Охорона праці на виробництві

 

МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТУКТУРИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

УЧБОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР










Методичні рекомендації

для виконання самостійної роботи студентів

з предмета: Охорона праці

з спеціальності 5.07010502 Технічне обслуговування і ремонт вагонів












Київ



Рекомендовано: Учбово-методичним центром

Укладачі:

Основний матеріал

Глоба О.Ф. - викладач Слов?янського технікуму залізничного транспорту.

За редакцією Зайченко О.В. методиста ІІ к. Учбово-методичного центру.

Рецензенти:

Ванзар В.М. - викладач Чернівецького транспортного коледжу;

Зінченко Г.Б. - викладач Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту.


Зміст


Пояснювальна записка

Рекомендований тематичний план

Рекомендований план самостійної роботи студентів

Розділ 1. Правові та організаційні питання охорони праці

СРС№1: Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці

СРС№2: Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії

СРС№3: Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень

Розділ 3. Охорона праці

СРС№4: Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів

СРС№5: Охорона праці при експлуатації систем під тиском

СРС№6: Охорона праці при підйомно-транспортних та навантажувально-розвантажувальних роботах

СРС№7: Електробезпека

СРС№8: Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності

Розділ 4. Пожежна безпека

СРС№9: Пожежо-вибухонебезпечність обєкту

СРС№10: Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті

Список використаної літератури


Пояснювальна записка


Самостійна робота студентів виконується на основі програми та робочої навчальної програми предмета «Охорона праці», яка повинна охоплювати питання доступні для самостійного опрацювання та засвоєння студентами.

На самостійну роботу виносяться теми, що не передбачені для вивчення аудиторно. Успішне виконання самостійної роботи можливе за умови наявності у студентів певних навичок: уміння працювати з довідниковою та нормативною літературою, проведення аналізу вивченого матеріалу. Мета цієї роботи в тому, що студент повинен прочитати відповідний матеріал, творчо опрацювати, навчитися складати стислий конспект.

Успішному освоєнню сприяють різноманітні види самостійної роботи: активна робота студентів на заняттях і поза занять, ведення конспектів і самостійне конспектування заданого матеріалу, робота з різноманітною технічною та нормативною літературою, проведення екскурсій на виробництві, використання роздаткового матеріалу, плакатів, стендів, використання компютера та мультимедійних програм.

Дана методична розробка спрямована на допомогу студентам, з рекомендацією літератури та інших джерел, а також викладенням питань, що виділені для самостійного вивчення.

Термін виконання самостійної роботи встановлюється викладачем.

В результаті вивчення предмету студенти повинні відповідати вимогам компетенції.

Компетенція включає знання й розуміння (теоретичне знання академічної області, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті). Предметна область у якій індивід добре обізнаний і в якій він проявляє готовність до виконання діяльності.

За результатами самостійного вивчення матеріалу, студент повинен відповідати умовам компетенції:

уміти виконувати контроль за дотриманням технологічної і трудової дисципліни, правила хорони праці (ПФ.С.01.ЗР.О.01.01);

техніка безпеки при обслуговуванні рефрижераторних вагонів (ПФ.С.05.ПП.Р.08.01);

техніка безпеки при знаходженні на залізничних коліях (ПФ.С.05.ПП.Р.08.02);

техніка безпеки при обслуговуванні енергосилового і холодильного обладнання (ПФ.С.05.ПП.Р.08.03);

пожежна безпека (ПФ.С.05.ПП.Р.08.04);

виробнича санітарія і особиста гігієна (ПФ.С.05.ПП.Р.08.05).


Рекомендований тематичний план


№ з/пНайменування розділівВсьогоКількість годинАудиторніПрактичніСамостійні123456Вступ1Правові та організаційні питання охорони праці104241.1Законодавча та нормативна база України про охорону праці221.2Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці221.3Навчання з питань охорони праці221.4Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві4222Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії124622.1Основи гігієни, фізіології і психології праці112.2Повітря робочої зони. Заходи оздоровлення повітряного середовища3122.3Виробниче освітлення.3122.4Шум і вібрація. Випромінювання3122.5Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень223Охорона праці22102103.1Засоби охорони праці223.2Заходи охорони праці на залізничних коліях223.3Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів223.4Охорона праці при експлуатації систем під тиском223.5Охорона праці при підйомно-транспортних та вантажно-розвантажувальних роботах 223.6.Електробезпека4223.7Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів23.8Надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку223.9Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності4424Пожежна безпека104244.1Основні поняття та значення пожежної безпеки224.2Пожежо-вибухонебезпечність обєкту224.3Пожежна профілактика на виробництві4224.4Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті22Всього54221220

Рекомендований план самостійної роботи студентів


№ з.п.Найменування розділу, підрозділу, теми СРСОбсяг годин СРС за робочою програмоюУчбово-методичне забезпеченняЗміст домашніх завданьПравові та організаційні питання охорони праці1Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці.2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу2Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалуОснови фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії3Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень.2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалуОхорона праці4Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу5Охорона праці при експлуатації систем під тиском2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу6Охорона праці при підйомно-транспортних та навантажувально-розвантажувальних роботах2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу7Електробезпека2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу8Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалуПожежна безпека9Пожежовибухонебезпечність об?єкту2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу10Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті2Література, методичні рекомендаціїСкладання конспекту, вивчення матеріалу

Розділ 1. Правові та організаційні питання охорони праці


СРС № 1: Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці


План:

. Система управління охороною праці.

. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

. Планування роботи з охорони праці.

. Органи державного нагляду за охороною праці.

.Основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

. Управління охороною праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», чинного законодавства про працю, нормативно-правових актів з охорони праці, постанов і розпоряджень державних органів управління.

Система управління охороною праці - це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення правових, організаційно-технічних санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоровя і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Управління охороною праці забезпечується виконанням таких функцій:

організація і координація робіт в галузі охорони праці;

планування і фінансування робіт з охорони праці;

нагляд та контроль за станом охорони праці, функціонуванням СУОП;

облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці;

стимулювання робіт з охорони праці.

Управління охороною праці в сучасних умовах полягає в тому, що:

держава створює законодавство в галузі охорони праці, комплекс наглядових інспекцій, до завдання яких належить забезпечення застосування прийнятих нормативно-правових актів, інфраструктуру виробничо-технічного, інформативного, наукового і фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці;

роботодавець підприємства матеріально зацікавлений в тому, щоб його працівники не травмувалися і не хворіли, тому забезпечує виконання на підприємстві вимог всіх нормативно-правових актів про охорону праці. Він повинен широко залучати працівників і уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру охорони здоровя;

кожний працівник повинен дбати про здоровий спосіб життя і праці, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психологічний стан, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадкам травматизму і захворювань. Він повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може вимагати від працівника виконання роботи до усунення причин небезпечної ситуації.

. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України;

міністерства та інші центральні Органи державної виконавчої влади;

місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування;

асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

Основні завдання, які покладаються на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України:

комплексне управління охороною праці на державному рівні;

реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

Для реалізації покладених на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України завдань утворюються його територіальні управління.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;

організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державною інспекцією техногенної безпеки України;

здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах відповідної території:

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах відповідної території:

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці. Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

. Планування роботи з охорони праці.

Функція планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути

підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства (на 3-5 років) щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розроблення та включення відповідних заходів до розділу «Охорона праці» колективного договору.

Оперативне планування роботою з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються у наказі роботодавця.

. Органи державного нагляду за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових, актів про охорону праці здійснюють:

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України;

органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;

органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Кожний із вище перерахованих органів виконує функції в межах своїх повноважень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

. Основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

В результаті вивчення теми студент

повинен знати і розуміти: загальні положення про управління охороною праці, основні завдання і функції, організацію управління за охороною праці; перспективне, поточне та оперативне; організацію нагляду за охороною праці; основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

Повинен вміти: планувати роботу з охорони праці.

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка.

Контрольні питання:

. Загальні положення про управління охороною праці, основні завдання і функції.

. Які органи здійснюють державне управління охороною праці, в чому полягають їх повноваження?

. Як здійснюється перспективне, поточне та оперативне планування роботи з охорони праці?

. Які органи мають право здійснювати державний нагляд за охороною праці?

. Перелічити основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці?

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 35-37; 39-40.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів. Афіша, 2001, стор.40-41; 44-46; 60-62.


СРС №2: Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві


План:

. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представників навчального закладу, визначається МОН за погодження з Державної службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державною інспекцією техногенної безпеки України.

Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров?я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати представником працездатності на один робочий день чи більше, або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно:

) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

установу державної санітарно-ещдеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі-комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях.

Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

) обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо неможливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

) визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

) з?ясувати обставини і причини нещасного випадку;

) визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

) установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

) скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

) у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (далі - карта форми П-5).

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії.

Визначаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки:

. Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

. Підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

. Проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

. Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

. Виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

. Ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

. Подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

. Надання підприємством шефської допомоги;

. Прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об?єкта за дорученням роботодавця;

. Прямування до/чи з місця відрядженні згідно з установленим завданням.

Визначаються пов'язаними з виробництвом також випадки:

раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Нещасні випадки, пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків, визначаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.

Розслідування та облік аварій.

Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася:

) аварія першої категорії, внаслідок якої:

загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об?єкта, що створило загрозу для життя і здоров?я працівників підприємства чи населення;

) аварії другої категорії, внаслідок якої:

Загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

Зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об?єкта, що створило загрозу для життя і здоров?я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

З метою врахування специфіки галузей, визначення переліку аварій першої чи другої категорії центральними органами виконавчої влади.

Особа - свідок аварії повинна негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов?язані проінформувати роботовця.

Роботодавець негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган.

Розслідування аварії, що спричинила нещасні випадки, проводиться згідно з пунктами 3-62 цього Порядку.

Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасні випадки, не прийнято спеціальні рішення Кабінету Міністрів України, розслідування проводиться комісіями, що утворюються:

у разі першої категорії - наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС;

у разі аварії другої категорії - наказом керівника органу до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС.

Комісія зобов?язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5 згідно з додатком 2. Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням відомостей про матеріальні втрати.

Роботодавець зобов?язаний проаналізувати причини аварії та розробити заходи щодо запобігання таким випадкам.

В результаті вивчення теми студент:

повинен знати і розуміти:

порядок розслідування нещасних випадків.

повинен вміти: визначати небезпечні і шкідливі фактори на заданій дільниці, організовувати розслідування нещасного випадку на виробництві.

Контрольні питання:

Розслідування та облік нещасних випадків.

Розслідування та облік аварій.

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка

Література: Положення про розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р №1094.


Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії


СРС № 3: Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень


План:

. Санітарно - захисні зони.

. Основні вимоги до водопостачання та каналізації.

. Санітарно - захисні зони.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними чинниками, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо) встановлені такі розміри санітарнозахисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас - 1000 м, II клас - 500 м, III клас - 300 м, IV клас - 100 ж, V клас - 50 м.

До І, II та III класу шкідливості належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10 000 тонн/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тонн/рік) литвом, низка підприємств з виробництва будівельних матеріалів, оброблення деревини, великі підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з термічним обробленням без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

. Основні вимоги до водопостачання та каналізації

Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, протипожежного та господарсько-питтєвого водогонів, господарсько-побутовою та виробничою каналізацією. Виключення складають невеликі виробництва (з кількістю працюючих до 25 чоловік в зміну), що розміщені в районах без центральної системи водогону та каналізації.

При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впроваджувати найбільш прогресивну технологію і устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових стоків, забезпечувати найменшу забрудненість стічних вод, можливість утилізації та використання відходів виробництва.

Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах та відділеннях - 25 л.

В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачати фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах повинні бути передбачені місця площею 2-3 м2 для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 л води).

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв питтєвого водопостачання не повинна перевищувати 75 м. Не допускається з'єднання мереж господарсько-питтєвого водогону з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водогонів, що подають непиттєву воду.

Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну мережу. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила.

На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів оброблення пилових матеріалів стічні води повинні надходити до системи загальної каналізації через відстійники. На окремих дільницях каналізаційних мереж необхідно розташовувати пристрої для вловлювання нафтопродуктів.

В результаті вивчення питань з теми студент:

повинен знати і розуміти: розміри санітарно-захисних зон; вимоги до водопостачання та каналізації.

повинен вміти: оцінювати класи шкідливості підприємств.

Контрольні питання:

. Перелічіть основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень.

. Перелічіть основні вимоги до виробничих будівель та споруд.

. Перелічіть основні вимоги до водопостачання та каналізації.

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка.

Література:

Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 112-113.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001 стор. 175-176; 178-179.


Розділ 3. Охорона праці


СРС №4: Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів


План:

.Небезпечні зони машин і механізмів.

. Безпечність технологічного процесу.

. Небезпечні зони машин і механізмів.

Травмування працюючого можливе як від безпосереднього дотику його до джерела небезпеки, так і на деякій відстані від нього, через неприпустиме наближення.

Простір, в якому постійно діє, або періодично виникає небезпечний виробничий фактор називають небезпечною зоною.

Небезпечна зона може виникнути навколо машин, механізмів або їх частин, що рухаються чи обертаються, поблизу вантажів, які переміщуються підйомно-транспортними машинами й механізмами. Наявність небезпечної зони може бути пов'язано з небезпекою ураження електричним струмом, з можливістю травмування відлітаючих часток оброблюваного матеріалу або інструменту, з вплітанням оброблюваної деталі з захоплюючих пристроїв.

Небезпечна зона може виникнути навколо машин, механізмів або їх частин, що рухаються чи обертаються, поблизу вантажів, які переміщуються підйомно - транспортними машинами й механізмами (рис.1). Наявність небезпечної зони може бути пов'язано з небезпекою ураження електричним струмом з можливістю травмування відлітаючих часток оброблюваного матеріалу або інструменту з вилітанням оброблюваної деталі з захоплюючих пристроїв.

Особливу загрозу становить небезпечна зона, де ймовірне захоплення одягу чи волосся працівника рухомими частинами обладнання. Якщо частини машини обертаються назустріч одна одній, створюється небезпека втягування в небезпечну зону.

Небезпечна зона може виникати як усередині машини, так і поза неї, наприклад, поблизу відкритих струмопровідних частин, в навколишньому середовищі при виникненні теплових, електромагнітних і іонізуючих випромінювань, при наявності шуму і вібрації, ультразвуку, шкідливих парів, газів, пилу.

При експлуатації рухомого складу небезпека зростає під час роботи на території багатоколійних парків з різнобічним рухом, знаходження усередині колії для огляду і ремонту рухомого складу, проходу негабаритних місць», ділянок зі складним профілем колії, а також при поганій видимості, недостатній освітленості тощо.


Рис. 1 - Небезпечні зони в: 1 - зубчастій передачі; 2 - ремінні передачі; 3 - карданні передачі; 4 - вантажопідіймальний механізм; 1-3 - небезпечні зони, постійні в просторі, 4 - змінна в просторі


. Безпечність технологічного процесу.

Найбільш дійові засоби щодо захисту робітників від виливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу можуть бути реалізовані при забезпеченні безпеки виробничого процесу та виробничого обладнання. Конкретний виробничий процес визначає використання певного виду обладнання. В свою чергу небезпека обладнання (наявність елементів, що рухаються, нещільностей, статичної електрики та інше), як і його безпека, багато в чому визначають небезпеку (як і безпеку) виробничого процесу в цілому.

Безпека технологічного процесу досягається: - усуненням безпосереднього контакту працюючих з хімічними продуктами (сировина, допоміжні матеріали, напівпродукти, відходи та готова продукція), що можуть шкідливо вплинути на організм працівників (відходи виробництва повинні своєчасно вивозитися і знешкоджуватися);

заміною технологічних процесів та операцій, пов'язаних з формуванням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, такими, за яких вказані фактори або відсутні, або характеризуються меншою інтенсивністю;

комплексною механізацією та автоматизацією виробництва;

застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

герметизацією обладнання;

застосуванням засобів колективного захисту працівників;

раціональною організацією праці та відпочинку, а також зниженням важкості праці;

своєчасною інформацією про порушення технологічного процесу, виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих стадіях технологічних процесів та операцій;

системою контролю та управління технологічними процесами, що забезпечують захист працюючих під час виникнення аварійних ситуацій та миттєве вимкнення виробничого устаткування.

Для забезпечення безпеки виробництва персонал повинен пройти навчання безпечним засобам (прийомам) роботи, правилам поведінки в аварійних ситуаціях та правильного використання засобів індивідуального захисту, а також в ряді випадків - пройти професійний відбір.

Важливо, щоб вимоги безпеки були чітко визначені в нормативно-технічній та технологічній документації і щоб стосовно всіх виробничих факторів, з якими можуть стикатися робітники, були затверджені показники безпеки - гігієнічні регламенти, методи, засоби та процедури їх обов'язкового контролю.

Як виробничі приміщення, так і виробничі (робочі, монтажні та інші) майданчики, повинні мати достатню площу та висоту, що надає можливість так розмістити обладнання, комунікації, матеріали, заготовки, напівфабрикати, щоб це не створювало небезпечних шкідливих умов, забезпечило б безпечну експлуатацію, ревізію і ремонт обладнання і комунікацій, сприяло б додержанню на робочих місцях гігієнічних нормативів факторів виробничого середовища.

В результаті вивчення питань з теми студент

повинен знати і розуміти: небезпечні зони машин і механізмів; безпечність технологічного процесу і комплексна механізація та автоматизація.

Контрольні питання:

Яким загальним вимогам безпеки повинні відповідати технологічні процеси?

. Яким чином може досягатися безпека технологічного процесу ?

. Загальні вимоги безпеки під час обслуговування механізмів

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 153-154; 154-159.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001 стор. 183-185.


СРС № 5: Охорона праці при експлуатації систем під тиском


План:

.Безпека при експлуатації компресорних установок.

. Безпека при експлуатації балонів.

Безпека при експлуатації компресорних установок.

Компресор - пристрій для стиснення і подачі повітря або будь-якого газу під тиском.

За енергетичне джерело для приведення до дії пневматичних механізмів і інструменту використовуються, як правило, стиснуте повітря.

Будова і експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних компресорів встановлено потужністю від 14 кВт і вище, повітропроводи і газопроводи, що працюють на повітрі й інертних газах з тиском від 2 до 400 кгс/див2. повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів.

Для зменшення впливу вібрацій, викликаних роботою компресора, повинні дотримуватися наступних умов:

а) площадки між суміжними фундаментами компресорів повинні бути вкладними, що вільно опираються на фундаменти;

б) трубопроводи, що приєднують до машини, не повинні мати твердого кріплення до конструкцій будинків; при необхідності застосування таких кріплень повинні передбачатися відповідні пристрої, що компенсують;

в) трубопроводи, що з?єднують циліндри компресора з устаткуванням (буферні ємності, проміжні холодильники), повинні мати достатню гнучкість, що компенсує деформації.

Усі компресорні установки повинні бути забезпечені наступними контрольно-вимірювальними приладами:

а) манометрами, установлюваними після кожного ступеню стиску і на лінії нагнітання після компресора, а також на повітрозбірниках або газозбірниках; при тиску на останньому ступені стиску 300 кгс/див2 і вище повинні встановлюватися два манометри;

б) термометрами або іншими датчиками для вказівки температури стисненого повітря або газу, установлюваними на кожному ступені компресора, після проміжних і кінцевих холодильників, а також на зливі води. Замір температури повинен проводитися стаціонарним ртутним (у металевому кожусі) або електричними термометрами з самописними приладами. Застосування переносних ртутних термометрів для постійного (регулярного) виміру температур забороняється;

в) приладами для виміру тиску і температури масла, що надходить для змащення механізму руху.

Під час роботи компресорної установки обслуговуючий персонал зобовязаний контролювати:

а) тиск і температуру стисненого газу після кожного ступеню стиску;

б) температуру стисненого газу після холодильників;

в) безперервність надходження в компресори і холодильники охолоджувальної води;

г) температуру охолоджувальної води, що надходить і виходить із системи охолодження;

д) тиск і температуру масла в системі змащення;

є) струм статора, а при синхронному електроприводі - струм ротора електродвигуна;

ж) правильність дії лубрикаторів і рівень масла в них. Показання приладів через встановлені інструкцією проміжки часу, але не рідше чим через дві години повинні записуватися в журнал обліку роботи компресора.

Журнал роботи повинен перевірятися і підписуватися щодоби особою, відповідальною за безпечну експлуатацію компресорної установки.

. Безпека при експлуатації балонів.

Балон - закрита металева посудина для зберігання і транспортування певного виду газу:

стиснутого (повітря, кисень, азот, водень тощо);

зрідженого (аміак, бутан, пропан хлор тощо);

розчинного (ацетилен).

Вимоги до побудови, технічного огляду і експлуатації балонів є відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації посуд, що працюють під тиском.

Основними причинами вибухів балонів з газами являються: перегрів балонів, несправність запобіжних пристроїв, удари посудини під час неправильного транспортування або пересування, наповнення балонів газом, для яких вони не призначені, заповнення понад встановленої норми, забруднення вентилів мастилами тощо.

На верхній частині кожного балона мають бути розбірливо шляхом клеймування нанесені такі дані: товарний знак заводу-виробника, клеймо ВТК (ОТК) цього заводу, номер балона, фактична вага порожнього балона (кг), дата виготовлення, рік наступного огляду, робочий і пробний тиск, місткість.

Верхня частина балону має горловину, де за допомогою різьблення встановлюється запірний вентиль з боковим випускним штуцером. У неробочому стані на штуцер нагвинчують заглушку. Для захисту вентиля від пошкоджень на балон встановлюють (нагвинчують) металевий чи пластмасовий ковпак.

У балонів для горючих газів бокові штуцери вентилів мають ліву різьбу, а балонів для негорючих газів - праву різьбу.

Зовнішня поверхня балона фарбується умовними розпізнавальними кольорами.


Назва газуКолір балонуНаписКолір написуАміакЖовтийАміакЧорнийАцетиленБілийАцетиленЧервонийВоденьТемно-зеленийВоденьЧервонийВуглекислотаЧорнийВуглекислотаЖовтийКисеньБлакитнийКисеньЧорнийПовітряЧорнийСтиснуте повітряБілийГорючі газиЧервонийНазва газу (наприклад, метан)БілийНегорючі газиЧорнийНазва газу (наприклад, азот)ЖовтийФреонАлюмінієвийФреонЧорний

Балони, які знаходяться в експлуатації, підлягають технічному огляду. Правилами встановлені такі терміни періодичного тех. огляду балонів:

балони, які наповнені газами, що не викликають корозію кисень, азот, вуглекислота тощо), перевіряються не рідше 1 разу на 5 років;

балони з газами, які викликають корозію (хлор, фосген, сірководень тощо), а також встановлені на автомобілях як витратні ємності для зріджених і стиснутих газів перевіряються не рідше 1 разу на 2 роки.

Забороняється експлуатувати балони, у яких скінчився термін періодичного огляду, відсутності встановлені клейма, несправні вентилі, пошкоджений корпус, забарвлення і написи не відповідають вимогам.

В результаті вивчення питань з теми студент:

повинен знати і розуміти: якими контрольно-вимірювальними приладами повинні бути забезпечені компресорні установки; вимоги до побудови, технічного огляду і експлуатації балонів,

повинен вміти: розпізнавати забарвлення балонів з газами.

Контрольні питання:

Що таке компресор.

Якими контрольно-вимірювальними приладами повинні бути забезпечені компресорні установки.

Для чого призначений балон.

Розпізнавальне забарвлення балонів.

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 201-207.


СРС № 6: Охорона праці при підйомно-транспортних та навантажувально-розвантажувальних роботах


План:

. Безпека виконання робіт.

. Безпека внутрішньозаводського транспорту.

. Безпека внутрішньоцехового транспорту.

. Для забезпечення безпечного проведення робіт вантажопідйомними кранами мають бути розроблені та затверджені підприємством (організацією), що здійснює ці роботи, ПВР на виконання цих робіт, технологічні карти складування вантажів, навантаження і розвантаження рухомого складу, з якими ознайомлені (під підпис) працівник, відповідальний за безпечне проведення робіт вантажопідйомними кранами, машиністи кранів і стропальники.

ПВР має, зокрема передбачати:

місця встановлення вантажопідйомних кранів із зазначенням робочої та небезпечної зони роботи кранів, визначених відповідно до вимог НД, а також заходи щодо обмеження у разі потреби робочої зони крана;

відповідність вантажопідйомних кранів, що використовуються, умовами виконання монтажних робіт щодо вантажопідйомності, висоти підіймання, вильоту;

забезпечення допустимих безпечних відстаней до струмопровідних частин ВРУ та ПЛ під час установлення крана відповідно до вимог Правил, а також безпечних відстаней наближення до будов і місць складування виробів і матеріалів;

місця руху міського транспорту та пішоходів;

умови встановлення та роботи вантажопідйомних кранів поблизу укосів котлованів або канав;

умови безпечної роботи декількох вантажопідйомних кранів, розташованих поруч або на одній чи паралельних коліях, у разі коли робочі зони цих кранів перетинаються;

переліки і маси вантажів, що переміщуються вантажопідйомними кранами, і знімних вантажозахоплювальних пристроїв, що застосовуються під час переміщення, а також графічні зображення (схеми) стропування цих вантажів;

місця та габарити складування вантажів, підїзні шляхи тощо;

заходи щодо безпечного проведення робіт з урахуванням конкретних умов на дільниці, де встановлений вантажопідйомний кран (огорожа майданчика, монтажної зони, охоронної зони ПЛ, місця стоянок автотранспорту під час розвантаження, місця перебування водія під час розвантаження, кранової колії, рівень освітлення в темну пору доби тощо).

. Безпека внутрішньозаводського транспорту.

Внутрішньозаводський транспорт призначений для перевезення в межах підприємства (до цехів та складів або ж від них) сировини, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва. Вибір засобів внутрішньозаводського транспорту «залізничного, автомобільного, авто- і електронавантажувачів тощо) визначається, головним чином, масштабом і видом виробництва.

На території підприємства, на видних місцях, встановлюються схеми руху транспортних засобів та працівників. З метою забезпечення безпеки, в'їзди та виїзди для транспорту і входи та виходи для людей влаштовують окремо. Кількість транспортних шляхів та їх ширина залежать від кількості та насиченості вантажопотоків конкретного виробництва. При цьому до уваги беруться зручність та безпека руху. В тупикових частинах доріг потрібно передбачити майданчики для розвороту автомобілів. Дороги повинні утримуватись у справному стані, їх необхідно очищати від снігу та льоду.

Швидкість руху транспорту на території підприємства залежить від виду та стану доріг, інтенсивності транспортних і людських потоків, виду транспортного засобу, особливостей та габаритів вантажів, що перевозяться. Так швидкість залізничного транспорту на території підприємства не повинна перевищувати 10 км/год. Для автомобільного внутрішньозаводського транспорту така ж швидкість допускається лише тоді, коли забезпечується безпека руху: дорога в хорошому стані, шлях вільний і його добре видно. Швидкість руху автомобільного транспорту не повинна перевищувати 5 км/год. при в'їзді та виїзді з цеху, при поворотах, при русі на перехрестях, у густому тумані, при русі назад і т. п. Для полегшення проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють спеціальні естакади та платформи, висотою на рівні підлоги кузова автомобіля. На транспортних засобах вантаж розташовують так, щоб під час його транспортування він не міг самовільно зміщуватись, порушувати стійкість машини, випадати, обмежувати оглядовість водія, закривати світлові та сигнальні прилади, номерні знаки.

Освітленість проїздів на території підприємств повинна бути не менше ніж 0,5 лк, а біля воріт і майданчиків відкритого паркування транспортних засобів - не менше 5 лк.

Навантажувачі (авто та електро), штабелери та електрокари досить часто застосовуються як внутрішньозаводський транспорт, оскільки дають можливість швидко захопити вантаж, перемістити його на необхідну відстань, підняти на необхідну висоту (в межах можливої) і укласти вантаж у штабелі, не застосовуючи при цьому ручної праці. їх використання дозволяє значно скоротити трудомісткість і час, які витрачаються на вантажно-розвантажувальні роботи, а також забезпечити безпеку праці при виконанні таких робіт.

Безпечна експлуатація автонавантажувачів, штабелерів та електрокарів забезпечується обов'язковим виконанням усіх визначених вимог безпеки. Вилковими захоплювачами навантажувача допускається піднімати вантаж лише при наявності просвіту між ними та землею (підлогою). Тому вантажі, що призначені для виконання вантажно-розвантажувальних робіт за допомогою навантажувачів повинні мати спеціальну упаковку, або укладатись на піддони (контейнери). Вилками навантажувача дозволяється піднімати вантаж довжиною не більше 4 м. При підніманні вантажів довжиною 6-7 м на вилки навантажувача необхідно надягнути дерев'яні щити довжиною 2-2,5 м, на які й укладається вантаж. Перед підніманням та транспортуванням вантажу необхідно перевірити, чи вага вантажу відповідає вантажопідйомності навантажувача, а його ширина - ширині проїзду. Вантаж необхідно рівномірно розподілити на обидва захоплювачі, при цьому він не повинен виступати за габарити вилок більше, ніж на третину їх довжини. Висота підіймання вантажу від землі під час його перевезення не повинна перевищувати 0,5 м.

Важелі керування навантажувачами та електрокарами, а також місця водіїв необхідно огороджувати для того, щоб запобігти пораненню чи травмуванню ніг або рук водія. Навантажувачі та штабелери, призначені для підіймання вантажів на висоту більше 2.0 м необхідно обладнати захисним огородженням над головою водія або кабіною.

З метою забезпечення безпеки навантажувачі, штабелери та електрокари необхідно обладнати такими засобами: гальмами з ручним та ножним керуванням; звуковим сигналом; стоп-сигналом; робочим освітленням (фарами); пристроєм, що унеможливлює використання транспортного засобу сторонньою особою; автоматичним пристроєм, що вимикає двигун і вмикає гальмо при звільненні водієм ручки керування і кінцевими вимикачами, які вимикають систему у випадку перевищення допустимої висоти підіймання. Електронавантажувачі повинні ще мати спеціальні пристосування, які захищають механізм підіймання від перенавантаження.

Швидкість руху транспорту всередині приміщення (складу) по головних проходах не повинна перевищувати 6 км/год., а при в'їзді та виїзді із дверних отворів - не більше 3 км/год.

Електронавантажувачі та електрокари на відміну від автонавантажувачів характеризуються простотою обслуговування та керування, безпечні в пожежному відношенні, не виділяють шкідливих газів та парів і не створюють шуму. Тому, при можливості, перевагу у використанні необхідно надавати саме їм.

. Безпека внутрішньоцехового транспорту.

Внутрішньоцеховий транспорт призначений для транспортування вантажів у межах цеху, між дільницями, внутрішньоцеховими складами, окремими агрегатами та робочими місцями відповідно до технологічного процесу виробництва. При потоковому методі виробництва внутрішньоцеховий транспорт є тим організуючим началом, що забезпечує роботу технологічної лінії, дільниці, цеху в певному ритмі. Операції внутрішньозаводського транспортування сировини, напівфабрикатів, виробів виконуються, переважно, транспортними засобами конвеєрного типу, а на підприємствах з незначними вантажопотоками застосовують візки та вантажопідіймальні крани.

Транспортні засоби конвеєрного типу можна підрозділити на:

транспортні засоби з тяговими органами - ланцюгові, канатні, стрічкові та пластинчасті конвеєри і елеватори;

транспортні засоби без тягових органів - гравітаційні роликові транспортери (рольганги), похилі (пандуси) та гвинтові спуски.

Конвеєри, елеватори повинні мати надійне огородження всіх рухомих частин, до яких можливе доторкання працівників у процесі роботи. При необхідності, огородження може бути заблоковане з приводом конвеєра для того, щоб при його відкриванні привід конвеєра автоматично вимикався, при цьому значно зменшується небезпека травмування працівників у небезпечній зоні. Конвеєри повинні мати аварійні вимикачі у головній і хвостовій частинах, а при необхідності, і в інших частинах конвеєра. При значній довжині конвеєра або коли є ділянки траси конвеєра, що погано проглядаються з місця керування, встановлюється передпускова попереджувальна світлова і (або) звукова сигналізація, яка автоматично вмикається при натисканні кнопки «Пуск» і лише після цього з певною затримкою (3-5 сек.) вмикається привід конвеєра.

На підвісних конвеєрах (транспортерах) встановлюють захисне огородження, яке запобігає травмуванню працівників при випадковому падінні вантажу (рис. 2). та уловлювачі, які не допускають зворотного руху конвеєра при обриві ланцюга (рис. 3).


Рис. 2 - Захисне огородження підвісного конвеєра Рис. 3 - Схема встановлення уловлювача на підвісному конвеєрі: 1 - монорельс; 2-ролики підвіски; 3 - привідний ланцюг; 4 - підвіски для виробів; 5 - гальмовий уловлювач

Елеватори, які призначені для транспортування пиловидних речовин, закривають герметичними кожухами. При відкриванні кришки чи люка, а також при обриві конвеєрної стрічки привід автоматично вимикається. Крім того, верхня та нижня головки елеватора з'єднані сигналізацією та блокувальним пристроєм.

Конвеєри встановлюють таким чином, щоб їх було зручно та безпечно обслуговувати. Проходи з обох сторін конвеєра повинні мати ширину не менше 1 м. Через конвеєри довжиною понад 20 м у необхідних місцях встановлюють містки з поручнями для проходу людей.

Рольганги, похилі та гвинтові спуски в приймальній частині необхідно оснащувати обмежувачами із гасниками швидкості (амортизаторами чи буферами). Рольганги, які розміщені на висоті більше ніж 1 м, похилі та гвинтові спуски повинні мати огородження з обох сторін по всій довжині, які запобігають випаданню вантажів. Відстань між роликами повинна бути такою, щоб при переміщенні вантажу він опирався не менше ніж на три ролики. В місцях поворотів рольгангів належить встановлювати запобіжні бортики висотою 0,12-0,3 м. Кут нахилу рольганга повинен бути таким, щоб швидкість руху вантажу не перевищувала 3 м/с.

Для переміщення вантажів під дією сили тяжіння з вищого рівня на нижчий також використовують похилі та гвинтові спуски. Вони повинні закінчуватись майданчиком з приймальним столиком висотою 0,7-0,9 м. Спуск повинен мати бортики висотою 0,1 м. Біля люків та отворів у підлозі для завантажування спусків необхідно встановлювати міцні захисні огорожі висотою не менше 0,9 м. Кут нахилу ковзкої поверхні похилого спуску повинен бути не більший 30°.

Ручні вантажні візки значно полегшують умови праці при переміщенні вантажів і є чи не єдиним внутрішньоцеховим транспортним засобом на малих, мілкосередніх промислових підприємствах. Вони повинні бути стійкими, мати справні рами, платформи без перекосів, надійно закріплені колеса на підшипниках та поручні. Існує кілька видів вантажних візків: на двох, трьох та чотирьох колесах, з нерухомою платформою та такою, що піднімається. При користуванні вантажними візками з платформами, що піднімаються попередньо необхідно перевірити справність механізму підіймання і лише тоді проводити її завантаження.

Вантажі кладуть на візок таким чином, щоб вони не виходили за габарити платформи і не було перевантаження на одну сторону. Оскільки на вантажних візках відсутні гальмівні пристрої, то вони повинні рухатись плавно, без поштовхів, ривків та раптових зупинок. Кількість робітників, які супроводжують навантажений візок повинна бути такою, щоб не допускати їх перевантаження при русі вгору чи самовільне проковзування візка при русі вниз по похилій площині. При цьому необхідно слідкувати, щоб візок з вантажем не перевернувся.

В результаті вивчення питань з теми студент

повинен знати і розуміти: вимоги охорони праці при експлуатації підйомно-транспортного обладнання;

повинен вміти: забезпечувати безпечні умови роботи при вантажно-розвантажувальних роботах.

Контрольні питання:

.Яким чином забезпечується безпека експлуатації вантажопідіймальних пристроїв і механізмів?

. Які основні правила будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів?

. Які основні правила будови та безпечної експлуатації ліфтів?

. Які засоби належать до внутрішньозаводського транспорту та яким чином забезпечується його безпечна робота?

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 236.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001. стор. 207-209; 209-211.


СРС №7: Електробезпека

праця охорона виробництво аварія

План:

. Захист від атмосферної електрики. Блискавкозахист.

.Захист від статичної електрики.

. Захист від атмосферної електрики. Блискавкозахист.

Блискавкозахист - це система захисних пристроїв та заходів, що призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель та споруд, устаткування та матеріалів від можливих вибухів, займань та руйнувань, спричинених блискавкою.

Блискавка - особливий вид проходження електричного струму через величезні повітряні прошарки, джерелом якого є атмосферний заряд, накопичений грозовою хмарою. Умови утворення таких хмар - велика вологість та швидка зміна температури повітря. За таких умов у атмосфері Землі проходять складні фізичні процеси, які призводять до утворення та накопичення електричних зарядів. При підвищенні напруженості електричного поля до критичних значень виникає розряд, який супроводжується яскравим свіченням (блискавкою) та звуком (громом). Довжина каналу блискавки може досягати кількох кілометрів, сила струму - 200 000 А, напруга - 150 000 кВ, а температура - 10 000 °С і більше. Час існування блискавки 0,1 - 1 с Щосекунди земну кулю уражають в середньому більше 100 блискавок.

Розрізняють первинні (прямий удар) і вторинні прояви блискавки.

Прямий удар блискавки (ураження блискавкою) - безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки. Прямий удар блискавки здійснює на уражений об'єкт наступні дії: електричну, що пов'язана з ураженням людей і тварин електричним струмом та виникненням перенапруг на елементах, по яких струм відводиться в землю; теплову, що зумовлена значним виділенням теплоти на шляхах проходження струму блискавки через об'єкт; механічну, що спричинена ударною хвилею, яка поширюється від каналу блискавки, а також електродинамічними силами, що виникають у конструкціях, через які проходить струм блискавки.

Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на конструкціях, трубопроводах, електропроводах всередині будівель і споруд, які не зазнали прямого удару блискавки. Вони виникають внаслідок електростатичної та електромагнітної індукції.

Електростатична індукція проявляється у наведенні потенціалів на металевих елементах конструкції, в незамкнутих металевих контурах, що може викликати іскріння всередині будівель та споруд і тим самим ініціювати пожежу чи вибух.

Електромагнітна індукція супроводжується появою в просторі змінного магнітного поля, яке індукує в металевих контурах, що утворені із різних протяжних комунікацій (трубопроводів, електропроводів і т. п.) електрорушійну силу (ЕРС).

У замкнутих контурах ЕРС призводить до появи наведених струмів. У контурах, в яких контакти недостатньо надійні в місцях з'єднання, такі струми можуть викликати іскріння або сильне нагрівання, що дуже небезпечно для приміщень, де утворюються вибухо- та (або) пожежонебезпечні концентрації.

Ще однією особливістю вторинного прояву блискавки є занесення високих потенціалів у будівлю по металоконструкціях, які підведені в цю будівлю (трубопроводах, рейкових шляхах, естакадах, проводах ліній електропередач і т. п.). Такі занесення супроводжуються електричними розрядами, які можуть стати джерелом вибуху чи пожежі.

Захист об'єктів від прямих ударів блискавки забезпечується шляхом встановлення блискавковідводів. Захист від електростатичної індукції (вторинний прояв блискавки) здійснюється приєднанням устаткування до заземлювача для відведення електростатичних зарядів, індукованих блискавкою, в землю. Захист від електромагнітної індукції полягає у встановленні методом зварювання перемичок між протяжними металоконструкціями в місцях їхнього зближення менше ніж на 10 см. Інтервал між перемичками повинен становити не більше 20 м. Це дає змогу наведеному струму блискавки переходити з одного контуру в інший без утворення електричних розрядів. Захист від занесення високих потенціалів у будівлю здійснюється шляхом приєднання до заземлювача металоконструкцій перед їх введенням у будівлю.

Будівлі та споруди поділяються за рівнем блискавкозахисту на три категорії. Приналежність об'єкта, що підлягає блискавкозахисту, до тієї чи іншої категорії визначається головним чином його призначенням та класом вибухопожежонебезпечних зон згідно ПУЕ. категорія - будівлі та споруди або їх частини з вибухонебезпечними зонами класів В-І та В-ІІ. В них зберігаються чи знаходяться постійно або використовуються під час виробничого процесу легкозаймисті та горючі речовини, що здатні утворювати газо-, пило-, пароповітряні суміші, для вибуху яких достатньо невеликого електричного розряду (іскри).категорія - будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні вибухонебезпечні зони В-Іа, В-Іб, В-ІІа. Вибухонебезпечні газо-, пило-, пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні установленого технологічного процесу. До цієї ж категорії належать зовнішні установки класу В-Іг та склади, у яких зберігаються вибухонебезпечні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини.категорія - ціла низка будівель та споруд, зокрема: будівлі та споруди з пожежонебезпечними зонами класів П-І, П-ІІ та П-ІІа; зовнішні технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до зон класів П-III; димові та інші труби підприємств і котельних, башти та вишки різного призначення висотою 15 м і більше.

Об'єкти І та II категорій необхідно захищати як від прямих ударів блискавки, так і від вторинних її проявів. Будівлі та споруди III категорії повинні мати захист від прямих ударів блискавки та занесення високих потенціалів, а зовнішні установки - тільки від прямих ударів.

При виборі пристроїв блискавкозахисту за категоріями враховують важливість об'єкта, його висоту, місце розташування серед сусідніх об'єктів, рельєф місцевості, інтенсивність грозової діяльності. Останній параметр характеризується середньорічною тривалістю гроз у годинах для даної місцевості.


Рис. 4 - Блискавковідводи: а - стержневий; б - тросовий; в - сітчастий; 1 - блискавкоприймач; 2 - нерівна опора (поверхня); 3 - струмоприймач; 4 - заземлювач


. Захист від статичної електрики.

Статична електрика - це сукупність явищ, що пов'язані з виникненням, накопиченням та релаксацією вільного електричного заряду на поверхні або в об'ємі діелектричних та напівпровідникових речовин, матеріалів та виробів. Виникнення зарядів статичної електрики є результатом складних процесів перерозподілу електронів чи іонів при стиканні двох різнорідних тіл (речовин).

Порушення поверхневого контакту при терті тіл призводить до електризації - виникнення електричних зарядів, які можуть утримуватись на поверхні цих тіл протягом тривалого часу. Такі заряди, на відміну від рухомих зарядів динамічної електрики (електричний струм) знаходяться у статичному стані.

Електростатичні заряди виникають: при терті діелектричних тіл один об одного або об метал (наприклад, пасові передачі); при переливанні, перекачуванні, перевезенні в ємкостях горючих та легкозаймистих рідин; при транспортуванні горючих газів трубопроводом; при подрібненні діелектриків; при переміщенні сухого запиленого повітря зі швидкістю понад 15-20 м/с і т. п. За сприятливих умов, наприклад, при низькій вологості повітря статичні заряди не лише утворюються, а й накопичуються. Коли в результаті такого накопичення вони набудуть високого потенціалу, то може виникнути швидкий іскровий розряд між частинами устаткування або розряд на землю. Такий іскровий розряд при наявності горючих сумішей може спричинити вибух чи пожежу. В цьому і полягає основна небезпека статичної електрики. Так бензол, бензин спалахують внаслідок електростатичного розряду при різниці потенціалів до 1000 В, а більшість горючих повітряно-пилових сумішей - до 5000 В (за умови, що іскра має достатню енергію).

Заряди статичної електрики можуть утворюватись чи передаватись (контактним або індукційним шляхом) тілу людини. Якщо виникають іскрові розряди, то вони викликають фізіологічну дію у вигляді уколу чи незначного поштовху, які самі по собі не являють небезпеки для людини (сила струму розряду дуже мала). Однак, враховуючи неочікуваність такого розряду, у людини може виникнути переляк, внаслідок якого може відбутись рефлекторний рух, що в низці випадків призводить до травмування (робота на висоті, біля рухомих незахищених частин устаткування тощо).

Систематичний вплив електростатичного поля підвищеної напруженості негативно впливає на організм людини, викликаючи, в першу чергу, функціональні розлади центральної нервової та серцево-судинної систем, Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 гранично допустима напруженість електричного поля Едоп на робочих місцях не повинна перевищувати 60 кВ/м, якщо час впливу tв не перевищує 1 год; при 1 год. < tв < 9 год. - Едоп = 60 tв.

Захист від статичної електрики та її небезпечних проявів досягається трьома основними способами: запобіганням виникнення та накопичення статичної електрики, прискоренням стікання електростатичних зарядів та їх нейтралізацією.

Запобігти виникненню статичної електрики чи зменшити її величину можна заміною небезпечної технології, зменшенням швидкості руху речовин по трубопроводу, виготовленням поверхонь, що труться, з однорідних матеріалів.

Прискоренню стікання зарядів сприяє заземлення устаткування, збільшення електропровідності матеріалів шляхом

нанесення на їх поверхню антистатичних добавок чи присадок, підвищення відносної вологості повітря.

Нейтралізація зарядів статичної електрики здійснюється внаслідок іонізації повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними та комбінованими нейтралізаторами.

В результаті вивчення питань з теми студент: повинен знати і розуміти: заходи охорони праці від наведених напруг статичної та атмосферної електрики.

Контрольні питання:

. Що таке статична електрика, як вона виникає та в чому полягає її небезпека?

. Які способи захисту застосовують від статичної електрики?

. В чому полягає небезпека первинних та вторинних проявів атмосферної електрики; які заходи та засоби захисту застосовуються для унеможливлення цих проявів?

. Що таке блискавковідвід, на чому базується його захисна дія? Які існують види блискавковідводів та як визначається зона їх захисту?


Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 291-299.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001. стор. 243-248.


СРС №8: Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності


План:

Безпека під час перебування на залізничних коліях.

. Вимоги безпеки під час ремонту вагонів у депо.

. Вимоги безпеки під час ремонту автозчепних пристроїв вагонів.

. Вимоги безпеки під час ремонту гальмового обладнання вагонів.

. Безпека під час перебування на залізничних коліях

До робіт, пов'язаних з рухом поїздів і до керівництва ними, допускаються особи, які пройшли медичний огляд і професійний відбір, витримали перевірку знань Правил технічної експлуатації залізниць (ПТЕ), інструкції з сигналізації (ІСИ), Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи (ІРП), посадових інструкцій та інших документів, які встановлюють обов'язки працівників, правил та інструкцій з охорони праці та Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту.

Основними обов'язками працівників залізничного транспорту є: задоволення вимог щодо перевезень пасажирів та вантажів при безумовному забезпеченні безпеки руху та збереженні вантажів, що перевозяться, ефективне використання технічних засобів, дотримання вимог охорони праці і навколишнього природного середовища. Працівники залізничного транспорту повинні утримувати в належному стані робоче місце та довірені їм технічні засоби.

Кожний працівник залізничного транспорту зобов'язаний подавати сигнал зупинки поїзду чи маневровому составу, а також вживати інших заходів для їх зупинки у випадках, які загрожують життю та здоров'ю людей або безпеці руху. При виявленні несправностей споруд чи пристроїв, які створюють загрозу безпеці руху або забруднення навколишнього природного середовища, працівник повинен негайно вжити заходів для огородження небезпечного місця та усунення несправності.

Не допускається виконання обов'язків працівникам залізничного транспорту, які перебувають у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння. Особи, виявлені в такому стані, негайно відстороняються від роботи й притягуються до відповідальності.

Особи, що залучаються до невідкладного виконання окремих робіт зі снігоборотьби, водоборотьби і ліквідації наслідків стихійного лиха, медичному огляду не підлягають, але до робіт на колії не можуть бути допущені особи з фізичними недоліками (послаблений зір, глухота тощо), про що керівник робіт визначає опитуванням перед початком робіт. Для забезпечення безпеки працюючих, що залучаються на час виконання таких робіт, керівник проводить цільовий інструктаж перед початком робіт, забезпечує організований прохід до місця робіт і назад, а також ретельний нагляд за безпекою під час роботи. Робота таких працівників в одну особу не допускається.

Кожний працівник залізничного транспорту, пов'язаний з рухом поїздів, несе в межах своїх обов'язків особисту відповідальність за виконання ПТЕ, вимог охорони праці й безпеку руху.

Залізничні колії є небезпечною зоною внаслідок наявності загрози наїзду рухомого складу на людей. Тому під час перебування на коліях слід бути особливо уважним, дотримувати всі вимоги безпеки, адже їх порушення може призвести до тяжких нещасних випадків.

Кожний працівник залізничного транспорту має прибути на визначений Правилами внутрішнього трудового розпорядку час і місце в працездатному стані, в справному спеціальному чи форменому одязі. Працівники, які зайняті безпосередньо на залізничних коліях, мають бути одягнені в сигнальні жилети оранжевого кольору.

Під час перебування на коліях необхідно бути пильним, обачним і обережним, уважно спостерігати за рухом поїздів, локомотивів, маневровими пересуваннями, а також за навколишнім середовищем та в разі загрози життю чи безпеці руху приймати рішучих заходів щодо забезпечення безпеки.

У темний час доби і під час несприятливих умов необхідно проявляти особливу пильність. Спершу, ніж вийти на колію, необхідно переконатися в тому, що на небезпечній відстані немає рухомого складу, який рухається чи готовий до руху.

Забороняється сідати на рейки, кінці шпал, баластну призму для відпочинку.

Взимку необхідно стерегтися ожеледі, снігу, заметів, а головний убір не повинен знижувати чутності звукових сигналів і команд.

Прохід уздовж колії

На території станції встановлені і позначені маршрути службових проходів, їх позначають вказівним знаком «Службовий прохід». а також іншими знаками: «Прохід заборонений», «Обережно! Не габаритне місце». Прохід до місця робіт в межах станції має здійснюватися відповідно до схеми службового проходу і місцевої інструкції з організації робіт і забезпечення техніки безпеки.

Прохід уздовж колії дозволяється здійснювати посередині широкої міжколії або узбіччю земляного полотна на відстані не менше 2 м від ближньої рейки. При цьому, необхідно уважно прислухатися і частіше озиратися, спостерігаючи за рухом по сусідніх коліях. Щоб не спіткнутися, необхідно звертати увагу на граничні стовпчики, кабельні стояки, муфти, електроприводи та інші пристрої і предмети, що зустрічаються на шляху. Забороняється прямувати посередині колії та кінцям шпал.

У разі неможливості проходу збоку від колії (під час заметів і в інших випадках) прохід по колії може бути здійснений як виняток з дотриманням особливої безпеки:

прямувати на двоколійній ділянці слід назустріч правильному руху поїздів, пам'ятаючи про ймовірність неправильного руху рухомих одиниць;

прямуючи групою, слід йти один за іншим чи по дві особи, не допускаючи відставання;

керівник робіт має попередити працівників про особливу пильність і обережність і повинен знаходитися позаду групи, огороджуючи її розвернутим червоним прапором, а вночі - ліхтарем з червоним вогнем (сигнали зупинки). Попереду групи має йти спеціально виділений і проінструктований працівник, який також огороджує групу сигналами зупинки;

за умов поганої видимості (темний час, туман, заметіль, лісиста чи забудована місцевість, велика крутість тощо) керівник зобов'язаний, крім того, виділити двох сигналістів попереду і позаду групи на відстані зорового зв'язку, але так, щоб у разі наближення поїзда можна було побачити його на відстані не ближче 500 м від групи і своєчасно сповістити групу звуковим ріжком про наближення поїзда. Сигналісти мають йти з розвернутим червоним прапором (вночі - ліхтарем з червоним вогнем) і огороджувати групу на період її прямування по колії.

Перехід через колії

Перед переходом колії необхідно переконатися у відсутності поблизу (не менше 400 м) рухомого складу, локомотива, вагона тощо, які рухаються. Під час переходу колії перед рухомим складом (локомотивом) необхідно пам'ятати про можливість його руху, а також про рух поїздів по суміжним коліям.

У разі переходу через колії необхідно:

переходити колію по спеціальним переходам (наземним, які обладнані настилом на рівні головок рейок і позначені вказівним знаком «Перехід через колії», підземним чи надземним), у разі їх відсутності - тільки під прямим кутом;

обходити рухомий склад, локомотив тощо тільки на відстані не менше 5 м від них;

проходити між вагонами, що розчепленні, тільки в разі відстані між ними не менше 10 м один від іншого (проходити слід посередині проміжку між вагонами).

У разі зайнятості колії рухомим складом залізничникам дозволяється переходити через перехідні площадки (тамбури) вагонів (тільки після їх повної зупинки). Спершу, ніж піднятися на перехідну площадку, необхідно переконатися в її справності. Перед тим, як зійти з площадки на землю, необхідно пересвідчитися в тому, що на суміжній колії відсутнє наближення поїзда і, повернувшись обличчям до вагона, тримаючись обома руками за поручні, обережно спуститися на міжколію. Забороняється сходити з рухомого складу на міжколію, якщо по суміжній колії прямує поїзд.

Забороняється:

підлазити і просувати інструменти під вагонами і автозчепами;

проходити через автозчепи;

переходити колію в районі стрілочних переводів;

перебігати перед поїздом (локомотивом), що наближається;

наступати на рейки.

переходити колію відразу після проходження поїзда одного напрямку, не переконавшись у відсутності поїзда, що рухається в протилежному напрямку;

переходити залізничні переїзди під час закривання (закриття) шлагбаума чи показанні червоного сигналу світлофора переїзної сигналізації.

Пропуск поїздів

Для забезпечення безпеки, пропускаючи поїзд, маневровий состав, локомотив тощо, необхідно стояти на безпечній відстані, обличчям до колії, при цьому уважно спостерігати за станом рухомого складу, вагонів, вантажу та в разі виявлення несправності, що загрожує безпеці руху чи життю людей, вжити відповідних заходів щодо зупинки поїзда.

Пропуск поїздів необхідно здійснювати на широкій міжколії або узбіччю земляного полотна на відстані від ближньої рейки, не менше:

2 м - під час руху поїзда зі швидкістю менш ніж 120 км/год.;

2,5 м - в разі пропуску поїзда з негабаритним вантажем;

4 м - під час руху поїзда зі швидкістю понад 120 км/год.;

Забороняється для пропуску поїздів переходити на суміжну колію та залишатися на ній. В разі пропуску поїздів чи маневрових локомотивів на широкій міжколії станції необхідно пам'ятати про можливість руху на суміжних коліях. Тому відстань не менше 2 м має бути з одного й іншого боку працівника від ближчих рейок колій, що розташовані між працівником.

Вимоги безпеки під час ремонту вагонів у депо.

Вагони, які подаються в депо для ремонту, повинні бути ретельно очищені від снігу, льоду, бруду, сміття, залишків вантажів, які перевозились і при необхідності, промиті і продезінфіковані відповідно до інструкції №432-5 і ОСТ 32.15-81.

Вагони, які вимагають проведення дезінфекції, повинні проходити санітарне оброблення на спеціалізованих дезінфекційних станціях (пунктах).

Очищення, мийка, обдування і сушіння вагонів повинні проводитися на спеціально виділеній колії або спеціальних ангарах поза вагоноремонтною дільницею. Виділені для очищення і мийки колії повинні мати з обох боків доріжки з твердим покриттям.

Розставлення вантажних вагонів на вагоноремонтній дільниці, коліях відчіплювального ремонту і спеціалізованих коліях повинно проводитися з дотриманням наступних вимог:

відстань між торцевою стіною вагоноремонтної дільниці (ангара) і автозчепами крайніх вагонів повинна бути: при наявності поперечної транспортної дороги вузької колії не менше 3 м, а дороги широкої колії для транспортування візків і колісних пар - не менше 5 м;

відстань між автозчепами вагонів, які ремонтуються без викручування візків, повинна бути не менше 1 м;

під час ремонту вагонів з викручуванням візків стаціонарним методом ремонту відстань між вагонами встановлюється в залежності від довжини візків і відповідно до місцевих умов, щоб проходи з кожного боку викоченого візка були менше 1 м; при поточному методі ремонту відстань між ремонтними позиціями визначається відповідними розрахунками, при цьому відстань між автозчепами вагонів, які стоять поруч, і викоченими візками повинна бути не менше 1 м. Довжина ремонтних позицій повинна визначатися з урахуванням застосування вагоноремонтних машин і інших механізмів і пристроїв.

Під час демонтажу і монтажу холодильно опалювальних установок секцій ЦБ-5, які знаходяться на позиціях для ремонту, відстань між автозчепами сусідніх вагонів повинна бути не менше 4,5 м.

Маневрова робота на коліях депо і вагоноскладальних дільницях повинна проводитися за письмовим нарядом, який видається особою відповідальною за проведення цих робіт.

Подача несправних вагонів у депо і виведення відремонтованих вагонів повинні проводитися під контролем особи, відповідальної за маневри, за графіком, погодженим керівниками депо і станції.

Вагони зовні вагоноскладальної дільниці повинні встановлюватися на відстані не менше 10 м від воріт.

Після виконання маневрових робіт колії, які ведуть на вагоноскладальну дільницю, повинні бути огороджені механічними зупиняючими пристроями, які встановлені в забороняюче положення, або гальмовими башмаками (не менше двох на кожній колії). Колії поточного ремонту повинні бути огородженні гальмовими башмаками не менше двох на кожну колію проти граничного стовпчика.

Огородження колій проводиться працівниками депо і ПТО, які призначаються наказом начальна депо.

Усі роботи на вагонах під час їх переміщення по коліях повинні бути припинені, а робітники виведені на безпечну відстань.

Перед початком ремонту ходових частин, рами автозчепного пристрою і гальмового обладнання на платформах і на піввагонах необхідно оглянути запори бортів і кришок люків. Борти платформ і кришки люків на піввагонів необхідно підняти і закріпити.

. Вимоги безпеки під час ремонту автозчепних пристроїв вагонів.

. Під час заміни автозчепу і поглинального апарата в составі поїзда необхідно розчепити і розсунути состав поїзда на відстань не менше 10 м між вагонами, встановити спарені гальмові башмаки під колеса з боку розчеплених вагонів.

. Зняття автозчепу і поглинального апарата з тяговим хомутом і упорною плитою з вагона і їх встановлення повинні проводитися з допомогою спеціальних підіймачів або вантажопідіймального крана.

Перед ремонтом автозчепного обладнання борти платформ повинні бути попередньо підняті і закріплені або зняті.

. Згвинчування гайки із стяжного болта поглинального апарата дозволяється тільки на розбиральному стенді. Простукування корпусу поглинального апарата з деталями, які заклинилися, дозволяється проводити тільки в тому випадку, якщо апарат знаходиться у тяговому хомуті з упорною плитою.

. Перед згвинчуванням двох останніх (які розташовані по діагоналі) гайок з болтів нижньої підтримуючої планки для зняття з вагона поглинального апарата під планку повинен бути підставлений спеціальний підіймач або інші вантажопідіймальні механізми.

.Розбирання і збирання поглинального апарата повинні проводитися на спеціальному стенді.

. Під час збирання деталей механізму автозчепу для встановлення замка на місце, натискання на нижнє плече собачки для підняття і направлення верхнього плеча повинно проводитися бородком або спеціальним ломиком.

. Вимоги безпеки під час ремонту гальмового обладнання вагонів.

. Перед заміною повітророзподільників, випускних клапанів деталей гальмового обладнання і резервуарів, підвідних трубок повітророзподільника, перед розкриттям гальмових циліндрів регулюванням важільної передачі, повітророзподільник повинен бути вимкнутий, а повітря із запасного і двокамерного резервуарів випущене.

. Перед заміною стоп-крана, роз'єднувального крана і підвідної трубки від магістралі до роз'єднувального крана магістраль вагона потрібно від'єднати від джерела живлення перекриттям її них кранів.

. Під час регулювання гальмової важільної передачі для суміщення отворів в головках тяг і важелів необхідно користуватись бородком і молотком. Перевіряти збіг отворів пальцями рук не дозволяється.

. Під час продувки магістралі для уникнення удару з'єднувальним гальмовим рукавом необхідно застосовувати кронштейн для підвішування з'єднувального рукава або притримувати рукою біля з'єднувальної головки.

. Перед роз'єднанням рукавів кінцеві крани суміжних вагонів повинні бути перекриті.

. Для розбирання поршня після діставання його із гальмового циліндра необхідно кришкою циліндра стиснути пружину настільки, щоб можна було вибити штифт головки штока і зняти кришку, поступово відпускаючи її до повного звільнення пружини.

. Перед роз'єднанням головки штока поршня гальмового циліндра і горизонтального важеля повітророзподільник повинен бути вимкнений, а повітря із запасного і двокамерного резервуарів випущене.

Виймання і встановлення поршня гальмового циліндра повинне проводитися за допомогою спеціального пристрою.

. Перед заміною кінцевого крана необхідно роз'єднати магістраль з джерелом живлення.

. Під час технічного обслуговування і ремонту гальмового обладнання під вагоном не дозволяється знаходитися біля головки штока гальмового циліндра з боку виходу штока і торкатися головки штока.

. Для забезпечення безпеки працюючих простукування резервуарів робочої камери і повітророзподільника під час їх очищення, а також вигвинчування заглушок гальмових приладів і резервуарів, які знаходяться під тиском, не дозволяється.

.Спеціальні установки, повітророзбірні колонки для випробування автогальм і інших цілей, повинні бути обладнані з'єднувальними головками.

Під час випробування автогальм не дозволяється проводити роботи з ремонту ходових частин, рам, автогальмового обладнання вагонів.

. Під час ремонту гальмового обладнання необхідно користуватися інструкцією ЦВ-ЦЛ-0013.

В результаті вивчення питань з теми студент

повинен знати і розуміти: основні вимоги під час перебуванні на залізничних коліях; вимоги безпеки під час ремонту вагонів у депо; вимоги безпеки під час ремонту автозчепних пристроїв вагонів; вимоги безпеки під час підготовки до ремонту, введення вагонів у депо і постановки на позицію ремонту.

повинен вміти: вибрати заходи охорони праці при обслуговуванні електроустановок.

Контрольні питання:

. Перелічити основні вимоги безпеки під час перебування на залізничних коліях.

. Вимоги безпеки під час ремонту вагонів у депо.

. Вимоги безпеки під час ремонту автозчепних пристроїв вагонів.

. Вимоги безпеки під час ремонту гальмового обладнання вагонів.

Контроль знань студентів:

усна співбесіда;

тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 259-362; 333-337.

НПАОП 5.1.11-1.24.-03 Правила охорони праці під час технічного обслуговування і ремонту вантажних вагонів та рефрижераторного рухомого складу. - К.: Основа, 2004 стор. 24-25.


Розділ 4. Пожежна безпека


СРС №9: Пожежовибухонебезпечність об?єкту


План:

Пожежна небезпека виробництв.

Під час аналізу пожежо- і вибухонебезпеки

виробництв необхідно:

знати, які речовини і в якій кількості обертаються у цьому виробництві, які їх пожежні властивості;

установити ступінь пожежонебезпеки середовища усередині виробничих

апаратів і обладнання, при цьому, потрібно врахувати пожеженебезпечні властивості речовин та режим роботи обладнання;

виявити, за якими причинами можливий вихід горючих речовин з апаратів і трубопроводів до виробничого приміщення, тобто які можуть бути причини пошкодження і аварії і до яких наслідків це може призвести;

виявити причини появлення джерел запалювання та умови їх взаємного контакту з горючими речовинами, які обертаються у виробництві;

установити можливі причини і шляхи розповсюдження початкової пожежі по виробничих пристроях.

Категорії пожежної небезпеки виробництв:

Вибухопожеженебезпечні

Категорія А - горючі гази, нижня межа вибуховості яких 10% і менша від об?єму повітря; рідини з температурою спалаху парів до 280 С включно, за умовою, що зазначені гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об?ємі, який перевищує 5%, від об?єму приміщення; речовини, які здатні вибухати і горіти через взаємодію з водою, киснем повітря або одна з одною.

Категорія Б - горючі гази, нижня межа вибуховості яких більше 10% від об?єму повітря; рідини з температурою спалаху парів вище 280 С до 610 С включно; рідини, які нагріті за умовами виробництв до температури спалаху і вище; пил чи волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/см3 і менше від об?єму повітря, за умовою що зазначені гази, рідини і пил можуть створювати вибухонебезпечні суміші в об?ємі, який перевищує 5% від об?єму приміщення.

Пожеженебезпечні

Категорія В - рідини, з температурою спалаху парів вище 610С; горючі пил чи волокна нижня межа вибуховості яких більше 65г/см3 від обєму повітря; речовини, які здатні тільки горіти через взаємодію з водою, киснем повітря або одна з одною; тверді горючі речовини і матеріали.

Категорія Г - негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному чи розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор, полумя; тверді, рідкі і горючі газоподібні речовини, які спалюються чи утилізуються у вигляді палива.

Категорія Д - негорючі речовини і матеріали в холодному стані.

В результаті вивчення питань з теми студент:

повинен знати і розуміти: характеризувати виробництва і приміщення за вибуховою небезпекою; вогнестійкість конструкцій; шляхи підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій.

повинен вміти: визначати категорію вибухопожеженебезпечності.

Контрольні питання:

Характеристика виробництв і приміщень за вибуховою небезпекою.

Шляхи підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій.

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 124-126.


СРС №10: Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті


План:

. Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті.

. Порядок дій технічного персоналу підприємств залізничного транспорту під час ліквідації пожеж. Порядок дій працівників у разі виявлення пожежі на рухомому складі.

. Керівники підприємства повинен визначати обов?язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначати відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, рухомого складу, технологічного та інженерного устаткування, а також за стан і експлуатацію технічних систем протипожежного захисту.

Обов?язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання і експлуатації засобів протипожежного захисту повинні бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов?язках, інструкціях, положеннях тощо).

Керівники підрозділів та посадові особи, відповідальні за пожежну безпеку в рухомого складу або окремих приміщеннях (ізольованих робочих місць), зобов?язані:

забезпечити дотримання встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки та інструкцій щодо заходів пожежної безпеки;

не допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання, інструктаж або перевірку знань з питань пожежної безпеки;

проводити періодичні огляди території, будівель, виробничих і службових приміщень з метою контролю за утриманням шляхів евакуації, протипожежних перепон, розривів, під?їздів і доріг, засобів пожежогасіння (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегасників) і вживати термінових заходів для усунення виявлених порушень та недоліків;

забезпечити утримання у технічному справному стані установок пожежегасіння, пожежної сигналізації, зв?язку;

стежити за справністю приладів опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного і виробничого обладнання і вживати заходів до усунення виявлених несправностей;

знати пожежну небезпеку технологічних процесів, технологічного і виробничого устаткування, категорії приміщень виробничого та складського призначення з вибухопожежної і пожежної небезпеки, а також вимоги пожежної безпеки до зберігання, застосування і транспортування вибухонебезпечних та пожеженебезпечних речовин і матеріалів;

стежити за своєчасним прибиранням приміщень і робочих місць;

у випадку виникнення пожежі негайно повідомити про це пожежну охорону, сповістити керівників об?єкта і приступити до її ліквідації.

Працівники підприємств залізничного транспорту зобов?язані:

чітко знати і виконувати встановлені правила пожежної безпеки, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі;

суворо виконувати вимоги технологічних регламентів (інструкцій) щодо забезпечення пожежної безпеки в технологічних процесах і при експлуатації рухомого складу;

не допускати використання несправних інструментів, приладів, устаткування, дотримуватися правил безпеки під час їх експлуатації, а також виконувати вказівки керівників та осіб, відповідальних за пожежну безпеку;

проводити прибирання робочих місць та відключати електрообладнання після закінчення роботи;

вміти застосовувати наявні засоби пожежегасіння.

. Працівники залізничного транспорту у разі виявлення пожежі зобов?язані:

негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об?єкта, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище) і вжити заходів щодо виклику на місце пожежі керівників підприємства або іншої компетентної посадової особи;

вжити заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі і збереження матеріальних цінностей.

Порядок дій працівників у разі виявлення пожежі на рухомому складі:

При виявленні задимленості у вагоні, появі запаху диму чи відкритого вогню під час прямування поїзда кожен працівник поїзної бригади, начальник поїзда, електромеханік, черговий провідник (негайно викликає провідника, який знаходиться на відпочинку), провідники, працівники багажного, поштового, поштово-багажного, службово-технічного вагонів, вагону ресторану, вагону-буфету, вагону-клубу, вагона-відеосалону, особи, перераховані зобовязані:

зупинити поїзд стоп-краном (за винятком випадків, коли поїзд знаходиться у тунелі, на мосту, віадуку, акведуку, шляхопроводі чи під мостом, на високому насипу, у глибокій виїмці та інших місцях, що не дозволяють провести евакуацію пасажирів безпосередньо назовні перешкоджають гасінню пожежі).

У випадку, коли виникнення пожежі виявлене при перебуванні поїзда в місцях, що виключають його зупинку, евакуацію пасажирів необхідно проводити у сусідні вагони; поїзд повинен бути зупинений негайно після проходження цих місць.

Одночасно у випадку відсутності в аварійному вагоні начальника поїзда та поїзного електромеханіка викликати їх по ланцюжку через провідників сусідніх вагонів чи по внутрішньо поїзному звязку та повідомити машиністу локомотива;

відкрити двері всіх купе, оголосити й організувати евакуацію пасажирів, знеструмити вагон (у світлий час доби), а в нічний час відключити всі споживачі, крім аварійного освітлення, відкрити й зафіксувати тамбурні бічні та торцеві двері (а при відсутності високою платформи і фартухи) обох тамбурів в аварійному вагоні та закріпити їх на засувки;

у разі неможливості проведення евакуації пасажирів через тамбурні двері відкрити (розбити) вікна - аварійні виходи, якщо вони передбачені конструкцією вагона, а при відсутності вікон - аварійних виходів розбити або відкрити вікна, розташовані за вогнищем пожежі по ходу евакуації пасажирів. При проведенні евакуації пасажирів через вікна працівники поїзної бригади повинні надавати допомогу пасажирам при спусканні з висоти.

У випадку спрацьовування установки пожежної сигналізації провідник вагона повинен переконатися у достовірності її показання та у випадку виявлення пожежі вжити заходів, а у випадку помилкового спрацьовування викликати електромеханіка поїзда.

В результаті вивчення питань з теми студент

повинен знати і розуміти: вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті; порядок дій технічного персоналу підприємства залізничного транспорту під час ліквідації пожеж; порядок дій працівників у разі виявлення пожежі на рухомому складі.

Контрольні питання:

Вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті.

Порядок дій технічного персоналу підприємств залізничного транспорту під час ліквідації пожеж.

Порядок дій працівників у разі виявлення пожежі на рухомому складі.

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 136-137.

Інструкція з пожежної безпеки у вагонах поїздів - Київ 2006, стор. 31-32.


Література


1. Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. - Київ: Дельта, 2008.

. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001.

. НПАОП 5.1.11-1.24-03 Правила охорони праці під час технічного обслуговування і ремонту вантажних вагонів та рефрижераторного рухомого складу. - К.: Основа, 2004.

. Крутяков В.С. Охрана труда на железнодорожном транспорте и в транспортном строительстве. - М.: Транспорт, 1993 .

. Кодекс законів про працю України, 1999.

. Типове положення про навчання працівників з питань охорони праці (затверджене наказом Держнаглядохоронпраці) від 17.02.99 р. №27.

. Положення про розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (затверджене постановою Кабінету Міністрів України) від 21.08.01р. № 1094.

. Охорона праці в Україні (збірник офіційних нормативних актів).- Київ, 2000.

. Закон України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

. Інструкція з пожежної безпеки у вагонах поїздів Наказ Укрзалізниці №043-Ц від 03.02.2006, ЦЛ-0056.

. Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями.

. Правила будови та безпечної експлуатації котлів під тиском пари більше 0,7 кг/см 2 і більше 1150.

. Інструкція зі службового розслідування випадків несанкціонованого втручання в діяльність залізничного транспорту України та Положення про класифікацію випадків несанкціонованого втручання в діяльність залізничного транспорту України, затверджені наказом Укрзалізниці від 08.06.07 № 312.

. Інструкція про порядок службового розслідування транспортних подій на залізницях України, наказ МТУ від 16.10.03 № 801.



МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТУКТУРИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УЧБОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР Методичні

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ