Формування цінностей засобами художньої літератури у дітей старшого дошкільного віку

 

ВСТУП


Актуальність дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбувається в сучасному суспільстві, з одного боку, ведуть до девальвації установлених в радянський період суспільних цінностей, з іншого - сприяють розвитку нової ціннісної свідомості та поведінки. Метою дошкільної освіти, як зазначається в документі, є формування базису особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупності чотирьох сфер життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я". Основним завданням стає озброєння дитини наукою життя. Пріоритетним є ціннісний, морально-соціальний розвиток особистості з перших років її життя. Зміст дошкільної освіти спрямовано на збереження дитячої субкультури, зорієнтовано на цінності та інтереси дитини, врахування її вікових можливостей.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю вирішення проблеми формування ціннісних орієнтацій у дітей дошкільного віку в складних і неоднозначних умовах соціуму, адже розвиток цивілізаційних процесів XXI століття зумовлює тенденції до інтенсивної інформатизації суспільства, компютеризації дозвілля підростаючого покоління та розвитку розважального телебачення. За таких умов спостерігається зниження інтересу до книги в дитячому середовищі. Це ускладнює прилучення дітей до світу літератури, а через неї - до фундаментальних цінностей культури.

Свого часу видатні представники прогресивної педагогічної думки, письменники та громадські діячі: X. Алчевська, С. Васильченко, Л. Глібов, М. Горький, Б. Грінченко, М. Драгоманов, О. Духнович, М. Корф, М. Коцюбинський, А. Макаренко, С. Миропольський, І. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, Л. Толстой, Л. Українка, К. Ушинський, І. Франко, Т. Шевченко вказували на важливість виховання дітей і молоді засобами художнього слова. Адже саме література як вид мистецтва покликана плекати високі духовні цінності, почуття прекрасного, гуманізм, патріотизм. Органічною складовою художньої літератури є дитяча література, яка володіє потужним виховним потенціалом і сприяє становленню й розвитку підростаючої особистості.

З педагогічних позицій проблему цінностей розглядали Ш. Амонашвілі, Н. Асташова, Б. Гершунский, Н. Дереклеєва, М. Казакіна, В. Караковський, Н. Нікандров, Л. Новікова, Н. Щуркова та ін. Проблема ціннісних орієнтацій отримала відображення в роботах І. Кона, О. Леонтьєва, А. Маслоу, А. Петровського, К. Роджерса, С. Рубінштейна та ін. У роботах І. Афанасьєвої, О. Дробницкий, А. Здравомислова, В. Оссовського, В. Тугаринова досліджено теоретичні основи формування ціннісних орієнтацій особистості. В теорії навчання і приватних методиках проблема цінностей була розглянута Н. Дереклеєвой, І. Колесниковой, Б. Кругловим, Д. Леонтьєвим, К. Платоновим, Н. Щурковой та ін. Видатні представники педагогічної думки та письменники вказували на важливість виховання дітей і молоді засобами художнього слова. Оскільки література як вид мистецтва покликана виховувати високі духовні цінності, почуття прекрасного, гуманізм, патріотизм.

Ціннісні орієнтації пропонують дитині вибір між добром і злом, яке вона вчиняє не в силу необхідності, а в силу свого особистісного розуміння цієї необхідності. Саме свобода вибору являється основою моральних ціннісних орієнтацій. Саме ціннісні орієнтації виступають регулятором поведінки дитини навіть тоді, коли за нею ніхто не слідкує. Ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю, формуються в ході набуття особистого досвіду. В сформованому стані вони представляють індивідуальну ієрархічну сукупність цінностей, які визначають направленість особистості і вибірковість її поведінки. Саме художня література має велику перевагу серед мистецтв, як засобів виховання гуманних почуттів та формування духовних цінностей. Ця перевага виявляється і в можливості активно впливати на почуття і розум дитини, розвивати її емпатійність, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей призводить до штучного обмеження можливостей дитини, вихованню людини, яка не відчуває, не розуміє, не співпереживає.

Більшість дослідників та авторів розглядають дитячу літературу як важливий засіб виховання особистості, однак проблема формування цінностей засобами художньої літератури залишається недостатньо детально вивченою.

Зважаючи на актуальність дослідження даної проблеми нами було обрану таку тему бакалаврської роботи: «Формування у дітей старшого дошкільного віку цінностей в процесі використання художньої літератури».

Обєкт дослідження: емоційно-ціннісний розвиток дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування цінностей у процесі використання художньої літератури.

Мета бакалаврської роботи: теоретично обґрунтувати та систематизувати педагогічні умови формування цінностей у старших дошкільників засобами художньої літератури.

Гіпотеза дослідження грунтується на тому, що цінність - поняття, яке позначає обєкти, явища, їх властивості, а також абстракті ідеї, які втілюють в собі громадські ідеали і виступають як еталони буття. Це явища як матеріального, так і духовного характеру, що володіють позитивною значущістю, здатні задовольнити потреби людини, суспільства, служити їх інтересам та цілям, формування якого здійснюється ефективно за допомогою таких педагогічних умов: правильний добір та використання художніх творів гуманістичного спрямування; проведення систематичної роботи з емоційно-ціннісного розвитку; забезпечення єдності впливу на інтелектуальний, емоційний і діяльнісний розвиток особистості.

Завдання:

·зясувати стан розробки проблеми в психолого-педагогічній літературі;

·виявити особливості формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку;

·визначити роль художньої літератури в формуванні цінностей у дітей дошкільного віку;

·розробити й експериментально перевірити педагогічні умови формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз літературних, інформаційних джерел, синтез, узагальнення) та емпіричні ( опитування, бесіда, експеримент).

Основны етапи роботи.

На першому етапі вивчалася наукова література з проблеми дослідження, здійснювався аналіз і пошук емпіричного матеріалу, що дозволив виявити сутність і специфіку цінностей дітей дошкільного віку (вересень - жовтень 2012р.).

На другому етапі діагностувались рівні сформованості у дітей старшого дошкільного віку цінностей, вичначались педагогічні умови, що забезпечать ефективність формування у дітей цінностей, здійснювався формувальний етап експерименту (жовтень 2012р. - березень 2013р.).

На третьому етапі уточнювались і перевірялись результати формувального етапу експерименту, апробовувались рекомендації,методичні вказівки (березень - травень 2013р.).

Базою дослідження є ДНЗ № 23 «Берізка» міста Рівного. У дослідження брали участь 30 дітей старшого дошкільного віку.

Наукова новизна : визначеного сутність і специфіку феномену «цінності», виявлено педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування зазначеного феномену.

Теоретичне значення обумовлено методологічним аналізом еволюції уявлень про цінностей, засобів розвитку ціннісно - смислової сфери. Здобуті результати поглиблюють розуміння специфіки формування цінностей засобами художньої літератури. Подальшого розвитку набули форми і методи формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку в процесі використання художньої літератури.

Практичне значення результати дослідження можуть бути використані під час проходження педагогічної практики в дошкільних закладах міста Рівного та області, у розробці спецкурсів та спецсемінарів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, результати дослідженя повідомллись підчас виступу нащорічній звітній конференції викладачів і студентів Рівненського державного гуманітарного університету.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел ( 74 найменування),4 додатків. Загальний обсяг роботи становить 95 сторінок, основний зміст викладено на 81 сторінках.

цінність художній література діти

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ


1.1Цінності як психолого - педагогічна категорія


Аналіз психолого - педагогічної літератури показав, що категорія «цінність» має різноманітні значення. Вперше це поняття було введене в філософську лексику в 60 рр. ХІХ ст. Німецький філософ і фізіолог Р. Лотце теоретично обумовив ціннісну сферу від явищ дійсності. В міжнародній енциклопедії соціальних наук відмічається, що концепція цінності вперше згадується в теорії праці, розробленій англійським економістом А.Смітом і Д. Ріккардо.

В Академічному тлумачному словнику дається таке визначення поняття «цінність» - те, що має певну матеріальну або духовну вартість. В психологічному словарі-довіднику під редакцією М. Кордуелла «цінність» - поняття, яке позначає обєкти, явища, їх властивості, а також абстрактні ідеї, які втілюють в собі громадські ідеали і виступають як еталони буття [35, с. 347]. В філософському енциклопедичному словарі за редакцією І. Блауберга, І. Пантіна «цінності» - явища як матеріального, так і духовного характеру, що володіють позитивною значущістю, здатні задовольнити потреби людини, суспільства, служити їх інтересам і цілям [36, с.381]. В Російській педагогічній енциклопедії «цінність» - термін, широко використовуваний у філософській і соціологічній літературі для вказівки на людське, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності [56, с. 432].

У психолого-педагогічному словнику Е. Рапацевича поняття «цінності» використовується для тлумачення об'єктів, явищ, їх властивостей, і навіть абстрактних ідей, що втілюватимуть у собі громадські ідеали та виступаючих таким чином як еталон належного[56].

Розгляд поняття «цінність» вказує на те, що в ньому поєднані три основних значення: речовинно-предметні властивості явищ, в основі яких лежить практичне і емоційне ставлення людини до оцінюваних предметів і явищ; моральні категорії, які позначають психологічні характеристики людини; соціальні явища, що характеризують відносини між людьми.

В епоху античності визнавався ідеал гармонійно, всебічно розвиненої людини. Тоді ж виникла і почала розвиватися нова ціннісна категорія - краса (ідеал прекрасного), звернена до духу і тілу людини. Давньогрецький філософ Арістотель утворив від слова «етика» прикметник «етичний», щоб позначити групу чеснот, які відносяться до характеру людини: мужність, доброта, впевненість, милосердя, щедрість, любов.

В епоху Відродження віра в безмежні можливості людини, її волю, творчість, гідність стають в один ряд з істиною, добром, красою. З настанням епохи Просвітництва стають значущими ідеї про цінності свободи, справедливості, добра, істини, віри, розуму, моральності, Вітчизни (В. Віндельбанд, І. Кант, Н. Карамзін, Л. Магніцький, Й. Песталоцці, А. Радищев, Ж. Руссо, У. Томас).

У педагогічних поглядах Ж. Руссо ідея про вільне виховання в дитині передусім людини пройнята духом гуманізму і демократизму. Любов, повага, виховання «доброго серця», «доброї волі», «добрих суджень» стали головними цінностями французького педагога [15, ??c. 43].

Ідеальною якістю дитини, на думку Й. Песталоцці, є любов до близьких. Виховання дітей без урахування моральних почуттів веде до «псування людського роду». Й. Песталоцці з любов'ю ставився до дітей, віддаючи їм усе, намагаючись зробити життя вихованців школою радості і творчої праці. Він відзначав особливу роль особистості вихователя, його любові до дітей, проголошував її в якості основного засобу виховання. «Я не знав ні порядку, ні методу, ні мистецтва виховання які б не являлись наслідком моєї глибокої любові до дітей» [42, с. 23].

В якості цінностей на Русі XIV - XVII ст. розглядалися правдолюбство, миролюбність, працьовитість, лагідність, чесність, доброта, повага до старших, а засуджувались наклеп, злодійство, пияцтво. Головними орієнтирами були визнані моральна досконалість особистості, ідея захисту рідної землі (А. Курбський, М. Ломоносов, А. Радіщев, В.Татіщев та ін.) .

В епоху Нового часу виділяють працю, колектив, індивідуальність, розумну свідомість, доброту як основу всієї людської культури і цивілізації (Р. Декарт, Г. Лейбніц, Б.Спіноза та ін.) .

Стимулом до розвитку аксіологічних якостей особистості в VIII-XIX ст. вважалося активне начало, висока духовність, естетичні цінності. Німецький філософ Г. Гегель вважає основою ціннісних орієнтацій любов як моральне почуття, як відносини між людьми і характеризує її вищою емоційно-духовної напруженістю, заснованою на відкритті максимальної цінності конкретної людини. Любов - одна з форм подолання відчуження людини від людини, і тому вона признана вершиною морального ставлення до людини. Загальне визначення «любов» в етиці - морально-естетичне почуття, що виражається в безкорисливому і самовідданої прагненні до свого об'єкту [31]. Ці визначення стосуються всіх без винятку видів любові - до дітей, до батьків, Батьківщини, життя, істини.

Теоретичні досягнення в науці і заснований на них моральний досвід XIX ст. прийнято пов'язувати з іменами Л. Толстого, К. Ушинського та ін. Л. Толстой вважав свободу дитини провідним принципом навчання і виховання. Він закликав до відносин між вчителями та учнями, що виключає примус, відстоював ідею розвитку особистості як центральну в гуманістичній педагогіці. Л. Толстой надавав великого значення середовищу, навколишньому дитини, і тим засобам, за допомогою яких воно може виховувати його. На його думку, домашнє і громадське середовище відіграють велику роль у формуванні особистості [49, с. 109].

В основі виховання, за К. Ушинським, лежать загальнолюдські цінності: доброта, любов, милосердя, віра в особисту свободу людини. Кожному народу притаманні характерні особливості, які позбавляють його безликості і наповнюють конкретним змістом: «... виховання, створене самим народом і засноване на народних початках, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях або запозичених у іншого народу». Виховання, за К. Ушинським - особистісна цінність, яка створює "другу природу людини», формує, просвітлює свідомість людини, відкриваючи перед ним шлях до добра [58, с. 63].

Проблемі вивчення цінностей приділяли увагу багато вчених ХХ ст. Цінність - це: моральна установка (У. Томас, Ф. Знанецький); людина, життя, краса, праця, спілкування, свобода, щастя, совість (Н. Щуркова); «піраміда потреб», елементи структури свідомості ( А.Маслоу, В.Оссовский, Я. Щепаньский);система мотивів поведінки особистості (А.Петровский, С.Рубінштейн); складова свідомості (інтереси, переконання, світогляд) (О. Леонтьєв); любов, повага, доброта (А. Макаренко, В. Сухомлинський).

Унікальне значення в організації морального виховання мають педагогічні погляди А. Макаренко. В якості пріоритетних цінностей він виділяв любов дорослого до дитини, вихователя до вихованця. Любов, милосердя, доброта вибудовують всю його виховну систему. Становлення моральних якостей, на його думку, - «надання можливості відчути дитині те, що його люблять, люблять безумовно і незалежно від його провини і зовнішніх якостей» [43, с. 97].

У 1960-1980 рр. розробляється педагогічна основа гуманістичного виховання (В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, О. Газман, В. Сластенін та ін.) .

В. Сухомлинський базовими моральними цінностями визначав сьогодення і майбутнє Вітчизни, обовязок перед матір'ю, батьком, вчителем. Саме з цього, на його думку, повинно починатися пізнання дитиною світу, краси у всіх її багатогранних проявах, розвиток серцевої чуйності до природи. Гуманістичний підхід В. Сухомлинського, розвивав тонкість дитячих почуттів, доброту, вміння співчувати людям. Педагог використовував в роботі з дітьми різноманітні форми розвитку емпатії: метод співпереживання ситуації, прямого і непрямого навіювання, вміння бачити, чути, розуміти дітей. Він привчав дітей з дитинства здійснювати добрі справи для оточуючих, спочатку для самих близьких, а потім для оточуючих незнайомих людей і всіх живих істот. Дітей знайомили з складом навколишнього світу, зв'язком з живою природою і людьми, з поняттям любові, радості, взаємодопомоги, і вони сприймали це на рівні відчуттів і переживань [69]. Гуманістична теорія виховання В. Сухомлинського залишається актуальною і є для нас провідною теоретико-методологічною основою формування ціннісних орієнтацій.

Проблему цінностей проаналізував Н. Нікандров, виділивши загальнолюдські (ідеал, правила, принципи) і національні (повага, любов, самобутність культурних традицій, мови) цінності. Вчений акцентує увагу на інтеріоризації цінностей навчання, поваги до себе, інших і відповідальності.

В. Сластенін виділяє загальнолюдські (людина, дитина, вчитель, творча індивідуальність), духовні (досвід, теорії, способи мислення) і особистісні (здібності, індивідуальні якості, ідеали) цінності [58].

За предметним змістом розрізняють соціальні, культурні, економічні, політичні, духовні, педагогічні цінності й т.д. Фахівці нараховують багато десятків, навіть сотні таких цінностей. Повязавши цінності з якостями особистості, Г. Олпорт нарахував 18000 таких рис. але найбільш загальних базових цінностей, що становлять фундамент ціннісної свідомості людей і підсвідомо впливають на їхні вчинки в різних галузях життя, не так багато. Їхня кількість виявляється мінімальною, якщо співвідносити цінності з потребами людей:3.Фрейд обмежився двома, А. Маслоу - пятьма потребами-цінностями, Г. Мюррей сформував список із 28 цінностей. А.В. Кірякова виділила 6 провідних цінностей: життя, людина, пізнання, краса, праця, батьківщина [32].

На думку Н. Щуркової, система цінностей являє собою піраміду від найвищих цінностей, що відображають саме широке узагальнення, до менш значущих. У класифікації вченої проглядаються найвищі цінності, що включають весь світ в його значущості для людини, і вибудовується в наступний ряд: людина, життя, краса, праця, пізнання, спілкування, гра, свобода, щастя, совість, рівність, справедливість, братерство. [57 с. 133].

Є. Бондаревська виділяє цінності, що сприяють вихованню вільної особистості (громадянськість, почуття власної гідності, самоповага, самодисципліна, чесність, орієнтування в духовних цінностях життя); вихованню гуманної особистості (милосердя, доброта, здатність до співчуття, співпереживання, альтруїзм, терпимість, доброзичливість, скромність, готовність надавати допомогу близьким і далеким, прагнення до миру, добросусідства, розуміння цінності людського життя) [25].

На сьогодні існує декілька видів класифікації цінностей, які відрізняються між собою ведучою характеристикою. Серед найбільш розповсюджених класифікацій можна назвати наступні:

.За функціональним значенням цінності поділяються на термінальні (цілі) та інструментальні (принципи та засоби досягнення мети) (М.Рокіч);

. Цінності буття (Б-цінності) - істина, добро, справедливість, краса тощо; Дефіцієнтні цінності (Д-цінності) - мир, спокій, безпека тощо (А.Маслоу);

. За ступенем генералізації та присвоєння цінностей: ситуативні, стійкі, особистісні (усвідомлені смисли життя);

. Декларовані, реальні (Б.С.Братусь);

. Духовні (освіта, наука, мистецтво); суспільно-політичні (свобода, рівність, справедливість); матеріальні (матеріальні блага) (В.П.Тугаринов);

. Цінності життя (природні) - здоровя, радість життя, спілкування тощо; і цінності культури (суспільні) - матеріальні, соціально-політичні, духовні (О.Г.Дробницький);

. Вітальні (здоровя, безпека тощо); соціальні (статус, професія, сімя); політичні (свобода слова, законність); моральні (добро, чесність, порядність); релігійні (віра); естетичні (краса, гармонія) (Б.Х.Ерасов);

. Ієрархічні рівні в системі цінностей: цінності абстрактні, цінності-властивості і цінності - способи поведінки (С.С.Бубнова);

. Цінності творчості, цінності переживання, цінності відношення (В.Франкл). [45]

Сутність феномена цінності в психології полягає, як вважає А. Маслоу, в тому, щоб допомогти людині виявити закладені в ньому якості та створити сприятливі умови для самореалізації особистості через задоволення його потреб. А. Петровський, С. Рубінтейн відзначають, що в понятті «цінність» міститься елемент внутрішнього потягу і прагнення людини до того чи іншого виду діяльності. Цінність - невід'ємний компонент самої людини, що виконує в суспільстві якусь роль. У психіці людей цінність виникає разом з появою позитивної або негативної емоції, з'єднаної з конкретним знанням, яке дозволяє зробити вибір варіантів поведінки або діяльності.

На думку вітчизняного психолога А. Максимова, цінності реалізуються через потреби людини, завдяки саме ціннісному відношенню «річ у собі» стає «річчю для нас». А. Леонтьєв, Е. Кузьмін трактують цінності як елементи структури свідомості особистості: інтереси переконання. При цьому у визначеннях цінності присутня й інша сторона ціннісної орієнтації: якщо цінностями називають елементи соціального середовища. Цінності особистості - це не тільки виборче відображення матеріальних і духовних цінностей суспільства в свідомості індивіда, цінності можна розглядати як елементи або явища життя суспільства, аналізуючи їх з точки зору того соціального значення, яке їм надається суспільством в цілому або соціальною групою.

Ціннісні категорії добра, істини, милосердя, краси, любові вивчалися і філософами, оскільки вони сприяють формуванню моральних орієнтирів людини (В. Віндельбанд, О. Дробницкий, А. Здравомислов, І. Кант, Г. Ріккерт, В. Тугарінов, В. Франкл, В. Ядов та ін.) . Об'єктом спеціального аналізу з боку філософії та інших суспільних наук цінність стає лише з другої половини ХІХ ст. І. Кант відносив поняття «цінність» до моралі, а неокантіанці В. Віндельбальд і Г. Ріккерт застосовували його до явищ культури. В етику і естетику це поняття ввів Р. Лотце, в соціологію - М. Вебер. І. Канту належить розробка поняття «цінність» у зв'язку з уявленнями про суще та належне. Норми і цінності керують діями, але будь-яка цінність, на його думку, є і метою, до неї прагнуть заради неї самої, оскільки вона - ідеал, джерелом якого є критична свідомість як конструктор всяких норм. В. Франкл показав у своїх дослідженнях, що цінності відіграють роль сенсів людського життя і складають три основні класи смислових універсалій: цінності творчості (в тому числі і трудові), цінності переживання (передусім любові) і цінності відносин.

Неоднозначність поняття «цінності» відзначають і вітчизняні філософи (О. Дробницкий, А. Здравомислов, В. Сагатовський, В. Тугарінов, В. Ядов, та ін.). В. Тугаринова, В. Ядов підкреслюють, що виникнення цінності пов'язане, з одного боку, з предметами, явищами та їхніми властивостями, якостями особистості, здатними задовольнити потреби суспільства, людини, а з іншого - цінність виступає як судження, пов'язане з оцінкою існуючого предмета, явища, якості людини. Отже, цінність - це форма прояву певного роду відносин між суб'єктом і об'єктом - ціннісного ставлення та прояв гуманних якостей в їх спілкуванні. [43]

О. Дробницкий відзначає, що засвоєння системи цінностей окремою особистістю становить необхідну основу соціалізації особистості і підтримки нормативного порядку в суспільстві. Разом з цим в структурі зрілої особистості цінності виконують функцію перспективних, стратегічних життєвих цілей і мотивів життєдіяльності, реалізація яких виражається у внеску особистості в культуру, створенні нових форм цінності. Він приходить до висновку, що «... взаємодія особистості і суспільства виражається у взаємопереходах соціальних і особистісних цінностей» і що в процесі історичного розвитку суспільства складається система загальнолюдських цінностей [43].

С. Анісімов віддає пріоритет абсолютним цінностям - життю, здоров'ю, гуманності, прогресу, справедливості; при цьому він виділяє анти цінності - невігластво, передчасну смерть, хвороби, голод. Міркуючи про природу цінностей, він підкреслює, що цінність - це предмет, що володіє корисними для людини властивостями. Вчений вважає, що цінність завжди повинна бути позитивною за своїм значенням, оскільки вона задовольняє дійсну, розумну позитивну потреба [2, c.44].

Філософи робили спробу упорядкувати й описати систему цінностей. Головним є основа, за якою вони класифікуються. На основі узагальнення підходів до розгляду природи цінностей зарубіжними філософами, розроблено класифікацію, в якій джерелом цінностей є потреби людини: ідеальне буття (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт ), інтуїція, визначає сенс цінностей (О. Шпенглер та ін.) [31, с. 44].

В. Тугарінов в своїх роботах запропонував наступну класифікацію цінностей: життя, соціальні та духовні блага [37]. До найголовнішим цінностей культури на його думку, відносяться: свобода, рівність, справедливість і братерство людей; просвітництво, істина, добро і краса. Отже цінності поділяються, насамперед, на цінності життя і цінності культури: матеріальні, соціально - політичні, духовні.

Л. Дьоміна відзначає, що не все з того, що має цінність для даної особистості, є цінним і для суспільства в цілому. З іншого боку, не всі громадські цінності з різних причин мають серйозне значення для кожної конкретної людини. В залежності від об'єкта, на який спрямована ціннісна орієнтація та оцінка, вона виділяє природні і соціальні цінності.

Проаналізувавши сутнісні характеристики феномену «цінності» в філософській літературі, ми виявили, що цінності належать до сфери чуттєвого, вважаються свого роду емоційними установками, сприяючими орієнтації в досвіді людини. Своєю оригінальною внутрішньою силою цінності творять світ культури, є основою сенсу життя і призначення людини.

Таким чином, у педагогіці цінності виступають як моральний принцип виховання, як умова для формування моральних відносин між вихователем і вихованцями, як засіб розвитку інтелектуальної культури - думок, почуттів, переживань. Головна педагогічна функція цінності реалізується в її орієнтувальній, спрямовуючій ролі в життєдіяльності людини, яка виступає в якості «осі свідомості», саморегуляції його поведінки в сьогоденні і майбутньому. За основу психологічного механізму регуляції життєдіяльності, що базується на формуванні цінностей, вчені виділяють аксіологічні структури особистості, що зв'язують внутрішній світ особистості і навколишню дійсність. Ми приходимо до висновку, що до теперішнього часу склалися різні напрямки, що трактують природу цінності. У педагогіці цінності виступають складовою аксіологічного та цілеспрямованого процесу формування моральних взаємовідносин дітей при їх самореалізації в різних видах діяльності. Для філософської науки цінності - це об'єкти інтересів особистості, що дозволяють усвідомити людині значимість буття. В системі психологічних знань цінності виступають одним їх головних мотивів поведінки особистості, свідомого ставлення до оточуючих, моральними категоріями, що позначають психологічні характеристики людини .


1.2Особливості формування цінностей у дітей дошкільного віку


Ціннісні орієнтації пропонують дитині вибір між добром і злом, яке вона вчиняє не в силу необхідності, а в силу свого особистісного розуміння цієї необхідності. Саме свобода вибору являється основою моральних ціннісних орієнтацій. Саме ціннісні орієнтації виступають регулятором поведінки дитини навіть тоді, коли за нею ніхто не слідкує. Ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю, формуються в ході набуття особистого досвіду. В сформованому стані вони представляють індивідуальну ієрархічну сукупність цінностей, які визначають направленість особистості і вибірковість її поведінки.

Ведучі психологи ХІХ-ХХ століть різноманітних научних шкіл - зарубіжних (А. Адлер, А. Маслоу, К. Роджерс, З. Фрейд та ін.) і вітчизняних (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, А. Лурія, В.Мухіна та ін.) - особливе значення надають становленню особистості і її ціннісних компонентів ранньому дитинству та дошкільному періоду. Суть їх висновків полягає в наступному : процес становлення ядра особистості (системи переконань, ціннісних орієнтацій) може відбуватися не тільки свідомо, але й не свідомо; більше того, найбільш інтенсивний саме період дошкільного дитинства. Ось чому так важлива правильна організація морального виховання дитини з самого раннього віку. В іншому випадку не виключається ущербність розвитку, наслідки якого усунути надзвичайно важко[4].

Про розвиток морально-ціннісної складової в дошкільному віці буде свідчити не лише сформованість у дитини певних знань. Важливого значення набуває опанування нею вміннями та навичками використання на практиці морально-етичних норм та правил.

Становлення морально-ціннісної складової відіграє важливу роль у формуванні життєвої компетентності дошкільника і полягає в опануванні духовно-моральними нормами та принципами. Дитина поступово усвідомлює необхідність керуватися загальнолюдськими цінностями у власній поведінці та спілкуванні, стає здатною до гуманної поведінки у суспільстві, поводитися адекватно, доцільно і конструктивно. У результаті виявляється її спрямованість на те, що відбуваються навколо, критично ставитись до дій оточуючих і власних, нести відповідальність за свої вчинки. Так, дослідниця Т. Поніманська, яка вказує на важливість формування людяності у дитини дошкільного віку в процесі формування її життєвої компетентності, підкреслює значення самостійного регулювання поведінки людини на основі гуманістичних цінностей. Вона зазначає, що насправді моральною можна вважати не ту людину, яка знає, що чинить морально, а ту, яка не може діяти інакше, незважаючи на наявність винагороди за це[52].

Аналіз теоретичних підходів та експериментальних даних в дослідженнях становлення і розвитку моральної свідомості дошкільників різних авторів дозволив нам виділити дві суттєві умови формування морально-ціннісної складової життєвої компетентності дошкільника [37, с. 115]. По-перше, це - створення емоційно-позитивного та виховуючого середовища, спрямованого на розвиток оптимістичного світосприйняття (Л. Князева, Ф. Левін-Щиріна, О. Сухомлинський). Але, активного виховного потенціалу таке середовище набуває лише за умов поєднання у виховному просторі національних та загальнолюдських цінностей, народних і родинних традицій.

По-друге, великого значення набуває змістовне наповнення середовища: театралізовані вистави духовно-морального змісту, ситуації морального вибору, ситуації-провокації, заняття Добра і Краси, ігри моральної спрямованості, читання художньої літератури тощо[37].

Р. Буре зазначає, у процесі формування цінностей, в дітей віком старшого дошкільного віку, особливу роль грає дорослий. Дорослий постає перед дітьми у двох функціях: як носій соціального досвіду, і правил поведінки, знання світу і як організатор процесу виховання і навчання. І перша й інша функція реалізуються у двох формах: стихійно і цілеспрямовано[20].

З погляду С. Козлової, кожен дорослий на момент його «зустрічі» з дитиною вже має досить великий соціально - моральних досвід. У цьому все в досвіді ґрунтується на тому, що нагромаджено людством у вигляді культури, традицій, побуту, моральних цінностей, і свідомо прийнято сучасною людиною. Спілкуючись із дорослим, дитина спостерігає за його діяльністю, чує її оцінювання, бачить його вчинки. Але процес створення моральних цінностей у дошкільнят відбуватиметься лише тому випадку, коли батьки, вихователі навмисно демонструють дитині свої оцінки, ставлення, вчинки, роблячи себе зразком для наслідування, своєрідним «наочним посібником». Така демонстрація вимагає великої такту, чуття міри, особливо коли справа стосується моральних цінностей.

Л. Волобуєва та О.Авилова визначили, формування моральних цінностей - це процес виховання моральної поведінки й моральних звичок. Вчинок характеризує ставлення людини до навколишньої дійсності. Щоб викликати моральні вчинки, треба створити відповідні умови, належним чином організувати життя вихованців. Моральна звичка - це потреба до здійснення моральних вчинків. Звички можуть бути прості, коли в основі лежать правила співжитку, культури поведінки, дисципліни, та складні - в вихованця створюється потреба в суспільстві і готовність до виконання діяльності. Для успішного формування моральних чеснот необхідно, щоб мотиви, з допомогою яких дітей спонукають до сприйняття і усвідомлення моральних цінностей, були значимими, щоб ставлення до моральних якостей в них були емоційно позитивним і щоб за необхідності діти могли проявити дані якості у певних ситуаціях. Дошкільнику важливо знати не тільки, як поводитись, але й чому, заради чого варто дотримуватися встановлених вимог. Осмисленість вчинків своїх та інших дітей, прикладів з художньої літератури приводить до формування узагальнених уявлень про добро і зло, про критерії їх розмежування. Старший дошкільник може обґрунтувати , чому один казковий герой добрий, а інший злий. Свої обґрунтування дитина будує не на основі зовнішніх ознак образу, а на підставі вчинків: добрий, тому що допомагає, будує, рятує, оберігає; злий, бо робить шкоду, нищить, ні на кого не зважає. Під впливом знайомства з художньою літературою у дошкільників формуються етичні еталони-зразки, як емоційно-когнітивні узагальнення щодо способів поведінки. Ці еталони з одного боку, відображають певну сферу життя дитини, а з другого, містять у собі суспільну оцінку і емоційне ставлення. Внаслідок використання етичних еталонів виникають узагальнені образи людей : «невмійка», «білоручка», «трудівниця», «розумниця». Етичні еталони розвиваються від найбільш узагальненого недиференційованого утворення (добре-погано стосовно добра і зла, і у значенні красиве-потворне); до диференційованої системи оцінок-узагальнень (етичні відокремлюються від естетичних) [58].

«Оволодіння першими простими навиками моральної поведінки ще не означає засвоєння моральної норми.» - вказує Т. Поніманська . Необхідно спочатку сформувати моральні стимули, мотиви які здатні втілити цінність у акт поведінки чи дію. Наступним етапом буде засвоєння моральних цінностей у взаємозвязку з практикою вчинків та моральним вибором. «Дитина прилучається до світу людських цінностей не у формі споглядання, а діяльно, активно». - наголошує Т. Поніманська [50, С. 36].

Важливе значення у процесі формування цінностей, на думку С. Козлової, грає емоційна активність дошкільників. Емоційна активність - це зацікавлене сприйняття пізнавального матеріалу, співпереживання, співчуття, бажання брати участь у події, оцінювати її. Емоційна активність може виявлятися в експресивно забарвленій мові, в міміці, жестах, рухах. Суттєвими показниками впливу знань на дитину є характер її поведінки після заняття: питання, роздуми, прагнення комусь щось переказати, і навіть зміст її ігор й образотворчої діяльності. Емоційна забарвленість інформації поглиблює її сприйняття, робить її живим, що дозволяє судити про ставлення дитини до отриманих знанням[43]. Тому, ефективними засобами формування цінностей будуть ті, які максимально зачіпають емоційну сферу дитини.

Найкоротшим шляхом донесення до душі, до свідомості дитини моральної суті тих чи інших явищ, подій є витвори мистецтва. Особливо важливо читати дітям художні твори, обговорювати та переказувати їх, розігрувати із них ігри-драматизації.

Не можна не згадати про те, яке важливе значення для емоційно-ціннісного розвитку дитини має сімя. Саме в сімї засвоюються та копіюються зразки реагування на різноманітні ситуації, на відношення до різних обєктів і явищ життя. Частіше копіювання проходить на несвідомому рівні, близькому до того процесу, який відомий етолог К. Лоренц назвав імпринтингом (анг. «зафіксувати образ») Це психофізіологічний механізм, згідно з яким образ, сприйнятий в певний кризовий період розвитку, міцно запамятовується, трансформуючись у стійку програму поведінки. Такий підхід не вимагає від батьків спеціальної роботи з дітьми, але робить значимою їх поведінку. Дитина просто підсвідомо наслідує поведінку близьких дорослих. Крім того, батьки не тільки стихійно залучають дітей до моральних цінностей , але і свідомо використовують різноманітні методи і прийоми. Це бесіди на моральні теми, перегляди мультфільмів та читання художньої літератури з подальшим обговоренням моральних або аморальних вчинків героїв, їх поведінки. Не виключається і методи навіювання, пояснювання, встановлення причинно-наслідкових звязків між вчинком дитини і результатом. Саме тому, Т. Поніманська наголошує, що взаємовідносини дітей з членами сімї повинні бути організовані таким чином, щоб у них була втілена модель тих моральних цінностей, якими оволодівають діти, а також можливість самостійного вибору способу поведінки [53].

Процес формування ціннісних орієнтацій містить багато компонентів. По - перше, це спостереження в різних видах діяльності, бесіди з дітьми та батьками, які стосуються індивідуальних і вікових особливостей вихованців, можливостей інтересів, потреб, переживань. Тільки спираючись на природні задатки і можливості, «натуральні форми психіки» (Л.Виготський), а також індивідуальний субєктивний досвід, дорослий може розвивати систему потреб, і ціннісні орієнтації дитини на її основі.

По - друге, зразки поведінки, орієнтовані на базові моральні якості. Ведучу роль в цьому, відповідно культурно-історичній теорії Л. Виготського, грають спеціальні знаряддя перетворення натуральних форм психіки - знаки та символи. Мова йде про казки, притчі, прислівя та приказки, обряди, ігри та інші художні твори. Співвідносячи дії персонажів, їх вчинки, діти на діти на прикладах вчаться ємоційно-чуттєво усвідомлювати моральні норми та цінності. Так, поза свідомістю, на рефлекторному рівні формується система моральних уявлень і базових цінностей дитини. По мірі дорослішання вона підкріплюється роботою розуму та рефлексією.

По-третє, необхідно сприяти тому, щоб дитина могла осмислити цінності, встановлювати причинно - наслідкові звязки між поведінкою, вчинками людей і наслідками. Для цього вихователь в різноманітних видах дитячої діяльності орієнтує вихованців на базові цінності. Оскільки провідна діяльність дитини дошкільного віку - гра, важливо підбирати і продумувати такий зміст, реалізація якого формує уявлення про моральні цінності, і пропонує можливість морального вибору. В жодному разі не можна критично засуджувати і недопустимо висміювати дитину за неправильний вибір. Кожен має право на помилку, тим більше маленька дитина, яка тільки починає формувати своє розуміння світу. Така жорстока реакція дорослого може глибоко вразити дитину, посіяти в її душі сумнів щодо доброти навколишнього світу, позбавити довіри до дорослих, а в подальшому і до інших людей. Вихователь повинен вияснити причину такої відповіді, навіяти сумнів, невпевненість у даній відповіді і привести дитину до правильного рішення. Важливо розвивати в дітях здатність бачити в вчинках героїв книг, мультфільмів, оточуючих тільки хороше. Не секрет, що в практичному житті ми частіше чуємо зовсім інше: « Не забирай іграшку!», «Не заважай Олі гратись!», ніж доброзичливе « Як дружно граються Міша та Саша.», « Як добре, що Таня допомогла прибрати іграшки.». Дитину слід орієнтувати на споглядання доброго, позитивного. Важливо вчити її прощати та просити пробачення, підтримувати друга, допомагати йому, знаходити вихід з незручної ситуації, а не насміхатись над ним. Недопустимо висміювати слабку сторону особистості. Тим самим порушується не тільки атмосфера доброзичливості в виховному процесі, а й діти починають інстинктивно відчувати, що якщо помилишся, не виключено, що над тобою посміються. Страх бути висміяним сприяє проявленню таких якостей характеру як лицемірність, нечесність та ін. [20].

Таким чином, у результаті морального виховання формуються духовні цінності. Головна функція цінностей у тому, щоб сформувати у підростаючого покоління моральну свідомість, стійку моральну поведінку і моральні почуття, відповідні сучасному способу життя, сформувати активну життєву позицію кожної людини, звичку керуватися у своїх вчинках, діях, відносинах почуттям громадського обовязку. Моральна свідомість і поведінка дітей формуються у єдності. Вагому роль у формуванні цінностей відіграє дорослий, який виступає не тільки прикладом для наслідування а й організатором вихованого процесу. Серед всіх засобів найефективнішим у формуванні цінностей є емоційна активність та художня література. Формування цінностей у дошкільників має ряд особливостей. А саме: ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю, і формуються і ході набуття дітьми особистого досвіду; процес становлення ціннісних орієнтацій найбільш інтенсивний саме в період дошкільного дитинства; формування цінностей здійснюється ефективно за умови створення змістовного, емоційно-позитивного та виховуючого середовища.


1.3Роль художньої літератури у процесі формування цінностей у дітей дошкільного віку


Важливу роль у вихованні підростаючої особистості відіграє дитяча література, яка є органічною і невід`ємною складовою загальної літератури. Дитині, що тільки починає пізнавати оточуючий світ, дуже потрібні книги, які готують її до активного життя в суспільстві. Твори дитячої літератури, проходячи крізь уяву і серце юного читача, збуджують в ньому співчуття до доброго і прекрасного, розширюють загальний кругозір, вчать любові й відданості, стійкості й незламності, чесності й наполегливості.

Художня література використовується як засіб розвитку людяності, гуманних почуттів особистості: добра, справедливості, почуття обовязку. Зокрема О. Хролець зазначає, що дитяча література забезпечує перехід гуманістично-ціннісних орієнтацій у внутрішнє надбання особистості[65].

Художня література має велику перевагу серед мистецтв, як засобів виховання гуманних почуттів та формування духовних цінностей. Ця перевага виявляється і в можливості активно впливати на почуття і розум дитини, розвивати її емпатійність, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей призводить до штучного обмеження можливостей дитини, вихованню людини, яка не відчуває, не розуміє, не співпереживає.

Вплив художньої літератури збільшується завдяки специфіці сприймання художніх творів дітьми дошкільного віку, що визначається їх віковими і психологічними особливостями: підчищено чутливість до зовнішніх впливів, безпосередність сприйняття оточуючого світу, високий рівень наслідування та емоційного «зараження». Сприймаючи високохудожні твори, аналізуючи їх, діти вчаться оцінювати вчинки і поведінку літературних героїв. Літературний твір сприймається дітьми в цілому, в єдності його змісту й художньої форми, а розуміння виявляється в судженнях та поглядах[65].

Виховання художнім словом призводить до великих змін в емоційній сфері дитини, що сприяє появі живого відгуку на різні життєві події, змінює його відношення до речей, перебудовує його субєктивний світогляд. Під час читання творів дитина зображує перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описані події, і чим сильніше його переживання, ти багатше його почуття і уявлення про дійсність. Моральні норми та правила в художніх творах набувають живого змісту, стають доступними і зрозумілими та легко приймаються дитиною як єдиний правильний варіант поведінки. Дитина ніби входить всередину подій художнього твору, ніби стає їх учасником [29].

Використовуючи художню літературу тільки для вирішення завдань з розвитку мовлення та поетичного слуху, ми втрачаємо велику частину потенціалу цього засобу. А надмірне моралізування, одностороннє трактування художніх образів зводить нанівець всю ефективність, заважає розвитку почуттів, духовної свідомості, правильного ціннісного відношення до дійсності.

Коли мова заходить про розвиток ціннісної свідомості дітей, виховання гуманних почуттів, необхідно ставити питання, які викликають у дітей інтерес до вчинків, мотивів поведінки героя, їх внутрішнього світу, переживань. Ці питання мають допомогти дитині розібратися в образі, висловити своє відношення до нього; вони повинні допомогти вихователю зрозуміти душевний стан дитини піч час читання; виявити здатність дітей порівнювати і узагальнювати прочитане. Поступово діти вчаться порівнювати не тільки вчинки літературних героїв, але і свої, а також вчинки однолітків. Уявлення, отримані дітьми із художніх творів, переносяться в їх життєвий досвід поступово, систематично.

Виховання гуманних почуттів, духовних цінностей необхідно розглядати у тісному взаємозвязку з загальним емоційним розвитком дитини. Емоційне відношення дітей до оточуючого являється непрямим показником становлення їх почуттів. Художня література в сильній степені сприяє виникненню у дітей саме емоційного відношення до описаних подій, природи, героїв, персонажів літературних творів, до оточуючих їх людей, до дійсності [20].

Важлива функція моральних цінностей у тому, що вони містять зразок поведінки, а особливий виховний вплив використання художньої літератури полягає в тому, що значення моральних норм у них пояснюється не абстрактно, а на конкретних ситуаціях. Моральний урок, який діти винесуть з творів художньої літератури допоможе їм отримати чіткі орієнтири у системі цінностей, закласти підвалини міцних моральних переконань, сформувати власну модель поведінки в суспільстві. Зміст творів захоплює дітей, вводить у вир цікавих подій, отримує глибокий емоційний відгук, змушує хвилюватися за дійових осіб. Саме переживання за літературних героїв викликає у дітей співчуття, милосердя, доброзичливість, гуманність, почуття радості від перемоги добра над злом.

Залучення дітей до світу художньої літератури починається ще з раннього віку у сімї. Це потішки, пестушки, забавлянки, колискові. У дошкільному закладі продовжується знайомство з різними жанрами дитячої літератури: приказками та прислівями, загадками і скоромовками, лічилками, казками, байками, легендами, поетичними творами та ін.

Необмежені можливості формування моральних цінностей та емоційного розвитку мають такі перлини народної творчості, як казки, байки, прислів`я, вірші та ін. У творах фольклору через його героїв яскраво постає ідеал українського виховання: здорова, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість.

Почесне місце у фольклорному жанрі посідає казка, яка є найулюбленішим і найпопулярнішим твором серед дітей. Казки містять простий, доступний, зрозумілий та захоплюючий матеріал, викликають живу зацікавленість. На прикладі казок діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає світ, залучається до справ та піклувань дорослих. Казкові сюжети побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, обовязкового утвердження добрих начал, містять яскраві приклади гуманної поведінки, гуманних та антигуманних стосунків. Засуджуючи зло, переборюючи життєві труднощі, викриваючи жорстокість, казки закликають до перетворення світу на засадах людяності і краси, на засадах гуманізму [66]. Важко переоцінити значення казки у вихованні та розвитку дітей. К.Д. Ушинський назвав казки «першими блискучими спробами» створення народної педагогіки і вважав. Що навряд чи хто-небудь був би спроможним «змагатися у цьому випадку з педагогічним генієм народу». Високо оцінюючи казку К. Ушинський зазначав «Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище від усіх оповідань, написаних спеціально для дітей освіченою літературою... У народній казці велика, сповнена поезії, дитина - народ розповідає дітям про дитячі мрії і принаймні наполовину вірить сама в ці мрії» [59, С. 121 ]. С. Русова також зазначала, що в казці перед дитиною розкривається нове життя, вона подумки порівнює себе з іншими людьми. Про яких йдеться в оповіданні, порівнює свою поведінку, своє життя з іншими, починає його розуміти, співчувати, захоплюватись.

Оскільки однією з головних цінностей дошкільного віку є висока емоційна чуйність у сприйнятті художнього слова, здатність яскраво переживати описані події, неодноразово з хвилюванням стежити за розвитком сюжету. Тому використання казки є одним з провідних засобів формування емоційного досвіду у період дошкільного дитинства. Персонажі дитячих казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних або негативних. Основою механізму впливу казки на особистісні новоутворення дитини є усвідомлення емоційних станів через їх вербальне означення, а також здатність дошкільників до наслідування. Залежно від ситуації почуття та емоції можуть бути позитивними, негативними, орієнтувальними. Зазвичай діти супроводжують їх виразними рухами: мімікою, пантомімікою, голосовими реакціями.

Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково. Наприклад, у казці «Троє поросят» дорослий засуджує легковажність тих поросят, які не захотіли будувати надійного дому, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами, «проживаючи життя» кожного з них. Адже троє поросят - це один і той самий персонаж, лише на різних етапах розвитку. У цій казці досить яскраво проілюстровано дорослішання особистості.

Кожній дитині знайомий стан, коли вона сповнена злістю, бажанням зламати чи зруйнувати щось. Це «вовк», що живе у кожному з нас. Та казка підказує: Вовк - некерована агресія, що завжди жорстоко карається. Звідси - опосередкований вплив моралі: учись керувати «вовком» у своїй душ [63].

Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості. Усі казки мають щасливий кінець, адже для дитини важливо бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Казка дає зрозуміти, що в людина поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. А почуття любові передбачає прийняття іншої людини такою, якою вона є.

Прислівя та приказки передають у лаконічній формі суть істин, які треба розкрити дитині змалечку, щоб памятала їх усе своє життя і завжди ними керувалася. Це загальнолюдські моральні поняття і категорії, свого роду заповіді, моральний кодекс народу. Вони вчать любити ближнього свого, як самого себе, шанувати батька і матір, любити рідну землю, бути справедливим, чесним, вічливим, скромним, не залишати людину в біді: голодного нагодувати, спраглого напоїти, дати притулок подорожньому, співчутливо поставитися до скривдженого та багато інших. Вони є скарбами виховного досвіду народу, в яких влучно, змістовно і цікаво втілено моральні категорії добра і зла, правди і кривди, совісті й безчестя, працьовитості та ліні. В них народна мораль засуджує брехунів, нечем, тих, хто не поважає старших, зводить наклепи, кепкує з інших, не надає допомоги, зраджує, лицемірить. Повага до людей, доброта, чесність, щирість у боротьбі проти злих сил. У поетичних мініатюрах прислів`їв повчання сприймається легко і запам`ятовується[52]. Прислів`я і приказки часто несуть у собі іронію, жарт, чого не дістає у дітей дошкільного віку. Діти поступово до 5-6 років вчаться розуміти іронію, її переносне значення. Вираз «Коли рак на горі свисне» відображає гумор по відношенню людини до майбутніх подій, які неможливо виконати.

Байки - короткі оповідання повчального змісту, на початку або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка - мораль. Однією з головних особливостей байки є алегорія - зображення одних предметів через інші. Тому персонажами байок виступають тварини, рослини, іноді люди. Жодну байку не можливо уявити без комізму і сатири. Діти легко засвоюють повчальний зміст, навчаються ставитись з гумором до життєвих подій, формується позитивне світосприйняття.

Поезія посідає важливе місце в житті дитини не тільки тому, що це один з найефективніших засобів засвоєння мови свого народу, смислової систематизації слів, а передусім як спосіб задоволення нагальної потреби інтелектуального і духовного зростання особистості, засвоєння моральних норм та правил, способів дій у різноманітних ситуаціях, емоційного розвитку. Жартівливі вірші сприяють розвитку почуття гумору. Рима віршів, їх мелодійність збуджують емоції дитини, роблять її сприйнятливішою до закладеного в цих творах змісту

Отже, художня література відіграє вагому роль у процесі формування цінностей, гуманних почуттів. Вона активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її емпатійність, емоційність. Забезпечує розуміння і прийняття моральних норм як єдиних правильних варіантів поведінки. Художне слово призводить до великих змін в емоційній сфері дитини, сприяє появі живого відгуку, змінює відношення до речей, перебудовує субєктивний світогляд. Необмежені можливості формування моральних цінностей та емоційного розвитку мають такі перлини народної творчості, як казки, байки, прислів`я, вірші та ін. У творах фольклору через його героїв яскраво постає ідеал українського виховання: здорова, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість. Занурюючись у казковий світ, дитина занурюється у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами. Байки тактовно висміюють негативні якості характеру, навчають ставитись з гумором до життя, містять повчальний зміст. Поетичні твори мають велику силу впливу на емоційний розвиток, та засвоєння ціннісних орієнтацій.


ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ


Отже, на першому етапі нашого дослідження ми здійснили аналіз метолодогічної літератури та дослідили генезис поняття «цінності» у педагогіці, психології та філософії, особливості їх формування у дітей та роль художньої літератури у цьому процесі.

У педагогіці цінності виступають як моральний принцип виховання, як умова для формування моральних відносин між вихователем і вихованцями, як засіб розвитку інтелектуальної культури. З психологічної точки зору на цінностях будується механізм регуляції життєдіяльності. Для філософських наук цінності - обєкти інтересів особистості, що дозволяють усвідомити буття.

Формування цінностей у дошкільників значно відрізняється від формування цінностей у дорослих та має ряд своїх особливостей. Вагому роль у формуванні цінностей у дошкільників відіграє дорослий, який є не тільки прикладом для наслідування у якого дитина копіює шаблони поведінки, а й організатором виховного процесу. Ціннісні орієнтаці дошкільника визначаються свідомо та підсвідомо, формуються в ході набуття особистого досвіду. Більш ефективно здійснюється формування цінностей за умови створення змістовного, емоційно-позитивного та виховуючого середовища. Особливе значення для засвожння цінностей має емоційне забарвлення.

Серед усіх засобів ефективним у формуванні цінностей дослідники визначають емоційну активність та художню літературу. Художня література активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її емпатійність, емоційність, забезпечує розуміння та приняття моральних норм як єдиних вірних варіантів поведінки. Художнє слово призводить до змін у емоційній сфері дитини, сприяє появі живого відгуку. У творах народного фольклору через його героїв яскраво постає ідеал національного виховання: здорова, розумна, духовна, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість.

Підсумовуючи сказане можна стверджувати, що художня література відіграє вагому роль у формуванні цінностей у дошкільників.


РОЗДІЛ ІІ. ЕКПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЦІННОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ.


.1 Діагностика розвитку цінностей у старших дошкільників


Метою нашої роботи було теоретично обґрунтувати та систематизувати педагогічні умови формування цінностей у старших дошкільників засобами художньої літератури. Для реалізації цієї мети ми організували експериментальну роботу, у якій взяли участь 30 дітей старшого дошкільного віку (Див. Додаток А). Дослідницька робота проводилася в ДНЗ № 23 «Берізка» м. Рівного і складається з трьох етапів експерименту: констатувальний, формувальний і контрольний.

Під час констатувального експерименту ми визначали початковий рівень сформованості емоційно-ціннісної сфери та розвитку цінностей у дітей та провели дослідження в спеціально визначених групах дітей старшого дошкільного віку (контрольній та експериментальній).

Метою констатувального експерименту було визначити сформованість моральної свідомості, ціннісних орієнтацій, та встановити рівень розвитку цінностей у дітей. Для цього ми використовували методи бесіди з батьками; опитування дітей «Твій ідеал» та «На якого героя ти хочеш бути схожим?» для встановлення пріоритетних для дітей цінностей, розуміння моралезнавчих понять, якостей характеру; дослідження особистісних ціннісних орієнтацій з допомогою модифікованої методики М. Рокіча.

На початку нашої роботи ми провели індивідуальну бесіду з батьками дітей з метою виявити шляхи надходження до дітей моралезнавчої інформації. Ми виділили такі шляхи, як ЗМІ, близький соціум, книги, заняття. В ході бесіди ми задавали батькам питання які, поділили відповідно до шляхів надходження інформації.

Близький соціум: «Ви, чи хтось з вашої родини пояснює своїй дитині правила поведінки?», « Чи розповідаєте Ви, чи хтось з Вашої родини про цінності, такі як життя, здоровя, любов, справедливість?» .

Книги: « Чи читаєте Ви дітям? Які книги і як часто?», « Читаючи книги зупиняєтесь на моральному змісті, пояснюєте вчинки героїв, правила поведінки висвітлені в творах?»,

ЗМІ: « Ви контролюєте зміст телевізійних програм, які переглядає Ваша дитина?», « Обираючи програму чи мультфільм для перегляду Вашою дитиною, ви враховуєте моральний зміст, якості героїв, головні цінності?»,

Заняття: « Чи розповідає Вам дитина, про які цінності, моральні норми вона дізналась на заняттях? Які і як часто?» «Як вважаєте, звідки Ваша дитина отримує більше інформації морального змісту: від Вас, вихователя, книг чи ЗМІ?».

Підсумовуючи результати ми обраховували який шлях надходження інформації отримав більшу кількість стверджувальних відповідей. В результаті 40% дітей експериментальної групи отримують моралезнавчу інформацію від близького соціуму, 26,6% дітей з книг, 26,6 %з занять, та 6,8% зі ЗМІ. Діти контрольної групи більше моралезнавчої інформації отримують також від близького соціуму 33,0%, книг - 33,0%, на заняттях 20,6% та 13,4% від ЗМІ (Див. Рис. 1)

Отже, ми бачимо, що діти більше моралезнавчої інформації отримують від сімї та книг, і в констатувальній групі ці шляхи знаходяться на одній позиції, що підкреслює роль художньої літератури в отриманні моралезнавчої інформації, в тому числі і про ціннісні категорії. Не можна не зауважити високий показник отримання інформації на заняттях, що свідчить про систематичну і досконалу роботу вихователів в напрямку емоційно-ціннісного розвитку та духовного виховання.

Рис. 1 Джерела надходження моралезнавчої інформації до дітей


Щоб визначити перелік цінностей, які діти вважають пріоритетними ми провели бесіду «Твій ідеал», під час якої ставили запитання про улюбленого героя і за які якості дитина вважає його таким. Бесіда проводилась індивідуально з кожною дитиною. Кожній дитині пропонувались такі запитання: «Хто твій улюблений герой? Звідки він?Чому він твій улюблений? Чим він тобі подобається? Чим ти хочеш бути на нього схожий?»

Результати дослідження занесені в таблицю ( Див. Додаток Б). Опрацювавши результати ми виявили, що і в експериментальній групі 39,6% дітей улюбленими героями вважають героїв літературних творів, та 60,4 % супергероїв мультфільмів та кіно. Результати контрольної групи мають не значні відмінності - 42,8% обрали улюбленими літературних героїв, та 57,2% - героїв мультфільмів і кіно. (Див. Рис. 2) .

Найчастіше серед літературних героїв діти обирали Білосніжку, Кирилу-Кожумяка, Русалочку та Попелюшку, а серед героїв ЗМІ перевагу надали Рапунцель, Добрині-Нікітічу,Людині-павуку, Залізній людині, Русалочкі.

Рис. 2 Результати бесіди «Твій ідеал»


При аналізі відповідей ми звернули увагу на моральні якості та цінності, які вказували діти, аргументуючи свій вибір героя. Пріоритетнішими діти вважають героя, який добрий, допомагає іншим, сильний та хоробрий, має привабливу зовнішність чи одяг. Деякі діти вказували і на інші якості. Наприклад, Задорожна Лєра героєм обрала лисичку за хитрість та розум; Саєнко Вікторія вказала на героїню нового мультфільму Відважну за порятунок мами, яка перетворилась на ведмедя. Проте дівчинка не зауважує, що саме поведінка героїні призвела до цього; Козльонкова Анна обрала героїнею Русалочку за любов до природи, океану, хороше ставлення до рибок, що свідчить про наявні екологічні цінності. Більшість хлопців обираючи героя звертали увагу на матеріальну сторону (крута машина, багато зброї, плащ, що дозволяє літати), проте часто вказували, що вони допомагають та рятують людей, демонструючи гуманістичні цінності. Проте, на відміну від дівчаток, лише декілька хлопчиків обрали своїм улюбленим саме літературного героя, більшість обирала героїв ЗМІ.

Під час бесід з дошкільниками ми дізнались, що їхні моральні знання структуруються на рівні ознак та понять. На запитання «Чому він твій улюблений герой?» досить часто діти відповідали, пояснюючи свій вибір з позиції сили або сміливості: «Нікого не боїться», «Усіх перемагає»; з позиції добробуту: «Він має машину, гарний костюм», «Купує сукні» тощо.

Таким чином, ми бачимо, що більшість дітей обрало героїв ЗМІ, що свідчить про те, що в дошкільному закладі та сімї не часто використовують художню літературу. Дітям розповідають казки, обговорюють їх моральний зміст, поведінку та вчинки героїв. Саме тому більшість дітей обираючи героя керувались гуманістичними, естетичними і навіть екологічними цінностями. Однак яскраві, динамічні мультфільми захоплюють дітей красивими, відважними героями і потужно впливають на них, залишаючи в свідомості яскравий образ. Оскільки у дітей наочно образне мислення, і недостатньо розвинена уява, то діти легше та краще сприймають зміст мультфільму ніж прослуханої казки. Тому при створені програми необхідно врахувати ці результати, та унаочнити процес використання художньої літератури.

Під час бесіди ми виявили, що діти часто використовують моралезнавчі поняття, і для того, щоб встановити рівень їх розуміння ми провели опитування. Воно включало в себе такі питання :

Кого ти вважаєш добрим?

Кого ти вважаєш злим?

Що таке дружба?

Яку людину ми називаємо чесною?

Результати занесені в таблицю (Див. Додаток В). Оцінюючи результати ми враховували яку кількість точних відповідей дали діти :

-2 відповіді - діти мають труднощі у розумінні понять;

-4 - добре орієнтуються в моральних поняттях;

- точно розуміють поняття.

Опрацювавши результати ми виявили, що 26,4% дітей експериментальної групи найбільш точно відповіли на питання, 59,4 % дітей іноді не могли пояснити одне чи декілька понять, і 14,2 % дітей мали значні труднощі або не змогли відповісти. У контрольній групі точно відповіли на питання 33,3% дітей, деякі неточності у відповідях мали 46,2% та 20,5% не змогли відповісти або відповідали не вірно (Див. Рис. 3 ).


Рис. 3 Результати опитування


У відповідях хорошим діти вважали того, хто посміхається, добрий, дружить з іншими, не ображає дітей, слухається, іноді з позиції користі - ділиться чимось, щось дає, щось приносить. Задорожна Лера хорошою вважає себе, за допомогу батькам, а Ніжник Анна, Танасієнко Настя, Коновалова Катерина, Зубатенко Владислав вважають такими своїх близьких.

Злим діти вважали поганого, непривітного, крикливого, інколи когось з батьків - Базилєв Артем. Ніжник Аня вказала, що таким інколи на неї буває злий тато, проте зазначила що він хороший.

Поняття дружби діти асоціюють з часто повторюваною вихователем фразою « діти, грайтесь дружно», і вказували що дружба це гра з іншими дітьми, лише декілька дітей вказали, що друг повинен допомагати, берегти секрети, дітились іграшками і цукерками.

Поняття чесність виявилось для дітей найскладнішим. Більшість дітей чесною вважали тільки людину, яка говорить правду. На чесний розподіл, дотримання обіцянок, не зідйснення крадіжок вказали декілька дітей. Нанівський Денис чесним вважає того, хто каже правду мамі.

Отже, порівнявши дані ми бачимо, що у обох групах більша кількість дітей добре розуміють моралезнавчі поняття, розуміють значення таких цінностей як любов, чесність, дружба, і найменша кількість має труднощі.

Наступною ми використали адаптовану методику дослідження ціннісних орієнтацій М. Рокіча, яка базується на процедурі прямого ранжування списку цінностей. Науковець розділяє цінності на два класи : термінальні (18 цінностей серед яких здоровя, любов, друзі та ін.) та інструментальні ( 18 цінностей серед яких чесність, чуйність, вихованість, почуття гумору). У ході дослідження ми зіткнулися з необхідністю спростити методику та зробити її доступною сприйняттю та розумінню дітей дошкільного віку. Тому ми не ділили їх за традиційним розподілом цінності-цілі і цінності засоби, а обрали найзрозуміліші та найближчі дітям цінності і поєднали їх у шість блоків : життя, здоровя та краса; праця; дружба, гра та спілкування; доброта, турбота і любов; сімя, людина; батьківщина.

Дослідження розпочиналося з того, що досліджуваній дитині пропонувався набір карток з зображеннями цінностей, один блок цінностей - одна картка. Спочатку разом з дослідником дитина розглядала кожну картку і називала зображену на ній цінність, обговорювала її значення відповідаючи на питання. ( Наприклад :«Подивись, що тут зображено? Як ти думаєш, що це означає? Чи важлива для людей дружба? Навіщо вона потрібна? З ким ти хочеш дружити? Чому?» ). Потім від неї вимагалось розкласти їх в порядку значущості самостійно. ( «Вибери що для тебе найважливіше. Чому? А тепер вибери, що найважливіше для тебе, серед тих що залишились.») .

Результати дослідження зображеня у Таблиці 2.1. і Таблиці 2.2.


Таблиця 2.1

Результати дослідження ціннісних орієнтацій дітей експериментальної групи

№Номер дитини Цінність1234567891011121314151Людина6333244263335242Життя, здоровя2412153554284453Краса7546562426462364Дружба, гра та спілкування4151321632516635Праця5675788748878726Доброта, турбота та любов1764615177153517Сімя3227436311621188Батьківщина888887788574787

Таблиця 2.1.2.

Результати дослідження ціннісних орієнтацій дітей контрольної групи

№Номер дитини Цінність1234567891011121314151Людина6333244263335242Життя та здоровя2422353554284413Краса7546562426462364Дружба, гра та спілкування4151126612521635Праця5675788748878726Доброта, турбота та любов3764615177153557Сімя1217431331616188Батьківщина888887788574787

У експериментальній групі дослідження ціннісних орієнтацій дітей свідчать, що на перше місце 33,3% дітей обирали доброту, турботу та любов, 26,6% дітей віддали перевагу дружбі, грі та спілкуванню, 26,6% такі цінності як сімя, людина, та 13,5 % обрали життя, здоровя та красу. Жодна дитина не обрала на перше місце працю і батьківщину. У контрольній групі схожі показники. Більшість дітей на перше місце обирали сімю, людину - 40,0%, дружбу, гру та спілкування обрали 33,3%, доброту, турботу та любов вибрали 20,0% дітей та одна дитина обрала життя, здоровя та красу - 6,7%. Аналогічно експериментальній, жодна дитина контрольної групи не обрала на перше місце працю та батьківщину ( Див. Рис. 4)


Рис.4 Результати ранжування цінностей


Отже, ціннісних орієнтації обох груп є подібними. Діти надають перевагу таким цінностям як життя, здоровя та краса; дружба, гра та спілкування; доброта, турбота та любов; сімя, людина; батьківщина, хоча рейтинг вибору за першим місцем у обох групах відрізняється. У обох групах жодна дитина не обрала на перше місце такі цінності як праця та Батьківщина. Відповідно до класифікації Н. Щуркової за найважливішими для людини цінностями, праця знаходилась на четвертому місці. Ми не можемо назвати такий вибір вкрай негативним, адже хоч ці цінності є дуже важливими вони не можуть бути на першому місці ціннісних орієнтацій особистості, тим більше в дошкільників, в яких праця як діяльність знаходиться на стадії розвитку. Проте, ми звернули увагу, що жодна дитина не вказала на їх важливість. Діти пояснювали свій вибір тим, що тільки вони залишились, і інших карток не має.

Таким чином, проаналізувавши результати констатувального експерименту ми виявили, що більше моралезнавчої інформації діти отримують від близького соціуму та книг. Тому, при виборі улюбленого героя більшість дітей обрало саме літературних героїв ( Попелюшку, Русалочку, Кирилу- Кожумяка). Врахувавши показники вибору за статтю, ми виявили, що більшість хлопчиків обирали улюбленим героя ЗМІ. Ми повязуємо це з недостатньо детальним вибором художніх творів. Як наслідок головними героями є в більшості представники жіночої статі, а на обговорення другорядних героїв якими можуть бути чоловіки не звертається достатня увага. Аргументуючи свій вибір героя діти вказували на їх моральні якості та головні цінності, і під час бесіди ми дізнались, що їх моральні знання знаходяться на рівні ознак та понять. Саме це спонукало нас провести опитування, щоб встановити рівень їх розуміння, і ми виявили, що більшість дітей у обох групах добре розуміють моралезнавчі поняття, значення таких цінностей як любов, чесність, дружба.

Дослідивши ціннісні орієнтації за адаптованою до старших дошкільників методикою М. Рокіча ми виявили, що вони є подібними. Діти надають перевагу таким цінностям як життя, здоровя та краса; дружба, гра та спілкування; доброта, турбота та любов; сімя, людина; батьківщина, хоча рейтинг вибору за першим місцем у обох групах відрізняється, але жодна дитина не обрала на перше місце такі цінності як праця та Батьківщина. Ми не вважаємо такий вибір негативним, адже хоч ці цінності є дуже важливими вони не можуть бути на першому плані у дошкільників. Але жодна дитина не вказала на їх важливість. З чого ми можемо зробити висновок, що у дітей добре розвинені соціальні ціннісні орієнтації та недостатньо сформовані громадські та національні. Ця ситуація враховувалась нами при створенні програми виховання цінностей.

Таким чином, відповідно до результатів експериментів нами було визначено три рівні сформованості ціннісно-смислової сфери: високий, середній та низький.

Високий рівень властивий дітям які мають вірно сформоване розуміння цінностей, розвиненість мотивацій, надають перевагу позитивним моральним рисам характеру. Обирають героїв з орієнтації на їх духовне спрямування а не матеріальний образ. Діти цієї групи вважають важливими всі цінності, та найголовнішими обирали здоровя, любов, сімю, дружбу та ін. До цього рівня ми відносимо дітей експериментальної групи за номером 3, 4, 8, 11 та дітей контрольної групи за номером 3, 6, 7.

Середній рівень простежується у дітей які відзначаються нестійким недостатньо глибоким розумінням моральних понять, схильності до зміни власних переконань та цінностей, ситуативних проявів моральної поведінки (для того щоб похвалили, чи тому, що спостерігає дорослий) Ідеалами обирають героїв за позитивні і негативні риси, з позиції сили та авторитету. Обрали одну з цінностей не важливими, або важають важливими всі. Більш значущими вважають такі цінності як гра, спілкування, сімя, дружба, краса та ін. До цього рівня ми відносимо дітей експериментальної групи за номером 1, 2, 5, 6, 7, 9, 10, 14, 15, та дітей контрольної групи за номером 1, 4, 5, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 15.

Низький рівень мають діти необізнані або недостатньо обізнані в моральних поняттях, нормах та правилах поведінки. Ідеалів обирали спираючись на фактор популярності, авторитету та сили, наслідуючи інших дітей. Вважають неважливими декілька цінностей, головними обирали дружбу, спілкування та гру. До цього рівня ми відносимо дітей експериментальної групи за номером 12, 13 та дітей контрольної групи за номером 2, 10, 14.

З вище сказаного ми бачимо, що рівень ціннісного розвитку в загальному є середнім 59,4% експериментальна група та 60,4% контрольна, проте є декілька дітей з низьким рівнем 14,2% експериментальної групи та 19,8% контрольної і частина з високим - це 26,4% експерименталь група та 19,8 % контрольна. (Див. Рис. 5)

Рис. 5 Рівні сформованості цінностей


Тому, така ситуація стала приводом до створення нами програми і методики формування цінностей засобами використання художньої літератури.


.2 Програма і методика виховання цінностей засобами використання художньої літератури


Формування цінностей здійснюється ефективно за допомогою таких педагогічних умов: правильний добір та використання художніх творів гуманістичного спрямування; проведення систематичної роботи з емоційно-ціннісного розвитку; забезпечення єдності впливу на інтелектуальний, емоційний і діяльнісний розвиток особистості.

Головна функція цінностей у тому, щоб сформувати у підростаючого покоління моральну свідомість, стійку моральну поведінку і моральні почуття, відповідні сучасному способу життя, сформувати активну життєву позицію кожної дитини, звичку керуватися у своїх вчинках, діях, відносинах почуттям громадського обовязку. Серед усіх засобів ефектиктивнішим у формуванні цінностей є художня література. Тому ми добирали твори за такими принципами:

-Високохудожність, нормативність;

-Доступний сприйманню дітей старшого дошкільного віку;

-Моральне змістове наповнення, наявність виховної ідеї;

-Врахування гендерної ознаки ( чергування творів з головними героями різної статі);

-Використання різноманітних творів класичних та сучасних українських і зарубіжних письменників та поетів, народних творів.

Формування цінностей у дошкільників має ряд особливостей:

-Ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю;

-Формуються і в ході набуття дітьми особистого досвіду;

-Необхідно створення змістовного, емоційно-позитивного та виховуючого середовища;

-Потрібно забезпечити повноцінну емоційну активність;

-Необхідно забезпечити діяльнісну активність з допомогою вирішення моральних задач, практикою вчинків, моральних виборів.

Отож, враховуючи все вище сказане, нами була розроблена програма та методика розвитку формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури (Див. Таблиця 2.3) .

Програма будувалась з урахування досвіду, нагромадженого в загальнометодичних ( Ч. Ізмайлова, В. Мухіної, Т. Поніманської, О. Хролець, О. Хухлаєвої, М. Чістякової та ін.) і психологічних (Г. Бреслава, Т. Дудкевич, А. Копитіна, Г. Лендера, Н. Погосової, М. Рокіч та ін.) дослідженнях.

Маючи за мету програми формування цінностей засобами художньої літератури, у розробленій програмі виділяємо такі завдання, як:

-Формування уявлення про загальнолюдські цінності;

-Виховання прагнення поступатися за законами совісті, доба, любові та милосердя, людяності в різних життєвих ситуаціях;

-Сприяння становленню морального компонента особистості дитини, вчити її дивитись на світ крізь призму моральних цінностей;

-Формування уявлення про моральні цінності, моральні якості, адекватне емоційне відношення та адекватну моральну поведінку.

Ці завдання реалізуються поступово з урахуванням традиційних принципів виховання, розвитку емоційно-ціннісної сфери дитини, атмосфери добра, терпимості, відкритості, любові та щирості проведених занять. Також ми приділяємо увагу деяким принципам відносно вибору методі розвитку особистості за І.Бехом, коли акцент робиться на взаємній повазі, розумінні, співтворчості вихованця і вихователя: заохочення дітей до відповідей, які хотіли б почути від них; схвалення дитини з боку дорослого, надання дитині свободи вираження власних думок, почуттів [10, 62].

Програма формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури включає в себе проведення 10 занять за темами «Здоровим бути - весело жити», «Краса навколо, краса у нас», «Праця», «Дружимо», «Будемо добрими - подолаємо зло!», «Ми любимо всіх, і всі люблять нас», «Моя сімя», «Хто така людина?», «Моя Батьківщина», «Чесність».

Заняття проводились в експериментальній групі. Тривалість занять до 35 хвилин, в залежності від працездатності дітей. Групова кімната була обладнана за всіма методичними вимогами, особливу увагу ми приділили куточку книги, зоні театральної та ігрової діяльності. Обовязковим було наявність стільців та подушок для сидіння по кількості дітей.

Ми встановили такі правила проведення занять:

не примусова участь дітей;

-створення позитивного мікроклімату в групі, позитивне, радісне закінчення заняття;

субєкт - субєктивний стиль спілкування.

На заняттях ми використовували читання, розповідання, розігрування художніх творів, обговорення у бесідах їх змісту, якостей характеру та поведінки героїв, виокремлення головних цінностей, про якій йшла мова; розповіді з особистого досвіду дітей, розвязання ситуацій морального вибору,дидактичні ігри.

Для занять ми обрали такі твори художньої літератури:

Приказки та прислівя;

-Загадки;

Байки:О. Михайленко «Як стати здоровим?»

Казки й оповідання:« Краса душі» М. Андріанова, « Снігова королева» Г . Андерсен, « Про котика і півника», «Лисичка та журавель», «Ріпка»,«Серце матері», О.Лопатіна «Чарівна квітка», В.Сухомлинський «Лист до батька», «Найласкавіші руки», Г. Кирпа «Хто кращий за всіх?»Л. Толстой «Кісточка», М. Носов «Фантазери», « Розповідь про невідомого героя» С. Маршака;

Вірші: « Щоб здоровим бути» Н.Красоткіна «Краса природи - справжнє диво», « Не будь козою» П. Воронько, « Предківське коріння» І. Веремійчика, «Казка про дружбу» Н. Красоткіна, «Облітав журавель» П. Воронька.


Таблиця 2.3

Програма формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури

№Тема заняттяМета та хід заняття1Здоровим бути - весело житиМета: Ознайомити дітей з поняттями життя та здоровя, що це найбільше багатство людини; Розкрити дивовижну красу і щастя людського життя. Допомагати відчуття почуття радості від того, що ми живемо і почуття вдячності тим, хто подарував життя. Поглибити знання дітей про свій організм, та засоби покращення здоровя ( загартування, дотримання правил гігієни, здорового харчування). Розвивати у дітей активну життєву позицію, бажання бути здоровим. Виховувати бажання вести здоровий спосіб життя, піклуватись про близьких людей. (Вихователь виступає в ролі бабусі-знахарки)Розвязання проблемних ситуацій: «Лялька: хто вона?» (аналіз схожого та відмінного між людиною і лялькою); « Квітка і людина, що між ними спільне?»; Пояснення поняття життя; Бесіда за змістом прислівїв : які люди, таке і життя буде; де мир і совіт, там життя, як маків цвіт; Читання та бесіда за змістом байки О. Михайленко «Як стати здоровим?»; Пояснення поняття здоровя; Фізхвилинка; Бесіда за змістом прислівя « Немає щастя без здоровя»; Читання вірша « Щоб здоровим бути», та бесіда за змістом; Подорож до країни Здоровя: дидактична гра « Хто буде здоровий?», «Загадкіно» Узагальнення: Життя - це велике щастя. Спасибі тим хто нам його дав. Ми будемо берегти своє життя, а отже і берегти своє здоровя. І почнемо турбуватись про нього прямо зараз, ось вам смачні та корисні яблучка. Пригощайтеся, будь-ласка. На здоровя!2Краса навколо, краса у насМета: Познайомити дітей з поняттям краси. Пояснити що буває краса природи, мистецтва, праці, людська (зовнішня і внутрішня). Формувати бажання милуватися природою та творами мистецтва. Розвивати спостережливість, уміння оцінювати, порівнювати, аналізувати. Виховувати почуття прекрасного, уміння бачити та розуміти красу навколишнього. (Організовується подорож до світу Краси, де живе різна краса : краса природи, краса мистецтва, краса праці, краса слова, людська краса). Хід заняття: Розповідь про красу (Що і чому ми можемо називати красивим.) ; Перегляд презентації з фотографіями природи та розповідання вірша «Краса природи - справжнє диво» Н.Красоткіної з подальшою бесідою про краси природи; Слухання музики «Казка» І. Берковича, та розгляд картині. Левітан «Березовий гай», А.Куїнджі «Березовий гай»,В.Непийпиво «Верба і осокір у весняній купелі» з розмовою про красу мистецтва, розповідання і бесіда за змістом вірша « Не будь козою» П. Воронько; Розгляд виробів декоративно-прикладного мистецтва (вишиті рушники, серветки, розписаний посуд, вирізьблені скриньки). Бесіда про красу людської праці; Фізкультхвилинка; Дидактична гра « Світ мій, дзеркальце, скажи...» Бесіда про зовнішню і внутрішню красу людини, розігрування з допомогою театру петрушки казки « Краса душі» М. Андріанова. Дидактична гра « Красиве чи потворне», заключна бесіда. 3ПрацяМета: Формувати цінність праці для життя людини. Ознайомити з різноманітністю професій, розкрити їх значення. Виховувати повагу до працівників, до чужої праці. Розвивати бажання допомагати, приймати участь у праці дорослих. Розповідання вірша « Предківське коріння» І. Веремійчика, бесіда за змістом; Відгадування загадок про різні професії; Бесіда «Для чого людям праця?»; Фізкультхвилинка; Дидактична гра « Коли я стану... То зроблю...»; Дидактична гра « Інструмент для майстра»; Пояснення прислівїв : який майстер, така й робота; без труда, нема плода; майстера і справа боїться та ін. Бесіда « Працьовитий і ледачий»; Слухання аудіо запису вірша П. Воронько «Помагай». Організація чергування до обіду. 4Доброта - найвища чеснотаМета: Розвивати уявлення про моральні якості людини. Формувати уявлення про те, що всі люди можуть бути добрими, гарними душею і вчинками. Створювати настрій радості від власних добрих вчинків. Виховувати доброту, турботливість, відповідальність. Психогімнастика « Передай трішечки добра»; Бесіда про добро, добре ставлення до людей, природи, речей. Слухання аудіо казки «Снігова королева», обговорення добрих вчинків головних героїв, мотивів цих вчинків. Фізкультхвилинка; Входження в казку. Запропонувати дітям почергово виступити в ролі Герди чи Кая; Дидактична гра «Допоможи герою стати добрим»; Читання оповідання « Розповідь про невідомого героя» С. Маршака; Бесіда про добрі вчинки, красиві слова; Дидактична гра « Добре слово». Заключна бесіда5Дружимо та граємосьМета: розвивати уявлення про дружбу і товаришування як вияв людяності. Закріпити поняття: турбота, піклування, взаємодопомога. Розвивати прагнення добрих стосунків з людьми. Виховувати дружні і товариські взаємини, відповідальність за свої вчинки, здатність виявляти гуманність до іншої людини. Бесіда про дружбу, про те хто такі друзі, обговорення правил дружби на основі прислівїв та приказок. Дидактична гра « Дружба починається з посмішки» Дидактична гра «Опиши та відгадай друга»; Розповідь притчі про силу дружби; Фізкультхвилинка; Дидактична гра « Хто друг, а хто ні»; Інсценізація уривків казок « Про котика і півника», «Лисичка та журавель», «Ріпка»; Розповідання вірша «Казка про дружбу» Н. Красоткіна; Заключна бесіда.6Ми любимо всіх, і всі люблять насМета: формувати уявлення про любов до себе, до близьких, до природи, Батьківщини. Вчити оцінювати вчинки літературних героїв, однолітків. Стимулювати інтерес до навколишнього життя, до людей. Уточнити уявлення про добро і зло, чуйність, справедливість, сердечність. Виховувати прагнення любити батьків, ближніх, навколишній світ. Розповідання приказок та прислівїв; Бесіда про добрі вчинки та добрих людей; Розповідання та бесіда за змістом казки «Серце матері»; Фізкультхвилинка; Психогімнастика « Поділись любовю»; Бесіда « Як показати свою любов». (До близьких, до друзів, до природи); Дидактична гра «Оціни вчинок»; Заключна бесіда. 7Я - людинаМета: збагачувати уявлення про людей, їхні взаємини, душевні стани. Розвивати чуйне ставлення до людей. Вчити розуміти емоції людини і відповідним чином реагувати на її ставлення. Поглиблювати уявлення про свої можливості, досягнення, розвивати почуття власної гідності. Бесіда « Що таке душа людини?» Розповіді з досвіду дітей «Коли я був щасливий»; Подорож у країну Душевності; Обговорення прислівїв та приказок; Дидактична гра «Квітка душі»; Фізкультхвілинка; Розповідання казки з показом ілюстрацій О.Лопатіної «Чарівна квітка»; Розповідь « Милосердя - ознака справжньої людини»; Заключна бесіда - кожна людина має душу. Її потрібно берегти та поважати і у себе і у інших людей.8Моя сімяМета: Розкрити самоцінність поняття «сімя», «батьки», «рідні» як джерело життя та добра в душі і поведінці людини. Розвивати бачення краси близьких людей. Вдосконалювати морально-духовний досвід сімейного життя дітей. Розгляд дерева і бесіда про родовід, сімю, батьків, рідних людей; Читання та бесіда за змістом оповідання В. Сухомлинського «Лист до батька»; Читання та бесіда за змістом оповідання В. Сухомлинського «Найласкавіші руки»; Фізкультхвилинка; Бесіда «За що нас люблять рідні»; Розповідання оповідання Г. Кирпи «Хто кращий за всіх?»; Заключна бесіда. 9Моя БатьківщинаМета: Вчити розуміти поняття «Батьківщина»; викликати бажання поповнювати свої знання про Україну; поглибити знання про народну символіку, державні символи. Виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовної культури. Запалення свічки, як символ любові та гордості за рідний край; Розповідання дітьми знайомих віршів про Україну, Батьківщину, рідну землю; Бесіда про Батьківщину, розповідання прислівїв та приказок. Дидактична гра « Сплети віночок»; Фізкультхвилинка; Розповідання та бесіда за змістом вірша «Облітав журавель» П. Воронька; Дидактична гра «Склади пазл»; Слухання гімну. Заключна бесіда.10ЧесністьМета: формувати у дітей розуміння поняття «чесність», «чесна людина», «чесні вчинки», допомагати усвідомити значення чесності та правдивості в житті; розвивати вміння аналізувати свої вчинки. Вчити дітей говорити правду, сміливо нести відповідальність за свої вчинки. Пояснити різницю між не правдою і фантазуванням. Виховувати бажання бути чесним і правдивим перед собою та іншими людьми. Бесіда про чесність, чесні вчинки, чесних і не чесних людей. Розповіді з досвіду дітей « Чи були ви не чесні?»; Читання та бесіда за змістом оповідання Л. Толстого «Кісточка»; Розповідання приказок та прислівїв; Фізкульхвилинка; Слухання та аудіо запису оповідання М.Носова Фантазери, оцінювання дітьми вчинків героїв; Заключна бесіда.

В ході проведення перших занять дітям важко було пояснити ціннісний зміст деяких прислівїв та приказок, підібрати слова на позначення якостей характеру. В процесі роботи дітям все краще вдавалось проаналізувати вчинки героїв художніх творів, виділити моральне правило, описати характер героїв, недоліки поведінки. Під час використання художнього слова діти уважно слухали і бурхливо та емоційно реагували: переживали, сердились ( Наприклад на хлопчика, який зламав квітку), викрикували свою негативну чи позитивну оцінку, задавали багато питань,просили прочитати ще раз. В деякі казки діти вносили зміни, виправляли кінцівки, висловлювали свої припущення на рахунок того, як би вони вчини на місці героя.

Особливо зацікавило дітей слухання аудіо казок, які професійно озвучені з додаванням різноманітних звуків (наприклад : скрип дверей, звук кроків). Проте діти не могли уважно дослухати деякі казку до кінця та відволікались. Тому ми призупиняли запис, та розігрували з дітьми почуті ситуації, після чого діти знову продовжували слухати з такою ж цікавість. Слухання організовувалось в таємничій казковій атмосфері, з злегка приглушеним світлом, сидячи на спеціальних подушках.

Отже, в процесі роботи ми спостерігали, що художня література цікавить дітей. Вона допомагає дітям засвоїти емоційно-ціннісні поняття, зрозуміти зміст емоцій та почуттів, засвоїти моральні норми та правила, приклади правильної поведінки, сформувати ціннісні орієнтації . Діти порівнювали себе з героями творів, переймали їх поведінку, відображали зміст творів у своїх іграх. Таким чином, ми бачимо, що художня література має сильний вплив на емоційно-ціннісну сферу розвитку, формує ціннісно-дієву компетенцію. І щоб підтвердити цю думку, ми провели констатувальний експеримент.


.3 Аналіз результатів дослідження


Метою контрольного етапу дослідження було перевірити ефективність застосування у навчально-виховному процесі програми формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури. Для цього ми ускладнили використовувану раніше модифікацію методики М.Рокіча. Ми розширили перелік цінностей. До наявних (життя, здоровя та краса; праця; дружба, гра; доброта, турбота і любов; сімя; батьківщина) ми виокремили і додали такі цінності, як людина, спілкування, природа; пізнання. Спочатку експериментатор розглянув з дитиною всі картки і обговорив їх значення. Потім, на відміну від попереднього варіанту, попросив дитину обрати важливі для неї цінності, які б вона хотіла мати. І лише тоді вибрати почергово найголовніші. Такі зміни ми впровадили з огляду на те, що в констатувальному експерименті діти обох груп на останні місця в більшості обирали працю і батьківщину, мотивуючи це тим, що залишились тільки ці картки, і жодна дитина не вказала на необхідність цих цінностей. Даний видозмінений варіант дозволить не тільки побачити які ціннісні орієнтації переважають у дітей, але й виявити які цінності вони вважають важливими та необхідними. Методика також проводилась індивідуально, в ігровій формі.

Проаналізувавши результати ми отримали такі дані : у контрольній групі 66,7% дітей не важливими вважають Батьківщину, людину, спілкування та пізнання; 26,6% тільки людину і пізнання, і одна дитина (6,7%) обрала пізнання. У експериментальній групі ситуація значно краща. Троє дітей (20%) обрали всі цінності важливими, 53,2% вибрали не важливими пізнання і Батьківщину, 13,4% пізнання, і 13,4% людину.

Отже, якщо раніше діти обох груп вважали працю і Батьківщину не важливою, то тепер діти контрольної групи віднесли працю до важливих цінностей. У експериментальній групі троє дітей обрали всі цінності важливими. Батьківщину вважають неважливою менша кількість дітей ніж в контрольній групі - 8 дітей. Більшість дітей обох груп обрали не важливим пізнання, що може бути свідченням недостатньо сформованої пізнавальної активності та готовності до школи.

Опрацювавши результати ранжування цінностей ми виявили такі зміни : у експериментальній групі 26,6% дітей на перше місце обрали дружбу, гру, 26,6% сімю, 20% дітей обрало природу, 13,4% дітей обрало доброту, турботу і любов та стільки ж (13,4%) обрали життя, здоровя та красу . У порівнянні з формувальним етапом (Див. Рис. 6) суспільні цінності стали більш значимі, також більшого значення набули природа, життя, здоровя та краса. Батьківщина і праця які на формувальному етапі займали в рейтингу сьоме та восьме місце з восьми можливих, піднялись до сьомого та девятого з одинадцяти можливих. Пізнання опинилось останнім у рейтингу, адже до важливих його віднесли тільки двоє дітей. У контрольній групі 33,4 % дітей на перше місце обрали доброту, турботу і любов, 26,6% дружбу та гру, 26,6% обрали сімю і 13,4 обрали спілкування. Праця з сьомого місця з восьми опинилась на сьомому з одинадцяти. Батьківщина з восьмого місця з восьми опинилась на 10 з одинадцяти. Пізнання знаходиться останнє в рейтингу, адже його не віднесла до важливих жодна дитина контрольної групи.


Рис. 6 Порівняння результатів ранжування цінностей


Таким чином, ми бачимо, що в обох групах ситуація зазнала змін, однак в експериментальній групі вони більш відчутні.

Для підтвердження розуміння дітьми моральних понять, норм та поглядів на моральні цінності ми вирішили інсценізувати з дітьми казку «Зайчикова хатка» та провести опитування для виявлення рівня розуміння вчинків героїв, вміння їх оцінювати з позиції моральності.

Після читання казки за бажанням діти поділили ролі. Кожна дитина отримала елемент костюму героя казки (заячі вушка, лисячий хвостик). Декораціями було штучне дерево, під яким сидів зайчик на пеньочку-стільчику, та з іншго боку зображена на ватмані хатка з вирізаним віконечкам, щоб дітям було видно козу. Діти добре знали зміст казки, тому легко і з задоволенням хх розіграли. Всі були жваві, веселі, активні, тішились костюмами, старались передати і голосом, і жестами, і мімікою обличчя героїв.

Після інсценізації дітям пропонувалось відповісти на такі питання:

1.Яка в казці була хатинка у зайця? У лисиці?

2.Як перехитрила лисиця зайця?

.Хто допомагав зайчику? Як?

.Як би ти вчинив, коли хтось потребував твоєї допомоги?

Для обрахунку рівня розуміння вчинків героїв, ми використали такі параметри:

Розуміють зміст казки;

-Визначають «як і чому перехитрила лисиця зайця;

Правильно визначають хто і чому допоміг зайцю і як

Хто не зміг допомогти і чому;

Вказують, що допомогли б, тому хто потрапить в біду.

За правильно дані відповіді діти могли набрати в сумі 5 балів.

Опрацювавши результати ми визначили, що у контрольній групі правильно розуміють зміст казки 15 дітей (100%), правильно визначають як перехитрила лисиця зайця 100% дітей, Правильно визначають хто допоміг зайчику і як 13 дітей (86.6%), та допомогли б тому, хто потрапить в біду 100% дітей. У експериментальній групі 100% дітей розуміють зміст казки, 100% правильно визначають як лисиця перехитрила зайця, 14 (93,3%) дітей правильно визначили хто допоміг зайчику і як, 100 % допомогли б тому, хто потрапив в біду.

Порівнявши дані, ми бачимо, що діти обох груп зрозуміли моральний зміст казки, виокремили правило поведінки, і всі б допомогли тому, хто потрапив в біду. Але у експериментальній групі більша кількість дітей краще запамятала героїв казки.

Щоб перевірити чи зазнали змін якості та цінності які діти вважали пріорітетними ми провели опитування. В ході опитування задавали дітям таке питання «На якого героя ти хочеш бути схожим? Чому?». Дані опитування представлені в додатках (Див. Додаток Г). Відповіді дітей ми порівнювали з опитуванням «Твій улюблений герой» і виявили, що в експериментальній групі 50,6% дітей улюбленими вважать літературних героїв, тоді як на констатувальному етапі цей показник був 47,4%. В контрольній групі не відбулося змін, схожими на літературного героя хочуть бути 40 % дітей. Найчастіше у експериментальній групі діти хочуть бути схожими на Принца... у контрольній на Добриню-Нікітіча, Людину-павука, Попелюшку. Діти експериментальної групи вказували на такі якості героя: добрий, сильний, відважний, завжди прийде на допомогу, вічлива, розумна та чемна, хороший друг. Діти контрольної групи вказували на такі: сильний, всіх побє, непереможний, всі його бояться, дуже гарна, має гарний одяг, вона принцеса, добра. У експериментальній групі кількість хлопців які обирали літературного героя збільшилась на 2 дітей ,в порівнянні з констатувальним експериментом.

Таким чином, можна сказати, що зміни у експериментальної групи є більш відчутними, ніж у контрольної. У них більшого значення набули соціальні цінності, піднялись в рейтингу громадські та національні, тоді як в контрольні групі ситуація майже не змінилась. Діти обох груп добре розуміють моральний зміст художніх творів , виокремлюють правило поведінки, проте дітям контрольної групи було важче охарактеризувати риси та цінності героїв, пояснити їхні вчинки. У експериментальній групі більша кількість дітей краще запамятала героїв казки. У порівнянні з контрольним експериментом, більша кількість дітей експериментальної групи обрала своїм літературного героя. Якості, якими діти характеризували героїв змінили позиції сили та матеріальних цінностей на позиції дружби, допомоги, любові, позитивних моральних рис характеру.

Проаналізувавши результати констатувального етапу експерименту ми знову виділили рівні та виявили такі зміни.

До високого рівня відносимо дітей експериментальної групи за номером 3, 4, 8, 10, 11, та дітей контрольної групи за номером 3, 5, 6, 7.

До середнього рівня відносимо дітей експериментальної групи за номером 1, 2, 5, 6, 7, 9, 14, 15, 13, та дітей контрольної групи за номером 1, 4, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 15.

В загальному ми бачимо, що рівень ціннісного розвитку залишається в більшості середнім у обох групах( 59,4% експериментальна група та 59,4 контрольна, на констатувальному етапі було 59,4% та 60,4% відповідно), трішки збільшився високий рівень обох груп (33,9% експериментальна група та 26,4 % контрольна, а на констатувальному етапі було 26,4% та 19,8% відповідно), а в експериментальній зменшилась кількість дітей, які мають низький рівень - 6.7 %, тоді як на констатувальному етапі цей показник був 14,2%. (Див. Рис. 4)


Рис. 4 Порівняння показників рівнів сформованості цінностей


Тому, ми можемо зробити висновок, що розроблена програма, була ефективною і художня література є дієвим засобом формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку за умови правильного добору та використання художніх творів гуманістичного спрямування, проведення систематичної роботи з емоційно-ціннісного розвитку, забезпечення єдності впливу на інтелектуальний, емоційний і діяльнісний розвиток особистості.

ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ


На констатувальному етапі дослідження ми виявили, що більшість дітей обох груп отримують моралезнавчу інформацію від сімї та книг (Див. Рис. 1), що підкреслює роль художньої літератури в вихованні цінностей. Не можна не звернути увагу на високий показник отримання інформації на заняттях, що свідчить про систематичну та досконалу роботу вихователів в напрямку емоційно-ціннісного розвитку та духовного виховання. Проте більшість дітей своїми героями обирали героїв мульфільмів та кіно, що свідчить про несистематичне використання художньої літератури або методично недосконале використання засобів художньої літератури. К дітей наочно-образне мислення, уяватільки розвивається тому яскраві і динамічні мультфільми захоплюють дітей, потужно впливають на них та залишають в свідомомсті яскравий образ. Недостатня реалізація принципу наочності та індивідуального підходу могла значно погуршити сприймання дітьми літературних текстів. Проте більшість дітей обох груп (86,6% експериментальної та 80,0% контрольної) добре розуміють моралезнавчі поняття, значення цінностей і найменша кількість (13,4 експериментальнох та 20,0% контрольної) має значні труднощі. Підсумувавши констатувальний етап ми розподілили дітей за трьома рівнями сформованості цінностей : високим, середнім та низьким.

На формувальному етапі експерименту ми розробили і впровадили програму виховання цінностей засобами використання художньої літератури, яка складалася з десяти занть присвяченим основним цінностям :здоровя, краса, праця, дружба, добро, любов, сімя, людина, Батьківщина, чесність. В процесі експерименту ми спостерігали, що художня література цікавить дітей, викликає пізнавальний інтерес, емоційний відгук, допомагає засвоїти поняття, зрозуміти змість норм та правил, сформувати ціннісні орієнтації.

В ході контрольного етапу експерименту ми використовували не тільки ранжування цінностей а й поділ їх на важливі та не важливі, що дало нам більш точні результати, а також бесіду за змістом казки для виявлення вміння оцінювати вчинки героїв та їх самих з позиції моральності, виокремлювати їх головні цінності. Та для перевірки чи змінились пріоритетні для дітей цінності провели опитвання « Я буду схожим на...». Після формувального етапу ми виявили більш відчутні зміни у енспериментальні групі ніж у контрольні. Розподіливши дітей за рівнем сформованості цінностей ми виявили, що більшість дітей відноситься до середнього рівня, в обох групах збільшилась кількість дітей у високому рівні, а в експериментальній групі зменшилась кількість дітей у низькому рівні.

Отже, розроблена програма, була ефективною і художня література є дієвим засобом формування цінностей.


РОЗДІЛ ІІІ. ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ІНСТРУКТАЖІВ ПЕРЕД ЗАНЯТТЯМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ


.1 Значення та необхідність проведення інструктажу перед заняттями фізичного виховання


Найвищі цінності суспільства - це людина, її життя й здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека. Проте, з кожним роком зростає кількість факторів, які негативно впливають на безпеку життєдіяльності. Біді краще запобігти, ніж боротися з її наслідками. Тому 14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон „Про охорону праці, який має велике соціально-економічне значення, оскільки торкається життєвих інтересів багатьох мільйонів громадян України.

А 21 листопада 2002 р. Верховна Рада України затвердила Закон „Про внесення змін до Закону України „Про охорону праці. Цей Закон розроблено з метою вдосконалення механізму реалізації конституційних прав громадян на належні безпечні умови праці, посилення профілактичної роботи щодо збереження життя і здоровя людей під час їхньої трудової діяльності і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці, затверджений наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці від 17 квітня 2012 №56.

Основним завданням Закону є реалізація конституційного права громадян на належні, безпечні і здорові умови праці.

Закон України „Про охорону праці - це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Він визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоровя в період навчання й трудової діяльності, регулює відносини між власником і працівником з питань безпеки, гігієни праці.

Поняття „охорона праці визначено ст. 1 Закону України „Про охорону праці. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих факторів на організм людини, як наслідок, зниження виробничого та дитячого травматизму, професійних захворювань.

У звязку з тим, що учні займаються в спортивних і гімнастичних залах, використовують різні електроприлади, на уроках трудового навчання навчаються обробляти деревину й метал вручну і на верстатах, учителю необхідно звертати увагу на знання та дотримання учнями вимог техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, електро- та пожежної безпеки, а також навчити учнів надавати першу медичну допомогу потерпілому при різних видах травм.

Особиста безпека учнів і працівників навчального закладу залежить від них самих, а тому кожен учень і працівник повинен добре знати і суворо дотримуватись вимог нормативно-правових актів з охорони праці, дбати про особисту безпеку і здоровя, а також про безпеку і здоровя оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території школи, знати і виконувати правила поводження з машинами, механізмами, обладнанням.

Правила техніки безпеки дуже тісно повязані з правилами виробничої санітарії та гігієни праці, дотримання яких забезпечує підвищення працездатності працюючих, запобігання різним захворюванням, зменшує дитячий та виробничий травматизм.

Тому знання правил техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, електро- та пожежної безпеки необхідні вчителю не тільки для повноцінного проведення занять, позакласних, позашкільних заходів, а й для того, щоб створити своїм дітям такі умови для навчання і занять фізичними вправами, при яких виключалися б будь-які випадки травматизму.

Проблема дитячого травматизму - одна з найбільших проблем сьогодення, а тому до неї прикута увага органів охорони здоровя, освіти, всіх владних структур, причетних до навчання та виховання дітей. Незважаючи на те, що профілактиці дитячого травматизму приділяється значна увага, питома вага його залишається високою.

Значний відбиток дитячих травм припадає на травми, які вони отримують під час занять на уроках фізичної культури, саме тому для їх попередження необхідно правильно проводити інструктаж.

Фізичне виховання дітей дошкільних, учнів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів є невід'ємною складовою освіти, яке забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, методики організації змістовного дозвілля і спрямоване на формування в них фізичного, соціального та духовного здоров'я, вдосконалення фізичної та психічної підготовки до ведення активного довготривалого життя та професійної діяльності.

Безпосереднє керівництво фізичним вихованням у дошкільному навчальному закладі здійснює його керівник. На нього покладається відповідальність за стан здоров'я та фізичного розвитку вихованців; забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних норм та вимог техніки безпеки у приміщеннях; дбає про дотримання учнями режиму дня, правил особистої та суспільної гігієни, вимог безпечної поведінки.


3.2 Види і вимоги проведення інструктажів


Відповідно до вимог Типового положення про навчання з питань охорони праці у навчальному закладі з дітьми проводять такі інструктажі з охорони праці:

. Вступний - на початку занять (коли діти вперше прийшли в кабінет фізики, хімії, біології, інформатики, шкільні майстерні, кабінет допризовної підготовки, спортзал), а також при переході з однієї школи в іншу. Запис про проведення вступного інструктажу в кабінетах підвищеної небезпеки робиться в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці .

. Первинний інструктаж проводиться на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес, повязаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами території навчального закладу, а також перед виконанням кожного навчального завдання, повязаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці, позаплановий та цільовий інструктаж проводиться з дітьми в процесі навчання. Первинний інструктаж з охорони праці, який реєструється в Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці для дітей проводиться на початку занять, тобто у вересні (перше чи друге заняття).

. Позаплановий проводиться при виявленні порушень вимог безпеки дітьми під час навчально-виховного процесу, при зміні умов виконання навчальних завдань з професії, лабораторних робіт, інших видів занять, передбачених навчальними планами.

. Цільовий інструктаж проводиться з дітьми при організації і проведенні масових позашкільних заходів (екскурсії, туристичні походи, спортивні заходи, тощо).

При проведенні олімпіад з трудового навчання, інформатики, спортивних змагань тощо, запис про проведення цільового інструктажу робиться в Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці для дітей.

Позаплановий інструктаж рекомендується проводити у січні.

Запис про проведення первинного (вересень) і позапланового (січень) інструктажів з охорони праці робиться в Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці для дітей.

У вересні та січні в програму первинного і позапланового інструктажів необхідно включати питання електробезпеки (в майстернях, кабінетах) дома і під час грози, правила внутрішнього розпорядку в шкільних майстернях, кабінетах, питання пожежної безпеки, а також правила поведінки з вибухонебезпечними, отруйними і токсичними речовинами та предметами, надання медичної допомоги при ураженні електричним струмом та інших пошкодженнях, правила і вимоги гігієни праці та виробничої санітарії, дії у надзвичайних ситуаціях тощо.

Інструктажі з питань безпеки життєдіяльності з вихованцями, дітьми проводяться одночасно з інструктажами з питань охорони праці і містять питання охорони здоровя, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки в побуті тощо.

Після проведення 1-2 занять у вересні доцільно провести перевірку знань дітей з питань безпеки життєдіяльності і виставити відповідні оцінки. Це дітей стимулює до кращого вивчення правил безпеки.

При вивченні нових тем та перед початком виконання практичних робіт на уроках трудового навчання, перед початком виконання фізичних вправ на спортивних снарядах у спортзалі, при проведенні елементарних дослідів вихователь знову ж таки проводить інструктажі з безпеки життєдіяльності: первинний, позаплановий з конкретної теми роботи. Запис про проведення первинного, позапланового інструктажу з безпеки життєдіяльності робиться у груповому журналі в графі Зміст уроку. Таких записів може бути декілька, в залежності від кількості спланованих тем і програмового матеріалу. Наприклад:

стрибки у довжину;

метання гранати;

опорні стрибки;

лазіння по канату.

В таких випадках, при вивченні кожної із цих тем необхідно проводити первинний, позаплановий інструктаж з безпеки життєдіяльності і запис про проведення інструктажу робити у груповому журналі в графі Зміст заняття.

Проведення інструктажу з пожежної безпеки з дітьми відмічається у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці для дітей, при цьому вказується назва і номер інструкції. Якщо фіксується проведення інструктажу з пожежної безпеки у журналі, то окремий Журнал реєстрації інструктажу з пожежної безпеки для дітей не заводиться.

Якщо у день проведення інструктажу хтось із дітей був відсутнім, то з такими дітьми проводиться інструктаж, тоді, коли вони присутні на заняття, ставиться дата проведення інструктажу та підпис вихователя. Журнали реєстрації інструктажів повинні бути пронумерованими, прошнурованими і скріпленими печаткою керівника навчального закладу.


ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ


Отже, безпека людини, її життя і здоровя є найвищими цінностями супільства. Тому 14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон „Про охорону праці, який має велике соціально-економічне значення, оскільки торкається життєвих інтересів багатьох мільйонів громадян України.

Значний відбиток дитячих травм припадає на травми, які вони отримують під час занять на уроках фізичної культури, саме тому для їх попередження необхідно правильно проводити інструктаж.

Фізичне виховання дітей дошкільних навчальних закладів є невід'ємною складовою освіти, яке забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, методики організації змістовного дозвілля і спрямоване на формування в них фізичного, соціального та духовного здоров'я, вдосконалення фізичної та психічної підготовки до ведення активного довготривалого життя та професійної діяльності.

Безпосереднє керівництво фізичним вихованням у дошкільному навчальному закладі здійснює його керівник. На нього покладається відповідальність за стан здоров'я та фізичного розвитку вихованців; забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних норм та вимог техніки безпеки у приміщеннях; дбає про дотримання дітьми режиму дня, правил особистої та суспільної гігієни, вимог безпечної поведінки.

Перед заняттями фізичного виховання, спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях проводиться первинний інструктаж . Він реєструється в « Журналі реєстрації інструктажів з питань хорони праці для дітей».


ВИСНОВКИ


Метою нашої роботи було теоретично обґрунтувати та систематизувати педагогічні умови формування цінностей у старших дошкільників засобами художньої літератури. Для її здійснення ми поставили такі завдання: зясувати стан розробки проблеми в психолого-педагогічній літературі; виявити особливості формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку; визначити роль художньої літератури в формуванні цінностей у дітей дошкільного віку; розробити й експериментально перевірити педагогічні умови формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури.

Провівши аналіз досліджень в психолого-педагогічній літератур, ми дізнались, що в педагогіці цінності виступають як моральний принцип виховання, як умова для формування моральних відносин між вихователем і вихованцями, як засіб розвитку інтелектуальної культури - думок, почуттів, переживань. Головна педагогічна функція цінності реалізується в її орієнтувальній, спрямовуючій ролі в життєдіяльності людини, яка виступає в якості «осі свідомості», саморегуляції його поведінки в сьогоденні і майбутньому. За основу психологічного механізму регуляції життєдіяльності, що базується на формуванні цінностей, вчені виділяють аксіологічні структури особистості, що зв'язують внутрішній світ особистості і навколишню дійсність. Ми приходимо до висновку, що до теперішнього часу склалися різні напрямки, що трактують природу цінності. У педагогіці цінності виступають складовою аксіологічного та цілеспрямованого процесу формування моральних взаємовідносин дітей при їх самореалізації в різних видах діяльності. Для філософської науки цінності - це об'єкти інтересів особистості, що дозволяють усвідомити людині значимість буття. В системі психологічних знань цінності виступають одним їх головних мотивів поведінки особистості, свідомого ставлення до оточуючих, моральними категоріями, що позначають психологічні характеристики людини.

Головною функцією цінностей є сформувати у підростаючого покоління моральну свідомість, стійку моральну поведінку і моральні почуття, відповідні сучасному способу життя, сформувати активну життєву позицію кожної людини, звичку керуватися у своїх вчинках, діях, відносинах почуттям громадського обовязку. Моральна свідомість і поведінка дітей формуються у єдності. Вагому роль у формуванні цінностей відіграє дорослий, який виступає не тільки прикладом для наслідування а й організатором вихованого процесу. Серед всіх засобів найефективнішим у формуванні цінностей є емоційна активність та художня література. Формування цінностей у дошкільників має ряд особливостей. А саме: ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю, і формуються і ході набуття дітьми особистого досвіду; процес становлення ціннісних орієнтацій найбільш інтенсивний саме в період дошкільного дитинства; формування цінностей здійснюється ефективно за умови створення змістовного, емоційно-позитивного та виховуючого середовища.

Художня література відіграє вагому роль у процесі формування цінностей, гуманних почуттів. Вона активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її емпатійність, емоційність. Забезпечує розуміння і прийняття моральних норм як єдиних правильних варіантів поведінки. Художнє слово призводить до великих змін в емоційній сфері дитини, сприяє появі живого відгуку, змінює відношення до речей, перебудовує субєктивний світогляд. Необмежені можливості формування моральних цінностей та емоційного розвитку мають такі перлини народної творчості, як казки, байки, прислів`я, вірші та ін. У творах фольклору через його героїв яскраво постає ідеал українського виховання: здорова, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість. Занурюючись у казковий світ, дитина занурюється у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами. Байки тактовно висміюють негативні якості характеру, навчають ставитись з гумором до життя, містять повчальний зміст. Поетичні твори мають велику силу впливу на емоційний розвиток, та засвоєння ціннісних орієнтацій.

Проаналізувавши результати констатувального експерименту ми виявили, що більше моралезнавчої інформації діти отримують від близького соціуму та книг. Тому, при виборі улюбленого героя більшість дітей обрало саме літературних героїв ( Попелюшку, Русалочку, Кирилу- Кожумяка). Врахувавши гендерні показники вибору ми виявили, що більшість хлопчиків обирали улюбленим героя ЗМІ. Ми повязуємо це з недостатньо детальним вибором художніх творів. Як наслідок головними героями є в більшості представники жіночої статі, а на обговорення другорядних героїв якими можуть бути чоловіки не звертається достатня увага. Аргументуючи свій вибір героя діти вказували на їх моральні якості та головні цінності, і під час бесіди ми дізнались, що їх моральні знання знаходяться на рівні ознак та понять. Саме це спонукало нас провести опитування, щоб встановити рівень їх розуміння, і ми виявили, що більшість дітей у обох групах добре розуміють моралезнавчі поняття, значення таких цінностей як любов, чесність, дружба.

Дослідивши ціннісні орієнтації за адаптованою до старших дошкільників методикою М. Рокіча ми виявили, що вони є подібними. Діти надають перевагу таким цінностям як життя, здоровя та краса; дружба, гра та спілкування; доброта, турбота та любов; сімя, людина; батьківщина, хоча рейтинг вибору за першим місцем у обох групах відрізняється, але жодна дитина не обрала на перше місце такі цінності як праця та батьківщина. Ми не вважаємо такий вибір негативним, адже хоч ці цінності є дуже важливими вони не обовязково мають бути найважливішими ціннісними орієнтаціями особистості. Але жодна дитина не вказала на їх важливість. З чого ми можемо зробити висновок, що у дітей добре розвинені соціальні ціннісні орієнтації та недостатньо сформовані громадські та національні. Ця ситуація враховувалась нами при створенні програми виховання цінностей. В процесі роботи ми спостерігали, що художня література цікавить дітей. Вона допомагає дітям засвоїти емоційно-ціннісні поняття, зрозуміти зміст емоцій та почуттів, засвоїти моральні норми та правила, приклади правильної поведінки, сформувати ціннісні орієнтації . Діти порівнювали себе з героями творів, переймали їх поведінку, відображали зміст творів у своїх іграх. Таким чином, ми бачимо, що художня література має сильний вплив на емоційно-ціннісну сферу розвитку, формує ціннісно-дієву компетенцію. І щоб підтвердити цю думку, ми провели констатувальний експеримент. Зміни, які ми виявили у експериментальної групи є більш відчутними, ніж у контрольної. У них більшого значення набули соціальні цінності, піднялись в рейтингу громадські та національні, тоді як в контрольні групі ситуація майже не змінилась. Діти обох груп добре розуміють моральний зміст художніх творів , виокремлюють правило поведінки, проте дітям контрольної групи було важче охарактеризувати риси та цінності героїв, пояснити їхні вчинки. У експериментальній групі більша кількість дітей краще запамятала героїв казки. У порівнянні з контрольним експериментом, більша кількість дітей експериментальної групи обрала своїм літературного героя. Якості, якими діти характеризували героїв змінили позиції сили та матеріальних цінностей на позиції дружби, допомоги, любові, позитивних моральних рис характеру.

В ході роботи ми отримали такі результати на констатувальному етапі експерименту:

.Бесіда «Твій ідеал» . В експериментальній групі 39,6% дітей улюбленими героями вважають героїв літературних творів, та 60,4 % супергероїв мультфільмів та кіно. Результати контрольної групи мають не значні відмінності - 42,8% обрали улюбленими літературних героїв, та 57,2% - героїв мультфільмів і кіно.

2.Модифікова методика М. Рокіча. У експериментальній групі дослідження ціннісних орієнтацій дітей свідчать, що на перше місце 33.3% дітей обирали доброту, турботу та любов, 26,6% дітей віддали перевагу дружбі, грі та спілкуванню, 26,6% такі цінності як сімя, людина, та 13,5 % обрали життя, здоровя та красу. Жодна дитина не обрала на перше місце працю і батьківщину. У контрольній групі схожі показники. Більшість дітей на перше місце обирали сімю, людину - 40%, дружбу, гру та спілкування обрали 33,3%, доброту, турботу та любов вибрали 20% дітей та одна дитина обрала життя, здоровя та красу - 6,7%. Аналогічно експериментальній, жодна дитина контрольної групи не обрала на перше місце працю та батьківщину

На контрольному етапі ми отримали такі результати:

.Ранжування важливих цінностей. У контрольній групі 66,7% дітей не важливими вважають Батьківщину, людину, спілкування та пізнання; 26,6% тільки людину і пізнання, і одна дитина (6,7%) обрала пізнання. У експериментальній групі ситуація значно краща. Троє дітей (20%) обрали всі цінності важливими, 53,2% вибрали не важливими пізнання і Батьківщину, 13,4% пізнання, і 13,4% людину.

.Модифікована методика М. Рокіча. В експериментальній групі 26,6% дітей на перше місце обрали дружбу, гру, 26,6% сімю, 20% дітей обрало природу, 13,4% дітей обрало доброту, турботу і любов та стільки ж (13,4%) обрали життя, здоровя та красу. У порівнянні з формувальним етапом суспільні цінності стали більш значимі, також більшого значення набули природа, життя, здоровя та краса. Батьківщина і праця які на формувальному етапі займали в рейтингу сьоме та восьме місце з восьми можливих, піднялись до сьомого та девятого з одинадцяти можливих. Пізнання опинилось останнім у рейтингу, адже до важливих його віднесли тільки двоє дітей. У контрольній групі 33,4 % дітей на перше місце обрали доброту, турботу і любов, 26,6% дружбу та гру, 26,6% обрали сімю і 13,4 обрали спілкування. Праця з сьомого місця з восьми опинилась на сьомому з одинадцяти. Батьківщина з восьмого місця з восьми опинилась на 10 з одинадцяти. Пізнання знаходиться останнє в рейтингу, адже його не віднесла до важливих жодна дитина контрольної групи.

3.Порівняння рівнів ціннісного розвитку на констатувальному та контрольному етапах. рівень ціннісного розвитку залишається в більшості середнім у обох групах( 59,4% експериментальна група та 59,4 контрольна, на констатувальному етапі було 59,4% та 60,4% відповідно), трішки збільшився високий рівень обох груп (33,9% експериментальна група та 26,4 % контрольна, а на констатувальному етапі було 26,4% та 19,8% відповідно), а в експериментальній зменшилась кількість дітей, які мають низький рівень - 6.7 %, тоді як на констатувальному етапі цей показник був 14,2%.

Тому, ми можемо зробити висновок, що розроблена програма, була ефективною і гіпотеза дослідження підтвердилась : художня література є дієвим засобом формування цінностей у дітей старшого дошкільного віку за умови правильного добору та використання художніх творів гуманістичного спрямування, проведення систематичної роботи з емоційно-ціннісного розвитку, забезпечення єдності впливу на інтелектуальний, емоційний і діяльнісний розвиток особистості.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В.Г.Алексеева // Психологический журнал. - 1984. - Т.5. - № 5. - С. 63-70.

.Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление / С. Ф. Анисимов - М.: Мысль, 1988. - 253 с.

.Анурин В.Ф. Ценностные ориентации и их влияние на формирование потребностей / В.Ф.Анурин // Социология высшей школы. Подготовка специалистов для народного хозяйства. - Сборник науч. трудов. Горький. - 1982. - С. 116 -129.

4.Анцыферова Л. И. Психология формирования и развития личности / Л.И.Анцыферова // Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб.: Питер. - 2000. - С.207-213.

5.Архангельский Л.М. Ценностные ориентации и нравственное развитие личности / Л. М. Архангельский . - М., 1987. - С. 64.

.Асеев В.Г. Возрастная психология / В.Г.Авсеев.- Иркутск. - 1989. - 231 с.

7.Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования / А.Г.Асмолов. - М.: Наука. - 1984. - 185 с.

8.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі"/ Наук. кер. О.Л. Кононко. - К.: Світич. - 2009. - 430 с.

9.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. - 1999. - № 1. - С. 6-19.

.Бех І. Д. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини // Педагогіка толерантності. - 2001. -№ 2 (16). - С. 16-21.

11.Бібліотечна енциклопедія / Рос. держ. біб-ка. - М.: Пашков Будинок. - 2007. - 1300 с.

.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. - М. - 1968

.Большой энциклопедический словарь. - М.,1998. - 839 с.

14.Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості / М.Й. Боришевский // Цінності освіти і виховання. - К., 1997. - С. 21-25.

.Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности / Б.С.Братусь // Вестник МГУ. Сер.14. Психология. - 1981. - №2. - С.46-55.

.Братусь Б.С. Образ человека в гуманитарной, нравственной и христианской психологии / Б.С.Братусь // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии. - М.: Наука, 1997. - С.67-91.

17.Великий енциклопедичний словник / під ред. А.М. Прохоров. - М.: Велика всеросійська енциклопедія. - 1998. - 1434 с.

18.Веретенко Т.Г. Загальна психологія: Навч. посіб. / Т.Г. Веретенко. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 128 с.

19.Вороний М. Сніжинки // Антологія української поезії: В 6-ти т. Т. 3 / Упоряд. М. Грицай, Н. Жук, П. Сіренко / М. Вороний. - К.: Дніпро, 1984. - с. 270.

20.Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников: Пособие для воспитателя дет. Сада / Р.С. Буре, А. М. Виноградова, Г.Н. Година и др.; Под ред. А. М. Виноградовой. - М.: Просвещение. -1980. - 233 с.

.Гавриш Н. В. Інтеграційні процеси в системі дошкільної освіти / Н. В. Гавриш // Вісник Дніпропетровського університету економіки та права імені Альфреда Нобеля. Серія "Педагогіка і психологія". -2011. - № 1 (1). - С. 16-21.

.Гаврилюк В.В. Динамика ценностных ориентаций в период социальной трансформации (поколенный подход) / В.В.Гаврилюк, Н.А.Трикоз // Социол. исслед. - 2002. - №1. - С. 96-105.

.Гура В. В. Компетентностный подход при подготовке социальных педагогов // Вестник психосоциальной коррекционно-реабилитационной работы. - № 2. - 2006. - С. 3-10.

.Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття»// Освіта. - 1993. -№44-46

25.Дерманова И.Б. Диагностика эмоционально-нравственного развития / И Б. Дерманова. - СПб.: Речь, 2002. - С. 45-89.

.Десятник К.В. Уроки духовності : навч-метод. посіб. / К.В. Десятник. - Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010. - 174 с.

.Дзюба П. П. Виховуємо моральні якості / П.П. Дзюба. - Х.: Основа, 2007. - 211 с.

.Докукіна О. Виховання емпатії у дітей [Електронний ресурс] / О. Докукіна // Режим доступу : http://osvita.ua.

.Дудкевич Т.В Дошкільна психологія: Навч. посіб / Т.В. Дудкевтич. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 391 с.

30.Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб пособие / И.А. Зимняя. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. - 480 с.

.Зинченко В.П. Человек развивающийся. Очерки российской психологии / В.П. Зинченко, Е.Б. Моргулов. - М. : Тривола, 1998. - 304 с.

.Кирьякова, А.В. Теория ориентации личности в мире ценностей: монография / А.В. Кирьякова. - Оренбург.: Южный Урал, 1996. - 188 с.

.Кононко О.Л. Стратегічна мета виховання - життєва компетентність дитини // Дошкільне виховання. - 1999. -№5. - С. 31-36.

.Коплексні заняття в ДНЗ. Розробки занять для дітей 4-6 років / О.М Гладченко, О.А. Шевцова; іл. О.А. Семякіна. - Х.: Вид. Група «Основа», 2009.-269, [3]с. -(Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю»).

.Кордуэлл М. Психология.Словарь - справочник / М. Кордуэлл . - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. - 448 с.

.Краткий словарь пофилософии / Под общ. Ред. И.В.Блауберга, И.К. Пантина. -4-е изд. - М.: Политиздат, 1989. - 431 с.

.Кривуляк О.В. Становлення морально-ціннісної складової особистості у формуванні життєвої компетності дошкільника / О. В. Кривуляк // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Вип. 97 . Серія: Педагогічні науки. - Чернігів. - 2012.- С. 35-38

38.Крутій К. Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу: монографія: у 2 ч. Ч. І. Концепції, проектування, технології створення / К. Л. Крутій. - Запоріжжя: ЛІПС ЛТД, 2009. - 320 с.

.Лазаревич С. Емоційно ціннісний розвиток дошкільника / С. Лазаревич // Дошкільне виховання. - 2009. - №8. - С. 12-14.

.Леонтьев Д.А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностной регуляции деятельности личности / Д.А. Леонтьев // Вестник МГУ. Серия Психология. - 1996. - № 4. - С. 42 - 43.

41.Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев . - М.: Смысл, 2003. - 487 с.

42.Лихачёв Б.Т. Введение в теорию и историю воспитания ценностей / Б. Т. Лихачев. - Самара. - 1997. - 84 с.

43.Михальцова Л. Ф. Феномен понятия "ценность" и его генезис в психолого-педагогических исследованиях / Л.Ф. Михальцова // Педагогическое образование и наука : Научно-методический журнал. - 2009. - N 5. - С. 30-37

44.Москаленко А.Т., Сержантов В.Ф. Смысл жизни и личность / А.Т.Москалено, В.Ф.Сержантов. - Новосибирск: Наука, 1989. - 205 с.

45.Москаленко О.В. Сучасні концепції ціннісно-смислової сфери особистості// О.В. Москаленко. - Вісник НТУУ ? КПІ . - Вип. 22010. - С. 41-43.

.Нечволод Л.І. Сучасний словник іншомовних слів / Л.І. Нечволод. - Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. - 768 с.

47.Ожегов С.И. Толковый словарь русскогоязыка / С. И. Ожегов. - М., 2001. - 873с.

48.Павелків Р.В. Дитяча психологія: Навч. посіб / Р.В. Павелків. - К.: Академвидав, 2008. - 432 с.

.Педагогика и психология высшей школы: Учеб. пособие / Отв. ред. М.М. Буланова-Топоркова. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 544с.

.Поніманська Т.І. Виховання людяності: методичний посібник / Т.І. Поніманська, О.А. Козлюк, Т.В. Марчук. - К.: Міленіум, 2008. -138 с.

.Поніманська Т. І. Гуманістичне виховання як ціннісна взаємодія вихователя і дитини/Т. І. Поніманська// Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в дошкільних закладах освіти. -№21. -2002. -С. 3-7.

.Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників: Навч. посіб / Т.І. Поніманська. - К.:Вища школа, 1993. - 111с.

.Поніманська Т.І. Моральне і трудове виховання дітей дошкільного віку / Поніманська Т.І. // Основи дошкільної педагогіки. -К.,1998.-С.269-338.

54.Поніманська Т.І. <http://lib.npu.edu.ua/cgi-bin/irbis64r/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&Z21ID=&I21DBN=KST_PRINT&P21DBN=KST&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=fullw_print&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=1&S21P03=A=&S21STR=%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%A2.%D0%86.> Педагогічне дослідження / Поніманська Т.І. //Основи дошкільної педагогіки. - К.,1998. - С.36-51.

55.Прокофєва М. Ю. Інтеграція педагогічної підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів і вчителів початкових класів: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / М. Ю. Прокофєва. - Одеса, 2008. - 21 с.

.Рапацевич Е.С. Психолого-педагогический словник / Сост. Е.С. Рапацевич. -Мінськ: Соврем. Слово, 2006. - 928 с.

57.Российская педагогическая энциклопедия / Гл. ред. В.В. Давыдов: В 2-х т. - Т.1. - М.: Большая российская энциклопедия, 1939. - 608 с.

.Савченко М. До проблеми визначення структурних складових життєвої компетентності дітей дошкільного віку / М.Савченко// Вісник Інституту розвитку дитини. Вип. 2. Серія : Філософія, педагогіка, психологія: Збірник наукових праць. - Київ: Видавництво Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, 2009. - С. 113-118.

.Сластенин В.А. Педагогика : Учеб пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко и др. - М.: Школа-Пресс, 1998. - 512 с.

.Сластенин В.А. Введение в педагогическую аксиологию / В.А. Сластенин, Г.И. Чижакова .- М.: Академия, 2003. - 192 с.

.Ушинський К. Д. Питання виховання і навчання в початковій школі / К.Д. Ушинський. - Вибр. Пед. Твори: В 2 т. - Т.2. - 271 с.

62.Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов. - М. : Институт Психотерапии, 2002. - 490 с. ВІСНИК НТУУ ?КПІ. Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск 22010

.Фетискин Н. П. Ценностные ориентации личности / В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов , В.Г. Харчев, Н. П. Фетискин. - М.: Наука, 1999. - 124 с.

64.Харчев В.Г. Ценностные ориентации личности / В.Г. Харчев. - М.: Наука, 1999. - 124 с.

.Хролець О.І. Використання потенціалу дитячої літератури у формуванні гуманістично-ціннісних орієнтацій дітей дошкільного і молодшого шкільного віку / О. І. Хролець // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. - Рівне: РДГУ, 2011. - Вип. 2 (45)

.Хролець О.І. Дитяча література як засіб виховання гуманістично-ціннісних орієнтацій дітей у сім`ї/О.І. Хролець//Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. - Рівне: РДГУ, 2005. - Вип.32. -С.70-72.

.Шадриков В.Д. Происхождение человечности: Учеб. Пособие для студентов высших учебных заведений / В.Д. Шадриков. - М.: Логос. 1999. - 200с.

.Широких О. К вопросу о формировании нравственных ценностных ориентаций / О. Широких, Н. Космачева // Дошкольное воспитание. - 2008. - №4. - С.42-48.

69.Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека / П.М.Якобсон. - М.: Просвещение, 1969. - 173 с.

70.Яницкий М.С. Ценностные ориентации личности как динамическая система / М.С.Яницкий. - Кемерово: Кузбассвузиздат, 2000. - 204 с.

.Ящук І. П. Формування життєвої компетентності особистості старшокласників загальноосвітніх шкіл України: Дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / І. П. Ящук / Інститут проблем виховання АПН України. - К., 2001. - 215 с.

.Rokeach M. Beliefs, Attitudes, and Values. - San Francisco, Josey-Bass Co, 1972. - 214 p.

73.Rokeach M. The Nature of Human Values / Milton Rokeach. - NY Free Press, 1973. - 438 p.

.Schwartz S. H., Bilsky W. Toward a Universal Psychological Structure of Human Values // Jour-nal of Personality and Social Psychology. - 1987. - Vol.58. - № 5. - P. 550-562.


ВСТУП Актуальність дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбувається в сучасному суспільстві, з одного боку, ведуть до девальвації установл

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ