Органiзацiя впровадження новітніх інформаційних технологiй в освіті

 

Міністерство освіти і науки України

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра державного управління та педагогічного менеджменту











Органiзацiя впровадження новітніх інформаційних технологiй в освіті

Курсова робота

Спеціальність 8.000009. Управління навчальними закладами




Повидиш Тетяна Петрівна

Науковий керівник -

ст. викладач кафедри методики початкової та природничо-математичної освіти Сумського ОІППО Коростіль Л. А.






СУМИ 2008

ЗМІСТ


Вступ

РОЗДІЛ 1.. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТІ

.1 Зміст та структура новітніх інформаційних технологій

.2 Перспективні напрями застосування компютерних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах

.3 Сучасний стан інформатизації міських та сільських загальноосвітніх навчальних закладів

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

.1 Вимоги до матеріальної бази закладів освіти, щодо впровадження інформаційних технологій

.2 Вимоги до вчителя, що бажає працювати з компютерним забезпеченням

.3 Вимоги до випускників 12-річної школи

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

компютерний інформаційний навчальний освіта

ВСТУП


Розвиток суспільства на сучасному етапі характеризується великим інформаційним потоком. Інформатизація є об'єктивним процесом у всіх сферах людської діяльності, у тому числі й освіті. Під впливом нових інформаційних технологій - комп'ютерних і комунікаційних - створюються сучасні інноваційні освітні технології. Інформатизація освіти як один із найважливіших засобів реалізації реформи системи загальної шкільної освіти та переходу до нових особистісно-орієнтованих технологій навчання є для України нагальною потребою.

У Національній доктрині розвитку освіти інформаційні технології задекларовано пріоритетним розвитком галузі, визначено програму поступової інформатизації такої системи, в якій буде впроваджено дистанційне навчання, комп'ютеризовано бібліотечну справу, навчання вестиметься за індивідуальними модульними навчальними програмами різних рівнів складності і електронними підручниками, в якій буде створено індустрію сучасних засобів навчання [4, с. 3]. Нові інформаційні технології в освіті дають змогу створити ефективну систему управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти, продуктивно організувати пізнавальну діяльність учнів з використанням нових навчальних засобів, кардинально впливаюти на систему форм та методів навчання. Використання комп'ютера як нового засобу навчання сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, урахуванню їхніх індивідуальних нахилів та можливостей, підтриманню діяльнісного підходу до організації навчального процесу, практичній реалізації різнорівневих навчальних завдань.

Перехід до нових інформаційних технологій у освіті потребує створення умов для їхньої розробки, апробації й впровадження, пошуку розумного поєднання нового із традиційним старим. Це вимагає вирішення цілого комплексу управлінських, психолого-педагогічних, навчально-методичних та інших проблем.

В освітньому процесі інформаційні технології можуть бути як обєктом вивчення, так і засобом навчання, виховання, розвитку й діагностики засвоєння змісту навчання, тобто можливі два напрямки використання інформаційних технологій у процесі навчання. При першому - засвоєння знань , умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей інформаційних технологій, до формування вмінь їхнього використання при вирішенні різноманітних завдань. При другому - інформаційні технології є потужним засобом підвищення ефективності організації навчального процесу.

Актуальність дослідження. У сучасному суспільстві відбувається реформування освіти, значна роль у цьому відводиться компютерізації. Важливість інформатизації освіти для суспільства підтвердив Закон України «Про національну програму інформатизації» ( 1998 р. ). І це, в першу чергу, стосується впровадження у навчальний процес нових інформаційних технологій, що сприяє інтенсифікації навчально-виховного процесу, дозволяє ефективно використовувати нові технології навчання і контролю.

Підвищення компютерної грамотності населення перебуває у прямій залежності від рівня підготовки освітянських кадрів щодо впровадження нових інформаційних технологій у школі. Тому проблема підготовки керівників закладів та вчителів у галузі інформаційних технологій постійно перебуває у центрі уваги науковців.

Обєкт дослідження - процес впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітні навчальні заклади.

Предмет - умови та шляхи впровадження компютерних технологій.

Мета - дослідити державне регулювання та стан впровадження нових інформаційних технологій у ЗНЗ на прикладі м. Конотопа та його району.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання дослідження:

зясувати сутність поняття нові інформаційні технології;

виявити перспективні напрями застосування нових інформаційних технологій в освіті;

визначити основні напрями регулювання процесу інформатизації освіти з боку держави;

проаналізувати сучасний стан впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітніх закладах освіти;

порівняти стан впровадження нових інформаційних технологій у міській та сільській місцевості;

сформулювати основні умови, що до ефективного впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітні заклади освіти;

порівняти стан впровадження інформаційних технологій у міській і сільській місцевості.

Для досягнення поставленої мети і розвзання окреслених завдань був використаний наступний комплекс методів: теоретичного пошуку - вивчення та аналізу філософської, юридичної, нормативної та спеціальної ( фахової ) літератури з означеної проблеми дослідження, методи аналізу, синтезу, порівняння, систематизації, та ін.

Теоретичне значення дослідження полягає в аналізі сучасного стану впровадження нових інформаційних технологій; аналізі основних напрямків впровадження нових інформаційних технологій та шляхів регулювання з боку держави; визначенні основні умови, що до ефективного впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітні заклади освіти.

Практична значущість отриманих результатів полягає в тому , що, результати дослідження можуть бути використані у процесі створення належних умов, щодо впровадження компютерних технологій у діяльності навчального закладу та організації навчального процесу.


РОЗДІЛ 1. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТІ


Початок XXI ст. приніс багато змін у всі сфери життя сучасного суспільства. Новітні інформаційні технології, що становлять на сьогоднішній день ядро інноваційних концепцій в освіті, набувають особливого значення і в навчальних закладах кардинально змінюють зміст різних видів діяльності.


.1 Зміст та структура новітніх інформаційних технологій


Поняття технології ввійшло в повсякденний педагогічний лексикон на початку 1990-х рр. із науково-технічних виробництв. Таке перенесення стало можливим завдяки тому, що, з одного боку, педагогічний процес був представлений як штучно створена керована система, а з іншого - інформатизацією освіти[4].

Інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання [16].

Процес інформатизації суспільства неминуче тягне за собою процес інформатизації освіти. Так у другій половині ХХ століття, поряд із традиційними інформаційними технологіями, що базуються в основному на "паперовому" (книги, газети і т.д.) і "плівковому" (фото, кіно) носіях, зявилися нові інформаційні технології, в основі яких лежать електронні засоби інформації. Серед останніх особливу роль зіграли ЕОМ (комп'ютери), які дозволяють швидко знаходити, передавати, обробляти, зберігати, тиражувати необхідну інформацію і автоматизувати інформаційні процеси. Тому в останні роки поняття «інформаційні технології» все частіше заміняють синонімами «комп'ютерні» або «нові».

Аналіз науково-педагогічних джерел [2, 4, 5, 10, 11, 16,18] показує, що у науковій літературі немає єдиного підходу до визначення терміну - нові інформаційні технології (НІТ). Трапляються синонімічні вирази, тісно повязані з поняттям «нові інформаційні технології», такі як «нові інформаційні технології навчання», „НТІ освіти, „технології компютерного навчання, „ЕКСЗТН - електронно-комунікативні системи, засоби та технології навчання тощо. Інформаційно-комунікаційні технології - це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, поширення, відображення й використання інформації <#"justify">Нові інформаційні технологіїЗасоби НІТМетоди НІТАпаратніПрограмніЕОМ, персональні ЕОМ, локальні і глобальні мережі, пристрої введення -виведення, засоби збереження великих обсягів інформації та інше сучасне периферійне обладнанняПрограмні комплекси, інформаційні системи, системи машинної графіки, системи мультимедіа та гіпермедіа, системи штучного інтелекту, програмні засоби міжкомп'ю-терного зв'язку тощоСистемний аналіз, системне проектування, методи передачі, збереження та захисту інформації, безпаперові технології, методи колективного використання різноманітних інформаційних ресурсів тощо

У закладах освіти, за О.М. Пєхотою, можна виділити два різновиди нових інформаційних технологій: НІТ навчання і НІТ освіти.

НІТ навчання - сукупність методів й технологій навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й передусім ЕОМ.

НІТ освіти, крім складових НІТ навчання, також складають нові засоби й методи керування системою освіти (запровадження баз даних учнів і педагогів, інформаційно-довідкові нормативні й методичні системи, телекомунікаційні системи між школами й установами освіти тощо) [12, с. 19].

У Національній доктрині розвитку освіти нові інформаційні технології задекларовано пріоритетним розвитком галузі, визначено програму поступової інформатизації такої системи, в якій буде впроваджено дистанційне навчання, комп'ютеризовано бібліотечну справу, навчання вестиметься за індивідуальними модульними навчальними програмами різних рівнів складності і електронними підручниками, в якій буде створено індустрію сучасних засобів навчання [8].

Реалізація даної програми відбувається поступово і у декількох напрямках.

Перший напрям пов'язаний зі становленням навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики. Точкою відліку є урядова постанова "Про заходи щодо забезпечення комп'ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес", прийнята у 1985 року. Ця постанова передбачала введення в 9-10 класах нового предмета "Основи інформатики та обчислювальної техніки". З оснащенням шкіл класами навчальної обчислювальної техніки з'явилася можливість проведення масових педагогічних досліджень з питань використання комп'ютерів у середній та вищій освіті.

Другий напрям пов'язаний з активним використанням комп'ютерів і комп'ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить з собою зміну предметного змісту всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти. Починаючи з 2000 року в Україні розроблено понад 20 найменувань педагогічних програмних засобів, що сприяє інтенсифікації навчального процесу з різних предметів[21].

Третій напрям пов'язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком процесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктурування знань, накопичуваних людством. Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людський комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна громадянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.

Шляхи виконання даної програми розроблені у нормативних державних документах та освітніх програмах [8]:

Введення в дію:

Закону України "Про Національну програму інформатизації" від 4 ютого 1998 року № 74/98-ВР <#"justify"> Назва районiв та мiст Всього шкiл І-ІІ, І-ІІІ ст. Всього дiтей Кiлькiсть компютерн-их класiвКiлькiсть компютерiв Середне на школуКiлькiсть компютерiв що застарiлиКількість дітей на 1-компютерКонотопський373198162346,29014м. Конотоп1879941121712,8-37

У сільській школі спостерігається тенденція «морального старіння» засобів ЕОМ. Тому, управлінцям необхідно вчасно звертати увагу на модернізацію компютерної техніки; намагатися закупати нову, залучаючи кошти спонсорів та громади.(Рис.1.1.)


Мал.1.1.

Порівняльна характеристика якісного складу компютерів школи

Аналіз показує, що має бути створена сучасна високоінформаційна, динамічна комп'ютерна база відповідно до стану розвитку науково-технічного прогресу, зокрема комп'ютерної техніки. Тобто комп'ютерна база, скажімо, середніх освітніх закладів повинна бути сучасною не тільки сьогодні, а й через два - п'ять років. А цього можна досягти, постійно поповнюючи її новою комп'ютерною технікою.

Програмне забезпечення. У книжкових магазинах можна купити предметні компютерні програми, посібники, що розробляються як у нас в Україні так і в Росії. Але не кожен з них задовольняє потребам школи. А яким критеріям і стандартам він повинен відповідати в загалі? Наскільки припустимим може бути те, що учень робитиме друковані матеріали не з книги, а з екрана монітора, що недобре впливає на його зір. Скільки анімацій оптимально повинно бути, щоб не перетворити уроки на «перегляд мультиків», і т.д. Кожен з цих аспектів висвітлено в наступних нормативних документах[1, с.261 - 268]:

Наказ МОН України від 15.05.2006 року № 369 „Тимчасові вимоги до педагогічних програмних засобів для загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, що створюються на державні кошти;

Наказ МОН України від 02.12.2004 року №903 „Правила використання компютерних програм у навчальних закладах;

Наказ МОН України від 02.06.2004 року №433 „Положення про порядок організації та проведення апробації електронних засобів навчального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів.

Програмне забезпечення, яке може бути застосоване в школі за ступенем його доступності можна поділити на дві категорії: комп'ютерні програми на CD (дорого, але зручніше);програми, які розташовані в мережі Інтернет (за умови доступності використання мережі в закладі освіти).

Щоб порівняти стан програмного забезпечення сільських і міських шкіл Сумської області, наведемо приклади діаграм по місту Конотопу і Конотопському р-ну [7]. (Рис.1.2.)

Мал.1.2.

Порівняльна характеристика рівня програмного забезпечення


Звертає увагу нераціональне використання прикладних компютерних програм. У сільських школах ще занадто низький рівень компютерної компетенції вчителів-предметників.

Фахівці по обслуговуванню. Цікавим є досвід країн, де учителям допомагають спеціальні асистенти, які супроводжують комп'ютерне забезпечення навчального процесу, що є досить поширеною практикою в системі шкільної освіти. Асистенти мають вищу університетську педагогічну освіту. Наша система освіти тільки теоретично передбачає наявність у загальноосвітньому закладі посади інженера або лаборанта з обслуговування компютерної техніки. Тому в школах фахівцями по обслуговуванню є вчителі інформатики. Аналізуючі викладацький склад по м. Конотоп і Конотопському р-ну дані можна узагальнити у вигляді слідуючої таблиці 1.3.[7].:


Таблиця 1.3.

Кадровий склад учителів інформатики

Назва районів та містВсього шкілУчителів інформатикиСпеціалістиНе фахівціПрограмне забезпеченняУчителі математики та фізикиІнші спеціальностіКонотопський район37278118405м. Конотоп1821812170Тільки 73% шкіл району мають вчителів інформатики, з них 30 % фахівці, ще 40% вважається умовно фахівцями. Звичайно, це вагомо впливає на рівень інформаційної компетентності учнів.

Школи міста забезпечені на 116% вчителями інформатики, з них 38% фахівці, ще 57% вважається умовно фахівцями [7]. (Рис.1.3.)


Мал. 1.3.

Порівняльна характеристика кадрового забезпечення вчителями інформатики


У сільській школі більший відсоток вчителів інформатики нефахівці, що негативно впливає на ефективність впровадження інформаційних технологій.

Звичайно, це вагомо відображається на рівні інформаційної компетентності учнів. Забезпеченість кадрами впливає на стан викладання предмету та варіативної складової. Так в школах міста курсом інформатики у початковій ланці охоплено 586 дітей (22%), у школах району 60 дітей (6%). Тому, керівникам закладів потрібно більше приділяти уваги інформаційній культурі вчителів

При наявності задовільної матеріальної бази, відмінного програмного забезпечення школи району на даному етапі не здатні вповній мірі забезпечити впровадження інформаційних технологій у навчальний процес. Причина очевидна - кадровий потенціал.

Інформаційна культура вчителя. Тут важливого значення набуває відповідна підготовка викладача до використання НІТ. Вона передбачає оволодіння вчителем певними уміннями та навичками, які свідчать про його досконале володіння компютером на рівні середньо досвідченого користувача. А саме - підготувати персональний компютер до роботи, прочитати перелік програм, запустити необхідну програму на виконання, вміти зберегти інформацію, скористатись принтером. Тобто - це вміння не лише застосування компютера як друкарської машинки. На превеликий жаль, більшість вчителів шкіл не готова до застосування НІТ саме з цієї причини.

Так, результати соціологічного опитування вчителів у Харкові та області показали, що лише 7, 6% із них є користувачами Інтернету [6]. Переважна більшість педагогів використовує традиційні літературні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані видання, повідомлення традиційних ЗМІ). Серед причин такого стану речей респонденти назвали, зокрема, недостатню підготовку в галузі сучасних інформаційних, педагогічних технологій (понад 38,2%), відсутність відповідного навчально-методичного, програмного забезпечення (63,2%). Також слід наголосити, що в Україні кожен сьомий працюючий учитель - пенсійного віку. Майже 45% із них - потенційні пенсіонери (стаж понад 20 років). Рівень їхньої компютерної грамотності становить 22% [6, с. 1-3].

Наявність значного педагогічного досвіду. З НІТ може працювати лише той вчитель, який користується всім арсеналом традиційних методик. Урок у компютерному класі вимагає від викладача додаткових психологічних та методичних зусиль. Результати дослідження Гирі О.О. у Сумському ОІППО показали, що із 120 педагогів, які викладають дванадцять базових предметів з інваріативної частини навчальних планів загальноосвітніх шкіл, 62% вважають, що компютери мають використовуватись лише на окремих етапах навчально - виховного процесу. Лише 38% учителів упевнені, що сучасні інформаційні технології мають стати невідємною частиною програми розвитку інформаційного простору школи[9, с. 121-123].

Можна помітити в цілому і таку тенденцію - молоді, недосвідчені вчителі, що добре знають компютер, хочуть, але не завжди вміють ефективно використовувати НІТ під час викладання предметів; досвідчені вчителі старшого покоління, що мають за плечима досвід та багатий арсенал засобів навчання і могли б ефективно використати НІТ, навпаки, переважною більшістю, через незнання компютера не застосовують його.


РОЗДІЛ 2. УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ


Україна робить лише перші кроки у формуванні інформаційного суспільства. І те, наскільки успішно вона зможе «вписатися» у цей загальносвітовий процес, значною мірою залежить від розвитку освіти, впровадження новітніх технологій навчання, уваги держави до освітньої галузі. Аналіз умов впровадження НІТ дає змогу урізноманітнити підходи до формування державної політики інформатизації освіти.


.1 Вимоги до матеріальної бази закладів освіти, щодо впровадження інформаційних технологій


Роль сучасних засобів навчання є вагомим фактором інформатизації всесвітньої освіти. За даними VI щорічної Міжнародної громадської організації «Всесвітній економічний форум - 2006», в якій приймало участь 122 країни, завдяки зразковій нормативно-правовій базі та чіткій політиці держави з поширення інформаційних технологій лідирують Данія, Швеція, Сінгапур. У першу десятку ввійшли Фінляндія, Швейцарія, Нідерланди, США, Ісландія, Великобританія і Норвегія. Росія за рівнем розвитку інформаційних технологій посіла 70-те місце, а Україна лише 75-те.[20]

Впровадження НІТ у загальноосвітні заклади вимагає від держави значних матеріальних і людських ресурсів, що спрямовані на створення у ЗНЗ кабінетів інформатики та інформаційно-комунікативних технологій (КІІКТ). КІІКТ призначені для формування інформаційно-освітнього і культурного середовища, які створюється з використанням апаратно-програмних засобів, інформаційно-програмних технологій та інших сучасних засобів навчання[1, с. 254].

Основною метою створення КІІКТ є забезпечення належних умов для проведення навчально-виховного процесу та розвязання загальноосвітнім навчальним закладом завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту базової та повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 14.01.04 р. №24.

Завданнями КІІКТ є:

створення кабінету інформатики;

забезпечення технічних і методичних передумов для формування інформаційної культури учнів, учителів, навчальної діяльності учнів засобами новітніх технологій;

наступності між ступенями освіти, єдності між теоретичними і практичними складовими змісту освіти;

профільного навчання у старшій школі.

КІІКТ створюються згідно „Положення про кабінет інформатики та інформаційно-комунікативних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого Наказом МОН України 20.05.04 р. № 407 на виконання постанови КМ України від 05.05.01 р. № 436 „Про затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, компютирізації сільських шкіл на 2001-2003 роки та у відповідності до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою КМ України від 14.06.00. р.№ 964. Положення визначає основні вимоги і до матеріально-технічного, і до навчально-методичного забезпечення кабінету[8]. Динаміку виконання постанови КМ України від 05.05.01. р. № 436 по Сумській області можна розглянути на Рис. 2.1.

Мал. 2.1. Забезпеченість компютерними класами по Сумській області

Стан виконання програми на місцях Рис. 2.2.



Мал.2.2. Забезпеченість компютерними класами


Аналіз діаграм дозволяє зробити висновки, що у сільській школі, починаючи з 2002 року, спостерігається тенденція «морального старіння» засобів ЕОМ, яка з роками зростає. Тому, управлінцям необхідно памятати, що через 3 роки компютерна техніка починає «застарівати», і вчасно звертати увагу на модернізацію компютерної техніки, залучаючи бюджетні та спонсорські кошти.

Ефективне впровадження НІТ у ЗНЗ вимагає розробки нових комп'ютерно-орієнтованих методичних систем навчання для всіх без винятку предметів - нового змісту навчання, засобів, організаційних форм і методів навчання, підготовки, супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом [5]. Вони повинні бути розраховані на значний ухил у самостійну, дослідницько-творчого характеру навчальну діяльність як учнів так і вчителів. Широке використання поряд з традиційними технологіями навчання нових комп'ютерно-орієнтованих, дозволить активізувати пізнавальну діяльність учнів і вчителів з одного боку, і значно інтенсифікувати спілкування учнів і вчителя, всього навчального процесу з іншого боку. Такі методичні системи навчання здатні й повинні розробляти лише фахівці у відповідних предметних галузях, і в першу чергу педагоги. На сьогоднішній день до створення педагогічних програмних засобів (ППЗ) залучені фахівці АПН України[1, с. 265]

Особливого значення у створенні і розробці нових методик навчання набувають сучасні засоби навчання, зокрема комп'ютери та їх програмне забезпечення. При цьому можна виділити два їх типи:

ППЗ, розраховані на зменшення часу спілкування учня і вчителя або на навчання без вчителя;

ППЗ, розраховані на інтенсивне спілкування учнів і вчителя за рахунок ефективного використання засобів ІКТ і звільнення учнів від необхідності витрачати значний час на виконання технічних, рутинних операцій, коли вони практично не спілкуються з учителем.

Очевидно, обидва типи ППЗ являють собою дві неподільні та доповнюючи одна одну протилежності, що повинні в тій чи іншій мірі використовуватися в різних видах навчальної діяльності [18].

Оснащення навчального процесу подібними засобами навчання дає можливість вилучити зі змісту шкільних предметів значну частину матеріалу, присвяченого технічній стороні дослідження готових інформаційних моделей, які можна не вивчати або вивчати далеко не всім, і додати нові розділи, що мають важливе теоретичне і прикладне значення.

Значною перешкодою до широкого впровадження й ефективного використання засобів ІКТ в навчальному процесі, якомога швидкого створення і поширення ППЗ, розробки нових комп'ютерно-орієнтованих методичних систем навчання, які органічно поєднують традиційні методичні системи і сучасні засоби організації інформаційних процесів, є майже повна відсутність відповідного комп'ютерно-орієнтованого навчально-методичного забезпечення. Сучасні комп'ютерно орієнтовані методичні системи навчання повинні бути спрямовані перш за все на:

цілісне сприйняття досліджуваних явищ, з'ясування їх сутності, зв'язків між окремими їх проявами;

змістової сторони отримуваних формальних розв'язків;

розвиток синтетичного, образного мислення поряд із логічним, аналітичним;

абстрагування від технічних деталей аналізу моделей досліджуваного явища;

постановку проблем, висування гіпотез, побудову інформаційних, зокрема математичних, моделей досліджуваних процесів і явищ;

матеріальну інтерпретацію отриманих за допомогою комп'ютера результатів.

Зміст Державної програми інформатизації освіти [8] на базі комп'ютеризації шкіл, використання комп'ютерної техніки та програмного забезпечення достатньо повно і науково обґрунтовано розкриває шляхи, форми, методи, способи, прийоми вирішення поставлених завдань. Теоретично, а на окремих етапах і практично, проблема розв'язується позитивно. Однак практика підтверджує, що є об'єктивні умови, на які треба зважати, аби успішно реалізувати програму.

По-перше, має бути створена сучасна високоінформаційна, динамічна комп'ютерна база відповідно до стану розвитку науково-технічного прогресу, зокрема комп'ютерної техніки. Тобто комп'ютерна база, скажімо, середніх освітніх закладів повинна бути сучасною не тільки сьогодні, а й через два- п'ять років. А цього можна досягти, постійно поповнюючи її новою комп'ютерною технікою.

По-друге, інформатизація освіти потребує постійного оновлення і створення нового програмного забезпечення, програмно-педагогічного забезпечення, комп'ютерних навчальних засобів, зокрема мультимедійних.

По-третє, необхідно збільшити кількість висококваліфікованих педагогів у галузі комп'ютерної техніки і відповідного програмного забезпечення, програмно-педагогічного забезпечення, комп'ютерних навчальних засобів.


.2 Вимоги до вчителя, що бажає працювати з компютерним забезпеченням


Сучасний учитель - різнобічно розвинена людина, яка володіє високим рівнем самопізнання i здатністю до саморозвитку, з яскраво вираженим почуттям особистої відповідальності, уміє самоактуалізуватися й самореалізуватися в соціальнокультурній ситуації, динаміка якої сьогодні різко підсилюється. Слід зауважити, що в умовах широкого використання засобів сучасних інформаційних технологій в навчальному процесі, значно зростають вимоги до професійної підготовки вчителя, до обсягу його знань, культури мови, спілкування, поведінки.

Специфічними компонентами основ інформаційної культури вчителя слід вважати [3, с.18]:

вміння використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для підготовки, супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом і навчально-пізнавальною діяльністю учнів;

вміння добирати найбільш раціональні методи і засоби навчання, враховувати індивідуальні особливості учнів, їх запити, нахили і здібності;

вміння ефективно поєднувати традиційні методичні системи навчання із новими інформаційно-комунікаційними технологіями.

Підготовка вчителів є також важливою сферою запровадження комп'ютерних технологій у контексті підвищення якості освіти в розвинутих країнах Європи та світу. Цікавим є досвід країн, де інформаційно-комунікаційні технології викладаються як окремий предмет або вони є засобом викладання інших предметів. Учителям-предметникам нерідко допомагають спеціальні асистенти, які супроводжують комп'ютерне забезпечення навчального процесу, що є досить поширеною практикою в системі шкільної освіти. Асистенти мають вищу університетську педагогічну освіту [16]. За даними Всесвітньої доповіді ЮНЕСКО [19] у всьому світі стали більше використовувати засоби й мережі цифрових інформаційних технологій у галузі освіти. На 1998 р. учителі досить обмежено застосовували їх у навчальному процесі, оскільки школи не були достатньо оснащені комп'ютерними засобами навіть у найрозвинутіших країнах. Нині перед педагогічною громадськістю світу стоїть проблема підготовки вчителів для роботи в умовах швидкого поступу інформаційних та комунікаційних технологій, хоча такі технології, як кінофільми, відеофільми, телебачення та радіо, продовжують відігравати велику роль в освіті всіх країн. Важливо зазначити й те, що європейські вчителі переважно набувають навичок роботи на комп'ютері не під час навчання в університеті, а вже пізніше, у процесі підвищення кваліфікації (різноманітні навчальні та тренінгові програми) та практичної роботи [16]. Слiд зазначити, що нині в Україні також розпочато роботу щодо запровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес. Одним із напрямків є досвід всесвітньо відомої корпорації INTEL, яка інвестує значні кошти в освіту у світовому масштабі та працює у 48 країнах. Зокрема, освітні програми та проекти INTEL спрямовані на розбудову доступу до інформаційних технологій і змістову частину запровадження інформаційно-комунікативних технологій в навчальний процес. Особливу роль INTEL відводить підготовці вчителів. Голова Ради директорів корпорації INTEL Крейг Барретт наголошує: «Ми повинні дати студентам та школярам усі необхідні вміння для побудови успішної кар'єри в майбутньому. Насамперед цими знаннями ми маємо забезпечити вчителів, щоб вони могли передати свій досвід школярам. Щоб від них ішов перший поштовх до майбутніх змін у підходах та методах навчання. Технології дають змогу вчителям легко ділитись успіхами та досвідом по всьому світу. Вони дають розуміння того, що реально вже зроблено і що потребує особливих зусиль. За допомогою технологій можна змінити методи й підходи в освітній практиці, і це дозволить учителям бути лідерами, лідерами у своїй галузі, в освіті» [20]. Проте питання, пов'язані зі створенням умов удосконалення професійної компетентності вчителів сільських шкіл, не були об'єктом наукового дослідження, хоча це є одним із аспектів забезпечення високої якості освіти. Особливої гостроти проблема вдосконалення професійної компетентності набула в останні роки, адже докорінні зміни цілей і цінностей суспільної свідомості, потреба більш активної діяльності з метою запровадження в практику роботи інших підходів, інноваційних технологій, сучасних засобів навчання, поліпшення інформаційного і методичного забезпечення, створення умов для розвитку особистості в умовах полікультурного освітнього простору вимагають компетентного, висококваліфікованого вчителя, що забезпечить відповідний рівень знань учнів. У звязку з цим постають нові завдання і перед курсами підвищення кваліфікації педагогічних працівників - дати грунтовні теоретичні та практичні знання й вміння впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, використання яких на уроках повинно стати нормою в освіті.

.3 Вимоги до випускників 12-річної школи


Модернізація шкільної освіти у 12-річній школі обговорюється нині на основі компетентнісного підходу, що розглядається як давно назріла альтернатива традиційній знаннєвій парадигмі. Відомо, що наша система освіти відзначалася своєю орієнтованістю на глибокі й всебічні знання. Це було й для багатьох залишається предметом гордості. При цьому звичайно не враховувався такий інтегральний показник, як якість життя, що забезпечують собі (суспільству) люди, підготовлені в тій чи іншій системі освіти. Школа не розглядала випускника щодо того, чи відбудеться він на роботі, чи володіє він якостями, необхідними для створення нормальних умов життя й успішного функціонування в цих умовах.

Настав час оцінювати освіту за тим, які вміння вона формує для досягнення життєвих успіхів. Це погляд, який виробляється не «зсередини» системи освіти й оцінює те, що було (у школі, на уроці), а «збоку», від суспільства, яке ставить вимоги до випускника з погляду його готовності до майбутнього. І головним у багатьох випадках виявляється те, що в шкільній освіті є найслабшим - уміння самостійно працювати, приймати рішення, спілкуватися тощо[15].

Важливим фактором для запровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес є досягнення учнями певного рівня інформаційної грамотності. Інформаційну грамотність важливо відрізняти від володіння інформаційними технологіями - використання комп'ютера, інших джерел інформації. Вона є ширшим поняттям, яке, без сумніву, передбачає володіння інформаційними технологіями, але далеко не обмежується цим. Інформаційна грамотність акцентує увагу не тільки на пошуку, але й на оцінюванні, обговоренні, використанні інформації.

До поняття iнформаційної грамотностi входять ті вміння, які є основою самоосвіти, які не тільки допомагають учневі освоювати конкретний зміст, а й розвивають уміння вчитися протягом усього життя, планувати своє навчання, контролювати його результати, підвищують особисту відповідальність за результати своєї роботи. Формування інформаційної грамотності має стати частиною роботи більшості навчальних курсів[12, с. 35-38].

Важливо проаналізувати зміст iнформаційної грамотностi. У цілому він сприяє визначенню потреби в інформації, її ефективному пошуку, критичному оцінюванню інформації, включенню її до індивідуальної бази знань, використанню для визначених цілей, розумінню економічних, правових, соціальних проблем доступу до інформації та її використання.

Як бачимо, цей зміст істотно відрізняється від того уявлення про інформаційну (комп'ютерну) компетентність, до якого ми вже звикли. Особливо цікавим є, на наш погляд, перший пункт, що стосується вміння визначити потребу в інформації; вважаємо його справді першочерговим і недостатньо розробленим у наших методиках. Не менш важливим за сучасних умов є останній пункт про значення різних аспектів доступу до інформації та правил її використання. Звичайно, потрібні та важливі й інші сторони інформаційної грамотності. Кожен з наведених аспектів розроблений у стандартах освiти досить докладно: сформульовано цілі й ті показники (відповідні дії), що дають змогу говорити про досягнення певного рівня. Вважається, що загальна спрямованість формування iнформаційної грамотностi є подібною для всіх дисциплін, усіх рівнів освіти. Відмінність стосується насамперед складності матеріалу, що використовується в роботі, рівнів сформованості конкретних компетенцій, швидкості виконання окремих дій тощо[12, с. 56-68]. Спробуємо охарактеризувати зміст iнформаційної грамотностi бiльш розгорнуто.

. Визначення потреби в інформації. Важливим свідченням визначеного рівня інформаційної грамотності є вміння побачити необхідність додаткової інформації для відповіді на те чи інше запитання. Відомо, що вчитель ставить проблему й визначає потрібну інформацію для її розв'язання, але це не є виправданим. Адже вміння побачити проблему, зрозуміти необхідність додаткових відомостей для її обґрунтованого розв'язання є надзвичайно важливим не тільки у навчанні, а й у інших сферах повсякденного життя. Уміння ставити запитання, усвідомлювати, що для відповіді на те чи інше з них, бракує інформації, знати, що її можна знайти в тих чи інших інформаційних джерелах, сприяє прийняттю обґрунтованих рішень[3, с. 25].

Вважається, що інформаційно грамотний учень може визначити природу й розміри необхідної інформації. При цьому він бере участь в обговоренні проблеми, формулює запитання, що уточнюють, яка саме інформація потрібна; використовує загальні джерела інформації для ознайомлення з проблемою, визначає наявність (відсутність) потрібних відомостей; розрізняє ключові поняття й терміни в потрібному полі інформації; розуміє, що знання організоване за дисциплінами й що це впливає на доступ до інформації; розрізняє мету та призначення потенційної інформації для тієї чи іншої аудиторії (навчальна, наукова, науково-популярна, література для певного віку дітей та ін.); визначає придатність потрібної інформації; переглядає початкову інформацію для пояснення, ревізії, уточнення проблеми.

. Ефективний пошук інформації. Центральною частиною проблеми інформаційної грамотності є ефективний пошук потрібної інформації, формування вміння її знаходити в різних джерелах - періодичні видання, книги, Інтернет та ін. Крім того, доцільним є залучення учнів до збирання первинної інформації за допомогою анкетування, інтерв'ю тощо.

Інформаційно грамотний учень ефективно здійснює пошук потрібної інформації, використовує комп'ютер та інші технології. При цьому він знаходить найбільш прийнятні методи доступу до інформації; будує й застосовує ефективні дослідницькі стратегії (складає план, визначає ключові слова, синоніми, терміни для інформаційної потреби, добирає словник спеціальної лексики); використовує різні пошукові системи, класифікації, індекси в бібліотеці чи на сайті; листи, інтерв'ю та інші види первинної інформації; оцінює відповідність знайденої інформації поставленій меті й визначає, чи потрібна альтернативна інформація, інші методи пошуку; виділяє, записує, обробляє інформацію та її джерела; виписує потрібні відомості, цитати [11, с. 105].

. Критичне оцінювання інформації. Не менш важливим є критичне оцінювання інформації, особливо, коли її кількість постійно зростає, а якість украй невизначена.

Інформаційно грамотний учень оцінює інформацію та її джерела критично. При цьому він читає текст і знаходить головні ідеї, викладає поняття своїми словами, знаходить матеріал для цитування; перевіряє й порівнює інформацію з різних джерел для оцінювання її надійності, точності, авторства, часу, точки зору чи упереджень; аналізує структуру й логіку аргументів і методів; розуміє суперечності в інтерпретації; розпізнає взаємозв'язок ідей і комбінує їх у попередньому формулюванні, що, можливо, вимагає додаткової інформації; порівнює нові знання з тими, що були раніше, для визначення важливості, суперечностей та інших характеристик; визначає придатність інформації для потреб дослідження, вивчає іншу точку зору в літературі; вирішує, чи вилучити (включити) добуту інформацію; оцінює розуміння й інтерпретацію інформації під час обговорення її з однокласниками, експертами, практиками; визначає, чи достатня здобута інформація, переглядає використані джерела й використовує в разі потреби інші [15, с. 58].

. Включення інформації до індивідуальної бази знань, використання інформації для визначених цілей. Важливою ознакою інформаційної грамотності є вміння учня пов'язати нову інформацію з тією, що йому була відома раніше, усвідомити її зв'язок з уже наявними знаннями, знайти для нової інформації місце у вже сформованих когнітивних структурах. Без цього нові відомості залишаються марним вантажем і не можуть бути ефективно використані.

Інформаційно грамотний учень застосовує нову інформацію й ту, що вже була в нього, для планування й виконання визначеної дії. При цьому він добирає й організує зміст так, щоб нові відомості доповнювали попередні, були відповіддю на запитання, які виникли через брак інформації; визначає, чи суперечить нова інформація власній системі цінностей, і робить кроки для усунення розходжень; використовує нову й попередню інформацію для планування й створення продукту або виконання дії; веде журнал щодо пошуку, оцінювання, обговорення інформації; використовує цифрові дані, переносячи їх у новий контекст; міркує над минулими успіхами, помилками, альтернативними стратегіями; ефективно тлумачить результат для інших, обираючи засіб комунікації й формат, що відповідають меті роботи й очікуванням аудиторії; висловлюється чітко, використовує цитати, відповідний дизайн [15, с.61].

. Розуміння економічних, правових, соціальних проблем доступу до інформації та її використання. Інформаційна грамотність включає освоєння правових, етичних норм користування інформацією.

Інформаційно грамотний учень розуміє економічні, правові, соціальні, етичні проблеми доступу до інформації та її використання (авторське право, вільний і платний доступ до інформації тощо). При цьому він дотримує законів, етичних правил доступу до інформаційних ресурсів і їх використання; виявляє розуміння того, що таке плагіат, і не демонструє чужу роботу як свою [2, с. 348].

Як бачимо, це детально окреслює те, чого треба навчитися, щоб бути інформаційно грамотним. Маємо визнати, що ці аспекти навчання не є сильною стороною нашої школи, і час вимагає значних змін у цій галузі. Причому йдеться не тільки і, можливо, не стільки про спеціальні програми, а про використання певних видів діяльності в щоденній роботі з усіх предметів, на всіх ступенях освіти. Очевидно, що проблема інформаційної грамотності - вкрай важлива, складна і багатоаспектна, вона потребує від учителя щоденної скрупульозної роботи, спрямованої на формування потреби в нових знаннях, умінні їх здобувати та застосовувати. Так само очевидною є гостра потреба в наукових дослідженнях цієї проблеми, у підготовці належного навчально-методичного забезпечення.


ВИСНОВКИ


Початок XXI ст. приніс багато змін у всі сфери життя сучасного суспільства. Новітні інформаційні технології становлять на сьогоднішній день ядро інноваційних концепцій управління, викладання у школі та ВНЗ, набувають особливого значення.

Аналізуючи особливості сучасного стану можна стверджувати, що проблема впровадження інформаційних технологій - вкрай важлива, складна і багатоаспектна, вона потребує від керівництва, учителя щоденної скрупульозної роботи. Так само очевидною є гостра потреба в наукових дослідженнях цієї проблеми, у підготовці належного навчально-методичного, правового забезпечення. Робота в цьому напрямку інтенсивно проводиться. Було сформовано законодавчу базу, введенно в дію: Закон України "Про Національну програму інформатизації" від 4 ютого 1998 року № 74/98-ВР <#"justify">Довідник учителя хімії в запитаннях та відповідях. /Упоряд. С.В. Василенко. - Х.: Веста: Видавництво „Ранок, 2007. - 528 с.

Драчук М. Інформаційні технології у професійній підготовці лікарів і фармацевтів. // Діалог культур: Україна в світовому контексті: Філософія освіти: Зб. наук. праць. - Львів. Сполох, 2002. - С. 341-350.

Жалдак М. И. Система подготовки учителя к использованию информационных технологий в учебном процессе. - М., 1989. - 48 с.

Корсунська Н. Про визначення поняття «технологія навчання». Аналіз ситуації // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1997. -№ 2. - С. 27-32.

Кульчицький І. Вплив сучасних комп'ютерних інформаційних технологій та традиційні методики навчання / Вісник Львів. ун-ту. Серія педагогічна. - 2001. - Вип. 15. - Ч. 2. - С. 177-185.

Ніколаєнко С. М. Сільська школа - осередок духовності і культури народу // Освіта України. - 2006. - №2-3. - С. 1-3.

Освіта Сумщини. Стан проблеми здобутки 2006-2007 роки / Інформаційно-статистичний збірник. - Суми, 2007. - 91 с.

Освіта в Україні. Нормативна база. - К.: КНТ, АТ1КА, 2006. - 492 с.

Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (16-17 квітня 2008 року, м. Суми). - Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 420 с.

Пасечник В.В. Использование компьютеров в процессе обучения//Актуал. пробл. средств обучения биол., геогр. и зоолог. в шк. и вузе: Сб. тезисов докл. Междунар. науч.-практ. конф. 29-31 января 2002 г. - М., 2002. - С. 11-12.

Пєхота О. Педагогічні технології з позицій педагогіки розвитку дитини // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2001. - Вип. 2.-С. 103-111.

Пєхота О. М. Освітні технології: Навч.-метод, посіб. - К., 2001.

- 128 с.

Рак В. Інформаційні засоби і технології в освіті / Вісник Львів. унту. Серія педагогічна. -2001. - Вип. 15. - Ч. 2. - С. 201-205.

Сікорський П. І. Аналіз традиційних технологій навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2000. - № 2. - С. 66-73.

Сікорський П. І. Технологізація навчання і проблеми засвоєння знань / Діалог культур: Україна у світовому контексті: Філософія освіти: зб. наук. праць. - Львів: Сполох. 2002. - Вип. 8. - С. 57-69.

Сергеева Т.А. Новые информационные технологии и содержание обучения // Информатика и образование. - 1991. - №1. - С. 3-10.

Тверєзовський В. До проблеми впровадження інформаційних технологій у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1999. - № 2. - С. 121-125.

Шолохович В.Ф. Информационные технологии обучения// Информатика и образование - 1998. - №2. - С.5-13.

<http://www.polpred.com/free/>unesco/2.htm - Всесвітня доповідь ЮНЕСКО про комунікацію та інформацію в 1999- 2000

лідерами у своїй галузі, в освіті».

<http://www.compu->terra.ru/focus/34370/ <http://terra.ru/focus/34370/> - России нужны цифровые преобразования.

<http://www.osvita-@>sumy.ua


Міністерство освіти і науки України Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра державного управління та педагогічного менеджмен

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ