Моральне виховання школярів

 

Зміст

Вступ

.Поняття та завдання морального виховання

.Роль вчинку та позитивного прикладу в морально-етичному вихованні школярів

3. Виховання культури поведінки

. Виховання дисциплінованості та відповідальності

. Шляхи попередження та подолання моральних деформацій школярів.

6. Практична частина

Висновки

Література

Вступ

У вихованні людини важливо домогтися, щоб моральні істини були не просто зрозумілі, але й стали б метою життя, предметом власних прагнень і особистого щастя. Питання етичного розвитку, виховання, вдосконалення людини хвилювали суспільство завжди і в усі часи. Особливо зараз, коли все частіше можна зустріти жорстокість і насильство, проблема морального виховання стає все більш актуальною.

Хто як не вчитель, що має можливість впливу на виховання дитини повинен приділити цій проблемі найважливішу роль в своїй діяльності.

В наш час відбувається переоцінка цінностей. Людство у технічному розвитку прямує уперед семимильними кроками і все більше зростає розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком людини.

Ми володіємо незнаними до цього часу можливостями побачити трансляцію подій, які відбуваються у цей час на іншому кінці світу. Ми можемо бути свідком того, як працює людина в відкритому космосі чи на орбітальній станції. Але ж усе це відбувається у світі, який далекий від досконалості. Якщо ми бажаємо його покращити, то маємо запитати себе, яким ми бажаємо бачити наш світ зараз і яким він має бути?

Люди збудували великі міста, розвинули технології, однак існує багато проблем суспільного характеру. Навіть найбільш благополучні та розвинуті країни світу стикаються із величезними проблемами суспільства.

Сьогодні в Україні зростає роль морального виховання підростаючого покоління. У Законі України «Про освіту» метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Тому зовнішній розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця? Моральна культура - це і є моральні звички, що стали емоційним стражем поведінки.

Предмет дослідження - моральне виховання школярів у навчальній та виховній діяльності.

Обєкт діяльності - навчальна діяльність учнів.

Проблемою дослідження є створення педагогічних умов для морального виховання школярів у процесі навчальної діяльності. У зв'язку з цим, метою дослідження є теоретичне обґрунтування можливості морального виховання в процесі навчальної діяльності, і розробка методики і програми морального виховання в процесі виховної діяльності.

Відповідно до проблеми, мети, об'єкта і предмета дослідження поставлені такі завдання:

1. Дати аналіз стану проблеми морального виховання школярів в теоретичній літературі.

. Виявити умови морального виховання у навчальній та виховній діяльності школярів.

.Розробити нові шляхи попередження та подолання моральних деформацій школярів.

1.Поняття та завдання морального виховання

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити сенс свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

Виховання - цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображає становлення кожної людини.

Мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття "загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від людини. Суб'єкт морального виховання у процесі розвитку і спілкування вже володіє певним моральним досвідом. Організація життєдіяльності школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток учнів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації. В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молодших школярів, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший - це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей. Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади - це широкодоступні заклади освіти, які дають школярам додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби школярів у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци культури, центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність. В процесі морального виховання школярів важливими є розуміння наступних категорій.

Моральна свідомість - одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності школярів. Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи, норми.

Моральні почуття - запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку школярів. Моральні звички - корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Етика - наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між учнями в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання.

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання - керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу школярів. Основні принципи такі:

• цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання - всебічно розвиненого школяра.
• обовязковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність школяра жити у суспільстві;
• єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка школяра - це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості - складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
• виховання в праці. В основі цього принципу - ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;
• комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;
• виховання учнів в колективі. Школяр стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;
• поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому - головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.;
• індивідуальний підхід до дітей у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання - важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;
• принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Даний принцип виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;
• єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Потрібно охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу. Моральна свідомість - активний процес відображення дитиною своїх моральних відносин, станів. Суб'єктивною рушійною силою розвитку моральної свідомості є моральне мислення - процес постійного накопичення та осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх аналіз, оцінка, прийняття моральних рішень, здійснення відповідальних виборів. Моральні переживання, муки совісті породжуються єдністю чуттєвих станів, відображених у свідомості, і їх осмисленням, оцінкою, моральним мисленням. Моральність особистості складається з суб'єктивно освоєних моральних принципів, якими вона керується в системі відносин і постійно пульсуючого морального мислення. Моральні почуття, свідомість і мислення - основа і стимул проявів моральної волі. Моральність людини проявляється у свідомому слідуванні моральним принципам і в звичних формах моральної поведінки. Моральне виховання - активний життєвий процес відносин, взаємодій, діяльності, спілкування і подолання протиріч. Це - процес постійних і систематичних рішень, виборів вольових дій на користь моральних норм, процес самовизначення і самоврядування відповідно до них.
• Результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно цінні властивості і якості особистості, проявляється у відносинах, діяльності, спілкуванні. Моральне виховання ефективне тоді коли його наслідком стає моральне самовиховання (цілеспрямований вплив індивіда на самого себе з метою вироблення бажаних рис характеру) і самовдосконалення (процес поглиблення загального морального стану особистості, піднесення всього способу життя, підняття його на щабель більш високої якості) школярів.
• Специфіка процесу морального виховання:
• зумовлена його змістом - суспільною мораллю, необхідністю впровадження норм громадської моральної свідомості в індивідуальну свідомість і поведінку кожного школяра;
• своєрідність його цілей, змісту, прояви моральної вихованості чи невихованості, організації та діагностики;
• включеність у процес розумового, трудового, цивільного, естетичного, фізичного, економічного, правового, екологічного, антиалкогольного виховання. Розвиток моральності (здатності виносити моральні судження) тісно пов'язане з когнітивним розвитком. Рівні моральності мають наступну градацію:
• 1. Початковий рівень (до 10 років) включає стадії: на першій стадії дитина оцінює вчинок як поганий або хороший відповідно до правил, засвоєними нею від дорослих, схильна судити про вчинки за важливістю їх наслідків, а не по намірам людини ("гетерономна мораль") , судження виносяться в залежності від тої винагороди чи покарання, яке може спричинити за собою цей вчинок. На другій стадії судження про вчинок виноситься відповідно до тієї користі, яку з нього можна отримати, і дитина починає судити про вчинки відповідно їх намірам, розуміючи, що наміри важливіше результатів зробленого вчинку ("автономна мораль"). Стосовно до початковій школі повинен бути досягнутий рівень, коли дитина чинить морально не тільки на людях, але і наодинці сама з собою. Дуже важливо вчити дітей радіти радістю інших, вчити їх співпереживати. У цьому віці дитина здатна оцінювати свою поведінку, спираючись на моральні норми, які прийняті ним. Завдання вчителя - поступово привчати дітей до такого аналізу своїх вчинків.
• 2. Конвенціональний рівень (з 10 до 13 років) - орієнтація на принципи інших людей і на закони. На третій стадії судження грунтується на тому, чи отримає вчинок схвалення інших людей чи ні. На четвертій стадії судження виноситься у відповідності з встановленим порядком та офіційними законами суспільства.
• 3. Постконвекціональний рівень (з 13 років) - людина судить про поведінку, виходячи з власних критеріїв. На п'ятій стадії виправдання вчинку ґрунтується на повазі прав людини або визнання демократичного прийнятого рішення. На шостій стадії вчинок кваліфікується як правильний, якщо він продиктований совістю - незалежно від його законності або думки інших людей. Кольберг відзначає, що багато людей так ніколи і не переходять четверту стадію, а шостої стадії досягає менше 10% людей у віці 16 років і старше.
• 2. Роль вчинку та позитивного прикладу в морально-етичному вихованні школярів
• Добрі серця - сади,
• Добрі слова - коріння,
• Добрі думки - квіти,
• Добрі справи - плоди.
• Моральне виховання школярів є одне з найскладніших, тому що обєктом праці є найтонші сфери духовного життя особистості, а формується, - розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість.[7;c.102]
• Впливати на ці сфери можна тільки так само - розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю. А особливу роль позитивного прикладу у морально - етичному вихованні школярів належить сімї, адже вона - колиска морального виховання. «Сімя утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сімї розвиваються внутрішні - гарні й погані - почуття, і вдача набирає рішучого напрямку в той або інший бік», вважав Я. Ф. Чепіга.
• Перший образ - це батьки, їх вчинки - могутній зразок, який дитина спочатку наслідує, а потім формує свої моральні й розумові здобутки. А коли батьки прикладають свої природничі здібності до виховання дітей, скрізь і в усьому показують свої високі моральні зразки, то моральне й розумове виховання школяра забезпечено високими зразками батьків. Українські педагоги закликають батьків до глибокого, вдумливого вивчення педагогіки й психології, тому що великою мірою правильному вихованню перешкоджає брак у батьків потрібних знань. Тому треба всі свої вчинки погодити з науковими вимогами щодо виховання, бо невдале, погане виховання може викликати нервування у зовсім здорової дитини. У процесі виховання роль батька і матері має бути однаковою. Вони для молодшого школяра - нерозривне ціле. А їх окремі впливи переплітаються, доповнюються.
• Обовязок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей.[5;c.178] Батькам варто памятати, що той світ у якому росте й розвивається дитина з раннього дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сімї у вихованні молодшого школяра - створення для нього таких життєвих умов, де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно. Особливе місце у справі морального виховання молодших школярів належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти , він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості: свідомість, переконання, поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед людством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка - приклад для наслідування молодшим школярам і дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях, з великою обережністю здійснювати процес формування молодшого школяра, спираючись на свою широку ерудицію. Педагогові більше, ніж будь кому, потрібно дбати про свій духовно-моральний розвиток. Головною рисою для вчителя має бути самовдосконалення, вчитель у своєму розвитку ніколи не може залишатися на місці. Він має систематично, неухильно, цілеспрямовано й наполегливо працювати над удосконаленням свого професійного й морально-етичного рівня.
• Використовуючи методи морального впливу на дитину слід задуматися над тим, які наслідки вони матимуть на формування психічних якостей школярів. Часто природна кара усвідомлюється дитиною як неминучий наслідок її вчинків. Таким чином, вона логічно впливає на організм як причина і наслідок. Організовані покарання з боку вихователів, на думку вчених, негативно впливають на психофізичні реакції, а відтак і на розвиток розуму, характеру, волі, морально-естетичні чинники. Кара часто буває несправедлива, і молодший школяр після покарання не зрозуміє своєї провини. Тоді покарання викликає різні негативні якості: гнів, ненависть, брехню, лицемірство, почуття страху. Загальновідома істина,що жорстокість породжує жорстокість, зло, помсту. Часто трапляються вчинки, які не відповідають моральним принципам, але вихователям потрібно глибоко зрозуміти школяра, знайти корінь зла, усвідомити той шлях, що привів його до аморального вчинку. Враховуючи те, що учень може вибрати моральний і аморальний вчинок, доцільно враховувати і той факт, що цей вибір буде цілком довільним. Моральний вибір суб'єкта, його моральна поведінка є не лише результатом аналізу об'єктивних ситуацій, але й вагання і боротьби мотивів. Часто людина вибирає не те, що краще саме по собі, а те, що краще для нього. А звідси можна вести мову, що прояв моральності часто є результатом певних сформованих норм, звичок, поведінки. Світогляд молодших школярів формується в процесі виховання та практичної діяльності. Зміст виховання спрямовано саме на оволодіння загальнолюдськими нормами життєдіяльності. Слід зазначити , що у вчинках виявляється моральна сутність людини, саме вчинки виявляють рівень моральної культури дітей.
• Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин і взаємин дітей. Незалежно від змісту, методів і форм виховної роботи та відповідних конкретних цілей перед вчителем завжди має стояти завдання організації моральних стосунків дітей. Власний моральний досвід створює умови для ефективно засвоєння досвіду інших людей, який передається дітям у процесі морального освіти. Накопичуючи власний моральний досвід, дитина може помилитися, неправильно чинити. Вихователь повинен допомогти йому усвідомити і пережити помилковість, аморальність його вчинку; зрозуміло, треба допомогти йому не тільки виправити поведінку, але і вплинути на спрямованість мотивів, що викликали ту чи іншу дію. Моральне виховання школярів відбувається головним чином і насамперед у процесі навчання.[1;с.56] Вчення дитини тільки при поверхневому підході може здатися справою суто індивідуальним. Насправді урок - місце різноманітних колективних дій і переживань, накопичення досвіду моральних взаємин. На уроках діти привчаються до самостійної роботи, для успішного здійснення якої необхідно співвідносити свої зусилля з зусиллями інших, навчитися слухати і розуміти своїх товаришів, зіставляти свої знання зі знаннями інших, відстоювати думку, допомагати і приймати допомогу. На уроках діти можуть переживати разом гостре почуття радості від самого процесу отримання нових знань, засмучення від невдач, помилок. У виховному відношенні всі предмети, які вивчаються в школі, однаково важливі. Система морального освіти будується концентрично, тобто в кожному класі діти знайомляться з основними моральними поняттями. Але від класу до класу збільшується обсяг знань, поглиблюється усвідомлення моральних понять і уявлень. Вже в 1-му класі вчитель поступово вводить поняття про доброзичливість і справедливість, про товариство і дружбу, про колективізм і особисту відповідальності за спільну справу. Само собою зрозуміло, що робота над вихованням даних якостей у дітей здійснюється комплексно протягом усіх років навчання. Щоб розвинути моральну свідомість школярів, вчитель допомагає їм осмислити як їх власний досвід, так і досвід інших (приклад товаришів, батьків та дорослих, приклади з літератури).[2; c.256] З учнями необхідно проводити систематичні бесіди на етичні теми. У моральному вихованні школярів визначальне значення має особистий приклад вчителя, його ставлення до дітей. Навіть у дрібницях, в манерах діти намагаються наслідувати своєму вчителеві. Якщо для відносин між вчителем і учнями характерні душевність, чуйність, дбайливість, такими ж будуть відносини учнів між собою. Вчителю слід уникати загальних оцінок особистості кожного учня. Школяра можна хвалити або засуджувати за його вчинок, але не слід оцінку конкретного факту переносити на його особистість в цілому і говорити, що він взагалі хороший чи, навпаки, у всьому поганий. Домашня обстановка і відносини в родині роблять великий вплив на моральний розвиток школяра. Ось чому важливо вчити батьків вихованню дітей. За моральним розвитком дитини потрібно стежити так само ретельно, як і за його успіхами в читанні, листі, математиці.

Зерна добрих людських почуттів у душах молодших школярів можна розвинути тільки щирою любовю до них. Молодшим школярам потрібна ласка і любов, як світло й тепло рослинам, тому що виховані любовю і ласкою вчителя, молодші школярі впевнено підуть шляхом морального вдосконалення. Також серед усіх найважливіших якостей учителя - доброта, тому ніщо так не прихиляє молодших школярів до вчителя, як його щира доброта. Вона позитивно впливає на формування моральних поглядів та переконань молодших школярів. Душа школярів під впливом доброти вчителя розкривається, освітлюється, оживляється. Тому виховання доброти необхідне вчителеві, щоб оживити свою працю, а також позитивний приклад з боку батьків і вчителя, які необхідні для морального виховання молодших школярів.

3. Виховання культури поведiнки учнів

Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурного поведінки починається з приходом дітей у школу. Саме в початкових класах закладаються основи акуратності й охайності, увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурне поводитися в школі, будинку, на вулиці й у громадських місцях. Якщо елементарні норми культурного поведінки не щеплені дітям з раннього років, то пізніше приходиться заповнювати цей пробіл і нерідко проводити більш важку роботу: перевиховувати школярів, у яких укоренилися негативні звички. [8; c.77] Відсутність елементарних звичок у дітей утрудняє роботу над вихованням у них більш тонких і складних проявів культурного поведінки: такту, делікатності, невимушеності, добірності манер і т.д. Культура поведінки тісно зв'язана з внутрішньою культурою людини, вимогами естетики, із загальноприйнятими тенденціями і звичаями. Внутрішня культура багато в чому визначає зовнішнє поведінки людини, але і зовнішня сторона поведінки впливає на внутрішню культуру - змушує людини бути витриманим, внутрішньо зібраним, уміти володіти собою. Недбалість у зовнішньому вигляді, брутальність, неуважність, безтактність поступово формують відповідні негативні якості особистості. Тому з раннього віку необхідно озброїти дітей знаннями правил культурного поведінки, звичками їхнього виконання. Особистий досвід спілкування дитини ще дуже бідний, дитина часто може бути нечемний лише в силу незнання того, коли, де і як треба надійти. Нерідко діти засвоюють правила гарного тону по наслідуванню, спостерігаючи за поведінки батьків, дорослих, котрі є для них авторитетом. Однак усвідомлення дитиною свого поведінки, своїх дій - необхідна умова формування суспільно корисних навичок і звичок моральних норм поведінки. Тільки за те поведінка людини може зовсім свідомо відповідати перед суспільством, колективом, іншими людьми, значення якого він може зрозуміти й оцінити з погляду суспільної користі і необхідності.

Треба відзначити, що в багатьох школярів помітне відставання навичок і звичок культурного поведінки від знання відповідних правил. Тому в роботі з учнями треба звертати увагу насамперед на вироблення навичок і звичок поведінки. Досягається це систематичним приученням школярів до виконання правил. Для цього необхідна така організація життя в школі, щоб учні постійно накопичували досвід правильних моральних відносин. У роботі з молодшими школярами можливі проведення і спеціальні вправи для планомірного відпрацьовування окремих навичок культурного поведінки. Але вправа - це не тільки просте повторення. Для того щоб повторення закріплювало ту чи іншу дію, звичку поведінки, необхідно, щоб воно підкріплювалося позитивними емоціями, приємним переживанням.[6; c.57] Іноді це мовчазне схвалення дорослого, заохочення колективу, товаришів. Повторення тільки тоді стає вправою, коли сама дитина активно прагне до одержання визначеного результату у своїх діях, сам хоче надходити правильно. Іншими словами, виховання повинне бути зв'язане із самовихованням. Тісно зв'язане виховання культури поведінки з роботою над «Типовими правилами для учнів 1-4, 5-9 класів». У правилах сформульовані основні положення по вихованню в дітях основ моралі. У них є вимоги, що відносяться до виховання відповідальності (пункт 1), соціалістичного гуманізму (пункти 2, 7, 8), працьовитості й ощадливості (пункти 1, 2, 3, 8), навичок культурного поведінки (пункти 1, 4, 7) і т.д.

Основні методи роботи над правилами - роз'яснення і приучення, організація життя дітей відповідно до вимог правил.

Зміст роботи по вихованню культури поведінки. У школі діти повинні засвоїти досить великий обсяг знань про основні правила культурної поведінки і привчитися усвідомлено виконувати їх. Конкретних правил пристойності і поведінки багато, познайомити школярів із усіма важко, так навряд чи це потрібно. У житті завжди може створитися така ситуація, у якій діти виявилися вперше. Тому дуже важливо учити школярів не тільки правилам поведінки, але й одночасно умінню діяти в зв'язку з духом правил знаходити правильний спосіб поведінки в новій обстановці на основі уже відомих правил. Ця задача складна, і щоб успішно дозволити її, необхідно наступне. У роботі з дітьми треба вчити їхньому виконанню правил поведінки в різних ситуаціях, з якими найчастіше вони зустрічаються: у школі, на вулиці, у громадських місцях [11; c.33]. При цьому конкретні правила обов'язково будуть повторюватися. Це необхідно для того, щоб дитина навчилася виконувати те саме правило в різних умовах. Варто пам'ятати, що для молодшого школяра перенос знань з однієї ситуації в іншу не завжди простий. Наприклад, дитина знає, що в школі треба здороватися з усіма дорослими, а не тільки зі своєю вчителькою. Навіть першокласник досить швидко опановує цим правилом. У школі він завжди вітається з усіма вчителями , з техпрацівниками, батьками. А от за межами школи, на вулиці дитина може не виконувати це правило. І зовсім не по злому намірі чи безпам'ятності. Просто він не знає, що, зустрівши на вулиці, у магазині, у кіно знайомого (учителя, вожатого, чи маму папу свого товариша й ін.), треба з ним обов'язково привітатися. Чи інший приклад, Діти навчилися поступатися місцем старшим у трамваї, автобусі, тролейбусі і т.п. Вони роблять це - охоче, без нагадувань. Але от прийшла бабуся в школу. Учень сидить, а бабуся - ні, іноді ще розмовляє з учнем. І той не здогадається запропонувати їй присісти. Хлопчик привчений поступатися місцем літнім людям тільки в транспорті. Культура поведінки в багатьох випадках тісно зв'язана і з нормами моральності. Так, в основі багатьох конкретних правил увічливості, уважності, такту, точності лежить моральний принцип нашого суспільства: соціалістичний гуманізм, колективізм, дружба, товариство, відповідальність за свої вчинки і поведінки. Дитина поступово починає усвідомлювати й оцінювати необхідність виконання правил з погляду моральності. Єдність знання, навички і звички сприяє придбанню стійкого поведінки, формуванню визначених якостей особистості. Завжди бути ввічливим, обов'язковим, точним - значить придбати такі якості, як увічливість, точність, обов'язковість. Усвідомлення дитиною своєї поведінки відбувається поступово під керівництвом учителя, під впливом суспільної думки колективу. моральний виховання школяр поведінка

Успіх у вихованні культури поведінки багато в чому залежить від правильного вибору методів роботи з дітьми. Головними методами є приучення школярів до виконання правил культурного поведінки і роз'яснення їм відповідних норм моралі. Важливим засобом приучення школярів до культури поведінки є вправи, що включаються в повсякденне життя дитини і проводяться в процесі систематичних занять. Зміст вправ і їхня форма залежать від характеру правила, що відпрацьовується. Так, наприклад, можливі заняття, де вчитель показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила ввічливості. На цьому ж занятті діти повторюють дії вчителя, учаться надходити правильно. А потім ці вправи включаються в різноманітну діяльність школярів. Діти їдуть у театр, йдуть на день народження до товариша. Тут вони повинні самостійно, без безпосереднього контролю з боку дорослих діяти відповідно до відомим їм правилам. Учитель спостерігає за поведінки дітей, він відзначає ті пробіли, і помилки, що діти роблять, і те гарне, правильне в їхніх учинках, на що можна обпертися в подальшій роботі. Виконання суспільних доручень жадає від дітей не тільки уміння виконувати яку-небудь діяльність, але і дотримувати визначені правила поведінки. Так, cтаршокласники шефствують над першокласниками, грають з дошкільниками, чергують на своєму поверсі, збирають макулатуру. При цьому діти вступають у відносини з багатьма людьми: дорослими, молодшими і старшими хлопцями, своїми однолітками. Спілкування з ними жадає від школярів знання багатьох правил культурного поведінки. Уміння випливати правилу в повсякденному житті стає необхідним для дітей. Тому діти намагаються запам'ятати те, що вони вивчають на спеціальних заняттях, і застосувати отримані знання на практиці. Це обставина значною мірою полегшує роботу вчителя по вихованню культури поведінки. У системі роботи учителя велике значення має і роз'яснення дітям етичних норм, зв'язаних із правилами культурного поведінки.[9; c.204] Методи роз'яснення різні: розповідь учителя, етична бесіда, обговорення фактів шкільного життя, бесіда по прочитаній розповіді, стенди по культурі поведінки. Головна задача етичної освіти - формувати моральні представлення і поняття про доброзичливість, справедливість, гуманність, дружбі, товаристві й ін. [7; c.102] При роз'ясненні правил культурного поведінки необхідно звернути увага дітей на мотиви вчинків і їхнього наслідку для інших людей. Тоді правило виступає не як випадкова і необґрунтована вимога, а як розумна необхідність, очевидна для молодших школярів. Серед методів роз'яснення правил поведінки ведуче місце повинне зайняти бесіда вчителя з дітьми. Чому саме бесіда? Відповідаючи на питання, поставлені вчителем, учні доповнюють один одного, висловлюють різні думки, ґрунтуючись на власному (нехай невеликому й обмеженому) досвіді. Саме в бесіді розкривається розуміння дітьми тих чи інших правил. Висловлення учнів дозволяють педагогу судити про те, що вже добре відомо дітям, а які правила їм малознайомі чи незнайомі зовсім. Вислухавши дітей, педагог підбиває підсумок бесіді, формулює правила поведінки, зупиняється на помилкових висловленнях. Ефективний прийом роз'яснення дітям правил культурного поведінки - використання літературних творів - розповідей, віршів, байок. При цьому доцільно обговорювати з дітьми і зразки правильного поведінки і негативні вчинки. У роботі з дітьми треба широко використовувати гумор. Важливо показати дітям, у смішному виді героїв добутків, що чи не вміють не хочуть виконувати правила культурного поведінки. І в такий спосіб викликати в хлопців бажання не. бути схожими на них. Прекрасним матеріалом для цієї роботи є вірші А. Барто «Любочка», «Сонечка», «У театрі», «Чому зайнятий телефон», С. Михалкова «Одна рима», «Прогулянка», Ул. Лівшиця «Рукавички», «Нечупара» і ін. Ці вірші можна прочитати в обличчях, поставити по них невеликі інсценівки. Випливає, однак, підкреслити, що вчитель повинний дуже тактовно використовувати сміх як засіб виховання. Не слід безпосередньо зв'язувати погані вчинки героїв віршів з поведінки хлопців даного класу, висміювати їх. Якщо такі аналогії проводяться і робиться це прямо, то діти не намагаються виправити своє поведінки, а ображаються, замикаються в собі, а іноді починають надходити на зло вчителю. Спеціальна робота з культури поведінки проходить у формі занять. Проведення цієї роботи умовно можна розділити на три етапи: підготовка до заняття, проведення заняття і повсякденна робота. Під час підготовчого етапу вчитель з'ясовує, що відомо дітям по даній темі, які правила вони уміють виконувати, наскільки стійко їхнє поведінки. Учитель розробляє форму заняття, формулює правила, що повинні засвоїти діти, визначає зміст своєї бесіди з дітьми. Готуються до заняття і діти. За тиждень до заняття вони одержують різні завдання, наприклад: розучити вірш, підготувати інсценівку, підібрати загадки і прислів'я, зв'язані з темою занять. Звичайно підготовка йде в чи групах зірочках у секреті від інших, у такий спосіб і виступу хлопців кожної групи на самім занятті зберігає новизну для інших. Саме заняття повинне бути цікавим і святкової. Добре, якщо діти з нетерпінням чекають його. Святковість зв'язана з тим, що до заняття діти готують різний виступи, обговорюють події класного життя, грають, запрошують батьків, показують, що вони вміють робити. Звичайно заняття починається бесідою вчителя, що називає тему заняття, ставить перед дітьми питання. Наприкінці заняття вчитель точно формулює правила поведінки. Краще, якщо в складанні правила беруть участь самі хлопці, не треба боятися дитячих формулювань, як би незграбні вони ні були. У цьому випадку правило як би придумане самими дітьми і доцільність його особливо очевидна. Непогано, коли правила оформлені у виді плаката. Найчастіше заняття будується так, що чергується бесіда, показ, гра, інсценівка. Заняття проводиться один чи два рази у чверть. Воно продовжується 45 хвилин. Як би не було змістовно і цікаве заняття, як би добре ні виступали на ньому діти, як би точно вони ні сформулювали всі вправи - основна робота з нагромадження досвіду правильного поведінки проходить у повсякденному житті молодших школярів; на уроках, під час змін, у роздягальні, по дорозі додому, під час відвідувань театру, кіно, на прогулянках, екскурсіях, у спілкуванні один з одним і дорослими. Тому увага вчителя спрямована на таку організацію життя дітей, що давала би можливість для вправи їхній у правильному поводженні. Якщо учні добре знають, які вимоги до них пред'являються, кожний з них науковий, як випливає поводитися в тім чи іншому випадку, то контроль за поведінки йде з боку не тільки вчителя, але і дитячого колективу.

Організація роботи з класом є головною задачею вчителя. Але разом з тим проводиться й індивідуальна робота з окремими учнями в залежності від рівня їхньої вихованості й умов життя в родині. Індивідуальна робота проводиться в тісному контакті з батьками.

4. Виховання дисциплiнованостi та вiдповiдальностi

Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.

Шкільна дисципліна - дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку . Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на сформованості в учнів таких рис:

а) дисциплінованість - прагнення й уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;

б) обов'язковість - усвідомлення особистістю необхідності дотримання суспільних і моральних норм, підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;

в) відповідальність - якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи.[12;c.97] За її відсутності не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом виховання школярів, сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та вчинків. Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно поділяти правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотримання інших залишається непоміченим. Відповідну роботу слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне виконання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб допомогти школі у виробленні в учнів якостей, передбачених цими правилами, батьки мають знати їх, володіти елементарними педагогічними прийомами для формування цих якостей. Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що навіть наймолодший учень - це вже громадянин, наділений певними правами і обов'язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. Невсипущий контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів, викликають роздратування, грубість, непокору. Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через обмежений життєвий досвід. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі помилки і вчить неповнолітніх поведінки в складній життєвій ситуації.

Велика роль у дисциплінуванні учнів належить шкільному режимові, який, за твердженнями А. Макаренка, виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний. Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності учнів у школі й удома продумані та педагогічно виправдані.[4; c.107] Точність режиму виявляється у відсутності відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Точність передусім повинна бути властива педагогам, тоді вона передається також і школярам. Загальність режиму є свідченням його обов'язковості для всіх учнів школи. Кожен вихованець повинен чітко уявляти, як він має діяти, виконуючи певні обов'язки. Такий режим сприяє розвиткові в молодших та старших школярів здатності керувати собою, корисних навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей. Важливе місце у привчанні дітей до належної поведінки в школі та за її межами належить контролю за їх поведінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично запізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки учнів, у яких директор або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують випадки грубого порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а також виховні впливи, які було застосовано до них, і результати цих впливів. Це допомагає педагогам своєчасно проаналізувати стан дисципліни в учнівському колективі, намічати і вживати заходів щодо його поліпшення, детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх сім'ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів, виявляти недоліки виховної роботи школи й удосконалювати її. Ведення журналу обліку поведінки сприяє конкретизації індивідуальної виховної роботи з школярами, схильними до порушень норм моралі та права. У деяких школах замість таких журналів ведуть спеціальну картотеку на учнів-правопорушників.

Перешкоджають вихованню дисциплінованості школярів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на недисциплінованість, вони виховують у неповнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певному етапі виховання школяра починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчинок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, оскільки в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це кожен випадок порушення правил поведінки слід детально аналізувати й давати йому відповідну оцінку. У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоденник. Педагог повинен вимагати від них акуратного ведення щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, чергування в їдальні, ставлення до товаришів, дорослих. Систематичний контроль за поведінкою молодших школярів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дисципліни. Особливо потрібен він молодшим школярам, у яких сформувалися негативні звички, оскільки створює умови для вироблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріплення негативних. Проте це не означає, що треба весь час контролювати учнів, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх «виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини, це не сприяє дотриманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що вони «невиправні». Контроль повинен бути тактовним, щоб учень відчував повагу до себе як до особистості.

Зовнішній контроль певною мірою є примусом до позитивної поведінки. Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки настільки засвоєні, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх, часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку педагогів чи колективу можна уникнути, то від власної совісті важко сховатися. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не дізнається».

У вихованні взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення має правильний тон і стиль діяльності учнівського колективу.[3;c.313] Якщо панує життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба, почуття власної гідності кожного члена колективу, виховання учнів дається легше. Дієвою є профілактика конфліктних стосунків і запобігання негативним вчинкам. Порушення дисципліни і вимог шкільного режиму найчастіше трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо вихованцеві нічого робити на уроці чи в майстерні, якщо не організовано його дозвілля, він намагатиметься чимось заповнити свій вільний час, організувати його по-своєму, не завжди розумно. До порушень шкільного режиму молодших школярів призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занедбаними дітьми. Помилки в роботі з ними спричинені тим, що педагоги не розкривають мотивів їх негативної поведінки, знання яких дає змогу ефективніше будувати виховну роботу з ними. Якщо вихованець, наприклад, погано поводиться через відсутність перспективи, байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога має бути спрямована на формування в нього віри у це майбутнє, в можливість досягти його власними силами. Школа багато втрачає у вихованні свідомої дисципліни через те, що не завжди дотримується суворої регламентації життя та діяльності школярів, а саме вона, за словами А. Макаренка, «...повинна з першого ж дня поставити перед учнем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що не похвалять» . Це регламентування має узгоджуватися з правами і обов'язками школярів, передбаченими Законом України «Про освіту». Учням створено всі умови для навчання і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно і свідомо виконувати свої обов'язки. Повага учнів до закону полягає у свідомому дотриманні правил поведінки, дисциплінованості, боротьбі з порушеннями шкільного режиму, допомозі педагогічному колективу в організації навчально-виховного процесу. Вони мають глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання - не лише їх особиста справа, що їх громадянський обов'язок - сумлінно вчитися, зразково поводитися, стримувати інших від недостойних вчинків.

5. Шляхи попередження та подолання моральних деформацій школярів

Моральні порушення школярів за В. Сухомлинським це - егоїзм, недисциплінованість, жорстокість, невдячність, підлість. Щоб подолати дані деформації слід проникнути у внутрішній світ дитини , зрозуміти причини, що породили зло, знайти ключі до виправлення вад. Основними причинами, що штовхають школяра на порушення моралі - здебільшого розлучення батьків, пияцтво, знущання над дитиною, постійні суперечки між батьками, непослідовність у вихованні від суворості та жорстокості до ласки і догоджання.

Основним проявом моральних порушень у школі є порушення у сфері духовного життя учня, які не варто виносити на загальний огляд : « погану поведінку, причини якої - негаразди в сімї школяра, особливо загострення стосунків між батьками, негідна поведінка або окремі вчинки, якщо причина їх криється в душевному надломі школяра, який страждає від того, що в нього немає батька, або він нерідний; необачні, непродумані вчинки, що обєктивно є протестом школярів проти грубощів, сваволі або помилок батьків чи вихователя; відставання школяра у навчанні в тому випадку, коли він хоче, але не може впоратися із завданням; вчинки, пояснення яких вимагає розповіді про особисті стосунки школяра із своїм другом», вважав В. О. Сухомлинський.

Основний шлях подолання моральних деформацій школярів полягає в тому, щоб звертатися до нього, характеризувати його, говорити з ним, не виносячи на суд колективу його поведінку. Виховна суть таких бесід у тому, щоб вони викликали у дитини бажання бути доброю, справжньою людиною.

Важливим є не тільки перевиховання моральних деформацій, які виробилися у школярів, а і їх передбачення і застереження. [10; c.305]Так само як лікар ретельно досліджує організм хворого, шукає і знаходить джерела хвороби, щоб розпочати лікування, так і педагог має вдумливо, уважно, терпляче досліджувати, вивчати розумовий, емоційний, моральний розвиток школяра, шукати і віднаходити причину, через яку вона стала важкою, застосовувати такі винаходи виховного впливу, які б враховували труднощі, особливості індивідуального світу дитини.

В.О. Сухомлинський віднайшов головні шляхи, які б дали змогу виховувати по-справжньому доброго і морального школяра, викорінювали б мерзотне й огидне, до яких він відносить:

« - наодинці з собою робити не так, як ти робив би на очах у людей;

лінуватися, бути ледарем, неробою;

видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обовязком;

бути жадібним, негостинним;

глумитися зі старості;

давати порожні обіцянки, не дотримуватися слова;

мовчати, коли треба говорити, й говорити коли треба мовчати;

кривдити дівчинку, жінку;

не слухати батьків;

глузувати з калік;

не любити й кривдити тварин»

Одне із головних завдань вчителя полягає в тому,щоб навчити дітей бачити наслідки своїх вчинків. А щоб їх бачити - треба думати. В.О. Сухомлинський зазначав, що виховуючи, ми вчимо міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе на місце іншого.

6. Практична частина

Позакласне заняття (3 клас)

Тема:: Вчимося жити добрими людьми.

Мета: вчити учнів користуватися ввічливими мовними формами; закріплювати уявлення про доброзичливість, ввічливість; розвивати мовні навички, пам'ять, увагу; виховувати громадянську свідомість, дбайливе, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Хід заняття

І. Організаційна частина

.Привітання

.Повідомлення теми, мети заняття

Декламування вірша ученицею

Все: із доброго чи злого

Починається з малого.

Листя виросте з листочка,

З нитки витчеться сорочка,

Хліб - з маленької зернини,

Дощ - із чистої краплини.

З літер ми складем слова:

Людина починається з добра.

Слово вчителя

Тож сьогодні ми будемо говорити про добро. Що таке добро і зло, ввічливість і невігластво, вихованість і безкультуря. Ви власними відповідями, вчинками, прикладами із життя будете доводити, що для вас «добро» - не просто красиве слово, а правило, за яким ви намагаєтесь жити. Хай вашим девізом у житті стануть слова: «Вчимося жити добрими людьми».

ІІ. Основна частина

1.Вступна розповідь учителя

Здавна на землі люди цінували праведне життя - життя чесне, щире, відкрите. Треба утримуватись від поганих вчинків, лихих намірів. Зло, як відомо, довго не забувається, і породжує зло, а от добро помножує добро. Не дайте злу перебороти добро і оселитися у ваших душах і серцях.

Пропонуємо вашій увазі інсценізацію «Добро і Зло». Подумайте і скажіть, що сильніше - Добро чи Зло.

2.Театралізація «Добро і Зло»

Одного разу Добро прийшло в гості до Зла. Зло стало пригощати Добро чаєм, але в кухлик замість цукру поклало сіль. Добро випило чай, нічого не сказавши Злу, а тільки подякувало йому за гостинність. А коли Добро йшло від Зла, воно сказало:

Щось цукор у вас не солодкий. Візьміть гроші, купіть собі цукерок до чаю.

Зло перекосилося від люті, але робити нічого, довелося брати гроші.

Так Добро віддячило Злу добром за зло.

Чому Зло розлютилося на Добро?

3. Слово вчителя

«Незалежно від того, чим будуть платити тобі за добро: добром чи злом - твори добро» (Ш.О.Амонашвілі). Люди цінують і довго памятають добрих людей, допомагають їм в тяжку хвилину, а від злих намагаються бути подалі. Злі люди завжди одинокі. Щоб не стати самотнім, будьте добрими з іншими.

І найперші, до кого ви можете проявити свою любов і доброту, - це ваші рідні, ваша сімя і родина.

4. Інсценізація «Теплі слова»

Пестить мама свого синочка і ласкаво промовляє:

Ти такий у мене гарненький, розумненький, добренький і …скупенький.

А чого це я скупенький? - здивувався хлопчик.

Бо не сказав своїй матусі у відповідь жодного теплого слова.

Але ж, мамо, мені було так приємно тебе слухати, що я не встиг і слівця у відповідь вимовити. Та ти не ображайся, я знаю багато - багато теплих слів. Це і кожух, і шуба, і светер, і шапка, і валянки, і рукавиці.

В якому значенні вжито вислів «теплі слова»? Як можна сказати по - іншому? А які теплі слова кажете ви своїм рідним?

Тож, даруйте оточуючим привітні слова.

А кому ми ще можемо говорити привітні слова?

Кого ми називаємо другом? Якого друга ми можемо назвати справжнім?

Яким потрібно бути самому, щоб стати хорошим товаришем? Чи є у вас справжні товариші?

Я хочу перевірити, чи вмієте ви дружити, чи правильно розумієте слово «дружба».

5.Відеотести

Ви мене переконали, що вмієте дружити, вам відомі правила дружби і ви знаєте найголовніший закон дружби: цінуй своїх друзів.

6. Робота з віршами

а) Читання вірша «Новий велосипед»

Славкові, що з квартири сорок,

Велосипед купили вчора.

Він зразу в двір його потяг,

Прудкого та дзвінкого.

Все хизувався ним, та нас

Не підпускав до нього.

Просила Іра: «Славчик, дай

Проїхати до паркану!»

А він Ірині: «Не займай,

Бо дам - так враз відстанеш!»

Просив Юрко: «Ну дай хоч раз

Проїду метрів двісті!»

А він Юркові: «Ач, який!

Собі купи - та їзди»!

Ми відійшли. Славко ж гуляв

Ще довго на подвірї.

А ви скажіть: поступлять так

Із вами друзі вірні?

б) Бесіда по усвідомленню прочитаного

üНе говорячи слова «НІ», скажіть, чи будуть діти дружити зі Славком? Чи будуть у хлопчика вірні товариші?

üЯкі риси характеру Славка відкрилися вам у вірші?

üЯкби ви зустріли такого Славка, що б ви йому порадили?

Щоб люди вас поважали, приязно ставилися до вас, ніколи не забувайте і завжди дотримуйтеся золотого правила вихованості: стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

üЯких помилок у поведінці допускалися наші наступні герої?

в) Читання вірша «Ми розбили склянку з чаєм»

Ми розбили склянку з чаєм.

Ти розбив!

Ні, ти розбила!

Ти штовхнув!

А ти впустила!

Ти тюхтій!

А ти незграба!

Баобаб!

Ти баобаба!

Вже школярка, наче хмарка,

Дмухає на пальчик свій.

Обпекла?

А ти радій.

Та школярик посмутнів:

Я…ти вибач, не хотів. Я штовхнув.

А я впустила.

Я розбив.

Це я розбила.

г) Бесіда по усвідомленню прочитаного

üЯк дітям треба було вчинити в такій ситуації?

üВчіться визнавати свої помилки, просити вибачення і вибачати один одному. Не ображайте і не принижуйте один одного ні словами, ні вчинками.

Поважайте інших.

Загальнолюдських правил поведінки слід дотримуватись і дорослим, і дітям, і хлопчикам, і дівчаткам.

6. Обговорення порад гарної поведінки

Прослухайте поради, якими ви повинні користуватися.

Хлопчик: Для хлопців зажди дуже радий

Я дати ось такі поради:

Увагу щоб звернуть на себе,

Учитися як слід нам треба,

Не смикати дівчат за коси,

Робити все, що вони просять.

Не будь хвалько і задавака,

Не змушуй меншого заплакать.

Коли врахуєш ці поради,

Дружити всі з тобою раді.

Дівчинка: У дівчат свої секрети,

Слід їм знати ці куплети:

Чисті руки, одяг, щічки,

В косах гарні білі стрічки.

Все важливе для дівчаток

З голови до самих пяток.

Та віддавна й до тепер

Цінять правильні манери.

А грубити, з кимось битись -

Для дівчаток не годиться.

Будеш все це памятати -

Можеш гарним другом стати.

7.Практичні вправи

а) Гра «Ввічливо - неввічливо»

(Ввічливо - діти піднімають руки вгору, неввічливо - тупочуть ногами).

Вітатися під час зустрічі.

Смикати дівчаток за коси.

Інколи обманювати.

Бути скромним.

Сперечатися зі старшими.

Знімати головні убори в приміщенні.

б) Робота в групах.

Складіть прислівя про добро. Як ви їх розумієте?

в) Обговорення проблемних ситуацій.

Я вам зачитаю кілька ситуацій, а ви скажіть, як будете діяти в тому чи іншому випадку.

·На вулиці ти ненароком когось штовхнув. Твої дії.

Умій вибачатись.

·Тобі потрібно запитати в мами дозволу піти на вулицю, а вона в цей час розмовляє по телефону. Як ти вчиниш?

Будь ввічливим.

·Ти побачив на вулиці покинуте кошеня. Воно налякане й дуже хоче їсти. Чи зможеш ти йому допомогти? «Незалежно від того, помітять твоє добро чи не помітять - Твори добро» (Ш.О.Амонашвілі).

Піклуйся про братів наших менших.

г) Гра «Мікрофон»

З кого б з казкових героїв ви хотіли б брати приклад, а кому б порадили змінити свою поведінку?

Робота з оповіданням В. Сухомлинського «Зла мати і добра тітонька»

Вступне слово

Вчіться, діти, бачити добро, розуміти, хто вам бажає його по -справжньому.

Слухання оповідання

У Дарусі була мама і тіточка. Вони обидві любили свою дівчинку, але любили її кожна по - своєму. Мама змушувала Дарусю рано вставати, прибирати кімнату, вчити уроки. Вона вчила свою дочку шити і вишивати, любити працю і не цуратися ніякої роботи...

А тіточка нічого не заставляла робити, вона сама розвязувала за Дарусю задачки, на цілий день відпускала дівчинку гуляти з подругами.

У мене зла мама і добра тіточка! - казала подругам Даруся.

Але минали роки, а з ними спливло й дитинство. Виросла Даруся, почала працювати. Не нахваляться нею люди: золоті руки у Дарусі, за що не візьметься - швидше за всіх зробить.

Обговорення оповідання

-Хто ж це тебе навчив так працювати? - питали її жінки.

Вчила мене мама, спасибі їй щире.

А про добру тіточку Даруся нічого не сказала.

Чому Даруся нічого не сказала про свою тіточку? Хто більше любив Дарусю? З чого це видно?

III Заключна частина

.Підведення підсумків заняття

Узагальнення правил поведінки

Давайте підведемо підсумок нашого заняття і ви назвете ті правила гарних манер, яких ви будете дотримуватися у житті.

·Будь добрим з іншими.

·Даруй оточуючим привітні слова.

·Цінуй своїх друзів.

·Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

·Поважай інших.

·Умій вибачатись.

·Будь ввічливим.

·Піклуйся про братів наших менших.

Асоціативний кущ

Напишіть слова, які у вас асоціюються зі словом «доброта».

Узагальнююча бесіда

-Що нового ви дізналися на занятті?

Що таке добро?

Як потрібно ставитися до інших людей?

Молодці! Я думаю , що кожен з вас буде творити добро і тоді наш світ стане краще.

На цьому наше заняття закінчене. До побачення.

Виховна година (10 клас)

Тема: «Мати - берегиня роду»

Мета: виховувати у дітей любов до матері, Батьківщини, Матері Божої; прищеплювати любов та повагу до старшого покоління; вчити взаємодопомозі, поваги до праці жінок; розвивати логічне мислення, пам'ять, увагу

Сцена: святково прибрана. В глибині сцени вінок і напис:

У нашім краї на землі

Нічого кращого не має

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим

(Т.Г. Шевченко)

На сцені корзини з квітами. Зал святково прибраний, на стінах плакати, оздоблені малюнками квітів.

. Немає цвіту кращого від маківочки

Немає роду кращого від матіночки.

2. Материна молитва з дна моря дістане

Материне прокляття і під водою знайде.

В залі звучить мелодія Пісня про рушник.

Вчитель: Шановні студенти та гості нашого свята. Пропонуємо вашій увазі виховну годину, яка присвячена найдорожчій людині для кожного з нас - Матері. Сподіваємось, що ви всі привітали своїх матерів, говорили їм теплі і ніжні слова вдячності та любові, дарували квіти. Але все це ми повинні робити не тільки на свята, а кожного дня на протязі всього свого життя. Бо мати для нас завжди є символом рідного дому, рідної землі, Батьківщини. Мати - берегиня домашнього вогнища, яке зігріває нашу душу теплом, ласкою, щирою любовю. То ж бережіть, памятайте, любіть і шануйте своїх матерів!

Ведучий 1: Мама, матуся, ненька - скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, а вороття назад не має. І скільки не було б нам: 5, 25 чи 50 - завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І тим більша Ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя. Мама… Одне єдине слово, але стільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Нема друга ближчого і радіснішого, ніж мати. Всі наші радощі і печалі, мрії і прагнення разом з нею.

Ведучий 2: Мати… Це перше слово, яке ми з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мамо - це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждань і горя. І кожен несе в собі любов до своєї матері.

Із-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї.

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати: Як маються діти мої?

Звучить пісня Лебеді материнства

І: З чистого неба ясними очима

Зірки дивляться у долину рясну,

Такою ніччю зіронька упала

Через поріг у материнську сивину.

Колиска з чистим покривалом загойдалась,

Двір споришевий обіймав дитя,

А раннє сонце із-за лісу підіймалось,

Щоб подивитись кому ніч дала життя.

Пр.

Поки жива мати

Поки є гніздо

Квіти пригорнулись

Коло хати

Дітям є дорога у тепло.

ІІ: І сміх, і сльози долю безталанну

Перше кохання у останній біль

Долину квітів мати дарувала

Своїй дитині, щоб щастило їй.

Роки, роки все покривають бурянами

Коли б моглось щоб не прийшла біда

З любовю й ніжністю до тебе, мамо,

Тремтить мій голос, моя ненько дорога.

Пр.

Поки жива мати

Поки є гніздо

Квіти пригорнулись

Коло хати

Дітям є дорога у тепло.

Ведучий 1: З чого починається воно - це ласкаве магічне слово: мама? Як на мене, то з людського народження, з першого вигуку: мама. З оцих миттєвостей, коли починаємо розуміти, що навколо нас люди. І найрідніша, наймиліша, наймудріша серед них - мати.

Ведучий 2: З давніх давен дітей гойдали в колисках, виготовлених із лози. В Україні існував звичай: коли дитина виросте, колиску не викидали, її берегли доти в цій оселі, поки жили люди. Лагідний материнський наспів засівав у дитячу душу, любов до людей, до природи, до всього живого, до рідного краю.

На сцену виходять учасники композиції під мелодію, а ведуча читає слова:

Ота, що на світі одна,

Ота, що народила тебе на світ,

Ота, що над колискою,

Ота, що годувальниця і страдальниця,

Ота, що від порога і до могили,

Ота, що просто мати.

Звучить Батьківська пісня і танцювальний колектив виконує танець .

Ведучий 1: Із джерел доброти й чистоти, з духовного благородства синів і дочок, відваги й краси народу, з глибоких почуттів шани й любові до матері - годувальниці, наставниці, порадниці - початкується художньо переосмислений образ матері як поетичний символ рідної землі.

Ведучий 2: Тема материнства є одвічною темою в літературі. Немає такого поета чи письменника, який би не присвячував вірші матері. Згадаймо Т. Шевченка, Л. Українку, М. Рильського, Л. Костенко, В. Симоненка. У їх творах образ матері - це символ чистоти, дівочої непорочності та доброти, страдниці, яка весь тягар життя несла на своїх дужих плечах.

Хто краще сказав про святість і високе покликання материнства, ніж Тарас Григорович Шевченко?

У нашім краї на землі

Нічого кращого немає

Як тая мати молодая

З малим дитяточком своїм.

Вірш Т.Шевченка Сон

На панщині пшеницю жала.

Втомилася: не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку під снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила: і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий.

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі,

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога.

Проснулася - нема нічого…

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

Вірш В.А. Симоненка Лебеді материнства

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилами і рожевим пірям,

Лоскотали марево золотим сузірям.

Виростиш ти сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликати у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибирати друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ведучий 1: Мама - найдорожче слово в світі. Де б не був ти, що не робив - назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем. У дні важкі і в дні на щастя щедрі не забудь, вона завжди з тобою.

Ведучий 2: У народі кажуть: Як під сонцем квітам, так з матірю дітям. Бо ж і справді: мати в хаті - це сонце, що дає життя усій родині.

Можна у світі чимало зробити,

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти скрізь пустелі і хащі.

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами -

В світі усе починається з мами!

Легенда В.О. Сухомлинського

Материнська любов - найсвятіша.

Є старовинна українська легенда. У матері був єдиний син - дорогий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплині збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невісці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні.

Не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: Наказала мені дружина вбити вас, мамо… А не послухаю - піде від мене. Заплакала мати й відповідає: Ну що ж, синку, роби так, як велить серце.

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця, а до листа подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто і ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася й додому мати. Пішли вони вдвох степами широкими, та й стали двома могилами високими. То ж не дарма кажуть у народі: материнська любов - найсвятіша.

Ведучий 1.Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитись долею своїх дітей. Якби могла, сонечко прихилила б. З іменем матері в нас повязане все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя.

Ведучий 2. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами по життю, підтримують нас в годину радості й печалі. Це святе обличчя, святі руки, тому що дали вони світу людину. Від її слова, від її тепла стане вона великою і сильною, стане частиною свого народу.

Вірш Т. Коломієць Матері

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислівя мовить не даремно:

Хто не мав дітей - не мав клопоту.

А зростуть, то скільки дум у неньки

І тривог за кожне їхнє діло!

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих - серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя зіпялося на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше: Мамо,

Як до школи відведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

Мамочко, вітаю із онуком!

Добре, як себе пізнать в дитині.

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий.

Дати їй гаї в цвітінні рясту,

Сині гори, неспокійні ріки…

Хто не мав дітей - не звідав щастя,

Власну долю обікрав навіки.

Нагороджений я любовю -

Хай святиться повік імя!

Зичу доброго вам здоровя,

Берегине, ненько моя.

В цьому слові - зоря і память,

Шир степів і орлина вись,

Слово батька і пісня мами

Дивоцвітно в ньому злились.

Із серпом серед стиглого жита,

Вся у зморшках на світлім чолі,

Найдорожча моя, працьовита,

Найрідніша за все на землі.

За любов материнську до сина

Я віддячити можу життям -

І прекрасну свою Батьківщину

Називаю твоїм імям.

Вірш О. Орача Руки матері

О руки ці! Вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитини.

З віків у вічність проліта земля,

Нас на руках тримаючи, як мати.

З чужих країв вертаючи домів,

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві, рідні руки!

Вони нас від колиски повели,

І сорочки нам шили й вишивали,

І підкидали в небо нас малих,

Щоб і в житті ми високо літали.

Мов ластівка лаштуючи в політ,

В любистковому літеплі купали,

І прикипали руки до воріт,

Коли у світ між люди випускали.

Ніщо не вічне - вічні матері,

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє угорі,

Вона жива, многостраждальна мати.

З чужих країв вертаючи домів,

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві, рідні руки!

Ведучий 1:Материнство. Святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сімї в її розрадах знаходило спокій і знеболення синівське серце.

Ведучий 2: Ми добре слово мовимо про материнську лагідність, доброту і вдячну синівську любов. Однак не можемо не сказати і про самотність матерів. Бо то живий біль матерів-сиріт при живих, здорових дітях. Бурян-зілля родило і родить ще на людському городі. Та тільки кривдити матір є найважчим злочином, і кривдника не мине кара… Трапляється, що забувають стежину до рідної домівки деякі сини й дочки. Мамина біла хата, мамина вишня оспівана в піснях. Та наша поетеса Наталія Май розповіла нам про інші почуття до маминої вишиваної сорочки.

Звучить пісня Мамина сорочка

I: Мені сорочку мама вишивала

Неначе долю хрестиком дала,

Щоб я легких стежинок не шукала

І до людей привітною була.

Виконуй, доню, мама говорила.

Закони Божі, істини прості,

Не зраджуй землю, що тебе зростила.

Не залишай нікого у біді.

П-р. (2р.)

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її до серденька пригортаю.

ІІ: Літа, неначе птахи, пролітають,

Вже донечки, як квітки на весні,

Я їм сорочку білу вишиваю,

Як вишивала матінка мені.

Виконуй, доню мама говорила,

Закони Божі, істини прості.

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Незалишай нікого у біді.

П-р. (2р.)

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її до серденька пригортаю.

На тобі сорочечку білу-білу;

На тобі сорочечку серцю милу.

Будеш її зраночку зодягати,

Буде тобі серденько зігрівати.

П-р. (1р.)

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її досерденька пригортаю. (2р.)

Ведучий 1:Слово Мати - вічне і неповторне як світ. Богородице Діво, радуйся благодатная Марія - звертаються кожен день християни в молитві просячи заступництва і допомоги. Минуло дві тисячі років, як імя Діви Марії освятилось ласкою неба. Земна жінка від Духа святого породила Сина Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами, щоб заступитися за нас і просити сина свого єдинородного простити наші провини.

Ведучий 2: Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших батьків, за все те добро, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити твої заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам у цьому своєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоровям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм сили перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей та внуків.

Учні по черзі виходять на сцену із запаленими

свічками і говорять слова:

О, Небо і Земле:

Благословен той день і час,

Благословенна Мати Божа та,

Що в муках породила нам

Ісуса Христа.

Сьогодні серцем і душею,

Якщо ми тільки гожі,

Звертаємось до Тебе, Мати Божа.

О, Непорочна Божа Мати,

Прости, як часом змилим дорогу,

Під омофор твій молимо взяти

О, добра мати, душу убогу.

Дай нам оминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу,

Дай рости на щастя України-мами,

Змилуйся над нами.

О, Маріє, наша Мамо!

Не лишай в нещасті нас!

Будь і в радості ти з нами,

Будь між нами повсякчас.

Царице наша, о Маріє,

Радосте, ти і надіє,

Глянь на нас любо ясним зором,

Покрий від зла нас омофором.

За нами встав сан Твого сина,

Бо ти заступнице єдина,

Ти поміч, втіха, осолода,

На кого прийде зло, негода.

Ніхто не чув, щоб хто у Тебе,

Просячи помічі в потребі,

В Тебе, Пречиста,одної

Не зізнав ласки пресвятої.

В святій любові, в щирій вірі

До Тебе йдем в дні горя сірі

І Тебе просим і благаєм:

- Змилуйся над нами і рідним краєм.

Дай, щоб день свій молитвами

Починали завжди ми,

Щоб могли твоїми, мамо,

Ми назватися дітьми.

Щоб могли тебе в піснях ми

Прославляти повсякчас.

О, Маріє, наша мамо.

Памятай завжди про нас.

Учні всі разом:

Матінко Божа, змилуйся над нами.

Вчитель Дорогі діти! Ви прожили маленьку частину свого невгамовного життя, виросли. Незабаром, можливо, поїдете з рідного дому, але ніколи не забувайте стежини до нього. Памятайте, кожному з вас Мати подарувала найцінніше - життя. Вам жити і дарувати життя іншим. Хай завжди, скрізь і всюди зігріває вас і освітлює вашу життєву дорогу полумя символічного факела життя, і де б ви не були, памятайте, що в цьому полумї - життя материнського серця.

Тож вклонімося нашим матерям, плекаймо першооснову життя нашого. І давайте присягнемо робити так, щоб життя наших матерів було легше і радісніше. Дякуємо за увагу. До нових зустрічей.

Виховний захід (6 клас)

Тема «Даруйте радість людям»

Мета:

-ознайомити учнів із духовними та історичними надбаннями українського народу,із основними поняттями доброчинності,показати на найпростіших прикладах відчуття щастя,доброти;

-виховувати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя, поваги до людей;

формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі людям;

формувати в учнів уміння формулювати судження, виховувати високі моральні якості.

Обладнання:

-ілюстративний матеріал;

-роздатковий матеріал.

Попередня підготовка:

- для проведення заходу вчитель заздалегідь пропонує учням усно підготувати інформацію з теми «Мої добрі вчинки»;

до проведення заходу вчитель залучає учнів-читців(«хвилина поезії»)

Форми роботи:вправа на створення емоційного комфорту,слова вчителя,завдання в групах,«хвилинка поезії»,творче завдання «Добро власними руками», вправа «Віночок».

Хід заняття:

.Вправа на створення емоційного комфорту.

Діти по черзі вітаються одне з одним,посміхаються,і промовляють слова:

«Я-твій товариш,ти - мій товариш. Разом-ми друзі».

2. Слово вчителя

Епіграф. Добро спішіть творити, люди.

Воно, як сонце, серце зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде

Без нього затишку нема.

Живіть, добро звершайте!

Та нагород за це не вимагайте.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

Учитель. Прочитайте тему нашої виховної години і скажіть, які асоціації у вас виникають, коли ви промовляєте слово радість. (Радість - дружба, здоровя, здійснення бажань, допомога іншим, подарунки, хороші результати навчання і т. д.)

Пролунала думка про те, що спілкування з друзями, допомога людям дарують вам радість. Отже, сьогодні ми поговоримо про добро і я хочу, щоб ви вдумалися в епіграф до нашого уроку. (Учень читає виразно епіграф)

Отже, людина починається з добра. Послухаємо, що про це говорить книга мудрості -Біблія.

В Біблії йдеться про добрі справи або діла милосердя для душі:

·грішника навернути;

·невігласа навчити;

·дати добру раду тому, хто сумнівається;

·сумного потішити;

·кривду терпеливо зносити;

·образу з серця прощати;

·молитися за живих і мертвих.

Для тіла:

·голодного нагодувати,

·спраглого напоїти;

·неодягненого одягнути;

·подорожнього в дім прийняти;

·увязненого відвідати;

·хворого відвідати;

·померлого поховати.

Але основний принцип християнства в словах Ісуса Христа: Люби ближнього свого, як себе самого. А кого, на вашу думку, можна назвати ближнім?(Діти називають рідних, друзів)

Учитель: Ближній - будь-яка людина, не тільки родичі та друзі. Послухайте притчу.

Спитав чоловік Ісуса: А хто то мій ближній? А Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону і попався розбійникам, що обдерли його і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого. Проходив випадково тією дорогою священик один, побачив його і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув і теж проминув. Проходив же там один самарянин, натрапив на нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов і перевязав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну і привіз його до гостинного двору та й клопотався про нього. А другого дня, відїжджаючи, вийняв він 2 динари та й дав господареві, проказуючи:Попіклуйся про нього, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як повернусь. Котрий же із цих трьох був ближній тому, хто попався розбійникам? Звичайно, той, хто вчинив милість йому.

То ж який висновок можемо зробити з цієї притчі?

-Любити ближнього - значить допомагати йому, робити добрі вчинки всім людям.

Милосердя й доброта - як два крила,на яких тримається людство. Як же могло так статися,що милосердя втратило сьогодні свою цінність,а його зміст звівся в основному до милостині?Невже для того,щоб ви іскрити доброту з наших сердець,потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними,Хіба у звичайному плині немає людей,які потребують допомоги?

Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним уважалося допомогти знедоленому,нещасному,поділитися шматком хліба,дати притулок бездомному,захистити старість і немічність,порятувати хворого чи каліку,захистити скривдженого.

Отже, з давніх-давен чинити добро вважалося закономірністю. Послухаємо, що з цього приводу говорить нам народна мудрість.

Добру людину бджола не жалить.

Життя дане на добрі справи.

Злий не вірить, що є добрі люди.

3.Завдання в групах

А зараз перевіримо, як ви знаєте народні прислівя. Сядьте в 3 групи. Перед вами на аркушах паперу є прислівя, розрізані навпіл. Завдання: скласти 2 половинки так, щоб вийшло прислівя.

Робиш добро-не кайся, робиш зло зла й сподівайся.

Добрий чоловік - надійніше камяного мосту.

З добрим поживеш - добре й переймеш, з

лихим зійдешся й свого позбудешся.

Добро далеко розходиться, а лихо ще далі.

Добро довго памятається, а лихо ще довше.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

4.Хвилинка поезії

Учитель. Прослухайте вірші українських поетів і скажіть, до чого вони закликають.

Учні читають вірші.

Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти в радості витаєш, забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині.

Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти. (О. Довгий)

Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям, одиноким

Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів.

Лікуймо наші зболені серця, лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг і кривда в нашу долю не поцілить.

Воскресайте камінні душі,

Розчиняйте серце і чоло,

Щоб не сказали про нас грядущі:

Їх на землі й не було.

Життя - це скарб, дарований нам Богом.

Це радість, віра й доброта

Не розгубімо їх життєвими дорогами.

Нехай панує людяність свята.

Живи з собою в злагоді і в мирі.

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі.

Люби батьків своїх, не ображай.

Не зневажай, зла не бажай нікому.

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь у всьому.

І щире слово людям говори.

Бо в добрім слові є тепло і ласка,

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запамятай,будь ласка,

І криється та істина свята,

Яка людьми нас робить в цьому світі.

З душею чистою, мов сонця промінець.

То й будеш ти, як сонечко в зеніті.

І всі печалі зійдуть нанівець.

Любов до матері.

Скільки б не судилося страждати

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

Не ображаймо матерів,

Які живуть, живуть лиш нами -

Своїми доньками й синами,

А внуками і поготів.

Не спекулюймо на любові,

На їх довірі і журбі.

Кров матері - в мені, в тобі

У кожнім вчинку, в кожнім слові.

Тож не забруднюймо цю кров

У дні буденні і святкові

На вишитому рушникові

Цвіте до матері любов. (І. Гущак)

Ніколи зла нікому не творіть,

Бо зло вертатися погану звичку має.

Добро творіть, усім добро робіть

І втоми серденько нехай не знає.

З любовю в серці, з радістю живіть,

Учіться людям сонечком світити.

І доброту в своїй душі носіть,

У мирі й злагоді учіться жити.

Учні роблять висновки на основі прослуханих віршів.

5.Творче завдання «Добро власними руками»

Учитель просить учнів згадати добрі вчинки (з власного досвіду) і записати ті з них,які діти можуть здійснити для своїх товаришів.(На дошці прикріплений плакат,на якому зображено «серце доброти»,учні виходять і записують свої добрі вчинки)

Учитель. Як підсумок теоретичної частини нашої виховної години, хотілося б поставити вам такі запитання:

·Чи можна змусити людину бути доброю?

·Чи можна бути добрим на певний час?

·Чому потрібно бути добрим у ставленні до людей?

·Чи є у вас бажання робити добрі справи?

6.Слово вчителя

Учитель. Коли людина робить добрі справи, про неї говорять хороші слова.

Спробуємо пригадати хороші справи своїх однокласників і сказати про це.

(Гра Чарівний стілець. Про кожного, хто сідає на стілець, говорять тільки добре.)

Учитель. Ми говорили про те, що творити добро - це дарувати радість людям. Мистецтво дарує радість і тому, хто його творить, і тому, хто насолоджується ним. Сьогодні клас прикрашений вашими малюнками, вишитими серветками, роботами з бісеру, картинами з дротиків та насіння.

Учитель. Думаю, всі погодяться зі мною, що дарувати радість, робити добро не так вже й важко. Головне - захотіти робити це. Я хочу, щоб ми знову повернулися до теми нашої виховної години: Даруйте радість людям . Яким чином, даруючи радість людям, творячи добро, ми робимо багатшим світ? Ми збагачуємо людей? (Творячи добро, ми збагачуємо людські душі.)

7.Творче завдання «Дерево мудрості»

Зазделагідь на дошці малюється або виготовляється з паперу дерево,на гілках якого висять написи мудрих висловів(незакінчені)

Учням пропонується доповнити (закінчити)їх:

«Добре імя краще від….»(багатства)

«Хто людям добра бажає,той і….»(собі має)

«Світ не без….»(добрих людей)

«Усе добре памятай,а …..»(зла уникай)

«За добро…..»(добром платять)

8.Заключне слово вчителя

Як висновок нашої виховної години прозвучать наступні слова.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

9.Вправа «Віночок»

На одержаних квіточках записати свої враження від заняття. Проговорити. Прикріпити квіточки вгорі над квітучим полем сподівань,щоб утворився віночок успіху.

10.Слово вчителя.

То ж давайте творити добро, робити світ прекрасним і багатим.Будьте добрими,милосердними,терпеливими,нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах,бережіть свої серця від усього злого.Не забувайте убогих,подавайте сиротам,шануйте старших,не проминіть ніколи людину,не привітавши її,і добре слово мовте.

Ось,і закінчилася наша розмова. Я надіюся,що всі ми станемо добрішими,милосерднішими. Всім нам нелегко у цей скрутній час,але памятаймо,що поруч є люди,яким наваго гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. Тож памятаймо про це.

Післядія заходу:

- Участь у конкурсі малюнків «Подаруймо радість всім».

Висновки

Отже, під час дослідження ми прийшли до слідуючи висновків:

1.Виховання моральних цінностей у дітей шкільного віку є необхідною складовою в процесі формування всебічно гармонійної особистості. Виховання як гуманітарна суспільна практика має певне спрямування, яке визначається його метою і конкретизується у завданнях. Мета виховання уособлює суспільний ідеал - уявлення про те, яка особистість відповідає вимогам суспільства. Актуальним для сучасного виховання є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, захист і, забезпечення умов для її індивідуального творчого розвитку.

. У кожнім класі діти освоюють всі основні компоненти культури поведінки: особисту гігієну, увічливість, точність, обов'язковість, культуру мови й ін. Коло правил, який повинні опанувати діти в наступному класі, збільшується, школярі поступово знайомляться з більш складними і тонкими правилами.. Природно, що вчитель не може проходити і повз факти порушення дітьми правил поведінки, що виходять за рамки тієї теми, над якою працює з ними тепер. Якщо вчитель бачить, що дитина не виконує якісь правила, тому що не знає їх, а спеціально відпрацьовуватися вони будуть тільки в майбутньому, то він, звичайно, показує, як треба діяти в даному випадку.

3. Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших - належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки школярів, підготовці їх до повноцінного життя у суспільстві. З огляду на це, школі потрібен педагогічно інструментований процес особистісно - орієнтованого виховання, побудований на тісному звязку знань, почуттів, поведінки.

. Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки важливе місце посідає гра. Саме гра - природний для школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його, аналізують поведінку героїв. Так, в особливих ігрових умовах учень має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему відносин та орієнтуватися в них. Обмаль досвіду взаємин між дітьми потребує створення спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих» переживань. Під час обговорення ситуації перед школярами постає проблема морального вибору, що дає змогу проявити їм можливі мотиви вчинків, поведінки, готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті. Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. У вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою вихованців.

5. Поведінки вчителя, його зовнішній вигляд, тон і стиль звертання з іншими вчителями, батьками, учнями мають вирішальне значення у формуванні вихованості школяра. Учитель повинний бути тим зразком поведінки, якому хотів би випливати учень.. Правила ввічливості, культура мови, точність, обов'язковість формуються набагато швидше, якщо в школі створена загальна атмосфера дружелюбності, уваги один до одного, товариській допомозі і дбайливості.

. Ефективність виховної роботи багато в чому залежить від погодженої роботи педагогічного колективу і родини. Батьки повинні знати, які вимоги пред'являються до поведінки дітей, які манери в них виховуються, і, що найважливіше, у цьому ж напрямку вести роботу у родині.

Список використаної літератури

1. Азбука морального виховання. Посібник для вчителя. / Під ред. І.А. Каїрова, О.С. Богданової. - К, 1997. - 17с.

. Бабанський Ю.К. Педагогіка. /Ю.К. Бабанський.- М.: Просвещение,-1998. - 479с.

3. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: шляхи реалізації. - К.: ІЗМН, 1996. - 56с.

. Волкова Н.П. Педагогіка . - К.Академія, 2002. - 256с.

5.Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. - К.: ІЗМН, 1995. - 313с.

6. Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті. - К.: 2001. - 107с.

. Донцов А.В. Психолого - педагогічні особливості формування ціннісних орієнтацій молоді.// Високі технології виховання. - Харків; ІСДО,1995. - 178с.

8. Кузнецова Л.В. Гармоничное развитие личности младшего школьника/ Л.В. Кузнецова. - М., 1988.- 280 с.

. Каирова И.А. Нравственное развитие школьников в процессе воспитания/ И.А. Каирова. - М.: Просвещение, 1979. - 290 с.

10. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д. Основи національного виховання. Концептуальні положення. - Умань, 1993. - 57с.

11. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания: Соч. - Т.5. - М.: Просвещение, 1976. - 102с.

12. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій.- К.: Либідь,1996.- 77с.

. Нізельська Г.О. Початкова школа. № 6 - К.,2006. - 22с.

. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978. - 204с.

. Сухомлинський В.О. Повне зібр. творів у 5-ти томах. - 1977. - Т.3. - 305с.

16. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академ. видав, 2007. - 33с.

Зміст Вступ .Поняття та завдання морального виховання .Роль вчинку та позитивного прикладу в морально-етичному вихованні школярів 3. Виховання

Больше работ по теме: