Мовна репрезентація ціннісного складника концепту РАДІСТЬ (на матеріалі сучасної англомовної пісенної лірики)

 

Вступ

Визначною рисою сучасного мовознавства є зрушення парадигми його досліджень у бік функціонального, антропоцентричного, когнітивного бачення та розуміння мовних явищ (О.С. Кубрякова, А.Е. Левицький, М.М. Полюжин). Основним завданням такого підходу є розвязання проблем вербалізації інформації у процесі пізнання оточуючого світу (Н.Ф. Алефіренко, В.І. Карасик, А.М. Приходько), способів представлення мовних одиниць у людській свідомості та їхньої участі у забезпеченні акту комунікації.

У світлі когнітивно-орієнтованих лінгвістичних пошуків предметом особливої уваги виступає дослідження та моделювання мовної картини світу, окремих її фрагментів [30; 61]. Особливий інтерес викликає вивчення тих її номінативних царин, які фіксують результати пізнання феноменів емоційного буття особи [14; 69]. Когнітивними репрезентаціями емоцій виступають емоційні концепти як «кванти» структурованого знання про певні фрагменти емоційної сфери свідомості, що складають окрему ділянку концептуальної картини світу та отримують мовне втілення [35]. Значна зацікавленість у дослідженні номінацій емоцій зумовлена їхньою психофізіологічною та соціокультурною значущістю, а також складною для категоризації та мовного відображення абстрактною природою. Лінгвокультурний підхід до аналізу емоцій дозволяє наблизитись до розуміння сутності та способів іменування емоційних концептів.

Концепт РАДІСТЬ є важливим обєктом лінгво-когнітивного аналізу з кількох міркувань По-перше, будь-яка класифікація емоцій включає в себе РАДІСТЬ. По-друге, багатофасетний КР є концептом парасольковим, що охоплює всебічне знання/відчуття мовцем емоційного смислу. По-третє, КР відіграє виняткову роль в емоційній оптимізації інтра - та між культурної комунікації, зважаючи на його позитивність.

У звязку з цим, актуальність нашої роботи зумовлена як її орієнтацією на розвязання проблеми вивчення емоції та її концепту обєктивованого у мові у руслі лінгвокогнітивістики та лінгвокультурології, так і тим, що у фокусі нашого дослідницького інтересу є саме позитивні емоції, зокрема РАДІСТЬ, яка, як зазначають дослідники, зокрема Н.А. Красавський, С.Г. Воркачев, В.І. Шаховський, Gizman, Koveczez на сьогодні вивчені ще недостатньо.

Мета дослідження полягає в аналізі, способів вербалізації ОЦСКР в сучасних англійських піснях у руслі когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології. Досягнення мети даної роботи передбачає послідовне вирішення наступних завдань: а) визначити теоретико-методологічні засади дослідження засобів мовної обєктивації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ; б) проаналізувати мовні засоби репрезентації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень; в) виділити й систематизувати концептуальні кореляти концептів РАДІСТЬ, з метою виявлення аксіологічної специфіки концептуалізації досліджуваної у західній англомовної лінгвокультурі.

Обєктом нашого дослідження є ціннісно-образна складова концепту РАДІСТЬ, обєктивованого в англомовному пісенному дискурсі.

Предмет складають засоби мовної обєктивації образної складової концепту РАДІСТЬ на матеріалі англомовних пісень та його ціннісні характеристики.

Мета і завдання роботи зумовили вибір основних методів дослідження, серед яких використовувались: гіпотетико-дедуктивний метод для добору фактичного матеріалу, концептуально-метафоричний аналіз мовної обєктивації ОЦСКР, застосований для виявлення кола концептуальних корелятів концептуального референту РАДІСТЬ, кількісний аналіз, застосований для визначення співвідношення одиниць у зоні номінативного простору ЕК.

Інструментом дослідження мовної обєктивації образної складової концепту РАДІСТЬ у нашій роботі обрано метафору, тому що саме у змісті метафор органічно сполучається інформація про царину мети (концептуальний референт), що характеризує досліджувану сутність, у нашому випадку РАДІСТЬ, і царину джерела (концептуальний корелят), яка містить інформацію про обєкт, що залучається для її визначення.

Наукова новизна полягає в тому, що образно-ціннісна складова концепту РАДІСТЬ, обєктивованого в англомовних піснях, розглядається як складник водночас мовної, концептуальної та емоційної картини світу з виявленням його аксіологічних компонентів. Новим також є виділення самої образно-ціннісної складової.

Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена в наступних положеннях, що виносяться на захист:

.Дискурсологічний концепт РАДІСТЬ, вербалізований засобами сучасної англійської мови, є лінгвокультурним з огляду на його етносемантичну маркованість, являючи собою складне ментальне утворення в єдності його понятійного, значущісного, образного та ціннісного компонентів.

.Образно-ціннісна складова концепту РАДІСТЬ в сучасному англомовному пісенному дискурсі обєктивується низкою вербалізованих концептуальних метафор, що розподіляються на три основні групи: структурні, онтологічні та орієнтаційні.

.Концептуалізація та вербальне вираження емоції радості є культурно-детермінованими - обумовленими соціальними, історичними, економічними, гендерними та етнопсихологічними факторами, що віддзеркалюється в валоративному складнику досліджуваного концепту.

Матеріалом даної роботи є 1200 текстів англомовних пісень. У результаті наскрізної суцільної вибірки було виявлено 450 фрагментів метафоризації радості, як засобу мовної обєктивації образної складової досліджуваного концепту

Теоретична значущість проведеного дослідження полягає у подальшій розробці проблем лінгвоконцептології, зокрема щодо теорії концептуальної метафори та структури організації концептів.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали і результати можуть використовуватися у курсах лексикології, стилістики англійської мови, а також у спецкурсах з когнітивної лінгвістики та емотіології.

Робота пройшла апробацію на VIII Всеукраїнській студентській науковій конференції «Каразінські читання: іноземна філологія. Пошук молодих», яка проходила 23 квітня 2009 року, а її результати висвітлено у матеріалах конференції.

За своєю структурою робота складається зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

1. Досліждення концепту в сучасній лінгвістиці

.1 Концепт - як когітолінгвокультурне утворення

З кінця минулого століття на місце пануючій у гуманітарних науках системно-структурній парадигми приходить парадигма антропоцентрична, що повертає людині статус «міри всіх речей» [16:4]. У лінгвістичну концепцію тепер привнесено те, що можна назвати антропологічним принципом. Лінгвістика звертається до вивчення «душі мови», тобто до відпредмеченного в ній світобачення. Антропологічна орієнтація сучасної лінгвістики зумовлює міждисциплінарний статус категорії концепту, що набуває особливої актуальності як обєкт сучасних гуманітарних досліджень.

Розглянувши сукупність мовних засобів вираження концепту, можна виробити уявлення про зміст концепту в свідомості носіїв мови. Але це завжди буде лише часткою цього концепту, оскільки концепт не обєктивується у мові повністю, тому що він є результатом індивідуального пізнання, узагальнення, категоризації, а індивідуальне завжди вимагає комплексу засобів для свого повного вираження [48].

Концепт як складний когнітивний лінгвосоціальний конструкт не має однозначного тлумачення в когнітивній лінгвістиці. Він є багатовимірним мисленнєвим конструктом, який відображає процес пізнавання світу, результати людської діяльності, її досвід та знання про світ, зберігає інформацію про нього. У процесі пізнавально-комунікативної практики цей образ набуває нових концептуальних шарів, що збільшує обєм концепту, насичуючи його зміст. Таким чином, концепт як ментальне утворення в свідомості індивіда, є виходом на концептосферу соціуму.

Тлумачення концепту у термінах лінгвокогнітології. Когнітивна лінгвістика - лінгвістична дисципліна, в якій функціонування мови розглядається як різновид когнітивної діяльності, а когнітивний механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища [16:6]. Когнітивна лінгвістика розвиває успадковану від лінгвістики, філософії, психології класичну проблему звязків між мовою та мисленням, яка традиційно вирішувалася у лінгвістиці за допомогою лінгвістичного аналізу понять і суджень [3; 27; 39]. Тепер ці кореляції розглядаються в дещо іншому плані, а саме в таких категоріях когнітивної та лінгвокогнітивної природи, як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, ментальні структури та процеси свідомості. В «Короткому словнику когнітивних термінів» визначення терміна: «Концепт - це оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку…всієї картини світу, відбитої в людській психіці» [39: 90]. Одним з перших у світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів С.О. Аскольдов, який вважав, що найбільш важливою функцією концептів є функція заступництва, тому що, будучи розумовим утворенням, концепт у процесі думки заміщає безліч предметів того самого роду. Концепт може заміщати як реальні предмети, так і деякі сторони предмета або реальні дії.

Як і термін «когнітивні науки» [38] об'єднуючий дисципліни, що вивчають «мову думки», термін «концепт» є зонтиковим, він «покриває» предметні області декількох наукових напрямків: насамперед когнітивної психології й когнітивної лінгвістики, що займаються проблемами мислення та пізнання, зберігання й переробки інформації [37] а також лінгвокультурології, визначаючись і уточнюючись у межах теорії, утвореної їхніми постулатами та базовими категоріями. Однак ментальні об'єкти, до яких відправляє ім'я «концепт», не мають загальну специфічну родову ознаку (приналежність до області ідеального - це властивість все того ж значення й змісту, ідеї та думки, поняття та уявлення, образу та гештальту ін.) та перебувають скоріше у відносинах «сімейної схожості», подібної до відносин номінатів імені «гра», де «ми бачимо складну мережу подібностей, що переплітаються та перетинаються» [15:85] Допускам що, подібно множині в математиці, концепт у когнітології - базова аксіоматична категорія, невизначувана та прийнята інтуїтивно, гіперонім поняття, уявлення, схеми, фрейму, сценарію, гештальту та ін. [7:19-27; 62: 24-27; 50: 72-74].

Концепт як операційна одиниця думки - це спосіб і результат квантифікації та категоризації знання, оскільки його об'єктом є ментальні сутності ознакового характеру, утворення яких значною мірою визначається формою абстрагування, модель якого задається самим концептом, тим самим він не тільки описує свій об'єкт, але й створює його. [16]. У сучасних дослідженнях часто простежується змішення понять «когнітивний концепт» та «лінгвокультурний концепт» [29:77]. Водночас необхідно памятати, що «відмінності в підходах до концепту в лігнвокогнітології та лінгвокультурології достатньо мірою умовні і повязані не стільки з завданням цих дисциплін, скільки з технікою виділення обєкту дослідження й методикою його опису» [16]. У цьому звязку вважаємо, що лінгвокультурний та лінгвокогнітивній підходи до розуміння концепту є виходом на культуру, а концепт як одиниця культури є фіксацією колективного досвіду, який стає надбанням індивіда. Інакше кажучи, ці підходи розрізняються векторами відношення до індивіда [29:80]. «лінгвокогнітивний концепт - це є напрям від індивідуальної свідомості до культури, а лінгвокультурний концепт - це напрям від культури до індивідуальної свідомості».

И.А. Стернин та З.Д. Попова визначають концепт як «глобальну розумову одиницю, що представляє собою квант структурованого знання,… ідеальну сутність, що формується у свідомості людини з його безпосередніх операцій людини із предметами, з його предметної діяльності, з розумових операцій людини з іншими, існуючими у його свідомості концептами - такі операції можуть призвести до виникнення нових концептів» [24:120-136]. Мова, таким чином, являється лише одним з засобів формування концептів у свідомості людини. Для ефективного формування концепту, для повноти його формування однієї мови мало - необхідне залучення почуттєвого досвіду, необхідна наочність, необхідна предметна діяльність. Тільки в такому сполученні різних видів сприйняття у свідомості людини формується повноцінний концепт.

Концепт з точки зору лінгвокультурології. У мові знаходять своє відбиття і формуються цінності, ідеали та установки людей, те, як люди думають про світ і про своє життя в цьому світі. Найважливіша функція мови полягає в тому, що вона зберігає культуру та передає її з покоління в покоління. Саме тому мова відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу, нації. Як відомо, у різних мовах існують спеціальні терміни для позначення об'єктів матеріальної культури (наприклад, їжа, напої). Наявність таких термінів пов'язане з існуванням особливих звичаїв, особливостями системи цінностей, характерної для даної культури. Основою поняттєво-термінологічного апарата для лінгвокультурології є поняття концепту, який можна розглядати як лінгвістичне поняття. Як лінгвістичне поняття, концепт дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [65: 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, що становлять категоріальну основу мови [8:16] і що створюють узагальнений образ слова, об'єктивуючи модель свідомості. Концепт будучи основою дослідження мови й культури, сам не знаходиться ні в мовній, ні в культурної сферах, ні в них обох одночасно. Концепт є ментальна одиниця, елемент свідомості. В усіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи. Ю. Степанов провів таку паралель: «концепт - це ніби згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї» [61: 40]. На відміну від понять, концепти мисляться й переживаються. Концепти - це предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень. Концепт можна розглядати як модель або конструкт, що заміщає об'єкт дослідження та створений з метою його вивчення. Опис сукупності концептів сприяє моделюванню системи цінностей. Образна складова концепту зв'язана зі способом пізнання дійсності [7: 9-11].

Для визначення позицій, що займає концепт серед інших понять лінгвокультурології, ми розглянули роботи вітчизняних і закордонних лінгвістів (Н.Д. Арутюнова, О.П. Бабушкин, А. Вежбицка, О.С. Кубрякова, З.Д. Попова, И.А. Стернин, Ю.С. Степанов, В. І. Карасик, W. Chafe, G. Lakoff, Ch.J. Fillmore, A. Ortony, G.L. Clore, B. Parkinson) Дослідники стверджують, що в кожної людини є свій, індивідуальний культурний досвід, запас знань та навичок якими визначається багатство значень слова та багатство концептів цих значень, а іноді, у тому, і їхня бідність, однозначність. Концепт не безпосередньо виникає зі значення слова, а є результатом зіткнення словникового значення слів з особистим і народним досвідом людини, тобто концепт дорівнює сумі лексичного значення та досвіду мовної особистості. Концепт наближений до ментального світу людини, отже, до культури та історії, тому має специфічний характер. Концепти являють собою колективну спадщину у свідомості народу, його духовну культуру, культуру духовного життя народу. Саме колективна свідомість є зберігачем констант, тобто концептів [4; 7; 88].

Мова як найважливіший компонент культури безпосередньо виражає етнічні особливості сприйняття дійсності та склад мислення. Безсумнівно, мова не може йти про збагнення всієї національної культури у всьому її різноманітті, однак можна говорити про якісь істотні моделі, «вбудовані у національну культуру та сприймані носіями національної мови як щось природне, саме собою зрозуміле. Із цієї причини такі уявлення практично не стають предметом рефлексії в природних умовах мовної комунікації рядовими носіями мови» [23:144-145]. Істотні особливості мови та культури розкриваються при порівняльному аналізі з фактами іншої мови та культури.

Виявлення та опис лінгвоспецифічних концептів, які у той саме час відображають та формують спосіб мислення кожного окремого індивіда і народу в цілому, продовжують залишатися актуальним завданням лінгвокультурології. У вітчизняному мовознавстві для визначення когнітивних структур найбільш активно використовується термін «концепт» [39; 46; 7]. Концепт як одиниця структурованого знання складається з концептуальних ознак, сукупність яких утворює зміст концептів, що виражається мовними засобами. Д.С. Лихачев вважає, що концепт існує не для слова, а для кожного основного значення слова. Концепт не виникає безпосередньо зі значення слова, а «є результатом зіткнення словникового значення слова з особистим або народним досвідом людини» [42: 281]. Кожний концепт або ментальна структура співвідносна з усім історичним досвідом націй, її культурою та релігійними віруваннями. Будучи багатомірним (як мінімум тривимірним) ментальним утворенням, концепт має три найважливіших виміри - про різне, понятійне та ціннісне. Образна сторона концепту - це зорові, слухові, тактильні, смакові, сприймані нюхом характеристики предметів, явищ, подій, відображених у нашій пам'яті, це релевантні ознаки практичного знання. Понятійна сторона концепту - це мовна фіксація концепту, його визначення, опис, ознакова структура, дефініція, порівняльні характеристики даного концепту стосовно того або іншого роду концептів, які ніколи не існують ізольовано, їхня найважливіша якість - голографічна багатомірна убудованість у систему нашого досвіду. Ціннісна сторона концепту - важливість цього психічного утворення як для індивідуума, так і для колективу. Ціннісна сторона концепту є визначальною для того, щоб концепт можна було виділити. «Сукупність концептів, розглянутих в аспекті цінностей, утворює ціннісну картину світу. У цьому складному ментальному утворенні виділяються найбільш істотні для даної культури змісти, ціннісні домінанти, сукупність яких і утворює певний тип культури, що підтримується та зберігається в мові» [28: 109-110]

Культурний концепт, будучи найважливішою категорією лінгвокультурології, являє собою неоднорідне утворення - виділяються більш конкретні та більш абстрактні концепти, аж до світоглядних універсалій. Це протиставлення - по ціннісній, провідній стороні концепту - дає можливість розглядати різнопланові категорії, від таких концептів, як відношення до власності, до старшого, до приватності, до відношення до найважливіших категорій етики, наприклад, до щастя або інших граничних понять.

Вивчення культурних концептів це рух від психічних, соціально-культурних утворень у бік їхньої фіксації в мові. Культурологічно орієнтована лінгвістика осмислює специфічну фіксацію культурно значимих явищ і характеристик буття у формі мовних знаків. Розглядаючи мовні одиниці як органічну частину природного буття людини в його соціальному й природному середовищі, лінгвісти виходять із тези про те, що лінгвокультурне висвітлення мови є порівняльне вивчення цієї мови в порівнянні з іноземним або рідним. В якості одиниць вивчення фігурують ті факти дійсності, які об'єктивно властиві даній етнокультурній спільності (найменування одягу, будов, їжі, природних явищ, обрядів), тобто змістовні характеристики конкретних і абстрактних найменувань, що вимагають для розуміння додаткової інформації про культуру даного народу. Лінгвокультурологія по визначенню має відношення як до науки про культуру, так і до науки про мову, але було б навряд чи правомірно розглядати категоріальний фонд цієї області знання як суму категорій двох наук, об'єднаних проблемою взаємозв'язку мови та культури.

Лінгвокультурологія - створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Перші спроби рішення цієї проблеми знаходять своє відбиття в працях В. Гумбольдта [19], що базуються на наступних концепціях, а саме: матеріальна й духовна культура втілюються в мові; усяка культура національна, її національний характер виражений у мові за допомогою особливого бачення миру; мові властива специфічна для кожного народу внутрішня форма; внутрішня форма мови - це вираження «народного духу», його культури; мова є сполучна ланка між людиною й навколишнім його світом.

Таким чином, у руслі антропоцентричної гуманітарної парадигми сформувалося нове відгалуження етнолінгвістики - лінгвокультурологія, що вивчає взаємовідношення мови, культури і етноменталітету. Обєкт цієї дисципліни є багатовимірним, охоплюючи людину, культуру, мову. Одним з ключових понять лінгвокультурології є лінгвокультурний концепт. У цьому сенсі концепт розглядається як відображене мовними засобами ментальне утворення, що має етносемантичну специфіку.

1.2 Концепт як компонент мовної та концептуальної картини світу

концепт радість англомовний пісня

Існує стільки картин світу, скільки є спостерігачів, що контактують із світом, скільки є «призм» світогляду, людина дивиться на світ не тільки крізь призму свого індивідуального досвіду; існує стільки картин світу, скільки є світів, на які дивиться спостерігач. Синонімом слова світ «виступає» дійсність, реальність (об'єктивна), буття, природа та людина» [55: 33].

Теорія концептосфери, запропонована Д.С. Лихачовим, виводить проблему співвідношення концепту та мовного значення за рамки лінгвістичної проблематики в широкий культурний і національний контекст. Таким чином, концептуальний простір мови - це семантичний простір мови, організований перетинаннями різноманітних концептів.

Мова виступає кодовим (знаковим) організатором, сполучною ланкою між внутрішнім світом людини та зовнішнім світом: сприймаючи в процесі діяльності світ, людина фіксує в мові результати пізнання. Кожна мова має свій спосіб його концептуалізації. Таким чином, кожна мова створює особливу картину світу, і мовна особистість зобов'язана організовувати зміст висловлення відповідно до цієї картини. І в цьому проявляється специфічно людське сприйняття світу, зафіксоване в мові. Сукупність цих знань, відображених в мовній формі, являє собою те, що в різних концепціях називається то як «мовний проміжний світ», то як «мовна репрезентація світу», то як «мовна модель світу», то як «мовна картина світу». В силу більшої поширеності нами був обраний останній термін.

Шлях від позамовної реальності до поняття і далі до словесного висловлювання є неоднаковим у різних народів, що обумовлено розходженнями в історії й умовах життя цих народів, специфікою розвитку їхньої суспільної свідомості. Відповідно, і мовні картини світу у різних народів різні. Мовна картина світу відображає реальність через культурну картину світу. Питання про співвідношення культурної (понятійної, концептуальної) і МКС надзвичайно складне та багатопланове. Його суть зводиться до розходжень у переломленні дійсності в мові та у культурі. Існує думка, що концептуальна та мовна картини світу співвідносяться один з одним як ціле із частиною [64: 38]. МКС - це частина культурної (концептуальної) картини. Культурна та мовна картини світу тісно взаємозалежні, перебувають у стані безперервної взаємодії та сходять до реальної картини світу, а вірніше, просто до реального світу, що оточує людину.

МКС - це історично сформована в повсякденній свідомості даного мовного колективу та відображена в мові сукупність уявлень про світ, певний спосіб концептуалізації дійсності. Розкрити характер народу, значить, виявити його найбільш значимі соціально-психологічні риси, які історично вироблялися у нації під впливом умов проживання, способу життя, соціально-економічного ладу та ін. Національний спосіб життя народу формується природними умовами, навколишнім світом, які у свою чергу, визначають рід праці, звичаї та традиції. МКС - це системне, цілісне відображення дійсності за допомогою різних мовних засобів.

Питання сутності МКС трактується досить по-різному: від максимального зближення МКС і ККС до визнання різного ступеня своєрідності відображення світу в кожній мові. Мають рацію ті, хто вважає, що «в мові знаходять своє вираження, поєднуючись, але не покриваючи одне одного, семантичні ознаки чотирьох різних сутностей: а) семантична значеннєвість одиниць власне мовної системи; б) категорії предметного світу, своєрідно відображені в категоріях і одиницях мови; в) мисленнєві категорії, притаманні логіці й психології людського пізнання; г) прагматичні фактори комунікативного призначення мови» [55: 127-160] Проте ототожнювати логічні й психологічні категорії та їх місце в структурі МКС не можна, бо вони пов'язані з двома різними картинами світу, що є основою мовної картини, - логічною, що своєрідно відбивається безпосередньо в мовних одиницях, і домовною (превербальною) - у ній містяться елементи образного мислення, в надрах якого лежать індивідуальні й соціальні особливості «бачення» світу.

КС здобуває «нові фарби» і в ракурсі емоційної сфери свідомості, що дозволяє виділити емоційну картину світу, у якій об'єктивно існуюча реальність відображається крізь призму людських емоцій. Отже, основне місце в ЕКС приділяється власно емоціям, у яких проявляється емоційна сторона психіки людини. [35].

Зважаючи на когнітивні і лінгвокультурні характеристики концепту, останній вбачається невідємним компонентом МКС, в основі якої лежить ККС. Емоційні концепти (ЕК), до яких належить концепт РАДІСТЬ (КР), посідають важливе місце в різноманітних картинах світу (КС). Людські знання, є відбитими в мові, а форма їх існування - мовна свідомість. Мовна форма існування КС і дозволяє виділити її різновид - МКС. Виділяють також емоційну картину світу (ЕКС). Ці КС повязані між собою: мова функціонує як засіб спілкування, вербалізуючи зміст ККС як своєрідної матриці МКС. У свою чергу ЕКС є ментально обґрунтованою оцінною діяльністю свідомості, компонентами якої є ЕК [48], тому ЕКС разом з МКС є невідємною частиною ККС. Проаналізувавши праці вітчизняних (О.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов) і зарубіжних (G. Fauconnier, M. Turner) вчених та підсумовуючи все вищезгадане у цьому параграфі, визначаємо ЕК як культурно-обумовлене вербалізоване утворення, яке: а) базується на поняттєвій основі, б) включає образно-культурну цінність, в) заміщає людині в процесі комунікації предмети світу. Культурна зумовленість ЕК як лінгвокогнітивного фрагменту ККС в тому, що він народжується в конкретній етноспільноті на певному етапі її історичного розвитку, а висока щільність їх вербалізації - результат соціальної, психологічної й культурної значущості. Таким чином, ЕК є складним конструктом, що характеризується когнітивно-лінгвокультурною детермінованістю та належністю до ККС та МКС.

1.3 Емоції як обєкт когітолінгвістичних студій

Емоції - як і всі, так чи інакше пов'язане з людиною, його природою, поведінкою, уявленнями тощо - вже давно цікавлять філософів, антропологів, психологів, лінгвістів, соціологів, психіатрів, культурологів, істориків, - всіх тих, у чию сферу науково-практичних інтересів вони частково або повністю попадають. Самі емоції - явище соціального та психологічного порядку, що займає важливе місце і у житті людини, і в його мові. За останні 10-15 років у вітчизняній та закордонній науці застосовувалися і застосовуються різні підходи до розгляду й аналізу даного психічного феномену. До таких підходів відносяться філологічний, соціологічний, культурологічний, психологічний та ряд інших. Про актуальність цієї проблеми свідчить виділення лінгвістики емоцій в окремий напрямок сучасного мовознавства [75:10-15].

Важливість емоцій та викликаних ними станів для людини не піддається на сьогоднішній день ніякому сумніву. Емоції, «будучи сконцентровані на невеликій ділянці підкірки головного мозку, є нашим біологічним термостатом; вони також прямо пов'язані й з когніцією. Незважаючи на те, що емоції вбудовані в нашу мову, як якийсь невизначений концепт, сучасні наукові дослідження поступово уточнюють термінологію та змінюють деякі з колишніх положень щодо їхньої біології (походження) та функціонування». Однак навіть, незважаючи на велику кількість досліджень у цих областях, усе ще залишається невирішеним цілий ряд проблем. Зокрема, немає єдності дослідників у тому, як визначати сам термін «емоція». Крім того, дотепер ще немає загальновизнаної класифікації емоцій та емоційних станів, а «існуючі численні описи та класифікації так званої емоційної лексики навряд чи можна назвати вичерпними» [45:4].

У біологічних теоріях емоцій джерело виникнення криється в органічних змінах. У психоаналітичних теоріях Фрейда причина емоцій - зіткнення інстинктивної енергії із заборонами та нормами Супер-Его. Це можна пояснити тим, що вся теорія психоаналізу була побудована на уявленні про два інстинкти (ерос, тонатос), а так само на трикомпонентній теорії будови особистості (Ид, Эго, Супер-Эго). Изард, один із творців теорії диференціальних емоцій, відому кожному психологу, вважає, що емоції утворюють головну мотиваційну систему людини. Він підкреслює, що емоція найчастіше розглядається як особливий стан свідомості. Навіть у повсякденному житті емоційний стан - це специфічний стан. Емоція являє собою складний феномен. Її цілісне визначення повинне включати три аспекти: пережите або усвідомлюване відчуття емоції; процеси, що відбуваються в організмі; виразні комплекси емоцій, що піддаються спостереженню, особливо ті, які відображаються на особі [25]. Тому що емоції мають ті самі вираження й характеристики в різних суспільствах, на різних континентах земної кулі, це дозволяє виділити класифікацію К. Изарда про універсальність або базовість емоцій з ряду інших. На його думку, цим критеріям відповідають емоції інтересу, радості, подиву, суму, гніву, відрази, презирства й страху й сорому. Розподіл емоцій на позитивні та негативні також представляється найбільш очевидним та необхідним. На думку вітчизняного психолога Б.І. Додонова емоція є однією з основних емоційних станів людини. Емоції виражають зміст ситуації для людини з погляду актуальної в цей момент потреби, значення для задоволення майбутньої дії або діяльності [20: 109]. Емоції сприймаються людиною в якості його власних внутрішніх переживань, передаються іншим людям, співпереживаються. Як пише Б.І. Додонов, емоції носять предметний характер, зв'язуються з уявленням про деякий об'єкт. Предметами емоцій стають, насамперед, ті явища та умови, від яких залежить розвиток подій, значимих для особистості й тому сприйманих емоційно. Емоції визначають динаміку й зміст ситуаційних емоцій, які, у свою чергу, уточнюють зміст почуттів відносно сформованих умов і, спонукаючи до певних дій, сприяють розвитку викликуваної почуттям діяльності. Особливість емоцій у тому, що вони вдосконалюються й, розвиваючись, утворять ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і закінчуючи вищими почуттями, що відносяться до духовних цінностей та ідеалів [21].

У сучасній лінгвістиці взаємозв'язок мови і культури не викликає сумнівів. Мова здобуває все більшу значимість, як керівний початок у науковому вивченні культури. Мова, як система покликана виражати не тільки думки, але й почуття, тому що саме взаємодія сфер раціонального й емоційного у свідомості і мисленні дозволяє людині емоційно переживати те, що мова відображає. Це переживання проявляється в емоційному відношенні язикової особистості до предмету мовлення. Таким чином, емоції, а точніше їхнє вираження в мові, займають одне із провідних місць у сфері інтересів сучасної лінгвістики. Когнітивна теорія емоцій (емотиологія), що поєднує когнітивну психологію та лінгвістику, висвітила нову проблематику вивчення емоційних явищ. У дослідженнях з емотиології використовуються отримані в інших областях знань про емоції, зокрема, дані когнітології, і на їхній основі розробляється лінгвістична концепція емоцій. Тому цілком логічно те, що емотиологію визначають як науку про вербалізацію, вираження та комунікацію емоцій [70: 50] та представники Волгоградської школи. У рамках цієї теорії емоції розглядаються в тісному зв'язку з когнітивними процесами, а зв'язок їх обґрунтовується в такий спосіб: когніція викликає емоції, тому що вона емоциогенна, а емоції впливають на когніцію, тому що вони втручаються в усі рівні когнітивних процесів. Звідси випливає суть лінгвістичної концепції емоцій, що полягає в наступному: людина (суб'єкт) відображає існуючий світ, але не все підряд, а тільки необхідне або коштовне в цей момент. Процес відображення емоцій регулює емоції, тому що саме вони є посередниками відображення світу в мові за рахунок того, що вони виражають важливість об'єктів світу для того, хто говорить та слухає. На язиковому рівні емоції трансформуються в емотивність; емоція є психологічна категорія, а емотивність - мовна, оскільки емоції можуть і викликатися, і передаватися (виражатися, проявлятися) у мові й мовою.

На певному етапі стало необхідно якось розмежувати лексику, у різному ступені емоційно заряджену, з метою дослідження різної природи вираження емоційних значень. З'явилося термінологічне розмежування: лексика емоцій і емоційна лексика. Виділення двох типів емотивної лексики враховує різну функціональну природу цих слів: лексика емоцій зорієнтована на об'єктивацію емоцій у мові, їхню інвентаризацію (номінативна функція), емоційна лексика пристосована для вираження емоцій мовця та емоційної оцінки об'єкта мовлення (експресивна та прагматична функції). Таким чином, лексика емоцій включає слова, предметно-логічне значення яких становлять поняття про емоції. До емоційної лексики відносять емоційно пофарбовані слова, що містять почуттєвий фон. Беручи до уваги різницю природи емотивної зарядженості цих слів, треба враховувати, що лексика тієї чи іншої множини приймає участь у відображенні емоцій людини. Вона співвідноситься з світом емоцій і відображає цей світ, отже, вірніше буде злити ці два напрямки в одне. Бабенко Л.Г. пропонує, зберігаючи за термінами «лексика емоцій» і «емоційна лексика» їхнє традиційне осмислення, назвати сукупність позначуваних ними засобів емотивною лексикою[6].

Емоції людини та механізми їхнього лінгвістичного забезпечення завжди були предметом наукових вишукувань. Ще на початку XIX в. В. фон Гумбольдт відзначив, що мова як діяльність людини пронизана почуттями. Вираження емоцій у мові займають одне із провідних місць у сфері інтересів сучасної лінгвістики. У рамках теорії емотиології, емоції розглядаються в тісному зв'язку з когнітивними процесами. [19] Цілий ряд наук вивчають такий психологічний феномен як емоція: психологія, когнітивна психологія, фізіологія, філософія, лінгвістика, психолінгвістика. Психологічна й психолінгвістична науки націлені, насамперед, на дослідження функцій емоцій у діяльності людини. На думку В.І. Шаховского, емоції як форма переживання людиною певного ціннісного відношення до явищ дійсності, що визначаються в семантиці фразеологічного знаку, несуть інформацію про стан внутрішнього Я потенційного мовця суб'єкта, його свідомості, психіки. Певні емоції є причиною виникнення стійкої готовності людини до фразеологічного реагування на деяке коло зовнішніх стереотипних ситуацій (К.Э. Изард, В.К. Вилюнас). Можна припустити, що позитивна або негативна оцінка будь-якої стереотипної ситуації стимулює використання в комунікативній ситуації фразеологічних одиниць, що виражають відповідне емоційне відношення до неї суб'єкта, що говорить. [70]

.4 Емоційний концепт як когнітивно-лінгвокультурний конструкт

Сучасне мовознавство характеризує ріст інтересу до концептуалізації внутрішнього світу людини. Внутрішній світ людини є складним і цікавим об'єктом дослідження, опис якого відображає досвід самопізнання багатьох поколінь протягом величезного часового проміжку. Внутрішній світ людини в мові представлений двома типами: ментальним і емоційним. Емоції, що цікавили колись, головним чином, психологів і фізіологів, з другої половини 20 століття стають об'єктом лінгвістичного дослідження. Соціалізовані в конкретній культурі, соціумі, емоції формують концепти. Результати цього процесу - емоційні концепти - становлять великий інтерес для когнітивної лінгвістики, порівняно нової галузі науки про мову, що займається дослідженням мови як засобу організації, обробки та передачі інформації. Під емоційним концептом, розуміється етнічно, культурно обумовлене, складне структурно - значеннєве, ментальне, як правило, лексично й / або фразеологічно вербалізоване утворення, що базується на понятійній основі, що включає в себе крім поняття образ, оцінку та функціонально заміщуючи людині в процесі рефлексії та комунікації предмети (у широкому змісті) світу, що викликають упереджене відношення до них людини [45: 60] і як оперативні, змістовні одиниці пам'яті, ментального лексикону, відображені в людській психіці [24: 87].

Емоційний концепт являє собою глобальну розумову одиницю, що кодується в людській свідомості одиницями універсального предметного коду. В основі цього коду можуть лежати індивідуальні та універсальні (етнічні) почуттєві образи. На відміну від поняття, у концепту немає чіткої структури та жорсткої послідовності розташування семантичних слоїв. З погляду І.О. Стернина та З.Д. Попової концепти діляться на уявлення (розумові картинки), схеми (схематичний образ того або іншого предмету), поняття (концепти, що складаються з найбільш загальних ознак предмета або явища), фрейми (багатокомпонентні концепти), сценарії (послідовність епізодів у часі) і гештальти (комплексні, цілісні функціональні структури, що впорядковують різноманіття окремих елементів у свідомості) [62:60-62; 50:200].

Ознайомившись із різними точками зору лінгвокультурологів на концепт у тому числі емоційний концепт, нами було вироблено наступне визначення емоційного концепту: це ментальна одиниця високого ступеню абстракції, що виконує функцію метапсихічної регуляції та відображає в язиковій свідомості багатовіковий досвід інтроспекції етносу у вигляді загально універсальних і культурно-специфічних уявлень про емоційні переживання, що інтегрує в собі МКС, ККС, ЕКС Можна підкреслити, що емоційні концепти визначаються такими социо-культурно-психологічними характеристиками конкретного співтовариства людей як традиції, звичаї, вдачі, особливості побуту, стереотипи мислення, моделі/зразки поводження та т. п., що історично складаються на всьому протязі розвитку, становлення тієї або іншої етнічної спільності. Їхній облік, безумовно, важливий для лінгвокультурологічних робіт, зокрема для адекватного вивчення концептосфер різних мов.

Емоційні концепти мають особливу значимість і цінність для створення емоційної картини світу, яка «малюється» за допомогою концепту як «згустку культури у свідомості людини» [61] на стику декількох формуючих шарів - культури, свідомості та мови. Взаємозв'язок культури, емоційної концептосфери та мови проявляється в базових значеннях (поняттях) кожної лінгвокультури. Будучи невід'ємним компонентом духовної культури, емоції, при всій своїй універсальності, проявляють у різних мовах певну специфіку вербалізації, обумовлену властивою промовцям суб'єктивністю інтерпретації навколишньої дійсності, що становить безсумнівний інтерес для лінгвістики. Лінгвопсихологічна та лінгвістична інтерпретація даних, представлених у мові, дозволяє розглядати останні як репрезентацію особливих знань, що стоять за фактами природної мови, як репрезентацію конструктів концептуальної свідомості [47:137-138].

1.5 Пісенний дискурс як середовище обєктивації емоційного концепту

Дискурс - це відображений у мові мисленнєвий процес, який дає уявлення про сукупність ментальних - мовних дій його учасників та соціоконтекст [52: 66-67] «…Основною ознакою, яка відокремлює дискурс від тексту, є дискурсивний контекст… Це є ситуація комунікації, яка включає умови спілкування, час, місце, членів комунікації, їх взаємовідносини» [71: 35]. Н.Д. Арутюнова визначає дискурс як «звязний текст у сукупності з екстралінгвістичними, соціокультурними, прагматичними, психологічними факторами; це - текст, узятий в аспекті подій; мовлення, що розглядається як цілеспрямоване соціальне явище, дія, як компонент, що приймає участь у взаємодії між людьми і механізмах їх свідомості. Дискурс - це мовлення, занурене у життя» [5: 13].

Дискурс складається з текстів, в свою чергу як тексти складаються із концептів, які є впорядкованими без жорсткої ієрархічної регламентації. Сукупність концептів у межах дискурсу є дискурсивною формацією концепту, але одна і та ж ментальна одиниця може входити в інформаційне поле декількох дискурсів як частина концептосфери [52: 67].

Дискурс трактується як складне комунікативне явище, що включає в себе соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу продукування та сприйняття текстів. Ми можемо розрізнити два концептуально релевантних типи дискурсів (закриті та відкриті) і два дискурсивно релевантні типи концептів (моно- і полідискурсивні). Вважаємо, КР полі дискурсивним, а пісенний дискурс - відкритим, який здатний обмінюватися концептами. В кожному типі дискурсу існують три різновиди концептів: метахтонні (центральні для даного дискурсу, які утворюють його імя), автохтонні (історично сформовані в межах даного дискурсу, продовжуючи в ньому відтворюватися, які є базою дискурсивного простору та аллохтонні концепти (перенесенні з інших дискурсів для реалізації певних комунікативних цілей). Тому характеризуємо ЕК як мета- і автохтонний концепт.

Кожний дискурс утворює власну концептосистему, вивчення якої є найефективнішим за принципом концептивної дистрибуції на основі сумісного перебігу певних концептів і частотності їх використання в певних мисленнєво - мовленнєвих ситуаціях. Цей феномен називають валентністю концепту [29, с. 68]. Вона проявляється в дискурсі в його вибірковому ставленні до інших концептів, з якими він може вживатися в мовленні з різним ступенем продуктивності (регулярно, преферентно, випадково), утворюючи концептуальну карту дискурсу. Отже, визначимо дискурс у такий спосіб: дискурс - це все, що було написано або сказано на тій або іншій мові в рамках тієї або іншої культури за всю історію їхнього існування, тобто це гігантська тканина з висловлювань, що супроводжує та включена у ланцюг реальних подій, що являється їхньою складовою частиною. А прецедентний текст - це частина дискурсу. Оскільки пісні ми відносимо до розряду прецендетних текстів, ми для початку повинні розглянути прецендентний текст як компонент дискурсу [32:40-45]. Вперше термін «прецедентний текст» увів Ю.М. Варт. у роботі «Російська мова та мовна особистість» [30]. У ній він дає наступне визначення цьому поняттю «Назвемо прецедентними тексти, значимі для тієї або іншої особистості в пізнавальному та емоційному відношеннях, що мають поверхносно-особистносний характер, тобто добре відомі і широкому оточенню даної особистості, включаючи її попередників і сучасників, і, нарешті, такі, звернення до яких відновлюється неодноразово в дискурсі даної язикової особистості». Варто сказати, що з моменту публікації цієї роботи в 1987 році цей термін увійшов у споживання з деякими застереженнями та змінами. Г.Г. Слишкін і його школа розуміють прецедентні тексти ширше, знявши деякі обмеження, виділені Ю.М. Карауловим. По-перше, на думку Г.Г. Слішкіна, можна говорити про тексти прецедентних для вузького кола людей - для малих соціальних груп (сімейний прецедентний текст, прецедентний текст студентської групи та т.д.). По-друге, існують тексти, які стають прецедентними на відносно короткий строк і не тільки невідомі попередникам даної мовної особистості, але й виходять із вживання раніше, ніж зміниться покоління носіїв мови (наприклад, рекламний ролик, анекдот) [59].

У той же час, В.В. Красних розглядає прецедентний текст, як закінчений і самодостатній продукт мовнодумкової діяльності; предикативну одиницю; складний знак, сума значень компонентів якого не дорівнює його змісту. Прецедентний текст входить до числа феноменів, обов'язково знайомих для представників того або іншого національно-лінгво-культурного повідомлення [36].

Доцільно відзначити, що всі прецедентні тексти формують концепти, у нашому випадку емоційні концепти. Звертання в дискурсі відбувається саме до концептів прецедентних текстів. У свідомості носія мови прецедентний текст зберігається не цілком у своїй первинній формі (було б неможливо знати напам'ять всі значимі тексти культури), а у вигляді якогось складного утворення, що включає в собі різні елементи. Формування концепту не є характерним винятково для прецедентних текстів, необхідно відрізняти імена прецедентних текстів від прецедентних фраз і крилатих висловлювань. Прецедентна цитата у вигляді слова, словосполучення, речення або навіть тексту (уривку прецедентного тексту-джерела) виступає як знак або одного з можливих імен концепту прецедентного тексту. Якщо прецедентне висловлення втратило зв'язок з текстом-джерелом, виходить, або відправник, або одержувач повідомлення, або й той і інший не усвідомлюють факт відсилання до тексту, тим самим, порушується умова прецедентності тексту-джерела. Високий ступінь зв'язку цитати з текстом-джерелом є її типологічною ознакою, що може бути загублений цитатою у випадку високої частоти її вживання. Те, що цитата і у новому контексті зберігає свій зв'язок з вихідним текстом (у нашому випадку із прецедентим текстом) відрізняє її від будь-якої іншої одиниці (крилате висловлювання, фразеологізм, афоризм, штамп і т.д.). Текстова ремінісценція є знаком, символом складного текстового концепту в новому оточенні, і її зв'язок з прецедентним текстом повинен бути досить міцним, щоб інтертекстуальне посилання функціонувало як таке, не переходячи в клас ідіом або крилатих висловлювань. У той же час цитата є частиною прецедентного тексту, і її положення в тексті, а також власні структурні та змістовні характеристики (стислість, універсальність) визначають деяке прагнення до самостійності [53:80-82].

Пісенний дискурс, як представляється, не прийнято розглядати з погляду виконуваних їм комунікативних функцій. Якщо прикласти до пісенного тексту функціональну класифікацію повідомлень Р. Якобсона, то стане очевидним розмаїтість і неоднорідність функцій пісенного тексту, з яких одні - емотивна, контактовстанавлююча, спонукальна - претендують на роль основних, а референтивна та естетична - на роль допоміжних. Пісня стає вираженням емоцій, тобто здійснює емотивну функцію, насамперед завдяки тому, що вона є одночасно добутком і словесного, і музичного мистецтва - останнє, як відомо, орієнтовано тільки на емоційно-несвідомі структури психіки. Пісенний текст - не стільки виплеск емоцій, скільки знак «прагне зробити враження емоцій справжніх або вдаваних» [73:198]. Останнє відноситься до ситуації публічного виконання пісні - безпосередньо сприймаючий (аудиторія концертного залу або кохана - адресат серенади) покликаний перейнятися демонструючою емоцією, спів-пережити її, спів-почувати з суб'єктом або нібито суб'єктом емоції. Емотивна функція - не єдина в подібних текстах: вона найтіснішим чином переплітається з контактовстанавлюючою, спонукальною та референтивною функціями. Дійсно, щоб виразити емоцію, треба позначити ситуацію, що цю емоцію стимулює. У пісні звичайно створюється деякий «можливий світ», до якого здійснює референцію пісенний текст. Цей «можливий світ» може бути картинкою справжнього буття творця пісні, його світовідчуття, але в міру того, як пісня відокремлюється від автора та виходить з вуст все нових і нових виконавців, світ, відображений у пісенному тексті, стає все більш умовним, який розігрується за правилами пісенного спектаклю.

Ми також беремо до уваги комунікативну сторону продукції та рецепції пісні в пісенному дискурсі. Ґрунтуючись на модель комунікації, розроблену Р. Якобсоном [74:306], слід зазначити, що при актуалізації пісенного повідомлення (тобто при виконанні пісні) проявляються: емотивна функція (вона виражає відношення адресанта до предмету повідомлення - це авторська оцінка, або суб'єктивна модальність); конативна функція (надання впливу на адресата за допомогою повідомлення); референтивна функція (пов'язана з передачею змістовно-фактуальної інформації від адресанта до адресата); поетична функція (використання тропів і фігур мовлення); фатична функція (контактовстановлююча - її роль часто виконують форми 2 особи, питання, імперативні речення та стиль повсякденного побутового спілкування); метамовна функція (зосереджена на мовному коді, що обслуговує ролі мови).

Великий вплив глобалізації англійської мови на розвиток англомовної пісні та пісенного дискурсу. Популярна музика є одним з каналів поширення англійської мови у світі, при цьому цікаво те, що молодь багатьох країн найчастіше краще знайома з англомовними (в основному англійськими та американськими виконавцями), чим з вітчизняними. Безсумнівно, англомовний пісенний дискурс є потужним засобом пропаганди англійської мови, англійської та західної лінгвокультури із властивими ним цінностями та ідеалами.

Англомовний пісенний дискурс є домінуючим у глобальному масштабі. За даними Д. Кристала [77], більше 90% груп і сольних виконавців сучасної музики співають англійською мовою, причому їхня рідна мова не має значення. Однак глобальний характер поширення текстів англомовного пісенного дискурсу не може не накладати певний відбиток на ці тексти, головним чином, у плані їхнього спрощення: текст пісні не повинен містити складних граматичних явищ, реалій і ідіом, які можуть виявитися незрозумілими аудиторії, для якої англійський не є рідною мовою. Дані Оксфордського словника цитат свідчать про те, що і тексти англомовного пісенного дискурсу можуть служити та служать джерелом поповнення мовного фонду англійської мови, поряд з текстами світової художньої літератури, кінематографу та т.д.

Таким чином, дискурс мислиться як мова, яка вписана в комунікативну ситуацію і у силу цього, як категорія з більш чітко вираженим соціальним змістом у порівнянні з мовною діяльністю індивіда; по афористичному вираженню Н.Д. Арутюнової, «дискурс - це мовлення, занурене в життя». Пісенний дискурс стає вираженням емоцій, тобто здійснює емотивну функцію, насамперед завдяки тому, що вона є одночасно добутком і словесного, і музичного мистецтва - останнє, як відомо, орієнтовано тільки на емоційно-несвідомі структури психіки. Прецедентні пісенні тексти формують особливу область колективної творчості, яка носить назву мовної субкультури. Вона існує у свідомості носіїв мови у вигляді цитат, вихоплених з яких-небудь текстів, з різноманітних комунікативних ситуацій. Такі фрази передають експресію того контексту, осколком якого вони є; вони несуть у собі емоційну пам'ять про мовний акт, що їх породив. Головна умова входження в субкультуру - загальновідомість соціально-мовного контексту, у якому вона виникла.

2. Ціннісна складова емоційного концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень

.1 Теоретико-методологічні засади дослідження образно-ціннісної складової емоційного концепту РАДІСТЬ, обєктивованого в англомовному пісенному дискурсі

Серед безлічі виконуваних мовою функцій особняком стоїть «картиноутворююча» функція національної мови, що полягає у формуванні в колективній мовній свідомості цілісного уявлення конкретного народу про світ, у формуванні його унікальної «точки зору» на світ. Картина світу - це створювана людиною спрощена заміна реального світу придуманою схемою. Національна специфіка в семантиці мови обумовлена, насамперед, екстралінгвістичними причинами - особливостями розвитку культури та історії народу, його способу життя, нормами поведінки в тому або іншому суспільстві, ідеологією і т. п. На формування картини світу впливають мова, традиції, природа та ландшафт, виховання та навчання, і інші соціальні фактори. Різні народи володіють тими самими цінностями, але в різному ступені. Культура не може розвиватися ізольовано і у процесі життєдіяльності вона змушена постійно звертатися або до свого минулого, або до досвіду інших культур. Люди обмінюються думками, почуттями, особистим досвідом, і завдяки цьому спілкуванню, обміну знаннями відбувається взаємодія не тільки окремих індивідів, але й цілих націй, культур. Дослідження лінгвоспецифічних слів у їхньому взаємозв'язку й у міжкультурній перспективі дозволяє вже сьогодні говорити про відновлення досить істотних фрагментів російської та англомовної мовних картинах світу і їхніх ідей, що конституюють. Особливо яскраво це проявляється при описі емоцій [16: 10].

Спочатку була емоція. Емоція народжує ситуацію, у якій відбувається емоційне вербальне спілкування. Саме тому зовнішній світ сприймається спочатку нашими почуттями/емоціями, які керують вербальним кодом і його емотивним потенціалом у рефлексії й інтерпретації/коментуванні цього світу. Почуття йде поперед події, індуціює його. Існують особливі види концептів, ядром яких являються базові емоції - емоційні концепти [2; 14; 40]. Уявлення людини про його внутрішній світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу, що складається із системи розумових, що динамічно розвиваються, конструктів - емоційних концептів. При цьому емоції (ядро особистості) виступають у якості мотиваційної й когнітивної бази мови [5: 134].

Усвідомлення всеосяжного та всепроникаючого характеру емоцій у поводженні людського організму та особистості виражається в тому, що емоційна сфера життєдіяльності людини перетворилася в об'єкт активного дослідження ряду наук. Цим і пояснюється поява безлічі класифікацій емоцій. (Н.Я. Грот, Р.С. Лазарус, А. Ортоні, С.Л. Рубинштейн, Ж.П. Сартр, П.В.Сімонов, Б. Спіноза, С.Сінгер) З обліком спеціалізації нашої роботи, нас цікавить когнітивна теорія емоцій, у якій розглядаються питання про взаємозв'язок емоцій і когнітивних процесів, місце та роль когнітивної оцінки ситуації в емоційному процесі.

Кожна галузь знань намагається створити фундаментальну теорію емоцій. Варто відзначити, однак, що в зв'язку з великою кількістю теорій емоцій напрошується висновок про те, що жодна з них не є вичерпною. Універсальної поки не створено наукою. Як справедливо зауважує П.В.Сімонов, «будь-яка класифікація емоцій по суті справи служить лише ширмою для далеко не завжди усвідомлюваної [57:10-13] й визнаної класифікації людських потреб» Дослідники, що належать до різних наукових шкіл, приводять у своїх роботах майже ідентичний перелік основних емоцій, число яких коливається у різних авторів від 2 до 11, при цьому більшість списків включає від п'яти до дев'яти емоцій (Н.В. Вітт, К. Ізард, А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз, П.В.Сімонов та ін.). Проте, у ході нашого дослідження ми будемо користуватися класифікацією К. Ізарда, що виділяє емоції: інтерес, радість, подив, смуток, гнів, відраза, сором, страх, стомлення [25:220]. Як було показано у роботах 90-х років, «мова однакова для всіх і різна для кожного, насамперед у сфері його емотивності, де діапазон варіювання й імпровізації семантики мовних одиниць у сфері їх особистісних емотивних змістів найбільш широкий і різноманітний» [70: 59].

Емоційна складова має важливе значення при розкритті змісту та форми універсальних культурних концептів. Концепти подібні у всіх користувачів однієї мови й у своїй сукупності формують концептосферу. Існують особливі види концептів, ядром яких являються базові емоції - емоційні концепти [2; 14; 40]. Уявлення людини про його внутрішній світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу, що складається із системи розумових, що динамічно розвиваються, конструктів - емоційних концептів. При цьому емоції (ядро особистості) виступають у якості мотиваційної та когнітивної бази мови.

Ще одним аспектом вивчення емотивного потенціалу мови є міжмовна комунікація. У процесі перекладу з однієї мови на іншу особливо актуальними стають знання про національно-культурну специфіку картини світу, що проявляється в коді використовуваних мов. Емоції - загальнолюдська універсалія, але їхнє відображення в мові національно специфічно, тому емотивний компонент семантики мови природно розглядати в складі його культуроведчеського аспекту.

У семантиці концепту як «багатомірного ідеалізованого формоутворення» [43:20-22] виділяються насамперед понятійний, образний і ціннісний компоненти [28:39], визначальним з яких, є на думку більшості дослідників, перший з них понятійний компонент [67: 73]. Понятійна складова культурного концепту безумовно, не зводиться просто до інформації про «істотні ознаки предмета». Другим по значимості для концепт-духовних цінностей представляється образний компонент, що опредмечує у язиковій свідомості когнітивні метафори, через які осягаються абстрактні сутності. Компонент ціннісний для метафізичних концептів не є специфічним, він властивий будь-якому ментальному утворенню, що відправляє до духовного життя людини, як значення властиве будь-якому феномену культури, із втратою якого вони, зберігаючи фізичне існування, втрачають свій культурний статус [8:19]. Прямим наслідком ціннісного характеру цих ментальних одиниць є «переживаємость» - вони не тільки мисляться, але й емоційно переживаються [4:20] і здатні інтенсифікувати духовне життя людини при влученні у фокус думки.

Підсумовуючи можимо сказати що, під емоційним концептом ми розуміємо культурно зумовлений, вербалізований конструкт із багатошаровою структурою, яка включає поняття, образ і культурну цінність. У цьому звязку, КР вбачається парасольковим концептом, тобто охоплює всебічне знання мовцем емоційного смислу, репрезентованого низкою мовних реалізацій, щj відбивають культурні цінності представників певної лінгвокультури. КР охоплює концепт ПЕРЕЖИВАННЯ (ENJOYMENT, DELIGHT, ELATION, ECSTASY); ПОЧУТТЯ\ВІДЧУТТЯ (CONTENTMENT, GLADNESS, PLEASURE, SATISFACTION, KINDNESS, LOVE) та ЕМОЦІЙНИЙ СТАН (HAPPINESS, BRIGHTNESS, JOLLITY, CHEERFULNESS, WELL-BEING, EXCITEMENT, GOODNESS, FEELING GOOD, SMILE, HOPE) [68].

Емоції як обєкт дослідження є недоступними прямому спостереженню, що викликає необхідність застосування їх метафоричного тлумачення Дж. Лакофф і М. Джонсон виділили три типи концептуальних метафор: 1) структурні метафори, які описують, як одне явище структурно метафорично впорядковується через інше; 2) онтологічні метафори, що представляють абстрактні явища (емоції, ідеї) та дії, події як матеріальну субстанцію 3) орієнтаційні метафори, що конструюють концепти через просторові поняття та відносини [81:7-32].

Інструментом аналізу мовної обєктивації ціннісного складники концепту РАДІСТЬ ми обрали вербалізовану концептуальну метафору з огляду на те, що саме терія концептуальної метафори [14; 48: 63; 81] дозволяє диференціювати вербалізацію та когнітивний процес як її підґрунтя [69]. Крім того, дослідження метафор радості саме на матріалі англомовного пісенного дисурса зумовлено тим, що вони є закінченим прецедент ним продуктом мовленнєво-мисленнєвої діяльності, обовязково знайомим представникам того чи іншого лінгвокультурного колективу.

Структура емоційного концепту РАДІСТЬ як лінгвокультурного

Головний лінгвокультурний смисл будь-якого ЕК міститься у його спроможності відбивати в своїй афективній реалізації специфіку національного менталітету як сукупності особливостей світогляду та комунікативної поведінки етносу, а також національний характер як досить стійкий склад внутрішнього світу мовця, детермінуючий його етнокультурну своєрідність. Це надає емоційному концепту лінгвокультурологічного статусу. Згідно зі спеціалізацієй нашої роботи, ми можимо виділити декілька якісно відмінних складових у лінгвокультурному КР: поняттєва, значущісна, образна і ціннісна [28:8].

Поннятєва складова - це мовна фіксація ЕК, його опис, ознакова структура, порівняльні риси. Образна складова ЕК - це чуттєві характеристики предметів, явищ, подій, відбитих в нашій пам яті, переважним чином метафорично відбиті у мові релевантні ознаки практичного знання, а значущісна та ціннісна компоненти відбивають важливість цього психічного конструкту як для індивіда, так і для колективу.

З погляду лінгвокогнітивістів найбільш поширеною в науці видається модель концепту, що складається з ядра (або базового шару концепту) та периферії (концептуальних шарів). Ядро концепту складають конкретно-образні характеристики, які є результатом чуттєвого пізнання світу, його буденного пізнання [10:29]. Це первинні найбільш яскраві образи, що асоціативно повязані з тим чи іншим предметом або явищем [83:59]. У той же час, базовий шар концепту як певний чуттєвий образ є одиницею універсального предметного коду, що кодує даний концепт для розумових операцій (кодуючий образ) [34: 61].

Отже, на підставі вищевикладеного, структуру концепту в межах лінгвокультурології та лінгвокогнітології можна представити наступним чином

Мал. 2.1. Структура концепту

Когнітивна лінгвістика Лінгвокультурологія

Концептуальна метафора як інструмент дослідження дискурсологічного емоційного концепту. Основи для вивчення метафори як когнітивного явища були закладені вже в античності. Ще Аристотель поставив питання про евристичні можливості метафори. Аристотель аналізує логічний механізм метафори, що обумовлює її здатність виражати знання про світ. Гарною є логічно ясна метафора, у якій перенос імені заснований на впорядкованій думці, що пояснюється прагненням античної науки шукати в мовних формах відображення логічних структур. Аристотель стверджував, що метафора (metaphora) - це «невластиве ім'я, перенесене з роду на вид, або з виду на рід, або з виду на вид, або за аналогією» [3].

Існувала й інша думка, Квінтіліан думав, що «метафора дарована нам самою природою» і «сприяє тому, щоб жоден предмет не залишився без позначення» [1:218]. Подібна думка простежується й у Деметрія: «Повсякденне мовлення створило такі гарні метафори для деяких понять, що ми вже не маємо потреби для них у точних вираженнях: така метафора затвердилася в мові, зайнявши місце буквального позначення» [1:220]. У трактуванні Цицерона метафора представлена як спосіб формування відсутній мові значень - перенос по подібності здійснюється «через відсутність у мові відповідного поняттю слова» [1: 218].

Вже Ф. Ніцше проголошував когнітивне значення метафори. Він вважав, що пізнання в принципі метафорично, має естетичну природу й не оперує поняттям веріфіцируємості [4:12]. «Немає ніякого «реального» вираження або «реального» знання без застосування метафори, але й отут ще залишаються ілюзії […] Знання - це ніщо інше, як робота з улюбленими метафорами, наслідування, що не повинне вважатися більше наслідуванням» Ф. Ніцше малює картину того, як мова створює постійний потік концептуальних домовленостей, через які в мову проникають нові метафори. Вони поступово стають загальноприйнятими, потім поступово досягають меж загальноприйнятости. У цьому процесі старі метафори утворюють рамки, усередині яких можуть народжуватися нові метафори [1: 297].

Початок сучасним когнітивним дискусіям поклали дослідження Е. Кассірера про символічні форми в культурі. Він звертається до етапу дологічного мислення, що відклалося в мові, міфології, мистецтві, релігії. Він розрізняв два види ментальної діяльності: метафоричне (міфо-поетичне) і дискурсивно-логічне мислення. Дискурсивно-логічний шлях складається в ряді поступових переходів від окремого випадку до все більш широких класів, тобто «мова йде про концентричне розширення кола» [31]. Це шлях формування понять і законів природних наук. На противагу цьому метафоричне мислення має зворотну спрямованість: «уявлення не розширюється, а спресовується, зводиться в одну точку» [31].

Теорія інтеракції М. Блека стала величезним внеском у розуміння метафори як когнітивного процесу. Саме він ввів поняття «когнітивна метафора» (cognitive metaphor), відносячи до цього розряду метафори, роль яких не зводиться до орнаментальної та експресивної. До заслуги М. Блека можна віднести аналіз мовної метафори в рамках розумової діяльності, усвідомлення й незвідності її змісту до наявних у мові буквальних засобів номінації, а також розгляд метафори як динамічного явища, що, формуючись у русі думки, розвиває концептуальний апарат мови [9:167].

На думку П. Рікера «можна говорити про фундаментальну метафоричність думки у тому ступені, у якому фігура мовлення, називана метафорою, дозволяє нам побачити загальну процедуру створення понять» [54:422]. Метафора спочатку створюється силою уяви, у якій провідну роль грає здатність бачити або встановлювати подоби: «бачити подібне - бачити однакове, незважаючи на наявні різниці. Дж. Серль запропонував трактування метафори виходячи з теорії мовних актів, де метафоричне висловлення, як і інші риторичні прийоми (напр. іронія, гіпербола, і т. п.), демонструють розрив між значенням висловлення, яке мається на увазі й буквальним значенням висловлення, що нейтралізується слухачем шляхом фігуральної інтерпретації. Дж. Серль формує сім принципів переходу від буквального до метафоричного значення. При цьому кінцева мета його дослідження складається не у виділенні сутнісного інтенціонального компонента метафори, а в знятті семантичної неоднозначності аналогії, що лежить в основі метафори [56:145].

Аналогії, засновані на ключовій метафорі, вводить у свою систему автор теорії фреймів М. Мінський, що дає можливість побачити предмет або ідею «з якостями» іншого предмета або ідеї, уможливлюючи застосувати знання й досвід, придбані в одній області, для рішення інших проблем. Метафора, по М. Мінському, сприяє утворенню непередбачених міжфреймових зв'язків, що володіють великою евристичною силою [18: 51].

Н. Гудмен також не зупиняється на традиційному розгляді метафори як «простого засобу прикраси», він стверджує, що вона «бере активну участь у розвитку знання, заміщуючи застарілі «природні» категорії новими, що дозволяють побачити проблему в іншому світі, надаючи нам нові факти або нові мири». Він також бачить метафору як спосіб економії лексичних засобів мови, тому що вона пристосовує старі слова до виконання нових функцій, у ній ми використовуємо свої устояні звички в процесі створення нових переносних значень [18:52] Н. Гудмен висловлює думку про те, що метафори пронизують все наше мовлення, що одержало подальший розвиток у теорії концептуальної (когнітивної) метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона. На думку Дж. Лакоффа та М. Джонсона метафори пронизують все наше життя не тільки в мові, але й у мисленні, і в дії. Наша повсякденна понятійна система, у рамках якої ми мислимо та діємо, метафорична по самій своїй суті [82]. Також ці видатні досліджувачи, виділили 3 категорії метафор, на які у практичній частині нашої роботи ми будемо спиратися. Отже, Лакофф і Джонсон виділяють три категорії метафор: а) структурні метафори, які структурно упорядковують одне поняття в термінах іншого; б) орієнтаційні метафори, це організація однієї системи понять за зразком іншої системи; в) онтологічні метафори - мають здатність трактувати абстрактні поняття як предмети чи речовини. Дж. Лакофф і М. Джонсон підкреслюють у своїй теорії мотивованість, культурну зумовленість вибору джерела метафори [18:51].

Теорія когцептуальної метафори дозволяє разграничити мовні засоби вираження та когнітивний процес, який є їх основою-розуміння одного явища у термінах іншого. У руслі цієї теорії концептуальна метафора визначається як переніс інформації з одної сфери знання в іншу. Компонентами процеса виступають: концептуальний референт - «цільовий концепт або концептуальний комплекс, який ідентифікується за допомоги метафори», концептуальний корелят - «концепт або концептуальний комплекс, який задіюється для порівняння» та перехресна зона - «параметр для порівняння, є загальним для референту та кореляту» [72:186]

У когнітивних дослідженнях прийнято відрізняти метафору як термін від метафоричного вислову. Під метафорою слід розуміти концептуальну метафору - спосіб «думати про одну область крізь призму іншої». Метафоричні вислови ж - це відображення метафор у мові. Важливо те, що, згідно з цією теорією, метафори можуть бути виражені різними способами - не лише за допомогою мови, але й за допомогою жестів, культурних звичаїв [60: 352]. Метафоричність також проявляється не тільки у мовленнєвій діяльності, але й у повсякденній реальній діяльності - у створенні деяких видів навчання, дослідження, у створенні витворів мистецтва, у театральних виставах, у створенні кінофільмів, що беззаперечно свідчить про існування метафоричності у людській свідомості/підсвідомості [33].

Таким чином, у когнітивній лінгвістиці метафора розглядається як головний засіб нашої концептуальної системи, за допомогою якого ми розуміємо та сприймаємо один тип обєктів у термінах обєктів іншого типу [83]. Метафора - це за своєю природою не мовне, а концептуальне явище, оскільки метафорична мова - це лише поверхневий прояв концептуальної метафори; це важливий механізм, за допомогою якого ми розуміємо абстрактні поняття та міркуємо над ними. Цей механізм ґрунтується не на обєктивних зовнішніх чи внутрішніх схожостях царини-цілі та царини-джерела, а на відповідностях у нашому досвіді. Система концептуальних метафор, головним чином, не усвідомлюється людиною, вона автоматична, застосовується без помітних зусиль, а отже, і не підлягає зовнішньому впливу чи контролю [60: 355].

Дослідження метафори стає дедалі більш когнітивно - етнопсихолінгвістично- і комунікативно-орієнтованим, оскільки метафора слугує тим знаряддям мислення, за допомогою якого нам вдається досягти найвіддаленіших «ділянок нашого концептуального поля». Метафора подовжує «руку» інтелекта, оскільки слугує не тільки наймнуванню, але й мисленню [82: 237].

Зважаючи на мету нашого дослідження - виявлення та опис мовних засобів вираження ціннісно-образної складової емоційного КР у англомовних піснях, - звернення до теорії концептуальної метафори, без сумніву, може пролити світло на проблему встановлення звязку між мовою та культурою, адже оскільки мова народу нерозривно повязана з його культурою, а метафоричний зріз мови - це її інший, більш глибинний небуквальний вимір, то можна стверджувати, що концептуальна метафора завжди має своїм ґрунтом конкретні умови розвитку тієї чи іншої лінгвокультури, багаторічний досвід народу, його етнічні особливості та національну свідомість.

2.2 Концептуально-метафорична реалізація ціннісно-образної складової емоційного концепту РАДІСТЬ на матеріалі англомовного пісенного дискурса

Структурна метафоризація ціннісно-образної складової емоційного концепту РАДІСТЬ, вербалізованого в пісенному дискурсі. Користуючись класифікацією, що пропонують Дж. Лакофф і М. Джонсон, ми будемо розглядати в цьому розділі подібне явище як структурну метафору. Зазначені автори розуміють під цією назвою структурне метафоричне упорядкування одного поняття в термінах іншого [40]. Застосування цього терміна зручно з кількох причин, головною з яких є те, що, на відміну від терміну «реалізація метафори», що припускає конкретний випадок вживання метафори, термін «структурна метафора» вказує на заданість способу мислення про світ, що є невід'ємною частиною концептуальної системи.

Отже, структурні метафори - це такі метафори, де один концепт метафорично порівнюється з живою істотою та її діями. Згідно з вищенаведеними визначенням структурної концептуальної метафори, основним концептуальним корелятам метафоризованого концептуального референту РАДІСТЬ виділяємо базовий концептуальний корелят JOY IS LIFE (РАДІСТЬ - ЦЕ ЖИТТЯ):

(1) Enjoy every day (Abba - Lovers) [1].

Відображує протилежність життя базової концептуальної метафори JOY IS A LIVING BEING (РАДІСТЬ - ЦЕ ЖИВА ІСТОТА):

(2) How I long to be with you my happiness (Elvis Presley - My Happiness) [2]

Звідси витікають такі метафоричні відгалуження, як JOY IS A FAMILY (РАДІСТЬ - ЦЕ СІМЯ):

(3) What an amazing time/What a family (What You Waiting For? - Gwen Stefani) [2],

та JOY IS CHILDHOOD (РАДІСТЬ - ЦЕ ДИТИНСТВО):

(4) I wish the world was run by all the little children/ We could be happy once again (Bee Gees - Give a Hand, Take a Hand [2].

Як живі істоти ми розуміємо також і РОСЛИНИ (JOY IS A PLANT)

(5) I see trees of green, roses too/ I see them bloom, for me and you/ And I think to myself what a wonderful world (Louis Armstrong - What a wonderful world [1]. Радість безперечно виникає від КРАСОТИ (JOY IS BEAUTY):

(6) How much i adore those pretty eyes of yours (Jennifer Lopez-Baby I Love You) [1].

та ЗДОРОВЯ (JOY IS HEALTH)

(7) Every time you look at me, My heart is jumpin', it's easy to see. (Britney Spears - You Drive Me Crazy [4].

Ми також побачили, що концептуальна метафора радість метафоризується як хвороба (JOY IS SICKNESS):

(8) You know this ain't the first time/ This has happened to me, this joy sick thing (Fergie - Clumsy) [4].

Стиль життя відображує саме життя JOY IS LIFE STYLE:

(9) I'm gonna be be good to you/ We'll be happy as can be (Jonas Brother - BB Good) [1].

Тісно повязаною зі сприйняттям радості у термінах здоровя виявляється концептуальна метафора JOY IS INSANITY (РАДІСТЬ - ЦЕ БОЖЕВІЛЛЯ):

(9) The days were endless, we were crazy - we were young/ The sun was always shining - we just lived for fun (Queen - These are the days of our lives) [1].

Найхарактернішою рисою людини є дія. Це відбивається в значній за обсягом концептуальній групі JOY IS ACTION (РАДІСТЬ ЦЕ ДІЯ):

(10) Spread a little happiness as you go by/ Please try (Sting - Spread A Little Happiness) [1].

Інколи РАДІСТЬ полягає у відпочинку та лені JOY IS LAZINESS:

(11) Feel like spending time with u/Just Doing absolutely nothing / That makes me happy (Rihanna - Just Be Happy) [2].

Радість як дія концептуалізується у термінах любові, тобто JOY IS LOVE:

(12) When were together, I feel perfect (Evanescence - You) [2].

Будь яка дія приводить до змін, тобто JOY IS CHANGE (РАДІСТЬ - ЦЕ ЗМІНИ):

(13) But its gonna be alright/ You will soon be changing everything/ everything will be so different (Abba Little You) [2].

Найяскравішим фізичним проявом дії є рух. Це ми можемо побачити у низці концептуальних метафор JOY IS MOVEMENT (РАДІСТЬ - ЦЕ РУХ):

(14) The fourth one said. Lets run and run and run! The fifth one said, I am ready for some fun (Fine Little Pumpkins) [2].

Культурно маркованою у західній лінгвокультурі виявляємо метафоричне відгалуження JOY IS TRAVELLING (РАДІСТЬ - ЦЕ ПОДОРОЖУВАННЯ):

(15) When I grow up, I wanna see the world (Pussycat Dolls - When I Grow Up) [3].

Цікаво, що концептуалізація радості як активної дії набуває навіть таких екстремальних форм, як JOY IS WAR (РАДІСТЬ - ЦЕ ВІЙНА):

(16) Happiness is a warm gun (U2 - Happiness is a warm gun) [1].

Отже, радість є тим, за що варто боротися з метою володіння. Звідси JOY IS POSSESSING (РАДІСТЬ - ЦЕ ВОЛОДІННЯ):

(17) Its just all those, simple things like to be cared for. Just to have him, be there for. (Rihanna - Winning Women) [1].

Радість виникає від успіху у бізнес справах, від можливості бути першим у будь-яких справах, від щастя у майбутньому. Тобто JOYS IS BUSINESS (РАДІСТЬ - ЦЕ БІЗНЕС):

(18) And I know if you give us a try, I'll work harder for you, girl (Justin Timberlake - Senorita) [1].

Звідси ми робимо висновок, що JOY IS BEST, FIRST RATE (РАДІСТЬ - ЦЕ ПЕРШІСТЬ):

(19) Smiling, having fun/ Feeling like a number one (Abba - Top) [2].

Як закономірне метафоричне відгалуження дії виступає ризик, тобто JOY IS RUNNING RISKS (РАДІСТЬ - ЦЕ РИЗИК):

(20) You are so happy now/ Burning the candle at both ends (Muse - Fury) [2].

Також концептуалізація радості як якогось результату набуває у концептуальній метафорі JOY IS A RESULT (РАДІСТЬ - ЦЕ РЕЗУЛЬТАТ):

(21) All this time you were pretending/So much for my happy ending (Avril Lavigne - My Happy Ending) [1].

Базова концептуальна метафора ГРА повязана з усім вищезгаданим, тобто JOYS IS A GAME (РАДІСТЬ - ЦЕ ГРА):

(22) Smiling, throwing kisses, busy making lazy sounds/ Lets play in the park (ROXETTE - June aftrenoon) [3].

Поряд із прагненням дії, будь який живій істоті притаманне прагнення до свободи. JOY IS FREEDOM (РАДІСТЬ - ЦЕ СВОБОДА):

(23) I like my freedom, yeah that's my style (Geri - Halliwell Passion) [3].

У цьому звязку концептуальний референт РАДІСТЬ як жива істота, концептуалізується у термінах безтурботності. JOY IS CARELESSNESS (РАДІСТЬ ЦЕ БЕЗТУРБОТНІСТЬ):

(24) Waiting, watching/ Wishing my whole life away/ Dreaming, thinking/ Ready for my happy day/ And some easy living (Uriah Heep - Easy Living) [1].

Мистецтво завжди було проявом свободи, тому досить частотною є КМ JOY IS ART (РАДІСТЬ - ЦЕ МИСТЕЦТВО):

(25) Everybody sing joy to the world (Whitney Houston - Joy to The World) [2].

Як різновид мистецтва концептуальна метафора набуває осмислення у термінах святкування, тобто JOY IS A CELEBRATION (РАДІСТЬ - ЦЕ СВЯТКУВАННЯ):

(26) Happy Birthday to you (Uriah Heep - The Magicians Birthday) [2].

Повертаючись до базової концептуальної метафори, людині притаманно сподіватися на майбутнє, тому JOY IS A FUTURE ORIENTATION (РАДІСТЬ - ЦЕ МАЙБУТНЄ):

(27) I dont worry, cause everything is going to be alright! (Alicia Keys - No one) [1].

Також несподівано виявилася неспецифічна для представників західної лінгвокультури орієнтація на минуле, про що свідчить КМ JOY IS PAST (РАДІСТЬ - ЦЕ МИНУЛЕ):

(28) These are the good old days (Mandy Moore - Anticipation) [1].

У відсотковому відношенні СКМ у пісенному дискурсі складають 40,26% від загального масиву метафор. Серед них були виділені такі типи концептуальних корелятів концептуального референту JOY як LIFE (2,22%), який має концептуальні відгалуження такі як: LIVING BEING (5,01%), ACTION (7,79%), BEAUTY (2,78%), HEALTH (2,50%), INSANITY (1,94%), WAR (1,94%), ART (1,94%), FREEDOM (1,94%), POSSESSNG (1,67%), LOVE (1,11%), CHANGE (1,11%), FUTURE (0,83%), PAST (0,83%), FIRST RATE (0,83%), MOVEMENT (0,83%), FAMILY (0,83%), LIFESTYLE (0,55%), PLANT (0,55%), CHILDHOOD (0,55%), BUSINESS (0,55%), RESULT (0,55%), SICKNESS (0,27%), LAZINESS (0,27%), TRAVELING (0,27%), RUNNING RISKS (0,27%), GAME (0,27%), CARELESSNESS (0,27%), CELEBRATION (0,27%) Повний перелік досліджених способів метафоризації РАДОСТІ в англомовному пісенному дискурсі міститься у Додатку А (С. 77).

Онтологічна метафоризація ціннісно-образної складової емоційного концепту РАДІСТЬ, вербалізованого в пісенному дискурсі. Звернемося до концептуальних корелятів концептуального референту РАДІСТЬ в онтологічних концептуальних метафорах. Онтологічні концептуальні метафори це такі метафори, які репрезентують абстрактні емоційні сутності шляхом окреслення їх у вигляді обєкту. З визначення онтологічної концептуальної метафори логічною є концептуалізація радості у термінах обєкту JOY IS AN OBJECT (РАДІСТЬ ЦЕ ОБЄКТ):

(29) But never had I imagined such a feeling/Joy is what you bring, I wanna give you everything (Alicia Keys - Butterflyz) [3],

а іноді і чогось прихованого, мотивуючого до пошуку JOY IS A HIDDEN OBJECT (РАДІСТЬ - ЦЕ ПРИХОВАНИЙ ОБЄКТ ПОШУКУ):

(30) I'm running, I'm running, catch up with me, life/Or is it joy that I'm looking to find? (Nelly Furtado - Turn Off The Light [1].

Щодо реіфікаційной концептуалізації емоції, що вивчається, зупинимось на так званій «контейнер» метафоризації КР, що репрезентує смисли як наповнення контейнерів або масі контейнери, відбиваючи фундаментальні риси людської психіки. Тут знаходимо два взаємоповязані типи ОКМ радості:

JOY IS A CONTAINER (РАДІСТЬ - ЦЕ КОНТЕЙНЕР):

(31) You See It All In My Smile/You Hear It All In My Laugh (Ne-Yo - Feel Better Today) [2].IS CONTENTS (РАДІСТЬ - ЦЕ ВМІСТ):

(32) Now theres a feeling of joy in my heart (Eloy - Metromania) [2].

Повертаючись до базової ОКМ JOY IS AN OBJECT (РАДІСТЬ - ЦЕ ОБЄКТ), зазначимо, що за своїм масштабом обєкти досягають навіть параметрів споруд, символізуючи все велике, добротне, як, наприклад, домівка JOY IS A BUILDING (РАДІСТЬ - ЦЕ СПОРУДА):

(33) It's a wonderful feeling/Feel the joy in the roomFrom the floor to the ceiling (NSync - Marry Christmas) [2].

Певною частотністю характеризується осмислення радості як певного географічного місця - JOY IS A PLACE (РАДІСТЬ - ЦЕ МІСЦЕ):

(34) Love can be funny/ Happy and sunny/ in my tropical Loveland (Abba - Tropical Loveland) [1].

Включаючи місце призначення JOY IS DESTINATION (РАДІСТЬ - ЦЕ МІСЦЕ ПРИЗНАЧЕННЯ):

(35) It's gonna take a long time to love, it's gonna take a lot to hold on/It's gonna be a long way to happy, yeah (Pink - Long Way To Happy) [1].

Одним з ключових онтологічних концептуальних корелятів є JOY IS SUBSTANCE (РАДІСТЬ - ЦЕ СУБСТАНЦІЯ):

(36) Double your pleasure/ Double you fun (Ne-Yo - Forever) [1].

Головною для індивіда субстанцією є рідина, що й зумовлює концептуалізацію радості саме у її термінах JOY IS LIQUID (РАДІСТЬ - ЦЕ РІДИНА):

(37) I gaze upon a sea of smiling faces (Bee Gees - See of smiling Faces) [1].

метафоричне відгалуження КР, ми можемо побачити також, як JOY IS VITAL LIQUID (РАДІСТЬ ЖИТТЄВЕ НЕОБХІДНА РІДИНА):

(38) My joy, the blood in my veins (My Joy - by Depeche Mode) [2].

Аксіологічно забарвленим для англомовної вербалізації КР виступає кластер ОКМ JOYS IS WEALTH (РАДІСТЬ - ЦЕ БАГАТСТВО), латентною частиною якого є ОКМ JOY IS MONEY (РАДІСТЬ - ЦЕ ГРОШІ):

(39) Don't care bout your money or the car that you drive/Cos my affection ain't somethin' you can buy (Victoria Beckham-That Kind Of Girl) [1].

Через головну метафору РАДІСТЬ - ЦЕ ГРОШІ концептуальна метафора радість метафоризується як JOY IS TREASURE (РАДІСТЬ - ЦЕ СКАРБ):

(40) You're my diamond/Baby I love the way you shine (Ne-Yo - Diamond) [1]

та JOY IS PRESENT (РАДІСТЬ - ЦЕ ПОДАРУНОК):

(41) Joy to the world the lord is come/Let earth receive her king (Whitney Houston - Joy to The World) [2].

До різновидів енергії можна віднести по-перше: енергію руйнування або енергію сили JOYS IS RUINING FORCE (РАДІСТЬ - ЦЕ РУЙНУЮЧА СИЛА):

(42) Everything about you resonates happiness/Now I wont settle for less (Muse - Bliss) [2],

по-друге: енергію вогню: JOY IS FIRE (РАДІСТЬ - ЦЕ ВОГОНЬ):

(43) I never knew a girl could shine like the sun (WILL.I.AM- I Got It From My Mama) [2],

по-третє: енергію Сонця (світла/тепла) JOY IS SUN (РАДІСТЬ - ЦЕ СОНЦЕ):

(44) When I see the bright lights in your eyes (Victoria Beckham - Unconditional Love) [2].

Наступним концептуальним корелятом концептуального референту РАДІСТЬ виступає ЇЖА, тому що вона є одним з найважливіших джерел енергії JOYS IS FOOD (РАДІСТЬ - ЦЕ ЇЖА):

(45) I'm feeling Yummy head to toe (Yummy - Gwen Stefani) [1].

Цікавим фактом є те, що нами було знайдено незначна кількість ОКМ відгалужень, повязаних з індустріальним аспектом життя, а саме JOY IS A MACHINE (РАДІСТЬ - ЦЕ МАШИНА):

(46) My engine's ready to explode, explode, explode/So start me up and watch me go, go, go, go (Rihanna - Shut Up and Drive) [1].

та JOY IS AN INSTRUMENT (РАДІСТЬ - ЦЕ ІНСТУМЕНТ):

(47) But now I got myself a spoon/ I am feeling fine (Uriah Heep - So Tired)

Але у той самий час, радість метафоризується у певний стан, який тісно повязаний с природою JOY IS NATURE (РАДІСТЬ - ЦЕ ПРИРОДА):

(48) Feel like a butterfly/ Searching in the summer sky (Jamiroquai - Butterfly) [2].

У відсотковому відношенні ОКМ в пісенному дискурсі складають 50,63% від загального масиву КМ. Серед них були виділені такі типи концептуальних корелятів концептуального референту JOY як: ENERGY (7,52%), OBJECT (4,73%), SUN (4,45%), WEALTH (4,17%), FOOD (3,62%), PLACE (3,34%), HIDDEN OBJECT (3,34%), BUILDING (3,06%), SUBSTNACE (3,06%), FIRE (3,06%), CONTAINER (3,06%), LIQUID (2,22%), CONTANTS (1,67%), RUINING FORCE (1,11%), NATURE (1,11%), MACHINE (0,55%), DESTINATION (0,27%), TOOL (0,27%), VITAL LIQUID (0,27%), TREASURE (0,27%), PRESENT (0,27%) Повний перелік досліджених способів метафоризації РАДОСТІ в англомовному пісенному дискурсі міститься у Додатку Б (С. 87)

Орієнтаційна метафоризація ціннісно-образної складової емоційного концепту РАДІСТЬ, вербалізованого в пісенному дискурсі. Тип метафоричного поняття, коли немає структурного упорядкування одного поняття в термінах іншого, але є організація цілої системи, понять за зразком деякої іншої системи називається орієнтаційними метафорами. Тому що більшість подібних понять пов'язана із просторовою орієнтацією, із протиставленнями типу «верх - низ», «усередині - зовні», «перед - зад», «глибокий - мілкий», «центральний - периферійний». Подібні орієнтаційні протиставлення виникають з того, що наше тіло має певні властивості і функціонує певним чином у навколишньому нас фізичному світі. Орієнтаційні метафори надають поняттю просторову орієнтацію [1].

Для ЕК РАДІСТЬ найбільш характерним є вербальна репрезентація через рух вгору. JOY IS UP (РАДІСТЬ - ВГОРУ):

(49) Can you make me hot/ Make me touch the ceiling (Paris Hilton - Turn it up) [2].

В орієнтацій них термінах КР також репрезентується як широкість JOY IS WIDTH (РАДІСТЬ - ЦЕ ШИРОКІСТЬ):

(50) An angel smiled broadly across the room (ROXETTE - It will take a long time) [2].

Водночас, спостерігалась поодинока метафоризація КР JOY IS DOWN (РАДІСТЬ - ДОНИЗУ)

(51) If you are happy living down on the ground/ I got a feeling God is still around (Bee Gees - Living In Chicago) [1].

У відсотковому відношення базової ОрКМ в пісенному дискурсі складають 9,17% від загального масиву метафор, що репрезентують ціннісно-образну складову КР на матеріалі англійських пісень: JOY IS UP (6,96%), JOY IS WIDTH (1,94%), JOY IS DOWN (0,27%). Повний перелік досліджених способів метафоризації РАДОСТІ в англомовному пісенному дискурсі міститься у Додатку С (С. 94).

Отримані результати аналізу способів метафоризації вербілвзованого ОСКР у англомовному пісенному дискурсі відображені у таблиці 2.1.

Табл. 2.1. Концептуальні кореляти концептуального референту РАДІСТЬ, обєктивованого в англомовному пісенному дискурсі

Тип базової концептуальної метафориКонцептуальний корелятКількістьЗначущістьВідсоткове відношення типу базових метафор до загального концептуального масиву1. СтруктурніAction287,79%40,2%Living Being185,01%Beauty102,78%Health92,50%Life82,22%Insanity71,94%War71,94%Freedom71,94%Art71,94%Possessing61,67%Love41,11%Change41,11%Future30,83%Past30,83%First rate30,83%Movement30,83%Family30,83%Lifestyle20,55%Plant20,55%Childhood20,55%Business20,55%Result20,55%Sickness10,27%Laziness10,27%Traveling10,27%Running risks10,27%Game10,27%Carelessness10,27%Celebration10,27%2. ОнтологічніEnergy277,52%50,63%Object174,73%Sun164,45%Wealth154,17%Food133,62%Place123,34%Hidden Object123,34%Building113,06%Substance113,06%Fire113,06%Container113,06%Liquid82,22%Contents61,67%Ruining Force41,11%Nature41,11%Force30,83%Machine20,55%Destination10,27%Tool10,27%Vital liquid10,27%Present10,27%Treasure10,27%3. ОрієнтаційніUp256,96%9,17%Width/Expansion71,94%Down directionorientation10,27Усього359100%100%

2.3 Валоративний аспект образної складової емоційного концепту РАДІСТЬ у західній лінгвокультурі (на матеріалі сучасних англомовних пісень)

Однією із актуальних проблем сучасної лінгвокультурології визначається дослідження національних концептосфер через аналіз національно-культурної специфіки концептів, які її наповнюють [44]. Базовою одиницею лінгвокультурології, яка експлікує взаємозв'язок мови та культури, називають лінгвокультурний концепт. Відтак, наше дослідження визначається зверненням сучасної лінгвістики до міждисциплінарного аналізу взаємозв'язку мови, мислення та культури через концепти як «культурно-ментально-мовні» одиниці лінгвокультурології.

ЕК, існуючи у свідомості етнокультурної спільноти та набуваючи своєї культурно-детермінованої мовної реалізації, відображають аксіологічну специфіку лінгвосоціуму [12; 14; 35; 52]. Найяскравіше культурно-ціннісна специфіка відбивається саме в образному компоненті ЕК, бо її ре презентами стають метафори, асоціації, актуалізовані в прецедентному масиві тієї чи іншої мови.

У звязку з цим доцільним вбачається більш детально розглянути поняття цінності як базового у лінгвокультурології. Цінність - термін, широко використовуваний у філософській і соціологічній літературі для вказівки на людське, соціальне й культурне значення певних явищ дійсності. Власне кажучи, все різноманіття предметів людської діяльності, суспільних відносин і включених у їхнє коло природних явищ може виступати в якості «предметних цінностей» або об'єктів ціннісного відношення. Подібні оцінки іноді можуть бути шкалірованими (що відмічають різні рівні відповідної якості). Способи й критерії, на підставі яких здійснюються самі процедури оцінювання відповідних явищ, закріплюються в суспільній свідомості й культурі як «суб'єктні цінності» (установки й оцінки виражені у формі нормативних уявлень), виступаючи орієнтирами діяльності людини. «Предметні» і «суб'єктні» цінності є, таким чином, як би двома полюсами ціннісного відношення людини до миру. У структурі людської діяльності ціннісні аспекти взаємозалежні з пізнавальними й вольовими; у самих ціннісних категоріях виражені «пограничні» орієнтації знань, інтересів і переваг різних суспільних груп і особистостей. Розвиток раціонального пізнання суспільства, у тому числі дослідження природи й генезису цінностей, впливає на всю сферу ціннісних відносин, сприяючи звільненню її від метафізичної абсолютизації.

Говорячи про цінності, не можна не згадати про теорію цінностей, що є аксіологією й філософським вченням про природу цінностей, їхньому місці в реальності й про структуру ціннісного миру, тобто про зв'язок різних цінностей між собою, соціальними й культурними факторами та структурою особистості.

Аксіологія як самостійна галузь філософського дослідження виникає тоді, коли поняття буття розщеплюється на два елементи: реальність і цінність як об'єкт різноманітних людських бажань і устремлінь. Головне завдання аксіології - показати, як можлива цінність у загальній структурі буття, і яке її відношення до «фактів» реальності. Пісенний дискурс здобуває свою цінність лише остільки, оскільки впливає на людську психіку, набуває властивостей психогенного тригера [79], тобто, психолінгвістичного механізму, що відповідає за певні культурно детерміновані реакції етносемантичних особистостей при наявності вербального стимулу у певних соціо-культурних контекстах.

З метою виявлення характеристик концептуалізації досліджуванної емоції нами було проведено кількісний аналіз складу вербалізованих концептуальних корелятів концептуального референту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англійських пісень. Наступним етапом дослідження було виявлення універсальних та національно-специфічних рис культурних цінностей, характерних для західного суспільства як взагалі, так і поодинокі цінності, які висвітлюють індивідуальні риси етносемантичної особистості.

Аналіз базових метафор у реалізації ОЦСКР дозволив виявити наступні культурно-релевантні концептуальні ознаки КР згідно з критерієм частотності: JOY IS ACTION, JOY IS LIVING BEING, JOY IS ENERGY, JOY IS AN OBJECT, JOY IS SUN and JOY IS WEALTH (РАДІСТЬ - ЦЕ ДІЯ, ЖИВА ІСТОТА, ЕНЕРГІЯ ОБЄКТ, СОНЦЕ, БАГАТСТВО).Таким чином, РАДІСТЬ концептуалізується у західній лінгвокультурі переважно як дія, жива істота, енергія. Навіть коли РАДІСТЬ концептуалізується у термінах обєкту, цей обєкт є життєво необхідним, наприклад, таким як сонце та гроші.

У пісенному дискурсі радість інтенсивно персоніфікується, про що свідчить СКМ JOY IS A LIVING BEING (РАДІСТЬ - ЦЕ ЖИВА ІСТОТА) (5,01%).

(52) I'm waiting for the agony to stop/Oh, let the happiness in (Sylvian David - Let The Happiness In) [1].

Як вітальний аспект життєдіяльності, радість набуває життєво значущі для людини рис. У західній лінгвокультури превалює універсальна цінність життя людини. Тому відбувається наділення життєвими якостями емоції радості, як вищий прояв жаги, любові до життя та свободи індивіду.

Домінантним для західної лінгвокультури є осмислення КР як JOY IS FREEDOM (РАДІСТЬ - ЦЕ СВОБОДА) (1,94%):

(53) I like my freedom, yeah that's my style (Geri Halliwell-Passion) [2].

Провідним виявленням валоративного аспекту також є бажання бути першим (JOY IS FIRST RATE) (0,83%):

(54) Smiling, having fun/ Feeling like a number one (Abba - Top) [1],

орієнтація на майбутнє (JOY IS FUTURE ORIENTATION) (0,83%):

(55) I don't worry 'cause/Everything's gonna be alright in our near future (Alicia Keys - No One) [1].

Згідно з результатами, виявилось, що снага до лідерства у західній лінгвокультурі не така й велика, і, можливо, стереотип такого оптимістичного, життєдіяльного, спортивного, лідируючого представника західної лінгвокультури є занадто ідеалізованим. Водночас оборотним боком орієнтацієї західного індивіда на майбутнє є ностальгія по минулому (JOY IS PAST) (0,83%):

(56) Seems like all the good old days are gone (Catch 22 - Alone in a crowd) [1], що теж свідчить про слабкість.

Англомовні етносемантичні особистості 21 століття багато уваги приділяють своєму зовнішньому вигляду та здоровю, і це ми можемо прослідити, проаналізувавши вербалізований концептуально-метафоричний корпус JOY IS BEAUTY (РАДІСТЬ - ЦЕ КРАСА) (2,78%):

(57) How much i adore those pretty eyes of yours (Jennifer Lopez - Baby I Love You) [1].

Вражаючим виявися той факт, що під красою представнику західній лінгвокультури розуміється окремі частини та характеристики саме жіночого тіла, як то очі (pretty eyes of your; angel eyes), волосся (long, beautiful hair; golden curls), вуста (lips of an angel; cherry lips), голос (your sweet voice) та обрис (my beautiful curves). В цьому відбивається, на наш погляд гендерний аспект (гіпотетично, дискримінація чоловиків) у метафоризації ОСКР. Аксіологічна баченість зовнішньої краси лише трохи превалює над здоровям, JOY IS HEALTH (РАДІСТЬ ЦЕ ЗДОРОВЯ (2,22%):

(58) So glad I met you/Take my breath away (Maroon 5-The Sun) [1].

Це вже може слугувати тривожним сигналом і свідчити про те, що представники західної лінгвокультури приділяють більше уваги зовнішньому вигляду ніж своєму фізичному здоровю, не кажучи вже про духовне.

Дивовижним виявился досить нехарактерний для індивідів західної лінгвокультури засіб концептуалізації радості як безумності (JOY IS INSANITY) (1,94%):

(59) And when it feels so good/ can almost lose my mind/And when it feels so goodit makes me crazy, every time (Victoria Beckham-Let Your Head Go) [2], переважно у контексті фізичних, а не ментальних проявів. Проаналізувавши нашу вибірку, тлом безумністі переважно стають клуби та вечірки, де англомовні етносемантичні особистості, незважаючи на свої індивідуалістичні настанови, втрачають цю якість, підпадаючи під вплив мас:

(60) Don't forget the honeys/The mad fun has just begun at the party, yo (Backstreet boys-Let's Have A Party) [2].

Відштовхуючись від стереотипу активного, працьовитого, повного сил та енергії представника західної лінгвокультури було виявлено що лінощі (JOY IS LAZINESS) (0,27%) також складають істотну частину їх життя, яка сприймається з радістю і є культурно схваленою.

(61) Feel like spending time with u/Just Doing absolutely nothing / That makes me happy (Rihanna - Just Be Happy) [2].

Концептуалізація радості як дії (JOY IS ACTION) (7,79%), свідчить про активну життєву позицію англомовних етносемантичних особистостей:

(62) My life would mean nothing without the joy you bring to me (Backstreet boys-Just To Be Close To You) [2],

(63) Spread a little happiness as you go by/Please try (Sting-Spread A Little Happiness) [1],

Ця діяльність набуває різноманітних концептуальних форм, як то БІЗНЕС (BUSINESS) (0,55%):

(64) I was lucky to get the job at this gas station (Sting - Fill her Up) [1],

МИСТЕЦТВО (ART) (1,94%):

(65) Everybody sing joy to the world (Whitney Houston - Joy to The World) [2],

РУХ (MOVEMENT) (0,83%):

(66) Joy is to move, to run (Blackmore - Man On the Silver Mountain) [2],

ГРА (GAME) (0,27%),

(67) Smiling, throwing kisses, busy making lazy sounds/ Lets play in the park (ROXETTE - June aftrenoon) [2],

ПОДОРОЖУВАННЯ (TRAVELING) (0,27%)

(68) When I grow up, I wanna see the world (Pussycat Dolls - When I Grow Up) [2].

Результати виявилися напрочуд незвичайними. Традиційно представникам західної лінгвокультури притаманна любов до спорту та подорожуванням. Разом з тим наше дослідження демонструє дуже низький коефіцієнт відповідно ціннісної домінанти. Крім того, концептуальний корелят концептуального референту BUSINESS (БІЗНЕС) не є домінуючим в англомовнії пісеннії лірици, з чого виводими, що бізнес як процесс для західної лінгвокультури не є джерелом радості.

Дивовижною виявилась така екстремальна форма метафоризації ОСКР, як JOY IS WAR (РАДІСТЬ-ЦЕ ВІЙНА) (1.94%):

(69) You got your weapons, baby I got minewill fight for our happiness, Lets do it, love (Bon Jovi-Love is War) [1],

(70) The only times shes happy/ When the bullets fly (Uriah Heep - Love machine) [1].

Функціювання концептуального кореляту WAR можливо пояснити через цілеспрямованість представників Заходу та досягненні мети за будь яких умов. В цьому просліджується певний культурно схвалений егоїзм індивідів західної лінгвокультури.

Вбачаємо доцільним звернути увагу на те, що концептуальний корелят CHANGE (ЗМІНИ) (1,11%) також має неабияке валоративне забарвлення. Це репрезентує відкритість та бажання/готовність мовців змінюватися та змінювати світ. Зміни, в їх розумінні є направленними на покращення життя та є джерелом радісті:

(71) Change is never done/Something better has begun/ A change is gonna come/

Change is good (Band-Change is Good) [1].

Стосовно ОКМ, найяскравішою валоративною характеристикою репрезентації ЦОСКР у пісенному дискурсі виявляється КМ JOY IS ENERGY (РАДІСТЬ - ЦЕ ЕНЕРГІЯ) (7,52%).

(72) Light up your face with gladness (Westlife - Smile) [1],

(73) You were my friend/You gave me life/You were the sun (Madonna-Incredible) [1].

При цьому найяскравішими є такі її різновиди, як енергія сонця JOY IS SUN (4,45%):

(74) I never knew a girl could shine like the sun (WILL.I.AM-I Got It From My Mama) [2],

та вогню JOY IS FIRE (3,06%):

(75) When you talk sweet things in my car/I get so hot inside I am burning my clothes (Scissor sisters-Ooh) [1].

З нашої точки зору, звідси витікає такий ціннісний пріоритет західної лінгвокультури, як енергетичне збагачення особистості через позитивні емоції-КМ JOY IS FOOD (РАДІСТЬ ЦЕ ЇЖА) (3,62%):

(76) You're so fine, I want you mine, you're so delicious, I think about you all the time, you're so addictive (Avril Lavigne-Girlfriend) [1].

Це надає досліджуваній емоції статусу вітальної цінності, на кшталт того, як РАДІСТЬ концептуалізується через метафору JOY IS LIQUID (РАДІСТЬ - ЦЕ РІДИНА) (2,22%):

(77) My joy, the blood in my veins (Depeche Mode - My Joy) [1].

Неабиякий аксіологічний потенціал має концептуально-метафоричний сектор ОКМ JOY IS WEALTH (РАДІСТЬ - ЦЕ БАГАТСТВО) (4,17%):

(78) Think that money could bring joy/I'd buy everything/Clean out Vivienne Westwood/In my Galliano gown (Gwen Stefani-Rich Girl) [1].

Це дозволяє нам припустити, що багатство та матеріальні цінності для західної лінгвокультури є безсумнівними джерелами щастя та радості. У цьому вбачаємо докази прагматизму носіїв західної лінгвокультури. Але звернемося до СКМ, аксіологічний потенціал JOY IS BUSINESS, складає лише 0,55%, тобто є очевидним, що для представників західної лінгвокультури бізнес як процес не сприймається з радістю.

Результати аналізу ОКМ віддзеркалюють радість як: JOY IS A GEOGRAPHICAL PLACE (РАДІСТЬ - ЦЕ ГЕОГРАФІЧНЕ МІСЦЕ) (3,34%):

(79) And it's one more day in paradisemore day in paradiselast chance to feel alright… alright (Vanessa Carlton-Paradise) [3].

Нами був зроблений висновок, що носії західної лінгвокультурі досить часто почувають себе не дуже щасливими у своєму повсякденному середовищі та інші края приваблюють їх набагато більше., представникі Заходу постійно знаходяться в пошуках чогось кращого, зміцнюючи вірність нашої гіпотези, стосовно валоративної значущості СКМ JOY IS CHANGE.

Техногенна спрямованість носіїв західної лінгвокультури підтверджує результати нашого аналізу щодо концептуального кореляту концептуального референту РАДІСТЬ як JOY IS MACHINE (РАДІСТЬ - ЦЕ ТЕХНІКА) (0, 55%):

(80) My engine's ready to explode, So start me up and watch me go (Rihanna - Shut Up and Drive) [3].

Але в умовах високо індустріального світу, представники західної лінгвокультури не втратили відчуття гармонії і краси у своїх спостереженнях за природою JOY IS NATURE (РАДІСТЬ - ЦЕ ПРИРОДА) (1,11%):

(81) Feel like a butterfly/ Searching in the summer sky (Jamiroquai - Butterfly) [3].

Таким чином, природа виявилась більшим джерелом радості, ніж техніка.

У пісенному дискурсі радість у ОКМ концептуалізується як JOY IS HIDDEN OBJECT (РАДІСТЬ - ЦЕ ПРИХОВАНИЙ ОБЄКТ) (3,34%):

(82) Oh, my sweet, just help me find that happiness, let me find that joy (Nelly Furtado - Sweet) [3].

(83) You and me, we will put our happiness in box and hide it from everybody (Chris Brown-Hold on) [1],

що говорить про високий ступінь настороженості у сприйнятті позитивних емоцій, які треба шукати та приховувати від інших, щоб зберегти для себе, у чому ми вбачаємо ще один прояв індивідуалізму.

У пісенному дискурсі ЕК РАДІСТЬ в термінах орієнтаційних КМ актуалізується як JOY IS UP (РАДІСТЬ - УГОРУ) (6,96%):

(84) It's because of you I feel so lifted/I've been looking at my life from higher ground (Westlife - Something Right) [1],

що є передбачуваним, з огляду на те, що радість постає як щось підвищене, розташоване «над» людиною, над її буденним життям, так і тому, як будь-яка емоція, РАДІСТЬ має гештальтне фізичне підґрунтя [40].

Таким чином, ціннісна організація ОЦСКР (базові аксіологічні складові) представлена на малюнку 2.1.

Мал. 2.1

Усі стереотипні цінності, притаманні носію західної лінгвокультури, як то активна життєва позиція, любов до спорту та подорожування, цілеспрямованість, працьовитість у нашому дослідженні були деякою мірою спростовані, через отримання результатів, що відбивають порівнянно низьку аксіологічну значущість цих концептуальних корелятів концептуального референту РАДІСТЬ. Інакше кажучи, наша розвідка показала що, англомовні етносемантичні особистості виявляють слабкість, наприклад ностальгію по минулому та ліноші, і це робить їх щасливими. Проаналізувавши відношення представників заходу до свого зовнішнього вигляду було виявлено, те стурбованість своєю зовнішністю є домінуючою над здоровям. Матеріальні цінності відіграють неабияку роль у носіїв західнії лінгвокультури, являючи собою нескінченний потік радості та щастя, а ось бізнес та робота як процес не надихає їх. Техногенність та високий ступінь індустріалізації 21 століття зіграли свою роль та сприймаються з радістю, але метафоризація радості як природи у нашому дослідженні має більший валоративний потенціал.

Загальні висновки

Наша робота була присвячена дослідженню цііностно-образної складової емоційного концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень. Вербалізований концепт є одним з основних обєктів вивчення сучасної когнітивної лінгвістики. Увагу лінгвістів привертають, перш за все, базові концепти, до яких належить і досліджуваний концепт РАДІСТЬ, що найтісніше повязані з культурою народу і найяскравіше відбивають специфіку його колективної свідомості.

Концепт РАДІСТЬ є важливим обєктом лінгво-конгнітивного аналізу, зважаючи на декілька причин. По-перше, цей концепт є зосередженим у мові базових емоцій. По-друге, РАДІСТЬ є складним багатогранним парасольковим концептом, охоплюючим всебічне знання мовцем емоційного смислу, репрезентованого низкою мовних реалізацій, що експлікують культурні цінності представників певного етносу.

КР охоплює концепти ПЕРЕЖИВАННЯ (ENJOYMENT, DELIGHT, ELATION, ECSTASY), концепт ПОЧУТТЯ/ВІДЧУТТЯ (CONTENTMENT, GLADNESS, PLEASURE, SATISFACTION, KINDNESS, LOVE) та концепт ЕМОЦІЙНИЙ СТАН (HAPPINESS, BRIGHTNESS, JOLLITY, CHEERFULNESS, WELL-BEING, EXCITIMENT. GOODNESS, FEELING GOOD, SMILE, HOPE). По-третє, КР відіграє винятково важливу роль в емоційному аспекті інтра - та між культурної комунікації.

У сучасній філології відзначається високий рівень інтересу до емоцій позитивного спектру та недостатній ступінь їх досліджуваності, зокрема це стосується емоції радості. Разом з тим, ЕК як феномен мовної, концептуальної та емоційної картин світу на сьогодні вивчений це недостатньо. Питання мовного відбиття радості досліджували й раніше, однак дотеперішні студії буди обмежені аналізом семантики її окремих мовних репрезентантів. Цим зумовлюється актуальність досліджування КР у руслі когнітивної лінгвістики та лінгвокутурології.

У нашому дослідженні ми використали концептуальну метафору як основний інструмент вивчення образно-ціннісної складової КР. Це зумовлено тим, що у змісті КМ як основного засобу дослідження ЕК сполучається інформація про царину мети, що характеризує досліджувану сутність, у нашому випадку ЕК РАДІСТЬ, і царину джерела, яка містить інформацію про обєкт, що залучається для її визначення. Звернення до концептуально - метафоричного аналізу мовної обєктивації образно-ціннісної складової КР забезпечило системне осмислення та поглиблення змісту цієї складової КР в англомовному пісенному дискурсі, сприяючи кращому засвоєнню способів мовно-мисленнєвої репрезентації емоційного досвіду.

У результаті аналізу мовної обєктивації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ в сучасному англомовному пісенному дискурсі було вирішено наступні завдання: а) визначено теоретико-методологічні засади дослідження засобів мовної обєктивації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ; б) проаналізовано мовні засоби репрезентації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень; в) виділено й систематизовано концептуальні кореляти метафор, що репрезентують образну та ціннісну складові концепту РАДІСТЬ у пісенному дискурсі англійської мови з точки зору когніто-лінгвокультурології.

Матеріалом даної роботи слугували 1200 текстів англомовних пісень. У результаті наскрізної суцільної вибірки було виявлено 450 фрагментів що містили метафори РАДОСТІ як засоби мовної обєктивації образно-ціннісної складової концепту РАДІСТЬ.

Аналіз базових метафор у реалізації ОЦСКР дозволив виявити найчастішу концептуалізацію РАДОСТІ як LIVING BEING (ЖИВА ІСТОТА) (5,01%), яка осмислюється у термінах ACTION (ДІЇ) (14,6%), WEALTH (БАГАТСТВА) (4,17%), енергетичне збагачення особистості через позитивні емоції ENERGY (ЕНЕРГІЯ) (7,52%), орієнтації на рух ВГОРУ (JOY IS UP) (6,96%).

Структурні метафори складають 40,2% від загальної кількості концептуальних корелятів концептуального референту РАДІСТЬ, онтологічні - 50,64%, орієнтаційні метафори 9,17%.

Перспективою роботи вбачається використання методики асоціативного експерименту та контрастивного аналізу вербалізації емоційного концепту РАДІСТЬ у різних лінгвокультурах, зокрема німецькій, італійській, українській та російській з метою точнішого виявлення національної специфіки емотіологічної концептуальної реалізації.

Список бібліографічного матеріалу

1.Античные теории языка и стиля / Под ред. О. Фрейденберг. - М.; Л.: ОГИЗ, Соцэкгиз, 1936. - 341 с.

2.Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. - 1239 с.

.Аристотель Поэтика // Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М.: Мысль, 1984. - 669 с.

4.Арутюнова Н.Д. Введение. Наивные размышления о наивной картине языка // Язык о языке. Сб.статей / Под общ. рук. и ред. Н.Д. Арутюновой. - М.:Языки русской культуры, 2000. - С. 7-22.

5.Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры - М.: Прогресс. - 1990. - С. 17.

6.Бабенко Л.Г. Обозначение эмоций в языке и речи. - Свердловск: Юни, 2003. - 255 с.

7.Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1996. - 104 с.

.Берестнев Г.И. Семантика русского языка в когнитивном аспекте: Навчальний посібник. - Калининград: Изд-во КГУ, 2005. - С. 156.

.Блэк М. Метафора // Теория метафоры. - М.: Прогресс. - 1990. - С. 153-172.

10.Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: курс лекций по английской филологии. - Тамбов, 2002. - 123 с.

11.Болдырев Н.Н. Концепт и значение слова // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: научное издание. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 2001. - С. 25-36.

.Бондаренко Є.В. Картина світу і дискурс: реалізація дуальної природи людини // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен/ Під заг. ред. Шевченко І.С.: Монографія. - Харків: Константа, 2005. - С. 36-64.

.Борисов О.О. Мовні засоби вираження емоційного концепту СТРАХ: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози): Автореф. дис… канд. філол. н.: 10.02.04 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2005. - 22 с.

.Вежбицкая А.С. Понимание культур через посредство ключевых слов. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - 288 с.

15.Витгенштейн Л. О достоверности // Вопросы философии. - 1991. - №2. - С. 67-120.

16.Воркачев С.Г. Концепт как «зонтиковый термин» // Язык. Сознание. Коммуникация. Вып. 24. Московский гос. ун-т. Филологический факультет - М.: Макс-пресс, 2003. - С. 5-12.

17.Воркачев С.Г. Концепт счастья: понятийный и образный компоненты // Изв. РАН. Сер. лит-ры и языка. - 2001. - Т. 60. - №6. - С. 47-58.

.Гвоздиченко Л.М. Феномен метафори: основні аспекти дослідження // Лінгвістика. - Луганськ: Вид-во Луг. нац. педаг. ун-т. - 2008. - С. 44-53.

19.Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М.: Прогресс, 1987. - 349 с.

20.Додонов Б.И. В мире эмоций. - К.: Изд-во полит. лит-ры, 1987. - 140 с.

.Додонов Б.И. Эмоция как ценность. - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1978. - 272 с.

22.Жаркынбекова Ш.К. Моделирование концепта как метод выявления этнокультурной специфики // Материалы IX Конгресса МАПРЯЛ. - Братислава, 1992. - 25 с.

.Замалетдинов Р.Р. Проблемы номинации в сопоставительном аспекте // Труды Междунар. науч. конф. «Русская и сопоставительная филология: состояние и перспективы» / Под общ. ред. К.Р. Галиуллина. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2004. - C. 144-145.

.Зинченко В.Г., Зусман В.Г., Кирнозе З.И. Межкультурная коммуникация: системный подход: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - Нижний Новгород, 2003. - 192 с.

25.Изард К. Эмоции человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 440 с.

26.Карасик В.И. Оценочные доминанты в языковой картине мира // Труды Междунар. конф. «Единство системного и функционального анализа языковых единиц.» - Белгород, 1999. - С. 39-40.

27.Карасик В.И. Языковые концепты как измерения культуры (субкатегориальный кластер темпоральности) // Концепты. Вып.2. - Архангельск, 1997. - С. 7-15.

.Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. - Волгоград: Перемена, 2004. - 390 с.

.Карасик В.И., Слышкин Г.Г. Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / Под ред. И.А. Стернина. - Воронеж: ВГУ, 2001. - С. 75-80.

30.Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. - М.: Наука, 1987. - 261 с.

.Кассирер Э. Сила метафоры // Теория метафоры. - М: Прогресс. - 1990. - С. 30.

32.Киров Е.Ф. Цепь событий и дискурс в философии языка // Вестник Нижегородского университета. - 2001. - Сер. «Филология». Вып. 1 (3). - С. 31-52.

.Кобрина Н.А. О соотносимости ментальной сферы и вербализации // Реальность, язык и сознание. - Тамбов: Изд. ТГУ, 2005. - С. 77-93.

34.Концептуальное пространство языка: сборник научных трудов / Н.Л. Потанина, А.Л. Шарандин, Л.В. Бабина и др.; Под ред. Е.С. Кубряковой. - Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 2005. - 492 с.

.Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах. - М.: Изд-во Гнозис. 2008. - 376 с.

.Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. - М.: Гнозис, 2002. - 284 с.

37.Кубрякова Е.С. Когнитивная лингвистика и проблемы композиционной семантики в среде словообразования // Изв.РАН. Сер. литературы и языка. - М., 2002. - Т.61. - №1. - С. 150.

38.Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика - психология - когнитивная наука // Вопросы языкознания. - М., 1994. - №4. - С. 34-47.

39.Кубрякова Е.С. О современном понимании термина «концепт» в лингвистике и культурологи // Реальность, язык и сознание: Международный межвузовский сборник научных трудов. - Тамбов: Изд-во ТГУ, 2002. - С. 5-15.

.Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. - М.: Издательство ЛКИ, 2008. -256 с.

41.Лисиченко Л.А. Структура мовної картини світу // Мовознавство. - 2004. - N5/6. - С. 36-41.

42.Лихачёв Д.С. Концептосфера русского языка // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. - М.: Academia, 1997. - С. 280 - 287.

.Ляпин С.Х. Концептология: к становлению подхода // Концепты. Научные труды Центроконцепта. Вып. 1. - Архангельськ: Изд-во Поморского гос. ун-та., 1997. - С. 11-35.

.Маслова В.А. Лингвокультурология. - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 208 с. 31

45.Мягкова Е.Ю. Эмоционально-чувственный компонент значения слова. - Курск: Изд-во Курск. гос. пед. ун-та, 2000. - 110 с.

.Павиленис Р.И. Проблема смысла: современный логико-философский анализ языка. - М.: Мысль, 1983. - 146 c.

.Погосова К.О. Сопоставительный аспект языковой репрезентации эмоциональных концептов. // Тезисы докладов конференции по итогам НИР. - Владикавказ: Изд-во СОГУ, 2006. - С. 137-140.

48.Полиниченко Д.Ю. Естественный язык как лингвокультурный семиотический концепт: Автореф. дис… канд. филол. наук. - Волгоград, 2004. - 22 с.

49.Попова З.Д. Очерки по когнитивной лингвистике. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 2001. - 191 с.

50.Попова З.Д., Стернин И.А. Понятие «концепт» в лингвистических исследованиях. - Воронеж: Истоки, 1999. - 237 с.

.Потапчук С.С. Лінгвокогнітивний і лінгвокультурологічний підходи до вивчення концепту у сучасному мовознавчтві // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Збірник наукових праць Рівненського держ. іуман. ін-ту. Виа.15. - Рівне: РДГУ, 2007. - 104 с.

.Приходько А.М. Дискурсологія концепту VS Концептологія дискурсу // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - №782 - С. 66-71.

53.Проскурина А.А. Тексты типа «политический портрет» как прецедентные феномены // Язык. Текст. Слово: Филологические исследования. - Самара: Изд-во СГПУ. - 2004. - С. 80-85.

.Рикер П. Метафорический процесс как познание, воображение и ощущение // Теория метафоры. - М.: Прогресс. - 1990. - С. 419-420.

55.Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. - М.: Наука, 1988. - 244 с.

.Серль Дж.Р. Перевернутое слово (Рецензия на книгу Дж. Кулера) // Вопросы философии. - 1992. - №4. - С. 142-149.

.Симонов П.В. Что такое эмоция? Мозговые механизмы эмоций // Лекции о работе головного мозга. - М.: ИП РАН, 1998. - С. 5-26.

58.Слышкин Г.Г. Дискурс и концепт (о лингвокультурном подходе к изучению дискурса) // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс. - Волгоград: Перемена, 2000. - С. 38-45.

59.Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе. - М.: Academia, 2000. - 128 с.

.Современная американская лингвистика: фундаментальные направления / Под ред. А.А. Кибрика, И.М. Кобзевой и И.А. Секериной. - М.: УРСС, 2002. - 480 с.

61.Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. М.: Наука, 2005. - 312 с.

62.Стернин И.А. Методика исследования структуры концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Научное издание / Под редакцией И.А. Стернина. - Воронеж, 2001. - С. 58-65.

63.Телия В.Н. Метафоризация и ее роль в создании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. - М.: Наука, 1988. - С. 173-204.

64.Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация: Учебное пособие. - М.: Слово, 2000. - 624 с.

65.Фрумкина Р.М. Психолингвистика. - М.: Академия, 2008. - 230 с.

66.Чейф У.Л. Значение и структура языка. - М.: Прогресс, 1975. - 432 с.

.Чернейко Л.О. Гештальтная структура абстрактного шимени // Филологические науки. - М., 1997. - №4. - С. 73-83. 586. - С. 148-151

.Шамаєва Ю.Ю. Когнітивна структура концепту РАДІСТЬ (на матеріалі англійської мови). Дис… канд. філолог. наук: 10.02.04/ Харків. нац. у-т. - Х., 2004. - 260 с.

.Шаховский В.И. Языковая личность в эмоциональной коммуникативной ситуации // Язык и эмоции: личностные смыслы и доминанты в речевой деятельности: Сб.науч. трудов/ ВГПУ. - Волгоград: ЦОП «Центр», 2004. - с. 248

70.Шевченко И.С., Морозова Е.И. Дискурс как мыслекоммуникативное образование. // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - 2003. - №586. - С. 33-38

.Школенко И.В. Понятие контейнер как коррелят концептуальной метафоры в англоязычном научном тексте // Вестник Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина. - 2003. - №609. - С. 186-190

.Эко Умберто. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. - СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1998. - 432 с.

73.Якобсон Р. Язык и бессознательное. - М.: Гнозис, 1996. - 248 с.

74.Ярошевский М.Г. Исторический путь развития психологии // Введение в психологию / Под общ. ред. А.В. Петровского. - М.: Академия, 1997. - С. 5-69.

75.Bierwish V, Kiefer F. Remarks on definition in natural language // Stuides in synax and semantics. Vol. 10. Dortrecht, 1969. - P. 55-79.

76.Casler L. Toward a re-evalution of love // Symposium on love. NY: Behaviorial publications, 1973. - P. 1-36

77.Clore, G.L. & Ortony, A. Cognition in emotion: Always, sometimes, or never? The Cognitive neuroscience of emotion. - New York: Oxford University Press, 2000. - 268p.

.Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. - Cambridge: Cambridge University Press, 2005. - 490 p.

79.Fauconnier G., Turner M. Conceptual Integration Networks // Cognitive Science. - 1998. - Vol. 22 (2). - P. 59-82.

80.Gооdman N. Languages of Art. - Indianapolis: Bobbs-Merrill, 1968. - 196p.

.Kemper T.D. A social interaction theory of emotions. NY etc.: John Wiley, 1978. -188p.

.Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things: What Categories Reveal About the Mind. - Chicago: University of Chicago Press, 1987. - 614 p.

83.Lakoff G., Johnson M. Metaphors We Live By. - Chicago: University Press 1985. - 242 p.

.Lakoff G. The Contemporary Theory of Metaphor // Metaphor and Thought. - Cambridge: Cambridge University Press, 1993 - P. 202-251.

85.Langacker R.W. Concept, Image and Symbol: The Cognitive Basis of Grammar. - Berlin: Mouton de Gruyter, 1990. - 90 p.

.Ortony, A. On making believable emotional agents believable. Emotions in humans and artifacts. - Cambridge, MA.: MIT Press, 2003. - 287 p.

87.Ortony, A., Norman, D.A., & Revelle, W. Affect and proto-affect in effective functioning. Who needs emotions: The brain meets the machine. - New York: Oxford University Press, 2005. - 320 p.

88.Ortony, A., Revelle, W. & Zinbarg, R. Why Emotional Intelligence needs a fluid component. In G. Matthews, M. Zeidner & R.D. Roberts (Eds.). The science of Emotional Intelligence. - New York: Oxford University Press, 2007. - 296 p.

89.Parkinson, B. What we think about when we think about emotions. Cognition and Emotion. - Chicago: Ava Press, 1998 - P. 615-624.

90.Wallace Chafe. Discourse, Consciousness, and Time: The Flow and Displacement of Conscious Experience in Speaking and Writing. - Chicago: The University of Chicago Press, 1994. - 392 p.

91.Whorf B.L. Language, Thought and Reality: Selected writings by Benjamin Lee Whorf; Ed. by J.B. Carroll. - Cambridge, MA: The MIT Press, 1956. - 219 p.

.Wierzbicka A. Kocha. Lubi. Szanuje: Medytacie semantyczne. Warszawa: KK Press, 1971. -67p.

Вступ Визначною рисою сучасного мовознавства є зрушення парадигми його досліджень у бік функціонального, антропоцентричного, когнітивного бачення та розу

Больше работ по теме: