Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

 

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА









АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

«Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем»

(концептуальні підходи, практична реалізація)

УДК 911.9:502

.00.11 - Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів





ЦАРИК

ЛЮБОМИР ПЕТРОВИЧ






Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі геоекології та методики викладання екологічних дисциплін Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:доктор географічних наук, професор

Ковальчук Іван Платонович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри геодезії та картографії.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Шищенко Петро Григорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри географії України; доктор географічних наук, професор

Денисик Григорій Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри фізичної географії; доктор географічних наук, професор

Ющенко Юрій Сергійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри гідроекології, водопостачання та водовідведення.

Захист відбудеться „12 лютого 2010 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 19, ауд.205.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий „11 січня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент О.Г.Телегуз

Загальна характеристика роботи


Актуальність дослідження. В період глобальної еколого-соціально-економічної кризи істотно загострилися взаємовідносини людини і природи, які проявились в ускладненні екологічної ситуації, зростанні кількості екологічних катастроф, ескалації соціальної напруженості, деградації ландшафтних систем та їхніх компонентів. Навколишнє природне середовище втрачає свій екологічний та ресурсний потенціал, що негативно відображається на здоровї людей, біотичному і ландшафтному різноманітті, відтворювальній здатності біотичних компонентів. Ця обставина змушує людство шукати шляхи гармонізації стосунків з природою.

Непересічне значення для налагодження нових відповідальних і виважених взаємин людини з природою має Міжнародна стратегія сталого розвитку. Проголошені нею принципи екорозвитку розглядають як прогресивну альтернативу наявній практиці природокористування. Прикладні результати докорінної зміни стратегічних підходів до збалансованого використання природних ресурсів демонструє Європа, реалізовуючи Всеєвропейську стратегію збереження ландшафтного і біотичного різноманіття.

Україна долучилась до виконання цієї програми і відносно успішно зреалізувала її перший етап. Сформовані організаційно-правові засади розбудови національної екомережі, розроблені методологічні засади її проектування свідчать про наміри створення цілісної багатофункціональної природоохоронної системи, яка слугуватиме засобом ощадливого природокористування в Україні. Серед основних наукових завдань формування екомережі - розроблення і реалізація на єдиній методологічній основі підходів до визначення як загальнонаціональних, так і регіональних та локальних її складових.

Географічні аспекти гармонізації відносин суспільства і природи, конструктивні засади раціонального природокористування закладені у працях І.П. Герасимова, В.А. Анучина, М.Ф. Реймерса, Л.Г. Руденка, В.М. Котлякова, В.С. Преображенського, П.Г. Шищенка, М.Я. Лемешева, А.Г. Ісаченка, О.І. Шаблія, І.О. Горленко, К.М. Дьяконова, І.П. Ковальчука, Г.І. Денисика, В.П. Руденка, В.М. Петліна, І.Г. Черваньова, С.А. Генсірука, К.А. Позаченюк, В.О. Бокова, В.А. Барановського та інших. Вагомий вклад у розробку теоретичних і прикладних завдань розбудови національної екомережі на етапі сталого розвитку внесли О.М. Маринич, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, М.А. Голубець, С.М. Стойко, Т.Л. Андрієнко, М.Д. Гродзинський, В.М. Пащенко, С.Ю. Попович, В.О. Шевченко, Я.І. Мовчан, Ю.М. Фаріон, В.Т. Гриневецький та інші. Розробці теоретичних і прикладних аспектів розбудови регіональних складових національної екомережі присвячені праці Я.С. Кравчука, С.І. Кукурудзи, О.О. Кагала, В.П. Коржика, В.П. Брусака, Ю.В. Зінька, М.М. Приходька, П.Л. Царика, В.П. Воровки, О.М. Деркача, А.В. Горбенко та інших. На цих ідеях базувалося і наше дослідження.

Екомережа Поділля повинна стати центральною складовою екомережі правобережної частини України, оскільки знаходиться на перетині основних шляхів міграції біоти субмеридіонального і субширотного напрямків. Вона перебуває на стадії проектування. Тому обґрунтування її системних властивостей сприятиме формуванню цілісної поліфункціональної природоохоронної системи, яка забезпечуватиме не лише збереження біотичного і ландшафтного різноманіття краю, а й оптимальне використання його природно-ресурсного потенціалу, збереження і відтворення життєвого середовища людини. Для досягнення цієї мети в основу створення екомережі покладений комплексний конструктивно-географічний підхід. Вибір теми дослідження зумовлений необхідністю розробки конструктивно-географічних засад формування і розвитку природоохоронних систем Поділля на основі новітньої методології сталого розвитку природи і суспільства.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо повязане з Загальнодержавною програмою формування і розвитку національної екомережі України на період 2000-2015 років, а також програмами формування і розвитку регіональних екологічних мереж Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей на 2002-2015 роки. Автор брав безпосередню участь у розробці держбюджетних тем Інституту екології Карпат НАН України (№ д/р 0105U008359 „Розробка регіональної схеми екомережі Тернопільської області (2005 р.), № д/р 0106U009428 „Розробка регіональної схеми екомережі Тернопільської області на підставі матеріалів інвентаризації природних комплексів територій та обєктів ПЗФ (2006 р.), а також виконував дослідження за тематикою науково-дослідної лабораторії моделювання еколого-географічних систем Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка „Еколого-географічні та геоекологічні дослідження природоохоронних систем Подільського регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних і методичних підходів до досліджень регіональних природоохоронних систем та обґрунтування конструктивно-географічних засад їх формування і розвитку на теренах Поділля.

Досягнення зазначеної мети передбачало реалізацію наступних завдань:

-поглиблення теоретико-методологічних засад конструктивно-географічних досліджень природоохоронних систем;

-ретроспективного аналізу формування і розвитку природоохоронної мережі Поділля;

конструктивно-географічного моделювання (створення картографічної моделі структури) екомережі та її геопросторових компонентних і функціональних елементів; проектування і створення моделей структурних елементів екомережі (ключових та сполучних територій); обґрунтування засад виокремлення елементів екомережі в натурі в межах Подільського регіону;

обґрунтування оптимальної моделі природоохоронної системи як засобу збереження біотичного і ландшафтного різноманіття та ландшафтно-екологічної оптимізації території;

оцінювання соціально-екологічної ролі і значення природоохоронної системи Подільського регіону для збереження природно-ресурсного потенціалу та відтворення природних умов життєвого середовища людини;

оцінювання ступеня оптимальності фактичної і проектованої структур землекористування методом порівняння регіональних індексів з нормативним регіональним індексом антропогенної перетвореності з метою вибору найкращих проектованих варіантів зміни структури землекористування.

Обєктом дослідження є ландшафтні системи Поділля та їхні компоненти як складові природоохоронних мереж.

Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні засади формування і розвитку основних структурних елементів перспективних природоохоронних систем, природні та антропогенні чинники, що впливають на стан і функціонування екомережі, результати екооптимізаційних рішень в галузі природокористування та охорони природи.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі використано широкий спектр загальнонаукових (ретроспективний, статистичний, аналогій, системно-структурний, оцінювання, моделювання, прогнозування) та спеціальних (геоінформаційний, історико-географічний, еколого-географічного аналізу, типології, картографічний, аерокосмічний, районування) методів. Обробка, збереження і візуалізація аналітичної інформації проводилася за допомогою технологій ГІС, компютерного моделювання з використанням програм Corel Draw, Google Earth тощо. Інформаційною базою дослідження були матеріали Державного комітету та обласних управлінь статистики, фондові матеріали Міністерства та обласних управлінь охорони навколишнього природного середовища, архівні джерела, нормативно-правові документи, а також дані експедиційних досліджень автора, проведених в період 1997-2009 років.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

визначено предметну сутність регіональної природоохоронної системи з позицій конструктивної географії, яка розглядається як цілісна геопросторова система біотичних та абіотичних компонентів, природних та антропогенізованих ландшафтних систем певної території, функціонально повязаних між собою;

доведено інтеграційну роль концепції екомереж на сучасному етапі збереження природи завдяки обєднанню в єдине ціле концепцій і систем охорони природи і належність її як невідємної складової до стратегії сталого розвитку;

поглиблено теоретико-методологічні засади конструктивно-географічних досліджень регіональних природоохоронних систем (створено відповідні моделі, алгоритми, підходи), які інтегрують дві змістовні складові: природничо-географічну (ландшафтознавчу) та гуманістично-географічну. Опрацювання ландшафтознавчих пріоритетів концепції екомережі було першочерговим завданням, оскільки ландшафтні системи є первинними складовими екомереж, а їх функціонування відбувається у географічному середовищі. Гуманістичність екомереж полягає в їх соціально-екологічній, суспільній ролі і значимості як екостабілізатора природного середовища життєдіяльності людей;

здійснено історико-географічний аналіз і виокремлено шість основних етапів розвитку заповідної справи за особливостями розбудови природозаповідної мережі Поділля, визначено їхні сутнісні характеристики;

створено моделі і проведено функціонально-просторовий аналіз наявної мережі територій та обєктів природно-заповідного фонду Поділля, який показав низький рівень функціональної структурованості заповідної мережі, невисоку частку заповідних площ у структурі земельного фонду більшості адміністративних районів, відсутність у частини природних районів заповідних обєктів, які гарантували б збереження ландшафтного різноманіття, невиправдано низьку кількість соціально орієнтованих заповідних категорій - природних національних та регіональних ландшафтних парків, невисоку природоохоронну ефективність загальнозоологічних заказників тощо;

вперше обґрунтовано необхідність і сутність глибокого ландшафтознавчого осмислення та вироблення цілісного системно-територіального бачення реальних шляхів, способів і методів вирішення вузлових „екомережних і загальнотериторіальних природоохоронних проблем регіону;

запропоновано та апробовано дослідницькі технології виокремлення основних структурних елементів регіональних екомереж. Головним елементом ідеальної структури екомережі визначена реальна біоцентрично-мережева конфігурація ландшафту, яка є природною канвою майбутнього малюнку екомережі;

- вперше обґрунтовано і виокремлено (на основі базових критеріїв та розробки системи великомасштабних картографічних моделей) 41 ключову територію Поділля різного рангу з урахуванням їх зонально-регіональної репрезентативності, що є достатнім для створення функціонально цілісної природоохоронної системи;

окреслено основні типи системоутворювальних звязків екомережі, які забезпечуватимуть її функціональну цілісність (процеси міграції) та обґрунтовано приуроченість головних сполучних (зєднувальних) територій до елементів гідромережі, горбогірних пасм, ареалів поширення лісової та іншої природної рослинності;

оцінено існуючу структуру землекористування, ступінь заповідності головних сполучних елементів екомережі Поділля (екокоридорів), визначено їх ранги і вперше розроблено моделі оптимізації землекористування у межах структурних елементів природоохоронних систем Поділля (на прикладі адміністративно-територіальних утворень різних рівнів);

- на основі аналізу біоцентрично-мережевої структури ландшафтів та запропонованих ключових природоохоронних територій окреслено просторові поліфункціональні системи збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. В їх межах обґрунтовано три типи екомережо-формуючих вузлів - національного, регіонального і локального рівнів;

обґрунтовано систему заходів з оптимізації просторово-функціональної структури заповідної мережі, якими в межах Подільського регіону передбачається створення та реорганізація 82 заповідних обєктів;

вперше розроблено моделі оптимальної ландшафтно-екологічної організації території, в основу яких покладено принцип рівноваги, паритетного екозбалансованого розвитку господарства, зменшення екологічного ризику ландшафтних систем та оцінено соціально-екологічне значення екомережі, її роль у покращанні еколого-географічної ситуації, досягненні просторового комфорту життєдіяльності населення, зростанні ступеня екологічності проектованих варіантів структури землекористування.

Практичне значення результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження використані при розробленні проектів та схем регіональних екомереж, обґрунтуванні природоохоронних заходів у регіональних програмах оптимізації природокористування, формуванні переліку перспективних територій та обєктів ПЗФ на 2000-2015 роки. Теоретико-методологічні підходи та результати досліджень враховані при створенні схем перспективних екомереж Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей.

Результати досліджень впроваджено автором у навчальний процес підготовки бакалаврів та магістрів на географічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка при викладанні навчальних курсів „Заповідна справа, „Основи сталого розвитку, „Екологічна географія, „Наукові основи формування екомереж та „Конструктивна географія.

Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослідження є самостійною працею, в якій на основі положень конструктивної географії та ландшафтної екології реалізовано ідею розробки теоретико-методологічних і прикладних засад формування регіональних природоохоронних систем.

Сутність викладених в роботі висновків і положень, науково-практичних результатів належить автору та є його особистим доробком. Основні ідеї і висновки, отримані автором, відображені в опублікованих наукових працях та апробовані на конференціях, зїздах і симпозіумах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень доповідались автором на численних міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях, зїздах і семінарах, зокрема, на: І Міжнародній науковій конференції „Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці (Тернопіль, 1999), ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Історія української географії та картографії: проблеми і перспективи (Тернопіль, 2000), VІІІ зїзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000), ІІ Всеукраїнській науково-методичній конференції „Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України (Чернівці, 2000), Міжнародному конгресі „Эниология 21 века (Одеса, 2001), Міжнародній науковій конференції „Регіональні екологічні проблеми (Київ, 2002), ІХ зїзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004), ІІ Міжнародній науковій конференції „Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика (Тернопіль, 2004), І Всеукраїнському зїзді екологів (Вінниця, 2006), Міжнародній науковій конференції „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні (м. Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій (Луганськ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми розвитку депресивних регіонів (Ніжин, 2007), Х зїзді Українського географічного товариства (Київ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Охорона і менеджмент обєктів неживої природи на заповідних територіях (Гримайлів, 2008), Міжнародному науковому семінарі „Природні ресурси регіону: проблеми використання й охорони (Львів, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми збалансованого природокористування (Камянець-Подільський, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток заповідної справи в Україні і формування Панєвропейської екологічної мережі (Рахів, 2008).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 83 наукові праці загальним обсягом 168 авт. арк. (з них автору належить 135 авт. арк.): чотири монографії (22,3, 14,8, 11,7 та 4 авт. арк.), 9 навчальних посібників (одноосібних 4), 33 статті у наукових фахових виданнях (одноосібних 28), 10 - у наукових збірниках, 19 - у матеріалах конференцій, зїздів, 8 - тез доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Повний обсяг дисертації становить 425 сторінок, у тому числі основна частина (вступ, пять розділів, висновки) - 317 сторінок. Робота містить 42 таблиці, 57 рисунків, 64 картосхеми, 13 додатків. У списку використаних джерел 537 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

географічний природоохоронний ландшафтний

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади конструктивно-географічних досліджень природоохоронних систем проведено аналіз наявних підходів до дослідження природоохоронних територій та систем в контексті головних напрямків розвитку заповідної справи. Проаналізовано провідні ідеї кожного із напрямків та внесок вчених в їх розробку і реалізацію.

Сучасний науковий підхід до розвитку заповідної справи сповідує ідею провідної ролі природно-заповідних територій у розбудові екомереж, які стануть гарантом якості природного середовища життєдіяльності та важливою складовою сталого розвитку держави. Стратегія сталого розвитку проголошує методологію національної безпеки у соціально-економічній та екологічній сферах. Їх розвиток передбачає виважене поєднання інтересів за умови пріоритетного збереження біорізноманіття та підтримання якості природного середовища. Право кожної людини на продуктивне життя у гармонії з природою є головною метою сталого розвитку.

Науковим втіленням стратегічних положень сталого розвитку є розробка концептуальних засад Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Прийнятий Верховною Радою Закон України Про Загальнодержавну програму формування національної екомережі на період 2000-2015 років регламентує етапи і терміни реалізації концептуальних засад Всеєвропейської стратегії в Україні.

Екомережа, на відміну від заповідних мереж, є цілісною багатофункціональною системою, основними функціями якої є збереження біорізноманіття, підтримування екологічної рівноваги, покращання стану довкілля та природних умов життєдіяльності суспільства, забезпечення стабільного розвитку держави. В межах основних регіонів України, до яких належить Поділля, формуватимуться регіональні екомережі або регіональні природоохоронні системи (РПС). Їхню основу становлять регіональні природоохоронні мережі, органічно поєднані у єдине функціональне ціле екостабільними природними угіддями. Створена структурна схема РПС (рис.1) та розроблена поняттєво-термінологічна система дозволяють уніфікувати, узагальнити відомості про обєкт дослідження у певній логічній послідовності.

Природоохоронні системи виступатимуть багатофункціональними утвореннями, оскільки виконуватимуть низку взаємоповязаних функцій: природоохоронну, середовищетвірну, ресурсозахисну, соціокультурну.

В основу концепції сталого розвитку покладено розуміння тісного взаємозвязку екологічних, соціальних та економічних проблем, розвязання яких можливе в комплексі, взаємозалежності. Сталий розвиток розглядають як такий, що сприяє економічному зростанню і водночас справедливому розподілу матеріальних благ між громадянами, якісному відновленню довкілля, зростанню рівня соціального забезпечення і рівня життя громадян. З гуманістичних позицій, сталий розвиток - це відповідальне, етично вивірене, екологічно безпечне зростання.

Маючи моделі реалізації, в основі яких різні темпи і пропорції суспільного відтворення, сталий розвиток передбачає незмінні, цільові соціально-екологічні пріоритети розвитку. Пріоритетними функціями узгодженого розвитку будь-якого регіону в сучасних умовах є антропоекологічна (забезпечення та відтворення умов середовища життєдіяльності людини) та природоохоронна (збереження біорізноманіття і забезпечення стійкості та динамічної рівноваги антропогенізованих геосистем) (Гродзинський М.Д., 1993). Пріоритет другого порядку необхідно визнати за виробничою функцією геосистеми, згідно з якою природна геосистема має найвищий природний потенціал. Таким чином, пріоритетність функцій визначається як ієрархія цілей розвитку, в якому узгоджується соціальне, екологічне та виробниче начало і розглядається як триєдиний взаємоповязаний суспільний процес. Згідно з зазначеними функціями, стале економічне зростання має супроводжуватись підвищенням стандартів життя та якості природного середовища.

Конструктивно-географічний підхід передбачає створення таких логічно-предметних схем природоохоронних систем, які відповідали б критеріям доцільності й оптимальності. Конструкт є модельним утворенням, яке відображає закономірності просторово-часової організації певного обєкта і з допомогою якого здійснюється оцінка вірності знань про певні властивості, процеси, явища, що з ним відбуваються в реальності. Стосовно обєкта дисертаційного дослідження, то ним є регіональна система охорони природи як структуроване і впорядковане утворення. Конструктивно-географічний напрямок досліджень обєкта означає, що вони спрямовані на виявлення просторово-часових закономірностей його організації та їх використання в управлінській діяльності.

При географічному дослідженні природоохоронних мереж, зокрема екомереж, окреслюються дві основні змістовні складові - екосередовищна й антропічна. Перша має зміст традиційного природничого спрямування, оскільки завдання збереження та відновлення природних комплексів є енвайронменталіським за його природничою змістовністю; друга - гуманістична складова - поки що опрацьована недостатньо, проте вона є наскрізною для такого виду досліджень завдяки їх суспільній мотивованості, соціальній спрямованості (Пащенко В.М., 2004). Таке трактування географічних досліджень екомережі надає їм два головні аспекти: природничо-географічний та гуманістично-географічний, які органічно поєднуватимуться у конструктивно-географічному лоні. Вивчення ландшафтних складових природоохоронних мереж та екомереж є природничим обєктно і предметно, оскільки досліджуються природні за походженням земні обєкти і напрацьовуються відповідні їм наукові знання. Гуманістичність екомереж проявляється в їх соціально-екологічній, суспільній ролі і значимості як середовища життєдіяльності людини з його просторовим і психолого-екологічним та естетичним комфортом.

Збереження і відтворення усього ландшафтного різноманіття регіону є одним з основних критеріїв репрезентативності екомереж. В основу виокремлення просторових структур екомережі покладено ландшафтний підхід, згідно з яким збереження ландшафтного різноманіття забезпечуватиметься в розрізі основних таксонів фізико-географічного районування території. Це означає, що певному рангу фізико-географічних таксонів відповідатиме певний ранг заповідних територій, зокрема біосферний заповідник - природній зоні, підзоні, фізико-географічній гірській країні; природний заповідник, національний природний парк - фізико-географічному краю, фізико-географічній області чи декільком областям; заказник, регіональний ландшафтний парк - фізико-географічному району, районам; памятка природи, заповідне урочище - ландшафту і його морфологічним одиницям: місцевостям, урочищам. Такий поділ можна вважати умовним, однак він даватиме можливість репрезентувати заповідними обєктами ландшафтні структури території і таким чином забезпечувати збереження ландшафтного різноманіття регіону (рис. 2).

Важливою географічною особливістю екомережі є її ландшафтно-ценотичне наповнення, яке мало б відповідати ценотичному різноманіттю території на рівні ключових, сполучних, буферних та відновлювальних територій. Ценотична значимість заповідних територій, а відтак й екомережі, оцінена за двома параметрами: наявністю в ній типових та рідкісних угруповань.

У другому розділі дисертації „Формування і розвиток природоохоронних територій Поділля: історична ретроспектива розглянуті історико-географічні аспекти розвитку заповідної справи, створення і розбудови мережі територій та обєктів природно-заповідного фонду. Проведений аналіз історичної ретроспективи розвитку природозаповідання і природодослідження Поділля дав змогу виокремити шість історичних етапів, простежити всю складність і суперечливість цього процесу, висвітлити вклад науковців, природодослідників у розбудову заповідної справи.

Структурно-функціональний аналіз наявної мережі територій і обєктів ПЗФ, яка слугуватиме основою головних структурних елементів перспективної екомережі, засвідчив низький рівень її функціональної структурованості, незначну частку заповідних площ у структурі земельного фонду більшості адміністративних районів (0,1-5,0%), відсутність у деяких природних районах заповідних обєктів, які гарантували б збереження ландшафтного різноманіття (площею 500-1000 га), невиправдано низьку кількість соціально орієнтованих заповідних категорій - ПНП та РЛП, малу ефективність загальнозоологічних заказників тощо. Одним із завдань реконструкції природно-заповідної мережі Поділля є створення ефективної функціонально-територіальної структури, яка репрезентувала б якомога більше категорій заповідання у їх доцільних просторових співвідношеннях у межах кожного ландшафтного району (рис. 3) (Царик Л.П., 2006).

Реалізація ландшафтознавчого підходу до формування екомережі дала можливість окреслити особливості її побудови:

первинними елементами екомережі є різнорангові ландшафтні комплекси - фації, урочища, місцевості тощо як основні складові ландшафтної оболонки та безпосередні обєкти природокористування і природозаповідання,

екомережа характеризується біоцентрично-мережевою структурою, головним чинником формування якої є біотичні звязки між ландшафтами;

- екомережа є ландшафтним (системним) утворенням. Визначальна її ознака - наявність функціональних звязків (обміну речовиною, енергією, інформацією) між складовими. Достатньою умовою функціонально цілісної екомережі є наявність у кожного природного ядра екомережних звязків (принаймні одного різновиду) з одним із природних ядер цієї екомережі;

основним типом функціональних звязків екомережі, які забезпечують її функціональну цілісність, є звязки, повязані з процесами міграції біоти. Наявність міграційних біотичних звязків є емерджентною властивістю екомережі, котра відсутня у випадку лише територіального поєднання функціонально неповязаних між собою обєктів природно-заповідного фонду;

крім міграційної функції, екомережа виконує низку інших важливих функцій, зокрема середовищеутворювальну, ресурсну, господарську. Виконання екомережею цих функцій є необхідною умовою для належного збереження ландшафтного і біотичного різноманіття, формування і підтримання рівноваги природного середовища, оптимального для проживання людини.

Третій розділ дисертації „Конструктивно-географічні засади створення перспективної регіональної екомережі Поділля присвячений розробці алгоритмів аналізу стану довкілля та компонування елементів перспективної екомережі, а також особливостям проектування і створення картографічних моделей її структурних елементів (природних ядер та екокоридорів). Загальну стратегію проектування екомережі можна уявити як вирішення низки послідовних проектних завдань, що базуються на дотриманні критеріїв обґрунтування і вирізнення як окремих елементів, так і екомережі загалом. Згідно з загальною стратегією проектування екомережі Поділля, на цьому етапі були виокремлені ареали ключових територій, зони, в межах яких доцільне створення екокоридорів, а також встановлені території, в межах яких формування елементів регіональної екомережі принесе вагомий природоохоронний, а загалом - суспільний ефект (Царик Л.П., 2007).

Оскільки головне завдання екомережі полягає у збереженні біорізноманіття, то в основі потенційних природних ядер знаходяться ареали найбільшої концентрації рідкісних, ендемічних і реліктових видів. Такими при проектуванні регіональної екомережі є види, занесені до Червоної книги України.

Встановлення ареалів поширення „червонокнижних видів проводилось шляхом нанесення на карту їх відомих місцезнаходжень. Концентрація місцезнаходжень демонструє ареали їх поширення, які відрізняються на загальному фоні підвищеною кількістю „червонокнижних видів, тобто є ядрами зосередження біорізноманіття. Опрацювання цих карт засобами геоінформаційних систем дало можливість виокремити ареали з підвищеною концентрацією місць існування „червонокнижних видів.

Достатньо традиційним методом визначення ядер концентрації цих видів є нанесення щільності їх місцезнаходжень (тобто кількості червонокнижних видів на одиницю площі) й окреслення на картографічній моделі в якості ядра біорізноманіття контурів, які відповідають максимальним показникам. Побудовані таким методом карти концентрації „червонокнижних видів території Поділля відповідають популяційному критерію вирізнення природного ядра екомережі (рис.4).

За допомогою цього ж методу визначено території, в межах яких зосереджена значна кількість ареалів біологічних угруповань, що мають особливу цінність і потребують збереження. Їхньою основою є угруповання, занесені у національну „Зелену книгу. Окреслені ареали відповідають ценотичному критерію виокремлення природного ядра екомережі.

Врахування ступеня натуральності ландшафту при визначенні природних ядер екомережі здійснювалося з використанням ГІС-технологій та подальшого якісного аналізу стану території Поділля. Для проектування регіональної екомережі були встановлені території з найменш зміненим і фраґментованим рослинним покривом. Це вказує на репрезентативність таких територій, а також на натуральність ландшафтів в їхніх межах.

Визначення елементів екомережі в натурі проведено методом зіставлення картосхем натуральності ландшафту, ядер і смуг „червонокнижних видів рослин і тварин, „зеленокнижних угруповань з мережею наявних та перспективних заповідних територій. Приуроченість заповідних територій до ареалів натуральності ландшафту, ядер і смуг „червонокнижних видів рослин і тварин, „зеленокнижних угруповань свідчить про потенційну можливість залучення певного заповідного обєкта як ймовірного елемента екомережі. Основу ключових територій становлять ті заповідні обєкти, які відповідають біоекологічним, ландшафтним і територіальним критеріям вибору природних ядер. Заповідний статус певного обєкта є визначальним чинником його рангу у регіональній екомережі. Так, національними елементами екомережі є заповідні території загальнодержавного значення. Статус місцевих елементів екомережі надається заповідним обєктам місцевого значення.

Встановлені за допомогою картографічних методів ареали суцільного поширення природної рослинності, ядра і смуги підвищеної концентрації „червонокнижних видів рослин і тварин, а також ареали концентрації „зеленокнижних угруповань сприяли визначенню місць локалізації основних структурних елементів екомережі. Ключові території або природні ядра екомережі, що відповідають зазначеним критеріям, приурочені до територій з багатим біорізноманіттям та високим ступенем натуральності ландшафтів. Відповідність заповідних територій окресленим вимогам вказує на обєктивні передумови проектування в їхніх межах ключових територій певного рангу (рис. 5, табл. 1).

За результатами проведеного поєднаного аналізу природно-географічних передумов та різнорангових елементів заповідних мереж з урахуванням зонально-азональних особливостей побудови розроблено картографічну модель 41 ключової території (5 - національного, 11 - регіонального, 25 - місцевого рівнів) регіональної екомережі (Царик Л.П., 2008).

Запропонована мережа ключових територій належно репрезентуватиме біотичне і ландшафтне різноманіття Поділля, оскільки їх представлятимуть базові заповідні обєкти в усіх фізико-географічних районах.

Головним критерієм вибору сполучних територій є міграційний. Крім сполучного значення, більшість екокоридорів Поділля виконує самостійну функцію зі збереження багатих на біотичне і ландшафтне різноманіття річково-долинних геосистем.

Перспективна регіональна екомережа Поділля буде складною природоохоронною системою, у якій органічно повязуватимуться різнорангові ключові території сполучними територіями. Основними її структурними елементами стануть ключові території (природні ядра) національного рангу (див. рис. 5): Кременецьке (1), Медоборське (2), Княжпільсько-Совиярське (3), Буго-Деснянське (4), Чечельницьке (5) та екокоридори національного рангу - Галицько-Слобожанський субширотний, Дністерський та Південно-Бузький субмеридіональні. Окрім них, контактними елементами екомережі Поділля з сусідніми екомережами стануть: Товтровий екокоридор - з екомережею Покуття на півдні та екомережею Малого Полісся на північному заході, Опільський екокоридор - як сполучний елемент між Гологоро-Вороняцьким горбогірним районом, Східним Опіллям та Прикарпаттям, Серетський екокоридор - забезпечує звязок між малополіськими та дністерсько-покутськими ландшафтами.

Інтеграція екомережі Поділля у національну екомережу досягатиметься як за рахунок функціонування у ній структурних елементів національного значення, так і завдяки наявності контактних елементів з екомережами сусідів. До таких природних ядер екомережі Поділля належать такі (див. рис. 5): Голицько-Підвисоцьке (6) і Стрипсько-Дністровське (7) - як контактний елемент з екомережами Опілля і Прикарпаття; Заліщицьке (16) та Ушицько-Наддністрянське (37) - як контактні елементи з екомережами Покуття і Буковини; Чечельницьке (41) природне ядро - як контактний елемент з екомережею Одеської області; Іллінецько-Дашівське (31)- як контактний елемент з екомережею Придніпровської височини; Мальованківське (11) і Михельсько-Клиновецьке (10) - як контактні елементи з екомережами Житомирського Полісся і Малого Полісся (Царик Л.П., 2008).

Стосовно зонально-азональних особливостей регіональної мережі необхідно зазначити, що двадцять чотири природні ядра репрезентують ландшафти зони широколистяних лісів; пятнадцять природних ядер представляють ландшафти лісостепової зони і тільки два природні ядра є представниками зони мішаних лісів. Водночас природні ядра репрезентують природу девяти фізико-географічних областей. Найщільніше вони зосереджені в межах Західно-Подільської височинної області (11 природних ядер) та Середньо-Подільської височинної області (11 природних ядер). Лише на територіях подільських фрагментів трьох фізико-географічних областей (Волинської височини, Північно-Східної Придніпровської височини та Центральнопридніпровської височинної областей) немає обєктивних передумов для створення перспективних ключових територій.

Четвертий розділ дисертаційного дослідження „Природоохоронна система як засіб збереження біотичного і ландшафтного різноманіття та ландшафтно-екологічної оптимізації території присвячений розробці оптимізаційних моделей природоохоронного пріоритету. Запропоновані заходи з ландшафтно-екологічної оптимізації території Поділля передбачають реалізацію підходів, які базуються на методиках М.Д. Гродзинського (1993) та Ю. Одума (1986) і враховують зональні особливості геосистем. Зокрема, оптимізаційні показники територій зон мішаних, широколистяних лісів і лісостепової зони розраховувались з урахуванням оптимізаційних критеріїв кожної з них (табл. 2.). Так, оптимальна лісистість лісових зон України становить 23-40%, лісостепової зони - 17-23%. Оптимальна частка природних угідь будь-якої території повинна складати 50-60%, враховуючи екостабілізаційну, середовищеутворювальну і господарську роль природних ландшафтів.

В основу запропонованих оптимізаційних моделей покладено принцип рівноваги, паритетного розвитку господарства та охорони природи. Це означає, що використання земельних та інших природних ресурсів і розвиток господарської діяльності на досліджуваній території не повинні погіршувати якість довкілля і стан природних геосистем. Оптимізаційні заходи передбачають покращання якості довкілля і формування екологічно безпечної системи землекористування.

Враховуючи надмірно високу та екологічно небезпечну розораність земель Поділля (62,8%), її рекомендовано скоротити в середньому на 17,3%. Зменшення частки орних земель відбуватиметься за рахунок вилучення з орного клину сильноеродованих та малопродуктивних земель (табл.2).

Водночас частина цих земель з крутизною схилів більше 70 рекомендується під заліснення, що сприятиме зростанню лісистості території в середньому до 23,5%. Інша частина вилучених орних земель з крутизною схилів менше 70 підлягатиме залуженню, що дасть можливість збільшити частку пасовищ і сіножатей на Поділлі до 19,1%. Проведення таких оптимізаційних заходів сприятиме зростанню частки природних екостабілізаційних угідь з 31,0% до 48,0% (табл. 2), що відповідає зазначеним орієнтирам еколого-економічної природно-ресурсної моделі розвитку України. Близькими до пересічно подільських є показники оптимізації землекористування адміністративних областей. Більш розбіжними є оптимізаційні параметри в межах адміністративних районів. Наймасштабніших змін зазнають типологічні групи адміністративних районів з несприятливою та вкрай несприятливою структурою земельних угідь (Царик Л.П., 2003, 2008).

Відповідно до принципу ландшафтної поліструктурності, в межах території можна виокремити ландшафтні територіальні структури (ЛТС) різних типів, залежно від структуроформуючого відношення, прийнятого за основу цієї інтеграції. З природоохоронних позицій біоцентрично-мережева ландшафтна структура формує відношення між ареалами природної рослинності (біоцентрами) та їх антропогенізованим оточенням. В роботі проаналізовано територіальну приуроченість біоцентрів, оптимальність їх розмірів, функціональні особливості, характер і напрямки взаємозвязків між біоцентрами для забезпечення стійкого функціонування за створеною картографічною моделлю біоцентрично-мережевої ландшафтної структури.

В умовах агроландшафту функції біоцентрів виконують окремі ліси, гаї, степові та лучні, водно-болотні ділянки балок, річкових долин. Однак роль і функції біоцентру залежать від багатьох особливостей: його розміру, конфігурації, едафічних умов, ступеня збереженості біоти, природоохоронного статусу тощо.

Проведений аналіз розподілу біоцентрів за площею серед фонових агроландшафтів засвідчив найоптимальнішу їх територіальну структуру у горбогірних опільських, малополіських лісових ландшафтах, ландшафтах Кременецьких гір, Товтрового пасма та Середнього Побужжя, оскільки тут спостерігається збалансоване поєднання різних за розмірами біоцентрів з високим ступенем збереженості природної рослинності.

Переважна більшість біоцентрів сформована лісовими угрупованнями, 4,5 тис. яких розосереджені по території. За типами форм контурів лісові біоцентри тяжіють до компактних за конфігурацією. Другу позицію займають біоцентри з лучною та водно-болотною рослинністю, які приурочені до верхніх відтинків річкових долин, допливів річок. Для них характерними є місцини видовжених, видовжено звивистих (річкові меандри) чи видовжено розгалужених (верхівя річок, заболочені річкові долини) форм. Наймалочисельнішими є біоцентри зі степовою та наскельно-степовою рослинністю, приурочені до схилів південних експозицій горбогірїв, каньйоноподібних відтинків нижніх течій допливів Дністра, Південного Бугу. Ареали їх поширення мають фрагментарний лінійно-площинний характер.

Створена картосхема біоцентрично-мережевої ЛТС демонструє, що її елементи не вкривають повністю території ландшафту, однак формують її природний каркас, який значно знижує ймовірність деградації популяцій, зменшує залежність від різких едафічних змін окремих біоцентрів. Цей каркас і є основою природоохоронної системи регіону, оскільки складається із мережі взаємоповязаних елементів природної рослинності, здатних створити безпечніші умови збереження і відтворення біорізноманіття. На тлі такого каркасу формуватимуться вузлові елементи регіональної екомережі.

Складне поєднання різнорангових елементів мережі сприятиме формуванню просторових поліфункціональних систем збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. В їх межах можна виокремити кілька типів екомережоформуючих вузлів: національного рівня, регіонального рівня, локального рівня (Царик Л.П., 2008).

Екомережоформуючі вузли національного рівня створюватимуться у місцях перетину різних природних шляхів міграції біоти, взаємоконтактів природних ядер національного рангу з кількома екокоридорами, один із яких має статус національного. Ці вузли є резерватами генетичного пулу, місцями інтенсивних еволюційних та селектогенетичних процесів, мають високий ступінь природності, рідкісності і збереженості ландшафтних комплексів. Вони репрезентують біотичне і ландшафтне різноманіття природних зон, країв, фізико-географічних областей у національній екомережі. В межах Поділля вирізняють пять вузлів національного рангу (див. рис 5): Кременецький (1), Медоборський (2), Товтровий (3), Вінницький (4) і Чечельницький (5).

Екомережофоруючими вузлами регіонального рівня є території взаємодії природних ядер регіонального рангу з кількома екокоридорами, один із яких має статус не нижче регіонального рівня. Ці вузли є регіональними центрами біотичного і ландшафтного різноманіття, вирізняються представленістю ендемічних, реліктових та рідкісних видів, відповідністю певній ландшафтній структурі. Вони репрезентують біотичне і ландшафтне різноманіття у регіональній екомережі Поділля. Приурочені до наявних заповідних обєктів із суворим заповідним режимом (заказники загальнодержавного і місцевого значення, заповідні зони РЛП). У межах Поділля виокремлюють одинадцять вузлів регіонального рангу (див. рис. 5): Суразький (6), Верхньосеретський (7), Галілейський (8), Заліщицький (9), Середньогоринський (10), Мальованківський (11), Бужоцький (12), Наддністерський (13), Згарський (14), Журавлівський (16), Ямпільський (15).

Екомережоформуючими вузлами локального рівня є території взаємодії природних ядер місцевого значення з двома і більше локальними екокоридорами. Вони репрезентують біорізноманіття фізико-географічних районів у регіональній екомережі і приурочені до наявних заповідних обєктів рангу заказників, заповідних зон РЛП. Інколи до складу вузлів належать території окремих заповідних урочищ, памяток природи.

В екомережі Поділля виокремлено двадцять пять екоформуючих вузлів локального рівня (див. рис. 5): Голицький (17), Рудниківський (18), Беремянський (19), Семиківський (20), Яблунівський (23), Лановецький (21), Надзбруцький (24), Шупарський (25), Білогірський (22), Красилівський (31), Поморський (32), Вовчанський (30), Віньковецький (29), Ярмолинецький (28), Циківський (27), Панівецький (26), Копайгородський (34), Шпиківський (35), Мурафський (36), Піщанський (37), Гайдамацький (38), Коростовецький (39), Іллінцівський (40), Погребищенський (41), Сниводський (33).

Елементи ландшафтної територіальної структури взаємодіють з навколишнім антропогенізованим середовищем, в результаті чого навколо них формуються зони їх біотичного впливу на прилеглі території та зони впливу антропогенних угідь на ці елементи. Конфігурації та розміри цих зон залежать від площі та форми біоцентрів, їх біорізноманіття, ширини біокоридорів. Основними напрямками оптимізації біоцентрично-мережевої ландшафтно-територіальної структури є формування біоцентрично-мережевих вузлів в кожному ландшафтному районі з метою максимального збереження основних морфологічних одиниць ландшафту.

Запропонована модель оптимізації територіально-функціональної структури мережі територій та обєктів природно-заповідного фонду базується на засадах ландшафтно-екологічної організації території, ролі і значимості заповідних обєктів у природних регіонах. При її розробці враховувалися: ступінь потенційного збереження ландшафтного і біотичного різноманіття, екосередовищна, екоресурсна, екомережотвірна роль заповідних територій, їх функції регіональних гено- і ценофондів. Моделлю передбачено створення нових, розширення і реорганізація діючих територій та обєктів природно-заповідного фонду у кількості 82 перспективних для заповідання одиниць, які сприятимуть оптимізації функціонально-територіальної структури заповідної мережі Поділля. Серед них пять національних природних парків, природний заповідник, 23 регіональні ландшафтні парки, 43 заказники. Їх створення сприятиме формуванню повноцінних природних ядер у кожному з ландшафтних районів, покращанню функціонально-територіальної структури заповідної мережі, зростанню частки біоцентрів, які мають природоохоронний статус, та заповідних територій як у природних, так і адміністративних районах. Природоохоронний каркас досліджуваної території набуде рис структурованості, завершеності, стійкості (Царик Л.П., 2006, 2008).

До складу природоохоронної системи Поділля увійдуть різні категорії земель. Найбільшу частку представлятимуть землі під природною рослинністю. До них належать лісові масиви, пасовища, сіножаті, вигони, заболочені землі, землі під водою, відкриті землі без значного земельного покриву. В їх межах функціонуватимуть ключові території, сполучні території, частково захисні буферні зони. Таких земель у структурі земельного фонду Поділля є 29,37%, а коливання показників за адміністративними районами простежуються від 15,6% для Теплицького району Вінницької області до 55% для Бережанського району Тернопільської області (табл. 3).

Другу групу земель (складових екомережі) формуватимуть деградовані і малопродуктивні орні землі, які запропоновано залужити і залісити. Їх частка у структурі земельного фонду коливається за адміністративними районами від 2,5% до 30% (табл. 3) і складатиме для Поділля близько 17%. Адміністративні області делегуватимуть на даному етапі до складу екомережі такі частки земель: Тернопільська область - 417,647 тис. га, що становить 30,21% площі її території, Хмельницька область - 585,255 тис. га, що відповідає 28,40% території, Вінницька область - 760,716 тис. га, що становить 28,7% території. Ренатуралізовані землі створюватимуть потенційний резерв природоохоронної системи і слугуватимуть для розширення меж буферних зон. Розроблена інтегральна картосхема природоохоронної системи відображає приуроченість природних угідь, базових структурних елементів перспективної екомережі, заповідних територій та обєктів у їх просторових поєднаннях (рис.6).

У пятому розділі дисертації Соціально-екологічне значення природоохоронної системи Подільського регіону розглядається антропоекологічний пріоритет ландшафтно-екологічної оптимізації території. Соціально-екологічна роль і значимість природоохоронної системи була оцінена за поєднанням трьох головних критеріїв: просторового комфорту природних умов, екобезпечності структури землекористування та ступеня сприятливості еколого-географічної ситуації. Проведене оцінювання просторової комфортності проживання населення показало, що в межах подільських областей показник просторової комфортності складає від 1,17 га/особу - у Тернопільській області до 1,36 га/особу - у Хмельницькій та 1,41 га/особу - у Вінницькій, що є близьким до його пересічноукраїнської величини (1,25 га/особу). Поділля належить до регіону з умовно комфортними просторовими ресурсами проживання (Царик Л.П., 2002, 2007).

Аналіз структури землекористування, при якому враховувалось співвідношення між природними екологічно стійкими та антропогенними екологічно нестійкими угіддями показав, що у 80% адміністративних районів Поділля структура землекористування є незадовільною, а отже, несприятливо впливає на якість природних умов життєдіяльності населення.

Оцінка якості навколишнього середовища території проводилась за статистичними та картографічними джерелами і враховувала сприятливість екологічних умов проживання населення. За цим критерієм адміністративні райони Поділля в основному віднесені до типологічних груп зі сприятливою та задовільною еколого-географічною ситуацією.

В результаті оцінювання ступеня комфортності природних умов життєдіяльності населення за трьома основними критеріями проведено інтегральну типологію адміністративних одиниць. Найсприятливіші природно-екологічні умови життєдіяльності існують в Шумському, Віньковецькому, Летичівському адміністративних районах, де органічно збалансовані коефіцієнт просторової комфортності проживання населення, структура землекористування та якісний стан довкілля. Основна група районів (51) має сприятливі та відносно сприятливі природні умови для проживання населення. Тільки у восьми районах ці умови є малосприятливими й у двох - несприятливими (рис.7).

Проблема збалансованого природокористування є визначальною, провідною у формуванні екостану Поділля, оскільки ерозійні процеси на орних землях, низька біопродуктивність агроценозів та деградованих природних геосистем, перевиснаження окремих агроландшафтів визначають здатність природно-антопогенних систем протистояти техногенним навантаженням.

Зонування земельних угідь за особливостями і доцільністю їх використання є інтегральним еколого-географічним заходом з оптимізації природокористування і покращання еколого-географічної ситуації. Сутність такого зонування повязана з потенційним функціональним використанням різних категорій земель, що особливо актуально в умовах їх перспективної приватизації. В межах кожного адміністративного району, сільських, селищних і міських рад виділені ареали екологічно стабільних угідь (лісово-чагарникових, лучно-пасовищних, водно-болотних), що складатимуть основу екомережі. До другої групи земель належать екологічно нестабільні угіддя у складі орних земель, земель промислово-транспортного використання, земель населених пунктів. Розроблена інтегральна картосхема природоохоронної системи Поділля репрезентує виокремлення земель - складових потенційної екомережі, під якими зайнято.

Система управління, передбачаючи реалізацію головної мети, повинна виходити з того, що сума корисностей наближається до максимуму при оптимізації природокористування, тобто, на практиці, при оптимальному співвідношенні природних та антропогенно перетворених ландшафтних систем. Проведене районування території Поділля за ступенем антропогенної перетвореності з визначенням індекса антропогенної перетвореності як добутку рангу на частку даного виду землекористування за методикою К.Х. Гофмана, П.Г. Шищенка (1988). Регіональний індекс антропогенної перетвореності ландшафтних систем, розрахований для оптимальної структури землекористування, взято за нормативний. Регіональні індекси антропогенної перетвореності розраховані для фактичної, а також для пропонованого варіанту проектованої структури землекористування Поділля (табл. 4) зіставлені з нормативним регіональним індексом антропогенної перетвореності, що дозволило дати оцінку ступеня екологічності фактичної і проектованої структур землекористування з погляду їх наближеності до оптимальної (нормативної) структури.

ВИСНОВКИ


1.У теоретичному плані розроблені концептуальні підходи, алгоритми структурного аналізу регіональних природоохоронних систем, виокремлення їх базових елементів, формування екооптимальної територіальної організації ландшафтних систем. Природоохоронна система, яка є наступною логічною ланкою природоохоронної ідеї, розглядається як єдина територіальна система обєктів, що перебувають під охороною з метою збереження всього біотичного і ландшафтного різноманіття, покращання стану довкілля загалом. Як просторова система, вона передбачає включення до своєї структури біотичних та абіотичних елементів, природних геосистем та антропогенізованих ландшафтів, повязаних між собою функціонально і територіально, які забезпечуватимуть стабілізацію екологічних умов, збереження біорізноманіття та формування необхідного екоеволюційного простору. Теоретико-методологічною основою розбудови природоохоронних систем є концепція екомережі, котра базується на ідеологією цілісності і саморозвитку природи. На сучасному етапі збереження природи концепція екомережі є інтегруючою, забезпечує нерозривну гармонійну єдність природи і людини та виступає невідємною складовою стратегії сталого розвитку.

2.Конструктивно-географічні дослідження проблем сталого розвитку території передбачають пошук збалансованих еколого-соціально-економічних пропорцій суспільного відтворення. Вони можуть мати різні моделі реалізації, в основу яких закладаються відмінні темпи і пропорції суспільного розвитку, однак соціально-екологічні пріоритети цих моделей є цільовими, незмінними. Пріоритетними функціями узгодженого розвитку будь-якого регіону є дві: антропоекологічна (забезпечення та відтворення умов середовища життєдіяльності людини) і природоохоронна (збереження біорізноманіття і забезпечення стійкості та динамічної рівноваги антропогенізованих геосистем).

3.Географічні дослідження природоохоронних систем проведено за двома змістовими напрямками: природничо-географічним та гуманістично-географічним, які органічно поєднуються у конструктивно-географічному підході. Дослідження ландшафтознавчих пріоритетів концепції екомережі було першочерговим завданням, оскільки ландшафтні системи є складовими частинами екомереж (природоохоронних систем), а їх функціонування відбувається у географічному просторі. Гуманістичність екомереж оцінено в контексті їх соціально-екологічної, суспільної ролі і значимості як екостабілізатора природного середовища життєдіяльності людей.

4.При конструюванні природоохоронних систем регіонального рівня відпрацьована система методів проектування, від якої залежала як реалізація стратегії, так і опрацювання критеріїв відбору. Вони дали можливість виокремити території природних ядер екомережі, зони, в межах яких доцільне створення екокоридорів, а також встановити території, в межах яких створення елементів регіональної екомережі принесе найбільший природоохоронний, а в загальному - соціальний і суспільний ефект.

5.Різноманітність природних умов Поділля, різні рівні організації заповідної справи є обєктивною передумовою формування різнорангових елементів природоохоронних систем. Створена картографічна модель біоцентрично-мережевої ЛТС відображає каркас природоохоронної системи регіону, на тлі якого формуватимуться вузлові елементи регіональної екомережі.

Складне поєднання різнорангових елементів мережі формує просторові поліфункціональні системи збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. В межах цих систем виокремлено кілька типів екомережоформуючих вузлів: національного рівня - 5, регіонального рівня - 11; локального рівня - 25.

6.Прикладними результатами виконаної роботи є: створені нами системи компютерно-картографічних моделей екомережі Поділля та її складових; алгоритми багатофакторного аналізу ПЗО та проектування природоохоронних систем Подільського регіону, в яких обґрунтовано просторові межі 41 ключової території, що репрезентуватимуть біотичне і ландшафтне різноманіття 33 ландшафтних районів, ареали сполучних територій та їх буферних зон. 24 ключові території представляють ландшафти зони широколистяних лісів;15 - ландшафти лісостепової зони і 2 ключові території приурочені до зони мішаних лісів.

7.Запропоновані моделі оптимізації мережі заповідних територій базувались на засадах ландшафтно-екологічної організації території, врахуванні ступеня потенційного збереження ландшафтного і біотичного різноманіття, екосередовищної, екоресурсної, екомережоутворювальної ролі заповідних територій, їх функцій як регіональних гено- і ценофондів. Створена компютерно-картографічна модель оптимізації функціонально-територіальної структури заповідної мережі Поділля, яка передбачає формування нових, розширення і реорганізацію діючих 82 територій та обєктів природно-заповідного фонду. Вона сприятиме формуванню повноцінних природних ядер у кожному з ландшафтних районів, покращанню функціонально-територіальної структури заповідної мережі, росту частки біоцентрів, які мають природоохоронний статус, зростанню частки заповідних територій як у природних, так і в адміністративних районах. Серед них: пять національних природних парків, природний заповідник, 23 регіональні ландшафтні парки, 43 заказники. Природоохоронний каркас досліджуваної території за умови реалізації цих пропозицій набуватиме рис структурованості, завершеності, стійкості.

.В основу розроблених оптимізаційних моделей структури землекористування покладено принцип паритетного розвитку господарства і збереження ПРП. Він передбачає, що використання земельних та інших природних ресурсів і розвиток господарської діяльності на досліджуваній території не повинні погіршувати якості природного середовища і стану геосистем. Враховуючи надмірно високу й екологічно небезпечну розораність земель Поділля (62,8%), її рекомендовано скоротити в середньому на 17,3%. Зменшення частки орних земель відбуватиметься за рахунок вилучення з орного клину сильноеродованих та малопродуктивних земель. Водночас, частина цих земель з крутизною схилів більше 70 рекомендується під заліснення, що сприятиме зростанню лісистості території в середньому до 23,5%. Інша частина вилучених орних земель з крутизною схилів менше 70 підлягатиме залуженню, що дасть можливість збільшити частку пасовищ і сіножатей на Поділлі до 19,1%. Проведення таких оптимізаційних заходів сприятиме зростанню частки природних екологічно стійких угідь з 31,0% до 48,0%, що відповідає зазначеним орієнтирам еколого-економічної природно-ресурсної моделі розвитку України.

9.Проведена оцінка ступеня екологічності фактичної і проектованої структур землекористування з позиції їх наближеності до оптимальної (нормативної) структури шляхом співставлення розрахованих регіональних індексів антропогенної перетвореності продемонструвала достатньо високий рівень екологічності проектованих варіантів зміни структури землекористування регіону. Зниження значення індексу антропогенної перетвореності ландшафтних систем на 71 пункт (з 493,4 до 422,4) за рахунок оптимізації структури сільськогосподарського землекористування і перерозподілу частини орних земель між залісненням і залуженням, а також за рахунок створення нових заповідних територій свідчить про ефективність запропонованих природоохоронних заходів, спрямованих на зменшення екологічного ризику ландшафтних систем.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


Монографії

1.Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення / [М.М. Барна, Л.П. Царик, В.М. Черняк та ін.] - Тернопіль: Лілея, 1997. - 64 c.

2.Царик Л.П. Географічні засади формування і розвитку природоохоронних систем Поділля: концептуальні підходи, практична реалізація / Л.П. Царик - Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. - 320 с.

.Царик Л.П. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території: теорія та практика / Л.П. Царик. - Тернопіль: Навчальна книга - „Богдан, 2006. - 256 с.

.Царик Л.П. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки й аналізу / Л.П.Царик, Г.В.Чернюк. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - 188 с.

Навчальні посібники:

5.Крисоватий Б.В. Географія Тернопільської області: [навчальний посібник] Б.В.Крисоватий, І.М.Миколів, Л.П.Царик. - Тернопіль: Астон, 2006. - 80 с.

6.Навчально-краєзнавчий атлас Тернопільської області / [ред. Я.С. Кравчук, Л.П. Царик, Я.О. Мариняк та ін.] - Львів: ВНІ, 2000. - 24 с.

7.Основи екологічних знань: [навчальні матеріали / Ред. Л.П.Царик, В.П.Поліщук] - Тернопіль: „Збруч, 1994. - 174 с.

8.Проблеми екології рідного краю: [навчальні матеріали. Наук. ред. Л.П.Царик] - Тернопіль: Районна друкарня, 1993. - 155 с.

9.Соціальна екологія: [навчальний посібник. За ред. Л.П.Царика]. - Тернопіль: „Підручники і посібники, 2002. - 208 с.

10.Царик Л.П. Екологічна географія: [посібник для самостійної роботи студентів.] / Л.П.Царик - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2005, - 35 с.

11.Царик Л.П. Наукові засади формування екомереж: [навчальний посібник.] / Л.П.Царик. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2004. - 45 с.

12.Царик Л.П. Основи сталого розвитку: [практикум] / Л.П.Царик. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2007. - 26 с.

13.Царик Л.П. Природні заповідні території: [Навч. посібник. Видання доповн. і переробл.] / Л.П.Царик. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2001. - 78 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

14.Царик Л.П. Аналіз структури землекористування та критерії виділення буферних зон екокоридорів для різних типів середовищ / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль, 2009. - №1. - С.180-185.

15.Царик Л.П. Антропогенна перетвореність водотоків та її екологічні наслідки / Л.П. Царик // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. [Науковий збірник. Відп. Редактор В.К.Хільчевський] - Київ - Луцьк: Ред.-вид. відділ ЛДТУ, 2002. - Том 4. - С. 162-164.

16.Царик Л.П. Антропогенні ландшафти в системі регіонального природоохоронного комплексу/ Л.П.Царик // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Географія - Вінниця: Тезис, 2005 - Вип.10. - С.123-127.

17.Царик Л.П. Біоцентрично-мережева структура ландшафту як обєктивна передумова формування елементів перспективної екомережі / Л.П.Царик // Наукові записки Вінницького державного пед. університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. - Вінниця: Тезис, 2008. - Вип.16. - С. 45-52.

18.Царик Л.П. Ботаніко-географічні особливості природи Середнього Подністровя / Л.П.Царик, В.О.Шиманська, М.П.Чайковський // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1998. - №2. - С. 75-77.

19.Царик Л.П. Геоекологічні підходи до формування основних структурних елементів екомережі Поділля / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2005. - №1. - С. 228 - 232.

20.Царик Л.П. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник: чвертьвіковий період наукових досліджень / Л.П.Царик // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис - Тернопіль: „Підручники і посібники, 2004. - №2. - С. 41-43.

21.Царик Л.П. До оцінки земель рекреаційного призначення в границях регіонального ландшафтного парку Дністровський каньйон/ Л.П.Царик, О.І.Дутка // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1998. - №2. - С. 150-154.

22.Царик Л.П. Еколого-географічні дослідження - історична ретроспектива / Л.П.Царик // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: „Підручники і посібники, 2000. - №1. - С. 62-68.

.Царик Л.П. Екологостабілізаційні системи Західного Поділля / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1999. - №2 - С. 119-122.

.Царик Л.П. Європейські природоохоронні домовленості і їх реалізація в Україні / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2007. - №1. - С. 155-160.

25.Царик Л.П. З історії еколого-краєзнавчих досліджень Тернопільщини / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2001. - №1. - С. 8-14.

26.Царик Л.П. Історія розвитку та динаміка структури природно-заповідного фонду Тернопільської області / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1999. - №2. - С. 15-19.

27.Царик Л.П. Категорія якість навколишнього середовища і її конструктивно-географічна інтерпретація / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: :Видавн. відділ ТДПУ, 2004. - №1. - С. 127-131.

28.Царик Л.П. Конструктивно-географічний підхід до оцінювання й аналізу антропогенної перетвореності ландшафтів з метою їх збереження / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Біологія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2007. - № 2 (32). - С. 172-176.

29.Царик Л.П. Концептуальні підходи до методології ландшафтно-екологічного районування / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1998. - №1. - С. 64-67.

30.Царик Л.П. Ландшафтно-екологічна оптимізація регіональних геосистем обласного рівня / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2003. - №1. - С. 118-123.

.Царик Л.П. Мережа природоохоронних обєктів і територій Поділля: стан, проблеми, перспективи / Л.П. Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2006. - №1. - С. 135-142.

.Царик Л.П. Наукові дослідження природи Середнього Подністровя у ХІХ та першій половині ХХ століття / Л.П.Царик, О.І.Дутка // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1998. - №1. - С. 7-10.

.Царик Л.П. Перспектива екомережі Поділля у природоохоронній системі західноукраїнського регіону / Л.П.Царик // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 391: Географія. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 40-46.

.Царик Л.П. Перспективна екомережа Поділля: конструктивно-географічні особливості проектування і створення картографічних моделей структурних елементів / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2007. - №2. - С.199-206.

35.Царик Л.П Природні національні та регіональні ландшафтні парки як складові елементи природоохоронного та рекреаційного комплексів Тернопілля / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2004. - № 3. - С.176-181.

36.Царик Л.П. Природозаповідання і рекреація / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2001. - №2. - С. 103-108.

37.Царик Л.П. Природоохоронний пріоритет ландшафтно-екологічної оптимізації території Поділля / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2008. - №1. - С.208-213.

38.Царик Л.П. Про дефініції еколого-географічних досліджень і критерії оцінки еколого-географічної ситуації / Л.П.Царик // Науковий вісник Чернівецького університету. Зб. наук. праць. Вип. 31. Географія. - Чернівці: Рута, 1998. - С. 57-63.

.Царик Л.П. Ренатуралізація антропогенних ландшафтів в рамках стратегічних національних програм / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2003. - №2. - С. 146-149.

.Царик Л.П. Соціально-екологічна роль і значимість регіональних екомереж / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2004. - №2, Ч.2. - С.198-206.

.Царик Л.П. Теоретичні і методичні підходи до збереження ландшафтного різноманіття / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2006. - №2. - С. 155-160.

.Царик Л.П. Територіальна організація заповідної мережі ландшафтних районів Поділля: підходи до її просторово-функціональної оптимізації Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2008. - №2. - С.183-188.

43.Царик Л.П. Трансформація категорії збалансований розвиток в геоекологічному контексті / Л.П.Царик // Наукові записки ТДПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2001. - №1. - С. 79-81.

44.Царик Л.П. Оцінка екологічності проектованих варіантів структури землекористування природоохоронних систем Поділля./ Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: Географія. - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2009. - №2. - С.172-176.

45.Царик Л.П. Формування і розвиток природоохоронних територій Поділля: історична ретроспектива / Л.П.Царик // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. - Тернопіль: „Підручники і посібники 2006. - Випуск 2 (14). - С. 58-66.

46.Царик Л.П. Функціональна роль природних національних парків Поділля та їх місце у структурі регіональної екомережі / Л.П.Царик // Наукові записки ТНПУ. Серія: географія. Спеціальний випуск. Регіональні суспільно-географічні дослідження. - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 2005. - №2. - С. 288-291.

Статті у наукових виданнях

47.Царик Л.П. Антропоцентричні тенденції трансформації категорії ландшафт / Л.П.Царик // Ландшафти і сучасність. [Збірник наукових праць.] - Київ-Вінниця: Гіпаніс, 2000. - С. 67-69.

48.Царик Л.П. Географічні засади формування природоохоронної системи Поділля / Л.П. Царик // Географія в інформаційному суспільстві. [Зб. наук. праць. У 4-х тт.] - К.: ВГД Обрії, 2008. - Т. ІУ. - С. 225-228.

.Царик Л.П. Геоекологічні проблеми України і стан життєвого середовища / Л.П.Царик // Регіональні екологічні проблеми: збірник наукових праць. - К.: Обрії, 2002. - С. 54-57.

.Царик Л.П. Геопростір як провідний ресурс комфортної життєдіяльності і стійкого функціонування природних систем / Л.П.Царик // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. - Київ-Луцьк: Ред.-вид. відділ „Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки 2000. - С .173-176.

.Царик Л.П. Збереження ландшафтного різноманіття Західного Поділля у контексті формування регіональної екомережі / Л.П.Царик // Роль природно-заповідних територій Західного поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття. [Збірник наукових праць.] - Гримайлів-Тернопіль: Лілея, 2003. - С. 107-114.

.Царик Л.П. Конструктивно-географічний підхід до оптимізації мережі територій та обєктів природно-заповідного фонду Поділля / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Наукові праці Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Збірник наукової конференції викладачів, докторантів, аспірантів, присвяченої 90-річчю Камянець-Подільського національного університету. 12-13 березня 2008 - Вип.7, том 2. - Камянець-Подільський, 2008 - С. 173-175.

.Царик Л.П. Ландшафтно-екологічна оптимізація території у процесі формування регіональної екологічної мережі (на матеріалах Тернопільської області) / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Екологія і раціональне природокористування. Збірник наукових праць. - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2006. - С.126-135.

.Царик Л.П. Невиснажливе природокористування як обєктивна передумова сталого розвитку регіону / Л.П.Царик // Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій [Збірник наукових праць.] - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 70-72.

55.Царик Л.П. Соціально-екологічний імператив в методології новітньої географії: історична ретроспектива // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. В 4-х т. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - Т.4. - С. 44-45.

56.Царик Л.П Територіально-функціональна структура природно-заповідного фонду Хмельницької області: історичний ракурс, сьогодення, перспектива / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Наукові праці Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: збірник звітної наук. конфер. викладачів, докторантів і аспірантів. Вип. 8 у 5-ти томах. - Камянець-Подільський: КПНУ, 2009. - Т.2. - С.136-138.

Публікації у матеріалах конференцій і тези доповідей

57.Царик Л.П. Антропогенні ландшафти Західного Поділля / Л.П.Царик, Т.Є.Царик // Проблеми охорони природи, відтворення і відновлення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля (Тернопіль, 13-15 червня 1990р.) - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1990. - Ч.1. - С. 90-92.

58.Царик Л.П. Антропогенні ландшафти Тернопільської області: особливості дослідження, типології, вивчення / Л.П.Царик // Матеріали обласної науково-практичної конференції [Природа, населення та господарство Тернопільської області, їх вивчення в загальноосвітній школі] (Тернопіль, 12-14 травня 1991р.). - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ. 1991р. - С. 70-75.

.Царик Л.П. Біопродуктивність і біоспоживання як провідні чинники стабілізації навколишнього середовища / Л.П.Царик // Материалы международного конгресса [Эниология ХХІ века] (Одесса, 10-15 сентября 2001г.). - Одесса: Астропринт, 2001. - Часть 1. Доклады. - С. 108-109.

.Царик Л.П. Визначальна роль екомережі у забезпечені збалансованого природокористування регіону (на матеріалах Поділля)/ Л.П.Царик // Сучасні проблеми збалансованого природокористування. Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції (м. Камянець-Подільський 27-28 листопада, 2008). - Камянець-Подільський, 2008. - С. 36-39.

.Царик Л.П. Географічні аспекти обґрунтування структурних елементів регіональної екологічної мережі Тернопільської області у границях опільських ландшафтів / Л.П.Царик // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. [Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища.] (Тернопіль-Бережани-Криворівня, 17-19 травня 2006 р.) - Тернопіль: „Воля, 2006. - С.394-406.

62.Царик Л.П. Геопросторові ресурси України: особливості конструктивно-географічного аналізу / Л.П.Царик // Тези доповідей першої республіканської наукової конференції: [Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу України]. (Чернівці, 23-25 вересня 1991 р.) - Чернівці: ЧДУ, 1991. - С.19-21.

63.Царик Л.П. До концепції екологічної безпеки регіону та шляхи її реалізації на Тернопіллі / Л.П.Царик, С.І.Гунько // Матеріали наукової конференції [Екологічна ситуація в Тернопільській області, її аналіз та перспективи вирішення]. (Тернопіль, 20-21 травня 1994р.) - Тернопіль: ГНТЦ „Збручекологія, 1994. - С. 144-152.

64.Царик Л.П. Досягнення збалансованого природокористування - один із перспективних шляхів розвитку депресивних територій / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Проблеми розвитку депресивних територій.] (25-26 квітня 2007 року). - Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф, 2007. - С.152-154.

.Царик Л.П. Екзодинамічні порушення антропогенних ландшафтів Західного Поділля / Л.П.Царик // Проблеми охорони природи і відтворення і відновлення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля (Тернопіль, 13-15 червня 1990р.) - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1990. - Ч.1. - С. 15-17.

.Царик Л.П. Екологічна своєрідність природних комплексів Поділля // Проблеми екології Поділля / Л.П.Царик, Т.Є.Царик. (Камянець-Подільський, 23-25 травня 1989р.) - Камянець-Подільський, 1989. - С. 136-138.

.Царик Л.П. Екологічний стан річок Галицького Поділля в умовах надмірної перетвореності / Л.П.Царик, С.І.Гунько // Матеріали наукової конференції присвяченої 150-літтю від дня народження Івана Верхратського. (Тернопіль, 22-23 квітня 1996р.) - Тернопіль: ГНТЦ „Збручекологія, 1996. - С. 30-31.

68.Царик Л.П. Еколого-географічні дослідження в сучасній географії / Л.П.Царик, Т.Є.Царик // Матеріали наукової конференції [Проблеми географії України.] - Львів: Вид-во Львівського державного університету, 1994. - С. 71-72.

69.Царик Л.П. Еколого-географічні дослідження: їх роль і місце в сучасній географічній науці / Л.П.Царик // Матеріали міжнародної наукової конференції [Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці] (Тернопіль, 6-7 жовтня 1999р.) - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1999. - С. 13-15.

70.Царик Л.П. Еколого-рекреаційні проблеми Середнього Придністровя / Л.П.Царик // Тези доповідей першої республіканської наукової конференції: [Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу Української ССР]. (Чернівці, 23-25 вересня 1991 р.) - Чернівці: ЧДУ, 1991. - С.82.

71.Царик Л.П. З історії геоботанічних досліджень і заповідання ділянок наскельно-степової рослинності дністровської долини / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Історія української географії та картографії. Частина 1.: Збірник матеріалів третьої міжнародної конференції, присвяченої 130-літньому ювілею академіка Степана Рудницького. (Тернопіль, 6-7 грудня 2007 р.) - Тернопіль: Видавн. відділ ТНПУ, 2007. - С. 95-99.

.Царик Л.П. Завдання, зміст та структура спецкурсу Сучасні еколого-географічні проблеми України / Л.П.Царик // Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару з питань змісту та методичного забезпечення викладання географічних українознавчих дисциплін у вищій школі (Тернопіль, 2-3 грудня, 1997 р.). - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1998. - С. 40-42.

73.Царик Л.П. Конструктивно-географічний напрям в системі українознавчих географічних дисциплін / Л.П.Царик // Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару з питань змісту та методичного забезпечення викладання географічних українознавчих дисциплін у вищій школі (Тернопіль, 2-3 грудня, 1997 р.). - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1998. - С. 20-22.

74.Царик Л.П. Критерії виділення структурних елементів екомережі Поділля / Л.П.Царик, П.Л.Царик //. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. [Перший всеукраїнський зїзд екологів] (Вінниця, 4-7 жовтня 2006 р.) - Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2006. - С.158-159.

75.Царик Л.П. Ландшафтна різноманітність Західного Поділля: теоретичний і прикладний аспекти // Українсько-польська наукова конференція [Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття.] (Гримайлів, 23-25 травня 2002р.). - Гримайлів: ПЗ „Медобори, 2002. - С. 28-30.

76.Царик Л.П. Методологічні аспекти взаємодії суспільства і природи/ Л.П.Царик, Т.Є.Царик // Проблеми охорони природи, відтворення і відновлення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля (Тернопіль, 13-15 червня 1990р.) - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1990. - Ч.1. - С. 5-8.

77.Царик Л.П. Напрямки та характер змін і перетворень природних процесів і компонентів природи в антропогенних ландшафтах Західного Поділля / Л.П.Царик // Матеріали наукової конференції [Екологічна ситуація в Тернопільській області, її аналіз та перспективи вирішення]. (Тернопіль, 20-21 травня 1994р.) - Тернопіль: ГНТЦ „Збручекологія 1994. - С. 65-72.

78.Царик Л.П. Підходи до ландшафтно-екологічної оптимізації Тернопільщини / Л.П.Царик // Матеріали Міжнародної наукової конференції [Земельні відносини і просторовий розвиток України.] (У 2-х частинах) (м.Київ, 13-14 квітня 2006 р.) - Київ: РВПС НАНУ, 2006. - Ч.2. - С.221-224.

79.Царик Л.П. Підходи до формування стійкого ландшафтостабілізаційного каркасу Галицького Поділля / Л.П.Царик, В.І.Бойчук // Матеріали наукової конференції присвяченої 150-літтю від дня народження Івана Верхратського. (м.Тернопіль, 22-23 квітня 1996р.) - Тернопіль: ГНТЦ „Збручекологія, 1996. - С. 29-30.

80.Царик Л.П. Роль і функціональне значення екомережі Поділля / Л.П.Царик // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Розвиток заповідної справи в Україні і формування Панєвропейської екологічної мережі.] (м.Рахів, 11-13 листопада 2008). Ред. колег: Гамор Ф.Д. (відп. ред.) та ін. - Рахів, 2008. - С. 434-439.

81.Царик Л.П. Товтровий кряж - унікальний природний обєкт в умовах нераціонального природокористування /Л.П.Царик, П.Л.Царик // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Охорона і менеджмент обєктів неживої природи на заповідних територіях] (смт. Гримайлів, 21-23 травня 2008 р.). - Гримайлів-Тернопіль: „Джура, 2008. - С. 310-317.

82.Царик Л.П. Фонові ландшафти Західного Поділля: особливості стійкого функціонування / Л.П.Царик // Тези доповідей другої звітної наукової конференції викладачів і студентів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту (Тернопіль 16-17 квітня 1992р.) - Тернопіль: Видавн. відділ ТДПУ, 1992. - С. 18-19.

83.Царик Л.П. Функціональна роль Товтрового кряжу і державного природного заповідника „Медобори у національній та регіональній екомережах / Л.П.Царик, П.Л.Царик // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Охорона і менеджмент обєктів неживої природи на заповідних територіях] (смт. Гримайлів, 21-23 травня 2008 р.). - Гримайлів-Тернопіль: „Джура, 2008. - С. 318-324.


АНОТАЦІЯ


Царик Л.П. Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем (концептуальні підходи, практична реалізація). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2010.

В теоретичному плані розроблені концептуальні підходи, алгоритми структурного аналізу природоохоронних систем, виокремлення їх базових елементів, обґрунтування оптимальної територіальної організації ландшафтних систем. Опрацьовані конструктивно-географічні засади сталого розвитку природоохоронних систем території. Окреслено дві пріоритетні функції узгодженого розвитку регіону: антропоекологічну та природоохоронну. Висвітлено сутнісні напрямки географічних досліджень природоохоронних систем: природничо-географічний та гуманістично-географічний, які органічно поєднуються у конструктивно-географічному підході.

Прикладними результатами виконаної роботи є система компютерно-картографічних моделей екомережі, багатофакторного аналізу етапів проектування природоохоронних систем Подільського регіону. Обґрунтовано створення 41 ключової території, що репрезентує біотичне і ландшафтне різноманіття 33 із 37 ландшафтних районів Поділля. Зонально-азональні особливості проектованої екомережі репрезентують 24 природні ядра в межах ландшафтів зони широколистяних лісів; 15 природних ядер в межах ландшафтів лісостепової зони і 2 природні ядра - у зоні мішаних лісів. Створена великомасштабна картосхема біоцентрично-мережевої ЛТС відображає каркас природоохоронної системи регіону. В межах просторових поліфункціональних систем збереження біотичного та ландшафтного різноманіття виокремлено декілька типів екомережоформувальних вузлів: національного рівня - 5, регіонального рівня - 11; локального рівня - 25.

Запропонована модель оптимізації заповідної мережі передбачає формування 82 перспективних для заповідання обєктів. Серед них 5 національних природних парків, природний заповідник, 23 регіональні ландшафтні парки, 43 заказники. Створено оптимізаційні моделі природоохоронних систем Поділля, які базуються на результатах аналізу існуючої структури землекористування.

Розраховані та співставленні регіональні індекси антропогенної перетвореності для оптимальної, фактичної та пропонованої структур землекористування Поділля з метою визначення ступеня екологічності фактичної і проектованої структур землекористування з позицій їх наближення до оптимальної (екологічно стабільної) структури.

Ключові слова: природоохоронна система, екомережа, конструктивно-географічне моделювання, природокористування, ландшафтно-екологічна оптимізація, регіональний індекс антропогенної перетвореності ландшафтних систем.


АННОТАЦИЯ


Царик Л.П. Географические основы формирования и развития региональных природоохранных систем (концептуальные подходы, практическая реализация). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2010.

В теоретическом плане разработаны концептуальные подходы, алгоритмы структурного анализа природоохранных систем, выделения их базовых элементов, формирования оптимальной территориальной организации ландшафтных систем. Осмыслены конструктивно-географические аспекты устойчивого развития природоохранных систем территории. Определены две приоритетные функции устойчивого развития региона: антропоэкологическая (обеспечение и восстановление условий среды жизнедеятельности) и природоохранная (сохранение биоразнообразия, обеспечение стойкости и динамического равновесия антропогенных геосистем). Освещены два смысловых направления географических исследований природоохранных систем: естественно-географическое и социально-географическое, которые органично соединяются в конструктивно-географическом подходе.

Прикладными результатами диссертационного исследования выступают: разработка системы компьютерно-картографических моделей природоохранных систем региона, обоснование этапов проектирования природоохранных систем Подольского региона. Обоснована целесообразность формирования 41 ключевой территории, которые отображают биотическое и ландшафтное разнообразие 33 из 37 физико-географических районов. Зонально-азональные особенности проектируемой экосети представлены 24 природными ядрами в границах ландшафтов зоны широколиственных лесов; 15 природными ядрами ландшафтов лесостепной зоны и 2 природными ядрами - в зоне смешанных лесов. Созданная картосхема биоцентрически-сетевой ЛТС отображает каркас природоохранной системы региона, на фоне которого будут сформированы узловые элементы региональной экосети. В границах пространственных полифункциональных систем сохранения биотического и ландшафтного разнообразия выделено несколько типов экосетеформирующих узлов: национального уровня - 5, регионального уровня - 11; локального уровня - 25.

Предложенная модель оптимизации заповедной сети определяет формирование 82 перспективных объектов. Среди них 5 национальных природных парков, природный заповедник, 23 региональных ландшафтных парка, 43 заказника. На основе анализа структуры выделенных категорий земель созданы оптимизационные модели природоохранных систем Подолья. Административные области делегируют в состав экосети следующие части земель: Тернопольская область - 417,647 тыс. га, (30,21% площади ее территории), Хмельницкая - 585,255 тыс. га (28,40 %), Винницкая область - 760,716 тыс. га (28,7% территории).

Рассчитанные и сопоставленные региональные индексы антропогенной преобразованности для оптимальной, фактической и предложенной к реализации структур землепользования Подолья позволили дать оценку степени экологичности фактической и проектируемой структур землепользования с точки зрения их приближения к оптимальной (экологически стабильной).

Ключевые слова: природоохранная система, экосеть, конструктивно-географическое моделирование, природопользование, ландшафтно-экологическая оптимизация, региональный индекс антропогенной преобразованности ландшафтных систем.


SUMMARYL.P. Geographical principles of forming and developing the regional nature protection systems (conceptual approaches, practical realization). - Manuscript.

thesis for the scholarly degree of Doctor of Sciences (Geography) in speciality 11.00.11 - constructive geography and rational use of natural resources. Lviv Ivan Franco National University, Lviv, 2010.theoretical aspect the conceptual approaches are developed, as well as the algorithms of structural analysis of the nature protection systems, their basic elements selection, the optimum territorial organization of landscape systems. The constructive geographical aspects of a steady development of nature protection systems of the territory are worked up.priority functions of the concerted development of the region are outlined: anthropo ecological (providing and recreation of environmental terms of mans vital functions) and nature protection (maintenance of bio variety providing the firmness and dynamic equilibrium of anthropogenesis ecosystems). Two semantic directions of geographical researches of the nature protection systems are found out: natural geographical and humanistic geographical, which are organically combined in the structural geographical approach.applied result of this work is the developed system of computer-cartographic models of multivariable analysis of the stages of planning the nature protection systems in Podil'skyi region. The creation of the 41st key territory which presents biological and landscape variety of 33 from 37 landscape districts is substantiated. Zonal azonal peculiarities of the designed ecosystem are presented by 24 natural cores within the landscapes of broad-leaved forests; 15 natural cores within the landscapes of forest-steppe area and 2 natural cores - in the area of mixed forests. The developed map of bio centric and network LTS represents the framework of the region nature protection system, the key elements of regional econet will be formed on its background. Within the limits of spatial poly functional systems of maintenance the biological and landscape variety, a few types of forming the econet knots are selected: national level - 5, regional level - 11; local level - 25.proposed model of optimizing the protected network means the formation of 82 objects available for protection. Among them 5 national natural parks, natural preserves, 23 regional landscape parkas, 43 reservations.optimization models of the nature protection systems of Podillya are created after having analysed the structure of categories of the selected grounds. Administrative areas will delegate the followings parts of earths in the complement of econet: The Ternopil area encompasses 417,647 thousands of hectare, (30,21% of its territory) Khmelnytsk - 585,255 thousands of hectare (28,40 %), the Vinnytsya area is 760,716 thousands of hectare (28,7% of territory).and compared regional indexes of anthropogenic reorganization for the optimum, actual and proposed structures of land-tenure of Podillya allowed to estimate the ecological degree of actual and designed structures of land-tenure from point of their closeness to the optimum (ecologically stable) structure.

Key words: nature protection system, econet, structural geographical design, nature use, landscape ecological optimization, regional index of anthropogenic reorganization of the landscape systems.


Підписано до друку 30.12.09. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Друк офсетний.

Умовних друкованих аркушів 2,1.

Обліково-видавничих аркушів 2,2.

Замовлення № 2.

Тираж 150.


Віддруковано з готових діапозитивів в СМП Тайп

, м.Тернопіль, вул. Чернівецька, 44 б

тел./факс 8(0352)52-61-61, 52-75-00


ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ на здобуття наукового ступеня доктора геогра

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ