Методичні аспекти вивчення зі школярами технології виготовлення панно із соломки

 

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Полтавський НАЦІОНАЛЬний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

Психолого-педагогічний факультет

Кафедра образотворчого мистецтва

Курсова робота

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЗІ ШКОЛЯРАМИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ПАННО ІЗ СОЛОМКИ

Студентки III курсу

психолого-педагогічного

факультету

групи ОМ-351

Мирко В.П.

Науковий керівник

Мужикова I.М.

Полтава - 2012р.

ВСТУП

В історії європейського мистецтва інкрустація соломкою займає одне з провідних місць у художньому оформленні інтерєру, починаючи від ХVІІІ століття. Особливої актуальності вона набирає на сучасному етапі, коли спостерігається піднесення інтересу до витоків народного мистецтва. У найновіших шкільних програмах велика увага приділяється гармонійному розвитку особистості, збагаченню духовного світу дитини, розвитку естетично-мистецьких смаків, образного мислення, асоціативної пам'яті, фантазії та уяви. Формувати навички самореалізації особистості, її художньо-творчої активності - означає забезпечити вільну орієнтацію в навколишньому просторі, повноцінний вхід молодої людини до європейської спільноти. Виховання естетичного ставлення до навколишнього світу, інтересу і любові до народного мистецтва, потребу у спілкуванні з ним, любов до рідної землі допомагає сформувати громадянина і патріота.

Актуальність вивчення зі школярами технології виготовлення панно із соломки має велике психолого-фізіологічне значення: як один із видів декоративно-прикладного мистецтва, вона відіграє важливу роль у формуванні розумових, творчих і комбінаторних здібностей, логічного мислення, просторового уявлення, фантазії, сприяє розвитку гостроти зору, інтересу до створення композицій на реальну повсякденну тему. Як складовий компонент використовується на заняттях гуртка з образотворчого мистецтва та на уроках із художньої праці.

У зверненні до народного мистецтва у наш час існують два основні аспекти: з одного боку, воно відображає певний етап розвитку людської культури і в цьому розумінні є нашим живим минулим, з іншого - в народному мистецтві протягом століть було вироблено творчі методи, що складають основу сучасного прикладного мистецтва.

Мистецтво аплікації з соломки є одним із наймолодших видів декоративно-ужиткової творчості України. Однак воно має великі потенційні можливості для розвитку в пострадянському просторі. Сьогодні воно в центрі уваги видатних вітчизняних майстрів і педагогів. Вивчення мистецтва аплікації соломкою допоможе розібратися в її витоках, особливостях застосування на сучасному етапі, стане поштовхом для нового рівня її розвитку. Це засвідчує актуальність і доцільність дослідження.

Стан вивченості проблеми. Використану в ході роботи літературу ми можемо поділити на три напрями: по-перше, праці, в котрих мистецтво інкрустації соломкою розглядається як складовий компонент народного мистецтва; по-друге, роботи, де інкрустація соломкою виступає одним із видів ужиткового декору; по-третє, спеціалізована педагогічна література.

До першого напряму (В. Барадулін, К. Бобрищів, І. Волошин, В. Гургула, О. Данкус, В. Дараган, А. Канцедакіс, Т. Матвєєва, М. Некрасова, О. Попова Ю. Легенький, В. Рафаенок та ін.) належать праці вітчизняних та зарубіжних мистецтвознавців, котрі розглядають дану техніку як складову частину народного мистецтва (як європейського так і вітчизняного), художнє ремесло, яке мало свої видатних майстрів і прадавні промисли.

У другому напрямі (М. Бабенчиков, Т. Бушина, Ю. Герчук, Ю. Лащук, Б. Нешумов, А. Хворостов, Г. Федотов та ін.) мистецтво аплікації соломкою трактується як вид ужиткового декору, однією з батьківщин якого була Буковина та українське Полісся, розглядається мистецтво використання сухих трав, структура і зміст соломяного орнаменту.

У спеціалізованій педагогічно-мистецькій літературі (С. Базарян, О. Дан-ченко, П. Лосюк, М. Усакова, В. Хорунжи та ін.) аналізуються художні можливості виховання учня мистецтвом аплікації соломкою на уроках трудового навчання та в позакласній позааудиторній роботі.

Також нами досліджені сучасні школи майстрів даного напряму. Питанням аплікації соломкою, використанням різних технік і законів при створенні тематичних декоративних композицій займається М. Климович - директор Малої академії народних мистецтв та ремесел в м. Овруч на Житомирщині, а також класик декоративних композицій із соломки О. Саєнко, видатний український художник першої половини XX століття.

Об'єктом дослідження є мистецтво художньої роботи з соломкою.

Предмет дослідження - художні та технологічні особливості техніки роботи з соломкою.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати необхідність розуміння художніх та технологічних особливостей роботи соломкою та впровадження даної технології в навчально-виховний процес середньої школи.

Відповідно до мети визначені завдання дослідження:

). розкрити історичний розвиток промислу;

). визначити особливості оволодіння образною мовою (термінологією) в такому різновиді декоративно-прикладного мистецтва, як аплікація соломкою;

). розкрити основні прийоми техніки виконання аплікації та інкрустації соломкою та їх впровадження в навчально-виховний процес середньої школи.

Методи дослідження: загальнонаукові - індукція і дедукція, аналіз і синтез, синтез і моделювання - для визначення поєднання методів і засобів художнього впливу мистецтва інкрустації соломкою формування особистості учня; теоретичні - аналогія, протиставлення, систематизація - для порівняння техніки аплікації соломкою різних мистецьких шкіл; історико-ретроспективний аналіз - для вивчення явища (техніки аплікації соломкою) від його зародження і до розквіту; реконструкція - відтворення історичних традицій мистецтва аплікації соломкою.

Наукова новизна дослідження полягає у розробці та впровадженні власної методики мистецтва аплікації соломкою на уроках трудового навчання та в позакласній роботі середньої школи.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота викладена на 42 сторінках основного тексту.

РОЗДІЛ I. ХУДОЖНІ МОЖЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ АПЛІКАЦІЇ СОЛОМКОЮ

.1 Місце панно із соломки в системі декоративно-прикладного мистецтва

Декоративне мистецтво - це загальне поняття, що охоплює усі види художньої діяльності людини, вносить красу в повсякденну обстановку життя будинку, у школі, на роботі, на вулиці, у парку, в найближчому соціумі. Найважливішою особливою областю декоративного мистецтва є декоративно-прикладне мистецтво, мета якого - естетична досконалість утилітарно-корисних речей повсякденного побуту: одягу, прикрас, меблів тощо.

Народне декоративно-прикладне мистецтво не лише плід уміння, ремесла його творців, але і невід'ємна частина їхнього життя, повсякденного побуту. Породжене природою і самим народним життям, воно, природно, не може не бути найвищою мірою національним, не може не втілювати повноти етнічної специфіки. І на відміну від професійного мистецтва в ньому завжди більше було від традиції, чим від самого майстра, його особистої творчої сили.

Народне мистецтво, як правило, складалося в селі. Створюючи предмети побуту, як утилітарні, так і для забави, селянин був і виконавцем і споживачем цього мистецтва, тому він у досконалості знав особливості того матеріалу, з яким працював ,а такі універсальні і доступні матеріали, як дерево, солома, особливо вмів цінувати.

Солома надзвичайно приваблива: вона відливає золотом перламутром. Таке враження створюється тим, що солома має глянсову поверхню і подовжньо розташовані волокна. Ці волокна максимально відбивають світло тільки у визначеному положенні і передає неповторну гру - блищить як золото.

З найдавніших часів визнавалася виняткова роль хліба в житті людини. У хлібі відбилися працьовитість, благополуччя, народна фантазія.

Скільки легенд, загадок, приказок склали про хліб. Людина цінувала не тільки хлібне колосся, але і стебло - прекрасний виробний матеріал, з якого виготовлялися плетені кошики, скриньки, ляльки для збереження зерна, борошна, посуд, іграшки, підвісні прикраси, килими. [2, с. 26-30]

Мистецтво виготовлення виробів із соломки - цікавий і своєрідний вид народного декоративно-прикладного мистецтва.

З огляду на простоту обробки соломки, приступність технології виготовлення і, порівняно легко досяжний декоративний ефект, соломка володіє поруч переваг серед природних матеріалів, використовуваних у педагогічній практиці. Цей матеріал дає широкі можливості для побудови розвиваючих бесід. Учні виховують у собі дбайливе відношення до природи, до сировини, розвивається їхній художній смак, власна фантазія, працьовитість. При цьому в молодших класах раціонально виконувати із соломки аплікаційні роботи, а в старших класах можна виконувати інкрустацію, що вимагає великого уміння. [25, с. 34]

Прийомами декорування виробів соломкою володіли багато народів світу. На жаль, майже не збереглися вироби, декоровані соломкою, але ті деякі зразки, що знаходяться в музейних колекціях, датуються ХУШ - початком XX століття і говорять про широке поширення цього виду народної творчості. На початку XX століття в Білорусії вдалося знайти в двох напівзруйнованих церквах вівтарні двері, виготовлені в XVIII столітті. Спочатку рельєфні прикраси на них були прийняті за найтонше дерев'яне різьблення з позолоттю. Але при ближчому розгляді позначилося, що вони оббиті численними деталями, сплетеними із соломи. Використовуючи, по суті справи, обмежений набір плетінок різної величини, старі майстри, зуміли створити оригінальні орнаментальні композиції. Вівтарні двері, прикрашені солом'яним плетивом, - це унікальні добутки народного декоративно - прикладного мистецтва. Судячи з тому, з якою майстерністю були виконані плетені деталі орнаменту, можна припустити, що корені цієї майстерності ідуть у глибоку давнину. [22, с. 44]

Ще в ХVШ столітті в Європі рясно обклеювали різноманітними візерунками із соломки всілякі коробочки, дрібні предмети, покриваючи орнаментом усі їхньої площини.]

Створюючи необхідні предмети побуту, сільські майстри прагнули прикрасити їх. Замість дорогих і рідких матеріалів, наприклад, кістки, використовували дешеву, доступну, але не менш красиву соломку. У Польщі, Чехословаччини, Росії соломкою прикрашали крашанки, іграшки, рамочки для фотографій, скриньки, табакерки. Нескладні по своєму конструктивному рішенню предмети, орнаментовані візерунком геометричного чи рослинного характеру, здобували небуденну красу і виразність.

Накопичений поколіннями досвід, вивчення і розвиток визначених прийомів і техніки виготовлення - підняли це ремесло на високий рівень.

Починаючи із середини XX століття, настає період організаційного розвитку у виді державних підприємств. Так, наприклад, у середині 50-х років сформувалися промисли в місті Жлобині і Бресті (Білорусії). У 70-х роках - в Ужгороді Закарпатської області й ін. Вироби, декоровані соломкою є постійними експонатами виставок декоративного мистецтва, як за кордоном, так і в нашій країні і користаються попитом у покупців. [18, с. 6]

Солома, що має приємне бурштинове фарбування і м'який мерехтливий блиск, постійно залучала народних умільців. Заворожлива краса природного матеріалу сприяла виникненню мистецтва роботи із соломкою, що одержала широкий розвиток у Білорусії, Росії і на Україні [29, с. 15].

1.2 Технологія виконання панно із соломки

Декор в утилітарних виробах відіграє залежну роль, підкреслюючи форму, обсяг, пропорції. У декоративних композиціях зображення має самостійне визначальне значення : викликає в нас асоціативні зв'язки з реальним світом. Декор в інкрустації може бути орнаментальним і складно-образотворчим, але необхідно пам'ятати, що яким би ні був принцип побудови візерунка, всі елементи декору повинні бути строго урівноважені.

По своєму ідейному задумі і розмаїтості прийомів декорування сюжетно-образотворчі чи тематичні композиції більш складні в порівнянні з орнаментальними. Вони найчастіше тяжіють до станкового мистецтва до зображення дій, різних подій, образів народної лірики, розповідь очних сюжетів. У сюжетно-образотворчих композиціях виявляється здатність художника помічати найбільш цікаве, уміння створювати художній образ.

Пейзаж, натюрморт також можна віднести до цього напрямку. В останні час сюжетно - образотворчі добутки, наприклад декоративні панно, знаходять усе більш широке застосування в оформленні інтер'єрів.

Рішення композиції починається з вибору теми відповідно до призначення предмета. При розробці декору необхідно визначити, яка частина предмета буде нести основне орнаментальне навантаження: у скриньках, хлібницях - кришки, у тацях - денця, у сільничках - передня і задня стінки і т.д.

Потім виконуємо ряд чорно-білих чи кольорових ескізів. Зупинивши свій вибір на кращому малюнку, продовжуємо працювати над уточненням деталей задуманої композиції і переходимо до виготовлення виробу. Починати працювати над композицією слід з простих виробів і поступово переходити до більш складного.

При створенні творів декоративно-прикладного мистецтва, інкрустованих соломкою, будь то декоративне панно, скринька чи таця, важливо врахувати урівноваженість елементів декору, їхнє ритмічне чергування, співвідношення колірних тонів

При розробці композиції величезне значення має виділення окремих груп візерунка і їхнє об'єднання через сполучні елементи в єдине ціле. Варто уникати фрагментарних рішень. Візерунок повинний бути закінченим, замкнутим у даній площині, і не порушувати при цьому цілісності сприйняття виробу. Твором прикладного мистецтва предмет може стати тільки тоді, коли виникає синтез декоративного оформлення і форми предмета, коли не можна всупереч художнього образу що-небудь переставити місцями чи забрати. Краса будь-якої речі полягає в дотриманні відповідності декоративного оформлення і форми предмета.

Панно із соломки, особливо красиві, коли вдало знайдена колірна гама. Використовується колір для посилення образного рішення, але необхідно пам'ятати, що прекрасну по малюнку річ випадковим розподілом кольору можна роздрібнити так, що від ретельно: продуманої композиції нічого не залишиться [16, с. 13].

При розробці орнаментальних і сюжетно - образотворчих композицій необхідно використовувати все багатство відтінків теплих і холодних тонів. До теплого відноситься - червоний, жовтогарячий, жовтий кольори до холодних - зелений, синій, фіолетовий і їхні відтінки. Ведуче місце в інкрустованих композиціях не повинний займати природний колір соломки.

При розробці виробів необхідно приділяти увага вибору тла, тому що від його насиченості, гармонічного сполучення з природною і підфарбованою соломкою залежить виразність і краса набору. Митецька ретельна графічна розробка малюнка допомагає в процесі роботи уникнути грубих помилок. Отже, необхідне сполучення майстерності і фантазії, почуття міри і вимогливого смаку.

Орнамент - це візерунок, побудований на ритмічному чергуванні образотворчих елементів. Основне призначення - прикрасити предмет, підкреслити форму, красу використовуваного матеріалу. Головним мотивом зображень є жива природа; сонце, зірки, дерева, квіти, трави, звірі, птахи, людина і т.д.Асиметричні композиції більш цікаві, але створювати їх набагато складніше. Найчастіше це декоративне панно.

Особливості заготівлі сировини. В усіх куточках світу народні умільці використовували для своєї роботи солому тих зернових культур, що вирощувались у їхнє місцевості.Наприклад, у Японії, В'єтнамі і Китаї, де рис найголовніша зернова культура, народні майстри прекрасно вивчили властивості рисової соломи і навчилися мистецьки її використовувати для виготовлення усіляких виробів. У Західній Європі, де поля споконвіку засівали пшеницею, для виробів йшла саме пшенична солома. Золотавий колір, переливчастий блиск, легкість, пластичність і досить висока міцність пшеничної соломи сприяли виникненню виробів, що найбільше повно розкривають красу саме цього природного матеріалу. На зовнішньому вигляді кожного виробу відбивалися не тільки особливості національної культури, але і властивості матеріалу, з якого воно зроблено.

У Росії, Білорусії і на Україні ведучою зерновою культурою було жито, з борошна якої і донині, випікається чорний хліб. У повсякденному житті селянам найчастіше приходилося мати справа з житньою соломою. Саме вона йшла в основному на господарські нестатки і усілякі вироби. При нагоді використовувалася також пшенична, ячмінна і вівсяна солома. Але при цьому обов'язково враховувалися особливості кожного виду соломи, недарма селяни склали приказку: гречана солома крива, ячна смачна, пшенична пишна. (Див. додаток).

Житниця, як у старовину називали житню солому, була довгої прямою і міцною. Розпарена і вимочена у воді, вона ставала настільки гнучкої, що з неї можна було сплести дуже дрібні вироби з тонкою обробкою. Форма виробу, отримана у вологому стані добре зберігається після висихання соломи. Житня солома дуже міцна і пружна. Тому вона придатна для плетива виробів, що випробують значні навантаження, -кошиків, сумок, ковдри.

У художніх виробах велике значення має інтенсивний переливчастий блиск і різноманітне фарбування житньої соломи. На думку майстрів, таких відтінків у соломи біля сотні - від білого, жовто-лимонного до буро-жовтого і червоно-коричневих. Раніш, коли хліба жали серпом, чи косили косою зі спеціальним пристосуванням, що нагадує граблі, стебла злаків не м'ялися і не ламалися, а залишалися такими ж прямими, якими були на корені. Після обмолоту хліба ціпами солому можна було сміло пускати на самі тонкі вироби, оскільки вона зберігалася цілком.[25, с. 111].

Вимогливі майстри, що живуть у сільській місцевості, намагаються відвести хоча б невеликий клаптик землі в городі, щоб посіяти на ньому жито чи пшеницю. Є і ще одна причина, що змушує майстрів самостійно вирощувати і жито: матеріал завжди під рукою, а стебла можна зрізати на будь-якій стадії розвитку рослини, наприклад у період колосіння, коли солома має сріблисто-зелений колір, чи в початковій стадії дозрівання зерна, коли стовбур починає золотитися, і, звичайно ж, наприкінці літа, коли він наливається густим янтарем.

Палітра колірних відтінків соломки стане ще багатше, якщо поряд з культурними використовувати і дикоростучі злаки, що мають сріблисті відтінки.

Підбір інструментів та матеріалів. Основний інструмент, застосовуваний при інкрустуванні соломкою, ніж-косяк. У розпорядженні майстра повинне бути кілька ножів з різними кутами нахилу леза.

Для розщеплення соломки на смужки однакової ширини застосовуються спеціальні різці. Кожен різачок являє собою круглу дерев'яну паличку, на кінці якої дві тонкі голки вістрями назовні. Відстань між ними повинно бути рівним ширині солом'яних смужок. Таких різачків, що мають різну відстань між кінчиками голок, потрібно мати трохи. Щоб розщепити соломину відразу на двох чи три однакові смужки, застосовують різачок із трьома чи чотирма голками, убитими на рівній відстані друг від друга.

Щоб вирізувати із соломи однакові елементи візерунка, що мають форму кола, овалу, квітки і т.п., застосовують спеціальні пробійники зі сталевих трубок. Солом'яні елементи виштовхують із пробійників шомполом з товстого дроту.Клей чи лак на поверхню, приготовлену для інкрустації, наносять за допомогою м'якого пензлика, зв'язаної з білячого волоса. Щоб кисть було зручно тримати в руці, її довжина повинна бути не більш 150мм.(Див. додаток З )

Для роботи використовують солому із середньої і верхньої частин стовбура. Видаливши гострим ножем вузли, солому замочують у теплій воді приблизно протягом години. Потім кожну соломину розщеплюють гострими ножицями, розвертають і гладять праскою доти, поки вона не згорнеться у велике кільце. Усі солом'яні кільця згортають в один рулон і в такому виді зберігають де-небудь у сухому місці. Перед роботою солому воложать лише злегка, щоб вона стала досить пластичною. Потім, поклавши на дерев'яну дощечку лицьовою стороною вниз, обережно зрізують ножом-косяком внутрішній пухкий шар. Цей процес називають струганням соломки. Під час стругання лезо ножа-косяка розташовують під мінімальним кутом до поверхні дощечки, до якої притиснута солом'яна смужка.

При необхідності майстер може вирізувати будь-які фігури, що мають криволінійні контури. Це розширює його творчі можливості і дозволяє виконувати складні композиції з зображенням різних побутових сценок і казкових сюжетів. Складні криволінійні фігури вирізують із соломки ножицями . Але оскільки тендітні соломини досить легко розколюються і мають обмежену ширину, їх наклеюють впритул одна до одній на папір для письма. Щоб вийшло суцільне, без просвітів солом'яне покриття, краї кожної соломини обрізають ножом-косячком по металевій лінійці. Потім на папір наносять клей (наприклад, крохмальний чи ПВА) і одну до іншої як можна щільніше укладають солом'яні смужки. Кожну смужку ретельно протирають торцевою частиною рукоятки ножа-косяка. Клей, що проступив у зазорах, обережно видаляють сухою ганчіркою. Зверху солом'яний набір накривають чистим листом папера і притискають дощечкою з вантажем. Як тільки клей висохне, папір з наклеєної на неї соломою виймають з-під преса. Якщо солом'яні смуги добре обрізані по краях і ретельно зістиковані, то вони як би зливаються в єдину солом'яну плівку. На ній можна намалювати, а потім вирізувати чи ножицями ножом-косяком практично будь-яку фігуру. (Див. додаток )

Наклеєна на папір солома буде потрібна для виготовлення дрібних фігурних деталей за допомогою пробійника. Для цих цілей можна використовувати обрізки, що залишилися від вирізання великих фігур. Завдяки паперовій основі вирубки із солом'яної плівки не кришаться і не зсипаються.

Техніка підготовки матеріалу до роботи. Стебло будь-якої злакової рослини, як культурної, так і дикорослої, розділене на кілька частин, які називаються вузлами. Кожна така частина називається колінцем, чи міжвузлям. Саме довге колінце знаходиться нагорі і завершується чи колосами мітелкою, а саме коротке і саме товсте - біля коріння. У жита верхнє колінце може досягати на півметра довжини. Соломина на цій ділянці вузька, з невеликою товщиною - поступовим зменшенням товщини стовбура до вершини. Стінки її дуже тонкі, але досить міцні. Тому верхнє колінце - прекрасний матеріал для будь-яких видів робіт. Його умовно можна віднести до першого сорту

Нижче розташовані друге і третє колінця. Вони набагато коротше першого, стінки набагато грубіші, але в основному їх використовують так само, як і соломку першого сорту.

Самі товсті колінця, розташовані ближче до кореня, звичайно в кілька разів коротше верхніх і середніх. Вони мають тверді стінки, тому найчастіше використовуються в плетиві для виготовлення каркасних стійок, а також у тих виробах, де необхідні деталі з трубочок, наприклад при виготовленні підвісних прикрас, пищиків для жалейки і бурульок [24, 142с.].

Висушену під навісом солому поділяють на дві частини. Одну частину зберігають на горищі чи в сухому приміщенні, зв'язавши в снопи. Іншу частину попередньо обробляють. У кожної соломини відрізають ножицями колосся чи мітелку, видаляють покривні листи, а потім розрізають на окремі колінця, видаляючи вузли. Нарізані колінця сортують, розділивши їх на три частини з урахуванням довжини і товщини. Щоб частина соломин придбала рівномірне і насичене золотаве фарбування, їх витримують приблизно два-три дня на сонці. Це єдиний спосіб фарбування соломки, з яким баритися не можна, оскільки для успіху необхідні гарячі і яскраві промені літнього сонця.

Пофарбувати ж чи, навпаки, відбілити соломку іншими способами можна в будь-який час року, причому безпосередньо перед роботою. Розсортовані соломини зберігають у пучках чи в окремих коробках.

Відбілювання соломи. Заготовлену і розсортовану солому відбілюють у двох випадках: коли хочуть одержати матеріал, що має сріблистий відтінок, і коли бажають домогтися більш яскравий і чистий кольори при фарбуванні, наприклад аніліновими (тобто синтетичними) барвниками. При відбілюванні на руки вдягають гумові рукавички і намагаються працювати дуже акуратно, щоб відбілюючий розчин не потрапив в очі. Відбілюють солому розчином перекису водню. Соломку кладуть на дно емальованого чи скляного посуду і притискають дерев'яною ре-щіткою, а зверху ще і досить важким гнітом. Потім солому заливають гарячим 5-10%-им розчином перекису водню і витримують у ньому близько 6 годин. Вибілену солому кілька разів промивають чистою водою, щоб видалити дрібні частки відбілювача, що остались на поверхні. [22, с. 49]

Фарбування соломи. Вибілену солому при бажанні можна офарбити в будь-який колір аніліновими чи ж рослинними барвниками. За допомогою рослинних барвників соломка офарблюється в зелений, бурий, коричневий, червоний і близькі до них тону, що відрізняються різним ступенем насиченості. Хоча рослинні фарби мають м'які, приглушені тони, вони відрізняються природною красою і високою світлостійкістю. Солома, пофарбована аніліновими фарбами, має яскравий, насичений колір, що як би підсилює переливчастий блиск природного матеріалу. Але варто пам'ятати, що на відміну від рослинних анілінові барвники швидко вигорають на світлі, особливо на сонце. Тому пофарбовані ними виробу не слід ставити надовго в чи вікна ж тримати на відкритому повітрі. Способи фарбування аніліновими барвниками зазначені на упакуванні, у якій вони продаються. Після будь-якого фарбування солому ретельно промивають у холодній воді, а потім підсушують. [22, с. 50]

РОЗДІЛ ІІ. ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОСВОЄННЯ ТЕХНІКИ РОБОТИ З СОЛОМКОЮ

2.1 Методичні засади підготовки учня до роботи із соломкою

Від шкільного педагога - художника вимагається високий професіоналізм і педагогічна майстерність. Від таланту і знань педагога залежить успішний розвиток у дітей художніх задатків і здібностей. Формування їх у дітей відбувається поетапно, з урахуванням складності різних учбових і творчих завдань, вікових особливостей в фізичному і психічному розвитку дітей а також загальноосвітніх знань, здобутих на різних етапах навчання в школі.

В світлі цих важливих задач потрібно розвивати і поглиблювати зв'язок творчості школярів в області декоративно-прикладного мистецтва з учбовим процесом.

Вчитель повинний знати прийоми декорування, властивості соломки, уміти вибрати матеріал, вивчати найбагатший досвід старших поколінь і наших сучасників.У художніх гуртках діти багато в чому повинні почувати себе першопрохідниками, людьми по-справжньому творчого пошуку.

Для виконання інкрустації панно із соломки слід насамперед продумати малюнок і попередньо зробити його в натуральну величину на папері [2,с.60]. Після того, як діти навчилися заготовлювати й обробляти сировину, ознайомилися з технікою безпеки, бажано починати роботу з об'ємної аплікації. Це стимулює розвиток інтересу. Сюжетом для цих композицій можуть бути букети квітів, птаха, метелика і т.д. Виготовлення панно із соломки - робота не тільки кропітка, але досить тонка. Варто звикнути до визначеного, найбільш раціонального розташування всіх необхідних предметів і інструментів на столі.

Крім уроків і занять гуртка потрібно проводити екскурсії і походи, заняття на природі розкриють перед учнями глибокі взаємозв'язки в природному світі, допоможуть осягнути в ньому прекрасне. Разом з тим такого роду форми навчальної роботи повинні переслідувати і строго практичні цілі : знайомство з народними умільцями, заготівля сировини, заготівля сировини привчає дітей бути дбайливими, по-хазяйськи відноситися до природних багатств рідного краю. [30, с. 32]

На виконання практичної роботи потрібен певний час, тому при плануванні уроків слід звертати увагу на те, чи краще буде робити аплікацію соломкою на уроках з образотворчого мистецтва, чи можливо на заняттях гуртка з декоративно прикладного мистецтва.

В даній курсовій роботі розроблені уроки для 5 - 7 класів тема яких схожа на аплікацію соломкою: «Виготовлення витинанки «Дерево життя»», «Декоративно-ужиткове мистецтво. Аплікація орнаменту для рушника».

Під час розроблення конспекту уроку для 5 класу по темі «Виготовлення витинанки «Дерево життя»» визначено мету: продовжувати закріплювати знання учнів з техніки витинанка; ознайомити з процесом узагальнення форми; удосконалювати вміння користуватися матеріалами та обладнаннями; формувати вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати твори мистецтва;розвивати творчі здібності, образне та просторове мислення, увагу, творчу уяву, спостережливість; виховувати почуття прекрасного, акуратність, любов до мистецтва, до творчих надбань людства.

Тип уроку - комбінований; використано методи: словесні - бесіда, розповідь, пояснення; наочні - демонстрація творів мистецтва, зразків робіт; практичні - практична робота учнів. Під час актуалізації опорних знань використана бесіда в якій перевіряються знання учнів з декоративно-ужиткового мистецтва.

При вивченні нового матеріалу вчитель використовує розповідь, за допомогою якої знайомить учнів з народним мистецтвом і матеріалом через яке воно проявлялося - соломкою. Вчитель демонструє зразки, на яких зображені вироби із соломки. Знайомить учнів з різновидом аплікації - витинанкою, з історією її виникнення і застосування, видами. Під час виконання практичного завдання застосовано словесний метод - пояснення. Вчитель пояснює що будуть робити учні і послідовність виготовлення витинанки. Контролює і здійснює індивідуальний підхід під час виконання практичної роботи.

В кінці уроку використовується демонстрація учнівських робіт, підводиться підсумок уроку та аналіз виконаного завдання.

Розгорнутий конспект уроку для 6 класу на тему: «Декоративно-ужиткове мистецтво. Аплікація орнаменту для рушника» має мету: продовжувати ознайомлювати учнів із декоративно - ужитковим мистецтвом, закріпити знання про декоративну композицію, декор, навчити спрощувати та змінювати природну форму, закріпити розуміння понять стилізація, візерунок, орнамент, розвивати уміння сприймати, розрізняти, аналізувати, спрощувати природну форму, дрібну моторику рук, виховувати інтерес до прекрасного, естетичне сприйняття, акуратність.

2.1 Форми організації занять у художньому гуртку: факультатив, предметний гурток, консультація, екскурсія

Педагогічна майстерність передбачає оволодіння різноманітними методами, формами, засобами навчання, за допомогою яких на кожному рівні реалізується зміст освіти. Розвиток пізнавальних здібностей учнів, здобуття ними знань, умінь і навичок, використання їх на практиці залежить від оптимального застосування методів та форм організації занять у художньому гуртку, що зумовлено передусім цілями (специфікою) змісту навчання, віковими особливостями учнів. Організація занять у художньому гуртку спрямована на передавання і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок.

Значне місце при організації цих занять займають словесні, наочні й практичні методи (пояснення, розповідь, ілюстрування, демонстрування, вправи, практична робота) та форми організації занять (факультатив, екскурсія, предметний гурток, консультація). Використовуючи пояснення на заняттях гуртка, вчитель розкриває зміст явищ, понять, правил, підводять до розуміння складних питань, які не розуміють учні. Пояснення часом супроводжують різними засобами унаочнення, спостереженнями. Наприклад, учитель робить відповідні записи на дошці, демонструє моделі, рисунки тощо. Метод пояснення використовують переважно під час викладання нового матеріалу, а також у процесі закріплення, особливо тоді, коли вчитель бачить, що учні чогось не зрозуміли. Успіх пояснення залежить від його доказовості, логічності, чіткості мовлення, образності мови[47, с. 533 ].

Розповідь є монологічною формою передавання знань. Застосовують її за необхідності викласти навчальний матеріал системно, послідовно. Правильно побудована розповідь передбачає точний опис, оповідь, логічне обґрунтування фактів.

Важливе місце займає проведення інструктажу, що полягає в ознайомленні учнів зі способами виконання завдань, операцій, використання інструментів, приладів і матеріалів, з правилами організації робочого місця, дотримання техніки безпеки.

При організації занять у художньому гуртку важливо використовувати ілюстрування і демонстрування, оскільки воно полегшує сприймання матеріалу, сприяють формуванню конкретних уявлень, понять, всі учні мають змогу сприймати предмет або процес. Учитель зосереджує увагу на головному, допомагає виділити істотні аспекти предмета, явища, супроводжуючи розповідь відповідними поясненнями. Наприклад, створюємо картину з соломи, вчитель розповідає про те, де береться солома, праця яких людей вкладена, хід виконання роботи і все це закріплюється ілюструванням і демонстрацією наочного матеріалу або відео[45, с. 134 ].

Важливим, навіть одним з основних моментів при організації занять у художньому гуртку є практична робота, на якій формуються практичні уміння і навички виконання певної техніки чи новим засобом зображення і т.д. Практична робота використовується на кожному занятті і включає етапи: пояснення (теоретичне обґрунтування матеріалу), показ виконання (хід роботи), проба (виконання певних елементів), виконання роботи паралельно з консультацією і допомогою вчителя.

Значне місце при організації занять у художньому гуртку відіграє екскурсія, як форма організації навчання, яка виникла у XVIII - на початку XIX ст. На відміну від уроку екскурсія не може бути жорстко обмежена в часі. Головний її зміст полягає у сприйманні предметів і явищ у природній обстановці.

У процесі підготовки до екскурсії передусім визначають її об'єкт, ознайомлюються з ним, складають план, інструктують учнів, студентів (як поводитися під час екскурсії, як до неї підготуватися, як вести самостійні спостереження і яку виконати роботу) [47, с. 375 ].

Під час екскурсії необхідно подати загальну характеристику об'єкта, організувати спостереження і виконання практичних завдань.

Підсумковий етап передбачає відповіді на запитання, уточнення теоретичних і практичних знань з предмета та гуртка.

Предметний гурток є однією з форм організації занять. Гуртки створюють із різних навчальних предметів (математики, фізики, хімії, літератури, образотворче мистецтво та ін.). Завданням предметних гуртків є поглиблення набутих знань, розвиток інтересів і здібностей. Окрім систематичних занять, учасників гуртків залучають до масових виховних заходів: тематичних вечорів, конкурсів, олімпіад, тижнів і місячників знань, випуску стіннівок, радіогазет, альманахів. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів не тільки учасників предметних гуртків, а й інших школярів.

Організовуючи роботу предметного гуртка, педагог не повинен забувати про моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання. Він має дбати про високу організованість і дисципліну під час занять. Слід залучати до роботи гуртків якомога ширшу аудиторію, забезпечувати активність і самостійність кожного учасника.

Суть консультації, як однієї з форм організації занять, полягає в розтлумачуванні учням, студентам складних для пізнання й осмислення проблем. Правильно організована консультація допомагає подолати їх. Консультуючи, викладач не дає готових відповідей, а спрямовує пізнавальну діяльність так, щоб учні самостійно зрозуміли питання, виконали складне завдання, збагнули суть матеріалу, який вивчають. Консультації проводять в ході занять гуртка, коли потрібно надати додаткові пояснення учневі по тому чи іншому питанні[47, с. 247 ].

Розглянувши увесь попередній матеріал, можна зробити висновок про те, що організувавши заняття у художньому гуртку вчитель сприяє передачі і засвоєнню учнями нових знань, виробленню і вдосконаленню умінь і навичок з певного предмету, використовуючи словесні, наочні й практичні методи, а саме пояснення, розповідь, ілюстрування, демонстрування, вправи, практичну роботу та форми організації занять такі як факультатив, екскурсія, предметний гурток, консультація. Вони дають змогу розширити знання, побачити і відкрити для себе щось нове і цікаве, навчитися робити як окремі деталі, так і створювати цілі композиції та проекти.

ВИСНОВКИ

Таким чином, проаналізувавши літературні джерела та застосування художніх та технологічних особливостей техніки роботи з соломкою визначено, ми прийшли до висновку, що соломка є унікальним природним матеріалом, який має своєрідні, тільки їй притаманні особливості. Технологія роботи з соломкою дуже надзвичайна і цікава, вона істотно відрізняється від таких видів декоративно-ужиткового мистецтва, як гончарство, ткацтво, писанкарство, килимарство. Створюючи композицію з соломки ми відчуваємо зв'язок з природою, бо використовуємо елементи природи (гілочки, квіти, птахів), зв'язок з народним традиціями, створюючи сюжетні композиції, повязані з минулим українського народу. Солома є тим матеріалом, який має виразну пластику, створює чіткий контур, дарує тепло золотавого кольору.

Отже, в ході дослідження :

.Розкрито історичний розвиток промислу декорування соломкою. Він складає цікаву історію розвитку промислу аплікації соломкою, етнографічні матеріали по темі „Аплікація та інкрустація соломкою, що соломка, яку ми беремо в руки, може навчити багато. Ремесло - це не тільки комплекс прийомів і способів художньої і технологічної обробки матеріалу.

Колись ремесло було тісно повязане з магією, і любі дії, повязані з перетворенням матеріалу, відтворенням природної форми, набувало символічного змісту, здійснювалося в процесі ритуалу. В наш час людина, яка живе в умовах промислового і міського середовища, відірвана від природи, її праця позбавлена органічного взаємозвязку з природним циклом зміни пір року. Людина все більше віддаляється від землі. Споконвічна праця людини-землероба на землі-годувальниці наповнила скарбницю людської культури багатющими духовними і художніми традиціями, закарбованими у фольклорі, казках, обрядах, взірцях мистецтва. Саме ця золота солома стала тим матеріалом, який приносить радість творчості і разом з тим, збагачуючи людину духовно, повертає відчуття причетності до природи з її незмінним ритмом вмирання і відродження.

. Визначено особливості оволодіння образною мовою (термінологією) в такому різновиді декоративно-прикладного мистецтва, як аплікація соломкою. Напрями розвитку технік роботи з соломкою відроджуються, відтворюються, розвиваються, удосконалюються і передаються наступним поколінням через оволодіння образною мовою. Адже мистецтво аплікації з соломи є одним із наймолодших видів декоративно-ужиткової творчості в Україні, тому мова його зрозуміла.

. Розкрито основні прийоми техніки виконання аплікації та інкрустації соломкою та їх впровадження в навчально-виховний процес середньої школи. Зясовано принципи, основні методи, форми організації навчально-виховного процесу по впровадженню техніки інкрустації соломкою. Виявлено що існують певні особливості техніки виконання аплікації та інкрустації соломкою. Це закони, що характерні для декоративно-прикладного мистецтва: закон дзеркального відображення, закон традиції (шанування системних закономірностей), симетрія у розташуванні фігур, закон цілісності або тектоніки, рівновага в кольорі.

Техніку аплікації соломкою використовують на заняттях гуртка образотворчого мистецтва та уроках художньої праці. Саме заняття з аплікації соломкою є один з найцікавіших видів декоративно-ужиткового мистецтва, які глибоко хвилюють і створюють позитивні емоції.

Отже, хочеться вірити, що саме повернення до традицій, відчуття гармонійної єдності зі світом і включення в творчий процес його постійного оновлення, кожна людина може вирішити проблеми свого особистого гармонійного існування, а людство - глобальні проблеми майбутнього виживання на землі. Адже творчість починається з відкриття в собі нових можливостей.

панно соломка факультатив аплікація

Додатки

Додаток А 1

Колоски. Техніка аплікації соломкою

Додаток А 2

Різновид рослин, стебла яких використовують для аплікації соломкою

Додаток Б 1

Технологія заготовлення колосків

Додаток Б 2

Знаряддя для роботи із соломкою

Додаток Б 3

Технологія підготовки матеріалів

Додаток Б 4

Технологія підготовки матеріалів

Додаток Б 5

Технологія підготовки матеріалів

Додаток В 1

Петриківські мотиви у соломці

Розгорнутий конспект-урок з образотворчого мистецтва на тему: «Виготовлення витинанки «Дерево життя».

Мета: продовжувати закріплювати знання учнів з техніки витинанка; ознайомити з процесом узагальнення форми; удосконалювати вміння користуватися матеріалами та обладнаннями; формувати вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати твори мистецтва; розвивати творчі здібності, образне та просторове мислення, увагу, творчу уяву, спостережливість; виховувати почуття прекрасного, акуратність, любов до мистецтва, до творчих надбань людства.

Обладнання: репродукції картин М. Павлова «Півники друзі», П. Глущенко «Квіти у червоному вазоні…», матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи.

Матеріали та інструменти: білий та кольоровий папір, простий олівець, ножиці, акварель, пензлі, клей ПВА, пензель для клею, ємність для води, серветки.

Тип уроку: комбінований.

Методи і засоби роботи: бесіда, розповідь, пояснення, практична робота.

Хід уроку.

I.Організація класу.

II.Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

-Який вид образотворчого мистецтва називають декоративно-ужитковим?

-Де використовують твори декоративно-ужиткового мистецтва?

-Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте?

(Учитель пропонує учням із декількох репродукцій різних видів образотворчого мистецтва визначити твори декоративно-ужиткового мистецтва, назвати, в якій техніці їх виконано).

III.Оголошення теми і завдань уроку.

IV.Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Народне декоративно-прикладне мистецтво одне із самих древніх, це не тільки плід уміння, ремесла його творців, але й невід'ємна частина їхнього життя, повсякденного побуту. Народне мистецтво склалось в селі. Створюючи предмети побуту, селянин був і виконавцем, і споживачем цього мистецтва, тому він знав особливості того матеріалу, з яким працював: це такі як дерево, солома та ін..

З стебла хлібного колоса виготовляли плетені кошики, скриньки, посуд, іграшки, прикрашали вироби, створювали аплікації. (Вчитель демонструє зразки на яких зображені вироби із соломки).

Аплікацію з соломки створювали шляхом наклеювання елементів із соломки на тканину, папір, дерево. Поряд з аплікацією з соломки створювали витинанку - дивовижну річ, яка робиться зі звичайного паперу. У давнину в Україні вирізані картинки вішали на стіни й вікна, а паперовими серветками прикрашали полиці для посуду та буфети.

У витинанці закладено надзвичайну силу декору та образу, вона поєднує силуети, ритмічну виразність візерунка, узгодженість між матеріалом, формою і технікою виготовлення. Елементами витинанки можуть бути квіти, зірочки, хрестики, козаки, тварини, що симетрично повторюються.

Витинанки поділяються на:

-ажурні (зображення у прорізах),

-силуетні (використовуються силуети);

одинарні (виготовлені з одного аркуша);

складні (з декількох аркушів, багатокольорові).

За способом виготовлення витинанки поділяються:

-накладні (накладаються одна на одну);

-складені (великомасштабні).

(Вчитель демонструє зразки витинанок)

V.Виконання практичного завдання.

Пояснення.

Сьогодні ми робитимемо симетричну витинанку. Частиною композиції можуть бути квіти, пуп'янки, листя, гілки, птахи, оскільки ми робитимемо витинанку «Дерево життя» і вона матиме силуетну форму. Для роботи нам потрібний буде кольоровий папір, ножиці великі і маленькі, клей, серветки.

Послідовність виготовлення:

-аркуш паперу скласти навпіл;

-намалювати на одній стороні силует; потрібно стежити, щоб зображення торкалися одне одного, бо інакше після вирізання малюнок розсиплеться;

зображення уточнити;

спочатку вирізають усі внутрішні дрібні отвори і лише потім контур; (вчитель наголошує на техніці безпеки під час користування ножицями).

Після вирізування малюнок слід розгорнути і розрівняти;

Приклеїти клеєм ПВА на кольоровий папір чи картон.

(Перед виконанням практичної роботи вчитель за допомогою наочного матеріалу розповідає послідовність виконання роботи, а потім індивідуально допомагає дітям).

VI. Підсумок уроку. Виставка дитячих робіт.

Вчитель підводить підсумок уроку та аналізує дитячі роботи.

Розгорнутий конспект уроку з образотворчого мистецтва для 6-го класу

Тема: «Декоративно-ужиткове мистецтво. Аплікація орнаменту рушника.»

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із декоративно-ужитковим мистецтвом, закріпити знання про декоративну композицію, декор, навчити спрощувати та змінювати природну форму, закріпити розуміння понять «стилізація , візерунок, орнамент; розвивати уміння сприймати, розрізняти, аналізувати, спрощувати і узагальнювати природну форму, дрібну моторику рук; виховувати інтерес до прекрасного, естетичне сприйняття, уважність, акуратність.

Обладнання: навчальні плакати( зразки орнаментів різних народів), рушники, навчальні роботи.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, ножиці, кольоровий папір, клей, серветки.

Тип уроку: комбінований.

Методи і засоби роботи: бесіда, розповідь, пояснення, практична робота.

Хід уроку.

I. Організація класу.

II. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте?

Чим твори декоративно-ужиткового мистецтва відрізняються один від одного?

Які види декоративно-ужиткового мистецтва вам найбільше подобаються і чому?

III. Оголошення теми і завдань уроку.

VI. Вивчення нового матеріалу.

Пояснення вчителя.

Декоративне мистецтво було започатковане на початку світової історії.

Прикрашаючи вази, розмальовуючи стіни будинків, людина передавала своє ставлення до світу, відчуття прекрасного - щоб глечик, в який наливають воду або молоко, був не тільки зручним і міцним, але й красивим.

Назву це мистецтво отримало від французького слова décor, що означає прикрашати.

Звісно, розпис на стінах не тільки прикрашає інтер'єр, але й розповідає про добро та зло, радість та горе. Декоративне мистецтво називають ще ужитковим, тому що його твори є невід'ємними від предметів, на які їх нанесено.

Для декорування різних предметів використовують сюжетні зображення, малюнки-символи та орнаменти.

Сюжетні зображення - це малюнок на поверхні предмета, що зображує певне явище, подію, певну людину або річ.

Символічні зображення - це узагальнений образ, що відображує будь-яке поняття, ідею, явище.

Орнамент - візерунок, побудований на ритмічному чергуванні різних елементів. Орнаменти бувають стрічковими, центральними і безперервними.

В основі орнаменту два композиційні начала - ритм і симетрія. Ритм є повторюваність тих самих елементів, чергування декількох. Симетрія (спокійна рівновага елементів) - така композиційна побудова, за якої права й ліва сторони малюнка врівноважені. У візерунку це часто дзеркальне відображення сторін. Орнамент може складатись з геометричних, рослинних або тваринних форм.

Колір - один із важливих засобів в орнаменті. Поєднання кольорів можуть повторюватися й чергуватися. ( Вчитель демонструє зразки.)

V. Виконання практичного завдання.

Пояснення до практичної роботи.

Орнамент можна намалювати або створити за допомогою аплікації. Сьогодні вам потрібно виконати орнамент для рушника технікою аплікації.

. Спочатку продумуєте який у вас буде орнамент: геометричний, рослинний чи тваринний.

. На альбомному листку робите набросок.

. Зображуєте ці ж елементи на кольоровому папері.

. Вирізаєте, розміщуєте на альбомному листку, не забувайте що елементи повторюються. ( Вчитель наголошує на техніці безпеки при користуванні ножицями ).

. Деталі приклеюємо. (вчитель наголошує на охайності виконання роботи, індивідуально надає допомогу учням).

VI. Підсумок уроку. Виставка учнівських робіт.

Вчитель підводить підсумок уроку і аналіз дитячих робіт.

Планування гурткової роботи для учнів 5 - класів «Аплікація соломкою».

Пояснювальна записка.

Мета: сформувати уявлення дітей про один із видів декоративно - ужиткового мистецтва - аплікація соломкою, сприяти збагаченню емоційно-естетичного досвіду, розвитку якостей творчої особистості; розвивати естетичні смаки, емоційно - образне мислення, уяву, увагу, спостережливість, пам'ять; виховувати любов до традиційних надбань українського народу, до мистецтва.

Завдання:

навчати заготовляти та обробляти сировину;

користуватися відповідними інструментами та матеріалами;

навчати виготовляти найпростіші елементи аплікації;

вміти компонувати малюнок на площині;

створювати різні композиції з аплікації з соломкою за зразками та

різною складністю;

-створювати авторські роботи;

-застосовувати готові роботи в побуті.

Учні повинні знати:

-історію розвитку промислу;

-імена видатних майстрів та їх досягнення;

технології виконання аплікації та інкрустації соломкою;

особливості заготівлі сировини;

технології підготовки матеріалу до роботи;

техніку безпеки при роботі з інструментами;

принципи побудови композиції.

Учні повинні вміти:

-заготовляти сировину;

-підготовляти її до роботи;

правильно підбирати та користуватися інструментами;

виготовляти найпростіші елементи аплікації соломкою;

поєднувати елементи в композицію;

виконувати авторську роботу.

Тематичне планування занять гуртка «Аплікація соломкою» на І півріччя для 5-го класу:

№ п/пТемаКількість годин1.Історія розвитку промислу. Ознайомлення з роботами видатних майстрів, екскурсія в майстерню.1 год.2.Особливості заготівлі сировини. Технології підготовки матеріалу до роботи. Ознайомлення з видами орнаментів. Створення ескізу орнаменту.2 год.3.Підготовка матеріалу до роботи. Техніка безпеки. Створення ескізів до елементів аплікації.1 год.4.Виготовлення найпростіших елементів аплікації соломкою. Техніка безпеки.2 год.5.Поєднання елементів в єдину композицію. Завершення орнаменту. Техніка безпеки.2 год.6.Створення ескізу авторської композиції. Підготовка матеріалу до роботи. Техніка безпеки.2 год.7.Поетапна підготовка до виконання авторської композиції. Техніка безпеки.6 год.8.Підсумкове заняття. Завершення виконання авторської композиції. Захист.1 год.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Антонович Є А. Декоративно прикладне мистецтво / Є.А. Антонович. - Львів: Світ, 1993.- 272с.іл.

2.Бабенчиков М.В. Народне декоративне мистецтво України і його майстри / М.В. Бабенчиков. М.: Вид. архітект; 1945. - 86 с.

3.Барадулин В.А. Основи художнього ремесла / В.А. Барадулин. - М.: Освіта, 1986. Частина 1. - 135 с.

4.Барадулин В.А., Данкус О.В. Основи художнього ремесла / В.А. Барадулин, О.В. Данкус: т.2., М.,Освіта,1978. - 74 с.

5.Барадулін В.А. Сільському вчителеві про народні промисли: худож. оброб. берести і соломи, плетіння із лози, коріння: Посібник для вчителів / В.А. Барадулин. - М.: Просвіта. 1979. - 122с.

6.Бушина Т.І. Декоративно-прикладне мистецтво Радянської Буковини: Науково-популярний нарис / Т.І. Бушина.- К.: Мистецтво, 1986. - 127 с.

7.Велигоцька Н.І. Каталог виставки творів Олександра Саєнка / Н.І. Велигоцька.- Київ. 1983. - 76 с.

8.Веселі барви. Укр. декор. мистецтво. - К.: Мистецтво, 1971. - 153 с.

9.Від ремесла до творчості: Збірник наукових праць / упорядник Ю.Г. Легенький. - К.:Час, 1990.- 168 с.

10.Волошин В.І. Прекрасне живе вічно / В.І. Волошин. - К.: Дит. видав. УРСР, 1961. - 103 с.

11.Герчук Ю. Структура і зміст орнаменту Декоративне мистецтво / Ю. Герчук. - К.: 1979. - 56 с.

12.Гургула С.В. Народне мистецтво західних областей України / С.В. Гургула. - К.: Мистецтво 1966. - 76с.

13.Данченко О.С. Народні майстри / О.С. Данченко. - К.: Рад. школа, 1982. - 128 с. іл.

14.Дараган М.В. Основи шкільного декоративного оформлюючого мистецтва / М.В. Дараган.- М.: Просвіта. 1983. - 175с.

15.К.В. Бобрищив. Секрет народного ремесла: різьба по дереву, художня обробка соломи і берести. - Полтава, 1994. - 111с . іл.

16.Лосюк П.В. Декоративно прикладне мистецтво в школі / П.В. Лосюк. - К.: Рад. школ. 1979. - 56 с.

17.Некрасова М.А. Народне мистецтво як частина культури / М.А. Некрасова. - М.: Образотворче мистецтво, 1983. - 344 с.

18.Нешумов Б.В. Основи декоративного мистецтва в школі / Б.В. Нешумов. Освіта, 1981. - 137 с.

19.Попова О.С. Народні художні промисли / О.С. Попова.- М., „Легка та харчова промисловість." 1984. - 86 с.

20.Попова О.С. Російське народне мистецтво. Твори мистецтва з колекції Музею народного мистецтва / О.С. Попова. М., 1972. - 96 с.

21.Починова Н.В., Дехтяренко В.Н. Інкрустація соломкою. Мінськ / Н.В.Починова, В.Н.Дехтяренко. - К.: Полум'я, 1988. - 135 с.

22.Прекрасне своїми руками: Нар. худож. ремесла / С. Газарян - 4-е. вид. М.: Дит. літ. 1989. - 157 с.

23.Ронделі Л.Д. Народ, декор, прикладне мистецтво: Книжка для вчителів / Л.Д. Ронделі.- М.: Просвіта. 1984. - 144 с.

24.Усакова М.А. Аплікація: навч. посібник для студентів пед. уч-щ / М.А. Усакова. М.: Просвіта, 1982. - 191 с. іл.

25.Федотов Г.Я. Сухі трави: Основи художнього ремесла / Г.Я. Федотов. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999.- 208 с.

26.Хворостов А.С. Декоративно прикладне мистецтво в школі: Посібник для вчит./ А.С. Хворостов. - М.: Просвіта, 1981. - 175 с.

27.Хорунжи В.І. Практикум в навчальних майстернях з методикою трудового навчання / В.І. Хорунжи. - Тернопіль: „Астон", 2001. - 201 с.

28.Шпікалова Т.Я. Народне мистецтво на уроках декоративного малювання. Посібник для вчителів / Т.Я. Шпікалова. - М.: Просвіта 1979. - 192 с.

29.Барков В.І. Як визначити творчі здібності дитини. / Тютюнников А.М. - К., 1991 - 159 с.

.Артемьева Т.І. Методический аспект проблемы способностей. - М., 1997 267 с.

.Вищивський О. М. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. - Львів., 1998 - 78 с.

.Щербаківський В. С. Українське мистецтво. - К., 1995 - 286 с.

.Япунов В.В. Педагогіка. - К., 2002 -559 с.

.Пасічний А. М. Образотворче мистецтво. - Тернопіль: Навчальна книга Богдан. 2003 - 215 с.

.Карандашов В. М. Теорія і методика викладання образотворчого мистецтва. - К., 2007 - 294 с.

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України Полтавський НАЦІОНАЛЬний педагогічний університет імені В.Г. Короленка Психолого-педагогічний фак

Больше работ по теме: