Облік готової продукції на ТзОВ "Грантех"

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

з фінансового обліку

на тему: "Облік готової продукції на ТзОВ "Грантех"

Студентки ІІ курсу групи ОАЗ-60

центру післядипломної освіти

Чехути Світлани Олександрівни

Науковий керівник

д.е.н., проф. Чижевська Людмила Віталіївна

Житомир, 2013

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

.1 Економічна (економіко-правова) сутність поняття «готова продукція»

Вивченням питання обліку готової продукції займалось багато вчених і кожен з них приділяв увагу сутності поняття "готової продукції". Автори наводять наступні тлумачення:

продукт, закінчений на виробництві, укомплектований і пройшов необхідні випробування, відповідає діючим стандартам або технічним умовам, прийнятий відділом технічного контролю і зданий на склад або замовнику (Чебанова Н.В. [24,с.369], Ткаченко Н. М. [22,с.253], Верхоглядова Н.І. [7,с.151], Бутинець Ф.Ф. [5,с.148], Ільїна С.Б. [7,с.151], Лишиленко О.В. [16,с.359], Чижевська Л.В. [26,с.28], Шило В.П. [7,с.151], Лозинський Д.Л. [26,с.28], ПСБО-9 [19], Єфіменко Т.І. [24,с.369]) - 37,5 %,

вироби і напівфабрикати, роботи і послуги, які пройшли всі стадії обробки на підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або техумовам (Орлова В.К. [28, с.227], Орлів М.С. [28, с.227], Хома С.В. [28, с.227], Сук Л.К. [21,с.207], Сук П.Л. [21, с.207]) - 20,8 %,

продукція виконана з давальницької сировини (Бутинець Ф.Ф. [26,,28], Чижевська Л.В. [26,с.28], Лозинський Д.Л. [26,с.28]) - 12,5 %,

вироби і напівфабрикати, які закінчені обробкою на підприємстві і відповідають затвердженим стандартам або техумовам (Азріліян А.Н. [3,с.777], Загородній А.Г. [11,с.731], Вознюк Г.Л. [11,с.731], Мочерний С.В. [10,с.57]) - 16,7 %,

продукти і вироби виробництва повністю оброблені (Ожегов С.І. [18,с.682], Шемшученко Ю.С. [29,с.488]) - 8,3 %,

результат трудової діяльності, призначеної для задоволення суспільних або особистих потреб, включаючи науково-технічні розробки, продукти виробничо-технічного призначення, товари народного вжитку, об'єкти будівництва, роботи та послуги (Золотогоров В.Г. [12,с.393]) - 4,2 %.

Дослідження сутності ключового поняття буде неповним без вивчення підходів авторів до класифікації (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Класифікація готової продукції

Ознака класифі-каціїОрлова В.К. [28, с.227], Хома С.В. [28, с.227], Бутинець Ф.Ф. [5,с.148],Золотогоров В.Г. [12,с.393]Орлова В.К. [28, с.227], Сук Л.К. [21,с.207]за формоюготова продукція, що має уречевлену формууречевлена (сировина, матеріали, їстівні, хімічні та інші продукти, технічні прилади, їх частини)виробиготова продукція, що має форму результату роботи або послугинеуречевлена (енергія, інформація, деякі види послуг)роботи і послугиза сту-пенем го-товностіготова продукція-готові виробинапівфабрикати-напівфабрикатинезавершене виробництво--за укрупненими позиціями1.вироби основного виробництва; 2.товари широкого вжитку, вироблені з відходів; 3.запасні частини; 4.виконані роботи; 5.надані послуги. --за конст-рукторською і техно-логічною склад-ністюпроста--складна (основна, побічна, супутня)--за галузями виробництва - речову готова продукція (машини, устаткування, взуття і т.д.)- - роботи промислового характеру (ремонтні роботи, зберігання, упаковка, транспортування і т.д.)-Отже, аналізуючи підходи різних джерел до вивчення поняття "готова продукція" та класифікації готової продукції, можна помітити, що з роками значення поняття розвивалось, ставало більш широким і змістовним, класифікаційні ознаки кількісно збільшувались та ґрунтовно диференціюють види готової продукції.

.2 Огляд літературних джерел щодо висвітлення питань з обліку операцій з готовою продукцією

Для розгляду міжнародного досвіду ведення обліку готової продукції розберемо стандарти, за допомогою яких ведеться облік.

Глобалізація економічних процесів та інформаційних технологій, розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку та звітності, тобто впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). У міжнародній обліковій практиці прийнято, що справедлива вартість не повинна перевищувати 10 % справедливої вартості іншого активу, який бере участь в обміні.

У міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті. Це полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних. Саме тому П(С)БО 9 "Запаси" має ряд спільних моментів з МСФЗ 2 "Запаси", зокрема, щодо сфери застосування цих стандартів; умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендацій щодо використання методів оцінки запасів і вимог до оцінки різних елементів звітності; розкриття інформації про запаси у різних формах фінансової звітності. Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні положення (див. табл. 1.2).

Таблиця.1.2

Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку запасів

ОзнакаП(С)БО 9 "Запаси"МСФЗ 2 "Запаси"Оцінка запасівПри надходженніСобівартість формується з таких витрат: При придбанні у постачальника Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати При виготовленні власними силами Витрати, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 "Витрати" При внесенні до статутного капіталу Справедливої вартості, погодженої із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника При безоплатному отриманні Справедливої вартості При отриманні у результаті обміну на подібні активи Балансової вартості переданих запасів При отриманні в результаті обміну на неподібні активи Справедливої вартості отриманих запасів До собівартості не включаються витрати: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витратиСобівартість формується з таких витрат: Витрати на придбання Ціни придбання; мита на ввезення та інших податків; витрат на транспортування, вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту Витрати на переробку Витрати, безпосередньо пов'язані з одиницею виробництва; систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат Інші витрати Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану До собівартості не включаються витрати: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продажПри витрачанніСобівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість та середньозважена собівартістьНормативні затрати; ціни продаж-На дату балансуНайменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізаціїЧиста вартість реалізаціїРозкриття інформації про запаси у фінансовій звітностіМетоди оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізаціїБалансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасівСума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визнається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів; балансова вартість запасів, переданих як застава для гарантії зобов'язань

В МСФЗ увага приділяється переважно основним проблемам обліку запасів, оскільки створення більш детальних стандартів зробило б неможливим їх застосування всіма країнами [5, с.251].

Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік готової продукції, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартість виробництва та реалізацію, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства. Деякі проблемні питання зазначені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Питання щодо обліку готової продукції, які розглядалися в періодичних виданнях

№ з/пДжерелоПроблемні питання, що піднімаютьсяШляхи вирішення піднятих проблемних питань12341Ізвєкова І.М., Король Г.О., Потрус Н.П. [14] Недосконала класифікації браку, яка використовується в аналітичному обліку для відображення втрат від браку на підприємствах машинобудування.Розроблені коди аналітичного рахунку, які дають повну характеристику браку: місце виникнення, можливість виправлення, техніко-технологічну особливість браку, місце виявлення, в якій продукції наявний.2Десяткіна І.В. [9] Швидке надання повної інформації про здійснювані господарські операції, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінресурсів, ефективність їх використання, про фінансові результати господарської діяльності підприємстваБеручи до уваги основні функції закладів харчування та ії організаційну структуру в ході дослідження розроблено інформаційну модель відображення в звітності витрат обігу та виробництва в ресторанному господарстві, яка систематизує послідовність етапів бух.обліку.3Шафорост Я.П. [27]Пошук шляхів зростання прибутку (зниження собівартості продукції) підприємницьких структурНеобхідно виробити дієву систему менеджменту на підприємстві, яка б дозволила обґрунтовано, в повному обсязі та вчасно розраховувати виробництва та собівартість продукції; удосконалити систему управління витратами виробництва шляхом використання більш прогресивних методів планування, обліку та аналізу витрат, посилення контролю за правильністю їх здійснення, прийняття дієвих управлінських рішень у разі виявлення відхилень.4Белоусова І., Чумаченко М. [2]Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості в промисловостіЗапропоновано варіант можливої класифікації методів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції на українських підприємствах та існуючі класифікації на підприємствах інших країн5Боднар О.В. [4] Шляхи зниження браку у виробництвіРозробити чіткої системи управління якістю за допомогою використання сучасних комунікацій та технологій в Україні або запозичити зарубіжний досвід. допоможе. Це допоможе більш ефективно здійснювати контроль за станом випуску такої продукції та покращити її якість.6Вигівська І.М., Чухліб О.А. [8]Шляхи удосконалення бухобліку виробничих витрат газовидобувних підприємств в умовах бюджетуванняУдосконалити технологічну та методологічну складові організації бухобліку виробничих витрат на даному підприємстві і закріпити їх в обліковій політиці підприємства. Використання нормативного методу обліку витрат дозволить розробити методику облікового відображення витрат, що сприятиме підвищенню ефективності управління витратами і дозволить оптимізувати виробничу собівартість та рівень фінансових результатів.7Кошевецька Г.С. [15]Недосконалість організації госпдіяльності, що заважає окупитись всім витратам на підприємстві, орієнтованому на виробництво готової продукції. Для ефективного управління витратами підприємства орієнтованих на виробництво необхідно вирішити наступні завдання: класифікувати витрати підприємства та місця виникнення витрат і згрупувати окремі види витрат за відповідними центрами відповідальності; розробити економічний механізм управління, що забезпечуватиме зацікавленість в мінімізації витрат у центрах їх виникнення; розробити модель бух.обліку витрат, необхідну для поглибленого планування і аналізу; створити систему оперативного контролю за відхиленнями від норм витрат матеріалів та розцінок на оплату праці відрядних працівників.8Черновол О.М. [25]Побудова обліку витрат на виробництво на підприємствах олійно-жирової промисловостіДоцільно застосовувати одночасно 8-й та 9-й клас рахунків, що полегшує облік та дозволяє побачити глибину витрат. Недоцільно для даної промисловості є розподіл загальновиробничих витрат.9Абрамова А.В. [1]Облік та нормування витрат підприємства з виробництва засобів індивідуального захистуСистема стандарт-костинг, яка відносить відхилення за витратами на фінансовий результат господарської діяльності рекомендована для більш точного аналізу фінансово-економічних показників підприємства легкої промисловості10Качалай В.В.[13]Нормативно-правове забезпечення обліку витрат виробництва та промислового костінгу на молокопереробних підприємствахІмплементація запропонованих в даній роботі методичних рекомендацій з формування собівартості молочної сприятиме уникненню застосування чинного інструментарію, який сьогодні не відповідає сучасним умовам господарювання та ускладнює процеси управління в частині контролю за витратами, оптимізації собівартості продукції та регулювання фінансових результатів діяльності

Питання, які розглядалися у періодичних виданнях з обліку готової продукції можна узагальнити в таблиці наступної форми (табл. 1.4) та визначити найбільш актуальні проблеми.

Таблиця 1.4

Питання з обліку готової продукції, що розглядалися в періодичних виданнях

№ з/пПеріодичні видання та автори статейПитання, що розглядалисяКласифікація браку, її практичне використанняІнформаційна модель відображенняузвітності витрат обігу та виробництваЗменшення витрат виробництва та собівартості продукціїПроблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукціїБухгалтерський облік бракованої продукціїСутність і специфіка методів обліку витратОблік та нормування витратНормативно-правове забезпечення обліку витрат виробництва1Вісник ЖДТУ1.1Ізвєкова І.М., Король Г.О., Потрус Н.П.[14 ]+---+---1.2Десяткіна І.В. [ 9 ] -+------1.3Кошевецька Г.С. [ 15 ]--++-+--2Економічні проблеми розвитку галузей та видів економічної діяльності2.1Шафорост Я.П.[27 ]--++----2.2Черновол О.М. [ 25 ]---+----2.3Абрамова А.В. [ 1 ]--++--+-3Облік: теорія і практика3.1Белоусова І., Чумаченко М. [2]--++----4Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу4.1Боднар О.В. [4 ] +---+---4.2Вигівська І.М., Чухліб О.А. [ 8 ]---+-----5Економіка, фінанси, право5.1Качалай В.В.[13 ]-------+

Огляд періодичних видань показує, що тема бухгалтерський облік готової продукції - це широка, різнобічна тема, в якій постійно знаходяться все нові і нові питання для дослідження. Адже дана тема вміщує ряд питань: виробництва готової продукції, її переміщення, реалізації та відвантаження. Найбільш актуальними є питання обліку виробничих витрат, їх зменшення і нормування, калькулювання собівартості готової продукції. Це важлива частина виробництва, яка дозволяє зробити продукцію конкурентно спроможною на внутрішніх та зовнішніх ринках. Автори видань пропонують свої підходи, щодо вирішення даних питань в різних галузях виробництва, а саме: машинобудування, олійно-жирова промисловість, молокопереробна, легка і газовидобувна промисловість.

.3 Методика бухгалтерського обліку операцій з готовою продукцією

.3.1 Визначення готової продукції

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад [22].

Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики. Але завжди повинна мати вартісну характеристику. Продукція, яка має кількісні характеристики, оформлюється здавальною накладною і передається на склад, а звідти здійснюється її реалізація покупцеві. Готова продукція на деяких підприємствах не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти буде здійснюватись її реалізація. Продукція, яка не має кількісних характеристик (роботи, послуги тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику). Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачеві. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої продукції, не потребує додаткових витрат.

.3.2 Побудова обліку готової продукції

Кожне підприємство будує облік готової продукції за найбільш оптимальним для нього варіантом.

Логічну схему побудови обліку готової продукції показано на рис. 1.2.

ВиробництвоСклад ГППокупецьРис. 1.2 Схема руху готової продукції із виробництва до споживача

За цією схемою продукція, що має кількісні та вартісні вимірники, здається на склад, а з відти вона буде відвантажена (реалізована) споживачеві.

Окремі підприємства вибирають собі інші схеми обліку готової продукції

Схему руху готової продукції із виробництва прямо до споживача підприємство може використовувати за таких умов:

підприємство виготовляє продукцію позамовним методом;

підприємство надає послуги та виконує роботи, що передаються споживачеві безпосередньо;

підприємство виготовляє готову продукцію, і за договором зі споживачем прийом її за якісними характеристиками здійснюється покупцем за місцем її виготовлення;

підприємство виготовляє сільськогосподарську продукцію;

підприємство займається посередницькими операціями.

.3.3 Оцінювання готової продукції

Готова продукція в бухгалтерському обліку може оцінюватися за одним з таких варіантів: за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за обліковим цінами.

При використанні варіанта оцінювання за плановою (нормативною) виробничою собівартістю визначають і окремо враховують відхилення фактичної виробничої собівартості за звітний місяць від планової (нормативної) собівартості. Позитивним у такому розрахунку випуску є єдність оцінки в поточному обліку, при плануванні і складанні звітності.

При використанні методу оцінювання за обліковими цінами відособлено враховується різниця між фактичною собівартістю і обліковою ціною. Цей варіант є найпоширенішим варіантом оцінювання готової продукції. Його перевага полягає в тому, що в умовах відносно стійких цін є можливість зіставляти оцінки продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням обсягу товарного випуску.

Якщо готова продукція в бухгалтерському обліку оцінюється за фактичною її собівартістю, то вона може бути визначена тільки після додавання всіх витрат на її виробництво, тобто прямих витрат, та подальшого калькулювання собівартості одиниці випущеної продукції. При цьому підприємство повинно використовувати методи оцінювання вибуття запасів для виробництва готової продукції, що регламентовані П(С)БУ 9 «Запаси» [19]. Якщо підприємство використовує методи FІFО та ідентифікованої собівартості, то в нього не має проблеми з визначенням собівартості готової продукції при її вибутті. Інша ситуація виникає, коли підприємство використовує метод середньозваженої собівартості, а готова продукція реалізується протягом місяця. Адже для визначення собівартості одиниці вибуття запасів (готової продукції потрібно використовувати саме середньозважену собівартість за період - один місяць. А в даному випадку місяць ще не завершений, і середньозважену собівартість визначити правильно неможливо. В поточному обліку підприємства, в таких умовах, готову продукцію потрібно оцінювати за прийнятими на підприємстві «обліковими» цінами, тобто за середньорічною, плановою собівартістю, оптово-розрахунковою, договірною ціною або за фактичною собівартістю. Якщо готова продукція на підприємстві оцінюється не за фактичною собівартістю, а за нормативними цінами (нормативний метод), то відокремлено від фактичної собівартості потрібно визначати відхилення. В кінці звітного періоду відхилення розподіляються між залишками нереалізованої і реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що застосовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [7].

Згідно з ГІ(С)БО 16 «Витрати» [20], до виробничої собівартості не включаються адміністративні витрати та витрати на збут.

.3.4 Система рахунків обліку готової продукції

Для обліку наявності та руху готової продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція».

За дебетом рахунка 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

За кредитом рахунка 26 «Готова продукція» відображається списання собівартості реалізованої готової продукції.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за мето-

дами оцінювання вибуття запасів.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції

№ з/пЗміст операціїДебетКредит1Оприбуткована на склад готова про-дукція за фактичною виробничою собівартістю26 «Готова продукція»23 «Виробництво»2Переведено напівфабрикати власно-го виробництва, призначені для про-дажу у готову продукцію26 «Готова продукція»25 «Напівфабрикати»3Проведено до оцінювання готової продукції26 «Готова продукція»716 «Відшкодування раніше списаних актів»4Відображено повернення готової продукції покупцями (червоне сторно»901 «Собівартість реа-лізованої готової продукції»26 «Готова продукція»5Відпущено готову продукцію на від-повідальне зберігання на інший склад (різні матеріально-відпові-дальні особи)26 «Готова продукція»26 «Готова продукція»6Оприбутковано надлишок готової продукції, виявлений при інвентаризації26 «Готова продукція»71 «Інший операційний дохід»7Отримано з переробки готову про-дукцію 26 «Готова продукція»23 «Виробництво»8Передано готову продукцію пере-роблення в допоміжні виробництва20 «Виробничі запаси»26 «Готова продукція»9Списано вартість нестачі й псування готової продукції946 «Втрати від знецінення запасів»26 «Готова продукція»10Списано вартість втрати готової продукції у звязку з надзвичайними подіями99 «Надзвичайні витрати»26 «Готова продукція»11Списано виробничу собівартість реалізованої готової продукції90 «Собівартість реалізованої готової продукції»26 «Готова продукція»12Списано виробничу собівартість готової продукції, витраченої на адміністративні потреби92 «Адміністративні витрати»26 «Готова продукція»13Списано виробничу собівартість готової продукції, витраченої на потребу збуту93 «Витрати на збут»26 «Готова продукція»14Списано виробничу собівартість готової продукції при її втраті у звязку зі стихійними лихами, їхнім запобіганням і ліквідацією наслідків99 «Надзвичайні витрати»26 «Готова продукція»1.3.5 Класифікація витрат за економічними елементами

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються а такими економічними елементами:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

інші витрати.

Група «Матеріальні витрати» включає витрати на:

сировину та матеріали, що придбаваються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу продукції, яка виробляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами для виготовлення продукції (робіт, послуг);

купівельні матеріали, що використовуються в процесі виробництва і пакування продукції або для інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт та експлуатація устаткування, будівель, споруд, інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; інструментів, пристроїв, інвентарю, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші мийні засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування;

купівельні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають додатковому обробленню на даному підприємстві;

роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброблення сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що використовуються, транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень), доставка готової продукції на склади зберігання);

витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологічні пошуки корисних копалин, на культивацію земель, плату за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування в межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва в разі вилучення угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на виробництво всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, повязані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;

придбання енергії всіх видів, що витрачаються на технологічні, енергетичні, транспортні та інші виробничі потреби підприємства;

) втрати внаслідок нестач матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо).

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них установлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.

Із загальної суми витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До зворотних відходів не належать:

залишки матеріальних ресурсів, які, відповідно до встановленої технології, передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

супутня продукція, яку одержують одночасно з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі.

«Витрати на оплату праці» включають:

витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (не явочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи; оплата перерв у роботі працюючим матерям для годування дітей; оплата часу повязаного з проходженням обовязкових медичних оглядів, виконанням державних обовязків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві; створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів; виплати працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів:

оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;

витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

витрати, пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);

оплата відпусток зі збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається, відповідно до законодавства, особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачена законодавством;

виплати громадянам за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру;

виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:

вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг тощо);

вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших мийних засобів, знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

До складу елемента витрат «Відрахувань на соціальні заходи» належать:

відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи страхування на обов'язкове медичне страхування;

відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування, а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення та інше;

відрахування на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

До складу елемента витрат «Амортизація основних фондів та нематеріальних активів» належать:

витрати у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства умовами оренди (лізингу), обчислені за їхньою балансовою вартістю відповідно встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їхньої частини.

До активної частини основних виробничих фондів належать машини та обладнання, транспортні засоби.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця;

амортизаційні відрахування на надані в операційну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцеві і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) оренди відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в операційну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним включно на повне поновлення орендованої частки основних фондів;

витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) не житлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) місяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що даються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, які перебувають з підприємством у трудових відносинах;

витрати, пов'язані зі зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими, виходячи з первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

До складу елемента витрат «Інші витрати» належать:

витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством; оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробником зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, оплата передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції тощо;

витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові виплати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, що віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), видати на перевезення працівників - інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

витрати на сплату відсотків за фінансовими кредитами, одержаними для придбання основних фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати відсотків за торні і комерційні кредити; витрати, пов'язані зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) у тому періоді, за який їх нараховано;

витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових зобов'язань, включаючи цінні папери, оплата поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом;

витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші виплати, пов'язані з емісією цінних паперів;

витрати на гарантійний ремонт і обслуговування реалізованої продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

витрати на реалізацію продукції:

на відшкодування складських вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальник витрат постачальників, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

на рекламу і передпродажну підготовку продукції.

До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:

розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо;

розроблення і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комплексну та іншу зовнішню рекламу;

дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);

зберігання та експедирування рекламних, матеріалів, оформлення вітрин, кімнат-зразків, вставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

уцінювання продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

на відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) в розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік;

валові виграти;

нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок України відповідно до законодавства,

податки, за винятком передбачених підпунктами 3 і 2 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду, Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України;

втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції зі скляною тарою, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

сплата концесійних платежів за використання природних копалин;

витрати на оприлюднення річного звіту;

платежі за викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів;

сума сплачених орендарем відсотків (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище від ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

.витрати, повязані з набором робочої сили, передбачені законодав-ством, з урахуванням витрат на оплату випускниками середніх професійно-технічних училищ і молодими спеціалістами, які закінчили вищі навчальні заклади, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачу вальної відпустки, яка надається їм перед початком роботи.

.3.6 Облік та документування виробничої собівартості готової продукції

Для узагальнення інформації про витрати на виготовлення продукції використовується рахунок 23 «Виробництво».

За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображаються такі елементи виробничої собівартості продукції:

прямі матеріальні витрати,

прямі трудові витрати;

інші прямі витрати;

змінні та розподілені загальновиробничі витрати.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» відображаються:

вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції;

вартість передачі продукції на перероблення у другому цеху, якщо продукція випускається за попередільним методом.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Одним з елементів прямих витрат, які включаються до фактичної собівартості готової продукції, є матеріальні витрати. До складу матеріальних витрат па підприємствах включаються:

витрати на сировину та матеріали;

транспортно-заготівельні витрати;

паливо та електроенергія для технологічних цілей;

бензин для легкових автомобілів;

тара й тарні матеріали та ін.

Передача матеріалів у виробництво оформлюється документом «Лімітно-забірна картка». Такий документ оформлюється на сировину, матеріали, бензин для легкових автомобілів, тару й тарні матеріали. Усі ці операції відображаються в бухгалтерському обліку такими записами:

Дт 23 «Виробництво»

Кл 201 «Сировина н матеріали».

Матеріали, що не були використані у виробництві, повертаються на склад. Ця операція оформлюється документом «Акт зняття залишків невикористаних матеріалів». Ці операції відображаються в бухгалтерському обліку такими записами:

Дт 201 «Сировина й матеріали»

Кт 23 «Виробництво».

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з доставкою та розвантаженням сировини та матеріалів, вказуються у товарно-транспортних накладних. Після виконання замовлення сторонньою організацією суми, зазначені в товарно-транспортних накладних, відображаються в Акті прийому-здачі виконаних робіт. Вказані операції відображаються в бухгалтерському обліку наступними записами:

Дт 201 «Сировина й матеріали»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Вартість використаного у виробництві технологічного палива в обліку відображається записом:

Дт 23 «Виробництво»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Енергія на технологічні цілі враховується на підприємствах за наявності вимірювальних приладів. На вартість енергії, спожитої на технологічні цілі, в обліку формується проводка:

Дт 23 «Виробництво»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Окрім матеріальних витрат, до складу фактичної собівартості готової продукції включаються витрати на оплату праці виробничих працівників та відрахування до фондів соціального страхування.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Інформація щодо нарахування заробітної плати відображається в розрахунковій відомості па підставі даних Табеля обліку робочого часу. До складу заробітної плати виробничих працівників включається заробітна плата за тарифними ставками, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. В обліку операція з нарахування заробітної плати виробничим працівникам відображається проводкою:

Дт 23 «Виробництво»

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Розмір відрахувань до фондів соціального страхування залежить від установлених законом ставок оподаткування. Розраховані бухгалтерською службою розміри відрахувань до фондів соціального страхування відображаються у Відомості нарахування внесків до соціальних фондів на заробітну плату працівників і в обліку формуються такі проводки:

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

Виграти на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природничого середовища.

Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їхнього виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхню фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні, трати на збут та інші операційні витрати.

Інформація щодо загальновиробничих витрат узагальнюється на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, а за кредитом - щомісячне списання на рахунок 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Первинними документами, що підтверджують факт здійснення загальновиробничих витрат, є відомість нарахування амортизації, накладні, видаткові касові ордери, рахунки, авансові звіти тощо.

Постійні фактичні витрати, що не перевищують розрахованої норми, вважаються розподіленими витратами і включаються до фактичної собівартості готової продукції, а надлишок - нерозподіленими постійними витратами, які включаються до собівартості реалізованої продукції.

Типові бухгалтерські проводки по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» наведені в табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Кореспонденція рахунків з обліку витрат

№ з/пЗміст господарської операціїДебетКредит1Нараховано амортизацію ОЗ загаль-новиробничого призначення91 «Загальновироб-ничі витрати»131 «Знос ОЗ»2Списано допоміжні матеріали на вит-рати по обслуговуванню виробництва91 «Загальновироб-ничі витрати»209 «Інші матеріали»3Акцентовано рахунки постачальників за послуги по обслуговуванню вироб-ництва91 «Загальновироб-ничі витрати»685 «Розрахунки з іншими кредиторами4Нараховано заробітну плату обслу-говуючому персоналу91 «Загальновироб-ничі витрати»661 «Розрахунки за заробітною платою»5Відображено нарахування на заробіт-ну плату персоналу цехів91 «Загальновироб-ничі витрати»651 «Нарахування до соціальних фондів"6Списано змінні та постійні розподі-лені загальновиробничі витрати на фактичну собівартість готової продукції 23 «Виробництво»91 «Загальновироб-ничі витрати»7Списано нерозподілені загальнови-робничі витрати на собівартість реалізованої продукції91 «Загальновироб-ничі витрати»8Оприбутковано на складі готову продукцію26 «Готова продукція»23 «Виробництво»

Готова продукція завжди має вартісну та кількісну характеристики. Готова продукція може мати якісні характеристики (сорт тощо). Кількісний облік готової продукції за її видами і місцями зберігання може бути організований декількома способами, зокрема аналогічно обліку сировини і матеріалів (тобто в сортових картках складського обліку, заповнених на підставі приймально-здавальних накладних, актів, відомостей) або безкартковим способом.

Випуск продукції з виробництва оформлюється приймально-здавальними накладними, специфікаціями, приймальними актами і т.п. Вони виписуються звичайно в двох екземплярах, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається складі.

.3.7 Калькуляція собівартості готової продукції

Під калькуляцією собівартості розуміється обчислення собівартості готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг. У системі управління собівартістю на підприємствах застосовується декілька видів калькуляції собівартості продукції.

Планова собівартість є прогнозним значенням граничної величини витрат на виробництво відповідних видів продукції, виконання робіт або надання послуг на звітний період (рік або квартал).

Фактична (звітна)собівартість визначається на основі даних бухгалтерського обліку після закінчення звітного періоду і являє собою достовірну інформацію про фактичні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг. Вона є основою для економічного аналізу, прогнозування, планування і ухвалення рішення на короткострокову і довгострокову перспективу з виготовлення, вдосконалення або заміни певного виду продукції:

Під калькуляцією собівартості нерідко розуміють тільки обчислення фактичної собівартості одиниці проведеної продукції.

Визначення собівартості одиниці продукції є завершальною стадією процесу калькуляції, якій передують інші стадії. У зв'язку з цим розрізняють об'єкти калькуляції собівартості продукції і калькуляційні одиниці.

Об'єктом калькуляції собівартості називають продукт виробництва даного підприємства, його підрозділів, переходів і переділів, тобто продукцію різного ступеня готовності. Отже, об'єктами калькуляції є окремі види продукції, робіт, послуг, продукція (роботи, послуги) підрозділів основного і допоміжних виробництв, технологічний перехід, вся товарна продукція підприємства (організації). Об'єкти калькуляції собівартості продукції тісно пов'язані з об'єктами обліку виробничих витрат більшості випадків збігаються.

Калькуляційна одиниця є вимірником об'єкта калькуляції і в частині готової продукції звичайно збігається з одиницею вимірювання, прийнятою в стандартах технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції натуральному виразі. При калькуляції проміжних продуктів, продукції підрозділів технологічних переходів застосовується ряд умовних калькуляційних одиниць.

Відмінності в характері продукції, що виробляється, технологічних процесів, організації виробництва призводять до різноманіття калькуляційних одиниць, вживаних на практиці. За схожими ознаками вся їхня сукупність може бути зведена в групи, а саме:

натуральні одиниці відповідають одиницям вимірювання, в яких дана продукція планується, враховується і реалізується споживачам (штуки, тонни, кілограми, кіловат-годин1 погонні метри, кубічні метри, квадратні метри, літри тощо);

укрупнені натуральні одиниці застосовуються для проміжної калькуляції сукупності однорідної продукції (100 пар взуття певного артикула, тощо). В подальшому для калькуляції конкретних видів продукції застосовуються натуральні одиниці;

умовно-натуральні одиниці використовуються для калькуляції продукції, вміст корисної речовини в натуральній одиниці якої може коливатися (спирт 100%-ної міцності, мінеральні добрива за змістом корисної речовини);

вартість одиниці-витрати на 1 гривню товарної продукції в цінах випуску або реалізації;

трудові одиниці використовуються для калькуляції продукції підрозділів організації (1 нормо-година, 1 нормо-зміна);

виконані роботи і послуги як калькуляційна одиниця застосовуються, як правило, у виробництвах, зайнятих будівництвом, ремонтом, наданням транспортних послуг тощо (тонно-кілометр перевезень, машино-зміна тощо);

техніко-економічний показник як калькуляційна одиниця використовується для порівняння витрат на одиницю споживчої корисності однорідних виробів (числення витрат па виробництво трактора на одиницю потужності, витрат на виробництво преса на одиницю продуктивності).

Різноманіття калькуляційних одиниць потребує обґрунтованого підходу до їхнього вибору для конкретних умов. Рекомендації по вибору калькуляційних одиниць, зазвичай, приводяться в галузевих інструкціях.

Під методами обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості розуміють сукупність прийомів організації документування і відображення виробничих затрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції і необхідну інформацію для контролю за процесом формування собівартості продукції.

Будь-які витрати, що понесені підприємством у звітному періоді, повинні або включатися у вартість активів, або списуватися (безпосередньо або через собівартість) на рахунок прибутків і збитків. Віднесення витрат за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні організації, або нерозподіленого прибутку минулих років не допускається. Тим самим забезпечується формування більш точних показників вартості активів і величини кінцевого фінансового результату діяльності організації в звітному періоді.

Вимога до калькулювання фактичної собівартості продукції на підставі даних бухгалтерського обліку зумовлює тісний зв'язок калькуляції з урахуванням виробничих витрат. У зв'язку з цим витікає і послідовність етапів: калькуляція собівартості слідує після завершення обліку виробничих витрат.

Можна виділити такі етапи обліку виробництва для складання калькуляції собівартості готової продукції.

Визначення витрат за місцями їхнього виникнення (підрозділами і центрами витрат).

Визначення фактичної собівартості продукції кожного виду продукції, робіт, послуг.

Визначення фактичної собівартості одиниці виробу, роботи, послуг.

Визначення фактичної собівартості товарної продукції підприємства.

Підприємства обирають облікову політику в частині побудови обліку витрат на виробництво самостійно. Традиційний варіант обліку передбачає підрозділ витрат на прямі і непрямі і підрахунок повної собівартості продукції, робіт, послуг. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також витрати допоміжних виробництв, непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням основного виробництва, і втрати від браку відображаються на рахунку 23 «Виробництво». Прямі витрати списуються на рахунок 23 «Виробництво» з кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 06 «Розрахунки за виплатами працівникам», 65 «Розрахунки за страхування», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями» та інше. Витрати допоміжних виробництв можуть відноситись на рахунок 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 23 «Виробництво» за субрахунком. Непрямі витрати переносяться на рахунок 23 «Виробництво» з рахунків 91 «Загальні виробничі витрати», втрати від браку - з рахунка 24 «Брак у виробництві».

Суми фактичної виробничої собівартості продукції, робіт, послуг переносять з кредиту рахунку 23 «Виробництво» в дебет рахунка 26 «Готова продукція», а в розподілені загальновиробничі витрати в дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації.

Слід звернути увагу на те, що сума накопичених за місяць загальновиробничих витрат не в повному об'ємі списується з рахунку 90 «Загальновиробничі витрати» дебет рахунків 23 «Виробництво», а тільки в сумі змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат.

.3.8 Методи калькулювання собівартості готової продукції

Нормативний метод обліку і калькулювання собівартості продукції характеризується тим, що на підприємстві по кожному виробу на основі діючих норм і кошторисів витрат складається попередня калькуляція нормативної собівартості виробу. Дані про виявлені відхилення дозволяють керівникам всіх рівнів виробничого процесу управляти собівартістю продукції і разом з тим бухгалтерії калькулювати фактичну собівартість виробу шляхом надбавки до нормативної собівартості виробу (віднімання з неї) відповідної частки відхилень від норм по кожній статті.

Друга група методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції характеризується тим, що фактичні витрати протягом місяця накопичують, а в кінці місяця розподіляють між об'єктами обліку і калькуляції. Відхилення від планової собівартості виявляють після завершення калькуляції одиниці кожного виробу. Серед цих методів назвемо такі.

Попроцесний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції характеризується тим, що на підприємстві випускають продукцію обмеженої номенклатури, відсутнє незавершене виробництво. У зв'язку з цим об'єктами обліку витрат окремі процеси у виготовленні (випуску) продукції, у виконанні роботи (послуг) як складові частини всього процесу виробництва. Різновидом цього методу є попередільний метод калькулювання собівартості продукції.

Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції характерний для масових виробництв, у яких початкова сировина і матеріали послідовно перетворюються на готову продукцію. Виробничі процеси або їхні групи утворюють переділи, кожний з яких завершується випуском проміжного продукту напівфабрикату, який до того ж може бути в такому вигляді реалізований на стороні. Ці переділи і є об'єктами обліку витрат. Сутність методу полягає в тому, що прямі і непрямі витрати враховують за статтями калькуляції на весь випуск продукції, в зв'язку з цим середню собівартість одиниці продукції (роботи, послуги) визначають розподілом суми всіх проведених за місяць витрат (в цілому за підсумком і за кожною статтею) на кількість готової продукції за цей же період. Об'єкти обліку витрат часто збігаються з об'єктами калькуляції. Для посилення контролю за витратами, місцями виникнення витрат на багатьох підприємствах виробничий процес у поділяють на стадії. У зв'язку з цим вносяться зміни і в номенклатуру статті, за якою враховується виробничі витрати, оскільки всі витрати, як правило, прямі, є можливість відображати їх за економічними елементами.

Перераховані характеристики виробництва зумовлюють і особливості процесного методу обліку і калькулювання собівартості продукції. Тому в обліковій літературі цьому методу часто привласнюють різні назви: простий, однопередільний, попроцесний і т.д.

Переділ - це сукупність технологічних операцій, яка завершується виробленням проміжного продукту (напівфабрикату) або ж отриманням закінченого готового проекту. Об'єктом обліку витрат у таких виробництвах є кожний самостійний переділ. Перелік переділів визначають на основі технологічного процесу і виходячи з можливості планування, обліку і калькуляції собівартості продукції переділу і оцінювання незавершеного виробництва.

Оскільки в таких виробництвах процес випуску готової продукції складається в основному з декількох послідовних технологічно закінчених переділів, то в них, як правило, обчислюють собівартість продукції кожного переділу, тобто не тільки готового продукту, а й напівфабрикатів, оскільки вони можуть бути частково реалізованими на сторону як готова продукція. Крім того, в багатьох випадках необхідно складати калькуляції собівартості окремих видів або груп продукції, особливо якщо вони отримані з одного або однорідної початкової сировини. Значить, об'єктом калькуляції є вид або група продукції кожного переділу.

За певних галузевих відмінностей застосування попередільного методу обліку має ряд загальних особливостей: виробництва, в яких облік організовується за попередільним методом, вельми матеріаломісткі. Тому облік матеріальних витрат організовують так, щоб забезпечити контроль за використовуванням матеріалів у виробництві. Найчастіше застосовуються баланси початкової сировини, розрахунок виходу продукту або напівфабрикатів, браку і відходів; напівфабрикати, отримані в одному переділі, є вихідним матеріалом у наступному переділі. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінити їх і передати у вартісному виразі на наступний переділ, тобто застосувати напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Як уже було сказано, оцінка напівфабрикатів власного виробництва необхідна ще й тому, що вони можуть бути реалізовані як готова продукція іншим підприємствам (наприклад, в чорній металургії - чавун і сталь). Напівфабрикати власного виготовлення передають з переділу в переділ за фактичною собівартістю. В багатьох галузях промисловості прийнята оцінка в розрахункових (оптових) цінах підприємства; облік витрат організовують за технологічними переділами. Це дає змогу визначати собівартість напівфабрикатів і організувати облік на місцях виникнення витрат і центрах відповідальності за витрати; проведені витрати групують і враховують за агрегатами, якщо в переділі використовують декілька агрегатів, що працюють паралельно. Порядок за агрегатами визначається галузевими інструкціями; в них передбачається в ряді виробництв враховувати витрати в розрізі агрегатів за видами або групами однорідної продукції; витрати на залишки незавершеного виробництва на кінець місяця розподіляють на підставі інвентаризації за плановою собівартістю відповідного переділу; собівартість одиниці кожного виду готової продукції калькулюють, як правило, комбінованим або одним з пропорційних способів.

Позамовний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції характерний тим, що обєктом обліку витрат є виробниче замовлення. Замовленням може бути окремий виріб, партія виробів, частина виробів (вузол або деталь), робота. Усі прямі витрати обліковуються в розрізі встановлених статей калькуляції за окремими виробничими замовленнями. Решта витрат обліковується за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень згідно з установленою базою розподілу. Собівартість кожного замовлення визначається після завершення робіт щодо цього замовлення.

Усі прямі основні витрати враховують у розрізі встановленої статті калькуляційного листа за окремими виробничими замовленнями, що створюються на наперед визначену певну кількість виробів (продукції) даного виду. Решту витрат враховують за місцями виникнення витрат, за їхнім призначенням, за статтями і включають до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази розподілу. Отже, об'єктом обліку витрат і об'єктом калькуляції за цього методу є окреме виробниче замовлення, фактична собівартість якого визначається після його виготовлення. До виконання замовлення всі витрати, що належать до нього, вважаються незавершеним виробництвом.

Таким чином, неодмінною умовою застосування позамовного методу є система відкриття виробничих замовлень. На основі затвердженого плану виробництва планово-виробнича служба підприємства заповнює бланк замовлення («відкриває замовлення»), що є, по суті, розпорядженням на виконання виробничого замовлення.

Замовлення повинно містити таку інформацію:

тип;

номер;

характеристику;

виконавець;

термін виконання;

місяць, у якому обліковуються (розподіляються) витрати за замовленням.

Після закінчення виготовлення виробу або виконання роботи замовлення закривають. Після повідомлення про те, що замовлення закрито, матеріали і нарахування заробітної плати по ньому не повинні відпускатися. У цих випадках визначають не середню, а індивідуальну собівартість одиниці продукції (замовлення або роботи). У дрібносерійному виробництві після закриття замовлення фактичну собівартість одиниці продукції обчислюють, розподіливши суму витрат на кількість виготовленої за цим замовленням продукції.

На підприємствах повинен бути організований належний контроль за витратами і складанням первинних документів відповідно до норм витрат матеріалів і заробітної платні. Цей контроль покликаний запобігати виконанню робіт, що не передбачені технологічним процесом, а також забезпечити правильність віднесення витрат на відповідні замовлення.

Сферою застосування позамовного методу є також дрібносерійні виробництва при випуску наперед визначеної кількості виробів. Сфера застосування позамовною методу в основному повинна бути обмежена індивідуальним виробництвом. Проте відносна простота обліку і калькуляції за цього методу сприяла його розповсюдженню в дрібносерійному, серійному і навіть багатосерійному виробництвах. Це виражається в тому, що навіть в разі виготовлення продукції великими серіями облік витрат калькуляція ґрунтуються на застосуванні постійних, найчастіше - річних замовленнях.

Витрати на виготовлення окремих видів продукції протягом усього року збирають на окремих замовленнях, а собівартість випущених за місяць виробів визначають шляхом розподілу суми витрат за вирахуванням вартості залишків незавершеного виробництва на кількість випущених одиниць продукції. Тим часом у багатосерійному і особливо в масовому виробництвах найдоцільніше застосовувати повирібний, в основному нормативний, метод обліку.

В економічній літературі термін «замовлення» часто використовується не за його прямим значенням. Для заповнення первинних документів на підприємствах, зазвичай, розробляється номенклатура облікових шифрів, які забезпечують правильність віднесення витрат за об'єктами обліку, статтями непрямих витрат тощо. Ці шифри необхідні при використанні засобів автоматизації обліково-обчислювальних робіт. Проте не лише на практиці, а й у літературі ці шифри називаються «замовленнями». А отже, плановий відділ заводу, наприклад, повинен відкривати замовлення на роботи щодо виправлення браку, на виготовлення основної продукції тощо.

готова продукція бухгалтерський облік

1.3.9 Облік операцій відвантаження продукції

Відвантаження (відпуск) продукції в порядку реалізації проводиться відповідно до укладених договорів.

Договір це одна з найбільш давніх правових конструкцій. Застосування договорів на протязі тисячоліть пояснюється тим, що йдеться про досить гнучку правову форму, в яку можуть втілюватися різні за характером суспільні відносини.

Договір це одна з важливих форм регулювання товарно-грошових відносин. Уся комерційна діяльність, по суті, пов'язана з укладенням договорів, виконанням та припиненням зобов'язань за договорами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У договорах на поставку готової продукції вказують: найменування; кількість; асортимент; якість; ціну; порядок розрахунків; платіжні і поштові реквізити постачальника і покупця; інші умови.

Договір поставки містить такі обов'язкові реквізити, як: найменування договору, дата його складання, місце його складання, позначення сторін договору, предмет договору, ціна за одиницю, кількість, загальна сума до сплати, порядок здійснення платежу та форма оплати, терміни виконання зобов'язань і можливість односторонньої відмови від договору, умови пакування, транспортування, страхування, принципи переходу права власності, непереборні обставини (форс-мажор), поручительство, відповідальність сторін, порядок врегулювання спорів тощо.

На продукцію, що відпускається, відділ маркетингу виписує наказ або інший документ, що прийнятий на підприємстві, в якому вказано вид готової продукції, номенклатурний номер, сорт, кількість, найменування і адреса одержувача. Цей документ обов'язково підписується керівником підприємства. Далі на основі даних складу готової продукції та наказу бухгалтерія підприємства виписує товарно-супровідні документи на відпуск готової продукції.

Реалізація готової продукції проводиться на підставі довіреності покупця. Довіреність, незалежно від терміну її дії залишається у постачальника.

Кореспонденцію рахунків з обліку реалізації готової продукції наведено в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7

Кореспонденцію рахунків з обліку реалізації готової продукції

№ з/пЗмістДебітКредит1Відображення доходу від реалізації готової продукції361 «Розрахунки з вітчизняними покуп-цями»701 «Дохід від реалізації готової продукції»2Відображення податку на додану вартість на підставі податкової накладної701 «Дохід від реалізації готової продукції»641 «Розрахунки за податками»3Відображення собівартості реалізації готової продукції901 «Собівартість реалізованої готової продукції»26 «Готова продукція»4Відображення результату реалізації готової продукції701 «Дохід від реалі-зації готової продук-ції» 791 «Результат опера-ційної діяльності»791 «Результат операційної діяль-ності» 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»5Фінансовий результат (валовий прибуток)791 «Результат опера-ційної діяльності»44 «Прибуток не-розподілений»У разі реалізації продукції на умовах попередньої оплати в бухгалтерському обліку буде зроблено такі записи:1На суму авансового платежу, здійсненого покупцем готової продукції311 «Поточні рахунки в національній валюті»681 «Розрахунки за авансами одержаними»2Одночасно на суму податку на додану вартість (за наявність податкової накладної)643 «Податкові зо-бовязання»641 «Розрахунки за податками»3Відображення доходу від реалізації готової продукції361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»4Відображення податку на додану вартість на підставі податкової накладної701 «Дохід від реалі-зації готової продук-ції»643 «Податкові зобовязання»5Відображення собівартості реалі-зації готової продукції901 «Собівартість реалізованої готової продукції»26 «Готова продукція»6Закриття рахунків681 «Розрахунки за авансами одержаними»361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»7Відображення результату реалі-зації готової продукції701 «Дохід від реалі-зації готової про-дукції» 791 «Результат опера-ційної діяльності» 791 «Результат операційної діяльності» 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»8Фінансовий результат (валовий прибуток)791 «Результат опера-ційної діяльності»44 «Прибуток не-розподілений»

.3.10 Інвентаризація готової продукції

Порядок інвентаризації готової продукції слід розпочинати з організаційних питань. Перед проведенням інвентаризації вся готова продукція повинна бути згрупована, розкладена за назвами, сортами, розмірами в порядку, зручному для підрахунку. В разі позачергової інвентаризації готову продукцію підготовляють у присутності інвентаризаційної комісії.

До початку процедури інвентаризації важливо отримати від кожної матеріально відповідальної особи розписку з таким змістом:

На початок проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи товарно-матеріальні цінності, здані до бухгалтерії, і всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли на мою (нашу) відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списано у видаток.

Якщо на підприємстві передбачено зберігати готову продукцію на декількох складах або в ізольованих приміщеннях, то інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання від одного місця до іншого. Перевіривши одне місце зберігання, вхід до нього опломбовують, і комісія переходить до наступного.

При цьому кількість готової продукції визначають згідно з Інструкцією № 69, перевіряючи наявну в натурі готову продукцію (повна інвентаризація).

У разі якщо готова продукція надходить на склад під час інвентаризації, матеріально відповідальна особа повинна прийняти її у присутності членів інвентаризаційної комісії. Потім на прибуткових документах роблять відмітку «Надійшло після інвентаризації» (за підписом голови комісії) з посиланням на дату опису та номер, де записано цінності.

Відпуск готової продукції під час інвентаризації можливий з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера. На видаткових документах про готову продукцію, відпущену зі складу в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, ставлять відмітку. Така готова продукція заноситься до окремого опису в порядку, аналогічному тому, який встановлено для цінностей, що надійшли під час інвентаризації. Результати інвентаризації готової продукції відображають в інвентаризаційному описі.

Перелік поширених типових форм для проведення інвентаризації:

інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей ф. № інв-3 або ф. № М-21. У першому документі міститься розписка, якої немає в останній формі;

акт інвентаризації товарів відвантажених (ф. № інв-4);

інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання (ф. № інв-5).

Описи підписують усі члени комісії та матеріально-відповідальна особа, після чого їх передають до бухгалтерії під розписку. Бухгалтерія звіряє фактичну наявність цінностей, занесених до описів, з даними бухгалтерського обліку. Якщо є розходження, то складають звіряльну відомість (ф. № інв..-19). До неї заносять залишки готової продукції фактичні та ті, які значаться в бухгалтерському обліку. Вказують тільки ту готову продукцію, за якою виявлено розбіжності з обліковими даними (нестачі та лишки). Складаючи відомість, проводять операції взаємозаліку нестач та лишків при пересортуванні готової продукції. Якщо при заліку нестач лишками під час пересортування вартість нестачі готової продукції більша за вартість надлишку, то різницю відшкодовують винні особи. Коли ж таких осіб не встановлено, то сумові різниці розглядають як нестачу понад норми природного убутку і відносять на результати фінансово-господарської діяльності. У протоколах інвентаризаційної комісії наводяться вичерпні пояснення причин, через які різниці не можна віднести на винних осіб.

Якщо навпаки - вартість надлишку готової продукції перевищує вартість нестачі при пересортуванні, то на різницю збільшують дані обліку відповідних матеріальних цінностей і результати фінансово-господарської діяльності.

Усі інші випадки нестач та лишків готової продукції розглядають і відображають у бухгалтерському та податковому обліку окремо як нестачі і як надлишки.

Механізм розрахунку розміру збитків від нестачі матеріальних цінностей наведено в Постанові КМУ «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.1996 р. зі змінами. Згідно з п. 2 цього Порядку розмір збитків визначають за формулою

Р=[(Б-А)х Іінф + ПДВ + Азб]х2,

де Б - облікова вартість цінностей на момент встановлення факту нестачі (балансова вартість);

А - амортизаційні відрахування;

Іінф - загальний індекс інфляції;

Азб - розмір акцизного збору.

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається, виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю; спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених; спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових настоїв визначається, виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або безокисного натрію визначається, виходячи з оптових цін підприємства виробника і податку на додану вартість із застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Продовольчі товари (готова продукція), роздрібні ціни на яку дотуються) оцінюються з додаванням до роздрібних цін суми дотацій.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчисляються із застосуванням коефіцієнта

до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

- до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначено номінальної вартості або вартість яких не встановлена законодавством.

Розмір збитків від розкрадання банкнотного або захищеного папера, персоніфікованої захисної стрічки обчислюється:

із застосуванням коефіцієнта 1,5 до максимальної суми грошей, які можуть бути виготовлені на цьому банкнотному папері;

у п'ятитисячократному розмірі від вартості захищеного папера та персоніфікованої захисної стрічки.

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки в міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, - у міру їх придбання) та обліковуються лише в кількісному виразі, розмір збитків визначається, виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

1.4 Нетипові ситуації

Ситуація 1. Будівельна організація, час від часу перевозить будівельні матеріали зі складу на будівельний майданчик, а іноді - з одного будівельного майданчика на інший. Чи можна в цьому випадку витрати з перевезення вважати трапнспортно-заготівельними витратами і включати їх у первісну вартість (собівартість) куплених запасів? Якщо ні, то як їх обліковувати?

Коментар. Ні, такі витрати на перевезення потрібно обліковувати в складі загальновиробничих витрат організації.

Дійсно, згідно з п.9 П(С)БО 9 «Запаси» у бух обліку до первісної вартості (собівартості) запасів потрапляють, зокрема, транспортно-заготівельні витрати (далі-ТЗВ). І відразу може здатися, що витрати на перевезення будматеріалів зі складу на будмайданчик або ж з одного буд майданчика на інший можна саме зарахувати до ТЗВ. Адже до останніх віднесено «затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів». А хтось може сказати, що буд майданчик - це і є місце використання запасів. Але можна визначити межу: до первісної вартості (собівартості) запасів відносять тільки ті витрати, які безпосередньо повязані з їх придбанням і доведенням до стану, у якому вони придатні до використання. Тому як тільки товари придатні до використання в запланованих цілях, то всі наступні витрати вже не формують їхньої первісної вартості(див абз. 5 п. 14 П(С)БО 9).

В обговорюваному випадку переміщення запасів зі складу на майданчик, з одного буд майданчика на інший - це вже допоміжні процедури, повязані не з придбанням запасів, а з обслуговуванням будівництва. Тому тут правильніше говорити про загальновиробничі витрати. Доказ цього знаходимо в п. 15.9 П(С)БО 16 «Витрати». У ньому зазначено внутрішньозаводське переміщення матеріалів зі складів у цехи віднесено до інших загальновиробничих витрат. Перевезення будматеріалів з одного майданчика на інший теж можна віднести до цієї категорії (тобто до внутрішньозаводського переміщення) - по суті, матеріали, не використані на одному обєкті, передають на інший, оминаючи склад.

Таким чином, витрати на перевезення будматеріалів зі складу на буд майданчик або з одного буд майданчика на інший не повязані з придбанням, тому вони не можуть формувати первісної вартості (собівартості) куплених матеріалів. Уважаємо, в бух обліку їх логічно обліковувати в складі загальновиробничих витрат (Дт рахунок 91 «загальновиробничі витрати»), які після розподілу опиняться в собівартості будівельно-монтажних робіт.

У податковому обліку схожа ситуація. В абз. «и» пп.138.8.5 Податкового кодексу України (далі ПКУ) читаємо: витрати на внутрішньозаводське переміщення матеріалів також включають до складу загальновиробничих витрат. А останні формують податкову собівартість виготовленої та реалізованої готової продукції (виконаних робіт, надання послуг) відповідно до правил П(С)БО (п. 138.8 ПКУ). А отже, обговорюванні витрати на перевезення будматеріалів потраплять до податкових витрат тільки в момент визнання доходу від виконання будівельно-монтажних робіт (п. 138.4 ПКУ).

Зауваження: названі транспортні витрати опиняться в рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форму якої затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.11 р. № 1213.

Ситуація 2. Підприємець на загальній системі. Продає парфумерію, а також надає перукарські послуги. У госпдіяльності у виникають витрати з оренди офісу та приміщення перукарні, а також послуг банку. Вони з конкретними доходами не повязані. Інші витрати (наприклад, на фарбу для волосся та шампуні) оплачує після отримання доходу, якого вони стосуються (припустимо, доходи в одному кварталі, витрати в наступному).

Коли і на яких підставах я маю право показати такі витрати в книзі доходів і витрат?

Коментар. Будь-які витрати слід відображати в обліку суто за наявності документів, що підтверджують їх фактичне здійснення, і доходу, з одержанням якого вони повязані. Це два з трьох непорушних правил формування складу витрат у підприємця-загальносистемника. Однак як їх застосовувати на практиці, коли для частини витрат (наприклад, на оренду офісу, оплату банківського розрахунково-касового обслуговування) немає доходів, яких вони стосуються? Або ж ці доходи наявні, але отримані в минулому звітному періоді?.

Як відомо, чистий оподатковуваний доход підприємець-загальносистемник визначає як різницю між виручкою (в грошовій та натуральній формах) і документально підтвердженими витратами, повязаними з власною госпдіяльністю (п.1772 Податкового кодексу України, далі - ПКУ). При цьому склад витрат, що беруть участь у визначені чистого оподатковуваного доходу, формують із документально підтверджених видатків, повязаних із його отриманням і включених до операційних згідно з р. ПІ ПКУ (п. 1774 ПКУ).

Застосуємо названі правила на прикладі змальованої Вами ситуації.

Тож зійдемося на тому, що видатки на витрачені шампуні й фарбу для волосся потраплять до витрат - за умови документального підтвердження їх здійснення (наявність документів, що засвідчують унесення оплати постачальникам за ці матеріали) й одержання доходів від клієнтів перукарні. Документально підтверджені видатки на придбання парфумерії, якою Ви торгуєте, опиняться з-поміж витрат, лише коли буде отримано доходи від продажу.

Суми документально підтверджених витрат на придбання використаних шампунів і фарб, а також проданої парфумерії в будь-якому випадку будуть записані до графи 6 Книги обліку доходів і витрат. І все тому, що саме ці витрати будуть повязані з отриманими доходами. Проте ПКУ не окреслює періоду, протягом якого належить отримати доходи. Тому не варто непокоїтися й переживати через те, що доход отримано, нехай навіть торік. Повязані з його одержанням видатки мають законне право опинитися серед витрат підприємця в період їх фактичного здійснення.

Тепер про витрати, які не можна безпосередньо повязати з конкретним видом доходів. Яскравий приклад таких у Вашому випадку - плата за оренду офісу та банку за розрахунково-касового обслуговування. Ці видатки не можна підігнати під якийсь окремий вид доходів. У них тісний зв'язок із будь-якими видами доходів. Такі витрати в бухгалтерському обліку йменуються накладними. Підприємець-загальносистемник має право записати їх до витрат за фактом будь-якого доходу від його діяльності, наприклад, виручки від продажу товару, яким торгує, або одержання оплати за надані послуги.

Усе начебто просто. Однак трапляється, що ту саму оренду офісу підприємець оплачує наперед - передоплатою за кілька місяців одразу. Наприклад, у березні 2013 року оплачено оренду офісу авансовим платежем за півріччя.

В аналізованій ситуації, якщо доход отримано від підприємницької діяльності, до витрат за березень зможе потрапити лише вартість оренди саме за цей місяць, тай то за наявності акта приймання наданих орендних послуг. Адже передоплата за наступні місяці не матиме звязку з витратами березня. Такі видатки знайдуть свої доходи в наступних місяцях. Конкретну суму видатків на оренду, що відповідає кожному з оплачених місяців, підкажуть акти приймання наданих послуг.

Витрати на оренду офісу підприємець відобразить у графі 10 Книги обліку доходів і витрат. Це можна зробити за умови, якщо є акт з оренди, і в зазначеній у ньому сумі:

або на дату оплати за оренду;

або, ще простіше, один раз останнього дня місяця, бо в Книзі обліку доходів і витрат підбивається підсумок за місяць.

При чому не слід забувати, що окремо за кожним видом витрат належить заповнювати й графу 4 Книги обліку доходів і витрат, де фіксують реквізити документів, що підтверджують витрати, і графу 1, де зазначають дату їх відображення.

Підприємці - платники ПДВ показують у Книзі обліку доходів і витрат суми витрат без сплаченого «вхідного» ПДВ.

Як бачите, незалежно від того, коли підприємець-загальносистемник зазнав витрат і в якій сумі, до його видатків потрапить лише та частина з них, яку підтверджено документально та яка має зв'язок з уже отриманими доходами.

Ситуація 3. Чи дозволено відпускати товар зі складу без видаткової накладної з заповненням лише товарно - транспортної накладної (далі - ТТН)?

Коментар. Так, товар можна відпускати зі складу за ТТН без видаткової накладної.

Справа в тому, що жоден нормативно-правовий акт не вимагає оформляти видачу ТМЦ зі складу видаткової накладної. Більше того, у п. 314 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.07 р. №2, прямо сказано, що списання запасів оформляють ТТН або накладною - вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М -11).

Правомірність використання ТТН для згаданих цілей підтверджує і п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 36. У ньому сказано, що ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. А це ще раз підтверджує, що ТТН буде достатньо для списання запасів зі складу.

ТТН складають за типовою формою 1 -ТН, затвердженої наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.95 р. № 488 /348, або ж розробляють бланк самостійно. В останньому випадку ТТН має містити всі обов'язкові реквізити первинного документа з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні » від 16.07.99 р. № 996 - (далі - Закон про бухоблік).

Слід відзначити: хоча в законодавстві не згадано, що для оформлення відпустки ТМЦ можна використовувати видаткову накладну, і форма її не затверджена, скористатися нею дозволено. Право на це підприємству дає п.п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 р. № 88. Але не забудьте вказати в ній обов'язкові реквізити з ч.2 ст. 9 Закону про бухоблік.

Ситуація 4. Як у бухгалтерському та податковому обліку відображати витрати на придбання / виготовлення цінників?

Коментар. Як у бухгалтерському, так і в податковому обліку затрати на придбання (виготовлення) цінників поповнять стрункі лави затрат на збут.

Бухоблік. Витрати на придбання (виготовлення) цінників повязані саме з реалізацією. Зважаючи на вищесказане, такі суми на підставі п. 19 П(С)БО 16 «Витрати» осядуть у складі затрат на збут. Мовою бухпроводок це звучить так: Дт 93 «Витрати на збут» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (311 «Поточні рахунки в національній валюті», 372 «Розрахунки з підзвітними особами»).

Якщо підприємство закупило цінників без ліку, які планує використовувати поступово, то спочатку їх варто оприбуткувати в дебет субрахунку 209 «Інші матеріали». А вже потім у міру використання вартість цінників треба списувати на збутові витрати бухпроводкою: Дт 93 Кт 209.

Податок на прибуток. Витрати можна записати до податкових, виконавши такі умови:

якщо вони повязані з госпдіяльністю (пп.14.1.36 ПКУ);

у разі документального підтвердження (п. 138.2 ПКУ);

Перша умова в обговорюваному випадку стовідсотково виконується. Адже, за торгівлю без цінників передбачено відповідальність. Вважаємо, цього доказу більш ніж достатньо, аби констатувати, що витрати на цінники морським вузлом повязані з господарською діяльністю підприємства. Тож справа лише за документальним підтвердженням (наприклад, накладні, виписки банку, платіжні доручення). Тому коли з підтвердними папірцями все гаразд, то таким затратам простелено вишитий рушник до податкових витрат. Залишилося лише зясувати, до когорти яких саме затрат їх зарахувати.

У податково-прибутковому обліку витрати на придбання (виготовлення) цінників також доречно списувати до затрат на збут (пп. «з» пп.138.10.3 ПКУ).

Витрати на збут визнають затратами того звітного періоду, у якому їх було здійснено, згідно із правилами бухобліку (п.138.5 ПКУ0. Тобто, грубо кажучи, під час дебатування в бухобліку рахунку 93.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форму якої затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.11 року №1213, обговорювані затрати засвітяться в рядку 06.2 її основної частини.

ПДВ. Якщо підприємство - платник ПДВ, то воно вправі включити «вхідний» податок, який сидить у вартості цінників, до податкового кредиту за умови виконання стандартних правил із п. 198.3 ПКУ. Тобто, за умови використання цінників в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності підприємства. Також треба, щоб суму «вхідного» ПДВ підтвердили правильно оформленою податковою накладною або касовим чеком (п.п. 198.6.201.11 ПКУ).

Ситуація 5. Підрядник зголосився брати участь у тендері на зведення об'єкта. Перед початком тендеру він замовив відповідної організації виконання геологорозвідувальних робіт, щоб заздалегідь виявити можливі ризики, пов'язані з нестійкістю шарів ґрунту в місці майбутнього будівництва.

Тендер ще не відбувся. Договір з замовником поки не підписаний. Але витрати будівельна компанія вже понесла. Куди їх віднести?

Коментар. Щоб знайти відповідь головбух повинен звернути увагу на п. 16 П (С) БО 18 «Будівельні контракти»: «До витрат за будівельним контрактом включаються витрати за період від дати укладення будівельного контракту до дати завершення цього контракту. До витрат за будівельним контрактом також включаються витрати, які поніс підрядник при укладенні будівельного контракту, якщо існує імовірність його підписання і достовірної оцінки цих витрат».

Висновок такий: якщо керівництво оптимістично оцінює вірогідність підписання контракту з замовником, головбух може капіталізувати витрати на геологорозвідку в складі незавершеного виробництва за дебетом рахунка 23, а після підписання контракту продовжити накопичення витрат підрядника на цьому рахунку. Якщо особливого оптимізму щодо перспектив підписання контракту у начальства немає, то геологорозвідувальні витрати підлягають негайному списанню на витрати поточного періоду (Дт 949 « Інші витрати операційної діяльності»).

Нескладно припустити, визнання таких витрат у податковому обліку може опинитися під питанням. Контролерам не звикати міркувати про «незв'язності» витрат з господарською діяльністю. А в ситуації, коли договір так і не був укладений, довести зв'язок геологорозвідувальних робіт з отриманням доходу буде не просто.

Однак, ставити хрест на таких витратах не слід.

Пояснення їх зв'язку з госпдіяльністю підприємства може бути, наприклад, таким: висновки геологорозвідки дали підстави керівництву компанії для точних оцінок майбутніх витрат, які повинні бути понесені для виконання завдання. Тендерна ціна не покривала цих витрат. Це означає, що неукладення контракту вберегло підприємство від збитків. Виробничі потужності підприємства були переорієнтовані на інші замовлення, що приносять не тільки доходи, але і прибуток. У таких обставинах говорити про «Негосподарності» геологорозвідувальних витрат не доводиться.

Звичайно, ми не зовсім упевнені в тому, що податківці відразу погодяться з вищевикладеними доводами. Однак, сподіваємося, у судовому розгляді (якщо знадобиться) такі умовиводи будуть звучати переконливо.

А от якщо спочатку керівництво підприємства не надто оптимістично оцінювало ймовірність укладання контракту, і головбух списав геологорозвідувальні витрати у періоді їх понесення, а потім контракт таки був укладений, то «відновлювати» раніше списані витрати в собівартості будівництва вже не вийде. Про це недвозначно говориться в тому ж п. 16 ПСБО-18: «Витрати, понесені при укладенні будівельного контракту, які були визнані витратами звітного періоду, не включаються надалі до витрат за будівельним контрактом, який підписано в наступних звітних періодах».

Висновок

Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 Запаси та 16 Витрати. При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

Таким чином, було виявлено, що основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах є:

систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

здійснення калькулювання собівартості готової продукції

вчасному і правильному оформленні первинної документації.

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Повне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грантех", скорочене найменування за ЄДРПОУ - ТзОВ "Грантех".

Характеристика виробничої діяльності

ТОВ "Грантех" виробляє продукцію, а саме: плитку облицювальну, сходи, стели для пам'ятників. Сировиною для цього є камінь, в першу чергу граніт. Також підприємство надає послуги з пасирування та розпилювання блоків і полірування лицьової поверхні слябів, плит.

Останнім часом спостерігається підвищений інтерес до предметів інтер'єру з натурального і штучного каменю. Камінь - уособлення природності, сили і міцності. Його присутність в інтер'єрі у всі часи говорило про добрий смак і добробут господарів. Сьогодні різні настінні або підлогові панно з каменю і керамограніта стають все більш популярними.

Граніт - порода магматичного походження, з великим вмістом кремнезему, що забезпечує високу твердість цього матеріалу. За геологічним складом граніт є з'єднанням кристалів кварцу, польового шпату і слюди. Від них же залежить і колір граніту, він може бути червоним, сірим або рожевим. Колірна гамма граніту володіє дуже великою різноманітністю. Кольори можуть бути однорідні, з венами або спрямованим малюнком. З граніту можна будувати, але найчастіше він використовується як оздоблювальна матеріал. Граніт має підвищену міцність на знос, злам, стиснення. Граніт володіє мінімальним водопоглинання, у зв'язку з чим дуже високу морозостійкість в умовах нашого клімату. Граніт формується в гірських регіонах. Скелі на поверхні Землі, подібно величезному ковдрі, запобігають занадто швидкому охолодженню магми. Граніт виявляється зовні тільки тоді, коли зовнішні покриви «вивітрюються», тобто руйнуються під впливом води, вітру, льоду або в результаті переміщень в земній корі, коли гранітні брили виштовхуються на поверхню. Види граніту - граніт, сиеніти, діорити, габро, лабрадорити, моноцити, тешеніти, гранітогнейси та ін. утворились в результаті виверження магми і її потряплянню в порожнечі земної кори на значній глибині. У результаті повільного охолодження під тиском вищерозміщених товщі землі ці породи добре викристалізовуються і мають яскраво виражену повнокристалічна, найчастіше гранобластовую структуру.Граніт з успіхом застосовується в місцях, де потрібна велика «витривалість». Він стійкий до механічної дії, хімічних забруднень і перепадів температури - не змінює своїх властивостей протягом сотень циклів замерзання і відтавання. Граніт - матеріал з дуже низьким рівнем стираності. Навіть якщо по сходах у ваших особистих апартаментах за рік пройде 1 мільйон осіб, вони зможуть стерти її щаблі не більше ніж на 0,12 мм.

Технологічний процес виготовлення готової продукції

Перш, ніж отримати готову продукцію: плитку, сходи, стели, потрібно пройти всі стадії обробки каменю. Спершу гранітний блок поставляють у фрезерувальний цех для пасирування. Дану операцію роблять для того, щоб виявити природні дефекти, брак для подальшого максимального економічного розпилювання сировини. Далі блок розпилюють на сляби фрезерними верстатами ФМ-3000, ФМ-680, ФМ-720. Верстат обирають враховуючи габарити сировини.

Основна вимога до даного устаткування - можливість розпилу плити натурального каменю з максимальною точністю і швидкість виконання робіт. Від першого показника залежить якість виконання вироби, від другого - його собівартість.

Обробка блоків різанням (розпилювання) - дуже трудомістка операція, вартість якої становить до 40% вартості готової продукції. У її завдання входять одержання напівфабрикату - плит різної товщини і розміру в залежності від призначення (зовнішня чи внутрішня обробка, плити для підлог, сходинок і т. д.), а також брусків для виготовлення профільних виробів. Правильний вибір розмірів вихідних блоків, усунення поломок плит при розпилюванні, підвищення якості поверхні розпилу забезпечують зростання випуску готової продукції за тих самих витрат сировини та зниження собівартості виробів.

В коменерізних верстатах як абразив все ширше застосовують алмази. Їх висока твердість забезпечує високу зносостійкість ріжучого інструменту і дозволяє в 5-10 разів збільшити швидкість різання і продуктивність при зниженні витрат електроенергії в 2-2,5 рази. Крім того, застосування алмазних пил дозволяє скоротити ширину пропилу в 3-4 рази, а товщину плит довести до 5-10 мм. У результаті з 1м блоку можна отримати до 40-45 м тонких плит, що в 2-3 рази вище, ніж при звичайних методах розпилювання. Ще одна позитивна сторона алмазної розпилювання - висока чистота поверхні різання, що дозволяє на подальших етапах обробки плити виключити процес шліфування.

Сляби можуть бути різної товщини, дивлячись від замовлення та характеру виробу. Облицювальні вироби не потребують такої високої міцності як сходи, тому максимальна товщина для них обирається від 15 до 25 мм. Далі частину слябів відправляють на склад, а частину до окантувального цеху (верстати ФМ-600), де окантувльник розкроює сляб під розміри замовлення. Тут ми отримуємо готову плитку, але це ще не все.

Велику роль відіграє фактурна обробка каменю. Найбільш популярною є полірована фактура. Саме вона підкреслює декоративні особливості природного каменя. Полірування - найбільш складна і тривала обробка, який піддається кам'яна плита. Однак, сучасні технології дозволили значно прискорити навіть цей настільки трудомісткий процес, зберігши при цьому головні його принципи. Поліровкою домагаються гладкої поверхні каменю з дзеркальним блиском, чітко відбиває деталі предметів. Така обробка граніту повністю виявляє природний колір і малюнок каменю. Це найбільш розповсюджений вид обробки граніту. При використанні в місцях інтенсивного руху людей для зниження ефекту ковзання необхідно застосовувати кристалізацію. На підприємстві ТОВ Грантех для фактурної обробки використовують полірувальні колінно-ричажні верстати та верстат СМР (повноавтоматичний).

Тільки після усіх цих стадій обробки утворюється готова продукція, яку відправляють на склад укомплектованою та правильно запакованою.

Управлінський та виробничий апарат ТзОВ Грантех складається з фахівців своєї справи, які мають великий досвід роботи, ґрунтовні знання з технології виробництва продукції (включаючи технології потенційних конкурентів), їх переваги на ринку, мають бажання та можливість творчо підходити до впровадження новинок для покращення якості продукції та зниження витрат на її виробництво тощо.

Адміністративний відділ складається з директора, замдиректора, головного бухгалтера, бухгалтера-касира.

Виробничий відділ має таких робітників: майстер, окантувальники, фрезерувальники, полірувальники, строполя, начальник ремонтного цеху, слюсарі, столяр.

Організаційна структура підприємства ТОВ "Грантех" наведена на рис. 2.1

Рис. 2.1 Організаційна структура підприємства

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Абрамова О.В. Облік та нормування витрат підприємства з виробництва засобів індивідуального захисту // Формування ринкових відносин в Україні, 2011. - №10 (125). - с.128-132.

.Білоусова І, Чумаченко М. Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції в промисловості //Бухгалтерський облік і аудит, 2009. - №4. - с.3

.Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - 4-е изд. доп. и перераб. - М.: Институт новой экономики, 1999. - 1248 с

.Боднар О.В. Проблеми бухгалтерського обліку бракованої продукції, висвітлені в наукових працях // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу., 2012. Випуск 2 (23). - с.37

.Бухгалтерський словник. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ПП "Рута1*, 200L-224 с.

.Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. - 7-е видання, доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

.Верхоглядова Н.І., Шило В.П.,. Ільїна С.Б та ін. //Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: Навчально-практичний посібник \ Ф59. - 2010. - с.536

.Вигівська І.М., Чухліб О.А.Шляхи удосконалення бухгалтерського обліку виробничих витрат газовидобувних підприємств в умовах бюджетування //Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу., 2011. Випуск 3 (21) ч.2. - с.6

.Десяткіна І.В. Інформаційна модель відображення у звітності витрат обігу та виробництва закладів ресторанного господарства // Вісник ЖДТУ, 2011. - №2 (56) ч.1. - с.69

.Економічний словник-довідник: За ред. док. екон. наук., проф. С.В. Мочерного / Худож. оформ. В.М. Штогрина. - К.: Феміна, 1995. - 368 с.

.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. - К.: Знання, 2007. - 1072 с.

.Золотогоров В.Г. Экономика: Энциклопедический словарь.-М.: Интер-прессервис; Книжный Дом, 2003. - 720 с.

.Качалай В.В. Нормативно-правове забезпечення обліку витрат виробництва та промислового костінгу на молокопереробних підприємствах // Економіка, фінанси, право, 2013 -№3. - с.51-54

.Ізвєкова І.М. Класифікація браку та її практичне використання на підприємстві машинобудування // Вісник ЖДТУ, 2011. - №1 (55) - с.211

.Кошевецька Г.С. Сутність і специфіка обліку витрат орієнтованих на виробництво готової продукції //Вісник ЖДТУ, 2005 - №3(33). - с.108-112 шифр 65

.Лишиленко О.В. Відображення в обліку операцій, повязаних з рухом готової продукції і товарів.//Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Видавництво «Центр учбової літератури», 2003. - с.524

.Наказ Міністерства фінансів України"Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція з його застосування " № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України з № 892/4185 від 21.12.99 р.)

.Ожегов С.И. Словарь русского языка. / Изд-во 7-е, стереотипное. - М.: Советская энциклопедия, 1968. - 900 с.

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року № 571/4044.

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року №571/4044.

.Сук Л.К., Сук П.Л. Фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Видавництво «Центр учбової літератури», 2010. - с.387

.Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності: Навч. посіб. - 6-те вид., доп. і перероб. - К.: А.С.К., 2002. - 784 с.

.Хомяк В.І. Лемішовський В. Бухгалтерський облік в Україні. - 7-ме вид., доп. і перероб / В.І. Хомяк, В. Лемішовський. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід». - 2008. - 1224 с.

.Чебанова Н.В., Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. - Київ: Видавництво «Академія», 2007. - с.704

.Черновол О.М. Побудова обліку витрат на виробництво на підприємствах олійно-жирової промисловості // Формування ринкових відносин в Україні, 2010. - №3 (106). - с.113.

.Чижевська Л.В., Лозинський Д.Л. Словник економічних термінів: економічна теорія, бухгалтерський облік / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖДТУ, 2011. - 160 с.

.Шафорост Я.Л. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції як важливий фактор зростання прибутку підприємства // Формування ринкових відносин в Україні, 2011. - №2 (177). - с.155.

.Фінансовий облік. Навчальний посібник. / За редакцією В.К.Орлової, М.С.Орлів, С.В. Хоми. 2-ге видавництво, доповнено і перероблено -Київ: Видавництво «Центр учбової літератури», 2010. - с.510

.Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 1998. - Т. 1: А - Г. 672 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Курсова робота з фінансово

Больше работ по теме: