Функціонування кадастрових систем у світі та Україні

 

Луганський національний аграрний університет

Кафедра землеустрою та кадастру

КУРСОВА РОБОТА

з земельного права

на тему: «Функціонування кадастрових систем у світі та Україні»

Студента

Воблікова Костянтина Андрійовича

Харків - 2015 рік

Зміст

Вступ

1.Кадастрова система Франції

.1Історичний аспект

.2Опис системи

2.Кадастрова система Швеції

.1Історичний аспект

.2Опис системи

3.Німецька кадастрова система

.1Німеччина

.2Австрія

.3Швейцарія

4.Кадастрова система України

.1Історичний аспект

.2Основний матеріал

Висновок

Вступ

Однією з найактуальніших проблем ринкових перетворень в Україні, що супроводжуються поглибленням земельної реформи, поширенням процесу приватизації земель, розвитком ринку землі та іншої нерухомості, запровадженням інституту земельної іпотеки, є створення єдиної кадастрово-реєстраційної системи, основними функціями якої будуть реєстрація земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості та прав на них, сприяння розвитку і прозорості ринку землі, створенню його інформаційної інфраструктури, запровадженню іпотеки земельних ділянок, підвищенню ефективності та об'єктивності оподаткування, створенню привабливих умов для інвестицій і забезпечення їх захисту.

У ході розробки кадастрово-реєстраційної системи значна увага приділяється питанням вивчення і запровадження в Україні досвіду створення таких систем країнами із розвиненою ринковою економікою, в тому числі історичним аспектам виникнення та розвитку кадастрових систем у світі, зокрема у Європі [2].

Кадастр (фр. <#"justify">Історично земельні записи були призначені служити двом головним цілям: по-перше, як „фіскальні записи, вони були основою для повного та правильного обкладання податком земельних ділянок; по-друге, як „правові записи, вони служили реєстрації прав власності та інших прав на землю [2].

„Кадастр мав певне значення - він являв собою специфічний тип земельних записів, доповнених картами, та записів, що включають не тільки дані про площу та вид землекористування кожної ділянки, але також інформацію про вартість землі та права власності. Нещодавно, однак, зявилася тенденція розширення значення цього терміна, таким чином, що стало допустиме його використання навіть для тих земельних записів, які не містять інформацію про вартість і права власності.

По суті, кадастр - це системний опис земельних ділянок в межах якоїсь території. Опис здійснюється за допомогою карт, які показують місцезнаходження та межі земельної одиниці, та записів. В записах найбільш важливою є інформація про ідентифікаційний номер та площу ділянки. Ділянка зазвичай диференціюється за типом землекористування. Інформація часто доповнюється датою реєстрації з посиланням на індивідуальну справу. Далі класичний кадастр містить інформацію про володарів, типи землекористування, оцінку та земельний податок. В кадастрові або суміжні записи інколи включається і додаткова інформація. Часто створюються окремі бази даних для будівель та споруд, планів забудівлі та інше, особливо в автоматизованих кадастрах. Слово кадастр тісно повязано з терміном кадастрова зйомка, яка визначається просто як зйомка меж земельних ділянок.

Правовий реєстр не служить цілям обкладання податком або опису земельних ділянок, він призначений для опису та визначенню прав та обтяжень прав на землю. Здається неправильним називати такі правові записи кадастром. В англомовних країнах слово „кадастр до недавнього часу взагалі не використовувалося, тому що земельні записи там мають загалом юридичний характер. Пропонувалось називати такі записи „правовим кадастром. Однак частіше використовується термін „земельно-правовий реєстр. Цей термін протягом довгого часу використовувався в англомовних країнах для юридичної реєстрації прав і актів угод з нерухомістю.

Навіть при тому, що є концептуальна різниця між кадастром та земельно-правовим реєстром, необхідно визнати, що на практиці ця різниця не завжди очевидна. Мається також різниця у сутності та цілі між цими двома типами реєстрів. Ці різниці відображені в організаційних структурах систем земельно-правового реєстру та кадастру. В більшості країн земельно-правова реєстрація виконується судами або спеціальними бюро земельно-правової реєстрації, у той час як ведення кадастру є обовязком спеціальних установ.

Як було вказано раніше, первинно існували дві основні причини для ведення земельних записів: індивідуальні покупці були зацікавлені в чистоті угоди при покупці землі, а державі необхідна була інформація про усі ділянки землі, які обкладалися податками або іншими видами платежів.

Вже на ранніх етапах розвитку суспільства була очевидна необхідність у гласності земельних угод. Земля не може передаватися буквально з рук в руки. Та договір сам по собі не може виключити можливість одночасного продажу власником своєї земельної ділянки двом різним покупцям. Існувало також право передачі земельної ділянки у спадщину. Тому необхідно було офіційне підтвердження того, що немає ніяких перешкод для передачі прав власності на землю.

Пізніше в більш розвинених країнах стала звичайною практика зберігання та офіційної реєстрації документів у суді або у нотаріуса. Хоча ця процедура не забезпечувала захист прав власності, вона могла попередити подвійний продаж або, у випадку його здійснення, легко встановлювала пріоритет.

У континентальній Європі неодноразово робилися спроби покращити збір податків за допомогою картографічної інформації. Прикладом може бути податкове картографування у північних районах Італії на початку вісімнадцятого сторіччя та в Австро-Угорській імперії у кінці вісімнадцятого сторіччя. Але дійсний зсув відбувся лише при Наполеоні І, який встановив у 1807 році французький кадастр. Кадастрові записи містили номер земельної ділянки, її площу, вид землекористування та вартість землі. Записи базувалися на кадастровій зйомці.

Завдяки тому, що у той час Франція займала домінуюче положення, Французький кадастр служив взірцем для інших європейських країн. Протягом девятнадцятого сторіччя більшість країн континентальної Європи створили систематизовані кадастрові системи. Англосаксонські країни не прийняли французьку модель кадастру, і саме це слово було там ледь відомо.

Створення Французького національного кадастру було закінчено у 1850 році. Однак його ефективність швидко зменшувалась, головним чином тому, що кадастрові плани та земельна інформація не оновлювалися. Незабаром приклад Французького кадастру розповсюдився по всій Європі. У більшості німецьких держав, у Нідерландах та Данії кадастрові зйомки були закінчені дуже швидко слідом за Францією. У деяких середземноморських країнах, на Балканах та у Східній Європі процес створення кадастру не був таким гладким та не закінчений ще до цього часу. Характерні проблеми, які перешкоджали цьому процесу, зявилися не при створенні самої системи і зборі інформації, а при її подальшому технічному обслуговуванні та поновлюванні даних. Система втрачає усю свою цінність, якщо інформація, яка в ній знаходиться, та відповідні карти не поновлюються.

Початково створення кадастру суттєво не вплинуло на існування системи земельно-правової реєстрації. У кадастрових країнах йшов паралельний розвиток двох різних систем. Однак у звязку зі збільшенням обсягу інформації, а також у процесі удосконалення зйомки та ведення кадастру, виникла потреба у більшій мірі використовувати унікальний опис земельних ділянок також і в правових земельних реєстрах. Вже Наполеон І показав цей звязок між кадастром та правовим земельним реєстром.

Дуже скоро у багатьох країнах між кадастром та процесом правової реєстрації земель зявився тісний взаємозвязок як результат, по-перше, унікальної ідентифікації земельної ділянки у кадастрі, по-друге, використання кадастру як доказу прав власності.

Кадастр використовується не тільки для покращення процесу реєстрації документів, але й для полегшення переходу від системи реєстрації документів до системи реєстрації правового титулу.

Створений та ефективно функціонуючий кадастр впливає, таким чином, на еволюцію земельно-правової реєстраційної системи. Різні вихідні умови, стратегія та етапи розвитку створили суттєві розбіжності у типах та комбінаціях кадастрових та земельно-реєстраційних системах у всьому світі.

Кадастрова система не є вже сферою зацікавленості одних тільки податкових органів. Процес реєстрації прав на землю розвивається не тільки з єдиною метою укріплення гарантій прав власності на землю. З кожним роком все більше визнається, що ці дві системи повинні розглядатись як складові елементи більш широкої, комплексної земельно-інформаційної системи [2].

земельний кадастр право оподаткування

1. Кадастрова система Франції

У Франції історично склалася своя досить складна система інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами, в якій задіяні різні міністерства і відомства [3].

Французький земельний кадастр представляє собою струнку систему обліку кількості й якості земель з метою оподаткування. Французький уряд, почавши в 1925 р. поновлення кадастру, ставив перед собою завдання здійснити ідентифікацію даних про кожну земельну ділянку з метою з'ясування її стану, розмірів, якості, дохідності та приналежності. Основні земельно-кадастрові роботи розпочаті у 1930 р. і практично закінчені на початку 50-х років. Починаючи з 1953 р. у всій країні проведено чергове поновлення земельного кадастру відповідно до сучасних вимог. Поновлення і переоцінка земель здійснюються через кожні п'ять років. Поновлення і перевірка земельного кадастру покладаються на постійну державну службу земельної власності, що включає центральне, регіональне і департаментське відомства [4]. У 1990 році міністром фінансів, в чиєму веденні знаходиться кадастр, було прийнято рішення про створення Цифрового кадастрового плану (GPI). Говорячи про великі етапах розвитку французького кадастру, це рішення ознаменувало початок третього етапу його розвитку (Початок перший в 1807 році поклав Наполеон, початок другого відзначено реформою 1955). Метою сучасної реформи є створення кадастру, відповідального стандартам німецького та швейцарського кадастру. Заради цього передбачається суцільне переогляд всіх об'єктів нерухомої власності.

Для ведення земляно-кадастрових робіт в країні діє Генеральна дирекція податкових служб, податкових і земельних операцій (Direction General des Import Services des Operations Fiscales et Fonciers), розташована в Парижі, а в кожному департаменті є окремі дирекції податкових служб. Їх підрозділами є податкові центри, кадастрові інспекції, земельні відділи, служби оподаткування, існують також регіональні земляно-кадастрові інформаційні центри. Податкові і кадастрові підрозділи Франції взаємодіють з Міністерством фінансів і Міністерством юстиції, ведучим реєстри справ. Функції кадастру у Франції полягають у визначенні місця розташування і ідентифікації земельних ділянок; описі їх кордонів, типа вирощуваних культур, характеристики будов; розрахунку бази для оподаткування земельних ділянок і будов; оновленні кадастрового плану і супутньої текстової інформації. Кадастрова документація комуни включає: кадастровий план, опис секції (легенди плану), кадастрову матрицю, а також додаткову інформацію, призначену для потреб кадастрової служби. На кадастровому плані показується зображення фізичного стану земельної власності (кордони, координати, ділення), що дозволяє визначити її площу. Крім того, кадастровий план дає уявлення про якість земельної власності. Для цього на нім показуються ареали, виділені на основі оцінки можливості вирощування різних сільськогосподарських культур, а також дані про відчуження земельних споруд. План є основним кадастровим документом, він використовується для встановлення (локалізації) місця розташування земельної ділянки і ідентифікації будов. План складається для кожної комуни і повністю охоплює її територію.

Секція кадастрового плану є територією, обмеженою стабільними кордонами (дороги, стежки, канали і ін.). Оновлення кадастрових планів у зв'язку із зміною кордонів об'єктів нерухомості здійснюється безперервно у міру вступу межових документів. У зв'язку з іншими змінами, пов'язаними з розміщенням посівів сільськогосподарських культур, забудовою, оновлення планів проводиться раз на рік. Парцела є базовою кадастровою одиницею. Вона є ділянкою землі, що належить одному власникові. Кожна парцела ідентифікується по унікальному номеру усередині кадастрової секції. Звідним документом для обліку і оцінки майна, а також для визначення земельного податку забудованих і незабудованих земельних ділянок служить кадастрова матриця. Відкриття доступу до кадастрових даних, у тому числі семантичними, було здійснено у Франції через інтернет з 2001г. Для комун, що підписали угоду про сканування і векторизацію, застосовується програма «PCI Vecteur». Для останніх комун, де здійснюється генеральне сканування планів, використовується програма «PCI Image». Відповідно до програми угод між податковими управліннями і місцевими органами владі продовжується сканування кадастрових планів. Файли з планами, що сканують, замінюють паперові копії і служать базою для векторизації [3].

Крім класифікації земель для оцінних цілей, у Франції створюють класифікацію для господарського впорядкування території, вирішення питань сільськогосподарського використання земель, встановлення набору культур і можливості їх розміщення, здійснення меліорації земель, охорони природи. Найпростіша класифікація побудована на виділенні типів за смугою або комбінацією різних характеристик грунтового покриву, форм рельєфу і топографії території, що вивчається. Така класифікація досить схематично розмежовує територію за придатністю для конкретного використання. У теперішній час у Франції землі класифікуються на геоморфологічній основі. З цією метою проводиться морфолого-ґрунтова інвентаризація земель у великому масштабі з виділенням територій, придатних для вирощування різних сільськогосподарських культур, лісовідновлення, розміщення пасовищ, природних парків тощо [4].

. Кадастрова система Швеції

Серед інших прикладів земельних реєстраційних систем, здобутки яких заслуговують на велику увагу, є досвід Швеції. у. В XV-XVI ст. Швеція стала централізованою державою з сильною монархічною владою, якій потрібна була інформація про земельні ресурси для цілей оподаткування. Реєстрація швидко стала частиною процедур купівлі-продажу і застави земельних ділянок та нерухомості. Національна землевпорядна служба була створена саме в той період (1628 рік).На початку XX ст. у Швеції вже була сформована достатньо проста та зручна система земельної реєстрації, яка по багатьох положеннях наближалася до кадастрової системи Торренса. Компютеризація реєстру нерухомості та земельного реєстру почалася в 1970 р. На основі пілотних проектів з 1976 р. розпочалося поступове запровадження системи банку даних про землю, яка була повністю укомплектована в середині 90-х рр. XX ст. Історія запровадження і використання земельно-реєстраційних планово-картографічних матеріалів співпадає з історією виникнення і розвитку земельних реєстрів [6].

Уся земля і власність у Швеції зареєстровані. Кадастрова система включає в себе реєстри землі і нерухомості. У процесі обробки цих двох реєстрів була створена єдина обєднана система даних. Ця система замінила старі реєстраційні книги, які використовувались раніше, і називається системою банку даних про землю. Реєстр нерухомості є базовим адміністративним реєстром щодо нерухомого майна Швеції. Він включає майнову індексну карту. Ця карта зберігається окремо від текстового реєстру. Майнова реєстраційна карта для сільської місцевості формується на основі плану землекористування. Вона виготовляється у масштабі 1:20 000 на основі детальних регіональних планів масштабу 1:10 000. Карта виготовляється на базі ортофотопланів з використанням національної координатної мережі. Зараз у Швеції всі плани землекористування та реєстраційні карти дигіталізовані. Майнова індексна карта урбанізованих територій створюється на основі крупномасштабних муніципальних базових карт, а також на базі карт національного та локального рівнів.

Кадастрові індексні карти виготовляються у масштабі 1:1 000 або 1:2 000. Вся картографічна інформація конвертована в цифрові форми. Вся документація, карти та відмітки на місцевості, виготовлені в процесі створення нової одиниці землевласності, формують правову основу розподілу всієї землі країни. При цьому весь правовий та кадастровий процес однаковий як для міських, так і для сільських територій. Реєстр нерухомого майна містить інформацію щодо місця розташування нерухомості та прилеглої території. Також міститься інформація про сервітути, контроль за використанням земель, зональні регуляції і обмеження у використанні, архівні дані, координати центроїдів для кожної одиниці землевласності і поштову адресу. Земельний реєстр містить у собі інформацію про законного власника земельної ділянки (його імя та прізвище, адресу місця проживання, номер громадянської реєстрації). Також міститься інформація про заставу нерухомості, обтяження і обмеження з боку інших сторін, банкрутство та інші відомості. Система банку даних про землю також містить інформацію з реєстру грошової оцінки землі і нерухомості, а також з реєстру населення країни. Реєстр будинків включає в себе ідентифікаційну інформацію для кожного будинку житлового, комерційного або промислового призначення, яка нерозривно повязана з інформацією щодо розташування, цільового призначення й оцінки будівлі. Цей реєстр постійно поновлюється завдяки безпосереднього звязку з реєстром грошової оцінки землі і нерухомості а також з процесом видачі дозволів на будівництво у муніципалітетах країни. Аналізуючи цілі реєстрації землі і нерухомості в Швеції, слід відзначити основні: - чітке визначення власності та прав на неї; - надання громадського та правового захисту володіння землею; - полегшення у здійсненні трансакцій з землею і нерухомістю; - надання легкого доступу до інформації про земельні ресурси. Реєстрація землі також сприяє функціонуванню і розвитку системи оподаткування землі і нерухомості, сільськогосподарській статистиці, землевпорядкуванню, моніторингу довкілля, плануванню міських та сільських територій, реєстрації населення та фінансового сектора. У Швеції, як і в багатьох інших країнах, відповідальність за створення одиниць землевласності та їх реєстрацію лежить на різних організаціях. Так, створенням одиниць землевласності займаються органи формування нерухомості. За реєстрацію відповідають органи реєстрації нерухомості. Існує всього 53 таких органи.

Національний кадастровий центр Швеції (NLS) несе наглядову відповідальність за створення та реєстрацію одиниць нерухомості (землевласності). В результаті процесу децентралізації державних установ 70-х рр. головний офіс NLS розташувався на Балтійському узбережжі, в 170 км на північ від Стокгольма, у м Евле. В системі NLS працюють підрозділи національного та місцевого рівнів - областей (ленів) і адміністративних районів та міст (комун), приватні підприємства та приватні підприємці. NLS займається і управлінням (підпорядкування по вертикалі), і виробництвом робіт. У Білорусі управлінські та виробничі функції розділені між Держкомземом та підвідомчими організаціями, які підпорядковуються йому тільки методично. До 1 січня 1999 NLS входила до Міністерства внутрішніх справ, зараз вона знаходиться у складі Міністерства охорони навколишнього середовища.

У структуру NLS входять: правління (у нас - колегія), генеральний директор, служба внутрішнього аудиту, служба генеральної підтримки. У її складі - відділи інформаційних технологій, загального планування і законодавства, фінансування, кадрів, маркетингу та інформації, адміністративний відділ, відділ міжнародних зв'язків. Три підрозділи займаються виробничою діяльністю: кадастрова служба, географічної та земельної інформації, вимірювань [5].

Земельна реєстрація забезпечується 93 земельно-реєстраційними органами. Ці органи є частиною регіональних служб і адміністративно підпорядковані національній службі. Центр даних про землю і нерухомість (CFD) відповідає за розвиток, удосконалення та технічну роботу системи банку даних про землю та за розповсюдження інформації з системи. Реєстри землі і нерухомості підтримуються в системі банку даних про землю. Центр даних про землю і нерухомість (CFD) працює у тісній співпраці із землевпорядними і судовими органами. Майже всі органи і агенції, окрім деяких реєстраційних органів (муніципального рівня), є урядовими організаціями. Національна адміністрація та її підрозділи підпорядковані міністерству юстиції. Національний кадастровий центр Швеції (NLS) та центр даних про землю і нерухомість (CFD) підпорядковані міністерству екології та природних ресурсів. Фінансування процедури формування одиниці землевласності (нерухомості) в Швеції фінансується виключно за рахунок коштів особи, яка замовляє процедуру. Слід особливо відмітити, що система банку даних про землю забезпечує конституційне право вільного доступу громадян Швеції до багатьох державних інформаційних джерел. Ця система також забезпечує суспільні потреби в інформації про земельні ресурси. Базовий доступ до інформації можливий з усіх громадських агенцій, повязаних із системою. Ця інформація отримується безкоштовно по телефону або при відвідуванні цих агенцій. Більше 20 000 терміналів звязані з системою банку даних про землю. Як правило, користувачами системи є особи землевпорядних органів, органи місцевої влади, банківські установи, страхові компанії, агенти з нерухомості та інші особи, які мають доступ до системи. Шведська система банку даних про землю забезпечує: офіційні документи, які базуються на її даних (документація, що підтверджує права власності на землю, та земельні сертифікати); витяги і узгодження для різних земельних справ; списки нерухомої власності та їх часток із визначенням їх власників; виготовлення карт заселення територій (завдяки звязку з реєстром населення); засоби масової інформації відповідними даними; пересічних громадян різноманітною і специфічною інформацією щодо земельних ресурсів. Шведська кадастрова система полегшує трансакції з землею та іншу діяльність, повязану з землею. Реєстри сприяють ефективному здійсненню іпотечного кредитування, оподаткування, статистичних розрахунків, плануванню території та реєстрації населення.

Аналізуючи основні цілі реєстрації землі і нерухомості в Швеції, до української кадастрової практики доцільно запровадити такі аспекти, як чітке визначення власності та прав на неї, надання громадського та правового захисту володіння землею, полегшення у здійсненні трансакцій з землею і нерухомістю та надання легкого доступу до інформації про земельні ресурси в цілому завдяки обєднанню даних про землю і обєкти нерухомості в одній базі даних (одному реєстрі) [6].

3. Німецька кадастрова система

В німецьку(западноєвропейську) кадастрову систему входять такі країни: Німеччина, Швейцарія, Австрія.

Західноєвропейські кадастрові системи засновані на французькій, введеної Наполеоном 1 на початку 19 століття, метою якої було забезпечення поземельного оподаткування.

У Німеччині існуюча кадастрова система, розвинувшись з податкового кадастру є частиною юридичної системи, містить дані про власників і владних, розгорнуті відомості про функції землекористування та дані топографічних зйомок. Реорганізація всієї інформаційної служби землеустрою, що відбувалася з 1935 р і після 1945 призвели до перегляду перш існувала кадастрової системи. У Німеччині виробництво кадастрових карт було об'єднано з обробкою даних, що стосуються землекористування та землевпорядкування. З 1970-х років на всіх територіях створюються автоматизовані банки даних про нерухомість, що включають інформацію Поземельних книг, кадастру нерухомості, податкового кадастру та картографічний матеріал. Взаємозв'язку різних інформаційних служб в даний час у Німеччині сприяють формуванню багатоцільовий автоматизований банк даних про землю і нерухомості. У сукупності з іншими цифровими банками даних створюється загальнонаціональна інформаційна система для вирішення широкого кола проблем землекористування, територіального планування та економіки нерухомості.

У Німеччині система складається з двох частин: поземельної книги та кадастру, які тісно взаємопов'язані.

Організація та ведення земельного кадастру здійснюються в різних федеральних землях Німеччини по-різному. Наприклад, у федеральній землі Гессен земельні справи веде Міністерство економіки, транспорту та розвитку території у м Вісбаден.

У федеральній землі Саксонія питання земельного кадастру знаходяться у віданні Міністерства внутрішніх справ і Земельного геодезичного управління.

В інших землях Німеччини питання управління земельними ресурсами та ведення земельного кадастру вирішують Міністерство фінансів.

Поземельна книга в Німеччині призначена для: визначення та встановлення прав на окремі земельні ділянки; надання встановлених законом гарантій прав власності; реєстрації земельних ділянок.

У поземельній книзі реєструються всі права на земельну ділянку, для кожного з яких є окремий аркуш у поземельній книзі.

Будь-яке придбання прав на земельну ділянку має бути відображено в Поземельної книги. У Поземельної книги вноситися додатковий коригуючий запис, якщо перехід власності проведений без відповідного запису.

Земельні ділянки в Німеччині підлягають обов'язковій реєстрації, за винятком державної власності Федеративної Республіки Німеччина, власності федеральних земель, релігійних установ та шляхів залізничного сполучення.

Реєстрація всіх прав власності в поземельній книзі служить зміцненню правової надійності в правових, економічних відносинах і в галузі управління. Поки не доведено зворотне, записи в поземельній книзі вважаються юридично вірними.

У поземельну книгу заноситься зміст договору про купівлю-продаж і дані вимірювань земельної ділянки, реєстрація прав згідно із законодавством федеральних земель.

Австрійському державі належить першість введення в Західній Європі точного поземельного кадастру, заснованого на геометричних вимірах і на визначенні чистого доходу з земель.

Після приєднання Ломбарди до Австрії в 1706 р уряд зайнявся поліпшенням розорених війною територій. В першу чергу став вирішуватися питання про поземельних податках. Таким чином, в 1718 р було покладено початок створення системи поземельного оподаткування, заснованого на рівності, справедливості і точності оцінки майна. Комісія, що займається цим питанням, використовувала всю наукову інформацію з оцінки землі. Так з'явилася особлива система точного кадастру - Міланський кадастр. Згодом ця система була застосована в Австрії та інших країнах. Фінансові труднощі Австрії і невдоволення колишніми системами поземельного оподаткування привели до проведення реформи по створенню та введенню нової системи поземельного податку і постійного кадастру, який виконувався з 1818 по 1869 рр. Завзяті праці призвели до того, що були правильно розподілені поземельні податки, збільшилися доходи держави, стала відома вартість кожного маєтку, почалося справедливе оподаткування і була створена основа для більш досконалого регулювання поземельних податків.

Наявність книг для залізничних ділянок і гірських книг в поземельному регістрі є відмінною рисою австрійського кадастру.

В Австрії все нерухоме майно описано і зареєстровано за встановленими правилами. Реєстр прав для кожної ділянки складається з трьох розділів: відомості про об'єкт, право власності та власника, про зобов'язання власника. База даних по кадастру і реєстру прав знаходиться в одному органі, але доступ до нього розділений між різними кадастровими офісами і судами. Обліку підлягають всі одиниці власності. Їм видається унікальний кадастровий номер. Власність може складатися з декількох земельних ділянок. Дані номери використовуються в сполученні декількох автоматизованих баз даних. Кадастрові офіси забезпечують і ведення кадастрового обліку, і технічну підтримку всієї єдиної бази даних, а також питань, якими займаються не органи влади. Реєстрацію прав виробляють службовці, що знаходяться у підпорядкування спеціального судді. Австрійська система реєстрації прав співпадає з системою Росії і ФРН, тобто зареєстрований власник є офіційно визнаним власником, зворотне може бути доведене тільки в суді. Для забезпечення потреб реєстрації права потрібно його підтвердження, належне оподаткування і відстеження у використанні.

На основі австрійського кадастру вирішуються питання використання земель, природоохорони. Всі дані Єдиної бази даних доступні, за винятком секретних об'єктів.

Різні просторові дані ґрунтуються на даних кадастру, хоча і не входять до складу бази даних кадастру. Під наглядом кадастрових службовців представляється необхідна інформація для похідних баз даних. Так здійснюється їх взаємодія.

Помірна плата за доступ до даних забезпечує окупність баз даних.

Формування земельних ділянок в Австрії та Німеччині здійснюється за термін від 3-х місяців до 2-х років. Технічна честь займає до 20 днів, решта часу проводиться узгодження між зацікавленими особами та органами державної влади.

Приклад цифрового швейцарського кадастрового плану

У 19 столітті з метою оподаткування були створені кадастри в Швейцарії за принципом французьких в більшості округів. Після прийняття Федеральної Конституції в 1847 році, з'явилася необхідність створення правового кадастру для закріплення прав власності на землю та здійснення операцій із землею.

Цивільне право з 1912 року становить основу «Федеральної системи реєстрації землі». Деякі принципи кадастрової системи 1900-х років використовуються і зараз: регістр складається з 5 частин і заснований на кадастровій карті, кадастровий план заснований на кадастровій зйомці, контроль кадастрової зйомки та реєстрації землі здійснюється по округах та ін.

У 1993 р постанови VAV і TVAV замінили більш ранню інструкцію 1919 Була оновлена система кадастрової зйомки і представлена цифрова інформація. Це сприяло використанню даних кадастрової зйомки в земельних базах даних будь-якого типу. Найважливішим елементом цієї концепції було створення системи мови опису незалежних даних INTERLIS. Тепер дані кадастрової зйомки структурувалися у восьми інформаційних шарах і були отримані окремо від інших.

Кантони Конфедерації Швейцарії незалежні в земельній політиці, тому податки з нерухомості та земельних ділянок надходять тільки до місцевого бюджету. Кадастрові служби кантонів здебільшого самостійні. Державою встановлена форма і зміст книг Поземельного регістра, а відомство регістра визначає сам кантон. В одних кантонах - це відділ суду, в інших - спеціальні служби, які мають юридичні права реєстрації, тому кадастр в Швейцарії має юридичний характер. Влада кантону несуть відповідальність за належне ведення Поземельних книг. З 1991 р намір створити загальнонаціональну кадастрову систему з єдиними інформаційними стандартами і об'єднати кантональні кадастри з автоматизованими банками даних про населення, території, комунальному господарстві, інженерних та енергетичних мережах і т.д. Проект довгостроковий і коштує дорого, тому розглядається питання про приватизацію геодезичних служб.

Всі зміни в земельно-кадастрової документації вводяться в базу даних кадастру, що перебуває у державній інформаційній системі про земельні ділянки. Теоретичний досвід створення локальних інформаційних систем, що включають дані про земельні ділянки, виявив відмінності між первинними моделями з даними безпосередніх вимірів і похідними моделями, в яких нині вводяться з існуючих інформаційних систем з більш високою мірою узагальнення. Тому земельна інформаційна система більшою мірою будується на первинних даних [7].

4. Кадастрова система України

В період первіснообщинного ладу щільність заселення території сьогочасної України не була високою, а отже земля не мала великої вартості. Тоді основну цінність становив господарський реманент, жива птиця та худоба, а також освоєна земля, вирішення загальних потреб господарювання та захисту дворища могли об'єднуватись у громади, а громади - в окремі населені пункти (села, міста). Такий принцип об'єднання дворищ та громад сприяв виникненню фонду земель загального користування, яким спільно розпоряджалися жителі дворищ, громад, сіл, городів.

За останні 120 років Україна пережила чотири земельні реформи, які суттєво міняли зміст та форми кадастру. Перші дві реформи здійснювались, коли Україна входила до складу Російської імперії, третя - була в складі імперії, яка називалася СРСР, четверта здійснюється тепер, при набутті статусу незалежної держави.

Таким чином, розвиток кадастру в Україні можна характеризувати чотирма основними етапами, перший - маси Київської Русі; другий - часи гетьманщини; третій - період російського поневолення в царській імперії; четвертий - період Імперії СРСР.

Як відомо, імперія зразку 1917 року ліквідувала приватну власність на землю та засоби виробництва, шляхом націоналізації землі, фабрик І заводів. Вона завершилась повною ліквідацією як дрібних, так і міцних по своїй основі селянських господарств І створенням великих колективних, і державних сільськогосподарських та промислових підприємств. Як показала практика, економіка країн, які будували соціалістичне суспільство на засадах державної та колективної власності, потерпіла крах. Ось чому відновлення приватної власності на землю та Інші засоби виробництва викликане необхідністю піднести духовний та соціально-економічний рівень населення України, сприяти відновленню почуття власника і господаря, створенню нових виробничих структур: фермерських господарств, асоціацій, акціонерних підприємств, компаній, тощо з принципово новими виробничими відносинами.

Слід зауважити, що всі кадастри, створювані з 1917 року, ґрунтувались на єдиних для всього СРСР правилах та вимогах і представляли собою інструмент централізованого господарсько-економічного управління різними регіонами й Імперією загалом.

У 1954 р. прийнята Постанова Ради Міністрів СРСР "Про єдиний державний земельний облік", в якій передбачалось складати сільськогосподарські карти для планування і обліку земель. З 1962 року в склад кадастру включена економічна оцінка земель. Важливе місце в системі кадастру було відведено планово-картографічному матеріалу. Створювалися земельно-кадастрові карти районів, на яких відображатись границі адміністративного району, межі колгоспів та радгоспів тощо. На земельно-кадастровій карті показували основні елементи проектів внутрішньогосподарського землеустрою колгоспів і радгоспів, угіддя і їхні підвиди, а також якість ґрунтів, гідрографію, дорожню мережу, населені пункти. Масштаб земельно-кадастрових карт - 1:5000; 1:10 000; 1:25000. Крім карт землекористувань, у склад земельного кадастру входили карти оцінки земель, які охоплювали окремі господарства, адміністративний район, область. Як правило, для складання кадастрових планів і карт використовуються топографічні плани і карти, а в разі їх відсутності - матеріали аеро- і космічного знімання [8].

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Мета ведення Державного земельного кадастру

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:

регулюванні земельних відносин;

управлінні земельними ресурсами; - раціонального використання та охорони земель; - здійсненні землеустрою; - проведенні оцінки землі; - формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів - інших природних ресурсів; - справлянні плати за землю.

Принципи Державного земельного кадастру

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах:

обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти;

єдності методології ведення Державного земельного кадастру;

об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі;

внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;

відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання;

безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються;

документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Загальні засади ведення Державного земельного кадастру

. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:

створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;

внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;

внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;

оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Органи ведення державного земельного кадастру.

Система органів Державного земельного кадастру

. Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Об'єктами Державного земельного кадастру є:

землі в межах державного кордону України; - землі в межах території адміністративно-територіальних - одиниць; - обмеження у використанні земель; - земельна ділянка.

Відомості про земельні ділянки

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування;

опис меж;

площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної - геодезичної мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється - дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

нормативна грошова оцінка; - інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Кадастровий номер земельної ділянки

. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Поземельна книга

Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:

а) кадастровий номер;

б) площа;

в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);

г) склад угідь;

ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

д) нормативна грошова оцінка;

е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;

є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

ж) кадастровий план земельної ділянки;

з) дата державної реєстрації земельної ділянки;

и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;

і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

ї) дані про бонітування ґрунтів [9].

Висновок

В результаті виконаних досліджень встановлено:

кадастр слід розглядати як державну інформаційно-реєстраційну систему геопросторового положення кадастрових обєктів, їх кількісної та якісної оцінки і правового статусу:

кадастр - галузь науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування та збереження кадастрових обєктів, інформацію щодо них та їхній реєстр.

Найвагомішими документами, з погляду впливу їх на розуміння проблеми кадастру, є Земельний, Лісовий та Водний кодекси України, закони України: Про регулювання містобудівної діяльності, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, Про природно-заповідний фонд України, Положення про регіональні кадастри природних ресурсів, затверджене постановою Кабміну України [10].

Національна кадастрова система формувалася в основному при радянській владі. Але з часу набуття незалежності, Україна змінила вектор розвитку та еволюції на Захід, тому сьогодні наші фахівці беруть приклад з кадастрових систем Європи.

При порівнянні України та, наприклад, Німеччини, можна відзначити таку спільну рису як Поземельна книга, яка в обох країнах слугує для: визначення та встановлення прав на окремі земельні ділянки; надання встановлених законом гарантій прав власності; реєстрації земельних ділянок. Є багато інших спільних рис, існування яких обумовлено історією (довгий та тісний контакт із Австро-Угорською імперією.

Організація та ведення земельного кадастру здійснюються в різних федеральних землях Німеччини по-різному. Наприклад, у федеральній землі Гессен земельні справи веде Міністерство економіки, транспорту та розвитку території у м Вісбаден. У федеральній землі Саксонія питання земельного кадастру знаходяться у віданні Міністерства внутрішніх справ і Земельного геодезичного управління.

Наша система має більш централізовану організацію ведення земельного кадастру і саме в цьому аспекті схожа зі Швецією. Аналізуючи цілі реєстрації землі і нерухомості в Швеції та Україні, слід відзначити основні схожі риси: - чітке визначення власності та прав на неї; - надання громадського та правового захисту володіння землею; - полегшення у здійсненні трансакцій з землею і нерухомістю; - надання легкого доступу до інформації про земельні ресурси.

На основі проведених досліджень на тему «Функціонування кадастрових систем світу та України» можна зробити висновок, що інтеграція України в світовий економічний, соціальний та гуманітарний простір вимагає створення в державі відповідних інформаційних, суспільно-виробничих, правових та технічних норм, які б відповідали сучасним світовим стандартам. Однією із важливих проблем держави є створення національної кадастрової системи, яка б, базуючись на європейському та світовому досвіді, поєднувала найкращі та перспективні технології побудови таких систем, враховуючи менталітет та пріоритети нації, характер суспільних відносин, територію і адміністративно-територіальний устрій, сучасний стан нормативно-правового та матеріально-технічного забезпечення кадастрових робіт.

Формування основних положень та принципів побудови кадастрової системи України є одним з ключових моментів не тільки ефективного управління кадастровими обєктами, але й певною мірою захистом національних інтересів в інтересах всього суспільства.

Список використаної літератури

1.Теоретичні основи державного земельного кадастру, Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я. та інші.

2.Любовь Гаврилюк, «Строительство и недвижимость <http://www.nestor.minsk.by/sn/index.html>»

.В.В. Тишковець. Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва. «Аналіз становлення та розвитку системи земельного кадастру Швеції»

.Закон України «Про державний земельний кадастр»

.Л. Перович. «Сучасний стан та перспективи розвитку кадастрової системи України».

Луганський національний аграрний університет Кафедра землеустрою та кадастру КУРСОВА РОБОТА з земельного пр

Больше работ по теме: