Життя та діяльність Л.І. Мечникова - освітянина, ученого, громадського діяча

 

Національний фармацевтичний університет

УДК 37.015













ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ Л. І. МЕЧНИКОВА - ОСВІТЯНИНА, УЧЕНОГО, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА



Лутаєва Т. В.


Вступ


У статті висвітлюються основні етапи життя та діяльності Л. І. Мечникова, аналізується практика його взаємодії з представниками різних національних культур.

Ключові слова: педагогічна діяльність, освіта, культура міжнаціональних відносин.

Постановка проблеми. Умовою формування культури міжнаціональних відносин є наукове осмислення педагогічної діяльності та наукової спадщини відомих громадсько-політичних діячів, учених, літераторів, освітян, які вивчали культурні традиції представників різних регіонів світу. У цьому плані корисним є вивчення та аналіз життя та діяльності Льва Ілліча Мечникова (1838-1888 рр.).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оцінка наукових ідей Л. Мечникова (1838-1888 рр.), зроблена у другій половині XIX ст. французьким ученим Е. Реклю [12] та російськими громадськими діячами Г. Плехановим [16] і М. Городецьким [2, с. 2-10], не втратила актуальності у період сьогодення.

Нашу увагу привернули багатопланові дослідження життя та наукової спадщини Л. Мечникова, що здійснили за радянських часів О. Лішин та О. Лішина [6], Г. Іванова [3], Н. Лєбєдєв [5]. Історико-культурологічний та соціологічний аналіз творчості Л. Мечникова міститься у дослідженнях російських вчених С. Іконнікової [4], К. Горіної [2], в енциклопедії «Вікіпедія» мережі Інтернет [14].

Цікаві факти з життя та діяльності Л. Мечникова в Японії наведено в книзі японського науковця Сінтаро Накамуро [15], а інформація про його перебування в Італії була висвітлена сучасним вітчизняним дослідником М. Варварцевим [1].

Джерельною базою дослідження є листування та публіцистичні, літературні й наукові публікації Л. Мечникова [7-13].

Невирішені складові загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених життю та діяльності Л. Мечникова, відсутнім є цілісне наукове осмислення його педагогічної діяльності.

Мета статті - на основі вивчення наукової літератури, опублікованих документів та періодики комплексно дослідити життя та педагогічну діяльність Л. Мечникова, визначити основні етапи його життя та творчості.


Виклад основного матеріалу дослідження


Л. Мечников народився 18/31 травня 1838 р. у Петербурзі у сімї багатого харківського поміщика Спадаренка-Мечникова, румуна за походженням, рід якого йде від Юрія Стефановича Мілеську-Спафарія, онука енциклопедиста і поліглота Миколи Мілеську-Спафарія, який приїхав до Росії в 1711 р. після невдалого військового походу Петра I проти турків у Дунайських князівствах [6]. Спадаренко означає «утримувач меча», прізвище це було перекладено російською мовою і у новому варіанті звучало як Мечников [12, с. 22]. Мати Л. Мечникова - Емілія Львівна Невахович - дочка єврейського освітянина Лейби Нойеховича Неваховича [14].

Ілля Ілліч Мечников (1845-1916 рр.), брат Льва Ілліча Мечникова, був відомим біологом, професором Петербурзького університету, академіком Петербурзької академії наук. За відкриття в галузі бактеріології та імунології він отримав Нобелівську премію (1908 р.). Хоча життя Л. Мечникова склалося інакше і за своїм характером, внеском у науку він багато в чому відрізнявся від свого молодшого брата, вважаємо, що походження та сімейні традиції поважного ставлення до освіти та науки вплинули на його подальшу долю.

У 1851 р. сімя Мечникових переїхала до Харкова. Юного Льва віддали навчатися до пансіону Спешнєва, а згодом до Харківської гімназії, яку він, завдяки своїм блискучим здібностям, закінчив у 16 років і в 1856 р. поступив студентом до Харківського університету на медичний факультет, але за участь у революційному студентському русі вже з першого курсу був виключений. Унаслідок цього він прямує до Петербургу, де поступає до Медичної академії і в той же час відвідує лекції на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. Крім того Л. Мечников відвідує курси Академії мистецтв і три семестри провчився на факультеті східних мов (арабсько-турецько-персько-татарське відділення) Петербурзького університету. Однак, революційний рух і невдоволення порядками в університеті та академії призводять до виключення Л. Мечникова зі стін вищих навчальних закладів [5]. Усе ж, завдяки проханню батьків, Л. Мечников закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету і отримав право на представлення дисертації, хоча працювати над її написанням так і не розпочав.

У 1858 р. Л. Мечников отримує запрошення зайняти посаду перекладача при російській дипломатичній місії генерала Б. Мансурова на Близькому Сході. Метою місії було будівництво подвірїв для російських прочан на святій горі Афон і Палестині. З причини участі в дуелі він був змушений звільнитися і стає торговельним агентом у приватному пароплавному товаристві Близького Сходу у Бейруті. За родом служби він часто відвідує різні міста Малої Азії [6, с. 467]. Посада торговельного агента не задовольняла талановитого юнака і в 1860 р. Л. Мечников вирішує присвятити себе живопису. Без засобів до існування і без паспорту в 1860 р. він відїжджає до Венеції і студіюється у малярстві. Саме в цей час в Італії починається боротьба за національне визволення з під іга австрійців та Бурбонів, в якій активну участь приймає і Л. Мечников. Щодо характеристики цього відрізку його життя, заслуговують на увагу написані ним «Записки гарибальдийца» [11]. Лев Мечников приєднується до італійських революціонерів і намагається організувати словянський легіон для визволення Італії. У тому ж 1860 р. він вступив у флорентійську бригаду і мав змогу близько познайомитися з самим Гарібальді. У ході військових операцій на півдні Італії у Л. Мечникова були тяжко поранені обидві ноги, правий бік, легені.

Лише завдяки догляду друзів, у тому числі відомого письменника О. Дюма, йому вдалося позбавитися ран та контузій [1, с. 156]. Після визволення Італії Л. Мечников мешкає у Флоренції, захопившись ідеєю визволення словянських народів з під іга Турції та Австрії, веде політичну агітацію, знайомиться з М. Бакуніним. У Флоренції він влаштував своє особисте життя, уклавши шлюб з Ольгою Ростиславівною Скарятіною.

У 1865 р. Л. Мечников приїжджає до Швейцарії, стає членом Інтернаціоналу. На цей час припадає остаточне становлення його соціально-політичних поглядів. Завдяки своїм різнобічним пізнанням, особливо знанню десяти європейських іноземних мов, Л. Мечников стає посередником між керівниками революційних партій, таких як Гарібальді, Герцен, Бакунін. Л. Мечников був діяльним співробітником двох російських радикальних журналів - «Колокола» та «Современника» [4, с. 253].

Незважаючи на надмірну роботу в якості літератора, Л. Мечников жив майже у бідності і страшенно потерпав від нестатків. Унаслідок цього він вирішив вчити китайську та японську мови, щоб згодом поїхати на Далекий Схід і зайнятися там викладанням мов. Думка про поїздку до Японії виникла у Л. Мечникова десь на початку 1870-х рр. [7; с. 6]. М. Городецький у біографічному нарисі про Л. Мечникова наголошує, що він «присвятив частину 1873 р. на вивчення японської мови» [7, с. 7]. Дослідники Лішини опублікували уривки з японських джерел, які свідчать, що у 1873 р. Л. Мечников уже володів японською мовою і намагався вдосконалити свої знання в цій галузі [6, с. 505].

На початку 1874 р. Л. Мечников отримує запрошення від японського міністерства народної освіти працювати викладачем в Японії. Японські документи дозволяють встановити, що Лев Ілліч приїхав до Японії весною 1874 р., того ж року він подав заяву до Токійського муніципалітету про надання йому дозволу жити у Токіо. Ця заява збереглася в архіві муніципалітету. У тому ж архіві збереглися списки іноземців, запрошених японським урядом та іноземців, що мешкали в Токіо [6, с. 506]. Ці списки дозволяють установити, що Л. Мечников оселився в домі Сіндзі Цудзі. Спираючись на те, що Сіндзі Цудзі був тоді директором Школи іноземних мов у Токіо (нині Державного інституту іноземних мов), то можна вважати, що майже відразу після приїзду до Японії, Л. Мечников почав працювати вчителем. Завдяки своїй енергії Л. Мечникову вдалося залучити до Японії цілий ряд викладачів з Європи та Америки [5, с. 16].

Школа іноземних мов була середнім навчальним закладом. Середній вік учнів був 13-14 років. Кількість учнів, з якими займався Л. Мечников, становила приблизно 70-100 осіб. Деякі з них стали згодом видатними діячами японської держави [6, с. 506].

Один з чотирнадцяти нарисів Л. Мечникова, які друкувалися у 1883-1884 рр. у газеті «Русские ведомости» під назвою «Воспоминания о двухлетней службе в Японии», був присвячений характеристиці токійської Школи іноземних мов [10]. Із споминів випливає, що викладав він математику, російську мову та історію. За Л. Мечниковим закріпилася слава чудового педагога. Це не суперечить відгуку про його педагогічний талант, що був отриманий у швейцарському приватному пансіоні «Thudikum» і зберігся в його архіві: «Його викладання - ясне, точне й у вищій мірі дієве. Він уміє підтримувати прекрасну дисципліну, що повинно бути приписане як твердості й благородству його характеру, так і інтересу, який він уміє прищепити своїм учням» (переклад автора) [3; с. 97].

Сам Л. Мечников писав про своє перебування в Японії: «…я ще до відїзду з Європи засвоїв японську мову і завів знайомства з керівниками японського прогресивного руху, а згодом, живучи в самій країні, я міг увійти в японське життя, громадське та домашнє, повніше та більш глибоко, ніж це вдається більшій частині європейських туристів» (переклад автора) [6, с. 471].

Серед візиток Л. Мечникова збереглися картки з іменами Кукі Рюіті - Хосідзакі (працював у міністерстві освіти, був бібліотекарем імператорського двору, начальником імператорського музею, заснував Асоціацію освіти), Імадзумі Юсаку-Якен (співробітник Далекосхідного музею витончених мистецтв у Парижі, директор Політехнічної школи витончених мистецтв у Кіото), Іідзука Осаму-Сейко (вчений, борець за громадські права в Японії), Танака Міцуакі (секретар посольства Івакура Томомі у Європі та Америці) [15]. Дослідниця Г. Іванова вважає, що саме Л. Мечников ознайомив токійців з творами свого друга С. Степняка-Кравчинського, книга якого «Подпольная Россия» у 80-х рр. ХІХ ст. вийшла в японському перекладі [3, с. 97]. За два роки перебування в Японії Л. Мечников крім освітньої та пропагандистської діяльності здійснював збір матеріалу для майбутньої книги «LEmpire Japonais» і цілого ряду робіт, присвячених Японії. Необхідно зауважити, що матеріали, що були зібрані в ці роки, стали основою не лише монографії про Японію, але й восьмого тому «Всесвітньої географії» Елізе Реклю, що містить багаторазові посилання на наукові статті Льва Ілліча та на його рукописи. Ці посилання торкаються широкого кола питань: повстання тайпінів 1848 р. у Китаї та повідомлень з історії Кореї в японських літописах, фольклору Японії, літературного стилю старих японських листів та пограбування Японії португальцями у XVII ст. [6].

Монографія «LEmpire Japonais» («Японська імперія») обсягом 700 сторінок була видана у 1881 р. у Женеві французькою мовою. Вона була оформлена малюнками автора в японському стилі та зробленими ним власноруч фотографіями [6, с. 506].

Повернення Л. Мечникова з Японії до Європи було повязане з тяжкою хворобою, що й викликало порушення контракту [6, с. 473]. Опинившись в Європі Л. Мечников стає одним з самих активних співробітників часопису «Дело», де, між іншим, висвітлював і проблеми освіти [8; 9; 13]. Встановлено, що з кінця жовтня 1876 р. до кінця 1880 р. майже в кожному примірнику журналу друкуються статті, підписані його власним іменем або псевдонімами (Н. Басардін, Віктор Басардін, «М.», «Л. М.»). Дві статті були присвячені реформам, повязаним з революцією 1868 р. в Японії [8; 9].

У статтях «Эра японского просвещения (Мей-Дзи)» та «Эра просвещения в Японии (Мей-Дзи)» Л. Мечников викладає свої враження від Японії: «Я як європеєць був уражений глибоко демократичним устроєм японського життя…Освіта серед японців поширена так, як тільки в дуже небагатьох провідних країнах Європи…і якщо цим «французам крайнього Сходу» і слід багато чого перейняти від Європи, то і Європі у свою чергу не завадить дечому повчитися у японців у культурно-гуманітарній сфері» (переклад автора) [8; с. 252]. Л. Мечников наголошує, що японці виявилися найенергійнішими прибічниками реформ. Він згадує, що бачив на власні очі, як японські діти, юнаки і навіть одружені дорослі люди від 12 до 25 років включно йшли пішки з різних кінців Японії до тих центрів, де існували школи. Матеріально незабезпечені батьки продавали свої будинки, закладали сімейні реліквії, такі як мечі та кинджали, але дозволяли своїй дитині отримати освіту [8; с. 254].

В Європі Л. Мечников стає членом Етнографічного товариства в Парижі, членом Географічного товариства в Женеві, мав звязки з Женевським та Лондонським товариствами орієнталістів [6; с. 473].

У Швейцарії Л. Мечников у якості професора мав право викладати російську мову, географію, історію, математику [4; с. 254]. З 1880 р. за запрошенням географа Е. Реклю він працює секретарем у редакції видання «Земля та люди. Загальна географія». Це було багатотомне видання з географії та історії культури країн Європи, Росії, Сходу [4; с. 254]. Заслуговує на згадку його стаття про бушменів та готтентотів, що була видана вже після смерті автора в «Bulletin de la Societe Neuchateloise de Geographie» [6; с. 474]. Користуючись нагодою виступити супроти расистських теорій, Л. Мечников пише про африканців: «Щоб не бути знищеними хижаками, щоб не померти з голоду та спастися від численних ворогів-язичників та християн, вони повинні були день у день виявляти великий розум, спостережливість, ініціативу, добросовісність, здоровий глузд, присутність духу, уяву, рішучість і волю. Бушмен ніколи не полишав свого товариша, підлість йому незнайома… Їм дуже дорога свобода, вони дуже талановиті» (переклад автора) [6; с. 474].

З 1884 р. Л. Мечников був професором порівняльної географії та статистики у Невшатальській академії в Швейцарії, виступав з лекціями та науковими доповідями за матеріалами своїх мандрівок з демонстрацією діапозитивів [4; с. 254]. Саме в цей час у вченого виникає ідея написати книгу «Цивілізація та великі історичні ріки». Вона була написана французькою мовою на основі курсу лекцій, що були прочитані в Невшатальській академії. Однак, книга залишилася незакінченою. Її рукопис був завершений та виданий Елізе Реклю [12]. У центрі наукової концепції, що обґрунтовувалась ученим, лежить ідея суспільного прогресу історії людства. Критерієм прогресу виступає, на думку Л. Мечникова, знищення всіх форм гноблення, установлення анархічного ладу, у якому він убачав не просто відсутність централізованої державної влади, але, насамперед, зміну ціннісних установок людей [2, с. 18].

У 1885 р. настало різке погіршення здоровя Л. Мечникова: загострилася хвороба легенів. Помер Лев Ілліч 30 червня 1888 р. у швейцарському селищі Кларан [12, с.10]. Світова наукова спільнота високо оцінила його діяльність. За словами Г. Плеханова, «одним із найвизначніших і самих симпатичних представників свого часу» був саме Л. Мечников [16, с. 8]. У передмові до російського видання книги Л. Мечникова, М. Городецький про її автора писав так: «Він відмовився від думки висвітлювати нескінченну височінь чисто наукових сфер і вступив до рядів скромних шкільних учителів людства, що втілюють у навколишньому суспільстві потяг до самоусвідомлення і прагнення до кращого майбутнього» (переклад автора) [7, с.10].

мечников педагогічний освітянин науковий

Висновки


Вивчення наукової літератури та джерел з теми даного дослідження дозволяє виділити такі основні етапи життя та діяльності Л. Мечникова:

.1845-1864 рр. Етап становлення наукових інтересів та світогляду Л. Мечникова, повязаний з отриманням середньої освіти, навчанням у вищих навчальних закладах, революційною діяльністю в Російській імперії, перебуванням на Близькому Сході, участю у визвольній війні в Італії, захопленням ідеями анархізму.

.1865-1874 рр. Етап діяльності Л. Мечникова в Швейцарії, де остаточно склалися його соціально-політичні погляди, відбувається його захоплення японською мовою, публіцистикою.

.1874-1876 рр. Етап педагогічної діяльності Л. Мечникова в Японії.

.1876-1888 рр. Етап наукової, освітньої діяльності Л. Мечникова в країнах Європи, коли були видані його наукові статті, у тому числі з історико-педагогічної тематики (стосовно процесу організації освіти в Японії, змісту літературної спадщини та особливостей педагогічних ідей західноєвропейських освітян). Учений видає книгу «LEmpire Japonais» («Японська імперія»), працює над рукописом книги «Цивілізація та великі історичні ріки», намагаючись створити теорію суспільного прогресу.

Новаторський характер мислення Л. Мечникова яскраво виявився в тому, що він зумів повязати рішення проблеми виникнення цивілізацій з розробкою теорії еволюції соціальної солідарності. Розширення сфери солідарності Л. Мечников трактував як тривалий перехід від «підневільних союзів» до «добровільного обєднання» вільних людей, які усвідомили необхідність формування загальнолюдської цивілізації, заснованої на спільному використанні досягнень науки й культури [12].

Вивчення напрямів педагогічної діяльності Льва Ілліча Мечникова дозволяє стверджувати, що роль викладача є ключовою в процесі формування ціннісних орієнтацій молоді. Аналіз етапів життя та діяльності відомого вченого та освітянина дозволяє свідчити, що формування культури міжнаціональних відносин має складатися з наступних компонентів: а) повідомлення індивіду знань стосовно того чи іншого народу, у тому числі й мовного; б) формування національних, громадсько-патріотичних і загальнолюдських почуттів на основі емоційно акцентованого осмислення знань; в) накопичення позитивного досвіду спілкування з людьми різних націй.

Поза увагою автора статті залишилося висвітлення поглядів Л. Мечникова стосовно педагогічних ідей західноєвропейських освітян (Ж. Ж. Руссо) [13]. Це питання може бути напрямом наступних досліджень в області вивчення педагогічної діяльності Льва Ілліча Мечникова.


Використана література


1.Варварцев М. Гарібальді: український образ та його витоки / М. Варварцев // Всесвіт. - 1999. - № 1. - С. 156-157.

.Горина К. М. Вклад Л. И. Мечникова в становление отечественной социологии : Автореферат дис. канд. соц. наук : 22.00.01. / Саратовский государственный университет им. Н. Г. Чернышевского. - Саратов, 2010. - 20 с.

.Иванова Г. Д. Русские народники в Японии 70-80-х гг. ХІХ в. / Г. Д. Иванова // Япония: идеология, культура, литература. - М., 1989. - С. 95-101.

.Иконникова С. Н. История кульурологических теорий / С. Н. Иконникова. - СПб. : Питер, 2005. - 474 с.

.Лебедев Н. К. Лев Ильич Мечников и его теория социального развития и прогресса / Н. К. Лебедев // Мечников Л. Цивилизация и великие исторические реки. - М., 1924. - С.7-21.

.Лишин А., Лишина О. Лев Мечников - революционный публицист и ученый / А. Лишин, О. Лишина // Литературное наследство. - Т.87. - М., 1977. - С. 461-507.

.Мечников Л. И. Цивилизация и великие исторические реки. - Предисловие М. Городецкого / Л. И. Мечников. - СПб., 1899. - 472 с.

.Мечников Л. И. Эра просвещения в Японии (Мей-Дзи) / Л. И. Мечников // Дело. - 1876. - № 10. - С. 250-262.

.Мечников Л. И. Эра японского просвещения (Мей-Дзи) / Л. И. Мечников // Дело. - 1877. - № 2. - С. 214-275

.Мечников Л. И. Воспоминания о двухлетней службе в Японии / Л. И. Мечников // Русские ведомости. - 1884. - №4. - С. 98-208.

.Мечников Л. И. Записки гарибальдийца / Л. И. Мечников // Русский вестник. - 1861. - № 10. - С. 400-536.

.Мечников Л. И. Цивилизация и великие исторические реки. -Предисловие Э. Реклю / Л. И. Мечников. - М., 1924. - 450 с.

.Мечников Л. И. Жан Жак Руссо / Л. И. Мечников // Дело. - 1881. - № 2-3. - С. 100-108.

.Мечников Л. И. [Электронный режим] // Режим доступа : #"justify">.Накамуро Синтаро. Японцы и русские. Из истории контактов / Синтаро Накамуро. - М. : Прогрес, 1983. - 301 с.

.Плеханов Г. В. О книге Л. Мечникова Цивилизация и великие исторические реки / Г. В. Плеханов // Социал-демократ. - 1890. - № 1. - С. 2-8.


Анотації


Лутаева Т.В. Жизнь и деятельность Л.І. Мечникова - просветителя, ученого, общественного деятеля

В статье освещаются основные этапы жизни и деятельности Л. И. Мечникова, анализируется практика его взаимодействия с представителями различных национальных культур.

Ключевые слова: педагогическая деятельность, образование, культура межнациональных отношений.T.V. Life and activity of L. Mechnikov - an enlightener, scientist, publicman.article is devoted to the analysis of basic periods of L. Mechnikovs life and activity, practice of his cooperating with the representatives of different national cultures.: pedagogical activity, education, culture of international relations.


Національний фармацевтичний університет УДК 37.015 ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ Л. І. МЕЧНИКОВА - ОСВІТЯНИНА, УЧЕНО

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ