Організація оздоровчого та лікувального туризму в Україні

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

"Технологія і організація туристичної діяльності "

на тему: Організація оздоровчого та лікувального туризму в Україні

Зміст

Вступ

Розділ 1. Технологічні основи дослідження оздоровчого та лікувального туризму в Україні

1.1 Організація оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні

.2 Розвиток лікувально-оздоровчого туризму

Розділ 2. Аналіз організації оздоровчого та лікувального туризму на підприємстві "Чорне море"

.1 Загальна характеристика підприємства "Чорне море"

.2 Технологія розробки оздоровчого та лікувального туру на підприємстві "Чорне море"

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Оздоровлення, сприяючи скороченню захворюваності і смертності, подовжує активне життя людини. Стан здоров'я людини визначається частково спадковістю, частково умовами та способом життя людини і суспільства. Протягом життя відбувається погіршення здоров'я людини, чому можна зарадити заходами, що пов'язані з охороною здоров'я. Таким чином, особливе значення набуває пошук ефективного збереження резервів здоров'я при обмежених людських, природних і інших ресурсах.

Лікувально-оздоровчий туризм - один з найперспективніших видів туризму України. Він розвивається за рахунок значних ресурсів: морського узбережжя, гарячих, теплих і холодних мінеральних джерел, лікувальних лиманових родовищ грязі, лісів тощо, якими багата країна. Інтерес до лікувально-оздоровчого туризму в Україні постійно зростає, що в значній мірі обумовлено демографічними тенденціями.

Проте знака рівності між лікуванням, оздоровленням у санаторно-курортних і лікарняно-поліклінічних умовах не може бути, оскільки окремі компоненти (наприклад, використання в лікувально-профілактичних цілях бутильованої води) не можуть замінити всього комплексу лікувально-оздоровчої дії на людину курортної місцевості. Лікувально-оздоровчими властивостями володіє вся сукупність чинників природного комплексу курортно-рекреаційної місцевості в їх взаємозв'язку і взаємодоповненні, що включає як бальнеологічні, так і ландшафтно-кліматичні ресурси.

Санаторно-курортне лікування для певної категорії людей у сучасних умовах якоюсь мірою може стати лікувально-оздоровчим туризмом. Лікувальний туризм розглядає організацію роботи рекреаційної галузі з погляду технології подорожі та, окрім захоплюючих маршрутів різної категорії складності, обов'язково повинен ураховувати систему занять, зумовлену методами бальнеологічному і кліматичному толікуванням.

Однією з форм використання лікувально-оздоровчого потенціалу може бути організація лікувального туризму і створення лікувально-профілактичних установ на базі нових перспективних лікувально-оздоровчих методів. У основі лікувального туризму повинна бути закладена лікувальна або оздоровча технологія, яка поліпшує якість життя шляхом повного задоволення потреби у відпочинку і лікуванні під час подорожі.

До лікування природними чинниками звертається останніми роками дедалі більше пацієнтів.

санаторний лікування здоровчий туризм

Розділ 1. Технологічні основи дослідження оздоровчого та лікувального туризму в Україні

1.1 Організація оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні

Рекреаційний потенціал України.

З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, - рекреаційною діяльністю. Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації, в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних.

Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на три групи:

) лікувально-оздоровчий (санаторно-курортне лікування та оздоровлення);

) пізнавальний (туризм);

) економічний (регенерація робочої сили, сфера господарчої діяльності). Комплекс слід розглядати як частину світового господарства, пов'язану з опануванням територій для відпочинку, профілактичного та реабілітаційного лікування, туризму. В окремих країнах він дає чималі прибутки у загальній економічній діяльності, випереджаючи іноді промисловість та сільське господарство.

Рекреаційні ресурси - природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час, та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

Зазначимо, що рекреаційні ресурси свідчать про потенційні можливості території, а не реалізацію. Усі рекреаційні ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити на такі групи:

) ресурси, функціонально необхідні для конкретних видів відпочинку;

) ресурси, що впливають на процес відпочинку та його ефективність;

) ресурси, що впливають на можливість рекреаційного будівництва та функціонування інфраструктури. [12. ст. 311]

В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційного забруднення) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:

геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

наявність рекреаційних ресурсів;

стан туристичної інфраструктури;

попит на рекреацію та туризм;

туристично-рекреаційна політика регіону.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:

від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

до 3 % - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

до 2 % - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області.

Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду становить тут 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти - Євпаторія, Саки та інші.

Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних та північно-західних областях.

На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибсйський та ін., а на курортах Миргород, Моршин, Немирів, Черче поширені торфові грязі.

Не менш важливе місце у розвитку рекреації в Україні займає друга група рекреаційних ресурсів: історики-культурні , які включають культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48 690 об'єктів. Їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській (3 934), Київській (2 886) та Чернігівській (2 859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси - соціальні і природні об'єкти, явища, події, походження які тісно пов'язані як з територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подія первісно виникли.

І нарешті, третя група рекреаційних ресурсів соціально-економічна, яка представлена сучасними здобутками світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі, тобто вони охоплюють матеріальнотехнічну базу, що забезпечує виробництво, продаж і надання рекреаційних послуг, транспортну інфраструктуру, трудові ресурси.

Найголовнішим в ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність організаціонної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг та ін. Коротко характеризуючи матеріальну базу туризму, можна відзначити, що на початок 2002 року в Україні налічувалось 1 258 підприємств готельного господарства загальною кількістю 100,67 тис. місць. За формою власності вони розподіляються так: 40 % перебувають у державній та комунальній власності, 57 % - у колективній та 3 % - у приватній. Найбільше готелів налічується в таких регіонах України: м.Київ (7,3 % від загальної кількості по Україні), Одеська область (7,3 %), Автономна Республіка Крим (6,8 %) Дніпропетровська (6,4 %), Харківська (5,8 %) і Донецька (5,6 %) області. Рекреаційні можливості України характеризуються також наявністю 3 304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії 487, санаторії-профілакторії-357, бази та інші заклади відпочинку-2015, пансіонати відпочинку - 235, будинки відпочинку - 38, пансіонати з лікуванням - 68, інші заклади - 104. За формою власності ці заклади розподіляються: державна - 37 %, колективна - 58 %, приватна -0,9 %, власність міжнародних організацій - 3,9 %. [3. ст. 396]

Оздоровчо-рекреаційні ресурси України.

На сучасному етапі розвитку суспільства, при загостренні економічних, соціальних та екологічних проблем, все актуальнішим є збереження здоровя окремої людини та соціуму конкретної території, що породжує є цілий спектр потреб, реалізацію яких забезпечує рекреаційна галузь господарства.

Потреби в кожній субгалузі рекреації формуються під впливом різних факторів. Зокрема, потреба в санаторно-курортному лікуванні та оздоровленні виникає через порушення стану здоровя, необхідність в профілактичному оздоровленні, відтворенні фізичних, психічних сил. Потреби у відпочинку та туризмі визначаються необхідністю зняття фізичної, психічної втоми та напруги, бажанням духовного, інтелектуального, фізичного розвитку. Рекреаційні потреби, під дією цих факторів, визначають попит на рекреаційні послуги, як частину потреб споживача, забезпечену грошовою масою. Отже, на попит, з одного боку, великий вплив має матеріальна забезпеченість населення регіону, з іншого - пропозиція, можливість вибору згідно смаків, звичок, очікувань рекреантів, що формуються під впливом таких факторів як вік, стать, соціальна належність, традиції, релігійні та національні особливості, уподобання, стан здоровя. Зараз існує значна диференціація в доходах населення, але питома частка малозабезпеченого населення - найбільша. Необхідно врахувати дану обставину і створити умови для задоволення потреб населення згідно з його матеріальними можливостями. Цього можна досягти через диверсифікацію цін та різнорівневість рекреаційного сервісу.

Україна має всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У країні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей), кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних.

Досвід показує, що майже в усіх областях України щорічно проводять свій відпочинок тільки неорганізованим способом кілька мільйонів чоловік. Але слід відмітити, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Разом з тим в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування.

У гірських та передгірських районах Закарпатської області, особливо біля Сваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює декілька курортів. Поблизу села Синяк є родовища сульфідних вод, а хлоридно-натрієві води розвідано в Усть-Чорній.

Різноманітними мінеральними водами багата Львівська область. Цінні всесвітньо відомі гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, натрієво-кальцієві води є у Передкарпатському районі, зокрема в Трускавці та Східниці. На незначній відстані від Трускавця, у Моршині, розвідані й широко використовуються сульфатно-хлорні, натрієво-магнієво-кальцієві води. На північ від Львівського Передкарпаття зосереджені відомі сульфідні води в Любені Великому і Немирові. Такі води, а також грязі, є на півночі Івано-Франківської області в с. Черче. Усі ці ресурси мінеральних вод мають лікувальне значення.

Чимале значення для лікування і відпочинку мають рекреаційні ресурси Полісся. Тут зосереджені значні масиви лісів, зокрема соснових. Переважає м'яка тепла зима і досить вологе літо. Є велика кількість прісних озер; повноводні ріки повільно протікають у низьких берегах. Першочергове значення мають рекреаційні ресурси тих місцевостей, які розташовані біля озер, рік і лісів. Можливості для лікування і відпочинку використовуються на Поліссі недостатньо. При цьому слід врахувати, що аварія на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на можливості використання рекреаційних ресурсів центральної і східної частини Західного Полісся (північної частини Київської і Житомирської та деяких північних районів Чернігівської і Рівненської областей). Встановлено, що рівень радіації змінюється по вертикалі - біля основи крони він високий (30 %), над поверхнею крони він становить 100 %, на відстані 1 м від поверхні землі - 25%, над трав'яним покривом - 10 %.

Унікальні і сприятливі для освоєння рекреаційні ресурси має крайня північно-західна частина країни. На півночі Волинської області, у верхів'ї Прип'яті, в добре освоєному в господарському відношенні регіоні, знаходиться так зване Українське поліське поозер'я. Воно характеризується великою кількістю різноманітних за площею та глибиною озер, великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт. Абсолютні висоти цієї рівнинної території становлять 160-190 м.

Насамперед це Південний рекреаційний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та Автономної Республіки Крим. Даний район є порівняно посушливим (середньорічна кількість опадів 300-400 мм, переважно у холодний період) з дуже теплим і тривалим літом, теплою зимою, ранньою і короткою весною. Південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. В межах названого району виділяються три підрайони: західний, кримський і східний.

Західний підрайон (Одеська, Миколаївська області та західна частина Херсонської) характеризується помірним кліматом - більшою кількістю опадів, вищою відносною вологістю повітря і нижчою температурою морської води у літньо-осінній період. Тут зосереджені значні ресурси для організації грязьового лікування у вигляді намулової грязі солених озер і лиманів (Куяльницький та ін.). Значний ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни.

Кримський підрайон, особливо невелика витягнута вздовж берега територія Південного берега Криму, захищена з півночі горами. Тут зосереджені надзвичайно сприятливі кліматичні ресурси для відпочинку та лікування: тепла волога зима з температурою січня +1...+5°С, липня - близько +25°С.

У літньо-осінній період випадає невелика кількість опадів, переважає ясна безхмарна погода. Кількість годин сонячного сяйва тут коливається від 2000 до 2500 на рік. Сприятливі передумови для відпочинку і лікування є також у східній та західній частинах Криму. Унікальні грязі для лікування зосереджені в районах Євпаторії, Феодосії, Саку та в багатьох інших населених пунктах.

Значні рекреаційні ресурси є у східному підрайоні, який простягається вздовж Азовського моря. Клімат у цьому підрайоні більш континентальний, температура менш солоної морської води вища. Підрайон має сприятливі кліматичні водно-морські та грязьові ресурси.[5. ст. 223-226]

Цінні лікувальні грязі є в районах Бердянська, Маріуполя.

Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті, які входять у вигляді підрайонів у великий Карпатський район. Він характеризується значною кількістю опадів (700-800 мм на рік у рівнинних районах і до 1700 мм в горах), високою відносною вологістю повітря, м'якою зимою, теплим дощовим літом і помірно теплою сухою осінню. Сніг у горах досягає товщини 40-80 см і лежить протягом 3,5 місяців. Гірські райони характеризуються чистим повітрям, насиченим влітку та восени ароматом ялин, ялиць і ялівцю, а також різнотрав'ям та листяними лісами. У районі розташовані великі масиви лісів, джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних.

Найбільшу цінність мають водно кліматичні та лісові ресурси групи Шацьких озер (їх тут близько 30), в тому числі такі великі, як Світязь (площа близько 2,5 тис. га, максимальна глибина 58 м), Пулемецьке, Люцимир, Пісочне, Острів'янське, Перемут та ін. Значну частину регіону займає Шацький національний парк (майже 20 % його площі, близько 6500 га, припадає на озера). їх чиста вода, здебільшого з піщаними берегами, аромат соснових лісів, ресурси різноманітних дикорослих плодів, ягід і грибів, значні рибні ресурси, а також теплий і м'який вологий клімат - усе це створює винятково сприятливі умови для лікування та відпочинку, для формування тут нового санаторно-курортного комплексу державного значення.

Перспективними для залучення до господарської діяльності є рекреаційні ресурси Лісостепової зони. Клімат тут м'який, вологість повітря дещо менша, ніж на Поліссі, опади переважають у першій половині літа. Складовою частиною рекреаційних ресурсів є чисті поверхневі, а також підземні мінеральні води, у тому числі лікувальні.

На нашій території є мінеральні води основних бальнеологічних груп.

Група А. Води без специфічних компонентів та властивостей. Їхня лікувальна дія зумовлена основним іонним складом та загальною мінералізацією; азот та метан містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська область) та ін.

Група Б. Води вуглекислі. Лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів, а також іонним складом та загальною мінералізацією. Ці води виведені на поверхню, вивчені та використовуються на курортах Поляна (Закарпатська область). Голубиного у санаторії "Квітка полонини", Сойми - у санаторії "Верховина".

Група В. Води сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфіди ого іону). Води цієї групи вивчені та використовуються на курортах Любеня-Великого (Львівська область), Синця (Закарпатська область), Черчого (Івано-Франківська область).

Група Г. Води залізисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена (окрім їхнього іонного, газового складу та мінералізації) одним або декількома з перелічених фармакологічних активних компонентів. Ця група вивчена та використовується у санаторії "Гірська Тиса" (Закарпатська область).

Група Ґ. Води бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено два типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води групи вивчені та використовуються на курортах Трускавця (Львівська область), Березівських мінеральних вод (Харківська область).

Група Д. Радонові (радіоактивні) води використовуються на курорті Хмільник (Вінницька область). В Україні є великі запаси лікувальних грязей. До них відносяться різні за походженням природні утворення (відкладення боліт, озер та морських заток), які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями. За прийнятою класифікацією, лікувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінералізовані), мулисті (сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинистий мул, глини) та псевдовул-канічні (сопочні та гідротермальні). В Україні експлуатується сім торфових і десять сульфідних родовищ лікувальних грязей. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища у Львівській області. Торфові грязі є у Львівській та Івано-Франківській областях. Серед мулисто-сульфідних значними є Куяль-ницьке та Шаболатське (Одеська область), а також Чок-ракське (Крим) родовища. [7. ст. 293]

Територіальна організація рекреаційної діяльності в Україні.

Територіальна структура рекреаційного комплексу України складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти. Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій зконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий Фонтан, Чорноморка). Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони. Група рекреаційних районів створює рекреаційний регіон (наприклад, Кримський, приморські території Одеської або Миколаївської областей). Рекреаційні райони завдяки транспортним і функціональним зв'язкам створюють рекреаційні зони. Наприклад, Центральноукраїнська, узбережжя Чорного і Азовського морів.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. У країні є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік та межі 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму. За областями вони поділяються таким чином: у Волинській - 2, Вінницькій - 17, Луганській - 13, Дніпропетровській - 14, Донецькій - 9, Житомирській - 10, Закарпатській - 12, Запорізькій - 12, Івано-Франківській - 7, Київській - 38, Кіровоградській - 4, Автономній Республіці Крим - 2, Львівській - 4, Миколаївській - 3, Одеській - 2, Полтавській - 15, Тернопільській - 5, Рівненській - 5, Сумській - 13, Харківській - 7, Херсонській - 11, Хмельницькій - 3, Черкаській - 17, Чернігівській - 33, Чернівецькій - 7. Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.

Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та передгірних районів степової частини Криму - помірно континентальний, з дуже теплим літом і м'якою зимою. У приморських передгірних районах - клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку та м'якою зимою (у порівнянні з Північним Кримом). Це один з основних курортних районів: він розташований на приморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір'я (на сході). До нього відносяться: Батили-ман - Ласпі, Форос - Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Симеїз, Алупка, Місхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гур-зуф, Фрунзенське, Карабах, Алушта, Семидвір'я- Клімат тут винятково сприятливий, - період з температурою, вищою за 10 °С триває 7 місяців. Курорт Алушта - один з най-гарніших куточків Південного берега Криму. Він оточений пасмом гір, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали північні вітри прориваються до Алуштинсь-кої долини. Тому зима та весна тут трохи холодніші, ніж у Ялті, літо - менш жарке. Є природні пляжі. Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворює навкруги Ялти амфітеатр, що спускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті віковим сосновим лісом та виноградником. На території курорту багато парків, скверів, квітників, протікають річки. Завдяки географічному положенню Ялти клімат відноситься до теплого морського. За 3 км на південний захід від Ялти, на східному схилі гори Монабі, розташований курорт Лівадія. Його привабою та одним із лікувальних факторів є Лівадійський парк. Основною археологічною пам'яткою Місхорського узбережжя є мис із Ластівчиним гніздом. Окрасою курорту Місхор є також парк. Пляжні й кліматичні рекреаційні ресурси лягли в основу курорту Кастрополь. Курорти Південного берега Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової системи.

На узбережжях Чорного й Азовського морів є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати курортне господарство. Курорт Аркадія розташований в одному з мальовничих куточків Одеси. До нього входить уся приморська територія від Відради до Аркадії. Основними лікувальними факторами курорту є клімат, таласо-терапія та мінеральні води.

Мікроклімат курорту Великий Фонтан вирізняється інтенсивною сонячною радіацією, деякою сухістю повітря, яке пом'якшується бризами; він сприятливий для лікування пацієнтів із захворюваннями органів дихання. Основними лікувальними факторами також є кліматолікування, таласотерапія й мінеральні води, які використовуються для приготування ванн та приймання всередину.

Курорт Чорноморка розташований на рівному плато. Там дається взнаки вплив моря: частіші бризи, чимала кількість ясних днів. На курорті є чудовий дрібнопіщаний улаштований пляж. Пологий берег, піщане без каменів дно, невелика глибина створюють сприятливі умови для купання. Приморський кліматичний курорт Очаків має місцеве значення. Клімат курорту помірно теплий. Поблизу розташований Березанський лиман з лікувальними мулистими грязями. Кліматичний приморський курорт Скадовськ знаходиться на положистому березі мілкої Джарилгацької затоки Чорного моря. Чисте степове повітря, постійні морські бризи створюють чудові кліматичні умови.

На березі Азовського моря є два кліматогрязевих курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азовського моря. Клімат помірно-континентальний. Основні лікувальні засоби курорту - мулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й затоки Азовського моря, а також мінеральні хлоридні й натрієві води. Клімат курорту Кирилівка - помірно-континентальний, наближений до клімату Криму. До основних лікувальних факторів відносяться мулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому й Молочному лиманах та високомінералізовані хлоридні натрієві мінеральні води.

Основними лікувальними факторами курорту Маріуполь, розташованого на березі Азовського моря, є клімат, мулисті грязі Таганрозької затоки та морські купання. Курорти узбережжя Чорного та Азовського морів спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової системи, жіночих статевих органів.

Природа Карпат завжди вабила людей, проте це не єдина причина створення тут курортного господарства. Напрочуд корисні вуглекислі води верхів'їв Чорного Черемошу та інші мінеральні води. Є родовища торфових лікувальних грязей. Бальнеогрязьовий курорт Черче місцевого значення на базі сульіідних вод, торфових вод і грязей розташований у долині, оточеній пагорбами Карпатського передгір'я. Зі сходу та заходу до нього впритул підступають гори заввишки до 2000 м. З півночі та півдня гори переходять у мальовничі пагорби. Гори й пагорби вкриті густими смерековими та листяними лісами. Гарні краєвиди курорту приваблюють туристів.

Бальнеологічний курорт Поляна розташований у долині р. Пінія. Він оточений лісистими горами. Курорт Синець - один з найстаріших у Карпатах. Клімат тут гірський, з підвищеною вологістю повітря та великою кількістю опадів. Для лікування використовуються мінеральні води. Мальовнича горовина вкрита хвойними лісами. На курорті Сойми для внутрішнього та зовнішнього вжитку використовується вуглекисла мінеральна вода. Курорт Шаян розташований на передгір'ї Великого, Середнього та Малого Шаяну. Схили вкриті буком, смерекою та грабом. Курорт захищений від вітрів вулканічним гірським пасмом. Тут панує клімат гірських улоговин. Для лікування використовуються вуглекислі мінеральні води.

Курорт Кваси розташований у однойменному селі у межигір'ї Чорної Тиси; він оточений з півночі Полонинсько-Чорногорським пасмом гір, з півдня - Мармороським кристалічним масивом. Тут розташовані Чорногори (з найвищою вершиною Українських Карпат Говерлою - 2061 м, горою Петрос-2020 м). Тривкий сніговий покрив утворюється вже у листопаді. На курорті для зовнішнього застосування використовується вуглекисла миш'яковиста мінеральна вода. Курорти Карпат спеціалізуються на лікуванні захворювань органів травлення (особливо ефективне лікування виразки шлунку й дванадцятипалої кишки), печінки та підшлункової залози, цукрового діабету. [9. ст. 214-216]

Отже, Україна має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, як підвищення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірність його використання, тобто сезонність, тощо. Нерозв'язаною залишається проблема терито-ріальності розміщення рекреаційного господарства та рекреаційного природокористування.

У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на природі. Тому важливим ресурсом є лісова рослинність. Лісолікувальні ресурси в Україні поділені досить не рівномірно. Більше за все лісових масивів у Південно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях ліси виконують функції водорегулювання, водоохоро-ни, ґрунтозахисту. Кліматичні ресурси сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Береги, моря, річки, водосховища, озера, Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви - для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються сприятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).

Україні притаманний помірно континентальний клімат і тільки на півдні Кримського півострова - середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреацінної діяльності: найкращий - сприятливі кліматичні умови протягом 9,5-10,5 місяця, тепле літо та не холодна зима зі стійким сніговим покривом або жарке тривале літо та коротка зима без стійкого снігового покриву; гарний - сприятливі кліматичні умови протягом 7-9 місяців; задовільний - сприятливі кліматичні умови протягом 3-6,5 місяця, прохолодне дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або жарке посушливе літо і сувора зима; поганий - сприятливі умови протягом 1-1,5 місяця. Кліматичні ресурси районів країни різноманітні, але загалом клімат сприятливий для розвитку рекреаційної діяльності.

Рекреаційні ресурси пляжів грають важливу роль у роботі курортів на березі морів, річок, озер. У Кримській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях є штучні та природні лікувальні пляжі. Пізнавальні ресурси є характерним фактором, що визначає мотиви відвідування України іноземними туристами. Вони відвідують історико-ар-хітектурні пам'ятки Києва, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст. Отже, у нас є всі види ресурсів, що дозволяє всебічно розвивати рекреаційний комплекс. Завдяки різноманітним ресурсам рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Його діяльність дає можливість оздоровити великі маси населення і в той же час зробити значний внесок до національного доходу.

1.2 Розвиток лікувально-оздоровчого туризму

Лікувально-оздоровчий туризм має дуже глибокі коріння. Ще з давніх давен люди використовували природні лікувальні ресурси, в пошуках яких здійснювали близькі й далекі подорожі. Процес становлення та розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні йшов паралельно з європейським. Він був послідовним, хоча й не рівномірним за часом. Виділяють чотири етапи розвитку рекреації і в тому числі лікувально-оздоровчого туризму .

Перший етап починається від зародження великих цивілізацій Давнього світу і триває до початку XIX ст. З терапевтичними цілями природні лікувальні ресурси використовувалися ще з античних часів. Відомо, що єгиптяни прибували до ріки Ніл і після спаду повені застосовували мул для лікування низки захворювань. Гряззю та водами лікувалися давні римляни та греки. Є історичні відомості про те, що римські цезарі на знак вдячності богам будували храми біля тих грязьових джерел, де вони або члени їх родини вилікувалися. Дуже популярним серед римської знаті був аквамасаж. Вважається, що назву модного нині оздоровчого напрямку SPA надала абревіатура відомої фрази імператора Нерона, який був великим прихильником римських терм. Побачивши одного разу надзвичайні басейни з фонтанами, він вигукнув: "Sanitas par aquas!", що означає "здоров'я через воду".Пізніше, у XVІІ ст., лікуватися грязями та водами стали у Франції, а потім і в Німеччині. Часто згадується невелике бельгійське містечко Спа в Арденнах, яке надало світу перший бренд питної води і прославилося ще у середньовіччя своїми гарячими джерелами, в яких, за переказами, поновлювали сили та лікували поранення солдати численних війн. Вважається, що саме з цим містечком було пов'язане виникнення на початку XVII ст. традиції їздити на води з метою поправки здоров'я, яка пізніше охопила майже всю Європу.

На жаль, відомостей про розвиток лікувального туризму на території України у давні часи та середньовіччя існує дуже мало. Про лікувальні властивості природних ресурсів місцевому населенню було відомо ще здавна. Однак, перші документальні згадки про це знаходимо у документах, які датовані XVI-XVIII ст. Зокрема, у цей час згадуються лікувальні мінеральні сірководневі джерела Великого Любеня (XVI ст.), Немирова (XVI ст.), Збручанські мінеральні води (XVII ст.), Слов'янські солоні озера (XVII ст.), кримські грязі та солоні озера Півдня (XV-XVI ст.) та багато інших.

Дуже важливим,на думку дослідників Д. В. та Т. В. Миколаєнків, є те, що цей період був "епохою циркуляції легенд відносно цілющих властивостей природних ресурсів". Ці легенди стали вагомим чинником реального становлення лікувально-оздоровчого туризму в українських землях: люди з різних соціальних станів після дивовижних оповідей і переказів вирушали в мандри, шукали цілющої води, вмившися якою старий стає молодим, хворий - здоровим тощо.

Другий етап охоплює все XIX ст. і початок XX ст. У великих масштабах з лікувальною метою європейські курорти виникли з початку XIX ст. (першими були Німеччина - з 1801 p., Франція - з 1818 p., Австрія - з 1832 р. тощо). Масове поширення лікувального туризму в Російській імперії, до складу якої входили тогочасні українські землі, йшло майже паралельно з європейським.

З середини XIX ст. починається формування в Україні туристичних регіонів. І цілком є природним, що першим таким регіоном був Крим. У 1783 р. півострів став складовою частиною Російської імперії. Політика уряду була спрямована на прискорене господарське освоєння краю. За короткий час набули розвитку і поширення багато галузей сільського господарства і промисловості, що створювало певні передумови для курортного освоєння Криму. Вважається, що історія рекреаційного освоєння Криму починається саме завдяки розвитку на цих територіях лікувального туризму. Початок курортного будівництва припав на 70-і pp. XIX ст. За ініціативою земств, лікарських та інших громадських організацій, приватних осіб, практично без фінансової допомоги уряду почали відкриватися санаторії уздовж усього узбережжя.

Аристократія і велика буржуазія обрали для палаців і дач головним чином Південний берег Криму. Готелі та пансіонати, що перебували у приватному володінні, експлуатувалися переважно у літній сезон. Невелике селище Ялта, яке в 1802 р. налічувало лише 13 рибальських будиночків, поступово стало центром усього узбережжя, чому сприяло будівництво в 1832-37 pp. гравійної дороги Алушта - Сімферополь, яку в 1847 р. продовжили до Севастополя. А 17 вересня 1837 р. імператор Микола І надав Ялті статус міста.

З 1890 р. кримські території з грязями активно використовуються з лікувальними цілями. В Євпаторії були побудовані дві грязелікарні, готель літнього типу на 70 номерів, парк з двома ставками. У 1912 р. був відкритий Цандерівський інститут, який готував лікарів-бальнеологів. Завдяки ініціативі окремих підприємців у 1905 р. було введено в дію першу приватну здравницю "Приморський санаторій", а через чотири роки - два приватних медичних пляжі. З 1893 р. розпочалося інтенсивне дачне будівництво.

Хворі на сухоти віддавали перевагу Старому Криму, де особливу славу мали квіткові ванни. їх готували на квітах і травах, що збирали в околицях міста.

Судак приваблював двокілометровим піщаним пляжем, відсутністю туманів, різноманіттям температури морської води, великою кількістю виноградників Однак до послуг гостей міста у 1890-х pp. тут був тільки один готель. У Севастополі у ці часи їх налічувалося 14 (пансіонати, грязелікарні та купальні).

Щоб підвищити вартість землі, князі Трубецькі проклали дорогу, що сполучала Севастополь із Сімеїзом - найтеплішим безвітряним містечком на ПБК. І хоча курортом він став ще у першій половині XIX ст., проте як буржуазно-аристократичне місце відпочинку став відомим на початку XX ст., коли виник Новий Сімеїз. У старому Сімеїзі квадратний сажень землі оцінювався в 60 крб., а на горі - у 40 крб. Стає цілком зрозумілим, що у дореволюційний період привабливий відпочинок і лікування на кримських курортах були доступними лише для заможних верст населення.

Хоча у кінці XVIII - на початку XX ст. Крим був найпопулярнішим і найвідомішим курортом Російської імперії, санаторно-курортна діяльність у цей час розвивалася і в інших українських землях. Так, у 1833 р. перший лікувальний заклад для відпускання "теплих ванн" відкрили на березі Куяльницького лиману. У 1843 р. перша лікарня з'явилася й на Хаджибейському лимані, трохи пізніше (1853 р.) -- на Сухому. Це були відносно примітивні лікувальні заклади, обладнані у дерев'яних літніх тимчасових будівлях.

Про цілющі властивості озера Солоний лиман на Дніпропетровщині було відомо ще з давніх часів. Мешкали у цій місцевості вільнолюбиві спадкоємці запорозьких козаків. Місцеві селяни використовували грязі озера для лікування ревматизму, подагри, радикуліту та інших захворювань. За свідченнями архівних матеріалів, наукове вивчення регіону розпочалося в 1882 р., а у 1928 р. було вирішено створити на березі озера лікувальний пункт. Це поклало початок освоєнню Солоного лиману.

Перші згадки про курорти Карпатського регіону датуються XVI ст., але тільки на початку XIX ст. розпочалося масове будівництво лікарень і ці курорти стали широко відомими. Зокрема, у 1820 р. при бурінні нафтової свердловини поблизу Трускавця випадково виявили сірчане мінеральне джерело, а в 1827 р. було споруджено невелику водолікарню на вісім кабін. З цього часу Трускавець став офіційно іменуватися курортом. Розбудова курортної інфраструктури в Карпатському регіоні, територія якого входила до Австро-Угорщини, відбувалася на основі приватного підприємництва. Щоб залучити сюди якомога більше приїжджих для лікування та відпочинку, приватні підприємці стали вести пошуки мінеральних вод. Так, у 1833 р. було відкрите соляно-гірке джерело "Марія" (нині джерело № 1), а дещо пізніше - джерела "Нафтуся", "Софія" (тепер джерело № 2) та ін. У кінці XIX ст. у Моршині організується клімато- і водолікування, відкривають лікарню на зразок німецьких та швейцарських курортів, які на той час вже були модними. Одночасно поблизу від Моршина було знайдено торфову грязь. Воду мінеральних джерел розпочали використовувати для лікувальних ванн, а торфову грязь - для грязьових ванн та аплікацій. Моршин став бальнеологічним курортом. Оскільки порівняно з австрійськими, французькими та іншими курортами лікування на західноукраїнських курортах було дешевшим, сюди приїздили на лікування туристи з Чехії, Польщі та інших країн.

Третій етап охоплює період розвитку курортно-оздоровчого туризму в Україні за панування радянської влади. Стрижнем її політики у галузі туризму було створення державних органів та установ управління туризмом. Курорти та санаторії підпорядковувалися державним органам охорони здоров'я. У реконструкції та благоустрої курортів, у будівництві нових санаторіїв та пансіонатів відпочинку, крім Народного комісаріату охорони здоров'я, профспілок, брали участь товариство Червоного Хреста, кооперативні організації тощо. Для вивчення природних лікувальних факторів (мінеральних вод, лікувальних грязей, клімату) та наукового обґрунтування їх використання були відкриті два спеціалізованих НДІ - Ялтинський державний туберкульозний інститут (1922 р.) та Всеукраїнський бальнеологічний інститут в Одесі (1928 р.).

У довоєнні часи мережа санаторіїв та закладів оздоровчого відпочинку була значно розширена. Під час Другої світової війни всі санаторії на звільненій території були перепрофільовані у госпіталі, в яких лікували поранених та хворих військових.

Санаторно-курортне лікування зазнало значного розвитку у післявоєнний період. Санаторії та пансіонати відпочинку відійшли у підпорядкування профспілок. Лише з 1981 до 1985 pp. в УРСР на будівництво санаторіїв та закладів оздоровчого відпочинку профспілки витратили близько 210 млн. крб., за рахунок чого було збудовано та введено в дію понад 8,5 тис. санаторних ліжок. На багатьох курортах було влаштовано загальнокурортні лікувально-діагностичні та спеціалізовані відділення, кімнати та лабораторії, здійснено спеціалізацію санаторіїв, удосконалено систему медичного відбору хворих на санаторно-курортне лікування. Здійснення вказаних заходів значно підвищило ефективність курортного лікування.

Серед основних принципів організації санаторно-курортної справи радянських часів були доступність санаторно-курортної допомоги населенню, надання путівок до санаторіїв та пансіонатів відпочинку, головним чином, безкоштовно або на пільгових умовах зі сплатою 30% їхньої вартості за рахунок бюджету соціального страхування, а у дитячих санаторіях і в санаторіях для хворих на туберкульоз - тільки безкоштовно за рахунок коштів державного бюджету.

У СРСР була створена найпотужніша мережа дитячих спеціалізованих санаторіїв, куди приїжджали діти після перенесення захворювань органів дихання, серцево-судинної системи, шлункового тракту, суглобів, нервової системи. В УРСР у таких санаторіях щорічно лікувалося близько 135 тис. дітей. Для реабілітації дітей із різними відхиленнями у стані здоров'я було створено понад 200 спеціалізованих санаторіїв з таким розрахунком, щоб у кожній області функціонували санаторії за трьома основними профілями: пульмонологічні (захворювання легень), психоневрологічні, кардіоревматологічні. Одним із найпопулярніших дитячих курортів в УРСР стає Євпаторія (9 дитячих санаторіїв). Одночасно з розширенням дитячих санаторіїв відкривалися піонерські табори санаторного типу. Взагалі в усіх санаторно-курортних закладах УРСР щорічно лікувалося та відпочивало понад 600 тис. дітей, які прибували з усіх регіонів СРСР.

У 1984 р. в Україні налічувалося 1480 санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, пансіонатів лікування та відпочинку, які були розраховані на одночасний прийом 331 тис. осіб. У цьому ж році санаторно-курортним лікуванням і всіма видами організованого відпочинку було охоплено понад 54 млн. осіб, які приїжджали з різних кінців держави, а інколи й з-за кордону.

Із розпадом СРСР і здобуттям Україною незалежності став формуватися вітчизняний рекреаційний комплекс -- це стало початком четвертого етапу розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні. У 1991 р. колишня радянська система управління туризмом була зруйнована. Величезні проблеми, які пов'язані з економічною кризою, перебудовою системи управління держави, не змогли не позначитися і на санаторно-курортному комплексі України. Практично повна відсутність державного фінансування і системи управління в перші роки незалежності призвело до значного занепаду галузі.

Однак по мірі подолання соціально-економічної кризи поступово змінюються форми власності, джерела фінансування, методи управління на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. У 1995 р. було прийнято Закон України "Про туризм" (останні зміни до цього закону були внесені у 2003 p.), у 2000 р. - Закон України "Про курорти". Тепер розробляється проект Державної програми розвитку санаторно-курортної галузі на 2005-2015 pp., що безумовно сприятиме розвитку оздоровчого туризму. [5. ст. 223-226 ]

Отже, історія становлення та розвитку рекреації лікувально-оздоровчого туризму в Україні свідчить про те, що в цій сфері нагромаджено величезний досвід функціонування!, а сучасна незалежна Україна отримала велику матеріальну і наукову спадщину в галузі лікувального туризму, і це має стати вагомим чинником оздоровлення нації, бути стратегічним і економічним ресурсом України на міжнародному ринку.

У цьому плані важливо розглянути сучасний стан санаторно-курортної інфраструктури в Україні, оскільки вона є передумовою і запорукою майбутнього розвитку лікувально-оздоровчого туризму.

Однією з найбільш серйозних небезпек для життєдіяльності туристів у рекреаційно-оздоровчому туризмі є небезпеки при відпочинку на водоймищах.

Розділ 2. Аналіз організації оздоровчого та лікувального туризму на підприємстві "Чорне море"

2.1 Загальна характеристика підприємства "Чорне море"

Назва підприємства (юр. адреса) Чорне море:бульв. Шевченко 242/1.Тип підприємства за формою діяльності:Туристичне агенствоФорма власності підприємства:Приватна.Контактні телефони, факс, адреса електронної пошти, сторінка в Інтернеті (якщо є):Тел.: 320448, (0472)325858, (050)657944 Прізвище, ім'я, по батькові керівника:Тютюнник О. Є.Номер ліцензії та дата її видачі:ліцензія Державної туристичної адміністрації України на турагентсдіяльніської діяльності АД № 156372 від 16 травня 2008 рокуШтатний розклад: - чисельність персоналу; - посади працівників. 2 працівника; 1 директор підприємства, 1 менеджер.Види туризму, якими займається: Внутрішні туризм, закордонний туризм (виїзний).Країни, або напрямки, за якими працює фірма:Турція, Єгипет, Таїланд,Туніс, Шри-Ланка.Країни, туристів яких приймає фірма:Росія, Білорусія, Польща.Регіони України (міста), в які направляє туристична фірма:Київська, Миколаївська, Вінницька, Запорізька, Львівська, Одеська, Полтавська, Тернопільська, та ін. області.Відношення, %: - груп туристів; - індивідуальних туристів Групи туристів - 70 %; Індивідуальні туристи - 30%Типи турів за метою:Культурні та пізнавальні, рекреаційні, спортивні, дитячі, зелені, ділові, паломницькі та наукові тури.Види туристських маршрутів: - наземний; - водний; - повітрянийВикористання наземних, водних та повітряних видів туристських маршрутів.Маршрути за видами засобів пересування: - залізничний; - авіаційний; - автобусний; - велосипедний; - пішохідний; - автомобільний.Застосовуються залізничний, авіаційний, автобусний, велосипедний, пішохідний, автомобільний, комбінований та інші види засобів пересування.Маршрути по конфігурації: - лінійний; - круговий; - радіальний; - комбінований.Можуть використовуватися лінійний, круговий, радіальний та комбінований маршрути конфігурації.Структура туристського потоку, %: - сільське-міське населення; - вікова структура; - соціальний склад (робітники, службовці, підприємці, студенти, учні). Міське населення-90%, сільське населення-10%; Діти-20%, молодь-40%, молоді люди-40%, люди середнього віку-10%, люди 3-го віку-10%; Робітники-10%, службовці-20%, підприємці-35%, студенти-20%, учні-15%.Сезонність поїздок, %: - літній період; - зимовий; - на протязі року Літні період - 65% поїздок, зимовий період - 20%, на протязі року - 15%.Забезпечення туристських формальностей: - оформлення закордонного паспорту; - відкриття візи; - митні формальності; - валютні формальності; - санітарно-епідеміологічні; - страхування.Зі згоди обох сторін забезпечуються всі туристські формальності: оформлення закордонного паспорту, відкриття візи, митні, валютні, санітарно-епідеміологічні формальності та страхування.Види туристських послуг: - транспортне забезпечення; - екскурсійне забезпечення; - харчування; - проживання; - послуги гіда; - іншіЗалежно від виду туризму та побажань клієнтів надаються транспортні, екскурсійні послуги, послуги харчування, проживання, послуги гіда та інші послуги.Наявність власного транспортного засобу:Туристське підприємство не має власного транспорту але співпрацює з приватними особами, які забезпечують транспортне перевезення туристів.Автоматизація технологічних процесів: - бази даних; Програмне забезпечення:Туристичне підприємство має технічні засоби (комп'ютери, сканери, факси та інше), що забезпечують обробку інформації на підприємстві. Сукупність програм і документації для реалізації можливостей інформаційної системи; Спеціальні інформаційні системи управління; Цифрові телефонні мережі; Мультимедійні системи;

2.2 Технологія розробки оздоровчого та лікувального туру на підприємстві "Чорне море"

Програма туру в Кавказькі Мінеральні Води.

Маршрут: Омськ - Кавсказські мінеральні води (м. Єсентуки)

Тривалість - 15 днів

Тур розрахований на людей різної вікової категорії.

Курортний комплекс "Перлина Кавказу" включає в себе з'єднані теплими переходами спальний та лікувальний корпуси, дієтичну їдальню, зал лікувальної фізкультури, клуб з танцювальним і кіноконцертним залами, бібліотекою, більярдною, дитячої ігровою кімнатою, баром. Територія санаторію є унікальний лікувальний парк з волейбольними майданчиками і тенісними кортами. Неподалік від оздоровниці знаходяться мінеральні джерела "Єсентуки-4", "Єсентуки-17", "Єсентуки-Нова".

На базі санаторію можлива організація семінарів, презентацій та ділових зустрічей будь-якого рівня. Також у "Перлині Кавказу" проводяться різноманітні культурно-розважальні заходи. Наприклад, щорічний Всеукраїнський фестиваль авторської пісні "Співочий джерело", що збирає десятки виконавців і тисячі відвідувачів. Не доведеться тут нудьгувати і любителям активного відпочинку, до послуг яких працює екскурсійне бюро, що пропонує захоплюючі екскурсії по визначних пам'ятках Кавказьких Мінеральних Вод.

Санаторій "Перлина Кавказу" - оздоровниця Російської профспілки працівників атомної енергетики та промисловості. Санаторій розташований в курортній зоні міста, поблизу мінеральних джерел "Єсентуки-4", "Єсентуки-17", "Єсентуки-Нова", оточений прекрасним парком. Санаторій являє собою комплекс, який включає з'єднаний теплими переходами спальний та лікувальний корпуси, їдальню, зал лікувальної фізкультури.

Розміщення: корпус на 207 місць.

- місцеві 1-кімн. номери з усіма зручностями (туалет, ванна) з ТБ, холодильником (1 поверх);

-місні 1-кімн. стандартні номери з усіма зручностями (туалет, ванна) з ТБ, холодильником;

-х кімнатні номери з вигодами на блок (2 + 2) (туалет, ванна) з ТБ, холодильником, балкон;

-місні номери "люкс" з усіма зручностями (туалет, ванна) з ТБ, холодильником;

-місні 2-кімн. номери "люкс" (телевізор, холодильник, кондиціонер, с / в обладнаний ванною, душова кабіна, с / в обладнаний біде, фен);

Сервіс: басейн (25х14, 5м.), Бар, бібліотека, караоке, більярд, сауна, магазин, спортивні майданчики, тенісний корт, танцювальний і кіноконцертний зали (DVD-екран), перукарня, косметичний кабінет, міжміський телефонний зв'язок, аптечний кіоск, екскурсії в міста-курорти та околиці КМВ, Домбай, Приельбруссі, стоянка автотранспорту.

Лікування: основний профіль: захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, печінки, печінки, підшлункової залози, кишечника, ендокринної системи (цукровий діабет, подагра, ожиріння, метоболіческій синдром), урологічні захворювання. Супутні захворювання: гінекологічні захворювання, хвороби опорно-рухового апарату, нервової системи, ЛОР-органів.

Лікувальна база: ванни: вуглекисло-мінеральні з підведенням природної мінеральної води, йодо-бромні, з лікувально-купальними солями, трав'яними солями, з пантгемом, піно-солодковий, біохімічна і клінічна лабораторії, кабінети УЗ та функціональної діагностики, рентгено-та ендоскопії. Є відділення: водо-та грязелікування, апаратної фізіотерапії, психотерапії, стоматології, кабінети: урологічний,кардіологічний, офтальмологічний, ЛОР, неврологіческіц, дермотологіческій, озонотерапії; зал ЛФК; душі: підводний, Шарко, циркулярний, висхідний, ваккумних-лазерний урологічний масаж, масаж класичний і сегментарний, ЕПС-масаж і ін

Консультації фахівців: ендокринолога, гінеколога, уролога, невролог, дерматолог, кардіолог, гастроентеролог, отоларинголог, окуліст, психолог.

Спеціалізовані програми: "Антистрес" (21 день), "Афродіта" (18 днів), "Лікування урологічних захворювань" (14 днів), "Двох сердець - одне рішення" (оздоровча програма для молодят) (7 днів).

У вартість входить: проживання, 3-х разове харчування (дієтичне, "замовне"), лікування за призначенням лікаря.

Примітка: при заїзді на термін менше 12 днів лікування надається за неповною програмі.

Додаткові послуги: ж / д квитки.

Діти: приймаються з 4 років.

Знижки: дітям з 4 до 14 років на основному і додатковому місці знижка - 20%.

Умови заїзду-виїзду: заїзд після 08-00 в перший день, виїзд на наступний день після закінчення дії путівки до 08-00.

Документи: ваучер БП "Орієнт", санаторно-курортна карта, страховий медичний поліс, паспорт. Для дітей - свідоцтво про народження, довідка про епідемічний стан, про щеплення.

У широкому спектрі надаються сервісні послуги:

Бажаючим подорожувати пропонуються унікальні екскурсії по визначних пам'ятках та історичних місцях Кавказьких Мінеральних Вод і Північного Кавказу: в Домбай, Теберду, Приельбруссі, Блакитні озера, Медові водоспади, долина нарзанів, гора Кільце, Замок Підступності і любові і т.д;

Ви можете побувати на екскурсіях в містах курортах: П'ятигорська, Єсентуках, Желєзноводську;

Для комфортного і приємного відпочинку в санаторії проводяться танцювальні вечори, вечори відпочинку, захоплюючі лекції, концерти, вечори з солістами державної філармонії, представниками культурно-просвітницьких установ;

До Ваших послуг - бар, більярдна кімната, шахи, дитяча кімната, аптека, різні магазини, бібліотека, міжміські телефони, замовлення таксі.

Поряд з санаторієм - величезний курортний парк з білків, мальовничими терренкурнимі маршрутами і прекрасними місцями начебто кольорових скель. Ну а якщо ви дбаєте про розширення культурних горизонтів вашої дитини, то варто організувати екскурсію в Тебердінскій заповідник, Домбай, Приельбруссі, Архиз, екскурсії по Лермонтовський місцях, в сусідні міста-курорти Кисловодська, П'ятигорськ, Залізноводська, на конезавод, в легендарний "Замок підступності і любові ". [1. ст. 67-68 ]

Калькуляція туру.

Вартість даного туру складається з витрат на розміщення, трансфер по Єсентукам, екскурсійне обслуговування, страхування.

Вартість проживання в готельному комплексі "Центральний" включає в себе організацію харчування туристів. Харчування дворазове за схемою сніданок - вечеря. Витрати на розміщення розраховуються за формулою (1):

Зр = Вн * Кн:

·Зр - витрати на розміщення, грн.;

·Сн - вартість за ніч, грн.;

·Кн - кількість ночей.

Підстановка даних в формулу (1) дозволяє визначити витрати на розміщення туристів в подорожі:

Зр = 350 *14 = 4 900 грн.

Витрати на авіапереліт розраховуються за формулою (2):

За / п = Са / б * 1:

·За / п - витрати на авіапереліт, грн.;

·Са / б - вартість авіаквитка Омські мін мінеральні води, грн.;

Підстановка даних в формулу (2):

За / п = 488,40 * 1 = 488,4 грн.

Витрати на трансфер розраховують за формулою (3):

Зт = Са / 1:

·Зт - витрати на трансфер, грн.;

·Са - вартість квитків до Єсентуків, грн.;

Підстановка даних в формулу (3):

Зт = 150 / 1 = 150 грн.

Витрати на екскурсійне обслуговування з вартості екскурсійного обслуговування в м. Кисловодському.

Витрати на екскурсійне обслугокурання розраховуються за формулою (4):

Зе/о = Се/о * Кч:

·Зе/о - витрати на екскурсійне обслуговування, грн.;

·Се/о - вартість екскурсійного обслуговування, грн.;

·Кч - кількість годин.

Підставка даних в формулу (4):

Зе/о = 150 * 12 = 1 800 грн.

Витрати на страхування туриста розраховуються за формулою (5):

Зс = Сд * Кд:

·Зс - витрати на страхування туристів, грн.;

·Сд - вартість страхового захисту на день, грн.;

·Кд - кількість днів.

Підставка даних в формулу (5):

Зс = 100 * 14 = 1 400 грн.

Основні витрати розраховуються за формулою (6):

Оз = Зр + За/п + Зт + Зе/о + Зс + Зп:

Підставка даних в формулу (6):

Оз = 4 900 + 488,40 + 150 + 1 800 + 1 400 = 8 738,40 грн.

Частка прибутку турагенства після успішної реалізації даного туру розраховується за формулою (7):

Пт = Оз * Кпт:

·Пт - прибуток турагенства, грн.;

·Кпт - коефіцієнт прибутку турагенства = 0,15.

Підстановка даних у формулу (7):

Пт = 8 738,40 * 0,15 = 1 310,76 грн.

Розмір комісійної винагороди тур агентів визначається за формулою (8):

Кв = Оз * Кк

·Кв - комісійна винагорода, грн.;

·Кк - коефіцієнт комерційної винагороди = 0,1.

Підстановка даних у формулу (8):

Кв = 8 738,40 * 0,1 = 873,84 грн.

Ціна даного туру включає в себе витрати на розміщення, харчування, екскурсії, транспортне і екскурсійне обслуговування, розмір прибутку туроператора і коефіцієнт винагороди турагента розраховується за формулою (9):

Цт = Оз + Пт + Кв + ПДВ

Підстановка даних у формулу (9):

Цт = 8 738,40 + 1 310, 76 + 873,84 = 10 923 грн. [13. ст. 392]

Висновки

Сучасна курортологія і фізіотерапія - це, насамперед, фізична реабілітація за допомогою кінезотерапії - "лікування рухом". Останніми роками на курортах України відроджуються традиційні теренкури, чудові паркові зони, гірські маршрути, стежки ближнього і дальнього лікувального туризму та інші способи, що в світовій курортній практиці позначаються терміном recreation facility (оздоровчі послуги).

Лікувальна дія ландшафтотерапії обумовлена безперервним чередуванням садів і лісів, полів тощо, що сприяє постійній зміні вражень, поліпшує настрій і діяльність всього організму. Прекрасний ландшафт і повітря різноманітної української природи, в поєднанні з ходьбою, справляють потужний оздоровчий ефект.

Особливості лікувально-оздоровчого туризму.

) Програма оздоровчих турів тривалістю, що найменше 3-х тижнів (21 день): через специфіки прийому процедур, по 10 процедур, які чергуються між собою, інакше, нічого очікувати досягнуть оздоровчий ефект.

2) Висока вартість турів розрахована на сегмент заможних людей.

) Споживачі - люди старшої вікової категорії (в моду ввійшов здоровий спосіб життя)

) Харчування на оздоровчих курортах повинен мати варіанти дієтичних столів.

) Основне відмінність вітчизняних санаторно-курортної системи від європейської, у тому, що основана на фундаментальній науковій базі. Перевагою європейських курортів є високий рівень стандартів обслуговування. [8. ст. 321]

Список використаних джерел та літератури

1. Бабов К.Д., Омеципський С.В., Леонова С.В., Нікіпелова О.М. Передумови та перспективи розвитку курортного комплексу України // Український географічний журнал. - 2005. - №2. - С. 67-68.

. Бейлик О.О. Рекреаційна географія : навч.-метод, комплекс дисципліни / О.О. Бейлик. - К. : Обрії, 2010. - 96 с.

3. Бейлик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України / О.О. Бейлик. - К.: ВЦ КНУ, 2009. - 396 с.

4. Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. - Донецьк: IEПД НАН України, ТзОВ "Юго-Восток", Лтд, 2001. - 270 с.

5. Карсекін В.І., Гопкало Л.М. Економіко-організаційні проблеми розвитку лікувально-оздоровчих закладів туристичної сфери в Україні // Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: Перспективи культурного та економічного розвитку / Праці Міжнародного Конгресу. - Трускавець, 2000. - С. 223-226.

6. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України. Навчальний посібник. -К.: Альтерпрес, 2007. - 369 с.

7. Масляк П.О. Країнознавство: підручник / П.О. Масляк. - 2-ге вид., виправл. і доповн. - К.: Знання, 2008. - 293 с.

8. Николаенко Д.В. Рекреационная география / Д.В. Николаенко. -М., 2001. - 321 с.

9. Смаль I.В. Туристичні та санаторно-курортні кластери в Україні: перспективи та проблеми створення / Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник.-К., 2002.- Вип. 4.- С. 214-216.

. Смаль I.B. Основи географії рекреації та туризму: навч. посіб. / І.B. Смаль. -Ніжин: НДПУ, 2004. - 105 с.

. Стафійчук В.І. Рекреалогія / В.І. Стафійчук. - К.: Альтпрес, 2006. - 263 с.

12. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В. Фоменко. - К.: ЦНЛ, 2007. - 311 с.

. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник. 3-тє вид., доповнене і перероб.- К.: Атіка, 2011.- 392 с.

14. Шаблій О. Основи загальної суспільної географії / О. Шаблій. - Л.: ЛШ, 2003. - 443 с.

. http://cherkassy.glo.ua/tyrism/turisticheskaya_firma_chernoe_more.html

КУРСОВА РОБОТА з навчальної дисципліни "Технологія і організація туристичної діяльності " на

Больше работ по теме: