Нормативно-правовий акт

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта

Розділ 2. Ієрархія та види нормативно-правових актів

.1 Класифікація нормативно-правових актів

.2 Поняття, ознаки та види законів

.3 Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види

Розділ 3. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Нині етап розвитку Української держави характеризується тенденцією до оновлення форм та засобів регулювання суспільних відносин відповідно до потреб розбудови правової державності в умовах європейської інтеграції. Цей напрям супроводжується появою значної кількості нових юридичних актів, передумовою ефективної реалізації яких є визначення їх юридичної природи, що дозволяє зясувати їх місце у системі юридичних актів України.

Теорія нормативно-правових актів досить детально розроблена юридичною наукою: сформована їх визначення та виокремлено характерні риси, означена їх система та ієрархічна супідрядність, досліджено окремі види тощо. Значна увага при дослідженні нормативно-правових актів приділялася визначенню цієї юридичної категорії, в якому відображалися б їх специфічні ознаки. Науковою основою при написанні даної роботи стали праці відомих знавців, таких як Петришин О.В., Цвік М.В., Хропанюк В.Н. і багато інших. Їх визначення відображають особливість переважної більшості нормативно-правових актів.

В даний час основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Розуміння його сутності та різноманіття дозволяє добре орієнтуватися громадянину в чинному законодавстві. Нормативний акт є найбільш розповсюдженим для країн, які обєднані в систему «писаного права». Своїм змістом він містить норми, які повинні забезпечувати порядок у суспільстві. В основу нормативного акта мусить бути покладений соціальний ідеал справедливості, згідно з яким людина, її права, свободи й інтереси є вищою соціальною метою, незалежно від класової, національної чи партійної приналежності. Але слід зазначити, що нормативним треба вважати такий акт, котрий не додає змін до дії правових норм, а визначає їхнє застосування до одного відношення чи до певного кола одиничних відносин. Дана робота основною метою визначає розкриття теоретичних аспектів феномена «нормативно-правовий акт» з урахуванням реальностей в Україні.

Таким чином, предметом розгляду є домінуючі визначення поняття нормативного правового акта й окремих його видів як джерела права, думки різних учених по досліджуваній проблемі, взаємодія різних видів нормативних правових актів і їхнє місце в законодавстві України.

Нормативною основою роботи стали такі правові акти, як, безперечно, Конституція України від 28 червня 1996 року, Закон «Про нормативні акти України» за № 1343-1, Кримінальний Кодекс від 5 квітня 2001 року за № 2341-III.

Актуальність цієї теми полягає в значені нормативно-правового акту, можливості впливу його на різні сторони розвитку держави та врегулювання суспільних відносин. В предмет правового регулювання входять вольові суспільні відносини, що виключають дію актів по відношенню до події або інших станів в яких не може брати участь воля людини. Актуальність полягає в складності застосування нормативно-правових актів обумовлених безліччю документів по тому самому питанню прийнятих різними органами в різний час; необхідності ліквідації правового нігілізму, замічено, що рівень правових знань населення назад пропорційний кількості злочинів.

Мета і завдання дослідження. Метою даної курсової роботи є вивчення найбільш важливих питань, звязаних з таким правовим явищем як «нормативно-правовий акт». Зясування місця й ролі нормативно-правового акту в житті держави. Можна поставити наступні задачі, які дозволять показати складність і багатогранність досліджуваної теми, а саме:

у першу чергу потрібно визначитися з самим поняттям нормативно-правового акту та вивчити різні точки зору щодо нього;

визначити місце і значення нормативного правового акта в ієрархічній структурі джерел права в системі права України;

розглянути поняття та основні види законів та підзаконних актів;

з'ясувати основні напрями дії нормативно-правового акту.

Обєкт дослідження - нормативно правовий акт.

Предмет дослідження. Є статус та значення нормативно-правового акту, його значний вплив на діяльність суспільства та здійснення реалізації нормативно-правового акту для формування демократичної, соціально-правової держави та громадянського суспільства.

Методологічна основа дослідження. Метод - це систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, для досягнення мети. Так і в моїй роботі є певний алгоритм діяльності роботи. Я використовувала системний метод для аналізу понять «нормативно-правовий акт», «закон», «підзаконний акт». Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов'язані з значимістю закону і підзаконного акту їх дієвістю і важливістю в демократичних країнах. Крім загальних методів використовувала й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку реалізації нормативно-правових актів.

Структура й обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел.

У I розділі розглядаються поняття та ознаки нормативно-правового акту, висвітлюється саме ті ознаки, які відрізняють нормативно-правовий акт від інших юридичних документів.

У II розділі розглянуто різні види правових актів та досліджено характерні риси кожного з них. Розкрита ієрархія, яка є невідємною частиною актів.

У III розділі описана дія нормативно-правових актів та проблеми функціонування.

Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта

Норма права закріплюється в нормативно-правовому акті, що є основним джерелом права в Україні, Росії, Туреччині і країнах континентальної правової сімї.

Нормативно-правовий акт - письмовий документ, виданий в установленому порядку компетентним органом держави, що містить правові норми загального характеру.

Нормативно-правові акти займають особливе положення у системі правових актів, є різновидом юридичних актів. Вони є основним джерелом правової системи України і має ряд переваг перед іншими джерелами права, такі як:

) нормативно-правовий акт може бути оперативно виданий і змінений у будь-якій частині, що дозволяє швидко реагувати на певні соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві;

) нормативно-правові акти дозволяють точно фіксувати зміст правових норм, що забезпечує проведення єдиної політики та заборону довільного тлумачення норм;

) найбільш чітко відображає права та обовязки людини;

) як правило, відповідним чином систематизовані, що дозволяє без проблем віднайти потрібний документ для застосування та реалізації;

) нормативний акт діє тривалий час і не вичерпує себе фактами його застосування; дія акта застосування норм права закінчується у звязку з припиненням існування конкретних правовідносин; інтерпретаційний акт діє тільки разом з нормативним актом, приписи якого розяснюються, і має допоміжне значення;

) нормативні акти охороняються та підтримуються державою

Від нормативно-правових актів слід відрізняти офіційні юридичні документи, котрі не містять норм права. Наприклад, акти затвердження правил, статутів, положень чи акти, що складаються з закликів. Велике значення має розрізнення нормативно-правових актів і актів застосування норм права, тому що останні складаються не з правил загального характеру, а з індивідуальних приписів, адресованих індивідуально визначених субєктам і призначені для вирішення юридичних справ. Також необхідно відрізняти правозастосовчі акти (тобто правові документи) від нормативно-правових актів, які мають на меті регулювати конкретні правовідносини. Прикладом правозастосовчого акта можуть слугувати накази про зарахування на навчання до вищого навчального закладу або про звільнення працівника з роботи.

Для нормативно-правових актів характерні такі специфічні ознаки:

) приймається спеціально уповноваженими на те субєктами (органами держави, органами місцевого самоврядування або безпосередньо на референдумі). Щодо прийняття нормативно-правових актів на референдумі, то найхарактернішим прикладом є такий порядок прийняття Конституції;

) є офіційним письмовим документом, який має обовязкові атрибути: назву (закон, указ, постанова тощо); найменування субєкта, який прийняв його (Президент, Кабінет Міністрів, Парламент, місцевий орган влади); вказівку на час набрання ним чинності; дані про посадову особу, яка підписала акт;

) встановлює нові загальнообовязкові правила поведінки, змінює, встановлює або скасовує чинні, визначає зміст юридичних прав і обовязків;

) має певну юридичну силу, яка показує його співвідношення з іншими нормативними актами, роль і місце у системі законодавства. Так, укази Президента України мають нижчу юридичну силу порівняно із законами, які приймаються Верховною Радою України, але вищу, ніж акти Кабінету Міністрів України;

) розробляються і приймаються з додержанням особливої нормотворчої процедури, основними стадіями якої можуть бути нормотворча ініціатива, розроблення, розгляд, обговорення проектів нормативних актів, прийняття та введення їх у дію;

) має вигляд письмового документу з визначеною структурою. Виділяють такі структурні елементи нормативно-правового акта, як:

преамбула - вступна частина (норм права тут немає) або загальне положення, в якому йде обґрунтування законів. Зазвичай в багатьох законах преамбула відсутня;

частини - найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Загальну і Особливу;

розділи - обєднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти обєднуються в розділи, а розділи - у глави;

глави - є у великих за обсягом нормативно-правових актах (Кодекси, закони тощо);

пункти, статті - містять вихідні одиниці нормативно-правового акта - нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть включати частини. Є також і пункти, які можуть поділятися на підпункти та абзаци;

прикінцеві положення - розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів;

перехідні положення.

Також нормативно-правовий акт може містити і додаток, який є невідємною частиною та має однакову юридичну силу.

) обовязкова державна реєстрація та облік. В Україні існує Єдиний державний реєстр нормативних актів, до якого включаються чинні, оприлюднені та не оприлюднені закони України. Що стосується обліку законодавства, то слід зазначити, що він здійснюється в різні способи, серед яких: журнальний облік; картковий облік; внесення в тексти офіційних видань нормативних актів відміток про їх зміну, доповнення чи скасування; автоматизований облік на основі використання компютерної техніки.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України; встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; мають міжвідомчий характер, тобто є обовязковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт;

) публікація акта. В Україні офіційно встановленими органами для публікації законів є журнали «Голос України», «Відомості Верховної Ради» і т.п. Нормативні акти Кабінету Міністрів, акти місцевих адміністрацій, відомчі нормативні акти - у відповідних бюлетенях;

) надає волі правотворчого субєкта офіційного характеру.

Нормативно-правовий акт виконує важливу роль в розвитку держави, оскільки саме за допомогою нього здійснюється управління державою та створюються нормальне функціонування суспільних відносин. В період незалежності України прийнято близько 40 тисяч нормативно-правових актів.

Нормативні акти опрацьовуються з урахуванням правил юридичної техніки. Ці правила передбачають вимоги щодо використання особливої мови закону (юридичної термінології), прийомів і способів викладення норм права в статтях нормативних актів, юридичних конструкцій тощо.

Розрізняють акти змішаної дії, тобто такі, що складаються з нормативних і правозастосовних норм. Якщо в тексті правового акта містяться норми й індивідуально-конкретні розпорядження, він вважається нормативним. Однак поєднання в одному акті норм нормативного і конкретного (індивідуального) призначення не відповідає правилам юридичної техніки і ускладнює розуміння документа щодо його дії в часі.

Розділ 2. Ієрархія та види нормативно-правових актів

.1 Класифікація нормативно-правових актів

Ієрархія нормативно-правових актів - встановлене Конституцією України <#"justify">Розділ 3. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб

Нормативно-правові акти мають часові, просторові та субєктивні межі свого функціонування. Дія нормативно-правових актів - це фактична дія норм права, що у них містяться, на суспільні відносини. Інакше кажучи, дія нормативно-правових актів полягає у врегулюванні певних суспільних відносин шляхом реалізації норм права, що в них містяться.

Дія нормативно-правового акта в часі означає, що нормативно-правовий акт набув чинності в певний час і припиняє діяти в певний час. Нормативно-правовий акт може набути чинності після його прийняття (підписання чи опублікування), через певний термін тощо. Втрачає ж він свою чинність після прийняття нового нормативно-правового акту, після закінчення певного строку дії нормативно-правового акту або при виконанні певної дії, яка передбачається або мається на увазі.

Залежно від дії в часі, нормативно-правові акти можуть бути постійними і тимчасовими; негайними і відстроченими.

Постійний нормативно-правовий акт видається на невизначений термін. Тимчасовий нормативно-правовий акт видається на певний термін. Негайний нормативно-правовий акт вступає в дію з моменту його прийняття. Відстрочений нормативно-правовий акт починає діяти через певний час після його прийняття.

Дія нормативно-правового акта в часі обмежена періодом між набранням актом чинності та припиненням його дії. Нормативно-правовий акт починає діяти з моменту ухвалення, його публікації, з моменту вказаного в тексті самого нормативно-правового акта, а в разі відсутності цієї вказівки, то після спливу певного строку після публікації.

Є таке поняття як напрям темпоральної дії - показник, що визначає дію нормативного акта стосовно правових відносин, які виникли до і після набуття ним чинності. Загальним принципом, який визначає напрям темпоральної дії нормативних актів, є негайна дія. Це пояснюється тим, що держава, як правило, зацікавлена в найбільш швидкій заміні старих правовідносин новими, старої норми права - новою нормою. В цьому випадку нормативно-правовий акт зворотної дії не має. Наступне правило набрання чинності нормативно-правовим актом це - зворотна дія, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію на всі випадки «вперед» і «назад». Надання закону зворотної чинності є винятком і є можливим у двох випадках: якщо про це є вказівка в самому законі; якщо закон помякшує або зовсім усуває відповідальність.

Переживаюча дія (ультраактивна форма) застосовується зазвичай тоді, коли необхідно враховувати інтереси осіб, що вступили у правовідносини до видання нового нормативного акта. Тобто акт, що втратив юридичну чинність, за спеціальною вказівкою нового акта, продовжує діяти з окремих питань.

Слід зазначити, що українське законодавство найбільш суворо регламентує можливість зворотної дії нормативних актів. За загальним правилом нормативні акти не мають зворотної дії.

Зупинення дії нормативного акта - тимчасове, неостаточне переривання його темпоральної дії, що зумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Зупинити дію акта може той орган, що прийняв його, так і інший орган, якщо подібні повноваження надано йому законом. Дія нормативного акта у часі завершується з моменту припинення його дії - календарної дати, з якої акт остаточно втрачає чинність. Традиційно в літературі наводяться такі підстави припинення дії актів: 1) закінчення строку, на який вони були прийняті; 2) зміна обставин, на які вони були розраховані (наприклад, втратили свій сенс і тому припинили дію акта періоду Великої Вітчизняної війни після її закінчення); 3) визнання судами нормативних актів неконституційними, незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили; 4) скасування нормативного акта іншим актом (найпоширеніший випадок). Остання підстава може бути класифікована на пряме скасування і фактичне. Пряме означає те, що право скасовувати акт має орган, який прийняв цей акт. Фактичне - внаслідок прийняття іншого акта, що регулює ту саму групу суспільних відносин.

Дія нормативно-правового акта в просторі означає територіальне обмеження його дії, коли нормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відповідних органів. Нормативно-правові акти діють за територіальним і екстериторіальним принципами.

Територіальний принцип - це дія актів у межах території держави. Вони можуть поширюватися на всю територію України, на територію Автономної Республіки Крим та на територію відповідних адміністративно-територіальних одиниць або певну їх частину.

Екстериторіальний принцип - це дія нормативних актів поза межами держави. Цей принцип є свого роду правовою фікцією. Певні частини території держави (будинки іноземних посольств) вважаються такими, що не знаходяться на території держави, де вони фактично існують, а юридично визнається, що вони знаходяться на території тієї держави, чиє посольство вміщується в даному будинку. Субєкти, які знаходяться на такій території, підпадають під дію законодавства тієї країни, до якої належать посольства. Особливості дії нормативного акта в просторі притаманні кримінальному законодавству. Так, у статті 7 КК України закріплено: «Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України».

За дією в просторі нормативно-правові акти можуть бути загальнодержавними, регіональними, муніципальними і локальними.

Загальнодержавні нормативно-правові акти діють на всій території держави (включаючи право екстериторіальності, тобто право на територію посольств). Прикладом загальнодержавних нормативних актів є Конституція України, закони України та інші нормативно-правові акти, що прийняті вищими та центральними органами державної влади і управління.

Регіональні нормативно-правові акти діють на визначеній території (субєкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці). Прикладами регіональних нормативно-правових актів є Конституція Республіки Башкортостан.

Муніципальні нормативно-правові акти діють на рівні міст, селищ, сіл тощо. Прикладами муніципальних нормативно-правових актів є закони міста Москви.

Локальні нормативно-правові акти діють на рівні державних підприємств, установ або організацій. Локальними актами є статути, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб - це їх поширення на певні категорії субєктів права. Коло осіб, які підпадають під дію нормативного акта, визначається обсягом і специфікою правового статусу субєктів. За характером політико-правового звязку субєкта з державою розрізняють:

а) нормативні акти загальної дії, які поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави (Конституція України);

б) нормативні акти, які поширюються тільки на громадян даної держави (закони України «Про політичні партії України», «Про вибори Президента»);

в) нормативні акти, які поширюються на іноземних громадян та осіб без громадянства (Закон України «Про правовий статус іноземців»).

За професійним і соціальним статусом субєктів права виокремлюють нормативні акти спеціальної дії, що поширюються тільки на коло спеціальних субєктів, тобто осіб, які володіють певною професією і займають певні посади (судді, прокурори, народні депутати) або мають особливе соціальне становище (пенсіонери, інваліди, сиріти ті ін.).

Залежно від доміцилю (місця проживання, місця перебування субєктів права) виділяють нормативні акти, що діють відносно осіб, що постійно проживають на території держави, і нормативні акти, що поширюються на осіб, які тимчасово перебувають на даній території (біженці, переселенці та ін.).

Дія нормативного акта за колом осіб повязана також з наявністю чи відсутністю в осіб юридичного імунітету. Юридичний імунітет означає повне або часткове звільнення його носія від поширення на нього дії загальних правових норм. У міжнародному праві утвердилося поняття дипломатичного імунітету.

Повний дипломатичний імунітет мають: глава дипломатичного представництва в Україні, члени дипломатичного персоналу, їх сімя. Вони користуються особистою недоторканністю, не можуть бути заарештовані або затримані.

Обмежений дипломатичний імунітет мають дипломатичні курєри, консульські посадові особи, консульські службовці та ін. Ці особи звільняються від кримінальної відповідальності лише за дії, вчинені ними при виконанні своїх обовязків.

Нормами національного законодавства можуть бути встановлені депутатський, президентський, суддівський та інші види імунітету.

Отже можна сказати, що дія нормативно-правових актів - це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

Висновки

нормативний акт закон постанова

Досліджуючи дану тему курсової роботи, я зробила вагомий внесок у підґрунтя своїх знань з поставленої теми.

Внаслідок здійснення детального аналізу можна дійти висновку, що одними із найважливіших нормативно-правових актів є закони та підзаконні акти.

Нормативно-правовий акт є необхідним і невіддільним елементом правотворчої системи держави. Нормативно-правовий акт є волевиявленням держави або всього народу, тобто він приймається тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державні повноваження, містить у собі правові норми, має зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми, володіє юридичною силою, яка відображає його співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

Слід зазначити, що чи ненайголовнішою умовою прийняття ефективних нормативно-правових актів - є результат демократії в державі. Проте навіть ідеальний нормативно-правовий акт, який відповідає обєктивним суспільним потребам свого часу та є якісним з точки зору юридичної форми, поступово, із зміною реальних життєвих умов та потреб, може стати непридатним до регулювання перебуваючих у сфері його дії суспільних відносин, що зазнали змін.

Поняття нормативно-правовий акт як - джерело права охоплює усе велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні і незліченні соціальні звязки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручною для наукового і, головне, практичного вживання.

Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим - на власну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим.

Слід також зауважити, що дуже важлива є реєстрація акту, адже метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян. Державна реєстрація нормативно-правового акта гарантує його відповідність Конституції України, актам чинного законодавства та новим умовам економічного розвитку. Реєстрація нормативно-правових актів фактично виконує функції «решета», що не дозволяє проникнення у систему нормативних актів нечинних, незаконних нормативно-правових актів або окремих його норм та не допускає врегулювання суспільних відносин нечинними актами. Таким чином, будь-який громадянин повинен знати, що державна реєстрація нормативно-правового акта повинна підтверджуватись відповідним штампом із написом встановленого зразка про державну реєстрацію.

Узагальнюючи все вищесказане можна стверджувати, що будь-яке суспільство потребує впорядкування свого розвитку та життєдіяльності. Інакше воно буде роздробленим та хаотично розвиваючим. Усі процеси в державі повинні проходити в рамках права. Саме в нормативно-правовому акті виражається більшість норм, які регулюють найбільш важливі суспільні відносини та інтереси населення. В цьому і заключається головне значення нормативно-правого акту.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про нормативно-правові акти» від 21 січня 2008 р. - № 1343-2.

. Конституція України від 28 червня 1996 року, прийнята на 5-тій сесії Верховної Ради.

. Кримінальний Кодекс України(із змінами та доповненнями станом на 20 вересня 2009 року). Уклав Тютюгін Володимир Ілліч, 9 с.

. Балабанов К.В. Вісник Маріупольського державного університету. 2010 - 54 с.

. Веденеев Ю.А. Проблемы государства и права. Статья - 12 с.

. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності - 2005. - 22 с.

. Гримасюк П.О. Нормативно-правові акти делегованої правотворчості, як джерело права. 2009. Випуск 45 - 65 с.

. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Теорія держави і права. 2008. - 134 с.

. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів україни. 2003.: Навчальне посібник - 19 с.

. Забігайло В.Д. Ієрархія нормативно-правових актів як гарантія забезпечення верховенства права//Український часопис міжнародного права. 2002 - № 2 - 12 с.

. Заєць А.П., Зайчук О.В., Оніщенко Н.М., Журавський В.С., Копиленко О.Л.,Бобровник С.В., Пархоменко Н.М., Тарахонич Т.І., Власов Ю.Л. Теорія держави і права: Академічний курс. 2006. - 345 с.

. Карабань В.Я. Щодо підстав виходу за межі букви актів законодавства при їх тлумаченні та застосуванні//Актуальні проблеми держави і права. 2007. - випуск 31 - 39 с.

. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник Львів: «Новий світ-2000», 2003. - 331 с.

. Коваленко А.И. Теория государства и права. 1994. - 186 с.

. Козловський А. А., Тихомиров О. Д., Шмельова Г. Г. Загальна теорія держави і права// Право України - 2000, №4 - 124 с.

. Кравченко М.Г. Поняття, ознаки і сутність правового закону//Державо і право: юридичні і політичні науки - 2007. - випуск 37 - 82 с.

. Крестовська Н. М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. - 248 с.

. Основи права. Під редакцією Лазарева В.В. Наука, 1996 - 432с.

. Теорія держави і права. Підручник Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д., Ковальський В.С. Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.

. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України// Право України - 1993. - №12 - 54 с.

. Оборотов І.Г. Генезис темпоральних особливостей джерел права//Правове життя сучасної України. 2006. - 23 с.

. Погребняк С.П. Вісник академії правових наук. 2005 - № 2 - 48 с.

. Процюк І.В. Види законів в Україні//Проблеми законн. 2002. - ви-ск - 52 - 8 с.

. Свірський Ю.В. Місце регламенту Верховної Ради України в системі нормативно-правових актів. Держава і право//Юридичні і політичні науки. 2009. - випуск 45 - 190 с.

. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник .- К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ. 2009 - 366 с.

. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005 - 378 с.

. Тарасюк Т.М. Підзаконні акти як джерела права//Правове забезпечення - 2010. - 248 с.

Зміст Вступ Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта Розділ 2. Ієрархія та види нормативно-правових актів .1 Класифікація нормативн

Больше работ по теме: