Комплексна оцінка фінансового стану суб'єкта господарювання на прикладі ТДВ "Трембіта"

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

«Комплексна оцінка фінансового стану суб'єкта господарювання на прикладі ТДВ «Трембіта»»

Виконавець:тудент IV курсу

денної форми навчання

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

групи 483

Туранський Н.О.

Науковий керівник:

к.е.н., доц. Марусяк Н. Л.

Чернівці

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

.1 Мета і завдання комплексної оцінки фінансового стану субєкта господарювання

.2 Необхідність та зміст комплексної інтегральної оцінки фінансового стану субєкта господарювання

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ТДВ «ТРЕМБІТА»

.1 Фінансово-економічна характеристика ТДВ «Трембіта»

.2 Оцінка показників фінансового стану ТДВ «Трембіта»

.3 Інтегральна оцінка фінансового стану ТДВ «Трембіта»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТДВ «ТРЕМБІТА»

.1 Шляхи підвищення, проблеми фінансової стійкості та ділової активності ТДВ «Трембіта»

.2 Шляхи підвищення, проблеми рентабельності та ліквідності ТДВ «Трембіта»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав суб'єктів господарювання у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану суб'єктів господарювання, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення їх фінансової стабільності. Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як оцінка і аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання [17].

Фінансово-господарська діяльність підприємств в умовах ринкової економіки по-новому ставить питання регулювання його розвитку. Невтручання держави в господарську діяльність суб'єктів господарювання змушує їх самостійно шукати шляхи адаптації до ринкових умов, знаходити методи удосконалювання своєї діяльності для забезпечення нарощування економічного потенціалу і конкурентоздатності. У ринкових умовах господарювання особливої важливості набуває об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства. Для її визначення розроблено безліч методик поглибленого аналізу та експрес-аналізу, які ґрунтуються на використанні абсолютних та відносних показників. Такі методики надають можливість виявити проблемні напрями в діяльності суб'єкта господарювання і досліджувати причини, які їх зумовили, але не дають можливості зробити обґрунтовані висновки про його фінансовий стан в цілому[9].

Актуальність теми курсової роботи обумовлена необхідністю ефективного управління діяльністю суб'єктів господарювання в умовах сучасного стану економіки, недосконалістю теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення ефективного функціонування підприємств, а також антикризового управління, необхідністю проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління фінансами підприємств; удосконалення політики держави в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що сприятиме підвищенню фінансової безпеки, як окремих вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому.

Метою курсової роботи є проведення аналізу існуючих методик комплексної оцінки фінансового стану підприємства та застосування їх на прикладі ТДВ «Трембіта».

Основними завданнями дослідження, що поставлені для досягнення мети курсової роботи є :

розглянути теоретичні аспекти аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання та послідовність методики його аналізу;

застосувати методику аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання на практиці, а саме, розглянути її на прикладі діяльності підприємства ТДВ «Трембіта». Проаналізувати основні показники фінансового стану підприємства за відповідними групами;

на основі проведеного аналізу виявити існуючі шляхи покращення фінансового стану підприємства, розробити і обґрунтувати дієві заходи з метою покращення фінансового стану суб'єкта господарювання.

Об'єктом даної роботи є фінансово-господарська діяльність ТДВ «Трембіта».

Предметом курсової роботи є комплексна оцінка фінансового стану ТДВ «Трембіта» та методика її проведення.

В першому розділі курсової роботи досліджуються теоретичні основи проведення комплексної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання. В другому розділі розглядається методика проведення комплексної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання на прикладі ТДВ «Трембіта». У третьому описуються шляхи підвищення та проблеми фінансового стану ТДВ «Трембіта».

При підготовці даної роботи були використані: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці провідних вітчизняних економістів, публікації з періодичних видань, дані фінансової звітності ТДВ «Трембіта» за період 2010-2011 рр.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

.1 Мета і завдання комплексної оцінки фінансового стану субєкта господарювання

Основною метою комплексної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання є одержання основних параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами й кредиторами. Важливо при цьому розуміння, на якому етапі розвитку бізнесу власник почне одержувати дані доходи, і з якими альтернативними витратами це сполучене.

Основними завданнями комплексної оцінки фінансового стану субєкта господарювання є :

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств [11, с. 95].

Для об'єктивної оцінки фінансового становища підприємства необхідно від окремих облікових даних перейти до певних ціннісних співвідношень основних факторів - фінансовим коефіцієнтам.

Застосування в розрахунках фінансових коефіцієнтів (показників) дає можливість підвищити якість оцінки й скласти об'єктивний висновок про фінансове становище підприємства, оскільки дозволяє визначити те коло відомостей, яке важливе для користувачів фінансової звітності з погляду прийняття рішень, а також представляє можливість глибше оцінити положення даної звітної одиниці в системі господарювання й тенденції його зміни.

Великою перевагою фінансових коефіцієнтів є також і те, що вони трансформуються, що спотворює вплив на звітний матеріал інфляції, що особливо актуально при аналізі в довгостроковому аспекті. Суть полягає в зіставленні розрахованих по даним звітності коефіцієнтів із загальноприйнятими стандартними коефіцієнтами, середньогалузевими нормами або відповідними коефіцієнтами, обчисленими по даним діяльності підприємства за попередні роки.

Однак фінансові коефіцієнти дають лише загальні орієнтири, служать свого роду сигналами про ті або інших змінах у фінансовому стані підприємства. Вони дають можливість визначити напрямок для проведення подальшого, більш глибокого аналізу.

Виділяють 4 групи основних фінансових показників, що використовують при комплексній оцінці фінансового стану субєкта господарювання [3, с. 122]:

фінансова стабільність,

ліквідність,

рентабельність,

ділова активність (оборотність).

Фінансовий аналіз відображає справжнє положення фірми, її минулі досягнення, виявляє залежність показників фінансово-господарчої діяльності від різних факторів, дозволяє оцінити відносне фінансове становище фірми, розкриває ступінь фінансових ризиків.

При необхідності слід порівняти фінансові результати підприємства з результатами по галузі.

Фінансовий стан - одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані даного підприємства [5, с. 72]. Отже, фінансовий стан - найважливіший показник економічної діяльності підприємства, що характеризує його ділову активність і надійність, визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому партнерстві тощо.

Об'єктом фінансового аналізу є конкретно підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб'єктами фінансового аналізу виступають аналітики, які аналізують діяльність підприємства.

Під предметом фінансового аналізу розуміють господарські процеси підприємств, соціально-економічну ефективність та підсумкові фінансові результати їх діяльності, що складаються під дією об'єктивних і суб'єктивних факторів. Ці фактори відображаються через систему економічної інформації.

До об'єктивних факторів належать фактори зовнішньої дії. Вони постійно впливають на господарську діяльність і відображають, як правило, дію економічних законів.

Суб'єктивні фактори пов'язані з конкретною діяльністю людини, цілком і повністю залежать від неї. Навіть уміле прогнозування в практиці господарювання впливу об'єктивних умов і факторів можна трактувати як явище суб'єктивне[6].

Щодо визначень поняття «фінансового стану» науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства.

Проте обгрунтованішим визначенням порівняно з даним, є трактування тих авторів, що підкреслюють відображення у понятті «фінансовий стан», якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими відмінностями. До таких можна віднести тлумачення М.Я. Дем'яненка, В.В. Осмоловського, М.Ф. Коробова та інших [7, 14, 20]. Одним з найповніших визначень поняття «фінансового стану підприємства» наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем'яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства, а саме «Фінансовий стан - це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу» [20].

У В.В. Осмоловського при визначенні поняття «фінансового стану підприємства» на першому місці також виділено комплексність даного поняття: «Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю» [14, с. 43]. Основну увагу в даному визначенні звернено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, що є важливим, а й на доцільності та ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості.

Досить повним і, на наш погляд, ширшим поняттям ніж «фінансовий стан підприємства», є визначення сутності даного поняття у М.Я. Коробова. Він стверджує, що «фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями» [7, с. 223].

У підручнику «Аналіз господарської діяльності», автора Г.В. Савицької, сутність поняття «фінансовий стан підприємства», визначає таким чином: «фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу» [25, с. 59]. Особливість даного визначення полягає в тому, що автор уперше визнає фінансовий стан, як економічна категорія, а не комплексне поняття, і підкреслює, що ця категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу, тобто сьогодні і тільки, тому що на завтра ситуація уже може бути іншою.

Дане трактування практично повторюється, лише без наголошення на відображення фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, авторами підручника «Курс економічного аналізу» за редакцією І.Ф. Прокопенка. Фінансовий стан підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності [17].

На думку А.Д. Шеремета, «фінансовий стан підприємства» виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел [30]. Проте з даного визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на це звернути увагу.

У деяких літературних джерелах поняття «фінансовий стан підприємства», подано у зовсім спрощеному варіанті. Наприклад, М.А. Болюх наводить таке визначення: «фінансовий стан підприємства - це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження» [4, с. 118]. З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є результатом також операційної та інвестиційної, і зовсім упускаються якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори О.П. Крайник, З.В. Клепкова. Ними представлено таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства» [8, с. 84]. Отже, тут повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, та не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств.

Тому можна зазначити, що при порівняння визначень цього поняття різними авторами «фінансовий стан підприємства» об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

Отже, на нашу думку, фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства та погашення зобов'язань перед суб'єктами господарювання. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

1.2 Необхідність та зміст комплексної інтегральної оцінки фінансового стану субєкта господарювання

Одним із важливих завдань теорії управління фінансовою діяльністю підприємства є опрацювання науково обґрунтованих підходів до здійснення фінансової діагностики, серед яких важливе місце відведене інтегральним методикам. Метою практичного застосування таких підходів є надання достовірної оцінки фінансового становища підприємства, а також прогнозування можливої фінансової неспроможності та банкрутства.

Незважаючи на достатній розвиток теорії і практики оцінки фінансового стану підприємств в Україні не можна вважати, що всі проблеми в цій сфері повністю вирішені. Не розроблено чіткої методики аналізу фінансового стану підприємства. Методичні рекомендації, що надаються різними міністерствами і відомствами, спрямовані на аналіз фінансового стану підприємства у конкретних умовах: при приватизації, санації, банкрутстві, аудиторських перевірках. У вітчизняній економіці, невизначений характер якої ще буде існувати довгий час, застосування таких методик ускладнюється недостатньою правовою і технологічно-культурною базою економіки[15].

Процес здійснення оцінки фінансового стану підприємства передбачає використання різних методів, прийомів, концепцій. Важливим методом, за допомогою якого можна оцінити фінансовий стан підприємства, є використання системи фінансових показників та коефіцієнтів. Окремі автори розглядають різні групи фінансових показників. Так, методика, запропонована А. Д. Шереметом та Р. С. Сайфуліним, виділяє показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності [19]. Американські вчені Рісон Дж.С. і Р.Н. Ентоні виділяють загальні показники рентабельності, показники використання інвестицій та фінансового стану. В.П. Савчук у підручнику «Управление финансами предприятия» виділяє показники операційного аналізу, аналізу операційних витрат, управління активами, ліквідності, рентабельності, структури капіталу, ринкові показники. В економічній літературі з фінансів та фінансового менеджменту пропонується використовувати близько 50 показників для аналізу поточного стану підприємства. На практиці використовують, як правило, всього 14 показників. Основні з них можуть бути розбиті на такі блоки:

Показники оцінки майнового стану (дають змогу визначити виробничий потенціал підприємства).

Показники ліквідності і платоспроможності (дають можливість оцінити спроможність своєчасно і у повних обсягах здійснювати розрахунки по короткострокових зобов'язаннях).

Показники оцінки ділової активності (оцінюють ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів).

Показники фінансової стійкості (визначають структуру джерел фінансування, які різняться доступністю, ризиковістю, вартістю).

Показники прибутковості і рентабельності (висвітлюють загальну ефективність вкладення коштів у дане підприємство).

Проте, самі по собі ці фінансові коефіцієнти несуть не дуже багато інформації, тому для одержання на їх основі висновків про стан підприємства необхідно зіставити аналітичні показники по окремих підприємствах із деякими нормативними чи середньостатистичними показниками. У світовій практиці широко використовують нормативні значення, визначені на основі чималої багаторічної практики аналізу діяльності підприємства. На жаль, сьогодні в Україні звернутися до аналогічної практики немає можливості. З іншого боку, використовувати для оцінки в умовах України (умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку, поширення «тіньового» сектору) набір індикаторних показників, що використовуються за кордоном, неможливо через те, що вони відбивають зовсім інше середовище господарювання[31].

В практичній діяльності перед фінансовими аналітиками промислових підприємств постає складна задача вибору методики проведення оцінки фінансового стану підприємства, яка б об'єктивно відображала його господарську діяльність.

Вирішенням вказаної проблеми може стати розробка єдиної методологічної основи інтегральної оцінки фінансового стану підприємства, яка б дозволила всебічно оцінити фінансово-господарську діяльність підприємства, визначити недоліки в його роботі та відшукати шляхи поліпшення фінансового стану підприємства. Інтегральна оцінка є ефективним механізмом аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств. Це зумовлює важливість визначення інтегральної оцінки фінансового стану підприємства і актуальність питань, пов'язаних з розробкою нових і поліпшенням існуючих методик її проведення.

Оскільки показники, що характеризують фінансовий стан мають різний вплив, тобто вони різновагові, то для побудови рейтингу необхідно використовувати формулу середньоарифметичної зваженої, яка передбачає надання кожному показнику певного рівня значимості:

(1.2.1)

де m - кількість фінансових показників рейтингової оцінки; S? - стандартизоване значення фінансового показника; ?? - вага (значимості) фінансового коефіцієнта.

Фінансовий стан підприємства насамперед характеризується показниками фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності, та ефективності використання капіталу, тому інтегральна оцінка представляє собою сумарне значення стандартизованих показників, що характеризують ці складові.

Стандартизація вибраних показників здійснюється шляхом ділення фактичних показників на стандартне значення, тобто:

(1.2.2)

де x? - фактичне значення фінансового показника; a? - стандартне значення фінансового показника.

Таким чином, виходячи із визначеного механізму стандартизації (1.2.2) , формула (1.2.1) буде мати наступний вигляд:

(1.2.3)

Система показників, що покладені в її основу та їх вага буде мати наступний вигляд (див. табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1

Стандартні значення фінансових показників та їх вагові коефіцієнти після формалізації процесу формування інтегральної оцінки [27]

Показник?? а ?Показники ефективності використання капіталу, ZПрибутковість поточних активів60,1Ефективність використання власного капіталу20,06Загальна рентабельність продукції100,1Рентабельність продажу за чистим прибутком40,05Коефіцієнт оборотності оборотних коштів.32,4Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості35Показники платоспроможності та ліквідності, УКоефіцієнт абсолютної ліквідності20,2Коефіцієнт покриття20,7Показники фінансової стійкості, XКоефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами20,1Коефіцієнт фінансової незалежності20,5

Таким чином, із раніше розглянутої методики рейтингової оцінки, залишився тільки спосіб стандартизації показників[27].

Характеристика укрупнених типів фінансового стану підприємств в залежності від значення інтегрального показника наведена в табл. 1.2.2.

Таблиця 1.2.2

Класифікація видів фінансового стану підприємства в залежності від значення інтегрального показника фінансового стану[27]

Значення ІФінансовий станХарактеристикаМенш 0Незадовільний фінансовий станХарактеризується збитковою діяльністю, низьким рівнем ліквідності та залежністю від зовнішніх джерел фінансування0-38Задовільний фінансовий станНизький рівень ефективності використання капіталу, характерна нестабільна структура капіталу та недостатній рівень ліквідності39-60Нестабільний фінансовий станВисокий рівень прибутковості та оборотності активів при низькій платоспроможності та фінансовій стійкості.61-99Впевнений фінансовий станПоказники, що характеризують фінансовий стан, знаходяться на оптимальному рівні.Більш 99Куражний фінансовий станХарактеризується надвисоким рівнем прибутковості та платоспроможності. Частіш за все підприємства недовгий проміжок часу перебувають в такому стані, оскільки такий стан є виснажливим і ресурсномістким.

Слід зазначити, що вибір деталізації лінгвістичного визначення типу фінансового стану залежить від цілей аналізу та прогнозування. На нашу думку, доцільно давати оцінку як на основі складових інтегральної оцінки, так і на основі інтегрального показника, оскільки ці лінгвістичні характеристики доповнюють одна одну.

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ТДВ «ТРЕМБІТА»

.1 Фінансово-економічна характеристика ТДВ «Трембіта»

ТДВ «Трембіта» - одне із найбільших та найпотужніших підприємств Чернівецької області, також воно є одним із національних лідерів з виготовлення верхнього одягу.

Місцезнаходження товариства: Україна, м. Чернівці, вул. Комарова 3.

Форма власності приватна.

Сьогодні повне найменування підприємства: Товариство з додатковою відповідальністю «Трембіта». Скорочене найменування: ТДВ «Трембіта».

За обсягом продукції що випускається, ТДВ «Трембіта» може позмагатись за лідерство в Європі та світі. Технічний стан і технологічний рівень підприємства відповідають високим вимогам європейських стандартів. Це сучасне підприємство, де використані передові досягнення науки і техніки швейної галузі, а його ціни на проекцію є найбільш доступними на ринку України.

Замовниками ТДВ «Трембіта» найчастіше є зовнішньоекономічні субєкти зокрема, «G.P.A. Abbigliamento S.p.A.» Італія; «S.C. FORMENS SRL» Румунія; «EURO-Kepes Kft.» Угорщина; «CONF UNIVERS S.R.L.» Румунія; «Grosso Moda Nederland» Нідерланди; «Nigitex s.n.c.» Італія; «POLARIS Handelsgesellschaft m.b.H.» Німеччина; «S.C. BENROM S.R.L» Румунія.

Місія підприємства - одержання прибутку шляхом здійснення господарської та будь якої іншої діяльності за законами України.

Предметом його діяльності є:

моделювання одягу;

виробництво готового одягу та інших товарів;

моделювання послуг по виготовлення одягу юридичним та фізичним особам як з власної сировини так і на умовах давальницької сировини українськими та іноземними партнерами;

оптова торгівля одягом та ін. товарами;

підготовка робочих кадрів для потреб товариства;

створення власної мережі торгових закладів.

Основні критерії яких дотримується підприємство - це якість і сучасність, за допомогою яких досягнуто високих результатів - «Краща торгова марка», «Орден пошани», диплом «100 кращих товарів України». Генеральний директор - голова правління ТДВ «Трембіта» Станкевич Стелла Омелянівна - нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Відповідно до Статуту ТДВ «Трембіта», основними видами діяльності досліджуваного підприємства є :

виробництво та реалізація швейної продукції широкого асортименту;

торговельна діяльність: гуртова, роздрібна, комісійна, закупівельна, збутова;

створення власної мережі закладів громадського харчування (кафе, барів, їдалень тощо);

здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень пасажирів та вантажів повітряним, морським, залізничним та автомобільним транспортом;

будівництво та організація обєктів житлового, соціально-побутового, культурного призначення та їх експлуатація.

Управління Товариством здійснюють його органи: загальні збори акціонерів; Правління Товариства; Рада акціонерного товариства.

Посадовими особами Товариства є голова Правління та члени Правління, голова та члени ревізійної комісії, голова та члени Ради Товариства.

Керівництво з усіх фінансових, комерційних питань та контроль діяльності керівників структурних підрозділів здійснює комерційний директор.

Контроль за фінансовою діяльністю фірми здійснює головний бухгалтер, до якої надходить інформація про наявність і рух коштів і здійснення фінансово - господарських операцій. Головний бухгалтер Боричевська Олена Євгенівна очолює бухгалтерію і планово-економічний відділ, і відповідає за належне документальне оформлення усіх фінансових операцій, веде бухгалтерську документацію, здійснює контроль за доходами і витратами фірми, вчасно нараховує і перелічує податки в бюджет, подає бухгалтерську, податкову і статистичну звітність.

Проведемо аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності ТДВ «Трембіта» за 2 роки. Повну картину про діяльність і стан підприємства за 2010-2011 рр. отримаємо з основних показників діяльності.

Таблиця 2.1.1

Основні економічні показники діяльності ТДВ «Трембіта», тис.грн.[11].

ПоказникиРокиТемп приросту,%20102011Обсяг виробництва продукції407224760116,89Виручка від реалізації продукції406444753116,95Собівартість реалізованої продукції306423462413,00Валовий прибуток100021290729,04Чистий прибуток1843281852,90Дебіторська заборгованість за товари2452288717,74Поточні зобовязання, в т.ч.:- короткострокові кредити банку181718170,00- кредиторська заборгованість за товари450145 -0,68Залишкова вартість основних засобів2527323660-0,06

Рисунок 2.1.1 Основні економічні показники діяльності ТДВ «Трембіта»

Як видно з вказаної таблиці 2.1.1 та рисунка 2.1.1 протягом 2010-2011 років можемо спостерігати зростання практично всіх фінансово-економічних показників діяльності підприємства. Зокрема, зросли обсяги виробництва на 16,89 %, валова виручка від реалізації майже на 17%. При цьому зростала також і собівартість реалізованої продукції на 13%. Позитивною тенденцією діяльності підприємства є значне зростання чистого прибутку майже на 53 %. Аналіз динаміки прибутку дає підставу стверджувати, що валовий прибуток має тенденцію до збільшення. Це говорить про задовільну структуру собівартості продукції. В той же час також зростає чистий прибуток, що пов'язано із пропорційним збільшенням накладних витрат підприємства.

.2 Оцінка показників фінансового стану ТДВ «Трембіта»

Виконання плану виготовлення продукції і надання послуг залежить від того, як підприємство забезпечене основними засобами.

Спочатку проаналізуємо наявність і рух основних виробничих засобів ТДВ «Трембіта» в період з 2010 по 2011 рік.

Дані про рух основних засобів (за залишковою вартістю) зазначені в таблиці 2.2.1 та таблиці 2.2.2.

Аналіз даних балансу дозволяє визначити стійку тенденцію до збільшення майна та джерел майна, що збільшились на 809 тис. грн. Майно підприємства збільшилось за рахунок збільшення «Оборотних активів» на 1720 тис. грн., а «Необоротні активи» зменшились на 907 тис. грн. Джерела майна підприємства збільшились за рахунок збільшення таких статей балансу, як «Власний капітал», «Забезпечення наступних витрат і платежів» та «Поточні зобовязання» на 2855 тис.грн, 799 тис.грн. та 465 тис.грн. відповідно, а «Довгострокові зобовязання» зменшились на 3310 тис.грн.

Таблиця 2.2.1

Горизонтальний аналіз балансу ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.[9].

№ п/пСтатті балансу2010 р.2011 р.Відхилення 1234 АКТИВТис. ГрнТис. грнТис. Грн1Необоротні активи2530324392- 9082Оборотні активи5761748117203Витрати майбутніх періодів---4Майно разом3106431873809 ПАСИВ5Власний капітал197772263228556Забезпечення наступних витрат і платежів1269257997Довгострокові зобов'язання91145804- 33108Поточні зобов'язання204725124659Доходи майбутніх періодів---10Джерела майна разом3106431873809

Провівши, на основі даних фінансової звітності ТДВ «Трембіта», вертикальний аналіз балансу були помічені такі зміни, що відбулися в структурі балансу на підприємстві в 2011 році в порівнянні з 2010 роком. Частка «Оборотних активів» в загальній структурі майна підприємства збільшились на 4,92 %. Частка «Неборотних активів» в загальній структурі майна підприємства зменшилась на 4,92 %. Частка «Власного капіталу», «Забезпечення наступних виплат і платежів» та «Поточних зобовязань» в загальній структурі джерела майна підприємства збільшились на 7,34 %, 2,49 % та 1,3 % відповідно. Частка «Довгострокових зобовязань» в загальній структурі джерел майна підприємства зменшилась на 11,13 %.

Порівняльний баланс ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр. зображено в додатку А. Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс підприємста були помічені такі зміни, що відбулися на підприємстві в 2011році в порівнянні з 2010 роком:

темп приросту майна та джерел майна становив 2,6 %;

темп приросту «Необоротних активів» становив - 3,6 %;

темп приросту «Оборотних активів» становив - 29,86 %;

«Оборотні активи» збільшились за рахунок збільшення його складових: «Запасів» на 309 тис.грн, «Дебіторської заборгованості» на 1132 тис.грн. та «Коштів та їх еквівалентів» на 279 тис. грн.;

темп приросту «Власного капіталу» становив 14,44 %;

темп приросту «Забезпечення наступних витрат і платежів» становив 634,13 %;

темп приросту «Позикового капіталу» становив - 25,49 %;

темп приросту «Довгострокових зобовязань» становив - 36,32 %

«Власний капітал» збільшився за рахунок збільшення його складових: «Нерозподіленого прибутку» на 2940 тис.грн. та інших джерел на 402 тис.грн.

Таблиця 2.2.2

Вертикальний аналіз балансу ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.[9].

№ п/пСтатті балансу2010 р.2011 р.Відхилення (+/-) 1234 АКТИВ%%%1Необоротні активи81,4576,53- 4,922Оборотні активи18,5523,474,923Витрати майбутніх періодів---4Майно разом100100- ПАСИВ5Власний капітал63,6771,017,346Забезпечення наступних витрат і платежів0,412,902,497Довгострокові зобов'язання29,3418,21- 11,138Поточні зобов'язання6,587,881,39Доходи майбутніх періодів---10Джерела майна разом100100-

Аналіз структури основних засобів дозволяє виявити наступні тенденції:

найбільшу долю в основних засобах займають основні засоби виробничого призначення, а саме будівлі і споруди;

будівлі і споруди займають найбільшу долю у основних засобах виробничого призначення;

існує тенденція до збільшення долі машин і обладнання в структурі основних засобів;

Як висновок, можна сказати, що підтверджується гіпотеза про те, що збільшення основних засобів є наслідком їх оновлення, розширення виробництва, впровадження нової техніки.

Вивчити рух і технічний стан основних виробничих фондів можна за допомогою системи наступних коефіцієнтів[20]:

Коефіцієнт поновлення основних засобів (показує, яку частину від тих, що є на кінець звітного періоду складають нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, які поступили за звітний період, до первісної вартості основних засобів, що є на балансі підприємства на кінець звітного періоду).

Коефіцієнт вибуття основних засобів (показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, які вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, що є на балансі підприємства на початок звітного періоду).

Коефіцієнт приросту (характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період).

Коефіцієнт зносу (характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів).

Коефіцієнт придатності (показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності).

Таблиця 2.2.3

Показники руху і технічного стану основних засобів ТДВ «Трембіта»[16].

ПоказникиРокиВідхилення20102011Коефіцієнт придатності0,60,56-0,04Коефіцієнт вибуття0,0340,004-0,03Частка основних засобів в активах0,810,74-0,07Коефіцієнт зносу основних засобів0,40,440,04Коефіцієнт оновлення основних засобів0,0390,008-0,031

Коефіцієнт оновлення основних засобів на досить високому рівні. В середньому в рік оновлюється майже десята частина основних фондів, що є непоганим показником в сучасних умовах господарювання.

Коефіцієнт вибуття досить стабільний через планомірне вибуття основних засобів по мірі їх фізичного зношування.

Коефіцієнт зносу менше 0,5, що свідчить про те, що основні засоби є відносно новими. В 2011 році коефіцієнт зносу збільшився порівняно з 2010 роком на 4%. Це свідчить про зношення основних засобів.

В таблиці 2.2.4 наведені показники ділової активності ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.. За результатами розрахунків показників ділової активності ТДВ «Трембіта» можна зробити висновки, що на підприємстві мають тенденцію до зниження показники оборотності оборотних активів, дебіторської заборгованості, матеріальних запасів.

Таблиця 2.2.4

Показники ділової активності ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.[7].

ПоказникиФормула розрахункуНа початок рокуНа кінець рокуВідхилення (+,-)Кількість оборотів оборотних активів (Ко), оборотів Ф№2р.035/ Ф№1р.260+2707,066,35- 0,71Тривалість одного обороту оборотних активів (До), днів 365/Ко51,757,485,78Кількість оборотів виробничих запасів (Коз), оборотів Ф№2р.040/ Ф№1р.(110+...+140)24,7721,22- 3,55Тривалість одного обороту виробничих запасів (Тоз), днів 365/Коз14,7417,22,46Кількість оборотів дебіторської заборгованості (Код), оборотів Ф№2р.035/ Ф№1р.050+170+ +…+20039,9329,18- 10,75Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості (Тод), днів 365/Код9,1412,513,37

Зниження цих показників є наслідком збільшення оборотних активів в 2010-2011 роках за рахунок зростання дебіторської заборгованості. Погіршення показників ділової активності має наслідком погіршення фінансового стану підприємства.

Визначимо фінансову стійкість ТДВ «Трембіта» за допомогою відносних показників фінансової стійкості (див. додаток Б).

За результатами розрахунку показників фінансової стійкості ТДВ «Трембіта» можна зробити висновок, що фінансова стійкість досліджуваного підприємства задовільна, і має тенденцію до покращення в 2011 році. Про це свідчить підвищення показника фінансової автономії до 0,71 порівняно із 0,64. Додатнє значення цього показника свідчить про те, що підприємство має суму збитків меншу за власний капітал. Коефіцієнт забезпечення власними коштами додатній, що говорить про достатню кількість власних коштів на підприємстві.

У додатку В проведений аналіз показників рентабельності ТДВ «Трембіта» в 2010-2011 рр. Були помічені такі зміни, що відбулися на підприємстві в 2011році в порівнянні з 2010 роком:

рентабельність активів (майна) збільшилась на 3.1 (152.9%);

рентабельність поточних активів збільшилась на 14.72 (152.9%);

рентабельність авансованого капіталу збільшилась на 4.42 (110.51%);

рентабельність інвестицій збільшилась на 5.41 (166.38%);

рентабельність власного капіталу збільшилась на 2.91 (149.07%);

період окупності власного капіталу зменшився на 0.48 (77.36%);

рентабельність реалізованої продукції збільшилась на 1.4 (130.91%).

Для проведення всеохоплюючого аналізу фінансового стану ТДВ «Трембіта» необхідно враховувати безпосередній взаємозв'язок ліквідності активів підприємства та його платоспроможності, адже, ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань навіть з платоспроможності підприємства [13,с.146].

Таким чином, для урахування притоку грошових коштів та їх достатності для забезпечення покриття поточних зобов'язань господарюючого суб'єкта ТДВ «Трембіта» для цього спочатку складемо баланс ліквідності підприємства вподовж досліджуваного періоду 2010-2011 рр. (див. додаток Г).

Згідно системи балансових рівнянь або балансової моделі, баланс ліквідності ТДВ «Трембіта» впродовж досліджуваного періоду 2010-2011 рр. не є абсолютноліквідним, оскільки в балансі ліквідності не виконуються наступні нерівності:

у 2010 році : А1 ‹ П1; А3 ‹ П3; А4 › П4;

у 2011 році : А3 ‹ П3; А4 › П4.

Також аналіз балансу ліквідності ТДВ «Трембіта» дозволяє зробити наступні висновки:

на підприємстві існує стабільна нестача високоліквідних активів, що значно знижує миттєву платоспроможність підприємства і у випадку негайної вимоги кредиторів підприємство не зможе розрахуватися за своїми зобов'язаннями. При цьому в 2011 році нестача високоліквідних коштів значно скоротилася;

на ТДВ «Трембіта» існує надлишок швидко ліквідних коштів через відсутність на підприємстві короткострокових кредитів;

також на досліджуваному підприємстві спостерігається надлишок повільноліквідних і важколіквідних активів через нестачу власного капіталу і незначну суму довгострокової заборгованості.

В додатку Д проведена оцінка коефіцієнтів ліквідності ТДВ «Трембіта».

Аналіз даних додатку Д дозволяє зробити висновок про високу ліквідність ТДВ «Трембіта». Усі показники ліквідності не відповідають нормативному значенню, а перевищують нормативні значення. Проте значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є меншим за нормативне значення на 0,08, що говорить про необхідність збільшення абсолютноліквідних активів [17,с.27].

.3 Інтегральна оцінка фінансового стану ТДВ «Трембіта»

Проведемо аналіз фінансового стану ТДВ «Трембіта» на основі методики інтегральної оцінки фінансового стану, наведеної в підрозділі 1.2. Для цього розглянемо таблицю 2.3.1 в якій проведено інтегральну оцінку фінансового стану ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.

Таблиця 2.3.1

Інтегральна оцінка фінансового стану ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.

Показник??а?Рік20102011Z, У, XS?Z, У, XS?Показники ефективності використання капіталуПрибутковість поточних активів60,10,2816,80,4325,8Ефективність використання власного капіталу20,060,062,00,093,0Загальна рентабельність продукції100,10,066,00,088,0Рентабельність продажу по чистому прибутку40,050,054,00,064,8Коефіцієнт оборотності оборотних коштів.32,47,068,826,357,9Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості359,145,4812,517,5Іz43,157,0Показники платоспроможності та ліквідностіКоефіцієнт абсолютної ліквідності20,20,010,10,111,1Коефіцієнт покриття20,72,818,032,988,51Іy8,139,61Показники фінансової стійкостіКоефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами20,10,122,40,142,8Коефіцієнт фінансової незалежності20,50,642,56 0,712,84 Іx4,965,64Інтегральний показник (I)56,1972,25

На основі шкали визначення типу фінансового стану ТДВ «Трембіта» складемо аналітичну таблицю 2.3.2.

Таблиця 2.3.2

Характеристика фінансового стану ТДВ «Трембіта» за 2010-2011 рр.

РікZУXІ Тип фінансового стану201043,18,134,9656,19Нестабільний фінансовий стан201157,09,615,6472,25Впевнений фінансовий стан

Виходячи з даних табл. 2.3.2 можна стверджувати що ТДВ «Трембіта» протягом 2010-2011 рр. ефективно використовувало капітал. Протягом 2010 року спостерігається нестача ліквідних коштів, що зумовило недостатній рівень платоспроможності підприємства та нестабільний фінансовий стан, але в 2011 році відбувається збільшення ліквідних коштів, що відповідно зумовило покращення фінансового стану ТДВ «Трембіта» у 2011 році.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТДВ «ТРЕМБІТА»

.1 Шляхи підвищення та проблеми фінансової стійкості та ділової активності ТДВ «Трембіта»

Основними проблемами фінансової стійкості та ділової активності ТДВ «Трембіта» в період 2010-2011рр. є низька ступінь мобільності використання власних коштів підприємством, зменшення оборотності оборотних активів на 0,71 обороту, що спричинило в 2011 році збільшення тривалості одного обороту оборотних активів майже на 6 днів. Також однією з проблем фінансової стійкості та ділової активності ТДВ «Трембіта» є зменшення оборотності виробничих запасів на 4 обороти, що спричинило в 2011 році збільшення тривалості одного обороту виробничих запасів майже на 3 дні.

Основними шляхами підвищення фінансової стійкості підприємства є:

підвищення ефективності використання основних засобів підприємства; фінансовий стан баланс виробничий

підвищення інтенсивності використання оборотних активів підприємства;

підвищення продуктивності праці;

подальше збільшення обсягів реалізації товарів;

зниження матеріальних операційних витрат;

розширення ринку збуту продукції (товарів);

залучення інвестицій (кредитів) та ін. [12,с.102].

Ефективність діяльності підприємства в значній мірі залежить від розробленої системи шляхів і напрямів їх реалізації щодо раціоналізації рівня ділової активності, фінансової стійкості підприємства та своєчасності прийняття оперативних управлінських рішень. Зростання ділової активності підприємства полягає насамперед у підвищенні ефективності використання ресурсів підприємства за рахунок прискорення оборотності ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Підвищення ефективності використання ресурсів підприємство може досягти шляхом скорочення операційного та фінансового циклів. Напрями їх скорочення повязані зі скороченням виробничого циклу, зменшенням тривалості обороту дебіторської заборгованості, збільшенням тривалості обороту кредиторської заборгованості [1, с.57].

Операційний цикл суттєво впливає на обсяг, структуру й ефективність використання матеріальних цінностей. У процесі управління виробничими запасами в межах операційного циклу необхідно особливо виділити виробничий цикл. На тривалість виробничого циклу насамперед впливає прискорення оборотності матеріальних цінностей у процесі виробництва продукції.

Прискорення оборотності матеріальних цінностей досягається збільшенням частки оборотних активів з високою оборотністю і зниженням частки активів, що обертаються повільно. Водночас матеріальні цінності мають бути на такому рівні, щоб можна було забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів підприємства зводяться до їх раціонального використання, ліквідації наднормативних запасів матеріалів, вдосконаленню нормування, поліпшення організації постачання та ін.

Для підвищення ділової активності підприємства важливе значення має оптимізація дебіторської заборгованості. Для цього підприємство може залучати установи, які стягують борги, за наявністю документальних підтверджень; здійснювати продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії або банку; виставляти рахунок покупцям одразу ж при продажу великої кількості товару; страхувати кредити для захисту від значних збитків з безнадійних боргів; формувати системи штрафних санкцій за прострочене виконання зобовязань [3].

Що стосується ефективності формування та використання кредиторської заборгованості підприємства, то вона полягає у забезпеченні своєчасного нарахування і виплати коштів, які входять до її складу. Важливим напрямом також є визначення джерел погашення короткострокових фінансових зобовязань підприємства. Варто зазначити, що сповільнення кредиторської заборгованості для зменшення фінансового циклу підприємства є допустимим до того рівня, що не чинить негативний вплив на фінансову стійкість підприємства.

Стійке економічне зростання підприємства також є важливою складовою ділової активності. Основним фактором, який забезпечує стійке економічне зростання підприємства, є величина його прибутку. Тому керівництво підприємства повинно ставити перед собою завдання щодо його максимізації. Основні шляхи максимізації фінансових результатів підприємства полягають у нарощенні випуску продукції з одночасним підвищення її якості, оптимізації виробничих процесів, зниженні собiвартостi виробництва, диверсифікації ринків збуту продукції та проведенні виваженої дивідендної політики підприємства.

Для забезпечення економічної стійкості підприємства необхідні гнучкість та швидкість реакції на зміни конюнктури ринку, підвищення конкурентоспроможності виробництва та продукції, висока інвестиційна активність, ліквідність та фінансова стабільність [4, с.152].

Отже, ділова активність і фінансова стійкість підприємства в ринкових умовах стають інтегральною характеристикою господарюючого субєкта щодо його відповідності обєктивним економічним умовам. Основними напрямами зростання ділової активності і фінансової стійкості підприємства є зменшення періоду операційного та фінансового циклів, підвищення ефективності використання майна, максимізація прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції, пошук нових ринків збуту.

.2 Шляхи підвищення та проблеми рентабельності та ліквідності ТДВ «Трембіта»

Основними проблемами рентабельності та ліквідності ТДВ «Трембіта» в період 2010-2011рр. є :

низький рівень рентабельності активів;

низький рівень рентабельності власного капіталу;

низький рівень рентабельності реалізації продукції;

низьке значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (0,1-0,12), що зумовлює необхідність на підприємстві збільшення кількості абсолютноліквідних активів.

Шляхи підвищення рентабельності підприємств:

зростання капіталовкладень із середнім темпом, не нижчим ніж 9-10% на рік;

підвищення норми нагромадження основного капіталу;

формування загальнодержавної системи технологічних кластерів, що мають особливе значення в сфері критичних технологій, для радикального зниження енергомісткості основних виробничих галузей України, обороноздатності. Вони є базою для технологічного оновлення виробництва, доведення його до конкурентноспроможного рівня.

нарощувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг;

здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;

кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;

вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту;

вироблення тільки тієї продукції, що безумовно буде купуватися, при цьому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності та зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною. Також потрібно покращувати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;

організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, та про продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. Реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного звязку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до підприємства-відправника інформації.

підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;

усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;

підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції [4].

Для покращання показників ліквідності підприємства запропонуємо такі заходи:

. З метою підвищення показників ліквідності підприємства пропонується ввести управління запасами підприємства з метою оптимізації запасів матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції. Оптимізація рівня запасів має вплинути на перерозподіл обігових коштів підприємства, в результаті чого очікується збільшення величини ліквідних грошових коштів та зменшення величини неліквідних виробничих запасів.

. Аналіз активів підприємства дозволив виявити негативне явище збільшення дебіторської заборгованості підприємства.

. Крім того для більш підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємству необхідно планувати свою фінансову діяльність та контролювати виконання фінансових планів.

Оптимізація ліквідності підприємства реалізується з допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобовязань, а з іншого - на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобовязання.

Фінансові зобов'язання підприємство може зменшити за рахунок:

зменшення суми постійних витрат (в тому числі витрат на утримання управлінського персоналу);

зменшення рівня умовно-змінних витрат;

продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями.

Збільшити суму грошових активів, що можна за рахунок:

рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення);

прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту);

оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко- економічних розрахунків);

скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі [2].

Звідси слідує висновок, що вирішення проблем рентабельності та ліквідності підприємства, що аналізується та збільшення наявності власних коштів є реальним і можливим перш за все за рахунок подальшого збільшення обсягу реалізації продукції, розмірів прибутку та підвищення рівня прибутковості підприємства.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок проведеного дослідження, слід зазначити, що методичні та організаційні підходи до комплексної оцінки фінансового стану підприємства та інформаційна база оцінки набули наразі формального значення. Це проявляється у тому, що комплексний аналіз проводиться з використанням стандартних, існуючих за різних економічних умов, підходів. Не дивлячись на те, що підходи до комплексного аналізу оцінки фінансового стану пройшли певні ступені еволюції, вони і наразі ґрунтуються на визначенні стандартних показників, використанні зарубіжних дискримінантних моделей оцінки , які практично не адаптовані до сучасних умов розвитку економіки України, до діючої інформаційної бази оцінки . Також у процесі здійснення комплексної оцінки не враховуються особливості, що пов'язані із конкретною організаційно-правовою формою підприємства; порушена ієрархія зв'язків між показниками на різних рівнях управління з того приводу, що на багатьох вітчизняних підприємствах використовуються застарілі організаційні структури.

Проведений аналіз ТДВ «Трембіта» свідчить про те, що воно має стабільний фінансовий стан і є передумови для його покращення.

Заходами з покращення фінансового стану підприємства повинні бути наступні дії:

. Будь-які заходи, які приводять до підвищення ефективності роботи підприємства (підвищення рентабельності виробництва, впровадження маркетингових заходів для підвищення обсягів реалізації, виходу на нові ринки, оптимізація кадрової політики та ін.)

Ведення постійного контролю за витратами та результатами господарської діяльності: введення щоденної/щотижневої/щомісячної звітності підрозділів по статтям і розмірам витрат підрозділу та отриманим результатам, що виражаються у грошовій формі. Для аналізу звітів може бути створений окремий підрозділ, але кращим є використання окремих консультантів (можливо власних): фахівців у фінансовому менеджменті (наприклад, фінансового директора), у матеріальному постачанні, технолога, які б визначали доцільність витрат, можливість їх зменшення чи уникнення. Аналізуються можливості збільшення результату: підвищення продуктивності, підвищення прибутковості, додаткові джерела (зовнішні) отримання прибутку. Результатом аналізу мають бути рекомендації (у випадку відносної самостійності підрозділу: делегування прийняття рішень) або наказ (у випадку командного стилю управління).

Зниження запасів матеріалів і незавершеного виробництва: ліквідація (продаж) товарних запасів (можливий продаж за собівартістю або нижче собівартості для вивільнення коштів), постійне визначення запасів по частоті їх застосування, ліквідація (продаж запасів), використання яких не планується до використання у найближчий час.

Реалізація непотрібного обладнання за ринковою вартістю. Непотрібним вважається обладнання, що не планується до використання у майбутньому (протягом року і більше), і те, що має бути замінене (є морально чи фізично застарілим, не відповідає нашим вимогам).

Фінансування капітальних інвестицій виключно з власних та довгострокових залучених джерел.

Вивільнення коштів, заморожених в формі запасів;

Скорочення частки постійних активів (будівель, обладнання, тощо), які не задіяні в процесі виробництва. Вивільнення фінансових ресурсів внаслідок реалізації частки основних засобів приведе до одночасного зростання поточної ліквідності.

Переведення частини поточних зобов'язань (короткострокових кредитів банків) в розділ довгострокових зобов'язань шляхом отримання довгострокового кредиту для пере кредитування.

Проведення ранжирування дебіторської та кредиторської заборгованості згідно рівня ліквідності (за строками погашення), що дозволить більш детально прогнозувати ліквідність підприємства.

Таким чином, для покращення фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності, підприємству необхідно, враховуючи специфіку галузі та конкретні умови діяльності, розробити та здійснити комплекс заходів основним серед яких є, безумовно, досягнення прибутковості. Адже можливості оптимізації оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень, збільшення відстрочки платежів та інші рано чи пізно вичерпаються. І лише стабільно зростаючий та достатньо високий рівень рентабельності надає підприємству реальні можливості по зміцненню свого фінансового становища та впевненого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

. Бень Т.Г., Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств / Т. Г. Бень, С. Б. Довбня // Фінанси України. - 2009. - №6. - С. 53-61.

. Бикадоров В.Л., Алексєєв П.Д., Фінансово-економічний стан підприємства: Практичний посібник. - М.:Видавництво ПРІОР, 2009. - 96 с.

. Білик М. Д., Сутінсть та оцінка фінансового стану підприємства / М. Д. Білик // Фінанси України. - 2012. - №1. - С.117- 129.

. Білик М. Д., Фінансовий аналіз : навчальний посібник / М. Д. Білик, Павловська О. В. Притурен Н. М; - К.: КНЕУ, 2008.-592 с.

. Болюх М. А., Економічний аналіз : навчальний посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбатюк; - К.: КНЕУ. - 2011. - 540 с.

. Гадзевич О. І., Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств : Навчальний посібник / О. І. Гадзевич - К.: Кондор, 2009. - 180 с.

. Єфімова О.В., Фінансовий аналіз. М.: Бухгалтерський облік, 2010. - 528с.

. Ізмайлова К. В., Фінансовий аналіз: навчальний посібник / К. В. Ізмайлова. - 4-те вид., стереотип. - К. : МАУП, 2010. - 180 с.

.Карпенко Г.В., Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства // Економіка держави. - К., 2010. - №1. - С.61-62.

. Ковальов В.В., Аналіз фінансового стану й прогнозування банкрутства. - Спб.: Аудит-Ажур. 2011. - 250с.

.Коробов М. Я., Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник./ М. Я. Коробов - К.: Знання, 2010.-378с.

.Крайник О.П., Фінансовий менеджмент : Навч. пос. / О.П. Крайник, З.В. Клепкова. - Львів: «Інтелект» - 2009. - 396 с.

.Крамаренко Г. О., Фінансовий аналіз і планування: навчальний посібник / Г.О. Крамаренко. - Дніпропетровськ : ДАУБП, 2010. - 240 с.

.Кручок С. І., Оцінка фінансового стану підприємств/ С.І. Кручок // Фінанси України. - 2012. - № 8. - С.40-45.

.Лахтіонова Л.А., Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання : навчальний посібник / Л. А. Лахтіонова. - К. : КНЕУ, 2009. - 388 с.

.Макарчук І., Основні показники оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств та методика їх визначення / І. Макарчук // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - № 7. - С. 36-41.

. Марцин В.С., Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість - основні складові оцінки фінансового стану підприємства //Економіка, фінанси, право. - К., 2009. - №7. - С.26-29.

.Мельник О. Г., Методичні положення з експрес - діагностики загрози банкрутства підприємства /О. Г. Мельник //Фінанси України. - 2010. - № 6 (175). - С. 108-116.

. Обущак Т. А., Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. -К., 2009. - №9. - С. 92-100.

.Осмоловский В.В., Теория анализа хозяйственной деятельности : Учебник / В.В. Осмоловский. - Минск: Новое знание. - 2011. - 402 с.

.Павловська O. B., Фінансовий аналіз : навчальний посібник / О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. - К. : КНЕУ, 2010. - 250 с.

. Поддєрьогін А.М., Фінанси підприємства-К.: КНЕУ, 2009.-546с.

.Попович П. Я., Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання : підручник / П. Я. Попович. - Тернопіль : Економічна думка, 2009. -110 с.

.Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації: положення затверджено Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України від 26.01.2011р. N 49/121.

.СавицькаГ. В., Економічний аналіз діяльності підприємства : Навч. пос./ Г. В. Савицька. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2011. - 668 с.

. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посібник / За ред. Оспіщева В. І. - К.: Знання, 2009. - 567с.

.ФілімоненковО. С., Фінанси підприємств: навчальний посібник / О. С. Філімоненков - 2-ге вид., переробл. і допов. - К. : МАУП, 2008. - 328 с.

.Фінансовий словник-довідник/ Дем'яненко М.Я., Лузан Ю.Я. та ін.: за редакцією Дем'яненка М.Я. - К.: ІАЕУААН. - 2011. - 267 с.

. Швець Б.Г., Теорія бухгалтерського обліку. Навч. посіб для студентів 2009. - 447с.

. Шеремет А.Д., Нєгашев Є.В.Методика фінансового аналізу. М. ИНФРА-М, 2011. - 208с.

.Шеремет А. Д., Комплексний анализ хозяйственной деятельности. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 416 с.

.ШкольникІ. О., Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. для студентів вузів / І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало. - Суми: Університетська книга, 2009. - 301 с.

.ЯрішО. В., Фінансовий аналіз : навчальний посібник / О. В. Яріш, В. О. Подольська. - К. : ЦНЛ, 2010.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ФІНА

Больше работ по теме: