Науково-технічна революція і якісні зміни у складі робітничого класу капіталістичних країн

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Реферат

НТР і якісні зміни у складі робітничого класу капіталістичних країн

Виконала Траченко Ольга Володимирівна

Перевірив Максименко Сергій Володимирович

Одеса - 2013

Поняття та риси науково-технічної революції

Науково-технічна революція - корінне, якісне перетворення продуктивних сил з урахуванням перетворення науки на провідний чинник розвитку громадського виробництва. НТР. змінює всю суть громадського виробництва, умови, характер і зміст праці, структуру продуктивних сил, громадського поділу праці, галузеву й ефективну професійну структуру суспільства, веде до швидкого зростання продуктивності праці, впливає на всі аспекти життя суспільства, включаючи культуру, побут, психологію людей, взаємини суспільства з дикою природою, веде до різкого прискорення науково-технічного прогресу.

НТР є закономірним етапом перелому людської історії, притаманним епохи переходу від капіталізму до комунізму. Це світове явище, але форми і прояви, перебіг і наслідки у соціалістичних і капіталістичних країнах принципово різні.

НТР - тривалий процес, який має головні передумови - науково-технічну і соціальну. Найважливішу роль НТР зіграли успіхи природознавства наприкінці 19 - початку 20 ст., у яких стався корінний переворот поглядів на матерію і склалася нову картину світу. Вона почалася відкриттям електрона, радію, перетворення хімічних елементів, створенням теорії відносності і квантової теорії та ознаменувала собою прорив науки до області мікросвіту і великих швидкостей. Під впливом успіхів фізики в 20-х рр. 20 ст. суттєвих змін зазнали теоретичні основи хімії. Квантова теорія пояснила природу хімічних зв'язків, що, своєю чергою, відкрило перед наукою і виробництвом широкі можливості хімічного перетворення речовини. Почалося насичення механізм спадковості, розвивається генетика, формується хромосомна теорія.

Революційне зрушення сталося і технічно, насамперед під впливом застосування електрики у промисловості і транспорті. Було винайдено радіо, яке стало вельми поширеним. Народилася авіація. У 40-х рр. наука вирішила проблему розщеплення атомного ядра. Людство опанувало атомну енергію. Найважливіша значення мало виникнення кібернетики. Дослідження з створенню атомних реакторів і створення атомної бомби вперше змусили капіталістичні держави організувати у межах великого національного науково-технічного проекту узгоджене взаємодія науку й промисловості. Саме це стало школою реалізації наступних загальнонаціональних науково-технічних дослідницьких програм. Але, можливо, ще більшого значення набув психологічний ефект використання атомної енергії - людство переконалося у колосальних перетворюючих можливостях науки й її практичного застосування. Почалося різке зростання асигнувань на науку, числа дослідницьких установ. У другій половині 50-х рр. під впливом успіхів СРСР вивченні космосу, і радянського досвіду організації та планування науки більшості країн почалося створення загальнодержавних органів планування та управління наукової діяльністю. Посилилися безпосередні зв'язок між науковими і технічними розробками, прискорився використання наукових набутків у виробництві. У 50-ті рр. створюються та отримують широке використання наукові дослідження у виробництві електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), які є символом НТР.

Їх поява знаменує початок поступової передачі машині виконання логічних функцій людини, а перспективі - перехід до комплексної автоматизації виробництва й управління. ЕОМ - принципово нового вигляду техніки, змінює ситуацію і роль людини під час виробництва.

У 40-50-ті рр. під впливом найбільших наукових закладів та технічних відкриттів відбуваються корінні зрушення у структурі більшості наук ; зростає взаємодія науки з технікою і виробництвом.

На етапі свого розвитку НТР характеризується такими основними рисами:

) Перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу внаслідок злиття воєдино переворотів у науці, техніці і виробництві, посилення взаємодії з-поміж них.

) Новим етапом громадського поділу праці, що з перетворенням науки в провідну сферу економічної та соціальної діяльності, набирає масового характеру.

) Якісним перетворенням всіх елементів продуктивних сил - предмета праці, знарядь виробництва та самого працівника; зростаючою інтенсифікацією всього процесу виробництва завдяки його науковій організації і раціоналізації, зниження матеріаломісткості, капіталомісткості і трудомісткості продукції.

) Зміною характеру та змісту праці, зростанням у ньому ролі творчих елементів.

) Виникненням на цій основі матеріально-технічних передумов подолання протилежностей й суттєвих розбіжностей між розумовою і фізичною працею, між містом і селом, між невиробничою та виробничою сферою.

)Створенням нових, потенційно безмежних джерел енергії і штучних матеріалів із наперед заданими властивостями.

) Величезним підвищенням соціального скорочення економічного значення інформаційної діяльності як засобу задля забезпечення наукової організації, контролю та управління громадською виробництвом; гігантським розвитком засобів масової комунікації.

)Ростом рівня спільної освітньої і спеціальної освіти ; збільшенням вільного часу працівників.

)Зростанням взаємодії наук, комплексного дослідження складних проблем, ролі громадських наук та ідеологічної боротьби.

) Різким прискоренням громадського прогресу, подальшої інтернаціоналізацією всієї людської діяльності у масштабі планети, про виникнення «екологічних проблем» і необхідністю у зв'язку з цим наукового регулювання системи «суспільство - природа».

Поруч із основними рисами НТР можна назвати її головні науково-технічні напрями: комплексна автоматизація виробництва, контролю та управління виробництвом; відкриття музею та використання нових видів енергії; створення і застосування нових конструкційних матеріалів. Проте сутність НТР. не зводиться ні з її характерними рисами, ні, тим паче, до тих або інших суб'єктів навіть найбільш великим науковим відкриттям чи напрямам наукового і технічного прогресу. НТР означає непросто застосування нових видів енергії і матеріалів, ЕОМ і навіть комплексної автоматизації виробництва й управління, а перебудову всього технічного базису, всього технологічного способу виробництва, починаючи з використання матеріалів і енергетичних процесів і закінчуючи системою машин і формами організації та управління, ставленням людини до процесу виробництва.

НТР створює передумови до виникнення єдиної системи найважливіших сфер людської діяльності: теоретичного пізнання закономірностей природи й суспільства (наука), комплексу технічних засобів й науково-технічного досвіду перетворення природи (техніка), процесу створення матеріальних благ (виробництво) та способів раціональної взаємозв'язку практичних дій у процесі виробництва (управління).

Науково-технічний переворот революціонізує сільськогосподарське виробництво. Одночасно сільський спосіб життя дедалі більше поступається місце міському. Зростання науки, техніки і промисловості сприяє інтенсивній урбанізації, а розвиток засобів масової комунікації і сучасного транспорту сприяє інтернаціоналізації культурного життя.

У процесі НТР на нову фазу вступають відносини суспільства і природи. Неконтрольований вплив технічної цивілізації на природу призводить до серйозних шкідливих наслідків. Тому людина з споживача природних багатств, яким вона була досі, повинна перетворитися на справжнього хазяїна природи, піклуватися про збереження і множення її багатств. Перед людством на повен зріст стала так звана «екологічна проблема», чи завдання збереження та наукового регулювання середовища свого перебування.

У разі НТР зростає взаємозв'язок різних процесів і явищ, що посилює значення комплексного підходу до будь-якої великої проблемі. У зв'язку з цим став особливо необхідним тісний контакт громадських, природничих і технічних наук, їх органічна єдність, яка може проводити підвищення ефективності громадського виробництва, поліпшення умов життя і зростання культури.

Успіхи науку й техніки в першій половині 20 ст. могли перетворитися на НТР лише на якомусь рівні соціально-економічного розвитку суспільства. НТР стала можливою завдяки високому рівні розвитку продуктивних зусиль і усуспільнення виробництва.

НТР, як і попередні технологічні перевороти історії суспільства, має відносну самостійність і внутрішню логіку свого розвитку. НТР загострює економічні протиріччя, та соціальні конфлікти капіталістичних системи та, врешті-решт, неспроможна розміститися у її межах.

Капіталістичне застосування досягнень НТР підпорядковане, передусім, інтересам монополій і спрямоване на зміцнення їх економічних і політичних позицій. Розвинені капіталістичні країни характеризуються високоорганізованим виробничим механізмом і наявністю солідної науково-дослідної бази. У 50-ті рр. значно посилилося прагнення монополістичного капіталу шляхом державного втручання знайти організаційні форми, що дозволяють подолати зростання продуктивних сил. Поширення отримують програмування та прогнозування технічного прогресу.

Сучасна наука має можливість ефективно розвиватись лише за умови скоординованої економіки, планового розподілу ресурсів у масштабі держави або всієї галузі, що вимагають управління всією складною системою соціально-економічних процесів у сфері всього суспільства. Проте капіталістичний спосіб виробництва неспроможний створити такі умови, необхідні для реалізації можливостей науки й техніки. Масштаби науково-технічного прогресу найрозвиненіших капіталістичних країнах далеко ще не відповідають наявного науково-технічному потенціалу. Рушійною силою науково-технічного прогресу за умов капіталізму залишається конкуренція і гонитва за прибутком, що суперечить потребам розвитку науку й техніки. Капіталізм потребує науці, але водночас стримує її розвиток. Відносини людей у сфері науки перетворюються на відносини між капіталом. Вчений перебуває у положенні особи, котра продає свою працю капіталісту, який монополізує її результати. Наукові дослідження використовують як найважливіше знаряддя жорсткої конкурентної боротьби між монополіями.

Відому розширення функцій капіталістичного держави у результаті його зрощення з монополіями, спроби державного програмування й державного регулювання дозволяють тимчасово послабити найгостріші протиріччя, які лише нагромаджуються і заглиблюються. Підтримка державою тих чи інших напрямів науки й техніки сприяє поліпшенню їхнім успіхів, але, оскільки таке її втручання переслідує інтереси монополій, військово-промислового комплексу, науково-технічний прогрес стоїть у капіталістичних країнах як односторонній напрям, результати якого часто протилежні інтересам нашого суспільства та проголошеним цілям, призводять до величезного марнотратства науково-технічного потенціалу. Капіталізм неспроможний подолати стихійний характер громадського виробництва та використовувати величезну силу кооперації, планування та управління в масштабах всього суспільства, усунути основне протиріччя - між продуктивними силами і виробничими відносинами, громадським характером виробництва та приватним характером присвоєння.

Зміна змісту праці, що у ході НТР у різноманітних галузях суспільства, істотно змінило вимоги до трудових ресурсів. Водночас зі збільшенням обсягу обов'язкової загальної освіти виникають проблеми підвищення та кваліфікації працівників, можливості їх періодичної перепідготовки, розвитку у сферах праці.

Масштаби і темпи змін - у виробництві й житті, які несе з собою НТР, з небувалою досі гостротою викликають необхідність своєчасного і якомога повнішого передбачення сукупності наслідків, як у сфері економіки, так і у соціальній сфері, їхнього впливу на суспільство, людей й природу. Справжнім носієм НТР виступає робітничий клас, бо є не тільки головною продуктивною силою суспільства, а й єдиним класом, зацікавленим у послідовному, повному розвитку НТР. При капіталізмі, виборюючи своє соціальне звільнення, за ліквідацію капіталістичних відносин, робітничий клас одночасно відкриває дорогу до повного розвитку НТР у сфері всіх працівників.

Якісні зміни у складі робітничого класу

Робітничий клас - це клас найманих робітників, який протистоїть класу капіталістів через те, що позбавлений засобів виробництва, живе за рахунок продажу своєї робочої сили, є підлеглим у системі відносин виробництва, зазнає експлуатації, виконуючи виключно виконавські функції, та отримує доходи, які визначаються в кінцевому підсумку вартістю його робочої сили. В західній економічній літературі робітничий клас здебільшого асоціюється з поняттям "сині комірці" або нижчим прошарком середнього класу. НТР зумовила значне розширення меж робітничого класу у сфері нематеріального виробництва, де створено нові галузі, масштаби яких можна зіставити з галузями матеріального виробництва. З огляду на це, до робітничого класу, за наведеними вище критеріями, значною мірою належать працівники сфери послуг, зокрема торгівлі, та конторські працівники. До робітничого класу впритул наближаються менеджери нижчої ланки. За капіталістичного способу виробництва суперечність між робітничим класом і класом капіталістів постає у таких основних формах: 1) між робітничим класом, зайнятим на підприємствах індивідуальної капіталістичної власності та переважно неорганізованим у профспілки, та індивідуальними капіталістами;

) між робітничим класом монополізованого сектору економіки і монополістичною буржуазією;

) між робітничим класом, зайнятим на підприємствах державного сектору економіки, і менеджерами державних підприємств, вищими чиновниками державного апарату;

) між робітничим класом, зайнятим у ТНК, кількість якого постійно зростає, та інтернаціональною державно-монополістичною олігархією.

Робітничий клас характеризується зменшенням кількості та частки у самодіяльному населенні розвинених країн світу та збільшенням у слаборозвинених, певним розширенням меж за рахунок професійних груп, зайнятих у сфері нематеріального виробництва, структурними змінами різних загонів робітничого класу у сфері матеріального виробництва, підвищенням загальноосвітнього рівня та професійної підготовки, зростанням матеріальних і духовних потреб, заміною не кваліфікованої праці висококваліфікованою, зменшенням частки фізичної та збільшенням частки розумової праці, виникненням нових професій, формуванням нового типу робітника та ін. За складністю трудових функцій і кваліфікаційним рівнем у робітничому класі виокремлюють:

) вищу технічно освічену частину працівників - техніків, рядових інженерів, найменш кваліфікованих науково-технічних працівників (як перехідний прошарок);

) кваліфікованих робітників;

) напівкваліфікованих робітників;

) вузькоспеціалізованих машинних операторів, не кваліфікованих робітників.

Спільним для сфери матеріального і нематеріального виробництва щодо змісту праці є інтенсивне зростання кількості найманих робітників і службовців, зайнятих безпосередньою обробкою дедалі більшого обсягу інформації. У цих сферах зростає фондоозброєність праці найманих робітників і службовців, відбувається зближення між ними за ступенем оснащеності найновішою технікою, що, своєю чергою, зумовлює тенденцію певного нівелювання рівня освіти та кваліфікації. У розвинених країнах у складі робочої сили найвищої кваліфікації, зайнятої переважно розумовою працею, найшвидше зростає кількість конторських службовців, а у сфері нематеріального виробництва - торговельний робітничий клас, конторські наймані працівники та ін. У цьому випадку поняття "робітничий клас" значною мірою збігається з поняттям "наймані працівники". У цій категорії найманих працівників виокремлюють нижчу групу секретарів, обліковців, друкарок, касирів, телефоністок, операторів конторських машин, обліковців під час відправки вантажів, стенографісток, поштових клерків, листонош, клерків-реєстраторів та осіб інших професій, позбавлених власності на засоби виробництва, які продають свою робочу силу й отримують заробітну плату, нижчу від вартості цього специфічного товару, є підлеглими у капіталістичному виробництві й зазнають експлуатації з боку капіталістів. Як і у сфері матеріального виробництва, вони поповнюють лави безробітних. Нижча група становить переважну більшість всієї сукупності службовців. Аналогічним є становище службовців сфери послуг (носії, прибиральники, ліфтери, молодший обслуговуючий персонал лікарні, працівники охорони та ін.).

З урахуванням генезису основних форм капіталістичної власності у складі робітничого класу слід виділяти три основні групи: робітничий клас не монополізованого сектору економіки, суспільною формою розвитку якого є переважно індивідуальна капіталістична власність; робітничий клас, зайнятий у монополізованому секторі економіки, суспільною формою розвитку якого є колективна капіталістична власність; робітничий клас державного сектору економіки, суспільна форма якого - державна капіталістична власність. Найчисленніший загін робітничого класу зайнятий на малих і середніх капіталістичних підприємствах (у межах індивідуальної власності). Особливістю робітничих загонів немонополізованого сектору є те, що вони переважно не організовані у профспілки через невисоку концентрацію робітників і службовців на малих підприємствах, відсутність відповідного законодавства та ін. Як наслідок - на малих і середніх підприємствах більша тривалість робочого дня, нижчий рівень оплати робочої сили, гірші умови праці та ін. У державному секторі переважає частка працівників розумової праці. Загалом понад 70% найманих працівників у розвинених країнах - це ті, що мають різні професії вищої кваліфікації та зайняті переважно розумовою працею. Водночас з еволюцією відносин економічної власності частина висококваліфікованих найманих працівників частково (залежно від кількості наявних у них акцій та отримуваних дивідендів) втрачають окремі ознаки робітничого класу і перестають бути пролетарями. Ще більшою мірою це стосується інженерно-технічної інтелігенції. Становище робітничого класу в різних розвинених країнах неоднакове. Характеризуючи його у США, Дж. Масіоніс зазначає, що робітники отримують (на початку XXI ст.) дохід від 25 до 40 тис. дол. на рік (нижчий за середній), їх статки, якщо й існують, то незначні, багато професій не приносять їм задоволення, половина сімей робітників живе, як правило, у власному будинку, але в не престижних районах, поступити в коледж може лише третина їхніх дітей.

науковий революція робітничий капіталістичний

Висновок

Отже, НТР створює передумови для докорінної зміни характеру виробництва та функцій головною продуктивної сили - робітників. Вона пред'являє зростаючі вимоги до професійних знань, кваліфікації, організаційних здібностей, і навіть до спільного багатокультурного і інтелектуального рівня працівників, підвищує роль моральних стимулів й особистої відповідальності у праці. До праці поступово ввійде контроль і управління виробництвом, розкриття законів природи, розробка й запровадження прогресивної технології, нових матеріалів і деяких видів енергії, знарядь і засобів праці, перетворення середовища життя людей. Необхідною умовою цього є соціальне звільнення робітників, розвиток людської НТР - підвищення освіти і загальної культури всіх членів товариства, створення необмеженого простору для розвитку людини.

Список використаної літератури

1.Науково-технічна революція, і громадський прогрес, М., 1969

.Сучасна науково-технічна революція. Історичний дослідження, 2 вид., М., 1970

.Сучасна науково-технічна революція в розвинених капіталістичних країнах: економічні проблеми, М., 1971

.Иванов М. П., Науково-технічна революція, і питання підготовки кадрів в розвинених країн капіталізму, М., 1971

.Гвішиані Д. М.,Микулинський З. Р., Науково-технічна революція, і соціальний прогрес, «Комуніст», 1971, № 17

.Афанасьев У. Р., Науково-технічна революція, управління, освіта, М., 1972

.Урбанизація, науково-технічна революція, і робітничий клас, М., 1972

.Економічний енциклопедичний словник

Больше работ по теме: