Оподаткування прибутку підприємств

План

Вступ

Розділ 1

.1 Набуття неприбутковою організацією права користуватись податковою пільгою

.2 Вимоги до статутних документів

.3 Виключення організації з Реєстру неприбуткових організацій та установ

.4 Оподаткування неприбуткових організацій та установ

Розділ 2

.1 Показники податкової декларації для обчислення податку на прибуток підприємства (згідно даної мені декларації).

.2 Визначення ПДВ та ставки ЄСВ

.2.1 Показники для визначення податоку на додану вартість.

.2.2 Визначення класу економічного ризику підприємства згідно ставки Єдиного Соціального Внеску

.3 Показники для визначення строку корисного використання основних засобів(ОЗ).

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Законодавство України не виділяє неприбуткові організації як окремі види юридичних осіб, тому для одержання ознаки неприбутковості недостатньо лише зареєструватися як громадській чи благодійній організації або непідприємницькому товариству чи установі. Спеціальний статус як платника податків надається у порядку, передбаченому п. 7.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 від 28.12.1994 р. (далі - Закон № 334/94) та нормативними актами, прийнятими відповідно до цього закону. Найважливішими процедурами є реєстрація як платника податку на прибуток і податку на додану вартість. Водночас можна подати заяву про присвоєння ознаки неприбутковості і включення в Реєстр неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр), який веде Державна податкова адміністрація України (далі - ДПА України). Від цього залежатиме, які види доходів організації буде звільнено від податку на прибуток, а в окремих випадках і звільнення від податку на землю. Щодо податку на додану вартість, то від нього звільнено деякі види діяльності, але окремі організації жодних пільг не мають. За умови виконання вимог, передбачених п. 7.11 Закону № 334/94, організація може бути визнана неприбутковою та одержати пільги з оподаткування окремих видів своїх доходів відповідно до наданого їй податковим органом чотиризначного коду. Присвоєння коду здійснюють місцеві органи державної податкової служби , адже саме ці органи ведуть облік платників. Тому ознака неприбутковості надається за місцем знаходження платника податку, а ДПА України веде тільки реєстр усіх неприбуткових організацій[5].

Розділ 1

.1 Набуття неприбутковою організацією права користуватись податковою пільгою

Порівняно з положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Податковий кодекс запровадив новий порядок набуття неприбутковою організацією права користуватись податковою пільгою.

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що неприбуткові організації набували статусу неприбуткових з моменту їх державної реєстрації.

Тепер, відповідно до пункту 157.12 Податкового кодексу, право неприбуткової організації на користування пільгами з оподаткування виникає лише після внесення такої організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ органами державної податкової служби в порядку, встановленому законодавством.

В період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такий порядок був встановлений Положенням про реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим Наказом ДПА України № 232 від 11.07.1997 р.

Новий порядок включення в Реєстр неприбуткових організацій та установ, який би враховував вимоги Податкового кодексу, невиданий, тому порядок включення до Реєстру на момент написання цієї статті невідомий[2].

.2 Вимоги до статутних документів

податковий пільга прибуток ставка

Порівняно з положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Податковий кодекс розширив вимоги, які ставляться до статутних документів неприбуткових організацій.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» містив норму, яка передбачала, що статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності.

Порівняно з законом Податковий кодекс розширив цю норму додатковою вимогою про те, що такі види діяльності повинні не передбачати одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність.

Так, четвертий абзац пункту 157.15 Податкового кодексу зазначає:

Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність.

Якщо формально тлумачити цю норму, то виходить, що статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, при цьому такі види діяльності повинні не передбачати отримання прибутку, і про те, що такі види діяльності не передбачають отримання прибутку, повинно зазначатись в законі, який регулює діяльність відповідної неприбуткової організації[1].

Як це буде застосовуватись на практиці не зрозуміло. Не всі закони, що регулюють діяльність неприбуткових організацій, містять норми, які зазначають про те, що види діяльності, якими може займатись відповідна неприбуткова організація, не передбачають отримання прибутку.

Скоріш за все, податкова буде тлумачити цю норму таким чином, що неприбутковим організаціям буде дозволено включати в статут види діяльності, які передбачені відповідним законом, але із застереженням, що такі види діяльності будуть здійснюватись без мети отримання прибутку.

В той же час, невдале викладення цієї норми в Податковому кодексі дасть можливість податковому органу вільно тлумачити її на свою користь і відмовляти організаціям у включенні їх в Реєстр неприбуткових організацій та установ на тій підставі, що у відповідному законі, який регулює діяльність неприбуткових організацій, не зазначено, що вид діяльності, який включений в статут організації, не передбачає одержання прибутку[3].

.3 Виключення організації з Реєстру неприбуткових організацій та установ

Порівняно з положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Податковий кодекс розширив підстави для виключення організацій з Реєстру неприбуткових організацій та установ.Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» містив, норму, яка передбачала, що центральний податковий орган вирішував питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень Закону та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.Порівняно з законом Податковий кодекс розширив цю норму додатковим уточненням про те, що саме відноситься до таких порушень.Так, в пункті 157.14 Податкового кодексу зазначається, що до порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема для провадження господарськоїдіяльності.Визначення господарської діяльності наведено в пункті 14.1.36 Податкового кодексу, це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу...

Таким чином, враховуючи визначення господарської діяльності, положення пункту 157.14. Кодексу можливо тлумачити наступним чином:

Центральний податковий орган вирішує питання про виключення організацій із Реєстру неприбуткових організацій та установ у разі порушення ними положень кодексу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. До таких порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема для здійснення діяльності повязаної з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованої на отримання доходу.Конструкція цієї норми вказує на те, що використання коштів, звільнених від оподаткування з метою отримання доходу, є лише одним із прикладів використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом.Тому будь-яке використання коштів неприбутковою організацією на цілі, не передбачені статутом, формально є підставою для виключення її з Реєстру неприбуткових організації згідно пункту 157.14 Податкового кодексу.Зрозуміло, що визначати відповідність чи невідповідність використання коштів статутним цілям буде податковий орган під час проведення перевірок.Принципи, за якими податковий орган буде визначати відповідність чи невідповідність використання коштів статутним цілям, наразі невідомі.Тому, на даний момент невідомо, як податковий орган буде оцінювати витрати на оренду офісу, оплату комунальних послуг, придбання автомобіля, оплату послуг юристів тощо.Організаціям залишається або кожного разу, коли у них зявляться сумніви щодо правомірності використання майна та коштів, звертатись письмово в податковий орган за податковою консультацією, або чекати узагальнення судової практики з цього питання.Хоча Податковий кодекс і передбачає можливість оскаржити рішення податкового органу про виключення з Реєстру в суді, але така норма суттєвим чином не поліпшує становище організації, оскільки організація в результаті такого виключення фактично втрачає можливість здійснювати свою діяльність.Податковим кодексом у даному питанні закладений принцип презумпції винуватості. Спочатку організацію виключають з Реєстру на підставі субєктивної оцінки податкового органу, в результаті організація втрачає право користуватись пільгою, що тотожне втраті права здійснювати свою діяльність, потім вона роками доводить свою невинуватість у суді. Крім того, враховуючи викладення цього положення у Кодексі, організації будуть змушені доводити в суді, що ціль використання коштів на оренду офісу або на інші витрати відповідає цілям, передбаченим їх статутом. Це може бути доволі проблематично, оскільки на даний момент немає судової практики з таких спорів і тому невідомо, які саме докази будуть достатніми для судів для прийняття рішення на користь платників податків. А як, наприклад, оцінити оплату послуг юристів, які працюють над оскарженням рішення податкового органу щодо виключення організації з Реєстру? Формально таке використання коштів, також, є використанням коштів на цілі, не передбачені статутом!? Маємо замкнуте коло.

Підсумовуючи питання щодо виключення організації з Реєстру неприбуткових організацій та установ, можливо зробити висновок про те, що основною новиною тут є можливість податкового органу виключати організацію з Реєстру неприбуткових організацій та установ у разі використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом.

Враховуючи це нововведення, неприбутковим організаціям потрібно ретельно слідкувати за використанням майна та коштів виключно на цілі, які передбачені статутом, звертатись до податкового органу за податковими консультаціями у випадку, коли виникають сумніви щодо правомірності використання такого майна та коштів, а також бути готовим до того, що їх можуть виключи з Реєстру на підставі субєктивного висновку податкового органу[4].

.4 Оподаткування неприбуткових організацій та установ

Головним нововведенням щодо оподаткування неприбуткових організацій та установ є запроваджена пунктом 157.14 Податкового кодексу вимога до неприбуткових організацій та установ оподатковувати кошти та майно, які використані не за цільовим призначенням.Ця вимога викладена наступним чином:

Центральний орган державної податкової служби встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання про виключення організацій із Реєстру неприбуткових організацій та установ і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Кодексу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. До порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності. Кошти та майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Рішення центрального органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в судовому порядку. (Пунктом 151.1 встановлено основну ставку від 23 % до 16 %, в залежності від часу застосування з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2014 року.) Податковий кодекс не дає визначення терміну «нецільове використання коштів».

Але, оскільки в пункті 157.14 Податкового кодексу, загалом говориться про виключення неприбуткових організацій з Реєстру, можливо дійти висновку, що законодавець під «коштами та майном, використаними не за цільовим призначенням» мав на увазі «кошти, використані на цілі не передбачені статутом», про які йде мова у попередньому реченні.

Тому, з точки зору оподаткування, цей пункт можливо тлумачити наступним чином, що кошти та майно, використані на цілі, не передбачені статутом, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Кодексу.

Але через те, що Податковий кодекс не дає визначення тому, що таке «нецільове використання коштів», а також через «любов» податкових органів до висмикування окремих положень з контексту і тлумачення їх на свою користь, можливо припустити те, що податковий орган буде тлумачити це положення також і таким чином, що і кошти та майно, використані не на цілі, на які вони були пожертвувані організації, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.Крім того, як вже зазначалось вище, на даний момент формалізованих у нормативних документах критеріїв визначення відповідності чи невідповідності використання коштів статутним цілям не існує.Неприбуткові організації під час здійснення своєї діяльності зазвичай несуть супутні витрати на оренду офісу, оплату комунальних послуг, придбання автомобіля, заробітну плату працівникам, оплату послуг юристів та аудиторів тощо.Тому без встановлення чітких критеріїв організації будуть приймати рішення щодо таких витрат на свій особистий розсуд, ризикуючи при цьому, що їх виключать з Реєстру неприбуткових організацій та установ та оподаткують доходи.А податкові органи будуть оцінювати відповідність витрат статутним цілям на підставі лише свого субєктивного розуміння. А всі, хто хоч колись зіштовхувався з перевірками податкових органів, можуть дуже ясно собі уявити, до чого це буде призводити.Єдиною рятівною паличкою для організацій залишається звернення в податковий орган за письмовою податковою консультацією щоразу, коли у них зявляються сумніви щодо правомірності використання майна та коштів.Враховуючи все вищевикладене, вочевидь, ця норма буде викликати багато питань під час її застосування на практиці.Підсумовуючи питання щодо оподаткування неприбуткових організацій та установ, можливо зробити висновок про те, що головною зміною тут є запровадження оподаткування коштів та майна, використаних на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності.В той же час, через неоднозначне викладення відповідної норми Податкового кодексу, можливо припустити, що податковий орган буде вважати доходом також і використання коштів та майна не на цілі, на які вони були пожертвувані.Враховуючи це, неприбутковим організаціям краще уникати використання коштів та майна, як не на статутні цілі, так і не за цільовим призначенням, а також звертатись до податкового органу за податковими консультаціями у випадках, коли у них будуть виникати сумніви щодо правомірності їх використання[6].

Розділ 2

.1 Показники податкової декларації для обчислення податку на прибуток підприємства (згідно даної мені декларації)

Доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування (Д) складаються з доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг) та інших доходів. Інші доходи подаються у Додатку ІД Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідно Д=89180+59990=149170 гр.од.

Витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування (В) складаються з витрат від операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг яка подається у Додатку СВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та інших витрат: загальновиробничі витрати у Додатку ЗВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, адміністративні витрати подаються у Додатку АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, витрати на збут які подаються у Додатку ВЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в тому числі проценти, що включаються до витрат з урахування обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України, інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати які подаються у Додатку ІВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового періоду) значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний ( податковий ) період або відємне значення обєкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Отже, В=81015+68090=149105 гр. од. Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності = доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування - витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування. У даній мені Податковій декларації з податку на прибуток підприємства обєкт оподаткування від усіх видів діяльності =65 гр.од. Ставка податку від 01.01.2011 року дорівнює 23%. Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню = обєкт оподаткування від усіх видів діяльності - обєкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню - прибуток звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування.Податок на прибуток за звітний (податковий) період = податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню + податок на прибудок ввід діяльності, що підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів (подається в Додатку ТП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) - зменшення нарахованої суми податку (подається в Додатку ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства).Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду згідно Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у 2011 році обчислюється за ставкою податку 23%. Податок на прибуток = обєкт оподаткування від усіх видів діяльності * ставку податку. Податок на прибуток = 65 * 0,23 = 14,95 гр.од. У 2011 році підприємством до державного бюджету повинний бути сплачений податок на прибуток у сумі 65 гр.од. Згідно законодавства з кожним роком ставка податку на прибуток підприємства з кожним роком зменшується, станом на 01.01.2012 рік ставка податку дорівнювала 21%, а станом на 01.01.2013 рік - 19%. Отже на сьогоднішній день ставка податку складає 19%. Податок на прибуток ( 2013 р.) = 65* 0,19 = 12,35 гр.од. У 2013 році підприємство буде сплачувати податок на прибуток в меншому розмірі 13,35 гр.од. згідно діючої ставки податку.

.2 Визначення ПДВ та ставки ЄСВ

Згідно з отриманим завданням ( Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, Додаток СК ( собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг ), Додаток ЗВ ( загальновиробничі витрати ), Додаток АВ ( адміністративні витрати ), Додаток ІД(інші доходи), Додаток ІВ(інші витрати) можна обчислити Податок на додану вартість і визначити клас економічного ризику підприємства згідно ставки Єдиного Соціального Внеску.

.2.1 Показники для визначення податоку на додану вартість

ПДВ = ПЗ - ПК

ПДВ- це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів. Платник податку- це особа, яка зобовязана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України. Головна особливість платника ПДВ - це розрив між реальним і формальним платником. Реальний платник ПДВ- це покупець. Кошти для ПДВ входять до ціни товару. Формальний платник ПДВ - це продавець. Після продажу товару він зобовязаний перерахувати ПДВ до бюджету. Сума ПДВ, сплачена реальним платником, проходить через реального платника, яким вона і перераховується до бюджету. Платниками ПДВ є як фізичні особи, так і юридичні особи. Якщо порівнювати ставку податку на додану вартість в Україні з іншими країнами світу то можна побачити, що ставка не є дуже висока в інших країнах коливається приблизно в таких самих відсотках, наприклад у Австрії 21%, У Бельгії 20%, Німеччина - 19 %. Значно нижчі ставки податку в країнах де дуже значна економічна криза, відповідно і економічний розвиток: у Індії - 12,5 %, Казахстан - 13 %.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків <#"justify">Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (скор. - Єдиний соціальний внесок, ЄСВ, укр. Ваш голос: Внесок) - консолідований страховий внесок на Україні, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI був прийнятий Верховною Радою України 8 липня 2010 року та набув чинності з 01.01.2011 року (за деякими винятками) . Основним нововведенням Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року є скасована чотирьох окремих обов'язкових державних соціальних зборів, що існували до набуття чинності Закону:збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та витрат, пов'язаних з похованням;збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які принесли втрату працездатності. Єдиний соціальний внесок підлягає сплаті до Пенсійного фонду України. Клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обовязків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, повязаних із забезпеченням загальнообовязкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності . Розрахункова складова частина страхового внеску - частина ставки страхового внеску з урахуванням значення інтегрального показника професійного ризику виробництва для страхової галузевої сукупності видів економічної діяльності та видатків такої сукупності, повязаних із забезпеченням страхування. Страхова галузева сукупність видів економічної діяльності - види економічної діяльності, обєднані для визначення класу професійного ризику виробництва у порядку, затвердженому правлінням Фонду.Страховий внесок - ставка страхового внеску на страхування у складі єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Види економічної діяльності визначаються згідно з Національним класифікатором України класифікація видів економічної діяльності, затвердженим в установленому порядку. Віднесення до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом економічної діяльності, що визначається за найбільшою питомою вагою обсягу реалізованої продукції та/або чисельністю зайнятих осіб за минулий календарний рік. Клас професійного ризику виробництва залежить від значення інтегрального показника. Чим вище значення інтегрального показника, тим вищий клас професійного ризику виробництва.

Єдиний соціальний внесок в частині нарахувань = ФОП * Ставка ЄСВ ; Ставка ЄСВ = Єдиний соціальний внесок в частині нарахувань / ФОП .

Для визначення ставки ЄСВ використовуємо Додаток СВ, а саме рядок 05.1.12 «Сума внесків на соціальні заходи» і рядок 05.1.2 «Прямі витрати на оплату праці». Отже, ставка ЄСВ= 7812/21859*100%=35,73%.

Оскільки, ставка ЄСВ не відповідає жодному із класів професійного ризику виробництва, то ми віднесемо до наближеного значення, а саме 36,76%, що відповідає першому класу професійного ризику виробництва.

.3 Показники для визначення строку корисного використання основних засобів(ОЗ)

Для визначення строку використання ОЗ ми використовуємо дані з ДОдатку АМ(амортизація), а саме балансову вартість ОЗ на початок періоду(податкового) та нараховану суму амортизації за звітний період.

Отже, строк корисного використання ОЗ =13630/1782=7,65=7 податкових періодів(років).

Висновок

Порівняно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» Податковий кодекс запровадив нові правила оподаткування неприбуткових організації та установ, які полягають у наступному:

. Неприбуткові організації не можуть застосовувати пільги з оподаткування, до моменту їх включення в Реєстр неприбуткових організацій та установ (абзац 2 пункту 157.12 Податкового кодексу України);

. Види діяльності, які включаються в статутні документи неприбуткових організацій, не повинні передбачати одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність (останнє речення абзацу 4 пункту 157.15 Податкового кодексу України);

. Податковий орган може виключати організацію з Реєстру неприбуткових організацій та установ у разі використання нею звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом (пункт 157.14 Податкового кодексу України);

. Кошти та майно, які використані не за цільовим призначенням (або не на статутні цілі), вважаються доходом і підлягають оподаткуванню (пункт 157.14 Податкового кодексу України).

Запроваджені Податковим кодексом нові правила оподаткування неприбуткових організацій суттєво вплинуть на їх діяльність.

До набуття чинності Податкового кодексу головною проблемою для неприбуткових організацій було отримання рішення про включення їх в реєстр неприбуткових організацій та установ. Рішення про включення чи не включення приймалось податковим органом на підставі субєктивної оцінки положень статуту організацій. Але після включення в Реєстр, організація могла більш менш спокійно працювати, оскільки були зрозумілі правила щодо оподаткування доходів таких організацій.

Тепер на перший план виходить проблема щодо виключення організації з Реєстру неприбуткових організацій та установ на підставі використання майна та коштів на цілі, не передбачені статутом, або не за цільовим призначенням, оскільки таке виключення означає, що:

. Організація втрачає право користуватись податковою пільгою, що дорівнює втраті права продовжувати здійснювати діяльність;

. Майно та кошти, які були використані не на цілі, передбачені статутом, або не за цільовим призначенням підлягають оподаткуванню.

Крім цього, рішення про виключення може бути прийняте у будь-який час, оскільки підстав для проведення позапланових перевірок настільки багато, що податковий орган фактично у будь-який час може розпочати позапланову документальну перевірку організації. При цьому рішення про виключення буде прийматись на підставі субєктивної оцінки працівника податкового органу, а судове оскарження суттєво не поліпшує стан організацій, оскільки не допомагає уникнути зупинки у здійсненні діяльності.

Список використаної літератури

1.Василичев Д.В. Розбудова податкової системи України // Економічний простір. - №20/2. -2013. - 137-143.

. Василик О. Д. Податкова система України [Текст] : навч. посіб. / О. Д. Василик. - К. : ВАТ Поліграфкнига, 2004. - 478.

.Глоссарий бюджетных терминов [Электронный ресурс].

. Грушко В. І. Інструменти податкового регулювання інвестиційної активності [Текст] / В. І. Грушко, Л. О. Кошембар // Фінанси України. - 2008. - № 2. - С. 89-97.

. Єфименко Т. І. Податкове регулювання економічного розвитку [Текст] Т. І. Єфименко : екон. наук. - К., 2010. - 37 с

. Жарко Р. П. Теоретико-методичні засади удосконалення податкового регулювання підприємницької діяльності [Текст] / Р. П. Жарко . - К., 2006. - 24 с.

. . Завгородний В. Податки в Україні К.,2002 з 13-17.

. Заяц Н. Е. Теория налогов [Текст] : учебник / Н. Е. Заяц. - Мн. : БГЭУ, 2009. - 220 с.

. Іванов Ю. Б. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування [Текст] : монографія Ю. Б. Іванов. - Х : ВД ІНЖЕК, 2007. - 448 с.

. Кузьменко О., Плугатир М. Збори чи побори? / Юридичний вісник №7, 16-22 лютого 2013р.

11. Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи // Вісник Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького. - 2009. - №4. - С. 83-87.

12. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України, 2012, № 1, С. 64-68.

13 . Місцеві податки і збори. О.А. Нескромний (упоряд.), В.А.Граб (відповідальний, редактор) - К, 2010. з 27-34.

Больше работ по теме: