Інформаційне забезпечення наукового дослідження

 

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Наукова робота

на тему: "ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ"

Київ 2011

1. Інформаційне забезпечення наукового дослідження. Поняття «наукова інформація» та її функції

Якість наукових досліджень залежить від багатьох факторів, серед яких одним із значущих є інформаційне забезпечення, за допомогою якого дослідник отримує наукову інформацію, необхідну для проведення дослідження. Формування інформаційного забезпечення є першим етапом виконання будь-якого дослідження. При цьому повнота і якість зібраного матеріалу має вирішальний вплив на результати дослідження.

Основою будь-якого наукового дослідження є інформація - сукупність повідомлень (відомостей), яка визначає рівень наших знань про ті чи інші явища, факти, події та їхні взаємозвязки.

До найважливіших властивостей інформації належать:

?адекватність - відповідність реальним процесам і обєктам;

?релевантність - відповідність тим завданням, для вирішення яких вона призначена;

?правильність - відповідність способу вираження інформації її змісту;

?точність - відображення відповідних явищ з мінімальним викривленням або мінімальною помилкою;

?актуальність або своєчасність - можливість її використання тоді, коли потреба в ній особливо велика;

?загальність - незалежність від окремих змін;

?ступінь деталізації - детальна інформація.

Крім того, інформація має здатність нагромаджуватися, втрачатися, забруднюватися, ущільнюватися.

Найважливішою властивістю інформації є її здатність відображати ті або інші обєкти чи процеси. Отже, йдеться про достовірність інформації. У різних науках застосовують безліч термінів, які характеризують інформацію: надійність, точність, репрезентативність, системність, якість тощо. Кожне з цих понять відрізняється своєю специфікою. Інформацію можна розглядати за трьома аспектами:

?прагматичним (щодо її корисності, досягнення мети, на яку вона спрямована);

?семантичним (з погляду смислового змісту і правильного тлумачення);

?синтаксичним (з погляду техніки уявлення і передання).

Інформація є ключовим ресурсом, який має часто більше значення, ніж інші ресурси, наприклад, енергетичні ресурси або корисні копалини. У суспільстві інформація виконує різноманітні функції: відображення, повчальну, кумулятивну, комунікативну, актуалізації, управлінську, виробничо-технічну та комерційну. З розвитком суспільства спостерігається зростання ролі інформаційних ресурсів, у яких узагальнюються і концентруються всі наявні відомості з різних галузей діяльності людини.

Наукову інформацію визначають як отриману в процесі пізнання логічну інформацію, що адекватно відображає явища та закони природи, суспільства, мислення і використовується у суспільно-історичній практиці.

У науці існує два концептуальні трактування інформації. Згідно з першим - інформація є невідємною внутрішньою властивістю кожного матеріального обєкта без винятку, осмислюється через категорію «різноманітність», висвітлену в працях У. Ешбі, який вбачив природу інформації у різноманітності, а кількість інформації - у вираженні міри різноманітності.

У другій концепції головною властивістю інформації визнається її нерозривний взаємозвязок з управлінням, функціонуванням систем, що саморозвиваються, і самокерованих систем.

Тому ця концепція отримала назву функціональної або функціонально-кібернетичної. Відповідно до неї інформація є не атрибутом всієї матерії, а лише власністю людського відображення дійсності, тобто управлінською діяльністю людей.

Основні ознаки наукової інформації: -вона отримується у процесі пізнання закономірностей обєктивної дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;

документована інформація, яка виникає у процесі наукового розвитку; відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності;

інформація, яку потребують керівники, спеціалісти, науковці у процесі своєї діяльності.

Наукова інформація у процесі наукового дослідження виконує кілька найважливіших функцій:

-функція відображення - це здатність відображати істотні аспекти природної та соціальної реальності та виробничої і комерційної діяльності;

-кумулятивна функція - здатність нагромаджувати відомості про обєкти;

-комунікативна функція - це передання відомостей від субєкта до субєкта, що забезпечує їхню взаємодію;

-функція актуалізації - це актуалізація проблем, подій і процесів.

Носіями наукової інформації є наукові документи - матеріальні обєкти, в яких зафіксовані наукові дані або наукова інформація, що характеризується певною логічною завершеністю і призначена для її збереження, передачі у часі і просторі та використання у суспільній практиці, з обовязковим посиланням на те, де, ким і коли він був створений.

Щоб забезпечити конкретне наукове дослідження інформацією, необхідно передусім на змістовно-теоретичному рівні чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації, встановити її джерела, знати доступ до наявних інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси наукового дослідження - це сукупності інформаційних матеріалів: документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових звітів, електронних записів (баз даних). Структурною одиницею інформаційного ресурсу є науковий документ, тобто матеріальний обєкт, який містить науково-технічну інформацію і призначений для її збереження та використання.

Перед кожним дослідником постає завдання навчитися перетворювати інформацію в основний ключовий ресурс, сутність якого полягає у здатності обєднати найкращим чином усі ресурси, що використовуються для проведення дослідження, та забезпечити вирішення поставленої мети.

Організація і проведення досліджень значною мірою залежить від складу, змісту та характеру залучених джерел інформаційного забезпечення, які у свою чергу визначаються метою і практичним призначенням розробок. Наприклад, економічні дослідження потребують багатоаспектної інформації, яку можна класифікувати так: законодавчі акти; нормативні матеріали; наукова література (монографічна та періодична); матеріали конференцій, симпозіумів, нарад; статистичні довідники, статистичні матеріали обєкта дослідження (підприємства, організації); матеріали анкетного обстеження й особистих спостережень тощо.

Наукова інформація, отримана з різноманітних джерел, підрозділяється на види:

-за способами її одержання і галузями використання: технічна, економічна, соціальна тощо;

-за способом її фіксації - на паперових та електронних носіях;

-залежно від статусу інформації - первинні (фактографічні) документи, вторинні (бібліографічні), тобто результати аналітико-синтетичної і логічної переробки первинних документів;

-за призначенням: офіційні (нормативні), наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, патентно-ліцензійні, виробничі, рекламні, інформаційні тощо;

-залежно від способу підготовки розрізняють друковану (тиражовані) та рукописну (або машинописну) наукову інформацію. До останньої належать науково-технічні звіти, інформаційні картки, дисертації, депоновані рукописи, препринти тощо. Вони залишаються у формі рукопису та існують у невеликій кількості примірників;

-залежно від періодичності виникнення наукові видання поділяють на неперіодичні (книги); видання, що продовжуються (збірки статей), періодичні (журнали, газети).

2. Загальні підходи та принципи формування інформаційного забезпечення наукового дослідження

Усі елементи дослідницької діяльності тісно повязані зі збором, переробкою та зберіганням наукової інформації (рис. 3.1). Цілями науково-інформаційної діяльності є багатоаспектний пошук, збір джерел, аналіз і синтез даних, їх опрацювання, збереження, відтворення та трансформація пасивної інформації в активну, старої в нову.

Пошук інформаціїЧитання, нотаткиВідтворення даних і обробленняФормування картки особистого архівуЗбереження відібраних матеріалівФормування нової наукової інформаціїРис.1. Звязок дослідницької та інформаційної діяльності в процесі виконання наукового дослідження

Під час формування інформаційного забезпечення наукового дослідження слід керуватися такими принципами:

1) інформаційні матеріали повинні збиратися цілеспрямовано, залежно від мети і завдань наукового дослідження;

2)склад і структура цих інформаційних матеріалів має відповідати структурі дослідження. Отже, у процесі збору інформації її слід групувати за розділами відповідно до плану роботи. Деякі матеріали можуть мати не одиничне, а множинне значення, тобто виявитися необхідними для підготовки різних розділів роботи. У такому разі такі матеріали розміщують у першому з наведених розділів, а в інших роблять помітки про місце їх розташування;

)процес збору інформаційних матеріалів складається з двох стадій: спочатку матеріал накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація, або відбір істотних, необхідних елементів та виключення зайвих чи дублюючих.

Послідовність вивчення літературних джерел і збору матеріалів є такою:

перший крок - передбачає складання бібліографії, тобто загального списку доступних джерел отримання інформації;

другий крок - полягає у загальному перегляді тих джерел, які дають найбільш загальне уявлення про проблему;

третій крок - поглиблена робота з бібліографічними матеріалами, серед яких найважливіше значення мають реферативні збірники та бібліографічні покажчики.

Бібліографія потребує постійного оновлення, доповнення і розширення. Для цього потрібно чітко дотримуватися правил складання бібліографії: вказати автора (прізвище та ініціали), назву роботи, місце видання і видавництво, рік публікації, кількість сторінок. Якщо йдеться про журнальні статті, то вказуються: прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу, рік його видання, номер журналу та сторінки, де саме розміщено матеріал. Для того щоб правильно опрацювати бібліографію, її можна структурувати на декілька груп за ознакою важливості та з урахуванням наявного часу на її вивчення.

Ознайомлення з інформаційним документом варто здійснювати у такий спосіб. Спочатку слід вивчити його зміст і вступ (передмову), потім вибірково переглянути матеріали тих розділів, які представляють інтерес, наприклад, ілюстративні матеріали, перші речення абзаців, висновки. У разі, коли переглянуті матеріали стосуються теми дослідження, розділ необхідно уважно прочитати, критично оцінити прочитане та занотувати найцікавіші положення як фрагменти майбутньої роботи. На останньому етапі з таких фрагментів формується конспект роботи - повязане і стисле викладення своїми словами опрацьованого матеріалу. За наявності дискусійних питань необхідно висвітлити позиції авторів, дати критичну оцінку різних точок зору і висловити власну думку.

Визначаючи потребу в інформації для проведення наукового дослідження, необхідно керуватися критеріями якості та цінності.

Якість інформації у науковому дослідженні визначається такими критеріями: цільове призначення, цінність, надійність, достовірність, достатність (повнота), а також швидкодієвість, періодичність, детерміністичний характер, дискретність, безперервність, спосіб і форма подання. Оскільки одна і та сама інформація може використовуватись для різних цілей - створення нових концепцій, встановлення взаємозвязків, вирішення проблем, пошуку нових фактів тощо, то досліднику насамперед необхідно встановити її цільове призначення.

Слід враховувати, що наукова інформація має таку властивість, як застарівання, під яким розуміється втрата інформацією практичної корисності для споживачів унаслідок кумулятивної інформації або зміни самого обєкта дослідження. Ступінь застарівання неоднаковий для різних видів наукових документів.

Цінність інформації визначається економічним ефектом, який дає її використання. Практичне завдання, що стоїть перед науковцем, визначає характер та обсяг необхідної інформації і вимагає відмовитися від такої інформації, що безпосередньо не стосується обєкта дослідження. У такий спосіб забезпечується достатність або повнота інформаційної бази дослідження.

3. Характеристика та класифікація наукових літературних джерел

Проведення наукових досліджень насамперед потребує отримання системних знань, які, за визначенням Д.І. Блюменау, являють собою «сукупність (систему) суджень науки, які фіксують стійкі, необхідні звязки та властивості предметів та явищ суспільного життя». Такі знання дослідник отримує із науково-технічної літератури.

За характером та змістом виділяють такі основні види наукових літературних джерел:

1. Енциклопедії можуть бути загальними та спеціалізованими. Вони інформують про суть питання, дають посилання на суміжні розділи, вказують основну літературу.

2. Монографія - це наукова праця одного або декількох авторів, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки.

. Збірники наукових праць - видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей.

. Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. У періодичних виданнях можуть друкуватися праці та їхні результати. Виклад матеріалу здійснюється у популярній, доступній формі. Залежно від статусу видання, рівня рецензування та відбору до друкування необхідно розрізняли фахові періодичні видання, в яких дозволено публікувати результати наукових досліджень з певного профілю підготовки, та нефахові, які у свою чергу можуть бути науковими, науково-популярними, публіцистичними (залежно від змісту та стилю подання матеріалів). Перелік фахових видань затверджує Вища атестаційна комісія України.

. Спеціальні випуски технічних видань - документи інформаційного, рекламного характеру, які містять аналітичні, статистичні дані з певної проблеми.

6. Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетені) - включають описи винаходів до авторських посвідчень і патентів, описи відкриттів, офіційні патентні бюлетені. В описі вказується номер авторського посвідчення або патенту, класифікаційний індекс, прізвище та ініціали винахідника, а також дата подання заявки на винахід і дата видачі авторського посвідчення. Технічна документація у вигляді креслень і стислого опису сутності винаходу є додатком до авторського посвідчення.

. Стандарти - це нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до продукції, її розроблення, виробництва та застосування. Цей нормативний документ розроблено, як правило, на підставі відсутності протиріч з істотних питань більшості зацікавлених сторін і затверджено визнаним органом. У ньому встановлено для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів, для досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній сфері. У національній системі стандартизації існують такі категорії нормативної документації (НД):

Øдержавні стандарти України - ДСТУ;

Øгалузеві стандарти України - ГСТУ;

Øстандарти науково-технічних та інженерних спілок та союзів України - СТТУ;

Øтехнічні умови України - ТУ;

Øстандарти підприємств.

. Навчальна література - це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література. Навчальна література може мати гриф Міністерства освіти і науки України, що затверджує її для використання як навчальну у ВНЗ України, або видаватися без нього. Наявність грифа свідчить про те, що навчальну літературу підготовлено відповідно до Галузевих стандартів вищої освіти, затверджених освітньо-кваліфікаційних програм, вона пройшла незалежне рецензування та затверджена навчально-методичною комісією з відповідного напряму підготовки фахівців.

Основними різновидами навчальної літератури є:

підручник - це інформаційна модель навчання, своєрідний сценарій навчального процесу, який відображає теорію і методику процесу навчання. Саме з цих позицій підручник повинен відображати зміст і цілі навчання, визначати систему пізнавальних дій з матеріалом, форми навчання і способи контролю;

навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник та офіційно затверджений як такий.

. Спеціалізовані довідники - є найбільш повним джерелом інформації за глибиною аналітичного та логічного осмислення.

. Огляди містять стислі, основні історичні відомості та матеріали, що відображають новітні досягнення науки і техніки. Їх друкують як окремі компактні видання, висвітлюючи найчастіше певну проблему або вузьку тему.

11. Бібліографічні видання забезпечують повну інформацію про нові публікації з будь-якого питання та містять бібліографічні покажчики - перелік структурованої тематичної літератури; реферативний журнал - це періодичне видання, в якому публікуються реферати, анотації та бібліографічні описи літератури, що становлять найбільший інтерес для науки і практики; експрес-інформація - періодичне видання, що містить розширені реферати статей, описи винаходів і публікацій, які дають можливість отримати інформацію про їх сутність та зміст, не звертаючись до першоджерел; друковані бібліографічні картки містять повний бібліографічний опис джерел інформації. З них складаються каталоги - набори відповідним чином систематизованих карток, наявних у бібліотеці книжок, журналів та інших друкованих матеріалів; картотека - це перелік усіх друкованих матеріалів, виявлених із певної тематики.

12.Дисертація (англ. <#"justify">Реферат має відповідати певним вимогам, зокрема: повнота, обєктивність, змістовність, стислість, зрозумілість.

Як правило, реферат передбачає висвітлення таких позицій: проблема або тема дослідження; сфера дослідження; мета і завдання дослідження; метод дослідження; вид дослідження - фундаментальне, пошукове, прикладне; отримані результати та їх значення для наукиі практики.

14.Автореферат (грецьк. autos - сам та лат. refero - доповідаю, повідомляю) - короткий виклад наукової праці, підготовлений автором та надрукований для попереднього ознайомлення з твором (наприклад, автореферат дисертації). Вимоги до його змісту, стуктури та обсягу визначає ВАК України.

15.Анотація (лат. аппоtаtіо - зауваження) - це коротка характеристика книги, статті або рукопису, в якій викладається зміст першоджерела, перелік ключових питань і дається його оцінка. В анотації, як і в рефераті, викладаються основні положення оригіналу, що вказують на значення та наукову новизну роботи, на основі якої підготовлено анотацію.

16.Резюме (фр. rеsите від rеsитеr - викладати коротко) - має акцентувати увагу на ключових моментах роботи, що розглядається, а також відображати її композицію.

17.Рецензія (лат. rесепsіо - розгляд, обстеження) - це вид наукової, літературної і художньої критики, науково-критична стаття, що дає оцінку досліджуваному твору.

18.Тези - основна думка або ключове положення доповіді, лекції, статті чи іншого авторського первинного документа. Теза може бути короткою або розгорнутою. Вона відрізняється від повного тексту оригіналу тим, що в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації.

19.Наукові повідомлення найчастіше готують для публічних виступів. Зображення (графіки, плакати) використовують як доповнення до мовних комунікацій.

20.Наукова доповідь - це короткий виклад самостійно проведеного дослідження, наукової роботи або її окремої частини.

21.Науковий звіт з теми - неопублікований науково-технічний документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику та результати виконаної роботи або її етапи.

. Пошук, відбір та накопичення наукової літературної інформації

Для інформаційного забезпечення наукових досліджень формуються спеціальні інформаційні служби (бібліотеки, архіви, інформаційні агенції та центри науково-технічної інформації), які здійснюють збирання, збереження, пошук і поширення наукової інформації, надання її на запити чи за регламентом. До основних інститутів й організацій України, які здійснюють централізований збір і обробку опублікованих документів, належать: Книжкова палата України;

ØУкраїнський інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ);

ØНаціональна бібліотека України ім. В.І. Вернадського;

ØДержавна науково-технічна бібліотека України (ДНТУ);

Øбібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного або регіонального рівня.

Крім органів науково-технічної інформації, потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках.

Доступ до інформаційних ресурсів здійснюється за допомогою різних програмно-методологічних і нормативно-правових інструментів. Це словники, тезауруси і класифікації, інструкції та методичні матеріали, статути і положення, схеми, описи, програмне забезпечення, Інтернет тощо. Кожний тип інформаційного продукту вимагає специфічної технології отримання.

Інформаційний пошук - це сукупність операцій, спрямованих на відшукування документів, які необхідні для проведення наукового дослідження. Пошук може здійснюватися вручну (за звичайними бібліографічними картками, картотеками, друкованими покажчиками), із застосуванням автоматизованих компютерних систем пошуку інформації, використанням баз і банків даних, ресурсів Інтернет.

Основним інструментом, що забезпечує доступ до інформаційних ресурсів у бібліотеках, є бібліографія.

У бібліотеках застосовується інформаційно-пошукова мова (ІПМ) бібліотечно-бібліографічного типу:

Øуніверсальна десяткова класифікація (УДК);

Øбібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).

Універсальна десяткова класифікація (УДК) охоплює увесь універсум знань та є міжнародною системою класифікації друкованих творів і документальних матеріалів. Її ієрархічна структура дозволяє детально подати зміст документальних фондів та забезпечує оперативний пошук інформації.

Ця ієрархічна комбінаційна класифікація, включає: основні таблиці, таблиці визначників (типових рубрик) і алфавітно-предметний покажчик. Індексування логічне, цифрове, використовуються арабські цифри.

В основі структури індексів УДК лежить принцип десяткових дробів, за яким усі галузі знань поділені на 10 основних класів, кожний клас - на 10 розділів, а розділ - на 10 підрозділів. Кількість етапів поділу залежить від необхідного ступеня деталізації.

Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) - класифікація друкарських видань, заснована на системі таблиць ідентифікаторів. Основна таблиця класифікації визначає області знань, до яких можна зарахувати ті або інші видання, та побудована за ієрархічним принципом. Основні розділи включають загальні і міждисциплінарні знання, природничі, прикладні, суспільні та гуманітарні науки, а також літературу універсального змісту. Додаткові таблиці визначають територіальний та інший спеціальний типовий розподіл. Методологічна основа класифікації - розподіл за видами наук і явищами дійсності, що ґрунтується на принципі їх субординації і розвитку.

Основою інформаційно-пошукового апарату бібліотек є каталоги - сукупність розташованих за визначеними правилами бібліографічних записів на документи, що розкривають склад та зміст фонду бібліотеки або інформаційного центру.

Систематичні каталоги - такі, в яких назви творів розташовані за галузями знань відповідно до визначеної класифікаційної системи.

Абеткові каталоги - картки на книжки у них розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв документів.

Предметні каталоги - містять назви творів щодо конкретних проблем і питань.

Допоміжні каталоги - це каталоги періодики, картотеки статей і рецензій.

Значну допомогу для пошуку й аналізу літературних джерел надає ретроспективна бібліографія. Це тематичні покажчики та огляди, каталоги, прайс-листи видавництв тощо. Основне їх призначення - поширення бібліографічної інформації про опубліковані документи за певний час у минулому. Особливим видом ретроспективної бібліографії є книжкові та пристатейні списки літературних джерел.

Бібліографічні та реферативні видання - їх метою є надання оперативної інформації як про власне публікації, так і про їх зміст. Такі документи у друкованому чи електронному вигляді видають інститути, служби науково-технічної інформації (НТІ), центри інформації, бібліотеки. На бібліографічні видання покладається сигнальна функція. Бібліографічні покажчики сповіщають про появу інформаційного документа і надають традиційний бібліографічний його опис згідно з чинними стандартами. Реферативні видання (журнали, збірники, експрес-інформація, інформаційні листки), окрім бібліографічних описів, містять реферати опублікованих і неопублікованих документів, що значно полегшує ідентифікацію і пошук необхідних літературних джерел інформації.

Пошук наукової інформації у мережі Інтернет. Автоматизовані технології отримання наукової інформації

Розвиток науки вимагає інформатизації усіх ланок наукового процесу. Насамперед це стосується впровадження автоматизованих технологій у процеси накопичення, обробки, зберігання та розповсюдження наукової інформації.

Поряд із інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку слід використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних, Інтернет. Дані пошуку можуть бути використані безпосередньо, однак частіше вони слугують сходинкою (ключем) до виявлення первинних джерел інформації, якими є наукові праці (монографії, збірники) та інші необхідні для наукової роботи видання.

Інформаційно-пошукова система (ІПС) - це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається. Ці системи призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) у сховищах (базах даних) за формальними характеристиками, а тому можна виділити два основні етапи роботи:

Øзбір і зберігання інформації,

Øпошук і надання інформації користувачам.

Основними видами ІПС є:

1)пошукові машини, які сканують заголовки зареєстрованих сайтів стосовно наявності в них критерію пошуку - набору ключових слів, які вводить користувач. Адреси знайдених сторінок виводяться в нумерованому списку;

2)веб-директорії - періодично (наприклад, раз на день) сканують заголовки зареєстрованих сайтів і розміщують результати у своїх каталогах. Користувач отримує список таких каталогів, вибирає один із них і там знаходить адреси сайтів, відсортовані за ступенем їх важливості;

3)системи паралельного пошуку здійснюють пошук одночасно на декількох пошукових серверах, що зменшує швидкість пошуку, але збільшує ймовірність знаходження потрібної інформації.

На рис. 2 наведено основні пошукові системи, які найчастіше використовуються.

Рис. 2. Популярні інформаційно-пошукові системи

Інформаційно-пошукові системи відрізняються одна від одної за багатьма ознаками, але при вирішенні задач збирання, зберігання і передання інформації мають такі спільні процедури:

1) аналіз документів і їх підбір;

) створення пошукового образу документів;

) запис документів і їх пошукових образів на носії;

) зберігання документів;

) аналіз запитів;

) видача документів користувачам.

Крім того, ІПС можна класифікувати за такими ознаками:

Øрід виконуваних операцій;

Øрежим пошуку;

Øтип інформаційно-пошукової мови;

Øтип критерію відповідності;

Øступінь автоматизації.

Нині існує багато автоматизованих систем пошуку інформації. Вони відрізняються певними особливостями програми, але їх обєднує принцип пошуку за алфавітом, тематикою, за ключовими термінами тощо.

У бібліотеці КНТЕУ функціонує автоматизована бібліотечно-інформаційна система «УФД/Бібліотека».

Накопичення і зберігання великих інформаційних масивів - баз даних, дозволяє систематизувати документи за ознаками певної тематики, а також формувати банки даних для оперативного багатоцільового використання відповідної інформації.

База даних (БД) - це набір даних, достатній для досягнення встановленої мети і представлений на машинному носії у вигляді, що дозволяє здійснювати автоматизовану переробку інформації, що зберігається.

Банк даних (Бнд) - автоматизована інформаційна система, що складається з однієї або декількох БД і системи збереження, оброблення і пошуку інформації.

Методично БД поділяються на: документальні; бібліографічні; реферативні; повнотекстові; гіпертекстові; бази первинних даних, або фактографічні.

Відомо декілька великих інформаційних систем, що пропонують доступ до реферативних, бібліографічних та повнотекстових баз даних:

·STN International - це міжнародна система баз даних, що заснована трьома найбільшими центрами науково-технічної інформації:

vFachinformationszentrum, FIZ Karlsruhe, ФРН;

vChemical Abstracts Service (CAS), США;

vJapan Information Center of Science and Technology (JICST), Японія.

·Academic Lexis-Nexis надає доступ до 29 тисяч джерел (у тому числі повнотекстові наукові журнали) з бізнесу, економіки, права та інших галузей знань.

·Dialog.

Архіви електронних публікацій та зібрання електронних журналів виконують дещо інші функції, ніж реферативно-бібліографічні системи. Вони пропонують доступ до повного тексту статей (у вигляді, близькому до зображення сторінки традиційного видання) 500-2500 електронних журналів, починаючи з випусків 80-х років ХХ ст.

Academic Search Premier - база даних, що забезпечує доступ до повнотекстових академічних публікацій більш ніж 2800 рецензованих журналів (із 1975 р.). Тематично охоплює майже всі галузі науки (соціальні, гуманітарні, природничі, компютерні та ін.). Це найпопулярніша БД в університетському середовищі.

Business Source Premier - одна з найбільш повнотекстових БД, надає доступ до більш ніж 2950 наукових бізнес-журналів та 900 рецензованих видань включно. Тематично охоплює питання сфери бізнесу, економіки, фінансів, менеджменту, бухгалтерського обліку тощо. Містить повнотекстові матеріали у форматі PDF понад 300 найвідоміших наукових журналів, починаючи з 1922 р.

Regional Business News - містить повнотекстові матеріали видань США з бізнесу.

ERIC (Educational Resource Information Center) - інформаційна система, що підтримується Департаментом освіти та Національною освітянською бібліотекою США, важливе джерело інформації для дослідників проблем освіти.

MasterFILE Premier - база, спеціально створена для публічних бібліотек, забезпечує доступ до повнотекстових матеріалів, що висвітлюють широкий спектр питань науково-популярного характеру, містить 314 повнотекстових довідників (зокрема Magill Book Reviews, American Heritage Dictionary та ін.).

Електронні журнали. Під електронними журналами як видом повнотекстових інформаційних систем розуміють:

Øпаралельні електронні журнали - електронні версії паперових;

Øоригінальні - ті, що видаються лише в електронному вигляді;

Øінтегровані - видаються у двох формах, що доповнюють одна одну.

Термін «електронний журнал» означає як правило власне мережеве видання, зокрема:

SpringerLink - одна з провідних світових інтерактивних БД для високоякісних STM (наука, техніка, медицина) - журнали, книжкові серії, книги, довідкові матеріали та інтерактивна колекція архівів. Це ефективна центральна точка доступу для дослідників і учених;

Blackwell Synergy забезпечує доступ до журналів колекції STM (наука, техніка, медицина) видавництва Backwell Science.

Високий і складний рівень організації виробництва, науки, техніки і культури сучасного суспільства повязаний із циркуляцією величезних потоків різноманітної інформації. Обсяги нової інформації безупинно зростають, як і швидкість її поширення. Цей процес зумовив створення нових засобів, одним із яких є світова мережа Інтернет.

Інтернет - всесвітня (глобальна) інформаційна мережа, яка зєднує мільйони компютерів (серверів) з метою спільного використання інформаційних ресурсів. Інформація в Інтернеті організована у вигляді компютерних файлів, які називаються Web-сторінками. Сукупність повязаних між собою Web-сторінок, створених конкретною особою чи організацією, утворюють Web-сайт. Зараз це основний і найбільш поширений тип інформаційних ресурсів у мережі.

Компютерні файли можуть містити різні типи інформації: тексти, подані символами (літерами, цифрами, розділовими знаками тощо), графічні зображення, повідомлення електронної пошти, компютерні програми і т.д. Інформаційна служба пошуку необхідних даних - World Wide Web (www) - ґрунтується на гіпертекстовій логіці перегляду документів, за якою Web-сторінка містить посилання (links) на інші сторінки чи інформаційні ресурси.

Для доступу до Web використовується спеціальна програма - браузер. Щоразу, коли здійснюється запит Web-сторінки, браузер встановлює звязок з відповідним Web-сервером, запитує копію цієї сторінки і, коли інформація надходить, автоматично її відображає. З поміж існуючих у мережі браузерів найпоширенішими є Internet Ехрlorer та Netscape Navigator.

Порядок роботи Інтернету регламентують певні стандартні правила передання інформації - протоколи. Для довідки наведемо найважливіші з них:

ІмяПовне імяПризначенняірІnterпеt РrоtоkоlПередання пакетів данихtcрTransmission Control ProtokolУправління потоками пакетів данихhttpНурегТехt Тгапsfer РгоtokolПоширення Web-даних (гіпертексту)ftpFile Тransfer РгоtokolКопіювання файлів між компютерами

Для ідентифікації підключених до Інтернету компютерів кожний із них має своє унікальне імя, представлене певним поєднанням символів.

Окремі частини імені називаються доменами. Імя можуть мати кілька доменів, які відокремлюються один від одного крапками.

Якщо розглядати їх зліва праворуч, кожний наступний домен на один рівень вищий за попередній. Крайня права частина імені називається доменом верхнього рівня. Існує два типи таких доменів: трилітерні домени організацій і дволітерні домени країн. Наведено домени організацій верхнього рівня:

СоmЕduGovМilОгgNetкомерційні організаціїнавчальні закладидержавні установивійськові установиінші організаціїресурси мережі

Приклади географічних доменів верхнього рівня:

КанадаНімеччинаФранціяЯпоніяРосіяУкраїнаВеликобританіяСШАсаdefrjpruuaukus

Крайня права частина імені (ua) повідомляє, що цей компютер знаходиться в Україні, наступна частина (gov) - компютер належить державній установі, а третя (ukrstat) - Держкомстату України. Символ (www) вказує, що компютер виконує функції Web-сервера. Отже, це адреса Web-сайта Держкомстату України.

На Wеb-сайтах зберігаються сотні файлів, які обєднуються в каталоги (directories). Кожний каталог має власну ієрархічну структуру (кілька рівнів підкаталогів). Місцезнаходження конкретного інформаційного ресурсу описує спеціальна його адреса - URL (Uniform Resource Locator - уніфікований локатор ресурсів). У мережі поширені два формати URL:

Протокол://адреса_сервера/ шлях до файла/імя_файла.

Протокол:// адреса-сервера.

Першою частиною адреси є протокол, який описує схему доступу до файла і відокремлюється від іншої його частини двокрапкою та двома нахиленими рисками (://).

Адресою сервера є доменне імя компютера, на якому розміщено інформаційний ресурс.

Шлях доступу до файла - це послідовність імен каталогів і підкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл. Імена каталогів розділяються нахиленою рискою (/).

Імя файла, тобто конкретного документа, пошук якого здійснюється, зазвичай має дві складові: перша - описує зміст даних, а друга вказує на їх тип і називається розширенням. Найчастіше в Інтернеті зустрічаються такі розширення: htm (html) - Web-сторінка, txt - простий текст, zip - стиснутий набір файлів (архів), jpg - графічне зображення. Наприклад, адреса файла #"justify">Øпрактично в усіх системах використовується метод ключових слів. Формуючи запит, слід уникати загальновживаних слів (наприклад «ресурси») і вузькоспеціалізованих (наприклад «тетрада»). Оптимальний варіант - це задання характерних для повної предметної області словосполучень, кожне з яких має достатньо широку сферу використання і найточніше відображає проблематику. Пошук слід починати з найбільш відомих і потужних пошукових серверів, це, незважаючи на інформаційну насиченість, дозволить скласти загальне уявлення про інформаційний стан предметної галузі;

Øдля детального пошуку доцільно використовувати спеціалізовані тематичні чи регіональні пошукові сервери. Знайти їх можна за допомогою ключових слів;

Øслід використовувати методику поетапного уточнення пошуку: починати з елементарних запитів у режимі простого пошуку, а отримавши результати, уточнити їх та переходити до розширеного пошуку;

Øна більшості сайтів є посилання на споріднені інформаційні ресурси, використовуйте їх. Часом саме такий шлях пошуку необхідної інформації є найбільш коротким.

Етапи пошуку інформації у мережі Інтернет наведено на рис.3.

Рис. 3. Етапи пошуку інформації в мережі Інтернет

Бази даних пошукових систем містять великі обсяги документальних даних різних форматів, структури і призначення. Як приклад універсальних можливостей пошуку інформації подамо домашню сторінку української інформаційно-пошукової системи #"justify">Отже, використовуючи спеціальні пошукові засоби, користувач може самостійно з клавіатури свого компютера вводити запити в інтерактивному режимі, аналізувати результати пошуку, здійснювати перехід до інших ресурсів. Інформаційні ресурси Інтернету набувають різних форм, популярними, зокрема, стають каталоги, чати і конференції. Стрімко зростає кількість користувачів мережі. Проте, незважаючи на цей феномен, значення документальних джерел не знижується і потреба в них не зменшується.

Основні базові послуги, що надає Інтернет:

ØTELNET (протокол віртуального термінала) - забезпечує доступ до безлічі відкритих серверів і використовується для входу в інші компютери, підключені до мережі.

ØПередання файлів, що забезпечується протоколом FTP. Основне призначення протоколу - пересилати (копіювати, передавати) файли в мережі (з віддаленого компютера на локальний і навпаки). Крім того, за допомогою FTP можна працювати зі своїми файлами безпосередньо на віддаленому компютері (перейменовувати їх, видаляти, створювати каталоги тощо).

ØЕ-МАІL (електронна пошта) - забезпечує відправлення письмових повідомлень, повідомлень за потрібною адресою, одержання повідомлень з деякою затримкою, перевірку одержання повідомлень адресатом. Електронна пошта відрізняється від TELNET і FTP тим, що не є наскрізною: компютер-передавач і компютер-приймач не обовязково мають взаємодіяти безпосередньо. Крім своєї основної функції, майже всі програми електронної пошти надають користувачам такі послуги:

vробота з псевдонімами (можливість використання скорочених Інтернет-адрес замість повних);

vпапки (можливість зберігати повідомлення в систематизованому вигляді);

vпересилання пошти (на інший компютер);

vвставлення текстових файлів (додання у повідомлення копій файлів);

vсписки розсилання (розсилання повідомлень групі адресатів, яку попередньо позначають псевдонімом або повним імям); відповідь (створення відповіді особі, що надіслала повідомлення).

ØUSЕNЕТ - дає змогу читати і відправляти повідомлення, що надсилаються відкритим інформаційним групам. Це називають «електронними дошками оголошень» або «телеконференціями».

ØWеb-технологія, або WWW (World Wide Web) - це розподілена мережева гіпертекстова система, побудована на основі моделі «сервер-клієнт-сервер». На так званих Wеb-серверах у вигляді гіпертекстових документів зберігається інформація, якою цікавляться, одержують і відображають Wеb-клієнти. Механізм встановлення звязку між клієнтом і сервером, а також процедура запиту і передання інформації, визначаються протоколом передання гіпертексту (НТТР).

Розвиток інформаційних технологій суттєво удосконалює бібліотечний сервіс. Бібліотека нового типу - це віртуальна бібліотека, де читач має змогу користуватися не тільки фондом цього сховища, але й може миттєво отримати будь-яку інформацію із будь-якої бібліотеки світу. По суті, сучасна бібліотека функціонує одночасно як зовнішня і внутрішня електронна бібліотека.

Сучасні інформаційні Інтернет-технології розвиваються у бібліотеках за двома напрямами: надання доступу до корпоративних каталогів бібліографічних даних та створення інформаційних Web-сайтів.

5. Оброблення наукових літературних джерел

науковий інформаційний пошуковий статистичний

Представлене до захисту наукове дослідження має повністю виключати плагіат у будь-якій його формі. Термін «плагіат» походить від латинського «plagio» - «краду» і за сучасною науковою етикою розглядається як одне з найбільш ганебних явищ.

Під плагіатом у сфері науки розуміють свідоме присвоєння авторства чужого наукового твору, використання його повністю або частково під своїм прізвищем без посилання на джерело запозичення. За широко розповсюдженим сучасним висловом «плагіат - це єдиний вид крадіжки, при якому злодій повідомляє своє прізвище». У практиці наукових досліджень плагіатом є не тільки дослівне використання тексту інших науковців, а й будь-яке його перефразування, при якому зміст (наукова ідея) цього тексту зберігається і видається за власний (власну).

Уникнення плагіату в науковому дослідженні є обовязковою вимогою, яка жодним чином не повязана із уникненням розгляду наукових положень, розроблених іншими дослідниками.

Навпаки, широкий критичний огляд таких наукових положень - це обовязковий елемент підготовки кожного наукового дослідження. Мова в даному випадку йде про коректне посилання на джерело, що містить важливе наукове положення і є обєктом цитування в магістерській дипломній роботі.

Розрізняють пряме і непряме цитування положень окремих авторів. При прямому цитуванні обовязковими є такі вимоги:

·цитування не повинно бути надмірним за обсягом;

·положення, що цитуються, мають бути обовязково виділені лапками;

·цитований текст має наводитися дослівно (без купюр, що можуть спотворити його зміст);

·при виділенні окремих слів у цитаті необхідно зазначати авторство такого виділення («виділено автором» або «виділено нами»);

·посилання на джерело має здійснюватися за бібліографічними вимогами (з обовязковим зазначенням сторінок).

При непрямому цитуванні наукового положення іншого автора дозволяється надавати стисле власне визначення основної його ідеї із максимальною точністю. Використовувати лапки у такому випадку не потрібно, але головна вимога лишається - чітке посилання на прізвище автора і джерело (наукову роботу) з обовязковим зазначенням сторінок.

Недотримання цих вимог вважається порушенням авторських прав (плагіатом) і переслідується законом.

Нині у багатьох вищих навчальних закладів України й інших країн при виявленні плагіату наукове дослідження знімається із захисту без права повторного його розгляду за визначеною темою.

Наукова дискусія як складова творчого процесу в науковому дослідженні

Наукове дослідження як творчий процес вироблення нових наукових знань, які характеризуються обєктивністю, доказовістю, точністю та вимірюваністю, потребує визначення предметної сфери, що описуватиметься системою понять. До них належать: закони, категорії, висновки, судження, висловлювання тощо, які виводяться із обєктивної дійсності і передають найбільш суттєві властивості, ознаки, взаємозвязки явищ та речей.

При цьому кожний дослідник, узагальнюючи обєктивні явища, оперує поняттями, які відтворюють те чи інше явище. Наприклад, фізика оперує поняттями маси, енергії, атома тощо, економіка - поняттями вартості, попиту, капіталу, прибутку.

Будь-яке поняття має зміст, під яким розуміється сукупність відмінних ознак, основою яких є найбільш суттєві ознаки, та обсяг, тобто сукупність процесів, явищ, що відображаються у цьому понятті. Слід памятати, то існує співвідношення між змістом і обсягом, відповідно до якого зі збільшенням змісту зменшується обсяг поняття і навпаки. Поняття являють собою накопичені наукові знання, що дозволяють досліднику формулювати проблеми і гіпотези, описувати реальні обєкти, аналізувати їх, здійснювати систематизацію, узагальнення, критично оцінювати та отримувати певні результати. За допомогою понять виявляються особливості, закономірності і тенденції розвитку досліджуваних обєктів.

Вивчення у процесі дослідження понять, їх аналіз і узагальнення, мистецтво оперувати ними вимагають дискусії як засобу і способу наближення до обєктивної істини.

Саме дискусія є найважливішою вимогою і характерною ознакою магістерського дипломного пошуку, тому що сприяє критичному оцінюванню існуючих понять і положень, наявних висновків і отриманих результатів. Дискусія (лат. discussio - дослідження, обговорення) - це письмова полеміка щодо спірного питання, слабкості або неадекватності аргументів, невідповідності застосовуваних методів та інструментів, наявності різноспрямованих гіпотез, недостатнього вивчення обєкта тощо.

Дискусія відіграє важливу роль у процесі пошуку і становлення наукового знання. Вона дозволяє збільшити питому частку нових суттєвих ознак досліджуваного обєкта, створити нові можливості для подальшого наукового використання запропонованих дослідником понять, забезпечити практичне застосування отриманих ним результатів. Оскільки кожне наукове дослідження неможливе без запозичення існуючих понять як результатів наукових розробок інших авторів, при написанні теоретичної частини дипломної роботи обовязковим є зазначення у списку джерел і посилання у тексті на використані праці (прізвище та ініціали автора, назва роботи, рік і місце видання, тобто бібліографічний опис). При викладенні чужих думок через власну їх інтерпретацію достатньою є наявність бібліографії видання (у списку літератури).

Поняття в дискусії виконують кілька важливих функцій.

Теоретична функція полягає у побудові або уточненні використовуваних понять. Для цього дослідник наводить існуючі поняття, аналізує та систематизує їх, додає чіткості та точності визначенням із належним обґрунтуванням. Емпірична дискусія дозволяє за допомогою залучених емпіричних (числових) індикаторів (даних) виміряти загальні та специфічні ознаки, звязки між ними і на цій основі сформулювати зміст поняття більш доказово і ґрунтовно.

Наведемо конкретний приклад дискусії, обравши за її обєкт таку важливу складову господарювання підприємства, як матеріально-технічне забезпечення.

При пошуку шляхів підвищення ефективності матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підприємства необхідно критично проаналізувати визначення цього поняття, які запропоновані різними авторами. Дискусію слід здійснювати, зважаючи на необхідність досягнення мети (цілей) свого дослідження щодо обєкта.

Насамперед, доцільно зазначити, що існує цілий ряд визначень МТЗ у науковій літературі.

Деякі фахівці під МТЗ розуміють управління потоком матеріальних благ на підприємство з безпосередньою привязкою цього руху до ринку, на якому підприємство працює як покупець.

Інші дослідники розглядають МТЗ як функцію управління із забезпечення надходження матеріальних факторів виробництва на підприємство.

Полемізуючи з ними, дослідник зазначає, що, на його думку, неможливо обмежитись такими визначеннями, і наводить такі аргументи.

У першому визначенні підкреслюється лише безперервність матеріально-технічного забезпечення, а в другому - випадає функція управління зберіганням, яка має гарантувати якість ресурсів та раціональність витрат на збереження матеріальних цінностей. При цьому втрачається орієнтація на придбання саме оптимального розміру необхідних для господарювання ресурсів та їх подальша підготовка до використання.

Тобто відбулося звуження поняття МТЗ такими ознаками, як безперервність, закупівля, доставка та забезпечення фізичної наявності матеріальних ресурсів. Це не дозволяє повністю розкрити сучасний зміст матеріально-технічного забезпечення, яке має, на думку автора, гарантувати потенційну можливість отримання ресурсів у разі виникнення додаткової потреби в них на виробництві (через мінливість та високий динамізм зовнішнього середовища).

З урахуванням викладеного, дослідник пропонує своє визначення:

матеріально-технічне забезпечення підприємства - це підпорядкована його генеральній меті діяльність із закупівлі, надходження, зберігання, підготовки та використання матеріальних ресурсів необхідного (оптимального) обсягу, асортименту та якості в обумовлені господарським процесом строки та гарантована можливість отримання ресурсів підприємством у разі виникнення додаткової потреби в них.

Відповідно до запропонованого поняття дослідник вважає доцільним доповнити також і завдання МТЗ, що містяться в існуючій літературі, такими:

стабільність та ритмічність надходження матеріальних ресурсів;

мінімізація сукупних витрат на формування, доставлення, зберігання та використання ресурсів;

забезпечення конкурентних переваг підприємства щодо асортименту, якості та цін ресурсів тощо.

Таким чином, проаналізувавши спірні положення, дослідник дає своє тлумачення поняття, яке і буде використовуватись у процесі подальшого наукового пошуку.

Загалом, у процесі дискусії доцільно використовувати відповідні формальні словосполучення: «…вважаємо за доцільне,,,» «…, на нашу думку, …», «більш повним…», «…недостатньо відображає…», «…не містить визначальних ознак…», «…обмежується штучно побудованими методичними підходами…», «…відсутня аргументація щодо…», «…спірним є твердження…» тощо. Наведемо більш розгорнуті приклади використання таких словосполучень.

На основі послідовно проведеного порівняльного аналізу понять, що визначають ……., які містяться у працях вітчизняних учених (…), ми дійшли висновку, що спірним є…

Суттєвим недоліком існуючої класифікації…., є відсутність таких важливих ознак, як…

Залучення і використання вагомого обсягу обробленої статистичної інформації з… доводить невідповідність (суттєву обмеженість) запропонованого в (…) визначення (висновків)…

Вважаємо плідним використання запропонованого підходу, що дозволяє систематизувати…

Враховуючи викладені аргументи, вважаємо за доцільне уточнити наведене в (…) визначення…

6. Формування положень наукової новизни

Теоретична частина наукового дослідження має містити наукову новизну. Саме це є однією з головних кваліфікаційних ознак присудження відповідного наукового ступеня.

Наукова новизна дослідження являє собою чітко визначений у магістерській дипломній роботі новий науковий результат, тобто невідомі раніше знання, що відповідають вимогам оригінальності, унікальності і неповторності наведених положень.

Наукова новизна може бути сформована як у межах сформульованих раніше наукових проблем, так і при формуванні нової проблеми, яка раніше як самостійна науковцями не розглядалась. У наукових роботах магістерського рівня наукова новизна формується, як правило, у межах раніше сформованих наукових проблем, що мають високий рівень актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України.

Нові наукові результати і раніше накопичені знання із кожної наукової проблеми, що розглядається, перебувають у тісному діалектичному звязку. Це означає, що формулюванню студентом наукової новизни власного дослідження має передувати достатньо широкий критичний огляд існуючих теоретичних концепцій і положень відомих науковців, в якому визначається як їх позитивний внесок, так і окремі недоліки. Саме ці недоліки і мають бути основним обєктом вдосконалення існуючих теоретичних положень, а отже, і обєктом формування положень наукової новизни власного дослідження.

Формулюючи наукову новизну власного дослідження необхідно чітко висвітлювати відмінність сформульованих положень від відомих раніше. У сфері проблем економічного характеру, що розглядаються в магістерських дипломних роботах, такими новими науковими положеннями можуть бути:

·нові підходи до систематизації (класифікації) обєктів, проблем чи методів дослідження з чітким визначенням нових класифікаційних ознак;

·нові методологічні принципи (підходи) до здійснення відповідного дослідження, що становлять теоретичний базис розроблення практичних рекомендацій;

·система суттєвих відмінностей досліджуваного обєкта дослідження від інших обєктів більш широкого спорідненого класу, що раніше в науковій літературі не визначались;

·нові тенденції розвитку обєкта дослідження, що притаманні сучасному етапу загального економічного розвитку України;

·інші нові наукові уявлення про економічні процеси і явища, що повязані із обєктом дослідження.

Формулюючи положення наукової новизни дослідження, слід чітко розмежувати їх із розробленими новими прикладними рекомендаціями, що являють собою практичну значущість дослідження.

Зокрема, не можуть становити наукової новизни:

·визначення актуальності теми дослідження;

·нові методики побудови окремих процесів;

·нові алгоритми (формули, моделі) розрахунків тих чи інших аналітичних і планових показників тощо.

Такі і подібні їм рекомендації практичного характеру є обовязковою частиною наукового дослідження й обєктом її оцінки.

Чітко визначені і правильно сформульовані положення наукової новизни - основний обєкт захисту наукового дослідження.

7. Методи аналізу і обробки первинної статистичної інформації

Отримання необхідної та якісної інформації, яку у подальшому можна використати при проведенні наукового дослідження, залежить від правильної організації та постановки статистичних спостережень (збору статистичної інформації).

Статистичним спостереженням називають науково організований облік і збирання за єдиною програмою масових даних про явища та процеси суспільного життя.

Такі спостереження проводять органи державної статистики шляхом збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень. За видами статистичні спостереження розподіляють на суцільні та несуцільні, державні та інші.

Розрізняють дві форми статистичного спостереження: статистична звітність і спеціальні статистичні обстеження та переписи.

Звітність - це система узагальнених і взаємоповязаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період. Субєкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи звітність про свою діяльність не складають та не здають.

Спеціальні статистичні спостереження та переписи проводять для збору інформації про процеси та явища, які не охоплені статистичною звітністю, але відомості про них необхідні для проведення наукового дослідження. Спеціальні статистичні спостереження проводять зазвичай за наперед розробленим планом із дотриманням єдиної методики збирання, систематизації й обробки даних. За повнотою охоплення обєкта статистичні спостереження поділяють на суцільні та несуцільні.

Суцільним називається спостереження, у процесі якого обліком охоплено всі одиниці досліджуваної сукупності без будь-яких пропусків.

Несуцільне - таке спостереження, коли з усієї досліджуваної сукупності реєструють лише частину і за нею роблять висновки щодо всієї сукупності (наприклад, бюджетні обстеження сімей, реєстрація цін на продовольчих ринках, вивчення якості продукції). Несуцільні спостереження мають такі різновиди: вибіркове спостереження, спостереження основного масиву, монографічне обстеження, анкетне спостереження.

За способом одержання статистичних матеріалів розрізняють безпосереднє спостереження, звітне (документальне) спостереження та опитування.

Основною формою отримання інформації щодо обєкта дослідження є державна звітність підприємств та організацій, яка поділяється на статистичну та фінансову.

Відповідно до Закону України «Про державну статистику», державна статистика - це централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, а державна статистична діяльність - сукупність дій, повязаних із проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, що спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології.

Основною метою державної статистичної діяльності є отримання всебічної та обєктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства. Статистична звітність подається державним органам статистики у вигляді встановлених законом документів (форм статичних звітів) за підписами посадових осіб. Загальнодержавний табель (перелік) форм державної статичної звітності для підприємств та обєднань України затверджено наказом Державного комітету зі статистики зміст окремих форм звітності щороку уточнюється інструкціями комітету.

Затверджені форми статистичної звітності підприємств та обєднань структуровані за призначенням та галуззю (видом економічної діяльності): статистика фінансів, цін, науки та інновацій, праці, промисловості, інвестицій та будівництва, сільського та рибного господарства, роздрібної торгівлі та ресторанного бізнесу, матеріально-технічних ресурсів та оптової торгівлі; статистика транспорту (залізничного, автомобільного, авіаційного, трубопровідного), звязку, послуг внутрішнього ринку, зовнішньоекономічної діяльності. Тобто субєкти підприємництва кожного виду економічної діяльності складають визначені для них форми галузевої статистичної звітності.

У табл. 1 наведено інформацію про найбільш важливі форми статистичної звітності, періодичність, терміни, спосіб та адресата їх подання.

Фінансова звітність - відображає майновий та фінансовий стан підприємства як результат господарської діяльності за звітний період із наростаючим підсумком за встановленими на визначений час державою типовими формами та інструкціями з підписами відповідальних осіб (керівника та бухгалтера підприємства). Вона поділяється за видами та строками подання і регулюється законодавством з урахуванням виду діяльності підприємства, його розміру тощо.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Таблиця 1 Табель (перелік) державної статичної звітності підприємств та обєднань

NНайменування формІндекс формиПеріодичністьХто подаєКому подаєтьсяСтрок подання12345671.Звіт про основні показники діяльності підприємства (06.08.2010 №301)1-підприємництвоРічна квартальнаСубєкти господарювання - господарські організаціїОргану державної статистики за місцезнаходженнямне пізніше 20 лютого2.Звіт про основні показники діяльності підприємства (06.08.2010 №301)1-підприємництво (коротка)річнаСубєкти господарювання - господарські організаціїОргану державної статистики за місцезнаходженнямне пізніше 20 лютого3.Звіт з праці (03.08.2010 №294)1-ПВМісячна квартальнаЮридичні особи, відокремлені підрозділи, визначені за переліком органів державної статистикиОргану державної статистики за місцезнаходженнямне пізніше 7-го числа4.Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос) (30.07.2010 №292)11-ОЗрічнаГосподарські організації - зведений звіт та звіти по кожному з відокремлених підрозділів, що не виділені на окремий баланс та розташовані в іншій області, районі, місті; філії, представництва, інші відокремлені від господарських організацій підрозділи, що виділені на окремий баланс та розташовані в іншій області, районі, місті; установи, заклади, органи державної влади та органи місцевого самоврядуванняОргану державної статистики за місцезнаходженнямне пізніше 20 лютого після звітного року5.Звіт про фінансові результати (20.07.2010 №270)1-БI розділ - річна, місячна; II розділ - річна, квартальнаСуб'єкти господарювання - господарські організаціїОргану державної статистики за місцезнаходженнямрічної, місячної - не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом; квартальної - не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним періодом 6.Звіт про ціни виробників промислової продукції (30.06.2010 №221)1-ціни (пром)місячнаЮридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які займаються видами діяльності, що класифікуються за секціями "С", "D", "Е" (незалежно від основного виду діяльності)Органу державної статистики за місцезнаходженням22 числа звітного місяця7.Обстеження інноваційної діяльності промислового підприємства (06.07.2010 №230)1-інноваціярічнаЮридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їхні відокремлені підрозділи, які проводять діяльність, класифікаційний код якої за КВЕД "С", "D", "E", незалежно від основного виду діяльностіОргану державної статистики за місцезнаходженнямдо 20 лютого8.Звіт про набуття прав інтелектуальної власності та використання обєктів права інтелектуальної власності (06.07.2010 №230)4-нтрічнаЮридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та видів економічної діяльності, які виконували роботи зі створення та використання об'єктів права інтелектуальної власностіОргану державної статистики за місцезнаходженнямдо 20 лютого9.Звіт про виробництво промислової продукції (07.07.2010 №239)1П-НППрічна, квартальнаЮридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які займаються видами діяльності, що класифікуються за секціями «С», «D», «Е» КВЕД (незалежно від основного виду діяльності) за переліком, що встановлюється територіальним органом державної статистикиОргану державної статистики за місцезнаходженням (місцем здійснення виробничої діяльності)не пізніше 20 лютого10.Реалізація сільськогосподарської продукції за 20__ рік (30.06.2010 №222)21-загрічна, місячнаЮридичні особи, їхні виділені на самостійний баланс підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльністьОргану державної статистики за місцезнаходженнямдо 20 січня11.Звіт про обсяги реалізованих послуг (10.07.2010 №245)1-послугирічна, місячнаЮридичні особи та їхні відокремлені підрозділи, для яких надання послуг є основним видом економічної діяльності (згідно з КВЕД: групи 50.2, 50.4 (тільки підклас 50.40.4) та 52.7 секції G; групи 55.1 та 55.2 секції H; секції I, K, M, N, O)Органу державної статистики за місцезнаходженням/місцем здійснення діяльностідо 20 лютого12.Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі (20.07.2010 №276)1-оптрічнасуб'єкти господарювання - юридичні особи, основним видом економічної діяльності яких є оптова торгівляОргану державної статистики за місцезнаходженням/місцем здійснення діяльностіне пізніше 20 лютого13.Звіт про товарооборот (20.07.2010 №272)1-торгмісячнаПідприємства роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, інші підприємства, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарстваОргану державної статистики за місцезнаходженнямне пізніше 2 числа після звітного періоду14.Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства (20.07.2010 №272)3-торгКвартальна (за I квартал, I півріччя, 9 місяців), річнаПідприємства роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, інші підприємства, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарстваОргану державної статистики за місцезнаходженнямквартальна - не пізніше 25 числа після звітного періоду; річна - не пізніше 20 лютого15.Звіт про наявність торгової мережі та мережі ресторанного господарства (20.07.2010 №272)7-торгрічнаПідприємства роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, інші підприємства, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарстваОргану державної статистики за місцезнаходженнямне пізніше 20 лютого16.Звіт про експорт (імпорт) послуг (18.08.2010 №314)9-ЗЕЗквартальнаПідприємства - резиденти України, які здійснюють експортно-імпортні операції послугамиОргану державної статистики за місцезнаходженням/місцем здійснення діяльностіна 10 день після звітного періоду

Основні форми фінансової звітності представлено на рис. 3.

Рис. 3 Основні форми фінансової звітності

Малі підприємства складають фінансову звітність за спрощеним підходом, з урахуванням вимог, визначених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25. Для таких субєктів передбачена єдина форма звітності, яка обєднує найважливіші показники щодо активів, зобовязань та фінансових результатів діяльності - «Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва».

Первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані від органів, що здійснюють діяльність, повязану із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

На підставі опрацювання матеріалів звітності конкретних субєктів господарювання Державний комітет зі статистики України та його регіональні відділення готують різноманітні статистичні щорічники (довідники).

Таким чином, джерела отримання даних для проведення наукових досліджень різняться залежно від типу обєкта, який досліджується (табл.2).

Таблиця 2 Перелік джерел отримання інформації залежно від типу обєкта дослідження

Обєкт дослідженняДжерело отримання інформаціїОкремий субєкт господарюванняСтатистична та фінансова звітність конкретних субєктів господарювання. Матеріали управлінського обліку конкретних субєктів господарювання. Спеціально організовані дослідження в конкретних субєктах господарювання. Статистичні довідники, галузеві огляди, матеріали галузевих маркетингових досліджень - для проведення порівняльного аналізу.Певний вид економічної діяльності (галузь), регіонСтатистичні довідники. Галузеві (регіональні) статистичні огляди. Матеріали галузевих (регіональних) маркетингових досліджень.Макроекономічні показникиСтатистичні довідники. Галузеві (регіональні) статистичні огляди. Матеріали галузевих (регіональних) маркетингових досліджень. Статистичні довідники міжнародних організацій, закордонні огляди, дослідження - для проведення порівняльного аналізу.

. Проведення несуцільного (вибіркового) статистичного спостереження та оцінювання його репрезентативності

У процесі наукового дослідження відповідно до його мети дослідник може використовувати не тільки дані звітності підприємств та організацій (первинної чи узагальненої), а й проводити самостійно вибіркові спостереження, збирати та обробляти несуцільні (вибіркові) дані.

За допомогою вибіркового спостереження як правило вивчають середній розмір тієї чи іншої ознаки одиниці сукупності (середня ціна, зарплата, продуктивність праці тощо) та частину одиниць, що мають спільну досліджувану ознаку (частка осіб чоловічої і жіночої статі в чисельності населення, частка підприємств різних форм власності у країні тощо).

При використанні під час наукового дослідження даних несуцільних (вибіркових) спостереження дослідник повинен довести, що відібрана сукупність є репрезентативною, тобто необхідно досягти та статистично довести, що вибірка достатньо точно відбиває всю сукупність із усіма характерними для неї особливостями.

Визначення необхідної чисельності вибірки має велике значення для дослідження. Надмірна чисельність зумовлює великий обсяг робіт, а мала - призводить до помилки репрезентативності.

При проведенні обчислень використовується такий термінологічний апарат:

Øзагальна чисельність одиниць у сукупності, з якої проводиться вибірка, називається генеральною (N);

Øчастина одиниць генеральної сукупності, яку обстежують, називається вибірковою сукупністю (n);

Øсередня будь-якої ознаки, обчислена з усіх одиниць генеральної сукупності, називається генеральною середньою ();

Øсередня з усіх одиниць вибіркової сукупності називається вибірковою середньою ();

Øкрім середньої величини, як у генеральній, так і у вибірковій сукупності часто виникає потреба визначення частки одиниць, які мають досліджувану ознаку. Така величина у генеральній сукупності має назву генеральної частки (р);

Øвідносна величина у вибірковій сукупності називається вибірковою часткою (w).

Вибірка може бути повторною і безповторною:

ØПовторною є вибірка, при якій одиниці, що вже один раз потрапили до неї, повертаються в генеральну сукупність і можуть використовуватися у вибірці кілька разів. Безповторною називається вибірка, при якій один раз відібрані одиниці для обстеження не повертаються знову в генеральну сукупність і не використовуються у подальших вибірках.

Розрахунок необхідної чисельності вибірки проводиться за наступними формулами:

Повторна вибіркаБезповторна вибіркаДля середньої..Для частки в процентахДля часток, якщо навіть приблизна дисперсія невідома

Розглянемо приклад розрахунку необхідної чисельності вибірки.

Типова задача.

У мікрорайоні працює 2000 продавців. Скільки потрібно відібрати продавців для обстеження (n), яке дозволило б з імовірністю 0,954 (t=2) стверджувати, що помилка вибірки (х) при визначенні середньої заробітної плати не перевищить 4 долари при середньому квадратичному відхиленні - 30 доларів ().

Запишемо умову задачі за допомогою символів:=2000, t = 2, x = 4, = 30 , n = ?

Для обстеження потрібно відібрати необхідну чисельність обєктів спостереження (продавців). Вона становить:

при повторній вибірці

осіб

при безповторній вибірці

осіб

Помилкою вибірки, або помилкою репрезентативності називається різниця між зведеними показниками вибіркової і генеральної сукупності.

Розглянемо приклад проведення розрахунків.

Запишемо умову задачі за допомогою символів:- 2000 (чисельність продавців у генеральній сукупності);1 - 1600 (чисельність продавців у генеральній сукупності, які мають спеціальну освіту);- 200 (чисельність продавців, яких обстежували повторно);1 - 164 (чисельність повторно обстежених продавців, які мають спеціальну освіту);

ФЗП - 600 000 (фонд заробітної плати продавців мікрорайону, доларів);

фзп - 60 600 (фонд заробітної плати повторно обстежених продавців, доларів).

Визначити:

- середню заробітну плату продавця у генеральній сукупності;

- середню заробітну плату продавця у вибірковій сукупності;- питому частку продавців із спеціальною освітою у генеральної сукупності;- частку продавців із спеціальною освітою у вибірковій сукупності.

Генеральна середня: дол.

Вибіркова середня дол.

Питома частка продавців із спеціальною освітою у генеральній сукупності визначається за формулою:

.

Вибіркова частка становитиме

.

Тобто, питома частка продавців із спеціальною освітою у генеральній сукупності складає 80%, а у вибірковій - 82%.

Для того щоб оцінити на скільки зведені показники вибіркової сукупності відрізняються від генеральної, потрібно обчислити середню помилку вибірки.

Середня помилка вибірки вказує на скільки у середньому відрізняється вибіркова середня (частка) від генеральної. Вона обчислюється для того, щоб перенести результати вибірки на генеральну сукупність, за допомогою формул:

.

Продемонструємо обчислення середньої помилки вибірки на раніше наведених даних і перенесемо результати на генеральну сукупність.

Запишемо раніше наведену задачу за допомогою символів.

- 303 дол. (середня заробітна плата продавців у вибірковій сукупності);- 2000 осіб (чисельність продавців у генеральній сукупності);- 200 осіб (чисельність продавців у вибірковій сукупності);

- 30 дол. (середнє квадратичне відхилення - попереднє або пробне обстеження).- 82% (вибіркова частка продавців із спеціальною освітою у загальній чисельності продавців вибіркової сукупності).

Середню помилку вибірки для середньої зарплати обчислимо за формулою повторної вибірки:

дол.

За формулою безповторної вибірки:

дол.

Висновок: середня заробітна плата у вибірковій сукупності відрізняється від генеральної на 2,12 дол. при повторній вибірці або на 2,01 дол. - при безповторній.

Перенесемо результати вибіркового спостереження на генеральну сукупність:

При повторній вибірці

тобто дол.

При безповторній

тобто дол.

Висновок: з імовірністю 0,683 можна стверджувати, що середня заробітна плата продавця у генеральній сукупності буде знаходитись у межах від 300,88 до 305,12 дол. при повторній або у межах 300,99-305,01 дол. при безповторній вибірці. Середню помилку вибірки для частки продавців із спеціальною освітою обчислимо за формулою повторної вибірки.

.

За формулою безповторної вибірки

.

Висновок: при визначенні частки продавців із спеціальною освітою допущено помилку у 2,7% при повторній вибірці або 2,6% при безповторній.

Перенесемо результати вибіркового спостереження на генеральну сукупність:

.

При повторній вибірці

тобто %.

При безповторній

тобто %.

Висновок: частка продавців із спеціальною освітою у генеральній сукупності буде знаходитись у межах від 79,3 до 84,7% при повторній вибірці або у межах 79,4-84,6% при безповторній.

Математичною статистикою такі висновки щодо середньої заробітної плати та частки продавців із спеціальною освітою гарантуються із імовірністю лише 0,683 або 68,3%.

Якщо обрахована вищерозглянутим способом середня помилка вибірки дослідника влаштовує, обчислення завершують. Якщо не влаштовує - обчислюють так звану граничну помилку вибірки, величина якої залежить від коефіцієнта довіри, кожному значенню якого відповідає конкретний показник імовірності.

Гранична помилка вибірки обчислюється за формулою:

де t - коефіцієнт кратності помилки;

- середня помилка вибірки.

Щоб визначити показник імовірності для різних значень (t), користуються спеціальною таблицею.

Найбільш часто вживані в обчисленнях коефіцієнти:

Значення t при ймовірності 0,683 дорівнює 1, при 0,954 - 2;

при 0,997 - 3; при 0,999 - 4

Таким чином можна стверджувати, що гранична помилка вибірки () дорівнює її середній помилці (), помноженій на коефіцієнт довіри (t).

9. Обробка результатів статистичних спостережень. Формування статистичних таблиць

Наукова обробка первинних матеріалів статистичного спостереження для одержання узагальнюючих кількісних показників називається статистичним зведенням.

Результатом статистичного зведення мають бути не тільки загальні підсумки про кількість досліджуваних одиниць, а й характеристика окремих груп одиниць, систематизованих (згрупованих) за певними ознаками.

Групуванням у статистиці називається розподіл досліджуваного явища на частини (групи) за характерними для нього ознаками. Без групування даних статистичного спостереження практично неможливо дати вичерпну характеристику досліджуваного процесу чи явища.

Розрізняють такі види групувань: типологічні, структурні, аналітичні.

Типологічними називаються групування, за допомогою яких можна виділити й охарактеризувати однорідні економічні групи чи типи господарств, явищ, процесів. В основу такого групування закладено зазвичай атрибутивну ознаку (форму власності, національність, стать, сімейний стан тощо).

Структурними є групування, за допомогою яких виявляють склад (структуру) досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою.

Аналітичним називаються групування, за допомогою яких встановлюють взаємозвязок між явищами або їх ознаками.

Після того як статистичний матеріал зібрано, оброблено та систематизовано, його потрібно певним чином викласти, наочно продемонструвати результати статистичного дослідження. Це можна зробити за допомогою статистичних таблиць.

Статистичною таблицею називається форма раціонального та звязного викладу узагальнюючих числових показників, які характеризують певні суспільні процеси та явища. Приклад побудови статистичної таблиці наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3 Споживання продуктів харчування в Україні (на душу населення за рік, кг)

Продукти20062007200820092010Мясо і мясопродукти6839333542Молоко і молочні продукти373244199226235Яйця, шт.272171166214250Риба і рибопродукти17,53,68,412,015Цукор5032373639Олія11,68,29,411,314Картопля131124135138133Овочі і баштанні10297102114127Фрукти і ягоди4733293334Хлібні продукти141128125125124Сукупність горизонтальних рядків і вертикальних граф, а також відповідних заголовків без числових даних утворюють макет таблиці.

Якщо таблиця має багато граф, то для полегшення користування нею слід застосовувати нумерацію. Рядки зазвичай нумерують цифрами, а колонки - літерами.

Загальна кількість клітинок, які можна заповнити числами, визначає розмір таблиці. Він дорівнює добутку кількості рядків і граф.

При складанні статистичних таблиць слід дотримуватись таких правил:

кожна таблиця повинна мати порядковий номер та загальну назву, яка розміщується над таблицею. Заголовок повинен бути точним, стислим і виразним.

Заголовок повинен передавати:

чітке визначення змісту (мети) таблиці;

обєкт, що досліджується;

обмеження обєкта в просторі і часі;

іноді одиницю виміру;

номер таблиці розміщують праворуч над заголовком таблиці;

кожний рядок і графа повинні мати назву;

таблиця повинна бути, якщо можливо, невеликою за розміром.

Суворо дотримуватись таких умовних позначень:

відсутність явища процесу позначають тире (-);

відсутність даних позначають трьома крапками (…) або вказують «нема відом.»;

якщо дані є, але їх числові значення менші за прийняті у графі ступені точності обчислення, записують 0,0 або 0,00;

абсолютні дані в межах однієї графи повинні бути округлені з однаковим ступенем точності;

у таблиці спочатку розміщують проміжні підсумки складових частин «Разом», а потім - загальний підсумок «Усього», який є остаточним результатом роботи;

числові показники в межах однієї колонки повинні розміщуватися із дотриманням розрядності (одиниці під одиницями, десятки під десятками, сотні під сотнями і т.д.);

таблиці прийнято розміщувати на одній сторінці тексту;

таблиці мають бути замкненими, тобто мати підсумкові результати. Підсумковий рядок виділяється від основного тексту таблиці (подвійною лінією, більшою величиною інтервалу, шрифтом, кольором).

Після складання статистичних таблиць приступають до їх аналізу.

10. Інформаційні ресурси і технології у науковому дослідженні

Під інформаційним ресурсом розуміють сукупність фундаментальних та прикладних наукових знань, інженерних та управлінських рішень, усього професійного, освітянського та творчого потенціалу суспільства, а також наявність високоефективних засобів збирання, збереження, переробки, передання та використання інформації.

Технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх обєднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно повязана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінського процесу.

Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні компютерів і телекомунікаційної техніки.

Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія - це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку та методи організації і взаємодії з людьми та виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також повязані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Властивості інформаційних технологій наведено на рис. 3.5.

Програмне <#"277" src="doc_zip44.jpg" />

Рис. 5. Властивості інформаційних технологій

Програмне забезпечення персональних компютерів можна розподілити на дві основні частини: системне і прикладне.

Прикладне (проблемне) ПЗ призначене для вирішення конкретних прикладних завдань виробничого, наукового, управлінського, навчально-тренувального характеру. Таке забезпечення комплектується у міру необхідності користувачем ПК. У структурі прикладного ПЗ виділяють прикладні програми загального та спеціального призначення.

Прикладне ПЗ загального призначення включає комплекси програм, які застосовуються практично у будь-якій сфері діяльності людини, тобто є універсальними. Найпоширеніші серед них - текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних тощо. Структуру прикладного програмного забезпечення наведено на рис. 6.

Виконуючи наукові дослідження, науковцям доводиться обробляти інформацію для отримання статистичних даних, підтвердження теорій, прогнозування поведінки досліджуваних систем. Однією з найпростіших та найпоширеніших програм, здатних вирішувати поставлені задачі, є табличний процесор MS Excel, який входить до пакета прикладних програм Microsoft Office.

До пакетів, що надають можливість статистичної обробки інформації, належать STATISTICA, SPSS STATISTIC, до тих, що надають можливість моделювання, імітації і аналізу економічних систем - GPSS, MATLAB.

Рис 6. Структура прикладного програмного забезпечення

Інформацію щодо придбання та детального ознайомлення з переліченим програмним забезпеченням можна отримати на сайтах, адреси яких наведені після опису кожного пакета програм.

Табличний процесор Microsoft Office Excel <#"justify">Øдозволяють створювати узагальнюючі таблиці, які надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, знаходження статичних характеристик записів;

Øлегко модифікуються;

Øдозволяють виконувати автоматичний вибір потрібної інформації;

Øна їх основі можуть будуватися діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра міжнародної економіки

Больше работ по теме:

Дискові утиліти. Інформаційні та перевірочні утиліти. Стиснення дисків. Упаковка файлів, що виконуються
Другое
Искусственный интеллект: перспективы развития
Другое
Решение задач целочисленной арифметики (поиск делителей и простых чисел)
Другое
Методи та моделі формування єдиного інформаційного простору для підтримки процесів розроблення авіаційної техніки
Другое
Технология программирования
Другое