Кримінальна відповідальність: поняття, сутність та особливості за нормами Загальної частини Кримінального кодексу України

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та сутність кримінальної відповідальності

Висновок до розділу 1

Розділ 2. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності

Висновок до розділу 2

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. У останні роки в Україні спостерігається різкий сплеск правопорушень у різноманітних галузях життя. Тому у зв'язку з цим виникає потреба в інституті юридичної відповідальність, що є юридичним засобом що попереджує або ліквідує протиправну поведінку і стимулює суспільно корисні дії людей у правовій сфері.

Тому соціальна необхідності юридичної відповідальності, її призначення у правовий системі є визначальною складовою безпосередньо пов'язаною з протиправною поведінкою та правопорушенням. Найбільш суворим виглядом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність. Проблема кримінальної відповідальності є одним із фундаментальних проблем кримінально-правової науки. Дослідження будь-якої інституції кримінального права зачіпає зрештою той чи інший аспект кримінальної відповідальності, що є поруч із такими категоріями як злочин та покарання що є центральним поняттям кримінального права.

В нормах кримінального закону сформульовані підстави і принципи кримінальної відповідальності. Згідно з Основним Законом України кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння.

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичній, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Реалізація задачі охорони інтересів особистості, чи суспільства держави від злочинних зазіхань припускає застосування судом до осіб, винних у їхньому здійсненні, передбачених законом покарань.

Зрозуміло, реалізація кримінально-правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв'язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.

Розгляд поставлених питань є важливим для визначення значення цього інституту як для обличчя винного в здійсненні злочину, так і для законодавця. У курсовій роботі представляється надзвичайно актуальним розгляд питання про кримінальну відповідальність, поняття, сутність та її підстави. При постановці питання кримінальної відповідальності першорядно треба дати визначення поняття кримінальної відповідальності.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - виявити і проаналізувати проблеми правового регулювання кримінальної відповідальності держави і виробити обґрунтовані пропозиції, створені задля його вдосконалення.

Завдання дослідження. Досягнення поставленої мети забезпечується рішенням наступних завдань:

дати визначення поняттю та сутності кримінальної відповідальності;

зрозуміти поняття, розкрити зміст кримінальної відповідальності;

проаналізувати дискусії з питання поняття кримінальної відповідальності;

виділити особливості кримінальної відповідальності;

дослідити підстави притягнення до кримінальної відповідальності;

Обєктом суспільні відносини у реалізації кримінальної відповідальності.

Предметом дослідження є, власне, кримінальна відповідальність її поняття, сутність та особливості.

Теоретичним підґрунтям обраної теми стало опрацювання теоретичних положень, що містяться в наукових працях українських та зарубіжних учених.

Зокрема поставлені питання раніше вивчалися М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, Бабенко А.М., Вапсва Ю.А., Грищук В. К, Фріс П. Л та іншими вченими.

Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи стала система загальнонаукових, спеціально-наукових, та спеціально-юридичних методів, використання яких дало змогу досягнути зазначену мету та розвязати поставлені завдання. У перебігу роботи над дослідженням проблем дослідження кримінальної відповідальності використовувалися такі методи, як формально-юридичний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, структурно-функціональний аналіз, системний підхід, метод сходження від абстрактного до конкретного.

Практичне значення полягає в тому, що сформульовані в курсовій положення, висновки та пропозиції використовуються та можуть бути використані для підвищення ефективності практичної діяльності суддів, слідчих, органів дізнання та експертних підрозділів.

Структура роботи зумовлена метою та завданням дослідження, логікою викладу матеріалу та складається зі вступу, двох розділів з висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Поняття та сутність кримінальної відповідальності

Чинний Кримінальний кодекс України не розкриває поняття кримінальної відповідальності, хоча у статтях та назвах статей тільки Загальної частини Кримінального кодексу України воно вживається понад сто разів. Розробка цього поняття належить до сфери науки кримінального права.

Проте, визнання науковцями того, що кримінальна відповідальність ? це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин, не зупинило дискусій з приводу суті та змісту цього поняття. Більше того, незважаючи на належну увагу до цієї проблеми, процес формування вчення про кримінальну відповідальність залишається складним і суперечливим.

Визначення кримінальної відповідальності, виходять із того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. І хоча останню в правознавстві розуміють по-різному, проте у вузькому, спеціально-правовому значенні юридичну відповідальність трактують як відповідальність ретроспективну, тобто як відповідну реакцію держави на вчинене в минулому правопорушення. З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру обмеження державною владою передбачених законом прав і свобод особи, яка вчинила правопорушення.

Тому головна місія, яку покликана виконувати ця галузь, полягає в охороні найбільш важливих для суспільства відносин, шкода яким спричиняє шкоду суспільству в цілому. У зв'язку з цією специфікою кримінального права специфічною є і відповідальність, яка передбачена кримінальним законом за вчинене особою правопорушення.

Висловлені в юридичній літературі погляди до сутності кримінальної відповідальності можна обєднати в наступні умовні підходи: „кримінальна відповідальність - покарання; „кримінальна відповідальність - застосування кримінально-правової санкції; „кримінальна відповідальність - осуд; „кримінальна відповідальність - обовязок; „кримінальна відповідальність - перетерпіння особою заходів примусу; „кримінальна відповідальність - правовідносини".

Оскільки жодна з вищеназваних концепцій так однозначно і не сприйнята ні наукою, ні практикою, хочеться навести положення які стосуються змісту інституту кримінальної відповідальності, які сприймаються більшістю вчених та практиків.

Встановлюючи зміст кримінальної відповідальності слід виходити з аксіоматичного твердження, що вона є різновидом юридичної відповідальності, а відтак їй притаманні, нехай з певним уточненням, і всі ознаки юридичної відповідальності.

До таких ознак, як правило, відносять:

) за своєю сутністю юридична відповідальність є негативною реакцією держави на вчинене правопорушення;

) застосування юридичної відповідальності забезпечується державним примусом;

) вона застосовується, як правило, лише до субєктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення;

кримінальна відповідальність правове регулювання

4) вона тягне застосування до правопорушника певних санкцій майнового, особистого чи організаційного характеру. Тому з урахуванням викладеного можна сказати що кримінальна відповідальність на мою думку - це передбачене Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

При встановленні змісту кримінальної відповідальності слід враховувати і те, що її підстави, форми та порядок реалізації встановлюються виключно кримінальним законом. Такий висновок можна зробити зокрема на основі положень ст.3 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, як вже зазначалось вище, кримінальна відповідальність є лише однією з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, які виникають між державою і особою у звязку з вчиненням останньою злочину. Відтак, оскільки обовязковим елементом будь-яких правовідносин, в тому числі і кримінально-правових, є їх зміст (соціальний звязок, взаємні права і обовязки), то в кримінальній відповідальності вони реалізуються як з боку держави, так і з боку особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що містить склад злочину. При цьому держава, в особі компетентних органів, реалізує своє право, яке одночасно є і обовязком, відреагувати на діяння особи шляхом застосування кримінально-правових засобів впливу.

Особа зобовязана перетерпіти дану реакцію та має право на дотримання при цьому щодо неї вимог закону. Тому неповним є односторонній розгляд кримінальної відповідальності лише з позиції реалізації прав і обовязків або тільки держави, або тільки винної особи, що має місце у вищенаведених концепціях. Отже те, що кримінальна відповідальність має обєктивно-субєктивний характер, що полягає у застосуванні конкретних кримінально-правових засобів з боку держави, та їх сприйняття особою, до якої, за наявності підстав, вони застосовуються слід вважати істотною її ознакою. Відтак, в понятті кримінальної відповідальності повинна відображатися ця реалізація юридичного звязку держави і особи, що виник з вчиненням останньою злочину, тобто її обєктивно-субєктивний характер.

Вищевказані ознаки є, на мою думку, істотними, необхідними і достатніми для визначення поняття кримінальної відповідальності. Проте, більш повне уявлення про інститут кримінальної відповідальності можна отримати встановивши її структуру.

Важливе значення для цього має зясування моменту виникнення і припинення кримінальної відповідальності. Однак і тут існує розмаїття думок. Одні дослідники вважають, що кримінальна відповідальність виникає з моменту вчинення злочину, коли на їхню думку, власне і виникають кримінальні правовідносини, інші - з моменту притягнення особи як обвинуваченого, треті - з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду тощо.

Дане питання дійсно є дискусійним, але виходячи з того, що ми зясовуємо поняття кримінальної відповідальності не тільки в теоретичному аспекті, а, насамперед, на основі аналізу чинних правових норм, то вирішення цього питання може викликати дискусії лише в науці.

Мова йде про те, що Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) закріпив, що настання кримінальної відповідальності має місце з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а предявлення обвинувачення слід розглядати як притягнення до кримінальної відповідальності.

Хоча Конституційний Суд України не запропонував свого бачення поняття кримінальної відповідальності та форм, в яких вона може реалізуватися, проте розмежування понять притягнення до кримінальної відповідальності та її настання має важливе значення.

Зокрема, визнання моментом настання кримінальної відповідальності моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду є підставою для висновку про те, що оскільки обвинувальний вирок суду за своїм характером є актом засудження, негативної оцінки діяння та особи, яка його вчинила, то обовязковим структурним елементом кримінальної відповідальності є осуд судом від імені держави, вчиненого діяння та особи, яка його вчинила.

Факультативними структурними елементами кримінальної відповідальності слід визнавати також виконання призначеного в обвинувальному вироку покарання та судимість. Якщо питання про визнання виконання (відбування) покарання структурним елементом кримінальної відповідальності визнається більшістю вчених, то щодо судимості дане твердження потребує додаткової аргументації.

Підставою для твердження, що судимість слід вважати елементом структури кримінальної відповідальності, є, зокрема, положення, викладене в ч.1 ст.5 Кримінально кодексу, в якому зазначено, що Закон про кримінальну відповідальність, який помякшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які … відбули покарання, але мають судимість.

Підтверджується це і в п.11 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень, в якому закріплено, що правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 р. стосовно. погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

Підставою для висновку, що судимість саме факультативний структурний елемент кримінальної відповідальності, є аналіз положень ст.88 Кримінального кодексу України, в якій зазначено, що особа вважається судимою з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості (ч.1 ст.88 КК України) , однак, у випадку". звільнення від покарання. визнаються такими, що не мають судимості" (ч.3 ст.88 КК України). Тобто, у випадку осуду судом від імені держави, вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, поєднаного з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) покарання, кримінальна відповідальність має місце, а судимість не виникає.

В окремих випадках кримінальна відповідальність може, окрім вищеназваних, містити й інші елементи. Наприклад, у випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладанням на винного окремих обовязків, визначених ст.76 Кримінального кодексу України, окрім осуду судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила та призначення покарання, кримінальна відповідальність полягає в наявності протягом іспитового строку загрози виконання (відбування) покарання та перетерпінні засудженою особою позбавлень і обмежень, конкретизованих вироком суду, які не є покаранням.

Отож, загрозу відбування покарання та перетерпіння позбавлень і обмежень конкретизованих вироком суду, які не є покаранням, слід також визнавати факультативними структурними елементами кримінальної відповідальності.

Висновок до розділу 1

Викладене дає підстави для твердження, що структурно кримінальна відповідальність за чинним Кримінальним кодексом України включає один обовязковий елемент: осуд судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила; і пять факультативних - призначення покарання, загрозу виконання (відбування) покарання; виконання (відбування) покарання; позбавлення і обмеження, конкретизовані вироком суду, які не є покаранням; судимість. Запропонований перелік елементів кримінальної відповідальності є вичерпним, хоча і може бути деталізованим.

Отже враховуючи викладене можна сказати, що поняття, кримінальна відповідальність ? це регламентована кримінальним законом одна з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, яка полягає, з однієї сторони - в осуді судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, як правило поєднаному з призначенням їй покарання, а в певних випадках також у виконанні призначеного покарання і (чи) забезпеченні інших встановлених вироком суду позбавлень і обмежень, які не є покаранням, та судимості, а з іншої - у вимушеному їх перетерпінні засудженим.

Більш загально поняття кримінальної відповідальності можна визначити, як одну з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, яка полягає в застосуванні від імені держави до особи винної у вчиненні злочину передбачених кримінальним законом обмежень та у вимушеному їх перетерпінні засудженим.

Розділ 2. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності

Проблема підстав кримінальної відповідальності на мою думку одна з найважливіших та чи не найбільш складних і дискусійних в науці кримінального права, яка має не тільки юридичне, а й політичне значення. Через призму її вирішення визначається характер кримінальної політики держави, рівень законності, правове становище особи в суспільстві тощо.

Визначити підстави кримінальної відповідальності - означає відповісти на такі питання: за що і чому особа має підлягати такій відповідальності? Чому в держави виникає право на осуд особи, можливість застосувати передбачені кримінальним законом заходи примусу?

Така відповідь може мати кілька аспектів. Зокрема, відповідати на вище поставлені питання прийнято:

а) на філософському рівні;

б) на нормативному рівні;

в) на рівні науки кримінального права.

Взагалі, термін "підстава" трактується по-різному. Це і основа, і те, головне, на чому щось базується, і те, чим пояснюються, виправдовуються певні вчинки, поведінка.

У філософії підстава розглядається як достатня умова існування певного явища, її з'ясування певною мірою є поясненням цього явища. Філософське осмислення питання про те, за що і чому особа має підлягати кримінальній відповідальності, пов'язане з різними концепціями щодо ролі причинності у природі та суспільстві. Наше суспільство і держава виходять із того, що злочинець, як особа, що наділена свідомістю і волею, повинен бути здатен співвідносити свою поведінку з кримінально-правовими заборонами і лише тому може підлягати кримінальній відповідальності за їх недотримання. Проте, щоб обґрунтувати етичний закид такій особі, необхідно переконатися, що вона мала реальну можливість не порушувати кримінально-правової заборони. У звязку з цим слід зясувати, в якому ступені взагалі людина вільна у виборі своєї поведінки, зокрема в тому, щоб утриматися від учинення злочину або вчинити його?

Деякі вченні вважають що людина подібна до машини, що лише адекватно реагує на зовнішні та внутрішні подразники. Тому кожен учинок людини, у тому числі і злочин, є неминучим, оскільки він уже визначений усіма попередніми подіями, які мали місце в житті цієї людини.

У такому випадку людина - раб обставин, вона позбавлена можливості вільного волевиявлення і, отже, вільного вибору своєї поведінки, що фатально уже визначена. Тому прояв злочинної волі у вчиненому злочині є лише видимість свободи, уявна свобода, а якщо це так, то є неможливою моральна оцінка вчиненого.

Отже, обґрунтування кримінальної відповідальності фаталісти бачать не стільки в засудженні злочинної волі, скільки в обєктивній шкідливості злочину для суспільства. Протилежний погляд індетермінізм - філософське ідеалістичне вчення, що заперечує об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства й людської психіки <#"center">Висновок до розділу 2

Таким чином, на підставі вищевикладеного можна виділити наступні характерні риси притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження:

.Перш за все, кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування та прокурора - сторони обвинувачення та суду, який здійснює функцію правосуддя;

2.також кримінальна процесуальна діяльність може бути здійснена тільки в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

.діє в межах стадій кримінального провадження - досудового розслідування та судового провадження;

.притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру в скоєнні кримінального правопорушення та появи такого субєкту кримінального провадження - підозрюваного - сторони захисту;

.не співпадає з початком кримінально-процесуальної діяльності сторони обвинувачення, а саме початком стадії досудового, яка починається з моменту внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

.продовжується у випадку складання обвинувального акту та появи обвинуваченого - сторони захисту та підтримання в суді прокурором державного обвинуваченого або потерпілим - приватного обвинувачення, у випадках передбачених законом;

Тому закінчення реалізації кримінальної відповідальності щодо конкретної особи можливе тільки тоді, коли вступає до законної сили обвинувальний вирок, яким особа визнана винною та їй призначено покарання в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Висновок

Підводячи підсумки хочеться сказати що тільки закон про кримінальну відповідальність має значення правового акта, котрий визначає, яке діяння визнається злочином і які покарання можуть бути застосовані за його вчинення. У нормах інших галузей законодавства можуть міститися принципові положення або окремі визначення, що мають безпосереднє значення для формування норми кримінального права. Однак такі положення або визначення можуть служити тільки нормативною базою для прийняття відповідного закону про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.3 Кримінального кодексу законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Спираючись на ст.8 Конституції можна сказати що закони, в тому числі кримінальні, повинні відповідати Конституції України. Законодавство України про кримінальну відповідальність також повинно засновуватися на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка виступає як особливий елемент кримінальна відповідальність, сукупність кримінальних, кримінально-процесуальних і виправно-трудових правовідносин, в яких одна сторона тобто держава в особі повноважних органів, здійснюючи своє право, накладає на особу, що скоїла злочин, обмеження морального, матеріального та фізичного характеру, які становлять кримінальне покарання, а інша сторона тобто правопорушник тягне за собою ретроспективну юридичну відповідальність, що є реакцією держави на правопорушника і ті діяння, які він скоїв і за які зобовязаний понести певну кару чи стягнення з метою виправлення і перевиховання.

Враховуючи викладене, кримінальну відповідальність можна визначити як форму реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов'язаних із вчиненням злочину, яка завжди полягає у державному осуді злочинця, що здійснюється судом в обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в застосуванні до нього конкретних заходів кримінально-правового впливу.

Правовою підставою кримінальної відповідальності є чинний кримінальний закон, в якому вчинене особою діяння визначено як злочин. Основною фактичною підставою є вчинення особою умисно або з необережності діяння, яке в чинному кримінальному законі визначене як злочин. У правовій системі України особа має нести кримінальну відповідальність за наявності правових, фактичних і формальної тобто процесуальної підстав.

Тобто на мою думку, більш детальне вивчення особливостей кримінальної відповідальності сприятиме кращому розумінню змісту кримінальної відповідальності, застосуванню норм кримінального права тощо.

На мій погляд саме карне покарання не переслідує мети відплати злочинцю. Основне його призначення в тім, щоб виправити, перевиховати правопорушника, попередити здійснення їм нових злочинів. Якщо для досягнення цих гуманних цілей немає необхідності застосовувати найважчі заходи кримінально-правового впливу закону передбачає можливість змякшення участи засудженого аж до повного звільнення його від покарання.

З моменту, коли особа вчинила злочин, між нею і державою виникають певні юридичні відносини, внаслідок яких у такої особи і держави виникають взаємні права і обовязки. Злочинець зобовязаний бути засудженим за вчинений злочин, а також понести покарання у вигляді позбавлення і обмеження волі, передбачені кримінальним законом.

Кримінальна відповідальність може бути реалізована в трьох формах:

·в формі вимушеного понесення винним державного засудження;

·в формі понесення винним державного засудження, яке поєднано з призначенням йому конкретної міри покарання, від реального відбування котрого, однак, засуджений звільняється;

·в формі вимушеного понесення винним державного засудження і позбавлень або обмежень особистого, майнового чи іншого характеру, що складають зміст покарання, призначеного йому судом.

Отже підводячи підсумки всього, держава має право засудити злочинця і вчинений ним злочин, а також обмежити його правовий статус строками давності притягнення до кримінальної відповідальності і роками давності притягнення до кримінальної відповідальності і строками погашення чи зняття судимості, і зобовязана забезпечити правильну кваліфікацію скоєного, призначити покарання в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК з урахуванням характеру і ступіня суспільної небезпеки скоєного, особи винного, а також обставин, які помякшують або обтяжують відповідальність.

Список використаної літератури

1.Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 27-33 с. <http://law.biz.ua/books/0024/>

.Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999.

.Конституція України: - К Центр К57 учбової літератури", 2013.60 с.

.Кримінальний кодекс України. - С.: ТОВ ВВП НОТІС, 2014 - 188 с.

.Кримінальне право України. (Загальна частина): Підручник / Кол. авторів Бабенко А.М., Вапсва Ю.А., Грищук В.К. та ін.; за заг. ред. О.М. Бандурки. ? Харків: Вид-во ХНУВС, 2010. - 55 - 65 с.

.Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Атіка, 2004. - 35 - 39 с.

Больше работ по теме: