Гра на уроках історії як активна форма навчання

 

ГРА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЯК АКТИВНА ФОРМА НАВЧАННЯ

ЗМІСТ

Введення в досвід

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Підлітковий вік - період розвитку критичного мислення дитини

РОЗДІЛ ІІ . Нестандартні уроки

РОЗДІЛ ІІІ. Ігровий компонент на уроках історії

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Процес реформування освіти характеризується, перш за все, поворотом до особистісного виховання людини, яке можна розуміти як звернення до тих сторін життя і діяльності людини, які не тільки корисні, але і приємні для особистості, і використовувати їх у процесі виховання і навчання.

До такої корисної і одночасно приємної діяльності можна віднести гру. Адже гра - це така форма організації навчально -виховного процесу, в якій людина непомітно та, що найважливіше, із задоволенням сприймає навколишню дійсність і існуючі в ній норми моралі, моральності, стає особистістю в психологічному, розумовому, моральному, естетичному і фізичному сенсі.

Гра, як ефективний засіб всебічного розвитку особистості дитини, широко використовується в дошкільних установах, але поки не зайняла ще належного місця в школі. Тут дають про себе знати пережитки помилкового погляду на гру, як на забаву маленьких дітей. Педагоги повинні бути озброєні теоретичними знаннями і практичними вміннями для організації ігрової діяльності школярів, для використання її в цілях виховання та всебічного розвитку школярів.

Основний вид діяльності школярів - навчання. Навчання - це серйозна праця, але це не виключає введення, в нього ігрових елементів, зокрема у вигляді використання дидактичних ігор.

Головна особливість дидактичних ігор в тому, що в них навчальні завдання виступають перед дитиною замасковано. Граючи, не ставиться навчального завдання, але в результаті гри дитина чогось навчається.

Педагоги і психологи давно звернули увагу на величезне значення гри для всебічного розвитку дітей . На їхню думку, воно залежить від того, що в самій глибині генезису ігри, в самих її витоках має емоційні вимоги. А емоції, як відомо , змушують енергійно працювати і органи руху, і уваги, і уяви, й інші психологічні функції. Захоплюючи всю особистість дитини, мобілізуючи фізичні і психічні сили організму, гра тим самим вправляє і розвиває їх.

У грі дитина з великим інтересом виконує те, що поза грою їй здається дуже важким. Гра, як діяльність дитини, розвивається за своїми законами, але вона, безсумнівно, сильно вливається в область дидактики. Залежно від того, наскільки вивчені закономірності ігрової діяльності, вдається більшою чи меншою мірою використовувати її для педагогічних цілей. Перед сучасною школою стоїть конкретне завдання - навчитися педагогічно управляти дитячою грою, враховуючи її виховні потенціали та психологічні особливості розвитку дитини в грі.

Кожен вчитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і запам'ятовувались. Молодим вчителям часто здається, що досить добре знати предмет та вміти цікаво розповідати. Проте викладання в школі дуже скоро розвінчаємо таке подання. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь від змін, що відбуваються в нашій країні , - інші школярі , інші програми, інша історія.

Дидактична гра є однією з унікальних форм, що дозволяє зробити цікавою та захоплюючою не тільки роботу учнів на творчо- пошуковому рівні, а й буденні кроки з вивчення матеріалу, які здійснюються в рамках відтворюючого та перетворюючого рівнів пізнавальної діяльності - засвоєння фактів , дат, імен та ін . Цікавість умовного світу гри робить позитивно забарвленої монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення і засвоєнню історичної інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Актуальність ігри в даний час підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Україні зокрема, постійно розширюється предметно - інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі за останній час значно збільшили потік одержуваної дітьми інформації та її різноманітність. Але всі ці джерела надають, в основному, матеріал для пасивного сприйняття. Важливим завданням стає розвиток умінні самостійної оцінки та відібрати одержувану інформації. Розвинути подібні вміння допоможе дидактична гра, яка служить своєрідною практикою для використання знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.

Мета даної роботи - показати гру як засіб активізації учнів на уроках історії.

Завдання роботи:

) викласти теоретичні підходи до ігрової діяльності в навчанні;

) відобразити різноманітні можливості дидактичних ігор;

) узагальнити досвід методики її організації у вивчені історії ;

) застосування дидактичних ігор на уроках історії.

РОЗДІЛ I. Підлітковий вік - період розвитку критичного мислення дитини

Підлітковий вік - є періодом інтенсивного розвитку емоційно - вольової сфери. Це пов'язано з новим рівнем емоційно-ціннісного ставлення підлітка до себе. Його почуття та емоції стають більш складними, глибокими; підвищується активність, імпульсивність, дратівливість, мінливість у настрої. Розвиток регулюючої, активно- вольової сфери самосвідомості має особливе значення для підлітка, оскільки ця сфера безпосередньо бере участь у його самовихованні.

Обговорення власної ролі у групі і ролі людини у світі взагалі стає надзвичайно актуальним. Підлітки очікують, що їх точка зору буде вислухана і оцінена належним чином. Тому у процесі навчальної діяльності завдання, що вимагають творчого підходу з боку підлітків, покликані з'ясувати особисте ставлення учнів до предмету обговорення, виявляються ефективними і продуктивними.

В інтелектуальній діяльності учнів середнього шкільного віку збільшуються індивідуальні відмінності, пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач, що дозволяє розглядати вік 11-14 років як синтезований період розвитку творчого мислення. У зв'язку з цим у формуванні позитивного ставлення підлітків до навчання велике значення має організація пошукової пізнавальної діяльності, яка дозволяє пережити радість самостійних відкриттів.

Підлітковий вік - це також період розвитку критичного мислення дитини. Поглиблення розуміння учнями предметів і явищ навколишнього світу проявляється у формуванні у них складніших абстрактних понять. З конкретно-понятійного мислення стає абстрактно-понятійним. Із засвоєнням учнями більшої кількості фактів, поширенням змісту засвоюваних знань поняття їх стають диференційованими.

У підлітковому віці за Рубінштейном виникають 3 взаємопов'язані характеристики мислення:

• здатність встановлювати зв'язок між двома та більшим числом об'єктів та розбиратися в складних відносинах, що існують між ними;
• здатність висувати припущення про можливість впливу одного чи декількох складових одного об'єкту на інший;
• здатність об'єднувати та розділяти об'єкти у процесі гіпотетичної дедуктивної побудови, в результаті найбільш ймовірна можливість виявляється ще до її перевірки

Підлітковий період характеризується значними змінами в пізнавальній сфері особистості та вдосконаленням психічних процесів. Таким чином, увага підлітка стає керованою і набуває стійкого характеру; сприймання стає осмисленим. У підлітків відбувається інтенсивний процес розвитку критичного мислення та вдосконалення прийомів творчого мислення. Зміст мислення підлітків поглиблюється, вдосконалюються його засоби, формуються розгорнуті міркування і умовиводи; учні починають оперувати загальними, абстрактними поняттями. Процес їх мислення стає усвідомленим, а міркування набуває послідовного характеру і перетворюється на довільний, свідомо регульований процес. Отже, мислення підлітків стає розгорнутим.

Особливості формування і розвитку творчого мислення школярів визначаються перш за все характером навчальної діяльності. В поступовому процесі засвоєння навчального матеріалу все більше уваги слід приділяти завданням, які вимагають активної мислительної діяльності учнів. Тільки тоді учні набудуть навичок самостійного творчого вирішення проблемних завдань, що забезпечить глибоке і швидке засвоєння нових знань та здатність переносити їх у нову ситуацію, тобто успішне здійснення процесу учіння.

Сутність навчальної гри як методу навчання проявляється насамперед у можливостях реалізації мети навчання, досягнення реальних результатів: знань, умінь і навичок, опанування досвідом творчої діяльності.

Найбільш сильною методичною стороною гри є використання її під час повторення, узагальнення і систематизації вивченого учбового матеріалу. Це положення в цілому і прийнято при розробці і використанні ігор на уроках історії. Ігровий стан - це ознака, що характеризує специфічне, емоційне відношення учнів до запропонованої вчителем ігрової навчальної діяльності. Це складний психолого-педагогічний феномен навчально-емоційного стану учнів. Уміння викликати у школярів бажання брати участь у дидактичній грі і педагогічно грамотно управляти динамікою психологічного стану учнів на уроці історії входить у число найбільш важливих аспектів діяльності вчителя.

РОЗДІЛ ІІ . Нестандартні уроки

гра урок історія антелектуальний

У шкільній практиці при вивченні нового матеріалу вчителі історії активно використовують нетрадиційні уроки, такі як: урок-лекція, урок-семінар, урок-конференція, театралізовані уроки, урок на основі дидактичних змінних пар, урок-конспективна робота по створенню банку даних, урок-репортаж із ... (далі слідує назва організації), урок-свято «Посвята в історію», урок-телепередача «45 хвилин», урок-подорож, урок-захист дисертації, урок-диспут, урок-мітинг, урок-зліт представників різних професій, урок-портрет та ін.

Розв'язання завдання поглиблення і розширення знань,повторення ,пов'язано із використанням уроків-усного журналу, цікавих повідомлень, «Очевидне-неймовірне», «Я хотів би знати...», «Подорож по розділу» (темі), гри «Що? Де? Коли? Чому?», аукціону, «Історія навколо нас», «Інтервю», «Захист проекту», «Звіт в науково-дослідному інституті», «Інформаційний пошук» та багато інших, в тому числі й ігрових. З цією ж метою використовуються театралізовані уроки: урок-спектакль, суд, КВК, концерт, «Поле чудес», уроки-турніри, вікторини, спринт-лото, конкурси, аукціони та ін..

Урок-аукціон

На дошці написано список запитань, які підлягають «продажу» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення «аукціону» вибирається експертна група, керівник цієї групи - ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що «продаються». Ведучий називає першого учня, той - номер запитання. Всі очима знаходять текст записаний на дошці. Ведучий запитує: «Хто хоче купити це запитання?» (треба розуміти це питання як таке: «Хто знає відповідь на нього?»), Жде піднятих рук. Рахує: «Раз», - знову читає запитання і оголошує: «Два» ... Якщо піднялась рука «покупця», дає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал.

Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця і так поки всі питання не будуть з'ясовані.

Урок-обмін інформацією

Підготовка до уроків зводиться до того, що за 1-2 тижні перед їх проведенням учням даються завдання попрацювати в бібліотеці, підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вивчення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати малюнки, таблиці і т.ін. Виступаючих спеціально не призначають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація, що з даної теми є в навчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше.

Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, - добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні при роботі із своїми книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтрувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну.

Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із принесеними книгами, складання їх списку і написання на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підбиток підсумків, домашнє завдання.

Узагальнюючий урок з теми (розділу)

Підготовка розпочинається за 2 тижні до нього. Кожен учень вибирає собі справу за бажанням: повідомлення, виготовлення моделі, розповідь про наукові відкриття, історична довідка. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Учні приходять схвильовані і в піднесеному настрої. Вони переконуються, що урок - їх творіння.

В класі створюється декілька груп по 4-5 учнів у кожній, їм пропонується скласти контрольну роботу з даної теми. На уроці учні мають захистити свій варіант контрольної роботи, тобто пояснити, чому саме вони вибрали кожну конкретну задачу, які знання перевіряють цією задачею, в якій мірі задачі типові, який рівень складності. Після обговорених варіантів учні допомагають розв'язати складені ними задачі. Остаточний варіант контрольної роботи складається з врахуванням проведеної раніше роботи самим учителем.

Урок-диспут

Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні думки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уроку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають втягнути учнів у живе, емоційне спілкування і цим допомагають виключити формалізм із знань учнів. Вони також вчать висловлювати свою думку, обґрунтувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, виявляти в них слабкі місця.

Щоб брати участь в діалозі, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту примушує учнів ще й опрацьовувати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань.

У процесі підготовки до диспуту, клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. В кожному таборі має бути набір різних -«спеціалістів». І ті, й інші ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти на захист своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, в діалог вступають з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються, або не погоджуються, приходять до спільної думки.

На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргументи, котрі записуються в зошит.

Урок-прес-конференція

Такий урок проводять декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється в представників преси - співробітників різних газет, інша - в спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи.

До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, придумані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представники преси задають запитання виступаючому, далі проводиться оформлення газет в групах, огляд-конкурс газет і підсумки прес-конференції.

Не менш цікавими є прес-конференції, які носять міжпредметний характер, їх підготовкою займаються вчителі багатьох предметів.

Урок-змагання

Це уроки, на яких навчання стає цікавим і захоплюючим процесом, який поглинає думки і почуття всіх. Вони цінні, як засіб для формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї значущості.

Клас поділяється на дві групи приблизно однакових за рівнем знань. У кожній вибирається капітан і консультант. Консультант займається із слабшими учнями команди.

Урок складається із декількох конкурсів. Учнів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому.

Складаються відомості, у них журі буде вносити оцінки кожному учневі за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.

Складається положення про спартакіаду. Беруть участь дві команди. Кожна має право задавати будь-яке запитання (але в межах матеріалу, викладеному в підручнику). Відповідь - не більше 1 хв. Індивідуальних оцінок немає, все йде в залік команд.

У ході підготовки учні зайняті розробкою запитань своїм суперникам і відповідей на них. Одночасно готуються до того, щоб грамотно і правильно відповісти на запитання своїх суперників.

Оцінює спартакіаду авторитетна комісія, журі. Заміна індивідуальної оцінки колективною сприяє піднесенню активності учнів, їх загальної зацікавленості.

Застосування уроків-змагань має на меті реалізацію різних цілей. Гра-змагання присвячується певній темі. Пропонується на домашнє завдання придумати запитання і завдання з теми. Клас розбивається на дві групи, команди. Кожна команда свою роботу тримає в секреті. Після підготовчої роботи пропонується кожній команді протягом 10 хв. обговорити і сформулювати 5 запитань або завдань команді-суперниці і при цьому знати відповіді на них. Журі оцінює якість запитань і якість відповідей.

Бліц - турніри на уроках проводяться з метою розвитку усної мови, осмисленого повторення матеріалу, накопичення оцінок.

Урок - КВК, як правило, дуже схожий на телевізійну гру КВК і може бути проведений за схемою: «Розминка», «Домашнє завдання», «Індивідуальна робота», «Конкурс «Вгадай», «Конкурс розповідачів», «Конкурс капітанів».

Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання носять як репродуктивний, так і продуктивний характер, але форма предявлення завдань гумористична, просто цікава. Для проведення такого уроку із числа учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, в т.ч. і від ряду парт може бути сформована команда. Вибирається журі теж із числа учнів класу.

Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб у ній брали участь всі команди.

Інсценізація домашнього завдання може охоплювати який-не-будь один параграф підручника або весь матеріал даної теми.

Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. Його виконання оцінюється за правильністю, повнотою і естетичністю пояснення. Конкурс «Вгадай» включає загадки, тести, просто завдання.

Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирається по 3-4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, але який за змістом має розкривати тему КВК.

Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, картинка, за якою потрібно скласти розповідь.

Конкурс капітанів включає і розв'язування задачі, і аналіз картини.

Урок -КВК учні дуже люблять, оскільки він проходить у теплій, довірливій обстановці. Музичні, поетичні вставки допомагають підтримати таку обстановку.

Урок-суд

Дуже поширені уроки-вистави у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже дана форма проведення заняття сприяє з'ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують.

Кожен із учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися хто він є, на захист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими і обґрунтованими.

Урок-телепередача

Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Структура його являє собою послідовність фрагментів із найбільш популярних телепрограм минулого і нашого сьогодення: «Поле чудес», «Закон є закон», «Погода», «Служу народу України», «Літературна студія», «Свічадо», «П'ятий кут» і т. і., побудованих на предметному навчальному матеріалі. Очевидно, вибір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визначається можливостями навчальної теми уроку.

Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого всієї телепередачі. Спільно з вчителем ця група визначає, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в «ефір», свою частину всієї «телепрограми».

Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі «телепередачі».

Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уроку, виділяючи кожній «телепрограмі» свій «жорсткий» час, встановлюють послідовність цих програм.

Інтегровані бінарні уроки

Інтегровані уроки мають ту особливість, що на них в максимально можливій мірі можна реалізувати міжпредметні зв'язки. Найбільша трудність в їх проведенні - організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспектами є світоглядний, історичний, фактологічний, психологічний, соціальний і т.д. Беруть участь спеціалісти (вчителі) різного фаху, які в той чи інший момент включаються в роботу з класом.

Форми роботи на уроці різноманітні. Ця робота може бути проведена у формі конференцій, семінарів, «симпозіумів», лекцій, просто бесід чи звичайного комбінованого уроку.

РОЗДІЛ ІІІ. Ігровий компонент на уроках історії

гра урок історія інтелектуальний

Дидактична гра - це гра, яка допомагає вчителю не тільки урізноманітнити навчання, але й організувати процес розумового розвитку дитини.

Слід відзначити, що зовсім не важко, а навіть значно простіше в методичному плані поєднувати традиційні навчальні заняття із ігровими. Застосування ігрових форм можливе вже і на етапі актуалізації навчальної діяльності учнів, і при вивченні нового матеріалу, і на етапах закріплення, повторення та узагальнення історичного матеріалу.

Ігрове спілкування як складова частина навчальної гри також належить до важливих її складових, адже в процесі учбового спілкування відбувається розв`язання проблемних і пізнавальних завдань, з яких, власне, і складається дидактична гра. І, нарешті, ігрова навчально-педагогічна діяльність, під якою ми розуміємо сам процес учбової гри, активне співробітництво вчителя і учнів. Вона породжується специфічною сумою пізнавальних і психологічних потреб (грати цікаво, сам по собі інтерес до гри як до захоплюючої форми діяльності служить могутнім стимулом активного включення у пізнавальний процес, у пошук). Урок для учнів як традиційна, звична для них форма учбової діяльності, ніби припиняє свої існування, трансформується у щось захоплююче і цікаве. Традиційна його сутність перетворюється на ігрове спілкування та ігрову навчально-педагогічну діяльність. Учні отримують величезні можливості для творчості, активного навчального спілкування, узагальнення і систематизації навчального матеріалу, інтенсивного інтелектуального розвитку. Вчитель же, не втрачаючи своєї традиційної ролі на уроці, разом з тим перетворюється в організатора гри, консультанта-порадника, арбітра. Це, безумовно, ставить принципово нові, підвищені вимоги до рівня професійного мислення вчителя історії, гуманізує його взаємовідносини з учнями, сприяє створенню атмосфери націленості на інтенсивну навчально-ігрову роботу. Дидактична гра вимагає від вчителя значної інтелектуально-емоційної напруги, динамізму, мобілізації особистісного творчого потенціалу, необхідності створення власної технології організації і проведення учбових ігор. Спільна навчально-ігрова діяльність педагога і учнів є за своєю сутністю творчою діяльністю, для якої характерні: значна емоційна піднесеність, стійкий пізнавальний інтерес, висока інтенсивність засвоєння знань.

Дидактична гра, якщо вона детально продумана і добре організована, завжди цікава, захоплююча як для учнів, так і для вчителя, надає їм можливість для певного випробування себе, своїх можливостей, стимулює до подолання тих чи інших навчальних труднощів. Їхнє долання сприймається учнями як особистий успіх і, навіть, як відкриття своїх творчих, пізнавальних можливостей.

Застосування ігор у процесі навчання історії дозволяє зосередитися на головному - на конкретному учню. Особистісний підхід до кожного школяра - одна із провідних ідей використання дидактичних ігор у процесі викладання історії в школі, що визнає за учнем активного суб`єкта, учасника і творця навчально-виховного процесу, партнера на уроці.

Аналіз застосування ігор на уроках історії переконують, що в процесі їх використання на уроках в учнів розвиваються і формуються такі якості, як самостійність, ініціативність, творчість, упевненість у своїх силах, інтерес до історії, дослідницько-пошуковий стиль роботи на уроці, культура учбової праці.

Аналізуючи ефект використання учбових ігор можна говорити про наявність дії на учнів загально-педагогічного ефекту, до якого входять одночасно виховний, загальноосвітній і соціально-психологічний моменти, уміння формувати творчі міжособистісні взаємовідносини в групі, засвоювати норми культури спілкування. крім цього в учнів формується самостійна точка зору і вміння включатися в різні види діяльності, здатність переносити нові, набуті в ході дидактичних ігор уміння і навики з ігрової у звичайну, традиційну структуру уроків.

При плануванні гри важливим є чітка постановка мети і правил гри, моделювання її результатів. Вчителю необхідно визначити конкретні завдання і способи їхнього вирішення, шляхи досягнення конкретних результатів. Крім цього він повинен продумати специфіку і зміст розподілу функціональних обов`язків учасників гри, тактику своєї поведінки і відповідно з цим міру своєї участі у конкретній ігровій діяльності учнів.

Якщо вчитель розпочне готувати гру перед самим уроком, то важко говорити про досягнення майбутніх великих успіхів. Дидактичну гру необхідно планувати і готувати заздалегідь. Її підготовка і проведення повинна бути забезпечена всім ходом учбового процесу р в структуру традиційних уроків, дотримуватись учбової програми.

Управління навчально - ігровим спілкуванням учнів вимагає від вчителя особливої професійної майстерності, так як йому необхідно подолати ефект пасивної присутності на уроці певної частини учнів, залучити їх до активної творчої діяльності.

Користь від гри буде неповною, якщо її наслідки не будуть проаналізовані. Присутня в процесі гри атмосфера творчої пізнавальної співпраці між учнями і вчителем обов`язково повинна зберегтись і по завершенню її, бути перенесена і на традиційні форми проведення уроків. При підведенні підсумків дидактичної гри слід надати слово її учасникам. Міра їхньої активності, культура поведінки під час гри обов`язково повинна бути проаналізована як вчителем, так і самими учасниками. Як правило, учні з нетерпінням чекають оцінки своїх дій, результатів гри.

Застосування дидактичних ігор дозволяє по-новому подивитися і на контроль в процесі навчання. Традиційно контроль на уроці здійснює вчитель. При цьому він виходить із психології керівника, а учні із психології підлеглості. У цих умовах учні не несуть моральної відповідальності за результат учбової діяльності своїх товаришів .

Широке застосування учбових ігор, їхній колективний характер, робота на спільний, командний результат усуває певне протиріччя між вчителем і учнями, створює систему взаємоконтролю учнів. У них з`являється специфічний командно-колективний інтерес до вивчення історії. Таким чином, в систему мотивації навчання вливається могутній стимул ефекту виховуючої сили колективу-команди на її членів. В єдиний стимулюючий потік сплавляються інтерес до гри, бажання грати, отримувати від ігрового змагання задоволення, з усвідомленим бажанням вчитися, з необхідністю серйозної навчальної роботи, з інтересом до вивчення історії.

Активне впровадження в навчальний процес ігор вводить у методику викладання історії принципово іншу структуру взаємовідносин на уроці, сприяє утвердженню на уроках колективності як одного з найважливіших елементів функціональних і міжособистісних відносин, отже сприяє вихованню учнів.

Великий розвивальний ефект має гра « Дерево пізнання». Умови цієї гри дуже прості: учням пропонується до певної частини навчального матеріалу (можливо, й до цілого уроку) скласти 1-3 запитання залежно від рівня підготовленості класу). Запитання занотовуються на маленьких аркушах ( краще, щоб у формі листочків дерева ) і подаються учителеві. Найзмістовніші з них учитель відзначає як запитання-переможці й чіпляє на «дерево пізнання» (малюнок на ватмані, прикріплений до дошки ). На наступному уроці перевірка засвоєного може відбутися у межах тієї ж гри: учні знімають листочки з дерева, відповідаючи на складені питання.

Учні краще запамятають дати та події, які вивчали на уроці коли ви політаєте з ними на „хронолітаку. На звичайному паперовому літаку, який хлопці роблять за хвилину, напишіть дату, місце події і запустіть „хронолітак: до кого на парту він сяде, той і опиниться у „іншому часі. Учень, який опинився у „іншому часі, повинен розповісти про те, що він там бачив. Діти з задоволенням будуть грати у цю гру, повторюючи вивчений матеріал.

Замість традиційних форм закріплення матеріалу на уроках узагальнення можна провести гру „Знайди зайве. У запропонованому наборі матеріалів - подій, імен, назв, дат, визначень - кілька елементів відповідають темі, а ще декілька підібрані випадково. Завдання учнів - вилучити зайве.

Урок-гра «Чи знаєш ти підручник ...?»

Для проведення уроку необхідно мати планшет, на якому нанесене ігрове поле із 24 клітинок (5x4см). В кожній такій клітинці розміщено малюнок із підручника. З нього вчитель вибирає фрази, текст, які пояснюють малюнок, записуються на окремих картках. (Розміри цих картонних карток співпадають із клітинками ігрового поля). Планшет з ігровим полем можна повісити вертикально, а картонки прикріплюють до нього з допомогою керамічних магнітів. Можна придумати й іншу схему кріплення картонних карток до планшета. Гра проводиться так. Половина картонних карток вручається одній команді, половина - другій. Гра полягає в тому, щоб якомога швидше правильно розкласти на ігровому полі картки, які за змістом відповідають одне одному.

Гра «Три речення»

Учитель зачитує коротку розповідь або документ. Учням необхідно уважно послухати і передати зміст трьома простими реченнями. Перемагає той,у кого розповідь коротша і при цьому точно передано зміст. Це може також бути текст підручника.Ця гра допомагає розвивати вміння виділяти головне,а також уміння складати план,конспект, реферат.

Гра «Знайди помилки»

Застосовується ця гра при закріпленні чи повторенні матеріалу. На аркушах текст з навмисно припущеними помилками. Учні можуть працювати з ними як індивідуально ,так і в парах або групах. Переможе той,хто правильно знайде найбільшу кількість помилок.

Гра «Герой, дата, подія»

У грі бере участь весь клас. Ведучий пропонує одному з учасників назвати героя, іншого - дату,а третього -подію. Перший учень називає історичну постать,наступний учасник - дату,повязану з цією постаттю,а третій - відповідну подію.Наприклад: Володимир Великий-988р.-Хрещення Русі, або Богдан Хмельницький-1648р. - Національно-визвольна війна українського народу

Як бачимо, саме в грі приховано практично безмежні можливості оновлення процесу навчання історії. А.С.Макаренко писав: „Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі.

ВИСНОВКИ

Практика показує, що гра на уроці - це заняття серйозне. Методично вірно організована гра, особливо рольова, вимагає від її учасників активної пізнавальної діяльності не тільки на рівні відтворення або перетворення, а й на рівні творчого пошуку, сприяє співробітництву вчителя і учнів у процесі навчання. Однак слід зазначити, що навчальні ігри, звичайно, не можуть розглядатися як універсальний засіб і повинні використовуватися тільки в сукупності з іншими прийомами і засобами навчання.

Навчальні ігри в розумному поєднанні з іншими прийомами і засобами навчання допоможуть інтенсифікувати процес навчання історії, успішніше вирішувати завдання з формування творчого мислення учнів, їх самостійності.

Природно, виникає питання, чому вчителі рідко використовують гру на уроках? Аналіз проведеного інтерв'ю та анкетування багатьох вчителів історії виявив деякі причини такого явища.

По-перше, на даний момент існує мало дидактичних ігор з історії. Багато з описаних в літературі ігор не відомі більшості вчителів. А ті, що відомі, на практиці виявляються нецікавими для учнів або занадто складні у виконанні: вони вимагають трудомісткої підготовки (треба щось друкувати, малювати, оформляти), інші за часом не вкладаються в урок, погано поєднуються з програмним матеріалом , або вирішують завдання уроку неефективно.

У вчителя і так кожна хвилина на рахунку, а в грі є баластовий , з точки зору процесу пізнання, чисто ігровий час. У звичному комбінованому уроці кожне питання, а то і кожне слово відноситься до теми уроку, а гра змушує навчальний матеріал працювати на самого себе. Багато ігор можна застосовувати тільки для узагальнення або повторення пройденого. Інші етапи уроку , як - то : вивчення нового матеріалу, закріплення, організаційні моменти, та й перевірка домашнього завдання - часто залишаються без ігрової діяльності .

Наступний блок проблем пов'язаний з відсутністю традиції застосування ігор у процесі навчання. Наприклад, багато ігор галасливі : вчителі, які працюють в сусідніх кабінетах, « не зрозуміють » , прийде хтось із адміністрації - «проблем не оберешся », « дай дітям трошки пошуміти - потім не заспокоїш ». Організація ігор - окрема проблема, це не те ж саме, що організовувати урок. Проведення ігор не вчать у педагогічних вузах. Про це на так багато написано. Але причин, звичайно ж, набагато більше.

Рідко використовуються гри на уроках ще й тому, що проблеми ігрової діяльності недостатньо вивчені в теорії педагогіки та методики викладання середньої школи.

Ще одна важлива причина полягає в односторонньому розумінні теорії провідної діяльності. Гру вважають провідною діяльністю лише в дошкільному віці, а надалі її, на думку деяких педагогів, незмінно має змінити навчання в чистому вигляді. Але вчення може і повинно органічно вписуватися в спектр діяльності дитини і гармонійно співіснувати з ігровою діяльністю.

Вчителі, які не застосовує гру на уроках, можна зрозуміти, але проблеми, пов'язані з «ігровий дистрофією » в середньому в школі, піддаються вирішенню. Для цього необхідні , поряд з усіма іншими , ігри , які прості , нетривалі за часом , не вимагають складного оформлення та обладнання, які дієво і успішно вирішують педагогічні завдання уроку. Тобто потрібні ігри , які полегшують роботу вчителя, бувають свого роду « паличкою -виручалочкою ».

По-друге, необхідна ефективна методика організації ігор, яка допоможе вирішити дисциплінарні питання і зробить час, витрачений на гру, максимально ефективним в освітньому плані.

Матеріали анкет, результати консультацій та інтерв'ю виявили, що вчителі дуже зацікавлені в залученні ігрової діяльності на уроці і, зокрема, при вивченні нового матеріалу.

Використання гри на уроках історії показує, що ця форми роботи визнається як один з ефективних засобів організації навчальної діяльності учнів. На відміну від традиційного монологічного навчання на таких уроках учні отримують більш міцні знання, поглиблюють інтерес до предмета, розвивають уяву і здатність відстоювати свою думку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Барвінець О.В. Використання ігор на уроках історії у 7-8 класах / Вступна стаття К. О. Баханова. -Х. : Вид. група «Основа», 2011.- С. 141.

. Баханов К. О. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. Дидактичний словник - довідник / К. Баханов. - Запоріжжя: Просвіта, 2002.- С. 208.

3. Баханов К. Практика використання ігор у навчанні історії в школі / К. Баханов // Вересень. - 2013. Спецвипуск. - С. 37-44.

4. Борзова Л. П. Игры на уроках истории / Л. П. Борзова.- М.: Владос - пресс, 2001.- С. 325.

. Гра - справа серйозна / Упоряд. В. Зоц.- К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003.- С. 128.

. Кулагина Г. А. 100 игр по истории.- М.: Просвещение, 1987.- С. 219.

.Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. - Х.;вид. «Основа», 2007

.Моргун В., Моргун Л. Використання компютерних технологій в освіті. Вид. «Шкільний світ» Профтехосвіта, № 12, 2010

. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. - К., 2005. С.255.

. Трефяк Я. І., Новицький І.В. Термінологічні диктанти, дидактичні та інтелектуальні ігри на уроках історії. 7 клас. - Тернопіль: Мандрівець, 2011.- С. 72.

ДОДАТКИ

Узагальнюючий урок - гра з історії України у 8 класі

Тема. Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.

Мета: узагальнити знання учнів з даної теми, закріпити знання учнів з історичної термінології, хронології, історичних діячів України козацьких часів; продовжити патріотичне виховання на прикладах героїчної боротьби нашого народу з іноземними гнобителями; розвивати вміння швидко орієнтуватися, порівнювати та зіставляти історичні події та явища.

Обладнання: дошка, картки із завданнями, таблички із номерами відповідей.

Тип уроку: узагальнюючий урок-гра за принципом телевізійної гри Зоряний час.

Хід уроку

I. Організаційний момент.. Гра-конкурс Козацький час.

Завдання

А.

. Д.Вишневецький,

. П.Орлик,

. К.Розумовський,

. Б.Хмельницький,

. П.Сагайдачний,

. П.Калнишевський,

. І.Богун,

. П.Полуботок

до А:

. Козацький гетьман, високоосвічена людина, закінчив Острозьку академію, записався з Військом Запорізьким до Київського братства, боровся з польсько-католицьким засиллям, при цьому в Києві було висвячено митрополита і кількох українських єпископів. (5)

. Був обраний гетьманом на чужині після смерті І.Мазепи, написав першу Конституцію України, (2)

. Наказний гетьман, зібрав кілька тисяч підписів під проханням до царя Петра І про повернення Україні давніх прав, за що був ув'язнений у Петропавлівській фортеці, де і помер. (8)

. Останній гетьман України, (3)

. Останній кошовий Запорізької Січі. (6)

. Перший козацький гетьман, засновник першої Січі, оспіваний у народній творчості як козак Байда, (1)

. Один із сподвижників Б.Хмельницького, полковник, у битві під Берестечком очолив військо і вивів з оточення (7).

. Керівник визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. (4)

Б. 1. Хотин; 2. Чигирин; З.Корсунь; 4. Переяслав;

5. Конотоп; 6. Батурин; 7, Умань; 8, Суботів.

До Б:

. Родовий хутір Хмельницького (8)

. Місто, біля якого гетьман Виговський розбив російське військо (5)

. Столиця України за гетьманування Б.Хмельницького (2)

. Столиця України за гетьманування І.Мазепи, зруйнована російськими військами під командуванням Меншикова (6)

. Місто, де відбувалася козацька рада з питання входження України до складу Російської держави (4)

. Під цим містом в 1621 році гетьман і П.Сагайдачний з козацьким військом допоміг полякам перемогти турецьке військо (1)

. Місто, де відбувалася друга битва визвольної війни. (3).

. Місто, пов'язане з подіями Коліївщини. (7)

В. 1. Гетьман 2. Кошовий отаман 3. Генеральний суддя 4. Генеральний писар 5. Полковник 6. Сотник 7. Генеральний обозний 8. Генеральний осавул

до В:

. Посада в козацькій державі, відповідальний за артилерію і військові припаси. (7)

. Посада в козацькій державі, яку займав за гетьманування Б.Хмельницького І..Виговський. (4)

. Посада в козацькій державі, помічник гетьмана у військових справах. (8)

. Яку посаду в козацькому війську займав Б.Хмельницький перед початком визвольної війни. (6)

. Посада в козацькому війську, яку займав В.Кочубей.(З)

. Посада в козацькому війську, яку займав І.Богун. (5)

. Посада в козацькому війську, яку займав І.Сірко. (2)

Г. І. Козак 2, Фігура 3. Чайка 4 Магнат

. Сейм 6. Опришок 7. Гайдамака 8. Реєстровець

до Г:

. Учасник повстанського руху на Правобережжі. (7)

Учасник повстанського руху на Закарпатті, (6)

. Великий землевласник у Польщі. (4)

. Козак на службі у короля і Польщі. (8)

Козацький човен. (3)

. Висока дерев'яна вежа з бочкою смоли на самому верху. (2)

Четвертий зайвий

Карл ХІІКр.КосинськийПетро ІІ.МазепаБатуринЧигиринЧеркасиКиївЖовті ВодиБерестечкоКорсуньХотинГетьманГенеральний писарМитрополитПолковник

Логічний ряд

І. Д.Вишневецький 2. Б.Хмельницький 3. І.Виговський 4. П.Сагайдачний (розставити в порядку гетьманування)

. Сотник 2 Генеральний осавул 3. Полковник 4. Гетьман (розставити в порядку старшинства)

. Пилявці 2. Корсунь З.Жовті Води 4. Берестечко (розставити битви в хронологічній послідовності)

. Кр.Косинський 2. П.Дорошенко 3. П.Сагайдачний 4. І. Мазепа (розставити в порядку гетьманування)

ІІІ. Підведення підсумків уроку. Оцінювання найбільш активних учнів.

ГРА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЯК АКТИВНА ФОРМА НАВЧАННЯ ЗМІСТ Введення в досвід ВСТУП РОЗДІ

Больше работ по теме: