Грошовий ринок та взаємозв’язок його окремих сегментів

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ГРОШІ ТА КРЕДИТ» на тему:

«ГРОШОВИЙ РИНОК ТА ВЗАЄМОЗВЯЗОК ЙОГО ОКРЕМИХ СЕГМЕНТІВ»

м. Суми , 2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ГРОШОВОГО РИНКУ

.1 Сутність та еволюція становлення грошового ринку

.2 Загальна характеристика структури грошового ринку та специфіка функціонування окремих його елементів

.3 Специфічні особливості регулювання грошового ринку

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГРОШОВИХ РИНКІВ РІЗНИХ КРАЇН

.1 Аналіз грошового ринку Німеччини

.2 Аналіз грошового ринку України

.3 Шляхи та перспективи розвитку грошового ринку України

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Як відомо, ринок у найпростішому розумінні - це система економічних відносин з приводу купівлі - продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обігу. У функціональному розумінні сучасний ринок - поняття більш глибоке, комплексне і представляє систему ринків, серед яких важлива роль належить грошовому ринку.

Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляється та перерозподіляються) під впливом попиту та пропозиції з боку різних субєктів економіки.

Грошовий (фінансовий) ринок - це ринок, який опосередковує розподіл коштів серед учасників економічних відносин. Головна роль фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використанні цих коштів для створення нового капіталу.

Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і обумовлюють створення фондового ринку, як складової фінансових відносин, який забезпечує вільний обіг коштів у вигляді цінних паперів. Фондовий ринок сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємствами та створює умови для конкуренції. Фондовий ринок дає необмежені можливості для формування фінансових ресурсів і його роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідження проблем формування і функціонування фондового ринку є актуальним і важливим.

Метою курсової роботи є дослідження та аналіз грошового ринку.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

-дослідити сутність та еволюцію становлення грошового ринку;

-охарактеризувати структуру грошового ринку та специфіку функціонування окремих його сегментів;

визначити специфічні особливості регулювання грошового ринку;

здійснити аналіз грошового ринку Німеччини;

провести аналіз грошового ринку України;

дослідити шляхи та перспективи розвитку грошового ринку України.

Обєктом дослідження курсової роботи є економічні відносини між субєктами, що функціонують на грошового ринку.

Предметом дослідження є грошовий ринок в сукупності його сегментів, їх взаємозвязку і взаємозалежності.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають теоретичні напрацювання вітчизняної та світової економічної науки, положення сучасної економічної теорії, наукові праці вчених-економістів, присвячені дослідженню проблем розвитку грошового ринку.

У процесі дослідження залежно від його цілей і задач використовувалися наступні методи: при визначенні закономірностей розвитку базових сегментів грошового ринку - метод аналізу; при дослідженні взаємозвязків розвитку грошового ринку Німеччини та України, а саме ринків цінних паперів та кредитного, методи порівняння, групувань, вибірок. Також в роботі використано такі методи дослідження, як: логічне узагальнення, системно-структурний аналіз (при визначенні структурних зрушень на кредитному ринку України), статистичний, табличний методи.

Інформаційною базою дослідження є: офіційні дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Асоціації українських банків, Державної комісії з цінних папері та фондового ринку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, звітно-аналітична інформація міжнародних організацій, зокрема Дойчебундесбанку, Статистична служба Німеччини, Федерального агентства Німеччини по нагляду за фінансовим ринком, наукові статті вітчизняних та закордонних дослідників, періодичні видання, публікації видавництв (Вісник Національного банку України), посібники, підручники з даної області дослідження та закони.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ

1.1Сутність та еволюція становлення грошового ринку

Роль грошового ринку в економічному розвитку країни є надзвичайно важливою. В загальному розумінні ринок - місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару.

Ринок має такі специфічні ознаки: економічна вільність субєктів ринку та інституціональні механізми, що складаються з ринкової інфраструктури і нормативних регуляторів [1].

Грошовий ринок звичайно називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар.

Грошовий ринок як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення [2].

Розглядаючи сутність грошового ринку, слід зауважити, що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі. У радянській літературі грошовий ринок ототожнювали або з ринком позичкових капіталів, або з ринком короткострокових фінансових активів. У західній літературі грошовий ринок нерідко ототожнюють з фінансовим ринком. З таким підходом можна погодитися, якщо сам фінансовий ринок трактувати широко - як особливий сектор ринку, на якому формуються і балансуються попит і пропозиція на всі види фінансових активів, а значить, і на гроші.

Саме такої точки зору дотримується англійський економіст Л. Харріс, який ставить знак рівності між грошовим і фінансовим ринками і з цих позицій аналізує класичну та кейнсіанську моделі грошового ринку.

На погляд М. І. Савлука, більш логічною є позиція тих дослідників, які визначають грошовий ринок самостійним економічним явищем. Наприклад, дослідник теорії грошей А.С. Гальчинський, який розглядає грошовий ринок як самостійний механізм, на базі якого формується й урівноважується попит на гроші та пропозиція грошей. [3,C.108-112].

Під грошовим ринком слід розуміти цілісну систему фінансово-банківських інститутів, яка регулюється чинним законодавством, забезпечує реалізацію попиту та пропозиції грошей, формує їх відносну рівновагу.

Інструментами грошового ринку служать скарбницькі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, облігації. Ціною «товару», що продається і купується на ринку, є позичковий процент. Важливий елемент усієї грошово-кредитної політики держави - визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку [2].

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його субєктів. Субєктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Усі ці операції можна розділити на три групи: з продажу грошей (кредитори), з купівлі грошей (позичальники) і посередницькі. В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління [3,C. 107-108].

Як показує світовий досвід, основними (класичними) субєктами ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ [2].

Об¢єкт купівлі-продажу є тимчасово-вільні кошти:

1)підприємств та організацій;

2)фінінсово-кредитних установ та організацій;

3)державного бюджету;

)домашніх господарств [1].

Основним джерелом утворення позичкового капіталу стають заощадження домашніх господарств. Як правило, їх акумулюють фінансові посередники і на ринковій основі передають у позику функціонуючим товаровиробникам як інвестиції. Добуті тут гроші стають допоміжним інструментом, що використовується для розширення виробництва й обслуговування товарів.

Специфіка грошей як абсолютно ліквідного активу визначає такі особливості грошового ринку:

по-перше, купівля-продаж грошей відбувається лише тоді, коли вони є вільні у наявності в одних суб´єктів та створилися потреби їх витрачання іншими;

по-друге, передача товар - гроші відбувається умовно у формі позички під зобов´язання повернути кошти у встановлений строк або у вигляді купівлі облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів та інших фінансових інструментів;

по-третє, внаслідок купівлі-продажу грошей власник (продавець грошей) не втрачає права власності на відповідно продану суму грошей, а добровільно передає право розпорядження нею покупцеві лише на заздалегідь визначених умовах;

по-четверте, у момент продажу продавець не отримує еквівалента, а покупець - відповідного реального права власності. Він розпоряджається купленим як ліквідністю тимчасово, тобто не відчужує еквівалентну суму вартості в товарній формі;

по-п´яте, на грошовому ринку гроші перетворюються у визначальний об´єкт, у їх самоціль [4].

Такий механізм купівлі-продажу грошей зумовлює важливу роль спеціальних інструментів у функціонуванні грошового ринку. Вони покликані забезпечити на цьому ринку рух визначального обєкта - грошей. З цього погляду роль зазначених інструментів аналогічна ролі грошей на товарних ринках.

Метою утворення та функціонування грошового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша, з точки зору субєктів і розмірів, структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні грошового ринку [2,C.8].

За своїм характером усі інструменти грошового ринку є певними зобовязаннями покупців перед продавцями грошей. Залежно від виду зобовязання їх можна поділити на неборгові і боргові. До неборгових належать зобовязання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою і право розпорядження ними. Такі зобовязання мають форму акцій. До цієї групи можна віднести також деривативні інструменти, інші функціональні угоди (наприклад страхові).

До боргових відносять усі зобовязання, за якими покупець грошей зобовязується повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід. Такими зобовязаннями оформляються операції купівлі-продажу грошей з передачею права розпоряджатися ними на певний строк.

Дії на фінансових ринках визначаються основними функціями, що притаманні грошам, тому зупинимося на них більш докладно, відобразивши їх в таблиці 1.1.

Гроші володіють абсолютною ліквідністю, оскільки вони використовуються як засіб платежу і, виконуючи функцію міри вартості, не змінюють своєї власної номінальної вартості у термінах масштабу цін. Усім іншим видам активів ліквідність властива у більшому або меншому ступені.

І хоч абсолютна ліквідність грошей повинна робити їх ідеальним засобом накопичення, це можливо тільки протягом коротких періодів часу.

Таблиця 1.1. - Характеристика основних функцій грошей

Функції грошейХарактеристика функціїЗасіб обігуЦя функція грошей реалізується тоді, коли гроші використовуються як засіб оплати за товари і послуги. Вона стимулювала розвиток торгівлі та спеціалізації у виробництві. В умовах високого рівня інфляції використання грошей як засобу обігу знижується, і торгівля за допомогою бартеру за цих умов переважає.Міра вартостіЦе здатність грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх товарів, бути посередником під час визначення ціни.Засіб накопиченняГроші є особливого роду активами, що зберігаються після продажу товарів та послуг і забезпечують власникові цього активу купівельну спроможність у майбутньому.Засіб платежуГроші обслуговують погашення боргових зобовязань між субєктами економічних відносин.Світові грошіГроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обігу. Функція світових грошей реалізується при обслуговуванні світових ринків.

Кажучи про гроші як засіб накопичення, не можна забувати про те, що навіть у країнах, які нормально розвиваються, присутня так звана повзуча інфляція, яка при незначних розмірах (1 - 3 % на рік) все ж призводить до знецінення грошей, тому що за одну і ту ж грошову масу можна придбати меншу товарну масу. Проаналізувавши функції грошей в умовах інфляції, можна зробити висновок, що інфляційні процеси призводять до їх зміни і порушення.

Визначившись із основними функціями грошей і зрозумівши природу створення грошових ринків, ми можемо відзначити, що, діючи на фінансовому ринку кожен з його учасників керується однією метою - примножити свій капітал, тобто одержати додатковий прибуток [4,C.35-39].

Сама ж категорія грошовий ринок зявилася з появою фінансів і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворилася в особливу сферу економічних відносин. Розвиток товарного виробництва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхідного для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним капіталом. Використовується інвестиційний капітал на створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій та інших елементів виробництва.

Вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються на інвестиційний капітал з моменту їх надходження до споживачів. Таке перетворення може бути прямим та опосередкованим. Заощадження прямо перетворюються на інвестиції, коли підприємство використовує свій нерозподілений прибуток для придбання нових технологій, основних фондів або коли уряд здійснює будівництво шляхів за рахунок відповідної статті державного бюджету. Прямо перетворюватись на інвестиції можуть лише власні кошти, а чужі повинні пройти певний опосередкований шлях, який лежить через грошовий ринок.

Розвинений національний (внутрішній) фінансовий ринок може суттєво полегшити інтеграцію в світовий грошовий ринок і створити канал для інвестування іноземного капіталу у вітчизняну економіку через розміщення цінних паперів. Атрибутом світового грошового ринку є направлення національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон, у розпорядження іноземного банку або залучення іноземного капіталу. Історично світовий грошовий ринок зявився на базі міжнародних фінансових операцій національних грошових ринків, потім сформувався на основі їх інтернаціоналізації [2,C.10-11].

1.2 Загальна характеристика структури грошового ринку та специфіка функціонування окремих його елементів

грошовий ринок регулювання україна

Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Виділення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

)за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;

)за інституційними ознаками грошових потоків;

)за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

За першим критерієм, у грошовому ринку можна виділити три сегменти : ринок позичкових зобовязань, ринок цінних паперів, валютний ринок. В організаційно-правовому аспекті ці ринки функціонують самостійно, але між ними існує тісний внутрішній звязок. Грошові кошти можуть легко переміщатися з одного ринку на інший, одні й ті ж самі субєкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінно на кожному із них [3,C.112].

За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна розділити на дві групи: 1) акції, що є вимогами на частку в чистому доході і в активах корпорації; 2) боргові зобовязання середнього (від одного до 10 років) та тривалого (10 і більше років) термінів дії, що є зобовязаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму грошового доходу у формі процентів через певні проміжки часу аж до повного погашення.

Виділення сегмента ринка банківських кредитів зумовлено тим, що банки мають значно ширші можливості оперувати на грошовому ринку, ніж інші фінансові інститути. Банки акумулюють вільні кошти кредиторів, у процесі кредитної діяльності самі створюють депозитні грошові кошти, здійснюють розрахунково-касове обслуговування всіх інших фінансово-кредитних інститутів, а тому можуть мобілізувати і тимчасово використовувати їх вільні кошти.

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних інститутів на грошовому ринку формують договірні (контрактні) фінансові інститути: страхові, лізингові, факторингові компанії; пенсійні фонди, ломбарди та інвестиційні фінансово-кредитні установи: фінансові компанії, кредитні спілки, інвестиційні фонди тощо [5,C.193-196].

За третім критерієм - економічним призначенням купівлі грошей - грошовий ринок поділяють на два сектори:

)ринок грошей;

)ринок капіталів.

На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до 1 року). Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобовязаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям. Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору.

Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в економіці та у фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут надто мінливі, а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Через це він є найбільш реальним індикатором конюнктури грошового ринку взагалі і слугує базою формування процентної політики в країні. Це дає підстави розглядати механізм формування попиту і пропозиції на грошовому ринку тільки на підставі ринку грошей.

На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше 1 року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальника.

Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами - акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями, купленими для зберігання, довгострокові депозити та позички комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній.

На ринку капіталів можуть працювати всі субєкти грошового ринку - кредитори, позичальники і фінансові посередники. Зокрема, банки емітують фінансові інструменти (акції, облігації) для нарощування власного капіталу, а також можуть купувати чужі фондові цінності для зберігання, інвестуючи тим самим своїх клієнтів.

Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну конюнктури, як на ринку грошей. Це повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, з тим щоб створити сприятливі умови для інвестування економіки.

Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має досить умовний характер. Адже запозичення грошей на строк до одного року зовсім не гарантує того, що наявний в обороті позичальника капітал не збільшиться протягом цього терміну, і навпаки. Проте навіть умовне розмежування цих ринків має важливе практичне значення для їх функціонування, оскільки дає можливість їх субєктам здійснювати свою діяльність більш цілеспрямовано й ефективно.

Грошовий ринок відображає співвідношення попиту і пропозиції на гроші.

За характером зв 'язку між кредиторами та позичальниками виділяють два сектори грошового ринку.

У секторі прямого фінансування звязки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним.

Наявність сектора прямого фінансування має важливе економічне значення. Для покупців грошей розширюються можливості вибору найвигідніших умов купівлі, зниження ціни грошей та скорочення плати за користування позиками.

У секторі опосередкованого фінансування звязки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені.

Сектор опосередкованого фінансування є обєктивно необхідною складовою грошового ринку. Він не просто доповнює сектор прямого фінансування, а створює спеціальний механізм реалізації тих звязків між кредиторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування. [6,C.110-113].

За функціональними ознаками грошовий ринок поділяють на відкритий, обліковий і міжбанківський. Відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральними банками. Провідними інструментами відкритого ринку грошей є скарбницькі і комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Міжбанківський ринок - це частина ринку позикових капіталів (грошового ринку), де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних інститутів залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі короткострокових міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Обліковий ринок - частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з терміном погашення, як правило, до одного року [7].

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що між усіма елементами грошового ринку існує внутрішній взаємозвязок.

1.3Специфічні особливості регулювання грошового ринку

Грошовий ринок у механізмі сучасної економіки формує системні зв'язки, які з'єднують у національній економіці окремі економічні аспекти, забезпечує співставлення витрат та результатів економічної діяльності та, щонайважливіше, визначення внутрішньої та зовнішньої вартості грошей.

Ефективне функціонування грошового ринку країни з сучасною ринковою економікою, неможливе без втручання держави. Її роль у діяльності грошового ринку є надзвичайно великою, оскільки грошові ринки розвиваються все стрімкішими темпами, тому їм просто необхідне державне втручання, яке повинно контролювати правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, встановлювати базові правила економічних стосунків учасників ринку.

Сучасна економічна думка, незалежно від її конкретного теоретичного спрямування, визнає відповідальність держави за стан розвитку економіки країни, а отже і її право впливати на економічне життя суспільства. Відмінність в поглядах окремих теоретиків стосуються лише в ступеня та методів реалізації такого впливу [8].

Кейнсіанцями, вважають, що такий вплив повинен бути прямим, безпосередньо спрямованим на окремого економічного суб'єкта, індивідуалізовано стимулювати відповідну його поведінку. Монетаристами, вважають, що економічні суб'єкти по природі своїй «запрограмовані» на високоефективну діяльність у ринковому середовищі, спроможні самостійно забезпечити найбільш доцільну поведінку з позицій окремого індивіда та суспільства в цілому. Тому державі немає потреби безпосередньо втручатися в поведінку окремих економічних суб'єктів, а свій вплив на економіку вона повинна звести до гарантування їм сприятливих умов діяльності, тобто опосередковано.

Для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику.

Ними визнаються:

забезпечення певного рівня економічного зростання;

забезпечення максимальної зайнятості;

контроль над інфляцією з метою її мінімізації та стабілізації цін;

урівноваження активів і пасивів платіжного балансу [9,C.175-176].

Для досягнення вказаних цілей економічна політика передбачає широкий спектр заходів, які впливатимуть на економічне життя суспільства. Умовна їх можна розділити на чотири групи:

структурна політика;

політика конкуренції;

соціальна політика;

кон'юнктурна політика.

Перші три групи заходів передбачають вирішення відносно вузьких, локальних завдань. Так, структурна політика передбачає надання субсидій чи інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих регіонів (регіональна політика) чи певних галузей, секторів виробництва (секторіальна політика). Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, вільного ціноутворення, доступу на ринки всім підприємцям, установлення особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена в енергетиці, сільському господарстві тощо. Соціальна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення соціальної рівності та забезпеченості всіх членів суспільства шляхом часткового перерозподілу доходів [10].

Особливе місце в економічній політиці займають заходи, що належать до кон'юнктурної політики, яка реалізується через регулятивний вплив держави на ринкову кон'юнктуру, на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі у процесі формування, розподілу і використання національного доходу, кон'юнктурна політика забезпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту.

Через регулювання окремих грошових потоків, маси грошей, рівня процента, швидкості обігу грошей держава має можливість впливати не тільки на зміну попиту, а й на зміну пропозиції на товарних ринках. Наприклад, при збільшенні пропозиції грошей знижується рівень процента, що стимулює зростання інвестицій і розширення виробництва. А переорієнтація коштів завдяки зниженню рівня оподаткування з потоків чистих податків і державних закупівель у потоки інвестицій скорочує шлях надходження їх у сферу реальної економіки і теж сприяє розширенню виробництва. Подібними регулятивними заходами в грошовому обороті держава має можливість активно впливати на всі процеси в економіці - на виробництво, розподіл, обмін і споживання, що робить кон'юнктурну політику універсальним, глобальним способом досягнення цілей загальноекономічної політики [11].

За способом та характером впливу на поведінку економічних суб'єктів усі заходи кон'юнктурної політики, що спирається на регулювання грошового обороту, можна розділити на три групи:

заходи фіскальної політики;

заходи грошово-кредитної (монетарної) політики;

заходи прямого впливу.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво не інфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому. Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування [12].

Грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів. Грошово-кредитна політика зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон'юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

Держава створює загальні умови для реалізації цих відносин, формує нормативно-законодавчу базу, визначає загальну орієнтацію функціонування фінансово-кредитних установ і законодавчі основи здійснення грошової емісії та випуску цінних паперів [13,C.177-179].

Залежно від напряму та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики:

експансійна;

рестрикційна.

Експансійна політика полягає в довільному, швидкому зростанні пропозиції грошей, завдяки чому гроші стрімко «дешевіють», а інфляція набуває високих темпів. Тому цю політику називають ще політикою інфляції, або політикою «дешевих грошей». На етапі розгортання експансійної політики послаблюються контроль і обмеження на емісійну діяльність та операції з рефінансування центрального банку, на кредитну діяльність комерційних банків (знижується норма обовязкового резервування, облікова ставка, ставки рефінансування, ставки на ринку міжбанківського кредиту тощо).

У короткостроковому періоді вказані цілі можуть бути досягнуті завдяки інтенсивному нарощуванню платоспроможного попиту та зменшенню процента за кредит. Ці чинники спричинюють зростання кредитних вкладень у реальний сектор, зростання інвестицій та обсягів виробництва, кількості робочих місць та зайнятості. Одночасно зростають доходи та заощадження населення, збільшуються інвестиційні ресурси, у тому числі банківські резерви, розвивається кредитування споживчих потреб населення. На цій основі активно розширюється попит на споживчому ринку, що стимулює зростання виробництва товарів та послуг для населення.

Проте довготривале проведення такої політики призводить до безконтрольного нарощування пропозиції грошей та високої інфляції, яка спричинює тяжкі негативні наслідки в економіці. Зупинити нарощування інфляції і попередити чи усунути її негативні наслідки буває досить складно і потребує значних витрат. Тому уряди за нормальних обставин у країні намагаються уникати експансійної політики.

Другий тип - це рестрикційна грошово-кредитна політика (політика «дорогих грошей»), яка спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті. Така політика застосовується як з метою згладжування різких коливань фаз економічного циклу, так і з метою боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи [14].

Механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливу поділяються на загальні та селективні (вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок в цілому, а селективні дозволяють регулювати окремі види кредитної діяльності комерційних банків.

Пряме втручання держави в економічне життя допускається у тих випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не можуть дати бажаного результату чи він настане із запізненням. До таких заходів можна віднести обмеження (заморожування) цін і доходів з метою гальмування високої інфляції; раціонування споживання, коли товари та послуги розподіляються не за платоспроможністю покупців, а за встановленими державою нормами тощо. Заходи прямого втручання суперечать закономірностям ринкового господарювання і тому застосовуються не часто, як виняток.

Головним завданням кон'юнктурної політики є згладжування коливань ринкових процесів з метою підтримання загального стану ринкової кон'юнктури на рівні, що забезпечував би досягнення визначених цілей економічної політики. Таке регулювання ринкової кон'юнктури може забезпечуватися заходами як грошово-кредитної політики, так і фіскальної, або ж заходами обох політик одночасно.

Пожвавлення ринкової кон'юнктури може бути досягнуто як заходами монетарної політики - зниженням процентної ставки та збільшенням пропозиції грошей, так і заходами фіскальної політики - зростанням бюджетних витрат та скороченням рівня оподаткування. Стримування ринкової кон'юнктури теж може бути досягнуто заходами монетарної політики - підвищенням рівня процента і зменшенням пропозиції грошей (грошової маси) та заходами фіскальної політики - зростанням рівня оподаткування і скороченням бюджетного фінансування [15,C.62-63].

Крім спільності цілей впливу на ринкову кон'юнктуру, заходи монетарної і фіскальної політики пов'язані між собою механізмами дії. Так, зростання бюджетних витрат за стабільності оподаткування викличе зростання попиту на грошовому ринку і підвищення ставки процента, яка є важливим інструментом монетарної політики. І навпаки, зниження облікової ставки у складі монетарної політики призведе до зростання курсової вартості облігацій державних позик, збільшення попиту на них, що розширить можливості уряду щодо випуску і розміщення нових позик та зростання на цій основі бюджетних витрат.

Все це дає підстави розглядати заходи монетарної та фіскальної політики не як альтернативні, а в нерозривній єдності, і враховувати на практиці не тільки їх прямі регулятивні наслідки, а й результати можливих змін у дії інструментів у паралельній сфері регулювання грошового обороту [13].

Висновки до розділу 1

грошовий ринок регулювання україна

Під грошовим ринком слід розуміти особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив зміни попиту та пропозиції грошей на ставку процента як їх ціну є свідченням підпорядкованості грошового ринку загальним закономірностям функціонування ринку взагалі.

Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайного товарного ринку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей - у формі одержання позичок чи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші - у формі бажання економічних суб'єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей - у формі запасу грошей, який економічні суб'єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей - у формі процента.

В інституційній моделі грошового ринку виокремлюються два сектори з різним характером руху грошей - сектор прямого фінансування і сектор опосередкованого фінансування. Перевагою першого сектору є те, що безпосередній характер взаємовідносин між продавцями (кредиторами) і покупцями (позичальниками) істотно знижує їх витрати на здійснення операцій. Перевагою другого сектору є те, що участь у взаємовідносинах між кредиторами і позичальниками фінансових посередників істотно знижує ризики, повязані з розміщенням грошових коштів.

Грошовий ринок класифікується за різними критеріями. Основними з них є: види інструментів, з допомогою яких гроші переміщуються від продавців до покупців; інституційні ознаки грошових потоків; економічне призначення купівлі грошей. За першим критерієм грошовий ринок поділяється на такі сегменти: ринок позичкових зобовязань, ринок цінних паперів, валютний ринок; за другим критерієм - на фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ; за третім критерієм - на ринок грошей і ринок капіталів.

Ефективне функціонування грошового ринку країни з сучасною ринковою економікою, неможливе без втручання держави. Її роль у діяльності грошового ринку є надзвичайно великою, оскільки грошові ринки розвиваються все стрімкішими темпами, тому їм просто необхідне державне втручання.

Для реалізації свого впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику. Розрізняють: структурну політику, політику конкуренції, соціальну політику і кон'юнктурну політику.

Структурна політика передбачає надання субсидій чи інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих регіонів (регіональна політика) чи певних галузей, секторів виробництва (секторіальна політика). Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, вільного ціноутворення, доступу на ринки всім підприємцям, установлення особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена в енергетиці, сільському господарстві тощо. Соціальна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення соціальної рівності та забезпеченості всіх членів суспільства шляхом часткового перерозподілу доходів.

Особливе місце в економічній політиці займають заходи, що належать до кон'юнктурної політики, яка реалізується через регулятивний вплив держави на ринкову кон'юнктуру, на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Заходи кон'юнктурної політики, що спирається на регулювання грошового обороту, можна розділити на три групи: заходи фіскальної політики, заходи грошово-кредитної (монетарної) політики, заходи прямого впливу.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво не інфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому. Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію.

Грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів.

Пряме втручання держави в економічне життя допускається у тих випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не можуть дати бажаного результату чи він настане із запізненням. До таких заходів можна віднести обмеження (заморожування) цін і доходів з метою гальмування високої інфляції; раціонування споживання, коли товари та послуги розподіляються не за платоспроможністю покупців, а за встановленими державою нормами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГРОШОВИХ РИНКІВ РІЗНИХ КРАЇН

2.1 Аналіз грошового ринку Німеччини

На сьогоднішній день сформувалися різні типи моделей фінансових ринків, розподілених з урахуванням тієї ролі, яку виконує банківська система у процесі нагромадження й розміщення капіталу у всіх галузях економіки, а також у забезпеченні необхідних умов економічного зростання.

Для Німеччини характерна так звана банкоцентрична або континентальна модель. Відповідно до неї основою фінансового ринку є діяльність банків, а їх роль у механізмі економічного зростання є визначальною.

Ця модель характеризується переважанням кредиту (в різних формах) в сукупності фінансових інструментів і пріоритетністю розвитку банків як фінансових установ. У країнах з цією моделлю фінансового ринку діяльність банків має універсальний характер, тобто одночасно банками здійснюються комерційні та інвестиційні операції, а також надаються окремі послуги при активному контролі з боку держави. Інвестори (переважно універсальні банки) мінімізують ризики шляхом встановлення контролю над діяльністю корпорацій у цілому та над ходом реалізації окремих інвестиційних проектів.

У рамках цієї моделі фінансового ринку банкам відкрито вільний доступ на ринок фіктивного капіталу, дозволено сполучати звичайні банківські операції (депозитно-позичкові й розрахункові) з більшістю інвестиційних операцій на ринку цінних паперів [14,C.216-218].

Ринок цінних паперів Німеччині неоднорідний і в залежності від емісії цінних паперів розділяється на первинний, де відбувається реалізація нових видів цінних паперів, і вторинний ринок, на якому здійснюється їх продаж.

Залежно від місця проведення угод з цінними паперами є біржовий і позабіржовий ринок, на який припадає 90 % продаж цінних паперів. У залежності від ступеня регулювання, «свободи» ринку німецьке біржове право поділяє ринок цінних паперів на три сегменти :

1)офіційний (amtlicher Handel), 95 % усього біржового обороту;

2)регульований (geregelter Markt), 5 % біржового обороту;

)вільний (frei Verkehr) (позабіржовий оборот), на якому здійснюється торгівля цінними паперами, не допущеними на офіційний і регульований ринки [15,C.94].

Первинний ринок в Німеччині є біржовим ринком. Всі види цінних паперів, за винятком єврооблігацій, розміщуються на офіційному біржовому ринку, а звичайні акції реалізуються на регульованому ринку.

Вторинний ринок представлений біржовим та вільним ринками. На території країни розміщено вісім фондових бірж, з яких Франкфуртська найбільша і найважливіша. Інші знаходяться в Берліні, Бремені, Дюссельдорфі, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені, Штутгарді, серед яких виділяються фондові біржі Франкфурта і Дюссельдорфа, що реалізують 51 % і 39 % усього біржового обороту станом на 01.01.2012 року [16].

Ринок акцій незначний, капіталізація корпорацій складає біля 580 млрд. марок. Ринок облігацій більш розвинутий, але там обертаються, насамперед, державні і банківські облігації. Традиційно тісні зв'язки між банківським і промисловим капіталом пояснює превага використання середньо- і довгострокових банківських кредитів стосовно використання цінних паперів. Німецькі банки «віддають перевагу видавати кредити, чим опосередковано виходити на фондову біржу». Монопольні банки майже цілком монополізують фондовий ринок. Вони займаються емісією і розміщенням цінних паперів, активно беруть участь на ринку і самі володіють значними пакетами цінних паперів. Вплив, заснований на власному, безпосередньому володінні акціями (біля 9 % всіх акцій). Таким чином, частка німецьких банків у розпорядженні капіталу дуже значна [16].

Фінансовий капітал Німеччини відрізняється високою організованістю і відносною усталеністю структур. Біля 48 % всіх акцій знаходиться в постійному володінні й обертається лише формально. Багато угод реалізуються прямо між банками в обхід біржі. Державне втручання слабке. Лише 6 % населення Німеччини володіє акціями [17].

Німецький фондовий індекс DAX за підсумками 2013 року зріс на 26 %. На торгах 30 грудня 2013 року індексу DAX вдалося досягти 9283 пунктів. Головною причиною того, що DAX, досягнув такого результату, експерти одностайно називають оголошене Європейським центральним банком (ЄЦБ) зниження базової процентної ставки в єврозоні до рекордного рівня в 0,5 відсотка [28].

Станом на 27.01.2011 року Німеччина привернула на борговому ринку 1,6157 мільярда євро в ході розміщення своїх 30-річних боргових паперів за ставкою 3,58 %, що більше прибутковості в 3,33 %, яка була зафіксована в процесі попереднього розміщення аналогічних паперів.

Німеччина розмістила на фінансових ринках облігації на суму 4,912 млрд. євро з терміном погашення в грудні 2012 року. Попит на них в 2,1 рази перевищив пропозицію. Прибутковість встановлена в 1,17 % [28].

На фінансовому ринку Німеччини найбільш розвиненим та потужним є кредитний сегмент, через його інфраструктуру акумулюється і перерозподіляється більша частина вільних фінансових ресурсів держави. Небанківські комерційні установи розподіляють та перерозподіляють набагато меншу частину фінансових ресурсів Німеччини. Єдине виключення складають страхові компанії, оскільки значні інвестиційні ресурси в Німеччині акумулюються за допомогою страхування життя. Таким чином, в Німеччині провідне місце в механізмі розширеного відтворення, розподілі і перерозподілі фінансових ресурсів належить банківській системі [16].

Проведемо аналіз та визначимо взаємозвязок між основними параметрами розвитку фінансової системи, фондового ринку та макроекономічними індикаторами економічного розвитку Німеччини. Встановлення даних взаємозвязків дає змогу провести прогнозні розрахунки параметрів функціонування банківської системи, ринку небанківських послуг, фондового ринку та ВВП Німеччини.

Вихідна статистична інформація для проведення такого аналізу представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Систематизація вихідних даних для проведення аналізу параметрів функціонування банківської системи, ринку небанківських послуг, фондового ринку та ВВП в Німеччині за 2011-2013 роки, млн. євро

ПоказникиРокиСередній абсолютний приріст в порівнянні 2011 до 2013 рр., млн. євроСередній коефіцієнт зростання в порівнянні 2011 до 2013 рр., частка одСередній темп приросту в порівнянні 2011 до 2013 р., %201120122013Обєм кредитів, виданих комерційними банками фірмам253610025560002686900754001,065,95Сумарні активи центрального банку3735354836746125631195141,6463,99Сумарні активи комерційних банків7187714762573779563903843381,1110,69Сумарні активи небанківських комерційних установ285836128988402943570426041,032,98Активи фінансової системи1041961011008251115125235464561,1010,49Капіталізація фондового ринку1041961011008251115125235464561,1010,49ВВП230270024230002489400933501,088,11

Виходячи з даних таблиці 2.1, можна стверджувати, що в Німеччині прослідковуються тенденції щодо зміни всіх розглянутих показників, крім тенденції зміни капіталізації фондового ринку. Так, протягом 2011-2013 рр. обєм кредитів, виданих комерційними банками фірмам в середньому в Німеччині за кожен рік підвищувався на 75400 млн. євро.

Аналогічна тенденція прослідковується і за показниками активів фінансової системи, а також активів центрального банку, комерційних банків та небанківських установ. Це стосується як абсолютних, так і відносних статистичних показників, що характеризують фінансову систему країни. Середній абсолютний приріст сумарних активів центрального банку Німеччини протягом аналізованого періоду становить 119514 млн. євро. Середній коефіцієнт зростання сумарних активів комерційних банків Німеччини протягом 2011-2013 рр. дорівнював 1,11 одиниць. Середній темп приросту сумарних активів небанківських комерційних установ в Німеччині складав 2,98 %. В результаті зростання сумарних активів банківських та небанківських установ прослідковується збільшення активів фінансової системи Німеччини.

Зростаюча тенденція має місце і по відношенню до ВВП. Так, в Німеччині даний показник потягом аналізованого періоду збільшився в середньому на 8,11 %.

Ще один показник, який демонстрував зростаючу тенденцію з 2011 р. до 2013 р. є капіталізація фондового ринку Німеччини. Так, протягом аналізованого періоду даний показник в середньому збільшувався на 10,49 % [17].

Розглянемо динаміку окремих індикаторів структури фінансової системи Німеччини за 2011-2013 рр. у % до ВВП (таблиця 2.2) [16].

Таблиця 2.2 - Динаміка окремих індикаторів структури фінансової системи Німеччини за 2011-2013 рр., у % до ВВП

НімеччинаРікПриріст за 2011-2013 рр., %201120122013Сукупні банківські активи21630314648,2Сукупні активи фінансових інститутів259353-36,3Вартість цінних паперів:- акцій17483879,2- облігацій671127062,5Частка банківських активів у сукупних активах фінансових інститутів8386-3,6

На основі досліджуваних показників визначено та кількісно обраховано основні показники розвитку фінансового ринку і банківської системи, виявлено прогнозні значення кожного окремого показника, що досліджувався (обсяг кредитів, виданих комерційними банками фірмам, сумарні активи центрального банку, сумарні активи комерційних банків тощо), здійснено обгрунтоване прогнозування зміни обсягу ВВП на коротко- і середньострокову перспективу. В кінцевому підсумку проведені розрахунки дають змогу чітко визначити напрямки підвищення інвестиційного потенціалу банківської системи, сформувати план стратегічних та тактичних дій з метою розширення інвестиційного потенціалу банківської системи, розробити пріоритетні заходи щодо підтримки розвитку фондового та кредитного сегментів фінансового ринку Німеччини.

Кредитний ринок у Німеччині представлений наступними видами кредитування:

1)іпотека;

2)освітній кредит;

)споживчий кредит;

)кредити на охорону навколишнього середовища.

У Німеччині студентам надається можливість безкоштовно отримати освіту, однак питання про витрати на оплату житла та інші побутові потреби залишається відкритим. Держава зацікавлена в тому, щоб майбутні фахівці якомога більше часу і сил присвячували навчанню, тому в Німеччині існує одна з найбільш розвинутих на сьогоднішній день система освітніх кредитів. Якщо ви хочете спокійно займатися навчанням, не турбуючись про пошук роботи і не напружуючи своїх рідних - ви можете звернутися в банк за кредитом на освіту. Існує закон про сприяння в отриманні освіти, згідно з яким студентам надається безвідсоткова позика на час навчання.

Споживчі кредити в Німеччині коштують 9 - 12 % річних (за умови, що кредит видається на три роки). У Німеччині споживчі кредити складають 23 % ВВП.

Один з основних джерел кредитування - депозити. У Німеччині обсяги депозитів великих банків складають 96 % ВВП.

Найбільш важливими відмінними ознаками пільгових кредитів у Німеччині є надання кредитів у рамках державних програм, що здійснюються за єдиними та зрозумілими всім правилами відповідно до звичайних принципів банківського кредитування, тобто ніяким заявникам не надається перевага, а кредити видаються лише кредитоспроможним клієнтам. Заяви на отримання кредитів подаються до німецьких комерційних банків, вони ж займаються видачею кредитів та подальшою роботою з клієнтами. Комерційні банки укладають з державним банком угоду про рефінансування кредитів, відповідно до якої беруть на себе зобовязання щодо повернення наданих їм коштів [17].

Державний банк переводить гроші комерційним банкам, а ті, в свою чергу, надають кредити малим та середнім підприємствам. Комерційний банк укладає з підприємствами кредитну угоду, в якій вказується мета отримання кредиту, зазначена в договорі про рефінансування з державним банком. Виплати підприємства по відсотках та по основному кредиту переводяться комерційним банком державному. Комерційні банки несуть відповідальність від 50 до 100 % за повернення наданих кредитів, за послуги по реалізації пільгових кредитів.

Крім системи пільгового кредитування, в Німеччині здійснюється також підтримка через надання гарантій та поруки. Спеціалізовані гарантійні банки, створені як інститути підтримки німецької економіки, беруть на себе ризик неповернення кредитів до 80 % сум кредиту або часткової участі в капіталі (максимальна сума 1,5 млн. євро) через надання гарантій та порук новим та вже існуючим підприємствам. З їх допомогою стає можливим отримання кредитів тими підприємствами, які не мають або мають у недостатній кількості власні можливості по забезпеченню кредитів. Федерація та федеральні землі, на території яких знаходиться гарантійний банк, покривають у сукупності до 60 % ризику гарантійного банку через надання йому власних гарантій.

Значна роль в активізації кредитного ринку Німеччини належить кредитному інституту по відбудові економіки. Цей інститут має специфічні умови надання позик малим та середнім підприємствам, зокрема, в рамках програми Інвестиційні позики.

При наданні позик для Східної Німеччини та Східного Берліна, які не перевищують 2 млн. євро, кредитний інститут, що надає позику, може бути звільнений від 50 % зобовязань, але це не розповсюджується на bullet-позики. Звільнення від зобовязань встановлюється на весь термін позики на дату надання позики. Якщо звільнення від зобовязань надається, відсоткова ставка збільшується на 0,9 %. Звичайно, подібна діяльність є досить ефективною при проведенні політики покращення кредитних умов середнього прошарку, але слід також зупинитися на такому напрямку діяльності фінансово-кредитних інститутів, як спільна діяльність з метою підтримки малого та середнього бізнесу. У цьому напрямку підписуються угоди між фінансово-кредитними установами на певних умовах та із зазначенням розподілу обовязків.

У Німеччині також активно виділяються кошти на кредитування інвестицій в охорону навколишнього середовища [19,C.76-81].

2.2 Аналіз грошового ринку України

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним із шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначений ефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші.

Сьогодні ринок цінних паперів України знаходиться на початковій стадії розвитку. При цьому існує значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів. Позитивну роль у розвитку ринку грають:

-факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується обсяг «предмета діяльності», тобто цінних паперів;

-значна зміна фондового ринку, що мав до цього спекулятивну спрямованість, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних цінних паперів, збільшить швидкість їхнього обороту й у значній мірі зрівняє права акціонерів;

наявність кваліфікованих професійних учасників ринку цінних паперів;

удосконалювання законодавства, що регулює діяльність фондового ринку України [20,C.97-104].

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством [22].

Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступають такі види цінних паперів, як акції, облігації та інвестиційні сертифікати [22].

У 2011 році Міністерство фінансів України розмістило облігації внутрішніх державних позик (далі - ОВДП) на загальну суму 70 657,06 млн., а в 2012 році було розміщено 42 947,87 млн. грн., в 2013 році загальна сума ОВДП склали 49 479,53 млн. грн. із них:

-сума коштів, що надійшли до Державного бюджету України протягом 2012 року за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, становила 35 947,87 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 13,55 %, у 2013 - 36 476,53 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 13,25 % річних;

-випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГІЯ» протягом 2012 року на загальну суму 1 000,00 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,95 % річних;

-випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» протягом 2011 року на загальну суму 7 400,00 млн. грн. із середньозваженою дохідністю - 9,50 % річних (у грудні -7 400,00 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,50 % річних), у 2012 - 6 000,00 млн. грн. із дохідністю в межах 9,45 - 9,95 %, а в 2013 склали 8 000,00 млн. грн., із дохідністю 14,03 % річних [23].

Таблиця 2.3 - Результати розміщення ОВДП на первинному ринку України за 2011-2013 рр., млрд. грн.

ПоказникиРоки201120122013Сума залучених коштів до Державного бюджету України, млрд. грн.2.0 3.04.1 3.03.1Середньозважена дохідність ОВДП, залучених до Державного бюджету України, %7.8513.913.6Обсяги погашення та сплати доходу за ОВДП попередніх випусків, млрд. грн.3.96.1 6.4

На вторинному ринку державних цінних паперів (організованому) обсяг торгів ОВДП, корпоративними облігаціями, акціями та муніципальними цінними паперами в 2012 році порівняно з 2011 роком дещо збільшився і становив 89,45 млрд. грн. ( у 2011 році - 88,86 млрд. грн.), а у 2013 році зріс більш ніж на 13,12 % і становив 86 667,04 млн. грн..

Обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом 2012 року збільшився на 981,49 млн. грн. і на 01.01.2013 становив 5 442,82 млн. грн., або 2,92 % від загальної суми ОВДП, які перебувають в обігу. Упродовж 2011 року обсяг ОВДП у власності нерезидентів зменшився на 6 807,57 млн. грн. і на 01.01.2012 становив 4 453,41 млн. грн [23].

Збільшення обсягів торгів ОВДП на вторинному ринку насамперед повязано зі зростанням зацікавленості банків у державних облігаціях України, оскільки до березня поточного року ОВДП мали високу прибутковість, що привернуло до них увагу інвесторів-нерезидентів [22].

Дані щодо цінних паперів, крім акцій, випущені резидентами, у портфелі депозитних корпорацій у 2011 році продемонстровано у таблиці 2.4

Таблиця 2.4 - Цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, у портфелі депозитних корпорацій в Україні у 2011 - 2013 рр., млн. грн.

ПоказникиРоки201120122013залишки на кінець періоду, млн. грн.зміна в річному обчисленні, %залишки на кінець періоду, млн. грн.зміна в річному обчисленні, %залишки на кінець періоду, млн. грнзміна в річному обчисленні, %Всього7592610.28885417.012773443.8Розподіл цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, за портфелямиторговий953555.61531660.68695-43.265.6на продаж576066.47019821.9116247до погашення87851.83340-62.03122-16.4Розподіл цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, за строками погашенняІнші фінансові корпорації1579-19.6185917.7306264.7Сектор загального державного управління6070215.2667379.99395140.8на вимогу4487-7767-11443-до 1 року15188-16820-17884-від 1 року до 2 років5377-13574-21573понад 2 роки35650-28576-43945-Нефінансові корпорації1364560.32025848.52162734.0на вимогу1142-1448-1391-до 1 року5771-7152-7914-від 1 року до 2 років821-2388-8864понад 2 роки5912-9271-12136-Домашні господарства0-0-0-

Вкладення в цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, упродовж 2013 збільшилися на 26.8 % - до 127734 млн. грн., у річному обчисленні їхній приріст прискорився до 43.8 % порівняно з 17.0 % у 2012 році, а також збільшились на 33.6 % порівнюючи з 2011 роком. Упродовж 2013 року відбулося зростання залишків за всіма секторами економіки, зокрема: за секторами інших фінансових корпорацій - 47.0 % порівнюючи з 2012 і на 84.3 % з 2011 роком, загального державного управління - на 30.9 % - 2012, 25.6 % - 2011 роком. Відбулося незначне зниження питомої ваги сектора не фінансових корпорацій на 14.5 % порівняно з 2012 роком, та на 26.3 % з 2011 роком.

Кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозвязки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах [24,C.47-48].

Станом на 31.12.2013 до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 739 небанківських кредитних установ, у тому числі про:

-624 кредитних спілок (далі - КС);

-85 інші кредитні установи;

-30 юридичних осіб публічного права.

Кількість кредитних установ протягом 2012 - 2013 років продовжує збільшуватися. Порівняно з 2012 роком кількість кредитних установ збільшилась на 31 одиницю, або на 4,4 %, за рахунок збільшення кількості кредитних спілок (на 7 одиниць або на 1,1 %) та інших кредитних установ (на 24 одиниці або на 39,3 %).

Темпи приросту кількості кредитних установ зумовлені зростанням довіри населення до даного сектора фінансового ринку та доступністю отримання кредитів у кредитних спілках завдяки їх певним перевагам над банківським кредитуванням.

Станом на 01.01.2011 до Державного реєстру банків було внесено інформацію про 194 діючих банків, 2012 року - 198 банків, а в 2013 році - 182. (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 - Основні показники діяльності банків України в 2011-2013 рр. , млн. грн.

ПоказникиСтаном на01.01.201201.01.201301.01.2014Кількість банків за Державним реєстром банків194198182Вилучено з Державного реєстру банків6026Кількість банків, що перебувають у стані ліквідації182122Кількість банків, що мають банківську ліцензію176176176Всього активів, млн. грн.94208810542801127192Кредити надані, млн. грн.755030825320815327- субєктам господарювання508288580907609202- фізичним особам186540174650161775Всього пасивів, млн. грн.94208810542801127192Капітал, млн. грн.137725155487169320Результат діяльності, млн. грн.-13027-77084899

Загальний обсяг активів банків 2014 року становив 1127192 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2013 року збільшився на 6,9 % (у 2013 він становив 1054280 млн. грн.), а також збільшився на 19,6 % порівняно з 2012 роком (в 2012 становив 942088 млн. грн.).

Дані щодо кредитів за секторами економіки у 2012 році зазначено у таблиці 2.6 [25].

Таблиця 2.6 - Кредити надані банками України за секторами економіки за 2011-2013 рр. , млн. грн.

РокиПоказники201120122013Залишки на кінець періоду, млн. грн.Зміна у річному обчисленні, %Залишки на кінець періоду, млн. грн.Зміна у річному обчисленні, %Залишки на кінець періоду, млн. грн.Зміна у річному обчисленні, %Нефінансові корпорації57554514.96054255.269190314.3до 1 року251298-296547-358812-від 1 до 5 років244410-235171-247827-більше 5 років79837-73707-85264-Домашні господарства201224-4.0187629-6.81935293.1Інші фінансові корпорації1644122.416229-1.31931719.0Сектор загального державного управління8532-3.25803-32.059081.8

Кредитування в 2011, 2012, 2013 роках не фінансових корпорацій відбувалося переважно на короткий термін - кредити зі строком погашення до 1 року у 2013 році зросли на 86478 млн. грн. порівняно з 2012, та на 107514 млн. грн. - 2011 роком. При цьому залишки за кредитам зі строком погашення від 1 року до 5 років в 2013 році збільшилися на 126556 млн. грн. і на 3417 млн. грн., більше 5 років - на 11557 млн. грн., та на 5427 млн. грн., порівняно з 2012 і 2011 роками відповідно.

Також спостерігається збільшення кредитування сектору інших фінансових корпорацій за 2013 рік залишки за кредитами зросли на 20.3 % порівняно з 2012 роком, до 19317 млн. грн., але в свою чергу вони зменшилися на 3.4 % відносно до 2011 року. Кредити надані сектору домашнього господарства продовжували свою низхідну динаміку і вже в 2013 році становили 193529 млн. грн. і зменшилися за два роки на 30.7 % або на 7695 млн. грн. Відбулося зменшення кредитів, наданих сектору загального державного управління, у 2013 році на 105 млн. грн. та на 2624 млн. грн. порівняно з 2012 і 2011 відповідно і становило 5908 млн. грн. У річному обчисленні зменшення прискорилось до 1.8 %.

2.3 Шляхи та перспективи розвитку грошового ринку України

Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери. Реалізація бюджетної політики на 2014 рік буде спрямована на підтримку основних секторів економіки, активізацію процесів модернізації національного виробництва, продовження виконання комплексу заходів, спрямованих на покращення інвестиційного клімату в Україні, стимулювання експорту, зменшення рівня безробіття та збільшення рівня добробуту громадян [27].

Незвaжaючи нa погані зoвнiшнi умoви і pизики, екoнoмiкa Укpaїни демoнcтpує пoзитивну динaмiку poзвитку, цьому cпpияє впpoвaджувaнa Уpядoм пoлiтикa пеpеopiєнтaцiї нa внутpiшнi фaктopи poзвитку, poзвитку внутpiшньoгo виpoбництвa, poзбудoви iнфpacтpуктуpи тa збільшення дoхoдiв населення [26].

Передбачається, що у наступному році дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу може становити 0,1 % від ВВП. Також, продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах чим у 2012-2013 роках. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом - більш ніж 18 млрд. дол. США [27].

Не досить позитивна ситуація склалася на ринку депозитів, але очікується стабілізація відпливу коштів з депозитних рахунків громадян.

Так, з початку місяця станом на 29 квітня 2014 року спостерігається приріст депозитів фізичних осіб у Вінницькій, Житомирській, Київській, Рівненській, Сумській, Херсонській та Хмельницькій областях (до 1,5 % приросту).

У більшості регіонів України відплив коштів з депозитних рахунків громадян спостерігається в межах статистичної похибки. Значно зменшився темп відпливу вкладів у Закарпатській, Запорізькій, Миколаївській, Тернопільській областях (-1,5 %).

З огляду на суспільно-політичну нестабільність складною ситуація на депозитному ринку залишається в східних областях країни, де відбувається відплив коштів з депозитних рахунків громадян: у Донецькій, Луганській та Харківських областях: -4,6 %, -4,4 % та -4,0 % з початку квітня відповідно.

З початку року проблема відпливу вкладів постала у регіонах з надмірно емоційним соціально-політичним фоном. Найбільший відплив спостерігався у східних областях та Автономній республіці Крим. Так станом на 29 квітня у АРК депозити зменшилися на 41 %, у Луганській та Донецькій областях - на 21% та 19 % відповідно.

На противагу цим регіонам, динаміка відпливу вкладів у більшості областей була значно нижчою - на рівні 10 - 13 %. Це було у таких областях, як Волинська, Вінницька, Дніпропетровська, Житомирська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Чернівецька, Львівська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська та Чернівецька [28].

За прогнозами експертів, зниження процентних ставок буде помірним. Ставки за депозитами, як у гривні, так і у валюті в 2014 році не кардинально знижуться. Швидше за все, прибутковість по внесках залишиться на нинішніх рівнях, 16-18 % річних у гривні та 5-6 % річних у доларах США.

Дані щодо Обсяг депозитів, залучених в Україні протягом 2014 р продемонстровано у таблиці 2.6 [29].

Таблиця 2.6 - Обсяг депозитів, залучених в Україні протягом 2014 р., млрд. грн.

За місяць, млрд. грн.За 12 місяців кумулятивноСередній обсяг за попередні 12 місяців, млрд. грн.Залишки на кінець місяця, млрд. грн.млрд. грн.зміна, %січеньлютийберезеньлютийберезеньлютийберезеньберезеньберезеньУсього135.8105.6129.91489.71499.7-0.60.7124.1673.2Домашні господарства59.157.454.5670.3673.60.90.555.9442.7Нефінансові корпорації69.342.365.6730.6736.0-2.00.760.9194.1

Загальний обсяг нових депозитів у березні становив 129.9 млрд. грн., середній обсяг за попередні 12 місяців - 124.1 млрд. грн. Обсяг депозитів за 12-місячними кумулятивними даними (річне обчислення) становив 1 499.7 млрд. грн. і збільшився на 0.7 % порівняно із лютим місяцем.

Обсяг депозитів домашніх господарств, залучених протягом березня місяця, становив 54.5 млрд. грн., середній обсяг за попередні 12 місяців - 55.9 млрд. грн. Обсяг депозитів у річному обчисленні в березні становив 673.6 млрд. грн., та збільшився на 0.5 % порівняно з лютим.

Обсяг депозитів нефінансових корпорацій, залучених протягом місяця, становив 65.6 млрд. грн., середній обсяг за попередні 12 місяців - 60.9 млрд. грн. Обсяг депозитів у річному обчисленні в березні становив 736.0 млрд. грн. Спостерігається зростання обсягу депозитів на 0.7 % порівняно з попереднім місяцем.

Можна зробити висновки, що на депозитному ринку ситуація стабілізується.

Ситуацію на кредитному ринку можна охарактеризувати, за допомогою даних, які відображені у таблиці 2.7 [30].

Таблиця 2.7 - Обсяг кредитів, наданих в Україні протягом 2014 р., млрд. грн.

За місяць, млрд. грн.За 12 місяців кумулятивноСередній обсяг за попередні 12 місяців, млрд. грн.Залишки на кінець місяця, млрд. грн.млрд. грн.зміна, %січеньлютийберезеньлютийберезеньлютийберезеньберезеньберезеньУсього134.9128.9105.71692.31682.01.0-0.6141.01001.5Домашні господарства10.810.68.5137.8135.81.3-1.411.5213.0Нефінансові корпорації119.9115.092.91500.41491.51.0-0.6125.0761.5

Загальний обсяг нових кредитів у березні становив 105.7 млрд. грн., середній обсяг за попередні 12 місяців - 141.0 млрд. грн. Обсяги кредитування за 12-місячними кумулятивними даними (річне обчислення) становили 1 682.0 млрд. грн., і зменшилися на 0.6 %, порівняно з попереднім місяцем.

Обсяги кредитування домашніх господарств протягом березня місяця становили 8.5 млрд. грн., середній обсяг за попередні 12 місяців - 11.5 млрд. грн. Обсяги кредитування в річному обчисленні становили 135.8 млрд. грн. Протягом цього місяця спостерігається зменшення обсягу кредитів на 1.4 %.

Обсяги кредитування нефінансових корпорацій протягом березня місяця становили 92.9 млрд. грн., середній обсяг за попередні 12 місяців - 125.0 млрд. грн. Обсяги кредитування в річному обчисленні становили 1 491.5 млрд. грн., та зменшились на 0.6 % порівняно з попереднім місяцем.

Внутрішні та зовнішні умови залишають значні ризики розвитку грошово-кредитної сфери в 2014 році, більшість з яких знаходитимуться поза межами прямого впливу механізмів грошово-кредитної політики. Найбільш небезпечним може виявитися несприятлива конюнктура на світових ринках за основними товарними групами експорту України [31].

Суттєво впливатиме на коливання попиту та пропозиції на ринку рівень збалансованості державного бюджету, визначення особливостей його видаткової частини, джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Зовнішні умови будуть вимагати від економіки країни диверсифікації основних чинників формування ВВП, спрямованої насамперед на стимулювання розвитку внутрішнього ринку переважно у напрямах, повязаних з діяльністю в агропромисловому комплексі.

Стабілізація фінансового ринку та очікувана активізація розвитку внутрішнього ринку створюватимуть умови для поступового відновлення інвестиційних процесів із підвищенням ролі внутрішніх інвестицій у стимулюванні розвитку реального сектору економіки [32].

Нещoдaвнo Мiнicтеpcтвo фiнaнciв <#"justify">Нaцioнaльний бaнк Укpaїни буде вживати зaхoди з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Також, будуть проведені зaхoди щoдo cпpияння пpoцеcaм кoнcoлiдaцiї в бaнкiвcькoму cектopi.

Також, Національний банк у своїй роботі враховуватиме сучасні світові тенденції в зміні методології і в реформуванні міжнародних стандартів банківського нагляду та фінансового регулювання. Стабілізація роботи банків дозволить їм збільшити кредитну підтримку процесів поновлення економічного зросту [34].

Отже, покращення функціонування грошового ринку України буде здійснюватися шляхом:

утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 3% валового внутрішнього продукту;

фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету переважно шляхом здійснення внутрішніх запозичень;

-надання державних гарантій для реалізації інвестиційних проектів, що мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, в обсязі, що не перевищує 3 відсотків валового внутрішнього продукту;

-управління ризиками, повязаними з державним боргом та наданням державних гарантій;

продаж за сприятливих умов на фінансових ринках пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава, із зарахуванням таких коштів до державного бюджету та їх спрямуванням переважно на дострокове погашення державного боргу;

удосконалення бюджетного законодавства в частині встановлення відносної величини граничних обсягів надання кредитів під державні гарантії та більш жорстких умов їх надання, а також упорядкування переліку головних розпорядників бюджетних коштів відповідно до підсумків проведення адміністративної реформи;

-фінансування дефіциту спеціального фонду державного бюджету за рахунок кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм.

Пріоритетними завданнями податкової політики у 2014 році будуть мінімізація ризиків ухилення від сплати податків та максимальне сприяння розвиткові внутрішнього виробництва шляхом зниження податкового навантаження на фактори виробництва та спрощення адміністрування податків [34].

Висновки до розділу 2

На сьогоднішній день сформувалися різні типи моделей фінансових ринків, розподілених з урахуванням тієї ролі, яку виконує банківська система у процесі нагромадження й розміщення капіталу у всіх галузях економіки, а також у забезпеченні необхідних умов економічного зростання.

Для Німеччини характерна так звана банкоцентрична або континентальна модель. У рамках цієї моделі фінансового ринку банкам відкрито вільний доступ на ринок фіктивного капіталу, дозволено сполучати звичайні банківські операції з більшістю інвестиційних операцій на ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів Німеччині неоднорідний і в залежності від емісії цінних паперів розділяється на первинний, де відбувається реалізація нових видів цінних паперів, і вторинний ринок, на якому здійснюється їх продаж.

Залежно від місця проведення угод з цінними паперами є біржовий і позабіржовий ринок, на який припадає 90 % продаж цінних паперів.

У залежності від ступеня регулювання ринок цінних паперів поділяється на три сегменти: офіційний, регульований, вільний.

На фінансовому ринку Німеччини найбільш розвиненим та потужним є кредитний сегмент, через його інфраструктуру акумулюється і перерозподіляється більша частина вільних фінансових ресурсів держави. Так, протягом 2011-2013 рр. обєм кредитів, виданих комерційними банками фірмам в середньому в Німеччині за кожен рік підвищувався на 75400 млн. євро. Аналогічна тенденція прослідковується і за показниками активів фінансової системи - 546456 млн. євро, а також активів центрального банку - 612563 млн. євро, комерційних банків - 7956390 млн. євро, та небанківських установ - 2943570 млн. євро. Зростаюча тенденція має місце і по відношенню до ВВП збільшився в середньому на 8,11 %.

Сьогодні ринок цінних паперів України знаходиться на початковій стадії розвитку. При цьому існує значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.

Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступають такі види цінних паперів, як акції, облігації та інвестиційні сертифікати.

У 2011 році Міністерство фінансів України розмістило облігації внутрішніх державних позик на загальну суму 70 657,06 млн., а в 2012 році було розміщено 42 947,87 млн. грн.., в 2013 році загальна сума ОВДП склали 49 479,53 млн. грн..

Вкладення у цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, на 01.03.2012 року становили 86.0 млрд. гривень. У річному обчисленні їхній приріст прискорився до 17.5 % За строками погашення найбільша питома вага зберігається за цінними паперами зі строком погашення понад 2 роки - 44,9 %.

Загальний обсяг активів банків станом на 01.01.2014 становив 1127192 млн. грн. Станом на 01.02.2012 року за даними Асоціації українських банків кількість банків становить 159.

Кредити,в основному були надані сектору не фінансових корпорацій, залишки за якими становили 578,0 млрд. гривень, при цьому кредити у національній валюті збільшилися на 10,7 % у річному обчисленні. Зростання кредитних вкладень спостерігалося за всіма строками погашення, а найбільше строком до 1 року.

Таким чином, за результатами аналізу можна стверджувати, що ситуація на кредитному рівні стабілізується, але в той же час, продовжує спостерігатись спад ділової активності учасників кредитного ринку.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери. Реалізація бюджетної політики на 2014 рік буде спрямована на підтримку основних секторів економіки, активізацію процесів модернізації національного виробництва, продовження виконання комплексу заходів, спрямованих на покращення інвестиційного клімату в Україні, стимулювання експорту, зменшення рівня безробіття та збільшення рівня добробуту громадян.

Не досить позитивна ситуація склалася на ринку депозитів, але очікується стабілізація відпливу коштів з депозитних рахунків громадян. Так, з початку місяця станом на 29 квітня 2014 року спостерігається приріст депозитів фізичних осіб майже у всіх областях.

За прогнозами експертів, зниження процентних ставок буде помірним. Ставки за депозитами, як у гривні, так і у валюті в 2014 році не кардинально знижуться. Швидше за все, прибутковість по внесках залишиться на нинішніх рівнях, 16-18 % річних у гривні та 5-6 % річних у доларах США.

Загальний обсяг нових кредитів у 2014 році значно зменшився в порівнянні з 2013, так кредитування домашніх господарств зменшилося на 1.4 %, а нефінансових корпорацій на 0.6 %.

Нaцioнaльний бaнк Укpaїни буде вживати зaхoди з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Також, будуть проведені зaхoди щoдo cпpияння пpoцеcaм кoнcoлiдaцiї в бaнкiвcькoму cектopi.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження сформульовано висновки, які відображають вирішення завдань дослідження відповідно до поставленої мети.

На підставі дослідження різних трактувань поняття «грошовий ринок», їхнього узагальнення, аналізу і порівняння обґрунтовано визначення даної економічної категорії. Розглядаючи сутність грошового ринку, слід зауважити, що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі. У західній літературі грошовий ринок нерідко ототожнюють з фінансовим ринком.Виділено специфічні особливості грошового ринку. Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між суб'єктами грошового ринку, а також усіх інструментів та самого механізму функціонування цього ринку. Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайного товарного ринку.

Проаналізовано основні фактори, що визначають попит та пропозицію на гроші. Адже велику роль у механізмі ринку грошей відіграє попит, під яким слід розуміти бажання економічних субєктів мати у своєму розпорядженні певний запас грошей на певний момент. Пропозиція грошей являє собою той запас грошей, який економічні субєкти готові надати в тимчасове користування позичальникам. Це більш екзогенне явище, ніж попит на гроші. Вона формується на базі наявної маси грошей в обороті й емісійної діяльності банків. Тому банки, регулюючи пропозицію грошей, повинні орієнтуватися на зміну попиту на гроші, а не навпаки. Зрівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає обєктивний рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація конюнктури цього ринку.

В роботі здійснено структуризацію грошового ринку з позиції різних підходів. Основними з них є: види інструментів, з допомогою яких гроші переміщуються від продавців до покупців; інституційні ознаки грошових потоків; економічне призначення купівлі грошей. Кожний сегмент фінансового ринку має свою характерну специфіку та особливості функціонування. Причому один і той самий актив може бути товаром на декількох ринках, тому між усіма елементами грошового ринку, незалежно від того, за якими критеріями вони були вичленені, існує внутрішній взаємозвязок, що підтверджує його внутрішню єдність.

Проведено аналіз грошових ринків Німеччини та України. Здійснено систематизацію моделей фінансових ринків, з врахуванням тієї ролі, яку виконує банківська система. Основними моделями, за якими функціонує фінансовий ринок є: банкоцентрична або континентальна модель.

Враховуючи ряд факторів визначено, що фінансовий ринок України є банкоцентричним. Зокрема, це підтверджують такі факти: перерозподіл ВВП в Україні значною мірою відбувається за допомогою інструментів банківської системи, ніж за рахунок механізмів фондового ринку. Дослідивши особливості функціонування грошового ринку України та проаналізувавши його основні показники необхідно зазначити, що на даний час потеціал фінансового ринку як фактора економічного зростання України в цілому реалізується недостатньою мірою.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження отримано фундаментальні результати, поставлені цілі виконано.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Гальчинський А. Теорія грошей [Текст] : навч. посіб. / А. Гальчинський - К. : Основи, 1996. - 413 с.

. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг [Текст] : навч. посіб. / В. П. Ходаківська, О. Д. Данілов - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с. - ISBN 966-7257-39-8.

.Савлук М.І. Гроші та кредит [Текст] : підручник - 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. - К. : КНЕУ, 2002. - 598 с. - ISBN 966-574-369-4.

.Демківський А.В. Гроші та кредит [Текст] : навч. посіб. / А. В. Демківський - К. : Дакор, 2007. - 528 c.

5. Михайловська І.М. Гроші та кредит [Текст] : навч. посіб. / І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. - Львів : «Новий Світ-2000», 2008. - 312 с. - ISBN 966-418-048-3.

.Васильєва В.В. Фінансовий ринок [Текст] : навчальний посібник / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. - К. : ЦУЛ, 2008. - ISBN 978-966-364-566-7.

7.Фредерік С. Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків [Текст] : підручник. / Мишкін Ф.С. - К. : Основи, 1998. - 964 с. - ISBN 966-500-150-7.

.Івасів Б.С. Гроші та кредит [Текст] : підручник / Б. С. Івасів - Вид.3-тє, змін. й доп. - Тернопіль : Карт-бланш, К. : Кондор, 2008. - 528 с. - ISBN 966-7952-37-1.

9.Еш С.М. Фінансовий ринок [Текст] : навч. посіб. / С. Еш; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т харчових технологій - К. : ЦУЛ, 2009. - 528 с. - ISBN 978-966-364-880-4.

.Михайловська І.М. Гроші та кредит [Текст] : навч. посіб. / І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. - Львів : «Новий Світ-2000», 2008. - 312 с. - ISBN 966-418-048.

11. Державне регулювання грошового обороту і місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики [Електронний ресурс] : Режим доступу : uadocs.exdat.

12. Єпіфанов А.О. Гроші, кредит, грошово-кредитні системи [Текст] : навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, В. Л. Маяровський. - Суми : Ініціатива, 2000. - 354 с.

13.Державне регулювання грошового обороту [Електронний ресурс] : Режим доступу : do.gendocs.ru.

14. Калач Г. М. Сучасні тенденції фінансової політики у сфері фондового ринку [Текст] / Г. М. Калач // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 6. - С. 216-222.

. Коваленко, Ю. М. Структуризація сучасного фінансового ринку [Текст] / Ю. М. Коваленко // Фінанси України. - 2010. - № 9. - С. 91-99.

16. Офіційний сайт статистичної служби Німеччини [Електронний ресурс] : Режим доступу : destatis.de <#"justify">18.Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн [Текст] : навч. посіб. 2-ге видання рекомендовано МОН України / Л. О. Миргородська - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.

19. Фінансова система Німеччини [Електронний ресурс] : Режим доступу: refs.co.ua.

. Офіційний сайт Федерального агентства Німеччини по нагляду за фінансовим ринком [Електронний ресурс] : Режим доступу : #"justify">. Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні [Текст] / Г. М. Терещенко // Фінанси України. - 2007. - № 6. - С. 97-104.

22.Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2013 року № 3480-IV // [Електронний ресурс] : Режим доступу: portal.rada.gov.ua <#"justify">32.Чайковський Я. І. Банківська система України сьогодні: основні проблеми і перспективи розвитку // Фінанси України. - 2009 - №8. - С. 42-45.

. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс] : Режим доступу: minfin.gov.ua

.Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік [Електронний ресурс]: рішення Ради Національного банку України від 05.09.2013 № 16. - Режим доступу : bank.gov.ua.

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ» Кафедра банківської справи

Больше работ по теме: