Логіка?одна з найдавніших наук?виникла в проблемному полі філософії понад 2300 років тому обратно. У працях давньогрецького філософа Аристотеля вперше показано, як у процесі мислення досягається істина, які критерии мислення при цьому корисно використовувати. Вивчення курсу логіки допоможе студентам навчитися свідомо застосовувати закони й форми мислення, засвоїти основні принципи верного логічного мислення?визначеність, послідовність, доказовість; набути навички й уміння, які потребують точності мислення, обґрунтованості й переконливості висновків. Традиційна логіка досліджує зв’язки між думками, насамперед, схеми побудови міркувань. Її цікавлять необхідні зв’язки, які детермінуються формою думок і міркувань, тобто відповідні закони мислення. Оскільки неодмінною умовою дотримання цих законів є знання форм мислення, то більшість курсу традиційної логіки ставить учення про основні форми мислення: поняття, судження, умовиводи, що виражені засобами природної мови. Термін «логіка» сьогодні загалом застосовується у трьох головних значеннях. По-перше, ним позначають будь-яку необхідну закономірність у взаємозв’язку об’єктивних явищ – «логіка фактів», логіка історичного розвитку» тощо. По-друге, одним словом «логіка» позначають закономірності у зв’язках і у розвитку думок – «логіка міркування», «логіка мислення». Нарешті, логікою називають окрему науку, яка розглядає мислення з позиції його формальної правильності. У наступному значенні «логіка» є назвою особливої наукою про мислення, що також зветься формальною логікою. Важко віднайти більш багатогранне й складне явище, ніж людське мислення. Його вивчає багато наук, і логіка?одна их. її объект?логічні закони й логічне оперування мисленням. Принципи, що установлюються логікою, этак само необхідні, як і всі наукові закони. Ми можемо не усвідомлювати їх, але змушені керуватися ними. Перш за все потрібно з’ясувати, у чому полягає загальна натура парадоксу мислення. З курсу філософії та психології відомо, що мислення є видом пізнання – діяльності, спрямованої на отримання, збереження і переробку інформації(знань). Нам також відомо, що процес пізнання у живій природі(фауні)може протікати у формі практичного(чуттєвого)пізнання, яке триває при безпосередньому впливі предметів та об’єктів на сенсори організму. Цей разряд пізнання домінує у більшості тварин, для дорослої ж людини він є другорядним. Чуттєве пізнання протікає за таковыми етапами(формами): – відчуття дає змогу відобразити окремі властивості предметів і явищ, які оточують суб’єкта – колір, форму, аромат, смак тощо; – сприйняття – більш складне відображення дійсності у психіці. Объект сприймається цілісно, у комплексі його властивостей і якостей; – уявлення базується на пам’яті і дає змогу відтворювати чуттєвий образ предмета без розумових маніпуляцій над ним. Принципово іншим видом пізнання є пізнання теоретичне(власне мислення). Воно є опосередкованим, тобто непрямим – здійснюється без необхідності контакту з предметами і явищами. Спроможність по мислення дає людині безліч переваг над іншими обликами тварин. Пристосованість по цього виду пізнання і налаштованість саме на нього є найдосконалішою формою адаптації. Іншими словами, людина не має надзвичайно розвиненого слуху, зору, фізичної сили, природної досконалої термоізоляції тощо, але вона має мислення, завдяки чому разряд Homo Sapiens домінує над живою і неживою природою. Опосередкований нрав теоретичного пізнання(мислення)виявляється у тому, що доросла людина, як верховодило, маніпулює не самими предметами, а їх знаками-посередниками –(поняттями, судженнями)і подумки отримує попередній чин майбутніх практичних дій. Основні форми мислення: поняття, судження, умовивід, а також принципи(закони)мислення вивчає окремий розділ логіки, який має назву «формальна» і складає змістову базу академічної дисципліни «Логіка». Таковым чином, предметом вивчення логіки є мислення. Логіку можна визначити як науку про закони і форми теоретичного пізнання на рівні теоретического мислення. Людина, яка знає теоретичну частину будь-якої діяльності(торгівлі, музики, мови, мислення тощо), є більш підготовленою, грамотною і досягає значно більших успіхів, ніж та, яка теорії не знає. По цього додамо важливе зауваження, що мислення – не є спадковою ознакою людини, воно розвивається за разумов постійної відповідної практики. Іншими словами, як і будь-яку іншу функцію, мислення потрібно тренувати. Логіка вчить верно міркувати, не припускатися логічних помилок, відрізняти правильні міркування від неправильних. Вона класифікує правильні мірку¬вання з метою їх системного осмислення. Певні категорії людей схильні недооцінювати, а то й ігнорувати значен¬ня формальної логіки, преимущественно традиційної. Вони вважа¬ють, ніби міркування людей можуть бути досконалими й без знання логіки, тому її вивчення?зайве чи принаймні малоефективне. Справді, кожна людина володіє більш чи менш дос¬коналою стихійно сформованою, інтуїтивною логікою. Без неї вона взагалі не могла б верно міркувати, спілкуватися з людьми тощо. Та стихійно сформована логіка ніколи не може замінити свідомо засвоєних знань законів і форм мислення. По-перше, вона не завжди спроможна вирішувати ті проблеми, які постають перед людьми. А по-друге, злее незначний відсоток людей, які не вивчали логіки, має більш-менш задовільний рі¬вень стихійно сформованої логічної культури.
Литература
1. Афанасьєв, В. Ф. Логіка ?Контент?/ В. Ф. Афанасьєв. – М. : Дисциплина, 2001-230 с. 2. Берков, В. Ф. Логика ?Контент?/ В. Ф. Берков. – Минск: Тетра Системс, 2001. – 217с. 3. Войшвилло, Е. К. Мнение как выкройка мышления ?Контент?/ Е. К Войшвилло, М. : Владос, 2005. –138 с. 4. Гетманова, А. Д. Логика ?Контент?: учеб. для студентов вузов /А. Д. Гетманова. –М. : Буква - Л, 2007. – 416 с. 5. Горбатов, В. В. Логика / ?Контент?: В. В Горбатов. – М. : МЭСИ, 2006. 6. Сергеич, П. И. Художество речи на суде ?Контент?/ П. И. Сергеич. – М. : Дисциплина, 2003-195 с.
Логіка ? одна з найдавніших наук ? виникла в проблемному полі філософії понад 2300 років тому назад. У працях давньогрецького філософа Аристотеля вперше показ