привчає її до неповного віддавання молока в доїльний апарат.

Після додоювання і закінчення молоковіддачі з дійок відразу знімають доїльні стакани, оскільки перетримання останніх призводить до порушення кровообігу та гальмування молоковіддачі, а вплив вакууму є однією з причин захворювання корів на мастит. Після закінчення доїння доїльні апарати, молокопроводи та інший молочний посуд ретельно миють з використанням миючих та дезінфікуючих розчинів.

За умови прив'язного утримання в стійлах корів доять на доїльних установках ДАС-2В і УДБ-100 (12 ст. 348). Влітку, коли їх випасають, застосовують пересувні доїльні установки УДП-8, УДП-12. У разі доїння корів у стійлах у переносні відра використовують два апарати (12 ст. 348). При цьому за 1 год. оператор видоює 16-18 корів.

Для доїння корів у стійлах застосовують також доїльну установку-молокопровід (АДМ-8А), «Брацлавчанка» (УДМ-50, УДМ-100, УДМ-200), яка розрахована на обслуговування 50, 100 і 200 тварин (12 ст. 348). Доїти корів у молокопровід бажано трьома апаратами, що дає можливість видоювати за 1 год. 50 голів.

Значного поширення набули двотактні доїльні апарати, які дають змогу скоротити тривалість доїння корів, їх використовують для доїння у відра та молокопровід.

У виробництві застосовують доїльні апарати АДУ-1, ДА-Ф-50. Найпоширенішим є доїльний апарат АДУ-1. На відміну від серійних, він складається з пульсатора з нерегульованою частотою пульсацій (67 ± 5 на хв.), а також пластмасового прозорого колектора з кутом нахилу 75°, прозорого молочного шланга для спостерігання за молоковиведенням. У колекторі тритактної модифікації затискач на молочному шлангу замінено клапаном вимикання апарата від вакууму, об'єм колектора збільшено у 1,5 рази, підвищено швидкість доїння у двотактних на 7 %, тритактних - 15 %.

У більшості господарств застосовують триразове доїння. Це дає можливість отримати молока на 8 - 12 % і молочного жиру на 0,1 - 0,15 % більше. У практиці скотарства значного поширення набуває дворазове доїння, оскільки з його застосуванням затрати праці знижуються на 25 - 30 %. Основою для його впровадження є депресія в секреції молока, що настає після заповнення вим'я корів на 80 % протягом 12 год. Максимальну кількість молока від корови отримують завдяки якісному доїнню, а не завдяки його багатократності. У країнах з розвиненим молочним скотарством корів зазвичай доять два рази на добу.

1.2 Принципи раціональної організації виробничих процесів у рослинництві

При організації кожного виробничого процесу слід дбати про досягнення найвищої продуктивності праці. Це можливо, якщо виробничий процес ґрунтується на науково обґрунтованих принципах і закономірностях. Найважливішими з них є пропорційність, узгодженість, рівномірність та безперервність. Пропорційність передбачає найраціональніше співвідношення між кількістю використовуваних машин на певних процесах і кількістю людей, які їх обслуговують. Раціональне співвідношення має бути і між окремими агрегатами, якщо одночасно виконується комплекс робіт в одному коровнику (наприклад, доїння корів), тобто кількість доїльних апаратів під час доїння повинна бути такою, щоб вони забезпечили доїння корів за певний період часу(видоювання всіх корів за 1,5 год. є необхідним для кращого зберігання молока). Тоді досягатиметься найвища продуктивність праці.

Пропорційність має бути забезпечена за трьома напрямами:

між засобами праці, що можна здійснити за допомогою точного розрахунку і підбору кількості та структури необхідних машин, що використовуються в процесі виробництва продукції тваринництва (роздавачів кормів КТУ-10А, КПТ-10, РСП-10; доїльних установок УДМ-100, АДУ-1; скреперні установки для видалення гною УС-10 та ін..)(11 ст.221)

між засобами, предметами праці й робочою силою, що зумовлює повноту їх використання і при цьому не допускаться надлишок одних та нестача інших;

між окремими взаємозв'язаними трудовими процесами, що забезпечується визначенням затрат часу для виконання кожної операції (особливо при доїнні корів).

Узгодженість вимагає виконання кожної операції конкретного процесу в чітко визначений час. Недотримання цієї умови порушує виробничий процес і знижує продуктивність праці (наприклад, несвоєчасне доїння корів призводить до втрати молока в корів в майбутньому та ін.). Тому так важливо попередньо розрахувати час, необхідний для виконання кожної операції. Щоб досягти узгодженості, доцільно складати графіки трудових процесів та узгодженості операцій, які є важливою частиною типових організаційно-технологічних карт.

Рівномірність (ритмічність) передбачає, щоб усі операції виробничого процесу виконувалися в єдиному ритмі (темпі). Ритм процесу визначає основний агрегат або машинам Наприклад, при видалення гною такою машиною е скреперна установка, від темпу роботи якої залежить час простою тракторів що відвозять гній на утилізацію під час завантаження. Дотримання цього принципу досягають підбором відповідних машин, чітким плануванням процесу праці на основі погодинного графіка.) Це забезпечує рівномірну роботу кожного працівника та колективу в цілому.

Безперервність (потоковість) вимагає виконання виробничого процесу без перерв або з мінімальною їх кількістю. Це можливо, якщо дотримуються зазначених вище принципів. Робота повинна виконуватися таким чином, щоб кожний наступний прийом, дія або рух були природним продовженням попередніх. Якщо менше перерв у роботі з технічних, організаційних та інших причин, то будуть досягнуті найбільша зайнятість працівника і вищий його змінний виробіток. Але при цьому не маються на увазі перерви в роботі, пов'язані з раціональним режимом праці та відпочинку.

Найкращим вираженням безперервності трудового процесу є його потоковість. Нині потокові технологічні лінії впроваджені при доїнні корів, коли всі операції по вирощуванню механізовані, здійснюються без перерв, ліквідовані зайві зупинки. Крім того, потоковий спосіб доїння скорочує час виконання робіт і знижує швидкість псування молока.

Необхідно згадати про принцип запасу виробничих ресурсів, особливо засобів праці, на випадок виходу з ладу одного з них, внаслідок чого порушується технологічний процес, насамперед його ритмічність. Використання резервних засобів дозволяє уникати такого негативного впливу. Кількість резервних ресурсів визначають по кожному їх виду.

Принцип стандартизації вимагає стандартності виконуваних у трудовому процесі параметрів роботи, методів і прийомів, а також предметів праці. Під стандартністю роботи розуміють розробку типових схем для однакових трудових процесів, де вказуються раціональний час доїння корів, час вигулів, час роздавання кормів, видалення гною, способи виконання робіт, розміщення на робочих місцях предметів праці, інвентаря, тари тощо.

Стандартність методів і прийомів праці потребує певної послідовності виконання трудових рухів. Проте в сільськогосподарському виробництві повна стандартність неможлива, тому що об'єктом праці є біологічні предмети (рослини, тварини), які навіть однорідні значно різняться між собою. Це дає змогу ширше впроваджувати машинні технології виконання робіт [8, с.243-245].

виробництво м'ясо молоко рослинництво

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОВ «ПИСАРІВКА»

2.1 SWOT - аналіз підприємства

SWОТ - аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони, слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості і загрози зовнішнього середовища організації. Методологія SWОТ - аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

Сильні внутрішні складові дозволяють організації скористатися можливостями зовнішнього середовища, а слабкі - вказують на можливі небезпеки з боку зовнішнього оточення, що можуть виникнути, якщо керівництво не впроваджує відповідних заходів. Тому основне завдання полягає в тому, щоб знати і домагатися відповідності потенціалу організації умовам зовнішнього середовища [4-5].

Фактори зовнішнього середовища теж мають сильні та слабкі сторони. Сильні сторони можуть створювати загрози для діяльності організації, слабкі сторони організація може використати для покращення свого становища.

На першому етапі необхідно експертним методом скласти перелік показників стану зовнішнього середовища, що підлягають подальшому аналізу.

В нашому випадку аналізу підлягають: виробництво товарної продукції в розрахунку на 100 га с/г угідь та на 100 грн. основних фондів; прибутковість підприємства; урожайність основних с/г культур; продуктивність виробництва тваринницької продукції; рівень рентабельності. Всі ці показники будуть розглянуті в наступних розділах.

На другому етапі проаналізуємо можливості та загрози зовнішнього середовища ( таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Загальна характеристика сильних і слабких сторін господарства СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка.

Потенційні внутрішні перевагиПотенційні внутрішні недолікиШирока спеціалізація підприємства по виробництву зернових культур та продукції тваринництваНизький рівень виробництва технічних культур та відсутність виробництва коренебульбоплодівВисока якість продукції, що реалізовує підприємствоВисокі ризики, повязані з неврожаємВищі за середні технологічні та інноваційні навички (компетенції)Зношена та застаріла техніки, застосування старих технологій.Добре вивчений ринок, потреби покупців-Висококваліфікований персонал підприємстваВідсутність висококваліфікованих кадрів, незацікавленість персоналу підприємства в підвищенні рівня і продуктивності праці.Вигідне розташуванняЗручне географічне розміщення, господарство знаходиться на відстані 15 км від районного центру, та 2 км від автомобільної траси,та за 15 км від кордону з Молдовою, на близькій відстані від господарства знаходяться такі переробні підприємства як: цукровий завод, спирт завод, молоко завод та ін.-Виробництво з високими витратамиДосконала система розподілу-Відсутність браку фінансових ресурсівВисока забезпеченість грошовими ресурсам з боку інвесторів.

Третій етап проведення SWОТ-аналізу містить діагностику потенціалу підприємства на основі виділення сильних та слабких сторін діяльності організації (підприємства, господарства). Такий аналіз може бути виконаний за якісними або кількісними оцінками. Третій етап SWОТ-аналізу СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка. відображений у таблиці 2.2.

Для того, щоб стратегічний аналіз був закінчений, його підсумком повинна бути матриця SWОТ, що покаже взаємозв'язок між зовнішніми чинниками підприємства та станом потенціалу підприємства. Відобразимо її в таблиці 2.3.

Отже, на основі SWОТ-аналізу ми дослідили взаємозвязок між найбільш впливовими слабкими і сильними сторонами підприємства, загрозами і можливостями зовнішнього середовища.

Таблиця 2.2 - Загальні зовнішні можливості та загрози для підприємства

Потенційні зовнішні можливостіПотенційні зовнішні загрозиМожливість страхування ризиків, що особливо актуально для сільськогосподарських підприємств.Високі процентні ставки за кредити, застава за кредит у 2-3 рази перевищує вартість заставленого майна.Можливий вихід на зовнішній ринок.Високі ціни на паливно-мастильні матеріали та сільськогосподарську техніку.Зовнішні мережеві структури добре розвинуті.Низькі ціни на сільськогосподарську продукцію.Добре налагодженні відносини з постачальниками та споживачами.Уповільнений темп зростання ринку або його спад.-Соціально-політична нестабільність.-Високі темпи інфляції.

Ми намітили основні стратегії розвитку підприємства, що дадуть змогу ефективно використовувати потенціал підприємства і можливості зовнішнього середовища, а також зменшити загрози зовнішнього середовища і знизити негативний вплив від слабких сторін підприємства [6].

Таблиця 2.3 - Матриця SWОТ-аналізу

Зовнішнє середовище Потенціал підприємстваМожливості зовнішнього середовища: 1. Можливість страхування ризиків 2. Можливий вихід на зовнішній ринок 3. Добре налагодженні відносини з постачальниками та споживачами Загрози зовнішнього середовища: 1. Низькі ціни на с.-г. продукцію 2. Високі ціни на ПММ, с.-г. техніку 3. Високі процентні ставки за кредитиСильні складові потенціалу: 1. Висока якість продукції 2. Вигідне розташування- налагодженню відносин зі споживачами сприяє вигідне розташування - близькість до них - установленню ефективних контактів з постачальниками і споживачами сприяє висока якість вироблених продуктів- завдяки високій якості продукції є можливість реалізовувати її за більш високими цінами - вигідне розташування дає змогу знизити собівартість через зниження витрат на доставкуСлабкі складові потенціалу: 1. Старіння техніки 2. Високі ризики, повязані з неврожаєм 3. Відсутність висококваліфікованого персоналу підприємства- можливість застрахувати ризики, повязані з неврожаєм- оренда високопродуктивної техніки зменшить витрати на ПММ і знизить собівартість продукції

.2 Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства основними видами ресурсів

СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка. В 15 км від районного центру м. Ямпіль і в 125 км від обласного центру м. Вінниці. Центральна садиба знаходиться в с. Писарівка. Підприємство раніше колгосп утворено в 1930 р. Напрям господарювання «Вирощуванням зернових культур з виробництвом продукції тваринництва»

Землі СТОВ «Писарівка» розташовані в зоні постійного зволоження що передбачає застосування різнобічної системи обробітку ґрунту з метою оптимізації режиму вологості, поліпшення дії органічних мінеральних добрив, зниження негативної дії на посіви тимчасових застоїв води. В наслідок розчленованого хвилястого рельєфу неоднакових умов зволоження та ґрунтотворних порід на території землекористування утворилися різні ґрунти - сірі, темно-сірі, опідзолені, чорноземи, темно-сірі слабо деградовані, чорноземі-опідзолені, мочаристі. Кількість гумусу 3,9%.

Клімат зони в якій знаходиться господарство помірно-континентальний. Середньорічна температура складає 7,5-8,90С. Безморозний період за рік складає 184-189 днів. Рослинність території землекористування підприємства різноманітна. Через територію села протікає річка «Русава» що надає території горбистий рельєф і посіченість ярами, балками та ін.

Розглянемо ефективність організації управління підприємством.

При ефективній організації і управлінні кадрами зростає роль висококваліфікованих спеціалістів. З розвитком і поділом сучасного процесу праці змінюється форма управління, посилюється процес спеціалізації окремих функцій що виконуються групою працівників, які становлять апарат управління, збільшується потреба в автоматизації виробничих процесів.

Управлінський процес становить комплекс взаємоповязаних операцій які виконуються у певній послідовності та спрямовані на розвязання конкретних завдань і досягнення поставлених цілей.

Наведемо функціональну схему управління працівниками СТОВ «Писарівка» (див. додаток 1) за галуззю діяльності, рівнем управління, професійною структурою та видом спеціалізації.

Дана структура управління має практичний характер у тому відношенні що можна відслідкувати виконання управлінського рішення на рівні кожного окремого працівника з метою підвищення продуктивності праці, якісного виконання робіт та заохочення працівників.

Для ефективнішої технології управління слід створити систему внутрішньо - виробничих, організаційно - правових документів з метою регламентації діяльності апарату управління; розробити та додержуватись раціональних процедур здійснення управлінських операцій і використовувати сучасні техніки управління.

Географічне розташування господарства передбачає реалізацію основної частини продукції підприємствам Вінницької області, а саме «Тульчинському мясо комбінату», «Вапнярському молокозаводу», «Тульчинському молокозаводу», «Шпиківському молокозаводу», та іншим підприємствам області. Крім того зерно реалізують за угодами та на власні потреби.

Розглянемо основні показники розміру господарства СТОВ «Писарівка» на основі даних річних звітностей за 2009 - 2011 роки. На основі цих показників можна зробити висновок щодо забезпеченості господарства персоналом, наявності основних та оборотних фондів, наявності та складу земельних угідь, та.ін. (таблиця 2.4)

Таблиця 2.4 Основні показник розміру господарства

ПоказникиРокизвітний до базисного200920102011відхилення, +/-%Площа с.-г. угідь, га295429542950-4-0,135в т.ч. площа ріллі295429542950-4-0,135Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.67517414,58543,51792,526,6Середньорічна чисельність працюючих, чол.2092232352612,4Поголівя, ум. гол. - ВРХ - Свиней - Овець 618 82,5 3 674 110,7 1,2 679 122,7 - 61 40,2 -3 9,87 48,73 -100Товарна продукція сільського господарства в фактичних цінах реалізації, тис. грн.16072,818964,628052,211979,474,5

Проаналізувавши дані в таблиці 2.4 можна зробити висновки про:

площа сільськогосподарських угідь на протязі трьох років залишалась сталою, з незначним зменшенням площі на 0,135% в 2011 році, що мало вплинуло на загальний стан земельних угідь підприємства;

зросла вартість основних виробничих фондів на 26,6 %.

в порівнянні з 2009 роком кількість працюючих зросла на 12,4% (26 чоловік).

Позитивним показником є збільшення поголівя тварин ВРХ та свиней в господарстві відповідно на 9,87ТА 48,73% в порівнянні з 2009 роком;

збільшилась кількість реалізованої продукції в порівнянні з 2009 роком на 11979,4 тис. грн.

В сільськогосподарських підприємствах земля виступає як основний засіб виробництва, її не можна замінити іншими засобами.

Матеріальні цінності, які створені людською працею, існують у вигляді фондів.

Основна частина фондів знаходиться на стадії виробництва, обслуговуючи його, і називається виробничими фондами. Рівень розвитку матеріально-технічної бази с/г визначається головним чином ступенем насиченості її основними виробничими фондами. Від ступеня забезпеченості ними с/г, ефективного їхнього використання залежить рівень та темпи росту виробництва с/г та його рентабельність. В залежності від характеру кругообігу вартості виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.

До основних виробничих фондів належать ті матеріальні цінності, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва, зберігають свою натуральну форму довгий час, а свою вартість переносять на продукт частинами в міру зносу в вигляді амортизаційних відрахувань. Грошовий вираз основних фондів - це основні засоби с/г. До основних фондів належать лише засоби праці, які створені людиною. Земля, вода як засоби праці, не маючи вартості до складу основних фондів не входять.

Основні виробничі фонди поділяються на основні фонди с/г та несільськогосподарського призначення.

Головну роль в сільськогосподарському виробництві відіграють основні виробничі фонди с/г призначення, які складають 95% вартості основних виробничих фондів. Включені до їхнього складу засоби виробництва служать для досягнення різноманітних цілей і в залежності від цього утворюють окремі види фондів: споруди, будівлі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, продуктивна та робоча худоба, багаторічні насадження та ін.

Основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення - це засоби виробництва підсобних промислових підприємств, громадського харчування.

До основних невиробничих фондів господарств належать основні фонди житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, освіти, охорони здоровя, культури та мистецтва.

Залежно від економічного змісту і цільового призначення економічних результатів розрізняють такі їх види: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.

Валова продукція - це статистичний показник, який характеризує в грошовому вираженні загальний обсяг виробництва продукції окремими підприємствами, галузями, сферами і регіонами, а також народним господарством загалом за певний період часу.

Валова продукція відображає обсяг витрат як живої, так і уречевленої у засобах виробництва праці.

Валова продукція сільського господарства - це частина валового суспільного продукту, створена в сільському господарстві, тобто, обсяг продукції землеробства і тваринництва, який вироблений за певний часовий проміжок (як правило за рік) і вираженої у вартісній формі. Валова продукція складається із вартості спожитих засобів виробництв і новоствореної вартості - чистої продукції сільського господарства.

Валову продукцію сільського господарства обчислюють як суму вартостей продукції землеробства і продукції тваринництва, вироблених за певний період. Валова продукція землеробства складається: з вартості валового збору усіх сільськогосподарських культур (зерно, овочі тощо); вартості садивного матеріалу; продукції квітникарства і декоративних культур, багаторічних насаджень (крім лісу); різниці між вартістю залишків незавершеного виробництва на кінець і на початок року. Незавершене виробництво у землеробстві визначається витратами на підготовку ґрунту і сівбу озимих культур, а також витратами під посів ярих культур, зроблених у поточному році під урожай майбутнього року. До продукції землеробства відносять продукти, одержані внаслідок вирощування сільськогосподарських культур: зернових, технічних, овочево-баштанних, картоплі тощо, а також вирощування плодово-ягідних, технічних та інших багаторічних сільськогосподарських насаджень, крім культури лісових порід (лісівництва).

Кожне аграрне підприємство протягом року розподіляє вироблену ним продукцію. Певна частина її спрямовується на виробничі потреби для повторного циклу розширеного відтворення (корми, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), частина - на громадське харчування і забезпечення продуктами харчування дитячих ясел і садків, частина - на оплату праці натурою і, нарешті, частина - на продаж. Продукція, яка продана підприємством за різними каналами реалізації (заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам, використана на обмін за бартерними угодами) називається товарною.

Товарна продукція - це частина виготовленої підприємством валової продукції, яка призначеної для реалізації споживачам.

Вона розраховується в натуральній і вартісній (грошовій) формах. В кожному підприємстві вартість товарної продукції визначають за поточними цінами реалізації. Їх рівень залежить від каналів і строків реалізації товарів (продукції), якісних показників, конюнктури товарних ринків та інших чинників. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства.

Загальна вартість товарної продукції галузі сільського господарства і народного господарства в цілому визначається як сума даних про товарну продукцію окремих підприємств. До складу товарної продукції відносять вартість готових виробів, виготовлених із власного матеріалу, а також матеріалу замовника. Товарна продукція на відміну від валової не охоплює зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виробництва, які призначені для власного виробничого використання.

В структурі товарної продукції значною є частка повторного рахунку перенесеної вартості засобів виробництва. Ось чому товарна продукція не характеризує кінцевих результатів діяльності господарства, її обсяги відображають також роботу підприємств-суміжників, постачальників засобів виробництва.

Сільськогосподарські підприємства мають бути оптимально забезпечені земельними ресурсами, необхідною кількістю відповідних засобів виробництва і насамперед засобами праці, а також трудовими ресурсами. Тому важливим в процесі проведенні аналізу є встановлення рівня забезпеченості підприємства основними видами ресурсів, що ми і зробимо у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання.

ПоказникиРокизвітний до базисного200920102011відхилення, +/-%Землезабезпеченість, га14,1313,2512,55-1,58-11,18Забезпеченість трудовими ресурсами (в розрахунку на 100 га с.-г. угідь), чол.7,077,557,970,912,73Середньорічна вартість основних виробничих та оборотних фондів, тис. грн.223312610930765843437,77Фондозабезпеченість, тис. грн. на 100 га с.-г. угідь228,57250,99289,6161,0426,7Фондоозброєність, тис. грн. на 1 середньорічного працівника32,3033,2536,364,0612,57Фондоємність, грн. на 1 грн. виробленої продукції0,420,390,3-0,12-28,57Фондовіддача, грн. на 1 грн. залучених основних і оборотних фондів2,382,563,280,937,81Норма прибутку, %0,240,220,290,0520,8

По даним в таблиці 2.5 можна прослідкувати зменшення землезабезпеченості господарства яке характеризується збільшенням кількості працюючих в 2011 році в порівнянні з 2009 на 12,4%, зросло забезпеченість трудовими ресурсами що дає можливість для розширення господарства, збільшилась вартість основних виробничих та оборотних фондів, зросла фондозабезпеченість, фондоозброєність та фондовіддача що вказує на розвиток господарства, фондоємність зменшилась це вказує на зменшення затрат на виробництво продукції, норма прибутку на протязі всіх трьох років залишалась майже незмінною.

2.3 Економічна ефективність виробництва

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.

Головним показником ефективності виробництва є рівень рентабельності. Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою (2.1):

(2.1)

де - валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

- виробничі витрати на реалізовану продукцію.[7, с.400]

Висновки про економічну ефективність зробимо на основі таблиці 2.6, в якій згрупуємо дані про виробництво валової продукції, прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, виробництво зерна на 100 га і рівень рентабельності виробництва на підприємстві у 2009-2011 роках, а також порівняємо звітний рік з базовим.

Таблиця 2.6 Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в СТОВ «Писарівка».

ПоказникиРокизвітний до базисного200920102011відхилення,+/-%Вироблено товарної продукції, грн. в розрахунку на: 100 га с/г угідь650326,27640284946300295973,7345,51100 грн. основних фондів7094572440907301979027,89Одержано прибутку (збитку), грн. в розрахунку на: 100 га с/г угідь180,6191,38301,4120,8566,92100 грн. основних фондів23,821,628,95,122Урожайність, ц/га41,766,17836,387- зернових- цукрових буряків-----Продуктивність тварин: 22,1 18,98 19 -3,1 -14,02- середньорічний надій на 1 корову, кг- середньодобовий приріст ВРХ, кг0,80,70,66-0,14-17,5- середньодобовий приріст свиней, кг 0,33 0,32 0,29 -0,04 -12,12Прибуток (збиток) тис. грн.5335,25653,688933557,866,69Рівень рентабельності, %49,6842,4746,41-3,27-6,58

Як видно з даної таблиці у СТОВ Писарівка. виробництво є досить ефективним. Однак рівень рентабельності у 2011 році в порівнянні з 2009 впав на -6,58%. Це означає, що виробництво не було повністю ефективним, і вказує на збільшення витрат на виробництво товарної продукції.

На 100 га сільськогосподарських угідь у 2011 році було отримано валової продукції на суму 946 тис. грн. що на 295 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. На 100 грн. основних фондів ми було вироблено валової продукції розміром 70,945 тис. грн. в 2009 р. і 90,730 тис. грн. в 2011 р.

Врожайність зернових культур збільшилась на 36,3 ц/га., більше ніж в 2009 році, що говорить про ефективне ведення господарства.

Прибуток в 2011 р. склав 3557,8 тис. грн. а в базовому році він сстановив 5335,2 тис.грн. Отже відбулось збільшення прибутку на 3557,8 тис. грн.

Рівень рентабельності в 2009 р. складав 49,68 %, а в 2011 р. він склав лише 46,41%.

Ще одною важливою складовою економічної ефективності виробництва в господарстві є спеціалізація господарства, тобто спрямованість на виробництво певного виду продукції.

У кожному господарстві визначають такий склад галузей, який забезпечив би одержання максимального прибутку. Цього досягають здійсненням економічно найбільш вірогідної спеціалізації сільськогосподарських підприємств.

Для визначення спеціалізації СТОВ Писарівка визначаємо структуру товарної продукції (табл. 2.7).

На основі отриманих даних про структуру товарної продукції підприємства, питому вагу кожного виду продукції і їх місця в ранжированому ряду ми можемо визначити коефіцієнт спеціалізації підприємства.

Коефіцієнт спеціалізації можна визначити за формулою:

(2.2)

де Ті - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції %.

і - порядковий номер галузі в ранжируваному ряду по питомій вазі структури товарної продукції.

Підприємство багатогалузеве якщо коефіцієнт спеціалізації не перевищує 0,2. Має слабкий рівень спеціалізації якщо =0,2-0,3.Середній =0,3-0,4. Буде мати рівень спеціалізації вище середнього коли =0,4-0,5. Високий при =0,5-0,6. Глибокий - вище 0,6 [8].

Дані для розрахунку візьмемо з Додатку А

Визначивши коефіцієнт спеціалізації можна зробити висновок про те що СФГ Пролісок має слабкий коефіцієнт спеціалізації підприємства . В рослинництві переважає вирощування соняшнику та зернових культур, в тваринництві виробництво молока.

Отже напрям спеціалізації підприємства буде «Виробництво молока з вирощуванням олійних та зернових культур».

2.4 Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки у господарстві

Охарактеризуємо наявність і стан активної частини основних виробничих потужностей, а саме сільськогосподарської техніки за досліджувані роки (2009- 2011) (табл. 2.7).

Так як метою даної курсової роботи є вивчення організації використання сільськогосподарської техніки, охарактеризуємо наявність і стан активної частини основних виробничих потужностей, а саме сільськогосподарської техніки за досліджувані роки (2009, 2010, 2011) (табл.2.7) [7].

На основі таблиці 2.7 ми бачимо, що забезпеченість підприємства виробничими потужностями, а саме активною їх частиною, щорічно залишається сталою відмінним по роках є лише відношення справної техніки до загальної кількості. За три досліджуваних роки кількість тракторів, автомобілів та сільськогосподарської техніки не зменшилась. Головною проблемою господарства є застаріла техніка її зношеність та витрати на ремонт які щорічно зростають в звязку з тим що частина наявної техніки відпрацювала свій ресурс.

Таблиця 2.7 Наявність і стан сільськогосподарської техніки у СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка, 2009 - 2011 рр.

Активна частина елементів виробничої потужності підприємства2009р.2010р.2011р.НаявністьВ т.ч. справнихВідношення,%НаявністьВ т.ч. справнихВідношення,%НаявністьВ т.ч. справнихВідношення,%Трактори,всього13118513131001313100у тому числі гусеничні52605510055100Автомобілі,всього118731110901111100у тому числі вантажні автомобілі988997789889включаючи пікапифургони на шасі легкових автомобілівСільськогосподарська техніка, всьогов т.ч.зернозбиральні комбайни усіх видів1010100101010010990тракторні причепи757275727686кормозбиральні комбайни, включаючи силосозбиральні221002210022100кукурудзозбиральні комбайнибурякозбиральні комбайни (без гичко збиральних)111001110011100картоплезбиральні комбайни

Розділ 3. Оцінка ефективності ПРИЙНЯТТЯ управлінського рішення

.1 Вдосконалення технічної характеристики сільськогосподарської техніки

Удосконалення лінії доїння корів, шляхом застосування доїльного агрегату УДА-16А які пропонуються, дозволяють знизити затрати ручної праці і собівартості молока.

Ефективність удосконаленої лінії визначаємо наступними економічними показниками [20]:

-затрати праці на доїння однієї тони молока;

-капіталовкладеннями;

-річними приведеними витратами.

Щоб врахувати всі фактори, які впливають на вказані проводимо розрахунок технологічної карти. Розрахунок технологічної карти проводимо в такій послідовності.

Визначаємо добовий вихід молока по формулі:

(4.1)

де m - кількість дійних корів на фермі, m = 400 голів;- середньодобовий надій однієї корови, g = 12 кг.

Визначаємо річний вихід молока по формулі:

(4.2)

Визначаємо добову кількість короводоїнь

(4.3)

де k - кратність доїння корів на фермі, k = 3

короводоїнь.

Доїння проводимо агрегатом УДА - 16А.

Потужність його приводу - 22кВт

Продуктивність агрегату - 70 корів/год

Визначаємо число годин роботи агрегату на добу:

(4.4)

де П - продуктивність доїльного агрегату УДА - 16А

П = 70 корів/год

год(4.5)

Визначаємо число годин роботи агрегату в рік:

год (4.6)

На фермі доцільно застосовувати два агрегати УДА - 16А, кожний буде виконувати доїння корів в одному приміщенні на 200 голів.

Кількість операторів машинного доїння приймаємо згідно технічної характеристики установити - 2 чол

Визначаємо затрати праці на добу:

люд.год (4.7)

Визначаємо річні затрати праці:

люд.год (4.8)

Визначаємо капіталовкладення на закупівлю доїльних агрегатів їх монтаж та пусконаладку, з урахуванням використання запропонованих маніпуляторів:

(4.9)

де Ц - ціна агрегату з розробленими маніпуляторами Ц = 15400 грн

З - коефіцієнт, який враховує підвищення цін (трьохкратне)

грн.

Амортизаційні відрахування з урахуванням відрахувань на ремонт, технічне обслуговування агрегатів складають в господарстві 32% від капіталовкладень [21].

грн.

Визначаємо витрати електроенергії

кВт-год(4.10)

Затрати на електроенергію визначаємо по формулі:

грн.

Визначаємо затрати на зарплату робітникам ферми

грн.(4.11)

Інші затрати на закупівлю рушників витирання вимя, мийні засоби приймаємо в сумі грн.

Визначаємо експлуатаційні затрати Е по формулі:

грн.

Визначаємо приведені затрати по формулі:

грн.(4.12)

Аналогічно розраховуємо другі операції і дані заносимо у відповідні рядки технологічної карти.

Технологічну карту використовуємо для визначення всіх економічних показників проекту.

Визначаємо приведені затрати на доїння 1т. молока:

(4.13)

де - сумарні річні приведенні затрати =97220грн

грн/т (для проектного варіанту)

грн/т (для базового варіанту)

Визначаємо степінь зниження приведених затрат:

(4.14)

Визначаємо річний економічний ефект

(4.15)

грн.

Визначаємо річну економію експлуатаційних затрат

грн.

Визначаємо термін окупності додаткових капітальних вкладень:

(4.16)

де - капітальні вкладення для проектного варіанту =87450 грн.

- капітальні вкладення для базового варіанту = 42490 грн.

рік.

Отримані техніко - економічні показники зводимо в таблицю 4.1 [22].

.1 Техніко - економічні показники

Назва показникаВаріантибазовийпроектний1Капітальні вкладення, грн.42490874502Річне виробництво молока, т175217523Річні затрати праці, люд.год34765114314Витрати електроенергії, кВт?год952651773085Річні експлуатаційні затрати, грн130803841026Річні приведені затрати, грн.137177972207Ступінь зниження річних приведених затрат, %-298Річний економічний ефект, грн.-399639Термін окупності додаткових капітальних вкладень, років-1

3.2 Техніко-економічне обґрунтування виконаної розробки

Для з проектованої конструкції визначають: затрати на виготовлення машини, річну економію від зниження собівартості продукції за рахунок введення модернізованої машини, строк окупності, економію затрат праці.

Затрати на виготовлення або модернізації машини (вузла) визначають по формулі [23]:

;(4.17)

де - вартість виготовлення станин

- затрати на виготовлення деталей на метало ріжучих станках, грн.

- ціна покупних виробів по прейскуранту, грн.

- заробітна плата робітників зайнятих на збиранні конструкції, грн.

- цехові накладні витрати на виготовлення або модернізацію машини, грн.

Вартість виготовлення станин визначають по формулі:

(4.18)

де - маса заготовки матеріалу витраченого на виготовлення станини, кг;

- середня вартість 1 кг готових деталей, грн/кг грн.

Масу матеріалу визначають з виразу:

,(4.19)

де - чиста маса деталі, кг;і n - постійні, залежні від виду матеріалу деталі, способів та методів її виготовлення, численності механічного обробітку

А = 1,65; n = 0,97

= кг

грн.

Затрати на виготовлення деталей на метало ріжучих верстатах розраховують по формулі

;(4.20)

де - коефіцієнт, який враховує масштаб виробництва

- коефіцієнт, який враховує найвищу точність обробітку деталей

- коефіцієнт, який враховує найвищий клас чистоти поверхні- кількість однотипних деталей

- годинна ставка робітників, грн.

- середня норма трудоємкості на виготовлення деталі, люд/год

- ціна одного кілограму матеріалу заготовки, грн.

Значення коефіцієнтів і в залежності від класів точності і чистості

Клас точності22а3457

1,31,21,11,00,90,8

Клас точності345678

0,900,951,001,101,201,40

= 1,0; =1; n = 2; = 1,0

=4,25 грн; =0,252; =3кг

Зарплату виробничих робітників, зайнятих на збиранні машин визначаємо з виразу

(4.21)

де - коефіцієнт враховуючий доплати до основної зарплати (приймаємо рівним 1,025-1,03)

- коефіцієнт, який враховує конструктивні особливості виробу і його елементів

- трудоємкість збирання окремих елементів конструкції, люд/год;

Цехові накладні витрати на виготовлення або модернізацію машини визначають по формулі [24]:

(4.22)

де - заробітна плата працівників з урахуванням додаткової оплати на начислень по соцстраху ,грн.;

- загально виробничі накладні витрати підприємства, %.

Зарплату робітників визначають по формулі:

, (4.23)

де - основна заробітна плата робітників, грн.

(4.24)

Основну зарплату робітників визначають по формулі [25]:

(4.25)

де - заплата робітників, зайнятих на метало ріжучих верстатах, грн. - заробітна плата робітників зайнятих на зборці машини, грн.

грн.

(4.26)

; (4.27)

(4.28)

Експлуатаційні витрати підставки, яка пропонується, розраховані в технологічній карті в складі доїльного агрегату. Так як в складі агрегатів входять 32 маніпулятори, то експлуатаційні витрати на один будуть в 32 рази менше.

ВИСНОВКИ

Отже, СТОВ «Писарівка» має сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, знаходиться у північній частині Ямпільського району в 128 км від обласного центру, вигідно до каналів збуту продукції.

Дослідивши господарську діяльність підприємства ми дійшли наступних висновків:

. Кількість працівників і вартість основних виробничих фондів
підприємства у господарстві збільшується з кожним роком
. Щорічно зростає землезабезпеченість і відповідно, збільшується забезпеченість трудовими ресурсами в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, що повязано з збільшенням середньорічної кількості працівників.

. За СТОВ «Писарівка» у 2011 році було закріплено 2950 га землі.

. У 2009 році на кожну гривну затрат було отримано __ грн. __ коп. прибутку (рівень рентабельності - ____%).

Управлінське рішення - результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Процес прийняття рішень у менеджменті складається з семи взаємопов'язаних етапів: 1. діагноз проблеми 2. формулювання обмежень і критеріїв 3. виявлення альтернатив 4. оцінка альтернативних варіантів 5. прийняття рішення (вибір альтернатив) 6. реалізація рішення 7. зворотній звязок

Якість рішення можна оцінити залежно від ступеня відповідності його вимогам наукової обґрунтованості, цілеспрямованості, кількісної та якісної визначеності, правомірності, оптимальності, своєчасності, комплексності, гнучкості, повноти оформлення

Організація основних виробничих процесів при збиранні зернових включає: підготовку ґрунту під озимі зернові колосові, передпосівний обробіток ґрунту, сівбу озимих та ранніх ярих колосових культур, догляд за посівами, збирання врожаю, підготовку поля до скошування, скошування хлібів у валки, підбирання валків, організацію збирання зернових культур, збирання зернових прямим комбайнуванням, організацію збирання соломи і полови, організацію післязбиральної обробки зерна.

Проаналізувавши економічну ефективності зернозбиральних комбайнів за експлуатаційними показниками для СТОВ «Писарівка» ми визначили, що очікуваний економічний ефект від впровадження дослідного комбайна «СКІФ» порівняно з еталонним КЗСР-9М „Славутич складає 131506,9 грн. на рік на одну машину. Термін окупності дослідного комбайна невеликий - 2,89 року, його запровадження дасть змогу знизити питомі капіталовкладення на 34%, а затрати праці - на 8%.

Отже, підприємству слід надати перевагу придбанню зернозбирального комбайна «СКІФ», що економічно є більш вигідним.

Список використаних джерел

1.Дослідження зоотехнічних <#"justify">2.Зернові культури / за ред. Пікума Г.Р., Бондаренка В.І. - К.: Урожай,1983. - 272 с.

3.. Г.Е. Листопад. Сельскохозяйственные и мелиоративные машины / Г.Е. Листопад, Г.К. Демидов, Б.Д. Зонов и др.; Под общ. ред. Г.Е. Листопада. - М.: Агропромиздат, 1986.-688 с.

4.Рослинництво: лабораторно-практичні заняття / за ред. М.А. Бобро, С.Л. Танчика, Д.А. Амішова.- К.: Урожай, 2001. - 389 с.

5.Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах / За ред. Л.Я. Зрібняка.- К.: Урожай, 1999.-352 с.

6.Организация й планирование производства продукции растениеводства / Под ред. В.В. Ерошкина. - М.: Агропромиздат, 1987.- 351 с.

7.Березівський П.С., Більський Б.В., Дудаш Я.Я., АндрушкоМ.І. Організація і планування виробництва в аграрних формуваннях. Практикум. - Львів: Українські технології, 2000.- 218 с.

8.Азізов С.П., Канівський П.К., Скупий В.М. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. - К.: ІАЕ,2001.- 834 С.

9.Рослинництво: лабораторно-практичні заняття / за ред. М.А. Бобро, С.Л. Танчика, Д.А. Амішова.- К.: Урожай, 2001. - 389 с.

10.Калетнік Г.М., Скорук О.П., Токарчук Д.М. Інженерний менеджмент. Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів факультету механізації сільського господарства спеціальності 8.091902 „Механізація сільського господарства форма навчання денна і заочна - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2009. - 68 с

.Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. Підручник.-К.: ІЗМН, 1996. - 512 с.

.А.Д. Гарькавий, Д.Г. Кондратюк, О.В. Холодюк. Методичні вказівки по виконанню курсового проекту з дисципліни «Експлуатація машин та обладнання в рослинництві» для студентів денної та заочної форм навчання галузі знань 1001 - Техніка та енергетика аграрного виробництва напрям підготовки 6.100102 - Процеси, машини та обладнання аграрного виробництва. Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2007. - 73 с.

.Бесєдін М.О. Нагаєв В.М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант): Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496 с.

.Экономика, организация и планирование агропромьышленного комплекса. / Под. ред. д. э. н. Нелепа В.Н.- К.: Вища школа, 1999. - 528 с.

.Шегда А.В. Менеджмент: навчальний посібник. - К.: товариство „Знання. 2003 - 582 с.

Додатки

Додаток А

Структура товарної продукції СТОВ «Писарівка» 2009 - 2011 рр.

ПродукціяРокиВ середньому за 3 рокиМісце в ранжированому ряду200920102011тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%Продукція рослинництва, всього6500,140,44778,225,213101,846,78126,7038,6в т.ч-пшениця озима2299,114,3271414,31421,65,12144,910,23- ячмінь ярий1562,49,7164,90,9653,32,3793,53,87- ячмінь озимий-213,41,1353,61,3189,00,99- кукурудза на зерно10,20,136,60,24180,514,91409,16,74- ріпак озимий2038,512,777,60,41835,56,51317,26,35- соя--412,41,5137,50,710- соняшник2267,314,11914,710,14125,114,72769,013,22- ін.продукція галузі53,00,371,90,4119,80,481,60,411Продукція тваринництва, всього9342,758,114135,874,514812,752,812763,760,7в т.ч.-приріст ВРХ872,05,41364,67,2138951208,55,76-приріст свиней475,03,0367,91,9407,21,5416,728- молоко7938,849,412331,865,01295146,211073,952,71- вівці-2,30,0123,30,0121,90,0114- мед22,60,13,70,020-8,80,0413- ін.продукція галузі31,80,265,50,459,60,252,30,312Реалізація іншої продукції, робіт і послуг на сторону2301,450,60,3137,70,5139,40,710Всього16072,810018964,610028052,210021029,9100

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УHІВЕРСИТЕТ Факультет механізації сільського господарстваКафедра: ор

Больше работ по теме: