Методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки в навігаційно-управляючих ГІС реального часу

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра землевпорядних технологій

ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри

землевпорядних технологій

______________ Васюхін М.І.

___________________2012 р.

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

ВИПУСКНИКА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ

СПЕЦІАЛІСТ

Тема: "Методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки в навігаційно-управляючих ГІС реального часу"

Виконавець: студент 508 групи інституту екологічної безпеки

Пішенін Олексій Сергійович

Керівник: д.т.н., проф. Васюхін Михайло Іванович

Консультанти з окремих розділів пояснювальної записки:

Нормоконтролер: асист. Мартинюк О. А.

Київ 2012

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут екологічної безпеки

Кафедра землевпорядних технологій

Напрям (спеціальність) 7.08010103 «Землеустрій та кадастр»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

землевпорядних технологій

____________ Васюхін М.І.

___ __________ 2012 р

ЗАВДАННЯ

на виконання дипломного проекту

Пішенін Олексій Сергійович

Тема дипломної роботи: Методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки в навігаційно-управляючих геоінформаційних систем реального часу , затверджена наказом ректора від 24.04.2012 р. № 989 / ст.

2. Термін виконання роботи: з 12.03.2012 р. по 20.05.2012 р.

. Вихідні дані до роботи: сучасні методи представлення динамічних сцен.

.Зміст пояснювальної записки:

використання навігаційно-управляючі геоінформаційні системи для представлення рухомих обєктів навколоземномупросторі.

методи аналізу та синтезу динамічних сценаріїв в навігаційно-управляючих гіс реального часу.

методи синтезу динамічних сценаріїв в навігаційно-управляючих геоінформаційних систем реального часу.

реалізація методів формування динамічних сцен у реальному часі.

охорона праці.

Календарний план-графік

№ Пор. Завдання Термін виконанняВідмітка про виконання1.Проведення літературно-патентного пошуку за тематикою дипломного проекту12.03.12 -02.04.122.Ознайомлення з науковою літературою з питань методи та засоби аналізу і синтезу динамічних сценаріїв.02.04.12-08.04.123.Аналіз методів та засобів представлення динамічних сцен.08.04.12-18.04.124. Обробка і узагальнення результатів дослідження19.04.12-24.04.125.Оформлення роботи і доповіді для її захисту25.04.12-20.05.12

Консультанти з окремих розділів

Розділ Консультант (посада, П.І.Б.)Дата, підписЗавдання видавЗавдання прийнявОхорона праці

Дата видачі завдання: 12 березня 2012 р.

Керівник дипломного проекту д.т.н., проф. Васюхін М. І.

Завдання прийняв до виконання Пішенін О.С.

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до дипломного проекту Методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки в навігаційно-управляючих ГІС реального часу містить 108 сторінки, 18 рисунків, 7 таблиць, 129 використаних літературних джерел.

НАВІГАЦІЙНО УПРАВЛЯЮЧІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ СІСТЕМИ,

ПОВІТРЯНІ РУХОМІ ОБЄКТИ, ДИНАМІЧНІ СЦЯЕНИ, ПОВІТРЯНЕ СУДНО, СИМВОЛИ РУХОМИХ ОБЄКТІВ, ДИСПЕТЧЕР.

Обєкт дослідження - процеси відображення переміщень рухомих в навколоземному просторі обєктів в навігаційно-управляючих геоінформаційних системах.

Предмет дослідження - методи та засоби аналізу і синтезу динамічних сценаріїв в навігаційно-управляючих ГІС реального часу.

Мета роботи - метою роботи є підвищення ефективності представлення процесу переміщення в навколоземному просторі повітряних обєктів шляхом аналізу і синтезу динамічних сценаріїв на екранах НУ ГІС.

Методи дослідження - аналіз існуючих моделей та методів визначення повітряних та наземних рухомих обєктів, узагальнення, поєднання та вдосконалення методів присвоєння координат на карті аеропорту у реальному часі.

В дипломному проекті було розглянуто методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки. Даний дипломний проект присвячений проблемі підвищення ефективності процесу управління повітряними та наземними обєктами в районі аеропорту.

Результати дипломного проекту рекомендується використовувати для підвищення ефективності представлення динамічних сцен в НУ ГІС.

карта навігаційний координата модель

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ НАВІГАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ДЛЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ РУХОМИХ ОБЄКТІВ НАВКОЛОЗЕМНОМУПРОСТОРІ

.1Аналіз задач що поставлені перед НУ ГІС

.2 Функції НУ ГІС в авіаційній галузі

.3 Роль оператора в НУ ГІС

.4 Існуючі аналоги НУ ГІС

.5 Сучасні методи визначення місцезнаходження повітряних обєктів

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ДИНАМІЧНИХ СЦЕНАРІЇВ В НАВІГАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ ГІС РЕАЛЬНОГО ЧАСУ

.1 Методі вирішення задач аналізу і синтезу символів рухомих обєктів

.1.1 Метод формування символів рухомих обєктів радіолокаційного спостереження

.2 Метод базової точки векторного символу

.2.1. Метод базових азимутально-орієнтованих растрових символів

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ СИНТЕЗУ ДИНАМІЧНИХ СЦЕНАРІЇВ В НАВІГАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ

.1 Модель синтезованого образу наземної та повітряної обстановки на основі аеронавігаційних карт з тематичним динамічним шаром

.2 Принцип покадрового представлення еволюцій динамічних символів

.3 Метод забезпечення «прозорості» растрових символів

.4.Метод підвищення реалістичності переміщення на екрані растрових символів за допомогою спрайтів

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ МЕТОДІВ ФОРМУВАННЯ ДИНАМІЧНИХ СЦЕН У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ

.1 Методи створення тематичних карт для візуалізації динамічності явищ

.2 Методи генерації символів рухомих об'єктів на екранах навігаційно-управляючих ГІС

РОЗДІЛ 5.ОХОРОНА ПРАЦІ

.1. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори при роботі з електронно-обчислювальною машиною

.2. Технічні і організаційні заходи зниження рівня впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів

.3.Пожежна і вибухова безпека в робочій зоні

.4. Спеціальні вимоги по охороні праці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АСавтоматизована система

АПаеропорт

БДбаза даних

БКДбаза картографічних даних

ДПдиспетчерський пункт

ДОдинамічний образ

ДСдинамічний сценарій

ЕОМелектронно-обчислювальна машина

ЗВзасоби відображення

ЗПСзлітно-посадкова смуга

ЛАлітальний апарат

НУ ГІСнавігаційно-управляюча геоінформаційна система

ОСопераційна система

ОЗПоперативний запамятовуючий пристрій

ОПРобслуговування повітряного руху

ПЗпрограмне забезпечення

ПППпакет прикладних програм

ПСповітряне судно

РЦрайонний центр

РЧреальний час

РЛСрадіолокаційна станція

СВІсистема відображення інформації

ТЗтранспортний засіб

УПРуправління повітряним рухом

Ц(К)ММцифрова (картографічна) модель місцевост

ВСТУП

Даний дипломний проект присвячений огляду вирішення задач відображенням у реальному часі, з використанням геоінформаційних систем, процесу переміщення в навколоземному просторі повітряних обєктів. Такі задачі вирішувались традиційними аеронавігаційними системами, які мають певні недоліки і не виправдовували сучасні вимоги. Тому широке застосування отримали навігаційно-управляючі геоінформаційні системи (НУ ГІС), які складають особливий клас автоматизованих систем управління реального часу.

Було проведено аналіз існуючих аналогів та прототипів навігаційно-управляючих геоінформаційних системах, виявлені слабкі та сильні сторони. В авіації такі системи відіграють значну роль в управлінні повітряним рухом та полегшують роботу диспетчерських пунктів й навігаційно-управляючих центрів.

Навігаційно-управляючі геоінформаційні системи реального часу призначені для вирішення задач пошуку й ідентифікації рухомих обєктів, відображення та аналізу поточної наземної та повітряної обстановки в районах їхнього руху. Характерним завданням цих систем є візуалізація у реальному часі процесів переміщення повітряних обєктів на екранах відеотерміналів у вигляді динамічної сцени, яка представляється відповідними динамічними символами обєктів на відносно статичному картографічному фоні зазначеної ділянки простору. У роботі розглянуті методи представлення рухомих обєктів на екрани відео терміналів. Головна особливість засобів відображення в даних системах полягає в тому, щоб надати диспетчеру або оператору інформацію, яка потрібна для кращого розуміння обстановки, що досягається засобами, які дають можливість відтворювати синхронно із переміщенням реальних об'єктів рух зображень цих об'єктів у вигляді визначених символів на картографічному фоні. Темп передачі даних визначає швидкість обчислень, які необхідно встигнути завершити за період зміни кадру зображення, що передається на екран системи, для формування динамічної сцени.

Завдання оператора або диспетчера полягає в аналізі динамічної обстановки, що склалася, та прийнятті адекватних рішень, пов'язаних із супроводженням та управлінням рухомими у просторі обєктів. Ось чому важливим компонентом НУ ГІС є людина, яка взаємодіє з об'єктами, спостережуваними на фоні карти у реальному часі, прогнозує розвиток можливої ситуації на деякий час уперед з метою попередження настання надзвичайних ситуацій, виступаючи в такий спосіб сполучною ланкою між системою та зовнішнім світом.

Актуальність теми. В дипломному проекті було розглянуто методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки. Даний дипломний проект присвячений проблемі підвищення ефективності процесу управління повітряними та наземними обєктами, які рухаються в районі аеропорту.

Звязок роботи з науково-технічними програмами, планами, темами. Дослідження, які проведені в дипломному проекті, використовуються в Інституті Кібернетики імені В. М. Глушкова НАН Україна.

Мета і завдання виконання дипломного проекту. Підвищення ефективності процесу управління повітряними та наземними обєктами, які рухаються в районі аеропорту.

Досягнення цієї мети полягало у вирішенні таких основних завдань:

Аналіз сучасних методів визначення місцезнаходження повітряних рухомих обєктів.

Аналіз методів та засобів аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки.

Обєкт дослідження. Процеси визначення повітряних та наземних рухомих обєктів в навколоземному просторі, та представлення їх на екрани НУ ГІС.

Предмет дослідження. Методи аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки.

Методи дослідження. Аналіз існуючих методів та засобів аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки.

Наукова новизна отриманих результатів. Поставлена та вирішена важлива науково-технічна проблема, яка повязана з визначення повітряних та наземних рухомих обєктів, та представлення поточної обстановки у вигляді динамічних сцен на екрани НУ ГІС в реальному часі.

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ НАВІГАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ РУХОМИХ ОБЄКТІВ У НАВКОЛОЗЕМНОМУ ПРОСТОРІ

.1 Аналіз задач що поставлені перед навігаційно-управляючими ГІС

Області в яких застосовуються навігаційно-управляючі геоінформаційні системи достатньо широкі - від систем, що забезпечують безпеку руху динамічних обєктів, тренажерів для різних транспортних засобів (літаки, гелікоптери, космічні кораблі й ін.) до потужних центрів оперативного керування всіх рівнів (регіонального, державного, світового тощо) і призначення (військового, цивільного, авіаційного, морського, космічного і т.д.), які використовуються для відображення на карті швидкоплинних процесів, повязаних з візуалізацією поточної (повітряної, наземної, космічної, надводної, підводної) обстановки у вигляді динамічних сцен.

Щоб підвищіти якість представлення і оперативності у вирішенні задач просторового аналізу широко впроваджуються досягнення геоінформатики - геоінформаційні системи та геоінформаційні технології (ГІТ) [1-4, 34]. На початку свого зародження ГІС розроблювались для потреб картографування, земельного кадастру, геомоніторингу природного середовища. Поступово з розвитком ГІТ цифрові картографічні моделі місцевості та ГІС стали незаперечною альтернативою традиційним засобам картографічного моделювання, оскільки у сучасних ГІС застосовується увесь арсенал математичних методів та потужних засобів комп'ютерної обробки, просторово-часового моделювання, накопичення, поширення і візуалізації інформації, в тому числі й з використанням глобальних інформаційних мереж. Формування саме таких електронних геоінформаційних ресурсів та широке використання новітніх технологій відповідає сучасним потребам у вирішенні задач управління складними і динамічними процесами. Ці задачі вимагають вже не просто періодичного одномоментного картографування місцевості, а й постійного та комплексного моніторингу стану об'єктів, природних ресурсів та довкілля на основі баз геопросторових даних . Значну увагу створенню подібних систем протягом останніх 20 років приділяють практично всі високорозвинені країни.

Географічна інформаційна система дозволяє: організовувати геопросторове відображенння видової інформації, створювати «шари», відслідковувати динаміку зміни обстановки, враховувати зібрані дані про обстановку і обєкти та їх звязки. Тому на сьогоднішній день ГІС для навігаційно-управляючих систем виступає складовою, що забезпечує надання картографічної інформації для представлення на її фоні динамічних об'єктів, що рухаються в навколоземному просторі, у реальному часі. Побудова таких сцен дає можливість фахівцям адекватно сприймати навколишнє оточення й оперативно приймати відповідні рішення.

Диспетчерська служба УПР, є типовим прикладом застосування НУ ГІС в авіації, для якої слід відображати місцеположення літаків з геопросторовою привязкою, що перебувають далеко, навколо аеропорту та безпосередньо на його території. Це надає змогу підтримувати прийняття нею оперативних рішень при розвязанні задачі безпечного розведення літаків. Збільшення останнім часом випадків авіакатастроф говорить про нагальну потребу широкого впровадження таких систем для забезпечення безпеки польотів [4,8,24,26]. З огляду на значні швидкості літаків і ракет найбільш складною в таких системах є так звана задача переслідування, оскільки при її поданні й вирішенні в реальному часі від обчислювальної системи вимагається швидкої реакції на зміну швидкоплинних процесів.

Незважаючи на деяке потепління міжнародної обстановки, військовий фактор продовжує відігравати важливу роль у світовій політиці. Всі великі держави світу продовжують удосконалювати свої збройні сили. Перш за все це стосується новітнього озброєння й військової техніки, широкого застосування інформаційних технологій в цій галузі [4,8,32]. Іде постійний активний пошук нових засобів збройної боротьби. Безпека країни насамперед у досконалості програмно-технічних засобів центрів оперативної взаємодії, з'єднаних інформаційними каналами.

Основні вимоги, що висуваються при створенні НУ ГІС з функціонуванням в режимі реального часу - досягнення максимальної швидкодії при забезпеченні динаміки символів рухомих обєктів на картографічному фоні - обумовлені великими обсягами потоків картографічних даних (сотні мегабайт) і рівнем надійності, необхідним для прийняття адекватних рішень людиною-оператором. Відомо, що для побудови систем вказаного класу використовуються різні підходи, спільний недолік яких - відсутність раціонального узгодження теоретичних моделей і програмно-апаратних засобів для їх реалізації. Із авіаційною навігацією повязана така властивість системи як неперервність, яка переважно залежить від фази польоту. Слід відмітити, що в авіаційній навігації розрізняють чотири головні фази: навігація на маршруті (внутрішні та віддалені області), навігація у зоні аеродрому, заходження на посадку і посадка, а також операції на поверхні поза злітною смугою. Виходячи з такого розподілу, представлення рухомих обєктів в НУ ГІС повинне супроводжуватись формуванням відповідних розмірів символів цих обєктів та відповідних масштабів карт, що характеризують ділянку місцевості для кожної фази польоту. Практично вся інформація, якою оперують служби аеронавігації, має географічний контекст. Використання ГІТ дозволяє вирішувати цілий ряд задач, які стоять перед аеронавігацією. Заміна задач моделювання повітряних коридорів, що традиційно здійснювалися на паперовій карті, комп'ютерним моделюванням на цифровій карті району планування кардинально змінює характер роботи та ефективність робочого місця оператора. ГІС-рішення можуть застосовуватися до таких різних задач, як аеронавігаційна картографія, моделювання повітряних коридорів різного рівня, просторовий аналіз заборонених зон, автоматизована генерація різних польотних завдань, схем і документів тощо. Ці ГІС-рішення можна інтегрувати в єдиному ГІС-середовищі і, таким чином, створити єдиний технологічний ланцюг, що функціонує як в локальній мережі, так і на окремому робочому місці. В такому разі НУ ГІС сприятимуть підвищенню ефективності оперативного управління та контролю місцеположення ЛА, рівня безпеки повітряного руху та якості обслуговування кожного польоту для задоволення вимог користувачів повітряного простору.

З підвищенням вимог до ГІС, та з появою систем глобального позиціонування (GPS - Global Positioning Systems), останні почали застосовуватися у різних навігаційних системах. Вперше таке поєднання зазначених систем було використано на літаках в якості пілотажно-навігаційних індикаторів [5,100], що містять слідуючий комплекс програмних і апаратних засобів: GPS-приймач з інтерфейсом для підключення до комп'ютера, бортовий комп'ютер, засоби супутникового зв'язку. Програмне забезпечення бортового комп'ютера через GPS-приймач отримує від супутника інформацію про поточне місцеположення об'єкта. ГІС з локальної БД або використовуючи канали супутникового зв'язку виконує звернення для отримання картографічної інформації, яка відповідає поточному місцеположенню. Ця інформація виводиться на монітор бортового комп'ютера. При цьому для користувача відпадає необхідність в наявності великої кількості паперових карт маршруту руху та засобів ручного визначення своїх координат. Поточне положення об'єкта відображується на електронній карті у вигляді елементарного умовного графічного символу, наприклад, кола або хрестика. Додаткова інформація, як правило, подається в текстовій формі.

1.2 Функції навігаційно-управляючих геоінформаційних систем в авіаційній галузі

Вдосконалення процесів УПР стало створення і впровадження автоматизованих систем і технічних засобів, що здійснюють обробку даних і автоматизацію представлення їх диспетчерам у вигляді сцен повітряної обстановки у реальному часі [4,23,43,44]. Доведено, що неавтоматизовані засоби перестали забезпечувати необхідну якість УПР, тому що диспетчери не отримували повного уявлення про динаміку повітряної обстановки і витрачали неприпустимо багато часу для прийняття адекватних рішень по управлінню рухом ПС. Завантаженість диспетчерів за відсутності автоматизованої обробки даних значно збільшувалась під час пікових навантажень, при виникненні особливих умов польоту або особливих випадків, коли екіпаж ПС потребував термінової й ефективної допомоги з боку органів УПР.

перший етап автоматизації процесів УПР ставив за свою мету створення і впровадження засобів так званої малої автоматизації збору, обробки і відображення даних первинного та вторинного радіолокаторів для невеликих районних центрів із середньою і низькою інтенсивністю польотів, що забезпечувало аналогове відображення відміток ПС разом з додатковою інформацією від відповідачів РЛС.

другий етап автоматизації характеризувався реалізацією додаткових функцій планування повітряного руху та ототожнення реальної радіолокаційної з плановою інформацією. Це дозволило здійснювати кореляцію трека ПС з планом польоту, розрахунок поточного плану польоту по маршруту в зоні відповідальності і, як наслідок, підвищити ефективність представлення даних про прогнозований і поточний повітряний рух.

третій етап автоматизації характеризується розробкою інтегрованих аеродромних засобів обробки даних, що виконують функції системи безпеки, які пов'язані з пошуком і запобіганням конфліктних ситуацій: попередження про небезпечні зближення між рухомими аерооб'єктами, сигналізація про зниження ПС нижче мінімально безпечної висоти, сигналізація про порушення порядку використання повітряного простору.

У системах і засобах третього етапу реалізується нова концепція людино-машинної взаємодії на базі графічного інтерфейсу користувача. Сучасні НУ ГІС як раз і являють собою складні системи, в яких містяться:

засоби збору інформації про об'єкт управління, зокрема ПС;

обчислювальні засоби, об'єднані в єдиний апаратно-програмний комплекс, який забезпечує показ динаміки керованих об'єктів у реальному часі та проводить обробку даних в цілях підготовки альтернативних варіантів управлінських рішень;

систему відображення інформації, яка забезпечує візуалізацію динамічних обєктів у вигляді складних символів, що рухаються на картографічному фоні, формуючи в такий спосіб динамічну сцену повітряної або наземної обстановки;

управлінський персонал, що здійснює процес приймання рішень та передачу їх на керований об'єкт.

Розглянуті етапи показують все більш важливу роль почали відігравати процеси сприйняття і переробки інформації, ухвалення відповідальних рішень в умовах обмеженого ліміту часу, що і зумовлює розробку більш ефективних з точки зору якості та швидкодії методів представлення рухомих обєктів в НУ ГІС.

1.3 Роль оператора в навігаційно-управляючих геоінформаційних системах

Швидкість якість і точність вирішення задач НУ ГІС зумовлюється психофізіологічними властивостями людини-оператора, на прикладі аеропорту - диспетчера. Нижче наведено перелік основних задач, які повинен вирішувати диспетчер сектора управління району повітряного руху, він показує їх різноманіття і складність [5,44]:

збір та сприйняття інформації про повітряну обстановку, визначення параметрів фактичного польоту ПС і моменту входу його в зону відповідальності диспетчера;

розробка поточного плану польоту та узгодження його з екіпажем і суміжними пунктами управління;

слідкування за поточною траєкторією польоту, порівняння її з траєкторією поточного плану польоту, визначення відхилень за часом, координатами та інтервалами ешелонування;

прогнозування повітряної обстановки та поточної траєкторії польоту на певному інтервалі часу та попередження пілота про тенденцію до відхилення;

визначення можливості подальшого польоту по траєкторії поточного плану і ухвалення рішення про усунення конфлікту;

узгодження з пілотом і суміжними пунктами управління заходів по ліквідації відхилень від поточного плану аж до розробки нового плану польоту;

прийом на управління ПС від сусідніх секторів управління і передача їх диспетчерам сусідніх секторів, прийом повідомлень від відомчих органів і від навігаційних систем.

Диспетчер виконує всі ці дії по одному ПС. Потім він переходить до вироблення управляючих дій по іншому повітряному об'єкту, що входить в сферу його діяльності. Наступний цикл по колишньому ПС поновиться через деякий проміжок часу. Час диспетчера розподіляється на збір і обробку інформації про повітряну обстановку, її аналіз, прийняття управлінських рішень й передачу їх екіпажу ПС та взаємодіючим службам. Відносні затрати робочого часу диспетчерами РЦ УПР на обслуговування одного ПС оцінюються у відсотках від загальних витрат наступним чином: радіозв'язок з екіпажами - 30, обробка і ототожнення радіолокаційної інформації - 24, взаємодія із суміжними ДП - 20, аналіз повітряної обстановки - 16 й ухвалення рішень - 10.

Різко зростаюча інтенсивність повітряного руху зумовлює, що диспетчер відчуває все більшу нестачу часу на опрацювання даних та прийняття адекватних рішень. Скоротити число ПС, що одночасно знаходяться під управлінням одного диспетчера, можна шляхом розділення повітряного простору на сектори управління. Однак при цьому число узгоджень при прийомі-передачі управління зростає пропорційно квадрату числа секторів, ускладнюється робота екіпажа за рахунок збільшення кількості переходів на зв'язок від одного диспетчера до іншого, скорочується час перебування ПС під управлінням одного диспетчера, що ускладнює сам процес управління. Хоча з іншого боку розподіл повітряного простору та аеродромів на райони відповідальності ДП забезпечує ефективний контроль за рухом ПС. Так, за типом виконуваних технологічних задач диспетчерські пункти, а отже і диспетчерів, класифікують на ДП «Рулювання», «Старту і посадки», «Круга», «Підходу», «Районного Центру», ДП «Місцевих Повітряних Ліній», а також «Аеродромні Диспетчерські Пункти».табл.1.1. В умовах інтенсивного повітряного руху під керівництвом одного авіадиспетчера може перебувати одночасно 10-20 ПС [133]. Це означає, що на екрані НУ ГІС одночасно відображується більше десяти рухомих обєктів, за якими слід вести спостереження.

Основною задачею авіадиспетчера є безперервний контроль за повітряною обстановкою і управління повітряним рухом в межах зони його відповідальності.

Таблиця 1.1

Класифікація диспетчерів за типом виконуваних задач

ДиспетчерОбов'язки«Аеродромного Диспетчерського Пункту» (АДП)Контролює готовність екіпажа ПС до виконання польоту, доводить до нього необхідну інформацію, складає добовий план польотів, фіксує початок і закінчення виконання польоту, погоджує виконання плану польотів з іншими службами (наприклад, з АДП іншого аеропорту). Диспетчер АДП не здійснює контроль за фактичною повітряною обстановкою.«Рулювання»Контролює рух ПС по території аеродрому, видає дозволи на буксування, запуск двигунів, рулювання.«Старту і посадки»Контролює рух на злітно-посадковій смузі та передпосадковій прямій, керує такими ПС, що злітають і заходять на посадку, видає дозволи на зліт та посадку.«Круга»Керує рухом ПС в області повітряного простору від 2 км і нижче та в радіусі 50 км від аеродрому. Видає дозволи на виконання заходу на посадку прилітаючим ПС і вказівки про первинний набір висоти вилітаючим.«Підходу»Керує рухом ПС в області повітряного простору, яка обмежена висотами 2 та 6 км і віддаленням від аеродрому на 90-120 км. Диспетчер «Підходу» вирішує задачі за визначенням черговості заходу на посадку, а також побудови необхідних інтервалів ешелонування.«Районного Центру»Контролює політ ПС на висотах від 1,5 до 12 км і в рамках встановлених меж в горизонтальній площині.«Місцевих Повітряних Ліній»Керує польотом ПС від висоти 1,5 км та нижче і в рамках встановлених меж в горизонтальній площині.

Щоб виконати це завдання диспетчер використовує радіотехнічні засоби, засоби радіозв'язку з екіпажами ПС, а також електрозв'язку із суміжними секторами та іншими фахівцями. Його робоче місце обладнано моніторами відображення повітряної обстановки, метеообстановки, різними сигнальними табло, довідковою інформацією, засобами зв'язку та ін. Кожне завдання, що вирішується диспетчером, вимагає наявності відповідної інформації. До такої інформації, якою повинен володіти диспетчер, відноситься: постійна інформація (інструкції, позивні і т.п.); загальна (повідомлення про погоду, стан аеродрому); конкретна (час підходу літака до зони, дані про стан літака, результати переговорів і т п.); оперативна, яка поступає у вигляді повідомлень з літака типу «Пройшов Тулу, висота 1200, дозвольте підхід» та надається диспетчеру через засоби відображення НУ ГІС, сигналізуючи, наприклад, про поточне місцезнаходження літака, його висоту. На підставі цієї інформації у диспетчера будується просторово-часовий образ повітряної обстановки - її концептуальна модель, на основі якого він ухвалює конкретне управлінське рішення. При цьому необхідно особливо підкреслити, що кожне рішення приймається ним в умовах обмеженого ліміту часу на його вироблення, оскільки обстановка в районі УПР безперервно змінюється.

.4 Існуючі аналоги навігаційно-управляючих геоінформаційних систем

Сучасний розвиток техніки дозволив створювати інтелектуальні системи, у яких на основі ГІС і баз даних, пов'язаних з ними, проводиться аналіз даних та здійснюється підтримка прийняття рішень. Найбільш близькі за призначенням системи такого класу розроблені підрозділом TASC фірми Litton (США). Основною особливістю цих систем є те, що деякі з них функціонують у режимі реального часу й можуть виконувати функції систем оперативного контролю, взаємодії й керування на основі візуалізації оперативних даних із прив'язкою до картографічного фону. Особливий інтерес у цьому плані викликає така розробка як Enterprise Solutions - Traking Analyst Integration [5,6] - Виробничі рішення - інтегрована система аналізу трас, що реалізує можливості пакета розробок фірми Litton на базі компонента Traking Analist, ліцензованого фірмою-продавцем ESRI (Environmental Systems Research Institute, Inc.), який є розширенням пакета ArcVeiw (версія 3.1). Traking Analist - потужний інструмент, котрий дозволяє переглядати в режимі реального часу інформацію й історію її розвитку (руху) стосовно географічного оточення. При цьому дані, що надходять у систему в режимі реального часу, можуть передаватися від різних джерел - GPS-пристроїв, які розміщені в автономних рухомих об'єктах (Automated Vehicle Location - AVL systems), наземних датчиків руху, телеметричних систем літаків і т.д., через відповідні інтерфейси, що поставляються до даного компонента. В описуваній системі здійснюється візуалізація накопичуваних даних про траєкторії динамічних об'єктів у режимі реального часу. Інформаційне поле монітора в такій системі розподілено на декілька областей: власне, область відображення даних, область основного інструментарію пакета ArcVeiw і область супутньої інформації для конкретного додатка, що функціонує в середовищі цього пакета. Інформація про рухливі об'єкти виводиться в стандартному довідковому вікні пакета ArcVeiw, ідентифікація об'єкта виробляється на підставі заданого для даного типу об'єктів топографічного символу (тобто у вигляді статичного зображення), який надається системою. Недоліком є те, що відсутня можливість показу динаміки руху символів по відображуваних траєкторіях.

З подібних за призначенням розробок у країнах СНД відрізняється контролер "МІКСТ", розроблений у науково-виробничій фірмі "ЕКРАН" [5], який вирішує завдання суміщення та відображення радіолокаційної (від локатора) і знакографічної (формується ПЗ, що функціонує на ЕОМ) інформації. Контролер "МІКСТ" є пристроєм розширення, що підключається до шини ISA персонального комп'ютера, який входить до складу автоматизованого робочого місця диспетчера УПР КОРИНФ. Контролер "МІКСТ" формує знакографічну інформацію з кадровою частотою до 85 Гц при роздільній здатності екрана 1280x1024 крапки. Зміна радіолокаційного зображення при зміні його масштабу або зсуві центра виконується менш ніж за 200 мс. Можливий круговий поворот радіолокаційного зображення на будь-який кут. Центральним вузлом контролера є спеціалізований радіолокаційний процесор, що здійснює прийом інформації від радіолокатора, її перетворення та наступне сполучення зі знакографічною інформацією. Зображення радіолокаційної обстановки формується в спеціалізованому відео-ОЗП. Знакографічна інформація може формуватися або графічним адаптером у складі комп'ютера, або ж в самому контролері. Радіолокаційний простір відображається у радіусі від 40 до 1400 км. Пристроєм введення вихідної інформації про об'єкти, які рухаються, є радіолокатор. В дослідженій роботі [5] зазначено, що перспективною вважається розробка контролера з повністю автономними функціями графічного адаптера SVGA. Суттєвим недоліком цієї системи є відсутність геоінформаційного забезпечення.

Наявним прикладом використання сучасних геоінформаційних технологій можна навести розробку Центру аеронавігаційного забезпечення авіації Збройних Сил України - ГІС-додаток "Навігатор" [49,134], який дозволяє визначати місцеположення повітряного судна завдяки підключенню GPS-приладів; відображати його у реальному часі на фоні електронних версій радіонавігаційних карт для оперативного коригування курсу польоту, рис. 1.1; інформувати екіпаж про наближення до заборонених зон, рубежів передачі управління, поворотних пунктів; зберігати маршрут польоту у файл з координатами шляху або у вигляді графічного об'єкту на карті для подальшого контролю маршруту польоту тощо. В цьому ГІС-додатку організована пошукова система, яка надає можливість оператору за короткий час отримати потрібну інформацію по будь-якому об'єкту, як з бази даних, так і шляхом його графічної візуалізації на карті. Даний ГІС-додаток, який розроблено в програмному середовищі Delphi 6 із застосуванням бібліотеки візуальних компонентів GisToolKit, демонструє варіант використання створених у базовій геоінформаційній системі "Карта 2005" (компанії "КБ Панорама", Росія) електронних карт для цілей аеронавігації.

Ще одним прикладом створення програмних додатків з інтеграцією в них картографічних продуктів спеціального призначення в області аеронавігації може слугувати інформаційна система R.I.S.K. Air, яка успішно експлуатується в Азербайджанській аеронавігаційній службі (AZANS) при держконцерні Азербайджанські Авіалінії (AZAL) [134]. Система реалізована на основі ArcView GIS (продукт фірми ESRI, США) та призначена для моделювання коридорів повітряного простору, планування схем виходів, підходів, посадки в районі аеровузла з подальшою генерацією різних радіонавігаційних карт і схем.

Дуже цікава онлайн-система «STANLY_Track», рис. 1.2, яка дозволяє в будь-якій точці земної кулі через інтернет відслідковувати ситуацію у небі над Дюссельдорфом, Кельном/Бонном, Гамбургом, Мюнхеном й Франкфуртом (аеропорти Німеччини) [134]. Її недоліком є те, що в ній в якості фону використовуються космічні знімки натомість електронних карт, що знижує ефективне сприйняття користувачем загальної картини обстановки. Із міркувань безпеки дані передаються в інтернет із півгодинною затримкою. Розширена і дороблена у 2007 році версія цієї програмної системи, яка створена на базі мови програмування високого рівня Java, доповнена новими функціями, які надають можливість відвідувачам сайту запитувати «сліди», які були залишені літаками у небі, за останні два тижні. Коло споживачів такого роду інформації варіюється від жителів населених пунктів, над якими літаки заходять на посадку або набирають висоту, до туристів і мандрівників.

Рис. 1.1. Головне вікно інтерфейсу програмного забезпечення "Навігатор" Рис. 1.2. Вигляд вікна інтерфейсу системи STANLY_Track, в якому відображується повітряна ситуація над Франкфуртом <#"justify">Рис. 1.3. Вигляд символів літаків на дисплеї авіадиспетчера

Також можна виділити серед відомих прототипів та аналогів НУ ГІС, які експлуатуються для УПР, наступні: комплекс засобів автоматизації УПР «Альфа»; АС спостереження повітряної обстановки «Топаз 2000»; перспективна АС УПР "Москва Консоль - 2000"; АС УПР «XENYA» [101]. Одним із недоліків цих систем є те, що на екрані рух ПС представляється у виді простих символів (квадратики, рис. 1.3, кружечки із напрямними векторами, рис. 1.4), які разом із «приклеїними» до них формулярами переміщуються на фоні деякого плана-схеми, що візуалізує лише кордони областей спостереження (територій аеропортів, міст і т.д.). Так, рис. 1.3 ілюструє, як на дисплеї авіадиспетчера відображуються два літака, які слідують зустрічним курсом, розділені по висоті. Ліве число в нижньому рядку в мітці літака - його ешелон в сотнях футів.

В таких системах в якості джерел радіолокаційних даних можуть виступати такі, як радіолокаційна станція 1Л118, радіолокаційний комплекс «Утес-94», радіолокаційний екстрактор А1000-М, аеродромний радіолокаційний комплекс «ЛІРА-А10» тощо [28,29,43].

Розробка Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України - базовий комплекс засобів конфігурування і управління розподіленими інтерактивними геоінформаційними комплексами оперативної взаємодії (ІГК ОВ) «Геокарта», заслуговує окремої уваги для вивчення, структура якого наведена на рис. 1.5. Комплекс «Геокарта» складається з системи введення та первинної обробки даних про об'єкти та параметри їхніх зображень, центрального обчислювального комплексу і системи оперативної взаємодії [4,7,129].

Система введення і первинної обробки даних про об'єкти (у світових координатах) містить радіолокаційні засоби - 1, засоби оперативного введення картографічних даних та даних про зображення символів рухомих об'єктів - 2, засоби введення реальних сцен за допомогою телевізійних пристроїв ТП - 3 та засоби введення даних аерофотозйомки і прецизійних знімків - 4.

Рис. 1.4. Приклад представлення повітряних суден у вигляді кружечків із напрямними векторами

Рис. 1.5. Структурна схема інтерактивного геоінформаційного комплексу оперативної взаємодії «Геокарта» Система оперативної взаємодії містить засоби відображення символів, які рухаються на кольоровому картографічному фоні, як на звичайних моніторах - 9, так і на екрані колективного користування - 11, а також засоби, що дозволяють забезпечити введення-виведення зображень: редакційно-видавнича система на базі лазерного гравіювального автомата ЛГА, необхідного для створення твердих копій динамічних сцен, 12 - Мозаїка - пристрій друку кольорових зображень великих форматів і роздільної здатності, графічний пристрій - ПАГ-500, необхідний для викреслювання точних зображень, які містять картографічний матеріал та координатну сітку, пристрій друку знакосинтезуючий - ПДЗ. За допомогою системи оперативної взаємодії оператор чи група операторів-фахівців здійснюють взаємодії, що забезпечують роботу комплексу в інтерактивному режимі (10 - пристрій видачі мовних сигналів). Як система генерації кольорової статичної і динамічної інформації та її відображення на екрані колективного користування застосовується система «Унікон», яка призначена для підтримки інтерактивної взаємодії оператора з комплексом та для відображення в реальному часі повітряної обстановки, дані про яку видаються з імітатора, зібраного на базі касетного модуля зовнішньої пам'яті. В свою чергу, система «Пластікон» здійснює відображення картографічної інформації.

Завдяки інтерфейсу 8 забезпечується одночасне функціонування описаних вище двох складових комплексу, які здатні виконувати введення й первинну обробку, по-перше, даних про рухомі об'єкти, і, по-друге, картографічних зображень та їх сумісне відображення у вигляді динамічної сцени.

В такому випадку ІГК ОВ працює в інформаційному режимі, що дозволяє відображати динамічну сцену, але не надає можливості оператору здійснювати управляючі дії, необхідні для вирішення основних прикладних задач. Такі дії стають можливими при підключенні центрального обчислювального комплексу (ЦОК), який забезпечує управляючий (основний) режим роботи ІГК ОВ. ЦОК містить могутні обчислювальні засоби, відмінною особливістю яких є наявність значних обсягів пам'яті 6 і 7 для зберігання карт різних масштабів та призначення, а також прикладні програми і апаратуру, що забезпечують розвязання основних задач у реальному часі.

Макет комплексу «Геокарта» складається з пристрою відображення інформації на великому екрані колективного користування розміром 2,5 м по діагоналі в режимі SVGA 1024x768, з палітрою 256 кольорів та яскравістю 150 кд/м2. Засоби обміну з аналогічними віддаленими комплексами передбачають модемний зв'язок, який надає можливість з'єднання цих комплексів у відповідну мережу.

Даний комплекс розроблявся для: центрів оперативного управління повітряними, наземними і морськими системами або об'єктами, а також систем оперативного управління промисловістю, транспортом, сільським господарством, економікою та екологією, наприклад, при побудові автоматизованої системи агроекологічного моніторингу і паспортизації земельних територій, що звільняються в процесі конверсії [4].

Однак, не дивлячись на свої переваги, які полягають, перш за все, в тому, що комплекс «Геокарта» дозволяє у реальному часі візуалізувати процес переміщення складних символів рухомих обєктів на кольоровому картографічному фоні, він має ряд недоліків, а саме: наявність обмежень в розмірі матриць (від до ), які складають символи різної конфігурації; його апаратна підтримка орієнтована на застарілу техніку, а ПЗ не функціонує під управлінням сучасних операційних систем. Разом з тим закордонні системи, що реалізують відображення поточної обстановки у режимі реального часу шляхом представлення рухомих обєктів у вигляді динамічних символів на картографічному фоні, за допомогою закладеного в них ПЗ, коштують великих грошей, вихідні коди такого ПЗ захищені від змін, бо є таємницею фірм-розробників, а це унеможливлює широке впровадження таких систем в ДП центрів УПР та ДП аеропортів нашої країни [101].

1.5 Сучасні методи визначення місцезнаходження повітряних обєктів

У зв'язку зі створенням в 1950-х рр. і прийняттям на озброєння в ряді країн балістичних ракет (БР) з малорозмірними боєголовками й інтенсивним освоєнням космічного простору з'явилася необхідність розробки радіолокаційних станцій далекого виявлення (ДВ) БР і контролю повітряного й космічного простору.

З кінця 1950-х рр. проводиться створення протиракетної оборони (ПРО), для чого були розроблені й споруджені дециметрові РЛС чергового режиму типу "Дунай" для далекого виявлення балістичних ракет. У березні 1961 р. уперше у світі протиракетою, запущеної з казахстанського полігона, було виконане перехоплення й знищення балістичної ракети. При цьому виявлення запуску БР і видача цілевказівки радіолокаторам точного наведення здійснювалися РЛС "Дунай-2". Радіолокаційні станції даного типу "Дунай-3" й "Дунай-3У" увійшли до складу створеної наприкінці 1960-х - початку 1970-х рр. системи ПРО м. Москви. Одна із цих РЛС більше 30 років стойть на бойовому чергуванні, забезпечуючи виявлення БР на відстані до 4000 км.

На початку 1970-х рр. створення спеціалізованих двухдіапазоних РЛС контролю космічного простору (РЛС "Крона"), здатних не тільки виявляти на більших дальності космічні об'єкти (ДО), але і їх розпізнавати. У цих РЛС для огляду верхньої півсфери простору використаються повноповоротна фазірована антенні ґрати (ФАҐ) у дециметровому діапазоні довжин хвиль, а для розпізнавання ДВ реалізований інтерферометр у сантиметровому діапазоні.

До нового покоління станцій ДВ ставиться РЛС "Волга", що працює в режимі безперервного випромінювання, здатна одночасно опромінювати ціль й приймати відбиті від неї сигнали.

РЛС "Волга" успішно працює в складі СПРН, одночасно забезпечуючи вимір параметрів низькоорбітальних ДВ.

Прикладом використання високих технологій при розробці перспективних радіолокаційних станцій далекого виявлення є РЛС «Воронеж-дм».Перший радіолокаційний комплекс "Воронеж-ДМ" у цей час виготовлений і змонтований на об'єкті, на ньому успішно проведений перший етап попередніх випробувань.

Є всі підстави вважати, що РЛС ДВ ВЗГ "Воронеж-ДМ" стане основним радіолокаційним комплексом в обновлюваній структурі СПРН.

Із середини 1960-х рр. є головним розроблювачем і виготовлювачем РЛС загоризонтного (ЗГ РЛС) виявлення повітряно-ракетних засобів нападу, літаків цивільної авіації, а також кораблів в інтересах ВВС і ВМФ Російської Федерації

В 1992 р. завершені випробування й передане в експлуатацію ВМФ РФ експериментальний радіолокаційний комплекс загоризонтного виявлення в повітряному просторі літаків і кораблів у прибережній зоні (РЛС "Волна-М"). Цей багатофункціональний комплекс здатний забезпечити виявлення літаків і кораблів як у ближній зоні (з використанням поверхневої хвилі), так й у далекій зоні (з використанням односкачковой просторової хвилі, що відбивається від іоносфери).

Розроблені ЗГ РЛС поверхневої хвилі "Соняшник" можуть використатися для охорони повітряної й морської границь, моніторингу 200-мильної економічної зони, контролю руху літаків і судів, екологічного контролю стану акваторій і попередження про цунамі й смерчах в інтересах МНС.

Унікальні розробки односкачкових ЗГ РЛС "Контейнер" з дальністю дії до декількох тисяч кілометрів можуть стати базовими технічними засобами для створення суцільного радіолокаційного поля над всією територією Росії й прилягаючими до неї районами, у тому числі в інтересах контролю повітряного простору в діапазоні висот від поверхні землі до 100 км по висоті.

Слід зазначити, що в інституті активно ведуться теоретичні й експериментальні роботи з розробки й впровадження в практику вітчизняної радіолокації якісно нової системної технології створення засобів контролю повітряного простору - технології розподілених радіолокаційних систем (РРС).

Метою цих робіт є подолання тих принципових обмежень, які властиві сучасним класичним однопозиційними РЛС у частині досягнення високих точних характеристик, перешкодозахищеності, живучості й техніко-економічній ефективності. Ключові технічні рішенні, що забезпечують досягнення поставленої мети, полягають у тім, що в РРС елементи (модулі) передавальних і прийомних систем радіолокатора розміщаються не компактно, як у звичайної РЛС, а розосереджуються в просторі па значних один від одного відстанях. Крім того, енергія зондувальних сигналів РРС розосереджується в частотній і тимчасовій областях, чим забезпечується низька щільність випромінюваної енергії, а отже, і висока скритність роботи системи. Подібна структура РРС дозволяє спостерігати повітряні обьекты одночасно під різними ракурсними кутами, і цей геометричний фактор відіграє вирішальну роль у забезпеченні високих характеристик системи.

Технологію РРС можна буде ефективно використати для рішення завдань контролю повітряного простору в умовах, при яких очевидна неспроможність класичних РЛС. Особливу роль РРС можуть, зіграти для інформаційного забезпечення засобів активного захисту важливих стратегічних об'єктів в умовах терористичних атак із застосуванням літальних апаратів.

Високоінформативний наносекундний мобільний всепогодний радіолокатор малої дальності призначений для виявлення й виміру координат (дальність, швидкість, азимут і кут місця) повітряних маловисотних об'єктів, надводних і наземних обєктів, у тому числі людей, на тлі інтенсивних відбиттів від поверхні, що підстилає, і місцевих предметів.

Використання в НРЛС над короткі радіоімпульсу протяжністю одиниці наносекунд дозволяє реалізувати ряд особливостей радіосигналів даного класу, а саме:

висока точність виміру дальності й розв'язна здатність (одиниці метрів);

однозначний вимір швидкості мети по положенню без використання ефекту Доплера;

висока контрастність зображення об'єктів за рахунок малого імпульсного обсягу, що дозволяє, і відсутності бічних пелюстків у функції кореляції по дальності;

можливість роботи з мінімальних дальностей в одиниці метрів;

рішення проблеми електромагнітної сумісності за рахунок малої спектральної щільності сигналу.

НРЛС може бути використана у вигляді спеціалізованої РЛС або як додаткова до традиційних РЛС у наступних вимірювальних системах:

автоматизовані системи охорони й захисту важливих об'єктів;

диспетчеризація й охорона аеродромів і морських портів;

навігаційні системи судноводіння в портах і на ріках;

потайні РЛС малої й середньої дальності для стрільбових комплексів;

контроль прикордонної зони.

По всім перерахованим вище напрямках діяльності підприємство в кооперації з іншими організаціями забезпечує повний цикл розробки, виготовлення, випробування й супроводі експлуатації по всіх замовленнях.

Висновки до розділу 1

1.Показано як саме застосовуються навігаційно-управляючі геоінформаційні системи в авіаційній галузі.

. Визначено характерні риси функціонування НУ ГІС в авіаційній галузі, показано недосконалість існуючих автоматизованих засобів управління повітряним рухом в частині адекватного відображення динамічної обстановки.

.Виділено роль людини-оператора під час здійснення нагляду за поточною ситуацією в районах руху повітряних кораблів.

.В результаті проведеного літературно-патентного пошуку знайдено існуючі аналоги та прототипи НУ ГІС, вивчивши їх уважно було виявлено їх переваги і недоліки.

.Було проаналізовано сучасні методи виявлення літальних апаратів в навколоземному просторі.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ДИНАМІЧНИХ СЦЕНАРІЇВ В НАВІГАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ ГІС РЕАЛЬНОГО ЧАСУ

.1 Методи вирішення задач аналізу і синтезу символів рухомих обєктів

В НУ ГІС представлення рухомих обєктів передує відображенню загальної картини поточної обстановки в районі їхнього спостереження. При цьому такі об'єкти, які рухаються в навколоземному просторі по певних траєкторіях, представляються на екрані системи у вигляді векторних і растрових символів (вибір формату представлення диктується заданими умовами) на фоні карти ділянки місцевості, що охоплює контрольовану територію і прилеглі до неї зони, в деякому масштабі. Зауважимо, що під навколоземним простором розуміється простір: космічний (космічні апарати), повітряний (літаки, вертольоти, безпілотні літальні апарати), наземний (авіаційна наземна техніка, спецтранспорт, особистості), надводний (кораблі, буксири, баржі) і підводний (підводні човни, батискафи).

В даній роботі розглядається повітряний та наземний простір на прикладі простору району аеропорту, де відбувається рух обєктів, в якості яких виступають здебільшого літаки, а також авіаційний наземний транспорт.

Для безпосереднього представлення рухомих обєктів у вигляді символів, необхідно мати уявлення, до якого класу чи типу вони відносяться. Тому однією із функцій НУ ГІС, при використанні їх у системах УПР, ПРО й ППО, є сприяння розпізнаванню людиною-оператором повітряних об'єктів, тобто встановленню нею приналежності об'єкту до певного класу, наприклад, що об'єкт є літаком, вертольотом, крилатою ракетою або дистанційно-пілотованим літальним апаратом, та його ідентифікації - конкретизації типу об'єкту усередині його класу, наприклад, визначення моделі літака. Ідентифікація типів цілей часто викликає ускладнення, тому окремі типи цілей на основі певних ознак об'єднуються в класи.

Відмітимо, що класифікація об'єктів спостереження здійснюється у відповідності до задач, розвязуваних споживачем інформації в різних постановках, і залежить від сукупності ознак спостережуваних обєктів, які обумовлені технічними характеристиками засобів радіолокаційного спостереження, а отже - структурно-параметричними особливостями радіолокаційних зображень, що формуються цими засобами. Успішне вирішення задачі розпізнавання при моніторингу повітряних обєктів потребує створення інтелектуалізованої системи на основі бази даних, що містить повну, але не надлишкову інформацію про об'єкти, за якими ведеться спостереження. Побудова універсальних систем автоматичного розпізнавання повітряних об'єктів по вимірюваних параметрах за допомогою тільки технічних засобів є важкою. Тому для ефективного розвязку цієї задачі залучають автоматизовані антропотехнічні системи обробки даних. Людина-оператор здатна вирішувати задачу розпізнавання з високою якістю при візуальному спостереженні на екрані системи рухомих об'єктів, наприклад, при представленні їй оптичного чи морфологічно близького до нього зображення рухомого об'єкта. В загальному вигляді людина-оператор порівнює ознаку розпізнаваної (ідентифікованої) цілі з ознаками декількох еталонів, які відповідають певному класу (типу), і відносить ціль до того або іншого класу (типу).

.1.1 Метод формування символів рухомих обєктів радіолокаційного спостереження

Існують два основних типи зображень повітряних об'єктів: оптичне, яке може бути отримане за допомогою оптико-телевізійних систем, і радіолокаційне, яке може бути отримане за допомогою РЛС. Як в оптичному, так і в радіолокаційному діапазоні відбитий літаком сигнал формується такими елементами: фюзеляж, крило, хвостова частина, двигуни, отже, є взаємозв'язок між оптичним зображенням літака і параметрами відбитого ним радіолокаційного сигналу. Звідси представляється можливим за обмірюваним значенням радіолокаційних характеристик літака, з урахуванням знань про типове компонування літака, що означає взаємозв'язок його різних елементів, відтворити його зображення, близьке до оптичного - так зване квазіоптичне зображення, і потім вирішувати задачу розпізнавання класу літака по отриманому зображенню за участю людини-оператора.

Результати досліджень робіт покладено в основу підходів до вирішення задачі представлення літаків в НУ ГІС, коли до них предявляються вимоги щодо розширеної атрибутики зображень символів цих літаків (вид зверху).

Для вирішення задачі розпізнавання такого повітряного об'єкта як літак в потрібно відновлювати його квазіоптичне зображення за радіолокаційними даними, які дозволяють представити його двовимірне зображення у вигляді функції:

де - число елементів об'єкта; - зображення -го елемента об'єкта; - функція розміщення -го елемента об'єкта ().

Для формування такого символу необхідно визначити кількість і типи елементів літака та їхнє взаємне розташування. Аналіз доступних фотографій та креслень відомих сучасних літаків дозволив виділити наступні елементи зображення символу, які впливають на якість його сприйняття та розпізнавання:

Носова частина, яку позначимо , може бути п'яти типів: конусоподібна , конусоподібна з закругленим кінцем , типу усіченого конуса , циліндрична з закругленим кінцем і носова частина з гвинтом .

Крило, яке позначимо , може бути п'яти типів: трикутне , cтріловидне , трапецієподібне , "літаюче крило" і крило у літаків, що сконструйовані за схемою "качка" .

Хвостова частина, яку позначимо , може бути чотирьох типів: з трапецієвідним оперінням , зі стріловидним оперінням , двохкільова і без керма висоти .

Тип двигуна, який позначимо , може бути двох типів: реактивний і гвинтовий .

Функція розміщення -го елемента об'єкта визначає його розташування відносно інших елементів об'єкта. Як показав аналіз, що функція є подібною для всіх типів зазначених елементів літаків (для ), за винятком , тобто коли . Значить, для необхідно визначити . Літаки кожного з виділених типів двигунів і можуть мати різне їх розташування. Так, для літаків з реактивним двигуном існує чотири варіанти його розташування: у фюзеляжі , на крилі , у хвостовій частині фюзеляжу , у середній частині фюзеляжу . А для літаків із гвинтовим двигуном виділено два варіанти розташування двигунів: попереду і на крилі .

Вибір того чи іншого типу елемента символу літака та варіанту розташування в цій конструкції відповідного типу двигуна залежить від таких характеристик реального літака, у відповідність якому формується символ: траєкторні ознаки (висота і швидкість польоту літака), його подовжні та поперечні розміри (довжина і розмах крила літака), тип двигуна (гвинтовий, реактивний), які можуть бути отримані радіолокаційним способом.

Відомо, що існуючі РЛС здатні оцінювати висотно-швидкісні характеристики, радіальний і поперечний розміри об'єкту, а також визначати тип двигуна, причому визначення всіх радіолокаційних характеристик об'єкту спостереження можливо тільки угрупованням різних РЛС. З урахуванням типу наявної інформації стосовно обєкта пропонується використовувати наступні правила визначення типів елементів, які утворюватимуть його символ (загальний вигляд правил подається в такий спосіб: ЯКЩО умова, ТО дія Кд = число, де умова - логічний вираз, значенням якого може бути істинність чи хибність тверджень; дія - рішення про номер елементу символу літака; число - значення коефіцієнта довіри (Кд), що приймає значення від 0 до 1):

. Правила, що визначають тип елементів символу літака у залежності від його висоти і швидкості польоту. У цьому випадку: умова - це інтервал, у якому може знаходитися вимірюване значення висоти і швидкості польоту. Дія - це тип елемента , що відповідає даному діапазону висоти і швидкості польоту. Коефіцієнт довіри у цьому випадку дорівнює величині, зворотній загальному числу типів елементів символу літака, що відповідають даному діапазону висоти і швидкості польоту.

. Статистичні правила, що визначають тип елементів символу літака по вибірці обмірюваних значень його розмірів (довжини і відношення довжини до розмаху крила). У цьому випадку: умова - це достатня статистика для вибірки обмірюваних розмірів літака. Дія - це тип елемента символу літака , що обумовлюється достатньою статистикою. Коефіцієнт довіри у цьому випадку розраховується, як імовірність прийняття даного рішення.

. Правила, що визначають тип елементів символу літака по взаємному компонуванню елементів . У цьому випадку: умова - це тип елемента символу літака , а дія - це тип елемента символу літака , що може відповідати типу елемента , зазначеному в умові. Коефіцієнт довіри у цьому випадку дорівнює відношенню кількості літаків (у базі даних), з типом елемента і , до загальної кількості літаків з типом елемента .

Приклади правил визначення типів елементів символу літака для першого (за висотно-швидкісними характеристиками) і третього (по їхньому взаємному компонуванню) випадків наведено відповідно у таблицях 2.1 і 2.2.

Правила для другого випадку, що дозволяють по вибірці обмірюваних значень довжини літака чи відношення довжини до розмаху крила літака визначати тип елемента його символу, ґрунтуються на статистичній теорії прийняття рішень.

Таблиця 2.1

Приклад правил визначення типів елементів символу літака за висотно-швидкісними характеристиками

№ п/пУмова (інтервал, у якому може знаходитися вимірюване значення висоти H (м) і/чи швидкості V (км/год))Дія (тип елемента , що відповідає даному діапазону висоти і/чи швидкості)Коефіцієнт довіри 1V > 1820 чи 15500 < H < 22000 12V > 1200 або 0.5; 0.53V > 1500 і H > 1750014V >1200 і H > 15000 або або 0.33; 0.33; 0.335V >2450 1

Таблиця 2.2

Приклад правил визначення типів елементів символу літака по їх взаємному компонуванню

№ п/пУмова (тип елемента символу літака )Дія (тип елемента символу літака )Коефіцієнт довіри

(по загальній базі даних)10.920.9230.974151617180.9791

Таким чином, існує зв'язок висотно-швидкісних параметрів літака з його конструкторськими особливостями і характеристиками його двигунів. Однак при середніх значеннях висоти і швидкості польоту літака інколи стає неможливим однозначне визначення типів елементів його символу через перекриття висотно-швидкісних областей літаків з різними типами виділених елементів конструкції . Тоді для уточнення визначення типів елементів символу літака у всьому діапазоні висот і швидкостей слід використовувати зміряні значення подовжніх та поперечних розмірів літаків. Це пояснюється тим, що літаки з різними типами елементів конструкції мають різні подовжні і поперечні розміри, отже, по вибірці вимірюваних значень довжини літака або відношення довжини до розмаху крила літака можна визначити тип елемента його символу. Врахування інформації про довжину цілі призводить до зниження області невизначеності ухвалення рішення про елемент символу (областю невизначеності вважається область, в якій імовірність прийняття правильного рішення про елемент символу складає величину меншу за 0.9), а отже, дозволяє зменшити число альтернатив типів елементів символу, що веде до підвищення імовірності розпізнавання цих елементів.

Далі, визначивши один з елементів конструкції літака, можна, у деяких випадках, з високою вірогідністю визначити й інші, тобто, взаємне врахування різних радіолокаційних характеристик повітряного об'єкту дозволяє підвищити якість ухвалення рішення про виділений тип елемента символу цього об'єкту.

Приклади синтезованих символів літаків, які є близькими до реальних оптичних зображень при спостереженні літаків зверху, та відповідних їм оптичного зображення літака F15 (рис. 2.1,а) і креслення літака ТУ-22 (рис. 2.1,б) представлені на рис. 2.1.

а)б)Рис. 2.1. Приклади синтезованих символів літаків F15 (а) і ТУ-22 (б) та відповідних їм еталонів

Рис. 2.2. Приклад вісесиметричного контуру символу літака

Рис. 2.3. Приклади вісесиметричних та асиметричних символів літаків

Рис. 2.4. Приклади символів-спрайтів літаків

.2 Метод базової точки векторного символу

Щоб підвищити ефективність від подання зображень символів рухомих обєктів у векторному виді, які складаються з множини графічних елементів, що «малюються» за вищезазначеними алгоритмами, при їх програмуванні пропонується метод базової крапки побудови цих символів, суть якого полягає в наступному:

1. Вибирається деяка точка зображення, що приймається за базову.

. Координати інших точок відраховують від базової точки, наприклад, центру мас контрольних крапок.

. Якщо координати точок зображення відраховувати від базової у відносних одиницях, а не в пікселях, то забезпечується можливість масштабування зображення.

Даний метод дозволяє виводити однакові на вигляд, але різні за розміром символи розподілених у просторі обєктів, в залежності від вибраного масштабу карти та залежно від класу, до якого належить той чи інший рухомий обєкт. Його перевага також полягає в тому, що зменшуються вимоги до обчислювальної системи та обсягу памяті і забезпечується висока якість зображень символів при їх масштабуванні.

Якщо точка є базовою, то координати решти точок обчислюватимуться так: , де - відповідно кроки в пікселях відносно осей і , . Для кожної точки відносні одиниці задаються своїми значеннями.

.2.1 Метод базових азимутально-орієнтованих растрових символів

Організація динаміки переміщення складного символу включає організацію його лінійного переміщення на екрані відеотермінала та його обертання (орієнтацію за різними азимутальними напрямками). Відомо, що для більшості прикладних задач досить 16 азимутальних напрямків символу із кроком 22,50, оскільки точність визначення напрямку символу людиною-оператором лежить у межах ±80 -120. Запропоновано метод одержання необхідного числа азимутальних напрямків складного символу шляхом перетворення мінімального числа його зображень, названий методом базових растрових зображень. Суть цього методу розглянемо на прикладі одержання 16-ти зображень у різних азимутальних напрямках. Напрямок зчитування базових матриць показано в табл. 2.3, де , , , - крайні точки матриці базового растрового зображення, відповідно - верхня ліва, - верхня права, - нижня ліва, - нижня права. Доведемо, що для цього достатньо мати три базових растрових зображення: пряме, тобто з кутом повороту, рівним 00; повернене на кут 22,50 та повернене на кут 450. Із прямого й поверненого на 450 зображень матриці шляхом трансформації відносно осей симетрії в матриці , , виходять наступні азимутальні напрямки: 00, 900, 1800, 2700, і 450, 1350, 2250, 3150. Інші азимутальні напрямки (22,50; 67,50; 112,50; 157,50; 202,50; 247,50; 292,50; 337,50) виходять шляхом дзеркальної трансформації базової матриці зображення, поверненого на 22,50. При цьому базова матриця перетвориться в наступні матриці: , , і . Отже, з 3-х базових одержуємо зображення складного символу, орієнтованого в 16-ти різних азимутальних напрямках. Цей метод дозволив істотно прискорити процес знаходження й відображення на екрані в потрібному напрямку зображення складного растрового символу, скоротити обсяг необхідної для зберігання символьних масивів пам'яті та кількість мікрокоманд, пов'язаних з їхнім пересиланням, записом і перезаписом.

В ряді застосувань потрібно значно більше число азимутальних напрямків символу. Емпірично знайдена закономірність, що зв'язує число похідних растрових зображень, що відповідають певним азимутальним напрямкам із числом базових зображень . Закономірність виражається формулою: . Це співвідношення дозволяє розрахувати число похідних матриць зображень - , що у свою чергу, розраховується за формулою , де - числа натурального ряду 1, 2, 3, … , які визначають число базових матриць. При мінімальному числі базових азимутальних положень забезпечується досить велика кількість похідних. Розрахунки числа базових растрових зображень символу та одержуваних з них похідних азимутальних напрямків для різних , починаючи з одиниці, зведені у вигляді графіка на рис. 2.5. По осі абсцис відкладено число базових матриць, а по вісі ординат - загальне число отримуваних азимутальних напрямків растрових зображень.

Розглянемо задачу повороту символу із кроком 22,50, описаного матрицею точки. Як було показано вище з базових символів, що повернені на кути 00 і 450 та мають дві осі симетрії, виходять по 4 зображення символу з азимутальними напрямками 00, 900, 1800, 2700 і 450, 1350, 2250, 3150 відповідно. А із зображення базового символу, яке повернене на кут 22,50 та має три осі симетрії, виходить 8 символів з азимутальними напрямками 22,50; 67,50; 112,50; 157,50; 202,50; 247,50; 292,50; 337,50.

Азимутальні напрямки руху, напрямки зчитування матриць і положення зображень символу в базових матрицях деталізовані в табл. 2.3.

При необхідності відобразити поворот за певною ознакою (конкретною величиною кута повороту або номеру його азимутального напрямку) вибирається базова матриця растрового символу й відповідний порядок її зчитування.

Таблиця 2.3

Напрямки та кроки зчитування базових матриць символів

№ варіантаНапрямок зчитування по рядкуНапрямок зчитування рядківНапрямок зчитування по стовпчикуНапрямок зчитування стовпчиківМатриці1зліва направозверху вниз2зверху внизсправа наліво3справа налівознизу вверх4знизу вверхзліва направо5справа налівозверху вниз6знизу вверхсправа наліво7зліва направознизу вверх8зверху вниззліва направо

Рис. 2.5. Залежність загальної кількості растрових зображень від числа базових.

Потім за допомогою підпрограми типу «цикл у циклі» зчитується записана в ОЗП базова матриця і на екрані дисплея відображується зображення обраного символу в потрібному азимутальному напрямку. При цьому мається на увазі, що вибір напрямку руху, кроку переміщення й порядок зчитування матриць обраного символу, відповідає описаним у табл. 2.3.

Висновки до розділу 2

. Проведено класифікацію обєктів спостереження, показано, що вона залежить від сукупності різних методологічних підходів та обумовлена технічними характеристиками засобів радіолокаційного спостереження, структурно-параметричними особливостями радіолокаційних зображень, які формуються цими засобами, що забезпечує більш адекватне представлення символів обєктів.

2. Показано, що для створення універсальних систем автоматичного розпізнавання повітряних обєктів потрібні різні еталони й алгоритми, побудова яких за допомогою тільки технічних засобів дуже важка, тому необхідне створення автоматизованих антропотехнічних систем обробки даних.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ СИНТЕЗУ ДИНАМІЧНИХ СЦЕНАРІЇВ В НАВІГАЦІЙНО-УПРАВЛЯЮЧИХ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ

.1 Модель синтезованого образу наземної та повітряної обстановки на основі аеронавігаційних карт з тематичним динамічним шаром

Виходячи з вище наведених положень, пропонується модель синтезованого образу наземної та повітряної обстановки на основі аеронавігаційних карт з тематичним динамічним шаром, яка передбачає відображення за поточними координатами ПС у реальному часі на фоні електронних аеронавігаційних карт складних символів, вид яких означає той чи інший аерооб'єкт, та які разом узяті утворюють окремий динамічний шар тематичної карти, що забезпечує зменшення обчислювальних витрат, зокрема оперативної пам'яті при показі динамічних образів, які створюють ефект руху цих символів.

Відмінністю цієї моделі є те, що символи аерооб'єктів не є «приклеєними» до картографічного фону, тобто при зміні кадру зображення змінюється лише положення символів, а картфон нема потреби заново синтезувати (регенерувати). Реальний масштаб часу задає швидкість створення - використання карт, тобто темп, що забезпечує оперативну обробку вхідної інформації, її картографічну візуалізацію для оцінки, моніторингу та контролю процесів і явищ, які змінюються в тому ж темпі.

Динамічний шар піддається комп'ютерним перетворенням стосовно форми, розмірів та положення на карті символів рухомих об'єктів, які і складають цей шар. Приклад синтезованого образу повітряної обстановки в районі аеропорту з тематичним динамічним шаром проілюстровано на рис. 3.1.

З рис. 3.1 видно, що на картографічному фоні показано декілька рухомих різнокольорових символів, які означають літаки. Чотири з них віддаляються від злітно-посадочної смуги, позначеної скороченням FRA. П'ять, навпаки, один за одним наближаються до неї. Колір піктограм міняється залежно від висоти: з синього (8000-10000 футів) - на зелений (6000 - 8000), із зеленого - на жовтий (3000 - 6000), а потім - на помаранчевий (0-3000). Або навпаки.

Для представлення динаміки обстановки пропонується також застосовувати наступні прийоми:

переміщення лінійних знаків по полю карти, що показує рух ліній ПС;

рух стрілок, що вказує напрямки авіатранспортних потоків;

дефілювання кольору, тобто поступова зміна або навіть пульсація забарвлення, вібрація кольору;

миготіння знаків, що привертає увагу до якогось важливого об'єкта на карті тощо.

Використання таких способів сприятиме гарній читабельності самих карт, ефективному зоровому сприйняттю в умовах оперативного аналізу ситуацій.

Засоби відображення інформації НУ ГІС РЧ використовуються для відображення параметрів і станів об'єктів керування, тобто інформаційних моделей. Інформаційна модель, будучи для оператора джерелом інформації, на основі якої він формує образ реальної обстановки, зазвичай, включає велику кількість елементів. Як правило, елемент інформаційної моделі пов'язаний з якимось параметром об'єкта керування. Ми маємо інформаційну модель графічного типу, яка розглядається як складне графічне зображення. Елементи інформаційної моделі тут виступають як елементи зображення. Будь-яке зображення складається з деякого набору графічних примітивів, що представляють собою довільний графічний елемент, який має геометричні властивості: крапка, відрізок прямої, дуга кола та ін. Як примітиви можуть виступати й літери, наприклад, алфавітно-цифрові й будь-які інші символи. Сукупність графічних примітивів, якою оператор може маніпулювати як єдиним цілим, називають сегментом відображуваної інформації. Поряд із сегментом часто використовується поняття «графічний об'єкт», під яким розуміють множину примітивів, що володіють однаковими візуальними властивостями й статусом, а також ідентифікованих одним ім'ям.

Перед організацією процесу переробки інформації в СВІ НУ ГІС РЧ введемо наступні поняття.

Статична інформація - відносно стабільна за змістом інформація, яка використовується в якості фону. Прикладом може служити координатна сітка, план, зображення ділянки місцевості й т.д. В нашому випадку це - картографічний фон.

Рис. 3.1. Приклад синтезованого образу повітряної обстановки в районі аеропорту.

Динамічна інформація - інформація, яка змінюється в певному інтервалі часу за змістом або положенням на екрані. На практиці динамічна інформація часто є функцією деяких випадкових параметрів.

Розподіл інформації на динамічну й статичну умовний. Так, якщо точка поточного положення процесу перебуває в центрі екрана, то переміщається статична інформація. Такий режим роботи є більш ефективним, ніж режим з нерухомою координатною сіткою, оскільки усуваються зриви зображення, що з'являються в момент підходу точки поточного положення до границь екрана.

.2 Принцип покадрового представлення еволюцій динамічних символів

Еволюції зображень символу рухомого обєкту являють собою незначну зміну на екрані вихідного зображення символу при його переміщенні на екрані. Кожну з еволюцій динамічного символу можна записувати і зберігати в окремому файлі, або ж всі еволюції в одному файлі. При відображенні на екрані руху символу на кожній ітерації регенерації кадру із файлу зчитується відповідне зображення символу. При обертальному русі символу його еволюціями є повернені на заданий кут відносно його початкового зображення решта зображень, тобто якщо кутовий крок повороту становить 1º, то всього таких еволюційних зображень буде 360, якщо 2º - то 180, 3º - 120 і т.д.

Під час лінійного переміщення символу його еволюціями виступають набір зображень спрайту, тобто ці зображення видозмінені. Відмітимо, що терміном «спрайт» (англ. sprite - ельф, фея) позначають графічний об'єкт в комп'ютерній графіці, який являє собою растрове зображення, що вільно переміщається по екрану, не затираючи фонову поверхню під час свого руху.

Рис. 3.2. Відображення процесу малювання прозорих спрайтів на канві бітового образу.

3.3 Метод забезпечення «прозорості» растрових символів

Існує проблема пошкодження статичного фонового зображення, яке виникає при копіюванні позаекранного зображення, що містить малюнок попередньої фази рухомої фігури. Рішення цієї проблеми стає можливим при застосуванні методу блукаючої маски.

У файлі можна зберігати тільки прямокутні малюнки; на екран реально ж виводяться об'єкти довільної форми, і фон повинен затиратися лише в тих місцях, де виводяться точки власне зображення, а не прямокутника, в який це зображення вписано. Щоб правильно вивести спрайт на екран, комп'ютер повинен якимось чином здогадатися, які точки картинки є «істотними» (тобто складовими картинки), а які не є такими. Звичайно для цього використовують поняття прозорого кольору. Для цього вибирається який-небудь колір, який не зустрічається в нашій картинці (звичайно береться який-небудь отруйно-рожевий, брудно-зелений і тому подібні малоприємні кольори), і малюватимемо спрайт на прямокутнику, повністю зафарбованому цим кольором. Після цього треба вказати, що вибраний колір вважається прозорим. Більшість графічних бібліотек (VCL у тому числі) підтримує концепцію прозорого кольору. Реалізовано на практиці це дуже просто: коли функція виведення попіксельно промальовує картинку, вона весь час перевіряє колір поточного піксела, і якщо він виявляється прозорим, то функція не малює його взагалі. Таким чином, в областях, помічених прозорим кольором, залишається фоновий малюнок.

Ефект прозорості робить кадрову анімацію на фоні, що змінюється, по-справжньому переконливою. Фіксований колірний код не повинен зустрічатися в початковому зображенні, тому якщо не виключити його, забарвлення результуючого кадру виявляється непередбачуваним.

Відзначимо, що обрамлення силуету спрайта не повинне приховувати зображення фонової поверхні. Описувані далі прийоми дають розробнику більше свободи при малюванні спрайтів з довільними контурами, ніж використання властивості Transparent.

Принцип растрового маскування. Растрове маскування дозволяє малювати частково прозорі спрайти. Кожний кадр описується двома бітовими образами - масками растрових логічних операцій AND і OR. Маска OR фактично є зображенням фігури в тому вигляді, в якому вона повинна з'явитися на результуючому зображенні. Прозорі пікселі повинні бути абсолютно чорними (індекс 0 для палітри з 256 кольорами). Маска AND - це чорно-білий бінарний силует спрайта. Тут чорна область співпадає з контуром фігури на масці OR, а білі зони об'єднують прозорі пікселі (індекс палітри 255). Спочатку до фонового зображення застосовуємо растрову операцію AND з однойменною маскою. Ця операція вирізує чорну діру в тому місці, де з'явиться спрайт. Потім отриманий бітовий образ логічно складається з маскою OR. Чорні області маски OR зберігають канву результуючого зображення точно так, як і білі на першому кроці. Цей метод точно вставляє фігуру в підготовлений силует, не пошкоджуючи оточуючий картографічний фон, рис. 3.2. Головна перевага цього алгоритму - простота реалізації. До недоліків можна віднести подвоєння обсягу пам'яті для зберігання даних спрайта і не дуже висока швидкодія.

Принцип точкового маскування. Точкове маскування, або маскування з точковою перевіркою, - це альтернативний прийом малювання прозорих спрайтів на фоні. Тут зображення кадру будується поелементно: перед виведенням чергового пікселя його колір порівнюється із специфічним колірним кодом, явно прийнятим як прозорий. Якщо результат порівняння негативний, даний піксель включається в результуюче зображення, інакше - пропускається. Недолік цього принципу полягає в тому, що прозорий колір можна використовувати тільки для прозорих пікселів спрайта. Зате не потрібна надмірна пам'ять для зберігання бінарного силуету, і точкове маскування проводиться швидше, ніж растрове. Щоб реалізувати точкову перевірку прозорості, додатку потрібен прямий поелементний доступ як до спрайта, так і до фонового зображення. Тому після завантаження зображень бітових образів їх слід перетворити у формат DIB.

Два вкладені цикли здійснюють перевірку прозорості. Якщо sp=0, тобто поточний піксель спрайта чорний, він пропускається. Інакше він включається у фонове зображення. При натисненні кнопки миші функція SetDIBitsToDevice виводить оновлений DIB-спрайт на екран.

Застосування ітераційного обчислення координат доступу до DIB-спрайта дозволяє ще більш підвищити продуктивність точкового маскування. При крайній необхідності критичні секції коду пишуться на асемблері.

Інтенсивне використання мови асемблер лежить в основі ефектного прийому реалізації сучасних ігрових програм. Компільований спрайт, по суті, є асемблерною процедурою, яка забезпечує промальовування тільки видимих областей кадру в результуючому буфері. Оскільки точкова перевірка на прозорість тут не потрібна, вдається досягти достатньо швидкої анімації, що задовольняє режиму реального часу.

.4 Метод підвищення реалістичності переміщення на екрані растрових символів за допомогою спрайтів

Щоб створити ілюзію руху спрайта на деякому фоновому зображенні, необхідна, щонайменше, наступна інформація: поточні координати, лінійні швидкості і покажчики масок для кожної фази фігури. Така сукупність укладена в полях структури спрайта. Крім того, необхідно «запастися» позаекранною копією бітового образу фону.

На словах алгоритм руху описується досить просто. Спочатку позаекранне зображення фону копіюється на канву екрану, затираючи попередній кадр анімації. Потім обчислюється зсув координат, і спрайт перемальовується на новій позиції позаекранного зображення. Вимагається також провести перевірки на вихід рухомої фігури за межі клієнтської області форми.

Форма і структура даних спрайта

Почнемо проектування діючого додатку анімації MoveSprite, перетягуючи на форму наступні компоненти.

Невидимі об'єкти Sprites і Background класу TImage для постійного зберігання спрайтів (два літаки з файла Planes.bmp) і фону (растрова карта з файла Clouds.bmp).

Об'єкти DrawBox класу TImage і PaintBox класу TPaintBox спільно реалізують подвійну буферизацію графіки: спочатку фігури і фон малюються на канві невидимого позаекранного об'єкту DrawBox, а потім зображення канви копіюється в екранний об'єкт PaintBox.

Таймер Timer1 класу TTimer задає швидкість руху спрайтів.

Зображення фаз анімації кожної фігури представлені в об'єкті Sprites бітовими образами, що індексуються, шириною w і висотою h. Растрові маски прозорості спрайтів (на чорному фоні) мають номери 0, 1, 2, 3. Фігури розрізняються кольором і мають однаковий зовнішній контур, тому розділяють загальну пару бінарних силуетів (на білому фоні) з номерами 4, 5 (рис. 3.3).

Глобальні змінні W і H визначають розміри фонового зображення по периметру клієнтської області форми. Константа V задає граничне значення лінійних швидкостей, що вибираються датчиком випадкових чисел. Поточні дані логічних конструкцій двох фігур містяться в масиві структур Sprite[2], поля яких перераховані в табл. 3.1.

Лістинг, містить повний текст кодового модуля MoveMain. Конструктор форми встановлює фігури в початкові позиції методом InitSprite, а потім запускає таймер. За умовчанням інтервал таймера рівний 40, що відповідає кадровій частоті анімації 25 кадрів в секунду. Ядром додатку є обробник події таймера. Метод MoveSprite відповідає за переміщення, змінюючи випадковим чином вектор швидкості кожний раз, коли фігури обтикатимуться у фіксовані межі периметра форми. Наступний блок коду реалізує прокрутку фону Background в буфері позаекранного зображення. Канва DrawBox зсовується вліво на величину Shift, створюючи ілюзію руху. Фігури можуть сходитися і розходитися, але загальне враження їх руху зліва направо зберігається. Далі метод DrawSprite малює прозорі спрайти фаз анімації на канві DrawBox. Функція IntersectRect сигналізує про зіткнення фігур, перевіряючи рамки Sprite[I].SR на предмет перетину. Заключний блок коду цілком копіює черговий кадр, що утворився на канві DrawBox, у видимий об'єкт PaintBox.

Рис. 3.3. Зразок форми MoveSprite

Таблиця 3.1

Поля структур спрайтів

Ім'яІнтервал значеньЗмістX Y-w < X < Wv 0 < Y < Hv-hКоординати лівого верхнього кутаDX DY0 < DX < V -V < DY < VЛінійні швидкостіMaskOR MaskAND0, 1, 2, 3 4, 5Номери масок прозоростіSRRect(X, X+w, Y, Y+h)Прямокутна рамка спрайтаURВизначається функцією UnionRectПрямокутна рамка, яка об'єднує сусідні фази спрайта

Таблиця 3.2

Співвідношення між приростами та використовуваними функціями

УмоваФункції, що використовуютьсяdx>01 2 7 8dx<03 4 5 6dy>02 3 6 7dy<01 4 5 8dx=01 3dy=02 4Abs(dx)>abs(dy)2 4 6 8Abs(dx)<abs(dy)1 3 5 7Abs(dx)=abs(dy)1 2 3 4

Проте періодичне перемикання масок спрайта створює ілюзію плавного обертання, хоча додаток фактично моделює всього два стани фігури. Розширюючи банк даних спрайта додатковими фазами і відповідними масками, можна добиватися вражаючих ефектів, наприклад стріляючого кулемета.

Виділяємо логіку роботи із спрайтом у відповідний клас. Цей клас інкапсулюватиме, зокрема, поля структури Sprite як члени даних, а також методи ініціалізації, переміщення і малювання. Кожний екземпляр спрайта - це графічний об'єкт позаекранного зображення, а фігура - проста логічна конструкція, описана структурованим масивом. Якщо буде потрібно анімувати більше двох однакових фігур, всі вони розділятимуть єдиний клас спрайта. Істотно розширити функціональність класу спрайта можна було б додаванням операцій з різними зображеннями, як це відбувається в справжніх системах комп'ютерної анімації. Непогано оформити спрайт у вигляді нового графічного компоненту і включити його в VCL.

Описані вище методи реалізації генерації й відображення складних символів дозволяють вирішити більшість завдань НУ ГІС, у випадках, коли не висуваються жорсткі вимоги до виявлення атрибутики зображень однотипних об'єктів. Одним із серйозних недоліків описаних рішень була відсутність при виводі на екран необхідної плавності при відображенні повороту складних зображень. Для усунення цих недоліків нами запропонований матрично-функціональний метод, суть якого полягає в тому, що рух символу, представленого набором матриць базових растрових символів, починається із задання початкової точки траєкторії. Потім запам'ятовується масив, що описує фон та відтворюється зображення символу, з орієнтуванням, що відповідає напрямку його руху по цій траєкторії. Після цього зчитуються наступні координати об'єкта й розраховується кількість кроків до точки, представленої цими координатами. Наступний крок - відновлення фону в «звільненому» від символу місці. Потім запам'ятовується наступна «порція» фону, що відповідає новому місцеположенню рухомого символу. Далі, залежно від напрямку й величини приросту координат, вибирається необхідне зображення з тієї матриці, у якої кут повороту символу найбільш близький до напрямку траєкторії, що визначає спосіб зчитування даних у цій матриці.

У ході експериментальних досліджень встановлено, що для обхвату більшості з можливих напрямків повороту (від 00 до 3600 ) достатньо восьми способів зчитування матриці. Для визначення способу зчитування залежно від кута повороту розроблений і реалізований простий, але ефективний метод, заснований лише на оцінці знаків і величин приростів координат. Для його ілюстрації розглянемо наступний приклад. На рис. 3.4,а представлено зображення літака. У першому рядку показані 5 зображень символу, що описані матрицями: 00, 11,250, 22,50, 33,750, 450. Якщо зчитувати елементи матриці знизу вверх та зліва направо за схемою, наприклад, зображеною на рис. 3.4,б, то з п'яти вихідних матриць одержимо їхні похідні, рис. 3.4,г, з кутом охоплення 900 - 1350.

З приростом координат можна визначити конкретний спосіб зчитування. Так, якщо приріст по горизонталі позитивний (тобто dx>0), то зображення літака повинне бути орієнтоване його коком праворуч, тобто слід використати одну з 4-х функцій зчитування: 1, 2, 7 або 8 (при цих способах зчитування літак у похідних матрицях «дивиться» вправо). Аналогічно можна встановити, що для dx<0 потрібно використати функції 3, 4, 5 або 6. А якщо оцінити приріст по вертикалі, тобто dy, та їхні абсолютні величини, то можна побудувати співвідношення, вид яких представлений у табл. 3.2.

Знаки й абсолютні значення приростів однозначно визначають спосіб зчитування даних з матриць.

Залишається вибрати одну з п'яти матриць. Ця операція виконується після оцінки відношень абсолютних значень приростів координат (dx/dy або dy/dx). Наприклад, якщо при dy=4 значення dx=2, то кут повороту W при цьому дорівнює 22,5 градуса, тобто необхідно вибрати матрицю 2.

Рис. 3.4. Схема алгоритму визначення функції вибору матриці та правила її зчитування

Рис. 3.5. Скріншот роботи програми, яка забезпечує лінійно-обертальний рух символу-спрайта літака у відповідності до запропонованого

методу базових растрових символів

І далі, при dy=4: якщо dx=0, то W=0o (це матриця 0), якщо dx=1, то W=11,25 o (це матриця 1), якщо dx=3, то W=33,75 o (це матриця 3), якщо dx=4, то W=45 o (це матриця 4).

Якщо dx > dy, тобто W > 450, то цей кут можна відраховувати не від вертикалі, а від горизонталі, пам'ятаючи про те, що п'ять матриць охоплюють кут від 00 до 450. Таким чином, не має значення, яке відношення використовується: dx/dy або dy/dx, обмежень на абсолютні значення приростів координат не існує.

РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ МЕТОДІВ ФОРМУВАННЯ ДИНАМІЧНИХ СЦЕН У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ

.1 Методи створення тематичних карт для візуалізації динамічності явищ

У звязку з розвитком компютеризації зявилася можливість створювати електронні тематичні карти, які відображають розміщення повітряних обєктів у навколоземному просторі або траєкторії їх руху на фоні географічних карт для оцінки повітряної обстановки та планування маршрутів польотів.

Географічний зміст тематичної карти умовно поділяється на дві частини, кожна з них має особливе призначення при її використанні. До першої - основної частини відносять зображення того явища, що складає тему даної карти. Цю частину називають спеціальним змістом карти. Весь інший зміст тематичної карти, що не виражає безпосередньо її тему, відносять до географічної основи. Географічна основа тематичної карти потрібна, насамперед, для орієнтування в розміщенні об'єктів і явищ, що відносяться до спеціального змісту. При виборі елементів географічної основи враховують їхні взаємні зв'язки з явищами, що складають тему карти. Звідси випливає, що географічна основа може служити не тільки для фіксації розміщення об'єктів, пов'язаних з темою карти, але й для більш глибокого розуміння причин цього розміщення та інших особливостей відображуваного явища [31-33]. Щоб на тематичних картах відобразити перераховані особливості явищ, використовують такі способи картографування [33]: значковий спосіб; спосіб знаків руху.

Спосіб значків (символів) застосовують для показу місця розташування об'єктів, що не виражаються в масштабі карти, з плином часу. Важливо, щоб значки по можливості зберігали подібність об'єкта, без якихось зусиль запам'ятовувалися і читалися. Значки дозволяють характеризувати якісні й кількісні особливості об'єктів, їхню структуру. Розрізняють три види значків:

абстрактні геометричні значки - кружки, квадрати, зірочки, ромби та ін.: розмір знака відображає кількісну характеристику (один чи група літаків), кольори або штрихування - якісні особливості (тип літаків), а структура знака передає структуру самого об'єкта (літак чи вертоліт);

буквені значки - букви деякого алфавіту; наприклад, Л або В, що позначають відповідно літак та вертоліт; розмір букв може кількісно характеризувати обєкт, хоча порівнювати їх між собою складніше. ніж геометричні фігури;

наочні значки (піктограми) - нагадують зображуваний об'єкт, наприклад, символ літака позначає обєкт - літак і т.п.; такі позначення дуже наочні, тому їх найчастіше й використовують для зображення реальних обєктів.

Спосіб знаків руху служить для показу різних просторових переміщень рухомих обєктів у навколоземному просторі. Спосіб часто застосовують на тактичних і оперативно-стратегічних картах, для показу авіатранспортних звязків. Основним графічним засобом для відображення руху і зв'язків служать вектори (стрілки), що розрізняються по орієнтуванню, формі, величині, кольору, тону, структурі. Для розходження величини явища досить указати довжину і ширину. Інший засіб - стрічки (смуги), різна ширина яких виражає потужність потоків пасажирів, вантажів і т.п. Знаки руху наочні і прості для розуміння. Це визначило їхнє широке застосування на тематичних картах.

Показ динамічності явищ реалізується шляхом створення картографічних анімацій [33]. Картографічні анімації - це динамічні послідовності електронних карт, які передають на екрані комп'ютера динаміку, еволюцію зображуваних об'єктів і явищ, їхнє переміщення в часі й просторі. Недоліком таких картографічних анімацій є те, що тематичні змінні виступають в якості картографічних обєктів, тобто є нерозривними від карти, що спричинює оновлення зображення карти разом зі зміною положення тематичної змінної та вимагає значних обчислювальних ресурсів. Анімації можуть бути плоскими або об'ємними, стереоскопічними й, крім того, вони можуть сполучатися з фотозображенням. В останньому випадку виникає майже повна ілюзія реальної місцевості. Такі зображення називають віртуальними картами (віртуальними моделями), їх створюють у комп'ютерному середовищі, використовуючи для цього досить складне програмне забезпечення. Однак тривимірні анімації поки що не застосовуються в НУ ГІС для створення образу реальної поточної обстановки, бо не витримується режим реального часу.

.2 Методи генерації символів рухомих об'єктів на екранах навігаційно-управляючих геоінформаційних систем

Існують такі найбільш відомі методи генерації символів [4,14,59,66], які можна реалізувати програмним шляхом: метод маски; метод Ліссажу; метод цифрового диференціального аналізатора (ЦДА); метод точкової матриці.

Розглянемо основні особливості цих методів.

Метод маски. На екрані виписується фігура, зображена на рис. 4.1. Ця фігура складається з 24 штрихів і являє собою так звану маску (іноді використовується маска, що складається лише з 16 штрихів). Фактично символ генерується шляхом висвічування одних штрихів і пропуску інших. Символ кодується 24-розрядним словом, у якому кожен розряд представляє один зі штрихів. Якщо в розряді перебуває нуль, то відповідний штрих пропускається, якщо - одиниця, то штрих висвічується. Перший недолік методу - низька якість символів, яка обумовлена обмеженою їх складністю та кількістю. Другий - низька швидкість, пов'язана з тим, що доводиться проходити по всій масці (хоча на екрані видима лише її частина), а це означає, що для виведення будь-якого символу потрібно однаково великий час.

Рис. 4.1. Ілюстрація 24-х штрихової маски для побудови символів.

Рис. 4.2. Приклад генерування відрізків прямої та кіл за допомогою фігур Ліссажу.

Рис. 4.3. Ілюстрація процесу генерування символу за допомогою точкової матриці.

Метод Ліссажу. Як показує сама назва цього методу, для формування символу використовуються фігури Ліссажу. Різні можливості генерування деяких «примітивів» (відрізків і дуг), з яких формуються символи, показані на рис. 4.2. Метод Ліссажу особливо зручний для генерування малих символів з дуже плавними контурами, які складаються з відрізків, півкіл та кіл, що викреслюються у певній послідовності; ця послідовність також як і позиція кожного примітива, задається за допомогою масиву. Недолік цього методу - повільна швидкість генерації символу.

Метод ЦДА. Алгоритм методу ЦДА для генерації векторів, з яких складається символ, наступний:

Початкові значення накопичувачів приростів та ;

Послідуючі значення обчислюються так:

, ; ;

на екрані = з відкинутою дробовою частиною;

і - прирости між початковою та кінцевою точками вектора; розрахунок величини , від якої залежить яскравість та суцільність лінії, описаний в [4]. Якщо треба забезпечити режим викреслювання з постійною швидкістю, прирівнюється до довжини вектора . При цьому час, потрібний для викреслювання вектора, пропорційний його довжині.

Метод точкової матриці. На рис. 4.3 ілюструється принцип цього методу. Символ генерується шляхом висвічування послідовності точок. Для цього растр сканування послідовно проходить через поля матриці символу (зверху вниз і зліва направо), тобто матриці розміром , показаної на рис. 4.3, висвічуючи задану точку. Символ описується сукупністю двійкових розрядів, яких рівно стільки, скільки полів у матриці. В даному випадку для символу потрібно =35-розрядне слово. Сукупність розрядів для символу (хрестика), приведеного в нашому прикладі, така:

Рядок100100200100300100411111500100600100700100

Сканування може бути як вертикальним, так і горизонтальним. Недолік даного методу - незадовільна якість візуалізації символу при збільшенні його розміру.

Висновки до розділу 4

1.Розглянуті, та коротко описані, методи створення тематичних карт для візуалізації динамічних явищ.

. Роаналізовані методи генералізації символів рухомих обєктів на екрани навігаційних-управляючих геоінформаційних систем, описані найбільш відомі серед них, та розглянуті їх основні особливості.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Небезпечні і шкідливі виробничі фактори при роботі з електронно-обчислювальною машиною

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються по природі дії на наступні групи:

фізичні;

хімічні;

біологічні;

психофізіологічні.

До основних фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що впливають на працівника в приміщені згідно ГОСТ 12.0.003-74* належать:

підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалів;

підвищена або понижена вологість повітря;

недостатня освітленість робочої зони;

відсутність або недостача природного світла;

підвищена яскравість світла;

пряма і відбивна яскравість;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень електромагнітних випромінювань.

Основними психофізіологічними небезпечними і шкідливими факторами, згідно ГОСТ 12.0.003-74* є нервово-психічні перегрузки, вони поділяються на розумову перенапругу, монотонність роботи, емоційну перегрузку.

Підвищена або понижена температура повітря робочої зони.

Дія мікрокліматичних умов на користувача ЕОМ (тепла чи холодна) може призвести до значних змін життєдіяльності організму і внаслідок цього до зниження продуктивності праці, підвищення загальної захворюваності працівників, у тому числі професійної.

Стан перегрівання організму характеризується підвищенням температури тіла, прискоренням пульсу, великим потовиділенням, яке призводить до різкого порушення водно-сольового обміну. Відчуває велику напругу і серцево-судинна система, збільшується наявність гемоглобіну і кількість еритроцитів. Знижується артеріальний тиск. Негативний вплив на центральну нервову систему проявляється у послабленні уваги, уповільненні реакції, погіршенні координації руху, що може бути причиною виробничого травматизму.

Підвищена або понижена вологість повітря.

Висока відносна вологість повітря (при високих температурах у виробничому приміщенні) не тільки перешкоджає випару поту, але є несприятливим чинником і при низьких температурах. При температурі 0 ºС й високій вологості спостерігається збільшення тепловіддачі організмом шляхом випромінювання завдяки крапелькам води, що містяться в повітрі у великій кількості, і являють собою величезну холодну поверхню. При поєднанні таких метеорологічних умов можливе обмороження кінцівок і обличчя навіть при температурах вище нуля.

Недостатня освітленість робочої зони;

Недостатнє освітлення робочих місць є однією з причин низької продуктивності праці. При недостатньому освітленні очі працюючого напружені, при цьому складно відрізнити оброблювані предмети, знижується темп роботи, що погіршує загальний стан організму користувача ЕОМ.

На органах зору негативно позначаються як недостатнє, так і надмірне освітлення. Надмірна освітленість характеризується різкою подразливою дією і різзю в очах, при цьому очі швидко втомлюються, зорове сприйняття погіршується, що призводить до сліпоти.

Одним з факторів, що визначають сприятливі умови праці, є раціональне освітлення робочої зони і робочих місць. При правильно розрахованому і підібраному освітленні виробничих приміщень очі працюючого протягом тривалого часу зберігають здатність добре розрізняти предмети і знаряддя праці. Такі умови сприяють зниженню виробничого травматизму і професійного захворювання очей.

Незадовільне освітлення виробничої зони може призвести до погіршення якості виконуваних робіт, наприклад, можуть залишитися непоміченими розриви, що з'явилися, потертості, витік палив і олій, механічні домішки в паливі й інше, що, у свою чергу, призводить до зниження безпеки праці. Погане освітлення виробничих територій може стати причиною багатьох важких і смертельних випадків, таких як наїзд самохідних засобів механізації, що рухаються.

Підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні.

Під дією іонізуючих випромінювань в організмі оператора ПК може відбуватися іонізація молекул і атомів тканини, порушуються хімічні структури сполук, утворюються сполуки, не властиві живій клітці, що у свою чергу призводить до її відмирання.

Такі складні зміни фізичних і біохімічних процесів в організмі можуть бути залежними від дози опромінення або оборотними, тобто функції окремих органів і всього організму людини відновлюються цілком, або необоротними, що призводить ведучими до функціональних порушень в організмі та виникнення променевої хвороби.

Ураження організму може викликати гостру і хронічну форми променевої хвороби. Гостра форма виникає під дією великих доз опромінення за короткий проміжок часу, хронічна розвивається в результаті тривалої дії малих доз при зовнішньому опроміненні чи при попаданні усередину організму при прийомі їжі, палінні, вдаханні малих кількостей радіоактивних речовин. При гострій променевій хворобі спостерігається анемія, слабість і схильність організму до інфекційних захворювань.

Підвищений рівень шуму на робочому місці.

На сьогодні шкідливий вплив шуму на організм людини науково обґрунтовано. Діючи на орган слуху, центральну і вегетативну нервові системи, а через них на внутрішні органи, шум є причиною розвитку хвороби, спричиненої шумом. Знижуючи загальну опірність організму, він сприяє розвитку інфекційних захворювань. При роботі за умов шуму спостерігаються підвищена стомлюваність і зниження працездатності, погіршуються увага і мовна комутація, створюються передумови до помилкових дій робітників. Внаслідок цього шум може спричинити зниження рівня безпеки праці, а результати його негативного впливу на операторів таких служб цивільної авіації, як зв'язок керування повітряним рухом та інші, можуть позначатися на забезпеченні безпеки польотів. Будучи причиною головного болю, дратівливості, неврівноваженого емоційного стану, шум створює передумови до погіршення психологічного стану.

Прояви хвороби, викликаної шумом, підрозділяються на специфічні, виникають в периферичній частині слухової системи людини (кортїєв орган), і неспецифічні, характерні для інших органів і систем організму людини.

Під впливом шуму відбувається зниження слухової чутливості. Чим значніший шум, тим вище його інтенсивність і експозиція. Стійка втрата слуху настає через п'ять - вісім років роботи за умов, що характеризуються високими рівнями шуму. Механізм впливу шуму слуховим шляхом носить назву кохлеарного, і він є переважним при рівнях нижче 110 дБ. Акустична енергія звукових хвиль при рівнях шуму понад 125 дБ і частоті 250-1000 Гц настільки велика, що звук здатний викликати тотальний струс тіла людини (повітряні вібрації). У цьому випадку підвищується роль проходження звуку до внутрішнього вуха, по кісткам, і захист тільки привушних областей виявляється недостатнім. Чим відповідальніші функції виконує яка-небудь зона центральної нервової системи і чим складніше вона організована, тим більше вона страждає від впливу шуму. Шум змінює функціональний стан багатьох систем і органів людини внаслідок їхньої взаємодії через центральну нервову систему. Такий взаємозв'язок призводить до впливу шуму на органи зору людини, вестибулярний апарат і рухові функції, зокрема, до зниження м'язової працездатності.

Підвищений рівень електромагнітних випромінювань.

Через вплив електромагнітного випромінювання в повітрі появляються шкідливі для організму оператора ПК позитивні іони, вони попадають при диханні в легені, потім с током крові розносяться по всім тканинам організму й змінюють електричні заряди клітин, це викликає, зокрема, зниження імунітету, психологічні розлади - порушення сну, роздратованість, тривогу. Електростатичне поле навколо компютера притягає до себе пилові частки, тому оператор дихає повітрям із збільшеним вмістом пилу, який сушить слизову оболонку, підсилює прояви алергії. Тому відчувається сухість в носі, перчить в горлі, у деяких користувачів проявляються дерматити. Також відмічається негативний вплив роботи с ПК на стан волосся. Дія електростатичного поля й аероіонів в комплексі - це подвійна небезпека, тому що можливі негативні реакції організму розвиваються про цьому інтенсивніше й приводять до зниження працездатності та опору організму. Крім того, пилові частки вміщують антигени та бактеріальну флору, що може стати причиною розвитку патології ЛОР органів.

Електромагнітні поля при тривалому впливі можуть викликати підвищену стомлюваність, дратівливість, головний біль чи сонливість, порушення сну, зниження кров'яного тиску, зміну температури тіла і т.ін., позв'язаних з розладом центральної нервової і серцево-судинної систем. Поля НВЧ, особливо сантиметрового і міліметрового діапазонів, викликають також зміни в крові, помутніння кришталика (катаракта), погіршення нюху, а в окремих випадках - трофічні явища: випадіння волосся, ламкість нігтів і т.ін.

5.2 Технічні і організаційні заходи зниження рівня впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Нормування параметрів температури робочої зони.

У робочій зоні виробничих приміщень ДСТ 12.1.005-88 ССБТ встановлює норми температури, відносної вологості й швидкості руху повітря в теплий, холодний і перехідний періоди року, виходячи з категорії роботи по важкості, призначення приміщень, надлишків тепла. Норми метеорологічних умов трактуються як допустимі, при яких довгостроково підтримується збалансований тепловий стан тіла людини, і оптимальні (табл. 3.1.), коли під час роботи процеси терморегуляції організму людини не витримують значних напруг.

Оптимальні параметри повітряного середовища забезпечуються шляхом опалення, вентиляції й кондиціонування повітря відповідно до СНіП 2.04.05-92.

Таблиця 5.1

Допустимі норми метеорологічних умов для різних категорій робіт

Категорія робітТемпература, ºСВідносна вологість, %Швидкість руху повітря, м/с, не більше Холодний і перехідний періоди рокуI (легка)20 - 2360 - 400,2IIа (середньої важкості) 18 - 20 60 - 40 0,2IIб (середньої важкості) 17 - 19 60 - 40 0,2III (важка)16 -- 1860 - 400,2Теплий період рокуI (легка)23 - 2560 - 400,2IIа (середньої важкості) 21 - 23 60 - 40 0,3IIб (середньої важкості) 20 - 22 60 - 40 0,4III (важка)18 - 2160 - 400,5Нормальні метеорологічні умови у робочій зоні виробничих приміщень забезпечуються постійним контролем за ними. Контроль за станом повітряного середовища повинен проводитися з використанням термометрів і термографів (термографи автоматично записують поточну температуру), психрометрів і гігрометрів (для виміру вологості), актинометрів (для виміру інтенсивності теплових випромінювань).

Заходами, що забезпечують нормальні температурні умови у виробничих приміщеннях, є:

) ізоляція джерел надлишкового тепла (бойлерних установок) в окремих приміщеннях, їхнє екранування і раціональне розташування, що зменшує схрещування променистих потоків тепла на робочому місці;

) механізація важких робіт;

) застосування пристрою приточно-витяжної вентиляції, що забезпечує видалення надлишкового тепла й вологи з приміщення, багаторазову зміну повітря й охолодження організму чи нагрівання у випадку кондиціонування повітря;

) застосування повітряного душу при трудових процесах, коли інтенсивність теплового випромінювання велика або тепловіддача в навколишнє середовище утруднена, наприклад, при зачищенні й ремонті резервуарів і ємкостей;

) попередження охолодження організму користувача ЕОМ у холодні періоди року тамбурів, захисних стінок і повітряних завіс, що перешкоджають доступ великих мас холодного повітря через ворота й двері, що часто відкриваються, у виробниче приміщення;

) застосування пристрою у приміщеннях, що обігріваються, призначених для періодичного обігріву, відпочинку й прийому їжі для робітників, що працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в приміщеннях, що не опалюються наприклад, при операціях зливу-наливу ПММ, заправленні ПК, обслуговуванні авіаційної техніки і т.ін.

Нормування освітленості.

Для створення раціонального освітлення необхідно нормувати рівень освітленості на робочих поверхнях. Однак нормування рівня освітленості природним світлом у люксах викликало б великі труднощі, тому що освітленість природним світлом коливається в дуже широких межах в залежності від періоду року, часу дня, стану хмарності, що відображають властивості поверхні землі (сніг, трав'яний покрив, асфальт і т.ін.). Тому показником ефективності природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості (К.Е.О.), виражений у відсотках:

де e - коефіцієнт природної освітленості в будь-якому місці А усередині приміщення; Eв - освітленість у місці А, освітлюваного світлом видимого через світловий проріз ділянки небозводу, лк; Eн - освітленість горизонтальної площини в той же момент часу поза виробничим приміщенням, освітлюваної рівномірно розсіяним (дифузійним) світлом усього небозводу, лк.

Коефіцієнт природної освітленості відповідно до СНіП-II-4-79 нормується в залежності від точності виконуваних робіт. Точність робіт визначається розмірами об'єкта розрізнення - мінімальний розмір предмета, елемента, що потребує роздільного спостереження в процесі роботи (тріщина, ширина подряпини, товщина дроту, напису на шкалах контрольно-вимірювальних приладів і т.ін.).

Якщо виробничі приміщення розташовуються нижче 45º північної широти і північніше 60º, то значення К.Е.О., відповідно збільшуються на 0,75 і 1,2.

Норми природного освітлення у виробничих приміщеннях установлені з урахуванням одержання максимально можливої освітленості (залежить від роду освітлення) при чистих стеклах ліхтарів і бічних світлових прорізів. Стекла очищають не рідше двох разів на рік при невеликих кількостях диму, пилу і кіптяві, при значних кількостях - не рідше чотирьох разів на рік. Стіни і стелі повинні бути світлих тонів.

Санітарними нормами встановлені мінімально допустимі величини освітленості штучним світлом, а для підприємств цивільної авіації - у ДСТ 5472003-82.

Норми освітленості необхідно знижувати:

а) при короткочасному перебуванні робітників у виробничому приміщенні;

б) якщо в приміщенні встановлено устаткування, що не потребує постійного обслуговування.

Застосування світильників загального освітлення без розсіювачів та екрануючих ґрат заборонено. Світильники місцевого освітлення повинні мати просвічуючий відбивач. Слід передбачити обмеження прямих відблисків від джерел природного та штучного освітлення. Необхідно обмежувати відбиту блиськість на робочих поверхнях відносно джерел природного і штучного освітлення. Обмежується також яскравість відблисків на екрані ВДТ.

Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору працюючих з ВДТ. При цьому співвідношення яскравостей робочих поверхонь має бути не більшим ніж 3:1, а співвідношення яскравостей робочих поверхонь та поверхонь стін, обладнання тощо - 5:1.

Методи захисту від іонізуючих випромінювань.

Забезпечення радіаційної безпеки потребує здійснення комплексу захисних заходів, які залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючих випромінювань і, в першу чергу, від типу джерела випромінювання.

Під час роботи з закритими джерелами іонізуючого випромінювання персонал може підпадати тільки зовнішньому опромінюванню, тому всі захисні заходи в даному випадку проводяться з урахуванням цих обставин.

Під час роботи з відкритими джерелами випромінювання можливо не тільки зовнішнє, але й додатково внутрішнє опромінювання персоналу. Тому пропонується застосовувати метод захисту часом та захист екраном, які полягають в скорочені часу роботи з джерелом і екранування джерел випромінювання матеріалами, які поглинають іонізуюче випромінювання.

Засоби захисту від шуму.

Знизити шум електричних машин можна:

усуненням неврівноваженості ротора, регулюванням підшипникових вузлів і щиткових контактів (для зменшення механічного шуму і вібрацій);

акустичною оптимізацією вентиляторів охолодження (наприклад, збільшенням зазорів, зменшенням діаметра й окружної швидкості), зменшенням витрат охолоджуваного повітря і, нарешті, вирішенням проблеми охолодження без використання вентиляторів, завдяки чому знижується аеродинамічний шум;

усуненням асиметрій у магнітопроводах і обмотках, ослабленням інтенсивності перемінних радіальних магнітних сил низького порядку (для зменшення магнітного шуму і вібрації).

У випадку неможливості забезпечення колективного захисту робітників від впливу розглянутих факторів наведеними методами застосовуються засоби індивідуального захисту.

Засобами індивідуального захисту від шуму є протишумні шоломи, навушники і вкладиші.

Застосування вкладишів допустимо при рівнях шуму не вище 100, а навушників - 110, шоломів - 120 дБА.

При рівнях шуму вище 120 дБА, коли потрібен тотальний захист тіла людини, рекомендується одягати, крім шоломів, шумозахисний комбінезон, пояс і черевики.

Засоби захисту від електро-магнітного випромінбвання.

Для захисту персоналу необхідно використовувати наступні способи і засоби:

Зменшення напруженості і ГПЕ ЕМП шляхом використання узгоджених навантажень і поглиначів потужності.

Екранування робочого місця.

Віддалення робочого місця від джерела ЕМП.

Раціональне розміщення в робочому приміщенні обладнання, що випромінює ЕМП.

Встановлення раціональних режимів роботи обладнання і обслуговуючого персоналу.

Застосування засобів попереджуючої сигналізації (світлова, звукова та інше).

Застосування засобів індивідуального захисту.

Функціональні зрушення, зумовлені впливом ЕМП, є оборотними, якщо припинити опромінення; але варто враховувати, що оборотність функціональних зрушень не є безмежною і, як правило, визначається інтенсивністю опромінення, тривалістю впливу, а також індивідуальною особливістю організму. Тому профілактика професійних захворювань повинна передбачати, поряд з розробкою технічних засобів захисту, організаційні заходи.

Освітлення робочої зони і робочих місць може бути природним і штучним.

Коефіцієнт природної освітленості відповідно до СНиП 23-05-95 нормується в залежності від точності виконуваних робіт. Точність робіт визначається розмірами об'єкта розрізнення - мінімальний розмір предмета, елемента, що потребує роздільного спостереження в процесі роботи (тріщина, ширина подряпини, товщина дроту, напису на шкалах контрольно-вимірювальних приладів і т.ін.). Санітарними нормами встановлені мінімально допустимі величини освітленості штучним світлом.

Згідно зі СНиП 23-05-95 дослідження, що проводились для цієї роботи за характером зорової роботи відноситься до робіт середньої точності, розряд зорової роботи IVв, контраст обєкту з фоном середня. Нормоване значення коефіцієнту природної освітленості при боковому природному освітленні для таких робіт складає 1,5 %. Норма штучного освітлення при системі загального освітлення становить 200лк.

В приміщенні де проводилась наукова робота використовується система загального рівномірного освітлення. Основним джерелом світла є люмінесцентні лампи ЛБ-40 у кількості 8 штук, які розміщено у 4 світильниках ЛПО 02-2×40. Розміри приміщення: довжина а=7,0 м, ширина b=3,5 м, відстань від підлоги до світильника h=3,4 м, висота робочої зони над підлогою h1=0,8 м.

Отже перевіримо чи відповідає дійсне значення освітленості приміщення (лабораторії) нормативному значенню. Для визначення освітленості приміщення застосуємо метод розрахунку за коефіцієнтом використання світлового потоку:

,(3.1)

де Есер - середня освітленість; n - число ламп у приміщенні; Fл - світловий потік однієї лампи, лм ; ? - коефіцієнт використання світлового потоку світильника; S - площа робочої поверхні, м2; k - коефіцієнт запасу (він приймається: для люмінесцентних ламп при малій кількості пилу - 1,5).

Коефіцієнт використання світлового потоку показує, яка частина світлового потоку лампи Fл досягає освітлюваної поверхні у тому числі завдяки відбиттю світлового потоку від стін і стелі. Для люмінесцентних ламп ЛБ-40 Fл=2120 лм.

Коефіцієнт ?, який залежить від показника приміщення і коефіцієнтів відбиття стін ?з і стелі ?п приміщення, наведений в довідниках.

Показник приміщення відображає геометричні розміри приміщення

,(3.2)

де a і b - довжина і ширина освітлюваного приміщення, м; hр - висота підвісу світильників над робочою поверхнею (hр=h-h1), м.

Для розглянутого приміщення показник приміщення становить:

;

коефіцієнти відбиття: для стелі - 70%, для стін - 50%, для підлоги - 10%. У відповідності до цих значень, коефіцієнт використання світлового потоку для розглянутого світильника становить ?=0,37. Отже, освітленість в приміщенні становить:

лк.

Отже дійсне значення не відповідає нормі. Тому необхідно застосовувати додаткові джерела місцевого освітлення і рекомендується провести оновлення і покращення системи загального освітлення в лабораторії.

5.3 Пожежна і вибухова безпека в робочій зоні

Пожежовибухонебезпека об'єктів визначається головним чином високою пожежною і вибуховою небезпекою легкозаймистих і горючих речовин. Кількість горючих і вибухонебезпечних матеріалів, які застосовуються на робочому мічці невелика, отже вони відносяться до категорії В - пожежонебезпечних виробництв.

Можливі причини, які можуть призвести до виникнення пожежі:

коротке замикання проводки;

користування побутовими електронагрівальними приладами,

паління в недозволених місцях.

У зв'язку з цим відповідно до ПУЕ необхідно передбачити наступні заходи:

ретельна ізоляція всіх струмоведучих провідників до робочих місць;

періодичний огляд і перевірка ізоляції;

суворе дотримання норм протипожежної безпеки на робочому місці.

Проводяться організаційно-технологічні заходи (заборона паління, інструктаж).

У приміщенні де проводилась наукова робота знаходяться: ємність з піском та вогнетривка ковдра - 1 шт, вогнегасник ВВБ-3 (рос.ОУБ-3) - 1шт.; вогнегасник ВП-1 (рос.ОП-1) "Момент" - 1шт.

Зазначена кількість вогнегасників відповідає вимогам ISO3941-87, якими передбачена обов'язкова наявність двох вогнегасників на 100 м2 площі підлоги для приміщень.

На випадок виникнення пожежі, на сходовій площадці за приміщенням установлений пожежний щит, обладнаний пожежним інвентарем і вогнегасником марки ВВ-5 (рос.ОУ-5) відповідно до вимог IS03941- 87 (вогнегасник вуглекислий, ручний) для гасіння загорянь різних матеріалів і установок під напругою до 1000В і хімічні установки, пінні ВХП-10 (рос.ОХП-10) вогнегасник для гасіння твердих матеріалів. Згідно ОНТП 24-86 і ГОСТ 12.4.009-83 у пожежний щит входять: азбест; шафа з піском; пожежний інвентар. Крім того, на сходових площадках розташований водопровід із внутрішніми пожежними кранами.

5.4 Спеціальні вимоги по охороні праці

При організації праці, що пов'язана з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності передбачаються внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку містять додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак стомлення і зниження працездатності. Виконувати тільки ту роботу, яка входить в обов'язки працівника.

Вмикати і вимикати ПЕОМ тільки вимикачами, забороняється проводити вимкнення вийманням вилки з розетки.

Забороняється оператору знімати захисні кожухи з обладнання і працювати без них.

Не допускати до ПЕОМ сторонніх осіб, які не беруть участі у роботі.

Забороняється переміщати і переносити блоки, обладнання, які знаходяться під напругою.

Забороняється поправляти і заправляти фарбуючу стрічку на принтері під час роботи.

Не палити на робочому місці.

Суворо виконувати загальні вимоги по електробезпеці та пожежній безпеці. Самостійно розбирати та проводити ремонт електронної та електронно-механічної частини ПЕОМ категорично забороняється. Ці роботи можуть виконувати лише фахівці з технічного обслуговування ПЕОМ.

Основною перервою є перерва на обід. Крім того, у відповідності з особливостями трудової діяльності працівників на ПЕОМ, в режимі праці повинні бути додатково через кожну годину роботи перерви на 5-10 хв., а через 2 год.- на 15 хв.

Кількість знаків, які опрацьовуються, не повинна перевищувати 30-и тисяч за 4 години роботи.

Під час роботи з текстовою інформацією (у режимі введення даних, редагування тексту та читання з екрану дисплея) найбільш фізіологічним є пред'явлення чорних знаків на світлому фоні.

При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу. Впродовж робочої зміни мають передбачатися:

перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

Після закінчення роботи потрібно відключити ПЕОМ від електромережі, для чого необхідно вимкнути тумблери, а потім витягнути штепсельну вилку із розетки.

Протерти зовнішню поверхню ПЕОМ чистою вологою тканиною. При цьому не допускається використання розчинників, одеколону, очищуючих препаратів в аерозольній упаковці.

Прибрати робоче місце. Скласти дискети у відповідні місця зберігання.

ВИСНОВКИ

.Проведено аналіз робіт повязаних з темою дипломного проекту показав, що представлення динамічних сценаріїв в навігаційно-управляючих геоінформаційниї системах є важливим елементом управління повітряним рухом літальних апаратів в реальному часі.

2.В моделі дипломного проекта було розглянуто методи та засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв поточної обстановки. Даний дипломний проект присвячений проблемі підвищення ефективності процесу управління повітряними та наземними обєктами, які рухаються в районі аеропорту, тому на сьогодні ці досліди є актуальними.

.В роботі розглянуті сучасні методи виявлення літальних апаратів в навколоземному просторі, та методи і засоби аналізу та синтезу динамічних сценаріїв. Проведено аналіз існуючих навігаційно-управляючих геоінформаційних систем. Виявлено їх «сильні» і «слабкі» сторони. Описана роль НУ ГІС в авіації та взаємодія їх з людиною(оператором, диспетчером).

.Проведено класифікацію обєктів спостереження, показано, що вона залежить від сукупності різних методологічних підходів та обумовлена технічними характеристиками засобів радіолокаційного спостереження, структурно-параметричними особливостями радіолокаційних зображень, які формуються цими засобами, що забезпечує більш адекватне представлення символів обєктів.

.Представлено результати методів формування та відображення символів обєктів за заданими координатами та методи синтезу кадрів динамічних сценаріїв, в яких зображення рухомих символів обєктів представляються у вигляді спрайтів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Васюхін М. Геоінформаційні комплекси реального часу для виявлення і попередження надзвичайних ситуацій на особливо важливих обєктах / М. Васюхін, А. Касім, В. Гулевець, О. Бойко // Збірник наукових праць Західного геодезичного товариства УТГК. - 2009. - №1(17). - С.238-244.

Васюхін М.І. Геоінформаційне моделювання динамічної обстановки в системах управління повітряним рухом / М.І. Васюхін, А.М. Касім // НАУ. -2011. - № . - С.

Васюхин М.И. Метод преобразования изображений символов в системах защиты особо важных объектов / М.И. Васюхин, А.М. Касим, С.М. Креденцар, С.А. Пономарев // Сборник докладов 1-го Международного форума "Физическая ядерная безопасность". - К.: «ЛЕКС», 2005. - С.49-55.

Касим А.М. Метод организации движения сложного символа на экране геоинформационных аэронавигационных комплексов реального времени / А.М. Касим // Матеріали конференції аспірантів і студентів «Інженерія програмного забезпечення 2005». - К.: НАУ, 2005. - С.193-197.

Васюхина И.М. Метод организации динамической сцены, выводимой на экран геоинформационных комплексов реального времени / И.М. Васюхина, А.М. Касим, А.Е. Кулик, С.А. Пономарев // Вестник ХНТУ. - 2005. - №1(21). - С.207-210.

Васюхін М.І. Методи генерації складних просторових переміщень при представленні повітряної обстановки (для центрів оперативного управління) / М.І. Васюхін, А.М. Касім, С.М. Креденцар // Технологические системы. - 2006. - №3(35). - С.5-7.

Васюхін М.І. Матрично-функціональний метод обчислення даних для відображення процесу переміщення символу на фоні карти в геоінформаційних аеронавігаційних комплексах реального часу / М.І. Васюхін, А.М. Касім, О.І. Капштик // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - №4. - С.221-228.

Васюхин М.И. Методы организации динамических сцен в геоинформационных комплексах оперативного управления / М.И. Васюхин, А.М. Касим, О.И. Капштык, С.М. Креденцар // Вестник ХНТУ. - 2007. - №4(27). - С.72-76.

Бородин В.А. Метод ускоренного поворота изображений динамических объектов, представляемых в виде сложных символов на экране геоинформационного аэронавигационного комплекса реального времени / В.А. Бородин, М.И. Васюхин, А.М. Касим, О.И. Капштык // Матеріали VIII міжнародної науково-технічної конференції АВІА-2007. - Т.1. - К.: НАУ, 2007. - С. 21.28-21.31.

Васюхин М.И. Метод генерации движущегося символа на экране системы отображения воздушной обстановки / М.И. Васюхин, О.И. Капштык, А.М. Касим // Сборник докладов 2-го Международного форума "Физическая ядерная безопасность - меры противодействия актам ядерного терроризма". - К.: «ЛЕКС», 2007. - С.215-218.

Васюхин М.И. Алгоритмы построения зрительных сцен в аэронавигационных геоинформационных системах реального времени / М.И. Васюхин, О.И. Капштык, А.М. Касим // УСиМ. - 2008. - №3(215). - С.79-84.

Васюхін М.І. Методи створення динамічних графічних образів при вирішенні задач відображення поточної обстановки на території аеропорту та прилеглих до нього зонах / М.І. Васюхін, А.М. Касім, В.Д. Гулевець, О.Л. Бойко, Н.М. Чукаріна // Автоматизированные системы управления и приборы автоматики. - 2010. - №151. - С.112-118.

Касим А.М. Метод реперных точек в создании динамических сцен / А.М. Касим // Матеріали науково-технічної конференції студентів та молодих учених "Наукоємні технології". - К.: НАУ, 2007. - С.12.

Касім А.М. Модель динамічної сцени повітряної обстановки / А.М. Касім, М.М. Касім, С.О. Ясенев // Матеріали науково-технічної конференції студентів та молодих учених "Наукоємні технології". - К.: НАУ, 2011. - С.60.

Васюхин М.И. Метод визуализации картографической информации в геоинформационных комплексах реального времени / М.И. Васюхин, А.М. Касим, С.А. Пономарев // Сборник научных трудов 2-го Международного радиоэлектронного форума "Прикладная радиоэлектроника. Состояние и перспективы развития". - Т. III. - Харьков: АНПРЭ, ХНУРЭ, 2005. - С.150-153.

Васюхін М.І. Проблеми картографічної підтримки автоматизованої системи комплексного захисту аеропорту / М.І. Васюхін, О.І. Запорожець, В.Д. Гулевець, А.М. Касім, Н.М. Чукаріна // Проблеми інформатизації та управління. - 2010. - № 3(31). - С.30-38.

Васюхін М. Імітаційна геоінформаційна модель представлення наземної та повітряної обстановки району аеропорту // М. Васюхін, А. Касім, В. Гулевець, О. Бойко, Н. Чукаріна // - Львів, 2011. - С.

Касим А.М. Основные концепции и пути построения аэронавигационных геоинформационных комплексов реального времени / А.М. Касим // Тези доповідей Всеукраїнської конференції аспірантів і студентів "Інженерія програмного забезпечення 2007". - К.: НАУ, 2007. - С.23.

Касім А.М. Вимоги до програмного комплексу системи відображення динамічних об'єктів на території аеропорту і прилеглих до нього зон / А.М. Касім, М.М. Касім, С.С. Нахмедов, С.О. Ясенев // Матеріали науково-технічної конференції студентів та молодих учених "Наукоємні технології". - К.: НАУ, 2011. - С.61.

Касим А.М. Общие принципы проектирования программного обеспечения геоинформационной части аэронавигационных комплексов реального времени / А.М. Касим, С.М. Креденцар // Матеріали Всеукраїнської конференції аспірантів і студентів "Інженерія програмного забезпечення 2006". - К.: НАУ, 2007. - С.143-149.

Васюхін М.І. Пакет прикладних програм візуалізації повітряної обстановки в навігаційних геоінформаційних комплексах реального часу / М.І. Васюхін, В.Д. Гулевець, А.М. Касім, О.Л. Бойко // Материалы 3-й международной научно-технической конференции «Моделирование и компьютерная графика», г. Донецк, 7-9 октября 2009г. - Донецк: ДонНТУ, Министерство образования и науки Украины, 2009. - С.49-62.

Васюхин М.И. Объектно-ориентированный подход к разработке программного обеспечения геоинформационного комплекса оперативного взаимодействия / М.И. Васюхин, В.Д. Гулевец, О.И. Капштык, А.М. Касим // Інформаційні технології та компютерна інженерія. - №2(15). - 2009. - С.86-91.

Глушков В.М. Введение в АСУ / В.М. Глушков. - К.: Техніка, 1974. - 319с.

Сергієнко І.В. Інформатика в Україні: становлення, розвиток, проблеми / І.В. Сергієнко. - К.: Наукова думка, 1999. - 354с.

Палагин А.В. Системная интеграция средств компьютерной техники: монография / А.В. Палагин, Ю.С. Яковлев. - Винница: «УНІВЕРСУМ-Вінниця», 2005. - 680с.

Васюхин М.И. Алгоритмические и программно-аппаратные методы и средства построения интерактивных геоинформационных комплексов оперативного взаимодействия: дис. … доктора техн. наук: 05.13.13 / Васюхин Михаил Иванович. - К., 2002. - 414с.

Смолий В.В. Методы и средства синтеза и отображения динамических объектов (для центров оперативного управления): дис. … кандидата техн. наук: 05.13.13 / Смолий Виктор Викторович. - К., 2001. - 176с.

Бородин В.А. Методы и средства представления и анализа динамической обстановки в геоинформационных комплексах реального времени: дис. … кандидата техн. наук: 05.13.06 / Бородин Виктор Анатольевич. - К., 2005. - 140с.

Креденцар С.М. Методы и средства построения зрительных образов динамической обстановки в аэронавигационных геоинформационных системах реального времени: дис. ... кандидата техн. наук: 05.13.06 / Креденцар Светлана Максимовна. - К., 2010. - 217 c.

Капштык О.И. Методы и технологические средства представления и анализа воздушной обстановки в геоинформационных системах оперативного управления: дис. ... кандидата техн. наук: 05.13.06 / Капштык Олег Иванович. - К., 2010. - 228 c.

Лященко А.А. Методологічні основи та інформаційно-технологічні моделі інфраструктури геопросторових даних міських кадастрових систем: дис. … доктора техн. наук: 05.24.04 / Лященко Анатолій Антонович. - К., 2003. - 348с.

Камінський В.М. Оптимізація збереження геопросторової інформації в географічній інформаційній системі військового призначення: дис. … кандидата техн. наук: 20.02.04 / Камінський Владислав Миколайович. - К., 2008. - 134с.

Башков Е.А. Методы и средства построения вычислительных систем синтеза изображений имитаторов визуальной обстановки: автореф. дис. на соискание уч. степени докт. техн. наук: спец. 05.13.08 «Вычислительные машины, системы и сети, элементы и устройства вычислительной техники и систем управления» / Е.А. Башков. - Донецк, 1995. - 36с.

Філімончук М.А. Моделі, алгоритми та структури спецпроцесорів формування зображень об'єктів, що рухаються, в системах візуалізації реального часу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.13.13 «Обчислювальні машини, системи та мережі» / М.А. Філімончук. - Х., 2004. - 19с.

Ляшенко О.М. Моделі та методи інформаційної підтримки прийняття рішень з попередження виникнення лісових пожеж: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.13.06 «Інформаційні технології» / О.М. Ляшенко. - Херсон, 2010. - 20с.

Гилой В. Интерактивная машинная графика: Структуры данных, алгоритмы, языки / Вольфганг Гилой; [пер. с англ. Ю.М. Баяковского]. - М.: Мир, 1981. - 384с.

Фоли Дж. Основы интерактивной машинной графики: в 2-х кн. / Дж. Фоли, А. вэн Дэм; [пер. с англ.] - М.: Мир, 1985- . - Кн. 1. - 1985. - 368с. Кн. 2. - 1985. - 368с.

Павлидис Т. Алгоритмы машинной графики и обработки изображений / Т. Павлидис; [пер. с англ.] - М.: Радио и связь, 1986. - 400с.

Роджерс Д. Алгоритмические основы машинной графики / Д. Роджерс; [пер. с англ.] - М.: Мир, 1989. - 512с.

Роджерс Д. Математические основы машинной графики / Д. Роджерс, Дж. Адамс; [пер. с англ.] - М.: Мир, 2001. - 604с.

Адамс Д. DirectX: продвинутая анимация / Д. Адамс; [пер. с англ.] - М.: КУДИЦ-ОБРАЗ, 2004. - 480с.

Аммерал Л. Принципы программирования в машинной графике / Л. Аммерал; [пер. с англ.] - М.: «Сол Систем», 1992. - 224с.

Веселовська Г.В. Комп'ютерна графіка: навч. посіб. [для студентів вищих навч. закл.] / Веселовська Г.В., Ходаков В.Є., Веселовський В.М. - Херсон: «ОЛДІ-плюс», 2004. - 584с.

Миронов Д.Ф. Компьютерная графика в дизайне: [учеб.] / Д.Ф. Миронов - СПб.: БХВ-Петербург, 2008. - 560 с.

Сиденко Л.А. Компьютерная графика и геометрическое моделирование: [учеб. пособ.] / Л.А. Сиденко. - СПб.: Питер, 2009. - 224 с.

Цифровая обработка изображений в информационных системах: учеб. пособ. / [И.С. Грузман, В.С. Киричук, В.П. Косых и др.]. - Новосибирск: НГТУ, 2002. - 352c.

Автоматизация самолетовождения и управления воздушным движением: [учеб. для вузов гражданской авиации] / П.А. Агаджанов, В.Г. Воробьев, А.А. Кузнецов, Е.Д. Маркович. - М: Транспорт, 1980. - 357с.

Ганьшин В.Н. Аэронавигационная информация и безопасность полетов / В.Н. Ганьшин, В.А. Русол. - М.: Транспорт, 1991. - 64с.

Хиврич И.Г. Воздушная навигация: [учеб. пособ. для вузов] / Хиврич И.Г., Миронов Н.Ф., Белкин А.М. - М.: Транспорт, 1984. - 328с.

Безпека авіації / [Бабак В.П., Харченко В.П., Максимов В.О.та ін.] ; за ред. В.П. Бабака. - К.: Техніка, 2004. - 584с.

Харченко В.П. Основи практичної аеронавігації: [навч. посіб] / Харченко В.П., Лялько В.Г., Мелкумян В.Г. - К.: НАУ, 2004. - 256с.

Конахович Г.Ф. Системи радіозвязку: [навч. посіб.] Г.Ф. Конахович. - К.: НАУ, 2004. - 312с.

Методы и средства идентификации источников радиоизлучения / [Башков Е.А., Воронцов А.Г., Гришко Н.М. и др.] ; под ред. проф. А.А. Зори. - Донецк: ГВУЗ «ДонНТУ», 2010. - 345с.

Кошкарев А.В. Геоинформатика / А.В. Кошкарев, В.С. Тикунов; под ред. Д.В. Лисицкого. - М.: «Картгеоцентр»-«Геодезиздат», 1993. - 213с.

Козаченко Т.І. Картографічне моделювання: [навч. посіб.] / Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О., Молочко А.М.; під ред. А.П. Золовського. - Вінниця: Антекс-У ЛТД, 1999. - 328с.

Військова топографія: навч. посібник / [Т.М. Гребенюк, П.І. Волчко, В.Ю. Жидков та ін.]. - Львів: Вид-во Нац. Ун-ту «Львівська політехніка», 2008. - 384с.

Берлянт А.М. Картография: [учеб. для вузов] / Берлянт А.М.. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 336с.

Замай С.С. Программное обеспечение и технологии геоинформационных систем: [учеб. пособ.] / С.С. Замай, О.Э. Якубайлик. - Красноярск: КГУ, 1998. - 110с.

ДеМерс Майкл Н. Географические информационные системы. Основы / ДеМерс Н. Майкл.; [пер. с англ.]. - М.: Дата+, 1999. - 490с.

Митчелл Э. Руководство по ГИС анализу. Ч. 1: Пространственные модели и взаимосвязи / Э. Митчелл; [пер. с англ.]. - К.: ЗАО ЕСОММ Со; Стилос, 2000. - 198с.

Бугаевский Л.М. Геоинформационные системы: [учеб. пособ. для вузов] / Л.М. Бугаевский, В.Я. Цветков. - М., 2000. - 222с.

Геоинформатика / [Иванников А.Д., Кулагин В.П., Тихонов А.Н., Цветков В.Я.]. - М.: МАКС Пресс, 2001. - 349с.

Королев Ю.К. Общая геоинформатика / Ю.К. Королев. - [2-е изд.]. - М.: Дата+, 2001. - 84с.

Чандра А.М. Дистанционное зондирование и географические информационные системы / А.М. Чандра, С.К. Гош. - М.: Техносфера, 2008. - 312с.

Карпінський Ю. Стратегія формування національної інфраструктури геопросторових даних в Україні / Ю. Карпінський, А. Лященко. - К.: НДІГК, 2006. - 108с.

Лепетюк Б.Д. Методологічні аспекти цифрового картографування / Б.Д. Лепетюк // Вісник геодезії та картографії. - 2000. - № 2. - С.28-32.

Касім А.М. Зародження та розвиток цивільної авіації в Україні / А.М. Касім // Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених "Політ-2003" - 2003. - №3. - С.822-824.

Васюхин М.И. Программно-аппаратный метод отображения сложных пространственных перемещений / М.И. Васюхин, О.И. Капштык, А.М. Касим // Матеріали VII Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених "Політ-2007". - К.: НАУ, 2007. - С.93.

Васюхин М.И. Метод организации эшелонированного скроллинга карты на экране геоинформационного аэронавигационного комплекса реального времени / М.И. Васюхин, А.М. Касим, О.И. Капштык // Збірник матеріалів 2-ої міжнародної наукової конференції «Сучасні інформаційні системи. Проблеми та тенденції розвитку». - Харків: ХНУРЕ, 2007. С.166-168.

Беляевский Л.С. Обработка и отображение радионавигационной информации / Беляевский Л.С., Новиков В.С., Олянюк П.В. - М.: Радио и связь, 1990. - 232с.

Гасов В.М. Организация взаимодействия человека с техническими средствами АСУ: в 7 кн. / В.М. Гасов, Л.А. Соломонов. - М.: Высшая школа, 1990-. -Кн. 1: Инженерно-психологическое проектирование взаимодействия человека с техническими средствами. - 1990. - 127с.

Беляев А.Г. Метод визуализации аэронавигационной информации в системе ARGON / А.Г. Беляев // Математичні машини і системи. - 2000. - №1,2. - С.106-113.

Беляев А.Г. Использование нетрадиционных логик при определении бесконфликтности аэронавигационной информации / А.Г. Беляев // Математичні машини і системи. - 2002. - №2. - С.65-74.

Шиндер В.С. Методы и программные средства для разработки систем поддержки принятия решений в задачах с пространственной информацией / В.С. Шиндер // Математичні машини і системи. - 2000. - №2,3. - С.64-75.

Корж М.М. Основные направления применения геоинформационных технологий в военном деле / М.М. Корж, В.В. Беленков // Информационные технологии и компьютерная инженерия. - 2006. - № 3(7). - С.45-52.

В.В. Бєлєнков Застосування ГІС-технологій для аеронавігаційного забезпечення військово-повітряних сил Збройних Сил України / В.В. Бєлєнков // Національне картографування: Стан, проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. праць. - ДНВП «Картографія», 2003. - С.259-262.

Шлезингер М.И. Десять лекций по статистическому и структурному распознаванию / М.И. Шлезингер, В. Главач. - К.: Наукова думка, 2004. - 546с.

Анисимов Б.В. Распознавание и цифровая обработка изображений: учеб. пособ. [для студентов вузов] / Анисимов Б.В., Kурганов В.Д., Злобин В.К. - М.: Высш. шк., 1983. - 295с.

Василенко Г.И. Восстановление изображений / Г.И. Василенко, А.М. Тараторин. - М.: Радио и связь, 1986. - 304с.

Данилюк І.А. Метод та засоби відновлення квазіоптичних зображень літаків в експертній системі комплексної обробки вимірювальної інформації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.13.06 «Інформаційні технології» / І.А. Данилюк. - Одеса, 2001. - 20с.

Козак Ю.А. Синтез квазиоптических изображений самолетов по данным радиолокационных средств / Ю.А. Козак, А.Б. Куприянов, И.А. Данилюк // Труды Одесского политехнического университета. - 2000. - №3(12). - С.123-126.

Гульшин В.А. Распознавание радиолокационных целей на основе анализа диаграммы обратного рассеяния / В.А. Гульшин // Современные проблемы создания и эксплуатации радиотехнических систем : Всерос. науч.-практ. конф., 22-23 сент. 2009 г. : сб. научн. трудов. - Ульяновск, 2009. - С. 135-142.

Авласенок А.В. Экспериментальные исследования возможности распознавания воздушных целей человеком-оператором по инфракрасным изображениям, формируемым пассивными ОЭС / А.В. Авласенок, Е.Г. Алексеев, С.П. Литвинов // Современные проблемы проектирования, производства и эксплуатации радиотехнических систем. - 2008. - №6. - С. 35-42.

Каркищенко А.Н. Об одном способе векторного и аналитического представления контура изображения / А.Н. Каркищенко, А.Е. Лепский, А.В. Безуглов // Интеллектуальные САПР : Всерос. науч.-техн. конф., 1998 г. : материалы. - Таганрог: ТРТУ. - №2(8). - С.107-111.

Запрягаев С. А. Распознавание рукописных символов на основе анализа дескрипторов функций длины хорды / С. А. Запрягаев, А. И. Сорокин // Вестник ВГУ. - 2009. - № 2. - С.49-58.

Тоан Тханг Нгуен. Алгоритмическое и программное обеспечение для распознавания фигур с помощью Фурье-дескрипторов и нейронной сети // Известия Томского политехнического университета. - 2010. - № 5. - С.122-125.

Башков Е.А. Математическая модель статистического иерархического агломеративного метода кластеризации зображений / Е.А. Башков , О.Л. Вовк // Інформатика, кібернетика і обчислювальна техніка. - 2007. - №8(120). - С.39-46.

Авксентьева О.А. К построению генератора графических примитивов для трехмерных дисплеев / О.А. Авксентьева, Аль-Орайкат Анас Махмуд // Проблеми моделювання та автоматизації проектування динамічних систем. - 2008. - №7(150). - С.203-214.

Васюхин М.И. Метод преобразования динамических изображений, хранимых в памяти видеотерминалов / М.И. Васюхин, Г.А. Боченко, В.А. Лагодин // Образный анализ многомерных данных : Всесоюз. науч.-техн. конф. : тезисы докл. - М., 1984. - С.151.

Боченко Г.А. Совершенствование средств генерации и преобразования динамической символьной видеоинформации с помощью микропроцессорной техники / Г.А. Боченко, М.И. Васюхин // Механизация и автоматизация управления. - 1985. - № 1. - С.50-51.

Васюхин М.И. Проблемы генерации сложных движущихся символов на цветном картографическом фоне / М.И. Васюхин // УСиМ. - 1998. - № 6. - С.50-52.

Васюхин М.И. Система визуализации тренажеров диспетчеров воздушного и морского пространства / М.И. Васюхин, В.В. Смолий // Вестник ХГТУ. - 1999. - № 5. - С.126-127.

Васюхин М.И. Системы накопления, обработки и отображения сложных символов, движущихся на картографическом фоне / М.И. Васюхин, В.В. Смолий // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. - 1999. - №2. - С.107-110.

Васюхін М.І. Мережеві технології в графічних системах моніторингу рухомих обєктів / М.І. Васюхін, В.В. Смолій, Є.В. Воловод // Вісник ХГТУ. - 2000. - №.1(7). - С.163-167.

Говоров В.С. Преобразователи машинного кода в графические символы / В.С. Говоров, Д.И. Исмагилов. - К.: Техніка, 1983. - 168 с.

Хвищун І.О. Програмування і математичне моделювання: [підруч.] / І.О. Хвищун. - К.: Видавничий дім Ін Юре, 2007. - 544 с.

Пестриков В.М. QBASIC на примерах / В.М. Пестриков, А.М. Тяжев. - СПб.: БХВ-Петербург, 2010. - 304 с.

Немногин С.А. Turbo Pascal. Программирование на языке высокого уровня: Учебник для вузов. 2-е изд. - СПб.: Питер, 2008. - 544 с.

Сухарев М. Турбо Паскаль 7.0. Теория и практика программирования / М. Сухарев. - [3-е изд.]. - СПб.: Наука и техника, 2007. - 544 с.

Глушаков С.В. Программирование в среде Delphi 7 / С.В. Глушаков, А.Л. Клевцов. Харьков: Фолио, 2003. - 528 с.

Глушаков С.В. Delphi 2007. Самоучитель / С.В. Глушаков, А.Л. Клевцов. - [4-е изд.]. - М.: АСТ МОСКВА, 2008. - 448 с.

Тюкачёв Н.А. Программирование графики в Delphi / Н.А. Тюкачёв, И.В. Илларионов, В.Г. Хлебостроев. - СПб.: БХВ-Петербург <http://bhv.ru/>, 2008. - 784 с.

Культин Н.Б.

<http://79.120.87.158/cgi-bin/irbis64r_91/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EK&P21DBN=EK&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21STR=>Основы программирования в Turbo Delphi / Н.Б. Культин. - СПб.: БХВ-Петербург, 2007. - 384 с.

Мозговой М.В. Занимательное программирование. Самоучитель / М.В. Мозговой. - СПб.: Питер, 2005. - 208с.

Ламот А. Программирование игр для Windows. Советы профессионала / Андрэ Ламот; [пер. с англ.]. - [2-е изд.]. - М.: Издательский дом Вильямс, 2003. - 880 с.

Секреты программирования игр: / Ла Мот А., Д. Ратклифф, М. Семинаторе, Д. Тайлер; [пер. с англ]. - СПб.: Питер, 1995. - 720 с. (Советы профессионала).

Набайоти Баркакати. Программирование игр для Windows на Borland C++ / Набайоти Баркакати; [пер. с англ]. - М.: БИНОМ, 1995. - 512 с.

Шамис В.А. C++ Builder Borland Developer Studio 2006. Для профессионалов / В.А. Шамис. - СПб.: Питер, 2007. - 781 с.

Алгазинов Э.К. Анализ и компьютерное моделирование информационных процессов и систем / Э.К. Алгазинов, А.А. Сирота. - М.: ДИАЛОГ-МИФИ, 2009. - 416 с.

Исследования по общей теории систем / [под ред. А.А. Макарова]. - М. : Прогресс, 1969. - 519 с.

Кирст М.А. Навигационная кибернетика полета / М.А. Кирст. - М.: Воениздат, 1971. - 184 с.

Липчин Л.Ц. Проектирование сложных навигационных систем / Л.Ц. Липчин. - М.: Машиностроение, 1976. - 176 с.

Радиоконтроль траекторий движения летательных аппаратов / [Беляевский Л.С., Крыжановский Г.А., Харченко В.П., Ткаченко В.П.]. - М.: Воздушный транспорт, 1996. - 312 с.

Гасов В.М. Организация взаимодействия человека с техническими средствами АСУ: в 7 кн. / В.М. Гасов, В.С. Москвин, С.И. Сенькин. - М.: Высшая школа, 1990-. -Кн. 4: Отображение информации. - 1990. - 111с.

Васин Ю.Г. Информационно-терминологическое обеспечение автоматизированных картографических систем / Ю.Г. Васин, Р.Ю. Кобрин, С.А. Дмитриев, Г.К. Лаврова // Автоматизация обработки сложной графической информации: Межвуз. сб. науч. тр. - Горький, 1985. - С. 76-91.

Башкиров О.А. Комплекс программ автоматического ввода графической информации (СКАНИГРАФ) / О.А. Башкиров, Н.С. Баранова, Ю.Г. Васин, С.К. Разуваева, С.Б. Рудометова, Б.М. Чудинович // Автоматизация обработки сложной графической информации: Межвуз. сб. науч. тр. - Горький, 1985. - С. 175-195.

Васин Ю.Г. Специализированный картографический автоматизированный терминал / Ю.Г. Васин, Е.А. Кустов, В.В. Бородин, Р.Ю. Кобрин, В.Б. Миронов // Автоматизация обработки сложной графической информации: Межвуз. сб. науч. тр. - Горький, 1984. - С. 213-224.

Васин Ю.Г. Математические модели структурированного описания графический изображений / Ю.Г. Васин, О.А. Башкиров, С.Б. Рудометова // Автоматизация обработки сложной графической информации: Межвуз. сб. науч. тр. - Горький, 1984. - С. 92-117.

Васин Ю.Г. Комбинаторно-геометрический подход в задачах анализа сложной графической информации / Ю.Г. Васин, О.А. Башкиров, Б.М. Чудинович // Автоматизация обработки сложной графической информации: Межвуз. сб. науч. тр. - Горький, 1987. - С. 5-32.

Фальков Э. Аэродромные картографические базы данных / Эдуард Фальков, Сергей Лалетин // Авиаглобус. - 2005. - № 2. - С. 22-23.

Миано Дж. Форматы и алгоритмы сжатия изображений в действии / Дж. Миано. - М.: Триумф, 2003. - 336с.

Боюн В.П. Теоретические основы и архитектура комплексов средств преобразования и обработки информации для систем управления быстрыми и сложными процессами: дис. … доктора техн. наук : 05.13.05, 05.13.13 / Боюн Виталий Петрович. - К., 1990. - 543 с.

Чикрий А.А. Конфликтно управляемые процессы / А.А. Чикрий. - К.: Наукова думка, 1992. - 384 с.

Ким Д.П. Методы поиска и преследования подвижных объектов / Д.П. Ким. - М.: Наука, 1989. - 336 с.

Шампандар Алекс Дж. Искусственный интеллект в компьютерных играх: как обучить виртуальные персонажи реагировать на внешние воздействия / Шампандар Алекс Дж.; [пер. с англ.]. - М.: И.Д. «Вильямс», 2007. - 768 с.

Программирование на ЭВМ задач воздушной навигации и управления воздушным движением: учеб. пособ. для курсантов средних учебных заведений гражданской авиации / [И.Ф. Коврыжкин, Е.А. Копытов, И.И. Кузнецов, Б.Ф. Мишиев]. - М.: Транспорт, 1993. - 262с.

Управление и наведение беспилотных маневренных летательных аппаратов на основе современных информационных технологий / [под ред. М.Н. Красильщикова и Г.Г. Себрякова]. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. - 280 с.

Гофманн-Велленгоф Б. Навігація. Основи визначення місцеположення та скеровування / Гофманн-Велленгоф Б., Леґат К., Візер М.; [пер. з англ. за ред. Я.С. Яцківа]. - Львів: Львівський нац. ун-т імені Івана Франка, 2006. - 443 с.

Автоматизированные системы управления воздушным движением: новые информационные технологии в авиации : учеб пособ. / [Р.М. Ахмедов, А.А. Бибутов, А.В. Васильев и др.] ; под ред. С.Г. Пятко и А.И. Красова. - СПб.: Политехника, 2004. - 446 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра землевпорядних технологій ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ

Больше работ по теме: