Новітні технології в зйомці архітектури та інтер'єру

 

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

ТЕМА: Новітні технології в зйомці архітектури та інтер'єру

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ

.1 Вибір теми дипломної роботи

.2 Історія розвитку панорамного фотомистецтва

.2.1 Геометрія панорамної фотографії

.2.2 Панорамні фотоапарати

.2.3 Панорамна зйомка з використанням методики складених панорамних знімків

РОЗДІЛ.

.1 Віртуальні сферичні панорами - неймовірне відчуття присутності

.2 Особливості в зйомці архітектури та інтерєру

.3 Створення складених панорам

.4 Фактори якості складених панорам

.5 Обладнання для зйомки складених панорам

.6 Об'єктиви fish-eye або «риб'яче око»

.7 Проекції в панорамних зображеннях

.8 Програми зшивання панорам

.9 Віртуальні панорами

.10 Плагіни та плеєри (QTVR)

РОЗДІЛ. Охорона праці

РОЗДІЛ. Економічна частина

Висновки

Список використовуваної літератури

архітектура зйомка панорама

ВСТУП

Розвиток науки і техніки, допитливість людської думки, а ще більш потреба людства в простому, доступному, гарантуючому необхідну точність способі здобуття зображень дали підстави і можливості, базу, на якій і виникла фотографія.

Цей новий технічний спосіб здобуття зображення був відкритий в 1839 р. і отримав назву «фотографія», що в буквальному перекладі означає «світлопис». Назва повністю відповідала суті процесу: промені світла проникали в спеціальну камеру крізь лінзу, об'єктив, падали на світлочутливий шар, в якому під їх дією відбувалися зміни, що приводять до утворення зображення. Зображення, дійсно, як би «писалося світлом».

Фотографія на початку ХХ століття зуміла зайняти помітне місце в культурі суспільства і як різновид образного пізнання світу, і як засіб зорової інформації. Фотографія ставала зоровим літописом історії, постачальником візуальної інформації.

До свого 150-річного ювілею (1989) світова фотографія пройшла велику і складну дорогу безперервного розвитку і вдосконалення. При цьому в органічному зв'язку розвивалися всі сторони (галузі) фотографії - фотоматеріали і физико-хімічні процеси, знімальна фототехніка, жанри і творчі прийоми.

Сучасні цифрові технології значно розширюють можливості фотографа, в якому б жанрі він не працював.

У даній дипломній роботі хочеться детальніше зупинитися на особливостях використання новітніх технологій при зйомці архітектури та інтер'єрів.

Сьогодні серед професійних фоторгафів, які виконують інтерєрну та зовнішню фотозйомку, поширюється використання технології інтерактивних сферичних панорам (VR, віртуальна реальність), яка є на даний момент найефектнішою з існуючих технологій зйомки приміщень та архітектури.

Якщо говорити про використання фотографії для зображення архітектури, то, кажучи фігурально, звичайні фотографії - це не більше ніж замочна шпарина у світ, тоді як сферичні панорами передають світ повністю. Одна сферична панорама заміняє десяток простих фотокадрів, а завдяки ефекту присутності обєкт надовго запамятовується глядачеві.

Сферична панорама - це спеціальне зображення із кутом зору 360×180° - тобто, повна сфера. Попросту, це велика куля, склеєна з багатьох фотографій, в середині котрої знаходиться глядач і роззирається довкола.

Дана технологія ідеальна для використання в інтернет-сайтах та локально у мультимедіа презентаціях. Це знахідка для поціновувачів памяток архітектури та сакрального мистецтва. Відвідувач сайту може вільно оглядати приміщення так, наче він насправді перебуває у ньому, може наближати чи віддаляти зображення, дивитися навкруги, на небо чи під ноги.

Доведено, що користувач Інтернету практично не здатний протистояти спокусі перегляду ефектної, привабливої віртуальної екскурсії. Більше того, відвідувачі веб-сайтів цінують можливість вільно переміщуватись і оглядати обєкт.

А згідно аналітичних досліджень новітніх медіа до кінця 2012 кожен американський готель зі списку «TOP-1000» буде мати на своєму сайті віртуальний тур із сферичних панорам.

1 РОЗДІЛ

.1 Вибір теми дипломної роботи

Цікавлячись архітектурним і інтер'єрним напрямком фотозйомки, я не змогла не відзначити для себе особливий потенціал та переваги у використанні нових технологій при вирішенні традиційних завдань - представленні об'єктів, що знімаються, в найпривабливішому для глядача вигляді.

Ще близько десяти років тому, коли перші цифрові камери стали доступні широкому колу користувачів, ідея сферичного зображення була такою ж віртуальною, як і сама віртуальна реальність. Прорив стався в останні 7-8 років. За цей час сферичні панорами встигли визначитися як жанр: глядач може разом з панорамними фотографами злетіти в небеса, зануритися в пучину океанів, побувати в найдальших куточках нашої планети і навіть підсмажитися разом з яєчнею в духовій шафі. Відчуття присутності в точці зйомки, які дає сферична панорама, на порядок перевершують найдорожчу і професійну традиційну фото-і відеозйомку. З точки зору візуалізації навколишнього простору традиційні жанри залишилис

Панорамна фотографія - це кращий спосіб "ПОБУВАТИ" самому, а не пробувати скласти своє враження з уривчастих фотографій. Найбільш передова технологія приходить на допомогу, коли хочеться красиво і сучасно представити себе в очах клієнта.

Найбільш широке застосування технологія об'ємних панорам знайшла в галузі торгівлі нерухомістю. Приміром, у США, панорамні знімки поступово стають своєрідним стандартом серед ріелторських фірм, і практично повністю замінюють звичайні фотографії об'єктів. Практично жодне солідне агентство не поміщає оголошення про продаж або оренду квартири, будинку, офісу або будь-якого іншого об'єкта, не забезпечивши його відповідним панорамним знімком або віртуальним туром.

Однак, панорамна фотографія вимагає не тільки художнього сприйняття і навичок ремесла, а й деякого розуміння процесів, що відбуваються при збірці панорам. Без цього створювати шедеври, або хоча б роботи, на яких затримається погляд, буде важко, а часом і неможливо. Створення якісних сферичних панорам - це особливий вид сучасного фотомистецтва. Рішення даної задачі вимагає від фотографа як глибокого знання основ композіції, розуміння розкріваної тими, уваги до деталей, доречного використання тих або інших образотворчих засобів, так і певної технічної підкованості. Саме багатогранність цього питання представляє для мене особливий інтерес.

Спостерігаючи за розвитком якої-небудь події, ми можемо зосередити увагу на її сюжетному центрі і, використовуючи дивну властивість нашого ока - акомодацію, чітко побачити головне, виключивши з уваги фігури і предмети, що знаходяться ближче або далі ділянки, що цікавить нас. Ми можемо також уточнити деталі і подробиці, змінюючи точку зору, переміщаючись в просторі, наближаючись до об'єкту спостереження або віддаляючись від нього. Незрідка, розглядаючи об'єкт, ми як би панорамуємо його, оглядаємо, повертаючи голову управо і вліво. Безпосередньо такі враження неможливо отримати від одного фотозображення, від одиничного кадру.

Ось тут і приходить на допомогу Панорамна фотографія, і не просто панорамна, - а сферична панорамна фотографія.

Але спершу хочеться поговорити про етапи розвитку фотографії, зокрема панорамної, і як вона пов'язана з архітектурною фотозйомкою та поняттям новітні технології.

1.2 Історія розвитку панорамного фотомистецтва

Вважається, що вперше панорамний формат став використовуватися не в фотографії, а в кінематографії, однак це було лише технічним втіленням ідеї, яка виникла в умах художників ще багато років тому, а якщо провести більш ретельне історичне дослідження, то виявиться, що перші панорами почали створювати ще античні художники.

Картина І. К. Айвазовського «Від штилю до урагану» побачила світ задовго до появи самого жанру панорамної фотографії

Історія панорамної фотографії починається з 1843 року, коли була створена перша панорамна камера. За більш ніж півтора вікову історію технології отримання панорамних зображень істотно еволюціонували.

Знімати панорами на фотоплівку люди почали буквально в той же самий час, що народилася сама фотографія. Спочатку це були майже виключно сегментовані панорами, складені з окремих кадрів. У цьому жанрі прославився американський фотограф Джордж Бернард, що працював у середині та другій половині 19 століття. Приблизно в цей же час почали з'являтися перші розробки спеціалізованих панорамних камер. З появою фотоматеріалів на гнучкій основі стало можливим спростити конструкцію панорамних камер і вже в кінці 19 - початку 20 століть подібні камери буквально наводнили ринок.

Буквально друге народження в недавній час панорамна фотографія отримала завдяки розвитку цифрових технологій обробки зображення, а саме у зв'язку з появою спеціальних комп'ютерних програм для склеювання панорамних зображень, що дозволяють не тільки звільнити фотографа від тягаря ручного склеювання панорами з окремих шматочків, але також і компенсувати оптичні та геометричні спотворення, що виникають в процесі зйомки сегментованих панорам. Це зробило панорамну фотографію доступною будь-якій людині, що має в своєму розпорядженні навіть нескладну любительську фотокамеру і комп'ютер.

Сукупність цих факторів зробила жанр панорамної фотографії надзвичайно популярним серед фотографів, як аматорів, так і професіоналів.

Отже, що таке панорама? Заглянувши в словник, ми дізнаємося наступне:

ПанорамаПанорама (іменник [введено в мовний ужиток в 1789 р. шотландським художником Робертом Баркером (Robert Barker, 1739-1806) <грец. PAN (весь, кожен, універсальний) + грец. HORAMA (HORAMA (вид, видовище)>]

. a) зображення або серія зображень ланшафта, історичної події тощо, представлені на суцільний поверхні, оточуючої глядача; циклорама;

б) зображення, розгорнуте перед глядачем таким чином, щоб створити враження його безперервності;

. необмежений вид у всіх напрямках;

. вичерпне вивчення, оцінка предмета;

. безперервна серія сцен або подій; постійно мінлива картина;

Панорамний (прикм.)

(Переклад з англійської словникової статті 'panorama' з 'Webster's New World Dictionary', Third College Edition, copyright © 1994, 1991, 1988 by Simon & Schuster, Inc., A Paramount Communications Company.)

За більш ніж 150 років існування панорамної фотографії не припиняються суперечки та дискусії про те, яке зображення можна назвати панорамним. Переважна більшість учасників таких дискусій погоджується з тим, що основною «панорамною» ознакою є співвідношення сторін зображення, яке не повинно бути менше 2:1. Далі починаються розбіжності. Одні стверджують, що важливою характеристикою панорамного знімка є кут зору об'єктива в горизонтальній площині, який не повинен бути менше 70 градусів (90, 120 і т.п.). При цьому в більшості випадків відмовляється в праві на існування панорамним знімкам, отриманим простим форматуванням регулярного фотографічного зображення (24х36 мм, 6х6 і т.д.). Деякі стверджують, що дійсною панорамою можна вважати тільки ту, яка отримана з використанням апарату з поворотним об'єктивом або апарату, що обертається навколо вертикальної осі. І, нарешті, сама радикальна думка полягає в тому, що істинно панорамним є зображення, яке охоплює всі 360 градусів.

Важко не погодитися з тим, що визначальним для панорамного зображення є співвідношення його сторін. Воно ніяк не повинно бути менше 2:1. На ринку професійної фотоапаратури слово «panoramic» в назві апарату з'являється саме тоді, коли він дає можливість отримувати кадри розміром 6х12 і ширше. Кут зору також безумовно важливий. Але більш важливим фактором, є, якщо так можна виразитися, «панорамна фотогенічність» об'єкту зйомки. Далеко не кожен сюжет ложиться в рамки панорамного формату. Більш того, не всі правила хорошої композиції можна застосувати в панорамнії фотографії. Дуже популярне серед фотографів, що працюють в традиційному прямокутному форматі, і досить дієве «правило третин» (композиційний центр повинен розташовуватися на відстані 1 / 3 розмірів сторін від країв зображення) в панорамній фотографії практично не працює. А ось дуже важливою є наявність об'єктів переднього плану для створення глибини простору, і при перегляді сферичних панорам на моніторі - при повороті на широкому куті об'єкти переднього плану просто красиво «пропливають» перед глядачем. У той же час дуже вітається наявність на зображенні 2-х і більше композиційних центрів, розташованих таким чином, щоб дати погляду глядача «походити» по всій поверхні витягнутого кадру. Наприклад, мальовничий ландшафт з декількома великими об'єктами переднього або середнього плану дуже часто вартий того, щоб бути відображеним на плівку широкого формату.

Що стосується віртуальних панорам, що розглядаються на екрані монітора у вікні з співвідношенням сторін, що не перевищує, як правило, 2:1, то все одно вихідним зображенням тут є панорамна фотографія з співвідношенням сторін від 2:1 (для т.зв. сферичних панорам) і вище (для кругових панорам). Так що вони також по праву можуть бути віднесені до панорамних зображень. Крім того такі зображення виглядають досить привабливими і будучи перенесеними на фотопапір.

.2.1 Геометрія панорамної фотографії

Геометрія панорамної фотографії

Поговоримо про геометричні викривлення на фотознімку, як про невід'ємну частину панорамної фотографії.

Говорячи про особливості геометрії зображень, одержуваних за допомогою апаратів плоскоформатного типу, не можна не згадати про таке явище як віньєтування, яке властиве всім фотографічним об'єктивам, але особливо явно проявляється в панорамній фотографії. Віньєтування, як відомо, означає затемнення зображення від центру до країв кадру (йдеться про т.зв. фотографічне віньєтування на відміну від механічного, обумовленого наявністю на об'єктиві бленд, фільтрів, кілець і т.п.). Можна сказати, що в плоскоформатних панорамних фотоапаратах це може стати проблемою. Так, в апараті Hasselblad XPan зі штатним 45 мм об'єктивом, зниження освітленості по краях сягає 1-ї експозиційної одиниці. При роботі з цифровим зображенням можна скористатися напівпрозорою сірою центральною маскою і т.п. Найрадикальнішим способом є використання центрально-зважених нейтральних фільтрів, що випускаються для конкретних фотооб'єктивів.

Зовсім інша геометрія побудови панорамного зображення застосовується у фотоапаратах скануючого типу, у яких плівка притискається до циліндричної поверхні.

Необхідно відразу зазначити, що горизонтальні лінії об'єкту (лінії перетину стін і підлоги тощо) на зображенні набувають характерної арко-подібної форми. Тобто, такий спосіб отримання панорамних зображень також не вільний від геометричних спотворень.

На відміну від нормальних або, як їх ще називають «прямокутних» об'єктивів, зображення в об'єктивах fish-eye (риб'яче око) формується за наступним принципом: положення кожної точки зображення в кадрі прямо пропорційно куту, під яким відповідна точка об'єкта знаходиться від оптичної осі об'єктива. Тому, якщо об'єкт являє собою пряму лінію, що проходить через центр кадру, її зображення залишиться прямою лінією на кадрі. Якщо ця лінія знаходиться в стороні від оптичної осі об'єктиву, її зображення в кадрі вже буде представляти собою випуклу до периферії кадру криву лінію. Наведемо типове зображення, отримане з використанням об'єктива fish-eye. Координатна сітка білого кольору, що накладена на зображення, моделює прямі лінії, властиві об'єкту (в даному випадку об'єктам) в реальному світі.

Кут зору fish-eye конвертора FC-E8 для цифрового апарату Nikon Coolpix 950, яким був зроблений цей знімок, складає 180 градусів. Його фокусна відстань у перерахунку на 35 мм формат плівки склала б 8 мм. Такі fish-eye об'єктиви називаються повними або круговими. Існують також т.зв. діагональні або, як їх ще називають повноформатні fish-eye об'єктиви. Вони заповнюють зображенням весь кадр. Для них 180 градусів - це кут зору по діагоналі кадру. Їх фокусна відстань для 35 мм формату плівки - 16 мм. Типовим представником такого роду об'єктивів є МС Зенітар 2,8 / 16 виробництва Красногорського заводу ім. А. С. Звєрєва. Очевидно, що зображення, безпосередньо отримані з використанням таких об'єктивів, навряд чи можна охарактеризувати як панорамні (навіть незважаючи на їх «надширококутність»). Але шляхом відповідних корекцій і перетворень перетворити подібне зображення в панорамне можна. Однак роль fish-eye об'єктивів в панорамній фотографії все ж в іншому. Без них практично не можна було б вирішити завдання отримання т.зв. сферичних панорам, в яких глядач може спостерігати просторову картину розміром 360х180 градусів. Крім того, діагональні fish-eye об'єктиви істотно полегшують побудову складових кругових панорам.

Виклад матеріалу про геометрію в панорамній фотографії було б неповним без згадування про всякого роду «екзотичні» проекції зображення навколишнього простору на фотоплівку (або світлочутливу матрицю в цифрових апаратах), одержувані за допомогою параболічних, сферичних і т.п. рефлекторів, що навішуються на об'єктив (найчастіше fish-eye). Про характер подібного роду зображень можна судити по картинці нижче.

Зауважимо, що в подальшому це зображення шляхом відповідних трансформацій можна привести до придатного для демонстрації виду.

.2.2 Панорамні фотоапарати

Перші панорамні фотокамери знімали на плоскі фотопластини, однак застосування спеціальних об'єктивів дозволяло отримувати кут огляду до 150 градусів.

На фотографії - Kodak No4 Panocam, що випускався з 1899 по 1924р.

Згодом фотоапарати еволюціонували і випускалися в різних цінових сегментах - від дешевих «мильниць» до професійних моделей великого і середнього формату. Фотокамери такого типу і в даний час випускаються рядом виробників обмеженим тиражем. Найбільш популярними моделями є Fuji GX617, Linhof Technorama 617 і Tomiyama Art Panorama 170.

Панорамні фотоапарати за своїм устроєм можна розділити на 3 основні групи: плоскоформатні, скануючі апарати з поворотним об'єктивом і скануючі апарати з обертовим корпусом.

Почнемо з плоскоформатних. Перерахування апаратів цього типу доречно було б почати з наймолодшої моделі цього ряду: Hasselblad'а XPan, фотографію якого представлено нижче.

Далекомірний двухформатний фотоапарат Hasselblad XPan - результат спільної розробки компаній Victor Hasselblad і Fujifilm - вперше з'явився на ринку фототехніки в 1998 р. Простим переміщенням важільця, розташованого у верхній частині задньої панелі, апарат переводиться з панорамного режиму з шириною кадру в 65 мм у звичайний - з кадром шириною 36 мм. Таким чином на одній плівці можна робити фотографії обох форматів. У класі 35 мм апаратів це поки єдина модель такого роду. Від Hasselblad апарат XPan перейняв строгість дизайну і міцність конструкції, від Fuji - чудову оптику і досвід у створенні панорамних фотоапаратів.

Штатно XPan оснащений 45 мм об'єктивом з максимальним відносним отвором 1 / 4. Крім нього до апарату випускаються ще 2 об'єктиви: 90 мм f / 4 і асферичний об'єктив 30 мм f / 5,6. Мінімальне значення діафрагми для всіх 3-х об'єктивів - 1 / 22. Апарат оснащений системою середньо-зваженого виміру експозиції з пріоритетом діафрагми. Діапазон витримок - від 8 секунд до 1 / 1000 і «B». У режимі «B» тривалість витримки не може перевищувати 32 секунд. Є можливість експокорекції в межах плюс-мінус 2 експозиційні одиниці з кроком 0,5. Синхронізація спалаху можлива до значення витримки 1 / 125 секунди. За допомогою кнопки, що знаходиться на задній панелі апарату, можна встановити значення експовилки в межах плюс-мінус 1 з кроком 0,5. Багатократна експозиція в цій моделі не передбачена.

Даний фотоапарат має 2 режими зйомки: режим отримання одиночних кадрів і безперервний. Крім того, можна знімати із таймером із затримкою в 10 секунд. Апарат не легкий. Його маса в повністю налаштованому стані наближається до 1 кілограму. Затвор спрацьовує практично безшумно (особливо це має бути помітно тим, хто в основному має досвід фотографування дзеркальними апаратами). Поєднання такої маси, ергономіки апарату, властивостей його затвора і деяких навичок дозволяють знімати з руки в дуже широкому діапазоні витримок без будь-яких слідів «ворушіння» в кадрі. Це особливо важливо, якщо врахувати, що як штатний, так і змінні об'єктиви апарату великою світлосилою не відрізняються. При установці на об'єктив центрального середньозваженого фільтра (для усунення віньєтування) втрачається ще 1 експозиційна одиниця. В силу «панорамності» апарату і відносної «короткофокусності» його штатного об'єктиву на знімках дуже помітні наслідки фотографування при неточному горизонтуванні (нахилений горизонт, вертикальні лінії, що сходяться). Мабуть тому в комплект поставки апарату входить рідинний рівень.

Горизонтальний кут зору штатного 45 мм об'єктива в панорамному режимі не великий - трохи більше 70 градусів (що приблизно відповідає куту зору 24 мм об'єктива при зйомці на кадр звичайного розміру). Геометричні спотворення по краях кадру практично непомітні. Це робить XPan дуже зручним інструментом для фотографування міських пейзажів. Об'єктив апарату відрізняється надзвичайною різкістю і контрастністю, чому сприяє використання разом з ним невеликого розміру прямокутної бленди. Пік різкості об'єктива лежить в діапазоні значень діафрагми 1/11-1/16. При 1 / 22 помітно пом'якшення зображення, що є наслідком дифракції світла. Об'єктив практично уникає відблисків (навіть при зйомці проти сонця, підтвердженням чому можуть служити фотографії «Бойнтон Біч», наведені нижче:

Як бачимо, в цілому фотоапарат Hasselblad XPan відповідає вимогам, які відповідають як професійнії, так і «просунуто-аматорськії» фотографії.

До інших апаратів цього типу перш за все відносяться моделі так званого «професійного» формату 6х17: японська Fuji GX617, німецька Linhof Technorama 617 і Art Panorama 170 японській компанії Tomiyama. Art Panorama 170, крім того, має маску для отримання знімків розміром 6х12. Відома також модель 240 цього апарату для кадрів розміром 6х17 і 6х24. Знімки формату 6х12 можна отримувати також за допомогою апарату Horsman SW612 Pro (Японія) і Linhof Technorama 612. Менш відомий німецький мультиформатний апарат Glide 66-17 MST, який дозволяє на 60 мм плівці отримувати знімки розмірами від 6х6 до 6х17. Всі ці апарати розраховані на середньоформатну плівку обох типів: 120 і 220. На плівці типу 120 вміщається тільки 4 панорамних кадра розміром 6х17, для типу 220 - це вже 7 кадрів. До цього ряду можна також додати американський Canham 4 «x10», що дозволяє отримувати на листовій плівці негативи і слайди розміром 10х25 см.

Всі перераховані вище апарати відрізняються винятковою якістю виготовлення, наявністю змінних об'єктивів (із змінними видошукачами) і вражаючою якістю отриманих з їх допомогою фотографій. Багато з них мають зрушувані по вертикалі об'єктиви (шифт-об'єктиви), що, як відомо, дозволяє усувати перспективні спотворення при нахилах апарату (незамінна властивість апарату для архітектурної зйомки). Для всіх моделей, як правило, випускаються центрально-зважені фільтри для компенсації віньєтування. На фотографії нижче зображений типовий представник цього сімейства апаратів - Fuji GX617.

До серйозних недоліків панорамних фотокамер, які знімають на плоску плівку, відноситься падіння оптичних характеристик об'єктивів по краях кадру і досить малий кут огляду. До суб'єктивних недоліків усіх перерахованих моделей можна віднести, мабуть, їх непомірну вартість.

Перейдемо до скануючих фотоапаратів з поворотним об'єктивом.

Якісно новим кроком стало винахід фотокамер з обертовим об'єктивом і знімаючих на дугоподібно вигнуту плівку. Цим мінімізовані недоліки застосовуваної оптики, однак такі панорамні фотокамери дозволяють отримувати фотографії в циліндричній проекції, де довгі горизонтальні лінії відображаються у вигляді дуг. Дана обставина обмежує комерційне застосування панорамних фотокамер цього типу. Типовий кут огляду для панорамних фотокамер з обертовим об'єктивом - 120 градусів.

Почнемо з апаратів виробництва «Горизонт». Апарати ці випускаються для 2-х типів плівки: Горизонт 202 для 35 мм плівки і середньоформатний Горизонт 205. Відразу відзначимо, що на заміну Горизонту 202 приходить його модифікація Горизонт 203, вперше продемонстрований на виставці Фотокіно-2002.

На фотографії - панорамна фотокамера Horizon 202

Панорамний 35 мм фотоапарат Горизонт 202 можна з усім підставами віднести до здобутків вітчизняної оптико-механічної промисловості. Вперше випущений в 1991 р., апарат досить швидко завоював популярність у фотографічному співтоваристві.

Фотоапарат Горизонт 202 обладнано об'єктивом МС 28 мм f / 2,8 з фіксованим фокусуванням (МС в позначенні означає Multi Coated, тобто з багатошаровим покриттям). Мінімальне значення діафрагми - 16. При цьому значенні діафрагми глибина різкості простягається від 1 м до нескінченності. Маючи в якості своїх попередників оптику від мініатюрної фототехніки, не призначеної для широкого користування, об'єктив Горизонту володіє унікальною для його розмірів роздільною здатністю. Об'єктив встановлений на поворотній турелі, що забезпечує кут панорамування 120 градусів. Розмір кадру при цьому становить 24 х 58 мм. На стандартній 1,65 м плівці вміщається до 22 кадрів. Діапазон витримок розбитий на 2 піддіапазони: 1/2, 1/4, 1/8 і 1/60, 1/125, 1/250. При використанні витримок з першого піддіапазону повне переміщення турелі займає близько 4 секунд, для другого піддіапазону - менше 1 секунди (що, в принципі, дозволяє здійснювати зйомку з рук). Апарат обладнано видошукачем, що дозволяє досить точно визначати межі кадру. У видошукач видно бульбашку рівня, вкрай необхідного при панорамній зйомці. За габаритами і масою Горизонт 202 можна порівняти з дзеркальним фотоапаратом середнього класу.

Можна сказати, що одним з головних достоїнств Горизонту 202 є повна відсутність у ньому будь-яких електронних або електричних елементів. Привід поворотної турелі з об'єктивом здійснюється прецезіонним пружинним механізмом. При натисканні на кнопку спуску турель миттєво починає свій рух (на відміну від електрифікованих Noblex-ів, в яких спочатку відбувається фаза розгону, що займає половину кола). При цьому, однак, виникає відчутний реактивний крутний момент і апарат робить спробу повернутися у зворотну напрямку руху турелі сторону. Особливо це проявляється при використанні ручки, яка кріпиться до корпусу і призначена для зйомки з руки. Надійним способом уникнути будь-яких обертань апарату є зйомка зі штатива.

Слід відзначити один із цікавих і нестандартних способів використання апаратів Горизонт - побудову за їх допомогою складених панорам. Через геометрію зображень, описану вище, для «зшивання» суміжних зображень не потрібно ніяких спеціальних програм. Достатньо ручного поєднання співпадаючих ділянок знімків, поміщених в різних шарах того ж редактора Photoshop з подальшим їх змішуванням. Якщо суміжні знімки зроблені при однакових установках витримки і діафрагми, то, в принципі, не повинно бути потрібно ніякої додаткової обробки зображень. Прикладом такої панорами, складеної російським фотографом Олександром Назаровим з 2-х виконаних Горизонтом 202 знімків, є «Вид з маяка Сейнт Агустін», представлений нижче:

Розглянемо також деякі зарубіжні моделі цього типу. Їх небагато. Це німецькі апарати Noblex (моделі 135 prosport, S і U для 35 мм плівки, і середньоформатні моделі 150 і 175), 35 мм японський Widelux F8, і середньоформатний Widepan II pro китайського виробництва. Всі вони побудовані за однією схемою: плівка притиснута до циліндричної поверхні, увігнута частина якої, звернена до об'єктиву; експонування плівки здійснюється через повертаючийся навколо вертикальної осі об'єктив з розташованої за ним вузькою щілиною. Ця щілина переміщається по направляючій циліндра з плівкою. Значення витримки регулюється шириною щілини і швидкістю обертання об'єктива. Процес сканування за тривалістю може займати кілька секунд. Тому, купуючи такий апарат, слід відразу подумати про жорсткий штатив. Всі апарати цього типу мають приблизно однаковий кут сканування: від 120 до 150 градусів. Оснащені вони і вбудованими бульбашковими рівнями, видимими, як правило, через видошукач. Це дозволяє отримувати знімки з невикривленою лінією горизонту. Практично всі середньоформатні моделі і Noblex 135S і 135U оснащені шифт-об'єктивами, що дозволяє без спотворень переміщати лінію горизонту вгору або вниз по відношенню до центру кадру. Всі апарати, за винятком Noblex-ів, мають часовий механічний привід. Фотоапарати ж марки Noblex оснащені електричним приводом, що істотно знижує можливість нерівномірності експонування плівки по горизонталі. Отримати враження про конструкцію апарату з поворотним об'єктивом можна по фотографії Widepan'а, наведеній нижче.

Наступну групу складають скануючі апарати з обертовим корпусом або, як їх ще називають апарати скануюче-щілинного типу.

Логічним продовженням стало створення панорамних фотокамер, в яких обертається не тільки об'єктив, але і вся камера цілком. Основою панорамних фотокамер цього типу є моторизований привід, що повертає фотокамеру навколо оптичного центру об'єктива. Фотоплівка або протягується синхронно з обертанням камери, або взагалі відсутня, в цьому випадку її роль виконує цифровий сканер. Такі камери дозволяють отримувати вже 360 градусні панорамні фотографії.

На фотографії - Roundshot 220 VR

Перевагою панорамної зйомки скануючими панорамними фотокамерами є можливість створювати панорамні фото високої і надвисокої роздільної здатності за досить стислі терміни.

Недоліком таких панорамних фотографій є обмежений кут огляду по висоті - можна отримувати панорамні фотографії з вертикальним кутом огляду 100-120 градусів, однак створення сферичних панорам з кутом огляду 360х180 градусів неможливо. Іншим недоліком даної технології панорамної фотозйомки є обмежена мобільність - скануючі панорамні камери мають чималі габарити, а їх мотопрівод вимагає акумуляторного електроживлення. Також можна згадати про дорожнечу камер цього типу - як і будь-яка високоспеціалізована технологія, панорамна зйомка скануючими панорамними камерами має значну собівартість.

Така техніка користується дуже обмеженим попитом, тому виробництво таких апаратів носить практично штучний характер і не представляє будь-якого інтересу для великих виробників. Діапазон конструктивних рішень тут простягається від саморобних дерев'яних коробок з системою противаг і приводом у вигляді розкрученого маховика (модель Lookaround) до високо-технологічних цифрових апаратів, як наприклад, PanoCam німецької компанії SpheronVR (фото нижче).

Для того, щоб проілюструвати можливості такої техніки, наведемо лише технічні параметри моделі SpheroCam цієї ж компанії: сенсор - 48 біт на піксель; обертання апарату здійснюється електромотором постійного струму з точністю позиціонування в 2 мільйони положень на 360 градусів; роздільна здатність по вертикалі - до 5300 пікселів, по горизонталі - до 11000 пікселів (з 14 мм об'єктивом); кут сканування - від 1 до 1600 градусів (лімітується лише ємністю диска підключеного комп'ютера); час експонування - від 1/10000 до 1/4 секунди; час панорамування - від 30 секунд до півгодини в залежності від часу експонування; розрахований на використання з Никонівською 35 мм оптикою. Як ми бачимо, по спроможності апарат цей на сьогоднішній день значно перевищує за своєю роздільною здатністю будь-які зразки цифрової техніки звичайного формату.

Панорамна фотографія за допомогою катадіоптричних панорамних насадок. Розвиток ріелторських послуг в Інтернеті створив потребу в створенні технології виготовлення панорамних фотознімків, що відрізняється швидкістю і низькою собівартістю. Серцем такої технології стала катадіоптрична насадка - дзеркальна полусфера, що встановлюється на об'єктив стандартної професійної або навіть любительської фотокамери.

На фото - катадіоптрична насадка 0-360

Використання таких насадок дозволило створювати панорамні фотографії з кутом огляду в 360 градусів по колу і 90-115 градусів по вертикалі за одне натискання кнопки на фотоапараті і за один клік миші на комп'ютері. Простота виготовлення 360-градусних панорамних фотографій з використанням катадіоптричних насадок дозволила використовувати панорамне фото навіть на ринку ріелторських послуг масового житла.

Панорамна зйомка за допомогою катадіоптричних насадок дозволяє вирішити одну з основних проблем 360-градусної панорамної фотографії - зйомку рухомих предметів. За рахунок того, що весь обсяг інформації з 360-градусного периметра одномоментно потрапляє на одне панорамне фото, нестиковки рухомих об'єктів в принципі виключені. Великим недоліком такої технології є низька роздільна здатність, яка не відповідає все більш зростаючій конкуренції у сфері панорамної фотографії.

.2.3 Панорамна зйомка з використанням методики складених панорамних знімків

Принципово іншим методом панорамної фотографії є створення композитних панорамних знімків. Даний спосіб дозволяє об'єднувати декілька звичайних фотографій в один панорамний знімок. Для створення таких панорамних знімків не потрібні якісь екзотичні фотокамери або об'єктиви, можливо створювати будь-які панорамні фото, в тому числі сферичні панорами з кутом огляду 360х180 градусів, за допомогою стандартних, що випускаються масово, фотокамер і наступною обробкою знімків на комп'ютері.

Для того, щоб вихідні фотографії були придатні для створення панорамного знімка, використовуються спеціальні пристосування для штатива, що називаються панорамними головками.

На знімку - панорамна головка Manfrotto 303 SPH

Використання панорамних головок дозволяє усувати паралакса - нестикування зображень на передньому і задньому планах сусідніх фотографій, які є основою для панорамного знімка.

Панорамна зйомка рухомих об'єктів не є перешкодою для методики композитних панорам. З використанням надширококутних об'єктивів або об'єктивів типу fish-eye, окремі фотографії майбутньої панорами можуть включати значну ділянку сфери, аж до 180 градусів, що дозволяє відобразити на панорамному знімку об'єкт цілком.

Програмне забезпечення для склеювання композитних панорамних знімків за останні кілька років значно вдосконалювалося. Це дозволило успішно боротися з такими проблемами, як перепади яскравості і нестикування рухомих об'єктів на панорамному знімку. А обрахування панорами на комп'ютері дозволяє трансформувати панорамний знімок в будь-яку з панорамних проекцій, придатних як для створення віртуальних турів для Інтернет-презентацій, так і для широкоформатного друку.

Техніка, що застосовується для створення композитних панорамних знімків досить мобільна. Це не тільки дозволило зробити панорами як на вершині Евересту, так і на морських глибинах, але і дозволяє ефективно застосовувати композитні панорамні знімки у виїзних комерційних зйомках - усе обладнання для створення таких панорам може бути взято в якості ручної поклажі на борт літака.

Отже, як бачимо, панорамна фотографія існувала навіть тоді, коли ще не було панорамних фотокамер. Щоб передати широту охоплення простору, знімали серію, друкували знімки, а потім ретельно обрізали стики і склеювали частини зображення в єдине панорамне зображення. І широкий плівковий кадр ще довго буде зачаровувати своєю реалістичністю. Сьогодні ж панорамна фотографія стає все більш популярною, в тому числі і завдяки цифровим технологіям.

Адже саме завдяки розвитку комп'ютерних технологій, з'явилася можливість відтворювати на екрані монітора так звані віртуальні панорами: кругові і сферичні.

Саме про особливості створення таких панорам і про область їх застосування і піде мова в наступному розділі даної роботи. І хочеться зупинитися детальніше на наступних питаннях:

Віртуальні сферичні панорами - неймовірне відчуття присутності

Особливості в зйомці архітектури та інтерєру

Створення складених панорам

Фактори якості складених панорам

Обладнання для зйомки складених панорам

Об'єктиви fish-eye або «риб'яче око»

Проекції в панорамних зображеннях

Програми зшивання панорам

Віртуальні панорами

Плагіни та плеєри (QTVR)

2 РОЗДІЛ

.1 Віртуальні сферичні панорами - неймовірне відчуття присутності

Так что же такое «сферическая панорама»?Так що ж таке «сферична панорама»?

Интерактивные сферические панорамы - это графические файлы, которые при помощи специальных компьютерных программ (вьюеров) могут демонстрироваться на экране монитора таким образом, что у зрителя появляется возможность самостоятельно выбирать ключевые параметры изображения - направление и угол зрения.Інтерактивні сферичні панорами - це графічні файли, які за допомогою спеціальних комп'ютерних програм (вьюерів) можуть демонструватися на екрані монітора таким чином, що у глядача з'являється можливість самостійно вибирати ключові параметри зображення - напрямок і кут зору.

Представьте себе наблюдателя, помещённого в центр глобуса, у которого изображение поверхности Земли нанесено на внутреннюю поверхность. Поворачиваясь в произвольном направлении, наблюдатель может выбрать любой участок поверхности для того, чтобы рассмотреть его.Уявіть собі спостерігача, поміщеного в центр глобуса, у якого зображення поверхні Землі нанесено на внутрішню поверхню. Повертаючись в довільному напрямку, спостерігач може вибрати будь-яку ділянку поверхні для того, щоб розглянути її.

В случае с интерактивными панорамами зритель оказывается помещённым внутрь виртуальной сферы, а участок "поверхности", который он рассматривает, ограничен экраном монитора.У випадку з інтерактивними панорамами глядач опиняється поміщеним всередину віртуальної сфери, а ділянка «поверхні», яку він розглядає, обмежена екраном монітора. При этом так же, как и в случае с воображаемым глобусом, зритель может выбрать любое направление в пределах 360 градусов по горизонту и 180 градусов по вертикали.При цьому так само, як і у випадку з уявним глобусом, глядач може обрати будь-який напрямок в межах 360 градусів по горизонталі і 180 градусів по вертикалі.

Просмотр интерактивных сферических панорам создаёт у зрителя иллюзию присутствия в сцене.Перегляд інтерактивних сферичних панорам створює у глядача ілюзію присутності в сцені. В английском языке для технологии создания и демонстрации сферических панорам существует специальный термин, отражающий это свойство - Immersive Photograpy, т.е. буквально - "погружающая [в реальность] фотография".В англійській мові для технології створення і демонстрації сферичних панорам існує спеціальний термін, що відображає цю властивість - Immersive Photograpy, тобто буквально - «занурююча [в реальність] фотографія».

Необычные свойства сферических панорам обусловили их широкое применение в тех ситуациях, когда важные характеристики объекта съёмки лежат в области пространственных параметров.Незвичайні властивості сферичних панорам зумовили їх широке застосування в тих ситуаціях, коли важливі характеристики об'єкту зйомки лежать в області просторових параметрів. Иными словами, в тех случаях, когда восприятие объекта зависит от пространственных связей между его составляющими.Іншими словами, в тих випадках, коли сприйняття об'єкта залежить від просторових зв'язків між його складовими.

Если мы попытаемся составить перечень таких приложений для сферических панорам, то открывать его будут, конечно, различные виды эксплуатации коммерческой недвижимости - аренда жилых помещений, офисов, промышленных и торговых объектов.Якщо ми спробуємо скласти перелік таких застосувань для сферичних панорам, то відкривати його будуть, звичайно, різні види експлуатації комерційної нерухомості - оренда житлових приміщень, офісів, промислових і торгових об'єктів. В отдельную группу можно выделить применение панорам для продвижения объектов гостиничного и ресторанного бизнесов.В окрему групу можна виділити застосування панорам для просування об'єктів готельного та ресторанного бізнесів. Именно в этих областях применение интерактивных панорам позволяет использовать их способность к "погружению" в реальность.Саме в цих галузях застосування інтерактивних панорам дозволяє використовувати їх здатність до «занурення» в реальність. Вирішальним фактором, що впливає на прийняття рішення потенційним клієнтом, є емоційне сприйняття об'єкта, яке формується протягом дуже короткого часу, в процесі порівняння кількох конкурентних пропозицій - така ситуація характерна для вибору ресторану або готелю. Остаточно рішення приймається на основі порівняння раціональних чинників (ціна, зручність доступу), але список «фіналістів» формується на основі першого, емоційного враження.

Як бачимо, мова йде насамперед про візуалізацію інтер'єрів та екстер'єрів.

Сферичні панорами також знайшли широке застосування в автомобільній індустрії та пов'язаній з нею продажі автомобілів. І це цілком природно - звичайна фотографія дозволяє поглянути на автомобіль зовні, але ось донести до потенційного споживача враження від салону автомобіля може тільки сферична панорама, з її здатністю «занурювати» в об'єм.

Ще одна область, де інтерактивні панорами мають перевагу перед звичними медіа - масові заходи і події. Панорама дозволяє одночасно передати текст і контекст, в одному реченні розповідаючи не тільки «що сталося», але і «де це трапилося». Це робить панорами цінним інструментом в комунікаціях Public Relations (зв'язки з громадськістю) та засобів масової інформації.

Нарешті, слід згадати сферичні панорами як потужний засіб комунікації у великих корпораціях при підготовці мультимедійних презентацій для акціонерів. У цьому застосуванні сферичні панорами виявляються більш зручними, ніж звичні фотографії та відео.

Перелік областей застосування сферичних панорам можна продовжувати до нескінченності - скрізь, де потрібна інформативність і достовірність, панорами дозволяють досягти мети з максимальною ефективністю.

.2 Особливості в зйомці архітектури та інтерєру

Ми з'ясували, що сферична панорама найбільш «затребувана» в таких областях, як архітектурна та інтер'єрна фотозйомка.

А що представляє із себе архітектурна та інтер'єрна фотозйомка в традиційному виконанні?

Архітектурна фотозйомка - це особливий жанр фотографії, в завдання якого входить отримання гарних знімків зовнішнього вигляду будівель, споруд, мостів, пам'ятників та архітектурних ансамблів. Якісні фотографії архітектури сьогодні часто використовуються для просування об'єктів нерухомості, створення документальних звітів та рекламних брошур. Для того, щоб відобразити красу архітектурних споруд і будівель, фотографу доводиться працювати з ракурсом, освітленням і вибором правильної точки для зйомки. Тому архітектурна фотозйомка вимагає серйозної підготовки і досвіду.

Основною метою архітектурної зйомки є фотографування будівель, споруд або цілих архітектурних комплексів у найбільш привабливому для глядача вигляді. Щоб передати справжню красу будівлі або його архітектурних деталей, фотографу доводиться знаходити правильну композицію і грамотно використовувати умови освітленості. В архітектурній фотографії існує два напрямки - документальна та художня зйомка. Найчастіше використовується саме документальна фотозйомка, що дозволяє максимально реалістично і точно передати форму, колір, розміри будівлі, елементи її декору або фактуру оздоби. Таким чином, документальна архітектурна фотографія дає можливість глядачеві детально розглянути розмір і зовнішній вигляд будівлі, її унікальні риси й особливості. Тут необхідна прив'язка до місцевості або сусідніх будівель і точне дотримання всіх пропорцій. Але є й художній напрям архітектурної фотографії. У цьому випадку реалістичність та правдивість архітектурного об'єкта відходять на другий план. Головним для фотографа стає прагнення наповнити фотографію емоціями і настроєм, надати об'єктах архітектури певну художню виразність.

Фотозйомка архітектури є дуже затребуваним напрямком у сучасній фотографії. Документальне відображення архітектурних об'єктів при максимальній реалістичності завжди необхідно будівельним компаніям. Вони використовують такі фотографії для підготовки звітних документів та тендерних заявок в контролюючі інстанції, а також для складання паспорта об'єкта. Художня архітектурна фотозйомка затребувана рекламними фірмами та агентствами нерухомості для того, щоб «просунути» той чи інший об'єкт архітектури на ринку. Подібні знімки можуть зіграти вирішальну роль при розробці рекламної кампанії. У цьому випадку архітектурна зйомка не обмежується лише фотографуванням фасадів і будівлі цілком. Фотограф часто повинен зафіксувати і окремі елементи архітектури, вид подвір'я чи благоустрою прилеглої території. Все це в подальшому може бути використано для випуску друкованих або електронних рекламних матеріалів. Зауважимо, що сферична панорама дозволяє фотографу комплексно вирішити всі перераховані вище завдання.

Традиційна архітектурна фотозйомка має свої складнощі. Зокрема, принципове значення при такій зйомці набуває сувора вертикальність і прямолінійність вертикальних і прямих ліній. Щоб будівлі не здавалися людському оку «заваленими», фотограф повинен постійно стежити за площиною фотоматеріалу або матриці камери, яка повинна бути вертикальна і ні в якому разі не нахилена. Оптична ж вісь об'єктива фотокамери повинна бути горизонтальною. Недотримання цього правила може призвести до появи неприємних перспективних спотворень. На практиці зберегти паралельність і вертикальність ліній досить непросто. Для цього фотографу доводиться вибирати для зйомки будівлі максимально далеку точку. Ще одна проблема, з якою стикається фотограф, який займається зйомками архітектурних об'єктів у традиційному стилі, - це вибір потрібної точки зйомки. У наші дні в умовах компактної міської забудови буває важко знайти правильну точку, з якої можна максимально виграшно відобразити об'єкт. Будівля часто прикривається сусідніми будинками або жвавим проспектом. В результаті, простору для охоплення будівлі катастрофічно не вистачає, що змушує фотографа використовувати в процесі зйомки ширококутний або надширококутний об'єктив. Саме ракурс і вибір точки зйомки по віддаленості і висоті визначають загальну композицію кадру, його перспективу і співвідношення планів. Тому професійним фотографам нерідко доводиться довго шукати відповідну точку для зйомки будівлі, піднімаючись по пожежних сходах або заходячи в сусідні будинки. Якісний знімок вийде лише тоді, коли об'єкт повністю помістився в кадр, він добре освітлений і вигідно виглядає на іншому фоні. І при цьому на знімку не повинні бути присутніми будь-які спотворення перспективи.

В архітектурній фотозйомці освітлення відіграє важливу роль. Працюючи у власній студії, фотограф може сам керувати світлом, домагаючись ідеального напряму і типу освітленості для створення художньої виразності знімка. При зйомці об'єктів архітектури таке за визначенням неможливо. Тому при організації архітектурної фотозйомки доводиться брати до уваги характер природного освітлення в різний час доби. Зокрема, не рекомендується знімати об'єкти архітектури в похмурі дні або хмарну погоду, адже світлотіні не дозволяють передати точну форму і фактуру будівлі. Недостатній контраст веде до спотворення форми об'єкта, а надто сильний контраст, в свою чергу, призводить до втрат певних деталей в тінях або світлі. Тому далеко не все одно, в яку погоду і в який час доби фотографується будівля або інший об'єкт архітектури. Вважається, що оптимальним варіантом для зйомки є положення сонця під кутом приблизно в 25-30 ° до площини будівлі. У цьому випадку в кадрі з'являються м'які тіні, які підвищують рельєфність зображення. Подібні умови освітленості виникають у ранкові та вечірні години. Саме в цей час доби професійні фотографи, які займаються зйомками архітектури, найчастіше і вирушають на пошуки нових цікавих і гарних кадрів. Такими ж правилами керується фотограф при зйомці сферичних панорам.

Однак, тут завдання ускладнюється тим, що необхідно враховувати той факт, що в кадр панорами потрапить абсолютно все навколишнє пронстранство, а значить, не тільки оптимально освітлені об'єкти а й, напевно, області з глибокими тінями або явними засвіченнями.

Тому дуже важливо ретельно підбирати правильну експозицію, враховуючи насамперед композиційний центр (центри) знімка. Дуже часто не уникнути використання брекетингу.

При архітектурнії фотозйомці досить часто доводиться прибігати до подальшої обробки отриманих зображень у графічних редакторах для досягнення бажаних результатів.

За допомогою цифрової обробки можна в найкращому вигляді продемонструвати красу будівлі або вигідно підкреслити навколишній ландшафт.

Секретом успіху в архітектурній фотографії є увага до кожної дрібниці і ретельна підготовка. Фотографу доводиться терпляче чекати, коли архітектурний об'єкт «покаже» себе ідеальним чином.

Для досягнення цієї мети деколи доводиться витратити не одну годину на знаходження потрібного ракурсу, пошук цікавих архітектурних деталей і очікування відповідного освітлення. Але результат зйомки часто виявляється набагато дорожче витраченого часу.

Інтер'єрна фотозйомка - один з напрямків професійної фотографії, завданням якого є ефектне відображення внутрішнього простору, оздоблення і убрання житлових і громадських приміщень.

У справі інтер'єрної фотозйомки особливо важливо представити інтер'єр не тільки як внутрішній простір якоїсь архітектурної будови і місце перебування людини, а й відобразити те, як той чи інший інтер'єр або приміщення буде відчуватися, якщо безпосередньо в ньому перебувати.

У результаті інтер'єрної зйомки фотографу необхідно не просто грамотно побудувати математичні пропорції приміщення та інтер'єрних композицій, а й вдихнути життя і атмосферу в свій кадр.

Як бачимо, інтер'єрна фотозйомка непроста як в художньо-композиційному плані, так і в технічному. І якщо задум фотографа працює на загальну ідею і концепцію, то тут як раз до речі використання технології сферичної панорами.

Адже деколи навіть з найбільш ширококутним об'єктивом не добитися того, що дозволяє показати інтерактивна панорама - простір не «розлітається» до кордонів кадру, інтер'єр (а на фотографії кут огляду становить 100-120 º) виглядає максимально реалістично.

Отже, які ж загальні особливості традиційної архітектурної та інтер'єрної фотозйомки?

Перш за все, при проведенні інтер'єрної фотозйомки необхідно приділяти якомога більше уваги невеликим деталям інтер'єру приміщення, а не зупинятися лише на його загальному вигляді. Саме вміння грамотно комбінувати загальні і крупні плани дозволяє ефектно подати глядачеві інтер'єр практично будь-якого приміщення, тобто якісно створити рекламний матеріал.

Потрібно вміти розставляти акценти і надавати настрій одержуваному зображенню, вміло поводячись з геометрією простору, використовуючи різноманітні тональні і кольорові рішення, створюючи унікальні світлові малюнки.

Як бачимо, інтер'єрна та архітектурна фотозйомка часто вимагає застосування технологій створення панорамних зображень. Вся справа в тому, що навіть ширококутний об'єктив з цілком зрозумілих причин не здатний цілком охопити в кадрі весь об'єм приміщення. А сферична панорама дозволяє фотографу комплексно вирішити всі перераховані вище завдання.

Тепер, коли ми з'ясували, що можливість застосування новітніх технологій в області архітектурної та інтер'єрної фотозйомки піднімає її на новий рівень, перейдемо, власне, до розгляду етапів створення інтерактивних панорам і їх грамотної візуалізації.

.3 Створення складених панорам

Припустимо, що ви ще не обзавелися фотоапаратом Linhof, Noblex або хоча б Горизонт, але є бажання спробувати свої сили в панорамній фотографії. Звичайний 35-мм плівковий або цифровий фотоапарат, фотоштатив і комп'ютер - ось той мінімальний набір технічних засобів, який дозволяє приступити до отримання панорамних фотографічних зображень. Метод простий і відомий: послідовне фотографування по колу (частковому або повному для отримання 360 градусних кругової панорами) і зшивання (склеювання) отриманих знімків на комп'ютері. Отримані вихідні знімки повинні перекривати один одного. Вважається, що ступінь такого перекриття повинна становити не менше 30%. При цьому також необхідно мати програму зшивання (panorama stitching program) і, бажано, графічний редактор для постобробки отриманих панорам. Проте пряме дотримання таких кроків побудови панорамних зображень швидше за все вас розчарує. Ви, швидше за все, виявите на побудованій таким чином панорамі незрозумілі локальні нерізкості і розмитості, розірвані контурні лінії предметів, явні невідповідності тональності одних частин зшитої панорами іншим і т.п. Прикладів таких фотографій в Інтернеті безліч. У той же час для того, щоб складена з окремих прямокутних зображень панорама (складена панорама), виглядала придатною не тільки для Інтернету, але і для друку, необхідне дотримання деяких досить простих правил і, можливо, деяка додаткова цифрова обробка початкових знімків.

До винаходу панорамного фотоапарата єдиним способом отримання панорамних зображень було отримання окремих фотографій, зроблених з кутовими інтервалами, меншими горизонтального кута зору апарату, з подальшою стиковкою фотографій і видаленням зайвих фрагментів. Цей спосіб не втратив актуальності навіть після появи панорамних апаратів. Його основним недоліком проте, є практична неможливість 100-процентної плавності - як тональної, так і геометричної - переходу від знімка до знімка. Вирішити цю проблему стало можливим лише з появою комп'ютера і методів обробки цифрових зображень.

Розглянемо 2 фотографії, зроблені під кутом в 30 градусів один до одного вертикально розташованим апаратом з 24 мм об'єктивом.

З наведених картинок видно, що у цих 2-х знімків немає жодних шансів бути «зшитими» безпосередньо. Причина цього полягає в тому, що фасад однієї і тієї ж будівлі відображений на знімках під різними кутами зору, а, отже, перспективні малюнки будівлі відрізняються один від одного. Інтуїтивно ясно, однак, що якщо б вдалося трансформувати знімки таким чином, щоб вони виглядали як би фрагменти панорамного знімка, знятого або з використанням обертового фотоапарата, або апаратом з поворотним об'єктивом, то геометрія зображень збіглася б і зістикувати знімки можна було б простим накладенням знімків один на одного (що і зображено на схемі нижче).

Відразу відзначимо, що програмні способи трансформації зображень існують і доступні всім. Це програма, а точніше фільтри для редактора Photoshop під назвою Panorama Tools. В даному конкретному випадку мова йде про перетворення знімків з нормальної, тобто прямокутної проекції, в циліндричну проекцію або, як її ще називають, в QTVR-проекцію.

Абревіатура ця означає QuickTime Virtual Reality - QuickTime Віртуальна Реальність. Термін цей був введений компанією Apple, яка створила у 1996 р. універсальний плейєр як для комп'ютерів Macintosh, так і для PC, що дозволяє демонструвати кругові віртуальні панорами. Починаючи з QuickTime5, стало можливим відтворювати не тільки кругові, але і сферичні панорами. В даний час Apple пропонує 7-ю версію цього плеєра.

Отже, скористаємося відповідною командою з Panorama Tools і, згадавши, що кут зору по горизонталі (при вертикально розташованому фотоапараті Coolpix) становить 49 градусів (фокусна відстань об'єктива з ширококутним адаптором дорівнює 26 мм в перерахунку на 35-мм формат), зробимо трансформацію обох знімків.

Складається таке враження, що краї обох знімків як би наблизилися, тобто що знімки неначе згорнулися всередину. Вже видно на око, що тепер особливих перешкод для стиковки знімків немає. Скопіюємо їх в 2 різних шари в Photoshop і поєднаємо їх за кількома характерними загальним точкам зображень. Пройдемося по стику знімків інструментом «гумка» і наша перша складена панорама готова. Зауважимо, що таким чином можна було б зістикувати всі 12 знімків і отримати кругову - в 360 градусів - панораму. Зауважимо також, що отриманим таким чином панорамам будуть властиві ті ж розглянуті нами вище «арко-подібні» спотворення, властиві панорамам, знятим обертовими апаратами або апаратами з поворотними об'єктивами.

Таким чином нам тепер ясно, чому практично всі програми, призначені для зшивання панорам, на самому початку роботи запитують значення фокусної відстані об'єктива (або його кут зору). Це необхідно для вибору значення радіусу кола, по якому треба «згорнути» знімок. Частина ж таких програм просто просить вказати марку фотоапарата і тип об'єктива, які ви використовували для отримання вихідних знімків. Виникає питання, чи можна взагалі обійтися без програми зшивання панорам, якщо ми ось так, за кілька хвилин отримали панораму в редакторі Photoshop за допомогою безкоштовного до нього фільтра? Принципово на це питання можна відповісти «так». Однак, не все так просто. У прикладі ми використовували однаково експоновані знімки, зйомка велася зі штатива з використанням панорамної головки, виставленої в горизонтальній площині за допомогою рівня, і т.д. і т.п. Тобто умови отримання вихідних знімків можна вважати практично ідеальними. Відхилення, як це часто буває, від таких умов значно ускладнило б нашу задачу.

Перейдемо до розгляду факторів, що роблять побудову складених панорам проблематичним і впливають на їх якість.

.4 Фактори якості складених панорам

Фактори, що впливають на якість складених панорамних зображень умовно можна виділити в наступні 4 основні групи:

. Погрішності об'єктивів.

. Неточності позиціонування фотоапарата.

. Погрішності фокусування і експонування.

. Зовнішні фактори.

З безлічі похибок об'єктивів ми відзначимо лише ті з них, які реально можуть ускладнити «зшиваємість» і погіршити якість результуючої панорамної картинки. Їх дві:

а) подушкоподібні спотворення (розтягують кадр по діагоналі) або бочкоподібні спотворення (стискаючі кадр по діагоналі); і

б) віньєтування.

Подивимося, як виглядають подушко- і бочкоподібні спотворення об'єктивів на вже знайомих нам фотознімках (для більшої наочності на знімки накладена прямокутна сітка):

Спотворення такого типу в тій чи іншій мірі властиві всім об'єктивам. В процесі зшивання фотознімків з такого роду спотвореннями виникає «нестиковка» контурів об'єктів на знімках. При ручному зшиванні практично завжди необхідна попередня геометрична корекція фотознімків засобами графічного редактора. Якщо виготовлення панорами здійснюється за допомогою програми зшивання, то деякі з таких програм досить успішно справляються з незначними спотвореннями. Якщо, однак, ступінь таких спотворень досить велика, то на зшитому панорамному зображенні можуть з'явитися розриви в контурах об'єктів, подвійні контури (т.зв. фантоми), або фрагментарна нерізкість (у разі наявності на знімках об'єктів з дрібною структурою - гілок дерев, листя і т.п.).

Як засіб, що дозволяє усунути утворення такого роду дефектів, також можна рекомендувати попередню корекцію вихідних фотознімків.

Вплив віньєтування на якість панорам що зшиваються, як правило, не носить драматичного характеру. Виняток становлять лише ті випадки, коли на панорамі істотну її частину займає безхмарне небо або небо з однорідною хмарністю. При цьому на стиках зображень що зшиваються можуть явно проглядатися вертикальні розмиті смуги, що відрізняються від сусідніх ділянок зображення неприємним брудно-сірим відтінком. Вигляд цих смуг в значній мірі визначається алгоритмом змішування зображень, реалізованих у програмі зшивання. Ситуація з віньєтуванням може посилитися, якщо фотограф для підкреслення «глибини» кольору неба скористається поляризаційним фільтром (або будь-яким іншим світло-затримуючим фільтром). У той же час вплив віньєтування в значній мірі можна компенсувати шляхом, знову ж таки, попередньої корекції вихідних зображень.

Все сказане вище відноситься до звичайних об'єктивів, що дають зображення прямокутної проекції. У той же час про fish-eye об'єктиви, що займають важливе місце в побудові складених панорам не було сказано нічого. Причина цього в тому, що геометрія зображень, отриманих з використанням таких об'єктивів, і їх спотворень дуже специфічна і, тому докладно об'єктиви цього типу будуть розглянуті нами окремо.

Звернемося тепер до так званих неточностей позиціонування фотоапарата. Тут ми припускаємо, що при зйомці використовується штатив з головкою, що дозволяє закріпити апарат таким чином, щоб вісь його обертання перетиналася під прямим кутом з оптичною віссю об'єктива. Це виключає неточності позиціонування в поперечному напрямку. Що стосується положення апарата в поздовжньому напрямку, то тут ситуація складніша. Необхідно закріпити апарат таким чином, щоб вісь його обертання на штативі проходила через так звану нодальну точку, тобто точку, розташовану, як правило, між площиною плівки (або сенсора) і об'єктивом, в якій перетинаються оптичні промені. (Насправді таких точок 2 - передня і задня. Нас цікавить лише задня точка.) Розбіжність нодальної точки і осі обертання фотоапарата загрожує появою так званої паралактичної помилки або паралакса. На малюнку нижче зображені 2 знімки, зроблені з невеликим кутом повороту один щодо одного і містять явні паралактичні помилки: ліхтар на передньому плані зміщений щодо дерев на задньому плані (зауважимо, однак, що паралакс для об'єктів середнього та заднього плану вже практично не помітний).

В Інтернеті можна знайти таблиці з відстанями нодальних точок від фокальних площин для різних (в основному цифрових) фотоапаратів. Проте визначити таку відстань, а точніше таке положення апарату в панорамної голівці, можна і самому. Для дзеркальних апаратів це здійснюється досить просто шляхом спостереження через видошукач з одночасним поворотом апарату та пробним його зміщенням в поздовжньому напрямку в межах, що допускаються конструкцією головки. Для цифрових апаратів робиться серія пробних знімків з послідуючим ретельним вивченням їх на екрані комп'ютера (цей спосіб також застосовний і для плівкових апаратів, але з більшою трудомісткістю і деякими витратами на плівку, її проявлення та сканування). Важливим зауваженням щодо паралактичних помилок є те, що їх неможливо усунути або навіть компенсувати будь-якими маніпуляціями з готовими зображеннями. Їх повне усунення можливо при використанні спеціалізованих панорамних головок (рамок), що випускаються для конкретних фотоапаратів і об'єктивів. На зшитій панорамі такого роду паралактичні похибки проявляються у вигляді все тих же розривів в контурах об'єктів або, як це видно на фотографії нижче, подвійних зображень.

Однак, в цілому ряді випадків (навіть у такому, як показано на зображенні вище) похибки такого роду можна «замаскувати» шляхом «вирізання» відповідних фрагментів з вихідних знімків і «підклеювання» їх до відповідних ділянок панорами.

При фотографуванні ландшафту, на якому об'єкти переднього плану (дерева тощо) відсутні, про паралактичні погрішності можна взагалі не турбуватися. Проблемою це стає при зйомках у вузьких міських вулицях, приміщеннях і т.п.

До неточностей кутового позиціонування відносяться нахили апарату у вертикальній площині, що проходить через оптичну вісь об'єктива (тангаж, якщо скористатися авіаційною термінологією), і повороти апарату навколо цієї осі (крен). Кожен, хто коли-небудь фотографував в місті і намагався при цьому «втиснути» високу будівлю в кадр шляхом підйому об'єктива апарату вгору, знає як можуть виглядати такі знімки - вертикальні лінії будівель, що сходяться до неба. Причому, чим коротше фокусна відстань об'єктиву, тим більшою мірою виявляється цей ефект. Таким чином похибки в кутовому позиціонуванні апарату можуть призвести до втрати паралельності вертикальних ліній об'єктів зображення. Залежно від напрямку нахилу (вгору або вниз) ці лінії можуть сходитися вгорі чи внизу. Результат - все ті ж розриви, фантоми і т.п. на зшитих панорамах. Дещо інший результат може вийти при «кренах» апарату. Програма зшивання може впоратися з такою помилкою на вихідних знімках. Однак платою за це будуть нахили об'єктів зображення, що збігаються з напрямком нахилу апарату, і як правило, стане вужчим поле панорами по вертикалі. Усуваються такі похибки ретельним вирівнюванням фотоапарата (переважно з використанням рідинних рівнів, що встановлюються як на штатив, так і безпосередньо на фотоапарат). Досвід, однак, показує, що навіть якщо ви оснащені всіма цими засобами, вирівнювання апарату здійснюється не завжди просто і повністю. Особливо це стосується випадків, коли штатив встановлюється на похилій площині при ландшафтній зйомці. Тому і тут вам може знадобитися попередня обробка вихідних знімків на комп'ютері з використанням відповідних функцій вашого графічного редактора (в Photoshop це команди Rotate, Skew, Perspective інструменту Transform).

Як вже згадувалося вище, при виконанні кругової фотозйомки з отриманням зображень для наступної побудови складеної панорами досить часто стикаєшся з ситуацією, коли діапазон експозицій при різних положеннях камери може досягати 4-6 експозиційних одиниць. Особливо це проявляється в яскраву сонячну погоду при невисокому розташуванні сонця і наявності в полі зйомки як освітлених предметів, так і предметів, розташованих в глибокій тіні, а також при зйомці в приміщеннях з вікнами, через які проникає денне світло. В таких випадках важливо утримати себе від використання автоматичного виміру експозиції для кожного кадру. В іншому випадку на зшитій потім панорамі можуть з'явитися суміжні сектори зображення, що істотно відрізняються один від одного за світловою тональностю. Загальною рекомендацією тут є зйомка в ручному режимі з незмінними значеннями діафрагми і витримки, отриманими в результаті усереднення значень експозиційних чисел для всіх кадрів. При зйомці з використанням об'єктивів з фокусною відстанню 28-35 мм, що вимагатиме від вас одержання 14-16 кадрів в портретному режимі, допустима поступова експокорекція від найтемніших до найсвітліших ділянок поля зйомки, але не перевищує 1 експозиційного числа при переході від одного кадру до іншого. Про решту, в принципі, повинна подбати використовувана вами програма зшивання панорами. Практично всі такі програми мають засоби вирівнювання відмінностей тональностей суміжних зображень (що працюють, проте, не завжди достатньо ефективно). Якщо ж ви складаєте панораму з менш ніж 8-ми знімків (об'єктив з фокусною відстанню 20 мм і менше), використання експокорекції може стати проблематичним.

Все сказане вище в рівній мірі відноситься і до регулювання балансу білого в цифрових фотоапаратах: тут також не рекомендується використання будь-яких автоматичних режимів.

Для зйомки панорам з високою якістю передачі динамічного діапазону світла і відтінків, слід знімати вихідні зображення докладаючи максимум уваги до установки експозиції. Відмінності у відтінку і рівнях сигналу в серії повинні бути мінімальними. Чому так? Адже можна зробити експо- і тонову корекцію вже при складанні панорам. Не зовсім так. Будь-яка корекція - це вже втрати і як наслідок, результат буде не ідеальним. Крім того, при витягуванні недоекспонованих зображень різко зростає рівень шуму а відсутність деяких відтінків просто не дозволить зробити прийнятну тонову корекцію. Найкращий варіант - знімати вихідні серії зображень в ручному режимі з використанням брекетинга. В цьому випадку, у Вас буде можливість вибрати кращу серію, де максимально використовується динамічний діапазон Вашої камери або ж зібрати панораму з використанням технологій HDR (High Dynamic Range).

В даний час стає популярною так звана зйомка HDR - зйомка в широкому динамічному діапазоні. Реалізація такого підходу полягає в багаторазовій зйомці об'єкта (не плутати з багаторазовим експонуванням) з різними експозиційними числами і подальшої певним чином побудованої обробці, що дозволяє отримувати вирівнювання тональностей предметів, які значно відрізняються по яскравості. При цьому істотних втрат інформативних складових яскравості і контрастності не відбувається. Такий підхід виглядає вельми багатообіцяючим з точки зору підвищення якості складених панорамних зображень.

Здається, що немає особливої ??необхідності докладно розповідати те, як може виглядати нерізка панорама або панорама з окремими нечіткими секторами. Тому й тут необхідно відключати будь-які автофокусіровочні режими, наводити на різкість вручну і взагалі намагатися знімати з максимально можливою глибиною різкості.

До зовнішніх умов, які можуть вплинути на якість складеної панорами, можна в першу чергу віднести зміну освітленості в процесі зйомки, що викликається, як правило, «напливом» хмарності на сонце (або навпаки). Тому перед тим як приступити до фотографування рекомендується підняти голову і спробувати оцінити, чи вистачить у вас часу закінчити зйомку до того моменту, коли на сонце набіжить наступна хмара. До умов, які можуть просто звести ваші зусилля з отримання панорамного зображення нанівець, відноситься наявність в полі зйомки рухомих предметів (автомобілів, людей, хвиль). Передбачити результат зйомки в таких умовах практично неможливо. Багато що тут залежить від програми зшивання. Деякі з них просто видаляють з фінального зображення предмети, які не повторюються на суміжних знімках. Але найчастіше на підсумковій панорамі можна знайти фантоми рухомих предметів, а частіше - їх фрагментів. Допомогти в таких випадках може лише ретельна ретуш. Особливо кумедно виглядають панорами з однією і тією ж людською фігурою, у кількох місцях одного і того ж зображення. Деякі панорамні фотографи при зйомці людних місць (вечірок, процесій, і т.п.) практикують багаторазову зйомку при одному і тому ж положенні апарата з наступним переглядом і відбором найбільш прийнятних кадрів - кандитатів на зшивання.

Як видно з усього написаного вище, вимоги, що пред'являються до отримання вихідних фотографічних зображень для наступної побудови панорам, значно вищі за ті, які зазвичай враховуються при звичайному фотографуванні. Тому далі ми розглянемо елементи фототехніки, застосовувані для отримання складених панорам, і рекомендації по її вибору.Обладнання для зйомки складених панорам

.5 Обладнання для зйомки складених панорам

У цьому розділі ми розглянемо, які основні вимоги та критерії лежать в основі вибору обладнання для отримання складених панорам або, точніше, вихідних зображень для їх отримання. Обладнання це можна розділити на 3 основні групи:

. фотоапарати;

. фотооб'єктиви;

. фотоштативи.

. Почнемо з фотоапаратів і відразу спробуємо відповісти на популярне сьогодні питання: «плівковий» або «цифровий»? Якщо відповідати коротко, то, мабуть - будь-який. Фотоапарати обох типів в принципі абсолютно придатні для отримання вихідних фотознімків з метою подальшого їх зшивання. Для обох типів існує одна досить важлива загальна вимога: в фотоапараті повинна існувати функція фіксації експозиції при здійсненні зйомки декількох послідовних кадрів. Іншими словами, повинен бути присутнім або режим ручного регулювання як витримки, так і діафрагми, або - це стосується цифрових апаратів - режим «скасування автоекспонування», при якому проводиться фіксація параметрів ескпозіціі першого знімку. Крім того, для цифрових фотокамер обов'язковий ручний режим установки балансу білого.

Ці природні і досить прості вимоги, що випливають з необхідності отримання однаково експонованих вихідних зображень з однією і тією ж кольоровою тональністю, відразу ж досить різко обмежують коло придатної для панорамної зйомки апаратури. Так, стає фактично неприйнятним для цілей отримання якісних панорам цілий клас фотоапаратів типу point-and-shoot (тобто «мильниць» - як плівкових, так і цифрових). В подальшому, кажучи про об'єктиви, наведемо додаткові аргументи, що свідчать проти застосування такого роду фототехніки в панорамній зйомці.

Очевидно, що найбільшою мірою наведеним вище вимогам відповідають дзеркальні фотоапарати: як плівкові, так і цифрові. Крім того із «дзеркалкою», як правило, можна використовувати змінні об'єктиви, в тому числі короткофокусні, які в основному і застосовуються в панорамній фотографії.

Нижньою межею розмірності світлочутливої матриці цифрового апарата потрібно вважати 1600 х 1200 (тобто не менше 2-х мегапікселів).

Маючи плівковий фототаппарат, Ви можете зіткнутися з тим, що втомившись від незадовільної якості обробки фотоплівки у всякого роду «лабах», боротьби за достовірність передачі кольору при скануванні, від «зерна» на сканах і від самого дуже трудоємкого процесу сканування і т.д., при черговому оновленні наявної у Вас фототехніки зупините свій вибір на цифровому дзеркальному фотоапараті. При цьому ніяк не виключається періодичне використання плівкового фотоапарата.

. Звернемося до фотооб'єктивів. Тут вибір диктується в основному умовами і об'єктом фотозйомки. Для отримання сферичних панорам (що є предметом нашого вивчення) - в силу того що це в першу чергу стосується зйомки в приміщеннях, в умовах вузьких міських вулиць і т.п. - вже бажано мати об'єктив з полем зору 180 градусів.

А якщо вам належить створити панорамне зображення рівнинного або морського пейзажу, то в цьому випадку цілком міг би підійти звичайний 50-міліметровий об'єктив. Однак, якщо в зображенні передбачається наявність об'єктів, кутові розміри яких становлять десятки градусів (будинки, дерева, гори, люди), то для їх відображення може знадобитися об'єктив з більш короткою фокусною відстанню.

У таблиці нижче наведені основні дані, які можуть бути корисні при виборі об'єктива для зйомки на 35-мм плівку з метою подальшого отримання повних кругових (360-градусних) складених панорам. Необхідна кількість зображень (вихідних) підраховано з припущення, що взаємне кутове перекриття суміжних знімків становить не менше 25 градусів. Відношення довжини отриманої в результаті зшивання панорами до її ширини є результат простого поділу 360 градусів на поле зору об'єктива при відповідній орієнтації апарату. На практиці ці відносини можуть бути вище, що обумовлено не повним використанням кадру вихідного знімка, зміною розмірів при зшиванні панорам у відповідних програмах, і т.п. Тому наведена таблиця носить скоріше ілюстративний, ніж довідковий характер. Точні дані дасть вам робота з конкретним об'єктивом і програмою зшивання.

Фокусна відстаньПоле зору, верт. / гориз. орієнтаціяНеобхідна кількість зображеньВідношення довжини до ширини панорами8 мм (fish-eye)180º х 180º3216 мм (fish-eye)137º х 88º6 / 44,1 /2,620 мм84º х 62º8 / 65,8 / 4,324 мм74º х 53º9 / 76,8 / 4,928 мм65º х 46º10 / 87,8 / 5,535 мм54º х 38º13 / 99,5 / 6,650 мм40º х 27º18 / 1213,3 / 9,0

Дана таблиця дозволяє розглянути ще один (крім поля зору) критерій вибору об'єктива для отримання складених панорамних зображень. Це їх розмір. Якщо мова йде про друкування, то відповідь очевидна: чим розмір більше, тим якісніше відбиток. Однак, якщо планується розмістити отримуване панорамне зображення на інтернет-сайті, то його розмір, а отже час завантаження, вже стає одним з факторів підбору об'єктива. Припустимо, що ви вирішили розміщувати отримані вами 360-градусні панорами на вашому сайті, використовуючи для їхнього відтворення (перегляду) так званий java-viewer з вікном висотою 300 пікселів. Для перегляду вам буде необхідно створити і зберегти у форматі jpeg панорамні зображення висотою не менше 360 пікселів. Якщо для отримання вихідних знімків ви використовували 20-мм об'єктив (з вертикальною орієнтацією), то, згідно таблиці вище, довжина такої панорами складатиме не менше 2088 пікселів. Обсяг такого зображення, стиснутого в jpeg з коефіцієнтом якості 50%, залежно від його сюжету і різкості буде порядку 130-160 кілобайт. Той же об'єм для 16-мм об'єктиву вже буде менше: 110-140 кілобайт. Таким чином, як не парадоксально це звучить, чим коротше фокусна відстань об'єктиву, тим менше об'єм файлу (комп'ютерного) з панорамним зображенням.

Розглянемо ще один фактор, що впливає в якійсь мірі, на вибір об'єктиву. Мова йде про кількість вихідних фотографій, необхідних для виготовлення панорами. 18 кадрів для 50-мм обектіва при вертикальній його орієнтації - це половина плівки (36 кадрів). Іншими словами - багато. Та й навряд чи знайдеться достатня кількість сюжетів для панорамної зйомки таким об'єктивом. Досвід підказує, що для панорамної фотографії використання об'єктива з фокусною відстанню більше 28 мм (для плівки шириною 35 мм) навряд чи доцільно.

Про якість об'єктивів, прийнятну в панорамній фотографії, вже говорилося, зокрема, що об'єктиви з фіксованою фокусною відстанню краще так званих «зумів». Принципових заперечень проти використання об'єктивів із змінною фокусною відстанню не існує. Єдине, що треба мати на увазі, це умова незмінності фокусної відстані в процесі зйомки однієї панорами і необхідності точного знання цієї фокусної відстані, оскільки це досить істотний параметр для отримання панорамних зображень з плоских знімків і більшість програм зшивання вимагають введення його точного значення.

Для отримання складених панорам найбільшою мірою підходять об'єктиви fish-eye (в перекладі з англ. «риб'яче око»). Наприклад, такі як: Sigma 8 mm F4 EX і російський МС Зенітар-М 2,8 / 16 з різьбою М42, що дозволяє встановлювати його на фотоапарати Canon через перехідне кільце. Об'єктив Зенітар є, мабуть, ідеальним об'єктивом для отримання панорамних зображень з використанням 35-мм плівкових дзеркальних фотоапаратів.

І останнє про об'єктиви. Зйомка в режимі автофокусування не допустима. Перед початком зйомки необхідно перейти в режим ручного фокусування і не чіпати фокусіровочне кільце до закінчення всього сеансу отримання вихідних знімків для даної панорами.

. Тепер поговоримо про штативи. Точніше не тільки про штативи, а й про інші пристрої і способи фіксації фотоапарата при панорамній зйомці.

Відносно нескладно зробити кілька (3-5) послідовних знімків, уважно стежачи через видошукач фотоапарата за тим, щоб кожний наступний кадр на 25-30% перекривав попередній і щоб при цьому лінійне і кутове положення лінії горизонту залишалися незмінними. Однак, якщо мова йде про необхідність виконання 8-10-12 послідовних знімків з поворотом фотоапарата строго в горизонтальній площині на повні 360º, то без фотоштатива та спеціальної (панорамної) головки (або рамки), яка дозволила б при переході від кадру до кадру повертати апарат на строго певний кут, тут не обійтися. Єдиною особливою вимогою, яка ставиться до такого штативу є, мабуть, наявність в його конструкції рідинного рівня для нівелювання кріпильного майданчика.

В якості головки штатива для панорамної зйомки в принципі можна використовувати універсальну 3D головку, аналогічну зображеної нижче моделі Manfrotto / Bogen 3025.

Це недороге пристосування дозволяє закріпити фотоапарат в горизонтальному положенні на нівельованому горизонтальному майданчику і навіть злегка відрегулювати положення апарата в поздовжньому напрямку, що необхідно для відповідного позиціонування нодальної точки об'єктива. Головка оснащена лімбом і може повертатися в горизонтальній площині на необхідний кут. Карданна конструкція головки дозволяє також задати таку конфігурацію колін, при якій можливе вертикальне закріплення фотоапарата. Зауважимо, правда, що цього можна досягти лише для апаратів певних розмірів.

Корисним доповненням до такої комбінації штатива і головки є спиртовий рівень, що дозволяє горизонтувати фотоапарат з більш високим ступенем точності. Як приклад можна привести призматичний рівень Hasselblad, який встановлюється на «гарячий башмак» фотоапарата.

Найкращі результати досягаються, все ж, при використанні спеціальних панорамних рамок або головок.

На фотографії зверху зображена така рамка для кріплення апаратів Nikon Coolpix 950. Називається вона KiWi 900/950 і виробляється (точніше вироблялася) невеликою американською компанією Kaidan, що спеціалізується на розробці і виготовленні панорамних головок для фотоапаратів різних типів. Конструкція цієї рамки представляє собою L-подібну скобу, що закріплюється на фотоштативі через поворотний механізм-тріскач, що дозволяє повертати скобу в горизонтальній площині на 360º за 18, 14 та 5 разів залежно від того, чи використовується фотоапарат лише зі штатним зум-об'єктивом в його короткофокусним положенні, чи встановлений на об'єктив ширококутний конвертор або fish-eye конвертор. У верхній частині скоби є 2 отвори і горизонтальний паз для кріплення апарату у відповідності з фокусними відстанями об'єктива і об'єктиву з конверторами. На горизонтальному майданчику скоби розташований (на знімку не видно) двохвісьовий спиртової рівень. Треба відзначити, що в конструкції такої рамки немає нічого такого, що не можна було б виготовити своїми силами або замовити в майстерні. В Інтернеті можна знайти досить багато прикладів такої непрофільної для фотографів технічної творчості.

Зйомка зі штатива, тим більше із встановленою на ньому панорамною головкою або рамкою, безумовно необхідна для отримання якісних результатів, а точніше вихідних фотознімків, подальше зшивання яких в панораму не складе жодних істотних проблем навіть при використанні рядових і недорогих програмних засобів.

.6 Об'єктиви fish-eye або риб'яче око

До об'єктивів fish-eye (або «риб'яче око») належать такі об'єктиви, поле зору яких складає не менше 180 º. Розрізняють два типи об'єктивів fish-eye:

(а) діагональний fish-eye (full frame), у якого поле зору в 180 º вимірюється по діагоналі фотографічного кадру; стосовно 35 мм плівці його фокусна відстань лежить в межах 14-16 мм;

(б) круговий fish-eye (circular), який захоплює кут 180 º в межах вузького боку фотографічного кадру, іншими словами - кружок зображення потрапляє всередину кадру; фокусна відстань об'єктивів цього класу становить 6-8 мм.

(а) (б)

Нижче показаний варіант оптичної схеми об'єктива fish-eye.

На схемі помітно, що лінійна відстань від центру кадру до елемента зображення на плівці пропорційна кутовій відстані цього ж елемента в реальності від оптичної осі об'єктиву. Однак це ствердження справедливо лише теоретично. На графіку нижче (вісь абсцис - кутова відстань, вісь ординат - лінійна відстань на плівці) ця теоретична залежність відображена у вигляді прямої лінії синього кольору. Реальна ж залежність (у кілька перебільшеному вигляді) носить характер кривої зеленого кольору, тобто об'єкти зображення, розташовані на периферії кадру виглядають трохи «тонше», ніж об'єкти того ж кутового розміру, але які знаходяться ближче до центру кадру (оптичної осі об'єктиву).

Тобто об'єктивам fish-eye властивий той вид геометричних спотворень, який носить назву «радіального зміщення». І це на додаток до вже наявного «бочковидного» малюнка зображення, формованого «риб'ячим оком». Зауважимо, попутно, що бочкоподібні спотворення в традиційних (прямокутних) об'єктивах мають ту само природу, що і радіальне зміщення в об'єктивах fish-eye.

Вперше об'єктив fish-eye під назвою Hill Sky Lens був виготовлений в 1924 р. компанією Beck of London. Своє основне застосування цей об'єктив знайшов в метеорології для фотографування неба «одним кадром». Надалі об'єктиви цього типу стали широко використовуватися в астрономії для фотографування нічної картини зоряного неба і спостереження за метеоритами.

Фотографи (не метеорологи або астрономи) звернули свою увагу на об'єктиви fish-eye близько 30-ти років тому (у середині 80-х років) з появою масового доступу до комп'ютерів. З'ясувалося, що зображення, отримане за допомогою fish-eye, можна трансформувати до вигляду, придатного для нормального сприйняття. Привабливою для фотографів стала надширококутність цих об'єктивів. Та обставина, що круговий fish-eye має поле зору, що дорівнює або перевищує 180º, навело на думку, що якщо вдасться якимось чином поєднати краї двох отриманих за допомогою fish-eye зображень, зроблених з однієї точки в строго протилежних напрямках, то це стане ідеальним способом отримання повних сферичних панорамних зображень. Думка виявилася плідною і незабаром була реалізована на практиці у вигляді, придатному для комерційного використання.

І дійсно, в об'єктивах fish-eye приваблює те, що можна отримати кругову і навіть сферичну панораму, зробивши всього від 3 до 8 знімків (залежно від конкретного типу об'єктиву і фотоапарату).

Сьогодні немає проблем з придбанням практично будь-якої фотографічної техніки, у тому числі і об'єктивів fish-eye. Крім уже згаданого нами 16 мм Зенітара можна знайти білоруський 8 мм МС Пеленг 3,5 / 8 (наявний у автора даної роботи). Обидва об'єктиви, до речі сказати, користуються помітною популярністю на Заході. До недоліків цих двох об'єктивів можна віднести, мабуть, лише один: поява на зображеннях помітних відблисків від точкових джерел світла. Відсутність автофокусування, про яку часто пишуть у відгуках на ці об'єктиви, серйозним недоліком навряд чи може вважатися. У той же час, практично у всіх відгуках відзначається дуже висока різкість обох об'єктивів. Правда, досить специфічний недолік має об'єктив Пеленг: діаметр кружка зображення, одержуваного на 35 мм плівці, становить 26,5 мм. Іншими словами реальне поле зору по короткій стороні кадру буде близько 160 º замість 180 º, що не дозволяє віднести цей об'єктив до класу кругових. А при установці Пеленга на цифровий дзеркальний апарат, наприклад Canon 300D, проблема поглиблюється. Оскільки розмір світлочутливої ??матриці цього фотоапарата становить 22,7 х 15,1 мм, тепер вже і по довгій стороні кадру поле зору не дотягує до 180 º. Це проілюстровано на малюнку нижче.

Вище наведено приклад фотографії, зробленої об'єктивом МС Пеленг 3,5 / 8, встановленому на фотоапараті Nikon D50 (з розміром матриці 23,58 х 15,68 мм).

Тобто, фактично первісно 8 мм круговий об'єктив перетворюється на діагональний fish-eye.

Зараз також став доступний об'єктив Sigma 8 mm F4 EX. Діаметр кружка зображення цього об'єктива на 35 мм плівці дорівнює 22,08 мм.

Володарям цифрового фотоапарата Nikon Coolpix серії 800, 900, 4000 або 5000, підійде fish-eye конвертор Nikon FC-E8. Причому апарати зазначених серій дозволяють робити перемикання між режимами кругового fish-eye і діагонального. Слід зауважити, однак, що якість фотографій, отриманих за допомогою комбінації фотоапарат / адаптор Nikon дещо гірше, ніж при використанні комбінації, складеної з цифрового дзеркального апарата й об'єктива fish-eye.

На фотографіях нижче послідовно зображені об'єктиви МС Зенітар-М 2,8 / 16, Sigma 8 mm F4 EX і fish-eye конвертор Nikon FC-E8 (масштаб не дотриманий.)

Фотографії, виконані цими об'єктивами виглядають наступним чином:

(а) об'єктив МС Зенітар-М 2,8 / 16, фотоапарат 35 мм плівковий Canon EOS 3000 і цифровий Canon Digital Rebel (300D)

На знімку, зробленому цифровим Canon'ом «бочковідность» зображення вже практично не помітна.

(б) об'єктив Sigma 8 mm F4 EX, фотоапарат 35 мм плівковий Canon EOS ELAN IIE (EOS 50E) і цифровий Canon Digital Rebel (300D)

(в) fish-eye конвертор Nikon FC-E8, цифровий фотоапарат Nikon Coolpix 950 в режимі кругового і діагонального fish-eye.

.7 Проекції в панорамних зображеннях

Тут ми постараємося розібратися в тому, які види геометричних проекцій застосовні для отримання складених кругових і сферичних панорам. Чітке уявлення про це - ключ до розуміння того, зображення якого типу формуються в програмах зшивання панорам.

Розглянуті нами питання дуже близькі до того, чим займаються картографи. Уявімо собі, що ми знаходимося в центрі пустотілої прозорої сфери з зображеними на її поверхні обрисами материків і островів і нанесеної поверх усього цього координатної сіткою. По суті, таке представлення - це аналог того, що видно через видошукач фотоапарата, якщо намагатися повертати, піднімати і опускати голову разом з апаратом. Спробуємо зобразити все це на плоскості або, правильніше сказати, побудуємо проекцію земної поверхні на плоскість. Існує кілька методів таких побудов. Для наших цілей підходять два: метод рівнокутної циліндричної проекції і метод еквідистантної циліндричної проекції.

Розглянемо перший з них. Помістимо цю нашу сферу-глобус всередину циліндра того ж діаметру. Тепер включимо сильне точкове джерело світла, що знаходиться в центрі сфери. Утворене при цьому тіньове зображення на внутрішній поверхні циліндра і буде тією самою рівнокутною циліндричною проекцією. Відразу зауважимо, що тіні від об'єктів в «полярних» областях значно деформувалися у вертикальному напрямку і якість їх зображення є неприйнятною. Тепер розріжемо циліндр по одному з меридіанів, розгорнемо його на плоскості і отримаємо те, що називається рівнокутною циліндричною проекцією. З огляду на те, що з точки зору спостерігача, що знаходиться всередині сфери, області спроектованого зображення, укладені між паралелями, мають одні й ті ж кутові розміри по вертикалі, цей вид проекції і отримав таку назву. З курсу шкільної географії згадується ще одна її назва - меркаторська. Фотографи, зайняті створенням панорам, називають її просто циліндричною або використовують термін QTVR (Quick Time Virtual Reality).

Для розуміння методу еквідистантної проекції нам доведеться залучити трохи більше уяви. Уявімо собі, що зображення земної поверхні на сфері-глобусі нанесено на тонку еластичну прозору плівку. Надрежем цю плівку від полюса до полюса строго по будь-якому з меридіанів і акуратно знімемо її зі сфери. Тепер розправимо цю плівку на плоскій поверхні таким чином, щоб утворився прямокутник. У цьому випадку ступінь розтягування буде тим більше, чим ближче до полюсів. Самі полюса розтягнуться в нескінченно тонку горизонтальну лінію (що звичайно є математичною ідеалізацією). У результаті ми виявимо, що довга сторона отриманого прямокутника буде дорівнювати довжині екватора сфери, а його коротка сторона - половині цієї довжини.

Більше того, прямокутники, утворені лініями паралелей і меридіанів (у нашому випадку квадрати зі стороною 30 º), рівні, тому в англомовній літературі для проекції цього типу часто використовується термін equirectangular, що в дослівному перекладі звучить як «рівнопрямокутна». Крім того можна зустріти ще одну назву - PSphere. Відразу відзначимо, що цей вид проекції надзвичайно важливий, якщо ми ведемо мову про сферичні панорами.

Панорамні зображення в описаних вище двох проекціях можуть бути отримані відразу в результаті роботи алгоритмів програм зшивання. Однак при відтворенні (перегляді) панорам на екрані комп'ютера використовується ще один вид подання панорам - у вигляді куба або кубічної проекції. Пояснити, як отримати таку проекцію дуже легко за допомогою вже використаної нами моделі глобуса. Уявімо собі, що наша сфера-глобус поміщена в пустотілий куб, кожна зі сторін якого дорівнює діаметру сфери. Далі за допомогою того ж точкового джерела світла зпроецюємо зображення на сфері на внутрішню поверхню куба, а потім розправимо куб по його сторонах на плоскій поверхні. Результат такої дії зображений на малюнку нижче.

Зображення такого типу не може бути отримано безпосередньо з вихідних фотознімків, а є результатом геометричних перетворень з зображення у сферичній проекції.

.8 Програми зшивання панорам

Програма зшивання призначена для отримання безперервного безшовного панорамного зображення з серії вихідних фотознімків. При цьому, як правило, виконуються послідовно 3 основні операції:

. перетворення вихідних фотознімків, виконаних нормальним об'єктивом або об'єктивом fish-eye, до вигляду, придатного для зшивання, тобто приведення до циліндричної або сферичної проекцій;

. власне зшивання, тобто суміщення однакових елементів, що знаходяться у суміжних загальних областях знімків; і

. змішування суміжних зображень з метою вирівнювання їх яскравості, контрастності і колірної тональності.

Підкреслимо ще раз, що якщо вихідні знімки зроблені з дотриманням всіх умов, (якісний об'єктив, штатив, рівень тощо), практично будь-яка програма зшивання чудово впорається з поставленим перед нею завданням. На практиці, однак, виконання всіх цих вимог не завжди досяжно і в цьому випадку програма зшивання бере на себе виправлення похибок в панорамах, викликаних допущеними в процесі підбору обладнання і зйомки відступів від ідеального сценарію. Таким чином, програма зшивання характеризується не тим, як вона обробляє «досконалі» знімки, а тим, як вона справляється з усякого роду похибками на знімках («бочки», віньєтування, нахили, нерівномірність експонування, кольоровості і т.п.)

Першою сучасною програмою, призначеною для зшивання панорам з окремих фотознімків, слід вважати QuickTime VR Authoring Studio, випущеної в 1997 р. корпорацією Apple Computers. З того часу кількість програм зшивання панорам, представлених на ринку, перевищила три десятки. Велика частина такого роду програм має в своїй основі алгоритми автоматичного зшивання, в основі яких лежить розпізнавання контрастних елементів зображень на вихідних знімках. Деякі програми здійснюють зшивання по маркерами, що розставляються користувачем на суміжних зображеннях з подальшим поєднанням маркованих точок на результуючій панорамі (PanaVue Image Assembler). Як правило, до початку роботи по зшиванню необхідно вказати фокусну відстань об'єктиву, з використанням якого велася зйомка. Це можна зробити або шляхом безпосереднього введення числового значення, або підібрати тип фотоапарата з об'єктивом з наявної у програмі нескладної бази даних. Кілька програм можуть самостійно здійснювати уточнення цих фокусних відстаней (Panorama Factory, PixMaker Pro). Існують програми, що дозволяють зшивати панорами, представлені кількома рядами вихідних фотознімків (все той же (PanaVue Image Assembler, REALVIZ Stitcher та інші). Практично всі програми дозволяють задавати тип майбутньої панорами - плоска або кругова. Більшість програм генерують не тільки зшите результуюче панорамне зображення, але і HTML-код, придатний для безпосереднього розміщення на сторінці сайту і дозволяє відтворювати панораму за допомогою тут же розміщуваної програми-вьюер (як правило Java-аплета) або звернення до відповідного модуля (плагіну ) браузера.

Ulead COOL 360 виробництва компанії Ulead Systems. Випущена в 1999 році, ця програма досі є прикладом вельми оригінальної побудови інтерфейсу користувача.

Для роботи з цією програмою взагалі не потрібно будь-яких інструкцій. Програма дозволяє обробляти зображення, отримані лише з використанням нормальних (прямокутних об'єктивів). Вона непогано може впоратися з роботою по змішуванню зображень, але досить безпорадна у разі геометричних погрішностей і практично не обробляє фантомні елементи зображень. Ulead COOL 360 не оновлювалася з моменту першої її появи на ринку.

Розглянемо ще одного «ветерана» - програму PhotoVista. Спочатку ця програма була представлена компанією Livepicture в 1998 р. Проте потім PhotoVista та інші програми, розроблені LivePicture, кілька разів переходили від одного власника до іншого. По мірі зміни власників в основному змінювався інтерфейс програми і досить незначно її інші властивості. Станом на 2004 р. власником програми, а точніше версією PhotoVista 3.0 була компанія iSeeMedia. Але якщо судити за кількістю відгуків про програму, найбільш популярною все ж залишилася версія PhotoVista 2.0, випущена компанією MGI в 1999 р.

(ми будемо грунтуватися на досвіді роботи з версіями 1.3.2 і 2.0) має простий і зрозумілий інтерфейс і, практично не вимагає попереднього вивчення будь-якої інструкції. За якістю результатом PhotoVista помітно перевершує більшість відомих програм зшивання панорам (хоча має і ряд обмежень).

Найбільш сильними сторонами програми є: (а) чудова здатність обробляти геометричні невідповідності суміжних зображень, (б) практично усувати фантомні елементи зображень (на одному знімку знаходиться фрагмент йдучої людини, а на суміжному знімку його немає), (??в) досить непогано (принаймні в порівнянні з іншими програмами) справлятися з різницею в колірній тональності суміжних знімків. Програма легко обробляє файли зображень розміром в десятки мегабайт і при цьому робить це досить швидко. Поряд з дуже широкими можливостями вибору традиційних об'єктивів існує можливість зшивати зображення, отримані за допомогою діагонального об'єктива fish-eye (з фокусною відстанню 16 мм). Дуже сильною стороною програми є можливість подання результуючої панорами в будь-якому з 3-х видів проекцій: еквідистантної (сферичної), циліндричної або кубічної. До недоліків або, точніше, обмежень програми можна віднести, мабуть, тільки неможливість зшивання багаторядних (мозаїчних) панорам. Через відсутність будь-яких елементів ручного маніпулювання над вихідними зображеннями (нахили, тональність і т.п.) формально цю програму не відносять до класу професійних.

Якщо вам вдалося отримати вихідні зображення прийнятної якості (однорідна яскравість і колірна тональність вихідних знімків, відсутність віньєтування) і ви надаєте перевагу програмам з безліччю налаштувань, то вам швидше за все підійде програма PanaVue Image Assembler версії 2.7 і старше.

Програма ця несе всі ознаки «професійності». Перш за все вона дозволяє зшивати як однорядні, так і багаторядні панорами (або мозаїчні зображення). На додаток до основного автоматичного режиму зшивання є можливість використання маркерів, що розставляються вручну. Програма передбачає зшивання зображень, виконаних з використанням 16-мм об'єктиву fish-eye. Важливою (і цікавою) особливістю програми є режим само-підстроювання параметрів об'єктива, тобто уточнення фокусної відстані, кута нахилу фотоапарата і виявлення та компенсації геометричних погрішностей (бочко-і подушкоподібних спотворень). Крім того регулюється ступінь змішування зображень і задається режим (принаймні теоретично) підгонки кольору.

Досить популярна в СНД програма зшивання панорамних зображень Panorama Factory.

Факт такої популярності швидше за все обумовлено т.зв. «умовною безкоштовністю» (shareware) програми. Програма ця - результат праці однієї людини - Джона Стрейт (John Strait). Зараз, щоправда, автор програми виступає як компанія під назвою Smoky City Design. Panorama Factory позиціонується її автором як програма для фотографів-професіоналів, що підкріплюється досить об'ємним керівництвом по роботі з нею. Хоча в цілому прийоми роботи з програмою досить прості. Автор програми зробив особливий упор на обробку зображень з точки зору вирівнювання яркостей, кольоровості і т.п. Panorama Factory допускає лише використання традиційних «прямокутних» об'єктивів і дозволяє отримувати тільки однорядні панорами. Програма у своїй роботі споживає значні ресурси комп'ютера і досить повільна.

Всі 4 розглянуті програми знаходяться в ціновому діапазоні від 35 до 70 доларів США, що робить їх дуже доступними для широкої публіки. Всі вони (за винятком, може, Ulead COOL 360) цілком можуть бути віднесені не тільки до любительського класу, але і до напівпрофесійних. Однак, поряд з програмами цієї категорії на ринку існує і декілька по-справжньому професійних програмних продуктів з ціною, що обчислюється сотнями доларів. До них, зокрема, відноситься вже згадана нами QuickTime VR Authoring Studio. Іншими широко відомими представниками цього класу програм є REALVIZ Stitcher компанії REALVIZ, Panoweaver компанії Easypano, PixMaker Pro компанії PixAround.

Зупинимося на останній з них.

Насамперед у програмі PixMaker Pro реалізована концепція безперервності технології «Зняв-Зшив-Опублікував» (Snap, Stich and Publish), що робить роботу з програмою простою і зрозумілою. Проте, якщо звернутися до меню програми, то ми виявимо, досить багатий набір попередніх регулювань: як ручних, так і автоматичних. У першу чергу це стосується параметрів об'єктива: за будь-якими 2-ма обраними суміжними вихідними зображеннями можна уточнити фокусну відстань, скоректувати геометричні спотворення і компенсувати нахил об'єктива. Крім того існує можливість регулювання глибини змішування, корекції кольоровості та мінімізації фантомних елементів. Програма здатна працювати з діагональними об'єктивами fish-eye. Однак зшивати можна тільки однорядні панорами. PixMaker Pro чудово може впоратися з геометричними погрішностями вихідних знімків. Фантомні елементи (навіть без участі регулювань, які їх мінімізують) на результуючій панорамі як правило відсутні або оброблені таким чином, що на них не відразу звернеш увагу (так, розірвані лінійні елементи замінюються ламаними). Іноді помічаються погрішності змішування ділянок з градієнтним характером забарвлення (небо). На результуючих зображеннях часто виявляються ледь помітні вертикальні смуги, що розділяють області різної тональності. Проявляється це в основному на ділянках зображень типу «небо» і легко піддається простому ретушуванню в Фотошопі. Pro - одна з кращих, у своїй лінійці, програм для створення панорамних зображень. Служить для професійного об'єднання фотографій, при цьому доступна у використанні і новачкам. Спочатку була розроблена як графічний користувальницький інтерфейс для Panorama Tools, звідси і отримала свою назву.

Навряд чи слід очікувати створення універсально-ідеальної програми зшивання, придатної для всіх типів об'єктивів, сюжетів, вихідних форматів і т.п. Найчастіше доводиться вдаватися до комбінації різних підходів і програм. Те, що не вдається одній програмі, цілком може виявитися під силу інший. І навпаки.

.9 Віртуальні панорами

На відміну від панорамної фотографії, яку можна помістити в рамку, вкласти в альбом, надрукувати на сторінці книги чи журналу, віртуальні панорами призначені для показу на екрані комп'ютерного монітора. Причому відображення панорами здійснюється не цілком. Одномоментно на екрані знаходиться лише її частина, кутові розміри якої як правило відповідають нормальному куту зору неозброєного ока. Все панорамне зображення проглядається шляхом плавного переміщення вліво або вправо. Кругова панорама, тобто панорама з кутовим розміром 360 º в горизонтальній плоскості, може при цьому здійснювати повний поворот в будь-якому вибраному напрямку. При перегляді сферичної панорами, тобто зображення з кутовими розмірами 360 º х 180 º, додається також переміщення зображення вгору і вниз. Все це в якійсь мірі відповідає зоровому сприйняттю реальної просторової картини навколишнього нас середовища. Тому така модель реального світу з деякими допущеннями може бути названа віртуальною панорамою (VR panorama), що по суті є одним з найпростіших і доступних втілень складніших систем, об'єднаних поняттям «віртуальна реальність».

Віртуальні панорами стали одним з найвиразніших інструментів в арсеналі засобів дизайнера інтернет-сайтів. Особливо це стосується ріелторськіх сайтів. Тепер, при наявності на такому сайті віртуальних панорам інтер'єру пропонованого до продажу житла, потенційний покупець може скласти набагато повніше уявлення щодо даної пропозиції. Дуже часто він може відразу виявити невідповідність його вимогам, що, тим самим, дозволяє економити час та кошти. Віртуальні панорами можна знайти також на сайтах туристичних агентств, готелів, ресторанів, магазинів. Часто серію віртуальних панорам об'єднують в так звані віртуальні тури або прогулянки, в яких перехід від однієї панорами до іншої здійснюється через активні зони, що розміщуються безпосередньо на зображеннях. Вельми успішними виглядають спроби об'єднання панорам з планами приміщень, компасами і картами місцевості, звуковим супроводом, що дозволяє створювати віртуальні тури з елементами навігації. Таким чином значно доповнюється і розширюється інтерактивність, спочатку закладена в процес перегляду віртуальних панорам, що часто робить цей процес досить захоплюючим заняттям.

Демонструвати віртуальні панорами на екрані монітора дозволяють спеціально призначені для цієї мети програми - вьюери.

Більшість віртуальних панорам, що демонструються в Інтернеті, кругові. Це обумовлено щонайменше двома обставинами. По-перше, виготовити кругову панораму простіше. По-друге, сюжетна необхідність у панорамі з вертикальним кутовим розміром 180 º зустрічається не так вже й часто. Зрозуміло, що інтер'єр або міський пейзаж з вузькими вулицями і високими будинками краще демонструвати від «підлоги» до «стелі». В інших випадках 100-110 º по вертикалі можуть виявитися більш ніж достатніми.

Зауважимо, що коли ми говоримо про кругову або сферичну панораму, то маємо на увазі лише кутові розміри простору, відображеного на цій панорамі. Інша справа те, в якій проекції та чи інша панорама повинна бути представлена для її найбільш ефективної демонстрації через вьюер. Так, кругові панорами можуть демонструватися як в циліндричному вигляді (QTVR проекція), так і в сферичному (еквідистантна проекція). Сферичні панорами, тобто панорами з кутовими розмірами 360 º х 180 º, спочатку сформовані в еквідистантному вигляді, можуть демонструватися безпосередньо в цьому вигляді, або їх можна перетворити в кубічну проекцію. Операції перетворення здійснюються, як правило, в процесі зшивання панорами. Проте змінити проекцію, в якій спочатку отримана панорама, можна і пізніше. Зокрема, це завдання легко вирішується за допомогою все тих же плагінів Panorama Tools.

Нагадаємо, що кругове панорамне зображення характеризується наявністю арко-образних геометричних спотворень, які часто ускладнюють нормальне сприйняття об'єкта зображення. Особливо цей тип спотворень проявляється на панорамних зображеннях, переважно заповнених об'єктами переднього плану (інтер'єри, вулиці).

Тому демонстрація панорами - це не тільки її переміщення у вікні вьюера, але і безперервне рішення вьюером завдання перспективної корекції видимої частини зображення. На фотографіях нижче зображені нескоригований фрагмент панорамного зображення (а) і цей самий фрагмент після перспективної корекції, тобто перетворення його в плоску прямокутну картинку (б).

Крім того при перегляді сферичної панорами вьюер повинен вміти формувати просторово скоректовані зображення її верхньої (зеніт) частини (в) і нижньої (надир) частини (г).

Сферична панорама, перетворена в кубічну проекцію, являє собою набір з 6-ти квадратів, що містять фрагменти вихідної панорами кутовими розмірами 90 º х 90 º: 4 бокових сторони плюс 2 сторони, відповідні зображенням «стелі» та «підлоги». Причому зображення в квадратах вже перетворені в плоску прямокутну проекцію. Тому завдання вьюера в цьому випадку полягає в тому, щоб поєднувати сторони відповідних квадратів з одночасною корекцією лінійної перспективи.

Існує уявлення про те, що, сфотографувавши послідовно «4 стіни, підлогу і стелю», можна безпосередньо отримати «кубічну панораму». Це помилка. Формування кубічної панорами або, точніше, сферичної панорами в кубічній проекції, неможливо без попереднього отримання сферичної панорами в еквідистантнії проекції.

Для перегляду панорам, вертикальний кутовий розмір яких не перевищує 60 º (тобто складені зі знімків, знятих з використанням об'єктивів з фокусними відстанями 35 мм і вище) і на яких відсутні об'єкти з явно помітними «арками», допускається використання найпростіших вьюерів без перспективної корекції. Перегляд панорам за допомогою такого роду вьюерів аналогічний операції простої (??але плавної, з ефектами прискорення і гальмування) прокрутки зображення. Перегляд сферичних панорам з використанням таких вьюерів принципово неможливий.

При підготовці панорамних зображень для їх демонстрації в Інтернеті діють ті ж обмеження, що і для звичайних фотографій: час завантаження файлів, що містять ці зображення, не повинен відлякувати глядача. Цей час в загальному випадку прямо пропорційний розміру завантаження і обернено пропорційний швидкості з'єднання модему комп'ютера з сервером провайдера. Так, комфортним ми б назвали час завантаження, що не перевищує 30 секунд. А це, в свою чергу, означає, що при середній швидкості з'єднання 28,8 Кб/с допустимий обсяг файлу зображення знаходиться в районі 100 кБ. Досвід показує, що площа зображення з 50% стисненням у форматі jpeg знаходиться в районі 600-750 тисяч піскелей (кругова циліндрична панорама розміром 1600 х 360 або сферична панорама розміром 1200 х 600 пікселів). Тому при виготовленні панорам для їх подальшого розміщення в Інтернеті доводиться постійно вирішувати завдання досягнення балансу між розміром зображення і його якістю. Якщо глядач конкретно зацікавлений в перегляді даної панорами, то час завантаження вже не матиме такого значення та обсяги файлів можуть досягати 1 МБ і вище. Вважається, що максимальний розмір повноекранних панорам у форматі QTVR може досягати 1,6 МБ. Наявність високошвидкісного з'єднання (DSL і т.п.) робить час завантаження таких файлів цілком прийнятним. Популярним прийомом, що дозволяє переглядати віртуальні панорами не тільки тим, у кого є високошвидкісне підключення, але і тим, хто має лише модемне з'єднання невисокої швидкості, стає розміщення на сторінці сайту однієї і той же панорами в 2-х і більше різних форматах.

Слід зазначити, що якість панорамного зображення, що проглядається за допомогою вьюера, визначається не тільки розміром зображення, але і властивостями самого вьюера. Відомі принаймні 2 основних способи реалізації вьюера на комп'ютері: за допомогою підвантажуваної разом з панорамою програми (аплету) і за допомогою заздалегідь встановленого в комп'ютері плагіна браузера. У першому випадку це Java-аплет, розміри якого зазвичай складають 30-50 кБ і рідко перевищують 100 кБ. У другому випадку розміри плагіна можуть становити від сотень кілобайт до 11 МБ (QuickTime плейер). Відповідно, якість панорамної «картинки», що переглядається за допомогою плагіна, помітно вище.

Більшість сучасних програм зшивання панорам дозволяють зберігати готові зображення в різних форматах і для перегляду різними вьюерами. Більш того, ці програми забезпечують також генерацію відповідних HTML-кодів, які з мінімальними зусиллями вставляються в вашу HTML-сторінку. Вам залишається лише зовнішньо оформити ділянку сторінки з вікном вьюера (колір, рамка, текст).

.10 Плагіни та плеєри (QTVR)

На відміну від Java-вьюера плагін (plug-in) або плейер (player) представляють собою одноразово завантажені і «підключені» до браузеру програмні модулі. При завантаженні віртуальної панорами плагін або плейер активується, і на екрані вашого монітора виникає картина, аналогічна тій, яку ви можете спостерігати з Java-вьюером. Різниця в основному полягає в якості відтвореного панорамного зображення. З плагіном або плейєром вона значно вище. Це обумовлено тим, що розробники в значно меншій мірі обмежені їх об'ємами. А це дозволяє реалізовувати більш складні та ефективні алгоритми обробки зображень.

За станом на сьогоднішній день практично можна говорити лише про 2 типи таких модулів, призначених для перегляду панорамних зображень: це QuickTime плейер і Flash плеєр.

Плеєр QuickTime, розповсюджуваний корпорацією Apple Computers і, в першу чергу, призначений для роботи в середовищі Mac OS - це досить універсальний і потужний засіб відтворення не тільки віртуальних панорам, а й просто зображень, аудіофайлів і відеороликів практично у всіх відомих форматах їх представлення (у чим він вельми успішно конкурує з Windows Media Player'ом). Однак саме можливості перегляду панорам з дуже високою якістю пояснює його широке поширення серед користувачів PC.

Вперше плейер QuickTime з'явився в 1991 р. Однак у той час можливостями перегляду віртуальних панорам він ще не мав. Ці можливості відкрилися тільки в 1995 р. одночасно з появою формату QuickTime VR. Причому формат цей підтримував лише циліндричні панорами. Тут важливо зазначити, що при використанні цього формату і плейера здійснюється перспективна корекція панорамних зображень. В подальшому плейер зазнав декілька модифікацій, спрямованих на розширення його можливостей і поліпшення якісних показників.

У 2001 р. - Apple Computers оголосив про отримання патенту на спосіб і пристрій створення і відтворення кубічних панорам і випуск плейера QuickTime 5, здатному такі панорами переглядати. З цього моменту для більшості фотографів, що створюють віртуальні панорами, цей формат став основним.

Фактично з першого дня появи програми Flash (Macromedia, Inc.) фотографи стали вивчати її можливості по відтворенню в Інтернеті фотографічних і в тому числі панорамних зображень.

Віртуальні панорами в форматі Flash мають одну істотну особливість: вони перспективно не скориговані. Іншими словами Flash дозволяє лише «прокручувати» панорамні зображення, залишаючи їх «плоскими». Це є непереборним і вельми істотним недоліком у випадку «ширококутних» панорам, тобто панорам, зшитих з вихідних фотографій обмежених просторів, отриманих за допомогою короткофокусних об'єктивів (скажімо, «коротше» 35 мм). Для панорам, отриманих за допомогою нормальних або довгофокусних об'єктивів, цей недолік може виявитися несуттєвим. Якщо до цього додати широкі можливості Flash по конструюванню всякого роду способів управління такою панорами (або навігації по ній), то Flash стає досить привабливим інструментом створення і демонстрації віртуальних панорам відкритих просторів (краєвиди і т.п.).

В даний час серед «панорамних» фотографів дуже поширилося захоплення мозаїчними панорамами високої роздільної здатності, розміри яких можуть вимірюватися гігапікселями. Демонстрація таких панорам в Інтернеті якраз здійснюється за допомогою Flash-файлів.

3 РОЗДІЛ. Охорона праці

Людина та її здоров'я - найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Закон України «Про охорону праці» визначає: «Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці!».

Завдання охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, призвів до появи цілого ряду нових проблем.

Науковий аналіз виробничих травм доводить, що вони виникають, головним чином, внаслідок втрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи «людина-машина-середовище» та ряду технічних факторів. До технічних факторів відносять, насамперед, надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні та експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії та корозійного розтріскування), організацію управління охороною праці (документація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання тощо), санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочих місцях (шкідливі речовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація, іонізуюче, електромагнітне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання тощо).

Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона праці базувалася на науково-технічній основі. Останнім рокам характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програмним керуванням. Енергетичні функції людини в системі «людина-машина» значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів.

Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43, 45, 46, 49, 50, 53, 56 і 64 Конституції України гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров'я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, у старості та в інших випадках.

Законодавство про охорону праці складається із Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю і інших нормативних актів.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Державна політика в галузі охорони праці закріплена Законом (стаття 4) і базується на принципах:

пріоритету життя та здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розвязання завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.

Усі норми, які відповідають законодавчим та нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні, можна поділити на чотири групи.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво і в стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.

Не менш важливе значення мають вимоги щодо обов'язкового медичного огляду працівників певних категорій (ст. 19), навчання працівників при прийнятті на роботу і в процесі роботи з питань охорони праці (ст. 20), а також фінансування заходів, що забезпечують відповідність умов праці нормативним вимогам та підвищенням існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Раціональний режим праці та відпочинку - фізіологічно обґрунтоване чергування часу роботи та відпочинку впродовж зміни, тижня, місяця, року, яке забезпечує високу і стійку працездатність людини. Робочий час - установлений законом (або на його основі) час, упродовж якого трудівник відповідно до внутрішнього трудового розпорядку (розкладу, графіка або особистої вказівки адміністрації) повинен виконувати свої трудові обов'язки або іншу доручену йому роботу.

Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43).

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин (не з вини працівника) за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник порушує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен, відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово, або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню проводяться згідно із законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду або службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи.

Стаття 45 Конституції України визначає право працюючих на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

А в ст. 46 закріплені права на соціальний захист, що включає право на забезпечення працюючих у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст. 7 Закону України «Про охорону праці» передбачає:

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Відповідно до Закону (ст. 8, 9), усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівника йому виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або ін., передбаченого колективним договором. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або які виконуються у несприятливих температурних умовах, працівникам видається безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знешкоджуючі засоби. Засоби індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці власником повинні бути укомплектовані та зберігатися.

Конституція України визначає правові основи на охорону здоров'я, медичну допомогу та соцстрах. Охорона здоров'я забезпечується фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності (ст. 49).

З метою забезпечення стану здоров'я працівників певних категорій власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності), медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботами зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за невідповідність медичного висновку стану здоров я працівника. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюєтеся Міністерством охорони здоров'я за погодженням з Держнагляд охорони праці.

Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці.

4 РОЗДІЛ. Економічна частина

В економічній частині даної дипломної роботи розглядається проект створення нового підприємства шляхом реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю з трьома засновниками й участю позикового капіталу у формі кредиту на покупку устаткування в сфері надання послуг архітектурної та інтерєрної фотозйомки, фотодруку, редагування і відновлення фотознімків і продажу супутніх товарів. Основну увагу в роботі приділяється розрахунку основних економічних показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства. Вихідними даними є такі умови :

. Підприємство є платником податку на прибуток

. Плануємний обсяг реалізації :

Замовлень - 7 000,шт.

Середня вартість одного замовлення з ПДВ- 210,00 грн.

. Заплановані витрати, грн. :

сировина та матеріали ( Вс)- 422 844,00 грн.

паливо та енергія (Вп) - 66 785,00 грн.

заробітна плата (Зп) - 126 152,00 грн.

нарахування на соц.страх. (Відр) - 47 761,00 грн.

Цехові витрати - 234 385,00 грн.

Виробнича собівартість ( Вир.В) - 897 628,00 грн.

Позавиробничі витрати(витрати на маркетинг) (Мар)

97 888,00 грн.

Загальногосподарські витрати (В.з.г.) - 81 259,00 грн.

Повна собівартість - 1 076 777,00 грн.

Розрахунок основних показників господарської діяльності

Для того, щоб зробити висновки про діяльність підприємства необхідно ввести показник, який би прямолінійно відображав результати цієї діяльності. Таким показником у господарській діяльності є рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат.

При обчисленні рентабельності необхідно враховувати наступні пункти:

. Ємність ринку 7 000 шт - кількість даної продукції, що може бути реалізована на ринку;

. Відсоток охоплення ринку - частка нашої продукції на ринку; умовно приймаємо її за 100% ;

. Виробнича програма - кількість продукції, що ми збираємося виробляти - 7000 шт (N);

4. Відпускна ціна () - ціна одиниці послуги (замовлення) з урахуванням ПДВ - 210,00 грн.;

ПДВ = ЦзПДВ *20% /120% = 35,00 грн.;

ЦбПДВ =ЦзПДВ-ПДВ

ЦбПДВ = 210,00 - 35,00 = 175,00 грн.

Ціна - багатофункціональне економічне явище, ведуча ринкова категорія. Ціна - сума грошей, що сплачується за одиницю товару, еквівалент обміну товару на гроші.

Суть ціни, її економічна природа виявляються в подвійній ролі, яку грає ціна на ринку. Вона виступає як:

індикатор, що відображає політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, торговий і економічний ризик, кредитно-фінансову ситуацію, міру конкурентності на ринку;

маркетинговий регулювальник ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну здатність гривні, оборотність товарних запасів і т. д. В якості регулювальника ціни дозволяють обмежувати споживання ресурсів і є мотивацією для виробництва.

Ринкова ціна виконує різні функції. Ціна - це посередник і вимірник при обміні товарів на гроші. Ціна - важливий показник кон'юнктури ринку, чинник рівня, структури і співвідношень попиту і пропозиції, територіального розміщення виробництва. Ціна - інструмент утворення прибутку і управління ефективністю, чинник оподаткування. Ціна - це головна складова інфляційних процесів, засіб впливу на інвестиційну політику (підвищення цін часто веде до зростання привабливості інвестицій). Ціна - могутній чинник рівня життя населення, що впливає на ринок труда, об'єм і структуру споживання, рівень реальних прибутків різних соціальних груп. І нарешті, ціна - це знаряддя конкурентної боротьби.

. Виручка від реалізації:

, ( 1 )

Виручка = 210,00 * 7 000 = 1 470 000,00 грн.

Виручка обчислюється шляхом віднімання витрат від прибутку.

Виручка - це ще не прибуток, але джерело відшкодування засобів, що затрачували, на виробництво і формування грошових фондів і фінансових резервів. В результаті використання виручки з неї виділяються якісно різні складові частини створеної вартості: ПДВ, акцизи, фонди відшкодування і оплати праці, прибуток.

Виручка, яка поступила, використовується для придбання сировини, матеріалів і т. п., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів тощо.

. Витрати на виробництво897 628,00 (грн);

. Витрати на маркетинг () - витрати, що необхідно зробити для рекламування, просування товару на ринок для забезпечення надалі більшої кількості реалізації.

Мар = 97 888,00 (грн);

Ма?ркетинг (англ. <#"justify">Витрати на маркетинг:грн.%реклама24 472,0025маркетингові дослідження21 535,3622розробка нових послуг13 704,3214заходи „Паблік Рилейшнз17 619,8418Новорічні подарунки постійним клієнтам--Конкурси--Підвищення якості обслуговування клієнтів20 556,4821РАЗОМ ВИДАТКІВ97 888,00100,00

. Загальні витрати - витрати на маркетинг, виробництво, загальногосподарські витрати:

+ В з.г., ( 2 );

Заг В = 897 628,00 + 97 888,00 + 81 259,00 = 1 076 775,00 грн.

Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, що пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат і розподіляються між об'єктами витрат пропорційно базі розподілу, обраної організацією самостійно.

. Податок на додану вартість (ПДВ):

, ( 3 );

ПДВ = (1 470 000,00 *20)/120 = 245 000,00 грн.

Податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

. Прибуток підприємства обчислюється по формулі:

, ( 4 );

ПП = 1 470 000,00 - 245 000,00 - 1 076 777,00 = 148 223,00 грн.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після вiдшкодування всiх витрат на виробничу i комерцiйну діяльність пiдприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету пiдприємницької дiяльностi i береться за головний показник її результативностi (ефективності).

Прибуток є основним джерелом фiнансування розвитку пiдприємництва, удосконалення його матерiально-техiчної бази, забезпечення всiх форм iнвестування. Уся дiяльнiсть підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймi стабiлiзацiю його на певному рiвнi.

. Податок із прибутку. Ставка 21%

Под.П= 21%*ПП, ( 5 );

Под.П=148 223,00 *21% = 31 126,83 грн.

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. Він сплачувається підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

. Прибуток у розпорядженні - «чистий» прибуток підприємства:

Прибуток чист. = ПП - Под.П , ( 6 );

Прибуток чист. = 148 223,00 - 31 126,83 = 117 096,17 грн.

Чистий прибуток - це частина балансового прибутку <#"justify">ПоказникиНормативи відрахувань та ставки податків, %Сума,грн.балансовий прибуток-148 223,00 податок на прибуток2131 126,83 прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства-117 096,17 відрахування в резервний фонд підприємства1011 709,62відрахування в фонд розвитку виробництва6070 257,70відрахування в фонд соціального розвитку3073 500,00

. Рентабельність продукції

, ( 7 ) ;

Р = (148 223,00 /1 076 777,00) *100% = 13,77%

Обчислення, зроблені по формулах зведені в таблицю

Таблиця 3 - Основні показники господарської діяльності

№п/пНайменуванняЗначенняОд. вим.1Ємність ринку 000шт2Відсоток охоплення ринку100%3Виробнича програма7 000шт4Відпускна ціна210,00грн5Виручка від реалізації1 470 000,00 грн6Витрати на виробництво897 628,00грн7Витрати на маркетинг97 888,00 грн8Загальні витрати1 076 775,00грн9ПДВ245 000,00 грн10Прибуток підприємства148 223,00 грн11Податок із прибутку31 126,83 грн12Прибуток у розпорядженні117 096,17 грн13Рентабельність продукції13,77%

Таблиця 4 - Необхідне основне і допоміжне устаткування, його вартість на 2012 р.

Найменування обладнанняКількість одиницьВартість, грн.Основне устаткування:Фотоапарат Nikon D5014 500,00Фотоапарат Nikon D300s111 800,00Обєктив Peleng (Пеленг) МС 3,5/8А Circular Fisheye <#"justify">12 800,00Обєктив SIGMA AF 10-20mm F4-5.6 EX DC HSM Nikon14 700,00Освітлювальні прилади630 000,00Штативи24 300,00Стойки 61 080,00Сферическая панорамная головка Manfrotto 303SPH29 000,00Шарова головка Manfrotto23 100,00Комп'ютер (разом з монітором і комплектуючими)222 000,00Мінілабораторія18 000,00Інше устаткування1218 480,00Допоміжне устаткування:Меблі1622 000,00Компютери (ноутбуки) робітникам525 000,00Інше устаткування робітникам157 000,00РАЗОМ, вартість основного та виробничого устаткування ( Воф)73176 760,00

Таблиця 5 - Визначення рівня загальної рентабельності

ПоказникиПоказникиОд. Вим.ЗначенняА123Загальний (балансовий прибуток)грн. ППТаб 2Грн.148 223,00 Вартість основних виробничих фондів,грн. ВофТаб 4Грн.176 760,00Вартість нормованих оборотних засобів Вн.о.з.Вс+Вп =422 844,00 + 66 485,00Грн.489 329,00Загальний рівень рентабельностіРзаг = ПП/(Воф +Вн.о.з.) ) * 100% = (148 223,00 / (176 760,00 + 489 329,00)) *100%22,25Рентабельність виробничих фондівРовф = ПП/(Воф)*100% = (148 223,00 / 176 760,00) *100%83,86

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

Визначення крапки беззбитковості

Рівень беззбитковості по кожному виду продукції визначається виходячи з середнього рівня цін без податку на додану вартість. У зв'язку з тим, що при наявності декількох видів продукції, що випускається, на підприємстві розділити витрати на постійні і змінні дуже складно, то за постійні витрати приймають найбільший планований рівень накладних витрат, розподілений по видах продукції відповідно до частки основної заробітної плати в загальному фонді заробітної плати в 1 році. Саме такий підхід дозволяє визначити скільки продукції кожного виду необхідно продати для досягнення беззбитковості фірми. Також використовується традиційний підхід при визначенні крапки беззбитковості в умовах випуску/продажу декількох видів виробів - визначення крапки беззбитковості на одну гривню товарної продукції.

Для знаходження точки беззбитковості необхідно мати значення наступних величин:

. Умовно-постійні затрати - затрати по утриманню і експлуатації приміщення, обладнання, організації виробництва, управління:

Уп = ЗВ + НевирВ, де ( 8 )

Уп = 315 644,00 + 97 888,00 = 413 532,00 грн.

ЗВ - цехові і згальногосподарські витрати;

385,00 + 81 259,00 = 315 644,00 грн.

Невир В - поза виробничі витрати. ( Мар)

Мар - витрати на маркетинг; 97 888,00

. Умовно-змінні затрати - це затрати, загальна сума яких за певний час залежить від обєму виготовленої продукції, віднесені до виробничої програми:

Узм= (М + Зп + Відр) / Н, де ( 9)

Узм = (489 329,00 + 126 152,00 + 47 761,00) / 7 000 =

= 663 242,00 / 7000 = 94,75

М = Вс + Вп.

М = 422 844,00 + 66 485,00 = 489 329,00 грн.

Зп - основна і додаткова зарплата; 126 152,00

Відр. - нарахування на соц страхування; 47 761,00

Н - кількість замовлень 7000 шт.

Розрахуємо точку беззбитковості виробництва:

Уп

ТБ = ______________ ; де( 10 )

Ц - Узм

ТБ = 413 532,00 /(175,00 - 94,75) = 413 532,00 /80,25 = 5 153,05 шт. Ц - ціна замовлення без врахування ПДВ.

Критичним обємом виробництва продукції, вище якого виробництво стає рентабельним, являється 5 153,05 штук замовлень.

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва. У цьому разі

Вкр = Уп / К , де ( 11 )

Вкр = 413 532,00 /0,46 = 898 982,61 грн.

Вкр - критичний обсяг виробництва, грн.

К - коефіцієнт маржинального прибутку

К = (В- Сзм) / В, де ( 12 )

К=(1 225 000,00 - 663 242,00)/ 1 470 000,00 =

= 561 758,00 / 1 225 000,00 = 0,46

Сзм -загальна величина змінних витрат

В -виручка , грн. 1 225 000,00 грн.

Сзм = М + Зп + Відр

Сзм = 489 329,00 + 126 152,00 + 47 761,00 = 663 242,00

Що більшим є обсяг виробництва над його критичну величину, то вищою є економічна безпека виробництва.

Висновки

Отже, панорамний формат дозволяє уникнути багатьох обмежень традиційного фотографічного кадру, який сильно обмежує простір фотозображення. Навіть використовуючи понад широку оптику можна забезпечити огляд простору в кадрі не більш ніж 120 градусів, у той час як людина може охопити оком значимо більший простір. До того ж, як відомо, особливістю психології людини є не довго споглядати - а вертіти головою.

Традиційний фотографічний формат нездатний передати зображення таким, яким ми можемо побачити його в реальній дійсності, обмежуючи його вирваними з усього простору зору шматочками. При використанні ширококутної оптики стає можливим передати на фотознімку дещо більшу ділянку простору, однак при цьому сильно порушується звична людському оку перспектива: об'єкти на передньому плані стають непропорційно великими, об'єкти на дальньому плані сильно зменшуються.

Сферичний панорамний малюнок вирішує цю проблему, відкриваючи перед нами практично повний огляд простору, який в змозі охопити людське око.

Возможно, вы имели в виду: Впервые плеер QuickTime появился в 1991 г. <javascript:void(0)>Крім того, те, що не цікаво при зйомці звичайним форматом, в панорамному вигляді набуває нового звучання, наповнюється іншим змістом, утворюючи картинку, яка буде цікавою як сучасникам, так і нащадкам.

Як бачимо, сучасні цифрові технології значно розширюють можливості панорамної зйомки для створення неповторних і оригінальних зображень. Також, панорамні знімки дозволяють часом подивитися по-новому на звичні нам об'єкти і пейзажі. Тому панорамна фотозйомка відкриває для фотографа широке поле для експериментів і демонстрування свого художнього смаку.

Список використовуваної літератури

С.М. Клименко, О.С. Дуброва Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 2010

С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 2009. - 208 с.

С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко, Л.М. Шапринська Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. метод. Посібник для самост. вивч. диск. - К.: КНЕУ, 2001. - 160 с.

Л.Г. Агафонова, О.В. Рога Підготовка бізнес-плану: Практикум. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-во „Знання, КОО, 2001. - 158 с.

Тєлєтов О. С. Маркетинг у промисловості: Підручник. - : К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 248 с.

Покропивний С.Ф. Економіка підпрємстваВид. - 2-ге, переробл. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл.

Т.О. Примак «Економіка підприємства» : Навч.посібник.

Маркетинг і реклама. - Харків, 2008. - № 2.

Ф.Котлер. Основи маркетингу.

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ ТЕМА: Новітні технології в зйомці архітектури та інтер'єру ЗМІСТ ВСТУП

Больше работ по теме:

Обеспечение надежного функционирования наружного противопожарного водоснабжения городского поселения
Диплом
Особенности современной архитектуры
Диплом
Особенности функционально-планировочной структуры города Шебекино в Белгородской области
Диплом
Оформление каменистых садов как приоритетное направление в ландшафтном дизайне
Диплом
Оценка технического состояния, причин, условий, обстоятельств и механизма разрушения строительных объектов
Диплом