Моделі прогнозування відсотків на кредитному ринку

 

ЗМІСТ


Вступ

. Кредитний ринок як складова національної економіки

1.1 Кредит як важіль розвитку національної економіки

.2 Відсоткова ставка як чинник кредитного ринку

.3 Показники стану кредитного ринку

.4 Підходи до визначення процентної ставки та аналізу її складових

2. Аналіз моделей дослідження процентної ставки

2.1 Неформалізовані методи аналізу

.2 Економетричні методи дослідження

.3 Методи дослідження часових рядів

3. Моделі прогнозування відсотків на кредитному ринку

3.1 Побудова моделі взаємозвязку відсотків та обсягу кредитних ресурсів

.2 Моделі аналізу часових рядів відсотків та обсягу кредитних ресурсів

.3 Прогнозування за допомогою моделей

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.4 Промислова санітарія

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації


ВСТУП


Функціонування комерційних банків здійснюється в умовах нестабільного економічного середовища, що характеризується інфляційними процесами, ростом числа збиткових підприємств, зниженням рівня доходів населення і т.д. Сформовані умови вимагають розробки нових підходів до управління різними видами діяльності комерційного банку, насамперед, кредитною діяльністю, що є основним джерелом формування його прибутку.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від грошового обороту в сфері кредитування відсутні детальні, централізовано розроблені Національним банком України (НБУ) інструкції. Фінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складним. Саме на фінансовому ринку здійснюються процеси мобілізації тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Фінансовий ринок охоплює: грошово-кредитний, на якому формується попит і пропозиція грошей, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формується попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси. Мета роботи полягає в побудові комплексу моделей аналізу процентної ставки, що дозволяють вибрати пріоритетні напрямки кредитної діяльності комерційного банку з урахуванням конкурентної ситуації на регіональних сегментах кредитного ринку. Об'єктом дослідження є процентна ставка.

Предметом дослідження - економіко-математичні методи та моделі аналізу процентної ставки.


1. КРЕДИТНИЙ РИНОК ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ


1.1 Кредит як важіль розвитку національної економіки


Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні відносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собою комерційних кредитних установ, саме існування яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від грошового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері кредитування відсутні детальні, централізовано розроблені Національним банком України (НБУ) інструкції.

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об'єктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних господарських суб'єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування народного господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам - відновити свою кредитоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвестиційній сфері.

У теорії кредиту проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з економічними межами кредитування.

Економічні межі кредитування - це межі існування і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. При порушенні економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування кредитної системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності - здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.

Кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки. Функціонування кредитів здійснюється на кредитному ринка (або ринку капіталів)

Ринок капіталу - це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал виконує наступні функції. По-перше, обєднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди. По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо. Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки.

Кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозвязки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок - це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобовязань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів.

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш високий рівень дохідності.

Слід відмітити, що такий традиційний поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах їх функціонування носить дещо умовний характер. Ця умовність визначається тим, що сучасні ринкові фінансові технології та умови емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові та навпаки.

Характеризуючи окремі види фінансових ринків за обома вищерозглянутими ознаками, слід відмітити, що ці види ринків тісно взаємоповязані і функціонують в одному ринковому просторі. Так, всі види ринків, які обслуговують обіг різних за спрямованістю фінансових активів (інструментів, послуг), є одночасно складовою частиною як ринку грошей, так і ринку капіталів.

Іноземні кредити здійснюють позитивний вплив на розвиток економіки України, якщо вони залучаються для розв'язання проблем її ринкового реформування: здійснення реструктуризації народного господарства, модернізації технологічного базису підприємств (фірм), розвитку експортного потенціалу, насичення внутрішнього ринку товарами народного споживання тощо. Іноземні кредити, що беруться лише на погашення дефіциту державного бюджету, найчастіше не поліпшують соціально-економічну ситуацію.

Найбільші іноземні кредити Україні надає МВФ. Вони спрямовуються, як правило, на поповнення валютних резервів і стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи країни. Так, МВФ, з умовою, що буде прискорено приватизацію та економічне реформування в цілому (на цих умовах надає кредити і Світовий банк), надав Україні системну трансформаційну позику (8ТГ) у 2 транші протягом 1994-1995 рр. і резервний кредит у 5 траншів.

В Україну надходять позики Європейського Союзу (ЄС), які тепер надаються в євро, в основному для покриття дефіциту державного бюджету.

Важливе місце в економіці України посідають кредити ЄБРР, головна мета яких - кредитування малого та середнього бізнесу. Як правило, фінансові умови кредитів ЄБРР (відсотки, строки погашення, пільговий період тощо) жорсткіші, ніж умови Світового банку та МВФ.

Обслуговування кредитних ліній ЄБРР для малого та середнього бізнесу здійснювало п'ять вітчизняних комерційних банків-учасників: Приватбанк, Укрінбанк, Укркредитбанк, "Аваль" і "Ва-банк". Одержати позики малі та середні підприємства можуть безпосередньо у банку-учасника. Ці комерційні банки повинні ретельно підходити до вибору позичальників; для цього існує ціла система критеріїв підбору.

Особливе місце, з погляду розвитку вітчизняного виробництва, посідають кредитні лінії з іноземних фінансових ресурсів, відкриті під гарантії уряду та НБУ за міждержавними і міжурядовими домовленостями з зарубіжними країнами та ЄС. Найбільшу частку у відкритих кредитних лініях іноземних держав та їх регіональних економічних об'єднань під гарантії й інші державні зобов'язання в Україні становлять кошти Німеччини. Ці кредити йдуть на закупівлю товарів в іноземних виробників. Кредити за міждержавними кредитними лініями є в основному товарними, тобто вітчизняні підприємства-позичальники отримують позику у вигляді товарів, сировини, обладнання та послуг.

Безумовно, найкращий варіант, щоб іноземні кредити спрямовувались на розвиток національного виробництва, а їх кошти використовувались на купівлю товарів у вітчизняних товаровиробників.

Специфічною формою міжнародного кредитування України стала реструктуризація боргів за енергоносії з Росії і Туркменистану. У 1996 р. борг Росії було зменшено на 450 млн доларів США перерахуванням цієї суми як компенсації за вивезену ядерну зброю.

Щодо структури зовнішніх запозичень України, то в ній в останні роки збільшується частка кредитів, негарантованих державою.

Залучення зовнішніх кредитних ресурсів під гарантії Уряду України та НБУ є вимушеним кроком. Через економічну нестабільність в нашій державі зарубіжні банки, як правило, не ризикують мати справу з українськими підприємствами на основі прямих зв'язків.

Іноземні кредити залучаються в Україну під гарантії Кабінету Міністрів українськими підприємствами, здатними забезпечити їх повну валютну окупність. Проте часто виникають проблеми щодо виконання зобов'язань вітчизняних позичальників перед іноземними кредиторами і державою. Погіршання фінансового стану українських підприємств зменшує їхні можливості своєчасно забезпечити виконання взятих ними зобов'язань за іноземними кредитами, гарантованими урядом. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредити платежі здійснюються за рахунок державного бюджету.

Щоб мінімізувати ризик перенесення зовнішніх боргів позичальників на державний бюджет, у травні 1997 р. постановою Кабінету Міністрів України № 414 було визначено нову процедуру надання державних гарантій забезпеченню зобов'язань українських позичальників за іноземними кредитами.

Рішення про надання юридичним особам - резидентам України права використання іноземних кредитів, які залучаються Україною, приймаються на засіданні Кабінету Міністрів за поданням Валютно-кредитної ради та оформлюються постановою уряду. Гарантії Кабінету Міністрів надаються незалежно від форм власності юридичних осіб-резидентів. Ці гарантії надаються для забезпечення зобов'язань вітчизняних підприємств щодо погашення іноземних кредитів, які залучаються у формі:

кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України;

міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням уряду Державним експортно-імпортним банком (Укрексімбанком) чи іншими банками - агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями; кредитів в іноземній валюті, що надаються міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами та організаціями відповідно до міжнародних договорів України за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.

Майже половина залученого іноземного капіталу належить інвесторам із п'яти країн: США, Нідерландів, Росії, Великобританії, Німеччини. Досить значними є обсяги інвестицій в Україну з офшорних зон.

Іноземні кредитори розцінюють ризик роботи в сучасній українській економіці як високий; звідси - серйозні вимоги до позичальників. У перспективі Україна має отримувати іноземні кредити без урядових гарантій. Коли закордонні банки будуть надавати позики на основі прямих контактів з українськими підприємствами, гарантійні зобов'язання держави стануть непотрібними.

Для підвищення ефективності іноземних кредитів в Україні необхідно подальше вдосконалення організації залучення, використання й погашення позик, обмеження й поступо- ва відмова від іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли дефіцит утворюється не за рахунок розширення інвестицій; забезпечення незв'язаного характеру кредитів, щоб позики стимулювали національне виробництво, а не використовувалися для імпорту товарів тощо.


.2 Відсоткова ставка як чинник кредитного ринку


Позичковий відсоток - плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування останнім позиченими грошима. Ставка (або норма) відсотка - це відносний показник ціни банківського кредиту, що відображає відношення суми сплачених відсотків до величини позики. Комерційні банки як незалежні економічні суб'єкти мають право самостійно встановлювати рівень відсоткової ставки за кредитами залежно від попиту та пропозиції на кредитному ринку та рівня облікової ставки НБУ. Як правило, зростання попиту на позики призводить до підвищення відсоткової ставки. При укладенні кредитного договору банк домовляється з позичальниками про конкретну величину відсоткової ставки.

Банківський позичковий відсоток відображає економічні відносини перерозподілу і привласнення банком частини прибутку, що створюється на підприємствах-позичальниках внаслідок продуктивного використання наданої позики. У зв'язку з цим інтенсивність попиту на банківський кредит з боку господарських суб'єктів визначається, насамперед, рівнем і динамікою розвитку виробничого процесу та ступенем ділової активності товаровиробників.

Формування відсоткової ставки багатофакторний процес, який визначається багатьма чинниками. Серед них: рівень облікової ставки Національного банку, термін надання позики, особливості забезпечення позики, платоспроможність і авторитет позичальника, темпи інфляції, перспективи зміни ринкової кон'юнктури тощо. Сукупність цих чинників буде визначати межі диференціації кредитного відсотка. Головним чинником, що впливає на рівень відсоткових ставок, є ціна кредитних ресурсів. Чим дорожче банку обходиться формування кредитних ресурсів, тим вище відсоткова ставка. В сучасних умовах вирішальний вплив на ціну кредитних ресурсів здійснюють, насамперед, розміри депозитних ставок. За короткостроковими позиками ставка, як правило, вища, ніж за довгостроковими. Короткостроковими є кредити на поточну виробничу діяльність; вони, як правило, забезпечені товарами, які швидко реалізуються.

Суттєвий вплив на рівень відсоткової ставки здійснює інфляція. В умовах інфляційних очікувань комерційні банки змушені "страхувати" себе на випадок прискорення темпів інфляції шляхом збільшення ставок за кредитами. Позичковий відсоток за мінусом знецінення грошей часто називається "реальним відсотком". Використовується також поняття "від'ємний відсоток", який відображає умови випередження темпів знецінення грошей відносно темпів зростання позичкового відсотка.

Рівень відсоткової ставки є головною умовою проведення кредитної операції. Крім наведених вище чинників, що визначають рівень відсоткових ставок комерційних банків, можна виділити ще такі чинники: об'єкт кредитування, ступінь ризикованості проекту, рівень ставки податку на прибуток банку, умови надання аналогічного виду кредиту на загальнодержавному та регіональному кредитних ринках, можливості банку щодо додаткового залучення кредитних ресурсів, а позичальника щодо отримання такої ж позики в інших банках, наявність різних форм матеріального забезпечення позики тощо. За великими позиками відсоткова ставка нижче, ніж за дрібними.

У банківській практиці широко використовується термін "маржа". Маржа - це різниця між відсотковими ставками; для процесу кредитування - це різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового відсотка) і залучених депозитних коштів (ставки депозитного відсотка). Зрозуміло, що маржа має бути такого рівня, щоби забезпечувати належну рентабельність комерційного банку і створювати фінансові ресурси для його розвитку. Проте банк, що орієнтується на довгострокові перспективи своєї діяльності, не розглядає максимізацію маржі як визначальну свою мету і першочергове завдання. Часто буває економічно вигідніше інше: створити пільгові умови для постійних клієнтів, сприяти розширенню їх кола, надавати допомогу в розвитку їхньої фінансово-господарської активності тощо. Робота на перспективу у сфері управління відсотковими ставками більшою мірою сприятиме забезпеченню ліквідності, рентабельності й розширенню діяльності комерційних банків.

Централізоване регулювання рівня відсоткових ставок здійснюється НБУ на базі зміни офіційної облікової ставки. Облікова ставка НБУ є нині одним із основних важелів регулювання фінансово-кредитної сфери національної економіки. Українські комерційні банки враховують цей важливий норматив у своїй кредитній діяльності.

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на п'яти основних принципах:

забезпечення позитивного реального рівня ставки відносно інфляції;

встановлення у межах коридору ринкових відсоткових ставок комерційних банків за кредитами та депозитами;

наближення до рівня міжбанківських відсоткових ставок у стабільній ситуації на грошово-кредитному ринку;

урахування інших чинників (обмінний курс, ліквідність банківських установ, попит на кредит у кінцевих споживачів тощо);

відповідність поточній політиці НБУ щодо регулювання грошово-кредитного ринку.

На початку 90-х років в Україні в умовах високих темпів інфляції комерційні банки були зобов'язані змінювати ставки за чинними кредитними угодами синхронно зі зміною облікової ставки. В умовах фінансової стабільності таке жорстке регулювання кредитно-грошового ринку не потрібне. У цих умовах облікова ставка НБУ має для комерційних банків не директивний, а швидше індикативний характер.

Підвищення облікової ставки спрямоване на скорочення видачі Національним банком кредитів комерційним банкам, а тим самим на зменшення обсягу кредитних ресурсів на грошово-кредитному ринку. Навпаки, для збільшення кредитних ресурсів в економіці НБУ знижує облікову ставку. Зниження облікової відсоткової ставки заохочує видачу кредитів.

У зв'язку з дією цього механізму відповідно до зміни облікової ставки НБУ відбувається й коригування відсоткових ставок у комерційних банках. Стимулювати розвиток виробництва може лише низька відсоткова ставка.

Таким чином, за різних макроекономічних умов держава в особі Національного банку може провадити (залежно від обраних цілей) або політику кредитної рестрикції (подорожчання кредиту за рахунок обмеження кредитної емісії), або політику кредитної експансії (зниження облікової ставки заради пожвавлення процесу кредитування виробництва).

У сучасних умовах значний вплив на відсоткову ставку за кредитами здійснює очікувана динаміка відсоткових ставок за державними цінними паперами.

У західних країнах чинні законодавчі акти, які обмежують рівень відсотка, що стягується за позиками; встановлюються граничні відсоткові ставки залежно від конкретного виду банківського кредиту, юридичного статусу позичальника, характеру кредитної угоди тощо.

При визначенні конкретної величини відсоткової ставки комерційний банк ставить двояке завдання: по-перше, відшкодувати за рахунок відсотка всі свої витрати та отримати належний прибуток; по-друге, зацікавити клієнтів (позичальників) такою відсотковою ставкою, при якій вони брали б кредити саме в цьому банку.

Рівень відсоткової ставки за користування кредитом комерційні банки встановлюють також залежно від рівня ризику. Банківський ризик пов'язаний із можливістю економічних втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин. Відсотковий ризик - це небезпека фінансових втрат банку через перевищення відсоткових ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позичками. Відсотковий ризик виникає також внаслідок можливості втрат від несплати позичальниками відсотків за користування позичкою. В умовах кризової економіки закономірно має місце високий ризик неповернення позик.

Покажемо дію цих тенденцій. Відсоткові ставки за споживчими позиками, як правило, вищі, ніж за більшістю інших видів банківського кредиту, адже ці позики є незначними і ризикованими. Крім того, такі позики є досить трудомісткими для банку. При іпотечному кредитуванні чітко виявляється така закономірність: чим вище відношення величини позики до вартості об'єкта іпотеки, тим вища відсоткова ставка, оскільки ризик при цьому значно більший.

1.3 Показники стану кредитного ринку


Фінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складним. Саме на фінансовому ринку здійснюються процеси мобілізації тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Фінансовий ринок охоплює: грошово-кредитний, на якому формується попит і пропозиція грошей, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формується попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.

Ефективне функціонування грошово-кредитного ринку значною мірою залежить від грошово-кредитної політики, яку проводить Національний банк країни. Головною метою цієї політики є вплив на найважливіші макроекономічні параметри через зміну пропозиції грошей.

Найважливішими показниками стану грошово-кредитного ринку є:

загальна грошова маса;

кредити, надані банками країни (в національній та іноземній валюті);

відсоткова ставка;

ставка рефінансування;

грошова база;

частка готівки поза банками в грошовій масі;

коефіцієнт готівки;

рівень доларизації грошового обігу;

швидкість грошового обігу;

кредитні ресурси комерційних банків;

норма обов'язкового резерву;

мультиплікатор депозитний;

мультиплікатор грошовий.

Рисунок 1.1 - Структура фінансового ринку


Гроші - це особливий товар, що є загальним еквівалентом. У країнах з розвинутою ринковою економікою грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші - це банкноти і монети, які вводяться в обсяг Національним банком. Безготівкові (банківські) гроші - це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. До них належать банківські депозити, чеки та кредитні картки. Уся сукупність готівки та безготівкових грошей становить грошову масу. Вона є структурованою і складається з кількох грошових агрегатів. Останні побудовані виходячи з поступового зменшення ліквідності грошей. Абсолютно ліквідними є готівкові гроші - це гроші поза банками або на руках у населення. Вони утворюють грошовий агрегат А/0. Кожний наступний грошовий агрегат повністю включає попередній, а також інші види банківських грошей.

Грошовий агрегат М0 - це готівка та депозити в банках (до запитання).

Грошовий агрегат Ml - це готівка та кошти, що знаходяться на всіх рахунках у комерційних банках (внески до запитання та строкові депозити).

Грошовий агрегат Міп - це грошова маса МІ за виключенням валютних заощаджень (ВЗ):

М2п = Л/2-ВЗ. (1.1)


Грошовий агрегат Міп визначає гривневу частку грошової маси, що знаходиться у розпорядженні населення, підприємств, організацій.

Грошовий агрегат Mb - це агрегований показник, який визначає всю сукупність грошових коштів, що знаходяться в обігу. Він складається з готівки поза банками (CM), коштів на поточних рахунках і строкових депозитах (депозитних грошей) (/)), трастових операцій банків з коштами клієнтів (ТО):

= CM + D + TO(1.2)

або= M2 + TO (1.3)


Саме загальна грошова маса ЛІЗ утворює грошову пропозицію (А/*), на яку впливає Національний банк різними методами монетарної політики.

Обсяг кредитів, наданих банками, значною мірою характеризує стан інвестиційної активності.

Відсоткова ставка (Іг) - це ставка, за якою комерційні банки надають кредити суб'єктам господарювання. За своєю економічною сутністю відсоткова ставка являє собою ціну позичкового грошового капіталу, необхідного для придбання реального капіталу. Відомо, що зі зростанням відсоткової ставки зменшується ліквідність грошей і дохід власників грошей від їх зберігання. Відповідно збільшується попит на фінансові активи. І навпаки.

Для національної економіки високі відсоткові ставки мають такі наслідки: зменшується попит на кредитні ресурси, уповільнюються процеси мультиплікації грошей у банківській системі, темпи зростання грошової маси відстають від темпів зростання грошової бази. До основних чинників, які гальмують зниження відсоткових ставок, фахівці відносять високі кредитні ризики та слабкий механізм страхування від них. Слід зауважити, що за умови зниження відсоткових ставок стимулюється ділова активність, але прискорюються темпи інфляції. Ставка рефінансування (Лф) - це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам (рефінансує їх). Тобто це вираження ціни кредитних ресурсів, які Національний банк розміщує серед комерційних банків у відсотках.

Ставка рефінансування суттєво впливає на доступність кредитних ресурсів для суб'єктів господарювання. Так, висока ставка рефінансування зменшує можливість комерційних банків брати кредити у Національного банку, і, відповідно, скорочуються можливості самих комерційних банків надавати кредити суб'єктам ринку. І навпаки.

Облікова ставка є особливо важливою для комерційних банків, які кредитують стратегічно важливі галузі національної економіки - сільське господарство, вугільну промисловість тощо. На облікову ставку впливають внутрішні та зовнішні чинники.

До основних внутрішніх чинників належать: значний розмір дефіциту державного бюджету, який покривається за рахунок зовнішніх і внутрішніх позик; зростання ставок за ОВДП; кількість грошей в обігу; курс національної валюти. Зовнішніми чинниками вважають «коливання попиту нерезидентів на державні боргові зобовязання, надходження або відплив із ринку іноземного спекулятивного капіталу».

Існує також поняття «ломбардна ставка» (Rj\) - це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам під забезпечення високоліквідних активів (державних цінних паперів). Ломбардна ставка, як правило, на 2-5% вище від ставки рефінансування:

= R0 + 2 + 5%. (1.4)


Грошова база (//) - це сума коштів, яка складається з готівки на руках у населення і резервів комерційних банків (готівка в касах банків та коштів комерційних банків на рахунках в Національному банку (RR):

= MO + RR = CM + RR. (1.5)


Частка готівки поза банками (Чем) характеризує частку готівки в грошовій масі і визначається за формулою


(1.6)


Значна частка готівки (більше 40 % від грошової маси) є негативним явищем, що свідчить про недовіру до банківської системи, про існування суттєвих ризиків, пов'язаних із заощадженнями грошей у банках, про наявність інфляційних очікувань з боку населення. Крім того, до негативних загальноекономічних наслідків високої частки агрегату МО у грошовій масі слід віднести сприяння тінізації економіки, труднощі зі стягненням податків, ускладнення контролю з боку Національного банку за грошовими агрегатами та пропозицією грошей. Останнє безпосередньо позначається на ефективності монетарних заходів.

Рівень доларизації грошового обігу (Рд) - це частка валютної частини грошової маси в її загальній величині:


(1.7)


Рівень доларизації безпосередньо відбиває рівень недовіри до національної валюти і має тенденцію до збільшення під час зростання інфляції. За умови високої доларизації національна валюта лише частково виконує функції нагромадження та міри вартості.

Швидкість грошового обігу (V) - це кількість оборотів, що роблять гроші за рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначається номінальним ВВП:


(1.8)


де М- середня величина кількості грошей в обігу за період обороту.

Цей показник обернено впливає на величину попиту на гроші: у разі збільшення швидкості грошового обігу попит на гроші зменшується, і навпаки.

На прискорення швидкості грошового обігу впливають високі темпи інфляції, підвищення відсоткової і облікової ставок, суттєві доларові інтервенції. Навпаки, уповільнюють швидкість обігу грошової маси тінізація економіки, заборгованість з виплати заробітної плати, по розрахунках за товари й послуги.

Рівень монетизації (Рм), або коефіцієнт насиченості економіки грошима - це співвідношення між грошовою масою в обігу і рівнем виробництва у поточних цінах (приблизно дорівнює номінальному ВВП):


(1.9)


Рівень монетизації коливається під впливом різних чинників. Так, зниження монетизації може відбутися внаслідок згортання грошових відносин у результаті значної бартеризації економічних зв'язків та зростання доларизації. На рівень монетизації впливають також коливання попиту на гроші, інфляційні процеси.

Кредитні ресурси комерційних банків (СгЛкб) складаються: із власних коштів банків (ВлК); коштів, які залучені банками через продаж своїх боргових зобов'язань (БЗ); депозитів банків (Z)); залишків на рахунках юридичних осіб (Зю); обсягів кредитування Національним банком комерційних банків і обсягів грошово-кредитної емісії (МСЕ) за виключенням обов'язкових резервів комерційних банків (RR):


(1.10)


Щоб визначити реальні кредитні ресурси комерційних банків (СКкбдо), обсяг кредитних ресурсів, визначений за формулою (6.17), необхідно зменшити на величину прострочених кредитів (С7?пр) та скорегувати цю різницю на рівень інфляції (дефлятор ВВП):


(1.11)


Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини та структури їх загальних резервів (TR). Вони складаються з обов'язкових (RR) та надлишкових (ER) резервів банків. Кошти, які зберігаються як резервні, не приносять відсотків. Тому банки тримають у резервах тільки частку депозитів. Важливою складовою банківських резервів є обов'язкові резерви, які зберігаються як депозити у Національному банку. Величина обов'язкових резервів нормується Національним банком у відсотках до депозитних грошей (£)).

У різних країнах норма обов'язкового резерву коливається від З до 15%.

Коефіцієнт готівки та норма обов'язкового резерву використовуються для розрахунків мультиплікаторів - депозитного та грошового.

Депозитний мультиплікатор (то) визначається за формулами:


(1.12)

де гг - норма обов'язкового резерву.

За формулою (1.12), як правило, розраховують можливу зміну пропозиції грошей залежно від зміни депозитних грошей:


(1.13)


Тобто формула (1.12) характеризує економічний зміст депозитного мультиплікатора і не застосовується для визначення його арифметичного значення. Для цього використовують формулу (1.13). З неї легко обчислити мультиплікатор, тому що норма обов'язкового резерву встановлюється Національним банком і є величиною завжди відомою.

Грошовий мультиплікатор також виражається двома частинами, перша з яких (1.14) характеризує його економічний зміст, а друга - числове значення:


(1.14)


З наведених формул видно, що збільшення норми обов'язкового резерву призводить до зменшення як депозитного, так і грошового мультиплікаторів. Відповідно зменшиться пропозиція грошей, що вплине на відсоткову ставку (Іг). При цьому зв'язок між зміною пропозиції грошей (після зміни норми обов'язкового резерву) та відсотковою ставкою може бути різним залежно від того, існує в економіці ефект доходу чи очікується інфляція. За умови першої ситуації зменшення пропозиції грошей супроводжуватиметься зменшенням попиту на облігації, отже, і зниженням їх ціни. Як відомо, між ціною облігацій та відсотковою ставкою існує обернена залежність і тому відсоткова ставка зростатиме. Ланцюг зв'язків, що виникає при цьому, описується так:

(1.15)


Якщо ж в економіці існують інфляційні очікування, то зменшення пропозиції грошей призведе до протилежного щодо зв'язку (1.16) результату:


(1.16)


Наведені залежності підтверджують важливість норми обов'язкового резерву як головного інструменту монетарної політики


.4 Підходи до визначення процентної ставки та аналізу її складових


Нижче ми подаємо декілька таких підходів до визначення величини процентної ставки та аналізу її складових. Встановлення достатньої норми прибутку чи процентної ставки являє собою питання достатньо висвітлене в зарубіжних та вітчизняних наукових джерелах, але саме тому багатогранність аспектів проблеми часто приводить до різноманітності підходів. Часто різні методи встановлення достатньої норми доходу інвестора не лише не взаємодоповнюють один одного, але і прямо суперечать. Для нас визначення та аналіз складових процентної ставки важливе, перш за все, можливістю порівняння доходності різних продуктів. Виявлення можливих підходів до встановлення величини достатньої норми доходу інвестора на основі аналізу складових факторів та встановлення діалектичних протиріч між ними є об'єктом і завданням даної публікації. Нижче наводимо можливі підходи.

Підхід перший: традиційний

Даний підхід є найпростішою можливою розбивкою процентної ставки на складові. Він традиційно виділяє три складові процентної ставки, котрі в сумі дають загальну норму доходу інвестора. До них відносять:

плату за утримання від споживання - u;

очікуваний темп інфляції в даній країні - i;

премію інвестору за акцептування ним ризику, пов'язаного з інвестиціями - ?.

Тобто загальна ставка доходу встановлюється як:

= u + i + ?. (1.17)


При цьому склад складових факторів обґрунтовано наступним чином.

) Плата за утримання від споживання відображає компенсацію інвестору незручностей, пов'язаних з тимчасовою неможливістю альтернативного споживання інвестованого ним капіталу. Величина процентної ставки плати за утримання від споживання залежить виключно від часу інвестування при всіх інших елімінованих факторах. Така ставка порівняно мало відрізняється у різних країнах, де її перш за все визначатиме ділова активність та ритм ділового життя. Традиційно величина ставки доходу за утримання від споживання може становити 4-6%. У країнах з особливо стабільною економікою та в умовах кризи перевиробництва її величина може бути ще меншою. Так, у Швейцарії середня величина загальної процентної доходності строкових депозитів становить 1,5%. В Данії аналогічні строкові депозити коштують приблизно 4%. Зазначимо, що в процесі встановлення плати за утримання від споживання слід перш за все орієнтуватися на ставку міжнародного міжбанківського кредитування LIBOR (London Interbank Offered Rate).

) Компенсація очікуваного темпу інфляції також є неодмінним атрибутом загальної ставки доходу інвестора. За відсутності останньої потенційний інвестор не зацікавлений інвестувати, тобто відкладати власне споживання капіталу на означений період, оскільки таке відкладання споживання призведе до втрати купівельної спроможності інвестованої ним суми. При інвестуванні така компенсація стосуватиметься виключно сподіваних темпів інфляції, які можуть не співпадати з дійсними інфляційними темпами поточного року. Отже, мова скоріше йде про умовну часткову компенсацію, ефективність котрої залежить від стабільності даної економічної системи.

) У більшості випадків інвестування у недержавні цінні папери та реальні інвестиційні проекти, зацікавленість інвестора можливими проектами зростає у випадку пропозиції, адекватної компенсації ризику, пов'язаного з можливістю неповернення вкладеного капіталу та неотримання достатнього рівня доходу. Величина такої процентної компенсації залежить від рівня політичної та законодавчої стабільності, рівня розвитку ринкових взаємовідносин та інфраструктури бізнесу в даній країні. Подальша деталізація даного фактора пов'язана з розподілом його на складові систематичного та несистематичного ризиків, що описуються в одному з наступних підходів.

Підхід другий, базований на ставці доходу у безризикові цінні папери.

Групування складових факторів бажаної норми доходу інвестора приводить до виділення в її структурі інших ставок, котрі можуть використовуватись об'єктивно самостійно. Так, загальна бажана норма доходу інвестора може бути представлена у вигляді:

= rf + ?, (1.18)


за умови, що

= u + i, (1.19)


де rf - ставка доходу безризикових цінних паперів.

Економічна практика свідчить, що для встановлення величини даної ставки слід орієнтуватися перш за все на дохідність державних боргових зобов'язань, котрі традиційно вважають відносною точкою відліку ризику певно ї держави.

Підхід третій: на базі номінальної та реально ї ставки дохідності.

Цей підхід базується на спрощеному виділенні в структурі процентної ставки компоненти, яка дійсно збільшує вартість інвестованого капіталу на відміну від інфляційної складової, котра фактично носить лише компенсаційний характер стосовно загального росту цін. У цьому випадку у структурі ставки бажаного доходу інвестора виділяють реальну ставку доходу, котра вказує реальний дохід інвестора понад компенсацію очікуваних інфляційних втрат.

Тоді:

= rr + i,


враховуючи, що

= u + ?,


де rr - реальна (дійсна) ставка доходу інвестора.

Доцільність виділення даної ставки обґрунтовується тим, що складова очікуваної інфляції у структурі процентної ставки виконує перш за все компенсаційну функцію стосовно можливих втрат від зростання загального рівня цін, а не відображення дійсного доходу інвестора. Нагадаємо, що формули демонструють спрощений підхід до виділення інфляційної складової. Більш повне та правильне врахування інфляційної складової пропонується Ірвінгом Фішером.

Підхід четвертий: підхід І.Фішера

Американський економіст Ірвінг Фішер запропонував у процесі розрахунку взаємозв'язку між номінальною та реальною процентною ставкою використати таке співвідношення:

r = (1 + u + ?) × (1 + i) - 1.


У відповідності до цього підходу ставка інфляційних очікувань не просто додається до величини реальної ставки доходності, а перемножується. Ця формула більш складна для практичного вжитку в процесі аналізу складових процентної ставки, тому й вживається значно рідше.

Підхід п'ятий: модифікований підхід І.Фішера

Ряд економістів пропонують наступну модифікацію формули І.Фішера. На їхню думку, складові номінальної процентної ставки потрібно не додавати, а перемножувати з метою врахування синергійного ефекту, який виникає від взаємного впливу не лише інфляції, а всіх складових. Номінальна ставка в такому випадку може розраховуватись як:

= (1 + u) × (1 + ?) × (1 + i) - 1,


у випадку, коли потрібно розрахувати синергійний ефект взаємного впливу інфляційних очікувань та реальної ставки доходності.

Формула дещо складна для використання, а за низьких величин інфляційних очікувань та реальної ставки дохідності не дає результатів, суттєво відмінних від тих, що отримані за першою формулою. Зазначимо, що в умовах стабілізованої ринково ї економіки саме низькі значення економічних очікувань та реальної ставки інвестиційної дохідності є переважаючими. Взаємний вплив усіх трьох складових номінально ї ставки дохідності виражений рівнянням:

+ 1 = (1 + u) × (1 + ?) × (1 + i),


яке, на відміну від попереднього, фактично представляє собою синергійний ефект усіх трьох складових.

Прихильниками даної формули висувається гіпотеза стосовно впливу фактора ризику не лише на інфляційні очікування, але й на ставку премії за утримання від споживання. Ряд емпіричних перевірок даної теорії був запропонований американським дослідником Юджином Фама.

За його пропозицією перевірку теорії Фішера можна зробити на основі прогнозу темпу інфляції за допомогою моделі, базованої на взаємозв'язку реальної та номінальної процентної ставки минулих періодів. Ю.Фама спробував зробити перевірку на базі даних фінансового ринку США за період з 1983 по 1989 рік.

Підхід шостий: з деталізацією систематично ї та несистематичної складової ризику

Цей підхід передбачає подальший розподіл ризику на систематичну (недиверсифіковану) та несистематичну (диверсифіковану) компоненти. Остання з них є індивідуальною характеристикою певного об'єкта інвестування, в той час коли перша виступає чинником впливу на цілу сукупність інвестиційних об'єктів у межах певної інвестиційної системи. Остання складова може контролюватись шляхом диверсифікації (розподілу напрямків) інвестування, в той час як перша цього не дозволяє і в процесі диверсифікації лише усереднюється.

Рівень взаємозв'язку між даними компонентами може бути представлений у вигляд і широковідомої графічної моделі взаємозв'язку систематичного та несистематичного ризику в залежності від рівня диверсифікації

Дана графічна модель показує, що зі зростанням рівня диверсифікації відбувається зменшення загального ризику за рахунок несистематичної його компоненти. Ризик стає меншим зі зростанням кількості напрямків вкладення капіталу, тобто:


?1 > ?2 > ?3 > ... > ?n - 1 > ?n


Одночасно з цим проявляється закон спадної віддачі диверсифікації, котрий виявляється у все меншій часті уникнення ризику за все більшого рівня диверсифікації:


?1 - ?2 > ?2 - ?3 > ... > ?n - 1 - ?n


Відоме в статистиці правило додавання дисперсій, застосоване до відомої одноіндексної моделі У.Шарпа, надає можливість встановлення структури співвідношення систематичного та несистематичного ризику. Тоді зображення складових систематичного та несистематичного ризику у структурі номінально ї процентної ставки виглядатиме як:

= u + i + ?s + ?u,


де ?s - компонента премії за систематичний ризик;

?u - компонента премії за несистематичний ризик.

Такий аналіз процентної ставки доцільно проводити у випадку формування власного портфеля інвестицій.

Підхід сьомий: вплив ліквідності проекту. Учені-економісти пропонують ряд можливих розширень до сукупності факторів, що входять у величину процентної ставки. Так, однією з пропозицій є відображення бажаної норми доходу інвестора у вигляді:

= u + i + ? - l,


де l - відображає премію, пов'язану з підвищеною ліквідністю інвестиційного проекту.

Ідея полягає в тому, що проекти з підвищеною ліквідністю (спрощеною можливістю виходу) можуть приносити інвестору меншу величину відносного доходу, ніж менш ліквідні проекти інвестування. Цим пояснюється менший доход проектів непрямого фінансового інвестування (цінних паперів) порівняно з реальними інвестиційними проектами. Існують щонайменше два аргументи проти виділення даної складової у окремий фактор.

Перш за все, загальний дохід інвестора, незалежно чи ним здійснюється інвестування у реальний інвестиційний проект, чи непряме фінансове інвестування, складається не лише з дивідендів чи виплат за результатами діяльності на протязі року. Доходи інвестора включатимуть також капіталізований приріст майна за рахунок нерозподіленого прибутку компанії. Отже, виділення фактора ліквідності у окрему додаткову складову бажаної норми доходу інвестора суперечить теорії Міллера-Модільяні.

Крім того, між ліквідністю та ризиком при інвестуванні існує взаємообернений зв'язок, а отже, премія за підвищену ліквідність неявно врахована у складовій ставки компенсації за акцептування ризику проекту. Підхід восьмий: вплив фактора неучасті у виробництві Ще одним підходом до детермінування бажано ї достатньої норми доходу інвестора є виділення в якості окремої складової знижки за неучасть у виробництві. Тобто:

= u + i + ? - e,


де e - знижка, пов'язана з неучастю у виробництві.

Дана знижка, на думку деяких дослідників, повинна відображати різницю в доходах тих учасників інвестиційних проектів, котрі безпосередньо беруть участь у процесі операційної діяльності підприємства та «теоретичних капіталістів», які здійснили непряме фінансове інвестування. На думку автора, не слід створювати диференціацію в доходах афільованих та неафільованих інвесторів, оскільки доходи від здійсненого ними інвестування відображають винагороду за залучення їх капіталу у виробництво, а не за внесок їх персональної праці.

Слід враховувати, що інвестований капітал часто є уособленням попереднього особистого трудового внеску інвестора у процес суспільного виробництва, і створювати диференціацію у відносному доході капіталу на базі часової та просторової диференціації трудового внеску інвестора не доцільно. Крім того, відносний дохід від здійсненого інвестування є винагородою, похідною від відносин власності на даний капітал, функцією котрого є компенсація, пов'язана з його тимчасовим відчуженням, у той час як вимірником трудового внеску працівника підприємства, навіть якщо він є його співвласником, є його заробітна плата.

Підхід дев'ятий: банківський.

Процентні ставки є також основою специфіки роботи банківських інституцій. Останні отримують прибутки, базовані на різниці процентних доходів і суми процентних та операційних витрат. У таких умовах у банків склався власний, специфічний підхід до визначення процентної ставки по активним та пасивним операціям, базований на базовій ставці та надбавці - маржі. На таких самих засадах визначається і плаваюча відсоткова ставка.

У відповідності до цього підходу відсоткова ставка визначається як:

= B + M, (1.20)


де B - величина базової ставки;- величина надбавки до базової ставки - маржі.

Зазначимо, що даний підхід добре кореспондується з першим та восьмим підходами, оскільки базова ставка відображає вплив плати за утримання від споживання, інфляційних очікувань та систематичного ризику, а надбавка являє собою представлення вартості несистематичного ризику. Можна виділити ще ряд підходів до аналізу складових процентної ставки та практичного визначення відповідної її величини. Так, заслуговують на увагу методи визначення необхідної процентної ставки при даному рівні загального чи систематичного ризику, відомі під назвами метод лінії ринку капіталу - CML, та метод лінії ринку цінних паперів - SML. Основною областю застосування цих методів визначення достатньої номінальної процентної ставки є перевірка ризико- прибуткових характеристик цінних паперів. Для оцінки реальних проектів, зокрема їх аналізу за методом чистої приведеної вартості (Net Present Value) - NPV, найчастіше вживаним методом встановлення ставки альтернативно ї доходності є процентна ставка, визначена за методом середньозваженої вартості капіталу фірми - WACC. Розглянемо також декілька рекомендацій стосовно можливості практичного застосування даних методів. Перш за все, бізнесменам-практикам слід пам'ятати, що:

немає занадто високої чи занадто низької процентної ставки по будь-яким операціям у бізнесі; існують процентні ставки, котрі не відповідають рівню ризику даної операції; усі запропоновані в фінансових документах процентні ставки слід приводити до ефективного річного обчислення з метою можливого аналізу чи порівняння в процесі прийняття рішення; там, де замість процентної ставки (відносної величини) представлені готові суми нарахованих процентів (абсолютна величина), слід вивести на її основі ефективну річну ставку (Efficient Annual Rate) - EAR;

на основі обчисленої річної ефективної ставки слід виділити її складові та проаналізувати їх на дійсну відповідність середній премії за ризик для даного типу операцій та інфляційним очікуванням економічної системи.

2. АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ


.1 Неформалізовані методи аналізу


Методи експертного аналізу використовуються для вибору пріоритетних напрямків діяльності на кредитному ринку. Найбільш поширеним методом є метод аналізу ієрархій (МАІ).

Метод аналізу ієрархій (Analytic Hierarchy Process - АНР) широко відомий у теперішній час. Метод аналітичної ієрархії виник як евристичні кошти порівняння й вибору альтернатив. Хоча приймають зусилля розробити аксіоматичні підстави методу, у більшості публікацій він з'являється як евристичний підхід, що апелює до здорового глузду користувача. Метод аналізу ієрархії був запропонований американським математиком Томасом Сааті близько 35 років тому [37]. Метод аналізу ієрархій - ефективний та доступний не математикові метод. Основне призначення методу - рішення слабо структурованих завдань прийняття рішень [32]. Серед перших успішних застосувань методу аналізу ієрархій можна відзначити застосування МАІ для розвитку економіки Судану (були отримані пріоритети і план капіталовкладень для різних проектів).

Відомо [37], що в основі процесу пізнання людиною навколишньої дійсності лежать декомпозиція й синтез. При вивченні якої-небудь системи, людина проводить її декомпозицію на підсистеми, і потім, виявивши відносини між підсистемами, проводить її синтез. Декомпозиція й синтез використовуються в МАІ для створення структури завдання ПР - ієрархії. У вершині ієрархії, використовуваній в МАІ, розташовується основна мета, далі, на рівень нижче - критерії, і, нарешті, на самому нижньому рівні - альтернативи, серед яких проводиться вибір й/або ранжирування. Ціль, критерії, альтернативи далі будемо називати об'єктами або елементами ієрархії [31].

Відповідно до МАІ експертів формується так називана матриця парних порівнянь А, а шуканий вагомий вектор w-(wi,w2,...,wn)T обчислюється як власний вектор цієї матриці, що відповідає максимальному власному значенню. Такий спосіб визначення вагового вектора через порушення на практиці властивості спільності (consistency) матриці парних порівнянь не є обґрунтованим [36].

Зупинка завдання, розв'язуваного за допомогою методу АНР, полягає звичайно в наступному.

Дано: загальна мета рішення завдання; N критеріїв оцінки альтернатив; n альтернатив.

Потрібно: вибрати найкращу альтернативу.

Підхід АНР складається із сукупності етапів.

Перший етап полягає в структуризації завдання у вигляді ієрархічної структури з декількома рівнями: мети-критерії - альтернативи.

Наступним етапом МАІ є виявлення інтенсивності взаємодії елементів ієрархії. Визначення інтенсивності взаємодії дозволяє обчислити величину впливу нижчих рівнів ієрархії на вищі рівні й, тим самим, дозволяє вирішити завдання вибору кращої альтернативи.

Для визначення інтенсивності взаємодії елементів ієрархії в МАІ використаються так називані попарні порівняння елементів (далі просто порівняння).

Попарне порівняння - це процес, відповідно до якого порівняються всі пари елементів ієрархії. Порівняння здійснюється за деяким критерієм, при кожнім порівнянні вказується більш вагомий з погляду ЛПР елемент.

Всі результати попарних порівнянь заносяться у відповідну таблицю, по якій потім проводяться відповідні обчислення, що дозволяють визначити найкращу альтернативу.

Для того щоб розрахувати коефіцієнти важливості відповідних елементів ієрархічного рівня, необхідно обчислити власні вектори матриці, а потім пронормувати їх. Формула для цих обчислень: витягається корінь n-й ступеня (n - розмірність матриці порівнянь) з елементів кожного рядка.

Розташовані в ячейках таблиці попарних порівнянь числа пов'язані з використовуваної в МАІ шкалою порівняння (табл. 2.1).

Одним з переваг представленої в табл. 2.1 шкали є те, що ЛПР при парному порівнянні об'єктів використає не бали, а якісні судження. Представлена шкала інтуїтивно зрозуміла будь-якій людині й не вимагає додаткових зусиль із його боку для того, щоб адекватно інтерпретувати й використати її значення. Використані ЛПР якісні значення переваги, для проведення необхідних обчислень, заміняються відповідними чисельними значеннями зі стовпчика «Ступінь важливості» табл.2.1.


Таблиця 2.1 - Шкала відносної важливості

Ступінь важливостіВизначенняКоментарі1Однакова важливістьДва об'єкти вносять однаковий вклад у досягнення мети.3Слабка значимістьДосвід і судження дають легку перевагу одному об'єкту перед іншим.5Істотна або сильна значимістьДосвід і судження дають сильну перевагу одному об'єкту перед іншим.7Дуже сильна й очевидна значимістьПеревага одного об'єкта перед іншим дуже сильно. Його перевага практично явно.9Абсолютна значимістьСвідоцтва на користь переваги одного об'єкта найвищою мірою переконливі.

Серед причин використання шкали, представленої в табл. 2.1, відзначимо наступні:

¾здатність людини проводити якісні розходження між об'єктами можна представити п'ятьма якісними характеристиками: рівний, слабкий, сильний, дуже сильний й абсолютний;

¾відомо, що оперативна пам'ять людини здатна маніпулювати одночасно 7 (±2) одиницями інформації, тому наведена шкала містить у собі не більше дев'яти градацій [34].

При заповнення матриць порівнянь ЛПР може робити помилки. Однієї з помилок є порушення транзитивності: з aij>ajk, ajk>ais може випливати aij>ais (aij - елементи матриці парних порівнянь). По-друге, можливі порушення погодженості чисельних суджень: aij*ajk?aik.

Для виявлення непогодженості запропонований підрахунок індексу погодженості порівнянь, здійснюваний по матриці парних порівнянь . Викладемо алгоритм цього підрахунку [2]:

)У матриці парних порівнянь підсумуються елементи кожного стовпця.

)Сума елементів кожного стовпця множиться на відповідні нормалізовані компоненти вектора ваг, певного із цієї ж матриці.

)Отримані числа підсумуються, значення суми позначимо як ?max.

)Знаходимо індекс погодженості:


L = (?max-n)/(n-1),

кредитний ринок процентний відсоток

де n - число порівнюваних елементів (розмір матриці).

)Підраховуємо середнє значення індексу погодженості R для матриць (табл. 2.2).


Таблиця 2.2 - Середнє значення погодженості R

Порядок матриціМ (IO)Порядок матриціМ (IO)Порядок матриціМ (IO)10.0061.24111.5120.0071.32121.4830.5881.41131.5640.991.45141.5751.12101.49151.59

) Обчислюється відношення погодженості:

= L/R.(2.1)

При застосуванні методу бажаним вважається рівень T?0,1. Якщо значення Т перевищує цей рівень, рекомендується провести порівняння заново.

Останній етап полягає в підрахуванні кількісного індикатора якості кожної з альтернатив і визначенні найкращої альтернативи.

Синтез отриманих коефіцієнтів важливості здійснюється по формулі


,(2.2)


де Sj - показник якості j-й альтернативи; wi - вага i-го критерію; Vji - важливість j-й альтернативи по i-му критерії

Метод мультиплікативної аналітичної ієрархії відрізняється способом перекладу вербальних вимірів у числа й способом агрегації оцінок при визначенні загальної важливості альтернативи.

Метод аналітичної ієрархії реалізований у вигляді комерційної системи підтримки прийняття рішень Expert Choice [3].


.2 Економетричні методи дослідження


Основу математичного апарата при побудові економетричних моделей формування угод по іпотечному кредитуванню становлять такі розділи математичної статистики як кореляційний і регресійний аналіз.

Узагальнену форму економетричної моделі, що описує закономірності розвитку процесу від зовнішніх явищ, що впливають на нього, факторів можна представити наступним рівнянням:


,


де - функціонал, що виражає вид і структуру взаємозв'язків між рівнями змінних і в момент часу , - випадкова помилка моделі в момент . Фактори , називають незалежними, підкреслюючи їхню незалежність від змінної в змісті відсутності зворотного впливу на . У зв'язку із цим фактори часто називають екзогенними (зовнішніми) змінними, а змінну - ендогенною (внутрішньою) змінною моделі.

В загальному випадку процедуру побудови економетричної моделі можна розділити на наступні етапи:

Аналіз специфічних властивостей розглянутих явищ і процесів й обґрунтування класу моделей, найбільш підходящих для їхнього опису (ідентифікація моделі). Цілями цього етапу звичайно є:

1.1Вибір раціонального складу змінних і визначення, що включають у модель, кількісних характеристик, що відображують їхні рівні в минулі періоди часу;

.2Обґрунтування типу і форми моделі, що виражає математичним рівнянням, що зв'язує включені в модель змінні.

Оцінка параметрів обраного варіанта моделі на підставі вихідних даних, що виражають рівні показників у різні моменти часу або на сукупності однорідних об'єктів.

Перевірка якості побудованої моделі та обґрунтування висновку про доцільність її використання в ході подальшого економетричного дослідження.

При висновку про недоцільність використання побудованої економетричної моделі в подальших дослідженнях варто повернутися до перших етапів і спробувати побудувати більш якісну модифікації моделі.

Розглянемо особливості обґрунтування форми економетричної моделі.

Склад змінних і форма функціонала можуть відображати або економічну концепцію, або емпіричні взаємозв'язки між ними. Неправильний вибір показника, що представляє розглянуте явище в моделі, може істотно вплинути на її якість.

Припустимо, що загальне число незалежних факторів, які доцільно включити в модель, дорівнює , і на основі обмірюваних значень всіх змінних у моменти часу був сформований масив вихідних даних, що буде розглядатися як інформаційна основа при побудові економетричної моделі. Даний масив утворений вектором-стовпцем значень залежної змінної і матрицею.

В практиці економетричних досліджень використовується досить широке коло функціональних залежностей між змінними.

)лінійна ,

)напівлогарифмічна ,

)степена ,

)гіперболічна ,

)логарифмічна гіперболічна ,

)зворотна лінійна ,

Можна виділити два основних підходи до відбору факторів:

1) припускає апріорне дослідження характеру й сили взаємозв'язків між розглянутими змінними, за результатами якого в модель включаються фактори, найбільш значимі по впливі на залежну змінну . І, навпаки, з моделі виключаються фактори, які, малозначимі.

) апостеріорний - припускає спочатку включити в модель всі відібрані на етапі змістовного аналізу фактори. В основі «апріорного» підходу лежать припущення.

Найважливішою кількісною характеристикою є вибірковий коефіцієнт парної лінійної кореляції:


, .


Якщо , де , то можна говорити про наявність лінійного зв'язку між змінними й .

Якщо два або більше фактори виражають те саме явище, то між ними також повинна існувати досить сильний взаємозв'язок, що виміряється вибірковим коефіцієнтом кореляції


. (2.3)


взаємозв'язок значимий якщо , де . Процедура побудови моделі на основі апостеріорного підходу:

розраховуються значення оцінок коефіцієнтів моделі , їх середньоквадратичні помилки й значення критеріїв Стьюдента


.

З моделі видаляють незначущий фактор, що характеризується найменшим значенням .

2Процес відбору факторів можна вважати закінченим, що коли залишаються в моделі фактори є значимими.

Основною умовою високої «якості» моделі є обґрунтування «математичної форми» функціонала .

Провідна роль при визначенні характеристик якості економетричної моделі належить ряду її вибіркової помилки : , де - розрахункове значення змінної в момент , . У першу із груп включимо показники, критерії, що виражають «ступінь» відповідності побудованої моделі основним закономірностям описуваного нею процесу. В другу - показники й критерії, більшою мірою оцінюючу точність її апроксимації спостережуваних значень процесу .

К критеріям першої групи може бути віднесений критерій Стьюдента, використовуваний для оцінки значимості впливу кожного з факторів , , на залежну змінну .

Якщо тенденція, закономірності процесу враховуються моделлю не повною мірою, то в ряді помилки звичайно з'являється закономірність, що свідчить про втрату властивості її «випадковості».

«Невипадковість» помилки найбільше часто виражається наявністю автокореляційного зв'язку між сусідніми її значеннями, тенденціями. Тест Дарбина - Уотсона звичайно використається для встановлення факту наявності автокореляційної залежності першого порядку в ряді помилки й .

Значення критерію Дарбина - Уотсона розраховується по наступній формулі:


. (2.4)


Дарбин й Уотсон довели, що існують 2 границі й ,

Якщо - негативна кореляція, - Невизначеність, - Автокореляція відсутня, - Невизначеність, - є позитивна кореляція.

Іншу групу утворять коефіцієнт множинної кореляції, коефіцієнт детермінації , критерій Фишера .

Коефіцієнт множинної кореляції показує ступінь наближення розрахункових значень залежної змінної до дійсних її значень .


.(2.5)


Якщо модель абсолютно точно відповідає вихідному ряду залежної змінної , то .

У тих випадках, коли модель не може жодною мірою пояснити зміна змінної , маємо .

Знайдені кількісні характеристики , можна розглядати як оцінки значень параметрів моделі , що залежать від вихідних даних і застосовуваного методу оцінювання. Отриману будь-яким методом оцінку , коефіцієнта економетричної моделі можна розглядати як вибіркову випадкову величину, представлену у вигляді суми її щирого значення й випадкової помилки , , тобто .

Якість оцінок визначається по властивостях незміщенності, ефективності, асимптотичної незміщенності й асимптотичної ефективності, заможності й деяким іншим.

Найважливішими характеристиками є асимптотичне математичне очікування й асимптотична дисперсія.


.(2.6)


Достатньою умовою заможності оцінки параметра моделі є прагнення до нуля величини математичного очікування й дисперсії її помилки при зростанні об'єму вибірки. Метою методу найменших квадратів є вибір вектора оцінок , мінімізуючого суму квадратів залишків .


.


Виразимо через й :


,


.


Умова еквівалентно рівності . Дійсно,


.


Властивості МНК-оцінок:

Вектор залишків регресії



Де й .

Обчислимо математичне очікування, матрицю коваріацій залишків :


, .

,


є незміщеною оцінкою дисперсії помилок ., тому що

У припущенні нормальної лінійної множинної регресійної моделі вдається довести незалежність оцінок й . .

Для того, щоб довести незалежність і досить довести їх некорелірованність.


,

: . ч.т.д.


Так як асимптотична незміщенність оцінок є достатньою умовою їхньої заможності, то оцінки економетричної моделі будуть асимптотично незміщеними й заможними.

Дотепер у регресійних моделях у якості регресорів розглядалися тільки кількісні змінні. Однак у деяких випадках, при підвищенні якості моделей, виникає необхідність оцінки впливу якісних ознак на ендогенну змінну. Наприклад, при оцінці попиту на деякий товар ми побудували регресійну модель, регресорами в якій були кількісні змінні - ціни та доход споживача. Одним зі способів уточнення даної моделі може послужити включення таких якісних ознак, як смак споживача, вік, національні особливості, сезонність і т.д. Ці показники не можна представити в чисельному виді. Тому виникає задача відбиття їхнього впливу на значення ендогенної змінної, котра вирішується за допомогою так званих фіктивних змінних.

Фіктивні (штучні) змінні (dummy variables) - це змінні з дискретною множиною значень, які кількісним образом описують якісні ознаки. В економеричних моделях звичайно використаються фіктивні змінні бінарного типу «0 - 1»:

- відсутність ознаки в момент tt= 1 - наявність ознаки в момент t

індикатор досліджуваної ознаки.

У загальному випадку, коли якісна ознака має більше двох значень, уводиться трохи бінарних змінних. При використанні декількох бінарних змінних необхідно виключити лінійну залежність між змінними, тому що в противному випадку, при оцінці параметрів, це приведе до мультиколінеарності. Тому застосовується наступне правило: якщо якісна змінна має k альтернативних значень, то при моделюванні використаються тільки k - 1 фіктивна змінна.

У регресійних моделях застосовуються фіктивні змінні двох типів: змінні зрушення й змінні нахилу.

Специфікація парної регресійної моделі з фіктивної змінної зрушення має вигляд


(2.7)


де

- параметри моделі;

- значення регресора в спостереженні ;

- відсутність ознаки в момент tt= 1 - наявність ознаки в момент t

фіктивна змінна;

- параметр при фіктивній змінній.

Значення фіктивної змінної називається базовим, або порівняльним. Вибір базового значення визначається цілями дослідження або приймається довільно. При заміні базового значення змінної суть моделі не міняється, а міняється знак параметра на протилежний. Для того щоб дати інтерпретацію параметру , визначимо умовне математичне очікування залежної змінної:


(2.8)

(2.9)


У такий спосіб величина являє собою середню зміну досліджуваної ознаки при переході з однієї категорії в іншу при незмінних значеннях інших параметрів.

Як видно зі специфікації (2.15), зміна ознаки в моделі з фіктивної змінної зрушення впливає тільки на зміну вільного члена в рівнянні регресії.

Перевірка статистичної значимості параметра (визначається за допомогою t - статистики) показує, чи впливає дана якісна ознака на залежну змінну чи ні.

Фіктивна змінна нахилу змінює нахил лінії регресії. За допомогою фіктивних змінних нахилу можна побудувати кусочно-лінійні моделі, які дозволяють урахувати структурні зміни в економічних процесах (наприклад, введення нових правових або податкових обмежень, зміна політичної ситуації й т.д.).

Специфікація регресійної моделі в цьому змісті (наприклад, для парної регресійної моделі, для простоти) має вигляд:


(2.10)


де

- до структурних змінt= 1 - після структурних змін

бінарна змінна.

Фіктивна змінна нахилу входить у рівняння в мультиплікативній формі.


2.3 Методи дослідження часових рядів


В статистичній літературі при вивченні рядів динаміки прийнято виділяти наступні складові: еволюторна тенденція (тренд), циклічна складова, сезонна складова, випадкова складова.

Об'єднання цих чотирьох становлять формує моделі декомпозиції часового ряду

Існують два види моделей декомпозиції:

мультиплікативна модель


в(t)= f(t)*g(t)*h(t)*et(2.11)


адитивна модель


в(t)= f(t)+ g(t)+ h(t)+ et(2.12)


е в(t) - рівні часового ряду(t) - еволюторна тенденція (тренд)(t) - циклічна складова(t) - сезонна складова

et?- випадкова складова.

Як тренд може виступати будь-яка функціональна залежність (лінійна або нелінійна), параметри якої слід оцінити. Найбільш часто для оцінки параметрів функції використовується метод найменших квадратів.

Види функціональної залежності, яка використовується при підборі тренда:

) лінійна:


(2.13)


2) поліноміальна:


(2.14)


) експоненціальна:


(2.15)


) модифікована експонента:


(2.16)


) зворотна:


(2.17)


) показова:


(2.18)


) логарифмічна:


(2.19)


) логістична:


(2.20)


) функція Гомперця:


(2.21)

Перш ніж проводити детальне вивчення рівнів часового ряду або виявлення тенденцій, необхідно провести згладжування або механічне вирівнювання динамічного ряду. Суть різних прийомів, за допомогою яких здійснюється згладжування і вирівнювання, зводиться до заміни фактичних рівнів динамічного ряду розрахунковими, які мають значно той, що меншу коливається, ніж початкові дані.

Розглянемо алгоритм декомпозиції часового ряду на прикладі мультиплікативної моделі.

Згладжування початкових даних за допомогою простої ковзаючої середньої з вказаним періодом згладжування m. Якщо період згладжування m парний, то використовують центроване ковзаюче середнє.


(2.22)


де - згладжені значення часового ряду.

2 Визначення коефіцієнтів зміни значень часового ряду шляхом розподілу початкових даних на відповідні згладжені значення.


(2.23)


де Kt - коефіцієнти зміни значень часового ряду, виражені у відсотках.

3 Визначення сезонної складової.

Сезонна складова визначається на підставі значень коефіцієнтів зміни рівнів часового ряду, виражених в звичайній, а не процентній формі. З урахуванням сезонного періоду m упорядковуються ці значення по групах i=1,2.,m і для кожної групи знаходиться середнє, при цьому з рядів в цих групах виключаються мінімальне і максимальне значення коефіцієнтів зміни рівнів часового ряду.

Нехай , - середні значення коефіцієнтів зміни значень часового ряду для відповідних груп. Розраховується сума середніх коефіцієнтів зміни значень часового ряду, тобто .

Визначається поправочний коефіцієнт для знаходження значень сезонної складової Pi, як


.(2.24)


Сезонна складова (сезонний індекс) Si знаходиться таким чином:


(2.25)


Враховуючи період m, значення сезонних складових повторюються, тобто


.(2.26)


4 Визначення поясненої складової часового ряду , тобто виключення впливу сезонних чинників з початкових значень часового ряду. Пояснена складова містить детермінований і випадковий компоненти. Детермінована компоненту поясненого часового ряду містить в собі деяку еволюторну тенденцію (тренд) і циклічну складову. Пояснена складова часового ряду знаходиться так:

.(2.27)


5 Виділення згладженої эволюторно-циклічної складової часового ряду TCt. Комбінація тренда і циклічної складової може бути апроксимована застосуванням до поясненої складової часового ряду центрованої ковзаючої середньої (5-членної) з весами , , . Подібне згладжування дозволяє врахувати нелінійний характер тренда, вивчення виду якого представляє окрему задачу. Таким чином


.(2.28)


6. Виділення випадкової компоненти. Випадкова компоненту Rt визначається як відношення поясненої складової часового ряду до еволюторно-циклічної складової, тобто


.(2.29)


Даний алгоритм дозволяє виділити всі складові мультиплікативної моделі часового ряду, що може бути використано при складанні прогнозів з урахуванням дії еволюторно-циклічної, сезонної і випадкової складових.

Слід також помітити, що в даному алгоритмі еволюторно-циклічна складова задана у вигляді неявної функції, вигляд і параметри якої часто необхідно визначити. Враховуючи складний характер такої кривої, яка часто є не строго монотонною (тобто ділянки зростання функції чергують з ділянками убування, є ряд локальних екстремумів), як апроксимуюча функція слід брати многочлен n-й ступеня, тобто

(2.30)


Часто виявляється корисним комбіноване використання многочлена n-й ступеня і ряду тригонометричних (гармонійних) функцій, таких як sin a1t, cos a2 t, що дозволяє врахувати більш дрібні сезонні і циклічні хвилі. Тобто апроксимуюча функція в даному випадку має вигляд:


.(2.31)


Якщо як такої еволюторної тенденції немає, а явно помітно дія тільки циклічної складової, то апроксимуюча функція може бути представлена рядом Фурье, у вигляді суми гармонік.

Критерієм для вибору різних процедур дослідження часового ряду є «найкраща якість» підібраної моделі, яка може бути оцінений по наступних показниках:

) середня помилка - mean error, m.e.


(2.32)


2) середня абсолютна помилка - mean absolute error, m.a.e.


(2.33)


3) сума квадратів помилок - sum square error, s.s.e.

(2.34)


) середня квадратична помилка - mean squared error, m.s.e.


(2.35)


5) середня процентна помилка - mean реrcentage error, m.p.e.


(2.36)


6) середня абсолютна процентна помилка - mean absolute реrcentage error, m.a.p.e.


(2.37)


Чим менше значення цих показників, тим краще якість підбирання моделі, тобто теоретичні значення ближче до реальних значень yt.

Вважається, що модель забезпечує достатньо високу міцність, якщо середня абсолютна процентна помилка (m.a.p.e.) не перевищує 10 %. Якщо (m.a.p.e.) знаходиться в межах від 10% до 20%, то можна говорити про задовільну точність прогнозу.

Крім того про якість моделі часового ряду можна судити і по додаткових характеристиках - розподілу залишків моделі і автокореляції залишків. Для достатньо добре підібраної моделі розподіл залишків буде близький до нормального, що визначається на підставі гістограми залишків, або по графіку залишків на нормальному папері вірогідності, і автокореляція залишків буде відсутня або ж буде незначною, що може бути перевірений по корелограмі або за допомогою критерію Дарбіна-Уотсона.

Розглянемо основні методи, що використовуються для оцінки адекватності моделі:

Перевірка незалежності помилок за допомогою критерію Дарбіна-Уотсона. Відповідно до цього критерію розраховується величина DW і порівнюється з табличним значенням або аналізується: в якій з ділянок потрапляє значення DW. Якщо DW потрапило в наступні ділянки, говорять про наявність автокореляції - модель неадекватна.


(2.38)


Перевірка відповідності ряду залишків нормальному розподілу. Цей метод важливо використовувати з погляду правомірності побудови довірчих інтервалів. Найістотнішими властивостями ряду відхилень є їх симетричність і переважання малих значень помилок над великими. У зв'язку з цим визначається близькість характеристик помилок до відповідних параметрів нормального закону розподілу. Якщо коефіцієнт асиметрії і ексцесу = 0 для ряду залишків, то можна говорити про відповідність закону розподілу залишків нормальному закону.

Для трендових моделей як критерій адекватності може бути використаний коефіцієнт детермінації.

Точність прогнозування для моделей згладжування. Для оцінки точності використовуються наступні характеристики:

середня помилка;

середня абсолютна помилка;

середня % помилка;

середня абсолютна % помилка;

середнє квадратичне відхилення.


3. МОДЕЛІ ПРОГНОЗУВАННЯ ВІДСОТКІВ НА КРЕДИТНОМУ РИНКУ


.1 Побудова моделі взаємозвязку відсотків та обсягу кредитних ресурсів


Побудова моделей здійснюється по трьох напрямках:

взаємозвязок обсягу кредитів від процентної ставки в іноземній та національній валюті

дослідження часового ряду (декомпозиція) кредитів в іноземній та національній валютах

дослідження часового ряду процентних ставок в іноземній та національній валютах. В даному параграфі будимо вирішувати перший напрямок дослідження. Базою дослідження є річні дані по кредитах в іноземній та національній валютах та процентним ставкам за 1998-2007 рр..

Модель 1. Взаємозвязок кредитів та процентної ставки в національній валюті. Динаміка залежності виданих кредитів в національній валюті від процентної ставки наведена на рис. 3.1


Рисунок 3.1 - Залежність кредитів від процентної ставки в національній валюті

Аналіз рис. 3.1. свідчить, що для дослідження залежності слід використовувати логарифмічну функцію, яка має вигляд:



Розрахуємо параметри даної моделі (рис. 3.2).


Рисунок 3.2 - Параметри моделі


Перевіримо адекватність моделі (рис. 3.3).


Рисунок 3.3 - Адекватність моделі

Як бачимо коефіцієнт адекватності дорівнює 0,76. Це не дуже велике значення. Для його збільшення введемо до моделі фактор часу. Тоді модель прийме вигляд:


(3.1)


Нові параметри наведено на рис. 3.4


Рисунок 3.4 - Модифікована модель


Розрахунок адекватності має наступний вигляд (рис. 3.5):


Рисунок 3.5 - Адекватність модифікованої моделі

Як бачимо адекватність моделі значно збільшилася з 0,76 до 0,95. Таким чином, модель має вигляд:



Так як ця модель є адекватною, то її можна використовувати для прогнозування.

Модель 2. Взаємозвязок кредитів та процентної ставки в іноземній валюті. Динаміка залежності виданих кредитів в іноземній валюті від процентної ставки наведена на рис. 3.6


Рисунок 3.6 - Залежність кредитів від процентної ставки в іноземній валюті


Аналіз рис. 3.6 свідчить, що для дослідження залежності слід використовувати логарифмічну функцію, яка має вигляд:


(3.2)

Розрахуємо параметри даної моделі (рис. 3.7).


Рисунок 3.7 - Параметри моделі


Як бачимо всі параметри моделі є статистично незначущи.

Перевіримо адекватність моделі (рис. 3.8).


Рисунок 3.8 - Адекватність моделі


Як бачимо коефіцієнт адекватності дорівнює 0,55. Це свідчить про неадекватність моделі. Для його збільшення введемо до моделі фактор часу. Тоді модель прийме вигляд:

(3.3)


Нові параметри наведено на рис. 3.9


Рисунок 3.9 - Модифікована модель


Розрахунок адекватності має наступний вигляд (рис. 3.10):


Рисунок 3.10 - Адекватність модифікованої моделі


Як бачимо адекватність моделі значно збільшилася з 0,55 до 0,91. Таким чином, модель має вигляд:

Дана модель також є адекватною, тобто ці побудовані моделі можуть бути використані для прогнозування обсягу кредитів від значення процентної ставки.

Система прогнозування має наступний вигляд:

Дана система є складною економетричною моделлю одночасних рівнянь


.2 Моделі аналізу часових рядів відсотків та обсягу кредитних ресурсів


В даному параграфі будуть реалізовані другий та третій напрямки дослідження кредитного ринку. Для цього будуть побудовані чотири моделі.

Модель 3. Прогнозування обсягів кредитів у національній валюті

Динаміка обсягів кредитів наведена на рис. 3.11


Рисунок 3.11 - Залежність кредитів в національній валюті від часу

Аналіз рис. 3.11 свідчить, що для дослідження залежності слід використовувати експоненційну функцію, яка має вигляд:


(3.4)


Розрахуємо параметри даної моделі (рис. 3.12).


Рисунок 3.12 - Параметри моделі


Як бачимо всі параметри моделі є статистично значущими.

Перевіримо адекватність моделі (рис. 3.13).


Рисунок 3.13 - Адекватність моделі 3


Коефіцієнт адекватності дорівнює 0,96. Це свідчить про високу адекватність побудованої моделі. Тоді модель прийме вигляд:

Дана модель є адекватною, тобто її можна використовувати для прогнозування обсягу кредитів у національній валюті від значення часу.

Модель 4. Прогнозування обсягів кредитів у іноземній валюті

Динаміка обсягів кредитів наведена на рис. 3.14


Рисунок 3.14 - Залежність кредитів в іноземній валюті від часу


Аналіз рис. 3.14 свідчить, що для дослідження залежності слід використовувати експоненційну функцію, яка має вигляд:


(3.5)


Розрахуємо параметри даної моделі (рис. 3.15).


Рисунок 3.15 - Параметри моделі


Як бачимо всі параметри моделі є статистично значущими.

Перевіримо адекватність моделі (рис. 3.16).


Рисунок 3.16 - Адекватність моделі 3


Коефіцієнт адекватності дорівнює 0,98. Це свідчить про високу адекватність побудованої моделі. Тоді модель прийме вигляд:

Аналіз даної моделі свідчить, що швидкість зростання кредитів у іноземній валюті більша ніж швидкість зростання кредитів у національній валюті (для такого висновку слід порівняти коефіцієнти а2 в кожній моделі, так у другій моделі вони більші ніж у першій)

Дана модель є адекватною, тобто її можна використовувати для прогнозування обсягу кредитів у іноземній валюті від значення часу.

Модель 5. Прогнозування процентної ставки по кредитах у національній валюті

Динаміка процентної ставки по кредитах приведена на рис. 3.17


Рисунок 3.17 - Залежність процентної ставки в національній валюті


Аналіз рис. 3.17 свідчить, що для дослідження залежності слід використовувати логарифмічну або обратну функції. Проаналізуємо адекватність кожної з них.

Логарифмічна функція має вигляд:


(3.6)


Коефіцієнт адекватності має вигляд (рис. 3.18).


Рисунок 3.18 - Логарифмічна функція


Обратна функція має вигляд:


(3.7)


Коефіцієнт адекватності даної функції зображений на рис. 3.19.


Рисунок 3.19 - Коефіцієнт адекватності обратної моделі


Аналіз рис. 3.18 та рис. 3.19 свідчить, що більш адекватною є логарифмічна модель. Розрахуємо її параметри (рис. 3.20).


Рисунок 3.20 - Параметри моделі 5


Таким чином, вона має вигляд:


(3.8)


Модель 6. Прогнозування процентної ставки по кредитах у іноземній валюті

Динаміка процентної ставки по кредитах приведена на рис. 3.21


Рисунок 3.21 - Залежність процентної ставки в іноземній валюті

Аналіз рис. 3.21 свідчить, що для дослідження залежності слід використовувати логарифмічну або обратну функції. Проаналізуємо адекватність кожної з них.

Логарифмічна функція має вигляд:


(3.9)


Коефіцієнт адекватності має вигляд (рис. 3.22).


Рисунок 3.22 - Логарифмічна функція


Обратна функція має вигляд:


(3.10)


Коефіцієнт адекватності даної функції зображений на рис. 3.23.

Аналіз рис. 3.22 та 3.23 свідчить, що більш адекватною є логарифмічна модель. Розрахуємо її параметри (рис. 3.24).

Рисунок 3.23 - Коефіцієнт адекватності обратної моделі


Рисунок 3.20 - Параметри моделі 5


Таким чином, вона має вигляд:


(3.11)


Аналіз даної моделі свідчить, що швидкість зростання зменшення процентної ставки по кредитах у іноземній валюті менша ніж швидкість зменшення процентної ставки по кредитах у національній валюті (коефіцієнти 4,72 і 20,73 відповідно)

Дана модель є адекватною, тобто її можна використовувати для прогнозування обсягу кредитів у іноземній валюті від значення часу.

Таким чином, система прогнозування по моделям 4-6 має вигляд:

Система прогнозування має наступний вигляд:


(3.12)


Вона вирішує два останні напрямки дослідження кредитного ринку.


.3 Прогнозування за допомогою моделей


Здійснимо прогнозування на 2013-2014 роки. Для цього здійснимо ряд кроків.

Крок 1. Розрахуємо показники процентних ставок. Для цього замість t підставимо значення 11 та 12 періодів в формулу (2). Отримаємо

Як бачимо на 2013-2014 рр. прогнозується поступове зменшення процентних ставок по кредитах. Причому падіння ставок в національній валюті буде значно більшим ніж у іноземній валюті

Крок 2. Розрахунок обсягів кредитів.

Для цього слід в формулу (1) підставити значення часу та процентних ставок.

Як бачимо спостерігається позитивна тенденція по кредитам, причому зростання кредитів в іноземній валюті значно більше ніж у національній.

Результати наведено нижче

Крок 3. Розрахуємо динаміку кредитів тільки в залежності від часу. Розрахунок наведено нижче

Бачимо значне збільшення обсягу кредитів при відсутності врахування відсоткової ставки. І значне збільшення при прогнозуванні на 2009. Це може бути обумовлено двома причинами:

1)відсутність при прогнозуванні в моделі процентної ставки

)використання експоненційної моделі (яка має дуже швидке зростання)

Однак, два результати прогнозування можуть використовуватися як верхня так і нижча межи інтервального прогнозу. Таким чином слід зробити наступний висновок, кредитний ринок в Україні має високі темпи зростання, що обумовлено молодістю банківської системи, та пристосуванням населення та підприємств до кредитів.


4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА


.1 Загальні питання охорони праці


Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1 ] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві


Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог[1 ].


.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів


В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 10 = 60 м2; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м3.

Згідно [2 ], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2. В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 8 = 48м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [2 ]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3 ]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4 ].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [5 ]


Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинниківДжерела виникненняХарактер дії на організм людиниНормований параметр1234ШумПринтери, сканери, системні блокиРозлади ЦНС, зниження слухуРівень звуку Lр, дБАВібраціяСистемні блоки ЕОМРозлади серцево-судинної системи, ЦНСРівень виброшвидкості Lv, дБМ'яке рентгенівське випромінюванняМонітори ЕОМСтомлення, захворювання органів зору,Еквівалентна доза, Р, мкР/чЕлектромагнітне випромінюванняМонітори ЕОМПониження кров'яного тискуНапруженість, Е, В/мУльтрафіолетове інфрачервоне випромінюванняМонітори ЕОМГоловний біль, сонливість, запаморочення.Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2Електростатичне полеКомп'ютерна технікаГоловний біль, погіршення зоруНапруженість, Е, кВ/мЯскравість екрануМоніторСтомлення очейНе більше 40 кд/м2Підвищена іонізація повітряКомп'ютерОпромінюванняКількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000Напруга в електромережіШтучне освітленняПоразка електрик-ним струмомUпр ? 36Монотонність праціБезперервна робота на ЕОМСтомлення ЦНС-

.4 Промислова санітарія


Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6 ]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.


Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Період рокиКатегорія виконуваних робіт по енерговитратахТемпература, 0СВідносна вологість, %Швидкість руху повітря, м/сТеплийI а23 - 2540 - 600,1ХолоднийI а22 - 2440 - 600,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n+ = (1500 ÷ 3000), n? = (3000 ÷ 5000)] в см3 повітря [2 ], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7 ]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8 ] .

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:


% ( 4.1 )


де еN - коефіцієнт природної освітленості;н - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;

mN - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:


м2; (4.2)


ок- світлова характеристика вікна ок = 13,5;

кз - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз = 1,4;п - площа підлоги приміщення; Sп = L·В= 10 · 6 = 60м2;

кзд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;

- загальний коефіцієнт світлопроникнення;


(4.3)


коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

- коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S0 = 16,36 м2

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [9 ].


Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2Розряд зорових робітОсвітленняприроднештучнеВид освітлення (верхнє, бічне)КЕО еN %Мінімальна освітленість, Еmin, лк60IIIвбічне1,8300

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип „в, в умовах „комфорту не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.


.5 Електробезпека


При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220 / 380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16].

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.


.6 Пожежна безпека


Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3 ], вогнестійкість будівлі - II [4 ]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44[17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками -ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.


.7 Охорона навколишнього середовища


На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації[20].


ВИСНОВКИ


Кредитний ринок є невід'ємною й найважливішою структурою ринкової економіки.

За допомогою кредитних операцій основний потік фінансових ресурсів направляється у виробничий та невиробничий сектор економіки держави. Виняткове місце в системі кредитування реального сектору економіки будь-якої країни посідає довгострокове кредитування, у звязку з чим особливого значення набуває розробка ефективної кредитної політики з довгострокового кредитування кожним українським банком, тому що в сучасних умовах, коли Україну вже визнали ринковою державою.

Кожний банк визначає свою власну кредитну політику, беручи до уваги всю сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на роботу даного банку.

Кредитну політику банків з довгострокового кредитування необхідно розглядати як частину філософії банківського бізнесу, яка включає внутрішньобанківську процедуру видачі довгострокового кредиту, документообіг, моніторинг за кредитним портфелем, як в цілому, так і окремо, роботу з проблемними кредитами, встановлення процентних ставок по довгострокових кредитах тощо. Головна мета кредитної політики з довгострокового кредитування будь-якого банку - досягти комерційного зростання шляхом зміцнення та підвищення надійності якості кредитного портфеля банку.

В роботі досліджено теоретичні аспекти функціонування кредитного ринку, динаміка обсягів кредитів в іноземній та національній валюті, проаналізовано динаміку процентної ставки, розроблено модель впливу процентної ставки на обсяг кредитів та часові моделі прогнозування процентної ставки.


СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ


1 А. Б. Бондаренко. Банки Украины: вчера, сегодня, завтра // Финансовая Украина № 4- 22.04.97, С. 18-19.

2 А. В. Андрейчиков. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. / А. В. Андрейчиков, О. Н. Адрейчикова. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 364 с.

3 Абакаров А.Ш., Сушков Ю.А. Диалоговая программная система поддержки принятия рациональных решений // Сайт Санкт-Петербургского Клуба консультантов и тренеров <#"justify">19 Єгошин О. О. Методи багатовимірного статистичного аналізу: Навч. Посібник / О. О. Єгошин, А.М. Зосімов, В. С. Пономаренко. - К.: ІЗМН, 1998.

20 Жидецький В. Ц. Основы охраны труда - Львов: Афіша, 2000 - 352

Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів компютерів. - Львів: «Афіша», 2000 - 174 с.

Закон Украины «Об охране труда» // «Охрана труда». - №1 (103). - 2003. - С. 3-11.

23 Закон України „Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ //http: // www.rada.kiev.ua

24 Інформаційний вісник Райффайзен Банку Аваль - № 4 (11) 2006 р.

Клебанова Т. С., Дубровина Н. А., Раевнева Е. В. Эконометрия: Х.: ИД «ИНЖЭК», 2003 - 132с.

Клебанова Т.С., Дубровина Н.А., Милов А.В., Полякова О.Ю., Раевнева Е.В. Эконометрия на персональном компьютере: Учебное пособие. В двух частях. Ч. I. - Харьков: Изд. ХГЭУ, 1999. -146 с. Русск.яз.

Коберник В. Ф. Охорона праці. - К.: Вища школа, 1990. - 286 с.

Краснов А. М. Организация работы по охране труда на предприятии. - К.: Проминь, 1990. - 298 с.

Крупич О. В. «Модели процентных ставок по ипотечному и потребительскому кредитованию»: Збірник наукових статей. «Управління розвитком» № 8 - Харків. Вид. ХНЕУ, 2006. - 176с. - С.- 41.

Крупич О. В. «Моделирование размеров процентных ставок по кредитам коммерческого банка с применением современных информационных технологий»: Збірник наукових статей. «Управління розвитком» № 3 - Харків. Вид. ХНЕУ, 2007. - 161с. - С. - 5-6.

Лабораторный практикум по курсу «Методы принятия решений» для студентов специальности 8.050102 дневной формы обучения / Сост. А. В. Милов, О. Ю. Полякова. - Харьков: Изд. ХНЭУ, 2004. - 96с. (Русс. яз.).

32 Ларичев О.И. Теория и методы принятия решений. - М.: Логос,

33 Методические рекомендации к выполнению расчетных работ в дипломных проектах раздела «Охрана труда» для студентов всех специальностей всех форм обучения. / сост. Г. Я. Невяжский., Губарев О. Н., А. В. Северинов - Харьков: РИО ХГЭУ, 1999. - 60 с.

Миллер Г. Магическое число семь плюс или минус два. О некоторых пределах нашей способности перерабатывать информацию.//Инженерная психология. ? М.: Прогресс, 1964, ? C. 192-225.

Отенко И. П. Анализ деятельности коммерческих банков: Учебн. Пособ. - Харьков: Изд. ХГЭУ, 2001. - 156 с. Русск. яз.

36 Саати Т. Аналитическое планирование. Организация систем. / Т. Саати, К. Керне. - М.: Радио и связь, 1991. - 344 с.

Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий: Пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1989. - 316 с.

38 СНиП 11-2-80. Противопожарные нормы проектировнаия зданий и сооружений. - М.: Стройиздат. 1981. - 16 с.

СНиП 11-4-79. Естественное и искусственное освещение.//Светотехника. - 1979. -№10. - С. 1 - 29.

Сошникова Л. А. Многомерный статистический анализ в экономике: Учеб. пособ. Для вузов Л. А. Сошникова, В. Н. Тамашевич, Г. Уебе, М. Шефер; Под ред. Проф. В. Н. Тамашевича. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 1999. - 598с.


ЗМІСТ Вступ . Кредитний ринок як складова національної економіки 1.1 Кредит як важіль розвитку національної економіки .2 Відсоткова ставка як чи

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ