Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови
Зміст
Вступ
Розділ І. Формування стилістично - комунікативних умінь на уроках української мови
.1 Мовленнєва діяльність в дослідженнях мовознавців та методистів
.2 Єдність лінгвістичної та комунікативної змістових ліній на уроках української мови
Розділ ІІ. Методика застосування лінгвостилістичних та комунікативно-ситуативних вправ на уроках української мови
2.1 Використання лінгвостилістичних засобів на уроках української мови в старших класах
Висновок
Список використаних джерел
Додаток
ВСТУП
Різномовна освіта в середній загальноосвітній школі сьогодні переживає етап реформування. Сучасне суспільство ставить перед навчальними закладами незалежної України завдання виховання нового покоління українських громадян, здатних плідно і творчо працювати в усіх галузях суспільного життя. Разом з тим зростають вимоги до мовної підготовки учнів, яким необхідно передусім розуміти, що вивчення рідної мови повинно сприяти формуванню світогляду, національного характеру, розкриттю творчих здібностей людини.
Одним із основних завдань навчання рідної мови є вироблення в учнів навичок вільного володіння всіма багатствами мови в різних ситуаціях спілкування. В оволодінні багатствами мови важливу роль відіграє засвоєння лексикології, фразеології, граматики, правопису та формування в учнів стилістичних умінь і навичок.
Досягнення цієї мети можливе за умови успішного поєднання відповідних знань, умінь і навичок з досвідом творчої діяльності, що можливе лише за наявності належним чином сформованих творчих умінь.
Цьому сприятиме реалізація функціонально-комунікативного підходу в ході вивчення мови, який спрямований на засвоєння мови як основного засобу спілкування, тобто передусім повинні бути сформовані вміння й навички практичного застосування вербальних засобів мови і мовлення у різноманітних ситуаціях спілкування.
Мова як основний засіб спілкування найкраще відображає поривання людей до своєрідності, неповторності, які найповніше проявляються у творчості - одній із найважливіших сторін духовного життя особистості. Творчість розглядають як діяльність людини, спрямовану на створення чогось нового, оригінального, що входить не лише в історію розвитку самого творця, але і в історію науки, мистецтва. Творчості властива оригінальність, неповторність, індивідуальність, до яких, як уже зазначалося, прагне кожна особистість і які сприяють формуванню активної і духовно багатої мовної особистості.
Мета курсової роботи полягає в розкритті ефективної методики застосування лінгвостилістичних і комунікативно-ситуативних вправ на уроках української мови в 10-11 класах.
Ця мета конкретизується в таких завданнях:
українська мова урок лінгвостилістичний
РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ СТИЛІСТИЧНО - КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
.1 Мовленнєва діяльність в дослідженнях мовознавців та методистів
В українській методичні літературі проблема застосування ситуативно-комунікативних та лінгвостилістичних завдань не нова. Сучасних методистів цікавлять різні аспекти цієї проблеми, про що і свідчать дослідження лінгводидактів, зокрема - публікації останніх років у журналах «Українська мова і література в школі», «Дивослово», «Рідні джерела», «Початкова школа» тощо (О.Біляєв, М. Вашуленко, Л. Скуратівський, Л. Варзацька, Г. Шелехова, О. Хорошковська, Т. Коршун, О. Кучерук, Л. Шевцова та ін).
Як зазначає Євгенія Чак, «говорячи суржиком, уживаючи неточно окремі слова, не завжди уважні до слова мовці порушують народну традицію -тримати в чистоті й розвивати рідну мову».
Якщо мовленнєва дія не є складовою спілкування, то вона стає штучною, втрачає реальний життєвий смисл. Як підкреслює М.Л.Жинкін, головне ускладнення розвитку мовлення у тому і полягає, що «...ситуація уроку знімає природну комунікативність мовлення... Є тільки один спосіб звільнитися від цього недоліку. Треба, щоб в учня виникла потреба в комунікації»
Урахування суспільних функцій української мови зумовило переакцентацію мети вивчення її в середніх навчальних закладах, внесення істотних змін до відповідних програм, зокрема введення для старших класів курсу риторики, яка мала окреме місце в кращих вітчизняних школах ХVІ-ХVШ ст. Актуальність цього курсу пояснюється всезростаючою потребою суспільства в умінні вправно володіти словом.
Нова концепція риторики спирається на комунікативну функцію мови, методи переконання сьогодні розглядаються з урахуванням комунікативної ситуації, складовими якої є комунікативне завдання, адресант і адресат, умови спілкування (час, місце), тема висловлювання, способи і засоби мовленнєвого впливу.
З відродженням вітчизняної риторики постала проблема сучасної риторичної освіти. Важливого значення для її вирішення набувають дослідження історії риторики, у тому числі й вітчизняної (С. Абрамович, М. Чікарькова, С. Гурвич, І Чепіга); розробки спеціальних програм; навчальні посібники з риторики (Г.Сагач «Золотослів», В. Громовий «Мистецтво живого слова»); методичні статті про формування навичок ефективного спілкування, про досвід учителів української мови і літератури (М. Феллер, Н. Саранді).
Викликає інтерес комплексний посібник Г. Сагач «Золотослів». У ньому висвітлено науково-теоретичні відомості з риторики, порушуються актуальні проблеми риторичної педагогіки, вміщено хрестоматію - відповідні прислів'я, приказки, фрагменти праць відомих риторів, словник термінів красномовства. Розкриваючи питання вивчення риторики в школі нового типу, авторка аналізує досвід В. Сухомлинського щодо розвитку мовленнєво-мислительної діяльності учнів, подає експериментальну програму до шкільного курсу риторики для 1-11 класів, визначає основні форми і методи навчання, відповідні вміння і навички, які потрібно сформувати на кожному етапі (І етап - 1-3 класи, II етап - 4-6 класи, Ш етап - 7-8 класи, IV етап - 9-11 класи).
У посібнику В. Громового розкриваються різні проблеми риторики. Автор розповідає про роль мистецтва живого спілкування в житті людини, наводить цитати Цицерона, Ф. Прокоповича, М. Гоголя, А. Чехова, М. Твена та інших про мистецтво говорити, слухати, переконувати. Показовою є міні-хрестоматія для читання вголос, у якій уміщено уривки з відомих підручників ораторського мистецтва Корисними для практики вивчення риторики є конкретні поради, рекомендації («Говоріть для останнього ряду, тоді на першому вас точно почують», «Мовчіть, коли ви розгнівані»). У посібнику пропонуються окремі практичні завдання, різні ігри, які передбачають спілкування.
У статті М. Феллера «Що таке вправне (ефективне) спілкування. Навіщо і як учити спілкуватися» висвітлюються погляди автора на порушену проблему. На основі авторитетних джерел та власного досвіду автор розкриває роль уміння переконувати й розчулювати словом у житті людей, доводить важливість для кожного володіння мистецтвом спілкування і його теорією, на прикладі окремих текстів із Святого Письма розкриває особливості ефективного мовлення - діалогічного й монологічного.
Згадані публікації не вичерпують усіх питань вивчення мовленнєвої діяльності, проблема формування риторично освіченої особистості залишається недостатньо дослідженою, до того ж у шкільних підручниках з української мови відповідний матеріал поки що відсутній. Це спонукає до визначення підходу до розв'язання проблеми риторичної освіти.
1.2 Єдність лінгвістичної та комунікативної змістових ліній на уроках української мови
Концепція мовної освіти визначає пріоритети навчання української мови і розвитку мовлення, структуру і зміст шкільного курсу, методи і прийоми, організаційні форми й технології засвоєння освітнього змісту.
Саме вміння і навички вільного володіння мовою сприяють формуванню активної і духовно багатої особистості, що й передбачено «Концепцією мовної освіти 12-річної школи (українська мова): «мета навчання української мови в школах з українською мовою навчання полягає у створенні умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями, навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності ( слухання, говоріння, письмо)».
Відповідно до мети і пріоритетів мовної освіти, а також принципів визначення її предмета, зміст навчання української мови розподіляється на 4 змістові лінії: культурологічну (українознавчу), комунікативну, лінгвістичну і діяльнісну.
Лінгвістична змістова лінія містить основні мовознавчі поняття, вимоги до роботи над орфоепічними і граматичними нормами української літературної мови, правила орфографії та пунктуації, тобто такі лінгвістичні поняття, факти і закономірності, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є основою для формування правильного уявлення про структуру української мови у всій сукупності її виявлень, забезпечують оволодіння літературним мовленням. До змісту зазначеної змістової лінії включено також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культур мовлення, найбільш поширені в мовленні учнів недоліки. Взаємозв'язки між розділами науки про мову встановлюються у процесі зіставлення мовних явищ різних рівнів ( лексикології і словотвору, словотвору і морфології, орфографії і фонетики, орфографії і морфології, пунктуації і синтаксису та ін.). це допоможе учням усвідомити системний характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, які необхідні для здобуття глибоких і міцних знань.
Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Проте оволодіти мовною системою - це не просто її знати, а передусім свідомо використовувати її як знаряддя для вдосконалення власного мовлення. Отже, опрацьовуючи теми зазначеного курсу, потрібно намагатися, наскільки це можливо, сприяти мовленнєвому розвиткові учнів на переважній більшості занять з мови.
Комунікативна змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь самостійно створювати усні і письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні учням у період навчання, в процесі майбутньої діяльності і просто в життєвому спілкуванні. Ця змістова лінія містить:
У процесі реалізації комунікативної змістової лінії мають гармонійно розвиватися усі чотири види мовленнєвої діяльності: слухання ( глобальне, детальне, критичне), говоріння (монологічне й діалогічне), читання текстів різних типів та жанрів мовлення і письмо. Зокрема вдосконалюються такі найважливіші вміння, що становлять основу мовленнєвої компетенції учнів:
уміння адекватно сприймати на слух діалог і монолог, що передбачає зосередження уваги на осмисленні висловлювання ( теми, фактів, доказів, головного і другорядного, логіки викладу), його оцінювання, використання різних прийомів фіксації почутого ( запис ключових слів, плану висловлювання тощо) відповідно до комунікативного завдання ( участь у дискусії, передача інформації іншому, використання її у власній роботі);
уміння користуватися різними видами читання; свідомо ставитися до вибору, що читати; усвідомлювати мету читання, орієнтуватися, кому адресований текст; виділяти головне і другорядне.
-уміння вести діалог з додержанням вимог українського мовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях ( у дружньому колі, в розмові зі старшими чи молодшими, у безпосередньому спілкуванні на зборах, засіданнях, диспутах, зустрічах з цікавими людьми чи під час розмови по телефону);
-уміння створювати усні монологічні висловлювання ( здатність виступити на засіданнях у школі з повідомленням, доповіддю, поділитися в сім'ї, колі друзів, знайомих, товаришів побаченим, почутим, пережитим; висловити своє ставлення до обговорюваного питання, дати певні роз'яснення тощо);
-уміння створювати письмові тексти різних стилів та типів мовлення, різних стилів і жанрів.
Комунікативні змістова лінія реалізується не лише на спеціальних уроках розвитку мовлення, а й на переважній більшості уроків.
Програмою з рідної, мови для старшої школи передбачено систематизацію, вдосконалення знань та вмінь із стилістики мови і мовлення, культури мовлення, риторики, удосконалення правописних умінь і навичок. Оскільки їх зміст становлять лінгвістичні дисципліни, предметом вивчення яких є мовлення, то ознайомлення з ними проводиться в об'єднаних мовленнєвій і мовній змістових лініях. Стилістика розглядає різновиди мови, зумовлені сферою і метою спілкування, а також мовні засоби, що мають додаткове стилістичне забарвлення. У зв'язку з цим існують, два основні напрями в сучасній методиці стилістики: стилістика мови (практична), яка вивчає стилістичне забарвлення мовних засобів, і стилістика мовлення (функціональна), що вивчає структуру стилю. Культуру ж мовлення цікавить те, як той, хто говорить або пише, користується мовленням для певної мети спілкування, тобто якісною оцінкою текстів (висловлювань).
У старшій школі передбачається дати учням системне уявлення про ці дисципліни хоча б у загальних рисах, бо навчального часу для цього обмаль. Спочатку передбачається, починаючи з 10-го класу, дещо поглибити і розширити знання школярів про виражальні засоби української мови. Учні ознайомляться із стилістичними властивостями і синонімічними зв'язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Так, у 10-му класі розпочнеться системне ознайомлення із стилістичними можливостями звукової системи мови, лексичними, фразеологічними, словотворчими засобами стилістики. В 11-му класі - морфологічними засобами стилістики, стилістикою простих, складних речень, з різними способами вираження чужого мовлення. Одержані на більш високому рівні уявлення про стилістичне забарвлення мови, зображувально-виражальні засоби, а також оволодіння учнями відповідними вміннями і навичками дадуть змогу на наступному етапі (11-й клас) ефективніше засвоїти матеріал про окремі функціональні стилі мовлення, навчання яких має чітко виражене практичне спрямування. Тому уроки повинні будуватися передусім на аналізі мовного матеріалу, на навчанні старшокласників створювати висловлювання різних жанрів (див. "Види робіт"), удосконалювати текст, посилюючи в ньому ту чи іншу стилістичну рису, сприяючи виразності мовлення.
Яскраво вираженою особливістю курсу рідної мови у старших класах є поділ його змісту на інваріантний і варіативний компоненти.
Інваріантним компонентом (лінгвістичної змістової лінії) передбачається робота над поглибленням й узагальненням найважливіших відомостей з шкільного курсу української мови, збагаченням мовлення стилістичними засобами лексикології, фразеології, морфології, синтаксису; вдосконаленням умінь й навичок з правопису; над поглибленням знань з теорії тексту, формуванням практичних умінь і навичок вдосконалення усних і писемних висловлювань.
Варіативний компонент включає курси з риторики, стилістики, лексики, фразеології, культури мови, синтаксису, теорії тексту тощо. На цьому рівні розширюються можливості для вибору навчальних курсів відповідно до індивідуальних пізнавальних потреб.
Комунікативні змістова лінія визначає такі вимоги до мовленнєвих вмінь і навичок:
Брехати - говорити неправду - видумувати.
Робота - праця - труд.
Нероба - ледащо -лобуряка.
Узагальнюючи знання і вміння з морфології десятикласники повинні стилістично вправно використовувати всі частини мови. Застосування у мовленні самостійних частин мови школярам дається легше, а от із службовими виникають складності. Пропонуємо декілька вправ, які закріплять теоретичні відомості з цього розділу.
1.Спишіть, виправляючи помилки у вживанні прийменників. Доведіть свою думку, керуючись стилістичними нормами.
Ефективним, на нашу думку, буде запропонувати учням проаналізувати власне мовлення, для чого їм і пропонується записати його в зошит або на магнітофонну стрічку, а після цього здійснити його аналіз в цілому і конкретних мовних одиниць, вжитих у висловлюванні, зокрема їх функціональних властивостей та комунікативного призначення. Така робота сприяє поліпшенню як усного, так ї писемного мовлення учнів, виробляє уміння і навички бездоганного володіння мовними засобами у різних ситуаціях.
2.3 Формування комунікативної особистості в процесі вивчення риторики
В Україні риторичне слово має значні традиції, тісно пов'язані з рідною культурою, етнопедагогікою. Вони збережені передусім у численних прислів'ях та приказках, що мають лягти в основу дидактичного матеріалу з риторики.
Риси українського мовленнєвого ідеалу - емоційність, дотепність, влучність, повага до співрозмовника - склалися історично. Д. Яворницький, наприклад, звертає увагу на те, що запорожці вміли писати не тільки грамотно, а й навіть літературно оброблено і риторично. За вродженими якостями, притаманними щирому малоросу, вони відрізнялися вмінням майстерно розповідати, вміти підмічати смітні сторони в інших і передавати їх у жартівливому, але ні для кого не кривдному тоні» [8; 236,449]. Пізнання учнями національних традицій красномовства є тим ґрунтом, на якому виробляються практичні вміння ораторської майстерності.
Для формування вмінь та навичок вправного спілкування важливо узагальнити здобуті учнями знання із стилістики, лінгвістики тексту, теорії літератури тощо. Вивчаючи шкільний курс риторики, старшокласники знайомляться з технікою підготовки виступу, його структурою, способами виголошення промови, виражальними засобами риторики.
Ефективність цього процесу залежить від реалізації такого методичного принципу, як нерозривний зв'язок мовлення і мислення, який випливає із закономірностей словесної діяльності, що відбувається лише з опорою на мислительні операції. Педагогічний досвід відповідної роботи пов'язаний передусім з уроками мислення В. Сухомлинського [6; 340].
Аналіз практики творчих учителів-словесників показав, що у вивченні риторики доцільно застосовувати різні форми занять: практикуми, дискусії, диспути, рольові і ділові ігри («прес-конференції», «круглі столи» з актуальних проблем сьогодення, конкурси на краще інтерв'ю з цікавою людиною) та ін. Такий підхід створює творчу атмосферу на уроках, розвиває комунікативні вміння учнів.
На основі позитивного досвіду передових учителів української мови і літератури у виробленні риторичної майстерності визначилися такі методичні прийоми: виразне читання тексту, спостереження над мовленнєвою поведінкою оратора, самоспостереження з метою вдосконалення власного мовлення в кожній конкретній ситуації, аналіз дискурсу, самоаналіз, саморецензування власного виступу на задану тему, порівняльний аналіз відредагованих текстів і тих, що потребують правки, створення текстів різних мовленнєвих жанрів (доповідей, виступів, повідомлень, рефератів, діалогів, ювілейних промов, приватних листів та ін.), складання пам'яток для оратора, слухача («Успіх промови залежить від...», «Успішне сприйняття промови залежить від..»), порівняльний аналіз текстів, редагування, розмітка тексту знаками партитури та ін.
Окреме місце в системі методичних прийомів займає аналіз риторичного тексту, який передбачає віднесення тексту до певного виду красномовства на основі жанрових особливостей, визначення залежності мовного оформлення, від комунікативного завдання. Наприклад:
. Прочитайте уривок з публіцистичної статті. Яке слово в ньому ключове? Як розкрито його зміст у тексті? Які риторичні засоби при цьому використано?
Не знаю, хто перший увів до української мови слово "перевертень", але саме явище духовного та морального потурнацтва, по-підлабузницькому залежного думання, ганебного почуття меншовартості ("І ми не ми, і я не я") виявив, розкрив, засудив та висміяв найгостріше (і по сьогодні) саме Шевченко.
Вслухаймося в ті його гострі й влучні присуди, придивімося до їхньої - не на один день! - точності: "А тим часом перевертні нехай підростають та поможуть москалеві господарювати..."; "один на одного кують кайдани в серці"; "по-московськи так і ріжуть, сміються та лають батьків своїх; що змалечку цвенькать не навчили по-німецьки..." (В.Дончик).
. Зробити висновок про реалізацію комунікативного завдання в даній мовленнєвій ситуації (чи повністю вирішено завдання, вказати на наявні недоліки в змісті, мовному оформленні).
Наприклад, зробимо аналіз уривка промови Мойсея, у якій розкриваються риторичні можливості слова
І промовив Мойсей до вух усієї громади Ізраїлю слова тієї пісні, до самого кінця.
«Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!
Нехай. Як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю; як дощ рясний на рослину.
Бо ім'я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові!
Він - скеля; звершені його діла, бо усі його дороги - справедливість; Бог - вірність, без жодної омани, він справедливий і правий!
Згадай лишень дні здавен-давні, збагни, літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих вояж ас тобі повідають...» (З «Ілюстрованої Біблії для молодих»).
Цей текст-монолог являє собою релігійну промову. Його адресант - пророк Мойсей, адресат - народ Ізраїлю. Тема - справедливість Бога. Комунікативне завдання оратора - уславити Бога і поступово емоційно переконати у його справедливості. Урочиста промова виголошується на землі Ізраїлю (про те, що оратор виступає перед своєю смертю у 120-річному віці можна дізнатися із ширшого тексту Біблії). У вступі пророк звертається до громади, реалізує власні художні можливості, намагається привернути увагу до свого слова, далі, повчаючи слухачів, закликає громаду прославляти Бога і доводить, що Всевишній вірний і справедливий.
ВИСНОВОК
Між процесами творчості та спілкування існують певні взаємозв'язки, адже спілкування виступає специфічною формою творчості, умовою і способом реалізації особистості. Воно стимулює появу нового у процесі взаємообміну знаннями, інформацією, результатами діяльності. Хоча спілкуванню властива певна спільність у змісті і формах спілкування, а творчості - оригінальність, індивідуальність, які істотно відрізняють одну людину від іншої, тобто сприяють виділенню творчої індивідуальності, вони виступають у єдності, адже саме у процесі творчості з'являється щось нове. Об'єкти творчої адресуються, в першу чергу, іншим людям. Таким чином можна стверджувати, що однією з найважливіших функцій творчості є комунікативна.
Творчість якнайтісніше пов'язана з мовою, мисленням, адже здавна думку розглядали як вищий продукт творчості, а думка не може існувати без мови як історично сформованого способу мислення і спілкування. Саме мова є виявом творчого потенціалу людини- якості, яка сприяє виробленню нового.
Творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати. Адже людина має дуже великі творчі можливості, хоча й вона не завжди вірить у власні сили, тому інколи її слід заохочувати до творчої діяльності - таким стимулом виступає спілкування, саме спілкування у різноманітних життєвих ситуаціях, моделі яких можна запропонувати студентам на заняттях з мови.
Якщо ж говорити про роль творчості щодо використання мови як засобу спілкування, то слід наголосити, що людина виступає творцем мови: вона має здатність щоразу по-новому створювати з стандартних елементів мови закінчене оригінальне висловлювання. Це і дає нам підстави говорити про мовленнєву діяльність, як про творчість, і про мову, як продукт творчості. Цьому якнайефективніше сприяє реалізація функціонально-комунікативного підходу до вивчення мовних явищ, що передбачає оволодіння теоретичними знаннями з рідної мови і формування умінь і навичок використання цих знань у різних ситуаціях спілкування, адже це зумовлює практичне застосування мовних одиниць. Тому учням варто пропонувати завдання, які були б максимально наближені до тих життєвих ситуацій, у які вони можуть потрапити, - з одного боку, і при їх виконанні вони повинні показати вміння використання різноманітних мовних одиниць, зокрема лексико-фразеологічних - з іншого.
Застосування вчителем ситуативних завдань з розвитку зв'язного мовлення підвищує в цілому інтерес до вивченого матеріалу, показує шлях практичного застосування теоретичних знань. Використання ситуативних завдань, безумовно, позитивно вплине на результати навчального процесу.
Найсприятливіші умови для вдосконалення мовлення створюються у тому разі, коли навчання проводиться в умовах, максимально наближених до природної комунікації, що забезпечує свідому побудову висловлювання та поліпшує мотивацію навчання.
Сучасна методика навчання української мови повинна стимулювати самостійне творче мислення учня, спираючись на його практичний досвід. «Специфіка уроків мови й літератури створює величезні можливості для вивчення особистості дітей та підлітків, зокрема взаємозв'язку мислення й мовлення, які опредмечуються в навчальній діяльності і виражаються в усному, писемному та внутрішньому мовленні школярів, у пізнавальних інтересах, потребах і мотивах, їхньому мисленні, уяві й почуттях»(1.Біляєв). Вдалий підбір навчального матеріалу з урахуванням орієнтації в життєвих ситуаціях дає змогу винести мотивацію до подальшої самоосвіти та навчити учня застосовувати набуті знання на практиці.
Процес навчання має активізувати думку школяра шляхом використання різноманітних творчих робіт, органічно поєднаних з вивченням фонетики, граматики і правопису. Такі вправи повинні бути частиною роботи, спрямованої на вироблення навичок зв'язного мовлення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
11.Падалка О.С., Нісімчук А.М. та ін. Педагогічні технології. - К., 1995. -СІ 72-178.
15.Скуратівський Л. Концепція мовної освіти 12-річної школи ( українська
мова): Проект // Українська мова і література в школі. - 2002, - №2. - С. 4-Ю
16.Українська мова 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. -К.: Ірпінь, 2005.
17.Чак Євгенія. Чи правильно ми говоримо. - К.: Освіта. -1997. -С.З 18.Шабельникова Л., Глазова О. та ін. Методичні рекомендації щодо
вивчення рідної ( української) мови у 5 класі 12-річної загальноосвітньої школи // Українська мова і література. - 2005. - №2. - С. 11-14.
ДОДАТОК
Конспект уроку в 11-му класі
Тема. Пунктуація при прямій мові і діалозі.
Мета. Систематизувати й узагальнити відомості про пряму мову і діалог, удосконалити пунктуаційні навички учнів щодо розстановки розділових знаків у реченнях з прямою мовою та діалогах; розвивати вміння зіставляти й порівнювати мовні явища; моделювати, реконструювати й конструювати речення з прямою мовою та діалоги відповідно до комунікативного завдання і ситуації мовлення; засобами мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу зосередити увагу старшокласників на загальнолюдських етичних цінностях, їх ролі в житті людини.
Тип уроку. Систематизація й узагальнення (лабораторний практикум).
Хід уроку.
I.Організаційний момент.
II.Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.
Прочитати уривок з «Легенди про Золоте Зернятко Істини» В.Сухомлинського. визначити головну думку висловлювання. З'ясувати, як передано в ньому чуже мовлення.
У батька було два сини. Коли вони виросли й могли вже тримати в руках заступа, батько сказав їм: « Беріть заступи, підемо копати поле.»
Копають вони й копають, і видалася праця братам важкою і незрозумілою.
Для чого ми копаємо? - питають вони. - І взагалі, для чого ми живемо на світі? Батько й каже синам:
- Бачите цю велику гру? - і показав рукою на величезну гору, вершина якої вкрилася хмарами.
Бачимо, - відповіли сини.
У цій горі - Золоте Зернятко Істини. Можливо, десь у глибині, можливо, на поверхні - ніхто не знає. Кажуть люди: хто знайде це Зернятко, той зрозуміє, для чого людина живе на світі, для чого працює, для чого копає землю і сіє хліб, споруджує будинки і думає про зірки. Ідіть, сини, шукайте Золоте Зернятко Істини.
Звернути увагу на розділові знаки при прямій мові й діалозі.
Виписати речення з прямою мовою. Накреслити схеми. Перебудувати це речення відповідно до поданих моделей:
. «П», - а. 2. «П, - а, - п».
Пояснити розділові знаки в записаних реченнях. Знайти в тексті зразок речення з непрямою мовою, з'ясувати його вид. реконструювати речення з прямою мовою в речення з непрямою мовою. Визначити вид синтаксичної конструкції.
Проаналізувати діалог. Яка його будова? За допомогою яких розділових знаків він оформлений? Чи завжди в діалозі мають бути слова автора? Навести приклади з тесту.
Питання для учнівських висновків.
1.Особливості речень з прямою мовою.
Розділові знаки при прямій мові ( моделі речень учні схематично зображують на дошці).
Прочитати уривок із «Притчі про білий мармур». Розставити розділові знаки, записавши текст: а) у формі речень з прямою мовою; б) у формі діалогу.
...Після довгих мандрів у диких горах знайшов юнак брилу білого благородного мармуру. Поглянув на неї, і побачив свою Кохану - постала вона перед ним мов жива, втілена в холодному камені. Вогнем натхнення спалахнуло серце юнака, загорілися руки жадобою діяльності. Але не було в нього різця. І пішов він до коваля.
Добре сказав коваль але за це ти повинен рік відпрацювати у мене підручним.
Рік надто довго зітхнув юнак.
Тоді сказав коваль зроби із свого мармуру ошийник для мого улюбленого собаки.
Подумав юнак і вибрав не рік праці, а ошийник для собаки, бо дуже поспішав до своєї Коханої ( В. Сухомлинський).
Усно переказати текст від третьої особи, замінюючи пряму мову на непряму.
Указати, кому з відомих поетів належать наведені рядки. Оформити їх як речення з прямою мовою, щоб слова автора займали різну позицію відносно прямої мови.
А) Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа!
Б) Ти знаєш, що ти-людина?
Ти знаєш про це чи ні?
В) Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.
З'ясувати спосіб передачі чужого мовлення в першому реченні. Чи належать ці слова самому авторові?
Замінити речення з непрямою мовою реченням з прямою. Накреслити схеми, пояснити розділові знаки.
І. Недаремно говорять, що очі - дзеркало душі. 2.3а словами Шота Руставелі, розум, почуття й свідомість тісно пов'язані між: собою. 3.Життя прожити, кажуть у народу, - не поле перейти. 4. Ми часто запитуємо у себе, що таке щастя, і чіткої відповіді дати не можемо. 5.В.Сухомлинський в одному з листів до дочки писав, що любов - це вічна краса і сила людська. 6.Великий Платон сказав, що думки керують світом,
Скласти діалоги відповідно до тональності, заданої першою реплікою. Пояснити розділові знаки. Схарактеризувати ситуацію спілкування, визначивши: а) офіційність/неофіційність її ( ділова сфера спілкування, дружнє чи сімейне спілкування); б) рівність за віком, соціальним положенням учасників спілкування.
1варіант
-Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна - ми уславляємо того, хто любить своїх друзів; мати багато друзів - це чудово, а декому навіть здається, що бути доброю людиною і другом - це одне й те саме, - почав дискусію словами Аристотеля на тему «Дружба як цінність» наш класний керівник.
2варіант
-Моє потаємне бажання - передати тобі ту життєву мудрість, яка називається вмінням :жити. Хочеться, щоб із кожного батьківського слова, як із маленького зернятка, народжувалися паростки твоїх власних поглядів і переконань, - схвильовано почав відверту розмову батько зі своєю чотирнадцятирічною дочкою.
3варіант
Якось Сашко запитав у свого товариша:
Дмитре, що для тебе справжня свобода?
V.Підсумок уроку.
VI.Домашнє завдання.
1.Підготувати опорний конспект з теми «Пунктуація при прямій мові та діалозі».
2.Скласти діалог дискусійного характеру на одну з тем: « Що дає інтелігентність»; «Що забезпечує душевну гармонію і щастя».
Система диференційованих завдань з теми «Діалог»
І. Початковий рівень навчальних досягнень
1.1Складіть діалог «Екологічна проблема в Україні», використавши рядки вірша. І бал.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста,
Барвистих рук не знають твої весни,
І світить спека ребрами моста, (Л.Костенко)
1.2Складіть діалог відповідно до ситуації на тему «Скажи мені, хто твій друг».
2 бали
Ситуація: вам треба підготувати реферат з історії, але ви не встигаєте взяти в бібліотеці необхідну літературу. На перерві ви підходите до однокласника й просите його допомогти.
1.3Складіть діалог на тему «Куди ж діваються українці?», використовуючи відомості про причини зменшення частки українців у складі населення України.
3бали
Коли ми перестали гордитися, що ми українці?
ІІ. Середній рівень навчальних досягнень
2.3Складіть діалог «Портрети українця» ( за основу взяти діяльність одного з представників Ліги українських меценатів, наприклад, П.Яцика) 6 балів
III.Достатній рівень навчальних досягнень
IV.Високий рівень навчальних досягнень
І. Початковий рівень навчальних досягнень
1.1Закінчіть діалог 1 бал
1.2Проілюструйте прикладами діалог, в якому ствердіть на основі прослуханих телепередач, що найнебезпечніша людина - байдужа людина. 2 бали
1.3Після вивчення творчості І.Франка, М.Коцюбинського складіть діалог «Чи потрібна самопожертва в ім'я кохання?» З бали
IIСередній рівень навчальних досягнень
Ситуація: у вас є можливість стати президентом. Розкажіть, що б ви запропонували для вирішення негативних моральних якостей.
IIIДостатній рівень навчальних досягнень
3.1 У чому сенс життя жінки? 7 балів
IV Високий рівень навчальних досягнень
Больше работ по теме:
Предмет: Педагогика
Тип работы: Курсовая работа (т)
Новости образования
КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]
Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение
ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ