Методика навчання техніко-тактичним діям боксера 16-18 років

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ СІМ`Ї МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Кафедра теорії і методики

фізичного виховання

До захисту допустити

Завідувач кафедри _________________

«___» _______________________ 2012 р.

Методика навчання техніко - тактичним діям боксера 16-18 років

Магістирська кваліфіційна работа

Березнія Дмитра Володимировича

магістранта факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: кандидат

педагогічних наук, доцент

Язловецький Валентин Сергійович

Кіровоград-2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Зміст техніко-тактичної підготовки боксерів

.1 Види фізичних вправ, ударів та захисних дій боксерів

.1.1 Класифікація вправ у боксі

1.1.2 Класифікація ударів

.1.3 Класифікація захисних дій

1.2 Біомеханічні основи рухів боксера з урахуванням тактики та техніки ведення бою

.3 Бойова позиція і бойова стійка

.4 Техніко-тактичне ведення бою

РОЗДІЛ 2. Організація та методи досліджень

.1 Методи досліджень

.1.1 Аналіз науково-методичної літератури

.1.2 Педагогічне спостереження

.1.3 Тестування

.1.4 Анкетування

.1.5 Моделювання тренувальних програм

.1.6 Медико-фізіологічні методи

.1.7 Методи математичної статистики

.2 Організація досліджень

РОЗДІЛ 3.Методика розвитку технічних умінь та навичок боксерів

.1 Загальна і спеціальна фізична підготовка, її значення(основні засоби, обсяги на етапі попередньої базової підготовки)

.2 Розвиток фізичної та технічної підготовки в процесі тренування

.3 Значення рівня фізичної та технічної підготовки в відповідальний змагальний період

РОЗДІЛ 4. Результати експериментальної перевірки методики розвитку технічних умінь та навичок боксерів

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

ВСТУП

З розвитком науки і зміною структури та методики вдосконалення тренувальних занять з боксу в наш час призвело до підвищення рівня можливостей спортсменів і зробили цей вид спорту більш видовищним і привабливим.[ 8 ]

Підвищення вимог до фізичної і техніко-тактичної підготовленості спортсменів в різних видах спорту, у тому числі і в боксі, обумовлює вивчення особливостей рухової активності спортсменів. Зростаюча конкуренція між представниками національних шкіл бокса зумовлює необхідність вдосконалення методологічної бази даного виду спорту. Негативно впливає на результативність діяльності, як показують змагання боксерів, недостатня досконалість методики тренувального процесу при підготовці боксерів до основних змагань.

Вивчення особливостей рухових рухів у боксі сприятиме вдосконаленню теоретичної підготовки спортсменів. Внаслідок значного ускладнення програми змагань, насичення її елементами підвищеного рівня складності, підвищуються вимоги до фізичної та технічної підготовленності спортсменів. Зрозуміло, що тільки за умови грамотної побудови попередньої базової підготовки можливе освоєння техніки бокса на сучасному рівні.

Актуальність дослідження. Дана робота присвячена вивченню оптимізації методик, технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Слово спорт асоціюється з підвищеною фізичною роботою людини. Бокс, як і інші види спорту, має пряме значення до фізичних навантажень, вправ, які використовуються по різному, в залежності від дій, необхідних для кожного окремого виду спорту.[ 7,9 ]

Згідно постави Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 993-групи групи попередньої базової підготовки, а саме в яких здійснюється підготовка вихованців до тренувальних та змагальних навантажень, необхідних для досягнення високих спортивних результатів, забезпечується підвищення рівня фізичної підготовки та поліпшення спортивних результатів спортсменів.

Фізичні навантаження, це робота яку виконують наші мязи, що є складним процесом взаємодії нервових та гуморальних факторів при ведучій ролі центральної нервової системи. Отже знання фізіології, а саме розумне використання закономірностей функціонування організму, його окремих систем, органів, тканин і клітин є необхідною складовою підготовки спортсмена.

У кожної людини є свій індивідуальний рівень фізичних можливостей, свій рівень психологічних і вольових якостей, які підвищуються в процесі тренувань. Стан здоровя і рівень тренованості спортсменів в змагальний період завжди на першому плані і залежить від правильності проведення тренувальних занять в дозмагальний період [ 3 ].

Проаналізувавши наукову літературу і дисертаційні дослідження українських і зарубіжних авторів ми прийшли до висновку, що правильність надання спеціалізованої та загальної фізичної підготовки у процесі спеціальної технічної підготовки, з урахуванням фізіологічних закономірностей функціонуванням організму, на основі даних протікання біохімічних реакцій, можна покращити технічні уміння та навички, довести їх до високого рівня майстерності атлета в підготовці до змагань [ 16,18,19,28,36 ].

На основі даної проблеми і була визначена тема нашого дипломного дослідження.

Обєкт дослідження: процес вдосконалення технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Предмет дослідження: методика підготовки боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевіритити методику підготовки технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Завдання дослідження:

1)розглянути в спеціальній літерарурі інформацію щодо вдосконалення технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки;

2)дослідити динаміку розвитку фізичної та технічної підготовки боксерів на основі нормативних показників, функціональних, антропометричних, медичних та інших даних;

)проаналізувати вплив занять за запропонованою методикою на розвиток технічних умінь та навичок, загальний стан організму боксерів.

Методи дослідження: основою для розробки апробованої методики по вдосконаленню розвитку і розвитку технічних умінь та навичок боксера стали загально-педагогічні методи, аналіз літературних джерел, вивчення методик у суміжних видах спорту, особистий досвід занять спортом і досвід ведучих тренерів України.

Гіпотеза роботи: заняття за запропонованою методикою передбачають сприятливі функціональні зрушення всіх систем організму, поліпшення антропометричних показників, оволодіння широким комплексом рухових навичок і умінь, підвищення загальної і спеціальної працездатності, зниження стомлюваності, подальший розвиток технічних умінь та навичок і як наслідок підвищення рівня спортивної майстерності, що повинно наочно проявитись в кваліфікаційному рості (підвищення спортивних розрядів боксерів, що займаються).

Вірогідність отриманих результатів забезпечена обґрунтованиими даними в медичній літературі та даних обєктивних методів, що відповідають меті і задачам експерименту.

На захист виноситься магістерська робота в цілому і наступні основні положення:

високий рівень технічних умінь та навичок є основною умовою розвитку майстерності і спортивних досягнень в боксі;

запропонована методика є дієвим засобом покращення спортивних умінь та навичок боксерів з ефективним підвищенням їх фізичної форми.

Наукова новизна :

-розроблена і обгрунтована методика розвитку технічних умінь та навичок боксерів з ефективним підвищенням її в підготовці до змагань;

-розроблена динаміка розвитку фізичної та технічної підготовки боксерів на основі нормативних показників, функціональних, антропометричних, медичних та інших даних;

встановлені особливості аналізу впливу запропонованої методики на розвиток технічних умінь та навичок боксерів та загальне оздоровлення організму.

доповнені знання, щодо питання технічних умінь та навичок боксерів.

Практичне значення: результати роботи можуть бути використані у навчально-виховному процесі при вивченні дисципліни бокс для студентів інститутів фізичної культури, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та інших спортивних закладів.

Структура й обсяг: магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, додатків і списку літератури. Загалний обсяг роботи 92 сторінки

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БОКСЕРІВ

Технічна підготовка спортсмена передбачає навчання його техніці рухів і дій, як засобу спортивної боротьби й доведення їх до необхідного ступеня досконалості. У процесі спеціальної технічної підготовки боксер вивчає біомеханічні закономірності рухів і дій, практично освоює техніку пересування, ударів, захистів, контрударів у повній їхній взаємодії й координації, надаючи цьому тактичний зміст.

Формування техніки в кожного боксера має свої особливості, що залежать від швидкості виникнення в нього рухових навичок, фізичної підготовленості (головним чином координації й швидкісно - силових якостей), типу нервової системи й вольових якостей (сміливості, рішучості, упевненості, витримки й наполегливості). Правильна фізична підготовленість у змагальний період, є однією з головних завдань у спорті. Виключення травм, самовідчуття своїх можливостей, придбаних у процесі тренувань, впливає благотворно на вольові якості боксера.[56,57]

Технічно й фізично підготовлений боксер зможе невимушено, швидко й легко виконувати самі складні й різноманітні дії.

Рівень технічної підготовки боксера є основним компонентом у формуванні індивідуальної манери бою. Чим вище технічний клас боксера, тим яскравіше проявляється його індивідуальність у період змагань.[18,19,20]

.1Види фізичних вправ, ударів та захисних дій боксерів

.1.1 Класифікація вправ у боксі

Класифікація фізичних вправ має на увазі розподіл їх на групи й підгрупи відповідно до ознак. У практиці широко поширена класифікація фізичних вправ по їхніх переважних вимогах до фізичних якостей:

) швидкісно-силові вправи;

) вправи, що вимагають певної витривалості;

) вправи, що вимагають високої координації.

Вправи в боксі класифікують по комплексному прояві фізичних якостей в умовах змінних режимів рухової діяльності, безперервних змін ситуацій і форм дій, а також по їхній біомеханіці (поступальні рухи, обертальні).

1.1.2 Класифікація ударів

По спрямованості рухів до партнера удари можуть бути фронтальними (прямі), знизу із флангів (бокові).

Усього налічується 12 ударів:

) прямий удар лівою в голову;

) прямий удар правою в голову;

) прямий удар лівої в тулуб;

) прямий удар правої в тулуб;

) боковий удар лівої в голову;

) боковий удар правої в голову;

) боковий удар лівої в тулуб;

) боковий удар правої в тулуб;

) удар знизу лівої в голову;

) удар знизу правої в голову;

) удар знизу лівої в тулуб;

) удар знизу правої в тулуб.

Навчання ударам проходить у такій же послідовності.

Кожний з перерахованих ударів може видозмінюватися по довжині й спрямованості, залежно від дистанції, з якої він наноситься. Наприклад, чим ближче перебувають боксери один до одного, тим коротше удари; при бокових ударах, крім того, зменшується кут між плечем і передпліччям. Прямий удар, нанесений з далекої дистанції, досягає мети при витягнутій руці, а із середньої - при напівзігнутій. У практиці нанесення ударів напрямок рухів може змінюватися: удар знизу може бути трохи збоку, бічний - небагато знизу, прямій - знизу або збоку й т.д. Це залежить від положення рук супротивника, його захисту, дистанції між боксерами, їхнього бойового положення, а також від самого атакуючого, котрий повинен страхуватися захистами під час своїх атак. [69,68]

1.1.3 Класифікація захисних дій

На кожний із трьох основних ударів (у тулуб і голову) - прямій, боковий і знизу - може бути кілька захистів. Класифікують захисні дії залежно від виду удару й структури рухів (пересуванням, руками й тулубом).

Захист пересуванням - це пересування боксера кроками назад, у сторони, по колу, одночасно назад й убік або убік і по колу й т.д.

Захист руками - підставки, відбиви, накладки;

Захист тулубом - ухили й нирки.

Застосовуються й комбіновані захисти, наприклад, при прямому ударі в голову - крок назад з підставкою долоні або ухил з одночасною страховкою голови тильною поверхнею відкритої кисті й ін. [5]

1.2 Біомеханічні основи рухів боксера з урахуванням тактики та техніки ведення бою

Удари й захисні дії боксера включають як поступальні, так й обертові рухи.

Поступальним називається рух, при якому будь-яка лінія, умовно проведена усередині тіла, переміщається паралельно самої собі (наприклад, рух боксера вперед при атаці прямим ударом лівої в голову).

При обертовому русі всі точки тіла описують окружність, центри яких лежать на прямій, називають віссю обертання.[4,66,6]

Рух може бути більше поступальним, чим обертальним, або навпаки. Поступальні й обертові рухи, зроблені одночасно, утворять складний рух. У ряді випадків дії боксера включають рухи у вертикальному напрямку. Так, удар, нанесений правою або лівою рукою знизу в голову із ближньої дистанції, пов'язаний з розгинанням ніг, з направленим зусиллям нагору.

У дію, навіть найпростішу, утягуються різні групи м'язів: одні скорочуються більш енергійно й виконують основну роботу, інші менш активні, але без їхньої участі цей рух не вийшов би. Наприклад, при розгинанні й згинанні руки в ліктьовому суглобі працюють не тільки двоголовий і триглавий м'язи плеча, але й плечовий м'яз. При нахилі тулуба в сторони головну роботу виконує зовнішній косий м'яз живота, але якщо це нахил убік з невеликим нахилом уперед, то підключається й прямий м'яз живота; нахил тулуба убік може сполучатися з невеликим нахилом назад, у такому випадку включаються поперечно-остиста й короткі міжостисті м'язи.

Скорочуючись у різній послідовності й сполучення, м'язи надають руху окремим частинам тіла (кінцівки, тулуб). При частому повторенні тих самих рухів вони вдосконалюються, робляться швидкими й точними.

Залежно від морфологічних, фізіологічних і психологічних особливостей боксера рухи в боксі мають свої просторові, тимчасові, швидкісні й динамічні характеристики. Тому їхня варіативність не має межі.

На підставі кінематичної структури тіла людини легко представити осі обертання й точки опори при нанесенні ударів.

Участь нижньої частини тіла боксера в механіці ударів відбувається по наступному трьохсуставному кінематичному ланцюгу: стопа - гомілка - стегно.

Цей кінематичний ланцюг, передаючи поступальний рух тулубу, сприяє прискоренню обертання таза . При опорі на ліву ногу обертання відбувається навколо вертикальної осі, що проходить через ліву стопу й лівий тазостегновий суглоб; при опорі на праву ногу - навколо осі, що проходить через праву стопу й правий тазостегновий суглоб. Діагональна вісь обертання при опорі на ліву стопу проходить через неї й правий тазостегновий суглоб; при опорі на праву ногу - через неї й лівий тазостегновий суглоб.

Від кінематичного ланцюга стопа - гомілка - стегно рух передається на наступний трьохсуставний ланцюг: плече - передпліччя - кисть.

Ланки пояса верхньої кінцівки рухливі, наприклад, одна половина пояса може робити рухи незалежно від іншої (права від лівої або ліва від правої).

При нанесенні ударів зусилля передаються від стопи на гомілку й стегно, потім на таз, тулуб, до пояса верхньої кінцівки й від нього на ударну частину кисті . Таким чином, починаючи з першого моменту ударної дії (від поштовху стопою) і до заключного (удар кистю) сила й швидкість як би наростають у кожному ланцюзі. Чим менше м'язи, тим швидше вони можуть скорочуватися, але разом з тим вони повинні бути досить сильними, щоб підтримати поступальний ефект великих м'язів і прискорити дію, тобто збільшити силу удару.

Залежно від напрямку удару (прямій, боковий, знизу або комбінований - знизу - збоку, прямій - збоку й т.д.) в активну роботу включаються ті або інші групи м'язів, від якісної дії яких залежать швидкість і сила руху. Знаючи розташування й функції м'язів, викладачеві (тренерові) неважко визначити, на які з них варто звернути увагу для якісного цілеспрямованого їхнього розвитку, які засоби варто вибрати для кожного боксера окремо.

1.3 Бойова позиція і бойова стійка

Бойова позиція повинна бути найбільш вигідної для активних дій при нанесенні ударів і надійному захисту (не сковувати рухи і створювати достатню стійкість). Бойові позиції боксера можуть бути різні залежно від дистанції, ситуації в обороні, атаці й контратаці.

На бойову позицію, як і взагалі на техніку в цілому, впливають індивідуальні фізичні, психологічні й технічні особливості боксера.

Під час двобою бойові положення боксера міняються залежно від активності бою у каната, у центрі рингу або в куті. Найбільш індивідуалізованими є вихідні положення до бойових дій.

Навчання починають із класичної бойової стійки.

Бойова стійка - це універсальне положення, при якому боксер перебуває в захисті й разом з тим у бойовій готовності для нанесення ударів. Вона дозволяє боксерові здійснювати свої наміри й попереджати наміри супротивника. Надалі, з удосконалюванням спортивної майстерності боксера, класична бойова стійка трансформується в індивідуальну позицію, найбільш відповідну його манері ведення бою.

На самому початку навчання боксу спортсменів ставлять у лівостороннє (більше сильна права рука) або правостороннє (більше сильна ліва рука) бойове положення. При лівосторонньому положенні ліва нога висунута вперед, упор на передню частину стопи, права перебуває на відстані приблизно 1/2 кроку назад і вправо паралельно лівої й упирається в підлогу носком. По відношенню к партнеру стопи повернені трохи вправо. Маса тіла рівномірно розподілена на обох злегка зігнутих ногах, що дає можливість, відштовхуючись то однією, то іншою, легко пересуватися короткими кроками вперед, назад, уліво й вправо, зберігаючи стійкість. Кожен спортсмен сам вибирає найбільш зручне для нього відстань між правою й лівою ногою при бойовій стійці. Тулуб випрямлений, що сприяє більшій маневреності й збереженню рівноваги, голова трохи опущена. Висунута вперед ліва рука зігнута в лікті приблизно під прямим кутом, з трохи стислим кулаком на рівні підборіддя, лікоть опущений донизу, плече трохи підняте. Права рука напівзігнута, її кулак захищає підборіддя, лікоть притиснутий до тулуба, щоб прикрити праву підреберну область (область печінки) і область сонячного сплетіння; разом з тим ця рука готова до нанесення ударів.

Боксер, що перебуває в бойовій стійці, повинен як найменше напружувати м'язи, щоб передчасно не стомлюватися й у потрібний момент мобілізуватися для активної дії.

Бойова дистанція

У практиці ведення бою існують три дистанції - далека, середня й ближня.

Боксер повинен уміти вести бій у кожній з них, щоб краще орієнтуватися у всіх ситуаціях бойової обстановки.

Відстань між боксерами, що ведуть бій, визначає час, необхідний для нанесення ударів, виконання захистів і контрударів.

Ведучи бій на далекій дистанції, боксер більше випрямлений, активніше пересувається й намагається наносити удари витягнутою рукою, сам залишаючись недосяжним для супротивника. Наближаючись до супротивника, боксер стає більше зібраним, положення ніг стійкіше, руки закривають голову й тулуб.

Дії боксера при тій або іншій дистанції викликані рядом факторів: рівнем його фізичної підготовки, умінням координувати свої дії, швидкістю, витривалістю, силовими якостями, спритністю, технічною підготовленістю (мистецтвом нанесення ударів і володінням захистами), психологічним станом, тактичним завданням і т.д. [58,57]

Далека дистанція визначається відстанню, з якої боксер може досягти супротивника, тільки просунувшись уперед. При цьому боксери перебувають або поза досяжністю ударів (поза боєм), і для атаки один з них повинен наблизитися настільки, щоб, зробивши ще крок до супротивника, завдати удару, або ж між ними така відстань, при якому досить зробити один крок (і навіть без кроку), щоб зробити удар. Боксер, що уникає по тактичним міркуванням активних дій, за допомогою пересування зберігає дистанцію поза боєм. Незважаючи на те, що боксери на далекій дистанції мають час продумати свої дії, почати атаку в цих випадках завжди трудніше, тому що обоє боксера перебувають поза зоною ударів, зібрані й готові зустріти атакуючого. Кожний з них, сприймаючи початкові дії супротивника, устигає зреагувати на них захистами й контрдіями. Щоб атака успішно завершилася, боксер, готовлячи удар, повинен відволікти від нього увагу супротивника постійною зміною своїх положень і обманливими діями. Тому далека дистанція вимагає віртуозного виконання обманливих і підготовчих дій, легких невимушених пересувань і рішучих атак у сполученні з захистами. Майстерно проведений бій на далекій дистанції - гарна форма двобою, що приносить естетичну насолоду аматорам цього виду спорту.

Середня дистанція - проміжна між ближньою й далекою, при цьому відстань між боксерами дозволяє наносити прямі бічні удари й удари знизу (у голову й тулуб), не підходячи до супротивника впритул. Практично боксери безперервно міняють дистанцію - з далекої переходять у середню, із середньої - у далеку. Середня дистанція між боксерами утвориться в результаті прагнення до цьому одного з боксерів, або обох; у другому випадку бій більше тривалий. На цій дистанції в боксерів значно менше часу для міркування, чим на далекій. Боксер прагне випередити контратаку свого супротивника, заздалегідь угадати його контрдії. Якщо на далекій дистанції боксери використовують одиночні або подвійні удари, то на середній вони застосовують серії ударів - прямі з бічними або бічні й знизу й т.д., які вимагають також швидких захисних дій. Бій приймає найбільш активну форму. Варто мати на увазі, що найдужчі удари наносяться при середній дистанції, тому що положення боксерів у цьому випадку сприяє ефективному обертанню тулуба й потужному відштовхуванню ногами.

При активних діях на середній дистанції руки боксера повинні бути вільні для ударів. Руху ніг використаються не стільки для маневрування, як при далекій дистанції, скільки для збереження дистанції, вибору місця для удару, збільшення сили ударів і застосування найбільш надійних захистів. Всі маневрені й обманливі дії здійснюють тут тільки переміщенням короткими ковзаючими кроками й рухами тулуба.

Ближня дистанція. Бій на ближній дистанції ведеться за допомогою коротких ударів знизу й збоку; при цьому спортсмени наближаються впритул один до одного. У цьому випадку боксер повинен бути більше зібраний, чим при інших дистанціях: голова опущена вниз, руки трохи підняті до неї, щоб можна було вчасно висунути їх уперед й, притримавши руки супротивника накладкою відкритою долонею на плече або передпліччя, перешкодити йому наносити удари.[53]

Практично, під час бою на ближній дистанції, боксери можуть перебувати в одному із двох положень:

) не торкаючись безпосередньо один одного, вільно діяти руками;

) стикатися грудьми, плечем, головою із грудьми й плечем, підставкою й накладкою рук на руки супротивника.

Бій на ближній дистанції нав'язує один з боксерів, що прагне до зближення для нанесення сильних коротких ударів; ближній бій може виникнути вимушено для обох. Вимушений бій виникає найчастіше тоді, коли один з боксерів не вміє й тому не хоче вести його: він захоплює, притримує супротивника, заважаючи йому діяти (одержуючи за це зауваження судді). Буває, що ближній бій ведуть обоє боксери, які прагнуть змагатися в цій дистанції.

Бій на ближній дистанції проходить більш насичено, активно й плавно, чим при інших дистанціях.

Пересування по рингу

Мистецьки рухаючись по рингу, боксер по своєму бажанню може перебувати поза бойовою дистанцією, не підпускати до себе супротивника, вибрати місце й час для своєї атаки. Залежно від дистанції міняється характер пересування. При далекій дистанції пересування активні, боксери рухаються по всьому рингу. По мірі зближення боксерів дії в середній дистанції пересування обмежується, кроки робляться коротше, площа дії на рингу зменшується. Під час ведення ближнього бою пересування зводиться до мінімуму. Виникає обоюдний опір, бій приймає трохи силовий характер, боксери переміщаються короткими й рідкими кроками на невеликій ділянці рингу. Мистецьке пересування дозволяє боксерам застосовувати різні техніко-тактичні засоби.

До оволодіння технікою пересування приступають відразу після того, як спортсмени навчилися приймати бойову стійку. Спочатку вчаться робити одиночні кроки вперед, назад, в сторони й по колу з бічної позиції. Відштовхуючись ногою, що перебуває позаду, передньою роблять невеликий крок уперед, при цьому нога, що перебуває позаду, швидко підтягується для збереження початкового положення; при кроці назад відштовхуватися треба поперед стоячою ногою, після чого підтягти її для збереження колишньої відстані між ногами. Крок вправо роблять правою ногою, крок вліво - лівої. Між стопами варто зберігати відстань, необхідну для стійкості. Ноги не перехрещуються. Пересування відбувається невеликими, плавно ковзаючими кроками, без ривків, для того щоб зберігати стійкість і зручні вихідні положення для атак і контратак.[7,8,9]

Практично пересування на рингу відбувається в різних напрямках. Кроки злиті, тому боксер повинен навчитися подвійних і потрійних кроків уперед, уперед - убік, назад - убік, назад - убік і по колу, постійно міняючи напрямок (наприклад, після трьох кроків по колу - два вперед або після двох кроків назад - один уперед і т.д.). Пересуваються боксери на носках або на передній частині стопи, повороти роблять на передній частині стопи опорної ноги. Якщо для повороту вліво опираються, наприклад, на праву ногу (навколо якої й робиться поворот), то ліву відставляють убік партнера, чим відновлюють бойову позицію. Швидкому повороту тулуба навколо опорної ноги сприяє переставлення іншої ноги вперед або назад.

Так як боксер безупинно застосовує атакуючі, контратакуючі або обманливі рухи, зближаючись із партнером або збільшуючи дистанцію, ухиляючись від ударів і сам наносячи їх, утримуючись у бойовій дистанції, то він повинен добре опанувати так названі човникові кроки вперед та назад, відштовхуючись то лівою, то правою ногою, сполучаючи кроки з рухами тулуба назад і вперед.

Після пересування в бічній позиції переходять до пересування у фронтальному положенні, коли ноги перебувають на одній прямій на ширині плечей. Так само, як й у першому випадку, спочатку треба навчитися легко відштовхуватися обома ногами, переносячи масу тіла то на одну, то на іншу ногу. Потім відпрацьовують одиночні, подвійні кроки вперед, назад, убік і по колу на передній частині стопи. При пересуванні із фронтального положення може бути висунута вперед як ліва, так і права нога. Кроки робляться неширокі, легко, плавно, по одному, по два, по три, у різних напрямках.

Далі пересування варто сполучати з невеликими ухилами вліво, вправо, назад, уперед, у сторони, назад - у сторони й нирками; наприклад, із кроком вправо із фронтального положення ухил робиться вправо; із кроком назад лівої - ухил уліво - назад і т.д. Пересування з ухилами полегшує створення вихідних положень, зручних для нанесення контрударів.

Техніка виконання ударів

Термін «техніка виконання ударів» (і захистів) включає динаміку рухів, що імітують удари, захисти, пересування й інші дії боксера. Вони не пов'язані із вправами в парах, де дії одного боксера виявляються протидіями іншого або виробляється захист від удару. Рухи й дії вивчаються й удосконалюються в індивідуальній формі, у вправах, розрахованих на розвиток чіткої координації, у стереотипних рухах, що становлять технічні прийоми боксера.[35]

Вивчення техніки починається з виконання ударів і захистів при різних положеннях ніг і тулуба, стоячи на місці і в процесі пересування. Ці дії вивчаються й удосконалюються спочатку без партнера, потім за допомогою тренера у вправах з боксерськими лапами або з мішком, набивними й пневматичними грушами, щоб спортсмен міг краще контролювати свої дії, точніше визначити напрямок і силу ударів з різних положень.

При виконанні ударів збоку або знизу кулак варто посилати вперед так, начебто він повинен пройти перешкоду в передбачуваному місці, «пронизати» його й продовжувати рухатися ще якийсь час. Якщо штучно зупиняти рух руки в передбачуваному місці, то це неминуче створить скутість і напругу в кінцівці, перешкодить домогтися вільних злитих дій у нанесенні декількох ударів підряд.

Вивчення й удосконалювання техніки виконання ударів треба починати із прямих, далі переходити до ударів збоку й знизу (різнойменні й однойменні), потім зв'язувати окремі удари в різні сполучення: дві прямі в голову один за іншим; прямий лівої в тулуб і бічний правої в голову; бічний лівої в голову; знизу правої в тулуб і т.д.

Якщо при переносі маси тіла на ліву ногу удар виконується лівою рукою,- це однойменний удар.

Якщо удар виконується лівою рукою, а маса тіла переноситься на праву ногу,- різнойменний.

Розглянемо основні вправи для вивчення ударів. Вивчення техніки виконання ударів доцільно починати із фронтального положення ніг, щоб боксери добре відчули переміщення маси тіла з ноги на ногу, з діями поступального й обер

тального характеру, а потім переходити на вивчення ударів з бічного положення.

Різнойменні й однойменні удари в голову й тулуб варто вивчати й удосконалювати рівною мірою, тому що в бойових епізодах вони увесь час чергуються.

Вихідне положення: ноги на ширині плечей, стопи паралельні, руки зігнуті в ліктях, кисті трохи стислі в кулаки і спрямовані вперед, великі пальці догори. Голова опущена, боксер дивиться прямо. При переміщенні маси тіла на праву ногу тулуб повертають вправо, одночасно лівою рукою завдають прямого удару. Ліву ногу трохи розслаблюють, пятку відривають від підлоги, ліве стегно повертають вправо. При переміщенні маси тіла на ліву ногу імітується удар правою рукою, праве стегно й тулуб повертають уліво. Переміщаючи масу тіла з однієї ноги на іншу, поперемінно виносять уперед то ліву, то праву руку. Цю вправу виконують також із кроком убік, вперед та назад.

При переміщенні маси тіла на ліву ногу проводять прямий удар лівою з поворотом тулуба вправо (дії однойменні). Переміщаючи масу тіла на праву ногу, завдають прямого удару правою з поворотом тулуба вліво. Ці вправи також виконують із кроком вбік, вперед та назад.

З лівостороннього бічного положення бойової стійки, стоячи на місці з переносом маси тіла на ліву ногу, виконують прямий удар лівою рукою, потім правою (різнойменний).

З переносом маси тіла на праву ногу проводять прямий удар правою (однойменний), потім прямий удар лівою (різнойменний). При цьому тулуб й стегно відповідно повертають, як і при вправі в прямій позиції.

Вправи по нанесенню прямих ударів у голову з бічної позиції (як однойменні, так і різнойменні) виконують із кроком уперед, у сторони й назад у лівосторонньому й у правобічному положенні.

Прямий удар лівою в тулуб з ухилом вправо виконують у такий спосіб. З лівостороннього бойового положення роблять ухил тулуба вправо із прямим ударом лівою. Кулак повертають тильною стороною догори. Масу тіла розподіляють на обох, трохи зігнутих ногах або на одній з них, переважно на лівій (залежно від положення тулуба). Прямий удар правою в тулуб виконують із ухилом тулуба вліво. У такій же послідовності вивчають й удосконалюють техніку виконання одиночних ударів збоку й знизу - спочатку однойменний, потім різнойменний з поперемінним перенесенням маси тіла з ноги на ногу, у прямій і бічної позиції, з пересуванням вперед, назад і в сторони.

Опанувавши техніку виконання одиночних прямих, бічних ударів й ударів знизу, переходять до виконання двох послідовних ударів: двох прямих, двох бічних або двох знизу. Ці вправи проводять разом - спочатку на місці в прямій і бічній позиції, потім із кроками вперед, у сторони й назад (різнойменно, однойменно й комбіновано) при переміщенні маси тіла, то на одну, то на іншу ногу, з діями то лівою, то правою рукою. Для приклада приведемо кілька вправ.

.Із прямої позиції при переміщенні маси тіла на ліву ногу виконують прямий удар правою в голову або тулуб. Переходячи на праву ногу, виконують прямий удар лівою в голову або тулуб.

.З лівосторонньої бойової позиції при переміщенні маси тіла на ліву ногу виконують прямий удар лівою в голову з поворотом тулуба вправо. Залишаючись на лівій нозі, тулубі повертають уліво із прямим ударом правою рукою в голову або тулуб.

.При кроці назад - прямий удар правою, при підтягуванні лівої ноги до правого - прямий удар лівою рукою. Аналогічні вправи роблять із пересуванням у сторони.

.З лівостороннього положення при кроці вперед з переміщенням маси тіла на ліву ногу - боковий удар лівою; при перенесенні маси тіла на праву ногу - прямий удар правої в голову.

.З лівосторонньої позиції з перенесенням маси тіла на праву ногу виконують прямий удар лівою в тулуб з ухилом вправо, з перенесенням маси тіла на ліву ногу - прямий удар правою в голову. Цю же вправу виконують із пересуванням уперед й у сторони.

.З лівосторонньої бойової позиції виконують прямий удар правою в тулуб з невеликим ухилом уліво й наступним нанесенням прямого удару лівою в голову з переміщенням маси тіла на праву ногу.

.З лівосторонньої позиції наносять два наступних,один за одним удару знизу лівою і правою - у голову і в тулуб. Масу тіла переносять спочатку на ліву ногу, потім на праву, тобто поперемінно з однієї ноги на іншу.

При наступних вправах по вивченню й удосконалюванню техніки нанесення ударів варто поєднувати прямі удари з боковими й знизу, бокові з ударами знизу й т.д. (для серії рухів, що включають кілька швидких ударів, більш зручно не переносити масу тіла з однієї ноги на іншу).

Для розвитку чіткої координації рухів варто чергувати однойменні удари з різнойменними. Наприклад, два удари наносять однойменно й два різнойменно або один однойменно, два наступних - різнойменно й т.д. або при русі по колу безперервними приставними кроками з лівої ноги виконують прямий удар лівої, при кроках правої - прямої правої. Потім переходять до різнойменних вправ: при кроці правої завдають прямий удару лівою, а при приставлянні лівої ноги - удар правою. Такі вправи засвоюються важко, тому їх треба повторювати до впевненого виконання, спочатку повільно й роздільно, потім разом одне за іншим.

1.4 Техніко-тактичне ведення бою

Навчання складним техніко-тактичним формам бою повинне вестися в певній послідовності.[23,24,25,20,36]

Атака й контроль одним ударом.

. Атака - прямий лівою в голову; захист - відкритою правою долонею й відповідний прямою лівою в голову; повторна атака - зустрічний прямий правоїю в голову через ліву руку супротивника.

.Атака - прямий правою в голову; захист - підставка відкритою правою долонею й боковий лівою в голову; повторна атака - зустрічний прямий правою в голову.

.Атака - прямий лівою в тулуб; захист - підставка правою, зігнутої в лікті, і прямій лівою в голову; повторна атака - з ухилом уліво зустрічний прямий правою в голову.

.Атака - прямий правою в тулуб; захист - підставка зігнутої лівої й прямий правою в голову; повторна атака - з ухилом уліво зустрічний прямою правою в голову.

.Атака - прямий лівою в тулуб; захист - підставка правою, зігнутої в лікті, або крок назад з наступним боковим лівою в голову; повторна атака - прямий зустрічний правою в голову.

.Атака - прямий правою в тулуб; захист - підставка лівою, зігнутої в лікті, або крок назад і боковий правою в голову; повторна атака - зустрічний прямою лівою в голову.

.Атака - боковий лівою в голову; захист - підставка правою, зігнутої в лікті, або тильної поверхні кисті й відповідний прямий лівою в голову; повторна атака - зустрічний прямою в голову через ліву руку супротивника.

.Атака - боковий правою в голову; захист - підставка лівою, зігнутої в лікті, або тильної поверхні кисті або лівого плеча й відповідний прямий правою в голову; повторна атака - з ухилом вправо зустрічний удар прямий лівою в голову.

Атака одним ударом з повторною атакою двома. Повторюють всі описані вище вправи, але перший боксер (повторно атакуючий) після зазначеного зустрічного удару наносить другий удар.

У першій вправі - це боковий удар лівою в голову або в тулуб, знизу в голову або тулуб.

У другому - прямий удар лівою або боковий знизу в голову або в тулуб.

У третьому - боковий удар лівою в голову.

У четвертому - боковий удар лівою в голову або знизу в тулуб.

У п'ятому - удар знизу в тулуб або боковий лівої в голову.

У шостому - боковий правою в голову або тулуб, знизу в тулуб.

У сьомому - удар лівою знизу в голову або в тулуб або боковий у голову.

Більш складний варіант - повторна атака із трьома, що випливають один за одним ударами. Після другого боксер додає третій удар іншою рукою: лівою - правою - лівою або правою - лівою - правою. При двохударній повторної комбінації найбільш акцентований другий удар, при трьохударній - третій. Однак і перший удар може бути основним, що вирішує.

До складного в технічному відношенні формам бою ставляться повторні дії першого боксера за умови, коли другої контратакує двома або навіть трьома ударами. Таких варіантів може бути багато, і користуються ними боксери залежно від сформованої обстановки й дій супротивника.

Перелічимо деякі з них.

Атака й контратака двома й повторною атакою двома й трьома ударами. Атака - два прямих удари в голову, лівою і правою («раз-два»); захист - підставка відкритою правою долоні й відповідь тими ж ударами; повторна атака - від прямого лівого ухил назад, від другого удару - ухил уліво й зустрічний правою в голову з наступним боковим лівою в голову й т.д.

Атака - боковий лівою й прямий правою в голову; захист - крок назад або ухил назад з наступними ударами, що контратакують, - прямим правою й боковим лівою в голову; повторна атака - з ухилом уліво зустрічний прямою правою в голову, від бокового лівою - нирок вправо з наступним боковим ударом лівою в голову.

Атака - прямий лівою в тулуб й прямій правою в голову; захист - підставка зігнутої в лікті правої руки, відбивши лівою вправо правою руки супротивника, прямий удар правою й бокового лівою в голову; повторна атака - з ухилом уліво й зустрічний прямий правою й бокового лівого в голову або лівою знизу в тулуб.

Атака - прямий правою в голову й лівою знизу в тулуб; захист - відбивши лівою вправо, підставка правою, зігнутої в лікті, і контратака лівою й правої збоку, або лівою знизу й правою збоку, і правою знизу в тулуб; повторна атака - зустрічний прямий правою й прямий лівою в голову.

Атака - боковий правою в голову й лівою знизу в тулуб; захист - підставка лівою, зігнутої в лікті, і від другого удару підставка зігнутої в лікті правою й удар знизу лівою в голову або тулуб, потім боковий правою в голову; повторна атака - зустрічний прямий або боковий правою в голову й прямий лівою в голову.

Атака - прямий лівою в голову й боковий правою в голову; захист - крок назад, після чого контратака прямим лівою й боковим правою в голову; повторна атака - ухил із кроком уліво із прямим правою в голову через ліву руку супротивника й короткий прямий лівою в голову, або знизу в тулуб, або боковий у голову.

При повторній атаці майстра шкіряної рукавички можуть наносити три й навіть чотири удари.

Методичні вказівки по навчанню складним техніко-тактичним формам бою приступати до вивчення складних техніко-тактичних форм треба тільки після оволодіння боксером простих.

При навчанні атакам і контратакам треба стежити за точністю й надійністю застосування захистів. Краще, якщо тренер надягає рукавички й сам боксує, створюючи своїми діями умови для атаки учневі, а потім легкими ударами показує відкриті в нього під час атак місця.

Спеціальні вправи для розвитку швидкості в ударах і захистах використають із метою навчання своєчасним контратакам з випередженням. Для цього широко застосовують такі снаряди, як м'яч на гумах, пневматичну грушу й пунктбол. Під час навчання в парах варто домагатися активних контратак у відповідній і зустрічній формах на кожен удар партнера, жадати від боксера точності й швидкості. При підборі партнерів треба стежити, щоб не було великої різниці в ступені їхньої підготовленості й масі тіла.

Партнери повинні користуватися рукавичками великої маси (10-12 унцій), масками й капами. Велика увага під час вправ варто приділяти розвитку почуття дистанції (не допускати більших розривів) і вдосконалюванню захисних дій тулубом - ухилів і нирків, а також створенню вихідних положень для контратак. Боксери повинні навчитися контратакувати з різних бойових положень.

Навчання складним техніко-тактичним формам бою доцільно розбити на три етапи.

На першому етапі дається завдання обом боксерам; першому - викликати на контратаку, другому - контратакувати; після чого перший повинен контратакувати другого (повторно).

На другому етапі - завдання першому боксерові викликати на контратаку другого, другий контратакує довільно, що значно ускладнює наступні дії першого, котрий сам вибирає засобу повторної контратаки.

На третьому етапі - довільно діють і перший, і другий боксери.

При такій послідовності тренування боксери найбільше успішно засвоюють складні форми бою.

Вправи на швидкість доцільно проводити в основній частині учбово-тренувального заняття, тому що на початку його боксер не підготовлений до цих вправ, а наприкінці швидко утомлюється, що знижує якість тренування.

Проводять цілеспрямовані спаринги (умовні й довільні бої) для вдосконалювання складних техніко-тактичних дій. Немаловажне значення при навчанні такій формі бою має правильний підбор боксерів у партнери. Варто підбирати партнерів так, щоб один з них міг виконувати складні дії, тобто був упевнений у їхній ефективності.

Багато боксерів високого класу використають комбінаційну форму бою, тобто залежно від характеру поводження супротивника, його техніко-тактичних особливостей боксер вибирає просту або складну форму бою, але при необхідності переходить від однієї форми бою до іншої. Ведення комбінаційного бою жадає від боксера великого мистецтва.[52]

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи дослідження

.1.1 Аналіз науково-методичної літератури

У відповідності з напрямком досліджень нами були опрацьовані і проаналізовані вітчизняні та зарубіжні літературні джерела. Вивчення науково-методичної та історичної літератури надало змогу розширити уявлення про джерела виникнення та розвитку методики підготовки боксерів, як на території України, так і за її межами. За допомогою спеціальної науково-методичної літератури було встановлено мотиваційні чинники, що впливають на залучення молоді до занять боксом. На основі особистого досвіду й аналізу літератури, повязаної з методикою тренувань з боксу, а також в якій досліджувалися питання організації тренувальних занять, нами було розроблено програму тренування з боксу на етапі попередньої базової підготовки, яка була впроваджена в діяльність ДЮСШ №2. Аналіз науково-методичної літератури дозволив розширити представлення про теорію організації та побудови круглорічного тренування і використовувати в роботі сучасні погляди на механізми корекції технічних дій, особливості динаміки становлення технічної майстерності з боксу, основи контролю за ефективністю застосування спеціалізованих тренувальних навантажень, основні принципи програмування і планування тренувальних засобів в мікроциклах.

Аналіз експериментального матеріалу дозволив виявити питання, повязані з розробкою та моделюванням тренувальних програм і використати відому інформацію при аналізі особистих досліджень.

2.1.2 Педагогічне спостереження

Для оцінки ефективності впровадженої програми з боксу педагогічне спостереження являється одним з дієвих візуальних методів дослідження.

Педагогічне спостереження, як метод організації дослідження, використовувався нами систематично протягом 1,5 року в процесі навчально-тренувальних занять з боксу, що проводилися в групах попередньої базової підготовки. Спостерігаючи за виконанням рухових завдань, нами було проведено аналіз як техніки в цілому, так і по частинах, виявляючи помилки і недоліки [88].

У наших дослідженнях цей метод використовувався як метод педагогічного контролю за ходом тренувального процесу, за ефективністю біомеханічного контролю техніки виконання базових вправ під впливом запрограмованих тренувальних навантажень, які забезпечують позитивну динаміку змін спеціальної працездатності, рівня технічної підготовленості. При цьому нами була виведена експертна оцінка даної програми. Інколи експертна оцінка техніки різноманітних вправ, при вмілому використанні методу спостереження, є чи не єдиним методом одержання потрібної обєктивної інформації.

Грунтуючись на сучасних науково-методичних підходах в організації педагогічного спостереження, й одержуючи при цьому експертні оцінки, маємо можливість в значній мірі підвищити обєктивність даних, що визначають рівень ефективності та якість впровадженої техніки рухових дій. У нашому випадку - це техніка запропонованої програми з боксу.

Дослідження, яке базувалося саме на цьому методі, оптимізувало навчально-тренувальний процес та пошук нових програм, які сприяли б покращенню біомеханічних показників опорно-рухового апарату, розробку моделей навантажувальних і відновлювальних мікроциклів у тренувальному періоді спортсменів. За допомогою конкретизації й узагальнення отриманої в процесі цілеспрямованого спостереження комплексної інформації були визначені результати, що співставлялись з результатами аналізу науково-методичної літератури [6].

2.1.3 Тестування

Тестування фізичних якостей і здібностей, а також рівня технічної підготовки проводилося як на початкових етапах, так і в подальшому процесі тренування по запропонованій програмі з боксу. Метою тестування було виявлення рівня розвитку фізичних якостей і здібностей займаючихся та динаміки їх росту в процесі занять, що стало основою для оцінки ефективності дієвості запропонованої програми тренування [17]. У нашому випадку тестування носило етапний вид контролю. Запропоновані тести вимагали при виконанні показати максимально можливий руховий результат. Особливість таких тестів - високий психологічний настрій спортсмена на досягнення найвищих результатів. Отже, все, що реєструється при їх виконанні, залежить від двох факторів:

1. рівня розвитку якості, що вимірюється;
2. мотивації.

Дана програма тестування носила гетерогенний характер, тобто їх результати залежали від двох і більше факторів [14].

При створенні програми тестів було враховано їх обєм тестів по кожній із якостей спортсменів: силові та швидкісно-силові параметри, витривалість, гнучкість та координаційні здібності, що оцінювались в комплексі й результати заносилися в протоколи [9].

2.1.4 Анкетування

Для виявлення думки спеціалістів про основні тенденції розвитку систем підготовки боксерів на етапі попередньої базової підготовки проводилось анкетування.

Респондентам (опитуваним) пропонувалось відповісти на ряд запитань.

У вступній частині анкети респонденту повідомлялась інформація про задачі досліду, що проводився, теоретичне і практичне значення рішення цих задач, внесок спеціаліста в рішення цих задач.

В соціально-демографічній частині анкети були запропоновані запитання, які визначали паспортну характеристику респондентів.

В основній частині анкети респондентам були запропоновані запитання, відповіді на які допомогли б вирішенню поставленої в цьому розділі задачі дослідження. А саме, анкета мала запитання про те, хто здійснює прикладну фізичну підготовку, які види спортивних одноборств можуть служити базою для прикладної підготовки, який зміст спеціальної підготовки та ін.

Для проведення анкетування використовувалося вибіркове опитування. Опитування провідних спеціалістів Кіровоградщини та України в цілому сприяли створенню послідовності побудови змісту у поетапному комплексному навчанні. В ньому були задіяні провідні спеціалісти, які мали великий досвід тренерської роботи. Опитування спеціалістів проводилося з 2011 по 2012 рік на різного роду змаганнях, семінарах і конференціях, в особистих бесідах.

Всього було опитано 21-спеціаліст, які мали відношення до предмету нашого дослідження.

2.1.5 Моделювання тренувальних програм

Ефективне управління тренувальним процесом повязане з використанням різноманітних моделей. Прагнення до максимальної обєктивізації тренувального процесу на основі ідей і вимог наукового управління являється головною тенденцією сучасного спортивного тренування. Проявляється це в широкому використанні різних моделей і модельних характеристик, які служать орієнтиром при розробці і корекції перспективних, поточних і оперативних тренувальних програм. Під моделлю прийнято розуміти зразок (стандарт, еталон) у ширшому розумінні - будь-який зразок (уявний або умовний) того чи іншого обєкта, процесу чи явища.

Розробка і використання моделей повязана з моделюванням - процесу побудови, вивчення і використання моделей для визначення і уточнення певних характеристик технічних дій, запропонованої програми з боксу й оптимізації процесу спортивної підготовки в ході навчально-тренувальних занять [72].

У процесі тренувань моделі використовувалися наступним чином. По-перше, моделі мали завданням виступити в якості замінювача обєкта з тим, щоб дослідження на обєкті дозволили отримати відомості про сам обєкт. У цьому випадку при експериментуванні з моделлю вдається отримати нові знання, які представляють собою відображення структури і функцій моделі.

По-друге, моделі використовуються для узагальнення емпіричного знання, досягнення закономірних звязків різноманітних процесів та явищ під час тренувань.

По-третє, нами досліджувалися моделі раніше проведених експериментально-наукових робіт [74].

У процесі моделювання ми намагалися виконати наступні пункти:

1. повязати застосовані моделі з завданнями оперативного, поточного та етапного контролю й управління, побудови різних структурних утворень тренувального процесу;
2. визначити ступінь деталізації моделі, тобто кількість параметрів, які включає модель, характер звязку між окремими параметрами;
3. визначити час дії моделей, котрі застосовувалися, межі їх використання, доопрацювання і заміни [73;118].

2.1.6 Медико-фізіологічні методи

Для виконання дослідження застосовувалися методи, що дозволяють одержати необхідні дані об'єктивного і суб'єктивного характеру, у тому числі: вивчення літератури, педагогічний експеримент, педагогічні і медичні спостереження, опитування, анкетування та інші. Для оцінки навантаження в заняттях по обсягу й інтенсивності, їхньої відповідності можливостям боксерів різної кваліфікації - проводилося опитування й анкетування займаючихся по суб'єктивних показниках, що характеризує їхнє бажання займатися, відношення до навантажень і часу проведення занять, психофізичний стан (активність, настрій, фізичний стан). Схеми протоколу спостережень і карти-анкети див. у додатку Б.

Безпосередній вплив занять за запропонованою методикою на розвиток технічних умінь та навичок боксерів вивчався також по показниках пульсу, частоти дихання, артеріального тиску, електрокардіограм, проб із затримкою дихання, антропометрії, результатам контрольних нормативів і виступів у змаганнях.

Вищевикладені методи і досліджувані показники обрані нами тому, що вони піддані значним змінам під впливом занять боксом і дають чітку характеристику:

• працездатності організму і рівня тренованості спортсменів;
• рівня розвитку технічних умінь та навичок боксера.
• Пульс дає уяву про частоту і ритм серцевої діяльності, є гарним показником тонусу судин, інтенсивності, тривалості і характеру вправ, рівня тренованості організму, швидкісно-силових якостей, витривалості, психічної стійкості боксерів.
• Підрахунок ЧСС проводився за 10 секунд і результат збільшувався на 6. Вимір ЧСС ми намагалися проводити в той самий час доби при однаковій температурі, тому що на її зміну впливають як добові біоритми, так і температура навколишнього середовища (Ю. Курако, 1982).
• Частота дихання характеризує функціональний стан дихальної системи, рівень тренованості спортсмена і ступінь фізичного навантаження, рівень розвитку фізичних якостей і психофізичний стан боксерів що займаються. Підраховувалася кількість дихальних рухів протягом ЗО секунд, результат збільшувався на 2 (за одну хвилину).
• Артеріальний тиск вимірювався за допомогою тонометра і фонендоскопа (спосіб Короткова). За норму артеріального тиску бралися середні дані А.Л. Мясникова, згідно яким у здорових людей у віці 15-40 років в умовах спокою систолічний тиск (СТ) дорівнює 125-140 мм. рт. ст., діастолічний (ДТ) 70-80 мм рт.ст., середній динамічний тиск 80-150 мм рт.ст. Пульсовий тиск (ПТ) дорівнює різниці СТ і ДТ. Середній - сумі ДТ і ПТ.
• Електрокардіографія характеризує функціональний стан серцево-судинної системи, обсяг тренувальних навантажень, є найбільш об'єктивним методом дослідження серця. Електрокардіографія дозволяє виявити початкові зрушення в стані серцевого м'яза, тоді як інші методи їх ще не виявляють, особливо в тренованих спортсменів (В. Солонець, Л. Лернер, 1983). Електрокардіограми (ЕКГ) реєструвалися в 10 чоловік (спортсмени, що мають І розряд і вище), в обласному лікарсько-фізкультурному диспансері.
• Проби з затримкою дихання на вдиху і видиху (Штанге і Генча) дають уявлення про компенсаторні можливості організму, розвитку визначення стану здоров'я займаючихся, рівня тренованості.
• Дослідження антропометричних показників (вага, зріст, окружність грудної клітки при вдиху-видиху, у паузі, екскурсія грудної клітки, життєва ємкість легень, динамометрія) проводилися в ранкові години стоячи. Зміна цих показників під впливом занять фізичною культурою і спортом відбувається найбільш вираженою в людей різного віку і тренованості.
• Вага тіла вимірювалася на десяткових медичних вагах з точністю до 50 гр, зріст за допомогою загальноприйнятої методики.
• Окружність грудної клітки вимірювали сантиметровою стрічкою, яку накладали на рівні нижнього кута лопаток позаду, а попереду по нижньому краю біля соскових кіл. Перед накладанням стрічки досліджуваний піднімає руки, а потім їх вільно опускає. Вимір проводився після глибокого вдиху і видиху. Різниця між цими показниками характеризує екскурсію грудної клітки.
• Життєва ємність легень (ЖЄЛ) визначалася у всіх досліджуваних (26 чол.) за допомогою водяного спірометра Гетчинсона. Життєва ємність легень обчислюється як сума дихального обєму (ДО), резервного обсягу вдиху (РОВД) і резервного обсягу видиху (РОВИД).
• ЖЄЛ піддана значним змінам у людей різного віку і ступеня тренованості в процесі занять фізкультурою і спортом. Для боксерів цей показник дуже важливий, тому що при вихованні витривалості спортсмена велике значення має правильне дихання. Подих боксера повинен бути рівномірним і досить глибоким. Гарний вдих і видих дозволяє найбільше ефективно використовувати ЖЄЛ, а режим подиху з акцентуванням на видиху при нанесенні удару є найефективнішим . Це сприяє не тільки кращій вентиляції легень, але також значно збільшує силу ударів.
• Динамометрія вимірювалася ручним динамометром і реєструвалася в кілограмах.Для визначення вимірів таких якостей і показників як швидкість, витривалість, сила, максимальний ударний темп, коефіцієнт ефективності бойових дій нами був розроблений наступний комплекс контрольних вправ (див. табл. 2.2).
• ПРИМІТКА. Коефіцієнт ефективності бойових дій боксерів обчислювався за методикою, запропонованої О.П.Фроловим (див. Додаток В).
• 2.1.7 Методи математичної статистики
• Під час проведення вимірювань ми зіткнулись з порівняно великими масивами чисел, тому виникла проблема їх систематизації та аналізу. Для вирішення цієї проблеми нами був використаний метод середніх величин [24]. Цей метод був реалізований у три етапи: створення варіативного ряду, знаходження характеристик варіативного ряду, практична реалізація отриманих характеристик.
• Для створення варіативного ряду ми виконували операцію ранжування, операцію розташування чисел у порядку збільшення чи зменшення. Ранжовані числа були записані у два стовпчики, де зліва були числові значення виміряних величин, а справа кількість їх повторів.
• Потім нами були знайдені головні характеристики варіативного ряду: середнє арифметичне ( X середн.), дисперсія ( ?² ), середнє квадратичне відхилення ( ? ), коефіцієнт варіації ( n ), мода ( Мо ), медіана ( Ме ).
• Середнє арифметичне знаходили за формулою :

,

де і = 1,2,… - кількість варіантів;і - значення частоти ряду;- обєм сукупності.

Дисперсію варіативного ряду визначаємо за формулою:

Середнє квадратичне відхилення обчислювалося за формулою:

Коефіцієнт варіації:

Медіана ( Ме ) - варіант, який знаходиться в середині варіативного ряду.

Мода ( Мо ) - варіант, який частіше всього зустрічається у варіативному ряді.

Під час практичної реалізації методу середніх величин нами були використані числові характеристики. Оцінюючи вихідний масив чисел, ми використовували середнє арифметичне, як узагальнюючу характеристику результатів вимірювань якісних показників учнів. Для визначення однорідності вихідних використовувався коефіцієнт варіації, а також різниця між модою, медіаною і середнім арифметичним.

Для порівняння показників учнів експериментальної та контрольної груп використовувалися ті ж величини.

Вони дозволили отримати корисну інформацію про зміни та практичне значення тих характеристик, які складали предмет досліджень.

• 2.2 Організація дослідження
• З метою обґрунтування запропонованої нами методики розвитку та засвоєння технічних умінь та навичок на етапі попередньої базової підготовки боксерів був проведений експеримент в дюсш №2 (секція боксу, тренер- Березній Д.В.)зі спортсменами віком 10-12 рр. у кількості 26 чоловік.

В основу нашого дослідження покладено піврічне спостереження за 26 боксерами різної кваліфікації. З них 6 спортсменів 1-го розряду, 10 спортсменів 2-го й 10 спортсменів 3-го спортивних розрядів, 13 боксерів входили до експериментальної групи, інші 13 - до складу контрольної груп . По стану здоров'я всі досліджувані були віднесені до основної медичної групи.

Такий розподіл досліджуваних було викликано тим, що контингент займаючихся в секціях боксу складається, як правило, зі спортсменів різного рівня майстерності, з перевагою боксерів масових розрядів у віці 10-12 років.

• Таблиця 2.1
• Розподіл досліджуваних по групах, кваліфікації та віку

Назва групиЗагальне число досліджуванихКваліфікаціяВік, років161718Експериментальна група13Новачки---Розрядники822Контрольна група13розрядники941фізичний боксер змагальний підготовка

• У процесі дослідження ставились наступні задачі:
• апробація методики розвитку технічних умінь та навичок боксера;
• дослідження динаміки функціональних та антропометричних показників і контрольних нормативів;
• аналіз впливу занять на розвиток та рівень засвоєння технічних умінь та навичок.

Основою для розробки апробованої методики по вдосконаленню розвитку і розвитку технічних умінь та навичок боксера стали загально-педагогічні методи, аналіз літературних джерел, вивчення методик у суміжних видах спорту, особистий досвід занять спортом і досвід ведучих тренерів України.

Заняття з групою досліджуваних проводилися в спеціалізованому залі боксу.

Ґрунтуючись на результатах первісного етапу дослідження - початок експерименту (середній рівень розвитку технічних умінь та навичок, див. табл 4.2, 4.3, 4.4, 4.5) , запропонований нами методичний матеріал спланований так, що заняття в експериментальній групі проводилися не менше 5-10 разів у тиждень, у залежності від періоду підготовки(підготовчий, змагальний, перехідний), а навантаження в них зростала по мірі росту тренованості організму. Тренувальні заняття проводилися в двох групах (новачки і розрядники; кандидати в майстри спорту) одночасно.

Заняття складалися звичайно з трьох частин: підготовчої, основної, заключної, і мали тривалість від 1.5 до 2.5 годин (у залежності від рівня підготовленості боксерів і періоду підготовки).

Велика увага в процесі занять приділялася правильному диханню. І дуже важливо, тому що особливості діяльності боксерів на рингу виключають можливість ритмічного подиху. Подих займаючихся повинен бути безупинним і досить глибоким.

Гарний видих забезпечує кращу вентиляцію легень і дозволяє найбільше ефективно використовувати життєву ємність легень ( В. А.Іванов 1994).Боксери контрольної групи (13 чол.) займалися 5 разів у тиждень 1,5 -2,5 години. Ефективність занять за запропонованою методикою експериментальній групі боксерів досліджувалася шляхом порівнянь динаміки середніх результатів функціональних і антропометричних даних контрольних нормативів, медичних спостережень і виступів у змаганнях такими ж результатами контрольної групи боксерів.

Опитування, бесіда, анкетування і соціологічні методи, дозволили виявити суб'єктивну оцінку впливу проведених занять у досліджуваних групах.

Обстеження займаючихся експериментальної і контрольної групи проводилося раз на два місяці. Прийом контрольних нормативів - чотири рази протягом півріччя . Аналіз виступів спортсменів у змаганнях відбувався не пізніше наступного тижня після їхнього закінчення. Педагогічне спостереження здійснювалося постійно в процесі тренувань. Анкетування й опитування проводилися двічі.

Бокс як вид спорту висуває високі вимоги до фізичної, технічної, тактичної, психологічної готовності спортсмена. Усе це - складові одного цілого - високої спортивної майстерності. У літературі з теорії спорту часто зустрічаються формулювання: техніко-тактична підготовка (Б. Бутенко 1989, А. Іванов 1994) і ін., психофізичні якості (Ю. Никифоров 1989, Н. Худадов 1987, М.Кобозев 1994, 1995) і ін. Таке об'єднання зумовлене тісним взаємозв'язком цих компонентів спортивної підготовленості. Наприклад, важко планувати які-небудь тактичні ходи на ринзі, якщо спортсмен не має достатній багаж технічних прийомів, не володіє високим загальним рівнем технічної майстерності.

Абсолютно вірне висловлення в цьому плані: "Техніка - володарка тактичних задумів». Очевидно і те, що неможливо розраховувати на успіх у сучасному боксі не володіючи високим рівнем розвитку фізичних та технічних умінь та навичками (швидкості, сили, витривалості, техніки, тактики й ін.) не підкріпленими оптимальним психологічним настроєм. Тому що прояв спортсменом своїх кращих фізичних кондицій найтіснішим образом пов'язаний з його рівнем тренованості, функціональним станом організму (рівнем тренованості, значення здоровя ін.).

Технічні вміння та навички боксера повинні полягати у формуванні оптимального рівня тренованості , що сприяє найбільш повній реалізації майстерності у процесі тренування і змагань. Відомо, що добре відновлений організм після значних фізичних навантажень більш результативно здатний до навчання та засвоєння в процесі подальших тренувань.

Спортсмен у такому стані не відчуває втоми, а навпаки, відчуває потребу в діях; його підвищена рухова активність пов'язана з відчуттям власної сили, повної впевненості в собі. Створюються передумови для прояву найкращих показників розвитку фізичних якостей. Не відновлений організм, не здатний до продуктивної роботи. Наслідком є поганий настрій і як наслідок більш стійке почуття невпевненості у своїх силах, втрата працездатності, виявляється передчасне зниження показників фізичної готовності, млявість, небажання тренуватися і виступати. Можна не сумніватися, що спортсмен в поганому функціональному стані приречений на поразку ,а вольові якості відступають на другий план.

А. Крестовниковим, М. Маршаком, Н. Зимкіним, Я. Еголинським і іншими авторами доведено, що в керуванні м'язовою діяльністю в спортивному тренуванні основну, регулюючу роль відіграє центральна нервова система (ЦНС). Це потрібно враховувати при удосконалюванні таких фізичних якостей, як швидкість, витривалість спритність, тому що інертні бар'єри розвитку цих якостей закріплюються при повторенні тих самих рухів, виконуваних з однаковими інтенсивністю й обсягом. Тому у відповідних учбово-тренувальних заняттях необхідно систематично збільшувати їхній обсяг і, особливо, інтенсивність, не доводячи при цьому організм до розумової і сенсорної втоми.

Величезна кількість досліджень підкреслюють тісний взаємозв'язок психічних станів спортсмена з проявом фізичних якостей: К. Айвазов "Позитивні і негативні емоції і їхній вплив на результати спортивної діяльності", Ю. Коджаспиров,С. Млинців "Музика як метод оптимізації тренування", Ю. Никифоров "Психологічне настроювання боксерів", В. Клещев, Худадов "Темперамент як умова ефективної спортивної діяльності", Н. Худадов, О. Фролов, Г. Ванаєв "Типи нервової системи і навантаження", М. Демченко, Э. Кураков "Точність сприйняття відтворення м'язових зусиль", В. Іванов "Залежність працездатності боксерів від різної колірної освітленості" і багато інших. Тому тренування повинно проводитись з урахуванням фізіологічних особливостей організму, з метою досягнення гармонійного функціонування діяльності ЦНС з органами і системами організму.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК БОКСЕРІВ

Методика розвитку технічних умінь та навичок базується на викладанні тренувальних занять з урахуванням фізіологічних адаптивно-відновлювальних процесів, а саме недопущенням фізичної, розумової, сенсорної та емоційної втом.

Недопущення фізичної втоми базується на наданні загальної фізичної підготовки та спеціальної фізичної підготовки з урахуванням відновлення мязової тканини та виведенням кінцевих продуктів біохімічних реакцій (молочної, піровиноградної кислот).

Орієнтиром для підвищення фізичних навантажень ми беремо відсутність болі. В фізіології Шмідта зазначено, що біль в мязах виникає також після виведення кінцевих продуктів біохімічних реакцій, що свідчить про не завершення відновлення тканин.[39,48,76,75,65,62,72]

Тому з урахуванням фізіологічних даних, вправи з ЗФП і СФП приведені нижче, в залежності від навантаження різних груп мязів, підбиралися кожне тренування з урахуванням часу відновлювальних процесів, особливо в підготовчий період. Наприклад.: вправи з обтяженням на наступний день не проводились, якщо боксер відчуває значний біль, також в подальшому навантаження в даній вправі не збільшувались , а лиш через деякий час( в кожного спортсмена він індивідуальний, що визначається талантом).[1,2]

Недопущення розумової втоми - від відпрацювання практичних навичок до теоретичних занять.

Недопущення сенсорної та емоційної втом-перехід від швидкісно-силових вправ до релаксуючих та дихальних комплексів вправ, проведення не менше одного разу в тиждень ігрового тренування(футбол, баскетбол та ін.), що в свою чергу розвиває вестибулярний апарат, реакцію, закріпленню загальної фізичної підготовки, а також приводить до підвищення вольових якостей.

3.1 Загальна і спеціальна фізична підготовка, її значення (основні засоби, обсяги на етапі попередньої базової підготовки)

Фізична підготовка боксера є основним чинником, що забезпечує якість підготовки технічних умінь та навичок, рівень розвитку вcix ії компонентів майстерності. Фізична підготовка нерозривно пов'язана з підвищенням загального рівня функціональних можливостей організму, різнобічним фізичним розвитком, зміцненням здоров'я.[27,28,29]

Рівень фізичної підготовки визначає здатність боксера адаптуватися до високих навантажень, сприяє відновленню в найбшьш короткий термін спортивної форми, стабільному збереженню тренованості, скороченню відновлюваного періоду при виконанні окремих вправ під час тренувальних занять i при тренуваннях у цілому.[12,10]

Розрізняють загальну i спеціальну фізичну підготовку. Одне з фундаментальних положень тeopiї i практики спорту - єдність загальної i спеціальної підготовки спортсмена, що означае гармонійне сполучення всебічного розвитку спортсмена i поглибленню спеціалізації. Загальна фізична підготовка (ЗФП) боксера спрямована на різнобічний розвиток його фізичних здібностей. Вона сприяє підвищенню рівня функціональних можливостей організму, розвитку витривалості, силових i швидкісно-силових якостей, координаційних здібностей та ін.

Загальнорозвиваючі вправи боксера можна розділити на вправи непрямого i прямого впливу. Вправи непрямого впливу сприяють розвитку таких якостей, як гнучкість, спритність, сила, швидкість, тобто підготовлюють спортсмена до спеціального тренування. До них відносяться: плавания, бiг на довгі дистанції, хода на лижах, футбол, баскетбол, заняття з обтяженнями i експандерами та інше.[31,26]

Фізичні вправи прямого впливу повинні по координації i характеру відповідати боксерским рухам i діям ( стрибки, бiг на коpoткi i середні дистанції у "рваному" темпі з ривками по 30-50 метрів, бiг по 2 хвилини з хвилинними перервами між вправами, штовхання ядра, метання каменів різної ваги, вправи з тенісними м'ячами, скакалкою та ін.)

Спеціальна фізична підготовка (СФП) в боксі включає вправи з координації руів при ударах, захистах, у пересуванні, iгpoвi вправи, вправи зі спеціальними боксерськими снарядами ( скакалка , мішок , груша, подушка, лапа та ін.) i спеціальні вправи з партнером.

Вправи зi скакалкою. Цей вид вправ є одним з основних при підготовці боксерів. Тривалі підскоки i стрибки через скакалку сприяють розвитку вибухової сили та зміцненню внyтрiшнix органів, розвивають координацію, чіткість i ритм pyxiв. Вправи зі скакалкою застосовуються в npoцeci кожного тренування, особливо спеціалізованого, тривалість їхнього проведения - від 3 до 15 хвилин. Вони можуть сполучатися з вправами на боксерських снарядах i боєм з тінню. Наприклад, у середені з декількох раундів по 2 хвилини з хвилинною перервою спортсмени виконують першу хвилину бою з тінню, а другу - вправи зі скакалкою. Те ж на мішку, гpyшi i т.д.

Вправи з мішком виробляють навичку правильно тримати ударну поверхню руки при ударі, раціонально використовувати м'язові зусилля в ударах на різних дистанціях, розраховувати силу удару (особливо в серіях). Прагнення нанести як найбільше сильних ударів у визначений проміжок часу сприяє розвитку спеціальної витривалості. При навчанні звичайно починають з одиночних ударів, потім виконують два послідовних удари в різних сполученнях, i нарешті, серій з окремими акцентованими ударами. Для занять використовуються мішки piзної форми. Універсальний боксерський мішок зручний для нанесения ycix видів ударів , спеціальний довгий мішок.

Вправи з грушею (насипною i наповненою водою). Настил гpyшi мають багато спільного з милками. Груші з піском i опилками - важкі i тверді, наповнені горохом - більш легкі i м'які, рухливі, з великою амплітудою рухів. Груша, наповнена водою, добре амортизує удар, досить важка i рухлива.

Різна маса i твердість снаряда дозволяють боксерам вдосконалювати свої удари, знаходити потрібну дистанцію, розвивати точність, швидкість i силу удару. Так, займаючись з грушею, наповненою горохом, можна наносити більш сильні одиночні, подвійні i cepійні удари руками. 3 грушею, наповненою піском - прискорити нанесения ударів, але не сильних i т.д. Звичайно вci три типи груш підвішуються поряд, i боксер у процесі раунду може працювати, переходячи від одної до iншої.

Вправи з пневматичною грушею. На них удосконалюються удари руками. Чіткий ритм yдapiв по платформі змушує боксера що тренується підтримувати темп вправ, наносити удари з певною силою, швидкістю, частотою i точністю. Чим сильніше наноситься удар, тим швидше рухається груша (відскакує від платформи при ударі). Вправи з пневматичною грушею сприяють розвитку у боксера уміння точно i швидко наносити наступні один за іншим удари, а також розвиває почуття уваги i ритму руху. Тривалі ритмічні удари по груші є гарним засобом для розвитку швидкісної витривалості м'язів плечового пояса й умінння розслаблювати м'язи в момент повернення руки для наступного удару.

Наносити удари можна як передньою, так i задньою рукою з бойової стійки: можна чергувати повторно i почергово.

Вправи з м'ячем на гумках . До м'яча прикріплюються гумки: одну з них вільним кінцем кріплять до кронштейна вгopi, a iншy - на такій же відстані до підлоги , у результаті чого м'яч може вібрувати по горизонталі. Удари по м'ячу змушують його рухатися назад i вперед.знi рухи м'яча змушують боксера підтримувати темп, наносити удари з певною силою, частотою i точністю. Дані вправи сприяють розвитку почуття дистанції, точності i швидкості нанесення ударів, орієнтуванню i координації, їx можна використовувати для розвитку виконання нахилів i уклонів (наприклад, ударами по м'ячу додати йому достатню амплітуду pyxiв, зробити нахил тулубом, після чого знову вдарити по м'ячу).

Вправи з малим підвісним м'ячем (пунктбол). Тенісний м'яч підвішуюють до гopизoнтaльнoї платформи (чи на кронштейн в стіні) на рівні голови, а по ньому наносять одиночні удари рукою. Потрібно попадати по м'ячу ударною поверхнею. Вправи на цьому снаряді допомагають виробити точність влучення i своєчасність ударів, швидкість i вибірковість.

Вправи з боксерськими лапами. За допомогою боксерських лап удосконалюють удари, розвивають швидкість реакцій точність i орієнтування. Вправи з боксерськими лапами застосовуються на вcix етапах підготовки боксерів. Тренер, що тримає лапи, підставляє їx для ударів на різних дистанціях: далекої, ближньої, середньої. При цьому потрібно стежити за правильністю виконання ударів, перенесения маси тіла з ноги на ногу, переміщенням центра ваги i точністю удару. Заздалегідь установлені лапи дають можливість нанесения повторних, подвійних i cepiйниx ударів ногами i руками. Комбінації удосконалюють до автоматизму, з акцентуванням якого-небудь удару. Досвідченим спортсменам тренер може запропонувати виконати кілька комбінацій у визначеній послідовності.

Тримаючи лапи i рухаючись тренер змінює дистанцію, що змушує учня або наступати,або відходити назад, розраховувати дистанцію для нанесення ударів. Застосовуючи вправи з лапами, можна створювати умови, характерні для багатьох бойових епізодів.

Фізична підготовка стає більш спеціалізованою по мipi росту спортивної майстерності. Але засоби ЗФП не виключаються з тренувальних занять, а поступово переходять з розряду розвиваючих у засоби спеціальної працездатності, що відновлюють.

Науково-обгрунтований підбір засобів i величин навантажень ЗФП i СФП на конкретних етапах підготовки дозволяє продовжити терміни адаптації до навантажень спеціального характеру, сприяти підвищенню рівня фізичної i функціональної підготовленості, скороченню часу протікання відбудовних процесів, збереженню розумової свіжості боксера за рахунок активного переключения на новий вид діяльності, дозволить спортсмену досягти необхідного рівня спеціальної тренованості при підготовці до конкретних змагань.

Ми пропонуємо наступний розподіл засобів ЗФП i СФП у npoцeci підготовки (див. Додаток А).

3.2 Розвиток фізичної та технічної підготовки в процесі тренування

До швидкісно-силових якостей боксерів відносяться сила i швидкість. У бoю вони тісно зв'язані в єдиний комплекс.

Сила - це здатність переборювати зовнішній oпip, або протидіяти йому за допомогою м'язової напруги.[40]

М'язова сила - одна з найважливіших якостей боксера. Сила м'язів значною мірою визначає швидкість pyxiв, а також витривалість i спритність. Умови i характер зусиль, що розвиваються, у процесі двобою занадто різноманітні, щоб можна було говорити про єдиний прояв сили в боксі. Для боксера характерні два види прояви сили; одну з них можна назвати "вибухова", іншу - "повільна".

Під "вибуховою" силою розуміється прояв сили з максимальним прискоренням(акцентовані удари, швидкість переміщення, несподівані виходи, нахили та ін.).

Повільна сила виявляється при порівняно повільних рухах, практично без прискорення (подолання опору i тиску супротивника в ближньому бoї). Кращий зaciб для розвитку сили боксера - вправи з обтяженнями, оскільки вони сприяють додатковому порушенню відповідних нервових центрів i збільшенню числа рухових одиниць, що беруть участь у м'язовому pyci. Для розвитку вибухової сили застосовуються різного роду пристосування i снаряди (гантелі, ядра, камені, набивні м'ячі та iн.)

Для розвитку вибухової сили вага обтяжень (від 1 до 10 кг) підбирається з урахуванням ваги спортсмена. Вони повинні бути такими, щоб при виконанні вправ відчувалися деякі труднощі, але при цьому помітно не спотворювалася структура боксерських pyxiв i зберігався характер нервово-м'язових зусиль. У пpoцeci застосування цих вправ розвивається здатність основних м'язів боксера швидко (миттєво) розвивати зусилля до максимальних; швидко переключатися i багаторазово змінювати зусилля від мінімальних до максимальних i навпаки; багаторазово робити так званий "м'язовий вибух" з наступним миттєвим розслабленням цих м'язів.

У вправах ударного типу потрібно piзко виконувати рухи, але намагаючись зберегти структуру, темп i ритм ударів, імітуються вci основні удари. У перервах між підходами - вправи на розслаблення й активне розтягування тільки що працюючих м'язів. Вправи з обтяженнями треба чергувати імітацією стомлення. Використовується така послідовність вправ:

)удари без обтяжень (8-10 разів);

)удари з обтяженнями (5-7 разів);

)удари без обтяжень (8-10 разів).

Таких серій на початку 5-6, а потім 7-10. Через кожні 5-7 занять збільшується вага обтяжень i число серій. Кожен рух з обтяженням повинен повторюватися один за одним з відчуттям прискорення, тобто боксер повинен намагатися кожну наступну вправу зробити швидше попередньої.

При розвитку повільної сили характер роботи м'язів дещо інший. Основний принцип - застосування вправ з установкою подолання опору в умовах, що переборює й уступає роботі (без прискорень i різких вибухів). Можуть використовуватися гумові i пружинні експандери, штанги, вправи з безпосереднім подоланням опору супротивника у виді боротьби, вправи на гімнастичних снарядах i без них та ін.

На початку заняття для розвитку силових якостей боксерів проводиться розминка, що робиться більш тривалою й інтенсивною (щоб уникнути травм м'язово-зв'язкового апарату). Починається вона з бiгу та інших загальнорозвиваючих вправ, після яких обов'язково використовують розминочні вправи з обтяженнями.

Дозування вправ з обтяженнями повинні плануватися за принципом: чим віддаленіше змагання, тим більше цих вправ виконують спортсмени. У передзмагальний період вони майже цілком виключаються.

Розвиток швидкостi

Під швидкістю розуміємо здатність здійснювати рухи i дїї з визначеною швидкістю завдяки високій взаємодії нервово-м'язових процесів. Розрізняють загальну i спеціальну швидкість боксера.

Загальна швидкість - здатність прояву швидкості в

найрізноманітніших рухах i діях (бiг,iгpи i т.д.).

Спеціальна швидкість проявляється в латентному чaci реакції, часі виконання одного удару, максимальному темпі виконання cepiї ударів, швидкості пересування.

Швидкість боксера характеризується його здатністю до ефективного здійснення простої i складної реакції.

Проста реакщя в боксі - це відповідь заздалегідь відомим рухом на заздалегідь відомі, але раптові дії супротивника(процес навчання i тренування, коли дії боксера обумовлені).

У бою проявляються складні реакції двох типів: реакція на об'єкт, що рухається (супротивник) i реакція вибору. У першому випадку в долі секунд боксер атакує ударами супротивника, що пересувається, знаходячи потрібну дистанцію, вибираючи технічні засоби, i разом з тим сам безперешкодно рухається. В другому випадку боксер реагує своїми діями на дії супротивника, причому ycпix залежить від переваги у швидкості, а складність реакції вибору - від ситуації, створюваних діями боксерів. Вимоги до складної реакції в умовах бою дуже високі, тому що дії відбуваються швидко i з відчутним для боксерів результатом. Перевагу має той боєць, що раніше викриє задум супротивника i швидше зреагує на його дії.

Для досягнення високої швидкості складної реакції при навчанні i тренуванні варто дотримуватись педагогічного правила: від простого до складного, поступово збільшуючи кількість вправ. Наприклад, спочатку навчають захисту у відповідь на заздалегідь обумовлений удар, потім учню пропонують реагувати на одну з двох можливих атак, потім трьох i т.д.

Для розвитку здатності швидко виконувати piзнi рухи i дії доцільно застосовувати ривкові рухи, прискорені обертання, швидкі махи руками з великою амплітудою, різке перекидання набивних м'ячів у парах, короткочасне виконання у швидкому темпі циклічних рухів, чергувати прискорене виконання вправи з більш плавним (нанесенні cepiї ударів з одним чи двома акцентуваннями) та ін.

Розвиток витривалості

Витривалість - це здатність до тривалого виконання будь-якої діяльності без зниження її ефективності. Про витривалість боксерів свідчить їx активність у npoцесі двобою зi збереженням частоти ефективних дій, точність як у нанесенні ударів, так i в застосуванні захиста, у маневровості i яюсному виконанні тактичних задумів. Витривалість можна охарактеризувати як здатність протистояти стомленню. Під час тренувань, i особливо поединків, організм боксера випробовує як фізичне, так i розумове стомлення.

Для боксерів icтотнoгo значения набуває рівень його аеробної й анаеробної продуктивності (тобто рівень його загальної i специальної витривалості).

метою удосконалення загалної витривалості боксера використовують кросовий бiг, тривале плавання (при ЧСС не менш 160 уд/хв), бiг у перемінному темпі piзної тривалості, стрибки, гімнастичні вправи та ін..

Для удосконалення спеціальної витривалості, основою якої є силова i швидкісна витривалість, в основному застосовуються спеціальні вправи.

Силова витривалість виховуєгься за допомогою багаторазового повторения боксерських pyxiв з відносно невеликими по вазі обтяженнями (вага обтяжень індивідуальна для кожного боксера). ЧСС для кожної cepiї(наприклад, після могутньої роботи на мішку від 15 с до 2 хв) у боксерских рукавичках з обтяженнями(від одного до 8 кг) не менш 180 уд/хв. Наступні cepiї можна починати при відновленні пульсу до 120-130 УД/ХВ.

З інтервалом у 7-10 днів доцільно застосовувати так назване ударне тренування (при ЧСС 190-200 уд/хв після серії). Кількість серій в одному тренуванні не менш трьох. Час роботи поступово збільшується, а інтервал відпочинку піля серії навпаки, поступово зменшується.

Швидкісна витривалість розвивається за допомогою бою з тінню чи роботі на rpyшi. ЧСС для кожної cepiї повинна бути не менш 180 уд/хв. Починати наступні cepiї рекомендується після відновлення пульсу до 120-130 уд/хв. Кількість серій у тренуванні не менше трьох. Час роботи в серіях поступово збільшується, а інтервал відпочинку між серіями поступово зменшується. Швидкість cepiї виконується завжди після силових серій, i вони є компенсаторними (компенсують природне уповільнення pyxiв з обтяженнями).

Послідовність серій наступна: з обтяженнями - відпочинок - без обтяжень - відпочинок - з обтяженнями - відпочинок - без обтяжень -відпочинок - з обтяженнями - відпочинок - без обтяжень.

Силова i швидкісна витривалість - основа спеціальної витривалості.

Спеціальна витривалість розвивається за допомогою максимально швидкісної інтервальної роботи на мішкаx з нанесениям сильних акцентованих ударів, з партнером у парах без рукавичок, умовних i вільних боях.

Час роботи в серіях визначаеться по стану техніки, темпу, швидкості i сили ударів. При погіршенні цих показників - сигнал до припинення роботи в cepiї. Рекомендується проводити не менш чотирьох серій у заняттях. Відпочинок між серіями завжди одна хвилина. Робота над вихованням спеціальної витривалості оцінюється позитивно при поступовому збілышенні часу роботи в cepiях (при ЧСС 190-210 уд/хв) при збереженні правильної техніки, швидкості i сили ударів.

Слід зазначити, що в організації i керуванні тренувальним процесом тренер повинен розглядати стомлення як обов'язкову умову для розвитку витривалості.

Розвиток гнучкості

Гнучкість - здатність боксера до виконання прийому з необхідною амплітудою. Гнучкість може бути загальною i спеціальною.

Спеціальна гнучкість відіграє велику роль в ефективному проведенні прийому. Недолік гнучкості знижує можливості и обмежує волю pyxiв боксера. Показників максимальної гнучкості досягають до 15-16 років. У зв'язку з цим тренер у роботі з підлігками повинний так планувати учбово-тренувальний процес, щоб необхідний рівень rнучкостi до цього часу був уже закладений. I в наступні роки його треба буде лише підтримувати.

Рівень гнучкості залежить від температури зовнішнъого середовища. 3 підвищенням температури гнучкість збільшується. Тому боксер повинен постійно піклуватися про збереження необхщної температури тіла, проводячи активну розминку, що повинна викликати потовиділення, а потім зберігати тепло за допомогою спеціального тренувального одягу.

Показники гнучкості змінюється протягом доби. Так, у ранкових годинах (8 годин) гнучкість значно знижена. Найбільш високий рівень гнучкості спостерігається опівдні ( 12 годин).

Особливе місце у вихованні рухливості суглобів займають цілеспрямовані вправи, що сприяють розвитку еластичності м'язів спортсмена - так названі вправи "на розтягнення". Практика показує, що рухливість у суглобах не може довго утримуватися на необхщному piвнi. Якщо вправи "на розтягнення" виключити з тренування, то рухливість у суглобах погіршиться.

Існує велика кількість різних вправ у залежності від виду, складу тазостегнового суглоба, стану м'язів i зв'язок. Вправи "на розтягнення" в основному виконуються напротязі тренування, від 10 до 20 хвилин серіями по кілька повторень у кожному, збільшуючи амплітуду pyxiв від cepiї до cepiї. Деякі з них, на вибір, включають у початок занять, у залежності від задач, але з меншим дозуванням часу на вправу, тобто застосовують кілька варіантів по 30-45 секунд кожний(як складова частина розминки).

Загалні правила виконання вправ на розтягнення ніг:

уникати різких pyxiв, болючі відчуття не повинні бути гострими, стежити за подихом, робити повільний видих при максимальному розведенні ніг;

перед виконанням вправ на розтягнення уникати зайвого загруження м'язів ніг фізичними вправами (присідання з великими масами, тривалі кроси).

При вихованні гнучкості боксеру потрібно прагнути, щоб величина гнучкості, що виявляється, у конкретному pyci трохи перевершувала ту максимальну амплітуду, з яким воно звичайно виконується. У цьому випадку створюється запас гнучкості, необхідний для того, щоб рух виконувався вільно, без значних зусиль i швидко.

Розвиток спритності

Під спритністю боксера варто розуміти здатність вчасно й ефективно виконувати складнокоординаційні прийоми в раптово змінюваних обставинах двобою. Розрізняють загальну i спеціальну спритність боксера.

Загальна спритність - здатність до оволодіння складно-координаційними рухами, а також швидке оволодіня рухами в неспецифічних для боксу видах діяльності (уміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптово миттєвої обстановки).

Спритність як фізична якість відрізняеться специфічністю. Так, боксер, що володів високим рівнем розвитку спещальної спритності, може виявитися зовсім безпомічним в інших видах спорту. Ця специфічність спритносі зв'язана з якісно різними навичками в різних видах діяльності. Спритність боксера оцінюється рівнем розвитку швидкості i точності сенсорних npoцесів i спеціалізованого сприйняття(почуття часу, дистанції, удару, орієнтування на проміжку), психомоторними реакціями, умінням угадувати дії супротивника, координацією i точністю pyxiв та ін.

Спеціальна спритність характеризується часовими, просторовими i силовими характеристиками i погоджується з практичним значениям трьох основних вимог:

приурочуванню часу відповідно сенсомоторної реакції до визначеного моменту - у боксі не буває стереотипних умов;

точності pyxiв у npocтopi щодо супротивника i тіла, на якому вони виконуються;

диференційована величина зусиль при нанесені ударів i інших технічних взаємодій.

Недолік cпритності - нерідко намагаються компенсувати витривалістю i стійкостю, це призводить до зіткнень, ударів, заборонених правилами. Чим більший арсенал технічних засобів боксера, тим легше він опановує нові рухи i застосовує їx у бoї. Для прояву спритності боксер повинен не тільки володіти технікою i тактикою, але i мати фізичні якості, такі як швидкість, сила, витривалість, почуття часу i простору та ін.

Для виховання спритності в боксі використовуються різні перешкоди, що утруднюють виконання боксерських рухів. Наприкдад, акробатичні стрибки i вправи, на слизькому ринзі, бокс проти декількох спаринг-партнерів та ін..

Один з основних засобів - моделювання умов двобою, що змінюються. У начальному бoї це можка реалізувати за допомогою зміни стійки партнера (лівостороннъої на правосторонню), раптового переключення від контратаки і захисної тактики до рішучіх наступальних дій i т.д.

3.3 Значення рівня фізичної та технічної підготовки у відповідальний змагальний період

Розвиток спеціалізованих психічних i вольових якостей боксера(засоби, форми, методи).Роль психологічної підготовки боксі. При великих напруженнях під час тренувань i змагань психологічна підготовка є вирішальним чинником, що впливає на рівень прояву технічних, тактичних i фізичних можливостей. Вона має СВОЇ особливості, пов'язані з постійною погрозою одержання сильного удару під час бою, складностями турніру, необхідністю підтримки маси тіла на визначеному piвнi i т.п..

Бокс як вид спорту висуває винятково високі вимоги до технічних умінь та навичок. Досягти визначеного рівня фізичної i техніко-тактичної готовності до турнipy дуже важливо,адже від цього буде залежить психологічна готовленість спортсмена. Не про всякого боксера можна сказати, що він "боєць", якщо він не володіє технікою i тактикою бою i не досить підготовлений фізично.

Стан психолопчної піготовленості боксера відіграє особливу роль, найчастіше будучи вирішальним фактором у сутичці із супротивником. Підсумком психолопчної підготовки боксера повинен бути стан психолопчної готовності, що знаходить своє вираження в максимальній мобілізованості спортсмена, Віддачі вcix сил для досягнення найкращого результата у змаганнях.

Досягнення високих результатів невідємно пов'язане з особливостями нервової системи (Н. Худадов, О. Фролов, Г. Ванаєв, 1987), що виявляються в різних психічних процесах, цілеспрямованості особистості, характерів. (Клещев, Н, Худадов, 1987), що є результатом комплексного впливу зовнішніх факторів ( середовища, досвіду, уваги) I генетичних особливостей організму. Важливу роль відіграє рівень розвитку якостей особистості боксера (iтересів, мотивації, вольових якостей) i конкретних психічних(сприйняття, мислення, уваги, пам'яті). Високою досконалістю психічних функцій можна компенсувати недоліки деяких фізичних якостей: недостатню витривалість i силу - чуттєвими просторово-руховими відчуттями, увагою, швидкістю реакції; недолік швидкості дій - високим рівнем розвитку оперативного мислення, добре розвиненим передчуттям дій супротивника,але якщо фізичні якості боксера значно уступають супротивнику(не достатне оволодіння технічними уміннями та навичками),приводить до неодмінної поразки на змаганнях.

В умовах спортивних занять виявляється i формується цілий ряд специфічних здібностей спортсмена. До їхнього числа в боксі відноситься реакція з вибором, спеціальний окомір, що сполучається з тонкими м'язово-руховими характеристиками(почуття дистанції), здатність до переключения уваги, тактичне мислення та iн., що представляють сполучення різних технічних, психофізіологічних процесів.

Розглянемо найбшьш важливі технічні якості, характерні для боксера в ході тренування i змагання.

Сприйняття. Особливо важливе просторово-тимчасове, без якого не можливий аналіз pyxiв, i спеціалізоване м'язово-рухове сприйняття. Це -почуття дистанції, часу, орієнтування на pинзі, почуття положения тіла, волі pyxiв, почуття удару, увага, бойове мислення, швидкість реакції, що тісно взаемозалежні i впливають один на одного.

Почуття дистанції - уміння боксера чітко визначати відстань до супротивника як при атаці, так i при захисті. На різних дистанціях це почуття в боксерів неоднакове. На середній i ближній дистанціях основне значения має м'язово-рухове сприйняття, а в бoї на далекій дистанції - рівень зорового сприйняття, швидкість реакції.

Кращим засобом для розвитку почуття дистанції є 6oї в парах. Боксер повинен привчати себе стежити за найменшими змінами дистанції i чітко визначати момент, коли вона найбільш вигідна для атаки супротивника. Вибір моменту атаки залежить від почуття дистанції, що зв'язано з почуттям часу.

Деякі боксери мають високе почуття часу i уміють вибрати момент атаки так, що супротивник уже не в змозі уникнути удару. Завдяки розвинутому почуттю часу боксер у стані оцінити тривалість раунду, перерви i раціонально витрачати сили.

Почуття часу розвивають головним чином у 6oї з партнером, коли необхідно точно визначати час для yдарів i захисту, а також у вправах де швидко переміщуються снаряди (м'ячі на гумках, пневматичних грушах i лапах).

Орієнтування на ринзі. Ведучи напружений бій, маневруючи, бoкcep повинен контролювати своє положения на ринзі щодо його кутів, канатів. Атаки набагато ефективніші, якщо супротивник знаходиться в незручному положенні (у куті біля канатів). Для вироблення уміння орієнтуватися на ринзі доцільно проводити навчальні 6oї, даючи одному з боксерів завдання працюваги в кутах i біля кантів i частіше робити виходи звідти, а іншому не допускати цього i "тримати" середину рингу.

Почуття вoлі pyxiв. Одна з необхідних рис майстерності боксера -уміння зайвий раз не напружуватися, тримагися в складних умовах двобою вільно i невимушено. Основою для розвитку почуття волі pyxiв є оволодіння координацією pyxiв i правильною технікою (уміння вибирати зручну позицію при захистах для наступних контратак, уміння швидко пересуватися) з оптимальним чергуванням розслаблення i напруження мязів. Удосконалюється воля pyxiв у змагальних двобоях i приходить з досвідом.

Почуття удару. Haйвaжливiшoю якістю боксера є почуття удару, що забезпечується швидким сприйняттям i обликом моменту зіткнення ударної поверхні з ціллю. Боксер повинен yміти наносити удари piзної сили, жорсткості i довжини з різних вихідних положень. Почуття удару виробляється у вправах на мішках, снарядах i лапах. Рекомендується працювати без рукавичок i без фут, щоб найбільш чітко відувати поверхні, якими наносяться удари.

Увага являє собою спрямованість i зосередженість психічної дiяльнocтi на якому-небудь об'єкті. Найбільш важливі елементи уваги - інтенсивність i стійкість. Під час бою бокcep повинен зосередити свою увагу на дiяx супротивника. Підтримка високого рівня уваги вимагає великих затрат нервової енергії. При стомленні організму інтенсивність уваги знижується внаслідок захисного гальмування. Стійкість уваги характеризується спрямованою психічною діялъністю, що не відволікає від рішення основної задачі

Увагу боксера можна поліпшувати в бойових вправах з партнером, при яких постійно icнyє погроза одержання удару, що призводить до прояву інтенсивності i стійкості уваги. При виконанні вправ на снарядах, спеціально-підготовчих вправ боксер повинен виробляти в coбi постійне прагнення зосереджувати увагу на виконуваних вправах. Усі вправи для розвитку швидкості реакції одночасно поліпшують увагу боксера, тому що вимагають розподілу його між двома майже одночасними процесами -появою подразника (від супротивника) i власною відповщною дією.

Бойове мислення на ринзі припускає вміле застосування найбільш доцільних методів боротьби, використання оптимальних cпocoбів i прийомів (несподіваних для супротивника ударів, підсідань, захистів), створення ситуацій, вигідних для себе i невигдних для суперника.Бойове мислення не можливе без відпрацювання технічних умінь та навичок.

Для виховання тактичного мислення необхідне творче відношення до проведения вільних, умовних i змагальних боїв. Спортсмени повинні розвивати спостережливість, зорову пам'ять i уяву. Тренер повинний вміло підбирати боксеру різних по манері ведения бою суперників i моделювати як окремі елементи бою, так i бій у цілому. Мислення боксера повинне бути спрямоване на аналіз тактичних варіантів своїх дій з урахуванням дій супротивника. Швидкість реакції. Кожному боксеру належить певний тип рухової реакції. Психологи розрізняють реакції сенсорного, моторного i нейтрального типів. При сенсорному типі реакцій увагу бійця в основному зосереджено на розгадуванні задумів i дій супротивника. Це веде до несвоєчасності контратак i атак, відновщних дій. Босери з моторним типом реакії зосереджують увагу в основному на власних діях атках. У результаті цього вони часто не цілком обдумано атакують i передчасно захищаються.

Оптимальний нейтральний тип реакції,коли увага спортсмена розподілена як на власних діях, так i на діях супротивника, внаслідок чого боєць вчасно переходить від атаки до захисту i контратаки. Звичайно для боксерів характерне сполучення декількох типів реакцій, що значно ускладнює, але разом з тим i урізномаштнює тактику. Для розвитку швидкості реакції використовуються спеціальні завдання на реагування в npoцeci виконання загальнопідготовчих, спеціально-підготовчих i бойових вправ. Наприклад, при виконанні бою з тінню по свистку тренера якнайшвидше нанести свою "коронну" серію ударів. Розвиток вольових якостей боксерів наступає в процесі тренувальних занять по вдосконаленню технічних умінь та навичок.Чим вищє клас боксера,тим вищє вольові якості.Боксер впевнений в своїй техніко-тактичній підготовці,діє в екстремальних ситуаціях цілеспрямовано,наполегливо І з великою ініціативою.Важливим фактором перемоги боксера в бою є сила волі, під якою мають на увазі здатність керувати собою, своїми вчинками, діями, думками, переживаннями. Боксеру потрібно увесь час переборювати труднонщі - величезні фізичні i псхічні навантаження, стомлення, непохитно переносити отримані удари та ін.

Прагнення до самовиховання сили волі повинне бути одним з основних мотивів діялъності боксера, i задача тренера - виховувати в нього це прагнення. Необхідною якістю, що забезпечує досягнення поставленої мети, є наполегливість. Для виховання наполегливості важливо, щоб боксер вірив у перспективу своєї спортивної діяльності

Сміливість i pішучість необхідна боксеру для того, щоб вчасно приймати рішення i без коливання приводити їх у виконання, переборювати страх i шертнють. Виховання цих якостей доцільно починати з виховання в боксера впевненості в co6i, віри у свої сили, розкриття його позитивних сторін i акцентовані на особистих техніко-тактичних перевагах.

Сила волі виявляється в цілеспрямованості, самоволодінні, витримці, ініциативі i внутрішній дисциплінованості. Однією з найважливіших задач тренера є виховання в боксерів цілеспрямованості, що виражається в ясному розумінні цілей i задач, активному i неухильному відновленню спортивної майстерності, і працьовитоті.

Самоволодіння i витримка необхідна боксеру для успішного подолання негативних емоційних станів: розгубленості, пригніченості перенапруження, що можуть виникнути перед боєм i в бою. Дані якості необхідні також для подолання наростаючого в npoцeci бою стомлення, стійкого перенесення ударів.

Ініціативність боксера виражається в здатності вносити нове у виконання технічних i тактичних прийомів як під час тренування, так i в бою, творчо використовувати засвоєні технічні прийоми ведення бою.

Дисциплінованість боксера виявляється в yмiннi підкоряти свої дії i погоджуватись з задачами колективу, дотриманні строгого режиму тренування, правил ведення двобою.

Перераховані вольові якості нерозривно зв'язані Між собою i взаємно впливають одна на одну. При недостатньому розвитку однієї з вольових якостей не можуть бути добре розвинені інші. Оскільки сила волі виховується i загартовується в npoцeci подолання труднощів i перешкод, якими насичена тренувальна i змагальна діяльшсть, та методика iї розвитку зводиться до систематичного виконання специфічних боксерських вправ, що вимагають вольових зусиль, характерних для двобою, тобто вправ, спрямованих на удосконалювання фізичного розвитку, оволодіння технікою тактикою веденнябою. Виконуючи iї, боксер виробляє нйбільш доцільні прийоми подолання труднощів.

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК БОКСЕРІВ

На останньому етапі експерименту ми досліджували остаточну реакцію організму на запропоновані тренувальні навантаження, проаналізували зміну функціональних і антропометричних показників, їхній вплив на розвиток технічних умінь та навичок боксерів експериментальної і контрольної груп. Показники дихання і гемодинаміки на фізичне навантаження в боксерів експериментальної групи приведені в таблиці 4.1.[47,49]

Таблиця 4.1

Середні дані зміни частоти пульсу і артеріального тиску у боксерів експериментальної групи

показникиЕтапи експериментуПочаток дослідженняЧерез 2 місяціЧерез 4 місяціКінець дослідженняX±ТX±ТX±<ТX±Т12345781011До навантаження1.пульс за 1 хв.28672.1651.6621.32.Дихання За1 хв.89151.0141.1131.23. Систолічний тиск(СТ)11531171.51171.371.54.Діастолічний тиск(ДТ)95651.4651.9651.65.Пульсовий тиск(ПТ)61522.3522.8522.91 .Пульс За 1хв.11О3.31063.51042.71051.82.Відновлення пульсу30.130.32.50.12.40.13. Дихання За 1 хв.2096180.9140.2140.24. Систолічний тиск(СТ)1272.71262.21254.61261.55. Діастолічний тиск(ДТ)702.2591.3582.0571.7б.Пульсотий тиск(ПТ)573.9672.7572.5692.4

де х- середнє арифметичне значення; ±<т - середнє квадратичне відхилення.

Примітка. Порівняння показників кожного етапу йде з попереднім (початок з наступним етапом). Етапи експерименту: через 2, 4, і 6 місяці співвідносяться з трьома періодами в підготовці боксерів, відповідно підготовчий, змагальний, перехідний.

Як видно з даних таблиці, у спокої, наприкінці першого етапу боксерів експериментальної групи відбулося зменшення частоти пульсу н 6.9%, на початку другого - на 9.7% і наприкінці дослідження на 13.9% Знизилася частота дихання, відповідно на 27.8%,33.3% і 38.9%. Систолічний тиск збільшився з 115±2.3 до 117±1.5 і залишався на цьому рівні до кінця експерименту. Діастолічний тиск у всіх режимах був нижче вихідного на 5.8%. Пульсовий тиск підвищився у всіх режимах на 13%. Усі зміни булі статистично достовірні.

Після навантаження частота пульсу наприкінці першого етапу зменшилася в порівнянні з вихідною на 3.6%, початку другого - на 5.5% і в кінці третього - на 4.5%, частота дихання знизилася відповідно на 10% і 30%.

Повернення пульсу до норми відбувалося швидше вихідних показників на 0.5 хв. та 0.6 хв. Систолічний тиск практично не змінився. Діастолічний тиск наприкінці дослідження знизився на 18.6% на відміну від вихідних величин. Пульсовий тиск зріс відповідно на 17.5% і 21%, що вказує на збільшення серцевого викиду під впливом тренувального навантаження. Усі позитивні зміни були статистично достовірні.

Середні дані деяких антропометричних і функціональних досліджень у боксерів експериментальної і контрольної груп приведені в таблицях 4.2, 4.3, 4.4, 4.5.

Таблиця 4.2

Зміни показників зросту і ваги у боксерів експериментальної і контрольної груп

Етапи експериментуГрупиЕкспериментальнаКонтрольнаX±trX±ТПоказники ваги

Початок дослідження712.1743.1Через 2 місяці692.0741.3Через 4 місяці681.8732.8Кінець дослідження681.6733.2Показники зросту

Початок дослідження1691.41701.01Через 2 місяці1711.51711.3Через 4 місяці1711.5171.51.2Кінець дослідження1711.41721.7

На рис.1 ми бачимо як змінювалась вага на протязі всіх періодів вимірювання. Після 2-ох місяців тренувань у контрольній групі відбулось зменшення ваги на 2.8%, в кінці дослідження - 4.2%. В експериментальній групі після двох місяців занять по запропонованій нами методиці вага не змінилася, в

Рис1. Динаміка показників ваги у боксерів експериментальної і контрольної груп.

кінці дослідження - 1.4%.

На рис.2 показана зміна показників зросту у всіх боксерів, які брали участь у дослідженні. Зріст у кінці дослідження в експериментальній і контрольній групі збільшився на 1.2%

Рис 2. Динаміка показників зросту у боксерів експериментальної і контрольної груп.

Приведені в таблиці 4.2 дані показують, що під впливом тренувальних навантажень у заняттях по запропонованій нами методиці зріст у боксерів експериментальної групи мав тенденцію до незначного збільшення, вага знижувалася і стабілізувалася. Це дуже істотно, тому що наявність вагових категорій у боксі змушує спортсменів постійно стежити за підтримкою "бойової" ваги у визначених межах, що створює деяку психологічну напруженість. А перевага в зрості над суперником створює деякі передумови для більш успішного ведення бою (особливо на далекій і середній дистанції). Такі ж тенденції спостерігалися й у контрольній групі спортсменів, але були досягнуті за більш тривалий час.

Таблиця 4.3

Зміни показників екскурсії грудної клітки та спірометрії (ЖЄЛ) у боксерів експериментальної і контрольної груп.

Етапи експериментуГрупиЕкспериментальнаКонтрольнаX±ТX±<ТЕкскурсія грудної клітки

Початок дослідження50.760.2Через 2 місяці7.40.77.50.3Через 4 місяці7.80.77.60.2Кінець дослідження7.90.77.70.2Спірометрія

Початок дослідження43002444130236Через 2 місяці44502454240214Через 4 місяці49601904360169Кінець дослідження50002324580198

Протягом проведення експерименту відбулося збільшення життєвої ємності легень боксерів експериментальної групи (див. таблицю 4.3). Життєва ємність збільшувалася від етапу до етапу і склала 6000 мл, що на 53.5% вище вихідного рівня. Це створює передумови для покращення фізичних якостей (загальної і спеціальної витривалості, сили удару). Встановлено, що велика життєва ємність забезпечує гарний видих, а режим подиху з акцентом на видиху при нанесенні сильних ударів у процесі двобою є найефективнішим (А. Іванов, 1994). Збільшення життєвої ємності легень сприяє більш повному і швидкому відновленню подиху в перервах між раундами, так використання всього обсягу легень при глибокому вдиху і видиху нормалізує дихальний цикл (С. Фомичев, 1990).

Життєва ємність легень у боксерів контрольної групи мала значно менше збільшення (16.9%). Екскурсія грудної клітки (див. таблицю 4.3) у боксерів експериментальної групи наприкінці першого етапу зросла на 48%, в кінці другого на 56% і наприкінці третього на 58% . В контрольній групі відповідно на 25%, 26% і 28.3%, що майже вдвічі менше, ніж у спортсменів експериментальної групи, що займалися за нашою методикою.

Таблиця 4.4

Динаміка показників сили правої і лівої кисті у боксерів експериментальної і контрольної груп

ГрупиЕтапи експериментуЕкспериментальнаКонтрольнаX±ТX±аПрава кистьПочаток дослідженььь ья632.6573.2Через 2 місяці722.0593.5Через 4 місяці762.2633.4Кінець дослідження781.7653.9Ліва кистьПочаток дослідження562.9473.5Через 2 місяці622.3492.1Через 4 місяці652.3562.6Кінець досліджень693.1582.4

Динаміка сили м'язів правої і лівої кісті представлена в таблиці 4.4. За даними таблиці в експериментальній групі боксерів сила правої кісті збільшувалася від етапу до етапу і склала 14.3%, 20.6% і 23.8% від вихідного показника, лівої - 10.7%, 16.1% і 23.2%. У боксерів контрольної групи динаміка зміни сили м'язів правої і лівої кісті виглядає так: 3.5%, 10.5%, 14% і 4.3%, 19%, 23.4% але, це нижче результатів боксерів експериментальної групи.

Таблиця 4.5

Динаміка затримки дихання на вдиху (проба Штанге) і на видиху ( проба Генча) у боксерів експериментальної і контрольної груп

Етапи експериментуГрупиЕкспериментальнаКонтрольнаX±<ТX±<тПісля максимального вдиху(с)

Початок досліджень 621.8612.7Через 2 місяці872.6852.8Через 4 місяці11117.310319.4Кінець дослідження12014.911426.3Після максимального видиху

Початок дослідження372.8282.9Через 2 місяці452.4392.8Через 4 місяці6817.85124.5Кінець дослідження7517.85626.3

Час затримки дихання після вдиху в боксерів експериментальної групи зріс на 40.3%, 79% і 93.5%, на видиху - на 21.6%, 83.8%, 102.7% (див. таблицю 4.5), що підтверджує сприятливий вплив занять по запропонованій нами методиці на нейрогуморальну регуляцію подиху, стан серцево-судинної системи, анаеробні можливості організму, розвиток вольових якостей боксерів (вольове зусилля). У спортсменів контрольної групи ті ж показники зросли на 39.38%, 68.9%, 86.9% і 39.2%, 82.1%, 100% відповідно, у порівнянні з показниками спортсменів експериментальної групи.

Електрокардіаграма знімалася в боксерів у стаціонарних умовах на базі Кіровоградського обласного фізкультурного диспансеру в 12 відведеннях (3-х стандартних, 3-х посилених від кінцівок і 6-ти однополюсних грудних).

З висновку лікаря-кардіолога КОФД (див. Додаток Д) можна зробити висновок про сприятливий вплив занять боксом на функціональний стан серця людей що займаються. Порушень ритму серця по кардіограмах не виявлено. Аналіз проведених досліджень дає підставу стверджувати про нормалізацію і тренувальний вплив застосовуваних навантажень на стан серцево-судинної системи боксерів.

Результати електрокардіографічних досліджень підтвердили правильність дозування навантаження і застосовуваних засобів тренування в експериментальній групі досліджуваних боксерів. При аналізі результатів комплексу контрольних вправ порівнювалися середні показники боксерів експериментальної і контрольної груп на всіх етапах експерименту. У таблиці 4.7 для більшої наочності приведені вихідні кінцеві результати спортсменів у процесі проведення дослідження.

Таблиця 4.6

Комплекс контрольних вправ

Зміст контрольних НормативівЕкспериментальна групаКонтрольна групавправПочатковий етап ЕкспериментуКінцевий етап ЕкспериментуПочатковий етап експериментуКінцевий етап ЕкспериментуX<тXаX<тX<Т1. Біг 100 м (сек.)12.90.912.50.713.10.812.90.92. Біг 30 м (сек.)4.50.54.40.84.60.64.50.5З.Біг 1500 м4.38284.020.274.370.294.30.194 Стрибок в довжину 3 місця (м., см)2.050.42.360.372.110.432.060.375. Віджимання в упорі лежачи 9 кількість разів)40115093783486Підтягування на перекладині (кількість разів)1171741261377.Штовхання Ядра м, см)7.20.88.350.517.430.367.680.528. Максимальний ударний темп кількість ударів за 2 хв.)87878935486146864649. Штанга- жим лежачи (кг)651271116713661110. Коефіцієнт ефективност бойових дій(точні удари і захист)0.95141.050.120.890.180.930.21З таблиці видно, що в боксерів експериментальної групи просліджується збільшення всіх показників, що характеризує як більший рівень тренованості, так і розвиток окремих психофізичних якостей і техніко-тактичних компонентів. За результатами бігу на короткі дистанції можна констатувати достовірне збільшення загальної швидкості і швидкісної витривалості. Про підвищення загальної витривалості можна судити по поліпшенню показників у бігу на 1500 м, про вибухову силу ніг - по поліпшенню результату в стрибках у довжину. Такі вправи як віджимання в упорі лежачи, підтягування на перекладині, жим штанги характеризують силу м'язів рук і верхнього плечового пояса. Поліпшення цих показників свідчить про приріст сили, як одного з найважливіших фізичних якостей кікбоксерів. Результат у штовханні ядра також покращився.

Виходячи з цього можна зробити висновок про збільшення вибухової сили рук, ніг і тулуба боксерів експериментальної групи. Максимальний ударний темп, що характеризує кількість нанесених ударів за 2 хвилини, зріс у середньому на 1.7%, що свідчить про подальший розвиток швидкості ударів, спеціальної витривалості, нарощування темпу бойових дій. Покращився і коефіцієнт ефективності бойових дій (сума коефіцієнтів захисту й атаки).

Ми побачили, що боксери стали краще захищатися й ефективніше атакувати, а це основні критерії техніко-тактичної і психофізичної підготовленості.

Аналіз результатів, показаних боксерами контрольної групи, дозволяє відзначити нерівномірність динаміки їхніх змін у ході дослідження. Окремі з них покращилися статистично невірогідно (0.2 сек.у бігу на 100 м проти 0.4 сек. в експериментальній групі, 1 раз проти 6 у підтягуванні на перекладині, 25 см і 1 м 15 см у штовханні ядра і т.д.). Ударний темп зріс усього на 0.34% удари, коефіцієнт бойових дій з 0.89 до 0.93. Більш того, по деяким результатам помітний спад: у віджиманнях в упорі лежачи, жимі штанги і стрибку в довжину з місця показані результати виявилися нижче вихідних, що свідчить про недостатню увагу боксерів контрольної групи до підтримки високих показників загальної фізичної підготовки (сили м'язів рук, ніг і верхнього плечового пояса), слабкому підвищенні рівня спортивного майстерності.

Суб'єктивні показники працездатності, фізичного стану, настрою, активності, бажання тренуватися та ін. були отримані за рахунок застосування соціологічних методів дослідження (опитування, анкетування, бесіда). Результати опитувань і анкет досліджуваних вказують на відсутність суб'єктивних ознак стомлення: втома, як правило, проходила в перших годинах після тренувань і змагальних боїв, не було скарг на перетренованість, больові відчуття, психологічне перенавантаження.

Психофізичний стан (настрій, активність, фізичний стан), сон і апетит у всіх були гарними. Працездатність поза тренуваннями не знижувалася, а навіть трохи підвищилася. Боксери виражали бажання тренуватися. У той же час боксери контрольної групи виявляли цікавість до збільшення навантажень і їхньої різноманітності, що свідчить про недостатній обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень і їхню однотипність в процесі занять.

Найважливішим і найвиразнішим показником є виступи спортсменів у змаганнях, що дають можливість боксеру виявити себе, показати всі кращі якості, над розвитком яких він завзято працював у процесі трудомісткого тренувального процесу. За результатами змагань, у залежності від їхнього рангу і зайнятого місця, спортсменам присуджуються спортивні розряди (III, II, І)

В експериментальній групі за результатами виступів у змаганнях різного рівня з 26 чоловік досліджуваних, за період експерименту, 13 боксерів підвищили свою спортивну кваліфікацію (див. таблицю 4.7), що склало 83.9%. З 13 боксерів контрольної групи лише 7 підвищили свій розряд на більш високий, що склало 46.5%.

Аналіз динаміки функціональних і антропометричних показників, медичних досліджень, педагогічних спостережень, субєктивних оцінок, результатів виступів у змаганнях боксерів експериментальної і контрольної груп дозволяють констатувати достовірні поліпшення технічних умінь та навичок якостей, що свідчить про ефективність запропонованої нами методики.

Таблиця 4.7

Динаміка підвищення кваліфікації боксерів експериментальної іконтрольної груп.

Кваліфікація СпортсменаЕкспериментальна група, кількість людейКонтрольна група, кількість людейПочаток експериментуКінець експериментуПочаток експериментуКінець ЕкспериментуНовачки----3 розряд72852 розряд57461 розряд1412ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Вивчення режимів тренувальних занять у секціях боксу говорить про те, що без застосування науково-обгрунтованих методичних рекомендацій вони недостатньо ефективні і вимагають оптимізації за рахунок поліпшення методичної якості і збільшення кількості тренувань у річному циклі підготовки на всіх етапах: підготовчому, змагальному, перехідному).
2. Співставлення достовірних результатів експериментальної і контрольної груп боксерів: функціональних і антропометричних показників, медичних досліджень, педагогічних спостережень, суб'єктивних оцінок, контрольних нормативів і виступів у змаганнях дозволило дати аналіз динаміці розвитку засвоєння та придбання технічних умінь та навичок спортсменів.
3. Введення в тренувальні заняття з експериментальною групою боксерів прогресивних методів навчання (цілісний, розчленований) і тренування (рівномірний, перемінний, повторний, інтервальний, ігровий, змагальний, коловий), методичних прийомів навчання техніці боксу (групове і самостійне навчання прийому, з партнером і без, умовні бої з обмеженим і широким діапазоном техніко-тактичних задач, індивідуальне освоєння прийомів до роботи з тренером, (вільні бої) і різноманітних засобів навчання і тренування (спеціальних бойових) , спеціально-підготовчих і загально-підготовчих (загально-розвиваючих вправ) дозволило вірогідно поліпшити загальний рівень розвитку технічних умінь та навичок.

4.Широке коло методів, що використовувалися в процесі дослідження, соціологічних (опитування, анкетування, бесіда),психолого-педагогічних(педагогічне спостереження), фізіологічних(проби Штанге і Генча), експериментальні проби в спокої і під навантаженням), медичних(електрокардіографія, електропровідність шкіри, антропометрія)та ін. дозволило об'єктивно апробувати методику розвитку технічних умінь та навичок боксерів, виявити її вплив на зміни в стані організму спортсменів, що займаються.

.Порівняння двох тренувальних методик боксерів контрольної й експериментальної груп, що відрізняються стислістю занять, обсягом і інтенсивністю навантаження, різноманітністю застосовуваних засобів наочно
показало ефективність запропонованої нами методики розвитку технічних умінь та навичок боксерів у підготовці до змагань різних рівнів.
6.Запропонована методика розвитку технічних умінь та навичок боксерів дозволяє рекомендувати її для широкого кола фахівців, тренерів, інструкторів, а також тих, хто самостійно займається і вивчає бокс,та готується до відповідальних змагань.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Аганянц Е. К. Функциональная структура целестного пооведения//Физиология мышечной деятельности(Под ред. Я.М. Коца.)-М.:ФиС,1982.-Гл.. 4.-82-84.

2.Амасов Н. М. Физическая активность и сердце/ Н. М. Амасов, Я. А. Бендет.-Киев: «Здоровя»,1975.-255с.

.Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем/ Анохин П. К. - М.: Медицина,1975.-166 с.

.Бортонец К. Биомеханический анализ ударных действий в некоторых видах спорта Дисс. Канд.. пед. Наук. / Бортонец К.-М.: 1974.-92 с.

.Бернштейн Н.А. О ловкости и её развитии/Бернштейн Н.А. -М.: ФиС,1991.-288 с.

.Боген М.М.Обучение двигательным действиям/ Боген М.М.-М.: ФиС,1985.-192 с.

.Градополова Б К. Бокс: учебное пособие для тренеров/ Под ред. К.В. Градополова. -М.: ФиС, 1963.-287 с.

.Тараторин Н.Н. Бокс .Энциклопедия//Составитель Н.Н. Тараторин-М.: «Терра Спорт»,1998.-232 с.

.Бутенко Б.И. Специализированая подготовка боксёра/ Бутенко Б.И. -М.: ФиС.-1967.- 83 с.

.Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в спорте//Изд. 2-ое /.-М.: ФиС 1997.-215 с.

.Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренеровочного процесса/ Верхошанский Ю.В. -М.: ФиС,1985.-191 с.

.Верхошанский Ю.В.Основы специальной физической подготовки спортсменов/ Верхошанский Ю.В -М.: Фис,1988.-331 с.

.Воробьёв А.Н. Тренеровка,работоспособность,реабилитация/ Воробьёв А.Н. -М.: ФиС,1989.-272 с.

.Горстков Е.Н. Анализ тренеровочной и соревновательной деятельности боксёров тяжёлых весовых категорій // Бокс.Ежигодник.-М.: ФиС,1983.-43-46с.

.Горбунов Г.Д. психопедагогика физического воспитания и спорта/ Горбунов Г.Д. -Автореф. Дисс…док. пед.наук-Санкт-Петербург. 1995.-184 с.

.Гужаловский А,А. Физическое состояние спортсмена и его оценка // Теория и практика Ф.К. -1973. - №3. -с. 70-72.

.Диагностика предстартового состояния спортсманов/ Сборник научных трудов. Л.: 1991. -124 с.

.Денисов Б.С. Техника - основа мастерства в боксе/ Денисов Б.С. - М.: ФиС, 1957. - 271 с.

19.Джероян Г.О. Совершенствование техники и тактики боксера/ Джероян Г.О.-М.: ФиС, 1955. - 195 с.

20.Джероян Г.О. Тактическая подготовка боксеров/ Джероян Г.О. - М.: ФиС, 1970.-312 с.

. Джероян Г.О., Худадов Н.А. Предсоревновательная подготовка боксеров. М.: ФиС, 1971.-124 с.

22. Джероян Г.О., Худадов Н.А. Общая физическая подготовка боксера высшей квалификации // В сб. «Друзья встречаются на ринге». - М.: ФиС, 1972. - с. 101. 23. Джероян Г.О. Тактика бокса // В кн.: Бокс. Учебник для институтов физ. культ. - М.: ФиС, 1979. -гл. III. - с. 54.

. Дмитриев А.В., Фролов О.П., Худадов Н.А. Анализ манер боя в современном боксе // Бокс. Ежегодник. - М.:ФиС, 1975.-с. 11.

25. Донской Д.Д. Законы движений в спорте/ Донской Д.Д - М.: ФиС, 1968. - 176 с.

.Жаров К.П. Волевая подготовка спортсменов/ Жаров К.П.-М.: Физкультура и спорт. 1976. -151 с.

27.Зациорский В.М. Физические качества спортсмена/ Зациорский В.М. - М.: ФиС, 1966.-200 с.

. Зимкин Н.В. Качественные стороны двигательной деятельности // Глава в кн.: «Физиология мышечной деятельности, труда и спорта». - Л.: «Наука», 1969.

. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов/ Иванов В.В. - М.: ФиС, 1987. - 256 с.

. Иванов И.И. Уроки бокса (методическое пособие)/ Иванов И.И. - М.: Воениздат, 1973. - 141с.

31. Ильинич В.И. Общая физическая, специальная и спортивная подготовка в системе физического воспитания// Физическая культура студента. - М.: «Гардарики», 1999. - Гл. 5. - с. 205-261.

32.Калинин В.К. Волевая регуляция,как проблема формы деятельности// Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности:Сб. науч. тр./СГПИ. -Симферополь,1983. -с. 166-178.

. Карпман В.Л. Исследование физической работоспособности у спортсменов/ Карпман В.Л., Гудков И.А., Белоцерковский З.Б.- М.: ФиС, 1974. - 94 с.

. Карпман В.Л. Сердце и работоспособность спортсмена/ Карпман В.Л., Хрущев СВ., Борисова К.А. - М.: ФиС, 1978,- 120 с.

. Качурин А.И. Варианты технико-тактического применения ударов в боксе (методическая разработка для тренеров и спортсменов)/ Качурин А.И. - М.: МИИТ, 1998. - 41 с.

36.Кличко В.В. Методика определения способностей боксёров в системе многоэтапного спортивного отбора/ Кличко В.В. -К.: 1999. -187 с.

. Кличко В.В. Педагогический контроль в ситеме управления базовой подготовки квалифицированных боксёров/ Кличко В.В.- К.: 2000. -169 с.

. Клевенко В.М. Быстрота в боксе/. Клевенко В.М. - М.: ФиС, 1968. - 95 с.

.Куликов Л.М. Управление спортивной тренеровки:системность,адаптация,здоровье/.Куликов Л.М. - М.: ФОН, 1995 -395 с.

40. Кузнецов В.В. Специальная силовая подготовка спортсмена/ Кузнецов В.В. - М.:«СоветскаяРоссия»,1975.-208с. 41. Лавров В.А., Начальное обучение боксеров-юношей/ Лавров А.В. - Волгоград: ВГИФК, 1976. - 112 с.

.Липинский Э.Ч. Управление тренированностью боксёров в связи с особенностями адаптации физическим и механическим нагрузкам/.Липинский Э.Ч.- М.: 1998. -197 с.

. Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов/МатвеевЛ.П.-Киев:Олимпийскаялитература,1999.-318с. 44. Михайлов В.В. Дыхание спортсмена/ Михайлов В.В. - М.: ФиС,1983.-215 с.

. Мокеев Г., Никифоров Ю., Черняк А. Повышение эффективности предсоревновательной подготовки боксеров// Бокс. Ежегодник. - М.: ФиС, 1977. - с. 18.

. Никоноров Б.Н. Методические рекомендации по обучению боксёров новичков/ Федерация бокса/ Никоноров Б.Н. -М. -1999. -64 с.

. Нейгл Ф.Д. Физиологическая оценка максимальной физической работоспособности // Наука и спорт.-М.: Прогресс, 1982. - с. 90-118.

. Никифоров Ю.Б. Построение и планирование тренировки в боксе/ - Ю.Б. Никифоров, И.Б.Викторов- М.:ФиС, 1978.

. Никифоров Ю.Б. Эффективность тренировки боксеров/ Никифоров Ю.Б. - М.: ФиС, 1987.

.Нормативные показатели физической и функционально подготовленности юных спортсменов: Методические рекомендации/ [ Коллектив авторов под руков. М.Я. Набатниковой.] - М.: ВНИИФК, 1985.-72 с.

. Огуренков В.И. Левша в боксе/ Огуренков В.И.- М.: ФиС, 1959. - 136 с.

. Огуренков В.И. Методика обучения технико-тактическим действиям боксеров-левшей с учетом факторов двигательной ассиметрии: Дисс .... канд. пед. наук./Огуренков В.И. - М.: 1972.

. Огуренков Е.И. Современный бокс/. Огуренков Е.И. - М.: ФиС, 1966. - 248 с,

. Огуренков Е.И. Ближний бой в боксе/ Огуренков Е.И. -'М.: ФиС, 1969. - 188с.

.Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки/ Озолин Н.Г. - М.: ФиС, 1970.-128 с.

. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов/ Платонов В.Н. -М.:ФиС,1986-221с.

. Романенко М.И. Молодому боксеру/ Романенко М.И. - М.: ФиС, 1968. - 128с.

. Романенко М.И. Бокс/ Романенко М.И.- Киев: Вища школа, 1985. - 319 с. - (Изд. 2-ое.)

.Романов В.М. Бой на дальней, средней и ближней дистанциях/ Романов В.М. - М.: ФиС, 1979. - 189 с.

60. В.Л. Карпман. Спортивная медицина / В.Л. Карпман. - М.: ФиС, 1987. - 304с.

.Степанов А.И. О тактике бокса/ Степанов А.И. - Рига: 1963. - 158 с.

.Сурков Е.Н. Антиципация в спорте/ Сурков Е.Н. - М.: ФиС, 1982. - 144 с. 63.Тактика бокса/Коллектив авторов ЦНИИФК/. - М.: ФиС, 1952. - 180 с.

. Топышев О.П., Джероян Г.О. Некоторые вопросы техники ударов в боксе // Бокс. Ежегодник. -М.: ФиС, 1978. - с. 9-12.

65. Фарфель В.С. Управление движениями в спорте/ Фарфель В.С - М.: ФиС, 1975. - 208 с.

.Фролов О.П. Методика вычисления коофицента боевых действий боксёра / Фролов О.П- М.: ФиС,1981.-166 с.

67. Худадов Н.А. Психологическая подготовка боксера/. Худадов Н.А. - М.: ФиС, 1968. - 160с.

68. Хусяйнов З.М. Формирование ударных движений с учетом скоростно-силовых особенностей боксеров-юношей ( Дисс. на соиск... канд. пед. Наук)/ Хусяйнов З.М. - М., 1983. - 196с.

. Хусяйнов З.М. Тренировка нокаутирующего удара боксеров высокой квалификации/ Хусяйнов З.М. - М.: МЭИ, 1995.-72 с.

. Черный В.Г. Спорт без травм/ Черный В.Г - М.: ФиС, 1988. - 95 с.

. Чудинов В.А. Физическое воспитание начинающего боксера/ Чудинов В.А. - М.: ФиС. - 1976.

. Шмидт Тевс.Физиология человека/ Шмидт Тевс -1988.- 56 с.

. Юшкевич Т.П. Тренажеры в спорте / Юшкевич Т.П., Васюк В.Е., Буланов В.А - М.: ФиС, 1989. - 320 с.

. Яковлев Н.Н. Физиологические и биохимические основы теории и методики спортивной тренировки/ Яковлев Н.Н., Коробков А.В., Янанис СВ - М.: ФиС, 1957. - 310с.

. Яковлев Н.Н. Биохимия спорта/ Яковлев Н.Н. - М.: ФиС, 1974. - 288 с.

. Жечев Е.П. Техника и тактика на бокса // «Медицина и физкултура». - София, 1963.- 123 с.

ДОДАТКИ

Розподіл засобів ЗФП і СФП в процесі підготовки боксерів

Додаток А

Періоди в річному циклі підготовкиНовачки ЗФПСФПрозрядники ЗФПСФПмайстри спорту ЗФПСФП1 .Підготовчий період І.І.Підперіод загально розвиваючого тренування 1.2.Підперіод тренування на спеціальну підготовку і удосконалення елементів техніки 60% 53% 40% 47% 57% 50% 43% 50% 55% 47% 45% 53%2. Основний період (змагальний) 2.1.Підперіод стабілізації спортивної форми 2.2.Підперіод стартової готовності готовності 53% 43% 47% 47% 46% 40% 54% 50% 40% 35% 60% 65%3.Перехідний період З.1.Підперіод технічної підготовки і зниження спортивної форми 3.2.Підперіод відпочинку 52% 58% 48% 52% 55% 60% 55% 50% 52% 55% 48% 45%

Додаток Б

ПРОТОКОЛ

опитування і спостережень боксерів, що займаються за запропонованою методикою

№Експериментальна групаКонтрольна групановачкиРозрядники1.Займаються охочеНеохоче2.Справляються 3 навантаженням Не справляються3.Працездатність високаСередняНизька4.Час проведення занять влаштовуєНе влаштовує5.Друге (ранкове) тренування на протязі дня потрібнеНе потрібне

Карта-анкета визначення і регуляції психофізичного стану боксерів на основі самооцінки

Настрій сумний бадьорий нещасний спокійний веселий зібраний роздратований добрий подавлений байдужний натхнений похмурий веселий невпевнений у собі упевнений у собі Фізичний стан повний сил виснажений здоровий утомлений зі свіжими силами перетренований тренований відчуття тяжкості відчуття легкості скований розслаблений бажання спокою бажання рухатися мінливий стан стабільний стан3210123Активність пасивний активний сонний бадьорий незібраний зібраний інертний енергійний байдужий цілеспрямований неуважний уважний стомлений не стомлений

Методика заповнення й обробки карти-анкети даних психофізичного стану боксерів

На карті-анкеті (див. зразок), пропонованої спортсмену, між кожною парою слів містяться стовпці цифр: 3-2-1-0-1-2-3, що відбивають ступінь виразності ознаки. Наприклад, при оцінці стану "активний-пасивний" цифра З позначає "дуже активний" чи "дуже пасивний", 2 - просто "активний" і "пасивний", 1 "скоріше активний, чим пасивний" чи навпаки, 0 невизначений стан.

Одержавши анкети, випробувані без зволікання (перше враження звичайне буває самим вірним) до і після тренування заповнюють їх (щоб уникнути автоматичних оцінок рекомендується змінювати місцями як порядок проходження показників, що відбивають фізичний стан, активність, настрій, так і полярність слів у парах).

Цифри при підрахунку перетворяться в семибальну шкалу: позитивна оцінка 3 (наприклад, дуже активний) -1 бал

позитивна оцінка 2 (активний) - 2 бали

позитивна оцінка 1 (скоріше активний, чим пасивний) - 3 бали нейтральна оцінка 0 (невизначений стан)- 4 бали негативна оцінка 1 (скоріше пасивний, чим активний) - 5 балів негативна оцінка 2 (пасивний) - 6 балів негативна оцінка 3 (дуже пасивний) - 7 балів

По кожному компоненту стану обчислюється середнє арифметичне і величина розкиду показників (S), що обчислюється по формулі:

де х - оцінка стану (визначена по вищеописаній семибальній шкалі); п -кількість оцінок, що характеризують стан (у нашому випадку їх завжди 8); ? - знак суми.

Приведемо приклад розрахунку зазначених показників. Допустимо, активність спортсмен оцінив так: 4, 4, 4, 3, 5, 4, 4, 4. Середнє арифметичне дорівнює 4. ?х2= 130. Величина розкиду ? 0.53. Показник розкиду дуже важливий, тому що дозволяє контролювати надійність отриманих даних. Якщо він перевищує 1.06 бал чи наближається до нуля, самооцінці спортсмена довіряти не можна.

Спортсмени заповнюють анкету перед розминкою і відразу після тренування. Враховуються навантаження і зміст тренування.

Додаток В

Методика обчислення коефіцієнта ефективності бойових дій боксера, запропонована О.П. Фроловим.

У двобої виділяють звичайно окремі дії чи сполучення їх, у яких виявляються специфічні рухові якості і навички, що відбивають психофізичну і техніко-тактичну підготовленість боксерів. До таких дій відносяться насамперед удари і захисти.[66]

Визначається кількість нанесених ударів, що дійшли до цілі, за допомогою обчислення коефіцієнтів ефективності атак і захисних дій. Для зручності перший з них назвемо коефіцієнтом атаки, а другий коефіцієнтом захисту. Коефіцієнт атаки є відношення числа ударів, що дійшли до цілі, до числа всіх ударів, нанесених боксером. Коефіцієнт захисту - це відношення числа відбитих ударів до загального числа ударів, нанесених при атаці. Сума цих двох коефіцієнтів і являє собою узагальнений коефіцієнт ефективності бойових дій.

Допустимо, боксер А наніс боксеру Б 100 ударів, з яких лише 20 досягли мети. У свою чергу боксер Б наніс боксеру А 120 ударів, 30 з який дійшли до мети. Обчислимо відповідні коефіцієнти обох боксерів. Коефіцієнт атаки боксера А дорівнює 0.2 (20/100), а коефіцієнт захисту -0.75 (90/120). Коефіцієнт ефективності бойових дій боксера А складе 0.95 (0.2 + 0.75). Відповідно коефіцієнти атаки, захисту і бойових дій боксера Б рівні 0.25, 0.8 і 1.05. Таким чином, на основі отриманих показників можна затверджувати, що боксер Б атакує і захищається ефективніше, ніж його суперник.

Саме число нанесених ударів також подає цінну інформацію: відбиває щільність ведення бою, що визначає майстерність і спортивний результат боксерів і характеризує розвиток його психофізичних якостей, техніко-тактичну підготовленість.

Додаток Г

Висновок по електрокардіографічним дослідженнях групи боксерів у кількості 26 чоловік: 13 чол. експериментальна група, 13 чол. - контрольна група.

Досліджувані показники кардіограми в І, II, III й III відведенні на висоті вдиху підтверджують адекватність навантаження в застосовуваних тренувальних заняттях. Порівнюючи в спокої досліджувані показники в кожному режимі, відзначаються позитивні зрушення, що вказує на сприятливий вплив систематичних тренувальних занять на функціональний стан серця.

Зменшення СП і уповільнення серцевих скорочень підтверджують сприятливий вплив фізичних вправ на функцію міокарда.

Збільшення інтервалів R - R у спокої і наприкінці навантаження в експериментальній групі боксерів (13 чоловік) свідчать про підвищення функціональних можливостей серця.

Незначне збільшення інтервалу R - R, зубців Р, R і Т, незначне зменшення інтервалу QRST, зубців Q, S, стан сегмента S-T від ізоелектричної лінії на висоті навантаження в контрольній групі боксерів, вказує на дуже незначне поліпшення функціонального стану серця в умовах недостатніх фізичних навантажень.

Порушень ритму серця по електрокардіограмах фізичними вправами і спортом в експериментальній і контрольній групах не виявлено.

Лікар

Додаток Д

Структура практичних занять

Однією з необхідних умов ефективності учбово-тренувального процесу є правильна побудова заняття. Незважаючи на різну цілеспрямованість, обумовлену віковими особливостями, різним рівнем технічної і тактичної підготовленості займаючихся, періодом підготовки й інших причин, учбово-тренувальне заняття проводиться відповідно до закономірностей, що передбачають доцільну послідовність виконання педагогічних задач. Практичні заняття в боксі можуть носити учбово-тренувальний і тренувальний характер.

Учбово-тренувальні заняття. На учбово-тренувальних заняттях боксери здобувають нові навички й удосконалюють раніше вироблені. Повторні рухи і дії вже є процесом тренування. Поступове й все більш широке засвоєння бойових прийомів закріплюється в умовному і вільному бої.

Боксер, що прагне високих спортивних досягнень, повинен поступово засвоювати, закріплювати й удосконалювати як нові технічні навички, так і тактику їхнього застосування в різних умовах бою. Тому учбово-тренувальні заняття прийнятні для боксерів будь-якого рівня підготовленості '(новачки, розрядники, майстри спорту).

Тренер, плануючи загальний курс навчання боксерів, послідовно вводить у заняття нові вправи пройденого матеріалу, забезпечуючи тим самим поступовість у навчанні.

Тренувальні заняття. Під час тренувальних занять боксер удосконалює фізичні якості і техніко-тактичні навички. Наприклад, на етапі підготовки до змагань боксер головним чином прагне удосконалювати свою майстерність в умовах бойової практики з боксерами різного стилю і манери ведення бою, зберегти за допомогою вправ на снарядах гарну спортивну форму, не вивчаючи нових прийомів.

В основному учбово-тренувальні і тренувальні заняття проводяться з групою спортсменів. Ці форми занять можна застосовувати для боксерів різної кваліфікації як для новачків, так і для майстрів. Група спортсменів повинна бути приблизно однієї кваліфікації, тому що вони виконують одне завдання по вивченню й удосконалюванню технічних і тактичних дій, дане тренером.

Всі учбово-тренувальні і тренувальні заняття підрозділяються на З частині: підготовчу, основну і заключну.

Підготовча частина заняття містить у собі фізіологічну розминку, що передбачає:

а) підготовку центральної нервової системи (ЦНС), активізацію оргнів дихання і кровообігу;

б) підготовку рухового апарата до майбутніх дій, що вимагають значнго напруження м'язів;

в) розтягнення м'язів ніг.

У цій частині заняття не можна приділяти багато уваги розвитку таких якостей як сила і витривалість. Розминка призначена для підготовки організму до занять, а не для його стомлення. Загальнорозвиваючі вправи роблять всебічний (і в той же час вибірковий) вплив на організм спортсмена, дозволяють поліпшити роботу рухового апарата, навчитися більш чітко диференціювати рух.

Для якісної розминки м'язів ніг використовуються спеціальні бігові вправи (з легкої атлетики). Особлива увага приділяється розтягненню м'язів ніг, тому що від того, наскільки воно буде відповідати вимогам, буде залежати якість освоєння тактичного пересування по ринзі.

У підготовчу частину можуть включатися також стройові вправи, за допомогою яких можна швидко і зручно розподілити займаючих і дати різні завдання для виконання.

Основними засобами підготовчої частини заняття є: ходьба, біг, біг з прискореннями і зміною напрямку руху, комплекси вправ на місці й у русі, махи ногами, шпагати і т.д.

В основній частині заняття враховуються головні задачі:

а) оволодіння технічними і тактичними навичками і їхнє удосконалення;

б) психологічна підготовка, вироблення стійкості до перенесення великого психічного напруження;

в) розвиток швидкості реакції, виконання раціональних рухів, коордиції, спритності, швидкісно-силових якостей і швидкісної витривалості.

Навантаження під час цієї частини заняття повинні наростати по обсягу й особливо по інтенсивності. Наприклад, після бою з тінню і вивчення прийомів в парах за завданням тренера (з поступовим збільшенням швидкості їхнього виконання) переходять до закріплення й удосконалювання прийомів в умовному і вільному бої. Вільний бій на ринзі вимагає великого фізичного і нервового напруження. Тому до умовного чи вільного бою переходять після вивчення прийомів бою в парах, перед вправами на снарядах. Вправи на боксерських снарядах і лапах знижують нервову напругу після спарингової роботи, тому їх виконують наприкінці основної частини заняття.

У заключній частині заняття потрібно привести організм, що займається у відносно спокійний стан. На початку заключної частини іноді використовують вправи для розвитку сили і гнучкості. Потім застосовують заспокійливі: легкий біг, ходьбу з дихальними вправами і вправами на розслаблення м'язів. Включають також відволікаючі вправи (рухливі ігри).

Місце вправ у тій чи іншій частині заняття залежить від її цілеспрямованості, кваліфікації групи спортсменів. В міру оволодіння складними технічними прийомами і діями, більш прості вправи переходять у підготовчу частину заняття, де вони стають уже підготовчими вправами. Кваліфіковані боксери в заняттях по бойовій практиці, наближених до змагальних умов, використовують у розминці вправи зі скакалкою, розтяжку ніг і вправи в ударах на боксерських снарядах (в основному лапах); після напруженого бою (у тренувальному занятті) вони можуть обмежитися легкими дихальними вправами, вправами на скакалці (у легкому темпі).

У заключній частині заняття рекомендується застосовувати різні вправи на розвиток почуття рівноваги, що сприяють тренуванню вестибулярного апарата: перекиди, повороти, перевороти, обертання і т.д.

Таку структуру заняття не слід розуміти як догму, шаблон. Її можна і потрібно змінювати в залежності від конкретних умов.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ СІМ`Ї МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА Кафедра теор

Больше работ по теме: