Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ "ПриватБанк"

 















Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ «ПриватБанк»


1. Теоретичні основи організації та функціонування ринку банківських послуг


.1 Сутність та характерні особливості ринку банківських послуг


Сучасний ринок фінансових послуг банків оперує наступними взаємоповязаними термінами: «банківський продукт», «банківська операція» та «банківська послуга». Слід визначити, що в законодавчих джерелах, науковій та учбовій літературі з питань банківської діяльності в Україні існують різні методологічні підходи до визначення сутності та взаємозвязку цих термінів. Передусім, це пов'язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно і в єдиному пакеті, а визначення терміну «банківський продукт» запозичено в термінології маркетингу та не має віддзеркалення в жодному з законодавчих документів України.

Так, згідно визначень роботи [54, c. 127]:

. Банківські операції це саме практичні дії (упорядкована, внутрішньоузгоджена сукупність дій) працівників банку в процесі обслуговування клієнтів (надання йому замовленої конкретної послуги), форма втілення в дійсність банківського продукту. Тут слід мати на увазі, що сам банківський продукт не що інше, як банківська технологія, тобто певне вміння співробітників банку, яке може застосовуватися, якщо це потрібно клієнтам, але може і не використовуватися, залишаючись в «резерві».

. Банківська послуга як товар це невідчутна, нематеріальна дія або виконання роботи, що не супроводжується володінням чимось матеріальним. Звичайно такі дії або види робіт відбуваються в момент безпосереднього контакту виробника банківської послуги та її споживача. З цих причин, на думку фахівців, якість банківської послуги має відношення до інтерактивного процесу, що відбувається між банком і клієнтом.

Тому банківську послугу можна охарактеризувати як виконання банком певних дій в інтересах клієнтів. Однак у зв'язку зі значним розширенням сфери банківської діяльності останнім часом з'явилися нетрадиційні види «банківських продуктів», безпосередньо не пов'язані з наданням послуг (купівля-продаж фінансових зобов'язань банку, що вільно обертаються на фондовому ринку, тощо).

Згідно методологічних визначень роботи [57, c. 36]:

. Банківська операція це будь-яка дія банку, яка знаходить своє відображення в його облікових реєстрах.

. Банківську послугу можна охарактеризувати як операцію банку (дію банку), яка виконується в інтересах клієнта.

Таким чином, поняття банківської операції охоплює значно ширше коло дій банку. Кожна банківська послуга є одночасно однією або сукупністю кількох банківських операцій, але не кожна банківська операція набуває характеру банківської послуги.

В Енциклопедії банківського маркетингу [33, c. 72]:

. Банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів тощо.

. На противагу цьому банківські послуги трактуються як певний набір дій банківської установи, які здійснюються на замовлення та в інтересах клієнтів у сфері грошово-кредитних відносин без залучення додаткових резервів. Надання послуг, як правило, оформляється угодою між банком та клієнтом-замовником і приносить банкові дохід.

Згідно класифікаційних визначень наукової роботи [30, с. 21]:

. Банківська послуга це набір упорядкованих дій банку, які безпосередньо не пов'язані з формуванням та використанням ресурсів банку і не несуть ризику їх втрати, або ризик втрати ресурсів банку є обмеженим. Основною формою оплати банківських послуг є комісії. В роботі виділений ряд критеріїв, які відрізняють поняття банківських послуг від банківських операцій (табл. 1.1 [30]), основними з них є формування та використання банківських ресурсів та фактор ризику, на основі яких можна дати визначення банківської послуги.


Таблиця 1.1. Основні відмінності банківських операцій від банківських послуг

КритерійХарактеристика банківської операціїХарактеристика банківської послуги1. Формування та використання ресурсівАктивні операції пов'язані з використанням ресурсів банкуПослуги безпосередньо не пов'язані з формуванням та використанням ресурсів.2. Збільшення вимог та зобов'язань банкуАктивні операції, як правило, збільшують вимоги, а пасивні зобов'язання банку щодо третіх осібПослуги, як правило, не збільшують ні вимоги, ні зобов'язання банку3. Ризик втрати активів банкуПри проведенні операцій банк несе ризик втрати активів та неотримання запланованих доходів від проведення даної операції. Активним операціям притаманний кредитний, процентний ризик, валютний, портфельний, правовий, операційний.Не притаманний. Найбільш небезпечний операційний ризик (помилки при наданні послуг).4. Використання основних засобівРівень використання основних засобів, як правило, незначний. Переважно це комп'ютери та засоби зв'язку.Значна кількість послуг передбачає використання спеціальних, часто дорогих основних засобів (інкасація броньовані автомобілі, збереження цінностей сейфи та систему охорони).5. Формування резервівОперації вимагають формування резервівНе передбачають формування резервів6. Вивчення контрагента і зовнішнього середовищаАктивні операції обов'язково передбачають вивчення контрагента та/або ринку.Не має принципового значення.7. Відношення до ВВПДоходи від операцій відносяться до проміжного споживання і лише частково включаються у ВВПДоходи від послуг відносяться до кінцевого споживання і включаються в ВВП8. Ступінь самостійностіОперація є самостійним банківським продуктом. Її проведення не обумовлює обов'язкового надання банківських послуг.Існує група послуг, яка пов'язана з проведенням банківських операцій (напр. інкасація готівки з подальшим зарахуванням на рахунок банку)

Всі вищенаведені наукові трактування термінологій «банківський продукт», «банківська операція» та «банківська послуга» перехрещують законодавчі визначення статей 4751 Закону України «Про банки та банківську діяльність» [1] (актуальним станом змін на 18.09.2012).

Згідно з ст. 47 «Види діяльності банку» Закону України «Про банки та банківську діяльність» [1] на підставі банківської ліцензії банки мають право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

До банківських послуг належать:

) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами агентських договорів.

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо (види діяльності не віднесені до банківських та фінансових послуг):

) інвестицій;

) випуску власних цінних паперів;

) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Статтями 4951 Закону [1] обумовлені терміни «кредитні операції», «інвестиційні операції» та «розрахункові банківські операції», до яких віднесені:

Стаття 49. Кредитні операції:

а) вищеозначена банківська послуга розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

б) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

в) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

г) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

д) лізинг.

Стаття 50. Прямі інвестиції банків. Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 51. Розрахункові банківські операції. Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті (банківська послуга, означена вище). Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Таким чином, Закон України «Про банки та банківську діяльність» [1] не розділяє окремо терміни «банківська послуга» та «банківська операція».

Це відповідає визначенню роботи [73, c. 87]:

. Традиційно суть банківської операції зводиться до комплексу взаємопов'язаних дій банку і клієнта, які здійснюють від імені банку і передбачають переміщення коштів для вирішення конкретного фінансово-економічного завдання;

. Банківські послуги це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Тобто, банківські послуги існують нерозривно з банківськими операціями, як єдиний процес, та можуть надаватись окремо.

Учені-економісти А. Мороз, М. Савлук та ін. автори підручника «Банківські операції» вважають, що банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно, однак між ними існують суттєві відмінності [24, c. 144]:

. Банківські послуги відрізняються від операцій банку за своїм змістом. Вони не збільшують банківські вимоги чи банківські зобов'язання, слабо посилюють їх ризики, не передбачають формування нових резервів. Плата за послугу встановлюється у формі комісійної винагороди. Види банківських послуг розрізняються набором пов'язаних між собою за певним критерієм процедур, що здійснює банківська установа, які можна об'єднати в одну групу з єдиною назвою, наприклад, ліцензовані, неліцензовані, чисті, комісійні тощо.

. Більшість учених-економістів переконана, що банківські послуги є різновидом банківських операцій, або що банківська операція є різновидом банківської послуги.

. Основу «банківського продукту» формують різного роду послуги. До основних банківських послуг належать: залучення коштів і подальше їх розміщення у кредитному, інвестиційному та інших портфелях. Від різниці у процентах за цими послугами банки й одержують найбільший прибуток. Проте навіть у межах цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.

. Первинною у банківській діяльності є банківська операція, яка супроводжує надання банком тієї чи іншої послуги, що, в кінцевому підсумку, є продуктом банківської діяльності. Отже, продуктом банку є різного роду послуги. Коло банківських продуктів може збільшуватись також і завдяки тому, що надання цілком однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.

Таким чином, існування окремих ринків банківських операцій та банківських послуг, згідно гіпотезі автора [30], викладеній в табл. 1.1, є вельми спірним та не підтверджується законодавчими документами по організації діяльності банківської системи України. Офіційні документи Національного банку України розділяють всі здійснювані операції банків на [15, c. 9]:

процентні;

комісійні;

торговельні;

операції з власністю, інвестиціями та правами на власність;

інші операції, до яких відносять нарахування та стягнення штрафів, пені та інших.

Відповідно з [15], при здійсненні процентних операцій (депозитні, кредитні операції) супутні технологічні банківські послуги надаються безплатно, а їх вартість автоматично враховується в процентних доходах та процентних витратах. Тобто, до банківських платних послуг слід відносити комісійні операції, обумовлені Планом рахунків банків [15], а статус кваліфікації інших операцій банку є невизначеним. Невизначена також технологія класифікації та обліку операцій, які виконуються програмно-технологічними компютерними системами банку, оскільки сьогодні ці комплекси виконують як чисті касово-розрахункові операції (тобто надають банківські послуги), так і кредитно-депозитні операції (виконують процентні операції в автоматичному режимі, надаючи при цьому супутні банківські послуги обслуговування засобів карткових платежів чи віддалених систем «електронних» платежів).

Таким чином, при викладені матеріалів дипломного дослідження, будемо притримуватись класифікації «Банківський продукт» = «Банківська послуга»+» Банківська операція».

Банківська послуга це комплекс інтерактивної взаємодії банківського службовця чи банківського машинного комплексу самообслуговування з клієнтом, який супроводжує документарне (чи «електронне») оформлення права клієнта на придбання банківського продукту, що фіксується виконанням в реєстрах банку банківської операції по руху готівкових чи безготівкових коштів між клієнтом та банком;

Відповідно, ринок банківських послуг це ринок індивідуальних технологій банків по наданню послуг клієнтам при придбанні їми банківських продуктів (комплексних послуг) і виконанні банками відповідних грошово-облікових банківських операцій;

Існують особливі риси ринку банківських послуг, до яких можна віднести: існування його лише в грошовій формі; значний вплив суб'єктивного чинника на його розвиток; пряма залежність його стану від розвитку ринків, які він обслуговує та інші.

Ринок банківських послуг це специфічна сфера економічних відносин, функцією яких є організація попиту і пропозиції на банківські продукти.

Інфраструктура ринку банківських послуг це сукупність організаційно правових форм, які обслуговують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно фінансові інститути. Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральні і комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути, інформаційні технології і засоби зв'язку, консалтингові компанії, офшорні зони тощо.

Ринок банківських послуг є однією із важливих і невід'ємних складових сучасної ринкової економки. Тому сьогодні зростає інтерес до різних аспектів діяльності банків та методів управління ними. Банки поступово перетворилися у основних посередників у перерозподілі капіталів, у забезпеченні безперервності процесу економічного відтворення. Умови зростаючої конкуренції і комерціалізації діяльності диктують необхідність реорганізації структур, розробки гнучких ринкових стратегій, проведення сегментації ринку банківських послуг, розвитку нових його сегментів, послуг та методів обслуговування.

З точки зору продуктової структури ринок банківських послуг являє собою сукупність пропонованих для продажу банківських послуг. Це обумовлює виділення у його структурі певних сегментів, що відповідають окремим групам банківських продуктів: ринок кредитних продуктів; ринок інвестиційних продуктів; ринок розрахунково-касових продуктів; ринок депозитних продуктів та інші ринки банківських продуктів [50, c. 62].

Банківським послугам властиві певні специфічні характеристики [69, c. 29]:

невідчутність;

невіддільність;

непостійність якості;

незбереженість.

Невідчутність банківської послуги полягає в тому, що її не можна побачити, продемонструвати, спробувати, відчути або транспортувати. Послугу неможливо придбати наперед. Відсутність відчутних характеристик послуги до початку її реалізації збільшує невизначеність банківського продукту.

Невіддільність банківської послуги означає, що її не можна відокремити від джерела надання незалежно від того, чи надається послуга людиною, чи машиною. Складовою частиною надання послуги вважається і сам контакт з споживачем. Виробництво, продаж і споживання банківської послуги здійснюється одночасно.

Непостійність якості полягає в різноманітності і нестандартності банківської послуги. Залежно від часу, місця надання, типу споживача та багатьох інших факторів якість послуг коливається в дуже широких межах.

Незбереженість послуги полягає у тому, що її неможливо виробляти наперед і зберігати з метою подальшої реалізації.


1.2 Сутність та класифікація банківських послуг


Банки надають клієнтам різноманітні послуги, їх об'єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш поширеною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо [54, c. 102].

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Це, зокрема: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення грошових цінностей; ведення рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті; залучення депозитів юридичних і фізичних осіб; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо.

Чистими називаються послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок. Наприклад, здійснення розрахунків за власні кошти клієнтів, інкасові послуги, інкасація готівки, касове обслуговування та ін. Сурогатними називаються послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку, хоч на момент надання послуги такого впливу не відбувається. Наприклад, гарантії, підтверджені акредитиви, непокриті чеки, аваль і акцепт векселів тощо.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні. Це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, розміщення цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо.

Гонорарними називаються послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультаційні та деякі інші послуги.

До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісією, сплаченою при організації даної послуги. Прикладом такої послуги є видача клієнтам готівки за рахунок купленої в інших банків або в установі НБУ. Спред виникає лише тоді, коли банк використовує сторонніх (третіх) осіб при наданні послуг клієнтам.

До балансових належать послуги, що обліковуються на балансових рахунках (кредитні, інвестиційні, валютні операції). Ці послуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними. Послуги, що не обліковуються на балансових рахунках, відносять до позабалансових (гарантії, поручительства, консультації), їх надання не супроводжується вкладенням або залученням коштів.

Ринок банківських послуг в Україні перебуває на стадії формування. Найбільшим попитом користуються послуги розрахунково-касового характеру, депозитні та кредитні послуги. Проте з розвитком ринкових відносин з'являється попит і на такі послуги, як фінансовий лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги.

Швидко розвивається попит на послуги банків у сфері обігу цінних паперів: купівля-продаж цінних паперів за заявками клієнтів, розміщення емісії цінних паперів тощо. Банки, виконуючи функції трасту (довірчі операції), можуть: обслуговувати облігаційні послуги; здійснювати тимчасове управління справами компаній на випадок їх реорганізації чи ліквідації; надавати послуги депозитарію (зберігання акцій, за якими акціонери передали право голосу уповноваженим представникам); здійснювати розпорядження активами; інвестувати кошти клієнта у визначені ним види активів; управляти коштами благодійних фондів та ін.

Банківську послугу з однієї сторони можна охарактеризувати як форму задоволення потреб клієнта, а з погляду організації банківської діяльності як певний порядок взаємопов'язаних організаційних, інформаційних, фінансових та юридичних заходів, прив'язаних до місця та часу виконання і об'єднаних в єдину технологію [69, c. 28].

Банківські послуги можна охарактеризувати такими показниками [40, c. 23]:

. Якість банківських послуг (зручність, безпека і надійність, вартість послуги, оперативність в поданні і т.д.).

. Ширина продуктового ряду (базовий асортимент банківських послуг) це кількість основних видів послуг, які банк може запропонувати клієнтам.

. Глибина асортименту послуг це число варіантів і модифікацій певного виду послуг, які орієнтовані на конкретні запити окремих груп банківських клієнтів. Зазначений параметр продуктового ряду банку дозволяє достатньо чітко ідентифікувати продукти кожного банку.

Послуги, що надаються банками, умовно поділяються на чотири типи (табл. 1.2): стратегічні, поточні, оперативні, спеціальні.


Таблиця 1.2. Основні типи банківських послуг і банки, що їх надають [67]

Типи банківських послугНадаються центральним банкомНадаються комерційним банком1. Стратегічні Дозволяють клієнту банку розробити та досягти істотних стратегічних перетворень у характері, напрямках і масштабах діяльності або способі життяГрошова політика та емісія; забезпечення ресурсів для фінансування наукових досліджень і розвитку стратегічно важливих галузей; підтримка купівельної спроможності та валютного курсу національної грошової одиниці, надання й анулювання банківських ліцензій; оголошення банкрутстваІнвестиційні кредити, розміщення позик, пластикові картки, синдиковані позики, злиття та поглинання банків, заставні операції, ощадні рахунки; формування промислово-фінансових груп2. Поточні Дозволяють клієнту банку оптимальним чином досягти цілей, поставлених у річному планіБанківський нагляд; контроль за дотриманням нормативів; облік векселів; інформування уряду; грошовий обіг; валютні резервиСпоживчий кредит; незабезпечений кредит; операції на грошовому ринку; депозитні рахунки; бюджетні рахунки; чековий кліринг3. Оперативні Дозволяють клієнту банку підготуватися та швидко вирішити незаплановані проблемиНадання кредитів банківським установам; підтримка валюти; дії з забезпечення нагляду; переговори з МВФ про надання кредитівДепонування, застава цінностей; забезпечені кредити; страхування життя; страхування кредитів; факторинг; лізинг4. Спеціальні Дозволяють клієнту с одержати професійну допомогу в непередбачених кризових ситуаціяхГарантії заощаджень клієнтів; гарантії по банкнотах; підтримка банку; підбір керівних кадрівРефінансування; вторинні застави; обсяг страхової відповідальності; продаж послуг

Спрямованість на задоволення потреб клієнта є важливим критерієм. Банківські послуги за цим класифікатором поділяються на три рівні. Перший рівень це основні банківські послуги, які в дійсності і купує клієнт. Другий її рівень це банківські послуги в реальному виконанні, тобто поточний асортимент банку. Третій рівень це розширені банківські послуги, спрямовані на формування дружніх відносин з клієнтом, надання йому різнобічної допомоги.

Класифікація банківських продуктів і послуг наведена на рис. 1.1. Згідно з наведеною класифікацію банківські продукти групуються з точки зору функціонального призначення банків, а саме: платіжно-розрахункові продукти, ощадно-капіталотворчі продукти, кредитно-інвестиційні продукти.


Рисунок 1.1. Класифікація банківських продуктів і послуг [73]


Платіжно-розрахункові банківські продукти це сукупність банківських послуг посередництва при платежах і розрахунках.

Ощадно-капіталотворчі банківські продукти це сукупність банківських послуг з мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у реальний позиковий капітал.

Кредитно-інвестиційні банківські продукти це сукупність банківських послуг щодо створення кредитних засобів.

Ознакою групування послуг для платіжно-розрахункових банківських продуктів є посередництво при платежах і розрахунках, для ощадно-капіталотворчих банківських продуктів мобілізація грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у реальний позиковий капітал, для кредитно-інвестиційних банківських продуктів створення кредитних засобів. Наведені ознаки групування дають можливість визначити відповідні банківські послуги.

Банківські послуги посередництва при платежах і розрахунках це коло розрахунково-касових і посередницьких операцій комерційного банку.

Банківські послуги з мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у реальний позиковий капітал це коло депозитних, міжбанківських, емісійних і комісійних операцій комерційного банку (рис. 1.1).

Банківські послуги щодо створення кредитних засобів це коло кредитних, інвестиційних і засновницьких операцій комерційного банку.

На підставі загального поняття банківської операції визначимо відповідні операції комерційного банку у наведеній класифікації (рис. 1.1) [73].

Розрахунково-касові операції це сукупність процедур, які забезпечують зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученням власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видачу готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Посередницькі операції це сукупність процедур щодо розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку щодо роботи з фондовими цінностями, іноземною валютою, інших дій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники різних сторін фінансових угод.

Депозитні операції це сукупність процедур із залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані.

Міжбанківські операції це сукупність процедур з не депозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від Національного банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; процедур з надання позик банкам та розміщення депозитів у Національному банку.

Емісійні операції це сукупність процедур з формування власного капіталу та недепозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції це сукупність процедур консультування, інформування, аудиту, обліку, страхування, фінансового менеджменту та інших процедур, які дають можливість банку отримати невідсоткові доходи у вигляді комісії.

Кредитні операції це сукупність процедур з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

Інвестиційні операції це сукупність процедур з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Засновницькі операції це сукупність процедур із безпосередньої участі комерційного банку у створенні нових господарюючих суб'єктів.

Таким чином, банківський продукт конкретизується сукупністю банківських послуг, а банківська послуга сукупністю операцій. Цей підхід до класифікації банківських продуктів і послуг сприяє ефективності оцінки позицій досліджуваної на предмет внесення змін послуги в системі банківських продуктів.

Для оперативного здійснення розрахунково-касових операцій банки використовують високотехнологічні банківські системи, які дозволяють дистанційно управляти рахунками і банківськими операціями в режимі on-line. На базі таких систем створюються спеціальні продукти кеш-менеджменту, які дають можливість корпоративним клієнтам оптимізувати процес управління своїми грошовими потоками.

Кеш-менеджмент це інноваційний комплексний продуктовий пакет банку для корпоративних клієнтів, який містить кеш-пулінг, договірне списання кредитної заборгованості (Direct Debit), довгострокове доручення (Standing Order) і дозволяє:

дистанційно управляти рахунками і банківськими операціями в режимі online;

значно знизити витрати на кредитування через оптимальне використання власних внутрішніх ресурсів;

оптимізувати доходи від власних внутрішніх ресурсів;

підвищити контроль над фінансовими потоками філій, дочірніх компаній;

автоматизувати погашення кредитів і регулярні платежі;

знизити витрати та ризики на проведення банківських операцій.

Кеш-пулінг це автоматичне зрівнювання сальдо рахунків філій (дочірніх компаній) через рахунок головної компанії шляхом концентрації позитивних залишків і погашення негативних залишків рахунків групи.

Кеш-пулінг дозволяє:

здійснити значне зниження витрат на овердрафти завдяки компенсації негативних залишків за одними рахунками позитивними залишками за іншими;

оптимізувати фінансування філій/дочірніх компаній через використання групового овердрафту;

заощадити час і скоротити витрати завдяки автоматизації операцій;

центральному казначейству головної компанії отримати повний контроль над фінансовими потоками філій (дочірніх компаній);

вивільнити локальних менеджерів від необхідності вирішення питань управління грошовими потоками філій (дочірніх компаній);

забезпечити високі обсяги вкладень коштів завдяки концентрації всіх коштів на одному рахунку.

Автоматичні платежі корпоративних клієнтів здійснюються шляхом використання договірного списання кредитної заборгованості (Direct debit) та довгострокового доручення (Standing Order).

Банки пропонують корпоративним клієнтам ряд депозитних програм з ефективного розміщення тимчасово вільних коштів, які передбачають гнучкі умови та постійну інформаційну підтримку. Поширеними депозитними програмами є строковий депозит, депозитна лінія, депозитна лінія плюс, гнучкий строковий депозит, овернайт.

Стандартні програми кредитування: кредитна лінія (мультивалютна кредитна лінія); овердрафт; автокредит; програма кредитування на придбання обладнання; програма кредитування для придбання нерухомості; фінансування оборотного капіталу за ринковою ставкою; торгове фінансування; проектне фінансування; кредитування групи.

Вітчизняні банки пропонують корпоративним клієнтам такі види документарних операцій:

випуск імпортних акредитивів, як покритих, так і не забезпечених грошовим покриттям, підтверджених першокласними банками;

обслуговування експортних акредитивів, що надходять на користь клієнта відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів, а саме авізування та їх підтвердження;

використання такої форми забезпечення контрактних зобов'язань між клієнтом та його партнерами як гарантія шляхом випуску прямих або підтверджених першокласними банками гарантій.

Окрім безпосереднього виконання документарних операцій, корпоративним клієнтам пропонуються:

консультаційні послуги при складанні проектів договорів, що передбачають документарні форми розрахунків;

послуги з розробки схем розрахунків та допомогу в оформленні товаросупроводжуючих документів;

сприяння у розробці нестандартних видів документарних операцій, таких, як переказні, револьверні, резервні акредитиви, різні форми банківських гарантій.

Із метою максимального задоволення потреб корпоративних клієнтів у банках діють центри проектного фінансування, центри торгового фінансування, центри обслуговування міжнародних компаній.

Провідні банки України пропонують корпоративним клієнтам різні схеми фінансування експортних та імпортних контрактів; мають широку мережу кореспондентських рахунків у багатьох іноземних банках, що дозволяє ефективно підтримувати та фінансувати торгові операції клієнтів.

Деякі банки пропонують інноваційні банківські продукти і послуги, які дозволяють отримувати вищий прибуток шляхом покупки акцій інвестиційних фондів. Для цього продуктовою політикою передбачене створення інвестиційних програм.

Продуктова політика банків містить розробку депозитних програм для фізичних осіб. Такі програми є унікальними для кожного банку і передбачають надання клієнтові можливості самостійно підвищувати процентну ставку за своїм депозитним вкладом. Умови програм є конфіденційними. Докладну інформацію про умови програм клієнт може отримати не через телефонну консультацію або Інтернет-сайт, а тільки особисто відвідавши відділення банку.

Комерційні банки надають фізичним особам послуги з розміщення тимчасово вільних грошових коштів на банківських вкладах на вигідних умовах у національній та іноземній валютах.

Головні переваги депозитних програм такі:

можливість розміщення коштів у національній та іноземній валютах (доларах США, євро);

можливість захисту розміщених коштів від валютних ризиків за допомогою послуги з конвертації вкладу в іншу валюту протягом дії депозитного договору;

вклади з різними режимами виплати відсотків (щомісячним, наприкінці терміну дії депозитного договору);

процентні ставки, фіксовані на весь час дії договорів;

кожному вкладнику за бажанням надається пластикова картка у межах програми пакетного обслуговування для отримання нарахованих відсотків за вкладом на картку;

можливість внесення коштів на депозитний вклад готівковим і безготівковим шляхом.

Намагаючись трансформувати депозитні продукти для фізичних осіб комерційні банки пропонують депозити, які поєднують можливість накопичувати, заощаджувати, отримувати дохід і при цьому вільно розпоряджатися коштами тоді, коли потрібно клієнту. Отже, сучасні депозитні продукти дозволяють клієнтові:

розміщувати кошти на будь-який зручний для нього період;

мати постійний доступ до рахунку без обмежень щодо мінімального строку, зниженої процентної ставки або нарахування комісій при достроковому знятті;

щомісячно отримувати додатковий дохід у вигляді нарахованих процентів за підвищеною ставкою, розмір якої порівняний з дохідністю строкового депозиту;

почати накопичення всього, наприклад, з 10 гривень, 10 доларів США або 10 євро;

оформити депозит з видачею міжнародної платіжної картки або без неї;

користуватися депозитними коштами 24 години на добу 7 днів на тиждень в мережі банкоматів по всій Україні;

розраховуватися карткою за товари та послуги в торговельних мережах в Україні та за кордоном;

не витрачати час на похід до банку та довгу процедуру оформлення дострокового розірвання договору, замовлення коштів;

поповнювати депозит у будь-який час в будь-якому відділенні банку по всій Україні.

Для зручності клієнта здійснюється безкоштовне відкриття пластикової картки, на яку можуть перераховуватись відсотки за вкладом, а по закінченню строку дії депозитної угоди основна сума депозиту. Крім того, вкладники можуть взяти участь в заохочуючих програмах банку та отримати додаткове підвищення процентної ставки за вкладом. Комерційні банки пропонують клієнтам повний спектр послуг з розрахункового та касового обслуговування поточних рахунків у національній та іноземній валютах. Для зручності обслуговування клієнтів створені системи телебанкінгу та Інтернет-банкінгу, які дозволяють розпоряджатися вільними грошовими коштами без відвідування банку. Окрім цього, зазначені системи дозволяють банкові обслуговувати клієнтів у різних регіонах України.

Види розрахунково-касових послуг для фізичних осіб:

відкриття та ведення рахунків у національній та іноземній валютах;

безготівкові розрахунки;

операції з готівковими коштами;

надання виписки про стан рахунка клієнта.

Відкривши поточний рахунок у гривнях клієнт отримує можливість проводити такі операції:

зняття готівкою грошових коштів, які надходять на поточний рахунок у готівковій та безготівковій формах;

безготівкові розрахунки з юридичними та фізичними особами, у тому числі комунальні платежі;

приватні грошові перекази на користь фізичних осіб в Україні та поза її межами;

отримання на поточний рахунок заробітної плати, пенсії, різних видів матеріальної допомоги та інших виплат;

отримання інформації про залишок та рух коштів на рахунках з будь-якої точки світу за допомогою послуг віддаленого управління рахунками.

Послуги віддаленого управління рахунками є інноваційним елементом розрахунково-касових послуг для фізичних осіб, а саме: система віддаленого банківського обслуговування StarAccess (система «Банк через Інтернет») для фізичних осіб і корпоративних клієнтів; система «Клієнт-Банк»; мобільний банкінг; SMS-банкінг.

Продуктовою політикою комерційних банків передбачені заходи, спрямовані на постійне удосконалення кредитних продуктів і послуг. Фізичним особам кредити видаються у гривнях, у доларах США та євро. Максимальний термін кредитування залежить від мети кредитування:

кредит для придбання житла до 2130 років;

кредит для придбання автомобіля до 7 років;

споживчий кредит до 210 років;

за програмою мікрокредитування до 7 років;

беззаставний кредит на купівлю товарів та послуг до 4 років.

Більшість банків надає кредити на споживчі цілі під заставу будь-якого ліквідного майна (нерухомість, автотранспорт, грошові вклади) для фізичних осіб. Заставою у подібних випадках може виступати: нерухомість; автотранспорт; грошовий вклад у банку; порука третіх осіб (юридичних і фізичних).


1.3 Продуктова політика банку та методи її формування


Під продуктовою політикою розуміють створення нових, вдосконалення існуючих, перевірку і пристосування банківських послуг з метою задоволення виникаючих потреб наявних або потенційних клієнтів банку. При цьому слід відмітити, що розробка та впровадження нового «банківського продукту» завжди потребує розробки нової банківської послуги, але не завжди потребує розробки нової банківської операції [54, c. 305].

Тому в продуктовій політиці можна чітко виділити два структурні елементи:

наявні банківські продукти;

розвиток продуктового ряду банку, який може здійснюватися такими шляхами:

а) зміна структури і параметрів пропонованих продуктів;

б) розширення асортименту послуг шляхом запровадження продуктів, які не використовуються даним банком, але використовуються іншими банками;

в) розробка і впровадження нових для ринку банківських продуктів.

Продуктова політика комерційного банку це сукупність методів та інструментів щодо реалізації інноваційних змін в існуючому продуктовому портфелі банку з метою максимізації банківського прибутку [53, c. 28].

Продуктова політика банків у розрізі корпоративних клієнтів формується за такими принципами [73, c. 82]:

надання високоякісного банківського обслуговування за конкурентоспроможними цінами;

комплексне обслуговування корпоративних клієнтів;

трансформація і розширення спектру фінансових інструментів, продуктів і послуг;

сегментація ринку корпоративних клієнтів за галузевим принципом;

реалізація індивідуального підходу у роботі з клієнтами.

Ефективність реалізації продуктової політики залежить від внутрішніх і зовнішніх можливостей банку. Тому потребують розгляду методи і інструменти аналізу ринкових можливостей комерційного банку та співвіднесення їх із внутрішніми можливостями з метою отримання показників необхідних інноваційних змін у продуктовому портфелі.

Продуктова політика банку є результатом інтеграції сучасних методів контролінгу, маркетингу і менеджменту з метою [54, c. 308]:

з'ясування реального фінансового стану банку, його ринкових позицій, центрів прибутків, проблемних (збиткових) структурних підрозділів, працівників, відповідальних за результати діяльності підрозділу;

з'ясування перспектив розвитку банку;

визначення розміру прибутку, необхідного для розвитку банку;

розрахунку можливих прибутків і витрат на визначену звітну дату, прибутковості окремих фінансових інструментів;

визначення видів банківських продуктів і послуг, які повинні принести прибуток у майбутньому;

визначення міри готовності комерційного банку до кризових ситуацій.

У зв'язку з цим, доцільними для використання при формуванні продуктової політики є методи прогнозування ринку банківських продуктів і послуг, до яких відносять екстраполяцію, експертні оцінки, математичне моделювання та чартизм. Прогнозні оцінки ринкових тенденції здійснюють за такою схемою:

виявлення ринку, що обслуговується (виявлення клієнтів і їх потреб; виявлення продуктів, що задовольняють потреби; визначення і пошук ресурсів для задоволення потреб ринку);

оцінка ринково-виробничих характеристик сегментів (вимоги до банківських продуктів і частота їх придбання; визначення міри концентрації клієнтів і їх фінансових характеристик та мотивів прийняття рішень);

оцінка привабливості ринку (розмір ринку; фактичні і очікувані темпи зростання; тенденції концентрації і потужності клієнтів; важливість послуг для клієнта);

оцінка рівня і характеру ризиків;

оцінка доцільності та ефекту впровадження нових послуг;

оцінка конкурентного середовища.

Постійний моніторинг впливу факторів макрооточення на діяльність комерційного банку сприяє підвищенню точності прогнозних оцінок в процесі реалізації продуктової політики.

Модифікація продуктового портфеля банку та доповнення його принципово новими елементами є основою продуктової політики. Процес розробки і впровадження нових банківських продуктів і послуг містить такі етапи [54, c. 323]:

) пошук і відбір ідей: формулювання ідей, які б задовольнили певні потреби споживачів, ранжування ідей стосовно методів задоволення цієї потреби і в розробці задуму нового продукту;

) визначення економічної ефективності продажу нової послуги: розрахунок прямих та накладних витрат і очікуваних доходів, розрахунок чистої приведеної вартості, розрахунок окупності та рентабельності інноваційного проекту. Розрахунок економічної ефективності нового продукту базується на аналізі беззбитковості, тобто доходи від продажу нового продукту мають бути вищими від витрат;

) розробка технології нової банківської послуги: створення внутрібанківського нормативного документа про продукт, який передбачає визначення послуги, її характеристику і тип потенційного клієнта, правовий статус надання послуги (посилання на законодавчі та нормативні акти), особливості і відмінні ознаки банківського продукту, загальні принципи функціонування продукту та опис дій банку і клієнта при продажу продукту, відображення операцій купівлі і продажу продукту в бухгалтерському обліку та звітності;

) встановлення стандарту якості банківської послуги: стандарт якості подається в технологічній карті послуги. Технологічна карта є документом, який містить детальний перелік операцій, які, відповідно до чинного законодавства та можливостей банку, складають завершений комплекс процедури надання послуг;

) визначення маркетингових складових надання послуги: аналіз потенційних ринків збуту, сегментування клієнтів та визначення місткості кожного з ринків та сегментів, розробка складових елементів поширення нового банківського продукту, оцінка необхідності створення додаткової філійної мережі, або збільшення потужності наявної мережі, визначення каналів поширення інформації про новий продукт, вартість і ефективність їх використання;

) визначення ризиків нового продукту за ринковими, товарними, економічними, фінансовими і збутовими критеріями. До ринкових критеріїв належать: відповідність потребам споживачів; реальний обсяг продажів; стабільність ринків збуту; рівень державного регулювання. До економічних і фінансових критеріїв належать: рентабельність, строк окупності, можливості цінової диференціації та рівень новизни продукту. Товарні критерії нової банківської послуги визначають рівень її конкурентоспроможності, міру ознайомленості з нею потенційних споживачів, можливість створення нової потреби або задоволення існуючої потреби більш раціональним способом. Збутові критерії містять: рівень можливого охоплення діючої мережі банку для продажу послуги; складність заходів для нарощування потужності мережі або її розширення; додаткові канали збуту; характер і масштаби рекламної компанії;

) випробування продукту, що передбачає вирішення таких завдань: визначення місця виведення продукту на ринок; встановлення строку випробування; здійснення пробних продажів лояльним клієнтам; збір і аналіз інформації про пробні продажі; прийняття рішення щодо перспектив нового продукту (широкий продаж, зміна ціни, зміна технології надання, зняття продукту з продажу);

) виведення нового продукту на ринок: забезпечення всіх установ банку необхідною нормативною документацією, технічним і програмним забезпеченням, рекламними матеріалами; проведення навчання персоналу; розробка і проведення ефективної рекламної кампанії з метою стимулювання збуту; масове виведення продукту на ринок;

) моніторинг життєвого циклу нового продукту: контроль за рівнем витрат, за дотриманням плану розповсюдження і стимулювання збуту, контроль за адекватного реакцією на претензії клієнтів, моніторинг реакції конкурентів, аналіз платоспроможності клієнтів, проведення заходів щодо вдосконалення продукту, управління ціною, пошук нових ринків збуту і аналіз впливу продукту на фінансові результати та імідж банку.

Продуктова політика є основою ефективної системи збуту банківських продуктів і послуг. Крім того, інноваційні зміни продуктового портфеля є результатом детального аналізу запитів існуючих і потенційних клієнтів, тому формування продуктової політики пов'язане з визначенням кількісного та якісного складу клієнтської бази.

Із точки зору клієнтської сегментації, заходи продуктової політики банку спрямовані на фізичних осіб, підприємства середнього та малого бізнесу, корпоративних клієнтів, інвестиційний бізнес.

Значний вплив на ефективність продуктової політики чинять фактори внутрішнього середовища комерційного банку, а саме [67, c. 201]:

наявність методичної і програмної баз моніторингу процентних ставок, аналізу продуктового портфеля, типізації клієнтів, аналізу регіональної мережі;

досвід використання методичної і програмної бази на професійному рівні;

досконалість володіння методами прийняття багатокритеріальних рішень щодо інноваційних змін у продуктовому портфелі банку;

досвід використання методів оцінки корпоративного іміджу банку, визначення чинників впливу на позитивний імідж банку, систематизації інформації;

ефективність визначення факторів впливу на диверсифікацію продуктового портфеля банку;

здатність аналізувати, моделювати та контролювати поведінку клієнтів в процесі трансформації банківських продуктів і послуг;

досвід та професіоналізм володіння методами дискримінантного та системного аналізу, прогнозних оцінок.


Таблиця 1.3. Методи формування продуктової політики комерційного банку [54]

МетодХарактеристикаАналіз ринку банківських продуктів і послугМісткість ринку, сегментування ринку, характер попиту, розмір попиту, фактори попиту, вибір ринків для розширення діяльності, визначення впливу факторів макрооточення на трансформацію банківських продуктів і послуг, суб'єкти конкуренції, інформація про конкурентів, оцінка конкурентного середовища (абсолютна і відносна частка ринку і їх тенденції, порівняння якості обслуговування, відносна рентабельність, концентрація клієнтів)Аналіз мікросередовища банкуПрибутковість операцій за сегментами ринку, кредитний / депозитний портфель банку, розробка банківських продуктів і послуг, виявлення і розвиток конкурентних переваг банку, виявлення й усунення слабких сторін банку, оперативне коригування ринкової стратегії банкуАналіз доцільності інноваційних змін у продуктовому портфелі банкуОцінка витрат, очікуваний життєвий цикл, очікувані прибутки, план впровадження нових продуктів, відповідність запитам клієнтів, визначення стадії життєвого циклу, наявність супутніх сервісних послуг, конкурентоздатність продуктуАналіз політики обслуговування клієнтів банкуТипологія клієнтів (юридичні, фізичні, старі, молоді тощо), критерії і мотиви вибору банку і продукту, потенційні потреби клієнтів, наявність потенційних клієнтівАналіз рівня інформаційних технологійНаявність маркетингових програм і планів маркетингу, ймовірність досягнення стратегічних і тактичних цілей трансформації, структура і якість маркетингової інформаційної системи, організаційна структура маркетингових служб, критерії відбору персоналу, розподіл прав і відповідальності, наявність програми стимулювання збуту, канали поширення інформації про банк, рівень і ефективність рекламної діяльності, робота із засобами масової інформаціїАналіз філійної мережіЧисельність і спеціалізація персоналу у філіях, очікувані обсяги послуг, філійна сітка і розміщення філій, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, витрати на обслуговування, пропускна здатність в пунктах обслуговування клієнтів, швидкість обслуговування, нові форми банківського сервісу, наявність стандартів обслуговування (зручність, швидкість, якість)ПрогнозуванняТенденції розвитку ринку банківських продуктів і послуг під впливом політичних, правових факторів, факторів економічної кон'юнктури та ділової активності, інфляційних факторів, стадії життєвого циклу банківських продуктів, цінової політики, конкурентного середовища; фактичні і очікувані темпи зростання ринку; тенденції концентрації і потужності клієнтів; важливість послуг для клієнтаОцінка ризиків реалізації продуктової політики банкуЗа ринковими критеріями: відповідність потребам споживачів; реальний обсяг продажів; стабільність ринків збуту; рівень державного регулювання. За товарними критеріями: рівень конкурентоспроможності банківських продуктів і послуг; міра ознайомленості з ними потенційних споживачів; можливість створення нової потреби або задоволення існуючої потреби більш раціональним способом. За економічними і фінансовими критеріями: рентабельність; строк окупності; можливості цінової диференціації; рівень новизни продукту. За збутовими критеріями: рівень можливого охоплення діючої мережі банку; нарощування потужності мережі або її розширення

Отже, ефективна продуктова політика забезпечує комерційному банку гнучкість, адаптивність, ринкову орієнтацію, готовність до діяльності в умовах невизначеності і ризику, можливість оцінки доцільності впровадження інноваційних банківських продуктів і послуг та ефективного їх використання.

Товарна політика банку є найважливішим елементом маркетингової політики. Від структури, якості, глибини, насиченості та гармонійності товарного асортименту банку багато в чому залежить рівень його конкурентних переваг. Значний вплив на стратегічну ефективність банку при цьому здійснює інноваційна складова товарної політики, що проявляється в періодичному відновленні асортименту.


1.4 Методичні підходи до оцінки ефективності і рівня конкурентоспроможності банківських послуг


У сучасних умовах ринкової економіки банк одночасно виконує функції виробництва, розподілу і споживання банківських послуг. Тобто для отримання та завоювання ринкової ніші банку потрібно не лише звертати увагу на процеси розподілу власної продукції (як це роблять більшість банків), а й починати впроваджувати та розвивати інші, не менш значущі функції. Перш за все, слід звернути увагу на те, що ринок банківських послуг є динамічним, кількість і структура субєктів конкурентного середовища постійно змінюється і врахування цих змін дасть змогу банку отримати виграшні та пріоритетні можливості перед конкурентами. Оцінювання рівня конкурентоспроможності послуг це систематизований аналіз, який включає в себе не лише дослідження стану на певний проміжок часу, а й протягом усього життєвого циклу існування послуги [60, c. 36].

Сьогодні при дослідженні рівня конкурентоспроможності банківських послуг для банків виникають такі проблеми [46, c. 90]:

  • відсутність єдиних методичних розробок з оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг, адже кожен банк виробляє власні послуги, перелік якісних і кількісних характеристик яких є різним. Поряд із цим, дуже важко визначити пріоритетність характеристик, які потрібно враховувати при оцінюванні конкурентоспроможності банківських послуг;

субєктивність оцінки рівня конкурентоспроможності (практично кожна методика використовує експертну, тобто залежну певною мірою від субєкта, оцінку для визначення впливу окремих факторів). При цьому субєктивна оцінка не здійснює негативного впливу. З одного боку, використання досвіду експерта чи групи експертів у певній галузі дає змогу оцінити і в подальшому врахувати специфічні особливості, які неможливо визначити іншими методами. З іншого боку, найчастіше вартість використання експертного методу оцінювання достатньо висока, і банки намагаються знизити собівартість процесів прогнозування за рахунок «зниження якості» експертної групи, що знижує обєктивність розрахунків оцінки;

специфічність банківських послуг. На сьогодні видозміна банківських послуг проводиться в найкоротші терміни і проведення оцінки конкурентного середовища стає набагато складнішим;

мінливість і турбулентність конкурентного середовища. У післякризовий період у структурі конкурентного середовища відбулися зміни значно підвищилася частка непрямих конкурентів, тобто страхових та інвестиційних компаній, недержавних пенсійних фондів та інших, які можуть задовольняти той самий набір потреб споживачів за рахунок товарів-субститутів;

необхідність пошуку оптимуму в координатах «попит пропозиція».

У сучасній літературі існує велика кількість методів оцінювання конкурентоспроможності (рис. 1.2), які відрізняються залежно від підходів до розумінні обєкта дослідження (табл. 1.4).


Рис. 1.2. Підходи до оцінювання конкурентоспроможності послуг [46]


Таблиця 1.4. Підходи до оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг [46]


Диференціальний метод проводиться з метою оцінювання впливу одиничного параметра, що визнається заздалегідь, на загальний рівень конкурентоспроможності банківської послуги. До одиничних параметрів відносять: ціну, географічне розміщення банку, якість обслуговування та багато інших. Слід зазначити, цей метод має свої переваги перед двома іншими: по-перше, це відсутність складності в розрахунках, а по-друге на базі отриманих результатів проводиться прогнозування рівня конкурентоспроможності банківських послуг за окремими параметрами на плановий період. Поряд з цим, недоліком цього підходу можна вважати те, що висновки здійснюються на основі порівняння з попередніми результатами, а отже, за відсутності аналітичних розрахунків за попередній період неможливо побудувати прогноз на запланований період.

Комплексний метод відрізняється від попереднього використанням методики оцінювання впливу групи показників. Найчастіше при використанні цього підходу для кожної групи створюються інтегральні показники і проводиться порівняльний аналіз впливу кожного окремо на рівень конкурентоспроможності банківських послуг. Таким чином, отриманий результат дає змогу зробити висновки щодо взаємозвязку конкурентоспроможності та інтегрального показника, а також визначити стратегічні орієнтири підвищення рівня конкурентоспроможності банківської послуги. Недоліком підходу слід вважати можливість появи недостовірності результатів у звязку із субєктивністю (на етапі присвоєння питомої ваги показникам у відповідних групах) первинних даних.

Мішаний метод оцінювання оснований на поєднанні двох попередніх методів. При цьому першочергово використовується комплексний метод для виявлення потенційних проблем у розрізі аналізу. При ідентифікації взаємозвязків між груповим показником і рівнем конкурентоспроможності банківських послуг проводиться аналіз впливу кожного окремого показника, що були віднесені до цієї групи. Недоліком методу слід вважати масштабність і довготерміновість розрахунків, що не завжди зручно для банку.

Слід зазначити, що конкурентоспроможність банківських послуг на різних сегментах споживчого ринку є абсолютно різною. Тому доцільно проводити розмежування методів оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг залежно від субєктів використання (рис. 1.3).

Як видно з рис. 1.3, основним критерієм для юридичних осіб виступає ціна, оскільки для підприємства не є принциповим, де розташована найближча банківська установа чи на якому рівні здійснюється обслуговування. Якщо зробити припущення, що перелік банківських послуг є константою, то практично всі підприємства намагаються досягти мети: мінімізацію витрат і максимізацію прибутку.


Рисунок 1.3. Оцінювання рівня конкурентоспроможності банківських послуг залежно від субєктів використання та характеру операцій [60]


При цьому ціну можливо розглядати з двох позицій:

як показник витрат, коли банківські послуги виступають як «сировина для виробництва», юридична особа намагається знайти найоптимальніші, за вигідною для себе ціною;

як показник дохідності, коли банківські послуги виступають як «стаття доходу».

Що стосується фізичних осіб, то, поряд із фактором ціни, потрібно виокремлювати такі параметри, які впливають на рівень конкурентоспроможності банківських послуг. До них відносять:

доступність. На сьогодні велика кількість банківських послуг, які мають попит у населення, не завжди перебувають у діапазоні доступності (наприклад іпотечне кредитування);

місце розміщення банку. Для фізичних осіб географічне розміщення банку має важливе значення і впливає на кінцеве рішення щодо придбання банківської послуги. У такому разі основними критеріями вибору місця «купівлі» виступає або територія поблизу місця роботи, або поблизу місця проживання;

часові межі надання банківських послуг. Цей параметр має важливе значення при прийнятті рішення фізичною особою щодо вибору між конкурентоспроможними послугами різних банків. При цьому слід звернути увагу, що зниження часового проміжку щодо оформлення будь-якої банківської послуги може призвести до зниження якості самої послуги;

якість обслуговування. На сьогодні цей параметр є одним із головних при прийнятті рішення щодо «купівлі» банківських послуг. При цьому слід звернути увагу, що обслуговування можна розділити на два види: первинне і поточне. Первинне обслуговування впливає на рішення щодо «купівлі» послугою, поточне щодо довготривалості користування цією послугою;

можливість отримання додаткових послуг.

Визначення рівня конкурентних переваг банківських послуг на певному сегменті ринку повинно враховувати (а не бути елементом) оцінки конкурентоспроможності банку, яка, у свою чергу, повинна давати додаткову інформацію для оцінювання послуги, а не використовувати цей показник у своїх інтересах. При проведенні аналізу також слід ураховувати результати, які банк отримує від проведення маркетингових досліджень, що включають у себе дослідження: ринку за елементами конкурентного середовища, елементів конкурентного ціноутворення, елементів просування і стимулювання (підвищення рівня конкурентоспроможності) товару на ринок банківських послуг та ін.

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що процес оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг повинен включати такі елементи: визначення та оцінювання потреб, які повинні задовольняти послуги, аналіз послуги (її життєвий цикл, основні кількісні та якісні характеристики, які можна змінювати зі зміною потреб споживача), системний аналіз ринку банківських послуг, рівень конкурентоспроможності банку (який прямо впливає на продукт), визначення системи контролю за визначеним процесом.

Банківська послуга окреме економічне поняття, яке характеризує певне коло відносин банків зі своїми клієнтами. В економічній теорії і банківській практиці поняття «банківська послуга» не обґрунтовано ототожнюється з поняттям «банківська операція». На рівні економіки вартість наданих банками послуг, які є кінцевим споживанням, включається до складу валового внутрішнього продукту (ВВП), а операції банків відносяться до проміжного споживання і враховуються у ВВП лише частково в обсязі різниці між процентними доходами та витратами по активних і пасивних операціях. Банківським послугам на відміну від банківських операцій не притаманні процентний, валютний, кредитний, портфельний та інші ризики, вони не пов'язані безпосередньо з формуванням та використанням ресурсів. Тому у законодавчих документах і перш за все Законі України «Про банки і банківську діяльність» необхідно провести чітку межу між банківськими операціями та банківськими послугами, що сприятиме стимулюванню розвитку останніх.


2. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк"


.1 Моніторинг зовнішнього середовища та факторів впливу на розвиток ринку банківських послуг в Україні


До кон'юнктуроутворюючих факторів розвитку ринку банківських послуг в Україні належать фактори, які визначають попит та пропозицію банківських продуктів і послуг.

До факторів впливу на попит належать [74, c. 102]:

основні показники економічного та соціального стану України;

грошові доходи та витрати населення;

темпи зростання грошових доходів та витрат населення;

структура доходів та витрат населення;

індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції;

зміни споживчих цін та цін виробників промислової продукції;

стан ринку праці;

процентні ставки банків за операціями з клієнтами;

корпоративний імідж комерційних банків;

інформованість споживачів щодо спектру банківських продуктів і послуг;

довіра до банківської системи;

якість обслуговування.

До факторів, які впливають на пропозицію банківських продуктів і послуг, належать [74, c. 103]:

основні показники економічного та соціального стану України;

динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку;

стан міжбанківського кредитного ринку;

структура депозитного ринку;

динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб;

міжбанківський депозитний ринок;

процентні ставки рефінансування банків Національним банком України;

процентні ставки на міжбанківському кредитному ринку, депозитному ринку;

стан ринку державних цінних паперів;

офіційний курс гривні;

курс гривні щодо іноземних валют на міжбанківському та готівковому валютних ринках;

операції з іноземною валютою на міжбанківському та готівковому валютних ринках України;

структура готівки в обігу;

вартість цінних паперів у портфелі банків;

правове забезпечення банківської діяльності.

Визначивши основні фактори впливу на розвиток ринку банківських послуг, перейдемо до їх аналізу.

В табл. 2.1 наведені показники динаміки номінального рівня валового внутрішнього продукту, показників доходів та дефіциту Державного бюджету України за даними Держкомстата України [83].

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.1, падіння темпу росту ВВП у 2008 р. та «провал» рівня ВВП України на 15% у кризовому 2009 році не вдалось компенсувати розвитком економіки та частковим ростом ВВП у 2010 2012 рр.


Таблиця 2.1. Динаміка валового внутрішнього продукту, показників доходів та дефіциту Державного бюджету України [83]


у 2010 2012 рр. на рівні зниження темпу щорічного росту офіційної інфляції з «кризового» показника 22,3%/рік у 2008 році до показників 9,1%/рік у 2010 році та зниженням практично до нульового рівня у 2012 році, темп росту реальної заробітної плати (приведеної з врахуванням інфляційного дефлятора) набрав значень 10 11% на рік у 2010 2011 рр. (рис. Г.1);

у 2012 році при практично нульовому офіційному рівні споживчої інфляції (що не відповідає даним по високому темпу зростання цін виробників на свою продукцію) рівень темпів зростання заробітної плати знизився в 5 разів, що привело к падінню рівня наявного доходу на особу;

відповідно, зростання у 2010 році ресурсної бази банків за рахунок росту щорічних сум вкладень населення в 3 рази відносно рівня 2005 2008 рр. поступово зменшилось на 1 третину у 2011 році та зменшилось наполовину у 2012 році;

аналіз сегментів інструментів заощаджень населення та запозичення населенням кредитних коштів у банках показав:

а) у 2005 2008 рр. банківська система Україна масово видавала споживчі кредити населенню з темпом 20 млрд. грн./рік у 2005 році та 115 млрд. грн./рік у 2008 році;

б) після кризового «падіння» у 4 кварталі 2008 року у 2009 2011 рр. спішно повертала кредити, видані населенню;

в) у 2009 2012 рр. ринок заощаджень населення ресурсна база банків мав 2 інструмента: вклади в банках та купівля іноземної валюти.

Результати аналізу фінансової діяльності підприємств та установ секторів економіки України (юридичних осіб) наведені в табл. 2.2 та на графіках рис. Г.5 Г.7 Додатку Г за даними Держкомстата України [83].

Як показує спільний аналіз даних:

з 2006 року Україна живе в умовах негативного сальдо зовнішньої торгівлі, тобто жителі та економіка України кредитують економіки інших держав за рахунок перевищення обсягами імпорту експортних потоків;

з 2006 року почався спад темпів іноземного інвестування економіки України, який у 2010 2012 рр. становить тільки 25% від рівнів 2006 2007 рр.;

з 2006 року обсяг зовнішнього державного боргу України зріс в 2,2 рази за рахунок запозичень іноземних коштів до рівня 80% від ВВП України;

в галузях економіки України з 2008 2009 рр. зафіксований загальний збиток підприємств, а у 2010 2011 рр. тільки промисловість, сільське господарство та торгівля мають загальні прибутки від діяльності, всі інші сектори економіки збиткові (будівництво, операції з нерухомістю, банківська система).

Таким чином, іноземний капітал та прибутки підприємств економіки України є нестійким ресурсним джерелом для розвитку банківської системи України і в післякризовий період вона повинна звернутись до традиційного ресурсного джерела в західних банківських системах заощадження населення.

За результатами 2013 року, банківська система України має наступні зведені характеристики:

. Капітал банків становив 169,8 млрд. грн., або 15,1% пасивів банків.

. Сплачений зареєстрований статутний капітал банків становив 175,4 млрд. грн.

. Зобовязання банків на 01 січня 2013 року становили 957,4 млрд. грн.

Основними складовими зобовязань були:

кошти фізичних осіб 364,7 млрд. грн., або 38,1%;

кошти субєктів господарювання 202,6 млрд. грн., або 21,2%;

міжбанківські кредити та депозити 119,3 млрд. грн., або 12,5%.

. Структура коштів фізичних осіб у банках така:

кошти на вимогу 75,2 млрд. грн., або 20,6%.

. Активи банків України на 01 січня 2013 року становили 1 127,3 млрд. грн., що на 8,92% вище показників на 1 січня 2012 року (1 054,3 млрд. грн.).


Таблиця 2.2. Показники зовнішньоекономічного платіжного балансу, зовнішнього боргу та офіційних валютних резервів НБУ [83]


За результати 3 кварталу 2012 року вперше за 3 роки після фінансової кризи 2008 року банківська система України вийшла на позитивний (прибутковий) результат діяльності (+2,8 млрд. грн.), втративши за період кризи 18 банків та створивши за рахунок прибутку 100 млрд. грн. резервів під ризики активних операцій банків.

Як і показав макроаналіз економіки України у кризовий (2008 2009) та післякризовий (2010 2012) періоди, основою зростання в післякризовий період ресурсної бази залучених депозитів банківської системи є кошти населення:

з 01.01.2010 по 01.10.2012 рр. приріст коштів населення в БС України становить 140 млрд. грн., при цьому 117 млрд. грн. з них це стійкі строкові депозити;

з 01.01.2010 по 01.10.2012 рр. приріст коштів підприємств та установ в БС України становить 66 млрд. грн., при цьому тільки 29 млрд. грн. з них це стійкі строкові депозити.

Рисунок 2.1. Динаміка обсягів залучених банківською системою України коштів підприємств та населення України в 2006 2012 (3 квартали) рр. (побудовано за даними [78])


Таким чином, розвиток депозитних операцій банків України з населенням є пріоритетним напрямком діяльності БС України у 2010 2012 рр. Одночасно, слід відмітити, що БС України у 2009 2012 рр. скоротила на 106 млрд. грн. обсяг кредитів, наданих населенню (в основному за рахунок заборони НБУ кредитування населення в іноземній валюті), а 98 млрд. грн. з вивільнених кредитних активів «заморозила» в внутрішніх резервах ризиків активних операцій (рис. 2.2). Додаткові депозитні ресурси БС України у 2010 2012 рр. використала виключно на нарощування на 130 млрд. грн. кредитів, наданих юридичним особам та на нарощування на 60 млрд. грн. обсягів вкладення коштів в операції з цінними паперами (рис. 2.2).


Рисунок 2.2. Динаміка обсягів кредитування банківською системою України підприємств та населення України, а також вкладення в операції з цінними паперами в 2006 2012 (3 квартали) рр. (побудовано за даними [78])

Як показують результати аналізу динаміки доходів, витрат та чистого прибутку БС України у 2008 2012 рр., наведені на графіках рис. 2.3, збитковість діяльності банківської системи в кризовий та післякризовий період визвано виключно форс мажорним формуванням внутрішніх резервів ризиків активних операцій за рахунок поточних доходів банків, що було тимчасово дозволено спеціальними «антикризовими» постановами Національного банку України [78] в порушення Податкового Кодексу України по формуванню податку на прибуток банків.

Як показує аналіз динаміки приросту резервів ризику в БС України (рис. 2.3) у 2012 році формування «кризових» резервів практично зупинилось, а банки почали зменшувати портфель резервів за рахунок загального покращання стану ризиків кредитних портфелів.


Рисунок 2.3. Динаміка доходів, витрат та прибутковості діяльності банківської системи України в 2006 2012 (3 квартали) рр. (побудовано за даними [78])


Сучасна банкоцентрична модель фінансового ринку України характеризується розподілом активів між банківськими та небанківськими фінансовими установами України, які надають фінансові послуги, наведеному в табл. 2.4.

Аналіз структури розподілу активів серед установ грошово-кредитного ринку України станом на 01.01.2012 р. показує, що банківська система займає підсегмент 93,53%, тобто беззаперечно домінує в сегменті, підтверджуючи нерозвинутість небанківського підсегменту грошово-кредитного ринку України.


Таблиця 2.4. Динаміка розподілу активів між установами України, які надають фінансові послуги [78], [81]


Аналіз структури розподілу активів фондового ринку України станом на 01.01.2012 р. показує, що цінні папери внутрішнього державного боргу України (державні облігації) становлять 15,5% та конкурують з обсягами емітованих облігацій підприємств (17,2%) і обсягами емітованих інвестиційних сертифікатів ІСІ (18,8%). В той же час, аналіз звіту НКЦПФР України за 2011 рік показує [81], що у 2011 році банки України емітували акцій на суму 39,5 млрд. грн. (93% обсягу емісії акцій) для нарощування обсягів статутного капіталу, тобто банківська система України є одним із найбільших учасників фондового ринку України.

Таким чином, сконцентрованість фінансового капіталу України в банківській системі та значна кількість конкуруючих банків, які надають практично однакові банківські послуги населенню, визиває природний розвиток нових банківських послуг, як основний аргумент підвищення конкурентоспроможності та подальшого розвитку банку.

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»


ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» найбільший універсальний міжрегіональний банк України, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності. Головна перевага банку полягає в поєднанні індивідуального підходу в роботі з застосуванням сучасних банківських технологій.

Місія банку: «Забезпечити простий доступ до банківських послуг кожному громадянину країни» [80].

Генеральна мета банку полягає у тому, щоб бути лідером в Україні з надання платіжних та інших банківських послуг населенню і юридичним особам, маючи найкращі показники прибутковості та надійності серед найбільших банків країни [80].

Основна діяльність банку включає операції, визначені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [1] та здійснюється відповідно до:

) Статуту банку, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів [80];

) банківської ліцензії Національного банку України №22 від 05.10.2011 р. на право проведення банківських операцій [80];

) Дозволів №221 від 04.12.2001 р., №222 від 29 липня 2003 р. на право здійснення операцій, визначених п.п. 14 частини 2ї та частиною 4-ю ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [80].

ПАТ КБ «Приватбанк» є міжрегіональним універсальним та системним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території України та за її межами. У звязку з чим має гнучку організаційну структуру управління (далі ОСУ). ОСУ ПАТ КБ «Приватбанк» одна з найбільш прогресивних як серед банків України, так і банків Східної Європи.

По суті вона є комбінованою, тому що містить ознаки широко розповсюджених у світовій практиці видів ОСУ [80]:

) Горизонтальна (площинна) охоплює 3 рівні управління, які виконують різні функції:

-й рівень (вищий) Headoffice (Головний офіс);

-й рівень (середній) Middleoffice (Головні регіональні управління, Регіональні управління, Самостійні філії);

-й рівень (нижчий) Frontoffice (відділення гр. Ф, А, Б, В, Г)

В межах кожного рівня виділяються не більше 3-х ступенів управління (керівники бізнесів (напрямів), їх заступники (керівники департаментів) та спеціалісти).office (ГО) є вищим (провідним) підрозділом системи ПАТ КБ «Приватбанк», який має повну господарсько-економічну та адміністративну самостійність. Управління ГО і системою ПАТ КБ «Приватбанк» в цілому здійснюється Правлінням банку, очолюваним Головою, який делегує ряд своїх функцій заступникам та керівникам бізнесів (напрямів) ГО.office представлений Головними регіональними управліннями, Регіональними управліннями та самостійними філіями. По суті своєї роботи і набору функцій ці 3 види РП нічим (крім назви) між собою не відрізняються.office представлений відділеннями гр. Ф, А, Б, В, Г. Статус (група) відділень визначається залежно від чисельності персоналу та кількості робочих місць продажу у відділенні відповідно до Класифікатора відділень ПАТ КБ «Приватбанк». Основна мета роботи Front-office обслуговування клієнтів. Фактично це повністю бізнесові доходні (що заробляють) підрозділи. У них практично відсутні підтримуючі функції.

) Лінійно-функціонально-штабна включає штаби при Голові Правління Head-office (ГО), а при Директорії ГРУ, РУ та філій Middle-office і крім лінійних широко використовуються функціональні вертикальні зв'язки.

) Дивізіональна клієнто і функціонально-орієнтована включає:

.1) бізнесові доходні напрямки;

.2) бізнесові керуючі (витратні) напрямки;

.3) підтримуючі напрямки.

Крім того, структура управління поділяється на дивізіонально продуктову, дивізіонально регіональну та мережну, проектно-матричну.

Розвиток регіональної мережі філій та відділень є одним з пріоритетних завдань стратегічного розвитку банку, що має суттєвий вплив на показники його діяльності. Регіональна мережа структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» представлена у всіх адміністративно територіальних центрах України та Автономній Республіці Крим, підрозділи банку функціонують також у всіх містах обласного підпорядкування, районних центрах та в найбільш перспективних населених пунктах.

Станом на 01.01.2012 р. до складу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» входять:

Головний офіс, розташований у м. Дніпропетровськ Україна;

Регіональні підрозділи у складі 35 філій, у тому числі філія на Кіпрі, та 3362 відділення;

Представництва: м. Київ, Україна; м. Москва, РФ; м. Алмати, Республіка Казахстан; м. Лондон, Великобританія; м. Пекін, КНР.

Як показує аналіз даних:

.Обсяг валюти балансу банка з 01.01.2008 до 01.10.2012 зріс в 2,9 рази (з рівня 56,2 млрд. грн. до рівня 164,4 млрд. грн.), при цьому:

  • за рахунок росту власного капіталу з рівня 5,4 млрд. грн. до рівня 17,7 млрд. грн. (капіталізація прибутку та додаткові емісії з зростанням обсягу статутного капіталу), тобто у 3,38 рази;
  • за рахунок залучення коштів юридичних та фізичних осіб з рівня 50,8 млрд. грн. до рівня 146,8 млрд. грн., тобто у 2,89 рази;
  • Слід відзначити, що зростання сумарних показників валюти балансу банківської системи України (згідно даних, наведених в табл. 2.3) у 2008 2012 рр. є значно меншим:
  • обсяг валюти балансу зріс з рівня 599,4 млрд. грн. до рівня 1 117,5 млрд. грн., тобто у 1,86 рази;
  • обсяг власного капіталу банків зріс з рівня 69,6 млрд. грн. до 164,4 млрд. грн., тобто у 2,36 рази;
  • обсяг залучених коштів юридичних та фізичних осіб зріс з рівня 529,8 млрд. грн. до рівня 953,08 млрд. грн., тобто у 1,9 рази.

Таким чином, у кризовий та посткризовий період на протязі 20082012 рр. найбільший в Україні банк ПАТ КБ «Приватбанк» розвивався динамічніше, ніж сумарно банківська система України і зайняв ще більший сегмент банківського ринку України.

.Найбільший ріст обсягів депозитних операцій (у 3,8 рази) спостерігається в сегменті строкових депозитних операцій з фізичними особами (з рівня 17,7 млрд. грн. станом на 01.01.2008 до рівня 67,3 млрд. грн. станом на 01.10.2012);

3.Середній ріст обсягів поточних депозитних операцій та строкових депозитних операцій з юридичними особами складає 1,7 рази (з рівня 510 млрд. грн. станом на 01.01.2008 до рівня 8 17 млрд. грн. станом на 01.10.2012);

. Як показує аналіз даних, залучені кошти фізичних осіб мають питому вагу 50,13% в пасивах ресурсної бази ПАТ КБ «Приватбанк», серед них 40,9% це частка строкових депозитних коштів фізичних осіб.

5. Обсяг операцій кредитування юридичних осіб зріс практично в 4 рази (з рівня 23,5 млрд. грн. станом на 01.01.2008 до рівня 97,5 млрд. грн. станом на 01.10.2011 та зниженням до рівня 92,9 млрд. грн. станом на 01.10.2012). При цьому питома вага валютних кредитів становить не більше 25% від портфелю кредитів юридичних осіб;

Обсяг операцій кредитування фізичних осіб з рівня 18,2 млрд. грн. станом на 01.01.2008 хвилеобразно зріс до рівня 23.0 млрд. грн., потім впав до рівня 10,0 млрд. грн., потім знов зріс до рівня 26,2 млрд. грн. станом на 01.01.2012 і знов впав до рівня 18,6 млрд. грн., тобто до рівня початку 2008 року. При цьому у 2012 р. банк практично ліквідував кредитну заборгованість фізичних осіб в іноземній валюті;

Структура пасивів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.10.2012 р.


Динаміка обсягів зростання кредитних операцій ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 2012 рр. [65]


6.Як показує аналіз структури активів балансу банку питома вага кредитів, наданих юридичним особам, становить 57,1%, а питома вага кредитів, наданих фізичним особам, становить 11,45%. Таким чином, основою сучасної кредитної політики ПАТ КБ «Приватбанк» є кредитування юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Сумарний аналіз ефективності банківських послуг в банківських продуктах в ПАТ КБ «Приватбанк» в дипломному дослідженні проведений за показниками комісійних доходів та витрат в загальній структурі доходів та витрат банку.


3. Інновації як основний напрямок політики впровадження нових банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк»


3.1 Обґрунтування доцільності інноваційних змін у продуктовій політиці банку


Основою продуктової політики ПАТ КБ «Приватбанк» в кризовий та після кризовий період (2008 2013 рр.) є:

  • розробка банківських продуктів та банківських послуг пріоритетного залучення коштів фізичних осіб (депозитна політика);
  • розробка банківських продуктів та банківських послуг пріоритетного розміщення залучених депозитних коштів фізичних осіб в програми кредитування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки банківський ринок України переповнений пропозиціями банків по залученню депозитних коштів фізичних осіб у кінці 2012 початку 2013 рр. по ставкам 2426% в гривні, що повторює пікову кризу ресурсів на початок 2009 року і приводить до певної частки недовіри населення до повернення депозитних коштів, ПАТ КБ «Приватбанк» став перед необхідністю розробки нових банківських послуг та удосконалення існуючих послуг їх «електронним реінжинірингом» у сегмент систем банківського самообслуговування.

Враховуючи наслідки впливу світової фінансової кризи 2008 2009 року на підрив довіри населення до депозитів в банках України, доцільним напрямком удосконалення депозитної стратегії ПАТ КБ «Приватбанк» є розвиток відкритої у 2010 році рядом банків України лінії депозитів «Золота гривня» та лінії структурованих депозитів, яку розвивають російські банки.

Депозит «Золота гривня» це найбільш зручний і простий спосіб вкладення коштів у золото, придбання і розміщення його на депозитному вкладі в безготівковому вигляді. Безготівкова форма вкладу позбавляє вкладника від турботи підбирати спеціальний розмір злитку в залежності від наявної суми грошей, зберігати золото, розмінювати або реалізовувати злитки.

Основні переваги концепції депозиту «Золота гривня» в ПАТ КБ «Приватбанк» повинні були розвинуті у наступних напрямках:

найвища відсоткова ставка (6% річних проти 5,25% в КБ «Укргазбанк») в БС України при мінімальній вазі «золотого» вкладу (50 г. золота еквівалент 12,5 тис. грн.);

вклад у безготівковому золоті (немає потреби возитися з розміном злитків і підбирати суму грошей під наявний номінал злитку);

при укладенні вкладу «Золота гривня» вноситься в касу банку гривня, що конвертується і зараховується на вклад у золоті;

при розірванні золотого вкладу відбувається зворотна процедура конвертації за поточним курсом, і в касі банку вкладник отримує гривню;

автоматична пролонгація вкладу;

пільгові умови дострокового повернення вкладу;

найголовніше, вкладник отримує дохід не тільки від нарахованих відсотків, але і від росту ціни золота (див. рис. 3.1).

Але, якщо у 20092011 рр. зростання курсу золота в світі носило систематичний характер і у липні 2011 року ціна унції золота з рівня 800 доларів США /унцію (2009 р.) до рівня 1880 доларів США /унцію (липень 2011), то з липня 2011 року по січень 2013 року курс золота коливається між 16001800 доларів США/унцію (рис. 3.1).

Як наслідок, у 2012 році практично зупинився потік вкладників у депозити «Золота гривня», оскільки замість доходу від вкладу в золото по курсу 1800 доларів США/унцію можна отримати збиток при закритті «золотого вкладу» по курсу 1600 доларів США/унцію.

В умовах зниження депозитної ефективності для інвесторів вкладення коштів в «золоті депозити» альтернативою для заможної частини населення і підприємств, що бажають без ризику інвестувати вільні кошти, може стати відносно новий для вітчизняного ринку банківський продукт структуровані депозити. При потенційно більшій прибутковості порівняно із звичайними строковими депозитами банки дають по них таку ж 100-відсоткову гарантію повернення вкладених коштів. Проте, вхідні умови депозиту недешеві від 10 тисяч доларів для громадян і від декількох мільйонів доларів для юридичних осіб.

Структурованим такий депозит називається тому, що грошовий вклад для подальшого інвестування банком поділяється на частини. Більша близько 8090% вкладається банком в інструменти зі стабільною фіксованою прибутковістю (облігації, депозити, векселі), для того щоб зароблений дохід покривав 2010% первинного внеску, що залишилися. Таким чином, банк гарантує вкладнику повернення 100% вкладеного капіталу. Менша частина депозиту інвестується банком в опціони на який-небудь базовий актив, у якості якого можуть виступати нафта, золото, цінні папери, товарні чи валютні фючерси тощо [86].

Саме опціонна частина і забезпечує прибуток клієнта, який може значно перевершити прибутковість по звичайних депозитах. Найпростіший структурований продукт гарантує повернення капіталу й генерує прибутковість, пропорційну росту (або падінню) базового активу. Подібний продукт складається з депозиту й стандартного європейського опціону (колл якщо продукт розрахований на ріст базового активу й пут якщо він розрахований на падіння).

На розвинених ринках даний продукт називається EquityLinked Note, Principal Protected Note або Capital Protected Note. Переклад «PrincipalProtected Note» означає «нота із захистом капіталу» тобто термін наголошує на те, що по продукту гарантується повернення капіталу, а також явно зазначено, що продукт оформлений у вигляді ноти а не, наприклад, індексуємого депозиту.

Для того щоб бути більше точними, ми будемо називати даний тип продукту «Депозит + опціон», роблячи в такий спосіб акцент на те, що в нього вбудований стандартний опціон. Можливо, найпростіший продукт коректніше позначати як «Захист капіталу + участь у росту / падінні ринку» [86].

Головний ризик для вкладника структурованого депозиту неотримання прибутку у випадку руху ринку в несприятливу сторону. Якщо власник депозиту завжди одержить свій фіксований відсоток, то власник структурованого продукту може розраховувати лише на повернення вкладених коштів. Однак цей недолік виправдується надією заробити більше, ніж по депозитах.

Лідирують у цьому сегменті ринку українські «дочки» західних банків. Крім Сітібанка(США) й Дойче банку(Німеччина) про своє бажання вийти з аналогічним продуктом заявляв Райффайзенбанк (Австрія) і ряд інших банків за участю західного капіталу. Оскільки в Україні відсутні біржі опціонів, а валютні опціони заборонені банківським законодавством на внутрішньому фінансовому міжбанківському ринку, то для того щоб працювати зі структурованими депозитами банк повинен мати доступ до міжнародного ринку опціонів. Зараз цей доступ, так само як і відповідні ноу-хау, мають в основному західні банки.

Структуровані продукти можуть бути оформлені у вигляді стандартних банківських депозитів (внесків). Оскільки прибутковість по такому депозиту є не фіксованою, а плаваючою й прив'язаної до деякого індексу, такі депозити називаються індексуємими.

Глобальна економічна криза істотно вплинула на фінансові ринки всього світу, змінивши багато базових передумов. Низькі процентні ставки, встановлені на початку 2000-х років центральними банками більшості розвинених країн, стали каталізатором істотного збільшення вартості активів. Підвищувальна динаміка на ринках, поряд з високим рівнем ліквідності, дозволили інвесторам купувати різні фінансові інструменти, найчастіше забуваючи про рівень ризику, що супроводжує такі вкладення, що надалі привело до катастрофічних втрат. Незважаючи на спад, пов'язаний із глобальною фінансовою кризою, з високою часткою ймовірності можна сказати, що ринок структурованих продуктів буде рости стрімкими темпами, що випереджають ріст інших секторів фінансового ринку. Але при всій привабливості структурованого депозиту, який має опціон на золото при стрімкій динаміці у 20092011 рр. (рис. 3.1), у 2012 році в умовах «бічного» тренду курсу золота з коливанням у проміжку 1600 1800 доларів США /унцію опціони на золото стали дуже ризикованими фінансовими інструментами, а структуровані депозити потребують впровадження хеджованих опціонних стратегій.

Використавши тимчасову «золотих» депозитів, ПАТ КБ «Приватбанк» зосередив зусилля на подальших програмах розробки нових банківських послуг на ринку залучення поточних депозитів фізичних та юридичних осіб.

Одним із основних сучасних напрямків додаткового залучення клієнтів за рахунок інноваційного розвитку банківських послуг в Україні, який очолює ПАТ КБ «Приватбанк», є «електронний реінжиніринг» традиційних банківських послуг розрахунково-касового, депозитного та кредитного обслуговування клієнтів з застосуванням банківських ПТКС обслуговування операцій з готівкою та пластиковими платіжними картками. Одним із напрямків «електронного реінжинірингу» є використання мереж операторів мобільного телефонного звязку для створення мобільних платіжних систем без прив'язки до стаціонарного банківського ПТКС [80].

Сьогодні ще далеко не всім знайомий міні-термінал. Наприкінці серпня 2012 р. про запуск проекту по просуванню на російському ринку мінітерміналів iPay, що перетворюють смартфон у термінал для прийому платежів, разом із Приватбанком оголосив найбільший в Україні та Росії оператор мобільного зв'язку МТС (а це адже більше 100 млн. абонентів, що становить 45% населення країн, що користуються послугами оператора).

Пристрій являє собою рідер у пластиковому корпусі розміром 1,5х1,5 см, оснащений чіпом для зчитування даних з магнітної стрічки банківської карти. Мінітермінал підключається через стандартний аудіовхід для навушників 3,5 мм і працює з комп'ютером, ноутбуком, планшетом, смартфоном і мобільними телефонами на базі ОС Android, MacOS і Windows. Комісія за прийом платежів за допомогою технології iPay по картах Приватбанку становить 1,5%, при оплаті з карт інших російських і закордонних банків 2,7%. Виторг на вибір клієнта зараховується відразу ж на картку або розрахунковий рахунок. Процесінг платежів і підтримку клієнтів забезпечує банківська група Приватбанк.

Мінітермінал став відповіддю на запит малого бізнесу, але новинка з'явилася не в нас. Піонером у справі створення мінітерміналів стала американська компанія Square, що з'явилася в 2009 році. Уже в 2010-м ними було запропоновано апаратне й програмне забезпечення, що дозволяє на мобільному пристрої приймати до оплати кредитні карти. Споконвічно цими мобільними пристроями були тільки інструменти від Apple iPhone, iPod і iPad, але пізніше до них додали пристрої, що працюють на OS Android.

Сам картрідер в США коштує $9,95, але користувач одержує назад $10 при активації безкоштовного Square рахунку (сьогодні одержати картрідер безкоштовно компанія пропонує декількома способами). В Square немає щомісячної абонплати, комісія стягується за кожну транзакцію, проведену картами Visa, MasterCard, Discover і AmEx у розмірі 2,75%. За введення параметрів карти вручну стягується 3,5% + 15 центів за транзакцію.

Новий спосіб оплати, запропонований компанією Square, почав активно набирати обороти. Так, вже наприкінці квітня 2012 року щорічна обробка платежів компанією Square становить 5 млрд. доларів США (приблизно $416 млн. на місяць), з картрідерами компанії працює 2 млн. клієнтів.


.2 Обґрунтування стратегії та економічної ефективності управління структурованими депозитами


Згідно проведеного в дипломному дослідженні аналізу доступності вітчизняних банків до міжнародних ринків опціонів та наявності власного капіталу, який би міг гарантувати повернення структурованих депозитів обсягами в 25 млн. доларів США, ПАТ КБ «Приватбанк», на мою думку, може розпочати впровадження структурованих депозитів, оскільки:

а) Обсяг еквіваленту валюти балансу банку складає на 01.01.2012 року 15,2 млрд. доларів США, а обсяг власного капіталу 1.48 млрд. доларів США, тобто довіра вкладників структурованого депозиту до банку забезпечена;

б) Враховуючи стратегію розбудови територіальної мережі за принципом «Банк іде за грошовими потоками», одним із основних напрямків розвитку ПАТ КБ «Приватбанк» є стратегія розбудови міжнародної мережі дочірніх банків та представництв.

В сегменті корпоративного бізнесу відкрита на початку 2000 року Кіпрська філія ПАТ КБ «Приватбанк» обслуговує практично 80% грошових потоків українського бізнесу в офшорних зонах (до 40 млрд. доларів на рік).

Так, на сьогодні фінансова група «Приват» та ПАТ КБ «Приватбанк» контролює наступні повномасштабні дочірні банки і використовує їх платіжні мережі для проведення міжнародних бізнес-платежів та грошових переводів фізичних осіб [80]:

ЗАТ КБ «Москомприватбанк» (Росія);

КБ «AS Privatbank» (Латвія);

КБ «ТаоПриватбанк» (Грузія);

Кіпрська філія ПАТ КБ «Приватбанк» (Кіпр);

Португальська філія ПАТ КБ «Приватбанк» (Португалія);

У 2011 році відкриті філії ПАТ КБ «Приватбанк» в Німеччині та Греції, а також представництва на о. Мадейра.

Враховуючи, що дочірній банк КБ «AS Privatbank» (Латвія) знаходиться в державі, яка входить до Євросоюзу, ПАТ КБ «Приватбанк» через валютні коррахунки в дочірньому банку має доступ до світових валютних опціонних бірж та може забезпечити функціонування опціонної частини структурованого валютного депозиту.

Проведемо розрахунок ефективності для вкладника та ПАТ КБ «Приватбанк» залучення 1 структурованого депозиту від підприємства юридичної особи обсягом 10 млн. доларів США строком на 1 рік.

Основні розрахункові параметри структурованого депозиту:

а) Структура депозиту «депозит + опціон»:

. 90% депозиту (9 млн. доларів США) строковий депозит під річну ставку 11,2%, що через рік забезпечує гарантоване банком повернення суми:

Депозит+відсотки = 9,0 млн. грн. *(111,2%/100%) =10,0 млн. грн.

Таким чином, через рік при будь яких результатах доходності опціонної частини структурованого депозиту, вкладена сума депозиту буде повернена вкладнику.

. 10% депозиту (1 млн. доларів США) переводяться ПАТ КБ «Приватбанк» під управління дочірнього банку КБ «AS Privatbank» (Латвія) в Євросоюзі для біржової гри на опціонній біржі золотовалютних контрактів.

. Структурований депозит залучається під коефіцієнт участі

вкладника 70% від отриманого прибутку.

б) Враховуючи 5 річний підвищувальний тренд курсу золота в

доларах США (рис. 3.1) банк на суму 500 тис. доларів США покупає

опціонні річні контракти на покупку золота по курсу 1150 доларів за

унцію (опціони «колл» з премією 5,5% від суми майбутнього

контракту) та на суму 500 тис. доларів США опціонні річні

контракти на продаж золота по курсу 1750 доларів США (опціони

«пут» з премією 5,3% від суми майбутнього контракту).

Таким чином, у банка є 2 опціонних контракти:

.На покупку

через рік по ціні 1750 доларів/1 унцію.

При понесених витратах на придбання опціонів «колл»:

2.На продаж

через рік по ціні 1750 доларів/1 унцію.

При понесених витратах на придбання опціонів «пут»:

Тобто, станом на початок розрахункового року банк витратив 1 млн. доларів США опціонної частки структурованого депозиту на придбання опціонів по зустрічній схемі «стреддл».

Головна відмінність опціону від ф'ючерса укладається в тім, що ф'ючерс це зобов'язання, а опціон це право. Опціон це право або купити, або продати актив (у нашім випадку золото) за фіксованою ціною в будь-який момент протягом певного строку (американський опціон) чи при настанні певного обумовленого строку (європейський опціон).

Опціон, що надає право купити актив золото, називається CALL, опціон, що надає право продати золото, називається PUT.

У випадку виконання опціону СALL покупець опціону стає покупцем золота, а продавець опціону стає продавцем золота.

У випадку виконання опціону PUT покупець опціону стає продавцем золота, а продавець опціону стає покупцем золота.

Існує також можливість як для покупця, так і продавця опціону закрити свою позицію шляхом зворотної угоди, за чим слідкує опціонна біржа.

Ціна виконання (страйк) це ціна, по якій опціон надає право власникові опціону купити або продати золото, що лежить в основі опціону; ціни виконання стандартні й установлюються біржею для кожного виду опціонного контракту.

Через рік є дві ймовірні ситуації на момент погашення опціонних контрактів:

а) Ситуація №1 (падіння курсу золота) біржова ціна на «спотові» контракти на золото становить 1450 доларів за унцію ( 300 доларів від опціонної ціни контрактів).

В цьому випадку:

ПАТ КБ «Приватбанк» анулює своє право опціонного контракту на покупку («колл») золота по ціні 1750 доларів за унцію з втратою премії на покупку опціону на суму 500 000 доларів США;

ПАТ КБ «Приватбанк» реалізує своє право опціонного контракту на продаж («пут») золота по ціні 1750 доларів США;

оскільки «спотова» ціна набагато нижче ніж ціна «страйк» опціонна ціна, покупець золота відмовляється від виконання контракту та сплачує через біржу ПАТ КБ «Приватбанку» різницю:



таким чином чистий прибуток ПАТ КБ «Приватбанк» від опціонних контрактів становить:

Прибуток1 = 1 617 000 USD 1 000 000 USD = 617 000 USD, тобто прибутковість опціонної частини структурованого депозиту становить:



сумарний потік грошей вкладнику інвестору від структурованого кредиту через рік становитиме:



Таким чином, сумарна річна ставка чистої прибутковості структурованого депозиту для вкладника становитиме:



Що на +3,11% річних підвищує доходність структурованого депозиту в 10 млн. доларів США відносно простого строкового депозиту у 10 млн. доларів США по ставці 11,2%.

за рахунок 30% участі банку у прибутку від опціонного контракту сумарні витрати банку на залучення в кредитну діяльність депозитної частини структурованого кредиту в 9,0 млн. доларів США на 1 рік становитиме:



Що відповідає ставці витрат на звичайну частину депозиту у 9 млн. доларів 9,15%, тобто стандартна депозитна ставка в 11,2% витрат банку на залучення строкового депозиту зменшилась на (2,05%) річних.

Таким чином, залучення коштів вкладника на умовах структурованого депозиту є вигідним, як для вкладника, так і для банку.

б) Ситуація №2 (зростання ціни на золото) біржова ціна на «спотові» контракти на золото становить 2050 доларів за унцію (+ 300 доларів від опціонної ціни контрактів).

В цьому випадку:

ПАТ КБ «Приватбанк» анулює своє право опціонного контракту на продаж («пут») золота по ціні 1750 доларів за унцію з втратою премії на покупку опціону на суму 500 000 доларів США;

ПАТ КБ «Приватбанк» реалізує своє право опціонного контракту на покупку («колл») золота по ціні 1750 доларів США;

оскільки «спотова» ціна набагато вище, ніж ціна «страйк» опціона, продавець золота відмовляється від виконання контракту та сплачує через біржу ПАТ КБ «Приватбанку» різницю:



таким чином чистий прибуток ПАТ КБ «Приватбанк» від опціонних контрактів становить:

Прибуток2 = 1 558 500 USD 1 000 000 USD = 558 500 USD, тобто прибутковість опціонної частини структурованого депозиту становить:



сумарний потік грошей вкладнику інвестору від структурованого кредиту через рік становитиме:



Таким чином, сумарна річна ставка чистої прибутковості структурованого депозиту для вкладника становитиме:



Що на +2,71% річних підвищує доходність структурованого депозиту в 10 млн. доларів США відносно простого строкового депозиту у 10 млн. доларів США по ставці 11,2%.

за рахунок 30% участі банку у прибутку від опціонного контракту сумарні витрати банку на залучення в кредитну діяльність депозитної частини структурованого кредиту в 9,0 млн. доларів США на 1 рік становитиме:



Що відповідає ставці витрат на депозит у 9 млн. доларів 9,26%, тобто стандартна депозитна ставка витрат банку 11,2% на залучення строкового депозиту зменшилась на (1,94%) річних.

Тобто, залучення коштів вкладника на умовах структурованого депозиту є вигідним, як для вкладника, так і для банку.

При цьому розрахунок показує, що за рахунок обережної стратегії «стреддл» опціонної гри на біржі, для ПАТ КБ «Приватбанк» не загрожує ані падіння, ані зростання курсу золота.

Прибутковість опціонної гри залежить від фактичного відхилення «спот» ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, закладеного при покупці/продажу опціонного контракту.

При зближенні рівня опціонної премії та фактичного відсоткового відхилення «спот» ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, схема «стреддл» опціонної гри дає «нульовий результат», тобто повернення коштів, затрачених на придбання опціонів. При співпадінні «спот» ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, опціонна гра буде збитковою з втратою премій як по «колл», так і по «пут» опціонам.

В цьому разі вкладник отримає від банку повернення основного тіла депозиту без додаткових відсотків, а банк витратить 11,2% від суми депозитної частини структурованого депозиту на обслуговування залучення коштів.

Основний ризик складається в надійності функціонування опціонних бірж та учасників опціонних контрактів, що багато в чому залежить від організації роботи опціонної біржі.

Згідно з балансом ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2013 залучення одного структурованого депозиту обсягом у 10 млн. доларів США веде до зростання обсягу залучених строкових коштів юридичних осіб на 0,77%, тобто негативний результат експериментів по впровадженню залучення структурованих депозитів не повинен суттєво вплинути на стійкість діяльності банку і запропоноване рішення по напрямку зростання депозитної бази банку є обґрунтованим та реальним.


Висновки


Банківська послуга окреме економічне поняття, яке характеризує певне коло відносин банків зі своїми клієнтами. В економічній теорії і банківській практиці поняття «банківська послуга» не обґрунтовано ототожнюється з поняттям «банківська операція». На рівні економіки вартість наданих банками послуг, які є кінцевим споживанням, включається до складу валового внутрішнього продукту (ВВП), а операції банків відносяться до проміжного споживання і враховуються у ВВП лише частково в обсязі різниці між процентними доходами та витратами по активних і пасивних операціях. Банківським послугам на відміну від банківських операцій не притаманні процентний, валютний, кредитний, портфельний та інші ризики, вони не пов'язані безпосередньо з формуванням та використанням ресурсів. Тому у законодавчих документах і перш за все Законі України «Про банки і банківську діяльність» необхідно провести чітку межу між банківськими операціями та банківськими послугами, що сприятиме стимулюванню розвитку останніх.

Побудований ринок фінансових послуг в Україні є ринком німецько-японської банкоцентричної моделі, оскільки в сучасній банківській системі України, яка обслуговує грошово-кредитний сегмент фінансового ринку зосереджено 93,5% активів фінансових установ. Одночасно, банківська система України активно працює на фондовому сегменті фінансового ринку України, випустивши в обіг власні акції та облігації (до 24% активів ринку цінних паперів України), а також інвестуючи кошти в облігації державних внутрішніх займів (до 90% від обсягів випущених в обіг ОВДП) та векселі господарюючих субєктів нефінансового ринку.

Одним із напрямків розвитку банківських продуктів в Україні є напрямок «компютерного реінжинірингу» традиційних банківських послуг за рахунок впровадження технологій надання автоматизованих банківських послуг при виконанні банківських операцій з використанням глобальної компютерної мережі Інтернет та світової мережі операторів мобільного телефонного звязку, який в дипломному дослідженні представлений найбільшим банком України ПАТ КБ «Приватбанк».

Наукова новизна проведеного дипломного дослідження полягає у розкритті можливостей розвитку нових банківських послуг (структуровані високоприбуткові депозити для активізації залучення строкових депозитів небанківських фінансових установ та мінікартрідери для масового залучення в операціях банківського самообслуговування поточних депозитів фізичних та юридичних осіб) у найбільшому в Україні ПАТ КБ «Приватбанк» для адекватного реагування на кон'юнктурні запити підприємців у веденні сучасного бізнесу в Україні та за кордоном.


Перелік посилань


1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року №2121-III // Із змінами, внесеними згідно із Законами №5248-VI від 18.09.2012 [Електронний документ] режим доступу: #"justify">2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-III // Із змінами, внесеними згідно із Законами станом №5284-VI від 18.09.2012 [Електронний документ] режим доступу: #"justify">3. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI [Електронний документ]. режим доступу: #"justify">. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N2694-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на №3458-VI від 02.06.2011 [Електронний документ].режим доступу: #"justify">5. Державні будівельні норми України, «Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд» (ДБН В.2.5272006) // Введені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житловокомунального господарства України від 29 березня 2006 р. №97 з 1 жовтня 2006 р., 2006. [Електронний документ] режим доступу: #"justify">. Державні будівельні норми України СHиП 2.09.0285 « Производственные здания» // Наказом Держбуду України від 21.10. 2004 року №195 набуття чинності встановлено з 1 квітня 2005 року [Електронний документ] режим доступу: #"justify">. Державні будівельні норми України ДБН В.2.228:2010 «Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення» [Електронний документ] режим доступу: #"justify">8. Державні будівельні норми «Пожежна безпека об'єктів
будівництва», затверджені наказом Держбуду України від
03.12.2002 №88 (ДБН В.1.1.72002) [Електронний документ] режим доступу: #"justify">9. Державні санітарні правила і норми. ДСанПіН 3.3.200798. Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дісплейними терміналами електроннообчислювальних машин // Наказ Міністерства охорони здоровя України від 10.12.1998 [Електронний документ] режим доступу: #"justify">10. НПАОП 0.001.2810 Правила охорони праці під час експлуатації електроннообчислювальних машин // Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 №65 [Електронний документ] режим доступу: #"justify">. НАПБ Б.03.0022007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожеженою та пожежною небезпекою (взамен ОНТП 86) // Наказ МНС України №833 від 03.12.2007 [Електронний документ] режим доступу: #"justify">. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 №91 [Електронний документ] режим доступу: #"justify">13. Правила пожежної безпеки в Україні (наказ МНС України від 19.10.2004 №126) // (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій №537 від 24.02.2012) [Електронний документ] режим доступу: #"justify">14. СНіП 2.04.0591 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» // Рішення Мінбуду України від 13.05.2005 №26 «Про проект Зміни №4 СНиП 2.04.0591 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» [Електронний документ] режим доступу: #"justify">15. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 №280 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Національного банку станом №227 від 08.06.2012) [Електронний документ]. режим доступу: #"justify">. Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмнотехнічних комплексів самообслуговування // Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2008 року №53 [Електронний документ]. режим доступу: #"justify">. Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів // Постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 4 листопада 2010 року №481) [Електронний документ]. режим доступу: #"justify">. Про затвердження Положення про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем // Постанова Правління Національного банку України від 25 вересня 2007 року №348 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 5 січня 2010 року №6) [Електронний документ]. режим доступу: #"justify">19. Анн Х. Маркетинг: учебник / Х. Анн, Г.Л. Багиев, В.М. Тарасевич; под общ. ред. Г.Л. Багиева. СПб.: Питер, 2005. 736 с.

20. Армстронг, Гари. Введение в маркетинг / Гари Армстронг, Филип Котлер; [пер. с англ. А.В. Назаренко, О.Л. Пелявского; под ред. В.А. Кравченко и др.]. 8-е изд. М.; СПб.; К.: Вильямс, 2007. 832 с.

21. Арістова А.М. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій / А.М. Аристова, Н.П. Шульга. К: КНТЕУ, 2007. 123 с.

22. Балабанова Л.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств: навч. посібник / Л.В. Балабанова, В.В. Холод; Мво освіти і науки України, Донецький держ. ун-т екон. і торгівлі ім. М. ТуганБарановського, Школа маркетингового менеджменту. К.: Професіонал, 2006. 443 с.

23. Банківська справа: навч. / Під ред. О.І. Лаврушина. М.: Фінанси і статистика, 2006. 672 с.

. Банківські операції: Підручник. 2-ге вид., випр. і доп./ А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. дра екон. наук, проф. А.М. Мороза. К.: КНЕУ, 2002. 476 с.

. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. 471 с.

. Банківські операції:Підручник / За ред. Міщенка В.І., Слав"янської Н.Г. Київ: ЗнанняПрес, 2006. 727 с.

27. Бедрій Я. І. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Київ: Кондор, 2009. 286 с

28. Бергер Айке, Банковские операции для физических лиц, К.:Укр. Финансовобанковская шк. в сотрудничестве с группой европейских сберегательных банков, 1997. 135 с.

. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. / Л.М. Борщ, С.В. Герасимова. К.: Знання, 2007. 685 с.

. Брегеда О.А. Ринок банківських послуг в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, КНЕУ. Київ, 2002 28 с.

. Брегеда О.А. Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем / О.А. Брегеда, С.М. Савлук // Фінанси України. 2010. №4. С. 2734

. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. 4-те вид., перероблене і доповнене Київ: Знання, 2004. 324 с. (Вища освіта ХХІ століття)

33. Владиславлев Д.Н. Энциклопедия банковского маркетинга. М.: Ось-89, 2005. 256 с.

44. Васильченко З. Методологічні аспекти дослідження банківських установ, як фінансових посередників ? З. Васильченко ?? Банківська справа. 2008. №4. С. 1123.

35. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. К.: Знання, 2006. 464 с.

36. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. 4-те вид. доп. Київ: Лібра, 2006. 720 с.

37. Дубовик О.В. Формування конкурентоспроможності банку: Монографія / О.В. Дубовик, А.Я. Кузнєцова, Т.Д. Гірченко. Львів: ЛБІ НБУ, 2005. 215 с.

38. Еш С.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, Е 96 2009. 528 с.

. Єгоричева С.Б. Банківські інновації: навч. посіб. / С.Б. Єгоричева. К.: ЦУЛ, 2010. 208 с.

. Дзублюк О.Д. Ринок банківських послуг теоретичні аспекти організації і стратегічного розвитку в Україні ?? О.Д. Дзублюк ?? Банківська справа. 2006. №5?6. С. 2325.

. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці: Підручник. 4-те вид., перероб. і доп. Затверджено МОН. Київ, Знання, 2010. 375 с.
42. Жуков С.А. Маркетинг в банку: Навч. посіб. К.: Кондор. 2008. 182 с.
. Іонов В.М. Обслуговування клієнтів у банку: нова техніка новий стиль / В.М. Іонов / / Розрахунки і операційна робота в комерційному банку. 2008. №5. С. 52 58.

44. Кіріченко М. Інтернаціоналізація банківської діяльності: досвід країн ЦентральноСхідної Європи і перспективи для України / М. Кириченко // Вісник НБУ. №8. 2006. С. 25. 28.

45. Коваленко Ю.М. Структуризація сучасного фінансового ринку / Ю.М. Коваленко // Фінанси України. 2010. №9. С. 9199.

46. Коваленко В.В. Методологічні підходи до створення й розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України / В.В. Коваленко // Фінанси України. 2010. №10. С. 8799

47. Козьменко С.М., Васильєва Т.А., Лєонов С.В. Маркетинг банківських інновацій // Маркетинг і менеджмент інновацій, 2011, №1. С. 1328 [Eлектронний документ] режим доступу: #"justify">. Корнєєв В.В. Банкоцентрична основа фінансового ринку України / В.В. Корнєєв // Економіка України. 2008. №9. С. 1826.

. Корнєєв В.В. Модель та інструментарій фінансового ринку України / В.В. Корнєєв // Фінанси України. 2005. №6. С. 7681.

50. Костеріна Т.М. Банківська справа: навч. / Т.М. Костеріна. М.: Моск. Інт економетрики, фінансів і права, 2006. 538 с.

51. Котлер Ф. Основы маркетинга / Филип Котлер, Вероника Вонг, Джон Сондерс, Гари Армстронг; [пер. с англ. О.И. Медведь и др.; под ред. В.А. Кравченко]. 4-е европ. изд. М.; СПб.; К.: Вильямс, 2009. 1200 с.

. Кравець В. І. Інституційна роль банківського сегменту у розвитку ринку фінансових послуг / В. І. Кравець, І. Б. Бабух // Сталий розвиток економіки: всеукраїнський науково виробничий журнал. 2011. №1 (4). С. 301305.

. Лєонов С.В., Котенко О.О. Інноваційний пакет послуг як інструмент антикризового управління банківськими установами України // [Eлектронний документ] режим доступу: #"justify">54. Лютий І.О. Банківський маркетинг: підручник // І.О. Лютий, О.О. Солодка К.:Центр учбової літератури, 2009. 776 с.

. Михайлова М.В. Роль конкурентной стратегии современного коммерческого банка / М.В. Михайлова // Финансы и кредит. 2008. №36 (324). С. 5154.

56. Міщенко В.І. Особливості посткризового реформування фінансового сектору України / В.І.Міщенко // Фінанси України. 2010. №10. С. 314

57. Молодико К.Ю. Банківські послуги: Проблеми визначення та імплементації стандартів ЄС // Міжнародне приватне право: розвиток, порівняльний аспект, гармонізація [Eлектронний документ] режим доступу: #"justify">. Некрасенко Л.А. Перспективи розвитку систем електронних грошей. // Економіка і регіон. 2009. №1. С. 167170.

. Обливанцов В.В. Безпека життєдіяльності працівників банківського сектора економіки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб.наук. праць. Том 15. Суми: УАБС НБУ, 2006. С. 4348.

. Олещук М.Г. Оцінка рівня конкурентоспроможності банківських послуг // Вісник Університету банківської справи Національного банку України 2011 №3 (12) [Eлектронний документ] режим доступу: #"justify">. Основи охорони праці: Підручник. 21 ге видання, доповнене та перероблене. / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний, Д.В. Зеркалов, Р.В. Сабарно, О. І. Полукаров, В.С. Козяков, Л.О. Мітюк. За ред. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовського. К.: Основа, 2006 448 с.

62. Піскунова Л.Е. Безпека життєдіяльності // Л.Е. Піскунова, В.А. Прилипко, Т.О. Зубок. К.: Академія, 2012. 224 с.

63. Портер, Майкл Э. Конкуренция / Майкл Э. Портер; [пер. с англ. О.Л. Пелявского, Е.Л. Усенко, И.А. Шишкиной; под ред. Я.В. Заблоцкого]. Обновл. и расшир. изд. М.: Вильямс, 2010. 591 с.

64. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. 2-е вид., доп. і перероб./ Л.О. Примостка. К.: КНЕУ, 2004. 468 с.

. Річні звіти ПАТ КБ «Приватбанк» за 2004 2011 роки [Електронний ресурс] режим доступу: #"justify">66. Розвиток фінансового ринку в Україні: монографія / С.Я. Єлецьких, В.М. Грідасов, Є. В. Колмикова. Краматорськ: ДДМА, 2011. 176 с.

. Романенко Л.Ф. Банківський маркетинг: Підручник. К.: ЦНЛ, 2004. 344 с.

. Руденко Ю.М. Фінансові системи зарубіжних країн: навч. посібник / Ю.М. Руденко, В.В. Токар; Мво освіти і науки України, ДВНЗ «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». К.: КНЕУ, 2010. 347 с.

. Савченко Т. Теоретичні аспекти ринку банківських послуг України ? Т. Савченко ?? Економіка України. 2007. №8. С. 2732.

. Сєріков Я.О. Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Харків, ХНАМГ, 2007. 227 с.

71. Спицын И.О. Маркетинг в банке. Тернополь: АО «Тарнекс», К.: ЦММС «Писпайп», 1993. 656 с.

. Тищенко О. Конкурентні переваги банків / О. Тищенко, Г. Азаренкова, В. Сословський // Вісник НБУ. 2008. №9. С. 2026

73. Ткачук В.О. Маркетинг у банку: Навчальний посібник. Тернопіль: «СинтезПоліграф», 2006. 225 с.

банківський послуга інноваційний продуктовий


Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ «ПриватБанк» 1. Теоретичні основи організації т

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ