Конструювання конденсатора за допомогою спеціальних програмних пакетів

 

Реферат


Записка: аркушів, рисунків, таблиць, джерел.

САПР, Компас, Mathcad, Конденсатор, Розрахунок.

У курсовому проекті приведений опис використання пакету САПР у машинобудуванні, описати види та методики графічного креслення.

Опис пристрою і принцип роботи конденсатора.

Виконані геометричні розрахунки фланця, а також порахований фланець на міцність та стійкість за допомогою програми Mathcad.

Графічна частина виконана з використанням графічного пакета КОМПАС.


Зміст


Вступ

Опис пристрою і принцип роботи конденсатора

Створення програми в пакеті Mathcad для розрахунків елементів проектованого агрегату

Побудова графічної частини САПР за допомогою пакету КОМПАС-ГРАФІК

Використання системи для двомірного проектування

Висновок

Література

Додаток

Вступ


Технології комплексної комп'ютеризації сфер промислового виробництва, мета яких - уніфікація і стандартизація специфікацій промислової продукції на всіх етапах її життєвого циклу, називають CALS - технологіями. Основні специфікації представлені проектної, технологічної, виробничої, маркетингової, експлуатаційною документацією. У CALS - системах передбачені зберігання, обробка і передача інформації в комп'ютерних середовищах, оперативний доступ до даних в потрібний час і в потрібному місці.

Застосування CALS - технологій дозволяє істотно скоротити обсяги проектних робі, так як описи багатьох складових частин устаткування, машин і систем, що проектувалися раніше, зберігаються в уніфікованих форматах даних мережевих серверів, доступних будь-якому користувачеві технологій CALS. Істотно полегшується рішення проблем ремонтопридатності, інтеграції продукції в різноманітних системи і середовища, адаптації до мінливих умов експлуатації, спеціалізації проектних організацій тощо.- технології мають на увазі використання різних CAD / CAM / CAE / PDM - систем.(Сomputer Aided design) - це системи які служать для розробки креслярко конструктивної розробки, їх часто називають електронним кульманом, та вони дозволять будувати плоскі а також трьох мірні геометричні моделі. Solid Works, Auto Cad, Компас.

СAM- (Сomputer Aided Manufceturing) - це системи які служать для розробки програм які керують тех. процесом, наприклад обробка деталей на системах: Master CAM, Гамма 3D.(Сomputer Aided Engen

Окремі модулі цих систем в рамках одного підприємства дозволяють здійснювати управління проектом (PDM - системі), інженерні розрахунки, аналіз, моделювання та оптимізацію проектних рішень (CAE - систем), двох - і тривимірне проектування деталей і складальних одиниць (CAD - систем), розробку технологічних процесів, синтез керуючих програм для технологічного обладнання з ЧПУ, моделювання процесів обробки, в тому числі побудова траєкторій відносного руху інструмента і заготовки в процесі обробки, розрахунок норм часу обробки (CAM - системи).

Опис пристрою і принцип роботи конденсатора


У хімічній та нафтохімічній промисловості теплообмінні апарати становлять 30-40% від загальної кількості устаткування. Залежно від призначення теплообмінні апарати підрозділяють на холодильники, підігрівники, кип'ятильники й конденсатори.

По способу передачі тепла від одного середовища до іншого теплообмінні апарати ділять на поверхневі й змішанні. У поверхневих теплообмінних апаратах середовища, що беруть участь у теплообміні, розділені стінкою з теплопровідного матеріалу, у теплообмінних апаратах змішання середовища перемішуються

Для здійснення процесів теплообміну застосовують різні по конструкції теплообмінники.

Теплообмінник "труба у трубі" застосовують головним чином для нагрівання або охолодження в системі рідина-рідина, коли витрати теплоносія незначні і останні не змінюють свого агрегатного стану. Також теплообмінники мають порівняльно малий гідравлічний опір між трубного простору.

У хімічній промисловості застосовують також зрошувальні теплообмінники. Теплота, що передається по трубах робочою рідиною у цих теплообмінниках відводиться за рахунок нагріву зрошувальної води та частково за рахунок її випарювання, внаслідок чого витрати води менше у порівнянні з теплообмінниками інших видів. Однак зрошувальні теплообмінники мають низьку ефективність, хоча вони прості у виготовленні та ремонті.

Погружні змієвикові теплообмінники використовують для теплообміну між середовищами, одне з яких знаходиться під високим тиском. Ці теплообмінники характеризуються відмінною здатністю до самокомпенсації температурних напружень та низьким гідравлічним опором. Їх недолік - складність виготовлення та монтажу.

Пластинчасті теплообмінники, представляють собою апарати, поверхня теплообміну яких утворена набором тонких штампованих пластин з гофрованою поверхнею. Ці теплообмінники достатньо прості у монтажу та демонтажу, для свого очищення вони потребують незначних затрат праці. Однак вони складні у виготовленні.

Найбільш розповсюдженою конструкцією теплообмінників є кожухотрубні. Ці теплообмінники прості у виготовленні і по конструкції, можуть бути використані в досить широкому діапазоні тисків і температур робочих середовищ, надійні у експлуатації та універсальні, тобто можуть бути використані для теплообміну між газами, парами, рідинами в любому сполучені теплоносіїв.

Кожухотрубні теплообмінники по конструкції діляться на апарати з нерухомими трубними решітками (тип Н), з температурним компенсатором на кожуху (тип К), з плаваючою головкою (тип П) та U - подібними трубами (тип У). У теплообмінниках типа Н труби жорстко зєднані з трубними решітками, а решітка приварена до кожуху. Цей тип теплообмінника має два недоліки. По перше, навантажена поверхня труб не може бути очищена від забруднення механічним способом. По друге, в цих теплообмінниках у кожуху і трубах виникають температурні напруження. Тому ці теплообмінники застосовують при невеликій різниці температур (менше 50С) кожуха і труби. У теплообмінниках з температурним компенсатором для часткової компенсації температурних деформації використовується спеціальний гнучкий елемент - компенсатор, що розташований на корпусі.

Конденсатори широко застосовуються у хімічних та нафтохімічних технологічний установках, як для зріджування пароподібних теплоносіїв та окремих компонентів газової суміші при її охолодженні та і при нагріванні теплоносіїв при конденсації водяного пару.

Характеристика конденсатора представлена в табл. 1.1.

конденсатор програмний графічне креслення

Таблиця 1.1 - Характеристика конденсатора

НайменуванняТрубний простірМіжтрубний простірСередовищеНайменуванняводапари бензолуТоксичністьнетоксичнатоксичнаВибухонебезпечністьневибухонебезпечнавибухонебезпечнаАгресивністьнеагресивнаагресивнаТемпература, 4560Робочий тиск, МПа11Ємність, 0,9450,84Поверхня теплообміну, 104

Широко застосовуються конденсатори горизонтального та вертикального типу з конденсацій теплоносія у трубному або між трубному просторі. Вибір того чи іншого типу конденсатора визначається умовами роботи, параметрами та фізико-хімічними властивостями теплоносіїв.

Шестиходовий горизонтальний конденсатор (рис. 1.1) складається з основних елементів: циліндричної обичайки 1, днища 3, 4, труб 2, трубних решіток 54, перегородок 6 та встановлюється на двох опорах 7.


Рис. 1.1 - Шестиходовий горизонтальний конденсатор


У конденсаторі охолоджуюча вода рухається в середині труб (по трубному простору), а бензол по міжтрубному простору. Середовища направлені протитоком один до одного.

При вказаних напрямках руху середовища досягається більш рівномірне розподілення швидкостей і ідентичні умови теплообміну по площі поперечного перерізу апарату. У протилежному випадку будуть утворюватися застійні зони.

Кожух уявляє собою циліндричну обичайку, що виконана з труби.

З кінців кожух закритий двома плоскими трубними решітками. У трубних решітках закріплені на розвальцовках теплообмінні труби.

Труби в решітках звичайно розміщують рівномірно по периметру правильних шестикутників, тобто по вершинам рівномірних трикутників (рис. 1.2, а), рідше застосовують розташування труб по концентричним колам (рис. 1.2, б).

В окремих випадках, коли необхідно забезпечити зручність чистки зовнішніх поверхонь труб, їх розташовують по периметрам прямокутників (рис 1.2, в). Усі зазначені способи розміщення труб переслідують одну ціль - забезпечити можливість компактного розміщення необхідної поверхні теплообміну всередині апарата. В більшості випадків найбільша компактність досягається при розміщенні трубок по периметрам правильних шестикутників.


Рис. 1.2 - Способи розміщення труб у конденсаторі


Труби закріплюють у решітках частіше розвальцюванням (рис. 1.3, а, б), при цьому особливо міцне зєднання досягається при наявності в трубних решітках отворів з кільцевими канавками, що заповнюють метолом труби, в процесі її розвальцювання (рис. 1.3, б). Крім того використовують закріплення труб зварюванням (рис. 1.3, в), якщо матеріал труби не піддається витяжки і допустимо міцне зєднання труб з трубної рішити, а також пайкою (рис. 1.3, г), застосовують для зєднання головним чином мідних та латунних труб. Інколи застосовують зєднання труб з решіткою за допомогою сальників (рис. 1.3, д), що допускають вільне повздовжнє переміщення труб і можливість їх швидкої заміни. Таке зєднання дозволяє значно зменшити температурну деформацію труб, але є дуже складним, дорогим і недостатньо надійним.


Рис. 1.3 - Закріплення труб у трубних решітках


Розподільча камера представляє собою кришки, що обмежують корпус апарата по трубному простору з обох торців.

Розподільчі камери виконані зємними на фланцях, що позволяє чистити внутрішню поверхню труб.

Конденсатор має також в міжтрубному просторі поперечні круглі перегородки з зрізами, що чергуються, діаметр перегородок менше внутрішнього діаметру кожуха і які встановлюються на рівній відстані один від одного. Ці перегородки забезпечують рух середовища у між трубному просторі поперек труб та поліпшують теплопередачу в ньому, та слугують для останніх одночасно і проміжними опорами.

Для приєднання трубопровідної арматури використовують фланці (рис. 1.4). Фланцеві з'єднання - найбільш широко вживаний вид роз'ємних з'єднань в хімічному машинобудуванні, що забезпечує герметичність і міцність конструкцій, а також простоту виготовлення, розбирання і збирання. З'єднання складається з двох фланців, болтів і прокладки, яка встановлюється між поверхнями ущільнювачів і дозволяє забезпечити герметичність при відносно невеликому зусиллі затягування болтів.

По конструкції фланці можна розділити на цілі, коли корпус апарату і фланець працюють під навантаженням разом, і вільні, коли корпус апарату розвантажений від дії моментів, що вигинають при затягуванні фланцевого з'єднання. Конструкція фланців значною мірою визначається тиском робочого середовища і вимогами мінімальних витрат часу на складання або розбирання з'єднання.


Рис. 1.4 - Типи фланців: а - плоский приварний; б - приварний встик; в - вільний


Втулку фланця приварюють стиковим швом до обичайки.

Конденсатор має дві опори, що приварені до обичайки.

Створення програми в пакеті Mathcad для розрахунків елементів проектованого агрегату


Розрахунок геометричних розмірів фланця, а також розрахунки фланця на міцність та стійкість виконані за допомогою програми Mathcad (додаток №1).

Праця сьогоднішнього інженера істотно відрізняється від того, яким він був років 10-20 тому. Все рідше на робочому місці зустрічається кульман, зате все частіше - комп'ютер зі спеціалізованим програмним забезпеченням - САПР конструктора. Одним з найбільш поширених на російських ринках продуктів у цій області вважається розробка компанії "Аскон". За даними незалежних досліджень вирішення цієї компанії займають понад чверті ринку.


Побудова графічної частини САПР за допомогою пакету КОМПАС-ГРАФІК


Система проектування, розроблена компанією "Аскон", є системою модульного типу. Якщо зібрати основні програми разом (КОМПАС-3D, Компас - Графік, ЛОЦМАН: PLM, Вертикаль), то вони дозволяють "закрити " питання не тільки конструкторської, а й технологічної підготовки виробництва, планування виробництва, матеріально-технічного постачання, обслуговування і ремонту. Але кожна з них може застосовуватися і незалежно, забезпечуючи виконання окремих виробничих завдань.

Основою системи САПР конструктора є - "Компас - 3D". Це система тривимірного моделювання. Її нова, випущена зовсім недавно 14 - я версія, істотно розширена в частині роботи з моделюванням поверхонь, на додаток до давно вже реалізованому твердотільному моделюванню. Для забезпечення повного циклу конструкторської розробки до складу " Компас 3D " включена програма Компас-Графік, призначена для випуску конструкторської документації, і підсистема проектування специфікацій.



Що дає проектувальнику поверхневе моделювання? Велика свобода у поводженні з поверхнями. Можливість формування таких форм, які при твердотільному моделюванні уявити неможливо. Такий спосіб моделювання зазвичай застосовується в промисловому дизайні, розробці виробів складної форми, у тому числі одержуваних за розрахунковими або скановані масивам точок побудови, концептуальному проектуванні, роботі з імпортованою геометрією. Розробники системи порівнюють ці роботи як роботу модельєра, формуючого щось з окремих клаптиків, з роботою скульптора, висікали фігуру з деякого об'єму.

Про основні можливості програми було написано вже багато. Тому зупинитися слід на тих новинках, які були додані в останню версію і зробили її значно більш потужним інструментом у руках проектувальника. У першу чергу - це нові команди для побудови поверхонь. Їх декілька:

Лінійчата поверхню;

Поверхня по мережі точок;

Поверхня по пласту точок;

Поверхня по мережі кривих;

Еквідистанта поверхні;

Усічення поверхні;

Продовження поверхні.

У яких випадках використовуються ці команди? Лінійчата поверхня створюється при русі прямої по двох напрямних кривим (одна з них може виродитися і в точку). Такий спосіб побудови використовується, наприклад, при проектуванні корпусів суден (плавні обводи виходять як раз таким способом проектування).



Побудова поверхні по мережі точок передбачається по точках, умовно утворюючим мережу і розташованим в кілька рядів з однаковою кількістю точок у кожному. Цей же метод, а також метод побудови поверхні по пласту точок, можна використовувати для побудови за заздалегідь підготовленим масиву даних, які можуть бути отримані з використанням спеціальних засобів (3D - сканерів).

Еквідистанта поверхні дозволяє побудувати нову поверхню, рівновіддалену від зазначеної або сукупності поверхонь. Спосіб можна використовувати для побудови тонкостінних деталей, " нарощуючи " товщину стінок як всередину, так і зовні вихідної поверхні. Наприклад, цей спосіб проектування можна використовувати для формування порожнини ливарних форм по вже підготовленій поверхні відливаються деталей з урахуванням усадки. Для завдання товщини можна використовувати і додаткові можливості, наприклад, інструментарій " Надати товщину". Він створює тіло на основі створеної раніше поверхні, що дозволяє вдало комбінувати поверхневе і твердотільне моделювання.

Чим складніше поверхню, тим більше витрати на її промальовування. Тому в новій версії включена підтримка OpenGL (у попередніх версіях використовувалося лише GDI). У результаті процес промальовування скоротився у кілька разів, а для відображення моделей використовується тільки OpenGL.



Перераховані вище новинки призначені для тривимірного моделювання. Але зміни торкнулися і більш звичною для конструктора області - роботи в двомірному просторі. Ці зміни торкнулися роботи з змінними і стилями ліній, можливостей команд редагування графічних об'єктів і вимірювань, спеціальних позначень для будівництва. Передбачається, що ці можливості знадобляться проектувальникам, що використовують різноманітну кількість стилів ліній для позначення об'єктів.


Використання системи для двомірного проектування


Повернемося до основних можливостей системи. Вона орієнтована на повну підтримку стандартів ЕСКД. При цьому вона володіє можливістю гнучкого налаштування на стандарти підприємства. Засоби імпорту / експорту графічних документів (підтримуються формати DXF, DWG, IGES, eDrawings) дозволяють організувати обмін даними із суміжниками і замовниками, що використовують будь-які креслярсько-графічні системи. Весь функціонал системи КОМПАС підпорядкований цілям швидкісного створення високоякісних креслень, схем, розрахунково-пояснювальних записок, технічних умов, інструкцій та інших документів.

Проектування виробів можливо різними способами. Найбільш звичний для проектувальників - розробка конструкцій у вигляді креслень, інакше кажучи - двомірне (2D) проектування. Як і при звичному, ручному проектуванні, розробник користується при побудові креслень звичайними примітивами - точкою, відрізком лінії, дугою, прямокутником і кількома найпростішими фігурами. Кожен побудований елемент має набір характеристик (параметрів), які можна вводити при побудові, а потім змінювати в процесі роботи. Хоча примітивів небагато, але з них і відбувається побудова креслень. Примітиви об'єднуються один з одним, сполучаються, проводиться їх взаємне розташування (наприклад, центрування). Для виконання цих дій можна використовувати як інструментальну панель, так і команди меню. Багато команд доступні також з контекстних меню елементів, що спрощує процес роботи.



КОМПАС - 3D надає різноманітні можливості прив'язок до характерних точок (перетин, граничні точки, центр і т.д.) і об'єктам (по нормалі, за напрямками осей координат). Це значно спрощує роботу проектувальника, залишаючи за ним лише вибір точки прив'язки і виконання конкретного побудови. Як і при роботі на кульмані, конструктор може використовувати допоміжні лінії побудови, які легко видалити після завершення роботи (для цього треба лише використовувати для таких побудов спеціальний тип ліній).

Проектування виконується або у рамках створення " фрагмента " - це тип документа, який не містить елементів оформлення креслення (рамки, написи і т. д), службовець для зберігання ескізних прорисовок, типових розробок для використання в інших кресленнях. Або в рамках креслення, що містить додатково до фрагмента вироби стандартну рамку, напис та інші допоміжні елементи.

Інструментальні панелі самоналагоджувальна, їх наповнення залежить від того, з яким типом документа ви працюєте. А також, який варіант проектування застосовується (наприклад, при роботі з кресленнями відсутні команди для роботи з тілами або поверхнями, а при роботі з моделлю відсутні команди для роботи з видами). Панелі можна "згорнути", що вивільняє додатковий простір для роботи над кресленням (як і " Стрічку " в офісних продуктах).

Завершення роботи над кресленням - накладення штрихування, заливки тонкостінних деталей, простановка розмірів і додаткових позначень. Якщо місця на одному аркуші креслення не вистачає, в нього можна включити і додаткові аркуші необхідного формату.

Це - традиційний спосіб роботи з кресленнями, тільки перенесений з кульмана на екран монітора. Проте використання комп'ютерної техніки дозволяє переходити на інший рівень проектування - проектування на рівні тривимірних моделей.

Твердотільне моделювання в системі Компас - 3D.

Основний недолік 2D-систем полягає в тому, при створенні плоского креслення конструктору доводиться мислити не в термінах проектованої деталі - підстава, отвір, ребро жорсткості, а в термінах традиційного набору геометричних примітивів-відрізок, дуга, коло. Обмеження 2D-систем особливо наочно проявляються, коли поверхня деталі має складну форму або коли необхідно побудувати аксонометричну проекцію.

Тому все частіше і все більше при роботі з системами САПР, в тому числі і з Компас - 3D, застосовують метод твердотільного моделювання або моделювання поверхонь, спосіб з ще більшими можливостями.



Створення моделі починається з побудови ескізу. Ескіз являє собою перетин об'ємного елемента чи є траєкторією переміщення іншого ескізу. Краще всього пояснити цей спосіб проектуванням нескладної деталі типу ступеневої валу чи іншого тіла обертання. Можна використовувати два варіанти побудови. Перший полягає в створенні ескізу у вигляді кола з подальшим " видавлюванням " його на певний розмір. Потім - " приклеювання " видавлюванням наступного елемента від одного з утворених на першому етапі торців, і так далі. Другий варіант побудови полягає в промальовуванню однієї зі сторін контуру майбутнього вала з подальшим обертанням його навколо своєї осі.

Аналогічним чином - шляхом створення ескізу і його " видавлювання " можна створювати і інші деталі, наприклад, корпусу. А створивши необхідний комплект вихідних деталей для майбутнього виробу, з них можна створити складальну одиницю, то виріб або його частину, яку ви проектуєте. У процесу моделювання є багато цікавих можливостей. Наприклад, можна тимчасово " видаляти " деталі з збірки, роблячи їх прозорими. Це зручно використовувати при проектуванні корпусних зборок, коли можна зробити прозорим корпус. Або така можливість, як побудова рознесеною збірки, коли видно всі її компоненти.

В системі Компас - 3D можна задавати параметричні зв'язку та асоціації як між окремими елементами деталей, так і між деталями в складальних одиницях. Це дозволяє швидко вносити зміни в проект, створювати різні варіанти як окремих деталей, так і всього виробу в цілому.



За тривимірної моделі деталі система легко визначає її фізичні характеристики: площа поверхні, об'єм, координати центру ваги і т.д. Тривимірні твердотільні моделі включають в себе всю геометричну інформацію, необхідну для роботи систем інженерного аналізу. Така модель може бути використана для виконання інженерних розрахунків: напружень і деформацій, частотного аналізу, теплових розрахунків і пов'язаних з ними температурних деформацій і напружень. Якщо модель являє собою складальну модель якого механізму, то для неї може бути виконаний кінематичний аналіз з визначенням координат, швидкостей, прискорень і сил взаємодії окремих її ланок.

Створена об'ємна деталь або збірка буде служити основною для автоматизованої підготовки креслень. Від конструктора залежить вибір основного виду, вказівка необхідних розрізів, додаткових видів, простановка розмірів, формування специфікації.

Безумовно, тривимірне моделювання в системі Компас-3D значно складніше, ніж звичайне двомірне проектування, і складніше в освоєнні. Але освоївши цей спосіб конструювання виробів, можна істотно скоротити терміни підготовки виробництва і підвищити якість розроблюваних проектів.

Висновок


Метою проведення даного курсового проекту було практичне застосування та закріплення знань та навиків отриманих по дисципліні "САПР", з використання пакету "Компас-графік". Головною перевагою даного пакету у порівнянні з іншими є те що він розроблений Російською компанією "Аскон" та орієнтований на повну підтримку стандартів Єдиної Системи Конструкторської Документації.

Література


1. Н.В. Жарков, М.А. Минеев, Р.Г. Прокди, "КОМПАС-3D V11. Полное руководство", Издательство: наука и техника, страниц: 688, год выпуска: 2010

. Максим Кидрук, "Работа в системе проектирования КОМПАС-3D V11", издательство: эксмо, страниц: 512, год выпуска: 2010

. Большаков В.П., "Создание трехмерных моделей и конструкторской документации в системе КОМПАС-3D", издательство: БХВ-Петербург, страниц: 496, год выпуска: 2010

. В. Большаков, А. Бочков, А. Сергеев, "3D-моделирование в AutoCAD, КОМПАС-3D, SolidWorks, Inventor, T-Flex. Учебный курс", издательство: Питер, страниц: 336, год выпуска: 2010

Додаток


Програма №1

Вибір і розрахунок фланцевого з'єднання.

Вихідні дані:

Матеріал фланця такий же, як і у апарата cталь 08Х12Н10Т

Матеріал болтів Сталь 35



Розрахунок:

Приймаємо тип фланця плоский приварний.

Конструктивні розміри фланця

Товщину втулки приймаємо конструктивно

що задовольняє умові S<S0<1,3S не менше 5



Висоту втулки розраховуємо за формулою



Приймаємо


Еквівалентна товщина втулки фланця



Діаметр болтового кола розраховуємо за формулою

- зовнішній діаметр болта

- нормальний зазор



Приймаємо стандартний розмір



Зовнішній діаметр фланця



- для шестигранних гайок при



- для плоских прокладок



Зовнішній діаметр прокладки



Середній діаметр прокладки - ширина прокладки




Кількість болтів, необхідних для забезпечення герметичного з'єднання

- крок розміщення болта на болтовому колі





Висота (товщина) фланця



для плоских фланців при





Розрахункова довжина болта

відстань між опорними поверхнями головки болта та гайки при товщині прокладки




Навантаження діючі на фланець.

Рівнодіюча внутрішнього тиску



Реакція прокладки

де: - для пароніту



Для визначення коефіцієнта жорсткості фланцевого з'єднання визначаємо податливість болтів, прокладки, фланців.

Податливість болтів:


- для болтів з сталі 35;

- для болтів діаметром


для прокладки з пароніту

Податливість прокладки



Податливість фланця



Болтове навантаження в умовах монтажа



де: - для прокладки з пароніту



Зусилля, що виникають від температурних деформацій



Болтове навантаження в робочих умовах



Приведений згинальний момент



Перевірка міцності та герметичності з'єднання. Умова міцності болтів при монтажі фланцевого з'єднання та в його робочому стані виконується



для матеріалу болтів при t=20C



для матеріалу болтів при t=158C



Умова міцності прокладки виконується:


- для прокладки з пароніту


Напруження на втулці від внутрішнього тиску:

Тангенціальне



Колове напруження в кільці фланця:



Тангенціальне напруження



Напруження



умова міцності для перерізу фланця, що обмежений розміром S1



умова міцності для перерізу фланця, що обмежений розміром S1



Умова герметичності фланцевого з'єднання виконується:



Що значно менше допустимого значення Q - кута повороту фланця


Реферат Записка: аркушів, рисунків, таблиць, джерел. САПР, Компас, Mathcad, Конденсатор, Розрахунок. У курсовому проекті приведений опис використан

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ