Ординалістська теорія поведінки споживача

 

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Полтавський національний університет імені Ю.Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

Кафедра економічної теорії та регіональної економіки

Курсова робота

з дисципліни Мікроекономіка

на тему: "Ординалістська теорія поведінки споживача"

Науковий керівник:

Шинкаренко Р.В.

Роботу виконала:

Барська Є.В.

Полтава

План

Вступ

. Вибір споживача з ординалістських позицій

. Криві байдужості,їх карта. Гранична норма заміщення благ

. Бюджетні обмеження і можливості споживача

. Рівновага споживача

. Рівняння рівноваги: ординалістський підхід

Висновки

Література

Вступ

Усі люди, як споживачі різних благ, щодня стикаються з проблемою вибору. Які продукти харчування споживати? Який одяг носити? В яку школу віддати дітей? Яким транспортним засобом добратися на роботу? Який театр чи концертний зал відвідати? Ми часто вирішуємо ці проблеми навіть не задумуючись: підсвідомо. Але існує цілий розділ мікроекономіки, що займається вирішенням саме таких проблем. Згідно з порядковою (ординалістською) теорією споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий за інший. Мета цієї курсової роботи - викласти основні положення орди налістської теорії поведінки споживача, дати пояснення вирішенню проблеми максимізації корисності від споживання товарів або послуг при заданих цінах і відомому рівні доходу.

споживач благо ординалістський ціна

1. Вибір споживача з ординалістських позицій

Ординалістське визначення корисності грунтується на передумові, що споживач здатний класифікувати альтернативні можливості задоволення. Отже,максимізація корисності в ординалістській теорії визначається не лише кількістю споживчих блах,а й через споживчі переваги.[3,18 c.]

Ординалістський підхід на основі виявлених переваг виходить з того, що раціональний споживач знає, чого він бажає, він може порівнювати набори товарів, його поведінка несуперечлива, він послідовний у своєму виборі і обирає кошик, якому віддає найбільшу перевагу. Суттєвим є те, що споживач віддає перевагу певному набору товарів. Тепер не потрібно знати, наскільки кошик А корисніший за кошик В, досить того, що кошику А надається перевага. Наданням переваг певному кошику споживач визначає порядкову корисність кошиків, робить порядкове їх ранжирування. Порядковими є змінні, які можна розташувати у певній послідовності без виміру кількісної різниці. Впорядкованість наборів благ за ступенем їх привабливості для споживача називають порядковою вимірністю корисності або ординальною корисністю ( від лат. ordinalis- порядковий).[2,73 c.]

Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживач поводиться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні.Купуючи що-небудь у магазині чи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, що задовольняє наші потреби. Але одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття "уподобання споживача".

Уподобання споживача - це система цінностей людини щодо благ, це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб. Крім уподобань, на споживацький вибір впливають ціни благ та доходи споживача (рис.1)

Рис.1.Фактори, що впливають на споживацький вибір

Отже, споживацький вибір - це прийняття та реалізація рішень на підставі уподобань, ціни благ та доходів споживача з метою максимізації задоволення його потреб.

Споживацький вибір - поняття суто індивідуальне, але є загальні, типові для більшості людей закономірності, що дозволяють з високою мірою вірогідності прогнозувати поведінку споживачів.

Умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам.

.Здібність до ранжування альтернатив:

а)це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання;

б)якщо є дві альтернативи, споживач може або віддавати перевагу одній з них, або вважати їх рівноцінними.

.Транзитивність потреб споживача:

а)це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв'язок між різними ступенями задоволення потреб;

б)якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, то це означає, що набір А має перевагу перед набором С;

в)транзитивність означає узгодженість у віддані переваги.

.Більша кількість товару має перевагу над меншою:

а)передбачається, що споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні;

б)йдеться про те, що потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими.

Для повнішого розуміння наведених вище умов споживацького вибору і застереження від можливих помилок уточнимо і деталізуємо деякі їх особливості:

.Порівняння різних альтернативних благ здійснюється без будь-якого спеціального критерію: достатньо індивідуальних уподобань споживача.

.Система уподобань у кожного споживача своя, тому необхідно аналізувати споживацький вибір конкретної особи.

.Споживацький вибір стосується певного моменту часу, тому що з часом можливі зміни уподобань індивіда.

.Уподобання споживача та його реальний вибір - речі досить віддалені між собою, так як "бажати" і "могти" - не одне і теж. Для більшості "Мерседес" привабливіший, ніж "Таврія", але дозволити його собі можу ть лише одиниці.

.Смаки та уподобання споживача є суб'єктивними, але це ні в якому разі не применшує важливість їх вивчення. Адже вони впливають практично на всі галузі людської діяльності: на деякі безпосередньо -- виробництво одягу, парфум, а на інші - більш завуальовано.

.Збільшення кількості блага (з додатною корисністю) в наборі завжди робить даний набір привабливішим навіть тоді, коли людина сама не може спожити одночасно такої кількості блага (передозування перетворює благо па ангиблаго). Це пояснюється тим, що завжди можна відкласти частину блага на майбутнє споживання або обміняти його на інше благо.

.Потрібно враховувати принцип "за інших однакових умов", адже важко порівнювати, наприклад, квартири в різних містах або площі землі без врахування їх рельєфу, розміщення та родючості.[1,37-38 c.]

Припущення щодо уподобань завжди стосуються однієї особи: У колективі (наприклад, в одній сім'ї) уподобання можуть не співпадати, - для кожного члена родини привабливішим може бути інший набір. Ситуація з неспівпадінням уподобань називається парадоксом Ерроу: за транзитивності уподобань кожного з індивідів може виникати нетранзигивність колективних уподобань. Споживчі рішення завжди розглядаються на певний момент часу. Вони стійкі в часі, якщо інші умови залишаються незмінними, а поведінка споживача несуперечлива.

Спочатку розглянемо "модель бажаного"', тобто поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик. На ринку існує множина споживчих кошиків. Серед них споживач завжди може знайти такі кошики, які є однаково привабливими для нього, тому що вони мають однаковий рівень корисності. Набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називається набором байдужості: споживачу байдуже, який набір обрати.[2,73-74 c.]

2. Криві байдужості,їх карта.Гранична норма заміщення благ

Крива байдужості - це геометричне місце точок,кожна з яких є такою комбінацією двох товарів Х і У,що споживачу байдуже,яку вибрати(Рис.3)[3,20 с.].

Рис 2.Побудова кривої байдужості.

Побудуємо криву байдужості за допомогою тривимірного графіка(рис.2). На осях Х та Y відкладемо кількості товарів X і Y, на осі Z - сукупну корисність цих двох благ. Якби споживач мав лише одне благо X, то сукупна корисність від його споживання зростала б по кривій 0D, якби споживач купував лише благо Y, то сукупна корисність зростала б по кривій ОС.

Припустимо, що для кількості блага X, рівній 0С, його корисність становитиме величину DG. Така сама величина корисності для блага Y дорівнює CF для кількості OF, отже, DG = CF. Оскільки величина корисності є однаковою, споживачу байдуже - мати 0G блага X чи OF блага Y.

Так само може бути представлена множина інших комбінацій благ X і Y з рівною корисністю, яка відповідатиме сукупній корисності кількості OF блага Y або ОС благаХ. Ми одержимо ряд точок {А, В і т.д.) на кривій CD і площу корисності CFGD для комбінацій благ ON і ОМ і т.д. Ці комбінації благ X і Y будуть байдужими для споживача, оскільки мають однакову корисність.[2,75c.]

Рис. 3.Крива байдужості. Карта кривих байдужості, Y - обсяги споживання відповідних товарів; U, U1, U2,U3 - криві байдужості.[1,39 c.]

Множина еквівалентних з точки зору споживача наборів благ створює поверхні байдужості. Кількість поверхонь байдужості нескінченна, - кожна людина має свої уподобання, що і відображають системи поверхонь байдужості. Окремий випадок поверхонь байдужості складають двопродук- тові набори товарів. Для двопродуктових кошиків поверхні байдужості можуть бути зображені набором кривих, які називаються кривими байдужості або індиферентності.

В ординалістській моделі криві байдужості стали новим інструментом аналізу, замінивши поняття граничної корисності. Поняття корисності.залишається, але відкидається її числовий вимір. Вперше криві байдужості для аналізу поведінки споживача застосував Ф. Еджворт, пізніше цей метод вдос коналили Слуцький, Парето, Хікс та інші. Найбільш поширеною є модель Хікса.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. З'єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву байдужості.[2,74 c.]

Крива байдужості представляє функцію, яка є окремим випадком кардиналістської функції корисності, що має тільки дві змінних. Математично - це лінія рівня функції корисності. Лінією рівня функції корисності називається сукупність значень аргументів, для яких функція постійна:

TU = U(X, Y); U(X, Y) = const.

Ринковий кошик (споживчий кошик) - це комбінація товарів X і У для споживання їх протягом певного часу.[4, 20 c.]

Споживач не розрізняє набори товарів X і У, які розташовані на кривій байдужості U. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості - це засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб (рис. 4). На графіку зображені три криві байдужості, але реально існує безліч таких кривих, які можуть бути представлені для кожного з можливих рівнів корисності.Карта кривих байдужості складається з безлічі ліній, що не перетинаються.[1,39 c.]

Карта кривих байдужості являє собою множину кривих байдужості для різних наборів благ[3,21 c.].

Ординалістська функція корисності, що описує набір кривих байдужості, являє собою впорядковану множину кардиналістських функцій:

TU = U(,,...,TUk), (Рис.3)

де ,TU2,..., - кардиналістські функції корисності, аналогічні, які відповідають кривим байдужості Ul,U2,...,Uk.

Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і залежить від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість товарів є неповними замінниками, то їхні криві байдужості є монотонно спадними, опуклими до початку координат, як зображені на графіку 4.

Рис.5. Властивості кривих байдужості: а) криві байдужості є монотонно спадними функціями; б) криві байдужості не перетинаються

Властивості кривих байдужості:

Криві байдужості не можуть перетинатися, оскільки кожна крива відповідає конкретному рівню корисності. Якби криві перетиналися, це означало б, що кошик точки перетину має не один, а декілька рівнів корисності, що суперечить припущенню щодо транзитивності уподобань споживача (рис. 5.б).

Криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності, оскільки вища крива дозволяє споживачу одержувати більшу кількість обох благ порівняно з нижчою. Споживач завжди прагне досягти найвищої з можливих кривих.

Криві байдужості мають від'ємний нахил, с спадними для абсолютної більшості благ. Від'ємний нахил кривої байдужості означає, що споживач повинен відмовитись від деякої кількості одного блага, щоб мати можливість одержати додаткові одиниці іншого блага і залишитись на тому ж рівні корисності. Позитивний нахил кривої є неможливим, оскільки кошики будуть містити більшу або меншу кількість обох товарів й не належатимуть до одного набору байдужості.(Рис.5.а)

В міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється. Гранична норма заміни товару с спадною, оскільки готовність споживача до заміни товару Y товаром X зменшується з наро щуванням споживання X.

Проаналізувавши смаки і уподобання споживача за допомогою кривих байдужості, ми бачимо, що існує множина споживчих кошиків з різним спів- відношенням товарів, які дають однакове задоволення споживачу. Споживач бажає обрати якнайвищу криву байдужості з найбільшою кількістю товарів у кошику. Визначившись щодо власних уподобань, він, однак, повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, нам потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.[2,79-80 c.]

Існують групи товарів і послуг, що мають криві байдужості особливого типу:

.Повні субститути (замінники) - товари, які повністю можуть бути замінені один одним з постійним коефіцієнтом заміни (рис.6).

Криві байдужості для повних субститутів. Криві байдужості для повних доповнень

Карти кривих байдужості для повних субститутів склададаються із серій паралельних прямих, оскільки MRSyx постійна по мірі пересування вздовж кривої байдужості.

Повні субститути, для яких MRSyx= 1, одержали назву гомогенів.

Наприклад, якщо покупець вважає, що пляшка кефіру,куплена в будь-якому магазині міста, ідентична, то це гомогенний товар..Якщо два літри молока, купленого в магазині, за своїми якостями рівноцінні літру молока, купленого на базарі, то маємо повний субститут з MRSxy= 2.

. Повні доповнення - товари, які можуть споживатися в фіксованій пропорції.

Карти кривих байдужості для повних доповнень (рис.7) показують, що для споживання товару X у певній кількості погрібна певна кількість товару Y. їх співвідношення визначене точками, розташованими на прямій, яка виходить із початку координат під кутом, визначеним мінімальним необхідним співвідношенням:

для набору а це (х0, у0);

для набору b - (xj, уі), хоч будь-який із товарів можна придбати додатково у будь-якій кількості.

Шкідливі товари - це та група товарів, споживання яких шкідливе для споживача. Прикладом є інтенсивність функціонування підприємств і забруднення навколишнього середовища. Криві байдужості для таких товарів (рис. 8, а) показують, що з інтенсифікацією виробництва зростає забруднення навколишнього середовища.

Тепер побудуємо криву байдужості, яка відображає взаємозв'язок між забрудненням навколишнього середовища і компенсацією цієї обставини у вигляді збільшення кількості робочих місць. Тут спостерігається парадоксальне явище: виявляється, людина звикає до шкідливих впливів, вимагаючи все менше компенсацій (рис.8, б), тобто крива байдужості є опуклою догори функцією.[1,41-43 c.]

Рис.8. Криві байдужості для шкідливих товарів.

Гранична норма заміщення благ. Аналізуючи криві байдужості, необхідно звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Якщо для спрощення ситуації розглянути набір споживача, що складається лише з двох благ, наприклад, молока і хліба, то зменшення споживання молока на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання хліба і навпаки. При цьому споживач буде на одній і тій самій кривій байдужості, тобто отримуватиме однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (субституції) - це кількість товару Y, від якої споживач відмовився б, щоб отримати ще одну одиницю товару X, залишаючись на цій же кривій байдужості.

Рис.9. Гранична норма заміщення

Як бачимо на рис.9, зменшення обсягу споживання товару X на Х (Х2- X,) компенсується збільшенням споживання товару У на У (У2 - У,).

Тому граничну норму заміщення (MRSXY) можна розрахувати так:

MRSXY = ( Y/X)

Гранична норма заміщення завжди виражається від'ємним числом (MRSxy < 0), адже Х < 0, оскільки < . На це потрібно звернути особливу увагу, тому що деякі автори, щоб показати, що MRSXY < 0, помилково ставлять перед дробом знак "-". Насправді ж цей "мінус" не потрібний, оскільки він "захований" у самому Х.[1,43 c.]

. Бюджетні обмеження і можливості споживача

Як зазначалося, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету.

Бюджет - це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:

.Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та Y (наприклад, котлети та пиріжки).

.Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження.

.Споживач не дає та не бере кредити.

У цьому випадку дохід споживача дорівнюватиме всім його витратам:

І = РхХ + PyY,

де Рх і PY - ціни відповідних благ, наприклад, булочки і молока.

За рівнянням І = РхХ + PyY можна визначити набори товарів X та Y, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що І = 20 грн., Рх= 1 грн., а Ру = 2 гри., варіанти можливих наборів наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Набори товарів, що можуть бути придбані за певних бюджетних обмежень

Набір товарівN1N2N3N4N5N6Булочки,шт.048121620Молоко,л.1086420

Цю залежність можна подати графічно (рис.10).[1,44 c.]

Рис. 10. Лінія бюджетних обмежень

Всі точки,розташовані на бюджетній лінії або під нею,-всередині трикутника O,- досяжні для споживача,всі точки над бюджетною лінією-недосяжні.Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів X і Y,видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.Оскільки рівняння бюджетного обмеження представляє собою рівняння прямої,то графік можна побудувати за двома екстремальними точками:набору товарів танабору товарів .

Лінія бюджету приривається в точці ,що відповідає ринковому кошику з максимальною кількістю товару Y,яку можна купити на доход у 20 грн.Пересуваючись вздовж лінії бюджету донизу від точки до точки ,споживач змінює комбінацію товарів у кошику.Він збільшує видатки на товар X і скорочує видатки на товар Y.Точка переривання на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару X,яку можна купити за умови витрачання на нього усього тижневого доходу.

Бюджетне обмеження показує компроміс,на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами:щоб одержати додаткову одиницю одного товару,він повинен відмовитися від певної кількості іншого.[2,90 c.]

Лінія бюджетних обмежень - це всі ті набори товарів X та Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = Y/Х = -Px/Py.

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X.

Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід зменшується - то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація (рис.11). [1,45 c.]

Рис.11. Вплив змін доходу та цін на лінію бюджетних обмежень

Зміни цін впливають на бюджетну лінію по різному,в залежності від того на які товари і в якій пропорції вони змінюються.Якщо доход споживача залишається незмінним,а ціни обох товарів пропорційно зростають,його купівельна спроможність зменшується,відбувається скорочення реального доходу,бюджетна лінія зміщується паралельно початковій донизу.За пропорційного зниження цін обох товарів реальний доход споживача зросте,бюджетна лінія зміститься паралельно вгору.

У ситуації, коли всі величини змінюються одночасно і пропорційно,наприклад зростає номінальний доход споживача тта ціни обох товарів,що що характерно для періодів інфляції,лінія бюджету не змінить свого положення.При одночасному пропорційному зростанні цін обох товарів їх співвідношення не змінюється,отже,не змінюється і нахил бюджетної лінії.Якщо ціни зростуть у два рази і одночасно подвоїться доход,купівельна спроможність споживача не зміниться.

Аналіз бюджетної лінії дозволяє узагальнити її властивості:

бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків.

бюджетна лінія має відємний нахил,-це означає,що споживач готовий відмовитися від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого.

зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз,відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача.

зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії,що також впливає на купівельну спроможність споживача. [6,30-32 c.]

Важливою складовою фінансової системи держави є фінанси домашніх господарств.Домогосподарство, як і будь-яка інша економічна одиниця, здійснюючи управління власними фінансовими активами та фінансовими зобовязаннями, вимушене діяти в умовах бюджетних обмежень, оптимально формуючисвій бюджет і відстежуючи його виконання.

У сучасній зарубіжній науковій літературі проблемам бюджетних обмежень економічних субєктів приділяється велика увага. Зокрема, бюджетні обмеження підприємств досліджують М. Дюатрипонт,Е. Маскін, Дж. Роланд, К. Ченганг; бюджетніобмеження у сфері державних фінансів - Ш. ОКоннелл та Д. Ветцель; бюджетні обмеження домогосподарств - С. Бломкуїст.На жаль, вітчизняні науковці приділяють недостатньо уваги дослідженню фінансових аспектів економічної поведінки домогосподарств, в тому числі і в умовах бюджетнихобмежень. Виокремимо (мабуть, єдину)ґрунтовну наукову розвідку В. Мортікова стосовно дослідження впливу державної політики на зміни та жорсткість бюджетних обмежень. Проте на сьогодні в Україні відсутні комплексні дослідження фінансової поведінки домогосподарств, в тому числі і мотиваційних чинників прийняття ними фінансових рішень з урахуванням ймовірних ризиків в умовах постійної зміни бюджетних обмежень. Усе зазначене вище обумовлює актуальність теми наукового дослідження. Метою статті є аналіз основних чинників, що впливають на зміну бюджетних обмежень домогосподарств і, відповідно, наформування їхніх фінансових рішень з урахуванням необхідності попередження різноманітних економічних ризиків.

Загалом бюджетне обмеження домогосподарства визначають як обмеженість витрат домогосподарства величиною його доходів. Під впливом різноманітних факторів,які прямо чи опосередковано впливають на доходи сімї (наприклад, державних заходів щодо підтримки домашніх господарств; наявності вакансій на ринку праці; спроможності людини здобувати відповідну освіту;доступу членів домогосподарства до різноманітних факторів виробництва і, відповідно, різних джерел доходів тощо), бюджетне обмеження домогосподарства може зазнавати суттєвих змін. При переході від адміністративно-командної до змішаної економічної системи спостерігаються дві взаємодоповнюючі одна одну тенденції стосовно бюджетного обмеження домогосподарства: його звуження(це повязано з тим, що раніше отримувані від держави безкоштовні блага в сучасних умовах громадянам уже доводиться оплачувати) та його розширення (в умовах ринку,крім трудових, зявилося багато інших джерел доходів, а також можливостей отримати різні кредити). В умовах адміністративно-командної економіки домогосподарства намагалися отримувати якомога більше благ із суспільних фондів споживання (скажімо,безкоштовні путівки в санаторії, будинки відпочинку тощо), проте вони були доступні окремим категоріям населення, котрі мали привілеї та пільги.

Активний вплив на формування бюджетних обмежень домогосподарств здійснює держава, переслідуючи при цьому певні цілі.

Скажімо, у деяких країнах від прибуткового оподаткування звільняються суми, які спрямовуються домогосподарствами на оплату навчання, щоби стимулювати процеси підвищення освіченості населення та нагромадження людського капіталу. Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV, до переліку витрат, дозволених для включення до складу податкового кредиту, належать кошти, сплачені платником податків на користь установ освіти для компенсації вартості навчання такого платника податків або іншого члена його сімї першого ступеня споріднення. У низці країн для сімей, де є студент, передбачаються спеціальні субсидії, а студентам надаються ґранти за бюджетні кошти.

Політика держави стосовно розширення бюджетних обмежень домогосподарств іноді може мати суто адресний характер. Наприклад, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено надання податкових соціальних пільг таким категоріям платників податків, як самотні матері, а також батьки, що мають на утриманні дитину-інваліда або трьох чи більше дітей у віці до18 років.

Розширення або звуження бюджетних обмежень домогосподарств з боку держави може здійснюватися за допомогою зміни величини заробітної плати працівникам бюджетної сфери; зміни розміру соціальних виплат, включаючи пенсії; зміни системи оподаткування доходів громадян; регулювання співвідношення доходів населення та цін на споживчі товари тощо. Останнім часом в Україні у кожному з цих напрямків відбуваються істотні зрушення. Зокрема, значно розширилися бюджетні обмеження домогосподарств, котрі мають високі доходи, які раніше були обєктом прогресивного прибуткового оподаткування. Серйозні зміни відбуваються й у системі державного соціального забезпечення і страхування. Так, монетизація пільг,проведена в деяких пострадянських державах, змінює характер бюджетного обмеження домогосподарства: замість низки пільг (безплатний проїзд у громадському транспорті,безкоштовні ліки) відповідні категорії громадян отримують певну грошову суму.

У більшості країн світу практикується розширення бюджетних обмежень деяких домогосподарств за рахунок безкоштовного надання їм продуктів харчування, послуг. В Україні держава надає дотації частині населення при оплаті житлово-комунальних послуг. Так, у першому кварталі 2007 року величина отриманих пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг у розрахунку на одне домогосподарство становила 21 грн. на місяць.Однак держава не сприяє розширенню бюджетного обмеження стосовно благ не першої необхідності та благ, споживання яких не дає позитивного зовнішнього ефекту.

Поширеним явищем у ринковій економічній системі є розширення бюджетного обмеження домогосподарства через позики.Хоча заради справедливості варто зазначити, що і за умов адміністративно-командної економіки окремі товари тривалого користування можна було купити в розстрочку, надавався банківський кредит для індивідуального будівництва житла. Проте за рахунок цих кредитів фінансувалася лише невелика частина всіх витрат домогосподарства, тому що отримання кредиту обмежувалося багатьма умовами, а порядок його погашення був досить жорстким.

Актуальною на сьогодні для країни є проблема розширення бюджетного обмеження домогосподарства за рахунок надання йому довгострокових кредитів на купівлю житла. При цьому квартира, яка купується або перебуває у власності покупця, стає своєрідною заставою такого кредиту. Однак за нинішнього досить низького рівня доходів переважної частини населення і нестабільності їх отримання іпотечне кредитування залишається доволі проблематичним.Останніми роками характерною особливістю вітчизняних реалій стало розширення бюджетних обмежень домогосподарств за рахунок тіньових доходів, зокрема виплати заробітної плати "в конвертах". Виник своєрідний парадокс: у 2004 році в середньому по Україні витрати населення перевищували їхні офіційні доходи на 42,3%, а величина тіньових доходів у розрахунку на одну особу становила 45 грн. на місяць, тобто за найскромнішими підрахунками загальна сума таких доходів сягала 6,5 млрд. грн. на рік На жаль, ситуація у цій сфері не зазнала кардинальних змін і до сьогодні.

До форм розширення бюджетного обмеження належить і надання особистих позик або взаємне кредитування домогосподарствами одне одного, яке у нашій державі значного поширення набуло у 90-их роках минулого століття. В Україні (на відміну від західних країн, де психологія населення досить індивідуалістична) доволі значними є внутрішньосімейні фінансові потоки, а також широко практикується матеріальна підтримка між родичами. Тому допомога батьків дорослим дітям і навпаки дає змогу розширювати бюджетне обмеження одних домашніх домогосподарств за рахунок інших.

Особливе місце у зміні бюджетних обмежень домогосподарств посідає успадкування рухомого та нерухомого майна. Держава регулює цей процес через оподаткування доходу, отриманого платником податків у результаті прийняття ним у спадщину коштів,майна, майнових або немайнових прав. В Україні такий дохід обкладається податком за нульовою ставкою до вартості успадкованої власності членами родини першого ступеня споріднення, що стимулює її передачу близьким родичам.

Домашні господарства, звичайно ж, намагаються здійснювати вплив на бюджетне обмеження у бік його розширення. Проте існують доходи та фактори, що взагалі не піддаються впливу домогосподарств. До таких факторів належать: заробітна плата працівників бюджетної сфери; пенсії, соціальна допомога;стипендії і грошове забезпечення учнів та курсантів; доходи від банківських вкладів; інфляція (адже домогосподарства не можуть впливати на величину своїх реальних доходів).Водночас, домогосподарства мають змогу впливати на величину таких доходів, як заробітна плата працівників приватного сектора; орендна плата, що її одержують домогосподарства, які здають в оренду своє майно тощо.

Одним із напрямків державної політики є регулювання мякості бюджетного обмеження домогосподарств. Держава може надавати їм можливість помякшувати бюджетні обмеження, дозволяючи борги (скажімо,з оплати комунальних послуг). Так, заборгованість українського населення з оплати житлово-комунальних послуг (газ, вода, тепло) станом на 10.03.2007 року становила 8349,2 млн. грн.

Таким чином, будь-які заходи держави,що спрямовані на зміни в соціальних стандартах життя, впливають на економічну поведінку домогосподарств і, відповідно, прийняття ними фінансових рішень через зміну їхніх бюджетних обмежень.

. Рівновага споживача

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис.12).

Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Рис. 12. Рівновага споживача

Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Досягнувши рівноваги споживач не має стимулів до зміни структури споживання,за інших рівних умов не існує жодної можливості покращити його стан.Будь-який інший набір товарів або недосяжний,або належить поверхні байдужості нижчого рівня.Саме тому точка є точкою рівноваги споживача.

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень І до кривої байдужості U2, то це означає, що у точці А3 нахил цих двох ліній збігається(нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці).

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою. Наприклад, студент, що споживав молоко і булочки, вирішив обмежити споживання молока, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною до такої кривої байдужості. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості булочок, що може придбати студент залежно від його бюджету (рис.13).

Рис.13.Кутова рівновага Рис..14. Кутова рівновага споживача(X-антиблаго)

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на молоко чи значно зростуть на будочки. Якщо споживач взагалі не захоче відмовлятися від булочок заради молока, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.

Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один із товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості; замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через зайву вагу споживач взагалі не хоче вживати калорійні булочки, тоді його приваблюватиме той набір, де менше булочок,а рівновага(максимізація корисності)досягати меться у точці, що відповідає максимальній кількості молока, яку він може придбати, виходячи з бюджету (рис.14).

Адже споживач ніколи добровільно не придбає антибла- го. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить користь, називається точкою насичення.[1,46-48 c.]

. Рівняння рівноваги:ординалістський підхід

Розглянемо пару абсолютно необхідних благ за співвідношенням між параметрами кривих байдужості та бюджетною лінією у стані рівноваги.

Абсолютно необхідними є блага, відсутність яких не компенсується ніякою кількістю інших благ, тобто в наборі споживача є хоч невелика кількість кожного з цих благ.

Геометрично, мовою поверхонь байдужості, це означає, що поверхня байдужості не торкається осі, на якій відкладається кількість абсолютно необхідного блага (рис.3).

З абсолютної необхідності благ випливає, що у стані рівноваги (А*, В*):

А* > 0, В* > 0, А* + В* = І. (1)

Іншими словами, кожне благо наявне у меню, а бюджет використовується повністю.

Нехай для повного набору благ, для якого виконується (1), має місце:

MRSAB<-PA/PB.(2)

За означенням граничної норми заміни MRSAB = ДВ / АА, де АА, АВ - обсяги зміни споживання благ, зауважимо, що величини АА та АВ завжди матимуть різні знаки (одна з величин буде від'ємною, друга - додатною). Звідси:

В = MRSabA. (3)

Змінимо наше "меню" на величини А та В, при цьому виходячи з означення граничної норми заміни привабливість нового набору благ не зміниться. Чи зміниться сума коштів, потрібна для забезпечення нового набору благ?

Початковий набір позначимо через (А, В). Зміни формують нове "меню": (А + А, В + В), яке коштує:

І + І = (А + А) + (В + В) = А + РвВ + А + РвВ.

Перші два доданки правої частини рівняння збігаються з І. Отже, бюджет внаслідок змін у споживанні благ змінився на величину:

I=+.

Замінимо у останньому виразі величину зміни споживання блага В через величину зміни споживання А, використовуючи (3). Маємо:

І = А + РвВ = А 4- A = (РА + ).

Враховуючи припущення (2), можна дати таку оцінку:

РА + < РА - Рв (РА/) = 0.

Тоді:

І/ А =РА + < 0.

Якщо вважати А > 0, то за припущення (2) I < 0. А це означає, що збільшення споживання блага А спричиняє економію витрат споживача. Але, враховуючи означення граничної норми заміни, можна сказати, що при цьому нове "меню" з погляду уподобань споживача не гірше за попереднє.

Отже, припущення (2) про те, що гранична норма заміни за абсолютною величиною перевищує відносну ціну першого блага, приводить до логічного висновку: з погляду уподобань споживача за цих умов існує не гірше "меню" і до того ж дешевше (див. рис.15, точка N є більш "дешевою" порівняно з точкою К). Можна також перейти з дешевшого меню до дорожчого (у межах бюджету!) і "смачнішого" (точка М).[1,48-49 c.]

Отже, якщо гранична норма заміни першого блага другим за абсолютною величиною перевищує відносну ціну першого, то існує привабливіший набір цих благ. Тому при наявності умови (2) рівновага не спостерігатиметься. Цілком аналогічна ситуація спостерігатиметься при

> - РА/Рв.

У цьому випадку можна досягти економії бюджету за того самого рівня корисності, зменшуючи споживання блага А і відповідно збільшуючи споживання блага В.

Рис. 3.15. Випадки, коли |MRSAB| > PA/PB i |MRSAB| < РА/ Рв

Поліпшити кондиції набору благ неможливо лише за умови MRSAB = - PA/PB. Тобто, коли гранична норма заміни першого блага другим збігається з відносною ціною першого блага. У цьому випадку нахил кривих байдужості (точніше, тангенс кута нахилу дотичної до кривої у даній точці) та бюджетної лінії збігаються. Крива байдужості, на якій перебуває точка, не може "увірватись" до області можливого, бо мас з нею лише одну спільну точку - вона лише дотикається до бюджетної лінії.[4,29 c.]

Можна зробити висновок:

У стані рівноваги гранична норма заміни першого блага другим збігається з відносною ціною першого блага.

Тобто у стані рівноваги

= /

Останнє рівняння є рівнянням рівноваги з ординалістських позицій.

Висновки

Ординалістське визначення корисності грунтується на передумові, що споживач здатний класифікувати альтернативні можливості задоволення. Отже,максимізація корисності в ординалістській теорії визначається не лише кількістю споживчих блах,а й через споживчі переваги. Ординалістська версія поведінки споживача, яка грунтується на аналітичному апараті кривих байдужості, відкидає необхідність кількісного вимірювання корисності і передбачає лише порядкове ранжирування споживачем множини споживчих наборів. Ординалістську функцію корисності представляє крива байдужості, яка відображає множину наборів благ однакового рівня корисності. Вона являє собою "модель бажаного", описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який споживчий кошик. Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і залежить від ступеня замінності благ у споживанні. Гранична норма заміни визначає кількість одного блага, від якої повинен відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого блага:

MRSху =-AY / АХ = AMUх / AMUу.

Із застосуванням аналітичного інструменту кривих байдужості поняття граничної корисності в теорії поведінки споживача замінюється категорією граничної норми заміни одного блага іншим, закон спадної граничної корисності - законом спадної граничної норми заміни благ. Аналіз двох версій поведінки споживача показує, що, незважаючи на відмінність аналітичних підходів, вони дають один і той самий результат: гранична норма заміни благ є співвідношенням їх граничних корисностей. Споживач може легко змінювати комбінацію товарів у ринковому кошику без втрат рівня корисності.

Література

1.Лісовий А.В. Мікроекономіка:навчальний посібник -Київ.ЦУЛ.2003 р.,36-51 с.

. Косік А.Ф.,Гронтовська Г.Е. Мікроекономіка:навчальний посібник-Київ.Центр навчальної літератури.2004 р.,73-88 с.

.Шевченко А.Ф.,Шевченко О.М.Мікроекономіка:навчальний посібник-К.:Зовнішня торгівля.2009 р. 18-24 с.

.Ватаманюк О.З.Мікроекономіка:навчальний посібник-Львів "Інтелект захід",2004 р.24-29 с.

.Базилінська О.Я.,Міліна О.В,Мікроекономіка(2-ге видання)-Київ.Центр учбової літератури.2005 р. 70-74 с.

. Безугла В.О.,Постіл І.І. Мікроекономіка:навчальний посібник.-Київ.:Центр учбової літератури,2007.-32-35 с.

.Науковий журнал "Світ фінансів"-Тернопіль.2008 р.

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України Полтавський національний університет імені Ю.Кондратюка Фінансово-економічний факультет Кафедра ек

Больше работ по теме: