Інвестування та інноваційний менеджмент

 

Міністерство освіти та науки України

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра маркетингу та логістики

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

«Інвестування та інноваційний менеджмент»

для студентів спеціальності 8.051701

професійні спрямування: 01, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09, 10, 12

денної та заочної форм навчання

Одеса ОНАХТ 2013

Конспект лекцій з дисципліни «Інвестування та інноваційний менеджмент» для студентів спеціальності 8.051701, професійні спрямування: 01, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09, 10, 12, денної та заочної форм навчання / Укладач Попов Л.П. - Одеса: ОНАХТ, 2013. - 58 с

Укладач: Л.П. Попов Л.П., канд. техн. наук, доцент

Відповідальний за випуск зав. каф. Маркетингу та логістики І.І. Савенко, д-р екон. Наук, доцент

Зміст

Вступ

Методика проведення лекційних занять

Лекція 1. Поняття і сутність інновацій та інвестування

Лекція 2. Інноваційна діяльність

Лекція 3. Маркетингові дослідження при інноваціях

Лекція 4. Інвестиції при інноваціях

Лекція 5. Оцінка ефективності інновацій

Лекція 6. Аналіз беззбитковості та оцінка ризиків

Література

Вступ

При підготовці магістрів з технологічних спеціальностей передбачається вивчення питань з інноваційної та інвестиційної діяльності підприємства з дисципліни "Інвестування та інноваційний менеджмент".

Мета викладання дисципліни - оволодіння майбутніми фахівцями магістрами-технологами основами організації інноваційної та інвестиційної діяльності і виконання економічного обґрунтування доцільності та ефективності інновацій та інвестицій у виробництві.

Знання, які отримують студенти при вивченні даної дисципліни, використовують при виконанні науково-дослідницької магістерської кваліфікаційної роботи, в якій значне місце відводять техніко-економічному обґрунтуванню ефективності досліджень та впровадження результатів досліджень у виробництві.

Мета і завдання проведення лекцій - дати теоретичні основи, які наведено у змісті дисципліни, висвітлити різноманітні підходи до рішення тих чи інших питань, які охоплюються дисципліною, показати проблемні завдання у цих питаннях та шляхи їх розвязання.

В результаті проведення лекцій студенти повинні:

Знати основні теоретичні положення щодо інноваційної та інвестиційної діяльності, інвестиційного проектування; інноваційний менеджмент та організаційні форми у інноваційній діяльності; методику проведення маркетингових досліджень при розробці новацій (нових технологій, нових видів продукції тощо); методику визначення потреб у інвестиціях при здійсненні НДДКР та проектів розвитку підприємства; форми та джерела інвестування інноваційної діяльності та розвитку підприємства; методику оцінки ефективності інновацій та інвестиційного проекту; методику аналізу беззбиткової діяльності.

Вміти застосувати теоретичні положення при вирішенні практичних питань: провести маркетингові дослідження та визначити можливі обсяги впровадження новації (нової технології, нового продукту тощо), очікуємі економічні результати впровадження новацій у виробництві; визначити витрати на проведення НДДКР та впровадження результатів наукових досліджень у виробництві; визначити джерела інвестицій; визначити ефективність інновацій, інвестиційного проекту розвитку підприємства; визначити умови беззбиткової діяльності підприємства.

Конспект лекцій складено на підставі Робочої навчальної програми з дисципліни «Інвестування та інноваційний менеджмент», напрям підготовки - 8.051701, професійні спрямування: 01, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09, 10, 12, затвердженої 20.06.2012 р.

Методика проведення лекційних занять

На початок читання лекційного курсу студенти отримують даний конспект лекцій у електронному вигляді. Конспект лекцій може бути роздрукований студентом або зберігатися у електронному варіанті у компютері.

Лекції проводяться шляхом обговорення основних їх положень. Основні питання, які передбачається обговорювати на лекції, наведено у кінці кожної лекції.

Напередодні наступної лекції студент повинен ознайомитися з лекційним матеріалом та підготуватися до обговорення питань лекції. Студенти також можуть ініціювати власні питання для обговорення, якщо щось не зрозуміле у лекційному матеріалі або якщо є бажання розглянути ще інші питання, крім наведених у кінці лекції для обговорення.

На лекційному занятті студент повинен мати матеріали лекції у роздрукованому або електронному вигляді (у ноутбуці) для того, щоб при обговоренні лекції мати можливість спостерігати лекційний матеріал, особливо креслення, графіки, таблиці, рисунки тощо.

На початок лекції викладач стисло викладає мету, завдання та сутність ключових питань поточної лекції.

Потім викладач опитує студентів щодо їх пропозицій з розглядання додаткових питань, які виникли у них при підготовці до лекції з поточної теми занять. За рішенням викладача пропозиції студентів також можуть бути розглянуті при обговоренні лекційного матеріалу.

Надалі послідовно по кожному питанню теми лекції студентам пропонується висловлюватися щодо розуміння сутності питань, які розглядаються. Викладач допомагає студентам у розгляданні питань лекції, доповнює та корегує їх висловлювання, робить підсумки та узагальнювання по кожному питанню та в цілому по темі лекції.

Лекція 1. Поняття і сутність інновацій та інвестування

План лекції

1.Поняття та сутність інвестування

2.Класифікація інвестицій

.Інвестиційний проект та інвестиційний цикл

.Поняття та сутність інновацій

.Класифікація інновацій

. Поняття та сутність інвестування

В сучасному світі одним з важливіших є завдання ефективного вкладення капіталу (інвестування) з метою його примноження (збільшення).

Економічна природа інвестування обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення.

Інвестиційна діяльність регулюється Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

У відповідності до цього Закону під інвестиціями розуміються усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Закон визначає основні положення інвестиційної діяльності, а саме:

• обєкти і субєкти інвестиційної діяльності;
• види інвестування;
• інноваційну діяльність;
• - права та обовязки субєктів інвестиційної діяльності, відносини між ними;
• джерела фінансування інвестицій;
• - гарантії прав субєктів інвестиційної діяльності та захист інвестицій;
• відповідальність субєктів інвестиційної діяльності;
• державне регулювання інвестиційної діяльності.
• Для інвестування застосовуються власні кошти прибутку та амортизаційних відрахувань, позичкові (кредитні) кошти та залучені кошти, які разом складають «валові інвестиції» - В. Вказані інвестиції за винятком амортизаційних відрахувань (А) становлять «чисті інвестиції» - Ч.
• Чим більші чисті інвестиції, тим більш розширене відтворення та економічного зростання.
• Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється шляхом надання пільг інвесторам за допомогою:
• системи податків, податкових ставок;
• - проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі, шляхом прискореної амортизації основних фондів;
• - наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позичок на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
• встановлення державних норм та стандартів;
• антимонопольних заходів;
• роздержавлення та приватизації власності;
• - визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
• політики ціноутворення;
• проведенням експертизи інвестиційних проектів;
• інших заходів.

. Класифікація інвестицій

Ознаки, за якими класифікуються інвестиції:

1. Види інвестицій
2. Обєкти вкладення коштів
3. Характер участі в інвестиціях
4. Регіональна ознака
5. Період інвестування
6. Форми власності
7. Форми участі інвесторів
8. Ступінь ризику
9. Форми відтворення

Види інвестицій

- грошові кошти, цільові банківські вкладення, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;
• - майнові права, що повязані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;
• - сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для будь-якого виду виробництва, але не запатентованого (НОУ-ХАУ);
• - права користування землею, водою, ресурсами, домами, інші майнові права
• Обєкти вкладення коштів
• реальні інвестиції або вкладення коштів у матеріальні (будівля, устаткування тощо), та нематеріальні (патенти, ліцензії, ноу-хау, технічна документація, програми тощо) активи;
• фінансові інвестиції або вкладення коштів у різні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вкладення
• Характер участі в інвестиціях
• прямі, які передбачають безпосередню участь інвестора у всіх стадіях інвестиційного циклу;
• непрямі, які здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії); посередники від імені інвесторів приймають участь в усіх стадіях інвестиційного проекту, в тому числі, в управлінні обєктами інвестування та розподілі доходів серед клієнтів.
• Інвестиції в цінні папери прийнято називати портфельними, а інвесторів - портфельними інвесторами.
• Інвестиції не тільки в цінні папери а й у реалізацію інвестиційного проекту на усіх стадіях інвестиційного циклу прийнято називати стратегічними, а інвесторів - стратегічними інвесторами.
• Регіональна ознака
• внутрішні;
• закордонні
• За періодом інвестування
• короткострокові - до року;
• довгострокові - більш року
• За формою власності
• приватні кошти громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядові організації;
• державні, які фінансуються за рахунок бюджетів різних поверхів влади, державними підприємствами та організаціями
• За формою участі інвесторів
• часткова участь (наприклад, володіння частиною акцій);
• повне володіння обєктом інвестицій;
• - придбання концесії на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав
• За ступенем ризику
• - безризикові (наприклад, придбання короткострокових державних облігацій вважається безризиковим);
• ризикові з різним ступенем ризику, як то:
• а) припустимі, якщо можливі втрати усієї суми розрахункового прибутку;
• б) критичні, якщо можливі втрати не тільки прибутку, але й розрахункового валового доходу після реалізації проекту;
• в) катастрофічні, якщо можливі втрати усіх активів та банкрутство інвесторів
• За формою відтворення
• нове будівництво;
• розширення діючого підприємства;
• реконструкція діючого підприємства;
• технічне переозброєння

. Інвестиційний проект та інвестиційний цикл

Інвестиційний проект - це спеціальним чином оформлені пропозиції (наприклад, у вигляді бізнес-плану) про зміну діяльності підприємства або будівництво нового підприємства з метою досягнення встановленої мети, як правило, отримання прибутку.

Такі пропозиції включають докладний опис таких питань: що передбачається здійснити за рахунок інвестицій, які потрібні кошти та їх джерела, які потрібні організаційні заходи, які будуть поточні витрати, доходи та прибутки, яка очікується ефективність інвестицій тощо.

З точки зору часу реалізації та глибини змін у виробництві інвестиційні проекти розподіляються на тактичні та стратегічні.

Тактичні проекти, як правило, повязані із зміною обсягів виробництва продукції, підвищенням якості продукції, розширенням асортименту продукції, зменшенням поточних виробничих витрат, модернізацією виробництва. Такі проекти, як правило, розраховуються на невеличкий час - 3-5 років.

Стратегічні проекти передбачають зміну форми власності, кардинальну зміну характеру виробництва: випуск принципово нової продукції, диверсифікацію виробництва, повну автоматизацію виробництва тощо. Такі проекти, як правило, розраховуються на тривалий час.

В залежності від напрямку змін у виробництві інвестиційні проекти розподіляються на такі види:

1. найпростіший - поновлення устаткування або технології та продовження діяльності у колишніх масштабах з метою зниження поточних витрат;
2. збільшення виробництва та реалізації продукції (послуг) з метою розширення ринку збуту;
3. розширення виробництва (підприємства) з метою випуску нових видів продукції;
4. вирішення екологічних проблем;
5. будівництво нових підприємств;
6. інші.

Усі види проектів, крім першого, потребують маркетингового дослідження ринку збуту.

Інвестиційний цикл містить три фази (стадії):

• передінвестиційну;
• інвестиційну;
• виробничу.
• Передінвестиційна стадія включає попереднє формулювання бізнес-ідеї, розробку докладних пропозицій реалізації бізнес-ідеї у вигляді бізнес-плану та техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) ефективності реалізації бізнес-ідеї.
• Розроблений бізнес-план (інвестиційний проект) доцільно передати на експертизу авторитетній консалтинговій фірмі (фахівцю) для отримання незалежних висновків щодо реальності та ефективності реалізації бізнес-ідеї.
• Інвестиційна стадія передбачає такі заходи:
• техніко-технологічне, екологічне, економічне та інше проектування;
• підготовку установчих документів, придбання землі;
• укладення договорів, підрядів на будівництво та монтаж;
• будівництво;
• придбання устаткування та його монтаж;
• підготовка кадрів;
• введення обєктів в експлуатацію.
• Виробнича стадія передбачає здійснення виробничої діяльності, аналіз та перевірка задумок проекту, при необхідності - корегування проекту.
• 4. Поняття та сутність інновацій
• Згідно Закону України Про інвестиційну діяльність інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження науково-технічного прогресу у виробництво або соціальну сферу.
• Але інноваційна діяльність регулюється безпосередньо Законом України «Про інноваційну діяльність», від 4.07.2002 р. та іншими законодавчими актами (див. таблицю 1.1) [23].
• Інновація (у сенсі інноваційної діяльності) - це сукупність виробничих, технічних і комерційних заходів, які ведуть до появи на ринку нових та вдосконалених промислових процесів і обладнання (Ф.Ніксон).
• Інакше (у цьому сенсі): інновація - це сукупність процесів наукових досліджень, конструкторських розробок, проектування, виготовлення дослідних зразків, їх випробування та впровадження у виробництві. У Радянському Союзі інновація мала назву науково-технічний прогрес (НТП).
• Під інновацією також розуміють новацію, тобто як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового або вдосконаленого продукту чи технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг (Методика Керівництво Осло - рекомендації, прийняті в Осло в 1992 р.).
• Нововведення - це результат практичного освоєння новації.
• Новація має різний ступінь новини: відкриття, винахід, раціоналізаторська пропозиція, удосконалення.
• Відкриття - установлення невідомих раніше обєктивних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяють накопиченню теоретичних знань.
• Таблиця 1.1 - Законодавство України у сфері інноваційної діяльності

ПитанняЗмістПостанова Верховної Ради України Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку УкраїниФінансове забезпеченняУ галузі прикладних досліджень і розробок головним має стати контрактний метод фінансування на базі проектної (програмно-цільової) організаціїФінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки реалізується Державним інноваційним фондом України та іншими галузевими інноваційними фондами і фондами технологічного розвитку та реконструкції виробництваПільгиКапітальне будівництво та інші витрати на відтворення матеріально-технічної бази науки здійснюється з обовязковим пільговим оподаткуваннямОрганізаційні структуриСтворити мережу галузевих інститутів, які разом з проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт повинні виконувати функції координаторів розробок, моніторингу інноваційної діяльності у відповідній галузі, експертів технічного та технологічного рівня виробництва, розповсюджувачів науково-технічної інформаціїВизначити мережу державних науково-дослідних організацій, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, з наданням їм статусу національного, галузевого чи регіонального центруУправлінняВищий орган - Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президенті УкраїниКоординація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюється Комісією Кабінету міністрів України з питань науково-технічного розвиткуЗакон України Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парківТехнологічні паркиНапівпровідникові технології... (Київ), Інститут електро-зварювання імені Є.О.Патона (Київ), Інститут монокристалів (Харків), Вуглемаш (Донецьк), Інститут технічної теплотехніки (Київ), Київська політехніка (Київ), Інтелектуальні інформаційні технології (Київ), Укрінфотех (Київ), Агротехнопарк (Київ), Еко-Україна (Донецьк), Наукові і навчальні прилади (Суми), Текстиль (Суми), Ресурси Донбасу (Донецьк), Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій (УМБІЦЕНТР) (Одеса), Яворів (Львівська область)Закон України Про інноваційну діяльністьДержавне регулюванняФормулювання і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм Створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності Захист прав та інтересів субєктів інноваційної діяльності Фінансова підтримка виконання інноваційних проектів Встановлення пільгового оподаткування субєктів інноваційної діяльності ТощоОсобливості оподаткуван-ня50% ПДВ та ПРИБУТКУ наукових організацій залишаються у їх розпорядженні і зараховуються на їх спеціальний рахунок та використовуються виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності, розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних базІнноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів (щорічно 25% групи 3)Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50% діючої ставки оподаткуванняЗакон України Про інвестиційну діяльністьЗакон України Про наукову і науково-технічну діяльністьЗакон України Про наукову і науково-технічну експертизуЗакон України Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в УкраїніНАКАЗИЕкономічне обґрунтуван-ня інновацій«Про затвердження Методики визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво» НАКАЗ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства фінансів України від 25.09.2001, №218/446

• Винахід - це нове технічне рішення конкретної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість продукції чи змінює умови праці. Винахід - це нові прилади, механізми, інструменти, машини, обладнання методи, процеси, матеріали, сплави тощо.
• Раціоналізаторська пропозиція - це пропозиція щодо удосконалення окремих елементів виробничих процесів (стадій, фаз операцій), методів їх виконання. Як правило, вони стосуються методів виконання трудових операцій.
• Удосконалення - це пропозиції удосконалення управлінських процесів, наукових підходів та принципів, методик, стандартизація, удосконалення або розробка інструкцій тощо. Тобто, це удосконалення у сфері організаційно-економічних процесів.
• З точки зору рівня новизни інновації розподіляються на базисні та поліпшуючі.

Базисні - це радикальні нововведення. Вони докорінно здатні змінити різні види діяльності суспільства. Вони потребують великих витрат та наявності розвиненої для виконання значного обсягу прикладних НДДКР.

Поліпшуючі - це нововведення, які створені на базі вже існуючих знань і відомих законів та принципів і націлені на вдосконалення вже існуючих продуктів та технологій..

• Інноватика - галузь науки, яка вивчає закономірності процесів розвитку, формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому.
• Предметом інноватики є створення, освоєння і поширення різного типу новацій.
• Існує дві взаємодоповнюючі складові інноватики: теоретична (фундаментальна) та прикладна.
• Теоретична інноватика вирішує проблеми створення і розвитку наукової методології інноватики, теоретичні проблеми синтезу інноваційно складних організаційно-технічних систем (нових знань, ідей, нових технологій, винаходів, відкриттів).
• Прикладна інноватика вирішує практичні питання поліпшення виробничих процесів та виробів. Її кінцевим результатом є досягнення практичного ефекту у виробництві, забезпечення суспільного добробуту.
• Життєвий цикл інновацій - це період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації (занепаду) продукту або технології.
• У звязку з прискоренням науково-технічного прогресу життєвий цикл інновацій постійно скорочується, на що суттєво впливає конкуренція у сфері інновації.
• 5. Класифікація інновацій
• Ознаки, за якими класифікуються інновації [1]
• 1) За змістом та сферами застосування
• 2) За ступенем новини та глибини змін
• 3) За ступенем впливу на зміни
• 4) За сферами розробки та поширення
• 5) За рівнем розробки та поширення
• 6) За масштабами охоплення
• 7) За станом життєвого циклу нововведень
• 8) За напрямком дії

Зміст та сфери застосування

• технічні;
• екологічні;
• соціальні;
• організаційно-управлінські
• Ступінь новини та глибини змін
• абсолютні;
• відносні;
• умовні;
• часткові;
• новий вид;
• нове покоління
• Ступінь впливу на зміни
• радикальні;
• революційні;
• модифіковані;
• комбіновані
• Сфери розробки та поширення
• промислові;
• торгівельно-посередницькі;
• аграрні;
• правові;
• послуги;
• науково-педагогічні
• Рівень розробки та поширення
• державні;
• регіональні;
• галузеві;
• корпоративні
• Масштаби охоплення
• глобальні;
• локальні;
• внутрішньо-організаційні;
• міжорганізаційні
• Етапи життєвого циклу
• діяльність;
• використання нововведень (новин);
• перегрупування;
• ліквідація
• Напрямок дії
• розширюючи;
• раціоналізуючи;
• уповільнюючи.

Питання для самоконтролю та обговорення

. Що таке інвестування та для чого воно здійснюється?

. Джерела інвестування.

. Класифікація інвестицій (особливо за ступенем ризику).

. Що таке інвестиційний проект?

. Що таке інвестиційний цикл?

. Зміст передінвестиційної стадії.

. Зміст інвестиційної стадії.

. Зміст виробничої стадії.

. Сутність інновацій, їх види.

Література: 1-6, 8-12, 15, 16, 18, 20-21

Лекція 2. Інноваційна діяльність

План лекції

. Сутність інноваційної діяльності

. Інноваційна інфраструктура

. Інноваційний менеджмент

. Організаційні структури у інноваційній діяльності

інвестування інноваційний менеджмент

1. Сутність інноваційної діяльності

Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах.

Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у сукупності ведуть до створення інновації під ключ, тобто повністю готової до реалізації на ринку.

Складові інноваційної діяльності наведено на рис. 2.1

Рис. 2.1 Складові інноваційної діяльності

Структура інноваційного процесу (інноваційні етапи та стадії):

• виникнення ідеї нововведення;
• дослідження можливості її розробки;
• формулювання концепції дослідження;
• проведення прикладних науково-дослідних робіт;
• проектно-конструкторські розробки (розробка спробного зразка);
• експериментальні дослідження у виробництві;
• доробка спробного зразка;
• аналіз потенційних ринків, пробний маркетинг;
• сертифікація продукції;
• патентування новації (нової технології, нового способу тощо);
• серійне виробництво.
• 2. Інноваційна інфраструктура
• Під інноваційною інфраструктурою розуміється сукупність взаємоповязаних та взаємодіючих організацій, систем, необхідних для ефективного здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень.
• Інноваційна інфраструктура обєднує організації різних видів: фірми, інвесторів, посередників, наукові та державні установи, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл - від генерації науково-технічної ідеї до реалізації нововведення.
• Метою створення інфраструктури є забезпечення як комплексної інноваційної діяльності, так і збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни в інтересах суспільства, включаючи подолання спаду виробництва, його структурну перебудову, зміни номенклатури виробів, створення нової продукції, нових виробничих процесів.
• Особливе значення для інноваційної діяльності має кадровий потенціал. Він є підґрунтям для формування всіх інших необхідних ресурсів. Тому зважена державна політика стосовно збереження кадрового науково-технічного потенціалу є запорукою успіху держави на світових ринках, бо інноваційна інфраструктура забезпечує темпи (швидкість) розвитку економіки країни і зростання добробуту населення.
• Україна у складі СРСР мала достатньо розвинену і чітку галузеву інфраструктуру. Так, у кожній галузі харчової промисловості були науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні інститути. Наприклад, у консервній промисловості був ПДІ УкрНДІКП у Києві, НДІ дитячого харчування в Одесі, проектний інститут в Одесі.
• Найкраща в харчовій галузі інфраструктура була в області автоматизації харчових виробництв та автоматизації управління виробництвом - НВО ХАРЧОПРОМАВТОМАТИКА, також розташоване в Одесі. До складу НВО входило: науково-дослідний інститут, конструкторське бюро, проектний інститут, завод промислової автоматики, пуско-налагоджувальне та монтажне управління, дільниця комплектації, учбовий комбінат.
• Тобто обєднання виконувало весь комплекс інноваційних робіт під КЛЮЧ. Крім того, обєднання проводило науково-технічну політику в харчовій промисловості СРСР в області автоматизації, а також здійснювало координацію робіт багатьох наукових установ, ВНЗ, виробничих комплексів в СРСР та із закордонними науковими організаціями.
• За період перебудови і самостійності вся інноваційна галузева інфраструктура в Україні практично знищена. У прикладних науково-дослідних, дослідно-конструкторських установах та вузівській науці кількість працівників скоротилася у 4,5 рази, а в харчовій галузі - ще більше. При цьому втрачено найкращі, провідні кадри. Більш ніж у 4 рази скоротилась частка ВВП, яка витрачається на розвиток науки.
• За даними Мінстату України [24] витрати на науково-технічні роботи в Україні постійно знижується, про що свідчать дані таблиці 2.1.
• Таблиця 2.1 - Витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт в Україні у % до ВВП

Рік Питома вага витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у ВВПВитрати Державного бюджету на наукові та науково-технічні роботи 19961,360,4619971,350,5019981,240,3519991,210,3320001,160,3620011,110,3720021,110,3220031,240,3520041,190,4220051,090,4220060,980,3820070,930,3920080,90,4120090,950,3720100,90,3420110,790,32

• Показник «частка валових внутрішніх витрат на НДДКР у ВВП» часто ще називають наукоємністю ВВП. Відповідні значення такого індикатора характеризують ступінь рівномірності розвитку країн у науково-технічній сфері. У країнах-інноваторах він становить від 2,5% до 4,0% валового внутрішнього продукту. До країн-лідерів з найбільшою наукоємністю ВВП належать: Ізраїль (4,74%), Швеція (3,63%), Фінляндія (3,47%), Японія (3,39%), Корея (3,22%), США (2,68%).
• При цьому ВВП в Україні у набагато нижче, ніж у вказаних країнах.
• 3. Інноваційний менеджмент
• Інноваційний менеджмент - це управління інноваційними процесами. Він здійснюється на державному, галузевому, регіональному рівнях та у фірмах. Його головна стратегічна мета - забезпечення лідерства у відповідній галузі або підтримка конкурентоспроможності.
• Основні функції інноваційного менеджменту:
• прогнозування (передбачення);
• формування інноваційних цілей;
• планування інноваційних процесів;
• координація;
• організація інноваційних процесів;
• стимулювання (активізація);
• контроль.
• На державному рівні менеджмент в галузі науки і техніки в Україні здійснює Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України, а також Академія наук. На галузевому рівні дані функції виконують відповідні міністерства. В харчовій промисловості на галузевому рівні дані функції практично не виконуються.
• Раніше ці функції виконували управління нової техніки та технології Міністерств харчової промисловості та галузеві Управління, а також підпорядковані їм науково-дослідницькі та проектні інститути, конструкторські бюро. Тепер цих міністерств та галузевих органів управління нема. Нема також і управлінь нової техніки та технології. Тобто практично відсутня галузева науково-технічна політика. Такий саме стан і на регіональному рівні.
• На окремих підприємствах, на яких створено наукові підрозділи, здійснюється внутрішньофірмовий інноваційний менеджмент. При тому, цей напрямок діяльності розвивається, особливо на підприємствах, які виробляють устаткування та обладнання, а також цілісні технологічні комплекси. Наприклад, Одеський завод Продмаш, Житомирська фірма Зернокомплекс, ОАО Хорольський механічний завод, Карловський завод та інші підприємства України, які виготовлюють обладнання для підприємств системи хлібопродуктів.
• У ВНЗ, наприклад, ОНАХТ координацію та організацію інноваційних процесів здійснює проректор з НДР та підпорядкований йому науково-дослідницький сектор (НДС).
• Деякий інноваційний менеджмент здійснюється у наукових організаціях, які ще залишилися в харчовій промисловості. Але цей менеджмент спрямований на управління розробками, які виконують ці організації. Наприклад, Київський інститут хлібопродуктів.
• У провідних країнах світу, в першу чергу США та Японії, дуже розвинений інноваційний менеджмент, як на державному рівні, так і у фірмах. Особливо це стосується тих фірм, які здійснюють наступальну стратегію.
• Характерним для провідних країн світу є те, що як на державному рівні, так і у фірмах складають довгострокові програми науково-технічного розвитку, з яких виплавають відповідні інноваційні проекти. Підряд на виконання проектів, як правило, отримується на конкурсних засадах.
• Характерним для провідних країн світу є також дуже велика державна підтримка та стимулювання інноваційних процесів, які здійснюють конкретні фірми.
• Конкретне керівництво програмами здійснюють спеціалізовані міністерства та відомства:
• США - Міністерство освіти й охорони здоровя, Міністерство оборони, НАСА;
• Японія - Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості;
• Франція - Міністерство наукових досліджень і технологій;
• Німеччина - федеральне міністерство наукових досліджень і технології;
• Великобританія - Міністерство торгівлі та промисловості і Британська технологічна група.
• Менеджмент інновацій також здійснюється за допомогою спеціальних наукових фондів, які утворюються за рахунок пайових внесків чи бюджету державних відомств. В США, наприклад, Національний науковий фонд (ННФ) або Національний інститут здоровя (НІЗ).
• 4. Організаційні структури у інноваційній діяльності
• Сутність і види організаційних структур у інноваційній діяльності
• Особливу роль в інноваційному менеджменті відіграють організаційні структури НДДКР.
• Організаційна структура НДДКР - це сукупність наукових, конструкторських, проектних, технологічних та інформаційних підрозділів (лабораторій, відділів, секторів, груп), які здійснюють основну творчу діяльність, спрямовану на створення інтелектуального продукту - інновацій, а також виробничих, допоміжних і управлінських підрозділів, які забезпечують виконання планів НДДКР та реалізацію створених інновацій.
• Головними в організаційній структурі НДДКР є:
• науково-дослідні (технічні) центри (НТЦ) фірми;
• лабораторії виробничих відділень.
• Види організаційних структур НДДКР:
• - структура, яка організована за галузями науки (сферами знань) і техніки - функціональна структура;
• - структура, яка організована за продуктовою чи технологічною ознаками (тематичний вид структури);
• структура, яка організована за проектами (проектна);
• структура, яка організована за стадіями НДДКР (фазна);
• комбінована структура (системно-компонентна, матрична).

Типи організаційних структур у інноваційній діяльності, їх характеристика

Починаючи з 50-х років виникли і набули розвитку нові інтегровані організаційні структури, які забезпечують розвиток інноваційних процесів: технопарки, технополіси, регіональні науково-промислові комплекси, інноваційні центри - інкубатори, консультативні фірми, венчурні фірми.

Їх характеристика наведена у таблиці 2.2.

Важливою формою інноваційного менеджменту є залучення до винахідницької діяльності усіх працівників підприємства, а також молоді, проведення різних конкурсів і заходів з стимулювання винахідницької діяльності.

В Японії на підприємствах на основі виробничих бригад створюються кола якості, які цілеспрямовано займаються винахідницькою діяльністю з метою підвищення якості продукції та зниження виробничих витрат.

У Німеччині для організації творчості молоді через конкурсну діяльність створено фонд «Молодь досліджує». У Японії, починаючи з 1974р. створена широка мережа клубів винахідників для дітей. Для них проводяться конкурси і нагородження «Призом імператора», «Призом премєр-міністра» тощо.

На сьогодні в Україні найближчим часом перспективні такі організаційні форми: науково-технічні центри, бізнес-інкубатори, консалтингові фірми, спеціалізовані підрозділи фірм (творчі бригади, проектні групи тощо), венчурні фірми, тимчасові науково-технічні колективи, організація творчості молоді.

В ОНАХТ здійснюються консалтингові послуги науковим організаціям і промисловим підприємствам, а також використовується така форма проведення науково-дослідних робіт, як «Тимчасові творчі колективи». Передбачається утворити інкубатор малого бізнесу.

Таблиця 2.2 - Види організаційних структур та їх характеристика

Вид організаціїСтисла характеристика1. ТехнопаркТериторіальний комплекс самостійних організацій з повним науково-виробничим циклом створення новацій (НДІ, ВНЗ, підприємства). У СРСР - були академмістечки2. ТехнополісТе ж саме, що і технопарки, але розташовується в межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс.3. Регіональні науково-промислові комплекси, науково-технічні центриПроводять фундаментальні і прикладні дослідження в різних сферах з експериментальною перевіркою й оформленням патентів, винаходів, методів і ноу-хау4. Бізнес-інкубаториОрганізації, що забезпечують сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм. До цих умов відноситься: оренда приміщень, прокат наукового і технологіч-ного устаткування на певний період, консультації, фінансові послуги, експертиза інноваційних проектів, інформаційне та рекламне забезпечення; тривалість перебування новоутвореної фірми в інкубаторі - до 3 років; в Україні бізнес-інкубатори створені при деяких ВНЗ5. Спеціалізовані підрозділи фірм (творчі бригади, проектні групи тощо)Створюються на великих підприємствах, фірмах, що випускають наукоємну продукцію. Визначають інноваційну стратегію та здійснюють менеджмент інноваційних проектів6. Венчурні фірми (ризикові)Це малі фірми, які створюються під конкретну ідею, характеризуються вузькою спеціалізацією наукових пошуків, високим рівнем мотивації, надзвичайною інноваційною активністю і значним ризиком, скороченим до мінімуму циклом наука-виробництво; утворюються групою досвідчених однодумців - учених, інженерів, спеціалістів, винахідників; батьками більш як 60% великих нововведень ХХ ст. є венчурні фірми 7. Консультативні й аналітичні фірми (консалтингові фірми) - фабрики думокЗдійснюють консультації з таких напрямків: стратегічний розвиток фірми-клієнта, розробка аль-тернативних рішень інноваційних проблем, обґрун-тування оптимального варіанту розвитку фірми, формування організаційних інноваційних структур, планування, організація дослідження ринку, прове-дення досліджень, експериментів, тестувань тощо8. Стратегічні альянси: консорціуми, спільні підприємства, кейрецу тощоРізні форми міжнародної науково-технічної кооперації фірм, які створюються з метою спільного проведення НДДКР, взаємного обміну виробничим досвідом, розподілу ризику під час проведення НДДКР Кейрецу - обєднання фірм у стійкі промислово-фінансові групи у Японії; це конгломерати, які також включають банк, торгівельні підприємства (багатогалузевий концерн).9. Тимчасові науково-технічні колективиСтворюються з метою розробки конкретної науково-практичної проблеми за певний період; приклад, ТТК (тимчасовий творчій колектив), які існують в ОНАХТ, в т.ч. на кафедрі менеджменту підприємств останні 10 років

Питання для самоконтролю та обговорення

. Що розуміється під інноваційною діяльністю та що вона передбачає?

. Складові інноваційної діяльності

. Структура (стадії) інноваційного процесу

. Що таке інноваційна інфраструктура? В чому переваги комплексної інноваційної інфраструктури?

. Сутність інноваційного менеджменту, його зміст

. Яким чином здійснюється інноваційний менеджмент в ОНАХТ?

. Склад організаційних структур НДДКР, їх види

. Яким чином залучається до винахідницької діяльності працівники підприємства, молодь?

Лекція 3. Маркетингові дослідження при інноваціях

План лекції

. Завдання маркетингу

. Методика визначення обсягів реалізації продукції та прибутку

. Методика визначення цін на продукцію

. Завдання маркетингу

Маркетингові дослідження спрямовані на послідовне визначення: асортименту продукції та обсягу виробництва (V), цін на продукцію (Ц) для того, що б визначити кінцеву мету виробничої діяльності - обсяги реалізації продукції (РП) та прибуток від реалізації продукції, яку передбачають виробляти в результаті впровадження результатів НДР (П).

Тобто схема маркетингових досліджень: V ® Ц ® РП ® П.

Напрямок маркетингового дослідження випливає з економічної мети. Тобто починаючи маркетингове дослідження, необхідно чітко виявити економічну мету. В деяких випадках мета може бути соціальною!

Маркетингові дослідження при інноваціях проводяться на тих же засадах, на яких вони здійснюються при будь-яких інших процесах: реконструкції, розширенні виробництва, будівництві нових виробництв тощо.

Але при інноваційних процесах маркетингові дослідження мають свою специфіку.

Ця специфіка полягає у тому, що основою для проведення маркетингу при інноваціях є очікувані результати (переваги), а також можливі зміни та поліпшення показників виробництва і підприємства, що виникають при впровадженні результатів наукових досліджень, які визначені у робочій гіпотезі досліджень та впровадження результатів досліджень у виробництві.

Це може бути (приклади):

збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції завдяки впровадженню нових продуктів, вироблених з дешевого зерна тритикале;

збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції за рахунок покращення якості затяжного печива, яке передбачається виготовлювати з борошна «Оксана»;

оптимізація композиційних сумішей борошна різних зернових культур, що здешевлює вартість сировини;

зниження витрат на сировину за рахунок підвищення виходу продукції в результаті впровадження технології виробництва ковбас з внесенням у фарш електроактивованої води замість звичайної підготовленої води;

підвищення хлібопекарських властивостей високодисперсного борошна;

поліпшення якості сушіння зерна - зменшення тріщинуватості зерна кукурудзи;

затримання процесів погіршення зерна при зберіганні (наприклад, соняшнику);

зменшення витрат палива при сушінні зерна;

зменшення витрат електроенергії;

зменшення кількості обладнання у звязку з оптимізацією технологічних процесів;

тощо.

Тобто, при формулюванні ідеї наукових досліджень необхідно відразу визначити у вигляді гіпотези (прогнозу), які економічні показники будуть поліпшені в результаті впровадження результатів досліджень та за рахунок чого.

До таких показників відносяться:

збільшення обсягів реалізації продукції в результаті підвищення конкурентоспроможності продукції у звязку з поліпшенням якості продукції;

збільшення обсягів реалізації продукції в результаті розширення асортименту продукції у звязку з виготовленням нового продукту функціонального призначення (наприклад, для діабетиків);

збільшення обсягів реалізації продукції в результаті підвищення виходу продукції у звязку із застосуванням нової технології;

збільшення обсягів реалізації продукції в результаті підвищення цін на продукцію, яка забезпечує споживачу збільшення його доходів;

економія витрат (сировини, електроенергії, палива тощо) в результаті застосування нової енергозберігаючої технології, здешевлення сировинного набору тощо;

тощо.

Тоді завдання маркетингу буде конкретизація цих показників (їх зміни), а саме: визначення їх величини.

На підставі наведених показників визначають очікувані економічні результати (підвищення доходів, зменшення витрат, підвищення цін на більш якісну продукцію), які забезпечують зростання прибутку підприємства.

. Методика визначення обсягів реалізації продукції та прибутку

Обсяги виробництва та реалізації продукції (зміну обсягів виробництва) визначають, виходячи з визначення попиту на продукцію (обсягу споживання) та зміни конкурентної позиції підприємства (її підвищення).

Основні випадки (ситуації) та підходи до маркетингового дослідження наступні:

1)поліпшення показників традиційної продукції;

2)виробництво нової продукції (розширення асортименту);

)поліпшення якості продукції забезпечить підвищення показників у споживача продукції;

)зменшення виробничих витрат або втрат.

Методика маркетингових досліджень за вказаними ситуаціями

) Якщо поліпшується традиційна продукція (вона є на ринку), збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції визначають на підставі посилення конкурентної позиції підприємства, яке забезпечується завдяки впровадженню результатів наукових досліджень.

Для цього встановлюють, завдяки яким перевагам може бути розширений збут цієї продукції (підвищення якості продукції, зменшення ціни на продукцію, поліпшення сервісу тощо). Розширення збуту продукції може бути здійснене на підставі відторгнення ринку у конкурентів на відповідному ринку (у секторі) збуту. Тому треба встановити, на яких ринках передбачається впровадити дану продукцію і у яких конкурентів буде здійснене відторгнення ринку збуту продукції. Процент або обсяг відторгнення визначається експертно із залученням провідних фахівців підприємства та консультантів.

Визначення конкурентної позиції підприємства та зміни її, а також обсягів відторгнення ринку у конкурентів можна здійснити за допомогою таблиці 3.1 (приклад).

Гр.2,3,6 таблиці заповнюють за даними підприємства.

У гр.4 та 5 зазначають (відображають) конкурентну позицію підприємства ("сильна, слабка, на рівні), виходячи з зіставлення показників підприємства та конкурентів (по ціні та якості).

Виходячи з визначеної конкурентної позицій, у гр.7 експертно визначають (прогнозують) можливу частку відторгнення, у %%.

У гр.8 визначають можливе відторгнення у кожного конкурента обсягів збуту продукції. Це здійснюють на підставі даних гр.6 та 7.

Загальний обсяг відторгнення ринку у всіх споживачів визначають у гр.8, підсумковому рядку.

) Якщо передбачається впровадження нової продукції, необхідно визначити коло споживачів цієї продукції та обсяг споживання, виходячи з норми споживання нової продукції за формулою

= Ч * Нспож,

де Ч - чисельність споживачів;

Нспож - норма споживання продукції.

Кількість споживачів можна визначити двома способами.

Перший - використання офіційних статистичних даних Держкомстату.

Другий - методом анкетування, опитуванням, інтервю, експертно.

Норми споживання також можуть бути визначені різними методами.

Перший - за даними Держкомстату.

Другий - по даних про набір продуктів харчування для основних соціальних та демографічних груп населення, затверджених Постановою КМ України від 14.04.2000 р. №656 відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум».

Третій - методом анкетування.

Четвертий - експертно.

Таблиця 3.1 - Визначення конкурентної позиції підприємства та відторгнення у конкурентів обсягів збуту продукції при впровадженні на підприємстві результатів наукових досліджень

Показники, які визначають конкурентну позиціюКонкурентна позиція підприємства відносно конкурентівВизначення відторгнення у конкурентів обсягів збуту продукції ціна, грн/тякість про-дук-ції, бализвіт-ний періодпісля впровадження заходівобсяги реалізації продукції конкурентів тис.тпрогноз відторгнення обсягів збуту продукції%тис.т12345678Показники підприємства у звітному періоді150070хххххПоказники підприємства після впровад-ження заходів130080хххххКонкурент №1150080слабкасильна20204Конкурент №2150070рівнасильна304012Конкурент №31300100слабкаслабка30--.....Всьогохххххх16

) Якщо поліпшення якості продукції забезпечить підвищення показників у споживача, необхідно визначити величину підвищення доходів у споживача, а потім визначити підвищення ціни на нову продукцію з таким розрахунком, щоб «відібрати» частину додаткового доходу у споживача.

) У випадку, якщо не передбачається зміна обсягів виробництва продукції, а наукові дослідження спрямовані на економію виробничих витрат або втрат, маркетингові дослідження ринку не проводять.

Обсяги реалізації продукції у вартісному виразі (РП) визначаються множенням обсягів виробництва (приросту обсягів виробництва) та реалізації продукції у натуральному виразі на ціни на продукцію (без ПДВ).

Прибуток, який очікується при впровадженні результатів дослідження, може бути визначений безпосередньо або виходячи з додаткового обсягу реалізації продукції.

Безпосереднє визначення прибутку може бути здійснене у 3-ій та 4-ій ситуації.

У 3-ій ситуації додатковий прибуток підприємства визначається, як частина прибутку споживача (на рівні 40-60%).

У 4-ій ситуації прибуток дорівнює величині економії виробничих витрат.

Визначення прибутку у 1-ій та 2-ій ситуаціях, якщо очікується отримання додаткового обсягу реалізації продукції - РП.

На початковій стадії інноваційного процесу (при розробці ТЕО) прибуток визначають, виходячи з заданої експертне рентабельності продукції за формулою

П =

де РПпрі, - обсяги реалізації і-го виду (асортименту) продукції за цінами підприємства;

Рпрі - рентабельність і-го виду продукції (асортименту), %;

Рентабельність можна задавати, виходячи з рівня рентабельності, який склався на аналогічну продукцію.

Після завершення наукових досліджень прибуток визначається за формулою

П = РП - С

де РП - обсяг реалізації продукції за цінами підприємства (або збільшення обсягів реалізації продукції):

С - собівартість продукції (або збільшення собівартості продукції)

. Методика визначення цін на продукцію

Політика визначення цін повинна бути гнучкою і обиратися по обставинах.

Такими обставинами можуть бути:

• запровадження нового товару на ринку;
• розширення ринку збуту традиційного товару;
• поліпшення економічних результатів у споживача.

При запровадженні нової продукції, якій нема аналогів, обирають політику "зняття вершків" тобто ціни призначають високі. За основу беруть ціну аналогічної (схожої) продукції та підвищують її. Величину підвищення задають експертно.

Якщо передбачається впровадження традиційної більш якісної продукції, ціни також можуть бути підвищені експертно.

При необхідності входження у ринок нового підприємства або при бажанні розширити власний ринок збуту діючого підприємства з традиційним продуктом обирають політику знижки цін (агресивна політика). Тобто, власні ціни доцільно знизити відносно цін конкурентів.

Якщо підприємство займає монопольне положення (коли відсутня конкуренція або продукту на ринку нема) ціни контролюються з боку державних і місцевих органів влади. Тоді вони визначаються за витратним методом (собівартість + прибуток).

Якщо в результаті впровадження результатів наукового дослідження поліпшуються економічні результати у споживача, ціни на власну продукцію встановлюють, виходячи з економічних результатів, які отримує споживач. Для цього оцінюється зростання прибутку у споживача, а потім частина цього прибутку (ця частина встановлюється експертно) відторгається у споживача на власну користь. Відторгнута у споживача частина прибутку ділиться на обсяг продукції, який передбачається реалізувати споживачу і визначається ціна (приріст ціни).

Наприклад, в результаті впровадження результатів наукових досліджень на млині передбачається поліпшити якість борошна, яке споживається хлібозаводом для виготовлення хліба. При цьому з поліпшеного борошна збільшиться вихід хліба. В результаті хлібозавод отримує додатковий прибуток. І якщо млин буде продавати хлібозаводу поліпшене борошно за старими цінами, він ніякого додаткового прибутку не отримує, а тільки понесе збитки, повязані з витратами на наукові дослідження та впровадження їх результатів у виробництві.

Тому млин змушений підняти ціни на борошно таким чином, щоб отримати додатковий прибуток і щоб ці ціни були привабливі і для хлібозаводу. Останнє можливо, якщо нові підвищені ціни на борошно дадуть можливість отримати додатковий прибуток і хлібозаводу. Інакше кажучи, треба поділити кінцевий економічний результат у вигляді прибутку, який отримується споживачем-хлібозаводом, між хлібозаводом та млином.

Питання для самоконтролю та обговорення

. Завдання маркетингових досліджень та їх особливості при інноваціях.

. Методика визначення попиту при впровадженні результатів наукових досліджень відносно традиційної продукції.

. Методика визначення попиту при впровадженні нової продукції.

. Методика визначення прибутку на початковій стадії інноваційного процесу.

. Методика визначення цін на продукцію при запровадженні нового продукту на ринку.

. Методика визначення цін на продукцію при розширенні ринку збуту традиційного товару.

. Методика визначення цін на продукцію при поліпшенні економічних результатів у споживача.

Література: 7-9, 22

Лекція 4. Інвестиції при інноваціях

План лекції

. Інноваційні витрати при інноваціях, їх склад

. Визначення інноваційного бюджету

. Визначення ціни новації

. Визначення інвестицій у виробництво при впровадженні результатів наукових досліджень

. Джерела інвестицій

. Інноваційні витрати при інноваціях, їх склад

Особливості витрат при інноваціях полягають у тому, що загальні витрати інноваційного процесу розподіляються на дві частини (схема 4.1 - Структура інвестицій при інноваціях):

витрати на отримання новації (наукові дослідження та виготовлення зразків нової продукції, обладнання, технології тощо), які виникають у розробника новації - інноваційний бюджет - Іін;

витрати на впровадження результатів дослідження у виробництві - Івир; дані витрати повязані з необхідністю встановлення обладнання та формування додаткових оборотних коштів підприємства.

Загальні інвестиції підприємства при використанні результатів наукових досліджень та впровадженні результатів наукових досліджень у виробництві визначаються за формулою

І = Іін + Івир

2. Визначення інноваційного бюджету

В структуру інноваційного бюджету входять витрати по усіх складових інноваційного процесу, який охоплює етапи від виникнення ідеї нововведення до патентування новації, а саме:

Іін = Вкон + Цндр + Впкр + Векс + Вдор + Всер + Впат,

де: Вкон, Впкр, Векс, Вдор, Всер, Впат - витрати, відповідно, на формування концепції наукових досліджень, виконання проектно-конструкторської розробки спробного зразка, експериментальні дослідження, доробку спробного зразка, сертифікацію продукції, патентування новації (нової технології, нового засобу тощо).

Цндр - ціна НДР.

Основною складовою інноваційного бюджету, як за значенням, так і за витратами є витрати на проведення науково-дослідних робіт (НДР). Це витрати на фінансування НДР або ціна НДР. Саме цю ціну вказують у договорі (контракті) на проведення НДР.

В ціну НДР можуть також включатися витрати і інших складових інноваційного процесу, наприклад, Впкр, Векс, Вдор тощо.

Схема 4.1 - Структура інвестицій при інноваціях

Ціну НДР визначають за формулою

Цндр = Вндр + П + ПДВ,

де Вндр - витрати на проведення НДР;

П - прибуток від НДР;

ПДВ - податок на додану вартість.

Вндр визначають на підставі складання кошторису витрат на проведення НДР (див. схему 4.1 та таблицю 4.1).

Таблиця 4.1 - Кошторис витрат на проведення НДР

Найменування статей витратСума витрат, тис. грн1. Матеріали2. Паливо та енергія3. Заробітна плата (основна і додаткова)4. Відрахування на соціальні заходи 5. Амортизаційні відрахування6. Інші витрати7. Накладні витратиВСЬОГО

При визначенні витрат на матеріали враховують: вартість сировини та матеріалів для проведення досліджень з урахуванням додаткових накладних витрат (витрат на транспорт, комісійних зборів тощо), вартість канцелярських матеріалів (паперів тощо), вартість інших матеріалів.

Витрати на паливо та енергію визначають шляхом множення витрат палива та енергії на відповідні тарифи.

Витрати по заробітній платі визначають як суму заробітку усіх учасників НДР (для спрощення можна множити середньомісячну заробітну плату одного учасника НДР на кількість учасників та на кількість місяців проведення НДР).

Відрахування на соціальні заходи беруть у встановленому законодавством розмірі від величини заробітної плати.

Амортизаційні відрахування визначають за встановленими нормативами від вартості основних фондів, які використовуються при проведенні НДР (устаткування основного та додаткового, компютерної техніки, інших фондів).

Інші витрати визначають шляхом складання кошторису або визначають за спрощеною методикою за встановленою в організації сумою процентів від суми витрат за статтями 1-5.

Накладні витрати визначають за встановленою в організації сумою процентів від суми витрат за статтями 1-6.

Витрати по складових інноваційного бюджету (крім витрат на проведення НДР) визначаються прямим складанням кошторисів витрат по кожному етапу робіт або за спрощеною методикою, виходячи з ціни НДР.

Кошториси по цих складових інноваційного процесу мають приблизно такий саме вигляд, як і кошторис НДР.

За спрощеною методикою витрати по етапах інноваційного процесу визначають за встановленими процентами від вартості НДР.

Вони приблизно складають такі величини:

Вкон » 50% від Цндр

Впкр » 50-100% від Цндр

Векс » 50-100% від Цндр

Вдор » 10% від Цндр

Всер » 20% від Цндр

Впат » 10-20% від Цндр

У конкретному інноваційному процесі враховують лише ті складові витрат по стадіях інноваційного процесу, які відповідають переліку стадій інноваційного процесу, передбачених при виконанні цієї роботи.

При цьому, якщо результати НДР передбачається використо-вувати тільки на одному підприємстві, то всі інноваційні витрати (витрати інноваційного бюджету - Іін) відносять на дане підприємство.

Якщо результати НДР передбачається використовувати на декількох підприємствах, то інноваційні витрати (витрати інноваційного бюджету - Іін) розподіляють на кількість підприємств - Nпід і тільки частину Іін відносять на одне підприємство.

. Визначення ціни новації

Якщо наукова організація розробляє новацію за власні або позичкові (кредитні) кошти і подалі продає цю новацію, то ціна такої новації встановлюється на ринкових умовах по різному:

1. тверда ціна
2. з періодичними платежами - роялті
3. паушальна ціна
4. з відшкодуванням витрат
5. з гарантованими максимальними виплатами
6. складна ціна

Фіксована ціна не залежить від витрат. Вона визначається на договірних засадах між продавцем новації та споживачем її. Фіксована ціна визначається на підставі аналогів, якщо такі є. З боку продавця мінімальна припустима ціна визначається за витратним способом, тобто як сума кошторисних витрат та бажаного прибутку.

З періодичними платежами - роялті - форма оплати в розстрочку протягом дії ліцензійного договору. Виплати здійснюються у процентах від відповідної бази (як правило, від виручки від реалізації - доходу) за формулою

Врол,t = ,

де Дt - дохід у t-ому році;- ставка роялті

Ставка роялті від доходу в Україні дорівнює 3-30%, за кордоном - 25-35%.

Ціна ліцензії за платежами на умовах роялті визначається як сума платежів за період T за формулою

Цліц = ,

Паушальна ціна (паушальна ціна ліцензії) визначається за формулою

Цпауш =

де Врол,t - виплати роялті у t-ому році;- ставка дисконтування;- період використання новації

З відшкодуванням витрат - означає відшкодування витрат по виконанні контракту на розробку новації.

З гарантованими максимальними виплатами - означає відшкодування витрат по виконанні контракту на розробку новації, але не вище встановленої межі.

Складна ціна - це сумісництво методів одноразової оплати та роялті

4. Визначення інвестицій у виробництво при впровадженні результатів наукових досліджень

Структура інвестицій у виробництво

Інвестиції у виробництві (Івир) при впровадженні результатів наукових досліджень повязані з необхідністю реконструювати або утворити нові основні виробничі фонди (ОВФ) та оборотні кошти (ОК).

Вони визначаються за формулою

Івир = Іовф + Іок,

де Іовф, Іок - інвестиції, відповідно, у ОВФ, ОК

Якщо передбачається впроваджувати новий продукт також необхідні інвестиції у «стартову» рекламу - Ірек.

Тоді:

Івир = Іовф + Іок + Ірек

Іовф = Ібуд + Іуст,

де Ібуд, Іуст - інвестиції, відповідно, у будівництво, устаткування.

Методи визначення інвестицій у виробництві можна розбити на 2 групи:

1. Спрощені, загрублені.
2. Складні, точні.

Спрощені методи визначення потреб у інвестиціях

При попередній оцінці розміру інвестицій у ОВФ застосовують метод питомих витрат (тільки при будівництві підприємств).

Метод питомих витрат базується на попередньому визначенні величини питомих витрат на одиницю потужностей. Визначення цих витрат здійснюють за допомогою досліджень та аналітичних розрахунків.

За відсутністю сьогодні таких досліджень та аналітичних розрахунків застосування цього методу проблематичне.

Визначення інвестицій у ОВФ методом питомих витрат здійснюють за формулою

Іовф = Іпит ´ П,

де Іпит - питомі витрати на одиницю потужностей, тис грн/т;

П - потужність підприємства, як правило, добова, т/добу.

Інвестиції у ОК визначають у процентах від собівартості продукції або обсягу реалізації продукції за формулою

Іок = Кок ´ РП (С),

де Кок - проценти, які переведені у відносні одиниці;

РП - обсяг реалізації продукції;

С - собівартість продукції.

Якщо впровадження результатів наукових досліджень повязане із збільшенням виробництва та реалізації традиційної продукції підприємства, інвестиції також можуть визначати за формулою

,

де ОКзв - оборотні кошти підприємства у звітному періоді (до впровадження результатів наукових досліджень);

DРП - зміна обсягу реалізації продукції, DРП = РПпл - РПзв;

РПпл, РПзв - відповідно, обсяг реалізації продукції у плановому періоді (після впровадження результатів наукових досліджень) та обсяг реалізації продукції у звітному періоді.

Складні (точні) методи визначення потреб у інвестиціях

Інвестиції у ОВФ - Іовф визначають таким чином:

у будівництво - Ібуд (при будівництві підприємства або при будівельних роботах у випадку реконструкції, розширення виробництва) - складають кошторис витрат на будівництво; якщо неможливо скласти кошторис, витрати на будівництво можуть бути визначені на основі вже відомих витрат на будівництво аналогічних обєктів або експертне;

в устаткування - Іуст - складають кошторис витрат на придбання та монтаж устаткування.

Інвестиції в устаткування визначають за формулою

Іуст = Впу + Д - Л,

де Впу - витрати на придбання та монтаж устаткування;

Д - витрати на демонтаж устаткування, яке знімають;

Л - виручка від реалізації устаткування, яке знімають та реалізують.

Вартість придбання устаткування визначають за формулою

Впу = 1,1 ´ (Вуст +Тр +Зс +М),

де Вуст - вартість устаткування, яке встановлюють;

Тр - транспортні витрати на доставку, беруть на рівні 3-5% від Вуст;

Зс - заготівельно-складські витрати, беруть у розмірі 2% від Вуст;

М - витрати на монтаж, беруть у розмірі 10-20% від Вуст;

,1 - коефіцієнт, який враховує витрати на тару, запасні частини, витрати на комплектацію, націнки постачальницьких організацій та інше.

Витрати на демонтаж - Д визначають у процентах від первинної вартості устаткування у розмірі:

% - при продажу іншим організаціям та при пакуванні і змащуванні устаткування;

% - при подальшому використанні устаткування без пакування і змащення;

% - при використанні устаткування на брухт.

Ліквідну вартість - Л визначають таким чином:

• у випадку продажу устаткування (подальшому використанню) - виходячи з його залишкової вартості (на рівні, більше або менше - на підставі експертної оцінки в залежності від попиту на це устаткування);
• у випадку використання устаткування на брухт - виходячи з ваги устаткування та ціни 1 тонни брухту.
• У випадку будівництва підприємства та оснащення його комплектним устаткуванням за Іуст беруть вартість всього комплекту разом з доставкою та монтажем - за ціною фірми - виготовлювача устаткування (наприклад, фірми PROKOP).
• Інвестиції у ОК - Іок визначають за формулою
• Іок = ОКзап + ОКзад + ОКпрод,
• де ОКзап - оборотні кошти, які потрібні на створення запасів сировини та матеріалів;
• ОКзад - оборотні кошти, які потрібні на заділи сировини та матеріалів у виробництві;
• ОКпрод - оборотні кошти, які забезпечують оборот продукції (запаси продукції на складі, продукції у дорозі, оплату за отриману продукцію).
• ОКзап визначають виходячи з обсягу споживання сировини чи матеріалів за добу - Vдоб, норми запасу у добах - Ндіб та ціни сировини чи матеріалів - Ц за формулою:
• ОКзап = Ц ´ Vдоб ´ Ндіб
• Наприклад:
• норма запасу зерна на млині - 30 діб, обсяг переробки зерна за добу - 200 т, ціна зерна - 1000 грн; ОКзап зерна дорівнює 6 млн.грн (1000´200´30/1000);
• норма запасу мішків на млині - 30 діб, обсяг вибою борошна у мішки вагою 50 кг за добу - 50 т, ціна мішка - 5 грн; кількість мішків, в які вибивають борошно за добу - 1000 (50000/50). ОКзап мішків дорівнює 150 тис.грн (5´1000´30/1000).

ОКзад та ОКпрод визначають виходячи з обсягу виробництва продукції за добу- Vдоб, сумарної тривалості часу переробки сировини та виготовлення продукції, часу знаходження продукції на складі, часу знаходження продукції у дорозі та часу оплати за отриману продукцію у добах - Ндіб та собівартості продукції - Спрод за формулою

ОКзад+прод = Спрод ´ Vдоб ´ Ндіб

Наприклад, собівартість продукції - 700 грн/т, обсяг виробництва продукції за добу - 190 тонн, тривалість переробки сировини та виготовлення продукції - 1 доба, знаходження продукції на складі - 3 доби, знаходження продукції у дорозі - 2 доби, оплата за отриману продукцію здійснюється за 4 доби.

ОКзад+прод = 700 ´ 190 ´ 10/1000 = 1330 тис.грн

Загальна сума потрібних оборотних коштів у наведеному прикладі дорівнює:

Іок = 6000 + 150 + 1330 = 7480 тис.грн = 7,48 млн.грн

Витрати на рекламу (Ірек) беруть у розмірі 2-5% від реалізації продукції.

. Джерела інвестицій

Джерелами інвестицій можуть бути власні, позикові або залучені кошти (таблиця 4.2).

Основними джерелами є власні кошти прибутку та амортизаційних відрахувань, а головним джерелом - прибуток.

Позикові кошти у майбутньому мають бути повернені за рахунок того ж самого прибутку. Крім того, за позик необхідно платити проценти, оскільки гроші теж мають вартість..

Залучені кошти ведуть до зменшення частки власності власників підприємства. Крім того, на залучені кошти необхідно виплачувати дивіденди їх власникам (інвесторам).

Особливою формою кредитування є фінансовий лізинг. Фінансовий лізинг передбачає передачу майна (як правило, устаткування) у довгострокову оренду з наступним викупом. Але за період оренди необхідно сплачувати орендну плату.

Особливою формою залучення коштів є створення сумісних підприємств - СП. Інвестори у СП є стратегічними інвесторами і вони бажають мати, як правило, контрольних або блокуючий пакет акцій та місце у Раді директорів. Тому при створенні СП виникає загроза втратити контроль за власністю - підприємством.

Таблиця 4.2 - Основні джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства

Власні кошти1. Частина чистого прибутку, яка спрямована на розвиток виробництва2. Амортизаційні відрахування3. Реінвестована шляхом продажу частина основних фондів4. Раніше здійснені довгострокові фінансові вкладення, термін погашення яких закінчується у поточному році5. Страхові суми відшкодування збитків, які викликані втратою майна6. Іммобілізована для інвестицій частина надлишків оборотних коштівПозикові кошти1. Довгострокові кредити банків та інших кредитних структур2. Емісія облігацій підприємства3. Цільовий державний кредит4. Податковий інвестиційний кредит5. Інвестиційний лізинг6. Інвестиційний селінгЗалучені кошти1. Емісія акцій підприємства2. Емісія акцій інвестиційних сертифікатів3. Внесок сторонніх вітчизняних та закордонних інвесторів у Статутний фонд4. Кошти на цільове інвестування, які надаються безоплатно державними органами та комерційними структурами

Особливості формування джерел фінансування інновацій

Ці особливості виникають у звязку з тим, що у інноваційному процесі приймають участь дві сторони: розробник новації і її споживач - підприємство.

Тому процес визначення джерел фінансування інноваційного процесу розробника і споживача може бути увязаний між ними і не увязаний.

Розробник може самостійно формувати інноваційний бюджет, повязаний з розробкою новації: за рахунок власних коштів, кредиту та залучених коштів незалежно від замовника. В цьому випадку розробник виготовлює новацію і продає її споживачам або продає ліцензію на виготовлення новації фірмі, яка буде виготовлювати новацію і продавати споживачам.

Якщо замовник приймає участь у фінансуванні розробки новації, він в першу чергу користується результатами розробки новації і має право на співавторство з розробником і відповідні доходи від реалізації новації іншим споживачам.

Питання для самоконтролю та обговорення

. Склад інвестицій при інноваціях та структура інноваційного бюджету.

. Структура ціни НДР.

. Склад кошторису на проведення НДР.

. Види цін новацій та методика їх визначення у випадку, якщо наукова організація розробляє новацію за власні або позичкові (кредитні) кошти і подалі продає новацію.

. Структура інвестицій у виробництво.

. Спрощені методи визначення інвестицій.

. Точні методи визначення інвестицій в устаткування.

. Точні методи визначення інвестицій у оборотні кошти.

. Джерела інвестицій.

Література: 4, 7, 9, 14, 19

Лекція 5. Оцінка ефективності інновацій

План лекції

. Загальні положення

. Оцінка економічної ефективності результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР)

. Оцінка науково-технічної ефективності результатів НДДКР

. Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації

. Загальні положення

Особливості оцінки ефективності інновацій полягають у тому, що визначається ефект як у розробника новації, так і у споживача новації.

Розробник при оцінці ефективності розробки новації зіставляє власні інвестиції (витрати) на проведення науково-дослідної роботи (НДР) з доходом, який він отримує при продажі новації споживачу. При цьому, його результат (прибуток) визначається як різниця між ціною новації та витратами на її розробку.

Частіше прибуток закладається у ціну новації на основі рівня рентабельності НДР, який задається розробником.

Споживач при оцінці ефективності розробки новації зіставляє інвестиції, які складаються з витрат на фінансування розробки новації (Іін) та витрат на впровадження новації у виробництві (Івир), з доходом (прибутком), який він отримує у виробництві.

Для зацікавлення споживача у використанні новації, розробнику доцільно визначати не тільки власний ефект, а й ефект, який отримає споживач, щоб показати вигоду споживачеві.

Якщо витрати на розробку новації закладаються у ціну нового устаткування, яке закуповує споживач, останній при оцінці ефекту враховує тільки інвестиції у виробництво - Івир.

Оцінка економічної ефективності здійснюється за Методикою Мінекономіки та Мінфіну [22].

Методика призначена для визначення ефективності прикладних науково-технічних розробок, як потенційних інновацій на всіх стадіях їх життєвого циклу - наукових досліджень, проектно-конструкторських розробок, створення дослідних зразків, їх випробування та впровадження у виробництві.

Оцінку ефективності науково-дослідних та конструкторських робіт (НДДКР) здійснюють за 3-ма видами ефективності:

науково-технічний ефект (НТЕ);

економічний ефект;

соціальний ефект.

Науково-технічний ефект - визначає науково-технічний рівень новації, рівень параметрів техніки і технології, що випливає з відкриття нових законів та закономірностей у природі, нових технологічних засобів виробництва речовин, матеріалів та видів продукції. Показник НТЕ використовується для порівняння рівня новації наукової розробки, визначення конкурентоспроможності новації на ринку новацій у світі, країні, галузі.

Економічний ефект полягає в отриманні економічних результатів від науково-технічних розробок як в цілому для народного господарства, так і для кожного виробничого субєкта. Економічна ефективність проектів науково-технічних розробок за відповідною системою показників має відображати інтереси економіки країни в цілому, а також регіонів, галузей, організацій і підприємств, що беруть участь у реалізації технологічних нововведень.

Соціальний ефект відображає зміни умов діяльності людини в суспільстві. Його прояв спостерігається в змінах характеру та умов праці, підвищенні життєвого рівня населення, поліпшенні побутових його умов, розширенні можливостей духовного розвитку особистості, у змінах стану довкілля.

Оцінка економічної ефективності НДДКР здійснюється на усіх етапах (стадіях) інвестиційного циклу: передінвестиційному, інвестиційному, виробничому.

На передінвестиційній стадії розробляється інноваційно-інвестиційний проект, завданням якого є попереднє техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності та економічної ефективності інвестування у проведення та впровадження результатів НДДКР у виробництві. На даній стадії попереднє ТЕО розробляється на підставі прогнозів та експертних оцінок.

Виходячи з мети інвестування інновацій та умов інвестора, узгоджених з виконавцем науково-технічних розробок, складається інноваційний проект та здійснюється обґрунтування ефективності його реалізації.

З урахуванням можливостей використання різних форм інвестування наукових досліджень має бути розроблено бізнес-план етапів повного життєвого циклу науково-технічних розробок та їхнього використання.

На основі попереднього аналізу конюнктури ринку формується техніко-економічне завдання виконавцям інноваційно-інвестиційного проекту щодо технічних, економічних і соціальних вигід від його інвестування.

Ключовими його показниками є потенційні зміни в грошових потоках організації замовника, дохідність та ризик інвестування.

На інвестиційній стадії розробляється ТЕО доцільності та економічної ефективності реалізації результатів завершених НДДКР, завданням якого є уточнення попереднього ТЕО на підставі даних завершених науково-дослідних робіт.

На виробничій стадії проводять оцінку фактичної економічної ефективності розробки та впровадження у виробництва результатів НДДКР шляхом контролю та вимірювання показників, які дозволяють оцінити фактичну зміну грошових потоків на підприємстві, отримання додаткових доходів та прибутків.

При виконанні дипломних кваліфікаційних робіт магістрів виконується розробка:

) Попереднього ТЕО доцільності та економічної ефективності інноваційно-інвестиційного проекту - до початку виконання наукових досліджень

) Заключного ТЕО доцільності та економічної ефективності реалізації завершеної наукової розробки у виробництві - після завершення наукових досліджень.

2. Оцінка економічної ефективності результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР)

Економічна ефективність НДДКР визначається за методикою, яка використовується при визначення ефективності інвестування.

Принципи та критерії оцінки

Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій базується на концепції вартості грошей у часі та заснована на таких принципах:

1. Ефективність використання капіталу, що інвестується, оцінюється шляхом зіставлення грошового потоку - прибутків (Cfi - cash flow), який виникає у процесі реалізації інвестиційного проекту та вихідної інвестиції.
2. Капітал, що інвестується, та грошові потоки приводяться до теперішнього часу або до відповідного розрахункового року (який, як правило, передує початку реалізації проекту), тобто проводиться дисконтування.
3. Процес дисконтування капітальних вкладень та грошових потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються в залежності від особливостей інвестиційного проекту.

Інвестиції вважаються ефективними, якщо грошовий потік достатній для:

• повернення вихідної суми інвестицій - капітальних вкладень (КВ);
• забезпечення потрібної віддачі на вкладений капітал - інвестиції.
• Показники економічної ефективності інвестицій та інновацій
• Найбільш розповсюджені такі показники ефективності інвестиції:
• дисконтований термін окупності - Ток (DPB);
• чисте теперішнє (сучасне) значення вартості інвестиційного проекту (NPV - Net Present Value) - чиста приведена вартість проекту - ЧПВ (доходу - ЧПД);
• внутрішня норма прибутковості (дохідності, рентабельності) - ВНД (IRR);
• індекс дохідності (рентабельність інвестицій) - І (R).
• Дані показники можуть використовуватися у 2-х випадках:
• при оцінці абсолютної ефективності, якщо треба вирішити - прийняти чи відмовитися від конкретного проекту;
• при оцінці відносної ефективності, якщо треба вибрати один з декількох запропонованих проектів.

Методика визначення показників економічної ефективності

інвестицій та інновацій

Визначення усіх наведених показників базується на порівнянні:

,

де t - поточний рік з моменту початку впровадження інвестицій і початку виробничої діяльності;- термін, за який проводиться фінансова оцінка проекту, роки; як правило, приймається 3-5 років;- сума інвестицій для реалізації проекту;- ставка дисконтування.

= ,

де n - процентна ставка по депозиту для юридичних осіб у році початку виробничої діяльності по проекту;- середньорічний темп інфляції.

Для оцінки інвестиційних проектів в Україні Британським інвестиційним банком «Вега Інтернейшнл Кепітал» рекомендується приймати ставку дисконтування на рівні 0,15.

Дисконтована величина вільних грошових коштів дорівнює:

Визначення Ток здійснюється виходячи з умови ® ЧПВ = 0.

Тоді порівняння для ЧПВ записується так:

або

Звідки знаходиться Ток. Для цього розраховуються Ддис,t та поступово здійснюються зіставлення:

Ддис,1 - І ³ 0

(Ддис,1 +Ддис,2) - І ³ 0

тощо

Рік, в якому ця різниця стане додатною або буде дорівнювати нулю і буде Ток.

Продовжуючи далі вказані розрахунки до року Т знаходимо ЧПВТ.

ЧПВ - це абсолютна величина додаткового навару, або, як кажуть запасу міцності.

Графічна ілюстрація грошових потоків та визначення показників економічної ефективності наведена на рис. 5.1.

Рис. 5.1 - Графік грошових потоків та показники економічної ефективності інвестицій

На графіку Ткр - термін повернення кредиту.

Ток також може бути визначений за формулою

,

де Ддис,сер - середнє значення Ддис за період Т.

Економічну ефективність при попередніх оцінках (на стадії формування завдання на НДР) можна оцінювати за загубленою методикою за емпіричною формулою:

,

де П - прибуток

Якщо дане співвідношення виконується, можна вважати інвестиції ефективними.

При цьому Ток буде дорівнювати:

Визначення внутрішньої норми прибутковості - ВНД дає можливість визначитися, чи є альтернатива інвестування власного капіталу. Якщо ця норма буде більш, ніж проценти, які можна отримати при інвестуванні капіталу у будь-які фінансові інструменти (покласти у банк під проценти, купувати акції та отримувати дивіденди тощо), то доцільно здійснити інвестування у проект. Якщо навпаки, доцільно інвестування у фінансові інструменти.

Внутрішня норма прибутковості визначається з порівняння:

Тобто, замість того, щоб задавати ставку дисконту - d, треба задати Ток та відшукати IRR. Аналітично таке порівняння вирішується методом підбору IRR.

Якщо IRR>d, доходність проекту вища і кошти доцільно інвестувати у проект. Якщо IRR<d, навпаки - кошти не доцільно інвестувати у проект.

3. Оцінка науково-технічної ефективності результатів НДДКР

Науково-технічний рівень ефективності результатів прикладних науково-дослідних робіт визначається в комплексі з оцінкою їх економічної та соціальної ефективності за допомогою показників науково-технічного рівня.

Показники НТЄ та орієнтовна шкала балів для порівняння науково-технічного рівня результатів НДДКР наведена у таблиці 5.1.

Для оцінки НТЕ слід відібрати декілька найбільш істотних технічних параметрів, у яких найбільш зацікавлені майбутні користувачі технології, продукції, послуг, способів виконання робіт. Зокрема, це може бути продуктивність, надійність в експлуатації, енерго- і матеріаломісткість, показники ергономічності та екологічності тощо. Інші параметри (особливо технічні) повинні знаходитися у межах певних стандартів чи загальноприйнятого рівня і використовуватися в оцінці як обмеження.

Оцінка НТЕ результатів НДДКР включає виконання таких етапів:

визначення сукупності необхідних нормативно-правових документів, що відображають вимоги до нової продукції, особливо в частині екології, безпеки, які предявляються в країнах її можливого продажу та фірмами-конкурентами, міжнародні вимоги;

визначення переліку технічних і техніко-економічних показників, необхідних для оцінки науково-технічного рівня;

формування групи аналогів, що реалізуються на світовому (вітчизняному) ринках, і встановлення значень їх техніко-економічних показників:

Таблиця 5.1 - Орієнтовна шкала балів для порівняння науково-технічного рівня результатів НДДКР та значень нормативних величин вагових його коефіцієнтів

№Показники НТЕОзнаки показниківКіль-кість балів, КбjКоефіцієнт важливості j-го показника НТЕ, Квj1Науково- технічний рівеньПеревищує кращі світові аналоги100,3-0,35Відповідає світовому рівню7-9Нижче кращих світових аналогів5-6Перевищує кращі вітчизняні аналоги3-4Відповідає вітчизняному рівню1-2Нижче вітчизняного рівня02ПерспективністьПершочергова важливість100,35-0,4Важливі5-7Корисні1-33Потенційний масштаб практичного використанняСвітовий ринок100,2Галузі національної економіки7-8Галузь (регіон)3-5Окреме підприємство1-24Ступінь імовір- ності досягнення позитивних ре- зультатів НДДКРВеликий (значний)100,1Помірний (середній)5-6Малий (слабкий)1-3

а) при оцінці науково-технічного рівня принципово - нової продукції (техніки, технології), параметри якої змінюються в значних розмірах порівняно з базою, до групи аналогів включаються перспективні і експериментальні зразки, надходження яких на ринок прогнозується на період випуску оцінюваної продукції; значення показників науково-технічного рівня перспективних зразків прогнозується на період випуску продукції, що розробляється в рамках НДДКР;

б) у разі оцінки продукції, яка створюється для модернізації тієї, що випускається та експлуатується, за аналоги беруться зразки, що вже реалізуються на ринку фірмами-конкурентами; значення їх параметрів передбачено у відповідній технічній документації; при цьому не допускається використання як аналогів, експериментальних чи рекламних зразків, ще не освоєних виробництвом;

в) аналогом для порівняння необхідно брати такий, випуск якого лише розпочався, або (якщо мова йде про технологію чи матеріал) застосовується в останні 2-3 роки;

г) для кожного аналога повинні бути встановлені значення однакових оціночних показників;

д) похибки в значеннях кожного показника приймаються однаковими для всіх аналогів;

порівняння значень параметрів майбутньої нової продукції, що буде одержана в результаті виконання НДДКР, з вимогами нормативних документів (міжнародних, регіональних, національних стандартів) і параметрів аналогів; невідповідність будь-якого з показників вимогам стандартів означає неможливість продажу продукції в зоні дії цього стандарту чи аналога.

Рівень НТЕ визначають за формулою

РНТЕ = ,

де Кбj, Квj відповідно, кількість балів, коефіцієнт важливості j-го показника.

РНТЕ визначається у %%.

-відсотковий рівень НТЕ вважається найкращим, який:

перевищує кращі світові аналоги;

відповідає першочерговій важливості;

потенційний масштаб практичного використання якого - світовий ринок;

ступінь імовірності досягнення позитивних результатів НДДКР якого - великий.

Оцінка РНТЕ може бути здійснена таким чином:

рівень НТР (науково-технічний рівень) визначають у балах шляхом зіставлення показників, що прогнозуються в результаті проведення НДДКР з показниками кращих світових та вітчизняних аналогів;

перспективність, потенційний масштаб практичного використання, ступінь імовірності досягнення позитивних результатів НДДКР визначають у балах експертно.

Визначені дані підставляють у формулу і розраховують РНТЕ. Якщо РНТЕ дорівнює 80-100%, новація може бути конкурентоспроможна на світовому ринку, 60-80% - на вітчизняному або галузевому ринку, 40-60% - на окремому підприємстві.

Міркування щодо застосування показника НТЕ для оцінки ефективності НДДКР при виконанні наукової дипломної роботи.

1) Необхідно провести кропітку роботу, щоб визначити кращі світові та вітчизняні показники.

2) Для тощо, щоб встановити ознаки показників: перспективність, потенційний масштаб практичного використання, ступінь імовірності досягнення позитивних результатів НДДКР, необхідно залучити декількох досвідчених фахівців; у разі відсутності таких фахівців оцінки інших можуть бути потолочними.

3) Наукові розробки студентів дуже далекі від світового та кращого вітчизняного рівня. Вони, як правило, мають дуже обмежене розповсюдження. Тому головна їх доцільність повязана з економічною вигодою конкретного замовника Для конкретного замовника важливішим є - прибуток, а не НТЕ.

Висновок - при виконанні дипломних робіт доцільно використовувати оцінку НТЕ як додаткову до економічної оцінки або зовсім не оцінювати.

. Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації

.1 Соціальні наслідки науково-технічних розробок у більшості випадків піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності.

.2 Основними видами соціальних наслідків проектів, що визначаються в межах його ефективності, є:

зміна в кількості робочих місць на обєкті, де впроваджується технічне нововведення;

зміни в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, у тому числі зміни чисельності працівників і з них жінок, зайнятих шкідливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

зміни в рівні здоровя працівників обєкта, які визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, повязаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоровя;

зміни довкілля.

.3 Вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників обєкта та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення.

З цією метою можуть бути використані дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях (наприклад, при атестації робочих місць).

.4 Розрахунковим елементом є також витрати, необхідні для досягнення соціальних наслідків, або зумовлені досягнутими соціальними наслідками реалізації проекту (як, наприклад, зміни витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності або в звязку з безробіттям).

.5 У розрахунках економічних та соціальних результатів реалізації науково-технічних розробок необхідно враховувати рівень інфляції на їхню ефективність. Рівень інфляції в кінці будь-якого періоду реалізації проекту (Тк) відносно початкового його моменту Т1 визначається за допомогою індексу змін в цінах на використані з цією метою ресурси та на готову продукцію чи послуги.

.6 Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику.

Для перевірки фактора невизначеності та ризику можуть бути використані такі методи:

перевірка стійкості проекту;

корегування параметрів проекту;

формалізований опис невизначеності.

Стійкість проекту визначається за допомогою точки беззбитковості.

Корегування параметрів проекту проводиться на основі уточнення вихідного техніко-економічного завдання, у тому числі строків виконання проекту в звязку з запізненнями у фінансуванні його етапів, порушеннями технологій при впровадженні інновацій, порушеннями строків поставок сировини та іншими ускладненнями. В усіх випадках таких порушень до складу витрат на проект додаються зумовлені ними втрати.

Формалізований математичний опис невизначеності при відомих вірогідностях різних умов реалізації проекту має такий вигляд:

,

де Еоч - очікуваний економічний ефект;

Еі - інтегральний ефект при певній умові реалізації;

Рі - вірогідність реалізації цієї умови.

Міркування щодо оцінки соціальних наслідків НТР та їх реалізації при виконанні наукової дипломної роботи.

) Соціальні наслідки, які мають економічні наслідки, враховуються при загальній оцінці економічної ефективності НДДКР (в т.ч. зміна чисельності працівників). Тому окремо ці наслідки оцінювати не треба (це стосується пп 4.1, 4.2, 4.4).

) Оцінку зміни умов праці можливо здійснювати, як рекомендує Методика у п. 4.3.

) Рівень інфляції враховується при визначені показників ефективності НДДКР у показнику дисконту (нормі дисконтування). Тому окремо враховувати інфляцію при визначенні соціального ефекту не треба (це до п.4.5).

) Перевірку стійкості проекту доцільно здійснювати тоді, якщо результати НДДКР впроваджуються шляхом створення нового виробництва.

5) Корегування параметрів проекту при виконанні дипломної наукової роботи неможливе, оскільки така робота проводиться, коли здійснюється стадія інвестування та реалізації НДДКР. А ці стадії при виконанні дипломної роботи не здійснюються.

Але оцінку ризиків виконати можливо. Для цього необхідно задати можливі відхилення вказаних у методиці вихідних проекту. Ці відхилення задають експертно. Такі розрахунки здійснюють економісти. Технологам це недоцільно робити.

) Формалізований математичний опис невизначеності при відомих вірогідностях різних умов реалізації проекту, а правильно сказати, врахування невизначеності при відомих вірогідностях різних умов реалізації проекту потребує знання цих вірогідностей та знання інтегрального ефекту при певній умові реалізації проекту, що для студента практично недосяжне.

Висновок - при виконання дипломних робіт соціальні наслідки НТР та їх реалізації доцільно обмежено оцінювати додатково до економічної оцінки в частині п 2) (тобто тільки щодо оцінки зміни умов праці) або зовсім не оцінювати.

Лекція 5. Оцінка ефективності інновацій

. Особливості оцінки ефективності інновацій.

. Види ефективності НДДКР, їх характеристика.

. Показники економічної ефективності інвестицій та інновацій.

. Порівняння для визначення чистої приведеної вартості проекту інвестицій (ЧПВ).

. Методика визначення терміну окупності інвестицій та ЧПВ.

. Спрощена методика оцінки економічної ефективності інвестицій.

. Методика оцінки науково-технічного рівня ефективності НДДКР.

. Соціальні наслідки впровадження результатів НДДКР та методика їх оцінки.

. Сутність та мета визначення економічної ефективності НДДКР на різних стадіях інноваційного циклу.

Література: 1, 2, 7, 9, 13, 17, 22

Лекція 6. Аналіз беззбитковості та оцінка ризиків

План лекції

1. Уявлення про беззбитковість діяльності підприємства
2. Розрахунок точки беззбитковості та обсягу виробництва продукції при цільовому плануванні прибутку та рентабельності продукції
3. Класифікація та аналіз ризиків, заходи для запобігання ризикам

. Уявлення про беззбитковість діяльності підприємства

Правильно спроектоване виробництво беззбиткове у випадках, якщо обсяги виробництва продукції наближаються до потужності підприємства (становлять 60-70% потужності).

Отже виникає питання, при якому завантаженні потужностей (якому обсягу виробництва) настає момент, коли виробничі витрати дорівнюють обсягу реалізації продукції, тобто настає рівновага - не збитковість і не прибутковість. При зменшенні обсягів виробництва проти точки рівноваги настає збитковість. У звязку з викладеним виникає необхідність проведення аналізу беззбитковості діяльності підприємства.

Аналіз беззбитковості проводиться з використанням формули прибутку:

П = РП - С

де РП - обсяг реалізації продукції,

С - собівартість продукції.

Деталізація формули має такий вигляд:

П = Ц*V - (Сзм, пит*V + Спост

де Ц - ціна продукції;- обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

Сзм,пит - змінні питомі витрати (на одиницю продукції);

Спост - постійні витрати

Обсяг виробництва продукції, при якому відбувається беззбиткова діяльність, тобто П=0, називають точкою беззбитковості та зазначають - Vб.

Для визначення Vб необхідно перетворити формулу прибутку таким чином:

П = V * (Ц - Сзм,пит.) - Спост

Точка беззбитковості (Vб) знаходиться виходячи з умови: П = 0

тобто ® 0 = Vб * (Ц * - Сзм,пит) - Спост

Звідки ® Vб =

Графічна ілюстрація формули прибутку та визначення точки беззбитковості наведена на рис. 6.1.

Запас беззбитковості (безпеки діяльності підприємства):

за абсолютною величиною ® Забс = Vпл - Vб

за відносною величиною (%) ® Звід = *100

Рис. 6.1 - Графік беззбитковості

На графіку зазначено:б - обсяги виробництва продукції при беззбитковій діяльності; пл - плановий обсяг виробництва продукції;макс - максимально можливий обсяг виробництва продукції при повному використанні потужностей підприємства;

РПб, РПпл, РПмакс - обсяг реалізації продукції, відповідно, при беззбитковій діяльності, при планових обсягах виробництва продукції, при повному використанні потужностей підприємства;

Сзм, Спост, Сзаг - собівартість продукції, відповідно, змінна, постійна, загальна (повна);

Ппл, Пмакс - прибуток, відповідно, при плановому обсягу виробництва продукції, максимально можливий при повному використанню потужностей підприємства;

Забс - абсолютний запас безпеки при плановому обсягу виробництва і реалізації продукції.

1. Розрахунок точки беззбитковості та обсягу виробництва продукції при цільовому плануванні прибутку та рентабельності продукції

Загальна схема аналізу беззбитковості:

1. Необхідно визначити: ціни на продукцію (Ц), величину змінних питомих витрат (змінної частини собівартості) - Сзм,пит, загальні постійні витрати - Спост.
2. За вище наведеною формулою для Vб знаходять точку беззбитковості - Vб

3. Якщо відоме Vпл, можна визначити ступінь запасу беззбитковості.

Визначення обсягу виробництва продукції (Vпл) при цільовому плануванні прибутку (Ппл) здійснюється виходячи з такого порівняння:

Ппл = Ц * Vпл - (Спост + Сзм,пит * Vпл)

Звідки ® Vпл =

Графічне зображення цього дивись на вище наведеному графіку.

Визначення обсягу виробництва продукції (Vпл) при цільовому плануванні рентабельності продукції (Рпл) здійснюється виходячи з того, що у порівняння:

Ппл = Ц * Vпл - (Спост + Сзм,пит * Vпл)

підставляють вираз: Ппл = Рпл * (Спост + Сзм,пит * Vпл)

Звідки ® Vпл =

Визначення точки беззбитковості для багатономенклатурної продукції здійснюється за обсягом реалізації продукції, тобто знаходиться не Vб, а РПб, який забезпечує беззбитковість діяльності.

Порівняння записується так:

= å Ці*Vбі - (å Кі*РПбі + Спост),

або ® РПб - (å Кі*РПбі) = Спост,

де Кі - питома вага змінних витрат у обсягу реалізації продукції ®

З другого боку, середньозважена питома вага змінних витрат дорівнює:

Ксз =

Звідки ® å Кі*РПбі = Ксз*РПб

Підставляючи å Кі*РПбі у перше порівняння, маємо

РПб - Ксз*РПб = Спост

Звідки ® РПб =

1. Ксз = Ксз,вд - середньозважена величина вкладеного доходу.

Тоді ® РПб =

Вихідні дані прикладу визначення точки беззбитковості для багатономенклатурної продукції наведені у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Вихідні дані для визначення точки беззбитковості для багатономенклатурної продукції (приклад)

ПоказникиПродукт АПродукт БВсьоготис. грн%тис. грн%тис. грн%Виручка100100300100400100Мінус змінні витрати70701204019047,5Вкладений дохід30301806021052,5Мінус постійні витрати----141,75-Чистий прибуток----68,25-

Загальна точка беззбитковості ® РПб = 141,75: 0,525 = 270 тис. грн

Або якщо визначити

Ксз = ,

Тоді ® РПб = тис.грн

. Класифікація та аналіз ризиків, заходи для запобігання ризикам

Аналіз ризиків здійснюється при аналізі беззбитковості та при оцінці економічної ефективності інвестування.

Ризики розподіляються за такими групами:

ризики, які пов'язані з політичною та економічною ситуацією в Україні;

ризики періоду проектування та будівництва;

ризики експлуатаційного періоду.

До ризиків, пов'язаних з політичною та економічною ситуацією в Україні, включається:

політична нестабільність;

діюча та майбутня правова база для інвестицій;

перспективи економіки в цілому;

фінансова нестабільність.

Аналіз даних ризиків необхідно проводити з точки зору ризиковості інвестування для побудови нового підприємства в Україні (реконструкції діючого підприємства). Результати аналізу по кожному з видів ризиків повинні бути аргументовані.

Ризики періоду проектування та будівництва пов'язані з можливим збільшенням строків будівництва, несвоєчасним постачанням та введенням в дію устаткування, невідповідністю проектного кошторису та вартості будівництва (реконструкції) розрахунковій сумі інвестицій.

При аналізі даних ризиків необхідно розглянути можливості вказаних відхилень від розрахунків в інвестиційному проекті і зробити аргументовані висновки щодо наслідків цих відхилень, можливих втрат або погіршення розрахункових техніко-економічних показників підприємства та показників ефективності інвестицій.

Ризики експлуатаційного періоду включають:

виробничі ризики

ринкові ризики.

Виробничі ризики, пов'язані з підвищенням поточних витрат, зривом графіка постачання сировини, відключенням енергії.

Для даної групи ризиків необхідно запропонувати заходи, завдяки яким можна знизити наслідки вказаних чинників або зовсім виключити їх вплив на ефективність інвестування.

Ринкові ризики, пов'язані з можливою втратою частки на ринку збуту продукції або послуг.

Це може бути пов'язане з втратою переваг над конкурентами, можливістю появи нових конкурентів, відсутністю фінансових резервів на випадок короткострокового погіршення ринкової ситуації, пов'язаного із занепадом цін на продукцію, підвищенням цін на сировину наприкінці сезону тощо.

Кількісне визначення впливу ризиків при аналізі беззбитковості або ефективності інвестування можна здійснити, якщо задати у кількісному виразі відхилення по усіх чинниках ризиків.

Питання для самоконтролю та обговорення

. Завдання аналізу беззбитковості діяльності підприємства.

. Формула прибутку, яка використовується для аналізу беззбитковості діяльності підприємства.

. Точка беззбитковості та умови для її визначення.

. Визначення запасу беззбитковості діяльності підприємства.

. Графічна ілюстрація визначення точки та запасу беззбитковості діяльності підприємства.

. Визначення обсягу виробництва продукції при цільовому плануванні прибутку.

. Визначення обсягу виробництва продукції при цільовому плануванні рентабельності продукції.

. Визначення точки беззбитковості для багатономенклатурної продукції.

. Сутність ризиків, їх класифікація та аналіз.

Література: 1, 2

Література

1Н.В. Краснокутська. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 504 с.

В.П. Савчук, С.И. Прилипко, Е.Г. Величко. Анализ и разработка инвестиционных проектов. - Учебное пособие. - Киев: Абсолют-В, Эльга, 1999. - 304 с

Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ ЛТД", "Юнайтед Лондон Трейд Лимитид", 2003

В.Г. Федоренко, А.Ф.Бойко. Інвестознавство: Підручник / Під наук. Ред. В.Г.Федоренко. - К.: МАУП, 2000

Управление инвестициями: В 2-х т. / В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, А.Д. Шапиро и др. - М.: Высшая школа, 1998. -416 с.

В.Г. Федоренко. Інвестиційний менеджмент. Навч. посібник / - К: МАУП, 2001

В.В. Ковалев Методы оценки инвестиционных проектов. - М.: Финансы и статистика, 1998

В. Верба, О. Загороднюк. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 322 с.

Шумихин С.Н. Инвестиционное проектирование: Практ. руководство по экономическому обоснованию инвестиционных проектов. - М.: Финстатинформ, 1995

Закон України "Про інвестиційну діяльність". Відомості Верховної ради України, №47, 1991

Закон України Про інноваційну діяльність, від 4.07.2002 р.

Богуславский М.М. Правовое положение иностранных инвестиций. - М.: Совинтерюр., 1993

Крылов Э.И., Журавкова И.В. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности. - М: Финансы и статистика, 2001

Бухгалтерский, валютный и инвестиционный аспекты лизинга. - М.: СП "Crocus International", 1991

Голубович А.Д., Миринская О.М. Биржевая торговля и инвестирование в США. - М.: МЕНАТЕП - Информ, 1991

Инновационный процесс в странах развитого капитализма / Под ред. И.Е.Рудаковой. - М.: МГУ, 1993

Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле. - М.: АО "ДИС", "МВ-Центр", 1994

Міністерство освіти та науки України ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ Кафедра маркетингу та логістики

Больше работ по теме: