Ліцензійні умови та порядок видачі ліцензії

 

Вступ

Діяльність суб'єктів господарювання у різних сферах економіки потребує спеціальної кваліфікації та професіоналізму для забезпечення безпеки праці та виробництва, найбільш доцільно використання державних та інших ресурсів, створення умов для нормального функціонування окремих інститутів суспільства держави, випуску продукції надання послуг відповідно до встановлених стандартів норм. Для забезпечення вищеназваних умов держава встановлює спеціальний порядок надання дозволів на здійснення окремих видів господарської діяльності уповноваженими на це державою органами, який називається ліцензування.

Ліцензування відносно нова форма адміністративного регулювання господарської діяльності в Україні, оскільки вона сформувалась на засадах правових норм, прийнятих на початку ХХІ століття.

Система ліцензування в Україні перебуває в процесі становлення має на собі помітний вплив проблем труднощів, які притаманні українській економіці в період системних трансформацій. З моменту прийняття Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» до теперішнього часу залишається невирішеним питання відповідності державної політики в сфері ліцензування господарської діяльності сучасній економічній ситуації чи буде вона достатньо ефективною в майбутньому, оскільки система ліцензування сприяє розвитку господарської діяльності.

Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Актуальність. За умов функціонування кризових явищ в економіці нашої держави органи державної влади повинні зробити основний наголос у своїй діяльності на забезпеченні сприятливих умов для ведення та розвитку підприємницької діяльності. Крім того, необхідним є спрощення адміністративних барєрів стосовно отримання документів дозвільного характеру.

Одним із напрямків такої діяльності повинне стати вдосконалення процедури видачі ліцензій - документів державного зразка, що засвідчують право ліцензіата на провадження зазначеного в них виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Метою курсової роботи є: розглянути питання щодо ліцензування господарської діяльності в Україні, а саме дослідити вимоги, які є обов'язковими для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

На основі мети можна сформулювати наступні завдання:

1.Правове регулювання ліцензування в Україні:

)Поняття та основні засади ліцензійних умов;

2)Органи, які здійснюють контроль за додержанням ліцензійних умов.

2.Порядок видачі ліцензії:

)Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії;

2)Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії;

)Видача ліцензії;

)Відомості, які містить ліцензія.

ліцензійний документ орган видача

1. Правове регулювання ліцензійних умов

1.1 Поняття та основні засади ліцензійних умов

Загальні засади ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні закріплюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Так ч. 3 ст. 91 ЦК України встановлює правило про те, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлено законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

У Законі про ліцензування передбачається, що господарська діяльність, яка провадиться на підставі ліцензії, повинна здійснюватись при дотриманні ліцензійних умов. Ліцензійні умови визначаються як встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (ст. 1 Закону про ліцензування). Стаття 8 Закону про ліцензування уточнює правовий статус ліцензійних умов. Перш за все, вказується, що вони є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. При цьому кваліфікаційні вимоги - це вимоги до працівників юридичних осіб та безпосередньо фізичних осіб-підприємців, які встановлюються у випадках, коли для провадження господарської діяльності необхідні спеціальні знання; технологічні вимоги - це вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів; організаційні вимоги - це вимоги щодо порядку проведення певних дій. [10]

Суть ліцензійних умов полягає в тому, що держава встановлює особливі вимоги до провадження господарської діяльності тих видів, які істотно впливають на інтереси, життя та здоров'я громадян, стан навколишнього природного середовища, безпеку держави. Оскільки ліцензуванню підлягають дуже різні за своєю специфікою види діяльності, ліцензійні умови для кожного виду господарської діяльності мають свої специфічні особливості. [12]

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. У разі якщо суб'єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, зазначений в ст. 9 Закону про ліцензування, не в повному обсязі, а частково або окремі роботи, операції, послуги, ліцензійні умови поширюються на суб'єкта господарювання в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії. У Законі про ліцензування повинно бути чітко зазначено, що на момент звернення із заявою про видачу ліцензії субєкт господарювання повинен відповідати всім необхідним ліцензійним умовам. При здійсненні контролю за діяльністю ліцензіата щодо користування ліцензією також повинно бути зясовано, чи не були порушені вимоги встановлених ліцензійних умов.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування. [2]

Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності.

Аналізуючи закріплення відповідних видів господарської діяльності в Законі про ліцензування, треба вказати, що у певних випадках Закон закріплює в межах одного пункту декілька самостійних видів діяльності, кожний з яких забезпечується окремими вимогами ліцензійних умов. Наприклад п. 9 ст. 9 Закону про ліцензування відносить до числа ліцензійних діяльність з виробництва лікарських засобів, оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Ліцензійні ж умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами окремо виділяють спеціальні вимоги щодо виробництва лікарських засобів (п. 2.2.1.), до оптової (п. 2.2.2) та роздрібної (п. 2.2.3) торгівлі ними. У деяких випадках Закон про ліцензування передбачає звернення до інших нормативних актів. Наприклад, п. 38 ст. 9 Закону про ліцензування вказує, що ліцензуванню підлягає діяльність зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України). Сам перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. №183. При цьому ліцензійні умови проведення вказаної діяльності також залежать від конкретного виду відходів (наприклад, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини). [2]

Вказане вище потрібно враховувати при поданні документів для отримання відповідної ліцензії та при переоформленні ліцензії.

1.2 Органи, які здійснюють контроль за додержанням ліцензійних умов

Основні напрямки державної політики у цій сфері ліцензування визначає Верховна Рада України, а реалізацію державної політики в цій сфері здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Для здійснення повноважень спеціально уповноважений орган з питань ліцензування має свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. [8]

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його компетенції, обов'язковими до виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування в Україні виступає Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держком підприємництво), що є спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Серед основних завдань[7]

Держком-підприємництва слід виділити участь у формуванні та реалізації державної регуляторної політики, політики у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, а також координацію діяльності органів виконавчої влади, повязаної з розробленням та здійсненням заходів щодо проведення державної регуляторної політики, політики у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності. [3]

Перелік органів виконавчої влади, уповноважених провадити ліцензування певних видів господарської діяльності встановлено в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування». До даного переліку входять 40 уповноважених у різних сферах органи державної влади (Наприклад Мінпраці здійснює ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордон; Мінфін ліцензує страхову діяльність та виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності і т.і.) [3]

Органи ліцензування згідно Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»:

забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

затверджує спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням;

видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;

формує веде ліцензійний реєстр. [2]

Орган ліцензування, яким центральний орган виконавчої влади, що здійснює передбачені законом повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам. [8]

Значна частина органів ліцензування - центральних органів виконавчої влади - не мають власних структурних територіальних підрозділів, а значить, не можуть делегувати свої повноваження у сфері ліцензування на місцевий рівень, то, по-перше, для частини субєктів господарювання виникає проблема витрат на поїздки до Києва для одержання чи переоформлення ліцензії тощо, а для самих органів ліцензування - проблема здійснення в повному обсязі контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов. Вирішити ці проблеми можна за допомогою введення більшої децентралізації системи ліцензування шляхом передачі як окремих, так і всіх функцій з ліцензування окремих видів господарської діяльності в регіони. [8]

Згідно чинного законодавства, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов. У даному аспекті слід зауважити, що доцільнішим було би за підставу для проведення позапланової перевірки брати лише обґрунтовану заяву, адже зловживання певної особи своїм правом на подання заяви про порушення ліцензіатом ліцензійних умов може бути суттєвою причиною для ускладнення роботи підприємств. [10]

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Орган ліцензування не пізніше пяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії. В останньому випадку й виникають певні складнощі, адже ст. 21 Закону «Про ліцензування…» вказує, що підставою для анулювання ліцензії є акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, під чим розуміється вчинення ліцензіатом протягом строку дії ліцензії повторного порушення певних ліцензійних умов після застосування санкцій за аналогічне порушення.

В даному разі йдеться про санкції адміністративно-правового, цивільно-правового, а також кримінально-правового характеру. [9]

Слід також враховувати, що рішення органу ліцензування, який здійснював перевірку діяльності ліцензіата, стосовно застосування певних санкцій можу бути цілком обґрунтовано оскаржено до суду, що віддалить у часі безпосереднє застосування санкцій за дане правопорушення.

Фінансування органу ліцензування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Як висновок, можна сказати, що контроль за дотриманням ліцензійних вимог і умов здійснюється на підставі приписів керівника органа, що ліцензує. За результатами перевірки оформляється акт із вказівкою конкретних порушень, що підписується всіма членами комісії. У випадку відсутності порушень перевірка носитиме попереджувальний характер, при їх виявленні - припинювальний. У випадку виявлення порушень установлених вимог і умов при проведенні контролю орган, що ліцензує, вправі вимагати усунення порушень, виносити попередження ліцензіатові, припиняти дію ліцензії (підставою для призупинення дії ліцензії є здійснення ліцензіатом кількаразових порушень або грубого порушення ліцензійних вимог і умов), звертатися в суд із заявою про анулювання ліцензії, а у випадку несплати ліцензійного збору - самостійно анулювати її. Із заявою до суду про анулювання ліцензії повинен звернутися орган, що ліцензує, у випадку не усунення ліцензіатом порушень, виявлених у ході перевірки.

2. Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

) вид господарської діяльності вказаний згідно з статтею 9 Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. [2]

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

документи оформленні з порушенням вимог цієї статті.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії. [6]

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

2.1 Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

2.2 Видача ліцензії та підстави анулювання

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.

За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Плата за видачу копії ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

У разі створення у ліцензіата нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які провадитимуть вид господарської діяльності, згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи відповідно до статті 10 цього Закону. [2]

У разі ліквідації філії, іншого відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою ліцензією, або у разі припинення провадження філією, іншим відокремленим підрозділом ліцензіата господарської діяльності згідно з отриманою ліцензією ліцензіат зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати ліквідації такої філії або іншого відокремленого підрозділу або з дати припинення діяльності такою філією або іншим відокремленим підрозділом подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі. Орган ліцензування повинен внести відповідні зміни до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати надходження такого повідомлення.

У разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом. [2]

Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії.

Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.

Ліцензія не може передаватись іншій особі і повинна використовуватись згідно з вказаним в ній видом та місцем діяльності.

Ліцензія може бути переоформлена в разі її втрати, чи пошкодження або анульована.

Підставами для анулювання ліцензії є:

заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

рішення про скасування державної реєстрації субєкта господарювання;

нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності;

акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих субєктом господарювання для одержання ліцензії.

2.3 Відомості, які містить ліцензія

На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У ліцензії зазначаються:

найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів;

місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

строк дії ліцензії;

посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

дата видачі ліцензії;

наявність додатка (із зазначенням кількості сторінок).

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або його заступником та засвідчується печаткою цього органу.

Висновок

В юридичній літературі ліцензування розглядають поряд з державною реєстрацією як форму легітимізації підприємництва.

Таким чином, на основі здійсненого аналізу можемо зробити висновок, що ліцензування виступає важливим елементом всієї системи антикризового адміністративно-правового регулювання. Воно дозволяє здійснювати додатковий державний контроль та забезпечувати належну кваліфікацію при виконанні широкого кола господарської діяльності. В той же час, наразі ліцензування в багатьох випадках ліцензування становить значну перепону у розвитку багатьох інноваційних галузей виробництва. Враховуючи саме інноваційну модель розвитку нашої держави, вважаємо за доцільне скоротити перелік видів господарської діяльності, що підлягає ліцензування. Крім того, до сить ускладненою є сама процедура ліцензування, зокрема - необґрунтовано широким виступає перелік документів, що подаються для отримання ліцензії у певних сферах діяльності. В умовах кризових явищ вимагає також свого вдосконалення система контролю уповноважених органом над господарюючими субєктами, що не дотримуються ліцензійних умов.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов. А ліцензування в цій статті визначається видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Отже, ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Згідно чинного законодавства, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.

Законодавство закріплює вимоги, щодо порядку видачі ліцензії, а саме документи, які подаються до органу ліцензування для видачі ліцензії. Ліцензія може бути переоформлена в разі її втрати, чи пошкодження або анульована. Згідно законодавства України, виділяють підстави щодо анулювання ліцензії. Орган ліцензування приймає рішення щодо видачі або відмову у видачі ліцензії.

Список літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -30. - Ст. 141

. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»: від 01.06.2000 р., №1775-III // ВВР України. -2000. - №36. - Ст. 299.

. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва»: вiд 26.04.2007 р., №667 // Урядовий курєр. - 16.05.2007. - №84.

. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування»: вiд 14.11.2000 р., №1698 // Урядовий курєр. - 07.12.2000. - №228.

. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»: вiд 04.07.2001 р., №756 // Офіційний вісник України. - 2001. - №27. - Ст. 1212.

. Береславський С. Ліцензування деяких видів господарської діяльності: здобутки і проблеми / С. Береславський // Економічні реформи сьогодні. - 2001. - №38. - С. 56-61.

. Крикун В.Б. Ліцензування як елемент системи антикризового адміністративно-правового регулювання економіки України / В.Б. Крикун // Форум права. - 2010. - №4. - С. 531-537 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Осадчук О. Окремі проблеми у сфері ліцензування. Юридичний журнал. - 2003. - 7 (13). - ст. 50 (50-53)

. Кашперський О.В. Поняття та юридичний зміст ліцензування в Україні

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. К.А. Карчевський Ліцензування господарської діяльності: правова природа, джерела правового регулювання та ознаки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Бізнес від А до Я» Як розпочати власну справу» Ліцензування, дозволи, сертифікація» Контроль за дотриманням ліцензійних умов ознаки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Основні напрямки державної політики в сфері ліцензування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.goncharovv.com/licensing96.html

Вступ Діяльність суб'єктів господарювання у різних сферах економіки потребує спеціальної кваліфікації та професіоналізму для забезпечення безпеки праці т

Больше работ по теме: