Механізм аналізу ліквідності банку : Курсовая работа (т) по Банковское дело

Механізм аналізу ліквідності банку

ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дотримання ліквідності та її забезпечення є однією із важливих потреб діяльності банків, оскільки саме завдяки ній банки здатні своєчасно виконувати свої зобовязання за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Достатній рівень ліквідності є запорукою стабільного та ефективного функціонування як окремого банку, так і банківської системи в цілому. Тому в попередженні проблемних та кризових ситуацій у банківській діяльності важливого значення набуває всебічний та детальний аналіз ліквідності банку, який є одним із найважливіших елементів системи управління ліквідністю.

Метою курсової роботи є визначення сутності ліквідності банку, дослідження механізму аналізу ліквідності банку і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення аналізу ліквідності банку.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

-дослідити наукові підходи до визначення поняття «ліквідність банку» та дати власне визначення даного поняття;

-визначити та систематизувати фактори, що впливають на стан ліквідності банку;

проаналізувати ліквідність банків України та фактори, що на неї впливають;

дослідити інформаційне та організаційне забезпечення аналізу ліквідності банку;

охарактеризувати систему управління ліквідністю банку та визначити місце аналізу в ній;

розглянути методичне забезпечення аналізу ліквідності банку;

-розробити власний методичний підхід аналізу ліквідності банку з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів;

-здійснити аналіз ліквідності окремо взятого банку із застосуванням вище вказаної методики.

Обєктом дослідження є ліквідність банку як один з головних факторів функціонування банку. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти аналізу ліквідності банку.

У ході дослідження та написання курсової роботи були використані такі методи: метод порівняння (при дослідженні поглядів різних вчених на поняття «ліквідність банку», а також підходів до виділення факторів, що впливають на ліквідність банку); метод узагальнення (при дослідженні підходів до визначення поняття «ліквідність банку», видів ліквідності банку, методів аналізу); методи табличного та графічного зображення даних (при аналізі стану ліквідності банків України); метод аналізу (при дослідженні складових елементів системи аналізу ліквідності).

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, інструкції та положення НБУ, статті економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань налізу банківської ліквідності, монографічні роботи і підручники вітчизняних і зарубіжних вчених, статистичні дані НБУ, фінансова та статистична звітність банків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКУ

1.1 Сутність ліквідності банку

Однією з ключових умов ефективного функціонування банку будь-якої країни є забезпечення належного рівня його ліквідності. Наявність достатнього рівня ліквідності банку є основою нормального функціонування економіки країни і, як наслідок, високого рівня довіри з боку населення.

Дослідженню поняття «ліквідность банку» присвячено багато наукових праць. Проблему ліквідності банку досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Д.М. Олійник [37], О.О. Оконська [36], Т.Е. Крішталь [26], М.М. Перешибкін [39], М.В. Марущак [33], Г.В. Загорій [16], О.В. Деркач [11], В.С. Стельмах [31], В.І. Міщенко [34], І.М. Парасій-Вергуненко [38], О. Деревська [10], Пітер С. Роуз [51], В. В. Коваленко, О. Г. Коренєва, Т. Т. Ковальчук, М. М. Коваль [23], Л. Висоцька [7], А.О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало [15], О. В. Молчанов [35], Н. В. Тарасенко [60].

У сучасній науковій літературі не має однозначного трактування категорії «ліквідність банку» (табл. А.1). Отже, серед теоретичних поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців, можна виділити три найбільш поширені точки зору.

Більшість авторів розглядають ліквідність як «здатність» банку, а саме здатність забезпечувати вчасне виконання своїх зобовязань. Даної точки зору дотримуються Д. М. Олійник, О. Малахова, В. Рудан, О.О. Оконська, Т.Е. Крішталь, Г.В. Загорій, О.В. Деркач, В.С. Стельмах, В.І. Міщенко, І.М. Парасій-Вергуненко та інші.

Згідно з другим підходом ліквідність банку є «спроможністю» своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобовязання (О.О. Терещенко, А.В. Сомик, В.І. Міщенко, О. Деревська), а також спроможністю перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів (М. А. Болюх, В.З. Бурчевський, Н.В. Тарасенко, І.О. Бланк).

Енциклопедія банківської справи України також надає наступне трактування поняття «ліквідність» - економічний термін, який означає «спроможність» підприємств, банків своєчасно виконувати свої кредитно-фінансові зобов'язання, можливість конвертувати відповідні активи в грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі для оплати своїх платіжних зобовязань [25, С.331].

За третім же підходом ліквідність банку розглядається як «можливість». Так М.М. Перешибкін вважає, що «ліквідність банку» - це можливість кредитного інституту щодо виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, ступінь досяжності яких (тобто можливостей) визначається у відповідності зі статичною та динамічною оцінками ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення. У даному визначенні зроблено акцент на досяжність потенційних можливостей відносно підтримки деякого рівня ліквідності комерційного банку, які полягають в ефективному використанні банківських ресурсів, виборі напрямків їхнього розміщення [39]. Цього ж підходу дотримуються і М.В. Марущак та О. В. Молчанов, які розглядають ліквідність як можливість вчасно задовольнити вимоги по своїх зобовязаннях за рахунок активів.

Проаналізувавши підходи до визначення поняття «ліквідність банку», можна навести таку їх класифікацію (рис. 1.1):

Рисунок 1.1 - Підходи до поняття «ліквідність банку»

У Великому тлумачному словнику української мови «здатність» визначається як властивість за значенням здатний (який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином). «Спроможність» означає властивість за значенням спроможний (який має здатність виконувати, здійснювати, робити і таке інше що-небудь; здатність до здійснення чого-небудь. «Можливість» же тлумачиться як внутрішні сили, ресурси, здатності.

Таким чином, можна зробити висновок, що терміни «здатність», «спроможність» і «можливість» є синонімами. Ми ж, як і більшість науковців, будемо використовувати при визначенні сутності поняття «ліквідність банку» термін «здатність».

Потрібно зазначити, що сутність поняття «ліквідність банку» є різною для різних груп стейкхолдерів - зацікавлених в фінансових та інших результатах діяльності банку, а саме: центральний банк, акціонери банку, менеджери, клієнти. Таким чином, доцільно буде навести власну розробку щодо трактування поняття «ліквідність банку» (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Сутність поняття «ліквідність банку [власна розробка]

Розглянемо сутність поняття з точки зору центрального банку.

З точки зору НБУ ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати) [42].

Відповідно до Положення ЦБ РФ «Про організацію управління та контролю за ліквідністю та ризиком ліквідності» ліквідність - здатність банку забезпечити своєчасне і повне виконання своїх грошових і інших зобовязань, що виходять із угод з використанням фінансових інструментів.

Відповідно до Інструкції №132 Національного банка Таджикістану від 29.10.2004 ліквідність банку - це здатність банку своєчасно виконувати свої зобовязання перед вкладниками та кредиторами.

Постанова Правління Національного банку Республіки Біларусь від 28.09.2006 №137 «Про затвердження Інструкції про нормативи безпечного функціонування для банків та небанківських кредитно-фінансових організацій» визначає ліквідність як здатність банку, небанківської кредитно-фінансової організації забезпечувати своєчасне виконання своїх зобовязань.

При цьому всі центральні банки встановлюють обовязкові економічні нормативи ліквідності.

Тобто, як бачимо, для центрального банку ліквідність банку - це, в першу чергу, здатність своєчасно виконувати свої зобовязання, а також здатність дотримуватися обовязкових економічних нормативів ліквідності..

З іншої сторони банк є комерційною організацією, діяльність якої повинна приносити прибуток її акціонерам. Тобто для акціонерів ліквідність банку - це здатність банку приносити прибуток, здатність виконувати зобовязання по виплаті дивідендів.

Ліквідність банку для клієнтів - це здатність отримати своєчасно свої кошти, а також здатність споживати банківські продукти. Клієнти банку не повинні мати сумнівів щодо ліквідності банку, можливості в будь-який час отримати назад свої кошти.

Щодо менеджерів банку, то вони, з одного боку відчувають тиск з боку акціонерів, зацікавлених в більш високих прибутках, які можна отримати за рахунок вкладення в більш ризикові активи, з іншої сторони, вони мають дотримуватись вимог регулятора, а також задовольнити вимоги клієнтів та кредиторів, тобто дотримуватися балансу між ліквідністю та прибутковістю.

У світі виділяють різні види ліквідності банку залежно від обраних критеріїв.

Згідно з Інструкцією «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. за строками розрізняють три види ліквідності банку: миттєва, поточна та короткострокова.

Миттєва ліквідність визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку. Щодо миттєвої ліквідності НБУ встановлює норматив Н4, який установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Поточна ліквідність визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно). Щодо миттєвої ліквідності НБУ встановлює норматив Н5, який установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

Короткострокова ліквідність визначається як співвідношення активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року. Щодо миттєвої ліквідності НБУ встановлює норматив Н6, який установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків [42].

Стосовно валюти розрізняють ліквідність в національній грошовій одиниці, в іноземній валюті, в банківській валюті.

Також прийнято розрізняти залежно від достатності надлишкову та дефіцитну ліквідність. Дефіцитна ліквідність банку відчутно обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів та, відповідно, ускладнює можливості по залученню депозитних ресурсів і доступ до зовнішніх джерел фінансування, які необхідні для підтримки ліквідності. Наслідком цього можуть стати дефіцит фінансових ресурсів, зниження рівня прибутковості банку тощо. Надлишкова ж ліквідність є результатом неефективного банківського менеджменту і свідчить про неспроможність ефективно розпоряджатися вільними ресурсами. Така ліквідність спричиняє зниження рентабельності банківської діяльності та може призводити до збитковості банку [14, С.327].

Отже, з нашої точки зору поняття «ліквідність банку» слід розглядати як здатність і з чотирьох точок зору: центрального банку, акціонерів, клієнтів і менеджерів. З точки зору центрального банку - це здатність своєчасно виконувати свої зобовязання, дотримуватися обовязкових економічних нормативів ліквідності. З точки зору акціонерів - це здатність виконувати зобовязання по виплаті дивідендів. З точки зору клієнтів - це здатність отримати своєчасно свої кошти та споживати банківські продукти. З точки зору менеджерів - здатність дотримуватись вимог регулятора, а також задовольняти вимоги клієнтів, кредиторів поряд з вимогами акціонерів.

У світі виділяють різні види ліквідності банку залежно від обраних критеріїв: за строками - миттєва, поточна та короткострокова; стосовно валюти - в національній грошовій одиниці, в іноземній валюті, в банківській валюті; залежно від достатності - надлишкову та дефіцитну ліквідність.

1.2 Фактори, що впливають на ліквідність банку

Виходячи зі специфіки банку, порівняно з іншими суб'єктами господарювання, його діяльність характеризується підвищеним рівнем ризику. Це пояснюється тим, що в кожен момент часу, на діяльність банку впливає значна кількість взаємопов'язаних факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовищ. Нехтування певною групою факторів може призвести до негативних наслідків, спочатку до зниження ліквідності банку, а потім до втрати платоспроможності і фінансової стійкості. Саме тому, під час оцінки ліквідності банку, менеджерам необхідно розглядати якнайбільшу кількість факторів, що впливають на його діяльність [49,С.148].

Дослідження факторів, які впливають на ліквідність банку здійснювали такі вітчизняні та зарубіжні науковці: А.М. Мороз, М.І. Савлук [64], Г.С. Панова [63], М.О. Долгальова [13], І.М. Парасій-Вергуненко [38], Ю.С. Серпенінова [57], О.І. Лаврушин [28], Ю. С. Ребрик [49] та інші.

Такі автори, як А.М. Мороз, М.І. Савлук виділяють дві великі групи факторів, які впливають на дотримання банком належного рівня ліквідності: наявність у банку необхідної суми ліквідних коштів; можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх запозичення чи продажу активів. Такий підхід базується на існуючих методах управління ліквідністю банків, але він не передбачає дослідження передумов вибору того чи іншого методу.

Однак оскільки банк є відкритою системою і в кожен момент часу його діяльність залежить від зовнішнього та внутрішнього середовища, то і фактори впливу на його ліквідність доцільно розглядати, групуючи їх на внутрішні та зовнішні.

У працях О.І. Лаврушина розглядаються зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на ліквідність банку. До внутрішніх факторів належать такі: стійка капітальна база банку, якість активів, якість депозитів, помірна залежність від зовнішніх джерел, зіставлення активів і пасивів за строками, менеджмент, першокласний імідж банку. До групи зовнішніх чинників належать такі: загальна політична та економічна ситуація в країні, розвиток ринку цінних паперів і міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, ефективність регулюючих функцій центрального банку.

Схожа класифікація запропонована Г.С. Пановою, яка виділяє дві групи факторів, що впливають на ліквідність. Це мікроекономічні та макроекономічні чинники [57, С. 355].

Такого ж підходу дотримується М.О. Долгальова. При цьому до макроекономічних факторів, що впливають на ліквідність, належать: економічна і політична обстановка в країні, ефективність державного регулювання і контролю, розвиток і ефективність сегментів фінансового ринку, можливість залучення підтримки з боку держави. До мікроекономічних факторів належать: якість управління діяльністю банку, достатність власного капіталу банку, якість і стійкість ресурсної бази банку, ступінь залежності від зовнішніх джерел запозичення, збалансованість активів і пасивів за сумами і термінами, ризикованість, прибутковість, структура та диверсифікація активів [13,С. 29-31].

І.М. Парасій-Вергуненко також розглядає внутрішні та зовнішні фактори. При цьому особливістю є те, що до зовнішніх факторів вона відносить програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні та довгострокові.

Програмними факторами є економічне становище країни, її економічна політика (особливо грошово-кредитна, фіскальна), розвиток ринку цінних паперів та міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, повноваження та ефективність роботи контрольних органів.

Надзвичайними факторами вважають страйки, наслідки стихійних лих, військові конфлікти, революційні, політичні та економічні події (характерно для України 90-х років).

Сезонні зміни, як правило, пов'язані з сільськогосподарськими роботами та функціонуванням Інших сезонних галузей. У банків збільшуються вклади восени, після збирання врожаю, та підвищується попит на кредитні ресурси навесні.

Циклічні зміни зумовлені піднесенням або спаданням ділової активності товаровиробників та підприємців у економіці країни. Ці зміни найбільш характерні для періоду економічних криз, або фаз піднесення та економічного процвітання.

Довгострокові коливання можуть охоплювати кілька економічних циклів та бути результатами таких факторів, як зрушення в споживанні, заощадженні, інвестиційних процесах, кількості населення, його зайнятості, науково-технічному рівні виробництва, тощо [38, С. 355].

Ю.С. Серпенінова пропонує інший набір чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на ліквідність банку.

Фактори зовнішнього середовища включають: загальний стан і розвиток економіки країни (рівень інфляції, дефіциту бюджету, банківська конкуренція, розвиток ринку цінних паперів та ін.), політична ситуація, соціальні чинники, особливості і структура регіонального розвитку економіки, політика центрального банку, можливість залучення коштів на міжбанківському ринку та коштів центрального банку.

До чинників внутрішнього середовища належать: фінансовий стан і розмір банківської установи, репутація банку, структура і динаміка клієнтської бази, активів банку, пасивів банку, оптимальне співвідношення активів і пасивів за строками і сумами, якість кредитного портфеля і портфеля цінних паперів.

Таким чином, проаналізувавши існуючі класифікації факторів, що впливають на ліквідність банку, доцільно буде навести власну розробку (рис.1.3).

Рисунок 1.3 - Фактори, що впливають на ліквідність банків

Аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є поділ даних факторів на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

Фактори зовнішнього середовища не можуть бути об'єктом управлінських дій, проте їх аналіз дає змогу правильно оцінити умови, в яких функціонує банк, ризики та можливості, пов'язані з зовнішнім середовищем, тому з метою стратегічного управління ліквідністю банку особливої актуальності набуває питання вивчення факторів зовнішнього впливу.

Необхідно зауважити, що одним із найбільш вагомих факторів, що впливають на ліквідність банку, є грошово-кредитна політика Центрального банку. процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює визначення норм обов'язкових резервів, процентну політику, рефінансування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку,підтримання курсу національної валюти, регулювання імпорту та експорту капіталу.

Ще одним зовнішнім фактором прямого впливу є банківський нагляд та регулювання. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

а)адміністративне регулювання:

-реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

-встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

-застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

-нагляд за діяльністю банків;

-надання рекомендацій щодо діяльності банків.

б)індикативне регулювання:

-встановлення обов'язкових економічних нормативів;

-визначення норм обов'язкових резервів для банків;

-встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

-визначення процентної політики;

-рефінансування банків;

-кореспондентських відносин;

-управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

-операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

-імпорту та експорту капіталу [41].

Значно впливає на ліквідність банків загальний стан та розвиток економіки країни. Нестабільний і послаблений стан економіки спричиняє недовіру клієнтів та інвесторів до банківської системи, що призводить до відтоку депозитів з банків, погіршення якості кредитного портфеля і послаблення ліквідності. Нерівномірність регіонального розвитку економіки обумовлює необхідність прогнозування грошових потоків залежно від територіального розташування установ банку.

Заслуговує на особливу увагу вплив політичної ситуації на ті чи інші явища, враховуючи банківську систему і ліквідність банків зокрема. Нестабільна політична ситуація призводить до постійної зміни законодавства, вимог до банківських установ, частого перегляду податків. Такий стан речей майже унеможливлює планування банківської політики, що створює додаткові перешкоди в управлінні ліквідністю банків.

До соціальних факторів можна віднести середній рівень доходів, витрат і заощаджень населення, прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату, обсяги соціальних виплат населенню тощо. Соціальні фактори обумовлюють бажання і спроможність населення користуватись банківськими послугами. Наприклад, збільшення заощаджень фізичних осіб сприяє зростанню пропозиції ліквідних коштів.

Розвиток фінансового ринку. Цей фактор обумовлює характер перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів між учасниками фінансового ринку і, зокрема, між банками. Так, високий рівень розвитку ринку дає банкам можливість швидкого залучення коштів з метою підтримки ліквідності, а стабільний стан ринку цінних паперів забезпечує можливість швидкої реалізації цінних паперів при необхідності. Цей фактор помітно впливає на ступінь ліквідності активів, оскільки необхідною умовою ліквідності активів є ринок, що склався, для їх реалізації [13,С. 29-30].

Технологічні фактори, що впливають на ліквідність банків, перш за все, визначаються рівнем розвитку інформаційної інфраструктури, яка дозволяє оперативно реагувати на відповідні зміни, а також розвитком комунікаційної мережі як між окремими банками, так і в ланці «банк-регулятор», що дає змогу налагодження звязків між банками-контрагентами з метою швидкого залучення розміщення коштів у процесі регулювання ліквідності [52, С. 260].

Поряд із зовнішніми факторами на ліквідність банків здійснюють вплив внутрішні чинники. Від репутації, розміру, фінансового стану, кількості клієнтів значною мірою залежать можливості банку щодо залучення депозитів, налагодження зв'язків з партнерами та інвесторами, що впливає на якість і структуру активів і пасивів [57, С. 356].

Достатність власного капіталу банку. Значна величина капітальної бази банку позитивно позначається на рівні його ліквідності, оскільки власний капітал виконує роль амортизатора у випадку виникнення непередбачуваних обставин, що можуть спричинити вилучення ресурсів, і, як наслідок, спричинити кризу ліквідності або платоспроможності. Цей показник має величезне значення для нормального функціонування банку, тому його мінімально допустима величина регулюється законодавством [13, С. 30].

Ефективність діяльності банку. Прибутковість банку позитивно впливає на ліквідність банку, а збитковість призводить до зменшення ліквідності банку. Прибутковість же активів чинить різноспрямовану дію на ліквідність. З одного боку, чим більше частка активів, що працюють у балансі банку і чим вище їх ефективність, прибутковість, тим стійкіше фінансовий стан банку. З іншого боку, зростання прибутковості майже завжди повязане зі збільшенням ризику, у звязку з чим підвищуються вимоги до ліквідності [52, С. 260].

Структура і динаміка активів іі пасивів. У процесі управління ліквідністю особливу увагу слід приділяти структурі активів. Диверсифікація активів, тобто розміщення їх за різними напрямками, справляє позитивну дію на рівень ліквідності, оскільки в цьому випадку сукупний ризик активів знижується. Проте не можна допускати і зайвої диверсифікації - це може призвести до некерованості портфелем активів, зростання витрат, повязаних з управлінням ним, зменшення ліквідності, і, як наслідок, до збитків. Ресурсна ж база є визначальним фактором для обсягу і ступеня розвитку активних операцій банку, а отже, її стабільність чинить вплив на фінансову стійкість і ліквідність банку [13, С. 31]. Пасиви повинні бути диверсифікованими, оскільки, у випадку значної концентрації надходжень ресурсів від окремим кредиторів чи вкладників імовірність отримання значних збитків через відтік даних коштів є високою. Персоналу банку необхідно здійснювати постійний контроль за цими показниками, проводити структурний аналіз пасивів з метою підтримки оптимальних значень для ресурсів, залучених на строковій основі.

Збалансованість активів і пасивів за сумами і термінами. Цей фактор має основоположне значення в процесі підтримки ліквідності банку зокрема і його фінансовій стійкості в цілому. Така збалансованість майже унеможливлює виникнення кризи ліквідності і платоспроможності у банку, оскільки зобовязання банку будуть забезпечені наявними ресурсами, а узгодженість активів і пасивів у термінах забезпечить своєчасне виконання зобовязань без збиткової реалізації активів. Чим вище ця узгодженість, тим збалансованіша політика, що проводилася банком, вище його ліквідність, стійкіше фінансовий стан [13, С. 30].

Якість управління діяльністю банку. Професіоналізм і рівень кваліфікації керівників і працівників банку істотно впливає на стан ліквідності комерційного банку. Керівництво банку обґрунтовує переважний рівень ліквідності і забезпечує ухвалення рішень, що стосуються управління ліквідністю. Значну дію на якість функціонування банку справляє також і кваліфікація персоналу банку. Цей фактор є ключовим у забезпеченні ліквідності банку.

Структура і динаміка клієнтської бази. Диверсифікована клієнтська база з незначною часткою ризикових клієнтів позитивно впливає на рівень ліквідності банку. Впливу сезонних чинників на ліквідність можна уникнути через галузеву та портфельну диверсифікацію клієнтської бази.

Репутація банку. Гарна репутація банку, наявність у нього високих показників інвестиційної привабливості незалежних аудиторів, високі показники кредитного рейтингу справляють позитивний вплив на ліквідність банку.

Отже, аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є їх поділ даних факторів на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

1.3 Аналіз ліквідності банків України та визначення факторів, що на неї впливають

Умови, в яких проходило становлення та продовжується розвиток банківської системи України, призвели до суттєвого зростання значення ліквідності банків. У перші роки розвитку банківської системи країни спостерігалася галопуюча інфляція. Така економічна ситуація багато в чому нівелювала прорахунки банків у сфері управління активами та пасивами. Значна частина українських банків у гонитві за надприбутками не приділяла достатньої уваги питанням управління ліквідністю.

Для банківських установ України, які зуміли своєчасно перебудувати свої стратегії та з мінімальними втратами вийти з системної кризи 90-х та 2009 рр., питання ефективного управління ліквідністю є на сьогодні одним з найбільш актуальних. Такі фактори, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. У цій ситуації питання управління ліквідністю є життєво важливим для ефективної діяльності банківської системи в цілому [14, С.325-326].

Слід підкреслити, що банківська система України, як в докризовий період, так і під час фінансової кризи і посткризовий період завжди дотримувалася нормативів ліквідності зі значним запасом (табл.1.1). При цьому Постановою Правління НБУ «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 541 від 10.09.2009 було змінено нормативні значення нормативів ліквідності.

Таблиця 1.1 - Динаміка обовязкових економічних нормативів ліквідності для банківської системи України, %

Нормативи01.01. 200501.01. 200601.01. 200701.01. 200801.01. 200901.01. 201001.01. 201101.01. 2012Норматив миттєвої ліквідності (Н4)61,261,656,753,651,664,558,858,48Норматив поточної ліквідності (Н5)73,374,370,275,371,472,977,370,53Норматив короткострокової ліквідності (Н6)44,540,237,839,936,635,991,294,73

Тобто, як бачимо з даної таблиці, для банківської системи України характерна надлишкова ліквідність - концентрація значних обсягів високоліквідних активів знижує прибутковість, тому апетит банків до ризику буде зростати, внаслідок чого можливе накопичення незабезпечених токсичних активів в структурі балансу.

Проаналізуємо фактори, які впливають на рівень ліквідності банків на сучасному етапі розвитку банківської системи України.

Значна частка іноземного капіталу - погіршення ситуації в материнських банках, зокрема, в Італії та Греції, частка яких у структурі статутного капіталу вітчизняних банків становить 1,76 % та 3,48 % відповідно, негативно вплине на ліквідність вітчизняних дочірніх банків.

Достатність власного капіталу. Для банків України характерна низька капіталізація - власний капітал, основу якого становлять статутний та інші фонди, є головним захисним джерелом поглинання ризику активів та гарантування коштів клієнтів. До того ж відбулось значне посилення регуляторних вимог до розміру капіталу банків - станом на 01.01.2012 в Україні налічувалося 54 банки з обсягом статутного капіталу менше 120 млн. грн. (табл.1.2), тому якщо ці банки у найближчий строк не залучать додатковий капітал, вони не зможуть проводити операції залучення коштів із депозитних джерел, що ускладнює процес управління ліквідністю.

Проте варто зазначити, що за 2010-2011 роки частка власного капіталу в загальних пасивах зросла з 12,63% у 2010 році до 12,83% у 2011 році. При цьому розмір власного капіталу збільшився майже на 13%.

Таблиця 1.2 - Виконання банками України вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу з 01.01.2011 по 01.01.2012

Назва показника01.01.201101.01.2012Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій176176Кількість банків з обсягом статутного капіталу менше 120 млн. грн.7254

Наступним фактором, який негативно впливає на ліквідність банків України, є низька ефективність діяльності - збитковість банків у період кризи була зумовлена необхідністю формування значних обсягів резервів під заборгованість за кредитами, якість яких значно погіршилася (рис.1.4).

Рисунок 1.4 - Результати діяльності банків України

Тепер проаналізуємо активи і пасиви банків з точки зору їх впливу на ліквідність. Варто зазначити, що на фоні постійного зростання активів банків ми можемо спостерігати, що структура активів банків України є недиверсифікованою з точки зору впливу на ліквідність, значно завищеним є розмір кредитного портфеля комерційних банків України, який є найбільш ризикованим видом активів (табл.1.3).

При цьому високою є частка проблемних кредитів в загальному обсязі наданих кредитів, що також негативно впливає на ліквідність банків, оскільки чим більшою є частка проблемних кредитів в активах банку, тим більшими є відрахування до резервів. Відповідно це зменшує наявні ліквідні кошти банку, погіршуючи його ліквідність. Варто зазначити, що протягом 2011 року поліпшилася робота з проблемними кредитами. Прострочена заборгованість за наданими кредитами зменшилась на 6,6% - до 79,3 млрд. грн. , що становило 9,6% від кредитних операцій.

Таблиця 1.3 - Частка простроченої заборгованості в сукупному обсязі наданих кредитів з 01.01.2010 по 01.01.2012

Назва показника01.01.201001.01.201101.01.2012Кредити надані, млн.грн.747 348755 030825 320Прострочена заборгованість за кредитами, млн.грн.69 93584 85179 292Частка простроченої заборгованості в сукупному обсязі наданих кредитів, %9,411,29,6

Достатньо стабільною є ресурсна база банків. Строкові кошти клієнтів на 01.01.2012 становлять 34,68%, при цьому їх частка зросла майже на 8%, що позитивно впливає на стабільність.

Рисунок 1.5 - Структура коштів клієнтів за строками з 01.01.2010 по 01.01.2012 рр.

Однак спостерігається невідповідність між строками та сумами залучених і розміщених коштів. Значну частку кредитного портфеля банків складають довгострокові кредити, тоді як переважна частина залучених коштів є короткостроковими. Така ситуація може спричинити серйозні проблеми під час загострення фінансової кризи. Різке зростання неплатежів за кредитами, зменшення обсягів залучення депозитів, скорочення залишків коштів на поточних рахунках юридичних і фізичних осіб, дострокове вилучення депозитів - все це може викликати кризу ліквідності як окремого банку, так і банківської системи в цілому;

Щодо середньомісячних залишків коштів на коррахунках банків, то упродовж першого півріччя 2011 року вони коливалися у межах від 17,1 млрд. грн. до 22,1 млрд. грн., протягом липня-листопада - від 14,3 млрд. грн. до 16,1 млрд. грн., у грудні становили 21,6 млрд. грн. При цьому середньомісячні залишки коштів на коррахунках банків з початку поточного року за станом на 01.07.2012 зменшилися на 15,9 % - до 18,5 млрд. грн.

Ще одним фактором, який також впливає на ліквідність банків України є репутація банків. Банкам України притаманний середній рівень ризику репутації. Серед факторів, які обмежують стійкість українських банків до ризику репутації, можна виділити високу імовірність зміни операційного середовища, збереження можливості введення тимчасових адміністрацій, а також висока чутливість банків до недостовірної інформації.

На думку респондентів, найпривабливішими для співпраці є банки з найкращою репутацією (ПАТ КБ Приватбанк, АТ Райффайзен Банк Аваль). Загальним правилом є те, що оцінка репутації банку пов'язана з рівнем знання банку: репутацію відоміших банків оцінюють вище, ніж менш відомих, тому підвищення рівня знання банку є одним із способів поліпшення репутації банку. Найбільш важливими факторами, які впливають на наміри респондентів користуватися послугами банків, є «розташування» і «клієнтоорієнтований банк».

Отже, потрібно зазначити, що до внутрішніх факторів, які негативно впливають на ліквідність банків належать низька капіталізація, низька ефективність діяльності, низька диверсифікованість активів, висока частка проблемних кредитів, невідповідність між строками і сумами залучених і розміщених коштів, невисокий рівень репутації банків.

Проте необхідно зазначити, що у 2011 році діяльність банків України характеризувалася стабільним припливом коштів до банківської системи, зростанням ринку банківського кредитування, поліпшенням якості кредитного портфеля та скороченням простроченої заборгованості за кредитами, зростанням стабільності ресурсної бази, нарощуванням капіталу банків, зниженням порівняно з попереднім роком рівня збитків та зменшенням кількості збиткових банків.

Основними факторами зовнішнього середовища, які впливають на ліквідність банків України є: економічні чинники, політична ситуація, соціальні, технологічні чинники, розвиток фінансового ринку, політика НБУ та можливість залучення коштів від центрального банку.

До економічних факторів належать вплив економічної ситуації у світі (друга хвиля кризи; погіршення стану банків Єврозони, які є донорами для окремих вітчизняних банків) та в Україні (збільшення ВВП; інфляція; дефіцит державного бюджету ( табл.1.4); погіршення кредитного рейтингу держави; проблеми, пов'язані з отриманням кредитів МВФ).

Таблиця 1.4

Основні макроекономічні показники України за 2009- 2011 рр.

Показник200920102011ВВП, млрд. грн913,31082,61316,6Індекс інфляції,%112,3109,1104,6Дефіцит бюджету, млн. грн.28 847,152 752,552 752,5

Вплив політичних факторів на ліквідність банків в Україні є актуальним унаслідок нестабільності політичної ситуації, зумовленої неузгодженою діяльністю політичних сил, проведенням передвиборчої кампанії. Останнім часом ситуація у цій сфері погіршилася з причини арешту політичного лідера Ю.В. Тимошенко, що негативно позначилося на міжнародному іміджі України та може призвести до зменшення обсягів інвестиційних потоків.

До соціальних факторів можна віднести:

-низький рівень економічної грамотності населення;

-недовіра до банків;

-низький рівень захисту прав споживачів фінансових послуг;

-низька мобільність населення.

Технологічні фактори, що впливають на ліквідність банків, перш за все, визначаються рівнем розвитку інформаційної інфраструктури, яка дозволяє оперативно реагувати на відповідні зміни, а також розвитком комунікаційної мережі як між окремими банками, так і в ланці «банк-регулятор», що дає змогу налагодження зв'язків між банками-контрагентами з метою швидкого залучення/розміщення коштів у процесі регулювання ліквідності.

Так за даними Всесвітнього економічного форуму 2011р. рейтинг України по «Технологічній готовності» збільшився на 3 пункти, відповідно Україна зайняла 83 місце.

Таблиця 1.5 - Рейтинг України по «Технологічній готовності» у 2010-2011рр.

ПоказникРейтинг України20112010Доступність технологій9290Використання технологій9697Прямі іноземні технології124116Користувачі Інтернету7071Високошвидкісний Інтернет7166

Рейтинг України за групою показників «розвиненості фінансового ринку» (табл.1.6) збільшився на 13 пунктів (119 місце за результатами 2011 року).

Таблиця 1.6 - Рейтинг України за розвиненістю фінансового ринку у 2010-2011рр.

ПоказникРейтинг України20112010Розвиненість фінансового ринку108100Доступність (за ціною) фінансових послуг122-Фінансування через місцевий фондовий ринок120107Легкість отримання кредиту13087Доступність венчурного капіталу12191Обмеження на рух капіталу125124Надійність банківської системи138133Регулювання фондового ринку127127Індекс правового забезпечення (статистичні дані)65

Значний вплив на ліквідність банків України здійснювала політика Національного банку України.

-посилення регуляторних вимог до розміру капіталу банків. У червні 2011 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» №3024VI від 15.02.2011 р.

Як зазначає регулятор, норми цього Закону спрямовані на створення надійного правового підґрунтя для функціонування в Україні стабільної банківської системи, серед пріоритетних завдань якої - врахування інтересів клієнтів та забезпечення довіри з їхнього боку.

Основні зміни, які впроваджує Закон стосуються підвищення рівня мінімального розміру статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність з 75 млн. грн. до 120 млн. грн. Діючі банки зобов'язано привести розмір статутного капіталу у відповідність до вимог Закону протягом п'яти років.

-підвищення резервних вимог. Національний банк України посилив норми резервування за короткостроковими депозитами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті, піднявши ставку резервування з 6% до 7,5%. Відповідні зміни закріплені постановою НБУ № 407 "Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку"від 15 листопада 2011 року;

-з 30.11.2011 року зменшено розмір коштів обовязкових резервів, що мають зберігатися банками на окремому рахунку в НБУ, зі 100% до 70% від суми обовязкових резервів, які сформовані за попередній звітний період резервування. Це сприяло розширенню можливостей банків з управління власною ліквідністю.

Ще одним важливим фактором зовнішнього середовища є рефінансування центральним банком банків України (табл.1.7).

Таблиця 1.7 - Операції з рефінансування банків у 2009-2011 рр., млн.грн.

Показники20102011Загальний обсяг операцій, у тому числі:5162,428829,2через операції РЕПО11223601,5Кредити, надані шляхом проведення тендера449,73224,6Через механізм постійно діючої кредитної лінії рефінансування овернайт179,42003,2Шляхом надання стабілізаційних кредитів та інших короткострокових кредитів на основі програми фінансового оздоровлення3436,4-Довгострокові кредити984,9-Упродовж 2010 року Національний банк України забезпечував підтримання ліквідності банків шляхом надання банкам кредитів овернайт через постійно діючу лінію рефінансування, кредитів рефінансування строком до 14 та 90 днів, стабілізаційних кредитів, операцій прямого репо, а також інших коротко- та довгострокових кредитів.

Протягом же 2011 року Національний банк здійснював підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банків у національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування (кредити овернайт), рефінансування банків строком до 14 днів та до 90 днів шляхом проведення процентних і кількісних тендерів і підтримання ліквідності банків шляхом проведення операцій прямого репо з державними облігаціями України та банківськими металами. У 2011 році ставки за кредитами для стабілізації роботи банків не переглядалися (2010 рік - відповідно до нормативно-нравових актів Національного банку відсоткові ставки за кредитами для стабілізації роботи банків були змінені із фіксованих на плаваючі).

З метою зменшення негативного впливу фінансово-економічної кризи на діяльність банків України, забезпечення їх стабільної роботи і стимулювання кредитування економіки України було прийнято Положення «Про рефінансування та надання Національним банком України кредитів банкам з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри» (набрало чинності з 21.02.2010 р.), Положення «Про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України» (набрало чинності з 13.07.2010 р.) та Технічний порядок проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України (набрав чинності з 30.09.2010 р.), згідно з якими:

-визначено порядок надання Національним банком України банкам України стабілізаційного та стимулюючого кредиту і процедуру зміни умов кредитного договору з Національним банком України;

-визначався порядок та умови надання Національним банком України стабілізаційного кредиту і процедура зміни умов кредитного договору, укладеного з НБУ.

На основі проведеного нами аналізу стану ліквідності банків України та факторів впливу не неї варто зазначити, що протягом досліджуваного періоду банки повністю виконували нормативи ліквідності, навіть з запасом. Це свідчить про надлишок ліквідності в банківській системі України, а відповідно і про те, що банки не повністю використовують свій потенціал. Однак середньомісячні залишки коштів на коррахунках банків з початку поточного року за станом на 01.07.2012 зменшилися на 15,9 % - до 18,5 млрд. грн. Також за досліджуваний період значно зросли обсяги рефінансування центральним банком банків України (більше ніж в 5 разів). В той же час значна частка іноземного капіталу в разі погіршення ситуації в материнських банках негативно вплине на ліквідність вітчизняних дочірніх банків. Для банків України характерна низька капіталізація, тому якщо ці банки у найближчий строк не залучать додатковий капітал, вони не зможуть проводити операції залучення коштів із депозитних джерел, що ускладнює процес управління ліквідністю. Варто зазначити, що на фоні постійного зростання активів банків ми можемо спостерігати, що структура активів банків України є недиверсифікованою з точки зору впливу на ліквідність, високою є частка проблемних кредитів в загальному обсязі наданих кредитів. Також спостерігається невідповідність між строками та сумами залучених і розміщених коштів. Дані фактори внутрішнього середовища мають негативний вплив на стан ліквідності банків України.

При цьому негативний вплив на стан ліквідності банків України чинять також фактори зовнішнього середовища: несприятлива економічна та політична ситуація, нестабільний розвиток фінансового ринку. При цьому НБУ проводить досить жорстку монетарну політику, а отже спостерігається дефіцит вільних коштів у банківській системі.

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ

2.1 Організаційне та інформаційне забезпечення аналізу ліквідності банку

Питання організаційного та інформаційного забезпечення аналізу ліквідності досліджували: Г. В. Савицька [53], Ю. С. Ребрик [49], О.А. Криклій, І.В. Сало [55], М.М. Перешибкін [39] та інші.

Аналітична робота входить до службових обов'язків кожного керівника, кожного менеджера, котрі приймають управлінські рішення. Тому важливим принципом її організації є чіткий розподіл обов'язків з проведення аналізу між окремими виконавцями. Раціональний розподіл обов'язків, забезпечує, з одного боку, повноту аналізу, а з другого - запобігання дублюванню однієї і тієї самої роботи різних служб, ефективніше використання службового часу спеціалістів [53, С. 68].

При розгляді організаційної структури аналізу ліквідності банку слід користуватися ієрархічним підходом, тобто виділяти стратегічний, тактичний та оперативний рівні.

Крім того, організаційна структура аналізу ліквідності повинна відповідати певним вимогам:

-функціональність - чітке формування та закріплення переліку функцій та повноважень кожного підрозділу щодо аналізу ліквідності;

-збалансування інформаційних потоків - організація своєчасного доступу до інформації, необхідної для проведення аналізу, розробка відповідних методик, положень, адекватних форм звітності;

-координованість дій - забезпечення взаємодії окремих підрозділів банку, що б сприяло раціоналізації аналізу [59, С. 89].

Дослідивши загальні функції та повноваження керівних органів банку, можемо визначити організаційне забезпечення аналізу ліквідності банку на певних рівнях (рис. Б.1).

Спостережна рада визначає загальну стратегію управління ліквідністю в банку. Спостережна рада банку відповідно до своїх функцій та загальновизнаних принципів корпоративного управління має визначати основні засади організаційної структури банку, на регулярній основі проводити оптимізацію організаційної структури банку стосовно систем ризик-менеджменту та внутрішнього контролю. Також спостережна рада банку має дбати про відсутність у банку конфлікту інтересів, який може зашкодити його надійній роботі та подальшому існуванню [44].

У межах своєї компетенції правління діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку.і здійснює загальне керівництво у сфері аналізу ліквідності банку. Правління банку має взаємодіяти зі спостережною радою з питань аналізу та управління ліквідністю. Така взаємодія має складатися, як мінімум, із двох складових - звітування та надання рекомендацій.

КУАП є ключовим у сфері УАП банку, наділений значними повноваженнями і відповідальністю. Значущість даної структурної одиниці для

управління піднімає її на найвищий рівень в управлінській структурі, а її створення в банках України є обовязковим відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність». КУАП «… щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають» [41].

КУАП виконує такі функції :

-визначення рівня та меж допустимого ризику;

-визначення потреб у ліквідних коштах;

-прогнозування й аналіз коливань відсоткових ставок;

-прийняття рішень про хеджування ризиків;

-визначення прийнятної структури та якості кредитного й інвестиційного портфелів;

-калькулювання цін на банківські послуги;

-додаткові питання з управління активами та пасивами та ін.

Наступним підрозділом організаційної структури управління ліквідністю банку є підрозділ ризик-менеджменту. До завдань системи ризик-менеджменту входить не лише своєчасне виявлення і попередження ризику ліквідності, а й управління ризиком надлишкової ліквідності. Підрозділом ризик-менеджменту також повинна бути розроблена система раннього реагування і попередження кризи ліквідності, що передбачає розробку альтернативного варіанта управління ліквідністю, диверсифікацію ризиків і подання рекомендацій спостережній раді і правлінню банку щодо зміни розміру капіталу [59, С. 91].

До функцій підрозділу з ризик-менеджменту належать:

-забезпечення проведення кількісної та якісної оцінки ризику ліквідності, на який наражається банк або який може надалі з'явитися в його діяльності;

-розроблення та подання на затвердження правління банку методик оцінки ризику ліквідності;

-розроблення інфраструктури для отримання даних від інших систем, створення системи для автоматизованого ведення та оброблення бази даних щодо ризику ліквідності;

-розроблення та актуалізація засобів аналізу і методик для нових та діючих моделей, у тому числі їх бек-тестування;

-накопичення спостережень (історичних даних) для порівняльного аналізу;

-ідентифікація і моніторинг порушення лімітів;

-аналіз можливих сценаріїв;

-забезпечення координації з іншими підрозділами і сферами діяльності банку;

-на основі проведеного аналізу величини ризику ліквідності банку та всіх факторів, які можуть призводити до її зниження, надання рекомендацій на розгляд правління щодо подальшої тактики роботи з даним ризиком [45].

Для підвищення ефективності управління ризиком ліквідності потрібно налагодити взаємодію між підрозділом ризик-менеджменту та кредитним комітетом, комітетом з управління активами і пасивами та казначейством банку [59, С. 88-92].

Банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується спостережній раді банку та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого спостережною радою. Служба внутрішнього аудиту здійснює нагляд за дотриманням системи внутрішнього контролю в банку, а також надає висновки щодо її достатності та ефективності.

Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:

-наглядає за поточною діяльністю банку;

-контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління банку з питань ліквідності;

-перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку;

-надає спостережній раді висновки та пропозиції за результатами перевірок [41].

Діяльність з оперативного аналізу ліквідності банку здійснює казначейство. Основною функцією казначейства є забезпечення ліквідності, реалізація якої передбачає проведення платежів, залучення грошових коштів при їх дефіциті або розміщення вільних коштів на фінансових (грошовому, валютному, фондовому та інших) ринках за власними або клієнтським операціями. Операції на фінансових ринках проводяться або казначейством безпосередньо, або дилінговим підрозділом, який може входити до складу казначейства.

Казначейство банку - це організаційна структура, що займається здійсненням фінансових операцій на відкритих фінансових ринках - валютному, грошовому, фондовому, ринку капіталів, ринку деривативів [40].

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України, у структурі казначейства можуть бути виділені окремі центри прибутку, що відповідають за: управління ліквідністю на грошовому ринку; управління трансфертними (внутрішніми) коштами; управління інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Таким чином, функціями казначейства є:

-оптимізація та регулювання основних грошових потоків банку;

-здійсненню контролю і регулювання залишків на кореспондентських рахунках координація діяльності підрозділів банку на різних фінансових ринках;

-оптимізація структури активів і пасивів;

-встановлення лімітів для банків-контрагентів та надання рекомендацій щодо доцільності відкриття й функціонування кореспондентських рахунків;

-здійснення операцій на міжбанківському ринку з розміщення вільних коштів та залучення необхідних ресурсів для підтримки ліквідності банку;

-регулювання щоденної операційної позиції банку за активними й пасивними операціями з метою забезпеченості їх збалансованості за строками та обсягами;

-вивчення конюнктури грошового ринку та поточних тенденцій на ньому, формування рекомендацій та прогнозів для покращення управління ліквідністю банку [59, С. 90].

Для забезпечення стабільного розвитку банку необхідно реалізувати комплексний підхід до аналізу ліквідності, заснований на прогнозуванні динаміки зовнішнього середовища та оцінці впливу на діяльність конкретного банку. Тому питання якості управлінських рішень фактично трансформується впроблему якості роботи фінансово-аналітичної служби банку.

Метою створення фінансово-аналітичної служби в комерційному банку є підвищення ефективності його діяльності через прийняття обґрунтованих оперативних і стратегічних управлінських рішень. Організаційна структура фінансово-аналітичної служби банку має бути спрямована на послідовну реалізацію класичних функцій управлінського процесу, таких як аналіз, планування, регулювання, контроль. Водночас організація діяльності фінансово-аналітичної служби залежить і від структури самого банку [40].

У банку з розгалуженою мережею філій і регіональних відділень доцільніше й аналітичну службу організувати в такий спосіб, створивши відділи аналізу в кожному окремому підрозділі. Такі відділи виконують передовсім конкретні завдання, що постають перед філією чи відділенням, відповідають за збирання первинної аналітичної інформації та формування локальних баз даних. Паралельно в структурі головного банку функціонує фінансово-аналітична служба, завдання якої полягає в обґрунтуванні тих управлінських рішень, які приймаються на рівні всієї установи. Аналітичні відділи у філіях та відділеннях підпорядковуються як лінійному керівнику, так і керуючому всією фінансово-аналітичною службою банку.

На вибір організаційної структури фінансово-аналітичної служби банку впливають насамперед власні позиції, можливості і потреби банківської установи. Для невеликих за розмірами банків вочевидь доцільніше створити аналітичну службу в складі казначейства, що сприятиме оперативнішому прийняттю рішень. Якщо фінансово-аналітична служба має складну ієрархічну структуру і складається з мережі аналітичних відділів, то найефективнішим слід визнати створення центрального аналітичного відділу як самостійного структурного підрозділу банку [40].

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. Інформаційне забезпечення має обєктивно відображати стан банку в будь-який момент часу і з будь-яким рівнем деталізації.

У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел (рисунок В.1).

Зовнішня інформація підприємства має ключове значення, вона є складною за структурою і великою за обсягами. Зовнішня інформація характеризує зовнішнє середовище та методичні прийоми й джерела, за допомогою яких менеджмент банку може отримати всю необхідну інформацію щодо тих подій та ситуацій, які складаються на ринку та в зовнішньому середовищі взагалі і мають свій вплив на ліквідність банку.

Внутрішня інформація характеризує всі процеси та явища, стан та інше, які виражаються через фактичну інформацію, а також нормативно-плановими, довідковими, договірними й іншими даними.

Внутрішня інформація складається з таких підсистем: підсистема облікових даних (дані фінансового, статистичного, управлінського обліку і звітності), підсистема планових даних (короткострокові, середньострокові та довгострокові), підсистема даних контролю (аудиторські висновки, акти ревізії, аналітичні звіти) та підсистема внутрішнього забезпечення (внутрішні положення банку та облікова політика).

Провідна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить фінансовому обліку і звітності, в яких найповніше відображаються господарські явища, процеси, їхні результати. Сучасний і повний аналіз даних первинних і зведених облікових регістрів та звітності забезпечує вжиття необхідних коригувальних заходів, спрямованих на досягнення кращих результатів діяльності банку [53, С.70].

До основних форм фінансової звітності, необхідної для проведення аналізу ліквідності банку, належать наступні:

а)звіт «Баланс»;

б)звіт про фінансові результати;

в)звіт про рух грошових коштів;

г)примітки до річної фінансової звітності.

Дані статистичного обліку і звітності використовують для поглибленого вивчення тенденції основних показників і факторів, що формують їхній рівень. Вивчення даних макроекономічної статистики в цілому по банківській системі необхідне для оцінювання зовнішніх умов функціонування банку і ступеня ризиків [53, С.70].

До основних форм статистичної звітності, необхідної для проведення аналізу ліквідності банку, належать наступні:

а)щоденна:

-Форма 1Д «Баланс»;

-Форма 10 «Оборотно-сальдовий баланс банку»;

-Форма 350-Д «Звіт про суми і процентні ставки за депозитами»;

-Форма 38-Д «Довідка про залучені кошти на їх залишки на кореспондентському рахунку»;

б)декадна:

-Форма 618 «Звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків»;

-Форма 631 «Звіт про структуру активів і пасивів за строками»;

в)місячна:

-Форма 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

-Форма 354 «Звіт про залишки за депозитними зобовязаними (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання)»;

-Форма 360 «Звіт про залишки за депозитними зобовязаними (класифікація за видами економічної діяльності)»;

-Форма 362 «Звіт про залишки за депозитними зобов'язаними (класифікація за формами власності)»;

-Форма 363 «Звіт по цінні папери емітовані банком та залишки за іншою заборгованістю банку (класифікація за секторами економіки)»;

-Форма 381 «Довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку»;

-Форма 613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами»;

-Форма 614 «Звіт про найбільших учасників контрагентів банку».

Управлінську внутрішню інформацію, що формується банком самостійно.

Періодичність і рівень деталізації управлінської інформації залежать від внутрішньої організації банку та вимог менеджменту. Зміст звітів може змінюватися залежно від призначення та потреб користувача. Перелік форм управлінської звітності в різних банках може суттєво різнитися, проте ієрархічність і впорядкованість системи управлінської звітності за ступенем деталізації інформації дозволяють конкретизувати її склад і структуру.

Також до внутрішніх джерел інформації належать:

-аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

-акт ревізії (перевірки) - службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення ревізії (перевірки), що відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності об'єкту контролю в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових актів;

Взагалі будь-які результати аналітичного дослідження діяльності банку в цілому або його сегментів має бути оформлено відповідними документами. Це можуть бути аналітичний звіт (пояснювальна записка), довідка, висновок.

Аналітичний звіт (пояснювальну записку) зазвичай складають для зовнішніх користувачів. Якщо результати аналізу призначені для внутрішнього використання, їх оформляють як довідку або висновок.

У пояснювальній записці дають характеристику як позитивних, так і негативних сторін діяльності банку за звітний період, розкривають об'єктивні і суб'єктивні, зовнішні і внутрішні фактори, що вплинули на ліквідність, викладають перелік заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків.

Аналітична частина звіту має бути обґрунтованою, конкретною за стилем. Результати аналізу подають у ній у формі таблиць, графіків, діаграм і т. ін. Особливу увагу потрібно приділяти висновкам і пропозиціям за результатами аналізу. Вони мають бути всебічно обґрунтованими і спрямованими на поліпшення ліквідності, освоєння виявлених внутрішніх резервів [53, С.72-73].

Зовнішня ж інформація включає в себе інформацію щодо макросередовища, в якому функціонує банк. Сюди традиційно відносять інформацію про конкурентне середовище, основні індикатори, експертні прогнози щодо стану економіки, рейтинги та оцінки банків незалежними експертами, отримані з Інтернету, радіо та інших засобів масової інформації, з офіційних державних видань та сайтів, матеріалів спеціальних аналітичних оглядів, а також усну інформацію.

Зовнішня інформація банку використовується з метою прогнозування основних параметрів розвитку банку з урахуванням його стратегії.

Таким чином, інформація, отримана із зовнішніх та внутрішніх джерел використовується для:

-ідентифікації поточних та майбутніх ризиків;

-кількісного виміру ризиків на основі аналізу чутливості позицій до зміни процентних ставок на ринку, інфляції, темпів росту активів, обмінного курсу;

-аналізу отриманих результатів та здійснення коригувань, необхідних для підтримки адекватної сукупної позиції в цілому по балансу;

-аналіз різних сценаріїв розвитку ситуації для оцінки рівня витрат банку.

Ще однією частиною інформаційного забезпечення є нормативно-правове забезпечення, що складається із законів, указів, постанов, інструкцій, положень, методичних вказівок, нормативів, які затверджуються як на рівні держави, так і на рівні банку.

Фундаментом нормативно-правового забезпечення управління ліквідністю банку є Конституція України. Засади правового забезпечення управління ліквідністю банку закладені в Законі України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III вiд 07.12.2000 [41], Законі України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 [44].

Процес управління ліквідністю банку регламентується підзаконними актами: Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368 від 28.08.2001 [42], Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України №361 від 02.08.2004 [45], Положенням про регулювання Національним банком України ліквідності банків України № 259 від 30.04.2009 [43]. Інструкції та положення є доповненням до відповідних законів, оскільки вони більш детально регламентують різні аспекти діяльності банку.

Кожен банк у процесі діяльності керується внутрішньобанківськими методичними рекомендаціями та інструктивними вказівками, що стосуються питань управління ліквідністю банку.

Маючи у своєму розпорядженні той чи інший обсяг інформації, менеджери банку обирають відповідну стратегію управління ліквідністю банку, яка забезпечує досягнення поставлених цілей на кожному рівні.

Отже, результативність аналізу ліквідності банку багато в чому залежить від правильної організації, котра має відповідати ряду вимог. Вона має будуватися на плановій основі, базуватися на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність аналітичного процесу. До аналізу ліквідності банку мають бути залучені такі функціональні та структурні підрозділи банку: на стратегічному рівні - Спостережна рада, Правління, КУАП; на тактичному рівні - підрозділ ризик-менеджменту, служба внутрішнього аудиту; на оперативному рівні - казначейство.

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.

2.2 Система управління ліквідністю банку та місце аналізу в ній

Важливий внесок у вивчення системи управління ліквідністю банку та місце аналізу в ній зроблено такими науковцями, як Д.М. Олійник [37], О. В. Молчанов [35], М. М. Перешибкин [39], А. М. Герасимович [9], І. М. Парасій-Вергуненко [38], О.А. Криклій, І.В. Сало [55] та ін.

Ефективність банківського менеджменту неможлива без адекватної та чітко розробленої системи управління ліквідністю. Проблемність побудови системи визначається складністю та багатогранністю самого поняття «управління ліквідністю» на рівні окремого банку.

Управління ліквідністю можна розглядати з двох точок зору: як процес або як система. За процесним підходом управління ліквідністю банку - це безперервний процес аналізу, планування, контролю та регулювання рівня ліквідності банку на основі застосування визначеного інструментарію з метою поєднання максимізації прибутковості та обовязкового додержання норм ліквідності, а також виконання боргових, фінансових та позабалансових вимог банку. За системного підходу управління ліквідністю - це організована, упорядкована певним чином сукупність елементів і взаємозвязків між ними, що постійно розвивається. Процесний підхід значно звужує розуміння даного поняття, оскільки система управління ліквідністю включає послідовність зазначених етапів самого процесу[24, С. 2].

Таким чином, під системою управління ліквідністю банку розуміють структурно-функціональну цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Саме тому, в умовах фінансової кризи, система управління ліквідністю повинна якісно змінюватися від управління в стабільних умовах до антикризового управління [24, С. 3].

Стратегічною метою управління ліквідністю банку є забезпечення достатнього рівня ліквідності при максимізації дохідності.

Для досягнення поставленої мети у процесі управління ліквідністю банку доводиться розвязувати наступні завдання:

-щоденний аналіз дотримання банком і його відділеннями нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6), що встановлені НБУ;

-оцінка стану і дотримання графіка та сум відрахувань до обовязкових мінімальних резервів від залучених коштів на депозити;

-вивчення динаміки трансформації ресурсів, оборотності активів та зміни ділової активності банку;

-оцінка ліквідної позиції банку на довільну дату;

-аналіз структури активів і пасивів балансу з урахуванням фактора часу та обсягів за кожною статтею;

-аналіз впливу окремих факторів на динаміку ліквідності балансу;

-визначення закономірностей і тенденцій та виявлення на їх основі резервів підвищення ліквідності;

-вибір фінансових методів та підходів до управління ліквідністю;

-визначення факторів оцінки ризику ліквідності з метою його мінімізації;

-постійне удосконалення забезпечення управління ліквідністю банку;

-розробка альтернативних варіантів управління ліквідністю, що також передбачає наявність антикризового плану управління ліквідністю банку [59, С. 29-30].

Спираючись на дослідження науковців, систему управління ліквідністю банку доцільно розглядати як єдність відповідних підсистем:

Рисунок 2.1 - Система управління ліквідністю банку [власна розробка]

Отже, система управління ліквідністю банку складається з трьох підсистем: керуюча, що визначається загальною організацією управління, керована (обєкт) і підсистема забезпечення. При цьому керуюча підсистема може впливати на керовану лише через механізм управління ліквідністю як це представлено.

Відповідно, обєктом управління ліквідністю є фінансові потоки банку та ризик ліквідності, який виникає внаслідок дисбалансів активів та пасивів за сумами та строками погашення.

Керуюча підсистема визначається субєктами управління та його основними параметрами, без яких неможлива ефективна організація. Органами стратегічного управління в банку є спостережна рада, правління та КУАП. Субєктами тактичного управління є підрозділ ризик-менеджменту та служба внутрішнього аудиту. Оперативне управління здійснює казначейство банку [24, С. 3].

Механізм управління передбачає сукупність послідовних дій, які забезпечують функціонування системи управління ліквідністю.

Елементами підсистеми забезпечення є: інформаційне забезпечення, організаційне, нормативно-правове, технічне і кадрове забезпечення.

Управління ліквідністю передбачає виконання наступних функцій: задоволення попиту на кредитні ресурси; виконання вимог за депозитними операціями; обмеження неприбуткового продажу активів; оптимізація вартості залучених ресурсів на фінансовому ринку; оптимізація дохідності банківських операцій і загальної прибутковості банку [24, С. 3].

До того ж ефективне управління ліквідністю повинне базуватися на визначених принципах, що висвітлюють основні аспекти даного процесу. Банки формують систему принципів, ураховуючи світовий досвід, діюче законодавство та власну політику у сфері управління ліквідністю [24, С. 5]. Наприклад, В.В. Коваленко і О.Г. Коренєва виділяють наступні принципи управління ліквідністю: єдність внутрішніх і зовнішніх регулятивних вимог; прогнозованість, узгодженість, оптимізація та ефективність [22, С. 161].

Важливе місце в системі управління ліквідністю банку займає аналіз ліквідності банку, що визначається як процес дослідження показників ліквідності банку в динаміці з метою виявлення відхилень від планових чи нормативних значень та визначення впливу отриманих відхилень на діяльність банку [25, С. 24].

Аналіз ліквідності банку - це важливий елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобовязань за умови збереження достатнього рівня прибутковості [53, С.17].

Отже, метою аналізу ліквідності банку є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобовязань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Банк постійно вирішує завдання пошуку оптимального співвідношення між активами і зобовязаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх дохідності та вартості.

Здійснення аналізу ліквідності банку має важливе значення, оскільки на основі одержаних результатів менеджери банку здійснюють розробку та реалізацію загальної політики банку, враховуючи виявлені тенденції макросередовища. Кожен банк має самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на певному рівні на основі аналізу її стану на конкретні періоди, а також прогнозування результатів діяльності [9].

Завдання аналізу ліквідності банку:

-визначення фактичної ліквідності;

-оцінювання відповідності фактичних значень нормативів ліквідності вимогам, які встановлено НБУ;

-виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників ліквідності від нормативних вимог;

-аналіз стабільності ресурсної бази банку;

-прогнозування потреби банку в ліквідних коштах;

-порівняльний аналіз вартості та доступності альтернативних джерел поповнення ліквідних коштів;

-аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів;

-інваріантний аналіз ліквідності банку за різних сценаріїв розвитку подій (як правило, оптимістичний, найбільш імовірний та песимістичний) [9].

Система управління ліквідністю банку - структурно-функціональна цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Вона має свою мету, завдання і складається з певних підсистем. При цьому важливе місце в системі управління ліквідністю займає аналіз ліквідності банку - елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобовязань за умови збереження достатнього рівня прибутковості.

2.3 Методичне забезпечення аналізу ліквідності банку

Проблему методичного забезпечення ліквідності банку досліджували такі науковці: О.А. Криклій, І.В. Сало [55], Т.Т. Ковальчук [23], Г. Т. Карчева [18], В. Крилова [25], В.С. Стельмах, В.І. Міщенко [31], Ю. С. Ребрик [48], В. Савостьянов [54].

Аналіз ліквідності банку складається з таких етапів:

На першому етапі уточнюють обєкти, мету і завдання аналізу, складають план аналітичної роботи.

На другому етапі здійснюється розробка системи показників, які характеризують ліквідність банку.

На третьому етапі збирають і готують для аналізу необхідну інформацію з внутрішніх та зовнішніх джерел.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок та аналіз показників, передбачених програмою

На пятому етапі визначають розмір відхилень значень показників від нормативних або планових та аналіз основних факторів, які призвели до виникнення даних відхилень.

На шостому етапі здійснюється підведення підсумків за всіма проведеними попередніми етапами аналізу, підготовка аналітичних матеріалів по структурі та збалансованості його активів і пасивів, кількісних та якісних показниках ліквідності, про позитивні та негативні сторони діяльності банку, а також розробка рекомендацій для подальшого управління ліквідністю та формування прогнозів щодо розвитку банку.

У теорії та практиці аналізу ліквідності банку можна виділити такі його 4 види (табл. 2.2): попередній, поточний, підсумковий та перспективний аналіз.

Таблиця 2.2 - Види аналізу ліквідності банку

Вид аналізуЗавдання, що вирішуютьсяПопередній-постановка мети і завдань аналізу ліквідності; -аналіз ліквідності банку в попередньому періоді з метою виявлення тенденцій розвитку; -аналіз факторів, що ймовірно вплинуть на ліквідність банку; -розробка методологічного апарату аналізу ліквідності та нормативних меж, дотримання яких є обовязковим; -оцінка потреби в ліквідних коштах у майбутньому.Поточний-аналіз фактичних значень нормативів та планових показників; -аналіз поточних розривів ліквідності; -аналіз поточних значень індикаторів моделі аналізу ліквідності банку.Підсумковий-визначення факторів, що мали найбільший вплив на ліквідність банку в поточному періоді; -формування висновків про ефективність обраної стратегії; -комплексна оцінка ступеня виконання плану.Перспективний-оцінка потреб у ліквідних коштах у наступному періоді; -перегляд методології аналізу ліквідності; -актуалізація мети та завдань аналізу.

Результати даних видів аналізу використовуються як база для всіх інших функцій:

-результати попереднього аналізу - оцінені показники використовуються в процесі фінансового планування;

-результати оперативного аналізу - у процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій;

-результати підсумкового і перспективного аналізу - використовуються під час виконання контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку [55, С. 27].

Аналіз ліквідності банку доцільно поділяти на такі основні види: стратегічний, тактичний та оперативний. Кожному з перерахованих видів аналізу має відповідати певна його сфера та періодичність здійснення його функцій (рис. Е.1) [55, С. 27].

За змістом програми аналізу ліквідності банку виділяють комплексний (вивчаються всі аспекти, що визначають ліквідність банку) та тематичний аналіз (вивчаються окремі аспекти, що характеризують ліквідність банку).

Для вивчення впливу факторів на результати діяльності застосовують такі способи, як ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, інтегральний, кореляційний, компонентний методи, метод лінійного, опуклого програмування, теорію ігор, дослідження операцій [23, С. 25].

Для аналізу ліквідності банку застосовується: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз - аналіз, який використовується для визначення відхилення фактичних значень показників від базових. Розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда) [48, С. 327].

Вертикальний аналіз - передбачає аналіз структури обєкту дослідження. Даний аналіз тісно повязаний із факторним аналізом, оскільки визначається вплив структурних елементів на загальний рівень показника через порівняння його до і після дії окремих факторів та тенденцій.

Для аналізу ліквідності банку в стабільних умовах функціонування також застосовується порівняльний аналіз, який передбачає зіставлення обєкту дослідження з уже існуючими тенденціями з метою визначення спільних ознак чи розбіжностей за основними параметрами аналізу. Застосування порівняльного аналізу базується на наступних способах порівняння: планових і фактичних показників, що можуть прямо чи опосередковано характеризувати ліквідну позицію банку з метою оцінки виконання плану; фактичних показників з нормативними для поточного контролю за станом ліквідності; фактичних показників із динамікою аналогічних показників за минулий період для визначення тенденцій розвитку; фактичних показників із середньоринковими або ж середніми показниками за окремою групою банків, до якої належить банк, що аналізується [48, С. 326].

За коефіцієнтним аналізом розраховуються показники, які безпосередньо визначають ліквідність банку з точки зору запасу (табл. Г.1). Виділяють зовнішні (нормативи ліквідності, виконання яких контролюється НБУ) та внутрішні коефіцієнти ліквідності (сукупність значень відносних показників, що визначають мінімально допустимий рівень ліквідності банку). Застосовується при:

а)управлінні ліквідністю у великих банках і банках, де відсутня можливість проводити аналіз платіжних потоків .

б)внутрішньому аналізі - органами контролю, рейтинговими агентствами.

Виділяють три основні групи коефіцієнтів:

-коефіцієнти для розрахунку обсягу і структури зобовязань банку;

-коефіцієнти для визначення обсягу і структури ліквідних коштів, що знаходяться на балансі банку;

-коефіцієнти, що дають можливість визначити здатність виконання банком своїх зобовязань за рахунок ліквідних активів.

Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими (допоміжними), які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності.

Необхідно зазначити, що коефіцієнтний метод, крім його простоти у застосуванні та доступності інформаційної бази, має і ряд недоліків. Зокрема, необхідність банків у значному обсязі створювати резерви, які можна було б розмістити у дохідні активи, а також неможливість комплексно оцінити загальну тенденцію зміни ліквідності балансу банку через використання окремих показників [48, С. 326-327].

Дані недоліки покриває застосування методів непараметричної статистики на основі застосування динамічного індикатора. Динамічний індикатор ліквідності - це інтегральний показник, що використовується для комплексної оцінки стану ліквідності банку. Індикатор будується на основі застосування ординальної шкали, за допомогою якої можна виявити наявність ознак ліквідності в показниках та їх істотність у порівнянні з іншими [48, С. 327].

Необхідність факторного аналізу ліквідності ґрунтується на необхідності глибшого вивчення процесів, що впливають на дохідність банку. При аналізі ліквідності основним завданням є вивчення здатності банку виконувати свої короткострокові зобовязання. Саме через це для реалізації факторного аналізу в переважній більшості моделей використовують показник миттєвої ліквідності, так званий «лакмусовий папірець» (Quick, або Acid Test).

= CUR - DI/DP × SP(2.1)

де CUR - показник поточної ліквідності (Current Ratio);- період оборотності запасів, днів (Days of Inventory);- період погашення кредиторської заборгованості, днів (Days of Payables);- частка кредиторської заборгованості в короткострокових пасивах (Share of Accounts Payable in Current Liabilities).

В контексті наведеної схеми доцільними є три основні напрями факторного аналізу ліквідності: оцінка ліквідності оборотних активів; аналіз джерел фінансування оборотних коштів; оцінка оборотності основних компонентів робочого капіталу [31, С. 25].

Згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відтоку, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобовязаннями у звязку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат [42].

Для оцінки ризику ліквідності застосовується GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування.

GAP-аналіз концентрує увагу на незбіганні активів та пасивів банку за обсягами та строками погашення на окремих часових інтервалах. Розробляється з метою проведення оцінки потреби в залученні додаткових коштів для зменшення ризику ліквідності. Передбачається побудова таблиці, в якій активи та пасиви групуються за строками погашення. Розраховується розрив між активами та пасивами (GAP) за кожним часовим інтервалом. Для кількісного аналізу ліквідності банку встановлюються такі показники: GAP абсолютний як різниця між активами та пасивами за конкретним строком погашення, GAP кумулятивний - різниця між активами та пасивами зростаючим підсумком за визначеними строками. Дані показники мають інформаційний характер та використовуються для порівняння в динаміці. Відповідно до кількісних GAP-показників оцінюється достатність коштів для проведення активних операцій банку: у випадку, якщо активи перевищують пасиви, спостерігається позитивний розрив, що свідчить про надлишкову ліквідність. В іншому випадку буде мати місце дефіцит ліквідності.

Найкраща практика свідчить про доцільність застосування динамічного GAP-аналізу на противагу статичному. Тобто здійснюється порівняння вхідного та вихідного грошових потоків банку та визначення розриву ліквідності у кожному із періодів прогнозування за допомогою динамічного GAPу (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 ? Схема вхідного та вихідного грошового потоку банку

Матричний метод аналізу ліквідності полягає у побудові матриці фондування, де активи і пасиви подані за строками погашення. Це дає можливість відстежувати невідповідність між активами і пасивами за певними строками погашення (розрив), що дозволяє виявляти дисбаланс і вчасно його нівелювати. Перевагою такого підходу є комплексність бачення всі активи і пасиви згруповані в одній таблиці. Недоліком матричного методу є відсутність інформації про обсяги закритих позицій. Це, відповідно, передбачає, що причиною зміни чистого процентного доходу є виключно відкриті позиції ліквідності (однак це вірно лише за умови, коли спред залишається постійним) [31, С. 45].

Допоміжним інструментом оцінки ризику ліквідності є VaR-аналіз. Value at Risk (VaR) - вартість під ризиком - це виражений у грошових одиницях розмір втрат (збитків), які не перевищать очікувані в даному періоді часу втрати (збитки) із заданою ймовірністю. Тобто це сума вище якої банк не зазнає втрат (збитків) у вигляді недоотриманого доходу або збитків від залучення дорогих ресурсів [18, С. 60].

У випадку негативного розриву передбачається залучення коштів на міжбанківському ринку. У випадку позитивного розриву передбачається розміщення надлишку коштів на міжбанківському ринку. VaR можна розрахувати за наступною формулою:

VaRi= Z*[+/-GAPi]*Ti*p/365(2.2)

де Z - рівень квантилю, що відповідає обраному рівню довіри;

[+/- GAPi] - розрив між активами та пасивами на i-інтервалі оцінки;- половина строкового діапазону на i-інтервалі оцінки;- прогнозна відсоткова ставка на ринку.

Загальний VaR розраховується за формулою кореню квадратного суми квадратів VaR усіх строкових діапазонів. VaR-аналіз є ефективним лише за стабільних умов, оскільки не враховує оцінку потенційних втрат, що можуть бути понесені банком у випадку реалізації екстраординарних подій з імовірністю настання, яка не включається в діапазон ймовірностей за нормальним законом розподілу [48, С. 327].

Тому у кризових умовах доцільно застосовувати стрес-тестування, що враховує визначений недолік. У загальному вигляді механізм проведення стрес-тестування передбачає:

-виявлення факторів ризику, які можуть негативно вплинути на діяльність банку;

-побудову сценаріїв на основі визначення послідовності виникнення негативних подій та рівня впливу на фінансовий стан банку;

-визначення методики, яка б змогла оцінити наслідки впливу факторів ризику та кількісний розрахунок негативних наслідків;

-інтерпретація отриманих результатів та внесення певних коректив у діяльність банку [47, С. 340].

Стрес-тестування ризику ліквідності може здійснюватися на основі оцінки чутливості зміни вартості портфелю банку в результаті дії певних шокових факторів, зокрема, значний відтік депозитних ресурсів, закриття доступу до міжбанківських кредитів тощо. Гіпотетичні та історичні сценарії можуть застосовуватися у контексті проведення GAP-аналізу з метою визначення ризику ліквідності в кризових умовах. Стрес-тестування за методом аналізу максимальних збитків передбачає оцінку втрати у випадку покриття розривів ліквідності на невигідних з точки зору вартості умовах.

Отже, аналіз ліквідності банку складається з певих етапів. При цьому також виділяють різні види аналізу: попередній, поточний, підсумковий, перспективний; стратегічний, тактичний і оперативний; стратегічний, тактичний та оперативний; комплексний та тематичний.

Серед методів аналізу ліквідності необхідно виділити горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз. При цьому також виділяють методи оцінки ризику ліквідності: GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування. Кожен з даних методів має свої специфічні риси, етапи, завдання, які вирішуються на кожному з етапів, свої переваги та недоліки. Тому важливим є комплексне застосування даних методів.

Висновки до розділу 2

Результативність аналізу ліквідності банку багато в чому залежить від правильної організації, котра має відповідати ряду вимог. Вона має будуватися на плановій основі, базуватися на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність аналітичного процесу. До аналізу ліквідності банку мають бути залучені такі функціональні та структурні підрозділи банку: на стратегічному рівні - Спостережна рада, Правління, КУАП; на тактичному рівні - підрозділ ризик-менеджменту, служба внутрішнього аудиту; на оперативному рівні - казначейство.

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.

аналіз ліквідність банк інформаційний

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ

3.1 Методичний підхід до аналізу ліквідності банку з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів

На сьогодні в теорії та практиці управління ліквідністю виділяють багато методів, моделей інструментів, але всі вони є недосконалими та мають значні недоліки. В умовах нестабільного зовнішнього середовища важливого значення набуває аналіз впливу факторів ліквідності за допомогою стрес-тестування, оскільки його результати дозволяють надати кількісну оцінку банківським ризикам, визначити можливі витрати, імовірності їхнього настання та обсяг резервів для покриття цих збитків [4, С. 17].

Стрес-тестування є невідємним елементом ризик-менеджменту закордонних банків, методика застосування якого має високий рівень стандартизації, тобто існують загальноприйняті підходи. Практика застосування стрес-тестування у ризик-менеджменті українських банків є непоширеною. Причинами чого є відсутність стандартизації методів стрес-тестування [61, C. 296].

Розвиток методики стрес-тестування знаходить віддзеркалення в наукових працях вітчизняних та зарубіжних авторів: С. М. Шаповалова [61], М. Г. Кудрявцева [27], Ю. С. Ребрик [47], І. Сало, О. Криклій [55], І. К. Андриевская [1], О. С. Сенченко [56].

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України «стрес-тестування» - це метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями [46].

За основу розробки власної методики було взято методичний підхід О.С. Сенченко. Основою формалізації даного методичного підходу є такі аспекти:

-інформаційна база має враховувати як макроекономічні і мікроекономічні (зовнішні, внутрішні) фактори ризиків, повязані з банківською безпекою;

-підхід до оцінки ризику за допомогою застосування кількісних методів;

перевагою застосування є можливість надання ризикам банківської діяльності як кількісного, так і якісного визначення;

основою проведення кількісної оцінки є визначення невідповідності показників поточного стану банку нормативно встановленим значенням;

передбачає проведення аналізу впливу коливання одного з факторів за умови незмінності інших (оцінка чутливості змін факторів);

заключним етапом є формування тактичних та стратегічних програм, cпрямованих на попередження та подолання наслідків ризиків різного характеру.

Побудова методичного підходу до проведення стрес-тестування банків з погляду фінансової безпеки (за кредитним ризиком, ризиком ліквідності, ринковим та операційним ризиком) має передбачати послідовність передбачених етапів:

1-й етап. Актуалізація параметрів проведення стрес-тестування, тобто визначення:

базових факторів ризиків, притаманних банківській діяльності;

переваг банку, які він отримає внаслідок подолання наслідків впливу ризиків.

-й етап. Ідентифікація базових факторів ризиків, притаманних банківській діяльності, які відображають як зовнішні, так і внутрішні зміни середовища функціонування банківської установи.

-й етап. Розробка методичного підходу до надання кількісної характеристики кожного із виділених базових факторів ризиків, враховуючи той факт, що частина із цих показників є якісними, а інша частина може мати як якісну, так і кількісну характеристику.

-й етап. Побудова таблиці відповідності рівнів ризиків до базових факторів, які обумовлюють ці ризики.

-й етап. Визначення пріоритетності (аналіз чутливості) груп базових факторів ризиків, характерних банківській діяльності, на основі сум отриманих бінарних характеристик.

-й етап. Побудова таблиці відповідності рівнів ризиків базовим факторам, в розрізі банку, який має найкращу конкурентну позицію на ринку.

-й етап. Розрахунок показника невідповідності бінарних характеристик кожного конкретного банку нормативно встановленим вимогам в межах відповідності рівнів ризику базовим факторам ризиків.

Таким чином, дослідивши послідовність проведення стрес-тестування як інструмента протидії ризикам, притаманним банківській діяльності, необхідно більш детально розглянути формалізацію наведених етапів та визначити математичне забезпечення для реалізації кожного з них.

На основі застосування положень, висвітлених у постанові Правління Національного банку України «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України» [46], для побудови методичного підходу до проведення стрес-тестування банків з погляду фінансової безпеки пропонується розглянути окремі базові фактори ризиків (зазначені в Методичних рекомендаціях). При цьому пропонуємо доповнити та згрупувати дані базові фактори ризиків.

Так, щодо таких факторів ризиків необхідно виділити такі групи аналізу:

мікроекономічні категорії, тобто внутрішні фактори;

макроекономічні категорії, тобто зовнішні фактори.

Проводячи аналіз першої категорії (макроекономічної), пропонується виділити та доповнити її складові, визначити їм умовні позначення:

Проводячи аналіз першої категорії (мікроекономічної), пропонується виділити та доповнити її складові, визначити їм умовні позначення (табл. 3.1):

Mikro F1 - ефективність діяльності банку;F2 - динаміка залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ;F3 - зменшення резервів ліквідності;F4 - стан ліквідності банку;F5 - велика концентрація певних активів та джерел фінансування.

Таблиця 3.1 - Індикатори можливості настання кризи ліквідності в банку (мікроекономічні категорії) [власна розробка]

ФакториІндикаториЕфективність діяльності банку- динаміка фінансового результату; - показник рентабельності активів/ капіталу.Динаміка залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ- динаміка залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ; - показник норми обовязкового резервування.Зменшення резервів ліквідності- показник рівня осідання грошових коштів за поточними та строковими рахунками клієнтів; - показник середньої тривалості зберігання коштів.Стан ліквідності банку- нормативи миттєвої/поточної/ короткострокової ліквідності.Велика концентрація певних активів та джерел фінансування- нормативи кредитного ризику, ризику інвестування, структура активів.

Паралельно із розглянутими вище базовими мікроекономічними факторами ризиків банківської діяльності щодо макроекономічних категорій пропонується використовувати такі категорії індикаторів ризиків (табл. 3.2):

Makro F1 - стабільність економічної ситуації (економічний спад, інфляція, дефляція, радикальна зміна вектора розвитку економіки, дефолти першокласних компаній-позичальників; можливість знецінення майна, що перебуває як забезпечення кредитних операцій банків тощо);

Makro F2 - рівень політичної та геополітичної стабільності;

Makro F3 - стабільність ресурсної бази банківської системи;

Makro F4 - стан міжбанківського ринку;F5 - стійкість фінансових ринків (можливість протидіяти спекулятивним атакам; можливість падіння курсу акцій, яке повязане суто з поведінкою ринку);F6 - оцінка стану банку третіми особами;F7 - зміни відсоткових ставок;F8 - скорочення доступних кредитних ліній банків кореспондентів.

Таблиця 3.2 - Індикатори можливості настання кризи ліквідності в банку (макроекономічні категорії) [власна розробка]

ФакториІндикаториСтабільність економічної ситуації- динаміка ВВП, ВНП; - індекс інфляції (дефляції);Рівень політичної та геополітичної стабільності- показник ймовірності настання політичних кризСтабільність ресурсної бази банківської системи- структура ресурсної бази; показник залежності від запозичених ресурсів; - показник рівня осідання грошових коштів за поточними та строковими рахунками клієнтів; - показник середньої тривалості зберігання коштів.Стан міжбанківського ринку- динаміка процентних ставок та обсягу угод на внутрішньому/зовнішньому ринку МБК.Стійкість фінансових ринків- стійкість (у тому числі можливість протидіяти спекулятивним атакам)Оцінка стану банку третіми особами- показники інвестиційної привабливості незалежних аудиторів; - показники кредитного рейтингу окремих банків-контрагентів.Зміни відсоткових ставок- тенденції щодо зміни облікової ставки, ставки LIBOR.Скорочення доступних кредитних ліній банків кореспондентів- динаміка використання обсягу кредитного ліміту, встановленого банками-контрагентами.

Згідно з принципами ефективного банківського нагляду, розробленими Базельським комітетом з банківського нагляду, визначено доцільність проведення стрес-тестування за такими типами банківських ризиків, як кредитний, ризик ліквідності, ринковий та операційний. Отже, у межах зазначеного методичного підходу до проведення стрес-тестування банків щодо фінансової безпеки розглядаються фінансові показники-індикатори ризиків саме в зазначених аспектах (табл. Д.1 ).

Зазначається, що вище наведені нами фактори ризику банківської діяльності спричиняють різний ступінь впливу та можуть призвести до різних наслідків. Це і є основою проведення наступного етапу реалізації методичного підходу до проведення стрес-тестування банків щодо фінансової безпеки і відповідно до побудови таблиці Е.1.

Для ідентифікації рівнів ризику (РР) використовуються наведені нижче умовні позначення:- критичний РР (можливість банкротства);- значний РР (втрата банку позиції на ринку);- великий РР (значна дестабілізація діяльності банку);- помірний РР (тимчасова втрата ліквідності);- слабкий РР (виникнення незначних проблем, при нехтування яких можливі негативні наслідки в довгостроковому періоді).

Розглядаючи елементи таблиці Е.1, необхідно зазначити, що їхнє визначення здійснюється таким чином (формула 3.1 і 3.2):

щодо макроекономічних категорій:

Zij = (3.1)

щодо мікроекономічних категорій:

Vij = (3.2)

Дослідивши загальні підходи до встановлення відповідності рівнів ризику банку базовим факторам, розглянемо загальні правила формалізації такої відповідності для всіх аналізованих факторів: переходимо до використання бінарних характеристик. Припустимо, що позитивні фактори характеризує 1, а негативні - 0.

Послідовно переходячи до наступного етапу реалізації методичного підходу до проведення стрес-тестування банків, побудуємо таблицю відповідності рівнів ризику базовим факторам у банку, який має найкращу конкурентну позицію на ринку.

Визначивши нормативні значення відповідності базових факторів ризиків рівням ризику банку і порівнюючи ці величини з реально отриманими параметрами діяльності банку на звітну дату, виникає можливість ідентифікувати рівень неузгодженої позиції банківської установи під впливом факторів ризиків.

Таким чином, постає необхідність розрахунку показника невідповідності бінарних характеристик банку нормативно встановленим вимогам в межах відповідності рівнів ризику базовим факторам ризиків. Крім того, зазначимо, що такий аналіз доцільно проводити в трьох напрямках:

макроекономічних категорій:

(3.3)

де NZ - показник невідповідності бінарних характеристик кожного конкретного банку нормативно встановленим вимогам в межах співставності рівнів ризиків базовим факторам ризиків щодо макроекономічних категорій;

мікроекономічних категорій:

(3.4)

де NV - показник невідповідності бінарних характеристик щодо мікроекономічних категорій;

комплексного аналізу:

де N - загальний показник невідповідності бінарних характеристик кожного конкретного банку нормативно встановленим вимогам в межах співставності рівнів ризиків базовим факторам ризиків.

Отримавши відносну кількісну оцінку ризиків банківської установи у вигляді пари чисел (рівня ризиків та співвідношення між рівнями ризиків за макро- і мікроекономічними категоріями), можна визначити не лише величину неузгодженої позиції фінансового стану банку в порівнянні з нормативними вимогами, але й причинно-наслідкову обумовленість отриманої кількісної характеристики:

(3.6)

де KOP - кількісна оцінка ризиків банківської діяльності.

З метою переходу від кількісної до якісної оцінки рівня ризиків, притаманних банківській діяльності, пропонується використовувати наведену нижче градацію:

допустимий рівень ризику, обумовлений внутрішніми факторами;

(3.7)

допустимий рівень ризику, обумовлений зовнішніми факторами;

(3.8)

допустимий рівень ризику, обумовлений внутрішніми та зовнішніми факторами в рівних пропорціях;

(3.9)

високий рівень ризику, обумовлений внутрішніми факторами;

(3.10)

високий рівень ризику, обумовлений зовнішніми факторами;

(3.11)

- високий рівень ризику, обумовлений внутрішніми та зовнішніми факторами в рівних пропорціях;

(3.12)

Отже, на сьогодні в теорії та практиці управління ліквідністю виділяють багато методів, моделей інструментів, але всі вони є недосконалими та мають значні недоліки. В умовах нестабільного зовнішнього середовища важливого значення набуває аналіз впливу факторів ліквідності за допомогою стрес-тестування, яке дає можливість надати кількісну оцінку ризиків і в результаті акцентувати увагу керівництва банку на найбільш витратних аспектах діяльності банківської установи з погляду її фінансової безпеки.

Стрес-тестування як інструмент управління ліквідністю банку доцільно застосовувати в кризових умовах, так як методики його проведення допомагають досить детально дослідити фінансову безпеку банку за кредитним, ринковим та операційним та ризиком ліквідності.

.2 Апробація методичного підходу на прикладі аналізу ліквідності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Здійснимо аналіз ліквідності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк) за допомогою методичного підходу, описаного нами в пункті 1 даного розділу. Банк входить до першої групи банків за класифікацією НБУ та посідає 14-ту позицію. Банк зареєстрований Національним банком України у 1990 року. Для аналізу було взято балансові дані, опубліковані на головному сайті банку, станом на 31.12.2011 року.

Спочатку, у межах зазначеного методичного підходу до проведення стрес-тестування банків щодо фінансової безпеки, розрахуємо фінансові показники-індикатори ризиків Банку (табл.3.3).

Таблиця 3.3 - Показники-індикатори ризиків ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Група індикаторівНазва індикаторуЗначенняІндикатори кредитного ризику, %KR18,97KR210,99KR387,18Індикатори ризику ліквідності, %RL157,87RL270,26RL390,11RL421,7Індикатори ринкового ризику, %RR1122,17RR2179,03Індикатори операційного ризику, %OR18,08OR27,12OR32 248 786 тис. грнOR410,62OR50,15OR6-3,00

Після дослідження вирахуваних значень і порівнянні деяких з нормативними значеннями, потрібно зазначити, що більшість індикаторів відображають стан банку щодо фінансової безпеки як якісний, усі нормативи НБУ (RL1, RL2,RL3,OR3), крім OR4, додержуються, навіть перевиконуються.

Наступним було побудувано таблицю відповідності рівнів ризику базовим факторам (табл. Ж.1). Дана таблиця дозволяє оперативно визначитися з пріоритетними напрямками в управлінні ліквідністю при появі певного фактору ризику.

При заповненні таблиці Ж.1 необхідно перейти до використання бінарних характеристик, враховуючи загальні правила формалізації вище вказаних відповідностей для всіх аналізованих факторів. Припускається, що відповідність певного фактору ризику до його рівня характеризує 1, а її відсутність - 0.

Продовжуючи даний аналіз, потрібно розрахувати показник невідповідності бінарних характеристик Банку нормативно встановленим вимогам в межах відповідності рівнів ризику базовим факторам.

Проведемо даний аналіз в трьох напрямках:

макроекономічних категорій:

(3.13)

- мікроекономічних категорій:

(3.14)

- комплексного аналізу:

Нами було визначено величину неузгодженої позиції фінансового стану ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в порівнянні з нормативними вимогами. Показник невідповідності бінарних характеристик нормативно встановленим вимогам щодо макроекономічних категорій становить 0,8, щодо мікроекономічних категорій - 0,96, а загальний показник невідповідності бінарних характеристик - 0,91.

(3.16)

З метою переходу від кількісної до якісної оцінки рівня ризиків було використано наведену в пункті 3.1 градацію:

У результаті визначено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», притаманний високий рівень ризику, обумовлений внутрішніми факторами.

Висновки до розділу 3

Було розглянуто фінансові показники-індикатори ризиків в наступних аспектах: кредитний, ринковий, операційний та ризик ліквідності. Використання даного групування вважається найбільш доцільним, оскільки допомагає врахувати майже всі можливі ризики.

Також було досліджено та структуровно індикатори можливості настання кризи ліквідності в банку в залежності від середовища їх виникненя (мікро- та макроіндикатори).

Перевагою застосування даного методу є можливість надання ризикам банківської діяльності не тільки кількісного, а і якісного визначення.

Було здійснено апробацію методичного підходу на прикладі аналізу ліквідності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та визначено, що більшість показників-індикаторів ризиків відображають стан банку щодо фінансової безпеки як якісний. Такі індикатои як RL1, RL2,RL3,OR3 (нормативи НБУ) перевиконуються, а норматив адекватності регулятивного капіталу (OR4) не додержується. У результаті того, що показник загального рівня невідповідності бінарних характеристик нормативно встановленим вимогам дорівнює 0,91, а співвідношення між рівнями ризиків за макро- і мікроекономічними категоріями - 0,83, то це значить, що банку притаманний високий рівень ризику, обумовлений внутрішніми факторами.

ВИСНОВКИ

Аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є поділ даних чинників на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті чинники, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

Основними факторами внутрішнього середовища, які негативно впливають на ліквідність банків України є низька капіталізація, низька ефективність діяльності, невідповідність між строками і сумами залучених і розміщених коштів, низька диверсифікованість активів, висока частка проблемних кредитів, невисокий рівень репутації банків. Основними ж факторами зовнішнього середовища, які впливають на ліквідність банків України є: економічні чинники, політична ситуація, соціальні, технологічні чинники, розвиток фінансового ринку, політика НБУ та можливість залучення коштів центрального банку.

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.

Аналіз ліквідності банку складається з певих етапів. При цьому також виділяють різні види аналізу: попередній, поточний, підсумковий, перспективний; стратегічний, тактичний і оперативний. Серед методів аналізу ліквідності необхідно виділити коефіцієнтний, факторний аналіз, матричний метод, аналіз грошових потоків, VaR-аналіз та стрес-тестування. Кожен з даних методів має свої специфічні риси, етапи, завдання, які вирішуються на кожному з етапів, свої переваги та недоліки. Тому важливим є комплексне застосування даних методів аналізу ліквідності банку.

На сьогодні в теорії та практиці управління ліквідністю виділяють багато методів, моделей інструментів, але всі вони є недосконалими та мають значні недоліки. В умовах нестабільного зовнішнього середовища важливого значення набуває аналіз впливу факторів ліквідності за допомогою стрес-тестування, яке дає можливість надати кількісну оцінку ризиків і в результаті акцентувати увагу керівництва банку на найбільш витратних аспектах діяльності банківської установи з погляду її фінансової безпеки.

У результаті роботи було виділено додаткові внутрішні та зовнішні фактори ризиків банківської діяльності, що допоможе більш детально проводити аналіз та враховувати незначні ризики. Було розглянуто фінансові показники-індикатори ризиків в наступних аспектах: кредитний, ринковий, операційний та ризик ліквідності. Використання даного групування вважається найбільш доцільним, оскільки допомагає врахувати майже всі можливі ризики.

Також було досліджено та структуровно індикатори можливості настання кризи ліквідності в банку в залежності від середовища їх виникненя (мікро- та макроіндикатори). Перевагою застосування даного методу є можливість надання ризикам банківської діяльності не тільки кількісного, а і якісного визначення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Андриевская, И. К. Стресс-тестирование: обзор методологий [Текст] / И. К. Андриевская // Управление в кредитной организации. - 2007. - № 5. - С. 34-44.

2.Бабанов, В.В. Новый подход к управлению ликвидностью [Текст] / В. В. Бабанов, В. А. Шемпелев //Банковское дело. - 2001. - N 3. - C.7-13

.Блинчук, В. Й. Механізм управління ліквідністю банку [Текст] / В. Й. Блинчук // Тенденції забезпечення сталого розвитку економічної системи України: матеріали економічної наукової інтернет-конференції. - Тернопіль, 2012. - С. 98-101.

.Богма, С. Д. Застосування стрес-тестування при управлінні ліквідністю банку в період фінансової кризи [Текст] / С. Д. Богма, М. В. Мішеніна // Теорія та практика розвитку банківської справи : збірник тез доповідей IV Міжвузівської науково-практичної студентської конференції (17-18 листопада 2010 року) / Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України. - Львів, 2010. - С. 17-18.

.Васюренко, О. В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків [Текст]: навчальний посібник/ О. В. Васюренко, К. О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 463 с. - ISBN 966-346-079-2

.Васюренко, О.В. Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків [Текст]/ О. В. Васюренко, Г. Азаренкова Банківська справа. - 2003. - N 1. - C.60-64

.Висоцька, Л. Напрямки формування комплексної статистичної системи показників ліквідності банків [Текст]/ Л. Висоцька //Банківська справа. - 2005. - N 5. - C.39-52

.Герасимович, А. М. Коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу банку [Текст] / А.М. Герасимович/ / Вісник КЕФ КНЕУ імені В.Гетьмана.- 2011.- №1.-С.17-26

.Герасимович, А.М. Аналіз банківської діяльності [Текст]: підручник / А. М. Герасимович та ін., за ред. А. М. Герасимовича. - Вид. 2- ге, без змін. - К. КНЕУ, 2006. - 600 с. - ISBN 966-574-567-0

.Деревська, О. Активно-пасивні операції та управління ліквідністю банківської установи [Текст]/ О. Деревська //Вісник Національного банку України. - 2008. - N 7. - C.44-50

.Деркач, О. В. Управління ліквідністю банку в умовах реформування економіки [Текст]: автореферат дис. ... канд. економ. наук: 08.06.02; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К., 2002. - 20с.

.Довгаль, Ю. С. Аналіз інструментів регулювання ліквідності комерційних банків [Текст] / Ю. С. Довгаль, О. М. Гребінь //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць : заснований у 1999 р./ Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. - Вип. 32. - С. 308-315

.Долгальова, М. О. Дослідження стратегічного управління ліквідністю комерційного банку [Текст] / М. О. Долгальова, О. В. Шестакова Академічний огляд. 2010. - №1. - С. 28-31

.Долгальова, М.О. Щодо ліквідності банківської системи України [Електронний ресурс]/ Режим доступу: #"justify">.Єпіфанов, А. О. Операції комерційних банків [Текст] : навч. посіб. / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. - 523 с. - ISBN 978-966-680-313-2.

.Загорій, Г. В. Управління ліквідністю комерційного банку [Текст]: автореферат дис. ... канд. економ. наук: 08.04.01; Одеський держ. економічний ун-т. - О., 2005. - 19с.

.Івасів, І.Б. Ліквідність банку в умовах маркетингоорієнтованого менеджменту [Текст]/ І. Б. Івасів //Фінанси України. - 2003. - N 1. - C.109-116

.Карчева, Г.Т. Використання VAR - методології для оцінки ризику ліквідності банків [Текст]/ Г. Т. Карчева //Вісник Української академії банківської справи. - 2008. - N 1. - C.59-64

.Карчева, Г.Т. Використання методів непараметричної статистики для оцінки ризику ліквідності банківської системи [Текст]/ Г. Т. Карчева //Банки та банківські системи. - 2006. - N 4. - C.12-19

.Карчева, Г.Т. Удосконалення регулювання ліквідності банків на основі нових стандартів Базельського комітету [Електронний ресурс]/ Режим доступу: #"justify">.Качаєв, О.Т. Використання методів непараметричної статистики для оцінки ризику ліквідності банківської системи [Текст]/ О. Качаєв Економічний аналіз. - 2009. - N 4. - C.120-123

.Коваленко, В.В. Обгрунтування стратегії управління ліквідністю банківської установи [Текст]/ В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.17.- Суми., 2006.- С.159-167.

.Ковальчук, Т. Т. Ліквідність комерційних банків [Текст] : навч. посіб./ Т.Т. Ковальчук, Н.М. Коваль - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2006. - 120 с.

.Криклій, О. А. Система комплексного управління ліквідністю банку [Текст] / О.А. Криклій, Ю. С. Ребрик // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць / Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України. - Х., 2010. - Вип. 1 (8). - Ч. 2. - С. 9-17.

.Крилова, В. Складові процесу управління ліквідністю банку [Текст]/ В. Крилова, Р. Набок //Вісник Національного банку України. - 2008. - N 6. - C.24-29

.Крішталь, Т. Е. Методика аналізу ліквідності комерційного банку [Текст]: автореферат дис. ... канд. економ. наук: 08.06.04; Київський національний економічний ун-т. - К., 2003. - 17с.

.Кудрявцева, М. Г. Что тестирует стресс-тест? [Текст] / М. Г. Кудрявцева Рынок ценных бумаг. - 2006. - № 2. - С. 54-57.

.Лаврушин, О.І. Банківські ризики [Текст]: навч.посіб. / О.І.Лаврушин. - М.: КНОРУС, 2007. - 232 с.

.Литвякова, В.М. О методах анализа и контроля за состоянием ликвидности в кредитных организациях [Текст]/ В. М. Литвякова //Деньги и кредит. - 2003. - N 10. - C.29-31

.Ліквідність банківської системи України [Електронний ресурс]/ Режим доступу: #"justify">.Стельмах, В.С. Ліквідність банку [Текст]: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду / В.С. Стельмах, В.І. Міщенко та ін. -К.: НБУ, 2008. - 286 с.

.Любунь, О.С. Фінансовий менеджмент у банку [Текст]: навчальний посібник/ О. С. Любунь, В. І. Грушко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Слово, 2004. - 296 с. - ISBN 966-8407-30-Х

.Марущак, М. В. Управління ліквідністю як складова конкурентноспроможності банку [Текст]: автореферат дис. ... канд. економ. наук: 08.00.08; Академія фінансового управління. Науково-дослідний фінансовий ін-т. - К., 2009. - 20 с.

.Міщенко, В.І. Ліквідність банківської системи України [Текст] / В.І. Міщенко, А.В. Сомик та ін. - К. : Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2008. - 180 с.

.Молчанов, О. В. Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків [Текст] : О. В. Молчанов / Вісник Національного банку України. - 2006. - № 10. - С. 48-51.

.Оконська, О. О. Банківська ліквідність: оцінка, регулювання та оптимізація [Текст]: автореферат дис. ... канд. економ. наук: 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит/ О. О. Оконська; Тернопільський держ. економічний ун-т. - Т., 2005. - 20с.

.Олійник, Д. М. Ліквідність комерційного банку: управління та регулювання [Текст]: автореферат дис. … канд. економ. наук : 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит/ Д. М. Олійник. - К.,2002. - 20 с.

.Парасій-Вергуненко, І. М. Аналіз банківської діяльності [Текст]: навчально-методичний посібник/ І. М. Парасій-Вергуненко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с. - ISBN 966-574-453-4

.Перешибкін, М. М. Ліквідність та платоспроможність комерційного банку [Текст]: автореферат дис. ... канд. економ. наук: 08.04.01; Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2002. - 18с.

.Примостка, Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі [Текст]: монографія/ Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2002. - 316 с.

.Про банки і банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 07.12.2000// Режим доступу: #"justify">.Про порядок регулювання діяльності банків в Україні [Електронний ресурс]: інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368. - Режим доступу: #"justify">.Про Національний банк України [Електронний ресурс]: закон України від 20.05.1999// Режим доступу: #"justify">.Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України [Електронний ресурс]:положення, затверджене постановою Правління НБУ від 02.08.2004 №361. - Режим доступу: #"justify">банківської справи Національного банку України. - Суми, 2009. - С. 354-359.

.Серпенінова, Ю. С. Побудова фінансового механізму управління ліквідністю банку [Текст] / Ю. С. Серпенінова // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 2. - С. 159-166.

57.Серпенінова, Ю.С. Фінансовий механізм управління ліквідністю банку [Текст]: монографія/ І.М.Бурденко, Є.Є. Дмитрієв, Ю.С. Серпенінова/ За заг.ред. Серпенінової Ю.С.- Сумы. Ун-тетская книга, 2011.- 136с.

.Тарасенко, Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства [Текст]: навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. - 2. вид., стер. - К.: Алерта, 2003. - 486 с., с. 262

.Шаповалова, С. М. Проблеми впровадження стрес-тестування в ризик-менеджменті банків України [Текст] / С. М. Шаповалова, Г. М. Карамишева, А. С. Шаповалова //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць : заснований у 1999 р./ Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. - Вип. 31. - С. 296-302

.Шкарабан, С. І. Аналіз банківської діяльності [Текст]: навчальний посібник/ З. І. Щибиволок ; ред. С. І. Шкарабан. - 2-ге вид., стер.. - К.: Знання, 2007. - 311 с. - ISBN 966-346-275-2

.Панова, Г. С. Аналіз фінансового стану комерційного банку [Текст] / Г. С. Панова. - М. : Фінанси та статистика, 1996. - 270 с. - ISBN 5-279-01623-3

.Савлук, М. І. Вступ до банківської справи [Текст] : навч. посіб. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, А. М. Коряк. - К. : Лібра, 1998. - 342 с. - ISBN 966-574-328-7

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця А.1 - Підходи до визначення поняття «ліквідність банку»

АвторВизначення поняттяД. М. ОлійникЛіквідність банку - здатність банку своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе балансові та позабалансові зобовязання та своєчасно і в повному обсязі забезпечити можливі потреби платоспроможних клієнтів в кредитних коштах, за умови збереження постійної позитивної маржі між середньою вартістю наданих та залучених коштів, з урахуванням затрат повязаних з кредитним ризиком та затрат повязаних з обовязковим резервуванням.О.О. ОконськаЛіквідність банку - здатність банку своєчасно та з мінімальними витратами виконувати вимоги щодо виплати за своїми зобовязаннями та задовольняти потреби у кредиті з боку клієнтів банку.Т. Е КріштальЛіквідність банку - його здатність виконувати боргові, збалансовані та потенційні кредитні зобовязання, для цього необхідні не тільки оптимальна структура, обсяги і висока якість його пасивів і активів, але і можливість оперативно залучати кошти із зовнішніх джерел за розумною ціною.М.В. МарущакЛіквідність банку - його здатність вчасно задовольнити вимоги за своїми зобовязаннями та запити клієнтів за рахунок будь-яких доступних джерел за нормальних умов.В.Г. ЗагорійЛіквідність банку - здатностm без істотних втрат мобілізувати засоби в грошовій формі з метою створення умов для своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань і вимог як по пасивних, так і по активних операціях у даний момент часу і в майбутньомуІ.М. Парасій-ВергуненкоЛіквідність банку - його здатність швидко перетворювати грошові активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою своєчасного виконання своїх грошових зобов'язань.З.І. ЩебиволокЛіквідність банку - це здатність банку забезпечити виконання своїх грошових зобов'язань.В.С.Стельмах, В.І. МіщенкоЛіквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).В.В. Коваленко, О.Г. КоренєваЛіквідність банку - здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобовязань, яка визначається збалан-сованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобовязань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).Пітер С. РоузБанк вважають ліквідним, якщо він має доступ до коштів, які можна залучити по розумній ціні саме в той момент, коли вони необхідні. Це означає, що банк або вже має необхідну суму ліквідних коштів, або може швидко їх одержати з допомогою позик або продажу активів.Е. Галицька, Л.ВисоцькаЛіквідність банку - його здатність своєчасно виконувати свої зобов'язання перед кредиторами та вкладниками.Т. Т. Ковальчук, М. М. КовальЛіквідність банку - це його здатність забезпечувати вчасне та повне виконання грошових зобов'язань.О. ДеревськаЛіквідність банку - спроможність банку виконувати свої поточні фінансові зобовязання.І. Б. ІвасівЛіквідність банку - його спроможність виконувати свої грошові зобов'язання, можливість задоволення кредитних заявок, які відповідають його стандартам кредитування.М. А. Болюх, В.З. БурчевськийЛіквідність - спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.І.О. БланкЛіквідність - спроможність окремих видів майнових цінностей банку бути швидко перетвореними у грошову форму без втрати своєї поточної вартості в умовах усталеної конюнктури ринку.В.І. Міщенко, А.В. СомикЛіквідність банку - його спроможність своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобовязання та забезпечити розвиток банку на основі проведення та нарощення обсягів його операцій відповідно до стратегії розвитку банку.О.О. ТерещенкоЛіквідність - спроможність підприємства виконувати свої поточні платіжні зобовязання у будь-який час.О.В. МолчановЛіквідність банку - можливість використовувати його активи як наявні грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі.М.В. МарущакЛіквідність - можливість вчасно задовольнити вимоги по своїх зобовязаннях за рахунок власних активів за нормальних умов.М.М. ПерешибкінЛіквідність банку - потенційні можливості банку щодо виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, ступінь досяжності яких (тобто можливостей) визначається у відповідності зі статичною та динамічною оцінками ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення.

Додаток Б

Рисунок Б.1 - Організаційна структура аналізу ліквідності банку

Додаток В

Рисунок В.1 - Інформаційне забезпечення аналізу ліквідності

Додаток Г

Таблиця Г.1 - Коефіцієнти, що характеризують ліквідність банку

КоефіцієнтРозрахунокЕкономічний зміст показникаОрієнтовне значенняКоефіцієнт миттєвої ліквідності (Н4)визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банкуУстановлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.не менше 20%Коефіцієнт поточної ліквідності (Н5)визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобовязань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно)установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобовязань протягом одного календарного місяцяне менше 40%Коефіцієнт короткострокової ліквідності (Н6)визначається як співвідношення ліквідних активів до зобовязань з кінцевим строком погашення до одного рокуустановлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобовязань протягом одного рокуне менше 60%Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобовязань всіма активамине менше 100%Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих характеризує частку високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар)не менше 20%Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобовязань характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його зобовязань (З)-Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів розкриває наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д), тобто показує чи є незбалансована ліквідність70-80%Коефіцієнт генеральної ліквідності зобовязань розкриває здатність банку погасити зобовязання (З) високоліквідними активами (Авл) і шляхом реалізації майна (Ам)-

Додаток Д

Таблиця Д.1 - Фінансові показники-індикатори ризиків

Група індикаторівНазва індикаторуФормула розрахункуІндикатори кредитного ризикуKR1 - захищеність від кредитного ризику KR2 - прибутковість кредитного портфеля KR3 - коефіцієнт кредитної активності Індикатори ризику ліквідностіRL1 - норматив ліквідності Н4 RL2 - норматив ліквідності Н5 RL3 - норматив ліквідності Н6 RL4 - коефіцієнт високоліквідних активів Індикатори ринкового ризикуRR1 - коефіцієнт покриття RR2 - коефіцієнт ресурсної бази Індикатори операційного ризикуOR1-достатність капіталу OR2 - захищеність капіталу OR3 -норматив мін. розміру регулятивного капіталуOR3= Основний капітал + Додатковий капітал - ВідверненняOR4 -норматив адекватності регулятивного капіталу OR5 -захищеність від ризику за активними операціями OR6 -загальний рівень рентабельності

Додаток Е

Таблиця Е.1 - Встановлення відповідності рівнів ризиків банку базовим факторам ризиків банківської діяльності [власна розробка]

Базові фактори ризиківРівні ризиків, які отримує банк внаслідок впливу певного факторуКритичний (R1)Значний (R2)Великий (R3)Помірний (R4)Слабкий (R5)Макроекономічні категоріїMakro F1Z11Z12Z13Z14Z15Makro F2Z21Z22Z23Z24Z25Makro F3Z31Z32Z33Z34Z35Makro F4Z41Z42Z43Z44Z45Makro F5Z51Z52Z53Z54Z55Makro F6Z61Z62Z63Z64Z65Makro F7Z71Z72Z73Z74Z75Makro F8Z81Z82Z83Z84Z85МікросередовищеMikro F1V11V12V13V14V15Mikro F2V21V22V23V24V25Mikro F3V31V32V33V34V35Mikro F4V41V42V43V44V45Mikro F5V51V52V53V54V55KR1V61V62V63V64V65KR2V71V72V73V74V75KR3V81V82V83V84V85RL1V91V92V93V94V95RL2V101V102V103V104V105RL3V111V112V113V114V115RL4V121V122V123V124V125RR1V131V132V133V134V135RR2V141V142V143V144V145OR1V151V152V153V154V155OR2V161V162V163V164V165OR3V171V172V173V174V175OR4V181V182V183V184V185OR5V191V192V193V194V195OR6V201V202V203V204V205

Додаток Ж

Таблиця Ж.1 - Встановлення відповідності рівнів ризиків ПАТ «Банк «Фінанси та кредит » базовим факторам ризиків банківської діяльності

Базові фактории ризиківРівні ризиків, які отримує банк внаслідок впливу певного факторуКритичний (R1)Значний (R2)Великий (R3)Помірний (R4)Слабкий (R5)Макроекономічні категоріїMakro F110000Makro F201000Makro F310000Makro F410000Makro F501000Makro F601000Makro F701000Makro F800100МікросередовищеMikro F110000Mikro F201000Mikro F300010Mikro F401000Mikro F500100KR100100KR200100KR300100RL100010RL200010RL300100RL400010RR100100RR210000OR100100OR200010OR300010OR410000OR501000OR610000

Додаток И

Таблиця И.1 - Балансові дані ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»

РядокНайменування статтіЗначенняАКТИВИ1Грошові кошти та їх еквіваленти1 746 8572Торгові цінні папери625 3103Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю з визначенням результату переоцінки у фінансових результатах377 5454Кошти в інших банках137 0745Кредити та заборгованість клієнтів17 464 3846Цінні папери в портфелі банку на продаж91 2387Цінні папери в портфелі банку до погашення241 7478Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток6 8269Відстрочений податковий актив40 99910Основні засоби та нематеріальні активи126 72711Інші фінансові активи929 90712Інші активи218 02813Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття-14Усього активів22 006 642ЗОБОВ'ЯЗАННЯ15Кошти банків7 410 69116Кошти клієнтів10 716 99517Інші залучені кошти125 91518Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток-19Відстрочені податкові зобов'язання10 82320Резерви за зобов'язаннями10 74021Інші фінансові зобов'язання891 29122Інші зобов'язання18 87923Субординований борг1 042 47524Усього зобов'язань20227809ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ25Статутний капітал2 000 00026Нерозподілений прибуток( непокритий збиток)(254 083)27Резервні та інші фонди банку32 91628Чисті активи, що належать акціонерам ( учасникам) банку1 778 83329Усього власного капіталу1 778 83330Усього пасивів22 006 642

Больше работ по теме:

Моделирование динамики процентных ставок
Курсовая работа (т)
Ознаки системи соціального страхування в Україні
Курсовая работа (т)
Оптимизация портфеля ценных бумаг
Курсовая работа (т)
Организация деятельности Центрального Банка Российской Федерации
Курсовая работа (т)
Основы процесса ипотечного кредитования в РФ
Курсовая работа (т)

Предмет: Банковское дело

Тип работы: Курсовая работа (т)

Новости образования

Российский государственный социальный университет реорганизует сеть своих филиалов
22 Июля 2016 16:26
Более 70 представителей крупных вузов АСЕАН подтвердили участие в форуме во Владивостоке
22 Июля 2016 12:51
Абызов: публикация первичных статсведений снизит бюрократическую нагрузку на школы
22 Июля 2016 11:53
В Чечне свыше 200 школьников сдали ЕГЭ с результатом свыше 90 баллов - министр
22 Июля 2016 05:36
Замглавы Минобрнауки РФ: задача сократить число людей с высшим образованием не стоит
21 Июля 2016 20:19

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ