Місцеві суди та адвокатура в Україні

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінально-правових дисциплін









Контрольна робота

з дисципліни "Судові та правоохоронні органи України"














Запоріжжя 2010

Зміст


Місцеві суди в Україні: система, склад, повноваження

Основні напрямки діяльності адвокатури в Україні

Задача

Список використаних джерел


Місцеві суди в Україні: система, склад, повноваження


Відповідно до ст.125 Конституції України система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації. Організаційні основи побудови системи судів загальної юрисдикції в України регламентуються розділ II, гл.1 Закону України " Про судоустрій і статус суддів. Згідно зі ст.17 п.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів систему судів загальної юрисдикції становлять:

Øмісцеві суди;

Øапеляційні суди;

Øвищі спеціалізовані суди;

ØВерховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Місцеві суди підрозділяються на місцеві загальні та місцеві спеціалізовані суди. Зараз мова йтиме про місцеві загальні суди. Оскільки ці суди розташовані з урахуванням адміністративно - територіального устрою, то у назві місцевих судів використовується назва населеного пункту, в якому вони знаходяться. Місцеві суди є найбільш наближені до населення.

До місцевих загальних судів належать:

Øрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди;

розділ II, гл.2 ст.21 п.1: Закону України " Про судоустрій і статус суддів".

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Очолює місцевий суд голова місцевого суду, який може мати заступника. Відповідно до ст.20 Закону України " Про судоустрій і статус суддів голова місцевого суду та його заступник призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів і звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України. Відповідно до наданих йому повноважень голова місцевого суду:

) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

) контролює ведення в суді судової статистики, дбає про інформаційно - аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду. Розділ II, гл.2 ст.24, 25 Закону України " Про судоустрій і статус суддів".

Суддя місцевого суду здійснює: Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Кожен суддя місцевого суду зобовязаний вжити всіх необхідних заходів для своєчасного та якісного розгляду справ, які до нього надійшли. Для забезпечення своєчасного і належного розгляду справи суддя здійснює попередній розгляд справи та готує справу до судового розгляду, а також здійснює такі організаційні заходи як:

Øзабезпечення своєчасного вручення підсудному копії обвинувального висновку, а в цивільній справі - вручення відповідачу копії позовної заяви;

Øзабезпечення своєчасної явки в судове засідання осіб, які викликаються;

Øзабезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи заінтересованих осіб;

Øвжиття заходів, які залежать від судді, до своєчасного початку процесу в суді тощо.

Øздійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

Øвизначає обсяг обовязків заступника (заступників) голови суду;

Øна підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або про припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

Øприймає на роботу і звільняє з неї працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

Øздійснює заходи забезпечення формування складу народних засідателів;

Øорганізовує ведення судової статистики;

Øорганізовує роботу, повязану з підвищенням кваліфікації працівників апарату суду;

Øпредставляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Голова і заступник (и) голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно. В усіх місцевих судах допускається спеціалізація суддів по розгляду конкретних категорій справ. Наприклад в місцевому загальному суді можуть виділятися судді, які розглядають тільки кримінальні справи, а інші лише цивільні.

Місцевий суд діє тільки як суд першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. На ці суди припадає основне навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість справ.

Місцеві загальні суди розглядають такі справи:

Øкримінальні;

Øцивільні;

Øпро адміністративні правопорушення.

Юрисдикція місцевого загального суду охоплює всі кримінальні справи, за винятком справ про злочини проти національної безпеки України та злочини, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, оскільки такі справи підсудні апеляційним судам, а також за винятком кримінальних справ, підсудних військовим судам гарнізонів.

У порядку цивільного судочинства місцевий суд розглядає майже всі цивільні справи щодо спорів, які виникають із цивільних, сімейних, трудових та кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Місцевий суд розглядає також окремі категорії справ, тобто мова йде про справи окремого провадження:

Øпро визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним;

Øпро визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення громадянина померлим;

Øпро усиновлення дітей, які проживають на території України;

Øпро встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;

Øпро встановлення фактів, щ мають юридичне значення;

Øпро відновлення прав на цінні папери на предявника;

Øпро оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

Згідно з нормами ЦПК на сьогоднішній день загальні суди розглядають справи, що виникають з адміністративно правових відносин. До компетенції місцевих загальних судів віднесено Законом про судоустрій і статус суддів розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Місцеві суди постановляють рішення, які не можуть бути скасовані або змінені ним же.

До місцевих спеціальних судів відносяться:

ØМіські господарські суди;

ØМісцеві адміністративні суди;

На відміну від місцевих загальних судів, місцеві господарські суди функціонують лише в обласних центрах, столиці АРК, а також містах Києві та Севастополі. До місцевих господарських судів з позовом вправі звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і належним чином зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності; державні та інші органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавством України; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави. Отже, місцеві господарські суди є незалежними у вирішенні вперше та по суті всіх господарських спорів, що виникають між державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Вони виступають І інстанцією в системі господарських судів.

Господарським судам підвідомчі:

)справи у спорах, що виникають при зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

Øспорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

Øінших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міжнародних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2)справи про банкрутство;

3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У місцевому господарському суді може запроваджуватися спеціалізація суддів відносно окремих категорій справ. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцевим адміністративними судами є окружні суди, які будуть утворені у відповідності з Указом Президента України. Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України про судоустрій система цих судів повинна сформуватися протягом трьох років, а до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підвідомчості Адміністративних місцевих судів, здійснюватимуть місцеві загальні суди.

Місцеві адміністративні суди це спеціалізовані суди, які входять у систему судів загальної юрисдикції та здійснюють адміністративне провадження у встановленому законом порядку.

Місцеві адміністративні суди розглядатимуть справи, які виникатимуть із публічних правовідносин між громадянами, юридичними особами з одного боку, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами з іншого. Місцеві адміністративні суди є судами І інстанції.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, повязані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. Наприклад, згідно зі ст.12 Господарського процесуального кодексу України до підсудності місцевих господарських судів належать справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Засади організації та діяльності місцевих судів закріплено в Конституції, Законах України " Про судоустрій і статус суддів", і деяких інших нормативних актах. Суд цього рівня утворюють у районі, місті та районах міста.

До складу місцевого суду входять: судді місцевого суду, голова та заступник голови суду.

За своїми повноваженнями місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого суду визначено Конституцією України (статті 126 і 128) та Законом України " Про судоустрій і статус суддів (ст.22).

місцевий суд адвокатура україна

Основні напрямки діяльності адвокатури в Україні


Адвокатура - це правова інституція, яка виконує важливу суспільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян.

У сучасних умовах розвитку суспільства проблема прав людини набула глобального значення. Дотримання прав і свобод людини стало символом справедливості у внутрішніх і зовнішніх справах виключної більшості держав. В Україні право на захист є конституційним принципом. Вперше в Конституції України 1996 року закріплено право громадян на правову допомогу. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розд. II Конституції України, присвяченому правам, свободам і обовязкам людини й громадянина. Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст.59 Конституції України: " Кожен має право на правову допомогу.

У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура". Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з Конституцією України права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Згідно з конституційним статусом адвокатури до її завдань належать:

Øзахист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

Øпредставництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;

Øпредставництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб;

Øподання фізичним і юридичним особам, державним і громадським установам (обєднанням) юридичної допомоги;

Øпідвищення рівня інформованості населення у правовій галузі.

У ст.59 Конституції України вказується, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Адвокатура є добровільним професійним громадським обєднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод і репрезентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму й конфіденційності.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката не менш як два роки, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Службі безпеки, органах державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність, може відкрити своє адвокатське бюро, обєднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори тощо, які діють відповідно до закону і статутів адвокатських обєднань.

Адвокатські обєднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських обєднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські обєднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право адвокатської діяльності. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських обєднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обовязки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного обєднання.

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські обєднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські обєднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а в установленому чинним законодавством порядку і в іноземних банках, мають печатку і штамп з їх найменуванням.

Адвокати здійснюють такі види діяльності: дають консультації та розяснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо розяснення законодавства та його застосування; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, що їх ці адвокати ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надають правову допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують свої обовязки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види правової допомоги, передбачені законодавством.

У своїй професійній діяльності адвокат має право: репрезентувати і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах та організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, обєднань, а від громадян за їхньою згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги посадовим особам та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду його клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо сутності клопотань і скарг.

Здійснюючи свої професійні обовязки, адвокат зобовязаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про надання правової допомоги у випадках, коли він у цій справі подає або раніше надавав правову допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, чи брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Питання організації та діяльності адвокатури регулюються Законом України "Про адвокатуру" зі змінами редакція від 01.10.2008р., Закон визначає: статус адвокатури та її завдання; вимоги, яким має відповідати адвокат; правову основу адвокатської діяльності; принципи та організаційні форми діяльності адвокатури; види адвокатської діяльності; професійні права адвоката; обовязки адвоката; статус помічника адвоката; адвокатську таємницю; гарантії адвокатської діяльності; соціальні права адвоката та його помічника; підстави і порядок оплати праці адвоката та його помічника; повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; повноваження вищої кваліфікаційної комісії адвокатури; текст Присяги адвоката України; дисциплінарні стягнення, що можуть бути застосовані до адвоката; випадки припинення адвокатської діяльності; відносини адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами державного управління; завдання спілок та асоціацій адвокатів.


Задача


Прокурор Науменко отримав від слідчого кримінальну справу, що закінчена досудовим слідством, з обвинувальним висновком щодо групи осіб у вчиненні чотирьох злочинів. Один із злочинів підсудний військовому суду, всі інші суду загальної юрисдикції.

Завдання:

Визначте до якого суду зобовязаний направити справу прокурор?

Відповідь:

При визначенні підсудності справи з обвинувальним висновком щодо групи осіб у вчиненні кількох злочинів, Прокурор Науменко відповідно до п.4 розділу XIII Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 07.07.2010р.), керуючись ст. ст.33, 37 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції від 12.10.2010р.) на підставі ст.40 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції від 12.10.2010р.), повинен направить справу до суду першої інстанції у відповідності до територіальної підсудності з урахуванням підсудності різнойменними судами до розгляду вищестоящим з цих судів.

Список використаних джерел


1.Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України

2.Гель А.П., Кондракова С.П., Семенов Г.С., Судові та правоохоронні органи України

.Лотоцький М. В." Адвокатура в Україні"

.Закон України "Про судоустрій і статус суддів" редакція від 07.07.2010р

.Закон України "Про адвокатуру" зі змінами редакція від 01.10.2008р

.Конституція України

.Кримінально-процесуальний Кодекс України зі змінами редакція від 09.09.2010р

.Цивільно-процесуальний Кодекс України

.Господарсько-процесуальний Кодекс України редакція від 13.10.2010р


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Кафедра криміналь

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ