Літературно-художні видання в українському сегменті Інтернету
Зміст
Анотація
Вступ
. Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики
. Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті
3. Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету
Висновки
Список використаної літератури
Анотація
Дипломна робота "Літературно-художні видання в українському сегменті Інтернету": 65 сторінок, 54 джерела.
Мета роботи: зясувати риси літературних видань як різновиду інтернет-журналістики, зробити спробу побудувати типологію літературних видань в Інтернеті, виявити особливості форми та змісту літературно-художніх електронних видань.
Обєкт дослідження: літературно-художні видання українського сегменту Інтернету: онлайн-видання "Друг читача" та електронна версія журналу "Всесвіт".
Предмет дослідження: особливості форми та змісту цих видань.
Методи дослідження: системний аналіз, контент-аналіз, порівняльно-описовий метод, моніторинг ЗМІ.
У роботі зроблено аналіз електронної версії найстарішого україномовного паперового видання "Всесвіт" та онлайн-газети "Друг читача", виявлено їх цільове призначення, концепція та структура.
Ключові слова: Інтернет, інтернет-журналістика, літературно-художні видання, гіпертекстуальність, інтерактивність, мультимедійність.
літературний інтернет онлайн газета
Вступ
Літературно-художні видання - плід журналістської праці, який протягом багатьох десятків років (починаючи з виходу альманаху "Русалка Дністровая" у 1837 році) збагачував внутрішній світ людей, підвищував культурний рівень. Літературно-художні видання мали та мають вплив на українське національне відродження і на розвиток української літератури. Зміни у суспільстві, розвиток технологій не могли не вплинути на функціонування літературних видань.
Сьогодні неможливо уявити життя сучасної людини без комп'ютера і без доступу до глобальної мережі. У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету становила майже 12 млн. осіб. Без будь-якого перебільшення Інтернет можна розглядати як глобальний засіб масової інформації. Те, що ми спостерігаємо зараз - це творення ЗМІ майбутнього. З одного боку, поява літературно-художніх видань у Інтернеті - частина цього творення. З іншого, Інтернет для літературних видань став потужною зброєю у виконанні культурної місії. Саме з цих двох причин нас зацікавили особливості функціонування літературно-художніх видань в українському сегменті Інтернету.
Обєктом дослідження є літературні видання українського сегменту Інтернету: онлайн-видання "Друг читача" та електронна версія журналу "Всесвіт". Ці два видання, згідно нашому аналізу, виявилися найпопулярнішими у своїх категоріях. Нас цікавить сьогоденне становище видань, тому робота охоплює їх стан та зміст на 2009-2010 роки.
Предметом дослідження є особливості форми та змісту цих видань.
Мета цієї роботи: зясувати риси літературних видань як різновиду інтернет-журналістики, зробити спробу побудувати типологію літературних видань в Інтернеті, виявити особливості форми та змісту цих видань.
Виходячи з мети дипломної роботи, можна виокремити наступні взаємоповязані завдання:
-Дати визначення поняттю "інтернет-журналістика";
-Проаналізувати витоки інтернет-журналістики;;
-Дослідити ознаки, притаманні виключно інтернет-ЗМІ (гіпертекстуальність, мультимедійність, інтерактивність) у застосуванні до літературно-художніх видань;
-Розглянути усю сукупність поділів інтернет-видань на типи;
-Виходячи з цього, запропонувати типологію літературно-художніх видань українського сегменту Інтернету;
-Розрахувати популярність літературних українських видань у Інтернеті;
-Зробити аналіз найпопулярніших видань ("Друг читача" та "Всесвіт") за схемою аналізу сайту;
-Дати характеристику цим виданням за головними ознаками інтернет-ЗМІ;
-Стисло охарактеризувати відмінність електронної версії журналу "Всесвіт" від паперового варіанту.
Робота складається з 3х розділів: "Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики", "Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті", "Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету".
У першому розділі "Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики" дається визначення онлайнової журналістики, зясовуються причини, з яких веб-медіа набувають популярності (зокрема, такою причиною є розвиток інформаційного суспільства), виокремлюються особливості інтернет-ЗМІ, розглядаються умови створення українських літературних видань у інтернеті та три головних ознаки інтернет-ЗМІ: гіпертекстуальність, мультимедійність, інтерактивність у застосуванні до літературних видань.
У другому розділі "Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті" розглядаються проблеми типології сайтів мережевої журналістики, класифікації онлайн-видань та наводяться різновиди літературних порталів українського сегменту інтернету.
У третьому розділі "Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету" подаються розрахунки популярності літературних видань, проаналізовано найпопулярніші літературні видання українського сегменту Інтернету "Друг читача" та "Всесвіт", розглянуто прояви мультимедійності, гіпертекстуальності та інтерактивності, які присутні в цих виданнях.
У роботі було застосовано такі методи дослідження: системний аналіз, контент-аналіз, порівняльно-описовий метод, моніторинг ЗМІ.
Серед дослідників інтернет-журналістики можна виокремити: А.Калмикова, Л.Коханову, Д.Гола, М.Лукіну, Б.Потятинника, Ю.Завадського та ін. Питанням саме літератури у віртуальному просторі займаються здебільшого іноземні вчені, серед яких варто виділити E.Дж.Аарсета, Дж.Д.Болтера, М.Бернстайна, Т.Нельсона та вітчизняного вченого Завадського Ю.Р. Але питання функціонування літературно-художніх видань в українському сегменті Інтернету не розроблене, проте є дуже важливим для дослідження неновинних ЗМІ у Інтернеті та для розуміння загальної картини розвитку культури, журналістики та суспільства.
.Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики
Дослідник інтернет-журналістики Д.Гол зазначає, що на початку XXI сторіччя інтернетом постійно користувались майже 200 мільйонів людей і він містив близько 800 мільйонів окремих веб-сторінок. Інтернет має набагато більшу аудиторію, ніж будь-які попередні масмедії чи навіть континентальне супутникове телебачення. Журналістика стає чимось вагомішим за збирання новин, аналіз і репортаж. Вона постачає та структурує інформацію, якої люди потребують, щоб зрозуміти себе самих, світ і своє місце в ньому. Така інформація - це більше, ніж новини: вона містить ідеї, історії та розмови, з яких читачі можуть дізнаватися про щось один в одного. Розглядати журналістику інтернету у вузькому контексті, лише як засіб постачання інформації - означає сприймати її обмежено [13, с. 45].
У праці А.А.Калмикова та Л.А.Коханової "Интернет-журналистика" дається таке визначення поняттю мережевої журналістики:
"Інтернет-журналістика - це якісно новий культурний і цивілізаційний феномен, що представляє собою діяльність з формування і подання інформаційних образів актуальності, причому носіями цих образів можуть бути не лише слово, але й картинка, фотографія, кіно, відео, звук, веб-сторінка - будь-який об'єкт, здатний виступати в ролі носія інформації або тексту в широкому значенні цього слова" [20, с.10].
Інтернет має значний вплив на сучасну культуру та дуже швидко поширюється. У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету становила 11,96 млн. осіб. У регіональному розподілі користувачів зі значним відривом лідирує Київ, на який припало 60,14% усіх користувачів Інтернету в Україні. Далі йдуть Одеса (5,14%), Харків (5,39%), Дніпропетровськ (4,92%), Донецьк (4,82%), Львів (2,83%), Крим (2,80%), Запоріжжя (1,80%). Сумарна частка цих регіонів становила 24,9%. На решту регіонів України припало 13,26% користувачів. Про це свідчать результати дослідження, проведеного компанією "GfK Ukraine" на замовлення Української асоціації Інтернет-реклами (УАІР) [10]. Важливо досліджувати тенденції розвитку та особливості функціонування онлайн-видань взагалі та літературних видань зокрема. Те, що ми спостерігаємо зараз - це творення ЗМІ майбутнього, яке повязане зі значними змінами у суспільній свідомості, а саме з розвитком інформаційного суспільства.
Інформаційне суспільство визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. Прибічники теорії інформаційного суспільства повязують його становлення з домінуванням четвертого, інформаційного, сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та сфери послуг. При цьому стверджується, що капітал і праця, які є основою індустріального суспільства, поступаються місцем інформації та знанню у сучасному суспільстві.
На думку Тофлера, у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва, отримання знань, а також для характеру трудової діяльності людини набуває новий соціальний уклад, який базується на телекомунікаціях. Логіка Тофлера є такою: якщо я матиму 1000 одиниць землі, а потім віддам кому-небудь 500 одиниць, то у мене залишиться лише половина. Але якщо у мене є деяка кількість інформації і половину віддам іншій людині, то я буду мати все, що мав. Якщо я дозволю користуватися моєю інформацією, то скоріше за все і зі мною поділяться чим-небудь корисним. Таким чином, угоди з приводу матеріальних речей ведуть до конкуренції, у той час, коли інформаційний обмін - до співробітництва. З цього можна зробити висновок, що інформація - це ресурс, яким можна ділитися без жалю[46, с.50].
Порівняльне дослідження друкованих масмедій та їхніх інтернет-аналогів виявляє значно ширші можливості онлайнових видань. Журналіст друкованого видання є значною мірою оповідачем, і поданий матеріал потребує низки "фільтрів" і повернень до основної теми, за умовною структурою "перевернутої піраміди", щоб узагалі добігти кінця. Натомість онлайн-журналіст все більше відкидає цю традиційну роль і стає гідом і коментатором першоджерел, тобто власне "знахідок". Отож, читач стає сам собі оповідачем, і роль "інформаційного вартівника" переважно переходить від журналіста до нього[13, С. 30]. Досліджуючи причини появи інтерактивних медіа, американський соціолог Х.Рейнгольд звертає увагу на те, що людина - це не тільки громадянин, але й особистість, котра є цікавою сама собою, незалежно від соціального статусу. Така зміна ставлення до людини, а також НТП спричинили появу нової людської спільноти, якій Х.Рейнгольд дав визначення "smart mob" ("розумний натовп", "розумна група"). Ця спільнота, використовуючи нові технології, створює навколо себе власне медіаполе і таким чином "визначає значимість тієї чи іншої інформації для суспільства"[35, с. 23].
На думку Є.Рогачевської, говорячи про літературно-публіцистичні видання в Інтернеті, слід зазначити, що унікальність ситуації в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу полягає в тому, що нові технології та, зокрема, Інтернет в тому числі, розквітли бурхливим кольором не всупереч, а завдяки політичній і економічній плутанині, а іншими словами - перебудові. Таким чином, склалася ситуація, коли Інтернет для інтелектуалів на якийсь час з'явився чимось на зразок друкарської машинки "Еріки", яка в даному випадку бере набагато більше, ніж чотири копії, або магнітофона системи "Яуза", з одного боку, і таким собі "західним другом дисидентів", що провозить через кордон таміздат, - з іншого.
Інтернет зіграв роль засобу створення і розповсюдження культури, за тими чи іншими параметрами альтернативної офіційній, і дозволив любителям літератури, бібліофілам і письменникам практично неймовірну розкіш - доступ до недоступної раніше з ідеологічних або економічних причин літературі, можливість вільної дискусії, вільної публікації своєї творчості і постійний і швидкий зв'язок із співвітчизниками-літераторами за кордоном [41].
Художньо-публіцистичні інтернет-видання мають велику кількість особливостей. Деякі з цих особливостей притаманні природі літературних видань, є їх іманентні ознаки, властиві усім ЗМІ, інші - специфічні, що виділяють видання в інтернеті в окремий вид медіа. Інтернет-видання володіють усією сукупністю класичних ознак, необхідних для віднесення їх до розряду засобів масової інформації, а також варіаціями цих ознак:
1)вони мають свою соціальну нішу, яка відрізняється від аудиторії "старих" ЗМІ (це переважно молоді, матеріально забезпечені люди з освітою);
2)в Інтернеті у засобів масової інформації з'явилися нові можливості у швидкості і оперативності оновлення своєї інформації, при більш гнучкому підході до фіксованої періодичності;
)інтернет-ЗМІ мають особливий ареал розповсюдження, їх інформація поширюється новими інформаційно-комунікаційними каналами, які глобальні за своєю природою;
)зони інформаційної уваги цих ЗМІ відрізняються як універсалізмом, так і вузькою спеціалізацією, яка обслуговує інтереси певних сегментів аудиторії;
)в Інтернеті розширюються змістовні можливості ЗМІ для виконання таких функцій, як інформаційна і розважальна.
До ознак, характерних виключно для інтернет-ЗМІ, більшість дослідників відносять гіпертекстуальність, інтерактивність, а також мультимедійність. Завдяки цим унікальним властивостям, які надають технології Інтернету, журналісти можуть:
1)розширити не тільки обсяги інформації, але й її зміст;
2)висловити зміст послання за допомогою різних кодів спілкування;
3)використати для "роботи" з аудиторією різноманітні форми спілкування, надати їй більш повні можливості для реагування і участі в інформаційному обміні.
Поєднання цих особливостей - гіпертекстуальності, інтерактивності і мультимедійності дозволяють медіа дослідникам називати інтернет-журналістику новим, четвертим різновидом журналістики, що з'явилася слідом за друкованим, радіо-і телевізійним [27, с. 40-50].
Серед особливостей, які відрізняють електронні тексти від тих, що друкувалися в будь-яких попередніх видах ЗМІ, є змога застосовувати безпосередні посилання. Можна провести аналогію з традицією усних оповідачів, що існує в багатьох культурах: залежно від аудиторії, вони вводять у свої оповідання додаткові історії, періодично повертаючись до головного сюжету.
Корисним може бути й розуміння гіпертексту не як власне тексту, а як певної траєкторії, прокладеної через низку текстів. Коли читач обирає якесь гіперпосилання (що може складатися з одного слова, фрази, зображення або елемента зображення), поточну лексію замінює наступна, визначена автором. Документи, перехід до яких відбувається через гіперпосилання, можуть міститися в тому самому документі, в окремому документі на тому ж сервері, ймовірно, належати тому ж авторові, або на іншому сервері, належати іншому авторові й узагалі бути створеним зовсім для інших цілей. Посилання радикально впливають на тон і зміст інформації, їх можна використовувати, щоб вияснити або поглибити розуміння оригінального журналістського тексту чи розширити або змінити тему матеріалу.
Кожне посилання, на яке натрапляє читач, ставить його перед вибором: скористатися ним або читати початковий текст далі. Цей процес (на відміну від того, що відбувається з друкованим чи мовленнєвим матеріалом) обов'язково передбачає замислювання споживача над твором. Складаючи матеріал на свій розсуд, читачі ділять текст на певні частини, і для редактора (якщо він хоче втримати аудиторію) важливо, щоб посилання й сам текст були чітко структурованими. Якщо це зроблено ефективно, то відвідувач, навіть перейшовши за допомогою посилання з одного матеріалу на інший, повернеться до тексту, який для нього є джерельним[13, с. 48-54].
У праці "Cybertext: Perspectives on Ergodic Literature" Е.Аарсет називає ряд літературних творів, які втілюють ідею нелінійного літературного тексту. Серед найдавніших памяток він згадує "Книгу змін" ("I-Ching") з китайської літератури (близько 1122-770 рр. до н.е.). "Книга змін" утворена з "шістдесяти чотирьох символів, або гексаграм, які є подвійними комбінаціями шести цілих або порушених ("змінюваних") рядків (64=26)" . Як говорить Е.Аарсет, ця книга "надихнула Ґ.В. фон Лейбніца, який відкрив бінарну математику, що застосовується в сьогоднішніх цифрових компютерах".
Підкреслимо, що найважливіші спроби реалізації нелінійного літературного тексту були зроблені в контексті модерністичної, аванґардистської та постмодерністичної літератури. Те, що вдалося здійснити Л.Стернові в його романі „The Life and Opinions of Tristram Shandy, Gentleman" (1767 р.) приносило натхнення не одному поколінню письменників. Непослідовність розділів, багате шрифтове оформлення та заплутаний сюжет створювали ілюзію нелінійності, яка проте підштовхувала до серйозних роздумів над втіленням дійсно нелінійного літературного тексту. Імовірно варто вважати Л.Стерна одним з прекурсорів т.зв. мистецтва книги, що найбільшого розвитку набуло в ХХ столітті, головна мета якого творення книги з усіма її атрибутами (від обкладинки до тексту) як самоцінного естетичного обєкту. На подібних засадах стояв С.Малларме (S.Mallarme), а також письменники молодшого покоління, серед яких Ґ.Аполлінер, Ф.Т.Марінетті (F.T.Marinetti), К.Швіттерс, Г.Балл, Р.Гюльзенбек. Відомі нам сучасні зразки мистецтва книги в польській літературі, серед найвизначніших творців яких є Р.Новаковський й З.Файфер (Z.Fajfer). Їхні книги не обмежуються традиційними поліграфічними можливостями, а виходять за рамки книговидання. Одна із книг З.Файфера, для прикладу, закоркована в пляшку і була виставлена в книгарні товариства Краківська Альтернатива в холодильнику, подібно як продаються напої [16, с.20-24].
Гіпертекстове подання дозволяє передбачити можливість розширеної відповіді на запитання користувача, враховуючи можливість формування у нього нових питань з будь-якого фрагмента інформації [49, с.34]. Американський дослідник Джордж Лендоу, який займається вивченням проблем гіпертексту, пише: "Гіпертекст дозволяє створювати децентровану систему, точка фокусування якої залежить від читача … Кожен, хто використовує гіпертекст, робить свій власний інтерес організуючим принципом (чи центром) пошуку інформації в кожний момент часу" [3].
Олексій Андрєєв у статті "CETERAтура как ее NET: от эстетики Хэйана до клеточного автомата - и обратно" виокремлює такі способи організації "гіперлітератури":
."Ялинка з іграшками" - фактично те ж, що виноски в звичайному тексті, тільки комп'ютеризовані. Основна стаття просто розфарбовується посиланнями. При цьому автор може діяти за принципом "залінковати усе, що тільки можна"; в інших випадках матеріали, на які посилається автор, складають предмет його опису / дослідження.
."Сад розбіжних стежок" - численні приклади цього типу гіпертексту виникли ще до появи електронної літератури (Борхес, Кортасар, Набоков, Павич та ін.) Гіпер-Книга являє собою набір глав і "путівник". Проходячи глави за різними "маршрутами", читач отримує ефект кількох різних книг [1].
Саме ж слово "гіпертекст" було введено у вживання в 1965 році програмістом, математиком і філософом Теодором Нельсоном і позначало (як, власне, і позначає до цих пір) документ, складений з відносно невеликих фрагментів тексту і таким чином, що ці фрагменти можна читати не в одному, раз і назавжди визначеному (наприклад, номерами сторінок, як у звичайній книзі) порядку, а різними шляхами - в залежності від інтересів читача, причому шляхи ці цілком рівнозначні [37, с.23].
Інша особливість інтернет-текстів - мультимедійність. Ще на початку 1990-х років Дж.Д.Болтер у праці "Writing Space. Computers, Hypertext and The History of Writing" вказував на можливості та базові принципи поєднання в рамках одного відносно цілісного тексту поряд із вербальними одиницями одиниці зорові та звукові. "Той самий екран компютера може представити вербальний текст під або поряд із зоровим зображенням; це може поєднати звук і вербальний напис. Такі комбінації можуть бути названі гіпермедіа і вже є досить розвинутими"[16, с. 30-32]. Термін "гіпермедіа" попри те, що є зафіксований у термінологічних словниках компютерних наук, не є вповні коректним. Це пояснюється суттєвою різницею між мультимедійними та гіпертекстовими одиницями віртуального середовища, які було б недоречно обєднувати в одне цілісне явище. Доречнішим було суміжне вживання термінів "гіпертекст" та "мультимедіа" задля уникнення непорозумінь, залишивши термін "гіпермедіа" як похідний від них частиною наукового сленгу [16, с. 30-32].
Мультимедійність подання інформації, поєднання в рамках одного матеріалу одразу декількох знакових систем, робить журналістський твір більш живим, інформаційно змістовним, яскравим, що надає новим медіа додаткові конкурентні переваги, які дозволяють розраховувати на успіх в аудиторії [2, с. 60]. Мультимедійність широко використовується в інформаційних інтернет-виданнях, на сайтах теле- та радіостанцій, але майже зовсім не використовується у літературних виданнях, окрім сайтів з вільною публікацію, де дуже часто можна знайти аудіо- та відеозаписи з творчістю авторів.
Літературні портали стали результатом подальшого руху технічної думки і прагнення запропонувати нові послуги користувачам: з'єднання стандартного літературного сайту з можливостями, наприклад, веб-щоденника або фотоальбому відкривало нові горизонти. У той же час технічне ускладнення приводило і до змістовного вдосконалення: сайти з досить сірих літературних дошок оголошення поступово перетворилися на літературні клуби зі своєю структурою, ідеологією і системою цінностей [21].
Слово "мультимедіа" виникло у 90-ті роки минулого століття як матеріальна реалізація ідеї медіаконвергенціі, тобто злиття всіх каналів передачі інформації - періодичної преси, радіомовлення, телебачення та інтернету - в одне ціле. Це такий, за влучним визначенням відомого сучасного медіадослідника Мануеля Кастельса, "чарівний ящик", який міг би відкривати "глобальне вікно безмежних можливостей інтерактивного зв'язку у відео-, аудіо-та текстових форматах"[22, С.23].
Слід зазначити, що підходи до мультимедійності виникли набагато раніше, ніж з'явився Інтернет. М.М.Лукіна та І.Д.Фомічева вважають, що насправді від мономедійності відійшли вже газети, коли окрім вербального тексту стали публікувати спочатку графіку, а потім і фотоілюстрації. Радіо з самого початку використовувало дві знакові системи для передачі інформації: вербальну та звукову. У телемовленні додався ще й відеоряд. Фактично телебачення вже можна назвати таким каналом масової інформації, в якому здійснюється передача на великі відстані вербальних текстів, звуку і відеоряду, фото, графічних зображень (статичних і рухливих), анімації. Однак, на відміну від Інтернету, телевізійну "мультимедійність" можна назвати лінійною, коли всі знакові форми використовуються в одному часовому діапазоні [27, с.52-53].
Віртуальна література як культурне явище є багатошаровим і таким, що поєднує в собі ознаки різних видів мистецтва, застосовує різні технології та засоби. Проте, єдиний дослідник віртуальної літератури Ю.Р.Завадський визначає її як літературу відповідно до двох чинників - її продукти виконують естетичні завдання і використовують мову як центральний носій естетичної інформації. Серед таких творів ми не можемо назвати багатокористувацькі компютерні ігри чи програми продукування текстів, оскільки їхні цілі відмінні від мистецтва. Замість них до переліку типів віртуальної літератури поряд з гіпертекстом долучається такий новітній жанр літератури, як віртуальна зорова поезія, яка не може бути адекватно відтворена на папері, оскільки використовує можливості компютерних технологій, передовсім анімацію та гіперпосилання. Але простіші форми такої поезії були наявні вже у 17 сторіччі у друкованому вигляді. Віртуальна зорова поезія належить до однієї з гілок сучасної віртуальної літератури, що може бути доведено, по-перше, її залежністю від т.зв. електронного носія, який не може бути замінений яким-небудь іншим, наприклад, книгою; по-друге, вона виявляє риси інтерактивності, використовує гіперпосилання та можливості мов програмування (для прикладу, в середовищі веб-сторінки - JavaScript, PHP, ASP, або в середовищі Macromedia Flash - ActionScript та ін.); по-третє, тексти, які зараховуємо до віртуальної зорової поезії, мають характерний спосіб представлення читачеві на екрані компютера чи схожого пристрою; по-четверте, містять мультимедійні елементи та володіють специфічним оформленням самого тексту, що разом входить до складу авторського задуму і сприймається читачем як цілісність поряд із самим текстом [16, с.35].
І.М.Артамонова вважає, що інтерактивність поряд з гіпертекстуальністю та мультимедійністю є найважливішою характеристикою інформаційно-комунікаційного середовища Інтернет. Найбільш поширеним способом організації взаємодії з читачами, слухачами та глядачами є безпосереднє звернення до аудиторії з запрошенням установити зворотній зв'язок, написати листа до редакції. Менш популярними є голосування, рейтинги та анкети? дієвим способом встановлення зворотнього звязку (feedback) з аудиторією є також організація онлайн-інтервю та конференцій, в яких читачам надається право ставити питання запрошеним редакцією гостям. Серед мережевих ЗМІ популярні форуми та гостьові книги, які надають можливість відвідувачам вебсайтів вступати у багатосторонній полілог з іншими представниками аудиторії інтернет-ЗМІ.
Поширення цих засобів організації інтерактивності пояснюється тим, що аудиторія Інтернету у своїй діяльності керується насамперед мотивацією спілкування, що повязане з природною для людини потребою в обміні знаннями та емоціями [3]. О.Мелещенко означає інтерактивність як "міру, якою користувач може брати участь у змінюванні форми й змісту віртуального середовища в реальному часі" [28, с.44].
Зараз інтерактивність зазнає впливу з боку нових інформаційних технологій, які отримали назву Web 2.0. Сутність комунікативної та творчої взаємодії в рамках цієї моделі тонко підмітив журналіст Ю. Ревич, який зазначив, що "всі проекти, які умовно і безумовно можна віднести до Веб 2.0, функціонують силами всієї спільноти користувачів, а не якоїсь певної групи найнятих працівників" [40]. Сервіси, що створюються в рамках цієї моделі, спрямовані на досягнення комунікативної рівноправності між творцем продукту і його споживачем. Наявність таких сервісів на мережевих інформаційних ресурсах продиктована прагненням, з одного боку, розширити коло потенційної аудиторії за рахунок розширення комунікативного середовища, і, з іншого боку, полегшити доступ читачів до оригінальних газетних матеріалів. Найбільш поширеними формами реалізації Web2.0 стали мережеві щоденники і новинні RSS-розсилки [32].
Комунікативна інтерактивність вважається третьою прикметою інтернет-ЗМІ, їх органічною, специфічною властивістю. Щоправда, говорити про інтерактивність виключно стосовно до цього каналу, було б не зовсім коректно. Лукіна та Фомічева зазначають, що у "старих" паперових ЗМІ поки що ніхто не відміняв листи та прес-анкети як форми спілкування зі своїм читачем. Більш "молоді" ЗМІ успішно використовують інші форми інтерактивності, тобто двосторонньої взаємодії з читачем: наприклад, на радіо і телебаченні сьогодні досить популярні дзвінки в ефір, телефонні та студійні рейтингові опитування, різноманітні ігрові способи спілкування з аудиторією [27, с.70].
Проте в масовому масштабі споживач продукту традиційних ЗМІ є пасивним учасником комунікаційного процесу, який за своєю природою є одностороннім. Інтернет, навпаки, є унікальним як канал для налагодження зв'язків зі своїми кінцевими користувачами, він виводить на новий рівень комунікативні функції ЗМІ, надаючи можливість для швидкого реагування не тільки окремим особам, але і доволі великим масам людей [20, с.60].
Слід зазначити, що літературний процес в українському сегменті інтернету має багато спільних рис із літературним процесом російського сегменту інтернету. З цієї точки зору цікавою є розмова організаторів кращих літературних сайтів російського сегменту, що опубліковано у "Літературній газеті". В цій розмові Сергій Костирко висловив наступну думку: "У мережевих авторів є одна незаперечна перевага - вони безкорисливі. Їм не заважають ні підсвідома орієнтація на якийсь літературний орган, ні роздуми про гонорар, ні оглядки на можливих критиків. Рукою їх здебільшого веде чистий азарт письменства, задоволення від письменства, потреба естетичного проживання життя. І це додає чарівності навіть далеко не найсильнішим текстам.
Але все ж я сподівався зустріти в літературному Інтернеті щось "ексклюзивно-інтернетівське" і довго напружувався, щоб вловити риси нової естетики. Але потім зрозумів, що напружуватися не треба. Що не я для Інтернету, а Інтернет для мене. Що стосується фірмової інтернетівської літературної форми - гіпертексту, то вона не нова. Будь-який художній текст передбачає читання в певній послідовності. Будь-яка метафора, будь-який монтажний стик у класичного письменника - те ж саме миттєве перекидання читача з одного смислового простору в інше. Тому в цілому до літературного Інтернету я ставлюся як до певної культурної інфраструктури, як до простору, який обслуговує літературу, але не народжуює її за власними законами" [43].
Думку Сергія Костирка підтримала більшість співрозмовників. Можна зробити висновок, що "мережева" література, хоч і має специфічні ознаки, продиктовані середою її існування (такі, як гіпертекст, мультимедійність, інтерактивність), але все одно залишається насамперед художнім втіленням думок.
. Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті
Завдання класифікації сайтів мережевої журналістики виникає кожного разу, коли з'являється необхідність відповісти на запитання "що це таке?" щодо будь-якого ресурсу. Проте зробити це не так просто. Починаючи з того моменту, що важко відокремити вебмедіа-ресурс просто від веб-ресурсу. Наприклад, пошукові машини Yandex і Rambler на перших сторінках виводять новинні стрічки, а також інші засоби інформації, які можна було б віднести до масових. Але чи означає це, що Yandex і Rambler відносяться до ЗМІ? Зрозуміло, що ні, оскільки у цих каталогів зовсім інше завдання, новинні стрічки виступають тут як додатковий сервіс, що приваблює відвідувачів. Крім того, ці стрічки (за допомогою технології RSS) можна вивісити і на своєму сайті, чи стане він після цього вебмедіа? Потрібно сказати, що в інтернеті взагалі важко знайти які-небудь "чисті" типи, будь-який сайт можна за бажання розглядати як ЗМІ, а можна і позбавити його такого статусу.
У цій ситуації найбільш розумно відносити до вебмедіа ті проекти, які самі себе так називають, використовуючи в назвах розділів сайтів традиційні для ЗМІ терміни(журнал, альманах, газета, редакція, редактор і т.п.). Це коло можна було б обмежити віднесенням до ЗМІ тільки тих проектів, які були зареєстровані як ЗМІ, але це некоректно через те, що вимога реєстрації не є обов'язковою відповідно до діючого законодавства. А.А.Калмиков та Л.О.Коханова вважають, що мережевим виданням є будь-який сайт, призначений для вирішення завдань, властивих друкованим засобам масової інформації [20, с.21]. Ми з цим погодимось.
Всі видання в Інтернеті можна поділити на дві категорії - власне мережні видання та онлайнові версії друкованих ЗМІ. Ця класифікація, як правило, не викликає суперечок і непорозумінь, хоча тут бувають протиріччя. Так, не завжди мережеве видання з назвою, аналогічною назві друкованого, представляє в Мережі свого побратима.
Ще одна невід'ємна характеристика будь-якого видання - спосіб його розповсюдження. На думку М.В.Шкондіна, для інтернет-ЗМІ цих способів два. Перший - створення сайту, на якому у відкритому або обмеженому режимі викладаються призначені для читачів матеріали. Другий - організація розсилки. Зазвичай розсилка служить свого роду доповненням до існуючого сайту видання, допомагаючи інформувати читача про надходження нових матеріалів і формуючи стійку дружню аудиторію [51, с.22].
Деякі з факторів, які дозволяють диференціювати мережеві видання, прийшли в Мережу з традиційної преси. За характером аудиторії Я.Н.Засурський виділяє типи видань для:
етнічних спільнот;
територіальних спільнот;
професійних груп;
вікових груп;
жінок і чоловіків;
різних груп віруючих;
груп за інтересами.
Ще один критерій, на думку Засурського, - поділ преси на загальну і спеціалізовану. Загальна преса - це ті видання, при читанні яких не доводиться замислюватися над сенсом слів і виразів. Що ж стосується спеціалізованих видань, то в них на першій сторінці зазвичай зазначено, фахівцям якого профілю вони призначені.
Поділ преси на новинну, інформаційну та аналітичну характерний тільки для Мережі. Втім, часом не з першого погляду вдається визначити, до якої з цих категорій належить той чи інший проект. Різниця полягає в тому, що будь-яка новина - це інформація, проте не будь-яка інформація - новина.
У реалізації функцій мистецтва, літератури, освіти, науки, духовної культури в цілому, пов'язаних з масовим інформаційним процесом, ЗМІ беруть участь як організатори. На цій основі формуються видання:
1)розважальні;
2)культурно-освітні;
)науково-популярні;
)наукові;
)рекламні;
)інформаційні;
)навчальні, освітні;
)літературно-публіцистичні, літературно-художні [17, с.34-46].
Види літературно-художнього книжкового видання - традиційно виокремлюваний рівень майже всіх типологічних розробок у галузі книгодрукування. Г.В.Кожевніков пропонує таку систему видів літературно-художніх видань:
. Зібрання творів:
Повне зібрання творів
Повне зібрання текстів
Повне зібрання текстів з обраними нетворчих текстами
Повне зібрання творів
Повне зібрання художніх творів
Повне зібрання творів одного жанру
Зібрання вибраних творів
. Видання одного твору
. Збірник творів:
Авторський збірник
Колективний збірник
Альманах
Антологія
Хрестоматія
Типологічний ряд літературно-художніх видань включає масові, науково-масові, наукові, академічні. Типоформуючою ознакою тут є цільове призначення видання [24].
Але така типологія може бути актуальною лише для паперових видань або електронних версій паперових видань. Для розгляду суто електронних видань вона найчастіше не підходить. Також дана типологія не підходить для позначення видань, які знаходяться на межі літератури та журналістики.
Проблемним з точки зору особливостей типології також є виокремлення безпосередньо "мережевої" літератури, доречність протиставлення та порівняння її з літературою паперовою. Наприклад, Дмитро Биков висловлює наступну думку: ніякої "мережевої" літератури не існує, скоро паперові видання перейдуть у електронний формат і таким чином чітко поділять літературні видання у інтернеті на професійні та маргінальні, посунувши письменників-графоманів, які використовують інтернет як колишній "самсебевидав" [7]. А, на думку Генадія Рябова, "мережева" література існує. "Мережература" - заснований на використанні писемності вид творчості, кінцевий продукт якого (твір) може розміщуватися на рознесених в просторі вузлах комп'ютерної мережі, видозмінюватися (редагуватися) у часі і бути доступним багатьом споживачам з різних місць одночасно. Інтернет-література - це новий вид творчості, корінням занурений в літературу, який використовує нові технології, які без мережі просто неможливі. Генадій Рябов виділяє такі ознаки "мережевого" твору: творчій підхід, використання літер у якості головного інструменту творчості, наявність гіперпосилань, динамічність (здатність змінюватися у часі), мультимедійність, зворотній зв'язок з читачем [42].
До літературного процесу відноситься:
.Створення онлайн-бібліотек ("Бібліотека української літератури", "Весела Абетка").
Світ, у якому ми живемо, стає усе більше складним, головним чином, через значно зрослу роль, що відіграє інформація. Існують різні погляди щодо розвитку нового інформаційного світу. Однією з основних складових цього світу залишатиметься бібліотека, але не класична, а швидше електронна. Існуючі зараз електронні бібліотеки це фактично копія класичних бібліотек за своїми функціями: каталог, текстові, аудіо- та відеоматеріали, все це, звичайно в електронному вигляді [52].
Електронна бібліотека(англ. Digital library) - розподілена інформаційна система, що дозволяє зберігати і використовувати різнорідні колекції електронних документів (текст, графіка, аудіо, відео і т.і.) завдяки глобальним мережам передачі даних в зручному для кінцевого користувача вигляді [23].
2.Створення форумів ("ЛітФорум").
У Древньому Римі форумом (Forum Romanum) називалася міська ринкова площа. У сучасному інтернет-просторі форум - це форма спілкування на сайті. Кожне повідомлення на форумі має свого автора, тему і власний зміст. Як правило, форуми підрозділяються на теми, і кожна відповідь буде частиною загального відкритого обговорення певної теми. Ще одна особливість форуму - необовязково відповідати в реальному часі. Теми і відповіді зберігаються протягом необмеженого періоду. Багато форумів існують протягом великого часу і декілька років може йти обговорення однієї теми [50].
3.Створення літературних блогів ("Важко бути жабою..." Артема Чеха, "Рукописи не горять", "Сумно?" - спільнота блогів та інтернет-видання, "Трансліт").
Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, "мережевий журнал чи щоденник подій") - це веб-сайт, головний зміст якого - записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. Блогерами називають людей, які є авторами блогів. Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу.
Надзвичайна популярність блогів зумовлена двома головними обставинами: по-перше, публікувати в Інтернеті за допомогою блогів неймовірно легко - фактично, створення нового поста зводиться до набирання його тексту у веб-формі та відправки його до сервера натисканням кнопки "Публікувати" (англ. англ. - Publish) або подібної. І друга причина - це моментальна доступність в Інтернеті опублікованої інформації. Саме з цих характеристик - мобільності та доступності блогів випливає їх визначна роль у творенні інформаційного суспільства, реалізації свободи слова, боротьбі за права людини у світі, та й просто у комунікації та обговоренні яких-завгодно ідей поміж людьми.
За технічною основою можуть бути Stand alone блоги (блоги на окремому хостингу), мобільні блоги та блоги на блог-платформі. Найпопулярніша платформа серед українських блогерів - це LiveJournal. Станом на 20 травня 2010го кількість блогів у livejournal, у профілі яких заявлена Україна як місце проживання власника блога, становила близько 256 тис. Серед українських інтернет-видань поширена практика створення власних блогів та блогів для своїх авторів. Велика кількість відомих літературних діячів та літературних обєднань також веде блоги. Загалом літературними блогами вважаються блоги, які мають літературну тематику [9].
4.Створення веб-сервісів літературно-художнього спрямування ("Публикатор", "Анумо знову віршувать!").
Веб-сервіс зазвичай вирішує конкретне завдання, безпосередньо пов'язане з мережею Інтернет. Наприклад, сайт "Публикатор" дає можливість своїм користувачам розміщувати власні твори у мережі [39].
5.Створення сайтів видавництв ("Буквоїд").
Найчастіше це сайт-візитка (містить загальні дані, прайс-лист, контактні дані), корпоративний сайт (відрізняється повнотою наданої інформації, часто містить різні функціональні інструменти для роботи з контентом (пошук і фільтри, календарі подій, фотогалереї, блоги, чати, форуми) або інтернет-магазин (веб-сайт з каталогом продукції, за допомогою якого клієнт може замовити потрібні йому товари) [6].
6.Створення персональних сторінок письменників (наприклад, О.Забужко).
Персональна сторінка письменників зазвичай містить біографію, фотогалерею, бібліотеку творчості автора, інтервю та матеріали преси [36].
7.Створення літературних сторінок на новинних сайтах ("Правда життя", "УНІАН", "Донбасс", "Кримська світлиця") та на сайтах, які присвячені культурі ("АртВертеп", "Сумно?").
Захарченко вважає, що комерційні інтернет-ЗМІ ще більшою мірою, ніж традиційні друковані видання, залежать від реклами, а отже, від кількості переглядів. Через те непрофільні новинні сайти майже не приділяють уваги літературі, зважаючи на вузьке коло потенційних реципієнтів таких матеріалів. Одним із винятків є видання "Правда життя", що входить до холдингу "Українська правда". Час від часу тут зявляються матеріали про літературний процес - в основному це стосується масштабних літературних подій, гучних скандалів.
Протилежна ситуація - у культурній рубриці на сайті інформаційного агентства "УНІАН", своєрідному інформаційному "гетто" культури. До того ж, теми, які там висвітлюються, цікаві, переважно, самим журналістам, а не потенційній аудиторії. На цьому ресурсі тексти про літературу зявляються нечасто, серед них так само переважають репортажі і майже немає рецензій.
Всі інші новинні портали звертаються до теми літератури лише епізодично [18].
8.Створення самостійних літературних сайтів, порталів та електронних видань ("Молода література", "Проба пера", "Інша література", віртуальний "Музей Лесі Українки в Ялті", "ЛітАкцент", "Літературна Україна", "Літературний ярмарок", "Анумо знову віршувать!", "Точка літературного кипіння", "Новый современник", "Національна Спілка Письменників України").
Вебсайт - сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно (віртуальний "Музей Лесі Українки в Ялті").
Вебпортал - це дуже великий веб-ресурс, який надає вичерпну інформацію з певної тематики. Портали схожі на тематичні сайти, але додатково містять засоби взаємодії з користувачами і дозволяють користувачам спілкуватися в рамках порталу (форуми, чати) - це середовище існування користувача ("Сумно?").
Інтернет-видання - регулярно оновлюваний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації і користується певною популярністю і авторитетом ("ЛітАкцент") [8].
9.Створення інтернет-версій сучасних паперових альманахів, газет та журналів ("Дикое поле", "Друг читача", "Українська літературна газета", "Нова проза", "Слово і час"), перехід старих видань до електронного формату ("Вітчизна", "Всесвіт").
Багато звичайних („офлайнових") газет і журналів мають свої представництва в інтернеті. Найчастіше вони викладають там матеріали своїх випусків, що адаптовані для читання з монітору, побудовані у формі гіпертексту та мають своїми складовими мультимедіа.
Навіть деякі видання з багатою історією зрештою створюють свої електронні прототипи. Наприклад, журнал "Вітчизна" [11], що виходить з 1933 року, у 2004 році створив власний сайт, а журнал "Всесвіт" [12], що видається з 1925 року, створив свою інтернет-версію у 2005 році. Сайти цих видань містять зміст номерів за останні роки, умови передплати, контакти, невеличку історичну довідку. Електронна версія "Всесвіту" містить також рубрики "Новини", "Світ про "Всесвіт", "Старі обкладинки", "Полеміка: дискусія на снігу" та "N o t a B e n e !" (збірка найцікавіших матеріалів з різних чисел "Всесвіту"), а також інформацію про журнал англійською мовою.
У підсумку огляду типів літературно-художніх сайтів в українському сегменті Інтернету можна зробити наступні висновки:
.З точки зору типології важко відокремити вебмедіа-ресурс від веб-ресурсу.
.Види літературно-художніх книжкових видань не співпадають з видами літературно-художніх інтернет-видань.
.До літературного процесу в українському сегменті Інтернету відносяться: онлайн-бібліотеки, форуми з літературною тематикою, літературні блоги, сайти видавництв, веб-сервіси літературного спрямування, персональні сторінки письменників, літературні сторінки на новинних та культурних сайтах, електронні видання, онлайн-версії паперових видань. Але з точки зору вирішення завдань, властивих друкованим засобам масової інформації, літературно-художні ресурси україномовного сегменту Інтернету можна поділити на власне електронні портали та на он-лайнові версії паперових видань.
. Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету
Літературні ресурси Інтернету можна поділити на електронні портали та на он-лайнові версії паперових видань. Для аналізу ми вирішили взяти зразки найавторитетніших видань обох типів. Щоб визначити якість видань, ми скористалися технологіями: Google Pagerank та Індекс цитування "Яндекса".
Google Pagerank (іноді просто PR) - алгоритм розрахунку авторитетності сторінки, що використовується пошуковою системою Google. PageRank - це кількісна величина, що характеризує "важливість" та авторитетність сторінки в Google. Чим більше посилань на сторінку, тим вона авторитетніша. Крім того, "вага" сторінки А визначається вагою посилання, переданою сторінкою B. Таким чином, PageRank - це метод обчислення ваги сторінки шляхом підрахунку важливості посилань на неї. PageRank є одним з допоміжних факторів при ранжируванні сайтів у результатах пошуку. Це дуже важливий спосіб визначення рейтингу сайту в результатах пошуку Google. Google використовує показник PageRank, знайдений по запиті сторінок, щоб визначити порядок видачі цих сторінок відвідувачеві в результатах пошуку.
Індекс цитування (або ІЦ, CY) - показник пошукової системи, що обчислюється на основі числа посилань на даний ресурс з інших ресурсів мережі Інтернет. У простому різновиді ІЦ враховується тільки кількість посилань на ресурс. ІЦ оцінює популярність того або іншого ресурсу, тобто деяке абсолютне значення важливості сайту. У російськомовному та україномовному сегменті Інтернету найбільшою популярністю користується ІЦ "Яндекса" [53].
Проаналізувавши показники чотирнадцяти найбільш відомих сайтів, ми збудували рейтинги літературних онлайн-видань та електронних версій паперових літературних видань (з шістьох пунктів кожен).
Розрахунок популярності літературних онлайн-видань
№Назва виданняЕлектронна адреса виданняPRCY1"Друг читача" [15]#"justify">Розрахунок популярності електронних версій паперових літературних видань
№Назва виданняЕлектронна адреса виданняPRCY1"Всесвіт" [12]#"justify">Підсумувавши дані, можна зробити висновки:
1.Популярність літературно-художніх видань українського сегменту Інтернету невисока і значно нижча за популярність видань інших типів.
Для порівняння: Індекс цитування культурних видань з літературними сторінками "АртВертеп" (#"justify">Сумне становище сайту "Національна Спілка Письменників України" (#"justify">2.Онлайн-версії паперових видань користуються більшим авторитетом, ніж самостійні інтернет-видання.
.Найвідомішим суто електронним виданням є "Друг читача", а найвідомішим електронним варіантом паперового журналу - "Всесвіт".
Літературно-художні видання в Інтернеті сполучають у собі і змістовні ознаки класичного видання, і ознаки вебсайту (втілення мультимедійності, інтерактивності, гіпертекстуальності). Цей фактор треба враховувати. Тому при виявленні особливостей форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету ми будемо керуватися класичною схемою аналізу сайту, але з поправкою на медійне направлення вебсторінок та специфічність літературної тематики.
Оціночні фактори методики аналізу сайту:
.Цільове призначення проекту;
.Концепція видання;
.Якість контенту: інформативність, доступність, структура викладу, літературна грамотність і стиль;
.Структура і навігація;
.Художній образ: компоновка і верстка, ілюстрування і графічне оформлення, загальне сприйняття;
.Юзабіліті - комплексна оцінка (загальна оцінка комфортності) [5].
Цільове призначення проекту
Призначення сайту - це розуміння початкового задуму конструктора ресурсу.
Контрольне запитання для аналізу сайту за критерієм призначення проекту абсолютно тривіальне, так як виглядає в образі очікуваних формулювань: "для чого призначений сайт?" (Або "яка мета створення сайту?"). Проте, хоча зазначені питання і є найпершими, які розглядаються в процесі аналізу сайту, нітрохи не менш важливим загальним (комплексним) контрольним питанням є ось таке: чи здатний ресурс виконувати поставлені завдання?
Призначення проекту є критерієм оцінки, дуже важливим з точки зору підходу до методики аналізу онлайн-видання. Всі інші фактори, без будь-якого виключення (тематичний зміст, художній образ та ін.) по відношенню до нього хай і не другорядні, але розглядатися повинні тільки після оцінки призначення проекту[54].
Оскільки взяті нами для аналізу електронні ресурси "Друг читача" та "Всесвіт" є онлайн-виданнями, то для виокремлення їх цільового призначення варто дати визначення цільовому призначенню видання взагалі. Соціально-функціональне призначення видання, або функціонально-цільове призначення видання, або цільове призначення видання, - одна з найістотніших ознак, що визначають вид видання - заради якої соціальної мети воно випускається, якій соціальній функції головним чином буде служити: навчанню учнів (навчальне видання) , вдосконаленню виробництва та суспільної практики (виробничо-практичне видання), розвитку науки (наукове видання), розповсюдженню серед неспеціалістів наукових знань і досягнень (науково-популярне видання), художньому освоєнню світу та людини (літературно-художнє видання), інформації про документи (інформаційне видання), швидкому орієнтуванню в найрізноманітніших відомостях і отриманню довідок про них (довідкове видання), введенню нормативів (нормативне видання), рекламі (рекламне видання) та ін. [29]. Виходячи з цього визначення, можна сказати, що цільове призначення видань "Друг читача" та "Всесвіт" полягає у художньому освоєнні світу та людини.
Формулювання цільового призначення літературно-художніх видань ми можемо побачити і у самому визначенні літературно-художнього видання:
Літературно-художнє видання - це видання, що містить твір (один або декілька) художньої літератури. У творі художньої літератури засобом пізнання і відображення дійсності є художнє слово.
Літературно-художні видання покликані забезпечувати ознайомлення суспільства зі змістом творів художньої літератури, сприяти формуванню естетичного смаку, моральних принципів, високих моральних якостей, сприяти відпочинку. Читацьке призначення цих видань дуже широко.
Видання художньої літератури поділяються на три підтипи:
·наукове
·науково-масове
·масове.
Масове видання художньої літератури покликане задовольняти запити найширших кіл читачів, знайомити їх з найбільш значними художніми творами письменників-класиків і сучасних письменників [29].
Цільове призначення видань "Друг читача" і "Всесвіт" також визначається їх медійним напрямком і може бути сформульовано у вигляді переліку головних функцій ЗМІ:
. інформаційна функція;
. освітня функція;
. функція соціалізації;
. функція критики і контролю;
. мобілізаційна функція;
. оперативна функція [25].
Інформаційна функція літературно-художніх видань полягає у отриманні і розповсюдженні відомостей про найбільш важливі літературні події. Освітня функція - донесення знань про художні твори та письменників. Функція соціалізації - засвоєння людиною культурних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності. Функція критики і контролю реалізується в літературно-художніх виданнях своєрідно. Якщо в інформаційних та аналітичних виданнях ця функція реалізується через юридичну та моральну оцінку подій і осіб, то в літературних оцінці підлягають художні твори, літературні заходи. Мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до якихось дій або бездіяльності. Оперативна функція - обслуговування виданням інтересів певних літературних угрупувань. Можна сказати, що цільове призначення літературно-художніх видань українського сегменту Інтернету полягає у виконанні усіх наведених вище функцій. Але основна мета створення сайтів "Друг читача" [15] та "Всесвіт" [12] - інформування та освіта читача.
Концепція видання
Концепція проекту є не що інше, як цілком певна, стилістично єдина система подачі матеріалу.
Критерій концепції проекту безпосередньо визначає характер всього ресурсу - тобто можливе трактування (інтерпретацію) майже для кожного з критеріїв, виключаючи, мабуть, лише технічне оснащення.
Якщо сайт адресований широкому колу, тобто нічим не обмежує аудиторії, він повинен бути зроблений як універсальний проект, тобто оформлений, стилістично витриманий і технічно обладнаний максимально повно, але якщо ж цільова аудиторія представляється певним соціальним шаром, або ж якою-небудь конкретною соціальною групою, вищевказані характеристики повинні відповідати менталітету адресата. Кажучи іншими словами, концепція проекту, залежно від тематики ресурсу і його цільової аудиторії, може представлятися абсолютно різною.
Концептуальне рішення сайту чітко визначає стиль, методи і форми подачі як при викладенні текстових матеріалів, так і при графічному і ілюстративному оформленні всього веб-проекту. Зокрема, екзальтовані любителі протиставляти все і вся - шанувальники "абсолютного нестандарту" - в гонитві за "оригінальністю" можуть навіть головне меню розташувати по діагоналі дисплея.
У рамках однієї концепції проекту не може бути більше одного стилю подачі матеріалу. Тобто як текст (контент) (природно, із заголовками, коментарями і т. д.), так і весь художній образ ресурсу повинен бути витриманий в єдиному стилі. Тільки при повному дотриманні даної умови, можна говорити про вдалу концепцію проекту і цілісний і гармонійний образ [54].
При аналізі концепції онлайн-видань треба враховувати особливості історії їхнього формування. Перший номер газети "Друг читача" у паперовому варіанті вийшов у січні 1960. "Друг читача" багато зробив для популяризації творчості Є. Бохенської, В. Ґжицького, М. Капія, Б. Лепкого, М. Тарнавського, К.-Е. Францоза та інших літераторів. У редакції працювали такі визначні діячі культури, як: А.Погрібний, М.Сом, В.Чорновіл, М. Гірник та багато інших. Виходив до липня 1992. З 2004 року газета змінила формат і стала видаватися лише у електронній версії. Невелика кількість примірників газети видається у паперовому варіанті і передплачується бібліотеками. Але "Друг читача" позиціонує себе як "книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки"[15]. Головні редактори видання - Брати Капранови. Щомісяця починаючи з 2008 року газета "Друг читача" спільно з медіа-холдінгом "Главред" веде проект "Книжкові сезони". Це щомісячні прес-конференції на літературну тематику, що мають на меті створити канал постійного звязку між персонами, причетними до літературного життя країни та громадськістю і пресою, а також надавати книжкову інформацію з перших рук.
Рубрику "Про нас", яка зазвичай містить найважливіші відомості про сайт, висвітлює його концепцію, побудовано у формі гостьової книги, тобто кожен з відвідувачів має змогу висловити свою точку зору з приводу видання або задати питання, на яке відповість редакція. Також газета пропонує співпрацю своїм читачам, проводить конкурси рецензій. Можна зробити висновок, що головною особливістю концепції видання "Друг читача" є зворотній зв'язок з читачами. Таким чином видання повністю виправдовує свою назву.
Журнал "Всесвіт" - український журнал іноземної літератури, що виходить один раз на два місяці у Києві та має власний електронний варіант. У 1989 році журналом засновано літературну премію "Ars Translationis" ("Мистецтво перекладу") імені Миколи Лукаша, яку щорічно присуджують видатним українським перекладачам. Головний редактор журналу - Юрій Микитенко.
Головні складові концепції електронної версії видання - акценти на:
1)культурній місії видання:
"В умовах інформаційного суспільства і гуманітарного діалогу зі світом надзвичайно важливу культурну місію відіграє журнал "Всесвіт". Це єдиний український журнал, спеціально присвячений іноземній літературі, культурі, мистецтву і суспільно-політичним акцентам зарубіжних країн"[12].
2)великому історичному минулому:
"Журнал "Всесвіт" - це найстаріший український літературний журнал, який видається від січня 1925 року, заснований видатними українськими письменниками Василем Елланом-Блакитним та Миколою Хвильовим і художньо редагований Олександром Довженком. За 80 років свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв'ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу"[12].
Наголос на історичній значущості "Всесвіту" зроблено навіть за допомогою надпису поряд з назвою видання та емблемою: "Заснований у січні 1925 р. Миколою Хвильовим, Василем Елланом-Блакитним та Олександром Довженком"[12].
3)унікальності видання:
"Незмінним принципом журналу до 1993 р. було видавати іноземну прозу тільки вперше на радянському і пострадянському просторі, тобто вся проза, що тоді з'являлася в журналі "Всесвіт", виходила на цих теренах вперше. І це були твори перекладені українською мовою. У ті часи український журнал шукали росіяни і грузини, білоруси і вірмени, представники багатьох інших національностей, аби хоч поверхово, без знання української, але ознайомитись із кращими творами, що пропонував часопис.
Журнал іноземної літератури "Всесвіт" впродовж багатьох десятиліть був і досі лишається єдиним літературним "вікном у світ" і джерелом систематичним знань, культурного досвіду відкритих суспільств для українських читачів найширшого професійного спектру. Незаперечним є той факт, що кілька поколінь української інтелігенції, "актуальних" українських політиків і найширших верств населення зростали саме на публікаціях "Всесвіту". На базі часопису була створена потужна школа українського перекладу і перекладознавства, яка й досі є неперевершеною в Україні" [12].
Стосовно саме свого електронного варіанту редакція стверджує:
"Величезний досвід "Всесвіту", який виходить нині на якісно новий етап розвитку, потребує радикального розширення аудиторії, рівно ж і фахівців, які продовжили б розвиток часопису. Важливим є залучення молодого покоління читачів з найширших професійних аудиторій як в Україні, так і за кордоном, студентів та науковців-україністів і славістів, а також і діаспорян зі Сходу і Заходу, які спілкуються зі світом і Україною переважно через Інтернет і комп'ютер.
Найширше спілкування дасть можливість не лише підвищити професійний рівень самого журналу, але й згуртувати навколо нього й розвинути школу українського художнього перекладу та літературного редагування, які нині зазнають відчутних системних втрат через відхід старшого покоління і брак кадрів покоління молодшого. Тому всесвітяни щиро сподіваються на розширення своєї читацької і професійної аудиторії, зокрема завдяки створенню власної інтернет-дільниці" [12].
Якість контенту
Якість контенту веб-проекту, в комплексному аналізі сайту є найбільш важливим критерієм оцінки матеріалів.
Неважливо, з якою метою приходить користувач у Мережу: що б він не шукав - збірник документів або нових знайомств і розваг - він шукає, насамперед, інформацію. Пропонована інформація, що характерно, може бути виражена практично в будь-якому вигляді, який здатний передаватися за допомогою існуючих технологій Мережі. Таким чином, у залежності від спрямованості тематики та загальної концепції проекту, домінувати на сайті (тобто виступати в якості основного контенту) може як текст (статті, книги, огляди, посилання з анонсами або коментарями, новини, плітки і т. д.), так і графіка та / або анімація (фотогалереї, веб-виставки, ігри та ін.) [54]. Оскільки ми аналізуємо віртуальні ЗМІ, то нас, насамперед, цікавить їх текстове наповнення.
Газета "Друг читача" переважно публікує такі матеріали:
·інтервю (переважно з сучасними російськими та українськими письменниками: Юрієм Андруховичем, братами Капрановими, Сергієм Жаданом, Андрієм Хадановичем, Дмитром Биковим, Оксаною Забужко, творчою групою Генрі Лайон Олді та ін.; у рубриці "Непересічний читач" опубліковані інтервю з відомими читачами: Ольгою Герасимюк, Ольгою Сумською, Дашою Малаховою та ін.);
·новини (повідомлення стосовно останніх літературних подій; наприклад, заборона 58-го тому "Великої енциклопедії" через статтю про Чечню, інформація про презентацію книги Леоніда Кучми "Зламане десятиліття" та інші новини, що постійно оновлюються);
·огляди ("ТОП-10 книжкових подарунків до 8 березня", "Недописані книжки", "ТОП-10 подарункових книг для дітей", "Літературні розіграші", "Буккросинг - колообіг книжок у природі" та ін.);
·репортажі ("Мертві книгарні помстяться владі", "Вірші, музика і слем "Сліва-фесту", "Урочистий гаплик? - два погляди на Мінську виставку" та ін.);
·рецензії ("Пухнасті" вірші для малят" - рецензія на книжку Івана Андрусяка "Мяке і пухнасте", "Посібник із виходу з темряви" - рецензія на книгу Еви Гата "Три чесноти, або казка по оріхалк", "Філософія наукової фантастики" - рецензія на книгу Клайва Стейплза Люїса "Космічна трилогія: За межі Мовчазної планети. Переландра" та ін.);
·портретні нариси (розділ "Постать"): "Джеймс Баррі: батько шести дітей, включно з Пітером Пеном", "Лопе де Вега: геніям можна все!" та інші матеріали о відомих особистостях;
·статті (розділи "Аналітика", "Друг видавця"): "Український книжковий ринок - справа ентузіастів, а не бізнесменів", "Біблія удесятеро гірша за Лоліту?", "Хто гідний "нобелівки"?", "Російські книгарні: смерть від оренди. Доповідь Роскомпєчаті", "Бюджет 2010: Книжку помилували, але на олівець взяли";
·фейлетони (розділ "Здібні булочки"): "Героїчні гарбузи" - розповідь про політичні промови, "Рученьки-ніженьки, лагідні очі…" - про смішні моменти у сучасній рекламі та інші; "Друг читача" широко використовує рідкий жанр фейлетону;
·гороскопи (розділ "Книжковий гороскоп");
·передруки видання "Сучасність" на літературні теми: "Юрій Клен - "неокласик" чи "пост неокласик"?", "Симфонізм Павла Загребельного", "Незвичний обєкт лексикографічного опрацювання" та ін..;
·художні твори (розділ "Дегустація"): Анатолій Костецький - казкова повість "Хочу літати", Брати Капранови - уривки з "Клаузула як секретна зброя політтехнолога. Словник політичних рим", Марина та Сергій Дяченки - "Vita Nostra" та ін.
На "головній" сторінці надруковані усі останні матеріали. Вони розподілені по рубриках і розміщені на окремих сторінках. Кожний матеріал супроводжує фото. Ще на сайті працює "пошук", за допомогою якого можна легко знайти матеріали на цікаву для читача тему. Усі матеріали написані простою, зрозумілою для більшості читачів мовою. Привертають увагу цікаві заголовки. Наприклад, "Емілі Дікінсон: наполовину стара діва, наполовину - допитливий троль", "Режисер Володимир Тихий: "Герой нашого часу" Лєрмонтова абсолютно програє Тому Сойєру", "Слава брехунам, які творять історію".
Загалом матеріали видання "Друг читача" характеризуються наступними рисами:
1)грамотність;
2)довірчий стиль;
)гарна структура викладу;
)поділ за жанрами [15].
Журнал "Всесвіт" з початку власного створення вирізнявся гарною змістовною частиною. Саме на його сторінках були вперше надруковані українською мовою переклади романів "Сто років самотності" Габріеля Гарсіа-Маркеса, "Love Story" Еріка Сіґела, "Хрещений батько" та "Останній дон" Маріо П'юзо, "Бунт розуму" Ірвінґа Стоуна, "Звіроферма" Дж. Орвела, класику Кафки, Цвайґа, Беккета, Фолкнера, Джойса, Гемінгвея, бестселери Крісті, Кінґа, Гейлі, Доктороу, Відала, Кардіналь.
Електронна версія журналу містить:
·Публікації та відгуки про "Всесвіт" у ЗМІ (зокрема публікації у газеті "День" та "Дзеркало тижня");
·Новини;
·Полеміку щодо перекладу Олесем Кульчинським роману Орхана Памука (у розділі "Полеміка: дискусія на снігу");
·Старі обкладинки журналу;
·Змісти чисел "Всесвіту", які повністю віддзеркалюють публікації його паперового варіанту починаючи з 2001 року.
У паперовому варіанті "Всесвіту" на першій сторінці - назва часопису, номер і дата, вказано, з якого часу і ким він видається. А далі розміщені різноманітні рубрики. В електронному варіанті на кожній сторінці з номером "Всесвіту" подається список рубрик цього випуску, а по правий бік розміщено зображення обкладинки.
Рубрики журналу "Всесвіт":
1.Новітня література.
Рубрика знайомить читачів із найновішими творами, що вийшли з-під пера зарубіжних авторів буквально цього року.
2.Література XX сторіччя.
Розділ подає переклади психологічних, сентиментальних, політичних, науково-психологічних, пригодницько-детективних творів, а також добірки поезій як сучасних зарубіжних авторів, так і митців слова XX століття в цілому.
3.З минулих літ.
У розділі подаються твори, які раніше не друкувались в СРСР через заборону, в основному як декадентсько-занепадницькі.
4.Скарбниця.
Розділ знайомить із новими українськими перекладами добре відомих авторів.
5.Акценти сучасності.
6.Свідоцтва епохи.
Тут друкуються уривки з творів видатних політологів і публіцистів, що висвітлюють болючі проблеми XX століття.
7.Україніка.
Рубрика подає інформацію про зарубіжну україніку в широкому часовому діапазоні від найдавніших часів до сучасності, а також публікує статті та нариси про історичні, культурні й літературні зв'язки України з різними країнами світу.
8.Світ ідей.
9.Письменник. Література. Життя.
.Шляхи мистецтва.
.Країни. Міста. Люди. Факт за фактом.
У цій рубриці подається широка панорама культурно-мистецького й громадсько-політичного життя сучасного світу.
12.Поезія.
13.Проза. Драма.
.На закінчення номера.
.Непостійні рубрики (наприклад, "Новини культури", "Сучасне німецьке оповідання", "До 165-річчя Фрідріха Ніцше" та ін.).
За 2009-2010 роки на даний момент вийшло 8 номерів "Всесвіту". Їх електроні версії містять постійні рубрики:
1)"Новітня література": роман Джейсона Джонсона "Аліна", оповідання Хуліо Кортасара "Південна автострада", фрагменти з поеми Мікаеля Ґлюка "Перший день творіння", повість Ван Ани "Дядечкова історія", поезії Стенлі Кюніца і т.д.;
2)"Письменник. Література. Життя.": Юрій Микитенко "Аліна": віртуальна реальність сонячного затемнення", Дмитро Дроздовський "Туманність Бі-Бі-Сі", Юрій Микитенко "Острівна держава Бориса Акуніна", Ольга Токарюк "Від перекладача "Загадкового вогника королеви Лоани", Юсуф Азізі "...Іран оточений залізною завісою з усіх боків", Хусто Ліпе Моралес "Маріо Варґас Льйоса відстоює ідею створення музею памяті" та ін.
)"Україніка": Роман Воронка "Коли воскресла Україна (Фрагменти спогадів)", Маріанна Сороневич "Некоректні стереотипи у ставленні до трудової еміграції", Євген Пащенко "Зарубіжна україністика - як її наблизити до України?" і т.д.
)"Скарбниця": Дмитро Дроздовський "Так помирають святі..." (кілька штрихів до портрета Вільяма Блейка), Карло Гольдоні "Кмітлива красуня Розаура" (комедія), Людвіг Тік "Кіт у чоботях", АбуАлi Мiскавайг та Абу Хайан ат-Таухіті "Верблюди, які тікають, і собаки, які їх переймають" та ін.
)"Література ХХ сторіччя": Жульєн Ґрін "Левіафан" (новела), Карл Айнштайн "Дівчата на селі" (оповідання) та ін..
)"Поезія": Фрідріх Шіллер, Шарль Бодлер, Персі Шеллі та ін.
)"Проза. Драма": Федеріко Ґарсіа Льорка "Ієгова", Саламан Рушді "Флорентійська чарівниця", Хусто Ліпе Моралес "Почати спочатку" та ін.
Можна зробити висновок, що "Всесвіт" - дуже якісне видання, яке відрізняється інформативністю, якістю матеріалів.
Структура і навігація
Важливість правильного структурування "важких" ресурсів до кінця недооцінюється часом навіть досвідченими фахівцями; у результаті ж ми спостерігаємо розмиту, нелогічну або зовсім незрозумілу організацію проекту, що змушує відвідувача шукати бажане практично навмання. Прагнення розробника привнести в створюваний проект щось унікальне, зробити образ майбутнього сайту нестандартним і оригінальним - бажання і зрозуміле, і вельми похвальне; однак все це має бути виконано яким завгодно чином, але тільки не за рахунок логічності та зручності системної конструкції і смислової організації об'єкта.
Зручність і простота навігації прямо залежать від коректності структурування ресурсу. Для відносно невеликих ресурсів (у межах декількох десятків сторінок) можна не надавати особливого значення ретельному опрацюванню структури сайту, але при більш-менш солідних обсягах таке планування стає абсолютною необхідністю, і нехтувати ним просто не можна.
Контрольне запитання для аналізу якості за критерієм структури сайту: чи коректно структурований ресурс? Ми маємо на увазі безпосередньо технічну структуру проекту, тобто взаємне розташування його веб-сторінок і каталогів щодо кореневої папки.
В ідеальному випадку, навіть при першому відвідуванні ресурсу користувачеві повинні бути абсолютно ясні принципи як власне побудови структури сайту, так і пошуку інформації. Крім того, бажано мати можливість легкого переходу з будь-якого місця проекту в будь-яке інше.
Головні правила структури і навігації сайту:
.Перша і найважливіша з вимог: чим простіше схеми структури, навігації та меню сайту, тим комфортніше відчуватиме себе відвідувач.
.Панель з основними посиланнями переміщення по ресурсу (вона називається "Головне меню сайту") неодмінно повинна бути на видноті.
.Кількість пунктів у згорнутих меню не має примушувати відвідувача замислюватися довше, ніж на дві секунди.
.Будь-яка окрема веб-сторінка на сайті повинна бути доступна для відвідування не більше, ніж за три "кліка", з будь-якого іншого місця ресурсу [54].
Якщо проаналізувати електронні видання "Друг читача" та "Всесвіт" за цими вимогами, можна зробити висновок, що обидва видання гарно сконструйовані.
Структура сайту "Друг читача"
ГоловнаНовиниІнтервюАналітикаДегустаціяДруг видавцяЗдібні булочкиВиставкиПостатьКнижковий гороскопНепересічний читачНеформатОглядиРепортажіРецензіїПро нас
Сторінки сайту "Друг читача" побудовані паралельно одна одній, тобто з будь-якого місця на сайті за допомогою гіперпосилань зверху можна перейти у будь-яке інше місце. Також на усіх сторінках сайту знаходиться інформація, яка постійно змінюється. З правого боку відображаються: афіша, останні коментарі, слово читача, календар. З лівого - анонси книжок, "вийшли друком книжки", новини видавництв, реклама книжок з цінами. Окремо знаходиться віконце пошуку. Загалом побудова сайту ясна та зручна у використанні.
Структура сайту "Всесвіт"
Головна сторінкаЗмісти чиселСтарі обкладинкиПолеміка: дискусія на снігуN o t a B e n e !НовиниCвіт про "Всесвіт"Як передплатитиПро журналКонтактиПошукФоруми "Всесвіту"About VSESVITAbout Charitable Foundation
Структура сайту "Всесвіту" також паралельна. Але на сайті є недоліки. Наприклад, рубрика "Форуми "Всесвіту" порожня. При спробі перейти на неї видається інформація: "Нема сторінки, яку ви намагаєтесь побачити". Ще один недолік - відсутність втілення інтерактивності. Зворотного звязку з читачами майже немає. Він можливий лише за допомогою e-mail. На головній сторінці - перелік усіх номерів "Всесвіту", які є в електронному варіанті. Така ж інформація знаходиться у рубриці "Змісти чисел". Значний плюс сайту - змога прочитати основну інформацію про "Всесвіт" англійською мовою. загалом навігація сайту чітка та нескладна.
Художній образ
Художній образ - критерій безсумнівно важливий, проблематичний і практично завжди далеко не безперечний. Іноді говорять про художній образ, маючи на увазі графічне оформлення сайту ("дизайн сайту"). Це зовсім невірно, оскільки художній образ створюється не стільки візуальним графічним виглядом ресурсу, а більшою мірою його смисловим тематичним змістом.
Методика аналізу сайту має на увазі оцінку критерію компонування у логічній зв'язці з наступними оціночними факторами: концепцією проекту, графічним оформленням (шрифтовим, ілюстративним і пр.), а також його структурою, навігацією і меню. Під терміном "компонування" слід розуміти раціональне (у першу чергу, ясне, естетичне і зручне), а також стилістично відповідне до концепції художнього образу розташування інформаційних масивів на кінцевих елементах публікації. Графічне оформлення сайту - критерій проблемний. Він є однією з найважливіших складових художнього образу, але визначається як "плаваючий" фактор і тому сам по собі оцінений бути не може. Тим не менш, безпосередньо характеризується другорядними (непрямими) оціночними факторами, за якими і проводиться комплексний аналіз якості графічного оформлення сайту:
1.Гама кольорів, що використовується в оформленні сайту, обов'язково повинна забезпечувати гарну читабельність текстів.
.Зображення і відео на сайті повинні бути тематичними, вони повинні повністю відповідати заявленій концепції та інформаційному змісту веб-сторінки.
.Шрифти для текстових масивів рекомендується обирати зі стандартного, загальновживаного набору.
.Кегль рекомендується якомога більший (ця вимога є не що інше, як данина індивідуумам з ослабленим зором). Разом з тим, банальний "Arial" розміром у 10 пунктів, у текстах великого обсягу читати досить складно навіть людині з добрим зором.
.Заголовки, назви розділів та інші текстові модулі, які явно мають бути виділені по відношенню до тексту контенту, можуть відображатися відмінним від основного тексту шрифтом.
.Сторонню рекламу бажано не робити надто яскравою (такою, яка привертає увагу в першу чергу) [54].
Оцінка графічного оформлення сайтів за названими критеріями
№ критерію"Друг читача""Всесвіт"1++2++3++4+-5++6+Відсутня реклама
Можна зробити висновок, що графічне оформлення обох сайтів майже ідеальне.
Щодо ілюстрацій в обох виданнях, то журнал "Всесвіт" не використовує ілюстрації на сайті, окрім власних обкладинок. Газета "Друг читача", навпаки, активно користується зображеннями та фото. Вони супроводжують кожний матеріал видання. Це - або фото осіб, в яких беруть інтервю, або фото з місця літературних подій, або картини, або малюнки, або - дуже часто - обкладинки книжок, про які йдеться мова у матеріалі.
Красномовними є емблеми видань. "Всесвіт" має своєю емблемою земну кулю поруч з розгорнутою книжкою; "Друг читача" має своєю емблемою людину, яка сидить на стільці та читає. Ці емблеми віддзеркалюють концептуальні засади обох видань.
Варто також звернути увагу на те, що сайт видання "Друг читача" викликає асоціації з паперовою газетою. Його оформлення, розташування та вигляд самої назви імітують паперове видання.
Художній образ електронного варіанту видання "Всесвіт" можна охарактеризувати такими словами: стриманий, діловий, простий. Художній образ сайту "Друг читача" - довірчий, сучасний, цікавий.
Юзабіліті
Слово "юзабіліті" не тільки міцно вросло в нашу термінологію, але воно, схоже, ще й стало модним. Означає цей термін простоту, практичність і ефективність у процесі використання чого-небудь [54].
Аналіз видань "Друг читача" та "Всесвіт" дав змогу побачити, що обидва сайти видання дуже зручні та прості у використанні. Цього вдалося досягти за допомогою гарного оформлення, правильної навігації, цікавого змісту видань та індивідуального художнього образу.
Характеристика видань "Друг читача" та "Всесвіт" за головними ознаками інтернет-ЗМІ.
Ознака "Друг читача""Всесвіт"Інтерактивність - Зв'язок через e-mail; - Можливість додавання коментарів до матеріалів; - Конкурс рецензій читачів; - Аналог гостьової книги у рубриці "Про нас".- Зв'язок через e-mail;ГіпертекстуальністьГіпертекстуальність реалізується лише через систему навігації сайту, внутрішні гіперпосилання між матеріалами та гіперпосилання на інші сайти відсутні.Гіпертекстуальність виконує електронну роль звичайного змісту паперового видання, а також виступає у ролі методу побудови сайту (навігація).МультимедійністьНаявність великої кількості ілюстрацій, але повна відсутність аудіо та відео.Наявність обмеженої кількості ілюстрацій (лише обкладинки) та цілковита відсутність аудіо та відео.
Видання "Друг читача" та "Всесвіт" користуються можливостями мультимедійності та гіпертекстуальності не в повній мірі. "Всесвіт" майже не реалізує інтерактивність, але це продиктовано тим, що видання, в першу чергу, паперове, тому для нього зв'язок з читачами не є однією з головних ознак. "Другу читача" притаманна інтерактивність у повній мірі, бо цього потребує концепція видання.
Електронний варіант журналу "Всесвіт" відрізняється від паперового у першу чергу саме інтерактивністю та гіпертекстуальністю. Змістовна частина відрізняється:
широтою охоплення матеріалів (електронна версія містить усі номери "Всесвіту" починаючи з 2001 року);
наявністю в онлайн-версії окремих рубрик, які не містяться у паперовому варіанті (наприклад, "Cвіт про "Всесвіт").
Серед переваг інтернет-версії можна назвати легкість доступу до інформації (не треба йти до бібліотеки або купувати журнал), просоту користування (за допомогою пошуку можно дуже легко знайти серед усієї інформації саме той матеріал або групу матеріалів, що нас цікавить). Також Інтернет розширює коло читачів "Всесвіту", додає йому популярності та робить сучасним.
Висновки
Розвиток інформаційного суспільства, розширення технічних можливостей значною мірою вплинули на функціонування ЗМІ. Зявився новий різновид журналістики - інтернет-журналістика. Її частиною стала поява електронних літературно-художніх видань. Літературно-художні видання в Інтернеті зуміли поєднати в собі сучасний формат, користування останніми технічними можливостями та культурну місію, яку несуть вже півтори сторіччя.
У нашій роботі ми дослідили функціонування літературно-художніх видань у просторі українського Інтернету. Літературні ресурси Інтернету можна поділити на електронні портали та на он-лайнові версії паперових видань. Для аналізу ми вирішили взяти зразки найавторитетніших видань обох типів за 2009-2010 роки. Щоб визначити якість видань, ми скористалися технологіями: Google Pagerank та Індекс цитування "Яндекса". Проаналізувавши показники чотирнадцяти найбільш відомих сайтів, ми збудували рейтинги літературних онлайн-видань та електронних версій паперових літературних видань. Найвідомішим суто електронним виданням є "Друг читача", а найвідомішим електронним варіантом паперового видання - журнал "Всесвіт". Також ми зробили висновки, що популярність літературно-художніх видань українського сегменту Інтернету невисока і значно нижча за популярність видань інших типів, а онлайн-версії паперових видань користуються більшим авторитетом, ніж самостійні інтернет-видання.
Літературно-художні видання в Інтернеті сполучають у собі і змістовні ознаки класичного видання, і ознаки вебсайту (втілення мультимедійності, інтерактивності, гіпертекстуальності). Тому при виявленні особливостей форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету ми керувалися класичною схемою аналізу сайту, але з поправкою на медійне направлення вебсторінок та специфічність літературної тематики.
У процесі аналізу ми виявили, що:
1.Літературні ресурси Інтернету можна поділити на електронні портали та на он-лайнові версії паперових видань.
.Популярність літературно-художніх видань українського сегменту Інтернету невисока і значно нижча за популярність видань інших типів.
.Найвідомішим суто електронним виданням є "Друг читача", а найвідомішим електронним варіантом паперового видання - журнал "Всесвіт".
.Цільове призначення цих видань - задовольняти запити найширших кіл читачів, знайомити їх з найбільш значними художніми творами письменників-класиків і сучасних письменників.
."Друг читача" позиціонує себе як "книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки". Журнал "Всесвіт" робить акценти на культурній місії видання, великому історичному минулому та унікальності видання.
.Газета "Друг читача" переважно публікує інтервю, новини, огляди, репортажі, рецензії, портретні нариси, статті, фейлетони, гороскопи, художні твори. Серед художніх творів варто виокремити такі твори: Анатолій Костецький - казкова повість "Хочу літати", Брати Капранови - уривки з "Клаузула як секретна зброя політтехнолога. Словник політичних рим", Марина та Сергій Дяченки - "Vita Nostra". Серед рецензій: "Філософія наукової фантастики" - рецензія на книгу Клайва Стейплза Люїса "Космічна трилогія: За межі Мовчазної планети. Переландра", "Пухнасті" вірші для малят" - рецензія на книжку Івана Андрусяка "Мяке і пухнасте" та ін.
.Електронна версія журналу "Всесвіт" містить: публікації та відгуки про "Всесвіт" у ЗМІ, новини журналу, старі обкладинки журналу, змісти чисел "Всесвіту", які повністю віддзеркалюють публікації його паперового варіанту. За 2009-2010 роки на цей день вийшло 8 номерів "Всесвіту". Його традиційні рубрики "Новітня література", "Письменник. Література. Життя.", "Україніка", "Скарбниця", "Література ХХ сторіччя", "Поезія", "Проза. Драма" містять переклади творів таких відомих літераторів, як Джейсон Джонсон, Фрідріх Шіллер, Шарль Бодлер, Федеріко Ґарсіа Льорка, а також критику та твори українських письменників: Дмитра Дроздовського, Романа Воронки, Юрія Микитенка та ін.
.Навігація видань "Всесвіт" та "Друг читача" зручна, проста, паралельна, тобто з будь-якого місця на сайті можна потрапити у будь-яке інше, а графічне оформлення сайтів відповідає усім нормам, хоч і не відрізняється оригінальністю. Також обидва сайти зручні у використанні.
.Видання "Друг читача" та "Всесвіт" користуються можливостями мультимедійності та гіпертекстуальності не в повній мірі. Також "Всесвіт" майже не реалізує інтерактивність, але це продиктовано тим, що видання, в першу чергу, паперове, тому зв'язок з читачами для нього не є приоритетним. Видання "Друг читача" володіє інтерактивністю в повній мірі, бо цього потребує концепція видання.
.Відмінність онлайн-версії "Всесвіту" від паперової версії з технічної точки зору полягає у наявності гіперпосилань та інтерактивного звязку з читачами, зі змістовної - у розміщенні в електронній версії журналу рубрик, які відсутні у паперовому варіанті ("Старі обкладинки", "Полеміка: дискусія на снігу", "Cвіт про "Всесвіт", "About VSESVIT" та ін.). Кожний з форматів має свої переваги та недоліки. Переваги електронної версії: легкість доступу до усіх номерів журналу, які виходять з 2001 року; швидкість знаходження потрібної інформації за допомогою пошуку; можливість спілкування з редакцією за допомогою e-mail; зручність користування, яка досягається за допомогою гіперпосилань.
"Мережева" література, хоч і має специфічні ознаки продиктовані середою її існування (такі, як гіпертекст, мультимедійність, інтерактивність), але все одно залишається насамперед художнім втіленням думок.
Список використаної літератури
1.Андреев А. CETERAтура как ее NET: от эстетики Хэйана до клеточного автомата - и обратно // Сетевая словесность. Теория сетературы: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.netslova.ru/andreev/setnet/
.Апджон Р. Интернет для журналистов / Апджон Р., Раффин Х. - М.: "Интерньюс", 1995. - 217 с.
.Артамонова И.М. Жанры онлайновой журналистики // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия "Филология. Социальная коммуникация". - 2008 г. №1.
."АртВертеп": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://artvertep.com/
.Ашманов И. С., Оптимизация и продвижение сайтов в поисковых системах. / Ашманов И. С., Иванов А. А. - Питер, 2010
."Буквоїд": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.bukvoid.com.ua/
.Быков Д. Детиратура//"Литературная газета" № 28-29: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу:http://www.lgz.ru/archives/html_arch/lg28292000/Literature/art9.htm#no6
.Вебсайт. Вікіпедія: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Вебсайт
.Вікіпедія. Блог: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Блог
10.Вікіпедія. Інтернет: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Internet.
."Вітчизна": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://vitchyzna.ukrlife.org/
."Всесвіт": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.vsesvit-journal.com/
.Гол Д. Онлайнова журналістика. / Гол Д. - К.: КІС, 2005. - 198 с.
."Дикое поле": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.dikoepole.org/
."Друг читача": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://vsiknygy.net.ua/
.Завадський Ю.Р. Віртуальна література. Нарис типології та поетики: Монографія. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2009.
.Засурский Я.Н. Система средств массовой информации России / Засурский Я.Н., Алексеева М.И., Болотова Л.Д. - М.: Аспект Пресс, 2003. - 205 с.
.Захарченко А. Вирватися за межі тусівки! / ЛітАкцент: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://litakcent.com/2009/07/05/vyrvatysja-za-mezhitusivky.html?replytocom=1978
."Інша література": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.inlit.com.ua/
.Калмыков А.А. Интернет-журналистика. / Калмыков А.А., Коханова Л.А. - М.: Юнити-Дана, 2005. - 315 с.
.Караковский А. История и практика сетевой литературы // Сетевая словесность. Теория сетературы: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.netslova.ru/karakovski/rulinet.html
.Кастельс. М. Галактика Интернет. / М. Кастельс. - Екатеринбург: У-Фактория, 2004. - 234 с.
.Когаловский М.Р., Электронные библиотеки - новый класс информационных систем // Программирование. / Когаловский М.Р., Новиков Б.А. - 2000. - № 3. - 64 с.
.Кожевников Г.В. Типология литературно-художественной книги: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.hi-edu.ru/e-books/KozhevnikovTipologiyaLXDK/index.htm
.Корконосенко С.Г. Основы творческой деятельности журналиста. / С.Г. Корконосенко. - СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. - 310 с.
."Літературний ярмарок": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.lit-jarmarok.in.ua/
.Лукина М.М. СМИ в пространстве Интернета / М.М. Лукина, И.Д. Фомичева. - М.:Факультет журналистики МГУ, 2005. - 315 с.
.Мелещенко О. Інтернеттехнології в сучасній журналістиці: моделі та практика. / О. Мелещенко. - К.: КиМУ, 2005. - 288 с.
.Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. / Мильчин А. Э - Изд. 3-е, испр. и доп. - М.: ОЛМА-Пресс, 2006. - 398 с.
."Молода література": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://literatura.org.ua/
.Національна Спілка Письменників України": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://nspu.org.ua/frontpage
.Никитенко А. Интерактивность, мультимедийность, гипертекстуальность как детерминирующие типологические признаки сетевых изданий / Никитенко А. // Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журналистика. 2009, №1
."Нова проза": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.novaproza.com.ua/
."Новый современник": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://litkonkurs.org.ua/
.Носик А. Интернет для журналиста / А. Носик, С. Кузнецов; - М.: Галерия, 2001. - 234 с.
.Персональна сторінка Оксани Забужко: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://zabuzhko.com/ua/
.Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння / Потятиник Б. - Львів: ПАІС
."Проба пера": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://probapera.org/
."Публикатор": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://publikator.org.ua/
.Ревич Ю. Сеть будет свободной! / Ю. Ревич // Новая газета. - 2006. - 27 июня.
.Рогачевская Е. Рулинет: литература в сетях / Е. Рогачевская // Солнечное сплетение. - 2007. - №18-19: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.plexus.org.il/texts/rogachevskaja_rulinet.htm
.Рябов Г. Сете- или -тура?//Сетевая словестность. Теория сетературы: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу:http://www.netslova.ru/ryabov/setetura.html
.Сетература // "Литературная газета" № 28-29: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.lgz.ru/archives/html_arch/lg28-292000/Literature/art9.htm#no6
."Слово і час": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://slovoichas.in.ua/
."Сумно?": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://sumno.com/
46.Тоффлер Э. Метаморфозы власти. / Тоффлер Э.; - М.: ООО "Издательство АСТ", 2004. - 423 с.
."Українська літературна газета": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.litgazeta.com.ua/
."УНІАН": [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.unian.net/
.Чудова Н.В. Психологические особенности коммуникативного пространства Интернета / Чудова Н.В., Евлампиева М.А., Рахимова Н.А. // Проблемы медиапсихологии. Сборник. - М.: РИПхолдинг,2002.
.Широков В.А. Інформаційна теорія лексикографічних систем. / Широков - К.: Довіра, 1998. - 356 с.
.Шкондин М.В. Система средств массовой информации. / М.В. Шкондин - М., 2002. - 302 с.
.Шрайберг Я.Л. Библиотеки и информационные технологии: десять лет спустя: Ежегод. докл. конференции "Крым" / Шрайберг; 2003. - Судак, М
53.cy-pr.org.ua: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу:http://cy-pr.org.ua/
54.profyclass.ru: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.profyclass.ru/analys.htm
Больше работ по теме:
Диплом
Методи використання мистецтва аргументації на телепрограмі "Шустер-лайф"
Диплом
Музыкальное телевидение в современной России: жанровые аспекты
Диплом
Освещение в СМИ террористических актов 2010 года в Москве
Диплом
Освещение в СМИ террористических актов 2010 года в Москве
Диплом
Предмет: Журналистика
Тип работы: Диплом
Новости образования
22 Июля 2016 16:26
Более 70 представителей крупных вузов АСЕАН подтвердили участие в форуме во Владивостоке
22 Июля 2016 12:51
Абызов: публикация первичных статсведений снизит бюрократическую нагрузку на школы
22 Июля 2016 11:53
В Чечне свыше 200 школьников сдали ЕГЭ с результатом свыше 90 баллов - министр
22 Июля 2016 05:36
Замглавы Минобрнауки РФ: задача сократить число людей с высшим образованием не стоит
21 Июля 2016 20:19
КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]
Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение
ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ