Неподаткові надходження та їх роль у доходах бюджету

 

ГАЛИЦЬКИЙ КОЛЕДЖ ІМЕНІ ВЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

Циклова комісія професійної та практичної підготовки спеціальності «Фінанси і кредит»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Податкова система»

на тему: «Неподаткові надходження та їх роль у доходах бюджету»

Студента (ки) ІІІ курсу Ф 33 групи

напряму підготовки 0305 «Економіка і підприємництво»

спеціальності 5.03050401 «Фінанси і кредит»

Семків Л.А.

Керівник: Балан Г.М., завідувач економічного відділення

м. Тернопіль - 2014 рік

ЗМІСТ

Вступ

.Склад і структура неподаткових надходжень як одного з важливих дохідних джерел бюджету

.Місце та роль неподаткових надходжень в системі доходів бюджету

.Перспективи розвитку системи неподаткових доходів бюджетів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. До основних джерел формування цих коштів відносять і неподаткові надходження бюджету. Відмінність між ними і податками дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки і податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають. Спрямування таких неподаткових платежів до бюджету визначаються одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення.

Державний бюджет виступає невід`ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Серед першочергових завдань держави провідне місце посідає наповнення дохідної частини бюджету держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства та інше. Важливу роль для формування будь-якого бюджету становлять доходи.

Державні доходи -- це виражені у грошовій формі відносини власності (привласнення) між державою і юридичними та фізичними особами в процесі вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту. Їх необхідність зумовлена появою держави, виконуваних нею функцій, неспроможністю недержавних організацій та інститутів забезпечити стабільний розвиток суспільства. Тому із найбільш важливих факторів стійкості доходної бази держави є склад і структура її доходів, тобто науково обґрунтований перелік податків, зборів, відрахувань до бюджету. За розділами відповідно до Бюджетного кодексу виділяють податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та трансферти. Дохідна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень. Менша її частина - це неподаткові надходження. Неподаткові надходження - доходи, що залучаються у формах, які не належать до податкових платежів.

Неподатковими надходженнями до державного бюджету є:

) доходи від власності та підприємницької діяльності;

) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

) інші неподаткові надходження.

Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна вибравши демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна сама забезпечувати видатки свого бюджету, а тому пошук нових форм і методів мобілізації доходів, а зокрема - неподаткових надходжень, з кожним роком набуває все більшої значимості.

Мета і завдання дослідження: зясувати економічний зміст, характеристику та необхідність необхідних надходжень до бюджету, їх місце і роль в системі доходів бюджету, розглянути склад і структуру неподаткових доходів, а також дослідження перспектив розвитку системи неподаткових доходів.

Обєктом дослідження обрано Державний бюджет України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти формування і надходження неподаткових доходів у бюджет.

Методологічна основа дослідження. У процесі виконання курсової роботи було вивчено відповідні нормативно правові положення та законодавчі акти, праці зарубіжних вчених, серед яких найвизначніші Василик О., Федоров В., Юрій С., Андрушенко В., Бескид Й., Озеров І., Луніна І., Єпіфанов А., публікації в періодичних виданнях з проблем, які торкаються теми дослідження.

.

1. СКЛАД І СТРУКТУРА НЕПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ЯК ОДНОГО З ВАЖЛИВИХ ДОХІДНИХ ДЖЕРЕЛ БЮДЖЕТУ

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів і санкцій, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Неподаткові надходження є дохідним джерелом бюджету, які становлять близько третини від загальної суми доходів. Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони обєднуються у пять груп:

) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

) надходження від штрафів та фінансових інвестицій;

) інші неподаткові надходження;

) власні надходження бюджетних установ.

Доходи від власності та підприємницької діяльності, включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме:

·надходження від перевищення власних доходів над видатками Національного банку України;

·надходження від грошово-речових лотерей;

·дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

·рентна плата та інші надходження.

Найпомітнішу суму серед таких доходів становить рентна плата, яка є однією з форм вилучення до бюджету частини прибутку субєктів підприємства, одержання якої не залежить від їхньої господарської діяльності. Рентна плата - плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, за транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією України, за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктоводами територією України та за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України. Сплата рентної плати здійснюється щодекадно (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця), виходячи з обсягів природного газу, нафти, аміаку, що транспортуються територією України. Рентна плата за транзитне транспортування аміаку сплачується у національній валюті України за офіційним курсом гривні до долара, встановленим НБУ на день, що передує дню сплати платежу. [1]

Наступним за обсягом надходження першої групи є надходження від перевищення власних доходів над видатками Національного банку України. Сума цього перевищення визначається щорічно на основі кошторису доходів і видатків НБУ.

Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, сплачують акціонери та інші господарські товариства, створені у процесі приватизації й корпоратизації підприємств загальнодержавної власності, які мають акції, що є у державній власності.

Наступним видом доходів першої групи є надходження від грошово-речових лотерей. Державна грошова лотерея - лотерея, умови якої передбачають наявність призового фонду в обсязі не менше як 50 % від суми отриманих доходів, а також відрахувань до державного бюджету не менше як 25% від доходів, що залишаються у розпорядженні агента з проведення державної грошової лотереї після виплат призового фонду. Такі лотереї можуть випускати агенти, що мають відповідні свідоцтва, видані Міністерством фінансів України.

До інших доходів належать надходження коштів, одержаних від продажу акціонерних товариств, придбаних за компенсаційні сертифікати.

Друга група неподаткових надходжень включає адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, а саме :

·плату за утримання дітей у школах-інтернатах;

·плату за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації;

·плату за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

·виконавчий збір;

·плату за оренду цілісних майнових комплексів;

·державне мито;

·митні збори;

·єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Найбільшим за обсягом надходженням є плата за оренду цілісних майнових комплексів, яка запроваджена у звязку з передачею майна, що перебуває у державній чи комунальній власності, в оренду юридичним та фізичних особам. Обєктами оренди є цілісні майнові комплекси державної і комунальної власності, майно бюджетних установ. Обсяги надходжень залежать від вартості майна, що передається в оренду, та розміру річної орендної плати, який переважно не може перевищувати 5 відсотків орендованого майна.

Важливим джерелом неподаткових надходжень другої групи згідно Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», є державне мито. яке згідно із статтею 3 цього Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита. [].Державне мито - плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення та уповноваженими на те органами. Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи, які звертаються у відповідні органи для вчинення в їхніх інтересах дій та для видачі їм відповідних юридичних документів.

Державне мито справляється:

·з позовних заяв, заяв з передоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видання судами копій документів;

·з позивних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство , що подаються до арбітражних судів та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про перегляд їх за ново виявленими обставинами;

·за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а також за видавання дублікатів, нотаріально засвідчених документів;

·за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у звязку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;

·за видавання документів на право виїзду за кордон і за запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження терміну їхньої дії та за внесення змін до цих документів;

·за видавання візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його замінює, на право-виїзду з України та вїзду в Україну;

·за видавання нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну чинного паспорта на паспорт нового зразка);

·за оформлення нового зразка закордонного паспорта громадянам України на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

·на прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

·за видавання дозволів на право полювання і рибальства;

·за операції з цінними паперами;

·за операції, що здійснюються н а товарних, сировинних та інших біржах, крім валютних;

·за проведення аукціону;

·за дії, повязані з одержанням охоронних документів на обєкти промислової власності, підтриманням їхньої чинності та передачею прав їхніми власниками.

До неподаткових надходжень другої групи належить також єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України і складається із зборів за здійснення митного, санітарного, ветеринарного, екологічного контроль, а також із плати за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів автомобільними дорогами України. Єдиний збір справляється одноразово під час транзиту, ввезення або вивезення вантажу за єдиним платіжним документом. Єдиний збір справляється з платників незалежно від кількості та найменування вантажу, який провозиться ними через державний кордон України. Ставки збору встановлюються в євро. Єдиний збір сплачується платником у національній валюті України за офіційним валютним (обмінним) курсом на день сплати цього збору.

Плата за утримання дітей у школах-інтернатах та плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації справляється з батьків, діти яких перебувають у цих закладах. Плата справляється щомісячно у відсотках від доходів, що припадає на одного члена сімї. Розміри й порядок обчислення і справляння з батьків цієї плати визначається чинними на час сплати законодавчими та нормативними документами з цього питання.

Плата за послуги служби дозвільної системи Міністерства внутрішніх справ України здійснюється згідно з Єдиним тарифом, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Управління внутрішніх справ 70 відсотків від сум коштів, що надійшли на їхні рахунки за надані послуги, 10-го числа місяця, наступного за звітним, перераховує до державного бюджету.[3,15]

Третя група неподаткових надходжень включає надходження від штрафів та фінансових санкцій, а саме:

·суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

·перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України стандартизації, метрології і сертифікації;

·адміністративні штрафи та інші санкції (за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обміну готівки, за порушення правил пожежної безпеки та ін.) [32,2]

Збитки, завдані підприємству, установі, організації, які виконують операції, повязані з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, а також валютні операції, та які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їхніх втратах визначаються у подвійному або потрійному розмірі залежно від виду цінностей. Суми коштів, стягнені за такі збитки, спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих їм, решта - перераховується до державного бюджету.

За порушення стандартів, норм і правил підприємницької діяльності субєкти господарювання сплачують штрафи частина яких спрямовується до державного (60%) і місцевих бюджетів (30%) та Комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації для розвитку його матеріально-технічної бази (10%). Штрафи визначаються у розмірах 25-100 відсотків від правил, залежно від виду порушення.

Адміністративні штрафи сплачують юридичні і фізичні особи за порушення стандартів, прав споживачів, санітарних умов, правил пожежної безпеки та ін. Кошти від штрафів спрямовуються до Державного бюджету України. Розмір штрафів та інших санкцій залежить від виду та характеру порушень і може встановлюватися як кратне число стосовно неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у відсотках до вартості продукції.

Четверта група неподаткових надходжень включає інші надходження серед яких:

·надходження коштів від реалізації конфіскованого майна;

·надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув строк позовної давності;

·надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших військових формувань, утворених згідно з законодавством та інші.

Виручку від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих митними, правоохоронними й іншими уповноваженими на це органами, а також суми, одержані від реалізації товарів та інших предметів, що зберігалися під митним контролем, і власника яких не знайдено в установлений нормативними актами термін перераховують до державного бюджету.

Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, щодо яких термін позовної давності минув, підглядають віднесенню на результати фінансово-госпорадської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позивної давності. [37,40]

Субєкти господарської діяльності Збройних сил України, уповноважені Кабінетом Міністрів України мають право на реалізацію надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна ЗСУ. Кошти, одержані від реалізації зазначеного майна, у 3-денний термін перераховуються до державного бюджету.

Додаткові збори з окремих видів господарських операцій та виплату пенсій запроваджено для поповнення доходів Пенсійного фонду України, а саме:

·з операцій купівлі-продажу валют;

·з продажу ювелірних виробів;

·з операцій відчуження легкових автомобілів;

·з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

·вироблених в Україні або імпортованих в Україну тютюнових виробів;

·вартості послуг стільникового рухомого звязку.

До неподаткових надходжень пятої групи належать власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного чи місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. Вони включають плату за послуги, що надаються бюджетними установами та інші власні надходження бюджетних установ. До доходів від платних послуг установ, організацій належать, зокрема: доходи, отримані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг, плата за медичні послуги, плата за виконані науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані бюджетними установами на замовлення підприємств, цехів: доходи від лекцій, концертів; вхідна плата в музеї та виставки.

Обсяг неподаткових надходжень склав 49,0 млрд. грн., що на 16,0 млрд. грн., або на 24,6 % менше показника минулого року.

Річний план виконано на 114,9 % при цьому на аналогічний період 2010 року цей показник становив 117,7 %.

Структура неподаткових надходжень до державного бюджету зазнала суттєвих змін, повязаних, перш за все, з перерозподілом категорій бюджетних доходів, зокрема вилученням із переліку неподаткових надходжень рентної плати та зборів на паливно-енергетичні ресурси, що складали більше 20 % від загального обсягу неподаткових надходжень державного бюджету. Відтак, суттєво зменшилися частки тих джерел надходжень до яких належали зазначені платежі : доходів від власності та підприємницької діяльності - на 10,5 в.п., внших неподаткових надходжень - на 5,6 в.п. Водночас, частка власних надходжень бюджетних установ зросла на 13,4 в.п., а частка адміністративних зборів та платежів - на 2,4 в.п.

В узагальненому вигляді структура неподаткових надходжень представлена на діаграмі 1.1 (Додаток А).

Доходів від власної підприємницької діяльності до державного бюджету на 2011 рік надійшло 17,3 млрд. грн., що на 12,4 млрд. грн., або на 41,9 %, менше відповідного показника минулого року. Річний план виконано на 107,7 %. Основним чинником зменшення доходів від власності та підприємницької діяльності стало вилучення з переліку таких доходів рентної плати. Крім того, НБУ перерахував до бюджету на 3,6 млрд. грн. менше, ніж попереднього року. Водночас дещо виросли такі статті доходів від власності та підприємницької діяльності, як частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, та дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності - ан 42 млн. грн., та інші надходження в цій категорії доходів - на 346,7 млн. грн.

Обсяг власних надходжень до бюджетних установ становив 23,2 млрд. грн., станом на 2011 рік, що на 1,1 млрд. грн., або на 5,2 % більше аналогічного показника попереднього року. Рівень виконання плачу за цим показником склав 133,8 % проти 163,1 % в попередньому році. Збільшення надходжень з цього джерела відбулося за рахунок плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством, яка за результатами року становила 18,3 млрд. грн., що на 1,3 млрд. грн., або на 7,7 % більше ніж у попередньому році.

До державного бюджету надійшло 6,0 млрд. грн. інших неподаткових надходжень станом на 2011 рік. Що на 5,6 млрд. грн., або майже вдвічі менше відповідного минулого року. Зменшення зазначених надходжень відбулося через вилучення з цієї категорії доходів зборів у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ (-1,5 млрд. грн.) і цільової надбавки до діючого тарифу на електичну та теплову енергію (-2,3 млрд. грн.). Крім того, в 2011 році не було отримано коштів від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів (-1,5 млрд. грн.), а також надходжень збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню через скасування такого збору (-1,0 млрд. грн.).

У 2011 році скоротився обсяг доходів від операцій з капіталом. Так, за цією статтею до бюджету надійшло 517,7 млн. грн., що на 11,8 % менше, ніж у 2014 році. В узагальненому вигляді інформація про надходження доходів від операцій з капіталом представлена на діаграмі 1.2 (Додаток Б).

.МІСЦЕ ТА РОЛЬ НЕПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ В СИСТЕМІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

неподатковий надходження дохід бюджет

У доходах бюджетів виділяється група так званих неподаткових надходжень. Відмінність між ними і податками дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки і початкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не повязана з бюджетом. Спрямування таких неподаткових платежів до бюджету визначаються одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення. Наприклад, доходи від власності та підприємницької діяльності мають юридичний, а не фінансовий зміст. Для них немає особливого фонду, і тому вони надходять у бюджет. [5,7]

Одним із загальнодержавних зборів (обовязкових платежів), які справляються в Україні, є державне мито. Вступаючи у взаємовідносини із судовими та арбітражними органами, органами державного нотаріату, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України тощо, підприємства та організації повинні сплачувати державне мито. Державне мито справляється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 21.09.93 №7-93 «Про державне мито» (із змінами та доповненнями), відповідно до якого було розроблено і затверджено наказом ГДПІ України від 22.04.93 №15 Інструкцію «Про порядок обчислення та справляння державного мита».

Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що надходять з інших держав та розглядаються відповідними органами України, зараховується до державного бюджету України. [24, с.13] Міністерство фінансів України, Головна державна податкова адміністрація України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють. З проголошенням незалежності України, наша держава започаткувала приватизаційні процеси, визначившись при цьому з ними у загальному плані. Однак, замість розробки стратегічних напрямків цих процесів, та на їхній базі тактичних підходів, окремими державними структурами почалася хаотична робота з приватизації державного та комунального майна, внаслідок якої переважна більшість дрібних і середніх обєктів були скуплені невеликою кількістю власників. Зовсім непродумано відбулася приватизація за допомогою майнових та компенсаційних сертифікатів, внаслідок проведення якої абсолютна більшість населення залишилась фактично без власності.

Після завершення так званої, сертифікатної приватизації, держава приступила до продажу обєктів державної власності за гроші. Відсутність стратегії знову негативно відзначилась на механізмі цього процесу. Вартість обєктів, що мають привабливість, занижувалась, а ті, які були непривабливими - виставлялись на аукціони по завищені оцінці, внаслідок чого на них був відсутній попит. І за цього привабливі обєкти через непрозорість опинилися в руках олігархів, а непривабливі, особливо обєкти незавершеного виробництва, самозруйнувалися. Державна казна від таких дій залишиться пустою.

Неорганізованість, не контрольованість та непрозорість приватизаційних процесів в Україні сприяли спробам привласнення, окремими олігархами стратегічно важливих обєктів державної форми власності, які мають місце і сьогодні. Непродуманість механізму та перспектив приватизації проявилася при складанні проекту Державного бюджету України на 2002 рік. Не дивлячись на мізерні поступлення коштів від приватизації за попередні роки, що не сягали навіть міліарда гривень, Кабінет Міністрів України запропонував включити до доходів Держбюджету України 2001 року аж 9 млрд. грн. приватизаційних надходжень. У процесі обговорення проекту бюджету та прийняття закону «про Державний бюджет України на 2011 рік» ця сума була скорочена до 5,9 млрд. грн., частина якого у разі перевищення зазначеної суми має бути спрямована на довгострокове погашення державного боргу.

Однак, початок 2001 року ознаменувався приватизаційними скандалами та розтягуванням терміну, непорозуміннями та закулісними іграми, що дає підставу для великих сумнівів відносно виконання програми приватизації. У 2002 році кошти від приватизації державного майна надходять у Державний фонд приватизації. Відносно до Закону України від 30.06.99 року №783 «Про джерела фінансування органів державної влади» кошти (донараховані і стягнені за результатами перевірок суми загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), грошові стягнення за правопорушення (крім, тих що відповідно до законів України) спрямовуються до місцевих бюджетів)), кошти одержані від реалізації конфіскованого майна, за видачу дозволів (ліцензій), митні збори тощо, які до набрання чинності цим Законом відповідно до законодавства України використовувалися на створення матеріально-технічної, інформаційної, науково-дослідницької бази органів державної влади, і так само на будь-які інші цілі, в повному обсязі зараховуються з дня набрання чинності цим Законом до Державного бюджету України.

Органам державної влади забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави.

Крім цього, встановлено, що у разі коли законами України невизначено до якого бюджету зараховуються адміністративні штрафи, накладені на громадян та посадових осіб відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України, адміністративні штрафи зараховуються до бюджетів у такому співвідношенні: 50% - до загального фонду Державного бюджету України та 50% - до загальних фондів відповідних місцевих бюджетів (міських (міст без районного поділу), рахованих у містах, селищних, сільських ) за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Серед неподаткових надходжень бюджету слід визначити плату за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств. Згідно Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10 квітня 1992 року №2269, оренда є заснована на договорі.

Важливу частку серед неподаткових доходів бюджету займають рентні платежі, як один із способів вилучення частки прибутку підприємств до бюджету.

У доходах бюджету виділяють таку групу неподаткових надходжень, як надходження від штрафів та фінансових санкцій. При цьому, суми штрафів за порушення стандартів, норм і правил розподіляються в такому співвідношенні:

·до державного бюджету - 60%;

·до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування - 30%;

·до Комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації для створення його матеріально-технічної та науково-дослідницької бази - 10%.

Суми коштів, стягнуті за збитки, задані підприємству, установі, організації працівниками, спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, заданих їм, а решта - перераховується до державного бюджету України.

Розподіл коштів від надходжень адміністративних штрафів розподіляються у такому співвідношенні: [26,1]

·35% - до державного бюджету;

·50% - до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування;

·15% - до органу у справах захисту прав споживачів.

Розподіл коштів від надходження фінансових санкцій здійснюється в такому співвідношенні:

·60% - до місцевого бюджету;

·30% - до позабюджетних фондів;

·10% - до відповідних установ санепідемслужби.

Визначено фінансові санкції і за порушення у сфері містобудування. Кошти від їх надходження спрямовуються:

·20% - до державного бюджету;

·70% - до місцевого бюджету;

·10% - до органу містобудування.

Кошти від сплати підприємствами штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці, і виробничого середовища підприємства, організації, установи перераховуються до державного фонду - 50% від загальної суми штрафу, та по 25% - до галузевого та регіонального фондів.

Не використані у звітному році кошти фондів вилученню не підлягають, а переходять на наступний рік і використовуються за своїм призначенням.

Загальний контроль за цільовим використанням коштів державного фонду здійснює Державне казначейство, галузевих фондів - Державне казначейство та Держнаглядохоронпраці, регіональних фондів і фондів підприємств - територіальні органи Держнаглядохоронпраці.

Усі неподаткові надходження до бюджету повинні зноситися на рахунки в хронологічному відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально.

Для забезпечення повноти надходження платежів до бюджету згідно з бюджетною класифікацією України за неподатковими доходами, органами державної податкової служби, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством з касового виконання Державного бюджету України за доходами, до 1 грудня кожного року подають фінансовим органам державного казначейства та фінансовим органам в електронному вигляді списки складу платників, що знаходяться на обліку у кожному районі (місті), за:

·юридичними особами та їх філіями;

·фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності (за відповідним запитом органу державного казначейства та фінансового органу).

Аналізуючи вище згадане, можна сказати, що неподаткові надходження відіграють важливу роль у системі доходів бюджету. Незважаючи на те, що надходження цих платежів є невеликими сумами,- це не зменшує їх значення в сукупності. Слід відзначити, що саме ці платежі є сьогодні вирішальними для забезпечення нормального фінансового клімату регіонів, міст, селищ, і сіл..

.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ НЕПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

Серед усіх проблем нинішнього суспільного життя чи не найбільшу увагу привертають до себе фінансові питання, зокрема доходи і витрати держави, бюджетний дефіцит, побудова системи оподаткування, ефективність витрачання державних коштів тощо. Проведення демократичних перетворень в нашій країні, орієнтація на побудову правової держави підняло завісу таємничості з цих питань, перетворило інтерес до них у цілком природній і закономірний, адже йдеться про кошти, які надходять від усіх платників, тобто вони є складовою національного багатства.

В процесі трансформації українського суспільства, вдосконалення структури державних органів та систем забезпечення життєдіяльності держави набуває вирішального значення. Податкова система забезпечує фінансову базу держави і є головним важелем реалізації державної економічної політики, тому метою реформування системи оподаткування в Україні має бути підхід до ринкової системи оподаткування та подолання кризових явищ.

Аналіз структури доходів державного (зокрема, питомної ваги окремих надходжень в загальних доходах бюджету) висвітлює, що основу доходів бюджетів складають податкові та неподаткові вилучення коштів у юридичних осіб - прибутки підприємств.

Податковий механізм в існуючому вигляді не має резервів для збільшення податкових вилучень, і держава змушена вдаватися до конфіскаційних і далеких від позитивного економічного змісту заходів. Податкова система практично не функціонує, паралізуючи тим самим всю економічну систему.

Однією з причин ситуації, що склалася, є невідповідність сутності податкового механізму новим економічним реаліям, усунути яку можна лише впровадженням ринкової схеми розподілу валового національного продукту та адаптацію фіскальної політики до умов ринку.

Тому питання про перспективи розвитку неподаткового механізму мобілізації доходів бюджету набуває актуальності, беручи до уваги вище сказане.

Слід звернути уваги на такі доходи бюджету як надходження коштів від приватизації державного майна, державне мито, а також надходження від штрафів та фінансових санкцій.

Однією з головних умов здійснення ринкових перетворень у будь-якій країні є формування ефективної економіки. Центральне місце в процесі ринкової трансформації посідає реформування відносин власності, яке органічно поєднане з приватизаційними процесами в державі. Такі процеси сприяють впровадженню структурних реформ, позитивно впливають на темпи економічного зростання та формування інституту ефективних власників, створюють необхідні умови для інтеграції України в економічну та політичну, європейську і світову систему. Приватизація є одним з найважливіших чинників формування середнього класу, який у свою чергу, впливає на незворотність ринкових реформ у державі.

Разом з тим, необхідно зазначити, що приватизація сама по собі не призводить до підвищення ефективності виробництв, а лише створює необхідні передумови для досягнення стратегічної мети економічних реформ створення потужного і ефективного ринкового середовища в країні, що ґрунтується на приватній власності, конкуренції, високому рівні трудової мотивації, соціальної захищеності всіх груп населення. Крім того, реформування відносин власності в умовах трансформаційних процесів, окрім своєї основної мети має вирішувати як соціально-економічні, так і політичні питання в країні.

Проектом Кодексу передбачено, що при нотаріальному посвідченні договорів відчуження майна (нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів тощо) дітям, у тому числі пасинку та падчерці, онукам, батькам, одному з подружжя ставки встановлено в абсолютних одиницях - гривнях, тоді як Декретом передбачалося справляння державного мита в процентному відношенні до відовідної суми документа (вартості відчужуваного майна):

·за посвідчення договорів відчуження обєктів нерухомості або земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи, що здійснює таке відчуження, в розмірі 20 гривень замість 1% суми договору але не менше 1 неоподаткованого мінімуму, встановлених Декретом;

·за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів - у розмірі 50 гривень замість 1% суми договору не нижче справжньої вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;

·за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці, у розмірі 10 гривень замість 1% суми договору, але не менше 1 неоподаткованого мінімуму.

Змінено порядок зарахування державного мита, яке справляється із заяв, скарг до судів і за видачу судами копій документів: із введенням в дію Податкового кодексу України воно буде зараховуватись до державного бюджету. Наводиться досвід інших держав (Росії та Киргизстану), в яких запроваджені диференційовані, залежно від ціни позову ставки державного мита. Відомо, що диференційовані ставки державного мита ускладнюють адміністрування платежу, і Україна у свій час відмовилась від цього. Водночас, встановлення прогресивних ставок спонукає платників до ухилення від сплати більших сум мита при поданні позовних заяв шляхом зниження ціни позову. [42, 15]

До того ж підвищення ставок державного мита в умовах скрутного матеріального становища більшості підприємств може призвести до зменшення кількості звернень до суду, що в свою чергу, негативно вплине на надходження державного мита до державного бюджету і стане перешкодою в реалізації права субєктів господарювання щодо захисту своїх майнових інтересів у арбітражних судах.

Негативний вплив на надходження державного мита до бюджету може також мати запозичення досвіду Казахстану щодо звернення до суду без сплати державного мита, оскільки звільнення позивача від сплати мита при поданні позовної заяви призведе до того, що державне мито стягуватиметься із відповідача як правило неплатоспроможного, за результатами розгляду справи. «За даними державних податкових адміністрацій на місцях, на яких ст.116 Господарського процесуального кодексу України обовязок стагнення до державного бюджету державного мита за наказами арбітражних судів, добровільно сплачується підприємствами лише 20% належних до сплати за наказами сум. Решта 80% стягується працівниками органів державної податкової служби України із значними запізненнями, оскільки потребує вживання додаткових заходів у звязку з незадовільним фінансовим станом підприємств-боржників, які мають великі суми заборгованості минулих років з податків і платежів до бюджету.»

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що сліпе копіювання досвіду інших країн не в усьому прийнятне для України. Тому опоненти урядового проекту Податкового кодексу України ще мають час проаналізувати всі положення сьомого розділу «Державне мито» і запропонувати до обговорення на пленарних засіданнях Верховної Ради Податкового кодексу України свої зауваження та пропозиції, які справді заслуговують на увагу.

Також слід звернути увагу на такі види неоподатковуваних надходжень, як надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природнього газу через територію України, відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами, відрахування від плати транспортування аміаку через територію України аміакопроводами. Дані платежу у майбутньому можна використовувати на погашення зовнішнього боргу України за природній газ.

Негативний вплив на надходження державного мита до бюджету може також мати запозичення досвіду Казахстану щодо звернення до суду без сплати державного мита, оскільки звільнення позивача від сплати мита при поданні позовної заяви призведе до того, що державне мито стягуватиметься із відповідача як правило неплатоспроможного, за результатами розгляду справи. «За даними державних податкових адміністрацій на місцях, на яких ст.116 Господарського процесуального кодексу України обовязок стагнення до державного бюджету державного мита за наказами арбітражних судів, добровільно сплачується підприємствами лише 20% належних до сплати за наказами сум. Решта 80% стягується працівниками органів державної податкової служби України із значними запізненнями, оскільки потребує вживання додаткових заходів у звязку з незадовільним фінансовим станом підприємств-боржників, які мають великі суми заборгованості минулих років з податків і платежів до бюджету.»

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що сліпе копіювання досвіду інших країн не в усьому прийнятне для України. Тому опоненти урядового проекту Податкового кодексу України ще мають час проаналізувати всі положення сьомого розділу «Державне мито» і запропонувати до обговорення на пленарних засіданнях Верховної Ради Податкового кодексу України свої зауваження та пропозиції, які справді заслуговують на увагу.

Також слід звернути увагу на такі види неоподатковуваних надходжень, як надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природнього газу через територію України, відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами, відрахування від плати транспортування аміаку через територію України аміакопроводами. Дані платежу у майбутньому можна використовувати на погашення зовнішнього боргу України за природній газ.

Останнім часом багато економістів-теоретиків висловлюють свою думку з приводу того, що такий вид неподаткових доходів, як надходження штрафів та фінансових санкцій планувати у доходах бюджетів недоцільно і неправильно, так як ніхто наперед не знає яку суму буде становити заподіяна шкода тому чи іншому підприємстві, установі, організації, або скільки порушень правил пожежної безпеки тощо, а також чи будуть такі випадки взагалі. Тому надходження неподаткових доходів до бюджету варто і можна прогнозувати, посилаючись на порушення, що мали місце у минулих бюджетних роках.

Обєкти справляння неподаткових платежів неможливо перелічити в короткій бесіді, оскільки лише перелік цих платежів займає декілька сторінок.

Для платників немає ніякого значення, до якого бюджету перераховуються кошти: загального чи спеціального фонду Державного бюджету України, або до місцевого бюджету. Але це має якщо не вирішальне, то надзвичайно важливе значення для нас з вами - громадян України.

Натомість, для держави немає значення, як називається той, чи інший платіж, головне - його і своєчасне надходження.

ВИСНОВКИ

Державний бюджет висвітлює систему фінансових показників, що відображає створення й використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в найбільш загальній формі фінансово обґрунтовується прогноз економічного та соціального розвитку держави. Державний бюджет, відтворюючи обсяг ресурсів, що мобілізуються в даному періоді, і їх використання, своїми результатами засвідчує загальне збалансування фінансових ресурсів і їх витрат. Фактично, державний бюджет конкретизує фінансові ресурси територіально і галузево.

Біля третини поступлень бюджетів формується за допомогою неподаткового механізму. Такі поступлення відображаються у трьох розділах частини бюджетів: "Неподаткові надходження", "Доходи від операцій з капіталом" та " Офіційні трансферти". Основна відмінність неподаткового механізму від оподаткування полягає у відсутності при його використанні більшості принципів та підходів, зокрема рівнозначності, стабільності, обов'язковості всеохоплюючого характеру тощо.

Найбільшу частку серед таких поступлень складають неподаткові надходження, які в залежності від видів та методів їхньої мобілізації об'єднуються у чотири групи.

Розділ " Неподаткові надходження" включає чотири групи доходів: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Перша група неподаткових надходжень містить доходи від власності та підприємницької діяльності, що обумовлені виконанням економічних функцій державою як власника. Значну суму серед таких доходів складають надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. Сума цього перевищення визначається щорічно на основі кошторису НБУ.

Наступним видом поступлень є надходження від грошово-речових лотерей. Такі лотереї можуть випускати агенти, що мають видані Міністерством фінансів України відповідні свідоцтва. Умови лотереї мають передбачати наявність надходжень і поступлень до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово-вільними бюджетними коштами. Доцільність запровадження такого виду надходжень пов'язана з тим, що уповноважені банки користуються тимчасово-вільними залишками коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та позабюджетних бюджетних фондів, внаслідок чого отримують валові доходи. Враховуючи це, органи Державного казначейства та фінансові органи, укладаючи договори з комерційними банками, визначають плату за користування такими коштами в обсязі 50% від облікової ставки НБУ, що складають доходи бюджету.

Підприємства будь-яких організаційних форм та видів, банки, у статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишається після внесення податків і зборів до бюджету, дивіденди, або інші відрахування від прибутку на частку державного майна, переданого у їхні статутні фонди, до державного або місцевих бюджетів України, залежно від виду власності на майно. Сума дивідендів, що підлягає перерахуванню до державного бюджету залежить від маси дивіденду та частки державного майна у статутному фонді підприємства.

Однією із форм вилучення до бюджету частки суб'єктів господарювання, одержання яких не залежить від їхніх зусиль є рентні платежі. Наявність ренти пов'язана в першу чергу з природними, техніко-економічними і трансфертними чинниками. До бюджету справляється, як правило, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, та за природній газ. Поступлення рентної плати відбувається щодекадно, його величина залежить від обсягів видобутих нафти і газу та ставки плати. Резервами збільшення рентних платежів є зростання обсягів добування в Україні нафти й газу, прискорення розробки і введення в експлуатацію відповідних родовищ.

Найбільшу частку серед доходів від власності та підприємницької діяльності складають надходження коштів від приватизації державного майна. Обсяг поступлень коштів залежить від переліку об'єктів державної та комунальної власності, що передбачається відповідними програмами приватизації, у тому чи іншому бюджетному періоді, та вартості об'єктів приватизації.

Крім вищезгаданих, у складі доходів від власності та підприємницької діяльності можуть бути інші надходження, надходження від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету на депозитних розрахунках в установах банків тощо.

Друга група неподаткових надходжень об'єднує адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру, до яких відносяться: збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України; плата за пробірування та клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній та комунальній власності; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України.

Збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією, обумовлені запровадженням плати за послуги, що надає інспекція юридичним та фізичним особам з метою дотримання норм і стандартів безпеки дорожнього руху. Обсяги таких поступлень залежить від виду послуги та величини плати за неї, яка встановлюється у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян. Основними резервами зростання таких доходів є збільшення кількості послуг, що може надавати автоінспекція та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких появляється у певних ситуаціях.

Плата за надання платних послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, пов'язаних з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система. Обсяг надходжень цієї плати до бюджету, як і у попередньому випадку, залежить від кількості таких послуг та тарифів на них, що встановлюються у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян.

Плата за оренду цілісних майнових комплексів запроваджена у зв'язку з передачею майна, що перебуває у державній чи комунальній власності, в оренду юридичним та фізичним особам. Об'єктами такої оренди можуть бути цінні папери, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно. Обсяг поступлень плати залежить від вартості майна, що передається в оренд та розміру річної орендної плати, який переважно не може перевищувати 5 відсотків від власності орендованого майна. Орендна плата встановлюється як правило у грошовій формі. Її обсяг може бути змінено за погодженням сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших законодавчо визначених випадках. В якості основних резервів збільшення обсягів поступлень цього виду можна визначити наступні: покращення роботи з підбору об'єктів оренди; покращення товарного стану об'єктів та їхньої привабливості, укладення договорів на найбільш вигідних взаємних умовах; використання відповідних підходів, які б зацікавлювали орендарів у продовженні договорів оренди та підтримання об'єктів оренди в належному стані.

Державне мито є одним з найважливіших видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку.

Обсяг надходжень мита залежить від кількості об'єктів справляння та ставок.

Третя група неподаткових надходжень об'єднує надходження від штрафів та фінансових санкцій. До цієї групи відносяться: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки. У більшості випадків наявність такого виду доходів пов'язана з порушенням чинного законодавства, тому планування таких сум у доходній частині бюджетів є недоцільним.

Четверта, остання група неподаткових надходжень до бюджету об'єднує інші надходження, серед яких можна відзначити надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами і конфіскована валюта: надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна збройних сил України та інших, утворених згідно з законодавством військових формувань та правоохоронних органів; інші надходження; надходження сум перевищення фактичного споживання над розрахунковим; доходи від операцій з валютою, власні надходження бюджетних установ, організацій; додаткові збори на виплату пенсій.

В основному ці доходи за своїм обсягом є невеликі. Найбільшу частку серед них складають власні надходження бюджетних установ та додаткові збори на виплату пенсій, на які доцільно звертати особливу увагу при пошуку резервів збільшення доходної частини бюджету.

Адміністративно-командна економічна політика СРСР призвела до нерівномірного економічного розвитку усіх регіонів, створення неефективного та однобокого народногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно-командної системи сприяло розподілу більше 25% валового внутрішнього продукту СРСР, який вироблявся в Україні.

З проголошенням незалежності України почався новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин.

Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Зрозуміло, що це - робота не одного року, але вона має бути до кінця обґрунтованою, повинна враховувати можливі негативні наслідки і передбачати цивілізоване їх усунення, бути одночасно послідовною та перспективною і, що не менш важливо - зрозумілою усім суб'єктам суспільно-економічних відносин.

Стабілізація у суспільстві і поступове економічне зростання вимагає проведення активної бюджетної політики і забезпечення функціонування стабільної бюджетної системи. При вирішенні зазначених проблем і, насамперед, щодо одержання доходів бюджету і забезпечення фінансування загальнодержавних видатків, необхідно боротися не з наслідками, а з причинами виникнення і розростання негативних явищ.

Спад виробництва, інфляція, криза неплатежів, неефективна і неадекватна сучасним вимогам структура народного господарства, бюджетний дефіцит, державний борг, недосконалості, а часом і протиріччя, у законодавстві з економічних проблем, що стоять перед сучасниками і які необхідно вирішувати. Стан економіки відбивається і на бюджеті, тому і виникають труднощі у плануванні і виконанні бюджетів різних рівнів, отже треба виходити з реального стану економіки та керуватись принципом економічної доцільності та максимальної ефективності при формуванні бюджетного фонду України.

Попри прискорення приватизації правила та умови її проведення потрібно покращити, зокрема:

·ухвалити новий закон про приватизацію. Сьогодні діяльність Фонду державного майна регулює відповідний указ, який не має сили закону. Тому ризики інвесторів залишаються досить великими;

·прискорити процес прийняття законів про приватизацію «Укртелекому» та про скорочення переліку заборонених до приватизації обєктів;

·намагатися не допускати порушень щодо принципів прозорості приватизації та орієнтації на стратегічних інвесторів, які оголосили Президент та уряд.

Слід наголосити на необхідності розробити стратегію управління державним майном за тих умов, коли більшу його кількість заборонено приватизувати. Головними рисами цієї стратегії мають стати прозорість та відкритість управління , запровадження конкурсних процедур відбору і громадського контрою за діяльністю управителів, створення для них легальних стимулів.

Фонд державного майна має зосередити зусилля на привабливих підприємствах, що потребують підготовки до приватизації, а також вирішити питання щодо приватизації створених раніше холдингів - національних та державних акціонерних компаній (НАК і ДАК), законодавчої бази діяльності яких досі не врегульовано. В межах приватизаційної підготовки належить розвязати проблему нагромаджених у попередні роки боргів (вдаючись до різних методів - від реструктуризації до повного списання), крім того, не допустити паралельної приватизації, яку здійснюють за рахунок застосування механізмів податкової та іншої застави. Держава не має перекладати на інвестора весь борговий тягар, що виник внаслідок неефективного державного управління.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що надходження коштів від приватизації майна до бюджетів в значній мірі залежить від правильності організації процесів приватизації, а також від чинного законодавства, що стосується цієї діяльності. Тому, для збільшення надходжень цих коштів у доходи бюджетів, а також виконання запланованих показників слід звернути увагу на ці питання.

ВИСНОВКИ

1.Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 - ІХ. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Додаток А

Діаграма 1.1

Структура неподаткових надходжень до державного бюджету за 2009-2011 роки

Додаток Б

Діаграма 1.2

Структура надходжень доходів від операцій з капіталом до державного бюджету за 2009-2011 роки

ГАЛИЦЬКИЙ КОЛЕДЖ ІМЕНІ ВЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА Циклова комісія професійної та практичної підготовки спеціальності «Фінанси і кредит»

Больше работ по теме: